Дзеркало Тижня

Європа готується до холодних місяців із найменшими запасами газу за останні 13 років, що уже спричинило «зимову паніку» серед енергетичних трейдерів. В останній тиждень серпня газові сховища ЄС були заповнені лише на 63% — це значно менше за середній рівень у 80%, який зазвичай фіксували наприкінці серпня в останні роки, та один із найнижчих показників для цього періоду, пише Тhе Guаrdіаn. 
Аналітик із питань газу та професор Грег Молнар вважає, що через нинішні повільні темпи заповнення газосховищ ЄС може увійти в зимовий опалювальний сезон із запасами, приблизно на п’яту частину меншими за середній рівень останніх п’яти років. Він зазначив, що низькі запаси газу можуть призвести до більш різких коливань цін узимку. Крім того, ситуацію також можуть ускладнити хвилі холоду або слабкий вітер, через які в зимовий період зросте споживання газу.
Як пише видання, Велика Британія може особливо гостро відчути коливання на газовому ринку, адже є одним із найбільших споживачів газу в Європі, водночас має одні з найменших у регіоні можливостей для його зберігання всередині країни. Країна переважно забезпечує свої потреби газом, який надходить трубопроводами з Європи або танкерами зі США та країн Близького Сходу.  Генеральний директор Сеntrіса, якій належить Вrіtіsh Gаs, Кріс О’Ші цього тижня заявив, що Британія практично не має запасів газу в сховищах на наступну зиму. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Ціни на газ у Європі реагують на погрози Трампа запровадити блокаду Ормузької протоки



Війна на Близькому Сході суттєво вплинула на обсяги закупівлі газу. Запаси також скоротилися через холодну кінцівку минулої зими та активніше використання газу для виробництва електроенергії під час літньої спеки в Європі. Зазвичай улітку, коли попит і ціни нижчі, власники сховищ поповнюють запаси газу.
Цього літа ціни на європейському газовому ринку залишалися відносно стабільними через очікування, що Ормузьку протоку знову відкриють, а запаси газу вдасться поповнити перед зимою. Водночас головний аналітик сировинних ринків скандинавської банківської групи SЕВ Бьярне Шільдроп зазначив, що «ніхто не очікує, що це станеться найближчим часом». 
Трейдери очікують, що ціни на газ у Європі зростатимуть цієї зими, хоча фізичного дефіциту палива не прогнозують. За останні тижні орієнтовна вартість газу піднялася до найвищого за три роки рівня — понад 68 євро за мегават-годину, що більш ніж удвічі перевищує показник на початку року.
Так, різке зростання цін пов’язують із посиленням очікувань, що з приходом холодів європейським трейдерам доведеться конкурувати з покупцями з Азії за постачання скрапленого природного газу. Без відновлення експорту газу з Близького Сходу базова ціна на нього в Європі, на думку аналітиків Gоldmаn Sасhs, «ймовірно, повинна буде перевищити 100 євро за мегават-годину». Це дозволить залучити достатні обсяги палива для покриття зимового попиту.
Найбільші проблеми з постачанням газу спостерігаються в Західній Європі, де запаси в сховищах значно нижчі, ніж, зокрема, в Італії та Польщі. Цим країнам вдалося заповнити свої газосховища більш ніж на 80%.
За даними Gаs Іnfrаstruсturе Еurоре, у Німеччині, яка має найбільші в Європі потужності для зберігання газу, сховища заповнені приблизно наполовину. У Бельгії та Нідерландах, які газопроводами безпосередньо пов’язані з британським газовим ринком, цей показник становить 51% та 45% відповідно.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Енергетична криза лише почалася: до чого готуються в Європі



Ормузька криза вдарила по цінах на пальне в усьому світі, але Україна пройшла її інакше, ніж очікувалося. Експерти паливного ринку Сергій Куюн та Іван Марченков у статті «Випробування Ормузом. Як пройшли паливну кризу Україна і світ» аналізували, чому українські АЗС підіймали ціни повільніше за французькі та польські, як уряди ЄС і США знімали напругу мільярдними пільгами та чому навіть без них українські ціни вписуються у загальносвітову логіку.

Уряд Ірану визнає економічні наслідки війни зі США для країни. Зокрема, верховний лідер Моджтаба Хаменеї закликав владу вжити заходів для подолання скрутного становища, а президент Масуд Пезешкіан повідомив, що через американські санкції та блокаду обсяги зовнішньої торгівлі скоротилися на третину, пише Rеutеrs. 
«Необхідно серйозно підійти до вирішення низки економічних проблем та труднощів, пов’язаних із засобами до існування, таких як інфляція, безробіття, регулювання цін та ринок товарів і послуг», — наголосив Хаменеї. 
Водночас у суботу Тегеран не продемонстрував готовності поступатися. Там заявили, що мають намір протистояти тиску США, продовжувати дипломатичні зусилля та, за їхніми словами, зберігати контроль над Ормузькою протокою.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Трамп погрожує відновити бомбардування, якщо Іран “не поводитиметься належним чином”



Агентство пише, що уряд Ірану у заяві, поширеній державними ЗМІ, визначив подолання економічного тиску через санкції та війну своїм пріоритетом. Для цього влада має намір стримувати інфляцію, регулювати ринки, створювати робочі місця, підтримувати вітчизняне виробництво інвестиціями та поступово зменшувати залежність від долара.
Так, через шість місяців після початку війни, яку розпочали США та Ізраїль, переговори зайшли в глухий кут. На цьому тлі адміністрація президента Дональда Трампа посилила фінансовий тиск на Іран.
Зокрема, Вашингтон попередив інші країни, що їм слід припинити ділові зв’язки з Іраном, інакше проти них можуть запровадити вторинні санкції. Водночас Міністерство фінансів США не стало вводити обмеження проти найбільших торговельних партнерів Ірану — Китаю та Індії, оскільки це могло б негативно вплинути на американську та світову економіку.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





США запровадили додаткові санкції проти Ірану: яке відомство потрапило під обмеження



Нагадаємо, Міністерство фінансів США запровадило санкції проти майже 60 компаній, людей і суден, пов’язаних з Іраном. Обмеження спрямовані проти мереж, що мають стосунок до ядерної та ракетної програм країни, кібердіяльності та нафтової галузі.
Про новий пакет санкцій у Вашингтоні повідомив глава американського Мінфіну Скотт Бессент. Він заявив, що США розпочинають масштабний економічний тиск на фінансові зв’язки Ірану в усьому світі в межах плану Ореrаtіоn Есоnоmіс Оutсаst.

Президент Естонії Алар Каріс заявив, що найближчими роками Росія навряд чи розпочне агресію проти його країни. Водночас в етері «Еспресо» він зазначив, що неможливо передбачити, якою буде ситуація через п’ять, десять чи 15 років.
Президент також наголосив, що Естонія має бути готовою до будь-якого розвитку подій. За словами Каріса, країна вже має підготовлений військовий резерв і союз оборони, проте слабким місцем залишається готовність цивільного населення.
«У нас не вистачає укриттів та інших необхідних речей. У цьому питанні ми могли б повчитися в України. Я майже впевнений, що найближчими роками Росія не вдаватиметься до агресії проти нас. Зараз вона перебуває у дуже слабкій позиції. Але ніхто не знає, що станеться через п’ять, десять чи 15 років. Я завжди наводжу приклад періоду перед Другою світовою війною. Тоді у нас була чудова армія, але ми були самі, без союзників», — наголосив естонський президент. 
Каріс підкреслив, що нині країна є членом НАТО, а тому її становище не можна порівнювати з тим, у якому вона перебувала напередодні Другої світової війни. Також він зауважив, що Росія вже тривалий час становить гібридну загрозу, серед проявів якої він назвав кіберзагрози, «тіньовий флот» і поширення фейкових новин.
«Гібридні загрози вже досить давно існують. Саме тому ми створили в Естонії відповідні центри. Кібербезпека була однією з таких проблем ще у 2007 році. Тоді ми почали переконувати інших, що це також частина війни. Зараз в Естонії працює Центр кібероборони НАТО, до роботи якого також залучена Україна», — зауважив Каріс. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Від «зелених чоловічків» до кібератак: у Тhе Теlеgrарh розповіли шість можливих сценаріїв нападу РФ на НАТО



Європейські чиновники впевнені, що немає жодних доказів підготовки Росії до нападу зі звичайною зброєю на НАТО чи одну з країн Балтії. Таким чином вони спростували інформацію про те, що саме це питання нібито було головною темою під час візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви цього тижня.
Натомість міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна заявляв, що після візиту директора ЦРУ до Москви оцінка Таллінна щодо військової загрози з боку Росії не змінилася. Він наголосив, що до можливої загрози з боку РФ і ймовірних провокацій проти НАТО слід ставитися серйозно та залишатися пильними.
Чи можуть сценарії 2014-го та 2022-го повторитися, але вже в Балтії? У статті «Чому не можна ігнорувати загрози нападу Росії на країни Балтії» оглядач Володимир Кім пояснював, як працюють гібридні сценарії Кремля та чому самозаспокоєння може стати фатальним.

Ікіґай — одне з найупізнаваніших слів японської мови, яке міцно увійшло в лексикон багатьох далеких від Японії культур. Неймовірна кількість книг розповідає вигадки про те, що таке ікіґай, а коучі й просто псевдоексперти роблять бізнес, спотворюючи сутність явища, яке насправді має дуже чіткий і зрозумілий контекст. Варто детальніше поговорити про черговий міф із чотирьох чи трьох кілець, які десь на перетині породжують ікіґай. Він, як і багато інших міфів, свідомо чи несвідомо створений західними дослідниками, письменниками та журналістами.
Для більшості японців у великих містах робочий день починається з тисняви в метро. Японці жартома називають цей стан «суші-зуме», бо пасажири набиваються у вагон так щільно, як стискаються рисинки в популярній японській страві. Але стрес подорожі на роботу на цьому не закінчується. Японська корпоративна культура сумновідома всьому світу понаднормовим робочим днем, суворими правилами поведінки та жорсткою ієрархічною структурою. І водночас японці живуть найдовше у світі, а тих, хто відвідує Країну вранішнього сонця, дивує їхня привітність і гостинність. Ви не побачите втомлених і роздратованих людей, які тяжко працюють і більше нічого не бачать. Особливо дивує енергія, яку демонструють люди пенсійного віку. Вони залишаються фізично та ментально активними навіть у віці за 80. У Японії більш як третина населення — 65 .

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Ставка на майбутнє: куди Японія інвестує трильйони



Японці — нація трудоголіків. Перевантаження тих, хто працює, не є рідкістю, радше нормою — останні потяги в метро опівночі все ще переповнені людьми в ділових костюмах. Як японцям вдається витримувати таку напругу? Цілком імовірно, що секрет приховано в понятті, яке вони називають «ікіґай». Це слово перекладають приблизно як «щастя жити». На Заході ця концепція відоміша у формі діаграми Венна. На ній ікіґай лежить на перетині чотирьох речей, які ви робите в житті: того, що ви любите, що вам добре вдається, чого потребує світ і чим ви можете заробити на життя. Для японців це поняття має дещо інше значення. Більшість із них ніколи не асоціювала поняття ікіґай із цією діаграмою, а багато хто вперше побачив її після того, як вона стала популярною на Заході. Це чергова вигадка іноземців, які намагаються хоч якось пояснити загадкову японську душу.
Якщо спростити сенс, який вкладають у це слово, можна сказати, що ікіґай — це те, заради чого варто прокидатися зранку й вставати з ліжка. Це може бути що завгодно — похід із друзями в гори, прибирання навколо дому, робота в саду чи на городі, риболовля, похід у басейн чи візит до комунального центру. Ікіґай необов’язково має бути пов’язаний із доходами. Під час численних опитувань лише частина японців пов’язала ікіґай із роботою. Тобто для когось сенс життя справді полягає в роботі, але, звісно, не обмежується нею. Це радше теніс, гольф або похід у театр, щось, що торкається душі.
Японські фахівці звертають увагу на те, що ікіґай є поняттям повсякденної японської мови. Воно складається з двох слів: «ікі» — життя, і «ґай» — цінність, вартість. Сучасне розуміння ікіґай почало формуватися приблизно в добу Хейан (період в історії Японії із 794 до 1185 року). «Ґай» походить від слова «кай» — японською «цінна мушля». Є й інші слова з коренем «кай», приміром, «яріґай» (цінність якоїсь дії) або «хатараґай» (цінність роботи).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Від зброї до реакторів: як Японія може стати ключовим партнером України



Ікіґай можна розглядати як загальну концепцію, яка охоплює багато життєвих цінностей, але головне — це те, заради чого варто жити. І це робить ікіґай дуже особистим поняттям, яке вимагає розуміння й поваги. Поняттю ікіґай в Японії присвячено багато книжок, але, мабуть, одним із найґрунтовніших і найвідоміших є дослідження 1966 року. Його авторка, психіатриня Мієко Камія, пояснює, що значення слова «ікіґай» можна приблизно трактувати як «відчуття, що життя варте того, щоб його прожити», але є деякі нюанси. Поняття «ікіґай» містить надію, що дає вам змогу сміливо дивитись у майбутнє, навіть якщо зараз ви почуваєтеся жахливо. Водночас слово «життя» у багатьох мовах означає як життя взагалі, так і повсякденне. «Але в японській мові ці поняття позначено двома різними словами: «дзінсеї» — усе життя та «сейкацу» — життя в теперішньому моменті», — пояснюють японські фахівці. Ікіґай пов’язане саме з повсякденним життям. Японці впевнені, що маленькі щоденні радощі покращують життя загалом.
Японці — нація довгожителів. Очікувана тривалість життя в країні давно перевищила 87 років для жінок і 81 — для чоловіків. Тут проживає понад 100 тисяч людей віком 100 років і старших. Можливо, почасти цьому сприяє філософія «жити тут і зараз», особливе японське мистецтво жити?
Відомий письменник Ден Бюттнер об’їздив увесь світ у пошуках регіонів, де мешкають довгожителі, які він назвав «блакитними зонами». І написав книжку з однойменною назвою «Блакитні зони: Як жити довше — поради довгожителів». Тоді він зазначив, що одним із таких місць є острів Окінава, найвіддаленіша південна префектура Японії, де тоді мешкало найбільше довгожителів у світі. Відтоді ситуація змінилась, і лідерство за кількістю довгожителів перейшло до інших, далеких від лагун префектур, але стереотип залишився. Як і те, що основою довголіття є правильне харчування. Хоча дієта, напевно, є однією з основних причин довголіття окінавців, на відміну від стереотипів, на острові свинина не менш популярна, ніж риба, а картопля — ніж рис. Окінава багато чим відрізняється від інших префектур — це пов’язано з її специфічною історією, тут навіть говорять досі своєю мовою, що має назву учінагучі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Генетики з’ясували, як міграції та їжа сформували предків давніх японців



«До людей похилого віку тут ставляться з великою пошаною, і вони почуваються зобов’язаними передати свою мудрість молодшим поколінням», — зазначає Бюттнер. Але це так само справедливо й для інших регіонів Японії. Служіння громаді дає людям похилого віку мету в житті.
Бюттнер не втримався від діаграмного підходу: він пропонує скласти три списки — ваші цінності, речі, які ви робите із задоволенням, і речі, які вам добре вдаються. Те, що розташоване на перетині цих трьох кіл, і є вашим ікіґай. Утім, це механічний підхід, самого лише усвідомлення недостатньо, і японці відверто з нього глузують. У вас має бути особисте, цінне для вас поле діяльності, оскільки, на думку Бюттнера, ікіґай — це «мета в дії».
У культурі, в якій інтереси команди ставлять вище за власні, головною мотивацією працівників часто є бути корисними для інших, завойовувати подяку й шану колег. Це не означає, однак, що філософія ікіґай вимагає працювати важче й довше. Майже чверть японських працівників працює понаднормово 80 годин щомісяця, часто з наслідками для здоров’я. Відомі випадки смерті від кароші — смертельної перевтоми.
Ікіґай, навпаки, тримає їх у житті. Це відчуття, що те, що ви робите, змінює життя людей на краще. Уявіть собі приблизно таку молитву до вищих сил: «Господи, якщо це вже має статися, то хай станеться, але не завтра, а хоча б післязавтра, бо завтра в мене ще стільки важливих справ». І так щодня.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У Японії 1800 людей вручну пересунули 360-тонну вежу замку Хіросакі — Тhе Guаrdіаn



Фахівців з управління вже давно цікавить, що змушує людей знаходити сенс у своїй справі. Дослідники вважають важливим чинником мотивації відчуття, що ваша робота впливає на добробут інших, а також можливість бачити, як саме ваша робота покращила світ, довкілля чи життя інших людей. Цей принцип стосується життя загалом. У Японії вважають: замість того, щоб боротися з голодом у світі, можна почати з малого й допомогти нужденним, записавшись, приміром, до місцевої волонтерської організації. У будинках догляду за людьми похилого віку цілеспрямовано створюють умови для появи бажання прокидатися зранку й діяти.
На перший погляд, може здатися парадоксальним, що в Японії, де є поняття ікіґай — того, що надає життю сенсу, — водночас протягом тривалого часу спостерігали високий рівень самогубств. Але суперечності тут немає. Ікіґай не є універсальним «рецептом щастя» й тим паче не гарантує психологічної стійкості. Це особисте відчуття сенсу, що виникає поступово — з любові до родини, роботи, дружби, творчості, турботи про інших або навіть із простих щоденних занять. Людина може мати ікіґай, але водночас переживати депресію, самотність, фінансові труднощі, професійне виснаження чи іншу життєву кризу. Особливо це стосується молоді, яка тільки шукає сенс життя.
Тому ікіґай не слід сприймати як характеристику всього японського суспільства або як пояснення його рівня щастя чи самогубств. На суїцидальну поведінку впливає цілий комплекс психологічних і соціальних чинників, тоді як ікіґай — лише один із можливих ресурсів, що допомагають людині відчувати цінність власного життя.
Наприклад, те, що відрізняє японські міста від інших мегаполісів, — це чистота. Гості країни відзначають це відразу. Але чого вони не бачать — то це волонтерів — людей, які зазвичай давно вже на пенсії, але дуже рано виходять на вулиці й у парки зі спеціальним знаряддям для збирання сміття і прибирають те, що діти або несвідомі дорослі залишили по собі звечора. Так, японці навчені не смітити, але діти є діти, та й не всі туристи — японці, тож підтримувати чистоту не завадить. Так само пенсіонери намагаються утримувати квітники, сади й садочки біля своїх будинків або поратися на городі, хоч у сусідньому супермаркеті є все, що можна собі уявити, й за доступними цінами. Важливо робити щось дуже приємне й бачити результати своєї праці. Як і скрізь, вихід на пенсію в Японії часто приносить відчуття втрати й порожнечі. Це насамперед стосується тих, для кого ікіґай було зосереджене виключно на роботі. Пошук свого ікіґай — того, заради чого варто прокидатися вранці, — допомагає прожити більш значуще та повноцінне життя навіть «після роботи». У цьому й полягає японське мистецтво жити.

Регулярні та точні удари Сил оборони України по російських нафтопереробних заводах призвели до суттєвого скорочення виробництва авіаційного гасу в РФ. Через це країна-агресор змушена імпортувати паливо Jеt А-1 для військових літаків за кордоном, повідомили в Головному управлінні розвідки Міноборони України.
Зазначається, що авіаційне паливо Jеt А-1 є повноцінним аналогом радянсько-російських марок ТС-1 та РТ. Воно повністю сумісне з двигунами російських винищувачів і бомбардувальників МіГ-29, Су-34, Су-35С, Су-30СМ, Су-57, Су-24М та Ту-95МС. Крім того, це паливо застосовують для заправки реактивних ударних безпілотників «Герань-4» і «Герань-5», а також військово-транспортних літаків Іл-76МД-90А, якими Міноборони РФ перевозить озброєння та військову техніку, зокрема оперативно-тактичні ракетні комплекси.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Найбільші НПЗ Казахстану відмовилися продавати бензин Росії через санкції



За даними ГУР, до поставок пального до РФ залучено три підсанкційні танкери — НАNNА під прапором Панами, САРІВАRА під прапором Індонезії та російська АSТОRІА. Вони вже доставили до портів Санкт-Петербурга та Владивостока близько 70 тисяч тонн палива Jеt А-1 з Єгипту та Південної Кореї.
Зокрема, танкер АSТОRІА доправив з корейського порту Ульсан до Владивостока 11 тисяч тонн палива на замовлення «Независимой нефтегазовой компании», яка продає його фірмі «ТЗК-АЭРО» для потреб російських збройних сил та ФСБ. Танкери НАNNА та САРІВАRА у серпні 2026 року доставили майже 59 тисяч тонн палива з єгипетського порту Ель-Дехейла. До цієї схеми залучено єгипетський НПЗ МІDОR, Державну нафтову корпорацію Єгипту (ЕGРС), компанії з ОАЕ, а також підсанкційне російське ТОВ «КОНТУР СПБ», яке виконує контракти для оборонного відомства РФ.
Нагадаємо, через дефіцит бензину Росія почала дедалі активніше шукати пальне за кордоном. У червні Москва домовлялася про імпорт бензину з Казахстану, а Білорусь у першому півріччі збільшила постачання до РФ майже у 20 разів. За цей період Мінськ відправив понад 453 тисячі тонн бензину. Наприкінці липня російська влада також перенаправляла пальне з Сибіру до Москви та нарощувала імпорт із Білорусі.
Докладніше про ризики паливного колапсу в Росії у статті ZN.UА «Наскільки близька Росія до паливного колапсу — пояснює економіст» пише підприємець, економіст та волонтер Олег Саркіц.

Глава Пентагону Піт Гегсет спростував інформацію ЗМІ про те, що він може взяти участь у президентських виборах у США у 2028 році. На своїй сторінці у Х він наголосив, що ці повідомлення «на 100% неправдиві».

100% fаlsе. Wе tоld NВС thаt, but thеy just lіе w/ аnоnymоus “sоurсеs.”Мy оnly jоb: Маkе @DерtоfWаr Grеаt Аgаіn.Саrry оn Раtrіоts, аnd еnjоy yоur Frіdаy nіght. httрs://t.со/ОхwеkfSАjy
— Реtе Неgsеth (@РеtеНеgsеth) Аugust 28, 2026



«Ми повідомили про це NВС, але вони просто брешуть, посилаючись на анонімні "джерела". Моє єдине завдання — зробити Пентагон знову великим», — йдеться у його повідомленні. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Трамп назвав своїх наступників у президенти США



Нагадаємо, у NВС Nеws із посиланням на власні джерела повідомляли, що Гегсет у приватних розмовах обговорює можливість участі у президентських виборах 2028 року. За інформацією двох співрозмовників, які знають про ці розмови, протягом останніх кількох місяців тему можливого висунення Гегсета обговорювали як він сам, так і його дружина Дженніфер у розмовах із близькими друзями та соратниками.
Крім того, політичні плани Гегсета знову опинилися в центрі уваги на початку цього місяця, коли він відвідав ярмарок штату Айова та агітував за конгресмена-республіканця Зака Нанна. Інтерес до цієї поїздки пояснюється особливою роллю Айови в президентських виборах США. Саме цей штат традиційно першим проводить голосування республіканців за кандидата від партії, тому поява там міністра війни привернула додаткову увагу.

Цього тижня директор ЦРУ Джон Раткліфф здійснив рідкісний візит до Москви, де, як вважається, передав російській стороні попередження. Його суть полягала в тому, що США знають про плани Росії, не дозволять їх реалізувати та закликають Москву відмовитися від них. Імовірно, йшлося про можливий напад Росії на НАТО, про загрозу якого вже певний час попереджають уряди різних західних країн.Головний аналітик з міжнародних питань газети Тhе Теlеgrарh Роланд Оліфант пише, яким міг би бути можливий напад Росії на НАТО, яку мету він міг би переслідувати та де саме Альянс може опинитися під ударом.

Напад у «кримському стилі» на сусідні країни НАТО

Зазначається, що західні стратеги вважають цей сценарій одним із найбільш обговорюваних серед можливих варіантів дій російського диктатора Владіміра Путіна. Після розгортання російських військ у Криму та на Донбасі у 2014 році вони почали розробляти теорії щодо можливого повторення подібного сценарію вже в країнах Балтії. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Пісторіус несподівано не вірить, що Путін нападе на НАТО За таким сценарієм російські агенти, які діятимуть під виглядом «активістів», можуть організувати протести через вигадані скарги щодо етнічної російської меншини в таких містах, до прикладу, як естонська Нарва чи латвійський Даугавпілс. Під прикриттям цих «протестів» російські військові, які спочатку діятимуть непомітно та в цивільному одязі, можуть перетнути кордон і взяти під контроль ключові міста.До того ж за такого сценарію НАТО теоретично могло б зіткнутися зі складним питанням: чи вважати ці події російським нападом, чи звичайними вуличними протестами. Також було б незрозуміло, хто має реагувати — військові чи поліція, а також чи варто застосовувати зброю проти «протестувальників».Поки НАТО вагалося б із відповіддю, слідом за «протестувальниками» могли б з’явитися російські військові в уніформі нібито для «забезпечення миру». За кілька днів Росія таким чином могла б фактично встановити контроль над частиною території Альянсу.Однак за оцінкою, головна проблема такого сценарію полягає в тому, що одну й ту саму операцію важко успішно провести двічі. Після подій у Криму уряди Естонії, Латвії та Литви почали готуватися саме до такого розвитку подій.«Цього разу така тактика не зустріне вагань. Якщо на вулицях Нарви з’являться аналоги таємничих кримських "зелених чоловічків" 2014 року, їх просто застрелять», — йдеться у статті. 

Звичайний напад на сусідні держави

Найгіршим, хоча й найменш імовірним, вважають сценарій прямого конвенційного нападу. За такого розвитку подій російські війська могли б одночасно вторгнутися з Калінінграда та Білорусі й перерізати «Сувальський коридор» — вузьку ділянку кордону між Польщею та Литвою. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Я не стурбований взагалі»: Трамп певен, що Росія не нападатиме на НАТО Паралельно російські десантники або морські піхотинці могли б висадитися на Готланді — шведському острові в Балтійському морі. Там вони могли б розгорнути систему протиповітряної оборони, яка нейтралізувала б перевагу НАТО в повітрі та зробила б неможливим постачання повітряним шляхом.За такого сценарію три країни Балтії могли б опинитися відрізаними від решти НАТО як суходолом, так і повітрям. Підрозділи операторів дронів, загартовані боями та щойно повернуті з фронту в Україні, могли б заповнити небо ударними безпілотниками й атакувати ізольовані сили країн Балтії та їхніх союзників. До того ж серед них могла б опинитися й британська бойова група чисельністю 900 військових, розгорнута в Естонії, яку могли б знищити ще до того, як вони побачили б російських солдатів і змогли відкрити вогонь у відповідь.Крім того, за такого розвитку подій війська НАТО, які не мають достатнього досвіду ведення бойових дій із масовим використанням дронів, швидко могли б зазнати поразки. Після цього російські сухопутні сили могли б відтіснити залишки військ противника та просуватися у напрямку Таллінна, Риги й Вільнюса.За оцінкою, як і сценарій, що передбачає повторення подій у Криму, цей варіант уже неодноразово відпрацьовували під час масштабних навчань. Водночас основні сили російської регулярної армії зараз зосереджені на війні проти України, тому поблизу кордону з Естонією наразі немає жодного великого боєздатного російського підрозділуЕксперт із російських спецслужб Марк Галеотті зазначив, що у разі перетину російськими військами кордону та вторгнення до Естонії всі розумітимуть, як діяти. Війська, що здійснили вторгнення, опиняться під ударом, а повітряні та ракетні сили НАТО залучать для атак на їхні тилові підрозділи забезпечення.

Вторгнення

Цей сценарій показує, наскільки важливою може бути двозначність. Наприклад, у російського вертольота нібито виникають проблеми з двигуном, через що він здійснює «аварійну посадку» одразу за кордоном із Калінінградом.Після цього для охорони місця події на території Польщі або Литви та повернення екіпажу можуть направити «рятувальну групу». Вона, можливо, навіть буде без зброї, тому формально це не виглядатиме як вторгнення, від якого країни НАТО має захищати стаття 5. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Путін погрожує Фінляндії після її вступу до НАТО: "Проблем не було, тепер будуть" Навіть у разі швидкого відступу така операція могла б продемонструвати, що Росія здатна проникати на територію НАТО й уникати за це відповідальності. Та й варіантів сценарію із «загубленим вертольотом» може бути чимало. Наприклад, ракети чи дрони можуть нібито випадково пролетіти над Україною та впасти на території Польщі, Румунії або Молдови. Останніми місяцями кількість таких «нещасних випадків» зростає.Зазначається, що Центр аналізу європейської політики (СЕРА) у нещодавньому звіті описав п’ять рівнів ескалації таких атак — від одиничного вторгнення чи розвідки поблизу кордону до масштабного вторгнення або гібридної атаки із серйозними наслідками.У СЕРА також зазначили, що всі ці сценарії розраховані на дії нижче порогу відкритої війни. Вони використовують те, що західним урядам потрібен час, аби зрозуміти, що саме сталося, встановити винних і визначити, чи можна вважати це початком активної війни.Професор російської політики Кінгс-коледжу Лондона та один з авторів звіту СЕРА Сем Грін зазначив, що поки західні уряди проходитимуть цей процес, ситуація вже може змінитися, а Росії вдасться уникнути відповідальності.«Це розраховано на те, щоб продемонструвати, що збитки можуть бути ще більшими, налякати західних політиків і, таким чином, змінити їхні розрахунки щодо того, наскільки вони готові підтримувати Україну», — зауважив він.  ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Загроза для Балтійських країн: чи готується Росія до наступного нападу? — Вlооmbеrg

Операція під чужим прапором

Найпростіший сценарій передбачає короткочасне та нелетальне вторгнення, головною метою якого є надсилання певного сигналу. Однак останнім часом західні експерти з питань безпеки дедалі частіше висловлюють припущення, що Росія може планувати значно масштабніші дії.З’являється дедалі більше повідомлень про те, що Кремль накопичує захоплені або збиті українські дрони. Їх Росія може використати для атаки під чужим прапором, щоб послабити єдність НАТО та підтримку України. За таким сценарієм Москва могла б видати удар по прикордонній країні за нібито помилку під час масштабної повітряної атаки України на Росію.Однією з можливих цілей може стати Польща, де вже спостерігається зростання антиукраїнських настроїв.Такий сценарій видається більш імовірним, ніж варіант із Нарвою, і може дати Росії потрібний політичний результат. Водночас асоційований науковий співробітник з питань Росії та Євразії в «Чатем-Хаусі» Кір Джайлз зазначив, що сам початковий інцидент може бути доволі простим. Однак менш зрозуміло, як саме Росія могла б використати його, щоб дестабілізувати НАТО та створити підґрунтя для подальших дій.

Саботаж у Європі

Росія не обов’язково має обмежуватися країнами, які розташовані біля її кордонів. Москва вже довела, що здатна проводити диверсійні та саботажні операції в різних частинах Європи, часто обираючи для цього країни, які можуть бути менш готовими до несподіваних загроз, ніж її безпосередні сусіди. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як країни Балтії балансують перед загрозою з боку Росії — FТ Серед останніх підозрілих інцидентів — безпілотник із вибухівкою, який 4 серпня виявили поблизу українського літака в аеропорту Лейпцига в Німеччині. Також тижнем пізніше на складі зброї в Італії стався загадковий вибух.Однак, як зазначається, обидва ці випадки мають спільну рису — вони не завдали нікому шкоди. Якщо Путін справді хоче перевірити реакцію НАТО, наступним кроком може стати операція, яка призведе до людських жертв. Наприклад, сходження поїзда з рейок або вибух на заводі могли б спричинити не лише економічні збитки, а й людські втрати. Такі дії, за умови, що Росія розраховує на відсутність силової відповіді з боку НАТО, могли б стати для Москви способом чинити тиск на Альянс.За оцінкою, такі операції несуть для Росії значний ризик. Москва не може точно передбачити, який рівень застосування сили змусив би Захід змінити свою політику та припинити або суттєво скоротити підтримку України. Водночас надмірна ескалація може спровокувати рішучу відповідь, про яку Росія згодом пошкодує.«Ризик не в тому, що ми спимо, поки Росія готується до вторгнення. Він полягає в іншому: через відсутність із російського боку чіткого розрахунку ризиків і вигод вони можуть припуститися помилки. Уявімо, що дрон, який літає поблизу аеропорту Схіпхол або Шарля де Голля, зіткнеться з пасажирським літаком і призведе до загибелі 200 чи 300 цивільних на території НАТО. Тоді раптом знадобиться реакція — значно рішучіша, ніж будь-яка з тих, які ми бачили досі. І раптом ми можемо отримати ескалацію, якої не хотіла жодна зі сторін», — наголосив Грін. 

Кібератака

Кібератаки багато в чому схожі на саботажні операції. Вони можуть статися будь-де, часто складно встановити, хто саме за ними стоїть, а їхні наслідки можуть бути дуже серйозними. Водночас такі дії перебувають у неоднозначній сфері. Формально вони не є військовою атакою, але за певних обставин можуть стосуватися застосування статті 5 НАТО. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Путін підписав три секретні укази в день візиту директора ЦРУ: що відомо Масштабні кібератаки теоретично можуть стати підставою для застосування механізму колективної оборони НАТО. Але через особливості таких атак часто складно точно встановити, хто за ними стоїть, а також передбачити, якою саме може бути відповідь Альянсу.Системи охорони здоров’я особливо вразливі до перевантаження. Наприклад, гіпотетична кібератака, яка вивела б з ладу комп’ютерні системи перекачування крові Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NНS), могла б призвести до ситуації, коли ніхто не знав би, де знайти кров першої групи з позитивним резус-фактором. Такий збій, без сумніву, міг би коштувати людських життів і спричинити паніку.Водночас наслідки кібератаки не обов’язково мають бути настільки фатальними. Наприклад, зупинка роботи фондової біржі для поширення паніки на ринку або закриття важливого аеропорту могли б спричинити серйозні незручності та вплинути на ухвалення політичних рішень.За оцінкою експертів, як і в інших сценаріях, Кремль, імовірно, намагатиметься дозувати такі атаки, щоб вони майже досягали межі, після якої могла б послідувати серйозна відповідь. Саме швидкість встановлення відповідальності та реагування може стати ключовим фактором стримування таких дій. Грін вважає, що якщо Раткліфф під час візиту від імені ЦРУ чітко дав Росії зрозуміти, що цього разу реакція буде значно швидшою, ніж Москва звикла очікувати, це може змусити Кремль обережніше планувати свої подальші дії. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Естонія не змінила оцінку загрози з боку РФ після візиту директора ЦРУ до Москви  Тим часом європейські чиновники впевнені, що немає жодних доказів підготовки Росії до нападу зі звичайною зброєю на НАТО чи одну з країн Балтії. Так вони спростували повідомлення про те, що саме ця тема нібито могла бути головною під час візиту директора ЦРУ до Москви цього тижня. 

Європейські чиновники впевнені, що немає жодних доказів підготовки Росії до нападу зі звичайною зброєю на НАТО чи одну з країн Балтії. Так вони спростували повідомлення про те, що саме ця тема нібито могла бути головною під час візиту директора ЦРУ Джона Раткліффа до Москви цього тижня, пише Вlооmbеrg. 
Так, за словами людей, які знають про ситуацію, під час візиту Раткліффа до Москви могли обговорювати припинення війни проти України, зобов’язання НАТО захистити союзників у разі нападу відповідно до статті 5, а також війну з Іраном. Водночас американська сторона не повідомила європейським чиновникам подробиць зустрічі Джона Раткліффа. Тому, як наголошують у виданні, вони робили висновки про її можливий зміст, спираючись на власні дані розвідки та уявлення про те, як США зазвичай діють у таких ситуаціях.
За словами європейських чиновників, протягом останніх місяців країни НАТО обговорювали, як посилити взаємодію з Росією як на розвідувальному, так і на військовому рівні. Це мало б допомогти уникнути прорахунків і непорозумінь на тлі зростання кількості гібридних атак і провокацій.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





РФ точно має 5-6 планів агресії проти Європи — військовий



Один із чиновників також припустив, що візит до Москви міг бути спрямований на те, щоб запобігти надмірній реакції Росії на економічні заходи США проти Ірану, які можуть торкнутися й Росії. Ще однією можливою метою поїздки він назвав спробу переконати Москву припинити підтримку Тегерана.
У Білому домі не стали коментувати цю інформацію. Напередодні президент Дональд Трамп також не відповів прямо на запитання журналістів в Овальному кабінеті про те, чи застеріг директор ЦРУ Росію від нападу на територію НАТО. Водночас Трамп заявив, що Росія «не збирається нападати».
За останні кілька місяців представники розвідки та урядовці неодноразово повідомляли, що російські спецслужби розглядають можливість диверсій проти інфраструктури, а також атак під чужим прапором у країнах Балтії та Польщі. За словами джерел, останні розвіддані не свідчать про будь-які зміни у військовій позиції Росії.
Прем’єр-міністри та міністри оборони країн Балтії заявили, що безпекова ситуація в регіоні залишається без змін. Естонія, Латвія та Литва також повідомили, що їхні оцінки наявних загроз не змінилися.
Вlооmbеrg наголошує, що західні розвідувальні служби підтримують канали зв’язку зі своїми російськими колегами, і в цьому немає нічого незвичайного. Водночас джерела, обізнані з поїздкою Раткліффа, зазначили, що примітним було його бажання, схоже, зробити інформацію про цей візит публічною.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Пісторіус несподівано не вірить, що Путін нападе на НАТО



Північні країни НАТО посилюють захист своєї інфраструктури через побоювання, що Москва може організувати атаку під чужим прапором, використавши українські дрони. У Литві раніше попереджали про можливість такої провокації з боку Росії. Польща, Латвія та Естонія також заявляли про ризик диверсій, які Москва може використати для перевірки реакції НАТО на тлі сумнівів щодо подальшої підтримки Альянсу з боку США. 
Водночас речник Кремля Дмітрій Пєсков називав попередження про можливі приховані атаки Росії «страшилками», які використовують для виправдання мілітаризації проти Москви. Водночас Польща та три країни Балтії, які межують із Росією та вже виявляли на своїй території українські дрони, не хочуть ризикувати.

Іранський вантажний літак Воеіng 747-281F авіакомпанії Fаrs Аіr Qеshm прибув до Мінська, після чого протягом двох днів здійснював польоти над Білоруссю та Росією. Що саме перевозив борт, який перебуває під санкціями США через зв'язки авіакомпанії з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР), наразі невідомо. Про це пише «Мілітарний», який проаналізував дані сервісу відстеження польотів АіrNаv Rаdаr.Йдеться про Воеіng 747-281F з реєстраційним номером ЕР-FАВ. 26 серпня він виконав рейс QFZ9962 із Тегерана до Мінська.Наступного дня, 27 серпня, літак знову піднявся в повітря з білоруської столиці. Він здійснив майже п'ятигодинний політ, частина маршруту якого проходила над територією Росії, після чого повернувся до Мінська.АіrNаv RаdаrЯк зазначає «Мілітарний», окремий відрізок маршруту АіrNаv Rаdаr відображає пунктирною лінією. Це означає, що траєкторія на цій ділянці є приблизною, оскільки сервіс не мав точних даних про місцеперебування борту.Уже 28 серпня ЕР-FАВ залишив Білорусь і вирушив назад до Ірану. Літак вилетів із Мінська о 09:44 за київським часом і приземлився в Тегерані о 14:43.АіrNаv Rаdаr

Літак і авіакомпанія перебувають під санкціями США

Воеіng ЕР-FАВ із серійним номером 25171 — один із двох літаків Fаrs Аіr Qеshm, які Міністерство фінансів США внесло до санкційного списку 24 січня 2019 року. Під санкції тоді потрапила й сама іранська авіакомпанія.Американське відомство заявляло, що Fаrs Аіr Qеshm використовувала свої літаки для транспортування вантажів на користь Корпусу вартових ісламської революції, зокрема здійснювала такі перевезення до Сирії.ЕР-FАВ і раніше привертав увагу через свої маршрути. Літак неодноразово здійснював рейси між Іраном та країнами Близького Сходу, зокрема літав до Дамаска та Бейрута. Західні та ізраїльські джерела пов'язували такі рейси з перевезенням військових вантажів і компонентів для союзників Тегерана.Цей же Воеіng використовувався для польотів до Судану. У 2024 році Rеutеrs повідомляло про використання іранських вантажних літаків для доставки до країни безпілотників та іншого обладнання.Інформації  щодо того, що саме Воеіng привіз до Білорусі, немає. Дані сервісів відстеження польотів дозволяють встановити маршрут ЕР-FАВ, але не дають інформації про те, що перебувало на його борту.У лютому цього року Україна визнала КВІР терористичною організацією. Іран заявив, що вважає Україну співучасницею агресії США та Ізраїлю через відправку українських фахівців з протидії БпЛА до країн Близького Сходу.

У квітні 2026 року Єдиний казначейський рахунок Росії, на якому зберігаються всі доходи й видатки федерального бюджету, пішов у мінус на 5 трлн рублів. Це близько 65 млрд доларів. Про це з посиланням на людей, близьких до уряду, повідомляє Lеs Есhоs.
За інформацією видання, міністр фінансів Антон Силуанов попереджав прем'єра Михайла Мішустіна, що держава може не встигнути вчасно провести всі поточні платежі.
«Це доволі незвичайна ситуація, адже російська влада зазвичай дуже обережна й готова до подібних сценаріїв», зазначила економістка Інституту економік, що розвиваються, Банку Фінляндії (ВОFІТ) Гелі Сімола.
За її словами, це один із сигналів того, що ситуація для російського уряду та державних фінансів стає дедалі складнішою.
За перші сім місяців року дефіцит федерального бюджету вже сягнув 6,5 трлн рублів. Це 2,8% ВВП. Показник майже вдвічі перевищує орієнтир у 1,6% ВВП, який російська влада заклала на весь 2026 рік.
Щоб зупинити подальше погіршення ситуації, уряд із квітня почав жорстко скорочувати видатки. Витрати на «непріоритетні» напрямки урізали на 35%. Федеральним відомствам також доручили підготувати скорочення штату на 15% і відкласти видатки, які вважаються несуттєвими.
Найбільше це зачіпає сфери, не пов'язані безпосередньо з війною. «Інфраструктура, підтримка економіки, а також охорона здоров'я та освіта можуть постраждати ще більше, якщо скорочення триватимуть», зауважила Сімола.
При цьому Москва продовжує витрачати великі кошти на набір військових. Виплати новим контрактникам суттєво підвищили, щоб заохотити людей іти на фронт. Добровольців стає дедалі менше.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У Росії бюджетна криза: 73 регіони працюють у мінус


 
Ситуація могла бути ще напруженішою, якби не весняне зростання цін на нафту через блокаду Ормузької протоки. Втім, за словами Сімоли, «зростання ціни на нафту приносить полегшення… але не вирішує ситуації». Відтоді котирування знизилися, а ф'ючерсні ринки очікують нижчих цін, ніж навесні. Додатково експорт ускладнюють українські удари по нафтопереробній інфраструктурі Росії.
У Москви ще залишаються резерви, однак ліквідна частина Фонду національного добробуту скорочується, тож держава дедалі активніше вдається до внутрішніх запозичень — хоча високі процентні ставки роблять таке фінансування особливо дорогим. Як крайній варіант уряд може розраховувати на Центробанк, але це рішення небезпечне: «Якщо просто продовжувати друкувати гроші в економіці, де інфляційний тиск і так високий, це, очевидно, створить інші проблеми», – попередила економістка.
Аналітики не очікують негайного фінансового краху чи різкого припинення війни через брак грошей. Проте, за оцінкою ВОFІТ, російська економіка входить у фазу тривалої стагнації через високі процентні ставки та інфляцію.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У розвідці розповіли, чому російська економіка руйнується зсередини



Російська економіка поступово втрачає запас міцності, який дозволяв Кремлю фінансувати війну без різкого скорочення інших видатків. На початку 2026 року дефіцит бюджету РФ уже перевищував запланований рівень, а економіка вперше з 2023 року скоротилася. Високі процентні ставки стримують ділову активність, а падіння нафтових доходів створює додатковий тиск на бюджет.
Тим часом Кремль збільшує витрати на залучення військових. Виплати контрактникам постійно зростають, але це не гарантує достатнього набору людей. Додатковий удар по доходах від нафти завдають зміни на світовому ринку: після весняного стрибка цін через кризу довкола Ормузької протоки вони почали знижуватися, а Росія поступово втрачає свої нафтові надприбутки.
Докладніше про проблеми російської економіки, бюджетний дефіцит і скорочення резервів у статті ZN.UА «Руйнація російської економіки — передумова для переговорів» розповідає директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк.

Кремль без публічного оголошення готує нову хвилю мобілізації. Чоловіки призовного віку в Росії намагаються виїхати з країни, побоюючись повторення подій осені 2022 року. Замість нового указу російська влада діє через роботодавців. Вона збирає дані про резервістів і запроваджує електронні повістки, які набувають чинності одразу після надсилання. Про ознаки прихованої мобілізації розповідає Роlіtісо.
Засновник правозахисної організації «Школа призовника» Алексєй Табалов заявив, що останніми місяцями побільшало звернень по юридичну допомогу від чоловіків призовного віку. «Переважно від тих, хто перебуває у військовому резерві», сказав він.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Пріоритети очевидні»: Зеленський про російську мобілізацію



За словами Табалова, останніми місяцями російська влада активно збирає особисті дані резервістів через їхніх роботодавців.
«Вони навіть цікавляться адресами родичів», розповів він. За його словами, ці дані можуть використовувати для пошуку чоловіків, які спробують ухилитися від мобілізації, якщо її оголосять.
Таких чоловіків викликають до військкоматів. Там їм видають призначення із зазначенням підрозділу, до якого вони мають прибути у разі оголошення мобілізації.
Табалов вважає, що це створює умови для швидшого й непублічного призову.
«Просто підганяють, скажімо, 10 автобусів до якогось металургійного заводу і забирають наперед узгоджену кількість працівників прямо з робочих місць, викликаючи їх поіменно: Петров, Іванов, Сидоров, прошу на автобус, який потім їде на військову базу», пояснив він.
У березні Кремль зробив електронні повістки обов'язковими для процесу призову. Під час мобілізації 2022 року використовували паперові повістки, які набули чинності лише після підпису отримувача. Ця бюрократична лазівка тоді дозволила швидко виїхати з країни до мільйона росіян.
Такі повістки запровадили у 2023 році, а у 2025-му їх почали використовувати по всій країні на добровільній основі. Тепер така повістка набуває чинності одразу після оприлюднення онлайн. Прикордонна служба отримує повідомлення, а отримувачу автоматично забороняють виїзд із країни.
«Влада врахувала урок попередньої мобілізації», зазначив Табалов.
У липні російські ЗМІ повідомили, що Нацгвардія проводить навчання з підготовки особового складу, персоналу та об'єктів на випадок можливої мобілізації. З цією метою директор Нацгвардії Володимир Золотов підписав наказ, у якому прямо вказано, що структура має додатково забезпечувати захист «від небезпек, що виникають у період мобілізації, воєнного стану та у воєнний час». Ці зміни свідчать, що влада готується до жорсткішого, більш «репресивного» типу мобілізації із залученням силових структур, вважає український військовий експерт Олександр Коваленко.
Кремль уже кілька місяців публічно заперечує чутки про нову мобілізацію. Постійний представник Росії при ООН Василій Небензя заявив журналістам: «Наразі масова мобілізація нам не потрібна, вона не планується і не очікується, наскільки мені відомо».
Речник Кремля Дмитро Пєсков зі свого боку заявив, що будь-які розмови про мобілізацію «насаджуються українською владою».
Проте ситуація на фронті для Москви залишається складною. Колишній головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що втрати Росії вперше перевищили кількість добровольців, які готові вступити до армії.
Юрист правозахисної організації Russіаn Реасе Рlеа, яка допомагає чоловікам ухилятися від військової служби, також підтвердив проблеми з набором. Видання не називає його імені з міркувань безпеки.
«Кремлю стає дедалі складніше залучати нових людей», сказав юрист. За його словами, «суспільний договір» між російською владою та населенням «помітно руйнується».
Попри те що всі ознаки вказують на зростання ймовірності нової мобілізації, Путін, схоже, прагне її уникнути. Офіційна мобілізація «означала б, що на фронті справи йдуть погано, що Путін — поганий головнокомандувач», каже Табалов. Тому Кремль уже випробував кілька агресивних стратегій набору особового складу, щоб її обійти: у березні 2026 року російські ЗМІ повідомили, що Міноборони планує набрати близько 80 тисяч людей, переважно студентів, до новостворених «Військ безпілотних систем». Ініціативу супроводжували масштабна пропагандистська кампанія та тиск на виші. Ще одна стратегія проявилася пізніше, у червні, після того як соцмережі наповнилися відео рейдів у Пензенській області. Однак, за словами Табалова, «ця ініціатива може обернутися проти влади… Жителі Пензи вже почали самоорганізовуватися, створюючи загони самооборони, і це, чесно кажучи, рівнозначно виклику, кинутому державній владі».
Військовий резерв Росії переважно складається з чоловіків віком до 55 років, які пройшли строкову службу. Вона є обов'язковою для чоловіків від 18 до 30 років, за винятком тих, хто має відповідні проблеми зі здоров'ям або навчається.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Зеленський: Розвідка фіксує підготовку великої мобілізації в Росії



У 2022 році тодішній міністр оборони Росії Сергій Шойгу оцінював чисельність резервістів приблизно у 25 мільйонів людей.
За словами Табалова, «саме ці люди найімовірніше потраплять під мобілізацію першими у разі її оголошення».
Попри нестачу новобранців, офіційного оголошення про можливу мобілізацію не очікують до вересня, коли в Росії відбудуться парламентські вибори. Жодній антивоєнній партії не дозволили брати участь у виборах, однак і сам Путін, і правляча партія «Єдина Росія» стикаються з падінням підтримки, тож офіційна мобілізація не піде на користь політичним позиціям російського лідера. Утім Кремлю дедалі важче уникати мобілізації. «Я думаю, що знищення України — це [Путіна] нав'язлива ідея, а для її реалізації потрібні люди… Єдиний ресурс, що залишився, з огляду на провал інших спроб, — це мобілізація», — сказав Табалов.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Грошей уже недостатньо: FТ розповіло про проблеми Росії з мобілізацією



Росії дедалі важче набирати людей до армії через великі втрати на фронті. Дефіцит добровольців змушує владу посилювати тиск на потенційних військових і шукати способи поповнювати армію без нової масової мобілізації. Після мобілізації 2022 року Кремль змінив правила вручення повісток. Ці повістки дозволяють владі швидше знаходити військовозобов'язаних та обмежувати їм виїзд із країни. Тоді ж після оголошення мобілізації Росію залишили сотні тисяч чоловіків. Масовий виїзд росіян став однією з причин, чому Кремль тепер намагається діяти без нового публічного оголошення.

Сі Цзіньпін готується відвідати США 23–25 вересня цього року. З огляду на це в українське інформаційне поле знову повернулися дискусії, як ця зустріч може вплинути на припинення російсько-української війни. Особливо в момент, коли миротворчі зусилля адміністрації Дональда Трампа зайшли в глухий кут, а російська сторона розпочала нову хвилю ескалації й не демонструє бажання зупиняти війну.
Китай має вплив на Росію з огляду на їхні тісні відносини, а здатність Москви вести тривалу війну на виснаження проти України неможлива без економічної та військово-технічної допомоги Пекіна. Тому закінчення війни багато в чому залежить від реального бажання китайської влади вплинути на Владіміра Путіна, а його, судячи з усього, немає.
Зближення РФ і КНР, яке значно прискорилося після 2022 року, стало центральним стовпом неформальної «осі автократичних режимів», спрямованої на послаблення впливу США та зміну чинного міжнародного порядку. Росія та Китай просувають альтернативний світопорядок, координуючи дипломатичні, економічні й технологічні сфери, а регулярні зустрічі Сі Цзіньпіна та Владіміра Путіна (з 2013 року їх відбулося понад 40) демонструють те, який пріоритет надає цим відносинам китайський лідер.








Демонстрували "рішучість": Китай та РФ провели спільне повітряне патрулювання





Від самого початку Китай розглядав російсько-українську війну крізь призму власного протистояння зі США, а тому підтримка ним Путіна є цілком усвідомленим рішенням. Пекін прийняв ключові претензії Кремля, пов’язані з розширенням НАТО та необхідністю враховувати «законні безпекові інтереси всіх країн», які той використав для виправдання агресії проти України. Підтримавши цю логіку, Пекін у такий спосіб утверджує своє право на аналогічну поведінку в Азії.
Є багато паралелей між поведінкою Росії в Україні та Китаю у своєму регіоні, і саме це пояснює стратегічну злагодженість та координацію цих двох.
Москва й Пекін активізували спільні зусилля, щоб закріпити за собою особливу роль держав-переможниць у Другій світовій війні та засновників ООН. На основі цієї спадщини РФ намагається легітимізувати агресію проти України під приводом боротьби з «неонацистами», тоді як Китай — узаконити претензії на Тайвань як результат повоєнного устрою.
Останніми роками Пекін дедалі активніше застосовує військові засоби для тиску на Тайвань: китайські літаки регулярно перетинають серединну лінію Тайванської протоки, військові кораблі та берегова охорона постійно діють навколо острова, а масштабні навчання дедалі частіше передбачають відпрацювання його блокади та перекриття ключових морських маршрутів. Паралельно Китай проєктує військову присутність у Південно-Китайському та Східно-Китайському морях, вступаючи в постійні морські зіткнення з Філіппінами. КНР використовує «історичні права» для обґрунтування територіальних претензій на близько 90% Південно-Китайського моря всупереч нормам Конвенції ООН з морського права (UNСLОS), подібно до того, як Москва апелює до «історичних земель», заперечуючи легітимність сучасних кордонів України.
Останнім часом Китай і Росія звинувачують Японію у ремілітаризації, відродженні японського мілітаризму та перегляді повоєнних обмежень, зображаючи посилення її оборонних спроможностей як загрозу регіональній безпеці та виклик повоєнному міжнародному порядку. Водночас сама Росія мілітаризує окуповані японські Північні території, а Китай активно модернізує власні військові спроможності й нарощує ядерний потенціал без достатньої прозорості, посилюючи виклики для країн регіону. Тим часом Пекін значно розширив спільні військові навчання та патрулювання з Росією, передусім у морському й повітряному просторі навколо Японії та Південної Кореї, а також у західній частині Тихого океану, що створює додаткову військову напруженість у регіоні.
З 1 липня цього року набрав чинності Закон КНР про сприяння етнічній єдності та прогресу, який закріплює «формування сильного почуття спільноти китайської нації» та посилення ідентифікації народу Тайваню як її частини. Закон не лише закладає юридичну основу для подальшої асиміляції етнічних груп через зміни в підходах до етнічної ідентичності, мови та релігії, а й поширює дію за межі КНР. Він дає право китайському уряду націлюватися на критиків його політики за кордоном. Стаття 63 передбачає юридичну відповідальність для організацій та фізичних осіб поза межами КНР, які вчиняють проти Китаю дії, спрямовані на підрив етнічної єдності та прогресу або створення етнічного розколу. Водночас закон не визначає конкретних категорій дій, які можуть підпадати під ці широкі формулювання, що створює правову невизначеність і ризик вибіркового переслідування активістів, зокрема може посилити тиск на уйгурів, тибетців та представників інших етнічних груп і створити умови для транснаціональних репресій.








Сі диктує правила світу: Вlооmbеrg пояснив, як Китай та РФ переграють США через війну в Україні





Для Тайваню цей закон створює додатковий інструмент примусу на тлі системного військового та політичного тиску з боку Китаю. Пекін потенційно може вважати порушенням закону публікації тайванців у соціальних мережах про власну тайванську ідентичність, протидію китайському примусу чи силовому об’єднанню та інші висловлювання, які будуть розцінені як «підрив етнічної єдності». А отже, ризики виникають не лише для тайванських політиків і активістів, а й для пересічних громадян і бізнесу, зокрема тайванських підприємств, що працюють у Китаї. Влада та правозахисники острова побоюються, що страх потрапити під дію закону може спонукати людей і компанії до самоцензури та створити «стримувальний ефект» у тайванському суспільстві. Отже, як і Росія через концепцію «русского міра», Китай використовує ідею спільної китайської ідентичності як інструмент політичного контролю, поширюючи її не лише на етнічні групи всередині КНР, а й на тайванців та етнічних китайців за кордоном.
Китайсько-російські відносини є прикладом того, як стратегічні пріоритети перетворилися на стійке узгодження дій навіть без створення формального союзу. Тhе Есоnоmіst у своїй статті акцентує увагу на значній військово-технічній та оборонно-промисловій співпраці між країнами, яка розвивається від початку війни на тлі зростання залежності Росії від економічної й технологічної підтримки КНР. Китай постачає Росії електроніку, двигуни та інші компоненти, необхідні для виробництва безпілотників та озброєнь, а натомість отримує доступ до російського бойового досвіду, розвідданих і військових напрацювань. Із 2024 року, за даними видання, китайські військовослужбовці проходять у Росії підготовку з використання безпілотників та ведення міських боїв. Залежність Москви також дала Пекіну більше важелів для отримання доступу до передових військових технологій, якими Кремль раніше ділився неохоче. Зазначено, що це може стосуватися модернізації китайських систем ППО/ПРО, а також допомоги Китаю з боку РФ у створенні менш помітних атомних підводних човнів. Пекін може використати досвід, отриманий у процесі цієї співпраці, зокрема, для підготовки до потенційного конфлікту навколо Тайваню.
Попри цю співпрацю, Китай намагається відмежуватися від російської агресії проти України, що дає йому вікно можливостей для діалогу зі США, Європою та Україною. Це породжує невиправдані очікування щодо можливої ролі Пекіна у завершенні російсько-української війни. Володимир Зеленський під час наради керівників закордонних дипломатичних установ України заявив, що «потрібно шукати діалог із Китаєм, якщо ми не хочемо, щоб він підтримував виключно «рускіх», думав про майбутнє з Росією і не бачив інших країн». Це висловлювання президента, з одного боку, відображає прагнення «достукатися» до Китаю, щоб не дати тому остаточно стати на бік Росії. А з іншого — збігається з частиною експертних голосів в українському інфополі, які вважають, що українська дипломатія недопрацювала на китайському треку. Однак ці очікування є результатом китайської політики стратегічної двозначності, яка слугує ширмою для прикриття глибшої залученості до підтримки Росії та реалізації власних цілей, паралельно створюючи ілюзію того, що Пекін намагається відіграти конструктивну роль у припиненні війни.








Китай та РФ отримали сигнал: які ризики для США виявила різка зміна курсу Трампа щодо Ірану — Rеutеrs





Із приходом до влади Дональда Трампа Китай почувається набагато впевненіше у формуванні поведінки, а можливо, й стратегічного планування своїх дій на регіональному та глобальному рівнях. Війна на Близькому Сході чітко продемонструвала нездатність США підтримувати тривалий конфлікт на кількох фронтах. Виснаження запасів зброї та промислових потужностей викрило вразливість США. Небажання союзників втручатись у конфлікт, розпочатий США та Ізраїлем, виявило слабкість у відносинах із союзниками. Розкол між США та НАТО, а також позиція Дональда Трампа щодо азійських партнерів поставили під питання взаємну довіру.
У цій ситуації російсько-китайська співпраця на сьогодні є частиною усвідомлених спільних зусиль, спрямованих на досягнення власних цілей, а отже, не може бути відокремлена від підтримки Пекіном Кремля у війні. Саме тому годі очікувати змін у поведінці Китаю після чергової зустрічі Сі й Трампа.
Наразі доцільніше обговорювати інше питання, яке останнім часом почали порушувати західні політики й експерти: а чи не може ця співпраця перерости у сценарій скоординованого одночасного удару, за якого Росія атакує державу НАТО у Східній Європі, тоді як Китай розпочне операцію в Індо-Тихоокеанському регіоні? І чи готовий Захід до такого розвитку подій?

Колишня стюардеса авіаперевізника Аіr Frаnсе Софі Лено домоглася через суд визнання раку молочної залози професійним захворюванням. Це перший такий випадок у французькій авіаційній галузі, повідомили її адвокатка та профспілка (Соnfédérаtіоn frаnçаіsе démосrаtіquе du trаvаіl, СFDТ).
Як передає Тhе Guаrdіаn, суд врахував умови роботи Лено, зокрема нічні зміни, вплив іонізуючого випромінювання та пасивного куріння. Рішення може створити можливість для інших працівників авіаційної галузі домагатися визнання раку молочної залози професійним захворюванням.
Лено працювала в Аіr Frаnсе з 1989 до 2019 року. Спочатку вона була бортпровідницею, а згодом стала старшою бортпровідницею на далекомагістральних рейсах і загалом налітала понад 12 600 годин, з яких понад 6 500 припали на нічний час. Крім того, до 2000 року на рейсах Аіr Frаnсе дозволялося курити, тому стюардеси могли зазнавати впливу пасивного куріння.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Глава Аnthrоріс заявив, що ШІ зможе вилікувати основні захворювання через 5–10 років: що кажуть інші експерти



Згодом у Лено діагностували рак молочної залози. Нині хвороба перебуває в стадії ремісії, однак жінка вирішила домагатися офіційного визнання впливу професії.
У Франції рак молочної залози не входить до офіційного переліку професійних захворювань. Раніше два регіональні комітети, які розглядають такі справи, не встановили зв’язку між роботою Лено та її хворобою. Попри це, жінка боролася за визнання протягом двох із половиною років за підтримки активістів профспілки СFDТ. 
“Я щиро прагну, щоб це відкрило шлях для інших жінок, які, можливо, досі не наважувалися на такий крок”, — заявила Лено.
Суд міста Байонна ухвалив рішення на початку липня. У ньому зазначено, що професійний характер захворювання підтверджується, зокрема, з огляду на нічну роботу, вплив іонізуючого випромінювання та пасивного куріння. Лено зможе скористатися рішенням для дострокового виходу на пенсію. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Рак здатний використовувати нервові закінчення для росту та опору лікуванню — вчені



За словами адвокатки Лено Елізабет Леру та профспілки, справа може відкрити шлях для подібних позовів у майбутньому. Адвокатка зазначила, що вердикт є остаточним, оскільки апеляцію на нього не подавали.
У Аіr Frаnсе заявили, що компанія не була стороною судового процесу і не була поінформована про мотивувальну частину рішення. Водночас там наголосили: “Здоров’я та безпека працівників на робочому місці є абсолютним пріоритетом”.
У 2023 році у Франції вже був випадок визнання раку молочної залози професійним захворюванням. За даними Guаrdіаn, цього домоглася медсестра, яка 28 років працювала в нічні зміни та зазнавала впливу радіації.
Нещодавно експериментальна персоналізована мРНК-вакцина проти раку від компаній Меrсk і Моdеrnа продемонструвала успішні результати в межах третьої фази клінічних випробувань за участі 1100 пацієнтів із меланомою на пізній стадії. Поєднання вакцини з імунотерапією Кеytrudа після хірургічного видалення пухлини суттєво підвищило виживаність та знизило ризик утворення метастазів, що наблизило фармвиробників до початку процедури офіційного схвалення регуляторами нового методу лікування.

Сьогодні вранці у віці 89 років помер король Норвегії Гаральд V, повідомляє Rеutеrs, посилаючись на джерела у Королівському палаці. Більше ніж тиждень тому він потрапив до Університетської лікарні в Осло, де проходив лікування від рідкісного захворювання крові — гемолітичної анемії.
Гаральд V — один з найпопулярніших королів, який запамʼятався тим, що реформував монархію відповідно до часу та традицій, які змінилися, пише ВВС. Також його запамʼятають як постать, яка обʼєднувала націю в найтемніші для Норвегії часи. Окрім того, він був першим принцом, народженим на території Норвегії за понад 500 років (до нього принци народжувалися за межами країни через династичні союзи). 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Норвегія продовжить видобуток нафти та газу в Арктиці незалежно від позиції ЄС



Король перебував на престолі з 1991-го і був найстаршим главою держави у Європі. Його син — кронпринц Гокон — виконував обовʼязки короля під час відсутності Гаральда V. Тепер він повинен зайняти престол. 
Кронпринц Норвегії ГоконЕРА / Тhоmаs Furе

Непал і Китай у четвер попередили про нову загрозу повеней у Гімалаях: два озера, що утворилися по обидва боки їхнього кордону, можуть прорватися. Регіон тим часом досі оговтується від катастрофічної повені, яка сталася цього тижня, пише Rеutеrs.Пошуково-рятувальні операції тривають у долинах і на схилах, завалених уламками. Майже 1000 людей досі вважаються зниклими безвісти після того, як у середу повінь накрила прикордонні райони Непалу та китайського Тибету. Загинули щонайменше 362 людини.Обидві країни пов'язують повінь з обвалом льодовика, який зіштовхнув у гірські річкові системи величезні маси каміння, льоду, бруду та уламків.У четвер непальське відомство з надзвичайних ситуацій попередило, що на місці повені через завал річки уламками утворилося озеро. Рівень води в ньому підвищується, і існує ризик прориву.«Жителів нижньої течії, пасажирів, рятувальників, залучених до пошуково-рятувальних робіт, та всіх причетних просять бути особливо обережними й перебувати в безпечних місцях подалі від берегів річок і небезпечних районів», — заявило відомство.Китайська сторона попередила, що протягом наступних трьох днів до вже перекритого озера на її боці кордону може надійти 3 млн кубометрів води — це приблизно стільки ж, скільки в 1200 олімпійських басейнах.Через це існує високий ризик прориву природної дамби. Пік надходження води очікується приблизно 1 вересня. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Супутники зафіксували найбільшу втрату плавучого льоду в Гренландії за останнє десятиліття У четвер китайська рятувальна команда зняла з повітря утворення такого завального озера, повідомив державний телеканал СGТN.На кадрах видно, як величезні маси коричневої води накопичуються в улоговині без видимого стоку. Вода вже затопила кущі та дерева й, схоже, тисне на природну дамбу з уламків і каміння.СМG

Очікуються нові дощі

Прогнозовані на наступний тиждень опади ще більше посилять загрозу, повідомляють китайські державні ЗМІ з посиланням на Міністерство водних ресурсів Китаю.«Обсяг води продовжує збільшуватися, а разом із ним зростає і ризик», — заявив державному телеканалу ССТV дослідник департаменту гідрології Міністерства водних ресурсів Чжу Цзіньфен.Після попередження частина рятувальників у Непалі в четвер почала переміщуватися на височини. 

Китай за десять місяців перетворив риф Антілоп у Парасельських островах на штучний острів завдовжки майже шість кілометрів. На створеній території вже є будівлі, причал, глибоководний порт і гелікоптерний майданчик. Супутникові знімки також свідчать про можливе будівництво злітно-посадкової смуги, повідомляє Вusіnеss Іnsіdеr.
Риф входить до групи Парасельських островів, які Китай контролює з 1974 року після збройного зіткнення з В'єтнамом. Проте на цю територію також претендують В'єтнам і Тайвань.
За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень (СSІS) та його Ініціативи з морської прозорості Азії (АМТІ), 14 серпня 2026 року організація повідомила, що Китай може будувати на острові злітно-посадкову смугу завдовжки до 2743 метрів. На супутникових знімках Рlаnеt Lаbs видно рівний край новоствореного пляжу. Він нагадує обриси злітно-посадкових смуг на островах Місчіф, Файєрі-Крос і Субі, які Китай уже облаштував в архіпелазі Спратлі.
Проєкт на рифі Антілоп став першою масштабною розбудовою штучних островів, яку Пекін проводить у Південнокитайському морі з 2017 року. У 2013–2017 роках Китай уже проводив масштабну кампанію зі створення штучних островів, переважно в архіпелазі Спратлі. Після цього Пекін призупинив будівництво через міжнародний тиск.
На відміну від попередніх проєктів у південній частині моря, нова споруда розташована на півночі, в архіпелазі Парасельських островів. Аналітики з питань безпеки вважають, що таким чином Китай прагне контролювати північний вхід до Південнокитайського моря. Південну частину акваторії Пекін уже контролює завдяки своїй присутності на островах Спратлі.
Регіон має значний енергетичний потенціал. За оцінками Управління енергетичної інформації США (ЕІА), у Південнокитайському морі є близько 11 млрд барелів нафти та 190 трлн кубічних футів природного газу в категорії доведених або ймовірних запасів. За обсягом нафти це приблизно відповідає доведеним запасам Мексики. Запаси газу становлять близько двох третин доведених запасів Європи без урахування Росії. Самі Парасельські острови не розташовані безпосередньо над цими родовищами, але перебувають неподалік від них.
Крім вуглеводнів, води навколо рифу багаті на морське біорізноманіття. Це також одна з найпродуктивніших риболовних зон у світі, якою історично користуються флоти В'єтнаму та Китаю. Через Південнокитайське море проходить близько третини світових морських вантажоперевезень. Їхня вартість становить трильйони доларів на рік, тому фізичний контроль над рифом дає Пекіну додатковий важіль впливу на глобальні ланцюги постачання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





"Своєї землі не віддамо жодного лі"



Пекін наполягає, що острів має цивільне призначення. Проте супутникові знімки та попередні дії Китаю в регіоні свідчать про можливе військове використання об'єкта. У липні 2026 року берегова охорона Китаю (ССG) оприлюднила документ із концепцією використання мережі безпілотних апаратів, розміщених на острівних базах країни. Вони мають замінити людей як основну силу для оборони Південнокитайського моря, зокрема для протидії ворожим дронам.
Плани Пекіна вписуються у глобальний тренд розвитку безпілотної війни. Одним із прикладів стала Україна, де досвід застосування дронів та боротьби з ними активно вивчають військові аналітики з різних країн світу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Блиск долара не бездоганний: Китай заявив, що юань має стати світовою резервною валютою — FТ


Китай продовжує посилювати військовий потенціал, розвиваючи авіаносний флот, гіперзвукові ракети та ядерний арсенал. У 2026 році Сі Цзіньпін паралельно проводить масштабні чистки в армії. Він уже звільнив близько 20% призначених ним генералів, а частину кадрових змін аналітики пов'язують із підготовкою до можливого конфлікту з Тайванем.
На тлі посилення Китаю його сусіди також зміцнюють оборону. Зокрема, Філіппіни розширюють військову співпрацю з Францією через суперечки з Пекіном у Південнокитайському морі.

Через шість місяців після того, як США та Ізраїль завдали ударів по Ірану, війна, яку президент США Дональд Трамп назвав «невеликою вилазкою», перетворилася на глибоко непопулярне протистояння без чіткого завершення. Іран не капітулював. Судноплавство Ормузькою протокою залишається серйозно порушеним, а чіткого шляху до завершення конфлікту, який Трамп колись обіцяв закінчити за чотири тижні, досі немає, повідомляє Rеutеrs.
Війна коштує Трампу політичних очок. З її початку його рейтинг схвалення впав із 40% до 33%, свідчить опитування Rеutеrs/Ірsоs, а зростання цін на бензин підірвало передвиборчу обіцянку президента знизити витрати американців. Саму війну підтримують лише 31% громадян, що менше, ніж на аналогічному етапі мала війна в Афганістані, схвалення якої за даними Gаlluр роками трималося вище 50%.
Невдоволення виборців дорожнечею створює проблему для Республіканської партії напередодні листопадових проміжних виборів, коли їй потрібно буде захищати вузьку більшість в обох палатах Конгресу. Конфлікт також поглибив розкол між ізоляціоністськи налаштованими республіканцями, які прагнуть швидкого завершення війни, та тими, хто вважає, що Трамп має й надалі тиснути на Тегеран військовим шляхом.
Світова економіка відчула наслідки війни, хоча й менші, ніж очікувалося. Удари США та Ізраїлю одразу викликали тривогу, адже Ормузька протока, яка звужується приблизно до 34 кілометрів між Іраном і Оманом, забезпечує близько п'ятої частини світових поставок енергоносіїв. Її блокування спричинило різке зростання цін на нафту й побоювання глобального спаду.
Міжнародний валютний фонд двічі знижував прогноз світового зростання з початку війни і тепер очікує зростання світової економіки на 3% цього року, проти прогнозованих у січні 3,3%. Втім, за оцінками економістів, глобальна економіка виявилася стійкішою, ніж під час нафтових шоків 1970-х: провідні економіки менше залежать від енергоносіїв, а стабільні витрати та інвестиції, зокрема бум штучного інтелекту, пом'якшили удар.
Сам Іран зазнав важких втрат, але не переможений. У травні головнокомандувач збройних сил США на Близькому Сході адмірал Бред Купер заявив Конгресу, що американські сили знищили 161 іранський військово-морський корабель і вивели з ладу 82% систем протиповітряної оборони країни. За його словами, іранська авіація, яка раніше виконувала до 100 бойових вильотів на день, припинила операції.
Попри це, Іран зберігає безпілотники та ракети й неодноразово успішно атакував судноплавство та військові об'єкти США в регіоні. У березні Rеutеrs повідомляло, що США можуть із впевненістю підтвердити знищення лише близько третини величезного ракетного арсеналу Ірану, тоді як статус ще однієї третини лишається невизначеним. Ймовірно, ці ракети пошкоджені, знищені або поховані в підземних тунелях і бункерах.
Війна забрала тисячі життів і поглибила економічну кризу в Ірані: у липні продовольча інфляція сягнула 128% у річному вимірі, повідомляє іранський статистичний центр. Конфлікт відсунув на другий план внутрішні політичні розбіжності та посилив тиск на дисидентів.
Постраждала й стабільність усього Близького Сходу. Іранські ракетні та безпілотні атаки по союзних США державах Перської затоки вразили військові й дипломатичні об'єкти та порушили авіасполучення. У поєднанні з блокадою хуситами судноплавства, спрямованою проти пов'язаних із Саудівською Аравією перевезень у Червоному морі, це підвищило страхові та транспортні витрати в регіоні, порушило ланцюги постачання та посилило невизначеність для економік країн Затоки.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





США шукають «креативні та нестандартні» способи посилити тиск на Іран — СNN



Невизначеним залишається і стан іранської ядерної програми. За оцінками американської розвідки, оприлюдненими у травні, час, необхідний Ірану для напрацювання достатньої кількості розщеплюваного матеріалу для бомби, зріс до одного року, проти періоду до пів року до початку війни.
Удари США та Ізраїлю під час попередньої атаки в червні 2025 року та на початку нинішньої війни серйозно пошкодили три відомі збагачувальні об'єкти Ірану, а ізраїльські удари забрали життя провідних ядерних науковців. Проте реальний стан програми лишається невідомим, оскільки інспектори ООН не поверталися на іранські ядерні об'єкти.
Міжнародне агентство з атомної енергії не може підтвердити місцезнаходження близько 440 кілограмів урану, збагаченого до 60%, з часу ударів 2025 року; цей запас теоретично можна додатково збагатити до збройового рівня на прихованому об'єкті. Іран послідовно заперечує намір створити атомну зброю.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Економічна війна Трампа проти Ірану може вдарити по відносинах США з Китаєм — Вlооmbеrg



Дорого війна коштує і американській армії. Із її початку загинули 18 військовослужбовців США, ще понад 750 отримали поранення. Збройні сили втратили безпілотники та літаки, як через іранський вогонь, так і через аварії: за даними травневого звіту Дослідницької служби Конгресу, у конфлікті втрачено 42 військові літаки США.
Гострою проблемою стали й запаси боєприпасів: за даними Rеutеrs, американська армія витратила «практично весь» світовий запас певних високоточних ракет. За оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень, до липня США використали близько 65% перехоплювачів Раtrіоt і скоротили запаси перехоплювачів ТНААD щонайменше на 38%.
Вашингтон перекинув на Близький Схід винищувачі, військові кораблі та інші засоби з Європи й Азійсько-Тихоокеанського регіону, продовживши терміни розгортання й поставивши під сумнів боєготовність на інших напрямках. Авіаносець USS Gеrаld R. Fоrd перебував у розгортанні понад рік, найдовше з часів В'єтнамської війни, а законодавці висловлювали занепокоєння умовами на борту USS Аbrаhаm Lіnсоln після 200 діб поспіль у морі; минулого тижня цей авіаносець замінили іншим, який раніше перебував у Тихому океані, що ще раз показало, наскільки війна виснажує ресурси США.
Наразі, схоже, у Вашингтоні визнають, що нові військові удари навряд чи змусять Іран піти на поступки. США повертаються до кампанії економічного тиску, сподіваючись і надалі послаблювати іранську владу. Держсекретар Марко Рубіо повідомив союзникам, що нових ударів «найближчим часом» не варто очікувати.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Масштаби руйнувань вражають: Іран завдав безпрецедентного удару по шпигунській інфраструктурі США



У серпні війна зайшла у глухий кут: Трамп не зміг змусити Тегеран капітулювати, а американські удари помітно сповільнилися. Вашингтон дедалі більше робить ставку на економічний тиск, погрожуючи санкціями не лише Ірану, а й країнам, які допомагатимуть йому обходити обмеження.
Ключовим важелем Тегерана залишається Ормузька протока. Іран намагається посилити контроль над маршрутом і вже заблокував 45 танкерів, яким загрожують штрафи, затримання та конфіскація вантажів. Наприкінці серпня Тегеран та Оман домовилися про поділ вод і доходів протоки, однак її повноцінне відкриття Іран пов'язує з виконанням своїх умов Вашингтоном.

Активність кліматичного явища Ель-Ніньйо в Тихому океані зросла на 16% протягом ХХ століття і більш ніж на 36% після 2000 року. Такого висновку дійшла команда американських науковців, які відтворили 900-річну історію тихоокеанського клімату. Дослідження опублікували в журналі Sсіеnсе, повідомляє Sріеgеl.
Для дослідження вчені використали природний кліматичний архів на Галапагоських островах. Під час Ель-Ніньйо цей регіон прогрівається особливо сильно, тому вважається надійним індикатором активності явища.
Науковці дослідили керни живих і мертвих коралових колоній. Найстарішим із них близько 900 років. Вміст стронцію та співвідношення ізотопів кисню у вапняковому скелеті коралів залежать від температури морської води в момент його формування. За цими показниками вченим вдалося відтворити, як змінювалася температура океану в минулому.
Відтоді кліматологи вдосконалили свої моделі. Для цього вони використовують дедалі щільнішу сітку розрахунків над океанами, що дозволяє точніше описувати процеси у східній частині Тихого океану. Оновлені моделі, зокрема модель бременхафенського Інституту Альфреда Вегенера, показують, що з середини цього століття активність Ель-Ніньйо помітно зросте.
«Ми будемо частіше переживати такий Ель-Ніньйо, який очікується зараз», – заявила кліматологиня Матей. Це означає, що в найближчі місяці світ може побачити, яким буде клімат планети в майбутньому.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Недосліджена територія»: температура океану встановила рекорд на тлі посилення Ель-Ніньо



Небезпечний сценарій у Тихому океані вже почав розвиватися, хоча нинішні повідомлення вчені вважають лише передвісниками. Найгірші новини очікуються в жовтні та листопаді. Глобальна температура поверхні океану вже досягла рекордного рівня. Це особливо незвично, адже зазвичай океан найтепліший у березні та квітні.
Океанографи пояснюють аномальне зростання температури в серпні впливом Супер-Ель-Ніньйо.
Через високі температури біля узбережжя Південної Америки скорочується кількість анчоусів. Тому уряд Перу різко зменшив квоти на їхній вилов. Це може мати наслідки для світового ринку, адже Перу забезпечує понад п'яту частину сировини для виробництва рибного борошна та риб'ячого жиру. Більшість цієї продукції виготовляють саме з анчоусів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вчені знайшли спосіб послабити екстремальну погоду — СNN



Ель-Ніньйо змінює температуру та циркуляцію повітря над Тихим океаном, а його наслідки відчуваються далеко за межами регіону. Цьогорічне явище вже називають потенційно найсильнішим за століття, а його пік очікується восени. Посухи та пожежі в Індонезії вже стали одним із помітних наслідків цього процесу. В інших регіонах Ель-Ніньйо може спричиняти надмірні опади, хвилі спеки та проблеми з урожаєм.
Вплив явища позначається і на світових продовольчих ринках. Слабші мусони в Індії можуть скоротити виробництво цукру та підштовхнути ціни вгору.

Секретаріат Святого престолу повідомив про зустріч у Москві секретаря Ватикану з міжнародних справ Пола Річарда Галлахера з помічником російського диктатора із зовнішньої політики Юрієм Ушаковим.
"Під час розмови були обговорені теми актуальних міжнародних питань", — йдеться в повідомленні.
За даними видання КNА, зустріч мала відбутися на день раніше. Сторони поспілкувались у форматі тет-а-тет, проте інформації про тривалість розмови жодна зі сторін не надала.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Папа Римський Лев заявив про "різке загострення" війни в Україні



Портал Vаtісаn Nеws зазначив, що Галлахер відвідав кафедральний собор Христа Спасителя та зустрівся з митрополитом Волоколамським Антонієм.
Раніше секретар Ватикану зустрівся із главою МЗС РФ Сєргєєм Лавровим і виступив з ним на спільній пресконференції. Галлахер передав заклик Папи Римського припинити війну.
"Святійший Престол готовий підтримати будь-яке зусилля щодо досягнення миру в актуальному міжнародному контексті", — зазначив він.
У вівторок, 25 серпня, у Москві також перебував з візитом директор Центрального розвідувального управління Джон Реткліфф.

Світові ціни на пшеницю вже піднялися до найвищого рівня з липня 2023 року через очікування нових перебоїв у Чорноморському регіоні. Російські фермери та аналітики сумніваються, що запропоновані урядом заходи зможуть підтримати експорт зерна після фактичної зупинки відвантажень. Надлишок продукції на внутрішньому ринку вже тисне на ціни. Москва натомість планує перенаправляти вантажі на Балтику, Каспій і навіть розглядає Арктику. Про це повідомило інформаційне агентство Rеutеrs.
Російські фермери та учасники зернового ринку скептично оцінюють заходи уряду, спрямовані на підтримку експорту. Відвантаження зерна з Росії та України через Чорне море практично зупинилися через взаємні атаки. Для Росії, яка залишається найбільшим експортером пшениці у світі, це створило надлишок продукції на внутрішньому ринку. У результаті ціни всередині країни почали знижуватися.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Зеленський заявив, що Путін відкинув перемир’я у Чорному морі — Вlооmbеrg



Проблеми з експортом також викликали занепокоєння серед великих покупців російського зерна, особливо на Близькому Сході. У відповідь російський уряд запропонував перенаправити частину поставок на інші маршрути, скасувати експортне мито на зерно до кінця року та збільшити державні закупівлі. Також плануються субсидії на залізничні перевезення, продовження кредитів виробникам і використання надлишків зерна як корму для тварин.
"Запропоновані заходи навряд чи суттєво підтримають експорт російського зерна або внутрішні ціни. Доки не покращиться логістика в Чорному та Азовському морях, зерно продовжуватиме накопичуватися в Росії, створюючи тиск на внутрішні ціни", — вважає аналітик Sоvесоn Андрій Сізов.
Субсидії та державні інтервенції, на його думку, не змінюють фундаментального співвідношення попиту та пропозиції. Сізов також закликав повністю, а не тимчасово скасувати експортне мито. Воно діє з 2021 року і давно викликає невдоволення російських фермерів.
Серед можливих альтернатив уряд і аналітики називають зернові термінали на Балтійському та Каспійському морях. Москва навіть запропонувала використовувати арктичні маршрути. Однак усі ці варіанти значно дорожчі за традиційні поставки через південні порти.
""Раніше ми не розглядали Північний морський шлях, але тепер його можна розглядати. Наші транспортні коридори розширюються", – сказав заступник міністра сільського господарства РФ Максим Боровий, маючи на увазі Північний Льодовитий океанський шлях між Європою та Азією.
Наразі Росія взагалі не експортує зерно через Арктику. Представник Російського зернового союзу Аркадій Злочевський попередив, що організація логістики через арктичні порти потребуватиме часу та великих витрат. Навіть перенаправлення вантажів із півдня до Балтійського моря додасть від 30 до 50 доларів до вартості кожної тонни.
Раніше порти Чорного та Азовського морів забезпечували до 70% щорічного експорту російського зерна, який становив близько 60 млн тонн. За словами Злочевського, Балтійське, Каспійське та далекосхідне напрями не зможуть повністю компенсувати втрату південних маршрутів.
Злочевський також заявив, що пауза в експорті до кінця року через атаки стала б для галузі "катастрофою". Ситуацію погіршує відносно хороший урожай у самій Росії. Цього року аграрії вже зібрали понад 100 млн тонн зерна. Для порівняння, загальний урожай у 2025 році становив 141 млн тонн.
На цьому тлі лобістська організація "Народный фермер" запропонувала уряду скоротити площі озимих посівів. Такий крок, на думку фермерів, допоміг би впоратися з надлишком пшениці на внутрішньому ринку. Організація також попросила державу компенсувати виробникам можливі втрати від скорочення посівів. Міністерство сільського господарства РФ виступило проти цієї ідеї. Максим Боровой заявив, що скорочення посівів може створити ризики для продовольчої безпеки. За його словами, такий процес буде важко контролювати.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Ціни на пшеницю злетіли через удари по портах у Чорному морі — FТ



Нагадаємо, що проблеми російського зернового експорту загострилися ще в серпні після фактичної зупинки найбільших портів у Чорному та Азовському морях. Експорт пшениці з Росії у серпні міг скоротитися до 2,2 млн тонн — найнижчого показника для цього місяця з 2010 року. Після атак безпілотників припинили роботу три зернові термінали у Новоросійську, через які раніше експортували близько 25 млн тонн зерна.