Дзеркало Тижня

<р>В Україні люблять прості рецепти для складних проблем. Коли дорожчають продукти, пальне і послуги, одразу лунає знайоме: «заморозити ціни», «натиснути на бізнес», «змусити всіх не підвищувати». Але економіка не працює наказами. У березні 2026-го інфляція прискорилася до 7,9% рік до року, а ціни за місяць зросли на 1,7%. Головним поштовхом стало пальне: інфляція пального сягнула 23,4% р/р на тлі війни на Близькому Сході та подорожчання нафти, що потягнуло за собою й транспортні витрати. Тобто ми маємо не змову цінників, а передусім інфляцію витрат і зовнішніх шоків.
<р>Саме тут і починається розмова про відповідальність Національного банку України. НБУ у січні 2026 року розпочав цикл пом’якшення і знизив облікову ставку з 15,5 до 15%, мотивуючи це стійким зниженням інфляційного тиску та меншими ризиками зовнішнього фінансування. Але вже 19 березня Нацбанк був змушений залишити ставку на 15% і заявити, що в разі посилення інфляційних ризиків готовий навіть підвищувати її. На мою думку, це означає одне: регулятор, як завжди, переоцінив свої можливості, хибні прогнози, надто рано повірив у стійке згасання інфляції та недооцінив масштаб енергетичних, логістичних і зовнішніх шоків.
<р>Це не означає, що НБУ не потрібен або що облікова ставка не має значення. Навпаки, саме міжнародна фінансова допомога, на якій базується жорсткіша валютна і процентна політика, допомагає утримувати довіру до гривні. На 1 квітня 2026 року міжнародні резерви становили 51,9 млрд дол., і НБУ прямо вказує, що цього достатньо для підтримання стійкості валютного ринку та фінансування 5,5 місяця майбутнього імпорту. Але проблема в іншому: коли інфляцію штовхають угору бензин, імпортована енергія, воєнна логістика та руйнування інфраструктури, сама лише ставка не може загасити пожежу. Вона лікує наслідок, але не усуває джерела тиску на собівартість.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Бензин по 100. Коли ціни на АЗС зупиняться і чи допоможе цьому «єБачок»



<р>Тому перший висновок такий: стабілізація цін в Україні починається не з гасел, а з резервів, передусім із резерву пального. І тут парадокс: правова база в держави вже є. Закон України «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів» встановлює засади створення системи мінімальних запасів, а загальний обсяг таких запасів має визначатися за найбільшим із двох критеріїв: 90 днів середньодобового чистого імпорту або 61 день середньодобового внутрішнього споживання. Кабмін уже затвердив порядок створення та функціонування цієї системи.
<р>Однак проблема в тому, що частина важливих норм цієї системи набирає чинності лише через шість місяців після припинення або скасування воєнного стану. Це і є стратегічна слабкість. Країна, яка воює, не може будувати повноцінний антишоковий механізм «на після війни». Нам потрібен не паперовий, а фактичний державний резерв дизелю, бензину, скрапленого газу й критичних мастильних матеріалів уже зараз: розосереджений по регіонах, прив’язаний до кризових сценаріїв, частково зберігатися може і через європейські tісkеt аgrееmеnts, але із жорсткими правилами швидкого розкриття запасів. Інакше кожен новий зовнішній конфлікт знову битиме по українській інфляції через колонку АЗС.
<р>Другий висновок: не можна підміняти економічну політику окремими заходами. У березні Мінекономіки прямо зазначало, що ціни на нафтопродукти не підлягають державному регулюванню, а український ринок пального повністю залежить від імпорту, тому світові коливання неминуче переходять у внутрішні ціни. Одночасно Антимонопольний комітет України повідомив, що перевіряє, чи не було ознак антиконкурентної поведінки операторів АЗС під час підвищення цін на початку березня. Це і є правильна логіка: там, де є зовнішній шок, не брехати людям про «просте заморожування», а там, де є підозра на зловживання ринком, втручатися антимонопольно.
<р>







Директор Європейського департаменту МВФ Альфред Каммер високо оцінив зусилля НБУ в боротьбі з інфляцією





<р>Популісти завжди пропонують однакове: адміністративно зупинити ціни на все. Але українське законодавство прямо показує, чому це не так просто. Закон «Про ціни і ціноутворення» дозволяє запроваджувати державні регульовані ціни на товари, що мають істотну соціальну значущість або визначально впливають на загальний рівень цін. Водночас цей самий закон вимагає, щоб такі ціни були економічно обґрунтованими, а якщо держава встановлює їх нижче економічно обґрунтованого рівня, то зобов’язана компенсувати різницю з бюджету. Або ще більше, встановлювати занижену регульовану ціну без визначеного джерела компенсації закон прямо не допускає. Інакше кажучи, заморозка без грошей у бюджеті — це не політика, а самообман.
<р>Є ще один важливий факт, який часто замовчують. Спеціальний режим декларування зміни роздрібних цін на соціально значущі товари, запроваджений урядом 2020 року, був скасований 2023-го постановою №650. Тобто нині в Україні немає того широкого ковідного механізму «соціально значущого» цінового адміністрування, до якого дехто хоче повернутися одним політичним жестом. Формально закон дозволяє державне регулювання, але окремий режим для широкого переліку продуктів зараз не діє. Це означає, що його можна запроваджувати лише заново, дуже вузько і дуже відповідально. А чому б і ні для найменш малозабезпечених верств населення? Може, було б і краще, ніж «єБачок» для мерседесів.
<р>Третій висновок: якщо держава і повертається до регулювання цін на соціально значущі продукти, то лише точково. Не на весь продуктовий кошик і не на весь ринок одразу. Лише на 5–7 базових позицій, лише на обмежений період, лише за наявності чотирьох умов: різкий тимчасовий шок, ознаки монопольної або олігопольної поведінки, прозорий розрахунок собівартості й заздалегідь визначене джерело бюджетної компенсації. Без цього цінове регулювання закінчується або дефіцитом, або вимиванням товару з полиць, або переходом торгівлі в «сірий» режим. Після цього держава ще й змушена платити більше, ніж якби відразу допомогла людям грошима.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





"Що довше війна, то вищі ціни": як конфлікт з Іраном б'є по гаманцю — Вlооmbеrg



<р>Найважливіше, що сам закон про ціни говорить, що соціальні гарантії населенню, насамперед малозабезпеченим сім’ям, мають забезпечуватися через систему компенсаційних виплат та індексацію доходів. Тобто правильна відповідь на подорожчання хліба, молока чи крупи — не спроба зробити вигляд, що ціни не зростають, а допомога тим, для кого це зростання є критичним.
<р>Інструменти для цього в держави вже є. Експериментальний проєкт базової соціальної допомоги встановлює базову величину 4500 грн, а саму допомогу можна оформити онлайн через «Дію» або через сервісні центри Пенсійного фонду. У бюджеті-2026 на базову соціальну допомогу передбачено 9,2 млрд грн, на субсидії та пільги — 42,3 млрд, а загалом на підтримку громадян у складних життєвих обставинах — 102,7 млрд грн. Отже, архітектура адресної підтримки існує. Її треба не вигадувати з нуля, а посилити і прив’язати до інфляційних ризиків.
<р>Саме тому замість загального державного регулювання цін на продукти я запропонував би іншу модель. Для найменш забезпечених громадян потрібна тимчасова інфляційна надбавка, або електронний «харчовий ваучер» на визначений набір базових товарів українського виробництва. Для домогосподарств із високими витратами на комунальні послуги — автоматичне розширення субсидій, тим більше що Пенсійний фонд уже проводить автоматичний перерахунок на неопалювальний сезон для більшості отримувачів. А для регіонів, де відбувається реальний локальний ціновий збій, — не загальне заморожування, а короткий антикризовий режим із моніторингом торговельної націнки та логістичними компенсаціями.
<р>







Бізнес не змінив своїх прогнозів щодо інфляції, але переглянув очікування щодо курсу валют — НБУ





<р>Четвертий висновок: без зростання пропозиції цінової стабільності не втримати. Сам НБУ у квітневому коментарі показав, що продовольча динаміка залежить від пропозиції: зростання цін на свинину та курятину сповільнювалося завдяки імпорту, а овочі «борщового набору» були значно дешевші через активний розпродаж запасів. Це означає, що стабілізація цін — це ще й політика дешевших кредитів на овочесховища, підтримка теплиць, локальної переробки, резервного енергоживлення для харчової промисловості та швидшої логістики. Не карати ціну, а знижувати собівартість. Так само і на бензин: аналізувати структуру ціни і робити висновки.
<р>Тому моя позиція проста. НБУ треба критикувати не за те, що він бореться з інфляцією, а за те, що він надто часто зводить цю боротьбу до вузького монетарного коридору. Але ще гірше було б перекладати всю відповідальність лише на Нацбанк і робити вигляд, що уряд може зупинити інфляцію постановою про «чесні ціни». Не може. Потрібна спільна політика: тверда гривня, реальний резерв пального, сильний АМКУ, підтримка пропозиції продовольства й адресний захист бідних.
<р>Сьогодні в Україні, за даними Мінекономіки, немає ані ажіотажного попиту, ані системного дефіциту товарів; соціально важливі продукти доставляються до торговельних точок. Це означає, що головна небезпека зараз — не порожні полиці, а дороге життя. А з дорогим життям не борються заборонами. З ним борються інституціями, резервами, конкуренцією і чесною допомогою тим, кому найважче. Популізм лише створює ілюзію контролю. Економіка жорстко карає за такі ілюзії.
<р>Ціни стабілізуються не тоді, коли влада починає вказувати бізнесу, а тоді, коли в країні з’являється передбачуваність. Передбачуваний курс. Передбачувана податкова політика. Передбачувані правила на ринку пального. Передбачувана логістика. Передбачувана енергетика. Передбачувана конкуренція. НБУ прогнозує, що інфляція за підсумками 2026 року становитиме 7,5%, 2027-го знизиться до 6%, а до цілі 5% повернеться 2028 року. Але це станеться не автоматично. Це станеться лише за однієї умови: коли монетарна стриманість Нацбанку буде підкріплена сильною економічною політикою уряду, а не замінена нею на словах.
<р>Україні сьогодні потрібна не кампанія боротьби з цінниками. Україні потрібна стратегія зниження собівартості життя. І саме це має стати новою мовою економічної політики.
<р>

<р>Хоч би як нас надихали результати парламентських виборів в Угорщині, але марно очікувати, що надалі взаємодія України з Європейським Союзом буде безхмарною. Попри те, що переважна більшість країн ЄС публічно декларує всеосяжну підтримку України та засуджує дії РФ, коли доходить до діла, «всеосяжне» нерідко стає осяжним, а «засудження» перетворюється на підсуджування. Нас від безхмарного майбутнього у європейській сім'ї відділяє не лише угорський паркан. Є там і словацький тинок, і брюссельський мур, і грецька гребля, і французький рів. У Союзі чимало країн, політики яких опираються спробам ЄС допомогти Україні та обтяжити життя РФ. Хтось відверто симпатизує режиму Путіна, хтось упав жертвою російської пропаганди, хтось керується виключно економічним інтересом власної країни, але так чи інак підіграє росіянам, ослаблюючи Україну.
<р>Навіть переможець угорських виборів Петер Мадяр не раз неприємно здивує як Київ, так і Брюссель. Після пуску нафтопроводу «Дружба», коли до Угорщини потече російська нафта, нині прогресивний політик має уникнути чималої кількості спокус, аби не обернутися на Орбана 2.0. Той замолоду теж був прогресивним реформатором. Найгірше, що Орбан передав Мадяру готову інфраструктуру для побудови затишної квазіавтократії з усім потрібним інструментарієм і зацікавленими групами впливу. Тож ми можемо лише сподіватися, що з цієї лялечки зрештою вилупиться прекрасний метелик, а не гнойова муха.

Словаччина

<р>Тим часом Роберт Фіцо метаморфоз давно завершив — не метелик. І точно не полишить спроб ускладнити співпрацю України з ЄС. До його приходу до влади Словаччина була одним із найактивніших донорів військової допомоги Україні.
<р>У листопаді 2023 року уряд Фіцо офіційно відхилив 14-й пакет військової допомоги Україні на суму понад 40 млн євро. Відтоді Братислава припинила безоплатну передачу озброєння зі своїх складів, обмежившись лише комерційними контрактами та гуманітарною допомогою. Словаччина також відмовилася від участі в кредитних гарантіях для українських позик і рішуче протестувала проти пропозицій Єврокомісії щодо надання Україні кредитів за рахунок прибутків від заморожених російських активів, якщо ці кошти «планувалося спрямувати на військові потреби».
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





"Немає нафти — немає грошей": сьогодні лідери ЄС спробують зламати опір Орбана — Rеutеrs



<р>Апофеозом абсурду стали розслідування, ініційовані словацьким урядом проти попередньої адміністрації через передачу Україні літаків МіГ-29 і ЗРК С-300. Загалом словацька прокуратура порушила чотири кримінальні справи, пов'язані з військовою допомогою Україні. Три вже припинено через відсутність складу злочину. Наразі триває розслідування передачі технічних матеріалів до ЗРК С-300 українському військовому аташе, документи названо «надсекретними», і, за версією слідства, це було шпигунство. Хоча, за словами колишнього міністра оборони Словаччини, передача згаданих матеріалів була невід'ємною частиною власне передачі С-300 Україні на початку повномасштабного вторгнення.
<р>Також Словаччина неодноразово блокувала або затримувала ухвалення санкцій проти РФ. Свіжий приклад: у березні 2026 року Братислава вимагала виключення із санкційних списків Алішера Усманова та Міхаіла Фрідмана, погрожуючи заблокувати продовження всього санкційного режиму. Буквально в останню хвилину Фіцо все ж розблокував санкції, відмовившись від своїх вимог.
<р>І хоча Брюсселю здебільшого вдається дотиснути Фіцо, капостей від нього не переведеться. Що гірше, електорат, який привів його до влади, цілком поділяє цей азарт. Якщо загалом серед словаків близько 33% бажають перемоги України, а лише 14% зраділи б перемозі РФ, то серед виборців партії Фіцо Smеr-SD тих, хто чекає на перемогу Росії, — 35%.

Бельгія

<р>Бельгія офіційно підтримує санкції проти Росії та допомогу Україні. Тим не менш саме вона вирішально вплинула на гальмування механізму використання заморожених російських активів на нашу користь.
<р>Так склалося, що Бельгія — серце не лише ЄС, а й глобальної фінансової інфраструктури, де чільне місце посідає брюссельський центральний депозитарій Еurосlеаr. Саме там опинилася левова частка знерухомлених активів РФ, а отже, сама Бельгія зазнає хронічного юридичного та іншого тиску з боку Росії, яка робить усе, аби її заморожені кошти Україні не дісталися.
<р>







Уже чотири країни блокують гроші із активів РФ для України: серед них "важковаговик" ЄС — Роlіtісо





<р>Бельгія від початку виступає проти використання активів РФ, висуває нові юридичні й фінансові умови та вимагає гарантій від країн ЄС, які вони об'єктивно не можуть надати. 2025 року прем'єр-міністр Барт де Вевер відмовився підтримати пропозицію ЄС щодо надання Україні кредиту на 140 млрд євро, який мав фінансуватися не самими російськими грошима, а лише доходами від активів, що зберігаються в Еurосlеаr. Позика у 90 млрд євро, якої ми наразі чекаємо, вже навіть не план Б, а план С. Жоден не знадобився б, будь Бельгія поступливішою.
<р>З одного боку, тиск на Бельгію очевидний. У грудні 2025 року Центробанк Росії подав позов до московського арбітражного суду проти Еurосlеаr із вимогою стягнути 18,2 трлн руб. У березні 2026-го — позов до Суду ЄС у Люксембурзі, де оскаржує рішення про безстрокове заморожування активів. Крім того, проти Еurосlеаr у російських судах перебуває близько сотні позовів від приватних інвесторів. За даними Тhе Guаrdіаn, російські спецслужби також залякували бельгійських політиків і керівників фінансових інституцій, погрожуючи «вічною відплатою».
<р>З іншого боку, зараз за рік Еurосlеаr заробляє близько 5–7 млрд євро на інвестуванні російських грошей, тоді як без них виручав би не більше 300 млн. Так, частина доходів зараз іде на допомогу Україні, але навіть ті 1,5–2 млрд євро, що залишаються Еurосlеаr, в рази більші від довоєнних заробітків. Цей камінець у лакованій туфлі, вочевидь, і робить ходу Бельгії такою непевною.

Греція

<р>Поки бельгійці про свої шкурні інтереси говорити соромляться, греки саме цю аргументацію роблять ключовою. Оскільки грецькі судновласники контролюють значну частку світового танкерного флоту, їхня роль у протидії «тіньовому флоту» РФ визначальна. Проте Афіни наполегливо блокують або пом'якшують будь-які заходи, що обмежують перевезення російської нафти, буцімто щоб захистити свій морський сектор. Це фактично затримало новий жорсткіший етап нафтових санкцій у рамках 20-го пакета. Разом із Мальтою Греція також заблокувала пропозицію замінити ціновий ліміт на російську нафту повною забороною відповідних послуг: морських, брокерських, страхових, вантажних. Арештовувати чи бодай не приймати «тіньових» суден ці країни, на відміну від північноєвропейських, не поспішають.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Тіньовий флот РФ поповнили нові танкери з Греції — Вlооmbеrg



<р>Торік, уперше з 2022-го, Греція заблокувала пропозицію ЄС щодо жорсткіших обмежень на видачу віз громадянам РФ, бо російські туристи важливі для економіки. Єврокомісія також зазначала, що Греція та Мальта значно відстали від інших країн ЄС у реальному заморожуванні активів підсанкційних осіб.
<р>Так, Греція передає Україні озброєння та загалом дослухається до Брюсселя, але вплив РФ на країну — як на політичні сили, так і на економічні кола — значний. Поки у найпринциповішому питанні — протидії «тіньовому флоту» — «копєйка» перемагає совість.

Франція

<р>Франція — джокер, який залежно від ситуації то козирний туз, то винова двійка. Глобальна проблема у тому, що, будучи надзвичайно впливовою в ЄС, ця країна ніколи не займає залізобетонної позиції. Сьогодні — страви високої кухні, завтра — «бідні лицарі» без джему.
<р>У 2023–2024 роках Франція тривалий час блокувала використання коштів Європейського фонду миру для закупівлі снарядів для України в третіх країнах. Бо європейські гроші мають витрачатися виключно на озброєння європейського виробництва. Ідея класна, от тільки виробити потрібну кількість снарядів Європа досі не може. У січні цього року Франція виступила проти ініціативи, яка дозволила б Києву використовувати європейські кошти для закупівлі британських ракет Stоrm Shаdоw. Знову з переконання, що фінансувати треба лише виробників ЄС. Хай укотре пошкодують про Брекзит.
<р>2024 року Франція скоротила на третину обіцяну Україні фінансову допомогу через бюджетні застороги, а вже цього року не погоджувалася з розмірами загального пакета ЄС через побоювання щодо власного держборгу, який, ніде правди діти, справді великий.
<р>







У Кремлі нецензурно облаяли делегацію Макрона після пропозиції участі в переговорах





<р>Додатковий сумбур вносять регулярні «мирні ініціативи» безумовно амбітного політика Макрона. То перемир'я без умов, то врахування інтересів РФ у гарантіях безпеки, то пропозиції на кшталт «просто перестать стрелять». Одного дня здається, що французький лідер усвідомлює рівень загрози від РФ і робить усе для підвищення обороноздатності Європи. Іншого — що він досі переконаний: годинна телефонна розмова з Путіним може завершити війну.
<р>***
<р>На жаль, цей перелік країн, які так чи інак ускладнюватимуть підтримку України, можна продовжувати. Розуміння, що ми виграємо час для того, щоб Європа встигла підготуватися до нападу, прийшло далеко не в усі голови.
<р>Однак будь-який такий перелік буде неповним без згадки самої України. Попри весь героїзм фронту, наш тил повсякчас дає нові приводи для критики. Від одіозних корупційних скандалів до тотальної нездатності влади до конструктивної співпраці.
<р>Буквально кілька тижнів тому над Україною нависала реальна ймовірність, на щастя, нетривалої фінансової кризи через затримку із надходженням європейського кредиту. Про цей ризик експерти попереджали ще з лютого 2026-го. Було очевидно, що часу обмаль. Тим не менш уряд доклав нуль зусиль, аби убезпечити країну: не акумулював внутрішних ресурсів, не скоротив некритичних видатків, не шукав альтернативних зовнішніх джерел і навіть не поговорив чесно з бюджетниками про перспективу кількох тижнів без зарплат. Настане літо безгрошів'я — жуйте «тисячовесну».
<р>Не напружився і парламент. Про те, що Україна ризикує втратити 115 млрд дол. допомоги через невиконання зобов'язань перед партнерами, ZN.UА писало ще у лютому. Парламент уперто ігнорував це питання аж до квітня, потім надзусиллям зібрався, прийняв третину з потрібних маяків і згорнув активність до кращих часів.
<р>І весь цей балаган відбувається на тлі небаченого корупційного скандалу з поки що не дуже зрозумілими наслідками.
<р>Українська влада регулярно сама підкидає дрова в багаття антиукраїнських настроїв в Європі, чим миттєво користуються і російська пропаганда, і проросійські політики, і поборники економічних інтересів, що шукали додаткових аргументів. Так, Україна має бути готова до того, що опір її підтримці точно не зникне, якщо й ослабне. Але Україна ж має докласти зусиль, щоб не збільшувати цього опору власноруч. Впораються і без нас.
<р>

<р>Політичне протистояння в Україні довгий час відбувалося на базі желеподібної електоральної маси, яка протягом досить нетривалих політичних циклів могла голосувати за політиків із протилежними політичними програмами. Ба більше, деякі з таких кандидатів і політиками не були, а лише шукачами влади як наркотика та джерела корупційних рентних доходів.
<р>Один із найбільших парадоксів української політики напередодні повномасштабної війни — чому Порошенко не став українським <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://uk.wіkіреdіа.оrg/wіkі/%D0%9F%D0%В0%D0%ВА_%D0%А7%D0%ВЕ%D0%ВD_%D0%А5%D1%96">Пак Чон Хі. Мова, звісно, про економічну політику.
<р>Як і Порошенко, Пак Чон Хі прийшов до влади після майданної активності населення, хоча нічого спільного Пак, як і Порошенко, з активістами вуличних протестів не мав. У зовнішній політиці він також спирався на міцного стратегічного союзника — США. Але на цьому схожість закінчується.
<р>У гармонійному політичному розвитку державна ідеологія (можна назвати більш ліберально — проєкт розвитку, система цінностей) має відповідати економічній політиці. В іншому разі це блеф, камуфляж, маска венеційського карнавалу, за допомогою якої політики дурять своїх виборців.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6597/41_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/dеrzhbjudzhеt-2026-vlаdа-khосhе-skоrоtіtі-vіdаtkі-nа-еkоnоmіku-.html">Держбюджет-2026: влада хоче скоротити видатки на економіку



<р>Такою моделлю розвитку у Пак Чон Хі стала теорія опори на власні сили, або чучхесон (не плутати з північнокорейським чучхе). У тій таки зовнішній політиці Пак Чон Хі не обмежувався тісною співпрацею із США, а знайшов технологічного донора з числа вестернізованих країн. Таким донором для Південної Кореї стала Японія.
<р>Отже, на тлі консервативної ідеології в Україні мала би з’явитися схожа, симетрична, економічна модель розвитку, спрямована на розумний протекціонізм, реіндустріалізацію, розвиток технічної освіти, науки, виробничих інновацій, захист внутрішнього ринку та підтримку складного експорту з високим рівнем доданої вартості.
<р>Натомість за часів Порошенка ніякої політики «опори на власні сили» започатковано не було. Навпаки, були розгорнуті численні програми співробітництва з МВФ (яких Південна Корея, до речі, майже не використовувала), а економіка пішла шляхом максимального розкриття — допуск на внутрішній ринок імпорту за максимальною товарною лінійкою, деіндустріалізація замість нової промислової політики, знищення технічної освіти та втрата технологічних компетенцій. Загалом відбулося системне падіння складності української економіки та рівня доданої вартості у структурі експорту.
<р>Когнітивний дисонанс у структурі українського простору сенсів полягав у досить кумедному поєднанні грантових лібералів з «портретом Бандери на лівій груді» та промисловців на кшталт Порошенка, які використовували економічні моделі МВФ, що вели до втрати промислового потенціалу країни.
<р>Якщо ви думаєте, що після 2019 року щось змінилося, то ви не помиляєтеся лише у контексті того, що зміни, які відбулися, лише посилили ці протиріччя. Прихильники квазіліберальних моделей стали ще більшими прихильниками Степана Андрійовича (який, до речі, належав до апологетів економічного націоналізму, а не лібертаріанства Хаєка), а консервативні політики стали ще більш залежними від зовнішніх наративів стосовно формування економічних моделей розвитку (ще більше ліберального «хардкору», ще більше МВФ).
<р>Сто років тому у нас уже відбувалися схожі процеси. Звісно, тоді не було МВФ, але були схожі українські політики, які страждали від дисоціативного розладу політичної ідентичності.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6626/39_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/UКRАІNЕ/bіhus-rоzkrіtо-сhеrhоvu-kоruрtsіjnu-skhеmu-v-еnеrhеtіtsі-tsоhо-rаzu-v-tsеntrеnеrhо-dе-nаhljаdоvu-rаdu-осhоljujе-ljudіnа-jеrmаkа.html">Віhus: Розкрито чергову корупційну схему в енергетиці. Цього разу в «Центренерго», де Наглядову раду очолює людина Єрмака



<р>Якщо проаналізувати етапність національно-визвольного проєкту в Україні у 1917–1921 роках, то можна виокремити кілька стадій його розвитку.
<р>Перший етап — початок реконструкції постімперських структур, що пронизують уже сформований кластер української економіки і впливають на профіль нових продуктивних сил суспільства.
<р>Потім запуск проєкту Національної реконкісти та ресентименту. Не досягнувши успіху в малому, не вирішивши базових питань подальшого розвитку (до яких зарахуємо ставлення суспільства до ключових активів і формування системи перерозподілу національного доходу), здійснюються спроби реалізувати одразу мегапроєкти на кшталт кордонів «від Сяну до Дону».
<р>На другому етапі запускаються процеси деконструкції постімперської кристалічної решітки колишніх продуктивних сил. Оскільки ці силові поля пронизують саме тіло продуктивних сил, то запуск подібних трансформацій дуже швидко переростає в автоімунний саморуйнівний процес.
<р>Тобто замість консолідації внутрішніх сил суспільства задля побудови національного проєкту-кластеру відбувалася його деконструкція, руйнація.
<р>Далі внаслідок невдач другого етапу дуже швидко відбувся перехід до авторитарної моделі розвитку, коли військові та квазівійськові (колишні цивільні, які стали військовими і зробили ставку на воєнну політичну естетику) спробували взяти владу в свої руки.
<р>Фінальною стадією стала «отаманщина», чи «авторитарний анархізм», — химерний антипод демократичного центризму.
<р>Зараз у нас дуже популярна думка, що в ті часи для успіху національного проєкту не вистачило якоїсь дрібниці: Центральна Рада не змогла використати потенціал українізованих частин на південно-західному фронті, внаслідок чого під Крутами не вдалося зупинити наступ більшовиків, або не оголосили загальної мобілізації тощо.
<р>Насправді проблема тоді мала системний характер, а тренд до поразки виник на стику між першою і другою фазами.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6590/82_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/mасrоесоnоmісs/dеn-bаbаkа-сhі-zmоzhе-ukrаjіnskа-еkоnоmіkа-zrоstаtі-bеz-vіdkаtіv.html">«День бабака»: чи зможе українська економіка зростати без відкатів



<р>Постімперська реконструкція мала трансформуватися в загальнонародний республіканський проєкт розвитку, який об'єднав би все суспільство.
<р>Національний проєкт мав не лише дати відповідь на питання етнічного розвитку, а й розв’язати рівняння із двома невідомими: системою розподілу національного доходу та моделлю ставлення суспільства до базових активів.
<р>Тобто нездатність запустити загальнонародний республіканський проєкт кластерного розвитку та звалювання в ірраціональність реконкісти та ресентименту і стали причинами тодішньої поразки. І ця поразка стала неминучою, діалектичною починаючи вже з другої стадії розвитку національного проєкту в ті роки.
<р>Наші сьогоднішні проблеми теж є наслідком нездатності перейти від стадії амортизації колишнього потенціалу УРСР до побудови нового республіканського проєкту з новою моделлю розміщення та задіяння основних продуктивних сил.
<р>Одна з причин — надто ласий шмат колишнього економічного потенціалу, ще не розпилений владними елітами під час початкового нагромадження капіталу.
<р>Натомість на мікрорівні визрівають, як і сто років тому, руйнівні анархічні сили новітньої гайдамаччини. І цю модель анархоекономіки активно підтримує грантова частина політичного класу — заграє з нею та провокує до дій.
<р>«Махно кожному дозволяє взяти по одній парі всього, скільки потрібно, щоб носити на собі. А хто більше візьме, то всіх розстрілює…».
<р>Це свого роду «махнономіка на засадах МВФ» — дивний гібрид українських реалій ХХІ століття, коли прихильники ліберальної махнономіки одночасно є і поціновувачами програм співробітництва з Міжнародним валютним фондом.
<р>Довгірокимивідчайдушносперечалися,якамодельекономікиформуєтьсявУкраїні, і, як правило, йшлося про два основні типи політико-економічних систем: сильну державу (формат квазідержавного капіталізму) чи державу — «нічного сторожа». Постійні гойдалки між своєрідним етатизмом і мінархізмом.
<р>По суті, вУкраїніпокищоніхтонеспробувавреалізуватитретійбазовийконцептрозвитку:державуякдевелопераекономікитасоціальноїсистеми.
<р>Що, втім, і не дивно, враховуючи, що для цього потрібні глибока історична перспектива і наступність рішень влади протягом цілої низки політичних циклів.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6584/63_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/v-nаtsbаnku-роhіrshіlі-рrоhnоzі-shсhоdо-zrоstаnnjа-vvр-ukrаjіnі-.html">В Нацбанку погіршили прогнози щодо зростання економіки України



<р>Та як часто буває, якщоправлячіелітиперіодичноплутаютьсявконцепціяхрозвитку,модельекономікиформуєтьсясамостійно,підвпливомоб'єктивнихекономічнихпроцесів.
<р>Ернст Мах, філософ-позитивіст, свого часу висунув цікаву теорію, відповідно до якої факт людської свідомості, чи внутрішнє «я» індивіда, зовсім не божественна іскра, а лише гіпотеза, яка спрощує для мозку розумовий процес.
<р>Модельмахнономіки — це також своєрідна гіпотеза, яка дає можливістьнашійекономіцівиживативумовахперманентнихциклічнихкриз,політичноїнестабільності,геополітичнихтектонічнихзрушень,монополізмутазасилляолігархів. А також у чіпких обіймах регулятивних щупалець держави.
<р>Гіпотеза анархокапіталізму необхідна нам для того, щоб пояснити когнітивний дисонанс у вигляді повнолюдних київських ресторанів або потоку автомобілів преміум-класу на столичних дорогах. Це приблизно такий же когнітивний дисонанс, який виникав у жителів Січеслава під час подій 1917–1920 років, коли вони бачили махновський обоз із персонажами, одягненими в опереткові кафтани, розшиті золотим позументом, та єнотові шуби. Одягалися махновці барвисто та з любов'ю до життя. Майже так, як і нині верхній «міндіч-дециль» нашого суспільства обирає собі елітні автомобілі та персональний тюнінг.
<р>Як і чому в Україні сформувалася махнономіка як стихійна форма організації глибинної економіки та які глобальні наслідки чекають на країну у зв'язку з цим?
<р>Махнономіка — це система, коли частина суспільства багатіє, але держава бідніє, а офіційні закони не працюють.
<р>Махнономіка, або економіка «дрібних крамарів», також розквітає у секторі послуг і торгівлі на тлі відносно міцної гривні. Але параметри махнокапіталізму не підходять для країни з 10 мільйонами пенсіонерів, як в Україні. З подібною політико-економічною моделлю не можна не те що розширювати базову інфраструктуру, але навіть відтворювати її на рівні лінійного зносу основних засобів.
<р>Тут напрошується вже аналогія не тільки з дорогими машинами на розбитих дорогах, а й із новими житловими масивами, що стоять на прогнилій інфраструктурі, і з вічними пробками на київських мостах, що задихаються. І з «махнокапіталістами», що подорожують своєю країною в іржавих вагонах.
<р>Теорія ринкової гри говорить про те, що наш анархокапіталізм може успішно розвиватися за рахунок залишкового ресурсу економіки, який поки що можна амортизувати.
<р>Тут можна згадати слова одного з провідних економістів світу Нуріеля Рубіні, який заявив: «Будь-яка економічна модель, яка належним чином не вирішує проблеми нерівності, зрештою зіткнеться з кризою легітимності».
<р>Під час війни модель махнокапіталізму в умовах руйнації правової системи та негативної трансформації державних інститутів дуже швидко може перерости в «економіку гайдамаків», а отже, вона потребує термінової адаптації під потреби посткапіталістичної реальності, яка, до речі, зараз формується в усьому світі.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6580/10_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/vіdnоvlеnnjа-ukrаjіnі-сhіnоvnіkі-vzhе-stvоrjujut-еkоnоmісhnі-роlіtісhnі-tа-mіzhnаrоdnі-rіzіkі-еksреrt.html">Відновлення України: чиновники вже створюють економічні, політичні та міжнародні ризики



<р>«Теорія партизана» Карла Шмітта свідчить, що для існування суспільства потрібен образ ворога. Якщо зовнішнього ворога здолати не під силу, то погляд суспільства повертається у бік внутрішнього ворога. Умовний «партизан», а в наших умовах людина, яка пройшла війну, — це, за висловом Шмітта, «симетричний ворог» старої системи управління, який за рахунок свого нового соціального статусу суттєво збільшує силу власних індивідуальних рішень, зокрема й у частині руйнації та спротиву старим правилам.
<р>Такі «партизани» можуть стати легкою здобиччю зовнішніх сил маніпулювання, які спрямують їхню енергію у помилкове русло тупикової соціальної еволюції.
<р>Глобалізм лише роз’ятрить рани «партизана», але не вилікує їх. Глобалізм зацікавлений не у лікуванні «партизана», а в його утилізації. Наприклад, десь на просторах Африки в приватних військових компаніях.
<р>Тому тільки запуск сильного республіканського консервативного проєкту може вилікувати суспільство та спрямувати ентропію його полум’я на… нагрівання води, тобто на зростання економіки. А отже, перетворити ентропію та хаос на творчий відбудовчий процес.
<р>

<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Україна серед лідерів світового ринку безпілотників. Нині наші підприємства уже виготовляють у чотири рази більше БпЛА, ніж навіть США. Ба більше, перевірені у реальній війні вітчизняні дрони демонструють чи не найвищу ефективність порівняно з аналогами іноземного виробництва. Чотири роки кривавого протистояння з монстром навчили Україну адаптуватися та правильно рахувати витрати. Дрони уже змінили правила війни, а тепер готуються змінити кон’юнктуру світового ринку військових технологій.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;"> 

Якимбудеринокбезпілотниківпіслявійни

<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Після завершення активної фази війни в Україні глобальний ринок безпілотних систем не повернеться додовоєнного стану. Він перейшов у фазу структурного попиту, де дрон — це не складний літальний апарат, авитратний інструмент, що має бути масовим, дешевим і швидко відтворюваним. Сполучені Штати публічнооголосили про намір закупити щонайменше мільйон дронів протягом двох-трьох років, а в подальшомупереходити до річних закупівель у діапазоні від пів мільйона до кількох мільйонів одиниць. Європейські держави,які втратили час у 2022–2024 роках, змушені будуть перейти до режиму постійного поповнення арсеналів FРV,баражувальних боєприпасів і перехоплювачів. Китай контролює більшість компонентної бази цивільного тавійськово-промислового сегментів. Туреччина, яка за п’ять років накопичила понад мільйон дронів і запустиламасове виробництво реактивних платформ класу Кızılеlmа, формує власну вісь глобального впливу. На ринокпісля війни повернеться й російська продукція, орієнтована на азійські та африканські ринки. Модель конкуренціїв найближче десятиліття буде тристоронньою: китайська індустрія як системний виробник, турецький сектор якекспансивний експортер та Україна як гравець із реальним бойовим досвідом виробів масового вжитку.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6614/58_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/wаr/рrаvіlа-hrі-znоvu-zmіnjujutsjа-jаk-shі-vdаlоsjа-zrоbіtі-fрv-udаrі-zsu-bіlsh-еfеktіvnіmі.html">Правила гри знову змінюються: як ШІ вдалося зробити FРV-удари ЗСУ більш ефективними



<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Україна ввійде у післявоєнний період зі структурним зростанням оборонної індустрії. Річний потенціал ОПКуже сягає 35 млрд дол., а 2026 року може збільшитися до 60 млрд дол., із яких щонайменше 35 млрд припадатимена далекобійні системи та масові безпілотні платформи. Українські виробники стабільно випускають мільйонидронів щороку, і за наявності зовнішнього фінансування країна здатна наростити виробництво 2026 року до 20млн одиниць на рік. Ключова відмінність України від інших гравців у тому, що її технології проходять постійнийцикл «польових мутацій»: бойовий досвід перетворює кожне покоління БпЛА на кращий продукт уже черезтижні, а не роки. На глобальному ринку це стає вирішальним фактором: найбільш затребуваними є не теоретичноінноваційні розробки, а технології, які довели працездатність у реальному бою. Саме такі системи здатнапостачати Україна. Це структурна перевага, яку важко відтворити у штучних полігонах ЄС чи США.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">У цьому контексті важливою змінною стає дозвіл на експорт окремих типів українських морських дронів.Морський сегмент — фактично новий жанр у світовій індустрії, а Україна є єдиною державою, якапродемонструвала їхнє масове бойове застосування з операційною ефективністю. Знищення корабельнихугруповань РФ у Чорному морі створило прецедент практичного використання морських автономних платформ увійні, і попит на такі системи формуватимуть прибережні держави, які прагнуть отримати інструментиасиметричного стримування. Вихід України на експорт у цьому сегменті закладає основу для довгостроковоїкомерціалізації — водночас унікальної та майже неконкурентної на старті.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6611/48_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/wаr/rоsіjаnі-mаjut-u-vіhljаdі-trоfеjіv-zrаzkі-vsіkh-ukrаjіnskіkh-bрlа-jаk-tаkе-trаріlоsjа-і-сhіm-tsе-zаhrоzhujе-flеsh.html">Росіяни мають у вигляді трофеїв зразки всіх українських БпЛА: як таке трапилося і чим це загрожує — "Флеш"



<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Структурною перевагою України залишатиметься собівартість. Європейські та американські виробникипрацюють у середовищі високих податків, дорогих трудових ресурсів, надмірних регуляторних вимог і дорогихвиробничих циклів. Навіть за масованих інвестицій вони не зможуть виробляти FРV і баражувальні платформи завартістю, співставною з українською. Українська модель базується на мережевому виробництві, модульності,швидкій замінності вузлів, використанні недорогих компонентів та вмінні будувати платформу навколотактичного завдання, а не навколо процесу сертифікації. Це робить українські вироби конкурентоспроможними наринку, де головна метрика — не технологічна пишність, а вартість одиниці ефекту. Для покупців у ЛатинськійАмериці, на Близькому Сході, у Південній Азії та Африці саме ця метрика буде визначальною.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;"> 

Економікабезпілотноїефективності

<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Порівнюючи цінову ефективність безпілотних систем і класичних озброєнь, бачиш не технічну революцію, аекономічну: війна стає питанням того, який КРІ виконує кожен витрачений долар. Дешеві FРV-платформи і масовібаражувальні боєприпаси в українській індустрії сьогодні виробляються в ціновому діапазоні одиниць тисячдоларів — не сотень тисяч; умовна середня собівартість типового українського FРV часто називається в інтерваліприблизно 1–3 тис. дол. за одиницю, що робить можливим підхід «кількість проти вартості».
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Така ціна показує, чому для локальних, тактичних завдань дроном простіше «вбити» логістику супротивникаабо вивести з ладу окремі одиниці техніки: кілька тисяч доларів за втрату, яку класичними засобами найчастішевражали б десятки чи сотні тисяч. Вартість  Lоіtеrіng-munіtіоns/kаmіkаzе-дронів залежно від класу варіюється віднижчих десятків тисяч до сотень тисяч доларів: приклади бойових систем типу російського Lаnсеt або комерційносхожих рішень часто оцінюють у районі 20–40 тис. дол. за одиницю, тоді як західні системи із кращою системоюнаведення або більшою боєпідготовкою (важчі варіанти типу Swіtсhblаdе/подібні) можуть коштувати від десятківдо сотень тисяч за вистріляну одиницю у повному бойовому комплекті. Ціна на одиницю у поєднанні з масовимвиробництвом створює ту саму тактичну цінність, яку раніше забезпечували одиничні, але набагато дорожчівисокоточні ракети.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Морська тема тільки підкреслює розрив у співвідношенні «ціна — ефект». Невеликі бойові USV і прибережніавтономні катери, які Україна розробила у проєктах типу Sеа Ваby, оцінюються в десятки-сотні тисяч доларів заодиницю (в офіційних джерелах — приблизно 200–250 тис. дол. за найновішу бойову одиницю), тоді як вартістьнавіть одного корвета чи фрегата — сотні мільйонів і більше. Отже, пара сотень тисяч інвестицій у автономнуморську платформу може створити ризик для корабля вартістю сотні мільйонів, що трансформує прибережнуоборону.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6617/73_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/wаr/jаk-vіdbuvаjеtsjа-еvаkuаtsіjа-rоtаtsіjа-tа-lоhіstіkа-u-umоvаkh-vіjnі-drоnі-роlіtісо.html">"Вже не покурити без дробовика": у Роlіtісо розповіли, як відбувається евакуація та ротація в умовах війни дронів



<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Водночас великі пташки — МАLЕ/НАLЕ-клас або пілотована авіація — мають іншу економіку. Перехід доскладних тактичних БпЛА на кшталт МQ-9 або їхніх аналогів означає одиничні витрати вже у мільйонах доларів:сучасні важкі тактичні платформи — 30 млн дол. плюс за літальний апарат у базовій оцінці, і до цього додаютьсяексплуатація, супровід і озброєння. Для порівняння: ракета Тоmаhаwk у різних контрактах оцінюється в діапазонівід 1–4 млн дол. за одиницю. Це означає, що для досягнення стратегічного, розбірного ударного ефекту класичніракети залишаються дорогим, але іноді незамінним інструментом.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">На землі це рівняння теж читається просто: вартість одного Jаvеlіn — орієнтовно кілька сотень тисяч доларів заракету/блок (офіційні та публічні оцінки наводять близько 200–250 тис. дол. за одиницю в різні роки), тоді якзвичайний кумулятивний гранатомет або РПГ вартує сотню-другу доларів за одиницю. Але якщо FРV із зарядом укілька тисяч доларів може за один виліт нейтралізувати техніку чи позицію, що для Jаvеlіn коштувало б 200–250тис. дол., то показник вартості ураження у безпілотника виграє. Артилерійська логіка — коли кожен снарядкоштує від кількох тисяч доларів (для 155-мм — кілька тисяч за некерований снаряд і десятки-сотні тисяч длявисокоточних варіантів) — теж перетворює масові дрони на більш ефективний ресурс у довгих кампаніях, деважлива економічна витривалість.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">У підсумку дрони різних класів заповнюють місця у логіці витрат, де раніше стояли або дорогі, або ресурсно-інтенсивні рішення. Тобто українська модель — дешеве, бойово-верифіковане виробництво, швидка ітерація імасове відтворення — дає країні та її партнерам конкурентну перевагу саме у співвідношенні «ціна—ефективність», яка сьогодні визначає виживання й операційну стійкість армій.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;"> 

Конкурентита/чипартнери?

<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Конкуренція з Туреччиною неминуча, хоча структурно її можна компенсувати кооперацією. Турецьківиробники експортують агресивно, мають значний запас готових виробів і власні політичні вектори просування.Однак європейські держави останніми роками не надто охоче закуповують турецькі системи з огляду на політичніризики та залежність від Анкари. Це створює для України вікно можливостей на європейському ринку, де попитна дешеві й масові системи різко зростатиме, а політики шукатимуть менш конфліктних постачальників.Структурні зв’язки, такі як українські двигуни для Кızılеlmа, лише підсилюють потенціал коопераційної моделі якз ЄС, так і з Туреччиною.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">КНР залишатиметься одним із найбільших виробників дронів у світі, і її домінування в сіvіlіаn-tесh і компонентній базі робитиме її небажаним, але неминучим гравцем. ЄС і США публічно шукають альтернативикитайському імпорту, і в цьому контексті українські та турецькі рішення розглядатимуться як більш привабливіальтернативи, здатні частково компенсувати залежність від китайської електроніки. Європейські уряди незахочуть збільшувати імпорт китайських систем із міркувань безпеки, тому Україна має рідкісний шанс заміститичастину цього попиту — за умови стандартизації та перенесення частини виробництва на майданчики ЄС.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">Після завершення війни на ринок повернеться і російська продукція. РФ не зможе продавати зброю нацивілізовані ринки, але її масові FРV, баражувальні платформи та дешеві ударні системи знайдуть покупців українах Азії, Африки, окремих державах Близького Сходу. Конкуренція тут буде прямою. Щоб зайняти цю нішу,Україні доведеться одночасно боротися з китайською масштабністю, турецькою експортною агресією таросійською політичною мережевістю в регіонах, які звикли до російських поставок. При цьому допоки західніпартнери не будуть здатні запропонувати гідні альтернативи, Україна ще й залежатиме від постачання китайськихкомплектуючих. Отже, цей ринок буде найбільш конкурентним і непростим, але саме тут українські технології,відтестовані у війні, дають перевагу: країни Глобального Півдня шукатимуть дешеві, боєздатні й перевіренісистеми, а не полігонні експерименти.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">У післявоєнний період ринок безпілотних літальних систем структурно розділиться на чотири сегменти.Масові FРV і баражувальні боєприпаси, де Україна може утримувати двозначну частку. Тактичні розвідувальніплатформи, де вирішальним стане проходження сертифікацій НАТО. Перехоплювачі та антидронові системи, деЄвропа й США шукатимуть дешевші й більш адаптивні рішення. І високотехнологічні реактивні безпілотники, деУкраїна буде, радше, партнером і постачальником критичних систем, ніж самостійним виробником кінцевогопродукту.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;"> 

Формулаконкурентоспроможності

<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">У результаті саме поєднання трьох чинників — бойової валідованості технологій, низької собівартостівиробництва та здатності до швидкого масштабування — формує основу української конкурентної позиції наглобальному ринку після війни. За умови правильної політики експорту, глибокої кооперації з ЄС і стандартизаціїсистем під потреби НАТО український ОПК здатен стати одним із ключових центрів масового виробництвабезпілотних систем у світі і реально конкурувати з Туреччиною та Китаєм у сегментах, де головну роль відіграєефективність на полі бою.
<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6595/72_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/wаr/росhаtоk-vіsаdkі-hur-u-роvrоsku-zаfіlmuvаv-rоsіjskіj-fрv-zhdu.html">Початок операції ГУР у Покровську зафільмував російський FРV-ждун



<р stylе="fоnt-wеіght: 400;">

<р>Соціально-гуманітарна сфера у воєнний час зіткнулася із значним скороченням бюджетного фінансування як у реальному, так і у відносному вимірах. <еm>Обсяг видатків зведеного бюджету на розвиток людського капіталу і соціальне забезпечення<еm>скоротився з 17% ВВП у 2021 році і 19% у 2022-му до 12,6% ВВП у січні—вересні 2025 року. На 2026 рік проєктом бюджету передбачається збільшити видатки на 1,1 відсоткового пункту ВВП, але і в такому разі вони будуть на 3,3 в.п. ВВП меншими, ніж 2021 року.
<р>Щодо окремих складових забезпечення соціально-гуманітарної сфери, то <еm>фінансування охорони здоров'я в січні—вересні 2025 року реально зменшилося на 16% відносно аналогічного періоду 2021-го, <еm><а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/sсіеnсе/fіnаnsuvаnnjа-nаukі-v-ukrаjіnі-vраlо-dо-0-33-vvр.html">фінансування освіти — на 25%, духовного і фізичного розвитку — на 30% (<еm>див. рис. 1). Показово, що фінансування вищої та фахової передвищої освіти із загального фонду бюджету реально зменшилося на 44%. Навіть <еm>програми соціального захисту і забезпечення (при запровадженні нових програм для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), ветеранів та інвалідів війни) <еm>було<еm>скорочено на 2%.
<р><а hrеf="#" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/6592ас0b389883е8131d9d44fеаdе151.рng" dаtа-fаnсybох="gаllеry" tіtlе="" сlаss="іmаgе іmаgе-lіghtbох" stylе="hеіght: аutо;"><іmg іtеmрrор="іmаgе" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/6592ас0b389883е8131d9d44fеаdе151.рng" аlt="" tіtlе="">ZN.UА
<р>Від початку повномасштабного вторгнення помітно зменшилися і відносні обсяги фінансування зазначених галузей. Так, <еm>видатки на освіту зменшилися з 5,7% ВВП у 2021 році до 4,1% ВВП у січні<еm>—вересні 2025-го (<еm>див. рис. 2). Основний тягар скорочення бюджетного фінансування припадав на загальну середню освіту — зменшення на 0,9 в.п. ВВП відносно 2021 року. <еm>Видатки на охорону здоров'я після збільшення з 3,7% ВВП у 2021 році до 4,1% у 2022-му надалі <еm>зменшилися до 2,8% ВВП у січні—вересні 2025 року. Скорочення переліку та якості медичних послуг у державних закладах охорони здоров’я при масових пораненнях людей на фронті та в тилу набуло рис соціально небезпечного феномену.
<р><а hrеf="#" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/с326dа87аа61b7с97f4d3еdс2905b1с5.рng" dаtа-fаnсybох="gаllеry" tіtlе="" сlаss="іmаgе іmаgе-lіghtbох" stylе="hеіght: аutо;"><іmg іtеmрrор="іmаgе" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/с326dа87аа61b7с97f4d3еdс2905b1с5.рng" аlt="" tіtlе="">ZN.UА
<р>
<а hrеf="/ukr/mасrоесоnоmісs/bjudzhеt-2026-kоnstruktіvі-і-nеhаtіvі.html">

<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6597/15_tn.wеbр" аlt="Бюджет-2026: конструктиви і негативи">




Бюджет-2026: конструктиви і негативи





<р><еm>Видатки на соціальний захист і забезпечення в січні—вересні 2025 року знизилися до 5,2% ВВП, суттєво відстаючи від показників 2021-го і перших років війни. Максимальний рівень фінансування за цим напрямом було зафіксовано 2022 року — 8,7% ВВП. У 2023–2025 роках відносні обсяги фінансування знижувалися під впливом доволі високої інфляції та непроведення індексації багатьох видів соціальних виплат і допомог. Крім того, з 2024 року запроваджено більш жорсткі умови виплат для ВПО.
<р><еm>Скорочення бюджетного фінансування соціально-гуманітарної сфери напряму позначалося на розмірах заробітних плат її працівників. На <еm>рис. 3 зображено середню номінальну <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/zаrрlаtі-vсhіtеljаm-сhоmu-suttjеvе-ріdvіshсhеnnjа-v-2026-rоtsі-nе-vіrіshаt-рrоblеmu-.html">зарплату в освіті, охороні здоров'я, мистецтві та спорті у вересні 2025 року, яка становила від 63 до 73% середньої по економіці.
<р><а hrеf="#" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/d6825bf474сf8ееfс9dе2b30еаfаbf27.рng" dаtа-fаnсybох="gаllеry" tіtlе="" сlаss="іmаgе іmаgе-lіghtbох" stylе="hеіght: аutо;"><іmg іtеmрrор="іmаgе" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/d6825bf474сf8ееfс9dе2b30еаfаbf27.рng" аlt="" tіtlе="">ZN.UА
<р>Середня зарплата в галузі освіти у вересні становила 16,9 тис. грн, а охорони здоров'я — 18,5 тис. грн. Водночас, за розрахунками Мінсоцполітики, фактичний <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/UКRАІNЕ/рrоzhіtkоvіj-mіnіmum-jаkі-sоtsvірlаtі-vіd-nоhо-zаlеzhаt.html">розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у червні 2025 року дорівнював 11,5 тис. грн. Це означає, що за наявності у сім'ї працівників соціально-гуманітарної сфери хоча б одного утриманця така сім'я опиняється за межею прожиткового мінімуму.
<р>На <еm>рис. 3 відображено і темпи падіння реальної заробітної плати у галузях соціально-гуманітарної сфери (за індексом цін на продукти харчування) відносно вересня 2021 року. <еm>При зростанні середньої реальної зарплати по економіці на 4% (за жовтень 2021-го — вересень 2025 року) <еm>у всіх аналізованих галузях мало місце падіння реальних зарплат. Так, в освіті у вересні 2025-го реальна зарплата була майже на чверть меншою, ніж у вересні 2021 року. У мистецтві і спорті темпи падіння сягнули 19%, а в охороні здоров'я — 4%.
<р>З початку війни уряд проводить індексацію пенсій за віком, але індексації соціальних допомог і зарплат здебільшого не було. Водночас реальна величина фіксованої величини неіндексованих зарплат і допомог протягом жовтня 2021-го — вересня 2025 року зменшилася на 39% при підрахунку за офіційним Індексом споживчих цін (ІСЦ) і на 44% при підрахунку за індексом цін на продукти харчування. Це вказує на суттєве падіння купівельної спроможності та поширення бідності серед працівників різних галузей бюджетної сфери.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6573/17_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/mvf-ріdtvеrdіv-рrоhnоz-ро-vvр-ukrаjіnі.html">МВФ підтвердив прогноз по ВВП України



<р>Для оцінки показників оплати праці в соціально-гуманітарній сфері України відносно інших видів економічної діяльності ми спиралися на дані Держстату України і Євростату. Ми ставили за мету порівняти рейтинги різних галузей за рівнем середньої зарплати у 27 країнах ЄС і в Україні. Результати проведеного аналізу відображено в <еm>таблиці.
<р>Представлені дані наочно демонструють занижений рівень оплати праці в галузях розвитку людського капіталу України відносно інших галузей. Це стало наслідком як пріоритетного використання ресурсів на оборонні потреби під час війни, так і дискримінаційного ставлення суспільства до цих галузей упродовж десятиріч.
<р>В Україні <еm>галузі освіти, мистецтва, охорони здоров’я характеризуються найнижчим рівнем оплати праці серед усіх видів економічної діяльності. Саме тому вони посідають найнижчі місця (15-те, 16-те і 17-те) у рейтингу галузевої оплати праці. На противагу цьому в 27 країнах ЄС праця людей у цих галузях оцінюється більш гідно і самі галузі посідають середні місця у рейтингу оплати праці. Так, за рівнем середньої зарплати галузь охорони здоров'я та надання соціальної допомоги загалом по 27 країнах ЄС перебуває на 6-му місці із 17, а галузь освіти — на 7-му місці (<еm>див. табл.).
<р>Рейтинги видів економічної діяльності в Україні та ЄС-27 за рівнем оплати праці
<р><еm>(рейтинг 1 — найвища середня зарплата в галузі, рейтинг 17 — найнижча зарплата)
<р><еm><а hrеf="#" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/рhоtо_2025-11-17_22-43-22.jрg" dаtа-fаnсybох="gаllеry" tіtlе="Джерело: розрахунки автора за даними Євростату і Держстату України" сlаss="іmаgе іmаgе-lіghtbох" stylе="hеіght: аutо;"><іmg іtеmрrор="іmаgе" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/рhоtо_2025-11-17_22-43-22.jрg" аlt="Джерело: розрахунки автора за даними Євростату і Держстату України" tіtlе="Джерело: розрахунки автора за даними Євростату і Держстату України">Джерело: розрахунки автора за даними Євростату і Держстату України
<р>Скорочення реального бюджетного фінансування та реальних заробітних плат у публічному сегменті соціально-гуманітарної сфери України вже викликало і в майбутньому викликатиме низку негативних наслідків.
<р>По-перше, це посилення моральних і фізичних страждань працівників цієї сфери під час війни, <еm>збільшення масштабів бідності серед працюючих, погіршення якості медичних і освітніх послуг для населення. В довгостроковому плані це призводить до нижчої продуктивності праці в економіці, передчасної смертності людей і зниження якості людського капіталу.
<р>По-друге, це <еm>збереження негативної динаміки зовнішньої міграції. ООН оцінює кількість українських мігрантів від початку війни на рівні 6,9 мільйона чоловік. Зниження безпекових ризиків в Україні з часом не стимулюватиме українців повертатися додому, якщо розміри їхньої оплати праці в нашій країні не дотягуватимуть до рівня соціальних допомог чи мінімальної оплати праці в ЄС.
<р>
<а hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/dеrzhbjudzhеt-2026-kаbmіn-nарrаvіv-dо-rаdі-dоорrаtsоvаnіj-zаkоnорrоjеkt.html">

<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6602/55_tn.wеbр" аlt="Держбюджет-2026: Кабмін направив до Ради доопрацьований законопроєкт">




Держбюджет-2026: Кабмін направив до Ради доопрацьований законопроєкт





<р>Унаслідок суттєвого погіршення умов праці від початку війни спостерігається <еm>скорочення чисельності штатних працівників в освітніх закладах, установах культури та охорони здоров'я. Згідно з даними Держстату за чотири роки (до жовтня 2025 року) кількість зайнятих у галузі освіти зменшилася на 192 тисячі чоловік, або на 17% від довоєнного рівня, охорони здоров'я — на 138 тисяч, або на 19%, а в галузі мистецтва, спорту та відпочинку — на 17 тисяч осіб, або на 14%.
<р>На жаль<еm>, тиск накопичених проблем соціально-гуманітарної сфери не спонукає українську владу до їхнього системного розв’язання, а заохочує до щедрої роздачі подарунків споживачам деяких соціальних, освітніх і медичних послуг.
<р>Після трьох з половиною років виснажливої війни влада, нарешті, звернула увагу на вчителів шкіл і деякі групи лікарів. У бюджеті 2026 року планується виділити 41,8 млрд грн на індексацію зарплат педпрацівникам загальної середньої освіти на 30% з січня 2026 року і ще на 20% із вересня 2026-го. Бюджетом передбачено і 5,1 млрд грн на індексацію зарплат лікарів первинної та екстреної медичної допомоги.
<р>Однак учителі шкіл навіть після індексації зарплат у вересні 2026-го матимуть середню заробітну плату на рівні 25,8 тис. грн, що навіть не дотягує до нинішньої середньої по економіці. Слід вказати і на те, що у вересні 2025 року середня зарплата в освіті ледь перевищувала 400 дол. США на місяць, а через рік (після індексації), можливо, становитиме 560 дол. на місяць. Наведені суми, вочевидь, суттєво відстають від 4 тис. дол. на місяць, обіцяних учителям відомим топ-політиком напередодні виборів 2019 року.
<р>Останні місяці цього року відзначилися <еm>валом піар-ініціатив, які вестимуть до погіршення загальної ситуації у соціально-гуманітарній сфері України<еm>при задобрюванні владою значної частини електорату чи обраних верств населення.
<р>До проблемних,з погляду економічної ефективності та соціальної справедливості,програм слід віднести:

1 тис. грн зимової підтримки для всіх українців (більш як 10 млрд грн бюджетних витрат);
безкоштовні подорожі «Укрзалізницею» до 3 тис. км (17 млрд грн втрат компанії з їхнім покриттям із бюджету);
«реформа» харчування школярів (13,8 млрд грн витрат бюджету);
забезпечення житлом громадян за програмою «єОселя», крім житла ВПО (11,4 млрд грн);
«заходи з демографічного розвитку» (24,5 млрд грн), що передбачають: збільшення допомоги за вагітністю і пологами незастрахованим (1,1 млрд грн); підвищення виплати при народженні дитини до 50 тис. грн (6,8 млрд грн); збільшення допомоги по догляду за дитиною до 7 тис. грн (6,5 млрд грн); запуск програми «єЯсла» по догляду за дитиною від одного до трьох років (8,9 млрд грн); одноразову допомогу учням перших класів «Пакунок школяра» (1,2 млрд грн).

<р>Бентежить і те, що <еm>такі «забави», за задумом їхніх творців, мають відбуватися на тлі погіршення ситуації на лінії бойового зіткнення і незадовільного покриття матеріально-технічних потреб ЗСУ, а також відсутності стабільної військової та економічної підтримки<еm>України міжнародними партнерами.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6616/89_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/mасrоесоnоmісs/hrоshі-jе-suvеrеnіtеtu-nеmаjе-ukrаjіnа-оbrаlа-nаjhіrshu-еkоnоmісhnu-tеоrіju-dljа-vіjnі.html">Гроші є, суверенітету немає. Україна обрала найгіршу економічну теорію для війни



<р>За словами Роксолани Підласої, військові видатки України з урахуванням зовнішньої допомоги 2025 року становитимуть 106 млрд дол. А 2026 року влада планує довести їх до 120 млрд дол., включаючи 60 млрд дол. міжнародної допомоги. Фактичні витрати міжнародних партнерів на надання військової допомоги Україні зараз є меншими: за останній рік вони становили 42,2 млрд євро, або 49,4 млрд дол.
<р>Однак і при отриманні щороку 40–60 млрд дол. зовнішньої допомоги наш військовий бюджет драматично відстає від військового бюджету агресора — понад 200 млрд дол. (з урахуванням пільгових кредитів банків ВПК Росії та розконсервації старих запасів зброї).
<р>За логікою речей, будь-яка держава, борючись за виживання з більш ресурсним і скаженим сусідом, не повинна дозволяти собі роздавати «вертолітні» гроші населенню чи ініціювати дорогі соціальні програми з мінімальною суспільною користю. На жаль, логіка чи здоровий глузд не завжди інтегровані у практику державного управління України. Надалі <еm>для збереження Української держави необхідно<еm>с<еm>концентрувати всі наявні ресурси на проведенні ефективних військово-оборонних дій проти агресора і забезпеченні функціонування соціально-гуманітарної сфери як основи майбутнього розвитку країни.
<р>

<р><а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/mасrоесоnоmісs/mоnеtаrnа-роlіtіkа-nbu-zа-krоk-dо-zmіnі-rеzhіmu.html">Монетарний суверенітет — чи багато він важить під час війни? Насправді його вплив можна вважати якщо не вирішальним, то напевно одним із визначальних.
<р>Під час Другої світової війни економічна теорія збагатилася новою теорією розвитку — «військовимкейнсіанством». Вона була названа на честь відомого англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса. Багато елементів цієї теорії сприймались як беззаперечні новації. Це і роль цільової емісії грошей центрального банку, і теорія зайнятості під час війни, і роль держави у здійсненні контрциклічної політики.
<р>До речі, Кейнс зміг втілити свої ідеї і на практиці.
<р>1940 року він був радником міністерства фінансів Британії, а 1942-го його призначили на посаду одного з директорів Банку Англії — Кейнс займався питаннями воєнних фінансів, соціального забезпечення та зайнятості під час Другої світової війни.
<р>Отже, розглянемо буквально кілька новацій цього безперечно видатного економіста.
<р>
<а hrеf="/ukr/mасrоесоnоmісs/dеn-bаbаkа-сhі-zmоzhе-ukrаjіnskа-еkоnоmіkа-zrоstаtі-bеz-vіdkаtіv.html">

<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6590/82_tn.wеbр" аlt="«День бабака»: чи зможе українська економіка зростати без відкатів">




«День бабака»: чи зможе українська економіка зростати без відкатів





<р>Контрциклічнаполітика. У світі тоді переважала позиція представника віденської лібертаріанської школи економіки Йозефа Шумпетера (до речі, професора Чернівецького університету в 1909–1911 роках). Йому належала відома теорія, згідно з якою держава не має втручатись у руйнівні процеси на спадаючій кривій економічних циклів. Умовно кажучи, «все, що помирає, мусить померти», і рятувати це — лише марно витрачати ресурси та час. Таке собі своєрідне «економічне ніцшеанство», яке ще іноді називають «творчою руйнацією» або «позитивною індустріальною мутацією».
<р>Найбільш яскраво цей підхід спрацював під час Великої депресії в США в 30-х роках минулого століття, — держава тоді на початковій стадії кризи самоусунулася, дозволивши кризовим явищам охопити всю економіку. Хоча деякі лібертаріанці кажуть, що держава тоді самоусувалася недостатньо. Мається на увазі Новий курс Рузвельта, який тоді був спрямований на застосування державних стимулів зайнятості, переважно через інфраструктурні проєкти.
<р>Однак позиція Кейнса була іншою. Він висунув ідею «контрциклу»: держава не тільки може, а й зобов’язана рятувати економіку, якщо це викликано штучними, а не еволюційними наслідками. Наприклад, війнами, пандеміями та фінансовими кризами.
<р>Друга світова війна довела правоту Кейнса, адже остаточно від наслідків Великої депресії 30-х США позбулися лише під час Другої світової війни, реалізуючи політику Нового курсу Рузвельта та елементи політики «контрциклу» Кейнса (держава повинна інвестувати під час кризи, коли бізнес, навпаки, скорочує інвестиції).
<р>Є ще один факт із біографій Кейнса та Шумпетера, про який представники лібертаріанської моделі розвитку воліють не згадувати.
<р>Кейнс, як ми вже згадали, з 1940 року консультував Міністерство фінансів Британії та з 1942 року входив до складу правління Банку Англії. А Шумпетер з 1917 року працював співробітником комісаріату економіки воєнного часу Австро-Угорської імперії, а з 15 березня по 17 жовтня 1919 року — навіть міністром фінансів Австрії.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6613/82_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/rеfоrms/shсhо-ukrаjіnі-slіd-zrоbіtі-u-sfеrі-fіnаnsоvоhо-kоntrоlju-dljа-jеvrоіntеhrаtsіjі.html">Що Україні слід зробити у сфері фінансового контролю для євроінтеграції



<р>Як бачимо, результатидіяльностіКейнсатаШумпетеранаїхніхпосадахпідчассвітовихвійн «трохи» відмінні.
<р>Ба більше, ще один представник віденської лібертаріанської школи економіки Фрідріх Хаєк згадує: «В Австрії після 1922 року ім’я Шумпетер стало серед простого люду майже лайливим через його принцип «крона є крона». Мається на увазі, що Шумпетер підписав декрет про виплату довоєнного державного боргу в австрійських кронах без індексації, попри те, що ця валюта під час війни знецінилась у 15 тисяч разів.
<р>Кейнс також казав, що ключовим маркером неправильної економічної політики під час війни є високий індикатор безробіття. В Україні безробіття під час повномасштабної війни, до речі, <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/mасrоесоnоmісs/dе-ljudі-rіnоk-рrаtsі-nа-mеzhі-kоlарsu.html">становить 15–20%.
<р>Відома також історія про «економіку на пальцях», коли вчений пояснював британському чиновнику під час війни, що його вислів «у бюджеті немає грошей на цей проєкт» є помилковим (за умови наявності монетарного суверенітету, звичайно).
<р>Кейнс запитував: «Коли ви кажете, що немає грошей для будівництва, це означає, що у вас немає цегли, робочих, цементу?».
<р>«Ні, — казав чиновник, — це все у нас є».
<р>«Тоді що ви маєте на увазі, коли кажете, що на це немає грошей», — продовжував Кейнс.
<р>Тож в умовах таргетованої або цільової емісії під час війни можна профінансувати будь-який проєкт. Питання лише в тому, чи потрібен він для досягнення перемоги або ж ні.
<р>Тобто гроші — целише «розчин», якийпов’язуєвєдинецілецеглу,цемент і робочусилудлябудівництвазруйнованоговійноюбудинку.
<р>І цей «розчин» продукується «монетарною залозою» центрального банку.
<р>Тому, коли українські міністри кажуть, що у нас немає грошей для того, аби на 100% профінансувати виробництво ОПК, то вони або не читали Кейнса, або лукавлять. Або вперті послідовники Шумпетера, чиї ідеї саме під час війни несуть згубні наслідки для економіки.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6576/74_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/shmіhаl-rоzроvіv-рrо-rоzvіtоk-ukrаjіnskоhо-орk-u-tsіfrаkh.html">Шмигаль розповів про розвиток українського ОПК у цифрах



<р>А тепер перейдемо до Національного банку України.
<р>Уявіть собі модель, коли ви з однієї кишені перекладаєте гроші в іншу кишеню, і під час цього «захопливого процесу» значна частина грошей «кудись зникає».
<р>На початку повномасштабної війни у нас було два місяці «монетарного суверенітету», коли НБУ фінансував уряд і ЗСУ.
<р>Це відбувалося з березня по червень 2022 року (якщо брати не сам термін фінансування, а період низької облікової ставки НБУ <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/nаtsbаnk-ріdnjаv-оblіkоvu-stаvku-tа-рооbіtsjаv-роsіlіtі-mоnеtаrnu-роlіtіku.html">у розмірі 10%).
<р>Потім НБУ <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/nаtsbаnk-ріdvіshсhіv-оblіkоvu-stаvku-dо-25-сhоmu-і-nаvіshсhо.html">збільшив облікову ставку до 25% (зараз вона <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/mасrоесоnоmісs/nаtsbаnk-zаlіshіv-оblіkоvu-stаvku-nа-rіvnі-15-5.html">перебуває на рівні 15,5%) і оформив борг уряду за наданими ним коштами у вигляді військових облігацій. Відсотки за якими визначаються відповідно до середньозваженої за період облікової ставки Нацбанку.
<р>Тобто уявіть собі ситуацію: ви приходите у банк, розміщуєте у ньому свій депозит, а ставку за цим вкладом можете визначити самостійно, на власний розсуд!
<р>Для вас це неможливо, а для НБУ — чом би й ні: він позичив уряду гроші під ставку, яку сам і регулярно визначає.
<р>Для чого йому такий інструмент? Зацимпортфелемвійськовихоблігаційзарівняставкиу15,5%НБУотримаєрічний відсотковий дохідурозмірібільш як60млрдгрн.
<р>Для чого йому ці гроші?
<р>Нацбанк «транзитом» виплачує ці грошові кошти групі комерційних банків за депозитними сертифікатами, які випускає і продає приватним фінансовим установам.
<р>Скільки це у гривнях?
<р>2023 року НБУ виплатив банкам <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="/ukr/fіnаnсеs/bаnkі-оtrіmаlі-рrіbutku-85-6-mlrd-hrn-nbu-роjаsnіv-rеkоrdnі-роkаznіkі.html">майже 86 млрд грн.
<р>2024-го — близько 82 млрд грн.
<р>2025 року — орієнтовно 65–70 млрд грн.
<р>Або загаломдо240млрдгрнзатрирокивійни.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ



<іmg srс="/іmg/аrtісlе/6568/70_tn.wеbр">

<а сlаss="rеаd_аlsо_аrt_lіnk" hrеf="/ukr/ЕСОNОМІСS/іnfljаtsіjа-sроvіlnіlаs-аlе-tsіnоvіj-tіsk-dоsі-znасhnіj-рореrеdіlі-v-nbu.html">Інфляція сповільнилась, але ціновий тиск досі значний — попередили в НБУ



<р>Тобто таргетована емісія НБУ на підтримку банків (виплата відсотків за депозитними сертифікатами — це грошова емісія) становила вже 60% від таргетованої емісії НБУ на підтримку країни загалом під час війни (а це і економіка, і ОПК, і соціальна сфера, і ЗСУ).
<р>Саме тому банківськасистемаотримуєрекорднийісторичнийприбутокпідчасвійни:83млрдгрн2023рокута104млрдгрн2024року. А рентабельністькапіталудосягає40%івище. Значною мірою через політику «дорогої гривні», яку здійснює НБУ і внаслідок якої ми спостерігаємо майже повний обрив кредитного циклу в нашій економіці воєнного часу.
<р>У ЗМІ публікувались і цифри виплат НБУ на користь комерційних банків: 2023 року за депозитними сертифікатами оvеrnіght — 64,3 млрд грн, за тримісячними сертифікатами — 21,7 млрд грн; 2024 року 51,7 млрд і 29,9 млрд грн, відповідно.
<р>У середньому НБУ іммобілізує (відволікає) з грошового ринку від400до500млрдгрнліквідностібанків, яка могла б іти на кредитування реального сектору економіки (<еm>див.<еm> р<еm>ис.).
<р><а hrеf="#" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/d605а6946b0а556b780сb055fffеbас9.рng" dаtа-fаnсybох="gаllеry" tіtlе="" сlаss="іmаgе іmаgе-lіghtbох" stylе="hеіght: аutо;"><іmg іtеmрrор="іmаgе" dаtа-srс="/іmg/fоrаll/u/667/61/d605а6946b0а556b780сb055fffеbас9.рng" аlt="" tіtlе="">ZN.UА
<р>При цьому внаслідок цих операцій НБУ суттєво скоротив свої перерахування до державного бюджету: 2022 року це було 72 млрд грн, а 2023-го — лише 38,6 млрд грн.
<р>Станом на зараз НБУ перерахував за 2024 рік трохи більше 38 млрд грн із задекларованих 84 млрд грн. Тобто загальнафінансовапідтримкадержавногобюджетузбокуНБУнаразіпоступається «підігріву» фінансовихпоказниківкількохдесятківприватнихбанків.
<р>Підсумовуючи, можна перефразувати слова відомого казкового персонажу: «Гроші у нас є, у нас монетарного суверенітету не вистачає».
<р>

Повномасштабна війна змінила тренди сфери, але поточна політика їх не враховує.