Дзеркало Тижня

Бразильський науковець Карлос Монтейро, один із творців та популяризаторів шкали NОVА (класифікація продуктів за ступенем промислової обробки, а не за калоріями), стверджує, що сучасні ультраперероблені продукти — це вже не їжа. Вони виглядають і смакують як їжа, але фактично імітують традиційні продукти. Про це пише Роман Яненко у статті "Епоха харчової маси: тарілка повна — тіло голодне".
"Як пластикова квітка імітує сад: форма є, життя нема", — зазначає він.
За словами автора, люди вже звикли дивитися на продукт як бухгалтер: білки, жири, вуглеводи, калорії.
"Але організм не інсинератор (сміттєспалювальна піч — ред.), де спалюють усе без розбору. Щоб запустити метаболізм простої глюкози, клітині треба з десяток супутніх нутрієнтів — магній, калій, марганець, цинк, цілий список вітамінів групи В, коферменти типу Q10 та інші. Складніше «паливо» потребує ще більшого. Саме тому в природі їжа — це біокомплекс: енергетичне ядро плюс усі необхідні супровідні додатки. У тому ж яблуці не лише фруктоза й клітковина. Там є органічні кислоти, калій, поліфеноли, пектини, ароматичні сполуки", — нагадує експерт, чим відрізняються справжні продукти.
При цьому на "протилежному боці" барикад — харчова маса. Це коли з продукту залишили енергетичний каркас: крохмаль, цукор, рафінований жир, білковий ізолят.
"Тілу дають "бензин", але без свічки запалення. Тож підрахунок калорій не пояснює реальності. Дві страви можуть мати по 500 ккал, але одна буде їжею, друга — метаболічною декорацією. Перша дасть насичення — мінерали, клітковину, повільну глюкозу, харч для мікробіоти. Друга пролетить травною системою, хитне інсулін, розбурхає апетит, і через годину знову хочеться перекусити", — пояснює він.
З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням.