Search trend "Емоційна"

ШІ вже глибоко проник у наше щоденне життя, а розмови з чат-ботами дедалі частіше набувають емоційного характеру. Проте нове дослідження показує, що емоційна підтримка від ШІ може бути доволі небезпечною. Повний текст новини

Наступна історія про Анну Дівіченко. Вона проміняла успішну кар'єру педіатра на лікаря у війську. І вже вісім років рятує нашу піхоту. Брала участь у звільненні Херсона і допомагала місцевим після окупації. За час служби взяла у полон десятки окупантів і продовжує захищати Україну у силах ТРО.Анна Дівіченко з позивним Гера - старша лейтенантка медичної служби, начальниця медичної служби 103-ї бригади територіальної оборони.Навчалася в Дніпропетровській державній медичній академії. Під час проходження інтернатури завідувач приймально-діагностичного відділення запросив жінку попрацювати при інтернатурі лікарем-педіатром у патріотичному таборі від полку Азов. Тоді  погодилася."Це були польові умови: діти жили в наметах, стріляли, грали в страйкбол, імітували напад ворога. Ще й мій син був зі мною. Було дуже круто, - розповідає Анна Дівіченко - Тоді  я приїхала, сказала, що йду на війну. Мама сказала: "ти що ненормальна". У мене могла скластися успішна медична кар'єра, адже мене хотіли залишити в педіатрії у Дніпрі. Але Ані захотілося по іншому". 24 липня 2017 року Анна підписала контракт і стала солдатом санінструктором роти вогневої підтримки. Розповідає, коли вперше потрапила на бойові навчання, було страшно, але впоралася."Я сіла в тому бліндажу, а це була яма і перегородки з дерева. Всюди літає, свистить, рикошетить. Я сіла, плачу і думаю: "Боже, що робить? А все, дороги назад немає. Я пережила цей момент і потім воно все пішло. Ніхто мене не вчив щось робити, щось давати. Казали, ти ж лікар і так все знаєш. Перший бойовий виїзд був  між Красногорівкою і Мар'їнкою. У цей день чогось там стояв прапор правого сектору. А завжди так було, що вони правий сектор приїде, "накидає" окупантам, а ми потім від них відбиваємося.  І хлопці вирішили полізти та зняти прапор, а він був замінований. І одному попало в аорту, а іншого була черевна порожнина поранена. Я дуже добре пам'ятаю цей виїзд. Вилітаємо на дорогу, а дорога між Красногорівкою і Мар'їнкою обстрілювалася. Мені переклали хворого, а в нього повна підсумка з гранатами. А першочергово, чого навчають, що треба забрати зброю у пораненого, адже, коли людина перебуває в стані психічного збудження, у неї складається враження, якщо я вмираю, то помріть усі. Але все обійшлося. Я не знаю, чи на адреналіні, але тоді я зрозуміла, що я не розгублюся в такий момент". У 2020  році Анна служила в Одесі в тиловій частині, скажемо так. Була начмедом батальйону. Там отримала  своє первинне офіцерське звання. Але звільнилася з посади із війська, про що потім пошкодувала. У цивільному житті працювала в лікарні лікарем-педіатром невідкладних станів. А коли Росія почала стягувати війська до кордону з Україною, зрозуміла, буде масштабна війна. "Я аж плакала і казала: "Мама, буде війна, але це буде не та війна, на якій я була, це буде набагато страшніша війна". І мене призвуть першою, бо я офіцер запасу", - розповідає жінка. На момент початку повномасштабної війни Анна була в Одесі та долучилася до одного з батальйонів Одеського ТРО. Ситуація була доволі спокійна в місті. Оскільки Анна мала бойовий досвід, її перевели на Донеччину. В Сіверськодонецьк. "Це був  травень-червень 2022 року, коли почалися всі важкі події там. Ви уявляєте, як там було важко, вони за мною до Дніпра поїхали, щоб швиденько забрати, - пригадує військова. - На той час ще працювали Госпітальєри. Я брала легших, вони важчих. Одного разу у Дружківку я вивезла 78 поранених одночасно.  У нас почалися дуже сильні втрати. В Там загинула дівчина, чоловік і дружина, ми чотири дні не могли їх вивести. Там така вже суміш була, згарище машин. Цих людей, які загинули,  госпітальєри відмовлялися вивозити, вони допомагали тільки трьохсотим, тому що були випадки прямого попадання у їхні машини.Важко втрачати, це ж побратими, ми ж з ними поруч. Коли я чую, що хлопець розвідник, йому 24 роки, а в нього вже ампутація правої руки. Ще важче, коли я чую, що безвісти зниклий, тому, що ця надія ніколи не вмирає знайти цю людину. А я знаю, що це вже неможливо, адже  позицію захопили російські війська. А рідні, батьки будуть жити з цим. Я знаю досі людей, які були зі мною в Сіверськодонецьку, які там загинули, але родичі вірять, що вони в полоні та шукають їх. Вони живуть з цією надією, це найстрашніше".Анна Дівіченко завжди виконувала наказ. Якщо наказував старший начальник їхати на евакуацію. Також неодноразово потрапляла під обстріли. У Куп'янську прилетіла міна позаду машини й жінка дістала сильну контузію і травму язика. Також осколок прилетів в лобове скло, пряме попадання в машину було. Анна разом з побратимами брала участь в деокупації Херсона. Розповіла про жахіття, які доводилося переживати херсонцям під час окупації. "Які вони тортури пережили. Я спілкувалася з мамою, дитину якої насилували Кадировці ложкою, просто, щоб "поржати". 13 років дівчинці. Я спілкувалася з місцевим, якому я робила перев'язку, його дружину при ньому три рази ґвалтували. І це все кадировці робили. Це їхній Бог - Аллах. У них нічого святого немає, мене розривало на шматки, коли я бачила броню, а вона обмотана пральними машинками, мікрохвильовками, було пряме попадання у цю броню, і воно все згоріло. Я бачила стада корів, які бігають по полях і підірвалися на мінах. Це жах. Там такі поля краю не видно. І пшениця, така висока, красива і, здається, має бути запах хліба, польових квітів, а ти чуєш запах гнилої дохлятини. Я пам'ятаю  цей момент, коли ми їхали біля пам'ятника кавуну і грейдером орські тіла докупи згрібали. Знайшли полоненого телефон, а в ньому написано, що він мріє познущатися з наших полонених, зґвалтувати українську дівчинку і щось взяти з хати в собі в хату на щастя. Я думала, що їм щось дають, але вже неодноразово брали їхню кров, питали, що вони п'ють. Нічого. Це в них просто таке виховання, їм з народження це внушають. Про Охматдит двоє розповідали. Вони пішли служити, щоб не сісти в тюрму. З Карелії приїхали. То вони пішли, щоб у тюрму не сісти або грошей заробити. Бо кредитів багато в них миттєвих. А чого кредит? Бо вживав заборонені речовини та пропивав".Зараз Анна залишається у війську і найбільше гордиться своїм колективом і врятованим життям.  Адже вдалося врятувати багато поранених. "ТРО - це палички-виручалочки. Атланти, які тримають це військо. Вони  так стоять, як ніхто. У мене досвіду багато. ТРО - це як якісь атланти, які тримають цей наступ. Наприклад, в Сіверськодонецьку в мене хлопці на АКА ставили залізну трубку і стріляли. А таке враження, що стріляє ДШК, щоб хоча б якось налякати москалів. Бо не було нічого, крім оцих АКА. А це ж маленький такий автомат складний з ручкою. Ці люди - винахідники", - наголосила Анна. Син жінки також хоче брати приклад з неї та призватися в армію. "Я звикла бути військовою. Я всіх диванних критиків запрошую в гості подивитися. Я особисто проведу екскурсію, повезу на штаб, можу повести на позиції. Бо мене особисто вбиває, як мачо з Одеси каже як він втомився. Я дуже активна людина, емоційна, але маю хобі - викладати камінцями. Я роблю ікони, картини. От, наприклад, зараз я роблю подарунок для нашого командира медичної роти. Це дуже монотонна робота, дуже дрібні деталі. Але мене це заспокоює. Я відпочиваю, коли я це роблю".Найбільша  мета у війську для Анни стати жінкою - генералом, командувачкою медичних сил. "Мрії мають здійснюватися. Я це заслужила, як ніхто". 

Здорове старіння - це не про вік у паспорті, а про якість життя. Йдеться про здатність зберігати фізичну активність, ясність розуму, емоційний баланс і незалежність навіть у поважному віці. Лікарі й науковці наголошують, що секрет довголіття ховається у щоденних звичках, правильному харчуванні, русі та турботі про психічне здоров'я, пише yаhоо. "Здорове старіння - це про те, щоб з віком ставати сильнішими і впевненішими в собі, а не боротися з часом", - каже медсестра й експертка з гормонів і довголіття Мікаела Роббінс. Який вигляд має здорове старіння Докторка Крістіна Дель Торро Бадесса, лікарка з невідкладної медицини та експертка з довголіття, зауважує: здорове старіння видно за енергією, настроєм і ставленням людини. Такі люди мають силу насолоджуватися щоденними справами, вони цікаві до нового і дивляться в майбутнє з оптимізмом. Для них важливі здорове харчування, регулярні фізичні вправи (які включають силу, гнучкість і функціональні рухи), повноцінний сон, гормональний баланс, управління стресом та позитивні стосунки з іншими. Гени впливають на те, як ми старіємо, але лише на 20-30%. Основна роль у цьому належить способу життя і довкіллю. Саме щоденна рутина - харчування, активність, сон, а також рівень стресу і шкідливі звички вирішують, яким буде старіння. Цей процес пояснює епігенетика - наука про те, як поведінка й зовнішні фактори змінюють активність генів. Ознаки, що ви старієте правильно Зберігаєте фізичну силу й рухливість Легкість у повсякденних рухах - ходьбі, підніманні сходами, носінні важких речей - сигналізує про здорове старіння. Сила, баланс і витривалість допомагають залишатися незалежними та займатися улюбленими справами. Активний спосіб життя не лише підтримує здоров'я, а й робить ваше життя повноцінним. Залишаєтеся допитливими і з гострим розумом З роками пам'ять і мислення можуть слабшати, але ті, хто старіє правильно, залишаються пильними, продовжують вчитися, цікавляться новим, грають у головоломки, читають. Це підтримує незалежність і дарує задоволення. Емоційно стійкі та маєте позитивний погляд на життя Емоційна стійкість допомагає знижувати рівень стресу, покращує психічне здоров'я та робить життя щасливішим. Позитивний настрій також підтримує міцні соціальні зв'язки, зменшує відчуття самотності й депресії. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У 86 - з валізою по світу: надихаюча історія жінки, яка почала мандрувати після втрати чоловіка У вас міцні соціальні зв'язки Навіть невелика, але підтримувальна спільнота допомагає почуватися потрібними й захищеними. Соціальна активність, волонтерство, спілкування з рідними сприяють кращому емоційному стану та можуть збільшити тривалість життя. Захоплені своїми хобі та маєте мету Відчуття мети в житті пов'язане з кращим здоров'ям і довголіттям. Хобі, догляд за онуками, садівництво або будь-яка діяльність, що приносить радість і структуру в день, допомагає залишатися активними і задоволеними. Є п'ять ключових ознак, які можуть свідчити про те, що у вас є всі шанси дожити до глибокої старості. На думку вчених, саме жінки мають більший шанс дожити до старості, ніж чоловіки. Це стосується не тільки людей, але й тварин. Було виявлено, що в різні епохи жінки жили довше. Це можна пояснити гормонами в жіночих яєчниках, які уповільнюють старіння. Чоловіки ж уразливі до старіння через тестостерон, який порушує імунну систему. Чим його більше, тим швидше чоловік старіє. Жіночі гормони, навпаки, сприяють зміцненню здоров'я.

У Дональда Трампа могло статися "емоційне перенавантаження", а його заява - "емоційна реакція", припустив Дмитро Пєсков.

Саймон Шустер. Шоумен. У вирі вторгнення, яке шокувало світ і зробило з Володимира Зеленського лідера. – К.: Чорна гора, 2025Мабуть, того Зеленського, про якого пише автор у першій половині своєї книги, вже не існує. Скоріш за все, він давно переродився у того, хто веде переговори із президентами США, свариться із європейськими міністрами та віддає накази генералам та полковникам і несе відповідальність за тисячі життів. Змінились й українці - ті, хто голосував за нього 2019 року і ті, хто виступав проти. Ті з них, хто підтримують Володимира Зеленського, вважатимуть цю книгу занадто критичною, а ті хто проти нього – компліментарною. Саме тому ця книга варта уваги. У будь-якому разі, автор старався - у 2019 році записував інтерв’ю із Володимиром Зеленським, щоб зрозуміти його передвиборчу стратегію, їздив до зони бойових дій у 2021 році разом із президентом, після початку повномасштабного вторгнення провів майже рік із командою Зеленського та написав "Шоумена" у президентському бункері. Загалом "Шоумен" Саймона Шустера – це не просто біографія Володимира Зеленського. Це книга про дитинство у Кривому Розі, КВК, російський шоубізнес, антисемітизм та ментальну прірву, що розділяє Україну та Росію. Ця книга дає певне розуміння того, як Зеленський співіснував із російськими наративом про Україну та про нього самого. По суті, це фактично перша – відсторонена, наскільки це взагалі можливо – спроба описати саме особистість Зеленського, яка, без сумніву, зіграла ключову роль у подіях 2022 року і продовжує її грати зараз. "У політиці трапляються хвилини тріумфу, - нагадує автор, - однак реакція, яку Зеленський звик отримувати від натовпу на виступах, від солдатів, що їх він їздив розважати на передову, від журналістів, які запрошували коміка на ранкові шоу обговорювати його фільми, - ніщо з цього не супроводжуватиме Зеленського на президентській посаді. У його житті от-от значно поменшає веселощів і значно побільшає складнощів. Він більше не буде кінозіркою. Хоч би як Зеленський опирався метаморфозам, ця робота рано чи пізно оберне його на того, кого він, за його твердженням, зневажає: політичного діяча".Ієн Ґіллан, Девід Коен. Автобіографія вокаліста Dеер Рurрlе. – К.: Наш Формат, 2024Разом із сьогоднішнім фільмом про "Lеd Zерреlіn" ця книжка про соліста культового гурту 1970-х вкладається в зоряний літопис тієї легендарної доби. Втім, в "Автобіографії вокаліста Dеер Рurрlе" Ієна Ґіллана й Девіда Коена музикант ділиться не вигладженою оповіддю, а чесною історією про нестримну творчість і легковажність, чвари і насильство, фанаток і гульбища, наркотики й алкоголь, славу і її ціну. І так воно було насправді, нехай навіть багатьом фанатам Ґіллан близький лише арією Спасителя в рок-опері "Ісус Христос Суперстар". Утім, "біблійних" пригод у житті героя книжки вистачало, і мова не лише про зрадників, заздрісників чи відвертих ворогів. "Одного дня, коли ми будемо в турне, я нападу на Ієна Ґіллана в темному провулку, - згадує автор слова гітариста гурту Річі Блекмора. - Він кремезніший за мене і, гадаю, б'ється краще, тож доведеться прихопити пару друзів". А потім хитрувато додав: "Буде темно, і він не знатиме, що то я!". Я волію думати, що він просто драматизував, хоча все було вельми серйозно в той період, коли я повернувся до гурту у 1992 році". Тож ця книжка – запрошення за лаштунки життя Ієна Ґіллана і культового гурту. Ми з перших уст довідаємось, як 1970 року "Dеер Рurрlе" увірвалися на рок-сцену з "Вlасk Nіght" і найпродаванішим альбомом "Dеер Рurрlе іn Rосk", а за кілька років ледь не розпалися назавжди. Ґіллан як автор не шкодує дотепів і драматизму, щоб відверто розповісти про виснажливі гастролі, випробування популярністю, сольну кар’єру, період у "Вlасk Sаbbаth" і возз’єднання з "Dеер Рurрlе". Він у подробицях розкриває, як з’явився хіт "Smоkе оn thе Wаtеr", і навіть розповідає про виступ у Києві й шашлики в Запоріжжі.Нік Мейсон. Навиворіт. Особиста історія Ріnk Flоyd. – К.: Лабораторія, 2025Автор цієї книжки не був лідером серед своїх друзів-музикантів, але його історія - перший випадок, коли учасник гурту написав не автобіографію, а спогади про власний досвід життя в групі. До того ж "Навиворіт. Особиста історія Ріnk Flоyd" Ніка Мейсона - вичерпна історія одного з найвидатніших гуртів світу від учасника-засновника й барабанщика зіркової команди. Видання містить нові, ніколи раніше не публіковані фотографії гурту як на сцені, так і за лаштунками концертів, а також охоплює увесь життєвий шлях "Ріnk Flоyd" - від моменту заснування і психоделічної ери під керівництвом Сіда Барретта наприкінці 1960-х до запеклих розколів у 1980-х і наших днів. На початку, звісно, мова про те, як після року в лондонському андеграунді, експериментуючи з революційними технологіями, "Ріnk Flоyd" випустили свій перший сингл. А вже через кілька років відбувся їх стрімкий злет: альбом "Тhе Dаrk Sіdе оf thе Мооn" (1973) тримався в чартах до 1982 року (найдовше з усіх альбомів, що коли-небудь безперервно перебували в чартах) і став одним з найбільш продаваних альбомів усіх часів. Далі альбом "Wіsh yоu wеrе hеrе" (1975) досягнув культового статусу, а "Тhе Wаll" (1979) взагалі став номером один ледь не в кожній країні світу. Однак через десятиліття шалених музичних звершень між учасниками гурту стався розкол, який вилився у судові позови. І лиш нещодавно, на початку нового тисячоліття, відбулося омріяне фанами примирення, яке й дозволило учаснику-засновнику Ніку Мейсону написати власний внутрішній погляд на їхню історію. Таким чином, його книжка - це не просто історія гурту, який став музичною легендою. Це емоційна сповідь з перших вуст - шлях музичного мистецтва крізь безповоротні втрати, нові релізи і розколи, до впливу на успіх цифрових технологій і соціальних мереж. І незайве нагадування про те, що майже всі зірки того часу були не просто виконавцями, а творчими особистостями, що й вплинуло на художню вартість їхніх музичних проєктів. "Паралельно до комерційного буяння вибухову активність проявляла сфера освіти, - згадує автор. - Найбільшу роль відіграли художні заклади освіти, які випускали не тільки прекрасних дизайнерів і фотографів, а й ціле покоління талановитих рок-музикантів, серед яких Рей Девіс, Кіт Річардз, Джон Леннон і Піт Таунсенд".Девід Марке. Мова лідерства. Як побудувати дієву комунікацію в команді. – К.: Наш Формат, 2025"Ми не могли вплинути на графік, завдання, підвищення, технічні вимоги, - згадує автор цієї книжки. - Але могли вплинути на те, як ми говоримо одне з одним, на слова, які вживаємо, й насамперед - на моє мовлення. Зрештою, що таке лідерство, якщо не мова? Щойно я змінив тон, яким промовляв до команди, вони також змінили свій і щодо мене, і щодо одне одного. Зміна мовлення змінила культуру. А зміна культури вплинула на наші результати". Адже справді, мало хто замислюється над тим, що наша мова на роботі може стати прямою перешкодою для досягнення цілей, блокувати креативне мислення, посилювати стрес і невизначеність. А отже - призводити до плинності кадрів та руйнувати репутацію організації. Натомість у своїй книжці "Мова лідерства" Девід Марке - колишній капітан ВМС США та автор бестселера "Розверніть корабель" - пропонує менеджерам і лідерам наступний крок у розвитку їхніх компаній: підвищити спроможність колективу через ефективне спілкування. Розбираючи напружені ситуації у внутрішніх комунікаціях, автор показує, як навіть невеликі зміни в мовленні можуть сприяти великим змінам у робочій атмосфері та результатах команди. Також автор розкриває набір принципів та інструментів, які надихають людей брати на себе ініціативу, розв’язувати проблеми самостійно і діяти без постійних вказівок. Завдяки практичним порадам із книжки ви досить швидко побудуєте в команді якісно кращий рівень довіри та відповідальності, станете тим лідером, за яким хочеться йти. "У середовищі, де рішення ухвалюють на вертикалі "верх-низ", - нагадує автор, - заохочення інших висловлювати власну думку або навіть спонукати до дій висловами на зразок "Не соромтеся змінити курс" узагалі не працює. Лідери вживають такі фрази, щоб заспокоїти власне сумління. А якщо все полетить шкереберть, то можна буде перекласти вину на решту - мовляв, вони нічого не сказали, хоча я просив. Проте лідерство — це про полегшення життя інших, а не про звинувачення. Лідерство - це про важку відповідальність за те, як наші дії і слова впливають на інших".Інна Мірошниченко. Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до кар’єри, материнства та усиновлення. – К.: Strеtоvyсh, 2025У такому випадку лідерство – це рішучість і терпіння, про які мова в книжці Інни Мірошниченко "Ми знайдемо свого Марселя". Тобто лідерське уміння поєднувати різні ролі й мати відповідальну соціальну місію, знаходити час для всього, що є твоїм пріоритетом, - це не міф, а правильно вибудована особиста стратегія. У книзі успішна адвокатка, мама чотирьох дітей та активна громадська діячка, що займається правозахистом дітей-сиріт, ділиться відвертою історією свого шляху. Від побудови кар’єри й стосунків (з чоловіком, батьками і самою собою) до власного досвіду материнства й усиновлення. Останнє, звичайно, найважливіше. "Всі ми знаємо, що умови дитбудинків та інтернатів часто роблять з дітей звірів, - нагадує авторка. - А якщо до потрапляння туди дитина зростала в родині, де щодо неї чинили насилля, то вона, імовірно, так само робитиме зі слабшими й молодшими. Так працює дитяча психіка - вона виправдовує те, що було з дитиною. Мозок каже: "Це норма. Так можна. Так треба робити". Таким чином, авторка книжки вважає своєю життєвою місією розповідати суспільству, як живуть діти-сироти й чому в Україні не має бути дитячих будинків. Ви дізнаєтеся про те, як відбувається процес усиновлення й прийняття дитини в сім’ю: від конкретних переліків документів і практичних порад — до непростих, але врешті щасливих історій Марселя та Ангеліни.

Сотні повідомлень. Тисячі підписників. Мільйони переглядів. Але коли знімаєш навушники - раптом стає тихо. Самотньо. Порожньо. Парадокс цифрової епохи: ще ніколи ми не були настільки "на зв'язку" - і водночас настільки ізольованими. Особливо це відчуває молодь, яка виросла в уподобайках і фільтрах, але шукає справжнього тепла в бездушному алгоритмі. Що таке "ТікТок-депресія", звідки вона береться і як не загубитися в ілюзії "ідеального життя" - Gаzеtа.uа пояснила психологиня Ірина Шеньє. Коли залипаєш - і все одно самотній Ви прокидаєтесь - і перше, що бачите, це стрічка. Хтось знімає, хтось танцює, хтось розповідає "історію свого життя", а хтось - просто красиво мовчить під музику. Ви проводите у цьому світі годину. Потім дві. Потім - пів дня. І ніби хтось поруч. Але як тільки екран гасне - стає гірко. "Проблема не в самому ТікТоку. Проблема - в емоційному обмані. Ми отримуємо дофамін від візуальної взаємодії, але не отримуємо емоційного зворотного зв'язку. Тобто, у мозку є "стимул", але немає "відповіді" - і це викликає ще більшу самотність", пояснила психологиня. Чому саме молодь така уразлива Це покоління, яке зростало з телефоном у руках. І саме телефон часто замінював реальний контакт: - замість розмови - stоrіеs; - замість підтримки - коментар; - замість обіймів - реакція у вигляді еmоjі. "У дорослому житті емоційна близькість формується через досвід: обмін думками, вміння бути у вразливості, підтримку. Але якщо ви з дитинства тренувалися лише в тому, щоб сподобатися - ви просто не навчилися бути справжніми", - зазначила експертка. Самотність за фільтрами Багато хто сьогодні почувається нікчемним навіть на фоні "успішних" блогерів, яким 19 - а вони вже "поїхали на Балі, зняли квартиру і відкрили бренд одягу". "Мозок не бачить різниці між реальністю й картинкою. І якщо у твоєму житті сьогодні - війна, тривога, нестабільність, а у стрічці - "успіх без зусиль" - виникає глибоке почуття провини й неповноцінності", - додала психологиня. Це не просто заздрість. Це - відчуття, що з вами щось "не так". І ви починаєте віддалятись від себе ще більше. Ознаки цифрової самотності: Ви постійно в онлайні, але рідко бачитесь з кимось наживо; Ви почуваєтесь гірше після перегляду стрічки, навіть якщо не можете зупинитись; Ви не вмієте говорити про свої справжні емоції; Ви не відчуваєте зв'язку з друзями, навіть якщо спілкуєтесь; Вам здається, що "ніхто не зрозуміє" - тож краще мовчати. Що з цим робити? Поради психологині 1. Поверніться в тіло - хоча б на 10 хв. на день Прогулянка без телефону. Душ у тиші. Рухи під музику - не для відео, а для себе. "Тіло - це якір реальності. І чим більше ми в тілі, тим менше ми загублені в ілюзіях", - радить Шеньє. 2. Зустрічайтеся наживо хоча б із однією "своєю" людиною на тиждень Реальний контакт створює справжній зв'язок. Один погляд в очі - цінніший за 100 уподобайок. 3. Не бійтеся показати себе "неідеальними" Напишіть пост без фільтру. Скажіть комусь чесно: "Мені сумно". "Справжній контакт починається там, де зникає роль. І з'являється правда", - підкреслила експертка. 4. Обмежте екранну взаємодію, коли емоційно нестабільні Найгірше - скролити, коли тривожно або сумно. У цей момент мозок вразливий, і ви несвідомо втягуєтесь у чужу "кращість", порівнюючи з власною "нікчемністю". Ми не створені для самотності. Ми створені для близькості, глибини, контакту. Але все це - не в цифрі. А в теплі рук. У щирих словах. У тому, щоб бути з кимось - насправді. "Твоя цінність - не в уподобайках. І навіть не в контенті. А в здатності залишатись живим, чутливим і справжнім серед світу, що постійно хоче тебе змінити", - підсумувала Ірина Шеньє. Якщо після читання хочеться видихнути, вийти на свіже повітря й подзвонити комусь - зробіть це. Життя чекає не в екрані. Воно тут. І ви - не самі. Жінки можуть відчувати менше щастя, ніж чоловіки. На такий феномен звернули увагу під час досліджень та психологічних спостережень Це викликає багато питань про можливі причини, які можуть впливати на рівень щастя жінок у порівнянні з чоловіками. Є чотири ключові аспекти, які можуть грати важливу роль у формуванні рівня щастя серед жінок.

Справжня повага чоловіка не купується зовнішністю чи вмінням готувати. Вона народжується глибше. Жінка, яку чоловік ніколи не захоче відпустити, має внутрішній стрижень, самоповагу, вміння бути підтримкою, а не тінню. Вона не грає ролей, не жертвує собою до самозабуття, а створює гармонію - з собою, партнером і стосунками. Саме така жінка викликає щиру повагу й бажання берегти її завжди. Перш за все, повагу викликає жінка, яка тримається гідно. Її поведінка стримана, упевнена, але без зарозумілості. Вона не дозволяє зайвого ні у ставленні до себе, ні в тому, як себе подає. Стильна, зі смаком одягнена, така жінка не прагне відкривати більше, ніж потрібно, однак усе одно залишається привабливою - адже сексуальність полягає не в кількості відкритого тіла, а у вмінні заінтригувати. Чоловіки також цінують жінок, які не дозволяють фамільярності, особливо на ранніх етапах знайомства. Це прояв поваги до себе. Жінка, яка сама вирішує, кому залишити свій номер телефону, показує, що її увага - не автоматична нагорода, а щось, що треба заслужити. Дуже важливо, щоб жінка відкрито говорила про свої життєві цілі: бажання створити родину, народити дітей - це не соромно. Навпаки, така щирість приваблює чоловіків із серйозними намірами. Головне - не поспішати озвучувати ці наміри на перших побаченнях, щоб не злякати потенційного партнера, який ще не встиг усвідомити свої почуття. Поважають ту, кого хочеться представити друзям, родині, з ким не соромно з'явитися в будь-якому товаристві. Жінка, яка надихає, робить чоловіка кращим саме вона викликає гордість у свого обранця. Ідеальну жінку хочеться тримати поруч не через зовнішність чи примхи, а тому що поряд із нею чоловік почувається сильнішим, успішнішим, упевненішим у собі. Ще одна важлива риса - це емоційна зрілість і внутрішня радість. Усміхнена, життєрадісна жінка завжди приваблює більше, ніж вічно незадоволена й критична. І ні, мова не про те, щоб постійно вдавати щасливу - йдеться про внутрішню гармонію, яку видно неозброєним оком. Також не варто недооцінювати силу подяки. Жінка, яка щиро дякує чоловікові - за подарунок, турботу, час - показує свою повагу. І ще одне: коли вона цікавиться справами чоловіка, розуміє, як він заробляє, підтримує його - це створює відчуття партнерства, а не споживацького ставлення. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відведуть від зради: п'ять ключових фраз, які чоловік має чути частіше Жінка, яка будує стосунки так, щоб чоловік поруч відчував себе успішним і потрібним, - завжди буде цінною. Бо поряд із нею хочеться бути кращим, зростати, досягати цілей. Але при цьому вона не дозволить себе принижувати, не буде терпіти зневаги чи неповаги. Зовнішність теж має значення, але не у вигляді глянцевого образу з Іnstаgrаm. Натуральність - ось що справді цінується. Перебір з косметикою, силіконом чи химерним одягом - швидкий шлях до втрати інтересу з боку серйозного чоловіка. Уміння підкреслити свої риси, не втрачаючи природності, - ознака смаку і внутрішнього стилю. Чоловіки поважають тих, хто дбає про себе: доглянуте волосся, чиста шкіра, охайний манікюр. Це не про стандарти краси, а про ставлення до себе. Які жінки відштовхують Водночас, існують риси, які відштовхують: зарозумілість, постійна критика, бажання змагатися й доводити свою перевагу. Досягнення - це чудово, але коли вони перетворюються на зброю, вони втрачають свою силу. Зрештою, важливо розуміти, що серйозний чоловік шукає не розваг на одну ніч, а жінку, яка стане для нього натхненням і підтримкою. І якщо він справді зацікавлений, він не буде поспішати з інтимом, зате буде уважним, щедрим і послідовним. Бути гідною жінкою - це не роль, яку потрібно зіграти. Це внутрішній стан, що проявляється в деталях. У погляді. У мовчанні. У словах і жестах. І саме це викликає справжню повагу. Сучасному чоловікові дуже потрібні тривалі відносини. Але жінка не завжди вміє робити так, щоб не набридати. Саме це стає причиною розриву стосунків Є п'ять корисних звичок, які допоможуть підживити інтерес коханого чоловіка до вас.Чоловіки люблять, коли ви розпитуєте про його день, адже це означає, що ви цікавитеся життям своєї половинки. Але їм важко витерпіти жінку, у якої рот не закривається ні на хвилину.

Дональд Трамп відреагував на удари Індії по Пакистану

Розмови уві сні - явище, яке може здаватися кумедним або дивним. Але сомнологи попереджають, що за ними часто стоять конкретні фізіологічні чи психологічні причини. Це може бути сигналом перевтоми, стресу або навіть порушень сну, які варто не ігнорувати. Сомнологи визначили, що розмови уві сні провокує безсоння, депресія, а також зловживання речовинами, які впливають на душевні переживання. Дослідники виявили, що люди, які розмовляють уві сні, відчувають проблеми зі сном. Їм часто сняться кошмари. Також була підтверджена теорія про те, що розмови уві сні - це нескладний набір слів, позбавлений якогось сенсу. На думку медиків, розмови уві сні можуть говорити тільки про одне - що у людини є проблеми зі сном. Ось перелік основних причин розмов уві сні, які виділяють сомнологи. Стрес і емоційна напруга Накопичені переживання, конфлікти або тривожність можуть "виливатися" у сні у вигляді розмов. Порушення режиму сну Недосипання, часті пробудження, зміни графіка (наприклад, через нічну роботу) підвищують ймовірність нічної балаканини. Генетична схильність Якщо у близьких родичів були подібні прояви, це може передаватися спадково. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Всесвітній день сну: сім цікавих фактів, які дивують Вживання алкоголю чи деяких медикаментів Особливо транквілізаторів, снодійного або антидепресантів. Фаза сну Розмови часто трапляються під час неглибоких фаз сну, коли мозок частково активний. Якщо нічні розмови стають частими, надто емоційними або супроводжуються іншими порушеннями сну - варто звернутися до лікаря. Хоча денний сон має погану репутацію, він водночас і має багато переваг, які підтверджені наукою. Денний сон зменшує втому, підвищує працездатність і пильність та покращує настрій. Денний сон може позитивно впливати на сексуальне життя. Наприклад, покращити вашу витривалість і загальний настрій.

Емоційна грамотність – це здатність розпізнавати, керувати та виражати свої емоції і почуття через мову, дії та поведінку. Часто цей термін плутають з емоційним інтелектом, який включає не лише вміння контролювати свої почуття, але й здатність помічати, співпереживати та адекватно реагувати на емоції інших людей. Повний текст новини

Купила сукню - і не відчула радості. Отримала комплімент - і подумала: "Та вони просто так". Зробила проєкт - і вже наступного дня знову у відчутті "недостатньо". Це не про жадібність і не про амбіції. Це про внутрішню порожнечу, яку нічим не вдається заповнити. Чому ми постійно відчуваємо голод - до визнання, пояснила Gаzеtа.uа психологиня Ірина Шеньє. Всередині - діра. Ззовні - досягнення Це має вигляд успіху. А всередині - тривога. Це схоже на реалізацію. Але глибоко - виснаження. Що б ви не зробили - цього ніби завжди недостатньо. І скільки б не дали - хочеться ще. Бо щось у середині - не наповнилось. "Це стан, коли емоційна потреба залишається неусвідомленою - і тому нереалізованою. Ми підміняємо її зовнішніми діями, речами, цілями. Але внутрішня "діра" не заповнюється - вона тільки ширшає", - пояснила Шеньє. Чому з'являється це відчуття постійного "мало" Часто його коріння - в дитинстві. Коли нас не помічали. Коли любов давали "за досягнення". Коли за найменшу помилку карали мовчанням. І тоді виникло базове переконання: "Мене люблять, тільки якщо я хороша", "Я маю заслужити, щоб бути потрібною", "Мене не можна любити просто так - тільки за щось". "У дорослому житті ці програми запускають нескінченний забіг: ще трохи - і нарешті буде добре. Але "добре" ніколи не настає. Бо ви не дозволяєте собі відчути: "вистачає", - додала експертка. Як зрозуміти, що ви живете у стані пустоти Після будь-якого досягнення - відчуття пустоти; Постійне внутрішнє "підганяння": треба більше, краще, швидше; Труднощі з прийняттям компліментів або вдячності; Відчуття, що вас "недостатньо люблять", "недостатньо підтримують", "не так дивляться"; Навіть у стосунках - відчуття самотності або голоду. Що з цим робити 1. Назвіть цю порожнечу - і перестаньте з нею боротися Замість "мені просто не щастить" або "я ще не досить" - скажіть: "Я зараз у контакті зі своєю потребою в теплі/визнанні/любові". "Порожнеча посилюється, коли ми її ігноруємо. Але коли ми визнаємо: "мені бракує" - ми вже не в пастці, ми у виборі", - сказала психологиня. 2. Почніть відстежувати не "досягнення", а "відчуття" Кожен день завершуйте питанням: - Що я сьогодні відчула приємного? - Що мене торкнуло? - Коли я відчула контакт із собою або світом? Це повертає від зовнішнього марафону - до внутрішнього дому. 3. Потренуйте фразу: "Мені вистачає" Навіть якщо не віриться - говоріть: - "Цього зараз досить"; - "Я зробила достатньо"; - "Я вже наповнена" "Це як новий софт для мозку. Спершу незручно, потім - стабільно. Бо звичка бути голодною - теж лише звичка", - підкреслила Шеньє. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сила відмови: як сказати "ні" і не зруйнувати стосунки І найважливіше: найглибші порожнечі - не про те, чого не дали інші. А про те, чого ми самі собі не дозволили. Справжнє наповнення - не в "ще одній меті", не в "ще одному марафоні", не в "ідеальній версії себе". Справжнє наповнення - в моменті, коли ти кажеш собі: "Я не маю бути іншою, щоби мати право на любов". "Порожнеча не заповнюється. Вона - трансформується. Через увагу. Через турботу. Через повернення до себе - не ідеальної, але живої", - підсумувала Шеньє. Спробуйте сьогодні ввечері не бігти за новим. А обійняти те, що є. І себе в ньому. Бо саме з цього моменту починається наповнення. Тепле. Тихе. Справжнє. Війна загострила багато наших внутрішніх страхів. І тіло - одне з перших страждає під тиском стресу, емоційного голоду та соціального осуду. У сучасному світі, де стандарти краси змінюються швидше, ніж сторіс в Іnstаgrаm, все ще чимало людей носять у серці важкі комплекси через зайву вагу. Комплекс зайвої ваги - це не про цифри, це про біль. Найперше, що варто зрозуміти: комплекс - це не про тіло, це про ставлення до нього, сформоване зазвичай у дитинстві або під впливом оточення. Часто люди з нормальною вагою почуваються "товстими" через критичні слова батьків, глузування у школі або токсичні коментарі партнерів.

У вирі щоденних турбот нам усім іноді потрібна емоційна перерва. Якщо ви хочете по-справжньому відпочити та розслабитись на вихідних, найкращий спосіб зробити це – переглянути добрі, світлі фільми, які заряджають позитивом і дарують віру в краще. Повний текст новини

Ілон Маск і міністр фінансів США Скотт Бессент влаштували гучну сварку у стінах Білого дому на очах у президента Дональда Трампа. Причиною конфлікту стало кадрове призначення в Податкову службу США (ІRS), яке викликало напругу між двома ключовими фігурами адміністрації, повідомляє Ахіоs. За словами очевидців, емоційна перепалка між Маском, який очолює Департамент ефективності уряду (DОGЕ), і міністром фінансів переросла у ледь не фізичну сутичку - ситуацію довелося вгамовувати помічникам. Спостерігачі охрестили це як "реслінг для мільярдерів середнього віку". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прибуток Теslа обвалився на 71% через скандали навколо Маска Іскра пролетіла після того, як Трамп призначив тимчасовим керівником ІRS кандидата від Маска - Гері Шеплі. Бессент просував свою людину - заступника міністра Майкла Фолкендера і вважав втручання Маска порушенням домовленостей. У відповідь він різко звинуватив мільярдера у провалі бюджетної дисципліни і навіть назвав його агентом Сороса. Прессекретарка Білого дому Каролін Левітт заявила, що політичні суперечки - це частина нормального демократичного процесу, підкресливши, що всі посадовці діють за довірою президента. Видання нагадує, що це не перша гучна конфронтація за участі Маска. Раніше він конфліктував із державним секретарем Марко Рубіо, міністром транспорту Шоном Даффі та радником з торгівлі Пітером Наварро. Ілон Маск сказав, що починаючи з травня зменшить свою участь у діяльності Департаменту урядової ефективності (DОGЕ), який він очолює. "Я думаю, що я продовжу витрачати день або два на тиждень на урядові справи до того часу, доки президент цього забажає і доки це буде корисно", - заявив Маск. Він пояснив, що залишатиметься на цій посаді до завершення президентського терміну Дональда Трампа.

Зрада рідко виникає на порожньому місці. Часто їй передує емоційна відстороненість, відсутність підтримки й тепла у стосунках. І хоча відповідальність завжди лежить на тому, хто зраджує, не зайвим буде замислитися: а чи отримує ваш чоловік достатньо слів, які надихають, підтримують і зміцнюють зв'язок. Деякі прості фрази можуть зігріти краще за обійми. Особливо, якщо вони сказані вчасно й щиро. Фрази, які корисно говорити чоловікові у шлюбі, щоб зменшити ризик зрад. "Дорогий, чим я можу тобі допомогти", - ця фраза демонструє чуйність і турботу. Уважність до дій, які здійснює близька людина. "Без твоєї допомоги в мене б це не вийшло! Дуже дякую", - фраза підігріває почуття значущості чоловіка і підкреслює, не споживацьке ставлення з боку жінки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ять очевидних ознак, що жінка розлюбила чоловіка, з яким живе "Щоб не сталося, я завжди буду на твоєму боці", - відданість і віра в чоловіка - одні з найміцніших склеюючих елементів будь-яких стосунків. "Мені так добре з тобою. Ти найкраща людина в моєму житті", - згадайте, коли ви цю фразу останній раз вимовляли вголос. Це те, що завжди хоче чути кожен чоловік у шлюбі. "Давай зробимо це разом", - ніщо так не зміцнює шлюб, як спільні дії, забиті до краю яскравими і позитивними емоціями. Не кожна сімейна пара може похвалитися гарячими стосунками після кількох років спільного життя. Рано чи пізно пристрасті вщухають майже у всіх. І тоді подружжя перестає бути чоловіком і дружиною і стає друзями чи сусідами. У кожного з'являється своє життя, захоплення, близькі стосунки сходять майже нанівець, а спілкування перетікає лише у побутову площину.

Прийшов час поповнювати свій плейлист новими треками від українських виконавців. Сьогодні читайте про прем'єри від Макса Барських, Оtоy, Олени Тополі, Артема Котенка та інших артистів. Повний текст новини

Традиційна підбірка стрічок на вихідні від Еспресо."Грішники"У кінотеатрах із 17 квітняЦя стрічка - попри те, що виходить на великі екрани перед Великоднем, - не має жодного стосунку до найскорботнішого дня року, коли християнська церква згадує про страждання Ісуса Христа на хресті за людський рід. Просто огляд цього разу пишеться саме в цей день. А увазі глядача - трилер і жахи, які зняв режисер та сценарист Раян Куглер ("Крід", "Чорна пантера", "Чорна пантера: Ваканда назавжди"), і продюсером фільму теж став він. Про цю стрічку пишуть, що вона цілком обґрунтовано претендує стати найкращим горором року, хоча такі заяви, вочевидь, трохи передчасні, коли рік тільки почався. Однак критики сходяться на тому, що фільму властива майстерна візуальна оповідь, вміння виснувати з того, що починається як портрет двох братів, захопливу історію побудови спільноти, духовного впливу музики та "расизму, відфільтрованого крізь призму південної готики".Неймовірний фільм про вампіра з відтінками африканського фольклору стає водночас фільмом про музику, яка може зцілювати, а може притягувати зло (музику написав шведський композитор Людвіг Йоранссон  ("Оппенгеймер"). Інакше кажучи, нашій увазі "пристрасна, гучна пісня про життя та кохання, включно з любов’ю до кіно". Фільм вирізняє якісна акторська гра і  яскраві деталі. Події фільму розгортаються в 30-х роках ХХ століття в штаті Міссісіпі. Брати-близнюки і ветерани Першої світової війни, які стали частиною банди Аль Капоне в Чикаго, Елайджа та Еліас повертаються у рідне місто після тривалої відсутності. Саме тут вони сподіваються знайти омріяний спокій. Однак удома на них чекає щось значно зловісніше, ніж вони могли собі уявити. У ролях Майкл Б. Джордан, Джек О’Коннелл, Делрой Ліндо та ін. "Опера!"У кінотеатрах із 17 квітня "Видовищне дійство за мотивами міфу про Орфея і Еврідіку, костюми для якого створив модний дім Dоlсе&Gаbbаnа", - так починається анонс цієї стрічки (створеної у копродукції Франції та Італії), яка, швидше за все, зайде далеко не всім. Попри те, що є сучасним переосмисленням античного міфу, а не звичайною кіноадаптацією однойменної опери німецького композитора Крістофа Глюка. Бо хтось мудрий прорік : не чіпайте ідолів руками - позолота прилипне до рук. Часом із чимось відомим на весь світ варто якщо не тримати дистанцію, то принаймні не забути про потребу балансу. Чи зуміли втриматися на линві між знаним сюжетом, класичною оперою та бажанням інтерпретувати режисери Девід Лівермор та Паоло Геп Кукко, наразі інформації не так багато. Але відомо, що в цьому мюзиклі та фентезійній драмі звучить не тільки музика Глюка,  ім’я якого ототожнюється в історії музики з так званою реформою музичної драми італійського типу, а й найвідоміші оперні шедеври різних епох та сучасні композиції. А ще відомо, що до створення фільму залучили  всесвітньо визнаних зірок не тільки кіно, а й оперної сцени. "Чарівна Еврідіка гине у день свого весілля, - анонсують фільм. - Божеволіючи від горя, Орфей вирушає слідом за коханою у потойбіччя, аби врятувати її із пекла. Йому доведеться витримати найжахливіші випробування та не раз перемагати у двобоях із сильнішими супротивниками, аби повернути втрачену кохану". У ролях Катеріна Муріно, Фанні Ардан, Россі де Пальма, Венсан Кассель та ін."Рансом-Каньйон" (1-й сезон)На Nеtflіх з 17 квітняРомантичний вестерн створили за романами Джоді Томас сценаристка та продюсерка серіалу Ейпріл Блер ("Венздей" та ін.) та режисерка Аманда Марсаліс. Красиво знятий і з добротним акторським складом, цей серіал, можливо, не є найяскравішим  на Nеtflіх, але – як пишуть про нього – справді захоплює. Зокрема, персонажами, за які хочеться вболівати. Хоча є й інша думка: він доволі передбачуваний та шаблонний настільки, що самі актори губляться в тому, а як глядача втримати. Однак усі критики сходяться, що цей серіал – чудова нагода, бодай на час його перегляду, втекти від проблем сьогодення, які часто-густо можуть бути нестерпні."Пристрасті вирують у маленькому техаському містечку, де три династії власників ранчо борються за свою землю, спадщину й коханих людей". У ролях Джош Дюамель, Мінка Келлі, Оуен Маккен, Ліззі Грін, Ендрю Лайнер, Джек Шумахер та ін."Вузька дорога на далеку північ" (1-й сезон)На Рrіmе Vіdео з 18 квітня Жорстка та емоційна воєнна драма на основі роману австралійського письменника Річарда Фленагана, за який він отримав Букерівську премію 2014 року. Це перша кіноадаптація цього твору, який українською, зокрема, побачив світ у "Видавництві Старого Лева". Мова про гіпнотичний і приголомшливо людяний погляд на воєнну тему, який не відпускає навіть тоді, коли уже зайнявся чимось іншим. Інакше кажучи, увазі глядача - "потужна, захоплива та гіпнотична епопея часів війни". Отже, події відбуваються під час Другої світової війни на Тихому океані. В центрі дійства – британські та австралійські військовополонені, зайняті на будівництві Бірманської залізниці. Серіал порушує теми крихкості життя, любові та жорстокості війни.У ролях Джейкоб Елорді, Фабіан МакКаллум, Каелан МакКарті, Едуард Гейл, Рейган Меннікс."Найцінніший вантаж"У кінотеатрах з 17 квітня Драматичний анімаційний фільм, який зняв оскароносний  французький режисер Мішель Азанавічус. Ця анімаційна щемка історія порятунку єврейської дівчинки під час Другої світової війни (створена на  основі повісті давнього друга сім’ї Азанавічусів Жана-Клода Грумберга - лауреата премії "Сезар" і співавтора французького фільму "Останнє метро" Франсуа Трюффо) змагалася за головну нагороду Каннського кінофестивалю у 2024 році. Одна з небагатьох анімаційних стрічок в історії Каннського кінофестивалю, що змагалися в основному конкурсі за "Золоту пальмову гілку". До речі,  після російського вторгнення, Мішель Азанавічус неодноразово відвідував Україну – зокрема побував на Київщині у звільнених від російських окупантів Бучі та Ірпені, фільмував військові події на лінії фронту, написав книгу про війну в Україні, вважаючи, що кожен українець – герой. А ще у січні 2023 року передав на відновлення лікарні в Ізюмі Харківської області, яку частково зруйнували російські окупанти, €125 тис. Отже, "у Польщі, десь у лісових хащах, живе самотнє подружжя бідних лісорубів (Домінік Блан, Грегорі Гадебуа). Вони не мають дітей, і це дуже засмучує жінку. Щодня повз місцевість, де вона збирає гілки, їде вантажний поїзд. Одного дня жінка бачить невеличкий пакунок, що на ходу вилетів з вагона. Виявляється, що це немовля. Жінка сприймає дитину як подарунок небес і забирає додому. Чоловік не поділив захоплення знахідкою. Дівчинка – єврейка, а отже жах та морок, який змусив рідних батьків так вчинити зі своєю дитиною, може дістатися і лісорубів".

Сьогодні у релізах тижня маємо електронні сповіді від Каtаrіnа Gryvul та Sоmіnаryst, переосмислення поезій від Dаkh Dаughtеrs та Маrііа&аmр;Маgdаlynа, а також нетоксичну пропаганду української мови від Стаса Корольова та Ваdbоk. — Суспільне Культура

Денис Берінчик у лютому бився проти Кейшона Девіса. На жаль, "Український Танк" програв американському боксеру та втратив титул чемпіона світу WВО. Повний текст новини

280 млн осіб у світі страждають на депресію, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я. Значна частина випадків пов'язана з вигорянням та стресом на роботі. Внаслідок зниження продуктивності праці світова економіка щороку втрачає 1 трильйон доларів. Тому професійне вигоряння є важливою проблемою не лише для працівників, а й для роботодавців. У спецпроєкті Gаzеtа.uа та фармацевтичної компанії Тева в Україні розкажемо, як роботодавці дбають про працівників і як можуть допомогти запобігти розвитку професійного вигоряння. Скорочений робочий тиждень і відпустка на рік У світі зʼявилося багато ініціатив, спрямованих на зменшення стресу на роботі, профілактику професійного вигоряння, підвищення продуктивності. 4-денний робочий тиждень Щоб покращити баланс між роботою та особистим життям, у деяких країнах Європи тестують перехід на 4-денний робочий тиждень. Зокрема, такий експеримент проводили двічі в Ісландії. На продуктивність праці, якість обслуговування скорочення робочих годин не вплинуло. Але багато хто під час опитувань розповідав, що зменшилося відчуття стресу. Тестували також 4-денний робочий тиждень компанії в Іспанії, Великій Британії, Японії, Німеччині, Скандинавських країнах. У Бельгії його офіційно дозволили наприкінці 2022 року. Тривала відпустка зі збереженням робочого місця Саббатікал відпустка від кількох місяців до року з частковим збереженням зарплати, робочого місця. Її часто надають працівникам великих міжнародних компаній для відновлення сил. Основна мета зберегти цінні кадри, дати працівникам більше часу на відпочинок, запобігти професійному вигорянню. Психологічна підтримка на роботі Бізнеси запроваджують власні програми психологічної підтримки для працівників. У разі виникнення проблем можна проконсультуватися зі спеціалістом, знайти способи розв'язання і продовжувати виконувати повноцінно свої обов'язки. Ключові потреби під час повномасштабної війни "У перші півтора року повномасштабного вторгнення ми проводили короткострокові опитування серед працівників щодо їхніх потреб. А потім провели глибоке дослідження. Для опитування підготували 42 запитання: оцінювали особисту та професійну мотивації, взаємодію з колегами, корпоративну культуру, цікавилися питанням добробуту. Запитували, як люди себе почувають, чи відчувають достатньо підтримки з боку роботодавця, чи потрібна їм допомога", розповіла Лілія Дубас, директорка з персоналу фармацевтичної компанії Тева в Україні. Дослідження допомогло визначити ключові потреби працівників. Безпека і стабільність Фізична безпека під час війни, стабільність компанії, своєчасна виплата заробітної плати, медичне страхування. "На першому місці для працівників безпека і стабільність. Зокрема їм важливо відчувати підтримку від роботодавця. Наприклад, пропонуємо працівникам програму релокації з прифронтових територій із подальшою компенсацією на оплату житла. Надаємо матеріальну допомогу в разі хвороби співробітника чи його родича", - говорить Лілія Дубас. Умови роботи Для працівників важливі: гнучкий графік, баланс між роботою та особистим життям, додаткові вихідні, відпочинок, розвиток та атмосфера в команді. Розвиток Навчання, кар'єрний шлях, професійний розвиток. "Тева має план розвитку співробітників. Розвиваємо таланти і формуємо такий досвід, щоб люди мали бажання й надалі працювати в компанії. Також серед потреб співробітників визнання, підтримка й турбота в колективі. Я очікувала, що результати дослідження будуть гіршими, адже через війну й постійний стрес ментальне здоров'я страждає. Але ні - люди сказали, що тримаються. І подали класні ідеї, які Тева заклала у програму підтримки працівників", - зазначила Лілія Дубас. Що пропонує Тева своїм працівникам Програма розвитку Компанія оплачує працівникам навчання, зокрема й зовнішнє. Матеріальне забезпечення Надається корпоративний автомобіль, якщо це передбачено посадою. Компанія компенсує витрати на пальне та мийку. Для решти колег - компенсація вартості таксі на роботу та з роботи. Працівники Тева отримують у користування мобільні телефони, компʼютерну техніку, Екофлоу, щоб можна було спокійно працювати під час відключень світла. Є додаткові виплати в разі радісних (весілля, народження дитини) та сумних (хвороба працівника чи його близьких) подій. Гра у вигоряння Проводить її автор запрошений нейробіолог. На рівні роботи систем організму показує, що таке професійне вигоряння і до чого може призвести. Робота з психотерапевтом Такі зустрічі допомагають краще пізнати себе та свої особливості, змінити сприйняття світу, покращити якість життя. Розширена програма медичного страхування Крім стандартного переліку послуг, вона включає можливість відвідувати психолога та психіатра. Покриває придбання антидепресантів, заспокійливих. Програма ментального здоров'я для працівників Набір навчальних вебінарів про стрес, мотивацію, вигоряння та способи допомоги собі. Вони проходять раз на місяць. Також відбуваються виїзні корпоративні заходи, тимбілдинги та тренінги. Ретрит Працівники Тева в разі потреби можуть поїхати разом із родиною на тижневий відпочинок у Карпати. Можна змінити роботу, але проблема не зникне "Професійне вигоряння має кілька стадій. На перших бачимо зниження продуктивності, ефективності. Потім людину настільки завантажує ця історія, що вона починає говорити, а це вже про токсичність. Не влаштовує зарплата, не такий керівник, не така команда. Це все нашаровується. Людина не тільки проживає вигоряння сама, а й несе цю проблему у свою команду. Як наслідок виникають приховані конфлікти й образи. Поступово вигоряння одного працівника призводить до зниження ефективності роботи всієї команди. А потім до зниження фінансових показників бізнесу. До того ж у людини з профвигорянням може розвинутися депресія", зазначає Лілія Дубас. Коли виникають перші симптоми професійного вигоряння, треба відразу бити на сполох. "Людина, звісно, може змінити роботу. Але проблема не зникне. Найкраще рішення розказати про неї. Варто звернутися по допомогу до керівника чи НR, піти до психотерапевта. За потреби, якщо, наприклад, вигоряння переросло в депресію, можна відвідати психіатра. Він призначить необхідні препарати. Адже через профвигоряння можуть розвинутися безсоння, синдром хронічної втоми, головний біль. Але не всі здатні визначити, що мають проблему. Частіше люди починають звинувачувати всіх навколо і просто не усвідомлюють, що потребують допомоги. Тому ми проводимо багато вебінарів, лекцій для працівників. Таким чином підсвічуємо, що така проблема існує", додала Лілія Дубас. Як не допустити вигоряння 1. Плануйте робочий день, виконання завдань за пріоритетністю. Навчіться казати ні, попросіть роботодавця чітко сформулювати ваші обовʼязки. 2. Організуйте комфортне робоче місце. Дбайте про добрі стосунки з колегами, звертайтеся до них по допомогу. 3. Робіть перерви що дві години, не пропускайте обіду. Достатньо спіть, виходьте на прогулянки, займайтеся спортом - це допомагає зняти стрес, покращити настрій. 4. Крім щорічної відпустки, протягом місяця беріть один-два додаткові вихідні. Або попрацюйте віддалено чи пів дня, якщо є така потреба. 5. Пʼятницю можна зробити днем без зустрічей і телефонних дзвінків, щоб завершити спокійно всі справи перед вихідними. 6. Розмежуйте роботу й особисте життя. 7. Звертайтеся по допомогу до психолога та роботодавця, якщо відчуваєте симптоми вигоряння. "Щоб вчасно помітити професійне вигоряння, керівникам слід бути уважними до своїх колег. Знаходити час на обговорення не тільки робочих тем, а й особистих. Коли в колективі панують довірчі стосунки, людині легше поділитися своїми проблемами. А розуміння та підтримка колег допомагає їх розв'язати. Також керівникам слід оптимально розподіляти навантаження, щоб у працівників була можливість узяти паузу, відпочити. І поза роботою лишався вільний час на себе. Також важливо разом із працівником розібратися, чому зʼявилися ознаки вигоряння. Наприклад, причиною можуть стати нереалізовані карʼєрні очікування, недостатня мотивація. Працівник не відчуває, що його цінують, - знижується самооцінка, зникає інтерес до роботи, проявляється агресія, починаються конфлікти з колегами. Тоді варто запропонувати додаткове навчання, перекваліфікацію, спробувати себе в новому проєкті. Таким чином можна допомогти працівнику уникнути вигоряння", - говорить Лілія Дубас, директорка з персоналу фармацевтичної компанії Тева в Україні. Якщо ж професійнеому вигорянню не вдалося запобігти, одним із найдієвіших способів допомоги є перерва в роботі. "Працівник може взяти тривалу відпустку. Якщо поєднувати її з активним відпочинком, це покращить ситуацію. Не зайвою буде й допомога психолога. Головне - не ігнорувати проблеми", - зазначила Лілія Дубас. Професійне вигоряння може призвести до втрати працездатності від кількох тижнів до місяців. І мати більш важкі наслідки, коли вже не обійтися без допомоги психіатра та медикаментозного лікування. Вплив повномасштабної війни на емоційний стан українців Рівень задоволеності власним психологічним станом 2022 - 41% 2025 - 36% Що найбільше непокоїть Тривожність, погіршення сну, виснаженість, емоційна нестабільність Що допомагає долати стрес - проведення часу в інтернеті - спілкування з друзями та сім'єю - перегляд фільмів - прослуховування музики Запит на психологічну підтримку 2022 - 41% потребували 2025 - 71% Доступність допомоги 66% опитаних зазначили, що в Україні потрібно покращувати доступ до послуг з ментального здоров'я *Дані: четверта хвиля всеукраїнського дослідження (грудень 2024 січень 2025). Проведено компанією 4Sеrvісе у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я "Ти як?" Вигорянню краще запобігти, ніж боротися з його наслідками. Тому за перших тривожних ознак потрібно починати діяти, щоб усунути проблему ще до того, як вона переросте в більш важкі розлади.