Search trend "Австралія – Бразилія"

З 28 серпня по 6 вересня в німецькому Ессені відбудеться чемпіонат світу з сокки 2026 року. Турнір збере 48 національних збірних, які протягом десяти днів боротимуться за звання найкращої команди планети у форматі 6 на 6.

За результатами жеребкування збірна України потрапила до групи I, де її суперниками стали Грузія, Пакистан та Ліван. Українці розпочали виступ на турнірі 28 серпня матчем проти Лівану, а також зустрінуться з Пакистаном та Грузією в боротьбі за вихід до плейоф.













Читайте також :


Сокка
Визначилися суперники збірної України на ЧС-2026






Зазначимо, що у складі "синьо-жовтих" на Мундіалі грають футболісти з досвідом виступів в УПЛ: Ярослав Богунов (ексхавбек Львова) та Віталій Гошкодеря (колишній півзахисник Олімпіка).
Груповий етап, під час якого кожна збірна проведе по 3 матчі, триватиме з 28 серпня по 2 вересня. Плейоф стартує 3 вересня зі стадії 1/16 фіналу, а фінал турніру відбудеться 6 числа першого місяця осені.
В Україні матчі чемпіонату світу з сокки 2026 можна буде дивитися на Київстар ТБ, який ексклюзивно транслюватиме 42 найкращі поєдинки турніру, зокрема всі матчі збірної України. Трансляції будуть доступні в HD-якості з українськими коментарями. Окремі матчі також покажуть на YouTube-каналі Київстар ТБ Спорт.
Груповий етап

48 учасників чемпіонату світу були розподілені на 12 груп по чотири команди в кожній. За підсумками групового етапу до плейоф вийдуть 24 збірні (перші та другі місця), причому вісім найкращих переможців груп автоматично отримають путівки до 1/8 фіналу.

Група A

28.08 | 🕘 11:00 | Чехія – Індонезія 7:1
28.08 | 🕗 21:00 | Німеччина – Аргентина 4:0
30.08 | 🕙 11:00 | Індонезія – Аргентина 0:7
30.08 | 🕘 22:00 | Чехія – Німеччина 1:1
01.09 | 🕑 16:00 | Аргентина – Чехія

01.09 | 🕘 18:00 | Німеччина – Індонезія

Група B

28.08 | 🕘 10:00 | Люксембург – США 0:4
28.08 | 🕔 17:00 | Сербія – Бразилія 2:6
30.08 | 🕘 21:00 | США – Сербія 1:3
30.08 | 🕙 23:00 | Бразилія – Люксембург 0:1
01.09 | 🕙 12:00 | Сербія – Люксембург

01.09 | 🕚 23:00 | Бразилія – США

Група C

29.08 | 🕚 12:00 | Греція – Ірландія 5:0
29.08 | 🕛 13:00 | Колумбія – Сирія 0:5
31.08 | 🕔 18:00 | Сирія – Ірландія 3:1
31.08 | 🕘 22:00 | Колумбія – Греція 0:5
02.09 | 🕔 18:00 | Греція – Сирія

02.09 | 🕖 20:00 | Ірландія – Колумбія

Група D

29.08 | 🕓 16:00 | Англія – Коста-Рика 5:1
29.08 | 🕖 20:00 | Болгарія – Індія 4:0
31.08 | 🕔 20:00 | Коста-Рика – Індія 3:0
31.08 | 🕘 23:00 | Болгарія – Англія 4:2
02.09 | 🕗 10:00 | Індія – Англія

02.09 | 🕘 11:00 | Коста-Рика – Болгарія

Група E

28.08 | 🕓 15:00 | Латвія – Австралія 0:3
28.08 | 🕚 23:00 | Франція – Лівія 3:130.08 | 🕙 13:00 | Лівія – Латвія 4:0
30.08 | 🕒 15:00 | Австралія – Франція 0:4
01.09 | 🕚 10:00 | Австралія – Лівія

01.09 | 🕓 15:00 | Франція – Латвія

Група F

29.08 | 🕚 11:00 | Угорщина – Нігерія 8:1
29.08 | 🕘 22:00 | Албанія – Уругвай 1:0
31.08 | 🕒 15:00 | Уругвай – Угорщина 0:3
31.08 | 🕓 16:00 | Нігерія – Албанія 2:802.09 | 🕙 13:00 | Уругвай – Нігерія
02.09 | 🕘 22:00 | Угорщина – Албанія
Група G

28.08 | 🕕 18:00 | Хорватія – Афганістан 2:0
28.08 | 🕙 23:00 | Італія – Перу 2:1
31.08 | 🕚 10:00 | Афганістан – Італія 3:2
31.08 | 🕐 12:00 | Перу – Хорватія 4:3
02.09 | 🕓 17:00 | Хорватія – Італія

02.09 | 🕗 23:00 | Перу – Афганістан

Група H
28.08 | 🕓 16:00 | Бельгія – Туреччина 2:228.08 | 🕕 18:00 | Казахстан – Ірак 13:130.08 | 🕙 10:00 | Ірак – Бельгія 2:230.08 | 🕔 12:00 | Туреччина – Казахстан 1:001.09 | 🕘 17:00 | Казахстан – Бельгія01.09 | 🕙 21:00 | Туреччина – Ірак
Група I

28.08 | 🕛 12:00 | Грузія – Пакистан 5:3
28.08 | 🕐 13:00 | Україна – Ліван 2:0
30.08 | 🕓 16:00 | Пакистан – Україна 0:6
30.08 | 🕖 18:00 | Ліван – Грузія 2:4
01.09 | 🕐 13:00 | Пакистан – Ліван

01.09 | 🕘 22:00 | Україна – Грузія

Група J

28.08 | 🕐 22:00 | Румунія – Іспанія 0:1
29.08 | 🕒 00:00 | Канада – Узбекистан 12:0
30.08 | 🕔 17:00 | Канада – Румунія 2:3
30.08 | 🕗 20:00 | Узбекистан – Іспанія 0:14
01.09 | 🕚 11:00 | Румунія – Узбекистан

01.09 | 🕕 20:00 | Іспанія – Канада

Група K

29.08 | 🕘 10:00 | Данія – Словенія 3:0
29.08 | 🕑 15:00 | Китай – Оман 2:4
31.08 | 🕐 11:00 | Оман – Данія 1:4
31.08 | 🕒 13:00 | Словенія – Китай 2:1
02.09 | 🕑 15:00 | Оман – Словенія

02.09 | 🕒 16:00 | Китай – Данія

Група L

29.08 | 🕔 17:00 | Чилі – Марокко 2:3
29.08 | 🕗 21:00 | Польща – Косово 5:0
31.08 | 🕓 17:00 | Косово – Чилі 2:1
31.08 | 🕗 21:00 | Марокко – Польща 2:5
02.09 | 🕘 12:00 | Польща – Чилі

02.09 | 🕗 21:00 | Марокко – Косово

Міністр фінансів США Скотт Бессент під час зустрічі міністрів фінансів та керівників центральних банків країн G20 в Ешвіллі, Північна Кароліна, США, 31 серпня 2026 року.

Поява російського міністра на заході знову загострила дискусію про межі міжнародної ізоляції Москви. Втім, головна увага прикута до неочікуваного дипломатичного контакту.

Міністр фінансів США Скотт Бессент провів зустріч із міністром фінансів Росії Антоном Сілуановим на саміті G20 в Ешвіллі. Про переговори повідомив кореспондент Радіо Свобода Алекс Рауфоглу.

Про це повідомив Алекс Рауфоглу у X.

Присутність Сілуанова на заході стала непростим питанням для представників Європейського Союзу. Уряди європейських держав підтримують Україну в протидії російській агресії та водночас намагаються обмежити вплив Росії у міжнародній економіці й дипломатії.

Участь Росії у зустрічах G20

Після початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році російські посадовці не припинили участі в заходах Групи двадцяти. Водночас рівень представництва Москви на самітах знизився.

Президент Росії не відвідував саміти G20 з 2019 року. Спершу цьому завадила пандемія, а згодом серед причин називали міжнародну ізоляцію та ордер на арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом.

У листопаді 2022 року Верховна Рада звернулася до держав Групи двадцяти із закликом виключити Росію з об’єднання. Аналогічне рішення щодо Групи восьми ухвалили у 2014 році. Президент США Дональд Трамп раніше заявляв, що виключення Росії з Групи восьми було помилкою.

Які країни входять до G20

Країни-учасниці G20 сукупно виробляють близько 90% світового валового внутрішнього продукту. До об’єднання входять Аргентина, Австралія, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай і Мексика.

Також членами Групи двадцяти є Німеччина, Південна Африка, Південна Корея, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція та Японія.

Окрім держав, до G20 належать Європейський Союз та Африканський Союз.

Дивіться ще:

• Президент Польщі Кароль Навроцький не планує візит до Києва найближчими місяцями. У Варшаві пояснили причину та розповіли про подальші контакти з Україною.
• США попросили Україну тимчасово утриматися від ударів по Росії під час закритого візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви.
• Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна закликав посилити санкції проти Росії та не робити поступок Кремлю після масованої атаки на Україну.

The post Бессент зустрівся із Сілуановим на саміті G20 в Ешвіллі first appeared on Межа. Новини України..

У неділю, 30 серпня, відбулися матчі другого туру групового етапу чемпіонату світу з сокки.
Зокрема, збірна України у групі I здобула розгромну перемогу над командою Пакистану, відправивши у ворота суперників шість м'ячів без відповіді.
Серед інших результатів варто відзначити нищівну поразку Узбекистану від Іспанії (0:14), мінімальну звитягу Люксембургу над Бразилією (1:0) та розгромну звитягу Аргентини над Індонезією (7:0).
Усі результати ігрового дня ЧС-2026 з сокки (30 серпня).
Індонезія — Аргентина 0:7 (Група A)
Чехія — Німеччина 1:1 (Група A)
Лівія — Латвія 4:0 (Група B)
США — Сербія 1:3 (Група B)
Австралія — Франція 0:4 (Група E)
Бразилія — Люксембург 0:1 (Група G)
Ірак — Бельгія 2:2 (Група H)
Туреччина — Казахстан 1:0 (Група H)
Пакистан — Україна 0:6 (Група I)
Ліван — Грузія 2:4 (Група I)
Канада — Румунія 2:3 (Група J)
Узбекистан — Іспанія 0:14 (Група J)
Додамо, що завершить груповий етап Україна поєдинком із Грузією, який відбудеться 1 вересня о 22:00.
На груповому етапі ЧС-2026 беруть участь 48 збірних, розподілених на 12 груп. До плей-оф вийдуть 24 команди, а вісім найкращих переможців груп автоматично отримають путівки до 1/8 фіналу.
Українська команда є віцечемпіоном світу-2023 з сокки. У фіналі того турніру українці поступилися Казахстану в серії булітів. На ЧС-2025 "синьо-жовті" дійшли до чвертьфіналу, де знову програли Казахстану.
Збірна України з футболу 7х7 також має свіжий успіх на міжнародній арені. У 2026 році "синьо-жовті" стали чемпіонами Європи, здолавши у фіналі збірну Італії.

У неділю, 30 серпня, завершився чемпіонат світу 2026 з веслування на байдарках і каное, який проходив у польській Познані.
Переможцем медального заліку стала Німеччина, а Україна завдяки "золоту" Людмили Лузан увійшла до топ-10, розділивши 9-те місце з Бразилією.
Нагадаємо, також в активі України срібна медаль, яку Лузан разом з Анастасією Рибачок виборола у каное-двійці на дистанції 500 метрів.
Медальний залік ЧС-2026 з веслування на байдарках і каное
1. Німеччина – 5 золотих, 0 срібних, 2 бронзових медалі
2. Угорщина – 4-7-1
3. Австралія – 2-1-2
...9. Україна – 1-1-0










Читайте також :


Фото
Чіл: Лузан показала, як відпочиває на річці після гучних перемог

Американська домовленість може стати тестом для глобальних правил: тепер регулятори отримали новий аргумент у вимогах до цифрової безпеки дітей.
Угода Meta майже з усіма штатами США щодо шкоди, якої соціальні мережі можуть завдавати підліткам, посилила міжнародний тиск на технологічні компанії. Влада низки країн вимагає від платформ ефективніше захищати дітей, обмежувати залежні механізми та посилювати перевірку віку користувачів.
Як вказує Reuters
Meta погодилася виплатити до 18 мільярдів доларів протягом десяти років і запровадити нові обмеження для неповнолітніх у Facebook та Instagram. Домовленість має врегулювати претензії про те, що компанія створювала платформи так, аби вони викликали залежність у дітей. Meta заперечує будь-які порушення.
Серед ключових змін у США – двогодинний ліміт користування застосунками Meta, який за замовчуванням діятиме для осіб до 18 років. Цей крок став аргументом для регуляторів в інших країнах, які наполягають: технічні можливості для захисту молодих користувачів у компаній уже є.
Компанії соціальних мереж мають інструменти, щоб захистити молодих людей від механізмів, що викликають залежність, але вирішили ними не користуватися.
– Аніка Веллс
Інші країни вимагають глобальних правил
Австралія, яка наприкінці 2025 року першою у світі заборонила користування соціальними мережами для дітей віком до 16 років, розглядає американську угоду як підтвердження того, що суворіші правила можна реалізувати на практиці.
У Південній Кореї медіарегулятор заявив, що частину заходів Meta із захисту молоді варто застосувати в усьому світі, а не лише на окремих ринках. Президентка Мексики Клаудія Шейнбаум зазначила, що влада країни має оцінити можливі наслідки угоди для мексиканських користувачів.
Міністр інформаційних і комунікаційних технологій Філіппін Генрі Агуда повідомив, що Meta та ігрова платформа Roblox під час зустрічі 27 серпня погодилися посилити в країні механізми встановлення віку. Компанії також зобов’язалися розширити інструменти батьківського контролю та запровадити часові обмеження на користування платформами.
Національний орган Бразилії із захисту даних заявив, що Meta висловила готовність обговорити онлайн-безпеку дітей із бразильським регулятором. Управління уповноваженого з інформації Великої Британії також звернулося до компанії після укладення американської угоди.
Європейська комісія очікує, що Meta представить зміни, спрямовані на обмеження залежних елементів дизайну своїх соціальних мереж. Раніше Єврокомісія оприлюднила попередні висновки, за якими компанія могла порушити Закон про цифрові послуги.
У липні Європейська комісія заявила, що Facebook та Instagram мають вимикати автоматичне відтворення відео й нескінченне прокручування стрічки за замовчуванням. Також регулятор вимагає запровадити нагадування про перерви та змінити рекомендаційні системи, аби зменшити стимули утримувати користувачів на платформі. Такі вимоги виходять за межі домовленостей Meta зі штатами США.
У квітні Єврокомісія також вказала, що Meta не змогла належним чином перешкодити дітям до 13 років створювати й підтримувати облікові записи. Американська угода може ускладнити для компанії аргументацію про нібито неможливість запровадити жорсткішу перевірку віку.
Ми чітко заявляли, що очікуємо належного контролю часу перед екраном і належного батьківського контролю на цих платформах. Meta це знає, і тепер рішення за Meta.
– Томас Реньє
Австралійська заборона зіткнулася з проблемами контролю
Водночас досвід Австралії демонструє складність виконання таких обмежень. Дослідження, зокрема проведені австралійським інтернет-регулятором, засвідчили, що через кілька місяців після набуття чинності забороною у грудні близько 80% неповнолітніх усе ще користувалися соціальними мережами.
Основною проблемою стали недостатньо надійні системи перевірки віку. Після появи цих даних австралійські законодавці подвоїли максимальний розмір штрафу та розширили повноваження регуляторів.
Країни Азії також посилюють нагляд за соціальними мережами. Китай, Південна Корея, Індія, Малайзія, Індонезія та Філіппіни запроваджують або розглядають обмеження, пов’язані з боротьбою проти шахрайства та захистом дітей.
Австралійська юридична фірма Shine Lawyers обговорює з Марком Ланьє, який працював над позовом проти Meta в Каліфорнії, можливість подання подібного колективного позову в Австралії.
Роками родини запитували, чи було зроблено достатньо для захисту дітей від функцій платформ, розроблених для максимального залучення. Тепер ми перевіряємо, чи виникають в Австралії подібні правові питання, зокрема чи можуть австралійські діти та родини мати претензії, пов’язані з дизайном, роботою та просуванням соціальних мереж. Якщо австралійські родини постраждали, вони заслуговують на відповіді.
– Крейг Олсопп
Угода Meta зі штатами США не завершує дискусію про безпеку дітей у цифровому середовищі. Навпаки, вона може стати орієнтиром для регуляторів і судів в інших країнах, які прагнуть домогтися від соціальних платформ конкретних і дієвих обмежень.
Дивіться ще:
Meta погодилася виплатити близько 18 мільярдів доларів у справі про шкоду дітям від соцмереж. Угода передбачає обмеження для підлітків, перевірки віку та незалежний аудит.
Meta лобіює у Конгресі США положення в KOSA, яке могло б надати імунітет від позовів за шкоду дітям через соцмережі, ставлячи під сумнів місцеві закони та судові справи.
Divine офіційно запустив платформу коротких відео у форматі Vine. Застосунок пропонує архів понад 2 млн роликів, тематичні стрічки, децентралізовану інфраструктуру та заявлену заборону контенту, створеного ШІ.
The post Угода Meta зі штатами США посилює глобальний тиск на захист дітей first appeared on Межа. Новини України..

У німецькому Ессені відбулися матчі першого туру групового етапі чемпіонату світу 2026 з сокки у шести групах. Зокрема, у групі I збірна України стартувала з перемоги над Ліваном (2:0), а Грузія з рахунком 5:3 здолала Пакистан.
Зазначимо, що у складі "синьо-жовтих" на Мундіалі грають футболісти з досвідом виступів в УПЛ: Ярослав Богунов (ексхавбек Львова) та Віталій Гошкодеря (колишній півзахисник Олімпіка).
У квартеті J збірна Іспанії, яка є чинним чемпіоном Європи, здобула мінімальну перемогу над Румунією (1:0), а Канада забила 12 м'ячів без відповіді у сітку воріт Узбекистану.
ЧС-2026 з сокки. 1 тур, 28 серпня
Ессен, Німеччина
Група A
Чехія – Індонезія 7:1
Німеччина – Аргентина 4:0
Група B
Люксембург – США 0:4
Сербія – Бразилія 2:6
Група E
Латвія – Австралія 0:3
Франція – Лівія 3:1
Група H
Бельгія – Туреччина 2:2
Казахстан – Ірак 13:1
Група I
Грузія – Пакистан 5:3
Україна – Ліван 2:0
Група J
Румунія – Іспанія 0:1
Канада – Узбекистан 12:0
Збірна України наступний матч проведе в неділю, 30 серпня проти Пакистану. Початок запланований на 16:00 за київським часом. Натомість суперники "синьо-жовтих" по групі, Грузія та Ліван, розпочнуть свій поєдинок 30 серпня о 19:00.
На груповому етапі ЧС-2026 беруть участь 48 збірних, розподілених на 12 груп. До плей-оф вийдуть 24 команди, а вісім найкращих переможців груп автоматично отримають путівки до 1/8 фіналу.
У суботу, 29 серпня, на ЧС-2026 відбудуться матчі першого туру у групах C, D, F, G, K та L.










Читайте також :


Чемпіонат світу 2026 з сокки: розклад та результати матчів

На Землі досі залишається величезна кількість живих організмів, про які наука нічого не знає. Нове дослідження показало, що відкриття невідомих видів поступово змінюють наше уявлення про те, де саме розташовані головні осередки біорізноманіття.
Біорізноманіття охоплює все різноманіття життя — від генів і мікроорганізмів до цілих екосистем. Найбагатші на види території називають «гарячими точками» біорізноманіття.
Наука досі не знає більшість видів
За оцінками дослідників, близько 80% рослин і тварин на планеті ще не були офіційно описані наукою. Щороку вчені знаходять понад 2000 нових видів судинних рослин. Серед ссавців приблизно кожен десятий відомий сьогодні вид був відкритий лише після 1990-х років.
Щоб зрозуміти, як ці відкриття впливають на картину світу, науковці проаналізували дані про понад 28 тисяч видів птахів, ссавців, рептилій та амфібій, відкритих у період із 1920 до 2020 року. Виявилося, що за останнє століття людство описало майже 40% наземних видів, відомих на сьогодні.
Гарячі точки зміщуються
Більшість нових видів знаходили у тропічних регіонах — зокрема в лісах Бразилії, Еквадору та Нової Гвінеї. Особливо помітними стали гірські ліси Нової Гвінеї, де відкрили багато нових видів ссавців. Австралія ж виявилася справжньою знахідкою для дослідників рептилій: за сто років кількість відомих видів там зросла з 376 до 933.
Нові відкриття також змінили карту найбагатших регіонів. Серед нових важливих осередків біорізноманіття опинилися Індонезія, центральні Анди та Мадагаскар.
Приблизно третина територій, які раніше вважалися головними «гарячими точками» для амфібій, тепер поступилася місцем іншим регіонам. Схожа ситуація спостерігається і серед рептилій — близько 20% колишніх осередків змінилися через нові відкриття.
Це нагадує просту, але важливу річ: карта життя на Землі ще далеко не завершена. Чим більше видів ми знаходимо, тим сильніше змінюється наше розуміння того, які куточки планети насправді є найціннішими для природи.

У чемпіонаті Швеції стався один із найбільш курйозних автоголів сезону. Голкіпер Ергрюте Хампус Густаффсон примудрився занести м'яч у власні ворота під час звичайного прийому пасу від свого захисника.
Епізод стався у матчі проти Броммапойкарни. Захисник віддав передачу назад своєму воротарю, але Густаффсон не зміг нормально обробити м'яч.











Читайте також :


Відео
Фейл року в Бразилії: футболіст після гола провалився під землю, а забитий м'яч скасували






Голкіпер заплутався у власних ногах, а м'яч після цього покотився просто у ворота. Густаффсон намагався врятувати ситуацію, але було вже пізно – автогол вийшов максимально курйозним.
Помилка воротаря стала особливо болючою для Ергрюте, адже саме завдяки цьому голу Броммапойкарна вийшла вперед.








У підсумку команда не лише зберегла перевагу, а й здобула перемогу з рахунком 3:1.Раніше повідомлялося, що в Австралії голкіпер дивом відзначився автоголом після кількох спроб зупинити м'яч.

Нові випуски залучають дедалі більше міжнародних позичальників, а азійські валюти поступово перетворюються на альтернативу доларовому фінансуванню.

Як зазначають Reuters

Іноземні позичальники дедалі активніше виходять на раніше нішеві ринки облігацій Азійсько-Тихоокеанського регіону. Компанії та уряди залучають кошти в австралійських доларах, китайських юанях, гонконзьких доларах і єнах, намагаючись розширити коло інвесторів та не залежати лише від традиційних доларових і єврових запозичень.

Від початку 2026 року перші випуски боргових паперів у австралійських доларах або юанях здійснили німецький Commerzbank, французька Engie, виробник Persil Henkel, Singapore Airlines та уряд Португалії.

Продажі “кенгуру-облігацій” – паперів в австралійських доларах, які випускають іноземні емітенти, – до кінця липня сягнули приблизно 60 млрд австралійських доларів, або 42 млрд доларів США. Це рекордний показник і приблизно на 40% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. Рекордним також став обсяг випусків у гонконзьких доларах.

Особливо швидко зростає ринок юаневих облігацій. У першому півріччі продажі оншорних “панда-облігацій” у Китаї досягли близько 160 млрд юанів, або 24 млрд доларів США. Водночас обсяг офшорних юаневих “димсам-облігацій” становив орієнтовно 350 млрд юанів. Обидва сегменти зросли більш ніж на 60% у річному вимірі, а близько половини випусків забезпечили міжнародні позичальники.

Ми досягли переломного моменту, коли ці ринки стали значно важливішими як для місцевих емітентів, так і, неминуче, для міжнародних.

– Carla Goudge

Ще кілька років тому такого варіанту просто не було на регулярній основі й у настільки значних обсягах.

– Carla Goudge

Активність зростає не лише в Австралії та Китаї. Обсяг продажу облігацій у японських єнах іноземними позичальниками цього року подвоївся. Важливим чинником став рекордний випуск Alphabet, материнської компанії Google. Навіть без цієї угоди обсяги запозичень іноземців у єнах досягли максимуму за сім років.

Чому емітенти шукають фінансування в Азії

Розширення присутності на азійських боргових ринках пов’язане зі зростанням глобальної потреби у фінансуванні. Інвестиційний бум у сфері штучного інтелекту та великі державні дефіцити посилюють конкуренцію за капітал на основних ринках облігацій, зокрема у США.

До кінця липня 2026 року обсяг міжнародних синдикованих розміщень облігацій у світі перевищив 4 трлн доларів США. За такий самий період роком раніше він становив близько 3,5 трлн доларів.

Для більшості емітентів, які випускають борг не у своїх основних валютах, це часто є наслідком більших програм фінансування.

– Hampus Falth

За словами Hampus Falth, банкіри радять клієнтам діяти завчасно та диверсифікувати джерела грошей. Це стає актуальнішим, оскільки великі технологічні компанії, які активно інвестують у штучний інтелект, нарощують випуски облігацій на традиційних великих ринках.

Попит інвесторів і роль Китаю

Зростання запозичень в азійських валютах підтримує стійкий попит з боку інвесторів. У регіоні збільшуються фінансові активи, а в Австралії швидко нарощують обсяги пенсійні фонди. Це розширює базу покупців для боргових паперів, номінованих у місцевих валютах.

У Китаї розвиток ринку пов’язаний також із прагненням Пекіна інтернаціоналізувати юань. Розширення кола інвесторів для “димсам-облігацій” і спрощення роботи з “панда-облігаціями” допомагають іноземним емітентам залучати та використовувати кошти в юанях.

Коли ринки зростають, вони можуть набирати певної інерції, бо дедалі більше людей краще їх розуміють.

– Christopher Kent

Більше інвесторів приходять сюди, щоб купувати ці облігації, а більше емітентів вважають це хорошим місцем для випуску з різних причин. Так з’являється зростання, а зростання породжує подальше зростання.

– Christopher Kent

Тенденція також відображає бажання інвесторів зменшити концентрацію активів у доларах США. Азійські інвестори та центральні банки, які раніше зосереджувалися на доларовому боргу, дедалі частіше розглядають облігації в австралійських і гонконзьких доларах, а також у євро.

Для компаній, що мають операційну діяльність у Китаї або Японії та планують витрачати кошти у місцевій валюті, додатковою перевагою можуть бути нижчі ставки запозичень. Серед активних емітентів “панда-облігацій” – німецькі автомобільні виробники та європейські фінансові установи.

Португалія, Бразилія та Кенія придивляються до ринку

Ринки Азійсько-Тихоокеанського регіону все ще суттєво менші за доларовий та євровий сегменти, тому їхня спроможність поглинати великі обсяги боргу має межі. Водночас це не зупиняє нових учасників.

Бразилія планує пізніше у 2026 році випустити свої перші “панда-облігації”. Кенія також розглядає можливість виходу на цей ринок.

Португалія у квітні залучила майже 2 млрд юанів, або близько 300 млн доларів США, під час першого для уряду країни єврозони випуску “димсам-облігацій”. Отримані кошти держава конвертувала в євро, досягнувши невеликої економії витрат.

Дві головні прямі цілі – диверсифікація бази інвесторів і досягнення економії витрат.

– Rui Amaral

Rui Amaral зазначив, що португальський випуск може не залишитися одноразовою операцією. Для дедалі більшої кількості позичальників облігації в австралійських доларах, юанях, єнах та інших азійських валютах стають практичним інструментом для зниження залежності від найбільших світових боргових ринків.

The post Іноземні позичальники рекордно нарощують випуски облігацій в Азії first appeared on Межа. Новини України..

Голкіпер Мельбурн Сіті Джеймс Ньювенхейзен став головним героєм курйозного епізоду в матчі Кубка Австралії проти Квінсленд Лайонс. Щоправда, навряд чи воротар хотів би, щоб саме цей момент надовго залишився у пам'яті вболівальників.
Все сталося після звичайного пасу захисника назад. Здавалося, Ньювенхейзен без проблем прийме м'яч, однак голкіпер не зумів його приборкати – круглий проскочив просто між ногами воротаря.










Читайте також :


Відео
Фейл року в Бразилії: футболіст після гола провалився під землю, а забитий м'яч скасували






Ньювенхейзен кинувся виправляти власну помилку та все ж спробував зупинити м'яч. Але замість порятунку вийшло ще гірше: воротар знову не впорався, і цього разу м'яч уже перетнув лінію воріт.
У підсумку Мельбурн Сіті отримав максимально прикрий автогол, який неабияк здивував усіх присутніх. Та й самому Ньювенхейзену залишалося лише змиритися з одним із найкурйозніших моментів своєї кар'єри.








Для Мельбурн Сіті цей епізод виявився особливо болючим, адже команда в підсумку поступилася Квінсленд Лайонс з рахунком 0:2.Раніше повідомлялося, що в аргентинського голкіпера зірвало дах під час кубкового матчу. Спершу він отримав безглузде вилучення, а потім пішов трощити стадіон.

Цього разу світ має більше інструментів для захисту врожаїв, але війни, слабкі мусони та дорожчі добрива можуть змінити прогноз.

Як зазначають Reuters

Майже рекордні запаси продовольства, нові агротехнології та посилення ролі таких експортерів, як Бразилія і Росія, роблять світову продовольчу систему стійкішою до “супер” Ель-Ніньйо у 2026 році. На відміну від попередніх сильних епізодів цього кліматичного явища, глобальний ринок має більший запас міцності для пом’якшення можливих перебоїв.

За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН і галузевих аналітиків, від 1980-х років світове сільськогосподарське виробництво зростало швидше, ніж споживання та чисельність населення. Вирішальну роль відіграли врожайніші сорти культур, ширше використання добрив, розвиток зрошення та сучасніші засоби захисту рослин.

Завдяки цьому підвищилася врожайність основних культур, зокрема рису, пшениці, кукурудзи та сої. Сільгоспвиробники також мають більше інструментів для роботи в умовах дефіциту опадів.

Навіть за посухи краще управління зрошенням і розвиток аграрної науки дають змогу отримувати врожай, придатний для продажу.

– Andrew Whitelaw

Потенційний вплив на світові запаси продовольства та ціни існує, але наша краща підготовленість означає, що збої будуть значно менш серйозними, ніж у попередні десятиліття.

– Andrew Whitelaw

Ель-Ніньйо посилюється наприкінці року

Посушлива погода, пов’язана з Ель-Ніньйо, вже ускладнила посівну кампанію в частині Азії, зокрема в Індії, країнах Південно-Східної Азії та Австралії. Додатковими ризиками для світового виробництва продовольства стали дефіцит добрив і дизельного пального через війну в Ірані.

Індія потерпає від слабкого мусону. Водночас сухіші умови загрожують ключовим районам вирощування пшениці в Австралії. Нестача вологи також шкодить посівам в Індонезії, Таїланді та інших країнах Південно-Східної Азії.

Chris Hyde очікує, що вже сильне Ель-Ніньйо ще більше активізується у четвертому кварталі 2026 року та на початку 2027-го.

Очікується, що це буде один із найсильніших епізодів за всю історію спостережень або найсильніший, який коли-небудь бачило людство, а це означає, що основний вплив посухи ще попереду.

– Chris Hyde

Ель-Ніньйо виникає через потепління поверхневих вод у східній і центральній частинах Тихого океану. Зазвичай воно спричиняє посуху в значній частині Азії та збільшує кількість опадів у країнах Америки.

Під час потужних епізодів 1997–1998 та 2015–2016 років виробництво важливих сільгоспкультур різко скоротилося. Це призвело до дефіциту продовольства, прискорення інфляції та послаблення економічного зростання в низці країн.

Тоді посуха зменшила врожаї цукрової тростини та олійної пальми у Бразилії, Індії, Індонезії, Малайзії й Таїланді, через що подорожчали цукор і пальмова олія. Обмеження рисових запасів змусило виробників Південно-Східної Азії стримувати експорт. Австралія знизила постачання пшениці, а країни півдня Африки були змушені наростити імпорт кукурудзи.

Великі запаси зерна зменшують ризики

Цього разу наслідки посухи можуть частково компенсувати майже рекордні світові запаси зерна, посухостійке насіння, точніше прогнозування погоди, технології точного землеробства та модернізовані системи зрошення.

В Індії посівна кампанія загалом іде за планом, хоча на старті було значне відставання. Для дозрівання культур і формування зерна вирішальними будуть опади у серпні та вересні, вважає Ashwini Bansod.

Індія, на яку припадає 40% світового експорту рису, має настільки великі запаси цієї культури, що вони займають сховища в обсязі, еквівалентному понад річному обсягу глобальної торгівлі рисом.

Майже половина значних світових запасів пшениці зосереджена в Китаї – найбільшому виробнику та споживачу зерна. Такий резерв може обмежити потребу Китаю в імпорті, якщо посуха знизить виробництво у ключовій країні-постачальниці – Австралії.

Запаси пальмової олії також залишаються близькими до історичних максимумів. Водночас активна програма виробництва біодизеля в Індонезії може скоротити ці резерви найближчими місяцями. Пальмова олія становить приблизно 60% світового експорту харчових олій.

Бразилія та Росія посилили роль на світовому ринку

За кілька десятиліть на світовому продовольчому ринку з’явилися великі експортні центри, які раніше не мали такого значення. Це суттєво розширило доступну пропозицію зерна та олійних культур.

Бразилія стала найбільшим світовим постачальником сої: її експорт зріс більш ніж у 13 разів порівняно із сезоном 1997–1998 років. Росія за цей період наростила постачання пшениці приблизно з 1 млн тонн до 48 млн тонн торік.

Від 2015 року в Африці та країнах Америки широко поширилися гібриди кукурудзи, стійкіші до посухи. Вони допомагають аграріям зберігати врожайність під час нестачі опадів і нестабільної погоди.

В Індії та Австралії дедалі активніше використовують сорти пшениці, витриваліші до спеки та посушливих умов. У Південній і Південно-Східній Азії короткостиглі сорти рису допомагають фермерам адаптуватися до нерівномірних мусонних дощів.

Сучасні аграрії мають цифрові інструменти, яких майже не було під час Ель-Ніньйо 1997–1998 років. Йдеться про супутниковий моніторинг посівів, сезонні кліматичні прогнози, детальні карти вологості ґрунту та GPS-системи для точного внесення добрив.

Уряди мають набагато кращу інформацію, ніж у минулому, і можуть готуватися раніше. Наше прогнозування та прозорість ринків покращилися.

– Maximo Torero

Фермери також дедалі частіше користуються платформами на основі штучного інтелекту. Такі системи поєднують дані про погоду, ґрунти та стан культур і допомагають визначати строки сівби, графік поливу, потребу в добривах та заходи боротьби зі шкідниками.

Війни та дорожчі добрива залишаються загрозою

Попри кращу готовність аграрного сектору, ситуацію ускладнюють війни на Близькому Сході та в Чорноморському регіоні. Найбільше занепокоєння викликають обмеження постачання аграрних ресурсів і зростання вартості добрив.

Багато залежатиме від того, як розвиватимуться умови у другій половині 2026 року, особливо з огляду на скорочення використання сільськогосподарських ресурсів через кризу в Ормузькій протоці та вищі ціни на добрива.

– Maximo Torero

До блокади під час війни в Ірані, що почалася в лютому, Ормузькою протокою перевозили близько п’ятої частини світових поставок нафти та скрапленого природного газу. Порушення цього маршруту позначилося на доступності пального й добрив, а отже може впливати на витрати аграріїв і майбутні врожаї.

Великі запаси, нові джерела експорту та технологічний прогрес дають світовому ринку продовольства більше можливостей протистояти “супер” Ель-Ніньйо. Однак подальший розвиток погоди, воєнних конфліктів і ситуації з добривами визначатиме, наскільки ці переваги зможуть стримати ціновий тиск і локальний дефіцит.

Дивіться ще:

• USDA WASDE попереджає про звуження світових запасів зерна у сезоні 2026/27, підвищення ризику цінових коливань та тиску на торгівлю.
• Caterpillar придбала активи Monarch після років проблем у стартапу, щоб розширити агротехнологічні рішення та інтегрувати автономні системи в фермерську техніку.
• ISW вважає, що Росія могла атакувати міст у Маяках на Одещині, щоб перекрити альтернативний сухопутний маршрут експорту українського зерна.

The post Світовий ринок готується до «супер» Ель-Ніньйо у 2026 році first appeared on Межа. Новини України..

Інтерв’ю "Футбол 24" з Олександром Гливинським, багаторічним прес-аташе національної збірної України. Знаменитий журналіст і коментатор розповів, як їздив на фінал ЛЧ-1999 і ЧС-2014, коментував із легендарним Махарадзе та запускав програму "Гол". А ще пригадав епічну фразу, сказану під час матчу Україна – Польща. Її пам’ятають досі! "Стрибнули батькові обома ногами прямо в коліно"
– Олександре, ми з вами зустрілися у Львові. Що відчуваєте, повертаючись до рідного міста? Яких львівських моментів, колориту вам не вистачає у Києві?
– Величезне натхнення завжди відчуваю і просто серце радіє на всі можливі діапазони. Справді велика радість, коли приїжджаєш додому. На певному етапі зауважив момент, коли в мене було 50 на 50 життєвого часу. Тепер уже на кілька років прожив у Києві більше, ніж у Львові, але це в моєму сприйнятті не робить мене меншим львів’янином.
"У гості зайшли футболістки з горілкою". Історія хіта "Карпати програли футбол", або Чи були "Брати Гадюкіни" вболівальниками
Звичайно, мені бракує львівського духу, львівських вуличок. Багато чого набув у Києві, що змінило мене. Але кожній нагоді побувати у рідному місті я дуже радію. Це саме той момент, який спонукає будь-що спланувати, коли бачиш перспективу поїхати знову до Львова.
– Виявляється, ваш батько був футболістом, але розвинути кар’єру завадила травма…
– Таке було. Він грав у львівському СКА, був перспективним нападником. Переміг зі збірною Львівської області на республіканському турнірі "Надія" – у фіналі обіграли команду Києва. Став найкращим бомбардиром того турніру і мав запрошення до юнацької збірної Союзу.
Але так сталося, що моя бабуся, отримавши відпустку, взяла його та молодшого сина до родичів у Крим. Мобільних телефонів не було, а тим часом до львівського помешкання приходили представники федерації – нікого не знайшли. Батько потім шкодував, що не скористався шансом поїхати у збірну.
Невдовзі отримав травму – розрив меніска. Стрибнули йому обома ногами прямо в коліно. Вибув на довгий час, а після операції вже не зміг повернутися до колишніх кондицій. Відчував, що з коліна вискакує суглоб. Довелося завершити. Ван Бастен теж був змушений припинити кар’єру через цю травму. Ми ж говоримо про 70-ті – зовсім не той рівень, коли могли б якісь "світила" робити операцію.
Інтерв'ю Олександра Гливинського у відеоформаті
– На який матч вас уперше повів батько? Це були Карпати?
– СКА Карпати. На той час дві команди об’єднали. СКА Карпати приймали Динамо Брянськ у Першій союзній лізі і впевнено перемогли 2:0 або 3:0, з цього у моїй дитячій уяві сформувалося, що в нас потужна команда, яка розтоптує суперників, а тим більше москалів.
Сприйняття москалів у нас завжди було таким у Львові, що вони – москалі (Усміхається). Тому те, що Карпати перемогли російську команду, стало приємним моментом. Мій дідусь і мій дядько (рідний брат батька) – таке було середовище, де жоден матч чи спортивна подія не проходили повз. Жваві дискусії, обговорення.
Звичайно, на першому плані було київське Динамо. СКА Карпати грали в Першій лізі, тому інтереси не перетиналися. Всі інші українські клуби теж у будь-якому разі перебували в пошані. Після наших вже йшли грузинські та литовські команди. У нас була чітка градація, що москалі нам не друзі (Усміхається).
– Яке місце у вашому серці Карпати посідають зараз?
– Місце особливе, звичайно. Я виріс у середовищі, де всі обожнювали Динамо, тому воно теж посідає вагоме місце. Думаю, що навпіл можу спокійно розділити. Коли грають між собою – це завжди 50 на 50. Враховуєш тоді, кому ця перемога більше потрібна.
Мрію, щоб Карпати знову виграли Кубок. Бо ті два фінали (у 1993 і 1999 роках, – Футбол 24) закінчилися прикрими поразками від Динамо.
– А 7:3 між ними у чемпіонаті України пам’ятаєте?
– Такий хокейний рахунок. Було, було… Тому Карпати – рідний клуб однозначно. Правду кажуть, що твій клуб найрідніший там, де ти виріс.
"Я жив гарним богемним життям, з музикою багато стикався – Територія А, кафе "Вавилон", де можна було побачити Вакарчука і "Скрябін" часто приїжджав"
– Я вчасно зрозумів, що видатним гравцем мені не стати, тому вступив на журналістику, щоб і надалі перебувати у футбольному світі. Ви також?
– Напевно, бажання стати футболістом десь у школі було. Бігали в шкільний футбол, ходили навіть з товаришем записуватися у секцію. Але цілеспрямованості та дисципліни спортивної я не мав. Натомість спонукало бажання стати футбольним коментатором. Я дивився трансляції, занотовував склади з номерами, вів зошити, голи записував. Це була моя перша статистика.
Коли трохи підріс, зацікавився не лише футбольною (спортивною) журналістикою, а журналісткою загалом як явищем. У Львові була школа юних журналістів – спільний проект товариства "Просвіта" і Центру дітей та творчості Галичини на Погулянці (місцевість Личаківського району міста, – Футбол 24). Ми на обласному радіо робили програму "Дебют" – готували історії, монтували, були ведучими. Тож коли поступав, у мене точно було бажання стати серйозним журналістом (Сміється).
Спочатку працював у новинах на обласному радіо. Потім на радіо "Незалежність" – там у мене була посада програмного директора. На "Люксі" новини вів. Фактично переїхав я до Києва, бо мав запрошення від розмовного радіо "Лідер" у FM-форматі. Попрацював там місяць-півтора, тому що ті хлопці були ще й продюсерами на Першому національному і шукали ведучого для програми "Футбол від УТН". Запропонував їм себе. І коли перспектива зосередитися на футболі переді мною замайоріла, схопився за неї.
Ще коли працював у "глобальній журналістиці", завжди ініціював якісь спортивні інтерв’ю, проекти. Спортивна журналістика стала для мене моментом, який взагалі не вважав за роботу, це було мені в кайф. Зрештою, уся журналістика приносила задоволення.
– Львів 90-х кишів кримінальними угрупованнями, легендарний "Завіня" жив на Левандівці. Що пригадується? Чи потрапляли в пригоди на вулицях вечірнього міста?
– Мене напевно оминуло все це. Велелюдний похорон "Завіні" пам’ятаю. Я тоді мешкав на вулиці Широкій, 100, і бачив здалеку. Центр, скажімо так, Левандівки – багато людей, машини їхали. Слава Богу, так здалеку і 90-ті мене минули, хоча я жив у них (Усміхається). Не мав нічого дотичного до бізнесів, батьки теж таким не займалися, тому просто жив активним студентським життям. Студентство, робота – завжди пізно повертався тролейбусом додому, потім ще пішки йшов.
"Якщо будеш волати, то…" – і дістає ніж": Співаковський про пограбування, Буряка і Гусейнова в лазні, шок Руді Феллера
Слава Богу, не мав якихось таких друзів, які могли б мене в "підворотню" затягнути. Повністю концентрувався над роботою на радіо – для мене це був цілий світ. Коли вступив на факультет, прийшов і запропонував свої послуги. Десь може це смішно виглядало, бо не мав такого досвіду, але мене пам’ятали ще зі школи, а тут якраз звільнилися двоє журналістів-чоловіків із відділу інформації. Я з радістю схопився за цей шанс. Готував репортажики, а за якийсь час мені запропонували перший робочий контракт на обласному радіо.
– Вашим хорошим товаришем є відомий журналіст та громадський діяч Євген Глібовицький. Мабуть, і з Георгієм Гонгадзе були знайомі?
– Так, були знайомі. До речі, якраз Гєник у 1998 році запросив мене на радіо "Лідер". Я не хотів їхати зі Львова. Жив гарним богемним життям, з музикою багато стикався – Територія А, кафе "Вавилон", де можна було побачити Вакарчука і "Скрябін" часто приїжджав, а я запрошував його на ефіри.
"Є така пропозиція, – сказав Гєник. – А тобі обирати: залишатися маргіналом, чи йти на великі центральні ниви" (Усміхається). Я сумнівався, що він мені щось добре пропонує. Живу собі чудовим життям – і богемним, і журналістським, усе класно. Я поважав Київ завжди, але навіщо переїжджати до далекого, некомфортного, незнаного мені міста?
Гливинський: "Я не хотів їхати зі Львова" / Facebook
Якось Гєник сказав фразу, мовляв, кого йому приємно чути – це мене. На емоційному рівні, авантюрно, я подумав: "А що я втрачаю? Можна спробувати". Ще не був одруженим, не мав сім’ї. Коли відповів йому згодою, мені було 23.
А от Гію пам’ятаю ще у Львові. У нас був семінар, організований ВВС, десь рік 1996-й або й раніше. Одним словом, приїжджав міністр оборони США Вільям Перрі, навчання "Щит миру", і мені вдалося його записати для обласного радіо. Це для мене завжди був челендж – приїжджає якась людина і треба хоча б кілька запитань їй поставити. Після цього Гія мені сказав: "Ну ти, звичайно, й відхопив такого фрукта!" Розпитував мене, що розповів цей міністр. Працював уже тоді на "Вікнах", СТБ.
Потім ми перетинались час від часу, бачилися в Києві на вулицях, і в ефірі були на радіо "Континент". Коли його викрали, я перебував на Олімпіаді в Сіднеї. Це був для мене тривожний момент, але я сподівався, що Гія живий. Тривожний момент став трагічним. "Виглядало так, ніби директивно знімати Суркіса – донецький клан тоді підріс"
– Ваша зірка дуже швидко загорілася в столиці. "Футбол від УТН" був, мабуть, єдиним таким джерелом інформації для вболівальників, відповідно ваше обличчя одразу стало впізнаваним. Романтична епоха відеофрагментів поганої якості, старих стадіонів тощо. Як вам тоді працювалося? Курйозів не бракувало?
– Було чимало, головне – згадати (Усміхається). Для мене все так само сталося миттєво. Я переїхав до Києва у проект, який вважав авантюрною справою, але місточок проклався на телебачення у футбольну програму. Тоді "Футбол від УТН" був єдиною футбольною програмою. Несподівано все склалося.
А у перше відрядження мене відправили буквально на чвертьфінал Динамо на Сантьяго Бернабеу. То взагалі реалізація найпотаємніших мрій! Адже до Реала в мене пієтет з 1985 року, коли вони виграли Кубок УЄФА. На польському телебаченні бачив фрагменти їхнього матчу з Кельном.
"Злітали вдруге, почули вибух, почали молитися. Пам'ятаю Сабо білого, як його сорочка": одкровення зірки Нашого футболу
Тоді, звичайно, було зовсім інше телебачення. Великим викликом вважалося передати відзняте відео на новини УТН. Наприклад, йде вечірнє тренування, 15 хвилин відкриті, ми щось швидко знімаємо. І одразу потрібно мчати до якогось телеканалу чи телестудії, де була домовленість, щоб вставити касету і перегнати відео. Замовлялося 15 хвилин перегону, належало встигнути.
Навігаторів тоді не існувало, тож брали таксі, називали адресу. Як правило, люди там англійської не знали. Забігаєш на студію: "Трансмішин, трансмішин!" Потрапляєш в апаратну, вставляєш касету, на перемотці обираєш кадри. Ось такі постійні гонки. Можна було лише уявити такий космос, як зараз. Коли просто з телефона пересилаєш відео і нема питань. Було щось, напевно, і під час коментування…
– Ну, матч Україна – Польща ми всі пам’ятаємо…
– А, ось із тих курйозів? Ну, так (Сміється). Мені тоді скільки було років? Напевно, 26. Оце я ляпнув (Jeszcze Polska nie zginęła, ale zginąć musi, – Футбол 24). Цей жарт у Львові ходив у такому сенсі про Польщу. Зараз би, звичайно, я такого не сказав. Тоді ж, не до кінця усвідомлюючи, яка аудиторія дивилася, сказати таке про національні команди – це ляп. Тепер думаю про те, щоб не повторити цю фразу і не виникло конфлікту (Усміхається).
Звісно, це було сказано жартома. Малася на увазі смерть футбольна. Такий непродуманий жарт.
– Кучма стільки старався, з Кваснєвським вибудовував стосунки – і тут ви.
– Сподіваюся, що коментатор – не такий руйнівник усіх домовленостей на найвищому рівні своєю фразою (Сміється). Тим паче, вона була сказана в такому неагресивному ключі.
"Оце я ляпнув!" / Facebook
– Проект "Гол" на Новому каналі – інша культова програма, яку згадує не одне покоління. То вже набагато якісніший продукт, нові формати. Та й чемпіонат наш змінився на той момент – Шахтар вирівняв конкуренцію з Динамо. Від якого клубу відчували більше ревнощів? У кого було більше претензій до сюжетів програми "Гол"?
– Класно було те, що ми могли собі дозволити бути незалежними. Адже часто траплялося, що якийсь із футбольних клубів виділяв кошти на існування проекту. Це одразу впливало на продукт і ставало залежністю. Ми ж знайшли спонсора.
На Новому каналі була група людей – зокрема Ліда Таран, Василь Самохвалов – які хотіли робити футбольну програму. Але розуміли, що їхніх сил недостатньо і потрібно людей з боку. Тож ми об’єднали зусилля. Ткаченко, керівник каналу, нам сказав: "Пацани, знайдіть спонсора і будете робити програму". Окей.
Перше пиво, яке ми знайшли, – "Сармат". Воно було донецьким і потребувало виходу на широкий ринок. Тому вважалося, що ми продонецька програма. До речі, "Сармат" у нас був не так довго. Потім ми знайшли "Оболонь". Я їздив на зустріч із паном Слободяном. Вони стали нашим спонсором на тривалий час, майже до закриття програми.
Стосовно ревнощів. Важливо вибудовувати свою позицію так, щоб тобі було майже байдуже, що говорять. Тоді що критичнішим буде матеріал, то більше поваги буде до журналіста. Але, звичайно, важливо давати ту інформацію, яка перевірена і об’єктивна.
"Циганик пообіцяв запустити у мене стільцем". Топ-журналіст 90-х – про розмову з Ахметовим та комп’ютерний гол Динамо
Більше ревнощів було, може, від Динамо, від Суркісів. Але щоб прямо щось аж таке – не можу згадати, не виринає в пам’яті. Був конфлікт, пам’ятаю, з Колесниковим, віце-президентом Шахтаря. Він якось дав інтерв’ю стосовно того, що будуть знімати Суркіса з посади президента федерації. Виглядало так, ніби директивно знімати – донецький клан тоді підріс.
У нас вийшов з цього приводу матеріал, моя ідея. Оскільки Колесников був новою людиною у футболі, ми порівняли здобутки Суркіса і Колесникова на терезах. Звичайно, Шахтарю це не сподобалося і Колесникову. Тоді то був такий гарячий епізод, відповідно Шахтар міг вважати, що "Гол" – продинамівська команда (Усміхається). Але це був журналістський проект. Реакція на заяву Колесникова. У нього була фраза "Суркіс нічого не зробив", тож ми вирішили порівняти. Зараз би, може, по-іншому зробили. Тому що завжди треба думати, як сприйматимуть твої матеріали люди – читачі, глядачі.
"Вітя Вацко також добре коментує футбол, коли не перегинає"
– Паралельно з цією роботою ви продовжували коментувати матчі. Мені запам’яталась ваша фраза, що коментатор повинен вміти "ганяти м’яч". Вам це вдавалося. Серед сучасних колег бачите таких майстрів?
– Є чимало хлопців непоганих. Фактично треба тримати динаміку – "ганяти м’яч" – я це мав на увазі. Хоча з того часу, як це сказав, може десь і підкорегувалося моє бачення, але динаміка справді важлива. Яскравим прикладом були польські коментатори, які це класно вміли робити. У Львові завжди була можливість їх дивитися, ловлячи на дециметрову антену – цікава така історія з 80-90-х (Усміхається).
Володимир Звєров подобається, як коментує. Насправді зараз багато голосів в ефірі. Для мене важливо, щоб було і журналістське відчуття теми. Коментатор – така творча професія, де не обов’язково журналіст може бути, а актор, наприклад. Хоча я більше за журналіста – крім емоцій треба мати розуміння теми, розуміння гри. Якщо не заважає коментатор, то ти може й не запам’ятовуєш прізвищ.
Гливинський і Лук'яненко / Facebook
Крім Звєрова мені подобався Олександр Михайлюк, чомусь зараз його не чую. У нього манера цікава, непогана, в міру динамічний. Вітя Вацко також добре коментує футбол, коли не перегинає (Сміється). У нього бували такі моменти, коли він трошки перегинав. Або на фальцет зривався. Мені не подобалося, коли гол забивають – і в нього трошки спотворені голосові емоції.
– Ще Дмитра Джулая ви колись виділяли.
– Так, Дмитра теж виділю. Давно його не чув. Він на Сетанті досі мабуть коментує. Багато голосів, багато хорошого продукту, не все встигаєш дивитися або дивишся вже потім в оглядах.
– У період Євро-2012 до нас запрошували "світил" з-за порєбріка. І ці коментатори вчили наших хлопців, як потрібно працювати. На вашу думку, це правильне рішення, чи камінець у свій же город?
– Це однозначно камінець. Спочатку спробував СТБ під час якогось чемпіонату Європи чи світу, а вже потім був телеканал "Футбол". Мене це також зачіпало реально. Можна погодитися об’єктивно, що у них в той момент були якісніші коментатори – це правда. Але запрошувати саме москалів, щоб вони нас вчили – це міг хіба канал "Футбол" так зробити з баченням їхнього керівництва, яке дивилося знизу вгору на російське телебачення.
Уткін: Коли ми з друзями збираємося, я обов'язково співаю "Червону руту"
Так, у них (росіян, – Футбол 24) непогано виходило. У них завжди було більше бабла. Українські співаки повелися на це і навіть залишилися там, тому що їм аудиторія російська подобалася. Їх там як гівна багато живе. Вирішили взяти собі ту гівняну мову, той "язик", і говорити.
Якби це залежало від мене, я б запрошував коментаторів із Заходу, щоб вчитися. Бо те, що було, це реально приниження самих себе. Я прожив певний час у Радянському Союзі і дивився центральне телебачення – ті коментатори були якісні, безумовно. Пройшли коментаторську школу, мали якісні підвалини. Очевидно, що це передалося НТВ.
У нас же потрібно аналізувати якісь періоди, коли було достатнє фінансування якісної журналістики. Є такий бізнес-підхід, що все повинно окуплятися. А відрядження занадто дорогі, ексклюзив не розглядається як варіант – можна підписати фотоагентство, а в інтернеті знайти все що хочеш. Що, журналістом не можеш бути? Ось маєш відео – працюй.
І через такий меншовартісний підхід вийшло, що вони запрошували росіян. Це показник недостатнього професіоналізму керівництва і відсутність правильного бачення глобального світогляду. Кажу – я б запрошував із Заходу. Не думаю, що це обійшлося б дорожче – москалі завжди просто так не їхали. Їм вдома платили багато, тому сюди вони вирушали за ще більші гроші, навіть якщо це тимчасово… Комусь відкрилися очі, що це неправильно, тільки після трагедії, яку ми зараз переживаємо. Тоді вже стало їм зрозуміло. "Щоб не здатися дилетантом в очах Лобановського"
– Ви теж мали досвід взаємодії зі "світилом" совєтського коментаторського цеху. Але до нього претензій жодних – це легендарний Коте Махарадзе. Яким вам пригадується матч Динамо – Баварія у березні 2000-го? Забили грузини в той вечір.
– Унікальний такий збіг обставин!
– Як вам енергетика, яку випромінював Коте? Наскільки з ним було легко? Чи випили коньячку або вина грузинського перед ефіром? Бо пам’ятаю, що Махарадзе дуже так творчо коментував той матч.
– Це була велика подія для мене. Тому що він коментував у 80-х, зокрема чемпіонат світу-1986, коли збірна, складена в основному з гравців Динамо, вийшла до 1/8, де сталася болюча поразка від бельгійців. У сім’ї ми вважали його фартовим коментатором саме збірної. Бо матчі Динамо у єврокубках коментував Щербачов.
Фантастичні речі відбувалися! Я перейшов на "Футбол від УТН", потрапив на Сантьяго Бернабеу, потім фінал Ліги чемпіонів МЮ – Баварія, пощастило на ньому побувати. І от продюсер запитав: "Ти би хотів коментувати з Коте Махарадзе?" – "Та це взагалі мрія!" – "А ми вже з ним контактували, хочемо його запросити".
Він, звісно, був уже старшим, ніж я його бачив у Союзі на "Футбольном обозрении". До матчу я не пригадую, щоб ми щось випили (Усміхається). Його приймали як зірку – зустріли в аеропорту, привезли. До поїздки на стадіон він приїхав на Перший національний. Хіба щось випив з кимось іншим – я цього не знаю (Усміхається).
Коте Махарадзе
Відчувалась така легкість, бо скільки ж матчів він пережив. Виглядав натхненним: знову в Києві, знову його запросили коментувати гру Динамо. Це для Махарадзе були дуже приємні моменти. Оригінальний стиль подачі: він пожартував, що в мене "очень опасная фамилия Глевински" – як Моніка Левінскі (Сміється).
Фантастично, що два грузини саме в той вечір забили. Коте жартував: "Не забил Деметрадзе – забил Каладзе". А потім і Деметрадзе відзначився. Але паралельно Реал все-таки забив Русенборгу і повна казка, на жаль, не відбулася. Маленький шанс Динамо вийти до наступного раунду не здійснився.
"Не забив Деметрадзе – забив Каладзе". Феєрична "грузинська" перемога Динамо над Баварією
– А сезоном раніше Динамо дійшло до півфіналу. Коли настав момент неповернення для киян – після голу Тарната, Еффенберга, Янкера чи шедевру Баслера?
– Я б сказав, що це завершення другого матчу. Гол Баслера був крутий, звичайно, але ж Шевченко мав цей вихід, який ми порівнювали з тим, як Блохін обіграв двох чи трьох гравців і забив Баварії. У Динамо були й інші моменти, тож воно мало шанси. Ясно, що коли забив Баслер, то вже доводилося відповідати двома за тією старою системою, яка існувала тривалий час. У всякому разі я мав відчуття, що Динамо спроможне відігратися. Із Лобановським вони не мали сильного розчарування – гра була все ж таки близька.
– Через місяць ви опинилися на фіналі Ліги чемпіонів. Вболівали проти Баварії?
– Якось у мене так було завжди: та команда, яка перемагала наших – я до неї симпатії не мав. Можу згадати, як Стяуа перемогла Динамо в матчі за Суперкубок УЄФА. Чи, наприклад, Порту, який обіграв Динамо у півфіналі Кубка чемпіонів. Об’єктивно це була рівна гра, португальцям пощастило більше, але я вважав, що незаслужено. Так само і з Баварією.
З іншого боку, Манчестер Юнайтед – мій улюблений англійський клуб. Те, що трапилося на останніх хвилинах фіналу, просто феєрія. Пам’ятаю, ложа преси була заповненою. Як часто трапляється на таких матчах, крім акредитації тобі видають медіаквитки на конкретне місце в ложі. Реально я знаю, хто з керівництва Першого національного забрав наші два квитки (Усміхається). Тож ми блукали туди-сюди, час від часу нас відганяли: "Де ваші квитки?"
Одним словом, на останніх хвилинах ми стояли внизу ложі преси. Там був такий прохід, тераска, балкончик. А поруч – багато вболівальників МЮ. Коли Сульшер забив другий гол, я якось опинився посеред них. Вони мене обіймали, такі нормальні здорові пивні хлопці. Протрусили ударами радості так, що я аж спіймав ту манчестерську glory (Сміється).
– Лобановського ви бачили неодноразово і зблизька, спілкувалися з ним. Чи помітили ви у ньому для себе щось особливе, чого не бачили інші? Погляд, жест, міміку, фразу…
– Для мене такою ознакою була його суворість. Видавався неприступною людиною. Хоча Франков скільки з ним спілкувався – і в цьому, мабуть, рецепт. Спілкуйся більше, знаючи тему, звичайно, і ти більше розкриєш. Лобановський для мене – постать ще з того дитячого сприйняття футболу, коли був тренером Динамо 80-х.
"Заходимо, дивимося на Лобановського, а він каже: "Зняли рейтузи". Капелло, Шевченко, Блохін і Ко – про Великого Метра
Пам’ятаю, коли він повернувся до Києва, а потім коли його призначали на посаду головного тренера збірної України. Звичайно, впадало у вічі, що після відрядження набрав у вазі. Казали, що в нього була хвороба. Для мене залишався людиною дистанційною та неприступною, тому не пощастило ближче поспілкуватися. Вважаю, що я, мабуть, недостатньо зусиль до цього доклав. Хоча кілька коротких інтерв’ю я таки з ним робив. Зокрема про його призначення на посаду головного тренера збірної.
Після зимових товариських матчів Динамо з Міланом, коли Шевченко вже був "россонері", я Лобановського запитав стосовно збірної. "Чи ви не хотіли б очолити збірну України?" – "Так мене ж ніхто не запрошує, не запитує". "А ви готові були б?" – продовжував я. Він відповів щось у стилі: "То нехай запитають". Тоді навіть телефонували хлопці з української служби ВВС після цього мого інтерв’ю і розпитували, що він сказав. Для всіх то була тема, усім було цікаво.
Також відзначив би вміння Лобановського пожартувати і, звісно, глибинне розуміння футболу. Він давав цілі лекції журналістам на прес-конференціях, і то було дуже цікаво слухати. Радію, що в заключний етап його кар’єри я був у Києві на матчах, слухав його прес-конференції, часом щось навіть запитував. Був тоді всередині якийсь не острах, але пересторога, щоб не ляпнути чогось такого і не здатися в його очах футбольним дилетантом (Усміхається). "Попросив адміністратора, щоб вивів мені Шевченка"
– Найтриваліше ваша трудова книжка зберігалася в УАФ – цілих 14 років. За цей період можемо виділити дві команди, де було найкраще з мікрокліматом і результатом – команда Блохіна і команда Шевченка. Обидва – амбіційні, обидва – володарі "Золотого м’яча". А от в чому між ними полягала кардинальна різниця?
– Важко відповісти, коли деякі колеги запитують: "Блохін чи Шевченко?" Вони насправді різні. Шевченко сформував команду з іноземних спеціалістів, які допомагали йому робити результат. У Блохіна була своя команда. Кожен із них, очевидно, має харизму, що важливо у будь-якому проекті, а у збірній – особливо. Часу мало, потрібно всіх змотивувати, налаштувати, щоб вони виходили і гризли землю. Блохін, мабуть, емоційніший. Шевченко намагався більш розважливо. Різниць багато, характери різні.
Степаненко, Шевченко, Гливинський / Фото Футбол 24
А об’єднує їх те, що вони не досягли б успіху, якби не були такими сфокусованими і не дотримувалися своєї системи внутрішньої, якихось цінностей. Кожен із них – непроста особистість. Кожен дистанційно веде себе. І Блохін, і Шевченко підходили до гравців і намагалися по-товариськи щось розказати, щоб ті звернули увагу на якісь моменти у своїй грі. Обоє працювали з Лобановським і щось бачили. У Блохіна, як відомо, з Лобановським були не найкращі стосунки, тому, мабуть, заперечить, що взяв дещо від нього. Шевченко – навпаки, завжди публічно говорив, що вдячний Лобановському.
Різні люди, різні характери, але два великих футболісти. Ну і тренери, які поки досягли найбільшого зі збірною.
– Виявляється, ви юного Шеву записали ще в 1994-му. Згадував потім цей епізод, працюючи разом із вами у збірній?
– Я йому якось нагадував, але не знаю, чи відклалося. У його кар’єрі вистачало цікавих епізодів і різних журналістів. Коли я брав інтерв’ю в Кларенса Зеєдорфа, нагадав йому про той матч 1994-го у Львові – 2:2 закінчили. За Нідерланди грали Клюйверт (Кляйферт, як правильно) і Зеєдорф (Сідорф, у всякому разі Шевченко його так називав). Я попросив адміністратора, щоб вивів мені Шевченка, бо ще не знав їх в обличчя – юнацька команда. Пам’ятаю впевненість, з якою Андрій казав після 2:2: "Ми їдемо вигравати".
Нагадував і йому, і Зеєдорфу про такий епізод у їхніх кар’єрах. Але думаю, це більш пам’ятний момент для мене, ніж для них. Сам Шевченко ніколи не згадував про те інтерв’ю. Та й воно було вже не першим для нього. Є ж це відео, коли вони ще зовсім діти на турнірі в Італії – місцевий журналіст брав у них інтерв’ю.
– Тепер національну збірну очолив Андреа Мальдера, колишній помічник Андрія Миколайовича. Що ви можете сказати про нього?
– Я вважаю, що він справді висококласний фахівець. І він не просто аналітик, як дехто говорить. Він саме асистент-аналітик, тобто активно брав участь у тренуваннях та підготовці. Саме з ним у Шевченка було багато дискусій стосовно, наприклад, моделі гри чи як слід діяти проти певного суперника. У плані побудови гри, тренування, аналітики це дуже сильний спеціаліст.
Для нього зараз справжній виклик. Можливо, він усе своє життя чекав, що йому запропонують очолити команду самому. Напевно, кожен асистент чекає такого моменту. Мені здається, що для Мальдери це очікувана пропозиція. Набив собі татуювання тризуба, тож мав і має сентименти до України. Тепер побачимо, як йому вдасться налагодити гру нашої команди.
– Багато хто з уболівальників очікував побачити на цій посаді Мирона Богдановича Маркевича…
– Я теж очікував. Вважаю, що Мирон Богданович заслужив, і це також була б абсолютно логічна пропозиція та робота для нього. Він у нормальних, чудових кондиціях зараз. Незважаючи на солідний вік, постійно бігає у футбол, у хорошому фізичному стані. Це важливо для мозку в будь-якому віці, а тим більше в такому.
Пам’ятаю, це були, на жаль, лише чотири матчі, коли Маркевич очолював збірну – як тоді команда грала. Звичайно, преміальні були високими, але справа не тільки в преміальних.
"Скажи: "Я беру на себе відповідальність, я йду у відставку". І тоді буде повага до тебе"
– Ви не приховуєте, що вам було важко з Ребровим. У чому проявлялася ця складність?
– Він закрита людина, і я вважаю, що він не поважає людей, з якими працює, – у мене склалося таке враження. І щодо роботи зі штабом. Тобто я вважаю, що це брак поваги до інших людей і така закритість. Адже у своїй роботі я насправді не побачив, що він її розуміє, поважає чи взагалі вважає потрібною. І коли є такий момент, насправді розумієш, що тоді втрачається цінність того, що ти виконуєш свою роботу, бо в якісь моменти починаєш думати, що ти якийсь непотрібний гвинтик механізму. Для чого тоді прес-секретар?
Звичайно, може, я це трохи перебільшую, бо робота все одно залишається рутинною, але це дуже важливий момент. І багато тренерів справді цього недооцінюють. Я вже казав це й в інших інтерв’ю, що вони думають, ніби знають усе на світі. Насправді вони нічого не знають. І насправді хочеться ще раз сказати, що вони мають смішний вигляд, хоча вони самі думають, що можуть усіх надурити: мовляв, ми вийшли, щось сказали чи написали. І вони думають, що люди потім будуть про них добре думати. Але так не буде.
Насправді треба бути щирим, відкритим і відвертим. Усе, що приховується, відчувається. Зрозуміло, що вони звикли десь недоговорювати. Якщо не сказати всю правду, то вони, напевно, вважають, що це не означає збрехати – просто не сказати всю правду. Але я вважаю, що це брехня. Ніхто ж не каже їм говорити про якесь особисте життя.
Приклади Гвардіоли чи інших сучасних тренерів, які багато спілкуються. Навіть того ж Лобановського. Зрозуміло, що він говорив про футбол, але як говорив. Це також означає розвиток самого наставника – вміти говорити, формулювати, пояснювати. Бо якщо вони вважають, що гра – це лише результат, і що вони сказали для відчіпки кілька фраз про те, чому команда програла чи виграла, аби, як вони думають, не дай Боже, не розкрити якихось таємниць, то насправді саме тому й залишаються питання та виникає несприйняття у вболівальників.
Зрозуміло, що мірилом є результат. Це також їх стримує, бо вони думають: що б я не наговорив, але якщо ми програємо, мене все одно будуть хейтити і журналісти, які прийшли на прес-конференцію, і вболівальники, і всі інші. Це зрозуміло.
Ребров агресивно відреагував на чутки про своє майбутнє в збірній України – дісталось журналісту (ВІДЕО)
Але у будь-якому разі ми живемо, щоб комунікувати один з одним. У будь-якому середовищі ми маємо комунікувати, а тренеру не слід забувати, що він не тренер власної приватної контори. Він очолює клуб, а тим більше – національну команду. А це команда усіх цих людей – українців або, наприклад, уболівальників клубу, які витрачають свій час. Так, вони кайфують, приходять, п’ють пиво, ще щось роблять, але саме на цьому формується вся культура, яку й ти полюбив, коли став футболістом, а потім тренером.
Тому треба відчувати цю відповідальність: ти відповідаєш за те, що робиш, і ти підзвітний. І тому найкращий вибір – це вміти комунікувати. Ти все одно колись програєш, усе одно отримаєш свою порцію критики. Але принаймні ти був відкритим, і люди розуміли, що ти хочеш сказати, а не так, коли питають про контракт, а ти: "Чому вас так цікавить питання мого контракту?"
Цікавить, бо ти відповідальний. Скажи: "Я беру на себе відповідальність, я йду у відставку". І тоді буде повага до тебе як до людини. "Ви краще сховайте фотоапарат, бо це небезпечно тут"
– Упродовж своєї кар’єри ви, мабуть, об’їздили пів світу. Незакриті гештальти ще є?
– Звичайно, що є. Хочеться їздити. Всі ці відрядження були цікавими. Мені б дуже хотілось побувати у Новій Зеландії, наприклад. Я б ще раз поїхав до Австралії, де був лише раз – на Олімпіаді-2000. Ніколи не був у Канаді, хоча люблю хокей. Так само хотів би відвідати південь Аргентини – ближче до Антарктиди.
– Патагонія?
– Так-так. Там є Ушуая, де гірськолижники з літа починають тренуватися. А якщо вже мріяти на повну, то хочеться їздити і знімати якісь такі туристичні програми. Зараз не на часі це, бо війна. Але мріємо і віримо, що вона закінчиться. Хочеться з одного боку собі мандрувати і кайфувати, але з іншого – коли опиняєшся у таких місцях, хочеться знімати, розповідати, дізнаватися. Це уже журналістська професія у нас під шкірою (Усміхається). Без цього нецікаво.
– У 2014-му ви були на чемпіонаті світу в Бразилії. Там доволі небезпечно навіть вдень. Не намагались вас пограбувати чи щось таке?
– Це, мабуть, мене так само пронесло, як із дев’яностими у Львові (Усміхається). Насправді там було багато поліції. Я мав зі собою фотоапарат, на який знімав і фото, і відео. Знав ті історії про Копакабану – що в тебе могли забрати все і тим більше фотоапарат. Це вважалося принадою, яка точно потрібна місцевим. Але мав зі собою акредитацію. Думаю, місцевих попереджали: можуть бути серйозні проблеми, якщо офіційні особи постраждають.
"У бразильців я асоціювався з Динамо". Дмитро Комаров був фанатом, мав автограф Шеви і плакав за Лобановським
Пам’ятаю місто Сальвадор – там відбувалося щось схоже на карнавал, народ танцював, яскраві костюми. Я це знімав, аж жіночка, яка сиділа в будці з написом "Інформація для туристів", підійшла і каже: "Ви краще сховайте фотоапарат, бо це небезпечно тут". Я швендяв навіть о першій-другій ночі, але все минулося. Була акредитація на мені, тож не пограбували.
Хоча ні! Був один пограбунок. На автозаправній станції мені потрібно було купити хліба. Ми зібралися з іншими українськими журналістами – Микола Васильков, Олександр Терновий, Володимир Мула – і вирішили зробити собі вечерю. Їм бракувало хліба. Я зайшов на АЗС і розплатився карткою, хоча готівкою було б краще, але вирішив приберегти її для таксі. Мені цю картку очевидно зчитали, тому що зняли звідти три тисячі доларів, які залишалися на решту відрядження.
Із Миколою Васильковим / Facebook
Я потім дивився – зняли кількома трансакціями по 500 доларів "за прокат відеокасет" десь там у фавелах. Одним словом, гроші пропали. Я мав замовлені готелі і куплені авіаквитки, але попросив друга, який мені переказав кошти. Приємно, що коли я повернувся, наш український банк повернув мені вкрадену суму. Тож це був пограбунок зі щасливим кінцем (Усміхається).
Все це сталося, бо я втратив пильність. Попереджали: не можна знімати кошти з банкомату, який не в приміщенні банку, а десь на вулиці. У нас є відчуття безпеки, коли ми на заправку заходимо. Мабуть, це спрацювало і тоді. Зовсім не міг подумати, що така привітна жінка старшого віку, яка простягнула мені термінал, куди я ввів код, може мене "жухнути". "Кажуть, що найбільший глоріхантер серед усіх глоріхантерів той, хто вболіває за Реал"
– Фінальний бліц. Улюблене кіно?
– Кіно я час від часу дивлюся. Люблю, коли є щось гостросюжетне – трилер, історичний фільм. Усе залежить від настрою. Може іноді бути і драма. Але щоб якийсь фільм вразив – не знаю. Напевно, вже забагато цинізму всередині. Не так давно дивився на Netflix "Верхівковий хижак" із Шарліз Терон. Вона хащами ходить, а здичавілий маніяк намагається її вбити. Свого часу мені сподобався якийсь сезон "Гострих картузів".
Люблю також фантастичні фільми – "Стар Трек", дивився з донькою "Загублені у космосі". О, ще ми з нею класно переглянули "Дивні дива". Це моя молодша донька, їй 13 років. У старшої доньки трохи інші інтереси, в дружини – ще інші.
– Музика. "Океан Ельзи"?
– Так, звичайно, люблю "Океан Ельзи", як і "Скрябіна". З ними – від юних років. Особливо бачив, як відбувалося становлення "Океану" тут у Львові, був на їхньому першому концерті у залі на площі Петрушевича. Це те, що ти вмикаєш – і завжди на тій хвилі.
– Реал чи Інтер?
– Реал. Я насправді в Мілані люблю Мілан, а не Інтер. Маю три улюблені іноземні клуби – Реал, Мілан і Манчестер Юнайтед.
– У мене з вами збіг, крім Реала.
– А ви за Барселону?
– Ні, але й не за Реал.
– Насправді кажуть, що найбільший глоріхантер серед усіх глоріхантерів той, хто вболіває за Реал. Тоді, у 1985-86 роках, вони двічі поспіль грали у фіналах Кубка УЄФА. Я дивився на польських телеканалах – біла форма, Уго Санчес, Еміліо Бутрагеньйо, Мічел. То були для мене люди з іншої планети. Це перший іноземний клуб, яким я так захопився. Вже потім прочитав, що Реал брав перші Кубки чемпіонів. Ну, глоріхантер, але з 1985-го (Сміється).
З Едмаром / Facebook
– Про який ваш талант ми ще не знаємо?
– Кожен сподівається, що в нього є якийсь талант. Може, я про нього теж не знаю… Мені завжди подобалось кіно, і, напевно, я мріяв стати актором. Про цей талант не знають кінематографісти. Думаю, я міг бути хорошим актором (Сміється). Але то лише думка. Бо насправді це довгий шлях і не так просто, як може здаватися. Важливо грати правдиво. Робити це в різних характерах. Тоді буде твоя акторська цінність.
– Що вам не подобається у собі?
– Багато чого. Є за що до себе присікуватися. Десь брак режиму, десь брак дисципліни, який не зробив з мене спортсмена. Думаю, це найбільші мої вади. Емоційність, запальність. Та є недоліки, але що робити? Якось живу.
– Найкраща порада, яку ви отримували у своєму житті?
– Були поради, звичайно. Виокремити якусь одну важко, тому краще скажу, що порадив би собі сам. Треба видихати, бути собою, не спалахувати. Варто бути виваженим. І, звичайно, любити те, що ти робиш. Завжди, як у журналістиці, йти до кінця, до чогось докопуючись. Одним словом, треба не лінуватися. Працювати, але не запрацьовуватися. Накидав усе в один казан. Подивимося, який бограч із цього вийде (Усміхається).  
"Якби Бекхем подав до суду, Джулая б не впустили в Ірландію". Сергій Савелій – про підозрілі відрядження, відмову від поїздки в Росію і ризик стати наркобароном
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24
Футбол 24