Дзеркало Тижня

Чинна система захисту викривачів корупції в Україні часто не запобігає переслідуванню людей, які повідомляють про можливі зловживання, а реагує вже після того, як вони втратили роботу чи зазнали інших негативних наслідків. Про це у статті «Натиснув «Відправити» — втратив роботу: історія одного викривача» для ZN.UА пише адвокат Дмитро Остапенко.
Як приклад він наводить історію викривача, якого називає Майклом. У травні 2023 року працівник державної компанії повідомив Національне антикорупційне бюро про обставини укладення кількох оборонних контрактів, які, на його думку, могли свідчити про корупційні порушення. Йшлося про закупівлю військового майна сумнівної якості через посередників за завищеними цінами.
За словами автора, після отримання повідомлення детектив НАБУ не зареєстрував кримінальне провадження, а звернувся із запитом до керівництва компанії, де працював заявник. Невдовзі в компанії розпочалася реорганізація, а посада Майкла потрапила під скорочення.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Корупція на ремонті доріг: НАБУ та САП викрили схему відкатів за участю депутата та посадовців міськради Полтави



Викривач оскаржив звільнення в суді та після двох років розгляду і проходження трьох судових інстанцій домігся поновлення на роботі. Паралельно йому довелося через Вищий антикорупційний суд відстоювати власний статус викривача, оскільки НАБУ, як стверджує автор, не повідомило про нього Нацагентство з питань запобігання корупції, хоча цього вимагає закон.
Однак навіть після повернення на роботу конфлікт не завершився. За словами Остапенка, працівника скоротили повторно. Перед початком процедури звільнення йому заблокували доступ до системи електронного документообігу та фактично усунули від роботи.
Після звернення адвокатів НАЗК провело перевірку та встановило порушення трудових прав викривача. Агентство винесло припис про скасування наказу щодо скорочення та проведення службового розслідування. Водночас, як зазначає автор, цей припис досі не виконано, а сама компанія оскаржує його в суді.
На думку Остапенка, проблема полягає не лише в діях окремих посадовців, а в самій логіці функціонування системи захисту викривачів. Він зазначає, що сьогодні модель залишається реактивною: людина спочатку втрачає роботу, доходи та змушена роками судитися, а вже потім держава починає застосовувати передбачені законом механізми захисту.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Еволюційне очищення»: новий голова митниці анонсував залучення в систему людей із антикорупційним досвідом



Для виправлення ситуації адвокат пропонує три ключові зміни:

запровадити обов'язкове погодження НАЗК звільнення або скорочення працівника, який має статус викривача; 
автоматично зупиняти дію наказу про звільнення після того, як НАЗК встановило порушення його прав і винесло відповідний припис; 
зробити обов'язковою та невідворотною відповідальність за невиконання приписів НАЗК як для роботодавців, так і для посадових осіб, які мають реагувати на такі порушення.

Автор наголошує, що жодна з цих змін не потребує створення нових органів чи додаткових бюджетних витрат. Йдеться про зміну підходу до захисту людей, яких сама держава закликає повідомляти про корупцію.
«Держава, що закликає повідомляти про корупцію, бере на себе зобов'язання перед кожним, хто на цей заклик відгукнувся. І вимірюється це зобов'язання тим, чи залишиться така людина наодинці зі своїми проблемами після того, як натисне кнопку «Відправити», — зазначає Остапенко.
Ще наприкінці минулого року голова НАЗК Віктор Павлущик зазначав, що якщо говорити про інститут викривання корупції загалом, то в Україні є законодавче регулювання і водночас прогалини, які треба усунути. Для прикладу, термін «викривач» має різні визначення у Кримінальному процесуальному кодексі та ЗУ «Про запобігання корупції». За його словами, агентство відповідає лише за юридичні гарантії викривачів та винагороди, тоді як фізичний захист — справа інших органів.