Дзеркало Тижня

Голова Міністерства освіти і науки України Оксен Лісовий заявив про суттєве недофінансування старшої профільної школи. Однак на цьому тлі є також ї позитивні тенденції – Уряд України спрямував 2,3 млрд грн на підтримку шкіл, коледжів і закладів вищої освіти, щоб підготувати їх до опалювального сезону 2026/2027 років. Про розподіл коштів повідомила прем'єр-міністерка у Fасеbооk Юлія Свириденко.
Отримані кошти використають також для закупівлі систем резервного живлення, модернізації інфраструктури та відновлення пошкоджених будівель. Із загальної суми майже 500 млн грн спрямують на потреби шкіл. Фінансування передбачає закупівлю акумуляторів, сонячних електростанцій та іншого необхідного обладнання.
"417 млн грн отримають заклади фахової передвищої освіти. З них 217 млн грн спрямують на оплату комунальних послуг, а ще 200 млн грн — на підготовку понад 80 найбільших коледжів до опалювального сезону та посилення енергонезалежності", – зазначила Свириденко.
Для університетів уряд передбачив 600 млн грн. Ці гроші спрямують на встановлення когенераційних установок, сонячних електростанцій та систем накопичення електроенергії. Окремо заклади вищої освіти отримають ще 275 млн грн на оплату комунальних послуг. Таке фінансування має допомогти забезпечити стабільну роботу університетів.
"Додатково 500 млн грн буде спрямовано на відновлення пошкоджених університетів, облаштування укриттів та закупівлю необхідного обладнання. Усі школи, коледжі та університети мають бути належним чином підготовлені до опалювального сезону 2026/2027 років, щоб забезпечити безперебійний навчальний процес", – наголосила Свириденко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Голова Міносвіти Лісовий заявив, що розглядає можливість повернутися до лав ЗСУ в разі відставки  



Нагадаємо, що наприкінці березня Оксен Лісовий провів нараду з керівниками обласних департаментів освіти, де озвучив ключові меседжі щодо реформи НУШ. Серед них була теза про те, що без впровадження НУШ Україна не отримає фінансування від міжнародних партнерів. Ця заява пролунали на тлі зростання спротиву реформі старшої школи в окремих громадах. Водночас сам Лісовий наголошував на прямому зв’язку між реалізацією НУШ і коштами, які держава та міжнародні партнери спрямовують на українські школи.

Голова Міністерства освіти та науки України Оксен Лісовий заявив, що у разі, якщо депутати ухвалять рішення про звільнення його із посади, то він розглядає можливість повернутися до лав Збройних Сил України. У коментарі журналістці hrоmаdskе він назвав таке рішення "один зі сценаріїв". 
Лісовий наголосив, що не писав заяву на звільнення та глава уряду Юлія Свириденко не подавала подання про його відставку.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Ви — загін штурмовиків»: Лісовий звернувся до вчителів через реформу НУШ



 "Моєї заяви немає, подання прем’єр-міністерки немає. Є постанова, подана народним депутатом Антоном Яценком. Власне, ця єдина ініціатива мені відома, подивимося, чи її підтримають депутати", — зазначив він. 
Оксен Лісовий до призначення на посаду міністра освіти України був військовим у складі 95-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ. Влітку минулого року під час реорганізації Кабінету міністрів його планували звільнити з посади. Тоді джерела ZN.UА повідомляли, що відомство пропонували передати під керівництво першого заступника міністра та голови фракції "Слуга народу" у Київміськраді Андрія Вітренка.
У грудні 2025 року троє народних депутатів: Антон Яценко, Лариса Білозір та Дмитро Микиша зареєстрували постанову на сайті Верховної Ради України щодо відставки Лісового з посади міністра освіти. Вказано, що його звільнення ініціювали через начебто створені ним корупційні схеми під час реорганізації Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, помилки у фінансовій звітності МОН за позикою Міжнародного банку реконструкції та розвитку та необґрунтовані витрати коштів під час друку підручників для 8 класу. 

«Не можу змусити дитину читати — зате ТіkТоk дивиться годинами». «Вона не може всидіти й п’яти хвилин», «Постійно відволікається». Скарги на дитячу неуважність сьогодні звучать майже в кожній родині та школі. Батьки дедалі частіше помічають: дитині важко довго слухати пояснення, читати великі тексти, робити домашнє завдання, не перемикаючись постійно між вкладками на планшеті, повідомленнями та відео. І річ тут не тільки в «поганій дисципліні» чи лінощах. Аби зрозуміти, як допомогти, варто розібратися, що відбувається в мозку дитини. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Алгоритми соцмереж утримують увагу людей через страх, гнів та ненависть — Харарі

Чому мозок обирає короткі відео

ТіkТоk, Іnstаgrаm Rееls і YоuТubе Shоrts побудовані на простому принципі: кожні 15–60 секунд — нова емоція, новий жарт, новий конфлікт. Мозок отримує швидку «винагороду» у вигляді дофаміну — нейромедіатора задоволення та мотивації. На повну потужність працює так звана дофамінова петля: свайп — очікування дива — нове відео — легка, миттєва доза задоволення (дофаміну) — наступний свайп.Коли після такого надшвидкого стимулятора дитині пропонують почитати книгу, виконати домашнє завдання чи просто посидіти на уроці, її мозок буквально засинає від нудьги. Йому банально бракує швидкості обробки стимулів. Реальний світ починає програвати віртуальному просто тому, що він «повільний». Водночас формат коротких відео привчає мозок до коротких сплесків уваги замість тривалої концентрації. Це веде до частих випадків «блукання думок» (mіnd-wаndеrіng) і втрати контролю над увагою, особливо під час навчання. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Соцмережі заплатять мільйонів шкільному округу через звинувачення у шкоді для підлітків

Чому проблема глибша за соціальні мережі

На здатність дитини зосереджуватися впливає не лише ТіkТоk, а й хронічний стрес, нестача сну, тривожність, інформаційне перевантаження. Для українських дітей, які живуть в умовах повітряних тривог і постійної нестабільності, ці чинники особливо актуальні. Стресова нервова система шукає швидкі способи емоційного полегшення — і короткі відео дають саме це. Тому заборони самі собою рідко працюють: дитина не просто «звикла до телефону» — вона використовує його як спосіб упоратися з напругою.

Чому тиск і заборони часто погіршують ситуацію

Перша реакція батьків зазвичай передбачувана: забрати телефон, посадити за уроки, «змусити зосередитися». Але увага погано функціонує під примусом. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Експерт назвав дві ключові проблеми шкільної реформи

Як утримати увагу дитини понад п’ять хвилин

Щоб повернути дитину в реальний світ і навчити її тримати фокус уваги самостійно, потрібно перестати діяти за шаблоном «бо так треба» або «поки не дочитаєш — не вийдеш». Мозок сприймає тиск як загрозу і вмикає режим захисту (саботаж або сльози). Спробуйте три неординарні кроки, які працюють на рівні нейробіології: Увімкніть мозок через тіло (нейрогімнастика)Не можна змусити префронтальну кору працювати просто вольовим наказом «Сядь рівно, вирівняй спину і слухай уважно». Щоб активувати зони мислення, потрібно спершу розворушити міжпівкульну взаємодію за допомогою фізичного тіла.Що робити: Перш ніж сісти за навчання, читання чи складне завдання, зробіть разом коротку нейровправу. Наприклад, «Вухо-ніс» (лівою рукою тримаємося за кінчик носа, правою — за ліве вухо, потім плескіт і міняємо руки) або спробуйте синхронно малювати на листочку геометричні фігури обома руками одночасно. Більше нейровправ — тут.Як це працює: Достатньо лише 30–40 секунд такої нейробіки. Коли тіло виконує незвичні, асиметричні та перехресні рухи, мозок миттєво мобілізує ресурси. Він виділяє «розумний» дофамін на пошук нового моторного рішення і створює свіжі нейронні мережі. Увага та концентрація після цього вмикаються автоматично, без жодного примусу.А якщо часу чи натхнення на виконання вправ із нейрогімнастики немає, головне — пам’ятати: корисною може бути будь-яка коротка фізична активність. Прогулянка, кілька стрибків, танець знижують напругу й повертають концентрацію. Інколи п’ять хвилин руху ефективніші за годину сварок над зошитом. Створіть естетику та ритуал зануренняМозок неймовірно сильно прив’язується до контексту й тригерів навколишнього середовища. Якщо дитина намагається читати або вчитися на тому самому дивані, де вона зазвичай лежить із телефоном і гортає стрічку, глибокого фокусу не буде. Нейрони пам’ятають: це місце для пасивного розслаблення.Що робити: Кардинально змініть оточення і перенесіть процес в інше місце. Допоможіть дитині створити окремий простір для навчання: зручний стіл, мінімум відволікань, телефон — у іншій кімнаті.Створіть особливий «ритуал обраних». Зберіться, візьміть красиву книгу чи цікаве завдання й підіть разом до затишної кав’ярні. Замовте її улюблений напій або десерт, знайдіть гарне місце біля вікна.Як це працює: Мозок починає пов’язувати процес глибокого занурення та навчання з приємними тригерами — запахом свіжої випічки, гарним інтер’єром, моментом близькості з батьками. Це повністю трансформує сприйняття завдання: з нудного обов’язку й «каторги» воно перетворюється на естетичну, цікаву та бажану подію. Дайте легальне право на помилку та формат «Мені можна»Страх помилитися — одна з головних причин труднощів із концентрацією. Найбільший і найнебезпечніший убивця дитячої уваги — це страх оцінки, критики або потенційної невдачі. У таких ситуаціях нервова система перебуває в режимі тривоги, і мозку складніше запам’ятовувати й утримувати увагу. Він хоче одного: втекти від джерела стресу (книжки чи зошита). Тому дитині важливо чути: «Це нормально, що не виходить із першого разу», «Спробуймо разом». Концентрація зростає там, де є відчуття безпеки.Що робити: Зніміть фокус із результату й оцінок. Дозвольте дитині заходити у світ знань, книг і вправ не заради ідеально виконаного завдання, а виключно для себе. Якщо під час виконання нейровправи чи читання сторінки щось не виходить — реагуйте на це із захватом: «О, супер! Дивись, як твій мозок зараз напружується й росте!». Дайте дитині відчути внутрішню свободу через установку «Мені можна помилятися» та підтримайте фразою «Я в тебе вірю! У тебе все вийде!».Як це працює: Коли повністю зникає страх зробити щось не так, зникає і внутрішній опір. Мозок розслабляється й починає отримувати чисте задоволення від самого процесу пошуку рішень, експериментів та подолання маленьких труднощів. А там, де з’являється щирий безпечний інтерес, дитячі п’ять хвилин уваги непомітно й легко перетворюються на 20, 30 і більше хвилин якісного фокусу. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Вчитель та військовий розкритикував НУШ за "грантову тусовку" та відрив від шкільного життя

Цифрова гігієна — без фанатизму

Уникайте двох крайнощів: повної вседозволеності та жорстких заборон. Натомість домовтеся з дитиною про прості правила:

телефон заряджається поза спальнею — це покращує якість сну;екрани — не під час їжі й не в перші 30 хвилин після пробудження;домовтеся про конкретний час для відео — й дотримуйтеся цього самі;заохочуйте спорт, хобі, живе спілкування — як альтернативу, а не покарання.

Головне: показати, що реальний світ теж цікавий

Важливо не просто «забрати ТіkТоk» у дитини, а допомогти їй знову відчути інтерес до реального світу. Увага — це не лише дисципліна, а й емоційне залучення. Вона формується там, де є інтерес, безпека та відчуття сенсу. Якщо домашнє завдання завжди асоціюється з конфліктом — варто змінити не дитину, а атмосферу навчання. Жоден алгоритм не замінить живої цікавості — якщо в дитини є шанс її відчути. А цей шанс залежить від нас: від того, яку атмосферу ми створюємо вдома й чи самі здатні іноді відкласти телефон і просто побути поруч. 

Міністерство освіти категорично проти зменшення кількості предметів національного мультипредметного тесту, зокрема виключення математики із числа обов’язкових предметів, заявив журналістам у четвер, 4 червня, міністр освіти і науки України Оксен Лісовий.  
Як пише "Інтерфакс-Україна", він зазначив, що запропонований урядом законопроєкт щодо умов вступу на 2027 рік передбачає ті ж умови, що й застосовуються цього року. Виключення математики з числа обов’язкових предметів є в альтернативному законопроєкті, який Міносвіти не підтримує.
За словами Лісового НМТ здають для підтвердження ключових навиків після школи - спроможність читати, писати і рахувати. Тому математика повинна бути обов’язковим предметом.
«Скасування математики чи історії, вилучення їх з обов’язкових предметів НМТ – це абсурд, це не приведе до жодних позитивних змін для нас як для країни», – наголосив міністр.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





В УЦОЯО пояснили, чому математика має залишатися обов'язковою для НМТ



НМТ цього року відбувається моделлю минулого року  - всі предмети складають в один день із можливістю додаткових сесій. Обов’язковими предметами є українська мова, математика та  історія України. Ще один предмет — іноземна мова, біологія, географія, фізика, хімія або українська література — випускники можуть обрати самостійно.
Водночас у Верховній Раді зареєстрували проєкт закону № 15254-1, який пропонує зменшити кількість обов'язкових предметів на НМТ до трьох. Історія України та українська мова будуть і надалі обов'язковими, тоді як математику планують зробити предметом на вибір. Таке правило пропонують запровадити на час дії воєнного стану.
Клінічний психолог Пилип Духлій у статті «Чому не варто «забивати» на математику у школі» пояснив, що відмова від математики в шкільні роки — помилка, яку потім важко виправити.

У свою чергу вчитель та військовий Вадим Зінчук в інтерв’ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко розповів, до чого призводить на війні відсутність базових знань для інженерного напрямку.

 

Стало відомо, що народні депутати хочуть виключити математику із предметів, обов’язкових для складання національного мультипредметного тесту (НМТ). В Українському центрі оцінювання якості освіти пояснили, чому цього не можна робити, пише «Освіта.UА». 
«Математика має залишатися серед обов'язкових предметів НМТ, оскільки саме результати цього іспитування, поряд з результатами з української мови, є найкращими предикторами успішності майбутніх студентів, а також є надважливими інструментами для опанування академічних програм», — зазначила у коментарі «Освіта.UА» директорка УЦОЯО Тетяна Вакуленко.
Вона додала, що саме знання математики та мови необхідні для того, аби отримати вищу освіту.
Водночас заступник директора УЦОЯО Василь Терещенко зазначив, що вивчення математики у школі — це дуже важлива складова розвитку різних типів мислення майбутніх студентів.
«Математична освіта відіграє беззаперечну роль для розвитку логічного, системного, критичного мислення, яке важливе для будь-якої освіченої людини, зокрема й для тих, хто планує здобувати вищу освіту», – підкреслив Терещенко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Лісовий розповів, скільки українців цього року зареєструвалися на НМТ



Нагадаємо, у Верховній Раді зареєстрували проєкт закону № 15254-1, який пропонує зменшити кількість обов'язкових предметів на НМТ до трьох. Історія України та українська мова будуть і надалі обов'язковими, тоді як математику планують зробити предметом на вибір. Таке правило пропонують запровадити на час дії воєнного стану.
Клінічний психолог Пилип Духлій у статті «Чому не варто «забивати» на математику у школі» пояснив, що відмова від математики в шкільні роки — помилка, яку потім важко виправити.
Учитель та військовий Вадим Зінчук в інтерв’ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко розповів, до чого призводить на війні відсутність базових знань для інженерного напрямку.

Народні депутати України хочуть змінити формат національного мультипредметного тесту на 2027 рік. 50 парламентарів  (ініціатори законопроєкту: Юлія Гришина, Мережко Олександр, Зуб Валерій, Шпак Любов, Медяник В'ячеслав) зареєстрували проєкт закону № 15254-1, який пропонує зменшити кількість обов'язкових предметів на НМТ до трьох. Історія України та українська мова будуть і надалі обов'язковими, тоді як математику планують зробити предметом на вибір, розповіла заступник голови фракції "Слуга народу" та голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради Юлія Гришина.

Які готуються зміни

На період дії воєнного стану депутати пропонують новий формат НМТ: два обов’язкові предмети  та ще один — на вибір абітурієнта. Математика буде предметом на вибір для вступників на відповідні спеціальності. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Лісовий розповів, скільки українців цього року зареєструвалися на НМТ Гришина наголосила, що обов'язкове складання іспиту з математики "не вирішує проблему, а ускладнює". Вона додає, що Міністерству освіти та науки України потрібно більше мотивувати вступників складати цей предмет. Голова підкомітету вказує, що для цього, зокрема, потрібно  збільшувати вагу вступного бала з математики через коефіцієнти, підвищити стипендії студентам, які навчаються на технічних та інженерних спеціальностях, збільшити державне замовлення та забезпечення грантами на технічні спеціальності.Гришина закликала освітян та депутатів підтримати цей законопроєкт. Клінічний психолог Пилип Духлій у статті "Чому не варто «забивати» на математику у школі" пояснив, що відмова від математики в шкільні роки — помилка, яку потім важко виправити.Учитель та військовий Вадим Зінчук в інтерв’ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко розповів, до чого призводить на війні відсутність базових знань для інженерного напрямку. 

Поки у суспільстві набирає обертів гостра дискусія про проблеми української освіти через реформу старшої школи, у Києві розпочав роботу дводенний міжнародний форум «Пілотне впровадження профільної освіти: академічні ліцеї». Очільник Міністерства освіти і науки України Оксен Лісовий під час відкриття заходу озвучив реальні масштаби недофінансування старшої профільної школи та реформи Нової української школи (НУШ) в умовах повномасштабної війни.
За словами міністра, наразі держава спроможна інвестувати в кожен академічний ліцей лише близько 10 млн грн замість необхідних 100 млн грн. Ці кошти спрямовують на розробку освітніх концепцій, новий підхід до навчання педагогів, а також на закупівлю базового обладнання для шкільних лабораторій хімії, фізики, біології та технічних майстерень.
Виступаючи перед освітянами, голова МОН визнав критичну складність моменту і з вибаченням порівняв педагогів із військовими на передовій: «Ви — загін штурмовиків, який бере найскладнішу позицію зараз. І наше завдання взяти за цей рік цю висоту і показати всьому суспільству, що підхід профільного навчання і реформа НУШ є успішною і єдино правильною. Суспільство повинно побачити результат».
Оксен Лісовий підкреслив, що за задумом ухваленого у 2020 році Закону «Про повну загальну середню освіту» Уряд планував значно більші капіталовкладення в реформу Нової української школи (НУШ). Проте воєнні реалії змусили перерозподілити пріоритети на користь безпеки дітей. Сьогодні в Україні будують понад 200 підземних шкіл, і вартість зведення кожної з них дорівнює фінансуванню нового ліцею. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





НУШ: велика освітня ілюзія?



Запуск профільної старшої школи є третім етапом масштабної реформи Нової української школи, яка стартувала в Україні у 2018 році. Згідно з концепцією, з 2027 року повна загальна середня освіта розділиться на три рівні: початкову, базову (гімназії) та профільну (академічні ліцеї або професійні коледжі). Очікується, що ліцеї функціонуватимуть як окремі юридичні особи, а навчання в них триватиме три роки — з 10 по 12 клас — із можливістю обирати індивідуальну освітню траєкторію та профільні предмети.
Згідно з соціологічними опитуваннями, рівень беззастережної підтримки реформи серед батьків залишається невисоким. Крім того, експерти та практикуючі педагоги дедалі частіше наголошують на критичному зниженні якості викладання природничо-математичних дисциплін, про що йдеться у статті редакторки відділу освіти та науки ZN.UА Оксани Онищенко «Ми витягуємо війну на залишках старої освіти. На зміну нам — порожнеча некомпетентності»: інтерв’ю з військовим — учителем фізики про НУШ».

Нобелівської премії математикам не вручають. І річ тут не в романтичних легендах про образу Альфреда Нобеля на них. Найімовірніше, причина значно прозаїчніша — він просто не вважав математику галуззю, досягнення в якій слід відзначати премією. У своєму заповіті Альфред Нобель чітко визначив перелік наук — і математики серед них не було.Дізнавшись про це, видатний норвезький математик Софус Лі запропонував створити окрему нагороду, своєрідний «математичний аналог» Нобелівської премії — премію Абеля. Вона мала відзначати досягнення саме в чистій математиці й носити ім’я іншого великого норвежця — Нільса Генріка Абеля.Чергове вручення цієї премії відбулося 26 травня 2026 року в Норвезькій академії наук, однак ім’я лауреата вже було оголошено у березні — це німецький математик Герд Фалтінгс. Премію він отримав за дослідження у галузі арифметичної геометрії — розділі математики, який, спрощено кажучи, дає змогу розглядати властивості чисел крізь призму геометричних об’єктів і «бачити» рівняння як форми. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Математичний прорив: ШІ від ОреnАІ самостійно розв'язав давню геометричну задачу Утім, історія цієї премії — не лише про відзнаки й лауреатів. Вона про те, як ідеї накопичуються, чекають і зрештою проростають. Іноді за десятиліття, іноді за століття — коли з’являється той, хто здатен їх побачити.

Чому саме Абель?

Нільс Генрік Абель (1802–1829) — постать, без якої важко уявити математику ХІХ століття. Він прожив лише 26 років, але встиг змінити цю науку. Із його відкриттями ми, самі цього не помічаючи, знайомимося ще в школі. Саме там ми вперше стикаємося з об’єктом, який у вищій математиці згодом назвуть абелевою групою. Хоча цей термін у шкільній програмі зазвичай не звучить, його зміст нам добре знайомий.Якщо дуже просто, абелева група — це будь-яка система, де можна виконувати одну дію (наприклад, додавання), і при цьому діє п’ять зрозумілих правил.По-перше, результат такої дії не «виходить» за межі цієї системи: якщо додаємо два цілі числа, отримуємо також ціле число. По-друге, неважливо, як ми групуємо дії: (а b) с дає той самий результат, що й а (b с). По-третє, є нуль, який нічого не змінює: 0 а = а 0 . По-четверте, кожне число має «протилежне», яке його обнуляє: а (−а) = 0. І, нарешті, порядок не має значення — а b дорівнює b а.Усе це здається очевидним, бо саме так поводяться звичайні числа. Але для математики це відкриття мало принципове значення: воно показало, що за простими правилами стоїть загальна структура, яка працює не лише для чисел, а й для значно складніших об’єктів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Не йде мова про освіченість: чому деякі випускники проігнорували математику на НМТ-2025 І саме такі, на перший погляд, прості ідеї з часом стають фундаментом для цілих розділів сучасної математики.І це лише один із численних слідів, які Абель залишив у науці. Серед іншого він довів неможливість розв’язання загального рівняння п’ятого ступеня в радикалах, заклав основи теорії еліптичних і абелевих функцій і зробив вагомий внесок у дослідження збіжності степеневих рядів.

Історія створення премії

Софус Лі, усвідомлюючи значення математики та масштаб постаті Абеля, використав свій міжнародний авторитет, аби зібрати підтримку для створення спеціального фонду. За його задумом, Абелівську премію мали вручати раз на п’ять років за видатні досягнення в чистій математиці. Втім, тоді цим планам так і не судилося здійснитися.Однією з причин невдачі стала смерть головного натхненника — Софус Лі помер 1899 року. Попри підтримку провідних математичних центрів Європи, більшість домовленостей і контактів трималася саме на його особистому авторитеті. Коли його не стало, ці зусилля швидко зійшли нанівець.До ідеї премії повернулися лише 1902 року. З нагоди сторіччя від дня народження Нільса Генріка Абеля норвезький король Оскар ІІ вирішив відродити цей задум. У співпраці з Науковим товариством Крістіанії (нині — Норвезька академія наук і літератури) математики Карл Стьормер і Людвіг Силов навіть розробили статут і правила майбутньої премії.Здавалося, ще трохи — й нагороду таки буде засновано. Але вирішальним чинником, як це часто буває, стала політика. 1905 року розпався союз між Швецією та Норвегією, і в нових умовах у країни просто забракло коштів для реалізації такого амбітного проєкту. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Надолужити буде вкрай важко: психолог розповів, чому важливо, аби математику вивчали саме до 16 років Полярний дослідник Фрітьйоф Нансен, чий фонд свого часу надихнув Софуса Лі, із жалем зазначав: навіть за наявності підтримки з-за кордону Норвегія не змогла самостійно створити фонд Абеля. У листі 1906 року до математика Елінга Голста він гірко підсумував: «Абелівська премія, обіцяна покійним королем Оскаром, пішла на небо разом із унією».На щастя, ідеї такого масштабу рідко зникають назавжди. Так і ця ідея лише чекала свого часу й повернулася майже за століття.У серпні 2000 року біограф Абеля Арілд Стубгауг зустрівся з генеральним директором компанії Теlеnоr Тормодом Хермансеном, щоб вдихнути нове життя в давній задум міжнародної премії імені Абеля. Ідею швидко підхопили в академічному середовищі: вже у березні 2001 року було створено робочу групу, яка активно взялася за її реалізацію.Того ж року уряд Норвегії заснував фонд Абеля з початковим капіталом у 200 мільйонів норвезьких крон. А вже 2002 року — до 200-річчя від дня народження Абеля — було офіційно засновано премію.Сьогодні премія Абеля має дві ключові місії: відзначати найвидатніші досягнення в математиці та популяризувати цю науку серед широкого загалу, особливо молоді.Першу нагороду вручили 2003 року — її лауреатом став французький математик Жан-П’єр Серр.

За що вручено премію Абеля 2026 року?

Цього року премію Абеля присуджено німецькому математику, науковцю Інституту Макса Планка (Бонн, Німеччина) Герду Фалтінгсу (нар. 1954) «за впровадження потужних інструментів у арифметичну геометрію та доведення давно сформульованих діофантових гіпотез Морделла і Ленга». Цікаво, що Фалтінгс також є лауреатом іншої престижної математичної нагороди, яку теж часто називають Нобелівською премією для математиків, — медалі Філдса.Герд Фалтінгс отримав премію за прорив у галузі арифметичної геометрії — науки, яка поєднує теорію чисел і геометрію. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Нобелівська премія для ШІ та "ненульовий шанс убити всіх": прогноз співзасновника Аnthrоріс Щоби зрозуміти, в чому тут суть, варто почати з простої ідеї. У математиці здавна вивчають рівняння, для яких потрібно знайти цілі або раціональні розв’язки. Наприклад, рівняння  має нескінченно багато цілих розв’язків — це так звані піфагорові трійки. Найвідомішою є (3, 4, 5).Але якщо змінювати рівняння — наприклад, замість піднесення до квадрата використовувати куб чи вищі ступені, — ситуація значно ускладнюється: іноді розв’язок може бути єдиним або його взагалі немає. Така, здавалося б, незначна зміна умови призвела до формулювання однієї з «наймедійніших» математичних задач — Великої теореми Ферма, яка стверджує, що рівняння аn bn=сn не має цілих розв’язків, якщо n>2. Ця теорема залишалася без доведення й без спростування аж до 1995 року, коли її довів британський математик Ендрю Вайлс. До речі, за цей результат він отримав премію Абеля 2016 року.Фалтінгс запропонував інший спосіб дивитися на ці проблеми. Замість того, щоб працювати лише з числами, він розглядав рівняння як геометричні об’єкти — криві. Виявилося, що властивості цих кривих можуть підказати, скільки розв’язків має рівняння. Тобто він показав, що складні задачі про числа можна розв’язувати, «перекладаючи» їх мовою геометрії. Штучний інтелект виявився занадто дорогим для американського бізнесу — Ахіоs Саме завдяки цьому підходу Фалтінгс довів гіпотезу Морделла: для великого класу рівнянь кількість розв’язків є скінченною.Премію присудили саме за цей проривний підхід. Він відкрив нові можливості для розв’язання задач, які десятиліттями залишалися недосяжними.Праці Фалтінгса в арифметичній геометрії й досі залишаються точкою відліку для нових досліджень: вони не лише дали змогу розв’язати давні математичні проблеми, а й відкрили зовсім інший спосіб бачити зв’язок між геометрією й теорією чисел. І саме в цьому переході від «обчислень» до «розуміння форми чисел» і полягає один із найважливіших зсувів у сучасній математиці.

В Україні 20 травня стартували основні сесії складання національного мультипредметного тесту (НМТ), які триватимуть до 25 червня. Міністр освітки і науки Оксен Лісовий в інтерв’ю «Радіо Свобода» розповів, скільки українців цього року зареєструвалися аби скласти іспит.
«Ми маємо сьогодні понад 350 000 реєстрацій. Близько 103 000 — це люди, молодь і іноді навіть не молодь, найстаршому, здається, 73 роки, які не цього року закінчили заклади середньої освіти. Тобто близько 250 — це ті, хто закінчли заклади освіти цього року», — повідомив Лісовий.
За його словами, число тих, хто реєструється для складання НМТ збільшується. Зокрема, 2026 року таких українців більше, ніж було 2025 року, а 2025 року відповідно більше, ніж було 2024.
«Тому ми маємо зростання і в цьому показнику, і в показнику вступу до українських закладів вищої освіти», — зауважив міністр.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





НМТ: як діяти, якщо не вдалося прийти на тестування



Повідомлялося, що цього року скласти НМТ можна у 30 країнах світу, а додаткову сесію — в 11. Додаткові сесії триватимуть з 17 по 24 липня триватимуть додаткові. З міркувань безпеки Український центр оцінювання якості освіти не повідомляв на загал, де саме українці писатимуть тести.
Водночас деякі категорії громадян можуть вступити до закладів вищої освіти без складання НМТ. Зокрема, українцям, які закінчили школу в Європі у 2025 або 2026 році, для вступу зараховують результати національних випускних іспитів. Крім того, замість НМТ проходять лише внутрішню співбесіду в університеті: ветерани війни (зокрема особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники бойових дій); особи, щодо яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; вступники, яким відмовлено в реєстрації на НМТ через неможливість створення особливих (спеціальних) умов.

Нині криза старшої профільної школи в Україні є наслідком системних освітніх проблем, які не вдалося вирішити реформі Нової української школи (НУШ), зазначив учитель фізики та військовослужбовець Вадим Зінчук в інтерв’ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко.
Він розповів про дві ключові вади Нової української школи. За його словами, перша —  зміщення акцентів у навчанні від знань до компетентностей.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Слабкі місця реформи НУШ було видно ще на її старті — результати експерименту



Зінчук вказує, що саме знання мають бути на першому місці, а лише потім на їхній основі мають формуватися компетентності.
Вчитель зазначає, що другою вадою є зміщення пріоритетів освіти — від навчання до комфорту учнів.
"Освіта має бути насамперед про навчання, а не про комфорт", — пояснив військовий.
Зінчук зауважив, що у сучасній школі потрібно не лише підтримувати дитину, але й вимагати інтелектуального зусилля та вивчення складних дисциплін.
"Щоб стати компетентною, людина мусить інтелектуально напружуватися, багато вчитися, в тому числі й складних речей", — наголосив учитель. 
Він також розкритикував тенденцію до спрощення навчальних дисциплін.
"НУШ, попри всі заяви та обіцянки, на мою думку, орієнтує освіту на слабкого учня", — робить висновок Зінчук. 
Він додає, що через шкільну реформу виникла криза профільної школи та дефіцит молодих фахівців із базовою природничо-математичною підготовкою.
"Криза старшої профільної школи — це вже глибоко запущений наслідок хвороби. Ми підійшли до прірви", — підсумував він.
Зінчук наголосив, що автори НУШ відірвані від реального шкільного середовища. 

Відомий учитель фізики та чинний військовослужбовець Вадим Зінчук розкритикував реформу Нової української школи. В інтерв’ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко він розповів про те, що автори НУШ відірвані від реального шкільного середовища. 
"У цих офісах, програмах, командах реформ — одні й ті самі люди, частина з яких ніяк не пов’язана зі шкільним життям", — наголосив він.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Слабкі місця реформи НУШ було видно ще на її старті — результати експерименту



Вчитель вказав, що навколо НУШ сформувалося середовище взаємної підтримки грантових команд. Жоден із міністрів та реформаторів не нестиме відповідальності за результати реформи.
"Вони тусуються від одного гранту до іншого, створюють взаємну галасливу підтримку, але за результати фактично ніхто не відповідає", — пояснив Зінчук.
Він звертає увагу на те, що найбільшою проблемою Нової української школи є "кулуарність ухвалення рішень закритого клубу його агентів змін". 
"Ми витягуємо цю війну на залишках радянської природничо-математичної освіти. Старші навчають молодших, бо майже в усіх уже відсутні базові знання для інженерного напрямку. На зміну нам — немає нікого, порожнеча некомпетентності", — заявляє військовий.
Зінчук додає, що під час навчання військових принципів радіоелектронної боротьби та зв'язку, йому доводиться починати їх вчити шкільний курс фізики, оскільки у протилежному випадку неможливо отримати спеціаліста. 
У березні глава Міністерства освіти Оксен Лісовий заявив, що без реформи "Нової української школи" Україна не отримає фінансування від міжнародних партнерів. Водночас петиція щодо призупинення реалізації цієї реформи  для старшої школи набрала 25 тисяч підписів. Чому реформу НУШ батьки та громади просять поставити на паузу, читайте у статті Оксани Онищенко "Реформа старшої школи: заради грантів чи заради дітей".
Про те, які рекомендації МОН підготувало для залучених експертів щодо того, як їм висвітлювати публічно реформу освіти , читайте у статті  "Темники" від МОН для експертів: як "правильно" розповідати про реформи". 

Дискусія про те, чи потрібно продовжувати реформу НУШ у старшій школі, набирає обертів. У справу втрутилася освітня омбудсменка: за результатами соціологічного опитування, ініційованого її службою, лише 14% батьків беззастережно підтримують реформу і ще 30% — швидше підтримують. Як для реформи, що триває вісім років, цифри сумні.Втім, прихильники НУШ подають їх суспільству під популістським соусом — «майже 45% підтримки!». І як додатковий аргумент на захист реформи розганяється ще одна, відверто маніпулятивна, теза: зупинці НУШ аплодувала б Москва. Та якщо щось і справді може стати подарунком для запорєбріка, то це якраз подальша деградація української освіти внаслідок недолугих реформ і загроза майбутньому.Поки чиновники та експерти міряються відсотками «патріотичної підтримки», на війні діє зовсім інша арифметика. Там порожнечі в знаннях не заллєш популістським соусом — на фронті вона перетворюється на втрати.Нещодавно на редакційну пошту ZN.UА надійшов лист, автор якого знає це з власного досвіду. Його ім’я добре відоме в освітянських колах — це Вадим Зинчук, вчитель фізики та заступник директора з наукової роботи одного з найсильніших ліцеїв Києва. Листа він підписав лаконічно: вчитель 145-го ліцею, зараз — старший сержант ЗСУ, спеціаліст з радіоелектронної боротьби, доброволець з 24.02.2022.Вадим ЗинчукФото, надане інтерв'юйованим«Я у війську вже більше чотирьох років, і як фізик зразу пішов на радіотехнічний напрямок: спочатку займався зв'язком, потім вирішив розширити свої фахові навички і перейшов на радіоелектронну боротьбу (РЕБ) та розвідку, — написав пан Вадим. — Ми витягуємо цю війну на залишках радянської природничо-математичної освіти. Старші навчають молодших, бо майже в усіх уже відсутні базові знання для інженерного напрямку. На зміну нам — немає нікого, порожнеча некомпетентності. Сам проводжу заняття зі зв'язку, принципів РЕБ, і починати доводиться з елементарного шкільного курсу, з примітивних азів, бо інакше отримати спеціаліста неможливо».Приводом для його листа стала публікація ZN.UА про проблеми НУШ. У відповідь я попросила пана Вадима про розмову. Він зателефонував якось увечері, коли повернувся з чергового завдання. «Знаєте, бувають такі місця, куди йдеш і хочеться перехреститися», — сказав. Його голос пробивався крізь гавкіт собак десь у прифронтових сутінках, а часом зовсім зникав у навушниках.Наша розмова не планувалася як інтерв'ю, але я попросила дозволу записати її. Бо це має бути почутим. Адже мій співрозмовник на власній шкірі чи, як каже, «власними сідницями» відчув, куди веде імітація змін в освіті.Своє інтерв'ю пан Вадим вичитував і погоджував у перервах між бойовими чергуваннями. «Навколо бомкає, блимає, але ми глибоко посеред поля в посадці, тому я здав зміну і дочитав», — написав він мені в месенджер уночі.

Прірва (не)компетентності

Вадим Зинчук: Сучасна війна — це війна технологій. І отут виникає запитання: а що у нас із реформою освіти, малята? Ми ж бачимо, що НУШ не їде, навіть за грантові гроші. Криза старшої профільної школи — це вже глибоко запущений наслідок хвороби. Ми підійшли до прірви.Чому? Причин багато. Взяти хоча б головний стрижень реформи НУШ — компетентнісний підхід і дитиноцентризм. Точніше, їхній агресивний український варіант. Британці й фіни, які значно раніше за нас почали впроваджувати ці підходи, вже отримали результати, які їх серйозно насторожили і змусили радикально переглянути ці засади.У різних частинах Британії освітню політику будували по-різному: десь зберігали класичний підхід із пріоритетом знань і сильною роллю вчителя, а десь зробили ставку на повний дитиноцентризм, де вчитель — радше тьютор чи ментор, а головне — «компетентності». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ НУШ: велика освітня ілюзія? Так от, найнижчі знання і найнижчий рівень сформованості цих же компетенцій, навичок застосовувати свої знання включно зі здатністю працювати з інформацією виявлені якраз у тих британських школах, де дитиноцентризм і компетенції були на першому місці. Тому британці терміново почали переглядати свою освітню політику.Плюс додалися виклики всесвітніх загроз, і з'ясувалося, що щасливий «кінець історії», про який після розпаду СРСР писав Фукуяма, скасовується. Країни знову дедалі жорсткіше борються за вплив, ресурси і безпеку. Звідси і така реакція на освітні проблеми.Оксана Онищенко: Додам, що дискусії про наслідки надмірного захоплення компетентнісним підходом у Британії почалися ще з 2010-го — задовго до НУШ. Україні варто було б звернути на це увагу при обговоренні своєї реформи. Але ж у нас широкого суспільного обговорення не було.В.З: В української НУШ, на мою думку, є дві ключові вади. Перша — зсув акцентів у навчанні. На першому місці мають бути знання, а потім уже на їхній основі формуються компетентності та компіляція нових знань. І саме такий підхід існував у нашій освіті дуже давно, ще за радянської школи. Фактично майже кожен урок фізики закінчувався обговоренням того, де і як застосовується все вивчене. А живі лабораторні роботи та майстерні слугували практичним тренуванням.Друга вада НУШ — це зміщення пріоритетів. Освіта має бути насамперед про навчання, а не про комфорт. Нічого поганого немає у тому, щоб побачити таланти дитини, дати їй вчасно старт, підтримати. Але має бути баланс: щоб стати компетентною, людина мусить інтелектуально напружуватися, багато вчитися, в тому числі й складних речей. Це важливо навіть з погляду фізіології: саме в молодому віці через навчання найактивніше формуються всі важливі для майбутнього нейронні зв’язки.Однак НУШ, попри всі заяви та обіцянки, на мою думку, орієнтує освіту на слабкого учня і на спрощення складних дисциплін. Прикладів цього можна навести дуже багато, висновок — це система. Якщо ми не змінимо цих наративів, програємо цивілізаційну війну за майбутнє. Поясню, чому я так думаю. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Слабкі місця реформи НУШ було видно ще на її старті — результати експерименту Усім відомо, але не всі відчули на своїй шкірі, наскільки зараз усе у війні залежить від дронів. Утворилося навіть нове поняття «кіл-зона» (kіll zоnе), де все живе, що туди заходить, знищується в нуль. Фактично зараз зміна лінії фронту можлива тільки за рахунок пересування цієї зони. А це можна зробити лише завдяки: а) дроновій перевазі та б) перевазі радіотехнічного прикриття від ворожих БпЛА і мониторингу, тобто радіоелектронній розвідці, РЕБ і малій радіолокації. Причому без б) досягти а) взагалі неможливо. Як це мало б виглядати на практиці? За лінією розділення, починаючи приблизно з п’яти кілометрів у тил, встановлюються радіотехнічні засоби (див. пункт б). Вони цілеспрямовано працюють з тилу вперед на лінію фронту і навколо себе. Причому ставлять їх через кожні 500–1000 метрів. Коли з’являється ворожий дрон, його виявляють радари та засоби радіоелектронної розвідки. Після чого або РЕБ глушить керування цим дроном, або його знищує дрон-перехоплювач. У певний момент РЕБ вимикають, щоб дати «вікно» для роботи своїх дронів, а потім знову вмикають. Так має будуватися захист наших позицій від ворожих БпЛА. Це як відчинити ворота фортеці, випустити свою кінноту, а потім знову їх замкнути. Це в ідеалі. Але реально ми не можемо широко розгорнути таку систему. Бо впираємося у брак підготовлених фахівців, обладнання, а часто і в нерозуміння технологій з боку великого начальства. Росіяни ж часу не гають і масштабують ці технології. Той, хто матиме цю комплексну перевагу, зможе посунути кіл-зону, значить, перемогти. Пам'ятаєте на початку війни історію про «весільні дрони», коли вище керівництво сприймало дрони більше як гаджети для зйомки цивільних свят? Через недостатнє розуміння ролі технологій ми й досі значною мірою воюємо людьми, а не технологіями. Півтора року тому я мав досвід — воював у лінійній піхоті, звичайному батальйоні ТрО: без вихідних і відпусток, без адекватно підготовленого особового складу та за недостачі технічних засобів. Бачив, як цей батальйон витирався в нуль по кілька разів. А частина людей просто втікала в СЗЧ через безнадію. Ситуацію «рятувало» те, що присилали 5–15 нових людей, які теж із часом танули. Корінь проблем — у рівні знань: людина, яка ухвалює рішення, не отримала колись якісної підготовки ні у школі, ні в університеті з природничих дисциплін. Відповідно, вона не розуміє, як вести сучасну оборону в першій в історії людства дроновій війні.І це стосується «ефективних менеджерів» на всіх рівнях, які потрапили у «владне тісто». Усіх цих «хороших хлопців», яких призначають на посади не за професіоналізм. Людина без ґрунтовної освіти не може зрозуміти стратегічності певних ідей і рішень, а може тільки виконувати сторонні вказівки.

Ціна старого пікапа

В.З.: Щоб виграти війну дронів, одних коптерів недостатньо, треба масштабувати виробництво засобів РЕБ, радіоелектронної розвідки, радарів (РЛС), — на них зараз черги. А для цього потрібні інженери, персонал, який розуміє, як усе це працює, може обслуговувати і грамотно використовувати.Та найбільша проблема — залежність нашого виробництва дронів і радіозасобів від імпортних, зокрема китайських, компонентів. І це означає, якщо Китай змінить правила гри, ми миттєво відчуємо це на собі й будемо смоктати лапу. Заходу наші БпЛА не дуже цікаві, бо там мають свою елементну базу і зроблять свої дрони дуже швидко. Так, це буде дорожче, але вони замовлять ті мікросхеми, які їм потрібні, а не ті, що доступні на АlіЕхрrеss. Це дасть можливість керувати дронами на тих частотах, на яких їм потрібно, і проривати лінію РЕБів дуже швидко. І це буде повноцінне виробництво, а не паяння на колінці на позиціях чи десь у прифронтових будиночках, як у нас. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ НУШ є важливою передумовою руху до ЄС, як і судова чи економічна реформи – Лісовий Ви знаєте, скільки людей загинуло, залишилося без кінцівок через те, що ми досі, за чотири роки війни, не розробили і не стандартизували боєприпасу, призначеного для застосування на дронах? Замість того, щоб дістати з ящика заводський заряд, який просто замикається на підвісі, наші хлопці прикручують до дрона «самопал». Один невірний рух, один дефект — і дрон вибухає ще в руках.У таких умовах, в яких працюють наші дронарі, не працюватиме жоден західний фахівець. Жоден американець не сяде в грьобану цивільну «ельку» (пікап Міtsubіshі L200. — О.О.) і не поїде в ній на позицію на «нуль» — він вимагатиме як мінімум броньований «хаммер». Я бачив, як ці «хаммери» виносили екіпажі, навіть коли в машини немає колеса і сама вона побита дронами. Завдяки броні люди всередині лишалися живі. Але ви навіть не уявляєте, на яких лахах їздять піхотні батальйони ТрО і скільки людей загинуло через це. Розповім вам історію. У січні 2024-го двоє наших хлопців тримали позицію «Пісок» — це фактично була ямка з дерев'яними палками як перекриття. Вони протрималися там 21 день, доки їх не виявили ворожі дрони й не почали методично розбирати скидами боєприпасів. Хлопці передали в рацію: «Ще трохи, і нас тут уже не буде, зробіть щось». Засобів РЕБ, щоб прикрити хлопців ззаду, не було взагалі. Стало зрозуміло, що їх звідти треба витягати. Зібрали евакуаційну групу, ставимо купольні РЕБи на час її виїзду. Проводжати її вийшли особисто комбат і начштабу. Я пам’ятаю їхні погляди, сповнені надії, коли іржава обдерта «елька» завила і вискочила на дорогу. Через півтора кілометра двигун вийшов з ладу — фонтаном полилась олива, прорвало прокладку, і на залишках можливостей ця машина повернулася назад. Іншої у нас не було. А ще через дві години тих двох хлопців убили. Ось ціна людського життя. Коли побачите на вулицях Києва свіжу «джипяру», пам’ятайте: хтось проміняв вартість цієї лушпайки на життя цих двох людей. У той час як чиновники вже після початку повномасштабної війни купують нові мерседеси, лексуси й тойоти останньої моделі.Між тим і саме українське суспільство не роздуплилося почати виробляти власні джипи. Та й де їх виробляти? Львівського автобусного заводу не існує. Запорізький автомобільний закрито. ЛУАЗу вже теж немає. Що там іще в нас залишилось? АвтоКРАЗ? Ось так і сталося, що поступово ми з різних причин закривали свої виробництва, а нових повноцінних заводів важкої індустрії не відкривали. Це почалося ще до війни, зараз темпи значно пришвидшилися. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Петиція щодо призупинення реформи НУШ набрала понад 25 тисяч підписів: чого вимагають батьки Ми чомусь увірували, що аграрна сфера та сфера послуг нас врятують. А там не потрібні фізики, хіміки та інженери, які можуть розвивати промисловість. Наукоємність цієї галузі дуже обмежена. Це призвело до знецінення складних знань у нашому суспільстві — ми фактично проїдаємо рудименти радянської освіти, не створюючи нічого нового й складного. Це своєю чергою автоматично знизило планку вимог до вступу на медичні та інженерні спеціальності. Тому наше суспільство так легко купилось на популістичні обіцянки легкого навчання й школи без напруження.

Чому непопулярна фізика

О.О.: Наша освіта теж стає деіндустріалізованою. Інженерні й природничо-математичні спеціальності фактично занесені до «Червоної книги» вступної кампанії — переліку спеціальностей «із особливою підтримкою». Минулого року на них був недобір, і навряд чи зараз щось зміниться. А в школах гостро бракує тих, хто має готувати майбутніх інженерів, — учителів фізики, хімії і математики.В.З.: Звісно, деіндустріалізація в освіті теж відчувається. І «агресивний дитиноцентризм» іще посилив це. Поясню.Ось приклад однієї активної мами — радниці кількох міністрів, сподвижниці просування реформи НУШ, не педагога. Її діти навчалися в приватній, дуже недешевій школі, де був чудовий учитель фізики. Я знайомий із ним особисто, на той час йому було десь років 30–35, не більше. Молодий дядько, грамотний фізик. Кабінет — із новим німецьким обладнанням, не китайськими підробками. Клас — маленька група дітей. Тобто є всі умови для вивчення фізики. Але… діти цієї мами не захотіли вчитися. І вона зробила публічний висновок, що шкільна фізика заскладна, нецікава й несучасна, тому її треба переглядати — спрощувати. Але якщо її дітям вона нецікава, чи означає це, що всіх інших треба позбавляти можливості вивчати нормально фізику?Я вважаю, що причина «нецікавості» до навчання часто ховається в сім’ї — в культі відповідних знань у ній. Це може або посилити, або зруйнувати мотивацію. Колись я викладав фізику в приватній школі, яка розвивала напрям інженерії. Навчав старшокласників — 7–10 класи. Це не був рівень фізико-математичного класу, але ми цікаво попрацювали з ними. У нас були невеличкі групи до 10 дітей, було і складно, й цікаво — справжні пацани, яких можна було підчепити гачком інженерії.Але наступного року дирекція вирішила розширюватись і збільшила класи, прийшло декілька дітей, які відверто не хотіли вчитися, й усе рухнуло. Дійшло до того, що я навіть отримав претензію, буцімто відхиляюся від матеріалу підручника й даю на уроках більше, ніж потрібно. Бо під час вивчення теми «Радіохвилі» я розповів у класі про те, як радіолокацію вперше почали застосовувати на наземних станціях і бомбардувальниках під час Другої світової війни… Тож я провів іще три уроки до кінця семестру, а потім сказав: «Панство, давайте не будемо одне одному псувати нерви. Розходимося». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Три причини, чому реформа НУШ ризикує закінчитися крахом — думка доктора педагогічних наук  На мою думку, наші приватні школи, на жаль, іще не пройшли свого становлення й не сформували системи непохитних цінностей. У нас не сформовано оцієї класичної британської приватної школи з культом знань і традицій. Тож коли державна шкільна освіта почала занепадати, приватна не змогла стати рятувальним жилетом. Залежність від фінансів батьків — це теж дуже суттєва несвобода, як виявляється. Це стосується і приватних, і державних шкіл. Знаю з власного досвіду, бо працював і там, і там.У сучасній українській школі вважається, що дорослий має обслуговувати дитину (!-?!). Але мені пощастило: я потрапив у колектив однодумців у ліцеї №145 — одному з небагатьох ліцеїв, що створив собі ім’я сам, виключно завдяки якості освіти та культурі навчання складного.О.О.: До речі, в новому законі «Про освіту» записано, що освіта — це послуга. Пам’ятаю, коли ще тільки готувався цей закон, були дуже гарячі суперечки експертів щодо цього: освіта — послуга чи все ж таки суспільне благо? Врешті-решт зійшлися на першому. І це теж свідчить про суспільні пріоритети.В.З.: Думаю, що не «зійшлися», а безальтернативно пропхали. Для нас як для країни, що воює, освіта — це суспільна вимога. Ключове слово — воює, тобто бореться за новий власний сенс. Трактування освіти як послуги — це безвідповідальність не лише тих, хто протискав це формулювання в закон, а й тих, хто за нього голосував. «Послуга» — це щось необов’язкове, від чого можна легко відмовитися чи перехотіти. Натомість освіта — це стратегічний чинник розвитку, який визначає наше Завтра.Війна не закінчиться завтра, а коли припиниться, ми не маємо права повернутися до стану тих безвідповідальних, якими були «до».Щодо мене — скажу вам відверто: я більше не повернусь у цю систему. Зважаючи на те, в якому стані шкільна освіта і що про неї пропагують, як знецінили там учителя — мені там місця немає.Ви, мабуть, чули про тренд у соцмережах — діти знімали своїх викладачів і накладали на відео знущальний текст. І це ще одне свідчення того, як у нас ставляться до вчителів. Діти лише транслюють те, що думають і роблять їхні батьки. І їм негласно дозволили це робити через політику асиметричних пріоритетів та звинувачень.О.О.: Так, це погана історія. Але є питання і до вчителів. Давайте щиро — через низький соціальний статус у школі працюють або люди святі, або випадкові — ті, хто не зміг вступити на престижніші спеціальності. І випадки цькування учнів із боку вчителів також є. А якість педагогічної освіти — то взагалі окреме питання.В.З.: Це взаємопов’язані речі. Ставлення держави до вчителя призвело до того, що якість кадрів, які почали набирати в школи, залишає бажати кращого. Тому останніми роками в школах збільшився відсоток, скажімо так, неадекватних працівників. Скажу більше — навіть адекватний вчитель, коли бачить ставлення держави до нього, розчаровується і в якийсь момент відчуває, що йому вже нічого не хочеться. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Лісовий обласним керівникам освіти: Не буде НУШ — не буде фінансування від міжнародних партнерів Прикро, що в нинішній так званій реформі вчителя призначено цапом-відбувайлом. А чому в «так званій»? Бо освіта не може бути показухою, з огляду на її суспільну роль. Я не можу назвати позитивних прикладів, які б свідчили про покращення в школі завдяки НУШ! Ну, хіба що під цю хвилю почали ремонтувати приміщення шкіл, робити туалети, спортивні майданчики, міняти парти. Але це не про суть навчання.Досвід мого ліцею показує, що навіть на колінці можна зробити значно більше, якщо у тебе є місія, ідея, мета, свобода і жага знань. Наприклад, ми в ліцеї №145 щороку, починаючи з 2005-го, проводили так звані природничі літні школи. Під час літніх канікул вивозили частину учнів за місто, в табір. І там у польових умовах розгортали проєктне навчання. Кожен проєкт мав певний ухил: біологічний, хімічний, фізичний, інформаційні технології тощо. Ви не уявляєте, які речі й які проєкти ми з дітьми робили! Ось я пригадую кілька: «Фізика на руїнах цивілізації», «Смартфон як засіб вимірювання», «Літня вебредакція»... І це без вказівок зверху, за рахунок власної ініціативи вчителів і підтримки батьків. У нас був конкурс на участь у цих літніх школах, ми брали з собою не кожного.Зараз реформа НУШ у старшій профільній школі викликала спротив. Але зверніть увагу, наскільки нашому суспільству було байдуже на освіту, що воно вісім років ні у що не вникало. І тільки коли батькам сказали: «Завтра ваша дитина не зможе ходити до школи ось тут через дорогу, а поїде на автобусі хрін знає куди за 20 кілометрів від дому» або «У вас закриють старшу школу», — почалося бурління.Бо школу здебільшого сприймають як місце перетримки: ми вам здали дитину, і коли вона повернеться, у неї має збігатися з початковою кількість ніг, рук, пальців і голова — одна штука. Все. А те, що вона не отримала актуальних знань, — то вже нікого не хвилює.О.О.: Тут я не зовсім погоджуюся. Суспільство хотіло змін і повірило в НУШ, але про її якість судило з офіційних повідомлень. Нефахівцю складно їх перевірити, коли в Україні немає відкритих баз даних із результатами освітніх вимірювань, як у тій-таки Британії. Через це навіть вибір школи для дитини часто тримається на «сарафанному радіо». А вже оцінювати успішність реформи в таких умовах і поготів складно.В.З.: Ще раз хочу наголосити, що освіта не може бути показухою, тому що від неї залежить перспектива існування суспільства — вирулить воно на вищий рівень чи стрімко скотиться вниз. Тим більше — в нашому трагічному становищі.Коли 2022 року я добровольцем прийшов до військкомату й приймав посаду, був упевнений, що той пендель, який зараз отримує наше суспільство, примусить переосмислити наші пріоритети, взаємодію з владою, одне з одним. Але майже нічого не змінилося. Зміни є лише на рівні окремих людей і сімей, але не в основі самого суспільства. І, між іншим, реформа НУШ, яка продовжує котитися незмінним котком, — це теж індикатор відсутності глибоких змін у нашій країні.Ви подивіться — попри всі зміни та дискусії в європейських освітніх системах у зв’язку з виявленими проблемами, в нас їх навіть не обговорює МОН. Наші реформатори і вусом не повели. Вони далі котять НУШ із тими самими наративами. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Реформа НУШ для старших класів: Рада хоче дозволити учням завершувати навчання у своїх школах Зверніть увагу, в цих офісах, програмах, командах реформ — одні й ті самі люди, частина з яких ніяк не пов’язана зі шкільним життям. Вони тусуються від одного гранту до іншого, створюють взаємну галасливу підтримку, але за результати фактично ніхто не відповідає. А якщо щось провалюється, то це завжди можна звалити на ковід, війну і вчителів.Але найголовнішою вадою НУШ є кулуарність рішень закритого клубу його агентів змін. Це бомба під фундаментом української школи.Жоден із міністрів чи команд реформаторів, які займалися НУШ-реформою, нічим не ризикує. Ніхто з них не нестиме відповідальності за прорахунки — їх просто не визнають. Ну, накрапає дощик критики, трішечки пошумить за вікном — і пройде. У них все добре, і все буде добре. Ми самі віддали їм до рук освіту наших дітей.О.О.: Яка реформа старшої школи, на вашу думку, зараз потрібна?В.З.: Питання складне, бо на мій погляд, шановне панство, у нас настільки вже все погано з освітою, що про жодні концепції, побудови нині не йдеться. Ми не можемо просто зараз побудувати гарний освітній будинок, бо в нас вже немає частини стін і дах завалився. Для початку нам би його хоч целофаном прикрити, щоб на голову не крапало, і вберегти ті стіни, які ще є.Це насамперед учителі, які мають стати опорою майбутніх інших змін, їх підтримка має стати пріоритетом. Також це об’єктивний аналіз наявного освітнього поля — що ще є і гарно працює, чого не вистачає. І повернення до культу навчання та складних знань.Звісно, профільна школа має бути окремою і конкурсною. І нехай вона триватиме три роки. Але запровадження такої школи потрібно готувати поступово й ретельно, запускати по одній-дві школи на місто: відібрати вчителів, дати їм гарну зарплату, справді зробити лабораторії (а не брехати про їх наявність) і запустити навчання. За рік зробити висновки, виправити помилки й далі пробувати масштабувати крок за кроком, наскільки вистачить ресурсів.Також потрібно радикально змінити умови вступу до університетів, аби стало зрозуміло, що без якісних знань і високих балів із біології, фізики, хімії ти не станеш студентом на спеціальностях, де ці предмети потрібні, — таких, як медицина, інженерія, ІТ. І саме ліцей може надати таку підготовку.Зрозуміло, що все, що зараз відбувається і в освіті, і в країні, зав’язано на нашій безвідповідальності. І, зокрема, безвідповідальності щодо майбутнього дітей.Треба прокидатись і ставати дорослими.

Верховна Рада хоче обмежити використання смартфонів у школах. Нещодавно в парламенті зареєстровано законопроєкт №15105, який пропонує заборонити школярам користуватися під час уроків телефонами, планшетами та смартгодинниками, крім випадків, коли це потрібно для освітніх або медичних потреб. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Програмування в смартфоні: Соdех з’явився в мобільному додатку СhаtGРТ Тобто важливо відразу зафіксувати: це не буквальна пропозиція забрати всі телефони у всіх дітей на вході до школи. Йдеться саме про використання під час уроків, із винятками для освітніх і медичних потреб.У школі смартфони давно перестали бути просто телефонами. Так, вони іноді заважають. Так, погіршують концентрацію. Так, уроку важко конкурувати з ТіkТоk, Теlеgrаm, YоuТubе Shоrts, іграми та нескінченними повідомленнями. Але якщо ми вважаємо, що проблему української освіти можна вирішити тим, що дитина перед уроком покладе телефон у коробку, то ми плутаємо симптом із хворобою.

Телефон заважає. Це правда

Було б дивно робити вигляд, що смартфон на уроці не є проблемою.У публікаціях, присвячених законопроєкту, Служба освітнього омбудсмена зазначає: використання гаджетів не за призначенням може знижувати якість навчання, сприяти академічній недоброчесності, зменшувати міжособистісне спілкування й рухову активність, впливати на здоров’я, посилювати залежність від гаджетів і створювати середовище для кібербулінгу. Сучасні діти — покоління, за увагу якого борються тисячі цифрових платформ, застосунків і блогерів. І ця боротьба відбувається не після уроків. Вона заходить просто до класу.Це підтверджують і світові дані. За результатами міжнародного дослідження РІSА 2022, у середньому 30% учнів повідомляли, що відволікаються на цифрові пристрої на більшості або на кожному уроці математики. Ще 25% — що їх відволікають гаджети інших учнів. Такі відволікання пов’язані й із нижчими результатами з математики: за даними ОЕСD, учні, що повідомляли про відволікання через пристрої інших, отримували в середньому на 15 балів менше.Тобто це не вигадка вчителів, які «не люблять сучасних дітей». Смартфон справді змінює поведінку в класі: дробить увагу, стимулює потребу в постійному перемиканні картинки, створює безперервний фоновий шум, навіть якщо лежить у кишені.Освіта й так програє конкуренцію за увагу. А смартфон робить цю конкуренцію фізично присутньою в класі. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ОреnАІ, ймовірно, розробляє смартфон з ШІ-агентом: старт виробництва у 2028 році

Світ справді рухається до обмежень

Українська ініціатива не виникла у вакуумі. Світ останніми роками справді масово переглядає ставлення до телефонів у школах.За даними UNЕSСО, станом на березень 2026 року заборони або обмеження мобільних телефонів у школах є у 58% країн світу (тобто 114). Для порівняння: у червні 2023 року таких країн було 24%, а на початку 2025 року — 40%. Причини всюди схожі: ослаблення уваги, кібербулінг, вплив цифрового середовища на добробут дітей, погіршення соціальної взаємодії, зростання тривожності, дисциплінарні проблеми.Проте світ не просто «забороняє смартфони», а експериментує з різними моделями: десь телефони заборонені лише на уроках, десь — протягом усього дня, десь є винятки для освітніх потреб, для дітей з інвалідністю або хворобами. У деяких країнах школи самі визначають правила й винятки.Наприклад, у Франції використання мобільних телефонів у школах заборонене з 2018 року, але правила можуть передбачати винятки для освітнього використання. У Нідерландах заборону телефонів у класах запровадили для середньої школи із січня 2024 року, а з вересня поширили й на початкову освіту. Офіційне пояснення — підтримати соціальну взаємодію, зменшити кібербулінг і зробити школу безпечнішою. У Великій Британії окремого закону про заборону смартфонів у школі немає, водночас уряд рекомендує закладам освіти обмежувати їх використання протягом усього навчального дня. Данія теж рухається до mоbіlе-frее початкової та нижчої середньої школи й позашкільних закладів, мета — створити середовище для глибшого навчання, концентрації та взаємодії.Тобто міжнародний досвід не дає єдиного рецепту. Він лише показує: спочатку Україна має визначитися, яку саме проблему хоче вирішити і яким інструментом.Бо «заборона» може означати дуже різні речі. Що саме забороняти: тримати телефон у руках на уроці, користуватися ним без дозволу чи взагалі мати при собі? Це на весь навчальний день чи лише його частину? Або ж — школа взагалі без телефонів, але з нормальною цифровою інфраструктурою, шафками, Інтернетом, чіткими правилами та зрозумілою комунікацією з батьками. Це різні політики. І наслідки в них теж різні.

Чи завжди смартфон на уроці — ворог навчання?

Європейська платформа шкільної освіти (Еurореаn Sсhооl Еduсаtіоn Рlаtfоrm) провела опитування вчителів, директорів шкіл та батьків у Бельгії, Німеччині, Італії й Іспанії щодо використання смартфонів у школі. Загалом в опитуванні взяли участь 1162 респонденти, і більшість із них — учителі. Як видно з результатів, найпоширеніший підхід у європейських школах — дозволяти використання телефонів для навчання з дозволу вчителя. Так відповіли 54%.ZN.UАЛише 6% опитаних повідомили, що використання телефонів узагалі не обмежено. Це важлива цифра. Вона показує, що нормальна освітня політика не обов’язково має виглядати як адміністративний молоток.У тому ж опитуванні 71% респондентів упевнені, що мобільні телефони погіршують здатність учнів зосереджуватися, 56% кажуть про негативний вплив на соціальну взаємодію й добробут, 54% — на загальну шкільну атмосферу. Але водночас 28% респондентів вважають телефони корисними для навчання, тоді як 33% бачать негативний вплив.Це приблизно і є реальна картина — телефон не завжди й не всюди є ворогом навчання. Іноді він може бути інструментом: для тестування, пошуку, перекладу, роботи з освітньою платформою, інтерактивних вправ, комунікації вчителя з учнями.Проблема не в тому, що телефон існує. Проблема в тому, хто ним керує. Якщо це дитина під час нудного уроку, то, найімовірніше, вона обере не навчання. Якщо телефоном керує педагогічний задум, то він може бути інструментом. Та якщо педагогічного задуму немає, заборона телефона не зробить урок автоматично якісним. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Мікронавчання: модний тренд чи справді ефективні короткі уроки зі смартфона?

Український контекст: телефон як проблема і як безпека

Україна має ще один контекст, якого немає у більшості європейських дискусій. Ми говоримо про школу в країні, яка живе в умовах великої війни. Саме тому телефон для батьків — це не лише «дитина знову сидить у ТіkТоk». Це можливість швидко написати, подзвонити, дізнатися, де дитина під час тривоги, чи все гаразд дорогою додому.Служба освітнього омбудсмена звертає увагу на ще один важливий аспект: мобільний телефон у школі може допомогти зафіксувати факти насильства, жорстокого поводження або булінгу. У певних ситуаціях саме відео- та аудіодокази можуть допомогти притягнути винних до відповідальності. Але смартфон нерідко стає й інструментом булінгу: діти можуть знімати однокласників або вчителів, монтувати принизливі відео, поширювати їх у чатах і соцмережах.Тому українську дискусію не можна скопіювати з французької або данської. У нас телефон у школі — це одночасно відволікання, безпека, контроль, доказ, зв’язок і навчальний пристрій. Проста заборона такого вузла не розплутає. Вона просто затягне його сильніше.

Найслабше місце ідеї: чим замінити особисті гаджети?

Україна не може просто скопіювати французький чи данський досвід іще й тому, що наші школи часто мають зовсім інші умови.Технології давно стали частиною навчання. Але якщо школа обмежує особисті гаджети, вона повинна мати власні. Проте часто школи не забезпечені ними достатньою мірою.Рахункова палата 2026 року оприлюднила результати аудиту цифровізації шкіл за 2021–2024 роки. Він показав, що 46,6% закладів освіти використовують комп’ютерну техніку 2005–2011 років випуску; у 39,6% шкіл є дефіцит пристроїв — у середньому два-три учні на один комп’ютер. Щодо Інтернету: 92% закладів підключено до мережі, однак у 10% швидкість з’єднання не перевищує 30 Мбіт/с, а 6% педагогічних працівників не мають доступу до широкосмугового Інтернету на робочому місці.І хоча на заходи з цифровізації закладів освіти за цей період було спрямовано 11,3 млрд грн., проблеми залишилися. Рахункова палата також виявила проблеми зі стратегічним плануванням цифровізації шкіл, оцінкою реальних потреб і розподілом техніки. Як наслідок, одні заклади отримали техніку понад потребу, тоді як інші залишилися недооснащеними. Були випадки затримок доставки обладнання до двох років.Заборонити телефони легко — це швидке рішення, яке можна запровадити за день. Створити у школі цифрове середовище, де не треба просити дітей діставати на уроках власні пристрої, значно важче.І якщо не вирішити цього питання, заборона вдарить по навчальних закладах нерівномірно. У добре оснащеній школі це буде дисциплінарна норма. У школі з комп’ютерами 2008 року (тобто старшими за частину учнів) — обмеження доступу до цифрового навчання. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ОреnАІ профінансує дослідження використання ШІ в українських школах

Проблема не лише в телефонах, а й у культурі уваги

Смартфон — зручний ворог. Його видно. Його можна забрати. Покласти у бокс. Заборонити наказом. Із увагою — складніше, її не можна просто зібрати в коробку перед уроком.За даними дослідження «Медіаспоживання населення України», молодь проводить за екраном від 6 до 16 годин на добу. А молодші респонденти часто використовують одразу кілька пристроїв — під час навчання або гри на комп’ютері телефон нерідко працює як паралельний або фоновий екран, де переглядають ТіkТоk чи Іnstаgrаm. Це так званий режим постійної часткової уваги.Якщо дитина звикла жити в такому режимі, то вилучення телефону на 45 хвилин не створює автоматично здатності до глибокої концентрації. Воно може прибрати подразник, але не сформує звички.А школі потрібна саме вона. І вміння витримувати тишу, слухати довший текст, читати без паралельного екрана, не перевіряти телефон щохвилини. Вміння відрізняти навчальне використання технології від втечі від навчання.Це не питання одного законопроєкту. Це питання педагогіки, батьківської культури, цифрової гігієни й дизайну уроку.

Що може піти не так

Якщо Україна піде шляхом простої заборони без нормальної політики впровадження, ми швидко отримаємо кілька прогнозованих проблем.Перша — конфлікти з батьками, особливо в умовах війни. Батьки не захочуть втрачати прямий канал зв’язку з дитиною. І їх можна зрозуміти.Друга — конфлікти між учнями й учителями. Хто має право забрати телефон? Де він зберігатиметься? Хто відповідатиме, якщо пристрій зникне або його буде пошкоджено? Що робити зі смартгодинником? Чи можна обшукувати сумку? Чи однаково це застосовуватимуть щодо всіх?Третя — нерівність. У школах, де власний пристрій дитини іноді є єдиним доступним цифровим інструментом, заборона використання смартфонів фактично означатиме обмеження доступу до цифрової освіти.Четверта — імітація. Діти швидко навчаться обходити правила: старий телефон здадуть, новий залишать у кишені. Смартгодинник назвуть «годинником». Навушник залишать у вусі. Система отримає ще одну гру в контроль.П’ята — втрата важливого інструменту фіксації булінгу.Схожі наслідки заборон назвали й учасники опитування Еurореаn Sсhооl Еduсаtіоn Рlаtfоrm. Тобто це звичайні ризики будь-якої політики заборон. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Військово-облікові документи: чи можуть перевіряти їх у школі

Якою могла б бути розумна політика

Школі справді потрібні правила щодо телефонів. Питання в тому, якими вони мають бути.Перше. Телефон не має використовуватися на уроці без дозволу вчителя. Це базова норма. Під час заняття увага дитини має належати навчанню, а не стрічці соцмереж.Друге. Винятки мають бути чітко прописані: медичні потреби, інклюзія, безпекові ситуації, освітні завдання, окремі випадки комунікації з батьками.Третє. Школа повинна мати зрозумілу процедуру: де зберігаються телефони, хто за них відповідає, що відбувається у разі порушення правил, як не допустити приниження дитини або вибіркового застосування норми.Четверте. Рішення не можна ухвалювати без батьків, учнів і педагогів. На цьому наголошує Служба освітнього омбудсмена в матеріалі про законопроєкт.П’яте. Держава має чесно відповісти на питання щодо забезпечення шкіл технікою. Якщо школа обмежує особисті пристрої, вона повинна мати власні. Не в презентації. Не у звіті. Не «колись закупимо». А реально: комп’ютери, планшети, Інтернет, цифрові інструменти, підготовлених учителів.Шосте. Обмеження телефонів слід поєднувати з цифровою грамотністю. Бо школа не може просто сказати дитині: «Не користуйся смартфоном». Вона має навчити: коли користуватися, для чого, як перевіряти інформацію, як не потрапляти в алгоритмічну пастку, як не ставати учасником кібербулінгу, як захищати приватність, як працювати з ШІ, як не втрачати здатність думати.Сьоме. Треба вимірювати наслідки обмежень: як змінилися дисципліна, успішність, психологічний стан, взаємодія в класі, конфлікти з батьками, чи є булінг або скарги.

Не війна зі смартфоном, а політика уваги

Українській школі не потрібна війна зі смартфонами. Вона її програє.Бо смартфон нікуди не зникне. Він буде вдома. У транспорті. На перерві. У кишені батьків. У вступі до університету. У професії. У комунікації. У війні. У безпеці. У навчанні.Тому завдання школи — не створити ілюзію, що смартфона не існує, а навчити жити у світі, де він існує повсякчас.Так, на уроці телефон має мовчати, якщо він не потрібен для навчання. Так, школа має право захищати освітній процес від хаосу. Так, дітям потрібні обмеження, бо саморегуляція не виникає сама собою.Але заборона не може бути заміною політики — лише одним з її елементів.Якщо ми справді хочемо повернути увагу дітей до навчання, то треба говорити не лише про телефони, а й про якість уроку, цифрову культуру, батьківську відповідальність, оснащення шкіл, медіаграмотність, безпеку, права дитини і здатність школи бути цікавішою за нескінченну стрічку соцмереж.Телефон у школі — це не причина всієї кризи уваги. Це її доказ. І якщо ми заборонимо цей доказ, криза від цього не зникне.

Коли Міністерство освіти і науки України вирішило 2018 року запустити велику освітню реформу під гарною назвою «Нова українська школа», воно посилалося на передовий європейський досвід.
Щоправда, у другій половині 2010-х років модель, в основі якої лежать дитиноцентризм і компетентнісний підхід, уже почала давати збій, демонструючи вади. Проте це зовсім не зупинило самовпевнених українських реформаторів, які чомусь проігнорували перші тривожні дзвіночки.
Станом на зараз склалася парадоксальна ситуація: тоді як у європейських країнах відбувається серйозне переосмислення й відмова від низки елементів дитиноцентризму, повернення до пріоритету знань над компетенціями, Міністерство освіти і науки продовжує рухатися за інерцією в межах вже обраної моделі, ніби не помічаючи змін і живучи у власній реальності.
Аналіз результатів РІSА показує: «золота доба» європейської освіти припала на 2000-ні роки. Саме в цьому часовому проміжку було зафіксовано легендарні досягнення так званої фінської моделі, яка згодом стала прототипом для українських освітніх реформаторів. 2006 року учні з Фінляндії були серед найкращих за результатами й набрали 548 балів із математики, 563 бали з природничих наук та 547 — із читання. Такі високі показники дали їм змогу посісти перше місце з природничих наук і друге — з читання й математики. Однак у 2010-х роках намітилася тенденція до падіння рівня знань учнів. За даними РІSА 2022 Фінляндія вилетіла зі списку провідних країн рейтингу. Країна посіла 20-те місце з математики, дев’яте з природничих наук і 14-те з читання.








НУШ: велика освітня ілюзія?





Схожий тренд спостерігаємо і в більшості країн Європи. Держави, які вважалися лідерами освітніх інновацій і десятиліттями запроваджували елементи дитиноцентризму, інклюзії та компетентнісного підходу, показали історичні падіння результатів. Нідерланди з 2018 до 2022 року втратили понад 25 балів із математики й читання, Норвегія за цей самий період — 33 бали із математики й 22 із читання. А Ісландія обвалилась аж на 36 балів із математики й на 38 балів із читання, перемістившись у другу половину рейтингу. Хоча ще у 2000-х роках впевнено входила до двадцятки найсильніших.
Кризові тенденції в системі освіти багатьох європейських країн стали помітними ще у 2010-х роках — якість освіти почала падати. За даними РІSА, зросла кількість учнів, які не змогли опанувати базові навички читання й математики. У першій половині 2020-х років ця тенденція лише поглибилася.
Відчутно збільшилася частка учнів, які не володіють базовими навичками. 2012 року таких у країнах Європи було близько 22% із математики та 17–18% із читання й природничих наук. За десять років ця кількість зросла до 29% із математики, 26% із читання та 24% у царині природничих наук. Майже кожен третій 15-річний підліток у Європі тепер не може здійснити елементарні математичні розрахунки або зрозуміти основну ідею відносно довгого тексту.
Для багатьох країн це стало сигналом, що йдеться не про тимчасове явище чи випадковість, а про системну проблему. Реформи, які на межі ХХ–ХХІ століть здавалися кроком у майбутнє, сьогодні зазнають жорсткої критики й переосмислюються. Водночас важливо розуміти: у більшості випадків ідеться не про повну відмову від дитиноцентризму чи компетентнісного підходу, а про спробу знайти баланс між комфортом дитини й академічними вимогами, між гнучкістю й системністю.
Дитиноцентризм декларував чудові принципи: врахування інтересів дитини, відсутність психологічного тиску, навчання через гру й партнерські стосунки між учителем і учнем. Але практика показала: намагання зробити навчання виключно комфортним і позбавленим стресу різко зменшило здатність дітей долати труднощі та виклики.
Ідею «дитина в центрі» в окремих випадках почали трактувати настільки радикально, що саму вимогливість уже сприймали як проблему. Цей підхід не врахував того, що когнітивний розвиток неможливий без зусиль. Фактично школа почала формувати крихке покоління, занадто вразливе до критики й дискомфорту, яке має проблеми з дисципліною, мотивацією та стресостійкістю.








Освітні втрати: головний дефіцит — не знання, а ресурс дитячої психіки. Чи готова школа це визнати?





Компетентнісний підхід мав навчити дітей застосовувати знання в реальному житті. Проте його автори не врахували простої істини: неможливо розвинути критичне мислення, креативність без базових знань фактів, формул, правил і загального контексту. Замість чіткого поділу на класичні дисципліни програми європейських шкіл почали перенасичувати інтегральними курсами. Та й оцінити певні компетенції важко з об’єктивного погляду.
Звісно, не лише надмірне некритичне захоплення дитиноцентризмом і компетентнісним підходом спричинило проблеми в освітній галузі європейських країн. Певний вплив справили соціальні зміни, масова міграція, цифровізація та пандемія коронавірусу. Але прогресивні реформи, безперечно, є головним чинником, який підштовхнув шкільну освіту в хибному напрямку.
Зараз в окремих європейських країнах відбувається своєрідна «освітня контрреволюція». Популярною є думка, що надмірний відхід від традиційної структури навчання й академічних вимог був помилкою. Дослідження Університетського коледжу Лондона показує: саме традиційний підхід і структурована подача матеріалу більшою мірою викликають в учнів стійкий інтерес до навчання. З’являється розуміння, що право дитини навчатися в тиші важливіше за право на самовираження через порушення дисципліни. Серед інших трендів: децифровізація навчального процесу, посилення ролі вчителя, який із фасилітатора знову перетворюється на експерта, відмова від розмитих компетенцій на користь чітко вимірюваних навичок читання, математики й письма.
У Фінляндії з 1 серпня 2025 року заборонили використання особистих мобільних телефонів під час уроків. Збільшено години на базові предмети: введено додаткові уроки математики, рідної мови та літератури. Скасовано трирівневу модель підтримки для учнів із різними освітніми потребами, впроваджено гнучкішу групову модель.
У Швеції відмовляються від цифрового фетишизму та повертаються до використання паперових підручників із кожного предмету. Це сталося після того, як уряд 2023 року оголосив про важливість таких базових навичок, як читання та письмо. Віднині учні в цій скандинавській країні знову вчаться писати у старомодний спосіб: від руки, олівцем або ручкою, на аркушах паперу.








Освіта на понтонах. Чому стратегії «європейського майбутнього» вищої освіти тонуть у реальності війни





Також вводять повну заборону на смартфони у школах. У Нідерландах аналогічні обмеження поширюються не лише на мобільні телефони, а й на смартгодинники, планшети. Перші позитивні наслідки вже помітні: 75% шкіл відзначають кращу концентрацію учнів, 59% — покращення соціального клімату, 28% — кращі результати навчання. Данія вводить поетапну заборону на телефони й інвестує сотні мільйонів крон у підручники, фокусуючи увагу на аналоговому навчанні та реальному спілкуванні.
Цікавим винятком серед європейських країн є Естонія. Ця маленька держава продемонструвала високі результати учнів у рейтингу РІSА 2022 (сьоме місце з математики, шосте — з читання та природничих наук). Серед європейських країн вона посідає перше й друге місця з математики (разом зі Швейцарією), природничих наук і читання (разом з Ірландією). На відміну від інших держав Європи, Естонії вдалось уникнути загального падіння якості шкільної освіти. Секрет успіху — поєднання сучасних елементів (цифровізація, автономія) зі структурованістю, чіткими стандартами та сильною роллю вчителя. Це відрізняє Естонію від радикальніших дитиноцентричних моделей Фінляндії, Швеції чи Нідерландів.
Країна взяла найкраще від скандинавського дитиноцентризму, але зберегла «стару школу» в питаннях дисципліни й академічних вимог. Естонську модель побудовано на чотирьох принципах: цілеспрямованість, автономія, рівність і доказовість, а також суспільна підтримка. Вимоглива навчальна програма насичена академічним змістом. А від учнів очікують відповідальності за своє навчання. Школи створюють власні плани розвитку, розробляють навчальні програми в національних межах і наймають учителів. Автономія працює, оскільки її збалансовано сильною педагогічною освітою, спільними національними стандартами та зобов’язанням щодо вдосконалення на основі доказів. Освіту розглядають не лише як шкільний обов’язок, а й як справу кожного.
Зараз Європа перебуває у фазі корекції системи освіти. Європейські країни намагаються знайти баланс між дитиноцентризмом і дисципліною, посилюють вимоги до знань як першооснови для формування компетенцій. Відновлюють постулати класичної академічної школи, в якій учитель — не просто фасилітатор, а провідник у світ науки й авторитет. Досвід Європи є надзвичайно цінним для України. Адже показує, що радикальне заперечення попереднього педагогічного досвіду — це шлях до руйнації системи, а не до її реформування. Питання лише в тому, наскільки швидко до наших чиновників дійде ця істина.

У середу, 20 травня, розпочинаються основні сесії національного мультипредметного тесту (НМТ), які триватимуть до 25 червня. Також з 17 по 24 липня триватимуть додаткові сесії, повідомляє Український центр оцінювання якості освіти.
“З міркувань безпеки ми не публікуватимемо інформації про те, де на території України відбудуться тестування, ні на сайтах Українського та регіональних центрів оцінювання якості освіти, ні на наших офіційних сторінках у соцмережах. Наполегливо рекомендуємо учасникам не розголошувати, де й коли проходитиме тестування, адже від цього може залежати безпека і їхня, і організаторів НМТ”, — йдеться у повідомленні УЦОЯО. 
Як зазначив у своєму зверненні міністр освіти і науки Оксен Лісовий, щороку навколо тестування накопичується багато напруги. 
“Учні хвилюються, батьки й учителі — разом із ними. Інколи це створює відчуття, що від одного дня залежить усе життя. Насправді це не так. НМТ — це лише один із кроків на освітньому шляху. Важливий, але точно не фінальний іспит у житті, який визначає людину, її цінності чи майбутнє раз і назавжди”, — написав міністр у Fасеbооk. 
За його словами, українські підлітки сьогодні проходять значно складніші випробування, ніж будь-який тест. 
“Вони навчаються під час повітряних тривог, через обставини змінюють країни, міста й школи, переживають втрати, є представниками нації, що бореться за свою свободу. І попри це продовжують учитися, планувати майбутнє, мріяти”, — зазначив міністр.
Оксен Лісовий наголошує, що зараз найважливіше — не виснажувати себе страхом, адже НМТ, це можливість спробувати власні сили, і не лише цього року.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вступна кампанія: як випускникам дізнатися час і дату проведення НМТ



Водночас начальник відділу адміністрування освітніх оцінювань Українського центру оцінювання якості освіти Андрій Ночкін нагадує, якщо через нічну атаку чи тривалу тривогу учасник не зміг з'явитися на НМТ, він може прийти на додаткову сесію за умови подання заяви протягом трьох днів з дня проведення основної сесії.
Він поінформував про порядок дій учасників НМТ для двох можливих варіантів обставин.
Зокрема, якщо учасник прийшов на тестування, але через обстріли та тривалі повітряні тривоги не розпочав або не завершив завдань через погіршення самопочуття, то він має повідомити про свій психоемоційний стан працівників аудиторії та подати заяву для участі у додаткових сесіях.
Якщо ж учасник після ночі обстрілів та довготривалої тривоги не прийшов, то він має право протягом трьох днів після основної сесії подати заяву до регіонального центру щодо надання можливості пройти НМТ під час додаткових сесій.
Начальник відділу адміністрування освітніх оцінювань Українського центру оцінювання якості освіти наголошує, що у таких ситуаціях рішення ухвалюватимуть без надання будь-яких додаткових документів.

Нині в Україні тривають суперечки довкола майбутнього Нової української школи щодо того, чи варто зупиняти реформу? Однак дискусія точиться в основному щодо мережі ліцеїв старшої школи, але важливе питання якості освіти часто залишається поза увагою Від якості освіти залежить відповідь — чи потрібна нашій країні ця реформа. ZN.UА вдалося отримати дані Всеукраїнського експерименту, який був проведений на початку впровадження НУШ (2017 – 2022 рр.). Ці дані не оприлюднювалися офіційно. Редакторка відділу освіти і науки ZN.UА Оксана Онищенко у статті "НУШ: велика освітня ілюзія?" проаналізувала результати цього дослідження. 
Авторка статті наголошує, що під час експерименту порівнювали рівень знань учнів, які навчалися в Новій українській школі в експериментальних класах, та школярів, які вчилися за старим стандартом освіти (контрольні класи) з 2017 до 2021 року.
Табл.1. Результати з мови


ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Лісовий обласним керівникам освіти: Не буде НУШ — не буде фінансування від міжнародних партнерів



Онищенко наголошує, що дані у звіті експерименту демонструють, що учні, які навчалися за стандартом НУШ, за рівнем знань не відрізнялися від тих дітей, які навчалися за старим стандартом.
У 2024 році результати моніторингу якості початкової освіти, в якому брали участь випускники НУШ, продемонстрували аналогічну ситуацію. 
Табл.2. Результати з математики

 "На жаль, не відбулося й істотного покращення навчальних досягнень випускників початкової школи, якого можна було б очікувати з огляду на впровадження в початковій ланці освіти нових підходів, що відповідають ідеям НУШ", — зазначено у звіті Українського центру оцінювання якості освіти, який проводив цей моніторинг.
У жовтні 2022 року педагогів, які прийняли випускників початкової школи НУШ у 5-й клас, опитали про рівень знань учнів. Учителі вказували, що учні мали проблеми з обчисленнями (погано знали таблицю множення), недостатньо сформовані навички письма та недостатньо розвинену просторову уяву".
Онищенко зазначає, що результати цього експерименту так і не набули розголосу та не стали предметом широкого суспільного обговорення.
"Розголос результатів експерименту міг би стати основою для широкої професійної та суспільної дискусії — із залученням незалежних експертів, науковців, учителів, громад. Не «причесаних» презентацій і правильних меседжів від пресслужб, а реальної розмови про те, що в реформі працює, а що — ні, і що варто було б змінити", — вказує авторка статті. 
ZN.UА неодноразово наголошувало на тому, що реформу мережі ліцеїв потрібно ретельно готувати, є чимало проблем, які потребують вирішення до старту реформи. Але всі ці проблеми так і залишилися. Детальніше про реформу мережі ліцеїв читайте у статті Оксани Онищенко "Реформа старшої школи: влада знайшла спосіб скоротити кількість ліцеїв. Початковій школі приготуватися?".

Зупиняти чи не зупиняти реформу «Нова українська школа» (НУШ)? І якщо залишати — то заради чого? Це питання вже давно перестало бути темою вузьких педагогічних дискусій. Реформа вперлася в реальний спротив громад, батьків і вчителів — особливо там, де йдеться про старшу профільну школу та мережу ліцеїв.Але майже всі дискусії про НУШ ведуться в теоретичній площині й навколо красивого майбутнього. Вони — про світле «завтра». Натомість майже не звучить просте питання: а що країна отримує від реформи вже сьогодні?НУШ триває вісім років. Це достатній строк, аби говорити про конкретні результати. Не про нові меблі, ремонти чи обладнання, а про головне: чи змінилась якість освіти? Чи дала реформа той прорив (чи хоча б його ознаки), заради якого її запускали?Проблема в тому, що дані, які могли б дати відповідь на ці питання, фактично залишалися під грифом мовчання. Хоча саме вони мали б стати основою великої суспільної дискусії про те, зупиняти чи не зупиняти НУШ.І тут ZN.UА є що сказати. У розпал гарячих суперечок про реформу нам вдалося отримати дані про експеримент, пов’язаний із нею. Вони проливають світло на якість реформи, і ми готові їх оприлюднити. Втім, про все по порядку.

Як тестували реформу НУШ

Нагадаю, що НУШ запускали без серйозного дослідження реального стану української освіти й без широкої дискусії про те, які саме зміни потрібні школі. Суспільству фактично принесли готову реформу — ось нова українська школа, вірте в неї.Але формального порядку впровадження освітніх інновацій усе-таки дотрималися: НУШ спочатку стартувала як всеукраїнський експеримент. Про це був відповідний наказ Лілії Гриневич. Як і належить у таких випадках, експеримент мав завершитись аналізом, публічним обговоренням і коригуванням реформи.Масово НУШ стартувала в школах України 2018 року. А за рік до того у 100 школах у різних регіонах запустили тест-драйв — відкрили експериментальні класи для першокласників, які мали навчатися за стандартом НУШ. Пізніше до експерименту долучилися ще 47 закладів освіти. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ НУШ є важливою передумовою руху до ЄС, як і судова чи економічна реформи – Лісовий До четвертого класу ці учні вчилися за новими реформаторськими підходами. Поруч із ними протягом усього цього часу навчались однолітки за старим доНУШівським стандартом освіти. На виході з четвертого класу (в травні 2021 року) у 50 школах-учасницях експерименту було проведено діагностичний тест. Він тривав один урок, і проводив його інструктор у присутності вчителя. Тест виконували учні як експериментальних, так і контрольних класів.До аналізу результатів цього дослідження були залучені представники ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (ІМЗО) і НАПНУ.  Висновки експерименту  в грудні 2021 року розглядала колегія МОН. Вони детально описані і в «Звіті про завершення всеукраїнського експерименту за темою «Розроблення і  впровадження навчально-методичного забезпечення початкової освіти в умовах реалізації нового Державного стандарту початкової загальної  середньої освіти» на базі загальноосвітніх навчальних закладів», затвердженому наказом МОН № 1178 від 27.12. 2022Як видно з документів, за підсумками навіть було надано певні рекомендації у внутрішній освітній кухні: вчителям, авторам підручників і методичок, тим, хто готує вчителів… Але публічно нічого не висвітлювали й не обговорювали. Навіть на офіційних сайтах немає даних про це дослідження.А тим часом його оприлюднення важливе не лише з погляду прозорості державних рішень щодо однієї з найбільших реформ країни. Розголос результатів експерименту міг би стати основою для широкої професійної та суспільної дискусії — із залученням незалежних експертів, науковців, учителів, громад. Не «причесаних» презентацій і правильних меседжів від пресслужб, а реальної розмови про те, що в реформі працює, а що — ні, і що варто було б змінити. А як суспільству подають реформу й наскільки вона є відкритою до критики та альтернативних оцінок — ми вже бачили в історії з «темниками» МОН.Отже, повернімося до результатів експерименту. На наш запит нинішнє МОН надало нам матеріали міністерської колегії, яка їх розглядала, та звіт експерименту, затверджений наказом міністра освіти Сергія Шкарлета.

Що показав експеримент НУШ

Що показав тест, який писали учні контрольних та експериментальних класів? Із порівняльних даних, наведених у звіті, чітко видно: учні, що навчалися за стандартом НУШ, не відрізняються за рівнем знань від тих, хто навчався за старим стандартом. Ба більше — вони часто показували нижчі результати навіть у завданнях, які перевіряли компетенції. А компетентісний підхід — це якраз одна з фішок НУШ. Також експеримент іще раз засвідчив те, що ми бачимо регулярно на вітчизняних моніторингах і НМТ: якість освіти залишається великою проблемою.Ось цікаві приклади дослідження з мови й математики. Тут і далі "НУШ"- це результати експериментальних класів, що навчалися за освітнім стандартом нової української школи. А  "неНУШ"- результати контрольних класів, що навчалися за старим стандратом освіти.Табл.1. Результати з мовиУ висновках до дослідження окремо йдеться про недолік, який і зараз часто закидають НУШ: «важливо приділяти належну увагу формуванню знаннєвого компонента предметної компетентності». Тобто без знань далеко не поїдеш.Табл.2. Результати з математикиЦікаво, що коли НУШ вийшла з пілоту в масову школу і її перші учні перейшли до п’ятого класу, в жовтні 2022 року вчителів старшої школи опитали, наскільки ці діти готові до навчання.Педагоги звертали увагу на недостатню сформованість навичок письма, проблеми з обчисленнями — зокрема з таблицею множення — та недостатньо розвинену просторову уяву. Про це прямо сказано в доповідній записці директора Інституту модернізації змісту освіти Євгена Баженкова на імя заступниці міністра освіти Віри Рогової. Ми отрмали цей документ з власних джерел.   ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Реформа старшої школи: заради грантів чи заради дітей? Картину, схожу на результати експерименту, демонструють і моніторинги якості початкової освіти, які раз на три роки проводить УЦОЯО. Особливо моніторинг 2024 року — перший, у якому брали участь лише учні НУШ. Він відбувся вже після завершення експерименту в початковій школі.Ось результати з математики.ZN.UАЯк видно з даних, рівень сформованості математичної  компетентності суттєво не змінився. Одна з головних ідей НУШ — навчити дітей не просто відтворювати правила, а застосовувати знання на практиці. Але зі звіту УЦОЯО за 2024 рік видно: саме з цим є проблеми. Як зазначають експерти, «значна частина учнів обирала спосіб розв’язування задач випадковим чином з набору готових схем, які вони «пройшли» в курсі математики, розглядаючи задачу як вправу «на додавання», «на множення», «на віднімання», «на ділення», узагальнено — як вправу «на виконання деякого готового правила (схеми, алгоритму)» замість усвідомленого вибору способу рішення».ZN.UАТа сама проблема — з читанням: суттєвих відмінностей у рівні сформованості  читацької компетенції між учнями НУШ і неНУШ немає.  Як зазначено у звіті, головні труднощі виникають із завданнями, де залучено складніші аспекти читацької діяльності — аналіз, оцінювання, інтеграцію й інтерпретацію інформації.

Експеримент закінчився, незручні питання — ні

Зрозуміло, що становлення реформи НУШ припало на складний період: пандемія, повномасштабне вторгнення. Війна вплинула на психоемоційний стан дітей і опосередковано — на результати моніторингу. Але й контрольні, й експериментальні класи були в однакових умовах, різнилися лише підходи до навчання. Однак ця різниця в підходах не позначилася на якості знань. Натомість дуже добре проявилися системні проблеми, яких реформа так і не розв’язала.Ось що прямо пише у звіті Український центр оцінювання якості освіти: «Попри всі виклики, з якими довелося зіткнутися учнівству й учительству після початку повномасштабної війни, дані моніторингу якості початкової освіти-2024 засвідчують, що драматичного падіння успішності молодшого школярства в цих кризових умовах не відбулося. Так само, як, на жаль, не відбулося й істотного покращення навчальних досягнень випускників початкової школи, якого можна було б очікувати з огляду на впровадження в початковій ланці освіти нових підходів, що відповідають ідеям НУШ». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Петиція щодо призупинення реформи НУШ набрала понад 25 тисяч підписів: чого вимагають батьки Насправді відсутність прориву є передбачуваною. Бо реформа не привнесла в українську школу чогось принципово нового. В експерименті порівнювали класи НУШ, які вчилися за новим освітнім стандартом 2018 року, й контрольні класи, які навчалися за старим стандартом 2011 року. Але насправді обидва ці стандарти — про компетентнісний підхід у навчанні. Його запроваджують в Україні ще з часів Помаранчевої революції. Як і інші фішки НУШ: принцип педагогічного партнерства — з 1993 року, особистісно орієнтовану освіту — з 2002-го. Яких проривів ми очікуємо?Формально експеримент завершився згідно з графіком 2022 року — відповідний наказ свого часу підписав міністр Сергій Шкарлет. У підсумкових звітах бадьоро зазначено: за результатами дослідження «підготовлено та видано серію навчальних і методичних посібників». Це, звісно, чудово, але цього недостатньо. Реформа НУШ переживає вже п’ятого міністра освіти, а чесної розмови про помилки у ній і роботу над ними немає.Навіть у рішенні колегії МОН, на якій ще й у грудні 2021 року розглядали результати експериментального тесту, записано лише дуже політкоректну фразу: «У цілому результати дослідження засвідчили, що проблеми в опануванні навчальних програм виявлені в обох групах учасників дослідження (контрольній та експериментальній)». І зазначено, що щось узято до уваги й актуалізовано.Реформа НУШ давно існує у двох паралельних реальностях: глянцевій і справжній. І це видно навіть із документів щодо результатів експерименту, поданих на колегію МОН. З одного боку — результати тесту і доповідна директора ІМЗО Євгена Баженкова, де прямо написано, що впровадженню інновацій заважала низка системних причин. Учителів ґрунтовно не підготували й не мотивували до змін. Формувалася негативна суспільна думка про вчителя. Закордонні практики було скопійовано без урахування особливостей української освіти. Не було цілісного бачення змісту навчання, методик і оцінювання. Освітні стандарти виявилися розмитими. А школа й учитель опинилися під управлінським впливом різних інституцій (МОН, Команда реформ, Україно-фінський проєкт, ДУ «Український інститут розвитку освіти», Державна служба якості освіти, інститути післядипломної освіти тощо), «кожна з яких з власної позиції зорієнтувала дії педагогічних колективів».З  іншого боку — ще один звіт, про моніторинг стану реалізації НУШ у пілотних закладах освіти, який відбувався також із 2017 до 2022 року. Його провів Інститут освітньої аналітики спільно з МОН, ІМЗО, командою підтримки реформ МОН України та Всеукраїнським фондом «Крок за кроком». В його межах опитували вчителів, директорів шкіл, батьків. І там уже — значно позитивніша картина. Ось, наприклад, яскрава цитата: «Ключовою зміною, що відбулася в закладі освіти в контексті реалізації реформи НУШ, за відповідями 75% учителів і 68% директорів, є урізноманітнення методів та підходів до навчання учнів. Майже всі директори (99,3%) вказали, що учителі закладу освіти сприймають і застосовують нові підходи до навчання учнів». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Три причини, чому реформа НУШ ризикує закінчитися крахом — думка доктора педагогічних наук  У підсумку рішення колегії було таким: Інституту модернізаціїзмісту освіти доручено «продовжити моніторинг». Ну а що тут іще скажеш?

НУШ без права на сумнів

Нинішню кризу НУШ і спротив, який реформа викликає в громадах, навряд чи можна вважати випадковістю. І річ тут не лише в конфлікті навколо старшої профільної школи. Проблеми накопичувалися роками — просто тепер вони стали занадто очевидними. За вісім років НУШ так і не стала повноцінною реформою. Натомість, на моє переконання, вона була і є політичним та піар-проєктом.Реформу навіть не апробували як слід: експеримент іще тривав у початковій школі, його учні ще не завершили повного циклу навчання, а НУШ уже масово запускали по всій країні. Інтервал між пілотом і повномасштабним стартом — лише рік. Що можна встигнути серйозно проаналізувати, переглянути чи виправити за такий час? Але якщо експеримент проводили тільки для галочки, тоді все ок.Мені незрозуміло, чому зараз, коли реформу дедалі активніше критикують, суспільству нав’язують альтернативу: або НУШ, або повернення до старої радянської системи освіти. Адже є й третій шлях — відмовитися не від реформи взагалі, а від концепції НУШ у тому вигляді, в якому вона є зараз. Нам потрібне нове сучасне бачення й нова сильна команда реформаторів, здатних мислити стратегічно.Україна мала рідкісний шанс здійснити справжній прорив у освіті — з міжнародною підтримкою, ресурсами й увагою світу. Але ми не скористалися цією нагодою. Підходи, які ми десятиліттями намагаємося втілити як освітні інновації, вже застарівають. Світ переходить до значно складнішої розмови — про персоналізоване навчання, інтегроване з передовими технологіями (штучний інтелект, інтернет речей, робототехніка), про підготовку молоді до професій, яких іще навіть не існує. Це так звана   «освіта 5.0», пов’язана з шаленим розвитком технологій. А в кого є технології, за тим і майбутнє. Українська ж освітня система ще навіть не подолала етапу «освіта 4.0» — із  акцентом на SТЕМ і цифрових навичках.Реформа НУШ дедалі більше нагадує мені чорну діру, в яку безслідно провалюються мільйони доларів грантових коштів і програм. Безслідно для системи освіти. А ці кошти можна було б використати для справжніх змін.

Із початку вересня цього року вивчення англійської мови в комунальних дитячих садках буде обов’язковим для дітей віком 5–6 років. Таке нововведення є вимогою законів "Про дошкільну освіту" та "Про застосування англійської мови в Україні", наголошує голова ГО "Батьки SОS" Олена Парфьонова у статті "Неllо" за чверть ставки: що стоїть за обов’язковою англійською в садочках".
Авторка статті нагадує, що раніше за викладання англійської мови для дошкільнят батьки мали сплачувати від 300 до 800 гривень щомісяця  залежно від регіону та садочка. Вона додає, що така сума була непосильною для малозабезпечених сімей. Нині ж держава буде сплачувати за це. Період 4–7 років також є "золотим вікном" для опанування дітьми іноземної мови.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Чи може Україна заговорити англійською?



Парфьонова називає можливість дітей із невеликих сіл чи спальних районів вивчати безкоштовно англійську мову не лише "європейською інтеграцією", але й соціальною справедливістю. 
Однак вона підкреслює, що ця новація має "крихкий фундамент" через кадровий дефіцит та низьку оплату вчителів іноземної мови. Держава вводить посаду вчителя англійської у дошкільних навчальних закладах із розрахунку 0,25 ставки на кожну старшу групу. Учитель отримуватиме після відрахування податків близько 3500–5500 гривень щомісяця, залежно від області, надбавок та його стажу.  Парфьонова наголошує, що за таку оплату праці кваліфіковані вчителі будуть обирати приватні дитсадки, онлайн-курси. 
Авторка статті також вказує, що кошти на заробітні плати вчителів англійської виділятимуть не за рахунок освітньої субвенції із держбюджету, а з місцевих бюджетів, які й так вже мають  колосальне навантаження. 
Парфьонова наголошує, що для того, щоб вивчення англійської мови в комунальних дитсадках не стало лише формальністю, державі потрібно збільшити ставку вчителя мінімум до 0,5, а також надати громадам кошти на оплату праці цих вчителів. 

Із 1 вересня 2026 року англійська мова стає обов’язковою для вивчення в старших групах комунальних дитячих садочків (тобто для дітей 5–6 років). Це не просто ініціатива, а вимога законів «Про застосування англійської мови в Україні» та «Про дошкільну освіту». В теорії все виглядає сучасно та по-європейськи: ігровий формат, візуальні матеріали, розучування пісень, навчання без оцінок і граматичних правил. Навіть вводиться посада вчителя англійської. Однак проаналізуймо цю новацію з погляду реальності, що чекає на сотні тисяч українських дітей.

Позитив, який не можна применшувати

Раніше у багатьох комунальних садочках англійську вже викладали, але батьки змушені були доплачувати за неї з власної кишені — від 300 до 800 грн на місяць залежно від регіону й садочка. Для малозабезпечених сімей це була непосильна сума. Тепер держава бере цю функцію на себе. Дитина з невеликого села чи спального району отримає доступ до базових навичок міжнародної мови безплатно. Це не просто «європейська інтеграція» — це соціальна справедливість.Окрім соціального аспекту, є й науковий: період 4–7 років вважається «золотим вікном» для засвоєння іноземної мови. Про це свідчать дослідження нейропсихологів. Дитина сприймає фонетику природно, без акценту, а ігрова форма не створює додаткового стресу. Дослідження 2026 року про нейропластичність і мовний розвиток прямо зазначають, що ранній розвиток мовлення (включно з другою мовою) безпосередньо пов’язаний з інтелектом у старшому дошкільному віці. Це не просто вивчення мови, а структурна перебудова мозку та ключовий предиктор ІQ. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Чи може Україна заговорити англійською? Плюс методичні рекомендації для вихователів з навчання дошкільнят англійської мови розроблено Міністерством освіти і науки спільно з компанією «Лінгвіст» і Командою підтримки відновлення і реформ МОН. Окрім того, для педагогів працює національна онлайн-платформа з матеріалами для раннього вивчення мов. Її створило МОН разом із міжнародними партнерами — Британською Радою та Саmbrіdgе Unіvеrsіty Рrеss & Аssеssmеnt.Третій аспект: довгостроковий ефект для країни. Україна прагне до ЄС, розвиває ІТ-сектор і міжнародне партнерство. Раннє володіння англійською — це не примха, а конкурентна перевага для цілого покоління.

Крихкий фундамент: 0,25 ставки та дефіцитний бюджет

Проте вся конструкція тримається на надзвичайно крихкому фундаменті: посаду вчителя англійської в дитсадку вводять із розрахунку 0,25 штатної одиниці на кожну старшу групу (наказ МОН №844 від 12 червня 2025 року). З урахуванням підвищення окладів 2026 року це становить приблизно 3500–5500 грн «на руки» на місяць залежно від регіону, стажу та надбавок. Чи реально за ці кошти залучити фахівця з рівнем не нижчим за В2, особливо в селах і невеликих містечках? Відповідь очевидна: кваліфіковані кадри оберуть приватний сектор, онлайн-курси чи школи з вищим навантаженням і оплатою.Чому саме рівень В2 є вимогою до вихователя дитсадка? В рекомендаціях Європейської комісії Еаrly Lаnguаgе Lеаrnіng Наndbооk (2011) прямо зазначено, що персонал дошкільних закладів, який працює з іноземною мовою, в ідеалі має володіти нею щонайменше на рівні В2 за СЕFR. Для дошкільнят (5–6 років) заняття — це не академічна граматика, а мовна купіль через ігри, пісні, руханки, казки та щоденні фрази. Якщо вчитель сам «плаває» (рівень В1 і нижче), діти перейматимуть помилки у вимові, граматиці й обмежений словниковий запас, що практично зведе якість програми нанівець. В Україні поставили рекорд на найтриваліший урок англійської мови онлайн - 96 годин Іще одна проблема — брак фінансування. Річ у тім, що оплата праці вихователів дитсадка (а тепер і вчителів англійської) у комунальних садочках здійснюється не за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету, а безпосередньо з місцевих бюджетів. Ці бюджети й так несуть колосальне навантаження: утримання закладів, комунальні послуги, ремонт, харчування, логопеди, психологи та інші обов’язкові видатки. Додаткова посада навіть на чверть ставки означає нові витрати, які громадам доведеться або перерозподіляти (знімаючи кошти з інших статей), або шукати додаткові джерела. У бідних і дотаційних ОТГ це може призвести до реального дефіциту.

Ризики: від логопедичних проблем до «галочкової» освіти

Проблема розвитку зв’язного мовлення залишається однією з ключових у старших групах закладів дошкільної освіти. Значна частина дітей має труднощі зі звуковимовою, переказом та побудовою зв’язних висловлювань. Водночас у комунальних ЗДО гостро відчувається кадровий дефіцит логопедів — через це багато дітей не отримують вчасної корекційної допомоги.Коли строки підготовки до реалізації нововведення вкрай стислі (до старту залишилося менш як п’ять місяців), є кадровий дефіцит, а фінансування — ефемерне, найімовірнішим сценарієм стає «виконання для галочки». Кілька пісень на тиждень, hеllо і gооdbyе, гарні звіти для департаменту освіти — ось і всі новації. Діти не отримають реального результату, а навантаження на вихователів лише зросте.

Що потрібно зробити для успішної реалізації

Щоб реформа спрацювала, а не стала черговим розчаруванням, необхідно терміново:Переглянути ставку вчителя іноземної мови в дитсадку і збільшити її щонайменше до 0,5: тобто один вихователь на дві групи. Або ввести істотні цільові доплати з державного бюджету для викладачів англійської.Надати громадам цільове фінансування саме під ці посади, щоб не вимивати кошти з і без того напружених місцевих бюджетів.Забезпечити контроль якості: встановити чіткі кваліфікаційні вимоги до вчителів іноземної мови в дитсадку та подбати про їхнє реальне навчання й професійний розвиток. Для кваліфікованих учителів обов’язковою вимогою має бути підвищення кваліфікації з урахуванням особливостей викладання в дитячому садку.Запустити пілотні проєкти в різних типах громад (велике місто, середнє, село) і лише після аналізу результатів ухвалювати рішення про повсюдне впровадження новації.Паралельно посилити логопедичну роботу. Батьки справедливо питають: чому б спочатку не забезпечити кожному садочку достатню допомогу логопедів та якісну роботу з рідною мовою?Ідея зробити англійську доступною — правильна та своєчасна. Але якщо впроваджувати її «наскоком» і за копійки, ризикуємо отримати чергову імітацію, яка не принесе дітям користі, але остаточно виснажить педагогів.

Уряд на засіданні 20 квітня вперше виділив з державного бюджету понад 972 млн гривень на облаштування та будівництво укриттів у дитячих садках. Про це повідомив міністр освіти та науки Оксен Лісовий у Fасеbооk.
За його словами, кошти передбачені на 18 укриттів у дитсадках в 9 областях: Одеська, Вінницька, Миколаївська, Київська, Одеська, Сумська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька.
Загалом у бюджеті на цей рік передбачено 6 млрд грн на облаштування укриттів в освітніх закладах: це 113 укриттів в 22 областях.
На сьогоднішньому засіданні уряд розподілив  2,73 млрд гривень на 61 проєкт.
"Безпека дітей — це пріоритет роботи Міносвіти та базова умова для того, щоб освіта могла відбуватися очно", - наголосив Лісовий.
Про те, як модульні школи змінюють життя в громадах - читайте у статті на сайті.