Дзеркало Тижня

Отже, негативний сценарій таки справдився. ВВП України у першому кварталі 2026 року вперше з 2022-го впав порівняно з аналогічним кварталом минулого періоду (першим кварталом 2025-го).Темп падіння — мінус 0,5%. Але тут також важлива динаміка відносно попереднього, четвертого, кварталу 2025-го, де спад більш глибокий — мінус 0,7% (див. рис.). Наскільки це небезпечно під час війни, і спробуємо розібратися.ZN.UАЯкщо падіння валового продукту триватиме й у другому кварталі 2026 року, це вже буде офіційна рецесія.Рецесія під час війни — це крах моделі військового кейнсіанства (або взагалі незапуск цієї моделі). Це до певної міри вирок економічному блоку уряду.Хоча у таких досить різких оцінок, звісно, будуть і свої критики, які скажуть: «Так це ж уже було», маючи на увазі 2022 рік, який характеризувався карколомним падінням ВВП на 29% за підсумками року.Втім, ця аналогія буде вкрай некоректною. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ У НБУ заявили, що жорстка монетарна політика не шкодить відновленню економіки Структурна перебудова економіки під час війни проходить через кілька важливих етапів:1) структурний шок економіки і стрімке падіння в пошуках точки нової динамічної рівноваги. Саме це і відбулося 2022 року;2) відскік від дна падіння та зростання на низькій статистичній базі порівняння — період 2023–2024 років;3) вихід на крейсерську швидкість зростання відповідно до нових структурних видозмін на рівні 5% . Це мало статися 2025 року, але динаміка зростання тоді становила лише 1,8%.Після проходження економікою третього етапу можуть відбутися дві протилежні трансформації: економіка, як витязь на роздоріжжі, або переходить у тренд крейсерської швидкості на стимулі державного оборонного замовлення, або поступово згасає та прямує до рецесійного тренду.Тож розглянемо причини падіння на прикладі виробництва сільськогосподарської продукції.Індекс виробництва сільгосппродукції у січні—березні 2026 року ще продовжував мінімально зростати на 1,2%. Але це вже менше, ніж у січні-лютому ( 1,7%), і значно менше, ніж у січні поточного року ( 3,2%).Фактор війни був рамковим для всіх груп виробників аграрної продукції. Але аграрні підприємства, передусім великі, наростили виробництво на 9,2%. Водночас виробництво в особистих господарствах населення впало на рівень 84,3% від аналогічного періоду минулого року, тобто на 15,7%! Чому такі різні тренди в одній галузі? ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Нацбанк погіршив прогноз зростання ВВП: як це вплине на розвиток економіки? Діє цілий набір факторів:

доступ до логістики, транспорту, залізниці; доступ до портів, елеваторів; доступність кредитів; відсутність держпідтримки у вигляді закупівель продукції до держрезерву для стабілізації внутрішніх цін; неможливість бронювання працівників для сімейних господарств; націленість системи держпідтримки виключно на великі компанії, а не на сімейні.

Таким чином, бачимо фактично знищення сімейних аграрних господарств, причому на тлі відкриття «великого» ринку землі.При цьому великий аграрний бізнес активно перекроює ринок під себе. Бо має порти, залізниці, пільгові кредити, логістику, лобізм в уряді, бронювання працівників.Тим часом у сусідній Польщі сімейне аграрне господарство визначено у Конституції як основа для формування земельних відносин та аграрного ринку в країні. В Україні ще до повномасштабної війни вносити таку норму до Конституції України в рамках земельної реформи влада так і не захотіла.У цьому контексті важливою законодавчою ініціативою було б запровадження системи бронювання в особистих селянських і малих фермерських господарствах. Наприклад, бронювання одного працівника в рамках особистого селянського господарства та кількох працівників для окремого малого фермерського господарства.Оцінюючи глибину падіння, звісно, не треба легковажити фактором енергостійкості економіки, яка скорочується внаслідок російських ударів. Економіка як мішень: Залужний про нову стратегію воєн Енергетика в першому кварталі 2026 року впала на 15%. Так, ключова причина — удари РФ. Але є одна важлива деталь. В умовах обмеженості генерації та можливостей із передачі електроенергії в першому кварталі 2026-го року 2025-го спостерігалося скорочення промислового споживання електроенергії, особливо влітку, коли не використовувалася навіть частина ліміту з імпорту електроенергії. Тому тут спостерігається певна діалектична взаємопов’язаність деіндустріалізації економіки та енергетичної кризи.Наскільки сильно впливає фактор енергетики на економіку, яка вже майже на 90% за структурою ВВП «сидить» на АПК, видобутку сировини та секторі послуг?На сьогодні наш профіль деіндустріалізованої економіки залежить від фактора енергетики вже не так лінійно, як у класичному промисловому форматі розвитку.Наприклад, чому фактор енергетики не вплинув на зростання аграрних корпорацій на 9% за підсумками першого кварталу 2026 року? Адже за цей же період агровиробництво в особистих господарствах селян впало майже на 16%. Як на ці процеси вплинув фактор енергетики? Дуже опосередковано.Така відмінність уже є наслідком політик і практик економічного блоку уряду.Уряд створює максимально сприятливі умови для корпорацій і трейдерів і максимально токсичні для особистих селянських господарств, малого та середнього бізнесу.Аналізуючи формулу ВВП за витратами, дуже легко знайти головну причину падіння економіки.ВВП за витратами — це сума споживчих витрат населення, інвестицій бізнесу та державних витрат плюс чистий експорт або мінус чистий імпорт.Мінус чистий імпорт — це і є так зване вирахування імпорту. Власне, цей індикатор у першому кварталі 2026 року зріс майже на 28%. Перевищення імпорту над експортом вираховується з показника ВВП. Динаміка торговельного балансу — це вже спільна відповідальність уряду та НБУ. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ЄС збирається скоротити квоти на імпорт сталі на 47%: Україна може втратити понад 1 млрд євро експорту — Fіnаnсіаl Тіmеs Звісно, ми купуємо багато критичного імпорту. Але через суттєве зростання внутрішніх цін у доларовому еквіваленті всередині країни було знищено значну частину внутрішнього виробництва споживчих товарів, які замістив імпорт, але які наша економіка могла виробляти навіть під час війни.Крім того, проблема імпорту не нова. Він критично зростав усі останні роки, а 2025-го від’ємне торговельне сальдо перевищило 50 млрд дол., або 25% ВВП. На ці серйозні сигнали ніхто не звертав уваги, особливо на фіктивний імпорт.Падіння ВВП під час війни — дуже небезпечний прецедент. Тому що, на відміну від мирного часу, в уряду під час війни є широка лінійка інструментів і компенсаторів у вигляді високого рівня державних витрат. Якщо ці інструменти ефективно використовувати, ВВП зростатиме навіть за імпортного вирахування та падіння в енергетиці, тобто збільшуватися за допомогою сектора послуг, ОПК, будівництва та бюджетних видатків.Невміння правильно користуватися такими інструментами призводить до того, що на п’ятому році війни уряд не може правильно відкалібрувати державну політику. Приміром, ту ж таки програму компенсації відсоткових ставок за кредитами (5–7–9). Чому бронювання працівників не запроваджено в сімейних аграрних і фермерських господарствах, хоча така процедура є в аграрних корпораціях? Чому монетарні інструменти не застосовуються для запуску програм розвитку ОПК, будівництва, енергетики? Невміння уряду користуватись інструментами військового кейнсіанства і є справжньою причиною падіння ВВП під час війни.Якби Україна зараз розвивалася в умовах збалансованого зовнішньоторговельного балансу, ми могли б зростати з темпами понад 5%. За час війни "Метінвест" вже інвестував майже 40 мільярдів у економіку України Для цього з 2022 року потрібно було розвивати модель мережецентричного промислового розвитку у вигляді створення невеликих одно-двоцехових виробництв із чисельністю співробітників до 50 осіб, які формували б значні конгломерати контрагентів-субпідрядників навколо віртуальних цифрових державних холдингів-замовників, а також конгломерати розвитку в рамках галузевих і міжгалузевий кластерів.Мережецентрична мала індустріалізація могла б у такому разі спиратися на децентралізовану енергетику та мережу технологічних і технічних навчальних центрів по всій країні. Знищити таку модель ударами з повітря неможливо.Тобто уряд повинен був розробити три взаємопов'язані політики:

промислову у вигляді мережецентричної малої індустріалізації; енергетичну у форматі децентралізованої енергетики на базі диверсифікованих джерел енергії; освітню, націлену на отримання населенням технічних навичок і компетенцій.

Однак це не цікаво уряду. Тому що набагато «приємніше»:

купувати імпорт за міжнародну фінансову допомогу;«пиляти» базову генерацію за прикладом «Енергоатому»;«пиляти» держзамовлення для вищих навчальних закладів для підготовки тисяч «юристів-економістів», які не потрібні на ринку праці.

До чого це призвело?До деіндустріалізації, втрати внутрішнього ринку і того самого «вирахування імпорту з ВВП». І цей процес лише посилюється.У квітні 2026 року, за даними митниці, зростання імпорту становило 56% і досягло майже 10 млрд дол. За січень—квітень 2026 року імпорт становив понад 33 млрд дол. Дефіцит торговельного балансу за цей період — понад 19 млрд дол. (зростання на 68%), тобто за підсумками року цей показник перевищить 60 млрд дол.Та якщо імпортне вирахування з ВВП досягне 50% від загальної динаміки змін валового продукту, а до цього моменту залишилося зовсім трохи, наша економіка почне падати, і цей процес буде вкрай важко зупинити.Процес падіння стане тоді невідворотним і безперервним, як танення снігу навесні, а імпортне вирахування «зжере» національний ВВП і національну економіку. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Військові витрати світу зростають 11-й рік поспіль: Україна витратила 40% ВВП Тоді ми перетворимося на військовий фронтир без внутрішньої економіки, життєдіяльність якого підтримуватиметься лише зовнішніми ін'єкціями дедалі нових і нових кредитів.Тобто формується своєрідна економічна рецесійна спіраль. З одного боку, імпорт «зжирає» ВВП і «вбиває» внутрішню економіку. З іншого — відбувається різке зростання державного боргу. У результаті сформується фінансова банкрутна модель: відношення держборгу до ВВП перевищує 100%, вартість обслуговування боргу наближається до 5% ВВП, а внутрішня економіка при цьому скорочується, як шагренева шкіра.Європі, до речі, така модель відносно підходить, адже Україна постачає в ЄС сировину, в тому числі мінеральну, а гроші, які ЄС виділяє Україні, значною мірою повертаються назад через купівлю європейських товарів («Європа — наш тил»). Це механізм непрямого субсидування європейських виробників транзитом через Україну, де гроші лише «ночують».При цьому ЄС постійно каже нам, що «Україна, виходячи з існуючих параметрів економіки, не готова стати членом ЄС». Так, за такої економічної моделі справді не готова. Але ця модель ризикує стати хронічною хворобою.Колись економісти описали параметри «голландської хвороби». Хтозна, може, нашу нинішню економічну модель теж опишуть у підручниках і назвуть «українською». Коли країна-фронтир за неадекватної політики уряду втрачає свою економіку на тлі уявної макроекономічної стабільності, що тримається лише на зовнішніх кредитах.

Корупційний скандал, пов'язаний із «плівками Міндіча», в розпалі. Серед фігурантів записів керівництво одного з найбільших банків країни, а в контексті згадується й прізвище голови Національного банку. Регулятор відреагував офіційними заявами та адміністративними провадженнями, однак питань до нього менше не стало.Утім, скандал — лише один із викликів, з якими одночасно змушений працювати Національний банк. Війна на Близькому Сході б'є по цінах на енергоносії та розкручує інфляційну спіраль. Найважча за всю історію зима залишила після себе зруйновану енергетику, рекордний імпорт і глибокий дефіцит торговельного балансу. Підвищений податок на прибуток банків, який мав бути тимчасовим, перетворюється на системне гальмо кредитування. А попереду стрес-тестування банківської системи за сценарієм, який сам НБУ називає надзвичайно жорстким.Про все це і не тільки ZN.UА поговорило з головою Національного банку України Андрієм Пишним.— Андрію Григоровичу, дякую за ваш час і за можливість поспілкуватися. У нас чимало питань для обговорення, але серед них є тема, що цікавить значно ширше коло читачів. Тож пропоную почати з неї. Погоджуєтесь? Чудово.

Бліц по «плівках Міндіча»

— Чи перевіряє Національний банк вплив сторонніх осіб на діяльність «Сенс Банку» з огляду на його згадку у «плівках Міндіча»?— Наразі НБУ порушено два адміністративні провадження в рамках оцінки відповідності кваліфікації та професійної придатності. Перше стосується голови правління банку. Воно пов'язане з фактами, виявленими під час перевірки Національного банку та задокументованими компанією, яка здійснювала fоrеnsіс-дослідження. Так працюють наглядовий напрямок і моніторинг корпоративного управління.Ми хочемо перевірити — і вважаємо це нашим безпосереднім обов'язком — причетність посадових осіб до діяльності, задокументованої належним fоrеnsіс-дослідженням, яке встановило, що в банку за попередніх акціонерів функціонувала таємна, наскрізна і ретельно відбудована система управління банком: таємні протоколи, приховані органи управління, «таємні керівники», таємні комітети, окремі закриті регламенти і документообіг, управлінська та операційна ієрархії.Друге адміністративне провадження Національного банку стосується перевірки відповідності критеріям незалежності голови наглядової ради з огляду на оприлюднену інформацію щодо наглядової ради банку. Перевірка щодо НР також триває. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ У Нацбанку пояснили, чому продають "Сенс Банк" та прокоментували зв’язки з "Мідасом" Водночас ми у своїй заяві відкрито заявили: високий стандарт корпоративного управління передбачає, що акціонер, наглядова рада або окремі члени самі реагують на репутаційні виклики, що створює обґрунтовані очікування щодо ухвалення рішення про відсторонення відповідних посадових осіб на період службового розслідування. Як ми знаємо, це відбулося.Надалі ми в рамках регуляторних дій продовжимо досліджувати ці обставини та ухвалимо рішення в межах повноважень.— Чи планує Національний банк ініціювати зміну менеджменту чи наглядової ради «Сенс Банку»?— У Національного банку немає таких повноважень. Менеджмент обирається наглядовою радою.Нам дуже важливо в цій ситуації з водою не виплеснути дитя. Стаття 7 Закону «Про банки і банківську діяльність» чітко визначає розподіл повноважень у системі корпоративного управління державними банками між акціонером, наглядовою радою та менеджментом. Там передбачено відповідні гарантії для того, щоб наглядова рада не перебирала на себе повноваження акціонера, а акціонер не втручався в діяльність наглядової ради. Тож рішення щодо менеджменту — виключно повноваження наглядової ради.Щодо самої наглядової ради, то це виключно повноваження акціонера. Зараз ми моніторимо, як наглядова рада реагує на існуючі виклики, які заходи вживає акціонер, і братимемо цю інформацію до уваги, оцінюючи якість корпоративного управління: його прозорість і здатність реагувати на зовнішні виклики.— Яким чином усі ці кроки можуть обмежити вплив Василя Веселого на фінустанову?— Мені нічого не відомо про якийсь вплив Василя Веселого. Це питання обговорювалося на засіданні тимчасової слідчої комісії,  я та Правління НБУ взяли до відома всі відповіді — і голови Правління, і голови наглядової ради. Якщо такі факти відомі та задокументовані, вони мають бути розслідувані. Наразі у Національного банку інформації про відповідний вплив немає.— Як часто Василь Веселий бував у Національному банку з жовтня 2022 року?— Василь Веселий у Національному банку не буває.— Наскільки ми розуміємо, пропускна система Національного банку фіксує всіх, хто заходить і виходить, тож ваші слова можна підтвердити документально.— Безумовно. Можливо, в рамках якихось наглядових процедур він тут і бував — ми знаємо, що пан Веселий виконував функції радника. Втім, наразі мені про такі факти не відомо.— Ми можемо попросити цю інформацію, щоб зняти всі питання?— Думаю, якщо ви звернетеся з відповідним запитом, ми його належним чином розглянемо.— Ми не можемо отримати цю інформацію просто зараз?— Навряд чи я зараз готовий це зробити, щоб з’ясувати, знадобиться певний час. Національний банк — режимний об’єкт, а доступ до системи — регламентна процедура. Давайте не витрачати на це час інтерв'ю.— Це був би чудовий доказ ваших слів, хіба ні?— Що я маю довести? Навіщо ця театральність?— Що його тут дійсно не було.— Я вже відповів, до мене візитів не було, щодо уточнень про його візити в НБУ ми надамо вам інформацію за результатами перевірки (за наданою згодом інформацією від НБУ, Василь Веселий мав два візити до Національного банку 2024 року для зустрічей із співробітниками наглядового блоку. — Ю.С.).— На плівках Тимур Міндіч запитує Рустема Умєрова, чи «викликав він Пишного». Ви заявили, що жодних комунікацій не було. Але чому взагалі прізвище голови Національного банку могло бути згадане в такому контексті і в такому формулюванні?— Мені немає що додати до моїх попередніх коментарів: я не мав жодної комунікації і жодних обговорень із фігурантами на плівках. Не можу пояснити, що в головах у цих людей. Гадки не маю. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Умєров, Жумаділов та Пишний не прийдуть на наступне засідання ТСК по "Міндічгейту" — За даними слідства, майже 100 мільйонів доларів виведено через схеми в «Енергоатомі», і жоден банк не подав звіту про підозрілі операції. Це некомпетентність чи щось гірше?— Я не можу ані підтвердити, ані спростувати цю інформацію — вона потребує перевірки та аналізу нашими фахівцями кожного окремого кейсу. Проте зазначу, що до Національного банку від правоохоронних органів не надходило жодних конкретних фактів, які свідчили б про дії або бездіяльність будь-якого банку відносно неправомірних операцій цього суб’єкта господарювання. Адже Національний банк не має мандата на проведення слідчих дій. Я більш ніж переконаний: якщо Національний банк у межах своїх наглядових дій фіксував відповідні операції, він доводив цю інформацію до відома відповідних органів, у тому числі правоохоронних. Це стандарт, і це так працює. Втім, щось конкретне щодо «Енергоатома» я можу сказати лише після того, як заглиблюся в тему. Зараз такої інформації в мене немає.Але я переконаний у компетентності Департаменту фінансового моніторингу НБУ.Національний банк України— Нагадайте, будь ласка, хто з членів правління опікується фінмоніторингом?— Дмитро Олійник — він відповідає за вертикаль банківського нагляду.— Якщо в країні лише вісім банків, які імпортують долари, невже справді не можна з'ясувати, який із них завіз в Україну долари в упаковці Федерального резерву США, знайдені в офісі фігурантів корупційної схеми в «Енергоатомі»?— Банки здійснюють транскордонне переміщення готівкової валюти на підставі банківської ліцензії та відповідних договорів із контрагентами, а переміщення готівки через митний кордон України підлягає декларуванню відповідно до вимог законодавства.Банки-імпортери в подальшому на території України або продають валюту іншим банківським установам, або використовують для потреб власних клієнтів.Водночас в Україні не існує єдиного централізованого реєстру, який дозволяв би за штрих-кодом пакування, маркуванням Федеральної резервної системи США або серійними номерами банкнот встановити конкретний банк, через який певна упаковка готівкової валюти потрапила на територію України.Також слід враховувати, що право на ввезення готівкової іноземної валюти в Україну мають не лише банки та Національний банк України, а й юридичні та фізичні особи за умови дотримання вимог валютного та митного законодавства.Хочу також зазначити, що у 2023–2025 роках Національний банк не здійснював операцій з підкріплення кас банків готівковою іноземною валютою. Банки забезпечували підкріплення власних кас самостійно на підставі договорів з іноземними контрагентами.— Наразі існує якийсь процес фіксації та реєстрації таких операцій? Банки обліковують у себе, що вони купили, коли, як завезли, які номери купюр?— Певний облік, безумовно, ведеться. Можливість відстежити конкретну упаковку або конкретні купюри залежить від наявності та повноти вихідних даних, що можна перевірити у межах окремого розслідування правоохоронних органів чи інспекційної перевірки банку. Якщо Національний банк отримає відповідний запит, він, як завжди, надасть усю необхідну інформацію та проведе перевірку банку.Хочу звернути вашу увагу і на те, що починаючи з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану діють обмеження на видачу готівкової іноземної валюти з рахунків клієнтів: не більш як 100 тисяч гривень в еквіваленті на день відповідно до постанови Правління НБУ №18. Таке обмеження фактично унеможливлює видачу клієнтам стандартних банківських упаковок банкнот номіналом 100 доларів США з маркуванням емітента, оскільки сума в такому пакуванні суттєво перевищує встановлений ліміт. Банкам заборонено проводити операції, які спрямовані на обхід зазначеного обмеження.— Станом на зараз ви не отримували таких запитів?— На моїх радарах такого запиту немає.— Ви можете підтвердити, що не були присутні на засіданні парламентської тимчасової слідчої комісії у справі «Мідас» через термінове відрядження? Адже з'являлася інформація про те, що того дня ви перебували в будівлі Національного банку і проводили наради.— Категорично спростовую цю інформацію — вона абсолютно не відповідає дійсності. Відрядження було плановим, про що я заздалегідь попередив ТСК. Я працював за межами Києва. Голова тимчасової слідчої комісії чітко сказав, що отримав усі наявні підтвердження мого відрядження. Давайте не домішуватимемо сюди кампаній із моєї дискредитації, які системно тривають упродовж останнього часу.— Ми ж зустрілися, щоб зняти всі питання, щоб не залишалося жодних підстав для сумнівів. Тож останнє запитання цього бліцу.Як часто ви спілкуєтеся з Андрієм Єрмаком?— Ми дуже давно не спілкувалися.— Дуже давно — це місяць, пів року, рік?— Востаннє — ще за кілька місяців до його відставки, в рамках робочих нарад в офісі президента.Мені шкода, що ми закінчуємо цей блок, оминувши, по суті, саму логіку побудови корпоративного управління, адже саме з цього ми мали б розпочати розмову.Національний банк протягом останніх трьох років наполягав на оновленні стратегії держбанків. Саме в стратегії має міститися чітке визначення напрямків діяльності та цілей кожного з державних банків, що мають відповідати стратегічним настановам, які визначає власник — держава. А також бачення щодо трансформації та приватизації держбанків: конкретні строки та кроки на шляху зменшення частки держави в банківському секторі. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ У ВРУ виликали главу НБУ Пишного, а для виклику Проніна не вистачило голосів Якби ви мене запитали, чи повинні держбанки фокусуватися на обслуговуванні грального бізнесу, то почули б відповідь: на моє переконання, держбанкам є чим займатися, крім грального бізнесу. Поготів. І я послідовний у цьому питанні. Можете пересвідчитися на прикладі Ощадбанку. Коли 2014 року я його очолив, це був єдиний банк, який мав ліцензію на випуск лотерей і міг не просто займатися транзакційним обслуговуванням, а й стати повноцінним оператором ринку лотерей. Цього не сталося. І моя думка не змінилася, а лише зміцнилася. Але визначити, чи працювати конкретному банку з цим сегментом або ж ні, мають наглядова рада і власник банку, а не регулятор.Насамкінець, для того щоб остаточно виправити якусь асиметричну оптику щодо розподілу повноважень, нагадаю, що Національний банк не має жодного представника в жодній із наглядових рад.

Міжнародне фінансування і торговельний баланс

— Рада ЄС нещодавно схвалила кредит на 90 мільярдів євро, з яких 2026 року Україна отримає 45 мільярдів євро. Як НБУ переоцінює ризики платіжного балансу з урахуванням цього рішення і чи достатньо цих обсягів для покриття потреб, визначених у базовому прогнозі?— Сподіваюся, що доступ до ресурсу за Ukrаіnе Suрроrt Lоаn ми отримаємо вже найближчими тижнями.Національний банк очікує, що до бюджету цього року надійде 53 мільярди доларів США зовнішнього фінансування з урахуванням усієї сукупності джерел: за вже згаданою програмою ЄС Ukrаіnе Suрроrt Lоаn, механізмом ЕRА Lоаns, Ukrаіnе Fасіlіty та програмою МВФ.— Якщо виконаємо всі зобов'язання.— Так. Наш базовий сценарій передбачає їхнє виконання. Я бачу, що в колег з уряду є розуміння важливості цього, бо йдеться про ресурс для підтримки обороноздатності та покриття соціальних зобов’язань.За нашими оцінками, 53 мільярди доларів — це достатня сума, щоб профінансувати дефіцит бюджету навіть у разі його можливого розширення. Головне — виконати нашу частину вправи і дотриматися взятих зобов’язань.— Структура Ukrаіnе Suрроrt Lоаn, де значна частка йде на оборону, а не на бюджетну підтримку, містить ризик, що цивільні видатки потребуватимуть дофінансування?— Ми не є безпосередніми учасниками обговорення структури розподілу цих коштів, але я переконаний, що про суттєві ризики для цивільних видатків не йдеться. Те, що частина коштів піде на закупівлю зброї (переважно у європейських партнерів), певною мірою, навпаки, полегшить тиск на бюджетні видатки та зовнішньоторговельний баланс.— За підсумками січня—березня, від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі перевищило 13 мільярдів доларів. Попри зростання аграрного експорту, торговельний баланс залишається глибоко від'ємним. Чи вважає НБУ таку динаміку структурно небезпечною?— Важливо розуміти природу цього дефіциту: це наслідки війни та імпорт для підтримання обороноздатності. Наприклад, безпрецедентний енергодефіцит цієї зими спричинив рекордний імпорт електроенергії та обладнання для відновлення генерації на додачу до імпорту для оборонного сектора. Енергетична криза водночас пригнічувала експортний потенціал. Сукупність цих обставин додатково розширила зовнішньоторговельний дефіцит.Стосовно безпечності чи небезпечності такої динаміки давайте подивимося на ситуацію в комплексі. Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу та зовнішньоторговельний дефіцит зростають упродовж повномасштабної війни. Однак ситуація залишається стійкою, інфляція та курс не летять у космос, резерви зростають. Це означає, що є якийсь чинник, який дає нам можливість балансувати ситуацію.Ми завжди закликаємо дивитися на ситуацію через призму широкого базового балансу. Він дає змогу побачити суть наших відносин із партнерами, які надають Україні справді безпрецедентне фінансування — понад 177 мільярдів доларів за період повномасштабної війни. Таких коштів просто так не виділяють. Партнери розуміють, що Україна сьогодні є східним кордоном Євросоюзу і, хоч би як різко це прозвучало, фактично надає йому послуги безпеки. Вони про це вже говорять відкрито.Водночас Україна разом із запитом на фінансування взяла на себе дуже амбітний план реформ. Його реалізація триває вже чотири з половиною роки, і я не знаю жодної сфери, яка не підлягала б відповідному реформуванню. Про поточну динаміку можна дискутувати, це справді зараз проблемне питання, але я зберігаю оптимізм щодо того, чи працюватиме план реформ. Працюватиме, вибору в нас немає.— З'явилася інформація, що податкова реформа може стати вимогою для надання другого траншу за Ukrаіnе Suрроrt Lоаn. Чи відомо вам про це і чи вбачаєте ви в цьому додатковий ризик для 2027 року?— Цей діалог ведуть уряд і Міністерство фінансів — ми присутні під час дискусій, але на фіскальну політику не впливаємо. Погоджуся, що ризик є. Він пов'язаний не стільки з податковою реформою як такою, скільки із необхідністю виконувати зобов'язання перед партнерами, взяті за кожним напрямом. Податкова реформа — одне із них, і зараз вона обговорюється чи не найгостріше, зокрема, була предметом дискусій і під час візиту до Вашингтона. Але ми маємо бути відповідальними у реалізації Національної стратегії доходів. Це не нова ідея, документ давній, публічний, без жодних таємниць. Це план, розроблений, щоб акумулювати необхідний ресурс і подолати застарілі структурні проблеми.— Тобто мова йде не про якусь нову реформу, а про виконання відомої стратегії доходів?— Не думаю, що мені варто коментувати це запитання. Є такий гарний вислів: центробанкіри намагаються не давати порад уряду, щоб не отримати порад у відповідь. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як світові ЗМІ відреагували на корупційний скандал довкола Єрмака: підбірка реакцій

Монетарна політика

— Ми бачимо вплив війни на Близькому Сході на споживчу та промислову інфляцію, і ця війна затягується. Наскільки стійким є цей зовнішній шок? Чи є у Національного банку сценарій на випадок, якщо нафта коштуватиме понад 100 доларів за барель рік чи два?— Національний банк аналізував наслідки подій на Близькому Сході для України. Відчуття таке, що до нашої війни додалася ще й їхня.Ми розглядаємо два сценарії. Припущенням базового є поступове зниження напруженості з кінця другого кварталу та зменшення ціни на нафту марки Вrеnt до 80 доларів за барель наприкінці 2026 року. Негативний — триваліша війна та вартість нафти не нижче 100 доларів за барель до кінця 2026-го.За базовим сценарієм, вплив цієї війни додає до інфляції в річному вимірі 1,5 відсоткового пункту, за негативним — 3 в.п. Саме тому ми переглянули прогноз інфляції на кінець цього року з 7,5 до 9,4%.Національний банк УкраїниСценарії реагування у нас є, ми їх уже демонструємо. У березні ми призупинили цикл зниження облікової ставки. Розвиток подій підтвердив, що рішення було слушним і своєчасним. У квітні ми залишили облікову ставку на рівні 15% і переглянули її прогноз — вона залишатиметься незмінною довше, ніж передбачалося раніше, до другого кварталу 2027 року. Якщо ризики для інфляції зростуть, ми готові підвищити облікову ставку та застосувати інші інструменти.Вплив на ВВП також є відчутним. Базовий сценарій — мінус 0,3 в.п., негативний — мінус 0,6 в.п. З огляду на це та на суттєвіші наслідки атак Росії на енергетичну інфраструктуру та об’єкти логістики ми погіршили прогноз зростання ВВП 2026 року з 1,8 до 1,3%.— Відчутно...— Так. Але хочу зазначити, що рішення НБУ зберегти облікову ставку на незмінному рівні враховує необхідність підтримати економіку, яка сильно постраждала у першому кварталі. Зокрема, воно не має створювати загроз для подальшого розвитку кредитування.Зараз невизначеність є екстраординарною для всього світу. Міжнародний валютний фонд цього року під час Весняних зборів навіть не опублікував базового сценарію для світової економіки — назвав його «референтним оглядом» через масштаб невизначеності.Пам'ятаєте, якою була назва нашої програми з МВФ чотири роки тому? «Програма розширеного фінансування в умовах екстраординарно високої невизначеності». Це був перший такий досвід для Фонду. Тепер, як бачимо, ми в цьому клубі вже не одні.— Ми були піонерами. Попри перегляд прогнозу, інфляційні очікування НБУ все ще нижчі, ніж очікування бізнесу і домогосподарств. Це свідчення недовіри до цінової стабільності чи тимчасова паніка?— Навпаки, наразі ми бачимо стабілізацію. Інфляційні очікування домогосподарств на наступні 12 місяців повернулися до рівня січня: січень — 10,9%, лютий — 13,5, березень — 14,4, квітень — 10,9%. Інфляційні очікування банків — близько 9%, фінансових аналітиків — 7,6%. Тож я не можу підтвердити, що очікування зараз розбалансовані.— Тобто березневий сплеск до 14% був лише панічною реакцією?— Ми досліджували це питання. За нашими оцінками, це у тому числі наслідок складної ситуації в енергетиці на початку року.Стежити за інфляційними очікуваннями та реагувати на їхні зміни — важливий елемент нашої політики. Березневе рішення про призупинення циклу пом'якшення політики було у тому числі зумовлене цим аномальним сплеском. Але, як бачимо, очікування повернулися до рівня січня, тож рішення виявилося не лише вчасним, а й результативним. Ним ми підтвердили нашу готовність належно реагувати.На горизонті 12 місяців інфляційні очікування загалом є досить близькими до наших прогнозів, навіть попри їхнє погіршення через наслідки війни на Близькому Сході та важкої зими.— Чи є ризик перенесення пришвидшення промислової інфляції на споживчу?— Пришвидшення промислової інфляції є наслідком значних енергодефіцитів у першому кварталі. Частину цих витрат покриють самі виробники, частина перенесеться в кінцеві ціни. Водночас у березні дефіцит електроенергії суттєво знизився, а у квітні його майже не було. Відповідно, квітнева інфляція містить основні наслідки енергодефіцитів, і надалі їхній вплив буде обмеженим. Ми врахували його під час перегляду прогнозу. Він передбачає, що інфляція зросте до 9,4% за підсумками цього року.— Але потім на промислову інфляцію може почати впливати подорожчання енергоносіїв.— Цей вплив наш інфляційний прогноз теж враховує. Ми вже говорили, що наслідки війни на Близькому Сході додадуть цього року до інфляції в Україні 1,5 в.п. за базового сценарію. Цей вплив включає як первинні ефекти (подорожчання палива безпосередньо), так і вторинні (перенесення дорожчого палива у ціни інших товарів і послуг).Подорожчання палива вже додало до інфляційної динаміки у березні та квітні по 0,4 в.п. Ми бачимо і вторинні ефекти: зростає вартість пасажирських перевезень. Але подальші ефекти будуть розтягнуті в часі.У міру врегулювання війни на Близькому Сході інфляція прямуватиме до зниження, зокрема, й під тиском наших монетарних рішень. На кінець 2027 року ми прогнозуємо 6,5%, що вже досить близько до нашої цілі в 5%, досягнення якої ми очікуємо 2028 року.— Значна частина поточної інфляції має немонетарну природу — вона визначається руйнуванням енергоінфраструктури, зовнішніми шоками, логістичними обмеженнями. Я питала вас про це два роки тому й питаю знову: наскільки ефективним є традиційний інструментарій НБУ у протидії такій інфляції?— Відповідь коротка, і я її вам даю щоразу: монетарна реакція є важливою складовою протидії ціновому сплеску навіть з немонетарною природою.Про ці речі ми говорили в тому числі у Вашингтоні, де невизначеність стала абсолютно новим контекстом усіх макроекономічних дискусій. Альфред Каммер (директор Європейського департаменту МВФ. — Ю.С.) окремо наголосив, що центральні банки мають фокусуватися на утриманні інфляційних очікувань під контролем, а це досягається передусім монетарними рішеннями.Навіщо це робити? Щоб не допустити розгортання інфляційної спіралі, коли очікування підживлюють тиск на ціни. Коли через очікування подальшого зростання інфляції бізнес закладає значно вищі ціни у собівартість продукції, а населення активніше споживає, очікує підвищення зарплат тощо. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Зростання цін не зупиниш постановою. Що може зупинити подорожчання життя українців Монетарна реакція є важливою для очікувань. Центральний банк повинен своїми рішеннями показувати економічним агентам, що його інфляційна ціль залишається актуальною і він робить усе, щоб привести інфляцію до цих очікувань.Інфляційні очікування населення у квітні повернулися до рівня січня навіть попри те, що шок триває. Це одне зі свідчень того, що монетарна реакція навіть на немонетарні шоки має бути жорсткою, рішучою і послідовною в логіці інфляційного таргетування.Добре, що ви згадали про 2024 рік, це теж гарний приклад. Тоді ціновий тиск теж мав так звану немонетарну природу, зокрема вплинули дуже погані врожаї. Що у підсумку? Реакція НБУ була послідовною та досить жорсткою. Як і прогнозувалося, нам вдалося розвернути інфляційний тренд у середині 2025 року і знизити інфляцію з майже 16 до 8%. Тобто зважена реакція дає нам можливість, попри всі наслідки повномасштабної війни, зберігати контроль за інфляційною динамікою.До речі, Альфред Каммер в інтерв'ю під час Весняних зустрічей МВФ і Світового банку зазначив, що НБУ за час повномасштабної війни неодноразово продемонстрував ефективність у реалізації своєї політики за допомогою міксу інструментів, які дозволяють брати інфляційні процеси під контроль в умовах екстраординарної невизначеності.Ми маємо напрацьований досвід — і це визнають у МВФ.— Чи є ризик, що надмірна жорсткість монетарної політики завдасть шкоди відновленню без відчутного зниження цін?— Гарне запитання. Ми відкрито говоримо: Національний банк, дотримуючись мандата забезпечення цінової стабільності, розуміє, що економіка вражена війною і потребує ресурсу для відновлення. Ми для себе визначили таку конструкцію: ми намагаємося пройти по лезу — знайти баланс між ціновою стабільністю та доступністю кредитування.Наразі банки конкурують між собою, зростають їхні кредитні апетити, пом'якшуються кредитні стандарти. Рівень дефолтів найнижчий за 15 років, частка проблемних кредитів зменшилася до історичного мінімуму — 12,9%. Ставки кредитування залишаються на доковідному рівні, а деякі банки з іноземним капіталом пропонують ще нижчі. Це підживлює розвиток кредитування: за підсумками 2025 року, чистий кредитний портфель бізнесу зріс на 32% рік до року, гривневий портфель населення — на 36%. Проникнення кредитів в економіку вперше за 12 років зросло з 7,8 до 8,7%.Цього року високі темпи кредитування зберігаються: за підсумками березня 2026 року, мали по бізнес-кредитах плюс 32% у річному вимірі.На відміну від ситуації 2014 року, коли банківська система не пом'якшила економічного шоку, а підживила його через значну частку інсайдерських кредитів, після початку повномасштабної війни вона за півтора року адаптувалася, зважила ризики і почала реально підтримувати економіку.

Валютний ринок

— Що стоїть за квітневим скороченням обсягів валютних інтервенцій НБУ: стабілізація попиту, надходження зовнішнього фінансування чи зміна тактики?— Динаміка чистого попиту на валюту.У першій половині березня геополітичний шок, пов'язаний із війною на Близькому Сході, дестабілізував світові фінансові й енергетичні ринки, спровокувавши зростання цін на енергоресурси та зміцнення долара. Це позначилося і на валютному ринку України: вартісні обсяги імпорту енергоресурсів зросли, здорожчання пального почало впливати на курсові очікування, зниження курсу євро до долара стимулювало попит покупців, які імпортують у цій валюті, й водночас стримувало пропозицію з боку експортерів. Як наслідок, гривня послабилася, а НБУ більше продавав валюти.Наприкінці березня — на початку квітня ситуація стабілізувалася. Ключову роль відіграв сезонний фактор: посівна збільшила обсяги валюти, запропонованої на ринку. «Нервовий» чинник згаснув, попит знизився. Інтервенції НБУ зменшилися, гривня зміцнилася.Це саме той результат, якого ми прагнули: курс рухається в обидва боки під впливом змін у балансі між попитом і пропозицією валюти. Коли ми переходили від фіксованого курсу до керованої гнучкості, частка валютних операцій без участі НБУ не перевищувала 30%. Зараз стабільно близько 50%. НБУ попередив про загрозу появи депресивних кластерів у деяких регіонах України Тут хотів би пояснити, як курс може визначати ринок, якщо НБУ продає багато валюти. Механізм працює так: держава отримує колосальний приплив валюти від міжнародних партнерів, який потрапляє в розпорядження Міністерства фінансів. Це ситуація, коли є профіцит валюти в сегменті державного сектора і дефіцит валюти в сегменті приватного сектора. Якби Мінфін продавав валюту напряму на ринок, це створювало б непрогнозовані шоки. Тому він продає валюту Національному банку, а той через інтервенції покриває структурний дефіцит валюти у приватному секторі та зрізає небезпечні піки волатильності, не таргетуючи курсу, але забезпечуючи стійкість валютного  ринку.Результати непогані — ринок стає глибшим і водночас валютні резерви зростають. Прогноз резервів на 2026–2028 роки — 60–68 мільярдів доларів.— Вкотре з'являється інформація про практику обміну «старих доларів» за заниженим курсом. Чи може НБУ раз і назавжди розв’язати цю проблему?— Ці практики є абсолютно неправомірними. Обмінних пунктів у країні вистачає — і в банках, і в небанківських фінустановах. Якщо клієнти погоджуються на такі сумнівні пропозиції, вони ризикують. Однак я хотів би, щоб ці факти ставали відомими Національному банку. Ми не можемо стояти біля кожного операційного вікна, але реагуємо на відомі факти та вживаємо заходи впливу. Тому прошу: по-перше, відмовляйтеся від обміну на таких умовах; по-друге, повідомляйте Національний банк — ми будемо реагувати.Національний банк України— Зростання цін на нафту вже впливає на Україну через інфляційний тиск. Окремий ризик — неочікувані нафтові доходи бюджету РФ, які можуть розтягнути російську агресію в часі. Чи може цей фактор стати вирішальним для стійкості Росії?— Так, зростання цін на нафту нас непокоїть і тому, що розширює фінансування російського бюджету, і тому, що негативно впливає на українську економіку. Але санкційний тиск усе ж таки працює. Третина банківського сектора РФ у збитках. Дефіцит держбюджету РФ за перший квартал уже досягнув річного розміру. Економічне зростання — близько одного відсотка. При цьому будь-яку офіційну економічну аналітику з Росії слід сприймати з дуже низьким рівнем довіри.Санкційний тиск дає ефект —і його треба посилювати. Ми завжди виступали за те, щоб уся банківська система РФ без винятків опинилася під санкціями. До 20-го санкційного пакета увійшла більша частина пропозицій, сформованих, зокрема, командою Національного банку. Ми продовжуємо цю роботу. Ми глибоко аналізуємо ситуацію, працюємо над тим, щоб це знайшло своє відображення у санкціях, і Росія відчула ще більше болю, ще більше незворотних структурних змін і руйнувань. І, відповідно, змушена була припинити цю агресію, як каже президент України, змушена була перейти до дипломатичного треку, який дозволить Україні отримати стійкий і справедливий мир.

Банки та небанківські фінустанови

— В якому стані банківська система за підсумками першого кварталу?— Система добре капіталізована, прибуткова, ліквідна. Кредитний портфель зростає стабільно високими темпами. Доходи банків формуються переважно за рахунок ринкових операцій — кредитування та інвестицій в облігації внутрішньої державної позики. В цьому напрямі банки в тренді, адже, наприклад, портфель ОВДП у населення зараз у сім разів перевищує довоєнний рівень. П'ятий рік війни, а українці нарощують інвестиції в державний борг. Водночас зростають депозити населення й залишки на рахунках юросіб.Важливо, що банки застосовують якісні кредитні практики. Рівень непрацюючих кредитів на історичному мінімумі — 12,9%. Тож ми вперше маємо такі сталі високі темпи здорового кредитування, що не продукує надмірних ризиків, а не кредитну бульбашку. Банківська система чітко розуміє свою роль: у червні 2024 року банки підписали меморандум про пільгове фінансування відновлення енергетичної інфраструктури та розбудови енергонезалежності бізнесу, в межах якого надали фінансування на 46 мільярдів гривень, або для створення 1,6 Гігавата енергогенеруючих потужностей. Зараз опрацьовується подібний меморандум для оборонно-промислового комплексу.— Як банківська система пройде випробування підвищеним податком на прибуток у 50%? Як ви ставитеся до цієї доволі дивної, з погляду оподаткування, практики?— Це дивно з багатьох точок зору. Підвищене оподаткування запроваджувалося як тимчасовий вимушений крок за умов, коли банки надавали перевагу інструментам монетарної політики, а не кредитуванню. Національний банк тоді його підтримав. Але зараз банки розгорнули масштабні програми кредитної експансії — саме цей термін я вживаю, зважаючи на темпи зростання. І це зростання органічне. Прибуток банків зараз ринковий, а рентабельність зменшується.Яка ціна підвищеного оподаткування? Прибуток — найважливіше джерело капіталізації банку. Капітал визначає кредитоспроможність. Сплативши 20 мільярдів гривень до бюджету, банківська система може втратити можливість розширити кредитування на 200–300 мільярдів гривень. Ми говоримо про це відкрито. Так, наші банки виконують нормативи капіталу, однак дещо вичерпали його запас після сплати екстраподатку за 2023 і 2024 роки та зростання кредитного портфеля на 25–35% два роки поспіль. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Податок на міжнародні посилки: у Мінфіні спростували міфи щодо змін Банківський сектор єдиний, хто має підвищену ставку податку на прибуток 25% на постійній основі (проти 18% для решти економіки) і вже двічі сплатив 50% фактично. За 2025 рік сектор забезпечив 11% усіх платежів до держбюджету (з урахуванням сплачених дивідендів держбанків), тоді як його частка у валовій доданій вартості становила лише 2,9%. І, до речі, це єдиний сектор, якому заборонено виплачувати дивіденди (крім державних банків), аби забезпечити реалізацію планів з імплементації європейських стандартів у частині вимог до капіталу. Тож ця асиметрія вже приносить більше шкоди, ніж користі.— Думаю, ви говорили про це з урядом. Що чули у відповідь?— Ми розглядаємо це питання у середньо- та довгостроковій перспективі. Банки вже надають кредитну підтримку, але наша система мала порівняно з поточними потребами економіки. Зараз за обсягом капіталу українська банківська система в десять разів менша за польську. Для зростання їй потрібний капітал. Прибуток банків — це ресурс для розвитку. Ми вже бачимо, як знижуються маржинальність і капітал, — поки що некритично, але така тенденція є.Уряд має бути на боці банків принаймні тому, що повинен сприяти ефективній приватизації державних установ. Я був і залишаюся її абсолютним прихильником: по-перше, це надходження до держбюджету; по-друге, імпульс для зростання ринку та розвитку конкуренції. Для цього потрібні репутабельні інвестори з довгостроковим баченням. Податкова передбачуваність — елемент цього бачення. Коли ми тричі переглядали заяву про те, що підвищене оподаткування є винятковим кроком, про яку передбачуваність може йти мова? Інвестиційний чек був би більшим за прогнозованої податкової політики, це очевидно.— НБУ змалював доволі жорсткий несприятливий сценарій стрес-тестування банків. Яка ймовірність, що він справдиться і банки його витримають?— Несприятливий сценарій не є прогнозом і використовується лише для цілей стрес-тестування. Він передбачає малоймовірну, але реалістичну кризу. І практика показує: стрес-тестування працює. Шоки, закладені в сценарій до 2022 року, дали можливість банківській системі швидко адаптуватися і не посилювати кризи, а забезпечувати фінансову стійкість.Не випадково річний звіт НБУ, який я подав до парламенту, названий «Антикрихкість»: унікальний досвід, здобутий дорогою ціною, дозволяє нам приймати правильні рішення й забезпечувати роботу банківської системи за будь-яких умов.Якщо за результатами тестів показники достатності капіталу не відповідатимуть нормативам, НБУ сформулює вимоги щодо докапіталізації або реструктуризації. Це не означатиме, що в банку щось негаразд, це означатиме, що він має краще підготуватися до можливого стресового сценарію. Цьогорічне тестування охопить банки, що сукупно формують 90% активів системи. Результати будуть опубліковані — ми прозорі в цій комунікації.— Один із затятих критиків НБУ недавно заявив, що небанківський фінсектор маргіналізується, кредитна кооперація фактично знищена, а регулятор створює контроль, але не створює розвитку. Наскільки обґрунтованими є ці звинувачення?— Якісний розвиток ринку можливий лише тоді, коли його учасники операційно та фінансово стійкі. Це яскраво підтвердив приклад банківського сектора після його оздоровлення. Такий шлях ми зараз проходимо і з небанківським сегментом. НБУ скорочує підтримку ринку: що відбувається з гривнею Найбільш значущі зміни — на страховому ринку. Зараз це зрілий ринок — прозорий, фінансово стійкий та інвестиційно привабливий. Це міцний фундамент для подальшого розвитку. Наприкінці березня відбулася конференція Федерації страхових об’єднань України, яка об’єднала лідерів ринку, іноземних партнерів, державні установи. Наскрізною темою події було питання, як забезпечити зростання страхового ринку втричі. Ми зараз працюємо над стратегією розвитку страхування, що буде дороговказом для скоординованих дій держорганів у цьому напрямі.Аналогічні позитивні зміни реалізуються для інших небанківських установ. Хоча окремі сегменти, наприклад ринок кредитних спілок, відновлюються повільніше. Ми разом із ринком у постійному пошуку шляхів вирішення поточної проблематики, але спочатку ринок має остаточно очиститися від «сірих» гравців, вибудувати компетенцію з управління ризиками, сформувати достатній капітал. Тому ринок консолідується. Скорочується кількість, однак якість зростає: частка активів небанківських фінустанов під наглядом НБУ в активах фінсектора дещо зросла протягом першого кварталу 2026 року та становила 9%.Тобто ми забезпечуємо суттєві зміни та рух уперед навіть в умовах повномасштабної війни. Адже наша спільна мета —  розбудова стійкого та ефективного фінансового сектора, важливої складової вільного ринку ЄС і повоєнного відновлення України.— Національний банк активно імплементує норми Європейського Союзу і ключові євроінтеграційні кроки в небанківському сегменті. Водночас окремі експерти вважають, що деякі зміни не на часі в умовах повномасштабної війни. Можливо, треба переглянути графік?— Справді, ми не припиняємо імплементації європейських норм навіть під час повномасштабної війни. Саме зараз важливо зберегти темпи наближення до ЄС, бо євроінтеграція — це і певний виклик, і відповідь на цей виклик, адже ми підвищуємо стійкість фінансового сектора, щоб він і далі підтримував економіку як в умовах війни, так і під час повоєнної відбудови.Європейські регуляції свого часу відіграли не останню роль під час розбудови інституційної спроможності НБУ та оздоровлення банків, перезавантаження нагляду, впровадження оцінки стійкості та планів безперервності, реформи спліт.Наш власний детальний план — дорожня карта з імплементації фінансових регуляцій ЄС — розрахований на два роки і спрямований на виконання Національної програми адаптації законодавства України до права ЄС, рекомендацій Єврокомісії за результатами скринінгу та у межах Пакета розширення ЄС. Ми маємо досягти максимального наближення до положень і практик ЄС до кінця 2027 року, адже це безальтернативний сценарій.Однак рухаємося обережно, щоб зберегти баланс між новаціями та стабільністю. Інтеграція для нас — це не механічне копіювання директив, а впровадження цих вимог з урахуванням нашого практичного досвіду в умовах війни.— Ще одне питання євроінтеграції стосується SЕРА. Як ви оцінюєте шанси ухвалення народними депутатами відповідного законопроєкту у вигляді, який дасть змогу НБУ сформувати необхідний пакет документів для подання заявки до Європейської платіжної ради?— Приєднання до SЕРА є важливою складовою євроінтеграційного руху України і наших зобов’язань перед міжнародними партнерами у межах програм підтримки. Тому ми дуже розраховуємо на підтримку парламентом законодавчих змін у редакції, яка дозволить Україні подати заявку до Європейської платіжної ради на приєднання до SЕРА.Адже це рішення матиме відчутний позитивний ефект:  транскордонні платежі з України до країн єврозони стануть швидшими та дешевшими як для громадян, так і для бізнесу.Про це, зокрема, свідчить досвід країн, які нещодавно приєдналися до SЕРА. Так, під час RЕО Вrеаkfаst у Вашингтоні колеги з Чорногорії розповіли, що протягом восьми місяців від моменту запуску SЕРА вартість переказів у країні різко знизилася: з 74 євро до нуля — для платежів до 200 та з 199 євро до нуля — для платежів до 20 тисяч євро. За словами колег з Молдови, протягом п’яти місяців після приєднання країни до SЕРА базова мінімальна вартість одного переказу в євро у них також зменшилась з 20 до 1,26 євро.За оцінками Міністерства фінансів України, щорічна економія на міжнародних переказах після приєднання до SЕРА становитиме 70−100 мільйонів євро. У середньому це близько 4 тисяч євро економії на рік для кожного малого чи середнього підприємства, яке регулярно експортує товари та послуги до ЄС, — загалом таких в Україні близько 120 тисяч.

Ниття — це останнім часом традиційна забава на болотах. Зазвичай її приберігають під Міжнародний економічний форум у Пітері. Але цього разу терпіти було несила, й скиглити почали у квітні.Виявилося, що процес планового й контрольованого охолодження економіки в якийсь момент перестав бути контрольованим і на виході одержали переохолодження. З усіма його принадами у вигляді падіння ВВП, банкрутств, дефолтів, неплатежів та інших ознак економіки, яка успішно трансформується. Навіть ціни на нафту близько 100 дол. за барель уже якось не тішили. Про це й інші підсумки квітня поговоримо в сьогоднішньому огляді.

Ниття

Зазвичай на Росії ниють, скажімо так, «недержавні уми», бо в державних, як відомо, все йде за планом і за сумісництвом є частиною хитрої багатоходівочки. Але цього разу вже нила російська влада й скаржилася, по суті, сама на себе, що свідчить про ступінь розпачу та безнадії. У принципі зрозуміти її можна, якщо за перші два місяці року в тебе якісь миші під'їдають 1,8% економіки.Отже, розпочав парад камінг-аутів директор Череповецького ливарно-механічного заводу, що сидить на держзамовленнях, Владімір Боглаєв, який смачно плюнув у руку, що дає. На його думку, країна ввійшла у фундаментальну кризу, інвестиції у виробництво втратили сенс, усі плани з імпортозаміщення, що їх розробляли кілька років тому, поховано, а ті, хто вкладав кошти в нові виробництва, залишилися біля розбитого корита. Він же став автором «шедевру» про те, що «охолодження економіки» перейшло в «переохолодження».Оскільки Боглаєв — це відомий любитель поскиглити, його зрив можна було б списати на весняне загострення. Але подальші події показали, що він насправді спровокував сходження лавини. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Остання надія Путіна. Дорога нафта проти палаючих портів і НПЗ Так уже повелося, що в одного геостратегічного пенсіонера лінзи окулярів такі рожеві, що реального світу він не бачить зовсім. Тим більш дивно було почути від нього, що, виявляється, економіка ж не зростає. Дід смішно морщив чоло й переймався запитанням: як же так, раніше його обманювали тільки західні партнери, а тепер от, виходить, кинули свої ж.Річ у тім, що Центробанк прогнозував зростання економіки РФ у першому кварталі на 1,6%, а мінус 1,8% за перші два місяці якось не збігаються із прогнозом. Центробанк не моргнувши оком заявив, що насправді все в порядку, просто погода була не дуже, а ще вихідні дні завадили.Та раптом міністр економічного розвитку Рєшетніков прямо заявив: «Резерви в російській економіці вичерпані». Причини в міцному рублі, високих процентних ставках, гострому дефіциті кадрів, бюджетних обмеженнях, підвищенні податків і такому іншому.Істерику продовжив головний аналітик Сбербанку Міхаіл Матовніков. На його думку, економіка «не просто вповільнюється, а вже падає». Але головне навіть не це, а те, як він розвиває ланцюжок наслідків. Виявляється, падіння виручки компаній призводить до неплатежів за кредитами, яким змушені давати раду банки. Це він так м'яко натякнув, що банківська криза не за горами.Наприклад, другий за величиною банк ВТБ уже зазначив, що йому не вистачає 700 (!) млрд руб., щоб виконати нормативи Центробанку з достатності капіталу.Мабуть, десь тут варто нагадати читачам, що на 1 лютого 11,3% усіх кредитів юросіб на банківських балансах стали проблемними. У грошовому вираженні це 10,6 трлн руб., або добряча чверть усього федерального бюджету. Тож істерику головного аналітика Сбербанку цілком собі можна пояснити.Його, до речі, підтримав голова Сбербанку Герман Греф, який похмуро заявив, що 2026 рік буде непростим для банків, бо в банків дефіцит ліквідності, а підлий бізнес не в змозі обслуговувати борги.Відомий нитик і придворний олігарх Дерипаска сказав, що Росія перебуває в глибокому економічному глухому куті, вихід з якого потребуватиме шестиденного робочого тижня й 12-годинного робочого дня протягом найближчих п'яти років.Які організаційні висновки було зроблено за підсумками скиглення? Росія отримає $2,6 млрд від зростання цін на нафту, але це не допоможе — Мінфін РФ Центробанк про всяк випадок припинив публікувати дані про продаж валюти провідними експортерами. А Росстат опублікував дані щодо промислового виробництва у квітні, які показали, що меж брехні таки немає. Для розуміння масштабів: на думку Росстату, промислове виробництво в березні порівняно з лютим 2026 року зросло на 12,4% (!).Коротше, все в економіці прекрасно, Росстат не дасть збрехати. Чи дасть?

Досягнення народного господарства

Трохи препаруємо березневе зростання промислового виробництва, але порівнюватимемо з березнем 2025 року для більшої адекватності:

автобуси — мінус 53%;трактори для сільського господарства — мінус 42%;вагони вантажні — мінус 38%;бульдозери — мінус 33%;кабелі волоконно-оптичні — мінус 43%;валізи, сумки дамські — мінус 35%;ярлики й етикетки з паперу — мінус 31%;сітки й полотна зі скловолокна — мінус 50%;плити керамічні фасадні — мінус 33%;труби й муфти хризотилцементні — мінус 71%.

Коротше, так і не скажеш, що економіка бурхливо зростає.Тим часом на Росії починається епідемія банкрутств і дефолтів. Ще не цунамі, але сигнали більш ніж очевидні.Ритейлер дитячих товарів «Кораблик» (одна з найбільших у Росії мереж) стикнувся із загрозою банкрутства. Подейкують, що це якось пов'язано з тим, що виручка обвалилася з 13,2 млрд руб. 2019 року до1 млрд 2023-го, а також із тим, що проти «Кораблика» було подано 70 позовів майже на 360 млн руб.До речі, справа ж не в конкретному «Кораблику», а в системі. Експерти прогнозують, що протягом 2026 року в РФ можуть закритися до 40% роздрібних точок, що торгують одягом. Враховуючи, що 2025 року компанія Соnсерt Grоuр, яка розбудовує мережі жіночого одягу Соnсерt Сlub, дитячого Асооlа і спідньої білизни Іnfіnіty Lіngеrіе, закрила 133 магазини, або 47% від усіх торговельних точок, є відчуття, що це ще оптимістична оцінка. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Руйнація російської економіки — передумова для переговорів Або от іще радісна звісточка від металургів. Найбільший у Росії виробник феросплавів Челябінський електрометалургійний комбінат призупинить через спад на ринку частину виробництва.У лісовій промисловості теж усе недобре. З'явилася інформація, що подано позов про стягнення близько 20 млн дол. США з дочірньої компанії ПАТ «Сегежа Групп» (один із найбільших російських лісопромислових холдингів), яке виступає відповідачем як поручитель. Причина позову — невиконання зобов'язань за договором. Смішний факт із цього приводу: до вторгнення в Україну акції «Сегежі» котирувалися по 11 руб. за штуку, а нині — 1 руб. 15 коп. Тобто впали на 90%.Звісно, основна хвиля ще попереду. Фінансові результати російських компаній однозначно вказують на це. «Сургутнєфтєгаз», який входить до п'ятірки найбільших російських нафтових компаній, одержав 2025 року чистий збиток у розмірі 251,2 млрд руб. проти чистого прибутку в 923,3 млрд руб. роком раніше. Прибуток «Роснєфті» за підсумками минулого року впав майже в чотири рази. У «Мечела» збитки за підсумками 2025-го зросли вдвічі, а виручка знизилася на 26%. Операційна дочка «Магніту», найбільшого ритейлера РФ, показала збиток за підсумками 2025 року в сумі 22 млрд руб.Так, і не забуваємо: проблеми компаній — це проблеми банків, у яких вони брали кредити. А хто ще брав кредити як не в себе, не будучи в змозі їх обслуговувати? Правильно, забудовники й іпотечні позичальники.Було дуже весело давати по два-три іпотечні кредити в руки й розповідати, який тут будівельний і іпотечний бум. Але зовсім невесело стало, коли пільгову іпотеку скасували, і виявилося, що король голий. За даними Росреєстру, кількість зареєстрованих угод із житлом у Москві на первинному ринку скоротилася на 51,3% рік до року.Не потрібно бути пророком, аби сказати, що буде з девелопером, який набрав кредитів на будівництво, побудував, але не продав. Про всяк випадок уточнимо, що в банку буде фінансова дірка, а забудовник стане банкрутом.Не вірите? Президент Національного об'єднання будівельників (НОСТРОЙ) Антон Глушков заявив, що кожен п'ятий забудовник ризикує не розплатитися за кредитом через брак коштів. «Падаємо заради стабільності»: як у Кремлі пояснюють кризу Забудовників ніхто не рятуватиме. Один із найбільших російських девелоперів «Самолет» дві-три місяці тому вже перевірив (попросив держпідтримки, але одержав відмову) — метод неробочий. Цікавий факт із цього приводу: акції «Самолета» 2026 року впали вже більш як на 50% і досягли історичних мінімумів. Це до питання про те, наскільки речі, про які ми тут пишемо, реальні. Цілком собі.Однак повернімося до неробочого методу. Неробочий він тому, що бюджет і без забудовників одержав пробоїну такого масштабу, що йому самому тільки б ніч простояти та день протриматися.

Загадка бюджетної дірки

Здавалося б, у березні завдяки ще одному спецопераційному дідові ціни на нафту пішли в район 100 дол. за барель, і мав відкритися портал у бюджетне Ельдорадо.Однак у березні нафтогазові доходи (НГД) федерального бюджету РФ становили жалюгідні 617 млрд руб. (тобто на 43% менше, ніж роком раніше), а за підсумками першого кварталу 2026-го вдалося нашкрябати по нафтових і газових засіках лише 1443 млрд (на 45% менше, ніж роком раніше). Відносно бюджетних планів на 2026 рік недобрали НГД у березні 234 млрд руб., у першому кварталі — 570 млрд.Тож не слід дивуватися, що дефіцит федерального бюджету за підсумками першого кварталу становив 4,58 трлн руб. (якщо що, на весь рік планували 3,8 трлн).

Неприємне зовнішнє тло

Крім внутрішніх проблем, у російської економіки безліч зовнішніх, починаючи з санкцій і закінчуючи візитами добрих дронів і піратством.Після того, як в Угорщині провели обряд екзорцизму й вигнали Орбана, Євросоюз несподівано зміг ухвалити 20-й пакет санкцій.Під санкціями опинилися ще 46 суден російського «тіньового флоту» (їхня загальна кількість досягла 632). ЄС заборонив операції з мурманським і туапсинським портами, а також із нафтовим терміналом у порту Каримун в Індонезії. Крім того, відлучили від цивілізації два десятки російських банків, а також трохи пройшлися по російських операціях із криптою. Санкційні списки ЄС поповнили також 60 нових організацій, деякі з них працюють у третіх країнах, зокрема в Китаї, Туреччині й ОАЕ. Прилетіло також Киргизстану за допомогу в обході санкцій. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Танкери в полоні, бюджет на дні. Як стартував 2026-й для економіки РФ Крім того, пірати продовжували піратствувати. Особливо вирізнилася Швеція, яка за місяць затримала три судна «тіньового флоту» Росії. А ще в Азовському морі затонув суховантаж. Чи то крадена пшениця виявилася надто важкою ношею, чи то судно отримало дрон у боковину.Візити добрих дронів остаточно перетворилися з чинника, який турбує, на системну проблему, Туапсе не дасть збрехати. Перелічувати всіх щасливчиків, які горіли на роботі, ми не будемо, зазначимо тільки, що накопичена втома російської «нефтянки» від уламків навесні 2026 року почала трансформуватися в зниження видобутку нафти й зниження експорту. За деякими оцінками, падіння видобутку нафти у квітні становило 300–400 тис. бар. на добу щодо середнього рівня першого кварталу. Експорт нафти з портів (Приморськ, Новоросійськ, Усть-Луга) падав у моменті на 50–70%. Ну й, звичайно, Туапсе. За різними оцінками, у квітні обсяг відвантажень нафтопродуктів через порт Туапсе зменшився на 35–40% порівняно з аналогічним періодом минулого року.Отже, ціни на нафту зросли, а що з того?

Підсумки й перспективи

Зважаючи на все, 2026 року кількість нарешті переходить у якість. Великий багатоходівник не зміг обійти базові закони діалектики. А раз так, то виття на болотах посилиться.Центробанк РФ продовжує мляво знижувати ставку, намагаючись знизити тиск у системі. Але наразі це призводить лише до того, що реальна дохідність за депозитами у РФ стала від’ємною. Відхід вкладників спровокує розрив ліквідності та призведе до повноцінної банківської кризи.А взагалі цікаво, хто в цій грі моргне першим: девелопери, банки, вуглярі, металурги, лісова промисловість, роздріб. Робіть ваші ставки.

Окрім повномасштабного вторгнення, значним викликом для України сьогодні є демографічний обрив. За найбільш песимістичними прогнозами, до середини століття нас може залишитися менш як 30 мільйонів осіб. Сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні впав до історичного мінімуму в 0,9 дитини на одну жінку, тоді як для простого заміщення поколінь цей показник має становити щонайменше 2,1. Ми опинилися в ситуації, де держава нагадує людину, яка намагається загасити пожежу в одній кімнаті, одночасно підпалюючи фундамент будинку. Поки одні відомства розробляють плани стимулювання народжуваності та повернення біженців, Міністерство фінансів намагається витиснути якомога більше податків як із найманих працівників, так і з бізнесу. Як доводить досвід інших країн, запровадження гнучкої системи оподаткування для сімей із дітьми краще стимулює народжуваність та ефективніше за соціальні виплати.

Литва — феномен Zеrо РІТ

У цьому контексті вартий уваги досвід постсоціалістичних країн, які вже пройшли шлях від демографічного шоку до стабілізації. У Литві податкове стимулювання базується на ідеї Zеrо РІТ. Механізм працює через прогресивне зростання неоподатковуваного мінімуму: з кожною наступною дитиною в родині сума доходу, з якої не стягується прибутковий податок, збільшується, залишаючи батькам дедалі більшу частку їхнього заробітку. На практиці це створює один із найбільших у світі розривів у податковому навантаженні. Станом на 2025 рік Литва зберігає один із найвищих у світі розривів у податковому навантаженні між холостяками та родинами. Для самотнього працівника частка податків від доходу становить 38,0%, тоді як для сім’ї з двома дітьми та одним годувальником цей показник опускається до 21,3%.Працюючі батьки отримують до сімейного бюджету додатково близько 600–900 євро чистими щомісяця порівняно з бездітними колегами на аналогічних посадах. Для висококваліфікованих фахівців ця вигода може перевищувати 1100 євро, що робить легальну зайнятість у Литві найбільш економічно вигідною стратегією для батьків. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гарна земля пусткою не стоїть? Чи загрожує Україні депопуляція Для України, де рівень тіньової економіки становить близько 40% ВВП, такий підхід є надзвичайно актуальним. Завдяки зазначеним реформам, сумарний коефіцієнт відтворюваності в Литві зріс із 1,55 у 2010 році до 1,61 у 2019-му, досягнувши пікового показника 1,70 у 2015-му. У цей проміжок часу Литва демонструвала значно кращі результати, ніж загалом по ЄС, де середній показник народжуваності тривалий час залишався на рівні 1,50–1,53.

«Польський лад» замість «пакунків малюка»

Іншим прикладом для нас може бути Польща. Якщо раніше країна покладалася на прямі виплати, то з упровадженням реформи «Польський лад» 2022 року акцент змістився на податкові пільги. Батьки, які виховують принаймні чотирьох дітей, повністю звільняються від сплати прибуткового податку (РІТ) на дохід до 85 528 злотих (20 084 євро) на рік для кожного з батьків. Окрім цього, польська модель дозволяє спільне оподаткування подружжя, що дає змогу парі залишатися в нижчій податковій ставці 12% замість 32%, заощаджуючи до 25 000 злотих (приблизно 5800 євро) щорічно. Це доповнюється програмою «Активний батько», запровадженою у жовтні 2024 року, яка виплачує до 1500 злотих (350 євро) на місяць на няню чи ясла, якщо обоє батьків працюють легально.Окрім прямого зниження податків, Польща у 2024–2025 роках запровадила унікальну систему стимулів, що закриває основні проблеми молодих родин: житло та догляд за дітьми. Найбільш радикальним кроком став запуск програми «Кредит на старт», яка прийшла на зміну «Безпечному кредиту 2%». Унікальність цієї програми полягає в її демографічній прогресії: відсоткова ставка за кредитом на житло знижується залежно від кількості дітей у родині. Для бездітних вона становить 1,5%, для родин з однією дитиною — 1%, з двома — 0,5%, а для багатодітних родин (3 дітей) ставка за іпотекою становить 0%. В Україні найгірша в світі ситуація з народжуваністю – дослідження МGІ Ще один новаторський інструмент у народі назвали Ваbсіоwе («бабусині гроші»). Його суть у легалізації неформального сектора догляду. Якщо батьки повертаються до легальної роботи, держава виплачує 1500 злотих (приблизно 350 євро) щомісяця, які вони можуть офіційно передати бабусі, дідусеві або іншій близькій людині за догляд за дитиною. Це виводить працю батьків з «тіні» (адже це умова отримання коштів) і капіталізує старше покоління.

Візія для України

Українська фіскальна політика сьогодні рухається у протилежному напрямі. Замість того, щоб перетворювати податки на інструмент демографічного відтворення, ми бачимо спроби збільшити податкове навантаження та посилити репресивні функції фіскальних органів (доступ до банківської таємниці та блокування банківських рахунків підприємцям без рішення суду), Національну систему доходів та останні ініціативи Міністерства фінансів.Досвід сусідів, а саме пільга на ПДФО з повним обнуленням податку для багатодітних родин за польським зразком і значне розширення неоподатковуваного мінімуму за литовським прикладом, вартий вивчення та адаптації в українському контексті. Гроші мають залишатися в сім'ї автоматично. Це створить прямий зв'язок між легальною роботою, сплатою податків і добробутом власних дітей.Подібні практики стимулюватимуть населення виходити з «тіні» і легалізовувати свої доходи. Бо згідно з порівняльним аналізом схем тіньової економіки від «САSЕ Україна», Інституту соціально-економічної трансформації та Економічної експертної платформи, найбільших втрат бюджету України завдають зарплати у «конвертах» — 200–265 млрд грн на рік. Країна вдів і сиріт: як війна змінила демографічну карту України Варто додати і суто економічний аргумент на користь податкових пільг для сімей. Родини з двома і більше дітьми об'єктивно більше споживають — більше витрачають на їжу, одяг, послуги, житло. У довгостроковій перспективі це означає, що кошти, які держава «відпускає» через податкові пільги, частково повертаються до бюджету через ПДВ та інші податки на споживання. Тобто демографічне стимулювання — це не лише соціальні витрати, а й інвестиція в майбутню економічну активність. Більше дітей сьогодні — більший внутрішній ринок і більша кількість платників податків завтра.Доки філософія державної політики, яка відображена у Національній стратегії доходів, фокусуватиметься переважно на посиленні фіскального тиску, а не на стимулюванні розвитку людського капіталу, подолати демографічну зиму буде неможливо.Проте жодна податкова лібералізація не спрацює, поки ми намагаємося підтримувати життя солідарній пенсійній системі. Молодь віком 18–30 років віддає частину свого доходу зараз, розуміючи, що до моменту їхнього виходу на пенсію система остаточно колапсує через відсутність нових поколінь платників. Податкове стимулювання має доповнитися переходом на індивідуальну накопичувальну систему. Тільки так ми дозволимо громадянам бути багатими, щоб Україна знову стала молодою.Статтю підготовлено Центром соціально-економічних досліджень «САSЕ Україна» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється «ІСАР Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст звіту є відповідальністю «САSЕ Україна» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії та Швеції або «ІСАР Єднання».

В Україні люблять прості рецепти для складних проблем. Коли дорожчають продукти, пальне і послуги, одразу лунає знайоме: «заморозити ціни», «натиснути на бізнес», «змусити всіх не підвищувати». Але економіка не працює наказами. У березні 2026-го інфляція прискорилася до 7,9% рік до року, а ціни за місяць зросли на 1,7%. Головним поштовхом стало пальне: інфляція пального сягнула 23,4% р/р на тлі війни на Близькому Сході та подорожчання нафти, що потягнуло за собою й транспортні витрати. Тобто ми маємо не змову цінників, а передусім інфляцію витрат і зовнішніх шоків.
Саме тут і починається розмова про відповідальність Національного банку України. НБУ у січні 2026 року розпочав цикл пом’якшення і знизив облікову ставку з 15,5 до 15%, мотивуючи це стійким зниженням інфляційного тиску та меншими ризиками зовнішнього фінансування. Але вже 19 березня Нацбанк був змушений залишити ставку на 15% і заявити, що в разі посилення інфляційних ризиків готовий навіть підвищувати її. На мою думку, це означає одне: регулятор, як завжди, переоцінив свої можливості, хибні прогнози, надто рано повірив у стійке згасання інфляції та недооцінив масштаб енергетичних, логістичних і зовнішніх шоків.
Це не означає, що НБУ не потрібен або що облікова ставка не має значення. Навпаки, саме міжнародна фінансова допомога, на якій базується жорсткіша валютна і процентна політика, допомагає утримувати довіру до гривні. На 1 квітня 2026 року міжнародні резерви становили 51,9 млрд дол., і НБУ прямо вказує, що цього достатньо для підтримання стійкості валютного ринку та фінансування 5,5 місяця майбутнього імпорту. Але проблема в іншому: коли інфляцію штовхають угору бензин, імпортована енергія, воєнна логістика та руйнування інфраструктури, сама лише ставка не може загасити пожежу. Вона лікує наслідок, але не усуває джерела тиску на собівартість.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Бензин по 100. Коли ціни на АЗС зупиняться і чи допоможе цьому «єБачок»



Тому перший висновок такий: стабілізація цін в Україні починається не з гасел, а з резервів, передусім із резерву пального. І тут парадокс: правова база в держави вже є. Закон України «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів» встановлює засади створення системи мінімальних запасів, а загальний обсяг таких запасів має визначатися за найбільшим із двох критеріїв: 90 днів середньодобового чистого імпорту або 61 день середньодобового внутрішнього споживання. Кабмін уже затвердив порядок створення та функціонування цієї системи.
Однак проблема в тому, що частина важливих норм цієї системи набирає чинності лише через шість місяців після припинення або скасування воєнного стану. Це і є стратегічна слабкість. Країна, яка воює, не може будувати повноцінний антишоковий механізм «на після війни». Нам потрібен не паперовий, а фактичний державний резерв дизелю, бензину, скрапленого газу й критичних мастильних матеріалів уже зараз: розосереджений по регіонах, прив’язаний до кризових сценаріїв, частково зберігатися може і через європейські tісkеt аgrееmеnts, але із жорсткими правилами швидкого розкриття запасів. Інакше кожен новий зовнішній конфлікт знову битиме по українській інфляції через колонку АЗС.
Другий висновок: не можна підміняти економічну політику окремими заходами. У березні Мінекономіки прямо зазначало, що ціни на нафтопродукти не підлягають державному регулюванню, а український ринок пального повністю залежить від імпорту, тому світові коливання неминуче переходять у внутрішні ціни. Одночасно Антимонопольний комітет України повідомив, що перевіряє, чи не було ознак антиконкурентної поведінки операторів АЗС під час підвищення цін на початку березня. Це і є правильна логіка: там, де є зовнішній шок, не брехати людям про «просте заморожування», а там, де є підозра на зловживання ринком, втручатися антимонопольно.








Директор Європейського департаменту МВФ Альфред Каммер високо оцінив зусилля НБУ в боротьбі з інфляцією





Популісти завжди пропонують однакове: адміністративно зупинити ціни на все. Але українське законодавство прямо показує, чому це не так просто. Закон «Про ціни і ціноутворення» дозволяє запроваджувати державні регульовані ціни на товари, що мають істотну соціальну значущість або визначально впливають на загальний рівень цін. Водночас цей самий закон вимагає, щоб такі ціни були економічно обґрунтованими, а якщо держава встановлює їх нижче економічно обґрунтованого рівня, то зобов’язана компенсувати різницю з бюджету. Або ще більше, встановлювати занижену регульовану ціну без визначеного джерела компенсації закон прямо не допускає. Інакше кажучи, заморозка без грошей у бюджеті — це не політика, а самообман.
Є ще один важливий факт, який часто замовчують. Спеціальний режим декларування зміни роздрібних цін на соціально значущі товари, запроваджений урядом 2020 року, був скасований 2023-го постановою №650. Тобто нині в Україні немає того широкого ковідного механізму «соціально значущого» цінового адміністрування, до якого дехто хоче повернутися одним політичним жестом. Формально закон дозволяє державне регулювання, але окремий режим для широкого переліку продуктів зараз не діє. Це означає, що його можна запроваджувати лише заново, дуже вузько і дуже відповідально. А чому б і ні для найменш малозабезпечених верств населення? Може, було б і краще, ніж «єБачок» для мерседесів.
Третій висновок: якщо держава і повертається до регулювання цін на соціально значущі продукти, то лише точково. Не на весь продуктовий кошик і не на весь ринок одразу. Лише на 5–7 базових позицій, лише на обмежений період, лише за наявності чотирьох умов: різкий тимчасовий шок, ознаки монопольної або олігопольної поведінки, прозорий розрахунок собівартості й заздалегідь визначене джерело бюджетної компенсації. Без цього цінове регулювання закінчується або дефіцитом, або вимиванням товару з полиць, або переходом торгівлі в «сірий» режим. Після цього держава ще й змушена платити більше, ніж якби відразу допомогла людям грошима.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





"Що довше війна, то вищі ціни": як конфлікт з Іраном б'є по гаманцю — Вlооmbеrg



Найважливіше, що сам закон про ціни говорить, що соціальні гарантії населенню, насамперед малозабезпеченим сім’ям, мають забезпечуватися через систему компенсаційних виплат та індексацію доходів. Тобто правильна відповідь на подорожчання хліба, молока чи крупи — не спроба зробити вигляд, що ціни не зростають, а допомога тим, для кого це зростання є критичним.
Інструменти для цього в держави вже є. Експериментальний проєкт базової соціальної допомоги встановлює базову величину 4500 грн, а саму допомогу можна оформити онлайн через «Дію» або через сервісні центри Пенсійного фонду. У бюджеті-2026 на базову соціальну допомогу передбачено 9,2 млрд грн, на субсидії та пільги — 42,3 млрд, а загалом на підтримку громадян у складних життєвих обставинах — 102,7 млрд грн. Отже, архітектура адресної підтримки існує. Її треба не вигадувати з нуля, а посилити і прив’язати до інфляційних ризиків.
Саме тому замість загального державного регулювання цін на продукти я запропонував би іншу модель. Для найменш забезпечених громадян потрібна тимчасова інфляційна надбавка, або електронний «харчовий ваучер» на визначений набір базових товарів українського виробництва. Для домогосподарств із високими витратами на комунальні послуги — автоматичне розширення субсидій, тим більше що Пенсійний фонд уже проводить автоматичний перерахунок на неопалювальний сезон для більшості отримувачів. А для регіонів, де відбувається реальний локальний ціновий збій, — не загальне заморожування, а короткий антикризовий режим із моніторингом торговельної націнки та логістичними компенсаціями.








Бізнес не змінив своїх прогнозів щодо інфляції, але переглянув очікування щодо курсу валют — НБУ





Четвертий висновок: без зростання пропозиції цінової стабільності не втримати. Сам НБУ у квітневому коментарі показав, що продовольча динаміка залежить від пропозиції: зростання цін на свинину та курятину сповільнювалося завдяки імпорту, а овочі «борщового набору» були значно дешевші через активний розпродаж запасів. Це означає, що стабілізація цін — це ще й політика дешевших кредитів на овочесховища, підтримка теплиць, локальної переробки, резервного енергоживлення для харчової промисловості та швидшої логістики. Не карати ціну, а знижувати собівартість. Так само і на бензин: аналізувати структуру ціни і робити висновки.
Тому моя позиція проста. НБУ треба критикувати не за те, що він бореться з інфляцією, а за те, що він надто часто зводить цю боротьбу до вузького монетарного коридору. Але ще гірше було б перекладати всю відповідальність лише на Нацбанк і робити вигляд, що уряд може зупинити інфляцію постановою про «чесні ціни». Не може. Потрібна спільна політика: тверда гривня, реальний резерв пального, сильний АМКУ, підтримка пропозиції продовольства й адресний захист бідних.
Сьогодні в Україні, за даними Мінекономіки, немає ані ажіотажного попиту, ані системного дефіциту товарів; соціально важливі продукти доставляються до торговельних точок. Це означає, що головна небезпека зараз — не порожні полиці, а дороге життя. А з дорогим життям не борються заборонами. З ним борються інституціями, резервами, конкуренцією і чесною допомогою тим, кому найважче. Популізм лише створює ілюзію контролю. Економіка жорстко карає за такі ілюзії.
Ціни стабілізуються не тоді, коли влада починає вказувати бізнесу, а тоді, коли в країні з’являється передбачуваність. Передбачуваний курс. Передбачувана податкова політика. Передбачувані правила на ринку пального. Передбачувана логістика. Передбачувана енергетика. Передбачувана конкуренція. НБУ прогнозує, що інфляція за підсумками 2026 року становитиме 7,5%, 2027-го знизиться до 6%, а до цілі 5% повернеться 2028 року. Але це станеться не автоматично. Це станеться лише за однієї умови: коли монетарна стриманість Нацбанку буде підкріплена сильною економічною політикою уряду, а не замінена нею на словах.
Україні сьогодні потрібна не кампанія боротьби з цінниками. Україні потрібна стратегія зниження собівартості життя. І саме це має стати новою мовою економічної політики.

Хоч би як нас надихали результати парламентських виборів в Угорщині, але марно очікувати, що надалі взаємодія України з Європейським Союзом буде безхмарною. Попри те, що переважна більшість країн ЄС публічно декларує всеосяжну підтримку України та засуджує дії РФ, коли доходить до діла, «всеосяжне» нерідко стає осяжним, а «засудження» перетворюється на підсуджування. Нас від безхмарного майбутнього у європейській сім'ї відділяє не лише угорський паркан. Є там і словацький тинок, і брюссельський мур, і грецька гребля, і французький рів. У Союзі чимало країн, політики яких опираються спробам ЄС допомогти Україні та обтяжити життя РФ. Хтось відверто симпатизує режиму Путіна, хтось упав жертвою російської пропаганди, хтось керується виключно економічним інтересом власної країни, але так чи інак підіграє росіянам, ослаблюючи Україну.Навіть переможець угорських виборів Петер Мадяр не раз неприємно здивує як Київ, так і Брюссель. Після пуску нафтопроводу «Дружба», коли до Угорщини потече російська нафта, нині прогресивний політик має уникнути чималої кількості спокус, аби не обернутися на Орбана 2.0. Той замолоду теж був прогресивним реформатором. Найгірше, що Орбан передав Мадяру готову інфраструктуру для побудови затишної квазіавтократії з усім потрібним інструментарієм і зацікавленими групами впливу. Тож ми можемо лише сподіватися, що з цієї лялечки зрештою вилупиться прекрасний метелик, а не гнойова муха.

Словаччина

Тим часом Роберт Фіцо метаморфоз давно завершив — не метелик. І точно не полишить спроб ускладнити співпрацю України з ЄС. До його приходу до влади Словаччина була одним із найактивніших донорів військової допомоги Україні.У листопаді 2023 року уряд Фіцо офіційно відхилив 14-й пакет військової допомоги Україні на суму понад 40 млн євро. Відтоді Братислава припинила безоплатну передачу озброєння зі своїх складів, обмежившись лише комерційними контрактами та гуманітарною допомогою. Словаччина також відмовилася від участі в кредитних гарантіях для українських позик і рішуче протестувала проти пропозицій Єврокомісії щодо надання Україні кредитів за рахунок прибутків від заморожених російських активів, якщо ці кошти «планувалося спрямувати на військові потреби». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ "Немає нафти — немає грошей": сьогодні лідери ЄС спробують зламати опір Орбана — Rеutеrs Апофеозом абсурду стали розслідування, ініційовані словацьким урядом проти попередньої адміністрації через передачу Україні літаків МіГ-29 і ЗРК С-300. Загалом словацька прокуратура порушила чотири кримінальні справи, пов'язані з військовою допомогою Україні. Три вже припинено через відсутність складу злочину. Наразі триває розслідування передачі технічних матеріалів до ЗРК С-300 українському військовому аташе, документи названо «надсекретними», і, за версією слідства, це було шпигунство. Хоча, за словами колишнього міністра оборони Словаччини, передача згаданих матеріалів була невід'ємною частиною власне передачі С-300 Україні на початку повномасштабного вторгнення.Також Словаччина неодноразово блокувала або затримувала ухвалення санкцій проти РФ. Свіжий приклад: у березні 2026 року Братислава вимагала виключення із санкційних списків Алішера Усманова та Міхаіла Фрідмана, погрожуючи заблокувати продовження всього санкційного режиму. Буквально в останню хвилину Фіцо все ж розблокував санкції, відмовившись від своїх вимог.І хоча Брюсселю здебільшого вдається дотиснути Фіцо, капостей від нього не переведеться. Що гірше, електорат, який привів його до влади, цілком поділяє цей азарт. Якщо загалом серед словаків близько 33% бажають перемоги України, а лише 14% зраділи б перемозі РФ, то серед виборців партії Фіцо Smеr-SD тих, хто чекає на перемогу Росії, — 35%.

Бельгія

Бельгія офіційно підтримує санкції проти Росії та допомогу Україні. Тим не менш саме вона вирішально вплинула на гальмування механізму використання заморожених російських активів на нашу користь.Так склалося, що Бельгія — серце не лише ЄС, а й глобальної фінансової інфраструктури, де чільне місце посідає брюссельський центральний депозитарій Еurосlеаr. Саме там опинилася левова частка знерухомлених активів РФ, а отже, сама Бельгія зазнає хронічного юридичного та іншого тиску з боку Росії, яка робить усе, аби її заморожені кошти Україні не дісталися. Уже чотири країни блокують гроші із активів РФ для України: серед них "важковаговик" ЄС — Роlіtісо Бельгія від початку виступає проти використання активів РФ, висуває нові юридичні й фінансові умови та вимагає гарантій від країн ЄС, які вони об'єктивно не можуть надати. 2025 року прем'єр-міністр Барт де Вевер відмовився підтримати пропозицію ЄС щодо надання Україні кредиту на 140 млрд євро, який мав фінансуватися не самими російськими грошима, а лише доходами від активів, що зберігаються в Еurосlеаr. Позика у 90 млрд євро, якої ми наразі чекаємо, вже навіть не план Б, а план С. Жоден не знадобився б, будь Бельгія поступливішою.З одного боку, тиск на Бельгію очевидний. У грудні 2025 року Центробанк Росії подав позов до московського арбітражного суду проти Еurосlеаr із вимогою стягнути 18,2 трлн руб. У березні 2026-го — позов до Суду ЄС у Люксембурзі, де оскаржує рішення про безстрокове заморожування активів. Крім того, проти Еurосlеаr у російських судах перебуває близько сотні позовів від приватних інвесторів. За даними Тhе Guаrdіаn, російські спецслужби також залякували бельгійських політиків і керівників фінансових інституцій, погрожуючи «вічною відплатою».З іншого боку, зараз за рік Еurосlеаr заробляє близько 5–7 млрд євро на інвестуванні російських грошей, тоді як без них виручав би не більше 300 млн. Так, частина доходів зараз іде на допомогу Україні, але навіть ті 1,5–2 млрд євро, що залишаються Еurосlеаr, в рази більші від довоєнних заробітків. Цей камінець у лакованій туфлі, вочевидь, і робить ходу Бельгії такою непевною.

Греція

Поки бельгійці про свої шкурні інтереси говорити соромляться, греки саме цю аргументацію роблять ключовою. Оскільки грецькі судновласники контролюють значну частку світового танкерного флоту, їхня роль у протидії «тіньовому флоту» РФ визначальна. Проте Афіни наполегливо блокують або пом'якшують будь-які заходи, що обмежують перевезення російської нафти, буцімто щоб захистити свій морський сектор. Це фактично затримало новий жорсткіший етап нафтових санкцій у рамках 20-го пакета. Разом із Мальтою Греція також заблокувала пропозицію замінити ціновий ліміт на російську нафту повною забороною відповідних послуг: морських, брокерських, страхових, вантажних. Арештовувати чи бодай не приймати «тіньових» суден ці країни, на відміну від північноєвропейських, не поспішають. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Тіньовий флот РФ поповнили нові танкери з Греції — Вlооmbеrg Торік, уперше з 2022-го, Греція заблокувала пропозицію ЄС щодо жорсткіших обмежень на видачу віз громадянам РФ, бо російські туристи важливі для економіки. Єврокомісія також зазначала, що Греція та Мальта значно відстали від інших країн ЄС у реальному заморожуванні активів підсанкційних осіб.Так, Греція передає Україні озброєння та загалом дослухається до Брюсселя, але вплив РФ на країну — як на політичні сили, так і на економічні кола — значний. Поки у найпринциповішому питанні — протидії «тіньовому флоту» — «копєйка» перемагає совість.

Франція

Франція — джокер, який залежно від ситуації то козирний туз, то винова двійка. Глобальна проблема у тому, що, будучи надзвичайно впливовою в ЄС, ця країна ніколи не займає залізобетонної позиції. Сьогодні — страви високої кухні, завтра — «бідні лицарі» без джему.У 2023–2024 роках Франція тривалий час блокувала використання коштів Європейського фонду миру для закупівлі снарядів для України в третіх країнах. Бо європейські гроші мають витрачатися виключно на озброєння європейського виробництва. Ідея класна, от тільки виробити потрібну кількість снарядів Європа досі не може. У січні цього року Франція виступила проти ініціативи, яка дозволила б Києву використовувати європейські кошти для закупівлі британських ракет Stоrm Shаdоw. Знову з переконання, що фінансувати треба лише виробників ЄС. Хай укотре пошкодують про Брекзит.2024 року Франція скоротила на третину обіцяну Україні фінансову допомогу через бюджетні застороги, а вже цього року не погоджувалася з розмірами загального пакета ЄС через побоювання щодо власного держборгу, який, ніде правди діти, справді великий. У Кремлі нецензурно облаяли делегацію Макрона після пропозиції участі в переговорах Додатковий сумбур вносять регулярні «мирні ініціативи» безумовно амбітного політика Макрона. То перемир'я без умов, то врахування інтересів РФ у гарантіях безпеки, то пропозиції на кшталт «просто перестать стрелять». Одного дня здається, що французький лідер усвідомлює рівень загрози від РФ і робить усе для підвищення обороноздатності Європи. Іншого — що він досі переконаний: годинна телефонна розмова з Путіним може завершити війну.***На жаль, цей перелік країн, які так чи інак ускладнюватимуть підтримку України, можна продовжувати. Розуміння, що ми виграємо час для того, щоб Європа встигла підготуватися до нападу, прийшло далеко не в усі голови.Однак будь-який такий перелік буде неповним без згадки самої України. Попри весь героїзм фронту, наш тил повсякчас дає нові приводи для критики. Від одіозних корупційних скандалів до тотальної нездатності влади до конструктивної співпраці.Буквально кілька тижнів тому над Україною нависала реальна ймовірність, на щастя, нетривалої фінансової кризи через затримку із надходженням європейського кредиту. Про цей ризик експерти попереджали ще з лютого 2026-го. Було очевидно, що часу обмаль. Тим не менш уряд доклав нуль зусиль, аби убезпечити країну: не акумулював внутрішних ресурсів, не скоротив некритичних видатків, не шукав альтернативних зовнішніх джерел і навіть не поговорив чесно з бюджетниками про перспективу кількох тижнів без зарплат. Настане літо безгрошів'я — жуйте «тисячовесну».Не напружився і парламент. Про те, що Україна ризикує втратити 115 млрд дол. допомоги через невиконання зобов'язань перед партнерами, ZN.UА писало ще у лютому. Парламент уперто ігнорував це питання аж до квітня, потім надзусиллям зібрався, прийняв третину з потрібних маяків і згорнув активність до кращих часів.І весь цей балаган відбувається на тлі небаченого корупційного скандалу з поки що не дуже зрозумілими наслідками.Українська влада регулярно сама підкидає дрова в багаття антиукраїнських настроїв в Європі, чим миттєво користуються і російська пропаганда, і проросійські політики, і поборники економічних інтересів, що шукали додаткових аргументів. Так, Україна має бути готова до того, що опір її підтримці точно не зникне, якщо й ослабне. Але Україна ж має докласти зусиль, щоб не збільшувати цього опору власноруч. Впораються і без нас.

Політичне протистояння в Україні довгий час відбувалося на базі желеподібної електоральної маси, яка протягом досить нетривалих політичних циклів могла голосувати за політиків із протилежними політичними програмами. Ба більше, деякі з таких кандидатів і політиками не були, а лише шукачами влади як наркотика та джерела корупційних рентних доходів.
Один із найбільших парадоксів української політики напередодні повномасштабної війни — чому Порошенко не став українським Пак Чон Хі. Мова, звісно, про економічну політику.
Як і Порошенко, Пак Чон Хі прийшов до влади після майданної активності населення, хоча нічого спільного Пак, як і Порошенко, з активістами вуличних протестів не мав. У зовнішній політиці він також спирався на міцного стратегічного союзника — США. Але на цьому схожість закінчується.
У гармонійному політичному розвитку державна ідеологія (можна назвати більш ліберально — проєкт розвитку, система цінностей) має відповідати економічній політиці. В іншому разі це блеф, камуфляж, маска венеційського карнавалу, за допомогою якої політики дурять своїх виборців.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Держбюджет-2026: влада хоче скоротити видатки на економіку



Такою моделлю розвитку у Пак Чон Хі стала теорія опори на власні сили, або чучхесон (не плутати з північнокорейським чучхе). У тій таки зовнішній політиці Пак Чон Хі не обмежувався тісною співпрацею із США, а знайшов технологічного донора з числа вестернізованих країн. Таким донором для Південної Кореї стала Японія.
Отже, на тлі консервативної ідеології в Україні мала би з’явитися схожа, симетрична, економічна модель розвитку, спрямована на розумний протекціонізм, реіндустріалізацію, розвиток технічної освіти, науки, виробничих інновацій, захист внутрішнього ринку та підтримку складного експорту з високим рівнем доданої вартості.
Натомість за часів Порошенка ніякої політики «опори на власні сили» започатковано не було. Навпаки, були розгорнуті численні програми співробітництва з МВФ (яких Південна Корея, до речі, майже не використовувала), а економіка пішла шляхом максимального розкриття — допуск на внутрішній ринок імпорту за максимальною товарною лінійкою, деіндустріалізація замість нової промислової політики, знищення технічної освіти та втрата технологічних компетенцій. Загалом відбулося системне падіння складності української економіки та рівня доданої вартості у структурі експорту.
Когнітивний дисонанс у структурі українського простору сенсів полягав у досить кумедному поєднанні грантових лібералів з «портретом Бандери на лівій груді» та промисловців на кшталт Порошенка, які використовували економічні моделі МВФ, що вели до втрати промислового потенціалу країни.
Якщо ви думаєте, що після 2019 року щось змінилося, то ви не помиляєтеся лише у контексті того, що зміни, які відбулися, лише посилили ці протиріччя. Прихильники квазіліберальних моделей стали ще більшими прихильниками Степана Андрійовича (який, до речі, належав до апологетів економічного націоналізму, а не лібертаріанства Хаєка), а консервативні політики стали ще більш залежними від зовнішніх наративів стосовно формування економічних моделей розвитку (ще більше ліберального «хардкору», ще більше МВФ).
Сто років тому у нас уже відбувалися схожі процеси. Звісно, тоді не було МВФ, але були схожі українські політики, які страждали від дисоціативного розладу політичної ідентичності.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Віhus: Розкрито чергову корупційну схему в енергетиці. Цього разу в «Центренерго», де Наглядову раду очолює людина Єрмака



Якщо проаналізувати етапність національно-визвольного проєкту в Україні у 1917–1921 роках, то можна виокремити кілька стадій його розвитку.
Перший етап — початок реконструкції постімперських структур, що пронизують уже сформований кластер української економіки і впливають на профіль нових продуктивних сил суспільства.
Потім запуск проєкту Національної реконкісти та ресентименту. Не досягнувши успіху в малому, не вирішивши базових питань подальшого розвитку (до яких зарахуємо ставлення суспільства до ключових активів і формування системи перерозподілу національного доходу), здійснюються спроби реалізувати одразу мегапроєкти на кшталт кордонів «від Сяну до Дону».
На другому етапі запускаються процеси деконструкції постімперської кристалічної решітки колишніх продуктивних сил. Оскільки ці силові поля пронизують саме тіло продуктивних сил, то запуск подібних трансформацій дуже швидко переростає в автоімунний саморуйнівний процес.
Тобто замість консолідації внутрішніх сил суспільства задля побудови національного проєкту-кластеру відбувалася його деконструкція, руйнація.
Далі внаслідок невдач другого етапу дуже швидко відбувся перехід до авторитарної моделі розвитку, коли військові та квазівійськові (колишні цивільні, які стали військовими і зробили ставку на воєнну політичну естетику) спробували взяти владу в свої руки.
Фінальною стадією стала «отаманщина», чи «авторитарний анархізм», — химерний антипод демократичного центризму.
Зараз у нас дуже популярна думка, що в ті часи для успіху національного проєкту не вистачило якоїсь дрібниці: Центральна Рада не змогла використати потенціал українізованих частин на південно-західному фронті, внаслідок чого під Крутами не вдалося зупинити наступ більшовиків, або не оголосили загальної мобілізації тощо.
Насправді проблема тоді мала системний характер, а тренд до поразки виник на стику між першою і другою фазами.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«День бабака»: чи зможе українська економіка зростати без відкатів



Постімперська реконструкція мала трансформуватися в загальнонародний республіканський проєкт розвитку, який об'єднав би все суспільство.
Національний проєкт мав не лише дати відповідь на питання етнічного розвитку, а й розв’язати рівняння із двома невідомими: системою розподілу національного доходу та моделлю ставлення суспільства до базових активів.
Тобто нездатність запустити загальнонародний республіканський проєкт кластерного розвитку та звалювання в ірраціональність реконкісти та ресентименту і стали причинами тодішньої поразки. І ця поразка стала неминучою, діалектичною починаючи вже з другої стадії розвитку національного проєкту в ті роки.
Наші сьогоднішні проблеми теж є наслідком нездатності перейти від стадії амортизації колишнього потенціалу УРСР до побудови нового республіканського проєкту з новою моделлю розміщення та задіяння основних продуктивних сил.
Одна з причин — надто ласий шмат колишнього економічного потенціалу, ще не розпилений владними елітами під час початкового нагромадження капіталу.
Натомість на мікрорівні визрівають, як і сто років тому, руйнівні анархічні сили новітньої гайдамаччини. І цю модель анархоекономіки активно підтримує грантова частина політичного класу — заграє з нею та провокує до дій.
«Махно кожному дозволяє взяти по одній парі всього, скільки потрібно, щоб носити на собі. А хто більше візьме, то всіх розстрілює…».
Це свого роду «махнономіка на засадах МВФ» — дивний гібрид українських реалій ХХІ століття, коли прихильники ліберальної махнономіки одночасно є і поціновувачами програм співробітництва з Міжнародним валютним фондом.
Довгі роки ми відчайдушно сперечалися, яка модель економіки формується в Україні, і, як правило, йшлося про два основні типи політико-економічних систем: сильну державу (формат квазідержавного капіталізму) чи державу — «нічного сторожа». Постійні гойдалки між своєрідним етатизмом і мінархізмом.
По суті, в Україні поки що ніхто не спробував реалізувати третій базовий концепт розвитку: державу як девелопера економіки та соціальної системи.
Що, втім, і не дивно, враховуючи, що для цього потрібні глибока історична перспектива і наступність рішень влади протягом цілої низки політичних циклів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





В Нацбанку погіршили прогнози щодо зростання економіки України



Та як часто буває, якщо правлячі еліти періодично плутаються в концепціях розвитку, модель економіки формується самостійно, під впливом об'єктивних економічних процесів.
Ернст Мах, філософ-позитивіст, свого часу висунув цікаву теорію, відповідно до якої факт людської свідомості, чи внутрішнє «я» індивіда, зовсім не божественна іскра, а лише гіпотеза, яка спрощує для мозку розумовий процес.
Модель махнономіки — це також своєрідна гіпотеза, яка дає можливість нашій економіці виживати в умовах перманентних циклічних криз, політичної нестабільності, геополітичних тектонічних зрушень, монополізму та засилля олігархів. А також у чіпких обіймах регулятивних щупалець держави.
Гіпотеза анархокапіталізму необхідна нам для того, щоб пояснити когнітивний дисонанс у вигляді повнолюдних київських ресторанів або потоку автомобілів преміум-класу на столичних дорогах. Це приблизно такий же когнітивний дисонанс, який виникав у жителів Січеслава під час подій 1917–1920 років, коли вони бачили махновський обоз із персонажами, одягненими в опереткові кафтани, розшиті золотим позументом, та єнотові шуби. Одягалися махновці барвисто та з любов'ю до життя. Майже так, як і нині верхній «міндіч-дециль» нашого суспільства обирає собі елітні автомобілі та персональний тюнінг.
Як і чому в Україні сформувалася махнономіка як стихійна форма організації глибинної економіки та які глобальні наслідки чекають на країну у зв'язку з цим?
Махнономіка — це система, коли частина суспільства багатіє, але держава бідніє, а офіційні закони не працюють.
Махнономіка, або економіка «дрібних крамарів», також розквітає у секторі послуг і торгівлі на тлі відносно міцної гривні. Але параметри махнокапіталізму не підходять для країни з 10 мільйонами пенсіонерів, як в Україні. З подібною політико-економічною моделлю не можна не те що розширювати базову інфраструктуру, але навіть відтворювати її на рівні лінійного зносу основних засобів.
Тут напрошується вже аналогія не тільки з дорогими машинами на розбитих дорогах, а й із новими житловими масивами, що стоять на прогнилій інфраструктурі, і з вічними пробками на київських мостах, що задихаються. І з «махнокапіталістами», що подорожують своєю країною в іржавих вагонах.
Теорія ринкової гри говорить про те, що наш анархокапіталізм може успішно розвиватися за рахунок залишкового ресурсу економіки, який поки що можна амортизувати.
Тут можна згадати слова одного з провідних економістів світу Нуріеля Рубіні, який заявив: «Будь-яка економічна модель, яка належним чином не вирішує проблеми нерівності, зрештою зіткнеться з кризою легітимності».
Під час війни модель махнокапіталізму в умовах руйнації правової системи та негативної трансформації державних інститутів дуже швидко може перерости в «економіку гайдамаків», а отже, вона потребує термінової адаптації під потреби посткапіталістичної реальності, яка, до речі, зараз формується в усьому світі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Відновлення України: чиновники вже створюють економічні, політичні та міжнародні ризики



«Теорія партизана» Карла Шмітта свідчить, що для існування суспільства потрібен образ ворога. Якщо зовнішнього ворога здолати не під силу, то погляд суспільства повертається у бік внутрішнього ворога. Умовний «партизан», а в наших умовах людина, яка пройшла війну, — це, за висловом Шмітта, «симетричний ворог» старої системи управління, який за рахунок свого нового соціального статусу суттєво збільшує силу власних індивідуальних рішень, зокрема й у частині руйнації та спротиву старим правилам.
Такі «партизани» можуть стати легкою здобиччю зовнішніх сил маніпулювання, які спрямують їхню енергію у помилкове русло тупикової соціальної еволюції.
Глобалізм лише роз’ятрить рани «партизана», але не вилікує їх. Глобалізм зацікавлений не у лікуванні «партизана», а в його утилізації. Наприклад, десь на просторах Африки в приватних військових компаніях.
Тому тільки запуск сильного республіканського консервативного проєкту може вилікувати суспільство та спрямувати ентропію його полум’я на… нагрівання води, тобто на зростання економіки. А отже, перетворити ентропію та хаос на творчий відбудовчий процес.

Україна серед лідерів світового ринку безпілотників. Нині наші підприємства уже виготовляють у чотири рази більше БпЛА, ніж навіть США. Ба більше, перевірені у реальній війні вітчизняні дрони демонструють чи не найвищу ефективність порівняно з аналогами іноземного виробництва. Чотири роки кривавого протистояння з монстром навчили Україну адаптуватися та правильно рахувати витрати. Дрони уже змінили правила війни, а тепер готуються змінити кон’юнктуру світового ринку військових технологій. 

Яким буде ринок безпілотників після війни

Після завершення активної фази війни в Україні глобальний ринок безпілотних систем не повернеться додовоєнного стану. Він перейшов у фазу структурного попиту, де дрон — це не складний літальний апарат, авитратний інструмент, що має бути масовим, дешевим і швидко відтворюваним. Сполучені Штати публічнооголосили про намір закупити щонайменше мільйон дронів протягом двох-трьох років, а в подальшомупереходити до річних закупівель у діапазоні від пів мільйона до кількох мільйонів одиниць. Європейські держави,які втратили час у 2022–2024 роках, змушені будуть перейти до режиму постійного поповнення арсеналів FРV,баражувальних боєприпасів і перехоплювачів. Китай контролює більшість компонентної бази цивільного тавійськово-промислового сегментів. Туреччина, яка за п’ять років накопичила понад мільйон дронів і запустиламасове виробництво реактивних платформ класу Кızılеlmа, формує власну вісь глобального впливу. На ринокпісля війни повернеться й російська продукція, орієнтована на азійські та африканські ринки. Модель конкуренціїв найближче десятиліття буде тристоронньою: китайська індустрія як системний виробник, турецький сектор якекспансивний експортер та Україна як гравець із реальним бойовим досвідом виробів масового вжитку. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Правила гри знову змінюються: як ШІ вдалося зробити FРV-удари ЗСУ більш ефективними Україна ввійде у післявоєнний період зі структурним зростанням оборонної індустрії. Річний потенціал ОПКуже сягає 35 млрд дол., а 2026 року може збільшитися до 60 млрд дол., із яких щонайменше 35 млрд припадатимена далекобійні системи та масові безпілотні платформи. Українські виробники стабільно випускають мільйонидронів щороку, і за наявності зовнішнього фінансування країна здатна наростити виробництво 2026 року до 20млн одиниць на рік. Ключова відмінність України від інших гравців у тому, що її технології проходять постійнийцикл «польових мутацій»: бойовий досвід перетворює кожне покоління БпЛА на кращий продукт уже черезтижні, а не роки. На глобальному ринку це стає вирішальним фактором: найбільш затребуваними є не теоретичноінноваційні розробки, а технології, які довели працездатність у реальному бою. Саме такі системи здатнапостачати Україна. Це структурна перевага, яку важко відтворити у штучних полігонах ЄС чи США.У цьому контексті важливою змінною стає дозвіл на експорт окремих типів українських морських дронів.Морський сегмент — фактично новий жанр у світовій індустрії, а Україна є єдиною державою, якапродемонструвала їхнє масове бойове застосування з операційною ефективністю. Знищення корабельнихугруповань РФ у Чорному морі створило прецедент практичного використання морських автономних платформ увійні, і попит на такі системи формуватимуть прибережні держави, які прагнуть отримати інструментиасиметричного стримування. Вихід України на експорт у цьому сегменті закладає основу для довгостроковоїкомерціалізації — водночас унікальної та майже неконкурентної на старті. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Росіяни мають у вигляді трофеїв зразки всіх українських БпЛА: як таке трапилося і чим це загрожує — "Флеш" Структурною перевагою України залишатиметься собівартість. Європейські та американські виробникипрацюють у середовищі високих податків, дорогих трудових ресурсів, надмірних регуляторних вимог і дорогихвиробничих циклів. Навіть за масованих інвестицій вони не зможуть виробляти FРV і баражувальні платформи завартістю, співставною з українською. Українська модель базується на мережевому виробництві, модульності,швидкій замінності вузлів, використанні недорогих компонентів та вмінні будувати платформу навколотактичного завдання, а не навколо процесу сертифікації. Це робить українські вироби конкурентоспроможними наринку, де головна метрика — не технологічна пишність, а вартість одиниці ефекту. Для покупців у ЛатинськійАмериці, на Близькому Сході, у Південній Азії та Африці саме ця метрика буде визначальною. 

Економіка безпілотної ефективності

Порівнюючи цінову ефективність безпілотних систем і класичних озброєнь, бачиш не технічну революцію, аекономічну: війна стає питанням того, який КРІ виконує кожен витрачений долар. Дешеві FРV-платформи і масовібаражувальні боєприпаси в українській індустрії сьогодні виробляються в ціновому діапазоні одиниць тисячдоларів — не сотень тисяч; умовна середня собівартість типового українського FРV часто називається в інтерваліприблизно 1–3 тис. дол. за одиницю, що робить можливим підхід «кількість проти вартості».Така ціна показує, чому для локальних, тактичних завдань дроном простіше «вбити» логістику супротивникаабо вивести з ладу окремі одиниці техніки: кілька тисяч доларів за втрату, яку класичними засобами найчастішевражали б десятки чи сотні тисяч. Вартість  Lоіtеrіng-munіtіоns/kаmіkаzе-дронів залежно від класу варіюється віднижчих десятків тисяч до сотень тисяч доларів: приклади бойових систем типу російського Lаnсеt або комерційносхожих рішень часто оцінюють у районі 20–40 тис. дол. за одиницю, тоді як західні системи із кращою системоюнаведення або більшою боєпідготовкою (важчі варіанти типу Swіtсhblаdе/подібні) можуть коштувати від десятківдо сотень тисяч за вистріляну одиницю у повному бойовому комплекті. Ціна на одиницю у поєднанні з масовимвиробництвом створює ту саму тактичну цінність, яку раніше забезпечували одиничні, але набагато дорожчівисокоточні ракети.Морська тема тільки підкреслює розрив у співвідношенні «ціна — ефект». Невеликі бойові USV і прибережніавтономні катери, які Україна розробила у проєктах типу Sеа Ваby, оцінюються в десятки-сотні тисяч доларів заодиницю (в офіційних джерелах — приблизно 200–250 тис. дол. за найновішу бойову одиницю), тоді як вартістьнавіть одного корвета чи фрегата — сотні мільйонів і більше. Отже, пара сотень тисяч інвестицій у автономнуморську платформу може створити ризик для корабля вартістю сотні мільйонів, що трансформує прибережнуоборону. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ "Вже не покурити без дробовика": у Роlіtісо розповіли, як відбувається евакуація та ротація в умовах війни дронів Водночас великі пташки — МАLЕ/НАLЕ-клас або пілотована авіація — мають іншу економіку. Перехід доскладних тактичних БпЛА на кшталт МQ-9 або їхніх аналогів означає одиничні витрати вже у мільйонах доларів:сучасні важкі тактичні платформи — 30 млн дол. плюс за літальний апарат у базовій оцінці, і до цього додаютьсяексплуатація, супровід і озброєння. Для порівняння: ракета Тоmаhаwk у різних контрактах оцінюється в діапазонівід 1–4 млн дол. за одиницю. Це означає, що для досягнення стратегічного, розбірного ударного ефекту класичніракети залишаються дорогим, але іноді незамінним інструментом.На землі це рівняння теж читається просто: вартість одного Jаvеlіn — орієнтовно кілька сотень тисяч доларів заракету/блок (офіційні та публічні оцінки наводять близько 200–250 тис. дол. за одиницю в різні роки), тоді якзвичайний кумулятивний гранатомет або РПГ вартує сотню-другу доларів за одиницю. Але якщо FРV із зарядом укілька тисяч доларів може за один виліт нейтралізувати техніку чи позицію, що для Jаvеlіn коштувало б 200–250тис. дол., то показник вартості ураження у безпілотника виграє. Артилерійська логіка — коли кожен снарядкоштує від кількох тисяч доларів (для 155-мм — кілька тисяч за некерований снаряд і десятки-сотні тисяч длявисокоточних варіантів) — теж перетворює масові дрони на більш ефективний ресурс у довгих кампаніях, деважлива економічна витривалість.У підсумку дрони різних класів заповнюють місця у логіці витрат, де раніше стояли або дорогі, або ресурсно-інтенсивні рішення. Тобто українська модель — дешеве, бойово-верифіковане виробництво, швидка ітерація імасове відтворення — дає країні та її партнерам конкурентну перевагу саме у співвідношенні «ціна—ефективність», яка сьогодні визначає виживання й операційну стійкість армій. 

Конкуренти та/чи партнери?

Конкуренція з Туреччиною неминуча, хоча структурно її можна компенсувати кооперацією. Турецьківиробники експортують агресивно, мають значний запас готових виробів і власні політичні вектори просування.Однак європейські держави останніми роками не надто охоче закуповують турецькі системи з огляду на політичніризики та залежність від Анкари. Це створює для України вікно можливостей на європейському ринку, де попитна дешеві й масові системи різко зростатиме, а політики шукатимуть менш конфліктних постачальників.Структурні зв’язки, такі як українські двигуни для Кızılеlmа, лише підсилюють потенціал коопераційної моделі якз ЄС, так і з Туреччиною.КНР залишатиметься одним із найбільших виробників дронів у світі, і її домінування в сіvіlіаn-tесh і компонентній базі робитиме її небажаним, але неминучим гравцем. ЄС і США публічно шукають альтернативикитайському імпорту, і в цьому контексті українські та турецькі рішення розглядатимуться як більш привабливіальтернативи, здатні частково компенсувати залежність від китайської електроніки. Європейські уряди незахочуть збільшувати імпорт китайських систем із міркувань безпеки, тому Україна має рідкісний шанс заміститичастину цього попиту — за умови стандартизації та перенесення частини виробництва на майданчики ЄС.Після завершення війни на ринок повернеться і російська продукція. РФ не зможе продавати зброю нацивілізовані ринки, але її масові FРV, баражувальні платформи та дешеві ударні системи знайдуть покупців українах Азії, Африки, окремих державах Близького Сходу. Конкуренція тут буде прямою. Щоб зайняти цю нішу,Україні доведеться одночасно боротися з китайською масштабністю, турецькою експортною агресією таросійською політичною мережевістю в регіонах, які звикли до російських поставок. При цьому допоки західніпартнери не будуть здатні запропонувати гідні альтернативи, Україна ще й залежатиме від постачання китайськихкомплектуючих. Отже, цей ринок буде найбільш конкурентним і непростим, але саме тут українські технології,відтестовані у війні, дають перевагу: країни Глобального Півдня шукатимуть дешеві, боєздатні й перевіренісистеми, а не полігонні експерименти.У післявоєнний період ринок безпілотних літальних систем структурно розділиться на чотири сегменти.Масові FРV і баражувальні боєприпаси, де Україна може утримувати двозначну частку. Тактичні розвідувальніплатформи, де вирішальним стане проходження сертифікацій НАТО. Перехоплювачі та антидронові системи, деЄвропа й США шукатимуть дешевші й більш адаптивні рішення. І високотехнологічні реактивні безпілотники, деУкраїна буде, радше, партнером і постачальником критичних систем, ніж самостійним виробником кінцевогопродукту. 

Формула конкурентоспроможності

У результаті саме поєднання трьох чинників — бойової валідованості технологій, низької собівартостівиробництва та здатності до швидкого масштабування — формує основу української конкурентної позиції наглобальному ринку після війни. За умови правильної політики експорту, глибокої кооперації з ЄС і стандартизаціїсистем під потреби НАТО український ОПК здатен стати одним із ключових центрів масового виробництвабезпілотних систем у світі і реально конкурувати з Туреччиною та Китаєм у сегментах, де головну роль відіграєефективність на полі бою. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Початок операції ГУР у Покровську зафільмував російський FРV-ждун

Соціально-гуманітарна сфера у воєнний час зіткнулася із значним скороченням бюджетного фінансування як у реальному, так і у відносному вимірах. Обсяг видатків зведеного бюджету на розвиток людського капіталу і соціальне забезпечення скоротився з 17% ВВП у 2021 році і 19% у 2022-му до 12,6% ВВП у січні—вересні 2025 року. На 2026 рік проєктом бюджету передбачається збільшити видатки на 1,1 відсоткового пункту ВВП, але і в такому разі вони будуть на 3,3 в.п. ВВП меншими, ніж 2021 року.Щодо окремих складових забезпечення соціально-гуманітарної сфери, то фінансування охорони здоров'я в січні—вересні 2025 року реально зменшилося на 16% відносно аналогічного періоду 2021-го, фінансування освіти — на 25%, духовного і фізичного розвитку — на 30% (див. рис. 1). Показово, що фінансування вищої та фахової передвищої освіти із загального фонду бюджету реально зменшилося на 44%. Навіть програми соціального захисту і забезпечення (при запровадженні нових програм для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), ветеранів та інвалідів війни) було скорочено на 2%.ZN.UАВід початку повномасштабного вторгнення помітно зменшилися і відносні обсяги фінансування зазначених галузей. Так, видатки на освіту зменшилися з 5,7% ВВП у 2021 році до 4,1% ВВП у січні—вересні 2025-го (див. рис. 2). Основний тягар скорочення бюджетного фінансування припадав на загальну середню освіту — зменшення на 0,9 в.п. ВВП відносно 2021 року. Видатки на охорону здоров'я після збільшення з 3,7% ВВП у 2021 році до 4,1% у 2022-му надалі зменшилися до 2,8% ВВП у січні—вересні 2025 року. Скорочення переліку та якості медичних послуг у державних закладах охорони здоров’я при масових пораненнях людей на фронті та в тилу набуло рис соціально небезпечного феномену.ZN.UА Бюджет-2026: конструктиви і негативи Видатки на соціальний захист і забезпечення в січні—вересні 2025 року знизилися до 5,2% ВВП, суттєво відстаючи від показників 2021-го і перших років війни. Максимальний рівень фінансування за цим напрямом було зафіксовано 2022 року — 8,7% ВВП. У 2023–2025 роках відносні обсяги фінансування знижувалися під впливом доволі високої інфляції та непроведення індексації багатьох видів соціальних виплат і допомог. Крім того, з 2024 року запроваджено більш жорсткі умови виплат для ВПО.Скорочення бюджетного фінансування соціально-гуманітарної сфери напряму позначалося на розмірах заробітних плат її працівників. На рис. 3 зображено середню номінальну зарплату в освіті, охороні здоров'я, мистецтві та спорті у вересні 2025 року, яка становила від 63 до 73% середньої по економіці.ZN.UАСередня зарплата в галузі освіти у вересні становила 16,9 тис. грн, а охорони здоров'я — 18,5 тис. грн. Водночас, за розрахунками Мінсоцполітики, фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у червні 2025 року дорівнював 11,5 тис. грн. Це означає, що за наявності у сім'ї працівників соціально-гуманітарної сфери хоча б одного утриманця така сім'я опиняється за межею прожиткового мінімуму.На рис. 3 відображено і темпи падіння реальної заробітної плати у галузях соціально-гуманітарної сфери (за індексом цін на продукти харчування) відносно вересня 2021 року. При зростанні середньої реальної зарплати по економіці на 4% (за жовтень 2021-го — вересень 2025 року) у всіх аналізованих галузях мало місце падіння реальних зарплат. Так, в освіті у вересні 2025-го реальна зарплата була майже на чверть меншою, ніж у вересні 2021 року. У мистецтві і спорті темпи падіння сягнули 19%, а в охороні здоров'я — 4%.З початку війни уряд проводить індексацію пенсій за віком, але індексації соціальних допомог і зарплат здебільшого не було. Водночас реальна величина фіксованої величини неіндексованих зарплат і допомог протягом жовтня 2021-го — вересня 2025 року зменшилася на 39% при підрахунку за офіційним Індексом споживчих цін (ІСЦ) і на 44% при підрахунку за індексом цін на продукти харчування. Це вказує на суттєве падіння купівельної спроможності та поширення бідності серед працівників різних галузей бюджетної сфери. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ МВФ підтвердив прогноз по ВВП України Для оцінки показників оплати праці в соціально-гуманітарній сфері України відносно інших видів економічної діяльності ми спиралися на дані Держстату України і Євростату. Ми ставили за мету порівняти рейтинги різних галузей за рівнем середньої зарплати у 27 країнах ЄС і в Україні. Результати проведеного аналізу відображено в таблиці.Представлені дані наочно демонструють занижений рівень оплати праці в галузях розвитку людського капіталу України відносно інших галузей. Це стало наслідком як пріоритетного використання ресурсів на оборонні потреби під час війни, так і дискримінаційного ставлення суспільства до цих галузей упродовж десятиріч.В Україні галузі освіти, мистецтва, охорони здоров’я характеризуються найнижчим рівнем оплати праці серед усіх видів економічної діяльності. Саме тому вони посідають найнижчі місця (15-те, 16-те і 17-те) у рейтингу галузевої оплати праці. На противагу цьому в 27 країнах ЄС праця людей у цих галузях оцінюється більш гідно і самі галузі посідають середні місця у рейтингу оплати праці. Так, за рівнем середньої зарплати галузь охорони здоров'я та надання соціальної допомоги загалом по 27 країнах ЄС перебуває на 6-му місці із 17, а галузь освіти — на 7-му місці (див. табл.).Рейтинги видів економічної діяльності в Україні та ЄС-27 за рівнем оплати праці(рейтинг 1 — найвища середня зарплата в галузі, рейтинг 17 — найнижча зарплата)Джерело: розрахунки автора за даними Євростату і Держстату УкраїниСкорочення реального бюджетного фінансування та реальних заробітних плат у публічному сегменті соціально-гуманітарної сфери України вже викликало і в майбутньому викликатиме низку негативних наслідків.По-перше, це посилення моральних і фізичних страждань працівників цієї сфери під час війни, збільшення масштабів бідності серед працюючих, погіршення якості медичних і освітніх послуг для населення. В довгостроковому плані це призводить до нижчої продуктивності праці в економіці, передчасної смертності людей і зниження якості людського капіталу.По-друге, це збереження негативної динаміки зовнішньої міграції. ООН оцінює кількість українських мігрантів від початку війни на рівні 6,9 мільйона чоловік. Зниження безпекових ризиків в Україні з часом не стимулюватиме українців повертатися додому, якщо розміри їхньої оплати праці в нашій країні не дотягуватимуть до рівня соціальних допомог чи мінімальної оплати праці в ЄС. Держбюджет-2026: Кабмін направив до Ради доопрацьований законопроєкт Унаслідок суттєвого погіршення умов праці від початку війни спостерігається скорочення чисельності штатних працівників в освітніх закладах, установах культури та охорони здоров'я. Згідно з даними Держстату за чотири роки (до жовтня 2025 року) кількість зайнятих у галузі освіти зменшилася на 192 тисячі чоловік, або на 17% від довоєнного рівня, охорони здоров'я — на 138 тисяч, або на 19%, а в галузі мистецтва, спорту та відпочинку — на 17 тисяч осіб, або на 14%.На жаль, тиск накопичених проблем соціально-гуманітарної сфери не спонукає українську владу до їхнього системного розв’язання, а заохочує до щедрої роздачі подарунків споживачам деяких соціальних, освітніх і медичних послуг.Після трьох з половиною років виснажливої війни влада, нарешті, звернула увагу на вчителів шкіл і деякі групи лікарів. У бюджеті 2026 року планується виділити 41,8 млрд грн на індексацію зарплат педпрацівникам загальної середньої освіти на 30% з січня 2026 року і ще на 20% із вересня 2026-го. Бюджетом передбачено і 5,1 млрд грн на індексацію зарплат лікарів первинної та екстреної медичної допомоги.Однак учителі шкіл навіть після індексації зарплат у вересні 2026-го матимуть середню заробітну плату на рівні 25,8 тис. грн, що навіть не дотягує до нинішньої середньої по економіці. Слід вказати і на те, що у вересні 2025 року середня зарплата в освіті ледь перевищувала 400 дол. США на місяць, а через рік (після індексації), можливо, становитиме 560 дол. на місяць. Наведені суми, вочевидь, суттєво відстають від 4 тис. дол. на місяць, обіцяних учителям відомим топ-політиком напередодні виборів 2019 року.Останні місяці цього року відзначилися валом піар-ініціатив, які вестимуть до погіршення загальної ситуації у соціально-гуманітарній сфері України при задобрюванні владою значної частини електорату чи обраних верств населення.До проблемних, з погляду економічної ефективності та соціальної справедливості, програм слід віднести:

1 тис. грн зимової підтримки для всіх українців (більш як 10 млрд грн бюджетних витрат);безкоштовні подорожі «Укрзалізницею» до 3 тис. км (17 млрд грн втрат компанії з їхнім покриттям із бюджету);«реформа» харчування школярів (13,8 млрд грн витрат бюджету);забезпечення житлом громадян за програмою «єОселя», крім житла ВПО (11,4 млрд грн);«заходи з демографічного розвитку» (24,5 млрд грн), що передбачають: збільшення допомоги за вагітністю і пологами незастрахованим (1,1 млрд грн); підвищення виплати при народженні дитини до 50 тис. грн (6,8 млрд грн); збільшення допомоги по догляду за дитиною до 7 тис. грн (6,5 млрд грн); запуск програми «єЯсла» по догляду за дитиною від одного до трьох років (8,9 млрд грн); одноразову допомогу учням перших класів «Пакунок школяра» (1,2 млрд грн).

Бентежить і те, що такі «забави», за задумом їхніх творців, мають відбуватися на тлі погіршення ситуації на лінії бойового зіткнення і незадовільного покриття матеріально-технічних потреб ЗСУ, а також відсутності стабільної військової та економічної підтримки України міжнародними партнерами. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гроші є, суверенітету немає. Україна обрала найгіршу економічну теорію для війни За словами Роксолани Підласої, військові видатки України з урахуванням зовнішньої допомоги 2025 року становитимуть 106 млрд дол. А 2026 року влада планує довести їх до 120 млрд дол., включаючи 60 млрд дол. міжнародної допомоги. Фактичні витрати міжнародних партнерів на надання військової допомоги Україні зараз є меншими: за останній рік вони становили 42,2 млрд євро, або 49,4 млрд дол.Однак і при отриманні щороку 40–60 млрд дол. зовнішньої допомоги наш військовий бюджет драматично відстає від військового бюджету агресора — понад 200 млрд дол. (з урахуванням пільгових кредитів банків ВПК Росії та розконсервації старих запасів зброї).За логікою речей, будь-яка держава, борючись за виживання з більш ресурсним і скаженим сусідом, не повинна дозволяти собі роздавати «вертолітні» гроші населенню чи ініціювати дорогі соціальні програми з мінімальною суспільною користю. На жаль, логіка чи здоровий глузд не завжди інтегровані у практику державного управління України. Надалі для збереження Української держави необхідно сконцентрувати всі наявні ресурси на проведенні ефективних військово-оборонних дій проти агресора і забезпеченні функціонування соціально-гуманітарної сфери як основи майбутнього розвитку країни.

Монетарний суверенітет — чи багато він важить під час війни? Насправді його вплив можна вважати якщо не вирішальним, то напевно одним із визначальних.
Під час Другої світової війни економічна теорія збагатилася новою теорією розвитку — «військовим кейнсіанством». Вона була названа на честь відомого англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса. Багато елементів цієї теорії сприймались як беззаперечні новації. Це і роль цільової емісії грошей центрального банку, і теорія зайнятості під час війни, і роль держави у здійсненні контрциклічної політики.
До речі, Кейнс зміг втілити свої ідеї і на практиці.
1940 року він був радником міністерства фінансів Британії, а 1942-го його призначили на посаду одного з директорів Банку Англії — Кейнс займався питаннями воєнних фінансів, соціального забезпечення та зайнятості під час Другої світової війни.
Отже, розглянемо буквально кілька новацій цього безперечно видатного економіста.








«День бабака»: чи зможе українська економіка зростати без відкатів





Контрциклічна політика. У світі тоді переважала позиція представника віденської лібертаріанської школи економіки Йозефа Шумпетера (до речі, професора Чернівецького університету в 1909–1911 роках). Йому належала відома теорія, згідно з якою держава не має втручатись у руйнівні процеси на спадаючій кривій економічних циклів. Умовно кажучи, «все, що помирає, мусить померти», і рятувати це — лише марно витрачати ресурси та час. Таке собі своєрідне «економічне ніцшеанство», яке ще іноді називають «творчою руйнацією» або «позитивною індустріальною мутацією».
Найбільш яскраво цей підхід спрацював під час Великої депресії в США в 30-х роках минулого століття, — держава тоді на початковій стадії кризи самоусунулася, дозволивши кризовим явищам охопити всю економіку. Хоча деякі лібертаріанці кажуть, що держава тоді самоусувалася недостатньо. Мається на увазі Новий курс Рузвельта, який тоді був спрямований на застосування державних стимулів зайнятості, переважно через інфраструктурні проєкти.
Однак позиція Кейнса була іншою. Він висунув ідею «контрциклу»: держава не тільки може, а й зобов’язана рятувати економіку, якщо це викликано штучними, а не еволюційними наслідками. Наприклад, війнами, пандеміями та фінансовими кризами.
Друга світова війна довела правоту Кейнса, адже остаточно від наслідків Великої депресії 30-х США позбулися лише під час Другої світової війни, реалізуючи політику Нового курсу Рузвельта та елементи політики «контрциклу» Кейнса (держава повинна інвестувати під час кризи, коли бізнес, навпаки, скорочує інвестиції).
Є ще один факт із біографій Кейнса та Шумпетера, про який представники лібертаріанської моделі розвитку воліють не згадувати.
Кейнс, як ми вже згадали, з 1940 року консультував Міністерство фінансів Британії та з 1942 року входив до складу правління Банку Англії. А Шумпетер з 1917 року працював співробітником комісаріату економіки воєнного часу Австро-Угорської імперії, а з 15 березня по 17 жовтня 1919 року — навіть міністром фінансів Австрії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Що Україні слід зробити у сфері фінансового контролю для євроінтеграції



Як бачимо, результати діяльності Кейнса та Шумпетера на їхніх посадах під час світових війн «трохи» відмінні.
Ба більше, ще один представник віденської лібертаріанської школи економіки Фрідріх Хаєк згадує: «В Австрії після 1922 року ім’я Шумпетер стало серед простого люду майже лайливим через його принцип «крона є крона». Мається на увазі, що Шумпетер підписав декрет про виплату довоєнного державного боргу в австрійських кронах без індексації, попри те, що ця валюта під час війни знецінилась у 15 тисяч разів.
Кейнс також казав, що ключовим маркером неправильної економічної політики під час війни є високий індикатор безробіття. В Україні безробіття під час повномасштабної війни, до речі, становить 15–20%.
Відома також історія про «економіку на пальцях», коли вчений пояснював британському чиновнику під час війни, що його вислів «у бюджеті немає грошей на цей проєкт» є помилковим (за умови наявності монетарного суверенітету, звичайно).
Кейнс запитував: «Коли ви кажете, що немає грошей для будівництва, це означає, що у вас немає цегли, робочих, цементу?».
«Ні, — казав чиновник, — це все у нас є».
«Тоді що ви маєте на увазі, коли кажете, що на це немає грошей», — продовжував Кейнс.
Тож в умовах таргетованої або цільової емісії під час війни можна профінансувати будь-який проєкт. Питання лише в тому, чи потрібен він для досягнення перемоги або ж ні.
Тобто гроші — це лише «розчин», який пов’язує в єдине ціле цеглу, цемент і робочу силу для будівництва зруйнованого війною будинку.
І цей «розчин» продукується «монетарною залозою» центрального банку.
Тому, коли українські міністри кажуть, що у нас немає грошей для того, аби на 100% профінансувати виробництво ОПК, то вони або не читали Кейнса, або лукавлять. Або вперті послідовники Шумпетера, чиї ідеї саме під час війни несуть згубні наслідки для економіки.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Шмигаль розповів про розвиток українського ОПК у цифрах



А тепер перейдемо до Національного банку України.
Уявіть собі модель, коли ви з однієї кишені перекладаєте гроші в іншу кишеню, і під час цього «захопливого процесу» значна частина грошей «кудись зникає».
На початку повномасштабної війни у нас було два місяці «монетарного суверенітету», коли НБУ фінансував уряд і ЗСУ.
Це відбувалося з березня по червень 2022 року (якщо брати не сам термін фінансування, а період низької облікової ставки НБУ у розмірі 10%).
Потім НБУ збільшив облікову ставку до 25% (зараз вона перебуває на рівні 15,5%) і оформив борг уряду за наданими ним коштами у вигляді військових облігацій. Відсотки за якими визначаються відповідно до середньозваженої за період облікової ставки Нацбанку.
Тобто уявіть собі ситуацію: ви приходите у банк, розміщуєте у ньому свій депозит, а ставку за цим вкладом можете визначити самостійно, на власний розсуд!
Для вас це неможливо, а для НБУ — чом би й ні: він позичив уряду гроші під ставку, яку сам і регулярно визначає.
Для чого йому такий інструмент? За цим портфелем військових облігацій за рівня ставки у 15,5% НБУ отримає річний відсотковий дохід у розмірі більш як 60 млрд грн.
Для чого йому ці гроші?
Нацбанк «транзитом» виплачує ці грошові кошти групі комерційних банків за депозитними сертифікатами, які випускає і продає приватним фінансовим установам.
Скільки це у гривнях?
2023 року НБУ виплатив банкам майже 86 млрд грн.
2024-го — близько 82 млрд грн.
2025 року — орієнтовно 65–70 млрд грн.
Або загалом до 240 млрд грн за три роки війни.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Інфляція сповільнилась, але ціновий тиск досі значний — попередили в НБУ



Тобто таргетована емісія НБУ на підтримку банків (виплата відсотків за депозитними сертифікатами — це грошова емісія) становила вже 60% від таргетованої емісії НБУ на підтримку країни загалом під час війни (а це і економіка, і ОПК, і соціальна сфера, і ЗСУ).
Саме тому банківська система отримує рекордний історичний прибуток під час війни: 83 млрд грн 2023 року та 104 млрд грн 2024 року. А рентабельність капіталу досягає 40% і вище. Значною мірою через політику «дорогої гривні», яку здійснює НБУ і внаслідок якої ми спостерігаємо майже повний обрив кредитного циклу в нашій економіці воєнного часу.
У ЗМІ публікувались і цифри виплат НБУ на користь комерційних банків: 2023 року за депозитними сертифікатами оvеrnіght — 64,3 млрд грн, за тримісячними сертифікатами — 21,7 млрд грн; 2024 року 51,7 млрд і 29,9 млрд грн, відповідно.
У середньому НБУ іммобілізує (відволікає) з грошового ринку від 400 до 500 млрд грн ліквідності банків, яка могла б іти на кредитування реального сектору економіки (див. рис.).
ZN.UА
При цьому внаслідок цих операцій НБУ суттєво скоротив свої перерахування до державного бюджету: 2022 року це було 72 млрд грн, а 2023-го — лише 38,6 млрд грн.
Станом на зараз НБУ перерахував за 2024 рік трохи більше 38 млрд грн із задекларованих 84 млрд грн. Тобто загальна фінансова підтримка державного бюджету з боку НБУ наразі поступається «підігріву» фінансових показників кількох десятків приватних банків.
Підсумовуючи, можна перефразувати слова відомого казкового персонажу: «Гроші у нас є, у нас монетарного суверенітету не вистачає».

Повномасштабна війна змінила тренди сфери, але поточна політика їх не враховує.

І вони невтішні.

Андрій Павловський розповів про проблеми з основними елементами ринку праці.

Андрій Павловський пояснив, що зміни у сфері зайнятості не лише економічні, а й соціальні.

Російський бізнес скорочує витрати, відкладає інвестиції та фіксує зростання неплатежів.