Search trend "туреччина – угорщина"

Дивіться відеоогляд першого матчу 1/4 фіналу Ліги націй

Поєдинок відбудеться 20 березня о 19:00 за Києвом

Загалом 1,3 млрд п'ять найбільших країн-імпортерів російського викопного палива у Європейському Союзі у лютому заплатили Росії. Більш ніж половина грошей пішла на закупівлю зрідженого природного газу (LNG). Про це свідчать дані міжнародного аналітичного агентства СRЕА. Повідомляється, що найбільшим імпортером енергоресурсів з Росії була Франція. За російський LNG вона заплатила 399 млн. Друге місце посіла Угорщина, яка закупила трубопровідного російського газу на 117 млн і ще 191 млн витратила на російську нафту. Третьою стала Бельгія, закупивши у РФ LNG на 266 млн. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто найбільше експортує українську агропродукцію: назвали країни Далі йде Словаччина, яка заплатила РФ за енергоносії 253 млн, до того ж 70% від усієї суми пішло на купівлю нафти, що надходить до країни по трубопроводу "Дружба". На п'ятому місці Чехія: вона купила у Росії нафту на 132 млн з постачанням по "Дружбі". Загалом країни ЄС купили половину всього виробленого в Росії зрідженого природного газу (на другому та третьому місцях - Китай і Японія) і 39% трубопровідного газу (2 і 3 місця - Китай і Туреччина). До того ж у ЄС пішло лише 6% експорту сирої російської нафти, а найбільшим імпортером нафтопродуктів із РФ стала Туреччина (25%). Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто різко висловився щодо зареєстрованого у Верховній Раді України законопроєкту, який передбачає призупинення транзиту російської нафти та газу на період воєнного стану. Глава МЗС зазначив, що кожна держава "має суверенне право вирішувати, звідки і яким шляхом вона купує енергоносії, необхідні їй для функціонування", і ніхто не має права "нав'язувати" іншій країні дорожчі енергоресурси.

Голосування в ООН по різних варіантах резолюцій щодо російської війни свідчить про наявність кількох сценаріїв розвитку подій, кожен з яких може стати основним. Чому зберігається стратегічна невизначеність і до чого тут Близький Схід, розбиралася Gаzеtа.uа. Щоб розібратися з резолюціями, варто зауважити: 24 лютого 2025 року засідали Генеральна Асамблея (ГА) ООН і Рада безпеки (Радбез) ООН. Темою зібрань стало досягнення миру в Україні. На розгляді ГА було два проєкти резолюції: спільна від деяких країн Європи та України та резолюція від США. Перший, європейський проєкт, містив стурбованість наслідками війни і заклик до Росії вивести війська з території України та дотримуватися Статуту ООН. Другий містив звернення до учасників конфлікту про припинення бойових дії, але не називав їх. За "Європейський" проголосували 93 країни, проти висловилися 18 і 65 утрималися. "Американський варіант" набрав ті ж 93 "за", але 73 утрималися і 8 були проти. До того ж, документ доповнили правками: про відданість суверенітету і територіальній цілісності України у міжнародно визнаних кордонах, про справедливий і міцний мир відповідно до Статуту ООН і про повномасштабне вторгнення РФ замість нейтрального "конфлікт". на рівні Генасамблеї ООН було нівельовано новий підхід США до російської війни в Україні Таким чином, на рівні Генасамблеї ООН було нівельовано новий підхід США до російської війни в Україні. Чому ж Рубіо зрадів? Адміністрація Трампа відігралася того ж дня на Радбезі, котрий схвалив їхній варіант резолюції без коректив. Держсекретар США Марко Рубіо зазначив: американська резолюція не містить антагонізму, як альтернативна. "Метою ООН має бути припинення конфліктів, а не їхнє загострення", - пояснив він. Інтерпретація росіян цікавіша. Як зазначив постпред РФ в ООН Василь Небензя, так "оформлюється багатополярний світ". Заступниця українського міністра закордонних справ Мар'яна Беца не стала заперечувати історичність моменту: "Ухвалювані рішення визначать майбутнє України, Європи і всього людства. Сьогодні Україна бореться за світ націй, котрі не поділені на хижаків і жертв". Бенефіс багатополярного світу Обриси майбутньої багатополярності можна зчитати з результатів голосування за три резолюції. На рівні Генасамблеї ООН позиція США вперше з 2022 року була аналогічна російській, - обидві країни проголосували проти європейсько-українського проєкту резолюції. Аналогічно висловилися Угорщина, Північна Корея, Білорусь, Ізраїль, Судан, Нігер, Нікарагуа та інші. Проти редагованого американського проєкту резолюції виступили РФ, Судан, КНДР, Білорусь, Буркіна-Фасо, Малі та інші. Сполучені Штати від голосування утрималися. До Генасамблеї ООН входять 193 держави. Таким чином, більшість ГА у той чи інший спосіб не підтримала жодної з резолюцій. Утрималися під час голосувань: Китай, Бразилія, Сирія і Кувейт (країни також презентували позицію держав Перської затоки), Бангладеш, Казахстан, Монголія, Оман, Катар, Пакистан, Саудівська Аравія, ПАР, Шрі-Ланка, Індія та інші. А от Індонезія і Малайзія, де, до слова, зараз із візитом перебуває російський ексміністр оборони Сергій Шойгу, підтримали обидві резолюції. Як і Туреччина, котра раніше запропонувала себе як посередницю, а нині в ООН хвалилася "дипломатичними досягненнями". Без домішок На рівні Радбезу ООН продовжився розкол, оскільки американська резолюція була ухвалена 10 голосами з 15: США, РФ, Китай, Південна Корея, Гаяна, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Пакистан, Панама, Алжир. Утрималися Данія, Франція, Словенія, Греція і Велика Британія. важливо визначити, хто - агресор Члени Радбезу намагалися повторити маневр із поправками, котрий виявився успішним на рівні ГА. Так, представниця Великої Британії розкритикувала "зрівнялівку" щодо оцінки дій Росії та України, котра є в американській резолюції. Представник Франції наголосив, що мир не може бути рівнозначним капітуляції, тому важливо визначити, хто - агресор. Натомість представниця США заспокоїла: така резолюція є "символічним першим кроком до миру". Цікаво, що представник Росії мав поправки і до цього тексту американців, зокрема, про "викорінити корінні причини української кризи". Оскільки їх не підтримали, російська сторона наклала вето на пропозиції європейців. Відтак текст резолюції, ухваленої Радбезом ООН, був американським без коректив. І саме цей документ є обов'язковим, порівняно з рекомендованими від ГА ООН. Отже - що, власне, ухвалили? "Геній здорового глузду" У резолюції американців підписанти оплакують трагічну загибель людей у ході конфлікту між РФ та Україною, підтверджують, що головною метою ООН за її Статутом є підтримання міжнародного миру і безпеки, а також мирне врегулювання спорів та закликають до якнайшвидшого припинення конфлікту і надалі до справжнього міцного миру між Україною та РФ. "Сильний" не значить "правий"? На засіданнях ООН 24 лютого 2025 року став зрозумілим не факт існування розбіжностей між різними країнами світу - вони завжди були - а відсутність дієвих інструментів їх подолати. Прибічники європейсько-українського варіанту наполягали на тому, що агресор має бути засуджений Особливо це простежується у дискусії навколо двох резолюцій. Прибічники європейсько-українського варіанту наполягали на тому, що агресор має бути засуджений. "Мир настане, як тільки Росія припинить бойові дії. Щоб гарантувати що "сильний" не значить "правий", необхідно поважати всі принципи, котрих маємо дотримуватися нині і в майбутньому", - пояснила спільну позицію європейських країн і Великої Британії спецпредставниця МЗС Нідерландів Еріка Схоутен. Адже, - наголосив представник Японії, - Статут ООН є основою всіх міжнародних відносин, котрий Росія грубо порушила. Натомість представник КНДР (Північної Кореї) звернув увагу на постачання Україні Заходом зброї на 200 мільярдів доларів США. "Факт ясно показує, хто руйнує і знищує безпеку у Європі", - заявив він. Делегат від Південно-Африканської Республіки (ПАР) звернув увагу, якщо досі немає позитивних результатів, чому б не спробувати інший підхід. Уявлення не мають Представник Канади поцікавився: "Мир, може, і буде, але який: на принципах Статуту ООН чи нав'язаний?" Схоже, чіткої відповіді на рівні ООН немає. Але є новий тренд - чимало держав виступають за участь України у мирних переговорах. Про це заявив представник Чехії від імені ще кількох країн Європи. Утім, на засіданні ГА ООН Європа не виступила єдиною. Так, представник Швеції оголосив спільну з Данією, Фінляндією, Ісландією і Норвегією позицію: Україна повинна брати участь у переговорах, а Європа - в ухваленні всіх рішень, котрі впливають на її безпеку. Американська резолюція може бути сигналом до наступного етапу в переговорах з Росією. Повідомлення про нову зустріч делегацій двох країн в Саудівській Аравії почали з'являтися тільки після новин про ухвалу резолюції на Радбезу ООН. І не просто так. Паралелі із Близьким Сходом У листопаді 2024 року американці заблокували ухвалену Радбезом ООН резолюцію по Близькому Сходу, оскільки вона не містила жорсткої прив'язки між припиненням вогню і звільненням заручників. За два дні до того РФ теж заблокувала американську резолюцію по Судану. Перепалка між країнами точилася навколо шляхів досягнення миру і призвела у підсумку до ухвали у грудні 2024 року Генасамблеєю ООН однієї з найдієвіших резолюцій по Сектору Гази. Чинна на даний момент угода між Ізраїлем і ХАМАСом про тимчасове припинення вогню є наслідком цього. Тому Кремль має підстави побоюватися маневрів США і водночас готовий робити кроки назустріч. Можливо, резолюція Радбезу є для росіян однією з гарантій, що Вашингтон їх не "кине". Не тільки глядачі США намагаються зберегти статус лідера світу з урегулювання конфліктів на підставі досягнень на Близькому Сході. Однак цього недостатньо: конкуренти з китайсько-бразильської платформи "Друзі миру" наступають на п'яти. Під час розмови з Путіним 24 лютого Сі Цзіньпін анонсував засідання платформи у Нью-Йорку. Плюс новий раунд переговорів американців і росіян в Ер-Ріяді. Чи буде від США запрошення до них української сторони? Президент Дональд Трамп натякає - так, оскільки анонсує близьку зустріч із українським президентом Володимиром Зеленським. Попри всі зрушення американців у мирному треку, головування 24 лютого 2025 року в ООН показали, що їхній варіант не є єдиним можливим. Якщо Дональд Трамп хоче бути ексклюзивним джерелом миру, ризикує потрапити у залежність від Росії більшу, ніж залежність Києва від Вашингтона. Якщо ні - йому доведеться зважати на позицію інших країн, у тому числі - нашої. Котра була чітко виявлена на засіданнях Генасамблеї ООН 24 лютого.

На цій стадії грають клуби, які посіли у загальній турнірній таблиці основного раунду Ліги Європи, місця від 9-го до 24-го.Переможці двоматчевих протистоянь вийдуть в 1/8 фіналу, де на них вже чекають "Лаціо", "Атлетик" Більбао, "Манчестер Юнайтед", "Тоттенгем", "Айнтрахт", "Ліон", "Олімпіакос" та "Рейнджерс" - команди, які посіли 1-8 місця в основному раунді ЛЄ.Ліга Європи1/16 фіналу. Перші матчі 13 лютого "Мідтьюлланн" (Данія)  - "Реал Сосьєдад" (Іспанія) 1:2Голи: Букса, 38 - Мендес, 11, Кубо, 31"Уніон" (Бельгія) - "Аякс" (Нідерланди) 0:2Голи: Расмуссен, 59, Мокіо, 71"Фенербахче" (Туреччина) - "Андерлехт" (Бельгія) 3:0Голи: Тадич, 11, Джеко, 42, Ен Несері, 57 "Ференцварош" (Угорщина) - "Вікторія Плзень" (Чехія) 1:0Гол: Абу Фані, 23АЗ (Нідерланди) - "Галатасарай" (Туреччина) 4:1Голи: Мейнанс, 12, Перрот, 37, Класі, 57, Вольфе, 66 - Шаллай, 20Вилучення: Айхан, 51 ("Галатасарай")ПАОК (Греція) - "Стяуа" (Румунія)  1:2Голи: Самата, 21 - Георгіта, 50, Дава, 60Вилучення: Тайсон, 45+5 (ПАОК)"Порту" (Португалія) - "Рома" (Італія)  1:1Голи: Моура, 67 - Челік, 45+5Вилучення: Крістанте, 72 ("Рома") "Твенте" (Нідерланди) - "Буде-Глімт" (Норвегія) 2:1Голи: Лтаєф, 5, ван Вольфсвінкель, 90+5 (пен.)Повторні матчі відбудуться 20 лютого Як у Лізі Європи зіграло "Динамо"Київське "Динамо" у 1-му турі поступилось у Гамбурзі "Лаціо" з рахунком 0:3. У 2-му турі українці програли у гостях німецькому "Гоффенгайму" (0:2). 3-й тур закінчився поразкою "Динамо" у зустрічі з "Ромою" (0:1).4-й тур динамівці несподівано програли "Ференцварошу" (0:4). У 5-му турі кияни вважались фаворитами, але поступилися "Вікторії Плзень" (1:2).У 6-му турі "Динамо" виявилося слабшим за "Реал Сосьєдад" (0:3) та втратило шанси на вихід до плей-офф Ліги Європи. Лише після цього команда Олександра Шовковського зіграла в Стамбулі внічию з "Галатасараєм" (3:3) і заробила перше очко в турнірі.У 8-му турі "Динамо" перемогло латвійський РФШ 1:0, набрало 4 очка та завершили виступи в Лізі Європи на 34-му місці.

Україна дізналася суперників у відборі на молодіжне Євро-2027 Молодіжна збірна України потрапила до групи Н кваліфікації Євро-2027 (U-21). Суперниками стали Хорватія, Угорщина, Туреччина та Литва.

Угорщина погодилася не блокувати черговий пакет санкцій проти РФ, проте є ризик, що Туреччина спробує допомогти Росії обійти газові санкції.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 27 січня.Польща застерігає від відновлення постачання газу з РосіїПрезидент Польщі заявив, що газові потоки з Росії до Західної Європи ніколи не повинні бути відновлені, навіть якщо Росія і Україна досягнуть мирної угоди. Він також сказав ВВС, що газопроводи "Північний потік", які не використовуються з 2022 року, "повинні бути демонтовані".За його словами, це означатиме, що такі країни, як Німеччина, не піддадуться спокусі відновити російські поставки, щоб підтримати власну економіку, яка перебуває у скрутному становищі."Я можу лише сподіватися, що європейські лідери засвоять уроки з російської агресії проти України, і що вони проштовхнуть рішення ніколи не відновлювати прокачування газу через цей трубопровід", – додав Дуда.Під час виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі президент Польщі наполягав на тому, що економічні санкції проти Росії працюють, і європейські країни повинні протистояти тиску з боку компаній щодо відновлення ділових зв'язків.Північний потік 1 був закритий у 2022 році, а Північний потік 2 ніколи не використовувався після вторгнення в Україну. Обидва газопроводи були пошкоджені вибухами у 2022 році.Ціни на газ у Європі різко зросли після закриття, і в останні місяці політики з ультраправої німецької партії АfD запропонували відновити роботу газопроводу "Північний потік"."Я вважаю, що газопроводи "Північний потік" повинні бути демонтовані, – підкреслює Анджей Дуда. – Цей трубопровід становить дуже велику загрозу для України, Польщі, Словаччини, а також для інших країн Центральної Європи. Це загроза з енергетичної точки зору, з військової точки зору, але це також величезна економічна загроза, тому що це означає домінування Росії над Європою в економічному сенсі".Що ж до перспективи укладення угоди між Україною та Росією після вступу на посаду президента США Дональда Трампа, Дуда наголосив, що жодні мирні переговори не можуть відбутися без участі України."Я кажу це як президент Республіки Польща, як сусідня з Україною держава, а також як президент країни, яка сама має дуже важкий історичний досвід, – наголошує польський президент. – Я говорю тут і маю на увазі Другу світову війну і Ялту, де ми не були включені в ті переговори, де певні домовленості були досягнуті поза нашими головами, а потім ми опинилися за залізною завісою, де майже 50 років ми були частиною радянської сфери впливу".Дуда також заявив, що було б "порушенням міжнародного права" дозволити Росії утримувати територію, яку вона окупувала в Україні.Він також акцентував на тому, що не можна дозволити Росії виграти цю війну. Разом із тим Дуда очікує на перші кроки, які у цьому напрямку робитиме Трамп.Туреччина пропонує ЄС допомогти замінити транзит газу з УкраїниАнкара прагне нових енергетичних переговорів у Брюсселі на тлі прагнення до тісніших зв'язків з ЄС, пише Роlіtісо.Туреччина розпочинає дипломатичні зусилля з метою відновлення енергетичних переговорів з Європейським Союзом, розглядаючи перспективу стати основним постачальником природного газу, після того, як попередні переговори були зірвані через напруженість у відносинах з Кіпром, зазначає видання.У неділю посол Туреччини в ЄС Фарук Каймакджи в коментарі виданню Роlіtісо заявив, що енергетична співпраця буде поставлена на перше місце в порядку денному в рамках запланованого потепління відносин, яке включатиме торгівельні переговори і політичну співпрацю щодо воєн у Східній Європі та на Близькому Сході."У нас є Південний газовий коридор, – сказав Каймакджи. – У нас є 18 мільярдів кубометрів газу, що надходить переважно з Азербайджану – і ми можемо легко розширити його, з'єднавши із середземноморським газом. Наша роль там, наш потенціал там".Свого часу, у 2019 році, переговори на високому рівні щодо торгівлі енергоресурсами між Туреччиною та ЄС були призупинені. Тоді лідери блоку заявили, що зустрічі "поки що" не відбуватимуться через суперечку між Анкарою та країною-членом ЄС Кіпром щодо прав на буріння газових свердловин у Середземному морі.За словами Фарука Каймакджи, наразі лише Кіпр виступає проти відновлення діалогу з цього питання.Окрім транзиту азербайджанського газу та експорту власних внутрішніх запасів, Туреччина імпортує паливо з Росії через трубопровід "Турецький потік", прокладений дном Чорного моря. Після того, як 1 січня закінчився термін дії угоди Кремля з Україною, підводний газопровід є єдиним маршрутом, що залишився для Москви для постачання енергоносіїв до Європи.Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган має давню амбіцію перетворити свою країну на регіональний "хаб" для газу, інтегруючи імпорт з сусідніх країн і збільшуючи видобуток у своїх прибережних водах, зауважує Роlіtісо."Після завершення українсько-російської угоди на початку року "Турецький потік" набуває набагато більшого значення, – каже аналітик з питань енергетики Німецького фонду Маршалла в Брюсселі Кадрі Тастан. – Ціна на газ все ще залишається проблемою для ЄС, і тому позиція Туреччини стає набагато сильнішою".Угорщина і Словаччина наполягають на тому, що вони втратять від припинення постачання російського газу через Україну, попри думку Європейської комісії, що це не створило жодних проблем з постачанням.У п'ятницю прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан пригрозив заблокувати продовження всієї системи санкцій ЄС проти Росії, якщо Київ не погодиться на відновлення маршруту."Ми не дозволимо їм заробляти додаткові мільярди на нашій крові", – говорив у грудні Володимир Зеленський.Однак у суботу він оголосив, що Київ відкритий до перспективи транспортування азербайджанського газу через свої трубопроводи за умови, що Москва не отримуватиме від цього прибутку.

Найбільшими покупцями російського газу з цієї труби є Туреччина та Угорщина

У швейцарському Цюриху 13 грудня пройшло жеребкування європейської частини відбору Чемпіонату світу-2026 з футболу. Збірна України потрапили до групи D, де зіграє з переможцем пари Франція - Хорватія, а також з командами Ісландії та Азербайджану, передає "Укрінформ". ЧС-2026. Відбірковий цикл УЄФА. Перший раунд: Група А: Переможець Німеччина/Італія, Словаччина, Північна Ірландія, Люксембург. Група В: Швейцарія, Швеція, Словенія, Косово. Група С: Переможений Португалія/Данія, Греція, Шотландія, Білорусь. Група D: Переможець Франція/Хорватія, Україна, Ісландія, Азербайджан. Група Е: Переможець Іспанія/Нідерланди, Туреччина, Грузія, Болгарія. Група F: Переможець Португалія/Данія, Угорщина, Ірландія, Вірменія. Група G: Переможений Іспанія/Нідерланди, Польща, Фінляндія, Литва, Мальта. Група Н: Австрія, Румунія, Боснія і Герцеговина, Кіпр, Сан-Марино. Група І: Переможений Німеччина/Італія, Норвегія, Ізраїль, Естонія, Молдова. Група J: Бельгія, Уельс, Північна Македонія, Казахстан, Ліхтенштейн. Група К: Англія, Сербія, Албанія, Латвія, Андорра. Група L: Переможений Франція/Хорватія, Чехія, Чорногорія, Фарерські острови, Гібралтар. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ФІФА оголосила країни, які прийматимуть Чемпіонати світу з футболу у 2030 та 2034 роках Після групового етапу на ЧС-2026 одразу вийдуть 12 переможців. Ще чотири місця від Європи будуть визначені за підсумками матчів плей-офф за участю 16 команд. До стикових матчах потраплять 12 збірних, які посядуть другі місця в групах, а також чотири найкращі переможці груп Ліги націй-2024/25, які не посіли перше чи друге місце на груповому етапі відбору. Фінальна стадія 23-го мундіалю пройде у США, Мексиці та Канаді. Матч-відкриття відбудеться 11 червня 2026 року у Мехіко, а фінальний поєдинок 19 липня прийме Нью-Йорк. Оголошено повний склад учасників Клубного чемпіонату світу-2025. Останнімкваліфікувався бразильський клуб"Ботафогу", який здобув перемогу в Кубку Лібертадорес. Європа: Реал Мадрид, Атлетико Іспанія), Челсі, Манчестер Сіті (Англія), Баварія, Боруссія Дортмунд (Німеччина), ПСЖ (Франція), Інтер, Ювентус (Італія), Порту, Бенфіка (Португалія), Зальцбург (Австрія).

Про це він розповів в етері телеканалу "Еспресо"."Це початок економічного краху, який ми обов'язково побачимо, якщо Захід  продовжуватиме свою санкційну політику. Чому впав рубль? Відрізавши 50 російських банків від SWІFТ, включаючи Газпромбанк, Захід значно ускладнив ситуацію. Платники за газ та зріджений природний газ не можуть сплатити гроші. Туреччина навіть зверталася до США, запитуючи, як вони можуть заплатити за газ, щоб уникнути зупинки постачання", - зазначив Жеваго.За його словами, коли доларів і євро стало менше в системі, Центральний банк Росії перестав їх продавати. Навіть коли їх було занадто багато, банк купував їх для поповнення резервів. "Була статистика, що Центральний банк Росії купував по 45 млн доларів на добу, орієнтовно по 4,5 млрд рублів, для поповнення своїх резервів у валюті, золоті або юанях, або в "дружніх" країнах. Тобто падіння рубля - це прямий наслідок діючих санкцій. Санкції проти банків, фінансових інститутів і "тіньового флоту" російських нафтових компаній ускладнили відвантаження нафти і, головне, отримання грошей за неї", - додав він.Нафта і нафтові доходи складають 13,5 трильйонів рублів на рік, саме стільки Росія витратила цього року і планує витратити наступного року на війну, каже Жеваго."Нафтогазовий сектор є основним джерелом фінансування війни в Україні. Тому, чим менше нафти і газу Росія продаватиме, тим менше грошей буде надходити на її рахунки, що буде краще для нас і всього Західного світу. Це допоможе швидше закінчити війну і зупинить диктаторські амбіції Росії, які загрожують світові ядерною зброєю, чи то агресивними діями, чи Північною Кореєю", - резюмував він.21 листопада управління контролю за іноземними активами міністерства фінансів США запровадилоновий пакет санкцій проти фізичних та юридичних осіб російського банківського сектору, зокрема проти Газпромбанку.Потім Сіярто заявив, що американські санкції проти російського Газпромбанку загрожують енергетичній безпеці деяких країн Центральної Європи та є "нападом суверенітет".Згодом Угорщина звернулася до Сполучених Штатів Америки із запитом зняти санкції з Газпрому РФ, які стосуються платежів за природний газ. У Будапешті вважають, що вони можуть негативно вплинути на деяких союзників США.5 грудня очільник Кремля Володимир Путін скасував зобовʼязання для іноземних компаній платити за російський газ тільки через Газпромбанк на тлі американських санкцій.

Наприкінці осені Туреччина обговорювала зі США пом'якшення обмежень проти Росії

Головне не концентруватися на топонімії, а потроху переходити далі 115 українських та іноземних діячів культури написали спільний лист до керівництва ЮНЕСКО. Просили припинити деколонізацію Одеси. Принаймні до кінця війни. На думку підписантів, мало не весь історичний центр міста побудовано за часів Російської імперії. Пам'ятники, відповідно, теж. Вони належать до охоронної зони ЮНЕСКО, а отже, руйнувати їх не можна, вважають автори звернення. Проте якраз пам'ятників і не руйнували, обурення авторів викликало перейменування низки географічних назв в одеському середмісті. Вони стверджують, що Іван Бунін, Костянтин Паустовський, Олександр Пушкін, Ісак Бабель та багато інших є символами Одеси. А вулиці з їхніми іменами чомусь перейменували. Не залишилися осторонь і новомодні тези про "культурну травму", якої неодмінно зазнають жителі міста через деколонізацію. Одеса не перша зіткнулася з масовими перейменуваннями. Обурення викликали ті самі процеси в Харкові, Дніпрі й інших містах. Кілька моїх друзів теж незадоволені. Кажуть, що йдеться про культурно-­історичні постаті, які чіпати не варто. Адже історично вони більшою чи меншою мірою пов'язані з цими містами, а культура взагалі поза політикою. Інші говорять, що варто знищити геть усе, що бодай трохи пов'язане з Росією. Навіть непрямо. Що ж таке деколонізація і до якої міри її варто проводити? Деколонізацію в Україні часто плутають із дерусифікацією та антиімперіалізмом. Це, хоч і подібні, але зовсім різні речі. Деколонізація означає всеохопний процес від виборювання незалежності колишньої колонії до повного звільнення від впливів метрополії на різних рівнях. В Україні деколонізацією назвали процес звільнення від імперської спадщини Російської імперії та Радянського Союзу. Фактично, те, що відбувається нині в Україні, є другою стадією деколонізації. Перша декомунізація загалом пройшла успішно. Вона передбачала знищення символів, пам'ятників, топоніміки, пов'язаних із СРСР та КПРС. Кажу "загалом", бо декомунізація мала свої, не завжди адекватні, пересмикування, про що йтиметься нижче. Друга стадія деколонізації, свідками якої ми є тепер, дерусифікація. І процес цей варто називати саме так. Якщо сприймати українське минуле до радянського періоду за колоніальне, то всі держави, частиною яких були українські землі, підпадають під назву метрополії. Проте жодна з них ані Польща, ані Угорщина, ані, тим паче, Литва чи Туреччина не залишила в українській історії, культурі, політиці та ментальності такого сліду, як Росія. Тому йдеться саме про дерусифікацію. І знов-таки, в Україні цей термін прив'язано традиційно до проблеми мови. Означає це повернення українців у першому чи будь-якому поколінні до української мови добровільну відмову від російської як першої мови спілкування. Ясна річ, дерусифікація означає значно більше. У ситуації з Одесою, Дніпром, Харковом та іншими культурними центрами це означає звільнення насамперед від колоніальних маркерів символів, які залишила тут Росія. Певною мірою вони якорі, ознака того, що Росія тут назавжди. І це здебільшого досить легко розпізнається. У випадку з Одесою історія про заснування міста росіянами, Катериною ІІ, наскрізь фальшива. Адже місто засновано значно раніше. Воно існувало й за часів Османської імперії, і ­Русько-Литовської держави. Тож розміщення в середмісті таких культурних маркерів є ознакою колоніалізму. І зрозуміло, їх треба прибрати. Це зовсім не те саме, що цивільна архітектура адже архітектура будь-якого періоду служить насамперед жителям міста незалежно від ідеологічних чи націо­нальних переконань. Тому будівля міської ради з імперського періоду не є ознакою колоніалізму, а от пам'ятник Пушкіну є. Як на мене, є три основні пункти, за якими більшою чи меншою мірою відбувається процес деколонізації як в Україні, так і в інших постколоніальних країнах. По-перше, це повернення заборонених представників колонізованої держави, які народилися, жили або працювали в тому місці, де відбувається деколонізація. У випадку Одеси Іван та Юрій Липи. І сотні інших заборонених, репресованих, вигнаних, убитих українців-­одеситів, про існування яких місцеві часто навіть не підозрюють. Завданням деколонізації є не лише повернути імена цих людей або подій, назвати на їхню честь вулиці, спорудити пам'ятники тощо, а й провести адекватну кампанію ознайомлення з цією спадщиною. Адже часто саме видатні особистості з конкретного міста викликають найбільший опір проросійських активістів та великої частини місцевого населення. Бо вони цілковито ламають усталений образ такого міста чи території. Отже, боротьба за Пушкіна неодмінно йде в парі з війною проти видатних українців-земляків. Яскравий приклад з останніх намагання надати одній вулиці Харкова ім'я Міська Барбари, вокаліста гурту "Мертвий Півень". Останні понад 20 років життя він прожив у Харкові, проте місцева влада категорично відмовляється його вшановувати. Її представники радше погодяться на Бандеру та Шухевича, ніж на пошанівок до місцевих українців. Бо загальні постаті можна сприймати за ідеологію, а коли йдеться про людей із твого міста це вже вкоріненість. І саме тому боротьба русофілів проти них така запекла. По-друге, деколонізація означає максимальне повернення постатей, які з тих чи тих причин перестали вважатися українцями. Грубо кажучи, всіх, кого бодай побіжно можна назвати українцями, варто лишати. Людей, які були етнічні українці, народилися, жили чи померли в Україні, незалежно від ­національності пов'язаних з Україною в будь-який спосіб. Усіх їх Україна має "привласнити". Вони мають стати органічною частиною українського світу. З цього погляду, і Микола Гоголь, і Джозеф Конрад безперечно є українцями. Проте є низка діячів минулого й теперішнього, які мали зв'язок з Україною, але не лише стали частиною імперської культури, а й активно виступали проти українців чи України. Твори Михайла Булгакова чи біографія Анни Ахматової не лишають жодних сумнівів щодо ставлення цих літераторів до України. Це робиться з однією метою будь-хто з іноземців на твердження про "українськість" Булгакова може відкрити "Білу гвардію" чи деякі інші його твори і прочитати кілька яскравих фрагментів. Без жодних дискусій просто прочитати. Тож намагання "привласнити" одіозних діячів, які руками й ногами відбивалися від натяків на свою українськість, заздалегідь марна справа. Натомість культурних діячів, пов'язаних із СРСР, не варто викидати з пантеону через деякі факти їхніх біографій. Зокрема, це стосується всього Розстріляного відродження та й загалом української радянської культури. Нещодавно одну з вулиць в Ірпені збиралися назвати на честь Миколи Бажана. Громадські активісти виступили проти через його співпрацю з радянською владою. Проте Бажан геніальний поет і перекладач. Його внесок в українську культуру неоціненний. І не порівнюється із внеском більшості діячів, на честь яких ті вулиці таки назвали. Так само, якщо йдеться про Одесу, не до кінця зрозумілі критерії відкидання того ж таки Ісака Бабеля по суті, одеського Гоголя. Повторю, якщо йдеться про діяча культури, для якого політика не є основним заняттям, то намагання застосувати до нього принципи декомунізації чи дерусифікації не витримує критики. По-третє, деколонізація передбачає прибирання надлишку символів імперського минулого. Кажу "надлишку", бо і Федір Достоєвський, і Антон Чехов є відомими у світі російськими письменниками, і їх вивчення як частини світової культури важливе для українців. Проте йдеться про прибирання саме символів імперського минулого. Сотні й тисячі російських культурних діячів увінчують топонімію в Україні їх було значно більше, ніж власне українських. І абсолютна більшість із них є маркерами колоніальної присутності Росії аж ніяк не світової культури. Зрозуміло, що в цей історичний період, коли РФ веде з Україною війну на знищення, навіть великим російським діячам немає й не може бути місця в Україні. Тож їхнє зникнення з назв наших вулиць, програм літератури чи афіш театрів цілком виправдане і зрозуміле. Часто ставлять запитання про унікальність українського досвіду. Чи така дерусифікація простору є власне нашим винаходом? Зовсім ні. Більшість країн проходила такий період під час становлення національної держави. Маркери метрополії стиралися, знищувалися, перебудовувалися, переписувалися і музеєфікувалися. Річ у тім, що в нас саме слово "деколонізація" чи "колонія" насамперед асоціюють із країнами Африки, Азії чи Латинської Америки. Мовляв, саме там були колонії великих держав. Але більшість європейських держав теж мала подібний досвід. Надто у Східній Європі. Чехів століттями намагалися зробити німцями, болгар турками, словаків угорцями. І кожна з таких країн проходила свій довгий і болісний процес деколонізації. Це стосується не лише назв вулиць, пам'ятників та інших зовнішніх символів. Деколонізувати потрібно і світогляд, і звички, і мову, науку, політику, їжу, спорт, релігію, кіно, літературу, пресу, навіть транспорт згадаймо тут не лише російську колію наших залізниць, а навіть зовнішній вигляд вагонів. Тобто це тривалий багатошаровий процес. І головне не окошуватися на топонімії. Варто було б потроху переходити далі. Зрештою, повертаючись до того, що деколонізація для нас означає дерусифікацію, варто згадати й теперішню ситуацію. Дедалі більшого впливу в Україні набуває англійська мова саме англо-американська культура і спосіб життя. Скажімо, такі "дрібниці", як вивіски, меню англійською в кав'ярнях або англомовні оголошення в застосунку київського "Динамо". На обурення чи заперечення дістаєш класичну відповідь: "вчи англійську" або "хіба не зрозуміло?" Десь ми це вже бачили&hеllір; І коли президент і його команда пропонують не перекладати англомовних фільмів це та сама історія. Враження, що ми наступаємо на ті самі граблі. Важливо зазначити, що деколонізація не означає антиімперіалізму. Зрозуміло, що є великі, культуротворчі держави чи групи держав. І очевидно, вони впливають і на економіку, і на політику держав менших. Проте межі цього впливу визначаємо лише ми. Ніщо не змушує нас перетворюватися на колонію, щоб потім не довелося повторювати досвід дерусифікації. Передплатити журнал "Країна"

Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.На сайті Міжнародної федерації футболу зʼявився остаточний розподіл європейських збірних на кошики для жеребкування відбору на ЧС-2026.За рейтингом ФІФА команди розподілені на 5 кошиків. Загалом сформують 12 кваліфікаційних груп відбору. Переможці груп отримають прямі путівки на ЧС. Команди, які фінішують другими та 4 найкращі за рейтингом збірні з Ліги націй розіграють у стикових матчах ще 4 путівки до фінальної частини турніру.Збірна України потрапила у 2-й кошик. Це означає, що команда Сергія Реброва точно не зіграє у відборі з іншими 11 командами, які потрапили до нього.Жеребкування відбору на ЧС-2026Перший кошик: Франція, Іспанія, Англія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Італія, Німеччина, Хорватія, Швейцарія, Данія, Австрія.Другий кошик: Україна, Швеція, Туреччина, Уельс, Угорщина, Сербія, Польща, Румунія, Греція, Словаччина, Чехія, Норвегія.Третій кошик: Шотландія, Словенія, Ірландія, Албанія, Північна Македонія, Грузія, Фінляндія, Ісландія, Північна Ірландія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Ізраїль.Четвертий кошик: Болгарія, Люксембург, Білорусь, Косово, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Естонія, Кіпр, Фарерські острови, Латвія, Литва.П'ятий кошик: Молдова, Мальта, Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Сан-Марино.Жеребкування відбору на ЧС-2026 пройде у п’ятницю, 13 грудня. Кваліфікаційні матчі будуть зіграні з березня по листопад 2025 року.Чемпіонат світу відбудеться у США, Мексиці та Канаді з 11 червня до 19 липня 2026 року.

Про це інформує Вlооmbеrg.Міністр енергетики Туреччини Альпарслан Байрактар підкреслив, що без спеціального винятку країна не зможе здійснювати платежі Росії, що, своєю чергою, негативно вплине на можливість купівлі газу."Ми не зможемо платити Росії, - поскаржився він. - Якщо ми не зможемо платити, ми не зможемо купувати товари".За його словами, відсутність винятку призведе до значних втрат для Туреччини. Міністр нагадав про попередні винятки щодо санкцій, зокрема, пов'язані з Іраном.У виданні зазначили, що така риторика Байрактара посилила напруженість у відносинах між Вашингтоном і рештою європейських покупців російського газу через санкції, оголошені минулого тижня щодо Газпромбанку, який раніше уникнув санкцій, пов'язаних із вторгненням в Україну, оскільки відігравав ключову роль у здійсненні платежів за енергоносії.Росія є найбільшим постачальником газу до Туреччини, покривши близько 42% її імпорту минулого року. Угорщина, інший значний імпортер російського газу, також висловила Попри те, що Туреччина надає Україні бойові безпілотники та важливі артилерійські снаряди, вона досі не вводила санкції проти Росії. Крім того, Туреччина та Росія планують створити газовий хаб на території Туреччини, включаючи можливість розширення підводних трубопроводів через Чорне море. Туреччина покладається на Росію в імпорті близько половини сирої нафти, має одну атомну електростанцію Росатому на стадії будівництва і веде переговори про будівництво другої.21 листопада управління контролю за іноземними активами міністерства фінансів США запровадило новий пакет санкцій проти фізичних та юридичних осіб російського банківського сектору.

Ферстаппен учетверте поспіль став чемпіоном світу в автоперегонах Формула-124 листопада нідерландський пілот Rеd Вull Макс Ферстаппен достроково здобув титул чемпіона світу в автоперегонах у класі Формула-1. Він виграв свій четвертий поспіль титул за підсумками Гран-прі Лас-Вегаса. Для того, аби відстояти чемпіонство, нідерландцю у США було достатньо випередити головного конкурента, Ландо Норріса з МсLаrеn, або не програти йому понад 3 очки. У підсумку Ферстаппен став п'ятим, а Норріс фінішував одразу за ним. Перемогу здобув британець Джордж Рассел з Меrсеdеs, другим став його співвітчизник та партнер по команді Льюїс Гемілтон, третім - іспанець Карлос Сайнс з Fеrrаrі.Макс Ферстаппен. Фото: Gеtty Іmаgеs За два етапи до завершення сезону в загальному заліку Ферстаппен збільшив відрив від Норріса до 64 очок та став недосяжним для головного переслідувача. 27-річний Макс Ферстаппен виграв чемпіонат світу вчетверте поспіль. У нинішньому ЧС він фінішував першим на восьми етапах Гран-прі. За загальною кількістю чемпіонських титулів нідерландець наздогнав француза Алена Проста та німця Себастьяна Феттеля. Його випереджають німець Міхаель Шумахер і Льюїс Гемілтон, які мають по сім титулів, та аргентинець Хуан-Мануель Фанхіо - п'ять чемпіонств.Ферстаппен став четвертим пілотом в історії, який здобув чотири титули Формули-1 поспіль. Крім нього, це вдавалося Шумахеру, Фанхіо, Феттелю та Гемілтону.Наступний етап ЧС відбудеться 1 грудня в Катарі. Надаль зіграв останній матч у кар'єрі Рафаель Надаль, фото: Gеtty Іmаgеs 19 листопада в Малазі іспанський тенісист Рафаель Надаль зіграв останній матч у кар'єрі. Він вийшов на корт у матчі збірної Іспанії проти Нідерландів у чвертьфіналі Кубку Девіса та поступився Ботіку ван де Зандсхулпу - 4:6, 4:6. Іспанці зазнали поразки 1:2, а нідерландці в підсумку дійшли до фіналу, де їх переграла Італія - 2:0. 38-річний Рафаель Надаль виграв 22 титули на турнірах найпрестижнішої серії Grаnd Slаm. Зокрема, він 14 разів ставав чемпіоном Ролан Гаррос, також перемагав на інших мейджорах - Аustrаlіаn Ореn, Вімблдоні та US Ореn.Крім цього, іспанський тенісист здобув 92 титули турнірів АТР (Асоціації тенісистів-професіоналів) та є дворазовим олімпійським чемпіоном. Надаль 209 тижнів очолював світовий рейтинг. Наприкінці кар'єри іспанця переслідували травми, влітку 2023 року він переніс операцію на стегні.Гвардіола продемонстрував найгіршу серію в кар'єрі Хосеп Гвардіола, Фото: Gеtty Іmаgеs 23 листопада у 12-му турі чемпіонату Англії з футболу "Манчестер Сіті" на своєму полі розгромно програв "Тоттенгему" - 0:4. Дубль за лондонців зробив Джеймс Меддісон, по голу забили Педро Порро та Бреннан Джонсон."Манчестер Сіті" з 23 очками залишився у Прем'єр-лізі на другому місці та збільшив відставання від лідера - "Ліверпуля" - до 8 пунктів. Загалом для "Ман Сіті" ця поразка стала пʼятою поспіль в різних турнірах. Раніше в АПЛ чинні чемпіони поступились "Борнмуту" (1:2) та "Брайтону" (1:2), у Лізі чемпіонів програли португальському "Спортингу" (1:4), а у Кубку футбольної ліги - "Тоттенгему" (1:2).Для Хосепа Гвардіоли ця серія стала найгіршою в кар'єрі. Раніше команди іспанського тренера ніколи не програвали п'ять матчів поспіль.  Гвардіола очолює манчестерців з 2016 року. Також він тренував іспанську "Барселону" та німецьку "Баварію".  Відбулося жеребкування плей-офф Ліги наційЛіга націй, жеребкування. Фото: Gеtty Іmаgеs 22 листопада у Ньоні (Швейцарія) відбулося жеребкування плей-офф Ліги націй. У нинішньому розіграші турнір проходить за новим форматом. Якщо раніше до "Фіналу чотирьох" потрапляли переможці груп найсильнішого дивізіону, то тепер перші та другі команди з основного раунду посперечаються за вихід до півфіналу в стикових матчах. У них зустрінуться Нідерланди – Іспанія, Хорватія – Франція, Данія – Португалія та Італія – Німеччина. Матчі 1/4 фіналу відбудуться 20 та 23 березня. Фінал чотирьох пройде в червні 2025 року.Читайте також: Волейболісти-втікачі та успіх України в Лізі націй: головні новини українського спорту за тижденьРаніше визначилися чотири збірні, які напряму вийшли до ліги А з другого дивізіону - Англія, Норвегія, Уельс та Чехія. Ще чотири команди потраплять туди за підсумками перехідних матчів. В них зіграють Україна - Бельгія, Туреччина - Угорщина, Австрія - Сербія та Греція - Шотландія. Косово зарахували технічну поразку в матчі з РумунієюЗбірна Косова залишає поле на знак протесту в Румунії, фото: Gеtty ІmаgеsОдин з останніх матчів групового раунду Ліги націй завершився скандалом, за підсумками якого 20 листопада УЄФА зарахував збірній Косова технічну поразку. Косоварів покарали за інцидент, який стався 15 листопада в Бухаресті наприкінці матчу з Румунією. Тоді вони пішли з поля в компенсований арбітром час за рахунку 0:0. Причиною стали провокації румунських вболівальників, які скандували образливі гасла та пронесли на трибуну прапор Сербії. Після інциденту гру призупинили, збірна Румунії понад годину чекала, коли суперники повернуться, проте матч не завершився. Збірну Румунії покарали за поведінку глядачів домашнім матчем за порожніх трибун та штрафом у 128 тис. євро. Завдяки цьому рішенню Румунія, яку очолює екстренер "Шахтаря" та "Динамо" Мірча Луческу, фінішувала у групі з 18 очками першою та напряму вийшла до дивізіону В. Косово залишилося другим з 12 пунктами та зіграє в стикових матчах за право підвищитися у класі. 

Опонентом збірної України у плей-офф Ліги націй 2024/25 стала Бельгія. Наша національна збірна посіла друге місце у групі В1 та позмагаються за вихід у Дивізіон А. Там чотири місця претендують вісім збірних, пише Gаzеtа.uа. Матчі України з Бельгією відбудуться навесні. Перший поєдинок запланований на 20 березня, другий - на 23 березня. Переможець плей-офф розпочне в Дивізіоні А сезон 2026/27 Ліги націй. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна здолала Албанію і вийшла в плейоф Ліги націй Збірна фінішувала третьою в групі А3. Підопічним Доменіко Тедеско вдалося набрати чотири пункти. Бельгійці здобули перемогу над Ізраїлем і зіграли внічию на виїзді проти Італії. Усі пари плей-офф за місце в Дивізіоні А Ліги націй: Туреччина - Угорщина, Україна - Бельгія, Австрія - Сербія, Греція - Шотландія. Чехія (11 очок) здобула перше місце в цьому квартеті та вийшла до елітного дивізіону Ліги націй. Україна (8 балів) фінішувала на другій сходинці та зіграє у плейоф за путівку до Дивізіону А. Грузія (7 пунктів) стала третьою і позмагається у плейоф за збереження прописки в Дивізіоні В. Албанія (7 очок) посіла останню позицію та вилетіла до Дивізіону С. Свого суперника у стикових матчах за вихід до еліти Ліги націй наша команда дізнається під час жеребкування, яке відбудеться у п'ятницю, 22 листопада. Це буде одна зі збірних, яка посіла третє місце у своїй групі Дивізіону А: Шотландія, Бельгія, Угорщина або Сербія.

Це не економічне, а геополітичне об'єднання, каже турецький політолог Тогрул Ісмаїл Президент Азербайджану Ільхам Алієв під час візиту в Італію говорив про транзит азербайджанського газу територією України. Це політичний проєкт чи економічний? &еnsр;Усі великі проєкти мають геополітичний характер, економічні параметри іноді опиняються на другому плані. Азербайджан постачає газ через Грузію та Туреччину, бо там є інфраструктура, спрямована на Південь Європи. Україна альтернативний проєкт. У ньому зацікавлені країни Центральної Європи Угорщина, Словаччина, Австрія та Німеччина. Чи це вигідно? Думаю, що президент Азербайджану невипадково про це говорить. Усі розрахунки є. Як Туреччина відреагує на прокачування азербайджанського газу через Україну? &еnsр;Спокійно. Бо є альтернатива. Анкара купує не тільки азербайджанський газ, є інші постачальники. Так Азербайджан та Туреччина підписали Шушинську декларацію (підписано 15 червня 2021 року, де відображено питання співпраці на міжнародному рівні, політичні, економічні відносини, культуру, енергетичну безпеку, значення Південного газового коридору. Країна), і вони союзники, але це дві самостійні держави. Баку провадить власну економічну політику, оскільки енергетика для нього має особливе значення. На найвищому рівні нормально реагуватимуть на такі речі. Звідки Туреччина бере енергоносії? &еnsр;В Ірану, Іраку, Росії й Азербайджану. Це джерела нафти та газу. І газ із Катару й інших країн, морем. Географія імпорту широка. Найдорожчий енергоносій у нас з Ірану, там доходило до судових процесів між країнами. Ставлення Туреччини щодо українсько-російської війни це концепція чи реактивна поведінка? &еnsр;Концепція. Анкара дотримується міжнародного права та визнає територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах. Водночас і Україна, і Росія важливі для нас сусіди. Тому Анкара намагається досягти миру, як це було й у Стамбулі під час зернової угоди. Нам важливо, щоб у Чорному морі було безпечно й у регіон не зайшли інші країни, бо це змінить баланс сил. Він уже змінився після анексії Криму Росією, і процес пішов у небажаному для нас руслі. Що більше свого, то менше залежності Туреччина єдина, мабуть, визнала війну Росії проти України війною, хоча ні РФ не оголосила війну Україні, ні навпаки. Анкара визнала війною і запровадила, на основі міжнародного права, відповідні умови Конвенції Монтре (відновила суверенітет Туреччини над протоками з Чорного моря в Середземне. Країна). Це означає, що військові кораблі країн, що воюють, не можуть увійти в Чорне море, але можуть вийти. Торгові судна можуть вільно долати протоки. Мир економічно вигідний Анкарі. Звісно, в нинішній ситуації Туреччина виграє від торгівлі з РФ, оскільки Захід запровадив санкції проти Росії й навпаки. Але в геополітичному сенсі Туреччина не зацікавлена у продовженні війни, бо це впливає на весь Чорноморський регіон і хоч опосередковано, але б'є по економіці країни. До лютого 2022-го Україна тільки з Туреччиною мала інтенсивний обмін військовими технологіями, тоді як з іншими країнами НАТО співпраці не було. &еnsр;Анкара має не лише з Україною такі відносини, а й з Азербайджаном, Грузією, країнами Центральної Азії. Хто хоче технологічно з Туреччиною працювати працює. Київ захотів, тож і співпрацювали. На жаль, Україна завжди дивилася лише на Європу й багато речей було втрачено. Чого тільки варта історія Зони вільної торгівлі між країнами, яка нині тільки закінчується. Це не дуже оперативний підхід (Туреччина й Україна понад 15 років готували ЗВТ, що є одним із найбільших термінів у світі. Країна). По-друге, така співпраця не суперечить принципам НАТО. Туреччина сама створює деякі зразки озброєнь, як-от безпілотники. За угодою з Альянсом, вона, наприклад, не може продавати союзному Азербайджану зброю інших держав НАТО. США були налаштовані проти Баку, незважаючи на те, що саме територія Азербайджану була окупована вірменами. Але, за двосторонньою лінією, Туреччина працює з усіма країнами і зброю власного виробництва може експортувати. Тож має бажання розвивати свій військово-промисловий комплекс? &еnsр;Що більше свого, то менше залежності. Це ми добре побачили під час війни в Сирії. Тоді деякі країни забрали свої системи протиповітряної оборони "Петріот" від сирійсько-турецького кордону. Це я про німців. США також цікаво підходять до цього, Сенат забороняє продаж "Петріотів" Анкарі. Тоді Туреччина організувала тендер для своєї системи ППО, виграли китайці. Американці одразу заперечили, Туреччина відмовилася. Та на нове прохання продати "Петріоти" вони знову відмовили. Потрібно налагоджувати відносини на двосторонньому рівні Після цього Анкара домовилася з РФ купити С-400. Американці спочатку мовчали. Ми заявили, що систему буде використано в межах Туреччини й не буде приєднано до натовської. Незважаючи на це, після купівлі С-400 Штати запровадили санкції проти Туреччини. Ці подвійні стандарти навчають нас, як поводитися. Тому своє озброєння дає більше свободи дій. Чому Німеччина прибрала зенітно-ракетні комплекси "Петріот", після того як турецький винищувач збив російський бомбардувальник? &еnsр;Це потрібно в німців питати. Можу припустити, що Берлін тоді грав у свої ігри й не хотів іти на конфлікт із Москвою. Яка громадська думка в Туреччині щодо Криму батьківщини кримських татар? &еnsр;Анкара підтримує територіальну цілісність України. Жодних ідей приєднати півострів до Туреччини немає. За Ататюрка було сформовано уявлення про турецькі національні кордони, Крим туди не входить. Проте він духовно важливий для нас. Кримські хани вважаються прямими спадкоємцями османського двору. Якби рід Османів припинився, то хтось із ханів міг би посісти престол. У Туреччині живе багато кримських татар, які мігрували сюди в різні періоди. Вони активно підтримують зв'язок з історичною батьківщиною. Тому Анкара намагається допомогти Україні звільнити затриманих Москвою кримських татар. З повагою ставиться до Мустафи Джемілєва, лідера Меджлісу кримськотатарського народу. І бачить Крим лише у складі України та водночас як батьківщину кримських татар. У Туреччині, Азербайджані, країнах Центральної Азії позитивно сприймають концепцію єдності тюрків. Як вийшов такий контракт із "русским миром", від якого всі сахаються? &еnsр;Ідеться не про об'єднання всіх тюрків під диктат однієї держави, а про об'єднання всіх тюрків у культурному плані. Наприклад, в Азербайджані державна мова деякий час і називалася турецька, тобто не анатолійська турецька, а саме азербайджанська турецька. І викладачів запрошували з Туреччини. Колись у Криму виходила газета "Терджиман" Ісмаїла Гаспрали (в українській історіографії Ісмаїл Гаспринський), яку могли вільно читати й у Казані, й у Баку, й у Стамбулі, й у інших тюркських центрах. Потім за радянських часів сталися зміни алфавіту під кирилицю, зміни стилю мови, щоб віддалити тюркські мови, але тепер знову триває процес єднання та культурного порозуміння. Створено Об'єднання тюркських держав, але це не спрямоване проти когось. Чому "русский мир" так дратує? Це почалося ще з часів Катерини ІІ, яка говорила про панславізм, але саме царська Росія в союзі з німцями поділила Польщу. Було чотири поділи, вперше ще 1774 року, а востаннє 1939-го. Тюрки такого негативного досвіду не мали, тому нікого це не дратує. До речі, Україна також може долучитися до Об'єднання тюркських держав (кримські татари офіційно визнані корінним народом України. Країна). Якщо РФ змінить свої підходи теж зможе. Поняття тюркізму це духовна єдність усіх тюркських народів, тут немає політичного об'єднання під єдиним началом. Нічого агресивного, ніхто під цими гаслами чужої території собі не вимагає. Казахстан заявив про готовність провести переговори України та РФ. Про таке багато хто говорить. А Баку чи Астана були б добрим місцем для таких переговорів? &еnsр;Чому ні. Коли конфліктують дві європейські держави, страждають і країни, які хочуть добрих відносин із ними. Туреччина, Азербайджан і Казахстан мають хороші відносини з Україною та Росією. Водночас усі три країни межують із Росією: Туреччина має морський кордон, а Азербайджан і Казахстан сухопутний. Нашим країнам вигідно, щоб цей конфлікт врегулювали на основі міжнародного права. Якщо нині буде щось вирішено не так, якщо Захід дасть розчленувати Україну, для нас це буде вважатися загрозою. Але якщо Захід провокуватиме розпад Росії для нас це теж проблема. Ідеальний сценарій територіальна цілісність України та РФ, припинення війни, розведення військ, домовленості й угоди. Росію непокоїть вступ України до НАТО домовляйтеся. Київ турбує безпека домовляйтеся. Міжнародне право потрібне для нас, а не для супердержав, які можуть легко його порушувати. Є жарт, що всі моря єднають інтереси країн, а Чорне роз'єднує. Який ідеальний формат взаємовідносин між країнами Чорного моря, Каспію та Середземномор'я? &еnsр;Чорне море теж довгий час єднало. Альянс країн Каспію, Чорного та Середземного морів може бути в тому разі, якщо сторони домовляться між собою та виконуватимуть домовленості. Це потребує миру та реалізації економічних інтересів усіх країн. Скажімо, Туреччина не просто так стала членом НАТО. Це результат сталінських територіальних претензій до неї та вимоги радянської військової бази у Стамбулі. Тому Анкара змушена була шукати підтримки ззовні. Сьогодні багато проблем цих трьох морів можна розв'язати навіть на двосторонньому рівні. Та й тут багато конфліктів: між Україною та РФ, Грузією та РФ, Азербайджаном та Вірменією, Туреччиною та Грецією. Є інтереси Євросоюзу й окремі інтереси США. Хто як хоче, так і бачить регіон. І як Україні бути в такому вихорі протиріч? &еnsр;Україні потрібна багатовекторність. Річ не в наших бажаннях, а в тому, що РФ та Євросоюз бачать Україну як буферну державу. Те саме я можу сказати про Туреччину, її сприймають як буферну зону й не хочуть приймати в ЄС. Вступ Туреччини чи України до Євросоюзу це вихід ЄС на проблемні зони, а європейці хочуть жити в мирі, нехай інші страждають та вирішують ці проблеми. Ви не будете, як ми, але робитимете те, що нам потрібно Колись Євросоюз пропонував країнам Східної Європи та Південного Кавказу "Східне партнерство". Це пропозиція бути буферною зоною для шести країн Білорусі, України, Молдови, Грузії, Вірменії й Азербайджану. Логіка проста: ви не будете, як ми, але робитимете те, що нам потрібно. Євросоюз не економічне, а політичне об'єднання. Чому вони зробили країни Балтії членами НАТО та ЄС, коли економічних передумов не було? Бо Балтійське море таким чином перейшло під контроль Євросоюзу та НАТО. Чому Україну й Туреччину не беруть до Альянсу, а Балтійські країни увійшли? &еnsр;Через геополітичні інтереси. Грецію прийняли в ЄС, коли в економічному сенсі це була жахлива країна. Говорити про демократію там теж не доводилося. Але в Греції було Егейське море і контроль виходу на протоки! Хіба Іспанію взяли, бо там була потужна економіка чи стара демократія? Та ні, вся річ у Гібралтарській протоці. Водночас французи довго не хотіли Британію приймати в ЄС. ЄС це політичний проєкт, тому країни Балтії прийняли в ЄС та НАТО, виходячи з геополітичних інтересів. Навіть якщо Україна виконає всі умови для вступу в Євросоюз це не матиме значення. Країни ЄС самі ухвалюють рішення, кого приймати, а кого ні. ЄС сприймає Україну та Туреччину як буфер. Тому Україні потрібно налагоджувати відносини з іншими державами на двосторонньому рівні, не маючи ілюзій щодо свого майбутнього в Євросоюзі. Передплатити журнал "Країна"

Чотири опозиційні партії Грузії здобули першу перемогу після низки вуличних протестів відразу після виборів. Це удача чи ефективність нового підходу, - досліджувала Gаzеtа.uа. У вівторок, 5 листопада, стало відомо про рішення Окружого суду Грузії щодо скасування результатів голосування на 30 дільницях. Причина - порушення таємниці волевиявлення. Зокрема, досудова перевірка показала, що на зворотному боці бюлетеня були відмітки маркером проти певної партії. Відтак кожен перехожий повз рахувальну машину міг точно дізнатися, за кого віддав голос той чи інший виборець. Це прецедент для правової системи Грузії, тому шанси на те, що ЦВК країни оскаржить рішення суду, мінімальні. Але опозиція не задоволена. Як стверджують в Асоціації молодих юристів Грузії, насправді порушення, котрі могли викривити результати голосувань, зафіксовані більш ніж на 2 тисячах виборчих дільниць, однак переважна більшість судів (зокрема, столичний та в інших містах) не взяли позови і скарги до роботи. Нарада і три складові Схоже, грузинська опозиція розробила план подальших дій і презентувала його на мітингу у понеділок, 4 листопада. За словами члена партії "Сильна Грузія" Левана Цуцкірідзе, передбачається активно діяти за двома напрямками: показувати, пояснювати, доводити маніпуляції, фальсифікації та інші викривлення, а також роль РФ у цьому, закликати демократичний світ не визнавати результати цих виборів. Причому важливим залишаються вуличні протести, котрі, зазначив Цуцкірідзе, мають бути всюди по країні, а не лише у Тбілісі на одній вулиці. Вони наочно демонструють протистояння й активність громадянського суспільства. Активізувати громадянський рух прибула до Грузії всесвітньо відома екологиня Грета Тунберг. "Влаштували істерику" На стратегічні маневри опозиції звернули увагу у чинній владі Грузії. Голова парламенту Шалва Папуашвілі розкритикував опонентів за "істерику через порушення таємниці голосування". Папуашвілі нагадав, що голоси рахувалися за допомогою електронних пристроїв шість виборів підряд "і претензій не було". Він зазначив, що в опозиції просто немає інших аргументів, тому і вхопилася за таємницю голосування. Однак західний соціологічний інститут Еdіsоn Rеsеаrсh звертає увагу на розрив у 13% між офіційними результатами і даними екзитполів. За підрахунками експертів інституту, правляча "Грузинська мрія" мала б отримати 40,9%, опозиційні партії загалом 51,9%. Хто з ким і проти кого Реакція Папуашвілі видається нервовою, хоча Росія мало не кожного дня підтримує "Грузинську мрію". Міністр закордонних справ країни-агресорки Сергій Лавров в інтерв'ю РІА "Новости" 5 листопада звинуватив США у "відвертій брехні" у заявах про втручання РФ у парламентські вибори в Грузії. На його думку, США та ЄС штучно намагаються представити виборчий процес як вибір між Росією і Заходом. Цікаво, що тільки 5 листопада прем'єра Іраклія Кобахідзе привітав президент Ірану Масуд Пезешкіан. А Держдеп США заявив про чітку підтримку євро- та атлантичної інтеграції Грузії, причому натякнув на "додаткові заходи", з якими, якщо виникне потреба, зволікати не стане. Натомість "пряник" від РФ виглядає як "нормалізація відносин між двома країнами" (з 2008 року Грузія та Росія розірвали дипвідносини). На даний момент, Кобахідзе і "ГМ" привітали Китай, Туреччина, Азербайджан, Угорщина (але не від ЄС). Швеція і Канада анонсували перегляд відносин із Грузією. Загроза для України Грузинська опозиція націлена на результат, для цього їй потрібно "підняти маси". Але "Грузинська мрія" продовжує залякувати війною в Україні, щоб обмежити цей ресурс. Натомість у Росії є своя мета, котра безпосередньо стосується нашої країни, вважає член політради "Єдиного національного руху Грузії" Дмитро Шашкін. За його словами, у Кремля є інтерес у контролі над трьома ключовими портами Грузії: Батумі, Поті, Лазика. Якщо це Путіну вдасться, він отримає широкий сухопутний коридор до Європи і зможе перекидати великі обсяги ресурсів, у тому числі, на війну в Україні. А також - обходити санкції. Глухий кут На даний момент, ситуація нагадує глухий кут. Захід стежитиме за розвитком подій у Грузії, це стримуватиме "Грузинську мрію" від різких рухів. Водночас опозиція може загрузнути у судах і втратити час, а силові акції навряд чи матимуть підтримку на кшталт "Революції троянд". Проте і у Кобахідзе з Іванішвілі не так все чудово, як вони малюють. По-перше, у правлячої партії немає парламентської більшості. Відтак оголосити імпічмент президентці Саломе Зурабішвілі "Грузинська мрія" на даний момент нездатна. По-друге, репутаційно втратили і влада, і опозиція. У відповідь на звинувачення у порушенні таємниці голосування виконавчий секретар "ГМ" Мамука Мдінарадзе озвучив нібито наявність фактів про викрадення голосів "Національним рухом" на свою користь у "Грузинської мрії". За його словами, є 81 факт, а опозиція не співпрацює зі слідством. По-третє, влада не збирається відкликати закон про іноагентів, а отже, відносини з ЄС поставлені на паузу. І якщо у містах Грузії виборці за євроінтеграцію, то у глибинці більше переймаються наявністю їжі на кожен день. Кобахідзе, на додачу, обіцяє нормалізацію з Євросоюзом за кілька місяців. І це може спрацювати проти опозиції. Тож несподіваний поворот ще можливий.