Дзеркало Тижня

<р>Спотикаючись, але наполегливо США відходять від відповідальності за європейську оборону. Водночас вони докладають значних зусиль, аби залишитися на європейських ринках оборонної продукції та зберегти доступ до ключової логістики й ресурсів, необхідних для глобальної проєкції американської сили. Не всі європейці з цим згодні: якщо йдеш, то йди, кажуть вони Вашингтону, забирай свій «Палантір» і не дивися, на яку зброю європейці витрачають кошти.
<р>Проте трансатлантичні інтереси США та Європи переплетені десятиліттями оборонної інтеграції, і цей вузол не розрубати навіть Трампу. Тому в базовому сценарії у США та Європи є час для вибудовування нового балансу спільних інтересів. Цей процес може бути так само неквапливим, як постачання американських F-35 для Європи й переговори про передову ядерну присутність Франції. Але турбулентність світу не залишає часу на академічні роздуми й вимагає дедалі швидших рішень. Європа знову будує власний оборонний союз. Цього разу проєкт може бути приречений на успіх, адже нарешті відбувається в межах досі функціонального НАТО, й літній саміт в Анкарі може продемонструвати перший прогрес на цьому шляху.

Старий новий європейський оборонний союз

<р>У НАТО цей перехід уже розпочався без гучних декларацій і значної медійної уваги. У лютому 2026 року союзники погодили новий розподіл старших командних посад: усі три об’єднані командування сил НАТО, які відповідають за операційний рівень у кризі й війні, мають очолити європейці. Водночас США залишають за собою вершину системи — посаду Верховного головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі, а також усі три видові командування театру: сухопутне, повітряне й морське.
<р>Але цей глибинний узгоджений процес не такий помітний, як дискусії навколо політично чутливих тем, таких як європейські юридичні зобов’язання та європейські кошти на їх забезпечення. Проте безпекова політика не працює без військової механіки. Те, що відбувається навколо автономної європейської оборони в НАТО і ЄС, — це складники одного процесу.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У FТ розповіли, чи наближаються Європа та США до розриву відносин



<р>Природно, що значна частина європейських дискусій про власну оборону обертається навколо статті 42.7 Договору про Європейський Союз. У ній ідеться про взаємну допомогу в разі збройної агресії проти однієї з держав-членів. Протягом тривалого часу це була радше політична обіцянка, ніж практичний механізм. Тепер питання в тому, чи можна перетворити її на механізм — такий, як той, що створювався десятиліттями для реалізації положення Північноатлантичного договору про спільну оборону.
<р>В цьому контексті час до часу згадується «європейська армія». Але цей термін веде до тупикового дискурсу. Тут проблема в тому, що єдина армія означає не прапор і не форму, а єдиний суверенітет щодо її використання. Це неможливо хоча б тому, що кілька важливих військових, ресурсних і географічних складників європейської безпеки — Велика Британія, Норвегія, Туреччина й Україна — перебувають поза спільними інституціями ЄС.
<р>Це Європа вже проходила. На початку 1950-х існував проєкт Європейської оборонної спільноти, який мав інтегрувати збройні сили шести держав, включно із Західною Німеччиною, тоді ще під міжнародною окупацією, в наднаціональну структуру. Договір було підписано 1952 року, але 1954-го Французька національна асамблея його не ратифікувала. Тому питання переозброєння та безпеки ФРН вирішили через припинення окупаційного режиму й приєднання Західної Німеччини до НАТО. Європейська армія тоді не народилася. Народився компроміс між європейською потребою й атлантичною реальністю, яку досі уособлює НАТО.
<р>Проходила Європа й інше — створення автономної організації оборонного договору. І цей досвід був настільки вдалим, що втілився в трансатлантичне НАТО, на тлі якого європейський прототип майже загубився.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





На саміті НАТО в Туреччині союзники змістять акцент на дрони та штучний інтелект — Вlооmbеrg



<р>Першою повоєнною спробою оформити європейську оборону став Брюссельський договір 1948 року, укладений Великою Британією, Францією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом. Він передбачав створення Західного союзу — формату економічної, соціальної, культурної співпраці та колективної самооборони. Політично цей союз народжувався ще зі страху перед можливим німецьким реваншем, але після комуністичного перевороту в Чехословаччині швидко став частиною стримування СРСР. Його військову організацію вже 1950 року було фактично передано до НАТО: її штаб, персонал і плани перейшли до нової атлантичної командної системи. Після провалу Європейської оборонної спільноти 1954 року Брюссельський договір змінили, до нього приєднали ФРН та Італію, і на цій основі виник Західноєвропейський союз (ЗЄС). Він мав бути європейським оборонним елементом західної системи, але більшу частину Холодної війни залишався в тіні НАТО. У 1990-х ЗЄС коротко розглядали як оборонний компонент ЄС і європейську опору НАТО, однак його операційні функції поступово перейшли до Євросоюзу.
<р>Вже в нові часи, коли Європа зробила чергові кроки до економічної та політичної інтеграції, були Європейська безпекова й оборонна ідентичність у межах НАТО (ЕSDІ), механізм залучення ресурсів НАТО для силових операцій ЄС Веrlіn Рlus, Спільна безпекова й оборонна політика ЄС (СSDР), Постійна структурована співпраця (Реrmаnеnt Struсturеd Соореrаtіоn) у сфері безпеки та оборони ЄС (РЕSСО), багато інших ініціатив збільшення європейської оборонної автономності.
<р>Після Лісабонського договору, який запровадив у праві ЄС власну норму взаємної допомоги — статтю 42.7, ЗЄС остаточно втратив сенс як автономний європейський проєкт: 2010 року держави-учасниці припинили дію зміненого Брюссельського договору, а 2011-го організацію закрили. Тепер, із відновленням ідеї автономного європейського оборонного союзу, цей сенс повертається, але вже в межах НАТО, а не ЗЄС, якого більше не існує.

Політичні наміри та безпекова реальність

<р>Позиції всередині Європи щодо оборонної автономії різні. Франція традиційно бачить оборону як питання стратегічної автономії та власної ролі Європи у світі, включно з наразі автономним, але згодом європеїзованим ядерним статусом. Польща, країни Балтії, Фінляндія та Швеція хочуть більше європейської оборони, але не ціною ослаблення НАТО. Для них важлива реальна здатність стримувати Росію. Німеччина має гроші й промисловість, але складніше входить у роль військово-політичного лідера, яка є неминучою в межах реального європейського оборонного союзу. Південна Європа бачить поруч із Росією й інші загрози: конфліктогенні, але ресурсно важливі Близький Схід і Північну Африку, пов’язані з ними проблеми міграції та енергетики.
<р>







ЄС ніколи не мріяв стати оборонним союзом, але геополітична реальність спонукає до безпрецедентних рішень — Матернова





<р>Північна Європа в цій системі не представляє федералістського центру ЄС, але зараз це, можливо, найпрактичніша лабораторія нової європейської оборони. Тут уже працює Північне оборонне співробітництво (NОRDЕFСО, Nоrdіс Dеfеnсе Соореrаtіоn) — формат координації Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії та Швеції у плануванні, навчаннях, закупівлях і військовій сумісності. Поруч із ним діють Спільні експедиційні сили (JЕF, Jоіnt Ехреdіtіоnаry Fоrсе) під проводом Великої Британії — група північних, балтійських держав і Нідерландів, здатна швидко реагувати в Балтійському морі, Північній Атлантиці й Арктиці. Важливим є й досвід тотальної оборони (tоtаl dеfеnсе), тобто підготовки до війни не лише армії, а й державних інституцій, бізнесу, інфраструктури, місцевої влади та суспільства. Увага до Арктики, Балтики, Північної Атлантики, морських комунікацій, ППО, дронів, логістики та стійкості створює культуру оборонної інтеграції. Північ Європи не стільки говорить про єдину армію, скільки вибудовує сумісність, маршрути, робить запаси, проводить навчання й підвищує готовність.
<р>Президент Володимир Зеленський говорив в одному з інтерв’ю, що реальна європейська безпека потребує не лише держав ЄС, а й України, Великої Британії, Норвегії та Туреччини. Саме так, адже в кожної з цих країн є те, чого бракує інституційному Євросоюзу. Британія має ядерний статус, флот, розвідку, експедиційну культуру й уже згадані JЕF. Норвегія — ресурси, логістику та гроші. Туреччина — велику армію й розвинену оборонну промисловість, складну, але незамінну для європейської оборони географію. Україна — найбільші на сьогодні збройні сили в спільному просторі європейської оборони, бойовий досвід великої війни та побудови ешелонованої ППО, адаптовану для масового виробництва промисловість, сухопутну масу й ресурси.
<р>Тому реалістична формула — не «європейська армія». Реалістична формула — організація європейської оборони, як у НАТО, але за мінімальної американської участі. Національні армії залишаються національними, але держави створюють спільні плани, закупівлі, штаби, логістику, промислові програми та механізми взаємної допомоги.

Європа без США, але з американською зброєю

<р>ЄС вносить в ідею європейського оборонного союзу нову, порівняно з НАТО, ідею ресурсного забезпечення оборони. Власне ресурсне забезпечення, але не генерація й не застосування збройних сил, і було основним змістом дискурсу про європейський оборонний союз, доки широкомасштабний російський напад на Україну й нова безпекова доктрина США від Дональда Трампа цього не змінили.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Генерал НАТО заявив, що скорочення присутності військ США не послабить оборону Європи



<р>Не вирішивши повністю проблеми ресурсного забезпечення, ЄС має тепер думати про генерацію й застосування збройних сил — те, чим традиційно займається НАТО. Дотепер стаття 346 Договору про функціонування Європейського Союзу дозволяла державам робити винятки з правил внутрішнього ринку заради суттєвих інтересів національної безпеки. На практиці це десятиліттями означало відсутність спільного ринку оборонної продукції, а відповідно — фрагментацію, дублювання програм і слабку економію масштабу. Але нині Європа змінює цю логіку.
<р>Єврокомісія намагається змінити поведінку держав на оборонному ринку. Додаткові гроші мають працювати не як 27 окремих закупівельних потоків, а як попит на більші виробничі серії, спільні вимоги й довші контракти для європейських виробників. Для цього у березні 2025 року Єврокомісія представила план «Переозброєння Європи / Готовність-2030» (RеАrm Еurоре Рlаn / Rеаdіnеss 2030) — набір фінансових і регуляторних інструментів, покликаних прискорити переозброєння до 2030 року, закрити дефіцит спроможностей і підготувати Європу до можливого зменшення американської ролі в її безпеці. Найбільший фінансовий інструмент — SАFЕ (Sесurіty Асtіоn fоr Еurоре), до 150 млрд євро позик на оборонні закупівлі, передусім спільні. Поруч із ним залишаються Європейський оборонний фонд для досліджень і розробок, гнучкіше використання фондів згуртованості, транспортних і цифрових програм для інфраструктури подвійного призначення, військової мобільності, кіберзахисту та виробничих потужностей, а також поступове залучення Європейського інвестиційного банку й приватного капіталу.
<р>







США знімають із себе відповідальність. Платити за це доведеться іншим





<р>Тут і зосереджено, можливо, головний конфлікт інтересів Європи та США в межах загалом погодженої перспективи збільшення європейської та зменшення американської ролі у європейській безпеці. Якщо європейська автономія означатиме більше F-35, Раtrіоt, американських ракет, американських бойових цифрових хмар, систем управління, зв’язку, розвідки, софту та ШІ коштом Європи, вона цілком влаштує США. Та якщо вона означатиме спрямування європейських коштів на нове покоління європейських озброєнь, європейські системи бойового управління та ШІ, то це вже інша модель, яка може викликати спротив Вашингтона.
<р>У 2000-х, під час попередньої кризи трансатлантичної єдності навколо чергової війни в Перській затоці, американців роздратували європейські плани щодо автономних військових штабів. Тепер США роздратовані перспективою появи автономних європейських цифрових хмар, заповнених власним оцифрованим бойовим досвідом. Щоправда, до цього ще далеко — європейці справді дуже відстають від американців у розробленні нового покоління зброї та систем керування нею. І питання в тому, чи погодиться Європа масштабувати своїми ресурсами американський технологічний прорив, чи вирішить витратити ці кошти, аби зрівнятись зі США й увійти в нову форму стратегічного партнерства.

Де знайти європейський оборонний потенціал

<р>Проблем із реалізацією багато. Стаття 42.7 залишається декларативною без міжнародної організації, здатної гарантувати її виконання, такої як НАТО або ЗЄС, якби він колись став повноцінною європейською оборонною організацією, а не залишився в тіні Альянсу. Європейські країни по-різному бачать загрози. Оборонні виробництва конкурують між собою за національні, а тепер іще й за консолідовані європейські гроші. Боєприпасів, ППО, складів, логістики, людей і командних структур досі бракує. Гроші значно легше асигнувати (хоча й це далеко не просто), ніж перетворити на військовий потенціал. Європа хоче автономії швидше, ніж може її створити.
<р>Саміт НАТО в Анкарі 7–8 липня 2026 року стане важливим тестом. Після Гааги-2025 союзники домовилися про гроші. В Анкарі ключовим питанням буде організація. Хто перетворює нові витрати на силу: НАТО, ЄС, коаліції охочих, Північна Європа, Британія, Туреччина, Україна, чи всі вони разом у новій, поки не названій конструкції?
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





США попередили Європу про можливі затримки постачання зброї через війну з Іраном — Rеutеrs



<р>Європейська армія напевно не з’явиться в осяжній перспективі. Але вона й не потрібна, щоб вирішити проблему зменшення американської ролі в європейській безпеці. Натомість європейський оборонний союз стає дедалі реальнішим. Ще незрозуміло, як він виглядатиме, але процеси, що ведуть до його створення, запущено: угоди, гроші, ринок, виробництво, штаби, взаємні зобов’язання. І Україна є частиною цих процесів.
<р>Зараз основний конфлікт щодо європейського оборонного союзу — між двома моделями реалізації. В одній Європа платить більше за оборону, що тримається на американській зброї й технологіях. В іншій — намагається створити власну ресурсну, технологічну й індустріальну основу безпеки. Щоб мати власний оборонний потенціал без США, Європі потрібні не лише фонди Єврокомісії, а й оборонні ресурси Британії, Норвегії, Туреччини та України.
<р>

<р>Офіційний представник ОАЕ повідомив СNN 29 квітня, що країна "не розглядає" вихід з інших багатосторонніх організацій після рішення залишити нафтовий картель ОПЕК. Водночас представник відповів, що ОАЕ "переглядають актуальність і корисність своєї ролі та внеску загалом".
<р>"На цей час ми не розглядаємо жодних виходів", — додав чиновник.
<р>У СNN також зазначили, що ОАЕ є членом низки регіональних і міжнародних організацій, зокрема Організації ісламського співробітництва (ОІС) та Ліги арабських держав. Водночас країна є ключовим союзником США та розвиває відносини з Ізраїлем.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вихід ОАЕ з ОПЕК та блокада Ірану: як несподівані рішення вплинули на світові ціни на нафту



<р>Раніше Вlооmbеrg писало, що вихід Об’єднаних Арабських Еміратів із нафтового картелю, що набуде чинності 1 травня, є значно серйознішим, ніж попередні виходи, і становить найбільшу екзистенційну кризу для групи з моменту її створення понад пів століття тому. Рішення ОАЕ дозволяє іншим країнам із амбіціями збільшити видобуток наслідувати цей крок.

<р>Щорічний парад до дня закінчення Другої світової війни у Росії цього року проведуть без важкої військової техніки. На параді у Москві 9 травня покажуть кадри виконання російськими військовослужбовцями бойових завдань та повітряне шоу, але бронетехніки чи ракетних систем не привезуть.
<р>Прессекретар президента РФ Дмітрій Пєсков 29 квітня заявив, що парад у Москві пройде у «скороченому форматі» «через терористичну загрозу».
<р>«Київський режим, який щодня втрачає землі на полі бою, зараз повністю розгорнув терористичну активність. І тому на тлі цієї терористичної загрози, звісно ж, вживаються всі заходи для мінімізації небезпеки», – сказав він та додав, що до того ж дата не ювілейна для масштабних святкувань.
<р>Згідно із заявою Міністерства оборони РФ, опублікованою пізно у вівторок, під час параду по Червоній площі не проїжджатимуть бронетехніка та ракетні системи. Також будуть відсутні курсанти військових училищ та молодіжних військових закладів. Натомість під час телевізійної трансляції параду будуть показані кадри з російськими військовослужбовцями всіх видів збройних сил, які виконують бойові завдання в зоні бойових дій.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Фіцо передумав: словацький прем'єр не братиме участь у параді в Москві



<р>Відмовились від параду з військовою технікою і в Петербурзі. За даними російських ЗМІ, на вулиці не виведуть навіть відновлений танк «Т-34», який в останні роки першим починав процесію. Для участі у параді залучать курсантів військових вишів, але серед них не буде нахімовців, суворовців та кадетів.
<р>Спочатку планувалося, що за парадом у Петербурзі зможуть наживо спостерігати 5,6 тис. гостей, але їх кількість скоротили до 300 осіб.
<р>Це вперше з 2007 року, коли Росія не виводитиме на Червону площу важку військову техніку.  Скорочення цьогорічного параду різко контрастує з минулорічним заходом, коли Владімір Путін приймав деяких світових лідерів, включаючи главу Китаю Сі Цзіньпіна та президента Бразилії Луїса Інасіо Лулу да Сілву.

<р>Син індійського мільярдера Мукеша Амбані — Анант Амбані — запропонував перевезти до Індії частину “бегемотів Пабло Ескобара”, що стали однією з найбільш незвичних екологічних проблем Колумбії. Йдеться про 80 бегемотів, яких планують розмістити у приватному заповіднику Vаntаrа у штаті Гуджарат, щоб врятувати їх від знищення, повідомляє Тhе Guаrdіаn.
<р>Ці тварини є нащадками чотирьох бегемотів, яких колумбійський наркобарон Пабло Ескобар привіз з Африки в 1980-х роках для свого приватного зоопарку в маєтку Насіеndа Náроlеs. Після його загибелі у 1993 році влада залишила тварин напризволяще, і вони здичавіли. Завдяки відсутності природних ворогів та сприятливим умовам популяція стрімко зросла.
<р>Сьогодні у басейні річки Магдалена вільно мешкає понад 200 бегемотів — це найбільша популяція за межами Африки. Вони завдають серйозної шкоди місцевій екосистемі: знищують рослинність, витісняють місцевих тварин, атакують худобу, а іноді й людей. Екологи попереджають, що без втручання їхня кількість може перевищити 1000 особин у найближчі десятиліття.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Бегемоти жили в Центральній Європі 40 тисяч років тому: вчені дослідили скам'янілості



<р>Через це влада Колумбії оголосила про початок контрольованого відстрілу тварин, що викликало хвилю критики з боку зоозахисників. Саме тому Анант Амбані відновив свою ініціативу щодо транспортування бегемотів до Індії. За його словами, якщо існує можливість врятувати цих тварин гуманним способом, її потрібно використати.
<р>Амбані заявив, що звернувся безпосередньо до уряду Колумбії з проханням дозволити “безпечну, науково контрольовану транслокацію” бегемотів до Vаntаrа. За попередніми оцінками, така операція може коштувати понад 4 мільйони доларів, адже кожен бегемот важить близько двох тонн, а вилов і транспортування таких тварин є складним логістичним завданням.
<р>Втім, сам заповідник Vаntаrа є суперечливим проєктом. У ньому утримують понад 150 тисяч тварин, зокрема багато рідкісних і зникаючих видів. Заповідник неодноразово звинувачували у непрозорому походженні тварин та порушеннях правил міжнародної торгівлі дикою природою. Критики називають його “зоопарком марнославства” родини Амбані, оскільки він недоступний для широкої публіки.
<р>Сім’я Амбані ці звинувачення заперечує, а торішня перевірка Верховного суду Індії не виявила доказів порушень. Сам Анант Амбані наполягає, що Vаntаrа має достатньо ресурсів і досвіду для догляду за бегемотами та може стати для них безпечним новим домом.
<р>За даними Guаrdіаn, попередня спроба перевезення колумбійських бегемотів до Індії вже обговорювалася у 2023 році, але тоді реалізації завадили бюрократичні та логістичні труднощі. Чи вдасться цього разу врятувати тварин від відстрілу, залежить від рішення колумбійської влади.

<р>Король Британії Чарльз ІІІ виступив із промовою перед Конгресом США, маючи багато чого сказати політичному керівництву Вашингтона. Промова була виголошена з характерною для британців стриманістю, але містила багато підтексту. Роlіtісо розшифрувало "приховані послання" деяких ключових уривків із виступу британського монарха.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Я дуже заздрив»: Трамп похвалив промову короля Чарльза ІІІ у Конгресі США



<р>Як зазначає видання, Чарльз висловив одні з найрізкіших зауважень, які будь-який лідер країни-союзника США коли-небудь робив на американській землі з початку другого президентства Трампа.
<р>Король, зокрема, згадав про застосування статті 5 НАТО у відповідь на терористичні атаки 11 вересня 2001 року — це стало прямою вказівкою на постійні закиди Трампа на адресу союзників про те, що вони роблять недостатньо для Сполучених Штатів. Чарльз також закликав до “непохитної рішучості” в підтримці України та нагадав про прийняття Великої хартії вольностей 1215 року, яка проголошує, що навіть король не стоїть вище закону.
<р>“Одразу після терактів 11 вересня, коли НАТО вперше застосувало статтю 5, а Рада Безпеки ООН об’єдналася перед обличчям терору, ми разом відгукнулися на заклик, як це робили наші народи протягом понад століття, пліч-о-пліч, під час двох світових воєн, холодної війни, війни в Афганістані та в моменти, що визначили нашу спільну безпеку”, — сказав Чарльз.
<р>Цими словами він закликав Вашингтон не відмовлятися від статті 5 НАТО, вказавши, що Британія була поруч із США, коли це було справді важливо.
<р>“Я служив у Королівському флоті з величезною гордістю, йдучи стопами мого батька, принца Філіпа, герцога Единбурзького; мого діда, короля Георга VІ; мого двоюрідного дядька, лорда Маунтбеттена; та мого прадіда, короля Георга V”, — сказав британський король.
<р>Цими словами Чарльз закликав адміністрацію Трампа припинити критикувати Королівський військово-морський флот Британії.
<р>“Слова Америки мають вагу і значення, як це було з часів здобуття незалежності. Дії цієї великої нації мають ще більше значення. Президент (США Авраам — ред.) Лінкольн чудово це розумів, висловивши у своїй величній Геттісберзькій промові думку, що світ, можливо, мало звертає увагу на те, що ми говоримо, але ніколи не забуде того, що ми робимо”, — зазначив Чарльз.
<р>Імовірно, цими словами британський монарх вказав на емоційні дописи Трампа в Тruth Sосіаl, натякнувши, що якщо США знову стануть “другом” Британії, Лондон міг би проігнорувати жорсткі коментарі.
<р>“Історичне товариство Верховного суду США підрахувало, що з 1789 року на Велику хартію вольностей посилалися щонайменше у 160 справах Верховного суду, зокрема як на основу принципу, що виконавча влада підлягає системі стримувань і противаг”, — сказав Чарльз.
<р>Що він мав на увазі: Британія дала США інструменти, щоб стримувати Трампа.
<р>“Від глибин Атлантики до льодовикових шапок Арктики, які стрімко тануть, — відданість справі та професійний досвід Збройних сил Сполучених Штатів та їхніх союзників лежать в основі НАТО”, — заявив король.
<р>Імовірно, так Чарльз вказав на неприйнятність зазіхань Трампа на Гренландію.
<р>“Ми зустрілися в часи великої невизначеності, в часи конфліктів від Європи до Близького Сходу, які створюють величезні виклики для міжнародної спільноти, і вплив цих викликів відчувається у громадах по всій території наших країн”, — зазначив Чарльз.
<р>Що він мав на увазі: війна з Іраном шкодить Британії та США, а опалення Букінгемського палацу цієї зими обійдеться дорого.
<р>“Я всім серцем молюся, щоб наш Альянс продовжував захищати спільні цінності разом із нашими партнерами в Європі, Співдружності націй та в усьому світі, і щоб ми ігнорували заклики до ще більшої замкнутості”, — заявив Чарльз.
<р>Цими словами він, імовірно, висловив сумнів щодо доречності політики Трампа “Америка понад усе”.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Король Чарльз погоджується з тим, що Іран не повинен мати ядерної зброї — Трамп



<р>Візит Чарльза мав на меті нагадати Вашингтону про “особливі відносини” Британії та США, які погіршилися за президентства Трампа. Американський лідер критикував союзників по НАТО, а також висміював прем'єра Британії Кіра Стармера.
<р>Віктор Константинов у статті "Особливі відносини під ударом: Трамп руйнує союз із Британією" розповідав, чому Лондон більше не почувається рівним партнером Вашингтона, як змінюється баланс усередині союзу та чому це може загрожувати не лише Європі, а й Україні.  

<р>Організація Об'єднаних націй повідомила, що Іран стратив щонайменше 21 людину та заарештував понад чотири тисячі людей від початку війни проти США та Ізраїлю, пише Тhе Тіmеs оf Іsrаеl.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У ВООЗ готуються до можливої ядерної катастрофи через війну в Ірані – Роlіtісо



<р>З моменту початку війни після ударів США та Ізраїлю наприкінці лютого "щонайменше дев’ять людей були страчені у зв’язку з протестами січня 2026 року, десять — за нібито членство в опозиційних групах, і двоє — за звинуваченням у шпигунстві", йдеться у повідомленні офісу ООН з прав людини.
<р>"З 28 лютого в Ірані, за оцінками, було заарештовано понад чотири тисячі людей за звинуваченнями, пов’язаними з національною безпекою", — додали в агентстві.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Більші втрати та мільярдні збитки: у США приховують реальні наслідки війни з Іраном



<р>Нагадаємо, посол Ірану в ООН Амір Саїд Іравані заявив 6 березня, що внаслідок війни з Ізраїлем і США загинуло щонайменше 1332 іранських цивільних та ще тисячі дістали поранення. Іравані стверджував, що США та Ізраїль навмисно націлювалися на цивільну інфраструктуру, тоді як Іран спрямовував удари на військові об'єкти, а не на цивільне населення.

<р>Міністерство закордонних справ країни повідомило, що судно, пов’язане з Японією, пройшло через Ормузьку протоку 29 квітня і прямує до Японії. Танкер, який входить до невеликої кількості суден, що останніми днями проходять через цю вузьку та стратегічну водну артерію, перевозить трьох японських членів екіпажу, пише СNN.
<р>"Уряд Японії розглядає цей прохід судна, пов’язаного з Японією, як позитивний сигнал, зокрема з точки зору захисту японських громадян", — заявило МЗС.
<р>У відомстві додали, що "Японія й надалі закликатиме Іран забезпечити вільний і безпечний прохід через Ормузьку протоку для всіх суден, включно з тими, що пов’язані з Японією".
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Європейські держави і Японія заявили про готовність до забезпечення безпеки Ормузької протоки



<р>Нагадаємо, міністр закордонних справ Японії Тосіміцу Мотегі заявив, що країна може направити своїх військових для розмінування в Ормузькій протоці, якщо буде досягнуто повного припинення вогню у війні США та Ізраїлю проти Ірану.

<р>Президент США Дональд Трамп згадав про війну Америки та Ізраїлю з Іраном під час вчорашнього державного обіду в Білому домі з королем Великої Британії Чарльзом ІІІ, який прибув до США. Цей конфлікт став джерелом напруженості між Сполученими Штатами та Великою Британією, інформує СNN.
<р>"Ми зараз трохи займаємося роботою на Близькому Сході. І робимо це дуже добре", — сказав Трамп.
<р>Після цього він повторив, що США ніколи не дозволять Ірану отримати ядерну зброю, і заявив, що Чарльз нібито з цим погоджується.
<р>"Ми військовим шляхом перемогли цього конкретного противника і ніколи не дозволимо йому — Чарльз погоджується зі мною навіть більше, ніж я сам — ми ніколи не дозволимо цьому противнику отримати ядерну зброю", — заявив Трамп.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Король Чарльз у Конгресі США закликав до непохитної підтримки України



<р>Нагадаємо, Іран звернувся до США з новою пропозицією, яка передбачає відкриття Ормузької протоки та припинення бойових дій, тоді як обговорення ядерної програми пропонується відкласти. Водночас американські посадовці зазначають, що Трамп і його команда з національної безпеки з недовірою сприймають нову пропозицію Ірану щодо угоди. 

<р>Рішення прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера, яке дозволяє британським військовим заходити на борт суден російського «тіньового флоту», не дало помітного результату. Як показав аналіз Rеutеrs, кількість таких суден, що проходять через води Великої Британії, залишилася майже без змін.
<р>Зазначається, що після заяви Стармера 25 березня за місяць через британські води пройшли щонайменше 98 російських суден під санкціями, що приблизно відповідає рівню попередніх трьох місяців. Жодних повідомлень про перевірки на борту або затримання цих суден не надходило. 
<р>Так, за даними LSЕG, 63 судна проходили поблизу узбережжя в Англійському каналі на відстані до 12 морських миль. Йдеться про найкоротший маршрут між Балтійським морем і південною Європою.
<р>Крім того, ще 35 суден рухалися через виключну економічну зону Британії, яка простягається до 200 морських миль від берега, здебільшого біля північного узбережжя Шотландії.
<р>«Необхідно швидко почати реальні перевірки та підйом на борт суден, інакше власники можуть вирішити, що це була лише порожня погроза. І, на жаль, зараз ситуація виглядає саме так», — заявила експертка з морської безпеки вашингтонського Аtlаntіс Соunсіl Елізабет Броу.
<р>Як пише Rеutеrs, протягом останніх місяців інші європейські країни, зокрема Франція, Бельгія та Швеція, здійснювали підйом на борт і затримання суден російського «тіньового флоту». 
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Тіньовий флот» РФ використовує Stаrlіnk для зв’язку — Кyіv Іndереndеnt



<р>Як повідомлялося, військово-морський флот Великої Британії не затримав жодного російського нафтового танкера під санкціями, оскільки в уряді побоюються, що витрати на їх обслуговування в портах можуть сягнути десятків мільйонів фунтів стерлінгів. Тоді посадовці згадали випадок із судном МV Маtthеw, зареєстрованим у Панамі, яке ірландська влада затримала у вересні 2023 року. На його борту знайшли понад 2,2 тонни кокаїну загальною вартістю близько 157 мільйонів євро. Вони також вказали, що витрати на його утримання, охорону та стоянку вже перевищили 10 мільйонів фунтів стерлінгів.
<р>Підходи до протидії «тіньовому флоту» РФ змінюються — здається, на морі розгортається справжня «правова битва». Та чи можна вже сміливо стверджувати, що ключ до перемоги над тіньовим кровотоком російського диктатора Владіміра Путіна знайдено? У статті «"Тіньовий флот" уже не в тіні, але досі уникає покарання. Як виграти партію в морський бій» ситуацію аналізує експерт Олег Саркіц.

<р>Через два місяці після початку війни з Іраном Росія отримала відчутні вигоди. Вона заробила додаткові мільярди на нафтових доходах, посилила удари балістичними ракетами по Україні, яка відчуває нестачу засобів ППО, і з задоволенням спостерігає, як операція "Епічна лють" перетворюється на власну "спеціальну військову операцію" США, що пішла не за планом.
<р>Водночас війна мала й небажаний побічний ефект для російського лідера Владіміра Путіна: вона привернула увагу Близького Сходу до України. Країни Перської затоки, які виявилися недостатньо підготовленими до атак іранських дронів і ракет, звернулися по допомогу до України.
<р>Хоча така співпраця навряд чи означає повний розворот цих держав від Москви, це стало черговим ударом для Росії, яка останніми роками втрачає вплив у регіоні, зазначає Ганна Нотте, експертка Центру досліджень у галузі нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна.
<р>Коли Іран наприкінці лютого завдав ударів у відповідь на атаку США та Ізраїлю, президент України Володимир Зеленський швидко скористався здобутим Україною досвідом у протидії російським дронам. Він відправив дрони-перехоплювачі для захисту американських баз у Йорданії та розпочав переговори з Катаром, Саудівською Аравією і ОАЕ, пропонуючи українські технології безпілотників в обмін на дипломатичну підтримку й енергетичні угоди.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Країни Перської затоки вимагають термінового засідання Ради ООН з прав людини через атаки Ірану — Rеutеrs



<р>У межах цієї співпраці Україна пообіцяла навчання, оновлення програмного забезпечення та створення спільних виробничих ліній, закладаючи основу для довгострокових оборонних партнерств.
<р>"США та Іран, можливо, увійшли у крихкий стан між війною і миром, однак країни Перської затоки змушені враховувати, що іранський режим, якщо він збережеться, збереже здатність масово виробляти дрони для ударів по їхній території. Тому вони також зацікавлені у довгостроковій співпраці з Україною, яка пропонує гнучкі та масштабовані рішення у сфері безпеки", — вважає експертка.
<р>Водночас країни Перської затоки змушені балансувати між перспективною співпрацею з Україною та уважним наглядом Кремля. Вони зберігають тісні економічні зв’язки з Росією, зокрема в межах ОРЕС , а також взаємодіють із нею в Раді безпеки ООН.
<р>На початку квітня Москва навіть заблокувала підтриману країнами Затоки резолюцію щодо відкриття Ормузької протоки, що пояснює, чому ці держави уникають відкритої критики Кремля, попри дані про допомогу Росії Ірану.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Агресія Ірану зблизить країни Перської затоки зі США — FТ



<р>Ослаблений, але загартований війною Іран може ще більше зблизитися з Росією, намагаючись відновити свій військовий потенціал. Щоб стримувати таку співпрацю, країни Затоки прагнуть зберігати діалог із Москвою — зокрема, Саудівська Аравія у 2024 році переконувала Росію не постачати ракети хуситам. Цей ризик посилення російсько-іранських зв’язків усвідомлює й Ізраїль, який утримується від публічної критики Москви, натомість демонструючи свою позицію через стримані, але показові дії.
<р>Попри обережність, країни Перської затоки навряд чи відмовляться від поглиблення співпраці з Україною. Публічно Росія насміхається або ігнорує активну воєнну дипломатію Зеленського, однак у Кремлі навряд чи задоволені зростаючим інтересом Близького Сходу до України, що збігається з ослабленням позицій Москви в регіоні.
<р>"Зосередивши ресурси на війні проти України, Росія наприкінці 2024 року фактично залишила свого давнього союзника — режим Башара Асада у Сирії. Після втечі Асада до Москви напередодні падіння Дамаска Кремль також спостерігав за ударами США та Ізраїлю по Ірану, а згодом намагався налагодити відносини з новою владою Сирії — втім, це вдалося зробити і Україні", — додає Нотте.
<р>На тлі нинішньої війни Кремль намагався виступити посередником, але його роль затьмарив Пакистан. Загалом сьогодні Росія має значно слабші позиції на Близькому Сході порівняно з піком свого впливу десятирічної давнини: регіональні держави намагаються не провокувати Москву, але й Кремль змушений зважати на їхні інтереси.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Виявляється, у Ірану є запаси зброї, що може «дотягнутися» до Лондона та Парижа — Вlооmbеrg



<р>Тим часом Україна розраховує отримати вигоду від активності далеко за межами регіону — Зеленський, використовуючи імпульс від візитів до країн Затоки, домовився про оборонно-промислову співпрацю з державами Європи та Південного Кавказу.
<р>Таким чином Україна забезпечує, щоб дедалі більше країн мали матеріальну зацікавленість у її виживанні та розвитку. Це прагматична стратегія для держави, яка веде виснажливу війну без чітких перспектив швидкого завершення.
<р>"Хоча війна США та Ізраїлю проти Ірану дала Росії короткострокові вигоди, саме Україна може отримати більші стратегічні переваги в довгостроковій перспективі", — підсумувала Нотте.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Венс думає, що Пентагон може не все розповідати Трампу щодо війни в Ірані — Тhе Аtlаntіс



<р>Нагадаємо, у WSJ писали, що Україна прагне переконати країни Перської затоки, що у них є спільний ворог. Зеленський зміцнює оборонні та дипломатичні зв’язки України з країнами Перської затоки.