Дзеркало Тижня

<р>Законодавство України прямо зобов’язує військовозобов’язаних самостійно з’являтися до Територіальних центрів комплектування або військових частин в разі оголошення воєнного стану самостійно, але на практиці довести порушення закону без повістки неможливо, пише у статті «Пастка мобілізації. Як держава загнала себе у кризу рішень» для ZN.UА Олександр Сергієнко.
<р>Як зазначає автор, відповідні норми закріплені у статті 22 закону про мобілізацію. Однак на практиці система побудована так, що без вручення повістки держава не може довести сам факт порушення законодавства. У результаті вона опиняється залежною від процедури, яка в умовах масового ухиляння втрачає ефективність.
<р>
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Мобілізація між примусом і реформою: держава наблизилася до критичної точки



<р>На цьому тлі значна частина дискусії зосереджена саме на способах вручення повісток. Зокрема, законопроєкт №15076 детально регламентує порядок перевірки документів, вручення повісток і фіксації відмови, а також подальші адміністративні дії.
<р>Втім, за оцінкою автора, така багаторівнева процедура, хоча й виглядає юридично коректною, в умовах масового ухилення працює обмежено. Фактично функцію розшуку покладають на Національну поліцію, що не дає відчутного результату.
<р>За даними, які раніше наводило ZN.UА, у 2024 році з майже 90 тисяч осіб, підозрюваних у кримінальних правопорушеннях у ЗСУ, поліція розшукала лише близько 8 тисяч.
<р>У підсумку, як зазначає Сергієнко, держава змушена доводити сам факт виклику замість того, щоб забезпечувати виконання обов’язку, що є ще одним проявом системної кризи механізмів мобілізації.