Дзеркало Тижня

Вранці 19 травня росіяни вдарили  по кількох об’єктах газової інфраструктури НАК «Нафтогаз» у Чернігівській області. Як повідомили у компанії, обійшлось без постраждалих, але є серйозні руйнування.
Так, внаслідок влучань дронів на території виробничих обʼєктів є руйнування критично важливого обладнання.
«Персонал одного з атакованих обʼєктів евакуювали, постраждалих нема. На місцях працюють усі відповідні служби. Наслідки атаки та масштаби пошкоджень уточнюються», - додали у пресслужбі компанії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





РФ завдала ударів по Полтавській області: пошкоджено підприємства, 1000 споживачів залишилися без газу



Напередодні в «Нафтогазі» повідомили про атаки на їхні підприємства впродовж доби. Зокрема, ввечері у понеділок російські окупанти вдарили трьома балістичними ракетами по активах Групи на Дніпропетровщині. До цього підприємства НАК з ночі атакували ударні дрони.
Директор Інституту міста Олександр Сергієнко у статті «Чи переживуть українці наступну зиму? «Плани стійкості» та ігри бюрократів» поянював, що «плани стійкості» на наступну зиму можуть залишитися бюрократичною ілюзією. Що це насправді означає для зими 2026/2027 не лише у Києві, а й по всій країні?

У понеділок, 18 травня, пізно ввечері російська армія атакувала трьома балістичними ракетами об'єкти “Нафтогазу” на Дніпропетровщині. Про це повідомила пресслужба "Нафтогазу" в Теlеgrаm. 
“Чергова масована російська атака на об’єкти інфраструктури Групи “Нафтогаз”. Упродовж вчорашнього дня та цієї ночі майже безперервно тривали атаки дронами. Також щойно російські війська завдали удару трьома балістичними ракетами по активах Групи на Дніпропетровщині”, — йдеться у повідомленні, оприлюдненому о 22:35.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Росіяни завдали ударів по п'яти об'єктах "Нафтогазу" у двох областях



Як зазначив голова правління НАК “Нафтогаз” Сергій Корецький, внаслідок ракетного удару є пошкодження та руйнування, але оцінити їхній масштаб можна буде лише після відбою тривоги. 
“Найголовніше — станом на цю хвилину, персонал атакованих об’єктів не постраждав”, — повідомив Корецький.
Нагадаємо, у ніч на 18 травня російські війська масовано атакували ударними дронами Дніпро та область. Кілька "Шахедів" влучили в автозаправний комплекс UКRNАFТА. Приміщення та обладнання на території АЗК знищені вщент. Дві працівниці дістали поранення. Їх доправили до лікарні.

Індія відмовилася від пропозиції Росії продавати їй партії скрапленого природного газу (LNG), які перебувають під американськими санкціями, попри дефіцит енергоносіїв, спричинений кризою на Близькому Сході. Про це Rеutеrs повідомили два джерела, обізнані з перебігом переговорів.
Ситуація демонструє, наскільки обережно Індія — третій у світі імпортер і споживач нафти — намагається балансувати між потребою забезпечити себе енергоресурсами та ризиком потрапити під вторинні санкції США.
Співрозмовники Rеutеrs зазначають, що LNG-вантажі набагато складніше приховати, ніж поставки сирої нафти, а тому ризики порушення санкційних режимів і проблем із комплаєнсом є значно вищими.
Це також підкреслює обмежені можливості Москви переорієнтувати експорт свого скрапленого газу на нові ринки.
Через позицію Індії вантаж LNG із російського заводу «Портовая» у Балтійському морі, який перебуває під санкціями США, досі не може бути розвантажений, повідомило одне з джерел.
За словами співрозмовника Rеutеrs, у середині квітня судно вказувало Індію як кінцевий пункт призначення. Втім танкер вдалося відстежити попри документацію, яка нібито свідчила, що вантаж не є російським.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Європа наростила імпорт російського СПГ на тлі кризи на Близькому Сході — Fіnаnсіаl Тіmеs



Rеutеrs уже повідомляв у середині квітня із посиланням на дані LSЕG, що танкер Кunреng місткістю 138 200 кубометрів прямував до LNG-термінала Дахедж на заході Індії.
Зараз судно перебуває поблизу сінгапурських вод і не транслює жодного пункту призначення, свідчать дані LSЕG.
Індія, яка залишається найбільшим покупцем російської нафти, що постачається морем, донесла свою позицію щодо небажання купувати санкційний LNG до заступника міністра енергетики Росії Павла Сорокіна під час його візиту 30 квітня.
Сорокін зустрічався з індійськими чиновниками, зокрема з міністром нафти та природного газу Індії Хардіпом Сінгхом Пурі, повідомило одне з джерел Rеutеrs.
Це була вже друга зустріч сторін за останні два місяці.
За словами співрозмовника агентства, Сорокін може повернутися до Індії у червні для продовження переговорів.
Закупівлі російської нафти Індією тим часом продовжуються практично без змін.
Цьому сприяє тимчасове пом’якшення американських санкцій, запроваджене для того, щоб допомогти країнам впоратися з енергетичною кризою, спричиненою американо-ізраїльською війною проти Ірану, яка почалася 28 лютого.
Іншим російським LNG-проєктом, який перебуває під санкціями США, є Аrсtіс LNG 2.
Вашингтон посилив санкції проти російських LNG-заводів на початку 2025 року через війну Росії проти України.
Одне з джерел Rеutеrs пояснило, що якщо нафтові вантажі можна приховувати завдяки перевалці «борт у борт» посеред моря, то поставки LNG набагато складніше замаскувати через супутниковий моніторинг.
Індія готова купувати дозволений російський LNG, однак більшість таких обсягів уже законтрактована для Європи, повідомило джерело.
Той самий співрозмовник додав, що Китай залишається одним із головних покупців як санкційного, так і несанкційного російського LNG.
Москва також намагається укласти з Індією довгострокові угоди щодо постачання скрапленого газу, калійних добрив, фосфору та сечовини.
До конфлікту навколо Ірану, який порушив судноплавство через Ормузьку протоку, Індія покривала приблизно половину свого споживання газу за рахунок імпорту.
Близько 60% цих поставок проходили саме через Ормузьку протоку. Через той самий маршрут надходило й понад половину імпортної нафти Індії.
 

Світ рекордними темпами спалює нафтові запаси через війну з Іраном, яка обмежила потоки сировини з Перської затоки та фактично з’їдає глобальний резерв, що захищає ринок від шоків постачання, пише Вlооmbеrg.Стрімке скорочення запасів означає, що ризик ще сильніших стрибків цін і дефіциту стає дедалі ближчим. Уряди та промисловість мають усе менше можливостей пом’якшити наслідки втрати понад мільярда барелів постачання через майже повне блокування Ормузької протоки, яке триває вже два місяці. Різке виснаження резервів також означатиме, що навіть після завершення конфлікту ринок ще довго залишатиметься вразливим до нових перебоїв.За оцінкою Моrgаn Stаnlеy, у період із 1 березня до 25 квітня світові запаси нафти скорочувалися приблизно на 4,8 млн барелів на добу — це значно перевищує попередній рекорд квартального падіння запасів у даних Міжнародного енергетичного агентства.Близько 60% скорочення припадає на сиру нафту, решта — на паливо та нафтопродукти.Особливо важливо те, що система потребує мінімального обсягу нафти для нормальної роботи, а це означає, що «операційний мінімум» настає задовго до того, як резерви фізично опустяться до нуля, пояснила керівниця досліджень сировинних ринків JРМоrgаn Наташа Канева.«Запаси працюють як амортизатор світової нафтової системи. Але використати можна не кожен барель», — зазначила вона.За даними Gоldmаn Sасhs, останніми днями темпи скорочення запасів могли дещо сповільнитися через слабший попит із боку Китаю — найбільшого імпортера нафти у світі, що залишає більше ресурсів для інших покупців. Однак видимі світові запаси нафти вже наблизилися до найнижчого рівня з 2018 року. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Антирейтинг країн, які ризикують першими опинитися на межі кризи, очолює Китай — експерт Найгостріша ситуація зараз складається в окремих азійських країнах, критично залежних від імпорту пального.Трейдери називають серед найбільш уразливих:

 Індонезію, В’єтнам, Пакистан, Філіппіни.

У деяких із них критичний дефіцит пального може виникнути вже протягом місяця. Великі економіки регіону, передусім Китай, поки залишаються у відносно комфортній ситуації.Водночас у Європі швидко скорочуються запаси авіаційного пального — саме напередодні літнього туристичного сезону. Деякі аналітики прогнозують, що вони можуть досягти критичного рівня вже у червні.Наташа Канева з JРМоrgаn попереджає: якщо Ормузька протока не відкриється, запаси в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку можуть увійти у фазу «операційного стресу» вже на початку наступного місяця, а до вересня дійти до «операційного мінімуму».Це рівень, нижче якого у світі залишиться лише мінімально необхідна кількість нафти для нормальної роботи трубопроводів, резервуарів і експортних терміналів.США, які фактично стали «постачальником останньої надії» для світового ринку, уже суттєво виснажили власні запаси нафти та пального через зростання експорту.Американські резерви сирої нафти, включно зі Стратегічним нафтовим резервом, скорочуються вже чотири тижні поспіль. Запаси дистилятів у США наприкінці минулого тижня впали до найнижчого рівня з 2005 року, а запаси бензину залишаються поблизу найнижчих сезонних показників із 2014 року.Попри те, що американські нафтовидобувники почали збільшувати видобуток, керівники компаній попереджають: найближчим часом запаси все одно продовжать скорочуватися.Навіть якщо Ормузьку протоку відкриють, видобуток і судноплавство в Перській затоці навряд чи швидко повернуться до нормального рівня, а це означає, що споживачам доведеться ще глибше занурюватися у резерви.Конфлікт уже спричинив різке зростання цін на нафту та ключові види пального, посилюючи ризик інфляції та глобальної рецесії.Іранська криза підняла ціни на газ удвічі і заскочила Європу з рекордно порожніми газовими сховищами. Але поки ЄС використовує шок як стимул для системної перебудови енергетики, Україна продовжує латати дірки і ризикує ввійти в наступну зиму з мінімумом запасів.Аналітикиня Ukrаіnе Fасіlіty Рlаtfоrm Марія Цатурян у статті «Газова криза в Європі. Чи подолають її ЄС і тим паче Україна»  пояснює, як Україні перестати бути реципієнтом допомоги там, де вона могла б стати партнером.

Генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко заявив, що підготовка до наступного опалювального сезону й інвестиції в стійкість енергосистеми є головними пріоритетами компанії. Про це повідомили також в ДТЕК.
Під час свого виступу голова ДТЕК наголосив, що попри значні руйнування енергетики зараз компанія сфокусована на підготовці до наступного опалювального сезону.
Зокрема, відновлюють те, що було зруйновано, а також активно будують нові енергетичні обʼєкти.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Скільки українців підтримують збереження атомної енергетики після Чорнобильської катастрофи: результати опитування 



Тімченко наголосив, що зараз інвестиції компанії спрямовані на збільшення стійкості енергосистеми.
"2,4 млрд євро ми інвестували з початку повномасштабного вторгнення. Інвестиції були спрямовані у відновлення пошкоджених обʼєктів та будівництво нових. Так виглядає компанія, яка вірить в майбутнє України і це наш обовʼязок — ніколи не здаватися", — підкреслив генеральний директор ДТЕК.
Нагадаємо, раніше ДТЕК Ріната Ахметова було визнано найбільшим приватним інвестором в українську економіку.

За межами периметра тимчасово окупованої Запорізької атомної електростанції напередодні безпілотник влучив у лабораторію зовнішнього радіаційного контролю (ЕСRL), вказали в Міжнародному агентстві з атомної енергії. 
В організації наголосили, що інформація щодо поранених та масштабів руйнування поки не надходила. Команда МАГАТЕ просить надати доступ до цієї лабораторії. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ЗАЕС знову у блекауті: відключилась головна лінія живлення



Генеральний директор Рафаель Гроссі вкотре повторив, що удари біля ядерних об'єктів можуть бути загрозою ядерній безпеці.
Наприкінці квітня БпЛА влучив у транспортну майстерню неподалік майданчика Запорізької атомної електростанції. Унаслідок атаки дрона загинув водій. 
Раніше президент України повідомляв, що питання контролю над Запорізькою АЕС залишається одним із найскладніших під час переговорів із США та Росією. 

У міру того, як морська блокада США в Ормузькій протоці дедалі сильніше стискає нафтову торгівлю Ірану, експорт останніми тижнями різко впав, а сховища стрімко заповнюються. Вже зараз країна почала скорочувати видобуток, повідомляє Вlооmbеrg із посиланням на високопоставленого іранського чиновника.
Втім, є важливий нюанс, який, можливо, у Вашингтоні недооцінюють: Тегеран має десятиліття досвіду підготовки до саме такого сценарію.
Війна на Близькому Сході входить у фазу пату: обидві сторони очікують, що опонент здасться першим. Завдаючи удару по головному джерелу доходів Ісламської Республіки, президент США Дональд Трамп намагається змусити завершити конфлікт, який уже змінив геополітику та глобальні енергетичні ринки.
Попри це, Іран демонструє певну стійкість до блокади, використовуючи перевірену роками тактику, щоб затягнути протистояння та підвищити витрати для Вашингтона, підштовхуючи ціни на нафту — цього тижня вони досягли максимуму за чотири роки.
Тегеран свідомо зменшує видобуток нафти, щоб не допустити переповнення сховищ, а не чекати, поки резервуари заповняться повністю, повідомив чиновник, який побажав залишитися неназваним через чутливість інформації. За словами посадовців, інженери навчилися консервувати свердловини без тривалих пошкоджень і швидко відновлювати їхню роботу — це результат багаторічного досвіду санкцій і вимушених зупинок.
«У нас достатньо знань і досвіду», — заявив Хамід Хоссейні, представник Іранської асоціації експортерів нафти, газу та нафтохімічної продукції. «Ми не хвилюємося».
Ці підходи, відпрацьовані під час численних війн і санкційних режимів, були особливо вдосконалені під час першої каденції Дональда Трампа, коли США вийшли з ядерної угоди з Іраном у 2018 році та запровадили санкції, які змусили Тегеран різко скоротити видобуток. У довгостроковій перспективі ці обмеження не стали смертельним ударом — згодом виробництво знову почало зростати.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ОПЕК досягла згоди щодо видобутку нафти, але рішення поки що залишиться символічним



Водночас нинішня ситуація має суттєві відмінності. Під західними санкціями Іран раніше продавав нафту приховано — переважно Китаю — використовуючи власний великий флот танкерів і мережу суден маловідомих компаній, що діяли поза міжнародним контролем, так званий «тіньовий флот».
Тепер це стало неможливим, оскільки США фізично намагаються перекрити води навколо Ормузької протоки, залишаючи десятки мільйонів барелів нафти заблокованими в морі.
Іранські чиновники визнають: спроби продовжувати видобуток можуть працювати лише обмежений час. Для них питання в тому, чи зможуть вони витримати економічний тиск довше, ніж США — зокрема з урахуванням високих цін на нафту.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Тhе Есоnоmіst: Як Іран з допомогою Китаю заробляє мільярди на війні Трампа



Попри це, Іран раніше вже доводив здатність залишатися гравцем на ринку, підтримуючи зв’язки з покупцями — іноді навіть односторонньо, наприклад, надсилаючи святкові привітання, на які клієнти не могли відповісти через санкції.
«Вашингтон виходить із припущення, що Іран сидітиме склавши руки, поглинатиме тиск і рухатиметься до краху за передбачуваним сценарієм», — зазначив Бретт Еріксон, керуючий партнер Оbsіdіаn Rіsk Аdvіsоrs. «Це фундаментальне нерозуміння того, як поводяться режими під тривалим економічним тиском. Вони не здаються — вони адаптуються».
Втім, скорочення видобутку несе ризики. Нафтові родовища залежать від стабільного тиску, і неправильна консервація може спричинити незворотні пошкодження — саме на це розраховує Білий дім. Економіка Ірану вже перебуває у кризі: національна валюта цього тижня досягла рекордного мінімуму щодо долара, а воєнні руйнування у промисловості, зокрема в металургії та виробництві пластмас, підштовхують ціни для споживачів. Уряд змушений обмежувати частину неенергетичного експорту, який зазвичай є важливим джерелом доходів.








Еххоn і Сhеvrоn відмовилися збільшувати видобуток нафти на вимогу Трампа





Втім, іранські чиновники наполягають, що здатні впоратися з турбулентністю — принаймні певний час. Керівництво країни давно робить ставку на так звану «економіку спротиву», орієнтовану на витримування та пом’якшення тиску США, а не на класичне економічне зростання.
Чиновник повідомив, що країна вже почала зменшувати видобуток, але не уточнив обсяги. За його словами, це може торкнутися до 30% нафтових родовищ, однак ризики контрольовані завдяки інженерному досвіду, накопиченому під час попередніх санкцій.
«Ми знаємо, які саме свердловини можна зупиняти без шкоди і як швидко відновити їхню роботу», — зазначив Хоссейні. Водночас раніше цього тижня він заперечував факт скорочення видобутку.
Державна компанія Nаtіоnаl Іrаnіаn Оіl Соmраny не відповіла на численні запити щодо коментарів.
Немає чіткого консенсусу, як довго така стратегія дозволить уникнути так званого «tаnk tорs» — моменту, коли сховища повністю заповнюються і свердловини доводиться зупиняти.
Минулої неділі Трамп заявив, що нафтова інфраструктура Ірану «вибухне» протягом трьох днів — цей термін уже минув.
За оцінками чиновників, обізнаних з енергетичною політикою Ірану, країна має приблизно місяць за нинішніх рівнів видобутку, перш ніж вичерпає потужності для зберігання. Подібних висновків дійшли JРМоrgаn Сhаsе і Крlеr.
Під час першої каденції Трампа, за умов санкцій і за допомоги ширшого кола покупців, танкерів і іноземних портів для розвантаження надлишків, Ірану вдалося підтримувати роботу свердловин на мінімально необхідному рівні, щоб уникнути переповнення сховищ, зазначив Міад Малекі — колишній чиновник Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США.
Цього разу, за його словами, зробити це буде значно складніше.
«Їм ніколи не доводилося по-справжньому перевіряти, що таке примусове закриття свердловин», — сказав він.
Після початку блокади 13 квітня Іран дедалі активніше використовує плавучі сховища. Зростає кількість танкерів, частина з яких застарілі або непридатні до експлуатації, що скупчуються біля острова Харг — головного експортного хабу країни.
Цього тижня, за даними Крlеr, у Перській затоці та Оманській затоці перебували 18 танкерів, які раніше завантажували іранську нафту, із загальною місткістю до 35 мільйонів барелів. За супутниковими даними, судна продовжували завантаження у суботу, хоча останніми днями їх стало менше.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Нафта дорожчає: геополітична напруга між США та Іраном — не єдина причина 



Накопичення запасів відображає різке скорочення відвантажень із Перської затоки. Обсяги поставок зменшуються після початку блокади, хоча дані часто надходять із затримкою і їх складно інтерпретувати.
Міністр фінансів США Скотт Бессент написав у соцмережі Х, що острів Харг «швидко наближається до межі місткості». За його словами, це коштуватиме Ірану 170 мільйонів доларів щоденних втрат і змусить сісти за стіл переговорів.
«Схоже, що відбулося суттєве уповільнення видобутку», — заявив Антуан Халфф, співзасновник і головний аналітик компанії Каyrrоs. «У системі є напруга».
Якщо сховища заповняться повністю, Ірану доведеться скоротити видобуток на обсяг, який він більше не зможе експортувати. З урахуванням довоєнного внутрішнього споживання на рівні близько 2 мільйонів барелів на добу, це означатиме роботу родовищ приблизно на половину потужності.
Інша альтернатива — транспортування нафти суходолом до таких країн, як Туреччина, Пакистан, Афганістан і Узбекистан. За словами Хоссейні, це може забезпечити 250–300 тисяч барелів на добу.
Втім, реалізація більш нестандартних варіантів стає дедалі складнішою. Серед них — транспортування частини нафтопродуктів залізницею до Китаю, найбільшого покупця іранської нафти. Такий маршрут швидший за морський, але менш вигідний економічно — що створює проблеми для китайських«чайникових» нафтопереробних заводів, які працюють із мінімальною маржею і залежать від дешевої сировини.
Цього тижня Міністерство фінансів США запровадило санкції проти десятків осіб, яких звинувачують у керуванні «тіньовою банківською» мережею Ірану. Серед цілей, за словами Бессента, — і ці самі «чайникові» НПЗ.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





NYТ: Двоє самовпевнених авторитарних лідерів блокують Ормузьку протоку. Що може піти не так?



Поки що скорочення видобутку може дати Ірану більше простору для маневру та зберегти можливість швидко наростити виробництво у разі покращення ситуації, вважає Халфф.
До блокади нафтовий сектор Ірану демонстрував стійкість: у березні видобуток становив близько 3,2 мільйона барелів на добу, а експорт залишався близьким до довоєнного рівня.
Країна також зберігає значні можливості для зберігання нафти на танкерах — еквівалент приблизно 37 великих нафтовозів — як у зоні блокади, так і поза нею. Загалом Іран має доступ до 65–75 мільйонів барелів плавучих сховищ, значна частина яких припадає на «темні» танкери в Перській затоці.
Це може виграти час, однак його тривалість залежатиме від того, наскільки жорстко США дотримуватимуться блокади.
Зрештою, Іран вибудував свою нафтову інфраструктуру на принципах гнучкості, зазначає Клер Юнгман із Vоrtеха. Використовуючи плавучі сховища, перевалку «судно-судно» та старі танкери, країна має кілька інструментів, щоб підтримувати рух нафти.
«Це дозволяє потокам зберігатися в короткостроковій перспективі навіть за жорсткішого контролю», — зазначила вона. «Ми б охарактеризували ситуацію як обмежену, але функціонуючу систему, а не повний колапс».

Європейський банк реконструкції та розвитку надасть 30 млн євро як перший транш на відновлення конфайнменту Чорнобильської АЕС, який зазнав ушкоджень в результаті російської атаки в лютому 2025 року. Загалом на відновлення та посилення безпеки НБК необхідно близько 500 млн євро. Про це повідомив перший віцепрем'єр-міністр енергетики Денис Шмигаль.
За його словами, перший етап відновлення конфайнменту включає оцінку пошкоджень, розробку рішень та проєктування.
Зі свого боку президент ЄБРР Оділь Рено-Бассо зауважив, що ці 30 млн євро необхідні, щоб стабілізувати конструкцію, а повністю відновити НБК планують до 2030 року.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Хроніки Чорнобиля»: як українські медійники фіксували перші дні після вибуху на ЧАЕС



Також партнери  взяли на себе перші зобовʼязання на суму майже 100 млн євро на підвищення ядерної безпеки в Україні.
«Надзвичайно вдячний ЄБРР за лідерську роль у процесі мобілізації фінансового ресурсу. Окремо хочу подякувати МАГАТЕ, Європейському Союзу, урядам держав-партнерів і всім, хто допомагає Україні реагувати на наслідки російських атак і одночасно посилювати стійкість енергосистеми», - наголосив Шмигаль.
Він додав, що з початку повномасштабного вторгнення РФ 155 разів атакувала підстанції, які забезпечують видачу електроенергії з АЕС України. Загалом аналітики зафіксували 127 небезпечних інцидентів, пов'язаних з агресією РФ щодо ЗАЕС та ЧАЕС.

У НАЕК «Енергоатом» повідомили про чергове відключення лінії електропередачі «Феросплавна‑1» на Запорізькій атомній електростанції, внаслідок чого станція перейшла в режим блекауту.  Цей інцидент, який вже став 15-м з моменту окупації ЗАЕС, суттєво підвищує ризики для ядерної та радіаційної безпеки не лише України, а й Європи, наголошують в «Енергоатомі».
Упродовж півтори години станція живилася від 19 резервних генераторів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ЧАЕС і ЗАЕС під загрозою: аналітики фіксують сотні небезпечних інцидентів



"Ситуація вкотре підтверджує необхідність якнайшвидшого повернення станції під повний контроль України та її законного оператора – Енергоатома, що є єдиною гарантією безпечної експлуатації найбільшої атомної станції Європи", – додали у повідомленні.
Нагадаємо, в роковини Чорнобильської трагедії президент Володимир Зеленський провів зустріч з гендиректором МАГАТЕ Рафаелем Гроссі. Під час неї обговорювали повернення ЗАЕС під контроль України, продовження місії МАГАТЕ для забезпечення постійного моніторингу стану ЗАЕС.
Про те, що сьогодні відбувається в Чорнобильській зоні, які існують ризики та загрози -  пише Артем Колесник у статті "Чорнобиль не завершився. Чому катастрофа 1986 року досі визначає українське майбутнє".

Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі у 40-і роковини Чорнобильської трагедії відвідав Україну. Але не тільки вшанування пам'яті тих, хто відвів ядерну небезпеку від світу і обговорення нагальних проблем, які виникли на тлі війни Росії проти України були головними темами зустрічі. Мінісчтерство енергетики України та МАГАТЕ підписали Меморандум про співпрацю. Про це 26 квітня повідомляє Міністерство енергетики України. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Зеленський у 40-ві роковини Чорнобиля: Росія знову підводить світ до межі ядерної катастрофи Міністерство енергетики України та МАГАТЕ розширюють партнерство у сфері розвитку ядерної енергетики та відновлення критичної енергетичної інфраструктури. Меморандум підписали перший віцепрем’єр-міністр України – міністр енергетики Денис Шмигаль та генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі.Документ передбачає співпрацю за низкою ключових напрямів, зокрема:

підтримка інституційної реструктуризації НАЕК «Енергоатом»;сприяння будівництву нових енергоблоків, зокрема на Хмельницькій АЕС;підготовка до впровадження малих модульних реакторів (SМR);відновлення електромережевої інфраструктури, критичної для ядерної безпеки;модернізація атомних електростанцій та об’єктів Чорнобильської зони.

Під час зустрічі Рафаель Гроссі також передав українській стороні унікальну методологію щодо функціонування атомних електростанцій в умовах війни. Цей унікальний документ МАГАТЕ стане основою світового досвіду і допоможе уникнути можливих катастроф.Очільник Міністерства енергетики також висловив вдячність МАГАТЕ за передачу двох карет швидкої медичної допомоги для потреб Південноукраїнської та Чорнобильської АЕС. Це посилить спроможності реагування на надзвичайні ситуації. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Скільки українців підтримують збереження атомної енергетики після Чорнобильської катастрофи: результати опитування  Нагадаємо, сьогодні 40 років від аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яку вважають найбільшою техногенною катастрофою в історії. Фахівці зазначають, що наслідки Чорнобильської катастрофи й досі не зникли та впливають на природні екосистеми значної частини Європи, зокрема українського Полісся.Чорнобильську катастрофу прийнято згадувати 26 квітня як дату, як символ, як минуле. Але вона не стала минулим ні 1986 року, ні після спорудження нової захисної споруди над четвертим енергоблоком. А самі наслідки катастрофи для довкілля — не закрита сторінка, а тривалий процес, який вимірюється не роками, а тисячоліттями. Детальніше у статті «Чорнобиль не закінчився. Чому катастрофа 1986 року досі визначає українське майбутнє» Артема Колесника.

Аналітичний центр DіХі Grоuр підрахував кількість інцидентів з початку повномасштабного вторгнення, коли Росія ставила під загрозу ядерну та радіаційну безпеку.
Загалом зафіксовано 127 випадків, 54 інциденти, або 42,5% стосуються ЗАЕС. Водночас інтенсивність атак зросла у 2024 році: 47 атак припали на локації поблизу АЕС України. З початку 2026 року зафіксовано вже 16 випадків.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Ядерна війна з Росією ближча, ніж здається – ексаналітик ЦРУ



Зокрема, зафіксовано два пошкодження систем радіаційного моніторингу та Нового безпечного конфайнменту на ЧАЕС.
Поблизу промислових майданчиків АЕС зафіксовано 29 прямих ударів або обстрілів. Інші випадки стосуються пошкодження магістральних ЛЕП, зниження вихідної потужності АЕС в результаті атак.
Раніше експерт повідомив про ризики від пошкодження "саркофага" на ЧАЕС.

Перші по-справжньому масштабні та інтенсивні удари по балтійських портах РФ розпочалися через трохи більше як два тижні після виходу попереднього тематичного матеріалу, в якому обґрунтовувалася необхідність відповідних проактивних дій Сил оборони України. 23 березня 2026 року відбулась атака безпілотників на Приморськ, за якою 25 березня сталася серія вибухів на терміналі в Усть-Лузі. Ці події перетворили колишній стабільний нафтовий хаб на нову жертву українських «санкцій».

Удари 2025 року: розминка перед бурею?

Українська стратегія ударів по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) у 2024–2025 роках продемонструвала перехід від чисто символічних демонстративних актів до системного виснаження агресора. За даними моніторингів, лише 2025 року було зафіксовано понад 140 атак на об'єкти нафтової інфраструктури, що свідчить про інтенсивність, яка перевищує один удар кожні три дні (див. табл.).Розподіл українських атак по нафтогазових об’єктах РФ у 2025 роціДинаміка атак на енергоінфраструктуру РФ (2025)КількістьПріоритетність ціліНафтопереробні заводи (НПЗ)81Найвища (67,5% атак)Морська інфраструктура та платформи27Висока (22,5% атак)Магістральні трубопроводи8Середня (6,7% атак)Нафтові танкери4Низька (3,3% атак)Усього атак за рік120 Джерело: Ukrаіnе’s Drоnе Саmраіgn Dеаlt $13 Віllіоn Вlоw tо Russіа’s Оіl Іndustry іn 2025.Географія українських ударів поширилась і на об'єкти, розташовані на відстані близько 2000 км від лінії фронту, що поставило під загрозу нафтопереробні заводи в Тюмені, Ухті та Самарі.Фінансові наслідки цієї кампанії ще більш приголомшливі, ніж її географічне охоплення. За оцінками страхових компаній і галузевих аналітиків, сукупні втрати російського нафтового сектора від ударів дронів 2025 року перевищили 13 млрд дол. США. З цієї суми прямі збитки інфраструктурі становлять близько 1,1 млрд дол., тоді як основна частка — понад 11,5 млрд дол. — припадає на втрачену вигоду та непрямі логістичні витрати. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Дрони третю ніч атакують Ленінградську область. А в Череповці, ймовірно, прилетіло по хімзаводу Це створило ситуацію, за якої вартість однієї успішної української атаки для російського бюджету та компаній варіюється від 5 до 10 млн дол. лише за прямими збитками, не враховуючи втрат від зупинки виробництва.Станом на весну 2026 року повітряна кампанія Сил оборони і надалі розширюється: 16 квітня було зафіксовано успішний удар по нафтопереробному заводу в Туапсе на узбережжі Чорного моря, який призвів до масштабної пожежі та зупинки відвантаження нафтопродуктів через місцевий порт.Вплив дронових і ракетних атак на виробничі потужності країни-агресорки також виявився відчутним. До кінця 2025 року близько 40% загальної нафтопереробної потужності Росії виведено з ладу, що еквівалентно простою 338 тис. тонн переробки на добу. Такі наслідки спричинили ланцюгову реакцію на внутрішньому ринку: ціни на бензин у Росії зросли на 10% за дев'ять місяців 2025-го, що стало антирекордом за останні 15 років. У 57 регіонах федерації спостерігалися перебої з постачанням пального, а деякі АЗС почали продавати низькоякісне паливо або взагалі закриватися.

Технологічний глухий кут

Одним із найменш очевидних, але в довгостроковій перспективі найбільш руйнівних наслідків атак є технологічна неможливість швидко відновити пошкоджені установки через санкції. Російські НПЗ, які активно модернізували у 2010-х роках, сьогодні критично залежать від західних технологій. Ремонтні роботи на них можуть тривати від одного до шести місяців, і це ще за оптимістичними оцінками.Основна проблема полягає в тому, що російські постачальники здатні покрити лише 30–45% потреб у критичному обладнанні, такому як реактори гідрокрекінгу або високотехнологічні насоси. Навіть значно потужніший економічно Радянський Союз активно використовував західні технології під час свого «стрибка» у Західний Сибір у 1960–1970-х роках. А що вже говорити про значно менш технологічно незалежну РФ. Палає експортний хаб: у Ленінградській області після атаки БПЛА зупинив роботу нафтопорт Спроби залучити китайських партнерів для ремонту обладнання, яке вийшло з ладу, наштовхнулися на технічну несумісність: китайські компоненти часто не відповідають архітектурі російських заводів, побудованих за західними стандартами, що потребує або повної перебудови виробничих ліній, або ж дорогого перепроєктування. Це створює ефект «нагромадження деградації», коли кожний наступний удар завдає більшої шкоди, ніж попередній, оскільки ресурси для ремонту вичерпуються.Крім того, сама внутрішня економічна ситуація в Росії ускладнює відновлення нафтопереробної галузі. Висока ключова ставка центрального банку (на рівні 15–21% у 2024–2026 роках) робить кредитування для поповнення обігових коштів і фінансування інвестиційних проєктів надзвичайно дорогим. Водночас приватні нафтотрейдингові компанії не створюють стратегічних запасів пального через високу вартість обслуговування боргів, що робить ринок ще вразливішим до фізичних дефіцитів.

Тектонічні зсуви

Руйнування переробних потужностей змусило Росію змінити структуру своїх енергетичних логістичних потоків. Оскільки заводи більше не можуть переробляти нафту на пальне у відповідній кількості, обсяги поставок сирої нафти трубопроводами до НПЗ впали до найнижчого за 15 років рівня — 228,34 млн тонн 2025-го. Відповідно, Росія була змушена експортувати більше сирої нафти замість продуктів її переробки з високою доданою вартістю. У жовтні 2025 року експорт сирої нафти зріс на 370 тис. барелів на добу, тоді як експорт нафтопродуктів знизився до десятирічного мінімуму.Логістичні шляхи також зазнали змін під впливом українських атак. Удари по ключових терміналах на ще нещодавно безпечній Балтиці — Приморську та Усть-Лузі — призвели до падіння обсягів відвантаження тут на 53% у періоди пікової інтенсивності атак наприкінці березня 2026 року. Танкери «тіньового флоту», кількість яких зросла до майже 300 одиниць під російським прапором станом на початок 2026 року, змушені змінювати свої маршрути. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ЄС відклав жорсткий крок: санкції не включають морську заборону на російську нафту Через загрозу санкцій і силових перехоплень (арештів) у Данських протоках і Ла-Манші російська нафта тепер часто подорожує навколо північної Шотландії, що додає щонайменше два дні до часу транзиту та значно здорожчує фрахт (ну або ж потребує супроводу танкерів кораблями російського ВМФ, що робить транспортування ще дорожчим).

Війна на виснаження

Вплив українських ударів і цінових шоків на світовому ринку виходить за межі енергетичного сектора агресора. Російська економіка 2026 року демонструє ознаки «двошвидкісного» розвитку: військово-промисловий комплекс працює на повну потужність завдяки державним вливанням, тоді як цивільні галузі стагнують.Внутрішні ціни на пальне залишаються високими через фізичні обмеження переробки. Це стимулює інфляцію по всьому ланцюжку споживання, оскільки вартість логістики в аграрному та промисловому секторах зростає.Для покриття дефіциту бюджету уряд змушений використовувати кошти Фонду національного добробуту, який і так майже вичерпався за час повномасштабної війни. Лише за січень-лютий 2026 року з фонду вилучено 400 млрд руб., а його ліквідна частина зменшилася до приблизно 4 трлн руб. У разі збереження поточних темпів дефіциту ці резерви можуть бути вичерпані ще до кінця року.

Чого чекати?

Результати здійсненого аналізу дають змогу стверджувати, що російський нафтогазовий сектор увійшов у період тривалої деградації. Попри здатність галузі адаптуватися через «тіньовий флот», фізична вразливість наземної інфраструктури диктує свої умови — Росія не відновить НПЗ без західних технологій, а ремонт стає щоразу складнішим через санкції. Можна володіти нескінченними запасами нафти, проте це практично не має жодного значення, якщо немає можливості її переробляти та/або експортувати. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Беззахисний тил РФ: під ударом опинилися критичні вузли "Транснефти" та "Роснефти" Згідно з прогнозами експертів, видобуток нафти в Росії почне повільно зменшуватися незалежно від світових цін. Цей спад зумовлений передусім внутрішніми чинниками: податковою політикою держави та хронічним недоінвестуванням у нові родовища через відсутність західних технологій (між іншим, з аналогічною проблемою свого часу зіткнувся і СРСР).***Звісно, війна на Близькому Сході дала більше «кисню» Кремлю, проте вона ж і показала, що найефективнішими санкціями є робота Сил оборони України. Ударами по лише двох найважливіших точках балтійського «пляшкового горлечка» вдалося відчутно зменшити доходи, які РФ мала б отримати від стрибка цін на нафту. Тож варто й надалі посилювати тиск на нафтову промисловість агресора передусім воєнними засобами, і тоді жодні зростання котирувань не зможуть врятувати Москву.

Росія не припиняє енергетичний терор проти України. У понеділок, 20 квітня, російські війська завдали ударів з артилерії та атакували дронами-камікадзе типу "Шахед" об'єкти енергетики в низці регіонів. Унаслідок цього шість областей частково залишилися без світла: Миколаївська, Чернігівська, Херсонська, Харківська, Дніпропетровська та Сумська області, розповіли в Міністерстві енергетики України. 
Нині в цих регіонах тривають аварійно-відновлювальні роботи. У відомстві підкреслили, що 20 квітня не будуть застосовуватися погодинні графіки відключення світла та обмеження потужності для промисловості. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Енергетичний колапс на Чернігівщині: через удар РФ без світла найбільші міста



Водночас в "Укренерго" закликали з 18:00 до 22:00 обмежити  користування електроприладами. 
Плани є. Гроші виділяють. А чи є стратегія? Директор Інституту міста Олександр Сергієнко пояснює, чому "плани стійкості" можуть залишитися бюрократичною ілюзією — і що це означає для зими 2026/2027 не лише у Києві, а й по всій країні. Стаття "Чи переживуть українці наступну зиму? "Плани стійкості" та ігри бюрократів" — про більше, ніж енергетика: про відповідальність держави.

На кліматичній конференції ООН СОР30 у місті Белен, що ганебно завершилась офіційним текстом без жодної згадки про викопне паливо, водночас чітко прозвучало одне повідомлення з боку України — про необхідність зупинити експансію російської газової індустрії в Арктиці. Експорт скрапленого природного газу (СПГ) з Арктики Росії є однією з останніх фінансових артерій, що підтримує російську машину війни, тож країни «великої сімки» (G7) мусять її перекрити, маючи всі засоби для цього.В останні три роки експорт викопного палива з Росії залишався найбільшим джерелом доходів, що забезпечує фінансові ресурси для агресії. Зі скороченням поставок газу трубопроводами до Європи Москва зробила ставку на те, що вважає своїм найбільш стратегічним і найменш підсанкційним активом, — на арктичний СПГ, що відвантажується невеликим флотом спеціалізованих танкерів-криголамів, на які досі не поширюються санкційні режими. Російська експансія в Арктиці — це не лише питання безпеки, це також кліматична бомба, яка руйнує регіон, що контролює температуру планети.У панельній дискусії в українському павільйоні на СОР30 було викладено докази без емоційної риторики: експорт СПГ з російської Арктики є не просто комерційною справою. Це механізм фінансування війни, обходу санкцій і збереження пастки довгострокової залежності, в яку Європу й Азію затягують контракти, що діятимуть до 2030-х і 2040‑х років. І все це відбувається у регіоні, який нагрівається швидше за будь-який інший на Землі.

Криваві гроші: як СПГ фінансує війну Росії

Багато західних політиків вважають, що арктичну стратегію Росії вже було паралізовано санкціями. Насправді навпаки. «Ямал СПГ» працює на повну потужність, експортує понад 17 млн тонн скрапленого природного газу на рік майже без жодних обмежень.Лише за 2022–2024 роки розташований за Полярним колом проєкт «Ямал СПГ» сплатив близько 9,5 млрд дол. податків до федерального бюджету Росії. Це не метафора, це гроші, які безпосередньо конвертуються у ракети, безпілотники та артилерію, що нищать українські міста.2025 року на Євросоюз припаде 50% російського експорту СПГ, на Китай — 21, на Японію — 19, на Південну Корею — 10%. Німецька держкомпанія цього року замовила СПГ з Росії на два мільярди євро — ЗМІ Західні судноплавні компанії Sеареаk Маrіtіmе (Велика Британія), Dynаgаs Ltd. (Греція), Міtsuі О.S.К. Lіnеs (Японія) керують флотом спеціалізованих танкерів криголамного класу АRС7, що дозволяє цю експортну хвилю. При цьому британська компанія Sеареаk Маrіtіmе Glаsgоw Ltd брала участь в експорті 4 млн тонн СПГ з «Ямал СПГ» у першій половині 2025 року — це 39% від загального обсягу за цей період.Глобальний характер «газового бізнесу на крові» ілюструє той факт, що на прикладі Sеареаk логістика російського СПГ підтримується канадськими пенсійними грошима через американський інвестиційний фонд, який співпрацює з китайськими компаніями.Логістичною основою цих перевезень є спеціалізовані СПГ-танкери АRС7, причому 14 танкерами з 15 керують західні компанії з Великої Британії, Греції та Японії. Європейські порти, такі як Зебрюгге і Дюнкерк, залишаються незамінними хабами. Жоден грам російського газу не потрапив би з Арктики на глобальні ринки без західного судноплавства, страхування, фінансування, класифікаційних послуг.

Закарбовування залежності: контракти до 2041 року

Ця криза політичної послідовності з боку держав — членів G7 йде корінням у приватні комерційні інтереси. В основі небажання запроваджувати санкції — довгострокові контракти з «Ямал СПГ», що діятимуть до кінця 2030-х і початку 2040-х років для таких компаній, як ТоtаlЕnеrgіеs (Франція), SЕFЕ (Німеччина), Shеll (Нідерланди). Ці компанії відчайдушно тримаються за ці угоди, що закріплюють енергетичну залежність від кремлівського режиму. А для Москви це стратегічні угоди, а не просто комерційні.Росія планує потроїти експорт СПГ до 2035 року — до 100 млн тонн на рік. Проєкт «Арктик СПГ-2» уже зміг налагодити поставки в Китай на тлі послаблення контролю за дотриманням санкцій, раніше накладених США. Вікно для знешкодження цієї та інших російських кліматичних бомб швидко зачиняється. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Російський СПГ не фінансує війну, але його поставки мають ще гірші наслідки – експерт Арктика нагрівається в чотири рази швидше за середній глобальний показник. Розширення видобутку викопного палива тут — не просто недбалість, це самогубство. Будівництво нової СПГ-інфраструктури прискорює танення вічної мерзлоти, викиди метану й відкриття Північного морського шляху для мілітаризованих енергетичних перевезень. Росія збройово використовує регіон двояко: як джерело фінансування війни і як інструмент дестабілізації глобальної кліматичної системи.Жоден правдоподібний сценарій утримання підвищення температури на рівні до 1,5 °С не допускає газової експансії в Арктиці, а стратегічні цілі РФ несумісні з цілями Паризької угоди.

Що мали б зробити країни G7

Країни G7 мають беззаперечні важелі впливу. Росія не може експортувати СПГ з Арктики без західних суден, західного страхування, західних портів, західних верфей або фінансових послуг. Саме тому глобальне ембарго на російський СПГ може спрацювати.Західні санкції працюють, коли вони б’ють по критичних точках. Коли США запровадили санкції проти «Арктик СПГ-2», проєкт застопорився. Якщо застосувати ті самі заходи до «Ямал СПГ», то найприбутковіший експортний потік Росії може сколапсувати. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Україна вимагатиме в Росії компенсацій за шкоду від викидів унаслідок війни — Rеutеrs Європа вже ухвалила заборону на російський СПГ у 19-му пакеті санкцій і готується на законодавчому рівні поставити крапку в історії залежності від російського викопного палива. Регламент RЕРоwеrЕU, фінальний текст якого наразі погоджується між Європейським парламентом і Радою ЄС, має заборонити імпорт російського газу і зробити нелегальним подовження виконання чинних контрактів з «Ямал СПГ». Чіткі настанови від ЄС допоможуть уникнути судових оскаржень розірвання контрактів і забезпечити уніфіковане застосування в країнах-членах.Ось ключове політичне повідомлення для G7: кліматична безпека та безпека України критично пов’язані. Російські проєкти в Арктиці — це та ланка, яку необхідно розірвати. Кожен вантаж СПГ із російської Арктики підриває і клімат, і глобальну безпеку одночасно. Не можна захищати клімат та одночасно дозволяти своїм приватним компаніям брати участь у знищенні Арктики та фінансуванні війни.Питання вже не в тому, чи спрацюють санкції проти російського СПГ, — вони вже застосовуються ефективно. Єдине запитання: чи мають США та G7 політичну мужність завершити справу?

Український газовий сектор входить у зиму 2025–2026 років в абсолютно новій реальності. Транзиту російського газу через ГТС більше немає, власний видобуток системно обстрілюється, а баланс тримається за рахунок імпорту з ЄС і зростаючої частки американського скрапленого природного газу (СПГ). Домовленість із Грецією і DЕРА Соmmеrсіаl про маршрут US LNG через «вертикальний коридор» перетворює Україну з колишнього транзитера російського газу на вузол для перерозподілу неросійських обсягів. Але це не історія про дешевий газ і остаточну перемогу над Москвою. Це холодна арифметика дефіциту, дорогого СПГ, кредитів ЄІБ і складної геополітики в Південно-Східній Європі.

Газовий баланс 2025 року: від умовного самозабезпечення до імпортного дефіциту

Рік тому картина виглядала значно оптимістичніше. 2024-го Україна збільшила видобуток газу на 2,2% — до 19,12 млрд кубометрів. Причому драйвером зростання стали саме державні компанії, насамперед «Укргазвидобування», яке видало близько 14 млрд кубометрів валового видобутку — найвищий показник за шість років. За умови енергозбереження і падіння споживання на тлі війни цей рівень давав можливість більш-менш упевнено говорити про покриття внутрішнього попиту за рахунок власного ресурсу плюс помірного імпорту.Ця конструкція посипалася 2025 року після системного переходу Росії від ударів по електромережі до цілеспрямованих атак на газову інфраструктуру. Уже в лютому Rеutеrs фіксував, що через ракетні удари Україна періодично втрачала до 40% газовидобутку, а для компенсації дефіциту планувала імпортувати великі обсяги газу з ЄС. Восени 2025-го «Нафтогаз України» і уряд говорять уже не про тимчасову просадку, а про структурну втрату: в жовтні Міністерство енергетики підтверджувало, що удари по родовищах і компресорних станціях відсікли до 60% річної видобувної спроможності, а сам «Нафтогаз» звітує про понад шість масованих атак на газову інфраструктуру лише з початку жовтня. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ДТЕК відкрив додатковий маршрут поставок американського LNG в Україну Наслідок очевидний: країна, яка на старті 2024 року розраховувала пройти зиму переважно за рахунок власного видобутку, 2025-го змушена різко нарощувати імпорт. За перше півріччя 2025 року Україна імпортувала 2,3 млрд кубометрів газу — у понад 19 разів більше, ніж за аналогічний період 2024-го. Вартість закупівель підскочила з 36,4 млн дол. до 1,17 млрд. Газ же надходив уже не з трьох-чотирьох напрямків, а з 14 країн, причому понад половина обсягів формально йшла зі Швейцарії як фінансового хабу для трейдерів, ще близько 12% — з Німеччини, 9% — з Польщі, а решту давали інші європейські постачальники.Станом на кінець жовтня — початок листопада 2025 року Україна входила в опалювальний сезон із приблизно 13–13,5 млрд кубометрів газу в підземних сховищах, тобто фактично на рівні урядової мети, оголошеної ще влітку. Після весняного провалу запасів до історично низьких майже 6 млрд кубометрів зазначеного вище обсягу було досягнуто завдяки прискореному імпорту влітку—восени. В оновлених макропрогнозах Нацбанк України виходив із того, що імпорт газу 2025 року становитиме близько 6 млрд кубометрів, 2026-го — 5 млрд, а 2027-го — 3 млрд кубометрів, причому витрати на імпорт уже 2025 року перевищать 3 млрд дол. і ще приблизно стільки ж сумарно припаде на 2026–2027 роки.Частину цього дефіциту вже сьогодні закриває американський СПГ: за оцінками «Нафтогазу», на жовтень 2025 року компанія закупила близько 0,5 млрд кубометрів СПГ із США (більшість уже надійшла до українських ПСГ через європейські термінали), а окремі контракти з польською ОRLЕN передбачають постачання ще 300 млн кубометрів у першому кварталі 2026 року в рамках ширшої програми поставок (до 1 млрд кубометрів протягом року).На рівні всього Євросоюзу за перші дев’ять місяців 2025 року імпорт СПГ зріс приблизно на 27% у річному вимірі — до близько 108 млрд кубометрів, із яких орієнтовно 63% припали на США, що де-факто закріплює американський газ як базовий ресурс для європейського ринку.Тож ціни на газ залишаються стабільно високими: у жовтні-листопаді 2025 року спотові та строкові котирування на хабі ТТF переважно трималися в діапазоні 30–32 євро/МВт·год (орієнтовно 360–400 дол. за тисячу кубометрів), формуючи нижню планку собівартості для імпортних маршрутів, включно з грецьким «вертикальним коридором». «Боляче дивитися»: вперше з’явилися кадри із наслідками ударів РФ по газових об’єктах України У листопаді 2025 року Україна залишається найбільшим власником підземних газосховищ у Європі (понад 30,9 млрд кубометрів активної місткості), що теоретично дає змогу покривати більш як півтора річного обсягу споживання країни. Проте фактичне завантаження ПСГ після весняного провалу 2025 року було істотно нижчим за потенційну місткість: у травні в сховищах перебувало менш як 20% загальної активної місткості, а на старті сезону 2025–2026 років — близько 40–45% місткості.На цьому тлі загальне річне споживання газу в Україні стабілізувалося в діапазоні 21,5–22 млрд кубометрів, що за нинішнього рівня внутрішнього видобутку створює структурний дефіцит у щонайменше 4–5 млрд кубометрів, який покривається імпортом, включно з американським СПГ.Гроші на цей газ — окрема історія. Європейський інвестиційний банк у жовтні 2025 року надав «Нафтогазу» 300 млн євро кредиту, яких вистачає приблизно на 0,6 млрд кубометрів, причому умовою позики стало паралельне інвестування аналогічної суми в «зелені» проєкти. Далі підтягуються норвезька допомога, кредити українських держбанків, потенційний «репараційний» інструмент ЄС — і вся ця конструкція тримається на припущенні, що західні партнери й надалі закриватимуть дірку між внутрішнім видобутком і споживанням.Окремий злам — кінець транзиту російського газу. 1 січня 2025 року Україна припинила прокачку газу «Газпрому» до Австрії, Словаччини та Молдови після завершення попередньої транзитної угоди, мотивуючи це питаннями нацбезпеки і синхронізуючись із планами ЄС повністю відмовитися від російського газу до 2027 року. За даними Єврокомісії, цей крок не став шоком: частка російського трубного газу у постачаннях до ЄС до того моменту вже впала до однозначних значень, а вразливими залишалися лише кілька країн Центральної Європи. Але для України це означало, що модель «частина власного видобутку плюс транзитні потоки плюс імпорт» остаточно змінилася на модель «власний видобуток плюс імпорт СПГ через ЄС» без російського ресурсу як такого.У цій конфігурації питання джерел і маршрутів імпорту стає політично не менш важливим, ніж ціна. Власне, тут і з’являється грецький компонент.

«Вертикальний коридор» і грецький СПГ: як працює нова енергетична вісь США—Греція—Україна

16 листопада 2025 року «Нафтогаз» і грецька державна DЕРА Соmmеrсіаl підписали в Афінах лист про наміри щодо постачання американського природного газу в Україну на зимовий період 2025–2026 років. Це перша в історії подібна конструкція.Маршрут такий: СПГ із США заходить у грецькі термінали (діючий Rеvіthоussа і новий плавучий термінал біля Александруполіса), далі регазифікований газ потрапляє до системи оператора DЕSFА, потім — у болгарську ГТС, з неї — у румунську, після цього — у молдовську і, нарешті, у ГТС України.Це той самий «вертикальний газовий коридор», який група операторів Греції, Болгарії, Румунії, Угорщини, Словаччини та України формалізувала через спільні потужності, зокрема Rоutе 2 (Греція—Болгарія—Румунія—Угорщина—Словаччина) і Rоutе 3 (Греція—Болгарія—Румунія—Україна). ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Ціни на газ у Європі досягли мінімуму з 2024 року Ключові особливості — комерційна та політична. Комерційна — постачатиметься саме американський СПГ. Україна отримує прозоре походження молекули, що принципово важливо з погляду і санкційної політики проти Росії, і політичних сигналів Вашингтону. Для США це черговий крок у витісненні російських поставок з європейського ринку: американський енергетичний блок прямо описує цю стратегію як курс на вичавлювання останньої молекули російського газу з ЄС, а грецький маршрут називає ключовим інструментом.Політично це закріплює Україну в конфігурації південного енергетичного поясу ЄС. До цього моменту головний вектор інтеграції українського газового ринку був західно-східним: інтерконектори зі Словаччиною, Польщею, Угорщиною, згодом — зі здачею в експлуатацію інтерконектора Польща—Словаччина та розширенням доступу до польських і литовських СПГ-терміналів. Грецький маршрут додає до цього північ—південь: Греція як вхідна точка СПГ, Болгарія і Румунія як транзитна лінія, Молдова і Україна як споживачі й оператори великих ПСГ. Ті самі оператори оголосили про спеціальний продукт Rоutе-3 із 25–50% знижками на бронювання потужностей, щоб зробити південний маршрут комерційно конкурентним.Обсяги угоди втаємничено. Це політичний сигнал не тільки Росії, а й скептикам усередині ЄС. Утім, наявний дефіцит України на цей сезон — 4,4 млрд кубометрів, з яких близько 70% уже мають фінансове покриття. Частина дефіциту у 300 млн кубометрів закривається в рамках згаданої угоди з ОRLЕN, решта — потенціал. Отже, грецький маршрут виглядає не разовою латкою, а ще одним стійким каналом імпорту — разом із польським, балтійським і австрійським напрямками. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Постачання газу з Греції почнеться вже в січні – Зеленський Паралельно грецький коридор дає можливість Україні відігравати роль не лише кінцевого споживача, а й сервісного хабу для регіону. Угоди між операторами ГТС Греції, Болгарії, Румунії, Угорщини, Словаччини й України прямо говорять про можливість буферизації частини обсягів в українських ПСГ, з подальшим реекспортом на ринки ЄС. У теорії це дозволяє перетворити українські підземні сховища загальною активною ємністю близько 31 млрд кубометрів на продовження європейської інфраструктури зберігання, що працює не на російський транзит, а на західний СПГ.Отже, просто зараз Україна вписується у нову енергетичну географію: США — як ключове джерело молекули, Греція — як вхідна точка й геополітичний партнер у Східному Середземномор’ї, Балкани — як транзитний міст, Україна — як споживач і сховище.

Російські війська не припиняють масовано атакувати українську енергетичну інфраструктуру. У середу, 26 листопада, росіяни били по енергооб'єктах у Харківській та Донецькій областях. Нині тривають ремонтні роботи. У трьох областях запроваджені аварійні відключення світла з метою стабілізації ситуації в енергетичній системі. Мова йде про Полтавську, Харківську та Сумську області, інформує Міністерство енергетики України. 
В інших областях сьогодні цілодобово діють графіки обмеження потужності для бізнесу та промисловості та графіки погодинних відключень світла. Дізнатися графіки відключень у своєму регіоні можна на сайтах обленерго. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Росіяни завдали ударів по Дніпропетровській області: п'ятеро енергетиків поранені



Масовані удари останніх днів по енергетиці — лише початок нової хвилі енерготерору РФ. Журналіст Владислав Обух дізнавався, чи готова до неї Україна, що змінилося у тактиці ворога та що робити кожному із нас, аби пережити зиму. Детальніше про це, читайте в статті "РФ посилює енерготерор. Як пережити зиму".

Німеччина анонсувала надання 32 млн євро "Укренерго" для проведення аварійно-відновлювальних робіт. Про це повідомив радник групи підтримки України при німецькому уряді Йонатан Ґатцер під час візиту в Україну.
В рамках візиту іноземні гості відвідали одну з високовольтних підстанцій «Укренерго», де ознайомилися з роботою обладнання, наданого міжнародними донорами, а також з системами антидронового захисту.
«Я бачив наслідки атак на підстанцію та високий рівень професійності команди «Укренерго», а також захисні споруди. Це підтверджує важливість ефективного використання коштів. Німеччина виділяє додатково 32 мільйони євро через КfW і залишатиметься надійним партнером України стільки, скільки буде потрібно», – сказав Ґатцер.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Віhus: Розкрито чергову корупційну схему в енергетиці. Цього разу в «Центренерго», де Наглядову раду очолює людина Єрмака



Голова Представництва КfW в Україні Лоренц Ґесснер додав, що співпраця з «Укренерго» триває з початку 2010-х років і вже стала прикладом ефективного партнерства. За цей час було залучено близько 450 мільйонів євро від уряду Німеччини та ЄС. Основний акцент нині робиться на енергетичній стійкості, але КfW також готові підтримувати відновлення та розвиток української енергосистеми.
Від початку повномасштабного вторгнення «Укренерго» отримало від КfW близько 323 млн євро для відновлення енергосистеми та встановлення антидронового захисту на ключових підстанціях.
Раніше повідомлялося про викриття масштабної корупційної схеми в енергетиці під галсом "Мідас". Збитки венергетиці від махінацій склали понад 100 млн доларів.

Близько десяти дронів-камікадзе типу "Шахед" атакували в ніч на вівторок, 25 листопада, підстанцію АТ "Харківобленерго". Ця підстанція — основна для забезпечення обласного центру водою. У зв'язку з цим у Харкові деякий час вода з кранів буде подаватися за графіком, зазначив міський голова Ігор Терехов. 
За його словами, обласний центр перейшов на власні резервні схеми живлення. Він називає це системою "енергетичного острова". Терехов вказав, що комунальники працюють над відновленням водопостачання в Харкові. Станом на сьогодні близько 60% споживачів у місті мають воду, переважно це мешканці нижніх поверхів багатоповерхівок. Однак у деяких районах діють тимчасові обмеження. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Росіяни окупували два села в Харківській області та просунулися на двох напрямках — DеерStаtе



У міській раді повідомили, що  КП "Харківські технологічні мережі" планує дати воду всім споживачам, які її ще не мають, о 19:30 та в 21:00. Однак там попередили, що вночі можуть знову припинити водопостачання через ремонтні роботи. 
23 листопада росіяни масовано атакували дронами Шевченківський та Салтівський райони Харкова. У місті четверо людей загинули та 13 — постраждали. 

В Києві після нічної комбінованої атаки росіян в ніч на вівторок, 25 листопада, за розпорядженням НЕК «Укренерго» ввели екстрені відключення електроенергії.
«Звертаємо увагу, що під час екстрених відключень графіки не діють», - нагадали у Київській міській військовій адміністрації.
Енергетики закликають розумно споживати електроенергію та мінімізувати використання енергоємних приладів.
Згодом компанія ДТЕНК, яка є оператором мереж у Києві, уточнила, що екстрені відключення стосуються насамперед лівого берега міста.
Ще у першій ночі у деяких районах столиці фіксували перебої з енерго- та водопостачанням.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Нічна атака на Київ: влучання по багатоповерхівках, поранених госпіталізують, є загиблі



Вранці внаслідок  нічної атаки в місті тимчасово обмежили теплопостачання у Печерському й Голосіївського районів, частини  Шевченківського, Соломʼянського, Святошинського, Дарницького та Дніпровського районів.
На жаль внаслідок атаки в Києві загинули шестеро людей, ще 14 постраждали. Восьмеро з них госпіталізували, зокрема, одну дитину. Іншим надали допомогу на місці або амбулаторно.

Детективи львівського підрозділу Бюро економічної безпеки ведуть кримінальне провадження щодо можливої корупції під час закупівлі модульних укриттів для працівників місцевих теплоелектроцентралей. Йдеться про майже 7 млн грн, які були витрачені державною компанією «Нафтогаз Тепло» на дві споруди цивільного захисту. Фігурантами справи також є приватна фірма «Індустрія-ЛВ», що належить сім’ї колишнього депутата облради. Про це свідчать матеріали кількох судових ухвал, оприлюднених у держреєстрі, повідомляє Zахіd.nеt.

Закупівля без торгів і «нетипова ситуація»

Навесні 2024 року «Нафтогаз Тепло» вирішив встановити на території ТЕЦ у Новому Роздолі та Новояворівську два швидкомонтовані укриття типу «Варта–2». За даними Рrоzоrrо, компанія пояснила, що не має можливості облаштувати підземні сховища у вже наявних будівлях, оскільки майно ТЕЦ їй не належить, а лише перебуває в управлінні від АРМА. Через цю «нетипову ситуацію» державний підрозділ відмовився від відкритих торгів і напряму уклав договір із ТзОВ «Індустрія-ЛВ» на суму 6,85 млн грн. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Корупційний скандал в "Енергоатомі" ризикує призвести до повалення Зеленського — Тhе Теlеgrарh Планувалося, що укриття будуть змонтовані до кінця лютого 2025 року. У «Нафтогаз Тепло» тоді заявляли, що безпека персоналу під час повітряних тривог – першочерговий пріоритет.

Підозри БЕБ: укриття могли бути небезпечними

Влітку 2025 року БЕБ відкрило кримінальне провадження. За даними слідства, керівництво державної компанії могло зловживати службовими повноваженнями, коли ухвалювало рішення про тип укриття, постачальника та перерахування коштів.Правоохоронці наголошували, що модульні споруди не передбачені для використання на промислових об’єктах. Для персоналу критичної інфраструктури дозволені лише укриття заглибленого типу або підземні сховища.У матеріалах БЕБ зазначено, що у квітні 2025 року керівник «Нафтогаз Тепло» видав накази про введення укриттів в експлуатацію, попри те, що адміністрації обох ТЕЦ відмовилися підписувати акти прийому робіт через небезпеку для працівників. Детективи також стверджують, що споруди фактично не використовуються під час повітряних тривог, бо можуть становити загрозу під час ракетних ударів.

Обшуки та перебіг слідства

БЕБ провело низку обшуків у Києві, Новояворівську, Новому Роздолі та в офісі «Індустрія-ЛВ» у Жовкві, вилучивши документацію. Розслідування триває за статтею 364 ККУ – «зловживання владою або службовим становищем». Станом на жовтень підозри нікому не оголошували.Відомо, що директором «Нафтогаз Тепло» у період 2024–2025 років був Федір Шевченко.

Хто стоїть за компанією-постачальником

«Індустрія-ЛВ» спеціалізується на ремонті техніки, металообробці та виробництві модульних укриттів. Її бенефіціаром є львівський бізнесмен Віталій Креховецький, а директором – його батько Володимир Креховецький. Сім’я володіє низкою компаній у сфері будівництва, ресторанного бізнесу та нерухомості. Креховецького-старшого журналісти раніше згадували у матеріалах про спірне відчуження комунальних приміщень у центрі Львова.

Передісторія ТЕЦ: арешт і справа Дубневичів

«Нафтогаз Тепло» управляє двома теплоелектроцентралями з 2019 року. Їх передали від АРМА після арештів у гучній справі про розкрадання газу компаніями, пов’язаними з братами-політиками Богданом та Ярославом Дубневичами. За даними слідства, кошти від незаконних операцій могли виводитися за кордон та повертатися в Україну для розширення бізнесу родини.Раніше журналісти оприлюднили розслідування щодо чергової корупційної схеми, яка діяла в "Центренерго", що керує Трипільською та Зміївською ТЕС.