Дзеркало Тижня

Росія хотіла знищити українців за тижні, а то й за дні, але не змогла цього зробити і не зможе. Отже Україна вже перемогла, та цю перемогу потрібно втримати і розвинути. І лише від нас залежить, чи вийде це зробити, заявили в ініціативній групі «Першого грудня». 
«Україна входить у чергову, вже п’яту зиму повномасштабної війни в стані не лише військового й економічного, а й морально-психологічного виснаження. В цей момент варто нагадати собі, де ми є, як сюди потрапили і що очікує нас попереду. Ми не обирали цю війну. Хай там хто звинувачує Україну в тому, що вона сама спровокувала — своєю слабкістю чи, навпаки, наполегливістю у прагненні до ЄС і НАТО, своєю мовною й культурною політикою, своєю неготовністю терпіти авторитаризм і корупцію чи визнати себе зоною виключних російських інтересів, — ми точно знаємо, що єдиною причиною війни є агресія, а єдиним її винуватцем — Росія», — йдеться у заяві.
Група «Першого грудня» наголосила, що російсько-українська війна — це екзистенційна війна. Тобто українці перш за все виборюють у ній своє право на життя, і в нас немає вибору, захищатися чи ні. Ця війна, йдеться в заяві, почалася не через економічні чи географічні обставини, а через історичний вибір українців — існувати як незалежна нація у власній країні, вільно від імперій. Причиною сьогоднішньої війни РФ проти України є російський імперіалізм.
Міф про «спільну колиску» української та російської мов вигадала Російська імперія — мовознавець
У групі наголошують, що час незалежності дав українцям змогу заново сформувати власну ідентичність, утвердитися у спільних цінностях, розбудувати державні інституції та виростити нове покоління. Адже якби війна почалася ще 1991 року, то шансів вистояти в ній було би небагато, переконані учасники групи.
«Так само відкидаємо звинувачення у нашій непоступливості, мовляв, якби Україна капітулювала, то жертв, страждань і руйнувань було би менше. Історичний досвід доводить протилежне. Втрата української державності сто років тому призвела до більших жертв і страждань, до депортацій і таборів, до Голодомору й розстріляної культури, до спроби стерти українську ідентичність, розчинивши її в «радянському народі», — зазначили в групі «Першого грудня».
Там додали, що російсько-українська війна давно стала війною на виживання. Вона виснажуэ фронт, тил, економіку, державне управління, освіту, всі сфери нашого життя. І якби кожна людина не докладала наполегливих зусиль на фронті й у тилу, а міжнародні партнери не допомагали, то країна б не протрималася.
«Ми всі заслуговуємо на те, щоб подякувати одне одному. Водночас накопичуються втома й виснаження. Моральний дух перебуває під додатковим тиском через нерозв’язані внутрішні проблеми: корупція, мобілізація та строки служби, порушення демократичних норм, невиправданий тиск на економіку, слабка публічна комунікація влади, відсутність плану перемоги, а на додачу тривожні очікування щодо зими», — йдеться в заяві.
Водночас у групі наголошують, що українці з власної історії знають альтернативу власному опору. І вислів про те, що «якщо Росія припинить воювати, не буде війни, а якщо Україна припинить воювати, не буде України», правдивий. Та й більшості українців не буде у другому випадку. 
Українці не вірять у мир через поступки Кремлю: результати опитування КМІС
«Тож попри втому й виснаження ми мусимо продовжувати опір: підтримувати Сили оборони України, піклуватися про тих, кому важче, продовжувати боротися проти корупції та за добре й професійне врядування — адже у війні на виснаження перемагає той, хто краще керує доступними ресурсами. Мусимо підтримувати одне одного попри всілякі другорядні розбіжності. Відмінності у баченні майбутнього, світогляді й переконаннях ми зможемо розв’язати в обговоренні — по тому, як вистоїмо. Росія поставила собі у 2022 році мету: знищити нас протягом тижнів, якщо не днів. Агресори своєї мети не досягли — і вже зрозуміло, що не досягнуть. Тому Україна вже перемогла. Цю перемогу треба втримати й розвинути. Чи зможемо це зробити — залежить від нас. Але мусимо це зробити, бо не маємо іншого вибору», — заявляють в ініціативній групі.
Наприкінець там додають, що історія знає чимало прикладів, коли менший і слабший перемагав тому, що стояв за правду, бився за власне життя, був кмітливішим, гнучкішим й більш інноваційним, швидше навчався й змінювався. 
«Ми віримо, що невдовзі історія поповниться й нашим прикладом, а Україна врешті буде вільна, захищена, справедлива, заможна й квітуча», — підсумували в групі «Першого грудня».
Росія щодня бомбардує балістикою та реактивними дронами інфраструктуру країни, зокрема столицю. Бюджет тріщить по швах. Трамп веде торг з Росією, посилює тиск на Зеленського та намагається нав’язати Україні своє бачення миру. Суспільство втомилося.  Та чи означає це, що Україна вичерпала свої сили? Чи ми підійшли до межі можливостей системи влади, яка не здатна використовувати ресурси країни? Що необхідно змінити в управлінні країною саме зараз, щоб продовжувати боротьбу? І чи встигнемо ми це зробити, перш ніж накопичені провали визначать наше майбутнє? Про це у статті «Межа війни. Де взяти сили продовжувати боротьбу» пише редакторка відділу внутрішньої політики ZN.UА Інна Ведернікова.