Дзеркало Тижня - we.ua

Дзеркало Тижня

we:@zn.ua
19.9 thous. of news
Дзеркало Тижня on zn.ua
Як «Гаррі Поттер» дорослішав разом із нами й навіщо НВО намагається повторити диво
25 років тому на екрани вийшов фільм «Гаррі Поттер і філософський камінь» — і подарував нам справжню магію. Серія із семи книжок Джоан К. Ролінґ, за якою згодом зняли вісім фільмів, дала цілому поколінню уявний світ, у якому можна було відчути себе своїм, дала можливість дорослішати разом із героями й з’явилася саме тоді, коли інтернет уперше перетворив шанувальників на величезну фан-спільноту. По суті, «Гаррі Поттер» сформував одну з головних міфологій ХХІ століття.ZN.UА з’ясовувало, на чому вона тримається, яким ми бачимо Гоґвортс чверть століття потому і навіщо потрібен новий серіал НВО, коли вже є улюблені фільми.

Дорослішати разом із Гаррі

Сім книжок і вісім фільмів поттеріани заклали основу головного міфу міленіалів і стали одним із ключових культурних кодів старшої частини покоління Z завдяки унікальній обставині: хлопчик-чарівник ріс і дорослішав разом зі читачем. Історія Гаррі Поттера розгорталася перед аудиторією майже півтора десятиліття — досить довго, щоб діти-читачі встигли вирости разом із улюбленими героями. За цей час Гаррі Поттер для багатьох став таким самим близьким, як справжній однокласник.І на відміну від героїв інших дитячих книжок, читачеві не доводилося переростати Гаррі Поттера й залишати улюбленого героя в минулому. Ба більше: на відміну від Пітера Пена та Пеппі Довгапанчохи, які так і не проходять шлях дорослішання і відповідальності, назавжди залишаючись у світі дитячої логіки, світ Гаррі Поттера допомагав дорослішати й самому читачеві. З дитячої казки про школу чарівників франшиза поступово перетворювалася на історію про вибір, владу, відповідальність та смерть.За затишком Гоґвортсу від самого початку ховалася значно серйозніша історія — про те, як людина вчиться жити з утратою і власною смертністю. Сага починається з убивства батьків Гаррі, а у фіналі йому доводиться прийняти можливість власної смерті. І смерть тут — не похмура декорація, а одна з головних тем усієї історії. Саме вона надає поттеріані глибини, рідкісної для дитячої франшизи.

Головний міф покоління

Джоан К. Ролінґ поєднала в епопеї два давні й напрочуд живучі сюжети — історію обраної дитини та типово британський шкільний роман дорослішання. У Гаррі є пророцтво, шрам і особлива доля, але при цьому йому все одно доводиться ходити на уроки, складати іспити, сваритися з друзями, ревнувати, грати у квідич і боятися бути гіршим за інших. Саме це поєднання і виявилося таким сильним: магія давала диво, а школа — впізнавану буденність.У цього сюжету довгий родовід. Ще в легендах про Артура майбутній король зростає далеко від двору, не знаючи про своє походження, а потім дізнається, що йому судилася виняткова роль. І це влучило в одне з найсильніших дитячих бажань маленького читача: одного дня дізнатися, що ти зовсім не той, ким тебе вважають інші. Спершу Гаррі — небажаний хлопчик, який живе в комірчині під сходами, а потім відкриває інший світ, де має незвичайні здібності, справжніх друзів і власне особливе місце.Тому поттеріана й працює майже як універсальна підліткова фантазія про світ, де тебе нарешті побачать таким, яким ти сам хотів би бути.І нарешті, Гаррі Поттер з’явився в ідеальний історичний момент. Книжки виходили одночасно з перетворенням інтернету на масове середовище, а фільми стартували 2001 року, коли навколо франшизи вже починали зростати форуми, фанфіки, сайти, ігри, конвенти, а пізніше й соцмережі. Тож аудиторія отримала не лише спільний міф, а й можливість постійно жити в ньому — обговорювати, сперечатися, вигадувати власні історії, гуртуватися у спільноти. Поттеріана стала однією з перших глобальних франшиз, які шанувальники колективно добудовували самі.Гоґвортс — це не просто декорація для пригод, а уявний дім, у якому мільйони читачів і глядачів могли подумки оселитися. Кожен із нас легко може уявити себе у світі Гаррі Поттера: обрати факультет, чарівну паличку, патронуса, вирішити, з ким із героїв хотілося б дружити, — тобто не просто стежити за сюжетом, а подумки знайти в цьому світі своє місце.Система чотирьох факультетів Гоґвортсу дала масовій культурі просту й напрочуд живучу мову самоідентифікації. Ґрифіндор — це сміливість, Рейвенклов — розум, Гафелпаф — працьовитість і вірність, а Слизерин — амбіції і хитрість. Маленькому читачеві легко приміряти цю типологію характерів на себе й запитати: «А хто я в цьому світі?» Тим більше що розподіл у Гоґвортсі залежить не стільки від вроджених здібностей, скільки від цінностей, які людина вважає для себе головними. Тому запитання «На якому ти факультеті?» виявилося живучішим за чимало деталей самого сюжету.

Більше ніж казка

У світі Гаррі Поттера величезну роль відіграють повторювані ритуали, які легко перенести з книжки в реальне життя, тому навколо фанбази так природно з’явилися мерч, тематичні парки, ігри, фанатські зустрічі та щорічні перегляди фільмів. Шарф Ґрифіндору тут уже не просто сувенір, а знак належності. Так поттеріана поступово перетворилася на спільний культурний код кількох поколінь. Саме тому люди повертаються в Гоґвортс через багато років — не лише до Гаррі Поттера, а й до самих себе в тому віці, коли вперше туди потрапили.І тут, звісно, величезну роль відіграли фільми. Кіно дало мільйонам людей один і той самий Гоґвортс — із впізнаваними обличчями, музикою, Великим залом, формою та сходами. Упродовж десяти років глядачі майже щороку поверталися туди й буквально бачили, як герої дорослішають разом із ними. Так поттеріана перестала бути просто серією книжок і фільмів і стала частиною колективної пам’яті про власне дорослішання.Це взагалі унікальний випадок в історії кіно, коли глядач зростав і психологічно дорослішав разом із героями. Нові фільми виходили досить регулярно, щоб очікування наступної частини стало помітною складовою життя аудиторії. І що старшими ставали глядачі, то дорослішими й суворішими ставали самі фільми.Франшиза стартувала як затишна дікенсівська казка у постановці Кріса Коламбуса, режисера дитячої різдвяної класики «Сам удома». У версії Альфонсо Куарона, режисера тривожної антиутопії «Останній нащадок Землі», казка різко подорослішала й перетворилася на історію болісного підліткового бунту. У пізніх фільмах Девіда Єйтса історія перестає бути шкільним фентезі й стає дедалі похмурішою розповіддю про війну та опір, де героям доводиться йти в підпілля, а творцям франшизи — жертвувати вже добре знайомими персонажами. Гоґвортс перестав бути безпечним прихистком саме тоді, коли покоління міленіалів зіткнулося зі складністю дорослого світу.

Не зовсім дитяче чтиво

Коли перечитуєш книжки про Гаррі Поттера сьогодні, вони відкриваються дещо інакше. Якщо в дитинстві вони сприймалися як історія про дітей, які рятують світ, то в дорослому віці — як історія про світ, який дорослі довели до такого стану, що рятувати його доводиться дітям. За чарівною казкою проступають травми, соціальна нерівність, ненадійність дорослих і банкрутство інституцій — усе те, чого підліток міг просто не помічати.Комічні Дурслі вже не такі смішні, коли дорослий читач перестає сприймати комірчину під сходами як казковий гротеск і бачить багаторічне домашнє насильство, яке майже ніхто з дорослих всерйоз не намагається припинити. Інші дорослі теж не завжди виявляються тими надійними захисниками, якими сприймалися під час першого читання. Та й сам Гоґвортс уже не здається цілком безпечним домом: поруч із чудовими викладачами трапляються і відверто небезпечні, а дітей раз у раз залишають сам на сам із загрозами, цькуванням і психологічними травмами. Інакше бачиш і Дамблдора — він маніпулює людьми й фактично роками готує Гаррі до ролі, про яку сам хлопець майже нічого не знає.А сам Гаррі тепер сприймається як підліток із виразними ознаками посттравматичного стресового розладу. Його спалахи люті, недовіра до дорослих, гіпервідповідальність і постійна готовність ризикувати собою видаються вже не просто рисами підліткового характеру, а наслідками багаторічної травми.Та головне випробування для шанувальників поттеріани ще попереду.

Повернення до Гоґвортсу

25 грудня на НВО Мах стартує нова екранізація «Гаррі Поттера» — цього разу у форматі серіалу, причому кожній книжці відведено окремий сезон. Відомо, що другий уже активно знімають, а загалом проєкт розрахований на десять років.Телебачення дає змогу повернути в історію все, що кіно неминуче відсікало. Поки романи ставали дедалі об’ємнішими (особливо від четвертої книжки), фільмам доводилося стискати сотні сторінок до трохи більше ніж двох годин екранного часу. Серіальний формат дає значно більше простору для другорядних сюжетних ліній, шкільних буднів, устрою магічного світу й стосунків між персонажами — всього того, що перетворює Гоґвортс з ефектної декорації на місце, де глядачеві справді захочеться жити.Шоуранеркою стала Франческа Ґардінер, яка раніше працювала над екранізацією «Темних матерій» Філіпа Пулмана. Кажуть, Ґардінер не любить поблажливого ставлення до дитячої аудиторії, тож це має бути не лише максимально повна екранізація книжок, а й версія, яка не згладжуватиме гострих кутів оригіналу, а ще виразніше їх підкреслить.Однак новий серіал знімають не тому, що старі фільми застаріли. Радше навпаки: вони надто добре виконали свою історичну роль і стали частиною пам’яті цілого покоління. Глядачі 2000-х роками чекали на нові фільми, за цей час самі переходили з класу в клас, дорослішали разом із героями й відкривали світ одночасно з ними. Новий «Гаррі Поттер» намагається повторити головне диво оригінальної франшизи — дати вже наступному поколінню можливість прожити ту саму історію дорослішання разом із Гаррі. Наскільки це вдалося, дізнаємося вже цього Різдва.
Go to zn.ua
Go to all channel news
Sign up, for leave a comments and likes
About news channel
  • Новини дня. Ексклюзивні коментарі, думки, аналітика та головні події України і світу на сайті Дзеркало тижня

    All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.

    Responsible: editorial office of the site zn.ua.

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization