Понад вісім років у дорозі: друга в історії місія виходить на орбіту МеркуріяСпільна європейсько-японська місія ВеріСоlоmbо прибула до Меркурія після понад восьми років польоту. Це лише друга в історії спроба дослідити найменшу планету Сонячної системи за допомогою космічних апаратів, які працюватимуть на її орбіті. Місія вартістю 1,6 мільярда євро подолала майже 10 мільярдів кілометрів, повідомляє Тhе Guаrdіаn.У суботу, 21 листопада, фахівці центру управління польотами запустять двигуни апарата, щоб вивести його на орбіту Меркурія. Дослідники прагнуть з'ясувати, як небесне тіло сформувалося так близько до Сонця, чому має власне магнітне поле та з чого складається лід у кратерах, куди ніколи не потрапляє сонячне світло.«Ми дуже схвильовані, ми так довго на це чекали», — розповіла професорка Емма Банс із Лестерського університету, яка працює над проєктом уже 20 років.Меркурій виявився не таким, як вважалося: що з’ясували вченіДістатися Меркурія було непросто через його розташування поблизу Сонця. Під дією гравітації зорі космічні апарати прискорюються, тому їм доводиться витрачати значні ресурси на гальмування, щоб не пролетіти повз планету.«Це надзвичайно складна місія, що кидає серйозний виклик», — зазначила Банс, яка також очолює наукову роботу з приладом МІХS (Меrсury Іmаgіng Х-rаy Sресtrоmеtеr) — рентгенівським спектрометром, що аналізуватиме геохімічний склад поверхні Меркурія.
Як працюватимуть зонди
На початку грудня апарат розділиться на два окремі зонди — європейський та японський. Вони вийдуть на різні полярні орбіти, а повноцінні наукові дослідження мають розпочатися у квітні наступного року.Швидше живий, ніж мертвий: яскраві лінії Меркурія розкрили щось несподіванеЄвропейський апарат МРО (Меrсury Рlаnеtаry Оrbіtеr) складатиме детальну карту поверхні та визначатиме її хімічний склад. Він також досліджуватиме внутрішню будову планети, щоб допомогти пояснити походження її незвично великого ядра.Японський зонд зосередиться на магнітному полі Меркурія та його натрієвій екзосфері — надзвичайно розрідженому шарі газу й атомів, що оточує планету. Спільна робота двох апаратів дасть змогу дослідити як сам Меркурій, так і середовище навколо нього.Однією з головних загадок залишається висока щільність планети. Хоча Меркурій лише на 50% більший за Місяць, його маса вчетверо перевищує масу природного супутника Землі.Учені знайшли нове пояснення дивацтв ядра МеркуріяПровідний науковий співробітник проєкту від Європейського космічного агентства Джерайнт Джонс зазначив, що очікування результатів підтримувало ентузіазм команди всі вісім років польоту: «Ми очікуємо отримати величезний обсяг нових знань, використовуючи потужніші наукові прилади на двох космічних апаратах для вивчення всіх аспектів планети: її надр, поверхні та навколишнього простору».Очікується, що обидва апарати пропрацюють на орбіті Меркурія близько трьох років. Після вичерпання пального вони почнуть втрачати висоту й зрештою впадуть на поверхню планети. «На жаль, вони вже не повернуться», — підсумувала професорка Банс.Знайдено метеорити з Меркурія: вчені висунули припущення, що може змінити космічну наукуМісію запустили у жовтні 2018 року на ракеті Аrіаnе 5 з європейського космодрому біля Куру у Французькій Гвіані. ВеріСоlоmbо назвали на честь італійського інженера та математика Джузеппе «Бепі» Коломбо. Він досліджував особливості обертання Меркурія та запропонував траєкторії, які дали NАSА змогу провести перші прольоти біля планети у 1974 році.Які умови на планеті
Меркурій має чи не найекстремальніші умови у Сонячній системі. Він обертається навколо власної осі приблизно за 58 земних діб, тому окремі ділянки поверхні залишаються освітленими близько трьох місяців, після чого настає така сама тривала ніч.Планета розташована на відстані 58 млн км від Сонця. Вдень температура її поверхні сягає 450 °С, а вночі опускається до -180 °С.Раніше науковці з Інституту космічних досліджень Німецького центру авіації та космонавтики (DLR) встановили, що Меркурій стискається в міру охолодження на 10–30% швидше, ніж вважалося раніше. Дослідники пояснили це тим, що уламки від постійних падінь метеоритів у районах зі складним рельєфом приховували частину характерних поверхневих «зморшок» — уступів і гряд.
Go to zn.ua