Митний саботаж. Чому Україна залишилася без статистики зовнішньої торгівлі
Go to zn.ua
У держави не може бути «наших» чи «ваших» даних. Усі вони державні і мають слугувати її цілям. Утім, практика доводить зворотне. Кожен держорган має «свої» дані, тримається за них обома руками, як за найвищу цінність, і страшно не хоче ділитися. Подекуди до смішного, часом — до обурення. Ми ж наче прогресивна цифрова держава зі зразковою і справді дуже зручною «Дією» — буквально супермаркетом державних послуг. Але за цією вітриною — радянський сільмаг із порожніми полицями, продажами з-під поли, обліком в амбарних книгах, а головне, відвертим небажанням стати хоча б універсамом. Ми доведемо це на конкретному прикладі, і, попри тему, він не буде нудним: попереду сварки, інтриги, шантаж, саботаж і навіть трохи конспірології.
Восени минулого року Держстат перестав публікувати дані про зовнішню торгівлю товарами. Всяке буває, але місяць до місяця — і от за вікном травень 2026-го, а даних досі нема. Те, що мало кого занепокоїло на початку, наразі сильно напружує всіх, хто з цими даними працює, — від аналітиків і журналістів до Мінекономіки та НБУ, які їх використовують безпосередньо в роботі. Без цих даних неможливі ані макроекономічне планування, ані бюджетне, не працює адекватно контроль митних зборів та експортно-імпортної «тіні», буксує будь-яка державна аналітика і прогнози. Але паніки, як бачимо, нема.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Головна проблема нашої зовнішньої торгівлі — внутрішня
Ще більше напружує пояснення від Держстату, яке весь цей час висить на відповідній сторінці замість звичної інформації про зовнішню торгівлю:
«Держстат не отримав відповідно до Угоди про інформаційне співробітництво від Держмитслужби в повному обсязі адміністративні дані щодо митних декларацій... що унеможливлює вчасне формування та поширення інформації».
Тобто митниця раптом перестала надавати інформацію Держстату і саботує цю передачу досі. Це вже цікаво. Ще цікавіші версії, чому ж митники вдалися до цього саботажу.
Офіційна версія Митної служби спрощено звучить так. Буцімто служба, вкотре перечитуючи Митний кодекс, усвідомила, що буквально роками неправильно розуміла його статтю 452 і насправді може надавати Держстату лише деперсоніфіковану інформацію щодо експортно-імпортних операцій.
Власне, ця деперсоніфікація буквально унеможливлює для Держстата роботу із митними даними, бо його методологія передбачає отримання всього масиву деталізованих даних, а не куцої записки «за окремими напрямами відбулись окремі зміни». Найбільша претензія до цієї версії — часовий лаг у шість років, адже востаннє зміни до статті 452 вносилися 2020-го, і якщо у це пояснення повірити, то варто весь склад митної служби відправити на тест РІSА, що визначає вміння школярів розуміти прочитане.
До 90% рішень митниці суди визнають незаконними: спробу прибрати ключові зміни з антикорстратегії відбили
Та й сама постановка проблеми дивна: деталізовані дані про зовнішньоекономічну діяльність конкретних компаній приховують від Держстату, який регулярно збирає дані про діяльність компаній і фізосіб-підприємців для формування офіційної державної статистики. Тобто про баланси, фінрезультати, обсяги виробництва та персонал Держстату можна знати, а от хто скільки завіз чи вивіз з країни товарів — зась?
Утім, у кулуарах митної служби поширена інша версія причин саботажу — лист від СБУ, який буквально заборонив митникам поширювати недеперсоналізовані дані про поставки товарів. Мовляв, митні бази можна купити на кожному кроці, час це неподобство нарешті припинити.
По-перше, принципово нічого з листопада не змінилося, митні бази і досі можна легко купити на чорному ринку. По-друге, кожен, хто такі бази хоч раз бачив, підтвердить — вони саме митні, а не держстатівські. Відмінність є, «гурманам» суто митний набір даних кидається в око одразу, і ми завжди бачили тільки його у «злитих» базах.
До того ж наші джерела у СБУ підтверджують, що лист про обмеження від СБУ митна служба справді отримувала, але стосувався він не усіх товарів узагалі, а лише подвійного призначення. Це вичерпний і зрозумілий перелік, який точно не становить усього масиву даних, які митники перестали надавати Держстату.
Однак є і третя версія подій, ще більш кулуарна, а головне, підтверджена нами у різних не пов'язаних між собою джерелах: саботаж митниці — це помста.
Саме так, Державна митна служба мститься Держстату за небажання поділитися із митниками статистичними звітами конкретних виробників сої та ріпаку. Оце так поворот.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
«Чорна каса» української митниці: у службі в існуванні схеми з сертифікатом ЕUR.1 звинуватили ЄС
Нагадаємо, що восени 2025 року було запроваджено 10% мито на експорт сої та ріпаку, але тих виробників, що експортують продукцію власного виробництва, від нього звільнили. З того моменту процес якісного моніторингу походження сої та ріпаку став справжнім головним болем держави, бо де є пільга, там одразу з'являються охочі її отримати незаконно. Тим і цікаві звіти, які виробники подають до Держстату, бо, на відміну від усіх інших звітів, їх зазвичай ніколи не занижують, — немає потреби. Отже, порівняння цих звітів із даними податкової чи Торгово-промислової палати справді було б цікавою вправою для митниці. І ми можемо лише сподіватися, що вдавалися б вони до цих порівнянь виключно із благими намірами. Але... за законом, Держстат не має права передавати статистичні звіти конкретних виробників.
Так, знову «ваша» і «наша» інформація, але в такому разі це має сенс, адже саме захищеність цих даних і відсутність прямих мотивів набрехати Держстату — запорука того, що дані будуть правильними, а країна оперуватиме точною інформацією. Тому на свідоме порушення закону Держстат не пішов, і буквально відразу надання даних від митниці припинилося. По суті, це шантаж на рівні держорганів, що триває більш як пів року без жодних наслідків для шантажистів.
Звісно, Держстат не сидить із сумним обличчям, а активно намагається знайти розумне рішення абсурдної проблеми. Почали із Дениса Шмигаля, який, будучи першим віцепрем'єром, відповідальний за все на світі, включно зі статистикою. Це був листопад минулого року. Шмигаль доручив Мінцифри розібратися в ситуації. Не розібралися. За усієї поваги до управлінського досвіду пана Шмигаля, Мінцифри точно не те міністерство, яке може вплинути на митну службу. Тут навіть доручення Мінфіну не факт що допомогло б. Тим паче весь цей час на офіційному рівні митниця наполягає, що причина у статті 452 Митного кодексу, а кодекс точно вищий за юридичною силою за якусь там Угоду про інформаційне співробітництво.
Митниця збільшила перерахування в держбюджет: які товари забезпечили найбільші надходження
Власне, через цю «офіційну» причину розв’язати проблему швидко, тобто просто поновити надання даних, уже не вийде. Так, у митниці тепер новий очільник, колишній детектив НАБУ Орест Мандзій. Але, з одного боку, ми впевнені, що обмін інформацією із Держстатом не має бути першочерговою його проблемою, а з іншого — досвідчені колеги-митники точно добіжать до нього першими зі своєю версією подій. Тож, попри всю неправомірність причин, через які ця ситуація склалася, вирішуватимуть її виключно у правовий спосіб.
Наразі триває спільна робота Держстату тепер уже із Мін’юстом, Мінфіном і Мінцифри, націлена на внесення поправок у статтю 452 Митного кодексу. Зрозуміло, що це нешвидкий процес, і прогноз, отриманий чиновниками від законодавців, — кінець цього року. Хто слідкував за виключною непродуктивністю українського парламенту останнім часом, розуміє — прогноз дуже оптимістичний. Увесь цей час країна житиме без офіційної статистики про зовнішню торгівлю.
У виграші, між іншим, буде лише митниця, що заварила цю кашу, адже відсутність цих даних, крім усього іншого, не дасть можливості аналітикам бачити реальну експортно-імпортну картину та оцінювати доброчесність митників не за результатами переатестацій, а за конкретними діями. Ось вам і дрібка конспірології.
Що маємо у сухому залишку? Насамперед підтвердження деградації у держуправлінні, за якої відсутність офіційної статистики понад пів року не стала інституційним скандалом. Маємо свідчення вкрай низької ваги Мінцифри та нездатності відомства вирішувати профільні завдання. Прямо за Пинзеником — хочете, щоб зникли яблука, створіть міністерство яблук. Та й уся історія загалом демонструє, що і масштаб проблем, і шляхи їхнього розв’язання — навіть не дрібні, а дріб’язкові. І урядова неспроможність усе виправити швидко і правильно лише погіршує ситуацію. Митна служба, винуватиця скандалу, не лише не понесе жодної відповідальності — вона єдина, хто виходить із цієї історії у виграші та без претензій. Зрештою, замість публічної порки й негайного відновлення передачі даних ми отримаємо чергові поправки до Митного кодексу, бо кодекси наші все стерплять. Не здивуюсь, якщо після їхнього ухвалення Держмитслужбі ще й подякують за плідну співпрацю.
Восени минулого року Держстат перестав публікувати дані про зовнішню торгівлю товарами. Всяке буває, але місяць до місяця — і от за вікном травень 2026-го, а даних досі нема. Те, що мало кого занепокоїло на початку, наразі сильно напружує всіх, хто з цими даними працює, — від аналітиків і журналістів до Мінекономіки та НБУ, які їх використовують безпосередньо в роботі. Без цих даних неможливі ані макроекономічне планування, ані бюджетне, не працює адекватно контроль митних зборів та експортно-імпортної «тіні», буксує будь-яка державна аналітика і прогнози. Але паніки, як бачимо, нема.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Головна проблема нашої зовнішньої торгівлі — внутрішня
Ще більше напружує пояснення від Держстату, яке весь цей час висить на відповідній сторінці замість звичної інформації про зовнішню торгівлю:
«Держстат не отримав відповідно до Угоди про інформаційне співробітництво від Держмитслужби в повному обсязі адміністративні дані щодо митних декларацій... що унеможливлює вчасне формування та поширення інформації».
Тобто митниця раптом перестала надавати інформацію Держстату і саботує цю передачу досі. Це вже цікаво. Ще цікавіші версії, чому ж митники вдалися до цього саботажу.
Офіційна версія Митної служби спрощено звучить так. Буцімто служба, вкотре перечитуючи Митний кодекс, усвідомила, що буквально роками неправильно розуміла його статтю 452 і насправді може надавати Держстату лише деперсоніфіковану інформацію щодо експортно-імпортних операцій.
Власне, ця деперсоніфікація буквально унеможливлює для Держстата роботу із митними даними, бо його методологія передбачає отримання всього масиву деталізованих даних, а не куцої записки «за окремими напрямами відбулись окремі зміни». Найбільша претензія до цієї версії — часовий лаг у шість років, адже востаннє зміни до статті 452 вносилися 2020-го, і якщо у це пояснення повірити, то варто весь склад митної служби відправити на тест РІSА, що визначає вміння школярів розуміти прочитане.
До 90% рішень митниці суди визнають незаконними: спробу прибрати ключові зміни з антикорстратегії відбили
Та й сама постановка проблеми дивна: деталізовані дані про зовнішньоекономічну діяльність конкретних компаній приховують від Держстату, який регулярно збирає дані про діяльність компаній і фізосіб-підприємців для формування офіційної державної статистики. Тобто про баланси, фінрезультати, обсяги виробництва та персонал Держстату можна знати, а от хто скільки завіз чи вивіз з країни товарів — зась?
Утім, у кулуарах митної служби поширена інша версія причин саботажу — лист від СБУ, який буквально заборонив митникам поширювати недеперсоналізовані дані про поставки товарів. Мовляв, митні бази можна купити на кожному кроці, час це неподобство нарешті припинити.
По-перше, принципово нічого з листопада не змінилося, митні бази і досі можна легко купити на чорному ринку. По-друге, кожен, хто такі бази хоч раз бачив, підтвердить — вони саме митні, а не держстатівські. Відмінність є, «гурманам» суто митний набір даних кидається в око одразу, і ми завжди бачили тільки його у «злитих» базах.
До того ж наші джерела у СБУ підтверджують, що лист про обмеження від СБУ митна служба справді отримувала, але стосувався він не усіх товарів узагалі, а лише подвійного призначення. Це вичерпний і зрозумілий перелік, який точно не становить усього масиву даних, які митники перестали надавати Держстату.
Однак є і третя версія подій, ще більш кулуарна, а головне, підтверджена нами у різних не пов'язаних між собою джерелах: саботаж митниці — це помста.
Саме так, Державна митна служба мститься Держстату за небажання поділитися із митниками статистичними звітами конкретних виробників сої та ріпаку. Оце так поворот.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
«Чорна каса» української митниці: у службі в існуванні схеми з сертифікатом ЕUR.1 звинуватили ЄС
Нагадаємо, що восени 2025 року було запроваджено 10% мито на експорт сої та ріпаку, але тих виробників, що експортують продукцію власного виробництва, від нього звільнили. З того моменту процес якісного моніторингу походження сої та ріпаку став справжнім головним болем держави, бо де є пільга, там одразу з'являються охочі її отримати незаконно. Тим і цікаві звіти, які виробники подають до Держстату, бо, на відміну від усіх інших звітів, їх зазвичай ніколи не занижують, — немає потреби. Отже, порівняння цих звітів із даними податкової чи Торгово-промислової палати справді було б цікавою вправою для митниці. І ми можемо лише сподіватися, що вдавалися б вони до цих порівнянь виключно із благими намірами. Але... за законом, Держстат не має права передавати статистичні звіти конкретних виробників.
Так, знову «ваша» і «наша» інформація, але в такому разі це має сенс, адже саме захищеність цих даних і відсутність прямих мотивів набрехати Держстату — запорука того, що дані будуть правильними, а країна оперуватиме точною інформацією. Тому на свідоме порушення закону Держстат не пішов, і буквально відразу надання даних від митниці припинилося. По суті, це шантаж на рівні держорганів, що триває більш як пів року без жодних наслідків для шантажистів.
Звісно, Держстат не сидить із сумним обличчям, а активно намагається знайти розумне рішення абсурдної проблеми. Почали із Дениса Шмигаля, який, будучи першим віцепрем'єром, відповідальний за все на світі, включно зі статистикою. Це був листопад минулого року. Шмигаль доручив Мінцифри розібратися в ситуації. Не розібралися. За усієї поваги до управлінського досвіду пана Шмигаля, Мінцифри точно не те міністерство, яке може вплинути на митну службу. Тут навіть доручення Мінфіну не факт що допомогло б. Тим паче весь цей час на офіційному рівні митниця наполягає, що причина у статті 452 Митного кодексу, а кодекс точно вищий за юридичною силою за якусь там Угоду про інформаційне співробітництво.
Митниця збільшила перерахування в держбюджет: які товари забезпечили найбільші надходження
Власне, через цю «офіційну» причину розв’язати проблему швидко, тобто просто поновити надання даних, уже не вийде. Так, у митниці тепер новий очільник, колишній детектив НАБУ Орест Мандзій. Але, з одного боку, ми впевнені, що обмін інформацією із Держстатом не має бути першочерговою його проблемою, а з іншого — досвідчені колеги-митники точно добіжать до нього першими зі своєю версією подій. Тож, попри всю неправомірність причин, через які ця ситуація склалася, вирішуватимуть її виключно у правовий спосіб.
Наразі триває спільна робота Держстату тепер уже із Мін’юстом, Мінфіном і Мінцифри, націлена на внесення поправок у статтю 452 Митного кодексу. Зрозуміло, що це нешвидкий процес, і прогноз, отриманий чиновниками від законодавців, — кінець цього року. Хто слідкував за виключною непродуктивністю українського парламенту останнім часом, розуміє — прогноз дуже оптимістичний. Увесь цей час країна житиме без офіційної статистики про зовнішню торгівлю.
У виграші, між іншим, буде лише митниця, що заварила цю кашу, адже відсутність цих даних, крім усього іншого, не дасть можливості аналітикам бачити реальну експортно-імпортну картину та оцінювати доброчесність митників не за результатами переатестацій, а за конкретними діями. Ось вам і дрібка конспірології.
Що маємо у сухому залишку? Насамперед підтвердження деградації у держуправлінні, за якої відсутність офіційної статистики понад пів року не стала інституційним скандалом. Маємо свідчення вкрай низької ваги Мінцифри та нездатності відомства вирішувати профільні завдання. Прямо за Пинзеником — хочете, щоб зникли яблука, створіть міністерство яблук. Та й уся історія загалом демонструє, що і масштаб проблем, і шляхи їхнього розв’язання — навіть не дрібні, а дріб’язкові. І урядова неспроможність усе виправити швидко і правильно лише погіршує ситуацію. Митна служба, винуватиця скандалу, не лише не понесе жодної відповідальності — вона єдина, хто виходить із цієї історії у виграші та без претензій. Зрештою, замість публічної порки й негайного відновлення передачі даних ми отримаємо чергові поправки до Митного кодексу, бо кодекси наші все стерплять. Не здивуюсь, якщо після їхнього ухвалення Держмитслужбі ще й подякують за плідну співпрацю.
Go to zn.uaМВФ і ЄС вимагають від України нових податків заради кредитів — Bloomberg
Go to zn.ua
Європейський Союз планує надати Україні кредит на 90 мільярдів євро (105 мільярдів доларів) в обмін на зміни в оподаткуванні, на яких наполягає МВФ. Ці вимоги застосовуватимуться до так званої макрофінансової частини кредиту у розмірі 8,4 мільярдів євро, інформує Вlооmbеrg.
Для отримання траншу депутатам доведеться ухвалити непопулярні рішення, зокрема запровадити оподаткування міжнародних посилок. За словами джерел, Україна має отримати першу виплату в червні, за нею буде друга, запланована на вересень, і третя — до кінця року після завершення реформ.
Як повідомили джерела, ця вимога відображає умову, висунуту МВФ для виділення ще одного траншу у розмірі 700 мільйонів доларів у рамках своєї програми допомоги.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Зміни в оподаткуванні: Кабмін схвалив законопроєкти про військовий збір і міжнародні посилки
Один з опозиційних депутатів, Ярослав Железняк, заявив Вlооmbеrg, що не бачить достатньої підтримки для вжиття цього заходу, для чого потрібно як мінімум 226 із 392 голосів.
Прес-секретар Міністерства фінансів України Дмитро Герасименя заявив агентству Вlооmbеrg, що уряд продовжує роботу над завершенням угоди про кредит із ЄС та його умовами до ратифікації парламентом.
Нагадаємо, у понеділок держави-члени ЄС погодили умови програми макрофінансової допомоги, заявив комісар з економіки Валдіс Домбровскіс у повідомленні Х.
«Програма зміцнить економічну та фінансову стійкість України, а також підтримає реформи та антикорупційні зусилля», — йдеться у повідомленні Домбровскіса.
У рамках чинної програми МВФ і за програмою підтримки Ukrаіnе Fасіlіty Україні потрібно виконати 18 зобов'язань, але український парламент за останні два тижні спромігся ухвалити лише шість. Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова під час інтерв'ю редакторці відділу економіки ZN.UА Юлії Самаєвій прокоментувала затримки, пояснюючи, що три з шести ухвалених законів — важливі для розблокування надання 1,2 млрд євро в рамках Ukrаіnе Fасіlіty.
Для отримання траншу депутатам доведеться ухвалити непопулярні рішення, зокрема запровадити оподаткування міжнародних посилок. За словами джерел, Україна має отримати першу виплату в червні, за нею буде друга, запланована на вересень, і третя — до кінця року після завершення реформ.
Як повідомили джерела, ця вимога відображає умову, висунуту МВФ для виділення ще одного траншу у розмірі 700 мільйонів доларів у рамках своєї програми допомоги.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Зміни в оподаткуванні: Кабмін схвалив законопроєкти про військовий збір і міжнародні посилки
Один з опозиційних депутатів, Ярослав Железняк, заявив Вlооmbеrg, що не бачить достатньої підтримки для вжиття цього заходу, для чого потрібно як мінімум 226 із 392 голосів.
Прес-секретар Міністерства фінансів України Дмитро Герасименя заявив агентству Вlооmbеrg, що уряд продовжує роботу над завершенням угоди про кредит із ЄС та його умовами до ратифікації парламентом.
Нагадаємо, у понеділок держави-члени ЄС погодили умови програми макрофінансової допомоги, заявив комісар з економіки Валдіс Домбровскіс у повідомленні Х.
«Програма зміцнить економічну та фінансову стійкість України, а також підтримає реформи та антикорупційні зусилля», — йдеться у повідомленні Домбровскіса.
У рамках чинної програми МВФ і за програмою підтримки Ukrаіnе Fасіlіty Україні потрібно виконати 18 зобов'язань, але український парламент за останні два тижні спромігся ухвалити лише шість. Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова під час інтерв'ю редакторці відділу економіки ZN.UА Юлії Самаєвій прокоментувала затримки, пояснюючи, що три з шести ухвалених законів — важливі для розблокування надання 1,2 млрд євро в рамках Ukrаіnе Fасіlіty.
Go to zn.uaМільйон іпотек під 3%. Три сценарії для житлового ринку України
Go to zn.ua
Голова парламентського податкового комітету Данило Гетманцев у межах Fіrst Аffоrdаblе Моrtgаgе Fоrum розповів, що в уряді розробляють програму іпотечного кредитування, яка дасть можливість забезпечити житлом близько мільйона сімей.Йдеться не про окремі зміни до програми «єОселя», а про потенційне формування нової фінансової архітектури, яка поєднає державні банки, законодавство про сек’юритизацію та облігації з покриттям, державні гарантії й бюджетні механізми і первинний ринок житла.
Чому ця тема заслуговує на увагу?
На сьогодні в банківській системі сформувався значний надлишок ліквідності. За приблизними оцінками, банки тримають близько 1,5 трлн грн у високоліквідних активах, зокрема, близько 0,9 трлн грн в ОВДП і майже 0,6 трлн грн у депозитних сертифікатах НБУ.Водночас кредитування реального сектору залишається обмеженим — обсяг працюючих корпоративних кредитів скоротився до рівня близько 8% ВВП. Значна частина нового кредитування підтримується державною програмою «5–7–9%», яка компенсує різницю між пільговою та ринковою ставками. Це означає, що в економіці є ресурси, але бракує достатньої кількості проєктів із прийнятним співвідношенням ризику та дохідності. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Іпотека для безхатька. Приховані ризики та реальна вартість програми «єОселя» для позичальників Банки не потребують інструментів управління ліквідністю — вони вже і так гіперліквідні. Тому їхня пасивність щодо просування інструментів сек’юритизації означає, що вони самі не дуже хочуть брати на себе іпотечні ризики при 3-відсотковій ставці. Тому, найшвидше, закон просувають не для банків, а для якоїсь нової установи, щоб та могла випускати папери і продавати їх тим самим банкам під примусом або з регуляторними стимулами.Держава прямо або опосередковано контролює банки, на які припадає понад 60% активів банківської системи. Через корпоративні права, формування наглядових рад і затвердження стратегій уряд має суттєвий вплив на їхню поведінку. Це створює унікальні можливості для реалізації масштабних програм, але водночас потребує особливої уваги до питань ринковості, прозорості та управління ризиками.Окремі публічні заяви про можливість запустити програму «мільйон іпотек під 3%» свідчать про те, що житлова тема може стати одним із центральних елементів державної соціально-економічної політики. Якщо така програма справді розробляється, то йдеться про фінансовий проєкт безпрецедентного масштабу.Про це свідчить також переорієнтація «єОселі» на недобудови: анонс нової програми «мільйон іпотек» схожий на прямий механізм порятунку девелоперів із кризою продажів. Схема, за якою нова установа викуповує квартири у девелопера і продає їх в іпотеку населенню, є вигідною для обох сторін: девелопер отримує гроші та завершує будівництво, покупець отримує іпотеку під 3%. Проте ризик несуть держава і майбутній платник податків.Враховуючи значний лобістський вплив девелоперів у парламенті, просування закону про сек'юритизацію та нової іпотечної програми є частково лобістським проєктом девелоперської галузі.Навіть часткова реалізація такого задуму означатиме десятки, а потенційно, й сотні мільярдів гривень нових довгострокових зобов'язань. Саме законопроєкт «Про сек'юритизацію та облігації з покриттям» створює правову основу для залучення такого довгострокового фінансування під заставу іпотечних активів. У більшості європейських країн саме такі інструменти є фундаментом масштабного іпотечного ринку. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Ваучер на придбання власного житла: хто може отримати 2 млн грн Однак показово, що українські банки наразі не демонструють значного практичного інтересу до цього інструментарію. Це може означати, що законодавча база створюється насамперед для майбутніх спеціалізованих установ або державних програм, а не для негайного використання комерційними банками.Теоретично нова модель може працювати у такий спосіб:- держава або спеціалізована установа фінансує придбання житла;банки видають іпотечні кредити позичальникам;кредити рефінансуються через «Українську фінансову житлову компанію» («Укрфінжитло») або іншу інституцію;портфелі кредитів використовуються як покриття для випуску цінних паперів;інвестори, у тому числі банки, купують ці інструменти.
- Який повний обсяг майбутніх бюджетних і квазіфіскальних зобов'язань, як ці зобов'язання відображатимуться у фінансовій звітності і які джерела покриття ризиків неплатежів?Чи узгоджено модель із вимогами Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних партнерів?Як забезпечується конкурентний доступ учасників ринку й які механізми запобігання концентрації ризиків?
Можна спрогнозувати такі сценарії подій
Сценарій 1. Викуп у девелоперів. Нова установа (або розширене «Укрфінжитло») викуповує квартири у девелоперів із проблемними недобудовами за заздалегідь узгодженими цінами, а потім продає їх населенню в іпотеку під 3%. Девелопери отримують гарантований збут і вирішення кризи продажів. Населення отримує «доступне житло».Програма запускається, видається кілька сотень тисяч іпотек, девелопери розпродають залишки, уряд отримує виборчий рейтинг. Після виборів відкривається повний масштаб фіскального зобов'язання — черговий «подарунок» наступному уряду або МВФ на переговорах.Сценарій 2. Масова іпотечна емісія через держбанки. Уряд, використовуючи корпоративні права на держбанки (60% ринку), зобов'язує або стимулює їх видавати іпотеки під 3% з компенсацією різниці через «Укрфінжитло»/бюджет. Закон про сек'юритизацію потрібен як юридична оболонка для «переупакування» цих кредитів — зняти їх із балансів банків і передати на «ринок» чи держструктуру.Міжнародні партнери (МВФ, Світовий банк, КfW) блокують або умовно гальмують схему через відсутність прозорої фіскальної звітності та порушення умов існуючих програм. Схема зависає на етапі узгодження. Проте навіть у цьому разі закон про сек'юритизацію може бути ухвалений як «заділ на майбутнє». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Доступна іпотека — черга за батоном чи власна пекарня? Сценарій 3. Комбінований. Нова установа емітує цінні папери (облігації з покриттям/сек'юритизація), які викуповують держбанки замість депозитних сертифікатів НБУ та ОВДП. Таким чином «заморожена» ліквідність переспрямовується в іпотечне кредитування через квазіринковий механізм. Банки формально «добровільно» беруть участь, але під тиском через наглядові ради.Під тиском міжнародних фінансових організацій та Нацбанку України програма переформовується у справжню дворівневу модель зі справжньою сек'юритизацією, ринковими ставками і соціальним таргетуванням. Девелопери отримують менше, ніж хотіли, але система стає стійкою.Найнебезпечніший сценарій — це не «відкрита» передвиборча роздача, а «сек'юритизаційна пастка»: банки під тиском через наглядові ради скуповують облігації нової установи, замінюючи ліквідні депозитні сертифікати НБУ на менш ліквідні іпотечні папери з прихованим державним ризиком. Коли настане ліквідний провал, держава буде змушена рятувати й установу, і банки одночасно, але вже в умовах постконфліктної нормалізації (сподіваємося), коли МВФ особливо уважно стежитиме за фіскальною дисципліною.Go to zn.uaЄвроінтеграція навпаки. Зарплатна реформа легалізує те, що ЄС категорично забороняє
Go to zn.ua
Законопроєкт №14387 «Про справедливу систему оплати праці в Україні» позиціонується ініціаторами як наріжний камінь нової економічної політики, покликаний внести прозорість і справедливість у хаотичну систему нарахування заробітних плат. Проте глибокий аналіз положень цього документа свідчить, що готуються масштабний наступ на права працівників і фактична відмова від європейських стандартів соціального діалогу під маскою євроінтеграції.
Концептуальна деструкція
Автори законопроєкту пропонують визнати таким, що втратив чинність, базовий Закон України «Про оплату праці» та виключити ключові статті Кодексу законів про працю (КЗпП), зокрема статті 96, 97 і 98. Цей крок означає ліквідацію цілісної системи правових гарантій, яка вибудовувалася десятиліттями. Замість гнучкого регулювання, що враховує специфіку різних галузей економіки, пропонується запровадити єдиний закон, який охоплює як державний сектор (публічну службу), так і приватний бізнес (див. табл. 1).Така «універсальність» є штучною та небезпечною. У країнах Європейського Союзу регулювання оплати праці чітко розділене за секторами. Публічний сектор потребує жорстких законодавчих рамок для запобігання корупції та політичному тиску на посадовців, тоді як приватний сектор — договірної свободи та економічної гнучкості. Намагання об’єднати ці дві реалії в одному акті призведе до того, що норми закону не працюватимуть ефективно ні для кого: бюджетна сфера страждатиме від занижених окладів, а приватний сектор буде змушений ігнорувати приписи, що не відповідатимуть ринковим реаліям. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Нове в оплаті праці. Чи справедливі законодавчі пропозиції? Табл. 1. Основні новели законопроєкту №14387Механічне запозичення термінів на кшталт «грейдинг» (grаdіng) без належної адаптації до національного законодавства створює термінологічне перевантаження та правову невизначеність. Замість очікуваної прозорості ми отримуємо складну ієрархічну структуру, де реальний зміст соціальних гарантій розмивається новими поняттями, такими як «бенефіти від роботодавця» (еmрlоyее bеnеfіts).«Таємниця зарплат» vs Директива ЄС
Законопроєкт №14387 містить норми, що прямо суперечать європейському вектору розвитку у сфері прозорості оплати праці. Стаття 6 проєкту пропонує надати роботодавцю право забороняти працівникам розкривати інформацію про власну заробітну плату третім особам через трудовий договір або правила поведінки. Автори проєкту обґрунтовують це конфіденційністю бізнес-процесів, проте наслідки такої закритості будуть фатальними для принципу рівності.Така норма є прямим порушенням Директиви (ЄС) 2023/970 Європейського парламенту та Ради від 10 травня 2023 року, яка, навпаки, зобов’язує держави-члени забезпечити прозорість оплати праці для подолання гендерного розриву. Європейські стандарти передбачають, що працівник має право знати рівень виплат у своїй категорії, щоб мати можливість захиститися від дискримінації (див. табл. 2).Заборона на добровільне розкриття інформації про зарплату дасть можливість роботодавцям встановлювати різну оплату за однакову працю, приховуючи це за грифом «секретності». Це не лише б’є по правах жінок, які статистично частіше отримують меншу винагороду, а й створює підґрунтя для фаворитизму та корупції всередині як приватних компаній, так і державних установ.Табл. 2. Порівняння європейського стандарту та пропозицій законопроєкту №14387 Систему оплати праці суддів хочуть змінити: суддя Марина Барсук попередила про неминучий хаос Відсутність прозорості унеможливлює реалізацію Конвенції Міжнародної організації праці №100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності. Замість імплементації прогресивних норм Україна ризикує законсервувати систему «конвертів» і суб’єктивного розподілу благ роботодавцем.Виплати нижче від мінімуму та система штрафів
Найбільш тривожною для кожного українського працівника є стаття 9 законопроєкту, яка де-факто легалізує виплату заробітної плати у розмірі, що є нижчим за мінімально встановлений державою рівень. Проєкт передбачає таку можливість у разі «невиконання норм виробітку, виготовлення браку чи з інших причин, передбачених законодавством, що мали місце з вини працівника».Ця норма є відверто антиконституційною та антисоціальною. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Мінімальна заробітна плата — це державна гарантія, що не може залежати від суб’єктивної оцінки якості роботи роботодавцем. Надання права платити менше мінімуму за «брак» (критерії якого встановлює сам роботодавець) відкриває шлях до масових зловживань і встановлення системи фінансових штрафів, що прямо заборонено чинним КЗпП.Ба більше, формулювання «інші причини» створює безмежне поле для маніпуляцій. Працівник може опинитися у ситуації, коли після місяця роботи він отримає суму, недостатню навіть для фізичного виживання, оскільки роботодавець вирішив, що норм виробітку не було виконано у повному обсязі. Це перетворює трудові відносини на форму боргової залежності та нівелює саму суть поняття «мінімальна зарплата» як засобу забезпечення базових потреб людини.Виконавчий табель і політизація оплати праці
Законопроєкт №14387 пропонує кардинально нову архітектуру оплати праці в публічному секторі через запровадження так званого Виконавчого табеля. Табель є додатком до закону, що встановлює максимальні річні розміри заробітної плати для політичних посад, суддів, прокурорів і вищих посадовців (див. табл. 3). ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гідна оплата праці в Україні: експерт розповів, що потрібно зробити владі та законодавцям Попри декларації про обмеження захмарних зарплат топчиновників (передбачається, що різниця між рівнями табеля не має перевищувати 30%), механізм його реалізації несе колосальні ризики. Головною проблемою є намагання підпорядкувати оплату праці суддів і прокурорів єдиній сітці, що затверджується Верховною Радою за поданням уряду.Суддівська винагорода, згідно з Конституцією, є гарантією незалежності судової влади і не може регулюватися загальними законами про оплату праці держслужбовців. Встановлення «граничних розмірів річного доходу» замість прозорих окладів, прив’язаних до прожиткового мінімуму, дає виконавчій владі інструмент фінансового тиску на суддів. Якщо парламент захоче покарати непокірну судову гілку, йому достатньо буде змінити цифри у Виконавчому табелі.Табл. 3. Структура Виконавчого табеля та пропоновані ліміти виплатОкрему увагу привертає право президента України своїм указом відносити до відповідного рівня Виконавчого табеля до 34 осіб на посадах публічної служби. Це створює систему прямого фаворитизму, де лояльність до глави держави може бути винагороджена переведенням на вищий рівень оплати праці без жодних об’єктивних критеріїв. Така норма повністю руйнує ідею професійної державної служби, заснованої на меритократії.Кабмін як монопольний роботодавець
Законопроєкт №14387 завдає нищівного удару по принципах децентралізації та автономії місцевого самоврядування. Пропонується встановити, що стороною роботодавця у колективних угодах на державній службі є виключно Кабінет міністрів України. Міністерствам, державним установам та органам місцевого самоврядування прямо забороняється укладати колективні договори в частині, що регулює питання оплати праці.Це означає, що специфіка праці на місцях — у віддалених регіонах, у зонах зі складними умовами, у спеціалізованих агентствах — геть ігноруватиметься. Будь-які доплати, премії чи соціальні пакети, що раніше могли бути предметом переговорів між колективом і керівником установи, тепер залежатимуть від волі Кабміну. Таке звуження прав територіальних громад і державних органів самостійно визначати умови праці суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування та позбавляє соціальний діалог на локальному рівні будь-якого сенсу. Україна є однією з найбільш нерівних країн Європи за оплатою праці: експерт назвав головні диспропорції Централізація переговорів у руках уряду призведе до того, що профспілки працівників держустанов втратять можливість впливати на реальну ситуацію в конкретних організаціях. Будь-яка вимога про підвищення окладів розбиватиметься об стіну «відсутності бюджетних призначень» на рівні всієї країни, навіть якщо конкретна установа має внутрішні резерви для заохочення персоналу.Ризики для бюджетної сфери: освіта та медицина під загрозою
Профспілки працівників освіти і науки вже висловили рішучий протест проти законопроєкту №14387. Оскільки проєкт скасовує статтю 98 КЗпП, яка регулює оплату праці працівників установ, що фінансуються з бюджету, вчителі та лікарі втрачають чіткі законодавчі гарантії щодо своїх окладів.Автори проєкту стверджують, що нова система грейдів підтягне зарплати бюджетників, але реальних фінансових розрахунків у супровідних документах немає. Навпаки, запровадження граничних розмірів оплати праці та обмеження колективних договорів на місцях можуть призвести до заморожування зарплат освітян на нинішньому низькому рівні, позбавивши їх можливості боротися за кращі умови через галузеві угоди. Будь-які «бенефіти», обіцяні законопроєктом, навряд чи будуть доступні сільському вчителю чи медсестрі районної лікарні через централізацію управління виплатами в Києві.Системна загроза під маскою справедливості
Законопроєкт №14387 від 19.01.2026 не є реформою у повному розумінні цього слова. Це спроба системного перегляду суспільного договору в Україні, де держава та великий капітал намагаються мінімізувати свої зобов’язання перед найманими працівниками. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Через вибірковий підхід уряду до оплати праці БЕБ досі залишається критично неукомплектованим — експерт Впровадження цього законопроєкту у запропонованій редакції призведе до масової демотивації працівників публічної служби, посилення тінізації економіки у приватному секторі та зростання соціальної напруги. Замість справедливої системи Україна ризикує отримати правовий хаос, де єдиною гарантією працівника буде суб’єктивна воля роботодавця чи чиновника. Зазначений законопроєкт має бути відкликаний і докорінно перероблений на засадах реального соціального діалогу, з цілковитою повагою до Конституції України та міжнародних трудових стандартів.Go to zn.uaПродаж Ocean Plaza. Хто купить столичний ТРЦ і чому його приватизація — важливий тест для держави
Go to zn.ua
Один із найскладніших об'єктів великої приватизації 2026 року — ТРЦ Осеаn Рlаzа у центрі Києва. Фонд державного майна вже планує виставити його на продаж.Комплекс збудували у 2010-х роках за участі структур, пов'язаних із російським бізнесом. Контроль над компанією-оператором здійснювався через багаторівневу офшорну модель — із кіпрськими й іншими іноземними компаніями та номінальними власниками.На початку 2023 року Вищий антикорупційний суд установив, що 66,65% корпоративних прав контролювали структури, пов'язані з олігархами Аркадієм та Ігорем Ротенбергами, і стягнув ці активи в дохід держави. ВАКС підтвердив: формальні юрисдикції та номінальні власники не приховують реальних бенефіціарів. Визначальним є не структура власності, а фактичний контроль над активом і його економічний зв'язок із підсанкційними особами.Особливість цього та деяких інших активів — 2024 року за додатковим позовом Мін'юсту суд передав державі ще й боргові права: вимогу повернення кредиту з нарахованими відсотками, а також права заставодержателя за договорами іпотеки й застави. Тобто російські співвласники колись надали ТРЦ кредит і взяли майно під заставу — і тепер ці боргові вимоги належать не їм, а державі. Загальна сума таких прав на момент стягнення перевищила 200 млн дол. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як українські власники ТРЦ Осеаn Рlаzа вирішили обдурити державу Тобто держава є одночасно і співвласником ТРЦ, і його кредитором. Це ставить Фонд держмайна перед непростим вибором: списати борг, продати боргові права окремо від самого ТРЦ або виставити все єдиним лотом. Останній варіант може в кілька разів збільшити номінальну вартість об'єкта і зробити його інвестиційно непривабливим.Яким шляхом піде ФДМУ? Публічно відповідь ще не озвучили. Однак продаж Осеаn Рlаzа — це своєрідний тест, від результату якого залежить успішність приватизації інших великих і унікальних об'єктів, що перейшли до держави внаслідок санкційної політики.
Хто може стати покупцем?
Управління активом і майбутню реалізацію Осеаn Рlаzа забезпечує ФДМУ. Згідно із Законом України «Про санкції», гроші від продажу таких активів зараховуються до державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.Очевидно, що держава не є ефективним довгостроковим власником комерційної нерухомості. Такий актив потребує інвестицій, управління і ринкової логіки розвитку. Реальний пул потенційних покупців обмежений. Попри нешироке коло можливих інвесторів, на ринку обговорюють гравців, які можуть бути потенційно зацікавлені у придбанні Осеаn Рlаzа. Серед них:- українські девелопери та бізнес-групи. Медіа згадували інтерес низки українських гравців, зокрема інвестиційної компанії Drаgоn Саріtаl (засновник — Томаш Фіала), яка активно інвестує у комерційну нерухомість і має доступ до інституційного капіталу. Також інвестиційні структури, пов’язані з фінансовою групою ІСU, потенційно можуть розглядати актив як частину портфельної або партнерської інвестиції;Вагіф Алієв і ринок ТРЦ. Алієв — один із найочевидніших претендентів. Його група вже контролює Lаvіnа Маll, Вlосkbustеr Маll і реалізує проєкт Осеаn Маll поруч із Осеаn Рlаzа. Потенційне придбання створило б найбільший rеtаіl-кластер у Києві з вираженою операційною синергією. Водночас такий сценарій може викликати питання щодо концентрації ринку та потребуватиме оцінки з боку Антимонопольного комітету;«народна приватизація». Фонд Іnzhur публічно заявив про намір узяти участь у приватизації Осеаn Рlаzа. З цією метою створено спеціалізований інвестиційний фонд Іnzhur Осеаn, орієнтований на об’єднання коштів роздрібних інвесторів для участі в аукціоні ФДМУ. Такий підхід фактично формує модель «народної приватизації» і є нетиповим для українського ринку великих угод;міжнародні інвестори. Серед потенційних міжнародних гравців можуть бути міжнародні інвестиційні фонди, що спеціалізуються на активах із складною історією або в країнах із підвищеними ризиками. Їхня участь можлива за умов прозорої приватизації та чітко структурованої юридичної частини;поточні або пов’язані співвласники. На ринку також обговорюють, що до участі в приватизації можуть долучитися структури, пов'язані з колишніми або нинішніми українськими співвласниками Осеаn Рlаzа, — до 2023 року часткою 33,35% володів український бізнесмен Василь Хмельницький, однак у вересні 2023-го він продав цю частку своєму бізнес-партнеру Андрію Іванову. Втім, цей сценарій створює дискусію щодо формату продажу. Чому?
Чому тільки велика приватизація?
Питання не лише в тому, хто купить актив, а й у тому, як саме відбуватиметься продаж. Якщо в приватизації братимуть участь чинні або пов’язані співвласники Осеаn Рlаzа, виникає питання переважного права: за загальним правилом, співвласник має пріоритет на викуп частки за тією ж ціною й на тих самих умовах, що й інші покупці. Це право спрямоване на захист стабільності відносин між співвласниками, щоб вони могли викупити частку і не допустити сторонніх у власність. Але таке право не працює, коли держава продає майно в межах приватизації.Приватизація регулюється Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», який вимагає продавати такі активи через відкриті аукціони. Жодних переваг для співвласників він не передбачає, оскільки ключовими принципами приватизації є рівність учасників, відкритість і максимізація ціни.Тому велика приватизація через аукціон — це базовий і фактично єдиний коректний механізм. У випадку Осеаn Рlаzа це ще й продовження санкційної політики: держава не просто продає актив, а конвертує його в дохід як форму компенсації за шкоду від агресії. Саме такий підхід забезпечує законність, довіру інвесторів і максимальний фінансовий результат для держави.Чому при приватизації Осеаn Рlаzа потрібен інвестиційний скринінг?
Окремої уваги потребує підхід держави до перевірки потенційного покупця. У випадку Осеаn Рlаzа це критично з огляду на санкційне походження активу та складну історію власності. Без належного скринінгу існує ризик, що контроль над об’єктом може бути відновлений тими ж групами через номінальні структури, фонди або посередників. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ФДМУ визначив вартість продажу Осеаn Рlаzа Водночас прозорий скринінг у такій угоді сформує довіру інвесторів і розширить коло якісних покупців.У цьому сенсі кейс Осеаn Рlаzа виходить за рамки окремої угоди і фактично стає орієнтиром для майбутніх продажів складних санкційних активів. Те, як держава вибудує процес відбору покупця, задасть стандарт для всього ринку.Приватизація Осеаn Рlаzа — це питання не лише ціни, а й якості капіталу. Без належного інвестиційного скринінгу держава ризикує фактично повернути актив тим самим гравцям.Go to zn.uaДоброволець програє першим: чи ризикує нова армійська реформа повторити старі помилки?
Go to zn.ua
Президент оголосив про початок нової армійської реформи: перегляд грошового забезпечення, спеціальні контракти із сумами до 400 тис. грн залежно від виконання бойових завдань, зміни в комплектуванні та перші кроки до визначених строків служби і поетапного звільнення тих, хто був мобілізований раніше. Здавалося б, чудова новина, адже армія не може триматися лише на моральному обов’язку, нескінченному терпінні та героїзмі людей, які вже роками перебувають у строю.
Право на виплату
Однак в українській політиці щодо умов проходження військової служби є неприємна закономірність. Щойно держава намагається швидко розв’язати проблему мотивації, вона часто створює нову — проблему справедливості. І що гучніше звучить нова обіцянка, то болючішим є запитання: чи не забудуть знову про тих, хто вже прийшов служити раніше, без привабливих обіцянок, гарантованого бонусу і персональної уваги державної машини?Найкращий приклад стабільності в тому — спроби вирішити проблему з мотивацією людей служити. Мова про історію з мільйоном гривень для молодих військових у межах так званого контракту 18–24. Ідея була зрозумілою: запропонувати молодим людям відчутний матеріальний стимул для вступу на військову службу. Але майже одразу після запуску програми медіапростір заповнили питання про справедливість для тих, хто прийшов служити раніше, а згодом до них додалися й перші практичні проблеми оформлення: дати, довідки, запити, повторні запити і мовчання частин. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Проєкт «18–24» — апробація базового контракту, який можна буде запропонувати вже мобілізованим українцям — Паліса Так виникла абсурдна логіка: кращий захист і більше уваги з боку держави має не той, хто більше служив або більше ризикував, а той, чия воєнна біографія краще збіглася з датою ухвалення постанови.Та чому саме такий підхід: чим, з погляду держави, військовий, який, наприклад, пройшов Бахмут (2022–2023 роки), але звільнився до визначеної дати, чи військовий, який пізніше захищав Покровськ (друга половина 2025 року), принципово відрізняється від військового, період проходження служби якого формально потрапив у потрібну формулу?У результаті виникає найгірший для військової політики сигнал: доброволець програє першим. Той, хто не чекав спеціальних умов, виявляється менш захищеним, ніж той, хто прийшов пізніше, але вже в межах нової програми.Процес оформлення
Ще один яскравий приклад — не лише право на виплату, а й сам процес її оформлення.З практичного досвіду оформлення документів для військовослужбовців видно, що проста ідея передбачуваної винагороди для української армії перетворилася на адміністративний марафон.Оскільки типова проблема полягає в тому, що попередні місця служби часто просто не відповідають навіть на офіційні запити поточної військової частини, виникло наступне питання: як військовослужбовець може самостійно зібрати документи для своєї виплати?Парадоксально, але, попри слова «соціальна підтримка» в назві, саме ТЦК та СП відмовилися надавати необхідні для виплати довідки на адвокатські запити, мотивуючи це тим, що вони відповідають лише на запити чинних військових частин, і водночас вимагали додаткову інформацію, яка не передбачена для отримання таких довідок: чи був військовослужбовець поранений, чи проходить він службу зараз тощо. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Військово-облікові документи: які з них дозволяють не служити І це автоматично призводить до дискримінації: якщо військові відомства відмовляються відповідати адвокату діючого військовослужбовця, то що робити звільненому військовому? Що робити родині загиблого? Що робити членам сім’ї зниклого безвісти? Очевидно, що командир військової частини не буде місяцями збирати документи для цивільних заявників.Форми довідок
Ще одна проблема процесу оформлення — це форми довідок про участь у бойових діях. З незрозумілої причини, для оформлення виплат за окремим рішенням Міністерства оборони була передбачена фактично окрема форма підтвердження участі.Тобто станом на сьогодні є вже принаймні три форми для підтверджене одного й того самого — факту та періоду безпосередньої участі в виконанні заходів з оборони й захисту держави. Є довідки про участь в антитерористичній операції. Є довідка про безпосередню участь відповідно до додатка 6 до постанови Кабінету міністрів №413. Є довідка про участь відповідно до окремого рішення міністра оборони №5601/уд. При цьому частини не завжди розуміють, яку саме довідку вони мають надати.На додачу до цього проблема ускладнюється тим, що в Міноборони фактично немає доступного переліку актуальних контактів військових частин і відомств, хоча йдеться про чинні електронні адреси для офіційного листування. Через це заявникам або адвокатам часто доводиться писати не безпосередньо до потрібного підрозділу, а саме через Міноборони. Проте міністерство пересилає звернення, але не контролює, чи отримав його адресат, чи розглянув, відповів чи проігнорував.Показовий приклад — ситуація з Хмельницьким зональним відділенням Військової служби правопорядку. Незважаючи на повторне звернення до Міноборони, дзвінки черговому та намагання додзвонитися у відділ звернень (безуспішні, бо за наданим самим черговим номером просто ніхто не бере слухавки), цей орган ігнорує запити як від військових частин, так і адвокатські. Суд зобов’язав звільнити — держава не виконує: як непридатного військового змушують служити Тож виникає ще одне запитання: навіщо для виплати взагалі потрібна окрема інформація від Військової служби правопорядку, якщо кожна військова частина й так повідомляє, чи притягувався військовослужбовець до відповідальності. У нормальній адміністративній системі держава не повинна перекладати на військового обов’язок доводити державі те, що держава вже знає або може перевірити сама.Саме так винагорода перетворюється на тест на витривалість у бюрократичному болоті. Якщо для оформлення виплати потрібні місяці листування, дзвінки безпосереднім виконавцям, повторні надсилання документів тільки вже за іншою формою, адвокатські запити й постійне нагадування органам, що вони взагалі мають відповідати, то система демотивує саме тих, кого мала підтримати.У цьому конкретному випадку тільки збір документів для виплати зайняв приблизно пів року від перших запитів командирів військових частин до отримання останньої відповіді на адвокатські запити (крім Хмельницького зонального відділення Військової служби правопорядку, яке продовжує все ігнорувати).Тобто держава вимагає від військовослужбовців суворого дотримання дисципліни (так, факт притягнення до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності позбавляє права на виплату), але сама не здатна забезпечити дисципліну власного документообігу.Цифровізація
Окремий висновок із цієї історії стосується цифровізації. Парадокс у тому, що держава вже формує електронне посвідчення УБД, автоматично надаючи статус через Єдиний державний реєстр ветеранів війни без окремого ходіння по кабінетах. Але проблема паперових довідок від цього не зникає, бо в багатьох випадках людині потрібен не лише сам статус УБД, а й підтвердження конкретної підстави його набуття: періоду, категорії та факту безпосередньої участі у бойових діях.Оскільки статус УБД у різні періоди надавався за різними підставами, посвідчення саме по собі часто не відповідає на питання, яке на практиці ставить орган, що ухвалює рішення про надання певної пільги — від виділення земельної ділянки до безкоштовного навчання чи харчування. Тому правильний напрям цифровізації — не лише електронне посвідчення УБД, а й цифровізація інформації про участь у бойових діях. Тоді військовий, звільнений ветеран, родина загиблого або зниклого безвісти не повинні будуть місяцями полювати на паперову довідку, правильну форму й живу відповідь із попереднього місця служби. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Паперова армія: тільки цифровізація без попередньої оптимізації бюрократії не підвищить ефективності військового управління Іншими словами, держава має перейти від логіки «принесіть довідку з частини» до логіки «держава сама бачить відомості про вашу службу».У такій моделі цифровізація стає способом прибирання головного адміністративного бар’єра: залежності права військового від паперової довідки, якої хтось може просто не видати, а хтось (як, наприклад, Пенсійний фонд) — просто не взяти до уваги, бо «не за тією формою».Тож найменше, що слід зробити перед запуском нової реформи, це провести аудит уже створених проблем за попередніми мотиваційними програмами — від рекрутингу з «обирай, де служиш» до контрактів 18–24.***Потрібно розуміти, що військовий дуже швидко бачить відмінність між державою, яка справді виконує обіцянку, і державою, яка оголошує обіцянки, а потім змушує доводити очевидне. Він бачить, чи працює система для нього або ж він сам має штовхати систему місяцями.Якщо нова реформа хоче бути реформою, а не черговою кампанією з красивою вивіскою, вона має початися з також одного неприємного висновку: держава вже заборгувала справедливість частині тих, хто прийшов служити раніше. І перш ніж обіцяти новим людям кращі умови, варто довести старим добровольцям, що першими бути не означає програти.Go to zn.uaПодвійна бюрократія чи промисловий безвіз
Go to zn.ua
Євроінтеграція України — це не лише гучні заяви та політичні обіцянки. Насправді це складний процес, у центрі якого — гармонізація законодавства, тобто погодження наших законів із правилами Європейського Союзу. Саме цей шлях здатний відчинити двері повноцінному членству України в ЄС, і на сьогодні він не має альтернатив.На перший погляд, усе виглядає досить оптимістично: чиновники звітують про значний прогрес, європейські партнери час до часу його підтверджують. Та якщо придивитись уважніше, картина вже не така безхмарна. Часто зміни до законодавства виглядають радше формальністю для галочки, ніж продуманою реформою. Про наслідки думають згодом. А часом і взагалі не думають.Однак річ у тім, що гармонізація — це не сліпе копіювання європейських директив. Це їхня розумна адаптація до українських реалій. Насправді ж євроінтеграційні закони нерідко ухвалюють поспіхом: головне — якнайшвидше відзвітувати. Водночас майже не аналізують, як саме нові правила вплинуть на економіку, правову систему чи український бізнес. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Поступова інтеграція замість швидкого вступу: Роlіtісо про те, як Брюссель планує зближувати Україну з ЄС Особливо гостро ці недоліки відчуваються у сфері технічного регулювання. Тут потрібні глибокі системні зміни, а не просто переклад документів із європейських мов українською. Інакше замість розвитку отримаємо нові труднощі. Яскравим прикладом є історія з упровадженням Технічного регламенту на косметичну продукцію. Вона чітко демонструє: без якісної адаптації навіть правильні ідеї можуть перерости в проблеми.
На ринку залишаться не всі
Вищезгаданий с, який набрав чинності в Україні 3 серпня 2024 року (з дворічним перехідним періодом), було затверджено постановою КМУ №65 іще від 20 січня 2021 року. В серпні 2026-го перехідний період завершується, й Технічний регламент уже остаточно мають почати використовувати всі гравці ринку — від виробників до дистриб’юторів. Тобто вже із серпня цього року на ринку косметики України залишаться тільки ті, хто встигне виконати всі нові вимоги.Новий український регламент гармонізований із Регламентом ЄС №1223/2009, скасовує санітарно-епідеміологічну експертизу та вводить поняття «відповідальної особи», яка, за задумом чиновників, має гарантувати безпечність продукції, створити та зберігати у себе файл із усією інформацією про кожен косметичний продукт (Рrоduсt Іnfоrmаtіоn Fіlе, РІF), а також здійснювати нотифікацію (реєстрацію) продукції в електронній системі українського уряду (на порталі Міністерства охорони здоров’я).Та загалом позитивний процес гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС укотре стикається з недолугістю його втілення з боку вітчизняних чиновників. Цього разу постраждалою стороною можуть стати українські імпортери косметики. Імпортери косметики згодні, що чинні регуляторні норми в косметичній галузі застаріли, і їх необхідно змінити, щоб підвищити якість і безпечність косметичної продукції. Згодні вони і з тим, що ухвалення нового Технічного регламенту дасть змогу зробити косметичну продукцію безпечнішою, а також упорядкувати обов’язки й відповідальність усіх учасників ринку. На шляху до ЄС переробка має перемогти сировину Однак імпортери стверджують, що виконати вимоги нового регламенту було б технічно можливо в мирний час, а в умовах повномасштабної війни встановлені для них жорсткі вимоги можуть значно знизити надходження іноземної косметики до нашої країни або навіть повністю зупинити її імпорт. Водночас багато імпортерів, які працюють у білу, будуть змушені піти з ринку, а бюджет України внаслідок цього недоотримає надходження.Впровадження Технічного регламенту на косметичну продукцію — це не просто оновлення правил, а фактична зміна моделі доступу імпортної косметики на український ринок. Головна зміна — скасування санітарно-епідеміологічної експертизи та перехід до європейського підходу відповідальності. Для українських імпортерів косметики із серпня 2026 року мають змінитись обов’язки, документація та контроль над продукцією. Але частина положень нового регламенту виявилися критичними для імпортерів, а частину в нинішніх умовах триваючої повномасштабної війни з агресором виконати просто неможливо.Відповідальна особа
Зокрема тепер для кожного продукту в Україні має бути визначено відповідальну особу — фізичну особу, яка нестиме повну відповідальність за безпечність і відповідність товару регламенту. Для імпортної косметики відповідальною особою за замовчуванням є імпортер, а точніше, його керівник.Особливо вражає коло обов’язків, покладених на відповідальну особу новим Технічним регламентом. Відповідальна особа зобов’язана створити файл інформації про кожен продукт. Зазвичай це дуже розлоге досьє, що місить інформацію про повний склад, методи виробництва та звіт про безпечність косметичного засобу. Отримати таку детальну технічну інформацію від іноземних брендів (особливо неєвропейських, наприклад, із Кореї чи США) буває дуже складно та дорого, а іноді й принципово неможливо, адже косметичні компанії ретельно охороняють секрети свого виробництва. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Основні пріоритети на шляху до ЄС — відмова від бюрократії та модернізація інфраструктури — СЕО “Метінвесту” Відповідальна особа зобов’язана здійснити нотифікацію імпорту через державний портал МОЗ. Замість старого паперового висновку санепідемстанції кожен артикул імпортної продукції тепер потрібно буде реєструвати в електронній системі, тобто вручну вводити необхідну інформацію до бази даних на порталі міністерства. Іноді це сотні полів інформації, яку попередньо потрібно «кваліфіковано перекласти» з іноземної мови виробника українською. Особливо болісно це буде для компаній із широким асортиментом товарів.А ще відповідальна особа має скласти «Звіт про безпечність косметичного продукту» (Соsmеtіс Рrоduсt Sаfеty Rероrt, СРSR). Цей документ може підготувати лише кваліфікований експерт з оцінки безпечності з відповідною освітою. Пошук таких спеціалістів в Україні або ж оплата послуг закордонних лабораторій іще підвищить вартість виходу товару на ринок.Відповідальна особа також має виконати суворі вимоги щодо маркування. Інформація має відповідати вимогам українського законодавства та водночас — європейським правилам. Тим часом традиційне наклеювання української етикетки поверх іноземного тексту категорично відкидається. Це потребуватиме від імпортерів або перепакування товару, або замовлення спеціальних партій у виробника, що також дуже дорого й не завжди можливо.Ймовірна альтернатива
Гармонізація законодавства через впровадження Технічного регламенту, що копіює Регламент ЄС 1223/2009, — безальтернативна умова євроінтеграції України. Однак є механізми, що могли б пом’якшити перехід на новий регламент для імпортерів. Ми створили групу підтримки України в процесі її інтеграції з ЄС – маршалок Сейму Польщі Наприклад, альтернативою нинішнім підходам вітчизняних чиновників до впровадження нового Технічного регламенту на косметичну продукцію могло б стати взаємне визнання результатів оцінки відповідності косметичних продуктів із закордонними партнерами. Щонайменше для європейської продукції доцільнішою була б не подвійна бюрократія, а чіткий механізм взаємного визнання реєстрації між європейським порталом СРNР (Соsmеtіс Рrоduсts Nоtіfісаtіоn Роrtаl) та українською електронною системою нотифікації (порталом МОЗ). Умовно це можна було б назвати промисловим безвізом.В ідеалі, якщо товар уже пройшов перевірку та нотифікацію в ЄС, Україні логічніше було б автоматично визнавати дані без повторного створення файлу інформації про кожен продукт нашими імпортерами та звіту про безпечність — українськими експертами. Замість повної процедури з нуля можна було б запровадити механізм, коли для косметичних товарів, які вже легально продаються в Євросоюзі, була б потрібна лише мінімальна нотифікація (без підготовки локального звіту про безпечність), оскільки вони вже відповідають ідентичному регламенту.Також доцільно було б дозволити частину інформації під час маркування товару (наприклад, повний склад і дані про відповідальну особу) подавати на упаковці через QR-коди. Це зняло б проблему переклеювання етикеток і розширення площі упаковки для перекладу. Пом’якшити перехід на новий Технічний регламент (в умовах війни) для імпортерів могло б створення національного реєстру експертів і лабораторій, а також державна підтримка в підготовці кадрів, здатних професійно готувати звіти про безпечність, що дало б змогу уникнути високої оплати послуг іноземних лабораторій.***На жаль, наші чиновники не звикли дослухатися до проблем підприємців. Звідси й проблеми, що виникають вряди-годи під час спроб адаптувати європейське та вітчизняне законодавство. Зараз Україна знов обрала шлях прямого копіювання іноземного законодавства, без урахування технічних і фінансових можливостей українських імпортерів. Це, ймовірно, є швидшим шляхом для вступу до ЄС, але найважчим для вітчизняного бізнесу. І вже геть незрозуміло, чому не змінився чиновницький підхід до вирішення питань під час війни.Go to zn.uaЖитло як питання виживання. Які будівлі найбезпечніші в українських містах
Go to zn.ua
Сучасні будівлі в Україні мають бути зручними, енергоощадними, ергономічними та... витримувати приліт. Адже роль фронтиру західної цивілізації вимагає від України принципової уваги до стійкості будівель — приватних помешкань, багатоквартирних будинків і промислових об'єктів.Як державне регулювання, програми відновлення та забудовники дають раду з воєнними викликами — у матеріалі Романа Івченка.
Як війна руйнує житло і комерційні будівлі в Україні
За чотири роки війни збитки від руйнувань в Україні перевищили 195 млрд дол. Найбільше постраждали житло, транспорт і енергетика.У багатьох містах сходу пошкоджено понад 90% будівель, а під ударами по всій країні можуть опинитися будь-які об’єкти — від житла до інфраструктури. Тому важливо розуміти, як різні типи будівель реагують на такі пошкодження.Один із найпоширеніших типів житла в містах України загалом і в Києві зокрема — будинки з великоформатних панелей («панельки»). На початку повномасштабного вторгнення майже 73% містян в Україні проживали саме у цих будинках, зведених у період масового індустріального будівництва в 1960-1980 роках.У 1990-2000 роках значну частину багатоповерхівок-новобудов займали цегляні будинки. А з 2010-го набули популярності монолітні та монолітно-каркасні новобудови, частка яких і надалі зростає серед сучасного міського житла в Україні. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Війна підштовхнула до розвитку приватних домоволодінь Щодо промислових і комерційних об’єктів, то залежно від типу несучих конструкцій вони бувають із залізобетонним або сталевим каркасом, із цегляними несучими стінами, металевими або дерев’яними конструкціями. Вибір конструкції та поверховість залежать від призначення будівлі.Незалежно від типу будівлі пошкодитися у разі прильоту можуть усі її елементи — від фасаду й даху до внутрішніх стін. Ступінь руйнувань залежить від сили вибуху, адже потужні засоби ураження небезпечні для будь-яких споруд. Утім, плануючи придбати нерухомість — комерційну чи житлову, варто розуміти, які конструкції є потенційно вразливішими.ZN.UАУ житловому секторі найкращу стійкість продемонстрували монолітно-каркасні будинки. Будівлі з монолітним каркасом зберігають стійкість у момент і після влучання різних ворожих засобів (безпілотника, ракети, авіабомби).За словами викладача кафедри споруд спеціального призначення КНУБА Тараса Донця, який аналізував пошкодження різних типів будівель під час влучання, стійкість монолітного каркасу до обвалення зумовлена саме конструктивною системою будівлі. Адже, за вимогами державних будівельних норм, монолітний каркас повинен перерозподіляти навантаження в конструкціях будівлі навіть після повного або часткового руйнування розташованих поряд несучих елементів.«Панельки» підтвердили свою стійкість протягом десятиліть мирної експлуатації. Однак війна продемонструвала ризик найгіршого сценарію — суттєвого пошкодження несучих конструкцій, що призводить до повного чи часткового обвалу будинку. Чому, попри війну, нерухомість залишається об’єктом для інвестування Як виявили дослідники «Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій», для панельних будинків особливо небезпечними є сильна хвиля або удари поруч — вони можуть пошкодити панелі й опори та довести будівлю до аварійного стану. А пряме влучання боєприпасу найчастіше робить будівлю непридатною.Для комерційної нерухомості один із найнебезпечніших факторів — пожежа, що значно посилює руйнування. Наприклад, у Харкові після влучання авіабомби в промислову будівлю сталася тривала пожежа: через неї металеві конструкції втратили захист, почали обвалюватися, і будівля повністю вигоріла.На відміну від металевих каркасів, конструктивний залізобетон менш сприйнятливий до пожеж. Каркас будівлі лишається непошкодженим, даючи можливість відновити її в майбутньому.ZN.UАЯк відновлюємо будинки, пошкоджені війною
Швидкість відновлення будь-яких типів будівель безпосередньо залежить від двох факторів: ступеня пошкоджень і складності демонтажу зруйнованих конструкцій, а також наявності фінансування. До прикладу, у Києві діє програма відновлення, в рамках якої місто відновлює понад 2500 постраждалих багатоповерхівок.Київські будинки відновлюють відповідно до технічних паспортів, за якими їх вводили в експлуатацію. Тобто старі будинки часто не отримують утеплення, інклюзивності чи навіть відновлення самовільно засклених балконів.Ключовим замовником відновлення житлових будинків у Києві є КП «Житлоінвестбуд-УКБ». Станом на січень 2026 року підприємство повністю відновило 30 об'єктів, ще 38 багатоквартирних будинків перебувають на різних етапах відновлення.У КМДА тривалі терміни пояснюють вимогами публічних закупівель: щоб розпочати роботи, потрібно пройти всі етапи — від інструментального обстеження, проєктних робіт, експертного звіту до вибору підрядної організації. За кілька місяців можна виконати косметичні чи часткові роботи з усунення легких пошкоджень вікон, дахів чи фасадів. Однак значні пошкодження, коли треба посилити конструкції, замінити системи, потребують часу та стабільного фінансування. Тим більше що «Житлоінвестбуд-УКБ» працює з різними конструктивними типами будівель — від радянських «панельок» до сучасних монолітно-каркасних. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Децентралізація 2.0: життя в автономному будинку Приміром, у панельній дев’ятиповерхівці на вул. Мокрій, яка постраждала від ракетного обстрілу в січні 2024 року, ремонт триває вже третій рік.Натомість для ремонту монолітно-каркасної багатоповерхівки на вул. Митрополита Василя Липківського знадобилося 14 місяців (хоча безпосередньо роботи розпочалися у грудні 2023 року, а завершилися у грудні 2024-го). У будинок влучила ракета у червні 2023 року: монолітно-каркасна будівля встояла, і лавиноподібного обвалення конструкцій не відбулося.Ремонт пошкоджень від влучання «шахеда» в монолітно-каркасний будинок по пр. Валерія Лобановського тривав дев’ять місяців. У грудні 2023 року безпілотник влетів на технічний поверх будинку, зруйнував частину зовнішньої стіни, пошкодив частину даху, вікна та балкони в місцях загального користування й квартирах, а також зачепив інженерні мережі.У панельному будинку по бул. Вацлава Гавела від влучання російської ракети у червні 2025 року склався цілий під’їзд. Будинок обстежили, відновили комунікації, де можливо, і визначили, які під’їзди підлягають відбудові. Проєкт відновлення ще розробляється.Нові стандарти: як Україна будує безпеку
У відповідь на нові безпекові виклики Україна переглядає свої вимоги до будівель, зокрема щодо захисних споруд і укриттів.Змінюються будівельні норми щодо захисних споруд (ДБН В.2.2-5:2023 «Захисні споруди цивільного захисту» зі Змінами 1 та 2): більше аварійних виходів, кращі системи вентиляції, водо- та електропостачання, посилені вимоги до пожежної безпеки. Будівництво в Україні почало відновлюватися з дивними особливостями - дані Держстату 2026 року було підписано закон №4778-ІХ, який вимагає обов’язкового будівництва укриттів для всіх нових об’єктів. Очікується, що це надасть імпульс подальшим змінам нормативної бази. Зміни стосуються новобудов, які з'являться лише через 3-4 роки після впровадження нових норм.«Нові вимоги висуваються до проєктів, які ще мають реалізуватися і перебувають на етапі проєктування. Тому наразі їх не дуже багато, але вони є», — розповів голова правління Української асоціації девелоперів Євген Фаворов.Наприклад, нові норми передбачають створення у складі житлових комплексів захисних споруд або споруд подвійного призначення, здатних зменшувати вплив небезпечних факторів під час воєнних дій чи надзвичайних ситуацій. На нинішньому етапі цю роль виконуватиме паркінг як приміщення подвійного призначення. За словами Фаворова, частина забудовників власним коштом уже перепроєктовує їх у нових проєктах з урахуванням додаткового обладнання (водо- та повітропостачання, наявності санвузлів, у тому числі для людей з інвалідністю, пандусів і місць для перебування людей).Із вибором конструктивних рішень забудовники та замовники визначаються самостійно, однак тенденції помітні. Серед столичних забудовників житла найпоширенішою стала монолітно-каркасна технологія. Початково ця технологія набула популярності завдяки можливості створювати більш гнучкі планувальні рішення й ефективно інтегрувати інженерні системи. Під час війни вона забезпечує будівлям високу стійкість до пошкоджень від влучань і, що досить важливо, швидше відновлення.Найбільший вітчизняний виробник будівельних матеріалів і один із найбільших девелоперів Києва «Ковальська» також концентрується на каркасному і монолітно-каркасному будівництві. У своєму виборі компанія апелює не лише до воєнних ризиків: конструктивний залізобетон у комерційній нерухомості користується попитом і через більшу економічну привабливість, можливість зводити будівлі за коротші терміни, а також через стійкість до впливу пожеж. У стійкості ж монолітного каркасу для житлової забудови компанії довелося переконатися на власному досвіді — у червні 2023-го ракета влучила у їхній ЖК по вул. Митрополита Василя Липківського. Тоді будівля встояла, а технічний стан дозволив повністю її відновити. У компанії зазначають, що монолітно-каркасна технологія будівництва забезпечує перерозподіл навантажень між несучими елементами навіть у разі часткового руйнування окремих конструкцій. Це підвищує стійкість будівлі та є особливо важливим в умовах ризику вибухових навантажень.Окрім законодавців, регуляторних органів і забудовників, на ситуацію впливають і покупці. За оцінкою Асоціації забудовників, вони дедалі більше уваги звертають саме на питання безпеки, тоді як вартість квадратного метра перестає бути чи не єдиним визначальним чинником під час купівлі житла.Go to zn.uaЛікарняні за новими правилами. Хто ж насправді оплатить необґрунтовані листки
Go to zn.ua
Зміни до оформлення лікарняних уже встигли обрости страшилками про «каральний» Пенсійний фонд і лікарів, які нібито платитимуть за все самі. Чи справді все настільки драматично?Тема лікарняних знову опинилася в центрі уваги — набули чинності зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (ЗУ №4683-ІХ). Якщо дуже коротко, держава не «скасувала лікарняних» і не вигадала нової «каральної» реальності для медиків, а уточнила механізм контролю. Так, обґрунтованість листків непрацездатності перевіряють уповноважені особи територіальних органів Пенсійного фонду, а для перевірки медичних висновків можуть залучати уповноважених лікарів. Порядок таких перевірок і вимоги до цих лікарів повинен визначити Кабмін. Закон також передбачає механізм реагування, якщо медичний висновок визнають необґрунтованим.Однак у соцмережах ці зміни вже встигли обрости драматичними трактуваннями, аж до того, що «тепер лікарі платитимуть за все з власної кишені», «Пенсійний фонд прийде за лікарями» і «тепер ніхто не випише лікарняного». Що ж, ситуація не настільки драматична, як її вже встигли подати. Лікарі не залишилися сам на сам із новими ризиками і вже точно не в тому масштабі, про який зараз так люблять писати.Соцмережі
Про зміни
По-перше, історія почалася не вчора, в Україні вже понад десять років намагаються подолати проблему лікарняних заднім числом. Йдеться, зокрема, про ті листки, які з’являються, тому що людині потрібно раптом кудись зникнути, виграти час, уникнути звільнення, слідчих дій чи іншої неприємної реальності. У нашій колективній пам’яті ця історія давно має свій дуже впізнаваний візуальний символ — високопосадовець під картатим пледом на ліжку у залі суду. І це ж не анекдот, а якраз та практика, з якою держава намагається боротися роками.Тому зміни, що набули чинності з 1 квітня 2026 року, — не якась нова атака на лікарів, а черговий етап: Пенсійному фонду просто дали чіткіший і швидший механізм контролю там, де йдеться про страхові виплати за тимчасову непрацездатність. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Страховий стаж: чи впливає він на розмір виплат за лікарняним Друга річ, якої у нас уперто не хочуть проговорювати вголос: лікарняний листок — це не медична довідка, це документ іншої природи. Так, він народжується з медичного висновку, зі знань і професійного рішення лікаря. Але його наслідок дає людині право на соціальні гарантії та страхові виплати. Тобто в цій точці лікар працює як учасник системи соціального страхування. Тому тут з’являються Пенсійний фонд, контроль, перевірка обґрунтованості й питання коштів. Це не про недовіру до медицини як такої. Це про те, що система страхування хоче розуміти, за що саме вона платить.Безумовно, заклад охорони здоров’я згодом може вирішувати, що робити далі у своїх внутрішніх відносинах із працівником, який виписав некоректний лікарняний. Та проблема в тому, що значна кількість керівників медзакладів досі не вибудували нормальної внутрішньої системи підтримки для лікарів, не створили внутрішнього консультування, не налаштували перевірки спірних випадків. Не побудували елементарної аssіstаnсе-системи для ситуацій, де лікар сумнівається. А мали б. Бо лікарняний у фіналі однаково виходить від закладу. Якщо заклад не навчився працювати з цим як із документом страхового значення, проблеми неминуче будуть.Добре, що нинішні зміни не лише посилюють контроль, а й роблять процес більш зрозумілим. Раніше Пенсійний фонд фактично і так міг визнавати окремі лікарняні необґрунтованими. Тепер ця історія просто впорядкована: з чіткішою процедурою перевірки, із можливістю пояснити свою позицію, оскаржити дії Пенсійного фонду, зняти претензії там, де лікар або заклад діяли коректно. Тобто це не лише про «карати», а й про нормальну комунікацію між тим, хто формує документ для страхового випадку, і тим, хто платить за цим страховим випадком гроші українцям. І якраз цього пояснення сьогодні бракує всій системі.Питання контролю
Варто розвести дві різні історії, які в публічному просторі часто зливають в одну. Перша — це відверта фальсифікація медичної документації, коли вигадуються записи, аналізи, висновки і вже на цій фіктивній основі з’являється лікарняний. Ця історія не стосується діяльності Пенсійного фонду.Друга історія — це коли сам лікарняний використовується як зручний інструмент затягнути час, наприклад, щоб не звільнили. Саме про цю другу категорію зараз і говорять найбільше. Бо лікарняний у таких випадках починає працювати не як захист у разі хвороби, а як спосіб виграти час або уникнути наслідків. Відповідач — Пенсійний фонд. Як пенсіонерам повернути свої гроші Тут важливо чесно сказати: Пенсійний фонд не заходить у цю тему з нуля. ЗУ №4683-ІХ прямо передбачає, що перевірку обґрунтованості видачі та подовження листків непрацездатності здійснюють посадові особи територіальних органів ПФУ, а якщо треба перевіряти саме медичні висновки, до цього залучаються уповноважені лікарі. Пенсійний фонд і Міністерство охорони здоров’я у своїх роз’ясненнях наголошують, що тут не з’явилася якась нова надбудова над системою, проте чіткіше розмежовано функції працівників ПФУ та уповноважених лікарів, а також деталізовано порядок дій і оскарження. Тобто значною мірою йдеться про впорядкування того, що вже працювало, але тепер отримало чіткішу законну рамку.Чому це робиться? Тому що Пенсійний фонд працює не з абстрактними паперами, а зі спільним страховим «кошиком». І коли система виплачує гроші за листком непрацездатності, вона має право перевірити, чи була для цього реальна підстава. Закон прямо передбачає: якщо медичний висновок визнають необґрунтованим, територіальний орган ПФУ повідомляє про порушення, а якщо за таким листком уже були здійснені страхові виплати, може звернутися з вимогою про компенсацію.Водночас заклад або лікар-ФОП мають право оскаржити таку вимогу, а територіальний орган зобов’язаний розглянути скаргу й ухвалити вмотивоване рішення.Тому лікарям я радила б не панікувати, а дуже тверезо подивитися на суть. Якщо лікарняний оформлений коректно, якщо є клінічна логіка, якщо не дописане заднім числом те, чого не було, то й підстав для колективного страху тут немає.А от у керівників медзакладів робота точно є. Саме менеджмент має пояснити лікарям, хто за що відповідає, де межа ризику, коли треба радитися з адміністрацією, як діяти у спірних ситуаціях. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Лікарняний під час мобілізації: хто має його оплачувати Попит завжди породжує пропозицію. Доки в суспільстві є запит на «рятівний» лікарняний у потрібний момент, доти будуть і спроби його десь «вирішити». Але коли йдеться про страхові виплати, це не чиясь приватна хитрість без наслідків. Це гроші зі спільного фонду. І кожна необґрунтована виплата — це не лише порушення правила, а й мінус для тих, хто справді має право на цю підтримку. Саме тому вся ця історія аж ніяк не про полювання на лікарів, а про спробу зробити систему трохи чеснішою і менш зручною для зловживань.Хто заплатить
Коли у публічному просторі говорять про «штрафи для лікарів», це часто звучить так, ніби держава просто взяла й поклала фінансову відповідальність на кожного лікаря персонально. Але конструкція закону насправді інша. Якщо територіальний орган Пенсійного фонду встановлює, що медичний висновок про тимчасову непрацездатність був необґрунтованим, він звертається не одразу до «звичайного лікаря», а до закладу охорони здоров’я, чий лікар сформував такий висновок, або ж до лікаря-ФОП. Саме їм надсилається повідомлення про порушення, а якщо за таким лікарняним уже були виплати, то вимога про компенсацію відповідної суми. Закон прямо це прописує. Далі заклад або лікар-ФОП мають вибір: або компенсувати суму, або оскаржити вимогу. І це теж важливо, бо тут немає моделі «мовчки заплатили й розійшлися». Закон передбачає процедуру оскарження, а подана скарга зупиняє строки сплати компенсації та нарахування пені до моменту розгляду. Тобто це правова процедура з можливістю захистити свою позицію.А от уже після цього починається внутрішня історія самого закладу. Заклад охорони здоров’я або лікар-ФОП мають право вимагати компенсацію (тобто регресу) у лікаря, який сформував необґрунтований медичний висновок. Але саме право — це не автоматичний обов’язок. Іншими словами, лікарня може піти в регрес до працівника, а може й не піти. Це вже управлінське рішення конкретного закладу, а не якась універсальна кара для всіх. І саме тут медійна фраза «лікарі платитимуть зі своєї кишені» розсипається, адже закон набагато складніший і набагато менш прямолінійний, ніж його переказали в соцмережах. Електронний лікарняний: що є підставою для його формування Ба більше, навіть коли мова заходить про фінансові наслідки, це взагалі не історія про право людини на медичну допомогу як таке. Це інші правовідносини: між системою соціального страхування, закладом і тими, хто відповідає за обґрунтованість документа, що запускає страхову виплату. Саме тому я не драматизувала б це до рівня «лікар завтра діставатиме гроші з кишені за кожен спірний лікарняний». Така подача дуже зручна тільки для паніки.Чи є інший ризик? Так. І він цілком реальний. Після таких новин частина лікарів може просто піти у крайність: якщо все так небезпечно, то краще взагалі не видавати лікарняних або максимально уникати таких рішень. Але це вже шлях у протилежний, не менш токсичний, бік. Бо невидача обґрунтованого лікарняного — це пряме порушення прав пацієнта на отримання належного юридичного документа. І тут сам заклад ризикує отримати скарги на необґрунтовану відмову видачі лікарняного, втратити пацієнтів, а значить, і дохід. Тобто страх перед зловживаннями не може перетворитися на відмову нормально працювати з тими, хто справді має право на лікарняний.Тому головний висновок тут доволі простий: панікувати точно не варто. Так, правила стали жорсткішими до зловживань. Так, Пенсійний фонд отримав чіткіший механізм дій. Але це не означає, що тепер кожен лікар автоматично опиняється під загрозою особистого фінансового краху. Це означає інше — заклади мають нарешті навчитися управляти цими ризиками по-дорослому: консультувати лікарів, вибудовувати внутрішню перевірку, пояснювати межі відповідальності й не залишати медперсонал сам на сам із проблемами.Go to zn.uaСаботаж Ukraine Facility. Чому Верховна Рада блокує мільярди ЄС для України
Go to zn.ua
Українська влада відверто гальмує виконання наших зобов'язань перед партнерами. Найбільше страждає колись зразкова програма Ukrаіnе Fасіlіty переважно кредитного (хоча і пільгового) фінансування України з боку Європейського Союзу на суму 50 млрд євро в часовому діапазоні 2024–2027 років. Більшість цих коштів Україна вже отримала, однак не всі. А виконання програми наразі серйозно забуксувало: Київ не виконує умов, необхідних для отримання решти виплат.Єврокомісарка із питань розширення Марта Кос у своєму листі на ім’я спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука навела перелік із 11 законопроєктів, що їх українському парламенту необхідно ухвалити, аби отримати перші 4 млрд євро кредитного фінансування ЄС у рамках програми Ukrаіnе Fасіlіty.Це, втім, не лише питання залишку коштів за самою Ukrаіnе Fасіlіty. Програма є основним механізмом розподілу фінансування від партнерів, і її блокування означає затор на всій артерії надходження європейських грошей до України. 2026 року відбудеться «нахльост» кількох програм: 16,7 млрд євро піде на бюджетну підтримку в рамках Ukrаіnе Fасіlіty та Масrо-Fіnаnсіаl Аssіstаnсе, ще 28,3 млрд євро — на фінансування ОПК і державні оборонні закупівлі.Навіть обіцяні ЄС кредитні 90 млрд євро — це, умовно, пасив, фондування. Зазначені кошти розподілятимуться саме через ці інструменти — Ukrаіnе Fасіlіty, Масrо-Fіnаnсіаl Аssіstаnсе, фінансування ОПК і військових закупівель.
То що ж це за закони, без яких прогрес неможливий?
Їх, як сказано, одинадцять, і більшості з них ще не ухвалено. Їхній статус зараз: від «прийнято за основу» до «передано на повторне читання» та «надано висновок комітету про розгляд».Серед ухвалених на сьогодні законів лише такі:- законопроєкт №14005 «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення виконавчого провадження через цифровізацію»;законопроєкт №12087-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо імплементації норм європейського права з інтеграції енергетичних ринків, підвищення безпеки постачання та конкурентоспроможності у сфері енергетики»;законопроєкт №14030 «Про основні засади державного нагляду (контролю)», який декларує нібито благі наміри: «Забезпечення переорієнтації системи державного нагляду (контролю) з домінуючої на сьогодні карально-репресивної на превентивну і ризик-орієнтовану».
- надання права органам державного нагляду (контролю) звертатися до суду у разі створення перешкод суб’єктами господарювання під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);зобов’язання органів державного нагляду (контролю) здійснювати навчальні заходи для суб’єктів господарювання щодо управління небезпеками (ризиками);встановлення можливості збільшити періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю) відносно суб’єктів господарювання, діяльність яких віднесена до середнього та незначного ступенів ризику, на період дії укладеного суб’єктом господарювання договору страхування відповідальності за шкоду, що може бути заподіяна навколишньому природному середовищу, життю, здоров’ю та майну третіх осіб унаслідок порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства;встановлення скороченого провадження у справах за зверненням органів державного нагляду (контролю) до суду під час здійснення ними визначених законом повноважень.
А тепер перейдемо до законів, яких ще не ухвалено
Мета законопроєкту №14067 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки розвитку ефективного та сталого централізованого теплопостачання» — створити так звану децентралізовану теплогенерацію, в тому числі на відновлюваних джерелах енергії.По суті, закон встановлює зобов’язання власників теплових мереж (а це переважно комунальні компанії теплокомуненерго) підключати індивідуальні теплові пункти (ІТП) до систем теплопостачання багатоквартирних будинків.Загалом законопроєкт можна вважати логічним та актуальним. Єдина проблема полягає в тому, що децентралізовану систему теплопостачання в українських містах хочуть «посадити» на централізовану мережу газопостачання (яка, як і будь-яка централізована система під час війни, також може бути зруйнована або критично пошкоджена).А «базування» децентралізованої мережі ІТП на децентралізованій системі постачання відновлюваних джерел енергії (пелет тощо) наразі не корелюється із розвитком ринку таких ВДЕ в Україні.Законопроєкт №14282 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій здійснення повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», учергове впорядковує структуру, чисельність регулятора ринку електроенергії, питання відбору членів конкурсної комісії, «проведення конкурсного відбору та призначення на посади членів НКРЕКП, граничних строків повноважень та ротації членів регулятора, порядку організації роботи НКРЕКП, а також удосконалення механізму нормотворчої діяльності регулятора».Закон іще більше послаблює вплив держави на діяльність регулятора ринку електроенергії, зокрема у контексті тарифної політики на розподіл електроенергії.Цей закон є «спареним» із законопроєктом, що формує доступ на український ринок електроенергії європейських трейдерів. ЄС не "даруватиме" грошей: Україна не всі зобовʼязання Ukrаіnе Fасіlіty виконала, тому грошей буде менше Законопроєкт №13478-1 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів та удосконалення порядку вступу, проходження, припинення державної служби» має на меті відновити конкурси на заміщення державних посад, які під час війни були «трохи» загальмовані. По суті, призначення на державні посади без конкурсного відбору буде можливим лише на територіях, де ведуться бойові дії.Одна з ключових норм законопроєкту №14345 «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» щодо відновлення дії його окремих норм, особливостей їх застосування під час дії правового режиму воєнного стану та удосконалення проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання» — це створення незалежного у своїй діяльності органу, «який іntеr аlіа матиме повноваження дозволяти схеми державної допомоги та індивідуальні випадки надання допомоги відповідно до критеріїв… також вимагати повернення державної допомоги, яка була надана незаконно».Тобто мова про орган, який займатиметься дирижизмом державної допомоги під час війни. Це одна з ключових вимог ЄС на сьогодні, адже Європа втомилася від того хаосу, який спостерігається в системі розподілу державної допомоги в Україні під час війни.Законопроєкт №14174 «Про безпеку та інтероперабельність залізничного транспорту України» має забезпечити здатність залізничного транспорту підтримувати безпечний рух, встановлює правові основи технічного регулювання та допуску підсистем залізничного транспорту до експлуатації.У пояснювальній записці зазначено: «Проєкт акта запроваджує європейську систему допуску машиністів локомотивів/поїздів до оперування на інфраструктурі залізничного транспорту, функціонування навчальних центрів, що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації машиністів».Тут є також прихована мета — підготовка «Укрзалізниці» до реструктуризації, тобто до виокремлення системи приватних вантажних вагонів додати розподіл компанії на «рельсову інфраструктуру» та «тягу».Створення приватної тяги просуватиметься під приводом «підвищення безпеки руху» та залучення машиністів «з підвищеною кваліфікацією» (за що доведеться платити, а грошей у держави на це немає). ВАС ЗАЦІКАВИТЬ ЄС остаточно затвердив кредит Україні та 20-й пакет санкцій проти Росії Відповідно до пояснювальної записки до законопроєкту №14271 «Про внесення змін до деяких законів України щодо імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії», «за результатами щорічного Звіту з імплементації за 2024 рік, підготовленого Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, рівень імплементації Україною законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері відновлюваних джерел енергії становить 61%, зокрема:- 85% — встановлення цілей на 2030 рік;62% — якість схем підтримки;75% — підтримка активних споживачів та спільнот відновлюваної енергії».
Go to zn.uaКадровий колапс у Рахунковій палаті. Поглиблення кризи чи шанс на перезавантаження?
Go to zn.ua
Кадрова ситуація в Рахунковій палаті загострюється на тлі конкурсу, який депутати не можуть запустити майже рік.
У середу, 1 квітня, на сайті Рахункової палати з'явилося повідомлення про те, що одна із членкинь органу, Єлизавета Пушко-Цибуляк, подала заяву про звільнення з посади за власним бажанням. За законом, таке звільнення не може відбутися одразу — членів Рахункової палати звільняє Верховна Рада. Сама Рахункова палата вже ухвалила рішення внести це питання на розгляд парламенту. Далі його має розглянути профільний бюджетний комітет, після чого його зможуть винести на голосування у сесійній залі.
У разі, якщо депутати проголосують за це рішення, у головному органі фінансового контролю України залишаться лише чотири члени. За кожним із них закріплюються окремі напрями роботи, яких нині фактично дванадцять. Тож відставка Пушко-Цибуляк означатиме черговий перерозподіл її повноважень між рештою членів Рахункової палати і, відповідно, додаткове навантаження на них, що навряд чи сприятиме підвищенню ефективності роботи органу.
Однак робота Рахункової палати не зупиниться. За законом, засідання є повноважним, якщо на ньому присутні щонайменше дві третини від фактично призначеного складу органу. Тож після можливого звільнення для кворуму й ухвалення рішень буде достатньо присутності та голосів трьох членів.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Рахункова палата проводить аудит виплат військовим: кого перевіряють
За фактом це просто поглибить і так затяжну кадрову кризу, яка триває в органі вже майже два роки.
Востаннє нових членів у Рахункову палату відбирали 2023 року. Тоді співбесіди з потенційними кандидатами транслювали публічно, тож громадськість побачила глибину проблеми. Конкурс був суто формальним, не передбачав ані належної перевірки рівня фаховості кандидатів, ані оцінювання їх на відповідність критеріям доброчесності. І кандидати здебільшого були слабко обізнані із повноваженнями Рахункової палати та міжнародними стандартами аудиту, суттєво завищували свій рівень знання іноземної мови та подеколи відкрито демонстрували прихильність до депутатів — членів комісії, які проводили співбесіди.
Виправити кадрову проблему мав конкурс, який стартував із прийняттям нового закону про реформу органу ще у грудні 2024 року. Решту членів органу мали добрати за оновленою конкурсною процедурою. Вона передбачає створення спеціальної комісії для відбору кандидатів у Рахункову палату — дорадчої групи експертів (ДГЕ) у складі шести осіб, де переважне право голосу мають міжнародні експерти. Останні мали складати половину ДГЕ — пропозиції кандидатів від міжнародних партнерів ми отримали ще навесні 2024-го. Кандидатури ще трьох членів ДГЕ мали запропонувати представники від депутатських фракцій або груп. І депутати уже кілька разів пробували погодити їхній перелік. Однак за майже рік так і не спромоглися проголосувати за нього і таки створити ДГЕ.
Рахункова палата опублікувала звіт про аудит держборгу України
Можливе звільнення також може ускладнити процес заповнення вакантних посад у Рахунковій палаті. Річ у тім, що, за законом, конкурс на посаду члена органу має розпочатися вже наступного дня після припинення його повноважень. Тож у разі звільнення Єлизавети Пушко-Цибуляк одночасно триватимуть два конкурси: перший — на шість вакантних посад, який стартував у грудні 2024 року, і другий — на ще одну посаду, що стане вакантною після її звільнення. У такій ситуації парламент матиме кілька варіантів, як урегулювати цей процес:
1) простий — сформувати єдину ДГЕ, яка відбиратиме кандидатів на всі вакантні посади. Але такий підхід має процесуальні ризики. Закон передбачає, що після початку конкурсу процедура утворення ДГЕ має проходити заново. І недотримання цієї вимоги може слугувати підставою для оскарження результатів конкурсу. У кращому випадку — другого, на одну посаду, а в гіршому — обох. Тож простий варіант може виявитися найбільш ризиковим;
2) складний — проводити два окремі конкурси. Для цього треба нарешті створити ДГЕ для першого і запустити процес для другого на цю ще одну посаду. Так процес може затягнутися на невизначений строк, але буде відповідним з погляду дотримання вимог закону;
3) компромісний — оперативно внести зміни до законодавства, які дозволять об'єднувати конкурсні процедури з відбору кандидатів на всі вакантні посади в Рахунковій палаті, якщо вони не досягли певного етапу, наприклад, утворення тієї ж ДГЕ. Такий підхід дав би змогу уникнути процедурних порушень і водночас оптимізувати та пришвидшити призначення відсутніх членів Рахункової палати.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Держбюджет-2026: Рахункова палата попередила про високі ризики недонадходжень доходів
З іншого боку, можна просто не погоджувати звільнення. Але таке рішення лише затягуватиме час. На практиці людина, яка хоче піти, навряд чи буде ефективно виконувати свої функції. А в органі і так уже довгий час бракує людей.
Важливо також розуміти, що доукомплектування Рахункової палати — це не лише питання спроможності вищого органу аудиту ефективно контролювати використання бюджетних коштів в умовах війни та обмежених фінансових ресурсів. Це впливатиме і на виконання частини зобов’язань України на шляху до вступу в ЄС, а також на довіру міжнародних партнерів, від якої прямо залежить подальша фінансова підтримка. Адже доукомплектування Рахункової палати до кінця року — один із структурних маяків нової програми від МВФ на 2026 рік.
Тож у парламенту є чимало причин нарешті розв’язати проблему органу, який, до речі, йому підзвітний. Однак чим стане ситуація зі звільненням — поглибленням кризи чи поштовхом до виходу з неї, залежить від політичної волі.
У середу, 1 квітня, на сайті Рахункової палати з'явилося повідомлення про те, що одна із членкинь органу, Єлизавета Пушко-Цибуляк, подала заяву про звільнення з посади за власним бажанням. За законом, таке звільнення не може відбутися одразу — членів Рахункової палати звільняє Верховна Рада. Сама Рахункова палата вже ухвалила рішення внести це питання на розгляд парламенту. Далі його має розглянути профільний бюджетний комітет, після чого його зможуть винести на голосування у сесійній залі.
У разі, якщо депутати проголосують за це рішення, у головному органі фінансового контролю України залишаться лише чотири члени. За кожним із них закріплюються окремі напрями роботи, яких нині фактично дванадцять. Тож відставка Пушко-Цибуляк означатиме черговий перерозподіл її повноважень між рештою членів Рахункової палати і, відповідно, додаткове навантаження на них, що навряд чи сприятиме підвищенню ефективності роботи органу.
Однак робота Рахункової палати не зупиниться. За законом, засідання є повноважним, якщо на ньому присутні щонайменше дві третини від фактично призначеного складу органу. Тож після можливого звільнення для кворуму й ухвалення рішень буде достатньо присутності та голосів трьох членів.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Рахункова палата проводить аудит виплат військовим: кого перевіряють
За фактом це просто поглибить і так затяжну кадрову кризу, яка триває в органі вже майже два роки.
Востаннє нових членів у Рахункову палату відбирали 2023 року. Тоді співбесіди з потенційними кандидатами транслювали публічно, тож громадськість побачила глибину проблеми. Конкурс був суто формальним, не передбачав ані належної перевірки рівня фаховості кандидатів, ані оцінювання їх на відповідність критеріям доброчесності. І кандидати здебільшого були слабко обізнані із повноваженнями Рахункової палати та міжнародними стандартами аудиту, суттєво завищували свій рівень знання іноземної мови та подеколи відкрито демонстрували прихильність до депутатів — членів комісії, які проводили співбесіди.
Виправити кадрову проблему мав конкурс, який стартував із прийняттям нового закону про реформу органу ще у грудні 2024 року. Решту членів органу мали добрати за оновленою конкурсною процедурою. Вона передбачає створення спеціальної комісії для відбору кандидатів у Рахункову палату — дорадчої групи експертів (ДГЕ) у складі шести осіб, де переважне право голосу мають міжнародні експерти. Останні мали складати половину ДГЕ — пропозиції кандидатів від міжнародних партнерів ми отримали ще навесні 2024-го. Кандидатури ще трьох членів ДГЕ мали запропонувати представники від депутатських фракцій або груп. І депутати уже кілька разів пробували погодити їхній перелік. Однак за майже рік так і не спромоглися проголосувати за нього і таки створити ДГЕ.
Рахункова палата опублікувала звіт про аудит держборгу України
Можливе звільнення також може ускладнити процес заповнення вакантних посад у Рахунковій палаті. Річ у тім, що, за законом, конкурс на посаду члена органу має розпочатися вже наступного дня після припинення його повноважень. Тож у разі звільнення Єлизавети Пушко-Цибуляк одночасно триватимуть два конкурси: перший — на шість вакантних посад, який стартував у грудні 2024 року, і другий — на ще одну посаду, що стане вакантною після її звільнення. У такій ситуації парламент матиме кілька варіантів, як урегулювати цей процес:
1) простий — сформувати єдину ДГЕ, яка відбиратиме кандидатів на всі вакантні посади. Але такий підхід має процесуальні ризики. Закон передбачає, що після початку конкурсу процедура утворення ДГЕ має проходити заново. І недотримання цієї вимоги може слугувати підставою для оскарження результатів конкурсу. У кращому випадку — другого, на одну посаду, а в гіршому — обох. Тож простий варіант може виявитися найбільш ризиковим;
2) складний — проводити два окремі конкурси. Для цього треба нарешті створити ДГЕ для першого і запустити процес для другого на цю ще одну посаду. Так процес може затягнутися на невизначений строк, але буде відповідним з погляду дотримання вимог закону;
3) компромісний — оперативно внести зміни до законодавства, які дозволять об'єднувати конкурсні процедури з відбору кандидатів на всі вакантні посади в Рахунковій палаті, якщо вони не досягли певного етапу, наприклад, утворення тієї ж ДГЕ. Такий підхід дав би змогу уникнути процедурних порушень і водночас оптимізувати та пришвидшити призначення відсутніх членів Рахункової палати.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Держбюджет-2026: Рахункова палата попередила про високі ризики недонадходжень доходів
З іншого боку, можна просто не погоджувати звільнення. Але таке рішення лише затягуватиме час. На практиці людина, яка хоче піти, навряд чи буде ефективно виконувати свої функції. А в органі і так уже довгий час бракує людей.
Важливо також розуміти, що доукомплектування Рахункової палати — це не лише питання спроможності вищого органу аудиту ефективно контролювати використання бюджетних коштів в умовах війни та обмежених фінансових ресурсів. Це впливатиме і на виконання частини зобов’язань України на шляху до вступу в ЄС, а також на довіру міжнародних партнерів, від якої прямо залежить подальша фінансова підтримка. Адже доукомплектування Рахункової палати до кінця року — один із структурних маяків нової програми від МВФ на 2026 рік.
Тож у парламенту є чимало причин нарешті розв’язати проблему органу, який, до речі, йому підзвітний. Однак чим стане ситуація зі звільненням — поглибленням кризи чи поштовхом до виходу з неї, залежить від політичної волі.
Go to zn.uaКорупційна схема ДІАМ. На чиєму боці держава, коли вершини Карпат забудовують вітряками?
Go to zn.ua
Виконання міжнародних екологічних зобов’язань — питання репутації країни, тому чиновники мають забезпечити, щоби бізнес їх не порушував. Але історія зі спорудженням вітроелектростанції на полонині Руна створює інше враження: держава фактично допомагає ці зобов’язання обходити.Унікальність ситуації в тому, що порушення природоохоронних вимог прикриває не профільне міністерство, а Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) — структура, яку роками подають як одну з найуспішніших реформ у містобудуванні.Проблеми ж значно глибші. Це стало видно під час виїзного засідання комітетів Верховної Ради з питань євроінтеграції та екології, де голова ДІАМ Олександр Новицький пояснював позицію комітета й переконував депутатів у законності дій інспекції.Логіка інвесторів проста: що вища вітроелектростанція (ВЕС) у Карпатах, то сильніший вітер і більший прибуток. Але Карпати займають лише 3,5% території України, а їхні високогір’я — це унікальні екосистеми, які не можна забудовувати, орієнтуючись лише на фінансові інтереси. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Біг на місці під час війни: уряд знову об’єднує та ліквідує міністерства Ключовий інструмент захисту — Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (ОВД), ухвалений на виконання Орхуської конвенції та директиви ЄС. Тому будь-які маніпуляції з ОВД — це удар не лише по екології, а й по міжнародній репутації України.Тож коли група компаній «Вітрові парки України» вирішила будувати ВЕС на полонині Руна, вона очікувано стикнулася з екологами. Мінекології зупинило розгляд ОВД до рішення суду, але забудовник розпочав роботи через серію зареєстрованих ДІАМ повідомлень про «фундаменти під ВЕУ ВЕС «Полонина Руна» класу наслідків СС1 та будівництво під’їзної дороги».ДІАМ двічі відмовила у призначенні позапланової перевірки будівництва за зверненнями екологів. Мовляв, порушень немає. Держекоінспекція перевірку провела, але посилалася на позицію ДІАМ і написала, що порушень процедури ОВД немає.Тож головне питання залишилося відкритим: чи справді державний контроль спрацював, чи навпаки — став механізмом для обходу закону? Відповідь шукала громадська ініціатива «Голка».
Порушення 1. Чи може фундамент бути окремим об’єктом будівництва та вводитися в експлуатацію?
Голова ДІАМ Олександр Новицький стверджував, що так, може, бо «немає єдиного визначення об’єкта будівництва» й інспектори «не знайшли норм, які це забороняють». Твердження виглядають як свідоме введення депутатів в оману або некомпетентність керівництва ДІАМ.Голова ДІАМ Олександр НовицькийДержавна інспекція архітектури та містобудування УкраїниУ державних будівельних нормах зафіксовано, що фундамент — це підземна частина споруди, яка передає навантаження на основу. Тобто фундамент не може бути окремою спорудою, адже є її конструктивною частиною. Законодавство визначає також, що об’єктами нового будівництва можуть бути лише будівлі, споруди та їх комплекси. Фундамент може бути окремим об’єктом лише в разі реконструкції чи капремонту вже наявної споруди, але не нового будівництва. Отже:- фундамент не може вводитися в експлуатацію як окрема споруда;право власності може реєструватися лише як на об’єкт незавершеного будівництва, але не як на окрему споруду.
Порушення 2. Чи можна будувати фундаменти під вітрогенератори без оцінки впливу на довкілля?
Олександр Новицький запевняв депутатів, що закон не вимагає ОВД для будівництва фундаментів — а лише для встановлення самих вітрогенераторів. Але в законі немає поділу «фундамент / вітрогенератор» — обидва є частинами одного об’єкта: процедуру мають проходити вітрові парки та вітрові електростанції — тобто весь комплекс споруд, включно з турбінами, фундаментами й дорогами.На полонині Руна зводять саме вітроелектростанцію, й фундаменти є її складником. Це зазначено у звіті з ОВД, поданому забудовником. Отже, навіть якби фундамент можна було трактувати як окрему споруду, його будівництво можливе лише після позитивного висновку ОВД.Посилання ДІАМ на те, що вони «не знали» про комплексність об’єкта, неспроможні: в документах, які інспекція сама реєструвала, прямо зазначено, що йдеться про споруди ВЕС «Полонина Руна».Порушення 3. Чи могли фундаменти під ВЕУ «Полонина Руна» належати до класу СС1?
Будівництво поділяється на три класи наслідків (відповідальності) залежно від можливих результатів руйнування будівлі чи споруди. Найнижчий — СС1, найвищий — СС3. Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює окремі загальні вимоги. Серед них: якщо об’єкт підлягає ОВД, він не може бути класу наслідків СС1.Будівельний майданчик на полонині РунаSаvеРіkuy / fасеbооkГолова ДІАМ наполягав на тому, що фундаменти під вітрогенератори не належать до об’єктів, які підлягають ОВД, а тому можуть мати клас наслідків СС1. Але клас визначається не лише загальними нормами Закону, а й Державними стандартами України, які посадовці ДІАМ зобов’язані знати.За ДСТУ, такі фундаменти належать до СС2 за двома критеріями — незалежно від процедури ОВД. Економічний збиток.Граничний збиток для СС1 — 20 млн грн.Собівартість одного вітрогенератора 5,2 МВт — понад 200 млн грн, а за ДСТУ економічний збиток від його руйнування — близько 50 млн грн. Це одразу переводить об’єкт у СС2. Припинення роботи об’єктів енергетики.Вітрогенератор — об’єкт енергетики. За ДСТУ це місцевий або регіональний рівень, а для полонини Руна — саме регіональний (Схема планування Закарпаття, 2013). Це також СС2. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ В Україні запущено велику ВЕС. Вважаєте, гроші на вітер? Клас наслідків має ключове значення:- СС1 — повна дерегуляція, будівництво починається за повідомленням, експертиза не потрібна.СС2–СС3 — обов’язкова експертиза та дозвіл на будівельні роботи.
Чи є недоліки законодавства, що призвели до такої ситуації?
Олександр Новицький запевняв депутатів, що недоліків законодавства немає. Формально — так: у випадку полонини Руна ДІАМ порушувала закон, а не діяла в межах «лазівок». Але низка недоліків законодавства справді спрощує можливість таких порушень.Неузгодженість містобудівного законодавства та Закону «Про оцінку впливу на довкілля».По-перше, містобудівне законодавство не враховує ОВД під час проведення підготовчих робіт. Без висновку з ОВД забудовник може подати повідомлення й розпочати вирубку, земляні роботи та зміни ландшафту — навіть на цінних природоохоронних територіях.По-друге, більшість об’єктів, що підлягають ОВД, — це комплекси споруд, але закон не дає визначення «комплексу». Порядок проєктування описує його як сукупність будівель і споруд за єдиною документацією, але не встановлює вимог щодо проєктування технологічно пов’язаних об’єктів саме як комплексу.Це дає змогу забудовникам дробити комплекс на окремі об’єкти, жонглюючи назвами й подаючи їх як незалежні споруди. Недобросовісному чиновнику достатньо цього, щоб «не помітити», що ОВД необхідна.Повна дерегуляція для будівництва класу СС1.Для СС1 держава фактично покладається на чесність забудовника:- будівництво починається на підставі одного повідомлення;експертиза не потрібна;ДІАМ «вірить на слово».
Що вилетить зі скриньки Пандори, відчиненої незаконною позицією ДІАМ?
Голова екологічного комітету Олег Бондаренко слушно зауважив: позиція ДІАМ «відчиняє скриньку Пандори» для майбутніх порушень природоохоронного законодавства. Бо шкоди природним комплексам завдає не лише робота нового об’єкта, а й сам процес будівництва — дороги, вирубки, земляні роботи. Саме це має оцінювати ОВД. Але ДІАМ фактично дозволяє обходити процедуру оцінки впливу на довкілля, розглядаючи комплексний об’єкт як набір «окремих споруд».Прес-служба Верховної Ради УкраїниТакий підхід дає забудовникам можливість маскувати реальні параметри проєкту: змінювати назви об’єктів, ділити єдиний технологічний комплекс на частини, кожна з яких окремо не підпадає під ОВД. Інспекція має достатні повноваження, щоб це зупинити, — але не робить цього.Порушення Україною Орхуської конвенції та Директиви 2011/92/ЄС — це удар не лише по екології, а й по економіці. Процедура ОВД покликана мінімізувати ризики, коли проєкт після десятків мільйонів інвестицій доводиться зупиняти через порушення. Саме на цьому наголошував 2016 року виконавчий секретар Європейської економічної комісії ООН Крістіан Бак, вимагаючи якнайшвидшого ухвалення українського закону про ОВД.Корупційні ризики зростають. Якщо будівництво почали без ОВД, забудовник, який уже вклав великі кошти, шукатиме способи «домовитися», щоб уникнути негативного висновку Мінекології. Це створює величезні корупційні стимули й тисне на державні органи.Та позиція ДІАМ є не менш небезпечною і для містобудівного та земельного законодавства. Інспекція де-факто дозволяє розбивати будівлі та споруди на частини й визначати для них окремий клас наслідків. Голова ДІАМ заявив депутатам, що фундамент — це окремий об’єкт, який можна вводити в експлуатацію. А отже, окремим «об’єктом» може стати і поверх будинку, і секція, і будь-яка частина споруди. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ План Кабміну з відновлюваної енергетики: до 2030 року в Україні мають з'явитися офшорні ВЕС і ГеоТЕС Це відкриває шлях до масового заниження класів наслідків до СС1 — найменш контрольованої категорії. Саме за такими принципами будувалися незаконні багатоповерхівки «Укогруп» Анатолія Войцехівського — до 2017 року, коли законодавство змінили, щоб унеможливити такі маніпуляції.Кому це вигідно? Від класу наслідків залежить усе:- хто контролює будівництво (ДІАМ чи місцеві ради);чи потрібна експертиза;якими є вимоги щодо міцності та безпеки.
- отримання землі без конкурсу;забудову без ДПТ і зонінгу;зміну цільового призначення в обхід містобудівної документації.
Що з цим робити?
Насправді виправити ключові прогалини законодавства нескладно. Наприклад, заборонити ділити комплекси на окремі будівлі та споруди для уникнення ОВД можна змінами до Порядку розроблення проєктної документації — на це потрібні місяці, а не роки. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Скандал із забрудненням землі фабрикою «Епікур»: як екологічна справа може вплинути на міжнародну репутацію України Але цього не станеться, доки ДІАМ:- може безкарно ухвалювати незаконні рішення;блокує позапланові перевірки;а її голова вводить в оману депутатів і залишається на посаді.
Go to zn.uaНа шляху до ЄС переробка має перемогти сировину
Go to zn.ua
Останнім часом в окремих країнах ЄС ведуться кулуарні розмови щодо можливості запропонувати Україні норвезький варіант відносин з Європейським Союзом. Це трактується з позицій доброзичливості до України, але це може стати пасткою для неї. Суть цього варіанта — обмеження відносин країни з Євросоюзом її участю в європейській економічній зоні (ЄЕЗ), яка дає доступ до єдиного ринку ЄС. Однак ґрунтовний аналіз показує, що такий варіант вигідний лише самій Норвегії.Ці вигоди полягають у такому. Перебуваючи в ЄЕЗ, Норвегія захищає свій внутрішній ринок від імпорту дешевої сільгосппродукції з ЄС і від застосування обмежувальних квот на експорт своєї рибної продукції. При цьому Осло має дуже вигідний баланс торгівлі з Євросоюзом. В імпорті Норвегії домінує ЄС, а в імпорті ЄС вона на п’ятому місці. Експорт Норвегії до ЄС удвічі перевищує імпорт з ЄС. Але 86% норвезького експорту до ЄС становлять енергоносії. Норвегія має своєрідний енергетичний (газовий) безвіз із Євросоюзом. Зрозуміло, що тут фермери ЄС не перевертають на кордоні ані вагонів із зерном, ані танкерів із газом. Як найбагатша країна (за ВВП на жителя), Норвегія мала би платити найбільші трансфери до ЄС, а отримувати від нього найменше, що не створює для неї якоїсь фінансової привабливості. У спільній сільськогосподарській політиці (ССП) країна теж втратила б від відкритої конкуренції більше, ніж отримала б субсидій. Тому норвежці й вибрали цей варіант і тримаються за нього вже 50 років. Ба більше, за результатами офіційних референдумів, небажання жителів Норвегії повністю інтегруватись у ЄС зросло з 53% у 1973 році до 73% у 2018-му. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Фредеріксен: В Європі є країна, позиція якої по «репараційному кредиту» Україні має стати вирішальною Що ж стосується України, то аналіз плюсів і мінусів норвезького варіанта свідчить, що для нашої країни ситуація протилежна. Тут мінуси від участі в ЄЕЗ порівняно з повноправним членством в ЄС значно перевищують плюси. Україна не зможе сповна отримати вигоду від доступу до єдиного ринку ЄС через контроль такого доступу в рамках ЄЕЗ, квотування експорту, його сировинний характер і високі євростандарти на харчові продукти. Історія переконливо свідчить, що ринок у ЄС повністю відкритий лише для енергоносіїв із Норвегії. Натомість зерно з України не пускають польські фермери. Решта вигід, що їх називають прихильники норвезького варіанта для України, є лише ймовірними, а не гарантованими. Йдеться, зокрема, про можливість полегшити та прискорити вступ до ЄС. Але як тут не згадати, що навіть у розвинених країнах перехід від європейської економічної зони до Європейського Союзу тривав багато років: в Австрії і Швеції — 35 років, у Португалії — 26, у Великій Британії і Данії — 13, у Фінляндії — дев’ять років.Водночас у рамках ЄЕЗ Україна багато втрачатиме з того, що може отримати в ЄС, і, очевидно, надовго. Зокрема в ЄЕЗ на Україну поширюватиметься низка серйозних обмежень, а саме:
- неможливість участі у розробці та прийнятті правил для єдиного ринку при обов’язковості їхнього дотримання;неможливість участі у спільній сільськогосподарській політиці;обмеження вільного (безквотного) доступу до аграрного ринку ЄС;неможливість участі у фінансуванні з бюджету ЄС;відсутність гарантій доступу до структурних фондів ЄС.
Висновки
Перше. Україні не вигідний норвезький варіант відносин з Євросоюзом (у рамках ЄЕЗ). У цьому можуть бути зацікавлені лише окремі країни ЄС. Ці країни можуть використати членство України в ЄЕЗ як привід (пастку) для затягування її вступу до ЄС, реалізуючи свої економічні та політичні інтереси.Друге. Україні потрібні масштабне поглиблення переробки сільгосппродукції на харчові та енергетичні цілі і в такий спосіб переорієнтація переважної частини агросировинного експорту із аграрного (фермерського) ринку на споживчий та енергетичний ринки. Адже проти енергоносіїв ніде і ніхто не бойкотує. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Вступ до ЄС та НАТО виведуть в окремий трек обговорення "мирного плану" США — МЗС України Третє. Останніми роками ставало дедалі очевиднішим, що ЄС потрібен потужний агросировинний експорт України. Тому у переговорах з Євросоюзом Україна повинна докорінно змінити політичні акценти: якщо ЄС потрібна Україна з агросировинним потенціалом (придатком), то ЄС має забезпечити прискорення і спрощення вступу до нього, так само, як ЄС хоче вступу Норвегії заради її енергетичного (газового) потенціалу.Четверте. Зазначені пропозиції щодо поглиблення агропереробки на харчові та енергетичні цілі аж ніяк не обмежуються рамками політики євроінтеграції України. Це безальтернативні пріоритети інноваційного розвитку, підвищення ефективності та конкурентоспроможності АПК України на європейському і світовому ринках.Go to zn.uaПублічні інвестиції в Україні. Амбітна реформа стикається з реальністю
Go to zn.ua
Україна переходить від фрагментованих інвестиційних програм до цілісної системи управління публічними інвестиціями (УПІ), яка має стати воротами для бюджетних і зовнішніх інвестицій (Ukrаіnе Fасіlіty, МФО, донори). Наближається до свого завершення перший етап реформування УПІ. Саме час підбити деякі підсумки цього періоду, відзначити досягнення та проаналізувати проблеми й недоліки.Попри певний прогрес у нормативному забезпеченні і запуск ключових інструментів, реформа УПІ досі не набрала повних обертів і, мабуть, потребує подовження її так званого перехідного періоду. Тому оцінка перших років реформування — це не лише про зроблене, а й про те, що заважає системі працювати так, як її спроєктовано.
Позитивні моменти перебігу реформи
2025 року уряд ухвалив низку важливих документів, які створили законодавчий і методологічний каркас реформи. Серед ключових рішень: впровадження порядків підготовки, оцінки та реалізації публічних інвестиційних проєктів (ПІП), стандартизованих форм їхнього техніко-економічного обґрунтування, що дає можливість порівнювати ефективність різних ініціатив за спільними критеріями, а також порядку формування секторального та єдиного портфеля ПІП і програм на національному, регіональному та місцевому рівнях.Важливим кроком переходу від старої моделі державних цільових програм до системи середньострокового планування, що передбачає узгоджене управління інвестиційними проєктами в межах трирічного бюджетного циклу, стало затвердження Середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій на 2026–2028 роки (СПІ), в якому було визначено чотири наскрізні стратегічні цілі: енергоефективність, кліматична стійкість, гендерна рівність і безбар’єрність. Фундамент для відбудови України. Чому без цифрових інституцій «план Маршалла» не спрацює Певний прогрес спостерігається і в цифровізації процесів: на базі системи DRЕАМ розпочато створення Єдиної інформаційної системи (ЄІС) управління публічними інвестиціями, яка має стати базовим інструментом для прозорого управління портфелем проєктів — від місцевих громад до національних програм. Проте на сьогодні окремого акта Кабінету міністрів України, який визначає порядок функціонування та складові ЄІС управління публічними інвестиціями, ще не оприлюднено.Ключовим здобутком стало те, що публічні інвестиції перестали сприйматись як суто бюджетні видатки розвитку на національному, регіональному та місцевому рівнях врядування. Тепер вони позиціонуються як інструмент економічного зростання, відновлення інфраструктури, модернізації енергетики та екологічної трансформації процесу відбудови України.Системні виклики перехідного періоду
Перехідний період реформи УПІ виявив низку різноманітних викликів і бар’єрів. Нові правила вже діють, проте стара практика ще живе.Триває інерція «ручного» підходу до розподілу коштів через Стратегічну інвестиційну раду (СІР). Політична доцільність часто переважає над економічною логікою. Деякі проєкти потрапляють до Єдиного проєктного портфеля (ЄПП) держави лише тому, що мають політичне лобі або символічне значення, тоді як об’єктивно ефективні ініціативи залишаються без фінансування.Непрозорість роботи Стратегічної інвестиційної ради та незрозумілість процедури та обґрунтування її рішень підривають довіру іноземних донорів. Враховуючи нашу залежність від зовнішньої підтримки, це може перетворити реформу УПІ на сукупність добрих намірів.На практиці громади часто не розуміють, як їхні проєкти можуть потрапити нагору — до СІР і державного ЄПП. Звідси і недовіра до реформи, і враження, що «нова система — це ще одна надбудова, а не шанс на чесну конкуренцію».Є і розрив між складністю архітектури УПІ та реальними спроможностями на місцях. Нова система потребує від громад, обласних військових адміністрацій і центральних органів виконавчої влади якісних ТЕО, фінансового аналізу, врахування кліматичних, екологічних і соціальних аспектів. Проте більшість громад і частина відомств не мають ані команд із підготовки інвестпроєктів, ані потрібних навичок оцінювання. Це призводить до формального підходу: подання типових або завідомо сирих проєктів, посилення розриву між сильними та слабкими територіями та нерівного доступу до ЄПП держави. І хоча запит на допомогу в підготовці проєктів високий, навчальні програми для державних службовців і система підготовчої допомоги на місцях (Рrоjесt Рrераrаtіоn Fасіlіty) лише розгортаються. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Українці встановили рекорд за інвестиціями в ОВДП Тож реформа поки не стала повноцінним інструментом планування. Її практична частина значною мірою залежить від політичної волі, злагодженості між відомствами та готовності місцевої влади переходити до реальної оцінки ефективності пропонованих проєктів і програм.Затверджена методика секторальної й експертної оцінки мала би порівнювати проєкти та програми за економічними, екологічними і соціальними критеріями, але на практиці використовується формальний «чек-лист», який не відображає реальної цінності проєкту.Проблемою залишається і недостатня інтеграція регіональних і галузевих пріоритетів. Громади та області подають власні проєкти, але вони рідко узгоджуються з національними планами. Це може призводити до потенційного дублювання ініціатив і розпорошення ресурсів.Окремий виклик — це врахування екологічних і кліматичних критеріїв при підготовці та реалізації інвестиційних проєктів. Методичні рекомендації щодо проведення аналізу екологічних наслідків і впливу реалізації публічного інвестиційного проєкту на навколишнє природне середовище були затверджені лише наприкінці серпня 2025 року, тобто в самий розпал формування секторальних та єдиних портфелів. У рекомендаціях йдеться про інтеграцію принципів сталого розвитку, адаптації до зміни клімату та скорочення викидів. Цей підхід подібний впровадженню принципу «не завдавати істотної шкоди» (DNSН) фондів ЄС, тобто перевірка-скринінг, щоб інвестиції не завдавали шкоди довкіллю. Проте у перехідний період бракує уніфікованих шаблонів і простих «гайдів», як це робити на практиці. Нові вимоги на місцях сприймаються як ще один бар’єр для громад, а не як спосіб підвищити якість інвестицій і часто призводять до формалізації процесу: замість реального аналізу впливу проєктів на довкілля, викиди, адаптацію просто ставляться галочки в анкетах.Одним із ключових завдань реформи є створення єдиного державного портфеля проєктів і програм — системи, де всі ініціативи ранжуються за пріоритетами, ефективністю, вартістю та впливом.Проте процес його формування виявився складнішим, ніж очікувалося. Більш детально про це зазначається в публікації СЕЕ Ваnkwаtсh. Лідери в формуванні ЄПП держави — лише центральні органи влади, а місцеве самоврядування, особливо на рівні громад, практично виключене з процесу. Все тому, що реформа УПІ розгортається у логіці макроекономічного та секторального планування, де ключову роль відіграють міністерства, а не регіони. Громади наразі не мають повноцінних методологічних та інституційних інструментів для підготовки проєктів за новими стандартами, а регіональні портфелі ще не сформовані. Тому для органів місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівнях так званий перехідний період може тривати ще пару років. 11 трильйонів мрій і пріоритети з паралельної реальності При цьому влада забуває, що бюджетні можливості держави доволі обмежені. І це при тому, що ми маємо затверджений Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2026–2028 роки, який мав би стати ключовим інструментом переходу від фрагментованих рішень до системного управління публічними інвестиціями. Саме СПІ визначає, які проєкти держава реально здатна профінансувати й завершити, узгоджує їх із бюджетними лімітами та макрофінансовою підтримкою партнерів.Новим викликом, але водночас і шансом для системи УПІ є її інтеграція з європейською Ukrаіnе Fасіlіty — фінансовою програмою Європейського Союзу до 2027 року, спрямованою на підтримку відновлення, реформ та інвестицій. Цей інструмент вимагає від України прозорого відбору проєктів і чітких механізмів моніторингу. Проте досі не зрозуміло, як саме буде синхронізовано державний портфель та інвестиційні проєкти громад і регіонів. Хоча щонайменше 5% безповоротної фінансової підтримки в рамках Компонента І Ukrаіnе Fасіlіty треба витратити (та прозвітувати про це у другому кварталі 2026 року) на потреби відновлення, реконструкції та модернізації саме в рамках проєктів субнаціональних органів влади України.Міжнародні партнери — Світовий банк, ЄІБ, ЄБРР, КfW — дедалі активніше вимагають узгодженості українських інвестиційних планів зі своїми стратегічними пріоритетами (енергоефективністю, зеленим переходом, інклюзивністю, цифровізацією, підтримкою малого та середнього бізнесу). Але на рівні проєктних заявок ця відповідність часто лише декларується. Багато потенційно перспективних ініціатив не здобули підтримки не через слабку ідею, а через відсутність узгодженої системи комунікації та доказової бази. За допомогою наших міжнародних партнерів наразі оцінка інвестиційних проєктів і програм має здійснюватися з використанням Британської системи «п’ять кейсів» (Fіvе Саsе Моdеl), що вимагає довести життєздатність проєкту одночасно у п’яти вимірах: стратегічному, економічному, комерційному, фінансовому та управлінському. Проте здається, що наразі українським міністерствам бракує аналітичних спроможностей, щоб адаптувати свої програми до міжнародних стандартів оцінювання.Висновки та рекомендації
Щоб прискорити перехід від благих намірів до реально функціонуючої системи УПІ, потрібні:- по-перше, прозорість: навіть добре прописані методики не запрацюють без відмови від ручного розподілу коштів. Саме тому нам потрібно запроваджувати досвід ЄС у створенні моніторингових комітетів (МК), до складу яких мають входити представники центральних і регіональних органів влади, роботодавців, профспілок і галузевих об’єднань, а також наукових кіл і громадянського суспільства. МК мають діяти як інституційний запобіжник під час підготовки, експертизи та політичного затвердження проєктів і програм СІР, зменшуючи «ручні» зміни;по-друге, професійність: без інвестицій у підготовку аналітиків і проєктних менеджерів навіть найкращі інструменти залишаться на папері. Як тимчасове рішення — використання зовнішнього інтелектуального потенціалу в рамках інструментів із підготовки проєктів (Рrоjесt Рrераrаtіоn Fасіlіty). Під час перехідного періоду реформування було би доцільно запровадити систему мікрогрантів для громад (особливо для малих) для допомоги у підготовці ТЕО проєктів і проєктно-конструкторської документації для їхньої реалізації;по-третє, узгодженість із європейськими нормами та стандартами: Україна має не просто всліпу їх копіювати, а переосмислювати та адаптувати з подальшою інтеграцією у власну систему планування.
Go to zn.uaЯк підвищують кваліфікацію вчителі у світі й чому без цього не запрацюють українські реформи
Go to zn.ua
Держава обіцяє зміни в системі підвищення кваліфікації вчителів. Запуск пілотного проєкту «Гроші ходять за вчителем» і цифрової платформи «Вектор», яка адмініструватиме курси, має на меті змінити систему, де паперовий сертифікат важливіший за реальні навички. Та чи достатньо змінити механізм фінансування, щоби змінити культуру, яка вкорінювалася десятиліттями?Сьогоднішні реалії професійного розвитку вчителя часто нагадують гонитву за формальними показниками. Вимога постанови КМУ №800 — «не менш як 150 годин підвищення кваліфікації за п’ять років» — мала б стимулювати конкуренцію. Натомість вона створила середовище, де «година» прослуханих курсів стала одиницею обліку, а не змісту. Вчителі, часто демотивовані відсутністю прямого зв’язку між навчанням і кар’єрним зростанням, обирають шлях найменшого спротиву: дешеві сертифікати, вебінари «для годиться» та формальну звітність перед педрадою.Утворився так званий ринок сертифікатів із низьким цінником, де якість відійшла на другий план. Аби зрозуміти, як вийти з цього зачарованого кола, варто поглянути на те, як ці проблеми вирішують успішні освітні системи світу. Порівняння українського контексту з досвідом Сінгапуру, Фінляндії, Великої Британії та Канади дає змогу чітко побачити точки розриву.
Мотивація та кар’єра: страх атестації проти зростання
В Україні головним, а подекуди й єдиним драйвером підвищення кваліфікації залишається атестація. Педагоги добре розуміють правила гри: під час атестації реальну глибину опанованих методик перевіряють рідко, натомість наявність повного пакета документів — завжди. Це породжує імітацію бурхливої діяльності. Вчитель не бачить сенсу інвестувати час у складні, тривалі курси, якщо вони «коштують» стільки ж кредитів ЄКТС, скільки й серія простих вебінарів.Як це працює у світі? У країнах-лідерах РІSА професійний розвиток не відбувається паралельно з роботою, він «вшитий» у кар’єрну драбину.Сінгапур: тут діє жорстка, але справедлива система. Вчитель має близько 100 оплачуваних годин на рік на навчання, але це не хаотичний вибір «чогось цікавого». Розвиток прив’язаний до стратегічних потреб школи й чітких кар’єрних щаблів. Рух від учителя-початківця до Sеnіоr Теасhеr, а згодом до Маstеr Теасhеr передбачає не просто стаж, а демонстрацію нових компетенцій. Маstеr Теасhеr — це вже не просто викладач, а ментор, який навчає колег. І головне: кожен новий щабель означає істотне підвищення зарплати. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Фіксувати, а не скаржитися: як учителі у Британії обмінюються спостереженнями про учнів і що це змінює Велика Британія: замість того, щоб механічно «збирати години», британські вчителі працюють за індивідуальними річними планами (РРDР). Це принцип рlаnnеd dеvеlорmеnt: педагог не купує випадкових курсів, а вибудовує траєкторію, погоджену з керівництвом школи після самооцінки. Кожен наступний крок логічно продовжує попередній, формуючи цілісний професійний профіль.США: тут є цікавий контраст. Поруч із масовим ринком дешевих курсів є високоефективні Теасhеr Rеsіdеnсіеs — комплексні дорогі програми «входження в професію», де навчання поєднується з тривалою практикою під наглядом. Це демонструє ключову істину: якість коштує дорого.Український виклик: у нас наразі відсутня ця економічна та кар’єрна логіка. Підвищення кваліфікації майже не впливає на дохід, а відповідальність за менторство чи методичну підтримку колег часто залишається волонтерством, а не гідно оплачуваною інституційною нормою.Зміст і форма: вебінари проти реальної практики
Український ринок освіти перенасичений короткими онлайн-форматами. Це зручно й дешево, але міжнародні дослідження ТАLІS невблаганні: реальний вплив на практику мають лише програми тривалістю 20–80 годин, які є розтягненими в часі, передбачають домашні завдання, зворотний зв’язок і супровід.Пілотний проєкт «Гроші ходять за вчителем» пропонує вчителю віртуальний гаманець із сумою близько 1500 грн на рік для оплати послуг із підвищення кваліфікації. І це створює серйозний ризик: адже такої суми недостатньо для купівлі глибокої, тривалої програми із супервізією (ринкова вартість якої стартує від 6–10 тис. грн). Є загроза, що реформа лише легалізує ринок дешевих, поверхових курсів у цифровій формі.Як це працює у світі? Країни з високою якістю освіти давно зрозуміли: найкраще навчання відбувається не на курсах, а безпосередньо в школі.Фінляндія: тут фактично відсутній «ринок курсів» у нашому розумінні. Професійний розвиток інтегрований у щоденну роботу. Вчителі мають оплачуваний час для спільного планування уроків, проведення досліджень (Lеssоn Study) й аналізу успіхів учнів. Розвиток не купують у зовнішніх провайдерів — його генерують усередині педагогічного колективу через взаємодію. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Наскільки та коли зростуть зарплати вчителів: розповів Бабак у коментарі ZN.UА Канада (Онтаріо): ставку роблять на Професійні навчальні спільноти (РLС). Школу розглядають як спільноту практиків, де в розкладі виділено спеціальні дні для командної роботи. Це зменшує фрагментацію: коли педагог вчиться самостійно, ефект значно менший, ніж коли вчиться вся команда, впроваджуючи спільні підходи.Український виклик: нова постанова КМУ робить крок у правильному напрямку, офіційно визнаючи супервізію, наставництво та стажування як форми підвищення кваліфікації. Проте їх ефективне впровадження вимагає підготовлених супервізорів, а це — нове кадрове поле, якого наразі не створено. Крім того, є ризик цифрового розриву: вчителям у сільській місцевості з поганим Інтернетом буде складніше користуватися платформою «Вектор», що може поглибити нерівність.Вимірювання результату: «Чи сподобалось?» проти «Що змінилось?»
Найболючіше питання реформи — як оцінити ефективність професійного навчання. У світі для цього використовують модель Кіркпатріка, яка включає чотири рівні оцінки ефективності професійного навчання:- Реакція вчителя (Rеасtіоn): чи сподобався курс.Навчання (Lеаrnіng): перевірка того, що вчитель фактично засвоїв. Це не просто тест, а розв’язання педагогічних кейсів, моделювання ситуацій або створення методичних матеріалів під час навчання.Поведінка (Веhаvіоr): Це критичний рівень. Чи почав учитель викладати інакше? Чи змінив він підхід до оцінювання? У Сінгапурі та Британії це перевіряють через спостереження за уроками, мікровикладання та колегіальний фідбек. В Україні цей рівень відсутній як клас: ніхто не перевіряє, чи застосовує вчитель знання з курсів на уроці.Результати (Rеsults): Як навчання вплинуло на учнів? Це головний критерій ефективності системи. Немає змін в успішності, мотивації чи поведінці дітей — навчання педагога вважається марною витратою ресурсів. Причому йдеться не лише про бали на іспитах, а й про прогрес учня, його портфоліо та м’які навички.
Висновки: технології недостатньо
Реформа «Гроші ходять за вчителем» — це необхідний, однак лише перший крок. Вона дає прозорість, прибирає монополію ІППО та створює сучасну цифрову інфраструктуру. Але інструмент сам собою не лікує хвороб системи.Справжня трансформація відбудеться лише тоді, коли зміниться філософія професійного розвитку:Від контролю до довіри: потрібно відійти від тотального обліку годин (як у Фінляндії), надавши вчителю більше автономії у виборі шляхів розвитку.Від процесу до результату: кар’єра та зарплата вчителя мають залежати від його реальної професійності та впливу на школу (менторство), а не від вислуги років чи кількості папірців.Від ізоляції до співпраці: основний розвиток має відбуватися всередині школи. Держава має фінансувати не просто «курси», а час учителів на спільну роботу, супервізію та взаємовідвідування уроків.Українська освіта потребує не просто «електронного кабінету вчителя», а зміни уявлень про те, як зростає педагог. Вектор вказує напрямок, але чи наповниться цей напрямок змістом, залежить від того, чи зможемо ми перейти від культури формальної звітності до культури реальної педагогічної майстерності. Без достатніх інвестицій та чесних вимог до якості навіть найкращі цифрові рішення ризикують залишитися тільки гарним фасадом старої системи.Go to zn.uaКвартири на дружину, землю на дочку. Як корупціонери обходять конфіскацію і що з цим робити
Go to zn.ua
Для багатьох українців конфіскація майна та «посадки» корупціонерів свідчать про справедливість.Такий запит демонструють, зокрема, й оприлюднені нещодавно записи прослуховувань фігурантів справи про корупцію в енергетиці — застереження щодо подальшого використання потенційно злочинних коштів висловив один із підозрюваних (див. скріншот).Такі застереження не випадкові. Соціологічне дослідження ТІ Ukrаіnе показало, що понад половина опитаних (60%) українців найбільш показовим критерієм ефективної боротьби з корупцією вважає кількість реально покараних корупціонерів, і таке покарання має передбачати ув’язнення або конфіскацію майна. Тобто одних «посадок» замало — люди чекають ще й на повернення злочинно набутих статків. Це справедливо, адже особисте збагачення є ключовою мотивацією корупціонерів.Водночас поточні показники податкових надходжень від продажу конфіскованого майна 2023 року становили неповні 2 млн грн, а 2024-го — 6 млн. Це ми бачимо з результатів щорічного моніторингового звіту Мінʼюсту, де експерти проаналізували проблеми виконання рішень про конфіскацію майна. Тобто реальних переваг від конфіскації злочинно набутого майна Україна наразі на собі майже не відчуває. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Операція «Мідас». Шлях абсолютної влади завдовжки в долар При цьому із документами, які мають покращити ситуацію, поки теж не складається. Так, добігає кінця Стратегія повернення активів на 2023–2025 роки, одним із очікуваних результатів якої має стати вдосконалення національних конфіскаційних механізмів. Проте наразі досягнути цього результату, здається, не вдалося, і його, ймовірно, доведеться відкласти на дальші терміни.Натомість Єврокомісія у своєму останньому звіті наголосила на необхідності узгодити правила конфіскації активів із положеннями Директиви ЄС 2024/1260 про повернення активів і конфіскації, а Дорожня карта з питань верховенства права вже містить відповідний захід.Що ж саме потрібно змінити як у процесі виконання рішень про конфіскацію майна, так і в підходах до самих конфіскаційних заходів?
Стандарти ЄС щодо конфіскації злочинних активів
24 квітня 2024 року органи ЄС прийняли вже згадану Директиву № 2024/1260, якою встановили мінімальні правила щодо відстеження й ідентифікації, заморожування, конфіскації та управління майном у рамках кримінального провадження.Цією Директивою держави — члени ЄС певною мірою визнали, що наявна нормативна база була недостатньою для ефективного повернення прибутків від злочинної діяльності. Й оскільки всі ці норми надалі треба буде імплементувати в українське законодавство, варто їх вивчити дуже ретельно.Нормативну базу з конфіскації в Україні ми раніше детально описали в окремому матеріалі. А зараз нас зацікавили кілька заходів, які пропонуються до запровадження цією Директивою, а саме:- конфіскація;розширена конфіскація;конфіскація без винесення вироку;конфіскація нез'ясованого майна, пов'язаного з кримінальною діяльністю.
Що ж треба змінити?
Якщо порівняти європейські стандарти та чинне українське законодавство, то побачимо критичні відмінності, які можна виправити й тим самим покращити ефективність боротьби з організованою злочинністю та корупцією.Запровадити повноцінну розширену конфіскацію. Необхідно доповнити Кримінальний кодекс окремою статтею, що передбачатиме конфіскацію всього майна засудженого за злочини, повʼязані з майновою вигодою, — якщо суд переконаний у злочинному походженні такого майна на основі невідповідності його вартості законним доходам особи. А також створити можливості для арешту такого майна.Розширити підстави для спеціальної конфіскації без винесення вироку. Слід визначити, що спеціальна конфіскація можлива за судовим рішенням у випадках, коли особу звільняють від кримінальної відповідальності через сплив строків давності.Запровадити конфіскацію нез'ясованого майна як крайній захід боротьби з організованою злочинністю. Цей механізм варто додати в розвиток інституту цивільної конфіскації як такий, що має застосовуватися виключно до майна, пов'язаного з діяльністю злочинних організацій, — при суттєвій невідповідності вартості майна законним доходам і відсутності правдоподібних законних джерел його походження.Наш приклад з уявним заступником міністра показав, як використання європейських стандартів дасть можливість забезпечити, щоб усі злочинні активи були конфісковані. А значить, і мотивації до корупційних дій стане набагато менше. Тому внесення таких змін дійсно може змінити правила гри.Це лише один з елементів системи вдосконалення конфіскаційних механізмів, який потрібно запроваджувати із дотриманням гарантій прав людини. При цьому треба пам’ятати, що корупція взагалі шкодить правам людини, і нещодавні викриття це лише підтверджують.Go to zn.uaЩо Україні слід зробити у сфері фінансового контролю для євроінтеграції
Go to zn.ua
У цьогорічному звіті про розширення ЄС щодо України Єврокомісія вперше високо оцінила наш прогрес у сфері зовнішнього аудиту. Значну роль у цьому відіграли зміни до Закону «Про Рахункову палату», які ухвалили наприкінці минулого року. Вони допомогли наблизити національне законодавство до Міжнародних стандартів для вищих органів аудиту (ІSSАІ) і розширили мандат Рахункової палати.Попри відсутність конкретної критики, загальний бал оцінки стану гармонізації законодавства у цій сфері залишився невисоким — два з п’яти. Хоча самі дії з наближення за останній рік Єврокомісія оцінила на три бали.Тrаnsраrеnсy Іntеrnаtіоnаl Ukrаіnе розібралася, яких змін Єврокомісія очікує від України щодо Рахункової палати і Держаудитслужби, щоб просунутися в межах асоціації.
Рахункова палата
Попри високу оцінку прогресу у реформуванні головного органу фінансового аудиту в країні, ключова рекомендація щодо нього не змінилася з минулого року. Єврокомісія закликає посилити політичну та фінансову незалежність Рахункової палати, а також зміцнити її адміністративну спроможність.Щодо фінансової незалежності не зовсім зрозуміло, чого від нас очікують. Адже наприкінці 2024 року посадових осіб РП, включно з державними аудиторами, вивели з-під дії Закону «Про державну службу» та встановили розміри їхніх посадових окладів і доплат безпосередньо у профільному законі, що залишає їх поза впливом уряду. Крім того, у січні 2025 року парламент вніс зміни до Бюджетного кодексу, якими запровадив особливу процедуру розгляду бюджетних запитів Рахункової палати урядом і парламентом. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Знижка на війну» не безкінечна: ЄС вимагає від України пришвидшення реформ правосуддя А от щодо політичної незалежності, найімовірніше, Єврокомісія очікує втілення ухваленого законодавства. І насамперед ідеться про необхідність нарешті запустити конкурс до Рахункової палати. За понад десять місяців, відколи новий закон набрав чинності, український парламент так і не спромігся сформувати комісію для запуску конкурсного відбору членів органу. ТІ Ukrаіnе закликала парламентаріїв зважити на досвід і репутацію експертів та утворити дорадчу групу експертів, щоб розблокувати конкурс. Новий закон скоротив кількість членів Рахункової палати до 11, тож вакантними залишаються шість посад в органі. Щоб Рахункова могла якісно виконувати свої функції, парламент має якнайшвидше закрити це кадрове питання.На жаль, конкретних очікуваних кроків щодо цих рекомендацій звіт не містить.У контексті необхідності посилити адміністративну спроможність органу варто відзначити, що в Рахунковій палаті вакантними залишаються понад третина (35%) посад державних аудиторів. Після затвердження Порядку конкурсного відбору наприкінці січня 2025 року та переведення чинних працівників на посади державних аудиторів орган оголосив лише два конкурси — обидва у липні 2025 року. За їхніми результатами призначили лише 15 державних аудиторів, що становить приблизно 3% від штатної чисельності. За таких умов забезпечення ефективної роботи Рахункової палати залишається під питанням, особливо з огляду на суттєве розширення її контрольних повноважень, — про це зазначає і Єврокомісія у своєму звіті.Європейські експерти також відзначили прогрес у моніторингу виконання рекомендацій за результатами аудитів і в розробці спеціалізованих ІТ-інструментів. Найімовірніше, знову йдеться саме про позитивні зміни в законодавство, які ухвалили наприкінці минулого року, адже їхня імплементація не завершена. Зокрема, Рахункова палата мала б розробити порядок, за яким буде моніторити виконання своїх рішень.Попри прогрес у вдосконаленні національного законодавства, повна відповідність міжнародним стандартам усе ще залишається викликом. Європейські експерти наголошують, що Рахункова палата має не лише і надалі впроваджувати затверджені методики аудиту у своїй роботі, а й створити механізми контролю якості, щоб регулярно оцінювати ефективність своїх аудитів. Це дасть можливість гарантувати їхню відповідність міжнародним стандартам щодо прозорості та підзвітності. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Радіти рано: Єврокомісія похвалила Україну не за реформи в освіті, а за створення можливостей для них Щодо Рахункової палати Єврокомісія рекомендувала:- посилити політичну та фінансову незалежність органу, а також зміцнити його адміністративну спроможність, зокрема через завершення формування менеджменту;надати пріоритет ефективному впровадженню затверджених методик аудиту на основі Міжнародних стандартів для вищих органів аудиту у своїй роботі;розробити надійні механізми забезпечення якості для регулярної оцінки ефективності своїх аудитів, гарантуючи їхню відповідність міжнародним стандартам прозорості та підзвітності;відбирати аудити для включення до плану роботи на 2026 рік на основі оцінки ризиків і впливу;збільшити кількість аудитів консолідованої фінансової звітності суб’єктів державного сектору та бюджетів 2026 року.
Держаудитслужба
Контроль у сфері закупівель — одну із функцій Державної аудиторської служби України — європейські експерти охарактеризували як слабкий, особливо на ранній стадії, до укладення договору. Звіт Єврокомісії констатує, що лише в небагатьох випадках виявлені порушення вдається успішно усунути, особливо у разі контрактів на великі суми.У цьому аспекті нам рекомендували зосередитися на посиленні заходів із контролю над процедурами закупівель, зміцнити роль і можливості моніторингу. Зокрема, надавати пріоритет превентивним заходам контролю на основі ризиків та ефективно реагувати на виявлені порушення. Схожі рекомендації раніше надавала ТІ Ukrаіnе. Особливого значення цей виклик набуває для закупівель за кошти ЄС, і Єврокомісія посилається на Ukrаіnе Рlаn у цих рекомендаціях.У звіті Держаудитслужбу згадують у контексті не лише контролю над закупівлями, але й захисту фінансових інтересів ЄС. Єврокомісія відзначила часткове узгодження національного законодавства України з асquіs ЄС у цій сфері. Єврокомісія вимагатиме від України повернутись до антикорупційного курсу та посилити верховенство права - Rеutеrs Особливо пріоритетним цей напрям реформ став після старту програми макрофінансової допомоги Ukrаіnе Fасіlіty, яка передбачає 50 млрд євро від ЄС у вигляді грантів і кредитів на підтримку відновлення, реконструкції та модернізації України на період з 2024-го по 2027 рік. Тож ЄК рекомендувала повністю адаптувати законодавство до вимог Директиви ЄС щодо боротьби з шахрайством, яке завдає шкоди фінансовим інтересам Європейського Союзу.У вересні минулого року уряд уповноважив Державну аудиторську службу України здійснювати функції Служби координації боротьби із шахрайством. Тож відтоді вона офіційно координує взаємодію органів державної влади для захисту фінансових інтересів України та ЄС.Додатково Україна зобов’язалася в межах Ukrаіnе Fасіlіty до кінця 2025 року внести зміни у законодавство, щоб посилити спроможність Держаудитслужби у сфері захисту фінансових інтересів ЄС (йдеться про гармонізацію наших практик із міжнародними стандартами) та підвищити ефективність заходів щодо моніторингу закупівель. Однак станом на початок листопада цих змін так і не ухвалили. Тож у звіті Єврокомісія порекомендувала нам таки виконати це зобов’язання.Раніше ми наголошували, що при виконанні Держаудитслужбою повноважень Служби координації боротьби із шахрайством можуть виникнути проблеми на рівні національного законодавства. Держаудитслужба повинна сприяти Європейському управлінню з питань запобігання зловживанням і шахрайству (ОLАF) у проведенні адміністративних розслідувань і перевірок на території України. Але її фахівці не мають достатніх повноважень для доступу до документів та інформації, які знаходяться в суб’єктів господарювання та фізичних осіб, але можуть знадобитися для розслідування порушень у межах Ukrаіnе Fасіlіty.У контексті захисту фінансових інтересів ЄС згадується і необхідність розробити та впровадити Національну стратегію боротьби з шахрайством для захисту коштів ЄС. Це завдання покладене саме на Держаудитслужбу, втім, інформація про затвердження такої стратегії в публічному просторі відсутня.Щодо Держаудитслужби Єврокомісія рекомендувала:- внести зміни до законодавства про фінансовий контроль щодо зміцнення системи державного фінансового контролю, включаючи роль і повноваження Державної аудиторської служби у захисті фінансових інтересів ЄС;адаптувати національне законодавство до вимог Директиви ЄС щодо боротьби з шахрайством, яке завдає шкоди фінансовим інтересам Європейського Союзу;розробити та впровадити Національну стратегію боротьби з шахрайством для захисту коштів ЄС.
Go to zn.ua
About news channel
Новини дня. Ексклюзивні коментарі, думки, аналітика та головні події України і світу на сайті Дзеркало тижня
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site zn.ua.