Дзеркало Тижня

Адміністрація президента США Дональда Трампа дедалі критичніше ставиться до очільника Кремля Владіміра Путіна. Причиною стало переконання, що російський лідер намагався маніпулювати американським президентом і не сприймав його та США всерйоз. Про це в інтерв'ю DW заявив норвезький історик, професор Єльського університету та фахівець із холодної війни Одд Арне Вестад.
«Трамп роздратований Путіним. Він розраховував, що, повернувшись на посаду президента, зможе виробити певну домовленість, у межах якої Путін приєднається до нього в прагненні дуже швидко покласти край цій війні. Але цього не сталося», — наголосив історик.
На думку професора, саме стиль спілкування Путіна сформував у Білому домі відповідне враження.
«Той стиль висловлювань, ті формулювання, які використовує Путін — як, судячи з того, що нам відомо з його особистих зустрічей із Трампом, так і в публічних виступах — створюють у Трампа і у деяких людей, які тісно працюють із президентом, враження, що Путін не сприймає Трампа і США всерйоз, що з ними просто грають», — зазначив Вестад.
Водночас історик зауважив, що зміна ставлення до Кремля не означає автоматичного посилення симпатій Вашингтона до України.
«Якщо є щось, чого цей президент не любить, так це відчуття, що ним маніпулюють внутрішні опоненти або іноземні лідери. І це призвело до змін. Я бачу це у Вашингтоні», — сказав він, додавши, що в американській адміністрації «явно посилилася неприязнь до Путіна і того, що уособлює Росія».
Оцінюючи ситуацію на фронті, Вестад висловив думку, що війна переходить у затяжну фазу, оскільки жодна зі сторін наразі не має достатніх можливостей для вирішального прориву.
«Я думаю, що ця війна може тривати ще роки. Ми перебуваємо в ситуації, коли у Росії дуже мало шансів на прорив на полі бою. У України теж обмежені можливості, але це залежить від того, наскільки, з військової точки зору, Росія дійсно вичерпає свої ресурси, що скорочуються, кидаючи людей і техніку в "м'ясорубку" на сході України», — заявив професор.
На його думку, Кремль спробує максимально використати наявні військові ресурси, а вже після цього демонструватиме готовність до переговорів.
«Наскільки я можу судити з розмов із джерелами в Росії, Путін, найімовірніше, спробує поєднати обидва підходи. Думаю, він намагатиметься максимально використати ті обмежені людські й матеріальні ресурси, які ще має Росія, щоб домогтися бодай якогось прориву в Україні. А коли стане зрозуміло, що це не вдається, він зіткнеться із серйозними труднощами. Тоді, ймовірно, принаймні вдаватиме, що готовий до переговорів про припинення вогню», — зазначив Вестад.
Історик також відкинув розрахунок Кремля на втому Заходу або політичний розкол у Європі та США.
«Шанси на те, що це відбудеться так, щоб відповідати інтересам Росії щодо війни в Україні, нікчемно малі. Історично ці надії, як правило, ні до чого не призводили. Ідея про те, що політичні зміни в інших країнах або колапс демократичних процесів у Європі чи Сполучених Штатах у деякому сенсі врятують Росію від самої себе, — це лише нездійсненна мрія», — підкреслив він.
На думку Вестада, затягування війни дедалі більше послаблює Росію, а спроба розпочати масштабніші конфлікти може поставити під загрозу існування нинішньої російської держави.
«Якщо Росія втягнеться у війну або війни, масштаби яких будуть ще більшими, ніж ті, що ми спостерігаємо зараз, я думаю, що майбутнє нинішньої російської держави дійсно опиниться під загрозою. Будь-який подальший конфлікт може легко призвести до того ж сценарію, який ми бачили у випадку з Австро-Угорщиною, а також із Російською імперією, коли вона втягнулася в набагато масштабнішу війну, ніж могла виграти», — резюмував професор.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Війна в Україні переслідуватиме Трампа — Вlооmbеrg



Нагадаємо, що після повернення Дональда Трампа до Білого дому він неодноразово заявляв, що зможе швидко домовитися з Владіміром Путіним про припинення війни. Водночас останніми місяцями американські та європейські медіа дедалі частіше повідомляють про зміну його ставлення до Кремля. Зокрема, Трамп уже не вважає особисті стосунки з Путіним запорукою швидкого миру, а адміністрація США дедалі складніше може дистанціюватися від війни без серйозних політичних наслідків.