Дзеркало Тижня - we.ua

Дзеркало Тижня

we:@zn.ua
19.9 thous. of news
Дзеркало Тижня on zn.ua
Пішов із життя заслужений лікар України Степан Біляк
На Закарпатті помер заслужений лікар України, засновник «Клініки Біляка» в Ужгороді Степан Біляк. Він також був священнослужителем і ніс духовне служіння під іменем отця Агапіта. Про смерть Степана Степановича 21 листопада повідомили на Fасеbооk-сторінці медичного закладу.Степан Біляк був людиною, яка поєднала у своєму житті медицину, духовність і громадську діяльність. Заснувавши «Клініку Біляка», він заклав в основу її роботи підхід, що поєднував сучасну медичну допомогу з духовною підтримкою пацієнтів. Згодом він прийняв сан священника та продовжив служіння під іменем отця Агапіта."Життя промайнуло перед очима": ексфутболіста збірної України виписали з лікарні після травми голови у матчі з "Динамо"Степан Біляк заснував Громадську раду, діяльність якої була спрямована на захист прав пацієнтів і медичних працівників. Також виступав на пресконференціях, порушував важливі соціальні та медичні питання.Степан Біляк мав і творчі здібності — писав вірші та видавав власні поетичні збірки.Похорон Степана Біляка відбудеться у неділю, 22 листопада, у храмі на території «Клініки Біляка» в селі Минай Ужгородського району.За повідомленням медичного закладу:
    09:00 — розпочнеться літургія.13:00 — відбудеться похорон.
Адреса: Закарпатська область, Ужгородський район, село Минай, вулиця Коротка, 1А.Редакція висловлює щирі співчуття рідним, близьким, колегам і духовенству з приводу непоправної втрати.Нагадаємо, 16 лютого помер лікар-психіатр Семен Глузман, він також був одним із авторів Закону України «Про психіатричну допомогу».
Дзеркало Тижня on zn.ua
ГРВІ та COVID-19 в Україні: хворих побільшало на 7,2%, проте лікарні навантажені менше
Протягом другого тижня листопада в Україні зафіксували помірне підвищення захворюваності на ГРВІ. Зросла вона як серед дорослих, так і серед дітей, але рівень госпіталізації пацієнтів з ГРВІ при цьому знизився, повідомили в Міністерстві охорони здоров'я України.Захворюваність за минулий тиждень на 4,7% нижча, ніж у той самий період торік. У МОЗ наголошують, що ознак інтенсивного поширення респіраторних інфекцій в Україні немає.Хантавірус: як убезпечити себе

Що показали лабораторні дослідження

Вірусів грипу в досліджуваних зразках минулого тижня не виявили. Натомість лабораторії ідентифікували віруси, які традиційно циркулюють протягом кожного епідсезону.Серед них:
    SАRS-СоV-2 (збудник СОVІD-19);парагрип;аденовіруси;респіраторно-синцитіальні віруси;метапневмовіруси;риновіруси.

Статистика за тиждень

Загалом на ГРВІ захворіли 104 585 людей, що на 7,2% більше, ніж попереднього тижня. З них 43 387 становили дорослі, а 61 198 були дітьми.Ще один показник стосується СОVІD-19: підтвердили 183 випадки, на 73 більше, ніж тиждень тому. Госпіталізували 2001 пацієнта з ГРВІ, це 1,9% від усіх зареєстрованих випадків. Серед госпіталізованих було 1243 дитини.

Весь сезон

Показники захворюваності в усіх регіонах України відповідають фоновому рівню інтенсивності (це типовий для цієї пори року рівень, нижчий за епідемічний поріг). Жоден регіон поки не виходить за ці межі.Усього протягом епідемічного сезону з 28 вересня до 15 листопада 2026 року на ГРВІ перехворіли 717 920 людей. Це на 11,3% менше, ніж торік за аналогічний період. Серед них підтвердили 701 випадок СОVІD-19.Нагадаємо, що в Україну надійшла партія з 50 тисяч доз вакцини проти грипу для безоплатного щеплення вразливих груп, зокрема медичних працівників. Через частий прямий контакт із хворими вони мають підвищені ризики інфікування під час епідсезону. Вакцина надійшла як гуманітарна допомога від Асtіоn Меdеоr (німецька благодійна організація) і вже готується до розвезення в заклади охорони здоров'я.
Дзеркало Тижня on zn.ua
В Україні є вакцина від сказу та імуноглобулін: у "Медзакупівлях" назвали залишки й терміни поповнення
Станом на 17 листопада в Україні наявні обидва препарати для постконтактної профілактики сказу, повідомили ZN.UА у ДП "Медичні закупівлі України". Поповнення запасів очікується з грудня. За даними інформаційно-аналітичних систем МЗУ, вакцина є у 486 медичних закладах у всіх регіонах, загальний залишок становить 34 258 доз, а антирабічний імуноглобулін кінський в наявності в 123 закладах, його загальний залишок — 17 851 000 міжнародних одиниць. 

Коли очікують поповнення

Наступне надходження вакцини очікується на початку грудня — 92 655 доз. Крім того, МЗУ оголосили закупівлю додаткових 9 640 000 одиниць антирабічного імуноглобуліну, кінцевий термін поставки — 26 березня 2027-го.У МЗУ нагадують: препарати, закуплені за державні кошти, надають безоплатно. У разі потреби в антирабічній допомозі — після укусу, подряпини або ослинення твариною — людині необхідно звернутися до медичного закладу, щоб фахівці визначили, чи потрібні їй препарати, а також ввели їх, якщо для цього будуть покази. 

Чим відрізняються препарати

Антирабічна вакцина є основою постконтактної профілактики й застосовується у переважній більшості випадків, коли лікар визначає потребу в ній після укусу, подряпини чи ослинення. Вона стимулює організм виробляти власні антитіла, а для захисту потрібно пройти призначений лікарем курс щеплень.Імуноглобулін містить готові антитіла й забезпечує негайний пасивний захист, поки після вакцинації формується власний імунітет. Його призначають не всім, а лише за медичними показаннями, зокрема за високого ризику: тяжкі чи множинні укуси, ушкодження голови, обличчя, шиї або кистей, потрапляння слини на слизові. Застосовують його разом із вакциною, а не замість неї. Через вужчі показання потреба в імуноглобуліні значно менша, ніж у вакцині.

Чи вистачає вакцини

У відповіді МЗУ немає даних про щомісячне витрачання вакцини в 2026-му та розподіл залишків за областями, тому оцінити, на скільки вистачить нинішнього запасу, складно. Для орієнтиру: за даними Центру громадського здоров'я, у вересні 2025-го щомісяця використовували близько 18 тисяч доз вакцини. За такого темпу залишку у 34 258 доз могло би вистачити на півтора-два місяці. Це лише умовний розрахунок.Попит на допомогу зростає. За даними ЦГЗ, за дев'ять місяців 2026-го по допомогу після укусів чи ослинень звернулися понад 66 тисяч людей, це 88% від показника за весь 2025-й. Щеплення призначили 36,1 тисячі пацієнтів, або 54,6% звернень.На початку листопада МОЗ підвищило орієнтовну потребу в централізованій закупівлі цих препаратів на 2026-й. Наказом міністерства від 2 листопада №1706 орієнтовну потребу у вакцині (з урахуванням залишків та очікуваних поставок) збільшено зі 149 987 до 199 987 доз, а в кінському антирабічному імуноглобуліні — з 17 391 000 до 27 031 000 міжнародних одиниць. Різниця в імуноглобуліні збігається з обсягом закупівлі, яку оголосило МЗУ.

Чи є препарат у найближчому закладі

Загальні залишки не показують, чи є препарат у конкретному закладі. Людям, яким за медичними показаннями потрібен імуноглобулін, його бажано ввести якомога раніше. Якщо його немає в найближчому закладі, може знадобитися направлення до іншого з центрів антирабічної допомоги, які визначені в кожній області.Навесні 2026-го в Києві публічно обговорювали можливий дефіцит імуноглобуліну: за повідомленнями ЗМІ, на все місто було 30 флаконів. Тоді ЦГЗ заявляв, що критичної ситуації немає, а препарат перерозподіляють між регіонами залежно від потреб.

Що робити після укусу

ЦГЗ радить негайно промити рану водою з милом щонайменше 15 хвилин і звернутися по медичну допомогу. Вакцинацію не можна відкладати: сказ майже завжди смертельний після появи симптомів, але його можна попередити своєчасною постконтактною профілактикою.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Шанси вижити зростуть на 25%: МОЗ запускає національну мережу травмацентрів за німецьким зразком
Міністерство охорони здоров'я України розробляє єдину загальнонаціональну систему допомоги пацієнтам із тяжкими травмами на основі німецької моделі ТrаumаNеtzwеrk DGU (система організації спеціалізованої допомоги при тяжких травмах, створена Німецьким товариством травматологічної хірургії). Концепцію трансформації представив міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко під час панельної дискусії у Львові, організованої центром Suреrhumаns Сеntеr за участю українських та міжнародних експертів, повідомили в пресслужбі МОЗ.Необхідність реформи зумовлена критичним навантаженням на медичну систему через війну та великою кількістю побутових і дорожніх травм: лише протягом 2025 року в українських стаціонарах пролікували близько 960 тисяч пацієнтів. За словами Віктора Ляшка, маршрут бригади екстреної допомоги має визначатися виключно клінічною потребою людини, а не територіальною близькістю лікарні, що дозволить зменшити смертність.Запропонована модель передбачає поділ закладів на три рівні залежно від складності втручань, які вони здатні виконувати:
    локальні травмацентри (ІІІ рівень) — забезпечуватимуть базову допомогу, стабілізацію пацієнтів та лікування травм середньої тяжкості;регіональні травмацентри (ІІ рівень) — надаватимуть цілодобову допомогу пацієнтам із тяжкими травмами, включно з проведенням хірургічних операцій;надрегіональні травмацентри (І рівень) — спеціалізуватимуться на найскладніших випадках, координуватимуть роботу всієї мережі, а також займатимуться наукою та підготовкою кадрів.
Окрім цих лікарень, до мережі інтегрують опікові центри та заклади для пацієнтів із травмами спинного мозку. Паралельно медиків навчатимуть за міжнародними протоколами РНТLS, АТLS та ЕТС (стандартизовані світові програми надання невідкладної допомоги при травмах на догоспітальному та госпітальному етапах), а самі центри проходитимуть незалежні аудити.Міжнародні дослідження доводять ефективність такого підходу: у США ризик смерті протягом року після тяжкої травми у спеціалізованих центрах виявився на 25% нижчим, а в Англії шанси пацієнтів на виживання зросли на 19%. Роботу над українською мережею реалізують у партнерстві з Німеччиною після домовленостей прем'єр-міністра України Сергія Корецького з федеральним канцлером Фрідріхом Мерцом, а кінцевою метою є міжнародна сертифікація українських лікарень за стандартами DGU.Раніше повідомлялося, що уряд Норвегії ухвалив рішення направити 100 мільйонів норвезьких крон (9,5 млн доларів США) на евакуацію тяжкопоранених українців для лікування в Європі.
Дзеркало Тижня on zn.ua
50 тисяч безоплатних доз і ще 140 тисяч на перевірці: що відомо про вакцину проти грипу цього сезону
В Україну надійшла партія з 50 тисяч доз вакцини проти грипу для безоплатного щеплення вразливих груп, в тому числі медичних працівників. Через частий прямий контакт із хворими вони мають підвищені ризики інфікування під час епідсезону. Вакцина надійшла як гуманітарна допомога від Асtіоn Меdеоr (німецька благодійна організація) і вже готується до розвезення в заклади охорони здоров'я, повідомили Центр громадського здоров'я України та Міністерство охорони здоров'я України.

Скільки вакцини вже в Україні

Через те що вакцина проти грипу в Національному календарі щеплень лише рекомендована, її закупівлі мають комерційний характер. Потреби формує ринок. У минулих роках їх оцінювали приблизно в 400 тисяч доз, і зазвичай саме така стала кількість людей виявляє бажання робити щеплення. Тому вакцину можуть придбати місцева влада, підприємства або самі громадяни. Щепитися можна протягом усього епідемічного сезону.Крім того, перші 266 тисяч доз комерційної вакцини проти грипу пройшли державний контроль якості й надходять до медзакладів та аптечної мережі. Препарат французького виробництва отримав позитивний висновок Укрфармагентства про відповідність вимогам державних і міжнародних стандартів.Вакцинація в Україні: які щеплення потрібно робити дорослимЩе 140 тисяч доз вакцини виробництва Республіки Корея перебувають на лабораторному контролі. Після його завершення вони також можуть надійти до закладів охорони здоров'я та аптек.

Чому вакцини цього сезону надійшли пізніше

Цьогоріч виробники повідомляли про глобальну затримку виробництва вакцин проти грипу. Причина в переході від чотиривалентних до тривалентних вакцин відповідно до оновлених рекомендацій ВООЗ щодо складу препаратів на сезон 2026–2027 років (тривалентні вакцини містять три штами вірусу, чотиривалентні — чотири).Склад вакцин переглядають щороку, щоб забезпечити захист від актуальних штамів вірусів грипу. Саме тому щеплення, зроблене торік, не захищає від вірусів нового сезону.

Кому рекомендовано вакцинуватися від грипу

Насамперед щеплення рекомендують тим, для кого грип може спричинити ускладнення з летальними наслідками. До вразливих груп належать:
    вагітні жінки;діти від шести місяців;літні люди;люди з хронічними захворюваннями (астма, діабет, серцево-судинні захворювання та захворювання органів дихання).

Чим грип відрізняється від застуди

Грип часто плутають із застудою, однак це різні захворювання. На відміну від більшості інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, грип зазвичай починається раптово з різкого підвищення температури. Згодом можуть з'явитися кашель, утруднене дихання, нежить і біль у горлі.Грип може мати тяжкий перебіг і спричиняти серйозні ускладнення з боку серця, легень, нирок та інших органів. Найефективніший спосіб профілактики — щорічна вакцинація.Вакцинація в Україні: які щеплення треба робити повторно

Як убезпечити себе від грипу та інших ГРВІ

Щоб уберегтися від грипу та інших ГРВІ (гострих респіраторних вірусних інфекцій), також дотримуйтеся таких рекомендацій:
    уникайте місць великого скупчення людей;регулярно мийте руки з милом або користуйтеся антисептиком;чхайте і кашляйте у згин ліктя або в одноразову серветку;уникайте близького контакту з людьми, які мають симптоми ГРВІ;регулярно провітрюйте приміщення;не торкайтеся немитими руками очей, носа та рота;уникайте обіймів, рукостискань та поцілунків.
Раніше повідомлялося, що Україна отримала нову партію вакцини проти сказу.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Чи встигають ліки дійти до пацієнта?
Коли в лікарні кажуть: «Вашого препарату немає, чекаємо поставки», для пацієнта це не логістична затримка, а ризик переривання лікування. Цього року частина поставок онкопрепаратів, ліків від гепатиту В і препаратів для пацієнтів із легеневою артеріальною гіпертензією не надійшла вчасно до лікарень.Йдеться про централізовані закупівлі Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (МЗУ), а не препарати, які пацієнт може самостійно придбати в аптеці. Частину централізованих запасів знищили удари по фармацевтичній інфраструктурі: в одному зі складів згорів обсяг онкопрепарату, якого країні мало вистачити на п’ять–шість місяців. Частини ліків не вдалося отримати вчасно через постачальників.ДП «Медзакупівлі» перебуває в процесі перетворення на державне некомерційне товариство; відповідні повноваження в травні 2026-го перейшли до голови комісії з перетворення Катерини Некрасової. З нею ZN.UА говорило про те, як МЗУ реагує на дефіцити, що вже вдалося виправити, чи можна довіряти даним про залишки в лікарнях і навіщо потрібен буферний запас.Водночас кількох відповідей ми так і не отримали. Катерина Некрасова не назвала препарату, запас якого знищено, і не уточнила, коли саме він надійде. Не розкрито й головного про буферний запас: скільки його вже фізично є в Україні, а скільки лише замовлено і може не надійти вчасно. МЗУ визнає нульові залишки препаратів у лікарнях, але не може сказати, чи через це переривалося лікування.Фото, надане інтерв'юйованим

Мандат і перетворення МЗУ

— Пані Катерино, повноваження керівника підприємства вам передали в травні 2026 року, після відставки попереднього керівника Олега Кльоца. З яким завданням ви заступили на посаду: продовжити попередній курс чи змінити те, що не працювало?— Одне з ключових завдань — завершити реалізацію стратегії розвитку МЗУ до кінця 2026 року та закупівельний цикл. Ми стикалися з дефіцитом і перебоями поставок, спричиненими як постачальниками, так і розрахунками. Тому мали оновити моніторинг та управління цими ризиками, щоб за можливості передбачати їх у наступних поставках та закупівлях.Завдання зафіксовані в стратегії розвитку МЗУ на 2023–2026 роки, яка добігає кінця, та в затвердженій стратегії на 2027–2029 роки. Для закупівель є бюджетний період і визначені позиції: маємо досягти певних показників використання бюджетних коштів і закупівлі позицій, доведених МОЗ України.Нова стратегія передбачає нецінові критерії під час оцінювання пропозицій, диверсифікацію постачальників і поступовий відхід від централізованого зберігання медичних товарів. Усі ці кроки мають знизити ризик перебоїв із постачанням і зробити систему медичного забезпечення стійкішою.Чи вплинули удари по складах та логістиці на доступ українців до ліків: у МОЗ розставили всі крапки над "і"— Ви назвали показники закупівель і використання бюджету. А як вимірюєте головне — чи вистачило ліків до наступної поставки? За яким результатом пацієнт зможе оцінити вашу роботу?— Лікарні двічі на місяць подають до наших інформаційно-аналітичних систем дані про використання та залишки ліків і медвиробів. Ми аналізуємо їх, щоб визначати строки поставок під час наступних закупівель або у разі потреби просити постачальників за чинними договорами пришвидшити поставку.— Ви вже відповідали за закупівлі в МЗУ. Що з попередньої практики тепер вважаєте за потрібне змінити?— Запитання із зірочкою. Але, мені здається, найкраще — визнавати, коли змінюється твоя думка.Переробили деякі процеси: коли дивишся збоку, розумієш, що вони мали б виглядати інакше. Це внутрішні речі, але вони впливають на строки: хто визначає терміни поставок, якою має бути послідовність оголошення закупівель, у яких інструментах працюємо.Свого часу я відмовилася від низки пропозицій, бо вважала їх недоцільними. Коли повернулася і колеги знову їх порушили, зрозуміла, що настав час до них повернутися.Ми змінили логіку запуску закупівель. Раніше спершу отримували від МОЗ накази про доведені кількості, потім починали ринкові консультації, складали план закупівель і оголошували тендер.Відтепер не чекаємо наказу, щоб перейти до ринкових консультацій: потребу лікарень у ліках і медвиробах, їхню кількість та строки ми вже бачимо. З наказу беремо лише інформацію про те, скільки позицій профінансовано. Тож ще до нього можемо працювати з потенційними постачальниками та готувати оголошення — і скорочувати шлях ліків від замовлення до пацієнта.Також змінили підхід до закупівельного плану: враховуємо забезпеченість по країні, строки виконання замовлень та інструменти оголошення. Наказ МОЗ уже не відправна точка, але закупівель до нього не оголошуватимемо. Просто до отримання наказу маємо розуміти поетапність оголошень і з яких позицій починаємо. Це дає бізнесу більше передбачуваності.Крім того, дані перестали бути лише інструментом звітності — тепер вони основа операційного управління. Планування потреби, закупівлі, строк поставок, логістику та облік розглядаємо як один наскрізний процес, а не набір незалежних функцій. Це змінило і принципи прийняття рішень, і розподіл відповідальності.Водночас така трансформація потребує часу: горизонт операційного планування — не менше ніж пів року. Тому про суттєві результати можна буде говорити поступово.Рак і війна. Чому в Україні немає базових онкопрепаратів, і коли вони з’являться— Що перетворення МЗУ має змінити по суті — крім організаційно-правової форми?— Ми створені як державне підприємство (ДП), але не виконуємо повною мірою функцій комерційного: від такого підприємства очікують передусім прибутку, тоді як наше головне завдання — забезпечувати наявність необхідних медтоварів завдяки ощадному й ефективному використанню коштів: ми закуповуємо їх і безоплатно передаємо медзакладам.Наша діяльність ширша за класичну закупівельну функцію: МЗУ адмініструє електронний каталог Рrоzоrrо Маrkеt і використовує договори керованого доступу для закупівель інноваційних дороговартісних препаратів. Від імені держави ми проводимо прямі перемовини з виробниками, щоб домогтися економічно вигідніших умов.Після зміни організаційно-правової форми реалізовувати ці завдання буде легше з юридичного погляду.Сподіваємося, що шлях товару до пацієнта дещо пришвидшиться. Саме юридичне перетворення відбуватиметься лише в реєстрах, тому українці майже не відчують цього переходу.

Яких ліків бракує і що відбувається з лікуванням

— Навесні повідомляли про зриви поставок тенофовіру й ентекавіру для пацієнтів із гепатитом В, силденафілу для лікування легеневої артеріальної гіпертензії та онкопрепаратів — абіратерону, доцетакселу, гемцитабіну й оксаліплатину. Що розв’язано, а що залишається проблемою?— Залежить від того, що вважати розв’язаною проблемою. Тенофовір, ентекавір і силденафіл уже поставлені на склад МЗУ і триває їх розвезення в регіони. Причиною зривів був недобросовісний постачальник. Більше з ним не співпрацюємо, адже маємо юридичні підстави відхиляти його пропозиції.Якщо йдеться про наявність, препарати зараз є. Із легеневою артеріальною гіпертензією живе менш як тисяча пацієнтів в Україні: ці ліки вони або отримують завдяки нашим закупівлям, або не отримують взагалі. Тому для нас надзвичайно важливо забезпечити безперебійну наявність препаратів.Гепатити — питання громадського здоров’я всієї країни. Поставки відбулися, препарати розвозять: ми змогли забезпечити їх через інших постачальників.ДП "Медичні закупівлі України" стягнуло понад 8,3 мільйона гривень неустойки з "Дойч-Фарм"— Йдеться про «Дойч-Фарм»? Що змінилося юридично, що тепер дає вам змогу не укладати з компанією нових договорів? Чи залишилися невиконаними попередні?— На нашому сайті розміщено порядок відхилення недобросовісних учасників на етапі процедури закупівлі. Його адмініструють фахівці з внутрішнього контролю та використовують закупівельники й інші фахівці.Чинні договори з ТОВ «Дойч-Фарм» наразі відсутні.— Яких препаратів із централізованого переліку бракує зараз?— На жаль, є проблеми з деякими онкопрепаратами. Частина з них пов’язана з атаками на фармацевтичні склади й підприємства. В одного з постачальників — не хотіла б його називати — згорів обсяг препарату, що відповідав п’яти–шестимісячній потребі країни.Як один з інструментів зменшення ризику дефіциту ми вже маємо контракт із наступною поставкою не через п’ять місяців, після вичерпання потреби, а умовно через три. Тому незабаром перекриємо цю прогалину.Ми також повідомили профільні заклади онкологічної служби, щоб урахували ситуацію у власних закупівлях або під час призначення терапії пацієнтам. Ще низка препаратів згоріла внаслідок влучання в один із фармскладів.Бувають й інші ситуації: на глобальному ринку не всі виробники надають пріоритет нашій країні. У таких випадках залучаємо навіть посольства України в країні виробника, щоб на дипломатичному рівні посприяти пришвидшенню поставок медтоварів.Так сталося з одним з онкопрепаратів. За контрактом надійшла певна частина від придбаного обсягу — і це завдяки співпраці з посольством, яке допомогло вийти на виробника, бо той нам довго не відповідав. Нам офіційно повідомили, що виробник надав пріоритет виробництву іншого препарату.Експерт розповів, яка в Україні ситуація зі стратегічним запасом важливих ліківПаралельно з роботою над покращенням забезпеченості лікарень ми ведемо претензійну та судову роботу з недобросовісними постачальниками. Наші договори передбачають санкції та пеню, які ми нараховуємо через порушення умов договорів. Однак наша кінцева мета — не штраф і його сплата, а наявність ліків. Тому оперативно шукаємо альтернативи.Є компанії зі стабільними поставками, де можлива затримка на день-два: дорога, кордон, автомобіль у дорозі. А є затримки на три-чотири місяці. Хочемо заздалегідь розуміти, яка поставка потенційно ризикована, та вживати заходів самостійно або разом із МОЗ, зокрема збільшуючи обсяги закупівель.— Назвіть, будь ласка, препарати, яких зараз бракує через ці втрати й затримки, зокрема той, запас якого на п’ять–шість місяців було знищено. Коли вони надійдуть до лікарень і як забезпечують пацієнтів до того? — Так, на жаль, унаслідок атак на складську інфраструктуру було пошкоджено частину лікарських засобів, які мали поставити в межах контрактів МЗУ. Зокрема, йдеться про препарати для лікування онкологічних захворювань.Водночас завдяки передбаченим у договорах механізмам поетапних поставок та наявності декількох партій нам вдалося мінімізувати потенційні наслідки цієї ситуації. Частину препаратів планують поставити за альтернативними договорами, і ми очікуємо на їх надходження ще до кінця поточного року.Попри складні обставини, працюємо над тим, щоб максимально швидко відновити запаси та забезпечити безперервність постачання необхідних лікарських засобів для пацієнтів.Важливо також розуміти, що втрата певних запасів МЗУ не означає автоматичного виникнення дефіциту цих препаратів у країні. Є і альтернативні механізми забезпечення пацієнтів. Тому паралельно ми працюємо над відновленням власних запасів і залученням додаткових ресурсів, щоб максимально швидко відновити планові поставки та забезпечити безперервність лікування пацієнтів.— Чи були перерви в лікуванні й хто їх обліковує?— Складно прокоментувати саме перерви. Ми відстежуємо залишки в закладах. Пацієнти до системи не під’єднані: це персональні дані, з якими працюють в іншій захищеній системі.Якщо переформулювати питання — чи бачили ми певний час нульові залишки й відсутність препарату, — так, згідно з даними в наших системах. Зі свого боку ми попереджаємо заклади про це.Гендиректор ДП «Медичні закупівлі України» Едем Адаманов: «Лікарні мають чесно подавати реальні потреби»Утім, якщо повідомляємо про можливу затримку на місяць-півтора або заклад бачить, що споживання перевищує заплановане й препарату може не вистачити до наступної поставки, він може самостійно докуповувати невеликі обсяги товарів, аби перекрити потенційний дефіцит до нашої поставки. Відповідальні заклади, які піклуються про пацієнтів, саме так і роблять. Це виняткові випадки.На наступний рік уже заклали додаткові 5 мільярдів гривень на формування буферного запасу за критичними напрямами, де спостерігали збої: дитяча і доросла онкологія, серцево-судинні захворювання, легенева артеріальна гіпертензія тощо.Формуватимемо ці запаси, щоб мінімізувати ситуації, коли закладу потрібно щось докуповувати або коли бачимо нульові залишки, але ще не можемо поставити препарат. Сподіваємося, це вирівняє ситуацію, адже ланцюги постачання і в Україні, і поза нею бувають непередбачуваними.— Ви бачили в системі нульові залишки, але не можете сказати, чи переривалося лікування. Хто має це з’ясувати? Чи перевіряєте ви, що лікарні справді змогли докупити препарати, а не лише отримали попередження про затримку?— На сьогодні ми бачимо інформацію щодо наявних залишків у лікарнях тих препаратів та медвиробів, які МЗУ закуповують за кошти держбюджету, а також тих, що надходять до медзакладів як гуманітарна допомога та щодо яких звітують в інформаційно-аналітичних системах МЗУ.Однак маю зазначити: ми не маємо в цій системі повної інформації про закупівлі, які лікарні здійснюють самостійно за власні кошти або з інших джерел фінансування. Тому не можемо відстежити всі альтернативні шляхи забезпечення медзакладів відповідними препаратами.

Що змінить збільшення бюджету

— У проєкті бюджету-2027 на централізовані закупівлі передбачено 20,8 мільярда гривень — на 5,6 мільярда більше, ніж цьогоріч. Збільшення бюджету передбачене насамперед для нових напрямів лікування, запасу чи закриття незабезпеченої потреби?— Передусім для створення буферного запасу на шість, дев’ять або 12 місяців залежно від специфіки та критичності відповідної позиції. Перший крок — безперебійно забезпечити те, що держава вже гарантує, перш ніж брати додаткові зобов’язання.— Скільки потрібно на кожне із цих завдань?— Для запасу важливо, на який період його створюємо, де та як зберігаємо. 2026 року для онкології, серцево-судинних захворювань і легеневої артеріальної гіпертензії розрахували орієнтовно 1,5 мільярда гривень. У 2027–5 мільярдів гривень майже за всіма напрямами закупівель, з урахуванням збільшення кількості випадків і невеликого подорожчання, яке побачили цього року.Не лише «Біокон»: Росія знищила склади фармацевтичної компанії Теvа UkrаіnеЗа всіма централізованими закупівлями ліків, медвиробів та обладнання нам виділили для закупівлі 15,7 мільярда гривень. Якщо говорити про запас на 12 місяців, потрібно фактично подвоїти цей обсяг.Скільки потрібно, аби закуповувати все необхідне, відразу відповісти складно: немає сталого переліку того, що не купують саме через обмеженість фінансування.Варто бачити всю екосистему. Пацієнт може отримати ліки через реімбурсацію або в лікарні — з наших поставок чи із тих, що придбав сам заклад за договором із НСЗУ. Навіть у Європі не все закуповують централізовано.Щодо інноваційних препаратів за договорами керованого доступу: багато компаній пройшли оцінку медичних технологій, і ми наразі ведемо перемовини з виробниками щодо цін, аби покращити доступ пацієнтів до інноваційного лікування важких хвороб.— Яка частина потреби залишиться незабезпеченою навіть після збільшення бюджету?— Коли говоримо про забезпечення потреби, маємо на увазі виключно те, щодо чого держава вже взяла зобов’язання. Не йдеться про нові позиції чи молекули.Бачимо, про що запитують пацієнти, але це складно відстежувати: деякі препарати навіть не зареєстровані в Україні. Іноді звертається один пацієнт — із цього важко скласти статистику. Тому насамперед зосереджені на виконанні зобов’язань, які вже взяла держава.— За якими критеріями визначають, що препарат закуповує МЗУ, а не лікарня чи програма реімбурсації?— Реімбурсація передбачає вибір виробника: найдешевший препарат покриває держава, за дорожчий пацієнт має доплатити.МЗУ завжди закуповувало те, що необхідно отримувати безпосередньо в закладі охорони здоров’я: під наглядом лікаря, із проведенням певних аналізів. Те, що цього не потребує, здебільшого доступне в аптеках через реімбурсацію.— Що запропонували б перевести до іншого каналу?— Нинішнє розширення не охоплює наших позицій, хоча деякі можна було б перевести. Є одна позиція, яка вже перейшла до реімбурсації з централізованих закупівель.В Одесі росіяни атакували склад ліків "БаДМ"Водночас саме МОЗ формує державну політику у сфері реімбурсації та визначає, які препарати й за яких умов включають до програми. Цього року фінансування програми суттєво зросло. Тому до ухвалення та офіційного оприлюднення відповідних рішень міністерства ми б не коментували можливого переліку препаратів для переведення. Важливо розуміти, що нинішнє розширення програми передбачає передусім включення до неї препаратів, які раніше не охоплювала реімбурсація, а не вилучення позицій із централізованих закупівель, за які відповідальні ми.

Постачальники: як запобігти повторним зривам

— У березні повідомляли про понад 83 мільйони гривень санкцій до «Дойч-Фарм», із яких на той момент було сплачено трохи більше 1%. Скільки реально стягнули зараз і що відбувається з рештою? Чи залишаються в компанії бюджетні аванси за прострочені поставки? Чи змінили санкції її поведінку?— Ця робота триває. Якщо говорити про конкретні результати, на сьогодні в межах примусового виконання судових рішень нам вдалося стягнути понад 8,3 мільйона гривень неустойки, яких ТОВ «Дойч-Фарм» не сплатило добровільно.Це лише початок. Зараз суди розглядають наші позови щодо стягнення неустойки, а виконавча служба паралельно веде примусове виконання рішень. У межах зведеного виконавчого провадження борг компанії становить 39,13 мільйона гривень. Це означає, що ми виграли в судах позови на цю суму, однак далі справа за виконавчою службою, яка має забезпечити фактичне стягнення цих коштів.Щодо бюджетних авансів за прострочені поставки: за розірваними договорами триває процедура стягнення за банківськими гарантіями — це понад 65 мільйонів гривень зобов'язань.— Із чим найбільше пов’язані нинішні дефіцити: із фінансуванням, помилками у визначенні потреби, процедурами, постачальниками чи розподілом?— Найкритичніші ситуації пов’язані з постачальниками, які прострочують поставку або взагалі не виконують зобов’язань.Точково закупівля може тривати вдвічі-втричі довше: коли багато учасників, триває складна кваліфікація, а її результати оскаржують в Антимонопольному комітеті. Усе це потребує часу.Але найкритичніше — затримки поставок. Ми купуємо для потреб усієї країни, а виробник чи постачальник зазвичай не має готового обсягу: під нас розміщують виробниче замовлення.Знищено сотні тонн ліків: РФ вдарила по складах «Аптеки Доброго Дня» та «1 Соціальної Аптеки»Після зриву поставки одночасно шукаємо доступні залишки, зокрема в іноземних компаній. Один постачальник зазвичай не перекриє весь обсяг простроченого контракту: таких кількостей не тримають на складах. Відповідальні партнери також перевіряють, чи можуть отримати препарат з іншого ринку та поставити нам у разі оголошення закупівлі. Паралельно розміщуємо нові замовлення на виробництво.— Якщо швидко знайти запас на всю країну неможливо, що ви робите ще до зриву поставки? Наведіть один випадок, коли завчасне реагування дало змогу уникнути нестачі ліків.— У випадку, коли на виробництво ліків потрібно багато часу, ми робимо додатковий запит до виробника, щоб знайти наявні залишки. Зі свого боку виробник або постачальник додатково шукає в країнах, де готовий препарат може бути, і повідомляє про наявні залишки, як правило, в іноземній упаковці. Зважаючи на те, що ми можемо приймати такий товар, ми йдемо в закупівлю з максимально швидкою поставкою, щоб уникнути переривання лікування пацієнтів. Наприклад, так ми змогли уникнути нестачі мелфалану — препарату від онкологічного захворювання.— Ви говорили про оновлення нецінових критеріїв. Їх та нову стратегію МЗУ планували обговорити на зустрічі з бізнесом наприкінці жовтня. Що вже затверджено, а що залишається пропозицією? Коли нові правила почнуть діяти і як мають запобігати повторним зривам? Які документи можна оприлюднити?— Ми не чекали, доки з’являться загальні правила «згори», а напрацювали власну методику застосування нецінових критеріїв, яка покликана сформувати єдині та прозорі правила їхнього застосування під час наших закупівель. Зараз фіналізуємо її з урахуванням коментарів АМКУ та Держаудитслужби й очікуємо зворотного зв’язку від Мінекономіки.Варто зазначити, що це документ, розроблений виключно для внутрішнього використання, і ми вже перейшли до застосування його норм: оголосили низку закупівель із використанням нецінових критеріїв у межах пілотних проєктів. Це дасть змогу перевірити, як новий підхід працює на практиці, та врахувати отриманий досвід для подальшого вдосконалення методики.Лікування онкохворих: що робити пацієнту, якщо у медзакладі закінчилися препарати

Чи можна довіряти даним про залишки

— Повний функціонал е-Stосk планували завершити до кінця 2023 року. Що працює сьогодні? Чи бачите залишки й передбачаєте дефіцит?— Говоримо вже не про окремі системи е-Stосk, МеdDаtа чи інші, а про цифрову платформу МЗУ: потрібні не фрагментовані, а інтегровані дані.Бачимо залишки, які заклади підтверджують кваліфікованим електронним підписом і оновлюють кожні два тижні. Через платформу також збираємо потребу, щоб адаптувати плани закупівель і поставок на наступний рік.Хотіли б бачити залишки частіше, але не впевнені, що зараз доречно вимагати від закладів звітувати щодня. Тому вивчаємо можливість автоматично отримувати дані з різних медичних інформаційних систем: це дасть нам оперативніший доступ до інформації, а заклади звільнить від додаткового навантаження.За залишками, потребою, фактичним і плановим споживанням прогнозуємо, на скільки вистачить ліків чи медвиробів.Виклик — коли заклад тривалий час показує незмінний залишок, а потім за місяць списує обсяг піврічної потреби: споживання було, але дані не оновлювалися. Це спотворює прогнози. Тому ведемо проактивну комунікацію з лікарнями, щоб вони вчасно та коректно вносили дані.— Яка частка закладів передає актуальні дані?— Тут важливо розмежувати подання звітності та якість даних. В один період звіти підписують понад 95% закладів, в інший — близько 92%. Однак точну частку достовірних даних визначити складніше: потрібно зіставити інформацію в наших ІТ-системах із фактичними залишками в лікарнях.У 2022 злоякісні новоутворення виявили у понад 219 тис. українців: які послуги можна отримати безкоштовно з підозрою чи підтвердженим онкодіагнозомКонтролювати своєчасність подання, повноту та достовірність даних мають також департаменти охорони здоров’я обласних держадміністрацій.Рівномірність подання звітності покращилася, але між початком і кінцем місяця ще є коливання на 2–3 відсоткові пункти. Одна з можливих причин — у багатьох закладах звітність досі формує бухгалтерія, яка узагальнює дані наприкінці місяця. На динаміку залишків впливає і фактична видача ліків пацієнтам.Інтеграція із системами, якими керівники користуються для власної роботи, має покращити ситуацію. Є заклади, які щодня оновлюють і публікують залишки, — з ними можемо інтегруватися і отримувати ці дані.— Тобто пацієнт переважно перевіряє відвантаження зі складу МЗУ, а не наявність у лікарні?— Пацієнт може перевірити все: від закупівлі до поставки на склад МЗУ та фактичних залишків у лікарнях. Для цього МЗУ розробили публічні аналітичні дашборди.Однак інформація про залишки формується на основі даних, які лікарні вносять самостійно в наші системи. Оскільки звітність подається двічі на місяць, відображені залишки можуть відрізнятися від фактичної наявності препарату на момент звернення пацієнта. Для підтвердження наявності конкретного препарату пацієнту варто звернутися безпосередньо до медзакладу.— Якщо дані не завжди точні, як ви перевіряєте надійність прогнозу забезпечення? І де пацієнт може самостійно перевірити наявність свого препарату в конкретній лікарні та побачити дату оновлення інформації?— На інформаційно-аналітичному дашборді на сайті МЗУ у вкладці «Залишки» можна відфільтрувати дані за регіоном і побачити, в яких саме лікарнях є необхідний препарат та медвиріб, а також коли заклад востаннє оновлював інформацію.У Рівному російський дрон поцілив у склад одного з найбільших дистриб'юторів ліків в УкраїніЩодо прогнозування, то ми аналізуємо заявлену потребу, фактичні залишки, темпи використання препаратів, уже здійснені закупівлі та графіки майбутніх поставок. Якщо виявляємо нетипові показники або ризики дефіциту, додатково уточнюємо інформацію безпосередньо в медзакладів.

Буфер: ліки вже є чи лише замовлені?

— У бюджетних планах йшлося про приблизно тримісячний запас ключових препаратів. Для яких ліків і чи достатньо трьох місяців?— У дорослій онкології, наприклад, йдеться про понад 70 позицій. Чи достатньо трьох або шести місяців? Малоймовірно. Але це те, що зараз може собі дозволити держава.Хотіли б мати більші запаси, щоб пацієнти й лікарі були спокійніші: якщо препарат закінчується, наступну поставку можна оперативно відвантажити. Однак обсяг запасу залежить від фінансування.Можна було б і збільшувати запаси, і розширювати напрями, але розуміємо контекст. Якщо наступного року вдасться збільшити бюджет на 5 мільярдів гривень, докладемо максимум зусиль, щоб пацієнти й лікарні відчули це через наявність препаратів.— Який запас уже існує фізично?— Пропоную називати його буферним запасом. Раніше наш підхід полягав у його централізації. Але події останніх кварталів змусили змінити підхід: накопичення в одному місці обсягів на кілька місяців створює ризики для безперервного забезпечення.Тому максимально відвантажуємо препарати в регіони — до закладів охорони здоров’я та регіональних баз спецмедпостачання, де запас покриватиме піки споживання.— Для яких критично важливих препаратів запасу немає?— Підготували окрему довідку. Оскільки вона ще не фіналізована й не підтверджена, не готова озвучити. За результатами закупівель маємо певну економію, яку також спрямували на буферний запас. У фокусі — препарати від онкологічних хвороб для дорослих, вироби для ендопротезування, а також ліки та медвироби від серцево-судинних захворювань. За окремими позиціями запас сформовано навіть на шість місяців.Перебої з ліками Ваyеr в Україні: коли ситуація має покращитисяОднак важливо розуміти: це не завжди фізичний запас в Україні. Можуть бути замовлені нами обсяги на наступний період.Це не означає, що хтось тримає додаткові 15–20 флаконів у шухляді. Проте важливо підкреслити, що збільшення фінансування і кількості закупівель дало змогу за певними позиціями зробити замовлення з урахуванням буфера.— Але замовлені ліки теж можуть не надійти вчасно — саме це ми й обговорюємо. Яка частина буфера вже фізично є в Україні й може бути використана у разі зриву поставки? На скільки лікування її вистачить і для яких критично важливих препаратів такого запасу поки немає?— З погляду нормативно-правового забезпечення перешкод для формування буферного запасу ліків в Україні немає. Головний бар'єр сьогодні — це обмежені ресурси державного бюджету в умовах війни.Утім, завдяки економії на цьогорічних закупівлях ми отримали погодження МОЗ і вже формуємо резерв із 57 критичних позицій ліків та медвиробів, які закупимо до кінця року, а в лікарні вони надійдуть уже 2027 року.

Ціна закупівлі та результат для лікарні

— «Наші гроші» повідомили, що комплекс Еlеktа Наrmоny в закупівлі цього року коштує близько 1,88 мільйона доларів проти 1,40 мільйона 2024-го в того самого постачальника. Чим пояснюється подорожчання і як ви перевірили, що ціна обґрунтована?— Зростання вартості товарів і послуг за останні два роки — реальність, з якою стикається кожен українець. Складне обладнання, як-от лінійні прискорювачі, не стало винятком.Водночас ми усвідомлюємо відповідальність за бюджетні кошти, тому кожне зростання вартості має бути підтверджене об’єктивними ринковими даними. Перед закупівлею провели ринкові консультації з постачальниками, перемовини з виробниками та проаналізували попередній досвід закупівель. Перша процедура не відбулася, бо жоден постачальник не подав пропозиції.Після консультацій та аналізу інформації від учасників ринку ми переглянули очікувану вартість, збільшивши її. Це дало змогу провести закупівлю та придбати два лінійні прискорювачі.В Україні падають продажі ліків: фармринок втрачає споживачів— За договорами керованого доступу держава отримує дороговартісні препарати за конфіденційними цінами. Хто незалежно перевіряє, що ці умови справді вигідні для бюджету? Яку інформацію про результати таких закупівель можна оприлюднювати?— Аби перемовини стали можливими, має бути виконано кілька умов.По-перше, незалежна оцінка медичних технологій (ОМТ), яку проводить Державний експертний центр України. У висновку оцінюють клінічну ефективність препарату, його економічну доцільність та вплив на бюджет.По-друге, виробник має дотримуватись порогу вартості ліків відповідно до економіки країни. У висновку ОМТ наведено розрахунки рекомендованого зниження ціни для досягнення порогових значень ефективності витрат — на рівні 3 ВВП та 5 ВВП на душу населення.Далі МОЗ України рекомендує МЗУ першочергово проводити перемовини з тими компаніями, чиї пропозиції дають змогу забезпечити ефективність витрат менше ніж на рівні 1 ВВП на душу населення або в межах 1–3 ВВП. Якщо ціна непідйомна для бюджету, робоча група МОЗ з питань супроводу договорів керованого доступу ухвалює рішення про подальші кроки — зазвичай, нові раунди перемовин. До її складу входять, зокрема, представники МОЗ та ДНП «Національний інститут раку».Щодо прозорості: фінальна знижка за такими договорами залишається конфіденційною, але міжнародна непатентована та торговельна назви препарату, виробник, дозування, показання до застосування та строки дії контракту завжди відкриті для суспільства. Статус перемовин можна відстежувати на нашому сайті МЗУ.— За даними аудиту Рахункової палати, із 43 одиниць обладнання, закуплених 2023 року, станом на 1 листопада 2024-го в експлуатацію ввели лише дві. Скільки працює сьогодні? Що змінилося, аби держава більше не купувала дорогих апаратів для лікарень, які не готові їх використовувати?— 28 магнітно-резонансних томографів та 15 лінійних прискорювачів нині введені в експлуатацію і працюють у медзакладах.«Зберегти безпечні ліки»: МОЗ лобіює особливий європейський механізм для українських генериківЩоб уникнути таких ситуацій, ми посилили контроль над підготовкою закладів до приймання обладнання: проводимо регулярні статусні зустрічі, відстежуємо підготовчі роботи, проблемні питання та дотримання термінів. Це дає змогу завчасно виявляти ризики й реагувати на затримки.Якщо заклад не встигає підготуватися до встановлення обладнання, ініціюємо перед МОЗ розгляд ситуації; за потреби обладнання можуть перерозподілити до закладу, який готовий його встановити та ввести в експлуатацію.Наша мета — не лише закупити сучасне обладнання, а й забезпечити його своєчасну повноцінну роботу для пацієнтів.

Що робити пацієнту

— Повернімося до людини, якій у лікарні кажуть: «Вашого препарату немає, чекаємо поставки». Куди їй звертатися, щоб отримати не пояснення причин, а конкретний шлях до лікування? Що в такій ситуації може зробити МЗУ і що відбудеться після звернення?— Насамперед важливо розуміти: відсутність препарату в конкретному закладі не завжди означає його відсутність в інших лікарнях чи регіонах. Тому радимо не обмежуватися інформацією про очікувану поставку, а звернутися до адміністрації лікарні та свого лікаря, щоб з’ясувати можливі шляхи забезпечення лікування.Пацієнт також може звернутися безпосередньо до МЗУ. Ми індивідуально перевіряємо, чи препарат передбачений у централізованих закупівлях, чи купували його та в яких обсягах, що вже поставлено і коли очікуються наступні поставки. Окремо аналізуємо залишки в лікарнях, зокрема в інших регіонах. Якщо препарат є в інших закладах, інформуємо пацієнта про можливість звернення до органів охорони здоров’я для розгляду перерозподілу.Водночас МЗУ забезпечує централізовані закупівлі та постачання, але не визначає індивідуальну тактику лікування і самостійно не ухвалює рішень про перерозподіл препаратів між закладами. Такі питання вирішують на рівні закладів.Якщо пацієнту відмовляють у видачі ліків чи медвиробів попри інформацію про їх наявність, радимо звернутися зі скаргою на гарячу лінію НСЗУ: 16-77.Наше завдання — дати людині не лише пояснення причин відсутності препарату, а й конкретні відомості про його наявність, очікувані поставки та можливі подальші дії.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Життя після важкої бойової травми: як працює паліативна допомога в Україні та де система не справляється
Коли Володимиру сказали, що шансів вижити практично немає, його родина не припинила боротися. Після важкої бойової травми, коми, місяців реанімації та догляду вдома чоловік знову почав робити перші кроки. Його історія — ще й про те, як в Україні працює паліативна допомога: не як «супровід у кінець життя», а як система підтримки людини та її близьких.Паліатив без права на приватністьОнкологічне захворювання, неврологічна хвороба, що прогресує, бойова чи побутова травма — це лише частина станів, за яких людині може бути потрібна паліативна допомога. За визначенням ВООЗ, вона включає комплекс заходів для покращення якості життя пацієнтів (дорослих і дітей) та їхніх близьких, які стикаються із захворюваннями, що загрожують життю. Така підтримка може тривати не місяці, а роки. Її завдання полягає в тому, щоб ці роки були максимально гідними.На прикладі історії Володимира та його родини розглядаємо, як паліативна допомога, реабілітація та довготривалий догляд можуть доповнювати одне одного; з якими викликами стикається родина та як отримати безоплатну підтримку в Україні.

«Він має 1% на життя»

До великої війни Володимир був будівельником, їздив на заробітки за кордон. На початку 2022 року він повернувся в Україну та вступив до тероборони. За рік його підрозділ перевели на позиції на межі Донецької та Луганської областей.«Він у нас трудяга і впертий. Не будемо приховувати, що ми його відмовляли, дуже переживали за нього. Водночас розуміли і з часом прийняли його рішення. Там це і сталося. Це не зовсім поранення. Річ у тім, що Володя мав багато складних контузій, на їхньому тлі час від часу траплялися епілептичні напади. Під час одного з таких на позиціях він отримав сильну черепно-мозкову травму з крововиливом. У шпиталі нам сказали: стан нестабільний і вкрай важкий, він має 1% на життя», — ділиться сестра ветерана Марина.Після трьох тижнів у комі Володя прийшов до тями. Спочатку реагував лише очима. Однак для родини це вже було відповіддю: житиме.Фото із сімейного архіву«Ми постійно були поруч, бо в реанімації відлік іде на хвилини. Ти не знаєш, що може статися наступної миті. Ми спілкувалися з Володею. Казали, що все буде добре, що він сильний і все витримає», — згадує Марина.Безкоштовна паліативна допомога: як отримати ветеранам з важкими хворобами

Вісім місяців і крок за кроком

З київського шпиталю Володимира перевели до відділення нейрохірургії психоневрологічної лікарні в Тернополі. Там він із родиною провів вісім місяців.«Тоді нам сказали це болюче: не тримайте надій, він буде просто „овочем“. Проте щодня ми продовжували з ним розмовляти. І згодом Вова почав реагувати. Спочатку кліпанням очима, потім мімікою, потім — простими звуками, — розповідає Марина. — Лікарі нам спершу не вірили, казали, що ми бачимо лиш те, що хочемо бачити. Однак пізніше впевнилися самі: Володя все розумів і розмовляв із нами як міг».Після лікарні Володимир опинився вдома. Мама і сестра вчили його сидіти, тримати голову, тримати ложку, їсти, чистити зуби. Усе заново.Медичний експерт проєкту «Всетурбота» Олександр Павлішевський пояснює: навіть за дуже важких травм паліативна допомога та реабілітація можуть бути потрібні одночасно. «Існують стани, де шанси на відновлення вкрай малі, як-от паліатив бойових ушкоджень, як у випадку Володі. І завдання фахівців у такій ситуації — дати родині реалістичний прогноз і пояснити, які є варіанти розвитку подій. Якщо людина має принаймні маленький шанс на відновлення частини втрачених функцій, варто спробувати. У ситуації ж, коли покращення стану не відбувається, паліативна допомога передбачає заходи, спрямовані на зменшення страждань людини та збереження її гідності», — каже він.

Не робити замість людини

Для родини догляд став безперервною роботою: зі страхами, невизначеністю та потребою щодня вчитися новому. Марина наголошує: там, де Володимир міг зробити щось сам, родина намагалася не забирати в нього цієї можливості. Вмити обличчя, почистити зуби, вибрати одяг чи щось у магазині — такі дрібниці підтримують відновлення втрачених функцій і відчуття самостійності.Завідувачка центру мобільної паліативної допомоги Івано-Франківської обласної лікарні Марія Гладка пояснює, чому це принципово: «Коли людина має важкий діагноз, родина природно хоче зробити для неї все. Однак іноді турботи стає настільки багато, що людина поступово втрачає навіть те, що ще може робити сама. Я завжди кажу близьким: якщо пацієнт може сам взяти чашку, то нехай бере. Якщо може обрати, що вдягнути, дайте можливість обрати й вдягнути те, що він або вона хоче. Якщо людина може сказати, чого хоче зараз, дайте їй можливість це сказати. Здається, це дрібниці, але коли людина залежить від інших, можливість самостійно щось вирішити стає дуже великою цінністю. Для мене паліатив — це не про те, скільки процедур ми виконали. Це про те, чи залишилася в людини можливість бути собою, ухвалювати рішення, бути почутою і відчувати, що її життя все ще має значення».Докладніше про те, як працює паліативна допомога в Україні та де шукати підтримку, — на сайті ініціативи «Всетурбота».Як отримати паліативну допомогу: «Всетурбота» запустила сайт з порадами

Коли допомога приходить додому

Волонтери допомогли родині з кріслом колісним і медичним ліжком, а ОСББ вдалося «вмовити» на пандус. Важливою підтримкою для Володимира стали візити побратимів. «Коли вони приходять, він дуже щасливий, — усміхається Марина. Побратими часто йому дякували. А на наші запитальні погляди відповідали: „Він знає, за що“».За направленням від сімейного лікаря родина звернулася до мобільної паліативної команди, яка пів року щотижня відвідувала ветерана та його близьких.«Це дуже спрощувало нам побут. У лікарні ж були медсестри та лікарі, які виконували безліч важливих процедур, а вдома ми з усіма питаннями залишилися сам на сам. Особливо це було помічним, коли Вова хворів на застуду або з’являлись якісь нові симптоми. Ми знали, кому дзвонити, і були впевнені, що до нас приїдуть, підкажуть, оглянуть, допоможуть. Навіть просто аналізи здати. З мобільною командою нам не треба було переживати, як то все організувати», — розповідає Марина.Марія Гладка каже, що робота мобільної команди починається не з процедури, а з розмови: «Ми приїжджаємо не просто на виклик, ми заходимо в життя цієї родини. Ми оцінюємо стан пацієнта, коригуємо лікування, контролюємо симптоми, проводимо необхідні маніпуляції, а також навчаємо родину догляду. Проте для мене найважливішим є інше. Після нашого від'їзду люди не мають лишатися зі своїми страхами сам на сам, а навпаки — з розумінням, що їм робити далі й до кого вони мають звернутися, якщо раптом стан зміниться».

Допомоги надають більше, але потреба зростає швидше

Паліативна допомога  в Україні формально безоплатна, але доступність залежить від регіону, закладу та виду допомоги. Її можна отримати у стаціонарі (лікарні, спеціальному відділенні, хоспісі) або вдома через мобільну мультидисциплінарну команду. Станом на травень 2026 року, за даними НСЗУ, договір на стаціонарну паліативну допомогу мали 603 заклади, а мобільну допомогу надавали 718.Війна змінила і масштаб, і структуру потреби. Ще наприкінці 2023 року у МОЗ визнали, що через війну зростає кількість дорослих пацієнтів, які потребують паліативної допомоги. Фахівці наголошували  на зростанні кількості паліативних пацієнтів серед військових і цивільних, зокрема переселенців, які зазнали поранень і травм. Лікарка паліативної допомоги Зоя Максимова розповідала, що в окремих регіонах ліжка паліативних відділень перетворювалися на укриття, стаціонар «стискався», а мобільна допомога ставала основною формою підтримки.Реабілітація та лікування військових: коли витрати повністю покриває державаЩо відбувалося з обсягами допомоги:
    2023 року паліативну допомогу отримали майже 130 тисяч пацієнтів: 70 328 — у стаціонарі та 59 151 — вдома.За даними аналітичного звіту МОЗ, станом на листопад 2025 року за пакетом мобільної паліативної допомоги надали понад 1,07 млн послуг. Сума договорів із НСЗУ за цим пакетом перевищила 1,4 млрд грн, майже 80% коштів ішло комунальним закладам.У першому півріччі 2026 року на стаціонарну та мобільну паліативну допомогу спрямували 1,8 млрд грн. Мобільну допомогу отримали 62,2 тисячі пацієнтів, що майже на 28% більше, ніж за відповідний період 2025-го. Кількість наданих послуг зросла на 69%.
Однак якщо дивитися на мережу, а не лише на обсяги, картина менш оптимістична. Наприкінці 2023 року договори з НСЗУ мали 676 стаціонарних і 771 мобільний заклад (разом 1447 договорів; це сума двох пакетів, частина закладів має обидва). 2024 року стаціонарних закладів з договорами було 691, а в травні 2026-го це 603 і 718 (разом 1321). Тобто мережа за три роки не зросла, а дещо скоротилася. Порівнювати ці зрізи слід обережно: кількість чинних договорів протягом року коливається, і, за даними МОЗ, мобільних надавачів 2025 року було від 1197 у березні до 746 у листопаді. Проте обсяги мобільної допомоги за цей час суттєво зросли, а отже, зростає і навантаження на кожну команду.Ключове питання — наскільки це відповідає потребі. Офіційна оцінка, на яку досі посилаються, — понад 600 тисяч пацієнтів на рік. Вона довоєнна. Навіть за цією, найімовірніше заниженою планкою, охоплення залишається неповним. 2023 року допомогу отримали близько 130 тисяч людей, тобто приблизно п’ята частина; а оскільки частина пацієнтів могла отримувати допомогу і в стаціонарі, і вдома, реальне охоплення може бути ще меншим.Фінансування в гривнях зростає: у Програмі медичних гарантій-2025 на паліативну допомогу передбачено понад 3 млрд грн, а в першому півріччі 2026 року спрямовано 1,8 млрд грн, що в річному вимірі становить близько 3,6 млрд. Чи встигає воно за зростанням потреби та цін — залежить від фактичних виплат за кожен рік.Показовою є і столиця. У Києві паліативної допомоги потребують близько 40 тисяч родин. Торік у місті працювало 307 ліжок, де пролікували 3502 пацієнтів, а 39 мобільних бригад виїздили до 3159 пацієнтів. Навіть там охоплення — це лише частина потреби.Ще одна системна проблема — знеболення. За даними МОЗ, пацієнти регулярно скаржаться на нестачу потрібних препаратів. Серед причин — обмеження для сімейних лікарів щодо виписування рецептів на опіоїдні засоби та побоювання медиків щодо кримінальної відповідальності. Фахівці також звертають увагу, що кількість договорів сама по собі не показує якості допомоги: сфері бракує чітких критеріїв, контролю та моніторингу.

Коли потрібен довготривалий догляд

Один із закладів, який надає таку допомогу, — приватна реабілітаційна клініка «Святенко» на Київщині, де Володимир перебуває останні півтора року.Родина розповідає, що перші місяці оплачувала лікування самостійно, згодом до них долучилися благодійники.Наприкінці серпня 2026 року клініку включили до переліку закладів, які надають пакет №87 НСЗУ, призначений для ветеранів та ветеранок, котрі через поранення, травму чи захворювання потребують тривалого медичного догляду. Цей пакет передбачає цілодобове медичне спостереження, контроль лікування, профілактику ускладнень, знеболення, підтримувальну реабілітацію, гігієнічний догляд, спеціалізоване харчування та психологічну підтримку. Станом на жовтень 2026 року такі послуги доступні в 17 закладах у 14 областях.Пакет №87 діє в межах експериментального проєкту довготривалого медичного догляду за ветеранами, який Мінветеранів реалізує спільно з МОЗ і НСЗУ (порядок затверджено постановою Кабміну №1365 від 23 жовтня 2025 року, а реалізацію обговорювали в МОЗ у жовтні 2026-го). Він має закрити прогалину, на яку вказують і фахівці. За словами лікарки паліативної допомоги Зої Максимової, державні паліативні відділення, як правило, не тримають пацієнта довше трьох тижнів через обмеження коштів у пакеті, тож родини змушені шукати наступне місце. До запуску проєкту Максимова зазначала, що додаткове джерело фінансування має дати змогу збільшити строки перебування в стаціонарі й розширити спектр допомоги.Проте саме тут проєкт упирається в оплату. Керівниця клініки Алла Чонгар зазначає, що оплата за державним пакетом досі очікується, тоді як заклад уже надав послуги пацієнтам. За її словами, це змушує клініку самостійно шукати ресурси для щоденного догляду. «Кошти зароблені, послуги надані, пацієнти доглянуті. А на запитання, коли буде оплата, відповідь одна: „Чекайте“», — каже вона.

«Він бореться, і ми боротимемось поруч»

Зараз Володимир поступово відновлює рухову активність, силу м’язів, моторику рук і мовлення. Він уже може пересуватися самостійно. З родиною спілкується щодня — наживо або по відеозв’язку.«Володя, буває, злиться, що ми його не розуміємо. У нас, знаєте, вже своя умовна мова виникла. Однак він такий радий ділитися новим: де він сьогодні був, що пробував, що в нього почало виходити. Він бореться, і ми боротимемось поруч», — каже Марина.Паліативна допомога не замінює реабілітації чи довготривалого догляду, а може поєднувати їх: підтримувати функціонування людини, полегшувати симптоми та допомагати родині доглядати за близькою людиною.Історія Володимира — не історія про диво всупереч медицині. Це історія про те, що може статися, коли родина, реабілітація і паліативна підтримка працюють разом. І про те, наскільки крихкою ця можливість залишається там, де система не встигає за зростанням потреби: бракує знеболення, стабільного фінансування та передбачуваності.Засоби реабілітації: як отримати ветеранам безкоштовно

Як отримати паліативну допомогу

    Зверніться до сімейного лікаря або профільного спеціаліста — онколога, невролога чи іншого лікаря, який веде хворобу.Лікар оцінить стан і за потреби оформить направлення.Знайдіть заклад з договором із НСЗУ через пошук на сайті НСЗУ або гарячу лінію 16-77.Паліативна допомога в Україні безоплатна за медичною гарантією.Для ветеранів та ветеранок, які потребують довготривалого медичного догляду, діє пакет №87. Для оформлення потрібні заява до закладу, документ про статус захисника та направлення лікаря; у разі переведення з іншого закладу направлення не потрібне.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
На Харківщині російська авіабомба вбила п’ятьох працівниць медичної установи
Унаслідок російського авіаудару на Харківщині загинули п’ять працівниць одного з обласних центрів контролю та профілактики хвороб. Вони повернулися до деокупованого міста, щоб відновити роботу лабораторій. Про це повідомили у пресслужбі МОЗ.
«Власноруч розчищали пошкоджені приміщення, прибирали вибите скло та крок за кроком відновлювали роботу лабораторій, щоб і надалі дбати про здоров’я та безпеку людей», — повідомили в МОЗ.
Усі загиблі жінки були молодшими за 60 років.
Дрони атакували центр Чернігова: загинули підлітки, 23 людини постраждали
Вікторія Прокопенко невдовзі мала святкувати 59-річчя, однак її життя обірвала російська авіабомба. Жінка очолювала санітарно-гігієнічну лабораторію. Ще зі шкільних років вона мріяла стати лікаркою і зрештою пов’язала своє життя з охороною здоров’я людей.
Також у листопаді 57-річчя мала відзначати Юлія Довженко, яка майже 38 років працювала лаборанткою бактеріологічної лабораторії.
Серед загиблих також бухгалтерка Анжела Прохорцева, лаборантка Валентина Прус та прибиральниця Олена Грищенко, якій було 58 років.
У загиблих залишилися рідні, зокрема батьки та діти.
«Вічна пам’ять усім українцям і українкам, чиє життя забрала Росія», — наголосили в МОЗ.
Раніше, 4 листопада, внаслідок авіаційного удару по корпусах однієї з лікарень у Харкові постраждали понад 70 людей, також постраждав медичний заклад у Салтівському районі.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Ви рахуєте гроші. Однак чи знаєте свій баланс здоров’я?
Спробуйте простий експеримент. Назвіть, скільки грошей зараз на вашій картці. Можливо, ви відповісте майже до гривні, бо банківський застосунок давно став частиною дня.Тепер друге запитання. Який у вас рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності? Або хоча б яким був тиск, коли ви вимірювали його востаннє?Ми навчилися рахувати кешбек, комісії та відсотки за депозитами. Однак про показники, від яких залежить ризик інфаркту чи інсульту, нерідко знаємо значно менше, ніж про стан рахунку. Особливо якщо нічого не болить.Якби здоров’я мало виписку, у багатьох українців вона показувала б ризики, про які людина навіть не здогадується.Інсульт — це наслідок. Які стани, хвороби та фактори впливають на ньогоНаціональне дослідження факторів ризику SТЕРS-2019 дає саме таку картину. Підвищений артеріальний тиск або приймання ліків від гіпертензії зафіксували у 34,8% дорослих віком 18–69 років. Серед цієї групи лише 14,4% приймали препарати й мали контрольований тиск — нижче 140/90 мм рт. ст. за критеріями дослідження.Загальний холестерин від 5,0 ммоль/л або приймання препаратів для його зниження зафіксували у 40,7% дорослих. А у 3,8% усіх обстежених виявили глюкозу натще від 7,0 ммоль/л, хоча раніше діабет у них не був діагностований.Це дані 2019 року, а не точний портрет України сьогодні. Однак вони показують, наскільки великою була проблема ще до повномасштабної війни.Звісно, здоров’я — не банківський рахунок із передбачуваним результатом. Уважне ставлення до себе не гарантує життя без хвороб. Однак знання власних ризиків дає більше можливостей вчасно виявити проблему та вплинути на її перебіг.

Чому ми дивимося в банківський застосунок, а не в медичну картку

Цьому є кілька можливих пояснень.Насамперед гроші відповідають миттєво. Ви заплатили за каву — і баланс змінився за секунду. Наслідки підвищеного тиску чи холестерину можуть роками залишатися непомітними. Відсутність скарг створює відчуття, що перевіряти нічого.Експерти назвали найсерйозніші загрози для здоров’я людства: дві можуть призвести до вимиранняБільшість людей з артеріальною гіпертензією не відчувають підвищення тиску. Іноді проблему виявляють лише після ускладнення. Організм не надсилає щоденних повідомлень про стан судин. Тому гарне самопочуття не замінює вимірювання тиску та обстежень, які справді показані людині.Є і психологічне пояснення. Дослідники поведінки інвесторів описали так званий ефект страуса: люди уникають інформації про свої рахунки, коли очікують поганих новин. Хоча це дослідження стосувалося фінансів, сама логіка знайома й у ставленні до здоров’я: якщо страшно дізнатися про проблему, хочеться відкласти перевірку. Адже знання може потребувати дій, а це викликає тривогу.Однак зводити все до особистих звичок чи страху було б несправедливо. Під час війни людина може не потрапити на прийом через повітряну тривогу, переїзд або транспортні обмеження. Може не мати грошей на дорогу чи сил займатися ще й власним здоров’ям. У таких умовах навіть звичайні речі — регулярно приймати ліки, висипатися, зберігати результати обстежень — потребують додаткових зусиль.Повітряна тривога закінчилася, а стрес — ні. Як допомогти організму відновитисяТому профілактика — не лише особиста відповідальність. Завдання людини разом із лікарем — зрозуміти свої ризики та скласти план дій. Завдання системи охорони здоров’я — зробити виявлення і лікування доступними. Одне не замінює іншого.

Ваша особиста виписка

Фінансова грамотність починається з розуміння балансу. Грамотність у питаннях здоров’я — зі знання своїх показників, факторів ризику та наступних кроків.Це не означає, що кожному потрібен великий пакет аналізів щороку. Треба знати, що вже перевірено, що варто перевірити саме вам і коли повторити обстеження. Частина таких перевірок уже оплачена державою. 2026 року для людей віком від 40 років діє національна програма «Скринінг здоров’я 40 »: вона передбачає оцінювання серцево-судинних ризиків, ризику діабету та стану ментального здоров’я, вимірювання основних показників, передбачені програмою аналізи й рекомендації лікаря. Це можливість не просто отримати результати, а обговорити, що вони означають саме для вас.Водночас безоплатна діагностика не обмежується цією програмою і не починається лише після сорока. За Програмою медичних гарантій доступні базові аналізи на первинній ланці, консультації спеціалістів та інші лабораторні й інструментальні дослідження. Їх призначають за медичними показаннями; для окремих профілактичних обстежень діють вікові та інші умови. Тому, перш ніж оплачувати аналізи власним коштом, запитайте лікаря, що вам справді потрібно і де це можна пройти безоплатно за договором із НСЗУ. Уточнити заклад і умови можна також за номером 16-77.Скринінг здоров'я: українцям нагадали про важливий дедлайнНижче — основні орієнтири для оцінювання серцево-судинних і метаболічних ризиків. Це не вичерпна програма профілактики й не інструкція для самостійного призначення лікування.

Артеріальний тиск

Важливі правильно виконані повторні вимірювання. За рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (ЕSС) 2024 року, тиск нижче 120/70 мм рт. ст., виміряний у медичному закладі, належить до категорії непідвищеного. Проте це не «єдине прийнятне значення» для всіх.Для більшості дорослих, які отримують лікування, рекомендована ціль — 120–129/70–79 мм рт. ст., якщо вона добре переноситься. Вік, крихкість і супутні стани можуть змінювати ціль. Для домашніх вимірювань і добового моніторування застосовують окремі пороги оцінювання.Якщо при 150/99 ви почуваєтеся «ідеально», це не робить такого тиску безпечним.

Холестерин ліпопротеїнів низької щільності

ЛПНЩ, або «поганий» холестерин, має різні цільові рівні залежно від серцево-судинного ризику: нижче 3,0 ммоль/л за низького, нижче 2,6 — за помірного, нижче 1,8 — за високого та нижче 1,4 моль/л — за дуже високого ризику. Для високого й дуже високого ризику також важливе зниження щонайменше на 50% від початкового рівня.Ці цілі — не універсальна «норма» для всіх. Власну категорію ризику та потребу в лікуванні варто визначити разом із лікарем.

Глюкоза та глікований гемоглобін — НbА1с

За критеріями Американської діабетичної асоціації, поріг переддіабету для невагітних дорослих починається з 5,6 ммоль/л для глюкози плазми натще та з 5,7% для НbА1с. Однак результат, нижчий за ці пороги, сам по собі не виключає всіх порушень вуглеводного обміну.Як війна вплинула на людей з цукровим діабетом: захворювання “молодшає”, а ускладнення зростаютьЦе також не цілі лікування для людей з уже встановленим діабетом. Потреба в тестуванні, вибір тесту та частота перевірок залежать від віку, симптомів і факторів ризику.

Рух

ВООЗ рекомендує дорослим 150–300 хвилин помірної або 75–150 хвилин інтенсивної аеробної активності на тиждень чи їхнє еквівалентне поєднання, а також силові вправи щонайменше двічі на тиждень.Щодо кроків, 10 000 — не обов’язковий поріг користі. У метааналізі, опублікованому в Тhе Lаnсеt Рublіс Неаlth 2025 року, 7000 кроків на день порівняно із 2000 були пов’язані з нижчим відносним ризиком смерті від усіх причин на 47%. Це спостережний зв’язок: він не доводить, що всю різницю пояснює саме ходьба, і не гарантує такого результату кожній людині.Практичний висновок простий: починайте з доступного й поступово рухайтеся більше, зважаючи на свій стан і можливості.

Особисті фактори ризику

Куріння, сімейна історія ранніх серцево-судинних подій, супутні захворювання та окружність талії доповнюють картину.За рекомендаціями ЕSС, для людей європейського походження окружність талії від 94 см у чоловіків і від 80 см у жінок — привід звернути увагу на абдомінальне накопичення жиру та пов’язаний із ним метаболічний ризик. Сам по собі цей показник не встановлює діагнозу.Сенс такої виписки — не зібрати якнайбільше чисел і не перевіряти їх із тривогою щодня. Важливо розуміти, що вони означають саме для вас, які дії потрібні та коли повернутися до оцінювання.

Регулярні внески мають значення

У фінансах невеликі регулярні внески з роками можуть перетворитися на капітал. У профілактиці є схожа логіка: тривалість впливу має значення. Контроль тиску й ЛПНЩ, відмова від куріння та регулярна фізична активність допомагають зменшувати серцево-судинний ризик.Це не означає, що будь-якій хворобі можна запобігти або що людина винна у своєму діагнозі. Однак частину ризиків ми можемо зменшити — особливо якщо знаємо про них завчасно й маємо доступ до допомоги.Коли «я вже звик» стає небезпечним: що роки стресу роблять із нашим організмомСмартфон, у якому ми перевіряємо банківський баланс, може допомагати й зі здоров’ям: зберігати повні результати аналізів, записи вимірювань тиску, нагадування про призначені ліки та наступний огляд.Почніть з одного кроку: знайдіть свій останній результат, запишіть вимірювання тиску або заплануйте відкладений візит. Уточніть, які перевірки потрібні саме вам і де їх можна пройти безоплатно.Знати свій баланс здоров’я варто не для того, щоб боятися кожного відхилення. А щоб мати більше можливостей діяти — до того, як проблема заявить про себе ускладненням.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Як отримати паліативну допомогу: «Всетурбота» запустила сайт з порадами
Ініціатива «Всетурбота» запустила інформаційний сайт про паліативну допомогу. На ньому зібрали перевірені матеріали про полегшення симптомів тяжких захворювань, організацію догляду вдома та підтримку близьких. Як йдеться в пресрелізі, ресурс має допомогти пацієнтам і їхнім родинам вчасно знайти фахову допомогу та зрозуміти, на які послуги вони можуть розраховувати.Паліативна допомога — це забезпечення гідного,безболісного та комфортного життя людини з важким діагнозом. За визначенням ВООЗ, така підтримка має розпочинатися від моменту виявлення захворювання, що загрожує життю, і може тривати роками. Її першочергове завдання — вчасно полегшити фізичний біль, усунути тяжкі симптоми й ускладнення, допомагаючи людині максимально зберегти якість життя.Водночас це комплексна підтримка не лише пацієнта, а й усієї його родини. Команда фахівців допомагає вирішувати психологічні, соціальні та духовні проблеми, навчає рідних правилам грамотного щоденного догляду й надає необхідну психологічну допомогу, аби близькі не залишалися сам на сам із викликами тривалої хвороби.Паліатив без права на приватність«За роки роботи в паліативній допомозі я переконалася: дуже часто родинам бракує не лише медичної підтримки, а й зрозумілої інформації про те, на яку допомогу вони мають право і як її отримати», — розповіла лікарка паліативної допомоги, медична директорка БФ «СВОЇ» Зоя Максимова.За її словами, через брак інформації люди нерідко звертаються до паліативних служб пізніше, ніж могли б. Максимова наголошує, що своєчасна підтримка дає змогу жити без нестерпного болю, зберігати гідність і отримувати необхідний догляд на різних етапах хвороби.

Яку інформацію зібрали на сайті

Для пацієнтів ресурс може стати способом підготуватися до розмови з лікарем і з’ясувати, з якими труднощами можна звернутися до фахівців. Близькі натомість зможуть дізнатися, які завдання може взяти на себе паліативна команда та хто навчить їх доглядати за людиною вдома. Матеріали на сайті дають відповіді на ключові практичні та психологічні питання, з якими стикаються люди з важким діагнозом та їхні близькі:
    філософія паліативної допомоги: як підтримати людину під час тяжкої хвороби та тих, хто поруч,зберігаючи людську гідність і поважаючи бажання кожного;коли варто звернутися по підтримку: за яких захворювань і симптомів потрібні фахівці та чому важливо вчасно обговорити свої потреби з лікарем;допомога для всієї родини: як спеціалісти допомагають полегшити симптоми, навчають близьких правильному догляду, підтримують психологічно й за бажанням людини організовують духовний супровід;вікова специфіка: чому принципи догляду за дітьми та дорослими суттєво відрізняються та як адаптувати плани підтримки під індивідуальний перебіг хвороби;де отримати фахову допомогу: хто саме може приїхати додому, яку поміч надають у стаціонарі та з яких кроків розпочати оформлення цих послуг.
Безкоштовна паліативна допомога: як отримати ветеранам з важкими хворобами

Як отримати паліативну допомогу

Почати можна зі звернення до сімейного лікаря або того, хто лікує. Він оцінить стан пацієнта та за потреби оформить електронне направлення.Після цього потрібно обрати медичний заклад, який має договір із Національною службою здоров’я України на відповідну послугу, і зв’язатися з ним, щоб узгодити допомогу вдома або в стаціонарі. Знайти такі заклади можна на сайті НСЗУ або за номером контакт-центру 16-77.Ресурс також призначений для сімейних і профільних лікарів, медичного персоналу та інших фахівців, які взаємодіють з паліативними пацієнтами та їхніми родинами. Вони можуть використовувати матеріали сайту, щоб пояснювати, як працює паліативна команда, якої підтримки очікувати та куди звертатися.Паліативна допомога: чи може її отримати пацієнт вдомаІнформацію на сайті підготували на основі матеріалів Всесвітньої організації охорони здоров’я, нормативних документів Міністерства охорони здоров’я України та фахових видань із паліативної допомоги. Водночас матеріали мають інформаційний характер і не замінюють консультації лікаря.Сайт створили в межах ініціативи «Всетурбота», яка розвиває медико-соціальну допомогу вдома для людей із порушеннями мобільності через старший вік, хронічні захворювання, інвалідність, поранення та нейродегенеративні стани. Ініціатива також підтримує їхніх близьких, які здійснюють догляд.Минулого року в Україні вперше відзначили Всеукраїнський День Метеликів, започаткований 22 вересня благодійним фондом «Місто добра» та найбільшим дитячим хоспісом країни «Дім Метеликів». Мета ініціативи — привернути увагу суспільства до потреб важкохворих дітей і подолати страх та стигму навколо теми паліативу. 
Дзеркало Тижня on zn.ua
Інсульт — це наслідок. Які стани, хвороби та фактори впливають на нього
Переважна більшість людей чула про те, як проявляється інсульт.Людина раптом не може підняти руку, усмішка стає асиметричною, плутаються слова, виникає слабкість у половині тіла та втрата свідомості — це типова картина стану, який виник раптово, але його причина довгий час існувала в організмі.І коли стався інсульт, тоді починається справжня боротьба передусім за час, бо тут уже справді важлива кожна хвилина.От і виходить парадокс: людина починає боротися за хвилини після інсульту, але нехтувала роками до нього.Серцево-судинні захворювання досі спричиняють близько 60% смертей в Україні. 2025 року офіційно зареєстрували 36 678 випадків інфаркту міокарда. За даними НСЗУ, 2024 року інсульт діагностували 128 075 українцям. А аналіз українських даних, опублікований у Еurореаn Strоkе Jоurnаl у травні 2026 року, показав ще одну тривожну тенденцію: між 2021 і 2024 роками кількість госпіталізацій із гострим інсультом в Україні збільшилася на 16%, попри скорочення населення. Автори називають тягар інсульту в Україні одним із найвищих у Європейському регіоні ВООЗ.Важливо знати: як уберегтися від інсультуІнфаркт та інсульт — це окремі діагнози, два окремих стани. Однак вони як дві різні точки одного й того самого судинного шляху, зі схожим процесом розвитку та наслідками. Та головне — зі схожими факторами ризику.Щоб не плутатися, розберемося, що під час інфаркту кров перестає нормально надходити до частини серцевого м’яза — через те, що коронарні судини зазнають змін (найчастіше атеросклеротичних).Під час ішемічного інсульту відбувається те саме: частина мозку недоотримує кров через перекриття просвіту судини. Тобто інфаркт — це найчастіше про серце, інсульт — про головний мозок.Причини можуть відрізнятися, але за обома подіями нерідко стоять процеси, які виникли в організмі не тиждень і навіть не рік тому: високий артеріальний тиск, атеросклероз, підвищений LDL-холестерин, цукровий діабет, куріння, порушення ритму серця.

Що насправді відбувається під час інсульту

Клітини мозку отримують кров, а з нею кисень і поживні речовини, необхідні для нормального виконання своїх функцій.Якщо судина закупорюється, частина мозку залишається без нормального кровопостачання — так виникає ішемічний інсульт.Якщо судина розривається і відбувається крововилив — так виникає геморагічний інсульт.Однак чому здорова ще вчора, на перший погляд, судина сьогодні раптом перестала пропускати кров?Українські школярі вчаться розпізнавати симптоми інсульту: як працює програма FАSТ Неrоеs

Перша причина — атеросклероз

Уявіть внутрішню поверхню артерії. В ідеалі вона гладенька, а кров рухається нею вільно. Однак роками під впливом підвищеного LDL-холестерину, високого тиску, куріння, діабету та інших чинників у стінці судини формуються бляшки.Коли ми постійно споживаємо забагато солодких ультраперероблених продуктів із високим вмістом глюкози, то відбувається приблизно таке: 10-тонна фура щодня їздить гладенькою дорогою впродовж року. Відповідно, на асфальті формуються вибоїни та ями — те саме відбувається і з судинами під впливом вуглеводів. Тільки в житті дорогу латають відповідні дорожні служби, а в організмі — холестерин. Так, саме він «приходить» на місце пошкодження та намагається нашаруватися так, щоб цієї ями більше не було в судині. Він нашаровується знову й знову, аж доки не утворить справжнього корка.Звісно, це не просто «жир, який налип усередині труби», а складний запальний процес у стінці артерії з накопиченням ліпідів і формуванням атеросклеротичної бляшки, яку нічим прочистити неможливо, бо її консистенція буквально як бетон.Ця бляшка може існувати в судині роками, але одного дня її поверхня пошкоджується — організм реагує на це так само, як реагував би на будь-яку травму: намагається зупинити пошкодження і запускає систему згортання крові — утворюється тромб.Хірурги вперше в історії провели операцію з лікування інсульту за допомогою роботаКоли він перекриває артерію, що живить мозок, кров перестає доходити до відповідної ділянки мозку, і людина має характерні симптоми.Сама ця подія відбувається за хвилини, але «підготовка» — хвороба судин, яка зробила її можливою, — тривала роками.Саме тому фраза «у мене просто трохи підвищений холестерин» для лікаря звучить інакше, ніж для пацієнта. Бо важливо оцінити й решту показників, які дадуть змогу сформувати прогноз та особисту оцінку ризику для конкретного пацієнта.До речі, ВООЗ у своїх актуальних матеріалах відносить підвищений LDL-холестерин до ключових модифікованих факторів ризику інсульту поряд із гіпертензією, курінням, підвищеною глюкозою, надмірною вагою та низькою фізичною активністю.

Друга причина — у серці

Один із найнебезпечніших механізмів розвитку інсульту — це тривала нелікована аритмія (наприклад, фібриляція передсердь).Ліки для профілактики інсульту: як їх отримати українцямЦе одна з найпоширеніших клінічно значущих аритмій. Під час неї передсердя перестають скорочуватися нормально й синхронно. Вони ніби хаотично тремтять. Шлуночки та передсердя серця більше не працюють в одному ритмі — тому відбувається застій крові у певних ділянках лівого передсердя, а саме в його вушці. Такий застій крові — найсприятливіше середовище для формування тромбу, який за слушної нагоди мігрує разом із потоком крові із серця, проходить через аорту, потрапляє в судини, що несуть кров до мозку, і застрягає в артерії, діаметр якої вже не дає змоги рухатися далі.Так серце стає причиною інсульту в мозку.Людина при цьому може навіть не знати, що в неї є фібриляція передсердь. Вона не завжди викликає виражене серцебиття чи дискомфорт і може перебігати безсимптомно або епізодично. За даними Аmеrісаn Strоkе Аssосіаtіоn, нелікована фібриляція передсердь асоціюється з приблизно п’ятикратним збільшенням ризику інсульту. Саме тому іноді найважливішим дослідженням для профілактики інсульту виявляється не МРТ головного мозку, а звичайна електрокардіограма або триваліший моніторинг серцевого ритму (холтерівське моніторування), якщо для цього є показання.

Третя причина — кров, яка надто легко утворює тромби

Після розмов про інсульти люди нерідко хочуть «перевірити згортання крові», бо ж уся біда в тромбах. Однак одного універсального аналізу, який покаже, чи загрожує конкретній людині інсульт, немає.Існують стани, за яких схильність крові до тромбоутворення справді підвищується. Вона може змінюватися при деяких онкологічних захворюваннях, автоімунних станах, зокрема антифосфоліпідному синдромі, окремих гематологічних та спадкових порушеннях. На ризик тромбозів можуть також впливати тривала нерухомість, гормональні фактори та поєднання кількох ризиків.Проте це не означає, що кожній здоровій людині потрібно здавати десятки тестів на тромбофілії і точно не означає, що треба пити кроворозріджувальні препарати для профілактики.Для переважної більшості людей набагато корисніше знати свій артеріальний тиск, рівень ліпідів і глюкози, не курити, не пропустити фібриляції передсердь і лікувати вже встановлені захворювання.

Четверта причина — високий тиск

Мені часто доводиться чути: «У мене 160, але я добре почуваюся, а от з тиском 120/80 мм рт. ст. мені погано».Саме ця фраза добре пояснює проблему артеріальної гіпертензії: навіть підвищений тиск може не викликати в людини неприємних симптомів. Людина може роками жити з тиском 150–160 мм рт. ст., працювати, подорожувати, виховувати дітей і не почуватися хворою, але судини весь цей час живуть в умовах надмірного опору, стінки серця потовщуються, а інші органи починають підлаштовуватися під ці умови.Постійно підвищений тиск змінює судинну стінку, пошкоджує дрібні артерії мозку, сприяє розвитку атеросклерозу і підвищує ризик як ішемічного, так і геморагічного інсульту.Я вже писала, що підвищений артеріальний тиск мають близько 43% українців віком від 30 до 79 років. Тобто потенційно всі ці 43% мають ризик розвитку інсульту.Небезпечним є насамперед хронічно високий і недостатньо контрольований артеріальний тиск. А вже на цьому тлі дуже високі його значення можуть стати додатковим тригером судинної катастрофи.Для людини, яка живе між повітряними тривогами, роботою, дітьми, переїздами та новинами з фронту, таблетка від тиску справді легко може опинитися в кінці списку справ. Тому цей допис я хочу закінчити словами про те, що берегти своє здоров’я — це найбільша відповідальність кожного з нас.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Коли «я вже звик» стає небезпечним: що роки стресу роблять із нашим організмом
«Як ти?» — «Нормально». За цим коротким діалогом сьогодні часто стоять ніч в укритті, кілька годин сну, тривога за близьких, нескінченні новини, робочі дедлайни й необхідність продовжувати звичайне життя. А ще страх жалітися, бо всі нібито переживають те саме.Але я дедалі частіше думаю про інше: що відбувається з організмом, коли «терпіти» стає єдиною доступною стратегією — і чому звикання до напруження не означає, що воно перестало впливати на здоров’я?Про суспільну вимогу незламності й сором за втому пише Олег Покальчук у статті «Пастка „незламності“: чому сором від втоми небезпечніший за саму втому». Я хочу продовжити цю розмову в іншій площині: не про те, чи маємо ми право втомлюватися, а про те, що тривале напруження робить з організмом, і чому відчуття «я вже звик» не є показником безпеки.Слово rеsіlіеnсе стало одним із найпопулярніших понять сучасної психології, медицини й навіть корпоративної культури. Українською його передають як «резильєнтність» або «психологічна стійкість».Як війна змінює здоров’я українцівЦікаво, що стійкість — це не відсутність страху, втоми чи болю, і точно не обов’язок залишатися продуктивними незалежно від обставин. Американська психологічна асоціація визначає rеsіlіеnсе як процес і результат успішної адаптації до складного життєвого досвіду. Важливо, що стійкість не зводиться до вродженої чи незмінної риси характеру. Тобто стійкість — не щось, що людина або має, або не має. Вона змінюється залежно від умов, доступних ресурсів, підтримки й стану здоров’я.

Наш організм не створений для нескінченної тривоги

Як лікарка-кардіологиня, я хочу звернути увагу на фізіологічний бік психологічної стійкості. Коли людина опиняється в небезпеці, її організм активує складну систему стресової відповіді. Зростає активність симпатичної нервової системи, виділяється адреналін, прискорюється серцебиття, може тимчасово підвищуватися артеріальний тиск, змінюються дихання й обмін речовин. Дещо повільніше долучається гормональна система, яка пов’язує мозок і надниркові залози та регулює виділення кортизолу.Це еволюційний механізм, який допомагає нам виживати. Для здорової адаптації важлива не лише сама мобілізація, а й можливість зменшити її інтенсивність після завершення загрози. Коли небезпека минула, настає період заспокоєння й відновлення. А от коли загроза повторюється, а часу на відновлення бракує, регуляція стресової відповіді може порушуватися.Уявіть автомобіль, двигун якого місяцями працює на високих обертах. Навіть найнадійніша машина потребує технічного обслуговування і має свій розрахований термін експлуатації за нормальних умов. Людський організм — тим паче.Коли мобілізація повторюється, а відновлення не встигає за стресом, організм починає платити за адаптацію накопичувану ціну. У медицині для цього є поняття алостатичного навантаження — сукупної фізіологічної ціни, яку організм платить за тривалу або повторну адаптацію до стресових обставин. Саме пристосування через зміну роботи різних систем називають алостазом.Як підтримати пам’ять у часи хронічного стресу: що радить наукаАлостатичне навантаження — це накопичувані наслідки тривалого стресу для різних систем організму. Дослідники оцінюють його за сукупністю фізіологічних показників, зокрема пов'язаних із серцево-судинною системою, обміном речовин і гормональною регуляцією. Водночас універсального аналізу, який міг би точно виміряти «зношеність» організму через стрес, немає.Ми знаємо, що тривалий стрес пов’язаний із порушеннями сну, метаболічними змінами й підвищеним серцево-судинним ризиком. Частина цього зв’язку може пояснюватися фізіологічними механізмами, а частина — тим, що під час тривалого напруження стає складніше регулярно рухатися, харчуватися та дотримуватися призначеного лікування.Однак підвищений ризик не означає неминучого захворювання. Потрібно враховувати також вік, спадковість, куріння, рівень холестерину, діабет і вже наявні захворювання.Іноді людина говорить, що вже звикла до стресу, але її тіло продовжує реагувати на нього: ми можемо перестати помічати постійне напруження, проте це не означає, що воно перестало впливати на наше здоров’я.При цьому хронічний стрес не обов’язково означає постійно високий кортизол: стресова відповідь може бути як надмірною, так і ослабленою. Один аналіз цього гормону не вимірює всього пережитого стресу чи психологічної стійкості. Я вже мовчу про те, що процес підготовки до аналізу дуже складний для сучасних умов.Саме тому розмову про психологічну стійкість варто починати не лише з психології, а й зі сну, серцево-судинного здоров’я, фізичного виснаження та здатності нервової системи повертатися до стану відносного спокою.

Виснаження — не питання сили характеру

У нашому суспільстві сформувався особливий культ витривалості. Ми захоплюємося людьми, які продовжують працювати після обстрілів, виховують дітей в умовах постійної небезпеки, рятують інших, волонтерять, допомагають військовим, підтримують родини.Однак у цієї історії існує зворотний бік: коли витривалість перетворюється на суспільну вимогу, людині стає дедалі складніше дозволити собі бути вразливою. Ми порівнюємо власні труднощі з чужими трагедіями й переконуємо себе, що не маємо права скаржитися.Але порівняння власного болю з чужим не робить симптомів менш значущими. Якщо тривога, безсоння, серцебиття чи виснаження стійко впливають на життя, це привід для оцінки стану — незалежно від того, чи «комусь зараз важче».Людина може одночасно бути вдячною за власну безпеку й переживати сильний стрес. Може любити свою роботу й відчувати професійне вигорання. Може залишатися відповідальною, сміливою і водночас потребувати допомоги. Це не протилежності, а складові одного процесу.Виснаження не залежить від сили характеру. Воно залежить від тривалості та інтенсивності стресового навантаження, кількості сну, доступу до безпеки, підтримки й уже наявних чинників ризику для здоров’я.Війна, стрес і сексуальна реабілітація: що потрібно знатиДля організму важлива не лише мобілізація, а й здатність після загрози знизити її. Якщо ця «гальмівна» частина стресової відповіді не встигає увімкнутися, навіть зовні функціональна людина може накопичувати фізіологічну ціну стресу.Регулярне харчування, рух, можливість поспати, розмова з близькою людиною, прогулянка, заняття, яке приносить задоволення, — усе це не другорядні побутові дрібниці. Насправді це неабияка частина нашої системи відновлення.Особливо важливе відчуття передбачуваності. Коли великі події неможливо контролювати, маленькі щоденні ритуали допомагають повернути відчуття впливу на власне життя.Звісно, жодна дихальна вправа не зупинить ракети. А порада спати вісім годин людині, яка проводить ночі під час тривог, може звучати відірвано від реальності.Саме тому сучасний підхід до стійкості не має вимагати ідеальних умов або ідеальної поведінки. Він має виходити з того, що доступно людині зараз.Якщо нічний сон переривається — важливо шукати можливості додаткового відпочинку. Якщо немає сил на тренування — навіть коротка прогулянка в безпечному місці може бути корисною. Якщо важко впоратися з емоціями — не потрібно вдавати, що їх не існує.Всесвітня організація охорони здоров’я у рекомендаціях щодо подолання стресу пропонує прості навички: повертати увагу до теперішнього моменту, помічати власні переживання, не дозволяти важким думкам повністю визначати поведінку та зберігати зв’язок із тим, що має для нас значення.Ці методи не усувають небезпеки. Але вони можуть допомогти зменшити її психологічний вплив у моменти, коли ми перебуваємо у відносній безпеці.Війна перетворила наш стрес на хронічний: як із цим упоратисяВодночас ці кроки не дають підстав обіцяти «перезавантаження» нервової системи або «обнулення» алостатичного навантаження за певну кількість днів. Відновлення залежить від обставин і стану здоров’я, а самопідтримка не замінює лікування, коли воно потрібне.

Відповідальність не лише особиста

Є ще одна проблема, про яку говорять значно рідше. Коли ми перекладаємо всю відповідальність за психологічну стійкість на окрему людину, виникає небезпечна логіка: якщо ти виснажився, отже, недостатньо працював над собою і щось робив не так.Але психологічна стійкість залежить не тільки від внутрішніх навичок. Вона залежить від безпеки, соціальних зв’язків, доступу до медичної допомоги, умов праці, фінансової стабільності, можливості відпочивати й отримувати підтримку.Ідеться не лише про особисті навички. Потрібні умови, за яких людина може вчасно звернутися по допомогу: доступна медична і психологічна підтримка, реалістичні вимоги на роботі, захищений час для сну й відпочинку, а також розуміння, що відновлення — частина працездатності, а не її протилежність.Не можна вимагати від людини стійкості, не забезпечуючи їй сну, безпеки, медичної допомоги і можливості відновлюватися.Тому підтримка психологічної стійкості — це ще й відповідальність суспільства, роботодавців, медичної системи та держави. І дуже хочеться створювати середовище, у якому звернення до психолога чи психіатра не сприймається як слабкість, а можливість відпочити — як недостатня відданість справі.

Вчасно помічати сигнали тіла

Я переконана, що одним із найважливіших завдань для українського суспільства найближчих років стане не просто розвиток психологічної стійкості, а відновлення після тривалого стресового навантаження.Ми вже довели, що здатні адаптуватися до надзвичайно складних обставин. Але адаптація не має ставати способом жити без відновлення.Говорити, щоби зцілитися: як досвід війни змінює психіку поколіньНам доведеться навчитися помічати виснаження і вчасно з’ясовувати його причини. Не ігнорувати стійких порушень сну, тривожних симптомів, змін артеріального тиску та інших сигналів організму. Не пояснювати кожного фізичного симптому лише нервами, а своєчасно звертатися по медичну допомогу.Втоми, порушень сну й тривожних симптомів не варто сприймати як особисту слабкість. Частіше це сигнал, що навантаження перевищує можливості відновлення — і привід оцінити сон, тиск, пульс, супутні захворювання та умови життя.Нові, стійкі або дедалі сильніші симптоми має оцінити лікар, навіть якщо вони виникли на тлі сильних переживань. Наприклад, серцебиття може бути пов’язане як із тривогою чи недосипанням, так і з анемією, порушеннями функції щитоподібної залози або серцевого ритму. Обстеження обирають за симптомами, анамнезом і результатами огляду.Якщо тривога, пригнічений настрій або переживання травматичних подій заважають спати, працювати чи підтримувати стосунки, варто звернутися по професійну допомогу. Почати можна із сімейного лікаря; залежно від потреб допоможуть психолог, психотерапевт або психіатр.І, можливо, найскладніше — відмовитися від переконання, що наша цінність визначається тим, скільки труднощів ми здатні витримати.Ми не зобов’язані доводити своєї стійкості обсягом витерпленого. Важливіше вчасно помічати її ціну для організму: сну, серцевого ритму, тиску, емоційної рівноваги та здатності звернутися по допомогу.Наше завдання — не стати незламнішими. Наше завдання — перестати плутати витривалість із відсутністю відновлення.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
В Україні запускають проєкт доставки донорських органів дронами
Кабмін спільно з «Інститутом серця МОЗ України» реалізує проєкт, у межах якого органи для трансплантації, зразки крові, ліки та медичні вироби, необхідні для трансплантації, будуть доставляти безпілотниками. Це допоможе лікарям та пацієнтам зекономити час.
У міністерстві цифрової трансформації повідомили, що Інститут серця МОЗ має три спеціалізовані дрони, здатні долати відстань до 700 км і приземлятися на майданчиках біля лікарень без додаткових злітних смуг.
У Чернівцях розслідують схему «чорної трансплантології»: арештували чотирьох працівників бюро
Як зауважила заступниця міністра цифрової трансформації Наталя Денікеєва, завдяки принципу duаl-usе технології можуть знаходити нове застосування в цивільних сферах. І замість довгих годин на дорогах органи для трансплантації зможуть діставатися до пацієнта навпростець. 
Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко нагадав, що за 9 місяців цього року українські лікарі провели вже 473 органні трансплантації. Кожна десята трансплантація проводиться дитині. Тому така ініціатива дозволить врятувати більше життів, адже питання часу під час трансплантації критично важливе. 
"Доставка донорських органів дронами — наочний приклад того, як сміливі технології переходять із презентацій у реальність, розв’язують практичні завдання та допомагають медикам рятувати життя людей", — зазначив Ляшко. 
У МОЗ нагадали, що у Національному листі очікування на трансплантацію — 4 382 пацієнти, серед них 92 дитини.
Раніше повідомлялося про те, що команда хірургів з Університету Дюка, США, вперше успішно відновила роботу серця, яке не билося понад п’ять хвилин, і пересадила його тримісячній дитині. Через три місяці після операції у немовляти зберігалася нормальна серцева функція без ознак відторгнення органу.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Як покращити сон в умовах постійних тривог
Процес сну для організму є життєво важливим. Окрім зовнішніх чинників та тривог, на його якість впливають і наші внутрішні тривоги. Очевидно, що в країні, де серед ночі лунає сирена, стандартна порада «лягайте і прокидайтеся щодня в один і той самий час» звучить майже знущально.Мільйони українців сьогодні не можуть гарантувати собі ні вісім годин сну, ні тишу, ні темряву, ні навіть можливість провести всю ніч у власному ліжку. Повітряні тривоги, вибухи, необхідність переходити в укриття, перевіряти дітей, читати повідомлення про небезпеку — все це фрагментує сон і підтримує нервову систему в режимі постійної готовності, а отже, виснажує її. Не забуваймо, що жінки після пологів, люди з нічними змінами, окрім того, не мають можливості нормально спати і без тривог.Тому важливо змінити саму постановку питання, і ми спробуємо з вами не досягти «ідеального сну», а зберегти якомога більше його відновлювальної функції та не додавати до неминучих нічних пробуджень ті фактори, які ми все ж таки можемо контролювати.Від тривоги до суду: чому психологічної підтримки родинам під час війни вже недостатньо

Чому переривання сну має значення

Якість сну визначається не лише кількістю годин, а й безперервністю, глибиною та нормальним чергуванням фаз. Саме тому вісім годин у ліжку з п’ятьма пробудженнями — не те саме, що сім годин відносно безперервного сну.Під час нормальної ночі мозок кілька разів проходить через цикли повільного та RЕМ-сну. Часті пробудження можуть порушувати цю структуру. Наступного дня ми відчуваємо не тільки сонливість, а й гіршу концентрацію, повільнішу реакцію, дратівливість, проблеми з пам’яттю. І коли дефіцит сну стає хронічним, він асоціюється також із вищим ризиком артеріальної гіпертензії, серцево-судинних та метаболічних порушень. Саме тому сон — не додатковий «плюсик» до питання комфорту чи продуктивності. Це один із базових компонентів здоров’я.

Не намагайтеся «виграти» у тривоги коштом ще меншої кількості сну

Одна з типових реакцій — відкладати сон: «Все одно знову розбудять, ще годину посиджу». У результаті до вимушеної втрати сну додається добровільна.Якщо є можливість лягти раніше — використовуйте її. Не варто чекати ідеальної тиші чи моменту, коли стане зрозуміло, що «сьогодні вже нічого не буде». Для більшості дорослих орієнтиром залишається щонайменше сім годин сну на добу. В окремі ночі це може бути недосяжно, але важлива загальна тенденція: коли організм отримує можливість спати — не забирати в нього цю можливість. Відкладіть роботу, домашнє завдання, книжку, серіал — зупиніть всю свою активність заради сну.«Не такий я вже й пропащий». Чому психологічну підтримку неможливо масштабувати лише кабінетами психологів

Збережіть хоча б кілька «якорів» добового ритму

Ми не можемо контролювати час тривоги. Але можемо дати мозку інші стабільні сигнали про те, де день, а де ніч. Найважливіший із них — світло.Після пробудження намагайтеся отримати природне денне світло: відкрити штори, вийти на балкон (якщо якість повітря дозволяє) або пройтися вулицею. Ввечері, навпаки, зменшуйте яскраве освітлення.Світло є одним із головних регуляторів циркадного ритму. Саме тому після нічної тривоги бажано не вмикати все освітлення у квартирі й не проводити наступну годину перед яскравим екраном, якщо безпекова ситуація цього не потребує. Навіть якщо час засинання постійно змінюється, намагайтеся зберігати приблизно стабільний час ранкового підйому, прийомів їжі та фізичної активності. Це допомагає організму не втрачати добовий ритм повністю.Для себе я встановила правило: щоденна 15-хвилинна ранкова гімнастика. І як би не поспішала, намагаюсь цього правила дотримуватися.

Після тривоги головне — не «розбудити себе вдруге»

Тривога вже зробила перше: підвищила рівень настороженості, ми дочекалися відбою, доповзли до ліжка. Але часто замість сну беремо телефон. Відкриваємо Теlеgrаm. Потім ще один канал. Читаємо коментарі, дивимося відео, перевіряємо новини. І наш мозок остаточно переходить у денний режим — навіть якщо ви заснете, мозок матиме дисонанс і продовжить працювати інтенсивно ще певний час.Після відбою, якщо ситуація безпечна, краще максимально швидко повернутися до «нічних умов»: приглушене світло, мінімум інформації, телефон — лише для необхідних повідомлень.Не потрібно ще раз аналізувати о четвертій ранку все, що сталося. Мозок у цей час однаково не прийме найкращих рішень.Можуть допомогти прості техніки зниження фізіологічного збудження: повільне дихання, послідовне розслаблення м’язів, спокійна музика або звичний короткий ритуал перед повторним засинанням. Техніки релаксації є одним із компонентів доказової терапії безсоння.

Не дивіться щоп’ять хвилин на годинник

«Зараз 3:47. Якщо засну просто зараз, залишиться три години тринадцять хвилин». Через десять хвилин: «Тепер уже тільки три години».Так починається ще один механізм безсоння — тривога через сам сон. Постійне хвилювання про те, чи достатньо ми поспимо і чи не проспимо, а отже, спостереження за годинником можуть посилювати безсоння.Що робити, коли сон не повертається? Не потрібно намагатися змусити себе заснути. Якщо сон не повертається і є безпечна можливість, краще на певний час перейти до спокійної діяльності за слабкого освітлення — почитати кілька сторінок книги, послухати щось спокійне — і повернутися в ліжко, коли знову з’явиться сонливість.Це один із принципів контролю стимулів (stіmulus соntrоl) — підходу, який використовують у когнітивно-поведінковій терапії безсоння.Психологія вимерзання: як пройти по тонкому льоду тривалого стресу

Кава може допомогти пережити важкий ранок. Але важливий час

Після майже безсонної ночі кава — абсолютно зрозумілий спосіб підвищити працездатність. Проблема починається тоді, коли ми намагаємося компенсувати втому кавою до вечора.Дія кофеїну може зберігатися багато годин. Він, до речі, здатен впливати на сон до восьми годин після вживання. Тому після поганої ночі краще вживати кофеїн переважно в першій половині дня, а не перетворювати його на причину ще однієї поганої ночі.З алкоголем ситуація ще підступніша. Він справді може прискорити засинання, але робить сон більш поверхневим і збільшує ймовірність нічних пробуджень. Тому келих «щоб краще спалося» — поганий спосіб лікувати фрагментований сон. Ну і через підвищену фізіологічну потребу в туалеті сон стане ще більш фрагментованим.Якщо ніч була дуже короткою, не завжди потрібно героїчно дотягувати до вечора. Короткий денний сон приблизно 15–20 хвилин може підвищити бадьорість і концентрацію та зазвичай менше впливає на наступний нічний сон, ніж довгий денний. Це особливо добре досліджено у людей, які працюють у нічні зміни або мають значний дефіцит сну. Тому облаштувати на роботі куточок для денного відпочинку було б гарним варіантом турботи про працівників. Але важливо пам’ятати: денний сон може тимчасово зменшити сонливість, проте не здатний повністю замінити регулярний нічний сон.Ще один мій особистий лайфхак: після поганої ночі хочеться менше рухатися. Але помірна денна фізична активність і перебування на денному світлі допомагають підтримувати нормальний циркадний ритм та полегшують подальше засинання.Не треба йти на важке тренування після двох годин сну. Іноді достатньо 30–40 хвилин ходьби або розтяжки. Головне — не перетворювати день на поєднання дивана, кави та екранів, якщо стан дозволяє рухатися.

А снодійне?

Регулярно приймати снодійні «про всяк випадок» — не найкраща стратегія.Коли безсоння стає хронічним, найдоказовішим методом лікування залишається СВТ-І — когнітивно-поведінкова терапія безсоння. Вона передбачає роботу з режимом, поведінкою, асоціацією між ліжком і сном, тривожними думками та техніками релаксації.Звичайно, українська ситуація унікальна: жодна психотерапія не скасує сирену о третій ночі. Але вона може допомогти не допустити, щоб вимушені пробудження поступово перетворилися ще й на сформоване хронічне безсоння.Якщо проблеми зі сном зберігаються тижнями, якщо ви навіть у спокійні ночі не можете заснути, прокидаєтеся без причини, маєте значну денну сонливість, гучно хропите, близькі помічають зупинки дихання уві сні або сон суттєво впливає на вашу працездатність — це вже привід поговорити з лікарем.Психологія українського терпіння. Де закінчується незламність і починається боротьба?

А чи можуть допомогти магній та інші нутрієнти?

Сучасний підхід до сну — не про «ідеальний режим». Насамперед він про те, щоб допомогти організму відновлюватися настільки, наскільки дозволяють обставини.Додатковою — саме додатковою, а не основною — частиною такого підходу може бути нутрієнтна підтримка.Для синтезу нейромедіаторів, регуляції нервово-м’язової збудливості та нормальної роботи циркадних механізмів організму потрібні амінокислоти, мінерали та вітаміни. Але тут важливо не потрапити в типову пастку: якщо певна речовина бере участь у механізмах сну, це ще не означає, що її додатковий прийом автоматично зробить сон кращим.Магній — мабуть, найвідоміший приклад. Він бере участь у сотнях ферментативних реакцій, регуляції нервової системи та нервово-м’язовій передачі. Дані щодо сну поки не дозволяють назвати магній універсальним «природним снодійним», але певний ефект можливий, особливо в людей із недостатнім його надходженням. Тобто правильніше сказати не «магній покращує сон усім», а корекція недостатнього споживання магнію потенційно може допомагати частині людей із проблемами сну.Форми гліцинату або бісгліцинату часто обирають через хорошу переносимість з боку травного тракту. Однак саме назва форми ще не робить препарат снодійним.І важливий нюанс: більше не означає краще. Надлишковий прийом магнію з добавок може спричиняти діарею та інші побічні ефекти, а у разі порушеної функції нирок ризик його накопичення зростає.Більше даних останніми роками накопичилося щодо L-теаніну — амінокислоти, яка природно міститься в чайному листі. Метааналіз рандомізованих досліджень показав невеликі, але статистично значущі покращення суб’єктивної якості сну, часу засинання та денного функціонування. Але L-теанін можна розглядати швидше як допоміжний засіб для людей, у яких засинанню заважає вечірнє психоемоційне напруження, а не як заміну лікування безсоння.L-триптофан — незамінна амінокислота і попередник серотоніну, а опосередковано — мелатоніну. Саме тому його давно досліджують у контексті сну.Метааналіз показав, що триптофан може зменшувати час неспання після засинання, але істотного покращення всіх інших характеристик сну дослідники не виявили.І тут особливо важливо: не варто самостійно призначати собі високі дози — триптофан впливає на серотонінергічні шляхи, тому його слід обережно поєднувати з антидепресантами та іншими препаратами, що впливають на серотонін.Нутрієнтна підтримка найбільш доцільна тоді, коли ми виправляємо дефіцит або недостатнє надходження, а не просто додаємо якомога більше речовин із написом slеер на пакованні.Жодна добавка не здатна «компенсувати» регулярні тригодинні ночі, багаторазові пробудження або хронічний стрес. Магній не замінює сон, а теанін не вимикає реакцію мозку на сирену. Гліцин не поверне всі фази сну, які людина втратила через нічну тривогу. Проте в умовах, коли ми не можемо зробити сон ідеальним, доцільно працювати з усім, що можемо контролювати: денним світлом, кофеїном, фізичною активністю, температурою та освітленням спальні, швидким поверненням до сну після тривоги, корекцією встановлених дефіцитів і, в окремих випадках, обґрунтованою нутрієнтною підтримкою.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
У Києві запровадили доплати медикам екстренки за роботу під час тривог
Київрада на засіданні 1 жовтня затвердила надбавки за роботу в умовах підвищеної небезпеки для медиків екстреної медичної допомоги в місті Києві. 
Відкриваючи засідання Київради, мер Києва Віталій Кличко наголосив, що йдеться про збільшення фінансової підтримки медиків екстреної допомоги, які працюють під час повітряних атак.
«Ми запроваджуємо доплати медикам екстреної медицини, які виїжджають на місця влучань під час атак ворога на Київ. Зазначу, медики завжди прибувають першими. Працюють вдень і вночі. Рятують здоров’я та життя людей», – повідомив мер Києва Віталій Кличко, відкриваючи засідання Київради.
Росіяни вдарили дроном по «швидкій» у Херсоні, коли медики приїхали до поранених
Медикам екстренки нараховуватимуть доплати до основної заробітної плати, враховуючи їх роботу в умовах жовтого та червоного рівня тривог. Зокрема, доплата предбачена за виклик під час тривоги ( 250 грн за кожну годину), за роботу безпосередньо на місці ураження передбачено доплату в розмірі 500 грн за годину, також підвищена ставка діятиме за виклик на місце ураження під час повітряної тривоги, однак її розмір у оприлюднених матеріалах не зазначений. Виплата розраховується пропорційно часу роботи або тривалості виїзду.
Нагадаємо, у січні 2026 року під час масованої атаки на Київ у Дарницькому районі загинув медик, якого викликали для надання допомоги постраждалим на місце влучання БпЛА в житловий будинок. На місці, де працювала бригада екстренки, сталося повторне влучання.
Дзеркало Тижня on zn.ua
Уряд ухвалив нові правила роботи лікарень та швидкої допомоги під час тривог
У столиці затвердили правила роботи медичних закладів під час тривоги. Про нові правила у понеділок, 21 вересня, повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький.
Згідно рекомендацій Кабміну, медичні заклади прийматимуть пацієнтів під час жовтого рівня загрози. Водночас для пацієнтів, працівників і відвідувачів має бути забезпечений вільний доступ до укриттів, щоб у разі оголошення червоного рівня — вони могли там розміститися.
При цьому операції та інші маніпуляції, які не можна переривати, продовжуватимуть виконувати під час червоного рівня загрози.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Підземна субмарина: як школи Києва рятують очне навчання під тривогами



«Пацієнтів, яких неможливо перемістити, продовжують лікувати у найбільш безпечних приміщеннях. В укриттях і таких приміщеннях можна надавати медичну допомогу, відпускати ліки та розміщувати пацієнтів», — зазначив очільник уряду та додав, що пацієнтів з невідкладними станами прийматимуть незалежно від рівня загрози.
Також видано доручення диспетчерським службам приймати виклики та направляти бригади екстреної допомоги до пацієнтів за будь-якого рівня тривоги.
"Екстрена медицина працює безперервно. Пацієнтів з невідкладними станами приймають незалежно від рівня загрози. Диспетчерські служби приймають виклики, бригади швидкої виїжджають до пацієнтів", — наголошується в повідомленні.
Крім того, уряд доручив посилити захист операційних, реанімаційних, пологових і приймальних відділень, приміщень із резервними джерелами живлення та критично важливим медичним обладнанням.
Раніше уряд затвердив правила руху потягів за рівнями повітряної загрози.
Також ZN.UА писало, як школи працюватимуть під час обстрілів. Доклданіше про це читайте у статті Оксани Онищенко "Підземна субмарина: як школи Києва рятують очне навчання під тривогами".
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Розлад харчової поведінки: коли неприйняття власного тіла шкодить здоров'ю підлітків
«Я це не їстиму, мені треба схуднути», «Тут забагато калорій», «Я сьогодні з’їв / з’їла зайве, тому маю більше тренуватися». Такі фрази батьки можуть почути від підлітків, спочатку не надавши їм особливого значення.У підлітковому віці тіло стрімко змінюється, і дітям не завжди просто звикнути до нових себе. Важливими для них стають думки однолітків і близьких, коментарі щодо зовнішності та образи «ідеального тіла» із соціальних мереж.Однак за прагненням «трохи схуднути» може ховатися намагання повернути контроль над своїм життям, приборкати тривогу чи заповнити внутрішню самотність. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Тарілка здорового харчування: що у ній має бути

Проблема, якої не приховують

Практика психологічних консультацій показує помітне збільшення розмов батьків із підлітками про харчування. Але такі зрушення не означають, що кожна історія — це діагноз.Важливо, що звернення по допомогу стали помітними. І це насправді хороша тенденція. Адже на кількість звернень впливає й відкритість теми — про проблему розладів харчової поведінки серед дітей та підлітків стали активно говорити.Крім того, батьки все частіше не чекають критичного стану дитини, а більше чують та помічають перші тривожні дзвіночки. Водночас підлітки сміливіше самі говорять про свої труднощі та звертаються по допомогу до фахівців.

Чому підлітки сприймають тему зовнішності та тіла так гостро?

Підлітковий вік — період, коли тіло змінюється швидше, ніж мозок встигає до цього адаптуватися. Змінюються пропорції, вага, риси обличчя, шкіра та м’язова маса. Статеве дозрівання в кожної дитини має свій графік, і це провокує постійні порівняння з однолітками, тривогу та страх бути не таким, як усі.Зовнішній вигляд стає головним інструментом самовираження. Відбувається зміна авторитетів, а думка однолітків та оцінка з боку друзів стають важливішими за слова батьків.Навіть один випадковий коментар, невдалий жарт чи хейт щодо зовнішності з боку однокласників сприймається як катастрофа. Щоб захиститися від знущань і стати прийнятими в компанії, підлітки можуть почати виснажувати себе дієтами чи надмірними тренуваннями.Люблячі батьки самі, навіть прагнучи добра, можуть ранити дитину. Фрази на кшталт «Щось ти роздобрів(-ла)», «Куди в тебе стільки лізе?» або «Хлопці / дівчата на таких не дивляться» звучать для дитини як вирок. Коли родина як найбезпечніше місце стає місцем критики, діти починають бачити у своєму тілі ворога, якого потрібно негайно «покарати».Соціальні мережі також підсилюють ефект. Вони створюють ілюзію недосяжної «ідеальності», через що підліткам легко втратити орієнтири та знецінити власне тіло. Будь-яка критика зовнішності сприймається як соціальне неприйняття.

Звички формуються в родині

Діти дуже уважно помічають, коли дорослі говорять про своє тіло, їжу та зовнішність. Родинні розмови про «зайві» кілограми, дієти чи невдоволення власною зовнішністю можуть спонукати підлітків сприймати своє тіло через недоліки, а не через змогу робити, відчувати та пізнавати світ.У розмовах з дітьми батькам треба помічати не лише їхню зовнішність, а й характер, здібності, почуття гумору, доброту, зусилля та інтереси. Корисно формувати в родині спокійне ставлення до їжі — без поділу продуктів на «хороші» та «погані», постійного підрахунку калорій чи споживання страв як нагороди чи покарання.Спільний прийом їжі має залишатися часом, коли можна просто побути разом, поговорити без гаджетів і відчути близькість. Навіть невеликі зміни в щоденному спілкуванні можуть допомогти дитині почуватися цінною не лише через свою зовнішність.

Коли надмірна увага до власного тіла дається взнаки

Насамперед батьки мають розуміти: не кожна підліткова зміна в харчовій поведінці означає проблему. Але слід придивитися уважніше, якщо дитина дедалі більше зосереджується на їжі, власній вазі чи зовнішності.Тривожними сигналами може бути те, що дитина:
    починає часто пропускати прийоми їжі;відмовляється від цілих груп продуктів (цукру, вуглеводів і м'яса) під виглядом «переходу на правильне харчування»;постійно говорить про калорії або вагу;не хоче їсти разом із сім’єю;починає дрібно різати їжу, довго розмазувати її по тарілці або ковтати не жуючи;намагається компенсувати їжу голодуванням, блюванням, проносними чи надмірними фізичними навантаженнями;їжа раптово зникає з холодильника або з'являються схованки з обгортками в кімнаті дитини.
Можлива зміна ставлення до власного тіла: дитина часто розглядає себе в дзеркалі, зважується, приховує фігуру під одягом або висловлює невдоволення собою. Варто звернути увагу й на фізичну активність, якщо вона стає надмірною, виснажливою або перетворюється на спосіб компенсувати їжу.Ще один важливий сигнал — зміни в настрої та звичному житті. Дитина стає більш замкнутою, дратівливою, тривожною, уникає друзів, сімейних подій або ситуацій, пов’язаних із їжею, швидко втомлюється, їй складніше зосереджуватися.Фізичні ознаки також можуть бути важливими: швидке зниження ваги, порушення росту, затримка або порушення менструації, слабкість, запаморочення, непритомність або скарги на травлення.Окрема ознака не є діагнозом. Важливі зміни загалом, їхня тривалість і те, наскільки вони впливають на життя дитини. Батькам варто підвищити пильність, якщо кілька змін відбуваються одночасно або вони стають дедалі вираженішими. Але жодна з них окремо не означає, що в дитини саме розлад харчової поведінки.

Їжа — не привід для контролю та суперечок у родині

Розмова з підлітками про зміни в харчуванні чи ставленні до власного тіла може бути непростою. Вони можуть сприйняти слова батьків не як турботу, а як критику, контроль чи звинувачення. Дітям може бути ще складніше відкрито говорити про те, що з ними відбувається.Важливо починати не з вимог і заборон, а з турботи. Мета такої розмови — дати відчути дитині, що її чують, а не засуджують, і вона може про це говорити.— Якщо дитині стало складніше їсти разом із родиною, не контролюйте її та не змушуйте їсти. Спробуйте спокійно запитати, як вона почувається і що саме їй зараз складно.— Коли дитина часто говорить про свою зовнішність або переживає через неї, поцікавтеся, що саме її турбує. Важливо вислухати без критики, оцінок чи порівнянь.— Звертайте увагу на зміни в емоційному стані дитини. Якщо вона має втомлений, сумний чи пригнічений вигляд, запитайте, як вона почувається, і дайте зрозуміти, що вам не байдуже.— Якщо тема їжі забирає в дитини багато сил, не наполягайте на розмові, коли вона до неї не готова. Дайте зрозуміти, що ви поруч і готові поговорити тоді, якщо вона сама цього захоче.— Коли ви бачите, що дитині непросто, не залишайте її наодинці із цими переживаннями. Покажіть, що вона може розраховувати на вашу підтримку і що просити про допомогу — нормально.Після такої розмови дитині важливо дати час і простір, не намагаючись одразу її переконати чи виправити її думки. Фрази «Ти не товста, а прекрасна, не вигадуй» або «Ти що, хочеш захворіти?» можуть знецінити підліткові переживання та ускладнити подальшу розмову.Важливо, щоб їжа не ставала приводом для постійного контролю чи суперечок. Навіть просте «Ну з’їж ще ложечку», сказане з турботою, може посилювати напруження.

Якщо дитина сперечається

Дитина може сказати, що з нею все гаразд, і попросити не турбувати. Але це не обов’язково означає, що їй справді байдуже. Можливо, вона не готова говорити, соромиться, боїться осуду або просто не знає, як пояснити те, що з нею відбувається.У такій ситуації краще зменшити тиск, не наполягати на розмові та не намагатися одразу все виправити. Важливо зберегти довіру та дати дитині відчути, що поруч є дорослий, до якого можна звернутися, коли вона буде готова. Шлях до допомоги має залишатися відкритим. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Здорове харчування: як його організувати для дитини під час канікул

Коли слід звернутися до фахівця

Якщо зміни в поведінці дитини тривають, посилюються або впливають на її фізичний стан, навчання, стосунки чи повсякденне життя, батькам варто звернутися до фахівця. Це може бути сімейний лікар, педіатр, психіатр або дієтолог. Також буде корисною консультація психолога.Діяти треба навіть тоді, коли дитина заперечує проблему. Своєчасне виявлення та лікування пов’язані з кращими перспективами відновлення.Негайна медична оцінка потрібна, якщо в дитини:
    непритомність або повторні епізоди переднепритомного стану;виражена слабкість чи сплутаність свідомості;ознаки значного зневоднення;біль у грудях або виражене серцебиття;повторне блювання;різке погіршення фізичного стану чи тривале значне обмеження їжі.
Також особливої уваги потребують суїцидальні наміри або спроби завдати собі шкоди.Якщо батьки помічають такі зміни або вони поступово посилюються, варто поговорити з дитиною та звернутися по професійну допомогу. Що раніше дорослі помічають труднощі у ставленні підлітків до власного тіла, їжі та себе, то більше можливостей вчасно підтримати їх, не дозволивши проблемі поглибитися.

Одужання — це не лише про фізичне здоров'я

Коли батьки розуміють, що ситуація зі здоров'ям дитини складна, то природне бажання — почути чіткий термін реабілітації та якнайшвидше все полагодити. На жаль, немає швидкої кнопки, і цей процес зовсім не схожий на курс лікування застуди за кілька тижнів.Відновлення завжди рухається нерівномірно, ніби на двох різних швидкостях. Соматичні показники та вага можуть стабілізуватися першими, і в цей момент батькам часто здається, що криза позаду.Проте психологічні наслідки змінюються значно повільніше. Дитина вже може мати здоровий вигляд, але все ще переживати панічний страх перед певними продуктами, тривогу перед кожним прийомом їжі чи нестерпну провину після нього.Саме тому одужання не вимірюється лише нормалізацією аналізів чи цифрою на вагах. Це значно глибша робота — про повернення внутрішньої безпеки, формування психологічної гнучкості та вміння долати напругу без обмежень, контролю чи покарання власного тіла.Саме психологічна частина відновлення може потребувати більше часу та професійної підтримки. Важливо не поспішати, бо дитині потрібен простір, в якому вона зможе поступово навчитися знову довіряти.Що раніше родина звертається по підтримку, то менше руйнівних наслідків встигає закріпитися. Не чекайте «очевидної кризи» та не відкладайте візит до фахівця через сумніви. Будьте тими батьками, які скажуть: «Ми бачимо, що тобі зараз непросто. Ми розберемося з цим разом».Саме уважний, спокійний та небайдужий дорослий стає тією людиною, завдяки якій дитина отримує допомогу вчасно.«ПОРУЧ» — проєкт з психосоціальної підтримки та збереження психічного здоров'я дітей, батьків / осіб, які їх замінюють, та фахівців, що працюють з дітьми, який реалізує ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
У Чернівцях розслідують схему «чорної трансплантології»: арештували чотирьох працівників бюро
У Чернівцях Шевченківський районний суд обрав запобіжні заходи чотирьом підозрюваним в незаконній торгівлі анатомічними матеріалами людини, працівникам Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро. Про це повідомив генеральний прокурор Руслан Кравченко.
За його словами, фігурантам суд призначив взяття під арешт з можливістю внесення застави розміром 1,5 мільйона гривень для кожного.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Росія активізує дезінформаційну кампанію про «чорну трансплантологію» в Україні — ЦПД



За даними слідства, лікарі вилучали з тіл померлих біоматеріали: кістки, рогівки, сухожилля, шкіру, які потім продавали за фіктивними договорами про «науково-медичне співробітництво» підприємствам, які виготовляли імпланти для хірургії й стоматології. При цьому родичів померлих схиляли різними способами до співпраці, а в деяких випадках забирали біоматеріал без їх згоди та відома.
Передача біоматеріалу здійснювалась потягом сполученням «Чернівці – Одеса» в контейнерах з холодоагентом.
Затримано чотирьох працівників Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро. Їм повідомлено про підозру у незаконній торгівлі анатомічними матеріалами людини, вчиненій за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 143 КК України). У приміщеннях бюро, а також за місцями проживання й у автомобілях підозрюваних провели обшуки.
Зауважимо, українське законодавство передбачає чіткі правила щодо вилучення, використання та транспортування анатомічних матеріалів людини. Зокрема, донорство має ґрунтуватися на добровільній та усвідомленій згоді у випадках, визначених законом. Правила також регламентують міждержавний обмін анатомічними матеріалами та їхнє транспортування. Про це ZN.UА писало після ухвалення оновленого законодавства про трансплантацію у 2019 році.
Чинне законодавство розмежовує трансплантацію як медичну процедуру та незаконний обіг анатомічних матеріалів. Саме тому у справі на Буковині ключовим буде встановити, чи справді працівники патологоанатомічного бюро вилучали матеріали з тіл померлих із порушенням встановленої процедури та чи передавали їх за межами законних механізмів.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Як війна змінює здоров’я українців
Про що може думати лікар-кардіолог? Звісно, про здоров’я. Але в умовах війни саме це поняття набуло нових, значно жорсткіших критеріїв: воно залежить не тільки від аналізів і діагнозів, а й від сну, тривог, переїздів, доступу до ліків і постійного стресу. Війна увійшла в побут і змінила те, що ми звикли вважати нормою.Для лікаря це означає нову повсякденність: молодші пацієнти приходять із підвищеним тиском, серцебиттям, задишкою, а розмова про серце дуже швидко переходить у розмову про недосипання, тривоги й виснаження. Війна не лише спричинила нові травми, а й ускладнила перебіг уже наявних хронічних хвороб.

Нашарування хвороб

До початку повномасштабної війни головними медичними проблемами для України залишалися серцево-судинні, онкологічні захворювання, цукровий діабет, хронічні респіраторні хвороби. Війна не скасувала цього переліку — вона його ускладнила. До довоєнного тягаря неінфекційних захворювань додалися травми, мінно-вибухові ушкодження, опіки, ампутації, складна реабілітація та психічні розлади. Між ними формується ще один пласт — хвороби, які війна не спричинила безпосередньо, але прискорила, декомпенсувала або зробила складнішими для контролю. Інфаркти, інсульти, рак, артеріальна гіпертензія, фібриляція передсердь так само потребують кардіохірургічних операцій, онкологічного лікування, діалізу, інсуліну, антикоагулянтів і щоденних препаратів від тиску. На жаль, багато таких станів ми бачимо вже в занедбаному, декомпенсованому вигляді. Саме цей третій пласт може виявитися одним із найдорожчих для системи охорони здоров’я в наступні десять років. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як підтримати пам’ять у часи хронічного стресу: що радить наука Непрямий вплив війни на здоров’я складається щонайменше з трьох компонентів: психоемоційного, екологічного та гуманітарного. Останній включає доступність медичної допомоги, ліків і необхідних медичних засобів.Визнаймо: ми вже живемо у середовищі, де хронічний стрес, порушений сон, гіподинамія через постійну втому, зміни якості харчування та постійне очікування наступної тривоги стали частиною повсякденності.

Тиск, якого ніхто не бачить

У травні 2026 року ВООЗ опублікувала ситуаційний аналіз артеріальної гіпертензії в Україні за 2005 рік. За цими даними, підвищений артеріальний тиск мають близько 43% українців віком від 30 до 79 років. ВООЗ окремо звертає увагу на те, що війна посилила чинники серцево-судинного ризику й порушила безперервність лікування.За цими цифрами дуже легко побачити конкретні історії.Маю пацієнта, у якого до повномасштабного вторгнення тиск був добре контрольований на стабільній терапії. Після кількох місяців постійних нічних тривог він почав прокидатися майже щоночі, кілька разів змінював місце проживання, перестав регулярно вимірювати тиск і став частіше пити каву, щоб витримувати робочий день після кількох годин сну. А ще призвичаївся курити «для заспокоєння нервів». Формально, якщо подивитися на його медичну історію, він залишився в межах свого первинного діагнозу «гіпертонічна хвороба», але насправді змінилося все навколо цього діагнозу. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Війна, стрес і сексуальна реабілітація: що потрібно знати Найпідступніше в артеріальній гіпертензії те, що людина часто її просто не відчуває. Вона роками живе з тиском 160 на 100 і почувається стерпно. Головний біль списує на втому, задишку — на зайві кілограми, а ранкову тяжкість у голові — на те, що знову не виспалась. І поки нічого не болить, немає жодного приводу дійти до лікаря.За даними Національної служби здоров’я за 2024 рік, діагноз артеріальної гіпертензії зафіксували лише у 13,8% дорослих, які підписали декларацію із сімейним лікарем. Порівняйте це із 43%, які показують популяційні оцінки. Між цими двома числами — мільйони людей, про яких система охорони здоров’я просто не знає. ВООЗ дотримується в цій ситуації очікуваного делікатного формалізму, коли зазначає, що кожен третій дорослий із підвищеним тиском про свою хворобу не здогадується.Різниця між цими цифрами — не просто статистична похибка. Це величезний резерв майбутніх інсультів, інфарктів, серцевої та ниркової недостатності, частині яких теоретично можна запобігти. І тут війна створює небезпечний парадокс: саме тоді, коли ризик зростає, можливостей для раннього виявлення стає менше. Людина рідше приходить на профілактичний огляд, а система закономірно концентрує ресурси на одному напрямі.Згідно з дослідженням ВООЗ, від початку повномасштабної війни 68% українців повідомили про погіршення стану здоров’я. Найчастіше йдеться про порушення сну, психологічні розлади, хронічний стрес і захворювання опорно-рухового апарату. Серйозним викликом залишається психічне здоров’я. Понад 70% респондентів упродовж останнього року відчували симптоми тривоги, депресії або сильного стресу, однак лише близько 20% зверталися по фахову допомогу. За оцінками ВООЗ, 2026 року майже 10 мільйонів людей в Україні потребують підтримки у сфері психічного здоров’я, а потреба в реабілітаційних послугах значно перевищує наявні можливості системи охорони здоров’я. Ці люди не десь далеко. Поруч із нами вони ходять на роботу, водять авто, служать, виховують дітей, доглядають за старшими родичами. Просто ніхто ніколи не вимірював їм тиск двічі поспіль протягом одного тижня. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Війна перетворила наш стрес на хронічний: як із цим упоратися Пацієнт, якого я запам’ятала, звернувся до мене не через тиск. Йому 34 роки. Він перебував на реабілітації після бойової травми і вирішив пройти кардіологічний огляд, аби довести керівництву, що вже готовий повернутися на службу. Тиск на прийомі був 168 на 104. Він знизав плечима і сказав, що це через нервування, зараз мине. Ми домовилися, що протягом тижня він вимірюватиме тиск уранці й увечері та надсилатиме мені цифри. Найнижче значення за той тиждень було 152 на 96. У нього вже була гіпертрофія лівого шлуночка на ехокардіографії, тобто серце роками працювало проти підвищеного опору. Не тиждень і не місяць, а роками. І протягом усього цього часу він вважав себе здоровою людиною, бо нічого не боліло, і ходив на бойові завдання.Ця історія важлива для мене не лише через цифру 168 на 104. Вона оприявнює проблему, яку ми ризикуємо недооцінити у військових і ветеранів: тяжка травма закономірно відсуває «звичайні» чинники ризику на другий план. На тлі операцій, реабілітації, болю та повернення до служби тиск 150 на 95 мм рт. ст. справді може здаватися дрібницею. Але серцево-судинний ризик накопичується незалежно від того, яке місце ми відвели йому у списку проблем пацієнта.

Коли рутина стає розкішшю

Війна зруйнувала нашу здатність планувати щось наперед і зберігати звичну рутину. Переїзди, зруйноване житло, зміна сімейного лікаря, перебої зі світлом, зміна аптеки, зміна доходу. Кожна з цих подій окремо виглядає побутовою незручністю. Разом вони означають, що людина випадає з лікування на тижні чи місяці, а щоби повернутися в «русло», треба або мати неабияку наполегливість, або дочекатися критичної ситуації.Ще розповім про пацієнтку 62 років, яка виїхала з Донеччини й за два роки змінила три області. Вона сумлінно приймала комбіновану терапію, підібрану ще 2021 року. Коли закінчилась упаковка, в новому місті цього препарату не було. В аптеці запропонували щось схоже за назвою активної речовини, але в іншому дозуванні. Вона побоялась і просто не стала пити нічого, бо «краще без ліків, ніж не ті ліки». За чотири місяці ми познайомились у приймальному відділенні, куди вона потрапила з гіпертензивним кризом і транзиторною ішемічною атакою. Вона просто не мала до кого підійти з питанням, яке вирішується за дві хвилини фахової розмови. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Говорити, щоби зцілитися: як досвід війни змінює психіку поколінь Цей випадок добре показує, що доступність медицини — це не лише відстань до лікарні. Людина може жити у великому місті, мати аптеку біля дому й формально — доступ до медичної допомоги, але однаково випасти із системи. Справжня безперервність допомоги означає, що після переїзду пацієнт може швидко відновити маршрут: зрозуміти, де отримати рецепт, чим безпечно замінити препарат і до кого звернутися з простим запитанням, не чекаючи, поки воно стане невідкладним станом.Ми звикли вимірювати ефективність лікування цільовим тиском. Але контроль хвороби залежить не тільки від препарату, а й від сну, кількості алкоголю, від того, скільки солі в раціоні, як багато людина рухається, курить чи ні та скільки годин на добу перебуває у стані очікування вибуху. Жодного клінічного дослідження, на яке спирається наша доказова база, не проводили в популяції, де більшість учасників регулярно недосипає через повітряні тривоги.Це аж ніяк не означає, що доказова медицина перестала працювати, але контекст, у якому ми застосовуємо її рекомендації, змінюється швидше, ніж устигає накопичуватися доказова база. Українська медицина сьогодні фактично створює новий масив клінічних спостережень над тим, як поводяться хронічні захворювання в умовах багаторічного стресу, порушеного сну, переміщення населення та періодичних перебоїв із базовою інфраструктурою.

Як запускається ланцюг нових проблем

За останні три роки я бачу, як молоді пацієнти віком від 30 до 45 років, які раніше не мали надмірної ваги, приходять, набравши за короткий час 8, 10, іноді 12 кілограмів. Вони їдять уночі, бо як інакше зняти стрес, коли ховаєшся з родиною від вибухів у ванній кімнаті? Вони п’ють більше алкоголю, ніж до війни, і чесно про це кажуть, а ще повернулися до куріння після років без сигарет. У них підвищується тиск, зростають тригліцериди, з’являється порушення толерантності до глюкози. Це не окремі хвороби в різних організмах, а єдиний процес, який просто має різні назви залежно від того, який аналіз ми здали. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Учені назвали причину хронічного стресу: тіло думає, що щодня бореться з левом Саме тому наслідки війни не варто рахувати окремими колонками: плюс гіпертензія, плюс ожиріння, плюс тривожні розлади. На рівні однієї людини вони підсилюють одне одного. Недосипання змінює харчову поведінку, збільшення ваги погіршує контроль тиску та глюкози, алкоголь і куріння додають серцево-судинного ризику, а виснаження зменшує ймовірність, що людина взагалі займатиметься профілактикою. Так формується не сума ризиків, а каскад, у якому кожен новий чинник підсилює попередній.Окремо варто говорити про військових і ветеранів. Повернуся до мого пацієнта, який відновлюється після поранення: на тлі реабілітації його тиск 168 на 104 здається дрібницею. Обмежена рухливість після травми, хронічний біль, порушення сну, посттравматичний стресовий розлад, часто алкоголь як самолікування. За п’ять чи сім років ця «дрібниця» може обернутись інфарктом у 40.Тому охорону здоров’я ветеранів не можна будувати лише навколо наслідків поранення. Після завершення гострої реабілітації поруч із травматологом, реабілітологом і фахівцем із психічного здоров’я має з’являтися звичайна превентивна медицина: контроль тиску, ліпідів і глюкози, ваги, куріння та сну. Інакше ми можемо успішно повернути людині функцію після тяжкого поранення, але пропустити чинники, які за кілька років визначатимуть тривалість її життя.

Що робити вже сьогодні

Що з цим робити, якщо ми не завжди можемо спланувати навіть побут, не кажучи вже про майбутнє здоров’я нації?Почну з очевидного, бо очевидне зазвичай і не роблять. Тиск треба вимірювати всім, починаючи з 30 років, удома, у спокої, вранці й увечері. Якщо середні значення впродовж тижня перевищують 140 на 90, це привід дійти до сімейного лікаря.Найбільша частина невиявленої гіпертензії припадає на працездатних чоловіків, які не ходять до лікарів у принципі. Знайти їх можна там, де вони бувають щодня — на роботі. Регулярний скринінг на робочому місці, організований роботодавцем, міг би допомогти виявляти таких людей значно раніше.Якщо група ризику не приходить до поліклініки, немає сенсу роками чекати на неї там. Скринінг має рухатися туди, де перебувають люди: на підприємства, до військових підрозділів, центрів реабілітації, мобільних медичних пунктів. Для гіпертензії це особливо виправдано, тому що перший етап скринінгу не потребує складного обладнання. Іноді між невиявленою хворобою та початком лікування стоять тонометр, десять хвилин і людина, яка правильно пояснить результат. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ “Старіння” в 20 років: вчені розкрили два фактори, що шкодять мозку молоді За даними ВООЗ, станом на 2026 рік мільйони українців залишаються внутрішньо переміщеними. Для кожної такої людини переїзд може означати зміну лікаря, аптеки, маршруту до лікарні, а іноді й повну втрату звичного медичного середовища.У прифронтових регіонах проблема ще складніша. ВООЗ повідомляла, що мобільні команди первинної допомоги працюють у 121 населеному пункті в межах 60 кілометрів від активних бойових дій. У частині цих громад немає аптеки або медичного закладу, які постійно працюють.І тут війна підказує ще одну необхідну зміну парадигми: медицина має сама йти до пацієнта. Мобільні бригади, телемедичні консультації — усе це потрібно використовувати ширше, і не лише у прифронтових регіонах.Є ще одна очевидна річ: здоров’я залежить не тільки від лікарні, а й від електрики, води, транспорту, мобільного зв’язку, роботи аптек і навіть температури у квартирі.2026 року ВООЗ визнає, що нестабільне електропостачання є однією із загроз для безперервності медичної допомоги. Відключення впливають не лише на роботу медичного обладнання, а й на зберігання ліків, вакцин, роботу домашніх медичних пристроїв. Для пацієнта після інфаркту або операції важливим є не лише те, що відбулось у лікарні, а й те, куди він повертається після виписки, чи є вдома тепло, світло, чи працює ліфт.

Медичні наслідки війни

Війна змінила не лише медичні показники, а й саму логіку турботи про здоров’я. Сучасна медицина може врятувати людину після інфаркту, операції чи тяжкого поранення, але цей результат буде неповним, якщо після виписки вона повертається в дім без світла, доступу до аптеки, можливості дістатися на контрольний огляд або умов для базового відновлення.Саме тому межа відповідальності охорони здоров’я сьогодні проходить значно далі за двері лікарні. Війна навчила нас, що здоров’я залежить не лише від лікування, а й від інфраструктури, ритму життя, доступності допомоги та здатності системи не втрачати людей між одним візитом і наступним.Війна також навчила нас значно менше розділяти психічне та фізичне здоров’я. За даними ВООЗ, наприкінці 2025 року 72% опитаних українців повідомляли про симптоми тривоги або депресії протягом попереднього року. Водночас по професійну допомогу звернувся лише приблизно кожен п’ятий. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Життя з гіпертонією — як адаптувати звички Цю цифру важливо правильно читати. Вона не означає, що 72% українців мають психіатричний діагноз. Але дуже велика частина країни живе у стані тривалого психологічного навантаження, яке позначається і на фізичному здоров’ї: через серцебиття, коливання тиску, постійну втому, відчуття браку повітря, проблеми зі сном.Найскладнішим є те, що головний медичний рахунок цієї війни ще попереду. Ми побачимо його через роки — у серцево-судинних подіях, наслідках хронічного стресу, діабеті, гіпертензії, виснаженні та втраті якості життя. Тому сьогодні нам потрібна не лише реакція на наслідки, а й тривала системна робота з профілактики, повернення медицини туди, де вона найбільше потрібна, а також довготривале спостереження за здоров’ям населення. Нам потрібно знати, як змінюються артеріальний тиск, ожиріння, діабет, онкологічна захворюваність, психічне здоров’я, сон і серцево-судинні події у військових, ветеранів, переселенців, дітей і цивільного населення різних регіонів. Інакше за десять років ми побачимо наслідки, але не зможемо точно сказати, де саме могли їм запобігти.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
«Зберегти безпечні ліки»: МОЗ лобіює особливий європейський механізм для українських генериків
В Україні готують оновлення вимог до біоеквівалентності (відповідності за дією та ефективністю аналогів-генериків оригінальним препаратам) ліків, яке має наблизити вітчизняний фармацевтичний ринок до європейських стандартів без ризику втрати доступних медикаментів. Державний експертний центр уже розробив відповідний план переходу та направив його на опрацювання профільним світовим та українським асоціаціям, про що розповів редакторці відділу соціуму ZN.UА Аллі Котляр, директор Державного експертного центру МОЗ Едем Адаманов в інтерв’ю «Просто пофіксити систему на рівні прізвищ — не працює».

Безболісний перехід

За словами очільника відомства, підготовлений документ для аналізу та коментарів цього тижня надіслали ключовим об'єднанням:
    Європейській бізнес-асоціації;Американській торговельній палаті;Асоціації виробників інноваційних ліків;Асоціації «Виробники ліків України»;Спілці українських підприємців.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Втрата контролю над якістю ліків»: експерт назвав головні ризики ліквідації Держлікслужби Адаманов пояснив, що головна мета регулятора — підтримати вітчизняних фармвиробників, щоб перехід на нові правила відбувся безболісно для системи охорони здоров'я та пацієнтів. У Державному експертному центрі наполягають, щоб вимоги відповідали українському наказу 2015–2016 років, який уже був узгоджений із тогочасною директивою ЄС, адже внесені пізніше зміни є переважно мінорними. Як свого часу для Хорватії чи Польщі передбачали перехідний період після вступу до ЄС, так само він має бути передбачений і для українських виробників.

Захист вітчизняних генериків

Експерт наголосив, що окремим викликом для фармацевтичного ринку стали препарати, які свого часу реєструвалися з використанням референтного медикаменту з Великої Британії — тоді ще країни-члена Євросоюзу. Після Вrехіt та переорієнтації європейського законодавства виключно на референтні препарати країн ЄС статус таких українських реєстрацій опинився під питанням.«Якщо є препарат, що 20 років на ринку без жодних проблем із фармаконаглядом, ми будемо лобіювати, щоб він залишився доступним в Україні, навіть якщо для виходу на ринок ЄС він не підійде. За умови підтвердженої якості, безпеки та ефективності його вилучення може боляче вдарити по пацієнтах, які до нього звикли. Для таких випадків є конкретний європейський механізм — підхід Wеll Еstаblіshеd Usе, який передбачає можливість реєстрації добре вивчених препаратов на підставі тривалого досвіду їх медичного застосування», — зауважив Адаманов.Український фармринок пережив важкий рік: удари по складах і виробництву, скандали навколо регулятора, спроби держави знизити ціни на ліки й водночас дедалі більше запитань від пацієнтів до якості препаратів. Про контроль якості, біоеквівалентність старих генериків, ризики дефіциту лікарських препаратів і запуск Української фармацевтичної агенції — в інтерв’ю Алли Котляр з новим директором ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Едемом Адамановим «Майже все зареєстроване до 2006 року потребує приведення у відповідність».
Go to zn.ua
Sign up, for leave a comments and likes
About news channel
  • Новини дня. Ексклюзивні коментарі, думки, аналітика та головні події України і світу на сайті Дзеркало тижня

    All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.

    Responsible: editorial office of the site zn.ua.

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization