Дзеркало Тижня

Давні маски нерідко виконували ритуальну функцію та допомагали вшановувати померлих: зокрема, в Ізраїлі виявили виготовлений близько 9000 років тому виріб із жовто-рожевого вапняку, який пов’язують із неолітичним культом предків. Подібне символічне призначення мали поховальні предмети народу чанкай на центральному узбережжі сучасного Перу. Дерев’яна маска прикрашала андську мумію, мала перуку зі справжнього людського волосся й текстильну пов’язку, а її поверхня вкрита червоною кіновар’ю. Про це повідомили у виданні Lіvе Sсіеnсе.
Дерев’яна маска з перукою зі справжнього людського волосся прикрашала андську мумію близько тисячі років тому. Її виготовив майстер, який належав до народу чанкай, а поверхню виробу вкрив червоною кіновар’ю — пігментом, що містить ртуть.
Чанкай були доколумбовим народом, який жив на центральному узбережжі Перу протягом Пізнього проміжного періоду — приблизно від 1000 до 1450 року. Їхня культура існувала до утвердження в регіоні імперії інків.
Однією з поширених поховальних традицій чанкай було створення спеціальних згортків із тілами померлих. Небіжчика обгортали численними шарами тканини, рослинних матеріалів і шкіри тварин. Після цього згорток поміщали до поховальної ями. Поряд залишали інвентар, їжу, статуетки та інші речі, які мали супроводжувати померлого.
Тіла зазвичай вкладали у скорченому положенні, схожому на позу ембріона. Через велику кількість матеріалів після завершення обгортання не завжди можна було точно визначити, де розташована голова людини. За інформацією Художнього музею Волтерса в Балтиморі, у колекції якого зберігається маска, чанкай іноді прикріплювали до поховальних згортків так звані "несправжні голови". Їх виготовляли з тканини або дерева.
Такі предмети слугували візуальним центром для вшанування предка. Вони позначали верхню частину поховального згортка та створювали символічне обличчя померлого.
Розміри маски приблизно відповідають людському обличчю. Її висота становить близько 30,5 сантиметра, а ширина — приблизно 20,3 сантиметра. Поховальні маски чанкай не мали реалістично відтворювати зовнішність конкретної людини. Для них характерні спрощені та геометризовані риси.
На цій масці очі виконані у формі ромбів. Ніс має трикутні обриси, а маленький рот нагадує вигнуту літеру U. Виріб також доповнюють текстильна пов’язка та перука. Мікроскопічний аналіз, проведений Художнім музеєм Волтерса у 2017 році, засвідчив, що волосся майже напевно належало людині.
Майстер народу чанкай пофарбував дерев’яну поверхню кіновар’ю. Ця токсична речовина є цегляно-червоним різновидом сульфіду ртуті. Кіновар часто використовували в андських поховальних ритуалах. Червоний колір пов’язували з очищенням, пам’яттю про померлого та церемоніями вшанування предків.
Водночас маску, ймовірно, не залишали на зовнішній поверхні поховального згортка. На шарі кіноварі зберігся візерунчастий відбиток. На думку фахівців Художнього музею Волтерса, цей слід міг утворитися від тканини, якою маску додатково обгорнули. Отже, "несправжня голова" могла перебувати під ще кількома шарами текстилю.
Культура чанкай залишається менш відомою, ніж цивілізація інків, яка пізніше поширила свій вплив на значну частину Анд. Проте нові дослідження поступово відкривають складність цього суспільства.
Аналіз кераміки, залишеної майстрами чанкай, а також татуювань на муміфікованих тілах представників цієї культури засвідчив високий рівень художніх навичок. Ці знахідки також вказують на розвинені поховальні традиції та складну систему символів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У Німеччині знайшли 5000-річне поховання чоловіка у ямі, що використовувалась як піч



Нагадаємо, що археологічні знахідки, пов’язані з обрядами та символічними предметами, допомагають переглядати уявлення про давні суспільства, як це сталося з похованням "шамана з Аптон-Ловелла" неподалік Стоунхенджа. Рештки людини, похованої близько чотирьох тисяч років тому, виявили ще у 1801 році разом із кам’яними сокирами, інструментами для обробки металу зі слідами золота, каменем для перевірки його чистоти та проколотими кістками тварин. Новий аналіз ДНК із зуба та кістки пальця ноги показав, що похована людина була жінкою віком близько 45 років, хоча понад два століття її вважали чоловіком. Артрит правого зап’ястя та поховальний інвентар вказують, що вона могла бути досвідченою майстринею з обробки металу.