Дзеркало Тижня

Погана новина: Росія вже давно веде війну проти Європи, яку та досі схильна ігнорувати. Хороша новина: Росія веде цю війну на повну потужність, і вона завдяки непоганому історичному імунітету досі може дозволити собі її ігнорувати. Але без проактивної реакції Європа може зазнати значно тяжчих для себе наслідків.Останні події вже важко пояснювати випадковим сусідством із війною в Україні. 15 вересня Міністерство юстиції США висунуло обвинувачення п’ятьом учасникам мережі, яка, за версією слідства, працювала на російські спецслужби, вербувала виконавців для стеження і замовних убивств у США та Європі й готувала атаки на цивільну та військову інфраструктуру країн, що підтримують Україну.Протягом останнього тижня російський військовий корабель випустив сигнальні ракети біля данського військового гелікоптера, винищувач НАТО збив російський безпілотник над Литвою, Росія вдарила по українському пасажирському потягу поблизу польського кордону, а Польща витягла з Балтійського моря російський військовий дрон. Висока представниця ЄС Кая Каллас зібрала ці події за 48 годин в одну картину і назвала їх розрахованими спробами послабити рішучість Європи, наголосивши, що це не випадковості.Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, просуваючи нові безпекові рішення після російської операції в аеропорту Лейпцига, назвала її атакою із застосуванням матеріалів військового призначення, здійсненою російськими оперативниками на європейській території, — атакою на весь Європейський Союз, яка виходить за межі однієї держави-члена. Її висновок: гібридні загрози для Європи стають дедалі менш гібридними і дедалі менше просто загрозами. До цього ряду вона віднесла кібератаки, саботаж, підпали та вторгнення дронів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Росія може перейти до політичних убивств у Європі в межах гібридної війни — ЗМІ

Туман гібридної війни

Для Європи, яка живе категоріями міжнародного права, прийняти те, що Росія вже воює проти неї, непросто. Сприйняття війни пов’язане з тим, чи перетнули події певний поріг.Статут ООН самого поняття війни не визначає, але встановлює кілька порогів міжнародної реакції. Він забороняє державам погрозу силою та її застосування проти іншої держави; Рада Безпеки може констатувати загрозу миру, порушення миру або акт агресії; збройний напад відкриває державі право на індивідуальну або колективну самооборону. Визначення агресії, ухвалене Генеральною Асамблеєю 1974 року, відносить до неї вторгнення, бомбардування, блокаду, напад на збройні сили іншої держави, використання своєї території для нападу третьою державою та засилання озброєних груп, якщо їхні дії за масштабом відповідають збройному нападу.Пороги ООН для визнання факту війни високі, причому, згідно зі Статутом ООН, вищим суддею того, чи відбувається війна і що у зв’язку з цим робити, є Рада Безпеки ООН. Тобто, крім високого порогу визначення війни як такої, РФ як постійний член цього органу не має проблем із блокуванням юридичних наслідків власної агресії та колективної реакції міжнародної системи. Lеs Есhоs: «Гібридна війна» — зручна вигадка, яка рятує Кремль від відповіді Женевські конвенції, які визначають сучасний корпус законів і звичаїв війни, містять протилежний до Статуту ООН підхід до визначення порогу війни. У конвенціях його встановлено навмисно низьким. Закони і звичаї війни мають застосовуватися у разі оголошеної війни або будь-якого іншого збройного конфлікту між державами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Достатньо фактичного застосування збройної сили однією державою проти іншої. Окремий тригер — повна або часткова окупація чужої території, навіть якщо вона відбулася без збройного опору.Для констатації збройного конфлікту всередині держави потрібна достатня інтенсивність збройного насильства за участю організованої недержавної збройної сторони. Заворушення, поодинокі теракти чи спорадичне насильство самі собою збройного конфлікту не створюють. Має бути сторона війни зі своїм командуванням, контролем частини території та здатністю вести тривалі узгоджені бойові дії.Женевські конвенції навмисно позбавили держави права вирішувати, чи настала війна. Щойно сторони конфлікту починають діяти за законами і звичаями війни, дотримуючись їх або порушуючи, війна вже йде. У складних ситуаціях важливим орієнтиром щодо того, чи вже застосовуються закони війни, є позиція Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), який має особливий мандат щодо застосування Женевських конвенцій і додаткових протоколів до них. 2014 року він констатував необхідність застосовувати закони і звичаї війни на сході України, не визначаючи природи збройного конфлікту. 2022 року МКЧХ оголосив про застосування законів і звичаїв війни між Росією і Україною з посиланням на Протокол І до Женевських конвенцій, який регулює міждержавні збройні конфлікти.Щодо війни, яку РФ веде проти Європи, МКЧХ мовчить. Значною мірою тому, що росіяни ретельно стежать за тригерами міжнародного реагування на збройний напад. Російська конспірація тут значно досконаліша, ніж потрібно для прихованого порушення Статуту ООН: там РФ як постійному члену Ради Безпеки достатньо замінити дух ООН «духом Анкориджа». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Сибіга після російського удару біля українсько-польського кордону: “Терор Путіна стукає у двері ЄС і НАТО” Отже, ані НАТО, ані ЄС не називають того, що робить Росія, війною у правовому сенсі. Для опису цих дій використовується поняття гібридної війни, але гібридна війна не має визначення в міжнародному праві, так само як політична, економічна або будь-яка інша «війна з епітетом». Відповідно, для протидії їй не створено окремих механізмів індивідуальної та колективної відповіді. Для адекватного реагування безпекових інститутів має бути перетнутий поріг, еквівалентний початку бойових дій або очевидній підготовці до них. Ідеться про матеріальні руйнівні наслідки, більші, наприклад, за наслідки інформаційних операцій і тероризму. Європа, на теренах якої розпочалися й значною мірою відбувалися дві світові війни, залишається уважною до критеріїв розрізнення війни та миру, можливо, з надмірним зміщенням критеріїв у бік великої війни із застосуванням усіх видів зброї.Можливо, тому європейські лідери, які добре розуміють, що робить Росія проти Європи, уникають називати це війною.

Коли Росія підповзає, вона вже воює

Не росіяни придумали гібридну війну. Вони вкрали американську концепцію, як раніше — ядерну бомбу, вивернули її навиворіт і зробили інструментом шантажу й агресії, вклавши в це ресурси, які в будь-якій іншій країні, окрім, можливо, КНДР та Ірану, знайшли б краще застосування.Поняття гібридної війни виросло з практичної проблеми, з якою американські військові зіткнулися наприкінці ХХ століття: сучасній армії доводиться воювати в суспільствах, де держава контролює не все. Формальні інститути там співіснують із кланами, родинними мережами, релігійними авторитетами, місцевими правилами й озброєними групами. Те, що зовні видається хаосом, усередині може мати власний порядок. На початку 2000-х офіцери Корпусу морської піхоти США визначили таку реальність як гібридне суспільство (hybrіd sосіеty), у якому й війна неминуче набуває гібридної форми. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Операція «Матрьошка»: як Росія задешево купує параліч Європи Закони і звичаї війни при цьому нікуди не зникають, але державний контроль і відповідальність стають розмитими. Ця властивість середовища і робить війну гібридною.Російська практика вивернула це навиворіт, знайшовши інструмент легкого нападу. Росія вирішила, що для застосування інструментів гібридної війни, дешевших за класичні інструменти війни, треба просто наблизити потенційну жертву, на яку в нормальних обставинах РФ не наважилася б напасти, до рівня гібридного суспільства з недієвими політичними й економічними інститутами та розмитими кордонами. Цим Росія і займається, коли веде гібридну війну: перетворює країни, з якими взаємодіє, на здобич, яку можна захопити без воєнної сили, не активізуючи небезпечних для РФ тригерів міжнародного реагування. Воєнна сила і погроза нею — важливі інструменти російської гібридної війни, однак бойові дії, за задумом, необов’язкові для захоплення жертви і в російських планах не є основним за часом і ресурсами етапом агресії.Якщо російська агресія в класичному сенсі попередніх світових воєн ще не відбулася, це ще не означає, що Росія не веде війни. (Про те, що вона вже йде, ще понад рік тому на сторінках ZN.UА у статті «Час «Ч»: Війна Росії проти Європи» писав Михайло Гончар. — Ред.) Частіше це означає, що окремі інструменти спрацювали в різний час і не створили умов для термінальної фази російської агресії. Найзручнішою мішенню стає країна, де до потрібного моменту вже накопичилися слабкість інститутів, економічні проблеми, поляризація і російські мережі впливу. У разі успіху відкрита російська фаза агресії має сприйматися як фатум історії, написаної Мединським; російська операція при цьому губиться в ланцюзі нібито закономірних подій. Відкрита агресія, якщо станеться, — це вже термінальна фаза російської війни, можливо, не головна за вкладеними ресурсами і часом. Росія посилює диверсії в Європі, але західні союзники не мають чіткої відповіді — Вlооmbеrg В Україні гібридна стратегія РФ зазнала фіаско. Спроба швидко захопити Україну після тривалої гібридної підготовки призвела до тривалої війни зовсім не того роду, якого хотіла б Росія. Вона готова довго перетравлювати зруйновану гібридними засобами жертву, але не готова розпочинати тривалу класичну війну. Під час нападу на Україну тривалої гарячої війни РФ не хотіла. Тому зараз вона закликає світ застосувати «дух Анкориджа», який мав би переконати Україну погодитися з поглинанням Росією, і так закінчити гарячу фазу війни.Однак фіаско в Україні не підштовхнуло РФ до відмови від самої концепції у розрахунку на те, що «авось дозреет» країна-жертва, захоплення ресурсів якої виправдає витрати на гібридні інструменти. РФ почала напад на Україну 2014 року й продовжила його 2022-го не тому, що в ті роки щось сталося й Україна якимось чином загрожувала, а тому, що РФ вважала: Україна під гібридним впливом «дозріла» до ролі зручної жертви. І якщо РФ зараз наближається до збройного нападу на Європу, це не тому, що Європа становить загрозу Росії, а тому, що РФ вважає: Європа дозріває до ролі жертви, і зручні обставини для російського нападу можуть скластися.З 2022 року в стратегії Росії щодо Європи навряд чи щось змінилося, окрім того, що під впливом фіаско гібридної війни проти України російські гібридні інструменти проти Європи стають більш силовими, наближеними до інструментів класичної війни. Це створює зрозумілішу для європейців ситуацію, в якій менше туману гібридної війни. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Німецьким шпигунам дозволять диверсії та кібератаки: Берлін готується протистояти Росії

Обмежена європейська готовність

Стратегічна концепція НАТО, ухвалена в Мадриді 2022 року, вперше після тривалого періоду партнерства визначила Росію головною і безпосередньою загрозою безпеці союзників і зафіксувала, що гібридні операції можуть досягти рівня збройного нападу. У Вільнюсі 2023 року союзники назвали цілями російських операцій політичні інститути, критичну інфраструктуру, суспільства, демократичні системи й економіки. У Вашингтоні 2024-го Альянс знову підтвердив можливість застосування статті 5 у відповідь на гібридну операцію. В Анкарі 2026 року НАТО продовжила ставити гібридні загрози в один ряд із чинниками нового безпекового середовища.Але військовий інструментарій змінюється повільніше, ніж політичне розуміння загрози. НАТО перебудовує оборонні плани, нарощує сили високої готовності, протиповітряну і протиракетну оборону, далекобійні засоби, логістику, запаси та оборонне виробництво, тобто насамперед спроможності для ситуації, коли напад уже очевидний. Для інших ситуацій цілісного механізму колективної відповіді немає. Політичне визначення того, що може вважатися нападом, уже змінилося, але нових інструментів колективного реагування не створено. Путін не може вибити двері НАТО, тому намагається проникнути через вікно — Вlооmbеrg У березні 2026 року Рада ЄС характеризувала російські дії як тривалі, скоординовані й довгострокові гібридні кампанії проти Союзу, його держав і партнерів. Готовність ЄС вища саме до розпізнавання і розкладання гібридної кампанії на окремі напрями. Стратегічний компас 2022 року передбачив створення Гібридного інструментарію ЄС (ЕU Нybrіd Тооlbох), який об’єднує дипломатичні, санкційні, інформаційні, кібернетичні та інші засоби реагування. Група з аналізу гібридних загроз (Нybrіd Fusіоn Сеll), створена ще 2016 року в розвідувальному центрі ЄС ІNТСЕN, збирає й аналізує інформацію від держав-членів, інституцій ЄС і партнерів, зокрема, щоб знаходити зв’язки між інцидентами, які спочатку видаються ізольованими. З 2024 року ЄС може розгортати групи швидкого реагування на гібридні загрози (Нybrіd Rаріd Rеsроnsе Теаms). Уперше цей механізм застосували в Молдові 2025 року.Однак ЄС переважно виявляє, координує, допомагає і застосовує санкції. Поліція, контррозвідка, охорона кордонів і застосування сили залишаються переважно компетенцією держав-членів, а військове стримування — НАТО. Тому ЄС уже краще бачить гібридну кампанію як ціле, ніж здатний централізовано її зупинити. РФ точно має 5-6 планів агресії проти Європи — військовий Європейський центр передового досвіду з протидії гібридним загрозам (Нybrіd СоЕ) у Гельсінкі — окрема автономна міжнародна експертна організація, створена 2017 року за участю держав ЄС і НАТО. Вона проводить дослідження, навчання та спільні тренування й допомагає ЄС і НАТО виробляти спільне розуміння гібридних загроз, але не є оперативним органом жодної з них.На національному рівні оперативні можливості ширші: поліція, контррозвідка, прикордонники й збройні сили можуть розслідувати, затримувати, висилати, перехоплювати і застосовувати силу. Але саме тут гібридна кампанія розпадається на окремі справи — диверсію у Врбетіце, замах у Солсбері, міграційний тиск, запалювальні посилки, порушення повітряного простору дронами і ракетами. Тому держави швидше реагують на конкретний епізод, тоді як ЄС і НАТО краще бачать зв’язок між епізодами; тож головна проблема — поєднати ці два рівні до того, як окремі атаки дадуть спільний ефект.

Центр тяжіння гібридної війни

Центр тяжіння (сеntеr оf grаvіty) — ключова концепція війни. У гібридній війні основний кінетичний ефект може закладатися ще на етапі підготовки до кінетичної фази, коли міжнародні, а часто й національні, засоби реагування просто відсутні. Розуміння, де міститься цей центр тяжіння і як він виглядає, дає можливість оптимально використати ресурси. Ефективний удар по центру тяжіння позбавляє стратегію ворога цілісності й веде його до поразки.Що є центром тяжіння російської гібридної війни, куди мають бути спрямовані основні європейські зусилля? Це синхронізація максимально негативних проявів гібридних інструментів, які застосовує РФ проти потенційних жертв. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Росія вже оголосила нам війну, тільки без танків» — польський міністр РФ може роками чекати, коли в одній країні холоди й високі ціни на енергоносії збіжаться з вирішальними виборами, водночас маніпулюючи постачанням енергоносіїв на міжнародні ринки, скуповуючи маргінальні політичні партії та заздалегідь готуючи хвилі терактів і потоки біженців. Коли інші елементи сходяться, РФ має в рукаві й швидші інструменти впливу — інформаційні операції, кібератаки, раптові військові навчання, анонімні дрони і цивільні баржі з ударним потенціалом.Росія зараз, як і раніше, може вбити людину, підпалити склад, підкупити політика, надіслати отруйну посилку в державну установу і провести інформаційну операцію. Росія це робила і робитиме, доки існуватиме її нинішній режим. Але без синхронізації з економічними процесами, виборами і військовими маневрами це не дає РФ змоги досягти кінетичного ефекту гібридної війни, який за результативністю дорівнював би воєнній агресії, на яку зрештою могла б зреагувати НАТО.Тому для ефективного реагування на російську гібридну агресію потрібно встановлювати, що саме готує Росія зараз, на який час вона готує свої дії та в якому ширшому контексті подій така дія має проявитися. Військова частина відповіді полягає в тому, щоб «зрізати» застосування Росією зброї у моменти високої концентрації політичної, соціальної й економічної напруги в певній європейській країні або регіоні. НАТО здатна це зробити за належної оцінки загроз і координації інструментів. Це важливо і може в багатьох випадках дати змогу пережити російський гібридний напад без кінетичних наслідків. Але вимагати від Альянсу реагувати на весь спектр російських гібридних інструментів немає сенсу. РФ веде проти Європи "війну нижче порога": румунський аналітик Кіфу пояснив, як це Основна прогалина в реагуванні на гібридні дії РФ лежить у зоні компетенції ЄС. Реагування має розвести російські дії між окремими ізольованими доменами без можливості синхронізації. Енергетичні проблеми мають залишатися енергетичними, політичні — політичними, юридичні — юридичними. Росії потрібна їхня синхронізація. Європі потрібна здатність їх розсинхронізувати.Росія вже використовує весь набір засобів гібридного тиску, який може собі дозволити. Єдине, що здатне кардинально підвищити російські можливості, — особливі обставини одночасного використання цих інструментів в одному місці. Не допустити таких обставин — найдешевший спосіб стримування Росії.У Європі, напевно, вже добре розуміють природу російської війни проти неї та не мають ілюзій стосовно того, чи росіяни її хочуть: хочуть, але війни безкарної і переможної. Це обмежує можливості РФ для ескалації. Складність у тому, що механізм відбиття російської гібридної агресії має бути реалізований одночасно в НАТО, ЄС і національних урядах. Європа над цим працює, але, здається, повільніше, ніж РФ модернізує свої інструменти гібридного нападу.