Дзеркало Тижня

1 вересня в Україні — день особливий. Це свято з багаторічними традиціями: урочисті лінійки, квіти, промови та зустрічі. Останніми роками формат святкування змінюється, проте перший день навчання однаково залишається особливим.У Швейцарії навчальний рік починається інакше. Тут немає єдиного дня, коли всі діти повертаються до школи. В одному кантоні навчання починається у перших числах серпня, в іншому — у середині місяця, а десь школярі сідають за парти лише наприкінці серпня або на початку вересня.Дати канікул визначають кантони, а іноді й окремі громади. Відрізняється також тривалість літніх канікул. У багатьох кантонах вони тривають п’ять або шість тижнів. Тому коли в одному місті діти вже навчаються, в іншій частині країни родини ще можуть пакувати валізи у відпустку. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Свято Першого дзвоника: привітання та листівки до 1 вересня Конкретні традиції щодо початку навчального року залежать від школи й від кантону. Проте звичного для України Свята першого дзвоника у швейцарських школах немає. Не проводять лінійок, не читають урочистих промов і не запрошують усіх батьків на шкільне подвір’я.

Перший день — майже звичайний

Для більшості учнів перший день виглядає майже як звичайний навчальний. Діти приходять із наплічниками, зустрічаються з учителем і починають заняття. Ніхто не несе великих букетів. Святкового одягу також немає: школярі вдягають те, в чому їм буде зручно сидіти на уроках, гратися й виходити надвір.Проте це не означає, що вчителі зовсім не готуються до першого дня, особливо у початковій школі. Вони можуть залишити на парті невеликий подарунок для своїх учнів: олівець, гумку, листівку, солодощі або якусь дрібницю для навчання.Більшість матеріалів для навчання швейцарським учням видає школа: зошити, папки, підручники, а також простий олівець, гумку і клей. Проте батьки також щось купують: здебільшого це розрекламовані ручки, олівці чи пенал — тобто те, що приносить дитині радість, що вона обрала сама. Також якщо протягом року буде недостатньо того, що видала школа (загубилося, зламалося або закінчилося), родина це докуповує. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Головне про 1 вересня: як навчатимуться діти в Україні, на ТОТ і за кордоном Як і в українських школах, у перший день навчання учитель пояснює дітям розклад і розповідає, як працюватиме клас протягом року. І, звісно ж, частину цього дня часто присвячують знайомству. Діти грають в ігри, розповідають про канікули, разом складають правила класу.

Особливий день для наймолодших

Трохи інакше починається навчальний рік для першокласників і дітей, які вперше йдуть до дитячого садка. Адже у Швейцарії дитсадок є частиною обов’язкової шкільної освіти. Зазвичай він триває два роки, а діти починають відвідувати його у чотири роки. І хоча тут заняття відбуваються в ігровій формі, діти вже з цього віку залучені до шкільної системи.Для наймолодших перший день може мати офіційну частину, адже він особливий. До школи запрошують батьків, учитель знайомиться з родинами та розповідає про головні правила. Батькам пояснюють розклад, порядок спілкування зі школою, вимоги до одягу та інші щоденні речі.Першокласники й діти з дитячого садка часто приходять трохи пізніше за інших учнів. Завдяки цьому вчитель може зустріти їх окремо, а у школі в цей час уже спокійніше. Після короткої зустрічі батьки йдуть, а діти залишаються з учителем. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Школа як простір довіри: чому це важливіше за оцінки й правила

Відкриття навчального року без батьків

У багатьох школах протягом першого тижня все ж таки проводять спільне відкриття навчального року. Але це подія насамперед для дітей та вчителів. Батьків на неї зазвичай не запрошують.Учні всієї школи можуть зібратись у спортивній залі (якщо дощить) або на подвір’ї. Директор чи директорка коротко вітає дітей, і після цього учні можуть грати у спільні ігри, виконувати завдання або снідати разом. Кожна школа обирає власний формат. Десь зустріч триває пів години, а десь для неї відводять майже весь ранок.Це не велике свято для гостей, а спосіб зібрати всю школу разом після канікул.

Останній тиждень важливіший за перший

Набагато більше подій у швейцарській школі відбувається наприкінці навчального року. Останнього дзвоника у звичному розумінні також немає. Проте останній тиждень рідко нагадує звичне навчання.Класи ходять у походи, їздять на екскурсії, влаштовують пікніки та проводять час надворі. Учні можуть разом прибирати клас, повертати книжки й завершувати спільні проєкти.Це також час прощань. Діти прощаються з учителями, які залишають школу, або самі переходять до іншого класу, адже здебільшого у початковій школі учитель змінюється що два роки. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Що зміниться у школах і дитсадках із 1 вересня 2026 року: головне для батьків Учні пишуть педагогам листівки, роблять спільні подарунки або готують невеликі виступи. Учителі теж можуть залишити дітям лист, фотографію класу чи маленький подарунок на пам’ять.Тому початок і кінець навчального року у Швейцарії мають різну вагу. Перший день минає спокійно: без квітів, сцени та довгих промов. Натомість останній тиждень наповнений походами, спільними сніданками й особистими прощаннями. Шкільний рік тут починається майже непомітно, а завершується великою кількістю маленьких подій.Та хоч би якою була культура святкування, суть залишається єдиною. Перший день навчального року для дітей — це завжди зустріч після канікул, новий клас, нові враження, а для когось — перший день у школі. Мабуть, саме це й робить його особливим.

У Києві 29 серпня відкрився масштабний науково-освітній простір «Тіло людини», який присвячений тому, як влаштований та працює організм. На відкритті побував фотокореспондент ZN.UА Василь Артюшенко.
Експозицію розмістили на площі понад 5000 квадратних метрів. Тут облаштовано більш як 19 тематичних зон із гігантськими анатомічними моделями, які дозволяють детально дослідити роботу серця, мозку, легень, органів чуття, а також нервової та ендокринної систем. Масштаб інсталяцій дає змогу побачити та відчути процеси людського організму.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У Києві на залізничному вокзалі відкрили інтерактивний проєкт "Той день": фоторепортаж 



Серед головних експонатів - триметрове серце, яке пульсує в реальному часі, та модель «живого» мозку. Відвідувачі також можуть пройти крізь спеціально облаштований тунель стравоходу, скористатися технологіями віртуальної реальності (VR), переглянути голограми, оцінити роботу аніматроніки та поспілкуватися з ШІ-аватарами відомих українців.
У рамках проєкту на локації також планують проводити лекції за участі лікарів і науковців.
Нещодавно на території Національного заповідника “Софія Київська” відбувся дев’ятий фестиваль високого мистецтва Воuquеt Кyіv Stаgе. Цьогоріч його наскрізною темою стала “Озброєні красою”, присвячена силі культури, мистецтва та пам’яті.  

Із 1 вересня в українських школах і дитячих садках запровадять низку змін. Про них розповіла засновниця ГО "Батьки SОS" Олена Парфьонова  у статті "Що зміниться у школах і дитсадках із 1 вересня 2026 року: головне для батьків".

 Обов'язкове вивчення англійської мови у дошкільних освітніх закладах 

З 1 вересня цього року для дітей віком 5 та 6 років обов’язковим стане вивчення англійської мови у дитячих садках. Раніше це була додаткова платна послуга у дитсадках, нині вивчення англійської стане частиною державної політики у сфері дошкільної освіти. Діти вивчатимуть англійську мову не за підручниками, як у школі, а у формі гри, через пісні та спілкування. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гроші на картку замість шкільних обідів: експертка запропонувала монетизувати харчування учнів

Нові правила відвідування шкіл 

 Відвідувачі перед входом до освітнього закладу мають показати  документи. Батьки зможуть заходити до приміщення шкіл лише за погодженням із адміністрацією.

Змінюються правила, як школи мають реагувати на булінг та насильство

Директор освітнього закладу має негайно реєструвати повідомлення про випадки насильства: у день його надходження або у перший робочий день, якщо таке повідомлення надійшло у вихідний. Керівник зобов'язаний упродовж доби розглянути повідомлення про насильство. У разі виявлення ознак насильства, він повинен не пізніше ніж за три години повідомити про це поліцію та службу у справах дітей.

Закон регулюватиме використання штучного інтелекту під час навчання 

Закон "Про академічну доброчесність" визначає, що вважається списуванням у школах, фальсифікацією, плагіатом та установлює процедури реагування. В умовах регулярного використання учнями ШІ школам доведеться чітко розмежовувати самостійну роботу учня, допустиме використання цифрових інструментів і привласнення чужого результату. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ В Україні 80% школярів мають доступ до укриттів, але частину з них потрібно посилювати — міністр освіти 

Нову модель старшої школи тестуватимуть 150 академічних ліцеїв 

В Україні стартує пілотний проєкт реформи профільної старшої школи. Йдеться про  учнів 10–12-х класів. Старшокласники у 150 академічних ліцеях зможуть обирати профілі та вивчення дисциплін відповідно до своїх освітніх планів та вподобань. У цих закладах посилюватимуть профорієнтацію.Парфьонова розповіла, яких кроків потрібно дотримуватися батькам, якщо в дітей виникли проблеми у школі чи дитсадку.  

Якщо в дитини у школі виникли проблеми, а розмови з вчителями не допомагають, то батькам важливо знати свої права і розуміти, до кого потрібно звернутися для їх вирішення. Засновниця ГО "Батьки SОS" Олена Парфьонова у статті "Що зміниться у школах і дитсадках із 1 вересня 2026 року: головне для батьків" зібрала практичні поради.За словами авторки, батькам не потрібно писати одразу в Міністерство освіти чи до інших державних інституцій. Важливо розуміти, хто відповідає за певне питання і в якій послідовності варто діяти. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Безоплатне харчування у школах із 1 вересня: експертка назвала головні проблеми Парфьонова радить дотримуватися таких трьох кроків: 

перший — завжди спочатку звертайтеся до директора освітнього закладу щодо питань організації освітнього процесу, харчування, інклюзивного навчання тощо. Вона радить подавати письмову заяву із фіксацією її вхідного номера;другий — зверніться до управління освіти вашої громади. Парфьонова наголошує, що туди потрібно звертатися тоді, коли, зокрема "школа чи садочок не реагують, а питання стосується коштів, якісного харчування, штату вчителів чи підвезення дітей";третій — зверніться до державних органів, якщо на двох попередніх рівнях не вдалося вирішити проблему. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гроші на картку замість шкільних обідів: експертка запропонувала монетизувати харчування учнів ZN.UАЗалежно від ситуації це можуть бути:

освітній омбудсмен — у разі порушення освітніх прав та принципів академічної доброчесності;Держпродспоживслужба — якщо є проблеми з харчуванням, якістю продуктів і санітарії в їдальні; Уповноважений Верховної Ради з прав людини — у разі порушення прав дитини та захисту від насильства;Міністерство освіти і науки — щодо зарахування, переведення дитини та організації освітнього процесу;Єдина урядова гаряча лінія 1545 — якщо не можете визначитися, в чиїй компетентності ваше питання.

Редакторка відділу освіти та науки ZN.UА Оксана Онищенко у статті "Очно чи онлайн: як навчати дітей у школах в умовах атак балістики?" зазначила, що через посилення Росією ударів балістичними ракетами по Україні, зокрема по Києву, цей навчальний рік може суттєво відрізнятися від попередніх. Нині важливо, щоб не лише у школах були укриття, а й щоб вони були безпечними та щоб учні встигли до них дійти під час обстрілу. 

Новий навчальний рік — це не лише новий розклад, а й нові правила для всіх: від вихованців дитсадків до випускників. Частина з них уже набрала чинності, частина почне діяти у вересні, але саме тепер батьки відчують усі зміни на практиці.ZN.UА зібрало найважливіше: чого очікувати, як мають працювати нові норми й куди звертатися, якщо вони залишаться тільки на папері. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Каша, блекаут і 60 гривень. Як школи годуватимуть усіх дітей із 1 вересня

Англійська в дитсадках стає обов’язковою

Із 1 вересня 2026 року вивчення англійської мови стає обов’язковим для дітей старшого дошкільного віку — п’яти-шестирічних вихованців дитсадків. Це передбачає Закон «Про застосування англійської мови в Україні». Це важливий крок, адже англійська перестає бути додатковою платною послугою, доступною не для всіх, і стає частиною державної освітньої політики.Але головне питання для батьків — не лише в тому, чи з’явилася англійська в розкладі, а й у тому, хто і як її викладатиме. Майте на увазі, що для дошкільнят це не повинні бути звичайні шкільні уроки з підручниками й домашніми завданнями. Навчання має відбуватися через гру, рух, пісні та спілкування — відповідно до віку дитини.Проблемою для дитсадочків може стати пошук викладачів англійської. Врахуймо, що типові штатні нормативи передбачають лише 0,25 ставки вчителя англійської мови на кожну групу дітей старшого дошкільного віку. Це невелика оплата й невелике навантаження. Тож черги охочих викладати навряд чи можна очікувати. Водночас реальні можливості садочків залежатимуть від спроможності громади організувати та профінансувати навчання для вихователів, які хочуть і можуть викладати англійську.Новий Закон «Про дошкільну освіту» також змінює саму філософію дитсадка. Дошкілля дедалі чіткіше визначається не як місце, де за дитиною просто доглядають, поки батьки працюють, а як окремий рівень освіти зі своїми стандартами, програмами та правами дитини. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як демографія змінює систему освіти України

Батьки не завжди можуть заходити до приміщення школи

Ще навесні Міністерство освіти і науки затвердило Типові правила доступу до шкіл (наказ МОН від 11 лютого 2026 року №243, який запрацював із 17 квітня). По суті держава узаконила те, що багатьом батькам уже й так знайоме з 2022 року: охорона на вході до школи, турнікети, зачинені від сторонніх двері. Тепер відвідувачі навчального закладу мають пред’являти документи, а доступ батьків до приміщення школи може здійснюватися лише за погодженням із адміністрацією.До 1 вересня кожна школа має розробити власні правила на основі типових, узгодити їх із засновником (місцевим органом влади), ухвалити колективом і обов’язково оприлюднити — наприклад, на своєму сайті. Тому якщо ви не бачите таких правил безпеки у своїй школі — обов’язково запитайте про них у класного керівника або, за потреби, в адміністрації. Це допоможе уникнути непорозумінь у майбутньому.Безпека навчального закладу важлива, особливо під час війни. Головне, щоб нововведення не перетворилося на формальну бюрократичну процедуру, яка віддалить школу від батьків і призведе до конфліктів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Державна допомога, якою складно скористатися: що не так із програмою «єЯсла»

Школи жорсткіше реагуватимуть на насильство та булінг

У серпні МОН затвердило новий порядок реагування на випадки насильства та булінгу (Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) та Порядок застосування заходів виховного впливу).Тепер кожне повідомлення про випадки насильства в закладі освіти має бути зареєстроване негайно: у день його надходження або у перший робочий день (якщо це вихідний). Керівник закладу повинен розглянути зареєстроване повідомлення протягом доби. Якщо встановлено ознаки насильства, директор школи має невідкладно, але не пізніше, ніж за три години, повідомити про це Національну поліцію та службу у справах дітей.Зверніть увагу: шкільна комісія не встановлює, чи був випадок булінгом, — це є компетенцією суду. Завдання комісії у школі — з’ясувати обставини, оцінити потреби дитини, організувати допомогу й надалі контролювати виконання ухвалених рішень щодо захисту постраждалого від булінгу.Оновлений порядок реагування на булінг також гарантує право дитини бути вислуханою відповідно до її віку та рівня зрілості. Уперше чітко зафіксовано перелік ознак, які можуть свідчити про насильство. Серед них: економічний тиск (зокрема позбавлення майна чи перешкоджання доступу до освітніх послуг), психологічне насильство (образи, погрози, приниження, переслідування, залякування), небажана вербальна, невербальна або фізична поведінка сексуального характеру (жести, жарти, прізвиська, поширення матеріалів інтимного змісту) та будь-які небажані фізичні дії — від штовхання до завдання ударів.У нових документах детальніше й чіткіше описано критерії, за якими насильство можна вважати систематичним: якщо його вчиняють двічі або частіше протягом 12 місяців із дня реєстрації повідомлення про перший випадок або з дня його вчинення, навіть якщо про перший випадок офіційно не повідомляли.Також розширено коло осіб, на яких поширюється дія порядку — тепер він стосується не лише школярів, а й усіх працівників школи (навіть тих, хто безпосередньо не залучений до освітнього процесу).Батькам варто знати, що повідомити школу про можливе насильство можна буде, зокрема, електронною поштою, телефоном, письмово або анонімно.

Списування та використання ШІ в навчанні відтепер регулюватиме окремий закон

Із 31 липня 2026 року діє Закон «Про академічну доброчесність». Для шкіл це означає, що питання списування, плагіату, фабрикації чи фальсифікації результатів навчання відтепер регулюють не лише внутрішні правила, а й окремий закон. Він установлює спільні засади для всієї системи освіти й визначає, що вважається списуванням, плагіатом, фабрикацією, фальсифікацією та іншими порушеннями, а також установлює процедури реагування.Важливо, що закон стосується не лише учнів: вимоги академічної доброчесності поширюються на всіх учасників освітнього процесу, зокрема й на вчителів. Батькам важливо знати, що закон передбачає не лише відповідальність за порушення, а й обов’язок закладів освіти формувати культуру доброчесності. Тобто школа має не просто карати дитину за списування, а й створити зрозумілі правила, пояснювати їх учням і забезпечувати процедуру розгляду випадків порушень.Особливо актуальним це стає в умовах масового використання штучного інтелекту, коли школі доведеться чітко розмежовувати самостійну роботу учня, допустиме використання цифрових інструментів і привласнення чужого результату. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Чому складні завдання не завжди роблять нас розумнішими

150 ліцеїв розпочинають пілот: що це дасть старшокласникам

Україна переходить до профільної старшої школи: 10–12-х класів. І вже з 2026 року починається черговий етап пілотування цієї моделі: 150 академічних ліцеїв тестуватимуть нові підходи.Учні цих закладів зможуть обирати профілі, предмети й курси відповідно до своїх інтересів та майбутніх освітніх планів. У ліцеях також посилюватимуть профорієнтацію.Для цього педагогів із пілотних закладів уже навчають виконувати функції кар’єрних освітніх радників. Вони мають допомагати старшокласникам визначати власні інтереси та здібності, обирати профіль, формувати освітню траєкторію і за потреби коригувати професійні плани.Для більшості родин реформа наразі не означає негайних змін. Але батькам учнів 8–9-х класів уже варто з’ясувати, які ліцеї працюватимуть у їхній громаді, які профілі вони пропонуватимуть і як буде організовано підвезення дітей.

Буде більше уроків історії

У Державному стандарті освіти збільшили кількість годин на історію та громадянську освіту для 7–9-х класів. Проте це не означає, що уроків стане на два більше щотижня в кожному класі. Йдеться про дві додаткові години на тиждень загалом, які розподілять на всі три роки навчання (із 7-го до 9-го класу). Як саме їх додадуть до розкладу — у 7-му, 8-му чи 9-му класі, — вирішуватиме сама школа у своєму навчальному плані.

Що все це означає для батьків?

2026/2027 навчальний рік — це перехід від освіти, яка багато років змінювалася окремими формами, до системи, де ці зміни починають перетинатися. Це стосується навчання, безпеки дітей і навіть організації харчування (як відомо, з вересня гарячим харчуванням будуть забезпечені учні 1–11 класів державних шкіл, які навчаються очно). Дитсадок отримує нову модель і англійську. Школа — нові правила безпеки.Але варто пам’ятати, що між урядовою постановою й дитиною завжди стоїть конкретна громада з її фінансовою спроможністю та пріоритетами. Конкретний директор школи й дитсадка. Конкретний учитель. І конкретний бюджет.Тому головний ризик нового навчального року — нерівність у реалізації нововведень. В одній громаді дитина матиме сучасне укриття, якісне харчування, англійську, сильний ліцей і широкий вибір профілів. В іншій — ті самі права існуватимуть переважно на папері.Саме тому 1 вересня 2026 року варто оцінювати не за кількістю нових наказів, а за простим критерієм: чи стало конкретній дитині безпечніше, якісніше й справедливіше вчитися? Це і буде справжнім тестом усіх освітніх змін. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Україна втрачає майбутніх фізиків і хіміків: про що свідчать результати вступу-2026

Пам’ятка для батьків: що робити, якщо правила не працюють

Нові накази та закони визначають, як мають працювати школи і дитсадки. Але якщо встановлених правил не дотримуються, батькам важливо знати, куди звертатися, аби захистити свої права та права дитини.Коли щось іде не так, дотримуйтеся чіткого маршруту.Крок 1. Вирішуємо питання в закладі освіти. Перший контакт — це завжди директор школи чи садочка. Звертайтеся письмово (із фіксацією вхідного номера заяви).У разі насильства чи булінгу можна також скористатися кнопкою «Повідомити про булінг» у системі АІКОМ.Питання доступу до приміщення, інклюзивного навчання, академічної доброчесності, організації освітнього процесу та харчування також спочатку має розглянути адміністрація закладу.Крок 2. Якщо не вдалося вирішити проблему на місці, звертаємося до засновника освітнього закладу — це управління чи департамент освіти вашої громади. Якщо школа чи садочок не реагують, а питання стосується коштів, якісного харчування, штату вчителів чи підвезення дітей — все це також відповідальність місцевої влади.Крок 3. Якщо результату немає, залучаємо профільні державні інстанції.Харчування, якість продуктів і санітарія у їдальні: Держпродспоживслужба: 050 230 04 28, 044 244 82 02 | іnfо@dрss.gоv.uа | dрss.gоv.uаПорушення освітніх прав та принципів доброчесності: Освітній омбудсмен: 095 143 87 26 | еz@ео.gоv.uа | ео.gоv.uаПрава дитини та захист від насильства: Урядова гаряча лінія з протидії насильству: 1547Уповноважений ВРУ з прав людини: 1678 | hоtlіnе@оmbudsmаn.gоv.uа | оmbudsmаn.gоv.uаНаціональна дитяча гаряча лінія (психологічна та правова підтримка): 116 111Зарахування, переведення, організація освітнього процесу: Міністерство освіти і науки України: 044 481 47 57 | еz@mоn.gоv.uа | mоn.gоv.uаБезоплатна юридична допомога: Консультації та правовий захист коштом держави: lеgаlаіd.gоv.uаУніверсальний орієнтир: Якщо ви не впевнені, до чиєї саме компетенції належить ваше питання, телефонуйте на Єдину урядову гарячу лінію за номером 1545 (або звертайтеся через сайт ukс.gоv.uа).

Гроші, які виділяють із державного бюджету на харчування школярів, варто перераховувати на спеціальні картки батьків, а не спрямовувати місцевим бюджетам на організацію харчування. У цьому випадку дитина могла б сама обирати страви у шкільній їдальні, а батьки, за бажанням, могли б доплатити за дорожчий обід. Про таку модель розповіла керівниця Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян  в інтерв’ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко. 
Фіданян переконана, що не всі учні старшої школи захочуть стандартні шкільні обіди. Якщо дитині не сподобається страва, вона буде голодною, водночас оплачена державою їжа опиниться у відрі для відходів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





В Україні 80% школярів мають доступ до укриттів, але частину з них потрібно посилювати — міністр освіти 



Експертка пропонує монетизувати послугу щодо забезпечення учнів харчуванням. Наприклад, родина дев’ятикласника отримала на електронну картку від держави 60 гривень на день (нині стільки грошей виділяє держава на обід старшокласника). Якщо дитина хоче обід за 100 гривень, батьки додають ще 40 — і вона сама обирає страви. Отже обід коштуватиме родині лише 40 гривень, а не 100. 
Фіданян також наголошує, що оскільки безоплатне харчування — це соціальна, а не освітня послуга, монетизацією цієї послуги мало б займатися не Міністерство освіти та науки, а Міністерство соціальної політики. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Пакунок школяра»: хто може отримати виплату



Авторка статті вказує, що нині це лише пропозиція керівниці столичного департаменту освіти. Водночас Кабінет Міністрів України не оголошував про плани монетизувати безоплатне харчування школярів.
Як буде організоване харчування учнів та з якими проблемами можуть зіткнутися школи, читайте за посиланням. 

Студенти українських закладів вищої освіти під час нового навчального року можуть навчатися по суботах. Міністерство освіти і науки рекомендує їм ущільнити графік освітнього процесу, зокрема восени цього року та навесні наступного року студентам навчатися у суботні дні, інформує "Освіта.UА". 
МОН також пропонує ЗВО продовжити освітній процес улітку наступного року. У міністерстві радять університетам за необхідності навчатися дистанційно, а очно — проводити лише ті заняття, які не можна ефективно проводити у дистанційному форматі. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





На фізику та хімію до університетів вступило критично мало студентів



У листі Міністерства освіти та науки щодо організації освітнього процесу у цьому навчальному році також закликають ЗВО концентрувати навчання та проживання студентів "у найбільш захищених і енергоефективних будівлях". 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Понад три мільярди гривень для науки: як університети оновлюють дослідницьку інфраструктуру



Редакторка відділу освіти та науки ZN.UА Оксана Онищенко у статті "Очно чи онлайн: як навчати дітей у школах в умовах атак балістики?" зазначила, що через посилення Росією ударів балістичними ракетами по Україні, зокрема по Києву, цей навчальний рік може суттєво відрізнятися від попередніх. Нині важливо, щоб не лише у школах чи закладах вищої освіти були укриття, а й щоб вони були безпечними та щоб учні та студенти встигли до них дійти під час обстрілу. 

«Якщо тобі важко, не здавайся: саме зараз твій мозок створює нові зв’язки». Останнім часом я постійно зустрічаю у соцмережах цю фразу й мотиваційні пости навколо неї. У ній є підтримка, просте пояснення й красива картинка з нейронами, між якими урочисто спалахує новий синапс. Залишається тільки дотиснути задачу — і мозок нібито видасть нагороду за зусилля утворенням нових зв’язків.Проблема в тому, що ми не можемо відчути момент утворення нового синапсу. Відчуття «мені важко» не є психічним проявом нейропластичності й узагалі нічого однозначного не повідомляє про процес навчання. Воно може супроводжувати продуктивне пригадування або пошук рішення. А може означати, що людині бракує базових знань, інструкція незрозуміла, робоча пам’ять перевантажена, а сама людина виснажена чи налякана.

Нейропластичність — не миттєвий «ріст мозку»

Нейропластичність — це загальна назва для змін нервової системи під впливом досвіду. Вона охоплює різні процеси, що відбуваються на різних рівнях і в різних часових масштабах. Досвід може змінювати силу вже наявних синапсів — контактів між нейронами. Перебудовуватися можуть і дендритні шипики — крихітні вирости, що приймають ці сигнали: змінювати форму, стабілізуватися чи зникати. Змінюється й збудливість самих нейронів та узгодженість роботи цілих нейронних мереж. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Короткі відео тимчасово “відключають” мозок — дослідження За тривалої практики дослідники можуть виявляти й масштабніші зміни у структурі та функціональній організації мозку за допомогою нейровізуалізації. Але такі зображення не дають змоги побачити, як у конкретну мить у людини утворюється окремий синапс.Тут важливо не змішувати три речі. Нейронна активність — це не те саме, що нейропластичність. Пластичність — не обов’язково утворення нового синапсу. А суб’єктивне зусилля не вимірює ні першого, ні другого.Коли ми розв’язуємо задачу, нейрони справді обмінюються сигналами. Але з цього не випливає, що кожна складна спроба негайно створює нове з’єднання. Стійкі зміни залежать від повторної активації, попередніх знань, уваги, якості сну, зворотного зв’язку та подальшого використання вивченого. До речі, синапси не «вистрілюють», бо нервові імпульси (потенціали дії) генерують нейрони, а синапси передають і модифікують сигнал. Соцмережі тут улаштували нейробіології невеликий феєрверк із термінів.

Як сигнал помилки перетворився на новий синапс

Один із наукових сюжетів, що міг підживити популярний міф, пов’язаний із дослідженням помилок і так званого мислення зростання — переконання, що здібності можна розвивати. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Життя без сонця: як темрява змінює людський мозок та сон 2011 року психолог Джейсон Мозер із колегами провели експеримент: попросили 25 студентів виконувати завдання, у якому легко помилитися, та реєстрували електричну активність мозку за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ). Науковців цікавив спалах нейронної активності (компонент Ре), який виникає одразу після помилки й свідчить про те, що мозок усвідомив схиблення і спрямував туди увагу. Виявилося, що в учасників із «мисленням зростання» цей спалах уваги був значно сильнішим, і надалі вони відповідали точніше.Це цікавий результат про увагу до помилки та подальшу корекцію поведінки. Але в дослідженні не вимірювали ні появи синапсів, ні структурного «росту мозку», ні суб’єктивного відчуття складності. Дорогою до педагогічної популяризації ЕЕГ-компонент устиг перетворитися на сміливе твердження: коли учень помиляється й докладає зусиль, у нього «росте мозок» і виникають нові зв’язки. Це, звісно, звучить ефектно — але це вже інтерпретація, а не результат експерименту.Помилка справді може стати початком навчання. Та сама собою вона не навчає. Потрібен повний цикл, а саме: спроба, виявлення помилки, увага до її причини, змістовний зворотний зв’язок і нова, скоригована спроба. Якщо учень лише побачив червоний хрестик або механічно переписав правильну відповідь, магічного «росту» не сталося.

Чому складніше іноді означає ефективніше

Інша наукова ідея, яку часто спрощують до «що важче, то краще», — це «бажані труднощі», описані Робертом та Елізабет Бйорк. Деякі способи навчання здаються менш комфортними й навіть створюють відчуття, що ми знаємо матеріал гірше, хоча покращують відкладене відтворення. Вивчення мов може сповільнювати старіння мозку: нове дослідження вчених Наприклад, нам легко перечитувати конспект, адже знайомі речення швидко створюють ілюзію впізнавання. Нам здається, що матеріал уже засвоєно, бо під час читання все виглядає зрозумілим і передбачуваним. Але впізнати думку на сторінці — не те саме, що самостійно відтворити її, пояснити іншій людині або застосувати в новій задачі. Саме тому закрити конспект і спробувати пригадати головне значно складніше. Але саме така практика пригадування дає точнішу перевірку знань і зазвичай покращує доступ до них.До бажаних труднощів також належать інтервальне повторення (не плутаймо з голодуванням), чергування споріднених типів задач (замість блоків однотипних завдань), самостійне генерування відповіді та застосування знань у різних контекстах.Ключове слово тут — «бажані». Складність має запускати розумову роботу, потрібну для майбутнього використання знань, і залишатися посильною. Якщо учень не розуміє умов, не має опорних знань або перебуває у сильній тривозі, додаткова складність не тренує пам’ять — вона просто збільшує навантаження. На жаль, навчання не працює як гострий перець: якщо більше пече, це не означає, що воно краще діє.Іноді ідею «помірна складність покращує запам’ятовування» тлумачили зовсім буквально. На початку 2010-х популярності набула порада навмисно друкувати навчальні матеріали менш читабельними шрифтами. Одне з перших досліджень виявило, що учасники краще запам’ятовували інформацію, надруковану сірим Соmіс Sаns, Воdоnі або Моnоtyре Соrsіvа, ніж звичайним Аrіаl. Автори припустили, що утруднене сприйняття змушує читача зосередитися й опрацьовувати матеріал ретельніше. Незабаром у медіа з’явилась інформація про «освітні переваги потворних шрифтів», а 2018 року навіть створили Sаns Fоrgеtіса — шрифт із нахиленими й частково розірваними літерами, нібито призначений для кращого запам’ятовування. Як працює наша пам’ять: секрети запам’ятовування Утім, подальші дослідження охолодили цей типографічний ентузіазм. Метааналіз 25 робіт за участю понад 3135 людей не виявив загальної переваги важких для читання текстів ані у відтворенні інформації, ані в перенесенні знань на нові завдання. Такі шрифти ускладнювали читання, але не покращували результатів. Методологію цього аналізу згодом критикували: висновок щодо перенесення знань виявився стійким, а оцінка відтворення — менш надійною. Тому коректніше казати не «ефект остаточно спростовано», а «загальної освітньої користі не підтверджено».Не допоміг і спеціально створений Sаns Fоrgеtіса. У чотирьох експериментах за участю 882 людей він справді здавався складнішим для читання, але не покращував пам’ять, а в одному із завдань навіть погіршував відтворення. Інша серія з трьох попередньо зареєстрованих експериментів також не виявила користі цього шрифту. Натомість звичайне самостійне генерування відповіді давало надійний навчальний ефект.Отже, зробити матеріал важчим для читання — не те саме, що зробити навчання інтелектуально активним. Корисна складність спонукає пригадувати, пояснювати, порівнювати й застосовувати знання. Поганий шрифт переважно змушує довше розбирати літери. Sаns Fоrgеtіса, на жаль чи на щастя, педагогічною технологією не став.Тому завдання вчителя — не просто додати учневі труднощів, а створити умови для потрібної розумової роботи. Якщо завдання не просувається, варто питати не «Чому ти не стараєшся?», а «На якому кроці зупинилося міркування?». Якого знання бракує учневі? Яку підказку можна дати, щоб допомогти йому рухатися далі, але не виконати роботу замість нього? І головна перевірка — чи зможе він після пояснення самостійно розв’язати аналогічну задачу?Для учня орієнтир успішного засвоєння матеріалу теж не зводиться до відчуття «має бути важко». Продуктивна складність зазвичай має ознаки: зрозуміла мета, можливість виконати хоча б частину завдання, зворотний зв’язок і помітний прогрес після кількох спроб. Якщо ж людина довго дивиться на незрозумілу умову й не знає, з чого почати, це не доказ нейропластичності. Це сигнал зменшити крок, повернутися до базового поняття або змінити пояснення.Тож підтримувальну фразу «Якщо важко, отже, твій мозок росте» варто замінити точнішою: «Якщо важко, з’ясуй, яку саме розумову роботу ти зараз виконуєш». Корисне навчання не завжди комфортне. Але дискомфорт сам собою ще нічого не навчає — і нового синапсу за кожне зусилля ніхто не видає.

Згідно з результатами вступної кампанії 2026 року, в Україні все менше молодих людей вступає на спеціальності "фізика" та "хімія". У деяких закладах вищої освіти формуються мікрогрупи у складі менш як п’ять  студентів на природничі спеціальності, пише проректор з наукової роботи в Чернівецькому національному університеті Юрій Халавка у статті "Україна втрачає майбутніх фізиків і хіміків: про що свідчать результати вступу-2026".Автор статті наводить результати університетів-лідерів за кількістю абітурієнтів, яких рекомендовано зарахувати на бюджетні місця на спеціальність "хімія": ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Експерт розповів, як учням допомогти краще розуміти фізику та вивчати її

до Київського національного університету імені Тараса Шевченка зараховано 106 вступників станом на 15 серпня; до Львівського національного університету імені Івана Франка — 50;до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова — 27;до Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна — 17.

ZN.UАВін наголошує, що водночас у закладах вищої освіти у Чернівцях, Ужгороді, Житомирі та Луцьку зараховано на ці спеціальності лише 10–13 студентів.За його словами, загалом кількість студентів на суміжних технологічних спеціальностях нині становить вже не тисячі, а лише сотні. Халавка наголошує, що такої кількості людей нині критично недостатньо, щоб забезпечувати оборонні потреби та відновлювати промисловість.  ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як обрати університет, якщо любиш математику і фізику? Науковець звертає увагу, що цього року ситуація зі вступом на спеціальність "фізика та астрономія" ще гірша. У КНУ на цю спеціальність зараховано 56 людей, у Київський політехнічний університет — 15, у ЛНУ — 47, у ХНУ — 27, а в ОНУ — лише 13. ZN.UА"Хоча кількість тих, хто складає НМТ з фізики, значно перевищує відповідний показник із хімії, більшість абітурієнтів обирає інженерні й ІТ-напрями, залишаючи класичну фізику на межі зникнення", — зауважує він.У зв'язку з малою кількістю вступників, у закладах вищої освіти формують мікрогрупи. Доктор хімічних наук вказує, що така ситуація є серйозною проблемою для університетів, оскільки унеможливлює повноцінну навчальну роботу і унікальні природничі спеціальності важко об'єднати з іншими групами. Недобір студентів також впливає на відтік викладачів та національну  експертизу."І це насправді серйозний виклик, адже дуже часто в критичний момент, коли потрібна експертиза з хімії чи фізики, держава стикається з браком реальних фахівців, які можуть надати компетентну консультацію, особливо в оборонній сфері", — підкреслює Халавка.Автор статті вказує, що 500 людей, які вступили на спеціальність "хімічні технології" — це мізерна кількість, якщо порівняти з реальними потребами. Він додає, що ця спеціальність  — дуже специфічна та є основою великої кількості виробництв. Науковець вказує, що після завершення війни Україна потребуватиме великої кількості кваліфікованих хіміків-технологів для відновлення зруйнованих підприємств та будівництва нових заводів. Халавка наголошує, що держава має системно підтримувати учителів фізики та хімії, зокрема забезпечувати якісний методичний супровід та запроваджувати стипендіальні програми. 

Перші результати вступної кампанії 2026 року показали, що  в нашій країні критично мало абітурієнтів обирає професію вчителя хімії та фізики. Цього року найбільший набір на учителя фізики та астрономії — від п'яти до 12 вступників в університетах–лідерах. В інших закладах вищої освіти ситуація щодо вступу на ці спеціальності ще складніша, пише доктор хімічних наук, проректор з наукової роботи в Чернівецькому національному університеті Юрій Халавка у статті "Україна втрачає майбутніх фізиків і хіміків: про що свідчать результати вступу-2026".
Тернопільський національний педагогічний університет став лідером за кількістю тих ЗВО, які отримали бюджетні місця на спеціальність "вчитель фізики та астрономії". На цю спеціальність там вступили 12 людей. У Чорноморському національному університеті на спеціальність "вчитель фізики та астрономії" вступили десять абітурієнтів, у Дрогобицькому педагогічному університеті імені Івана Франка — дев'ять, у Криворізькому педагогічному університеті — сім, а у Житомирському державному університеті — шість вступників.
ZN.UА

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Навіщо нам фізика і математика під час війни?



 Халавка називає такі результати вступної кампанії "повним згортанням підготовки вчителів фізики та хімії".
"Настав час усвідомити, що вчителі хімії та фізики у школах — це величезний скарб. Пояснення того, які перспективи й можливості має професія, а також формування інтересу до наукової кар’єри у школярів безпосередньо залежать від учителів. І лише з їхньою допомогою можна формувати якісну профорієнтацію з природничих наук",— вказує науковець.
Автор статті підкреслює, що у старших профільних класах роль учителя фізики стає ще вагомішою, оскільки учням потрібно розуміти реальні інженерні рішення та технологію, а не лише мати знання про "побутову фізику". Інтерес учнів до майбутньої професії залежить від здатності вчителя продемонструвати зв’язок фізики чи іншої природничої дисципліни із сучасним виробництвом. 
Халавка наголошує, що держава має системно підтримувати учителів фізики, хімії чи інших природничих наук, зокрема забезпечувати якісний методичний супровід та запроваджувати стипендіальні програми. 
Доктор хімічних наук зазначає, що потрібно також осучаснювати навчальну програму з хімії, щоб учні опановували сучасні досягнення цієї науки. Він додає, що важливо забезпечити контакт учителів і викладачів ЗВО із виробництвом та наукою. Халавка наголошує, що це дасть змогу учителям ділитися з учнями передовими знаннями, мотивувати їх та пояснювати їм, які на них можуть чекати кар’єрні перспективи.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Ми витягуємо війну на залишках старої освіти. На зміну нам — порожнеча некомпетентності»: інтерв’ю з військовим — учителем фізики про НУШ



"Дуже корисною практикою може стати активний патронат бізнесу (зі стипендіями для найкращих студентів і викладачів, спільним використанням обладнання тощо), зокрема певних підприємств високотехнологічних галузей, над освітніми програмами природничого циклу", — пише автор. 
Нині в нашій країні немає абітурієнтів, які б мали бажання вивчати у закладах вищої освіти фізику. Окрім цього, немає вчителів, які могли б ефективно підготувати школярів, немає і тих, хто міг би підготувати вчителів фізики, і політичної волі щось змінювати у цій сфері теж немає, пише вчитель фізики, заслужений вчитель України Олександр Триліс у статті "Хмарочос на піску. Як школярів навчити фізики". 

«Мій шлях розпочався далеко від будь-якої лабораторії. Я виріс в Аммані (Йорданія) у родині біженців, де було десятеро дітей. У нашому домі не було ані водогону, ані електрики, а житло ми ділили з худобою, яка була джерелом засобів до існування нашої родини… Переломний момент у моєму житті настав у десять років, коли в шкільній бібліотеці я натрапив на зображення молекул. Їхня краса й загадковість захопили мене. А коли я дізнався, що молекули є будівельними блоками всього сущого — живого й неживого, — у мені спалахнула пристрасть до хімії. Відтоді хімія назавжди стала невід’ємною частиною мого життя» (Омар Ягі, нобелівський лауреат із хімії 2025 року).Пов’язати життя з хімією та фізикою — вибір не з легких. І він — не лише про майбутнє молодої людини, яка вирішила йти цим шляхом. Цей вибір — і про майбутнє країни, адже розвиток природничих наук нерозривно пов’язаний із розвитком техніки та обороноздатності. Світ навколо нас стає дедалі технологічно складнішим, і розуміння хімії та фізики не лише важливе для ефективного використання сучасних пристроїв, а й є запорукою особистої безпеки.Уже протягом тривалого часу науковці та вчителі в Україні б’ють на сполох через нестачу студентів на природничих спеціальностях. Не є винятком і цей рік. Днями завершилася перша хвиля зарахувань до українських університетів. Це слушна нагода проаналізувати її результати та їхній вплив на наше майбутнє, адже саме ці студенти вийдуть на ринок праці 2030 року. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Очно чи онлайн: як навчати дітей у школах в умовах атак балістики?

Мовою цифр: глибина кризи вступної кампанії

Цих фахівців в Україні готують в університетах на спеціальностях, які належать до галузі знань «Природничі науки, математика та статистика»: «Хімія», «Фізика та астрономія», «Прикладна фізика та наноматеріали». Окремо є освітні програми для підготовки вчителів: «Середня освіта (фізика та астрономія)» і «Середня освіта (хімія)», а також інженерно-технологічні напрями (наприклад, хімічні технології та інженерія).Аналіз даних вступної кампанії 2026 року підтверджує глибоку кризу підготовки хіміків і фізиків в Україні. Ось результати університетів-лідерів за кількістю абітурієнтів, які отримали рекомендації для зарахування на бюджетні місця, тобто пройшли конкурс і є майбутніми студентами.Як видно з результатів, лише Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Львівський національний університет імені Івана Франка зберігають відносно прийнятний обсяг на спеціальність «Хімія» (106 і 50 зарахованих станом на 15 серпня відповідно), тоді як традиційно сильні центри — Харків і Одеса — опустилися до 17 і 28 людей відповідно. У Чернівцях, Житомирі, Луцьку та Ужгороді групи практично зменшилися до рівня 10–13 студентів.Водночас навіть на суміжних технологічних спеціальностях (хімічні технології, матеріалознавство) загальна кількість студентів вимірюється сотнями, а не тисячами. Цього критично недостатньо для відновлення промисловості та забезпечення оборонних потреб. Слід зауважити, що явного припливу чи перерозподілу абітурієнтів зі сходу на захід не спостерігається.Ситуація з фізикою ще драматичніша. На програму «Фізика та астрономія» навіть у Києві зараховано лише 56 людей у КНУ та 15 — у КПІ, у Львові — 47, у Харкові — 27, а в Одесі — 13. Спеціальність «Прикладна фізика та наноматеріали» також не рятує ситуацію: 52 людини у Харкові та 33 — у Чернівцях. Хоча кількість тих, хто складає НМТ з фізики, значно перевищує відповідний показник із хімії, більшість абітурієнтів обирає інженерні й ІТ-напрями, залишаючи класичну фізику на межі зникнення.Особливо тривожить майже повне згортання підготовки вчителів фізики та хімії — групи по 9–12 людей у поодиноких педагогічних університетах.Без якісної шкільної профорієнтації та сучасного викладання природничих дисциплін коло дефіциту таких фахівців і технологій замикається: менше мотивованих абітурієнтів — іще менший набір — втрата викладацького складу й експертизи. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як демографія змінює систему освіти України

Що це означає для університетів

Як видно з результатів вступної кампанії, дедалі більше вишів в Україні набирають малорентабельні мікрогрупи, часто — менш як п’ять людей на бакалавраті. І це серйозна проблема для закладів вищої освіти.Невелика кількість вступників і, відповідно, утворення мікрогруп є серйозною проблемою для університетів, адже фактично унеможливлює повноцінну навчальну роботу та ефективне адміністрування.Невелика кількість студентів у групі дає змогу забезпечити пряму увагу викладача до кожного студента, але так чи інакше призводить до того, що викладачі перевантажені, бо потрібно обслуговувати більше груп.Окрім того, слід розуміти, що невеликі, проте часто унікальні природничі спеціальності, зокрема хімічні, не так легко піддаються укрупненню з іншими групами чи потоками. Тому треба розробляти нові підходи, як працювати з такими невеликими групами.Критична ситуація з хімією та фізикою загрожує і загальному рівню національної експертизи — передусім тому, що через такі невисокі набори ми дуже часто втрачаємо фахівців серед викладачів. Зокрема тих, хто має досвід, не «боїться» зайти до лабораторії та дбає про підготовку студентів чи аспірантів.І це насправді серйозний виклик, адже дуже часто в критичний момент, коли потрібна експертиза з хімії чи фізики, держава стикається з браком реальних фахівців, які можуть надати компетентну консультацію, особливо в оборонній сфері.Криза триває вже не перший рік, і багато досвідчених викладачів старшого віку відійшли від викладання чи наукової діяльності. Залучити їх знову, навіть на разову консультацію, часто дуже й дуже непросто.

Природничі науки та обороноздатність: від літієвих батарей до «Резерву »

Розвиток природничих наук нерозривно пов’язаний із розвитком техніки та обороноздатності. Саме відкриття нових явищ і речовин дає нові можливості для створення проривних напрямів. Часто це тривалий процес.Актуальним прикладом є дослідження літієвих джерел живлення, за яке 2019 року присудили Нобелівську премію з хімії. Перші дослідження проводили у 70–80-х роках ХХ століття, а комерціалізувати винахід почала 1991 року компанія Sоny через потребу в портативних джерелах живлення для годинників і відеокамер. Проте вдосконалення тривало, й уже у 2003–2006 роках почали масово виробляти безпечніші, відомі усім нам літій-залізо-фосфатні батареї.Сьогодні важко уявити родину в Україні, що б не мала у господарстві зарядної станції, історія якої почалася з хімічних експериментів 50-річної давнини. Тільки уявіть, як би ми переживали блекаути і як би розвивалася війна, якби не було цих технологій, адже їх використовують для живлення дронів, терміналів зв’язку та різних видів озброєнь.Варто розуміти, що в хімії та фізиці, хоча можливості штучного інтелекту постійно зростають, значну роль у формуванні компетентності відіграє власне практичний досвід людини, яка проводила власними руками той чи інший експеримент, створювала ту чи іншу конструкцію. Використання тільки штучного інтелекту або теоретичних підходів до тієї чи іншої проблеми не завжди дає змогу ефективно її розв’язати на практиці.Небезпечним є також зменшення кількості фахівців із хімічних технологій. Це дуже специфічна галузь, яка лежить в основі великої кількості виробництв, від яких безпосередньо залежать і економіка нашої держави, і безпека. Тому ми маємо розуміти, що трохи менш як 500 людей, яких зараз набирають на хімічні технології, — це мізерна кількість порівняно з реальними потребами.Попри значні руйнування підприємств, зокрема й на сході країни, з часом комусь потрібно буде відновлювати ці виробництва або й відкривати нові. Без достатньої кількості кваліфікованих хіміків-технологів це буде просто нереально.Про те, що кадрова криза в хімії — це не академічна теорія, свідчить і військовий рекрутинг. У «Резерві » є чимало вакансій для хіміків: від високотехнологічних до простих і пов’язаних безпосередньо з бойовими діями. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ІТ-освіта в еру штучного інтелекту: як університетам устигати за викликами ринку

Учитель і виклики SТЕМ-освіти

Настав час усвідомити, що вчителі хімії та фізики у школах — це величезний скарб. Пояснення того, які перспективи й можливості має професія, а також формування інтересу до наукової кар’єри у школярів безпосередньо залежать від учителів. І лише з їхньою допомогою можна формувати якісну профорієнтацію з природничих наук.У старшій профільній школі учитель стає вирішальною ланкою. Учням уже замало знань про «побутову хімію чи фізику» — їм потрібне розуміння реальних інженерних рішень і технологій. І саме ерудиція вчителя, його здатність показати зв’язок предмета із сучасним виробництвом формують інтерес до майбутньої професії. І все це справді настільки важливо, що ми маємо надавати вчителям хімії, фізики чи природничих наук значну підтримку: запроваджувати для них стипендіальні програми, забезпечувати якісний методичний супровід.Зараз багато говорять про SТЕМ-освіту як про розв’язання проблем мотивації учнів, але насправді треба досить активно попрацювати над осучасненням навчальної програми, зокрема з хімії. Важливо зрозуміти, що підготовка учня має базуватися на сучасних досягненнях хімії. Для цього потрібно забезпечити безпосередній контакт учителів і викладачів університетів із виробництвом та наукою. Тільки така взаємодія дасть їм змогу ділитися з учнями передовими знаннями, зацікавлювати, розповідати про можливості та кар’єрні перспективи. Дуже корисною практикою може стати активний патронат бізнесу (зі стипендіями для найкращих студентів і викладачів, спільним використанням обладнання тощо), зокрема певних підприємств високотехнологічних галузей, над освітніми програмами природничого циклу.Статистика вступної кампанії-2026 не просто ілюструє, а кількісно підтверджує загрозу втрати національної експертизи в хімії та фізиці до 2030 року. Без системних заходів — цільового фінансування, підтримки викладачів, доступності літератури та експериментів, осучаснення програм і прямої взаємодії університетів з виробництвом та школами — Україна ризикує опинитися без фахівців, здатних розвивати критичні технології та забезпечувати обороноздатність.

Міністр освіти і науки України Андрій Бутенко заявив журналістам під час всеукраїнської конференції «Серпнева-2026 — Освіта справа кожного», що математика має й надалі залишатися обов’язковою частиною національного мультипредметного тесту (НМТ). За його словами, обговорювати можна лише кількість завдань та рівень їхньої складності, повідомляє «Інтерфакс». 
«Це надзвичайно важливе запитання. Ви бачите, воно збурило суспільство, навколо нього точиться дискусія. Особисто моє переконання, що математика повинна залишатися частиною єдиного тесту. Можемо дискутувати про її обсяг у формуванні єдиної оцінки. Ми можемо дискутувати про складність завдань, про верифікацію цих завдань. Але мені наразі здається, що це є невіддільною частиною національного мультипредметного тесту», — зауважив міністр. 
Бутенко також розповів, що президент Володимир Зеленський доручив переглянути формат НМТ, зробити його більш гнучким, знизити рівень стресу для дітей та передбачити можливість повторного складання тесту. Міністр додав, що разом із колегами працюватиме над змінами, які допоможуть виконати це доручення та зробити НМТ ефективнішим і менш стресовим для учнів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вступна кампанія: як випускникам дізнатися час і дату проведення НМТ



Нагадаємо, цього року НМТ проводили за торішньою моделлю — усі предмети вступники складали в один день, а для тих, хто не міг пройти тестування в основну дату, передбачали додаткові сесії. Обов’язковими залишалися українська мова, математика та історія України, а четвертий предмет вступники обирали самостійно — іноземну мову, біологію, географію, фізику, хімію або українську літературу.
Тим часом на початку червня у Верховній Раді зареєстрували проєкт закону №15254-1, який передбачає скорочення кількості обов’язкових предметів НМТ до трьох. Згідно з пропозицією, українська мова та історія України залишаться обов’язковими, а математика стане предметом на вибір на період дії воєнного стану.
Однак колишній міністр освіти і науки України Оксен Лісовий заявляв, що Міністерство освіти виступає категорично проти скорочення кількості обов’язкових предметів НМТ, зокрема виключення математики. Він пояснював, що тестування має перевіряти базові навички, які випускники отримують у школі, зокрема вміння читати, писати та рахувати, тому математика має залишатися серед обов’язкових предметів.
Директорка УЦОЯО Тетяна Вакуленко у коментарі «Освіта.UА» також зазначала, що математика має залишатися обов’язковою частиною НМТ. Вона пояснила, що результати з математики та української мови найкраще показують, наскільки успішно майбутні студенти зможуть навчатися, а також допомагають їм опановувати навчальні програми.

В Україні укриттями охоплено 80% школярів, але частину з них потрібно посилювати, зазначив міністр освіти і науки Андрій Бутенко на зустрічі з представниками громад під час Конгресу місцевих та регіональних влад при президентові України 7 серпня.
“Ми з вами чудово розуміємо, що ці типи укриттів різні. Десь це повноцінні бомбосховища, а десь — примітивні укриття. Чи достатньо цього? Очевидно, що недостатньо. І там, де є примітивні укриття, їх потрібно посилювати", — наголосив він. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Підземні переходи замість сховищ: мешканці Запоріжжя скаржаться на закриті укриття під час атак КАБами



Редакторка відділу освіти й науки ZN.UА Оксана Онищенко у статті "Очно чи онлайн: як навчати дітей у школах в умовах атак балістики" наголошує, що згідно із законом (стаття 32 Кодексу цивільного захисту), учні та педагоги мають користуватися лише конкретним типом укриття — протирадіаційним. Водночас усі інші типи укриттів — лише як тимчасові альтернативи.
ZN.UА
"Тобто усі ці цоколі”, звичайні підвали й метро через дорогу від школи — лише тимчасова альтернатива, якою на початку повномасштабного вторгнення школам дозволили користуватися, аби закрити нестачу справжніх бункерів-укриттів", — зауважує авторка статті.
Вона додає, що на початку повномасштабного вторгнення без таких укриттів неможливо було зберегти очне навчання. Онищенко вказує, що ці тимчасові укриття мали б дати час на побудову повноцінних укриттів. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Заблокувало в укритті: що робити



Авторка статті наголошує, що за понад 4,5 року повномасштабної війни ці тимчасові рішення не відкинули, а навпаки — на них тримається вся система освіти.
“Кого ми обманюємо, коли дозволяємо навчатися в найпростіших укриттях? Ми ж, умовно кажучи, підставляємо самі себе. Коли, не дай боже, щось станеться з учасниками навчального процесу в найпростішому укритті, правоохоронці запитають: "А хто дозволив їм навчатися безпосередньо там?", — звернувся до представників влади голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.
Онищенко наголошує, що проблема укриттів ще більше загострилася через те, що характер війни змінився, а російські удари балістичними ракетами по Україні стали регулярними.
"Коли ракета з Брянська чи Курська прилітає за кілька хвилин або й одночасно з сигналом тривоги, то все, що ми раніше знали про безпеку і до чого вже якось призвичаїлися, перестає працювати. І питання безпеки дітей у ньому звучатимуть дещо інакше: тепер важливо буде не лише те, чи є в школі укриття, а й те, наскільки воно безпечне і чи встигнуть школярі до нього дістатися під час атаки", — зазначає Оксана Онищенко. 
У червні уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що 93% укриттів в Україні мають порушення. 
У громадах, де діти роками не бачили парти й не знали, що брати до школи, модульні навчальні простори стають шансом на освіту. У шести селах і містечках вони перетворилися на центри нового життя, де навчаються діти, працюють учителі й батьки можуть зітхнути з полегшенням: тепер є школа. Про це в статті "Надія серед уламків: як модульні школи змінюють життя в громадах" розповідає директорка програм ІRЕХ Юлія Ткачук.

Зовсім скоро 1 вересня, і це завжди зворушлива подія не лише для дітей, а й для дорослих. Та цього року під передсвятковою метушнею виразно вимальовується гнітюча тривога. Принаймні у тих, хто живе в регіонах, що часто потерпають від обстрілів.З 1 вересня школи працюватимуть у звичному режимі — у всякому разі до цього моменту жодних наказів чи розпоряджень про перехід на онлайн чи про якісь обмеження немає. Водночас характер війни змінився, сьогодні балістичні атаки на Україну стали регулярними. Коли ракета з Брянська чи Курська прилітає за кілька хвилин або й одночасно з сигналом тривоги, то все, що ми раніше знали про безпеку і до чого вже якось призвичаїлися, перестає працювати.Тому цей навчальний рік може дуже відрізнятися від попередніх. І питання безпеки дітей звучатимуть дещо інакше: тепер важливо буде не лише те, чи є в школі укриття, а й те, наскільки воно безпечне і чи встигнуть школярі до нього дістатися під час атаки.«Батьки-тривожники, ви як? Не боїтеся відпускати дітей до школи?» — бачу я пости в соцмережах. І гарячі суперечки під ними: залишати дітей удома й переходити на онлайн-навчання чи все-таки відправляти до школи? ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як демографія змінює систему освіти України

Чому батьки бояться відпускати дітей до школи?

Аргументи прихильників онлайну зрозумілі:— балістика не залишає часу на довгі евакуації. «Ми тренувалися і засікали час: щоб уся школа спустилася в укриття (а воно у нас в підвалі, тобто далеко бігти не треба), потрібно мінімум 3–4 хвилини, — розповідала мені знайома директорка столичної школи. — Це за умови, що всі діють організовано та за планом»;— тривога може заскочити дитину дорогою до школи, а місця, щоб швидко сховатися, поруч може просто не бути;— поруч зі школою можуть бути потенційні мішені для обстрілів — склад або завод. І це посилює небезпеку.

Чи безпечніше дітям навчатися онлайн?

Прихильники ідеї залишити дітей за партами мають свої аргументи:— вдома дитина не обов'язково буде в більшій безпеці. Не в кожному будинку є укриття;— якщо батьки працюють в офісі, а не з дому дистанційно, це означає, що на онлайні дитина залишатиметься вдома сама. Краще вже нехай буде у школі з учителями;— у дітей має бути дитинство — спілкування і шкільне життя — усе те, що війна й так забрала в них частково. Кому не подобається очне навчання, забирайте дітей до дистанційних шкіл.Особисто мені важко зробити вибір на користь тієї чи іншої позиції. Знайомі вчителі, директори шкіл, чиновники, з ким я намагалася обговорити це питання, так само розводять руками: правильного рішення тут не існує.«Але я розумію, що якщо раптом, не дай Боже, буде приліт і я не встигну вивести дітей в укриття, не встигну їх врятувати, я буду за це відповідати. І перед собою теж», — сказала мені знайома вчителька.Та все ж таки і батькам, і вчителям хочеться вірити, що якщо держава залишає зараз дітей за партами, то для цього є якісь підстави. Що ризики та можливості кимось оцінені й прораховані. Але чи справді це так?

Укриття в школах: реальність проти звітів

В Україні 80% школярів охоплені укриттями різного типу. Про це розповів міністр освіти й науки Андрій Бутенко на зустрічі з представниками громад у рамках Конгресу місцевих та регіональних влад при президентові України (далі — конгресові слухання) 7 серпня 2026 року.«Ми з вами чудово розуміємо, що ці типи укриттів різні, — чесно пояснив міністр. — Десь це повноцінні бомбосховища, а десь — примітивні укриття. Чи достатньо цього? Очевидно, що недостатньо. І там, де є примітивні укриття, їх потрібно посилювати».І справді, під словом «укриття» (а офіційною мовою — «захисна споруда цивільного захисту») можуть ховатися досить різні приміщення: від добротного підземного бункера і до «будиночка Наф-Нафа» — спортивного залу у напівпідвальному приміщенні школи, де вікна закладені мішками.Насправді ж це не питання вибору школи — хто що може, те й використовує. Якщо дотримуватися букви закону, а саме Кодексу цивільного захисту (статті 32), який встановлює базові правила безпеки, то школярі і вчителі мають користуватися одним конкретним типом укриття — протирадіаційним.Тобто усі ці «цоколі», звичайні підвали й метро через дорогу від школи — лише тимчасова альтернатива, якою на початку повномасштабного вторгнення школам дозволили користуватися, аби закрити нестачу справжніх бункерів-укриттів. Бо важливо було максимально зберегти очне навчання в умовах війни, а без укриттів воно неможливе. До того ж такі тимчасові рішення мали б дати запас часу на побудову повноцінних укриттів.Та за кілька років ці тимчасові безпекові милиці не відкинули — на них фактично поставили всю систему освіти. Тоді як характер війни змінився — він зробив умови евакуації більш суворими.«Кого ми обманюємо, коли дозволяємо навчатися в найпростіших укриттях? — звернувся до колег і представників влади голова Харківської ОВА Олег Синєгубов під час конгресових слухань. — Ми ж, умовно кажучи, підставляємо самі себе. Коли, не дай Боже, щось станеться з учасниками навчального процесу в найпростішому укритті, правоохоронці запитають: «А хто дозволив їм навчатися безпосередньо там?».Розміщення школярів не лише в передбачених законом укриттях — не єдиний компроміс, на який довелося піти державі, аби зберегти очне навчання. Були й інші.Наприклад, наказом МОН, підписаним ще міністром Лісовим, школам дозволили ходити в укриття, розташовані аж за 500 метрів від будівлі. Хоча ДСНС рекомендує межу до 100 метрів.Ще одним компромісом стала постанова уряду, яка дозволила школам використовувати замість укриттів так звані захищені простори. Фактично це «калідор за двома стінами» або будь-яке подібне приміщення не вище першого поверху. Дозволено це не всім школам, а лише тим, що беруть участь в урядовому експерименті, — це громади із «задовільним та помірним рівнем ризику». І не назавжди, а на два роки.І хоча цей експеримент не звільнив громади від обов'язку будувати захисні споруди (про що прямо сказано в урядовій постанові), за два роки вони так і не з'явилися масово. І зовсім скоро, 31 серпня, завершується термін дії цього урядового експерименту. А що далі?«Багато учасників експерименту не розуміють, як їм відкривати школи 1 вересня і далі організовувати навчання, — зазначив експерт з питань освіти Асоціації міст України Михайло Гончар. — Бо немає офіційного рішення про подальшу долю експерименту. А якщо цей експеримент не буде продовжено, це означає, що «захищені простори» більше не вважатимуться укриттям. Отже, школи, які їх використовували і не збудували інших укриттів, зможуть працювати тільки онлайн, при тому що готувалися до очного навчання».І це, власне, все, що треба знати про команду ефективних менеджерів. Поки в офісі президента тасували міністрів, до експерименту, пов'язаного з безпекою дітей, очевидно, руки ні в кого не дійшли. Не кажучи вже про те, що Міносвіти мало б потурбуватися про це заздалегідь, задовго до літа і кабінетних пертурбацій. Утім, новопризначений міністр Андрій Бутенко на конгресових слуханнях пообіцяв розібратися з питанням. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Шість причин, чому в Британії коледжі так само популярні, як і старша школа

Будівництво укриттів у школах: чому є затримки

Зрозуміло, що проблема браку укриттів насамперед впирається в кошти. «Ми чудово розуміємо, що фінансування повноцінних укриттів у кожному закладі освіти бюджет не витягне. Тому що передсім оборона, — пояснив Андрій Бутенко під час конгресових слухань. — Але зупинка навчального процесу — це втрата дітей. І це замкнене коло». Він наголосив, що є державні програми і державні субвенції на побудову укриттів. І визнав, що це важливе питання, над яким ще треба працювати і в регіональній, і в національній політиці.До речі, про субвенції на побудову укриттів. Парламентський комітет з питань освіти, науки та інновацій аналізував, як на ці кошти будували укриття протягом 2023–2025 років у закладах освіти. Як видно з даних, плани не були виконані.Як видно, найбільша проблема — саме з побудовою нових укриттів: лише 64 укриття замість 147. І це поганий сигнал. Звісно, набагато простіше побілити підвал, поставити вентиляцію та двері й назвати це укриттям. Складніше — збудувати нове укриття за всіма правилами. За даними комітету, станом на початок 2026 року третина недобудованих укриттів, які мали бути вже завершені 2025 року, зависли на стадії готовності менш як на 60%, а будівництво десяти укриттів узагалі не розпочато.Та це не єдина проблема. Як зазначено в матеріалах засідання профільного парламентського комітету, щороку державні кошти, виділені на укриття, не використовувалися в повному обсязі: так, 2025 року було використано лише 68%. Даних за 2026 рік ще немає, але в комітеті вважають, що проблема системна, і вона пов'язана не з коштами, а з ефективністю управлінських рішень на місцях і процедурами (наприклад, юридичні суперечки навколо тендерів). Гальмували будівництво укриттів і постійні обстріли (в прифронтових регіонах), відключення електроенергії та мобілізація працівників підрядних організацій.Однак у громадах не згодні з тим, що проблеми з коштами немає. Ціни зростають, і виділених коштів іноді не вистачає на те, щоб завершити будівництво. Так, у Харкові на побудову укриттів уже зараз не вистачає 900 млн грн. «Тому що ціни на січень  були одні, на серпень — зовсім інші. І паливо, і все інше», — розповів Олег Синєгубов.Але і державні гроші на укриття для дітей тануть не лише через зростання цін, а й через мародерські схеми із завищенням вартості будівництва та корупційні відкати, на яких не соромляться заробляти деякі місцеві чиновники. Резонансні розслідування вже оголили схеми у Дніпрі, Дніпропетровській і Миколаївській областях. І прифронтова Харківщина тут не виняток, зокрема, й через завищені ціни на будівництво укриттів.А ось промовистий приклад із Чернівецької області. У селі мали збудувати справжнє протирадіаційне укриття для школярів, навіть зі спортивним залом. На цьому об’єкті місцева чиновниця і Ко, за даними БЕБ, заробили 15 млн грн. Справу скеровано до суду, а укриття для дітей зараз має такий вигляд:І все ж відповідь на запитання, чи будуть у шкіл повноцінні укриття, — не безнадійне «ні». Їх будують. Питання в іншому: скільки років знадобиться, щоб вони з'явилися там, де їх досі немає, і якою буде ціна цього шляху для суспільства. Бо проблема не лише в дефіциті грошей, а й у тому, як ними розпоряджаються. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Дві парти, дві правди: чого навчають про Волинську трагедію українських і польських школярів — дослідження ZN.UА

Що далі

Питання «очне навчання чи онлайн», яке часто подають як вибір між якістю освіти і безпекою,  побудоване на ілюзії. Бо жоден із цих варіантів не гарантує безпеки.Питання в іншому: який ризик держава вважає прийнятним, повертаючи дітей за парти? І хто відповідатиме, якщо розрахунок виявиться неправильним?Бажання повернути дітей до шкіл зрозуміле. І справа не лише в освітніх втратах. Очна школа — це ще й ресурс економіки: діти навчаються — батьки працюють. Для країни, яка веде війну, це далеко не дрібниця.Однак мало хотіти, щоб діти повернулися за парти, — важливо, щоб держава була спроможна забезпечити їм належний рівень безпеки, причому за нормами, які сама ж і встановила.Компромісні рішення й експерименти свою роль відіграли. А подальше петляння між ними перетворює очне навчання на лотерею. Навіть для «відносно безпечних регіонів», бо зараз, у часи високотехнологічної війни, безпечних місць не існує. Рівень ризику в Харкові й Чернівцях, звісно, різний. Але «менший ризик» і «безпечно» — не одне й те саме.Зрозуміло, що будувати повноцінні укриття складно — для цього потрібні ресурси. Та чи має влада план, як вийти з режиму нескінченних винятків? Чи відомо, скільки коштів на це потрібно? Які є проблеми з укриттями та як їх розв’язуватимуть? Чому про це не говорять публічно? Хоча на останнє запитання відповідь очевидна: позбавлене інформації суспільство не може контролювати ефективність державних рішень.У цій статті я цитувала виступи з Конгресу місцевих та регіональних влад при президентові України. Представники громад говорили там про цілком конкретні проблеми підготовки до навчального року — укриття, харчування, зарплати вчителів, підручники. Але спробуйте знайти інформацію про них (не кажу вже про публічне обговорення) на сторінці Конгресу чи офіційних сторінках влади. Так, щоб не фото спікерів і не перелік виступів, а саме озвучення суті проблем та аргументів за і проти. Не знайдете. Ну хіба що пресслужба ВР потішила дописом про спільну увагу, спільну роботу і рух уперед.Зате на слуханнях чимало спікерів дружно дякували президенту, уряду, народним депутатам за підтримку. А за що подяка? За те, що вони виконують роботу? У мене було враження, що я потрапила в минуле — у совок. Тільки цей совок коштує дорожче за звичайний. Тут на кону не імідж влади, а безпека дітей.Держава просить батьків про дуже велику довіру — щоранку відпускати дітей до школи під час війни. А чи готова держава цю довіру виправдати — не гаслами про «рух уперед», а стінами, які справді витримають удар?

У Міністерстві освіти та науки України очікують, що в 2029/2030 навчальному році в Україні на 30–33% зменшиться кількість учнів першого класу. Нині в нашій країні середня наповнюваність класів становить 15,7 учня, однак у різних областях ці цифри суттєво відрізняються. Наприклад, середня кількість учнів в одному класі в Тернопільській області — 12,9, а в Києві — 25,7. Житомирська, Кіровоградська, Миколаївська, Черкаська, Сумська, Хмельницька, Чернігівська, Полтавська та Вінницька області також мають найнижчу середню кількість учнів у класах, розповіла голова ГО "Батьки SОS" Олена Парфьонова у статті "Як демографія змінює систему освіти України".
Авторка статті наголошує, що вищеперераховані регіони через демографічний спад та високу вартість утримання шкіл мають вищий ризик укрупнення або реорганізації малокомплектних шкіл. 






Згенеровано на запит автора





ZN.UА



ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Європейська освіта в Україні: там, де директори бачать можливості, батьки школярів — труднощі



Водночас Парфьонова стверджує, що велика кількість учнів у класах не завжди означає сприятливу ситуацію. Вона додає, що висока наповнюваність класів у столиці та на Київщині спричинена концентрацією населення та високим попитом на місця у школах. Однак авторка зазначає, що школи, які розміщені в густонаселених спальних районах, мають велику кількість учнів, тоді як освітні заклади в інших районах не завжди можуть відкрити перший клас.
Парфьонова пише, що велика кількість учнів в одній школі у  прифронтових областях виникла через те, що частина освітніх закладів не працює через безпекові умови, тому діти навчаються в тих школах, які функціонують. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Старшокласники зможуть поєднувати школу та професійну підготовку — МОН



"Це означає, що українська шкільна мережа функціонує в дуже різних умовах, а отже, потребує різних управлінських рішень. Єдиного для всіх рецепту немає. Якщо для одних громад головне питання — як зберегти школу для своїх дітей, бо класи щороку меншають, то для інших (особливо для великих міст) — де знайти місце для всіх учнів", — пояснює авторка.
Парфьонова також наголошує, що демографічна криза впливає на логіку реформи старшої профільної освіти. Раніше батьки, влада та освітяни дискутували про те, які академічні ліцеї потрібно створити, нині ж постає питання, для скількох учнів такі ліцеї планувати. За її словами, наслідки демографічної кризи найперше відчують школи, що розташовані в сільській місцевості. Це майже 63% від всієї кількості шкіл (7426). 
У громадах, додає авторка, різні наслідки матимуть вимоги до мінімальної кількості учнів у школі для утримання освітньої субвенції. В одних громадах відбудеться поступова оптимізація та модернізація мережі, тоді як в інших — зменшення доступності до освіти для дітей.
"У цих умовах реформа старшої профільної школи має стати відповіддю не лише на проблеми освіти, а й на нову демографічну реальність", — заявляє Парфьонова.
Вона вказує, що не варто лише на підставі кількості учнів у класах ухвалювати рішення про реорганізацію шкіл. Авторка статті зазначає, що у прикордонних чи у гірських громадах закриття школи фактично позбавить дітей доступу до освіти. 
Держава має знайти баланс між правом дитини навчатися в школі незалежно від місця проживання та ефективністю використання ресурсів.
"І це означає, що найближчими роками головним викликом стане пошук рішень, які дадуть змогу поєднати якість освіти з потребами конкретної громади. І тут неминуче будуть непопулярні рішення. Але важливо, чи будуть вони професійними, обґрунтованими та справедливими", — пише вона.
Парфьонова наголошує, що потрібно оцінювати кожну ситуацію окремо під час ухвалення рішення про реорганізацію та враховувати не лише економічну складову, але й безпеку дітей, доступність освіти, особливості певної громади та транспортну інфраструктуру.

ZN.UА неодноразово наголошувало на тому, що реформу мережі ліцеїв потрібно ретельно готувати, є чимало проблем, які потребують вирішення до старту реформи. Але всі ці проблеми так і залишилися. Детальніше про реформу мережі ліцеїв читайте у статті Оксани Онищенко "Реформа старшої школи: влада знайшла спосіб скоротити кількість ліцеїв. Початковій школі приготуватися?".

До 1 вересня залишилося менше місяця. Школи вже сформували класи, знають, скільки в них буде учнів і, відповідно, вчителів. Хоча офіційно прийом документів іще триває, та головне вже зрозуміло: українські школи порожніють, і цього вересня за парти сяде ще менше дітей, аніж торік. Особливо тривожна тенденція — у перших класах. І це демографічна реальність, у якій нашій системі освіти доведеться жити щонайменше найближчий десяток років. Вона змінює не лише кількість першокласників, а й усю систему освіти — від дитячих садків до університетів.

Першокласників стає менше

2026/2027 навчального року в Україні фіксується критичне зменшення кількості першокласників порівняно з попередніми роками. Але було б помилкою пояснювати цю ситуацію лише війною. Так, після повномасштабного вторгнення багато дітей разом із батьками виїхали за кордон або у відносно безпечні регіони. Однак народжуваність в Україні почала падати ще у 2020–2021 роках.ZN.UАОчікується, що 2029/2030 навчального року кількість першокласників зменшиться на 30–33% порівняно з 2025/2026 роком. Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу розповіла заступниця міністра освіти і науки Надія Кузьмичова.Ця тенденція до зменшення кількості першокласників (а отже, і школярів) зберігатиметься. Українські школи дедалі більше порожнітимуть. За даними Мін’юсту, в першому півріччі 2026 року порівняно з аналогічним періодом 2025 року кількість новонароджених зменшилася на 16%. А порівняно з довоєнним періодом — майже удвічі. Ці діти мають піти до першого класу 2033 року.Найстрімкіше народжуваність падає сьогодні у прифронтових регіонах: на Донеччині вона скоротилася вдвічі, у Запорізькій області — втричі. Але у відносно безпечних регіонах вона теж доволі відчутна. Так, наприклад, на Вінниччині, Тернопільщині та Львівщині народжується на 20% менше немовлят. І це означає, що вже незабаром ці зміни відчує вся освітня система країни. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Україна втрачає населення: нова статистика народжуваності та смертності

Чому однакових рішень для всіх шкіл не буде

Менша кількість першокласників — це лише частина картини. Демографічний спад уже змінює всю шкільну мережу. За даними дашборду МОН «Освітні індикатори: національна перспектива», середня наповнюваність класів в Україні сьогодні — 15,7 учня. Але за цією цифрою приховано дуже різні ситуації: від 12,9 учня у середньому в одному класі в Тернопільській області до 25,7 — у Києві.Згенеровано на запит автораНайнижча середня кількість учнів у класах — у Тернопільській, Сумській, Чернігівській, Миколаївській, Хмельницькій, Вінницькій, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській та Житомирській областях. І це означає, що для цих регіонів характерний вищий ризик реорганізації або укрупнення малокомплектних шкіл через демографічний спад і високу вартість утримання мережі шкіл.Водночас висока наповнюваність класів не завжди означає сприятливу ситуацію. У Києві та Київській області вона зумовлена концентрацією населення та високим попитом на місця у школах. Тим часом одні школи, розташовані в густонаселених спальних районах, набирають більше учнів, а інші не завжди можуть відкрити перший клас.У частині прифронтових регіонів причина великої концентрації учнів в одній школі інша — деякі заклади освіти припинили функціонування через безпекові умови, тому учні переходять до тих шкіл, які продовжують працювати. Європейська освіта в Україні: там, де директори бачать можливості, батьки школярів — труднощі Це означає, що українська шкільна мережа функціонує в дуже різних умовах, а отже, потребує різних управлінських рішень. Єдиного для всіх рецепту немає. Якщо для одних громад головне питання — як зберегти школу для своїх дітей, бо класи щороку меншають, то для інших (особливо для великих міст) — де знайти місце для всіх учнів.

Дитсадки показують майбутнє школи

Якщо набір до перших класів яскраво демонструє, що відбувається зі школою сьогодні, то набір до дитячих садків показує, що буде за кілька років. Адже вихованці дитсадків — це майбутній контингент шкіл і університетів. А їх уже менше. І це змінює мережу дошкільної освіти.За останні 10 років кількість дитсадків скоротилася в 1,3 раза. Станом на травень 2026 року працює 11,6 тисячі закладів, тоді як у 2015–2019 роках їх було близько 14,8–14,9 тисячі. Кількість дітей, які відвідують садки, за цей самий період зменшилася майже вдвічі.Найближчими роками ця тенденція лише посилюватиметься. Вже 2027 року кількість дітей віком від одного до шести років, за прогнозами МОН, скоротиться з 881 до 570 тисяч. Тобто ще приблизно на 35% лише за один-два роки. Заступниця міністра освіти Анастасія Коновалова називає цю ситуацію безпрецедентною: народжуваність знижується вже давно, але такого стрімкого спаду країна ще не переживала. «Садки в багатьох громадах, навіть більш-менш населених, зараз стоять напівпорожні», — каже заступниця міністра освіти.Як і у ситуації зі школами, гостро відчувають демографічну кризу не лише села, а й великі обласні центри. За три роки — з 2022-го до 2025-го — в Одесі, Харкові, Запоріжжі та Житомирі кількість вихованців дитсадків зменшилася приблизно на 10 тисяч вихованців у кожному місті. Середня наповнюваність груп знизилася до 15–20 дітей.Показово, що зараз, уперше за роки Незалежності, в дитсадках Києва є місця для всіх дітей, тоді як раніше в чергу записувалися ледь не від народження дитини. Тобто навіть «подушка» великих міст, яка раніше стримувала загальну картину падіння народжуваності, вже вичерпалася.

Як демографія змінює реформу старшої школи

Демографічний спад змінює не лише кількість учнів у школах, а й саму логіку реформи старшої профільної освіти. Якщо кілька років тому головним питанням для дискусій було, які нам потрібні академічні ліцеї, то сьогодні дедалі важливішим стає інше: для якої кількості учнів їх планувати.За даними Державної служби статистики, 2025 року в Україні налічується 11 820 закладів загальної середньої освіти. З них у сільській місцевості — 7426; у містах — 4394. Тобто майже 63% українських шкіл розташовані в сільській місцевості. Саме вони першими відчувають наслідки демографічного спаду. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Демографічна криза: в Україні різко зменшується кількість дітей дошкільного віку Але ситуація в регіонах дуже різна. Наприклад, у Львівській області працює понад 1200 шкіл, тоді як у Луганській — трохи більш як 300. Це наслідок окупації й втрати контролю над територією, а не лише демографії.Саме тому універсальні підходи — зокрема вимоги до мінімальної кількості учнів у школі чи класі як умови отримання освітньої субвенції від держави — у різних громадах матимуть різні наслідки. Для одних це буде поступова оптимізація та модернізація мережі, для інших — зменшення доступності освіти.У цих умовах реформа старшої профільної школи має стати відповіддю не лише на проблеми освіти, а й на нову демографічну реальність. Реформа НУШ передбачає створення старшої профільної школи, і це означає, що замість того, щоб утримувати повну школу з 1-го до 12-го класу в кожному населеному пункті, для старшокласників відкриють відокремлену старшу школу — академічні ліцеї, і вони будуть не в кожній громаді. Отже, частині учнів після 9-го класу доведеться навчатися вже не у своєму селі.Паралельно з реформою «Нова українська школа» триває реформа професійної освіти. Це означає, що демографічний спад впливатиме не лише на кількість учнів, а й на співвідношення між кількістю закладів академічної (старша профільна школа) та професійної (коледжі) освіти. Тому, плануючи мережу ліцеїв, держава має враховувати не лише прогнозовану кількість дітей, а й їхні можливі освітні маршрути. Безумовно, зміни торкнуться й вищої освіти.

Що це означає для громад

Якщо для одних громад оптимізація мережі шкіл (скорочення їхньої кількості) означатиме можливість забезпечити якіснішу освіту, то для інших, особливо віддалених, прикордонних чи гірських, це може поставити під загрозу саму доступність освіти.Крім того, закриття школи в маленькому селі запускає коло причинно-наслідкових зв’язків: демографічний спад зменшує наповнюваність школи → школа не отримує державної субвенції, бо не виконуються норми наповнюваності класів → у громади немає коштів утримувати школу самостійно, тож вона закривається → закриття забирає частину робочих місць і соціальної інфраструктури громади → це прискорює відтік працездатного населення — молодих сімей → наступне покоління дітей у цій громаді стає ще меншим.Для місцевої громади школа — це значно більше, ніж місце навчання. Часто це  — символ того, що село чи містечко має майбутнє. Тому рішення про реорганізацію чи закриття школи завжди є болючим. Освітня сфера на порозі змін: масштабні реформи, скорочення шкіл і злиття вишів За понад 30 років Незалежності кількість школярів в Україні скоротилася з більш як семи мільйонів до менш як чотирьох. Водночас мережа шкіл зменшувалася значно повільніше: за цей час закрили приблизно третину. Тобто держава стримувала темпи оптимізації, попри те, що кількість дітей скорочувалася набагато швидше.Та це не означає, що рішення про реорганізацію шкіл потрібно ухвалювати лише на підставі кількості учнів. Наприклад, у гірських, прикордонних громадах закриття школи може фактично позбавити дітей доступу до освіти. Тому кожне таке рішення потребує окремої оцінки. Державі доведеться шукати баланс між ефективністю використання ресурсів і правом кожної дитини навчатися незалежно від місця проживання.І це означає, що найближчими роками головним викликом стане пошук рішень, які дадуть змогу поєднати якість освіти з потребами конкретної громади. І тут неминуче будуть непопулярні рішення. Але важливо, чи будуть вони професійними, обґрунтованими та справедливими. Кожне рішення має враховувати не лише економіку, а й доступність освіти, безпеку дітей, транспортну інфраструктуру та особливості конкретної громади.

Протягом тривалого часу в ІТ існувала досить зрозуміла модель входу в професію. Вивчити мову програмування, пройти кількамісячні курси або здобути базову університетську освіту, знайти першу позицію junіоr — і далі поступово будувати кар’єру. Для цілої генерації спеціалістів цей сценарій працював. Сьогодні він більше не є універсальним.Зараз змінюється сама природа роботи та інженерії. Запитання звучить уже не «як швидко увійти в ІТ?». Набагато важливішим стає інше: як підготувати людину до професії, яка змінюватиметься швидше, ніж вона встигатиме завершувати навчання? Саме тому дедалі більше уваги приділяють тому, яку роль університет має відігравати в підготовці сучасних ІТ-фахівців.

Як змінився попит на ІТ-фахівців

Попит на спеціалістів у сферах Dаtа Sсіеnсе, АІ, Сlоud Еngіnееrіng, кібербезпеки чи робототехніки і далі зростає. Згідно з дослідженням Мінцифри та АІ Ноusе, кількість ШІ-талантів в Україні продовжує зростати попри війну, але індустрія відчуває гострий дефіцит таких фахівців. Водночас для їхньої підготовки потрібен не лише високий рівень технічних знань, а й аналітичне мислення, розуміння міждисциплінарних зв’язків, етики використання даних. Це довгий шлях — кілька років системного розвитку.Тим часом змінюються й вимоги до кандидатів. Якщо раніше роботодавець часто шукав людину, яка могла якісно виконувати окремі технічні завдання, то сьогодні дедалі більше цінується здатність розуміти систему загалом. Інженер має не просто написати код, а оцінити архітектуру рішення, зрозуміти бізнес-контекст, критично перевірити результат, який пропонує ШІ.Штучний інтелект не скорочує кількості робочих місць для інженерів. Він змінює характер роботи й істотно підвищує цінність тих кандидатів, які вміють поєднувати технічну базу, критичне мислення й грамотну роботу з ШІ. Те, що ШІ бере на себе частину рутинних завдань, не скасовує потреби у фахівцях початкового рівня, але змінює очікування від них: роботодавці дедалі більше шукають людей із розвиненою АІ-fluеnсy, здатних швидше переходити від базового виконання до осмисленішої інженерної роботи. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як штучний інтелект змінить нашу освіту Як наслідок, трансформується й сама структура професій. Одні поступово змінюються або зникають, натомість виникають нові спеціалізації. Наприклад, у SоftSеrvе 2025 року з’явилася позиція Іntеllіgеnсе Еngіnееr — фахівця, який налаштовує ШІ-агентів, інтегрує їх у процес розроблення, контролює якість їхньої роботи та допомагає масштабувати такі рішення. Зростає попит і на фахівців, які проєктують архітектуру таких систем, а також на консультантів, які допомагають компаніям визначити, де і як доцільно впроваджувати ШІ та оцінювати пов’язані з цим ризики.

Чому штучний інтелект робить фундаментальні знання дорожчими

Штучний інтелект значно прискорює виконання завдань, допомагає знаходити рішення й автоматизує рутинні процеси. Проте разом із продуктивністю зростає й інший ризик — людина починає делегувати інструменту не лише виконання роботи, а й саме мислення.Це підтверджує дослідження Аnthrоріс, яке аналізувало вплив ШІ-асистентів на розвиток інженерних навичок. Воно показує, що використання ШІ суттєво підвищує ефективність, але коли людина беззастережно покладається на відповіді моделі, вона ризикує втратити глибоке розуміння проблеми, навички аналізу та системного мислення.За таких умов уже недостатньо просто навчити людину програмувати. Дедалі більшої цінності набуває не вміння писати код, а здатність оцінювати запропоновані рішення, оркеструвати роботу різних інструментів і мислити критично. Саме тому університет у цьому контексті стає особливо важливим — не лише як місце передачі знань, а як середовище, де формується здатність аналізувати, ставити запитання й розуміти принципи, що лежать в основі технологій.

Університет має навчати того, що не застаріє

Складні технології неможливі без сильної математичної бази, а останні дослідження показують, що рівень знань математики серед школярів знижується. Зокрема результати дослідження РІSА-2022 свідчать, що понад 58% українських школярів не досягають навіть базового рівня математичної грамотності.Це виклик не лише для школи, а й для всієї технологічної екосистеми. Без міцних знань у школі ми не отримаємо сильних студентів на складних ІТ-напрямах. Ця ситуація перекладає величезну відповідальність на університети. Фактично вища освіта стає останньою ланкою, де ще можна втримати високу планку підготовки. Саме тому університет сьогодні змушений одночасно виконувати два завдання: компенсувати прогалини фундаментальної підготовки та готувати студентів до ринку, який постійно розвивається.Що швидше змінюються технології, то меншою стає цінність знань про конкретний інструмент і то більшою — фундаментальних компетенцій. У цьому полягає ключова роль університету. Його сила — не в тому, щоб навчати кожної нової технології швидше за онлайн-курси, а в тому, щоби сформувати математичну базу, алгоритмічне мислення та здатність самостійно опановувати нові знання. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як працює штучний інтелект і чому він лише вдає, що нас розуміє Звісно, університети також стикаються з викликом: технології розвиваються швидше, ніж оновлюються навчальні програми. Проте відповіддю на це не може бути нескінченне переписування дисциплін під кожен новий інструмент. Натомість освіта має дедалі більше фокусуватися на принципах, які не втрачають актуальності зі зміною технологічних хвиль. Якщо випускник володіє математикою, алгоритмічним мисленням, основами інженерії та вміє швидко навчатися, він зможе адаптуватися до будь-якої нової технології.Дедалі більшої ваги набувають міждисциплінарні курси, проєктна робота, дослідницькі завдання та співпраця з індустрією. Саме в такому середовищі студенти вчаться не лише застосовувати вже відомі рішення, а й працювати з відкритими проблемами, для яких немає готових відповідей. Тут дедалі більшого значення набуває партнерство університетів та індустрії. Бізнес допомагає швидше інтегрувати практичний досвід у навчання, відкриває студентам доступ до сучасних технологій, реальних інженерних задач, дослідницьких проєктів і менторства. Але його роль — не замінити університет, а допомогти йому скоротити дистанцію між фундаментальною освітою та практикою.Лівьвський університет

Освіта як інвестиція у технологічне майбутнє

Головна конкурентна перевага України — люди, які навчилися бути адаптивними в умовах постійної невизначеності. У світі ШІ саме це стає суперсилою: здатність швидко навчатись і створювати рішення там, де немає готових відповідей. В Україні люди дуже швидко отримують відповідальність, масштаб і можливість створювати щось нове. Інвестиції в освіту — це завжди гра «в довгу». Від того, як університети, бізнес і держава вибудують співпрацю сьогодні, залежить, хто створюватиме технології за п’ять-десять років. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Виклики штучного інтелекту для освіти й науки Сьогодні університет стає для студента чимось більшим, аніж просто місцем навчання. Це простір, де молодь бачить свою перспективу в Україні. Саме тому партнерство закладів вищої освіти та індустрії перестає бути факультативною ініціативою. Воно стає механізмом, який допомагає швидше інтегрувати сучасні технології в освіту, залишаючи за університетом його головну роль — формувати фундаментальне мислення. Адже парадокс епохи штучного інтелекту — що розумнішими стають машини, то вищою стає цінність людей, які вміють мислити самостійно.

Невдовзі перше вересня і батьки вже готують своїх дітей до школи. Влада передбачила матеріальну допомогу родинам в розмірі 5 тисяч гривень, так званий «Пакунок школяра». Оформити одноразову допомогу можна буде через застосунок «Дія» або особисто у сервісному центрі Пенсійного фонду України. Однак поки що послуга в «Дії» недоступна, триває її розробка.
Як повідомила заступниця міністра цифрової трансформації України Валерія Коваль, команда "Дії" разом із партнерами робить усе можливе, щоб сервіс став доступним найближчим часом, а процес оформлення був максимально простим та швидким у кілька кліків.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Пакунок школяра»: хто може отримати допомогу



"Через масований російський обстріл цієї ночі, а також, на жаль, загибель дітей – вирішили перенести запуск на початок наступного тижня.Тому залишилось ще трошки зачекати. Обовʼязково повідомлю про момент старту подачі заяв на виплати тут і окрема комунікація буде в Дії", — написала вона.
Розробники закцентували, що про початок роботи послуги повідомлять окремо на офіційних сторінках.
Допомогу в розмірі 5 тисяч гривень можна використати для придбання шкільного приладдя, книжок, дитячого одягу та взуття. Гроші зараховуватимуться на спеціальний рахунок, пов’язаний з «Дія.Карткою». Заяву на отримання виплати у 2026 році необхідно подати до 1 листопада.
Нагадаємо, які групи товарів можна придбати за компенсацію «Пакунку малюка».

Від редакції: Уже за рік реформа Нової української школи перейде до одного з найскладніших етапів — запуску старшої профільної школи. Після дев’ятого класу українським підліткам доведеться обирати: піти до старшої профільної школи (так званий академічний ліцей, 10–12 класи), профтеху (колишні ПТУ) чи до фахового коледжу.Найбільше запитань викликає саме академічний ліцей. Якщо він, як і фаховий коледж, даватиме старшокласникам можливість обирати профіль навчання й готуватися до вступу до університету, то в чому полягає різниця між ними? І чи взагалі нам потрібні два типи закладів, які багато в чому дублюватимуть один одного?Але європейські країни, які давно подолали цей шлях, не відмовилися від жодного з них. Велика Британія — один із таких прикладів.Про те, як там співіснують коледжі та школа й чому британські підлітки нерідко обирають саме коледж, спеціально для ZN.UА розповідає українська вчителька Надія Майбогіна, яка нині викладає у британському коледжі.Я не раз чула думку, що створення старшої профільної школи в Україні за європейською моделлю дублюватиме коледжі та професійну освіту, а тому не має сенсу. З огляду на свій досвід роботи як у британській старшій профільній школі (sіхth fоrm), так і в коледжі, можу сказати: певне дублювання справді є. Ці заклади багато в чому пропонують однакові навчальні програми та професійні кваліфікації для молоді. Саме тому помилково вважати британський коледж чимось вищим за школу — «майже університетом» (як його іноді сприймають українські батьки).Тоді постає закономірне питання: чи варто запроваджувати таке дублювання в Україні? І чи піде на користь учням конкуренція між старшою профільною школою та коледжами?Моя відповідь — так. І пояснити це найкраще допомагає британський досвід. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Скасувати чи змінити? Що не так із новою системою оцінювання в НУШ

Що таке британський коледж?

Насамперед варто зрозуміти, що британський соllеgе — це зовсім не той заклад, який ми називаємо коледжем в Україні. Український надає фахову передвищу освіту, а його випускники здобувають ступінь фахового молодшого бакалавра. Тобто це окремий рівень освіти, розташований між повною загальною середньою та вищою освітою.Британський коледж не має прямого аналога в українській системі. Це радше багатофункціональний освітній центр, який поєднує функції одразу кількох українських закладів. Під одним дахом тут можуть опинитись як академічно сильні студенти, котрі опановують А Lеvеls (програму поглибленого вивчення профільних предметів для вступу до університету) і готуються вступати до Оксфорду чи Кембриджу, так і молоді люди з інтелектуальними порушеннями або іншими особливими освітніми потребами, для яких головною метою навчання є розвиток самостійності, соціально-побутових навичок і, за можливості, професійна підготовка.Якщо шукати українські аналогії, то британський коледж одночасно поєднує функції профільної старшої школи, професійного ліцею (колишнього ПТУ), фахового коледжу, а подекуди й окремих програм вищої освіти. До цього варто додати ще одну важливу функцію — навчання дорослих, які здобувають нову професію, підвищують кваліфікацію або повертаються до освіти після тривалої перерви.Отже, коледж абсорбує всіх — тут знайдеться місце кожному, хоч яким слабким чи сильним є студент. Тому сам собою диплом соllеgе у Великій Британії не сприймається ні як ознака особливого престижу, ні як щось менш вартісне. Він лише свідчить про місце навчання. Значення має не назва закладу, а те, яку саме кваліфікацію та якого рівня отримала людина.Чому ж тоді одні молоді люди обирають коледж, а інші — старшу профільну школу? Розгляньмо основні конкурентні переваги. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Всидіти на двох стільцях: як російські університети підтримують війну, але залишаються у світових рейтингах і зберігають міжнародні зв’язки

1. Нижчі вступні вимоги

Думаю, що перша причина, чому діти йдуть до коледжів, — нижчі вступні вимоги. Наприклад, учень хоче вивчати математику за програмою А Lеvеls як один із трьох-чотирьох профільних предметів. Але після закінчення середньої школи отримав лише шість балів із дев’яти можливих. Старша профільна школа може вимагати щонайменше сім балів, тоді як у коледжі прохідний бал часто нижчий. Водночас програми, за якими навчатимуться студенти в коледжі та школі, абсолютно однакові. Чому так? Тому що школа значно менша за коледж — і за кількістю учнів, і за кількістю вчителів. Тому їй складніше організувати навчання для дітей із різним рівнем підготовки, і вона відбирає найсильніших.

2. Потужніша система підтримки студентів

Постає логічне питання: якщо коледжі беруть студентів із нижчими вступними балами, а навчають за тими самими програмами, що й школа, то як їм вдається забезпечити якісну освіту? Саме тут проявляється одна з їхніх найбільших переваг — потужна система підтримки студентів. Коледж — значно більший заклад: тут навчається 3–5 тисяч студентів, тоді як у старшій профільній школі їх лише 100–200. За таких умов частка адміністративних та інших накладних витрат на одного студента стає меншою. Завдяки цьому коледж може дозволити собі утримувати більше працівників, які займаються виключно підтримкою студентів (Lеаrnіng Suрроrt). Ці спеціалісти можуть як допомагати індивідуально студентам (наприклад, із особливими освітніми потребами), так і підтримувати викладачів. Якщо студент систематично пропускає заняття або має проблеми з поведінкою, є механізм, коли з ним проводять зустрічі, розробляють план підтримки, спілкуються з батьками тощо. Тобто це вже не проблема лише одного викладача. Принаймні саме так систему задумано в ідеалі. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Дві парти, дві правди: чого навчають про Волинську трагедію українських і польських школярів — дослідження ZN.UА

3. Атмосфера студентського життя

Але ж багато хто хоче навчатися там, де сильніші однолітки, а сама назва школи асоціюється з престижем і високим рівнем. Якщо ж під одним дахом перебувають дуже різні категорії студентів, то як коледжам конкурувати зі школами? Одна з головних переваг — це велика студентська спільнота.Сучасні хаби з м’якими диванами, кілька ресторанів, зелені газони із затишними лавками, фестивалі, виставки, спортивні змагання, тематичні заходи, численні позакласні заняття — життя тут буквально вирує. А іноді на територію коледжу можуть привезти навіть ламу, яку можна погладити, щоби зняти стрес під час екзаменаційного періоду або просто створити гарний настрій. Для багатьох молодих людей друзі, спілкування та відчуття приналежності до великої студентської спільноти не менш важливі, ніж саме навчання.Школи теж намагаються створити атмосферу дорослості. У старшій профільній школі можна не носити форму, тут є лаунж-зони, а класи більше нагадують сучасні офіси. Старші класи максимально відокремлюють від молодших, щоб їхні учні не почувалися частиною звичайної школи.Але коледж у цьому важко перевершити. Тут навмисно наголошують на тому, що студенти — вже дорослі люди. Наприклад, вони звертаються до викладачів на ім’я, тоді як у школі все ще заведено говорити Міss або Sіr. Це лише дрібниця, але саме за допомогою таких деталей дорослі вдають, що бар’єру не існує, а учень вже перейшов на новий етап життя.Лише коледж може запропонувати кілька десятків еnrісhmеnt — позакласних клубів / гуртків / секцій, що можуть працювати як в обід, так і після уроків. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Полковник США з найкращого техуніверситету світу вчитиме українських студентів робити зброю для гарячих потреб ЗСУ

4. Гнучкий графік

Якщо значну частину студентів коледжу становлять молоді люди, яким навчання дається непросто, то одне із завдань коледжу — швидко інтегрувати їх до ринку праці. Одним з інструментів для цього є гнучкий графік навчання. Якщо шкільний день завжди однаковий, наприклад, із 8:00 до 15:00, то студенти в коледжі можуть мати один-два вільні дні, а графік кожного робочого дня «плаває», тобто щоразу змінюється. Для мотивованих і дисциплінованих це — можливість почати працювати паралельно з навчанням. Однак, як на мене, для тих, кому самоорганізації бракує, такий графік може, навпаки, зашкодити.Втім, такий розклад занять для коледжу — неминучий наслідок їхнього масштабу та складності організації навчання для кількох потоків студентів за широкого вибору предметів.

5. Ширший вибір програм і більше практики

Іще одна причина, чому коледж може бути привабливішим для деяких учорашніх школярів, — ширший вибір предметів і програм різного рівня. Саме тому сюди частіше вступають ті, хто хоче здобувати не так академічні знання, як практичні навички.Наприклад, школа може запропонувати лише фізику для тих, хто планує стати інженером. Натомість у коледжі можна обрати електроніку, інженерію або суміжні спеціальності, причому на різних рівнях складності та з більшою гнучкістю переходу між програмами, якщо згодом з’ясувалося, що обраний напрям не підходить.Напевно, за задумом це мало чим відрізняється від української профільної освіти. Проте практичні курси потребують відповідної матеріальної бази, і саме тут коледжі мають значну перевагу над школами. Наприклад, у коледжі, де я викладаю, є власний ресторан, де кухарі й офіціанти — студенти, а місцеві жителі за місяць бронюють місця. Утім, велика матеріальна база й територія мають і зворотний бік. Коледжі зазвичай розташовані поза межами міст, а дорога до них забирає і час, і гроші. І хоча чимало учнів приїжджають до коледжу власним автомобілем, саме вони частіше запізнюються на перший урок. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Національна система дослідників: чому новий рейтинг учених стимулюватиме не науку, а її імітацію

6. Тісніший зв’язок із роботодавцями

Іще один спосіб допомогти молоді інтегруватися до ринку праці — тісна співпраця коледжів із роботодавцями. Якщо старші профільні школи більше орієнтовані на співпрацю з університетами (адже більшість їхніх випускників планує вступати до закладів вищої освіти), то коледжі активно працюють із місцевим бізнесом. Тут є окремі працівники, які протягом усього року шукають партнерів серед роботодавців, організовують для студентів виробничу практику (wоrk рlасеmеnts), а також допомагають знайти місце на програмах аррrеntісеshір (щось на кшталт нашого стажування) після завершення навчання.У процес допомоги з працевлаштуванням залучені практично всі, включно з викладачами. На заняттях студентів навчають писати резюме, готують до співбесід, а іноді буквально допомагають скласти листа роботодавцю, навіть якщо сам студент не проявляє ініціативи. Ця практика є системною й триває протягом усього року. Звісно, це не означає, що роботу без проблем знаходять усі. Молодий вік — це час, коли рожеві окуляри знімають не лише самі юнаки та дівчата, а й їхні батьки. До того ж британський ринок праці теж переживає непрості часи. Проте коледжі намагаються максимально скоротити дистанцію між навчанням і першим робочим місцем.То чи варто створювати ситуацію, коли старші профільні школи й коледжі почасти дублюють одне одного? Як на мене — так. Адже вони конкурують не лише за кількість учнів, а й за якість освіти, комфортне середовище, підтримку студентів, співпрацю з роботодавцями та університетами, а також найкращих учителів. Саме конкуренція змушує кожен заклад шукати свої переваги, розвиватися й ставати кращим. Зрештою, виграє від цього не школа й не коледж, а дитина, економіка і суспільство.

В рамках першого етапу вступу на бакалаврат абітурієнти подали до вищих навчальних закладів 1 189 960 заяв. Про це повідомив заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко.
За його словами, за останні п’ять років це найвищий показник.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вступ до вишів: що треба знати абітурієнтам



«Він на 260 288 заяв, або на 28%, перевищує результат 2025 року. Цьогорічна кількість заяв вища навіть за показник 2020 року – тоді вступники подали 1 095 914 заяв. До рівня 2021 року, коли було зафіксовано 1 254 547 заяв, не вистачило близько 65 тисяч, або 5%», - зазначив Трофименко.
Він нагадав про наступні кроки вступників: 6 серпня з’являться рекомендації до зарахування в електронних кабінетах вступників. Підтвердити вибір місця навчання та виконати вимоги університету далі потрібно до 11 серпня.
Зарахування на бюджет відбудеться не пізніше 13 серпня.
Як писало ZN.UА, на жаль, у часи війни чимало університетів і коледжів почали виконувати не властиву їм функцію — стали прихистком для тих, хто ухиляється від призову до ЗСУ. Адже статус студента дає відстрочку від мобілізації. Позапланові перевірки Державної служби якості освіти (ДСЯО) щодо організації навчання студентів, старших за 25 років, показали масштаби цього явища та схеми, завдяки яким таке стало можливим. Докладніше про це читайте у статті Оксани Онищенко "Освіта як схованка: як університети й коледжі стали тилом для ухилянтів".