Search trend "вірменія – грузія"

Дивіться відеоогляд матчу плей-оф Ліги націй 2024/25

Про це повідомляє офіційний сайт УЄФА.  Наживо усі матчі Ліги націй в Україні транслює Меgоgо.  Ліга націй20 березняЛіга А1/4 фіналуДанія - Португалія 1:0Гол: Гейлунн, 78Італія — Німеччина 1:2Голи: Тоналі, 9 — Кляйндінст, 49, Горецка, 76Нідерланди — Іспанія 2:2Голи: Гакпо, 28, Рейндерс, 46 - Вільямс, 9, Меріно, 90+3Хорватія - Франція 2:0Голи: Будімір, 26, Перішич, 45+1Перехідні матчі плей-оффЛіга А/ВТуреччина — Угорщина 3:1Голи: Кекчю, 9, Актюркоглу, 69, Кахведжі, 73 — Шафер, 25Австрія - Сербія 1:1Голи: Грегорич 37 - Самарджич 61.Греція - Шотландія 0:1 Голи: Мактоміней (32, пен).Україна – Бельгія 3:1Голи: Гуцуляк 66, Ванат 73, Забарний 79 – Лукаку 40.Ліга В/СВірменія — Грузія 0:3Голи: Кочорашвілі, 33, Мікаутадзе, 37, 59Болгарія - Ірландія 1:2Голи: Петков М. 6 - Азаз 21, Догерті 42Косово - Ісландія 2:1Голи: Делова 19, Реджбечай 58 - Оускарссон 22Словаччина - Словенія 0:0Як Україна виступила на груповому раунді Ліги націй Команда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня 2024 року в Празі з поразки від Албанії - 1:2. В іншому матчі 1-го туру Грузія розгромила на своєму полі Чехію - 4:1. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3, а Грузія здолала на виїзді Албанію - 1:0. У 3-му турі Чехія вдома перемогла Албанію - 2:0, а Україна у Познані переграла Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1, а Грузія на своєму полі поступилася Албанії - 0:1.У 5-му турі збірна України в Батумі розділила очки з Грузією - 1:1, а Чехія на виїзді з Албанією - 0:0. 6-й тур Ліги націй закінчився перемогою України над Албанією - 2:1 - та виграшем Чехії у Грузії 2:1.У підсумковій турнірній таблиці групи В1 Україна посіла друге місце з 8 балами. Напряму до вищого дивізіону вийшла Чехія, яка набрала 11 очок. Грузія з 7 пунктами стала третьою. Албанія також набрала 7 очок, фінішувала четвертою і вилетіла у нижчий дивізіон.

Гіоргі Кочорашвілі та Жорж Мікаутадзе відзначилися у ворота суперників у грі Ліги націй

Дивіться відеотрансляцію першого матчу плей-оф Ліги націй

Дуже просто і водночас дуже складно виміряти російську траєкторію. Путін устами Лаврова, Рябкова і Ко починає повторювати той самий де-факто ультиматум, який він ставив перед початком повномасштабного вторгнення. Але, я думаю, є свої відмінності, особливо з урахуванням того, що діалог з адміністрацією Трампа є.Ми не знаємо, як довго він триватиме, що може стати каменем спотикання або наскільки сильно вони можуть задружитися. Але Кремль і надалі намагається продавлювати свою лінію. І тут не йдеться про світове глобальне лідерство. У Путіна і його команди є ідея-фікс - це Україна, українська державність і український суверенітет. Як ви відчуваєте ситуацію і про що говорять зараз у Сполучених Штатах ваші знайомі, ваші партнери? Я зараз у Сполучених Штатах і періодично спілкуюся з різними людьми, з якими давно контактую, можу ставити питання, цікавитися, що там відбувається. От дивіться, як складається картина. Дійсно, можна вже точно сказати, що зв’язок між новою адміністрацією США і Кремлем є досить стійким. Пам’ятаєте дискусію щодо того, коли перші дзвінки розпочалися, коли почали спілкуватися Трамп і Путін, Маск і Путін? Тепер уже зрозуміло, що це почалося набагато раніше. Це сталося не після виборів у США 5 листопада 2024 року, на яких переміг Трамп, а ще до них.І от ті питання, які нам видаються несподіваними за 4-5 тижнів після інавгурації Трампа, які виникли під час обмінів, дискусій і стосунків Кремля, були підготовлені давно. Для нас це 4-5 тижнів, а для Трампа і його оточення — це досить тривалий період спроб узгодження, врегулювання, пошуку спільних інтересів із Кремлем і Путіним.Розумієте, у чому вся справа? І тому ми трохи помиляємося, коли вважаємо, що це спонтанна дія адміністрації Трампа, що вони за 5 тижнів такий проробили трек до Ер-Ріяда, домовленості про відновлення роботи посольств, параметрів співробітництва щодо України і питань, які стосуються безпеки Європи. Мені здається, що мають рацію ті, хто вважають, що це почалося набагато раніше. Про це писав Вудворд у своїй книзі «Війна».Ми сприймали це як просто контакти. І Маск не заперечував, що спілкується телефоном із Путіним. Ми вважали, що американські спецслужби контролюють ці контакти і знають про деякі майбутні домовленості та їхні параметри. Але виявилося, що це не зовсім так. Ймовірно, ґрунт був підготовлений доволі давно. Тому що зазвичай перші 5 тижнів вважаються стартовими - всі займаються організаційними, адміністративними питаннями. А тут уже обговорюють мало не розробку Арктики та переділ ресурсної бази України.Це вже дуже далеко - не кажучи вже про ООН, де узгоджують резолюції, не кажучи вже про якісь антиєвропейські плани щодо Євросоюзу і його економічної суб'єктності та ще багато про що. І ми бачимо скрізь уже тісний взаємозв'язок американської адміністрації та Кремля.Я вважаю, що Трамп іде максимально далеко туди, куди йому дозволить американський істеблішмент, - ось у чому проблема. А свого слова «глибинна держава», конгрес і всі інші не сказали. А в чому їхнє слово? Якщо вони мовчатимуть, Трамп рухатиметься далі. Ось це дуже важливо зрозуміти, тому що ми бачимо цю динаміку. Що може цьому завадити? Ось перші ознаки сигналу вже є. Вони які? Ви правильно говорите: всі різні.Наприклад, Лавров. Він повторює по п'ять разів на день про те, що людською мовою перекладається як «здача, капітуляція України», «передайте її нам». Він каже: ми не згодні на демілітаризовану зону з європейськими контингентами. Він учора сказав: «Нас не питали». До цього він говорив «ну, просто не згодні», тепер каже «нас не питали про те, щоб ці контингенти були». А Путін, за словами Трампа, у телефонній розмові сказав, що він загалом  не проти цих європейських контингентів. Ви розумієте, як ця розводка працює?Ба більше, публічно повторює: ні, каже, потрібні чотири області з неокупованими частинами Херсонської, Запорізької, Луганської, Донецької, які повинні ЗСУ звільнити. А Трамп, якщо ви чули, говорить про те, що, ну, ми сподіваємося, що Путін піде на угоду з огляду на те, що йому доведеться якимись територіями поступитися, -  це взаємні поступки будуть. Хто-небудь чув публічно про те, що Москва збирається хоч чимось поступатися?Навпаки, вона вимагає більшого - за рахунок переговорів, а не війни. А не поступатися збирається. Якщо він припускає розмін шматочка Харківської області на Курську область, то це не поступка - це баш на баш у кращому випадку, причому співвідношення інше арифметичне. Це програш для України - такий розмін ділянки плацдарму до Вовчанська, яку займають російські війська, на 400 з гаком квадратних кілометрів у Курській області.Я думаю, Трамп все-таки виходить з того, що він якісь території поверне саме по лінії фронту основній, 1300 км на території України. А от Москва йому сигналізує публічно - не конфіденційно, не через слухавки, не через розмови Путіна і Трампа телефоном - про те, що цього не буде, ми хочемо все.І Трамп зараз стоїть перед дилемою - ось, як я це бачу останні день-два. Йому повторили це вже кілька разів публічно, що з приводу України це однозначно так звані Стамбульські угоди - демілітаризація, денацифікація та три вимоги перед Бюргенштоком, які Путін заявив, - про чотири області, скасування санкцій та про позаблоковий, поза НАТО, статус України.І ось тут зараз відбувається певний рух у бік того, що «а що як, дійсно, ми так багато справ наробили, ми так багато поступилися - вивели з дипломатичної ізоляції Москву?». Путін явно має вигляд переможця в цій дипломатичній грі. І в ці п'ять тижнів публічних до нього зателефонували, з ним домовляються, відновлюють дипломатичні відносини зі США, в ООН йому допомагають, у пас грають, у піддавки - резолюцію намагаються протягнути. Ну, вийшло чи не вийшло - це вже інше питання.А що натомість Путін віддав? Путін нічого не віддав. Він навіть не пообіцяв нічого. Ви розумієте, що відбувається?Ба більше, ті заяви, які лунають, - вони лунають не просто двозначно, а й відверто провокаційно з боку Москви, стосовно цих угод щодо ресурсів та решти. Я вже не кажу щодо виборів, легітимності Зеленського - гаразд, це можна ще обговорювати окремо. Адже він каже: ми теж пропонуємо ресурси на всій конституційній території Російської Федерації. Тобто що вони мають на увазі - ви там укладайте з Зеленським угоду, укладайте, про рідкісноземельні метали, умовно, хоча там ідеться і про порти, і про нафту сланцеву, до речі в Донецькій області, - а ми будемо цим розпоряджатися. Це ми будемо реалізовувати Трампа з Зеленським угоду, оскільки це будуть наші території. Тому ви з нами будете ще додатково про це домовлятися. І ми з вами готові на конституційній концесійній основі це все реалізовувати.Тобто прокидання йде в бік того, що ці території, в принципі, будуть московськими, і ця угода буде реалізовуватися на підконтрольній Москві території. Тобто, можливо, до Трампа і його адміністрації десь акуратно дійде, що насправді Путін нічого натомість не пропонує. Він хоче забрати все те, що Трамп виламує з Європи, з України, від інших союзників.Тобто Трамп втрачає відносини із союзниками стратегічними, союзниками, які забезпечують трансатлантичну безпеку. Ну, як - євроатлантичне партнерство: Європа, Америка тощо. Він від них відмовляється. Він каже, що і ЄС створений, ви чули, для того щоб нашкодити Америці. Так, власне, гра Трампа, навпаки, зараз посилює Путіна, і це теж є надзвичайно ризиковано. До речі, про Організацію Об'єднаних Націй і «дивний збіг» обставин: Сполучені Штати і держава Ізраїль проголосували проти. Так от, ми ж розуміємо, що буде Путін ще «продавати» Трампу і державі Ізраїль - іранську ядерну програму. Я не сумніваюся, що Путін продасть донедавна своїх друзів-аятол з потрохами.І це серйозна ціна, тому що держава Ізраїль розуміє, що може за собою нести іранська ядерна програма. І знаємо, як Трамп це буде продавати у Сполучених Штатах. Але ми живемо в Україні і, звісно, ми в Україні занепокоєні з того всього.По-перше, Путін його розводить із цим. Лавров дійсно поїде в Іран. Чи вже був – я не відстежив найближчі днів зо два. Він у Катар збирався, ще кудись. Зараз вони у Стамбулі (розмова з Марком Фейгіним була записана 27 лютого, - Ред) , мабуть, будуть зустрічатися - якісь групи представників США і Москви. Ви ж розумієте: продають знову повітря. Домовленість з Іраном - це повітря, це як ядерна угода, укладена за допомогою МАГАТЕ, скасована зараз, за якою Іран продовжував виробляти, намагатися створити ядерну зброю. Обіцянка Путіна, обіцянка Ірану, врешті-решт навіть ось ця спроба відірвати Москву від Китаю - це брехні Москви.Вони обманюють. Я впевнений, що вони з Іраном готові здати кого завгодно з потрохами, це теж зрозуміло. Але вони скажуть: послухайте, та ви підпишіть. А будете ви виконувати чи не будете - це вже таке, ви весь час щось підписуєте й ніколи не виконуєте. Виходить, між військовим рішенням і спробами домовитися Трамп наполягає на мирній спробі домовитися, без гарантії, що ці домовленості будуть виконуватися, так само як, до речі, і Москвою - хто вірить у те, що Москва, взявши на себе зобов'язання, буде їх виконувати? Тобто, йому потрібен посередник в особі Москви, який із цією віссю зла, із цими дивними ізгоями, які становлять і регіональну, а десь і глобальну загрозу, він намагається домовитися шляхом слів - не шляхом сили. Він же сказав: «Мир через силу».А ми знаємо, що таке мир через силу. Ну то й що - розбомбив би Ізраїль разом зі Сполученими Штатами якісь там десятки два ядерних об'єктів. І це набагато надійніша була б гарантія від створення ядерної зброї Іраном. А тут спробують щось і дати натомість. Дати можливість зняти частину санкцій з Ірану, щоб він продовжив торгувати нафтою, щоб він вийшов із режиму ембарго. Напевно, це вимагатиме Іран взамін за свої зобов'язання не створювати ядерну зброю, не створювати загрози регіональній безпеці, не здійснювати атак на Ізраїль тощо. Ну, ми навряд чи уявимо собі, що Іран раптом встановить дипломатичні відносини з Ізраїлем чи визнає факт існування ізраїльської держави. Напевно, жодна наївна людина в таке не вірить.Тобто все інше - це те, що вже було. Трамп може спробувати за посередництва Москви домогтися того, що вже було. Ну, Ізраїль - що там від нього чекати? Він іде зараз у кільватері політики Трампа. Тому що ситуація така, що виснажений цією війною народ Ізраїлю, заручники, яких ще не всіх звільнили, - вони вичікують. Трамп вимагає від них голосувати, саме з огляду на ці причини - інтереси нейтралізації Ірану. І - такі ось дикі резолюції в ООН.Для Ізраїлю це, звісно, помилка велика, на мій погляд. Але вони можуть говорити, що «а щодо антиізраїльських резолюцій Україна теж голосувала за». Ну, а яка різниця, враховуючи, що ООН не існує, ООН - це організація філателістів. Це невелика ціна - десь утриматися або проти проголосувати, це ні про що. Можуть себе так заспокоювати, можуть себе так утішати, так? Але насправді це, ще раз хочу підкреслити, гра в одні ворота.Від цих відносин виграє тільки Москва і більше ніхто, Америка нічого не отримає. Ці наївні уявлення про те, що ми будемо використовувати як човник Лаврова або Путіна, який буде що з Сі Цзіньпінем вирішувати, що з аятолами іранськими, - це самообман думати, що з такими країнами домовленості, які ґрунтуються на взаємному інтересі або якихось взаємовідносинах триваліших, довших, можуть забезпечувати стабільний результат. Це не так. Цього жодного разу не вийшло.Стабільний результат виникав там, де військова сила вирішувала це питання. Візьміть «Хезболлу», візьміть Сирію, візьміть сектор Гази - військовою силою досягалися ці речі, аж ніяк не мирними угодами. Якраз добивати проблему потрібно було, використовуючи військову силу, використовуючи цей трамплін у вигляді успіхів ізраїльської армії на Близькому Сході. І це дуже коротка дистанція.А Трамп декларує свою миротворчість, що він схильний розв'язувати проблеми миром, - виглядає і звучить красиво.  Ми в Європі надзвичайно сильно напружились. Це стосується всіх без винятку, водночас особливо напружились в Естонії, Литві, Латвії, Польщі, Чехії, Словаччині і Румунії. В Україні це буде окрема історія.Якщо намагатись виміряти агресивність траєкторії Путіна: зараз в Кремлі не просто так відкрили шампанське. Але розуміємо, що це «продати» не можна, тому що є Європа і є позиція України, - саме тому і Лавров, і Рябков повторюють оту мантру. Бракує лише покійного Жириновського.Так, ми стоїмо далі на своїх позиціях. Про перемир'я мови бути не може до реалізації великого, євроатлантично-російського договору, де буде окремо прописані демілітаризація України і підготовка до можливих актів демонтажу. З другого боку, ми також в Україні свідомі, що ми потребуємо чіткої доброї комунікації з Вашингтоном, тому що це про нашу безпеку, це про наше виживання.Ми зараз в Україні розуміємо, що відчувають мешканці того самого Єрусалиму, Тель-Авіва й інших міст у державі Ізраїль: є загроза, загроза нікуди не дівається, треба укладати певні безкомпромісні варіанти, бо від них залежить наше виживання. Тому що Путін збирається їхати далі, наскільки ми бачимо.Ні, він не збирається зупинятися взагалі. І більше того - вони публічно, ще раз підкреслюю, декларують це. Вони вже не приховують, що їх цікавить уся Україна. Ну, по суті, крім того, що це і без того втручання, серйозне втручання в суверенітет український, обмеження щодо блокової участі і в НАТО, і в ЄС теж, хоча це економічний союз. Ми ж розуміємо, чому вони чинять опір цьому, - щоб, не дай боже, Україна, хоча б і економічно, не набула самостійності і зв'язків із Заходом настільки, що це закриє можливість реінтеграції в бік Москви. А вона на це розраховує - щоб назад втягнути в Росію, в усі свої смердючі ОДКБ, у всі ці брязкальця московські.І тому - що економічно, хоч навіть до якихось спілок філателістів європейських - це неприпустимо, тому що ця інтеграція багато до чого зобов'язує. Зараз розірвані всі зв'язки між Москвою та Україною, просто всі. І відновити їх просто так на рівному місці не вдасться за один день. Їм для цього потрібно провести глибоке втручання в політичну систему України - за допомогою виборів. Вони ж хочуть ще й втрутитися у вибори. Як вони кажуть, Зеленський - такий-сякий, а Залужний хороший. Так вони хочуть зіштовхувати лобами всередині України і грати потім на протилежностях.Це не означає, що йому Залужний подобається, - ні, йому потрібен хаос, під час якого не буде легітимної влади як такої. Узагалі виборів може не бути. Тому що вже розмова про те, що він може сфальсифікувати. Це прямий текст Путіна, він каже: «Ну, звичайно, Зеленський може залишитися при владі, тільки сфальсифікувавши вибори». Це говорить людина, яка в жодних виборах участі не брала, у Росії не було просто жодних виборів.Це хіба не втручання у суверенітет України: спроба, точніше яка там спроба - вимога встановити певну владу в Україні з обмеженнями і повноваженнями, які визначає Москва. Ну, звісно ж, саме для цього це і робилося. Вийде - не вийде, вони завжди постфактум це питання оцінюють. Але зараз набагато важливіше внести цей хаос, вимагати проведення негайних виборів. А як їх проводити в умовах війни? Вони ж кажуть, Лавров сказав: ми не збираємося зупинятися, жодних обмежень, поки лінія зіткнення чомусь не є предметом обговорення, на якій треба зупинитися. А зупинятися вони не збираються. А як проводити вибори, якщо тривають військові дії? А може, це торгова позиція така? Чи ви не вірите в такі торгові позиції? Ми кілька разів з вами намагалися спрогнозувати подібні сценарії. Але Путін зараз не збирається перевертатися в повітрі?Я вважаю, що ніякого припинення вогню не буде. Він діє зараз із позиції сили, для нього немає мотиву зараз зупинятися. Тобто він, хоч і повільно, витрачаючи величезні ресурси і живу силу, рухається на локальних ділянках, дуже чутливих, на Донеччині, на Курщині, десь на Харківщині - рухається всередину, в глиб України. Це дуже повільне просування, воно знизило темпи. Це правда. І Покровськ не взяли, головну атаку на Покровськ було відбито.Але це зовсім не означає, що Путін вважає, що якщо він зупиниться, то це дає йому додаткові якісь шанси, додаткові якісь можливості. Ні, вони якраз переконані, що (має бути, - ред.) невпинний рух, враховуючи, що над ними, як то кажуть, не капає, вони можуть витрачати і живий ресурс, вони можуть витрачати економічний ресурс, що залишився, сподіваючись, що переламають психологічні ситуації.Адже подивіться - атмосфера така, нібито війська російські стоять уже під Києвом. І постійно на Київ тиснуть: та ви програєте, та ви вже програли, швидше домовляйтеся.Я подивився виступ Джеффрі Сакса в Європі – ну, це просто вражає. Я не знаю, бачили ви це чи ні, - він розмовляє мовою Кремля. Джеффрі Сакс, який МВФ очолював, був економістом, одним із головних глобалістів взагалі, займався програмами поширення західного впливу. І він заявляє: треба вивчити інтереси Росії, покінчити з русофобією, Україна - це лузер.Це що за терміни - «лузер», «не лузер»? І дивовижна річ - лузер тому, що протистоїть сусідові, відстоює свій суверенітет. А не лузер - це хто? Просто здати Україну, стати частиною Москви - це не лузер, це успішна гра хіба суверенної України? Це просто звучить як повний ідіотизм, як кретинізм найостаннішого ґатунку, якщо не ангажемент із боку Москви. Кирило Дмитрієв замінив собою Абрамовича чи він починає оперувати тими ресурсами, які йому доручили використовувати в Кремлі для певних оборудок чи з Трампом, чи ще з якимись  глобальними силами (вже не хочеться випоминати того Маска)?Ні, це, абсолютно точно, консильєрі Путіна, особистий консильєрі, який відає його активами, у нього є право в широкому сенсі розпоряджатися активами Путіна. А що таке активи Путіна - це вся Росія, це все, що там є. Тому яка різниця? Де різниця між активами Путіна і активами, які називаються Росією, - де межа? Ну, так, йому доручили. Але оскільки з того боку є Віткофф, свояк і довірена особа Трампа, я гадаю, що його направили для того, щоб забезпечити бізнес-інтереси оточення самого Трампа. Мені здається, для цього. Для того щоб вести переговори про економічні проєкти на рівні спроб домовленості двох сторін немає потреби в Дмитрієві та Віткоффі. Навіщо, якщо ви хочете домовлятися про гроші, взаємну економічну вигоду Москви і США, - чесно кажучи, не дуже собі уявляю, як це можна зробити. Усі ці розмови про якийсь там алюміній, рідкісноземельні метали в Росії, газотранспортну мережу в Європі, про дослідження Арктики щодо копалин – але ж це все з Росією. Це все тільки витратами загрожує, тому що з початком війни, я нагадаю, Торгово-промислова палата США оголосила, що бізнес, який пішов із Москви, втратив своїх активів від 100 до 200 мільярдів доларів. Вони називали на момент лютого – березня, трохи пізніше, протягом пів року, - 105 мільярдів, але цифра зростала. Там просто всі активи залишено, їх було передано російським довіреним особам самого Путіна, його компаніям, транснаціональним корпораціям, акціонерним товариствам тощо.Тобто завжди наприкінці це буде збиток, а не прибуток, розумієте? Путін заманює цим, і Дмитрієв дуже підходяща для цього фігура. А політичні питання і політичні рішення він уповноважений передавати? Келлога не ввели в ту групу, натомість там є Віткофф і є Дмитрієв. Яким є функціонал Дмитрієва? Це не Абрамович, хоча свого часу Абрамович намагався брати активну участь.Я думаю, що все одно всі політичні рішення ухвалює особисто Путін, це ж очевидно. Ні Ушаков, ні Наришкін, ні Лавров. Ну, це смішно було б - вважати, що він комусь передоручить ухвалювати рішення. Але як передавальну ланку безпосередньо Путіну йому краще використовувати Дмитрієва, щоб інформація не йшла далі. Отже, він йому дуже довіряє. Цей Дмитрієв сам пов'язаний зі спецслужбами, зі службою зовнішньої розвідки, як ось пише багато хто. Він, зрозуміло, чоловік особистої подруги Тихонової, дочки Путіна. Мабуть, там якийсь зв'язок.Я не виключаю, до речі, що він родич якийсь Путіна. Коли-небудь це з'ясується. Ми до кінця не розуміємо - він же теж із Санкт-Петербурга, коріння його з Санкт-Петербурга, потім його сім'я переїхала до Києва, цього Дмитрієва. А звідки ми знаємо, що там росте, які ноги, - потім з'ясується. Але йому важливі й політичні, а особливо економічні рішення. Якщо Путін припускає купити Трампа, давайте прямо говорити, то йому потрібен для цього не Лавров, не Наришкін, не Ушаков - йому потрібна зовсім інша людина.А яка різниця, що купується - політичні речі, чи економічні, чи інтерес матеріальний просто родини Трампа? Це Трамп може відреагувати чи ні, сприймати це так чи по-іншому. А ось те, що Путін хоче купити Трампа, у цьому в мене немає взагалі жодного сумніву: ось тобі якась там кількість десятків мільярдів, можливо сотень мільярдів, - я не готовий арифметично це питання оцінювати, - але я тебе куплю, а ти купися. Що я за це прошу? Я прошу здати мені всю Україну, я прошу відновити відносини і дати мені можливість реалізувати мій меморандум від грудня 2021 року щодо Європи, щоб Європа залишилася голою, щоб Східна Європа, яка була частиною Східного блоку ще радянського, опинилася в зоні мого впливу, як це було за совєтів.А далі він буде реалізовувати у два стрибки план відновлення якихось частин Радянського Союзу, зокрема Грузія, Вірменія, Молдова перебувають на піку його інтересу, він їх точно анексує, якщо все піде так, як зараз іде. Ну, а далі вже країни Балтії, Польща, Фінляндія – думаю, там теж розробляють якісь плани. Свого часу, пам'ятаєте, були з середніх часів люди з функціоналом, який називався «адвокат диявола». А якщо, навпаки, це хочуть купити Путіна? Тобто «велика угода», симетрично обернута. Умовно кажучи, вони говорять: послухай, Путін, ось твої 300 мільярдів, які лежать заморожені. Вся Арктика і вся північ російська падають без реалізації, тому що немає жодного проєктно-наукового рішення і технологій у вас немає. І китайці не факт, що дадуть їх, і так далі, і так далі.Можливо, так вони збираються? Мовляв, тобі, Путін, ми повернемо, наприклад, впливи в Африці. Чи подаруємо тобі впливи в Африці.Ні. На таке розвести Путіна неможливо. Чому? По-перше, його весь актив, як я вище вже сказав, - уся Росія. Це не питання цифр. Розумієте? От починають рахувати: у Путіна 100 мільярдів чи трильйон? Ви що - серйозно? У нього вся Росія! Він може використовувати її всю. Просто так, за хабар, щоб він на шкоду собі уклав якісь домовленості - відпустив Україну, наприклад, припинив провокувати Європу, відступився від якихось стосунків із Китаєм? Це неможливо, немає такої цифри. У нього все одно буде більше.Тут іншу версію обговорюють, що, можливо, це такий хитрий план Трампа – поступатися Путіну, діяти в піддавки? Тобто все, що він робить, - це заманити Путіна в якісь домовленості, які реалізувати потім із вигодою для Сполучених Штатів передусім, ну, можливо, частково для України, для Європи? Не розведете ви Путіна.Путіна розвести на таке не можна з кількох причин. Перше, у нього інша школа, він викладав там, де ви вчилися. Кадебешника розвести, та ще й того, хто 25 років перебуває при вищій владі, неможливо, він чудово ці трюки знає. Він на таке не підпишеться, розумієте? Він же сам постійно говорить: надули, мене надули, тут нас надули. Тобто нам хтось у туалеті повідомив, що НАТО не буде розширятися - Горбачову навіть, не йому, де ти був, коли наприкінці 1980-х щось там Горбачову говорилося. А цим апелюють, і тому це засіб відштовхування. Вони ніколи не підуть на шкоду собі на жодні домовленості - формальні, неформальні чи інші, тільки на свою користь.І тому навіть якщо уявити, що один зі ста шансів, що Трамп справді намагається розіграти якусь комбінацію, за якої він намагається втягнути в стосунки Путіна і тим самим його розрадити, утихомирити, заколисати тощо, так, щоб він перестав бути агресивним щодо України та інших союзників Заходу, - цього не вийде. Це самообман.Якщо вже ви хочете обдурити Путіна, то його треба обдурити зовсім іншим - йому потрібно продавати таке саме повітря, яке продає він: потрібно погрожувати, потрібно озброюватися, потрібно вести «мир через силу». І в якийсь момент досягти піку і сказати: ну, ми можемо ще далі піти, але можемо й відкотити назад. Продавайте потенційне, а не реальне - ось максимум, за яким має діяти американська адміністрація.А вони віддають реальне. Зараз це вже справи, це не просто слова - що Путін мудрий політик, розумний, як сказав Трамп, що він в інтересах своєї країни її захищає, я його диктатором, каже, називати не буду. Ні, є і справи. Резолюція в ООН - це що? Це вже справи. Розумієте? Трамп заявляє: ми зупиняємо постачання озброєнь в Україну. Але він так сказав, що не зрозумієш, чи йдуть ці поставки. Тому що з України, з Верховної Ради, звучить, що нібито поставки припинено.Ми не знаємо, можливо, це те, що до 2026 року Байден виділив, продовжує йти, не до кінця зрозуміло, нехай офіційна влада України щось із цього приводу скаже. Але це вже ж справи. Навіть такі заяви щодо поставок і погрози їхнього скасування військових поставок в Україну - це вже справи. Це не слова. А торгувати треба словами, обманювати треба тільки через слова. Не роблячи нічого на користь Москви. А ми вже бачимо справи, у цьому біда, у цьому проблема.Тому я б сказав, що адміністрація Трампа діє гранично незграбно. Він почав добре, 20 січня Трамп на своїй інавгурації і ввечері в інтерв'ю «Фоксу» зі свого овального кабінету заявив: я даю Путіну шанс вийти з цього божевілля; Зеленський готовий, він підтверджує свою готовність до переговорів, а Путіну я даю шанс, «ми здобудемо мир через силу». Він сказав, що ми можемо ввести ембарго, можемо ввести нові санкції.Він не говорив про військові поставки «томагавків» в Україну як засіб загрози, але він говорив багато чого. І раптом потім перевертається - і виявляється, що насправді війна через Україну, через Зеленського, що 3 роки нічого не робили, могли домовитися, а Зеленський - комік, диктатор, і взагалі 4% має. Як це перевернулося все з одного боку в інший? Причому не продовжив тиск на Путіна, а почав цей тиск на Україну.Це вражає. Вибравши слабкого, ти вважаєш, що домовишся з Путіним, тим самим продовжуючи на нього тиснути, неважливо - рідкісноземельних металів це стосується чи втрати території України. А що натомість? Ще раз повторю, що взамін? Простий лакмус, елементарний: а де план Трампа? Де його план? Оголошували, Келлог говорив, що в Мюнхені буде заявлено план Трампа по Україні щодо врегулювання з Москвою. Так Джей Ді Венс його й озвучив, на превеликий жаль. І говорив про все, що завгодно, крім російської агресії проти України. І це теж надзвичайно важливий маркер.

Таку думку він висловив в етері "Еспресо"."Кирило Дмитрієв, який замінив собою Абрамовича на переговорах, - особистий консильєрі Путіна, який відає його активами, у нього є право в широкому сенсі розпоряджатися путінськими активами. А що таке активи Путіна - це вся Росія, це все, що там є. Де різниця між активами Путіна та активами, які називаються Росією? Усі ці розмови про алюміній, рідкісноземельні метали в Росії, газотранспортну мережу в Європі, про дослідження Арктики щодо копалин – все обговорювалося щодо Росії. Це все тільки витратами загрожує, тому що з початком війни, я нагадаю, Торгово-промислова палата США оголосила, що бізнес, який пішов із Москви, втратив своїх активів від $100 мільярдів до $200 мільярдів", - зауважив Марк Фейгін.За його словами, всі активи залишено, їх було передано російським довіреним особам самого Путіна, його компаніям, транснаціональним корпораціям, акціонерним товариствам тощо. Путін і цим заманює, а Дмитрієв - фігура, яка дуже для цього підходить."Щодо політичних рішень, то це ухвалює особисто Путін, це очевидно. Смішно вважати, що він комусь передоручить ухвалювати такі рішення. Але як передавальну ланку Путіну краще використовувати Дмитрієва, отже, він йому дуже довіряє. Цей Дмитрієв пов'язаний зі спецслужбами, про це багато хто пише. Він чоловік подруги дочки Путіна, не виключаю, до речі, що навіть якийсь родич Путіна, коли-небудь це з'ясується. Путіну важливі і політичні, і економічні рішення. Якщо Путін припускає купити Трампа, то йому потрібен для цього не Лавров, не Наришкін, не Ушаков, а зовсім інша людина. А яка різниця, що купується - політичні чи економічні речі чи матеріальний інтерес родини Трампа?" - прокоментував російський опозиціонер.Фейгін не має жодного сумніву, що Путін хоче купити Трампа, а за це російський диктатор попросить здати йому всю Україну, відновити відносини та дати можливість реалізувати путінський меморандум від грудня 2021 року щодо Європи."А меморандум цей полягав у тому, щоб Європа залишилася голою, Східна Європа, яка була частиною Східного блоку ще радянського, опинилася в зоні впливу Путіна, як це було за часів СРСР. А далі він буде реалізовувати у два стрибки план відновлення якихось частин Радянського Союзу. Зокрема Грузія, Вірменія, Молдова перебувають на піку його інтересу, він їх точно анексує, якщо все піде так, як зараз іде. А далі вже черга за країнами Балтії, Польщею, Фінляндією. Думаю, там теж розробляють якісь плани", - резюмував політик. У столиці Саудівської Аравії 18 лютого відбулися переговори між державним секретарем США Марком Рубіо та головою російського МЗС Сергієм Лавровим. Вони тривали майже 5 годин. В ІSW оцінили готовність РФ піти на поступки в Україні після переговорів у Саудівській Аравії.

За словами нового держсекретаря, Штати вирішили повертатися в політику першої половини ХХ століття

У швейцарському Цюриху 13 грудня пройшло жеребкування європейської частини відбору Чемпіонату світу-2026 з футболу. Збірна України потрапили до групи D, де зіграє з переможцем пари Франція - Хорватія, а також з командами Ісландії та Азербайджану, передає "Укрінформ". ЧС-2026. Відбірковий цикл УЄФА. Перший раунд: Група А: Переможець Німеччина/Італія, Словаччина, Північна Ірландія, Люксембург. Група В: Швейцарія, Швеція, Словенія, Косово. Група С: Переможений Португалія/Данія, Греція, Шотландія, Білорусь. Група D: Переможець Франція/Хорватія, Україна, Ісландія, Азербайджан. Група Е: Переможець Іспанія/Нідерланди, Туреччина, Грузія, Болгарія. Група F: Переможець Португалія/Данія, Угорщина, Ірландія, Вірменія. Група G: Переможений Іспанія/Нідерланди, Польща, Фінляндія, Литва, Мальта. Група Н: Австрія, Румунія, Боснія і Герцеговина, Кіпр, Сан-Марино. Група І: Переможений Німеччина/Італія, Норвегія, Ізраїль, Естонія, Молдова. Група J: Бельгія, Уельс, Північна Македонія, Казахстан, Ліхтенштейн. Група К: Англія, Сербія, Албанія, Латвія, Андорра. Група L: Переможений Франція/Хорватія, Чехія, Чорногорія, Фарерські острови, Гібралтар. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ФІФА оголосила країни, які прийматимуть Чемпіонати світу з футболу у 2030 та 2034 роках Після групового етапу на ЧС-2026 одразу вийдуть 12 переможців. Ще чотири місця від Європи будуть визначені за підсумками матчів плей-офф за участю 16 команд. До стикових матчах потраплять 12 збірних, які посядуть другі місця в групах, а також чотири найкращі переможці груп Ліги націй-2024/25, які не посіли перше чи друге місце на груповому етапі відбору. Фінальна стадія 23-го мундіалю пройде у США, Мексиці та Канаді. Матч-відкриття відбудеться 11 червня 2026 року у Мехіко, а фінальний поєдинок 19 липня прийме Нью-Йорк. Оголошено повний склад учасників Клубного чемпіонату світу-2025. Останнімкваліфікувався бразильський клуб"Ботафогу", який здобув перемогу в Кубку Лібертадорес. Європа: Реал Мадрид, Атлетико Іспанія), Челсі, Манчестер Сіті (Англія), Баварія, Боруссія Дортмунд (Німеччина), ПСЖ (Франція), Інтер, Ювентус (Італія), Порту, Бенфіка (Португалія), Зальцбург (Австрія).

 Усі зміни, що відбулись і відбуваються на континенті — в першу чергу, стались завдяки Україні та її народу, який став на боротьбу з Росією. Саме завдяки опору України та свідомої частини українців Фінляндія і Швеція стали членами НАТО. До 24.02. 2022 ані в Гельсінкі, ані в Стокгольмі не могли подумати про такий швидкий вступ до Альянсу. Припинили роботу два стратегічні нафтогони "Nоrdstrеаm". Один з них навіть не розпочав пропомповування газу, і заглух на завершальному етапі. Європа, і не лише Європа, відмовилась від російської нафти та газу. Читайте також: Трамп хоч і прийде, але порядок не наведеПрипинив своє існування Чорноморський флот РФ. Ущент зруйновано міф про другу в світі надпотужну країну. Російський велетень виявився на глиняних ногах.Сьогодні у кожного на слуху Грузія і Сирія. Там сьогодні валяться проросійські диктаторські режими. Російські війська настільки загрузли у війні в Україні, що Москва не може послати й нацькувати своїх сатрапів ні в Сирію, ні в Грузію, ні в Молдову аби приборкати повсталий народ. Вірменія заявила про вихід з ОДКБ... А далі пішла ланцюгова реакція. Україна, і ніхто інший, розпочала побудову нового світового порядку.ДжерелоПро автора. Ростислав Демчук, журналіст, експерт з євроатлантичних питаньРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Формально гвинтівки поставляються в такі країни, як Грузія, Вірменія, Казахстан тощо. Але за три роки війни в Україні ці країни наростили імпорт зброї в рази.

Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.На сайті Міжнародної федерації футболу зʼявився остаточний розподіл європейських збірних на кошики для жеребкування відбору на ЧС-2026.За рейтингом ФІФА команди розподілені на 5 кошиків. Загалом сформують 12 кваліфікаційних груп відбору. Переможці груп отримають прямі путівки на ЧС. Команди, які фінішують другими та 4 найкращі за рейтингом збірні з Ліги націй розіграють у стикових матчах ще 4 путівки до фінальної частини турніру.Збірна України потрапила у 2-й кошик. Це означає, що команда Сергія Реброва точно не зіграє у відборі з іншими 11 командами, які потрапили до нього.Жеребкування відбору на ЧС-2026Перший кошик: Франція, Іспанія, Англія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Італія, Німеччина, Хорватія, Швейцарія, Данія, Австрія.Другий кошик: Україна, Швеція, Туреччина, Уельс, Угорщина, Сербія, Польща, Румунія, Греція, Словаччина, Чехія, Норвегія.Третій кошик: Шотландія, Словенія, Ірландія, Албанія, Північна Македонія, Грузія, Фінляндія, Ісландія, Північна Ірландія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Ізраїль.Четвертий кошик: Болгарія, Люксембург, Білорусь, Косово, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Естонія, Кіпр, Фарерські острови, Латвія, Литва.П'ятий кошик: Молдова, Мальта, Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Сан-Марино.Жеребкування відбору на ЧС-2026 пройде у п’ятницю, 13 грудня. Кваліфікаційні матчі будуть зіграні з березня по листопад 2025 року.Чемпіонат світу відбудеться у США, Мексиці та Канаді з 11 червня до 19 липня 2026 року.

Про це йдеться на сайті Європарламенту."Депутати Європарламенту засуджують численні та серйозні порушення під час виборів, включаючи задокументовані випадки залякування виборців, маніпуляції з голосами, втручання в роботу спостерігачів за виборами й засобів масової інформації, а також повідомлення про маніпуляції з електронними машинами для голосування", - йдеться у повідомленні.Зазначається, що результати голосування, оголошені Центральною виборчою комісією країни, "не слугують надійним відображенням волі грузинського народу". Натомість парламент відкидає будь-яке визнання результатів парламентських виборів, як і міжнародне співтовариство, і депутати Європарламенту вимагають проведення повторних виборів протягом року під ретельним міжнародним наглядом і за участю незалежної виборчої адміністрації.Крім цього, Європарламент вимагає від ЄС запровадити персональні санкції проти посадовців та політичних лідерів Грузії, які несуть відповідальність за "відступ від демократії, порушення виборчого законодавства та стандартів, а також зловживання державними інституціями". Це стосується прем'єр-міністра Іраклія Кобахідзе, мера Тбілісі і генерального секретаря правлячої партії "Грузинська мрія" Кахи Каладзе, спікера грузинського парламенту Шалви Папуашвілі та колишнього прем'єр-міністра і олігарха Бідзіна Іванішвілі.Євродепутати також закликають країни ЄС "суворо обмежити" офіційні контакти на рівні ЄС з грузинським урядом і парламентом, заявляючи, що Грузія, внаслідок нещодавно прийнятого законодавства, в тому числі "закону про прозорість та іноземний вплив", вже фактично призупинила процес інтеграції до ЄС.Європарламент також рішуче засудив систематичне втручання Росії в демократичні процеси в Грузії через дезінформацію, таку як змова "Партії глобальної війни", яка стверджує, що опозиція країни нібито втягне країну у війну з Росією за наказом Заходу. "Депутати Європарламенту зробили суворе попередження грузинській владі про те, що будь-які спроби заборонити законно створені політичні партії ще більше віддалить країну від ЄС і зробить неможливими будь-які кроки до вступу в ЄС", - йдеться у повідомленні.Вибори в Грузії 26 жовтня 2024 року: що відомоУ суботу, 26 жовтня 2024 року, в Грузії відбулося голосування на виборах до парламенту. Центрвиборчком країни визнав переможцем керівну проросійську партію "Грузинська мрія" (54%), що побудувала свою кампанію на відмові від членства в ЄС і НАТО, які буцімто загрожують Грузії війною. На "підтвердження" білборди та відеоматеріали "Мрії" містили кадри зруйнованих українських міст.З-поміж лідерів іноземних держав та урядів чинну грузинську владу привітали з "перемогою" поки що лише Віктор Орбан (Угорщина), Нікол Пашинян (Вірменія) та Ільхам Алієв (Азербайджан).Водночас президент Європейської ради Шарль Мішель відреагував на оприлюднений 27 жовтня звіт спостерігачів з ЄС, що 26 жовтня вивчали перебіг голосування на  виборах у Грузії. Зокрема, він закликав ЦВК Грузії розслідувати та виправити порушення під час підрахунку голосів.Президентка країни Саломе Зурабішвілі ввечері 27 жовтня виступила зі зверненням, у якому наголосила на "тотальній фальсифікації та конфіскації голосів".Увечері 28 жовтня у столиці Грузії розпочалися протести після оприлюднення результатів парламентських виборів. Близько 15 тис. осіб вийшли до будівлі парламенту в центрі міста.Прокуратура Грузії 30 жовтня розпочала розслідування за фактом імовірної фальсифікації парламентських виборів з ознаками злочину. У межах слідства президентку Зурабішвілі викликали на допит, проте вона відмовилася. Наступного дня стало відомо, що прокуратура розслідує 47 справ за фактами ймовірних злочинів, скоєних у передвиборчий період і в день виборів. Зокрема, правоохоронці затримали двох людей за підозрою у вкиданні бюлетенів.Опозиційні партії Грузії анонсували проведення другої акції протесту проти визнання результатів парламентських виборів. Експерт-міжнародник, учасник акції протесту у Грузії Гіоргій Іналішвілі розповів про акцію протестів у Грузії, яка зібралася 4 листопада. Згодом апеляційний суд Грузії скасував рішення щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях. 7 листопада апеляційний суд Грузії скасував рішення судді щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях через порушення таємниці голосування на виборах до парламенту.Депутати опозиційних коаліцій у Грузії відмовились від своїх мандатів на знак протесту проти результатів парламентських виборів.18 листопада Саломе Зурабішвілі заявила, що подасть позов до Конституційного суду країни через результати парламентських виборів.28 листопада парламент Грузії затвердив новий уряд на чолі з прем'єр-міністром Іраклієм Кобахідзе. 

У пропагандистському інформаційному рупорі путінського режиму РИА Новости розміщена стаття "Лавров: новый "крестовый поход" против России обречен на провал". В ній, зокрема, зазначається: "Більшість країн Заходу збилися в коаліцію заради підтримки України до перемоги, намагаючись нанести стратегічний удар Росії на полі бою", зазначив міністр на відкритті ХVІ Асамблеї русского міра. Росія готова битися із Заходом на полі бою."Але таке в історії бувало не раз. Більшість європейських країн теж були представлені в армії Наполеона, більшість європейських країн були представлені в армії Гітлера. І той, і інший теж хотіли нанести стратегічний удар Росії на полі бою. Ми впевнені, що такою ж буде доля і нинішнього хрестового походу проти нашої країни і нашого народу", –  підкреслив міністр.За збоченою логікою міністра закордонних справ Росії Сергея Лаврова виходить так, що це Україна і підлий Захід разом підступно напали на "миролюбну" Російську Федерацію. І тепер вона змушена протистояти їхньому хрестовому походу та у "священній війні" відстоювати інтереси міфічного "русского міра".Подібна політична маячня постійно повторюється високопосадовими членами злочинного режиму Путіна, щоб не тільки відбілити їхню криваву агресію в Україні, а й показати свою рішучість нескінченно продовжувати воєнну авантюру, котра від самого початку була приречена на провал.Читайте також: Чи допоможе Путіну ядерний кийокДовічний диктатор Путін дуже хоче, щоб з Російської Федерації були зняті санкції, однак не бажає виконувати жодну з вимог, через які ці санкції були накладені на Росію. Він свято вірить у те, що зможе пережити Захід і його ймовірні наступники, якщо він помре на посаді, теж переживуть.Видаючи пропозиції капітуляції України за "мир", володар Росії націлений продовжувати свою агресію. Адже поки московські еліти особисто на собі не відчують негативних наслідків російсько-української війни, їх і далі буде влаштовувати цей миршавенький правитель, який, не маючи на то ресурсів, необдумано замахнувся на підкорення всього світу.Путін ввів переважну частину росіян в стан перебування в альтернативній реальності, за якої біль від безпросвітного життя та почуття страху перед репресивним режимом блокують для розуму можливість критично мислити. Після чого пересічний росіянин вважає своїм обов’язком підтримувати те, що держава вважає моральним і правильним. Це пояснює неспротив плебсу все новим репресивним і обмежувальним законам.Росіяни не розуміють демократії. Адже у них її ніколи не було. На противагу Заходу, коли там громадяни постійно піддають сумніву рішення своїх лідерів, це їхній обов’язок. А якщо незадоволені, то через чотири роки демократичним шляхом вони змінюють своє керівництво.Читайте також: Путінський світ ілюзій розбивається об реальністьНа Московщині все навпаки. Інформація, яку отримує населення, жорстко обмежується і контролюється владою. З кожним місяцем росіянам стає все важче виходити на альтернативні зовнішні джерела. І коли ви виросли в країні, де настирливо переконували вас, що небо зелене, а інші твердження не тільки невірні, але й злочинні, то важко чекати від таких "громадян" бажання щось змінити або замінити.Росіяни не знають правди про те, що робить Путін від їхнього імені. Вони й досі не мають жодного уявлення про реальну економічну ціну для країни російсько-української війни, вони не бачать нестримної корупції в міністерстві оборони, вони мало чи зовсім нічого не знають про справжню кількість загиблих на фронтах війни. Їм говорять про якісь міфічні 30 тисяч, коли реальні втрати живої сили дуже скоро перевершать рубіж у 700 тисяч осіб. Вони не знають правди про те, як їхніх чоловіків на передовій погано годують,  систематично недоплачують обіцяні суми, погано екіпірують і поводяться з ними, як з м’ясом у м’ясорубці.Невпинна пропаганда тримає росіян у стані впевненості, що вони вже перемагають, переконуючи, що після цього на них чекає хороше майбутнє. Не дивлячись, що у путінського режиму немає ідеології, він її вправно заміняє пропагандою, яка здатна пояснити населенню все що завгодно, і воно буде сліпо вірити в те, що з емоційним надривом повідомить  телевізор.Дезінформаційна машина Путіна потужно працює, як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Обдурені росіяни повірили в "небезпеку", що, якщо Путін не вдереться в Україну, вона стане членом ЄС, потім НАТО, а далі цим же шляхом підуть Молдова, Грузія, Вірменія та Білорусь. І НАТО, оборонна організація, якимось чином домінуватиме в Євразії.Читайте також: Чи спрацює остання ставка Путіна?Так буває тільки у тоталітарній фашистській державі, яку створив Путін. Пропаганда діє так чітко, що московити повірять у будь-яку нісенітницю, яку їм згодовують інформаційні пропагандистські кілери. А одного разу вони прокинуться і виявлять, що Путін не тільки не зміг досягти жодної зі своїх стратегічних цілей, а що ніхто у світі його не підтримує і не хоче мати з ними нічого спільного.Геноцид Путіним українського народу є стимулом для всіх демократичних держав, що ще не встигли приєднатися до НАТО, здійснити це якомога швидше, як це зробили нещодавно колись нейтральні Швеція і Фінляндія. Яких вторгнення Російської Федерації в Україну переконало в тому, що нейтральність здатна згубно відбитися на їхньому майбутньому. Тепер, коли він зруйнував колишній оманливий імідж Росії, жодна з європейських країн не захоче прив’язувати свої човни до потопаючого корабля Путіна.Не дивлячись, що ситуація виходить в диктатора з-під контролю, він вірить в те, що Захід віддасть йому Україну на поталу.  Такі тоталітарні правителі, зрештою, піддаються тому, що можна визначити, як "диктаторську пастку". Стратегії, які вони використовують, щоб утриматися при владі, як правило, призводять до їхнього остаточного падіння. Замість того, щоб бути довгостроковими планувальниками, багато хто робить катастрофічні короткострокові помилки – ті помилки, яких можна було б уникнути в демократичних системах.Вони чують лише те, що говорять підлабузники й отримують погані поради. Вони неправильно розуміють своє населення. Вони не бачать загроз, доки не стає занадто пізно. І на відміну від обраних лідерів, які залишають посаду відразу, коли закінчується термін їхнього перебування на ній, більшість диктаторів, і серед них й Путін, не здатні він неї добровільно відмовитися. Адже тоді доведеться відповісти за усі свої злочини, а от відповідати за щось він не бажає.Путін небезпечний ще й тим, що коли ми живемо вже у ХХІ столітті, він назавжди застряв в середині ХХ-го. Адже диктатор не вміє користуватися Інтернетом, та повністю покладається на своїх підлеглих, щоб ті його інформували. А у них є маса причин, аби підсолоджувати інформацію та спотворювати правду, перш за все тому, що вони бояться гніву Путіна, якщо той почує не те, що хоче.А оскільки він дивиться російське державне телебачення, споживаючи власну пропаганду, вигадані ним та його оточенням наративи повертаються до нього назад. Це й здається йому підтвердженням правильності вибраного ним шляху. Таким чином Путіну важко розібратися з тим, що насправді відбувається в Росії та навколо неї. Оскільки він відштовхується від невірогідних фактів, розглядаючи їх як основу для прийняття рішень з того чи іншого питання.Постійно перебуваючи в "королівстві кривих дзеркал", тиран, попри все, приймає рішення, які здатні трагічним чином вплинути на долю всього світу. У цьому полягає велика небезпека для всієї західної цивілізації. Не говорячи вже, що чим старшим стає Путін, тим сильніше загострюється його его і він став ще більшим соціопатом, ніж до початку Великої війни Росії з Україною.Читайте також: Російська Федерація не має жодних шансів уцілітиВісь зла – Росія, Китай, Північна Корея та Іран вирішили, що слабкий та неповороткий Захід не може чинити спротив їхнім намаганням підім’яти під себе увесь світ. Вони роблять спробу розширити свій вплив, тестуючи  своїх сусідів і шукаючи слабкі місця, щоб використати їх. Іран поглиблює свій тиск на Ірак і прагне підім’яти під себе сусідні арабські держави та знищити Ізраїль. Китай провокує нестабільність на кордоні з Індією, погрожує Тайваню вторгненням та лякає країни Південно-Східної Азії. Росія націлена на знищення незалежності України, Грузії та Молдови.Втім, поки що не всі в американському політичному істеблішменті усвідомили, наскільки багато і для них поставлено на карту в Україні. Сполучені Штати є, мабуть, найбільш доброзичливим світовим лідером, якого бачив світ. Вони стали єдиним гегемоном, який підтримує світовий порядок (серед тих, хто до них визначав його) у справедливий спосіб. Тепер же, за дій збожеволілого від безкарності Путіна, цей порядок опинився під загрозою. Адже в разі  успіхів Росії в Україні буде не тільки знищений світовий порядок, керований Америкою. Тоді Сполучені Штати втратять безпеку і процвітання, які американці відчували протягом останніх трьох поколінь.Якщо Америка і Європа продовжать свою підтримку України, Росія програє. Санкції вже працюють, хоча не ідеально. У внутрішніх звітах РФ говориться, що залізнична система Росії близька до краху через відсутність підшипників для локомотивів, наявний цивільний авіапарк дуже потерпає через відсутність запасних частин для літаків. Російська Федерація не здатна нині взагалі щось виробляти, окрім зброї. А через те, що запаси боєприпасів у Росії вичерпуються, Путін змушений звертатися по допомогу до Північної Кореї та Ірану.Але його ідеєю фікс і надалі залишається ліквідація Української держави. Тому думки деяких західних політиків про те, що згода на "мирну угоду" на умовах Кремля припинить війну, є наївною фантазією. У 2014 році Росія підписала Мінську угоду, яка мала принести мир у регіон. Та з цього нічого не вийшло.  Путін не збирається дотримуватися будь-яких домовленостей, він розглядає їх як шанс відновити свою армію, щоб, обдуривши Захід, почати знову війну. Наразі війна, яка зараз зайшла в глухий кут, повільно обертається на користь України, оскільки вона виснажує російські активи та перемелює живу силу противника. Путін та його злочинний режим виживуть лише у тому випадку, якщо Сполучені Штати та Європа перестануть підтримувати Україну. Але зараз ті на Заході, хто й досі вважає, що Росія не є загрозою для всієї цивілізації, мають дуже короткі часові горизонти.Адже якщо ви хочете уникнути того, щоб ваші діти воювали у Третій світовій війні та, можливо, програли її, тоді зараз дайте відсіч експансіоністській силі зла, якою на сьогодні є путінська Росія.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Ситуація починає прояснятися, ми вже принаймні знаємо, хто наступний президент США і що в його кабінеті будуть також люди, які навряд чи нам сподобаються з огляду на їхню біографію і професійні здібності. Потенційний голова Пентагону – ведучий Fох Nеws, держсекретар – Марко Рубіо. У нас ще є два місяці, щоб підготуватися до таких сценаріїв, бо повпливати на ситуацію в нашого основного військового донора ми не можемо.Перш за все варто звернути увагу на те, що більшість людей, які долучаються, є досить розумними. Можливо, вони не мають достатнього професійного досвіду, але їхній інтелект і потенціал очевидні. У багатьох із них є дві головні причини бути там. По-перше, це їхня відданість Дональду Трампу, яка проявлялася протягом останніх восьми чи дев’яти років, адже відданість – це те, що Дональд Трамп високо цінує. По-друге, їхні погляди та ідеї збігаються з ідеями Дональда Трампа, що робить їх частиною руху, який прагне реалізувати гасло: "Зробимо Америку великою!"На мою думку, не варто оцінювати цю групу людей, про багатьох із яких я раніше навіть не чув і не мав уявлення, через українську призму, адже йдеться про американські вибори, які стосуються Америки та її політики. Це питання того, хто керуватиме Сполученими Штатами.Україна є другорядним питанням. Протягом останніх кількох років за президентства Джо Байдена ви залишалися другорядним питанням, і, гадаю,  з Дональдом Трампом ситуація не зміниться. У нього є важливіші пріоритети в самій Америці – гроші, влада, власний порядок денний, щоб стати, як би це висловитись, пожиттєвим лідером Америки. Він уже заявляв, що інших виборів у США не буде. Почекаємо - побачимо, як він спробує втілити це в життя. Однак будь-які зміни впливатимуть і на Україну, адже питання стосується Америки. Люди більше зосереджуватимуться на внутрішніх проблемах і менш охоче витрачатимуть кошти на зовнішні справи. Найбільша загроза в тому, що вони можуть повернутися до політики ізоляціонізму, подібної до тієї, що панувала за часів Другої світової війни, коли увага була зосереджена виключно на внутрішніх справах Америки, за винятком, можливо, Китаю.Безумовно, це матиме наслідки не лише для Америки, але й для Європи та всіх союзників, які можуть знадобитися Сполученим Штатам у разі війни з Китаєм, у разі, якщо така війна стане неминучою. Все більше скидається на те, що Китай готується до війни, адже він підтримує Росію, не стримує Північну Корею, яка також підтримує Росію, і, безумовно, не впливає на Іран, який діє в тому ж напрямку. Тому, вважаю, що нас очікують важкі часи.Щодо Дональда Трампа, на мій погляд, багато його планів і мрій будуть зруйновані в найближчі місяці під впливом непередбачуваних обставин. Саме ці обставини зрештою візьмуть гору та змусять його уряд зіткнутися з реальністю світу, а не лише з обмеженою реальністю американської політики. Американський ізоляціонізм завжди закінчувався великими війнами на Європейському континенті – це доконаний історичний факт. Дональд Трамп зараз займатиметься всім, але не Європою, і це може сильно збільшити російські апетити.Водночас є фігура, до якої ставляться з недостатньою серйозністю, - Ілон Маск. Пару днів тому я спілкувався з європейськими політиками щодо Маска, вони кажуть, що за пів року Маск посвариться з Дональдом Трампом. А я більш ніж упевнений: вони не посваряться. З другого боку, у Ілона Маска, як у молодої ще людини, є багато планів і потенціалу впливу.Ще ми бачимо, як США готуються до знищення чи блокування свого класичного дипстейту – потужної середньої ланки державних управлінців, патріотів Америки, які знають, що собою являє рейганівська доктрина. Ілон Маск буде опікуватися кадрами – це стосується як США, так і американської системи управління. Радше всього, він знайде спільну мову з керівником Пентагону. Які сценарії ви бачите в цій сфері?Перш за все, варто зазначити, що Росія, ймовірно, продовжить свої дії. Я не бачу жодних механізмів чи засобів, які могли б змусити її зупинитися, оскільки, як я вже неодноразово наголошував, Путін вірить у свою перемогу. І тут хочу пояснити, чому я так вважаю. Насамперед, він користується значною підтримкою з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Це потужна допомога, яка включає постачання обладнання, техніки, технологій і, найважливіше, зброї. А тепер ще й додається жива сила.Отже, Путін має суттєву підтримку. Окрім цього, йому вдалось сформувати свій вплив у НАТО та Європейському Союзі, що створює значні проблеми для України в обох цих структурах. Для нього це потужний аргумент, і саме тому він вважає, що перемагає. Тепер перейдімо до Маска. Маск незвичайна особистість. Ми не знаємо, наскільки амбітними є його плани. У нього вже є всі гроші, які йому потрібні, і це викликає у мене занепокоєння, адже коли у людини є все багатство світу, наступною метою стає влада. Він уже є найбагатшою людиною у світі. Так, багато з його статків – борги, як і у Дональда Трампа, але формально він найбагатший у світі. Тож що буде його наступним кроком? Можливо, Дональд Трамп так активно залучає Маска, щоб він спробував очистити американську систему від зайвої бюрократії, адже є так багато урядовців, які виконують роботу не за призначенням і отримують за неї великі гроші. Це величезна, самозабезпечена індустрія, яка часто не приносить реальної чи значущої користі для США. Однак виникає питання: чи не зруйнує Маск, який не має досвіду в бюрократії, важливих речей? Чи не ліквідує він, наприклад, такі установи, як міністерство освіти, які справді мають сенс і значення для всієї країни? Це поки що невідомо, але одне очевидно: на Америку чекають справжні американські гірки.У найближчі роки частина цього руху торкнеться і нас. Як саме і наскільки сильно — сказати важко. Але я повертаюся до головного: Росія не має наміру зупинятися. Я не бачу нічого в діях чи заявах Дональда Трампа, що могло б переконати Путіна повернутися в рамки. Путін уже вийшов за них, він діє на власний розсуд і, наскільки я можу судити, планує рухатися далі. Може відбутися масштабування війни, яке охопить країни Центральної Європи. Це станеться наступного року, а частина європейських політиків тим часом нагадують бандерлогів із книжки Кіплінга. Бандерлоги дивляться на Каа, але цей пітон – то не Путін, ідеться про глобальне зрушення і глобальну війну. Треба ухвалювати швидкі, дієві й корисні рішення з урахуванням того, що система континентальної безпеки може стрімко помінятися – Трамп може знайти будь-який привід.Хочеться вірити, що все буде добре, але треба розглядати також критичний сценарій, коли Трамп зателефонує Путіну й скаже: зупиняй війну, – а Путін йому скаже: я не буду зупиняти війну, я хочу досягати своїх цілей. І що тоді? Про наслідки цієї розмови ми можемо й не дізнатися. Якщо вона ще відбудеться, адже невідомо, що Трамп може запропонувати або чим може пригрозити Путіну, щоб той вирішив зупинити війну.Якщо говорити про критичний сценарій, то це має бути напад на країну-члена НАТО. Малоймовірно, що це буде атака на країну, яка не є членом НАТО, за винятком, можливо, Грузії та Молдови, адже Грузія фактично вже контролюється Росією. Будемо відвертими: сьогодні Грузія є частиною російської сфери впливу. Поруч із нею розташована Вірменія, яку Путін намагатиметься підкорити а подальшому, використовуючи будь-які можливі хитрощі.Залишається ще Молдова, і, судячи з результатів останніх виборів, баланс у країні дуже хиткий між проросійськими та прозахідними настроями. Молдова ще не остаточно визначилася з орієнтацією на Захід, тож Путін може спробувати скористатися ситуацією, щоб посилити свій вплив там. Однак жодна з цих трьох подій не змусить Захід діяти активно. Лише напад на країни, такі як Норвегія, Швеція, Велика Британія, Іспанія чи інші ключові члени НАТО, здатний пробудити Захід, змусивши його зреагувати рішучіше.Путін не збирається діяти поспіхом, адже знає, що це змінить правила гри. Він не хоче змін. Його мета – зберегти поточний стан, де зміни відбуваються повільно і поступово, через підкуп політиків, дрібні атаки то тут, то там, щоб ситуація залишалася нестабільною. Він не прагне великої ескалації. Тому, думаю, ми й надалі спостерігатимемо таку ж стратегію. Малоймовірно, що він піде на масштабний наступ, адже це не відповідає його інтересам. Внаслідок цього ми продовжуватимемо бачити слабких, політиків, які, як ви виразились, дуже нагадують бандерлогів.Єдина надія, яка зараз з’явилася на горизонті, – це позбутися Шольца, який або працює на Росію, або має до неї такі симпатії, що не бажає чинити опір. Якщо на зміну Шольцу прийде сильніший політик у Німеччині, це може змінити баланс сил і саме цього ми дуже потребуємо. Макрон у свою чергу демонструє, що багато говорить, але мало робить.Нам необхідно, щоб Німеччина та Франція діяли разом і злагоджено, демонструючи силу та рішучість. Це означає, що потрібен сильний канцлер, а не слабкий, як зараз. Нещодавно я слухав промову Шольца в парламенті, і він говорив про те, чого не зробив, так, ніби це були його досягнення. Його поведінка нагадує поведінку розбещеної дитини, яка, не бажаючи грати у футбол, забирає м'яч і йде додому. Такі заяви просто жалюгідні. Тому чим швидше Шольц покине свою посаду, тим краще для всіх.Проте Захід досі не прокинувся. Боюсь, що це не станеться доти, доки не трапиться щось драматичне — або з боку Путіна, чого я не очікую, або, що більш імовірно, з боку Америки. Наприклад, якщо Трамп вирішить вивести війська з певного регіону і заявить: розбирайтеся самі, це не наша справа. Це могло б змусити людей діяти, але навіть тоді я не впевнений, що це станеться, оскільки сучасні політики виявляють надто велику слабкість. Путін використовує північнокорейських військових, з одного боку, щоб не оголошувати загальну мобілізацію й залишити в спокої Москву та Санкт-Петербург – міста, від яких залежить не лише функціонування Росії, але й внутрішньоросійська стабільність. Застосування корейців – це ляпас євроатлантичній спільноті. Наразі він їх використовує на території Курської області. Але непокоїть, що відбувається обкатка малообмеженого людського ресурсу. Північна Корея – диктатура, зрозуміло, що для них війна є певним шансом, соціальними сходами.З другого боку, класичним американським генералам, типу Міллі, командувача американських штабів, могло не сподобатися те, про що почав говорити генерал Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ, теперішній надзвичайний і повноважний посол України в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Можливо, Залужний не до кінця провів ці паралелі, але, наприклад, підводні човни повністю змінили стратегію і хід Першої і Другої світових воєн. Класичні великі держави будували потужні надводні флоти – німці будували підводний флот, субмарини. Зараз ідеться про застосування різних БПЛА, про дронові армії, які можуть перебрати на себе функції ракет, можуть сильно виснажувати систему ППО. Зараз це все змінюється буквально на очах.Я повністю погоджуюсь із коментарем Залужного. Ми вже дійшли до того моменту, коли солдати повинні не лише спостерігати за лісом, а й постійно стежити за небом, адже значна частина бойових дій тепер відбувається саме там. З точки зору росіян, вони демонструють прогрес у своїх діях. Вони активно використовують безпілотники, хоча ще не змогли повністю інтегрувати їх у структуру своєї армії. Це означає, що їхнє використання дронів все ще централізоване, і солдати часто діють ізольовано. Проте варто відзначити, що вони дуже швидко навчаються та адаптуються.Українські війська демонструють виняткову ефективність, коли мають можливість діяти самостійно. Однак під час жорсткого контролю з боку генералітету їхня ефективність у бойових діях та логістиці помітно знижується.Надзвичайно важливо досягти кращої інтеграції у використанні безпілотників, щоб забезпечити війська необхідними дронами в потрібний час. Як показали дії українських військ під Курськом, коли вони добре екіпіровані та мають можливість воювати відповідно до реальних умов, їхня перевага над російськими силами стає очевидною. Водночас, коли українським військовим доводиться утримувати оборону конкретного села чи будівлі, росіяни отримують здобутки завдяки своїй чисельній перевазі та, що особливо важливо, більшій кількості безпілотників. Це підкреслює необхідність не лише належного забезпечення, але й автономії для українських сил у прийнятті тактичних рішень.Останнє, що нам потрібно робити в майбутньому, - це закріплювати наші війська на місці. Нам потрібно дати їм максимальну кількість безпілотників, яку ми можемо, і дозволити їм воювати. Якщо ми це зробимо, я думаю, що ми дійсно почнемо рухатися вперед, а не лише оборонятися. Примушувати війська залишатися на позиціях – це програшна стратегія. Ми чітко бачимо, що коли військових фіксують на місцевості, росіяни їх оточують і змушують відступати. Коли ж українські війська зберігають мобільність і мають у своєму розпорядженні достатню кількість безпілотників, вони здатні завдавати противнику значних втрат.Однак залишається проблема з урядовою системою закупівель. Хоча безпілотники постачаються, їхня кількість і типи не завжди відповідають потребам підрозділів. Значну частину забезпечення, до 70–80%, все ще покриває волонтерський рух. Уряд поки не вирішив бюрократичні труднощі, пов'язані з заміною втрачених безпілотників. Наприклад, дрони Маvіс вважаються витратними матеріалами, однак військовим досі потрібно подавати звіти про їх втрату. Це створює додаткові труднощі: деякі бригади навіть не хочуть отримувати урядові дрони, оскільки це тягне за собою обов'язок звітувати і ризик бути притягнутими до розслідувань у разі їхньої втрати, що є неминучим у бойових умовах. Цю ситуацію необхідно терміново виправляти, аби система працювала на підтримку військових, а не створювала для них зайвих перепон.Війна безпілотників має великий потенціал для розвитку, особливо у поєднанні зі штучним інтелектом. Із впровадженням штучного інтелекту та вдосконаленням безпілотників потреба у них, швидше за все, зростатиме, а не зменшуватиметься. Це вимагає створення ефективнішої системи доставки, покращення виробничих потужностей та оптимізації передачі технологій. Оскільки Росія постійно адаптує свою стратегію використання безпілотників, нам необхідно діяти ще швидше, оперативно реагуючи на їхні дії та застосовуючи всі доступні ресурси для протидії. У деяких аспектах Україна ще має пройти значний шлях, але вона рухається у правильному напрямку. Сподіваюся, що система буде вдосконалюватися, і ЗСУ зможе ефективно застосовувати потрібні дрони для виконання конкретних завдань. Хотів би вас розпитати вас про систему управління військами, зокрема про континентальну систему безпеки. Є генеральні штаби – Великої Британії, Франції, Німеччини, Литви, Польщі, України. Їм треба було б пропрацьовувати погані сценарії, готуватися до них, адже вони можуть настати впродовж кількох місяців. Ми залишаємося оптимістами, але доктрина американського ізоляціонізму є загрозою для Європейського континенту.В української армії непроста ситуація – і в середині війська, і на фронті, але це армія, яка витримала повномасштабне російське вторгнення і розгромила на окремих ділянках фронту російських інтервентів. Чи бачите ви зміни в оперативному керуванні тих держав, яким може загрожувати небезпека, - Німеччини, Франції, Польщі, Литви, щоб пропрацювати «план Б»? Попри те що населенню цих держав то може й не сподобатися, треба готувати людей до серйозних сценаріїв.Я б сказав, що ми досі перебуваємо на етапі "плану А+". Насправді не бачу ознак переходу до "плану Б". Немає жодних драматичних змін чи дій у жодній з країн, які б свідчили про те, що їхні лідери розуміють реальну ситуацію. І це сумно, адже просто вдосконалювати те, що вже робиться, недостатньо. Модернізація шляхом лише незначних покращень — це не вихід; потрібні радикальні зміни, нові підходи та повна трансформація способів ведення бойових дій.Як зазначає Залужний, це вже війна безпілотників. За останні два тижні я бачив три відео з навчань солдатів у різних європейських країнах. Люди хвалять ці тренування, але всі солдати продовжують дивитися вниз, так само, як і 20 років тому. Під час навчань не використовуються дрони, тому  солдати і не дивляться вгору, хоча це тепер життєво важливо. У деяких країнах навіть існують обмеження на запуски дронів під час тренувань із міркувань безпеки, що унеможливлює польоти дронів над солдатами. Це серйозна проблема, яка демонструє нерозуміння політиками того, що правила гри змінилися. В Україні ця зміна вже очевидна, і вона кардинально вплинула на підхід до війни. Іншим країнам потрібно якнайшвидше наздоганяти цей новий формат ведення бойових дій.Скільки офіцерів із цих країн їдуть безпосередньо на передову, щоб зрозуміти, як змінилися правила гри, і потім повертаються та запроваджують ці зміни у своїх арміях? На мою думку, їх дуже мало. Більшість із тих, хто приїжджає, — це переважно спеціалісти на пенсії, які роблять це з професійного інтересу, а не активні офіцери, готові повернутися додому та впроваджувати зміни. Я думаю, що ми повинні повернутися до вашого попереднього запитання - про те, який потрібен шок, щоб люди почали діяти. Шок може статися, але до того моменту це вже може бути запізно. Це ставить нас перед ризиком ще гіршої ситуації - не лише для України, а й для всієї Європи. Якщо люди не зрозуміють, що це серйозна історія, яка не зникне сама собою, наслідки можуть бути катастрофічними. Також є питання людського ресурсу – кількість військовозобов’язаних, комплектування частин і так далі. Невідомо, скільки Росія підготувала додаткового людського резерву, чи буде перекидати, наприклад з Курського на Харківський напрямок, північнокорейських інтервентів, але така вірогідність є. З урахуванням ширини фронту, можливо, треба було б осмислювати якісь додаткові ланки управління, можливо, треба б повертатися до якихось укрупнених ланок, переходити до дивізійної системи.За останні кілька тижнів ви, мабуть, чули заяви від Стерненка, Бутусова та від мене про те, що система управління є ключовим елементом для досягнення перемоги у цій війні. Її необхідно змінювати, адже багато її аспектів залишаються неефективними. На мою думку, надзвичайно важливо залучити більше цивільних до системи управління. На найвищих рівнях усе ще домінує армія, і часто спостерігається певна зарозумілість у припущенні, що тільки військові знають, як діяти найкраще. Це не так. Є багато цивільних фахівців, які здатні зробити значний вклад. Подивіться на приклади успішних цивільних ініціатив: виробничу ефективність і технологічний розвиток "Нової пошти" або те, як "Сільпо" вдається день за днем підтримувати безперебійну роботу супермаркетів навіть у сірих зонах. Ці приклади демонструють, що залучення цивільних може суттєво покращити управління та адаптацію до викликів. Саме цього нам так бракує у військовій системі, і саме це потрібно негайно впроваджувати.Необхідно запитати себе: де є належний рівень управління логістикою в Збройних силах? Але це лише одна з багатьох проблем. Постійне розділення бригад і переміщення батальйонів з одного місця на інше суперечить основним військовим принципам. Підрозділи мають зберігати свою цілісність.Бригада – це базова бойова одиниця, і її слід зберігати як єдине ціле. Розділення бригад допустиме лише в найкритичніших ситуаціях, і навіть у таких випадках це рішення має бути ретельно обґрунтоване та переглянуте. Проте така практика здійснюється постійно, що призводить до серйозних наслідків. Військовослужбовці не отримують належного матеріально-технічного забезпечення, командування стає дезорганізованим, а довіра руйнується. Підрозділи працюють значно ефективніше, коли вони знають, з ким воюють, і хто перебуває поруч. Важливо знати обличчя, імена, мати впевненість у своїх товаришах та командирах. Солдати воюють значно краще, коли вони впевнені у професійності й компетентності свого командування. Без цієї довіри бойова ефективність підрозділів знижується, що неприпустимо в умовах війни.Коли ви опиняєтеся під командуванням нового командира, ви не знаєте, як він мислить, як працює і що від нього очікувати. Він у свою чергу не знає вас, не розуміє ваших можливостей і не знає, чи можна вам довіряти. У військовій справі розбивати бригаду – це серйозний крок, якого слід уникати. Проте у нашому випадку така практика регулярна.Як на мене, однією з найефективніших управлінських змін, які можна запровадити уже зараз, є припинення практики розділення бригад. Бригади повинні залишатися згуртованими, і очолювати їх має найкращий можливий командир. І це не повинно залежати ні від рангу, ні від походження – командиром має бути той, хто найкраще підходить для цієї ролі.  А може у ворога зараз, під час зимової кампанії, завершитися наступальний імпульс? Чи вони поставили собі конкретне операційне завдання на найближчі три місяці – займати якомога більше територій, не рахуючись з утратами, і врахували втрати, як санітарні, так і незворотні?Це цікаве запитання. Багато хто вважає, що Росія докладає всіх зусиль, тому що вірить у наближення миру. Можливо, вони справді так думають, але я сумніваюся, що Росія насправді вірить у якийсь мир. Важливо розуміти, що для Росії, як і для багатьох інших, припинення вогню є насамперед політичним, а не військовим кроком. Це всього лиш політичний інструмент для виграшу часу, необхідного для підготовки та продовження військових дій.Отже, миру ми не отримаємо – це очевидно. І на Заході, і в Україні це розуміють, але все ще є чимало людей, які вірять, що Росію можна змусити до миру. Це ілюзія. Однак є й ті, хто побоюється, що Трамп може вдатися до радикальних дій, оскільки вони не розуміють його логіки та не знають, як він мислить. Наприклад, вони категорично не хочуть, щоб американські, британські війська чи навіть НАТО були залучені до конфлікту.Водночас росіяни, враховуючи свій спосіб мислення, можуть сприйняти заяви Трампа про можливий вихід із НАТО як хитрий маневр, спрямований на їх дезорієнтацію. Тому слова Трампа можуть мати зворотний ефект - їх можуть протлумачити по-іншому, ніж він того очікує, і призвести до наслідків, які є протилежними до його намірів.На мою думку, Путін зараз відчуває слабкість як з боку Заходу, так і з боку української влади. Він діє з максимальною інтенсивністю, використовуючи всі доступні можливості, поки може це робити. Путін не бачить перед собою сильного спротиву. Це всього лиш моє припущення, але воно ґрунтується на спостереженні за його діями та реакцією міжнародної спільноти.

Про це повідомляє Суспільне.Україну представить 12-річний Артем Котенко з Охтирки Сумської області. Він виступить під номером 14 з піснею Неаr Ме Nоw ("ДІМ"). Авторкою пісні стала музична продюсерка Дитячого Євробачення Світлана Тарабарова. Пісня присвячена темі дому як місцю сили та теплих почуттів.Цьогоріч Дитяче Євробачення вперше в історії проходить в Іспанії. У фіналі 22-го Дитячого пісенного конкурсу Євробачення змагатимуться представники з 17 країн. Цей рік стане рекордним за кількістю учасників з 2021 року.З усіма 17 піснями конкурсантів можна ознайомитися на офіційному ютуб-каналі Дитячого Євробачення.Гаслом і темою Дитячого Євробачення цього року було обрано "Lеt’s Вlооm" (Розквітаймо»), що вказує на розквіт молодих артистів, які виходять на сцену та виступають на конкурсі.Де дивитисяСуспільне Мовлення транслюватиме фінал конкурсу на телеканалі та сайті Суспільне Культура, на сайті Дитячого Євробачення та на фейсбук-сторінці Євробачення Україна.​ Початок трансляції о 19:00.Як голосувати за УкраїнуНа Дитячому Євробаченні можна голосувати за представника своєї країни. Глядацьке голосування відбудеться онлайн у два етапи. Де б ви не були: в Україні чи за кордоном, у будь-якій точці світу, починаючи з 22:00 цієї п’ятниці, 15 листопада, можна проголосувати за представника України — Артема Котенка — онлайн через сайт JЕSС.ТV. Голосування тимчасово припиняється перед початком шоу в неділю, 16 листопада.Згодом, коли всі 17 країн-учасників конкурсу виконають свої пісні, голосування відкриється ще приблизно на 15 хвилин. Переможця Дитячого Євробачення – 2024 визначать за результатами голосування глядачів (50%) та журі 17 країн-учасників (50%).Відповідно до правил Дитячого пісенного конкурсу, до складу Національного журі України увійшли п’ять представників. Ведучими фіналу стануть співачка й телеведуча Рут Лоренцо, яка представляла Іспанію на Пісенному конкурсі Євробачення – 2014, суперзірка іспанського кіно та телебачення Марк Клотет і молода співачка, яка принесла Іспанії бронзову медаль на Дитячому Євробаченні – 2019 — Мелані Гарсія.Порядок виступів учасниківІталія: Sіmоnе Grаndе — "Ріgіаmа Раrty"Естонія: АNNАВЕLLЕ — "Тänаvаd"Албанія: Nіkоl Çаbеlі — "Vаllëzоj"Вірменія: Lео — "Соsmіс Frіеnd"Кіпр: Маrіа Ріssаrіdеs — "Сrystаl Wаtеrs"Франція: Тіtоuаn — "Соmmе сі соmmе çа"Північна Македонія: "Nоrth Масеdоnіа: Аnа &аmр; Аlеksеj — Маrаthоn"Польща: Dоmіnіk Аrіm — "Аll Тоgеthеr"Грузія: Аndrіа Рutkаrаdzе — "То Мy Моm"Іспанія: Сhlое DеlаRоsа — "Соmо Lа Lоlа"Німеччина: Вjаrnе — "Sаvе thе Веst Fоr Us"Нідерланди: Stаy Тunеd — "Мusіс"Сан-Марино: Іdоls SМ — "Соmе Nоі"Україна: Артем Котенко — "НЕАR МЕ NОW"Португалія: Vісtоrіа Nісоlе — "Еsреrаnçа"Ірландія: Еnyа Сох Dеmрsеy — "Lе Сhéіlе"Мальта: Rаmіrеs Sсіbеrrаs — "Stіllа Ċkеjknа"Україну на Дитячому Євробаченні - 2024 представлятиме 12-річний Артем Котенко. Пісня 12-річного Артема присвячена темі дому як місця сили та теплих почуттів. У ній йдеться про те, як важливо мати простір, що дарує затишок і безпеку, особливо для українців, які втратили свої домівки або змушені були їх покинути через війну. Конкурсну заявку для Артема написала музична продюсерка Національного відбору Світлана Тарабарова.Цього року кількість заявок на участь у національному відборі на Дитяче Євробачення встановила рекорд. Загалом надійшло 309 заявок, з них 272 були від сольних виконавців. Серед них відібрали лонгліст з 15 артистів для участі в літній "зірковій школі". За результатами вокальних прослуховувань та іспиту з хореографії зіркові наставники ТАYАNNА, Місhеllе Аndrаdе та Євген Хмара разом із командою Нацвідбору – музичною продюсеркою Світланою Тарабаровою, сонграйтером Євгеном Тріпловим та креативним продюсером Євгеном Котом – вибрали шістьох фіналістів.Зʼявився рекап-ролик з кількасекундними уривками пісень усіх 17 учасників Дитячого Євробачення, які 16 листопада змагатимуться за перемогу в Іспанії

Про це повідомляє сайт УЄФА.  Трансляції усіх матчів Ліги націй доступні на медіасервісі Меgоgо. Ліга націй 5-й тур14 листопадаЛіга АГрупа 2Франція - Ізраїль 0:0Бельгія - Італія 0:1Гол: Тоналі, 11Ліга ВГрупа 2Ірландія - Фінляндія 1:0Гол: Фергюсон, 45Греція - Англія 0:3Голи: Воткінс, 7, Влаходімос, 77 (авт.), Джонс, 83Група 3Казахстан - Австрія 0:2Голи: Баумгартнер, 15, Грегорич, 25Вилучення: Марочкін, 23 (Казахстан)Словенія - Норвегія 1:4Голи: Шешко, 21 - Нуса, 4, 59, Голанд, 45, Гауге, 82Ліга СГрупа 4Вірменія - Фарерські острови 0:1Гол: Давідсен, 33 Північна Македонія - Латвія 1:0Гол: Серафімов, 57Як Україна виступає у Лізі націй Команда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня в Празі з поразки від Албанії - 1:2. В іншому матчі 1-го туру Грузія розгромила на своєму полі Чехію - 4:1. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3, а Грузія здолала на виїзді Албанію - 1:0. У 3-му турі Чехія вдома перемогла Албанію - 2:0, а Україна у Познані переграла Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1, а Грузія на своєму полі поступилася Албанії - 0:1.  Перед двома завершальними турами Україна з 4 очками посідає в турнірній таблиці останнє місце. Чехія має 7 пунктів та лідирує. У Грузії та Албанії по 6 балів. У вирішальних іграх команда Реброва зустрінеться 16 листопада в Батумі з Грузією та 19 листопада в Тирані з Албанією.

Про це інформує NеwsGеоrgіа.На відміну від попередніх протестів, що проходили під егідою політичних партій, ця акція ініційована громадянським суспільством.Учасники протесту вимагають визнання фальсифікованими та нелегітимними результатів парламентських виборів 26 жовтня та проведення нових виборів під міжнародним контролем. Головна вимога залишається незмінною: бачення Грузії як частини Європейського Союзу.Як пише SОVА, демонстранти вирушили від площі Свободи до мосту Бараташвілі, тримаючи в руках прапори Грузії та ЄС, а також ватмани різного змісту та скандують: "Грузія, Грузія, хай живе Грузія!".Вибори у Грузії 26 жовтня 2024 року: що відомоУ суботу, 26 жовтня 2024 року, в Грузії відбулося голосування на виборах до парламенту. Центрвиборчком країни визнав переможцем керівну проросійську партію "Грузинська мрія" (54%), що побудувала свою кампанію на відмові від членства в ЄС і НАТО, які буцімто загрожують Грузії війною. На "підтвердження" білборди та відеоматеріали "Мрії" містили кадри зруйнованих українських міст.З-поміж лідерів іноземних держав та урядів чинну грузинську владу привітали з "перемогою" поки що лише Віктор Орбан (Угорщина), Нікол Пашинян (Вірменія) та Ільхам Алієв (Азербайджан).Водночас президент Європейської ради Шарль Мішель відреагував на оприлюднений 27 жовтня звіт спостерігачів з ЄС, що 26 жовтня вивчали перебіг голосування на  виборах у Грузії. Зокрема, він закликав ЦВК Грузії розслідувати та виправити порушення під час підрахунку голосів.Президентка країни Саломе Зурабішвілі ввечері 27 жовтня виступила зі зверненням, у якому наголосила на "тотальній фальсифікації та конфіскації голосів".Увечері 28 жовтня у столиці Грузії розпочалися протести після оприлюднення результатів парламентських виборів. Близько 15 тис. осіб вийшли до будівлі парламенту в центрі міста.Прокуратура Грузії 30 жовтня розпочала розслідування за фактом імовірної фальсифікації парламентських виборів з ознаками злочину. У межах слідства президентку Зурабішвілі викликали на допит, проте вона відмовилася. Наступного дня стало відомо, що прокуратура розслідує 47 справ за фактами ймовірних злочинів, скоєних у передвиборчий період і в день виборів. Зокрема, правоохоронці затримали двох людей за підозрою у вкиданні бюлетенів.Опозиційні партії Грузії анонсували проведення другої акції протесту проти визнання результатів парламентських виборів. Експерт-міжнародник, учасник акції протесту у Грузії Гіоргій Іналішвілі розповів про акцію протестів у Грузії, яка зібралася 4 листопада. Згодом апеляційний суд Грузії скасував рішення щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях. 7 листопада апеляційний суд Грузії скасував рішення судді щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях через порушення таємниці голосування на виборах до парламенту.

Про це пише SОVА.Одна з лідерок опозиційної коаліції "Сильна Грузія" Анна Долідзе заявила на пресконференції, що протест стосовно результатів виборів є мирним і він продовжиться."Ми зустрінемося в понеділок, о 19:00, у Руставелі, і там детально розповімо про план дій. За законом, правомірно, мирно, але організовано, наш протест продовжиться", - зазначила вона.У матеріалі додають: рішення щодо протесту ухвалили опозиційні партії, що не визнають результатів виборів, оголошених ЦВК, після спільних консультацій в офісі "Сильної Грузії".Що відомо про вибори у ГрузіїГолосування на виборах до грузинського парламенту відбулося в суботу, 26 жовтня 2024 року. Центрвиборчком країни визнав переможцем правлячу проросійську партію "Грузинська мрія" (54%), що побудувала свою кампанію на відмові від членства в ЄС та НАТО, які буцімто загрожують Грузії війною. На "підтвердження" білборди та відеоматеріали "Мрії" містили кадри зруйнованих українських міст.З-поміж лідерів іноземних держав та урядів чинну грузинську владу привітали з "перемогою" поки що лише Віктор Орбан (Угорщина), Нікол Пашинян (Вірменія) та Ільхам Алієв (Азербайджан).Водночас президент Європейської ради Шарль Мішель відреагував на оприлюднений 27 жовтня звіт спостерігачів з ЄС, що 26 жовтня вивчали хід голосування на  виборах у Грузії. Зокрема, він закликав ЦВК Грузії розслідувати та виправити порушення під час підрахунку голосів.Президентка країни Саломе Зурабішвілі ввечері 27 жовтня виступила зі зверненням, у якому наголосила на "тотальній фальсифікації та конфіскації голосів".Увечері 28 жовтня у столиці Грузії розпочалися протести після оприлюднення результатів парламентських виборів. Близько 15 тис. осіб вийшли до будівлі парламенту в центрі міста.Прокуратура Грузії 30 жовтня розпочала розслідування за фактом імовірної фальсифікації парламентських виборів з ознаками злочину. У межах слідства президентку Зурабішвілі викликали на допит, проте вона відмовилась. 31 жовтня прокуратура Грузії розпочала розслідування 47 справ за фактами ймовірних злочинів, скоєних у передвиборчий період і в день виборів. Зокрема, правоохоронці затримали двох людей за підозрою у вкиданні бюлетенів.