Search trend "Марина Влади"

Військові ТЦК під час проведення мобілізаційних заходів обов'язково мають бути одягнені у військову форму. Водночас, бути у цивільному одязі серед тих, хто входить до складу групи оповіщення, можуть лише цивільні особи.
Як повідомляє Новини.LIVE, про це в коментарі ТСН сказала адвокатка Марина Бекало.
В якому одязі мають бути представники ТЦК
За словами юристки, територіальні центри комплектування є органом військового управління. До їхнього штату входять військовослужбовці, державні службовці та працівники ЗСУ. Водночас, якщо до складу групи оповіщення входить саме військовослужбовець ТЦК, під час виконання службових обов’язків він не має права перебувати у цивільному одязі.
"Отже, військовослужбовець ТЦК та СП, який входить в групу оповіщення не може перебувати в цивільній формі під час виконання ним службових обов’язків. Якщо в групу оповіщення входить цивільні особи (голова ОСББ, представник роботодавця, закладу освіти чи виконкомів місцевих рад), то вони звісно перебувають в цивільному одязі", — сказала адвокат.
Також Бекало звернула увагу, що військові ТЦК використовують загальну військову форму ЗСУ, на якій мають бути відповідні знаки розрізнення. Їхній вигляд регламентується наказами Міністерства оборони №606 від 20 листопада 2017 року та №370 від 18 липня 2017 року.
Як повідомляли Новини.LIVE, під час мобілізації вручати громадянам повістки можуть не лише ТЦК. До цих груп можуть входити представники місцевої влади та поліцейські, а іноді навіть цивільні особи.
Також ми писали, що за словами голови фінансового комітету ВРУ Данила Гетманцева, ТЦК необхідно негайно реформувати.

Через шість тижнів після відставки Михайло Федоров офіційно став радником Гвідо Крозетто з оборонних інновацій. В Україні реакція вийшла класичною: захисники кажуть про міжнародне визнання і що нічого не порушує, але більшість описує це, як "римські канікули" на тлі руїн, а дехто почав перевіряти, чи не станеться з цим витоку державних таємниць.Тож, якою була реакція українців на цю ново роботу Федорова, більше розповість Еспресо. Несподіванка без сюрпризуГвідо Крозетто зробив пропозицію Федорову ще наступного дня після звільнення того з посади міністра оборони України, але "рекламна пауза" між відставкою і працевлаштуванням тривала трохи більше місяця. Тобто це не спонтанна реакція, а пропозиція, що пролежала на столі шість тижнів, поки в Україні тривали протести, дискусії про те, хто має бути очільником Мінборони.А вже 28 серпня, коли стало очевидно, що Зеленський не змінить рішення, Михайло Федоров вирушив у міжнародне турне і повідомив, що прийняв пропозицію міністра оборони Італії стати його радником з оборонних інновацій. За словами Федорова, йдеться про дрони, автономні системи, протиповітряну оборону, оборонні технології та загалом адаптацію оборонної сфери до нових безпекових викликів. Тобто фактично – про те, що Федоров робив в Україні, тільки тепер частину цього досвіду він допомагатиме переносити в італійську оборонну систему, однієї з важливих країн НАТО.Пресофіс Федорова нагадав, що практика працевлаштування ексочільників урядів радниками інших держав – цілком міжнародна: Ріші Сунак консультує Зеленського з економічного відновлення, Христя Фріланд і навіть Борис Джонсон теж не сидять без роботи. Аргумент чесний, але для української публіки, яка ще не відійшла від літніх протестів на підтримку Федорова і одночасно від скандалів довкола оборонних закупівель, він прозвучав приблизно як "не хвилюйтеся, це нормально" – фраза, після якої хвилюватися хочеться ще більше.Провал комунікації: тепер всі думають, що він "тікає, поки не пізно"Михайло Федоров та Гвідо Крозетто, фото: facebookГоловний офіційний подразник – це не Італія сама по собі, а збіг у часі. Ще до призначення Федорова радником італійського міністра, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради нардеп Олексій Гончаренко публічно заявив, що ексміністр оборони України ігнорує виклик ТСК на засідання 31 серпня щодо операції "Мідас", і погрожував примусовим приводом: "Неповага до парламенту України закінчиться боляче". На цьому тлі новина про престижну міжнародну посаду в Римі виглядає для частини коментаторів не визнанням заслуг, а на диво вчасним алібі: важко відповідати на незручні запитання комісії, коли твій робочий графік раптом наповнився зустрічами міжнародного рівня.Журналістка та політична оглядачка Марина Данилюк-Ярмолаєва прямо звинуватила команду ексміністра в провальній комунікації. За її словами, історію з італійською посадою можна було нормально пояснити ще місяць тому, а мовчання лише дало паливо для стереотипів – про пляжі, Венеційський кінофестиваль і шопінг у Мілані, які тепер намертво приліпилися до образу Федорова. Її вердикт по адресу піар-команди був у стилі "звільняйте політтехнологів, поки рейтинг не став мінус тридцять", тобто навіть симпатики визнають, що подача цієї історії вийшла так собі."Тепер низка людей вважають, що Федоров утік і буде чавити в Італії виноград як Челентано, розсікатиме на кабріолеті до Венеції з Джорджією Мелоні на злість Насті і попиватиме просекко в віллах Форте-дей-Мармі", - іронізує Данилюк-Ярмолаєва.А що з Держтаємницею? Натомість журналістка Зоя Казанжи звернула увагу на чутливу тему, яка пов’язана із державною таємницею, бо це викликала багато питань. "Як бути з доступом до державної таємниці? Федоров лише в липні 2026 року перестав бути міністром оборони. Тобто це людина, яка ще кілька тижнів тому за посадою мала доступ до надзвичайно чутливої інформації про українську оборону. Звільнення з посади не звільняє людину від обов’язку зберігати державну таємницю. Про це прямо говорить Закон України  "Про державну таємницю". І цей обовʼязок фактично переживає саму посаду. Ну і яким чином Федоров, розповідаючи італійцям про український мілтех, інноваційні моделі, організацію виробництва зможе дотримуватися законних вимог?! Навіть якщо це відбувається у дружній нам країні, це все одно іноземна країна!", - написала Казанжи.Олексій Гончаренко повідомив, що  направив звернення до Держекспортконтролю про те, чи оформлено відповідний дозвіл у громадянина Федорова."Розумію, що в Римі хочеться випити апероль чи прогулятись біля Колізею. Але 10 хвилин на прочитання закону не завадить. Закон регулює не тільки вироби. Технічна допомога — інструктажі, консультації, навчання, передача технологій і ноу-хау — теж. Порушення закону — це стаття 333 Кримінального кодексу", - зауважив Гончаренко.Пресслужба ексміністра тим часом наполягає, що юридично все чисто, мовляв, посада радника не передбачає розголошення державної таємниці, передачі інформації про розробку чи виробництво військової продукції, а закон не забороняє консультувати іноземні уряди. Втім, сам факт, що це доводиться пояснювати окремою заявою – красномовно свідчить, наскільки ця комунікація символу "картонних протестів" із суспільством кульгає.  "Чому не став радником в Україні?"Михайло Федоров та Гвідо Крозетто, фото: facebookЧимало українців не зрозуміло іншого: чому Федоров не обрав стати радником когось в Україні, хто допомагає фронту? Зокрема, найпопулярніший коментар під постом Федорова про нову роботу, звучить так:"Радником у італійця бути погодився, а віце-прем'єром в Україні - ні. Пріоритети, коли твоя країна стікає кров'ю".Політичний оглядач Сергій Руденко каже, що Федоров, фактично, здійснив політичне самогубство цим рішенням. "Це  дуже дивне рішення Федорова. Ти можеш бути крутим спецом, мати команду, боротися з корупцією, але війна нині - не в Італії, а в Україні. Стань радником міністра Хмари чи віце-прем'єром з оборонних інновацій. Байдуже, що у тебе із Зеленським. Ти його привів до влади і був членом його команди. Ти також несеш політичну відповідальність за ситуацію в Україні за останніх 7 років. Тебе підтримав Картонковий майдан, рейтинг довіри до тебе зріс удвічі за останній місяць. І тут таке прикре політичне самогубство", - зауважив Руденко. Звісно, були питання, чому Федоров не пішов у військо і як зміг безперешкодно виїхати. "У війську купа посад, де можна ефективно рахувати рожевих поні, впроваджувати ініціативи і готуватися до виборів. Ніт, Миша звалив, хлопнувши дверима. Я навіть не хочу задавати питання про підстави виїзду з країни, бо закон і бусік – для простих смертних, а для своїх усе інше", - ці слова військового Олександра Москалюка зібрали два десятки тисяч лайків у фейсбук.Частина українців відреагувала на серйозну політичну новину також найщирішим способом – сарказмом. У соцмережах виникли меми про Федорова та Італію. Наприклад, на одному з них слово "корупція" замінила на "сієста" і приписали Федорову слова: "Я думаю, що роль сієсти трохи перебільшена"."Більше цікавлюся громадянською позицією тих молодих людей з картонками, які люто скандували біля театру Франка “Фе! До! Роф!” – я ж там був, я це чув на власні вуха. Шо скажете тепер, шановні “небайдужі співгромадяни”? Будете далі виправдовувати свого кумира? І як?", - питає Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У сухому залишку маємо типову ситуацію: великі очікування, які суспільство покладає на одну людину, рано чи пізно розбиваються об політичну реальність – складну, суперечливу і таку, що неминуче комусь не подобається."Дуже ймовірно, що суспільство більше не покладатиметься на Михайла Федорова, але це також не означає, що поверне довіру до президента, який цю кризу спровокував", - зауважив журналіст, активіст та військовий Богдан Логвиненко. Читайте також: Італія наймає "короля дронів": як іноземні ЗМІ описують призначення Федорова радником Крозетто

Під час мобілізації оповіщувати військовозобов'язаних та вручати повістки можуть не лише представники територіальних центрів комплектування. До відповідних груп можуть входити представники місцевої влади та поліцейські, а в окремих випадках до оповіщення залучають цивільних осіб.
Про це інформує Новини.LIVE з посиланням на ТСН.
Присутність ТЦК не обов'язкова
За словами адвокатки Марини Бекало, склад груп, які проводять оповіщення військовозобов'язаних, визначений урядовою постановою. Тому присутність лише представників ТЦК під час таких заходів не є обов'язковою.
Хто може входити до груп оповіщення
До груп оповіщення можуть входити представники районних і міських державних або військових адміністрацій. Також до них можуть залучати представників виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, представників ТЦК і поліцейських.
У деяких ситуаціях склад таких груп може бути ширшим. Це стосується, зокрема, оповіщення людей за місцем проживання, роботи або навчання.
"Під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків до груп оповіщення також можуть включати цивільних осіб. Зокрема, це можуть бути керівник або голова правління ОСББ, представники роботодавця та закладів освіти", — пояснила Марина Бекало.
Раніше Новини.LIVE писали, що в Офісі Президента України заявили, що не мають інформації про плани знизити верхню межу мобілізаційного віку до 55 років. 
Також Новини.LIVE повідомляли, що до 20 вересня 2026 року військові, які самовільно залишили службу до 12 червня, можуть легально повернутися в армію за спрощеною процедурою і уникнути кримінальної відповідальності. Цей механізм дозволяє самостійно обрати новий підрозділ. 
Крім того, Новини.LIVE інформували, що жінки дедалі частіше підписують контракти із ЗСУ. Багато з них обирають сферу ІТ та керування дронами, попередньо проходячи спеціальні курси. Нерідко додатковим стимулом того, щоб долучитися до ЗСУ, для них стає служба їхніх чоловіків.

Повітряна тривога змінила формат урочистостей, але не зупинила відзначення авторів робіт, що формують український інформаційний простір у час війни.

Як повідомляє онлайн-медіа Укрінформ.

У Києві в укритті відбулася церемонія вручення дипломів лауреатам премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності. Через повітряну тривогу захід провели у захищеному приміщенні. Дипломи переможцям вручив голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко.

Премію імені Івана Франка заснували постановою уряду у 2003 році. Нею щороку відзначають авторів найкращих робіт у друкованих медіа, телевізійній та радійній сферах, а також у галузі наукових досліджень інформаційної діяльності.

Хочу нагадати, що постановою уряду в 2003 році започаткована премія в галузі інформаційної діяльності імені Івана Яковича Франка. Є чотири номінації: за кращий твір у друкованих медіа; у телевізійній і радійній сферах та наукова робота

– Олег Наливайко

Хто отримав премію імені Івана Франка

У категорії “За кращий твір у телевізійній сфері” перемогу здобув авторський колектив Юрія Макарова, Володимира Ладижця, Олесі Моргунець-Ісаєнко та Романа Синчука. Премію присудили за стрічку “Будапешт. Бомба під незалежність”.

Найкращим твором у радіомовній сфері визнали документальний проєкт “Як ми дорослішали: Революції, що нас змінили”. Його авторками є Юлія Чаплінська, Марина Люта та Ана Море.

У номінації “За кращу публікацію у друкованих засобах масової інформації” лауреаткою стала Галина Дацюк.

Премію за найкращу наукову роботу в інформаційній сфері отримав професор факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Степан Кость. Відзнакою нагородили його навчальний посібник “Антиукраїнський Голодомор 1932-1933 років: причини і наслідки, уроки і медійний дискурс”. Диплом Степану Костю вручать у Львові під час книжкового форуму.

Коли присуджують премію

Премію імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності присуджують щороку до дня народження Івана Франка, який відзначають 27 серпня. Розмір кожної грошової винагороди становить 10 тисяч гривень, фінансування здійснюють із державного бюджету.

Дивіться ще:

• Херсонська обласна прокуратура заочно повідомила про підозру лідеру ЛДПР Леоніду Слуцькому у виправдуванні агресії РФ та інформаційній співпраці з окупаційною владою.
• Національний центр обмежив доступ до інтернет-магазинів «Світ мудрості» та Litteroo через продаж забороненої російської літератури та приховування даних про власників.
• Відзнака Media Freedom Award на фестивалі Voices у Флоренції визнала зусилля Національної спілки журналістів України та Центрів журналістської солідарності у підтримці журналістів під час війни. Нагорода підкреслює розвиток мережі та координацію гуманітарної та технічної допомоги медіа спільноті.

The post У Києві вручили премію імені Івана Франка лауреатам у сфері інформаційної діяльності first appeared on Межа. Новини України..

Таку думку висловила журналістка та ведуча Еспресо Марина Данилюк-Ярмолаєва у проєкті "Тепер головне"."На жаль, це дуже дивна річ, коли ми на таке свято змушені спостерігати за справою про топ-корупцію в офісі президента. І з'являються нові деталі, що там відбувалося", - сказала журналістка.Марина Данилюк-Ярмолаєва також прокоментувала зустріч президента Володимира Зеленського з журналістами, під час якої глава держави говорив, зокрема, про справу Мудрої та роботу антикорупційних органів."Так, справді, журналіст на оцьому форматі, який він сам називав Офрек, але це навіть не схоже не на Офрек, це скоріше таке фільтроване решето із журналістів, які ще президенту подобаються, але можуть не сподобатись надалі і їх на подібні заходи не будуть кликати", - зазначила вона.Водночас журналістка відзначила роботу колег із NV та BBC Україна, які поставили Зеленському питання щодо корупційних справ."І попри те, що зараз там критикують і кажуть, що журналісти якісь були несправжні, я хочу віддати належне і подякувати нашим колегам із видання NV та BBC Україна, саме оглядачки, які прийшли від цих видань, задали слушні питання і таким чином президент хоча б зробив реакцію, як він ставиться до цієї топ-корупції. І в новини пішло дві головні цитати", - сказала Марина Данилюк-Ярмолаєва.За її словами, Зеленський заявив, що до Ірини Мудрої вже були питання, а також запевнив, що НАБУ і САП не мають до нього претензій і він не фігурує у корупційних справах."Він сказав, що, ну, до Ірини Мудрої так було багато питань, ми вже там, в принципі, готувалися з нею попрощатись настільки, зрозуміла. І другий момент - це президент запевняє, що НАБУ і САП взагалі не мають до нього претензій і він ніде не фігурує в корупційних справах", - розповіла журналістка.Водночас вона назвала цю заяву Зеленського "лукавством", звернувши увагу на положення законодавства щодо президента."І оце справді було лукавство президента, тому що, я нагадаю, чинне законодавство прописане для НАБУ і САП передбачає те, що президента вони не чіпають на той час, поки він є при повноваженнях президента, відповідно він має імунітет. Тому якби так, президент поки може стверджувати, що до нього то претензій немає, але все-таки питання хто цей таємничий Вова і той, що "тупотить ніжками наверху", лишається відкритим", - заявила Марина Данилюк-Ярмолаєва.Окремо журналістка прокоментувала продовження засідання Вищого антикорупційного суду щодо обрання запобіжного заходу Ірині Мудрій."А от продовження засідання, яке відбувається ще сьогодні сьогодні воно нам подарувало купу цікавих деталей. І от там уже сьогодні захист цієї Ірини Мудрої просить віддати її на поруки", - сказала вона.За словами Марини Данилюк-Ярмолаєвої, серед перших людей, які виявили готовність взяти Мудру на поруки, опинився головний рабин Києва."Як ми знаємо із попереднього епізоду, який був пару днів тому, Ірина Мудра розповідає, що в неї дуже різко гірко зі здоров'ям стало по-жіночому, там страшні справи. І це виглядає дуже комічно, тому що ця пані розповідала, насправді на плівках, як їм буде велика розкішниця, коли не дай Бог, НАБУ і САП добереться і до інших посадовців, які якраз таки залучені до цих схем.І от тепер захист каже, що давайте віддамо її на поруки. Цікаво, з'явилися перші ім'я поручителів. Ну, правда, здається, що у нас немає інституту репутації і уже немає на кого опертись. От, наприклад, мені було дуже дивно побачити пана головного рабина Києва, який заявив, що хоче бути поручителем для Ірини Мудрої. А хто інші, ще там поки невідомі прізвища", - розповіла журналістка.Вона також звернула увагу на фрагмент розмови між Іриною Мудрою та Денисом Микитасем, який прокурор САП навів під час засідання."І от там був дуже цікавий епізод, який мене зацікавив, де прокурор САП цитує шматочок. Як оці подільники, Ірина Мудра і Микитась, між собою дискутують, як насправді треба замітати за собою сліди, розривати папери і, наприклад, спілкуватися виключно в тих месенджерах, які не відслідкують", - сказала Марина Данилюк-Ярмолаєва.За її словами, у цій розмові фігуранти також обговорювали можливість придбання нового телефону."І от, наприклад, вони там говорять про те, як перевірити інформацію в НСДР від НАБУ і зацініть красоту гри, які у них насправді пріоритети в часи повномасштабного вторгнення. Пані Мудра питає Микатася:"А телефон нє будєм покупать новий? Дождьомся випуска 18-го iPhone?", - навела фрагмент розмови журналістка.Вона порівняла це з ситуацією на фронті та проблемами України із забезпеченням протиповітряної оборони."Тобто, уявіть собі, президент на публіку розповідає про те, що в нас немає чим балістику збивати. Грошей он нема на оборонний бюджет. Каже: "Он дірка страшна". Сьогодні свіжа заява пішла. А у людей, які працюють під його керівництвом і які мають займатися правовими реформами, отакі пріоритети: чекати чи не чекати 18-й iPhone і вже потім з нього стирати певні матеріали", - наголосила Марина Данилюк-Ярмолаєва.На її думку, справа Мудрої вкотре порушує питання системної корупції в українській владі."Тому, мені здається, попри те, що цю пані намагаються подекуди виставити, що вона ж насправді непогана людина і щось же ж там колись робила, на жаль, це судове засідання показує, що корупція страшна і насправді люди не зробили жодних висновків із попередньої, до речі, партії корупційних плівок, яка називалась "Мідас", - підсумувала журналістка.Звільнення Ірини Мудрої та операція "Форест Гамп"Про це йдеться в указі №734."Звільнити Мудру Ірину Романівну з посади Заступника Керівника Офісу Президента України", – зазначено в документі.Офіційно причини звільнення в ОП не коментували, проте указ підписаний 19 серпня.Раніше цього ж дня НАБУ й САП заявили, що вони здійснюють спецоперацію "Форест Гамп" – з викриття злочинної організації, яка діяла під керівництвом чинного та колишнього нардепів. Ця схема повʼязана із відмиванням грошей для ймовірного внесення застави за ексміністра енергетики Германа Галущенка. У злочинній групі були заступник керівника ОП, екснардеп, голова правління та голова наглядової ради державного банку. Зокрема, медіа називали імена заступниці голови ОП Ірини Мудрої, нардепа з колишньої ОПЗЖ Вадима Столара та ексдепутата Максима Микитася.

Які найнагальніші виклики стоять перед Україною напередодні 35-річчя незалежності
Максим Буткевич: До 35-річчя своєї незалежності Україна підійшла в ситуації, коли російська агресія загрожує самому її існуванню. Однак загроза з боку ворога — не єдиний виклик, який стоїть перед нами.
Частина з них пов’язана з війною та її наслідками, інші можна простежити протягом більшої частини новітньої історії незалежності. Які виклики, на які ми маємо знайти відповідь, є найбільш нагальними?
Валерій Пекар: Наш головний виклик на сьогодні — це війна. Все, що ми думаємо про Україну, необхідні зміни, можливе лише після її завершення. Всі інші питання — на другому плані. Якщо війна закінчиться не так, як ми вважатимемо перемогою, все решта просто не матиме значення, а права людини на наших теренах опиняться під великим питанням.
Після війни нам доведеться долати низку системних викликів. Серед них я б виокремив три ключові:
Людиноцентричність (повноцінне відновлення демократії): це ширше поняття, ніж просто демократичні процедури. Ідеться про ставлення до людини як до головного фокусу уваги всіх державних інституцій та суспільних спільнот.
Відновлення країни: держава постане перед величезними руйнуваннями. Проте відновлення означає не просто відбудову знищеного і навіть не «відбудову кращого, ніж було». Сенс у тому, щоб побудувати принципово іншу країну, адже відновлювати Україну зразка 1991 року немає жодного сенсу.
Людський капітал: це не лише питання демографії, а комплекс проблем, кожен елемент якого потребує окремої уваги. Це реінтеграція ветеранів, повернення вимушених мігрантів із-за кордону та створення умов для тих, хто захоче виїхати після завершення бойових дій.
Що є реалістичною перемогою України на сучасному етапі війни
Максим Буткевич: Протягом першого-другого року повномасштабного вторгнення слово «перемога» лунало дуже часто. Згодом воно стало вживатися дедалі рідше, а зараз майже зникло з публічного дискурсу. Чим реалістично зараз є перемога України?
Валерій Пекар: Зникнення слова «перемога» з нашої публічної дискусії — не є добре. Суспільству необхідно розуміти, куди ми рухаємося, чого прагнемо і чим будемо задоволені.
Українцям притаманна риса постійно бути незадоволеними наявним результатом та применшувати власні здобутки. Це пояснюється як залишками комплексу меншовартості, так і психологічним захистом від не справджених очікувань: щоб не розчаровуватися, краще й не зачаровуватися (як це сталося з ілюзіями про «два-три тижні»). У результаті ми просто припинили думати про фінал війни.
Проте якщо ми применшуватимемо власні успіхи, то зрештою нам і тризуб над Кремлем здасться криво повішеним, і сам Кремль палатиме «не так», і шматки розпаденої Росії виявляться «кострубатими». Натомість наш ворог будь-яку свою поразку здатний перетворити у власних очах на «перемогу». Нам важливо не потрапити в цю пастку.
Так що ж таке українська перемога? Минулого року протягом 100 днів — від Дня Незалежності до 1 грудня — близько трьох десятків українських військових стратегів, істориків, філософів, економістів та дипломатів працювали над цим питанням. Головний висновок: перемогу неможливо описати одним простим словом чи лише територіями.
Формула «вихід на кордони 1991 року» некоректна, адже у серпні 2014 року ми вже виходили на цей кордон на сході України, але це не зупинило війну — українські війська просто обстріляли з-за кордону. Війна йде не за території. Росії не потрібні землі, адже у неї достатньо власних занедбаних територій. Вона веде війну за те, щоб нас не існувало, а ми — за власне виживання. Це екзистенційна війна.
У маніфесті «Вижити, вистояти, перемогти» описали перемогу через три ключові колони:
Політичний вимір: збереження та утвердження державного суверенітету. Оскільки війна йде за наше існування, збереження держави — перша неодмінна основа.
Військовий вимір (стратегічна нейтралізація): ми не можемо окупувати Росію чи знищити всю її армію — вона занадто велика. Але ми можемо унеможливити досягнення її цілей. Наочний приклад — Чорноморський флот РФ: він фізично існує, але у війні участі практично не бере і боїться виходити в море. Те саме має відбутися в усіх інших доменах: інформаційному, кібернетичному, економічному, психологічному тощо.
Людський вимір: якщо ми переможемо у військовій та політичній сферах, але країна лежатиме в руїнах, а люди виїдуть — це означатиме, що ми подарували Путіну посмертну перемогу, на яку він не заслуговує. Перемога не матиме сенсу без успішної, людиноцентричної України з відновленою економікою та демократією.
Поєднання цих трьох вимірів — політичного, військового та людського — і є єдино адекватним описом нашої перемоги на сьогодні.
Від сварки до спільного мислення: як українцям навчитися приймати відмінності всередині суспільства
Дарʼя Бура: Зараз ми обʼєднуємося проти спільного ворога. А навколо чого ми будуватимемо єдність після перемоги? Як нам навчитися приймати те, що ми всі різні, хоч і єдині?
Валерій Пекар: Суспільства зазвичай єднаються або проти ворога, або заради спільного бачення майбутнього. Це означає, що чітка візія майбутнього нам життєво необхідна, але на сьогодні у нас її, на жаль, немає.
Головне завдання лідерів у сучасному світі — показати шлях і дати надію. Ті, хто зможе це зробити, і стануть провідниками повоєнної України. І починати формувати цю візію потрібно вже зараз: вона об’єднає людей, спрямує їхню соціальну енергію та згуртує суспільство.
Водночас внутрішні суперечки — це природна частина нашої культури. У своїй книзі «Як зрозуміти українців» Марина Стародубська чудово пояснює, що дискусії для нас — це не просто спосіб випустити пару чи «настукати» на когось, а необхідний елемент спільного мислення.
Дарʼя Бура: А це не роз’єднає нас ще більше?
Валерій Пекар: Усе залежить від характеру конфлікту. У духовних традиціях розрізняють «конфлікт в ім’я небес» та «конфлікт не в ім’я небес». Перший — це суперечка про те, як найкраще досягти спільного якісного майбутнього. Другий — це чвари довкола поділу майна чи ресурсів.
Мовою математики це різниця між грою з нульовою сумою (виграш–програш) та грою з позитивною сумою (виграш–виграш):
Гра з нульовою сумою (виграш–програш): коли ресурс обмежений і його намагаються поділити. Наприклад, якщо ми сперечаємося, кому віддати бюджет — дітям на освіту, ветеранам на реабілітацію, пенсіонерам чи людям, які втратили житло, ми обов’язково пересваримося.
Гра з позитивною сумою (виграш–виграш): коли ми об’єднуємо зусилля, щоб разом створити щось нове й збільшити спільне благо. Про те, як цей підхід працює на практиці, у своїй книзі «Митрополит Андрей Шептицький і принцип «позитивної суми»» детально описав Мирослав Маринович.
Якщо ми сперечатимемося в моделі «виграш–виграш», ми не розсваримося.
Крім того, варто зважати на різницю між віртуальним і реальним життям. Якщо читати українські соцмережі, виникає враження, що ми — найбільше зібрання істериків у світовій історії, яке давно пересварилося між собою. Але якщо подивитися на дані соціології, ми побачимо спокійний, виважений та дуже стійкий народ, який важко, через втрати, але з колосальною внутрішньою силою йде до своєї перемоги.
Я вірю, що ми не пересваримося, якщо матимемо спільну картину майбутнього, у якій виграють усі.
Чи загрожує нормалізація насильства здатності українців домовлятися про майбутнє?
Максим Буткевич: У мене є побоювання, що наша здатність домовлятися про спільне майбутнє підважується нормалізацією насильства під час війни. Там, де немає довіри до правоохоронних та судових органів, конфлікти дедалі частіше розв’язуються за принципом «хто сильніший». Також популяризується практика, коли в побутових суперечках кличуть побратимів чи ветеранів для силового рішення. Чи не загрожує ця нормалізація силового підходу здатності суспільства домовлятися?
Валерій Пекар: Безумовно, загрожує. Але важливо розуміти причину: люди вдаються до «альтернативних» методів тоді, коли не працюють державні інституції. Коли поліція, суди та прокуратура не діють, задіюються позаінституційні механізми, адже запит на справедливість у суспільстві величезний і наразі абсолютно незадоволений. Це стосується всього — від термінів військової служби до будь-яких інших сфер.
Нам критично необхідно, щоб держава побудувала дієві інституції справедливості. Соціологія свідчить, що справедливість посідає друге місце серед базових цінностей українців після свободи. І якщо ці дві фундаментальні цінності є спільними для всіх, у нас вже є міцне підґрунтя для єднання.
Силові конфлікти виникають тоді, коли люди не вміють і не можуть говорити.
Дарʼя Бура: А хто з ким має говорити?
Валерій Пекар: Усі з усіма, адже наше суспільство розділене багатьма розломами. Ми живемо в різних соціальних бульбашках — ветерани, підприємці, митці, священники, громадські активісти. Щоб розуміти одне одного, ці спільноти мають перетинатися, «ходити в гості» та діалогувати.
Тут має діяти принцип, який завжди нас рятував: «Твій біль — це мій біль». Якщо ви чуєте про проблему іншої спільноти, правильна реакція — не радіти, що це вас оминуло, а запитати: «Чим я можу допомогти?».
Звісно, за такого підходу може здаватися, що ти пропускаєш крізь себе весь біль світу і від цього можна вигоріти. Ресурс кожної людини сприймати чуже страждання та вислуховувати обмежений. Проте, якщо цей ментальний простір є, варто вислуховувати. Адже це відкриває можливості для взаємодопомоги та солідарності.
Діалог між різними бульбашками та регіонами — це те, що рятуватиме нас як під час війни, так і після її завершення.
Запит на нові правила: як відчуття несправедливості формує суспільний договір
Дарʼя Бура: Мені здається, нам важливо принаймні навчитися чути один одного. Повертаючись до тих же соцмереж, звідки багато хто черпає інформацію або намагається зрозуміти суспільні настрої: ми всі зараз із дуже загостреними почуттями, і іноді здається, що перебуваючи в різних бульбашках, ми взагалі не чуємо інших. Нам усе одно доведеться прописувати певний загальний суспільний договір.
Валерій Пекар: Суспільний договір — це не папірець із підписами громадян. Це насамперед неписані правила, які постійно змінюються та формуватимуться саме через суперечки й пошук компромісів. Суспільний договір — це те, що люди вважають справедливим і про що вони здатні домовитися як про норму.
Взяти, наприклад, нещодавні вуличні протести. В їхній основі лежали два фундаментальні чинники:
Конфлікт двох підходів до ведення війни: протистояння традиційної (ієрархічної, закритої, вертикальної, більш «радянської») школи та нової (асиметричної, технологічної, інноваційної, мережевої). Очевидно, що у симетричній війні ми не маємо шансів, адже «маленька Росія» не здатна перемогти «велику Росію».
Незадоволений запит на політичний процес: під час війни вибори, політична конкуренція чи агітація неможливі через безліч юридичних, безпекових, технічних та організаційних причин. Проте сам запит суспільства на політичне життя нікуди не зник.
Коли немає можливості реалізувати цей запит через вибори, він трансформується у вимогу відкритішої влади. Суспільство прагне бачити у керівництві країною професійних людей зі власною позицією, а не лише лояльних виконавців — людей, здатних сказати: «Ні, пане президенте, це погана ідея», і публічно пояснити свої рішення. Незадоволення цього запиту й породжує нинішнє відчуття несправедливості.
Досвід усіх українських Майданів свідчить: українці ніколи не виходять на вулиці за конкретні особистості чи навіть через жахливі політичні скандали.
Суспільство виходить тоді, коли з’являється гостре відчуття, що на тлі великої несправедливості у нього крадуть майбутнє. Так було у 2004 році, так було у 2013-му, так відбувається і зараз під час виступів громадянського суспільства.
Політикам варто триматися осторонь таких ситуацій та не допускати їх виникнення — тоді в Україні буде більше громадянського миру та менше неприємних несподіванок.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».  
Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі 
Запис Перемога, демократія, суспільна єдність: якою має стати Україна після війни спершу з'явиться на Громадське радіо.

Про це в ефірі Еспресо у програмі "Тепер Головне за тиждень" заявила журналістка та ведуча Марина Данилюк-Ярмолаєва.За її словами, нещодавнє інтерв’ю Резнікова для "Радіо Свобода" залишило більше запитань, ніж відповідей."Скажу, що це інтерв'ю було абсолютно непереконливо. Навіть такі професіонали, як Олексій Резніков, потрапляють у цю "зелену бочку" — і ця "квашеніна" передається і їм", — сказала Данилюк-Ярмолаєва.Вона наголосила, що за кілька років після скандалу Резніков так і не дав, на її думку, зрозумілого пояснення щодо вартості яєць, які фігурували в закупівлях Міністерства оборони."Олексій Резніков так і не зумів притомно пояснити, що ж це були за яйця по 17. Скільки ж коштувало те яйце насправді, коли він був очільником Міноборони" — зазначила журналістка.Данилюк-Ярмолаєва розкритикувала комунікацію влади напередодні вторгненняОкремо журналістка звернула увагу на позицію Резнікова щодо комунікації влади напередодні повномасштабного вторгнення РФ. За її словами, в інтерв’ю колишній міністр оборони пояснив, що публічне попередження населення про неминучість масштабної війни могло спричинити паніку та ускладнити переміщення військ."Він веде до того, що ця комунікація напередодні повномасштабного вторгнення була вірна. Але, друзі, уявіть собі, як же це страшно, коли людей навіть після чотирьох плюс років повномасштабного вторгнення звинувачують у тому, що це вони панікери", — сказала Данилюк-Ярмолаєва.Вона наголосила, що держава могла завчасно організувати евакуацію найбільш вразливих категорій населення. Зокрема, журналістка згадала дитячі будинки, дітей із прифронтових регіонів та молодих спортсменів."Мене досі хвилює одне питання: а чому держава вчасно не організувала вивезення найвразливіших категорій населення? Наприклад, дитячих будинків, які були окуповані", — зазначила вона.За словами Данилюк-Ярмолаєвої, особливо трагічною ця проблема проявилася в Маріуполі, де частина мешканців до останнього не вірила, що місто може опинитися в тривалій облозі."Величезна біда Маріуполя, де загинули десятки тисяч українців, — це те, що чимало мешканців вірили, що це ненадовго, що це буде максимум місяць, як у 2014 році, а далі просто будемо жити так, як і жили", — сказала журналістка.Вона додала, що після початку повномасштабного вторгнення дороги з міст України справді були переповнені автомобілями, однак це не означає, що завчасна підготовка та евакуація неодмінно призвели б до паніки."Люди б не панікували, тому що дороги були забиті і 24 лютого, і 25-го, і 26-го. І всі якось дісталися туди, куди збиралися дістатися на своїх автомобілях", — зазначила Данилюк-Ярмолаєва.На її думку, останні публічні виступи колишніх представників уряду та керівництва країни лише посилюють питання щодо рішень, які ухвалювалися напередодні повномасштабної війни."Публічні виступи міністрів оборони показують, що добре, що ці люди вже в минулому", — резюмувала журналістка.

Про це в ефірі Еспресо у програмі "Тепер Головне" сказала журналістка та ведуча Марина Данилюк-Ярмолаєва.За її словами, ситуація доволі показова: ми ще не встигли повністю розібратися зі справою "Мідас", а вже з'являються нові фігуранти та спливають старі імена з нових порцій плівок. І цього разу вони, за словами журналістки, дозволяють побачити, як може функціонувати корупційна система на найвищому рівні.Особливо важливо, що в центрі цієї історії опинилися люди, які мають безпосередній стосунок до правового блоку держави.Зокрема, йдеться про Ірину Мудру — заступницю керівника Офісу президента, яка відповідала за правовий напрям. Раніше вона також очолювала делегацію, яка мала представляти позицію України у світі щодо отримання репарацій від Росії після завершення війни."І зараз дуже дивно це виглядає, коли ця пані виходить і розповідає, як багато зробила для боротьби з Росією. Тому що ми слухаємо дві частини цих плівок і бачимо, яка боротьба насправді відбувалася в кулуарах", — зазначила Данилюк-Ярмолаєва.За словами журналістки, одна з історій, яка фігурує у записах, стосується державного Sense Bank."З державного банку — Sense Bank — діставали кеш, 150 млн гривень, і за допомогою різних схем відправляли ці гроші для того, щоб звільнити з-під застави відомого фігуранта справи "Мідас" Германа Галущенка", — розповіла вона.Водночас, за словами Данилюк-Ярмолаєвої, це була лише частина схеми. Інший епізод стосувався нерухомості в центрі Києва. Як стверджує журналістка, фігуранти могли підробляти судові рішення та окремі документи в Міністерстві юстиції, після чого заволодівати дорогою нерухомістю. Йдеться про приміщення у центральній частині столиці, які потенційно можна було використовувати для комерційної оренди."Це завжди бутики, ресторани, тобто можна було потім їх здавати — і у тебе були забезпечені п'ять поколінь наперед", — сказала вона.Втім, найбільше уваги Данилюк-Ярмолаєвої привернули розмови про правоохоронні органи. Зокрема, на плівках, за її словами, фігуранти обговорюють діяльність НАБУ та САП. Окремо вони говорять про керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка."Там є просто феноменальні цитати, де вони вважають, що залишати Олександра Клименка, керівника САП, на своїй посаді ще на сім років — це дуже небезпечно, тому що він їх буде доганяти", — зазначила журналістка.Ще один важливий момент — розмови про можливість отримувати інформацію від інших правоохоронних структур. За словами Данилюк-Ярмолаєвої, у записах звучить думка, що з ДБР та Національною поліцією можна домовитися і заздалегідь дізнатися про майбутні слідчі дії."Корисна інформація — це, наприклад, заздалегідь дізнатися, де буде обшук і яка мета цього обшуку", — пояснила вона.На її думку, така інформація могла б дати потенційним фігурантам час для знищення доказів або втечі за кордон.Окремо журналістка звернула увагу на висловлювання фігурантів щодо Служби безпеки України."І найцікавіше, що мене зацікавило: там навіть Службу безпеки України вони називають "ця х**ня"", — сказала Данилюк-Ярмолаєва.На її думку, це показує, наскільки цинічно фігуранти можуть сприймати державні правоохоронні органи."Навіть такий потужний орган у хворих фантазіях корупціонерів, підозрюваних у корупції, — це фігня, тому що із СБУ, виявляється, теж можна домовитися", — додала вона.Ще один важливий аспект, на який звернула увагу журналістка, — ставлення фігурантів до міжнародної участі у формуванні українських державних органів. Данилюк-Ярмолаєва нагадала, що протягом тривалого часу на різних телеканалах, зокрема пов'язаних із Віктором Медведчуком та Ігорем Коломойським, активно поширювалася теза про так званих "соросят", які нібито отримали надмірний вплив на державні органи. За її словами, схожі побоювання тепер можна почути й у розмовах людей із владного середовища."Ця заступниця керівника Офісу президента теж скаржиться, що всі ці міжнародники мають вплив на органи, де проводяться конкурси", — зазначила журналістка.Вона звернула увагу на перелік органів, який, за її словами, обговорюють фігуранти: Митниця, БЕБ, АРМА, НАБУ та САП."Тобто можна уявити, які хвилювання у цих людей насправді і за що вони переживають", — сказала Данилюк-Ярмолаєва.На її думку, проблема полягає у принциповій різниці між публічною риторикою та тим, що обговорюється за зачиненими дверима."Переживають вони не за те, щоб РФ платила нам репарації, не за те, щоб у нас у державних банках був порядок, а за те, щоб користуватися такими дружніми державними банками, де можна брати гроші й вносити заставу за інших людей, безпосередньо близьких до Банкової", — заявила журналістка.На її переконання, водночас ідеться про небажання допустити реальну незалежність правоохоронних та антикорупційних органів."Щоб не було реформ жодного органу, який якраз має займатися правовими питаннями", — додала вона.Саме тому, за словами Данилюк-Ярмолаєвої, їй тепер зрозуміліше, чому в Україні так складно проходять конкурси на керівників ключових правоохоронних структур."Тепер мені абсолютно зрозуміло, чому так туго у нас ідуть конкурси на очільника ДБР, на очільника Офісу генерального прокурора і чому влада так не хоче проводити чесний конкурс на очільника Національної поліції", — резюмувала журналістка.У рамках операції "Феміда" НАБУ оприлюднило записи, які свідчать, що елітний синдикат, до якого входила представниця Офісу президента, колишній та чинний нардепи, захоплювали нерухоміть у Києві на сотні мільйонів.

Розмови про евакуацію з Києва місцевих жителів точаться після важкої зими 2025-2026, коли внаслідок атак на столичні ТЕЦ жителі кількох районів замерзали у власних квартирах. У Київській міськдержадміністрації повідомили, до чого готуватися киянам в новому сезоні.
Заступниця голови КМДА Марина Хонда заявила, що у разі блекаутів незахищеним верствам населення та самотнім пенсіонерам запропонують варіант переміщення в лікарні, соццентри та пансіонати.
За її словами, інформаційна робота щодо готовності людей до переїзду вже ведеться.
«Минулої зими понад 3 тисячі людей відмовилися від переїзду – навіть коли для них уже знайшли транспорт і підготували місця», — пояснила Хонда.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Росія завдала удару по Києву: у двох районах можливі перебої з гарячою водою


Робота з населенням ведеться, щоб вчасно закупити необхідну кількість ліжко-місць, продуктів та інших необхідних речей для перебування людей в закладах.
Наразі вже підготовлені місця для розміщення дітей з інвалідністю та самотніх пенсіонерів у Міському центрі надання соцпослуг, двох реабілітаційних центрах та комунальних пансіонатах.
У столиці працюють 10 стаціонарних закладів, у яких живуть близько 2,5 тисячі людей. Вони забезпечені генераторами, автономними котельнями та резервуарами з водою. На базі двох реабілітаційних центрів працюють пункти незламності, які можуть розмістити одночасно 200 людей.
«Ми не можемо передбачити, якою буде зима і які саме наслідки матимуть можливі атаки. Але ми можемо підготувати систему так, щоб у момент кризи не починати роботу з нуля», – додала заступниця голови КМДА.
Загалом влада радить киянам мати альтернативний план в разі погіршення ситуації.
«Ми живемо в умовах воєнного стану, війна триває. Тому кожен із нас має заздалегідь подумати про власний план дій, а завдання міста – зробити все, щоб люди, які не можуть самостійно подбати про себе, не залишилися без допомоги», – підсумувала Марина Хонда.
Хурналіст ZN.UA Ігор Маскалевич ще раніше аналізував, в якому разі киянам доведеться виїжджати зі столиці. Також про те, чи переживе Київ прийдешню зиму, пише у статті "Скільки тепла потрібно Києв, або що треба зробити, щоб пережити зиму" Олександр Сергієнко.

Національний фармацевтичний регулятор — Українська фармацевтична агенція (УФА) — розпочне свою повноцінну роботу з 1 січня 2027 року без жодних перенесень термінів. Призначення керівника новоствореного органу відбуватиметься виключно через відкритий конкурс за участі міжнародних партнерів, про що повідомив редакторці відділу соціуму ZN.UA Аллі Котляр один із головних кандидатів на цю посаду, директор Державного експертного центру МОЗ Едем Адаманов в інтерв’ю «Просто пофіксити систему на рівні прізвищ — не працює».
Нові правила
Адаманов пояснив, що чутки про можливість призначення очільника агенції в обхід конкурсу не відповідають дійсності, адже це пряма норма закону. За словами посадовця, призначення без відбору нецікаве ані йому особисто, ані Міністерству охорони здоров'я. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 739 від 4 червня 2026 року, до конкурсної комісії увійдуть:
представники міжнародних організацій, які надають найбільшу допомогу Україні у сфері охорони здоров'я;
представники пацієнтської спільноти;
делегати від громадського сектору.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Препарати, які не пройдуть біоеквівалентність, можуть зникнути з аптек: що відомо


При цьому МОЗ у комісії представлятиме лише секретар для забезпечення її роботи, а остаточний склад затвердить Уряд після надання всіх кандидатур стейкхолдерами.
Фінансовий стимул
Нижня межа заробітної плати в новому органі контролю визначена законом, тоді як верхня залежатиме від рішення Міністерства фінансів України та розміру зборів. Експерт нагадав, що зарплати в центральних органах виконавчої влади традиційно нижчі, ніж у державних підприємствах.
«Дуже сподіваюся на зважене рішення щодо фонду оплати праці — без цього реформа неможлива. Якщо зарплати будуть стандартними, як в органі без спецстатусу, тоді основним стимулом залишиться кар'єрний інтерес і можливість просто «пофіксити систему», — пояснив Адаманов.
За його словами, головне завдання нового регулятора — перезавантажити процедури реєстрації лікарських засобів, видачу ліцензій, GMP-сертифікатів (на належну виробничу практику) та контроль обігу медичних виробів.
Дедлайни
Посадовець підкреслив, що дедлайн запуску агенції 1 січня 2027 року залишається остаточним, без зсуву на липень. Водночас деякі сервісні й допоміжні функції можуть делегуватися підпорядкованим установам на перших етапах. До сфери управління органу державного контролю  мають увійти державні підприємства Держлікслужби та Державний експертний центр, де працює багато людей. Це необхідно для того, щоб створити для бізнесу «єдине вікно», а відповідальність за якість, безпеку та обіг ліків була закріплена за однією структурою, а не залежала від окремих політиків.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Експерт пояснив, чому реєстрація лікарських засобів може тривати дуже довго 


«Суть реформи — не в красивій назві, а в тому, щоб був єдиний орган, який ухвалює рішення й несе відповідальність за реєстрацію, якість та обіг лікарських засобів. Яким буде внутрішній дизайн — чи виконуватиме орган усі функції самостійно з січня, чи делегує частину сервісних функцій партнерам, — це вже, вважаю, рішення майбутнього керівника», — заявив Адаманов
Експерт додав, що наявні положення про УФА, розроблені Мариною Слободніченко, зараз відкриті для зауважень та пропозицій експертів і ще можуть бути вдосконалені до моменту запуску.
Український фармринок пережив важкий рік: удари по складах і виробництву, скандали навколо регулятора, спроби держави знизити ціни на ліки й водночас дедалі більше запитань від пацієнтів до якості препаратів. Про контроль якості, біоеквівалентність старих генериків, ризики дефіциту лікарських препаратів і запуск Української фармацевтичної агенції — в інтерв’ю Алли Котляр з новим директором ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едемом Адамановим «Майже все зареєстроване до 2006 року потребує приведення у відповідність».

1 січня 2027 року в Україні має запрацювати Українське фармацевтичне агентство (УФА) — новий регулятор, покликаний змінити правила гри для всього фармринку: реєстрацію ліків, ліцензування, контроль якості. За словами директора Державного експертного центру (ДЕЦ) МОЗ Едема Адаманова, дедлайн «реальний і без шляху назад».
Але ДЕЦ — структура, яка сама увійде до складу нового органу, — вже зараз публічно пропонує змінити рішення уряду: замість ліквідації Держлікслужби, як передбачає постанова Кабміну №739, реорганізувати її.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Створення УФА до 2027 року: експерт пояснив, чому вчасно запустити Фармацевтичну агенцію буде вкрай складно


За лічені місяці до запуску відкритими залишаються й інші питання. Чи відбудеться конкурс на посаду керівника УФА без обходу правил — від цього залежить довіра бізнесу та міжнародних партнерів. Що насправді змусило піти у відставку заступницю міністра з питань євроінтеграції Марину Слободніченко, яка курувала цей напрям раніше. Скільки за державний контроль платитимуть аптеки та виробники — на тлі того, що сама Національна служба здоров’я України (НСЗУ) цього літа заборгувала аптекам 580 млн грн за програмою «Доступні ліки». І чи не перерветься для пацієнта доступ до звичних препаратів у момент переходу на нові правила реєстрації.
Ці та інші питання ZN.UA поставило Едему Адаманову — одному з головних кандидатів на посаду керівника нового органу.
Варто зауважити: на кілька прямих запитань — зокрема про мотиви його призначення чи про причини відставки Слободніченко — Адаманов охоче говорить про контекст і принципи, але уникає короткої конкретної відповіді. Наскільки переконливими є пояснення співрозмовника, читач оцінить сам.
Про конкурс і призначення
— Пане Едеме, у березні ви казали, що конкурс на посаду керівника УФА має бути відкритим і з міжнародними партнерами. Це все ще ваша позиція?
— Це моя позиція, я на ній наполягаю. Хоча, зізнаюся, було б навіть якось нецікаво, якби ця битва була легкою. Має бути жваво.
— І битва пожвавилась. «УП» пише, що МОЗ може спробувати провести вас в обхід конкурсу. Це виключено? Можете прямо сказати, що погодитеся тільки на відкритий конкурс із прозорими правилами?
— Призначення без конкурсу неможливе. Це пряма норма закону. Я просто не знаю, звідки «УП» бере такі дані. Робити щось без конкурсу нікому не цікаво — ні мені, ні МОЗ.
— Якщо конкурс буде, хто має входити до комісії? Чи повинні там бути міжнародні партнери? І коли мають оголосити умови?
— Постанова Кабінету міністрів (КМУ) від 4 червня 2026 року №739 визначає, що до складу мають увійти кілька представників від міжнародних партнерів і пацієнтської спільноти. Міжнародних кандидатів мають надати саме ті партнери, які найбільше допомагають Україні у сфері охорони здоров’я. Також має бути громадянський сектор. Від МОЗ, наскільки я розумію, у комісії не буде нікого — можливо, лише секретар, який забезпечує її роботу. Тобто до складу увійде доволі різна група не пов’язаних між собою людей — має бути цікаво. Умови постанови вже визначено. Якщо будуть уточнення, їх викладуть у новій редакції. Щойно міжнародні партнери та інші стейкхолдери нададуть кандидатури, склад комісії затвердить Кабмін — і одразу все опублікують на сайті КМУ.
— Чим ваша ситуація принципово відрізняється від логіки, за яку міністерство критикувало ексзаступницю міністра охорони здоров’я з питань європейської інтеграції Марину Слободніченко, — коли правила ніби пишуть під конкретну людину? Ваше призначення очільником ДЕЦ на старті підготовки до УФА — це збіг чи вас від самого початку готували саме на цю роль?
— Мені, навпаки, здається, що дехто з посадовців МОЗ, яких уже немає на посадах, намагався трохи підлаштувати документи під себе. Але не будемо про персоналії. В міністерстві (з жовтня 2024 року до січня 2026-го Едем Адаманов обіймав посаду заступника міністра охорони здоров’я України. — А.К.) я відповідав, зокрема, за фармацевтичний напрям і пішов звідти безпосередньо в ДЕЦ, аби на технічному рівні розуміти, як усе працює на місцях, а не лише стратегічно. Вважаю, що жодна людина, на посаді чи без неї, не повинна робити щось «під себе» — вона має працювати для системи.
Моя позиція завжди принципово відрізнялася від позиції Марини Слободніченко у питанні перехідного періоду. Вважаю, що ліквідовувати Держлікслужбу некоректно: її треба трансформувати чи реорганізувати. Це пов’язано з моїм досвідом — я створював нові державні інституції, я ж їх і об’єднував: коли працював у «Медзакупівлях», до них приєднали «Укрмедпостач», зараз до ДЕЦ приєднується «Політехмед».
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Препарати, які не пройдуть біоеквівалентність, можуть зникнути з аптек: що відомо


Людина з практичним досвідом розуміє, скільки в центральному органі виконавчої влади, що існує роками, невикористаних відпусток, майнових та інших питань — цю бюрократичну машину неможливо просто зупинити. Коли кажуть про «просту ліквідацію», не усвідомлюють комплексу чинників, які можуть ускладнити цей процес настільки, що він розтягнеться років на десять. Друге — наскільки сильно від цього постраждає бізнес: подав заявку наприкінці грудня — має отримати документ в установлений термін уже від нового органу в січні. Ліквідацією цього не забезпечити.
Ще одна принципова відмінність стосувалася кадрового питання. Дехто вважав: ліквідація — єдиний спосіб повністю перезавантажити команди в ДЕЦ, Держлікслужбі та підпорядкованих їй підприємствах (Центральна лабораторія, ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів» тощо).
Я вважаю, що оновлення команд справді потрібне — це процес незворотний. Але людей із необхідною експертизою — інспекторів GMP, GDP — просто фізично немає в достатній кількості, їх не візьмеш «із космосу». Якщо до когось є питання, можна провести перевірку чи перепідготовку. Але завдання номер один цієї реформи — зберегти кадровий та експертний потенціал, а не віддати його фармкомпаніям. Вони будуть лише раді, якщо всіх звільнять одним днем: заберуть найкращих до себе, а Україна залишиться без кадрів регуляторного рівня.
— Чи бачите ви для себе особисто кар’єрний або фінансовий інтерес у тому, щоб очолити УФА?
— Якщо бути відвертим, кар’єрний інтерес зараз видається привабливішим за фінансовий. Я ще не знаю, якою буде зарплата в органі державного контролю: закон установлює нижню межу, але не верхню — багато залежатиме від Мінфіну, від бюджету, який ухвалять депутати, від розміру внесків і зборів. Загальне правило таке: у центральних органах виконавчої влади зарплати завжди гірші, ніж на державних підприємствах чи в установах іншої форми власності. Дуже сподіваюся на зважене рішення щодо фонду оплати праці — без цього реформа неможлива. Якщо зарплати будуть стандартними, як в органі без спецстатусу, тоді основним стимулом залишиться кар’єрний інтерес і можливість просто «пофіксити систему».
Мені здається, що з часів Революції гідності було кілька реформ, і небагато з них дожили до сьогодні. Медична реформа — одна з тих, що дожила й триває. І треба ще трошечки зробити, щоб у медицині все було просто прекрасно. Там, де можу трохи впливати — у ланцюжку постачання лікарських засобів, — намагатимуся це зробити.







Майже половина українців готові рятувати людей, але лише 13% вміють це робити: результати дослідження




— Прямо-таки трошечки?
— Мені здається, що процес бюджетування — суперпрозорий. І хоч би хто на якій посаді зараз був, вже дуже складно вплинути на процес закупівель. Керівники медичної закупівельної агенції змінюються, але не підходи.
Треба перезавантажити регулятора: процедури реєстрації, видачу ліцензій і GMP-сертифікатів, контроль обігу медичних виробів. Якщо це полагодити на рівні системи, а не прізвищ, — усе в галузі буде гаразд.
Про терміни
— 1 січня 2027 року — усе ще реальний дедлайн запуску УФА чи вже йдеться про зсув на липень?
— Це реальний дедлайн. Я не чув про жодне зволікання — ані від народних депутатів, ані від МОЗ. Може бути так, що деякі допоміжні функції, без яких можна прожити протягом тижнів чи місяців, запустять трохи пізніше. Але новий орган запуститься 1 січня. Шляху назад немає.
— Що саме можуть запустити пізніше, наприклад?
— Якщо є сервісні функції, які можна делегувати підпорядкованим установам, поки ті існують і працюють, — це варто робити. Наприклад, у сфері управління Держлікслужби є кілька державних підприємств — закрити їх одним днем складно, з огляду на законодавство. Так само Державний експертний центр, де працює багато людей і виконують багато функцій. У будь-якому разі всі такі сервісні партнери мають перебувати у сфері управління органу державного контролю (ОДК), а не МОЗ чи іншої структури, — щоби для бізнесу залишалося єдине вікно, а відповідальність була закріплена за однією структурою, а не залежала від окремої політичної фігури. Суть реформи — не в красивій назві, а в тому, щоби був єдиний орган, який ухвалює рішення й несе відповідальність за реєстрацію, якість та обіг лікарських засобів. Яким буде внутрішній дизайн — чи виконуватиме орган усі функції самостійно з січня, чи делегує частину сервісних функцій партнерам, — це вже, вважаю, рішення майбутнього керівника.
Бізнесу, пацієнтам не дуже цікаво, які там будуть форми власності та які державні підприємства. Пацієнту важливо, щоб лікарський засіб був якісний, безпечний. Бізнесу — щоб усе було прозоро, а правила гри — зрозумілі.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Чесні програють: як система НСЗУ стимулює викривлення даних


Про Держлікслужбу
— Ліквідація Держлікслужби перетворюється на реорганізацію. Це ще та сама реформа чи вже інша модель? Чи не ризикує все звестися просто до нової таблички без зміни суті?
— Наразі постанова №739 передбачає ліквідацію. Ми як ДЕЦ пропонуємо МОЗ це змінити. Чи буде можливість це зробити — дізнаємося незабаром. Але навіть якщо стейкхолдерам вдасться довести свою позицію і в постанову внесуть зміни, це не зведеться до банальної зміни таблички. По-перше, новий закон, що набирає чинності з 1 січня 2027 року, концептуально змінює підхід до роботи регулятора та його функції. Усю підзаконну базу вже пишуть під нові функції й реалії, з великою кількістю євроінтеграційних норм — вороття назад просто не буде, хоч би хто виграв конкурс. Забагато стейкхолдерів залучено до цього процесу — ринок, бізнес, пацієнти, — щоб можна було просто «переклеїти табличку».
— Як нинішній статус ліквідації Держлікслужби впливає на її роботу просто зараз — на перевірки, ліцензії, управлінські рішення?
— Робота триває. У реєстрах може бути зазначено, що орган перебуває у стані ліквідації, але працівників не звільняють: вони отримують зарплату, виконують свої функції. Мотивація, звісно, страждає — коли людина не знає, чи запропонують їй перехід до нового органу і на яких умовах, це впливає на її ставлення до роботи. Але станом на сьогодні пацієнт чи бізнес від статусу ліквідації Держлікслужби не потерпають.
Про конфлікт у МОЗ
— Що насправді стало причиною відставки Марини Слободніченко? І як цей конфлікт уплинув на темпи роботи над УФА?
— Я не думаю, що там був конфлікт у прямому сенсі. Ті, хто працював на державній службі чи обіймав політичні посади, мене зрозуміють: коли у тебе як у керівника 250 напрямів роботи, ти делегуєш їх заступникам. Заступник, який бере проєкт на себе, веде його від А до Я і звітує за встановленим протоколом. Ніхто фізично не має ресурсу мікроменеджити кожен процес.
Керівник сам визначає дедлайни, за якими перевірятиме прогрес. Наскільки я розумію, часу до запуску залишається дедалі менше — дедлайни за багатьма напрямами вже «підсвітилися» в менеджері завдань чи протоколах нарад, — і постало багато практичних питань без готових відповідей. Умовно: якщо 26 грудня подаються документи до Держлікслужби і на нараді тебе прямо питають — хто конкретно 5 січня підпише документ, як це фінансуватимуть, кого звільнять, як переводитимуть працівників, яким буде формат конкурсу, — а чіткої відповіді немає, то рухатися далі складно.







Експерт розповів, яка в Україні ситуація зі стратегічним запасом важливих ліків 




Гадаю, причина радше в готовності чи неготовності процесів, аніж у конфлікті. Але це моя особиста оцінка — я не брав участі у фінальній розмові, як, наскільки мені відомо, і хтось із зовнішніх спостерігачів.
Що ми бачимо збоку: євроінтеграційний процес складний, особливо у сфері охорони здоров’я, — з’являються напрями, яких раніше не було (наприклад, ліцензування крові, транскордонна медицина), і на них теж потрібен фокус, а не лише на створенні ОДК. Новому заступнику міністра з євроінтеграції буде непросто — потяг уже їде, шляху назад немає.
— Чи правда, що положення про УФА, підготовлені Мариною Слободніченко, тепер доведеться переписувати?
— Річ не у персоналіях. Коли створюють щось нове, неможливо відразу передбачити все ідеально — такого не буває ніде у світі. Чи можна критикувати наявні положення? Можна. Чи є за що? Є. Але чи коректно робити це зараз? Ні — бо над документом працювала не одна людина, і добре, що його вже ухвалили: документ побачив широкий загал, стейкхолдери, експерти, які тепер можуть надати зауваження чи пропозиції. До 1 січня частину цього ще можна врахувати й покращити.
Про фінансування
— Модель, за якою бізнес покриває 70% витрат УФА, на вашу думку, робоча? «УП» стверджує, що фармбізнес нею незадоволений. А найбільше не згодні із сумами внесків аптеки, яким НСЗУ цього літа заборгувала 580 мільйонів гривень за програмою «Доступні ліки».
— Почну з аптек. Справді, майже немає країн, де вони платять окремі внески за контроль, — зазвичай це вже закладено у вартість ліцензії. У нас є дві національні особливості. По-перше, вартість ліцензії у нас невисока. По-друге, кількість аптек в Україні величезна — набагато більше, ніж потрібно.
Коли внески й збори розраховують на кожну точку провадження, а точок забагато, навіть мізерні внески в сумі сприймаються як «дуже багато». Через це викривлення ринку й національні особливості здається, що аптеки мають заплатити колосальні гроші.
Чи можна знайти шляхи зменшити суми? Так, я вважаю, їх варто пошукати (так само, як і для імпортерів та виробників), бо в довгостроковій перспективі бізнес завжди перекладає додаткові витрати на клієнтів.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Скарга на якість ліків: які інструменти має пацієнт, щоб перевірити препарат, та як перевіряє ліки держава


Є й психологічний бар’єр: в українському фармсекторі ще не було прецеденту, щоб за контроль платив той, кого контролюють. Не буває ж різниці, наприклад, в оплаті роботи поліції по районах. Ми всі сплачуємо однакові податки. Якщо у виробника сто реєстраційних посвідчень і великий завод — він платить більше за контроль якості; якщо посвідчень п’ятдесят і завод менший — платить менше. Оскільки культури «платити за контроль» в Україні раніше не існувало, потрібен певний час, аби цей підхід став зрозумілим ринку.
— Якою, на вашу думку, має бути модель оплати для бізнесу — фіксований внесок чи оплата за конкретні регуляторні послуги? І за які?
— Є речі, які можна стандартизувати, і саме їх можна оплачувати через внесок чи збір. Наприклад, якщо на перевірку аптеки середньою площею 20 квадратних метрів потрібно, скажімо, п’ять людино-годин, вартість можна розрахувати. Те саме стосується виробників і дистриб’юторів. А все, що вимагає індивідуального підходу і є складним для стандартизації, має бути платною послугою з індивідуальним визначенням вартості. Гадаю, що логіка має бути така. І в законодавстві, плюс-мінус, її закладено. Треба кілька разів — і не два, і не десять, — зустрітися з бізнесом, проговорити і показати, як саме рахують внески й на що підуть їхні кошти. Тоді бізнес сприйматиме це значно легше.
— Модель передбачає, що кількість аптек найближчим часом не скорочуватимуть. Навіть у великих містах, де їх і так забагато?
— Так, аптек багато, і ті, хто працює в аптечному ритейлі, теж це розуміють. Причому їх багато у великих містах, тоді як у невеликих населених пунктах і окремих регіонах аптек бракує. Тому треба радитися з колегами, стейкхолдерами, асоціаціями. Але швидкого шляху тут немає: закон не має зворотної сили. Навіть якщо завтра ухвалять норму, яка заборонятиме відкривати аптеку в радіусі 300 метрів від іншої, вона не діятиме на заклади, які вже працюють, — їх завжди можна перепродати чи здати в оренду. Статус-кво з великою кількістю аптек, на жаль чи на щастя, вже склався.
У проєкті постанови, наскільки пам’ятаю, йшлося про 10–12 тисяч гривень з аптеки на рік — для бізнесу загалом невелика сума, хоча для мережі з тисячею точок це вже відчутно. Передбачено й диференціацію: для аптеки в маленькому місті чи селі сума має бути символічною, у прифронтовій зоні — взагалі нульовою, для великого міста — вищою.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





В Україні деякі препарати продаються в аптеках нелегально: у ДЕЦ МОЗ назвали причину 


— Ви бачите зараз якісь шляхи зміни моделі 70/30?
— Є багато варіантів і опцій. Одна з моделей, яка, напевно, могла б зараз бути кращою для нас, існує в деяких країнах ЄС: регулятор повністю фінансується з держбюджету, з конкурентними зарплатами, але внески й збори повертаються в бюджет — за джентльменською домовленістю: скажімо, з кожних 100 гривень зборів 80 гарантовано виділяють на утримання регулятора.
Чому в нашому випадку це може бути найкращим варіантом саме на старті? Коли запускають новий орган, внески і збори надходять нерівномірно — не щомісяця однаковою сумою, а радше поквартально. А працівнику не скажеш: «Почекай три місяці без зарплати, зате в червні отримаєш за пів року». Так не працює. Тож на перші рік-два-три, можливо, варто розглянути гарантовану суму з бюджету, а збори повертати в казну.
Платні послуги — інша історія: якщо їх не прив’язати до конкретного показника швидкості та якості, у людей не буде мотивації виконувати їх швидко.
Про Нацкаталог
— Яку практичну роль у новій архітектурі контролю має відігравати Національний каталог — це справді інструмент прозорості й контролю чи просто ще одна база даних?
— Уся IT-архітектура будуватиметься на одній базі даних, яку наповнюватимуть різні відомства, а візуалізація вже підлаштовуватиметься під те, кому яка інформація потрібна. Каталог має залишитися щонайменше для інформування широкого кола стейкхолдерів і пацієнтів про орієнтовну максимальну вартість лікарського засобу. Добре, що в нас є Tabletki.ua та інші сервіси, але вони недержавні. Не можна бути впевненими, що завтра вони працюватимуть чи завжди будуть безкоштовними.
У багатьох країнах ЄС під час реєстрації препарату заявник одразу декларує ціну. В Україні такого практично ніколи не було, хоча різні форми каталогу існували й раніше, просто не були прив’язані до реєстраційного посвідчення.
У цьому є й практична користь для регулятора — у держави має бути власна аналітична база. Якщо сьогодні захочемо проаналізувати, наприклад, скільки коштував умовний ібупрофен минулого року, то можемо подивитися на графіку, як змінювалася ціна, а не звертатися до Proxima Research, SMD, IQVIA й просити їх надати ці дані. Захочуть — нададуть, ні — держава не має власної аналітики.







Прорив у галузі медицини: клітини нирок і печінки вперше надрукували у космосі




В Україні офіційно зареєстровано 12 тисяч готових лікарських засобів, але не всі вони сьогодні представлені в Національному каталозі цін. Частину реєстрацій уже фактично не використовують: компанія свого часу зареєструвала препарат, але надалі його не постачає і не продовжує реєстрацію.
Якщо ціну на препарат не задекларовано в каталозі, продавати його не можна. Регулятор може бачити, які сегменти ринку втрачають привабливість, і заздалегідь прогнозувати дефіцит, звертаючись до компаній із проханням збільшити постачання. Для бізнесу це може бути певним обмеженням, оскільки задекларована чи зареферована ціна фіксується мінімум на пів року. З іншого боку, пацієнт і держава отримують гарантію: щонайменше пів року ціна не зростатиме.
Такі інструменти в будь-якому разі потрібні. Чи каталог у майбутньому поєднуватиме й контрольну функцію — про це можна дискутувати.
— Чи є прогрес у питанні біоеквівалентності, яке гостро обговорювали минулого разу?
— Ми зустрілися з кількома асоціаціями, підготували план переходу — які вимоги вводитимуть і коли, як компаніям до цього готуватися. Цього тижня розіслали підготовлений документ Європейській бізнес-асоціації, Американській торговельній палаті, Асоціації виробників інноваційних ліків, нашим українським — Асоціації «Виробники ліків України», Спілці українських підприємців для опрацювання й коментарів.
Ми завжди підтримуватимемо українських виробників, аби цей перехідний період для них минув максимально безболісно. І надалі наполягатимемо, щоб вимоги до біоеквівалентності відповідали редакції нашого наказу 2015–2016 років, яка вже узгоджувалася з тодішньою директивою ЄС. Усе, що було раніше за цей період, справді варто переглянути, а зміни, внесені пізніше, здебільшого мінорні. Так само, як свого часу для Хорватії чи Польщі передбачали перехідний період після вступу, він має бути й для наших виробників.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вчені знайшли нове “гаряче місце мутацій”: як виникають генетичні захворювання


Частину українських генериків свого часу реєстрували з референтним препаратом із Великої Британії — тоді ще країни-члена ЄС. Після Brexit і переорієнтації нового законодавства виключно на референтні препарати країн ЄС статус таких реєстрацій під питанням.
Якщо є препарат, що 20 років перебуває на ринку без жодних проблем із фармаконаглядом, ми лобіюватимемо, щоб він залишився доступним в Україні, навіть якщо для виходу на ринок ЄС він не підійде. За умови підтвердженої якості, безпеки та ефективності його вилучення може боляче вдарити по пацієнтах, які до нього звикли. Для таких випадків є конкретний європейський механізм — підхід Well Established Use, який передбачає можливість реєстрації добре вивчених препаратів на підставі тривалого досвіду їх медичного застосування.
Про довіру ЄС
— Чи були реальні звернення міжнародних партнерів щодо ризику втрати довіри Єврокомісії через можливе перенесення термінів запуску Укрфармагентства?
— Звернень міжнародних партнерів до Державного експертного центру не було. Чи були вони до МОЗ — не знаю, але з мого досвіду роботи в міністерстві, де міжнародна співпраця була в моєму периметрі, і з неформального спілкування я не відчув якогось шаленого занепокоєння. Важливо розуміти: розмова на рівні конкретних прізвищ — це суто український контекст. У країнах зі сталою демократією проблему майже завжди обговорюють на рівні системи, стратегії, ризиків — не персоналій. Міжнародним партнерам важливо, щоб реформа не зупинялася, щоб узяті Україною зобов’язання виконувалися, щоб регулятор працював прозоро й без шкоди для пацієнтів, а люди в ньому не мали поганої репутації чи зв’язків із корупційними історіями. І щоб правила гри на ринку були однаковими для всіх.
Я завжди за конструктивну критику. Але якщо можна підтримати уряд, то підтримаймо. Бо йому реально важко.
Що ближче буде до конкурсу на посаду очільника УФА чи до дати його запуску, то більше з’являтиметься різної інформації. Одні когось підтримуватимуть, інші — критикуватимуть чи намагатимуться дискредитувати. Дуже хочеться, щоб принаймні видання, які розуміються на медицині, враховували думку різних стейкхолдерів з різних джерел і максимально намагалися підтримати уряд. (Це пряме звернення до медіа щодо лояльнішого висвітлення — рідкісний момент, коли співрозмовник прямо озвучує очікування від преси. — А.К.)
Створювати новий регуляторний орган непросто навіть у мирних умовах, а ми робимо це під час війни, коли не знаємо, що буде за кілька місяців — чи буде в січні світло, опалення й вода. Звісно, всі державні установи готуються до найгіршого сценарію. Для міжнародних партнерів це виглядає сюрреалістично: в умовах війни ми готуємо до запуску новий орган і радимося з ними, як забезпечити конкретні регуляторні процедури. Вони кажуть, що це дуже круто.

Про це в ефірі Еспресо сказала журналістка та ведуча Марина Данилюк-Ярмолаєва.На думку журналістки, поява в українському інформаційному просторі нових "героїв" та інфлюенсерів, які активно говорять про політику, мобілізацію, ТЦК та нібито "концтабір" в Україні, не є випадковою. Особливо активно такі меседжі поширюються у TikTok та Threads — соціальних мережах, де значну частину аудиторії становлять молоді люди, які ще жодного разу не брали участі у виборах."Абсолютно неспроста зараз, коли ти заходиш у TikTok або Threads — це такі дуже популярні соцмережі, де масово сидять різні аудиторії. Зокрема, дуже активно їх використовують молоді люди, які ще жодного разу не ходили на вибори. І вони дуже хочуть уже влитися в цей політичний процес, наскільки він їм цікавий і зрозумілий", — зазначила Данилюк-Ярмолаєва.За її словами, саме на цю аудиторію можуть бути розраховані публікації про нових політичних "героїв" та інфлюенсерів, до думки яких нібито варто прислухатися. Серед таких людей журналістка назвала Анну Алхім, Наталку Холоденко та Ольгу Полякову."Дуже невипадково, коли там з'являються пости про нових героїв, про нових інфлюенсерів, до яких варто прислухатися. Наприклад, Анна Алхім — це досить відома ватниця з дуже сумнівними наративами про галичан, про те, що Путін молодець. Наталка Холоденко — це теж телеперсонаж, якого свого часу виростили на каналах рівня СТБ. І, безумовно, Ольга Полякова", — сказала вона.Данилюк-Ярмолаєва звернула увагу, що паралельно в соцмережах уже формується запит на те, щоб такі медійні персонажі переходили безпосередньо в політику."Їх називають жінками зі сталевими яйцями. І вже навіть починаються записи в тому ж самому Threads від таких обивателів, які знаходять підтримку, що, мовляв: "А може, Оля хай іде в політику? Може, це наш наступний президент?" Тому що вона і смілива, і харизматична, і так же ж вона озвучує всі ці речі", — розповіла журналістка.Водночас вона наголосила на контрасті між реальним досвідом українців, які пережили російський полон, і твердженнями про нібито "концтабір" в Україні. За словами журналістки, особливо важливо говорити про реальні злочини Росії на окупованих територіях і в місцях утримання українських полонених."Я рада, що в нас є такі портали, як, наприклад, Музвар, які не посоромилися піти в книжковий магазин, купити книжку Асеєва про те, що таке реальний концтабір на нині окупованих територіях. І це написана книжка від першого автора, який пробув у російському полоні кілька років, відгріб за свої переконання і тепер дуже чесно розказує, що таке полон", — сказала вона.Журналістка зазначила, що тривалий час працювала з темою українських військовополонених і спілкувалася з їхніми родичами. За її словами, історії людей, які пережили російський полон, свідчать про систематичні катування та приниження."Я тривалий час займалася питанням полонених, і в мене була величезна кількість інтерв'ю з родичами полонених. Ми постійно вишукували історії, і настільки вони були тяжкі, коли в концтаборі на території ОРДЛО чи на території Російської Федерації ґвалтували, катували, видирали нігті. А було дуже багато історій, коли жінок позбавляли ідентичності як жінки. Наприклад, коли вже почалося повномасштабне вторгнення, то, коли поверталися наші полонені жінки, їх дуже часто голили наголо і вдягали в сірі роби. Це для того, щоб принизити українську жінку і знищити її ідентичність", — наголосила Данилюк-Ярмолаєва.Окремо вона розповіла про умови утримання українців у російському полоні та навела приклад колишнього мера Херсона Володимира Миколаєнка."Розмови про те, як там людей годували, — це просто неймовірно. Варто піти на сторінку пана Володимира Миколаєнка, колишнього мера Херсона, який відсидів у російському полоні кілька років. І він там дуже добре описує, що він переживав у російському полоні, коли рідка манка на горілій олії — це ще вважалося лакшері-обідом", — сказала журналістка.Саме на цьому контрасті, за її словами, особливо показовим є поширення заяв про "концтабір" в Україні."І тут на контрасті нам показують розманіжених дамочок, які говорять, що в Україні концтабір", — зазначила вона.На думку Данилюк-Ярмолаєвої, поширення подібної риторики може бути частиною ширшої політичної технології, за допомогою якої Росія намагається зрозуміти, наскільки готове українське суспільство сприймати нові політичні проєкти."І це насправді дуже грамотна технологія, тому що таким чином РФ тестує, а наскільки вона може зайти сюди з політичними проєктами. Безумовно, у нас будуть такі лайтватні партії, але просто поставити знову Віктора Медведчука чи Женічку Мураєва на їх чолі вже не можна, тому що це максимально зашкварені особи з дуже негативним беком. Навіть не можна, щоб цей проєкт, проросійський, очолювали, наприклад, Олег Царьов чи Віктор Янукович, той самий легітимний, якого нам нав'язують уже багато років як правильного президента, хоча у нас уже два змінилися в результаті демократичних виборів", — пояснила журналістка.Вона вважає, що замість відкрито проросійських політиків можуть шукати нові, значно менш очевидні форми впливу, які не викликатимуть у суспільства миттєвої підозри."Будуть шукати форми, як нам втюхати якусь "грузинську мрію", але щоб у нас взагалі не було підозри, що це проросійський проєкт, мета якого — поглинути нашу державність із середини. В Росії дарма хліб не їдять і вміють працювати з таким матеріалом. Давайте подивимося на Грузію: як із перспективної країни, з європерспективами, вони перетворилися в якусь таку російську клоаку, де, на жаль, на довгий час закріпилися ці проросійські сили, які формально — грузинська партія, яка просто хоче бути нейтральною, мати економічні стосунки з Росією, але не хоче такої долі, як Україна. Дуже грамотно вивірені лекала для аудиторії", — сказала Данилюк-Ярмолаєва.У випадку з Ольгою Поляковою журналістка бачить саме таку модель — створення образу людини, яка нібито говорить те, що інші бояться сказати вголос."І коли дивишся на Ольгу Полякову, що ти бачиш? Таку розбітну жіночку, яка говорить правду, правду в лапках, про страшне ТЦК, про страшну мобілізацію, про концтабір і тарифний геноцид", — зазначила вона.За її словами, подібні меседжі можуть бути особливо ефективними для людей, які перебувають у постійному пошуку нових політичних облич і надії на зміни."І ти постійно перебуваєш у пошуку нових облич. Ти постійно перебуваєш у пошуку надії нації. Ти сам можеш інколи думати такими словами, але просто не озвучуєш їх. І тут ти бачиш, як пригламурена жінка з гарними нігтями, з гарним нарощеним волоссям, з прекрасним макіяжем, можливостями жити в Лондоні, це озвучує. Ти ж повіриш їй", — сказала Данилюк-Ярмолаєва.Водночас вона зауважила, що така риторика справді знаходить свою аудиторію. Зокрема, за її словами, йдеться про людей, які перекладають відповідальність за війну виключно на тих військовослужбовців, які пішли до армії у 2022–2023 роках."І, на жаль, є аудиторії, яким це справді заходить. Я провела поверховий аналіз, кому це заходить. Зазвичай це ті люди, які впевнені, що ці воїни, які потрапили до армії у 2022–2023 році, мають воювати до кінця. Навіть якщо у них не буде рук, ніг і взагалі там уже сил воювати далі. Мають бути вони. Тому що всі інші не народжені для війни", — сказала вона.Ще одна категорія, на яку звернула увагу журналістка, — українці, які давно перебувають за кордоном, але при цьому активно формують у соцмережах негативне уявлення про Україну."Більше того, є категорія людей, які давно живуть за кордоном. Заходиш до них на сторінку, а вони пишуть: "Давно кажу, що в Україні з 2022 року сплошной концтабір". Але якщо ти з 2022 року не був в Україні, звідки ти знаєш, що у нас відбувається всередині?" — наголосила Данилюк-Ярмолаєва.На її думку, особливо проблемним є те, що люди, які давно не живуть в Україні, однак мають право голосу, можуть впливати на політичне майбутнє держави через підтримку таких політичних проєктів."І знову ж таки, чому люди, які давно не ідентифікують себе з Україною і в них з українського є лише українська біометрика, яка дає переваги захисту для українців, чому вони будуть визначати наше майбутнє поширенням отакої риторики? Але найстрашніше, що це ж мільйони людей і вони мають право голосу", — сказала журналістка.Саме можливі майбутні вибори, за її словами, можуть стати моментом, коли нинішня медійна популярність окремих персонажів трансформується в політичну підтримку.«Тому найстрашніше, коли ці люди підуть на виборчі дільниці в наші консульства і проголосують за проєкти, де обличчям буде Полякова і їй подібні. І це буде така партія типу правдорубів", — зазначила вона.Водночас Данилюк-Ярмолаєва вважає, що називати такі проєкти "правдорубами" неправильно, адже, на її думку, йдеться передусім про спробу монетизувати популярність і суспільний резонанс."Це неправдоруби, це чисті хайпожери, які просто хочуть монетизувати цей хайп, славу, тому що на інше вони не здатні. Тому що Ольга Полякова могла б співати пісні, трансформуватися, як багато представників українського шоу-бізнесу, але це труд, треба шукати матеріал, записувати кліпи, розкручувати всі ці свої нові твори. Але легше вийти і похайпувати на риториці, яка традиційно вважалася закріпленою, наприклад, за Олексієм Гончаренком", — сказала журналістка.Вона наголосила, що українське суспільство вже має досвід, коли популярність шоуменів та медійних персонажів трансформувалася у політичну владу. Тому повторення подібного сценарію, на її думку, виключати не можна."Тому всяке може бути. Здавалося, що ми не можемо наступити на ті граблі 2019 року і точно вже не виберемо клоуна, шоумена, учасника "Ліги сміху" собі як президента. Але такі історії з Реміною і Поляковою показують, що все абсолютно можливо", — зазначила Данилюк-Ярмолаєва.Окремо журналістка звернула увагу на те, що підтримку подібним медійним персонажам можуть надавати й професійні політики, зокрема люди, які раніше працювали в урядах Володимира Зеленського."Більше того, з'являються реальні професійні українські політики, які кажуть: "А я підтримую Полякову, а я вважаю, що вона сказала правду". Причому люди роками сиділи в урядах Володимира Зеленського, і відповідальні за все те, що з нами сталося, але вони хочуть уникнути відповідальності і, відповідно, скочуються в таку дуже примітивну риторику про те, як же у нас все погано", — сказала вона.На завершення Данилюк-Ярмолаєва наголосила на ролі людей, які свого часу перебували поруч із президентом Володимиром Зеленським і завдяки цій близькості отримали значні медійні та політичні можливості."Усі ці люди з близького оточення Зеленського — Полякова, Потап, Арестович, Мендель. Це люди, яким близькість до Зеленського подарувала неосяжні можливості монетизувати цей досвід. Вони ще будуть ходити там три десятиліття і розповідати про те, як бухали з Зеленським у підвалі і які ж там були оргії. Навіть якщо їх і не було, і знайдуться вільні вуха, які це будуть слухати", — резюмувала журналістка.Тепер про концтабори в Україні, про нібито утиски говорять люди, які за епохи Зеленського отримували ордени, міністерські посади і ставали заслуженими артистами.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України опублікувало на порталі War&Sanctions у розділі "Викрадачі дітей" інформацію про 10 фізичних і двох юридичних осіб, яких пов'язують із мілітаризацією та індоктринацією українських дітей на тимчасово захоплених територіях України.
Про це ГУР повідомляє у Фейсбуці, передає Рубрика.
За даними ГУР, на змаганнях "Зарниця 2.0", які відбулися на захоплених територіях України у травні 2026 року, російське "Рух перших" навчало дітей:
поводитися зі зброєю та вибухівкою,
керувати дронами, 
поширювало серед неповнолітніх мілітаристську пропаганду.
У ГУР зазначають, що мета таких заходів – знищити в дітях українську ідентичність і підготувати їх до участі у злочинній війні проти власної країни.
Серед оприлюднених осіб – голова правління "Руху перших" Артур Орлов.
Також до переліку увійшли регіональні керівники "Руху перших" на захоплених територіях України:
Олексій Лаврєнтьєв, Марина Цвєтінська, Руял Алієв, Катерина Козир та Вікторія Костроміна.
Під час змагань у Запорізькій області Вікторія Костроміна заявила, що набуті дітьми військові навички стануть для них "надійним фундаментом у житті".
Серед фігурантів також зазначена так звана заступниця міністра освіти, науки і молоді псевдоадміністрації тимчасово окупованого Криму Світлана Бєспалова. За даними ГУР, із квітня 2022 року вона бере участь у реалізації освітньої та молодіжної політики росії на півострові, сприяє інтеграції закладів освіти до російського освітнього простору, а також упровадженню російських виховних і пропагандистських практик.
Ще одним оприлюдненим фігурантом є начальник штабу регіонального відділення російської "Юнармії" у Херсонській області Микита Поляков. Як зазначає ГУР, він регулярно організовує для дітей пропагандистські заходи із залученням учасників війни росії проти України та представників силових структур РФ.
У ГУР наголосили, що росія здійснює насильницьку ідеологічну "перепрошивку" українських дітей та формує майбутнє поповнення армії заради реалізації агресивної неоімперської політики.
Як повідомлялось, експертна місія ОБСЄ за Московським механізмом оприлюднила звіт, який встановлює, що росія цілеспрямовано вибудовує систему, що індоктринує, мілітаризує та зрештою призиває українських дітей до лав військ, що окупують їхню власну країну.
Що відомо про мілітарізацію українських дітей
За наявними даними, на тимчасово окупованих територіях росія вже залучила:
понад 344 600 дітей до руху "Двіженіє пєрвих",
ще понад 44 тисячі — до "Юнармії".
У 2025–2026 навчальному році там функціонують 1 980 шкіл, які працюють за російськими стандартами. У цих закладах навчаються понад 582 тисячі дітей.
Крім того, влада рф запустила онлайн-курси для підготовки підлітків до участі у військово-патріотичній грі "Зарниця 2.0". Перехід у цифровий формат дозволяє охопити значно ширшу аудиторію та фактично обійти обмеження, пов'язані з ресурсами для офлайн-підготовки.
Нагадаємо, що росія проводить цілеспрямовану політику знищення національної ідентичності. Щобільше російські окупанти продовжують вивозити українських дітей з окупованих територій під виглядом "культурних подорожей".
Як повідомлялось, росія фінансує значну кількість програм, метою яких є "перевиховання" українських дітей із тимчасово окупованих територій.
До того ж деякі діти були змушені брати участь у військово-патріотичній підготовці, в тому числі співати російський гімн, а також навчатися за російською шкільною програмою – в порушення міжнародного гуманітарного права.
Нагадаємо, Громадська спілка "Українська мережа за права дитини" запустила чат-бот для збору звернень щодо повернення дітей та молоді з окупації та депортації. Інструмент дозволяє подати звернення щодо повернення дитини або молодої людини до 23 років; повідомити про втрату зв'язку з родиною; отримати інформацію про підтримку. Усі дані заявників залишаються конфіденційними.
↓Читайте також





"Час в окупації працює проти дітей": у Save Ukraine розповіли про долю хлопця з Херсонщини в армії рф



The post ГУР оприлюднило дані про 12 осіб та організацій, причетних до мілітаризації дітей на окупованих територіях appeared first on Рубрика.

Марина Вауіп розташована на озері Пауелл у межах Національної рекреаційної зони «Глен-Каньйон», 15 липня 2026 року. Джон Лочер/AP

Від дамби, що живить сотні тисяч домогосподарств, до запасів для сорока мільйонів людей — водна система регіону наблизилася до небезпечної межі. Це змінює майбутнє всього басейну.
Як пише CNN
Озеро Пауелл, друге за обсягом водосховище у США, зафіксувало найнижчий рівень води за весь період спостережень. Водойма має ключове значення для водопостачання та виробництва електроенергії на заході країни, тому новий антирекорд посилив занепокоєння щодо майбутнього басейну річки Колорадо.
Бюро меліорації США зафіксувало рівень води на позначці 3519,91 фута над рівнем моря. Це нижче за попередній мінімум у 3519,92 фута, встановлений у квітні 2023 року. До рівня, за якого дамба Глен-Каньйон втратить здатність виробляти гідроелектроенергію, залишається менш як 30 футів.
За дев’ять днів до цього власний історичний мінімум встановило озеро Мід – найбільше водосховище Сполучених Штатів. Озера Мід і Пауелл, які розділяє Гранд-Каньйон, разом акумулюють майже 60% запасів води в басейні річки Колорадо.
Ми перебуваємо на незвіданій території.
– Джек Шмідт, директор Центру досліджень річки Колорадо в Університеті штату Юта
Чому падіння рівня озера Пауелл є критичним
Річка Колорадо починається у Скелястих горах, отримує значну частину води завдяки таненню снігу та прямує до Каліфорнійської затоки в Мексиці. Її ресурсами користуються близько 40 мільйонів людей, а вода також необхідна для зрошення понад 5 мільйонів акрів сільськогосподарських земель.
Водою з Колорадо забезпечуються сім штатів:
Каліфорнія;
Аризона;
Невада;
Нью-Мексико;
Вайомінг;
Колорадо;
Юта.
Із 2000 року обсяг води в річці скоротився приблизно на 20%. На ситуацію вплинули затяжна посуха, вища температура через зміну клімату та тривале надмірне водоспоживання. Найвідчутніше наслідки проявилися в озерах Пауелл і Мід, де рівень води знижується вже понад два десятиліття.
Дамба Глен-Каньйон і загроза втрати гідроенергії
Озеро Пауелл виникло після будівництва дамби Глен-Каньйон у 1950-х роках. Наповнення водосховища розпочалося 1963 року, а максимальної позначки – 3700 футів над рівнем моря – воно досягло через 17 років. Упродовж десятиліть цей запас води вважали важливим резервом для міст, фермерських господарств і підприємств у посушливі роки.
На дамбі працюють вісім турбін, здатних забезпечувати електроенергією майже 500 тисяч домогосподарств. Електрика надходить до таких штатів:
Колорадо;
Юта;
Вайомінг;
Нью-Мексико;
Аризона;
Невада;
Небраска.
Позначка 3490 футів вважається “мінімальним енергетичним рівнем”. Якщо вода опуститься нижче, її потоку не вистачатиме для обертання турбін і виробництва гідроелектроенергії.
Цього страшного порогу буде досягнуто цього року, якщо не буде вжито надзвичайних заходів.
– Бред Удалл, старший науковець із досліджень води та клімату в Університеті штату Колорадо
Ще серйозніша загроза виникне у разі зниження рівня до 3370 футів. Цю позначку називають “мертвим об’ємом”: за таких умов вода вже не проходитиме через дамбу вниз за течією.
Наслідки водної кризи на річці Колорадо
Фахівці не прогнозують раптового припинення водопостачання великих міст, адже криза розвивається поступово, а відповідальні структури створювали водні резерви. Водночас невеликі громади та племена, що проживають уздовж Колорадо, можуть зіткнутися зі складнішим і дорожчим пошуком альтернативних джерел води.
Сім штатів, які розподіляють воду річки, тривалий час не могли узгодити масштаби необхідного скорочення споживання. Федеральна влада мала визначити обов’язкові обмеження водокористування до 2028 року. Навіть якщо Ель-Ніньйо принесе більше опадів і снігу на Південний Захід США, одного вологого сезону не вистачить, аби стабілізувати ситуацію в басейні Колорадо.
Навіть рекордний сніговий покрив цієї зими не буде достатнім, щоб вивести нас із небезпечної зони.
– Сара Портер, директорка Центру водної політики Кайла в Університеті штату Аризона
Рекордно низький рівень озера Пауелл демонструє, що для захисту водопостачання, сільського господарства та енергетики регіону потрібні довгострокові рішення щодо використання ресурсів річки Колорадо.
Інші теми, які вам можуть сподобатися:
Озеро Мід у США досягло найнижчого рівня за всю історію спостережень. Антирекорд посилив побоювання щодо водної кризи, посухи та майбутнього розподілу ресурсів річки Колорадо.
Через тривалу посуху Пуерто-Рико запровадило почергові 48-годинні відключення води. Обмеження охопили сім районів і 180 тисяч об’єктів, а понад 65% води втрачається через зношені мережі.
Річка Колорадо під тиском через мізерний сніговий покрив цього року зменшує витік води та впливає на водопостачання промисловості та населення Західних штатів США, розпалюючи політичні та юридичні суперечки про розподіл ресурсів.
The post Озеро Пауелл досягло історичного мінімуму, водна криза загрожує Заходу США first appeared on Межа. Новини України..

У Києві актуалізують дані про маломобільних мешканців, які можуть потребувати допомоги або тимчасового переміщення у разі тривалої відсутності опалення та електроенергії. Міські служби хочуть заздалегідь визначити фактичне місце проживання таких людей і розрахувати потребу в місцях для їх розміщення.
Це складова підготовки до зими з можливими надзвичайними ситуаціями, повідомила заступниця голови Київської міської державної адміністрації Марина Хонда, цитує її слова ТСН.ua.
Як зазначила посадовиця, роботу зі складання списків у столиці розпочали ще у травні після аналізу ситуації минулої зими. Тоді з'ясувалося, що офіційні реєстраційні дані не завжди відповідають фактичному місцю проживання людей.
Зокрема, соціальні служби не мали повної інформації про самотніх літніх людей та інших мешканців, які могли залишитися без допомоги у разі масштабного блекауту. Частина людей могла переїхати, але не змінити місце реєстрації, а частина взагалі не перебувала на соціальному обслуговуванні.
"Взагалі якщо людина жодного разу не укладала ніяких договорів або не отримувала соціальну послугу, соціальна сфера просто її не бачить, а Пенсійний фонд — це окрема структура, яка не підпорядкована місту і просто так контактів людей нам ніхто не дасть. Ми виявляли таких людей фактично у ручному режимі. Аби всього цього уникнути, і формуються ці списки", — розповідає ТСН.ua Марина Хонда.
Кого вносять до списків
Насамперед місто збирає інформацію про:
дітей з інвалідністю;
самотніх людей похилого віку;
маломобільних мешканців, які живуть самі;
родини, які виховують дітей з інвалідністю;
інші категорії людей, яким може знадобитися допомога з тимчасовим переміщенням.
Особливу увагу приділяють дітям з інвалідністю, оскільки їх не можна просто перемістити до будь-якого пункту тимчасового перебування. Їм можуть бути потрібні психологи, реабілітологи, дієтологи та спеціальне харчування.
Окрема проблема — самотні літні люди. За словами Хонди, минулої зими траплялися випадки, коли формально у людини був опікун, однак фактично він не виконував своїх обов'язків.
"Тому для нас дуже важливо потенційно зрозуміти кількість одиноких, маломобільних громадян, у яких нікого немає. Якщо у людини є родичі або діти, куди вона може переїхати, ми будемо мати цю інформацію і нею користуватися, знаючи загальну потребу, скільки людей можуть потребувати допомоги у випадку надзвичайної ситуації", сказала посадовиця.
Списки формують у всіх районах Києва
Робота триває у кожному з десяти районів столиці. Зокрема, у під'їздах розміщують оголошення із закликом повідомляти соціальні служби про маломобільних сусідів, які можуть залишитися без підтримки.
Це має допомогти виявити людей, які не перебувають на соціальному обслуговуванні або фактично проживають не за адресою реєстрації.
Місто також аналізує кількість людей у кожному районі, щоб у разі надзвичайної ситуації можна було перерозподілити ресурси. Якщо в одному районі виникнуть серйозні проблеми з теплопостачанням, частину мешканців можуть перевезти до іншого.
За словами Хонди, у Києві проживають близько 15 тисяч дітей з інвалідністю та майже 120 тисяч людей з інвалідністю, тому одночасно розмістити всіх у наявних установах неможливо.
"Кожен з 10 районів буде відрізнятися по цифрах. Згадайте минулу зиму, коли Деснянський район залишився повністю без тепла, а, наприклад, у Святошинському воно було. Тому можлива допомога районів один одному з перевезення та розміщення маломобільних людей", пояснила вона.
Як повідомити про себе або близьку людину
Киянам, які вже перебувають під соціальним супроводом територіального центру або районного управління соціальної та ветеранської політики, повторно звертатися не потрібно.
Звернутися рекомендують тим, хто належить до вразливих категорій, але не перебуває на соціальному обслуговуванні або не впевнений, що міські служби мають актуальну інформацію про його фактичне місце проживання.
Повідомити про себе чи близьку людину можна до Управління соціальної та ветеранської політики свого району:
Голосіївський — (044) 257-01-34
Дарницький — (044) 366-70-20
Деснянський — (044) 530-16-16
Дніпровський — (044) 512-08-07
Оболонський — (044) 467-99-73, (044) 467-82-56
Печерський — (044) 254-42-69, (044) 280-69-61
Подільський — (044) 425-25-25
Святошинський — (044) 273-44-55
Солом'янський — (044) 207-39-00
Шевченківський — (044) 366-58-11
Місця, де у разі потреби зможуть тимчасово розмістити маломобільних мешканців, уже готують. Точні адреси міська влада обіцяє повідомити пізніше з міркувань безпеки.
Нагадаємо, що минулої зими окупанти масовано атакували енергооб'єкти в Києві. Унаслідок удару російської федерації на енергетичну інфраструктуру Києва без теплопостачання залишилися Дарницький і Дніпровський райони, а також понад тисяча багатоповерхівок по всьому місту.
В ДТЕК розповіли, що росіяни били по об'єктах генерації та розподілу електроенергії. Зокрема, під атаками опинилися ТЕЦ і ТЕС, які працювали в режимі обігріву в Києві, Харкові та Дніпрі. Також сильно постраждали теплоелектростанції ДТЕК.
↓Читайте також





Дарницька ТЕЦ зупинилася після обстрілу рф через значні пошкодження: що відомо про терміни її відновлення



The post У Києві готуються до зими: міські служби складають списки маломобільних мешканців appeared first on Рубрика.

У Києві влада підготовлює альтернативне житло та формує базу маломобільних містян на випадок тривалого знеструмлення й відсутності тепла через російські удари. Обліковий процес щодо цього стартував ще в травні. Чиновники кажуть, що збір таких даних у районах має запобігти хаосу, аби соціальні служби вчасно підтримали тих, хто цього потребує.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.ua, передає Новини.LIVE.
У Києві планують відселення киян на випадок критичної ситуації з опаленням та обстрілами
За словами заступниці голови КМДА Марини Хонди, цей крок став прямим наслідком критичних проблем, що виникли ще минулої зими, коли через наслідки обстрілів соцслужби змушені були шукати самотніх мешканців у ручному режимі.
Проблема полягала в розбіжностях у реєстрах, адже частина людей змінила місце проживання чи виїхала за кордон без зняття з обліку, інші ніколи не отримували міських соцпослуг, а бази даних Пенсійного фонду не підпорядковуються муніципалітету.
З метою завчасного виявлення всіх маломобільних осіб та переселенців, серед яких є й багатодітні сім'ї, у під'їздах житлових будинків розклеюють спеціальні оголошення. Через них сусідам пропонують повідомляти про немічних мешканців, яких фахівці могли пропустити через виїзд на літо або зачинені двері.
Оголошення про потенційне тимчасове переселення. Фото: ТСН
У списку тих, хто потребує першочергової підтримки, опинилися діти з інвалідністю першої та другої груп. Ця категорія вимагає особливого підходу, оскільки звичайні пункти тимчасового перебування для них не підходять. За словами заступниці голови КМДА Марини Хонди, у місцях, куди планується перевезення, обов'язково має бути присутній кваліфікований персонал.
"Таких діток не можна просто взяти і, умовно кажучи, евакуювати у якийсь центр. У місці, куди перевезуть цих дітей, мають знаходитися фахівці — психологи, реабілітологи, дієтологи. Елементарне питання — харчування. До речі, дуже часто це специфічне харчування. І минулої зими батькам було дуже складно з такими дітьми", — пояснила посадовиця.
Окрему групу утворюють одинокі літні люди та особи, які втратили здатність самостійно пересуватися. Посадовці зауважують, що наявність офіційних доглядачів чи підписаних договорів утримання не завжди гарантує реальне піклування.
"Траплялися випадки, коли ми просто не знаходили опікунів, а бабуся чи дідусь залишалися самі у холодній квартирі. Проблема у тому, що за наявності договору ця бабуся має піклувальник, а по факту виявляється, що це не так, піклувальники свої обов'язки не виконували. Тому для нас дуже важливо потенційно зрозуміти кількість одиноких, маломобільних громадян, у яких нікого немає", — ділиться деталями Марина Хонда.
З огляду на масштаб міста, де проживає близько чотирьох мільйонів людей, серед яких майже 120 тисяч мають інвалідність і 15 тисяч із них є дітьми, столиця не має єдиного комплексу для одночасного прийому всіх охочих. 
"Згадайте минулу зиму, коли Деснянський район залишився повністю без тепла, а, наприклад, у Святошинському воно було. Тому можлива допомога районів один одному з перевезення та розміщення маломобільних людей. Зараз ми всю цю інформацію аналізуємо конкретно по групах, по підгрупах. Наприклад, багатодітні родини, які теж можуть потребувати допомоги", — каже Марина Хонда.
Як писали раніше Новини.LIVE, народні депутати попереджають про критично низький рівень підготовки Києва до опалювального сезону порівняно з іншими регіонами. Зважаючи на сукупність ризиків та інтенсифікацію ворожих ударів по інфраструктурі, жителям столиці радять готуватися до найскладніших сценаріїв розвитку подій.
Задля мінімізації ризиків громадянам рекомендують заздалегідь подбати про альтернативні джерела опалення та запастися дровами.
А співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук пояснив, що суттєві руйнування столичних ТЕЦ призведуть до того, що температура в оселях киян у зимовий період може знизитися до 12... 15°C. Екстрені ремонтні роботи дозволять лише частково відновити генерацію тепла, однак на повну стабілізацію ситуації розраховувати не варто з низки причин.

Таку думку висловила журналістка та ведуча Еспресо Марина Данилюк-Ярмолаєва у проєкті "Тепер головне" на Еспресо.За її словами, "Яблуко" ніколи не становило реальної загрози для президента РФ Володимира Путіна.Партія "Яблуко" - це от така опозиція, причому, ти правильно підмітив, що абсолютно беззуба. І, в принципі, вона ніколи не становила реальної загрози для Путіна.Вона нагадала, що на виборах до Держдуми РФ у 2021 році партія отримала лише 1,34% голосів за федеральними партійними списками, не подолавши навіть п'ятивідсотковий бар'єр.Водночас у Кремля раніше була потреба зберігати видимість політичної конкуренції, вважає журналістка.Тоді Путіну треба було показати картинку міжнародним спостерігачам, західному світу, що у нас он вибори відбуваються, що взагалі все ок, у нас тут демократія, навіть в путінській Росії є.За словами Марини Данилюк-Ярмолаєвої, ситуація змінилася після того, як «Яблуко» підготувало правозахисну та пацифістську програму. Вона припустила, що додатковим фактором стала увага до партії з боку російської молоді.Я думаю, що Путін і його посіпаки дуже сильно злякалися того моменту, що на цю партію, можна сказати, лібералів, поклала око російська молодь.Вона звернула увагу на активність у російському сегменті TikTok, де останніми місяцями почали з'являтися розважальні ролики на підтримку "Яблука".Очевидно, що це російській владі сильно не сподобалося, тому що так же ж можна молодь втратити.На її думку, для Кремля проблема полягає не стільки у безпосередній електоральній загрозі від партії, скільки у можливості появи серед молодих росіян альтернативної політичної думки.Отак вони натанцюються в своїх TikTok, а потім не будуть іти за контрактами працювати десь в Елабузі чи записуватися на СВО на Україні.Вона також зазначила, що раніше Кремль використовував "Яблуко" як своєрідну декорацію, яка допомагала створювати ілюзію політичної конкуренції.Якщо в перші роки повномасштабного вторгнення Кремль ставився до "Яблука" як до такої декорації, навіть там дозволяли їй, лідерам партії Явлінському та іншим, озвучувати певну таку антивоєнну риторику, то нинішня дискваліфікація фактично за місяць до виборів виглядає дуже просто.На її переконання, нині російська влада насамперед прагне забезпечити високі показники «Єдиної Росії» та продемонструвати потрібний Кремлю результат виборів.Окремо журналістка звернула увагу на ризики фальсифікацій на тимчасово окупованих територіях України. За її словами, російська влада поставила завдання забезпечити там явку понад 65–70% та високий рівень підтримки "Єдиної Росії".Це означає, що Путін остаточно взяв курс на збереження своєї влади будь-якою ціною.12 серпня повідомлялось, що Москва планує масово фальсифікувати так звані вибори до Держдуми на ТОТ України. Вже визначено відсоток явки — понад 65-70% і не менше 70% підтримки партії "Єдина Росія".12 серпня повідомлялось, що рейтинг довіри до російського диктатора Путіна серед росіян становить близько 30–37%. Дослідження свідчать, що реальний рівень довіри до глави Кремля значно нижчий за 50%.