Gazeta.ua

Я не пам'ятаю точного визначення завдання, яке поставив перед нами викладач. Що точно, так це те, що я та майбутній кум першокурсники журфаку університету імені Шевченка, а за вікном жовтень 1996-го. Уже відомо, що з нового року київське "Динамо", яке провалило євросезон, очолить Валерій Лобановський. І на семінарі я та Євген вирішили валити великого тренера. Ну як вирішили обидва щиро переконані: нічого хорошого з того не вийде. Визнаємо: фахівець досяг безперечних успіхів. Але вони результат якісної роботи за командно-адміністративної системи за покровительства всесильного Володимира Щербицького партійного боса, чий наказ міг і перевести в "Динамо" будь-якого українського футболіста, і забезпечити потрібний результат у матчах з іншими командами тодішньої УРСР. А нині часи змінилися. Добре нехай в українському футболі панують власники "Динамо" Суркіси. Тож виграти чемпіонат не проблема. Але що робити в Європі? Там, де конкуренція зростає, а кияни не те що з барселонами та реалами грати не здатні вони від рапідів та ксамаксів вилітають. За рік "Динамо" Лобановського знищило "Барселону" 7:0 за підсумком двох матчів. За два з половиною позбавило "Реал" титулу переможця Ліги чемпіонів і пройшло до півфіналу турніру. Однокурсники з нас кепкували. Парирувати не було чим. Живий Лобановський відповів на всі закиди. Нині "Динамо" здобуло 30-й титул в історії. Лобановського немає на цьому світі 23 роки. Преса продовжує його шпиняти. Бо може мертві відповісти не здатні.