Ukrainians news about Погляд

Нарешті дідові Дональду підібрали правильні таблетки в оптимальних пропорціях, слава санітарам вільної Америки! НАТО та США досягли домовленості щодо постачання величезної кількості зброї Україні - заявив президент США в понеділок. Навіть знаючи схильність Трампа до перебільшень та гіперболізації, можемо стверджувати, що крига таки скресла. Збройний голодомор для України має закінчитися. Для нас зараз головне - системи ППО і ракети Jаssm "Повітря-Поверхня" з дальністю 1000 кілометрів. Саме такі ракети можуть нести F-16. І в США таких ракет предостатньо. Ну і, безумовно, 17-ть додаткових систем "Петріот", про які говорив Трамп, щоправда не пояснюючи, звідки вони візьмуться. До нової збройної коаліції вже погодилися увійти Німеччина, Фінляндія, Данія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Канада 17 додаткових систем ППО концептуально б змінили стратегію захисту українського неба. Генсек НАТО Марк Рютте був лаконічнішим і точнішим. Він повідомив, що до нової збройної коаліції вже погодилися увійти Німеччина, Фінляндія, Данія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Канада. Саме ці країни наразі готові платити за американську зброю для України. Ахіоs повідомляє, що в рамках першого пакету допомоги Україна отримає американську зброю на 10 мільярдів доларів. Ракети, системи ППО, артилерійські снаряди. Дональд Трамп також розглядав надання Україні ракет "Томагавк", - пише Тhе Wаshіngtоn Роst, - і розглядає далі. А в телефонній розмові з Володимиром Зеленським риторично цікавився, чому Україна прицільно не б'є ракетами по Москві й Санкт-Петербургу. Щоправда, за кілька днів потому, Дональд Трамп повернувся в "кому" і знову завів стару пісню про 500 нових тарифів для 200 країн світу&hеllір; Ну, то ми вже звикли&hеllір; Санкції проти Росії відкладено на 50 днів, тому Сенат США переніс розгляд відповідного законопроєкту. Сподіваємося, це останнє попередження Путіну. Нам хочеться, аби весь світ нас одностайно підтримував. Однак світ в першу чергу підтримує себе. А вже потім, на залишкових ресурсах емпатії та співчуття - нас Звісно, не всі в Україні вдоволені "новим Трампом". Нам - мало. Нам треба, аби Трамп сказав, що з 1 вересня на території Росії буде безплатна асфальтована автостоянка, або картопляне поле. Але реальна політика робиться трохи не так. Ми - україноцентричні, і нам хочеться, аби весь світ нас одностайно підтримував. Однак світ в першу чергу підтримує себе. А вже потім, на залишкових ресурсах емпатії та співчуття - нас. І маємо виходити саме з таких реалій. Найголовніше: нас ніхто не зрадив, і не покинув боротися самотужки. Зате в України з'явився новий несподіваний союзник - дружина Дональда Трампа, Меланія. Саме вона, за словами президента США, періодично й системно йому нагадує про чергові атаки Росії на українські міста. Зміну позиції Трампа щодо Росії привітала і його давня приятелька, прем'єрка Італії Джорджа Мелоні. Меланія та Мелоні - наші союзниці! Майже тиждень в Києві гостював спеціальний представник Трампа Кіт Келлог. Через це по Києву мерзота майже тиждень не стріляла. Серед іншого Кіт Келлог побував на українському виробництві дронів і закликав США придивитися до новітніх українських технологій. А президент Зеленський розповів, що обговорює з президентом США угоду щодо купівлі американської зброї в обмін на продаж українських дронів. Українські дрони і технології їхнього застосування на сьогодні - найкрутіші в світі, стверджують військові експерти Міністерство оборони Румунії розпочало перемовини з Україною про спільне виробництво БпЛА, які можна було б продавати в інші країни Європи. Українські дрони і технології їхнього застосування на сьогодні - найкрутіші в світі, стверджують військові експерти. Так стає суб'єктність. Міняємо безпілотники на "томагавки"! Крім того, я так підозрюю, Україна невдовзі стане лідером і на ринку антидронових перехоплювачів, є такі тенденції. Вже цього місяця Німеччина надасть Україні далекобійну зброю "у дуже великій кількості" - про це повідомив керівник спеціального Штабу з питань України в Міністерстві оборони Німеччини, генерал-майор Крістіан Фройдінг. Також цього тижня Німеччина погодила закупівлю в США двох нових батарей ППО Раtrіоt для України. А Сполучені Штати поінформували уряд Швейцарії про те, що постачання 5 комплексів ЗРК "Раtrіоt" будуть затримані через "українські пріоритети". Вибачай, Швейцаріє, нам потрібніше. Наступної середи, 23 липня, відбудеться зустріч країн-власників систем Раtrіоt, за участю донорів України, мета якої - знайти додаткові батареї для Києва. Зустріч очолюватиме командувач НАТО. ЄС нарешті ухвалив багатостраждальний 18-й пакет санкцій проти Росії. За тиждень здався навіть Фіцо. Вперше запроваджено стелю цін на російську нафту - 47,6 доларів за барель. Введено обмеження до роботи 22 російських банків, кількох китайських банків, що були помічені в підтримці Кремля. Сакції отримали індійський НПЗ "Роснєфті", обидва "Північні потоки", 105 кораблів тіньового флоту РФ. Пентагон тисне на Японію та Австралію щодо їхнього чіткого визначення на випадок війни США та Китаю за Тайвань. За словами обізнаних джерел, у Токіо й Канберрі були цим заскочені й "колективно здивовані". Ага, хлопці! А ви хотіли тихо пересидіти вселенську турбулентність на далеких райських островах? Так, немає більше на планеті далеких райських островів! Кончились! В Україні відбулися урядові ротації. Прем'єрміністр Шмигаль написав заяву про відставку з посади прем'єрміністра України, за власним бажанням. Хоча, вочевидь, такого бажання в нього й не було. Верховна Рада цю відставку прийняла. Новим прем'єром стала Юлія Свириденко. Знову Юля! Юлія Друга! Сам Шмигаль очолив міністерство оборони. Колишнього міністра Умерова призначено секретарем РНБО. Загалом у кадровій політиці цього тижня панував поміркований фемінізм. Окрім Юлії Свириденко, мовним омбудсменом призначено професорку та викладачку університету Тараса Шевченка Олену Івановську. А ексміністерку юстиції Ольгу Стефанішину призначено Спеціальною уповноваженою президента України з питань розвітку співробітництва зі Сполученими Штатами. Очевидно, пізніше вона має стати Надзвичайним і повноважним послом України в США. Загалом, в цивилізованих країнах "ротація еліт" відбувається трохи не так, але ж маємо, що маємо. За народними повір'ями, хто сьогодні вимокне під дощем, той буде цілий рік здоровий та не хворітиме Тим часом минула половина літа. Це - погана новина. Але є й хороша: половина літа ще попереду. Сьогодні церква вшановує пам'ять преподобної Макрини, сестри святителя Василя Великого. Народ здавна перехрестив Макрини на "Мокрини", бо саме в цей період року йдуть дощі з грозами. Так воно є й зараз: в більшості регіонів України сьогодні дощі. І помірні, й затяжні. За народними повір'ями, хто сьогодні вимокне під дощем, той буде цілий рік здоровий та не хворітиме. Тож постарайтеся принагідно потрапити під дощ. Тримаймося!

Поки суспільство занурилось у кадрові ротації Кабміну, у Верховній Раді з'явився законопроєкт, який відкриває можливості для тиску на журналістів. Його ініціатором виступила Національна асоціація адвокатів України. Якщо законопроєкт №12320 підтримає парламент, тоді медіа можна буде оштрафувати просто за згадку того, що певний адвокат представляв чи представляє інтереси певного клієнта, повідомила голова комітету з питань антикорупційної політики Верховної Ради Анастасія Радіна. "Тобто, якщо цей законопроєкт вступить у силу, то за фразу на кшталт "Віктор Сердюк - адвокат Віктора Януковича", журналіст буде покараний штрафом від 3400 грн до 5100 грн, а якщо це "порушення" відбудеться повторно впродовж року то від 10200 грн до 13600 грн. Ініціюватимуть штрафи самі адвокати", написала Радіна у Fасеbооk. Національна асоціація адвокатів України (НААУ), яка ініціювала цей проєкт закону до ВРУ, відома своїми спробами обмежити свободу слова в адвокатській спільноті. Подали законопроєкт до парламенту народні депутати Григорій Мамка (ексОПЗЖ), Максим Бужанський та Сергій Іонушас зі "Слуги народу", який також очолює правоохоронний комітет Ради. Авторкою скандальної поправки стала Антоніна Славицька депутатка від ексОПЗЖ, фігурантка так званих плівок ОАСК, близька до судді Павла Вовка. А штрафи за "порушення", за словами джерелаGаzеtа.uа, пропонують доручити виписувати головам рад адвокатів регіонів, які перебувають під впливом Лідії Ізовітової соратниці Віктора Медведчука. Нагадаємо, в січні минулого року об'єднання журналістів провідних українських медіа та експертів медійних організацій - Медіарух виступало із заявою про системний тиск на незалежних журналістів та розслідувачів і закликало президента України Володимира Зеленського засудити такі дії та взяти під свій контроль розслідування злочинів проти медійників. Медіарух заявив про зростання системного тиску на незалежних журналістів в Україні: провокатори намагаються виставити незалежних журналістів "ворогами народу", а невідомі особи порушують право на особисте життя. "Анонімні телеграм-канали, які публічно декларують, що працюють на владу і постійно її захищають, та сайти-сміттярки вже системно переслідують незалежні медіа та журналістів-розслідувачів, влаштовуючи їм провокації в реальному житті. Невідомі агресори намагаються виставити українських журналістів "ворогами народу", російськими агентами, особами, що мають наркозалежність, та дискредитувати їхню професійну роботу", - йдеться в заяві. Тоді конкретним прикладом, свідком якого стало й усе суспільство, був напад на журналіста проєкту "Наші гроші" Юрія Ніколова. А команда Віhus.Іnfо повідомила про кількамісячне стеження за її членами. Обʼєднання журналістів звернулось до міжнародних партнерів із закликом виступити на захист переслідуваних українських журналістів, оскільки лише громадський контроль гарантує непохитність дотримання принципів демократії, верховенства права та ефективної боротьби з корупцією, які сповідують ваші держави і які прагне втілювати Україна. Вітчизняні правоохоронні органи Медіарух закликав зважити на серйозність ситуації та оперативно встановити і притягнути до відповідальності людей, причетних до організації цих переслідувань та атак на журналістів. "Захистити свободу слова і припинити провокації проти журналістів ― в інтересах керівництва держави, адже анонімні телеграм-канали, ймовірно, причетні до організації цих провокацій, прямо називають їх помстою за критику влади, зокрема президента", - підкреслюється в заяві. Однак, зважаючи на щойно поданий у парламент законопроєкт, через рік скандалу із переслідуваннями журналістів реакція переросла в прямопротилежну.

Вже більш, як півроку українці щотижня грають в забавну й цікаву гру "Трамп-годний, Трамп-поламаний". Цього тижня дід був годний. "Ми допомагали Україні і будемо допомагати", - сказав президент США, за результатами телефонної розмови з президентом України. Президент Зеленський стверджує, що розмова з Трампом була найконструктивнішою і найзмістовнішою за весь час двостороннього спілкування, а тому в Україні мають бути нові "Петріоти" та інші цікаві й потрібні штуки. Дід Дональд розходився не на жарт. Лаявся на Путіна всякими поганими словами, і пригадав, як ще замолоду хотів розбомбить Москву, та все якось руки не доходили Далі дід Дональд розходився не на жарт. Лаявся на Путіна всякими поганими словами, і пригадав, як ще замолоду хотів розбомбить Москву, та все якось руки не доходили. Також Трамп сказав, що готовий до антиросійських санкцій, але не хоче їх деталізувати, бо нехай, мовляв, буде маленький сюрприз. Хай би був і великий, ми не проти! - Трамп має особливу "секретну зброю, яка зробить Путіна беззахисним", - пише Тhе Теlеgrарh. Хто його знає, про що йдеться. Можливо, це щось із Гаррі Поттера. - Скоро ви побачите, як щось відбувається, - інтригує старий Дональд. З понеділка до України прибуде спецпредставник Трампа - Кіт Келлог. Він перебуватиме тут цілий тиждень. В той же таки понеділок президент США пообіцяв серйозну заяву. Почекаємо. Законопроєкт про санкції проти РФ може бути ухвалений вже цього місяця. Про це повідомив лідер більшості в американському Сенаті Джон Тун. Деякі ЗМІ в США повідомили, що рішення про призупинення постачання озброєння Україні було одноосібним і непогодженим рішенням глави Пентагону. Схоже, адміністрація американського президента пробує зіпхнути все на алкаша Гегсета чи главу політичного відділу Елбріджа Колбі. А улюблена газета Трампа Тhе Wаshіngtоn Роst закликала його відновити допомогу і озброїти Київ, як належить. І Трамп прислухається. У вівторок пообіцяв негайно 10 ракет для "Петріот" і тисне на німецького канцлера Мерца, аби той дав Києву ще одну батарею. Мерц вже сказав, що купить у Штатів новий "Петріот" для України. Це ще не зовсім той масштаб, який нам потрібен, але хай хоч так. Пізніше Трамп висловився більш стратегічно: "США повертаються до активного постачання зброї Україні". Про поновлення постачань зброї Україні офіційно заявив і Державний департамент. Вже вкотре варто згадати Черчилля: "Американці - розумні люди, і обов'язково ухвалять правильне рішення. Після того, як перепробують усі інші". Цього тижня, вперше за час свого перебування на посаді, Трамп надасть військову допомогу Україні по лінії Рrеsіdеntіаl Drаwdоwn Аuthоrіty (РDА). Ця схема дозволяє надавати зброю без схвалення Конгресу. І США, і Європа потроху дійшли потрібного нам висновку: Путін - недоговороздатний і нерукоподаваний. Дипломатичні методи вичерпано. Залишається тільки тиск і знесилення Росії І США, і Європа потроху дійшли потрібного нам висновку: Путін - недоговороздатний і нерукоподаваний. Дипломатичні методи вичерпано. Залишається тільки тиск і знесилення Росії. Щоправда, держсекретар США Марк Рубіо, за результатами розмови з міністром МЗС РФ Лавровим, сказав, що Росія запропонувала якісь "нові підходи", але ми ці "нові підходи" відчуваємо здалеку. Росію ми знаємо на кілька віків більше і на кілька століть краще, ніж будь-які американські можновладці. Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро заявив, що Євросоюз в координації з американськими сенаторами готує пакет найжорсткіших санкцій проти Росії. Ну, то є добре. Ми вже звикли, що санкції від ЄС наразі кожного разу все жорсткіші та безпрецедентніші за попередні безпрецедентні. Аби ще з того був якийсь толк. Європейський суд з прав людини визнав Росію винною у катастрофі літака МН-17. РФ несе пряму відповідальність за запуск ракети ЗРК "Бук", якою був збитий цивільний борт. І це вже не бла-бла-бла. Це перший реальний крок, аби всі причетні до цього злочину сіли на лаву підсудних, а потім - у в'язницю. Велика Британія та Україна укладають історичну угоду щодо постачання 5000 ракет до систем ППО від компанії Тhаlеs Про міжнародну допомогу. Україна отримала 1 мільярд євро від ЄС за рахунок російських заморожених активів. Велика Британія та Україна укладають історичну угоду щодо постачання 5000 ракет до систем ППО від компанії Тhаlеs. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про створення Європейського флагманського фонду для відновлення України. Нідерланди у 2025-2026 роках виділять Україні 300 мільйонів євро на відновлення. Швеція до 2027 року створить в Україні центр для реабілітації поранених військових. Уряд Швейцарії визнав повоєнну відбудову України своїм стратегічним пріоритетом, і надасть 5 мільярдів доларів впродовж десяти років. Сили спеціальних операцій уразили склад з керованими авіабомбами в місті Борисоглєбск у Воронезькій області. Сили безпілотних систем завдали удару по заводу російського ВПК в Чувашії АТ "ВНИИР-Прогресс" та АТ "Краснозаводський хімічний завод" у Московській області. Завод монопольно виробляв деякі ексклюзивні компоненти, зокрема для крилатих варіацій "Іскандерів". Далекобійні дрони ГУР атакували НПЗ у Краснодарському краї. У п'ятницю Сили оборони уразили авіазавод корпорації "Міг" та конструкторське бюро. На початку тижня українські безпілотники на багато годин паралізували діяльність всіх великих аеропортів Росії. Скасовані сотні рейсів. Збитки складають сотні мільйонів доларів. Саме через цей колапс був знятий з посади міністр транспорту Росії Старовойт, який того ж дня застрелився. Правда, кажуть, що він застрелився ще раніше, але то нюанси. Українські воєнізовані роботи й безпілотники 3-ї ОШБР, без участі людей, вперше в історії взяли штурмом ворожу позицію та захопили полонених Цього тижня на фронті трапилася ще одна небанальна подія, - з тих, про які раніше писали письменники-фантасти. Українські воєнізовані роботи й безпілотники 3-ї ОШБР, без участі людей, вперше в історії взяли штурмом ворожу позицію та захопили полонених. Це трапилося на харківському напрямку. Контррозвідка Служба безпеки України затримала двох китайських шпигунів, які намагалися вивезти документацію щодо виробництва українських ракет "Нептун". В Китаї є майже все. А от "Нептуна" - нема. І не буде! Командир полку "Ахіллес" Юрій Федоренко стверджує, що у найближчі місяці Сили оборони закриють небо від шахедів дронами-перехоплювачами. А в Нідерландах один безпілотник висаджує сто тисяч молодих дерев за добу. Безумовно, колись і ми прочитаємо в новинах: "Сили безпілотних систем посадили в українських Карпатах мільйон дерев"&hеllір; Однак, це буде ще не зараз. Але - буде! Тримаймося!

США нібито впроваджують давно обіцяні й безпрецедентні санкції проти Росії. За даними з поважних джерел, ініціатор відповідного законопроєкту, сенатор Ліндсі Грем переконав американського президента в необхідності санкцій під час гри в гольф. По ідеї, після цього рішення на світ божий мав би явитися старий, передвиборчий Трамп. Трамп - непередбачуваний і лютий. Але лютого Трампа ми досі не побачили. Після "перемоги" над Іраном, до Трампа повернувся апетит до керування світом. Маленькі блискавичні війни, - то як амброзія для всіх амбітних і самозакоханих лідерів. Але є одне "але"! Війни по телефону не виграють. Все ж таки спочатку докладніше про санкції. Нові санкції США це, перш за все, 500-процентне мито для всіх країн, що ведуть торгівлю з Російською Федерацією. Передусім це стосується Індії та Китаю, - найбільших торговельних партнерів РФ. І саме позиція Китаю буде в цих процесах визначальною. Китай має свої важелі впливу на Америку. Зокрема, через експорт критично важливої сировини - рідкісноземельних елементів, графіту, галію, магнію... Справа в тому, що Китай має свої важелі впливу на Америку. Зокрема, через експорт критично важливої сировини - рідкісноземельних елементів, графіту, галію, магнію, які потрібні Штатам для оборонної та енергетичної сфер. І якщо Китай наплює на американські санкції, та продовжить купувати російську нафту, це ще більше підірве авторитет США і самого Трампа. Сподіваюся, це розуміють у Вашингтоні ті, кому це належить розуміти. В усякому разі, нам ці санкції дуже важливі. Здолати Росію непросто, але її можна знесилити й потроху "зцідити". Однак, перш ніж Конгрес ухвалив закон про антиросійські санкції, США частково скасували військову допомогу Україні. Ні з того, ні з сього&hеllір; Посвячені аналітики заспокоюють, що в України вистачає необхідного озброєння до кінця року. Також сподіваємося, що рішення про призупинення постачань - тимчасове. Бо - "це ж було вже". Після цієї розмови відбулася одна з найпотужніших комбінованих атак виродків на Київ. На день незалежності США. Показово і демонстративно! У четвер Трамп поговорив із Путіним. І, за його словами, не досяг у цій розмові жодного прогресу. Саме після цієї розмови відбулася одна з найпотужніших комбінованих атак виродків на Київ. На день незалежності США. Показово і демонстративно! Рудий дідуган уже зрозумів, що його відверто посилають нахрін, але поки робить вигляд, що трохи не дочуває. Одна справа, коли ти сам себе виставляєш неспроможним, і зовсім інша - коли ти робиш неспроможною й безпорадною найсильнішу державу світу. А в п'ятницю телефонну розмову з Дональдом Трампом мав президент України Володимир Зеленський. За твердження президентського офісу, розмова була, як і зазвичай "важлива й змістовна". Сам президент України розповів, що йшла мова про посилення захисту українського неба, збільшення можливостей ППО, спільне виробництво в оборонній сфері. Вочевидь, Трамп Путіна, і Трамп Зеленського - це якісь зовсім різні люди. Перейдемо до добрих новин: максимальне загострення стосунків між Росією та Азербайджаном. На початку тижня азербайджанські спецслужби показово і демонстративно поклали мордами в асфальт двох російських шпигунів, які удавали з себе мирних журналістів. А наступного дня - ще з десяток. Крім того, Азербайджан ухвалив рішення про розміщення військової бази ВПС Туреччини на своїй території. Нагадаю, що Туреччина - член НАТО. Колишню імперію потроху обгризають з країв. І роблять це ті, хто ще кілька років тому на це зроду б не наважився Додамо до цього ще дуже не прості стосунки Росії та Вірменії (цього тижня парламент Вірменії націоналізував компанію "Електричні мережі Вірменії", яка належить російському олігарху Карапетяну), - і отримаємо геополітичну тенденцію. Колишню імперію потроху обгризають з країв. І роблять це ті, хто ще кілька років тому на це зроду б не наважився. Це також "ітогі СВО". Той регіон важливий, з огляду на регіональні та адміністративні особливості російського територіального устрою. Хай, горить-палає, втоми не знає. І якщо там запалає по справжньому, то ніякий молодий Кадиров, який щойно вийшов заміж, нічого з тим не вдіє. Президент Франції Емманюель Макрон, вперше за три роки, поговорив з Путіним по телефону. - Франція послідовно і безумовно буде підтримувати суверенітет та територіальну цілісність України, - сказав Макрон. Що йому на це відповів Путін - хто його знає. Але вже тільки те, що старий щур йде на контакт із західними лідерами після кількох років повного ігнору, про дещо говорить. Загалом розмова тривала більше двох годин. Після цього Макрон дзвонив Трампу. Далі - все по колу. Прем'єр Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що не виключає передачі Україні далекобійних ракет "Таурус". Але не знає, коли і за яких обставин. "Тауруси" для України вже стали епосом. Є історії, які тривають вічно. Зате речник німецького уряду Штефан Корнеліус підтвердив, що Німеччина веде інтенсивні переговори зі Сполученими Штатами щодо постачань Україні систем протиповітряної оборони Раtrіоt. Велика Британія не говорить, Велика Британія - діє! На старті запуск спільного з Україною проєкту з виробництва новітніх бойових дальномагістральних безпілотників. Також від Британії найближчим часом - триста ракет для систем ППО. Єдині санкції, які справді ефективно працюють, не зважаючи ні на що, - це санкції від Збройних Сил України. Сили оборони атакували Інститут кольорових металів у Донецьку. Важливе підприємство для російського ВПК. Кажуть, що били ракетами Stоrm Shаdоw. Максимально прицільно і ефективно. Завдано удару і по російській логістиці в Луганську. Знищено щонайменше два комплекси далекоглядних систем ППО СС-300 й СС-400 в окупованому Криму. ГУР у Криму знищили зенітно-ракетний комплекс Панцир-С1 разом з особовим складом, радіолокаційну станцію Ніобій-СВ, РЛС Противник-ГЕ, а також винищувач Су-30. Далекобійні модернізовані дрони СБУ вразили завод "Купол" в Іжевську. Відстань - 1300 км. Цей завод випускав ЗРК "Тор" та "Оса", а також вдосконалені іранські шахеди Далекобійні модернізовані дрони СБУ вразили завод "Купол" в Іжевську. Відстань - 1300 км. Цей завод випускав ЗРК "Тор" та "Оса", а також вдосконалені іранські шахеди. Добре там горіло. "Пришла война откуда не ждали", як кажуть наші браття. Крім того, дрони СБУ висадили в повітря великі військові склади під тимчасово окупованим Харцизьком на Донеччині. Таким був цей тиждень. Далеко не найкращий тиждень в новітній історії України. Але бувало і гірше. Загалом, тиждень як тиждень, якщо взагалі можна так казати про воєнні часи. Летять ракети, гудуть шахеди, волочиться небом густий, чорний дим&hеllір; Потім прокидаються птахи зі своїм співом, сходить сонце. Дим розсіюється. Лелеки вчать молоде покоління літати&hеllір; Подекуди гримлять грози. В Протасовому яру в Києві триває фестиваль "Протасів яр", присвячений пам'яті Романа Ратушного. Триває саме життя. І ми - тримаймося!

Другого липня Кабінет міністрів звільнив Тараса Кременя з посади Уповноваженого із захисту державної мови через те, що збіг термін, на який його призначали. Рішення набере чинності 8 липня. Про це повідомив постійний представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук. На цю посаду розглядали трьох претендентів. Раніше Кременя запевняли, що його призначать повторно. Але кандидатуру так і не висунули. Чи був Тарас Кремінь неручним омбудсменом? Так, був. Варто хоча б згадати десятки звернень до посадовців найвищого рівня Харкова, Одеси, Миколаєва із зауаженнями щодо дотримання Закону про державну мову. Шлях каденції Кременя непростий. Йому довелося впроваджувати українську мову як державну на всіх рівнях і у всіх сферах. Доводилось і проходити судові засідання. Тобто, йому не соромно за свою роботу і це найважливіше. Однак міністерство юстиції на пропозицію прем'єр-міністра Дениса Шмигаля подало на посаду уповноваженого із захисту державної мови актора Олександра Завальського, артиста і колишнього ведучого каналу "Глас" УПЦ МП. Завальський є доцентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Однією з ключових його пропозицій є створення державного онлайн-сервісу з умовною назвою "Правильна мова". Він має поєднувати словник, підручник і мовний редактор, доступний кожному громадянину. Проти Завальського виступають мовні активісти, які свого вимагали запровадження в Україні дієвого мовного омбудсмена. Наприклад, українські письменниці Ліна Костенко та Оксана Пахльовська долучили свої підписи до відкритого звернення десятків українських культурних та громадських діячів із закликом повторно призначити Тараса Кременя на посаду Уповноваженого із захисту державної мови. Це звернення вже підписали Оксана Забужко, Сергій Жадан, Андрій Курков, актори Ірма Вітовська, Наталія Сумська, Анатолій Хостікоєв, поетеса та військова Ярина Чорногуз, Рефат Чубаров та інші відомі українці. У зверненні наголосили, що частиною політики РФ є стримування українізації, зросійщення українців і лінгвоцид на тимчасово окупованих територіях. Тож боротьбу за український мовний простір вони вважають "одним із важливим складників екзистенційної війни за незалежність". Коли Росія порушила наші рубежі, саме українська мова стала ще одним важливим кордоном. Тож боротьба за Україну точиться і на мовному фронті. "Ми прекрасно розуміємо сутність загарбницької, терористичної, окупаційної війни з початку 2014 року. Ми бачимо, що непокаране і не знищене зло має властивість повторюватися. І те, що відбувається в Україні з 24 лютого (2022 року) це нове втілення "руzzкого міра", але в людиноненависницькому вимірі", зазначав на чикагському радіо (США) екс Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Після низки скандалів та тривалої бюрократичної тяганини відому дитячу лікарню, яку атакували росіяни, почали ремонтувати. Скільки коштуватиме ремонт і хто хотів освоїти кошти - розповідаємо у цьому матеріалі. 8 липня 2024 року російська ракета влучила в один із корпусів лікарні "Охматдит", де розташоване токсикологічне відділення. Внаслідок удару постраждала майже вся територія медзакладу. Відразу після атаки в Україні та за кордоном почали збирати кошти на відновлення лікарні. Рахунки для допомоги відкрили: держава через платформу Unіtеd 24, благодійний фонд "Таблеточки" та фонд "Охматдит Здорове дитинство" (ОЗД). До збору долучилися тисячі українців, представники діаспори, великі компанії й громадські ініціативи. Загалом вони зібрали понад мільярд гривень. Однак етап відновлення стартував аж нинішнього червня майже через рік після атаки. Зволікання сталось через великий публічний конфлікт. У його котлі варились дирекція лікарні та дирекція благодійного фонду, що збирав гроші; голова МОЗ і журналісти-розслідувачі. Суть конфлікту навколо "Охматдиту" Одна з організацій, що збирала гроші - це фонд "Охматдит здорове дитинство" (ОЗД), заснована волонтером і другом генерального директора лікарні. Дирекція лікарні переконувала, що дуже поспішала відремонтувати до минулорічної зими хоча б найбільший корпус і знайти підрядника. Тому, як пояснило керівництво закладу, спробували піти найкоротшим бюрократичним шляхом: конкурс оголосила не сама лікарня, а згаданий фонд ОЗД, і не через "Прозоро", а на комерційному тендерному майданчику. Щоб провести конкурс, лікарня мала визначити приблизну вартість ремонту. Однак за тиждень, що залишався до конкурсу, лікарня не встигла і, мовляв, у настільки стиснуті терміни не могла встигнути цього зробити. Тому переможця конкурсу визначали не за ціною, а за сумою балів за певними критеріями. Серед трьох "фіналістів" конкурсу переможця обрали як найменш ризикованого, хоч і не ідеального у нього був замалий статутний капітал. Переможцем тендеру на ремонт корпусу дитячої лікарні "Охматдит" без пояснень обрали фірму, комерційна пропозиція якої є значно вищою за інші Тож переможцем тендеру на ремонт корпусу дитячої лікарні "Охматдит" без пояснень обрали фірму, комерційна пропозиція якої є значно вищою за інші, які подавалися на конкурс, - ТОВ "Буд-технолоджі". Про це наприкінці липня минулого року й повідомили у благодійній організації "Благодійний фонд "Охматдит здорове дитинство". Із 14 учасників конкурсу це була третя за дорожнечею пропозиція розміром 307 млн грн (тут і далі без ПДВ). Десяток інших учасників пропонували виконати роботи значно дешевше від 42 до 286 млн грн. Однак із жодним з них замовник перемовин не вів, ніяк не пояснюючи своє рішення. Це не могло не викликати запитань у суспільстві. Аналіз розслідувачів "Наших грошей" показав, що з десяти дешевших пропозицій щонайменше сім містили повністю заповнені комерційні пропозиції з вказанням цін за різні види робіт. "Охматдит" акцентував увагу, що "проведений конкурсний відбір не є тендером в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", а є приватним конкурсом, організованим з метою відкритого та добросовісного використання коштів, пожертвуваних громадянами". Якась словесна абракадабра поряд з відсутністю аргументації ігнорування дешевших пропозицій. За даними "Наших грошей" від учасників конкурсу, у фінал були відібрані фірми "ДАК" (310 млн грн) із групи "Альтіс" Олександра Глімбовського, "Буд-технолоджі" (307 млн грн) із групи Sеnsаr запорізького забудовника Марка Марченка та "Мега профіт груп" (220 млн грн) Олексія Ломакіна і Юлії Кузьменко. Робоча група замовника провела з цими фірмами онлайн-зустрічі. "Мега профіт груп" отримала відмову через невідомі підозри щодо її податкових документів. "ДАК" відмели через скандальну репутацію Глімбовського. У липні Глімбовський був затриманий по справі НАБУ щодо корупції у виконанні його зятя Романа Насірова, коли той керував податковою у 2015-2016 роках. Замовник довірив фірмі "Столична правова фундація" провести "юридичний аналіз переможця з приводу доброчесності" і зрештою обрав "Буд-технолоджі" підрядником. При цьому замовник з невідомих причин проігнорував явні проблеми у пропозиції переможця, що вказують на нестачу технічних засобів для відповідального проведення робіт такого обʼєму та характеру. Наприклад, "Буд-технолоджі" вказала лише оренду будівельної техніки: автокран з маніпулятором та екскаватор. Жодна із цих машин не може бути використана для монтажу фасадів вище другого поверху. Також фірма не завантажила жодних даних про обладнання для монтажу плитки. Тобто, в заявці ціни й обсяг робіт завищені. Фонд ОЗД мав перерахувати гроші зі свого рахунку на рахунок "Охматдиту", однак законодавство забороняє це робити без договору або спеціального запиту. Гроші не перерахували й це викликало новий виток конфлікту між Фондом та лікарнею. Міністр охорони здоровʼя Віктор Ляшко пообіцяв провести повторний конкурс уже за стандартною процедурою і через "Прозоро". Також було відсторонено генерального директора лікарні, створено спеціальну раду з відновлення "Охматдиту". Чиновники пообіцяли, що новий конкурс, на якому оберуть підрядника, проведуть за всіма процедурами і через "Прозоро" й новий підрядник почне ремонтувати лікарню не раніше, ніж взимку (минулого року). Однак, усе дещо затягнулось. Про початок відновлювальних робіт міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко повідомив аж наприкінці квітня вже цього, 2025 року. Робота стартувала Новий тендер провели наприкінці травня через систему "Прозорро". Перемогла компанія "Ріола-Модуль" з пропозицією майже 293 мільйони гривень. Кошторис перевірили і в лікарні, і в незалежній інженерній компанії Ерtіsа. Нещодавно підписали угоду між медичним закладом, фондом "Охматдит Здорове дитинство" з одного боку та компанією "Ріола-Модуль", з іншого. Усе нібито проходить за правилами: компанія має зробити ремонт нового корпусу, а фонд платить за це грошима, котрі люди пожертвували після атаки в липні 2024 року. Також усі рішення контролює Рада з відновлення "Охматдиту". Ремонт нового корпусу "Охматдиту" коштуватиме 293 мільйони гривень це на 70 мільйонів менше, ніж очікувалося. Пояснюють, що "Ріола-Модуль" вже працювала на цьому об'єкті. Компанія має залишки матеріалів, закуплені ще до повномасштабного вторгнення, і добре знає особливості корпусу. Це й дозволило знизити вартість робіт. Водночас, за інформацією "Слідства.Інфо", з 2015 по 2023 роки "Ріола-Модуль" фігурувала у 10 кримінальних провадженнях. Йшлося про розкрадання державних коштів у змові з посадовими особами. У жодній з цих справ компанію не визнали винною. Будівельні роботи стартували одразу після отримання дозволу. Перший етап закриття фасаду та відновлення пошкоджених конструкцій. І це критично важливо зробити до початку зимового періоду, аби корпус не залишався відкритим. Паралельно триває підготовка до внутрішніх робіт. Відремонтувати лікувально-діагностичний корпус, за умовами договору, мають до кінця 2025 року. У фонді ОЗД кажуть, що під час ремонту можуть змінювати проєктну документацію так часто буває на таких об'єктах. Але підрядник обіцяє, що ціна ремонту не перевищить суму договору, а десь навіть може вийти дешевше.

Усе вказує на те, що починається імітація перезавантаження чи навіть повної заміни кабміну. Черговий кадровий землетрус в уряді стартував з чуток про "втечу" за кордон віцепрем'єр-міністра національного єднання Олексія Чернишова та врученням йому підозри від НАБУ. "Влада визнала правоту опозиції щодо необхідності відставки Уряду, але не хоче заявляти про це публічно, - заявив народний депутат, лідер партії "Розумна політика" Дмитро Разумков. - Процес відставки уряду фактично запущено. Проте робиться все це, як завжди, у "стилі Офісу". Депутатам монобільшості дана команда публічно не підтримувати ініціативи опозиції і не ставити підписів під вимогою відставки кабміну, хоча бажаючих вистачає. Втім, серед "слуг" уже бронюються дні і ширяться чутки про позачергову сесію. Називають 7-8 липня датами можливої відставки уряду". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скандал про "втечу" віцепрем'єра Чернишова завершився врученням підозри Щодо 7-8 липня є питання. Якщо зміна кабміну реально буде, то вона можлива, найімовірніше, 15-17 липня. Адже потрібно не лише відправити у відставку цей уряд, а й призначити хоча б нового прем'єра, або, максимум, увесь кабмін. Тобто потрібно більше часу. опозиція наполягатиме на тому, щоб зміна кабінету міністрів відбувалася за повною процедурою Тим більше, що за словами Дмитра Разумкова, опозиція наполягатиме на тому, щоб зміна кабінету міністрів відбувалася за повною процедурою: звітами за виконання програми уряду, про виконання бюджету, загальнонаціональних програм. Мають бути отримані висновки від профільних комітетів та Рахункової палати. Кандидат на посаду прем'єр-міністра та міністрів має представити свою програму, а не яскраві презентації з малюнками та фото в Інстаграмі, відповісти на запитання народних депутатів. При цьому принципово, щоб голосування відбувалося за кожною кандидатурою окремо, а не "пакетом" за всіх. Отже, опозиція налаштована рішуче. Незмінні тенденції Однак, зважаючи на попередній досвід, починаючи з осені 2022 року, охоплюють сумніви щодо повного перезавантаження кабміну. Тоді також цілком серйозно йшлося про повну заміну урядовців, але "відкупились" лише кількома міністрами. Далі у 2023 році під час зимової кадрової рубки офісу президента генпрокуратури, міноборони, мінінфраструктури було анонсовано й про більш глибоку перепрошивку кабміну. Але знову відбулись лише одиничними "перестановками ліжок". У 2024 році перелік ротацій керівників міністерств мінявся не менше пʼяти разів за якихось два тижні. Парламентська коаліція "Слуг народу" засідала тоді чимало разів, але думка провладної фракції ні на що не вплинула. Декотрі позиції банально не набрали голосів. І, що цікаво, в чергових гіпотетичних кабмінівських зміщеннях не було жодного кандидата від СН. певні прізвища перебували у списку "на вихід" ще до початку повномасштабного вторгнення Варто зазначити, що певні прізвища перебували у списку "на вихід" ще до початку повномасштабного вторгнення РФ. Ще тоді заплановані перестановки були пов'язані із загальним скороченням кабміну та злиттям міністерств. Комусь заміну шукали дуже довго, до двох років. До речі, про зміну прем'єр-міністра Дениса Шмигаля також час від часу підіймалось питання, але все так і залишилось на рівні розмов. Загалом щодо всіх імовірних звільнень у владних кабінетах, то вони мають сенс, якщо поліпшать керування країною, зменшать корупцію у владі та дадуть можливість посилити сервісну функцію влади у регіонах. "Якщо якісних змін не відбудеться, то це ознака лише одного: ці всі обшуки й підозри - не намагання покращити становище в країні, через краще управління, а бажання і далі призначати на посади осіб, лояльних до вищого керівництва і ще публічно не заплямованих, замість того, щоб призначати компетентних та порядних", - вважає громадський діяч, колишній народний депутат України Борислав Береза. От і останні анонси кадрових ротацій, чи більш масштабних змін можуть ні до чого серйозного не призвести, а стати умовними, заради самого факту. "Не можна допускати, щоб одні "зручні/ручні виконавці" просто встали та пішли, а інші "зручні" для Банкової сіли на вільні урядові стільці або були перепризначені. Така "ротація" ситуацію в країні не врятує і довіру до уряду не поверне", - заявив Дмитро Разумков. Усе очевидніше, що владі не вистачає політичної мужності й відповідальності визнати, що відставка кабміну це вимога опозиції та людей, які щоденно на собі відчувають провали у його роботі. І ці провали вже не вдається сховати за воєнними діями та й загалом списувати на війну. Зараз відволікають увагу суспільства інтригами та нереальними сценаріями відставки. Наприклад, вкидами поспішних дат, котрі технічно ускладнюють якісний і фаховий перезапуск кабміну. І це також ознака непрофесійності сценаристів. Замість того, щоб презентувати програму нового уряду, дати суспільству розуміння, що зміниться із заміною одного урядовця, відповідального за кризу, на іншого. Тож побачимо, чи стануть гіпотетичні ротації кардинальними змінами підходів і тенденцій. І це при тому, що завжди, а особливо - під час війни, - потрібно, аби відповідальні особи зосереджувались не на магії чисел, а на ефективності використання народних грошей і коштів платників податків колективного Заходу. Загалом шкода, що урядовці так і не відмовилися від пошуку простих та легких відповідей на складні питання.

Поки Київ повнився чутками про те, що віцепрем'єр-міністр національного єднання Олексій Чернишов так за кордоном єднає українців, що сам там нібито залишився, - у НАБУ зладнали йому підозру. Про неї детективи НАБУ повідомили Чернишову одразу після його повернення в Україну. У підозрі йдеться про зловживання службовим становищем та одержанні віцепрем'єром-міністром національного єднання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Ця історія стосується землі. За даними НАБУ, забудовник та його довірена особа розробили схему незаконного одержання земельної ділянки у Києві під будівництво житлового комплексу. До реалізації схеми нібито залучили Олексія Чернишова, коли він ще був у статусі міністра розвитку громад та територій України; його радника, тодішнього державного секретаря міністерства та директорку державного підприємства. Міністр, як вважають у НАБУ, створив умови для передачі земельної ділянки Міністр, як вважають у НАБУ, створив умови для передачі земельної ділянки в управління зазначеному держпідприємству, державний секретар надав дозвіл на вчинення значного господарського зобов'язання, а директорка держпідприємства у незаконний спосіб уклала з "потрібною" будівельною компанією інвестиційні договори. НАБУ вказує, що забудовник мав віддати державі частину майбутніх квартир у кількості, пропорційній вартості земельної ділянки. Щоб звести цю кількість до мінімуму, землю та наявні на ній будівлі оцінили майже вп'ятеро дешевше, а різниця між такою оцінкою та ринковою вартістю перевищила 1 млрд грн. Саме на таку суму держава нібито недоотримала б нерухомості в разі виконання договорів. Цьому завадив арешт ділянки, який накладено за клопотанням НАБУ і САП. Сам Чернишов після відвідин слідчих написав у фейсбуці, що добровільно прийшов у НАБУ. "Мав конструктивний діалог з детективами НАБУ, який тривав більше 2 годин. Вдячний за коректне та поважне ставлення. Запевнив, що такий підхід є взаємним та підтвердив готовність до повної співпраці в юридичній площині. Ознайомлююся з усіма наданими документами", - написав він. Скандальний вояж А щодо чуток, що Олексій Чернишов нібито залишився за кордоном назавжди, то сам фігурант зазначив: "Нарешті вдома... Кампанію дискредитації розберемо по фактах, правда завжди перемагає". Нагадаємо, низка народних депутатів та медіа звернули увагу на те, що міністр довго не повертався з відрядження в Україну навіть для участі у форумі, який організовувало його міністерство. Депутати і журналісти припускали, що це певним чином може бути пов'язане з кримінальною справою щодо корупції, яку розслідує НАБУ. І там, як свідчать матеріали справи, можуть згадувати й міністра. Дійшло до того, що коментувати європейське турне міністра у парламенті довелось керівнику уряду Денису Шмигалю, а також і президенту Володимиру Зеленському у парламенті. Всі вони твердили - він був у відрядженні до 22 червня і потім має повернутись. Весь цей час журналісти уважно слідкували за переміщеннями міністра за кордоном на фоні вручення його колишнім підлеглим підозр у корупції. Пікантності додавав той факт, що сам міністр, як і його новостворене міністерство, мають працювати над поверненням українців додому. І це стало предметом численних жартів у соцмережах. Козирні підозрювані Отже, 13 червня НАБУ та САП повідомили про викриття масштабної корупційної схеми у сфері будівництва, до якої, за даними слідства, причетні високопосадовці найвищого рівня. Підозри отримали, зокрема, колишній держсекретар міністерства розвитку громад, чинний член правління НАК "Нафтогаз України" та ексрадник міністра. За даними ЗМІ, всі вони пов'язані з Олексієм Чернишовим. На момент оприлюднення інформації про справу сам Чернишов перебував у відрядженні за кордоном і довго не повертався. Журналіст-розслідувач "Української правди" Михайло Ткач зазначив: "НАБУ та САП затримали двох соратників віцепрем'єра Олексія Чернишова Максима Горбатюка та Василя Володіна. Обидва працювали з ним у Мінрегіоні, а згодом перейшли до "Нафтогазу" після того, як компанію очолив Чернишов. За даними джерел УП у правоохоронних органах, Горбатюка затримали під час спроби виїзду за кордон у відпустку. Сам Чернишов на той момент вже перебував за межами України у відрядженні". Неправомірну вигоду, за даними слідства, чиновники отримували від забудовника Сергія Копистири, власника групи компаній "КSМ Grоuр". 20-го червня стало відомо, що суд за поданням спеціалізованої антикорупційної прокуратури застосував до забудовника Сергія Копистирі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 100 млн грн. Під час обрання запобіжного заходу фігурантам справи, йдеться у розслідуванні журналістів, прозвучали матеріали, в яких описана активна роль самого Чернишова у схемі. Слідство вважає, що група осіб допомогла відчужити землю у столиці на користь забудовника, і це під час повномасштабного вторгнення могло завдати збитків державі на понад 1 млрд грн. минулого року у Чернишова мали відбутись обшуки, але НАБУ і САП їх не провели Як зазначалось раніше, минулого року у Чернишова мали відбутись обшуки, але НАБУ і САП їх не провели навіть попри наявність відповідної ухвали суду. "Тоді одразу чотири джерела в антикорупційних органах нам підтвердили, що обшуки не відбулися через вплив директора НАБУ Семена Кривоноса на детективів, у якого давнє знайомство з Чернишовим", - йдеться у розслідуванні. Цю інформацію також опублікував народний депутат Ярослав Железняк, який одним із перших минулого тижня почав писати, що міністр може не повертатись в Україну через загрозу від НАБУ. При цьому він посилається на власне джерело у правоохоронних органах. І Михайло Ткач, і Ярослав Железняк повідомили також, що до пана Чернишова за кордон могла виїхати родина. Понад те, НАБУ нібито направило в уряд виклик для Чернишова на вручення підозри на 23 червня. Однак коментувати цю інформацію в НАБУ відмовились. Нагадаємо, що посаду в міністерстві Олексій Чернишов займає з грудня 2024 року. До цього він два роки він працював керівником "Нафтогазу" - з листопада 2022 року. До призначення керівником нафтогазової сфери він працював міністром розвитку громад і територій, саме на цю каденцію припадають події, які розслідує НАБУ. На посаді міністра розвитку громад і територій 45-річний Олексій Чернишов перебував з березня 2020 року. До цього працював очільником Київської обласної адміністрації.

Фронт сьогодні тримається на межі можливого. І поки армія веде важкі бої, однією з наголовніших проблем стає не відсутність мотивації чи техніки, а - боєприпасів. Наша артилерія часто мовчить не з тактичних міркувань, а через нестачу снарядів. Дрони летять з мінімальним зарядом. Міномети працюють обмежено, а складні рішення на рівні командування дедалі частіше залежать не від тактики, а від залишків на складах. Чому? Як сталось, що попри проривні рішення в оборонній сфері, ми не можемо забезпечити себе критичними боєприпасами і які системні зміни в оборонній сфері потрібні? Почнемо з артилерії. Про снаряди, міни та короткострільну "Богдану" Часто відзначається той факт, що понад 80 відсотків ворожих цілей на полі бою знищують наші безпілотники. Справді, 89 тисяч цілей за травень - це вражає. Проте артилерія все одно залишається незамінною на війні. І втрати ворога були б куди відчутнішими, якби Міноборони та Мінстратегпром системно працювали над усуненням проблем, які, на жаль, суттєво обмежують потенціал наших бойових частин. Ми часто чуємо від обох відомств про значне нарощування вітчизняних спроможностей виробництва боєприпасів, про постачання та закупівлі від наших партнерів, але тим часом в самих бригадах ситуація погіршується і погіршується. У тисячі разів менше - це означає, що середня добова поставка для угруповання військ - одиниці. Навіть не десятки снарядів, а саме одиниці касетних снарядів... Візьмемо снаряди 155-го калібру. Якщо проаналізувати щомісячне постачання цих снарядів нашим військам, з січня по травень - обсяги зменшились утричі. Снаряди, які особливо потрібні для стримування просування ворога та для його максимальних втрат - це снаряди дистанційного мінування та кластерні. Їхня передача в частини з початку року зменшилися відповідно у чотирнадцять та у тисячі (!) разів. У тисячі разів менше - це означає, що середня добова поставка для угруповання військ - одиниці. Навіть не десятки снарядів, а саме одиниці касетних снарядів, що показали себе найефективнішою зброєю для боротьби з піхотою чи мотоциклетними штурмами ворога. Майже всі артпідрозділи, які застосовують артилерію під боєприпаси 155 калібру, заявляють також про брак праймерів до снарядів. Нагадаю, праймер - це капсуль-запалювач, який забезпечує спрацювання порохового заряду для пострілу. Дрібниця. Але без нього кількість снарядів не має значення, бо стрільбу вести неможливо. Дивно, що ця проблема залишається поза увагою Міноборони та Мінстратегпрому, хоча це різко обмежує потенціал нашої артилерії. Бойові частини отримують постріли з неякісними порохами, але з такими зарядами та з такими порохами та ж наша "Богдана" втрачає усі свої переваги за дальністю Ще одна постійна проблема останнього часу - низька якість порохів у пострілах, що закуповується до наших САУ. І це не поставки від європейських виробників, перевести стрілки немає на кого. Бойові частини отримують постріли з неякісними порохами, але з такими зарядами та з такими порохами та ж наша "Богдана" втрачає усі свої переваги за дальністю. Ми не можемо апелювати тут до партнерів, обурюватись неповороткістю європейської бюрократії, питати треба з самих себе: контроль якості порохових зарядів, які ми закуповуємо - це, зокрема, до Агенції оборонних закупівель. Також військові повідомляють про тотальний дефіцит артбоєприпасів 105-мм калібру. Падіння в обсягах постачань за пʼять місяців - майже вп'ятеро. Є проблема і з боєприпасами до мінометів. Начебто падіння в обсягах поставок 120-мм мін немає. Навіть не буду сьогодні говорити про якість, скажу лише про те, що критично не вистачає порохових зарядів до 120 мм мін, які мають забезпечити вогонь на максимальну дальність у 6-8 км. А на малих відстанях розрахунки мінометів перетворюються на смертників. Хто за це відповість? Маємо значне падіння в поставках: за окремими категоріями боєприпасів потреби не задоволені у співвідношенні від 40 до 100%. Як утримувати з таким забезпеченням наші позиції на передовій? Відповідно до заявлених армійськими частинами потреб, суттєво бракує також мінометних пострілів калібру 82 та 60 мм. Не вистачає ручних гранат наступальної та оборонної дії, пострілів ВОГ-17 - це те, що потрібно піхоті. Маємо значне падіння в поставках: за окремими категоріями боєприпасів потреби не задоволені у співвідношенні від 40 до 100 (!) відсотків. Як утримувати з таким забезпеченням наші позиції на передовій? Як і чим має воювати наш піхотинець? Про дрони для розвідки та "незрячий" Мінстратегпром Наступне. Снаряди та міни необхідні критично. Але без розвідки та точного коригування вогню навіть забезпечення боєкомплектом "під саму зав'язку" не дасть потрібного ефекту. Артдивізіону на місяць для розвідки та коригування вогню потрібно десь 15 нічних та до 35 денних "мавіків" та "аутелів". Вони втрачаються, потребують заміни - це витратний матеріал, як і антени для збільшення дальності управління дронами. Без цього артилерія стає сліпою. І артилерія наша, на жаль, все більше сліпне. Ворог випередив нас у створенні дронів на оптоволокні, і сьогодні масштабує виробництво саме на державному рівні Окрім розвідувальних дронів, військові говорять про брак дронів на оптоволокні та навіть звичайних дронів на радіокеруванні. Ворог випередив нас у створенні дронів на оптоволокні, і сьогодні масштабує виробництво саме на державному рівні. Прикладом є масштабування виробництва Шахедів/Гераней-2, за яким ми просто не встигаємо. Дрони на радіокеруванні, які постачаються, військові вимушені доопрацювати на місці, бо вони технічно не відповідають вимогам сучасного поля бою. Все це забирає час та сили від виконання бойових задач. Відтак, дає переваги ворогу. Чи про все це відомо Міноборони, Мінстратегпрому та команді з 5-6 ефективних менеджерів, які керують цими відомствами в ручному режимі? Добре відомо. Однак нічого не змінюється. Практика закупівель в Міноборони, попри активну критику з різних боків, продовжує зберігати системні вади. Можна й далі прикриватись позицією, що під час війни маємо обмежувати поширення критичної інформації. Але парламентський контроль - це один з ключових демократичних способів домогтися змін для змін. Тож як народний депутат я буду говорити про те, чого воліють "не бачити" керманичі від влади, та наполягати на вирішенні проблем. Перш ніж перейти до пропозицій, подивимось, де саме і чому дають збій механізми закупівля боєприпасів на прикладі постачання 155-мм снарядів. Про 155-мм снаряди та душу закупівельника З 2024 року Україна докладає зусиль, щоб запустити виробництво 155-мм снарядів в країні. Це вкрай необхідно, оскільки Міноборони не може задовольнити потреби ЗСУ у 155-мм снарядах, поставки зі США залишаються під питанням, а можливості європейських партнерів - обмежені. Міноборони намагається законтрактувати максимум снарядів, але поки що цього максимуму критично не вистачає. Тож з цього року Україна все більше надій покладає саме на власні спроможності з їх виробництва. ...Виробники заявили про готовність виготовити 100 тисяч снарядів уже у 2025-му році та 300 тисяч - у 2026-му. Але так і не почали масового виробництва Компанія "Українська бронетехніка" в партнерстві з чеською Сzесhоslоvаk Grоuр взялась реалізувати масштабний проєкт із випуску кількох калібрів боєприпасів НАТО, серед них - 155-мм снаряди. Зокрема, виробники заявили про готовність виготовити 100 тисяч снарядів уже у 2025-му році та 300 тисяч - у 2026-му. Але так і не почали масового виробництва. І не тому, що компанія взяла на себе нереальні зобов'язання. Держава законтрактувала лише ту частину проєкту, яка стосується імпорту з Чехії, а на власне українське виробництво коштів не виділила. Чому? По-перше, як пояснив директор "Укрбронетехніки" Владислав Бельбас, ті самі заплановані до випуску 100 тисяч снарядів у 2025-му році прив'язані до постачання порохів, але держава не змогла вирішити проблему завчасного контрактування значних обсягів порохів. По-друге, і це навіть важливіше, та ж держава сама вказує на двері вітчизняному виробникові, коли їй доводиться обирати між ним та зарубіжною фірмою. Причина - регуляторна політика. Система закупівель не дає жодного інструменту для преференцій вітчизняному виробнику, а в гіршому випадку - може ще й покарати за це держслужбовця, який укладе контракт. Як пояснив, зокрема, в українських медіа директор Агенції оборонних закупівель Арсен Жумаділов, якщо український виробник запропонує конкретний виріб по 1000 євро за одиницю, а імпортер виявиться готовим продати той самий боєприпас за 950 євро, агентство буде змушене законтрактувати імпорт, навіть якщо локальний виробник принесе податки в бюджет. Тобто, ключовим критерієм вибору постачальника з боку АОЗ залишається саме запропонована ціна. Навіть якщо компанія, котра пропонує нижчу ціну, є іноземною фірмою-посередником з сумнівним власником та історією - їй відмовлять хіба що в авансі, запропонувавши умови післяплати. Але закон, наголосив очільник агентства, не дає ніяких підстав, які б дозволили взагалі відкинути пропозицію іноземців та обрати замість неї більш надійного вітчизняного виробника за трохи вищою ціною. Якщо ж агентство піде на цей крок, антикорупційні органи помножать різницю на кількість боєприпасів, вирахують збитки для бюджету та прийдуть по душу керівника. А душу, зрозуміло, ніхто закладати не хоче. Тож до кінця року не очікується випуску українських боєприпасів за цим кейсом. Що заважає владі ...В 2024 році була провалена мінна програма, після чого ніхто не поніс відповідальності. Тепер схожа ситуація повторюється з постачанням 155-мм снарядів Отже, в 2024 році була провалена мінна програма, після чого ніхто не поніс відповідальності. Тепер схожа ситуація повторюється з постачанням 155-мм снарядів. Від влади маємо пояснення - недосконале законодавство, неефективна регуляторна політика. Але що заважає владі змінювати це законодавство, і вдосконалювати цю політику? Хіба менеджери, яких ви уповноважили на закупівлі у найвідповідальнішій під час війни сфері, перебувають по різний бік барикад з монобільшістю? Вносьте в парламент осмислені пропозиції для того, щоб замовник міг закупити снаряди в українського виробника, а не закордонного. Як представник парламентської опозиції гарантую, що пропозиції, які реально працюють на оборону країни, будуть підтримані. Врегулюйте, даруйте за каламбур, регуляторну політику - уряд теж ваш. Інша справа - робіть це професійно, а не в звичному стилі. Приміром, у грудні 2024 року уряд ухвалив постанову №1275, якою взявся врегулювати закупівлю безпілотників та засобів РЕБ. Але врегулював так, що нові вимоги не спростили, а ускладнили процес. Аналогічно в грудні минулого року з'явилась обнадійлива постанова №1504 "Зброя перемоги", ідея якої - сформувати список зразків озброєння з високим відсотком локалізації в Україні. Але на практиці за останні півроку не було укладено жодного контракту за цією постановою. І знову ми чуємо пояснення від виконавців, Агентства оборонних закупівель, що постанова не пропонує органам закупівлі чітку інструкцію, яким саме чином надати перевагу українському виробнику. Відповідно, державні закупівельники просто не беруть на себе ризики і працюють за звичними правилами. То напишіть цю інструкцію! Що заважає? Чому можна вкласти кошти та натхнення у створення дороговартісної SММ-команди, в кінематографічний монтаж та спецефекти для виїздів очільників Офісу Президента в бойові частини, що аж ніяк безпосередньо не впливає на обороноздатність, і не можна з таким же натхненням написати детальну інструкцію, від якої залежить боєздатність наших частин на фронті? Втім, є ще одне важливе пояснення, чому влада не помічає проблеми. Промисловому менеджменту оборонної сфери за такої системи можна успішно продовжувати практику надання контрактів фірмам, які в той чи інший спосіб контролюються самою владою, та ігнорувати підприємств, які не вдалось взяти під контроль. Найяскравіший приклад - та ж "Українська бронетехніка", яку цей прискіпливий менеджмент впритул "не бачить". І є інше підприємство (не називаю його, оскільки воно не фігурує в публічній площині), якому минулого року після проваленого контракту (його не було виконано навіть на 50%) та випуску неякісних мін, у березні вже цього року було замовлено великий обсяг тих самих120-мм мінометних мін. Хіба це не про ті самі "две большые разницы", які застосовує влада до "своїх" та "несвоїх"? Що робити та як діяти Поставки армії тисяч бракованих виробів, що не вибухають та не долітають до противника, штучні перешкоди для українських виробників з тими ж 155-мм снарядами та дефіцит боєприпасів, що лише загострюється на фронті - це набагато складніша та глибша проблема, ніж просто виробничі похибки. Вона радше свідчить про суттєві прорахунки у побудові управлінської конструкції в українському оборонно-промисловому комплексі, і наслідки цих прорахунків можуть бути катастрофічними. Як це змінити? Спираючись на висновки експертів Консорціуму оборонної інформації, висловлю думку, що насамперед, йдеться про те, щоб зменшити концентрацію повноважень та покращити систему управління. Для цього варто унеможливити керівництво однією особою Агентством оборонних закупівель та Державним оператором тилу, а для посилення нагляду над кожною структурою запровадити щомісячну підзвітність профільному парламентському комітету. Передбачити залучення до нагляду профільних експертів (які мають офіційно отримати доступ до державної таємниці відповідного рівня). Це, приміром, успішно практикується у Швеції. Можна, безумовно, "забанити" цю ідею, пославшись на те, що в цій країні немає війни, але натомість я б уважніше вивчив цей механізм. ...Проблемою є надмірна концентрація замовлень на постачання боєприпасів одному виробнику або постачальнику Іншою проблемою є надмірна концентрація замовлень на постачання боєприпасів одному виробнику або постачальнику. Наявність декількох гравців на ринку в усіх ситуаціях, де їх справді може бути не один, дозволила б одночасно розвивати наші оборонні спроможності та мінімізувати ризики щодо поставок та якості боєприпасів. Далі. Зрозуміло, важлива не лише конкурентність, тобто, зі скількома підприємствами є варіант укладення контракту, а й як саме ці контракти укладаються - напряму чи через посередника. Сьогоднішня українська практика - це про відсутність укладання прямих контрактів підприємств із замовником, зокрема з Міноборони. Ці контракти суттєво б зменшили можливості помилок та підвищили відповідальність підприємств-виконавців. Але той самий менеджмент, де вирішальну роль відіграють управлінці без формальних повноважень (а, отже, і без будь-якої відповідальності), як от "радник зі стратегічних питань Президента" Олександр Камишін, м'яко кажучи, не сприяє укладанню таких контрактів. Причиною фактичної заборони підприємствам укладати прямі контракти є, зокрема, намагання виправдати існування штучної та шкідливої надбудови - АТ "Укроборонпром", - яка не тільки паразитує, але й програмує помилки розробок і виробництв. Скажімо, за оцінками фахівців того ж Консорціуму оборонної інформації, тільки держпідприємство "Шосткинський завод "Зірка" могло б укласти прямі контракти та самостійно організувати кооперацію для випуску цілої низки номенклатури продукції, зокрема, повного циклу виробництва мін. Підприємство самостійно береться налагодити кооперацію щодо відсутніх елементів, наприклад, виробництва підривачів. Але результат ми знаємо: цих контрактів не укладено. Ще одне принципове питання - контроль за процедурою та якістю закупівель. У листопаді 2024 року Міноборони передало 23 млрд грн Державній прикордонній службі для закупівлі зброї у польської компанії-посередника Lесhmаr - зі 100-відсотковим авансом, що суперечить усім нормам і практикам закупівель зброї. Більше того, у лютому 2025 року тій же фірмі було передано ще 78 млрд. Такі випадки потребують ретельного нагляду й контролю, зокрема має бути детальний звіт щодо витрат означених коштів. Як член парламенту може запевнити, що ми готові не лише з розумним виглядом вказувати на помилки, а взяти на себе частину роботи. Чому б, приміром, для посилення контролю, не повернутися до практики тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України? Щодо контролю за якістю. Значною помилкою керівництва військового відомства фахівці вважають відсутність ротацій представників військової прийомки. Відтак, ця категорія спеціалістів де-факто вростає "в систему", зміцнюється контактами та чудово домовляється з тими, хто готовий ділитися тіньовим доходом. Відповідно, цілком логічно буде впровадити ротацію "військової прийомки", приміром, через кожні 12 місяців. Нарешті, дозволю собі ще раз послатись на пропозиції Консорціуму оборонної інформації. Експерти консорціуму пропонують і кілька інших кроків. Це введення конкурентних тендерів на продукцію, що має багато аналогів, як то FРV-дрони, вітчизняні аналоги "мавіків" або дрони на оптоволокні. Це перехід Міністерства оборони на трирічні контракти з підрядниками. Такий перехід дозволить компаніям, що підтвердили якість поставок озброєнь та боєприпасів, планувати свою роботу хоча б на певну перспективу та розширювати виробничі потужності. Це критично важливо, зокрема для виробництва мін та артилерійських боєприпасів. Нині, на жаль, з 21 трирічного контракту працює лише один. У взаєминах з компаніями, що не є виробниками зброї, однозначно слід відмовитись від 100-відсоткових авансів У взаєминах з компаніями, що не є виробниками зброї, однозначно слід відмовитись від 100-відсоткових авансів. Серед іншого, частину закупівель необхідно передати до новостворених корпусів та спростити процедуру цих закупівель. Необхідно збільшити роль командирів рот, батальйонів, бригад у цьому процесі, що автоматично зменшить рівень "ручного режиму" у закупівлях. Нарешті про відповідальність. На жаль, численні зловживання у сфері оборонних закупівель попри значний резонанс у суспільстві, залишилися без покарань. Найбільше таких зловживань у компаній-спецекспортерів, але жодне розслідування не потягнуло за собою наслідків. А безкарність породжує ще більшу безкарність. Наприклад, якщо немає результатів розслідування контрактів, зірваних "Спецтехноекспортом", можна чекати нових, ще масштабніших зловживань. І що тоді відповісти військовим, які отримали міни, котрі не вибухають, і не отримали снарядів потрібного калібру?

Їду автобусом за кордон. Переді мною одне крісло займає у Стрию жінка середнього віку. До неї підсідає приблизно ровесниця в Ужгороді. Автобус їде через Лужанку, прибрану і охайну після моєї статті в Gаzеtа.uа Але до Лужанки ще далеко - є час на спілкування. Жінки починають досить голосно розмовляти. Знайомляться. Мова у них українська, досить таки добра, присмачена слівцями різних діалектів: закарпатського і черкаського. Наш автобус зупиняється на КПП і тут стається чудо. Одна із попутниць запитала щось російською і співрозмовниця миттєво переключилася на мову ворога. До кінця подорожі жінки не вимовили жодного українського слова. Що спонукає українців послуговуватися чужою мовою? Чому у Кракові, Відні, Граці, Берліні, Варшаві та інших європейських містах наші співгромадяни не розмовляють рідною мовою, добре володіючи нею? Адже ідентифікують нас тільки за мовою. Невже людям хочеться, щоб на них дивилися криво, як на представників агресора? Доля нещодавно подарувала мені можливість поговорити з двома австрійськими фермерами. Перший продав своє господарство. Єдина працівниця, що ще працює у фермера - білоруска. Це полегшує наше спілкування: вона розуміє українську і перекладає. ...Більше половини українців знайомляться з новинами у тік-ток, а там приблизно 90% російськомовного контенту, спрямованого проти України Чоловікові близько 65 років. На знак поваги до України подарував мені пляшку доброго грузинського вина із власної колекції. Говоримо про різне, про життя в горах, про Україну&hеllір; Зокрема, він сказав таке: "Моя працівниця часто перекладає мені новини з українських джерел. Мені потрібні факти для аналізу. Я люблю статистику. А ця наука каже, що, наприклад, на ютубі 30% українців слухають російську музику, більше половини українців знайомляться з новинами у тік-ток, а там приблизно 90% російськомовного контенту, спрямованого проти України. Події на фронті - то лише відволікаючий маневр. Путін може призупинити бойові дії під тиском Європи, але він працює на перспективу. Ви не думаєте, що через 20 років ситуація з анексією Криму може повторитися у інших регіонах - якщо так станеться, що війну заморозять? Бо мова міняє свідомість. Російська - це мова агресії і ворожнечі. От недавно два хлопці у вашій столиці слухали гучно російську музику, а потім убили чоловіка, що зробив їм зауваження. Про це навіть наша преса писала". Другий фермер, 45-літній колишній лікар узимку купив хату та ферму із землею. Будинок побудований 136 років тому. Я допомагав замінювати черепицю на даху. Ця робота потребує багатьох рук, тож одного дня працювало аж шість українців. Дехто вже добре говорить німецькою. Працювали того дня 11 годин, тож був час і на спілкування: 30 хвилин на обід і двічі по 10 хвилин на відпочинок. "Вашу владу треба лікувати, - каже австрієць. - Бо амбіцій у вас більше, ніж здорового глузду. На міжнародному рівні приналежність Криму до Росії ніхто не визнає, бо це порушення всіх міжнародних домовленостей, що прийняті ще після другої світової війни. Але проста людська логіка підводить мене до висновку: у Криму нічого українського не було, а тепер вже немає і стільки. Армія російська, мова російська, гроші російські, ментальність народу, враховуючи переселення та депортації, теж російська. Бо якби було не так - там би були якісь протести, мітинги, заворушення, акти непокори, партизанський рух, диверсії на підприємствах, підриви ешелонів&hеllір; А нічого цього нема. Ситуація з Кримом нагадує мені мою лікарську практику, точніше один випадок. Ампутували ми молодому хлопцеві ногу після аварії. Він через кілька днів прийшов до тями і вимагав пришити ногу на місце, бо він невдовзі мав одружуватися. А те, що його нога понівечена і вже давно мертва, його не зупиняло - він прагнув добитися свого". Звісно, нам не можуть подобатися слова австрійських фермерів, від яких, за великим рахунком, нічого в геополітиці не залежить. Але чому прості австрійські фермери, незалежно один від одного, при розмові про Україну згадують Крим? Бо вони мислять аналітично і системно, вони проводять аналогії. Вони розуміють, що мова, тут говоримо про російську, на рівні підсвідомості прив'язує людину до чужої культури, а відтак і до держави. Ця невидима прив'язаність не дозволяє робити спротив насильству, бо насильник, знову ж таки на підсвідомому рівні, сприймається, як свій. Саме тому стала можливою анексія Криму. Саме тому навіть фермери бачать у перспективі можливість анексії інших територій України через десятки років на підставі спілкування людей на цих землях чужинською мовою. Дивно, що наша влада цього не бачить. ...Трамп дозволяє собі тиснути і погрожувати. Він явно стає на бік агресора, переймаючись його стратегічними інтересами у Чорному морі більше, ніж усіма міжнародними договорами... Наша влада схильна не вірити американцям. Коли ті попереджали про можливу агресію на початку 2022 року, усі, починаючи від Верховного головнокомандувача, робили позитивне усміхнене американське обличчя, тримаючи дулю в кишені. А тепер Трамп дозволяє собі тиснути і погрожувати. Він явно стає на бік агресора, переймаючись його стратегічними інтересами у Чорному морі більше, ніж усіма міжнародними договорами, меморандумами та нормами мирного співіснування, разом узятими. Я вже мовчу про життя далеких йому українців. Мені здається, що ставлення американського президента до України багато в чому продиктоване політикою нинішньої української влади. Зокрема і у царині мовного питання. Після 24 лютого у нас взагалі перестали говорити про гібридну сутність нинішньої війни, про її інформаційну складову. А жаль. Бо на мовному фронті ситуація погіршилася і маємо відкат до позицій 2022 року. Про це свідчать дослідження, проведені в школах. На перервах і часто на уроках учні та вчителі переходять на мову ворога. Чому? І чому влада шукає на посаду Уповноваженого із захисту державної мови аморфну людину, таку, яка мовчатиме про проблеми, не відволікаючи керівництво від "більш важливих справ". Тарас Кремінь дуже добре справлявся з роботою - чому б йому не продовжити термін перебування на посаді? Бо він незручний і має свою позицію? Бо він створив і розбудував інституцію, яка охоплює всі сфери людської діяльності? Бо він розробив стратегію мовної політики в Україні? Бо він дійсно вболіває за мову і має безцінний досвід для продовження роботи? Тут взагалі назріває величезний скандал. Після критики і гострих висловлювань на адресу кандидатів на посаду омбудсмена, ті відмовилися брати участь у конкурсі. Оцінку ситуації вже дали Оксана Забужко, Сергій Жадан, Ада Роговцева, Ірма Вітовська, Рефат Чубаров, Олесь Санін, Микола Жулинский, Сергій Квіт та інші визначні українці. Вони висловили заклик до влади: одуматися і не погіршувати і так хистку ситуацію на мовному фронті. Закрема у зверненні йдеться: "з усією відповідальністю поставитися до захисту української мови загалом і призначення Уповноваженого із захисту державної мови зокрема" і "внести до Кабінету Міністрів України кандидатуру Тараса Кременя на посаду Уповноваженого із захисту державної мови". Міністерство юстиції вирішило, що краще йти в ногу з переговорними вимогами РФ, а не в одному напрямку із власною нацією Міністерство юстиції вирішило, що краще йти в ногу з переговорними вимогами РФ, а не в одному напрямку із власною нацією. Там хочуть призначити Уповноваженим із захисту державної мови актора Олександра Завальського, який не лише не відповідає формальним критеріям, визначеним законом, але й не раз виступав проти штрафів за порушення мовного законодавства, накладення яких є одним із обов'язків Уповноваженого. Ну і йому 67 років. Мало того, що Олександр Завальський не має жодного досвіду політичної боротьби, мало того, що у нього відсутні будь-які навички для правозахисту чи здійснення мовної політики, то він ще й публічно заявляє, що лояльний до вживання російської мови у публічному просторі. Ось його слова зі сторінки на фейсбуці: "Чи треба карати Вєрку Сердючку? Набирає обертів скандал навколо Андрія Данилка - мовляв співає російські пісні і за це його має покарати мовний омбудсмен. Я не фанат Вєрки Сердючки. Але перепрошую - напади на цього артиста вважаю дурістю". У мене таке враження, що після призначення на посаду, Завальський захищатиме не українську, а російську мову в Україні. Невже владі потрібні саме такі "ні риба-ні м'ясо" люди? Ірина Фаріон кричала про мову - її показово вбили у центрі бандерівського Львова. У той самий день, у час убивства, на Ринковій площі сидів із гітарою молодий чоловік і співав російських пісень. А громадяни, чи то переселенці, чи ті 30% львівських м'якосердих глядачів із ютубу, кидали йому у футляр гроші. Кидали, не розуміючи, що цей манкурт пришиває мітки на їхні душі. А його виховала наша школа, нова українська школа, наша безхребетна влада, що сама не має національної свідомості і не розуміє її значення для перемоги у війні. Його виховала відсутність стратегії розвитку нашої культури. Його зробили таким "єдині новини", що витіснили із етеру сучасну українську пісню та українську культуру взагалі&hеllір; Відсутність інформаційної політики за кордоном, кинуті напризволяще інформаційні агентства, безглузді обмеження, що не дозволяють письменникам, артистам, журналістам, художникам - тим, хто несе українську ідею у світ, виїжджати з України і бути місіонерами, заважають виховувати австрійських фермерів та наших земляків за кордоном. Бо не відчуваючи захисту, причетності, гордості за своїх, які тебе ніколи не кинуть, люди поступово відвертаються від святого - від Батьківщини. Але спочатку - від рідної мови.

Україна готується оголосити конкурс на розробку літієвого родовища "Добра" в Кіровоградській області, повідомив голова Офіса президента України Андрій Єрмак. "Це може стати першим проєктом у межах співпраці зі США. Радий бачити, що процес іде та результати наших зустрічей у Вашингтоні тиждень тому перетворюються на конкретні дії", зазначив він у своєму телеграм-каналі. Андрій Єрмак також повідомив, що в Канаді на полях саміту "Групи семи" разом із першою віцепремʼєркою міністеркою економіки Юлією Свириденко мав зустріч із міністром фінансів США Скоттом Бессентом, де сторони "детально проговорили співпрацю". Вочевидь, про запуск літієвого родовища. Коментарів американської сторони щодо цього наразі немає. Нагадаємо, 30 квітня Україна та США підписали угоду про економічне партнерство і створення Інвестиційного фонду відбудови. За словами міністерки економіки України Юлії Свириденко, документ передбачає, що повна власність і контроль залишаються за Україною, фонд створюється 50/50, жодних боргових зобовʼязань України перед США не прописано, також угода не стане перешкодою для вступу України до Євросоюзу, а фонд наповнюватиметься доходами виключно з нових ліцензій. Угода про американсько-український інвестиційний фонд відбудови офіційно набула чинності в травні. Літієве родовище на Кіровоградщині може стати першим пілотним проєктом зі США А дещо раніше Юлія Свириденко прогнозувала, що саме літієве родовище на Кіровоградщині може стати першим пілотним проєктом зі США. І вже після згаданого засідання Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП) Юлія Свириденко написала у Фейсбук: "Маємо інтерес інвесторів до декількох родовищ. Одне з них літієве родовище "Добра" в Кіровоградській області. Робоча група опрацює звернення щодо його розробки. Якщо всі вимоги закону будуть дотримані на наступному засіданні запустимо процедуру оголошення конкурсу для всіх зацікавлених компаній". За її словами, це родовище потенційно підпадає під мандат Американсько-українського фонду відбудови його розробка може стати першим пілотним проєктом у межах спільного інвестування. Однак, чи все проходитиме тихо й спокійно щодо саме кіровоградського літієвого родовища - питання. Бо ще в березні суд арештував ділянки найбільшого в Україні літієвого родовища - 51 земельну ділянку Полохівського родовища літію в Кіровоградській області. На вимогу Офісу генерального прокурора це зробив Печерський районний суд Києва. Про що і йдеться в ухвалі від 7 березня 2025 року. Ще там йдеться про те, що ділянки досліджувало ТОВ "Укрлітійвидобування" Сергія Табалова, який вклав у дослідження Полохівського родовища понад 100 млн грн, а сумарно в розвиток понад 300 млн грн. До того ж ще 119 млн грн він сплатив за ліцензію. Компанія оцінила родовище за міжнародним стандартом JОRК і готувалася до видобутку літію. Якщо ж родовище повернеться державі, то на нього зможуть претендувати інші бізнесмени. Тож схоже, що суддівські шальки терезів схилились не на користь пана Табалова. Зазначимо, що ця справа розслідується ще з 2016 року. Тоді прокуратура відкрила провадження за фактом начебто незаконного отримання дозволу на видобуток літію. Згідно з даними геологорозвідки, запаси літію на Полохівському родовищі перевищують 760 тисяч тонн еквівалента карбонату літію. У 2021 році світ спожив 0,5 млн тонн LСЕ, а вже у 2028 році прогнозують потребу в 6 млн тонн. Близько 60% літію у світі нині переробляє Китай. Загалом в Україні розташовано чотири розвіданих літієвих родовища, два з яких у Кіровоградській області. Літій це рідкісноземельний метал, який використовують для виробництва акумуляторів для смартфонів, ноутбуків і електроавтомобілів, у хімічній та медичній промисловості, аерокосмічній галузі, ядерній і відновлювальній енергетиці.

Для отримання цього звання йому не вистачило 30 "вчених" голосів. Як повідомили інсайдери в НАНУ, кандидатуру Руслана Стефанчука на отримання звання члена-кореспондента висунув його товариш по фракції, народний депутат України від фракції "Слуга народу" Олександр Копиленко. А відгук про наукову діяльність кандидата у члени-кореспонденти НАН України Стефанчука підписав його підлеглий, керівник апарату Верховної Ради України Вʼячеслав Штучний. Також в академії зазначили, що Руслана Стефанчука на це звання висували вже двічі у 2024 та 2025 роках. Олександр Копиленко, який висував Стефанчука, - з 1998 до 2002 років був радником голови Верховної Ради України, членом Центральної виборчої комісії. З 2002 року Копиленко - директор Інституту законодавства Верховної Ради України у 20022009 роках одночасно обіймав посаду віце-президента, керівника Київського регіонального центру Національної академії правових наук України. Також він є завідувачем кафедри теорії та історії держави і права приватного університету "КРОК". До речі, в Інституті законодавства Верховної Ради України з 2011 по 2013 роки працював і Руслан Стефанчук. У 2019 році Копиленко, як і Стефанчук, був обраний народним депутатом України дев'ятого скликання за списком партії "Слуга народу" . А в жовтні 2022 року став заступником голови Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Також Копиленко - дійсний член (академік) НАНУ. "Смотрящий" за Разумковим Що стосується Вʼячеслава Штучного, який написав спікеру відгук, то його на роботу керівником апарату Верховної Ради приймав сам Руслан Стефанчук. Однак, є дуже важливий і показовий нюанс. Уперше керівником апарату Верховної Ради Вʼячеслав Штучний став у жовтні 2019 року. Тоді головою парламенту був Дмитро Разумков. Але у липні 2020 року Штучний з посади звільнився, пояснивши це переходом на іншу роботу. Ходили чутки про те, що Штучний просто не спрацювався з Разумковим. Штучного призначили головою апарату Верховної Ради "смотрящим" за спікером Дмитром Разумковим Тоді ж низка українських медіа повідомляли, що вперше Штучного призначили головою апарату Верховної Ради "смотрящим" за спікером Дмитром Разумковим. Подейкують, що Вʼячеслав Штучний начебто був на зарплаті в Офісі президента України. А в жовтні 2021 року головою Верховної Ради став Стефанчук, і Штучний знову очолив парламентський апарат, яким і керує досі. Він є підлеглим Руслана Стефанчука. Вʼячеслав Штучний кандидат юридичних наук, має звання "заслужений юрист". До приходу в парламент, з липня 2003 року по вересень 2015 року, обіймав керівні посади в Управлінні державної охорони. Потім кілька місяців Штучний був радником у юридичній фірмі "ЕЛ СІ ЕФ". З жовтня 2015 року по 2019 рік Штучний працював підприємцем. Він торгував меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому у спеціалізованих магазинах. Як свідчить декларація, в 2024 році у Верховній Раді Штучний отримав більше 3 млн грн зарплати, тобто 262 457 грн на місяць. Це набагато більше, ніж у Руслана Стефанчука, який отримав за рік 1 млн 67 тис 124 грн, або 88 927 грн на місяць. Також в НАНУ зазначають, що Руслан Стефанчук це відомий український учений-правознавець, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України. "Руслан Стефанчук має понад 500 наукових публікацій, які свідчать про суттєвий внесок у розвиток теорії і практики цивільного права, зазначають у НАНУ. - Науковий і практичний інтерес викликають публікації Стефанчука з проблем прав інтелектуальної власності, медичного права, європейського цивільного права, договірних та деліктних зобов'язань". Також, як повідомляють у НАНУ, Стефанчук створив "потужну наукову школу з проблем особистих немайнових прав фізичних осіб". Словом, талановита людина: і щвець, і жнець, і на дуді гравець. "Зарубали" науковці І от, у травні проходило голосування з виборів членів-кореспондентів НАНУ. У сесії загальних зборів взяли участь 379 академіків. Для обрання Стефанчука членом-кореспондентом не вистачило 30 голосів. Як би пан Стефанчук здобув це звання, то отримував би щомісячно довічну плату за звання у розмірі 3 400 грн. Ну, нічого, не пощастило цього року. Може складеться наступного. Однак, Руслан Стефанчук уже отримує довічну виплату за звання академіка Національної академії правових наук України. За минулий рік ця сума становила 55 212 грн. Радіємо й не можемо нарадітись, які все-таки в нас багатофункціональні керманичі держави. Голова Верховної Ради встигає і законодавчо вибудовувати Україну, і вносити значний вклад у розвиток науки, і бортись за чергове місце академіка.

Правоохоронці затримали колишнього заступника голови Вищого господарського суду (ВАКС) Артура Ємельянова. Згодом адвокат Ростислав Кравець, коментуючи гучне затримання Ємельянова, заявив про необхідність розпуску Вищого антикорупційного суду України, оскільки, як каже, ця інституція "перетворилася на механізм вирішення потрібних рішень" через тіньові домовленості. Державне бюро розслідувань затримало колишнього посадовця після виходу з Печерського районного суду Києва. Його звільнили з-під варти, натомість обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Як повідомили в ДБР, йдеться про ймовірну домовленість Ємельянова із суддею Вищого антикорупційного суду та з суддею Печерського суду щодо ухваленя рішення на його користь. У відповідь на ці заяви ВАКС оприлюднив коментар про спробу тиску та дискредитації суду, а також "неприпустимість необґрунтованих публічних тверджень". "На офіційній веб-сторінці Державного бюро розслідувань опубліковано твердження щодо судді Вищого антикорупційного суду, яке за своїм змістом є спробою дискредитації та розцінюється як форма тиску на суд, - йдеться у претензії ВАКС. Закликаємо ДБР утриматись від необґрунтованих публічних тверджень та діяти виключно у межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством". Кримінальне провадження щодо Артура Ємельянова пов'язане з підозрою у створенні злочинної організації За даними "Судового репортера", кримінальне провадження щодо Артура Ємельянова пов'язане з підозрою у створенні злочинної організації та отриманні неправомірної вигоди у вигляді корпоративних прав. У грудні 2024 року судові засідання проходили як у Печерському районному суді Києва, так і у Вищому антикорупційному суді, де розглядалося питання про запобіжний захід. Також раніше ВАКС повідомив про виявлення технічних засобів контролю у житлі одного з суддів Володимира Дубаса. Окремо було зафіксовано відмову цього судді брати участь у подальшому розгляді справи щодо запобіжного заходу Ємельянову. "Минулого тижня у житлі працівників апарату Вищого антикорупційного суду виявлено обладнання для негласного аудіо- та відеоспостереження, - йдеться на сайті ВАКС. Ці факти розцінюємо як спроби впливу на здійснення безстороннього правосуддя суддями ВАКС та повʼязуємо із розглядом судових справ, які перебувають у провадженні суду". За словами адвоката Ростислава Кравця, у повідомленні ДБР йдеться про можливу участь кількох посадових осіб суддів, прокурора, слідчого та, ймовірно, адвокатів у сприянні вигідного рішення. Водночас офіційного підтвердження цієї інформацї наразі немає, сторони справ від коментарів переважно утримуються. "Ну що сказати, як говорить невідомий держслужбовець у САП, який розміщує на однойменному каналі свої висновки викрито суддівсько адвокатську і трохи прокурорсько ДБРівську мафію, що керувала ВАКСом та Печерським судом міста Києва, - пише у соцмережі адвокат Кравець. Наступним кроком повинно бути мінімум ліквідація ВАКСу". В 2012 році Артур Ємельянов та суддя Господарського суду Анатолій Івченко були причетні до розгляду справи про стягнення боргу на користь Російської Федерації за зобов'язаннями Єдиними енергетичними системами України (ЄЕСУ). Протягом року на користь Росії стягнули 38,6 мільйона гривень. Івченку повідомили про підозру у державній зраді, проте Вища рада правосуддя не надала згоди на його затримання. Ну а Ємельянов потрапив під варту вже в травні 2025 року. Захист Ємельянова заперечує всі звинувачення, заявляючи, що вже минув строк притягнення до відповідальності та аналогічних рішень в інших юрисдикціях. Також раніше ЗМІ повідомляли, що рівень недовіри українців до НАБУ, САП і ВАКС сягнув критичної позначки ці антикорупційні структури почали сприйматися суспільством майже з такою ж недовірою, як і проросійські політики. Такий висновок за результатами свого соціологічного дослідження зробив Центр Разумкова. Згідно з оприлюдненими даними, Національному антикорупційному бюро не довіряють 62,3% респондентів, Спеціалізованій антикорпрокуратурі 61,6%, судовій системі, до якої входить ВАКС, майже 73%. Для порівняння, проросійському політику Юрію Бойку, обраному до Верховної Ради від забороненої партії ОПЗЖ, не довіряють трохи більш як 80%. Операція "ЯЄнаБУ" Негативну оцінку діяльності антикорупційному трикутнику дає і правова спільнота. Нещодавно повідомлялося, що представника НАБУ затримали на виготовленні та продажу наркотиків, а керівництво Бюро зливало матеріали слідства підозрюваним. А політичний експерт Олег Постернак звинуватив детективів НАБУ ще й у примусі свідків до інтиму. "Операція "ЯЄнаБУ", або як у Національному антикорупційному Бюро примушують до приватних відносин свідків та не гребують бюджетною тисячею при мільйонних зарплатах", - ідеться у дописі у ФБ Олега Постернака. "Бюро деградує пришвидшеними темпами його необхідно перезавантажувати якнайшвидше", зазначив він. Також українські юристи звинувачували суддів Вищого антикорупційного суду у виконанні завдань прокурорів САП та детективів НАБУ в обмін на можливість збагачуватись, купуючи елітну нерухомість та дорогі авто. За словами доктора юридичних наук, професора Миколи Мельника, Вищий антикорсуд "закриває очі" на очевидні порушення закону з боку інших учасників антикорблоку НАБУ та САП. Це негативно позначається на рішеннях ВАКС, який зацікавлений підігрувати обвинуваченню. Звісно, що таке стрімке падіння довіри суспільства до антикорупційних органів можна впевнено пов'язувати з низкою скандалів довкола них. Хотіли як краще, але чомусь, вийшло як завжди.

В Україні майже порожні газові сховища непокояться українські політики як провладні, так і опозиція. Тим часом у Європі це пальне подешевшало і саме час ним запасатися на зиму. "Сьогодні маємо новий антирекорд найменші газові запаси за останні 11 років. У сховищах лише 6 мільярдів кубів. Це всього 19 відсотків від можливих обсягів! А на додачу знищена частина потужностей газовидобутку", - каже народний депутат Дмитро Разумков. Дочекалися високих цін Нагадаємо, ще минулої зими Україна серйозно зіткнулися з дефіцитом газу і станом на червень поточного року вітчизняні сховища фактично порожні. Улітку минулого року, коли були всі можливості купити газ за адекватною ціною, в "Нафтогазі" займалися казна-чим. Дочекалися, поки його можна буде купити в рази дорожче. У перші місяці цього року, особливо у лютому, коли вдарили морози, а по газовій інфраструктурі - російські ракети, країні терміново довелося імпортувати паливо і платити за нього дуже високу ціну. Потрібно негайно імпортувати газ, щоб наступної зими знову не опинитися у складному становищі Зважаючи на такий стан речей потрібно негайно імпортувати газ, щоб наступної зими знову не опинитися у складному становищі. Але за якою ціною його можна буде купити і де знайти гроші, щоб сплатити за імпортні поставки? Отже, Україна 16 квітня завершила сезон відбору газу з підземних сховищ (ПСГ) із залишками палива обсягом 0,68 млрд кубометрів (без урахування 4,6 млрд кубометрів буферного газу, необхідного для нормальної роботи газотранспортної системи). Ці показники, за даними Gаs Іnfrаstruсturе Еurоре, стали історично рекордно низькими. Залишки газу цього року становлять лише 2,22% від максимального обсягу сховищ, тоді як рік тому вони були на рівні 11,12% (3,39 млрд кубів). Щоправда, 2024 року відбір газу з ПСГ завершився 30 березня, тобто на півмісяця раніше, ніж 2025 року. Своєю чергою те, що відбір палива в порівнянні з минулим роком тривав на пів місяця довше, залишки газу в сховищах цього року такі мізерні. Крім того, країна увійшла до минулорічного опалювального сезону із запасами обсягом 8,3 млрд кубів газу, тоді як на початок осінньо-зимового періоду 2023-2024 років у сховищах знаходилося 12,2 млрд кубів. Також, нагадаємо, НАК "Нафтогаз України" вирішила пройти опалювальний сезон 2024-2025 років на газі власного видобутку, тобто, не вдаючись до імпорту. На перший погляд таке рішення було цілком виправданим видобуток газу під час великої війни, навіть у 2022 році, майже не скоротився порівняно з довоєнним часом, а ось його споживання зменшилося значно. У 2023-2024 роках видобуток та споживання газу трохи зросли, проте розрив між ними був суттєво меншим, ніж до війни, що дозволяло нашій країні в цей період імпортувати мінімальні обсяги палива. Ну, а в останній опалювальний сезон, як уже було сказано вище, "Нафтогаз" вирішив взагалі відмовитися від імпорту газу. Однак НАК не врахував таку "дрібницю" як війна. І в 2022-2023 роках Росія зосередила свої обстріли на об'єктах енергетичної інфраструктури України, але, починаючи з 2024 року, вона все частіше завдавала ракетних ударів і по газовидобувній інфраструктурі. "За 2024-2025 роки 34 об'єкти "Укргазвидобування" (дочірні компанії "Нафтогазу") були атаковані ворогом. Найбільш руйнівна атака в лютому 2025 року завдала значної шкоди державному видобутку газу втрати сягнули майже 50% обсягів", - йдеться у квітневому пресрелізі монополіста, опублікованому на сайті. Також у квітні виконувач обов'язків голови "Нафтогазу" Роман Чумак повідомив, що компанія вже відновила половину втрачених у результаті ворожих атак обсягів газовидобутку. Але все-таки без імпорту не обійтись. Обвал видобутку змусив НАК розпочати імпорт газу в авральному режимі. Обвал видобутку змусив НАК розпочати імпорт газу в авральному режимі. У згаданому вище пресрелізі йдеться про те, що "Нафтогаз" терміново імпортував 800 млн кубометрів газу. Усього, з урахуванням цих обсягів, з початку 2025 року компанія законтрактувала 1,5 млрд кубів. Однак цього мало для проходження наступного опалювального сезону. До того ж ці 1,5 млрд кубометрів газу, швидше за все, підуть на покриття поточних потреб у паливі. Пальцем у небо То скільки все ж таки нам потрібно імпортувати газу, щоб його вистачило наступної зими? "Обсяг імпорту залежатиме від того, скільки буде накопичено в газосховищах за рахунок внутрішнього видобутку, який, як відомо, має певні проблеми, пов'язані з завданням ударів по газовидобувній інфраструктурі. Тим більше, що такі удари можуть бути продовжені, і це також слід враховувати. А також, наскільки довгою і холодною буде (наступна) зима", - поділився розрахунками президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. Тому, за його словами, сьогодні говорити про те, скільки "Нафтогазу" потрібно закупити газу на зовнішніх ринках, це все одно, що тицьнути пальцем у небо. Очевидно лише те, що потрібно зробити якомога більший запас. "Якщо говорити виключно про імпортний газ у період закачування, без урахування імпорту, який буде йти у прямому режимі, у разі потреби, десь у листопаді-грудні, то я думаю, що потрібно буде закупити десь 4 млрд (кубометрів газу)", - вважає експерт. У свою чергу директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко вважає, що слід імпортувати навіть більшу кількість газу: від 4,5 до 5 млрд кубометрів. Ціна питання Скільки це коштуватиме? Звісно, що ціна газу багато в чому залежить від пори року. Крім того, вартість палива за довгостроковими контрактами, як правило, нижча, ніж на спотовому ринку (торгівля криптовалютними активами), причому іноді суттєво. "Нафтогаз" не розкриває ціну, за якою купував газ у лютому, оскільки це (і так було завжди) - комерційна таємниця. Однак відомо, що тоді вартість палива на європейських хабах перевищувала $600 за 1000 кубометрів. Лютневі закупівлі становили понад 500 млн кубів газу, відповідно, їх загальна ціна цілком могла бути на рівні $300 млн і навіть більше. У згаданому пресрелізі НАК зазначається, що в першому кварталі цього року компанія залучила кошти Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Норвегії в розмірі 430 млн ($490 млн), які будуть спрямовані на купівлю 1 млрд кубометрів газу. Нескладно підрахувати, що орієнтовна ціна, за якою купуватиметься цей газ, становить $490 за 1000 кубів. При цьому останніми днями, коли температура повітря суттєво підвищилася, ціни на газ у Європі впали. У будь-якому випадку, гроші, необхідні для імпорту газу, краще все ж таки знайти зараз, бо наступної зими, якщо знову буде дефіцит палива, за нього доведеться платити, як мінімум, удвічі дорожче. Критичний стан із газовими родовищами та запасами цього палива на зиму - це елементарна безвідповідальність державних менеджерів усіх ланок і рівнів. А якщо відповідальність і надалі замінятимуть на схеми та бажання нажитися бюджет цього не витримає. Як і українці. І якщо зима не буде такою поблажливою, як попередні відсутність газу стане не лише політичним скандалом, провалом, а ще однією, окрім війни, реальною загрозою.

В ніч на святу неділю, та в перший день літа Служба безпеки України провела спеціальну таємну операцію, аналогів якої немає у військовій історії. До дальніх і "недосяжних" аеродромів російської авіації, відразу в кількох регіонах, приїхали "вулики" на колесах, з яких вилетіли бойові бджоли і знищили понад 40 стратегічних літаків. Особливо важливо, що цілком знищені та виведені з ладу відразу два А-50. Це літаки ДРЛО (дальнього радіолокаційного виявлення), вартістю сотні мільйонів доларів. Їхня відсутність робить і протиповітряну оборону і стратегічну авіацію - "сліпими". У Росії немає можливості відновити ці літаки. За деякими даними, в них взагалі залишився лише один такий борт. Дроновий удар - колосальна ганьба для Путіна і російського командування... Дроновий удар - колосальна ганьба для Путіна і російського командування - написала Dіе Wеlt. Видання також пише про сором в російських військових колах і паніку в регіональних адміністраціях, які не були готові до такої глобальної інфільтрації. В України є "козирі", всупереч всім твердженням Дональда Трампа - пише Тhе Теlеgrарh. Недосяжних об'єктів в Росії більше не існує, включно з силами ядерної "тріади". А 3 червня Служба безпеки України провела ще одну унікальну операцію. До Керченського мосту, під водою, було доставлено більше тонни вибухівки. О 4.44 ранку перший вибуховий пристрій був активований. Підводні підпірки опор сильно пошкоджені на рівні дна. Фактично, міст перебуває в аварійному стані. І це попри те, що міст охороняють майже так само ретельно, як і самого Путіна. Ці успіхи українських спецслужб можуть змінити стратегічний характер війни. А досвід українських сил неодмінно увійде у підручники з основ військової майстерності у всіх країнах світу. Чергові українсько-російські перемовини в Стамбулі закінчилися тим, чим і мали закінчитися: нічим! Чергові українсько-російські перемовини в Стамбулі закінчилися тим, чим і мали закінчитися: нічим! За інсайдерською інформацією, на окремих переговорах між спецпредставником Путіна Мединським та міністром оборони України Умеровим Росія запропонувала Україні відмовитися від прозахідної орієнтації та піти шляхом Грузії і Білорусі. Тобто шляхом повільного і добровільного узалежнення. За це нам обіцяли дати дешевий газ і коробку пряників. Не на тих напали. На всі свої забаганки Росія отримала однозначну й категоричну відмову. Україна наполягає на негайному припиненні вогню без всяких попередніх умов. Але Росія не бажає припинення вогню. І це вже зрозуміло всьому світові, навіть тугодумній адміністрації 47-го президента США. Радник постпредства США при ООН Антон Йонгенейл на засіданні Радбезу сказав: "Кожен член Радбезу розуміє, що Україна не є перешкодою для припинення вогню&hеllір; Це Росія! Саме Росія!". Ми ж чекаємо від Білого дому обіцяних серйозних висновків щодо Кремля. Зокрема, вбивчого пакету санкцій за авторством сенатора Ліндсі Грема. Однак Дональд Трамп все ще перебуває в "хорошому діалозі" з Путіним. Про це він навіть написав пост у власній соціальній мережі, в якому зазначив, що "розуміє російського диктатора у його бажанні помститися за знищені стратегічні бомбардувальники". Потім Трам пост видалив, бо, очевидно, хтось із оточення таки наважився сказати, що він виглядає як закінчений довбень. Загалом справи у "найуспішнішого президента в історії Америки" - так собі. Ядерної угоди з Іраном, скоріше за все, не буде Загалом справи у "найуспішнішого президента в історії Америки" - так собі. Ядерної угоди з Іраном, скоріше за все, не буде. Китай купляє літаки Аіrbus, а не Воеіng. Комп'ютерні чіпи Пекін згоден надати Європі, але не США. Мита на американську продукцію зростають. А восени в Штатах вибори, які для республіканців можуть закінчитися дуже погано. До всього іншого, Трамп брутально посварився з Маском. Скінчилася і любов, і дружба. Маск натякнув, що має компромат на президента. Зокрема, йшлося про можливі його зв'язки з одіозним сексуальним злочинцем Джефрі Епштейном та про співучасть у секс-торігівлі. У п'ятницю Маск видалив аккаунт Трампа з соціальної мережі Х. А Трамп сказав, що хоче продати свою "Теслу", яку він придбав після виборів. Таке враження, що спостерігаємо не за реальною політикою в найпотужнішій державі світу, а дивимося чергову серію "Чорного дзеркала". Буде весело, коли за наказом Трампа Маска депортують до Південної Африки. А ще недавно казали, що Маск - можливий наступник діда Дональда. Сік транзіт глорія мунді&hеllір; Через цю сварку акції "Тесли" обвалилися вщент: мінус 150 мільярдів впродовж одного дня. У четвер Збройні Сили України в координації з СБУ завдали результативного удару по пускових комплексах "Іскандер" на Брянщині. Ворог цілився на Київ. Це - також дуже крута операція. Бо збивати "іскандери" може лише "Петріот", яких у нас мало. А тут - знищено відразу три ворожі пускові, на землі, і ще до пусків. До цього ще варто додати, що виявити на землі таку ціль, як пускові "іскандерів", майже неможливо. В ніч на п'ятницю Росія атакувала Україна чотирма ТУ-шками. Раніше було по 15-ть. Цікаво, куди вони поділися? Нідерланди передадуть Україні великий пакет військової підтримки у сфері морської безпеки, до якого входять кораблі, катери та морські безпілотники. Про це повідомив міністр оборони країни Рубен Брекельманс. Німеччина виділяє новий пакет на 5 мільярдів, до якого ввійде фінансування далекобійного озброєння, що вироблятиметься в Україні. ...європейські члени НАТО та Канада вже покривають близько 60% усієї західної військової допомоги... 350 мільйонів фунтів надасть Британія на виробництво ста тисяч дронів. Від Бельгії - протимінні кораблі. А ще окремі пакети - від Норвегії та Канади. Генерал Бундесверу Крістіан Фройдинг, який очолює Оперативний штаб допомоги Україні, заявив, що європейські члени НАТО та Канада вже покривають близько 60% усієї західної військової допомоги, й за наявності політичної волі здатні фактично повністю компенсувати навіть повне зникнення підтримки США. На президентських виборах у Польщі перемогли "не наші". Вірніше - не наш. Новим главою держави з мінімальною перевагою обрано Кароля Навроцького, значна частина виборчої кампанії якого була побудована на антиукраїнській риториці. Його ще іноді називають "польським Трампом". Втім, нічого аж такого драматичного в цьому немає. Якщо новий президент Польщі і не проукраїнський, то вже точно й не проросійський. Цікаво, що відразу після оголошення результатів виборів, міністерство внутрішніх справ РФ проголосило нового президента Польщі в розшук. Таким був ще один тиждень 2025-го року. Перший тиждень цього літа. А завтра - свята Трійця, велике свято для всіх християн. Пора йти по клечання, яким можна прикрасити оселю: любисток, чабрець, аїр, полин, м'ята, меліса. У нас красиві свята. І ми - красиві! Тримаймося!

Маховик, запущений офісом президента проти мера Києва Віталія Кличка, пришвидшується. Тривале і гучне протистояння Офіса президента і мера Києва Віталія Кличка привернуло увагу закордонних ЗМІ. З цього двобою давно зрозуміло: Київ особлива "пристрасть" Банкової. "Ці двоє мабуть найвідоміші українські політики на міжнародній арені, - пише Тhе Тіmеs. - Але тепер вони фактично ведуть війну одне з одним багаторічна ворожнеча стала публічною". І знову - з новим роком Вкотре це давнє протистояння загострилось на початку 2025 року. Саме тоді начальника Київської міської військової адміністрації (КМВА) з військового Сергія Попка поміняли на цивільного Тимура Ткаченка. Ще взимку міський голова звинувачував новопризначеного начальника КМВА Ткаченка у тому, що той перешкоджає вирішенню господарських питань та намагається перебрати на себе повноваження мера. За словами Віталія Кличка, ці процеси стали критичними. "Новий начальник КМВА, без військової освіти й досвіду, який замінив на посаді бойових генералів, блокує вирішення ключових господарських питань. Відновлення пошкоджених будинків, компенсації постраждалим мешканцям, відновлення інфраструктури. Це дестабілізує управління містом і створює загрозу життєзабезпеченню столиці", так окреслив ситуацію міський голова. А вже навесні у Верховній Раді вирішили обмежити перебування на посаді міських голів. Не більше двох термінів за життя - така пропозиція парламентарів. І щоб зареєструвати такий законопроєкт, в Раді збирали підписи. Про це написав у FВ народний депутат 8-го скликання від Блоку Петра Порошенка Олександр Черненко. Це означає, що на наступних місцевих виборах ми можемо не побачити відомих голів - "довгожителів". Свіжий вітер змін завжди добре, якщо він на краще, а якщо ні? Бо є населені пункти, де просто може бути дефіцит керівних кадрів. Або якщо мер і політичний довгожитель, і чимало доброго зробив для громади та має в своєму арсеналі достатньо планів і можливостей, то чому б йому не дати втілити їх третьою каденцією? В першу чергу б'є по тих, хто вже давно при владі на місцях: Кличко - в Києві, Труханов - в Одесі, Філатов - у Дніпрі "Ініціатива виглядає як універсальна, але в першу чергу б'є по тих, хто вже давно при владі на місцях: Кличко в Києві, Труханов в Одесі, Філатов у Дніпрі список довгий. Якщо під цю ініціативу знайдуть голоси, то на наступних місцевих виборах можемо отримати повний перезапуск влади на місцях", - зазначив Черненко. Щоправда ще не відомо чи набралась достатня кількість підписів. Політичний клінч Хоча гайки закручують не лише київському голові. І загалом ці процеси вже втрачають ознаки пристойності. Ця ініціатива виглядає як боротьба з опонентами Банкової, котрими і є мери-довгожителі. Адже очільники крупних міст перемагали на виборах хто з благосоловення, а хто й під парасолькою пʼятого президента України Петра Порошенка. І днями нова заруба - міський голова Києва звинуватив президента у авторитаризмі. Зеленський затиснув Кличка в політичному клінчі, з якого тому, попри свої президентські амбіції (невдало реалізовані ще 2014 року), дуже важко вирватися. Адже президент, користуючись повноваженнями, наданими воєнним станом, щоб тримати Кличка в глухому кутку створив у Києві паралельну військову адміністрацію, яка дублює функції міської влади. Заарештовано сімох чиновників його адміністрації, ще троє під слідством Тим часом Національне антикорупційне бюро (НАБУ) в межах операції "Чисте місто" провело серію арештів, заявивши про масштабну корупцію серед підлеглих Кличка. Заарештовано сімох чиновників його адміністрації, ще троє під слідством. Після останніх обшуків Віталій Кличко різко виступив проти дій адміністрації Зеленського, заявивши, що роботу міської ради паралізували "обшуки, допити і погрози сфабрикованими кримінальними справами", які не дозволяють депутатам зібрати кворум для ухвалення рішень. "Це зачистка демократичних інституцій під прикриттям війни, сказав він у коментарі Тhе Тіmеs. Я колись сказав, що в нашій країні тхне авторитаризмом. Тепер вже смердить". Це протистояння не лише політичне, а й особисте. У лютому, коли Кличко розкритикував позицію Зеленського щодо переговорів про мир, колишній комік принизив колишнього боксера. "Кличко видатний спортсмен, але я не знав, що він ще й видатний оратор", саркастично зауважив президент. Кличко намагається зобразити конфлікт як спробу президентського перевищення повноважень, апелюючи до зростаючого занепокоєння тим, що Зеленський, зміцнюючи владу під час війни, обмежує демократію. Він звинувачує президента у використанні військових адміністрацій по всій країні для того, щоб забрати владу в обраних мерів. Робиться все, щоб дискредитувати мене і зруйнувати мою репутацію "Багатьох мерів залякали, але моя впізнаваність це захист. Мера Чернігова можна звільнити, а от мера столиці, якого знає весь світ, набагато важче, сказав Кличко. Саме тому робиться все, щоб дискредитувати мене і зруйнувати мою репутацію". Утім, декотрі експерти вважають, що справа має глибше підґрунтя йдеться про реальні зловживання міськими коштами під час війни. "Не варто сумніватися, що ці арешти це не просто політика, а реакція на прояви корупції в київській міській адміністрації", вважає політолог Володимир Фесенко, керівник аналітичного центру "Пента". Водночас, за його словами, низка представників команди Зеленського мають власні інтереси в Києві. "У столиці обертаються великі гроші. Є бізнеси, наближені до президента Зеленського, які хочуть отримати доступ до цих фінансових потоків", - вважає Фесенко. Але це не означає, що до мерів немає запитань. Під час війни гроші мають йти передусім на оборону, на захист країни. А натомість будівництво. У деяких містах навіть стадіони будують. На Донбасі реалізуються масштабні проекти з благоустрою. Лінія фронту поруч, а гроші йдуть не на оборонні споруди, а на озеленення". Туалетна схема Кожен раз, починаючи з 2022 року, коли відбуваються заруби між ОП та КМДА Банкова апелює до мешканців столиці. Мовляв, кияни обурюються: попри постійну загрозу російських авіаударів, у місті масово зводять багатоповерхівки замість бомбосховищ, шкіл, лікарень або станцій метро. Часто ці будівлі зводяться забудовниками через юридичну лазівку, відому як "туалетна схема", коли на вільній ділянці комунальної землі встановлюється тимчасовий об'єкт наприклад, платний туалет. Це дає забудовнику майже статус "самозахоплення" з правом надалі освоювати ділянку якщо, звісно, "всі питання вирішено". Багатьом із десятка київських чиновників, що перебувають під слідством, інкримінують корупцію, пов'язану з виділенням саме таких "туалетних" земельних дозволів. Кличко заявив, що звільнив вісьмох посадовців, які фігурують у справі "Чисте місто". Попри це, критики звинувачують його в гальмуванні розвитку міської інфраструктури за 11 років на посаді. Місто задихається від заторів: мости й головні дороги постійно перевантажені. Однак, як би там не було, всі замисли типу навести порядок виглядають як умисли, через які на шаленій швидкості й несеться це протистояння. Бо гострі моменти взаємин Банкової з місцевим самоврядуванням стосуються саме дуже самостійних мерів, котрі з висоти свого досвіду подекуди відверто кажуть про токсичність певних рішень Банкової.

У парламенті розгорається боротьба за право народних обранців працювати одночасно і в Раді, і в уряді. Сумісництво колись було в парламенті протягом кількох скликань та особливо добре вмонтувлось за часів експрезидента Віктора Януковича. Позбутись його вдалося лише після Революції гідності. Йдеться про закон, який дозволить народним обранцям одночасно обіймати посади прем'єр-міністра, віцепрем'єр-міністра, міністра, заступника міністра чи інші політичні посади, не припиняючи депутатських повноважень. Старі тлумачення втратили актуальність Ця ініціатива викликала жваве обговорення, бо суперечить попереднім тлумаченням Конституційного Суду. Згаданий законопроєкт передбачає внесення змін до законодавства, які дозволять народним депутатам обіймати посади у виконавчій владі. Це означає, що депутат, не втрачаючи мандата, зможе працювати на політичних посадах, таких як прем'єр-міністр чи міністр. Народний депутат Віталій Безгін ("Слуга народу"), член Комітету з питань організації державної влади, вважає, що рішення Конституційного Суду від 4 липня 2002 року, що забороняє суміщення мандата депутата з посадами в Кабінеті Міністрів, вже не відповідає сучасним реаліям. За його словами, посади міністрів та їхніх заступників давно стали політичними, що робить попередні тлумачення застарілими. "Така практика успішно працює в 19 європейських країнах, де депутати можуть поєднувати законодавчу та виконавчу діяльність. Це дозволяє підвищити ефективність роботи уряду та парламенту", вважає Безгін. Так, подібна практика суміщення посад дійсно працює у європейських країнах і є нормою. Наприклад, у країнах парламентської демократії, таких як Німеччина чи Франція, депутати нерідко обіймають урядові посади, що сприяє швидшому втіленню політичних рішень. В Україні ж подібні зміни можуть викликати як підтримку, так і спротив, адже наше суспільство чутливе до питань концентрації влади. Автори законопроєкту парламентарі Галина Третьякова, Максим Павлюк, Олег Бондаренко, Андрій Клочко та Олександр Федієнко аргументують, що такі зміни сприятимуть кращій координації між законодавчою та виконавчою гілками влади. Провладні експерти зазначають, що дозвіл на суміщення може підвищити ефективність роботи уряду, адже депутати, які мають досвід законотворчості, зможуть безпосередньо впливати на виконавчі процеси. А критики цієї ініціативи - навпаки, застерігають, що це може порушити принцип розподілу влади, закріплений у Конституції. Вони вважають, що за таких умов руйнується принцип розподілу між гілками влади та принцип підзвітності. Під час представлення та голосування за бюджет сумісник буде в сесійній залі як представник фракції, який матиме право голосувати, чи в урядовій ложі серед міністрів? Мовляв, сумісництво це "політичний кентавр" чи "політична шизофренія", що може навіть у загальних процесах постійно викликати конфлікт інтересів. Бо яку роль виконуватиме такий політик під час години запитань до уряду: нардепа чи міністра? Або, наприклад, під час представлення та голосування за бюджет сумісник буде в сесійній залі як представник фракції, який матиме право голосувати, чи в урядовій ложі серед міністрів? Водночас, у гострих дискусіях питання сумісництва пригадують негативний приклад десятилітньої давності, як один із найпоказовіших. Це тоді, коли народному депутату-регіоналу і водночас міністру оборони Павлу Лебедєву оголосили підозру в державній зраді. Він отримав заочний арешт у справі про розстріли на Майдані. У чому потреба? Якщо обʼєктивно, то можна було б сказати, що законопроєкт 13304 відкриває нові можливості для співпраці між парламентом та урядом, але водночас ставить під сумнів чинні конституційні норми. Чи вдасться ініціаторам переконати Конституційний Суд у необхідності перегляду попередніх рішень? Це питання залишається відкритим. Наразі дискусія триває, а суспільство та експерти уважно стежать за розвитком подій. Нагадаємо, що стаття 78 Конституції України забороняє сумісництво для народних депутатів. Там чітко та недвозначно написано: "&hеllір; народні депутати не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку". Незважаючи на це авторам ініціативи здається, що загальна заборона на те, щоб народні депутати займалися оплачуваною діяльністю, в чинному законодавстві розмита, а в "правозастосовній практиці виникає істотна правова невизначеність, що створює підґрунтя для неоднакового тлумачення закону". Крім того, вони вважають, що те, як Конституційний Суд України тлумачить поєднання депутатського мандата із обійманням посад у виконавчій владі, зокрема в Кабміні, визнавалося таким, що суперечить принципу поділу влади, вже не є актуальним, бо посади членів КМУ були виключені з переліку посад державної служби і прирівнювались до політичних посад. Ба більше, представники "Слуг Народу" впевнені, що це відповідає принципу політичної відповідальності. Можна лише припустити, що, ймовірно, представники більшості цією ініціативою намагаються намацати "софістичні" шпарини та у власний спосіб трактувати законодавство, щоб одночасно "залатати" проблему з кадрами на посади та голосами в сесійній залі. Або ж це просто протягування закону під себе чи конкретних нардепів. Зрештою, і це не нове в українській політиці. Але очевидно, що самого політичного бажання замало, а раціональних аргументів у таких ініціативах бракує, як і врахування можливих наслідків. Натомість політичний досвід попередніх скликань українського парламенту чітко продемонстрував, що сумісництво політичних посад це не лише постійний конфлікт інтересів. Це саме ті "граблі", які щоразу луплять по одному й тому ж місцю політичного лоба.

У ніч на минулу неділю, з Москви, в бік Уральських гір, одночасно вилетіло шість російських бортів: АН-148, ТУ-154, ТУ-134, ТУ-214, Іл-62, Іл-76МД. Це літаки урядового призначення. Відбулася репетиція термінової евакуації російського військового і політичного керівництва&hеllір; Такі наслідки СВО "Кієв за трі дня": на четвертому році війни, рашистська верхівка вчиться втікати з Москви в тайгу, в Сибір, за Урал&hеllір; Здобули! Трамп ніяк не наважиться публічно визнати, що сам себе призначив дурнем в діалозі з Путіним Дональд Трамп нарешті відреагував на масовані атаки Києва та інших українських регіонів. "Не пізнаю Путіна, що з ним робиться, чорти б його побрали&hеllір; Нащо він убиває людей?" - риторично запитував сам у себе дід Дональд&hеllір; Також Трамп сказав, що Путін збожеволів&hеllір; Знов за рибу гроші. Дітям малим відомо, хто такий насправді Путін, а найсильнішій (формально) людині в світі - досі було невідомо&hеllір; Трамп ніяк не наважиться публічно визнати, що сам себе призначив дурнем в діалозі з Путіним. Ну, принаймні зараз він погрожує Кремлю безпрецедентними санкціями. Побачимо, що воно з того вийде насправді. Як висловився президент Франції Емманюель Макрон, Дональд Трамп нарешті зрозумів, що Путін його дурить. А чи таки зрозумів?... "Путін грається з вогнем" - написав Трамп пізніше в соціальній мережі. Слава богу, є ще в Америці конгресмени рейганівського ґарту. Зокрема, член палати представників Дон Бейкон сказав: "Настав час для чесності. Мирні переговори не мають жодного впливу на Путіна. Поки ми не почнемо рішуче діяти, результату не буде". Проукраїнський сенатор-республіканець Чак Грасслі звернувся до президента з жорсткою вимогою вжити надпотужні санкції проти Кремля. Сподіваюся, саме такі політики домінуватимуть в конгресі Сполучених Штатів. В оточенні Трампа є антиросійська група, яка має більше впливу на Трампа, ніж всілякі "голуби миру". Відразу після згаданих заяв Трампа щодо Путіна, обвалився московський фондовий ринок. За кілька годин торгів індекс Мосбіржі втратив 1,51%, а капіталізація скоротилася на понад мільярд доларів. Трамп навчився обвалювати фондові ринки. Так чи інакше, але завуальовані погрози американського президента таки трохи налякали Москву. Міністр закордонних справ Росії Лавров запропонував провести новий раунд переговорів в Стамбулі, а прессекретар кремлівського диктатора Пєсков допустив пряму зустріч Володимира Зеленського і Путіна. Росія тягне час, вона думає, що час на її боці. Але так воно не є. Міністр оборони України Умеров передав Росії документ щодо позиції України на переговорах. Його зміст на разі невідомий. Хотілося б думати, що він витриманий у риториці "листа запорожців турецькому султану". ...п'ять країн - США, Британія, Франція, Німеччина - дозволили Україні бити вглиб Росії по її стратегічних об'єктах Відразу п'ять країн - США, Британія, Франція, Німеччина - дозволили Україні бити вглиб Росії по її стратегічних об'єктах. З цієї нагоди російські пабліки збуджено малюють графіки з радіальними колами, що позначають дальність ймовірних українських ударів. Це - добре! До того ж, нам можуть передати омріяні німецькі "тауруси". Прем'єр Мерц сказав, що не буде публічно анонсувати передачу Україні нового озброєння. Хай все робиться тихо. Втім, уже відомо, що Німеччина найближчим часом передасть нам ракети РАС-2 для ЗРК "Раtrіоt" разом з 4-ма ЗРК Іrіs-Т. Європейська комісія та найвпливовіші держави-члени ЄС наполягають на зниженні верхньої межі ціни на російську нафту до $45. Така ціна на нафту для російської економіки майже летальна. Клани італійської мафії замість того, щоб конфліктувати між собою, починають все більше співпрацювати в різних сферах, - про це бідкається Національне антимафіозне управління (DІА). Сіцилійська Коза Ностра, неаполітанська Каморра та калабрійська Ндрангетта укладають ділові союзи. Бодай хтось в цьому шаленому буремному світі зрозумів, що основа в єдності та партнерстві, а не в війні і ворожнечі. Українські сили оборони атакували РФ впродовж всього тижня. Аеропорти західної частини Росії живуть в режимі перманентного "ковра". Завдано ударів по стратегічним підприємствам російського ВПК, зокрема по заводу в Татарстані, який випускає "герані", тобто "шахеди". Дрони СБУ вразили завод "Радуга" в Підмосков'ї, який виробляв крилаті ракети. 80 відсотків бойових можливостей базуватимуть на безпілотних та автономних системах. ЗСУ, наші технології та досвід стали за взірець для армій країн НАТО Британська армія, використовуючи бойовий досвід України, представила нову концепцію ведення війни, за формулою: "40-40-20". Згідно з новою моделлю, 80 відсотків бойових можливостей базуватимуть на безпілотних та автономних системах. ЗСУ, наші технології та досвід стали за взірець для армій країн НАТО. Німеччина оголосила про пакет військової допомоги на 5 мільярдів євро. Серед іншого йдеться про контракт з компанією Dіеhl Dеfеnсе на виробництво систем ІRІS-Т і ракет для них. Нідерланди в понеділок завершили передачу Україні всіх 24-х винищувачів F-16. Дякуємо! Швеція надасть Україні військову допомогу на понад півмільярда доларів. Туреччина та Бельгія хочуть доєднатися до "коаліції дронів". Наступного тижня, скоріше за все, таки відбудуться нові переговори між українською та російською делегаціями, за участю представників Заходу. Чогось аж такого важливого від тих переговорів чекати не варто. Бо то все - "з пустого в порожнє". В будь-якому випадку історію нині пишуть не в Стамбулі, а під Покровськом і Торецьком. А головна новина цього тижня безумовно така: від завтра вже літо. Літо 2025 року. Хай воно буде нашим, хай буде українським! Тримаймося!

Історія убивства "адвоката диявола" Андрія Портнова обростає новими деталями, роздмухується скандалами та претензіями, зокрема - й до Офісу президента України. Версії щодо замовників доволі різноманітні, подекуди полярні та юридично строкаті. Так само як і припущення про те, що Портнов міг інсценувати своє вбивство. А наразі на вершині бурхливих хвиль усіх цих перипетій - вимога партії "Європейська солідарність" до Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та офісу президента України - надати інформацію щодо підстав для перетину кордону, відвідування урядового кварталу колишнім українським політиком, юристом Андрієм Портновим. Адже за декілька днів до убивства він відвідував Україну. Майстерний жонглер правом Нагадаємо, 21 травня 2025 року іспанські ЗМІ повідомили про вбивство колишнього першого заступника голови Адміністрації президента України Віктора Януковича - Андрія Портнова. Місцеві видання Саdеnа SЕR, Rеutеrs та Sky Nеws, котрі першими повідомили про це, зазначили, що Портнова знайшли вбитим поблизу Мадрида. Коли почалася стрілянина, Портнов був за кермом автомобіля Меrсеdеs. Він підвозив своїх дітей до однієї зі шкіл іспанської столиці. Портнова вбили з вогнепальної зброї. За інфоримацією іспанських журналістів, кілери випустили йому чотири кулі в груди й ще один раз вистрілили у голову. Останній постріл і став смертельним. Також газета Еl Ра&іасutе;s повідомила, що причиною вбивства, за попередніми даним слідства, є борги. Андрій Портнов був особливою людиною. Майстерно використовуючи право - інструмент, що покликаний захищати від диктатури і свавілля, він перетворив його на засіб для утвердження тиранії та беззаконня. У цьому жонглюванні йому мало було рівних. Пиха його була захмарною. Портнов щиро обіцяв розібратися з усіма патріотами України. Писав погрози в особисті повідомлення слідчим по справах Майдану та погрожував у Фейсбук самим активістам. Тому, коли він утік, замість його ручних "ментів" і суддів з українцями на повну силу почали говорити російські гармати. Втік у Європу, проти якої по факту воював на боці РФ. Портнов примудрявся протягувати найпідступніші рішення Основний бізнес Портнова після 2014 року судовий "рішала". Користутючись своїми справді доволі стійкими звʼязками в судовій системі, Портнов примудрявся протягувати найпідступніші рішення. Чималою мірою вони стосуються рейдерських захоплень в інтересах різних високопосадовців. З-поміж іншого саме Портнов через свої звʼязки організував передачу українських активів одіозного Віктора Медведчука людям зі свого оточення. Водночас, цю саму передачу складно назвати рейдерством, оскільки сам Медведчук за власні активи навіть не намагався боротися. Схоже спрацювали певні домовленості, сліди котрих заплутались у лабіринтах влади. ОП під прицілом питань У політиці Андрій Портнов наслідив не менше. Наразі в медіа є чимало прикладів його боротьби з українською державністю. Однак, дещо призабулось, що в 2018 році Портнов став фігурантом справи за статтею "державна зрада", коли його звинувачували в перемовинах з помічником президента Росії Путіна Борисом Рапопортом про референдум у Криму. Як відомо, за результатами того референдуму Москва нахабно й наполегливо переконує світ у тому, що Крим - це її територія. До речі, адвокатом Портнова в тій справі був нинішній замглави ОПУ Олег Татаров. Убивство в Іспанії колишнього заступника голови АП Януковича викликало чимало запитань і до української влади. Зокрема, до офісу президента. Адже як ми вже зазначили, за декілька днів до вбивства (17-18 травня ) Андрій Портнов відвідував Україну. Він спокійно вʼїхав і так само безперешкодно виїхав. Жодні санкції на нього не накладені. Це свідчить, що влада, котра повністю контролює вʼїзд і виїзд громадян України, дала йому таку можливість. Відомо й те, що Портнов зустрічався в Києві з топовими посадовцями, котрі відповідають за роботу правоохоронних органів. Його креатура, котра відповідає за цей напрям діяльності - Олег Татаров, працює в ОП одним із заступників Андрія Єрмака. Дійсно цікаво, про що Портнов спілкувався з силовиками, а ще цікавіше які розпорядженння він їм давав? І на всі запитання щодо вбивства Портнова офіс президента відповідає стандартно: "Ми не маємо до вбивства жодного стосунку". Однак, як зазначають іспанські ЗМІ, поліція цієї країни та спецслужби низки держав блоку НАТО до відповідей офісу Зеленського-Єрмака ставляться вкрай обережно. Через прецедент, коли спецслужби України на території іншої держави Молдови, викрали суддю Чауса. Звісно Чаус був громадянином України і викрали його українські спецслужби. Однак, і Портнов був громадянином України та перебував на території іноземної держави. Низка закордонних ЗМІ називає це очевидними паралелями. Що своєю чергою народжує ще одне запитання: а чи мала українська влада мотиви для усунення Портнова? І саме такі питання ставляться між рядками у десятках розслідувань європейських та американських ЗМІ. І, якщо припустити, що іспанська поліція арештувала Портнова за вимогою Мінʼюсту США, то надалі Портнов постав би вже перед американськими слідчими. А ті вміють дуже професійно переконувати. Чи здав би він всі незручні для декотрих нинішніх топпосадовців деталі секретів, котрими він володів, гадаємо, питання риторичне. Звісно, ми не стверджуємо, що Портнов постраждав від рук українських спецслужб. І з великою долею ймовірності він став жертвою своєї бізнесової діяльності. Але відсутність чітких відповідей дає широке поле для версій, котрі наразі вивичають агенти іспанської розвідки та ЦРУ. Чи дійде саме ця версія до інтерполу незабаром побачимо. Ліквідація Портнова могла бути й справою рук Кремля Також ліквідація Портнова могла бути й справою рук Кремля. Майстерно позбавлятись відпрацьованого матеріалу це стиль ФСБКДБ. Щоправда, є ще одна версія, конспірологічна. Її автори, дотичні до українських спецслужб, припускають, що вбивство Андрія Портнова могло бути й інсценуванням. Її адепти звертають увагу, що на фото, яке продемонстрували іспанські ЗМІ, на потерпілому нібито немає жодної краплі крові. А в нього ж стріляли декілька разів. Та ні на голові, ні на спині немає слідів від пострілів. Тож і до цього інциденту, як це буває з одіозними політиками високого польоту, запитань значно більше, ніж відповідей. Як от, чи можна вважати це вбивство ліквідацією?

Рік тому Європейський Союз затвердив програму Ukrаіnе Fасіlіty. Вона без перебільшення є рятівним колом для української економіки. Але народні депутати досі не проголосували за неї. Механізм програми видається простим. Йдеться про 50 мільярдів євро в обмін на конкретні реформи від України, об'єднані в три блоки: базові, економічні та реформи секторального розвитку. Усі - з чіткими термінами виконання. За отримані гроші потрібно не просто звітувати, а реально, швидко й системно впроваджувати зміни За отримані гроші потрібно не просто звітувати, а реально, швидко й системно впроваджувати зміни. Будь-які затримки в ухваленні необхідних законів матимуть прямі фінансові наслідки. За своєчасне виконання зобовʼязань, звісно, відповідає вся владна верхівка, але чимала частина з них безпосередньо в зоні відповідальності Верховної Ради. Проте чи встигає парламент за стратегічним темпом змін, навіть якщо пройшов уже цілий рік? Якщо говорити про політичну волю, то вона на рівні гасел. Відповідно й інституційної спроможності критично бракує. Реформи з-під батога Український парламент справді демонструє здатність ухвалювати важливі закони. Та переважно - коли тисне суспільство та донори. Так було, наприклад, із законом про віднволення е-декларування, яке блокували аж доки в 2023 році не стався суспільний резонанс. Нагадаємо, тоді декларування за попередні роки відбувалося добровільно, а звітності політичних партій не було вже понад три роки. Керівництво антикорупційних органів України, громадський сектор, ЗМІ, а також посли G7 та ЄС наполягали на відновленні електронного декларування та звітності політичних партій. Це одна з умов, що її озвучив МВФ, перед тим як дати нам черговий транш допомоги. Маючи голоси монобільшості, готову законодавчу ініціативу просто не виносили на розгляд Хоча законопроєкт щодо відновлення електронного декларування у ВРУ був, але на момент невдоволення суспільства та донорів він більше, ніж пів року очікував розгляду та ухвалення парламентом. Маючи голоси монобільшості, готову законодавчу ініціативу просто не виносили на розгляд. Так само було і з законом про перезапуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), без якого неможливо було просувати судову реформу і який відкрив шлях до запуску очищення суддівського корпусу. Лише після тривалої тяганини та під загрозою втратити частину коштів ухвалили закон про реформування державної служби, що встановлює прозорі конкурсні процедури та справедливу оплату праці. Всі ці кейси демонструють одне: парламент може, але лише коли немає вибору. І поки що не йдеться про сталість чи стратегічне бачення це тактична реакція на зовнішній тиск. Ціна безвідповідальності Тепер щодо еконмічно вигідної для України програми Ukrаіnе Fасіlіty. Кожен її індикатор має свою "вартість". Невиконання будь-якого з них у встановлений термін призводить до пропорційного зменшення відповідного траншу фінансування. Тому, коли тиску на парламент недостатньо, це має не лише політичні, а й цілком відчутні фінансові наслідки. Напркилад, Україна втратила 560 мільйонів євро фінансової допомоги ЄС за програмою Ukrаіnе Fасіlіty через невиконання індикатора коли до 1 квітня не ухвалили законопроєкт № 13150 про забезпечення законності діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, або альтернативний. Це свідчить про те, що за відсутності системного контролю та політичної волі парламентська бездіяльність безпосередньо дорівнює втраті коштів, яких Україні критично бракує в умовах війни. Пережити дедлайн Де-юре в парламенті є профільний Комітет із євроінтеграції. Але де-факто він не виконує роль координаційного центру, який би спрямовував нардепів на виконання зобов'язань перед ЄС. Немає публічної відповідальності за зірвані дедлайни Немає інтеграційного календаря. Немає публічної відповідальності за зірвані дедлайни. Немає системної взаємодії з урядом, який також буксує в частині технічної підготовки законопроєктів. І це в умовах війни! Коли подібна хаотичність є вкрай небезпечною, адже вона не лише гальмує гроші, а й б'є по довірі до України як партнера, який здатен реалізовувати складні реформи. Треба хотіти Не один раз говориться про те, що парламент має вести, а не наздоганяти. Щоб грати на випередження, про що неодноразово говорили експерти, - варто створити в Раді постійну інтеграційну робочу групу з представників усіх фракцій, яка б моніторила виконання Ukrаіnе Рlаn. І з метою моніторингу потрібно взяти приклад з&hеllір; уряду. Він почав публічно відстежувати всі зобов'язання у форматі інтеграційної "дашборд-панелі". Ну і очевидна потреба посилення кадрової спроможності комітетів. Там мають бути аналітики, юристи, представники громадських експертних середовищ. І головне змінити підхід. Бо Ukrаіnе Fасіlіty це не лише про 50 мільярдів. Це стрес-тест не лише для уряду чи економіки. Це випробування для парламенту як інституції. Це перевірка спроможності української Ради виконувати роль рушія змін, а не лише реєстратора законопроєктів. Це про те, чи здатна Україна діяти не тоді, коли змушують, а тоді, коли потрібно. Україна вже заплатила надто велику ціну, щоб залишитися "перспективною країною". Ми або стаємо системною демократією, або втрачаємо довіру, шанс і кошти. Верховна Рада не виняток, не тягар, не виконувач чиїхось забаганок, а центральний елемент трансформації України та її органів влади.