Дзеркало Тижня

Вчені оснастили нарвалів — китів, химерні бивні яких нагадують роги єдинорогів, — датчиками, які допомогли їм дослідити важкодоступні куточки Арктики. Орієнтуватися тут у товстому морському льоді та небезпечних айсбергах, що вкривають узбережжя Східної Гренландії, навіть на човнах дуже складно. Разом з тим, саме тут океанічна течія з Атлантики, нагріта накопиченим теплом, що утримується внаслідок викидів викопного палива, насувається на крижаний щит Гренландії. Тому вчені з Гренландського інституту природних ресурсів, Копенгагенського університету та інших установ «залучили» до досліджень нарвалів, повідомляє Sсіеnсе Аlеrt.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Як танення Гренландії вплине на основні течії: вчені дали нову відповідь



«Нарвали були виявлені в тих частинах фіордів, де раніше проводилося дуже мало вимірювань. І там, за 300 кілометрів від узбережжя, ми виявили сліди атлантичної води. Це абсолютно нове відкриття, і ми можемо це продемонструвати», — пояснив морський біолог Мадс Петер Хайде-Йоргенсен із Гренландського інституту природних ресурсів.
У період з серпня 2017 року по липень 2020 року вчені оснастили шість нарвалів супутниковими датчиками для збору даних про глибину занурення, температуру води та електропровідність води (як показник солоності). Для кожної тварини датчики зібрали від 85 до 332 днів даних.
Холодна полярна вода, що стікає з морського льоду та льодового щита Гренландії, що тануть, через низький вміст льоду знаходиться на глибині 150 метрів. Але глибоко під водою відбувається приплив теплішої, набагато солонішої води, яка надходить із Північної Атлантики.
«Часто цій воді заважає проникнути у фіорди «дайв-зона» — підводний хребет у гирлі. Однак, коли дайв-зони глибокі й атлантичної води багато, тепла вода може переливатися через дайв-зону й наближатися до передньої частини льодовиків», —заявив гляціолог Том Чудлі, який не брав участі в дослідженні.
Порівнявши дані нарвалів з історичними записами щодо регіону затоки Скорсбі, дослідники підтвердили, що крихкий баланс холодної полярної води з Арктики та теплої солоної води з Атлантичного океану порушується.
«Ми використали два великі набори даних для побудови надійної моделі, що показує взаємозв’язок температури, солоності та глибини. Моделі показують, що шар, який складається з атлантичних вод, став товстішим, тоді як верхній шар полярних вод став тоншим», — сказав Дітлевсен.
Нагадаємо, нещодавно були опубліковані супутникові знімки, які показали, що Гренландія зазнала найбільшої втрати плавучого льоду за десятиліття.