Економічне диво чи яскрава вітрина? Успіхи та системні проблеми Закарпаття в умовах війниЗакарпаття, ймовірно, проходить через найбільші перетворення в новітній історії. Завдяки геоекономічному положенню та порівняно стабільній безпековій ситуації регіон став прихистком для вимушених переселенців, новим майданчиком для релокованого бізнесу та важливим транспортно-логістичним вузлом України. Як наслідок, регіональна економіка демонструє один із найшвидших темпів зростання. Усе це формує переконливий образ успішного регіону. Та чи є цей успіх стійкою реальністю або лише гарною вітриною, що приховує нові виклики?
Економічне диво?
Закарпаття стало одним із ключових магнітів для релокації бізнесу, сюди перемістилися понад 400 підприємств з інших регіонів. Паралельно з релокацією активно створюються індустріальні парки: станом на вересень 2026 року в Закарпатській області їх зареєстровано 13 (із них 12 створено після початку повномасштабного вторгнення).Також Закарпаття стало одним із регіонів-реципієнтів переміщеного населення: станом на 2025 рік в області перебувало понад 125 тисяч тільки зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — приблизно 10% від довоєнного населення області.Усе це сприяло формуванню нових осередків економічного зростання, активізації інвестицій, пожвавленню споживчого ринку (ритейл, сфера НоRеСа, транспорт), зумовило будівельний і девелоперський бум.Економічна географія України змінюється. Яким має бути новий підхід до розвитку регіонівОдним з індикаторів, що найкраще ілюструє наслідки таких перетворень, є бюджетна статистика: протягом 2021–2025 років доходи місцевих бюджетів Закарпаття подвоїлися (див. рис. 1).ZN.UАПромовистим є і зростання фінансової самостійності регіону: якщо 2021 року обласний бюджет на 61,5% залежав від державних дотацій, то станом на 2025 рік ця частка скоротилася до 33%.Серед бізнесу переважає стриманий діловий оптимізм — принаймні про це свідчать результати польових досліджень, проведених на території Закарпатської області у 2025–2026 роках експертами Національного інституту стратегічних досліджень у співпраці з установою «Агенція регіонального розвитку Закарпатської області».Більшість підприємців оцінює бізнес-середовище регіону як сприятливе: середня оцінка комфортності ведення бізнесу на Закарпатті становить 6,85 за 10-бальною шкалою, що є хорошим міцним показником в умовах воєнного стану. Позитивними є не лише поточні оцінки, а й горизонт очікувань: 2/3 підприємців розраховують або на збереження сприятливого бізнес-клімату та інвестиційної привабливості регіону, або ж навіть на їхнє подальше покращення (див. рис. 2).ZN.UАРегіон зробив стрибок від дотаційного та економічно периферійного краю, що роками потерпав від трудової міграції, до одного з нових полюсів економічного зростання України.Дисбаланси розвитку
Утім, як підказує досвід, постійного свята не буває — економіка не може пройти через такі бурхливі зміни без накопичення внутрішніх дисбалансів і проблем. Наразі публічні дискусії переважно точаться навколо зовнішніх наслідків: перетворення краю на індустріальний хаб, будівництва ВЕС на полонинах, забудови міст тощо.Кадрова криза: 75% компаній в Україні не можуть закрити вакансіїЦі теми, безперечно, важливі, втім, пропонуємо поглянути на не менш фундаментальну проблему — дисбаланс між темпами економічного зростання та наявним людським капіталом регіону. Один із його проявів — це загострення кадрового дефіциту на тлі стрімких змін економіки та підвищення попиту на кваліфікованих працівників. Як засвідчили згадані вище польові дослідження, найпоширенішим є брак фахівців з електротехніки та енергетики (84,6% опитаних), металообробки й машинобудування (69,2%), а також автомобільного транспорту та сервісу (53,8%) (див. рис. 3).ZN.UАЦе свідчить про концентрацію кадрового дефіциту насамперед у технічних і виробничих сферах діяльності, що потребують спеціалізованої професійної підготовки та відповідної кваліфікації працівників.Як наслідок, жорстка конкуренція за кадри та стрімке зростання заробітних плат. Найбільш хрестоматійним прикладом є традиційна для Закарпаття легка промисловість, якій загрожує поступове згортання. Працюючи переважно на давальницькій сировині для експорту, підприємства легпрому мають обмежену маржинальність і не можуть стрімко підвищувати зарплати. Водночас вони змушені конкурувати за працівників із заводами сусідніх країн Євросоюзу(зокрема Угорщини) та з релокованим бізнесом, який задав високу зарплатну планку."Кадровий голод" в Україні: в Центрі зайнятості розказали, в яких галузях найбільший дефіцит працівниківПроблема глибша, ніж видається на перший погляд…
Кадровий дефіцит — лише один із проявів системної проблеми, що охоплює невідповідність освіти потребам економіки, спроможність громад створювати умови для зайнятості та міграційні процеси.Особливо гостро постає саме чинник міграції. Вичерпна статистика обмежена, але ми можемо спробувати уявити собі масштаб проблеми на основі опитування 21 територіальної громади Закарпатської області: у 14 із них після 2022 року спостерігається суттєвий відплив працездатного населення, чотири громади повідомили про приплив трудових ресурсів, у трьох ситуація залишається відносно стабільною (див. рис. 4).ZN.UАСуттєвим чинником вимивання людського капіталу залишається тривала зовнішня міграція. Закарпатські трудові мігранти, які зустріли 2022 рік за кордоном, дедалі частіше ухвалюють рішення залишитися там назавжди: дружини з дітьми виїжджають до чоловіків, родини облаштовують побут, інтегруються, купують житло/беруть іпотеку…Тут час згадати ще одну характерну рису сучасного Закарпаття — територіальні диспропорції розвитку. Фінансова та управлінська спроможність 64 громад області є вкрай неоднорідною. В області чітко сформувалося економічне ядро, де концентруються капітал і бізнес-активність. З іншого боку, віддалені гірські та сільські території часто залишаються на периферії цих процесів (за довоєнними показниками, понад 62,9% населення області проживало саме в сільській місцевості). Брак робочих місць, обмежені можливості для професійного зростання та слабка інфраструктура на периферії спонукають людей до виїзду. У підсумку навіть за загального економічного підйому в регіоні зовнішня міграція часто залишається для окремих категорій населення (зокрема й для молоді) єдиною зрозумілою стратегією.Зупинка металургійних заводів загрожує Україні безробіттям, міграцією та подорожчанням відбудови — ВВСТаким чином, усереднені регіональні показники «економічного прориву» створюють загальну картину, яка часто не відображає реалій більшості жителів…Замість післямови
Тож чи справді Закарпаття прямує до економічного дива або ж це просто тимчасове пожвавлення, зумовлене обставинами?З одного боку, результати вражають: подвоєння доходів місцевих бюджетів, скорочення дотацій, інвестиції, стриманий, але все ж таки оптимізм серед бізнесу. З іншого — потенціал зростання дедалі більше обмежується гострим кадровим дефіцитом і поглибленням нерівності.А в експертному середовищі дедалі частіше попереджають про ризик «повоєнного шоку» — ситуації, коли безпекова перевага краю втратить актуальність, а регіональна економіка просяде. Фіксація трьох безпілотників на Закарпатті під час однієї з останніх повітряних атак натякає, що шок цей може проявити себе і до завершення гарячої фази війни.Тому визначальним чинником подальшого розвитку Закарпаття є збереження та розвиток людського капіталу. Тут важливим є стійке партнерство влади, освіти та бізнесу. На Закарпатті вже є успішні приклади такої співпраці, зокрема в Перечині та Мукачевому, де взаємодія закладів професійної освіти з підприємствами за підтримки місцевої влади допомагає готувати фахівців відповідно до потреб економіки, забезпечувати молодь роботою вдома, а бізнес — кваліфікованими кадрами.Водночас важливим є і збалансований розвиток громад: міжмуніципальна співпраця, спільне планування інфраструктури та координація інвестицій можуть відкрити нові можливості для сільських і гірських територій, що особливо актуально на тлі підготовки до нового циклу стратегічного планування 2028–2034 років. Закарпаття може стати майданчиком для апробації інноваційних управлінських рішень. Успішні практики згодом можна буде поширити в інших регіонах України.Визнати проблеми — це про чесність перед собою та здатність побачити власні вразливості для їхнього перетворення на нові точки зростання. Справжній успіх регіону визначається не тільки обсягами інвестицій чи доходами бюджету, а й спроможністю перетворити ці переваги на кращі можливості для жителів. Російське золото: як Москва збуває резерви та обходить санкції через Гонконг і ДубайСвіт переживає нову золоту лихоманку, і серед її головних учасників тепер центральні банки. Після знерухомлення російських резервів 2022 року золото остаточно стало не лише фінансовим, а й політичним активом: іноземні цінні папери чи валютні рахунки можна заблокувати одним рішенням, тоді як фізичне золото у власних сховищах залишається під контролем держави.Поки Китай, Польща та інші країни поповнюють запаси, Росія рухається в протилежному напрямку: станом на 1 жовтня Москва десять місяців поспіль продавала золото. Аналітики пов’язують це зі зростанням витрат на війну та дефіцитом бюджету.
Китай обійшов Росію серед найбільших власників золота
За даними Всесвітньої ради з золота, лише за третій квартал 2026 року центробанки придбали 321 тонну металу, на 42% більше, ніж торік. Загалом із початку року закупівлі становили 675 тонн.Серед тих, хто розкриває свої операції, найактивнішими стали Китай (63 тонни за квартал) і Польща (40 тонн). Водночас майже двох третин закупівель не відображено у відкритій звітності окремих держав.Лідерами за запасами залишаються США (8133 тонни), Німеччина (3350), Італія (2452) і Франція (2437). П’яте місце посів Китай із майже 2435 тоннами. Росія, яка на початку 2022 року випереджала Пекін, опустилася на шосте з резервами близько 2264 тонн.Далі йдуть Швейцарія (1040 тонн), Індія (880), Японія (846), Туреччина (близько 797) і Польща. Приклад Варшави показовий: до початку закупівель 2018 року її запас становив близько 103 тонн, а 5 листопада 2026 року вона оголосила про досягнення обсягу у 700 тонн.Для Китаю це не межа: частка золота в його міжнародних резервах становить лише близько 8%.Золото Кремля. Як РФ розмиває силу західних фінансових санкційРосія продає золото найшвидшими темпами з часів дефолту 1998 року
За десять місяців золотий запас російського Центробанку скоротився приблизно на 62 тонни. Станом на 1 жовтня він становив 72,8 мільйона тройських унцій, що є найменшим показником із кінця 2019 року.Лише за перші сім місяців 2026 року регулятор продав майже 50 тонн. За даними Всесвітньої ради з золота, такого скорочення російські резерви не зазнавали щонайменше чверть століття. За третій квартал вони зменшилися на 19 тонн, і це було єдине значне скорочення серед центробанків, які публікують статистику.Для порівняння: під час дефолту 1998 року Москва продала 118 тонн за три місяці, але частину металу згодом викупила, тож за підсумками року скорочення було меншим, ніж нині.Причину продажів аналітики вбачають у тиску на державні фінанси, передусім через зростання воєнних витрат. Мінфін РФ використовує ліквідні активи Фонду національного добробуту, а Центробанк проводить операції із золотом та юанями. Втім, скорочення золота регулятора не можна прямо прирівнювати до коштів на покриття дефіциту: за дев’ять місяців 2026 року золоті активи фонду зменшилися на 28,6 тонни проти близько 62 тонн у Центробанку.Вибір цих активів невипадковий: значна частина іноземних резервів Росії знерухомлена після 2022 року, тож доступних ресурсів дедалі менше.«Віра у долар» втрачається, народжується «віра у золото»: що не так з цією тенденцієюСтаном на 1 листопада ліквідна частина Фонду національного добробуту скоротилася до 3,58 трлн руб., або близько 44,4 млрд дол. Міністр фінансів РФ Антон Сілуанов у вересні заявив, що до кінця 2026 року резерви фонду зростуть до 5 трлн руб., але визнав, що дефіцит доведеться покривати більшими запозиченнями, ніж планувалося.Проте навіть масштабні продажі золота не розв’яжуть бюджетних проблем Кремля. Ринкова вартість 62 тонн становить близько 8–10 млрд дол., тоді як очікуваний дефіцит бюджету РФ на 2026 рік — близько 7,3 трлн руб. (87–90 млрд дол.), тобто приблизно вдесятеро більше. За попередніми даними Мінфіну РФ, за січень–жовтень дефіцит уже сягнув 5,234 трлн руб.Російське золото йде на схід через Гонконг і Дубай
Попри це, Росія залишається одним із найбільших виробників золота: 2025 року видобуток становив близько 310 тонн, друге місце у світі. Але після повномасштабного вторгнення в Україну географія експорту суттєво змінилася.У березні 2022 року Лондонська асоціація ринку дорогоцінних металів призупинила статус Gооd Dеlіvеry для нової продукції шести російських афінажних підприємств, а згодом країни G7 та Євросоюзу заборонили імпорт російського золота. Москва переорієнтувала поставки на азійські ринки.За інформацією Fіnаnсіаl Тіmеs, лише за сім місяців 2026 року Гонконг імпортував майже 100 тонн російського золота, приблизно втричі більше, ніж торік. Загалом із 2022 року закупівлі через Гонконг сягнули 35 млрд дол.Окремий напрямок — Африка, де Росія вибудувала цілу систему контролю над видобутком і торгівлею золотом. За оцінками Вlооd Gоld Rероrt, з лютого 2022 року до кінця 2023-го російські структури отримали від торгівлі золотом Центральноафриканської Республіки (ЦАР), Малі та Судану понад 2,5 млрд дол.За даними Мінфіну США, пов’язана з Євгєнієм Прігожиним компанія Міdаs Rеssоurсеs отримала пільгові права на розробку родовища Ндассіма в ЦАР. У Судані російські структури стали ключовими покупцями необробленого золота, а в Малі військова хунта щомісяця виплачувала російським найманцям мільйони доларів за військову підтримку.Африканське золото від ПВК «Вагнер» принесло Росії близько 2,5 млрд доларів – RFІЗначна частина африканського золота проходить через центри на кшталт Дубая, де його походження може губитися серед легальних поставок. Після загибелі Прігожина більшу частину цих схем і військової присутності перебрав підконтрольний Міноборони РФ Африканський корпус.США ще 2023 року запровадили санкції проти пов’язаних із ПВК «Вагнер» золотих компаній. Водночас у лютому 2026-го адміністрація Дональда Трампа зняла персональні санкції з трьох високопосадовців Малі, раніше внесених до списків за сприяння російським найманцям, хоча золотих компаній це не стосувалося.Нелегальний ринок золота: десятки мільярдів доларів поза контролем держав
Масштабний нелегальний ринок дедалі сильніше впливає на світову торгівлю золотом. На відміну від банківських переказів, фізичне золото складно контролювати: його можна провозити через кордони, переплавляти, змішувати з легальним металом і продавати через посередників. Тому воно стало зручним активом для обходу санкцій, відмивання коштів і фінансування збройних угруповань.Масштаби ілюструє дослідження швейцарської організації SWІSSАІD від 12 листопада 2026 року. За його оцінками, лише 2024 року до ОАЕ потрапила щонайменше 591 тонна контрабандного або пов’язаного з конфліктами золота. За цінами початку листопада 2026-го це близько 74 млрд дол., або приблизно 42% усього золотого імпорту країни.Зокрема, 453 тонни золота, видобутого в Африці, контрабандою вивезли з країн походження та імпортували до ОАЕ, ще близько 138 тонн надійшло з Росії та Ємену, які перебувають під міжнародними санкціями. За методологією SWІSSАІD, із підрахунку виключили 36,8 тонни суданського золота, вже врахованого серед африканських поставок.Росія збільшить військові витрати у 2027 році на 27% — RеutеrsДубай залишається одним із головних центрів світової торгівлі золотом, через який метал потрапляє на ринки Європи та Азії: лише 2025 року Швейцарія імпортувала з ОАЕ близько 420 тонн. Сам факт імпорту з Дубая не означає незаконного походження кожної партії, але після проходження через кілька торговельних компаній і переробних підприємств установити реальне походження металу значно складніше.У результаті золото, видобуте в зонах бойових дій або під контролем кримінальних і воєнізованих структур, може опинитися в цілком легальних міжнародних ланцюгах. Поряд з офіційним ринком фактично діє паралельна фінансова система, що дає змогу окремим режимам і збройним угрупованням отримувати кошти навіть в умовах ізоляції.Як золото перекроює геополітичні сфери впливу
Значення золота виходить за межі резервів і нелегальної торгівлі: дедалі частіше воно стає інструментом, за допомогою якого великі держави зміцнюють вплив у стратегічних регіонах.Насамперед це Китай, який збільшує золоті резерви й намагається зменшити залежність від контрольованої Заходом фінансової інфраструктури. Це не означає, що Пекін найближчим часом відмовиться від долара, але фізичне золото додає захисту від фінансових обмежень і знижує залежність від активів в іноземних юрисдикціях.Паралельно Китай розбудовує інфраструктуру торгівлі дорогоцінними металами. Гонконг, який традиційно був фінансовим мостом між Китаєм і Заходом, поступово стає одним із ключових світових центрів торгівлі золотом. Наслідки очевидні: країни під західними санкціями отримують альтернативні ринки збуту, а Китай посилює позиції як покупець, торговельний посередник і фінансовий партнер.Ще показовішою є ситуація в Африці, де контроль над золотом став питанням політичного й військового впливу. Російська модель добре помітна на прикладі ЦАР і Малі: Москва надає місцевим режимам військову підтримку, допомагає утримувати владу й протидіяти внутрішнім загрозам, а пов’язані з нею структури отримують доступ до родовищ, видобувних підприємств і прибутків від експорту ресурсів. Золото стає платою за політичну лояльність і військову присутність.Росія розпродає золото: темпи скорочення запасів безпрецедентні в її історіїСхожі процеси відбуваються в Судані, де контроль над родовищами став одним із чинників тривалого внутрішнього конфлікту, а торгівля золотом пов’язує протиборчі сторони із зовнішніми гравцями, насамперед з Єгиптом та ОАЕ.Тому контроль над видобутком означає значно більше, ніж доступ до прибуткового бізнесу: він дає змогу фінансувати союзні режими, підтримувати військові формування та закріплюватися в країнах із слабкою центральною владою. Це змінює логіку міжнародної конкуренції: якщо раніше вплив забезпечували кредити, допомога та прямі інвестиції, то в окремих регіонах дедалі більшу роль відіграє безпосередній контроль над ресурсами й шляхами їхнього експорту.Золото особливо цінне: має глобальний попит, легко конвертується в гроші й дає змогу підтримувати фінансові зв’язки, коли традиційні банківські канали недоступні. Тому нинішня золота лихоманка виходить за межі економіки. Це частина ширшого змагання за новий розподіл впливу між світовими державами. Не до жиру… Українська олія зникає з експорту, а за нею і мільярди доларів виручкиЕкспорт в Україні входить у фазу структурної кризи. Наскільки глибокою вона може бути, і спробуємо розібратися.
Однак почнемо з останньої сумної новини.
Флагмани олійно-жирової галузі України зупиняють роботу.
«Кернел» повністю призупинив роботу всіх своїх олійноекстракційних заводів (ОЕЗ) і припинив закупівлю насіння. «Дельта Вілмар Україна» вимкнула всі виробничі потужності, включно з олійноекстракційним заводом в Одеській області. Ніжинський жиркомбінат зупинився через критичні пошкодження. Завод «Потоки» корпорації «Алеф» теж тимчасово на стопі через перебої в електропостачанні.
Олія України посідала друге місце за обсягом експортного виторгу після гірничо-металургійного комплексу (який також зупиняє роботу). Втрата її експортного виторгу — до 5 млрд дол. на рік, десятки тисяч співробітників або скорочених, або переведених на мінімальну заробітну плату.
Олійно-жирова галузь за природою капіталу відрізнялася від гірничо-металургійного комплексу. ГМК — це здебільшого радянська спадщина, в основній масі активів приватизована у 1990-х. Олійно-жирову галузь практично створено з нуля на початку нульових за рахунок експерименту із запровадженням експортних мит на насіння соняшнику наприкінці 1990-х років. Так з'явилося понад 50 нових олійноекстракційних заводів.
В «Укроліяпромі» пояснили, чи загрожує Україні дефіцит соняшникової олії
Однак капітал не йде з галузі, а просто заморожує свою діяльність до завершення війни. Небо не захищене, а ОЕЗ — це надто легкозаймисті об’єкти, навіть у разі удару звичайного БпЛА.
Тобто це спосіб мімікрії та виживання великого бізнесу, спроба перечекати.
Логіку бізнесу зрозуміти можна: війна може тривати ще кілька років, і за цей час заводи, які працюють, можуть бути фізично знищені.
У цій стратегії є одне слабке місце: сподівання на те, що росіяни не завдаватимуть ударів по заводах, які не працюють. А це залежить від того, яку мету собі ставить РФ: завдання удару по динаміці ВВП чи знищення матеріальних активів як таких і послаблення великих компаній.
Залежно від відповіді на це питання удари по ОЕЗ або припиняться, або триватимуть навіть за умови їхньої зупинки.
У магазинах за рахунок наявних товарних запасів дефіциту соняшникової олії поки не буде — він може виникнути 2027 року. З урахуванням того, що Україна є найбільшим виробником соняшникової олії у світі, поповнити товарні запаси в майбутньому буде непросто. Ба більше, Україна може скоротити і посіви соняшнику та експорт його насіння через логістичні проблеми. Усе це призведе до суттєвого зростання вартості соняшникової олії у світі — купити її буде цілком можливо, але питання у ціні.
Та ідеться, звісно, не тільки про олійну галузь. Ще раніше почали зупинятися активи гірничо-металургійного комплексу: металургійні комбінати в Кривому Розі, Запоріжжі, гірничо-збагачувальні комбінати, які видобували та експортували залізну та марганцеву руди.
Тут втрата експортного виторгу становитиме теж до 5 млрд дол. Наприклад, за дев’ять місяців 2026 року виторг криворізького металургійного комбінату ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» становив 45,65 млрд грн. За 2025 рік цей показник досяг 70,63 млрд грн.
Росіяни вдарили дронами по олійному заводу у Дніпрі
Зупинка компаній ГМК — це теж втрата робочих місць для десятків тисяч працівників.
Статистичні дані за січень–вересень 2026 року, наведені НБУ, демонструють агреговані показники за експортом.
У структурі цих даних ще повною мірою не відображене суттєве ускладнення безпекового чинника: удари по портовій логістиці, зміна режиму ударів з повітря та енергетична криза.
Усі ці чинники сформують зовсім іншу картину щодо експорту, але вже за підсумками четвертого кварталу 2026 року.
Найбільше падіння показників експорту зафіксовано за статтею «машини, устаткування, транспортні засоби» (мінус 24,6%) (див. табл. 1). Хоча сам показник експортних поставок тут досить незначний: 1,2 млрд дол., або 4,5% від загального експортного валу. Такий різкий обвал у промисловості, очевидно, не викликаний чинником портової логістики — причина кризи тут полягає у постійному руйнуванні ринку праці в Україні.
Табл. 1. Динаміка товарної структури експорту, млн дол. США
Джерело: дані НБУ.
Експорт чорних металів становив за цей же період 2,8 млрд дол., або 10% від загального товарного експорту (падіння на 16%).
Мінеральні продукти, переважно залізна руда, — експорт скоротився на 12,3%, до 1,9 млрд дол. (6,9% у структурі експорту).
Зупинка олійних заводів в Україні загрожує аграріям Молдови: ціни на соняшник падають
На першому місці — експорт продовольчих товарів, у тому числі напівфабрикатів і сировини: 17 млрд дол., або 61% від експорту. Тут навіть зафіксовано зростання експорту на 4,5% переважно за рахунок збільшення світових цін на аграрну сировину. Але тут криза ще попереду, адже саме до цього сегмента експортних товарів належить і постачання рослинної олії.
Від'ємне товарне сальдо за січень–вересень 2026 року збільшилося до 47,58 млрд дол. через скорочення експорту та різке зростання імпорту (див. табл. 2).
Табл. 2. Розподіл зовнішньої торгівлі товарами за географічними регіонами
Джерело: дані НБУ.
Загальний обсяг товарного експорту становив 27,66 млрд дол., це 99,8% від показників аналогічного періоду минулого року.
Найбільший обсяг експорту зафіксували до країн Європи — 16,45 млрд дол. (зростання на 5,1%).
Експорт до Азії знизився на 8,4%, до 6,34 млрд дол.
Загалом у контексті експорту Європа становить майже 60% від загальних показників, а Азія — 23%. Через логістичні проблеми (експорт до Азії — це морський транспорт і порти, а експорт до ЄС — це залізниця і автомобільний транспорт) постачання товарів на ринки Азії скорочуватимуться і надалі. Хоча Азія раніше була для нашого експорту зіставним ринком збуту, особливо для аграріїв.
Експорт до Америки становить мізерні 948 млн дол., вдвічі менше за постачання на африканські ринки (2 млрд дол.).
Що цікаво, найбільший товарний дефіцит, тобто перевищення імпорту над експортом, зафіксували саме з країнами Азії — 26 млрд дол., здебільшого завдяки Китаю.
Товарний дефіцит торгівлі з ЄС становив понад 15 млрд дол., переважно через постачання з Польщі та Німеччини.
Тож найближчим часом експортна криза охопить продовольчу галузь. На кону — втрата до 50% ріллі, яка не оброблятиметься, якщо проблем не вдасться розв’язати до наступної посівної.
Тисячі тонн соняшникової олії розлилися через атаку дрона на Миколаївщині: що відомо про наслідки
В Україні під експорт заготовили до 60 млн тонн зерна у 2026/2027 маркетинговому році. З нинішніми обмеженими каналами експорту вивезти вдасться в кращому разі половину.
В умовах блокування портів «Великої Одеси» варіантів не так і багато. Насправді всі вони зводяться до одного — зниження фізичних обсягів експорту. Як вирішити це завдання?
Або завдяки внутрішній переробці: розщеплення та зниження фізичного обсягу експорту завдяки зростанню доданої вартості. Але шанс на запуск масштабної переробки втратили у 2023–2025 роках. Нині, в умовах воєнної ескалації, це вже неможливо.
Зі швидких рішень залишається переорієнтація із зернових на олійні та бобові культури.
Наприклад, соя: її врожайність приблизно вдвічі нижча, ніж у кукурудзи, а ціна — майже вдвічі більша. Аналогічна ситуація з горохом. І це буде експорт культур, які в ЄС можуть перероблятися на олію та рослинний білок. Тобто Європа, на відміну від нашого зерна, зацікавлена в імпорті олійних і бобових культур з України, і такий імпорт не суперечить інтересам європейських фермерів.
Перехід на бобові позитивно позначиться на якості ґрунтів, оскільки забезпечує їхнє природне насичення азотом, що, до речі, знижує потребу в азотних добривах.
Однак є одна проблема — рівень рентабельності для українських фермерів. Звісно, рентабельність кукурудзи та пшениці була вищою для українських аграріїв.
Тому завдання для уряду — провести з Єврокомісією переговори щодо надання українським фермерам європейських дотацій на вирощування сої та гороху. Ціна питання — приблизно один мільярд євро.
Звісно, тут існує кілька вузьких місць. По-перше, ЄС майже ніколи не дотує конкретного товарного виробництва. По-друге, Україна не «підключена» до аграрних дотацій ЄС, і сам Євросоюз розглядає можливість їхнього скорочення навіть для європейських товаровиробників.
Однак з іншого боку, ситуація в Україні має безпрецедентний характер, війна вносить свої корективи в директиви мирного часу.
На шляху до ЄС переробка має перемогти сировину
По суті, нині є два варіанти: або занурення України в масштабну економічну кризу, що потребуватиме збільшення обсягів фінансової допомоги з ЄС (інакше — послаблення безпекового фактора в Україні і, відповідно, в ЄС). Або застосування ЄС нестандартних механізмів підтримки економіки в Україні (до речі, це обійдеться Європі значно дорожче, ніж амортизація кризи в українській економіці).
Щодо аграрної переробки та промислових виробництв, то альтернативи запуску розосередженої, децентралізованої малої мережі переробки на базі децентралізованої енергетики та логістики у нас немає.
Втім, така програма — це масштабна структурна перебудова української економіки, яка потребуватиме значних коштів. Інвестицій у таку модель не буде через ті ж таки воєнні ризики. Тут можуть спрацювати лише кредитні механізми, державні стимули, передусім податкові, та фінансова допомога з ЄС.
Тобто вихід є, але він полягає в усвідомленні управлінських помилок, залученні нових носіїв знань і компетенцій та в запуску нової економічної моделі зростання в умовах війни. І певним чином треба відійти від «модерації» фінансових потоків і спрямувати їх у точки зростання. Останнє — особливо болісне для наших політиків.
Покоління ошуканих сподівань, або Європейський добробут не для всіхЄвропейська осінь 2026 року пройшла під знаком молодіжних протестів у Франції, Бельгії, Італії, Іспанії, Португалії та Німеччині. Організатори, вимоги й масштаби різняться, але причина часто спільна: дедалі складніше досягти базової економічної самостійності.У Франції молодь протестує проти проблем в освіті та подорожчання життя, у Бельгії — проти скорочень в освіті й браку перспектив працевлаштування. В Італії та Іспанії до традиційних соціальних вимог додаються нестабільна зайнятість і недоступне житло. У Португалії найгостріше стоїть питання співвідношення зарплат і вартості оренди.Наприкінці жовтня молодь вийшла на вулиці й у Німеччині. Ініціатива Gеn Z rеgеlt («Покоління Z розбереться») закликала до протестів у багатьох містах. Серед порушених питань — фінансування освіти, соціальна політика, вартість життя та майбутні зобов'язання молодих перед державою.Єдиного загальноєвропейського руху протести не утворюють, проте виявляють спільну суперечність: суспільство, яке декларує безпрецедентні економічні можливості, дедалі гірше гарантує молодим доступ до плодів власної праці.Будь молодим і (не)мовчи
Чого хоче покоління Z?
Вимоги покоління Z не виглядають революційними. Молодь хоче якісної освіти, роботи за фахом, оренди без необхідності віддавати більшу частину зарплати, згодом власного житла, сім'ї та доступу до медичної допомоги. Дивовижно, наскільки скромний цей перелік для покоління, якому обіцяли безмежні можливості глобалізації, цифрової економіки та технологічного прогресу.Замість соціального ліфта воно дедалі частіше отримує довгострокову оренду, замість гарантій зайнятості — гнучкі контракти, замість упевненості в майбутньому — поради постійно перенавчатися. Кожна з цих формул є евфемізмом: довгострокова оренда означає, що власного житла не буде, гнучкий контракт — непостійну роботу, а заклик безперервно перенавчатися перекладає на людину ризик, який раніше брали на себе держава й роботодавець. Молодим радять бути продуктивнішими, але не пояснюють, чому це не завжди дає змогу купити житло чи нагромадити капітал.Покоління Z ставить запитання: якщо економіка зростає, технології розвиваються, а суспільство багатшає, чому звичайне самостійне життя стає дедалі дорожчим?Житло: власність для одних, довічна оренда для інших
Найнаочніше ця суперечність проявляється на ринку нерухомості. Для попередніх поколінь власне житло було одним із головних результатів трудового життя: дах над головою, фінансова незалежність, капітал для дітей. Сьогодні для багатьох молодих європейців ця перспектива відсувається на невизначений термін. Причина не лише в недостатньому зростанні зарплат. Після кризи 2008 року тривалий період низьких ставок і дешевих кредитів стимулював іпотеку, інвестиційний попит і купівлю житла як спосіб зберегти капітал.«Нас ніхто не чув»: чому покоління Z очолило протести по всій ЄвропіУ містах, де попит зростав швидше за будівництво, ціни суттєво підскочили. Ті, хто купив нерухомість раніше, виграли від подорожчання, а ті, хто лише виходить на ринок, платять за той самий квадратний метр значно більше. Парадокс у тому, що політика дешевих грошей, покликана підтримати економіку, водночас допомогла створити майновий бар'єр між поколіннями.Масштаб цього бар'єру ілюструє європейська статистика. За даними Еurоstаt, які наводить Еurоnеws Вusіnеss, з 2015 року до другого кварталу 2026-го ціни на житло в ЄС зросли приблизно на 69%. Понад 34 мільйони жителів ЄС живуть у домогосподарствах, які витрачають на житло понад 40% доходу, враховуючи не лише оренду чи іпотеку, а й опалення, електроенергію та інші обов'язкові витрати.Особливо помітними є відмінності між європейськими країнами за часткою населення, змушеного витрачати понад 40% свого доходу на житло. За абсолютною кількістю людей із надмірним житловим навантаженням Німеччина посідає перше місце серед держав ЄС — близько 9,4 мільйона. У Греції частка населення, яке проживає в таких домогосподарствах, становить 26,4%, у Данії — 14,7, у Німеччині — 11,2%. Отже, недоступність житла не є виключно проблемою менш заможних економік. Вона проявляється і в країнах, які традиційно асоціюються з високими доходами, розвиненими соціальними інститутами та економічною стабільністю.Звісно, однакова частка витрат не означає однакових труднощів: данське домогосподарство після оплати житла має більше коштів, ніж грецьке. Проте сама потреба віддавати на житло стільки доходу показує, що добробут не вичерпується рівнем зарплат чи ВВП на душу населення.Тепер до високих цін додалася дорожча іпотека. Молодій людині радять заробляти більше й споживати менше, але навіть це не гарантує житла в місті, де вона працює."Це почали не школярі": що насправді стоїть за протестами у школах ФранціїПоказова ситуація у США. За даними Національної асоціації рієлторів (Nаtіоnаl Аssосіаtіоn оf Rеаltоrs), медіанний вік покупця першого житла 2025 року досяг 40 років, тоді як 1981-го становив 29. За чотири десятиліття купівля першого житла відсунулася на 11 років, і це вже не лише проблема ринку нерухомості: вона впливає на шлюб, дітей, мобільність, заощадження і пенсійний капітал. Людина може мати вищу освіту й працювати в технологічній компанії, але залишатися економічно залежною від орендодавця.Технологічні можливості людини розширюються, а можливості володіти майном звужуються. Особливої актуальності набуває концепція економіки доступу, яка тривалий час доводила, що користування може бути вигіднішим за володіння. Автомобіль можна орендувати, програми брати за підпискою, музику й фільми отримувати через платформи, житло теж можна орендувати. Для окремих товарів така модель раціональна, але коли оренда стає не вибором, а єдиною можливістю, свобода користування перетворюється на залежність від власника. Економіка доступу ризикує стати економікою постійної плати за право користуватися тим, що належить іншим.Чи можна вважати суспільство заможним, якщо сукупна вартість нерухомості зростає, а дедалі менше молодих людей можуть стати її власниками? І наскільки переконливі обіцянки процвітання, якщо навіть жити поблизу роботи стає привілеєм?Медицина: дорожче жити, дорожче старіти
Було б помилкою вважати, що від подорожчання життя потерпає лише молодь, а старші покоління просто користуються накопиченим. Власники нерухомості справді виграли від зростання цін на активи, але квартира чи пенсійні заощадження не захищають від подорожчання життя після завершення трудової діяльності. Особливо це стосується охорони здоров'я.Європейська соціальна модель тривалий час асоціювалася з обіцянкою, що після десятиліть роботи й внесків людина матиме медичну допомогу без катастрофічних фінансових наслідків. Однак старіння населення, хронічні хвороби, дорогі технології та подорожчання лікування збільшують навантаження на страхові й бюджетні системи.Травма покоління Z: як війна формує світогляд і соціальні навички підлітків і молодіШвейцарія показує, наскільки відчутними можуть бути ці зміни навіть у дуже заможній країні. 2027 року середній щомісячний внесок дорослого на обов'язкове медичне страхування зросте на 4,9% і становитиме близько 620 дол. Для подружжя це приблизно 15 тис. дол. на рік лише за страхування. Адже поліс не скасовує витрат на лікування: швейцарська система передбачає франшизи та часткову оплату певних послуг самим застрахованим. І це в країні, яку звикли вважати одним із символів європейського добробуту.У Німеччині вартість медичного страхування також зростає. За оцінками, приватні страховики планують підвищити внески в середньому на 13,4%. Для пенсіонера індексація пенсії може лише частково компенсувати подорожчання страхування: формально дохід зріс, а фактично можливості споживання могли навіть скоротитися. Проблема не в тому, що люди живуть довше. Збільшення тривалості життя — одне з найбільших досягнень суспільства, але фінансувати його дедалі важче в межах бюджетів держав, які водночас мають забезпечувати пенсії, освіту, оборону, модернізацію інфраструктури та обслуговувати борги.Коли бюджетні ресурси обмежені, медичні потреби літніх людей починають конкурувати з освітніми та житловими потребами молоді. У суспільстві, яке претендує на процвітання, такого протиставлення взагалі не мало б виникати.Конфлікт поколінь, у якому немає переможців
На перший погляд, головний конфлікт сучасної Європи розгортається між молодими й літніми. Молодь обурена ціною житла, браком фінансування освіти й перспектив. Старші виборці прагнуть захистити пенсії, вартість нерухомості та заощадження. Політики змушені зважати на обидві групи, але літніх виборців зазвичай більше й вони активніші.Пояснення егоїзмом поколінь оминає глибші економічні причини. Якщо ціни на нерухомість знизяться до рівня, доступного молодим покупцям, власники житла можуть втратити частину накопиченого багатства. Якщо ж держава й надалі підтримуватиме високі ціни активів, молоді доведеться довше лишатися орендарями або брати більші іпотечні кредити.Подібна суперечність існує і на фінансових ринках. Високі ставки підвищують доходи власників нових облігацій і депозитів, але здорожчують іпотеку та кредити для бізнесу й знижують ринкову вартість раніше випущених облігацій, зокрема в портфелях пенсійних фондів. Простого поділу на покоління переможців і переможених немає.Існуючі пенсійні системи не розраховані на майбутній демографічний дисбалансЗа цим протистоянням проступає глибший економічний поділ — між тими, хто володіє активами, і тими, хто змушений платити за доступ до них зі своїх поточних доходів. Він проявляється як розрив між поколіннями, хоча визначальний чинник — не вік, а матеріальне становище.Європейська соціальна модель опиняється під тиском суперечливих очікувань: молодь потребує житла, освіти й роботи, старші — пенсій, медицини та догляду, а уряди мають розподіляти ресурси в умовах слабкого зростання, старіння населення та дорожчих запозичень. Для молоді це виглядає особливо несправедливо: їй пропонують довше збирати на житло, самій інвестувати в освіту й готуватися до дорожчих пенсій, тоді як гарантії попередніх поколінь зникають. Суспільство й далі обіцяє майбутнє, але дедалі частіше перекладає витрати на нього на саму людину.Покоління Z виросло на історіях успіху, в яких освіта, праця та готовність до змін вели до економічної незалежності. Натомість дедалі більше молодих європейців бачать, що навіть стабільна робота не гарантує ні житла, ні фінансової впевненості.Європейські протести покоління Z — один із проявів цього розчарування. Молодь не обов'язково виступає проти капіталізму, технологічного прогресу чи економічного зростання. Вона дедалі наполегливіше вимагає пояснити, чому всі ці досягнення не гарантують їй навіть тих можливостей, які мали попередні покоління. Інфляція 11%: Нацбанк пояснив, чому в Україні дорожчають пальне, ліки й продуктиРічна інфляція в Україні у жовтні прискорилася до 11% проти 10% у вересні. Національний банк України наприкінці жовтня підвищив прогноз інфляції на 2026 рік до 12,5%. Основний тиск на ціни створили подорожчання пального та руйнування логістичної інфраструктури, повідомляє Нацбанк.
У місячному вимірі ціни зросли на 1,8%. Загальна й базова інфляція були близькими до прогнозу Нацбанку. Базова інфляція — показник, який не враховує наймінливіші ціни, — за рік прискорилася до 9,7%.
Найшвидше дорожчає пальне: річне подорожчання сягнуло 53,9%. У жовтні найбільше подорожчали дизельне пальне й автогаз. Дизель подорожчав через зростання світових цін, складнощі з імпортом і підвищений попит власників генераторів. Автогаз — через пошкодження газонаповнювальних станцій, обмеження імпорту та подорожчання пропану й бутану в Європі.
Сирі продукти харчування за рік подорожчали на 6,8%. Овочі для борщу дорожчали швидше, бо врожаї менші, а їхнє зберігання обходиться дорожче. Цукор дорожчає в очікуванні падіння виробництва: площі під цукровим буряком скоротилися до мінімуму за 35 років. Банани подорожчали через вищі витрати на імпортну логістику та блокування морських портів. Курятина дешевшала повільніше: через перебої з електропостачанням птахофабрики масово перейшли на дизельні генератори, а через нестачу працівників частина господарств скоротила виробництво. Яйця натомість подешевшали після різкого зростання у вересні.
Оброблені продукти харчування за рік подорожчали на 11,1%. Кисломолочні продукти дорожчали швидше: молочна сировина дешевшає повільніше, а логістика й пальне коштують дорожче. Сири подорожчали, бо за кордоном великий попит на сухе знежирене молоко, а імпорт скоротився через удари по логістичній інфраструктурі. Пельмені та інші продукти, які потребують зберігання в холодильниках, дорожчають, бо виробники через перебої зі світлом перейшли на дизельні генератори. Соняшникова олія дорожчала повільніше: соняшник на внутрішньому ринку подешевшав після нового врожаю, а експортувати олію стало складніше.
Непродовольчі товари за рік подорожчали на 5,1%. Найбільше подорожчали ліки: постачальники витрачають більше на логістику, оренду менших складів і електроенергію після знищення складських приміщень. Дорожчають також електроніка й побутова техніка: у світі бракує чипів пам'яті, а після втрати товарних запасів через руйнування зростання світових цін швидше перенеслося на внутрішній ринок. Послуги подорожчали на 14,6%: вищими стали тарифи на мобільний зв'язок і ціни на медичні та діагностичні послуги лікарень, а оренда житла дорожчає через зростання внутрішньої міграції. Адміністративно регульовані ціни зросли на 14,2%, насамперед через тарифи на водопостачання й подорожчання алкоголю.
НБУ погіршив прогноз інфляції на 2026 рік: наскільки зростуть ціни
Ціновий тиск посилюватиметься до початку 2027 року, прогнозує Нацбанк. Дорожче пальне та наслідки руйнувань виробничої й логістичної інфраструктури й надалі збільшуватимуть витрати бізнесу. Додатково ціни підштовхне очікуване наприкінці року розширення бюджетних стимулів — державних витрат, які підтримують попит. Згодом інфляція поступово сповільнюватиметься: вичерпається ефект подорожчання пального, а тиск із боку зарплат слабшатиме на тлі низької економічної активності. Інфляцію стримуватимуть також заходи монетарної політики Нацбанку.
У вересні річна інфляція сягнула 10%, а за місяць ціни зросли на 2,1% після 0,1% у серпні. Наприкінці жовтня Нацбанк підвищив облікову ставку з 16% до 16,5% через посилення цінового тиску й гірші інфляційні очікування.
Про те, чому зростання цін не зупинити постановою і яку роль відіграє резерв пального, у статті ZN.UА «Зростання цін не зупиниш постановою. Що може зупинити подорожчання життя українців» пише академік НАН України, ексголова Ради НБУ Богдан Данилишин.
Go to zn.ua Держава відновила виплату відшкодування ПДВ і повернула бізнесу 25,6 млрд грнВиплати відшкодування ПДВ, які призупиняли через брак грошей на єдиному казначейському рахунку, відновили: за жовтень бізнес отримав 25,6 млрд грн. Раніше бізнесу призупинили відшкодування на суму приблизно 17 млрд грн. Станом на 1 листопада підприємства ще не отримали 11,361 млрд грн узгодженого відшкодування, повідомив народний депутат України Ярослав Железняк.
Міністерство фінансів України повідомило, що станом на 30 жовтня не залишилося узгоджених сум відшкодування, виплату яких призупинили через нестачу грошей на єдиному казначейському рахунку. Раніше затримані виплати вже провели.
Платіжні доручення на перерахування цих 11,361 млрд грн станом на 1 листопада перебували на виконанні у Державній казначейській службі України. Найімовірніше, це не ознака нестачі грошей, а звичайний «перехідний» ПДВ: Державна податкова служба України опрацювала ці суми, а фактичне перерахування грошей бізнесу переноситься на наступний місяць.
Кабмін відклав фінансування частини видатків бюджету до грудня — Гетманцев
На 1 жовтня невідшкодованими залишалися 19,139 млрд грн. За місяць ця сума скоротилася на 7,778 млрд грн, або майже на 41%. Отже, затримки через нестачу грошей на казначейському рахунку припинилися. Однак на початок листопада бізнес усе ще очікував на виплату понад 11 млрд грн.
Затримки виплат виникли через нестачу грошей у бюджеті. У жовтні міністр фінансів України Сергій Марченко заявив у Верховній Раді України, що капітальні видатки «на паузі», а фінансування відновлять після ухвалення потрібних законів.
Про те, де уряд шукає гроші на покриття бюджетного дефіциту і чому міжнародна допомога залежить від рішень парламенту, у статті ZN.UА «Ціна виживання: як закриватимуть діру в Державному бюджеті-2026» пише аналітик Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Сергій Шишко.
Go to zn.ua «Чорний» ринок: курс 47,50 грн/дол. взято. Чого чекати даліСтрибок до 47,50 грн «синього» долара («білий» котирувався на 50 коп. дешевше) в останній день жовтня — класичний розгін на порожньому «чорному» ринку вихідних днів. Регулятор уже вийшов з «обідами для Ґуллівера» і гасить хвилю ліквідністю. Амплітуду збито, але є питання: чи вистачить валютного допінгу, щоб викупити достатньо часу до позначки 50 грн/дол.?
Валютний зоопарк
Згадувати про валюту на вершині курсового ажіотажу — те саме, що шукати парашут уже у вільному падінні. Перечекати осінь і зиму у валюті ZN.UА радило ще в середині вересня в матеріалі «Фінал депозитного курорту: час конвертувати гривню у валюту».У середині жовтня ми рекомендували вскочити в останній вагон і зафіксувати вигідний курс у тексті «Чому долар по 45 скоро стане лише спогадом».Ті, хто не реагує на зміну трендів, зустріли фінішний вікенд жовтня на уламках колишнього статус-кво. Коли ринок зірвало з гальм, класичний спред купівлі-продажу в кілька копійок випарувався. Вартість долара розірвало на шматки, а на ринок урочисто повернулася добре забута множинність курсів:
міжбанк демонструє віртуальну реальність для обраних;офіційний курс НБУ живе у власній бухгалтерській звітності;державні та системні банки (традиційна гвардія регулятора) вивішують привабливі цифри, але нерідко тримають порожні каси, видаючи дефіцитний світовий кеш лише тим, хто забирає власні депозитні заощадження;комерційні банки з реальним готівковим ресурсом встановлюють зовсім інші прайси, утім, вони не перегинають палиці, а тому придбати валюту здебільшого можна лише після нудних черг;роздрібні обмінні пункти малюють власний штормовий пейзаж;«трударі» «чорного» ринку закривають будь-які потреби без зайвих запитань, але за зовсім іншим тарифом.
НБУ пояснив різкі коливання курсу долара та розповів, як стримуватиме попит на валюту
На форсажі
Саме у жовтні Нацбанк увімкнув форсаж космічного масштабу й вивантажив на ринок астрономічні 6 млрд дол. За один лише фінішний тиждень ринок поглинув 1,82 млрд дол. — обсяг, який зазвичай розтягували на цілий місяць.Епіцентр голоду простий і нищівний — дефіцит торговельного балансу. Якщо торік торговельний мінус зупинився на позначці 44 млрд дол., то цьогоріч він перевалить за 70 млрд дол. із подальшим зростанням приблизно до 80 млрд дол. наступного.На окрему увагу заслуговує структура цього дефіциту. За оцінками аналітиків, трохи менш як половина імпортного потоку йде зовсім не на зброю чи генератори для фронту, а напряму у ритейл.Країна, що воює, продовжує спонсорувати «соціальним» курсом долара та євро люксові авто, діаманти й елітні смаколики, де пляшка віскі чи брусок витриманого сиру коштують, як кілька місячних пенсій.Фантастична планка, яку подолав кеш-ринок цими днями, — це прямий наслідок п’яти років валютного субсидування VІР-кошика під час війни.Крім фундаменту — непершочергового імпорту, який множить на нуль курс і економіку, є ще й каталізатори (прості прискорювачі, але не мотор):
зовнішній шок: обвал курсу євро;поведінковий чинник: психологічний розігрів натовпу;енергетична закупівля: паливо та запчастини;закриття кошторисів: фінальний гривневий потоп грудня;різдвяний ритейл: валюта під полиці супермаркетів.
Курс валют у листопаді: політика США та ціни на енергоносії обіцяють високу волатильністьПауза на міжбанку не змінює математики: палити по 5–6 млрд дол. щомісяця, коли замість карт-бланшу заходять суворо нормовані транші, — це як оформити новий Роrsсhе із салону на середньостатистичну українську зарплату й щиро чекати, що банк забуде про борги.
Без курсового склерозу
Люди й бізнес запам'ятають цей пік. Чорний вікенд жовтня вже в ноутбуках кризових менеджерів: бізнес чітко зафіксував цей стрибок і «придбав страховку» — у святкових цінниках покупцям уже заклали долар щонайменше по 55 грн. Населення ж ніколи не здасть кешу, вихопленого на піку, лише заради чергового бажання регулятора намалювати на табло залізобетонні 46 або ще нереальніші 45 грн/дол. і відзвітувати про «керовану гнучкість».П’ятий місяць поспіль валютні інтервенції тримають стабільний фатальний темп у 5–6 млрд дол. А ще ж традиційний сезон попиту на валюту навіть не розпочався. Можливо, позначку 50 грн/дол. ринок проковтне ще не цього року, але куди швидше за обережні консенсус-прогнози. Адже навіть топові аналітики починають згадувати у валютних оглядах курс 80 грн/дол. — можливо, напівжартома чи «про всяк випадок».Найбільш ризиковані «довгі» гривневі депозити та ОВДП ще покривають поточну інфляцію, але щодо девальвації (листопад 2025-го — жовтень 2026 року) долара вже неподалік межі прибутковості.Валютний курс тримають не економічним зростанням, а виснаженням ресурсу. Коли валютний резерв стає єдиним амортизатором відсутності внутрішніх реформ, система починає поїдати сама себе. Спалювати запаси, щоб просто не чіпати комфортних схем і не ухвалювати непопулярних рішень, — це біг по колу на виснаження. Коли ресурс вичерпається, ринок сам проведе шокову девальвацію.Долар в Україні оновив історичний рекорд, але курс НБУ знову нижчий за середній у банкахТимчасові паузи на валютному табло — це не лікування хвороби, а лише знеболювальне. Регулятор намагається згладити кути там, де потрібна повна перебудова фіскальної та митної політики.Зрештою, неминучі 50 грн/дол. — це зовсім не катастрофа. Це дзеркало реального стану економіки, яке надто довго намагалися завісити шторами штучного долара. У підсумку весь цей відкладений рахунок за курсовий та економічний дисбаланс прилетить у фінальному чеку просто в кишеню кожного громадянина.
Прибутковість проти стрибка
Аргументи за збереження «штучного» курсу.
Що робимо: продовжуємо спалювати золотовалютні резерви по 5–6 млрд дол. на місяць, закручуємо гайки, тримаємо на табло номінальний якір.Навіщо: фіскального запасу для компенсації інфляції немає. Спробуємо купити час і відтермінувати ринковий вибух. Це політично найбезпечніший шлях «на сьогодні».Ціна: швидке виснаження резервів, зростання торговельного мінуса за принципом «кімнати без стелі» і повний крах у момент, коли валютні запаси стануть критично низькими, а зовнішні транші пригальмують.Курс фінішу року — 46,00–46,50 грн/дол., під ялинку наступного — 48 грн/дол.
Аргументи за різку девальвацію (шокова терапія).
Що робимо: відпускаємо ринок, даючи курсу змогу швидко ще поточного року вийти на частково реальне плато (можливо, 50 грн), що наповнює скарбницю гривнею від митниці й експортерів.Навіщо: щоб зупинити спалювання ЗВР, збити спекулятивні гойдалки завдяки більш-менш реальному ціноутворенню.Ціна: миттєвий стрибок інфляції, перерахунок усіх цін у магазинах, соціальний вибух і необхідність екстреної індексації виплат, на які в бюджеті немає фізичних грошей.Курс фінішу року — 49,50–50 грн/дол., під ялинку наступного — 60 грн/дол.
Бізнес скуповує валюту рекордними темпами: скільки валюти продав Нацбанк у жовтніШлях прагматичного розрахунку (точкова хірургія).
Що робимо: змінюємо логіку інтервенцій: плануємо не лише на «завтра», а й на «післязавтра». Повертати курс на 45,50 грн/дол. після тестування планки 47,50 грн/дол. — це курсовий ілюзіонізм, надто дорога ціна для резервів і більший курсовий стрибок у майбутньому.Антикорупційний ультиматум замість емісії. Жорстке перекриття імпортних схем і тіньових потоків на митниці — товарне сальдо такі кроки відчує відразу.Захист депозитів та ОВДП через ставку: тримати прибутковість гривневих інструментів відчутно вищою за реальну інфляцію та девальвацію, щоб населення та бізнес не тікали у «рідний» долар за найменшого раnіс sеllіng на ринку.Ціна: політично це потребує непопулярних рішень і конфлікту з бенефіціарами митних схем, але це єдиний спосіб розірвати ланцюжок, наприкінці якого — неконтрольований обвал національної грошової одиниці.Курс фінішу року — 47,50–48,50 грн/дол., під ялинку наступного — 51 грн/дол.
До «ювілею, якому не раді», тобто ціни 50 гривень за один грінбек, залишилося кілька кроків. Розтягувати їх на кілька років, як заплановано маяками, просто не під силу виснаженій вітчизняній економіці. Тому трафарету минулих років не очікують.***Та зрештою вибір — за регулятором. Питання лише в тому, чи вибере регулятор контрольований компроміс або ж чекатиме, доки ринок сам влаштує йому примусову шокову терапію.
Go to zn.ua Світовий банк: зерно дорожчатиме два роки поспільСвітові ціни на зернові у 2026 році зростуть на 14,1%, а в 2027-му — ще на 9,3%. Найбільше подорожчає пшениця. Україні це не обіцяє вищих доходів: через атаки на порти вона, за даними Державної митної служби України, від початку сезону експортувала на 29,4% менше зернових, ніж торік. Американська пшениця твердих озимих сортів, яка є біржовим орієнтиром, коштуватиме цього року в середньому 311 доларів за тонну проти 243 доларів торік, повідомляєСвітовий банк.
Причини подорожчання — перебої з перевезенням зерна, Ель-Ніньйо та дорожчі пальне й добрива. Світовий банк оприлюднив прогноз у новому звіті Соmmоdіty Маrkеts Оutlооk про ринки сировини. Ціни на сировину загалом цього року зростуть на 23%, а в 2027-му знизяться на 7%. Продовольчі товари подорожчають приблизно на 10% цього року й ще на 7% наступного. Зернові, отже, дорожчатимуть швидше за продовольство загалом.
Серед зернових найбільше подорожчає пшениця. У 2027 році її ціна сягне 353 доларів за тонну, що на 13,5% більше, ніж у 2026-му. У квітні банк очікував 253 долари за тонну цього року й 260 доларів наступного, тож нова оцінка вища на 23% і на 36% відповідно. Кукурудза подорожчає з 203 до 223 доларів за тонну цього року (на 9,9%), а у 2027-му — до 235 доларів (ще на 5,4%). Добрива подорожчають на 14%. Зокрема, карбамід коштуватиме 510 доларів за тонну, на 20,6% більше. У 2027 році ціни на добрива повернуться приблизно до рівня 2025 року.
Цей прогноз стосується міжнародних котирувань, а не цін в Україні. Вищі світові ціни приносять вигоду лише тим, хто може вивезти зерно. За даними Державної митної служби України, станом на 30 жовтня від початку сезону 2026/27 Україна вивезла 6,477 млн тонн зернових і зернобобових проти 9,168 млн тонн торік, тобто на 29,4% менше. Пшениці відвантажили 3,733 млн тонн проти 6,185 млн, на 39,6% менше, а кукурудзи — 2,189 млн тонн проти 1,722 млн, на 27,1% більше. Частка пшениці в експорті зернових скоротилася з 67,5% до 57,6%, а кукурудзи зросла з 18,8% до 33,8%.
Запаси зернових в Україні зросли на 64%: найбільше — пшениці
Енергоносії цього року подорожчають на 32% і досягнуть чотирирічного максимуму після трьох років здешевлення. Нафта Вrеnt коштуватиме в середньому 91 долар за барель проти 69 доларів у 2025 році, а в 2027-му подешевшає до 79 доларів. Конфлікт на Близькому Сході виснажив запаси нафти. Цьогоріч світова пропозиція скоротиться на 5,2% — це найбільше падіння за понад чотири десятиліття, якщо не рахувати 2020 року. Споживання зменшиться на 2,5%. Проте видобуток усе одно нижчий за споживання. Тому світ бере нафту із запасів і лишається вразливим до нових збоїв.
Прогноз виходить із того, що конфлікти, які впливають на світові поставки сировини, суттєво не загостряться. Якщо ситуація на Близькому Сході погіршиться, а пошкодження нафтової інфраструктури Росії збережуться, енергоносії можуть подорожчати ще більше. За одночасного посилення кількох ризиків — дорожчання енергоносіїв понад прогноз, продовження атак на перевезення зерна через Чорне море та дуже сильного Ель-Ніньйо — продовольчі товари у 2027 році коштуватимуть на 12% більше, ніж за базовим прогнозом, і перевищать рівень 2022 року. Нафта Вrеnt тоді коштуватиме в середньому 105 доларів за барель. Поєднання цих ризиків може спричинити продовольчу кризу, подібну до кризи початку 2010-х років.
«Ринки сировини зазнають одразу кількох великих потрясінь. Дорожчі енергоносії й торговельні збої підвищують ціни на широкий спектр сировини, що загрожує посиленням інфляції, продовольчої незахищеності та уповільненням зростання. Пріоритет — захистити найбідніших і підтримати країни з низьким доходом, які й так обтяжені боргами», — сказав Айхан Косе, заступник головного економіста Світового банку й директор Групи з питань перспектив.
Метали подорожчають на 25% і досягнуть історичного максимуму. Алюміній, мідь і олово встановлять рекорди через попит на відновлювану енергетику, електромобілі й дата-центри, а також через перебої з постачанням. У 2027 році метали здешевшають на 3%. Дорогоцінні метали додадуть 40%: інвестори шукають захисні активи через геополітичну невизначеність. Вони залишаться понад утричі дорожчими за середній рівень 2015–2019 років.
Світові ціни на пшеницю стрімко зростають: покупці шукають альтернативу Україні та РФ
Група Світового банку відкрила для країн 50–60 млрд доларів через чинні інструменти, зокрема 25 млрд доларів попередньо погодженого фінансування. Ці гроші можна спрямувати на соціальні програми для найвразливіших людей, підтримку бюджетів, оборотний капітал і ліквідність для компаній і фермерських господарств.
Пшениця на біржі 19 жовтня подешевшала до мінімуму з 12 серпня, бо імпортери знаходять обхідні шляхи постачання, а запаси зерна в багатьох країнах лишаються відносно високими.
За три місяці до кінця вересня індекс Вlооmbеrg Аgrісulturе Sроt, який відстежує ціни на десять основних сільськогосподарських товарів, зріс на 13%. Це найбільший квартальний приріст із березня 2022 року.
Про те, як Україна перебудовує логістику, коли удари одночасно звужують морські, залізничні й дунайські маршрути, у статті ZN.UА «Експорт та імпорт в умовах транспортної кризи» пише кандидат економічних наук, президент Громадської спілки «Асоціація автомобільного транспорту України» Богдан Гевко.
Go to zn.ua Держборг України сягнув 212 млрд доларів: Мінфін розкрив головних кредиторівДержавний і гарантований державою борг України станом на 30 вересня становив 212,61 млрд доларів. Від початку року він зріс у гривні, але зменшився в доларовому вимірі. Найбільший кредитор — Європейський Союз. Разом із позикою, яку погасять за рахунок доходів від заморожених російських активів, йому належить 81,72 млрд доларів, або 38,44% боргу, повідомляє Міністерство фінансів України.
У гривневому еквіваленті борг становить 9 538,35 млрд грн, або 187,29 млрд євро. На державний зовнішній борг припадає 162,52 млрд доларів (76,44%), на внутрішній — 44,49 млрд доларів (20,93%). Ще 5,60 млрд доларів, або 2,63%, становлять позики, які компанії взяли під гарантію держави. За дев'ять місяців обсяг цих позик зменшився з 276,68 до 251,20 млрд грн, а їхня частка скоротилася з 3,06% до 2,63%.
Порівняно з кінцем серпня загальний борг зменшився на 64,68 млрд грн (0,67%), або на 2,94 млрд доларів, а в євро зріс на 2,19 млрд. Зменшення відбулося переважно через скорочення державного зовнішнього боргу на 50,50 млрд грн. На динаміку вплинула й курсова переоцінка валютного боргу. Водночас заборгованість за позиками Міжнародного банку реконструкції та розвитку збільшилася на 42,48 млрд грн, а портфель внутрішніх державних облігацій (ОВДП), випущених цього року, зріс на 29,56 млрд грн. Від початку року борг збільшився на 495,67 млрд грн і на 5,92 млрд євро, а в доларах зменшився на 0,72 млрд. Майже весь приріст у гривні, 492,43 млрд грн, припав на державний зовнішній борг.
З урахуванням позики за механізмом ЕRА на Європейський Союз припадає 3 666,11 млрд грн, або 71,99 млрд євро. Сама позика ЕRА становить 17,42 млрд євро (887,18 млрд грн). Її погашатимуть не з державного бюджету України, а за рахунок доходів від заморожених російських суверенних активів.
Близько 66,4% боргу припадає на позики міжнародних фінансових організацій та урядів інших країн. Переважно це довгострокові пільгові позики.
За підсумками другого кварталу державний і гарантований державою борг становив 92,0% ВВП, а державний борг окремо — 89,2%. Ці показники розраховано без позики ЄС за механізмом ЕRА, бо її погашатимуть за рахунок доходів від заморожених російських активів.
За даними Євростату, у другому кварталі державний борг Франції становив 119,1% ВВП, Італії — 139,9%, Іспанії — 101,4%, Польщі — 64,5%, Німеччини — 63,4%. За прогнозом МВФ, наприкінці 2026 року державний борг України становитиме 111,8% ВВП. Ці показники не цілком зіставні, оскільки відомства використовують різні методики й розраховують їх на різні дати.
У квітні Україна підписала меморандум із групою офіційних кредиторів, до якої входять Канада, Франція, Німеччина, Японія, Італія, Нідерланди, Велика Британія, США та Республіка Корея, про відтермінування платежів, що підлягали сплаті від лютого 2026 року. Обслуговування й погашення боргу відкладено до кінця лютого 2030 року, а відтерміновані суми виплачуватимуть рівними піврічними платежами у 2035–2039 роках із капіталізацією відсотків.
«Крапля в морі»: Lе Моndе порахувала, скільки насправді Франція витрачає на Україну
У грудні уряд затвердив боргову стратегію на 2026–2028 роки. За нею на обслуговування й погашення боргу держава витрачатиме в середньому по 1,19 трлн грн на рік, або близько 10,4% прогнозованого ВВП. Тоді в Мінфіні називали високими валютні ризики, бо 75% боргу — зовнішній, а 77% номіновано в іноземній валюті.
Про те, чому бюджет тримається на міжнародних трансфертах і що з цим робити, у статті ZN.UА «Ситуація у держфінансах близька до критичної. Що робити» пише завідувач кафедри регіоналістики Київського національного університету імені Гетьмана, академік НАН України, колишній голова Ради Національного банку України Богдан Данилишин.
Go to zn.ua Бюджет-2027 у Раді: розгляд почнеться в понеділок, голосування — у вівторокВерховна Рада України в понеділок, 26 жовтня, почне розгляд проєкту Державного бюджету на 2027 рік. Уряд вніс проєкт бюджету до парламенту 15 вересня, а Бюджетний комітет уже рекомендував його ухвалити. Голосування в першому читанні заплановане на вівторок, повідомив народний депутат Олексій Гончаренко.
Перед цим Комітет Верховної Ради України з питань бюджету розглянув 5236 поправок народних депутатів і звів їх у 90 бюджетних висновків. Правки до закону про бюджет депутати подають до першого читання, тому основні зміни комітет пропонує уряду врахувати під час доопрацювання проєкту до другого читання.
«Бюджетний комітет підходить до правок реалістично, з повним розумінням стану державного бюджету і в 2026-му, і в 2027 році. Дефіцит переважно покривається завдяки підтримці партнерів, і будь-яка додаткова витрата без джерела лише збільшує цю потребу. Тому ми не записували в бюджет цифри, які потім не буде чим виконати. Там, де потреба очевидна, Комітет дав уряду доручення знайти ресурс до другого читання», — зазначила голова комітету з питань бюджету Роксолана Підласа.
У сфері оборони комітет доручив уряду до другого читання опрацювати кілька питань: підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, можливість удвічі збільшити (до 60 млрд грн) державні гарантії для підприємств оборонної промисловості та зростання видатків на будівництво й придбання житла для військових. Також комітет пропонує створити нову субвенцію місцевим бюджетам для центрів підготовки громадян до національного спротиву.
Окремо комітет пропонує заборонити виплату «Національного кешбеку» з бюджетної програми на підтримку розвитку виробництва та підприємництва й вивчити, чи потрібно взагалі виплачувати його з державного бюджету. Для великої приватизації він пропонує дозволити у 2027 році аукціони зі зниженою стартовою ціною. Це має допомогти продати збиткові активи.
Бюджет-2027: головні новації урядового проєкту
Для місцевих бюджетів комітет доручив уряду опрацювати зарахування громадам 4% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), крім військового ПДФО. Держбюджет через це втрачає 18,2 млрд грн, тож таку поправку потрібно збалансувати. Також уряд має розглянути, чи не вилучати з місцевих бюджетів реверсну дотацію (гроші, які громади віддають державі), і збільшити видатки на компенсацію за знищене житло. Для аграріїв комітет доручив опрацювати збільшення підтримки сільгоспвиробників, зокрема з територій ризикованого землеробства через бойові дії, і обсягу пільгових кредитів для фермерів. Він також пропонує запровадити компенсацію до 75% вартості будівництва тваринницьких ферм (нині 50%).
«Це бюджет воюючої країни»: Корецький презентував проєкт
У сфері освіти комітет доручив уряду знайти гроші на пілотний проєкт реформи оплати праці вчителів. Уряд також має розглянути збільшення субвенції громадам на укриття в школах і садочках, майстерні для профтехосвіти та енергонезалежність закладів освіти. Окремо додали майже 27 млн грн на оплату праці педагогів, які проводять національний мультипредметний тест, і 700 млн грн на наукову діяльність установ Національної академії наук. У сфері охорони здоров'я комітет додав 150 млн грн на ліки для людей з аутоімунними захворюваннями нервової системи та нейром'язовими захворюваннями. Уряд має знайти гроші на ліки для пацієнтів з ахондроплазією та м'язовою дистрофією Дюшена, а також на остеоінтегративне протезування ветеранів.
Частину доходів проєкту закладено під податкові зміни, яких ще немає в Податковому кодексі: за підрахунком народного депутата Ярослава Железняка, це 117,3 млрд грн від підвищення ПДВ, 50% податку на прибуток банків, ПДВ на посилки з-за кордону й акцизу на пальне. Підвищення виплат військовим проєкт, за словами Железняка, не передбачає: приріст видатків на ЗСУ на 173,5 млрд грн покриє лише нестачу грошей на грошове забезпечення цього року.
Про те, чи вистачить грошей на оборону та підтримку економіки, у статті «Бюджет-2027 — колос на неіснуючих грошах» пише редакторка відділу економіки ZN.UА Юлія Самаєва.
Go to zn.ua Світ витрачає подушку безпеки: МВФ попереджає про нові кризиСвітова економіка поки витримує удари, що йдуть один за одним, але ресурсів для цього дедалі менше: уряди майже вичерпали бюджетні можливості, а енергетичні запаси скорочуються. До того ж ціни в багатьох країнах уперто не знижуються. Для України, яка шукає додаткове фінансування на 2027 рік, слабші бюджети партнерів можуть стати проблемою. Про це попередила директорка-розпорядниця Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва на щорічних зборах у Бангкоку, повідомляє МВФ.
За словами Георгієвої, зростання тягнуть у протилежні боки дві сили. Його гальмує енергетичний шок, спричинений війною на Близькому Сході, а підштовхує попит на штучний інтелект.
Найкраще почуваються країни, інтегровані в ланцюг постачання технологій штучного інтелекту — багато з них в Азії. Також впевнені експортери енергоносіїв, які не зазнали впливу війн. Найбільше страждають бідні країни та держави, уражені конфліктами, передусім ті, що імпортують енергоносії або залишилися осторонь технологічного буму.
Лідери ЄС прагнуть погодити бюджет блоку із допомогою для України: країни мають розбіжності
Політикам Георгієва адресувала головний заклик: терміново полагодити бюджети, доки проблеми не поглибилися. Уряди мають збільшувати доходи, раціоналізувати витрати та вдосконалювати управління державними фінансами. Попри подорожчання енергії та продуктів, потрібно «захищати людей, а не ціни», наголосила вона. На її думку, у багатьох країнах нині може бути слушним обачний, жорсткіший курс.
МВФ хоче до грудня розглянути два перегляди програми ЕFF для України: названо умову
Щорічні зустрічі МВФ і Світового банку проходять в умовах перебоїв з енергопостачанням: війна США та Ізраїлю проти Ірану триває восьмий місяць, а Іран майже перекрив маршрут, яким транспортували близько 20% світових поставок нафти. Для України фонд уже погіршив прогноззростання економіки: за його оцінкою, ВВП цього року зросте лише на 1% проти 1,8% торік, а наступного року — на 3,5%.
Про те, чому під час енергетичної кризи ФРС США посилює монетарну політику й що це означає для світової економіки, у статті ZN.UА «Ставки вгору до 2027-го, вниз лише з 2028-го: що ФРС готує світовій економіці» пише економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Go to zn.ua Однакова допомога, різний ефект. Чого Нобелівська премія з економіки вчить Україну12 жовтня Королівська шведська академія наук оголосила лауреатів премії Шведського центрального банку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля за 2026 рік. Ними стали Роберт Голл зі Стенфордського університету й Майкл Вудфорд із Колумбійського університету. Офіційне формулювання — «за мікроекономічні основи макроекономічної стабілізації», однак за ним стоїть практичне питання: як державі пом'якшувати економічні потрясіння, враховуючи поведінку тих, на кого спрямовані її рішення.
Gеtty Іmаgеs
Для України це питання особливо гостре, адже підприємство вирішує, чи відновлювати зруйнований цех; родина — чи витратити заощадження або ж зберегти їх на випадок евакуації; банк — чи кредитувати виробництво. Від сукупності таких рішень залежить результат будь-якої державної програми. Наш висновок із цьогорічної премії: українську стабілізаційну політику слід оцінювати за її впливом на ці рішення, включно з ціною, яку суспільство платить за зниження інфляції.
Трамп знову не отримав Нобелівську премію миру: хто став лауреатом 2026 року
Історичним тлом праць лауреатів стали нафтові кризи 1970-х, коли з'ясувалося, що раніше спостережені зв'язки між сукупними показниками — недостатня основа для державних рішень. Голл і Вудфорд зробили фундаментальний внесок у побудову моделей, де макроекономічний результат виникає з поведінки домогосподарств і фірм, які враховують майбутнє. Їхні праці стали важливою частиною новокейнсіанської дослідницької програми, створеної зусиллями багатьох економістів.
Внесок Голла добре видно на прикладі його статті 1978 року про споживання. За певних припущень про раціональні очікування й оптимізацію поведінки зміни споживання мають бути переважно непередбачуваними на основі вже відомої інформації: новини змінюють уявлення людей про доступні ресурси, і вони коригують витрати. Емпірично підтвердилася модифікована, а не безумовна версія гіпотези життєвого циклу й постійного доходу, і це суттєве застереження: теоретичний результат має умови застосування.
Побутовий зміст ідеї зрозумілий: родина з фінансовим запасом, дізнавшись про тривале підвищення доходу, може змінити споживання ще до першої збільшеної зарплати. Одноразова виплата за тих самих обставин може переважно поповнити заощадження. Отже, бюджетний вплив залежить від того, що люди дізналися про своє майбутнє і наскільки довіряють цій інформації.
Нобелівська премія з літератури: хто отримав нагороду
Проте родина без заощаджень і доступу до позики часто змушена витратити допомогу негайно. Звідси практичне застереження для України: теорія Голла не дає підстав оголошувати тимчасову соціальну підтримку неефективною, але змушує з'ясувати, кому надійшли кошти. Наслідки виплати людині, яка відкладає лікування через брак грошей, і людині з великим депозитом можуть істотно відрізнятися.
Пізніші дослідження розвинули цей напрям, врахувавши відмінності в активах, ліквідності й ризиках доходу домогосподарств. Непрямий вплив зміни ставки через попит на працю став значно сильнішим за пряме перенесення споживання між сьогоденням і майбутнім. Це результат конкретної моделі, а не готова кількісна оцінка для України, але він пояснює, чому аналіз середнього доходу чи середнього депозиту може пропустити важливі наслідки політики.
Для уряду звідси випливає завдання: проєктуючи підтримку, враховувати ліквідні заощадження, втрату житла, можливість працювати й доступ до базових послуг. Однакова сума допомоги матиме різний ефект для родини переселенців, самозайнятої людини, що втратила обладнання, і домогосподарства зі стабільним заробітком.
Вудфорд досліджував іншу частину тієї самої проблеми: як вибір підприємств і очікування людей визначають результат монетарної політики. У книжці Іntеrеst аnd Рrісеs він систематизував теоретичні засади відсоткової політики й стабілізації цін. Ціни пристосовуються до нових обставин із затримкою, тому зміни попиту впливають і на обсяги виробництва, а центральний банк має реальну можливість пом'якшувати коливання економіки.
Нобелівська премія з хімії 2026: за що присудили нагороду
Сьогоднішня ставка при цьому — лише частина механізму. Для довгострокового рішення важливо, якою люди очікують вартість грошей надалі, з урахуванням майбутньої інфляції. Вудфорд показує значення очікуваної траєкторії ставок і послідовності політики. За шоків витрат може виникати конфлікт між стабілізацією інфляції й стабілізацією випуску, тому вибір рішення потребує оцінки втрат добробуту.
Звідси значення завчасних пояснень майбутньої політики — fоrwаrd guіdаnсе. Надійне зобов'язання щодо майбутніх дій може змінити економічну поведінку вже сьогодні. Водночас просте повідомлення про низькі майбутні ставки здатне бути сприйнятим як сигнал поганих перспектив економіки, тому зміст повідомлення й довіра до нього мають вирішальне значення.
Українське застосування цього висновку потребує обережності. Під час війни неможливо достовірно пообіцяти точний курс чи ставку, корисніше пояснювати умови зміни політики: як рішення залежатимуть від інфляційних очікувань, зовнішнього фінансування, стану виробництва й валютного ринку. Підприємцю потрібне розуміння реакції держави на різні обставини, і воно зменшує ту частину невизначеності, яку створюють самі органи влади.
Нобелівську премію з фізики присудили за астрофізичні дослідження
На момент оголошення премії українська дискусія про вартість грошей особливо напружена. За повідомленням Національного банку України від 12 жовтня, у вересні 2026 року споживча інфляція становила 10,0% у річному вимірі, а за місяць ціни зросли на 2,1%. Рішенням від 17 вересня облікову ставку підвищено до 16%. Регулятор обґрунтовував це фундаментальним ціновим тиском, вторинними ефектами шоків пропозиції та потребою підтримати привабливість гривневих активів і стійкість валютного ринку.
Аргумент НБУ про очікування і валютну стійкість заслуговує на серйозний розгляд. Початковий шок витрат може поширитися на інші ціни й зарплатні рішення, а послаблення довіри до гривні — додати валютного тиску, тож ігнорувати ці механізми було б помилкою. Проте вимоглива критика має поставити запитання: наскільки саме додаткове підвищення ставки стримує ці процеси і яких втрат виробництва воно коштує за альтернативних сценаріїв?
Частина втраченого виробництва пов'язана з фізичним знищенням потужностей. Порівняння з довоєнним ВВП саме собою не показує, скільки продукції можна швидко додати, збільшивши попит. Там, де бракує енергії, обладнання чи працівників, витрати можуть спочатку підвищити ціни або імпорт, а відновлення пропозиції потребує інвестицій і часу.
Це підводить до бюджетної політики. У дослідженні про мультиплікатор державних закупівель Вудфорд показав, що сила їхнього впливу залежить, зокрема, від реакції монетарної влади. За певних умов мультиплікатор може істотно перевищувати одиницю, особливо коли монетарну політику стримує нижня межа ставки. Такі результати не можна механічно переносити на Україну з її високою інфляцією, воєнними ризиками й іншими фінансовими обмеженнями. Кориснішим є сам спосіб постановки питання: конкретні видатки слід оцінювати з урахуванням фінансування, строків і впливу на виробничі можливості.
Кредит МВФ не спасет экономику Украины без реальных реформ - Тhе Есоnоmіst
Оборонні видатки мають додаткову специфіку. Їхня першочергова мета — зберегти державу і життя людей, і оцінка за короткостроковим приростом ВВП цієї цінності не охоплює. Водночас прозорі закупівлі, розвиток спроможних українських постачальників і передбачувані контракти можуть посилювати економічну віддачу там, де це сумісно з військовою потребою і вимогами безпеки.
Координація уряду й Нацбанку має починатися зі спільного розуміння обмежень. Бюджетні рішення мають враховувати вплив на ціни, валютний попит і фінансовий ринок, а монетарні — потреби відновлення і платоспроможність підприємств. Незалежність центрального банку зберігається: вона сумісна з обміном сценаріями і публічним поясненням розбіжностей. Вимога профінансувати будь-які видатки грошовою емісією такого узгодження не забезпечує. Особливо важлива передбачуваність зовнішнього фінансування: підтверджений графік надходжень дає змогу уряду планувати виплати й закупівлі, а бізнесу — оцінювати замовлення і потребу в обігових коштах. Доцільно показувати, які зобов'язання забезпечені ресурсами, а які залежать від майбутніх домовленостей, адже така інформація створює практичну основу довіри до багаторічних програм відновлення.
Підтримку кредитування також варто будувати навколо конкретної перешкоди. Коли позика недоступна через воєнний ризик або втрату застави, саме лише зниження облікової ставки може не розв'язати проблеми, а можливими інструментами є страхування ризиків і часткові кредитні гарантії.
Ставки вгору до 2027-го, вниз лише з 2028-го: що ФРС готує світовій економіці
Валютний вимір обмежує свободу будь-якої такої програми. Додаткові гривневі витрати можуть частково перетворитися на попит на іноземну валюту, і його слід оцінювати разом із майбутніми валютними надходженнями, потребою в резервах і впливом на ціни. Водночас імпорт обладнання може розширювати українське виробництво, тому політика, яка не розрізняє призначення імпорту і строків окупності проєктів, ризикує перешкоджати власній меті відновлення.
Було б несправедливо стверджувати, що НБУ досі не враховував очікувань або відкритості економіки: в описі його квартальної прогнозної моделі 2019 року прямо зазначено новокейнсіанську основу і пристосування до відкритої економіки України. Тож предметом дискусії має бути актуальність припущень, якість даних і перевірка прогнозів після структурних змін, спричинених війною, адже сама належність моделі до наукової школи не гарантує правильності кожного рішення.
З практичного погляду НБУ варто поглиблювати публічне пояснення того, через які канали змінюється інфляція і як альтернативні траєкторії ставки впливають на виробництво. Корисною була б регулярна оцінка прогнозних помилок із розмежуванням нових зовнішніх шоків і помилок у припущеннях. Це дало б можливість обговорювати конкретні результати, а не прихильність до високої чи низької ставки.
Уряду потрібне зіставлення програм за кількома наслідками: кого вони захищають, які виробничі обмеження усувають і які майбутні зобов'язання створюють. Для великих проєктів відбудови слід оприлюднювати припущення про строки, імпортну складову й потребу в подальшому бюджетному фінансуванні. Соціальні програми мають проходити окрему оцінку за впливом на добробут вразливих людей.
Війна триватиме весь 2027 рік: Світовий банк погіршив прогноз для економіки України
Обом інституціям потрібні кращі дані про поведінку домогосподарств і підприємств. Опитування очікувань, знеособлені адміністративні дані й спостереження за наслідками програм можуть показати, хто справді обмежений у фінансуванні і як змінюється реакція на державні рішення. Це потребує захисту персональних даних і незалежної дослідницької перевірки, а без неї навіть складна модель ризикує точно розв'язувати задачу, яка вже не відповідає економіці.
Для країни, яка воює, стабілізація має підтримувати здатність людей жити й працювати, а підприємств — відновлювати виробництво. Довіра до грошей є необхідною частиною цього завдання. Її зміцнюють передбачувані рішення, забезпечені ресурсами зобов'язання і готовність влади пояснювати результати, і саме за цими ознаками варто оцінювати, наскільки українська економічна політика засвоїла урок Нобелівської премії 2026 року.
Go to zn.ua Дисбаланс у торгівлі: за три квартали мінус уже перевищив торішній показникЗа дев'ять місяців 2026 року Україна ввезла товарів на суму понад 75,1 млрд доларів, а вивезла майже на 29,6 млрд. Дефіцит зовнішньої торгівлі сягнув близько 45,5 млрд доларів, перевищивши показник за весь 2025 рік, коли він становив близько 44,5 млрд доларів. Понад 73% імпорту припало на машини й транспорт, паливно-енергетичні товари та хімічну продукцію, повідомляє Державна митна служба України.
Загальний товарообіг України за січень–вересень становив 104,7 млрд доларів, що на 17% більше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Оподаткований імпорт становив 52,8 млрд доларів, або 70% усього ввезеного. Податкове навантаження на кілограм оподаткованого імпорту становило 0,62 долара.
Машин, устаткування й транспорту ввезли майже на 34,4 млрд доларів. Під час митного оформлення цих товарів до бюджету сплатили майже 191,5 млрд гривень, або майже 29% усіх митних платежів. Імпорт паливно-енергетичних товарів перевищив 10,8 млрд доларів. Попри менший обсяг імпорту у грошовому вимірі, саме ця категорія принесла бюджету найбільше митних платежів: понад 224,9 млрд гривень, або майже 34% від загальної суми. Продукції хімічної промисловості ввезли на понад 10,0 млрд доларів, а до бюджету від неї надійшло майже 83 млрд гривень, або майже 13% митних платежів.
Збереження експорту не гарантує прибутковості: експерт назвав проблеми української логістики
Найбільше товарів в Україну ввезли з Китаю, майже на 22,6 млрд доларів. Далі йдуть Польща (понад 7,1 млрд) і Німеччина (понад 4,9 млрд). Найбільше українських товарів купили Польща (майже на 3,7 млрд доларів), Туреччина (понад 2,2 млрд) і Німеччина (майже 2,1 млрд).
Від серпня жоден контейнеровоз не зайшов у порти Великої Одеси
До трійки найбільш експортованих товарів увійшли продовольчі товари (майже 17 млрд доларів), метали та вироби з них (майже 2,9 млрд) і машини, устаткування та транспорт (майже 2,7 млрд). Під час митного оформлення експорту товарів, на які встановлено вивізне мито, до бюджету сплатили майже 1,5 млрд гривень.
Залежність від імпорту помітна й у виробництві військових дронів. Українські виробники досі використовують китайські деталі, попри локалізацію виробництва. На початку 2024 року майже 90% імпортованих компонентів для дронів надходило безпосередньо з Китаю. За перші вісім місяців 2026-го частка прямих постачань зменшилася до 28%. Однак частину компонентів, імовірно, виготовили в Китаї, а в Україну доправили через інші країни.
Зміни в правилах імпорту торкнуться й покупців товарів за кордоном. 15 жовтня Верховна Рада України ухвалила законопроєкт про ПДВ на міжнародні посилки. Податок нараховуватимуть на покупки через іноземні маркетплейси, навіть якщо їхня вартість не перевищує 150 євро. Нові правила запрацюють не раніше 1 липня 2027 року.
На обсяги зовнішньої торгівлі впливають і проблеми з перевезеннями. Як удари по логістиці обмежують можливості експорту та імпорту, у статті «Експорт та імпорт в умовах транспортної кризи» пише кандидат економічних наук, президент Громадської спілки «Асоціація автомобільного транспорту України» Богдан Гевко.
Go to zn.ua Економіка випаленого простору: чому в епоху хаосу довіра до центробанку коштує більше, ніж вилучені прибуткиЩоосені бюджетний процес в Україні воскрешає знайомий політичний ритуал: пошук фіскальної «срібної кулі» в доходах Національного банку та банківського сектора. Закладене в проєкт бюджету на 2027 рік скорочення надходжень від НБУ до 49 млрд грн після перерахування 146,1 млрд грн прибутку за 2025 рік (затвердженого Радою НБУ у квітні 2026-го) викликає передбачуваний спротив. Критики вказують на виплати банкам за депозитними сертифікатами як на пряму втрату для бюджету. Але така оцінка однобічна. Банківський сектор уже несе безпрецедентне фіскальне навантаження: левова частка прибутку вилучається через підвищену ставку податку в 50%. Ці кошти ситуативно повертаються до бюджету, проте постійне вимивання капіталу позбавляє систему ресурсу, потрібного вже завтра: для безперервної роботи фінансової системи, фондування структурної перебудови та глибокої фінансової інклюзії. Насамперед для ветеранів, яким після війни будуть потрібні безбар'єрна інфраструктура, доступні кредити для власної справи та підтримка в поверненні до мирного життя. Без цього неможлива нова архітектура, здатна кредитувати децентралізовану економіку та зберігати фінансовий суверенітет в умовах жорсткого європейського ЕSG-переходу.Спроби розглядати центральний банк як казначейський придаток, а банківську систему — як дійну корову для закриття фіскальних дір спираються на фундаментальну помилку: вони виходять із колишньої макроекономічної реальності. Але стара модель мертва. Директивне вилучення капіталу з фінансового сектора веде до колапсу завтрашньої економіки.Банки можуть втратити можливість кредитувати бізнес через підвищені податки — НБУ
Крах індустріальної спадщини та ілюзія комфорту
Економіка, яка генерувала податки до повномасштабної війни, спиралася на радянську індустріальну спадщину. До 2022 року гірничо-металургійний комплекс забезпечував понад 30% товарного експорту. Сьогодні ця модель мономіст та енергоємних гігантів відходить у минуле. Металургійний сектор позбувся понад 40% потужностей, виплавка сталі скоротилася до критичних мінімумів, а податкові надходження галузі впали більш як на 65% порівняно з довоєнним періодом. Відновлення лише однієї доменної печі оцінюється до 1 млрд дол., і в умовах дефіциту електроенергії та зміни глобальних ланцюгів постачання такі інвестиції втратили економічний сенс.Разом із заводами зруйновано й податкову базу, на яку держава спиралася десятиліттями: відбулися глибока трансформація зайнятості та міграційний відплив.Водночас здувається вітчизняна «бульбашка комфорту». Війна завдала нищівної шкоди мережевому ритейлу та великій логістиці, запустивши архаїзацію та примітивізацію праці. Наслідки — падіння продуктивності, перехід кадрів у сектори з низькою доданою вартістю та відкат у готівковий обіг, який ще більше звужує фіскальний простір.Рада з фінансової стабільності відреагувала на ініціативу Гетманцева збільшити податок на прибуток для банківКвазівоєнну економіку в нас уже створено: основні видатки йдуть через сектор безпеки та оборони з усіма супутніми складовими, зокрема неефективністю та відсутністю довгострокового планування. Драйверами структурних реформ мають бути парламент і Кабінет міністрів, а Національний банк — надійним прив'язним паском макрофінансової стабільності. Перекладати відповідальність за неефективність реального сектора на НБУ означає ігнорувати корінь проблеми.Анатомія кредитного міфу
На цьому тлі періодично виникає хибний наратив, нібито економіка не перебудовується через політику НБУ. Реальність інша: зростання чистих гривневих кредитів корпоративному сектору сягнуло 32,5% р/р.Прибуток НБУ залежить від відсоткових ставок, валютних курсів, обсягів ліквідності в банківській системі (яка в ідеалі має генеруватися економічним зростанням, а не дефіцитним бюджетним фінансуванням), а також від операцій уряду та самого НБУ в гривні та іноземній валюті.Україна не унікальна, і в її центрального банку не можуть завжди бути аномально високими прибутки. Робота в мінус під час жорсткої боротьби з інфляцією — глобальна макроекономічна реальність для всіх країн з інфляційним таргетуванням. Щоб зупинити рекордне зростання цін, центробанки змушені різко підвищувати ставки й платити високі відсотки комерційним банкам за зберігання їхніх резервів (в Україні цю роль відіграють депозитні сертифікати). Головний результат роботи незалежного центробанку — не цифра в графі «прибуток», а досягнута й збережена цінова стабільність. Коли інфляція стає стабільно низькою, це сповна окупає будь-які бухгалтерські мінуси.Як це працює на практиці, видно з нещодавніх прикладів.«Привабливість гривневих активів проти кредитної експансії»Швеція (Svеrіgеs Rіksbаnk): через підвищення ставок банк зазнав таких збитків, що його капітал упав нижче критичного рівня. Замість наповнювати бюджет, Ріксбанк звернувся по докапіталізацію: парламент її схвалив, і у вересні 2024 року центробанк отримав 25 млрд шведських крон із бюджету. Регулятор прозоро пояснив: збитки — ціна приборкання інфляції.Чехія (Čеská nárоdní bаnkа, ČNВ): у боротьбі за цільову інфляцію чеський центробанк накопичив історичний збиток у понад 400 млрд крон (більш як 16 млрд євро). Регулятор попередив: про дивіденди до бюджету найближчими роками доведеться забути.Нідерланди (Dе Nеdеrlаndsсhе Ваnk, DNВ): зіткнувшись із першими з 1931 року збитками через зростання ставок (понад 7 млрд євро сукупно), банк заздалегідь поінформував уряд. ЦБ і Міністерство фінансів публічно домовилися, що держава відмовляється від дивідендів на роки вперед, доки регулятор не відновить фінансових буферів.У цих країнах уряди та парламенти прийняли такі цифри як даність: незалежний регулятор не може забезпечувати одночасно і низьку інфляцію, і безупинне фінансове свято для казначейства.Тому цей показник кардинально змінюється з року в рік і за визначенням не є стабільним джерелом доходів. Рекордні прибутки центробанку попередніх періодів сформувалися насамперед унаслідок масштабних валютних операцій і курсових коливань. Такі результати ситуативні й не означають, що країна раптово стала багатшою.Прогнозоване зниження перерахувань 2027 року до 49 млрд грн — об'єктивний наслідок зміни структури фінансового результату НБУ в умовах воєнної економіки. Значна частина зовнішньої допомоги надходить в іноземній валюті, яку уряд конвертує через НБУ. Це створює профіцит гривневої ліквідності в банках. Щоб надлишок грошей не спровокував інфляції, НБУ змушений здійснювати валютні інтервенції та стерилізувати ліквідність депозитними сертифікатами.Українським компаніям стане простіше залучати кредити: НБУ змінив вимоги до заставиЦе потребує від Нацбанку формувати відповідні загальні резерви, тож частина фінансового результату виправдано спрямовується на фінансову стійкість України та незалежність НБУ. Така математика не означає зменшення міжнародних резервів (вони залишаються потужними): просто структура балансу вимагає від центробанку виконувати головну функцію — зберігати цінову та фінансову стабільність.Так само й доходи комерційних банків — не надприбутки мирного часу, а подушка виживання: вона йде на резерви під знецінені активи зруйнованих війною підприємств і технологічну стійкість.Відсоткова політика НБУ — єдиний ринковий спосіб підтримати життєздатність банків. Якщо регулятор піддасться тиску й позбавить систему запасу міцності, одного чудового ранку громадяни побачать на дверях банків замки, а на банкоматах — нецензурні слова. Зрештою, незалежність політики НБУ — не абстрактний привілей, а безумовне благо для всіх учасників фінансово-економічної діяльності, яке захищає державу від фатальних популістських рішень.Пастка «дзеркальної кімнати» та слово як інструмент регулятора
В умовах таких руйнувань класична монетарна трансмісія працює не так, як у підручниках: облікова ставка чи інтервенції не збудують нової ТЕЦ і не відновлять логістики. Найбільша небезпека для центробанку — те, що на нещодавньому симпозіумі в Джексон-Гоул описав Кевін Ворш: пастка «дзеркальної кімнати», коли регулятор втрачає стратегічні орієнтири й рефлекторно реагує на ринковий шум замість керувати очікуваннями.Для України така рефлексія була б фатальною. Тому Рада НБУ виконує роль незмінного довгострокового інституційного якоря (що вкотре підтвердилося вересневим рішенням зберегти Основні засади грошово-кредитної політики), тоді як Правління гнучко оперує інструментами в моменті.Коли фізичний вплив на економіку обмежений, комунікація стає визначальним інструментом монетарної політики: суть інфляційного таргетування сьогодні — в управлінні очікуваннями, а не в механічному утриманні цифри.У Раді пропонують знову підвищити податки для банківДовіра не виникає через красиві пресрелізи. Її будують прозорість і жорстка дисципліна: оголошення монетарних орієнтирів (fоrwаrd guіdаnсе) і суворе дотримання «тижня мовчання» (quіеt реrіоd) перед рішеннями щодо ставки. Цей стандарт убезпечує рішення від медійного шуму та політичних маніпуляцій і є маркером зрілості НБУ.Публічність робить регулятора мішенню, тож важливо розрізняти експертну дискусію (як на щорічних спільних конференціях НБУ та Національного банку Польщі) і політичні замовлення, мета яких — натиснути на незалежність центробанку заради тимчасового популізму.Від «архітекторів» до «ремісників»
Критика НБУ, що вимагає роздати економіці дешеві гроші й повернутися до директивного управління, оголює концептуальний розрив: її автори мислять як «архітектори» старого світу й намагаються реанімувати мертвих індустріальних гігантів. Але ми вступили в епоху глобального хаосу. Виживають ті, хто мислить як нові «ремісники»: вибудовує децентралізовані адаптивні високотехнологічні мережі просто на руїнах старого порядку. Щоб інтегруватися в Європу, бізнесу доведеться пройти сито ЕSG-вимог, а це потребує зелених ринків капіталу.Профінансувати цю трансформацію здатні лише капіталізовані стійкі банки. Режим прозорого розподілу прибутку регулятора, закладений законодавчо, створювали саме для того, щоб убезпечити фінансову стабільність від миттєвих політичних імпульсів.Попереду не буде легких рішень. Але лише кристально чесна оптика, помножена на інституційну довіру до послідовної політики регулятора, дає змогу вистояти на довгій дистанції та зберегти економіку країни.
Go to zn.ua Ставки вгору до 2027-го, вниз лише з 2028-го: що ФРС готує світовій економіціОтже, Кевіну Воршу знадобилося лише кілька місяців перебування на посаді керівника Федеральної резервної системи (ФРС), аби сформувати ієрархію пріоритетів. І цим пріоритетом стало не економічне зростання чи зниження вартості іпотеки для пересічних американців, а боротьба з інфляцією.
Зазвичай Федрезерв — це такий собі «пентеконтор Одіссея», який має пройти між Сциллою боротьби з інфляцією та Харибдою економічного зростання і зайнятості.
«Крейсерська швидкість» американської економіки, яка наразі залишається лише у мріях ФРС, — це споживча інфляція на рівні 2% і зростання ВВП на рівні 3%.
Зараз ці параметри перемішалися, як деталі пазла після землетрусу: зростання на рівні 2% та інфляція понад 3%.
Після пандемії 2020 року США ніяк не можуть повернути джина інфляції у «пляшку» монетарного таргетування.
Навіть виник термін — «липка інфляція», яка буквально прилипла до всіх базових сегментів економіки: сектора послуг, ринку житла, вартості енергоресурсів, зв’язку тощо.
Трамп критикував колишнього керівника ФРС Джерома Пауелла за нездатність знизити відсоткові ставки.
ФРС уперше з 2023 року підвищила ставку всупереч вимогам Трампа
Зниження ставок критично потрібне американській адміністрації для здешевлення кредитів для населення та бізнесу, особливо іпотечних позик.
А також для зменшення вартості обслуговування американського державного боргу, який уже досягнув астрономічної позначки у 40 трлн дол. (понад 130% ВВП). Сума обслуговування боргу зросла до 1 трлн дол. на рік (що вже перевищує річні витрати на сектор оборони).
Саме тому Трамп висунув кандидатуру Ворша на посаду керівника ФРС із «батьківським наказом»: «Іди і знижуй ставки».
Утім, такий самий наказ Трамп ще за часів своєї першої каденції давав… Джерому Пауеллу, який пішов і ставки… підвищив.
Так само зараз вчинив і Ворш, що ще раз підтверджує здогад: посада керівника ФРС — це умовна «квота» не президента, а лобі Волл-стріт, якому потрібна не дешева іпотека, а низька інфляція і висока дохідність фінансових інструментів.
Отже, Ворш розпочав новий трек жорсткої монетарної політики: медіанний прогноз щодо ставки на 2026–2027 роки збільшили до 4,1%, що передбачає ще один раунд підвищення ключової ставки на 25 базисних пунктів до кінця поточного року.
ФРС і цикли зради. Чому кожен «свій» голова Федрезерву врешті стає ворогом Трампа
На засіданні ФРС у вересні діапазон базових ставок підвищили до інтервалу 3,6–4,1%.
Прогноз щодо базової інфляції (Соrе РСЕ) на цей рік підвищили до 3,4%.
Щодо повернення до цільового рівня інфляції (таргетний показник) у розмірі 2,0%, то ФРС прогнозує вихід на таргет не раніше 2029 року, тобто вже після президентських виборів 2028-го.
Ба більше, ФРС підвищила розмір нейтральної ставки з 3 до 3,25%, що означає навіть певну часткову поступку монетарної влади в боротьбі з інфляцією.
Прогнозування Федерального комітету з відкритого ринку США, вересень 2026 р., %
Воаrd оf Gоvеrnоrs оf thе Fеdеrаl Rеsеrvе Systеm
У таблиці наведено згруповані прогнози ФРС, оновлені на засіданні у вересні 2026 року.
Жорстка монетарна політика стримуватиме економіку: за медіанним прогнозом, ВВП США зросте на 2,3% цього року і на 2,4% наступного, водночас рівень безробіття залишатиметься на мінімальних значеннях — 4,1–4,2%.
Ставка ФРС почне знижуватися лише з 2028 року, але, враховуючи кілька раундів підвищення наприкінці 2026-го та протягом 2027 року, до рівня ставок станом на літо поточного року відсотковий механізм Федрезерву повернеться лише 2028-го.
Утім, «загасити» інфляцію ФРС сподівається саме 2027 року. Наскільки реалістична ця мета? Без розв’язання комплексної проблеми глобальних цін на енергоресурси та похідних від енергії цін на продовольство і промислові товари досягти дезінфляції, очевидно, не вдасться.
Стратегічний нафтовий резерв США впав до мінімуму з 1983 року — ЗМІ
Що сказав Ворш щодо ставок за підсумками вересневого засідання ФРС?
Ключові тези:
«…Невизначеність залишається підвищеною, зокрема через геополітичну ситуацію, внутрішні витрати є стабільними, зростання продуктивності — значним, а капітальні інвестиції активні. Зростання зайнятості відповідає зростанню робочої сили, а рівень безробіття не змінився.
Однак інфляція все ще занадто висока. Сьогоднішнє рішення сприятиме своєчаснішому поверненню інфляції до цілі комітету у 2%. Цей комітет обов’язково забезпечить стабільність цін».
Ворш упевнений, що Федрезерв ухвалив рішення щодо ставок тоді, «…коли американська економіка, здається, зміцнюється. Набір персоналу, доходи приватного сектора, капітальні інвестиції підприємств — останніми місяцями всі ці показники покращилися та вказують на сприятливий розвиток подій. Потік кредитування залишається сильним, особливо кредитування підприємств».
За таких умов підвищення ставки за кредитами не стає обмежувальним чинником для економічного зростання.
Утім, «…досить подивитися на нинішню геополітичну ситуацію, повну потрясінь і невизначеності, оцінити стійкість американської економіки…».
Світова економіка зростатиме швидше, ніж очікувалося — прогноз Fіtсh
«Однією з головних ознак сильної економіки є стан ринку праці США. Рівень безробіття залишається низьким — близько 4,1%. Зростає кількість вакансій і тривалість робочого тижня. Чотиритижневе ковзне середнє кількості заявок на допомогу з безробіття перебуває на рівні, який підходить для повної зайнятості. Ситуація з працевлаштуванням, що належить до мандата ФРС, є сприятливою».
ФРС каже, що економіка США міцна, а рівень зайнятості на історичному максимумі. І є лише одна проблема: «…вже понад п’ять років інфляція перевищувала цільовий рівень. Тому наш пріоритет — цінова стабільність, другий бік нашого мандата. Річ у тім, що інфляція занадто висока і триває занадто довго» (як відомо, два мандати ФРС : — зайнятість і рівень інфляції).
Прогнози інфляції на шість і дванадцять місяців вказують на позначку у понад 3%.
ФРС звертає увагу на постійне зростання вартості сировинних товарів, що формує ключові фактори підвищеної інфляції.
Цей фактор може проілюструвати й драматичне скорочення стратегічного нафтового резерву США.
Стратегічні запаси нафти в Америці станом на кінець вересня 2026 року скоротилися до 283 млн бар. Ще в лютому, до початку війни з Іраном, стратрезерв США становив 415 млн бар. Водночас середній рівень стратрезерву за період 1977–2026 років становив 573 млн бар.
Максимуму досягли 2010 року — 727 млн бар., мінімуму — на тлі близькосхідної кризи 1977 року — 2,6 млн.
Капіталізм зламався? Чому світова економіка стала залежною від кількох компаній і країн
Цього року США використали третину нафтового стратрезерву. Так, гарячий паливний сезон позаду: у вересні запаси нафти знизилися лише на 3 млн бар. Але якщо навесні 2027 року війна в Перській затоці не завершиться, світ може увійти в смугу серйозної енергетичної кризи. До весни 2027 року нафтові стратрезерви в Китаї, США та Європі значною мірою вичерпаються.
Прогнози ФРС:
«За медіанним прогнозом, реальний ВВП зросте на 2,3% цього року і на 2,4% надалі.
Загальна інфляція РСЕ становитиме 3,7% цього року і впаде до 3,2% наступного.
Безробіття залишиться на рівні 4,1%.
Медіанний прогноз учасників передбачає, що до кінця цього року ставка федеральних коштів становитиме 4,1% і не зміниться наступного.
Ризики для інфляції зміщуються вгору, а ризики для ринку праці загалом збалансовані».
Зазвичай ФРС оцінює поточну інфляцію за рівнем максимального завантаження економіки (на основі параметрів, розрахованих в умовах повної зайнятості). Якщо поточний сукупний випуск перевищує максимальний тренд (економіка «вище тренду»), його слід охолодити та мінімізувати інфляційні ризики.
НБУ теж підвищив свою облікову ставку. Але чим відрізняється монетарна стратегія ФРС від дій НБУ?
Світова економіка вистояла попри кризу Ормузької протоки
Крім зрозумілих розбіжностей у масштабі та рівні створюваних смислів, відмінність полягає в умінні формувати тенденції, а не сліпо йти за ними.
В Україні можуть відбуватися структурні кризові явища, але Нацбанк продовжує йти за монетарною «методичкою», написаною для геть інших умов (хоча зараз сам НБУ мав би писати методички зі стимулювання економіки під час війни).
Та, мабуть, на Інститутській вважають нашу економіку резистентною до впливу надвисоких ставок в умовах немонетарної інфляції (не пов’язаної зі зростанням внутрішнього попиту), що лише посилює економічну кризу й консервує тип сировинної, рентної, корупційної економіки, яка максимально залежить від зовнішніх, екзогенних чинників впливу, серед яких головний — навіть не сировинні ціни, а динаміка зовнішнього кредитування.
Однак повернімося до ФРС. Отже, цикл зниження ставок завершено. Нейтральної ставки у 2% так і не досягли. Дезінфляційне очищення в США зазнало невдачі.
Це перше підвищення ставки з липня 2023 року.
Що характерно, рішення щодо ставки ухвалили одноголосно всі 12 членів Комітету з відкритих ринків (FОМС).
Банк міжнародних розрахунків попередив про глобальні ризики через борги, інфляцію та ШІ-бум — Rеutеrs
Посилення інфляційного тиску в США відбулося внаслідок зростання цін на енергоносії через геополітичну нестабільність і війну з Іраном.
Поганий сигнал для Трампа та республіканців напередодні осінніх виборів до Конгресу.
Серед практичних наслідків: долар зміцниться щодо євро.
Республіканці, найімовірніше, програють восени Палату представників, але ще зберігають примарний шанс утримати Сенат.
Інфляція в США залишається «великим руйнівником» політичних еліт, не даючи їм закріпитися на бажані дві каденції поспіль.
Колись Байден називав зростання цін «інфляцією Путіна». Зараз Трамп каже про «інфляцію Зеленського». Втім, це інфляція не вартості пального, а геополітичного статусу США.
Go to zn.ua Як перетворити російські заморожені активи з мертвого капіталу на довгостроковий інструментПитання використання 300 млрд дол. знерухомлених російських активів, які заморозили 2022 року у відповідь на російську агресію, дедалі більше нагадує американські гірки. Дискусія щодо них вщухає, а потім розгортається з новою силою.Новий момент набирає обертів саме зараз. Ще на початку вересня Швеція, Нідерланди, Польща та Іспанія закликали Єврокомісію активізувати обговорення щодо використання активів. Згодом зі зверненням про передачу російських заморожених активів Україні виступили 122 євродепутати.Водночас у листопаді минулого року під час обговорення репараційного кредиту прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер закликав ЄС не поспішати з використанням активів, наголосивши, що «активи не можна використати двічі: або зараз на війну, або потім на відбудову».Останні кілька місяців ми з колегами спробували підготуватися до нового вікна, коли європейці повернуться до цього питання, подивившись на ці 300 млрд дол. заморожених активів саме під цим кутом — як мультиплікувати їхній ефект? Як таки зробити, аби вони працювали і на перемогу, і на повоєнну стійкість?Досі дискусію щодо використання тіла активів було зосереджено переважно на двох опціях: продовжувати знерухомлення або конфіскувати їх, але на останній крок апетиту не було.Гроші для України: заморожені активи РФ можуть перевести з Еurосlеаr та інших депозитаріїв під управління ЄСДо того ж є нюанс: обидва варіанти залежні, зокрема, від політичної динаміки в ЄС і консенсусу, який може змінитися вже 2027 року після президентських виборів у Франції. Політична динаміка в Німеччині зараз також тривожна. В обох країнах наростає підтримка ультраправих — «Альтернативи для Німеччини», лідеркою якої є Аліс Вайдель, та французького «Національного об'єднання» на чолі з Марін Ле Пен.Обидві лідерки виступають проти надання допомоги Україні та використання російських заморожених активів на користь нашої країни. Аліс Вайдель пішла ще далі та у вересні цього року заявила, що в разі її приходу до влади вимагатиме в України повернення наданих нам коштів.Така риторика ультраправої опозиції може підживлювати сподівання Кремля повернути ці кошти для нового переозброєння. Ми ж не маємо права дозволити йому це зробити. Це питання базової справедливості: частина коштів допомогла б покрити щонайменше третину збитків, завданих Україні, загальна сума яких, за різними оцінками, становить 588–800 млрд дол.Наступні кілька місяців, поки ключові уряди в європейських країнах очолюють проєвропейські та проукраїнські лідери, у нас є вікно можливостейзацементувати ці активи для України. Для цього ми запропонували нову архітектуру — гібридний Фонд (Ukrаіnе Fund), який має отримати російські активи для активного управління, і це можливо навіть без конфіскації.Бельгія не хоче віддавати ЄС заморожені активи РФ із Еurосlеаr
Норвезький досвід на українські реалії: за яким принципом може працювати Фонд
Коли ми переконуємо партнерів передати активи, дискусія впирається у звичні страхи: «це занадто ризиковано», «зруйнує стабільність євро» або «Росія подасть позови». Та сьогоднішнє консервативне управління саме по собі також містить економічні ризики: інфляцію, залежність від монетарної політики окремих держав (як-от нещодавні від’ємні ставки в Японії), ризик реінвестування та втрату ефекту складного відсотка.За основу майбутнього фонду варто взяти досвід найуспішніших суверенних фондів світу, насамперед норвезького нафтового фонду. Завдяки професійному управлінню його інвестиційний дохід уже сягнув 1,5 трлн дол. (станом на кінець першого півріччя 2026-го), а накопичений інвестиційний дохід у 2,7 разу перевищив сукупні надходження держави до фонду від нафтогазових доходів.Водночас Фонд з управління російськими активами не може механічно копіювати Норвегію. Україні потрібна гібридна модель під керівництвом ЄС, країн G7, Норвегії та України, що поєднуватиме як довгострокове управління коштами, так і покриття негайних витрат.Завдяки фінансовим інструментам на кшталт ЕRА Lоаn 2.0 частина спроможності фонду може закривати поточні потреби: оборону, відбудову, компенсації та страхування від воєнних ризиків уже зараз.Заморожені активи Росії опинилися під новим юридичним ризиком: що вирішив суд у БельгіїВодночас значна частина капіталу має професійно інвестуватися та генерувати дохід десятиліттями, зокрема для поступового покриття наших боргів, прив’язаних до російських активів. Саме тому ці кошти слід розглядати не як одноразовий кошик, а як продуктивну фінансову базу, здатну забезпечувати стійкість для нас і наших наступних поколінь.Моделювання, проведене в межах нашого дослідження, показує: за базового розміру активів 300 млрд дол. і річної дохідності 6,5% різні моделі балансування між довгостроковим інвестуванням і покриттям негайних витрат можуть створити приблизно 585–677 млрд дол. сукупної економічної вартості протягом 30 років, залишивши наприкінці періоду 36–112 млрд дол. капіталу. Це не прогноз дохідності, але демонстрація принципу, що професійне довгострокове управління може суттєво збільшити ресурс, доступний для безпеки України та Європи.Чому це вигідно самій Європі
Щоб європейські лідери мали аргументи порушити це питання знову, Фонд обов'язково має бути вигідним і для самої Європи.Частину портфеля довгострокового інвестування коштів можна вигідно вкласти в саму ж Європу: державні облігації країн-членів, енергетику, критичну інфраструктуру й оборонні заводи, зокрема у спільні українсько-європейські підприємства. Тому страх «не чіпати активів, бо так безпечніше» є хибним. Він порівнює активну інвестицію з міфічним безризиковим станом.Репараційний кредит: ЄС перетворює заморожені активи РФ на зброю для УкраїниБа більше, відбудова України — це водночас і підготовка до нашого членства в ЄС: нові дороги, енергосистеми, прикордонні переходи та екологічна модернізація. Якщо профінансувати ці витрати коштом російських активів, Фонд візьме на себе велику частину рахунку за нашу євроінтеграцію. Це не закриє всіх потреб, але зніме певний тиск на бюджет ЄС і країни-члени, які побоюються, що розширення ЄС вдарить по їхніх бюджетах.Водночас зовнішню критику може допомогти нейтралізувати залучення країн Перської затоки. Якщо запропонувати Саудівській Аравії, ОАЕ, Катару чи Кувейту участь у конкретних проєктах відбудови, інвестиційні можливості та потенційне представництво в ширшій інституційній архітектурі Фонду, вони можуть перетворитися з опонентів підходів G7 на зацікавлених стейкхолдерів процесу.Однак найбільша саме внутрішньоєвропейська опозиція — Бельгія. Зараз більшість російських заморожених активів лежить у бельгійському депозитарії Еurосlеаr, що створює політичні та безпекові ризики для однієї інституції та уряду країни. Заснування окремого фонду дало б можливість перерозподілити ризик і зарезервовані там кошти для страхування Бельгії та Еurосlеаr. До того ж новий багаторічний бюджет ЄС на 2028–2034 роки, який саме зараз обговорюють, дає ідеальну змогу домовитися про цей інструмент заздалегідь замість того, щоб латати прогалини безпосередньо під час кризи.Війна за репараційний кредитВікно можливостей не вічне. Змінюються уряди, бюджетні пріоритети, а зростання політичних сил, які виступають за скорочення підтримки чи за «дружні» відносини з Росією, збільшує ризик перегляду рішень. З 2024 року частину європейської допомоги Україна отримує з відсотків від заморожених активів РФ. Але цього критично недостатньо.І поки ці гроші не прив'язані до чіткого механізму для України, ми залежимо від турбулентності й щорічних політичних суперечок у Європі. Тож важливо закріпити активи в надійній структурі, поки політичний консенсус ще живий.Наприкінці своєї каденції команда Байдена встигла запустити з партнерами з G7 механізм ЕRА Lоаns і перерахувати для України 20 млрд дол., і це рішення критично допомогло нам вижити 2025 року. Сьогодні проукраїнські уряди в Європі мають схожий шанс закласти фундамент довгострокової підтримки.Головне завдання зараз полягає в тому, щоб переконати Європу перетворити ці активи на довгостроковий фінансовий інструмент і гарантувати, що ані політичні кризи, ані майбутні вибори в ЄС не позбавлятимуть України ресурсів.
Go to zn.ua Скільки ще Росія може фінансувати війну: аналіз резервів і больових точокЗважена оцінка поточного стану економіки Росії, її рушійних сил і структурних обмежень, стійкості до зовнішньоекономічних шоків і «далекобійних» санкцій ЗСУ дає змогу об’єктивно оцінити спроможність Кремля вести війну високої інтенсивності з Україною та її можливі часові рамки.Після початку повномасштабного вторгнення в Україну і запровадження західних санкцій більшість експертів і міжнародних організацій передбачали для Росії глибоку економічну кризу. Однак такі очікування не справдилися внаслідок неповноти санкційного режиму (неприєднання країн Глобального Півдня), збереження високих світових цін на нафту, використання російською владою накопичених фінансових резервів, реалізації імпортозаміщення та переходу до політики воєнного кейнсіанства.Навпаки, у 2023–2024 роках спостерігалося активне зростання реального ВВП (на 4,1 і 4,9% відповідно), зумовлене безпрецедентним вливанням державних коштів у розширення військово-промислового комплексу (ВПК) і фінансування поточних витрат на ведення війни.Російська економіка входить у системну кризу. Чи далеко Кощієва голкаПоточного року економіка агресора увійшла в стадію стагнації, засвідчивши вичерпання ефектів воєнного кейнсіанства. У І кварталі 2026-го реальний ВВП зменшився на 0,2%, а в ІІ кварталі зріс на 1,3% порівняно з попереднім роком. Крім цього, у 2025–2026 роках сповільнюється промислове виробництво, скорочуються інвестиції в основний капітал, поглиблюються дефіцит робочої сили та технологічна деградація економіки, зростає бюджетний дефіцит і вичерпуються фінансові резерви держави (детальніше ці тенденції розкрито у дослідженні «Поточний стан і майбутні перспективи воєнної економіки Росії»).Промисловість досі має позитивні темпи приросту, але пояснюються вони переважно виконанням державних замовлень. Драйверами зростання залишаються виробництво зброї та військової техніки, будівництво за держзамовленням, логістика війни. При цьому темпи приросту промвиробництва впали з 4,6% 2024 року до 2,1% 2025-го і менш як 1% 2026 року.ВПК є ядром економіки Росії, але й тут темпи зростання знижуються — з близько 20% 2024 року до 3–6% 2026-го. Причини цього — вичерпання вільних виробничих потужностей, дефіцит кадрів, ускладнення доступу до високотехнологічних компонентів. Економіка Росії впритул підійшла до межі своїх виробничих можливостей і стикається зі зменшенням віддачі від вкладень. Ці обмеження накладаються на радикальне скорочення інвестицій в основний капітал, які знижуються шість кварталів поспіль.Падіння інвестиційної активності — індикатор серйозних проблем в економіці, який сигналізує про погіршення очікувань бізнесу та високу ймовірність переходу до рецесії. У І півріччі 2026 року спад інвестицій в основний капітал становив 7,3%.Енергетичний і паливний дефіцит: експерт пояснив, як можна посилити тиск на економіку РФПроте економіка Росії досі має певний ступінь міцності завдяки мікроекономічній гнучкості ринків, значним доходам від експорту енергоносіїв, високій централізації ресурсів для досягнення військових цілей, активній співпраці з Китаєм, Індією, країнами Близького Сходу і Центральної Азії.Обсяги накопичених золотовалютних резервів (понад 700 млрд дол.) і наявний профіцит поточного рахунку не дають змоги розраховувати на вичерпання можливостей агресора фінансувати війну в найближчому майбутньому. Профіцит поточного рахунку платіжного балансу Росії у І півріччі 2026-го становив 34,1 млрд дол. і був у 1,5 разу більшим, ніж у І півріччі 2023 і 2025 років.Станом на вересень 2026 року немає ознак неминучої економічної кризи в Росії, хоча макроекономічні дисбаланси там поглиблюються, посилюючи вразливість до впливу несприятливих зовнішніх і внутрішніх соціально-політичних шоків. Ступінь стійкості економіки зменшується і під впливом структурних обмежень — дефіциту робочої сили, поглиблення технологічної відсталості, браку приватних інвестицій, сильної залежності економіки від державних стимулів.Перерозподіл фінансових і трудових ресурсів на користь ВПК стримує розвиток цивільних галузей промисловості. Сучасна російська економіка дедалі більше набуває ознак «двошвидкісної». Перший її сегмент — ВПК і пов'язані галузі — продовжує зростати завдяки великому державному фінансуванню й іншим формам підтримки. Тоді як другий сегмент — цивільні виробництва — скорочується під впливом підвищення податків, звуження внутрішнього попиту, дефіциту робочої сили, проблем з імпортом та експортом.Енергосистема РФ має вразливе місце: експерт пояснив можливі наслідки для економікиУ галузях, орієнтованих на приватний попит і залежних від приватних інвестицій, виникла найскладніша ситуація. Найвищі темпи падіння промвиробництва у І півріччі 2026 року зафіксовано у металургії (9,4% порівняно з І півріччям 2025-го), виробництві коксу і нафтопродуктів (7,5%), поліграфії (7,3%), виробництві будматеріалів (6,8%), добуванні інших корисних копалин (крім вугілля і металічних руд, 5,7%), виробництві одягу (5,6%), виробництві машин і обладнання (4,9%).Оцінки близького до уряду РФ Центру макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування свідчать про те, що у червні 2026 року темпи падіння промислового виробництва в цивільних галузях становили 2,1% порівняно з червнем 2025-го. У липні зафіксували мінімальний позитивний приріст, однак липневий обсяг виробництва був на 3,2% нижчим за середньомісячний рівень 2024 року.Модель двошвидкісної економіки забезпечує нарощування і підтримання військових зусиль держави, проте погіршує її структуру, стримує підвищення продуктивності праці та знижує потенціал довгострокового економічного зростання.Різні сектори економіки РФ стикаються з гострою нестачею робочої сили. Рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці у липні 2026 року становив лише 2,3%. Ще до повномасштабного вторгнення в Україну від'ємний приріст населення Росії становив близько 600 тисяч осіб на рік. З осені 2022-го кілька сотень тисяч росіян виїхали за кордон, уникаючи мобілізації та політичних переслідувань. Оцінки воєнних втрат агресора упродовж 2022–2026 років наближаються до 1,5 мільйона осіб убитими, пораненими і зниклими безвісти.Додатково відбувається постійний перехід людей із цивільної економіки до ВПК та армії РФ. Крім того, обсяги зовнішньої імміграції в Росію останніми роками суттєво зменшилися. Усі ці чинники формують значний дефіцит трудових ресурсів в економіці, який тисне на зростання заробітних плат і витрат бізнесу.У січні—травні 2026 року щомісячні темпи зростання реальної заробітної плати порівняно з відповідним місяцем 2025-го коливалися від 4,5 до 8,6%. А 2024 року такі темпи були ще вищими — 12,9% у березні та 10,8% у лютому. Брак робочої сили, вочевидь, стримуватиме темпи зростання російської економіки у тривалій перспективі.Українські удари підривають економіку РФ: у Путіна проблеми не лише з пальним — РоlіtісоПомітний негативний вплив на економіку агресора справляють і «далекобійні» санкції Сил оборони України. Атаки на нафтопереробну промисловість та енергетичну інфраструктуру створили в Росії паливну кризу, яка з червня 2026 року почергово проходить стадії загострення і пом'якшення. Станом на кінець вересня 2026-го близько 50% потужностей російських НПЗ виведено з ладу. Паливна криза супроводжується гальмуванням промисловості, збільшенням логістичних витрат, погіршенням стану федерального бюджету. Сільське господарство виявилося особливо вразливим, оскільки паливна криза збіглася із сезоном збирання врожаю, коли стрімко зростає попит фермерів на пальне.Синхронізація ударів по НПЗ, портах, нафтобазах, тіньовому флоту й товарній логістиці Росії засвідчила реалізацію Силами оборони України комплексної стратегії, націленої на руйнування вразливих ланок економіки агресора.Найімовірнішим на майбутнє є сценарій поступового виснаження російської економіки, за якого держава ще зможе кілька років підтримувати високі військові видатки, але матиме наслідки: економічний спад чи стагнацію, накопичення внутрішніх дисбалансів, зниження толерантності населення до загарбницької війни.Воєнна економіка Росії продовжуватиме функціонувати, але ціною зниження ефективності використання ресурсів. Дефіцит робочої сили, деградація цивільних секторів, скорочення приватних інвестицій, труднощі з фінансуванням військових видатків бюджету поступово скорочуватимуть можливості держави-агресорки підтримувати війну високої інтенсивності.Руйнація російської економіки — передумова для переговорівРосійська економіка дедалі більше демонструє ознаки слабкості, і в такому стані вона не зможе забезпечувати значні військові витрати безкінечно довго. Час не є нейтральним фактором для РФ — кожен наступний період війни збільшуватиме її ціну для агресора. Для підтримки економічного двигуна війни російській владі доведеться посилювати командно-адміністративні заходи з примусової мобілізації людських і матеріальних ресурсів на військові цілі. Такі заходи через свою непопулярність зменшуватимуть масову підтримку війни серед російського населення.Найуразливішим елементом економіки РФ є зростання вартості ведення війни та ізоляції від Заходу, які звужують ресурсну базу для військових апетитів Кремля і підривають соціальну стійкість режиму. Макроекономічний і соціальний простір Росії для продовження агресивної війни з Україною поступово звужуватиметься. Наскільки швидко він зникне, залежить від дієвості та перманентності ударів ЗСУ по ключових вузлах економіки агресора, рівня експортних цін на нафту, ефективності міжнародних санкцій і перебігу соціальних процесів у Росії.Водночас не слід недооцінювати здатності Росії підтримувати нинішню інтенсивність війни у короткостроковій перспективі. Ймовірно, що за умови збереження жорсткості санкційного режиму на нинішньому рівні, цін на нафту в діапазоні 70–80 дол. за барель і стабільної політики Китаю агресор зможе підтримувати нинішній темп фінансування війни принаймні ще два роки.У політичній площині отримані висновки означають необхідність відмови від очікувань швидкої економічної кризи в Росії під час застосування стратегії економічного виснаження агресора та його «підштовхування» до соціальної турбулентності. Зупинити військову машину Кремля можна як через послаблення військово-економічної спроможності агресора, так і через каскадне наростання труднощів серед широких мас населення, що підриватимуть соціальну стабільність режиму.Росія змінила тактику: війна вступає у нову смертоносну фазу — Тhе GuаrdіаnУ цьому контексті пріоритетними є заходи, які зменшують дохідність експорту, ускладнюють функціонування логістичних ланцюгів і вражають больові точки агресора в економічному та соціальному плані. Удари Сил оборони мають зосереджуватися на соціально найчутливіших напрямах і об'єктах (з найбільшим соціальним мультиплікатором).Поряд з постійними ударами по НПЗ, військових виробництвах, інфраструктурі морського експорту та системах е-соmmеrсе варто було б розглянути і такі напрями «далекобійних санкцій» проти Росії:
скоординовані удари по енергетичній інфраструктурі Московської агломерації та досяжних міст — обласних центрів для переривання постійної подачі електроенергії;щоденний запуск відповідних моделей БпЛА для перекриття основних аеропортів і зупинки авіасполучення в європейській частині Росії;здійснення кібератак на інфраструктуру цифрового рубля для нарощування попиту на готівку і посилення дестабілізаційних тенденцій у банківському секторі.
Такі дії дали б змогу завдати максимальних збитків агресору і створити умови для внутрішніх соціальних протестів проти російської диктатури, що під тиском нових обставин змушена буде відмовитися від своїх планів поглинути Україну.
Україна не готова до нової кризи, а вона вже тутЕкономічна система України вдруге за час війни опинилася перед системним викликом структурної перебудови.
Перший такий виклик виник на початку війни 2022 року. Тоді це коштувало нам падіння ВВП на рівні 29% і промислового виробництва — більш як на 30%. Додалися ще девальвація гривні та інфляція на рівні 26%.
Після 2022 року на нас чекало перезавантаження економічної моделі. Що ж, маю дві новини: погану та відносно позитивну.
Відносно позитивна — економіка знайшла точку опори в зовнішній допомозі, секторі послуг і сировинному експорті. Цей процес вироблення резистентності до шоків війни дав змогу 2023 року відштовхнутися від дна (зростання ВВП на 5% на низькій статистичній базі порівняння) та зростати на рівні 2–3% у подальші два роки (2024–2025).
Погана новина — економіка так і не перейшла в стан структурної перебудови й вироблення резистентності до токсичних викликів війни. Для цього просто забракло внутрішніх кредитних ресурсів через наджорстку політику НБУ, спрямовану на створення тепличних умов для групи банківського лобі.
Економіка, яка не адаптувалася до умов війни і просто «купила» собі кілька років умовно сталого розвитку за рахунок зовнішньої допомоги, приречена на постійне занурення в крижану купіль структурної кризи щоразу, як змінюються базові умови зовнішнього фінансування чи режим фізичних руйнувань під час війни.
Простими словами, нинішня криза — це невиконане «домашнє завдання» всіх попередніх урядів Дениса Шмигаля та Юлії Свириденко.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
ВВП України впав уперше з 2022 року. Ми на порозі рецесії?
Фактично це і не були уряди структурних змін економіки та пристосування її до умов війни, а лише «ложа чиновників», які виконували функції фінансового дирижизму.
Ступінь підготовки економіки до нових викликів ілюструє законопроєкт про державний бюджет на 2027 рік.
У пояснювальній записці до законопроєкту уряд уже усвідомлює загрозу рецесії, наголошуючи, що економічна динаміка на початку 2026 року вперше з І кварталу 2023 року стала від’ємною. Зокрема, «у липні-серпні 2026 року умови роботи підприємств учергове ускладнилися. Посилення ударів по виробничій, складській, поштовій і транспортній інфраструктурі порушило окремі ланцюги постачання, а суттєве обмеження роботи чорноморських портів звузило можливості реалізації продукції на зовнішніх ринках на невизначений термін».
Найбільша криза на тлі засилля імпорту спостерігається в промисловому секторі: у січні—липні 2026 року обсяг виробництва промислової продукції скоротився на 0,3% порівняно з відповідним періодом попереднього року.
При цьому в проєкті держбюджету на 2027 рік для обслуговування державного матеріального резерву передбачено видатки в сумі 69,4 млн грн, у тому числі 26,6 млн грн за загальним фондом і 42,8 млн грн за спеціальним фондом для «проведення розрахунків із суб’єктами господарювання за обслуговування запасів державного матеріального резерву за рахунок реалізації матеріальних цінностей у порядку освіження».
А видатки на заходи з мобілізаційної підготовки галузей національної економіки передбачено за загальним фондом у сумі 144,4 млн грн.
Тhе Есоnоmіst: економіка України наближається до межі
Для порівняння, за бюджетною програмою «Реалізація Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американо-Українського інвестиційного фонду відбудови» передбачені видатки в обсязі 960,3 млн грн. Ця сума вдвічі більша, ніж витрати держави на формування матеріального резерву та на мобілізаційну підготовку галузей національної економіки.
Тобто в умовах, коли необхідно максимально накопичувати державні резерви напередодні надважкої зими (запаси палива, продовольства, ліків тощо), уряд планує витратити на поповнення стратегічного резерву лише… 69 млн грн, тобто до 1,5 млн дол. Такого поповнення резерву не вистачить навіть на середній обласний центр. А на мобілізаційні заходи в економіці на п’ятому році війни буде витрачено лише 144 млн грн, що є суто символічною сумою.
Додає штрихів і НБУ у своєму Макроекономічному та монетарному огляді за вересень 2026 року.
Щодо інфляції: «У липні промислова інфляція пришвидшилася до 42,5% рік до року (р/р). Визначальним чинником залишалося подальше зростання цін у галузі постачання електроенергії, газу та пари (до 83,7% р/р) через вищу, ніж торік, оптову ціну на е/е, зокрема на тлі підвищення прайс-кепів та імпорту з ЄС».
Окремо НБУ зазначає, що зростання цін у переробній промисловості пришвидшилося до 14,2% р/р на тлі високих виробничих витрат бізнесу на енергоресурси, логістику та оплату праці. На додачу негативним чинником у липні стали масовані російські атаки на складську, логістичну та виробничу інфраструктуру бізнесу.
Щодо ділових очікувань НБУ зазначає, що ділові очікування підприємств погіршилися в більшості видів діяльності на тлі масштабних руйнувань об'єктів логістики й бізнесу та блокування морського коридору. Ділові настрої послабилися в промисловості, торгівлі й будівництві. Скоротилися й реєстрації компаній і ФОП, що додатково свідчило про послаблення економічної активності.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
FТ: Як російські атаки підривають українську економіку
Щодо експорту: «…експорт с/г продукції в серпні скоротився до 1,5 млн т (на 60% р/р і на 49% м/м)». Це зумовлено насамперед скороченням на 95% р/р морського експорту через порти Великої Одеси, тоді як «експортні перевезення через порти Дунаю зросли в 6,5 разу, залізницею — у 2,9 разу, автомобільним транспортом — на 10%».
Щодо промислового виробництва зазначається, що загалом воно скоротилося на 1,7% р/р. При цьому зростання добувної промисловості сповільнилося до 0,3% р/р, переробна промисловість скоротилася на 0,2% р/р через відновлення падіння в харчовій промисловості та металургії на тлі блокування портів. І тільки машинобудування прискорилося завдяки оборонним замовленням.
Хоча НБУ спостерігає зростання в роздрібній торгівлі в липні на 8,7% р/р за даними Держстату, «проте в серпні оперативні індикатори свідчили про сповільнення її зростання ( 10,8% р/р у серпні проти 17,7% р/р у липні за даними ДПС щодо розрахунків через РРО) на тлі руйнувань об'єктів торговельної логістики та обстрілів ТРЦ».
Втрати української економіки через обмеження ЄС можуть перевищити 6% ВВП — ЗМІ
Щодо вакансій варте уваги те, що кількість нових вакансій уперше з початку року була нижчою за торішню. За даними Wоrk.uа, кількість резюме в серпні зросла на 24% р/р, тоді як кількість вакансій дещо знизилася (-0,3% р/р). Однак за останній тиждень серпня нових вакансій р/р уже було на 6% менше. «Причинами зниження попиту на працю були масовані атаки на інфраструктуру в серпні та зростання невизначеності щодо економічної активності. Від атак значно постраждали торговельні мережі, тому найбільше скоротилася кількість вакансій у роздрібній торгівлі (-17% р/р у серпні) та сфері обслуговування (-4%)».
Дані Опендатабот надають аналітику щодо інших аспектів кризи, що насувається на горизонті подій.
Опендатабот
З липня 2024 року податкова заборгованість українських підприємств збільшилася із 132 млрд до 263 млрд грн. При цьому 92% боржників — малі та середні компанії.
Епіцентр кризи сформувався в гірничо-металургійному комплексі. За даними Опендатабот, лише 1,7 млрд дол. приніс експорт чорних металів з України за січень—травень 2026 року — «це майже стільки ж, скільки Україна отримала за піковий місяць експорту металу 2021 року». Для розуміння: 2021 року експорт чорних металів приніс 15,7 млрд дол., а 2025-го — 4,7 млрд. Причини падіння: удари по меткомбінатах, портова криза та запровадження ЄС механізму СВАМ — спеціального мита на «вуглецевий слід».
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Інфляція прискориться, зростання економіки сповільниться: НБУ оприлюднив новий макропрогноз
Зараз криза поширюється на сектор послуг унаслідок ударів РФ по логістичних складах і ТРЦ. Для розуміння значущості знову звернемося до даних Опендатабот: «697,27 млрд грн сягнув сукупний дохід десятки компаній-лідерів у сфері оптової торгівлі за даними Індексу Опендатабот-2026. Це на 23% більше, ніж сукупний дохід лідерів Індексу-2025. За рік дохід удалося збільшити всім компаніям, а ось прибуток — ні. До топу потрапили 3 компанії, що торгують паливом, по 2 компанії з тютюнового бізнесу, фармацевтики й металургії та 1 продовольча компанія. «Вхідний квиток» до переліку найкращих цьогоріч склав 43 млрд грн доходу».
Опендатабот
Підсумовуючи, можна сказати, що економіка входить у смугу системного охолодження. Рецесія найближчим часом більш ніж реальна. Епіцентр кризи: логістика, транспорт, експорт аграрної сировини, ГМК, сектор торгівлі та послуг. Криза супроводжуватиметься скороченням вакансій, податкових надходжень до бюджету та бізнес-активності загалом. Економіка має або структурно змінитися, тобто розконцентруватися та перейти до інших форм ведення бізнесу. Або сподіватися на закінчення війни 2027 року. Інакше — криза.
Бюджет-2027 — колос на неіснуючих грошахУкраїнська економіка помирає, вона підключена до ШВЛ міжнародної фінансової підтримки, але без нього вже точно не протягне.Цьогоріч, уперше з 2023-го, наш реальний ВВП пішов у мінус у першому кварталі й, відігравши 0,4%, наразі тримається нульової позначки. Руйнування виробництв, складів, енергетичної та транспортної інфраструктури, що тривають зараз, швидко перетворюють біду на катастрофу. Умовно непогано почуваються виробники, які орієнтовані на внутрішній ринок і працюють на забезпечення безпеки і оборони України. Решта, за делікатним формулюванням Мінфіну, демонструють «слабку динаміку».Отже, в українського уряду на наступний рік два рівноважливі завдання: забезпечити повною мірою фінансування оборони та дати фінансовий імпульс економіці, яка зменшується, як та шагренева шкіра. Зробити це в умовах, коли власним ресурсом ми навіть оборонних видатків не здатні покрити, — важче важкого, але не неможливо. Власне, найкращим показником адекватності поточного уряду та його політики буде наявність у проєкті держбюджету-2027, днями представленому урядом, хоча б натяків на спробу вирішити обидва завдання в найближчій перспективі. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ВВП України впав уперше з 2022 року. Ми на порозі рецесії?
Оборона та безпека
У проєкті держбюджету загальний ресурс на національну безпеку і оборону становить 4,8 трлн грн, або 43,8% ВВП. Це на 517,9 млрд грн більше за вже відкоригований бюджет цього року.Найбільші статті традиційні:
створення, закупівля та ремонт озброєння — 2,4 трлн грн;заробітна плата військових — 1,8 трлн грн;речове забезпечення та пально-мастильні матеріали — 122,2 млрд грн;продукти харчування — 56 млрд грн;медикаменти — 3 млрд грн.
Здається, закладеного півтрильйонного «запасу» має вистачити. Але є нюанси. Втрати української економіки через обмеження ЄС можуть перевищити 6% ВВП — ЗМІ По-перше, питання зростання зарплат військовослужбовців. Так, стаття видатків на зарплати збільшилася на 173,5 млрд грн, але згадаємо, що цьогоріч уряд регулярно фіксував дефіцит за цією статтею та шукав додаткові гроші на виплати військовим. Попри закритість даних, депутати поточного року оцінювали цей дефіцит у 100–190 млрд грн. Отже, закладені на наступний рік 173,5 млрд — це лише латання наявної дірки, але не підвищення зарплат військовим чи хоча б їхня індексація на рівень інфляції.По-друге, з видаткової частини бюджету в 7,2 трлн грн гарантованих власних доходів держави — тільки 3,7 трлн грн. Тобто навіть виключно оборонні видатки власним коштом ми профінансувати не зможемо. Ба більше, 1,73 трлн грн оборонних видатків (або 35,7%) — це кошти ЄС на озброєння, які за домовленістю можуть надходити у «натуральній формі», що в моменті ще більше звужує для Міноборони можливості для фінансових маневрів. Цілком може статися, що зброя і набої є, а от грошей на зарплати, навіть не підвищені, — нема.За планом Мінфіну, щоб усе склалося, нам треба залучити 52,6 млрд дол. міжнародного фінансування. Але підтверджена партнерами сума наразі становить близько 20 млрд дол., тобто ще 32,6 млрд дол. (десь півтора трильйона гривень) треба буде шукати. Разом із ще неотриманими після ймовірного підвищення податками – усі 36 мільярдів. Сума приголомшлива, більша за видатки на освіту, медицину та соцпідтримку разом. Якщо не знайдемо або знайдемо не повною мірою чи просто пізно, — недофінансування забезпечене.По-третє, майже половина оборонних видатків, 2,2 трлн грн, — це кошти спеціального фонду держбюджету. Так от, Мінфін передбачає, що оборонні видатки зі спецфонду фінансуватимуть за рахунок надходжень, отриманих БЕБ, ДБР, НАБУ, АРМА, АМКУ та Держаудитслужбою. Аналогічні плани виставляють і митниці, яка має покласти у цей спецфонд на потреби оборони майже 65 млрд грн «від покращення роботи». І якщо в митниці хоча б є план, то в інших — ні, скільки вийде, стільки буде. З одного боку, це ризик, з іншого — наче й стимул засукати рукави. Але в українських реаліях такі стимули зазвичай працюють не в той бік. Замість гонитви за «сірими» та «чорними» контрольні органи труситимуть, як ту грушку, білий бізнес — приводи завжди знайдуться, а мета свята. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Корецький анонсував жорстку економію бюджету Тут саме час перейти до того, як ще уряд планує підтримати реальний сектор.
Економічний розвиток
Безпосередньо на підтримку виробництва та підприємництва уряд заклав у проєкті 9,4 млрд грн. За які планує забезпечити:
держдопомогу на створення, розвиток або оновлення виробництв переробної промисловості;часткову компенсацію вартості агротехніки та обладнання вітчизняного виробництва;державне стимулювання створення індустріальних парків;надання державної грошової компенсації покупцям товарів і послуг українського виробництва (читай — «Національний кешбек»);держпідтримку проєктів зі значними інвестиціями.
Що ж, сума — скромна, підтримка — дивна. Не посперечатися можна хіба що зі стимулюванням розвитку переробки. Решта — дуже дискусійні пункти. РФ не припиняє бити по складах: експерт пояснив, як це впливає на економіку та бюджет Індустріальних парків в Україні — хоч греблю гати, на липень 2026-го — 121 шт., з них реально працюють лише 50. Нам би не створювати нових, а підтримати наявні, наприклад, розширивши підтримку парків, інфраструктура яких постраждала внаслідок російських обстрілів.«Національний кешбек» із безглуздої затії на старті перетворюється на відверто шкідливу на фініші. Наразі попит точно не в топі проблем вітчизняного виробника. Обстріли виробництв і складів — так, зруйнована логістика — авжеж, перебої енергопостачання — звісно, брак кадрів — безумовно, але не попит. Жодну з нагальних проблем українського бізнесу не вирішити, роздаючи «кешбеки» покупцям. Пас, очевидно, не в ті ворота.Як допоможе куца держпідтримка розвитку проєктів зі ЗНАЧНИМИ інвестиціями, теж не дуже зрозуміло.Додатково уряд виділить 19 млрд грн Національній установі розвитку, яка опікується програмами доступних кредитів «5–7–9» та доступного лізингу «5–7–9». По суті, це підтримка агровиробників у різній формі (у кредитах — 41% від загального обсягу, у лізингу — 82% від загального обсягу фінансування) та трохи обігових коштів решті. А як мало буде, то розглянуть ще й випуск ОВДП на 10 млрд грн, щоб дофінансувати проєкти Нацустанови розвитку. Здається, уряд не помітив, як драматично змінилася наша дійсність. Наразі головні проблеми аграрної галузі — неможливість експорту виробленої продукції, склади, що палають, здорожчання палива та його ймовірний дефіцит. Прикладати до цих саден листок подорожника з кредитів «5–7–9» — так собі лікування. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Економічного дива в Україні не буде: ZN.UА про урядову Стратегію-2042 Компенсації ж за знищене чи пошкоджене майно бізнесу хитро прив'язали до надлишку від підвищення податків: 58,7 млрд грн — від збільшення ставки ПДВ, 8,3 млрд грн — від зростання паливного акцизу. Сума солідна, але… зміни до оподаткування не бюджетним законом ухвалюють, а як складеться доля цих поправок у Податковий кодекс, наразі невідомо. Ймовірно, парламентська дискусія « 1% ПДВ чи відновлення зруйнованого бізнесу» запеклою не буде. На відміну від підвищення паливного акцизу на 4%, враховуючи, що з початку року ціни на пальне в річному вимірі вже зросли на 39%. Прив'язувати таку важливу видаткову статтю до таких непевних джерел неправильно.І, власне, на цьому все, якщо говорити безпосередньо про реальний сектор. Опосередковано до підтримки економіки можна ще віднести підтримку енергетики у 2 млрд грн, 900 млн грн на проєкти космічної галузі, 209 млн грн на підготовку проєктів у видобувній сфері, 960 млн грн на супровід проєктів Американо-українського інвестиційного фонду відбудови (якщо вони будуть), 800 млн грн — на гранти для ветеранів-підприємців, 19,7 млн грн — на проєкти публічно-приватного партнерства.Відверто негусто. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Новий уряд має шанс змінити економічну модель України — Данилишин ***Вочевидь, впоратися з обома рівноважливими завданнями не виходить. Не вдається навчитися на помилках минулих років, де дірка в бюджеті Міноборони серед літа стала вже недоброю традицією. Не до снаги й адаптуватися до реалій, які суттєво змінюють економіку. Уряд живе переконанням, що партнери завжди його підтримають і що український бізнес швидко адаптується. Це справді працює до певної межі. Хай би як лажала українська сторона, партнери завжди підставляють їй то милицю, то ціпок. Хоч би які виклики звалювалися на наших підприємців, вони лупають сю скалу. Та ніщо не триває вічно, і якщо щодо готовності партнерів нас підтримувати наразі сумнівів не так багато, то от стійкість української економіки викликає дедалі більше занепокоєння. Як і загальне нерозуміння урядом того, як стрімко насправді погіршується ситуація.
Ситуація у держфінансах близька до критичної. Що робитиПрем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що ситуація з державними фінансами України наближається до критичної, та закликав Верховну Раду якнайшвидше ухвалити законопроєкти, від яких залежить отримання міжнародної фінансової допомоги.Звучить тривожно. Попри те, що офіційний дефіцит держбюджету скоротився, це поліпшення забезпечене насамперед міжнародною допомогою, на яку так сподівається уряд; внутрішні доходи покривають лише близько двох третин видатків, чистий ресурс від ОВДП залишається незначним, а ритмічність фінансування залежить від політичних рішень партнерів.Отже, державні фінанси ще керовані, проте запас їхньої стійкості став небезпечно вузьким.
Головні показники виконання держбюджету ц.р.
Офіційний дефіцит не показує глибини проблеми
За січень—липень 2026 року доходи державного бюджету становили 3 249,2 млрд грн, а видатки — 3 437,4 млрд грн (див. табл.). Офіційний дефіцит дорівнював 187,3 млрд грн, і порівняно з 677,9 млрд грн за аналогічний період 2025 року результат виглядає переконливим: дефіцит скоротився у 3,6 разу. Однак така динаміка не означає, що держава відновила власну дохідну спроможність. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Корецький анонсував жорстку економію бюджету Міжнародні трансферти у доходах бюджету сягнули 1 000,7 млрд грн. Це у 4,6 разу більше, ніж торік, і 30,8% усіх бюджетних доходів. Без цього ресурсу внутрішні доходи становили б 2 248,5 млрд грн і покривали б лише 65,4% видатків. Розрив між видатками та внутрішніми доходами дорівнював би близько 1 187,9 млрд грн, або 52,8% внутрішніх доходів.Особливо показовим є порівняння з минулим роком. У січні—липні 2025 року розрив без міжнародних трансфертів становив приблизно 897,6 млрд грн. 2026 року він збільшився орієнтовно на третину, водночас офіційний дефіцит скоротився на 490,6 млрд грн, тоді як міжнародні трансферти зросли на 785,4 млрд грн. Отже, статистичне поліпшення сальдо повністю пояснюється зовнішньою підтримкою, а внутрішня бюджетна нерівновага стала глибшою.Це не заперечує коректності бюджетного обліку: отримані трансферти є законним джерелом доходів, проте для оцінки фінансової стійкості важливо бачити обидва показники — офіційний дефіцит і розрив, який залишається після вилучення зовнішньої допомоги. Перший показує поточний касовий результат, а другий — наскільки держава здатна виконувати свої зобов’язання власним ресурсом.Воєнні видатки вичерпують внутрішній ресурс
Видатки бюджету за сім місяців зросли на 23,8%, тоді як доходи без міжнародної допомоги — на 19,6%, а податкові надходження — на 19,1%. Це означає, що навіть за помітного номінального зростання доходів потреби держави збільшуються швидше, і для країни, яка воює, така тенденція зрозуміла, але вона поступово звужує простір для маневру. В уряді підрахували втрати від російських атак на бізнес На оборону у січні—липні спрямовано 1 963,3 млрд грн, ще 506,5 млрд грн — на громадський порядок, безпеку та судову владу. Разом це 2 469,8 млрд грн, або 71,9% усіх видатків державного бюджету. Сума перевищує весь обсяг внутрішніх доходів приблизно на 221 млрд грн. Отже, власного бюджетного ресурсу вже недостатньо навіть для повного фінансування оборони та безпеки, якщо розглядати ці витрати окремо від інших функцій держави.На соціальний захист і соціальне забезпечення витрачено 269,6 млрд грн, водночас міжнародні трансферти були у 3,7 разу більшими. Зовнішнє фінансування давно перестало бути резервною підтримкою на випадок тимчасового дефіциту і стало складовою щоденного функціонування держави, оскільки дає змогу одночасно фінансувати оборону, соціальні зобов’язання, освіту, медицину та інші цивільні видатки.Через високу жорсткість воєнних і соціальних витрат уряд не може швидко скоротити дефіцит без тяжких наслідків для обороноздатності або добробуту населення. Саме це робить нинішню нерівновагу небезпечною: більшість ключових видатків не можна відкласти, а джерело покриття значної частини потреб перебуває поза межами національної фіскальної політики.Внутрішні запозичення не створюють достатнього запасу
Ринок облігацій внутрішньої державної позики виконує важливу стабілізаційну функцію, але поки не може замінити міжнародну допомогу. За січень—серпень 2026 року розміщення ОВДП дало 343,5 млрд грн, а погашення становили 296,5 млрд грн. Чистий ресурс дорівнював лише 46,9 млрд грн, тобто 86,3% нових залучень фактично пішло на погашення попередніх випусків. Чисте залучення від ОВДП у десятки разів менше за бюджетний розрив без міжнародних трансфертів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Втрати української економіки через обмеження ЄС можуть перевищити 6% ВВП — ЗМІ Висока дохідність державних паперів також має побічний ефект. Банкам простіше вкладати ліквідність у державний борг, ніж кредитувати виробничі проєкти з воєнними ризиками. Тому надмірна опора на внутрішні запозичення може послаблювати приватні інвестиції, не усуваючи головної бюджетної диспропорції.Міжнародна допомога утримує стабільність, але надходить нерівномірно
За даними Мінфіну, від початку повномасштабного вторгнення до 1 вересня 2026 року Україна залучила близько 199 млрд дол. міжнародної фінансової допомоги. Лише за січень—серпень 2026 року надходження становили приблизно 31,34 млрд дол.: 5,51 млрд у першому кварталі, 18,01 млрд у другому, 5,71 млрд у липні та 2,11 млрд у серпні.Ці цифри показують не тільки масштаб підтримки, а й значну нерівномірність. У другому кварталі Україна отримала понад три чверті допомоги першого півріччя. 2025 року 21,71 млрд дол., або понад 41% річного обсягу, надійшло лише у четвертому кварталі. Коли бюджет залежить від зовнішнього ресурсу, така концентрація виплат перетворюється на ризик ліквідності.Тому найбільша загроза полягає не лише у можливому скороченні допомоги, а й в асиметрії надходжень, що створює постійну невизначеність.Що необхідно зробити
По-перше, потрібен гарантований середньостроковий контур зовнішнього фінансування. Уряд повинен узгодити з ЄС, країнами Групи семи та міжнародними фінансовими організаціями поквартальний графік підтримки щонайменше на 12–18 місяців. Поряд із ним потрібен механізм проміжного фінансування на випадок процедурної затримки траншу, щоб політичний календар партнерів не перетворювався на касову проблему України. Капіталізм зламався? Чому світова економіка стала залежною від кількох компаній і країн По-друге, бюджет слід планувати за трьома окремими контурами. Поточні цивільні видатки, оборонні потреби та відбудова мають отримати різні джерела, правила контролю й горизонти фінансування. Такий поділ покаже партнерам і суспільству, які кошти підтримують щоденне функціонування держави, які забезпечують оборону, а які створюють майбутню податкову базу.По-третє, необхідно збільшувати внутрішні доходи без руйнування легального бізнесу. Резерв слід шукати у скороченні тіньового обороту, реформі митниці, кращому адмініструванні акцизів і рентних платежів, перегляді неефективних податкових пільг і підвищенні віддачі державних активів. Загальне підвищення ставок для сумлінних платників дало б короткий фіскальний ефект, але могло б послабити інвестиції та зайнятість.По-четверте, треба підвищити результативність видатків. Захищені оборонні та базові соціальні програми мають фінансуватися ритмічно. Водночас кожна цивільна програма повинна пройти перевірку на доцільність, дублювання та фактичний результат. Секвестр бюджету і консолідація бюджетів усіх рівнів для першочергових потреб оборони давно назріли. Економія має виникати через якісніше управління і закупівлі, а не через механічне недофінансування всіх розпорядників.По-п’яте, внутрішній борговий ринок потребує довших і дешевших ресурсів. Політика ОВДП має поступово збільшувати строки обігу, зменшувати частку короткого рефінансування та розширювати коло небанківських інвесторів. Важливо не витісняти кредитування підприємств і не перетворювати високих ставок за державними паперами на постійну норму для всієї економіки.По-шосте, Україні потрібна чітка стратегія структури допомоги. Для незворотних воєнних збитків і критичної соціальної підтримки пріоритет мають гранти. Кредитні ресурси доцільно спрямовувати переважно на проєкти, які відновлюють виробництво, експорт і доходи бюджету та здатні обслуговувати створений борг у майбутньому. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Підвищення ПДВ та акцизів: які податкові зміни заклали в бюджет-2027 Межа стійкості
Стан державних фінансів ще не є кризовим, бюджет зі скрипом, але виконується, міжнародна підтримка надходить, уряд обслуговує внутрішні зобов’язання. Однак показники січня—липня свідчать, що ця стабільність має дуже високу зовнішню залежність.Якщо зовнішнє фінансування затримається, внутрішній ринок не зможе швидко й безболісно замістити його в потрібному обсязі. Якщо більша частина допомоги стане борговою, витрати сьогодні перетворяться на додатковий тиск завтра.Тому Україні потрібна чесна оцінка бюджетної стійкості. Міжнародна допомога не може замінити розширення внутрішньої податкової бази, ефективне управління видатками та відновлення економіки.