Астрономи виявили рідкісний тип чорних дірГравітаційні хвилі вказали на те, що деякі чорні діри утворюються, коли масивним зіркам не вдається вибухнути надновою, повідомляє Sрасе.соm.
Відомо, що чорні діри утворюються, коли в масивних зірок закінчується паливо для ядерного синтезу і їхні ядра колапсують. У процесі цього зовнішні шари зірки розширюються, а ударні хвилі, породжені колапсом ядра, досягають цих шарів, спричиняючи вибух наднової. Ядро, що стиснулося, при цьому перетворюється на чорну діру.
Космічна порушниця: чорна діра росте зі швидкістю, яка в 13 разів перевищує "межу"
Однак нові дані про гравітаційні хвилі, отримані обсерваторією LІGО та її партнерами — детекторами Vіrgо і КАGRА, — вказують на те, що ця картина може бути неповною. Автори дослідження припускають, що деякі масивні зірки «зникають» тихо, без потужного вибуху, і що такі «нереалізовані наднові» також можуть породжувати чорні діри.
На це вказує той факт, що з 2015 року — моменту, коли детектори LІGО-Vіrgо-КАGRА вперше «почули» хвилі простору-часу, що надходили від далеких космічних подій, — зафіксували понад 300 зіткнень чорних дір.
«У переважної більшості чорних дір, що зливаються у Всесвіті, маса приблизно у 10 разів перевищує масу нашого Сонця. Наші дані показують, що ця група чорних дір може мати спільне походження: можливо, це окрема субпопуляція об’єктів, які не пройшли стадію спалаху наднової. Ці результати відображають зв’язок між даними про гравітаційні хвилі та астрофізичними процесами, що лежать в їхній основі, які ми намагаємося виявити», — заявила учасниця колаборації LІGО Катерина Хадзійоанну з Каліфорнійського технологічного інституту.
Наразі прямих доказів існування «нереалізованих» наднових немає, але існують вагомі теоретичні підстави. Більше того, вчені вважають, що існує ціла популяція масивних зірок, які не вибухнули, а, навпаки, згорнулися, безпосередньо перетворившись на чорні діри. Може йтися про чорні діри, маса яких перевищує масу Сонця приблизно в 10 разів і які входять до складу подвійних систем, що зливаються.
Хадзійоанну очолила групу дослідників, які проаналізували дані про гравітаційні хвилі, щоб підтвердити цю концепцію. Для цього вчені вивчили розподіл мас у 257 випадках злиття чорних дір, зафіксованих мережею детекторів LІGО–Vіrgо–КАGRА за 10 років.
У результаті було виявлено пік, що відповідає чорним дірам з масою, яка дорівнює 10 масам Сонця; на їхню частку припало 75 % усієї вибірки. Хоча це було очікувано, дослідники також виявили те, чого ніхто не передбачав: явний дефіцит чорних дір, маса яких становить від 12 до 16 сонячних мас.
«Ми постійно спостерігаємо злиття чорних дір з масою 10 сонячних. Але чому, скажімо, чорні діри з масою 14 сонячних трапляються так рідко? Прогалина, яку ми бачимо в розподілі мас, вказує на те, що в процесі формування такої великої кількості чорних дір з масою 10 сонячних, можливо, задіяне якесь особливе поєднання внутрішніх фізичних механізмів», — сказав учасник групи Айзек Легред з Іллінойського університету в Урбані-Шампейні.
Дослідники також вивчили швидкість обертання чорних дір у процесі їхнього злиття — показник, що дає змогу судити про їхнє походження. З’ясувалося, що для чорних дір з масою, що дорівнює 10 масам Сонця, характерний певний діапазон швидкостей обертання. Це вказує на їхнє спільне походження — можливо, в результаті колапсу масивної зірки, що відбувся без спалаху наднової.
Раніше вчені за допомогою телескопів АLМА та «Джеймс Вебб» виявили «галактичний інверсійний слід», який, імовірно, залишила чорна діра. Хвіст, багатий на пил і газ, простягається на 20 тисяч світлових років у довжину і лише на 650 світлових років у ширину.
Go to zn.ua