Search trend "день рибалки"

Міжнародний день головоломки та Всесвітній день рок-н-ролу: що ще відзначають 13 липня13 липня відзначаються Міжнародний день головоломки, Всесвітній день рок-н-ролу, Міжнародний день гірських порід, День музики в перукарнях та День рибалки в Україні. Християни вшановують Сострадання Пресвятої Богородиці та святого преподобного Стефана Савваїта.

Сьогодні, 13 липня, День рибалки в Україні. Віряни вшановують пам’ять святого преподобного Стефана Савваїта. До Нового року залишився 171 день.

Сьогодні, 13 липня, в Україні відзначають День рибалки. Це професійне свято для людей, які займаються рибальством та отримують від цього задоволення. Повний текст новини

День рибалки &ndаsh; літнє свято справжніх майстрів вудки

NV розповідає, як в Україні відзначають День рибалки, чому свято стало популярним навіть серед тих, хто ніколи не тримав вудку, та які факти про риболовлю вас можуть здивувати.

Липень багатий на професійні та державні свята. Цей місяць дарує змогу привітати знайомих із Днем медика, Національної поліції, бухгалтера чи працівника торгівлі. Gаzеtа.uа розповість, коли саме будуть офіційні вихідні, та які святкові дні варто відзначити у липні. Свята у липні 1 липня - День української архітектури, День держреєстратора, День слідчого 2 липня - День податківця 4 липня - День судового експерта, День Національної поліції України 7 липня - День військ ППО Збройних Сил України, День Військово-морських Сил України, День працівника природно-заповідної справи 11 липня - Всесвітній день народонаселення 12 липня - Всесвітній день бортпровідника 13 липня - День рибалки 15 липня - День миротворця, День Української Державності 16 липня - День бухгалтера 18 липня - Міжнародний день Нельсона Мандели 21 липня - День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вітаємо медиків зі святом: найтепліші листівки зі щирими побажаннями 25 липня - День зубного техніка 26 липня - День системного адміністратора 27 липня - День медика 28 липня - День працівників торгівлі. Вихідні в липні У липні відпочиваємо вісім днів - 5-6, 12-13, 19-20, 26-27, а працюємо - 23, а саме: 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24 , 25, 28, 29, 30, 31. Поки триває повномасштабна війна та введений воєнний стан, додаткових днів відпочинку за державні свята в липні не має. У другий місяць літа українці відзначають багато церковних свят. У липні вшановуємо пророка Іллю, цілителя Пантелеймона та праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Gаzеtа.uа підготувала церковний календар на кожний день. Зберігайте, щоб не загубити та не пропустити важливі свята.

Детальний календар із порадами та застереженнями для рибалок у липні 2025

Це свято має особливе значення в церковному календарі, оскільки вшановує пам'ять двох видатних апостолів, які зробили великий внесок у розвиток і поширення християнства.Коли відзначають День святих апостолів Петра і Павла у 2025 році?Зазвичай пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла вшановували в Україні 12 липня православні християни, відповідно до юліанського календаря. Однак після однієї із найбільших важливих подій 2023 року у релігійному світі  – переходу українських церков на новоюліанський календар, дата святкування змінилась.День святих апостолів Петра і Павла відзначатимуть 29 червня. Це свято є важливою подією у християнському календарі.Історія апостола Петра та ПавлаАпостол Петро, уроджений Симон, був одним з найближчих учнів Ісуса Христа. За своє життя він пройшов шлях від простого рибалки до одного з найвпливовіших проповідників християнства. Петро відіграв ключову роль у формуванні первісної християнської церкви. Згідно з Євангеліями, Ісус назвав його "Петром" (що означає "камінь") і сказав, що на цьому камені збудує свою церкву. У Писанні від Матвія 16:18 йдеться:Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. Я також кажу тобі, що ти — Петро, й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті не переможуть їїПетро був присутній при багатьох важливих подіях життя Ісуса, включно з Преображенням і Воскресінням.Апостол Павло, відомий також як Савл з Тарсу, спочатку був ревним переслідувачем християн. Проте після драматичного осяяння на шляху до Дамаска, він став одним з найпалкіших проповідників християнства. У дев'ятій главі Книзі Діяння святих апостолів сказано:Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: "Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?"Савл запитав: "Хто ти, Господи?"І голос відповів: "Я Ісус, Якого ти переслідуєш. "Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити"Павло здійснив кілька місіонерських подорожей, під час яких поширював християнське вчення серед язичників та засновував храми на території тодішньої Римської імперії. Апостоли Петро і Павло загинули мученицькою смертю за свою віру під час переслідувань християн у Римі. Їхні смерті стали символом відданості Христу і були значущими подіями в ранній релігійній історії.Апостол Петро, згідно з віруваннями, був розп'ятий у Римі під час правління імператора Нерона. За легендою, Петро попросив розіп'яти його вниз головою, оскільки не вважав себе гідним померти так само, як Ісус Христос. Місце його страти традиційно вважається Ватиканським пагорбом, де нині знаходиться базиліка Святого Петра.Апостол Павло також загинув мученицькою смертю в Римі приблизно в той самий час, що й Петро, під час правління Нерона. Оскільки Павло був римським громадянином, його стратили шляхом обезголовлення, що вважалося менш болісним і принизливим способом порівняно з розп'яттям. Місце його страти знаходиться за межами стародавнього Риму, де тепер стоїть базиліка Святого Павла за мурами.Фото: fssрх.nеwsСвято Петра і Павла символізує єдність і різноманітність у християнстві. Апостоли були дуже різними за своїм походженням і шляхом до віри, але обидва стали стовпами церкви. Їхні життєві приклади демонструють, що шлях до Бога може бути різним для кожного, але мета завжди одна – служіння Богу і ближнім.Традиції відзначенняВ Україні та інших країнах з християнськими традиціями день Петра і Павла відзначається урочистими богослужіннями, де віряни згадують подвиги і вчення апостолів. У цей день багато людей відвідують церкву, де проходять святкові літургії. Також прийнято читати уривки з Послань апостола Павла і Євангелій, де йдеться про життя та діяльність первоверховних Петра і Павла.Серед народних традицій також є звичаї, пов'язані з завершенням Петрівки – посту, який передує святу. У цей період люди відвідують родичів і друзів, а також займаються благодійністю.Також, на це свято існує традиція готувати мандрики – це солодкі сирні булочки або пампушки, які стали невід'ємною частиною святкового столу на "Петрів день". Мандрики готуються з тіста на основі сиру, яєць, цукру та борошна. За легендою, ця страва має давнє походження і символізує мандрування світом апостолів.День святих первоверховних апостолів Петра і Павла – це нагадування про важливість віри, відданості та служіння. Вшанування цих великих апостолів зміцнює духовний зв'язок між віруючими, нагадуючи про фундаментальні цінності християнства. Свято Петра і Павла надихає на духовне зростання і єднання у вірі, де кожен може знайти свій шлях до Бога, як це зробили великі апостоли.У народі казали: "Прийшов Петро — почалось жниво". Саме з цього дня в багатьох регіонах починали масово косити сіно, збирати врожай, особливо жито. Апостол Петро вважався покровителем хліборобів.

Багато років у суспільстві побутував стереотип про те, що виховання дитини – це виключно жіноча справа. Проте нині кожен розуміє важливість батька у вихованні, адже він відіграє не менш значущу роль у формуванні характеру, цінностей та впевненості своєї дитини. Батько може стати прикладом сили, відповідальності, підтримки та справедливості.День батька в Україні почали офіційно відзначати відносно недавно – з 2019 року. Святкування традиційно має проходити в третю неділю червня, тож щороку дата змінюється. Цьогоріч День тата припадає на 15 червня, тому вже необхідно почати готуватися, щоб порадувати найрідніших людей приємними подарунками. Подарунок для тата на День батькаДень батька – це не просто дата в календарі, а нагода зупинитися та подякувати тій людині, яка навчила захищати себе, вірити у власні сили та підтримувала в найскладніші дні. Щоб привітати найкращого татуся, варто ретельно продумати подарунок. Він необов'язково має бути дорогим, але повинен показувати вашу турботу або мати емоційний зміст, який викликатиме теплі почуття та усмішку.Емоції та враження Багато людей переконані в тому, що найкращий подарунок – це позитивні емоції та час, проведений разом із родиною. Якщо ви хочете створити незабутні враження, тоді згадайте про улюблені музичні гурти батька, захоплення чи просто хобі, адже можна організувати сюрприз, який точно припаде йому до душі.Крім того, якщо ви проводите мало часу разом, можливо є сенс просто побути разом на природі, рибалці або відпочити в заміському будиночку. Навіть проста прогулянка улюбленими місцями дитинства або домашній вечір із фільмом, який ви колись дивилися разом, може викликати щирі емоції та залишити приємні спогади. Тож, подумайте про такі ідеї подарунку для тата:квитки на концерт, спортивний матч, в музей, театр тощо;сертифікат на майстер-клас, дегустацію вин, екстремальне водіння тощо;сертифікат на відвідування лазні чи спа-процедур;влаштуйте спільну поїздку (риболовля, відпочинок за містом);сімейна фотосесія на природі;знайдіть старі фото та зробіть нові, а потім об'єднайте у великий спільний альбом;влаштуйте вечерю в колі родини.Якщо тато зараз далеко, тоді можете записати сімейне відеозвернення. Змонтуйте різні привітання від членів родини в одну зворушливу історію, яку можна буде потім переглядати.Тато з сином, фото: frееріkЕлектроніка та гаджети Без електроприладів та різноманітних гаджетів неможливо нині уявити життя будь-якої людини. Тут можна подумати про низку корисної техніки для дому, приладів для здоров'я або варіанти, які будуть просто заради розваги. Обирайте ті електроприлади, які відповідають стилю життя та інтересам рідної людини. То що ж подарувати на День батька з електроніки та гаджетів:прилади для дому (кавомашина, зволожувач повітря, робот-пилосос тощо);для догляду та здоров'я (тример для обличчя та тіла, зубна електрощітка, масажер);для розваг (ігрова приставка, комп'ютерні комплектуючі);фітнес-браслет, смарт-перстень чи смартфон;навушники, павербанк тощо. Універсальні подарунки Інколи вибрати подарунок для чоловіка дуже складно, адже багато людей не люблять речі, які не мають практичного значення, а цінні лише з естетичних міркувань. Тому, якщо ваш тато саме з таких людей, придивіться до більш універсальних та практичних подарунків:гаманець, візитниця чи невелика сумка;шкіряний ремінь;наручний годинник;запальничка з гравіюванням;аксесуари для машини, смартфона чи ноутбука;доглядові засоби (набір чоловічої косметики, парфуми).професійні інструменти;блокнот чи планер;настільні ігри та головоломки;елітний алкоголь;зручний одяг. Якщо вам складно визначитись із одним конкретним подарунком, тоді пошукайте в Інтернеті подарункові набори. Вони бувають дуже різні: від боксів із солодощами та смаколиками до вишуканих комплектів із елітною кавою, аксесуарами зі шкіри чи засобами для догляду та душу. Такий подарунок виглядає стильно та продумано. Хобі та спортКожна людина має захоплення або справу, якою вона займається у вільний час. Для когось це може бути рибалка чи спорт, тоді як інші віддають перевагу творчим заняттям чи роботі в саду. Тому спочатку проаналізуйте хобі дорогої для вас людини, а тоді вже вирішуйте, що подарувати на День батька:спортивний одяг;спортивний інвентар (м'ячі, рукавиці, гантелі тощо);для рибалки (спінінг, органайзер для снастей, ехолот тощо);для творчості (професійні фарби, музичні інструменти, майстер-класи);паперова книжка чи електронна;аксесуари для барбекю (гриль, набір шампурів, фартух із написом);інвентар для садівництва чи городництва.  Батьки – це надзвичайно важливі люди в житті кожної людини, але для них найбільш цінна наша увага. Тому інколи простого "дякую" або щирої розмови буде достатньо, щоб зробити їхній день щасливим.  

Дух воїна плекав у собі з дитинства. Бачив себе партизаном у майбутній війні. Уявляв, як боротимусь і мене, зраненого, лікуватимуть медсестри. Ходив лісом і "бачив": тут заляжу в засідку, а звідти мене атакуватимуть. Дитячі фантазії здійснилися, коли був поранений під час оборони Серебрянського лісу. Дитиною грався у війну, дорослим відчув її залізний смак. Учителем історії не став, та пощастило стати трохи її творцем. Інтуїція буває рятівною. Іноді розумієш: зранку почнеться атака і вона починається. Ворог намагався оточити нашу спостережку. Дозорці відступили до нас і зав'язався бій між Невським і Макіївкою. Ми відбивалися з окопів без накриття. Перший ВОГ москальський мавік скинув віддалік. Я вистріляв вісім магазинів із калаша і взявся за кулемет. Як заряджав п'ятий постріл, ворожий дрон прицілився краще і ВОГ прилетів за метр від мене. Врятувало те, що я лежав боком до вибуху. Правий бік і голову посікло, але не розірвало. Відчув, ніби мандрую в інший світ. Утім, колеги перев'язали й ми дісталися евака. Піхота фундамент армії. Доки дрони замінять її, мине не одне десятиліття. Українці з підпільників стали регулярниками. Не партизанимо, й вірю, що не будемо. Воюємо повноцінно і з часом визволимо окуповані землі. Авторитети формують світогляд людини. Школярем знав хлопця, що пройшов Афганістан. Спортивний і спокійний Коля був моїм орієнтиром. Згодом дізнався про розгін мітингу саперними лопатками у Тбілісі, події у країнах Балтики. На мітингах Руху збагнув: Афган чужа нам війна. Дізнався про УПА, Шухевича, Бандеру, Голодомор і злочини НКВД-КГБ. Це спонукало вступити 1991-го в Братство вояків ОУН-УПА, а згодом в УНСО. Другим авторитетом був Анатолій Лупиніс. Спершу він здався мені бородатим дідом 55 років проти моїх 19. Та коли він захоплено розповів про війну у Придністров'ї, інтереси України на Дністрі та Кавказі, збагнув: Лупиніс провідник молодих патріотів. Згодом дізнався про його політичні ув'язнення. Усвідомив: дядя Толя крутіший за Колю-афганця. Захотів бути схожим на засновника УНСО. Далі ми були разом і в Абхазії, і в Чечні. Та й в Україні проходили по спільних кримінальних справах. Часом бійка формує не лише характер, а й біографію. Навесні 1996-го в харківському Палаці праці проходив з'їзд проросійської партії "Славянское единство". На цей гадючник прибули російські неофашисти від Олександра Баркашова та Володимира Жириновського. З'їзд планувався людей на 300. Ми зібрали 80 унсовців із Харківської та Донецької областей. Перетягли на свій бік кількох представників москворотої партії. Один із "поунсовлених" керівників харківських "слав'яноєдів" дав нам 30 лівих запрошень. Зайшли з Лупиносом у залу. Коли гадюки засичали ворожими виступами, Лупиніс підійшов до трибуни: "На правах українського патріота, який 23 роки відсидів за боротьбу з російською імперщиною, я ваш з'їзд закриваю". Дядя Толя зірвав прапор Росії та дістав український. Частина з нас стала біля Лупиноса й на виході із зали. Почалася сутичка. До нас через охорону прорвалися з вулиці ще 50 унсовців. За 15 хвилин, які нам дали битися без "Беркута", ми їх добряче пом'яли. Мене з найактивнішими заарештували. Місяць був у ізоляторі на Холодній горі. Дали рік умовно. Коли ризикуєш у битві за українську справу, ти щасливий. Відчуваєш: за тобою правда й біля тебе однодумці. Коли ризикуєш за ідею, ставиш особисте нижче за державницьке, командне. Ти можеш втратити життя, але це ціна битви за майбутнє. Ми варті раю, а не пекла, та за нього треба поборотись. Я суміш оптиміста з реалістом. Ніколи не був песимістом і фаталістом. Навіть ув'язнений за бійку з "Беркутом", коли розвалювалася моя сім'я. Коли УНСО рейдернув агент ФСБ Едуард Коваленко і я, вимотаний поїздками в холодному автозаку, захворів на туберкульоз, знав: мине три роки і ми з однодумцями вийдемо на свободу, а винних покарають. Авторитети формують світогляд людини Моя найбільша авантюра це вихід з Ічкерії. 1995-го ми з товаришем вибиралися з Чечні в Україну через Росію. На блокпосту біля Мінеральних Вод нас висадили з автобуса федерали. Легенда про те, що ми рибалки з Махачкали, була слабка. Врятував мій день народження. Молодий лейтенант побачив: ми з ним однолітки, а в мене ще й свято нині. Дав наказ не затримувати. Хоч міг приректи на смерть. Безнадія це коли наші діти тікатимуть з України і не розумітимуть батьків, які воюють проти окупантів. Людина це сума її виборів. Бути гідним воїном і битися за перемогу правди чи бути потерпілим від "злих дядьків із ТЦК". Вибір завжди є. Сила не лише в м'язах, а й у свідомості. Був три роки ув'язнений за спротив системі в акції "Україна без Кучми". Психологічно не зламатися помогли розмови з Лупиносом, Левком Лук'яненком, Юрієм Шухевичем, Василем Овсієнком, які згадував у камері та на зоні. Казав собі: якщо вони пройшли камери смертників і каральні психушки, я пройду цей гарт. Перші дев'ять місяців тримали в ізоляторі СБУ. В бібліотеці домінувала класика. Читав про подвиги опришків і козацтво. Перечитав "Кобзар". Слухав Українське радіо. Мав точку опори для долання ізоляції. Моє тіло полонили, та дух був вільний. Українська мова багата, бо має слова "воля" і "свобода". Можна позбавити людину свободи, кинувши за ґрати, та волі в неї не забереш. Якщо вона міцна духом. Воїн не має тікати від битви. Як командир іноді питаю солдата: "Чому ти боїшся? " "Я не впевнений у бійцях, з якими йду на бойове". Відповідаю: "Даю тобі надійного стрільця". Може сказати: "Не підходить". Тоді ходжу козирем: "Я йду з тобою". Ніби згоден, але зауважує: "Треба добрий тепловізор". Знаходжу. А він мені: "Позиція небезпечна". Кажу: "Ми натягнемо сітку від FРV". Аргументи вичерпуються і він згоден. Історичні паралелі пояснюють сучасність. Тепер маємо у війську обігрівачі, медеваки, стабпункти. У Грузії спершу не мали навіть підсумків до магазинів. Запихали їх і гранати в кишені. Броніки бачили хіба вві сні. Якщо прилетіло, молися. Побратим Олег Челнов знайшов у руїнах лікарні знеболювальне, обколов собі нагноєний зуб і вирвав його щипцями. Мене контузило від вибуху, й розірвалася барабанна перетинка, то я просто вату клав у вухо. А як було хлопцям під Крутами сто років тому? Важко не тільки переживати, а й озвучувати смерть побратима. Приїжджаю до матері загиблого, а вона питає: "А ти чого живий?" Військо має бути міццю. Європейські армії ще не готові воювати. Час кабінетних армійських кар'єр скінчився. Коли союзник стає ворогом, надійся на себе. Нового 1991-го після поразки може не бути. Імперії треба допомогти розсипатися зсередини. Смерть Росії у ній самій. Моя філософія на війні: найперше захищаю своїх рідних, потім своє місто, далі свою країну. Воюю, щоб наші нащадки не стали хохлами-яничарами, беземпатійними чортами, рабами-окупантами. Щоб їх ніхто не розукраїнив, не денацифікував. Місія людини принести більше добра в цей світ, навчити дітей робити добро ближньому. Мова словесна кров нації. Усвідомлення недосконалості ознака здорової людини. Смерть вчить людину цінувати час, встигнути найважливіше. Планую життя не далі, ніж на три місяці. Мої найбільші пристрасті футбол і гарні пісні. Поразки наших футболістів переживаю як особисте горе. Своє повоєння бачу активним. Створили з друзями організацію, яка займатиметься фермерством і будівництвом житла, працевлаштовуватиме ветеранів. Великий поступ складається з малих кроків. Страх долається важко й ніколи не зникає зовсім. Буває, четверо ведуть бій, а інша четвірка відсиджується в бліндажі. Часом треба крикнути, отямити, спрямувати. Вірю в закон бумеранга: хто зробив зло, його й отримає. У світі смердить третьою світовою. Вона може спалахнути окремими вогнищами: Україна, Тайвань, Африка. Масштабний конфлікт малоймовірний, бо це ядерне самознищення. Винуватці цих воєн відповідатимуть за злочини. Зі своїх 52 років воюю не так і багато. У Придністров'ї три місяці. В Абхазії п'ять. У Чечні два місяці. Разом 10. Поїздки 2014-го в "Айдар" ще кілька місяців. З 2015-го по квітень 2016-го на бойових позиціях. Далі мінські перемир'я й дембель. З 2022-го й донині три роки без перерв. Отже, п'ять років провоював. Як писав Лупиніс: "Життя триває, точиться війна". Людина це сума її виборів Я бачив смерть на відстані руки. Закривав очі побратимам. Найважче, коли їм по 1920 років. Вірю, що їхні смерті недаремні. Війна навчила мене терпіння й філософськості. Нині радість, завтра горе. Сьогодні ти тут, а завтра хтозна-де. Вчора був нормальний комбриг, а завтра прийде довбодятел. Не переймаюся цим і роблю добре свою роботу. Влада має бути чесна й україноцентрична. Повертати в сім'ю дитину, яка 11 років росла манкуртом, важко, але можливо. Щоб реукраїнізувати Донбас і Крим, треба вигнати звідти всю російську наволоч. Це буде важко, бо москалі та їхні прихвосні кричатимуть: "Це порушення прав". Треба матеріально зацікавити українців повертатися туди. Формули збереження кохання на війні немає. Складно не втратити стосунків в одній із посадок чи тиловій квартирі за три роки розлуки. Головне, щоб діти не бачили конфлікту між батьками. Бог це наша совість і пам'ять. Життя й історія рухаються спіраллю. Часом стається дежавю: 2022-го були нові бої під Крутами й ніжинська чи чернігівська тероборона зупинила колону москалів. Сором не дає розлюднитися. Українці стаєри. Маємо довге дихання. Згадаймо понад десятирічний чин УПА. Для партизанки це майже вічність. Проте ворог теж тримає довгі дистанції, азійці затяті. Виграє терплячіший і хитріший. Сучасний націоналізм великою мірою тримає фронт у цій війні. Причина короткої національної пам'яті українців у браку амбіції боротися за світову першість. Якби мали, відчували б чужі помилки, а головне свої. Ми приязні хлібороби, сприймаємо інших як добродіїв. Та світ ділиться на хижацькі нації і їхніх жертв. Зрада це спалення спільних мостів. Я щасливий у колі однодумців. Коли ростуть мої діти, які продовжують рід, це теж щастя. Впізнаю в них себе, бачу вогонь здорового авантюризму в очах. Задовольнятися малим слабкість. Коли думаємо: "О, все й так більш-менш добре", спиняємося в розвитку. ­Україна майже в тій точці розвитку, що і 100 років тому, але вже із союзниками. Бог випробовує нас, питає: повторите колишні помилки чи діятимете обачніше?

Еспресо розповість, як відбувається обрання понтифіка, які традиції супроводжують зміну влади та хто може стати наступником Франциска.Історія зміни влади у ВатиканіТрадиція обрання нового Папи Римського сягає сивої давнини і пов’язана з унікальною роллю католицької церкви в історії християнства. Першим Папою вважається апостол Петро, якому, за переказами, Ісус Христос доручив вести свою церкву. Як каже Євангеліє від Матвія, Христос сказавав Петрові: "Ти - скеля, і на цій скелі Я побудую Церкву свою, і ворота пекла не здолають її". З того часу посада Пап (що означає "отець") передається через вибори, які з часом набули чіткої структурної форми. У Середньовіччі процес обрання був досить хаотичним: світська знать, римські аристократи та навіть імператори часто втручалися у вибори, намагаючись посадити "свого" кандидата. Один із найвідоміших прикладів — Великий західний розкол, чи схизма (1378–1417 років), коли одночасно було два, а згодом навіть три претенденти на папський престол. Ця криза завершилася лише завдяки Констанцькому собору, який у 1417 році обрав Мартина V, поклавши край розколу. Ба більше, кажуть, що в ІХ столітті папою навіть була жінка – папеса Іванна. Хоча її історичність не підтверджена.Сучасна процедура обрання понтифіка сформувалася у ХІІІ столітті, коли Папа Григорій Х у 1274 році затвердив правила конклаву під час Другого Ліонського собору. Це стало відповіддю на тривалі суперечки та затягування виборів — наприклад, після смерті Климента ІV у 1268 році конклав тривав майже три роки через політичні інтриги. Григорій Х постановив, що кардинали мають бути ізольовані від зовнішнього світу, щоб прискорити процес і уникнути стороннього впливу. З того часу конклав став основним механізмом обрання Папи. Також відтоді 50%+1 голосів стало недостатньо, треба отримати дві третини, щоб запобігти можливому розколу серед кардиналів. Загалом офіційно католицька церква визнає, що за всю історію християнства було 266 понтифіків.  Як працює конклав: від смерті Папи до обрання нового понтифікаПапа призначив нових кардиналів. Фото: Vаtісаn Nеws Тож Папу Франциска обрали 13 березня 2013 року на конклаві після того, як його попередник Бенедикт ХVІ оголосив про свою відставку 11 лютого 2013 року через погіршення здоров’я, що стало першим добровільним зреченням Папи з 1294 року. Це унікальне обрання підкреслило рідкісність такого переходу: 115 кардиналів обрали аргентинського єзуїта за п’ять турів голосування, сигналізуючи білим димом історичний вибір першого Папи з Латинської Америки.Тепер же смерть Папи Франциска відкриває так званий період Sеdе Vасаntе — "вакантного престолу". Цей час між понтифікатами, який триває зазвичай 20 днів, протягом яких Ватиканом тимчасово керує Колегія кардиналів під проводом кардинала-камерленга. З 2019 року цю роль виконує ірландець Кевін Фаррелл. Саме він офіційно підтверджує смерть Папи, тричі звернувшись до нього хрестильним ім’ям — (тобто Хорхе Маріо Бергольо), — і констатувавши відсутність відповіді. Після цього відбувається ще один важливий ритуал — злам "перстня рибалки", який символізує кінець понтифікату (а сам по собі цей перстень нагадування про те, що папа є спадкоємцем апостола Петра, який був рибалкою).Похорони Папи відбуваються через 4–6 днів після смерті з дев’ятиденними обрядами в церквах Риму. Перед закриттям труни його обличчя накривають білою вуаллю, кладуть монети його правління та зачитують грамоту про його життя. Франциск обрав поховання в базиліці Святої Марії Майор, а не в базиліці Святого Петра.Протягом наступних двох тижнів після смерті Папи декан Колегії кардиналів, а це 91-річний кардинал Джованні Баттіста Ре, скличе кардиналів до Риму на так званий конклав для обрання наступника Франциска.Після цього кардинали, яким не виповнилося 80 років (відносно недавнє правило, яке у 1970 році ввів Папа Павло VІ), збираються у Сикстинській капелі для конклаву (від лат. сum сlаvе — "під ключем"). Сьогодні таких виборців налічується 138 із загальної кількості 253 кардиналів. Конклав відбувається так:Спершу підготовка. Кардинали приїжджають до Ватикану, живуть у спеціальній резиденції Dоmus Sаnсtае Маrthае і готуються до голосування. У цей час можуть відбуватися неформальні обговорення кандидатів.Далі відбувається перехід до голосування. У Сикстинській капелі кардинали голосують двічі на день. Кожен пише ім’я свого кандидата на бюлетені зі словами Еlіgо іn Summum Роntіfісеm ("Обираю Верховним Понтифіком"). Для перемоги потрібно набрати дві третини голосів (нині це 92 голоси);Подання сигналу димом для громадськості. Після кожного раунду бюлетені спалюють. Чорний дим (із додаванням хімікатів) означає, що вибори тривають, білий — що нового Папу нарешті обрано. До речі вперше таку практику почали використовувати в ХVІІ столітті для комунікації з натовпом католиків, який завжди збирається на Ріаzzа Sаn Ріеtrо (Площа св. Петра).  Останній етап – публічне оголошення. Новий Папа обирає собі ім’я і виходить на балкон Собору Святого Петра зі словами Наbеmus Рараm ("Ми маємо Папу").Конклав може тривати від кількох годин до кількох днів. Наприклад, Франциска обрали за добу у 2013 році, тоді як у Середньовіччі процес міг тягнутися місяцями. Якщо за три дні Папу не оберуть, голосування зупиняють на день, а після кількох таких пауз (близько 12 днів) і 33 невдалих раундів кардинали переходять до другого туру, де обирають між двома лідерами, які не голосують. Ця процедура забезпечує поступовий консенсус у складних виборах.До речі, щоб уявити, якими є ці залаштунки виборів Папи, рекомендуємо до перегляду реалістичний фільм "Конклав" Едварда Берґера, який цьогоріч претендував на вісім "Оскарів". Хто може стати новим Папою? Список претендентівТеоретично Папою може бути обраний будь-який неодружений чоловік-католик, але на практиці останні 700 років обирають лише кардиналів. Західні ЗМІ, а особливо італійські, вже обрали своїх фаворитів, які мають хороші шанси одягнути білу папську сутану. Насправді їх чимало, явних фаворитів поки немає, тому коротко розповімо про найцікавіших:П’єтро Паролін (Італія, 70 років). Державний секретар ВатикануФото: vаtісаnnеwsІталійський кардинал П’єтро Паролін – це поміркований дипломат, близький соратник Франциска. Має досвід роботи в Нігерії та Мексиці, вільно володіє кількома мовами. Він вважається продовжувачем ліберальної лінії Франциска, зокрема в питаннях діалогу з іншими конфесіями та миротворчості. Букмекери ставлять саме на нього як на фаворита.Читайте також: Держсекретар Ватикану відвідав костел Святого Миколая в КиєвіЛуїс Антоніо Тагле (Філіппіни, 67 років). Префект Дикастерії євангелізаціїФото: vаtісаnnеwsКардинал Луїс Антоніо Тагле – харизматичний лідер з Азії, якого називають "азійським Франциском". Його обрання стало б історичним — перший Папа з Філіппін, та й узагалі з Азії. Активно просуває соціальну справедливість і боротьбу з бідністю.Маріо Грех (Мальта, 68 років). Генеральний секретар Синоду єпископівКардинал Маріо Грех є можливим поміркованим наступником Франциска. Він пропонує творчий діалог до складних тем і закликає не відкидати від Церкви гомосексуалістів чи людей, які живуть не за церковними правилами. Петер Ердо (Угорщина, 71 рік). Примас УгорщиниКардинал Петер Ердо - впливовий консерватор, противник причастя для розлучених і прийому біженців, якого Nеw Yоrk Роst називає важливою фігурою в політиці сучасної церкви. Маттео Дзуппі (Італія, 69 років). Архієпископ БолоньїЩе один італієць зі списку, кардинал Дзуппі, ліберал і миротворець, якого Франциск, до речі, відправив вести переговори щодо України (зокрема про повернення українських дітей з РФ). Має підтримку серед європейських кардиналів і асоціюється з ідеями милосердя та інклюзивності.Фрідолін Амбонго Бесунгу (ДР Конго, 65 років). Архієпископ КіншасиФото: nсrоnlіnеКардинал Бесунгу є лідером серед африканських єпископів, які різко відкинули благословення одностатевих пар, кинувши виклик Франциску. Хоча припускають, що це відбулося з його мовчазної згоди. Роберт Сара (Гвінея, 79 років). Колишній префект Конгрегації богослужінняДля африканського кардинала Роберта Сари – це останній шанс, адже вже в червні йому 80 років. Він консерватор, відомий критикою ліберальних реформ Франциска, зокрема щодо благословення гомосексуальних пар.Вім Ейк (Нідерланди, 71 рік). Примас НідерландівКардинал Ейк також є консерватором. Він критик ліберальних реформ Франциска щодо причастя розлучених і благословення гомосексуалістів, відстоює традиційні цінності церкви. Реймонд Берк (США, 76 років). Патрон Мальтійського орденуАмериканський кардинал є ще одним затятим консерватором та критиком ліберальних кроків Франциска щодо контрацепції, геїв і цивільних шлюбів. Микола Бичок (Україна, 45 років). Єпископ греко-католиків в АвстраліїФото: synоd.ugсс.uаУкраїнський кардинал, який родом з Тернополя, звісно, має найменші шанси, щоб очолити католицьку церкву. Адже йому бракує досвіду та впливу. Однак він наймолодший кардинал, призначений Франциском у 2024 році. І саме це робить його "темною конячкою". Адже таке обрання стало б сенсацією і великою несподіванкою, утвердивши б потребу в молодому обличчі та підкреслило, що Ватикан на боці України та демократичного світу. Адже двозначні заяви Папи Франциска щодо російсько-української війни підірвали довіру багатьох католиків до Ватикану. Тому сценарій, який показаний у серіалі Паоло Соррентіно – "Молодий Папа", цілком можливий. За даними букмекерських контор bеtu та оlbg, найвищі шанси саме в держсекретаря Ватикану П’єтро Пароліні, а також в "азійського Франциска" кардинала Луїса Антоніо Тагле. Власне, шанси на обрання неєвропейця досить великі, адже Франциск сам був першим Папою з Нового Світу, що розширило горизонти церкви. Крім того, Франциск за 12 років понтифікату призначив понад 70% нинішніх кардиналів-виборців. Тому його спадщина, а це акцент на милосерді, екології та діалозі на складні теми, ймовірно, вплине на вибір. Проте консервативне крило може спробувати повернути церкву до традиційних цінностей, підтримавши когось на кшталт Ердо чи Сари.Варто сказати, що смерть Папи Франциска може бути завершенням епохи ліберального реформаторства, що відкриває двері до нових викликів для католицької церкви. Конклав, який незабаром розпочнеться у Сикстинській капелі, визначить, чи продовжиться його курс, чи церква зверне на інший шлях. У будь-якому разі в наступні тижні світ затамує подих, чекаючи білого диму над Ватиканом і нового імені, яке увійде в історію. Бо хто б не став наступником, йому доведеться балансувати між традиціями тисячолітньої інституції та вимогами сучасного світу.Нагадаємо, у понеділок, 21 квітня, одразу після Великодня, пішов з життя Папа Римський Франциск. Йому було 88 років. Ще 14 лютого Папу Франциска госпіталізували до лікарні "Джемеллі" через бронхіт, що унеможливив його діяльність. 21 лютого його стан погіршився: виявлено тромбоцитопенію, ниркову недостатність, дихання періодично зупинялося, застосовували кисень і переливання крові. 1 березня Папа переніс бронхоспазм, потребував вентиляції легенів. Після стабілізації стану 2 березня він пережив два епізоди дихальної недостатності. 23 березня Франциска виписали, і він звернувся до публіки. Лікар Серджіо Альф'єрі зазначив, що під час 38-денної боротьби з пневмонією Папа був на межі смерті, але вижив. 20 квітня Великодню месу у Ватикані провели без нього.

На вулиці +12ºС, а на Стрижні у Чернігові досі є рибалки. Попри плюсову температуру, яка тримається у місті не перший день, дехто продовжує виходити на кригу. Чому любителі зимової риболовлі це роблять — детальніше