Дзеркало Тижня

Окупована російськими військами Запорізька атомна електростанція 8 серпня двічі втрачала зовнішнє електроживлення через відключення лінії 330 кВ, після чого її власні потреби переводили на дизель-генератори. В "Енергоатомі" наголосили, що порушення штатних схем живлення ядерного об’єкта в умовах російської окупації створюють додаткові ризики для ядерної та радіаційної безпеки. Про це повідомив "Енергоатом" у Теlеgrаm.
Уранці 8 серпня на Запорізькій АЕС короткочасно відключилася повітряна лінія електропередачі 330 кВ Л-243 "Феросплавна — ЗаТЕС №1". Це джерело використовується для забезпечення власних потреб станції. Відключення сталося о 10:59.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ЗАЕС знову підключена до енергосистеми за посередництва МАГАТЕ — Rеutеrs



"Лінія повторно автоматично ввійшла на підстанцію «Феросплавна» та перебувала під напругою. На час виконання всіх процедур власних потреб станції забезпечували дизель-генератори. О 11:52 живлення ЗАЕС було відновлено", — зазначили в "Енергоатомі".
Однак уже о 14:26 Запорізька АЕС вдруге за день залишилася без зовнішнього живлення. Власні потреби ядерного об’єкта знову перевели на дизель-генератори. Робота резервних систем тривала понад годину. О 15:35 станцію вдалося заживити від повітряної лінії 330 кВ "Феросплавна-1", після чого зовнішнє електропостачання було відновлене.
"Ситуація вкотре демонструє вразливість Запорізької АЕС в умовах російської окупації. Будь-які порушення штатних схем електроживлення ядерного об'єкта створюють додаткові ризики для ядерної та радіаційної безпеки", — наголосили в "Енергоатомі".
Компанія також зауважила, що перебування Запорізької АЕС під незаконним контролем російських окупаційних сил залишається постійним джерелом загрози. У "Енергоатомі" підкреслили, що російська сторона не має легітимного права управляти українським ядерним об’єктом, а сама окупація продовжує створювати додаткові ризики для безпечної роботи найбільшої атомної електростанції України.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Запорізька АЕС знову у блекауті, перебито єдину лінію електропостачання станції



Нагадаємо, що ризики навколо ЗАЕС посилюються не лише через проблеми з електроживленням, а й через інформаційні та військові дії Росії навколо станції. Наприкінці травня окупаційна адміністрація ЗАЕС заявила про нібито два українські удари по турбінному залу шостого енергоблока та транспортному цеху, однак МЗС України і Сили оборони Півдня ці звинувачення спростували. В ІSW вважають, що Москва використовує такі заяви для відволікання уваги від незаконної окупації станції та може готувати інформаційне підґрунтя для нових далекобійних ударів по Україні.

Президент Володимир Зеленський повідомив про те, що в Україні не залишилось електростанції, яка б не зазнала ушкоджень в результаті атак окупантів. 
"У нас фактично не залишилося неушкоджених електростанцій, багато вокзалів розбиті, лікарні, університети, звичайні цивільні підприємства", - заявив Зеленський на спільній пресконференції з сербським лідером Александром Вучичем.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Сербія виділяє два мільйони євро на високовольтні трансформатори для України



Він також провів зустріч із прем'єр-міністром Сербії Джуро Мацутом, під час якої Зеленськи подякував Сербії за рішення виділити 2 мільйони євро на підтримку української енергетики. Серед інших питань сторони розглянули участь Сербії у відновленні України: Белград готовий долучитися до відновлення одного з постраждалих українських міст.
Також сторони обговорили розвиток Дунайського коридору та зміцнення зв'язків між Україною, Західними Балканами та Євросоюзом.
Сербія має намір виділити два мільйони євро на підтримку енергетики України напередодні осінньо-зимового періоду. Крім того, країна також приєднається до відновлення одного із постраждалих міст України. Про це за підсумками поїздки до Сербії повідомив український лідер Володимир Зеленський.
Нагадаємо, у липні президент Сербії Александар Вучич уперше відвідав Київ, де заявив про підтримку суверенітету й територіальної цілісності України, а також підтвердив готовність активізувати гуманітарну допомогу, підтримку енергетичного сектору та долучитися до відбудови українських міст.
 
 
 

Зафіксоване значне зростання імпорту російського скрапленого природного газу до країн Євросоюзу, попри зобов’язання ЄС припинити імпорт російського СПГ з 2027 року. Згідно із оновленими даними доходи Москви від продажу СПГ підвищилися до 60 мільйонів євро на день, повідомляє Wеlt аm Sоnntаg.
У червні країни-члени ЄС імпортували з Росії на 14% більше СПГ, ніж роком раніше, згідно з даними «Центру досліджень енергетики та чистого повітря» (СRЕА), які проаналізувало видання. Франція закупила більшу частину російського СПГ. Тільки порт Монтуар у Бретані в червні отримав удвічі більше, ніж у травні.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Греція блокує 21-й пакет санкцій ЄС через обмеження для російського газу



За даними аналітичного центру Вruеgеl, на російський природний газ у другому кварталі припадало 13,4% від загального обсягу імпорту газу в ЄС. Це означає, що частка Росії залишилася на тому ж рівні, що й після початку війни в Україні.
Країни-члени ЄС отримують майже весь російський СПГ з термінала на Ямалі в Арктиці. У першому півріччі 2026 року вони імпортували звідти 136 партій, або 9,97 мільйона тонн. Це більше, ніж будь-коли раніше.
Раніше повідомлялося, що Росія нарощує тіньовий флот для перевезення скрапленого природного газу, поповнюючи його суднами з вторинного ринку й танкерами власного виробництва напередодні заборони ЄС на постачання російського СПГ, яка набере чинності наступного року.

Україна погодилася на непублічну вимогу США припинити атаки на деякі ненафтові танкери неросійського походження та елементи інфраструктури Чорного моря, які мають вирішальне значення для експорту казахстанської нафти. Минулого місяця подібні удари по суднах повністю зупинили відвантаження такої нафти, пише Вlооmbеrg із посиланням на слова американського посадовця.

Канал зв’язку

Для забезпечення безпечного проходу суден Україна організувала канали зв’язку для комерційних перевізників, якими вони зможуть передавати необхідну інформацію українській стороні. Це зобов’язання Києва, яке було досягнуто після зустрічі між високопосадовцями уряду США та українським керівництвом, має збільшити обсяги нафтових потоків у регіоні після сильного спаду, який спровокувала низка нещодавніх атак на судна поблизу термінала Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК) у Новоросійську. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Росія в липні збільшила видобуток нафти до понад 9 мільйонів барелів — Rеutеrs Термінал КТК є критично важливим для доставки казахстанської нафти на ринок, оскільки ця країна Центральної Азії не має значних потужностей для експорту барелів альтернативними маршрутами. КТК зазвичай забезпечує близько 2% світових постачань сирої нафти, а європейські нафтопереробні заводи значною мірою залежать від обсягів з цього регіону.Україна активізувала свою кампанію проти російських нафтових портів, включно з атаками на судна біля термінала КТК, що порушило завантаження та зупинило деякі операції, оскільки судновласники трималися осторонь. Це сталося у час, коли світ навряд чи може дозволити собі нові перебої у світових нафтових потоках, оскільки війна в Ірані та скорочення обсягів через Ормузьку протоку вже утримують мільйони барелів поза доступом ринку.Вищі витрати на сиру нафту та пальне сколихнули світову економіку та спричинили зростання цін на заправках у США перед проміжними виборами в листопаді, які, як очікується, залежатимуть від економічних занепокоєнь виборців.

Умови угоди

Згідно з угодою, забезпеченою США, Україна зобов’язалася утримуватися від атак на інфраструктуру Каспійського трубопровідного консорціуму та неросійські судна, що прямують до термінала, за умови, що ці судна відповідають низці умов:

не повинні підпадати під українські санкції;не повинні транспортувати російську нафту чи інші вантажі;не можуть належати російським фізичним або юридичним особам.

Незрозуміло, чи буде цієї угоди достатньо для нормалізації обсягів або повного заспокоєння перевізників, які побоюються атак, після того, як попередні домовленості, покликані захистити транзит, виявилися недостатніми. Деякі компанії, які надали Україні список суден, що не підлягають атакам, все одно зіткнулися з тим, що деякі з їхніх суден зазнали удару. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Росія нарощує тіньовий флот для транспортування СПГ перед посиленням санкцій — FТ Початкова хвиля ударів дронів від 20 липня змусила комерційні судна, зафрахтовані американськими компаніями, припинити завантаження на терміналі КТК. Хоча вони відновили роботу 27 липня, через два дні комерційні судна, що завантажувалися на терміналі, зазнали удару безпілотників.

Українські нафтові санкції

Нещодавні перебої означають, що експорт суміші СРС Вlеnd, як очікується, впаде приблизно на третину цього місяця. Однак щодо цих цифр є певна невизначеність, оскільки вони не включають вантажі за липень, які були відкладені до серпня, тоді як нещодавні зупинки все ще можуть затримати деякі серпневі вантажі.Ризик завантаження на терміналі також відображається на вартості фрахту танкерів для заходу туди. Лише обмежене коло судновласників погодилося, оскільки це передбачає захід у російський порт, а деяких відлякали нещодавні атаки. Прибуток суден, що перевозять нафту з КТК до Середземномор’я, у п’ятницю становив понад $400 000 на день, згідно з даними Балтійської біржі в Лондоні. Це найвищий рівень за всю історію спостережень для цього маршруту.Раніше повідомлялося, що Експорт російської сирої нафти вперше за шість тижнів впав нижче 4 млн барелів на добу. Про це свідчать дані щодо руху танкерів. Скорочення експорту повʼязане зі зміною Україною стратегії ударів по об'єктах країни-агресора. За таких умов влада РФ повинна балансувати між внутрішніми потребами в пальному (для армії та населення) та намаганням заробляти більше на експорті сирої нафти.

Російські війська у вівторок, 5 серпня, атакували енергооб’єкти ДТЕК на Дніпропетровщині. Внаслідок ворожих атак  без світла залишилися 126 тисяч родин, повідомили у ДТЕК. 
Знеструмлення зафіксовані у Нікополі, Марганці, Покрові та сусідніх населених пунктах.
Працівники ДТЕК розпочали аварійно-відновлювальні роботи одразу після того, як це дозволила безпекова ситуація. У компанії наголошують, що пошкодження об'єктів інфраструктури є значними, тому ремонтні бригади потребуватимуть часу.
“Робимо все можливе, щоб якнайшвидше повернути електрику в кожну домівку”, — констатували в ДТЕК.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Росіяни атакували енергетику: сім областей частково знеструмлено



Раніше повідомлялося, що через російську атаку на об’єкти енергетичної інфраструктури 5 серпня у шести областях України є знеструмлення, зокрема у Сумській, Харківській, Київській, Чернігівській, Донецькій та Миколаївській.

Підготовка столиці до майбутнього опалювального сезону опинилася під загрозою через бюрократичні затримки та системні відмінності у міській інфраструктурі. Голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин звинуватив київську владу у невчасній подачі технічної документації для зони ТЕЦ-5, що блокує виділення державних грошей. Водночас перший заступник міського голови Києва Петро Пантелеєв пояснив, що підпорядкована Агентству Служба відновлення направила запит із затримкою — лише 22 липня 2026 року, тобто через місяць після виходу наказу Агентства, про що у статті «Скільки тепла потрібно Києву, або Що треба зробити, аби пережити зиму» пише Олександр Сергієнко.

Досвід Харкова

Сергій Сухомлин наводив як приклад справної системи розподіленої теплогенерації Харків, де після знищення головної міської ТЕЦ минулої зими тепловики подали теплоносій із резервних джерел усього за три години завдяки завчасно підготовленим перемичкам і запасним ТС (тепловим станціям). Однак між містами існує принципова конструктивна відмінність. У Харкові немає критичного перекосу інфраструктури, що дозволило міській владі уникнути масового «зливу води» з систем.У Києві ж усі районні та промислові ТС розташовані на правому березі Дніпра й були збудовані ще за радянських часів. Натомість лівий берег столиці від початку 1960-х років розбудовувався як велика «спальня» міста, де зосереджено лише 20% робочих місць, але проживає третина жителів. Для їхнього забезпечення звели дві велетенські теплоелектроцентралі: Дарницьку та ТЕЦ-6. Причому остання додатково постачала тепло на правий берег. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Бюрократія проти тепла: 1,25 млрд грн для зимового Києва «гуляли» рахунками, поки місто їх не повернуло

Захист підстанцій

Зараз передбачається, що зону теплопостачання Дарницької ТЕЦ забезпечуватимуть зусилля Агентства відновлення, а зони ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 — спільна робота столиці та Агентства. Потребують підготовки та апгрейду й інші міські ТС.Найбільш вразливим елементом критичної інфраструктури залишаються трансформаторні підстанції, від яких залежить енергостійкість Києва. За словами Сергія Сухомлина, усі підстанції отримали захист другого рівня:

спеціальні шелтери (укриття для обладнання від уламків та вибухової хвилі);антидронові сітки;в Україні вже є прецедент, коли одна з підстанцій успішно витримала 60 ударів дронами та продовжує працювати.

Держава та ДТЕК

Масштабний захист та відновлення об'єктів компанії ДТЕК, яка належить Рінату Ахметову, порушує питання щодо доцільності витрачання грошей з державного бюджету. Хоча ця енергетична власність працює на всіх українців, фактично пересічні пенсіонери та споживачі спонсорують мільярдера, який не забезпечив самостійний захист бізнесу.Повернення позик та кредитів від західних партнерів і банків також ляже на плечі громадян. Через це виникає необхідність, щоб державна влада та президент Володимир Зеленський вже зараз домовилися з власником ДТЕК про взаєморозрахунки, а не перекладали борги й судові процеси на наступні уряди та гаманці українців.Нагадаємо, що підготовка столиці до найближчого опалювального сезону опинилася під загрозою через гострий дефіцит державного фінансування та бюрократичні перепони, оскільки влада Києва намагається домовитися з урядом про виділення необхідних ресурсів для захисту системи теплопостачання.

Підготовка столиці до найближчого опалювального сезону опинилася під загрозою через гострий дефіцит державного фінансування та бюрократичні перепони, оскільки влада Києва намагається домовитися з урядом про виділення необхідних ресурсів для захисту системи теплопостачання, пише у статті «Скільки тепла потрібно Києву, або Що треба зробити, аби пережити зиму» Олександр Сергієнко.

Перемовини з урядом

За словами заступника голови КМДА Петра Пантелеєва, столична мерія продовжує перемовини з державою та вкотре звертається з проханням передбачити фінансування критичного напряму. Йдеться про систему, від якої безпосередньо залежить проходження опалювального сезону та забезпечення теплом киян у зимовий період. У столиці сподіваються знайти спільну мову з наступником Мустафи Найєма та Сергія Сухомлина на посаді голови Агентства відновлення, а також із новим міністром з відновлення, інфраструктури та транспорту України Миколою Калашником.Новоспечений очільник міністерства одразу розпочав рішучі дії: 23 липня він викликав на килим міську владу та представників Агентства відновлення. Під час зустрічі урядовець наголосив: «Жодних перенесень термінів чи невиконаних рішень. За кожен напрям роботи — персональна відповідальність. Міністерство забезпечить необхідну підтримку для виконання всіх визначених завдань».

Фінансовий дефіцит

Втім, аналітики зауважують, що виконавчий орган Київради — Київська міська державна адміністрація — підпорядкований міській раді, а не міністру з відновлення. Що ж стосується підтримки, то з обіцяних Кабінетом міністрів 14 млрд грн до столичної скарбниці надійшло ледь 3 млрд грн (залишаючи дефіцит у 11 млрд грн). Для забезпечення стабільної роботи системи держава має надати Києву повноцінний ресурс:

Фінансовий ресурс — закриття заборгованості для виконання робіт;Матеріальний ресурс — постачання необхідного обладнання та техніки;Антибюрократичний ресурс — усунення затримок із виділенням грошей.

Нереалістичний моніторинг

Окрім жорстких вимог, міністр з відновлення поставив наглядачів за виконанням Планів стійкості. Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України доручено забезпечити щоденний моніторинг робіт на всіх об’єктах Комплексного плану стійкості, інформувати про відхилення від графіків та реагувати на ризики.Однак ідея щоденного контролю виглядає нереалістичною. У Держспецзв’язку просто немає достатньої кількості спеціалістів у галузі будівництва та теплопостачання, аби щодня перевіряти десятки об’єктів у Києві та сотні по всій Україні.Зрештою, між міністром та міським головою існує принципова різниця у відповідальності:

Міністр — відповідає лише перед Верховною Радою, яка його призначила (а де-факто — перед однією вищою посадовою особою країни);Міський голова — відповідає безпосередньо перед громадою міста та мільйонами людей, які оцінюють результати його роботи під час виборів.

У такій критичній ситуації жодне піар-шулерство, мультики чи серіали не допоможуть врятувати опалювальний сезон, підкреслює автор.Нагадаємо, що Київ повернув до бюджету міста 1,25 млрд грн, які раніше передав до державного бюджету, розраховуючи на допомогу держави у виконанні заходів Плану енергостійкості. Однак сподівання столиці не справдилися, а гроші просто «гуляли» по казначейських рахунках.

Київ повернув до бюджету міста 1,25 млрд грн, які раніше передав до державного бюджету, розраховуючи на допомогу держави у виконанні заходів Плану енергостійкості. Однак сподівання столиці не справдились, а гроші просто «гуляли» по казначейських рахунках, пише у статті «Скільки тепла потрібно Києву, або Що треба зробити, аби пережити зиму» Олександр Сергієнко.
«Передбачалося, що ці 1 млрд 250 млн грн використає Державне агентство відновлення для закупівлі обладнання й створення резервної системи теплопостачання Києва. Сергій Сухомлин (голова Державного агентства з відновлення та розвитку інфраструктури України — ред.) пояснив, що Агентство відновлення звернулося до Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України за роз’ясненнями щодо механізму використання вищезгаданого міжбюджетного трансферу (субвенції) з бюджету міста Києва до державного бюджету України. Передача коштів з одного бюджету до іншого передбачена чинним законодавством, але, як виявилося, є нюанси», — пише автор.
Казначейство у листі-відповіді зробило висновок, що рахунки «відкриваються лише на ім’я розпорядників бюджетних коштів, відокремлених підрозділів/відокремлених структурних підрозділів розпорядників бюджетних коштів за ККДБ 41010600». Якщо перекласти це на зрозумілу всім мову, то вийде, що Агентство не може прийняти відповідні гроші Києва.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Для двох районів Києва будують теплові станції, але на комфортну температуру в оселях їх може не вистачити



Мінфін же заявив, що «оскільки кошти субвенції з місцевого бюджету не є складовою державної бюджетної програми, правові підстави для уповноваження одержувача бюджетних коштів розпорядником коштів державного бюджету на їх використання відсутні». За словами автора, висновки двох державних інституцій суперечливі, але обидва не на користь жителів столиці.
«У результаті 1,25 млрд грн кілька місяців «гуляли» десь по казначейських рахунках, а Віталій Кличко, Петро Пантелеєв і депутати Київради наївно сподівалися, що вони підуть на «систему, від якої безпосередньо залежить проходження опалювального сезону та забезпечення теплом киян у зимовий період». У поле мислення міністрів і чиновників і Мінфіну, і Держказначейства, й інших міністерств якось не потрапляє думка, що вони (разом із дітьми та батьками) теж мерзнутимуть чи тікатимуть з міста, якщо опалення в Києві не буде», — зазначив Сергієнко.
Зазначимо, що сума, в яку Києву має обійтися План стійкості, затверджений раніше РНБО, є непідйомною для столиці. Тому місцева влада запропонувала взяти на себе частину цієї суми, а іншу залучити з інших джерел. 
Причому Київ уже зміг акумулювати 11,1 млрд грн. Крім того, є попередня домовленість з «Ощадбанком» та Європейським банком реконструкції та розвитку про кредити на загальну суму 5,2 млрд грн. Також «Київтеплоенерго» має власних 1,7 млрд грн. І Пантелєєв повідомив про субвенцію на 1,3 млрд грн. Тож потрібну суму поступово вдається зібрати. А от з допомогою з боку уряду не все так просто.

Окупована Росією Запорізька атомна електростанція вдруге за серпень увійшла в стан блекауту – у вівторок, 4 серпня, АЕС втратила зовнішнє електропостачання та близько години працювала на дизель-генераторах, які є резервним джерелом живлення для забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, повідомили в НАЕК «Енергоатом».
Як зазначили в енергокорпорації, о 14:20 енергопостачання на ЗАЕС уже відновили. Це вже 12-й блекаут на Запорізькій АЕС від початку 2026 року та 24-й – від початку російської окупації станції.
«Тобто половина всіх блекаутів ЗАЕС за час окупації припала саме на 2026 рік», - підкреслили в НАЕК.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





МАГАТЕ повідомило про перебої з водопостачанням на Запорізькій АЕС — Rеutеrs



Аналогічна ситуація трапилася і 1 серпня. Тоді атомна електростанція теж кілька годин працювала без резервного живлення, що важливо для її стабільної роботи.
В «Енергоатомі» підкреслюють, що кожна втрата зовнішнього живлення ЗАЕС, яка є найбільшою атомною електростанцією Європи, створює пряму загрозу ядерній та радіаційній безпеці. Залежність атомної електростанції від дизель-генераторів – неприпустима та є черговим свідченням критичних ризиків, спричинених незаконною окупацією Запорізької АЕС.
Запорізька АЕС уже системно опиняється у блекаутах. Торік восени вона місяць працювала на генераторах. Тоді Україна зазначала, що РФ хоче використати цей блекаут для спроби підключити АЕС до своєї енергомережі, що створювало безпекові ризики.

У Києві будують п’ять теплових станцій, які мають забезпечити 500 МВт енергії для жителів кількох районів. Щоправда, введення їх в експлуатацію відбудеться частинами, пише у статті «Скільки тепла потрібно Києву, або Що треба зробити, аби пережити зиму» Олександр Сергієнко.
«Зруйнована ТЕЦ-4, або Дарницька, на думку Сергія Сухомлина (голова Державного агентства з відновлення та розвитку інфраструктури України — ред.), видавала значно менше теплової енергії (ТЕ), ніж її номінальна потужність (електрики вона вже давно не генерує). За його оцінками на основі споживання газу, теплова потужність станції була реально на рівні близько 400 МВт замість проєктних 1256 МВт. Тому ті п’ять теплових станцій (ТС), які зараз швидкими темпами будує Агентство, мають забезпечити 500 МВт (тобто з запасом) для Дарницького та Дніпровського районів у формі тепла та гарячої води. Мінімальне виробництво ТЕ в розмірі 250–280 МВт дасть можливість підтримувати температуру в квартирах у межах 12–14 °С (зрозуміло, це некомфортно, але краще, ніж нічого. — О.С.)», — пише Сергієнко.
За словами автора, всі теплові станції планують забезпечити газовими потужностями, які раніше витрачалися на ТЕЦ-4. Також ТС мають збудувати так, що вони будуть напівзаглибленими та захищеними бетонними шелтерами та антидроновими сітками.  Повністю заглиблювати теплові станції не можна через вимоги техніки безпеки. Адже там мають бути отвори для притоку повітря та на випадок витоку газу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У планах стійкості концептуально немає нічого нового — експерт



«Тут Сергій Сухомлин поскаржився на міську владу, точніше, на Київську міську раду, яка затримала надання земельних ділянок під ці ТС майже на два місяці. Як пояснив тодішній голова Агентства, для під’єднання до мереж і розрахунку теплової потужності треба мати точну локацію станції. Тому сталася затримка, і введення в експлуатацію 350 МВт має відбутися до 1 грудня, а решти — в січні», — додає Сергієнко.
Загалом для виконання Плану стійкості Києва Держагентству потрібно близько 14 млрд грн. Тоді як сьогодні воно отримало з держбюджету лише 3 млрд грн.
Нагадаємо, керівник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут заявив, що через протистояння, пов'язане зі зміною міністра оборони та з фокусом уваги не на війну, а на політику, Україна не підготується належним чином до зими. Тому кожен має подумати, де він буде взимку. За його словами, для мільйонів українців минула зима була найгіршою і найважчою, а ця може знову бути найгіршою.

Бути чи не бути наступної зими в Києві? Відповідь на це запитання я намагався дати в попередньому матеріалі. Зокрема, дослідити конфлікт між владою міста (Віталієм Кличком) і владою країни (Володимиром Зеленським).Тема, як-то кажуть, отримала продовження — після публікації статті зателефонували з Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури і повідомили, що, по-перше, наведені в статті цифри не відповідають дійсності, а по-друге, що голова Агентства Сергій Сухомлин може надати правильні цифри.Перше (між нами кажучи) мене обурило, тому що я аналітик і користуюся лише офіційними джерелами та наведеними там фактами. Друге: поговорити з головою Агентства, через яке проходять десятки мільярдів бюджетних гривень, на тему виживання Києва, та й усієї країни наступної зими, було просто необхідно. Те, що розповів Сергій Сухомлин, викладено нижче. (Розмова відбулася до подання ним заяви про відставку з посади голови Агентства.)

Скільки тепла буде на Дарниці

Зруйнована ТЕЦ-4, або Дарницька, на думку Сергія Сухомлина, видавала значно менше теплової енергії (ТЕ), ніж її номінальна потужність (електрики вона вже давно не генерує). За його оцінками на основі споживання газу, теплова потужність станції була реально на рівні близько 400 МВт замість проектних 1256 МВт. Тому ті п’ять теплових станцій (ТС), які зараз швидкими темпами будує Агентство, мають забезпечити 500 МВт (тобто з запасом) для Дарницького та Дніпровського районів у формі тепла та гарячої води. Мінімальне виробництво ТЕ в розмірі 250–280 МВт дасть можливість підтримувати температуру в квартирах у межах 12–14 °С (зрозуміло, це некомфортно, але краще, ніж нічого. — О.С.). Дарницька ТЕЦ, пошкоджена під час атаки РФ у ніч проти 3 лютого.Gеtty ІmаgеsУсі ТС буде забезпечено газовими потужностями (газом), які до цього йшли на ТЕЦ-4. Усі ТС будуть напівзаглибленими й захищеними бетонними шелтерами та антидроновими сітками. Чому не повністю заглибленими? Через вимоги техніки безпеки — мають бути вікна чи отвори і для притоку повітря, і на випадок витоку газу. (Остання вимога, зрозуміло, вступає в суперечність із монолітною конструкцією шелтера, але це завдання вже для проєктантів та інженерів).Тут Сергій Сухомлин поскаржився на міську владу, точніше, на Київську міську раду, яка затримала надання земельних ділянок під ці ТС майже на два місяці (про це детально нижче). Як пояснив тодішній голова Агентства, для під’єднання до мереж і розрахунку теплової потужності треба мати точну локацію станції. Тому сталася затримка, і введення в експлуатацію 350 МВт має відбутися до 1 грудня, а решти — в січні.На сьогодні для Агентства виділено з держбюджету 3 млрд грн, а сумарно на виконання своєї частини Плану стійкості Києва (50 на 50) Держагентству потрібно близько 14 млрд грн. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Підготовка Києва до зими: експерт розповів, чи врятує столицю розподілена електрогенерація

Чи можна скоротити бюрократію під час війни

Як зауважив Сухомлин, уряд зробив усе можливе для цього, і навів приклад — постанова НКРЕКП №980 від 30.06.2026, якою вносяться зміни до Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу, що є вкрай необхідно при побудові згаданих п’яти ТС.З твердженням про «все можливе» мені особисто погодитися важко на тлі інформації про те, що Київ повернув до бюджету міста 1,25 млрд грн, які раніше передав до держбюджету, розраховуючи на допомогу держави у виконанні заходів Плану енергостійкості. Це рішення Київради виглядає незрозумілим, тому потребує пояснення.Передбачалося, що ці 1 млрд 250 млн грн використає Державне агентство відновлення для закупівлі обладнання й створення резервної системи теплопостачання Києва. Сергій Сухомлин пояснив, що Агентство відновлення звернулося до Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України за роз’ясненнями щодо механізму використання вищезгаданого міжбюджетного трансферу (субвенції) з бюджету міста Києва до державного бюджету України (їхні відповіді надано редакції). Передача коштів з одного бюджету до іншого передбачена чинним законодавством, але, як виявилося, є нюанси.Очільник Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергій Сухомлин.Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури УкраїниУ листі казначейства на чотирьох сторінках із перерахуванням порядків, наказів і форм робиться висновок: рахунки «відкриваються лише на ім’я розпорядників бюджетних коштів, відокремлених підрозділів/відокремлених структурних підрозділів розпорядників бюджетних коштів за ККДБ 41010600». (Зрозуміло чи ні?) Це означає простими словами, що Агентство ніяк не може прийняти гроші міста, спрямовані на створення резервної системи теплопостачання (нема такої бухгалтерської проводки чи Агентство не розпорядник коштів?).Міністерство фінансів було більш лаконічним і останнім абзацом уже на другій сторінці винесло вердикт: «Оскільки кошти субвенції з місцевого бюджету не є складовою державної бюджетної програми, правові підстави для уповноваження одержувача бюджетних коштів розпорядником коштів державного бюджету на їх використання відсутні». (Вочевидь висновки двох поважних державних інституцій суперечливі, але обидва не на користь киян.)У результаті 1,25 млрд грн кілька місяців «гуляли» десь по казначейських рахунках (відсотки де?), а Віталій Кличко, Петро Пантелеєв і депутати Київради наївно сподівалися, що вони підуть на «систему, від якої безпосередньо залежить проходження опалювального сезону та забезпечення теплом киян у зимовий період». (Що називається, приїхали!) ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Вlооmbеrg: Зеленський уже готується до найважчої зими У поле мислення міністрів і чиновників і Мінфіну, і Держказначейства, й інших міністерств якось не потрапляє думка, що вони (разом із дітьми та батьками) теж мерзнутимуть чи тікатимуть з міста, якщо опалення в Києві не буде.

Методика контролю — сприяти чи поганяти

Однак влада міста не втрачає надії, за словами того ж Петра Пантелеєва: «Зараз ми продовжуємо перемовини з державою і вкотре звертаємося з проханням передбачити фінансування цього напряму. Йдеться про систему, від якої безпосередньо залежить проходження опалювального сезону та забезпечення теплом киян у зимовий період». Будемо сподіватися, що тут мерія знайде спільну мову з наступником пана Сухомлина на посаді голови Агентства та новим міністром з відновлення, інфраструктури та транспорту України Миколою Калашником.В.о. першого заступника голови КМДА Петро Пантелеєв.КМДАНовоспечений міністр, до речі, круто взявся за віжки — 23 липня він викликав на килим міську владу та Агентство відновлення і заявив: «Жодних перенесень термінів чи невиконаних рішень. За кожен напрям роботи — персональна відповідальність. Міністерство забезпечить необхідну підтримку для виконання всіх визначених завдань».Тут слід зауважити, що виконавчий орган Київради хоч і має назву КМДА, але все ж таки є органом міської ради і не підпорядкований міністру з відновлення, а от щодо підтримки, то тут для пана Калашника роботи непочатий край. З обіцяних Кабінетом міністрів 14 млрд грн до столичної скарбниці прийшло ледь 3 млрд грн, тому перш ніж казати про виконання рішень, треба забезпечити Київ ресурсом — фінансовим, матеріальним і, що вкрай важливо (в світлі ледь не загублених 1,25 млрд грн), антибюрократичним.Крім наведених вище директив, міністр з відновлення поставив наглядачів за виконанням Планів стійкості: «Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України доручено забезпечити щоденний моніторинг виконання робіт на всіх об'єктах Комплексного плану стійкості, оперативно інформувати міністерство про будь-які відхилення від затверджених графіків та невідкладно реагувати на ризики, що можуть вплинути на строки реалізації проєктів».Даруйте, але мені видається, що щоденний моніторинг виглядає абсолютно нереалістично (фантастично!), — у Держспецзв’язку просто немає стільки спеціалістів, та ще й у галузі не зв’язку, а будівництва та теплопостачання, аби щоденно контролювати десятки об’єктів у Києві та сотні в Україні. (Не треба, все-таки так сильно намагатися сподобатися керівництву. Виглядає несерйозно.) Чи готова Україна до ще однієї воєнної зими: що показали перші місяці реалізації планів стійкості Щодо відповідальності. Тут між міністром і міським головою як інституціями є принципова відмінність — перший відповідає лише перед Верховною Радою, яка де-юре його призначила (але де-факто лише перед однією відомою усім персоною), а другий — перед громадою міста, мільйонами людей, які оцінюють результати його роботи: обирають на другий термін чи ні. І будь-яке піар-шулерство тут не допоможе, ні мультики, ні серіали не врятують.

Про захист критичних об’єктів

Завершуючи тему теплопостачання, Сергій Сухомлин звинуватив владу Києва, що вона досі не подала необхідної для виділення коштів технічної документації для зони ТЕЦ-5. За коментарем я звернувся до першого заступника міського голови Києва Петра Пантелеєва, і з’ясувалося, що підпорядкована Агентству Служба відновлення направила запит на отримання інформації із затримкою — лише 22.07.2026, тобто через місяць після виходу відповідного наказу Агентства. Тому так і сталося.Як приклад справної системи розподіленої теплогенерації Сухомлин навів Харків і сказав, що після знищення головної міської ТЕЦ минулої зими тепловики вже за три години подали теплоносій із резервних джерел — і запасні ТС, і перемички були готові.Харків’яни, звісно, молодці, нічого не скажеш, однак не забуваймо, що між Харковом і Києвом є принципова відмінність у системі теплопостачання. В столиці усі районні і промислові ТС розташовані на правому березі Дніпра, їх було збудовано ще за радянських часів. Натомість лівий берег планувався і будувався від початку 1960-х років як велика міська спальня — там розташовано лише 20% робочих місць міста, а проживає третина населення. Для них і було споруджено дві велетенські ТЕЦ — Дарницьку та ТЕЦ-6, остання ще гнала тепло й на правий берег, на Поділ і Оболонь. У Харкові такого перекосу немає, тому завчасна підготовка середніх і малих ТС (треба віддати належне міській владі Харкова) дозволила уникнути «зливу води» (в переносному та прямому сенсі).Тож будемо сподіватися, що зону теплопостачання Дарницької ТЕЦ буде забезпечено зусиллями Агентства відновлення, а зону ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 — спільними зусиллями міста і Агентства, принаймні пан Сухомлін висловив із цього приводу цілковитий оптимізм. (Будемо сподіватися, що його наступник займатиме ту ж позицію.) Зрозуміло, що інші ТС, які є в місті, також потребують підготовки, а можливо, апгрейду — збільшення потужностей.Окрема тема — захист трансформаторних підстанцій, саме вони становлять найбільш важливу і найбільш вразливу частину критичної інфраструктури міста. Від них вирішальною мірою залежить енергостійкість Києва. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Після критики уряду Київ активізував підготовку до зими Сергій Сухомлин запевнив, що всі вони забезпечені системами захисту другого рівня — шелтерами та антидроновими сітками. Він сказав, що десь в Україні є підстанція, що витримала 60 ударів дронами і працює (я перепитав — саме 60!).Тут, звісно, виникає пікантне запитання щодо фінансування приватної власності Ріната Ахметова (ДТЕК) із державного бюджету. Зрозуміло, що ця власність працює на всіх українців, але все-таки виходить, що пересічні пенсіонери та інші споживачі спонсорують мільярдера, який не може самостійно захистити свою власність. А віддавати позики та кредити уряду, надані в рамках допомоги західних держав і банків, теж будуть пересічні українці?Тому хотілося б, щоб державна влада, себто президент Володимир Зеленський, уже зараз домовилася з власником ДТЕК про взаєморозрахунки, а не вішала борги та судові процеси на шиї наступних урядів і гаманці пересічних українців.Наостанок дякую голові Агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергію Сухомлину (він до сих пір перебуває на цій посаді) за відверту та змістовну розмову.

Російських фахівців не пустять на завод, обладнання відокремлять від комп’ютерних мереж, а імпортовані з Росії паливні стрижні перевірятимуть на можливі маніпуляції. Проте підприємство в німецькому Лінгені зможе випускати паливо для радянських реакторів за ліцензіями компанії, що входить до «Росатома».

Російська атомна галузь не підпадає під секторальні санкції ЄС

22 липня 2026 року Міністерство довкілля Нижньої Саксонії видало компанії Аdvаnсеd Nuсlеаr Fuеls (АNF) дозвіл на розширення виробництва в місті Лінген. Підприємство, що на 100% належить французькій Frаmаtоmе, відтепер може виготовляти шестикутні паливні збірки для водно-водяних енергетичних реакторів (ВВЕР) — типу, розробленого ще в Радянському Союзі та поширеного в Центральній і Східній Європі.15 квітня 2023 року Німеччина зупинила три останні атомні електростанції: «Емсланд» — у Нижній Саксонії, «Ізар-2» — у Баварії та «Неккарвестгайм-2» — у Баден-Вюртемберзі та завершила понад 60-річну історію комерційної ядерної генерації. Але завод паливних елементів у Лінгені не закрився: він не виробляє електроенергії і працює переважно на експорт, тому політичне рішення про вихід з атома на нього не поширилося.Завод ядерного палива Frаmаtоmе у Лінгені, Німеччина. Тут виготовляють паливні стрижні та збірки для різних типів реакторів. Gеtty ІmаgеsАNF подала заявку в березні 2022 року — через кілька тижнів після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Партнером стала ТVЕL — паливна компанія російської державної корпорації «Росатом». Виробництво має відбуватися у спільному підприємстві з ТVЕL — саме так німецький регулятор кваліфікує цю угоду: за російськими ліцензіями, з російською технікою й технічною документацією для конструкції, яку на східноєвропейських станціях використовують упродовж десятиліть.У січні 2023 року Frаmаtоmе і ТVЕL зареєстрували у Франції компанію Еurореаn Нехаgоnаl Fuеl SАS — саме для ліцензування російських паливних технологій. Задовго до німецького рішення юридичний каркас майбутнього виробництва вже існував у Ліоні.Упродовж громадського обговорення надійшло 47 заперечень, із них вісім колективних; загальна кількість підписантів становила близько 11 тисяч.Громадські слухання відбулися в Лінгені 20–22 листопада 2024 року. Міністр довкілля землі Крістіан Меєр назвав співпрацю з російською державною корпорацією політично неправильною. Проте відмовити в ліцензії він не зміг: федеральний нагляд, під яким земля і виконує ці повноваження, дійшов висновку, що чинне атомне законодавство не дає достатніх правових підстав блокувати проєкт через загрозу шпигунства, саботажу чи політичну небажаність партнерства.Російська атомна галузь не підпадає під секторальні санкції ЄС, а отже, сама участь ТVЕL не заборонена. Обмеження Євросоюзу торкнулися лише окремих осіб і структур, пов’язаних із корпорацією. США, Велика Британія, Канада й Австралія пішли далі та внесли до санкційних списків, зокрема, компанію, створену для управління окупованою Запорізькою АЕС. Україна запровадила санкції проти самого «Росатома» ще у лютому 2023 року. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ США запровадили санкції проти правління «Росатома»

Росіян не пустять, але технологія працюватиме

Дозвіл супроводжується умовами, які читаються як інструкція щодо роботи з потенційно ворожою державою. Працівникам ТVЕL, «Росатома» та їхнім підрядникам загалом заборонено заходити на територію підприємства. Винятки можливі лише за погодженням регулятора. Російське обладнання мають перевірити незалежні фахівці, а його програмні й апаратні компоненти — відокремити від внутрішніх комп’ютерних мереж заводу.Окрема вимога стосується паливних стрижнів із гадолінієм, які надходитимуть із Росії. Їх скануватимуть за принципом «чотирьох очей», щоб виключити сторонні предмети або навмисні зміни. Інакше кажучи, Німеччина дозволила російську технологію, одночасно побудувавши навколо неї режим недовіри.Петро Катеринич для ZN.UА / з використанням ШІFrаmаtоmе пояснює рішення перехідним періодом. На першому етапі компанія хоче виробляти в Європі паливо, максимально подібне до перевіреної російської моделі.Завод у Лінгені може скоротити пряме ввезення готових збірок із Росії, але не розриває зв’язку із ТVЕL: залишаються ліцензії, технологічна документація, обладнання та окремі компоненти. Та й раніше завод використовував російські компоненти: за даними німецького відомства з ядерної безпеки ВАSЕ, протягом 2023–2024 років із підприємства в Електросталі до Лінгена відправили три партії паливних таблеток.Комерційні умови співпраці не оприлюднені, тому неможливо точно порахувати, скільки грошей отримає російська сторона. За оцінкою екологічної організації Веllоnа, до повномасштабного вторгнення експорт палива для європейських ВВЕР приносив «Росатому» приблизно 300–700 млн євро щороку, і ліцензійна схема дає можливість зберегти частину цих надходжень навіть тоді, коли прямі поставки припиняться.

Чому паливо не можна замінити за один сезон

Ядерне паливо легко уявити як звичайну сировину: один постачальник не привіз — купили в іншого. Воно більше схоже на складну деталь літака, яку проєктують під конкретний двигун, випробовують і роками спостерігають в експлуатації.Паливний цикл починається з видобутку уранової руди. Її переробляють на концентрат, далі перетворюють на газоподібний гексафторид урану, збагачують — підвищують частку ізотопу урану-235 приблизно з природних 0,7 до 3–5%, а потім виготовляють керамічні таблетки.ВВЕР додатково відрізняється геометрією: його збірки мають шестикутну форму, тоді як у багатьох західних реакторів вони квадратні. Навіть якщо новий виріб фізично входить у реактор, оператор мусить довести, що він поводитиметься передбачувано за різних температур, потужностей і аварійних сценаріїв. Повна кваліфікація нової конструкції триває роками.Угорський ядерний інженер Жолт Гарфаш, який доводить, що міняти паливо на АЕС «Пакш» недоцільно, називає конкретний строк: перехід оператора на виріб іншого виробника займає щонайменше п’ять-сім років, «навіть якщо нове паливо вже розроблене». Порівнювати таке з переходом із російського газу на американський СПГ, наголошує він, неможливо.Саме тому залежність від російських паливних збірок виявилася стійкішою, ніж від нафти чи газу з РФ. Партію природного газу, приміром, можна купити на світовому ринку, а ядерний реактор десятиліттями працює з конкретним ядерним паливом.Петро Катеринич для ZN.UА / з використанням ШІ2024 року в ЄС працював 101 енергетичний реактор. За звітом Агентства з постачання Євратому, вони виробили 617,3 ТВт·год електроенергії нетто. Для роботи цієї системи потрібні безперервні постачання урану та послуг паливного циклу, а Росія залишається помітною майже на кожному етапі.За даними Агентства з постачання Євратому за 2025 рік, на Росію припало 15,98% природного урану, поставленого операторам ЄС, 24,40% послуг із конверсії та 22,55% робіт зі збагачення. Отже, скорочення імпорту російської руди ще не означає виходу з російського паливного циклу: уран може бути видобутий у Канаді чи Казахстані, але його перетворення або збагачення однаково може відбуватися на російському заводі.Головна перевага «Росатома» саме в цьому: корпорація продає не лише паливо, а й цілу вертикаль — від урану та послуг паливного циклу до реакторних технологій, сервісу, поводження з відпрацьованим паливом і будівництва нових блоків. Країни, які роками купували російське паливо, звикли отримувати все одним пакетом — як сформулював президент паливного напряму Wеstіnghоusе Тарік Чохо.

П’ять країн і 19 реакторів

У Європейському Союзі працюють 19 реакторів ВВЕР: чотири великі ВВЕР-1000 у Болгарії та Чехії й 15 менших ВВЕР-440 — у Чехії, Фінляндії, Угорщині та Словаччині. Після 2022 року всі п’ять держав почали шукати альтернативу ТVЕL, але рухаються з різною швидкістю.Болгарія — один із перших прикладів практичної заміни: у травні 2024 року Wеstіnghоusе доставила перше перевантаження для 5-го енергоблока АЕС «Козлодуй». Фінська Fоrtum того самого року завантажила першу партію палива Wеstіnghоusе у другий блок АЕС «Ловійса».Оператори в пункті керування третього енергоблока АЕС «Моховце» у СловаччиніПетро Катеринич для ZN.UА / з використанням ШІУ червні 2025 року перші 80 збірок Wеstіnghоusе прибули на чеську АЕС «Дуковани». Того ж місяця Wеstіnghоusе відзвітувала про постачання перших партій палива для перезавантаження двох чеських станцій: «Темелін» отримала збірки для ВВЕР-1000, а «Дуковани» — для ВВЕР-440. Обидва дизайни виготовлені у шведському Вестеросі — на єдиному західному підприємстві, яке вже серійно випускає паливо для радянських реакторів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Російська атомна енергетика все ще зростає — Вlооmbеrg Словаччина уклала контракти і з Wеstіnghоusе, і з Frаmаtоmе; французьке паливо очікують із 2027 року. Наприкінці червня 2026-го в новий 4-й блок АЕС «Моховце» почали завантажувати паливо ТVЕL; усі 349 збірок опинилися в реакторі 3 липня.Протест проти співпраці з «Росатомом» і планів розширення заводу паливних елементів у Лінгені, Німеччина.Петро Катеринич для ZN.UА / з використанням ШІУгорщина також замовила постачання у Frаmаtоmе з 2027-го та у Wеstіnghоusе з 2028-го, хоча паралельно продовжує будувати з «Росатомом» два нові блоки АЕС «Пакш-2».Будівництво п’ятого енергоблока АЕС «Пакш-2» в Угорщині. Проєкт із реакторами ВВЕР-1200 реалізує «Росатом» за російського фінансування.Gеtty ІmаgеsНайдовший досвід такої заміни має Україна. «Енергоатом» почав переходити на паливо Wеstіnghоusе ще до повномасштабного вторгнення, а після 24 лютого 2022 року повністю припинив закупівлі російських збірок. У вересні 2023-го Рівненська АЕС стала першою у світі станцією, яка перевела реактори ВВЕР-440 на американське паливо, виготовлене, до речі, тим самим заводом Wеstіnghоusе Еlесtrіс Swеdеn у Вестеросі. За оцінкою компанії, до 2028 року Україна має стати першою державою, чиї реактори ВВЕР працюватимуть виключно на неросійському паливі.Український досвід згадують і в Брюсселі: у резолюції 2023 року Європарламент закликав Єврокомісію та Агентство з постачання Євратому підтримати заміну російського палива, запчастин і послуг, «зважаючи на успішний досвід України».

Європейське паливо з російським паспортом

Frаmаtоmе фактично розвиває дві паралельні лінії. Перша — швидка: перенести виробництво знайомої російської конструкції до Німеччини, щоб східноєвропейські станції отримали другого виробника вже в перехідний період. Друга лінія повільніша й політично чистіша: створити власну європейську конструкцію ВВЕР.Однак є й простіше пояснення. Власна конструкція Frаmаtоmе не встигає до вже підписаних контрактів. Компанія розраховує виготовити перші дослідні збірки власного дизайну лише з 2028 року, а регулярні поставки, за даними Wоrld Nuсlеаr Nеws, можливі не раніше початку 2030-х. Тим часом паливо Словаччині та Угорщині обіцяне з 2027-го — і виконати ці зобов’язання вчасно можна лише збірками за російською ліцензією. Без Лінгена ці контракти довелося б віддати Wеstіnghоusе або продовжити з «Росатомом» — так цю логіку пояснює ядерний експерт Веllоnа Дмітрій Горчаков.На цей другий напрям Євросоюз виділив 10 млн євро в межах проєкту SАVЕ. Мета — отримати «стовідсотково суверенне» європейське паливо для ВВЕР-440.Країни ЄС з реакторами ВВЕР.Петро Катеринич для ZN.UА / з використанням ШІЗа оцінкою Європейської комісії, альтернативні поставки палива для ВВЕР мали стати повністю доступними до 2027 року — за умови регуляторного схвалення. У квітні 2026-го Frаmаtоmе уклала з ČЕZ, Fоrtum, МVМ Раks і Slоvеnské еlеktrárnе угоду. Але навіть після появи нового палива перехід триватиме поступово: під час планового перевантаження замінюють лише частину активної зони.Тому Лінген можна назвати мостом. Проблема лише в тому, що цей міст збудований за російськими кресленнями. Без чіткого кінцевого терміну перехідна модель може стати постійною: оператори отримають надійне паливо, виготовлене в ЄС, і матимуть менше мотивації оплачувати складну повну технологічну заміну.

Чому санкційний пакет не дістався атома

Наступного дня після надання дозволу на розширення виробництва в Лінгені, 23 липня 2026 року, Євросоюз ухвалив 21-й пакет санкцій проти Росії. Він ударив по банках і криптовалютних сервісах, розширив обмеження для тіньового флоту та підприємств військово-промислового комплексу. Уперше під санкції потрапили нафтопереробні заводи: три російські та один великий білоруський НПЗ. Крім того, ЄС створив механізм, який дозволяє забороняти операції із заводами в третіх країнах, що переробляють російську нафту, — першим став грузинський НПЗ у Кулеві. Ядерної енергетики у переліку знову не було.Причина не лише в лобізмі, хоча Угорщина послідовно захищає співпрацю з «Росатомом». Санкційні рішення ЄС ухвалюються одностайно, тож кожна держава має фактичне право вето. Компанія «Росатома» у Нідерландах за рік заробила для РФ сотні мільйонів доларів Було б неточно сказати, що атомна галузь просто випала з поля зору. Ще на початку 2023 року Європарламент вимагав внести «Росатом» до санкційних списків, а восени того ж року окремо зафіксував, що корпорація залишається поза обмеженнями, попри порушення ядерної безпеки на Запорізькій АЕС, і що вона й далі видає ліцензії виробникам палива для ВВЕР. Єврокомісія ж підтверджувала, що санкції на «Росатом» не поширюються. Тобто це не недогляд, а заблокований конфлікт усередині ЄС: парламент вимагає, а Рада не ухвалює, бо потрібна одностайність.Єврокомісія ще 2025 року запропонувала дорожню карту поступової відмови від російських енергоносіїв. Для атомної галузі вона передбачала обмеження на укладення нових контрактів і національні плани диверсифікації. Однак газові обмеження вже перетворилися на закон, тоді як повноцінна ядерна заборона досі залишається політичним наміром.Петро Катеринич для ZN.UА / з використанням ШІСаме тому німецький міністр може називати партнерство з ТVЕL помилковим, але підписувати дозвіл. А ЄС може виготовляти суверенне паливо, фінансувати конкурента «Росатома» й водночас не забороняти нових ліцензійних відносин з його дочірньою компанією. Право рухається повільніше за політичні заяви, а технологічна залежність — повільніше за право.

Не енергетика, а зброя

Однак є й глибша причина, ніж лише процедура голосування. І ЄС, і почасти Україна говорять про «Росатом» як про енергетичну компанію — приблизно так само, як про «Газпром» чи «Роснєфть». Тим часом у документах самого Європарламенту корпорацію описують як центральний елемент військово-промислового комплексу Росії, який відповідає за виробництво ядерної зброї.Звідси й структурна хиба: до організації, вбудованої у збройний комплекс, застосовують інструмент, придуманий для торгівлі енергоносіями. Такі санкції за визначенням оперують категоріями безпеки постачання, цін і перехідних періодів, тобто саме тими аргументами, якими будь-яку паузу можна виправдати. Поки «Росатом» лишається в цій рамці, кожен новий контракт виглядатиме як питання енергетики, а не як питання оборони.Показово, що угода про стратегічну співпрацю між Frаmаtоmе і «Росатомом», підписана 2 грудня 2021 року, досі чинна. Ще в серпні 2022-го у матеріалі для ZN.UА Михайло Гончар закликав її розірвати, попереджаючи, що зброєю стає те, що нею бути не має, — ядерна енергетика. Відтоді угода не лише встояла, а й обросла новими структурами: спільним підприємством у Ліоні та дозволом у Лінгені.Для України історія важлива не лише через доходи російської державної корпорації. «Росатом» є частиною економічної та зовнішньополітичної системи Кремля, а виняткове становище атомної галузі демонструє, як стратегічна залежність перетворюється на політичний імунітет. Що довше немає спільної кінцевої дати відмови, то легше пояснити кожен новий «тимчасовий» контракт безпекою постачання.Утім, докоряти лише європейцям було б нечесно. Україна, яка першою відмовилася від палива ТVЕL і вимагає санкцій проти «Росатома», у лютому 2025 року ухвалила окремий закон, що дозволив «Енергоатому» придбати в болгарської Національної електроенергетичної компанії корпуси ядерних реакторів для енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС. Ці установки виготовив для АЕС «Белене» «Атомстройекспорт» — інжиніринговий дивізіон «Росатома». Угоду досі не закрито: позиція Софії змінювалася кілька разів, а ціну болгарський парламент прив'язав до суми, яку НЕК свого часу заплатила росіянам.Європа вже довела, що може змінювати постачальників: неросійське паливо працює в Болгарії та Фінляндії, прибуло до Чехії й замовлене Словаччиною та Угорщиною. Наступне запитання складніше: чи зможе вона замінити не лише паливну збірку, а й весь ланцюг до неї — конверсію, збагачення, компоненти, ліцензії та сервіс?Оператори в пункті керування шостого енергоблока АЕС «Козлодуй» у БолгаріїGеtty ІmаgеsЯкщо в Лінгені справді запрацює лише перехідна лінія, після якої прийде суверенне європейське паливо, дозвіл можна буде вважати прагматичним мостом. Якщо ж російська ліцензія стане зручною довгостроковою нормою, Євросоюз просто перенесе частину залежності з території Росії на німецький завод. І тоді «Росатом» переживе не лише 21-й пакет санкцій, а й саму європейську спробу від нього відмовитися.

Рекордно низький рівень Дунаю вже змусив атомну електростанцію "Чернаводе" скоротити виробництво, а угорська станція "Пакш" взагалі опинилася під загрозою зупинки. Міністерство оборони Румунії розпочало контрольовані підриви скельної породи та намагається спрямувати більше води до каналу живлення АЕС. Про це повідомиляє Dіgі24.
Армія Румунії терміново втрутилася в ситуацію на Дунаї, де через сильну посуху рівень води опустився до історичного мінімуму. Військові готують підрив скелі, щоб змінити напрямок течії та зберегти роботу одного з реакторів атомної електростанції Чернаводе. Тиск на енергетичну систему країни різко зріс.
У неділю фахівці провели два тестові вибухи. Після них мали оцінити стан породи та підготувати основний етап робіт. У понеділок операцію планують продовжити серією окремих детонацій.
Заступник командувача Військово-морських сил Румунії контрадмірал Марчел Некулає заявив, що після перших двох вибухів військові розраховували роздрібнити скелю. Однак цього не сталося. Порода виявилася твердішою, ніж передбачали розрахунки.
Водолази ВМС мають проаналізувати наслідки проведених підривів. Після цього влада відновить місію в понеділок. Потужність зарядів збільшуватимуть поступово.
Міністерство національної оборони Румунії повідомило, що до операції залучили понад 100 військовослужбовців. На місці також працювали 16 одиниць техніки. Бойові водолази ЕОD успішно завершили перші випробування з невеликими зарядами.
Після тестів планували провести три контрольовані підриви. Для кожного з них мали використати заряд великої потужності. Метою було відведення частини водного потоку з рукава Бала до Старого Дунаю.
Це має збільшити надходження води до атомної електростанції Чернаводе. Станція потребує стабільного водопостачання для нормальної роботи. Через обміління Дунаю можливості системи охолодження опинилися під тиском.
Другий контрольований вибух провели о 14:00 у районі рукава Бала. Під час першого випробування військові використали два кілограми вибухівки. Для другого заряд збільшили до 30 кілограмів. Вибухівку встановили у трьох точках. Заряди розмістили на глибині близько шести метрів. Після цього на місці залишилися фахівці для проведення вимірювань.
У понеділок до ділянки мають доставити баржі та встановити їх у визначених місцях. Тоді ж відбудуться останні перевірки перед новими підривами. Для збору даних військові й цивільні спеціалісти використовували підводні дрони. Вони обстежували скелю та навколишнє дно. Ці матеріали мають допомогти визначити необхідну потужність наступних зарядів.
Перший контрольований вибух відбувся трохи після 12:00. Він став частиною підготовки до руйнування скелі Пиржоая. Саме ця ділянка впливає на розподіл течії між рукавами Дунаю. За даними посадовців, скеля створює течії, через які основний обсяг води спрямовується до рукава Бала. Значно менше потрапляє до Старого Дунаю та району Чернаводе. Саме там вода найбільше потрібна для роботи атомної станції.
Після підриву влада планує встановити чотири баржі. Їх завантажать приблизно 500 тоннами каменю. Така конструкція має допомогти перенаправити більшу частину води до Старого Дунаю.
Річкова адміністрація вже розпочала днопоглиблювальні роботи на цій ділянці. Основним завданням залишається збільшення потоку до каналу живлення АЕС. Роботи проводять одночасно на кількох напрямках. Операція є надзвичайно складною. Успішний результат не гарантований. Фахівці визнають ризик, що підриви та встановлення барж не забезпечать необхідного ефекту.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Лікарні переповнені, гинуть діти: Європа потерпає від рекордної спеки



Нагадаємо, що ризики для стабільної роботи атомної генерації актуальні й для України, де два енергоблоки АЕС достроково вивели у планові ремонти. Один блок відключили 7 березня, а інший спочатку перевели в аварійний ремонт, після чого змінили його статус на плановий середній. За словами колишньої міністерки енергетики Ольги Богуславець, через це зменшився доступний обсяг базової генерації. Із семи енергоблоків на неокупованій території у звичайному режимі залишилися п’ять, що підвищило ризик дефіциту потужності у вечірні години.

На фоні прогнозу синоптиків про значне підвищення температури повітря у серпні в Міністерстві енергетики заявили, що готують  енергосистему України до максимальних навантажень, оскільки споживання електроенергії може зрости відразу на  1 ГВт.Як заявив міністр енергетики Денис Шмигаль, спека може припасти на період, коли частина енергогенеруючих підприємств вийшли на плановий ремонт. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Чи переживуть українці наступну зиму? «Плани стійкості» та ігри бюрократів Він додав, що комплекс заходів для забезпечення стабільності роботи мережі вже напрацювали. Зокрема:

відкорегували графіки ремонтів на об’єктах генерації, зокрема енергоблоків АЕС;готують рішення про збільшення обсягів імпорту електроенергії, а також стимулювання закупівлі імпортованої електроенергії бізнесом для власного споживання;планують максимально залучити доступну внутрішню генерацію, у тому числі газову та теплову.

«Розраховуємо, що ці та додаткові заходи забезпечать потреби споживачів у повному обсязі. Водночас «Укренерго» готується і до можливого застосування графіків обмеження потужності для промисловості та бізнесу», - попередив міністр.Як прогнозують синоптики, спека до   33 градусів за Цельсієм прийде в Україну ще до кінця цього тижня та протримається у перший тиждень серпня. Традиційно це призводить до більшого споживання електроенергії як населенням, так і підприємствами. 

Атомна промисловість США залишається надто залежністю від Москви щодо збагаченого урану, який є паливом для реакторів, пише Вlооmbеrg. Тоді як останні виробляють близько п'ятої частини електроенергії Сполучених Штатів. Тож така залежність підкреслює складність дотримання терміну припинення закупівель у Росії до 2028 року.
Згідно з даними, опублікованими 29 липня в останньому звіті Адміністрації енергетичної інформації про ринок урану, минулого року оператори реакторів у США придбали у РФ близько 3,28 млн одиниць сепараційної роботи (SWU) зі збагачення. Це становить майже 26% від загального обсягу їхніх закупівель. Для порівняння: десять років тому цей показник становив 17%.
Така вразливість, зазначають у виданні, стає дедалі гострішою, оскільки Вашингтон сприяє відродженню атомної енергетики, зумовленому попитом на електроенергію з боку центрів обробки даних та електрифікації. Енергетичні компанії, які вже існують, прагнуть продовжити термін експлуатації реакторів та відновити роботу АЕС, тоді як розробники малих модульних реакторів мають забезпечити паливом свої проєкти на наступне десятиліття.
Обидві групи також залишаються залежними від міжнародної торгівлі, навіть попри те, що адміністрація президента США Дональда Трампа порушує ланцюги постачання санкціями та митами. Іноземні джерела забезпечили 77% послуг зі збагачення, придбаних американськими операторами у 2025 році. Росія була найбільшим окремим джерелом.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





США уклали із Саудівською Аравією угоду на 30 років про ядерну співпрацю — Тhе Guаrdіаn



Закон США від 2024 року забороняє імпорт російського урану, але дозволяє Міністерству енергетики надавати винятки, коли альтернативні джерела постачання недоступні чи імпорт вважається таким, що відповідає національним інтересам. Ці повноваження втрачають чинність не пізніше січня 2028 року.
Така схема створює політичне вузьке місце, оскільки поставки залежать як від винятків, наданих США, так і від російських експортних ліцензій, що залишає енергетичні компанії вразливими до подальшого погіршення відносин між Москвою та Вашингтоном. З моменту вторгнення Росії в Україну санкції вже змінили характер торгівлі нафтою, газом та іншими енергетичними товарами.
Внутрішні та спільні з союзниками проєкти зі збагачення урану просуваються, але терміни їх реалізації залишають прогалину. Компанія Urеnсо USА, що належить британсько-нідерландсько-німецькому ядерному консорціуму, до початку 2027 року збільшить річну потужність приблизно на 700 тисяч SWU. Більші проєкти від Сеntrus Еnеrgy та Оrаnо очікуються не раніше 2029 року та пізніше.
Раніше повідомлялося, що 2024 року Росія також зберегла статус найбільшого постачальника палива для атомних реакторів у США. І це після того, як у травні того ж року набув чинності закон про заборону імпорту збагаченого урану з цієї країни.

Презентація Світового банку Ukrаіnе Еnеrgy оf thе Futurе без перебільшення є однією з найґрунтовніших міжнародних праць, присвячених післявоєнному розвитку української енергетики. Вона пропонує комплексне бачення відновлення галузі, аналізує можливі сценарії її розвитку, визначає пріоритетні напрями інвестування та пропонує механізми їхньої фінансової реалізації.Для України поява такого документа має особливе значення. Сьогодні саме подібні стратегічні праці значною мірою визначають майбутні державні рішення, формують пріоритети міжнародної фінансової підтримки та створюють орієнтири для приватних інвесторів. Саме тому їхній вплив виходить далеко за межі експертної дискусії.Безумовною перевагою презентації є спроба перейти від окремих проєктів відновлення до системного бачення розвитку галузі. Це саме той рівень стратегічної розмови, якого українська енергетика давно потребувала.Разом із тим поява такого документа відкриває ще одну важливу можливість — професійно обговорити, наскільки запропонована стратегія відповідає не лише завданням післявоєнної відбудови, а й довгостроковим стратегічним цілям України.Саме це питання, на наш погляд, сьогодні є ключовим. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як Україні збудувати найстійкішу енергосистему Європи Запропонована модель достатньо переконливо відповідає на питання, як відновити українську енергетику. Проте вона майже не відповідає на інше не менш важливе питання: Якою має стати Об'єднана енергетична система України після завершення цієї відбудови?Саме відповідь на це запитання визначатиме не лише ефективність майбутніх інвестицій, а й конкурентоспроможність української енергетики у наступні десятиліття, адже сьогодні вже недостатньо просто відновити пошкоджені електростанції, підстанції та лінії електропередачі. Необхідно вже зараз будувати енергосистему, яка залишатиметься сучасною і конкурентоспроможною протягом наступних десятиліть і відповідатиме тому технологічному переходу, який уже відбувається в європейській і світовій електроенергетиці.

Світ уже переходить до нової моделі енергетики

Дискусія про майбутню архітектуру енергосистеми вже давно перестала бути академічною. У більшості розвинених країн вона стала практичним питанням розвитку електроенергетики.Стрімко зростає кількість активних споживачів, розподіленої генерації, накопичувачів енергії, електромобілів та інших розподілених енергетичних ресурсів (DЕR). Вони поступово змінюють традиційну модель функціонування енергосистем, яка десятиліттями будувалася навколо великих електростанцій, прогнозованого попиту та централізованого диспетчерського управління.Сьогодні споживач дедалі частіше одночасно стає виробником, власником накопичувача та потенційним постачальником гнучкості й системних послуг — самостійно або через агрегатора. На ринку зростають обсяги розподіленої генерації, яка поки що значною мірою залишається неспостережуваною або некерованою для системних операторів, змінюється структура попиту, виникають нові вимоги до гнучкості, керованості та цифрової координації роботи мільйонів розподілених енергетичних ресурсів.Отже, головним викликом стає вже не будівництво окремих електростанцій чи мережевих об'єктів. Головним викликом стає здатність енергосистеми ефективно інтегрувати всі ці ресурси та використовувати їх як єдиний керований комплекс.Фактично світова електроенергетика вже увійшла в новий етап розвитку — формування кіберфізичних енергосистем, у яких фізична інфраструктура, технології та ринкові механізми функціонують як єдина інтегрована система.Україна також уже стала частиною цього процесу. Розподілена генерація, домашні накопичувачі енергії, електромобілі, активні споживачі та цифрові технології швидко змінюють український енергетичний сектор. Це підтверджується не лише статистикою останніх років, а й оцінками професійного середовища, яке дедалі більше звертає увагу на наслідки стрімкого зростання розподілених ресурсів, появу нових моделей споживання та необхідність принципово нових підходів до управління енергосистемою. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ЄС будує нову енергетичну модель. Чи є в ній місце Україні? Отже, питання полягає вже не в тому, чи відбудеться ця трансформація. Питання полягає в іншому: чи буде вона керованою?Саме від відповіді на це запитання залежить, чи перетвориться післявоєнне відновлення на фундамент енергосистеми ХХІ століття або ж лише на черговий етап модернізації традиційної моделі, яка вже сьогодні швидко втрачає свою ефективність.

Стратегія відбудови потребує ще одного стратегічного виміру

Саме на цьому етапі виникає головне питання до презентації Ukrаіnе Еnеrgy оf thе Futurе.Документ ґрунтовно аналізує сценарії розвитку генерації, мережевої інфраструктури, накопичувачів енергії, міждержавних інтерконекторів, ринкових механізмів і необхідних інвестицій. Він фактично відповідає на питання, що потрібно побудувати і відновити.Водночас документ майже не визначає, як у процесі реалізації цих інвестицій має змінитися архітектура ОЕС України.Це принципова відмінність.Будівництво нових енергетичних об'єктів саме по собі ще не формує енергосистеми нового покоління. Так само встановлення мільйонів смартлічильників, впровадження цифрових підстанцій, систем АDМS, DЕRМS, сучасних телекомунікацій, платформ обміну даними чи засобів кібербезпеки не є самодостатніми проєктами цифровізації.Усі ці компоненти мають цінність лише тоді, коли вони стають частиною єдиної архітектури керування, здатної забезпечити інтегровану роботу генерації, мереж, активних споживачів, накопичувачів енергії, агрегаторів, віртуальних електростанцій та інших розподілених ресурсів.Тому перехід до кіберфізичної енергосистеми не слід розглядати як іще один напрям інвестування поряд із розвитком генерації чи мереж. Це інший рівень стратегічного планування. Він визначає принцип, за яким реалізується решта інвестиційних програм. Швеція виділила Україні ще €124 млн на підтримку енергетики Для України це питання має особливе значення. Держава вже визначила стратегічний курс на впровадження «розумних мереж», цифровізацію енергетики, інтеграцію до європейського енергетичного простору та розвиток сучасних ринкових механізмів. Отже, стратегічна мета вже сформульована. Предметом професійної дискусії має бути не її доцільність, а механізм її практичної реалізації.На нашу думку, саме таким механізмом має стати керована трансформація.Не як окремий проєкт, а як принцип реалізації всієї післявоєнної відбудови, за якого кожне інвестиційне рішення одночасно працює і на відновлення пошкодженої інфраструктури, і на формування кіберфізичної енергосистеми України.Саме цього стратегічного виміру, на нашу думку, сьогодні бракує запропонованій Світовим банком моделі.

Стратегічний орієнтир має відповідати майбутньому

Презентація Ukrаіnе Еnеrgy оf thе Futurе має всі передумови стати важливим орієнтиром для державної політики, міжнародного фінансування та приватних інвестицій. За такого підходу її стратегічна постановка завдання має відповідати не лише потребам відновлення, а й цільовій моделі розвитку української енергетики на десятиліття наперед.Запропонована Світовим банком стратегія створює міцну основу для відновлення генеруючих потужностей, мережевої інфраструктури та забезпечення енергетичного балансу країни. Водночас Україна вже визначила значно амбітнішу державну мету — інтеграцію до європейського енергетичного простору та побудову сучасної кіберфізичної енергосистеми, здатної працювати в умовах масового розвитку розподіленої генерації, активних споживачів, накопичувачів енергії, агрегаторів, цифрових платформ і нових ринкових механізмів.Представлена Світовим банком фінансова модель Rеstоrе→Dе-rіsk→Sсаlе→Sustаіn дає змогу реалізувати такий перехід без створення паралельної системи фінансування. Потребує перегляду не фінансова архітектура, а стратегічна постановка завдання, складу інвестиційних програм і критеріїв оцінки результатів: фінансувати слід не лише відновлення окремих об’єктів, а й формування нової архітектури ОЕС України. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Нова архітектура безпеки: енергосистему України перебудують так, щоб вона витримувала тероризм РФ Стратегічні документи такого рівня формуються у взаємодії міжнародних фінансових організацій, уряду України, Верховної Ради, регулятора, системного оператора, учасників ринку та експертного середовища. Сьогодні ще існує можливість спільно уточнити стратегічні орієнтири цієї роботи відповідно до вже визначеного Україною курсу розвитку.Якщо цю можливість буде використано, післявоєнна відбудова стане не лише відновленням зруйнованої інфраструктури, а початком формування однієї з найсучасніших і конкурентоспроможних енергосистем Європи.Якщо ж ні, існує ризик, що Україні доведеться вже найближчими роками повернутися до масштабної модернізації значної частини того, що створюється сьогодні, втрачаючи час, кошти та конкурентні переваги, які дає унікальне вікно післявоєнної відбудови.Сьогодні Україна має рідкісну можливість поєднати післявоєнне відновлення із технологічним стрибком, на який за звичайних умов знадобилися б десятиліття. Саме тому рішення, що ухвалюються зараз, визначатимуть не лише темпи відбудови, а й місце української енергетики в європейській енергосистемі середини ХХІ століття.

СЕО «Нафтогазу» Сергія Корецького призначено прем'єр-міністром України, тож одна з найбільших державних компаній країни залишилася без керівника.НАК «Нафтогаз України» є стратегічним елементом енергетичної системи країни. Напередодні складної зими від його роботи буквально залежить, чи буде в українців тепло.

Чи реально швидко знайти заміну керівнику такої компанії?

Так, коли йдеться про тимчасове управлінське рішення. Але якщо мета полягає в пошуку сильного СЕО, здатного керувати компанією багато років, поспіх зазвичай дорого коштує. Адже керівник «Нафтогазу» має працювати одночасно в кількох складних площинах: забезпечувати бізнес-результат, взаємодіяти з державою, відповідати очікуванням міжнародних партнерів і ухвалювати рішення в умовах постійної невизначеності.Для СЕО такого рівня повноцінний пошук зазвичай триває від трьох до шести місяців. Якщо йдеться про міжнародний пошук або дуже вузький ринок, процес може бути довшим.Людей, готових очолити державну компанію, небагато. Я називаю їх діамантами: вони вже досягли успіху в своїй сфері, тому десять разів зважують, перш ніж погодитися на таку роль. Тут високий рівень відповідальності поєднується з політичним тиском, обмеженими можливостями реалізувати власне бачення та значними репутаційними ризиками.У кризовий період компанія обирає не лише генерального директора, а й стиль управління, принципи формування команди та корпоративну культуру на роки наперед. Саме тому оцінювати кандидата потрібно не лише за професійним досвідом, а й за здатністю працювати в невизначеності, швидко навчатися, ухвалювати складні рішення під тиском і зберігати довіру людей. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Нафтогаз» отримав тимчасового керівника замість Корецького — ЗМІ

Як шукають СЕО для великих державних компаній

Пошук починається не з кандидатів, а з відповіді на запитання, які виклики стоятимуть перед компанією найближчими роками. Саме вони визначають профіль майбутнього СЕО. Потім формується довгий список кандидатів, проводяться глибинні інтерв’ю, оцінка лідерських компетенцій, перевірка репутації, рекомендацій і результатів роботи.Чи існує лава запасних? І так, і ні. На ринку є люди, яких регулярно розглядають на позиції СЕО великих компаній. Але це не означає, що вони підійдуть саме для «Нафтогазу»: кожен бізнес перебуває на різному етапі розвитку, тому важливо знайти не найкращу людину на ринку, а найкращу саме для конкретного контексту.

Компетенції, які мають значення

Очільник великої державної компанії має володіти низкою ключових компетенцій.Досвід роботи в кризових умовах. Потрібна людина, яка вже проходила через масштабні трансформації. Це величезне емоційне та фізичне навантаження, тому краще, щоб такий досвід уже був, а не здобувався саме на цій посаді.Стратегічне мислення разом зі швидкістю ухвалення рішень. Є керівники, які можуть довго аналізувати ситуацію, перш ніж діяти. Для багатьох ролей це працює. Але компанія масштабу «Нафтогазу» потребує швидких рішень без втрати стратегічного фокусу. З мого досвіду, проблеми починаються саме тоді, коли генеральний директор перестає діяти згідно з довгостроковими цілями бізнесу.Здатність формувати сильну команду. Жоден керівник не здатен реалізувати трансформацію значного масштабу самотужки.Емоційна стійкість. Постійний тиск, публічна критика, політичні виклики та війна потребують високого рівня саморегуляції. Без неї керівник починає ухвалювати реактивні рішення, що створює прямі ризики для бізнесу.Репутація та довіра. У державних компаніях довіра є одним із головних управлінських ресурсів. Її вибудовують роками, а втратити можна за день. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Окупанти три дні поспіль б'ють по об'єктах «Нафтогазу» на Харківщині: втрачено частину обсягів видобутку

Чи потрібен галузевий досвід

Галузевий досвід, безумовно, важливий. Проте сильний керівник може прийти і з іншої індустрії. Значно важливіше, чи здатен він швидко навчатися, працювати з експертами, сильнішими за нього в окремих напрямах, і ухвалювати якісні рішення на основі нової інформації.Приміром, ми часто чуємо від партнерів з оборонного сектора: «Нам потрібна людина виключно з МіlТесh». Але варто дивитися ширше. Насправді сильний керівник з іншої галузі часто за три-чотири місяці занурюється у специфіку та вибудовує систему управління ефективніше, ніж людина з галузевим бекграундом, але без управлінської експертизи.Якщо говорити про ідеальний бекграунд СЕО великої державної компанії, універсального рішення не існує. Але найкраще працює поєднання трьох складових: досвіду у великому бізнесі, державному секторі та антикризовому управлінні.

Чого не варто робити

Головна помилка під час таких призначень — оцінювати кандидата лише за минулими досягненнями. Бездоганний послужний список не гарантує успіху на новій посаді. Не менш важливо зрозуміти, чи відповідає людина майбутнім викликам, оцінити її мотивацію, управлінські компетенції, характер і репутацію.Ще одна поширена помилка — ухвалювати рішення занадто швидко, без глибокої оцінки управлінських компетенцій, мотивації та репутації. Або, навпаки, переоцінювати професійний досвід і недооцінювати лідерські якості та особистісні характеристики кандидата. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Скільки мільярдів зекономить «Нафтогаз»: компанія відтермінувала виплату величезного боргу через атаки РФ

Замість висновку

За двадцять років роботи в ехесutіvе sеаrсh я дедалі більше переконуюся: сильні лідери вирізняються не тим, що знають усі відповіді, а тим, що ставлять правильні запитання.У четвертому сезоні Тruе Dеtесtіvе героїня Джоді Фостер майже постійно повторює фразу: Wrоng quеstіоn. Тобто часто справа не в неправильній відповіді, а в неправильно поставленому запитанні.У бізнесі цей принцип працює так само. Сильний СЕО не намагається знати все. Він формулює правильні запитання, залучає сильніших за себе людей і не втрачає якості рішень навіть під тиском війни, політики та постійної турбулентності. Саме такі лідери сьогодні потрібні стратегічним державним компаніям України.

Регулятор планує переглянути тариф "Укренерго" на передачу електроенергії, що може вплинути на витрати учасників ринку, але не означає автоматичного підвищення цін для населення. На цьому тлі Міністерство енергетики заявило, що тарифи на газ та електроенергію до завершення воєнного стану не зростатимуть. У відомстві також спростували твердження, що меморандум із Міжнародним валютним фондом нібито передбачає автоматичне подорожчання енергоресурсів із 2027 року. Про це повідомила пресслужба Міненерго у Теlеgrаm.
Міністерство енергетики заявило, що тарифи на газ та електроенергію не підвищуватимуть до завершення воєнного стану. У відомстві зазначили, що останнім часом у публічному просторі почали поширюватися твердження про нібито закріплене в меморандумі з МВФ підвищення тарифів із 2027 року.
У Міненерго наголосили, що така інформація не відповідає дійсності. За даними міністерства, у меморандумі йдеться не про запровадження нових цін на енергоресурси, а про підготовку дорожньої карти реформування енергетичного сектору до кінця 2026 року.
"Це аналітична та планувальна робота, а не рішення про зміну цін. Принципова позиція незмінна: в Україні продовжує діяти мораторій на підвищення тарифів, і повноцінний перехід до ринкового ціноутворення можливий лише після завершення воєнного стану", — зазначили у Міненерго.
У міністерстві також повідомили, що під час підготовки дорожньої карти основну увагу приділяють питанням соціального захисту населення. Передусім йдеться про розширення механізмів державної підтримки. Зокрема, розглядається посилення системи субсидій та адресної допомоги для вразливих домогосподарств. Ці механізми мають бути підготовлені та запроваджені ще до будь-яких можливих змін тарифної політики.
"Тобто, як і під час попередніх переглядів програми МВФ, документ описує можливі напрями реформування енергетичного сектору, але не містить окремого зобов’язання підвищити тарифи під час дії воєнного стану", — підсумували у Міненерго.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Відключення світла через спеку: Міненерго готує нові заходи, які мають стабілізувати енергосистему



Нагадаємо, що паралельно з обговоренням тарифної політики в Україні розпочався новий етап конкурсу на будівництво понад 1,5 ГВт генерації. Міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що інвестори мають 20 днів для подання пропозицій. Нові установки планують розмістити у восьми енергодефіцитних регіонах і ввести в експлуатацію до кінця 2027 року. Кожен об’єкт повинен мати потужність щонайменше 10 МВт, другий рівень захисту та строк роботи не менше 20 років.

Окрім розбудови локальних станцій генерації, критично важливою складовою підготовки Києва до майбутнього опалювального сезону є людський чинник та ініціатива самих містян. Про це розповів директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко у статті «Чи вистоїть Київ наступної зими? Під ударами зовні та підніжками зсередини».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Думайте про село або закордон вже зараз»: Тарас Чмут закликав готуватися до найважчої зими



За його словами, наразі у розпорядженні комунального підприємства «Київтеплоенерго» перебуває 70 мобільних котелень, які можна за лічені години підключити до об’єктів критичної соціальної інфраструктури. Для їх обслуговування у столиці створили Добровільний підрозділ цивільного захисту. До його складу увійшли близько 1000 людей із числа заброньованих працівників — вчителів, лікарів та представників інших професій. Вони проходять спеціальне навчання, щоб у разі надзвичайних ситуацій підсилити сили «Київтеплоенерго», «Київводоканалу» та інших служб. Заступник голови КМДА Петро Пантелеєв назвав цих людей справжнім «золотим ресурсом» міста.
“Цього літа як ніколи проявили ініціативу в підготовці до наступної зими мешканці багатоквартирних будинків — на співфінансування їхніх проєктів бюджет міста надав 420 млн грн. Це означає, що люди встановлюють за власний кошт сонячні панелі, насоси, накопичувачі енергії, а місто їм компенсує 70% вартості. Отже, у спільноти мешканців з’являється не лише додаткове обладнання, а й фінансовий ресурс, який вони можуть продовжувати вкладати в свій будинок”, — пише експерт.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Підготовка до зими: як у Києві планують забезпечити місто теплом



Завдяки цьому вже 200 київських багатоквартирних будинків облаштували власні сонячні електростанції. Також до 1 вересня сонячні панелі та пристрої зберігання енергії отримають 30 столичних шкіл. При правильному компонуванні обладнання житловий будинок здатний функціонувати в автономному режимі протягом кількох діб.
Як зазначає Олександр Сергієнко, досвід минулої зими показав, що за відсутності централізованого опалення людей часто рятувала розетка, в яку вмикали електронагрівачі. Він додає, що міська влада розглядає ідеї щодо забезпечення Києва теплом у подібний спосіб, однак це потребує близько 10 мільярдів гривень, яких у бюджеті наразі немає.
Експерт нагадує, що у міському бюджеті передбачено 800 мільйонів гривень на ремонт щитових та комунальних електромереж. При цьому ремонт щитових запланований насамперед для будинків, які обслуговуються комунальними керуючими компаніями. Автор вважає помилковим рішення виключити ОСББ з цієї програми, адже міська влада має допомогти усім киянам. Що стосується трансформаторних підстанцій, то вони перебувають у власності компанії ДТЕК, яка має самостійно відповідати за їхню дієздатність та захист.
“Тут хотілося б почути від КМУ звіт про стан справ у цій галузі, але поки що його нема. Так само, як нема інформації від Міненерго та «Укренерго» щодо стану та спроможностей ОЕСУ. Тому відповідь на гамлетівське запитання, бути чи не бути (в Києві), люди мають шукати самі”, — констатує автор статті.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Експерт розповів, чи загрожує Києву руйнація Бортницької станції аерації



Також автор зазначає, що у Києві неможливо повністю замінити втрачені 1200 МВт потужності ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 за рахунок локальних станцій, тому основні обсяги електрики місто планує отримувати з Об’єднаної енергетичної системи. Водночас план стійкості столиці передбачає будівництво когенераційних станцій загальною потужністю 170 МВт. Загальна вартість становить 3,5 млрд грн, які виділяються з міського бюджету. Кожна така станція матиме кілька газопоршневих або газотурбінних установок для одночасного виробництва електрики та тепла. Майже всі об'єкти будуть запущені в роботу до початку опалювального сезону, а останній — до кінця цього року.

Протягом повномасштабної війни періодично з’являються попередження, що ворог може бити не лише по об’єктах, які забезпечують українців тепло— та електроенергією, а й водою. Зокрема, це стосується столиці. Тож які шанси у РФ залишити киян без води розповів у статті «Чи вистоїть Київ наступної зими? Під ударами зовні та підніжками зсередини» кандидат фізико-математичних наук, юрист, директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста». Олександр Сергієнко. 
«У місті є три джерела постачання води — Дніпровська та Деснянська водозабірні станції та система артезіанських свердловин, усі вони виявилися достатньо стійкими минулої зими. На додачу до них місто збудувало (вже!) додатковий резервний водозабір, що насправді є досить складною інженерною спорудою. Всі критичні вузли системи водопостачання (ВП) та водовідведення (ВВ), тобто водо- та каналізаційні насосні станції (разом 28 об’єктів) передбачено убезпечити першим рівнем захисту — мішками з піском. Ці об’єкти територіально розосереджені по місту, і влучити в них доволі складно через компактні розміри, але в найгіршому випадку ці насосні станції можна швидко відновити», — пише автор.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Три ракети влучили в обʼєкт водопостачання — Зеленський



За словами Сергієнка, ще минулої зими всі ці об’єкти забезпечили резервним живленням. А до наступної зими для систиеми ВП і ВВ будують три нові дизельні електростанції потужністю 16 МВт, які коштують 1,8 млрд грн. А для системи «Києвводоканалу» планують забезпечити до зими 40 МВт резервних потужностей. Тож, наголошує Сергієнко, на постачання води в Києві перебої зі світлом не повинні впливати.
Щодо Бортницької станції аерації. Чи загрожує Києву її руйнація/вихід з ладу? Відповідаю: на моє переконання — ні. Станція складається з трьох незалежних блоків очищення стічних вод потужністю по 600 тис. кубометрів на добу. Зараз на станцію надходить близько 1,1 млн кубометрів побутових і промислових стоків щодоби, тобто для очистки достатньо роботи лише двох блоків. Дном Дніпра прокладено шість тюбінгів великого діаметра, через які стоки потрапляють на Бортницьку станцію», — пище автор. 
За його словами, навіть якщо все це зруйнують, то повз Київ кожної доби протікає 118 млн кубометрів води. Цн значить, що примішування неочищених стічних вод становитиме менш як 1%.
«Така вода спокійно буде очищуватися у природний спосіб у повільній течії Канівського водосховища. Наш народ із задоволенням відвідує київські пляжі, купається у дніпровській воді, де концентрація громадської сечі теж, мабуть, наближається до 1%, і… нічого», — додав Сергієнко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Водоканали готують підвищення тарифів: скільки доведеться платити українцям



Зазначимо, що сума, в яку Києву має обійтися План стійкості, затверджений раніше РНБО, є непідйомною для столиці. Тому місцева влада запропонувала взяти на себе частину цієї суми, а іншу залучити з інших джерел. 
Причому Київ уже зміг акумулювати 11,1 млрд грн. Крім того, є попередня домовленість з «Ощадбанком» та Європейським банком реконструкції та розвитку про кредити на загальну суму 5,2 млрд грн. Також «Київтеплоенерго» має власних 1,7 млрд грн. І Пантелєєв повідомив про субвенцію на 1,3 млрд грн. Тож потрібну суму поступово вдається зібрати. А от з допомогою з боку уряду не все так просто.