Дзеркало Тижня

Чемпіонат світу з футболу залишається однією з небагатьох подій, здатних об'єднати мільярди людей перед екранами. Однак за межами таких мегаподій споживачі дедалі частіше віддають перевагу контенту власною мовою, зі своєї країни або навіть регіону, йдеться в новій статті Тhе Есоnоmіst.
Алгоритми стрімінгових сервісів та соціальних платформ, які мали б створювати єдиний світовий культурний простір, на практиці дедалі частіше підштовхують аудиторію до локальних виконавців, серіалів, відео та ігор. Попри безпрецедентну глобальну доступність контенту на Sроtіfy, Nеtflіх, YоuТubе, мобільні магазини додатків Аррlе та Gооglе, аудиторія все частіше обирає розваги, створені ближче до дому.
Така тенденція помітна в різних сферах. У Бразилії 96 зі 100 найпопулярніших артистів — місцеві виконавці. Близько 75% трендових відео на YоuТubе популярні лише в одній країні. Nеtflіх та інші стримінгові сервіси активно інвестують у локальне виробництво, а частка Північної Америки в замовленні нових проєктів за останні роки скоротилася майже вдвічі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Між захопленням і скандалом: як виступ Ваd Вunny в перерві Супербоулу розділив Америку



На консолях і ПК досі домінують великі міжнародні франшизи, але мобільний сегмент демонструє дедалі сильніші регіональні відмінності. Якщо американські гравці обирають Fоrtnіtе, то в багатьох країнах Азії набагато популярнішою стала гра Frее Fіrе.
Однією з причин таких змін стало здешевлення виробництва та розповсюдження контенту. Якщо раніше для успіху потрібен був глобальний масштаб, то сьогодні музиканти, блогери, розробники ігор та студії можуть прибутково працювати навіть з відносно невеликими аудиторіями.
Додатковим чинником стало зростання середнього класу у країнах, що розвиваються. Саме тому Nеtflіх створює серіали для мексиканської аудиторії, а розробники мобільних ігор адаптують контент під індійських користувачів, додаючи елементи місцевої культури.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Хто насправді читає новини: ШІ стає головним споживачем контенту в інтернеті



Ключову роль у цьому процесі відіграють алгоритми рекомендацій платформ. Якщо раніше культурний порядок денний формували редактори, продюсери та медіа, то тепер його дедалі частіше визначають автоматизовані системи. Вони здатні одночасно просувати глобальні хіти та створювати тисячі окремих “нішевих” аудиторій.
Наслідки цієї трансформації виходять далеко за межі індустрії розваг. Протягом десятиліть американська музика, кіно та телебачення були важливим інструментом м'якої сили США. Сьогодні ж держава поступово втрачає монополію на контент, адже з'являються нові культурні центри впливу — від Південної Кореї у сфері серіалів до Бразилії в музиці та Китаю в ігровій індустрії.
Парадокс полягає в тому, що технології, які мали глобалізувати культурне споживання, натомість допомогли аудиторії повернутися до власних мов, історій і локальних зірок. Саме тому фінал чемпіонату світу може зібрати біля екранів половину людства, але вже наступного дня кожен повернеться до свого інформаційного та культурного світу.
Нещодавно журнал Тhе Есоnоmіst присвятив новий номер феномену “соціалізму покоління Z”, який набирає популярності через обіцянки знизити вартість життя, покращити доступність житла та захистити молодь від ризиків штучного інтелекту. На відміну від класичних лівих ідей, цей тренд фокусується на особистому добробуті зумерів і пропонує фінансувати держвитрати виключно за рахунок податків на надбагатих.