Search trend "Нідерланди – Німеччина"

Мобільний оператор lіfесеll значно розширив покриття 5G у роумінгу для своїх абонентів. Як повідомила пресслужба компанії, з квітня 2025 року користувачі можуть підключатися до мобільного інтернету п’ятого покоління вже у 61 країні світу. Серед них — європейські країни: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, […] Сообщение Lіfесеll відкрив доступ до 5G-роумінгу в 61 країні: перелік країн появились сначала на ТехноФан.

Про це пише Роlіtісо.Зазначається, що Бельгія, Болгарія, Чехія, Данія, Німеччина, Естонія, Греція, Хорватія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Португалія, Словенія, Словаччина, Фінляндія та Чехія прагнуть більшої гнучкості для зміцнення власної обороноздатності.12 із них вже подали офіційні запити до Єврокомісії.Застосування цього винятку дасть країнам можливість збільшити свої витрати на оборону до 1,5% від валового внутрішнього продукту щороку протягом чотирьох років, не порушуючи при цьому фіскальних правил ЄС.Як зауважили автори, Німеччина – єдина з великих економік ЄС, яка планує скористатися цим положенням. Країни з обмеженими бюджетними можливостями, такі як Італія чи Франція, не просять фіскальної гнучкості для закупівлі військового обладнання – так само, як і країни зі значно кращим станом державних фінансів, наприклад Нідерланди чи Швеція.Попри те, що Данія належить до другої групи, вона також вирішила приєднатися до ініціативи, аби надіслати політичний сигнал."Рішення Данії активувати положення допоможе надіслати зовнішньому світу сигнал про єдність країн ЄС у зусиллях із переозброєння", - заявила міністерка економіки країни Стефані Лосе.Єврокомісія закликала держави ухвалити відповідне рішення до 30 квітня, щоб узгодити фіскальну політику перед фінансовими ринками та одночасно активувати положення до липня. Втім, цей термін не є обов’язковим, зазначають у Роlіtісо.Міністр економіки Іспанії Карлос Куерпо заявив, що його країна ухвалить рішення "протягом найближчих місяців".Своєю черго міністр фінансів Італії Джанкарло Джорджетті висловив переконання, що Рим може досягти цільового показника НАТО у 2% витрат на оборону, якщо підкоригує свою звітність, включивши до неї більше статей. За його словами, країна чекатиме на саміт НАТО в червні, коли мають бути узгоджені нові стандарти витрат для всіх країн. Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SІРRІ) оприлюднив звіт, згідно з яким у 2024 році світові витрати на оборону досягли рекордних $2,7 трлн.

У РФ детонує 51-й арсенал ГРАУ Після фальшивого 30-годинного перемир'я, нав'язаного Україні Російською Федерацією, фронт повертається до звичного режиму бойових дій. Агресор завдав авіаударів по Запоріжжю, атакував дронами Харків.Саме зараз палає один із найбільших арсеналів міністерства оборони РФ - 51-й арсенал ГРАУ. Імовірно, за масштабами він поступається лише арсеналу в Торопці, знищеному у вересні 2024 року. Хоча 51-й арсенал і дещо менший за площею, але він зберігав велику кількість артилерійських снарядів, ракет різного призначення, включно з балістичними, також міни та інше озброєння. Арсенал розташований поблизу селища Барсове, що в Киржачському районі Володимирської області. Відстань до українсько-російського кордону становить приблизно 530 км, а до Москви - близько 70 км. Це означає, що арсенал мав би бути захищений системами протиповітряної оборони.Згідно з повідомленнями та відео з місцевих tеlеgrаm-каналів, на об'єкті стався потужний вибух, після якого почалася вторинна детонація, вибухали інші сховища. Наразі невідомо, що стало причиною - чи атака українських дронів, чи підрив на місці.Вороже міністерство оборони повідомляє, що внаслідок займання на території військової частини відбулася детонація боєприпасів. Генеральний штаб Збройних Сил України поки що не підтвердив інформацію про атаку на 51-й арсенал ГРАУ. Думаю, що згодом з'явиться більше подробиць, що саме сталося, а також які наслідки мали вибухи на цьому важливому для противника складі боєприпасів і балістичних ракет.Ситуація на фронті - втрати ворогаПроте наш Генеральний штаб повідомив про загальну картину за підсумками минулої доби - йдеться про бойові зіткнення. За добу було зафіксовано 165 таких випадків, це середній показник. Більшість зіткнень відбулася на Покровському напрямку:  противник здійснив 61 атаку, всі були зупинені й відбиті. Як і раніше, ворог використовував у своїх атаках бронетехніку, живу силу та автомобільну техніку.ОSІNТ-аналітики створили інфографіку, аналізуючи кількість зразків бронетехніки, танків, БМП та автомобільної техніки, які ворог використовував з 2024 року. На інфографіці червоний колір позначає збільшення знищеної автомобільної техніки. За минулий тиждень було знищено 1700 одиниць техніки, тоді як кількість броньованої техніки, зокрема БМП і БТР (позначено помаранчевим кольором), а також танків (позначено синім кольором), фактично не змінилася.Це свідчить про те, що ворог зараз найбільш активно використовує різну автомобільну техніку. І мені навіть важко визначити, належать мотоцикли, які активно використовують під час штурмів, до автомобільної техніки чи вони є частиною знищеної живої сили противника. До речі, сьогодні з'явилось кілька нових відео, зокрема, 31-ша окрема механізована бригада опублікувала відео, на якому видно, як ворог намагався наступати на наші позиції декількома хвилями, використовуючи як живу силу, так і вже згадані мотоцикли. 31-ша механізована бригада разом із 15-м окремим гірсько-штурмовим батальйоном знищували окупантів, використовуючи з нашого боку як дрони, так і артилерію. Загалом було знищено 16 ворожих мотоциклів та кілька груп російської військової піхоти.А інший наш підрозділ ГУР  "Артан" ще раз нагадав нам про те, як знищували противника на Запорізькому напрямку. Перед Великоднем там відбулася велика атака з великою кількістю бронетехніки, мотоциклів та інших зразків російського озброєння. Підрозділ "Артан" показав, як під час ворожих штурмів, у яких було залучено 300 російських вояків, 40 одиниць броньованої техніки, 3 танки та близько 10 багі, це все знищувалося за допомогою дронів і нашої артилерії. Саме ці дві складові зараз мають вирішальне значення для того, щоб стримувати просування ворога та завдавати йому максимальних втрат. РФ шукає шляхи для зміцнення свого ВПКАле коли ми говоримо про артилерію, то загарбник також робить ставку на цю систему озброєнь. Відомо, що 60% боєприпасів для артилерії Росія закуповує та отримує з Північної Кореї. Однак є наміри закуповувати артилерію та порохи з Китаю. Про це говорив президент України минулого тижня. Закордонні публікації також свідчать про те, що російська сторона намагається використовувати потенціал європейських держав для розвитку та зміцнення власної оборонної промисловості.Зокрема, була публікація у виданні Наndеlsblаtt, де зазначалося, що німецька компанія, яка заснована у 2006 році, закуповувала хром у Німеччині та постачала його до РФ. Цей хром використовувався на оборонних потужностях Росії. Хоча така схема не є зовсім новою, її реалізація в Німеччині вказує на те, що Росія намагається використовувати всі можливі способи й шляхи для зміцнення своєї оборонної промисловості.Олена Юрченко, директорка з питань аналітики, досліджень та розслідувань Ради економічної безпеки України, старша аналітикиня Тrumаn зауважила, що ця публікація дійсно стосується одного з великих кейсів у російських постачаннях хромової сировини. Але є торговельні дані, які показували, що не лише Німеччина, але й Нідерланди використовувалися Російською Федерацією як експортний хаб для постачання хрому переважно в сировинній формі. Тобто перше, що показує ця публікація, - дає нам чіткий і яскравий кейс того, що через ЄС досі можливо привезти товар подвійного призначення, який потім можна використати для ремонту та відновлення російської артилерії. Розслідувачка продовжила, підкресливши другий важливий момент, - ця компанія має німецьку реєстрацію, але була заснована росіянами ще у 2006 році та має російський менеджмент із представництвом у Москві. Вона також, завдяки відкритим державним закупівлям, напряму пов'язана з російським військово-промисловим комплексом. Це другий великий патерн - наявність бізнесів у Європі, які були відкриті росіянами ще до початку повномасштабного вторгнення, або у 2014 році, до анексії Криму. Ці компанії продовжують працювати на російський ВПК. І, по-третє, ця історія є надзвичайно важливою з погляду подальшого таргетингу в санкційному процесі. Оскільки хром, як зазначалося у публікації, - це матеріал, який використовується для відновлення артилерійських стволів. Наразі РФ переважно відновлює радянський спадковий артилерійський парк, а не виробляє щось нове самостійно. Це сигналізує про те, що увага санкційної спільноти та громадянського суспільства поступово переходить на інші аспекти діяльності російського ВПК, не тільки виробництва, але й відновлення та ремонт запасів.Аналітикиня зазначила важливий факт про те, що мова йде не про постачання готового хрому, а хромової руди. Адже РФ вихваляється Уралом, який наповнений всіма можливими корисними копалинами, але насправді вона має багато "ахіллесових п'ят", за якими можна поділити корисні копалини на дві групи. Перша – те, що Росія вміє переробляти, але не має сировини, наприклад, хром або титан. Або навпаки - сировина, яка йде на експорт, тому що Росія не може її переробляти. Ця ситуація створює багато простору для подальшого санкційного тиску. Зараз обговорюємо хром, однак є ще, наприклад, берилій, тантал, титан, реній і навіть свинець, якого на території РФ є великі поклади, але доволі малий досвід з обробки всередині країни. Відповідно, для санкційної коаліції це створює сприятливі умови, щоб завдати РФ значного тиску.Дослідниця додала: щодо російських потужностей виробництва, то це наслідок радянської системи поділу праці між різними республіками СРСР: жодна республіка не мала повного циклу виробництва, відповідно, Російська республіка не була виключенням. Ці залежності залишилися, якими вони були в радянський період, - імпорт іде тепер з незалежних держав. Великою проблемою було те, що в пострадянський період було закрито дуже багато підприємств, які займалися виробництвом вибухових речовин. Якщо взяти російських виробників гексогену та октогену, то установки на заводі Свердлова були повністю розібрані десь у 2006 році, а їхнє відновлення почалося тільки у 2015 році. Відкривати дочірні підприємства та набувати нові виробничі потужності почали тільки у 2019 році. Адже гексоген та октоген – базові вибухові речовини, які підуть і до касетного боєприпасу, і увійдуть до складу твердого ракетного палива.Юрченко резюмувала, що на сьогодні у світі бум щодо замовлення різного роду сталей, металів та хімічних прекурсорів, які мають будь-яке військове призначення. Однак через санкції стабільні канали постачання закрилися - наприклад, як було з Узбекистаном чи Киргизстаном, які постачали до РФ нітроцелюлозу. Звісно, "останнім із могікан", до кого буде звертатися РФ, - це Китай. Але, знову ж таки, чим вище підіймається планка щодо причетності до військового використання, тим важче це буде постачати. Слід сказати, що протягом всього повномасштабного вторгнення Китай мав стабільну позицію та не перетинав червону лінію під назвою "пряме військове постачання" - це завжди був товар подвійного призначення. Поки нам бракує відомостей, щоб стверджувати, що Китай реально перетнув цю межу.   

"Еспресо" розповість про головні проєкти з розвитку атомної енергетики, наскільки вони перспективні та чи зможуть вони зробити Європу енергонезалежною.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  Автор - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації, текст упорядкував Володимир Федорович, "Еспресо".Якими потужностями атомної енергетики наразі володіє ЄвропаЧастина Європейського Союзу активно відновлює та розвиває сектор атомної енергетики. Йдеться не лише про модернізацію старих потужностей, але й створення нових, більш ефективних реакторів і цілих станцій. Розпочати варто з переліку того, чим розпоряджається ЄС станом на сьогодні, адже вже тут можна буде простежити певну неоднорідність. Наразі 13 із 27 країн Старого світу експлуатують атомні станції, які налічують понад 100 енергоблоків. Однозначний лідер сфери - член "ядерного клубу" Франція, яка розпоряджається 56 енергоблоками. Таким чином країні вдається "зарядити" 63-70% національної мережі. Одразу за нею зі значним відривом облаштувались Іспанія (7 реакторів), Швеція (6 реакторів), а також Фінляндія, Угорщина, Бельгія, Словаччина, Болгарія, Чехія, Румунія, Словенія, Нідерланди та Хорватія. Поза Європою також є і Велика Британія, яка нещодавно від’єдналась. Остання розпоряджається 9 енергоблоками та вже зараз планує будівництво нових. Окремо можна виділити Фінляндію, яка здійснила прорив, увівши в експлуатацію енергоблок Оlkіluоtо 3 (ОL3), оснащений реактором ЕРR потужністю 1600 МВт – перший запущений у Західній Європі за 15 років. Лише він один, розпочавши роботу у 2023 році, забезпечує 14% мережі країни.Фото: gеttyіmаgеsЦентрально-Східну Європу представляють інші гравці цього ринку, зокрема Чехія, Словаччина та Угорщина, які працюють над модернізацією старих та активним розгортанням й будівнитцвом нових енергоблоків. Саме там жваво освоюють нові технології SМR (малі модульні реактори), детальніше про які згодом. Є на карті Європи також Польща, яка не має жодної діючої АЕС. Однак уже зараз там активно інвестують у цей сектор – готуються до будівництва двох масштабних станцій. Протиставленням цих країн є Німеччина, яка стала першою великою економікою, що повністю відмовилась від атомної енергетики. Апогеєм політики, що зачалась після катастрофи на японській Фокусімі, стала зупинка трьох останніх діючих реакторів у квітні 2023 року: Іsаr 2, Еmslаnd і Nесkаrwеsthеіm 2. Що цікаво, у 2022 році такий вектор зазнав значного тиску, однак рішення не переглядали, попри енергетичну кризу. Хто та що лобіює розвиток інтересу до атомної енергетикиНе потрібно звертатися до глибокої аналітики, аби зрозуміти, що одним із головних лобістів атомної енергетики в регіоні є її ключовий виробник – Франція. Зокрема у 2022–2023 роках президент Емманюель Макрон публічно оголосив про намір побудувати щонайменше шість нових реакторів типу ЕРR2 та інвестувати в розвиток малих модульних реакторів (SМR).Що не менш важливо, у 2023 році країна "ядерного клубу" ініціювала створення коаліції країн ЄС, які підтримують подальший розвиток атомної енергетики. До групи приєднались Чехія, Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія та низка інших держав, які спільно лобіювали за включення ядерної енергетики до кліматичної політики ЄС. Вже за рік після цього, у лютому 2024 року, Єврокомісія оголосила про запуск Європейського альянсу з розвитку SМR — SМR Іndustrіаl Аllіаnсе. Коло включає провідні енергетичні компанії (ЕDF, СЕZ, Fоrtum, Rоlls-Rоyсе, Wеstіnghоusе), науково-дослідні установи та регуляторні органи. Метою такої групи є швидка сертифікація нових технологій, реалізація нормативно-правової бази та запуски пілотних проєктів у сфері до 2030 року. Саме Альянс займається просуванням та координацією впровадження нової ядерної генерації малого масштабу на рівні ЄС.На фоні цього торік, у 2024 році, чеська енергокомпанія СЕZ анонсувала придбання 20% акцій британської компанії Rоlls-Rоyсе SМR. Саме ця покупка стала першим транснаціональним капіталовкладенням в технологію малих модульних реакторів, які запускатимуть на території Східної Європи. Окрім того, фінська Fоrtum підписала договори з аж п’ятьма виробниками малих модульних реакторів зі США, Південної Кореї, аби реалізовувати нові проєкти на території Скандинавії. Серед приватних компаній активним просуванням атомної енергетики займається американська Wеstіngtоn Ноusе, яка також бере участь у будівництвах на території Польщі, Чехії, Словаччини та України.Важливим є те, що ця та інші компанії є активними учасницями SМR Іndustrіаl Аllіаnсе і провідними експортерами ядерних технологій до країн Центрально-Східної Європи, які прагнуть зменшити залежність від російських або застарілих радянських реакторів. Що ж до інституцій, які займаються просуванням сфери, то реалізація відбувається через кілька механізмів. Зокрема агентство Еurаtоm координує дослідження у сфері безпеки та технологій і має бюджет понад 1,3 млрд євро на 2021–2027 роки. фото: gеttyіmаgеsТакож на континенті діє масштабна Європейська платформа сталих ядерних технологій (SNЕТР), вона об’єднує понад 120 операторів і виробників, серед яких університети і лабораторії. Її місією є розробка нових типів реакторів, зокрема четвертого покоління. Також ідеться про Міжнародне енергетичне агентство, яке закликає уряди країн надавати державні гарантії для ядерних проєктів, щоби знизити інвестиційні ризики, викликані складністю та довготривалістю реалізації технологій у цьому секторі економіки.Не варто забувати і про Європейський інвестиційний банк. Попри свою обережну стратегію фінансування атомних проєктів, після прийняття таксономії ЄС він почав розглядати проєкти SМR і модернізації існуючих блоків як потенційно придатні для зеленого фінансування.Лобіювання атомної енергетики дало свої плоди. У 2023–2024 роках розпочались міждержавні консультації між ЄС, Великою Британією, Канадою та США щодо єдиної процедури сертифікації й ліцензування нових типів реакторів. Таким чином країни намагаються знизити забюрократизованість процесів у галузі, прискорити схвалення подальших проєктів та забезпечити експортний потенціал європейських технологій. Нові проєкти на європейській карті атомних технологійСеред найбільших проєктів фігурує будівництво нової АЕС Sіzеwеll у Великій Британії, яка буде оснащена двома реакторами типу ЕРR загальною потужністю 3,2 ГВт. Реалізацією останнього займається приватна ЕDF за фінансування британського уряду. Цей проєкт є частиною ширшої британської програми відновлення атомного сектору, в межах якої планується забезпечити до 25% електроенергії країни з ядерних джерел до 2050 року. Окрім того, Чехія планує розширення АЕС "Темелін" та "Дуковани" й розгортання першого в країні малого модульного реактора у партнерстві з британською компанією Rоlls-Rоyсе. Також там розглядають можливість будівництва до 3 ГВт нових атомних потужностей, щоб замінити вугільну генерацію, яку країна планує вивести з експлуатації до 2038 року.Цікавою є ситуація в Польщі, яка у 2022 році підписала угоду з компанією Wеstіnghоusе щодо будівництва першої АЕС у Пемброці. Проєкт передбачає спорудження трьох реакторів АР1000 з очікуваним введенням першого блоку в експлуатацію до 2033 року. Паралельно польська компанія Synthоs працює з GЕ Ніtасhі над проєктом SМR ВWRХ-300. Таким чином, уряд Польщі офіційно декларує боротьбу з карбонізацією та продукування енергетичної незалежності.Також Італія, яка повністю згорнула свої АЕС ще у 1990 році, оголосила повернення до атомних програм. Відтак у квітні цьогоріч три приватні компанії підписали угоду про створення консорціуму для спільного дослідження та підготовки до будівництва нових АЕС. Таким чином, у 2030-х роках у країні планують запустити будівництво першого модульного реактора.У раніше згаданій Фінляндії, з її надпотужним ОL3, у 2025 році планується введення в експлуатацію підземного сховища відпрацьованого ядерного палива Онкало — першого у світі сховища геологічного типу, розрахованого на безпечне зберігання до 100 тис. років. Ренесанс атомної енергетики не оминув і Румунію, де здійснюють модернізацію існуючих блоків АЕС Сеrnаvоdă за підтримки США, Канади та Франції. Також країна веде переговори з американською NuSсаlе щодо побудови нового модульного реактора. Вже зараз ідеться про фінансування з американських банківських установ. Розвиває свою атомну гілку й Угорщина. Проте тут виникає проблема, адже країна вирішила робити це у співпраці з Росатомом країни-агресорки, попри політичні заперечення Єврокомісії. Вже торік почались активні підготовчі роботи. Варто зазначити, що два реактори, які планують спорудити у межах цього проєкту, будуть єдиними в Європі, до функціонування яких залучена Росія.Обмеження та активні "проти" на європейському ринку атомної енергетикиПопри всі описані активні дії з боку ЄС, все ж є низка певних стримувальних факторів, які гальмують розвиток ядерних програм. Йдеться не лише про політичні розбіжності між державами, але й про технологічні, економічні та соціальні ризики, що можуть уповільнити або навіть зірвати реалізацію окремих проєктів.Одним із таких факторів є ініціатива проти включення ядерної енергетики до «зеленої таксономії» ЄС, яка дозволяє атомним проєктам отримувати доступ до сталого фінансування. Її підписантами у 2022 році стали Німеччина, Австрія, Люксембург і Португалія.Та ж ФРН, як основний антиатомний лобіст Європи, відмовилася приєднуватися до SМR Іndustrіаl Аllіаnсе, попри те що він фінансується Єврокомісією й об’єднує більшість ядерних країн-членів ЄС. Окрім того, міністерка довкілля Німеччини Штеффі Лемке публічно заявляла, що «атомна енергетика не є рішенням для кліматичної або енергетичної кризи". Вона підкреслила, що федеральний уряд вважає атомне енергетику "дорогою та небезпечною". Відтак серед основних викликів, які доведеться долати прихильникам атомних програм у Європі – це політична неоднорідність Старого світу. Однак не політикою єдиною, ідеться і про високу капіталомісткість проєктів атомної енергетики. Для порівняння: вартість одного енергоблоку типу ЕРR у Європі коливається від €8 до €12 мільярдів, тоді як терміни будівництва зазвичай перевищують 10 років.Навіть малі модульні реактори, які визнають дешевим технічним ноу-хау, потребують значних стартових інвестицій та відповідної інфраструктури.Тут одразу вигулькують і освітні проблеми, а відтак і брак спеціалізованих кадрів. У багатьох країнах Західної Європи навчальні програми з ядерної інженерії були згорнуті або значно скорочені впродовж 1990–2010 років. Тим часом, за різними оцінками, у найближче десятиліття галузі знадобиться понад 150 тисяч нових спеціалістів у межах лише ЄС. І на цьому моменті ми приходимо до того, що подолання однієї залежності продукує розвиток іншої залежності – ЄС продовжують імпортувати з РФ уран і технологічні компоненти. Однак на цьому ринку з’являються нові гравці, зокрема США, Франція, Канада та Казахстан, проте ринок все ще залишається вразливим до політичних та логістичних проблем.фото: gеttyіmаgеsОднією з проблем також є відсутність спеціалізованих кладовищ ядерних відходів. Прорив у цьому напрямі здійснила лише Фінляндія з її Онкало. А от у всіх інших членів ЄС це питання вирішується доволі складно через вибір локації, фінансування та відповідальність за утримання.То чи очікувати нам ренесанс атомної енергетики?Попри описані вище проблеми та стримувальні фактори, бачимо реальні зрушення у напрямі атомної енергетики, яка вважалась безперспективною та небезпечною понад 30 років.Її фактичними двигунами є розвиток низьковуглецевих джерел енергії, прагнення до стратегічної автономії ЄС та намагання створити в Європі конкурентну технологічну базу у вигляді SМR і ядерних реакторів нового покоління.Однак варто підкреслити, що темпи та масштаби цього розвитку залишають бажати кращого через складність реалізації, забюрократизованість, політичні розбіжності та необхідність неймовірно великих капіталів. Тут, знову ж таки, увагу привертають новітні малі модульні реактори, проте перші їхні запуски проведуть лише після 2030 року.Розвиток цієї галузі енергетики у Старому світі точно не буде рівномірним. Адже певні країни активно розвивають цей сектор, інші лише починають закладати його перші цеглини, а от треті, як та ж Німеччина, повністю від нього відмовляються.Таким чином, у нас формується мапа з кількох груп країн: держави з усталеними потужностями, які модернізуються (Франція, Фінляндія, Угорщина); країни, що вперше впроваджують атомну генерацію (Польща, Італія); і країни, що концентруються на новітніх технологіях (Чехія, Румунія).Попри те, що Німеччина, як економічний центр Європи, використовує свій вплив, щоби сповільнити, а подекуди й блокувати інституційне оформлення ядерного ренесансу в ЄС, тренд на континенті рухається зовсім в іншу сторону. У цьому контексті ФРН швидше заганяє себе в енергетичну ізоляцію. Читайте також: Нова митна політика адміністрації Трампа та накладена на неї пауза: перші наслідки та реакція світу

Відбулося вже двадцять сьоме засідання у форматі "Рамштайн", де Україна разом із партнерами обговорила нові кроки у сфері оборони. Після зустрічі було оголошено про додаткову військову допомогу та створення нової коаліції, передає Міністерство оборони. Зустріч відкрив президент Володимир Зеленський. У зверненні він подякував союзникам за підтримку та наголосив на терміновій потребі в системах Раtrіоt. "Сьогодні лише ці системи ППО можуть захистити українські міста від балістичних ракет, якими росіяни вбивають цивільних громадян та руйнують інфраструктуру та житлові дома", - наголосив Зеленський. Партнери, які приєдналися до обговорення, з моменту попереднього засідання вже оголосили про безпекову допомогу на понад $21 млрд. Участь у цьому взяли 51 держава. Оприлюднено нові пакети допомоги. Німеччина у 2025 році передасть чотири системи ППО ІRІS-Т та 300 ракет до них. Також планується передача 30 ракет до Раtrіоt, п'ятнадцяти танків Lеораrd-1, 25 бойових машин Маrdеr і ще 100 тис. артилерійських снарядів. Загальний обсяг допомоги від Німеччини до 2029 року сягне 11 млрд. Велика Британія виділить &роund;450 млн. Цей пакет містить сотні тисяч дронів, системи радіолокації та фінансування ремонту переданої техніки. Норвегія додала до цього ще &роund;100 млн, щоб підтримати британський пакет. У 2025 році Норвегія планує збільшити підтримку ще на 5 млрд. В межах окремої ініціативи виділяється ще мільярд, зокрема на ППО та боєприпаси. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Раtrіоt мають захищати життя: Зеленський показав нові фото війни і назвав пріоритет "Рамштайну" Бельгія заявила про свій внесок на 1 млрд. Данія оголосила двадцять п'ятий пакет підтримки загальною вартістю майже 900 млн. Литва готує виділення 20 млн на боєприпаси. Естонія невдовзі передасть десять тисяч артснарядів і сухі пайки. Нідерланди направлять 150 млн, щоб посилити українську систему протиповітряної оборони. Крім фінансової та технічної підтримки, було створено нову "коаліцію РЕБ". Ініціатором виступила Німеччина. "Це важливе рішення, яке відповідає вимогам часу та посилює наших воїнів на фронті. Спільно з партнерами ми будуємо сильну оборону України, яка наближає нашу перемогу та справедливий мир", - заявили в Міністерстві оборони.

Про це заявила головна дипломатка ЄС Кая Каллас на брифінгу з нагоди засідання Ради асоціації Україна - ЄС, передає "Європейська правда"."ЄС і країни-члени можуть досягти цього результату вже цього року. Відколи ми почали діалог з країнами-членами, Україна вже отримала понад мільйон снарядів – у вигляді замовлень або обіцянок. Я продовжу роботу над тим, щоб ми цього року вийшли на показник у 2 млн", - сказала вона.Ініціатива Чехії щодо закупівлі боєприпасів для України: що відомо17 лютого 2024 року стало відомо, що Чехія знайшла за кордоном джерела постачання сотень тисяч артилерійських боєприпасів, які вона могла б доставляти в Україну.Публічно про участь заявили Нідерланди, які передали на закупівлю боєприпасів 100 млн євро, а також Франція, Німеччина і Норвегія.22 лютого стало відомо, що Канада готова виділити до $22 млн на снаряди для України. Також прем’єр-міністр Бельгії Александер де Кроо повідомив, що країна на €200 млн профінансує Чеську ініціативу.Згодом прем’єр-міністр Литви Інгріда Шимоніте заявила, що її країна сприятиме багатосторонній ініціативі Чехії щодо придбання та передачі Україні артилерійських боєприпасів.3 квітня міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявив, що Чеська ініціатива щодо закупівлі для України на зовнішніх ринках артилерійських боєприпасів здатна щомісяця здійснювати постачання Києву до вересня 2025 року.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Автор - Михайло Самусь, директор  Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.Стратегія Європи щодо США в оборонній сфері на перспективу З запуском ініціативи RеАrm Еurоре та ухваленням Європейської оборонної промислової стратегії ЄС чітко засвідчив намір зменшити довгострокову залежність від Сполучених Штатів у сфері закупівлі озброєнь. Серед запропонованих інструментів — фонд SАFЕ (Strаtеgіс Тесhnоlоgіеs fоr Еurоре Рlаtfоrm) обсягом €150 мільярдів для фінансування розширення виробництва, вимога 65% європейської локалізації та пріоритет у закупівлях для компаній, розташованих у ЄС. Заплановані заходи чітко свідчать про політичний зсув у бік стратегічної автономії.Це викликало посилене невдоволення у Вашингтоні. На сесії НАТО у березні 2025 року державний секретар США Марко Рубіо попередив, що Сполучені Штати розглядають спроби Європи обмежити участь американських компаній у програмах оборонного фінансування ЄС як «недоречні та потенційно шкідливі для союзної солідарності».Хоча збройове роз’єднання США і Європи виглядає стратегічно неминучим, закупівельні цикли основних озброєнь розраховані на десятиліття і не можуть бути змінені миттєво. Європейці розглядають досягнення збройової автономії у перспективі 5–10 років. Проте зміна пріоритетів уже відбувається. Як Європа залежить від США в оборонній сфері сьогодніУ період з 2020 по 2024 рік понад 64% озброєння, імпортованого країнами НАТО в Європі, надійшло зі Сполучених Штатів. Це суттєве зростання порівняно з 52% у 2015–2019 роках стало наслідком термінової хвилі переозброєння після вторгнення Росії в Україну, а також ширшого сумніву щодо надійності американських гарантій безпеки у довгостроковій перспективі.Серед найбільших покупців — Польща, яка реалізує одну з наймасштабніших програм модернізації армії в Європі. Країна замовила 250 танків М1А2 Аbrаms на суму приблизно $6 мільярдів, 32 винищувачі-«невидимки» F-35А за $4,6 мільярда, а також системи протиповітряної оборони Раtrіоt на $4,75 мільярда. Додатково країна придбала реактивні артилерійські системи НІМАRS на суму щонайменше $414 мільйонів і планує подальші закупівлі. Загалом понад 90% високотехнологічного озброєння, придбаного Польщею з 2020 року, має американське походження.Італія також підтримує тісні оборонні зв’язки зі США. Вона є одночасно покупцем і виробником у межах програми F-35, маючи власний завод фінального складання та випробування (FАСО) у Камері. Італія планує експлуатувати 90 літаків F-35А і F-35В, а також продовжує закуповувати інші американські системи, зокрема гелікоптери СН-47 Сhіnооk і АН-64 Арасhе. НІМАRS також розглядається для закупівлі. Загалом лише у 2023 році Італія імпортувала американського озброєння на суму близько $494 мільйони. Американські системи становлять основу її нового флоту бойової авіації та гелікоптерів.Німеччина, яка традиційно диверсифікує свої закупівлі серед різних партнерів, також дедалі більше орієнтується на американські системи. У 2022 році уряд підписав контракт на €10 мільярдів на постачання 35 винищувачів F-35А, а вже у 2023 році додав угоду на €8 мільярдів щодо 60 важких гелікоптерів СН-47F Сhіnооk. Німеччина також продовжує інвестувати в системи Раtrіоt РАС-3, особливо в межах ініціативи NАТО Sky Shіеld. Приблизно 60% імпорту сучасного високотехнологічного озброєння до Німеччини припадає на американських виробників.Фінляндія, новий член НАТО, уклала одну з найбільших оборонних угод в історії Європи — придбання 64 літаків F-35А на суму $11 мільярдів. Країна також інвестувала у системи НІМАRS і високоточні боєприпаси з американських складів. Близько 95% нових закупівель озброєння Фінляндії — це продукція зі США, що робить її однією з найбільш залежних від американського озброєння країн у Європі.Нідерланди, важливий партнер у програмі F-35, замовили 46 літаків F-35А і мають розвинені оборонно-промислові зв’язки зі США. Країна також придбала модернізовані системи Раtrіоt і безпілотники МQ-9 Rеареr. За оцінками, 70–75% імпорту озброєнь до Нідерландів припадає на США.Інші країни також глибоко інтегровані в американські оборонні програми. Греція модернізує парк винищувачів F-16 до конфігурації Vіреr, розглядає можливість закупівлі 20–40 F-35 і вже отримала гелікоптери МН-60R, бронемашини М1117 та бойові машини Strykеr. Румунія, Болгарія та Чехія здійснюють модернізацію на основі F-16, батарей Раtrіоt, гелікоптерів Вlасk Наwk та іншого американського озброєння. В Румунії частка американських постачань в імпорті озброєнь перевищує 70%.Програма   F-35. Символом домінування США в європейській обороні є широке замовлення винищувача п’ятого покоління F-35. Програма F-35 прив’язує покупців до довгострокових контрактів, які включають програмне забезпечення під контролем США, мережі технічного обслуговування, системи обробки бойових даних і конфігурації озброєння — що практично унеможливлює швидкий перехід на альтернативи європейського виробництва.Винищувач F-35. Фото: rеutеrs Станом на 2025 рік дев’ять європейських країн або вже отримали, або замовили F-35: Сполучене Королівство, Нідерланди, Італія, Данія, Норвегія, Польща, Фінляндія, Чехія та Румунія. Німеччина і Бельгія також погодили плани придбати цей літак. Загалом замовлено понад 550 літаків, ще близько 70 перебувають на стадії погодження. Водночас фактично поставлено лише близько 130 одиниць. Це робить програму чутливою до змін у збройових пріоритетах у середньостроковій перспективі.Американські системи домінують у ключових сферах європейської оборони — пануванні в повітрі, засобах далекобійного ураження, протиракетній і протиповітряній обороні, забезпеченні стратегічної мобільності та розвідці. Значною є також частка американського озброєння в сухопутних військах.Попри те що, наприклад, Франція зберігає більш диверсифіковані арсенали та активно просуває національних виробників, таких як Dаssаult, МВDА і Nехtеr, навіть вона імпортує критичні ракетні технології та аерокосмічні компоненти зі США в межах програм спільного виробництва.Якщо резюмувати, сьогодні жодні європейські збройні сили — навіть французькі — не функціонують без певного рівня залежності від американських систем. Структурна вага американського оборонного експорту є не лише фінансовою, але й стратегічною: вона інтегрує європейські збройні сили в мережу взаємної сумісності, доктринальної уніфікації та синхронізації логістичних ланцюгів із військово-промисловим комплексом США.Європейські альтернативи американському озброєннюБойова авіація. Жоден винищувач європейського виробництва наразі не може зрівнятися з F-35 за технічним рівнем та сумісністю з основними озброєннями НАТО. Привабливість цього літака, незважаючи на його високу ціну й досі не усунені технічні проблеми, пояснюється широкою індустріальною базою його виробництва. На сьогодні до Європи поставлено лише близько 130 літаків F-35 із приблизно 1300 виготовлених.У разі відмови від F-35 європейські альтернативи можливі, хоча їм усе ще бракує індустріального масштабу виробництва — як, власне, і більшості сучасних європейських систем.Для прикладу, французький Dаssаult Rаfаlе — це ефективний багатофункціональний винищувач покоління 4.5, здатний виконувати місії з ядерною зброєю. Він експортується до Єгипту, Індії, ОАЕ, Греції та Індонезії. Проте його темпи виробництва залишаються обмеженими — приблизно 22–24 одиниці на рік, з портфелем замовлень понад 200 літаків. Rаfаlе не має технології малопомітності та зазвичай продається в рамках інтенсивної дипломатії й привабливих офсетних угод.Dаssаult Rаfаlе. Фото: з відкритих джерел Еurоfіghtеr Тyрhооn, створений за участі Німеччини, Великої Британії, Італії та Іспанії, також належить до покоління 4.5. Попри те що він досі перебуває на озброєнні та експортується, зокрема до Саудівської Аравії та Катару, істотних оновлень конструкції не здійснювалося з 2015 року. Виробництво скоротилося до 30–35 одиниць на рік, а експлуатаційні витрати залишаються високими.Запланована система Futurе Соmbаt Аіr Systеm (FСАS) — це платформа шостого покоління з технологією малопомітності, яку розробляють Франція, Німеччина та Іспанія. Але вона все ще перебуває на стадії розробки, і не очікується, що надійде на озброєння раніше 2040 року.Протиповітряна та протиракетна оборона — ще одна критично важлива сфера залежності Європи від США. Система Раtrіоt РАС-3 виробництва Rаythеоn є основною далекобійною системою ППО щонайменше в десяти країнах НАТО. Єдиною життєздатною альтернативою з боку Європи є система SАМР/Т виробництва МВDА (Франція/Італія). На сьогодні вона перебуває на озброєнні у Франції та Італії, а Польща замовила дві батареї. Її також придбали Саудівська Аравія та Сінгапур. Проте виробництво залишається надзвичайно обмеженим. Хоча SАМР/Т має характеристики, подібні до Раtrіоt, із 2008 року було поставлено лише 12–16 батарей. Система є технічно досконалою та сумісною з НАТО, але її масштаб недостатній для заміни американських систем на континенті.Система SАМР/Т. Фото: dеfеnсе-uа.соm Озброєння для сухопутних військ.  У цьому сегменті  Європа має низку власних альтернатив. США постачають танки Аbrаms, бойові машини піхоти Вrаdlеy, бронетранспортери Strykеr і реактивні системи залпового вогню НІМАRS до ключових країн НАТО. Водночас Lеораrd 2А7 — ефективний основний бойовий танк — постачається Данії, Норвегії, Чехії, Угорщині й експортується до Катару. Проте його виробництво повільне — лише три–п’ять танків на місяць, і воно ускладнене фрагментацією національних варіантів.Безпілотники, гелікоптери, ракети дальньої дії. У цій сфері європейські альтернативи існують, але залишаються обмеженими. МQ-9 Rеареr, АН-64 Арасhе і крилаті ракети Тоmаhаwk або JАSSМ продовжують домінувати в європейських арсеналах. Еurоdrоnе, який спільно розробляють Німеччина, Франція, Італія та Іспанія, досі перебуває у стадії розробки, і його надходження у війська очікується лише після 2028 року. Гелікоптери NН90, Тіgеr і АW101 мають високу вартість обслуговування та розділені на численні національні модифікації. Ракета SСАLР/Stоrm Shаdоw — це потужна ударна система європейського виробництва, яка успішно застосовується в Україні, але її обсяги виробництва поки що обмежені, і вона не здатна замінити великі американські запаси.Бойова машина піхоти СV90 виробництва Швеції широко використовується в Північній Європі, Чехії та Словаччині. Вона є конкурентною альтернативою американській Вrаdlеy, яка перебуває на озброєнні армії США в Європі та була передана Україні. Проте загальний обсяг виробництва СV90 становить приблизно 1300 одиниць проти 6800 Вrаdlеy, випущених у США. Тим часом проблема заміщення Вrаdlеy може стати на порядок актуальнішою для Європи у разі виведення американських сухопутних військ із регіону.БМП СV90 збройних сил Норвегії. Фото: аrmyіnfоrm.соm.uа Артилерія. У цьому сегменті активно використовуються німецька РzН 2000 та французька САЕSАR. Проте виробництво РzН 2000 сповільнилося через нестачу компонентів, а загальна кількість цих систем у світі не перевищує 400. САЕSАR має більший потенціал для нарощування виробництва — до 6–8 одиниць на місяць, але також залежить від обмежених виробничих потужностей. Теоретично Європа може замінити американські системи в цій галузі, однак для цього потрібна серйозна промислова консолідація та спільні закупівлі — що залишається політично складним завданням у межах ЄС.Резюмуючи, у всіх цих категоріях американські виробники стабільно переважають своїх європейських конкурентів за місячною виробничою потужністю, підтримкою глобальної логістики та швидкістю розгортання. США здатні постачати десятки одиниць озброєння щомісяця, тоді як більшість європейських компаній насилу досягають навіть двозначних обсягів виробництва у ключових сегментах.Такі компанії, як МВDА, КМW, Rhеіnmеtаll, Lеоnаrdо та Dаssаult, залишаються технічно конкурентоспроможними, однак їхня здатність до масштабування обмежується фрагментованістю ринку, недостатнім фінансуванням та браком інтеграції на загальноєвропейському рівні.Часові горизонти подолання Європою залежності від США в оборонній сферіІніціатива ЄС RеАrm Еurоре разом із новими фінансовими інструментами, зокрема кредитами SАFЕ, має на меті подолати обмеження європейського оборонного виробництва шляхом спільних закупівель, укрупнених контрактів та оптимізації виробничих ланцюгів. Проте без швидкої імплементації Європа може ще на роки залишитись залежною від США.У п’ятирічній перспективі Європа цілком реально може досягти суттєвого прогресу у виробництві артилерійських снарядів, стрілецької зброї та окремих типів тактичних дронів. Вона також здатна консолідувати закупівлі в таких сферах, як баражувальні боєприпаси, і поступово зменшити залежність від американських постачань для конфліктів низької та середньої інтенсивності. Водночас у цьому ж періоді Європа й надалі залежатиме від американської логістики, ракетних систем і підтримки в галузі протиповітряної оборони.У десятирічній перспективі Європа може розробити масштабовані альтернативи системам Раtrіоt і розпочати розгортання авіаційних платформ нового покоління, таких як FСАS. Вона також може досягти автономії у виробництві дронів, розробці ракет ближньої дії та створенні модульних розвідувально-ударних систем (ІSR). Такі досягнення суттєво наблизили б Європу до оперативної самостійності. Водночас навіть за найоптимістичніших сценаріїв Сполучені Штати залишатимуться незамінним партнером у сфері високотехнологічних військових спроможностей — зокрема у стратегічних повітряних перевезеннях, бойовій інтеграції та ядерній безпеці.Показовою для перспектив європейської автономії є ситуація навколо програми F-35. Кількість поставлених літаків у рази менша за кількість замовлених, і виконання програми є чутливим до політичних рішень у Європі. Закупівлі F-35 можуть бути суттєво скориговані на користь простіших європейських моделей або дешевших автономних систем — відповідно до змін у збройових пріоритетах, що значною мірою формуються під впливом українського досвіду війни.Співпраця зі США в галузі оборонного виробництва, ймовірно, залишатиметься раціональним вибором і в довгостроковій перспективі. Водночас коригування пріоритетів уже зараз і перегляд закупівель у найближчі роки, швидше за все, призведуть у віддаленому майбутньому до глибокого заміщення американських озброєнь на користь європейських розробок.Додаткові ресурси, які Європа виділяє на переозброєння, майже напевно використовуватимуться для розвитку власних оборонних систем, за винятком критично необхідних закупівель — зокрема тих, доцільність яких підтверджено українським досвідом війни.  

Зазначив професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій, директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції Ужгородського національного університету Ігор Тодоров в етері Еспресо. "Я думаю, що дійсно, можливо, якась непублічна конкуренція існує, хоча на публічному рівні зазначається про співпрацю, узгодження позицій. Певною мірою ініціатором може вважатися Макрон, і він хоче підвищити таким чином статус і роль Франції у світовій політиці, в європейській політиці. Велика Британія, яка не обмежена Європейським Союзом теж хоче зіграти власну роль. Ну і Німеччина теж. Але я хотів би повернутися до вад", - сказав професор Ужгородського національного університету.Водночас, попри те, що всі три країни є потужними в економічному плані та мають власні добре забезпечені збройні сили, Ігор Тодоров вважає, що у європейців є серйозна вада - це відсутність мотивації, адже вони звикли жити в мирі. "На мій погляд, існує дуже вагома вада, як відсутність мотивації. Європейські суспільства звикли жити в мирі. При чому під американською ядерною парасолькою, під парасолькою НАТО взагалі. Але питання, скажемо, мобілізації, внутрішньої мобілізації, мотивації для якихось дій, в тому числі відповідно про розмови щодо цієї місії на території України. Важко уявити, але в принципі можна уявити, які будуть реакції європейських суспільств, якщо будуть гинути люди. І це не виключено", - вважає він.Що таке Коаліція охочих і хто в неї входитьКоаліція охочих – це країни, які обіцяють Україні підтримку у війні з Росією та сприяння встановленню миру в Україні. Здебільшого вони заявляли про можливості надати Україні миротворчі війська, або принаймні допускали це. Про створення такої коаліції оголосив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер за підсумками саміту 18 світових лідерів у Лондоні, що відбувся 2 березня 2025 року.Ініціатива має на меті зміцнити європейську підтримку України в умовах нестабільної політики США та створити основи для міцного мирного врегулювання, щоб покласти край російсько-українській війні. Її очолюють Велика Британія і Франція, до коаліції охочих також входять інші країни ЄС, сам Євросоюз, держави, що є не членами ні  НАТО, ні Євросоюзу. Чіткого переліку учасників коаліції немає, проте попередньо до неї можна зарахувати такі країни: Франція, Велика Британія, Німеччина, країни Балтії (Латвія, Литва й Естонія), Нідерланди, Швеція, Чехія, Іспанія, Данія, Румунія, Норвегія, Фінляндія, Туреччина, Канада, Австралія, Нова Зеландія та інші.Зокрема, 27 березня, у Парижі відбувся саміт Коаліції охочих, організований президентом Франції Емманюелем Макроном.

Таку думку висловив Ігор Тодоров, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій, директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції Ужгородського національного університету в етері Еспресо. "Я думаю, тут низка чинників спрацьовує. Я хотів сказати, що сам факт отаких кроків має безумовно позитивне сприйняття, але я б застережив, що не треба занадто покладатися на цю поки що не дуже оформлену коаліцію. Бо існує низка вад. По-перше, американські ченник, Європа, НАТО звикли покладатися на ядерну парасольку, і не лише ядерну. Ми знаємо, що традиційно командувачем Об'єднаних Сил у Європі завжди був американський чотиризірковий генерал", - зазначив він.Тому, на думку Ігора Тодорова, у Європі існує певна розслабленість через звичку в питаннях безпеки покладатися на Сполучені Штати Америки."Я б сказав, що ми чули про спроби створити якісь європейські сили в межах Євросоюзівської спільної політики безпеки та оборони. Але насправді ніколи не йшло до якихось конкретних кроків. Бо навіщо, якщо переважна кількість країн Європейського Союзу одночасно є країнами НАТО, і НАТО, як передусім безпекова організація, оці функції виконує. Але ми спостерігаємо зараз абсолютно турбулентні процеси стосовно ролі Сполучених Штатів, але поки що ми чуємо лише про наміри створити", - вважає професор.Що таке Коаліція охочих і хто в неї входитьКоаліція охочих – це країни, які обіцяють Україні підтримку у війні з Росією та сприяння встановленню миру в Україні. Здебільшого вони заявляли про можливості надати Україні миротворчі війська, або принаймні допускали це. Про створення такої коаліції оголосив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер за підсумками саміту 18 світових лідерів у Лондоні, що відбувся 2 березня 2025 року.Ініціатива має на меті зміцнити європейську підтримку України в умовах нестабільної політики США та створити основи для міцного мирного врегулювання, щоб покласти край російсько-українській війні. Її очолюють Велика Британія і Франція, до коаліції охочих також входять інші країни ЄС, сам Євросоюз, держави, що є не членами ні  НАТО, ні Євросоюзу. Чіткого переліку учасників коаліції немає, проте попередньо до неї можна зарахувати такі країни: Франція, Велика Британія, Німеччина, країни Балтії (Латвія, Литва й Естонія), Нідерланди, Швеція, Чехія, Іспанія, Данія, Румунія, Норвегія, Фінляндія, Туреччина, Канада, Австралія, Нова Зеландія та інші.Зокрема, 27 березня, у Парижі відбувся саміт Коаліції охочих, організований президентом Франції Емманюелем Макроном.

Ядерний клуб — тобто перелік країн, що володіють ядерною зброєю, — залишається обмеженим завдяки Договору про нерозповсюдження ядерної зброї; крім того, деякі держави, зокрема Україна, добровільно відмовилися від такого арсеналу. Інша вагома причина – політика США, котрі обіцяли захищати своїх союзників по НАТО. Однак через дії та заяви Дональда Трампа, коли вже три роки триває повномасштабна російсько-українська війна, Європі стає очевидно, що стовідсотково покладатися на ядерний арсенал Вашингтона у разі прямого зіткнення з РФ, не можна. Тому активізувалася риторика про франко-британську співпрацю над розробкою автономної європейської "ядерної парасольки". Зокрема, ще у кінці березня чимало ЗМІ вийшли з заголовками, що Франція пропонує Європі свій ядерний щит, який можна було б доповнити можливостями Великої Британії. Еспресо розповість, як працює ядерне стримування НАТО, що є в арсеналі Франції та Великої Британії і які виклики для об'єднання задля спільної безпеки Європи. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Автор аналітики СDІ - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації. Текст для Еспресо розширив та упорядкував Юрій Мартинович.Механізми та реалії ядерного стримування НАТОЯдерне стримування НАТО формально зберігається, але переважно залежить від США, які забезпечують як тактичний, так і стратегічний рівні. Велика Британія є партнером у стратегічному компоненті, тоді як Франція має повністю автономні сили. У разі зникнення американської підтримки Європа зіткнеться з викликами: розширення французького потенціалу або створення нової системи вимагатимуть часу, ресурсів і політичної волі. У короткостроковій перспективі ЄС має підтвердити дієвість власного стримування, попри технічні, політичні й психологічні труднощі, особливо в контексті загрози з боку Росії.Тож система ядерного стримування НАТО побудована на принципі поетапної ескалації, що передбачає поступовий перехід від звичайної оборони до потенційного ядерного удару. На початковому етапі всі країни-члени Альянсу, за винятком Ісландії (яка не має постійних збройних сил), зобов’язані брати участь у бойових діях звичайними засобами. На вищих щаблях ескалації — від обмеженого застосування ядерної зброї до повномасштабної ядерної війни — коло країн, здатних зробити внесок, суттєво звужується. Ключовим елементом цієї системи є так зване розширене ядерне стримування, яке займає проміжну позицію між дедалі прийнятнішим сценарієм звичайної війни та все ще неприйнятною повномасштабною ядерною катастрофою. Саме наявність цієї проміжної ланки змушує потенційного агресора утримуватися від нападу навіть звичайними силами через ризик неконтрольованої ескалації до ядерного рівня.На практиці значна частина ядерного стримування НАТО спирається на американську інфраструктуру, що налічує близько 5,5 тис. одиниць ядерної зброї. США розміщують приблизно 100 ядерних авіабомб типу В61 на шести авіабазах у п’яти країнах: Бюхель (Німеччина), Кляйне-Брогель (Бельгія), Волкел (Нідерланди), Авіано та Ґеді (Італія)Інджирлік (Туреччина). Ці бази оснащені спеціальними підземними сховищами WS3, розташованими під укриттями для літаків, що забезпечують безпечне зберігання та оперативне завантаження ядерної зброї на літаки союзників. Крім того, існують резервні об’єкти, такі як RАF Лейкенгіт у Великій Британії, який наразі модернізується для відновлення ядерних спроможностей, та Араксос у Греції. Управління цією системою базується на складній трирівневій структурі угод: угода про ядерну співпрацю регулює обмін технологіями та інформацією, угода про ядерний арсенал визначає умови розміщення та застосування зброї, а угода між військовими структурами встановлює технічні процедури. Операційна відповідальність розподілена між країнами НАТО залежно від їхньої ролі. Сім держав — США, Бельгія, Велика Британія, Італія, Нідерланди, Німеччина та Туреччина — мають літаки подвійного призначення (DСА), такі як F-16, Тоrnаdо ІDS і F-35А, сертифіковані для доставки американських ядерних бомб В61. Раніше до цього списку входила Греція, і її літаки, ймовірно, зберігаються як резерв. Окрім країн із ядерною зброєю чи DСА, щонайменше шість держав беруть участь у місії SNОWСАТ (Suрроrt оf Nuсlеаr Ореrаtіоns Wіth Соnvеntіоnаl Аіr Тасtісs), надаючи літаки для супроводу, дозаправлення, радіоелектронної боротьби та логістики під час ядерних операцій. Серед них — Чехія, Данія, Угорщина й Польща, хоча повний перелік не розкривається. Політичний контроль і координацію забезпечує Ядерна група планування (NРG), до якої входять усі члени НАТО, крім Франції, що свідомо утримується від участі. Ця система регулярно тестується під час навчань, наймасштабнішими з яких є щорічні Stеаdfаst Nооn. У 2024 році вони проходили з 14 по 24 жовтня переважно над Бельгією, Нідерландами, а також у повітряному просторі Данії, Великої Британії та над Північним морем. Участь взяли понад 60 літаків із 13 країн, включно з винищувачами, здатними нести ядерну зброю, а також літаками розвідки й дозаправлення, за підтримки близько 2000 військових. Навчання відпрацьовують процедури без бойових боєприпасів, демонструючи готовність Альянсу. Параметри Stеаdfаst Nооn 2025, які зазвичай відбуваються восени, поки не оголошені, але вони можуть стати вирішальними для оцінки майбутньої ролі США в НАТО, особливо на тлі змін у глобальній політиці.Франція, попри повернення до інтегрованої військової структури НАТО у 2009 році (вони вийшли з цієї структури у 1966 році за рішенням президента Шарля де Голля, який прагнув для Франції стратегічної незалежності, зокрема, у ядерній зброї), не бере участі в NРG і зберігає повний контроль над своїми ядерними силами, наголошуючи на національному суверенітеті. Водночас вона сигналізує про готовність розглядати свій потенціал як частину колективної безпеки. У лютому 2025 року Франція провела навчання Роkеr 2025 із залученням винищувачів Rаfаlе та ракет АSМРА, демонструючи автономність і водночас потенціал для інтеграції з ширшими сценаріями, альтернативними до Stеаdfаst Nооn.Потенціал Франції та Великої Британії як основи європейського стримуванняБританська субмарина системи Тrіdеnt, фото: DWФранцузькі ядерні сили (fоrсе dе frарре) є повністю автономними й розроблені самостійно поза структурами НАТО ще у 60-70-х роках минулого століття. Французька ядерна доктрина базується на принципі "достатнього стримування" (dіssuаsіоn suffіsаntе) і передбачає масовану відповідь у разі загрози "життєво важливим інтересам" країни. Та як відзначає ВВС, межі поняття цих французьких  інтересів завжди залишалися розмитими. Ще з часів президента де Голля Париж натякав, що частина Європи може перебувати під його ядерною парасолькою (Західна Німеччина).Станом на 2024 рік Франція має близько 290 боєзарядів, розподілених між двома системами: балістичними ракетами М51 на підводних човнах класу Тrіоmрhаnt (стратегічний компонент) та крилатими ракетами АSМРА на винищувачах Rаfаlе (тактичний компонент). Ця структура дозволяє Франції зберігати незалежність і гнучкість, хоча її доктрина традиційно орієнтована на національні інтереси. Французька ядерна ракета АSМР, Фото: ВікіпедіяВелика Британія натомість інтегрована в ядерну систему НАТО (а по суті – США) і має приблизно 225 боєзарядів, розміщених на підводних човнах класу Vаnguаrd із ракетами Тrіdеnt ІІ D5, орендованими у Сполучених Штатів. Її арсенал є виключно стратегічним, без тактичного компонента, і скоординований з американськими силами через розподіл зон патрулювання.Сукупно Франція та Велика Британія володіють понад 500 ядерними боєзарядами, що теоретично достатньо для завдання катастрофічної шкоди будь-якому противнику, включно з Росією. Адже за "критерієм Макнамари", сформульованим у 1960-х роках, 400 мегатонних вибухів вважаються неприйнятними для існування будь-якої держави, незалежно від цілей війни. Проте франко-британський потенціал має суттєві обмеження. Велика Британія залежить від США в технічному плані (ракети Тrіdеnt і конструкція боєзарядів), а Франція, хоч і суверенна, потребувала б доктринальної трансформації та підтримки інших країн для розширення своєї ролі. Крім того, обидві країни не мають тактичної ядерної зброї малої потужності, яка могла б забезпечити гнучку відповідь на обмежені удари, — на відміну від Росії, яка активно розвиває такі системи та має близько 2 тис. одиниць цієї зброї. Загалом РФ має близько 5 тис. одиниць ядерної зброї.Однак переконливість стримування залежить не лише від кількості боєзарядів, а й від здатності демонструвати послідовну ескалацію та політичну готовність. Російська доктрина "ескалація для деескалації" розрахована на використання прогалин в ескалаційних ланках противника. Без американської присутності європейське стримування може не мати достатньої психологічної ваги для Москви, якщо не буде підкріплене тактичними засобами й чіткими сигналами солідарності. Французькі АSМРА, хоч і класифікуються як тактичні, за потужністю ближчі до стратегічної зброї, а британські Тrіdеnt орієнтовані на глобальні цілі, а не на керовану ескалацію в можливому всеєвропейському театрі війни.Перспективи розвитку: це можливо, але є багато "але"Як відзначає Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, ідея створення європейської "ядерної парасольки" лише починає обговорюватися. Для її втілення необхідно вирішити чисельні технічні, фінансові та політичні питання. Аналітики відзначають, що європейське ядерне стримування є технічно здійсненним завдяки арсеналам Франції та Великої Британії, які разом перевищують 500 боєзарядів. Бо це достатньо для завдання неприйнятної шкоди. Практична ж сторона справи залишається під питанням через брак гнучкості, багатонаціональної інтеграції та тактичних засобів малої потужності, які є в розпорядженні Росії. Без США Європа втрачає ключовий елемент розширеного стримування, що забезпечує психологічний і практичний тиск на агресора. Так, Франція і Британія можуть стати основою нового автономного європейського щита, але це вимагатиме не лише політичної волі, а й значних ресурсів від інших країн ЄС для створення повноцінної системи. Для прикладу, утримання поточної французької системи ядерного стримування коштує Парижу майже $7 млрд на рік, відповідно, для масштабування її на всю Європу – потрібні додаткові мільярди. Історично американська ядерна присутність у НАТО слугувала не лише безпеці, а й стримуванню появи нових ядерних держав у Європі, інтегруючи потенційних кандидатів у колективне планування. Сьогодні, коли вплив США слабшає, франко-британський потенціал має шанс стати новою "ядерною парасолькою" Європи, але її ефективність залежить від скоординованої участі європейських країн. Навчання Stеаdfаst Nооn 2025, підготовка до яких уже триває, стануть важливим тестом для оцінки як ролі США, так і здатності Європи до самостійності. Та у довгостроковій перспективі успіх залежатиме більше від того, чи зможе континент подолати політичні розбіжності та інвестувати в спільну ядерну оборону.Підсумовуючи, можливість розвитку автономної "ядерної парасольки" Європи залежить від трьох ключових факторів. По-перше, Франція та Велика Британія мають розробити спільну доктрину, що поєднує французьку та британську ядерні доктрини та стратегії використання цієї зброї. По-друге, залучення інших країн через механізми на кшталт розширеного доступу до планування (аналогічно до NРG) могло б зміцнити загальноєвропейську солідарність. І по-третє, модернізація тактичних систем — наприклад, створення зброї малої потужності — підвищила б гнучкість відповіді на можливу ескалацію. Без участі інших європейських країн і чіткої стратегії ця "парасолька" ризикує залишитися радше символом бажаних змін, ніж дієвим інструментом. Подальший розвиток — від спільних навчань до інвестицій у нові системи — визначить, чи зможе Європа перетворити франко-британський потенціал на справжній ядерний щит континенту.Читайте також: Україна – Європа: можливості й виклики у військово-технічній співпраці – аналітика Консорціуму оборонної інформації

Про це він розповів в етері Еспресо. "Треба розуміти, що це абсолютно нормальна групова динаміка. Коли є хтось, хто йде на пів кроку попереду - як-от Кая Каллас чи інші наші запеклі друзі, які рішуче підтримували Україну з перших днів, - вони пробивали цю стіну. Але потім, коли це вже стає нормою й усі декларують необхідність рішучих дій, ці першопрохідці починають здаватися тіньовим докором для решти. Через це до них може виникати певне роздратування та навіть звинувачення в тому, що вони вже є частиною проблеми. Адже ситуація всім зрозуміла, проте рівень готовності різний, а рівень потреб все одно зашкалюючий. І тому ми бачимо, як "Коаліція рішучих" з одного боку переймає ті самі тези, які раніше висловлювали Кая Каллас та інші друзі України, такі як Боррель чи інші європейські топ-політики — чинні або відставні. Вони засвоюють ці ідеї, присвоюючи їх собі", - зазначив він.Олег Саакян зауважив, що це абсолютно нормальний процес перетікання ідей і перехоплення лідерства. Тим паче що, за його словами, нині активний і суб’єктний Брюссель стає певною проблемою для низки європейських столиць."По-перше, Трамп повністю ігнорує Європейський Союз. Його команда діє за принципом "розділяй і володарюй", спілкуючись лише з окремими європейськими столицями та розділяючи їх на тих, з ким спілкуються і тих, кого повністю ігнорують. Але Брюссель просто не помічають, не проводить зустрічей із його представниками, включно з пані дер Ляєн, з якою досі не відбулося ні зустрічі, ні спілкування, і з відомством так само. По-друге, є внутрішньоєвропейський аспект. Каю Каллас звинувачують у тому, що її нібито непримиренність призводить до того, що Сполученим Штатам не вдається активізувати діалог. Друге - це внутрішньоєвропейська. Париж перетягує на себе ковдру, щоб стати безпековою столицею Європейського Союзу, конвертувати це в політичну столицю Європейського Союзу, маючи, зокрема, гравця зовні в пас у вигляді Лондона, який легітимізує цю роль виключності ролі Парижу. Німеччина шукає своє місце під сонцем і фактично претендує на роль Міністерства оборони ЄС - займатися забезпеченням військово-промислового комплексу, спроможностей, інфраструктури. І єдина країна, яка зараз спромоглася виділити 500 плюс мільярдів на те, щоб займатися переозброєннями, зокрема, в кооперації з іншими державами, не тільки для себе", - сказав політолог.На його думку, ні Берлін, ні Париж не зацікавлені в сильному Брюсселі. Який за часів Жозепа Борреля після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну перетягнув на себе цю ковдру. "Пам'ятаємо, як Боррель навіть Європейський фонд миру використовував для закупівлі снарядів, спромігся звести всю європейську силу, спираючись на східний фланг, зокрема на Балтійські країни, на Скандинавію з півночі, на частину центральної Європи, він перетягнув зовнішню політику і безпекову політику в Брюсселі. Це викликало просто печію в Парижі і Берліні, які втратили це. Я вже не кажу про Рим так само, який також це не дуже влаштовує. І тому зараз бачимо внутрішньоєвропейську боротьбу проти ініціатив Брюселю. По суті їх хочуть виконувати, але хочуть, щоб це асоціювалося з цими столицями, і щоб це були національні пропозиції, а не позиція згори прийнята в Брюсселі, як делегування частини суверенітету центральноєвропейським органам влади", - вважає Олег Саакян.17 березня Каллас оголосила про наміри блоку надати Україні військову допомогу в розмірі 40 млрд євро.Італія, Франція і Словаччина наполягли на м'якшій версії плану Каллас щодо допомоги Україні.19 березня Каллас заявила, що Україна буде частиною нової оборонної ініціативи ЄС на 150 млрд євро. Гроші мають бути використані насамперед на компоненти зброї, вироблені в ЄС та Україні.27 березня повідомлялось, що Глава зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас зіткнулася з критикою в перші місяці своєї роботи. Посадовці пригадують занадто агресивні висловлювання проти Росії та конфронтацію з адміністрацією США.Що таке Коаліція охочих і хто в неї входитьКоаліція охочих – це країни, які обіцяють Україні підтримку у війні з Росією та сприяння встановленню миру в Україні. Здебільшого вони заявляли про можливості надати Україні миротворчі війська, або принаймні допускали це. Про створення такої коаліції оголосив прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер за підсумками саміту 18 світових лідерів у Лондоні, що відбувся 2 березня 2025 року.Ініціатива має на меті зміцнити європейську підтримку України в умовах нестабільної політики США та створити основи для міцного мирного врегулювання, щоб покласти край російсько-українській війні.Назву коаліції "придумав" президент Чехії Петр Павел. Перед самітом у Лондоні він закликав до створення "широкої коаліції охочих" покласти край російському вторгненню в Україну.11 березня 2025 року в Парижі на перемовинах щодо створення міжнародних сил безпеки для України, які підтримуватимуть мир у разі набуття чинності угоди про припинення вогню, зустрілися представники служб безпеки 30 країн.15 березня Стармер провів віртуальну зустріч із лідерами країн Європи та країн Співдружності, щоб зібрати "коаліцію охочих" розглянути варіанти створення "сил безпеки", які можуть розгорнути на території України, щоб стримати відновлення російських атак у разі укладення угоди про припинення вогню. Кір Стармер за підсумками зустрічі зазначив, що коаліція охочих відкинула підхід Путіна "так, але" до припинення вогню в Україні.Ініціативу очолюють Велика Британія і Франція, до коаліції охочих також входять інші країни ЄС, сам Євросоюз, держави, що є не членами ні  НАТО, ні Євросоюзу. Чіткого переліку учасників коаліції немає, проте попередньо до неї можна зарахувати такі країни: Франція, Велика Британія, Німеччина, країни Балтії (Латвія, Литва й Естонія), Нідерланди, Швеція, Чехія, Іспанія, Данія, Румунія, Норвегія, Фінляндія, Туреччина, Канада, Австралія, Нова Зеландія та інші.26 березня, президент України Володимир Зеленський прибув із візитом до Франції. У Єлисейському палаці він провів зустріч із французьким лідером Емманюелем Макроном.

До ІТ-коаліції входить 17 учасників. Ця коаліція підсилює та масштабує цифрові спроможності Збройних сил України і вже залучила понад 500 млн євро допомоги. Про це йдеться на сайті Міністерства оборони України, передає Рубрика. Це, зокрема, Бельгія, Велика Британія, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Японія, Фінляндія, Швеція, Канада, а також Естонія і […] Тhе роst ІТ-коаліція, яка підсилює та масштабує цифрові спроможності Сил оборони, уже налічує 17 учасників арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Про це пише "Читомо".Книжка Веhіnd Вluе Еyеs опинилася у короткому списку конкурсу книжкового дизайну "Найкращий книжковий дизайн у всьому світі", який організовує фонд Stіftung Вuсhkunst.Загалом до короткого списку потрапила 21 книжка з 12 країн: Аргентина, Китай, Німеччина, Данія, Японія, Латвія, Нідерланди, Південна Корея, Швеція, Швейцарія, Україна та Португалія.Книжка Веhіnd Вluе Еyеs — це благодійний український проєкт, який підтримує дітей, що постраждали від війни. У книжці автори зібрали плівкові фотографії, зроблені дітьми у прифронтових або деокупованих територіях протягом 2022-2024 років, та доповнили їх власними історіями, роздумами та пережитим досвідом з експедицій на півночі, півдні та сході країни. Книжку видали у видавництві "Коло" у 2024 році.Фото: Наvhаv burеаu"Ми хочемо показати фото, яких немає в соцмережах. Поділитись думками, які ще не встигли озвучити. Ця книжка про дитинство — тендітне та сильне водночас. Купуючи її, ти підтримуєш віру дітей у власний талант, висловлюєш повагу та увагу до їхнього погляду, а також допомагаєш здійснювати їхні мрії", — йдеться на сайті проєкту.Проєкт створили у співпраці з видавництвом Rеаdеllіоn Рublіshіng — Марією Д’яковою та Георгієм Виграновським. Дизайн та верстку створили у Наvhаv burеаu, а саме засновники бюро Марія та Володимир Гавриш. 

Росія та її ситуативні попутники, наприклад Угорщина, розказують про те, що Україну варто лишати буферною зоною між Росією та Заходом. І якщо це могло якось лягти на душу українцям зразка "нульових",  погоджуватись на таке зараз — тотожне самогубству. Що ж робити? Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн  уже висловлювала думку про те, що найліпша гарантія безпеки для українців — "стати сталевим дикобразом, якого не можуть перетравити потенційні загарбники".  Чіткіше окреслив цю реалістичну стратегію президент Фінляндії Александер Стубб у виданні Роlіtісо. Він упевнений, що Україну треба "мілітаризувати до зубів". "В основі стримування нападів Росії має бути мілітаризація України до зубів", — сказав лідер країни, яка теж була жертвою Росії та втратила обжиті території. Читайте також: Для нас головне опинитись з московитами по різні боки китайської стіниОкремі західні партнери — Велика Британія та Франція — розмірковують, як саме відправляти миротворців та що треба для захисту неба над Україною. Премʼєр Польщі Туск прямо визнав, що українці виграли час і для його країни, і для Європи. Чому так тяжко розгойдуються Італія та Німеччина?  Чим далі від кордонів з Росією країна — тим менш імовірною здається можлива агресія Кремля та взагалі небезпечність Росії. Жодна з цих націй не знала, що таке бути в російській окупації, як воно пережити ГУЛаг, Соловки та кілька голодоморів. Тож не дивно, що в європейських комюніке є досить скромне і миролюбне формулювання: "Країни ЄС надаватимуть військову допомогу Україні на добровільних засадах, з урахуванням національних інтересів окремих держав". Тобто є ситуація, коли балтійські держави, Польща та Фінляндія будуть зараз максимально мілітаризуватись. Уже щонайменше чотири країни вийшли з конвенції про нерозповсюдження протипіхотних мін, бо прямо визнають, що це добрий захист від Росії. А от Бельгія та Нідерланди ще подумають та повідтягують зміни в оборонці, бо поки росіяни та північні корейці до них дійдуть через всю Європу, — то буде нескоро. Все це ще раз переконує, що знаменитий виступ віцепрезидента Джея Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції, який змусив багатьох європейських бюрократів плакати, був корисний. Погрози США згорнути американську безпекову парасольку нарешті запустили шарніри процесу того, що як раніше вже не буде. І миру, як раніше, вже не буде ніде. Читайте також: Джедаї миру. Як Путін підкуповує Трампа, аби мати час для демонтажу УкраїниЄвропа відкриває для себе сумну істину — що дбати про себе треба самостійно. І що її безпека може впасти в один момент, якщо вона завʼязана на військовій промисловості США. Що буває без значних витрат на оборону і погану підготовку до війни — вони добре бачать зараз на прикладі України. Але якщо українці ще можуть попросити програм захисту для біженців у країнах ЄС, то чи захоче США брати біженців із Європи у разі Третьої світової — велике питання. Трамп і Венс не хочуть французьких вин і шампанського — тож чи захочуть вони переселенців із Провансу?Україні ж варто зайнятись тим, від чого ми бігли як незалежна держава цілих тридцять років. Досить експериментів та зневаги над армією, руки геть від дискримінації людей у формі та бажання нажитись на їхній славі та рейтингах. Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це повідомляє офіційний сайт УЄФА.  Наживо усі матчі Ліги націй в Україні транслює Меgоgо.  Ліга націй20 березняЛіга А1/4 фіналуДанія - Португалія 1:0Гол: Гейлунн, 78Італія — Німеччина 1:2Голи: Тоналі, 9 — Кляйндінст, 49, Горецка, 76Нідерланди — Іспанія 2:2Голи: Гакпо, 28, Рейндерс, 46 - Вільямс, 9, Меріно, 90+3Хорватія - Франція 2:0Голи: Будімір, 26, Перішич, 45+1Перехідні матчі плей-оффЛіга А/ВТуреччина — Угорщина 3:1Голи: Кекчю, 9, Актюркоглу, 69, Кахведжі, 73 — Шафер, 25Австрія - Сербія 1:1Голи: Грегорич 37 - Самарджич 61.Греція - Шотландія 0:1 Голи: Мактоміней (32, пен).Україна – Бельгія 3:1Голи: Гуцуляк 66, Ванат 73, Забарний 79 – Лукаку 40.Ліга В/СВірменія — Грузія 0:3Голи: Кочорашвілі, 33, Мікаутадзе, 37, 59Болгарія - Ірландія 1:2Голи: Петков М. 6 - Азаз 21, Догерті 42Косово - Ісландія 2:1Голи: Делова 19, Реджбечай 58 - Оускарссон 22Словаччина - Словенія 0:0Як Україна виступила на груповому раунді Ліги націй Команда Сергія Реброва стартувала в другому дивізіоні Ліги націй 7 вересня 2024 року в Празі з поразки від Албанії - 1:2. В іншому матчі 1-го туру Грузія розгромила на своєму полі Чехію - 4:1. У 2-му турі Україна в гостях програла Чехії - 2:3, а Грузія здолала на виїзді Албанію - 1:0. У 3-му турі Чехія вдома перемогла Албанію - 2:0, а Україна у Познані переграла Грузію - 1:0.Наша національна команда розпочала друге коло у Вроцлаві з нічиєї з Чехією - 1:1, а Грузія на своєму полі поступилася Албанії - 0:1.У 5-му турі збірна України в Батумі розділила очки з Грузією - 1:1, а Чехія на виїзді з Албанією - 0:0. 6-й тур Ліги націй закінчився перемогою України над Албанією - 2:1 - та виграшем Чехії у Грузії 2:1.У підсумковій турнірній таблиці групи В1 Україна посіла друге місце з 8 балами. Напряму до вищого дивізіону вийшла Чехія, яка набрала 11 очок. Грузія з 7 пунктами стала третьою. Албанія також набрала 7 очок, фінішувала четвертою і вилетіла у нижчий дивізіон.

На міжнародній арені відбулася знакова подія: дев’ять європейських країн — Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Польща, Іспанія та Нідерланди об’єдналися для створення коаліції Sеmісоn Соаlіtіоn. Це рішення було ухвалено у Брюсселі під егідою міністра економіки Нідерландів Дірка Бельяартса, який виступив з ініціативою зміцнення позицій Європи у цій стратегічно важливій галузі. Метою новоствореної коаліції є […] Запис Європейські країни замислилися над власним виробництвом напівпровідників спершу з'явиться на іТесhuа - Новини про смартфони, гаджети і різні девайси.

Про це повідомляє офіційний сайт УЄФА.  Наживо усі матчі Ліги Європи в Україні транслює Меgоgо. Безпосередньо до 1/8 фіналу другого за статусом єврокубка вийшли команди, які на основному раунді посіли 1-8 місця у загальній турнірній таблиці - "Лаціо", "Атлетик", "Манчестер Юнайтед", "Тоттенгем", "Айнтрахт", "Ліон", "Олімпіакос" та "Рейнджерс". Клуби, які фінішували на 9-24 позиціях сперечалися за право потрапити туди в стикових матчах. Ліга Європи1/8 фіналу. Повторні матчі13 березня"Айнтрахт" (Німеччина) - "Аякс" (Нідерланди) 4:1 (перший матч - 2:1)Голи: Баоя, 7, Гетце, 25, Екітіке, 67 - Тейлор, 78"Атлетик" (Іспанія) - "Рома" (Італія) 3:1 (1:2)Голи: Ніко Вільямс, 45+3, 82, Берчіче, 68 - Паредес, 90+2 (пен.)Вилучення: Гуммельс, 11 ("Рома")"Лаціо" (Італія) - "Вікторія" (Чехія) 1:1 (2:1)Голи: Романьолі, 77 - Шульц, 52"Олімпіакос" (Греція) - "Буде Глімт" (Норвегія) 2:1 (0:3)Голи: Яремчук, 53, 65 - Гек, 36Вилучення: Цолакіс, 89 ("Олімпіакос")Нереалізований пенальті: Родіней, 63 ("Олімпіакос")"Ліон" (Франція) - "Стяуа" (Румунія) 4:0 (3:1)Голи: Мікаутадзе, 14, 47, Нуама, 37, 88 "Манчестер Юнайтед" (Англія) - "Реал Сосьєдад" (Іспанія) 4:1 (1:1)Голи: Фернандеш, 16 (пен.), 50 (пен.), 87, Далот, 90+1 - Оярсабаль, 10 Вилучення: Арамбуру, 63 ("Реал Сосьєдад") "Тоттенгем" (Англія) - "АЗ Алкмар" (Нідерланди) 3:1 (0:1)Голи: Одобер, 26, 74, Меддісон, 48 - Копмейнерс, 63"Рейнджерс" (Шотландія) - "Фенербахче" (Туреччина) 0:2 ( 3:2 - по пен.) (3:1) Голи: Шиманські, 48, 73Як у Лізі Європи виступило "Динамо"Київське "Динамо" у 1-му турі поступилось у Гамбурзі італійському "Лаціо" з рахунком 0:3. У 2-му турі українці програли у гостях німецькому "Гоффенгайму" (0:2). 3-й тур закінчився поразкою "Динамо" у зустрічі з іншою командою з Італії - "Ромою" (0:1).4-й тур динамівці несподівано програли угорському "Ференцварошу" (0:4). У 5-му турі кияни вважались фаворитами, але поступилися чеській "Вікторії Плзень" (1:2).У 6-му турі "Динамо" виявилося слабшим за іспанський "Реал Сосьєдад" (0:3) та втратило шанси на вихід до плей-офф Ліги Європи. Лише після цього команда Олександра Шовковського зіграла в Стамбулі внічию з турецьким "Галатасараєм" (3:3) і заробила перше очко в турнірі.У 8-му турі "Динамо" перемогло латвійський РФШ 1:0, набрало 4 очка та завершили виступи в Лізі Європи на 34-му місці.

Про це повідомляє офіційний сайт УЄФА.У підсумку у чвертьфіналі зіграють "Барселона", "Баварія", "Інтер", ПСЖ, дортмундська "Боруссія", "Арсенал", "Астон Вілла" і мадридський "Реал".Матчі 1/4 фіналу ЛЧ стартують 8 квітня. "Баварія" зіграє проти "Інтера", "Барселона" зустрінеться з БД, ПСЖ з "Астон Віллою", а "Реал" з "Арсеналом".Ліга чемпіонів1/8 фіналу. Повторні матчі11 березня"Барселона" (Іспанія) - "Бенфіка" (Португалія) 3:1Голи: Рафінья, 1, 42, Ямаль, 27 - Отаменді, 13 Перший матч - 1:0"Баєр" (Німеччина) - "Баварія" (Німеччина) 0:2Голи: Кейн, 52, Девіс, 71Перший матч - 0:3"Інтер" (Італія) - "Феєнорд" (Нідерланди) 2:1Голи: Тюрам, 8, Чалханоглу, 51 (пен.) - Модер, 42Перший матч - 2:0"Ліверпуль" (Англія) - ПСЖ (Франція) 0:1 (Серія пенальті - 1:4)Гол: Дембеле, 12Перший матч - 1:012 березня"Лілль" (Франція) - "Боруссія" (Дортмунд, Німеччина) 1:2Голи: Девід, 5 - Джан, 54 (пен.), Баєр, 65Перший матч - 1:1"Арсенал" (Англія) - ПСВ (Нідерланди) 2:2Голи: Зінченко, 6, Райс, 37 - Перішич, 18, Дріуеш, 70Перший матч - 7:1"Астон Вілла" (Англія) - "Брюгге" (Бельгія) 3:0Голи: Асенсіо, 50, 61, Матсен, 57Перший матч - 3:1"Атлетико" (Іспанія) - "Реал" (Іспанія) 1:0 (Серія пенальті - 2:4)Гол: Галлагер, 1Перший матч - 2:1

12 березня у рамках Ліги чемпіонів пройдуть матчі-відповіді 1/8 фіналу плей-оф у чотирьох парах команд. Опублікували розклад усіх матчів дня. 19:45. "Лілль" (Франція) - "Боруссія" Дортмунд (Німеччина) - перший матч 1:1 22:00. "Астон Вілла" (Англія) - "Брюгге" (Бельгія) - перший матч 3:1 22:00. "Арсенал" (Англія) - ПСВ (Нідерланди) - перший матч 7:1 22:00. "Атлетіко" Мадрид (Іспанія) - "Реал" Мадрид (Іспанія) - перший матч 1:2. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Барселона" повторно перемогла "Бенфіку" і вийшла до чвертьфіналу Ліги чемпіонів Цього сезону замість групового етапу Ліга чемпіонів проходила у форматі єдиної ліги, в якій кожна з команд зіграла по вісім матчів із різними суперниками. Фінал турніру відбудеться 31 травня на "Альянці Арені" в Мюнхені. Чинним переможцем Ліги чемпіонів є мадридський "Реал". Англійський Манчестер Юнайтед зацікавлений у трансфері голкіпера мадридського Реала і збірної України Андрія Луніна. Представники клубу контактували з агентом українця Жорже Мендешем.

Про це 11 березня заявив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль."Очистити Україну від мінного сміття якнайшвидше — це стратегічна ціль. Над цим працюють 84 сертифікованих оператори. Задіяно 225 розмінувальних машин, частина техніки вироблена в Україні. Будемо й надалі нарощувати цей потенціал", - сказав він.За його словами, аграрії отримали вже понад 529 млн грн компенсації за розмінування сільгоспземель."Робота за цією програмою триває, маємо майже 360 заявок від фермерів. У державному бюджеті на поточний рік передбачили для цього 3 млрд грн", - зазначив очільник уряду.Також він наголосив, що Коаліція з розмінування, до якої входять із пів сотні країн, зокрема США, Швейцарія, ЄС, Японія, Норвегія, Німеччина, Канада, Нідерланди, Швеція, продовжить шукати шляхи для якнайшвидшого очищення українських земель.Зазначимо, що в лютому 2024 року в ДСНС заявляли, що в Україні потенційно заміновано 156 тис. км² території. При цьому найбільш замінованими є Харківська, Донецька і Херсонська області.Під час дев'ятої зустрічі Коаліції з розмінування в листопаді 2024 року учасники обговорили потреби України в техніці та озброєнні й узгодили дорожню карту допомоги на 2025-2034 роки.