Дзеркало Тижня

Цього року світові лідери активно прямують на зустріч з однією людиною — главою КНР Сі Цзіньпіном. За підрахунками FТ, зробленими на основі даних китайського МЗС та державних ЗМІ, за перші п’ять місяців 2026 року Китай відвідали 21 глава держави або уряду.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Китай видаватиме гуманоїдним роботам цифрові “паспорти”



Серед гостей Китаю — лідери Туркменістану, Уругваю та Мозамбіку, а також канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем'єр-міністри Іспанії Педро Санчес, Канади Марк Карні та Великої Британії Кір Стармер. Президент США Дональд Трамп і російський диктатор Владімір Путін провели цього місяця саміти з Сі. Цього тижня в Пекіні перебувають прем'єр Пакистану Шехбаз Шаріф та президент Сербії Александар Вучич.
Аналітики зазначають, що “парад” іноземних лідерів може підсилити намагання Китаю представити себе як надійну опору та прихильника багатосторонності на міжнародній арені, навіть попри те, що Пекін проводить агресивну торговельну політику, демонструє дедалі більшу військову активність в Азії та підтримує тісні партнерські відносини з Росією та Північною Кореєю.
Для внутрішньої аудиторії Сі це також має безсумнівний відгомін системи данини до ХХ століття, коли дрібні правителі та сановники здійснювали паломництва до імператорського двору.
“У цьому є певний китайський контекст, особливо в тому, як це сприймається китайською громадськістю, — як повернення до природного стану речей, коли люди самі приходять до тебе”, — зазначає історик Джон Делурі.
Водночас Сі значно рідше виїжджає за кордон порівняно з першими роками свого правління. Цього року він ще не виїжджав з Китаю, а у 2025 році здійснив лише шість міжнародних поїздок.
За сім років після того, як Сі взяв на себе керівництво Комуністичною партією Китаю у 2012 році, він здійснив сотню закордонних візитів. За той самий період президенти США — Барак Обама, а потім Трамп — здійснили 90 поїздок, як свідчать дані, зібрані Азійським товариством.
З моменту скасування суворих обмежень, пов’язаних із коронавірусом, у 2022 році Сі здійснив 26 закордонних візитів. Показник для його американських колег — Джо Байдена та Трампа — становить 56.
Науковий співробітник Центру аналізу Китаю Нейл Томас зазначив, що закордонні поїздки Сі з початку пандемії зосереджувалися на сусідах Китаю та невеликому колі стратегічних партнерів у Центральній та Південно-Східній Азії — регіонах, які США часто ігнорують.
Прийом лідерів на двосторонніх самітах, на відміну від зустрічей з ними на міжнародних форумах, також дозволяє Пекіну посилювати вплив на менш потужних партнерів і схиляти їх до своєї моделі двосторонніх відносин.
“Для Китаю шлях до Європи пролягає через Берлін і Париж, а не через Брюссель. Така сама динаміка спостерігається і в Південно-Східній Азії: вони насправді не хочуть мати справу з АСЕАН (Асоціацією держав Південно-Східної Азії)”, — зазначає аналітик Даміен Ма.
“Ви не їдете до Пекіна, щоб прочитати їм лекцію та встановити свої правила. Ви їдете, щоб налагодити добрі відносини, оголосити про деякі ділові угоди та, можливо, надіслати сигнал третій стороні про те, що у вас добрі відносини з Китаєм”, — зазначає аналітик Делурі.
За цим критерієм вигоди для іноземних лідерів були різними.
Карні отримав похвалу за те, що в січні в Давосі виступив із закликом до середніх держав об'єднатися під час занепаду світового порядку. Також він отримав від Сі деякі поступки, зокрема скасування мит на насіння каноли — важливий канадський сільськогосподарський експортний товар. Критики Карні заявляли, що прем'єр підтримав позицію Пекіна, попри напруженість між Китаєм і Канадою через шпигунські скандали та “дипломатію заручників”.
Під час візиту Стармера Пекін знизив митний тариф на віскі та дозволив британцям в’їжджати до Китаю без візи, а компанія АstrаZеnеса оголосила про інвестиції в Китай на $15 млрд. 
На думку британської опозиції, результати зрештою виявилися вигіднішими для Китаю, ніж для Великої Британії, критики Стармера звинуватили прем'єра в “підлабузництві”.
Колишній канадський дипломат Майкл Ковриг, якого Китай затримував за шпигунство, спровокувавши дипломатичний скандал, вважає, що західні лідери повинні координувати свою політику щодо Китаю та свої повідомлення перед поїздками, відстоювати спільні червоні лінії та колективно чинити опір китайському примусу, “а не капітулювати перед Пекіном індивідуально”, підкріплюючи наратив Сі про “піднесення Китаю та занепад Америки”.
Натомість, як зазначають аналітики, дводенний саміт Трампа з Сі, який відбувся цього місяця, був насичений урочистостями, але бідний на зміст, і китайський лідер не дав жодних конкретних гарантій, що допоможе чинити тиск на Іран.
Путін, який є одним із найближчих міжнародних партнерів Сі, також покинув Пекін без укладення чіткої угоди щодо проєкту газопроводу “Сила Сибіру-2”, реалізація якого вже давно затримується.
Китай зараз наближається до наступної важливої внутрішньої події  — з’їзду партії наприкінці 2027 року, коли, як очікується, Сі забезпечить собі четвертий п’ятирічний термін при владі. На тлі цього аналітики зазначають, що китайський лідер, який нещодавно провів чистки серед вищих військових чиновників, дедалі більше зосереджуватиметься на внутрішній політиці, щоб забезпечити собі наступний термін.
“По суті, ми вже перебуваємо в передвиборчому сезоні в Китаї. Для Сі Цзіньпіна краще бути вдома, ніж постійно літати кудись”, — зазначає аналітик Даміен Ма.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Війна за Тайвань може спровокувати ядерну ескалацію між США та Китаєм — звіт ІІSS



NYТ писала, що Китай бачить занепад Америки за президентства Трампа та користується моментом. Пекін дедалі частіше позиціонує себе не як цивілізацію, яка занепадає і намагається наздогнати Захід, а як наддержаву, готову перевершити “західний світ”. При цьому, як зазначала FТ, Китай досі не зробив кроку вперед, щоб заповнити вакуум лідерства, залишений Вашингтоном, прагнучи глобального домінування без відповідальності.