Дзеркало Тижня

Українське Держкіно в межах конкурсу «про історію України» виділило понад 18 млн грн на виробництво польського фільму «Санаторій Горького. Поєдинок». Держагентство до того ж називає його національним ігровим повнометражним фільмом. Однак дискусійним лишається те, як Катинська трагедія, про переддень якої йдеться у стрічці, потрапила в категорію про історію України. Та й до класифікації фільму як національного також є питання, пише у статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драмі про історію Польщі погодили 18,8 мільйона гривень держпідтримки в конкурсі про історію України» Петро Катеринич. 
«Найбільш дискусійний епізод стосується самої конкурсної категорії. 2024 року Держкіно запровадило окремий тематичний напрям для фільмів про історичні постаті державотворення, сучасних героїв і події, які висвітлюють історію України. Саме в межах цього напряму існувала підкатегорія міноритарної міжнародної копродукції. У заявці «Санаторію Горького» навпроти пункту про відповідність цій темі стоїть позначка «так». Однак у сюжеті немає суто українського героя чи окремої вітчизняної історичної лінії. Це польська історія про польських офіцерів, радянський полон і переддень Катинської трагедії», — пише автор. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Українське Держкіно виділило понад 18 млн грн на польський фільм. І це лише офіційні дані



За словами Катеринича, цю невідповідність помітили й кілька експертів. Під час першого етапу оцінювання двоє із семи зауважили, що фільм не відповідає заявленому напряму. Один з експертів аргументував це тим, що конфлікт «не має стосунку до українських історичних постатей». Інший же зазначив, що тема «не є нагальною» для сучасного суспільства.
Водночас решта експертів вирішили, що актуальним й стрічці є джерело загрози. Радянська Росія знищувала польську еліту такими ж методами, як сьогодні росіяни намагаються знищити українську суб’єктніст.
«Попри розбіжності в оцінках, проєкт посів перше місце у своїй категорії на першому етапі (12,14 бала), а після другого етапу його рейтинг зріс до 13,71 бала. В одному з фінальних висновків стрічці взагалі прогнозували статус «визначної віхи» польського та світового кіно», — зазначає Катеринич.
За словами автора, оцінки були лише рекомендацією. Долю проєкту вирішували середній бал та підсумкове рішення Ради з державної підтримки кінематографії. Однак, додає Катеринич, управлінська дилема нікуди не поділася. Адже тематичний кретерій, по суті не матиме меж, якщо будь-яку розповідь про злочини Радянського Союзу автоматично зараховувати до історії України. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Тисяча і одна ніч Мінкульту: хто розповідатиме казки за чотири мільярди



«За такою логікою польська, чеська, угорська чи грузинська національна пам’ять може легко пройти тим самим маршрутом лише за наявності спільного агресора. Це не є аргументом проти підтримки «Поєдинку». Це заклик до чеснішого формулювання умов конкурсів. Держава цілком могла б створити окремий напрям для міжнародних історичних копродукцій про тоталітаризм, спільну пам’ять або російський імперіалізм. Натомість польську історію довелося штучно втиснути в категорію, яка обіцяла глядачеві історію України», — пише автор.
Катеринич також додає, що у протоколах Ради «Санаторій Горького» послідовно називають національним ігровим повнометражним фільмом. Саме це формулювання, за його словами, створює найбільше непорозумінь: як фільм, знятий у Польщі польською мовою та про польську історію, може отримати статус «національного»?
«Відповідь може мати два складники. По-перше, міжнародна копродукція — це стандартний механізм європейського кіновиробництва. Згідно з Європейською конвенцією про спільне кінематографічне виробництво, офіційні копродукції можуть користуватися перевагами національного кіно в кожній із країн-партнерів. Тому польські локації, іноземний режисер і сюжет, не пов’язаний безпосередньо з історією України, самі собою не позбавляють стрічку цього статусу», — пише Катернич.
По-друге, додає автор, у Закон України «Про кінематографію» прописана чітка мовна вимога. Зокрема, національним вважається фільм, який повністю або частково був створений в Україні. Причому основна версія фільму має бути знятою українською та кримськотатарською мовою. У базовій україномовній версії використання інших мов допускається в межах, визначених законом, а для граничного обсягу іншомовних реплік потрібне мотивоване рішення Ради.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Кабмін призначив нового керівника Держкіно



«У заявці мовою оригіналу зазначено польську. Водночас у листопаді 2025 року компанія Sоlаr Меdіа просила Раду погодити використання інших мов саме в межах граничних 10%. Рада тоді затвердила збільшення бюджету та хронометражу, але мовне питання відклала. Згодом його знову винесли на засідання 3 грудня, однак в оприлюднених документах не вдалося знайти фінального рішення з цього питання. Наразі відкриті дані не дають змоги встановити, чи видано постійне свідоцтво, якою мовою зафіксовано базову версію та як саме рахували частку іноземних реплік», — підсумував Катеринич.
375 років тому під Берестечком козацьке військо зазнало однієї з найважчих поразок у своїй історії.  Але коли Єжи Гоффман екранізував «Вогнем і мечем», він свідомо відмовився від цієї сцени. «Навіщо Єжи Гоффман переписав фінал «Вогнем і мечем» і чому стрічку досі не заборонили в Україні» розповідає Петро Катеринич.