Дзеркало Тижня

Спробуйте простий експеримент. Назвіть, скільки грошей зараз на вашій картці. Можливо, ви відповісте майже до гривні, бо банківський застосунок давно став частиною дня.Тепер друге запитання. Який у вас рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності? Або хоча б яким був тиск, коли ви вимірювали його востаннє?Ми навчилися рахувати кешбек, комісії та відсотки за депозитами. Однак про показники, від яких залежить ризик інфаркту чи інсульту, нерідко знаємо значно менше, ніж про стан рахунку. Особливо якщо нічого не болить.Якби здоров’я мало виписку, у багатьох українців вона показувала б ризики, про які людина навіть не здогадується.Інсульт — це наслідок. Які стани, хвороби та фактори впливають на ньогоНаціональне дослідження факторів ризику SТЕРS-2019 дає саме таку картину. Підвищений артеріальний тиск або приймання ліків від гіпертензії зафіксували у 34,8% дорослих віком 18–69 років. Серед цієї групи лише 14,4% приймали препарати й мали контрольований тиск — нижче 140/90 мм рт. ст. за критеріями дослідження.Загальний холестерин від 5,0 ммоль/л або приймання препаратів для його зниження зафіксували у 40,7% дорослих. А у 3,8% усіх обстежених виявили глюкозу натще від 7,0 ммоль/л, хоча раніше діабет у них не був діагностований.Це дані 2019 року, а не точний портрет України сьогодні. Однак вони показують, наскільки великою була проблема ще до повномасштабної війни.Звісно, здоров’я — не банківський рахунок із передбачуваним результатом. Уважне ставлення до себе не гарантує життя без хвороб. Однак знання власних ризиків дає більше можливостей вчасно виявити проблему та вплинути на її перебіг.

Чому ми дивимося в банківський застосунок, а не в медичну картку

Цьому є кілька можливих пояснень.Насамперед гроші відповідають миттєво. Ви заплатили за каву — і баланс змінився за секунду. Наслідки підвищеного тиску чи холестерину можуть роками залишатися непомітними. Відсутність скарг створює відчуття, що перевіряти нічого.Експерти назвали найсерйозніші загрози для здоров’я людства: дві можуть призвести до вимиранняБільшість людей з артеріальною гіпертензією не відчувають підвищення тиску. Іноді проблему виявляють лише після ускладнення. Організм не надсилає щоденних повідомлень про стан судин. Тому гарне самопочуття не замінює вимірювання тиску та обстежень, які справді показані людині.Є і психологічне пояснення. Дослідники поведінки інвесторів описали так званий ефект страуса: люди уникають інформації про свої рахунки, коли очікують поганих новин. Хоча це дослідження стосувалося фінансів, сама логіка знайома й у ставленні до здоров’я: якщо страшно дізнатися про проблему, хочеться відкласти перевірку. Адже знання може потребувати дій, а це викликає тривогу.Однак зводити все до особистих звичок чи страху було б несправедливо. Під час війни людина може не потрапити на прийом через повітряну тривогу, переїзд або транспортні обмеження. Може не мати грошей на дорогу чи сил займатися ще й власним здоров’ям. У таких умовах навіть звичайні речі — регулярно приймати ліки, висипатися, зберігати результати обстежень — потребують додаткових зусиль.Повітряна тривога закінчилася, а стрес — ні. Як допомогти організму відновитисяТому профілактика — не лише особиста відповідальність. Завдання людини разом із лікарем — зрозуміти свої ризики та скласти план дій. Завдання системи охорони здоров’я — зробити виявлення і лікування доступними. Одне не замінює іншого.

Ваша особиста виписка

Фінансова грамотність починається з розуміння балансу. Грамотність у питаннях здоров’я — зі знання своїх показників, факторів ризику та наступних кроків.Це не означає, що кожному потрібен великий пакет аналізів щороку. Треба знати, що вже перевірено, що варто перевірити саме вам і коли повторити обстеження. Частина таких перевірок уже оплачена державою. 2026 року для людей віком від 40 років діє національна програма «Скринінг здоров’я 40 »: вона передбачає оцінювання серцево-судинних ризиків, ризику діабету та стану ментального здоров’я, вимірювання основних показників, передбачені програмою аналізи й рекомендації лікаря. Це можливість не просто отримати результати, а обговорити, що вони означають саме для вас.Водночас безоплатна діагностика не обмежується цією програмою і не починається лише після сорока. За Програмою медичних гарантій доступні базові аналізи на первинній ланці, консультації спеціалістів та інші лабораторні й інструментальні дослідження. Їх призначають за медичними показаннями; для окремих профілактичних обстежень діють вікові та інші умови. Тому, перш ніж оплачувати аналізи власним коштом, запитайте лікаря, що вам справді потрібно і де це можна пройти безоплатно за договором із НСЗУ. Уточнити заклад і умови можна також за номером 16-77.Скринінг здоров'я: українцям нагадали про важливий дедлайнНижче — основні орієнтири для оцінювання серцево-судинних і метаболічних ризиків. Це не вичерпна програма профілактики й не інструкція для самостійного призначення лікування.

Артеріальний тиск

Важливі правильно виконані повторні вимірювання. За рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (ЕSС) 2024 року, тиск нижче 120/70 мм рт. ст., виміряний у медичному закладі, належить до категорії непідвищеного. Проте це не «єдине прийнятне значення» для всіх.Для більшості дорослих, які отримують лікування, рекомендована ціль — 120–129/70–79 мм рт. ст., якщо вона добре переноситься. Вік, крихкість і супутні стани можуть змінювати ціль. Для домашніх вимірювань і добового моніторування застосовують окремі пороги оцінювання.Якщо при 150/99 ви почуваєтеся «ідеально», це не робить такого тиску безпечним.

Холестерин ліпопротеїнів низької щільності

ЛПНЩ, або «поганий» холестерин, має різні цільові рівні залежно від серцево-судинного ризику: нижче 3,0 ммоль/л за низького, нижче 2,6 — за помірного, нижче 1,8 — за високого та нижче 1,4 моль/л — за дуже високого ризику. Для високого й дуже високого ризику також важливе зниження щонайменше на 50% від початкового рівня.Ці цілі — не універсальна «норма» для всіх. Власну категорію ризику та потребу в лікуванні варто визначити разом із лікарем.

Глюкоза та глікований гемоглобін — НbА1с

За критеріями Американської діабетичної асоціації, поріг переддіабету для невагітних дорослих починається з 5,6 ммоль/л для глюкози плазми натще та з 5,7% для НbА1с. Однак результат, нижчий за ці пороги, сам по собі не виключає всіх порушень вуглеводного обміну.Як війна вплинула на людей з цукровим діабетом: захворювання “молодшає”, а ускладнення зростаютьЦе також не цілі лікування для людей з уже встановленим діабетом. Потреба в тестуванні, вибір тесту та частота перевірок залежать від віку, симптомів і факторів ризику.

Рух

ВООЗ рекомендує дорослим 150–300 хвилин помірної або 75–150 хвилин інтенсивної аеробної активності на тиждень чи їхнє еквівалентне поєднання, а також силові вправи щонайменше двічі на тиждень.Щодо кроків, 10 000 — не обов’язковий поріг користі. У метааналізі, опублікованому в Тhе Lаnсеt Рublіс Неаlth 2025 року, 7000 кроків на день порівняно із 2000 були пов’язані з нижчим відносним ризиком смерті від усіх причин на 47%. Це спостережний зв’язок: він не доводить, що всю різницю пояснює саме ходьба, і не гарантує такого результату кожній людині.Практичний висновок простий: починайте з доступного й поступово рухайтеся більше, зважаючи на свій стан і можливості.

Особисті фактори ризику

Куріння, сімейна історія ранніх серцево-судинних подій, супутні захворювання та окружність талії доповнюють картину.За рекомендаціями ЕSС, для людей європейського походження окружність талії від 94 см у чоловіків і від 80 см у жінок — привід звернути увагу на абдомінальне накопичення жиру та пов’язаний із ним метаболічний ризик. Сам по собі цей показник не встановлює діагнозу.Сенс такої виписки — не зібрати якнайбільше чисел і не перевіряти їх із тривогою щодня. Важливо розуміти, що вони означають саме для вас, які дії потрібні та коли повернутися до оцінювання.

Регулярні внески мають значення

У фінансах невеликі регулярні внески з роками можуть перетворитися на капітал. У профілактиці є схожа логіка: тривалість впливу має значення. Контроль тиску й ЛПНЩ, відмова від куріння та регулярна фізична активність допомагають зменшувати серцево-судинний ризик.Це не означає, що будь-якій хворобі можна запобігти або що людина винна у своєму діагнозі. Однак частину ризиків ми можемо зменшити — особливо якщо знаємо про них завчасно й маємо доступ до допомоги.Коли «я вже звик» стає небезпечним: що роки стресу роблять із нашим організмомСмартфон, у якому ми перевіряємо банківський баланс, може допомагати й зі здоров’ям: зберігати повні результати аналізів, записи вимірювань тиску, нагадування про призначені ліки та наступний огляд.Почніть з одного кроку: знайдіть свій останній результат, запишіть вимірювання тиску або заплануйте відкладений візит. Уточніть, які перевірки потрібні саме вам і де їх можна пройти безоплатно.Знати свій баланс здоров’я варто не для того, щоб боятися кожного відхилення. А щоб мати більше можливостей діяти — до того, як проблема заявить про себе ускладненням.

Ініціатива «Всетурбота» запустила інформаційний сайт про паліативну допомогу. На ньому зібрали перевірені матеріали про полегшення симптомів тяжких захворювань, організацію догляду вдома та підтримку близьких. Як йдеться в пресрелізі, ресурс має допомогти пацієнтам і їхнім родинам вчасно знайти фахову допомогу та зрозуміти, на які послуги вони можуть розраховувати.Паліативна допомога — це забезпечення гідного,безболісного та комфортного життя людини з важким діагнозом. За визначенням ВООЗ, така підтримка має розпочинатися від моменту виявлення захворювання, що загрожує життю, і може тривати роками. Її першочергове завдання — вчасно полегшити фізичний біль, усунути тяжкі симптоми й ускладнення, допомагаючи людині максимально зберегти якість життя.Водночас це комплексна підтримка не лише пацієнта, а й усієї його родини. Команда фахівців допомагає вирішувати психологічні, соціальні та духовні проблеми, навчає рідних правилам грамотного щоденного догляду й надає необхідну психологічну допомогу, аби близькі не залишалися сам на сам із викликами тривалої хвороби.Паліатив без права на приватність«За роки роботи в паліативній допомозі я переконалася: дуже часто родинам бракує не лише медичної підтримки, а й зрозумілої інформації про те, на яку допомогу вони мають право і як її отримати», — розповіла лікарка паліативної допомоги, медична директорка БФ «СВОЇ» Зоя Максимова.За її словами, через брак інформації люди нерідко звертаються до паліативних служб пізніше, ніж могли б. Максимова наголошує, що своєчасна підтримка дає змогу жити без нестерпного болю, зберігати гідність і отримувати необхідний догляд на різних етапах хвороби.

Яку інформацію зібрали на сайті

Для пацієнтів ресурс може стати способом підготуватися до розмови з лікарем і з’ясувати, з якими труднощами можна звернутися до фахівців. Близькі натомість зможуть дізнатися, які завдання може взяти на себе паліативна команда та хто навчить їх доглядати за людиною вдома. Матеріали на сайті дають відповіді на ключові практичні та психологічні питання, з якими стикаються люди з важким діагнозом та їхні близькі:

філософія паліативної допомоги: як підтримати людину під час тяжкої хвороби та тих, хто поруч,зберігаючи людську гідність і поважаючи бажання кожного;коли варто звернутися по підтримку: за яких захворювань і симптомів потрібні фахівці та чому важливо вчасно обговорити свої потреби з лікарем;допомога для всієї родини: як спеціалісти допомагають полегшити симптоми, навчають близьких правильному догляду, підтримують психологічно й за бажанням людини організовують духовний супровід;вікова специфіка: чому принципи догляду за дітьми та дорослими суттєво відрізняються та як адаптувати плани підтримки під індивідуальний перебіг хвороби;де отримати фахову допомогу: хто саме може приїхати додому, яку поміч надають у стаціонарі та з яких кроків розпочати оформлення цих послуг.

Безкоштовна паліативна допомога: як отримати ветеранам з важкими хворобами

Як отримати паліативну допомогу

Почати можна зі звернення до сімейного лікаря або того, хто лікує. Він оцінить стан пацієнта та за потреби оформить електронне направлення.Після цього потрібно обрати медичний заклад, який має договір із Національною службою здоров’я України на відповідну послугу, і зв’язатися з ним, щоб узгодити допомогу вдома або в стаціонарі. Знайти такі заклади можна на сайті НСЗУ або за номером контакт-центру 16-77.Ресурс також призначений для сімейних і профільних лікарів, медичного персоналу та інших фахівців, які взаємодіють з паліативними пацієнтами та їхніми родинами. Вони можуть використовувати матеріали сайту, щоб пояснювати, як працює паліативна команда, якої підтримки очікувати та куди звертатися.Паліативна допомога: чи може її отримати пацієнт вдомаІнформацію на сайті підготували на основі матеріалів Всесвітньої організації охорони здоров’я, нормативних документів Міністерства охорони здоров’я України та фахових видань із паліативної допомоги. Водночас матеріали мають інформаційний характер і не замінюють консультації лікаря.Сайт створили в межах ініціативи «Всетурбота», яка розвиває медико-соціальну допомогу вдома для людей із порушеннями мобільності через старший вік, хронічні захворювання, інвалідність, поранення та нейродегенеративні стани. Ініціатива також підтримує їхніх близьких, які здійснюють догляд.Минулого року в Україні вперше відзначили Всеукраїнський День Метеликів, започаткований 22 вересня благодійним фондом «Місто добра» та найбільшим дитячим хоспісом країни «Дім Метеликів». Мета ініціативи — привернути увагу суспільства до потреб важкохворих дітей і подолати страх та стигму навколо теми паліативу. 

Переважна більшість людей чула про те, як проявляється інсульт.Людина раптом не може підняти руку, усмішка стає асиметричною, плутаються слова, виникає слабкість у половині тіла та втрата свідомості — це типова картина стану, який виник раптово, але його причина довгий час існувала в організмі.І коли стався інсульт, тоді починається справжня боротьба передусім за час, бо тут уже справді важлива кожна хвилина.От і виходить парадокс: людина починає боротися за хвилини після інсульту, але нехтувала роками до нього.Серцево-судинні захворювання досі спричиняють близько 60% смертей в Україні. 2025 року офіційно зареєстрували 36 678 випадків інфаркту міокарда. За даними НСЗУ, 2024 року інсульт діагностували 128 075 українцям. А аналіз українських даних, опублікований у Еurореаn Strоkе Jоurnаl у травні 2026 року, показав ще одну тривожну тенденцію: між 2021 і 2024 роками кількість госпіталізацій із гострим інсультом в Україні збільшилася на 16%, попри скорочення населення. Автори називають тягар інсульту в Україні одним із найвищих у Європейському регіоні ВООЗ.Важливо знати: як уберегтися від інсультуІнфаркт та інсульт — це окремі діагнози, два окремих стани. Однак вони як дві різні точки одного й того самого судинного шляху, зі схожим процесом розвитку та наслідками. Та головне — зі схожими факторами ризику.Щоб не плутатися, розберемося, що під час інфаркту кров перестає нормально надходити до частини серцевого м’яза — через те, що коронарні судини зазнають змін (найчастіше атеросклеротичних).Під час ішемічного інсульту відбувається те саме: частина мозку недоотримує кров через перекриття просвіту судини. Тобто інфаркт — це найчастіше про серце, інсульт — про головний мозок.Причини можуть відрізнятися, але за обома подіями нерідко стоять процеси, які виникли в організмі не тиждень і навіть не рік тому: високий артеріальний тиск, атеросклероз, підвищений LDL-холестерин, цукровий діабет, куріння, порушення ритму серця.

Що насправді відбувається під час інсульту

Клітини мозку отримують кров, а з нею кисень і поживні речовини, необхідні для нормального виконання своїх функцій.Якщо судина закупорюється, частина мозку залишається без нормального кровопостачання — так виникає ішемічний інсульт.Якщо судина розривається і відбувається крововилив — так виникає геморагічний інсульт.Однак чому здорова ще вчора, на перший погляд, судина сьогодні раптом перестала пропускати кров?Українські школярі вчаться розпізнавати симптоми інсульту: як працює програма FАSТ Неrоеs

Перша причина — атеросклероз

Уявіть внутрішню поверхню артерії. В ідеалі вона гладенька, а кров рухається нею вільно. Однак роками під впливом підвищеного LDL-холестерину, високого тиску, куріння, діабету та інших чинників у стінці судини формуються бляшки.Коли ми постійно споживаємо забагато солодких ультраперероблених продуктів із високим вмістом глюкози, то відбувається приблизно таке: 10-тонна фура щодня їздить гладенькою дорогою впродовж року. Відповідно, на асфальті формуються вибоїни та ями — те саме відбувається і з судинами під впливом вуглеводів. Тільки в житті дорогу латають відповідні дорожні служби, а в організмі — холестерин. Так, саме він «приходить» на місце пошкодження та намагається нашаруватися так, щоб цієї ями більше не було в судині. Він нашаровується знову й знову, аж доки не утворить справжнього корка.Звісно, це не просто «жир, який налип усередині труби», а складний запальний процес у стінці артерії з накопиченням ліпідів і формуванням атеросклеротичної бляшки, яку нічим прочистити неможливо, бо її консистенція буквально як бетон.Ця бляшка може існувати в судині роками, але одного дня її поверхня пошкоджується — організм реагує на це так само, як реагував би на будь-яку травму: намагається зупинити пошкодження і запускає систему згортання крові — утворюється тромб.Хірурги вперше в історії провели операцію з лікування інсульту за допомогою роботаКоли він перекриває артерію, що живить мозок, кров перестає доходити до відповідної ділянки мозку, і людина має характерні симптоми.Сама ця подія відбувається за хвилини, але «підготовка» — хвороба судин, яка зробила її можливою, — тривала роками.Саме тому фраза «у мене просто трохи підвищений холестерин» для лікаря звучить інакше, ніж для пацієнта. Бо важливо оцінити й решту показників, які дадуть змогу сформувати прогноз та особисту оцінку ризику для конкретного пацієнта.До речі, ВООЗ у своїх актуальних матеріалах відносить підвищений LDL-холестерин до ключових модифікованих факторів ризику інсульту поряд із гіпертензією, курінням, підвищеною глюкозою, надмірною вагою та низькою фізичною активністю.

Друга причина — у серці

Один із найнебезпечніших механізмів розвитку інсульту — це тривала нелікована аритмія (наприклад, фібриляція передсердь).Ліки для профілактики інсульту: як їх отримати українцямЦе одна з найпоширеніших клінічно значущих аритмій. Під час неї передсердя перестають скорочуватися нормально й синхронно. Вони ніби хаотично тремтять. Шлуночки та передсердя серця більше не працюють в одному ритмі — тому відбувається застій крові у певних ділянках лівого передсердя, а саме в його вушці. Такий застій крові — найсприятливіше середовище для формування тромбу, який за слушної нагоди мігрує разом із потоком крові із серця, проходить через аорту, потрапляє в судини, що несуть кров до мозку, і застрягає в артерії, діаметр якої вже не дає змоги рухатися далі.Так серце стає причиною інсульту в мозку.Людина при цьому може навіть не знати, що в неї є фібриляція передсердь. Вона не завжди викликає виражене серцебиття чи дискомфорт і може перебігати безсимптомно або епізодично. За даними Аmеrісаn Strоkе Аssосіаtіоn, нелікована фібриляція передсердь асоціюється з приблизно п’ятикратним збільшенням ризику інсульту. Саме тому іноді найважливішим дослідженням для профілактики інсульту виявляється не МРТ головного мозку, а звичайна електрокардіограма або триваліший моніторинг серцевого ритму (холтерівське моніторування), якщо для цього є показання.

Третя причина — кров, яка надто легко утворює тромби

Після розмов про інсульти люди нерідко хочуть «перевірити згортання крові», бо ж уся біда в тромбах. Однак одного універсального аналізу, який покаже, чи загрожує конкретній людині інсульт, немає.Існують стани, за яких схильність крові до тромбоутворення справді підвищується. Вона може змінюватися при деяких онкологічних захворюваннях, автоімунних станах, зокрема антифосфоліпідному синдромі, окремих гематологічних та спадкових порушеннях. На ризик тромбозів можуть також впливати тривала нерухомість, гормональні фактори та поєднання кількох ризиків.Проте це не означає, що кожній здоровій людині потрібно здавати десятки тестів на тромбофілії і точно не означає, що треба пити кроворозріджувальні препарати для профілактики.Для переважної більшості людей набагато корисніше знати свій артеріальний тиск, рівень ліпідів і глюкози, не курити, не пропустити фібриляції передсердь і лікувати вже встановлені захворювання.

Четверта причина — високий тиск

Мені часто доводиться чути: «У мене 160, але я добре почуваюся, а от з тиском 120/80 мм рт. ст. мені погано».Саме ця фраза добре пояснює проблему артеріальної гіпертензії: навіть підвищений тиск може не викликати в людини неприємних симптомів. Людина може роками жити з тиском 150–160 мм рт. ст., працювати, подорожувати, виховувати дітей і не почуватися хворою, але судини весь цей час живуть в умовах надмірного опору, стінки серця потовщуються, а інші органи починають підлаштовуватися під ці умови.Постійно підвищений тиск змінює судинну стінку, пошкоджує дрібні артерії мозку, сприяє розвитку атеросклерозу і підвищує ризик як ішемічного, так і геморагічного інсульту.Я вже писала, що підвищений артеріальний тиск мають близько 43% українців віком від 30 до 79 років. Тобто потенційно всі ці 43% мають ризик розвитку інсульту.Небезпечним є насамперед хронічно високий і недостатньо контрольований артеріальний тиск. А вже на цьому тлі дуже високі його значення можуть стати додатковим тригером судинної катастрофи.Для людини, яка живе між повітряними тривогами, роботою, дітьми, переїздами та новинами з фронту, таблетка від тиску справді легко може опинитися в кінці списку справ. Тому цей допис я хочу закінчити словами про те, що берегти своє здоров’я — це найбільша відповідальність кожного з нас.

«Як ти?» — «Нормально». За цим коротким діалогом сьогодні часто стоять ніч в укритті, кілька годин сну, тривога за близьких, нескінченні новини, робочі дедлайни й необхідність продовжувати звичайне життя. А ще страх жалітися, бо всі нібито переживають те саме.Але я дедалі частіше думаю про інше: що відбувається з організмом, коли «терпіти» стає єдиною доступною стратегією — і чому звикання до напруження не означає, що воно перестало впливати на здоров’я?Про суспільну вимогу незламності й сором за втому пише Олег Покальчук у статті «Пастка „незламності“: чому сором від втоми небезпечніший за саму втому». Я хочу продовжити цю розмову в іншій площині: не про те, чи маємо ми право втомлюватися, а про те, що тривале напруження робить з організмом, і чому відчуття «я вже звик» не є показником безпеки.Слово rеsіlіеnсе стало одним із найпопулярніших понять сучасної психології, медицини й навіть корпоративної культури. Українською його передають як «резильєнтність» або «психологічна стійкість».Як війна змінює здоров’я українцівЦікаво, що стійкість — це не відсутність страху, втоми чи болю, і точно не обов’язок залишатися продуктивними незалежно від обставин. Американська психологічна асоціація визначає rеsіlіеnсе як процес і результат успішної адаптації до складного життєвого досвіду. Важливо, що стійкість не зводиться до вродженої чи незмінної риси характеру. Тобто стійкість — не щось, що людина або має, або не має. Вона змінюється залежно від умов, доступних ресурсів, підтримки й стану здоров’я.

Наш організм не створений для нескінченної тривоги

Як лікарка-кардіологиня, я хочу звернути увагу на фізіологічний бік психологічної стійкості. Коли людина опиняється в небезпеці, її організм активує складну систему стресової відповіді. Зростає активність симпатичної нервової системи, виділяється адреналін, прискорюється серцебиття, може тимчасово підвищуватися артеріальний тиск, змінюються дихання й обмін речовин. Дещо повільніше долучається гормональна система, яка пов’язує мозок і надниркові залози та регулює виділення кортизолу.Це еволюційний механізм, який допомагає нам виживати. Для здорової адаптації важлива не лише сама мобілізація, а й можливість зменшити її інтенсивність після завершення загрози. Коли небезпека минула, настає період заспокоєння й відновлення. А от коли загроза повторюється, а часу на відновлення бракує, регуляція стресової відповіді може порушуватися.Уявіть автомобіль, двигун якого місяцями працює на високих обертах. Навіть найнадійніша машина потребує технічного обслуговування і має свій розрахований термін експлуатації за нормальних умов. Людський організм — тим паче.Коли мобілізація повторюється, а відновлення не встигає за стресом, організм починає платити за адаптацію накопичувану ціну. У медицині для цього є поняття алостатичного навантаження — сукупної фізіологічної ціни, яку організм платить за тривалу або повторну адаптацію до стресових обставин. Саме пристосування через зміну роботи різних систем називають алостазом.Як підтримати пам’ять у часи хронічного стресу: що радить наукаАлостатичне навантаження — це накопичувані наслідки тривалого стресу для різних систем організму. Дослідники оцінюють його за сукупністю фізіологічних показників, зокрема пов'язаних із серцево-судинною системою, обміном речовин і гормональною регуляцією. Водночас універсального аналізу, який міг би точно виміряти «зношеність» організму через стрес, немає.Ми знаємо, що тривалий стрес пов’язаний із порушеннями сну, метаболічними змінами й підвищеним серцево-судинним ризиком. Частина цього зв’язку може пояснюватися фізіологічними механізмами, а частина — тим, що під час тривалого напруження стає складніше регулярно рухатися, харчуватися та дотримуватися призначеного лікування.Однак підвищений ризик не означає неминучого захворювання. Потрібно враховувати також вік, спадковість, куріння, рівень холестерину, діабет і вже наявні захворювання.Іноді людина говорить, що вже звикла до стресу, але її тіло продовжує реагувати на нього: ми можемо перестати помічати постійне напруження, проте це не означає, що воно перестало впливати на наше здоров’я.При цьому хронічний стрес не обов’язково означає постійно високий кортизол: стресова відповідь може бути як надмірною, так і ослабленою. Один аналіз цього гормону не вимірює всього пережитого стресу чи психологічної стійкості. Я вже мовчу про те, що процес підготовки до аналізу дуже складний для сучасних умов.Саме тому розмову про психологічну стійкість варто починати не лише з психології, а й зі сну, серцево-судинного здоров’я, фізичного виснаження та здатності нервової системи повертатися до стану відносного спокою.

Виснаження — не питання сили характеру

У нашому суспільстві сформувався особливий культ витривалості. Ми захоплюємося людьми, які продовжують працювати після обстрілів, виховують дітей в умовах постійної небезпеки, рятують інших, волонтерять, допомагають військовим, підтримують родини.Однак у цієї історії існує зворотний бік: коли витривалість перетворюється на суспільну вимогу, людині стає дедалі складніше дозволити собі бути вразливою. Ми порівнюємо власні труднощі з чужими трагедіями й переконуємо себе, що не маємо права скаржитися.Але порівняння власного болю з чужим не робить симптомів менш значущими. Якщо тривога, безсоння, серцебиття чи виснаження стійко впливають на життя, це привід для оцінки стану — незалежно від того, чи «комусь зараз важче».Людина може одночасно бути вдячною за власну безпеку й переживати сильний стрес. Може любити свою роботу й відчувати професійне вигорання. Може залишатися відповідальною, сміливою і водночас потребувати допомоги. Це не протилежності, а складові одного процесу.Виснаження не залежить від сили характеру. Воно залежить від тривалості та інтенсивності стресового навантаження, кількості сну, доступу до безпеки, підтримки й уже наявних чинників ризику для здоров’я.Війна, стрес і сексуальна реабілітація: що потрібно знатиДля організму важлива не лише мобілізація, а й здатність після загрози знизити її. Якщо ця «гальмівна» частина стресової відповіді не встигає увімкнутися, навіть зовні функціональна людина може накопичувати фізіологічну ціну стресу.Регулярне харчування, рух, можливість поспати, розмова з близькою людиною, прогулянка, заняття, яке приносить задоволення, — усе це не другорядні побутові дрібниці. Насправді це неабияка частина нашої системи відновлення.Особливо важливе відчуття передбачуваності. Коли великі події неможливо контролювати, маленькі щоденні ритуали допомагають повернути відчуття впливу на власне життя.Звісно, жодна дихальна вправа не зупинить ракети. А порада спати вісім годин людині, яка проводить ночі під час тривог, може звучати відірвано від реальності.Саме тому сучасний підхід до стійкості не має вимагати ідеальних умов або ідеальної поведінки. Він має виходити з того, що доступно людині зараз.Якщо нічний сон переривається — важливо шукати можливості додаткового відпочинку. Якщо немає сил на тренування — навіть коротка прогулянка в безпечному місці може бути корисною. Якщо важко впоратися з емоціями — не потрібно вдавати, що їх не існує.Всесвітня організація охорони здоров’я у рекомендаціях щодо подолання стресу пропонує прості навички: повертати увагу до теперішнього моменту, помічати власні переживання, не дозволяти важким думкам повністю визначати поведінку та зберігати зв’язок із тим, що має для нас значення.Ці методи не усувають небезпеки. Але вони можуть допомогти зменшити її психологічний вплив у моменти, коли ми перебуваємо у відносній безпеці.Війна перетворила наш стрес на хронічний: як із цим упоратисяВодночас ці кроки не дають підстав обіцяти «перезавантаження» нервової системи або «обнулення» алостатичного навантаження за певну кількість днів. Відновлення залежить від обставин і стану здоров’я, а самопідтримка не замінює лікування, коли воно потрібне.

Відповідальність не лише особиста

Є ще одна проблема, про яку говорять значно рідше. Коли ми перекладаємо всю відповідальність за психологічну стійкість на окрему людину, виникає небезпечна логіка: якщо ти виснажився, отже, недостатньо працював над собою і щось робив не так.Але психологічна стійкість залежить не тільки від внутрішніх навичок. Вона залежить від безпеки, соціальних зв’язків, доступу до медичної допомоги, умов праці, фінансової стабільності, можливості відпочивати й отримувати підтримку.Ідеться не лише про особисті навички. Потрібні умови, за яких людина може вчасно звернутися по допомогу: доступна медична і психологічна підтримка, реалістичні вимоги на роботі, захищений час для сну й відпочинку, а також розуміння, що відновлення — частина працездатності, а не її протилежність.Не можна вимагати від людини стійкості, не забезпечуючи їй сну, безпеки, медичної допомоги і можливості відновлюватися.Тому підтримка психологічної стійкості — це ще й відповідальність суспільства, роботодавців, медичної системи та держави. І дуже хочеться створювати середовище, у якому звернення до психолога чи психіатра не сприймається як слабкість, а можливість відпочити — як недостатня відданість справі.

Вчасно помічати сигнали тіла

Я переконана, що одним із найважливіших завдань для українського суспільства найближчих років стане не просто розвиток психологічної стійкості, а відновлення після тривалого стресового навантаження.Ми вже довели, що здатні адаптуватися до надзвичайно складних обставин. Але адаптація не має ставати способом жити без відновлення.Говорити, щоби зцілитися: як досвід війни змінює психіку поколіньНам доведеться навчитися помічати виснаження і вчасно з’ясовувати його причини. Не ігнорувати стійких порушень сну, тривожних симптомів, змін артеріального тиску та інших сигналів організму. Не пояснювати кожного фізичного симптому лише нервами, а своєчасно звертатися по медичну допомогу.Втоми, порушень сну й тривожних симптомів не варто сприймати як особисту слабкість. Частіше це сигнал, що навантаження перевищує можливості відновлення — і привід оцінити сон, тиск, пульс, супутні захворювання та умови життя.Нові, стійкі або дедалі сильніші симптоми має оцінити лікар, навіть якщо вони виникли на тлі сильних переживань. Наприклад, серцебиття може бути пов’язане як із тривогою чи недосипанням, так і з анемією, порушеннями функції щитоподібної залози або серцевого ритму. Обстеження обирають за симптомами, анамнезом і результатами огляду.Якщо тривога, пригнічений настрій або переживання травматичних подій заважають спати, працювати чи підтримувати стосунки, варто звернутися по професійну допомогу. Почати можна із сімейного лікаря; залежно від потреб допоможуть психолог, психотерапевт або психіатр.І, можливо, найскладніше — відмовитися від переконання, що наша цінність визначається тим, скільки труднощів ми здатні витримати.Ми не зобов’язані доводити своєї стійкості обсягом витерпленого. Важливіше вчасно помічати її ціну для організму: сну, серцевого ритму, тиску, емоційної рівноваги та здатності звернутися по допомогу.Наше завдання — не стати незламнішими. Наше завдання — перестати плутати витривалість із відсутністю відновлення.

Кабмін спільно з «Інститутом серця МОЗ України» реалізує проєкт, у межах якого органи для трансплантації, зразки крові, ліки та медичні вироби, необхідні для трансплантації, будуть доставляти безпілотниками. Це допоможе лікарям та пацієнтам зекономити час.
У міністерстві цифрової трансформації повідомили, що Інститут серця МОЗ має три спеціалізовані дрони, здатні долати відстань до 700 км і приземлятися на майданчиках біля лікарень без додаткових злітних смуг.
У Чернівцях розслідують схему «чорної трансплантології»: арештували чотирьох працівників бюро
Як зауважила заступниця міністра цифрової трансформації Наталя Денікеєва, завдяки принципу duаl-usе технології можуть знаходити нове застосування в цивільних сферах. І замість довгих годин на дорогах органи для трансплантації зможуть діставатися до пацієнта навпростець. 
Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко нагадав, що за 9 місяців цього року українські лікарі провели вже 473 органні трансплантації. Кожна десята трансплантація проводиться дитині. Тому така ініціатива дозволить врятувати більше життів, адже питання часу під час трансплантації критично важливе. 
"Доставка донорських органів дронами — наочний приклад того, як сміливі технології переходять із презентацій у реальність, розв’язують практичні завдання та допомагають медикам рятувати життя людей", — зазначив Ляшко. 
У МОЗ нагадали, що у Національному листі очікування на трансплантацію — 4 382 пацієнти, серед них 92 дитини.
Раніше повідомлялося про те, що команда хірургів з Університету Дюка, США, вперше успішно відновила роботу серця, яке не билося понад п’ять хвилин, і пересадила його тримісячній дитині. Через три місяці після операції у немовляти зберігалася нормальна серцева функція без ознак відторгнення органу.

Процес сну для організму є життєво важливим. Окрім зовнішніх чинників та тривог, на його якість впливають і наші внутрішні тривоги. Очевидно, що в країні, де серед ночі лунає сирена, стандартна порада «лягайте і прокидайтеся щодня в один і той самий час» звучить майже знущально.Мільйони українців сьогодні не можуть гарантувати собі ні вісім годин сну, ні тишу, ні темряву, ні навіть можливість провести всю ніч у власному ліжку. Повітряні тривоги, вибухи, необхідність переходити в укриття, перевіряти дітей, читати повідомлення про небезпеку — все це фрагментує сон і підтримує нервову систему в режимі постійної готовності, а отже, виснажує її. Не забуваймо, що жінки після пологів, люди з нічними змінами, окрім того, не мають можливості нормально спати і без тривог.Тому важливо змінити саму постановку питання, і ми спробуємо з вами не досягти «ідеального сну», а зберегти якомога більше його відновлювальної функції та не додавати до неминучих нічних пробуджень ті фактори, які ми все ж таки можемо контролювати.Від тривоги до суду: чому психологічної підтримки родинам під час війни вже недостатньо

Чому переривання сну має значення

Якість сну визначається не лише кількістю годин, а й безперервністю, глибиною та нормальним чергуванням фаз. Саме тому вісім годин у ліжку з п’ятьма пробудженнями — не те саме, що сім годин відносно безперервного сну.Під час нормальної ночі мозок кілька разів проходить через цикли повільного та RЕМ-сну. Часті пробудження можуть порушувати цю структуру. Наступного дня ми відчуваємо не тільки сонливість, а й гіршу концентрацію, повільнішу реакцію, дратівливість, проблеми з пам’яттю. І коли дефіцит сну стає хронічним, він асоціюється також із вищим ризиком артеріальної гіпертензії, серцево-судинних та метаболічних порушень. Саме тому сон — не додатковий «плюсик» до питання комфорту чи продуктивності. Це один із базових компонентів здоров’я.

Не намагайтеся «виграти» у тривоги коштом ще меншої кількості сну

Одна з типових реакцій — відкладати сон: «Все одно знову розбудять, ще годину посиджу». У результаті до вимушеної втрати сну додається добровільна.Якщо є можливість лягти раніше — використовуйте її. Не варто чекати ідеальної тиші чи моменту, коли стане зрозуміло, що «сьогодні вже нічого не буде». Для більшості дорослих орієнтиром залишається щонайменше сім годин сну на добу. В окремі ночі це може бути недосяжно, але важлива загальна тенденція: коли організм отримує можливість спати — не забирати в нього цю можливість. Відкладіть роботу, домашнє завдання, книжку, серіал — зупиніть всю свою активність заради сну.«Не такий я вже й пропащий». Чому психологічну підтримку неможливо масштабувати лише кабінетами психологів

Збережіть хоча б кілька «якорів» добового ритму

Ми не можемо контролювати час тривоги. Але можемо дати мозку інші стабільні сигнали про те, де день, а де ніч. Найважливіший із них — світло.Після пробудження намагайтеся отримати природне денне світло: відкрити штори, вийти на балкон (якщо якість повітря дозволяє) або пройтися вулицею. Ввечері, навпаки, зменшуйте яскраве освітлення.Світло є одним із головних регуляторів циркадного ритму. Саме тому після нічної тривоги бажано не вмикати все освітлення у квартирі й не проводити наступну годину перед яскравим екраном, якщо безпекова ситуація цього не потребує. Навіть якщо час засинання постійно змінюється, намагайтеся зберігати приблизно стабільний час ранкового підйому, прийомів їжі та фізичної активності. Це допомагає організму не втрачати добовий ритм повністю.Для себе я встановила правило: щоденна 15-хвилинна ранкова гімнастика. І як би не поспішала, намагаюсь цього правила дотримуватися.

Після тривоги головне — не «розбудити себе вдруге»

Тривога вже зробила перше: підвищила рівень настороженості, ми дочекалися відбою, доповзли до ліжка. Але часто замість сну беремо телефон. Відкриваємо Теlеgrаm. Потім ще один канал. Читаємо коментарі, дивимося відео, перевіряємо новини. І наш мозок остаточно переходить у денний режим — навіть якщо ви заснете, мозок матиме дисонанс і продовжить працювати інтенсивно ще певний час.Після відбою, якщо ситуація безпечна, краще максимально швидко повернутися до «нічних умов»: приглушене світло, мінімум інформації, телефон — лише для необхідних повідомлень.Не потрібно ще раз аналізувати о четвертій ранку все, що сталося. Мозок у цей час однаково не прийме найкращих рішень.Можуть допомогти прості техніки зниження фізіологічного збудження: повільне дихання, послідовне розслаблення м’язів, спокійна музика або звичний короткий ритуал перед повторним засинанням. Техніки релаксації є одним із компонентів доказової терапії безсоння.

Не дивіться щоп’ять хвилин на годинник

«Зараз 3:47. Якщо засну просто зараз, залишиться три години тринадцять хвилин». Через десять хвилин: «Тепер уже тільки три години».Так починається ще один механізм безсоння — тривога через сам сон. Постійне хвилювання про те, чи достатньо ми поспимо і чи не проспимо, а отже, спостереження за годинником можуть посилювати безсоння.Що робити, коли сон не повертається? Не потрібно намагатися змусити себе заснути. Якщо сон не повертається і є безпечна можливість, краще на певний час перейти до спокійної діяльності за слабкого освітлення — почитати кілька сторінок книги, послухати щось спокійне — і повернутися в ліжко, коли знову з’явиться сонливість.Це один із принципів контролю стимулів (stіmulus соntrоl) — підходу, який використовують у когнітивно-поведінковій терапії безсоння.Психологія вимерзання: як пройти по тонкому льоду тривалого стресу

Кава може допомогти пережити важкий ранок. Але важливий час

Після майже безсонної ночі кава — абсолютно зрозумілий спосіб підвищити працездатність. Проблема починається тоді, коли ми намагаємося компенсувати втому кавою до вечора.Дія кофеїну може зберігатися багато годин. Він, до речі, здатен впливати на сон до восьми годин після вживання. Тому після поганої ночі краще вживати кофеїн переважно в першій половині дня, а не перетворювати його на причину ще однієї поганої ночі.З алкоголем ситуація ще підступніша. Він справді може прискорити засинання, але робить сон більш поверхневим і збільшує ймовірність нічних пробуджень. Тому келих «щоб краще спалося» — поганий спосіб лікувати фрагментований сон. Ну і через підвищену фізіологічну потребу в туалеті сон стане ще більш фрагментованим.Якщо ніч була дуже короткою, не завжди потрібно героїчно дотягувати до вечора. Короткий денний сон приблизно 15–20 хвилин може підвищити бадьорість і концентрацію та зазвичай менше впливає на наступний нічний сон, ніж довгий денний. Це особливо добре досліджено у людей, які працюють у нічні зміни або мають значний дефіцит сну. Тому облаштувати на роботі куточок для денного відпочинку було б гарним варіантом турботи про працівників. Але важливо пам’ятати: денний сон може тимчасово зменшити сонливість, проте не здатний повністю замінити регулярний нічний сон.Ще один мій особистий лайфхак: після поганої ночі хочеться менше рухатися. Але помірна денна фізична активність і перебування на денному світлі допомагають підтримувати нормальний циркадний ритм та полегшують подальше засинання.Не треба йти на важке тренування після двох годин сну. Іноді достатньо 30–40 хвилин ходьби або розтяжки. Головне — не перетворювати день на поєднання дивана, кави та екранів, якщо стан дозволяє рухатися.

А снодійне?

Регулярно приймати снодійні «про всяк випадок» — не найкраща стратегія.Коли безсоння стає хронічним, найдоказовішим методом лікування залишається СВТ-І — когнітивно-поведінкова терапія безсоння. Вона передбачає роботу з режимом, поведінкою, асоціацією між ліжком і сном, тривожними думками та техніками релаксації.Звичайно, українська ситуація унікальна: жодна психотерапія не скасує сирену о третій ночі. Але вона може допомогти не допустити, щоб вимушені пробудження поступово перетворилися ще й на сформоване хронічне безсоння.Якщо проблеми зі сном зберігаються тижнями, якщо ви навіть у спокійні ночі не можете заснути, прокидаєтеся без причини, маєте значну денну сонливість, гучно хропите, близькі помічають зупинки дихання уві сні або сон суттєво впливає на вашу працездатність — це вже привід поговорити з лікарем.Психологія українського терпіння. Де закінчується незламність і починається боротьба?

А чи можуть допомогти магній та інші нутрієнти?

Сучасний підхід до сну — не про «ідеальний режим». Насамперед він про те, щоб допомогти організму відновлюватися настільки, наскільки дозволяють обставини.Додатковою — саме додатковою, а не основною — частиною такого підходу може бути нутрієнтна підтримка.Для синтезу нейромедіаторів, регуляції нервово-м’язової збудливості та нормальної роботи циркадних механізмів організму потрібні амінокислоти, мінерали та вітаміни. Але тут важливо не потрапити в типову пастку: якщо певна речовина бере участь у механізмах сну, це ще не означає, що її додатковий прийом автоматично зробить сон кращим.Магній — мабуть, найвідоміший приклад. Він бере участь у сотнях ферментативних реакцій, регуляції нервової системи та нервово-м’язовій передачі. Дані щодо сну поки не дозволяють назвати магній універсальним «природним снодійним», але певний ефект можливий, особливо в людей із недостатнім його надходженням. Тобто правильніше сказати не «магній покращує сон усім», а корекція недостатнього споживання магнію потенційно може допомагати частині людей із проблемами сну.Форми гліцинату або бісгліцинату часто обирають через хорошу переносимість з боку травного тракту. Однак саме назва форми ще не робить препарат снодійним.І важливий нюанс: більше не означає краще. Надлишковий прийом магнію з добавок може спричиняти діарею та інші побічні ефекти, а у разі порушеної функції нирок ризик його накопичення зростає.Більше даних останніми роками накопичилося щодо L-теаніну — амінокислоти, яка природно міститься в чайному листі. Метааналіз рандомізованих досліджень показав невеликі, але статистично значущі покращення суб’єктивної якості сну, часу засинання та денного функціонування. Але L-теанін можна розглядати швидше як допоміжний засіб для людей, у яких засинанню заважає вечірнє психоемоційне напруження, а не як заміну лікування безсоння.L-триптофан — незамінна амінокислота і попередник серотоніну, а опосередковано — мелатоніну. Саме тому його давно досліджують у контексті сну.Метааналіз показав, що триптофан може зменшувати час неспання після засинання, але істотного покращення всіх інших характеристик сну дослідники не виявили.І тут особливо важливо: не варто самостійно призначати собі високі дози — триптофан впливає на серотонінергічні шляхи, тому його слід обережно поєднувати з антидепресантами та іншими препаратами, що впливають на серотонін.Нутрієнтна підтримка найбільш доцільна тоді, коли ми виправляємо дефіцит або недостатнє надходження, а не просто додаємо якомога більше речовин із написом slеер на пакованні.Жодна добавка не здатна «компенсувати» регулярні тригодинні ночі, багаторазові пробудження або хронічний стрес. Магній не замінює сон, а теанін не вимикає реакцію мозку на сирену. Гліцин не поверне всі фази сну, які людина втратила через нічну тривогу. Проте в умовах, коли ми не можемо зробити сон ідеальним, доцільно працювати з усім, що можемо контролювати: денним світлом, кофеїном, фізичною активністю, температурою та освітленням спальні, швидким поверненням до сну після тривоги, корекцією встановлених дефіцитів і, в окремих випадках, обґрунтованою нутрієнтною підтримкою.

Київрада на засіданні 1 жовтня затвердила надбавки за роботу в умовах підвищеної небезпеки для медиків екстреної медичної допомоги в місті Києві. 
Відкриваючи засідання Київради, мер Києва Віталій Кличко наголосив, що йдеться про збільшення фінансової підтримки медиків екстреної допомоги, які працюють під час повітряних атак.
«Ми запроваджуємо доплати медикам екстреної медицини, які виїжджають на місця влучань під час атак ворога на Київ. Зазначу, медики завжди прибувають першими. Працюють вдень і вночі. Рятують здоров’я та життя людей», – повідомив мер Києва Віталій Кличко, відкриваючи засідання Київради.
Росіяни вдарили дроном по «швидкій» у Херсоні, коли медики приїхали до поранених
Медикам екстренки нараховуватимуть доплати до основної заробітної плати, враховуючи їх роботу в умовах жовтого та червоного рівня тривог. Зокрема, доплата предбачена за виклик під час тривоги ( 250 грн за кожну годину), за роботу безпосередньо на місці ураження передбачено доплату в розмірі 500 грн за годину, також підвищена ставка діятиме за виклик на місце ураження під час повітряної тривоги, однак її розмір у оприлюднених матеріалах не зазначений. Виплата розраховується пропорційно часу роботи або тривалості виїзду.
Нагадаємо, у січні 2026 року під час масованої атаки на Київ у Дарницькому районі загинув медик, якого викликали для надання допомоги постраждалим на місце влучання БпЛА в житловий будинок. На місці, де працювала бригада екстренки, сталося повторне влучання.

У столиці затвердили правила роботи медичних закладів під час тривоги. Про нові правила у понеділок, 21 вересня, повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький.
Згідно рекомендацій Кабміну, медичні заклади прийматимуть пацієнтів під час жовтого рівня загрози. Водночас для пацієнтів, працівників і відвідувачів має бути забезпечений вільний доступ до укриттів, щоб у разі оголошення червоного рівня — вони могли там розміститися.
При цьому операції та інші маніпуляції, які не можна переривати, продовжуватимуть виконувати під час червоного рівня загрози.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Підземна субмарина: як школи Києва рятують очне навчання під тривогами



«Пацієнтів, яких неможливо перемістити, продовжують лікувати у найбільш безпечних приміщеннях. В укриттях і таких приміщеннях можна надавати медичну допомогу, відпускати ліки та розміщувати пацієнтів», — зазначив очільник уряду та додав, що пацієнтів з невідкладними станами прийматимуть незалежно від рівня загрози.
Також видано доручення диспетчерським службам приймати виклики та направляти бригади екстреної допомоги до пацієнтів за будь-якого рівня тривоги.
"Екстрена медицина працює безперервно. Пацієнтів з невідкладними станами приймають незалежно від рівня загрози. Диспетчерські служби приймають виклики, бригади швидкої виїжджають до пацієнтів", — наголошується в повідомленні.
Крім того, уряд доручив посилити захист операційних, реанімаційних, пологових і приймальних відділень, приміщень із резервними джерелами живлення та критично важливим медичним обладнанням.
Раніше уряд затвердив правила руху потягів за рівнями повітряної загрози.
Також ZN.UА писало, як школи працюватимуть під час обстрілів. Доклданіше про це читайте у статті Оксани Онищенко "Підземна субмарина: як школи Києва рятують очне навчання під тривогами".

«Я це не їстиму, мені треба схуднути», «Тут забагато калорій», «Я сьогодні з’їв / з’їла зайве, тому маю більше тренуватися». Такі фрази батьки можуть почути від підлітків, спочатку не надавши їм особливого значення.У підлітковому віці тіло стрімко змінюється, і дітям не завжди просто звикнути до нових себе. Важливими для них стають думки однолітків і близьких, коментарі щодо зовнішності та образи «ідеального тіла» із соціальних мереж.Однак за прагненням «трохи схуднути» може ховатися намагання повернути контроль над своїм життям, приборкати тривогу чи заповнити внутрішню самотність. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Тарілка здорового харчування: що у ній має бути

Проблема, якої не приховують

Практика психологічних консультацій показує помітне збільшення розмов батьків із підлітками про харчування. Але такі зрушення не означають, що кожна історія — це діагноз.Важливо, що звернення по допомогу стали помітними. І це насправді хороша тенденція. Адже на кількість звернень впливає й відкритість теми — про проблему розладів харчової поведінки серед дітей та підлітків стали активно говорити.Крім того, батьки все частіше не чекають критичного стану дитини, а більше чують та помічають перші тривожні дзвіночки. Водночас підлітки сміливіше самі говорять про свої труднощі та звертаються по допомогу до фахівців.

Чому підлітки сприймають тему зовнішності та тіла так гостро?

Підлітковий вік — період, коли тіло змінюється швидше, ніж мозок встигає до цього адаптуватися. Змінюються пропорції, вага, риси обличчя, шкіра та м’язова маса. Статеве дозрівання в кожної дитини має свій графік, і це провокує постійні порівняння з однолітками, тривогу та страх бути не таким, як усі.Зовнішній вигляд стає головним інструментом самовираження. Відбувається зміна авторитетів, а думка однолітків та оцінка з боку друзів стають важливішими за слова батьків.Навіть один випадковий коментар, невдалий жарт чи хейт щодо зовнішності з боку однокласників сприймається як катастрофа. Щоб захиститися від знущань і стати прийнятими в компанії, підлітки можуть почати виснажувати себе дієтами чи надмірними тренуваннями.Люблячі батьки самі, навіть прагнучи добра, можуть ранити дитину. Фрази на кшталт «Щось ти роздобрів(-ла)», «Куди в тебе стільки лізе?» або «Хлопці / дівчата на таких не дивляться» звучать для дитини як вирок. Коли родина як найбезпечніше місце стає місцем критики, діти починають бачити у своєму тілі ворога, якого потрібно негайно «покарати».Соціальні мережі також підсилюють ефект. Вони створюють ілюзію недосяжної «ідеальності», через що підліткам легко втратити орієнтири та знецінити власне тіло. Будь-яка критика зовнішності сприймається як соціальне неприйняття.

Звички формуються в родині

Діти дуже уважно помічають, коли дорослі говорять про своє тіло, їжу та зовнішність. Родинні розмови про «зайві» кілограми, дієти чи невдоволення власною зовнішністю можуть спонукати підлітків сприймати своє тіло через недоліки, а не через змогу робити, відчувати та пізнавати світ.У розмовах з дітьми батькам треба помічати не лише їхню зовнішність, а й характер, здібності, почуття гумору, доброту, зусилля та інтереси. Корисно формувати в родині спокійне ставлення до їжі — без поділу продуктів на «хороші» та «погані», постійного підрахунку калорій чи споживання страв як нагороди чи покарання.Спільний прийом їжі має залишатися часом, коли можна просто побути разом, поговорити без гаджетів і відчути близькість. Навіть невеликі зміни в щоденному спілкуванні можуть допомогти дитині почуватися цінною не лише через свою зовнішність.

Коли надмірна увага до власного тіла дається взнаки

Насамперед батьки мають розуміти: не кожна підліткова зміна в харчовій поведінці означає проблему. Але слід придивитися уважніше, якщо дитина дедалі більше зосереджується на їжі, власній вазі чи зовнішності.Тривожними сигналами може бути те, що дитина:

починає часто пропускати прийоми їжі;відмовляється від цілих груп продуктів (цукру, вуглеводів і м'яса) під виглядом «переходу на правильне харчування»;постійно говорить про калорії або вагу;не хоче їсти разом із сім’єю;починає дрібно різати їжу, довго розмазувати її по тарілці або ковтати не жуючи;намагається компенсувати їжу голодуванням, блюванням, проносними чи надмірними фізичними навантаженнями;їжа раптово зникає з холодильника або з'являються схованки з обгортками в кімнаті дитини.

Можлива зміна ставлення до власного тіла: дитина часто розглядає себе в дзеркалі, зважується, приховує фігуру під одягом або висловлює невдоволення собою. Варто звернути увагу й на фізичну активність, якщо вона стає надмірною, виснажливою або перетворюється на спосіб компенсувати їжу.Ще один важливий сигнал — зміни в настрої та звичному житті. Дитина стає більш замкнутою, дратівливою, тривожною, уникає друзів, сімейних подій або ситуацій, пов’язаних із їжею, швидко втомлюється, їй складніше зосереджуватися.Фізичні ознаки також можуть бути важливими: швидке зниження ваги, порушення росту, затримка або порушення менструації, слабкість, запаморочення, непритомність або скарги на травлення.Окрема ознака не є діагнозом. Важливі зміни загалом, їхня тривалість і те, наскільки вони впливають на життя дитини. Батькам варто підвищити пильність, якщо кілька змін відбуваються одночасно або вони стають дедалі вираженішими. Але жодна з них окремо не означає, що в дитини саме розлад харчової поведінки.

Їжа — не привід для контролю та суперечок у родині

Розмова з підлітками про зміни в харчуванні чи ставленні до власного тіла може бути непростою. Вони можуть сприйняти слова батьків не як турботу, а як критику, контроль чи звинувачення. Дітям може бути ще складніше відкрито говорити про те, що з ними відбувається.Важливо починати не з вимог і заборон, а з турботи. Мета такої розмови — дати відчути дитині, що її чують, а не засуджують, і вона може про це говорити.— Якщо дитині стало складніше їсти разом із родиною, не контролюйте її та не змушуйте їсти. Спробуйте спокійно запитати, як вона почувається і що саме їй зараз складно.— Коли дитина часто говорить про свою зовнішність або переживає через неї, поцікавтеся, що саме її турбує. Важливо вислухати без критики, оцінок чи порівнянь.— Звертайте увагу на зміни в емоційному стані дитини. Якщо вона має втомлений, сумний чи пригнічений вигляд, запитайте, як вона почувається, і дайте зрозуміти, що вам не байдуже.— Якщо тема їжі забирає в дитини багато сил, не наполягайте на розмові, коли вона до неї не готова. Дайте зрозуміти, що ви поруч і готові поговорити тоді, якщо вона сама цього захоче.— Коли ви бачите, що дитині непросто, не залишайте її наодинці із цими переживаннями. Покажіть, що вона може розраховувати на вашу підтримку і що просити про допомогу — нормально.Після такої розмови дитині важливо дати час і простір, не намагаючись одразу її переконати чи виправити її думки. Фрази «Ти не товста, а прекрасна, не вигадуй» або «Ти що, хочеш захворіти?» можуть знецінити підліткові переживання та ускладнити подальшу розмову.Важливо, щоб їжа не ставала приводом для постійного контролю чи суперечок. Навіть просте «Ну з’їж ще ложечку», сказане з турботою, може посилювати напруження.

Якщо дитина сперечається

Дитина може сказати, що з нею все гаразд, і попросити не турбувати. Але це не обов’язково означає, що їй справді байдуже. Можливо, вона не готова говорити, соромиться, боїться осуду або просто не знає, як пояснити те, що з нею відбувається.У такій ситуації краще зменшити тиск, не наполягати на розмові та не намагатися одразу все виправити. Важливо зберегти довіру та дати дитині відчути, що поруч є дорослий, до якого можна звернутися, коли вона буде готова. Шлях до допомоги має залишатися відкритим. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Здорове харчування: як його організувати для дитини під час канікул

Коли слід звернутися до фахівця

Якщо зміни в поведінці дитини тривають, посилюються або впливають на її фізичний стан, навчання, стосунки чи повсякденне життя, батькам варто звернутися до фахівця. Це може бути сімейний лікар, педіатр, психіатр або дієтолог. Також буде корисною консультація психолога.Діяти треба навіть тоді, коли дитина заперечує проблему. Своєчасне виявлення та лікування пов’язані з кращими перспективами відновлення.Негайна медична оцінка потрібна, якщо в дитини:

непритомність або повторні епізоди переднепритомного стану;виражена слабкість чи сплутаність свідомості;ознаки значного зневоднення;біль у грудях або виражене серцебиття;повторне блювання;різке погіршення фізичного стану чи тривале значне обмеження їжі.

Також особливої уваги потребують суїцидальні наміри або спроби завдати собі шкоди.Якщо батьки помічають такі зміни або вони поступово посилюються, варто поговорити з дитиною та звернутися по професійну допомогу. Що раніше дорослі помічають труднощі у ставленні підлітків до власного тіла, їжі та себе, то більше можливостей вчасно підтримати їх, не дозволивши проблемі поглибитися.

Одужання — це не лише про фізичне здоров'я

Коли батьки розуміють, що ситуація зі здоров'ям дитини складна, то природне бажання — почути чіткий термін реабілітації та якнайшвидше все полагодити. На жаль, немає швидкої кнопки, і цей процес зовсім не схожий на курс лікування застуди за кілька тижнів.Відновлення завжди рухається нерівномірно, ніби на двох різних швидкостях. Соматичні показники та вага можуть стабілізуватися першими, і в цей момент батькам часто здається, що криза позаду.Проте психологічні наслідки змінюються значно повільніше. Дитина вже може мати здоровий вигляд, але все ще переживати панічний страх перед певними продуктами, тривогу перед кожним прийомом їжі чи нестерпну провину після нього.Саме тому одужання не вимірюється лише нормалізацією аналізів чи цифрою на вагах. Це значно глибша робота — про повернення внутрішньої безпеки, формування психологічної гнучкості та вміння долати напругу без обмежень, контролю чи покарання власного тіла.Саме психологічна частина відновлення може потребувати більше часу та професійної підтримки. Важливо не поспішати, бо дитині потрібен простір, в якому вона зможе поступово навчитися знову довіряти.Що раніше родина звертається по підтримку, то менше руйнівних наслідків встигає закріпитися. Не чекайте «очевидної кризи» та не відкладайте візит до фахівця через сумніви. Будьте тими батьками, які скажуть: «Ми бачимо, що тобі зараз непросто. Ми розберемося з цим разом».Саме уважний, спокійний та небайдужий дорослий стає тією людиною, завдяки якій дитина отримує допомогу вчасно.«ПОРУЧ» — проєкт з психосоціальної підтримки та збереження психічного здоров'я дітей, батьків / осіб, які їх замінюють, та фахівців, що працюють з дітьми, який реалізує ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

У Чернівцях Шевченківський районний суд обрав запобіжні заходи чотирьом підозрюваним в незаконній торгівлі анатомічними матеріалами людини, працівникам Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро. Про це повідомив генеральний прокурор Руслан Кравченко.
За його словами, фігурантам суд призначив взяття під арешт з можливістю внесення застави розміром 1,5 мільйона гривень для кожного.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Росія активізує дезінформаційну кампанію про «чорну трансплантологію» в Україні — ЦПД



За даними слідства, лікарі вилучали з тіл померлих біоматеріали: кістки, рогівки, сухожилля, шкіру, які потім продавали за фіктивними договорами про «науково-медичне співробітництво» підприємствам, які виготовляли імпланти для хірургії й стоматології. При цьому родичів померлих схиляли різними способами до співпраці, а в деяких випадках забирали біоматеріал без їх згоди та відома.
Передача біоматеріалу здійснювалась потягом сполученням «Чернівці – Одеса» в контейнерах з холодоагентом.
Затримано чотирьох працівників Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро. Їм повідомлено про підозру у незаконній торгівлі анатомічними матеріалами людини, вчиненій за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 143 КК України). У приміщеннях бюро, а також за місцями проживання й у автомобілях підозрюваних провели обшуки.
Зауважимо, українське законодавство передбачає чіткі правила щодо вилучення, використання та транспортування анатомічних матеріалів людини. Зокрема, донорство має ґрунтуватися на добровільній та усвідомленій згоді у випадках, визначених законом. Правила також регламентують міждержавний обмін анатомічними матеріалами та їхнє транспортування. Про це ZN.UА писало після ухвалення оновленого законодавства про трансплантацію у 2019 році.
Чинне законодавство розмежовує трансплантацію як медичну процедуру та незаконний обіг анатомічних матеріалів. Саме тому у справі на Буковині ключовим буде встановити, чи справді працівники патологоанатомічного бюро вилучали матеріали з тіл померлих із порушенням встановленої процедури та чи передавали їх за межами законних механізмів.

Про що може думати лікар-кардіолог? Звісно, про здоров’я. Але в умовах війни саме це поняття набуло нових, значно жорсткіших критеріїв: воно залежить не тільки від аналізів і діагнозів, а й від сну, тривог, переїздів, доступу до ліків і постійного стресу. Війна увійшла в побут і змінила те, що ми звикли вважати нормою.Для лікаря це означає нову повсякденність: молодші пацієнти приходять із підвищеним тиском, серцебиттям, задишкою, а розмова про серце дуже швидко переходить у розмову про недосипання, тривоги й виснаження. Війна не лише спричинила нові травми, а й ускладнила перебіг уже наявних хронічних хвороб.

Нашарування хвороб

До початку повномасштабної війни головними медичними проблемами для України залишалися серцево-судинні, онкологічні захворювання, цукровий діабет, хронічні респіраторні хвороби. Війна не скасувала цього переліку — вона його ускладнила. До довоєнного тягаря неінфекційних захворювань додалися травми, мінно-вибухові ушкодження, опіки, ампутації, складна реабілітація та психічні розлади. Між ними формується ще один пласт — хвороби, які війна не спричинила безпосередньо, але прискорила, декомпенсувала або зробила складнішими для контролю. Інфаркти, інсульти, рак, артеріальна гіпертензія, фібриляція передсердь так само потребують кардіохірургічних операцій, онкологічного лікування, діалізу, інсуліну, антикоагулянтів і щоденних препаратів від тиску. На жаль, багато таких станів ми бачимо вже в занедбаному, декомпенсованому вигляді. Саме цей третій пласт може виявитися одним із найдорожчих для системи охорони здоров’я в наступні десять років. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як підтримати пам’ять у часи хронічного стресу: що радить наука Непрямий вплив війни на здоров’я складається щонайменше з трьох компонентів: психоемоційного, екологічного та гуманітарного. Останній включає доступність медичної допомоги, ліків і необхідних медичних засобів.Визнаймо: ми вже живемо у середовищі, де хронічний стрес, порушений сон, гіподинамія через постійну втому, зміни якості харчування та постійне очікування наступної тривоги стали частиною повсякденності.

Тиск, якого ніхто не бачить

У травні 2026 року ВООЗ опублікувала ситуаційний аналіз артеріальної гіпертензії в Україні за 2005 рік. За цими даними, підвищений артеріальний тиск мають близько 43% українців віком від 30 до 79 років. ВООЗ окремо звертає увагу на те, що війна посилила чинники серцево-судинного ризику й порушила безперервність лікування.За цими цифрами дуже легко побачити конкретні історії.Маю пацієнта, у якого до повномасштабного вторгнення тиск був добре контрольований на стабільній терапії. Після кількох місяців постійних нічних тривог він почав прокидатися майже щоночі, кілька разів змінював місце проживання, перестав регулярно вимірювати тиск і став частіше пити каву, щоб витримувати робочий день після кількох годин сну. А ще призвичаївся курити «для заспокоєння нервів». Формально, якщо подивитися на його медичну історію, він залишився в межах свого первинного діагнозу «гіпертонічна хвороба», але насправді змінилося все навколо цього діагнозу. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Війна, стрес і сексуальна реабілітація: що потрібно знати Найпідступніше в артеріальній гіпертензії те, що людина часто її просто не відчуває. Вона роками живе з тиском 160 на 100 і почувається стерпно. Головний біль списує на втому, задишку — на зайві кілограми, а ранкову тяжкість у голові — на те, що знову не виспалась. І поки нічого не болить, немає жодного приводу дійти до лікаря.За даними Національної служби здоров’я за 2024 рік, діагноз артеріальної гіпертензії зафіксували лише у 13,8% дорослих, які підписали декларацію із сімейним лікарем. Порівняйте це із 43%, які показують популяційні оцінки. Між цими двома числами — мільйони людей, про яких система охорони здоров’я просто не знає. ВООЗ дотримується в цій ситуації очікуваного делікатного формалізму, коли зазначає, що кожен третій дорослий із підвищеним тиском про свою хворобу не здогадується.Різниця між цими цифрами — не просто статистична похибка. Це величезний резерв майбутніх інсультів, інфарктів, серцевої та ниркової недостатності, частині яких теоретично можна запобігти. І тут війна створює небезпечний парадокс: саме тоді, коли ризик зростає, можливостей для раннього виявлення стає менше. Людина рідше приходить на профілактичний огляд, а система закономірно концентрує ресурси на одному напрямі.Згідно з дослідженням ВООЗ, від початку повномасштабної війни 68% українців повідомили про погіршення стану здоров’я. Найчастіше йдеться про порушення сну, психологічні розлади, хронічний стрес і захворювання опорно-рухового апарату. Серйозним викликом залишається психічне здоров’я. Понад 70% респондентів упродовж останнього року відчували симптоми тривоги, депресії або сильного стресу, однак лише близько 20% зверталися по фахову допомогу. За оцінками ВООЗ, 2026 року майже 10 мільйонів людей в Україні потребують підтримки у сфері психічного здоров’я, а потреба в реабілітаційних послугах значно перевищує наявні можливості системи охорони здоров’я. Ці люди не десь далеко. Поруч із нами вони ходять на роботу, водять авто, служать, виховують дітей, доглядають за старшими родичами. Просто ніхто ніколи не вимірював їм тиск двічі поспіль протягом одного тижня. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Війна перетворила наш стрес на хронічний: як із цим упоратися Пацієнт, якого я запам’ятала, звернувся до мене не через тиск. Йому 34 роки. Він перебував на реабілітації після бойової травми і вирішив пройти кардіологічний огляд, аби довести керівництву, що вже готовий повернутися на службу. Тиск на прийомі був 168 на 104. Він знизав плечима і сказав, що це через нервування, зараз мине. Ми домовилися, що протягом тижня він вимірюватиме тиск уранці й увечері та надсилатиме мені цифри. Найнижче значення за той тиждень було 152 на 96. У нього вже була гіпертрофія лівого шлуночка на ехокардіографії, тобто серце роками працювало проти підвищеного опору. Не тиждень і не місяць, а роками. І протягом усього цього часу він вважав себе здоровою людиною, бо нічого не боліло, і ходив на бойові завдання.Ця історія важлива для мене не лише через цифру 168 на 104. Вона оприявнює проблему, яку ми ризикуємо недооцінити у військових і ветеранів: тяжка травма закономірно відсуває «звичайні» чинники ризику на другий план. На тлі операцій, реабілітації, болю та повернення до служби тиск 150 на 95 мм рт. ст. справді може здаватися дрібницею. Але серцево-судинний ризик накопичується незалежно від того, яке місце ми відвели йому у списку проблем пацієнта.

Коли рутина стає розкішшю

Війна зруйнувала нашу здатність планувати щось наперед і зберігати звичну рутину. Переїзди, зруйноване житло, зміна сімейного лікаря, перебої зі світлом, зміна аптеки, зміна доходу. Кожна з цих подій окремо виглядає побутовою незручністю. Разом вони означають, що людина випадає з лікування на тижні чи місяці, а щоби повернутися в «русло», треба або мати неабияку наполегливість, або дочекатися критичної ситуації.Ще розповім про пацієнтку 62 років, яка виїхала з Донеччини й за два роки змінила три області. Вона сумлінно приймала комбіновану терапію, підібрану ще 2021 року. Коли закінчилась упаковка, в новому місті цього препарату не було. В аптеці запропонували щось схоже за назвою активної речовини, але в іншому дозуванні. Вона побоялась і просто не стала пити нічого, бо «краще без ліків, ніж не ті ліки». За чотири місяці ми познайомились у приймальному відділенні, куди вона потрапила з гіпертензивним кризом і транзиторною ішемічною атакою. Вона просто не мала до кого підійти з питанням, яке вирішується за дві хвилини фахової розмови. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Говорити, щоби зцілитися: як досвід війни змінює психіку поколінь Цей випадок добре показує, що доступність медицини — це не лише відстань до лікарні. Людина може жити у великому місті, мати аптеку біля дому й формально — доступ до медичної допомоги, але однаково випасти із системи. Справжня безперервність допомоги означає, що після переїзду пацієнт може швидко відновити маршрут: зрозуміти, де отримати рецепт, чим безпечно замінити препарат і до кого звернутися з простим запитанням, не чекаючи, поки воно стане невідкладним станом.Ми звикли вимірювати ефективність лікування цільовим тиском. Але контроль хвороби залежить не тільки від препарату, а й від сну, кількості алкоголю, від того, скільки солі в раціоні, як багато людина рухається, курить чи ні та скільки годин на добу перебуває у стані очікування вибуху. Жодного клінічного дослідження, на яке спирається наша доказова база, не проводили в популяції, де більшість учасників регулярно недосипає через повітряні тривоги.Це аж ніяк не означає, що доказова медицина перестала працювати, але контекст, у якому ми застосовуємо її рекомендації, змінюється швидше, ніж устигає накопичуватися доказова база. Українська медицина сьогодні фактично створює новий масив клінічних спостережень над тим, як поводяться хронічні захворювання в умовах багаторічного стресу, порушеного сну, переміщення населення та періодичних перебоїв із базовою інфраструктурою.

Як запускається ланцюг нових проблем

За останні три роки я бачу, як молоді пацієнти віком від 30 до 45 років, які раніше не мали надмірної ваги, приходять, набравши за короткий час 8, 10, іноді 12 кілограмів. Вони їдять уночі, бо як інакше зняти стрес, коли ховаєшся з родиною від вибухів у ванній кімнаті? Вони п’ють більше алкоголю, ніж до війни, і чесно про це кажуть, а ще повернулися до куріння після років без сигарет. У них підвищується тиск, зростають тригліцериди, з’являється порушення толерантності до глюкози. Це не окремі хвороби в різних організмах, а єдиний процес, який просто має різні назви залежно від того, який аналіз ми здали. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Учені назвали причину хронічного стресу: тіло думає, що щодня бореться з левом Саме тому наслідки війни не варто рахувати окремими колонками: плюс гіпертензія, плюс ожиріння, плюс тривожні розлади. На рівні однієї людини вони підсилюють одне одного. Недосипання змінює харчову поведінку, збільшення ваги погіршує контроль тиску та глюкози, алкоголь і куріння додають серцево-судинного ризику, а виснаження зменшує ймовірність, що людина взагалі займатиметься профілактикою. Так формується не сума ризиків, а каскад, у якому кожен новий чинник підсилює попередній.Окремо варто говорити про військових і ветеранів. Повернуся до мого пацієнта, який відновлюється після поранення: на тлі реабілітації його тиск 168 на 104 здається дрібницею. Обмежена рухливість після травми, хронічний біль, порушення сну, посттравматичний стресовий розлад, часто алкоголь як самолікування. За п’ять чи сім років ця «дрібниця» може обернутись інфарктом у 40.Тому охорону здоров’я ветеранів не можна будувати лише навколо наслідків поранення. Після завершення гострої реабілітації поруч із травматологом, реабілітологом і фахівцем із психічного здоров’я має з’являтися звичайна превентивна медицина: контроль тиску, ліпідів і глюкози, ваги, куріння та сну. Інакше ми можемо успішно повернути людині функцію після тяжкого поранення, але пропустити чинники, які за кілька років визначатимуть тривалість її життя.

Що робити вже сьогодні

Що з цим робити, якщо ми не завжди можемо спланувати навіть побут, не кажучи вже про майбутнє здоров’я нації?Почну з очевидного, бо очевидне зазвичай і не роблять. Тиск треба вимірювати всім, починаючи з 30 років, удома, у спокої, вранці й увечері. Якщо середні значення впродовж тижня перевищують 140 на 90, це привід дійти до сімейного лікаря.Найбільша частина невиявленої гіпертензії припадає на працездатних чоловіків, які не ходять до лікарів у принципі. Знайти їх можна там, де вони бувають щодня — на роботі. Регулярний скринінг на робочому місці, організований роботодавцем, міг би допомогти виявляти таких людей значно раніше.Якщо група ризику не приходить до поліклініки, немає сенсу роками чекати на неї там. Скринінг має рухатися туди, де перебувають люди: на підприємства, до військових підрозділів, центрів реабілітації, мобільних медичних пунктів. Для гіпертензії це особливо виправдано, тому що перший етап скринінгу не потребує складного обладнання. Іноді між невиявленою хворобою та початком лікування стоять тонометр, десять хвилин і людина, яка правильно пояснить результат. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ “Старіння” в 20 років: вчені розкрили два фактори, що шкодять мозку молоді За даними ВООЗ, станом на 2026 рік мільйони українців залишаються внутрішньо переміщеними. Для кожної такої людини переїзд може означати зміну лікаря, аптеки, маршруту до лікарні, а іноді й повну втрату звичного медичного середовища.У прифронтових регіонах проблема ще складніша. ВООЗ повідомляла, що мобільні команди первинної допомоги працюють у 121 населеному пункті в межах 60 кілометрів від активних бойових дій. У частині цих громад немає аптеки або медичного закладу, які постійно працюють.І тут війна підказує ще одну необхідну зміну парадигми: медицина має сама йти до пацієнта. Мобільні бригади, телемедичні консультації — усе це потрібно використовувати ширше, і не лише у прифронтових регіонах.Є ще одна очевидна річ: здоров’я залежить не тільки від лікарні, а й від електрики, води, транспорту, мобільного зв’язку, роботи аптек і навіть температури у квартирі.2026 року ВООЗ визнає, що нестабільне електропостачання є однією із загроз для безперервності медичної допомоги. Відключення впливають не лише на роботу медичного обладнання, а й на зберігання ліків, вакцин, роботу домашніх медичних пристроїв. Для пацієнта після інфаркту або операції важливим є не лише те, що відбулось у лікарні, а й те, куди він повертається після виписки, чи є вдома тепло, світло, чи працює ліфт.

Медичні наслідки війни

Війна змінила не лише медичні показники, а й саму логіку турботи про здоров’я. Сучасна медицина може врятувати людину після інфаркту, операції чи тяжкого поранення, але цей результат буде неповним, якщо після виписки вона повертається в дім без світла, доступу до аптеки, можливості дістатися на контрольний огляд або умов для базового відновлення.Саме тому межа відповідальності охорони здоров’я сьогодні проходить значно далі за двері лікарні. Війна навчила нас, що здоров’я залежить не лише від лікування, а й від інфраструктури, ритму життя, доступності допомоги та здатності системи не втрачати людей між одним візитом і наступним.Війна також навчила нас значно менше розділяти психічне та фізичне здоров’я. За даними ВООЗ, наприкінці 2025 року 72% опитаних українців повідомляли про симптоми тривоги або депресії протягом попереднього року. Водночас по професійну допомогу звернувся лише приблизно кожен п’ятий. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Життя з гіпертонією — як адаптувати звички Цю цифру важливо правильно читати. Вона не означає, що 72% українців мають психіатричний діагноз. Але дуже велика частина країни живе у стані тривалого психологічного навантаження, яке позначається і на фізичному здоров’ї: через серцебиття, коливання тиску, постійну втому, відчуття браку повітря, проблеми зі сном.Найскладнішим є те, що головний медичний рахунок цієї війни ще попереду. Ми побачимо його через роки — у серцево-судинних подіях, наслідках хронічного стресу, діабеті, гіпертензії, виснаженні та втраті якості життя. Тому сьогодні нам потрібна не лише реакція на наслідки, а й тривала системна робота з профілактики, повернення медицини туди, де вона найбільше потрібна, а також довготривале спостереження за здоров’ям населення. Нам потрібно знати, як змінюються артеріальний тиск, ожиріння, діабет, онкологічна захворюваність, психічне здоров’я, сон і серцево-судинні події у військових, ветеранів, переселенців, дітей і цивільного населення різних регіонів. Інакше за десять років ми побачимо наслідки, але не зможемо точно сказати, де саме могли їм запобігти.

В Україні готують оновлення вимог до біоеквівалентності (відповідності за дією та ефективністю аналогів-генериків оригінальним препаратам) ліків, яке має наблизити вітчизняний фармацевтичний ринок до європейських стандартів без ризику втрати доступних медикаментів. Державний експертний центр уже розробив відповідний план переходу та направив його на опрацювання профільним світовим та українським асоціаціям, про що розповів редакторці відділу соціуму ZN.UА Аллі Котляр, директор Державного експертного центру МОЗ Едем Адаманов в інтерв’ю «Просто пофіксити систему на рівні прізвищ — не працює».

Безболісний перехід

За словами очільника відомства, підготовлений документ для аналізу та коментарів цього тижня надіслали ключовим об'єднанням:

Європейській бізнес-асоціації;Американській торговельній палаті;Асоціації виробників інноваційних ліків;Асоціації «Виробники ліків України»;Спілці українських підприємців.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Втрата контролю над якістю ліків»: експерт назвав головні ризики ліквідації Держлікслужби Адаманов пояснив, що головна мета регулятора — підтримати вітчизняних фармвиробників, щоб перехід на нові правила відбувся безболісно для системи охорони здоров'я та пацієнтів. У Державному експертному центрі наполягають, щоб вимоги відповідали українському наказу 2015–2016 років, який уже був узгоджений із тогочасною директивою ЄС, адже внесені пізніше зміни є переважно мінорними. Як свого часу для Хорватії чи Польщі передбачали перехідний період після вступу до ЄС, так само він має бути передбачений і для українських виробників.

Захист вітчизняних генериків

Експерт наголосив, що окремим викликом для фармацевтичного ринку стали препарати, які свого часу реєструвалися з використанням референтного медикаменту з Великої Британії — тоді ще країни-члена Євросоюзу. Після Вrехіt та переорієнтації європейського законодавства виключно на референтні препарати країн ЄС статус таких українських реєстрацій опинився під питанням.«Якщо є препарат, що 20 років на ринку без жодних проблем із фармаконаглядом, ми будемо лобіювати, щоб він залишився доступним в Україні, навіть якщо для виходу на ринок ЄС він не підійде. За умови підтвердженої якості, безпеки та ефективності його вилучення може боляче вдарити по пацієнтах, які до нього звикли. Для таких випадків є конкретний європейський механізм — підхід Wеll Еstаblіshеd Usе, який передбачає можливість реєстрації добре вивчених препаратов на підставі тривалого досвіду їх медичного застосування», — зауважив Адаманов.Український фармринок пережив важкий рік: удари по складах і виробництву, скандали навколо регулятора, спроби держави знизити ціни на ліки й водночас дедалі більше запитань від пацієнтів до якості препаратів. Про контроль якості, біоеквівалентність старих генериків, ризики дефіциту лікарських препаратів і запуск Української фармацевтичної агенції — в інтерв’ю Алли Котляр з новим директором ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едемом Адамановим «Майже все зареєстроване до 2006 року потребує приведення у відповідність».

В Україні будують нову ІТ-архітектуру контролю за фармацевтичним ринком на базі єдиної державної системи, головним елементом якої стане Національний каталог цін. Головна мета нововведення — зафіксувати максимальну вартість препаратів щонайменше на пів року, захистити пацієнтів від раптового подорожчання ліків та надати державі власні інструменти аналітики замість залежності від приватних сервісів. Про це розповів директор Державного експертного центру МОЗ Едем Адаманов редакторці відділу соціуму ZN.UА Аллі Котляр у інтерв'ю «Просто пофіксити систему на рівні прізвищ — не працює».

Державні гарантії

Експерт пояснив, що єдину базу даних наповнюватимуть різні відомства, а візуалізація інформації підлаштовуватиметься під потреби конкретних користувачів — від державних органів до пацієнтів. Хоча в Україні популярні приватні аптечні агрегатори, держава не може покладатися лише на них, адже немає гарантій, що комерційні платформи працюватимуть завжди чи залишатимуться безкоштовними. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Доля фармринку України: які зміни планує новий регулятор галузі та як обиратимуть його керівника У багатьох країнах Європейського Союзу заявники декларують ціну препарату одразу під час його реєстрації. В Україні раніше існували різні форми каталогу, проте вони не були прив'язані до реєстраційного посвідчення.

Власна аналітика

Адаманов наголосив, що створення Нацкаталогу дасть державі власну аналітичну базу для відстеження динаміки цін, що позбавить регулятора потреби запитувати дані у приватних компаній, таких як Рrохіmа Rеsеаrсh, SМD чи ІQVІА, які мають право відмовити у наданні інформації.Сьогодні в Україні офіційно зареєстровано 12 тисяч готових лікарських засобів, проте не всі вони наявні в Національному каталозі. Це пов'язано з тим, що частина фармацевтичних компаній свого часу зареєструвала препарати, але надалі їх не постачає та не продовжує реєстрацію.Ключові зміни та умови функціонування Нацкаталогу:

Сувора умова продажу: якщо ціну на препарат не задекларовано в каталозі, його продаж в Україні офіційно забороняється.Прогнозування: регулятор зможе заздалегідь бачити, які сегменти ринку втрачають фармацевтичну привабливість та де формується дефіцит. Тож зможе завчасно звертатися до компаній із проханням збільшити постачання.Гарантія для пацієнтів: задекларована або зареферована ціна встановлюється щонайменше на шість місяців, що обмежує бізнес у швидкій зміні цін, проте гарантує людям і державі відсутність подорожчання протягом цього періоду.

«Чи буде каталог у майбутньому поєднувати й контрольну функцію — про це можна дискутувати», — підсумував АдамановУкраїнський фармринок пережив важкий рік: удари по складах і виробництву, скандали навколо регулятора, спроби держави знизити ціни на ліки і водночас дедалі більше запитань від пацієнтів до якості препаратів. Про контроль якості, біоеквівалентність старих генериків, ризики дефіциту лікарських препаратів і запуск Української фармацевтичної агенції — в інтерв’ю Алли Котляр з новим директором ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едемом Адамановим «Майже все зареєстроване до 2006 року потребує приведення у відповідність».

В Україні обговорюють запровадження нової моделі фінансування нового регулятора фармацевтичного ринку — Української фармацевтичної агенції — за якою 70% витрат має покривати бізнес. Однак фармацевтичні компанії та аптечні мережі висловлюють невдоволення такими змінами, особливо на тлі того, що Національна служба здоров'я України (НСЗУ) цього літа заборгувала аптекам 580 мільйонів гривень за програмою «Доступні ліки». Про це повідомив директор Державного експертного центру МОЗ Едем Адаманов редакторці відділу соціуму ZN.UА Аллі Котляр у інтерв'ю «Просто пофіксити систему на рівні прізвищ — не працює».

Аптеки проти

Експерт пояснив, що у міжнародній практиці майже немає прецедентів, коли аптечні заклади сплачують окремі платежі за проведення контролю, оскільки відповідні видатки зазвичай вже закладені у вартість ліцензії. Але специфіка українського ринку полягає в низькій вартості ліцензування та надмірно великій кількості аптечних точок, яка значно перевищує реальні потреби населення. Коли регуляторні збори розраховуються на кожну конкретну точку провадження діяльності, у сукупності навіть мінімальні платежі сприймаються мережами як значний фінансовий тягар. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Доля фармринку України: які зміни планує новий регулятор галузі та як обиратимуть його керівника «Чи можна знайти шляхи зменшити суми? Так, я вважаю, їх варто пошукати (так само, як і для імпортерів та виробників), бо в довгостроковій перспективі бізнес завжди перекладає додаткові витрати на клієнтів», — пояснив директор Державного експертного центру МОЗ.За його словами, додатковим чинником спротиву є психологічний бар'єр, адже в українському фармсекторі раніше не існувало практики, коли контрольований суб'єкт самостійно оплачує перевірки. На відміну від роботи поліції, яка фінансується однаково за рахунок загальних податків громадян, у фармацевтичній галузі пропонується диференційований підхід: великий виробник зі ста реєстраційними посвідченнями та великим заводом сплачує більше, а підприємство з 50 посвідченнями — менше. Формування нової культури «оплати за контроль» потребує часу для адаптації ринку.

Розподіл платежів

Модель регуляторних виплат пропонується розділити на стандартизовані збори та індивідуальні послуги. Розрахунок плати за стандартизовані процедури здійснюється за чіткими параметрами, що закладені в законодавстві:

Стандартизовані перевірки: плата за інспектування об'єктів розраховується на основі нормо-годин (наприклад, на інспекцію аптеки середньою площею 20 квадратних метрів знадобиться близько п'яти людино-годин роботи інспектора). Аналогічний підхід застосовується до виробників і дистриб'юторів.Індивідуальні регуляторні послуги: усі процедури, які вимагають специфічного аналізу та складно піддаються стандартизації, оплачуються як окремі послуги з індивідуальним розрахунком вартості.

Адаманов впевнений, що для зниження напруги у фармсекторі необхідно провести серію роз'яснювальних зустрічей із бізнесом, щоб детально продемонструвати калькуляцію внесків та напрями використання отриманих грошей.

Вартість контролю

Запропонована модель розрахована на збереження існуючої кількості аптек, попри те, що в Україні склався суттєвий дисбаланс: у великих містах спостерігається надлишок закладів, тоді як у невеликих населених пунктах і окремих регіонах відчувається їхній дефіцит. Швидко змінити цю ситуацію неможливо. Навіть у разі ухвалення нової норми про заборону відкриття нових аптек у радіусі 300 метрів від існуючих, вона не вплине на вже працюючі об'єкти. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Втрата контролю над якістю ліків»: експерт назвав головні ризики ліквідації Держлікслужби Проєкт постанови передбачає річний внесок для аптек у розмірі від 10 до 12 тисяч гривень, що є помірною сумою для окремого закладу, але створює відчутні витрати для великих мереж із тисячею точок. У документі закладено принципи диференціації виплат:

Для аптек у маленьких містах та селах: передбачено символічний розмір річного внеску.Для закладів у прифронтовій зоні: встановлено нульову ставку платежів.Для аптек у великих містах: застосовуватиметься вищий розмір регуляторного збору.

Альтернативна модель

Як альтернативу моделі «70/30» розглядають досвід деяких країн Європейського Союзу, де регуляторний орган повністю фінансується з державного бюджету, а всі зібрані внески та збори повертаються до державного бюджету. За такою «джентльменською домовленістю» фіксована частка надходжень (наприклад, 80 гривень із кожних 100 зібраних) спрямовується назад на утримання органу контролю.Такий підхід експерт вважає найбільш доцільним на етапі запуску нової структури, оскільки регуляторні збори від бізнесу надходять нерівномірно — поквартально, а не щомісяця однаковими частками. Бюджетне фінансування протягом перших одного–трьох років дасть змогу уникнути затримок із виплатою заробітної плати працівникам. Водночас надання платних послуг має бути суворо прив'язане до чітких показників швидкості та якості виконання, без чого співробітники не матимуть мотивації працювати оперативно.Український фармринок пережив важкий рік: удари по складах і виробництву, скандали навколо регулятора, спроби держави знизити ціни на ліки і водночас дедалі більше запитань від пацієнтів до якості препаратів. Про контроль якості, біоеквівалентність старих генериків, ризики дефіциту лікарських препаратів і запуск Української фармацевтичної агенції — в інтерв’ю Алли Котляр з новим директором ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едемом Адамановим «Майже все зареєстроване до 2006 року потребує приведення у відповідність».

Повна ліквідація Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужби) замість її реорганізації загрожує бюрократичним хаосом тривалістю до 10 років і втратою унікальних фахівців галузі. Про це попередив редакторку відділу соціуму ZN.UА Аллу Котляр директор Державного експертного центру МОЗ Едем Адаманов в інтерв’ю «Просто пофіксити систему на рівні прізвищ — не працює».

Бюрократична пастка

За словами посадовця, його бачення перехідного періоду під час реформування регулювання фармгалузі принципово відрізняється від позиції колишньої заступниці міністра охорони здоров'я Марини Слободніченко. Адаманов, який спирається на власний досвід створення та об'єднання державних інституцій — зокрема приєднання «Укрмедпостачу» до ДП «Медзакупівлі України» та наразі приєднання «Політехмеду» до ДЕЦ, — наполягає на реорганізації або трансформації Держлікслужби замість її ліквідації. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Експерт розповів, яка в Україні ситуація зі стратегічним запасом важливих ліків  Спроба «просто ліквідувати» орган із багаторічною історією не враховує комплексу факторів, що створить проблеми для держави та бізнесу:

невикористані відпустки працівників, майнові та численні юридичні зобов'язання можуть затягнути ліквідаційну процедуру на ціле десятиліття;фармацевтичні підприємства ризикують опинитися у правовому вакуумі, якщо заявка на документ подана наприкінці грудня, а видавати його в установлений термін у січні через ліквідацію буде нікому;чинна постанова Кабінету Міністрів України № 739 наразі передбачає саме ліквідацію, проте ДЕЦ пропонує МОЗ змінити цю норму на реорганізацію.

Кадри

Окремою критичною проблемою реформи є збереження експертного потенціалу працівників у ДЕЦ, Держлікслужбі та підпорядкованих їй установах, зокрема Центральній лабораторії та ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів».Адаманов наголошує, що тотальне звільнення працівників заради «перезавантаження» команд стане катастрофою для державного контролю:

спеціалістів із необхідною експертизою, зокрема інспекторів GМР (належної виробничої практики) та GDР (належної дистриб'юторської практики), просто не існує в достатній кількості на ринку праці й їх неможливо взяти «з космосу»;при одномоментному звільненні найкваліфікованіших людей одразу наймуть приватні фармацевтичні компанії, позбавивши Україну регуляторного потенціалу;замість масових звільнень завданням номер один є збереження кадрів, а за наявності питань до окремих співробітників слід проводити перевірки чи перепідготовку.

Вплив на пацієнтів і бізнес

Попри те, що в державних реєстрах Держлікслужба вже вказана як така, що перебуває в стані ліквідації, її співробітники продовжують виконувати обов'язки та отримувати заробітну плату. Хоча невизначеність щодо подальшого працевлаштування негативно впливає на мотивацію людей, пацієнти та бізнес наразі не потерпають від перехідного стану. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Доля фармринку України: які зміни планує новий регулятор галузі та як обиратимуть його керівника Якщо стейкхолдерам вдасться довести свою позицію і ліквідацію замінять на реорганізацію, то, за словами експерта, це не зведеться до банальної зміни вивіски.«По-перше, новий закон, що набирає чинності з 1 січня 2027-го, концептуально змінює підхід до роботи регулятора і його функції. Уся підзаконна база вже пишеться під нові функції й реалії, з великою кількістю євроінтеграційних норм — вороття назад просто не буде, хоч би хто виграв конкурс. Забагато стейкхолдерів залучено до цього процесу — ринок, бізнес, пацієнти, щоб можна було просто «переклеїти табличку», — пояснив директор Державного експертного центру МОЗ.Український фармринок пережив важкий рік: удари по складах і виробництву, скандали навколо регулятора, спроби держави знизити ціни на ліки і водночас дедалі більше запитань від пацієнтів до якості препаратів. Про контроль якості, біоеквівалентність старих генериків, ризики дефіциту лікарських препаратів і запуск Української фармацевтичної агенції — в інтерв’ю Алли Котляр з новим директором ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едемом Адамановим «Майже все зареєстроване до 2006 року потребує приведення у відповідність».

Національний фармацевтичний регулятор — Українська фармацевтична агенція (УФА) — розпочне свою повноцінну роботу з 1 січня 2027 року без жодних перенесень термінів. Призначення керівника новоствореного органу відбуватиметься виключно через відкритий конкурс за участі міжнародних партнерів, про що повідомив редакторці відділу соціуму ZN.UА Аллі Котляр один із головних кандидатів на цю посаду, директор Державного експертного центру МОЗ Едем Адаманов в інтерв’ю «Просто пофіксити систему на рівні прізвищ — не працює».

Нові правила

Адаманов пояснив, що чутки про можливість призначення очільника агенції в обхід конкурсу не відповідають дійсності, адже це пряма норма закону. За словами посадовця, призначення без відбору нецікаве ані йому особисто, ані Міністерству охорони здоров'я. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 739 від 4 червня 2026 року, до конкурсної комісії увійдуть:

представники міжнародних організацій, які надають найбільшу допомогу Україні у сфері охорони здоров'я;представники пацієнтської спільноти;делегати від громадського сектору.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Препарати, які не пройдуть біоеквівалентність, можуть зникнути з аптек: що відомо При цьому МОЗ у комісії представлятиме лише секретар для забезпечення її роботи, а остаточний склад затвердить Уряд після надання всіх кандидатур стейкхолдерами.

Фінансовий стимул

Нижня межа заробітної плати в новому органі контролю визначена законом, тоді як верхня залежатиме від рішення Міністерства фінансів України та розміру зборів. Експерт нагадав, що зарплати в центральних органах виконавчої влади традиційно нижчі, ніж у державних підприємствах.«Дуже сподіваюся на зважене рішення щодо фонду оплати праці — без цього реформа неможлива. Якщо зарплати будуть стандартними, як в органі без спецстатусу, тоді основним стимулом залишиться кар'єрний інтерес і можливість просто «пофіксити систему», — пояснив Адаманов.За його словами, головне завдання нового регулятора — перезавантажити процедури реєстрації лікарських засобів, видачу ліцензій, GМР-сертифікатів (на належну виробничу практику) та контроль обігу медичних виробів.

Дедлайни

Посадовець підкреслив, що дедлайн запуску агенції 1 січня 2027 року залишається остаточним, без зсуву на липень. Водночас деякі сервісні й допоміжні функції можуть делегуватися підпорядкованим установам на перших етапах. До сфери управління органу державного контролю  мають увійти державні підприємства Держлікслужби та Державний експертний центр, де працює багато людей. Це необхідно для того, щоб створити для бізнесу «єдине вікно», а відповідальність за якість, безпеку та обіг ліків була закріплена за однією структурою, а не залежала від окремих політиків. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Експерт пояснив, чому реєстрація лікарських засобів може тривати дуже довго  «Суть реформи — не в красивій назві, а в тому, щоб був єдиний орган, який ухвалює рішення й несе відповідальність за реєстрацію, якість та обіг лікарських засобів. Яким буде внутрішній дизайн — чи виконуватиме орган усі функції самостійно з січня, чи делегує частину сервісних функцій партнерам, — це вже, вважаю, рішення майбутнього керівника», — заявив АдамановЕксперт додав, що наявні положення про УФА, розроблені Мариною Слободніченко, зараз відкриті для зауважень та пропозицій експертів і ще можуть бути вдосконалені до моменту запуску.Український фармринок пережив важкий рік: удари по складах і виробництву, скандали навколо регулятора, спроби держави знизити ціни на ліки й водночас дедалі більше запитань від пацієнтів до якості препаратів. Про контроль якості, біоеквівалентність старих генериків, ризики дефіциту лікарських препаратів і запуск Української фармацевтичної агенції — в інтерв’ю Алли Котляр з новим директором ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едемом Адамановим «Майже все зареєстроване до 2006 року потребує приведення у відповідність».

1 січня 2027 року в Україні має запрацювати Українське фармацевтичне агентство (УФА) — новий регулятор, покликаний змінити правила гри для всього фармринку: реєстрацію ліків, ліцензування, контроль якості. За словами директора Державного експертного центру (ДЕЦ) МОЗ Едема Адаманова, дедлайн «реальний і без шляху назад».Але ДЕЦ — структура, яка сама увійде до складу нового органу, — вже зараз публічно пропонує змінити рішення уряду: замість ліквідації Держлікслужби, як передбачає постанова Кабміну №739, реорганізувати її. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Створення УФА до 2027 року: експерт пояснив, чому вчасно запустити Фармацевтичну агенцію буде вкрай складно За лічені місяці до запуску відкритими залишаються й інші питання. Чи відбудеться конкурс на посаду керівника УФА без обходу правил — від цього залежить довіра бізнесу та міжнародних партнерів. Що насправді змусило піти у відставку заступницю міністра з питань євроінтеграції Марину Слободніченко, яка курувала цей напрям раніше. Скільки за державний контроль платитимуть аптеки та виробники — на тлі того, що сама Національна служба здоров’я України (НСЗУ) цього літа заборгувала аптекам 580 млн грн за програмою «Доступні ліки». І чи не перерветься для пацієнта доступ до звичних препаратів у момент переходу на нові правила реєстрації.Ці та інші питання ZN.UА поставило Едему Адаманову — одному з головних кандидатів на посаду керівника нового органу.Варто зауважити: на кілька прямих запитань — зокрема про мотиви його призначення чи про причини відставки Слободніченко — Адаманов охоче говорить про контекст і принципи, але уникає короткої конкретної відповіді. Наскільки переконливими є пояснення співрозмовника, читач оцінить сам.

Про конкурс і призначення

— Пане Едеме, у березні ви казали, що конкурс на посаду керівника УФА має бути відкритим і з міжнародними партнерами. Це все ще ваша позиція?— Це моя позиція, я на ній наполягаю. Хоча, зізнаюся, було б навіть якось нецікаво, якби ця битва була легкою. Має бути жваво.— І битва пожвавилась. «УП» пише, що МОЗ може спробувати провести вас в обхід конкурсу. Це виключено? Можете прямо сказати, що погодитеся тільки на відкритий конкурс із прозорими правилами?— Призначення без конкурсу неможливе. Це пряма норма закону. Я просто не знаю, звідки «УП» бере такі дані. Робити щось без конкурсу нікому не цікаво — ні мені, ні МОЗ.— Якщо конкурс буде, хто має входити до комісії? Чи повинні там бути міжнародні партнери? І коли мають оголосити умови?— Постанова Кабінету міністрів (КМУ) від 4 червня 2026 року №739 визначає, що до складу мають увійти кілька представників від міжнародних партнерів і пацієнтської спільноти. Міжнародних кандидатів мають надати саме ті партнери, які найбільше допомагають Україні у сфері охорони здоров’я. Також має бути громадянський сектор. Від МОЗ, наскільки я розумію, у комісії не буде нікого — можливо, лише секретар, який забезпечує її роботу. Тобто до складу увійде доволі різна група не пов’язаних між собою людей — має бути цікаво. Умови постанови вже визначено. Якщо будуть уточнення, їх викладуть у новій редакції. Щойно міжнародні партнери та інші стейкхолдери нададуть кандидатури, склад комісії затвердить Кабмін — і одразу все опублікують на сайті КМУ.— Чим ваша ситуація принципово відрізняється від логіки, за яку міністерство критикувало ексзаступницю міністра охорони здоров’я з питань європейської інтеграції Марину Слободніченко, — коли правила ніби пишуть під конкретну людину? Ваше призначення очільником ДЕЦ на старті підготовки до УФА — це збіг чи вас від самого початку готували саме на цю роль?— Мені, навпаки, здається, що дехто з посадовців МОЗ, яких уже немає на посадах, намагався трохи підлаштувати документи під себе. Але не будемо про персоналії. В міністерстві (з жовтня 2024 року до січня 2026-го Едем Адаманов обіймав посаду заступника міністра охорони здоров’я України. — А.К.) я відповідав, зокрема, за фармацевтичний напрям і пішов звідти безпосередньо в ДЕЦ, аби на технічному рівні розуміти, як усе працює на місцях, а не лише стратегічно. Вважаю, що жодна людина, на посаді чи без неї, не повинна робити щось «під себе» — вона має працювати для системи.Моя позиція завжди принципово відрізнялася від позиції Марини Слободніченко у питанні перехідного періоду. Вважаю, що ліквідовувати Держлікслужбу некоректно: її треба трансформувати чи реорганізувати. Це пов’язано з моїм досвідом — я створював нові державні інституції, я ж їх і об’єднував: коли працював у «Медзакупівлях», до них приєднали «Укрмедпостач», зараз до ДЕЦ приєднується «Політехмед». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Препарати, які не пройдуть біоеквівалентність, можуть зникнути з аптек: що відомо Людина з практичним досвідом розуміє, скільки в центральному органі виконавчої влади, що існує роками, невикористаних відпусток, майнових та інших питань — цю бюрократичну машину неможливо просто зупинити. Коли кажуть про «просту ліквідацію», не усвідомлюють комплексу чинників, які можуть ускладнити цей процес настільки, що він розтягнеться років на десять. Друге — наскільки сильно від цього постраждає бізнес: подав заявку наприкінці грудня — має отримати документ в установлений термін уже від нового органу в січні. Ліквідацією цього не забезпечити.Ще одна принципова відмінність стосувалася кадрового питання. Дехто вважав: ліквідація — єдиний спосіб повністю перезавантажити команди в ДЕЦ, Держлікслужбі та підпорядкованих їй підприємствах (Центральна лабораторія, ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» тощо).Я вважаю, що оновлення команд справді потрібне — це процес незворотний. Але людей із необхідною експертизою — інспекторів GМР, GDР — просто фізично немає в достатній кількості, їх не візьмеш «із космосу». Якщо до когось є питання, можна провести перевірку чи перепідготовку. Але завдання номер один цієї реформи — зберегти кадровий та експертний потенціал, а не віддати його фармкомпаніям. Вони будуть лише раді, якщо всіх звільнять одним днем: заберуть найкращих до себе, а Україна залишиться без кадрів регуляторного рівня.— Чи бачите ви для себе особисто кар’єрний або фінансовий інтерес у тому, щоб очолити УФА?— Якщо бути відвертим, кар’єрний інтерес зараз видається привабливішим за фінансовий. Я ще не знаю, якою буде зарплата в органі державного контролю: закон установлює нижню межу, але не верхню — багато залежатиме від Мінфіну, від бюджету, який ухвалять депутати, від розміру внесків і зборів. Загальне правило таке: у центральних органах виконавчої влади зарплати завжди гірші, ніж на державних підприємствах чи в установах іншої форми власності. Дуже сподіваюся на зважене рішення щодо фонду оплати праці — без цього реформа неможлива. Якщо зарплати будуть стандартними, як в органі без спецстатусу, тоді основним стимулом залишиться кар’єрний інтерес і можливість просто «пофіксити систему».Мені здається, що з часів Революції гідності було кілька реформ, і небагато з них дожили до сьогодні. Медична реформа — одна з тих, що дожила й триває. І треба ще трошечки зробити, щоб у медицині все було просто прекрасно. Там, де можу трохи впливати — у ланцюжку постачання лікарських засобів, — намагатимуся це зробити. Майже половина українців готові рятувати людей, але лише 13% вміють це робити: результати дослідження — Прямо-таки трошечки?— Мені здається, що процес бюджетування — суперпрозорий. І хоч би хто на якій посаді зараз був, вже дуже складно вплинути на процес закупівель. Керівники медичної закупівельної агенції змінюються, але не підходи.Треба перезавантажити регулятора: процедури реєстрації, видачу ліцензій і GМР-сертифікатів, контроль обігу медичних виробів. Якщо це полагодити на рівні системи, а не прізвищ, — усе в галузі буде гаразд.

Про терміни

— 1 січня 2027 року — усе ще реальний дедлайн запуску УФА чи вже йдеться про зсув на липень?— Це реальний дедлайн. Я не чув про жодне зволікання — ані від народних депутатів, ані від МОЗ. Може бути так, що деякі допоміжні функції, без яких можна прожити протягом тижнів чи місяців, запустять трохи пізніше. Але новий орган запуститься 1 січня. Шляху назад немає.— Що саме можуть запустити пізніше, наприклад?— Якщо є сервісні функції, які можна делегувати підпорядкованим установам, поки ті існують і працюють, — це варто робити. Наприклад, у сфері управління Держлікслужби є кілька державних підприємств — закрити їх одним днем складно, з огляду на законодавство. Так само Державний експертний центр, де працює багато людей і виконують багато функцій. У будь-якому разі всі такі сервісні партнери мають перебувати у сфері управління органу державного контролю (ОДК), а не МОЗ чи іншої структури, — щоби для бізнесу залишалося єдине вікно, а відповідальність була закріплена за однією структурою, а не залежала від окремої політичної фігури. Суть реформи — не в красивій назві, а в тому, щоби був єдиний орган, який ухвалює рішення й несе відповідальність за реєстрацію, якість та обіг лікарських засобів. Яким буде внутрішній дизайн — чи виконуватиме орган усі функції самостійно з січня, чи делегує частину сервісних функцій партнерам, — це вже, вважаю, рішення майбутнього керівника.Бізнесу, пацієнтам не дуже цікаво, які там будуть форми власності та які державні підприємства. Пацієнту важливо, щоб лікарський засіб був якісний, безпечний. Бізнесу — щоб усе було прозоро, а правила гри — зрозумілі. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Чесні програють: як система НСЗУ стимулює викривлення даних

Про Держлікслужбу

— Ліквідація Держлікслужби перетворюється на реорганізацію. Це ще та сама реформа чи вже інша модель? Чи не ризикує все звестися просто до нової таблички без зміни суті?— Наразі постанова №739 передбачає ліквідацію. Ми як ДЕЦ пропонуємо МОЗ це змінити. Чи буде можливість це зробити — дізнаємося незабаром. Але навіть якщо стейкхолдерам вдасться довести свою позицію і в постанову внесуть зміни, це не зведеться до банальної зміни таблички. По-перше, новий закон, що набирає чинності з 1 січня 2027 року, концептуально змінює підхід до роботи регулятора та його функції. Усю підзаконну базу вже пишуть під нові функції й реалії, з великою кількістю євроінтеграційних норм — вороття назад просто не буде, хоч би хто виграв конкурс. Забагато стейкхолдерів залучено до цього процесу — ринок, бізнес, пацієнти, — щоб можна було просто «переклеїти табличку».— Як нинішній статус ліквідації Держлікслужби впливає на її роботу просто зараз — на перевірки, ліцензії, управлінські рішення?— Робота триває. У реєстрах може бути зазначено, що орган перебуває у стані ліквідації, але працівників не звільняють: вони отримують зарплату, виконують свої функції. Мотивація, звісно, страждає — коли людина не знає, чи запропонують їй перехід до нового органу і на яких умовах, це впливає на її ставлення до роботи. Але станом на сьогодні пацієнт чи бізнес від статусу ліквідації Держлікслужби не потерпають.

Про конфлікт у МОЗ

— Що насправді стало причиною відставки Марини Слободніченко? І як цей конфлікт уплинув на темпи роботи над УФА?— Я не думаю, що там був конфлікт у прямому сенсі. Ті, хто працював на державній службі чи обіймав політичні посади, мене зрозуміють: коли у тебе як у керівника 250 напрямів роботи, ти делегуєш їх заступникам. Заступник, який бере проєкт на себе, веде його від А до Я і звітує за встановленим протоколом. Ніхто фізично не має ресурсу мікроменеджити кожен процес.Керівник сам визначає дедлайни, за якими перевірятиме прогрес. Наскільки я розумію, часу до запуску залишається дедалі менше — дедлайни за багатьма напрямами вже «підсвітилися» в менеджері завдань чи протоколах нарад, — і постало багато практичних питань без готових відповідей. Умовно: якщо 26 грудня подаються документи до Держлікслужби і на нараді тебе прямо питають — хто конкретно 5 січня підпише документ, як це фінансуватимуть, кого звільнять, як переводитимуть працівників, яким буде формат конкурсу, — а чіткої відповіді немає, то рухатися далі складно. Експерт розповів, яка в Україні ситуація зі стратегічним запасом важливих ліків  Гадаю, причина радше в готовності чи неготовності процесів, аніж у конфлікті. Але це моя особиста оцінка — я не брав участі у фінальній розмові, як, наскільки мені відомо, і хтось із зовнішніх спостерігачів.Що ми бачимо збоку: євроінтеграційний процес складний, особливо у сфері охорони здоров’я, — з’являються напрями, яких раніше не було (наприклад, ліцензування крові, транскордонна медицина), і на них теж потрібен фокус, а не лише на створенні ОДК. Новому заступнику міністра з євроінтеграції буде непросто — потяг уже їде, шляху назад немає.— Чи правда, що положення про УФА, підготовлені Мариною Слободніченко, тепер доведеться переписувати?— Річ не у персоналіях. Коли створюють щось нове, неможливо відразу передбачити все ідеально — такого не буває ніде у світі. Чи можна критикувати наявні положення? Можна. Чи є за що? Є. Але чи коректно робити це зараз? Ні — бо над документом працювала не одна людина, і добре, що його вже ухвалили: документ побачив широкий загал, стейкхолдери, експерти, які тепер можуть надати зауваження чи пропозиції. До 1 січня частину цього ще можна врахувати й покращити.

Про фінансування

— Модель, за якою бізнес покриває 70% витрат УФА, на вашу думку, робоча? «УП» стверджує, що фармбізнес нею незадоволений. А найбільше не згодні із сумами внесків аптеки, яким НСЗУ цього літа заборгувала 580 мільйонів гривень за програмою «Доступні ліки».— Почну з аптек. Справді, майже немає країн, де вони платять окремі внески за контроль, — зазвичай це вже закладено у вартість ліцензії. У нас є дві національні особливості. По-перше, вартість ліцензії у нас невисока. По-друге, кількість аптек в Україні величезна — набагато більше, ніж потрібно.Коли внески й збори розраховують на кожну точку провадження, а точок забагато, навіть мізерні внески в сумі сприймаються як «дуже багато». Через це викривлення ринку й національні особливості здається, що аптеки мають заплатити колосальні гроші.Чи можна знайти шляхи зменшити суми? Так, я вважаю, їх варто пошукати (так само, як і для імпортерів та виробників), бо в довгостроковій перспективі бізнес завжди перекладає додаткові витрати на клієнтів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Скарга на якість ліків: які інструменти має пацієнт, щоб перевірити препарат, та як перевіряє ліки держава Є й психологічний бар’єр: в українському фармсекторі ще не було прецеденту, щоб за контроль платив той, кого контролюють. Не буває ж різниці, наприклад, в оплаті роботи поліції по районах. Ми всі сплачуємо однакові податки. Якщо у виробника сто реєстраційних посвідчень і великий завод — він платить більше за контроль якості; якщо посвідчень п’ятдесят і завод менший — платить менше. Оскільки культури «платити за контроль» в Україні раніше не існувало, потрібен певний час, аби цей підхід став зрозумілим ринку.— Якою, на вашу думку, має бути модель оплати для бізнесу — фіксований внесок чи оплата за конкретні регуляторні послуги? І за які?— Є речі, які можна стандартизувати, і саме їх можна оплачувати через внесок чи збір. Наприклад, якщо на перевірку аптеки середньою площею 20 квадратних метрів потрібно, скажімо, п’ять людино-годин, вартість можна розрахувати. Те саме стосується виробників і дистриб’юторів. А все, що вимагає індивідуального підходу і є складним для стандартизації, має бути платною послугою з індивідуальним визначенням вартості. Гадаю, що логіка має бути така. І в законодавстві, плюс-мінус, її закладено. Треба кілька разів — і не два, і не десять, — зустрітися з бізнесом, проговорити і показати, як саме рахують внески й на що підуть їхні кошти. Тоді бізнес сприйматиме це значно легше.— Модель передбачає, що кількість аптек найближчим часом не скорочуватимуть. Навіть у великих містах, де їх і так забагато?— Так, аптек багато, і ті, хто працює в аптечному ритейлі, теж це розуміють. Причому їх багато у великих містах, тоді як у невеликих населених пунктах і окремих регіонах аптек бракує. Тому треба радитися з колегами, стейкхолдерами, асоціаціями. Але швидкого шляху тут немає: закон не має зворотної сили. Навіть якщо завтра ухвалять норму, яка заборонятиме відкривати аптеку в радіусі 300 метрів від іншої, вона не діятиме на заклади, які вже працюють, — їх завжди можна перепродати чи здати в оренду. Статус-кво з великою кількістю аптек, на жаль чи на щастя, вже склався.У проєкті постанови, наскільки пам’ятаю, йшлося про 10–12 тисяч гривень з аптеки на рік — для бізнесу загалом невелика сума, хоча для мережі з тисячею точок це вже відчутно. Передбачено й диференціацію: для аптеки в маленькому місті чи селі сума має бути символічною, у прифронтовій зоні — взагалі нульовою, для великого міста — вищою. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ В Україні деякі препарати продаються в аптеках нелегально: у ДЕЦ МОЗ назвали причину  — Ви бачите зараз якісь шляхи зміни моделі 70/30?— Є багато варіантів і опцій. Одна з моделей, яка, напевно, могла б зараз бути кращою для нас, існує в деяких країнах ЄС: регулятор повністю фінансується з держбюджету, з конкурентними зарплатами, але внески й збори повертаються в бюджет — за джентльменською домовленістю: скажімо, з кожних 100 гривень зборів 80 гарантовано виділяють на утримання регулятора.Чому в нашому випадку це може бути найкращим варіантом саме на старті? Коли запускають новий орган, внески і збори надходять нерівномірно — не щомісяця однаковою сумою, а радше поквартально. А працівнику не скажеш: «Почекай три місяці без зарплати, зате в червні отримаєш за пів року». Так не працює. Тож на перші рік-два-три, можливо, варто розглянути гарантовану суму з бюджету, а збори повертати в казну.Платні послуги — інша історія: якщо їх не прив’язати до конкретного показника швидкості та якості, у людей не буде мотивації виконувати їх швидко.

Про Нацкаталог

— Яку практичну роль у новій архітектурі контролю має відігравати Національний каталог — це справді інструмент прозорості й контролю чи просто ще одна база даних?— Уся ІТ-архітектура будуватиметься на одній базі даних, яку наповнюватимуть різні відомства, а візуалізація вже підлаштовуватиметься під те, кому яка інформація потрібна. Каталог має залишитися щонайменше для інформування широкого кола стейкхолдерів і пацієнтів про орієнтовну максимальну вартість лікарського засобу. Добре, що в нас є Таblеtkі.uа та інші сервіси, але вони недержавні. Не можна бути впевненими, що завтра вони працюватимуть чи завжди будуть безкоштовними.У багатьох країнах ЄС під час реєстрації препарату заявник одразу декларує ціну. В Україні такого практично ніколи не було, хоча різні форми каталогу існували й раніше, просто не були прив’язані до реєстраційного посвідчення.У цьому є й практична користь для регулятора — у держави має бути власна аналітична база. Якщо сьогодні захочемо проаналізувати, наприклад, скільки коштував умовний ібупрофен минулого року, то можемо подивитися на графіку, як змінювалася ціна, а не звертатися до Рrохіmа Rеsеаrсh, SМD, ІQVІА й просити їх надати ці дані. Захочуть — нададуть, ні — держава не має власної аналітики. Прорив у галузі медицини: клітини нирок і печінки вперше надрукували у космосі В Україні офіційно зареєстровано 12 тисяч готових лікарських засобів, але не всі вони сьогодні представлені в Національному каталозі цін. Частину реєстрацій уже фактично не використовують: компанія свого часу зареєструвала препарат, але надалі його не постачає і не продовжує реєстрацію.Якщо ціну на препарат не задекларовано в каталозі, продавати його не можна. Регулятор може бачити, які сегменти ринку втрачають привабливість, і заздалегідь прогнозувати дефіцит, звертаючись до компаній із проханням збільшити постачання. Для бізнесу це може бути певним обмеженням, оскільки задекларована чи зареферована ціна фіксується мінімум на пів року. З іншого боку, пацієнт і держава отримують гарантію: щонайменше пів року ціна не зростатиме.Такі інструменти в будь-якому разі потрібні. Чи каталог у майбутньому поєднуватиме й контрольну функцію — про це можна дискутувати.— Чи є прогрес у питанні біоеквівалентності, яке гостро обговорювали минулого разу?— Ми зустрілися з кількома асоціаціями, підготували план переходу — які вимоги вводитимуть і коли, як компаніям до цього готуватися. Цього тижня розіслали підготовлений документ Європейській бізнес-асоціації, Американській торговельній палаті, Асоціації виробників інноваційних ліків, нашим українським — Асоціації «Виробники ліків України», Спілці українських підприємців для опрацювання й коментарів.Ми завжди підтримуватимемо українських виробників, аби цей перехідний період для них минув максимально безболісно. І надалі наполягатимемо, щоб вимоги до біоеквівалентності відповідали редакції нашого наказу 2015–2016 років, яка вже узгоджувалася з тодішньою директивою ЄС. Усе, що було раніше за цей період, справді варто переглянути, а зміни, внесені пізніше, здебільшого мінорні. Так само, як свого часу для Хорватії чи Польщі передбачали перехідний період після вступу, він має бути й для наших виробників. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Вчені знайшли нове “гаряче місце мутацій”: як виникають генетичні захворювання Частину українських генериків свого часу реєстрували з референтним препаратом із Великої Британії — тоді ще країни-члена ЄС. Після Вrехіt і переорієнтації нового законодавства виключно на референтні препарати країн ЄС статус таких реєстрацій під питанням.Якщо є препарат, що 20 років перебуває на ринку без жодних проблем із фармаконаглядом, ми лобіюватимемо, щоб він залишився доступним в Україні, навіть якщо для виходу на ринок ЄС він не підійде. За умови підтвердженої якості, безпеки та ефективності його вилучення може боляче вдарити по пацієнтах, які до нього звикли. Для таких випадків є конкретний європейський механізм — підхід Wеll Еstаblіshеd Usе, який передбачає можливість реєстрації добре вивчених препаратів на підставі тривалого досвіду їх медичного застосування.

Про довіру ЄС

— Чи були реальні звернення міжнародних партнерів щодо ризику втрати довіри Єврокомісії через можливе перенесення термінів запуску Укрфармагентства?— Звернень міжнародних партнерів до Державного експертного центру не було. Чи були вони до МОЗ — не знаю, але з мого досвіду роботи в міністерстві, де міжнародна співпраця була в моєму периметрі, і з неформального спілкування я не відчув якогось шаленого занепокоєння. Важливо розуміти: розмова на рівні конкретних прізвищ — це суто український контекст. У країнах зі сталою демократією проблему майже завжди обговорюють на рівні системи, стратегії, ризиків — не персоналій. Міжнародним партнерам важливо, щоб реформа не зупинялася, щоб узяті Україною зобов’язання виконувалися, щоб регулятор працював прозоро й без шкоди для пацієнтів, а люди в ньому не мали поганої репутації чи зв’язків із корупційними історіями. І щоб правила гри на ринку були однаковими для всіх.Я завжди за конструктивну критику. Але якщо можна підтримати уряд, то підтримаймо. Бо йому реально важко.Що ближче буде до конкурсу на посаду очільника УФА чи до дати його запуску, то більше з’являтиметься різної інформації. Одні когось підтримуватимуть, інші — критикуватимуть чи намагатимуться дискредитувати. Дуже хочеться, щоб принаймні видання, які розуміються на медицині, враховували думку різних стейкхолдерів з різних джерел і максимально намагалися підтримати уряд. (Це пряме звернення до медіа щодо лояльнішого висвітлення — рідкісний момент, коли співрозмовник прямо озвучує очікування від преси. — А.К.)Створювати новий регуляторний орган непросто навіть у мирних умовах, а ми робимо це під час війни, коли не знаємо, що буде за кілька місяців — чи буде в січні світло, опалення й вода. Звісно, всі державні установи готуються до найгіршого сценарію. Для міжнародних партнерів це виглядає сюрреалістично: в умовах війни ми готуємо до запуску новий орган і радимося з ними, як забезпечити конкретні регуляторні процедури. Вони кажуть, що це дуже круто.

Уявіть просту ситуацію. Літня жінка з підвищеним тиском приходить до приймального відділення. Раніше в такому випадку її, ймовірно, поклали б до лікарні на кілька днів «покрапати», навіть якщо загрози життю немає. Тепер лікар мусить зазирнути в офіційний перелік критеріїв і чітко відповісти собі на запитання: чи справді цій людині потрібне цілодобове спостереження, чи можна полікувати її вдома або в поліклініці? Якщо показань немає, формальна відповідь має бути «ні».Саме це і мав урегулювати наказ Міністерства охорони здоров’я  від 30 липня 2026 року №1044 — «Про затвердження Стандарту «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги». Це перший в Україні документ, який намагається звести в одну систему правила, коли пацієнта варто класти до лікарні, а коли — ні: для планових випадків і для екстрених, для продовження лікування, переведення в інший заклад чи виписки. Обов'язковий для всіх лікарень — державних, комунальних і приватних.Ідея, на перший погляд, слушна: система справді десятиліттями страждала від двох протилежних крайнощів — людей клали до лікарні «про всяк випадок» там, де в цьому не було потреби, і водночас відмовляли тим, кому госпіталізація справді була потрібна. Але коли МОЗ провело вебінар для лікарів, щоб пояснити, як застосовувати нові правила на практиці, і коли лікарі почали ділитися враженнями в соцмережах, стало зрозуміло: одним наказом старої системи не полагодити. Лікарям і лікарням додалося паперової роботи й нових ризиків. А пацієнту? ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Майже половина українців готові рятувати людей, але лише 13% вміють це робити: результати дослідження

Що конкретно змінює наказ

Заступник міністра охорони здоров'я Євгеній Гончар на вебінарі кілька разів наголосив: цей документ не про гроші. Він не встановлює, скільки коштує лікування і хто за нього платить, це питання регулює окремий щорічний документ — Програма медичних гарантій (простіше кажучи, перелік послуг, які держава через Національну службу здоров'я (НСЗУ) оплачує лікарням). Наказ №1044 лише описує, коли госпіталізація виправдана з медичного погяду.Головний аргумент, чому це взагалі знадобилося, Гончар підкріпив  цифрами: за його словами, понад третина госпіталізацій в Україні — 38,1% — необґрунтовані, а до 65% ліжко-днів у відділеннях загальної терапії — зайві. Логіка проста: що довше людина без потреби лежить у лікарні, то вищий ризик, що вона підхопить там внутрішньолікарняну інфекцію, тобто саме перебування в стаціонарі може зашкодити більше, ніж допомогти. Цифри серйозні, тож ігнорувати їх не варто. Але вони ж і ставлять головне запитання: чи здатен один документ, без грошей на альтернативу й довіри пацієнтів, реально це виправити?Найделікатніша частина затвердженого наказом Стандарту — так звані соціальні показання до госпіталізації. Простими словами: іноді людину кладуть до лікарні не тому, що вона хвора настільки, що потребує перебування у стаціонарі, а тому, що вдома їй просто нема кому допомогти. Раніше такої причини для госпіталізації офіційно не існувало, хоча на практиці вона працювала завжди. Тепер документ визнає це прямо: якщо ситуація вдома створює ризик для пацієнта і соціальні служби не можуть вирішити її протягом 24–48 годин, наприклад, людина не здатна доглядати за собою, живе без безпечного житла, є підозра на насильство, то це законна підстава для госпіталізації. Але рішення тимчасове: стан пацієнта треба переоцінювати щодня, і за це відповідає лікарня — вона має підключити соціальну службу й документувати кожен крок.Із практичних деталей вебінару: перевірок виконання наказу цього року не буде; жодних нових форм для заповнення лікарі не отримали — усе так само, як і раніше. А от на величезну кількість запитань лікарів про те, скільки коштуватиме те чи інше рішення, чіткої відповіді так і не пролунало. Роз'яснень від НСЗУ й досі немає.

МОЗ каже — не про гроші. Лікарі кажуть — таки про гроші

Лікар-анестезіолог Іван Черненко вважає, що паніка навколо наказу перебільшена: документ просто зібрав докупи критерії, які й раніше існували, а не вигадав чогось нового. Ба більше, каже він, є й зворотний бік: раніше траплялося, що пацієнту з абсолютно очевидними показаннями до госпіталізації, наприклад, з дуже низьким гемоглобіном, хоч і без прямої загрози життю, відмовляли. Тепер у такої людини на руках є чіткий письмовий критерій, на який можна послатися. Тобто нові правила теоретично можуть захистити пацієнта не лише від зайвої госпіталізації, а й від необґрунтованої відмови.Однак, за оцінкою Черненка, головну проблему — ті самі 38,1% зайвих госпіталізацій — наказ не вирішить. Теоретично їх могло б поменшати на 30%, а за ідеальної організації процесів — і на 50–60%. Але цього не станеться, і причина проста. До того ж мережа лікарень в Україні лишається такою ж, якою була за радянських часів: спеціалізованих ліжок (кардіологія, неврологія тощо) у 10–20 разів більше, ніж місць у відділеннях невідкладної допомоги, куди і мав би йти основний потік пацієнтів за новою логікою. Додайте до цього, що з людьми ніхто чесно не говорив — десятиліттями їх привчали лягати до лікарні «покрапатись», а тепер одним наказом кажуть: «Більше так не можна». І нарешті, закон досі не розрізняє звичайної лікарської помилки й недбалості, тож лікарю простіше перестрахуватися й госпіталізувати, ніж потім доводити свою правоту в суді. Єдине, що реально зміниться, підсумовує Іван Черненко, — лікарям додасться писанини.Він же звернув увагу на конкретну бюрократичну пастку, яка добре показує, наскільки наказ насправді пов'язаний із грошима. Якщо пацієнт перебуває в лікарні один день, НСЗУ не оплачує цього як повноцінного стаціонарного випадку — формально таке лікування треба оформити як амбулаторне, тобто ніби пацієнт просто приходив на прийом. Але за іншим, чинним, правилом, якщо людина перебуває в закладі понад три години, на неї автоматично заводять історію хвороби — а це вже, за визначенням, стаціонарний випадок. Виходить, що та сама подія одночасно мусить бути задокументована як одне і як інше. «Десь тут від щастя плаче прокурор», — жартує Черненко. Адже документація, яка суперечить сама собі, — знахідка для будь-якої перевірки.Це не дрібна бюрократична незручність, а показовий приклад того, як в Україні часто буває: держава вимагає одне, система обліку працює за іншим правилом, оплата — за третім, а відповідальність у результаті падає на того, кого найлегше звинуватити. Тож коли хтось каже, що наказ «не про гроші», це звучить красиво лише до першого зіткнення з бухгалтерією лікарні.Інший лікар підсумовує це одним реченням: «Треба починати чесну розмову». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Кількість українських лікарів у Польщі зросла вп’ятеро. Чому ключовий іспит складає лише кожен десятий — і чим це загрожує лікарням

Чим це загрожує пацієнту

Головна проблема для пацієнта проста: відмова покласти людину до лікарні — це ще не те саме, що забезпечити їй нормальне лікування вдома чи амбулаторно. У стаціонарі ліки, як правило, входять у вартість лікування й надаються безоплатно. Вдома людина здебільшого купує їх сама, власним коштом. Додайте до цього черги до вузьких спеціалістів, брак транспорту (особливо для людей похилого віку чи з інвалідністю), неможливість швидко пройти обстеження — і «лікування вдома» на практиці часто перетворюється не на альтернативу, а на паузу в лікуванні без нагляду.Наскільки це небезпечно, показує реальна історія: пацієнтці з направленням на термінову госпіталізацію через важку анемію відмовили три лікарні поспіль і лише четверта прийняла її. Саме там зрештою виявили онкологічне захворювання. Культура невиправданих відмов у госпіталізації існувала в українській медицині й до наказу №1044. Питання в тому, чи новий документ зробить таку практику безпечнішою або ж просто оформить її офіційно.

Чим це загрожує лікарю

Для лікаря наслідок простіший, хоч і не менш неприємний: більше пояснень, більше письмових обґрунтувань кожного рішення, більше приводів для претензій з боку контрольних органів. Розмиті й неоднозначні формулювання на кшталт «неможливість безпечного проведення трансфузії в амбулаторних умовах» теоретично можуть стати інструментом тиску там, де раніше для штрафу просто не було чіткої підстави.Однак є проблема глибша за формулювання. МОЗ і НСЗУ роками пояснювали пацієнтам: «вам належить безоплатна медична допомога, вимагайте своє», не пояснюючи водночас, що саме система реально спроможна забезпечити, а що — ні. У результаті людина приходить до лікарні з очікуванням, а відмову отримує не від міністра чи чиновника НСЗУ, а від конкретного лікаря в приймальному відділенні. Той опиняється не просто виконавцем правил, а уособленням чужого рішення, із яким пацієнт не згоден.Це вже не абстрактна проблема. Конфлікти в лікарнях останнім часом — не поодинокі випадки, а симптом напруги, що зростає: агресія щодо медичного персоналу стає частиною публічного тла всієї цієї дискусії. Нові правила відмови в госпіталізації однозначно потребують чесної, зрозумілої комунікації з пацієнтами, а її поки що немає — непопулярно. «Мені дедалі менше хочеться працювати лікарем у своїй країні», — написала одна з лікарок у коментарях під обговоренням наказу.

Не інструкція, а перевірка заднім числом

Лікар Олександр Бабляк формулює, мабуть, найточніше пояснення того, що не так із самою конструкцією документа. Методологія, на якій побудований український Стандарт (вона називається АЕР), у Європі використовується для перевірки роботи лікарень, тобто вже після того, як лікування відбулося: чи правильно все організували, чи не було зайвих витрат. Це інструмент аудиту закладу, а не інструкція для конкретного лікаря в момент ухвалення рішення. У Європі клінічні настанови кажуть лікарю: зваж усе, дослухайся до рекомендацій, але рішення — твоє особисто. В Україні ж лікар не має власної професійної ліцензії й самостійності в тому сенсі, в якому має, скажімо, юрист чи нотаріус. Він юридично прив'язаний до закладу. Тому державі й вдається перетворити інструмент перевірки цілої системи на персональний обов'язок конкретного медика. Якщо щось піде не так — винним визнають не мережу лікарень і не брак фінансування, а того лікаря, який ухвалив рішення. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Обшуки в лікарнях: боротьба зі схемами чи із симптомами хворої системи?

Хто ризикує найбільше

Найвразливіші в цій системі — люди з обмеженою мобільністю та ті, хто соціально незахищений. Уявіть: «швидка» привозить до лікарні людину, яка живе на п'ятому поверсі будинку без ліфта. Формальних медичних показань до госпіталізації у неї може й не бути. Але й безпечного способу повернути її додому теж немає, навіть попри те, що наказ формально покладає відповідальність за транспортування пацієнта саме на лікарню. Соціального транспорту чи патронажної служби, які могли б цим зайнятися, здебільшого просто не існує. У результаті лікарня фактично лишається єдиним місцем, де ця людина отримує хоч якийсь захист.За словами Євгенія Гончара, такий «соціальний» випадок оплачуватиметься НСЗУ за кодом основного діагнозу пацієнта — а це, найімовірніше, менше, ніж коштувало б лікування за діагнозом, який прямо вимагає стаціонару. Тобто для лікарні виникає непроста дилема: або відмовляти в госпіталізації там, де причина переважно соціальна, а не медична, або шукати спосіб оформити випадок так, щоб не втратити фінансування.

Питання законності наказу

11 серпня до цієї історії додався ще один сюжет: Всеукраїнське лікарське товариство звернулося до Міністерства юстиції з вимогою перевірити, чи взагалі законно ухвалили наказ, і скасувати його. На думку товариства, документ мав пройти окрему державну реєстрацію, бо стосується не лише медицини, а й соціальних служб інших відомств. Наскільки ця юридична позиція витримає перевірку — окреме питання, яке ще належить з'ясувати. Але формальний виклик легітимності наказу до критики вже додався.Є в тексті наказу і суто технічна помилка: один із його пунктів посилається на інший наказ МОЗ, ухвалений ще 2001 року і офіційно скасований 2016-го. Для документа, який регулює настільки чутливе питання, це не дрібниця, а показник того, наскільки уважно його готували перед затвердженням.Що ж до військовослужбовців — тут усе законно: Статут внутрішньої служби Збройних сил справді містить окремі правила щодо їхнього направлення на лікування, і ці правила мають пріоритет над загальними критеріями наказу №1044. Так само законодавство про охорону здоров'я прямо дозволяє надавати допомогу не лише в стаціонарі, а й амбулаторно чи в денному стаціонарі. Тобто сама ідея різних маршрутів лікування цілком законна. Проблема не в ній, а в тому, що ці маршрути погано узгоджені з реальним фінансуванням і організацією роботи лікарень.

Замкнене коло, в якому нема винних

Директор центру медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям «Гіппократ» Роман Марабян пояснює у своєму коментарі, чому навіть за найкращих намірів МОЗ швидкого результату очікувати не варто. Лікарні, каже він, самі зацікавлені в потоці госпіталізацій — і це не цинізм, а елементарне виживання: без пацієнтів втрачає сенс саме існування відділення, а разом із ним — фінансування від власника закладу та від НСЗУ. Провина за це лежить не на лікарях особисто. Мережа лікарень лишається роздутою ще з 1990-х, у країні війна й грошей критично бракує, приватна медицина розвинена ще недостатньо, щоб узяти частину навантаження на себе, а населення й далі масово вірить, що крапельниця раз-два на рік замінює нормальне, послідовне лікування хронічних хвороб. Лікарського самоврядування, яке могло б захищати інтереси медиків і водночас відповідати за якість їхньої роботи, в Україні не існує, тож лікарі, за словами Марабяна, такі самі заручники системи, як і пацієнти.Поки мережі лікарень не скоротять до реальних потреб, поки не з'являться сталі зрозумілі правила гри, не зміниться сама звичка населення «лягти покрапатися» замість того, щоб лікуватися послідовно, — галузь так і борсатиметься у власних проблемах, хоч би скільки нових наказів для цього написали. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Директор ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едем Адаманов: «Майже все зареєстроване до 2006 року потребує приведення у відповідність»

Головне

Ідея єдиних зрозумілих критеріїв госпіталізації сама собою правильна. Система справді давно потребувала інструменту, який відрізняв би «людина хоче полежати в лікарні» від «людині справді потрібен стаціонар». Але між гарною ідеєю та документом, який реально працює, лишилася величезна відстань.Для пацієнта це означає: скорочення кількості госпіталізацій не спрацює на краще, якщо немає швидкого й доступного амбулаторного лікування, обстежень і ліків поза стаціонаром. Для лікаря — більше паперової роботи й ризик стати обличчям проблеми, яку створив не він особисто, а вся система. Для системи загалом — наказ не усуває дефіциту грошей і довіри між пацієнтами, лікарями й державою, а в кращому разі лише робить цей дефіцит помітнішим.Поки НСЗУ наприкінці кожного року фактично зменшує реальні виплати лікарням через спеціальні коригувальні коефіцієнти, а в спілкуванні з пацієнтами продовжує наполягати, що «все оплачено, просто вимагайте свого», — будь-які нові критерії госпіталізації сприйматимуться не як медичний інструмент, покликаний допомогти, а як черговий спосіб перекласти дефіцит грошей і довіри на плечі лікаря в приймальному відділенні, а витрати — на пацієнта і його родину.Відповідь на запитання, хто насправді платить за нові правила, у підсумку виявляється дуже простою: платить той, хто найменше може собі дозволити відмовитися.

Російські окупанти завдали удару по гуманітарному складу Всесвітньої організації охорони здоров'я у Дніпрі, на якому зберігалися медичні вантажі, призначені для надання медичної допомоги у прифронтових регіонах. Про це повідомив директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреєсус.
За його словами, раніше того дня співробітник ВООЗ разом із водіями евакуювали частину вантажу: команда вивезла 130 піддонів із 300. Тому в момент удару на складі людей не було.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Масований удар РФ по Харкову: кількість поранених зросла до 37



Гебреїсус засудив напади на медичні заклади, оскільки люди залишаться без екстреної медичної допомоги.
«Я не можу не наголосити: напади на охорону здоров’я повинні припинитися. Інакше люди будуть позбавлені життєво важливої медичної допомоги. Навіть у війнах є правила. Одне з них полягає в тому, що здоров’я має бути захищене!», — написав очільник ВООЗ.

Lаst Frіdаy, thе @WНО humаnіtаrіаn wаrеhоusе іn Dnірrо, #Ukrаіnе, wаs struсk аnd dеstrоyеd.Аt thіs tіmе, nо саsuаltіеs hаvе bееn rероrtеd. А WНО stаff mеmbеr аnd drіvеrs hаd bееn оn sіtе еаrlіеr іn thе dаy suрроrtіng thе еvасuаtіоn оf suррlіеs. Тhе tеаm hаd suссееdеd іn… ріс.twіttеr.соm/m1sRnJТsХс
— Теdrоs Аdhаnоm Ghеbrеyеsus (@DrТеdrоs) Аugust 9, 2026



Омбудсман Дмитро Лубінець також відреагував на знищення складу.
«Бачу в цьому чітку й цинічну мету росіян — позбавити засобів для порятунку життя.
Мовчати про це світ не має права. Бо коли Росія б’є по медицині, вона б’є по людях, яких ці ліки мали врятувати. І за це країна-агресор має понести повну відповідальність», — написав омбудсман.
Зауважимо, з початку повномасштабної війни РФ в Україні ВООЗ підтвердила 3148 нападів на об’єкти охорони здоров’я в Україні. Унаслідок цих нападів загинули 240 і постраждали 1055 людей.

Уряд Швеції надає понад 629 тысяч евро на програми зміцнення охорони здоров’я України. Частину коштів спрямують на навчання медиків методам променевої терапії, допомогу у сфері реабілітації та протезування, профілактики інфекцій. Фінансування розподілятиме фонд Swесаrе, який об’єднує наукові організації та державні установи, медичні заклади, та компанії сфери lіfе sсіеnсеs. Про це йдеться у пресрелізі на сайті шведського уряду.
В рамках програми Швеція та Україна обміняються досвідом у сфері боротьби зі стійкістю до антибіотиків, підтримка через фонд Swесаrе об’єднає експертизу державного та приватного секторів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Протезування та біомедична інженерія: КПІ відкрив безоплатну магістерську програму для ветеранів



Міністр міжнародного співробітництва з питань розвитку та зовнішньої торгівлі Швеції Беньямін Дуза заявив, що ефективна система охорони здоров'я є критично важливою для стійкості, відновлення та післявоєнної відбудови України.
Раніше Швеція вже виділила Україні ще €124 млн на підтримку енергетики.