Дзеркало Тижня

Вчені з Університету Парми заявили, що собаки можуть ще уважніше стежити за змінами в поведінці людей, ніж вважалося раніше. За їхніми словами, моргання собак змінюється залежно від того, чи кліпає людина, за якою вони спостерігають, і, що важливо, чи є ця людина саме тією, за якою вони стежать, повідомляє Sсіеnсе Аlеrt.
Це не означає, що люди можуть спілкуватися зі своїми улюбленцями за допомогою азбуки Морзе. Але це відкриття свідчить про те, що собаки чутливі до таких миттєвих речей, як кліпання, особливо коли воно походить від людини, яка має для них соціальне значення.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Як маленькі діти: собаки вчаться, підслуховуючи господарів



Під час дослідження вчені протестували 38 собак, хоча в підсумку критеріям для включення в аналіз відповідали 35 (три з них занадто відволікалися на незнайоме оточення, щоб виконати завдання).
Дослідники хотіли вивчити моргання, оскільки це «давня, автоматична фізіологічна поведінка, яка спочатку не розвивалася як соціальний сигнал. Моргання може надавати тонкі відомості про увагу, залученість або приналежність», — заявила співавторка дослідження Елеонора Біффі.
Собакам показували короткі відеоролики за участю трьох осіб: їхнього господаря, незнайомої жінки та незнайомого чоловіка. Кожен відеоролик був представлений у двох версіях. В одній людина моргала кожні три секунди. В іншій — людина просто дивилася в камеру з нейтральним виразом обличчя. Вчені показували собакам відео протягом 40 секунд і фіксували їхню реакцію.
За словами дослідників, тварини абсолютно точно відстежували моргання людей. Загалом собаки моргали значно частіше, коли дивилися на людей, що кліпали, ніж коли дивилися на людей абсолютно нерухомим поглядом. Але частота моргання тварин збільшувалася, коли вони бачили на екрані обличчя людини, яку вони знали. Такого не спостерігалося, коли вони стежили за незнайомцями. Тобто, мало значення не тільки те, як часто моргала людина, але й те, наскільки вона була важливою для собаки.
Крім того, собаки моргали частіше, коли дивилися на своїх господинь-жінок, ніж коли їхнім господарем був чоловік або вони дивилися на незнайомця.
«[Дослідження] припускає, що спілкування між собакою та людиною може включати не лише очевидні сигнали, такі як вокалізація, поза чи напрямок погляду, а й дуже дрібні рухи обличчя, яких ми зазвичай не помічаємо», — каже Біффі.
Раніше вчені розповіли, як «правильно» перерахувати вік собаки у людський.