Search trend "день міста львів"

Цими вихідними Львів святкує 769-й день народження. Містяни та туристи збираються на відвідини найцікавіших локацій міста Лева. Повний текст новини

Львів має чудове географічне розташування, оскільки неподалік міста є чимало красивих локацій для відпочинку на один день. Це дозволяє вирушити в невеличку мандрівку навіть спонтанно без грандіозного планування. Повний текст новини

Щороку туристи приїжджають до Львова, аби відчути атмосферу, яка поєднує середньовічну історію, сучасну культуру та щиру гостинність. День міста Львів 2025 — одна з найяскравіших подій весни, яку чекають як мешканці, так і гості.

З 2 до 4 травня Львів святкує свій 769 день народження, а це означає, що місто готується приймати гостей з різних куточків України. Гучних святкувань у місті не планують через війну Росії проти України. Однак День міста у Львові увагою не оминають. Повний текст новини

День міста Львів та Міжнародний день Гаррі Поттера: що відзначають у світі та Україні 2 травня 2 травня Львів відзначає 769-річницю, шанувальники Гаррі Поттера святкують його день народження, а поціновувачі вина – Міжнародний день "Совіньйон Блан". Також відзначають День немовляти та тунця.

У травні на українців чекає багато свят. Крім загальнодержавних вихідних, у травні відзначають безліч професійних дат, пам'ятних подій і міжнародних свят. Щоб не пропустити жодної важливої дати, тримайте під рукою зручний календар свят на кожен день місяця. Державні та професійні свята у травні 1 травня - День (міжнародний) праці 3 травня - День (всесвітній) свободи преси, День міста Львів, День кондитера 4 травня - День пожежників 5. травня - День (міжнародний) акушерки, День (міжнародний) боротьби за права людей з інвалідністю 7 травня - День радіо, День міста Івано-Франківськ 8 травня - Дні пам'яті та примирення, присвячені пам'яті жертв Другої світової війни 9 травня - День Європи 11 травня - День матері ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Надійний тил кожного з нас": зворушливі цитати до Дня матері, які доводять до сліз 12 травня - День (всесвітній) медичних сестер 15 травня - День вишиванки, День (міжнародний) сімей 17 травня - День науки, День пульмонолога, День (всесвітній) телекомунікацій та інформаційного суспільства 18 травня - День боротьби за права кримськотатарського народу, День пам'яті жертв політичних репресій 20 травня - День банківських працівників, День (всесвітній) метролога, День (всесвітній) травматолога 21 травня - День (всесвітній) культурного розмаїття в ім'я діалогу та розвитку 22 травня - День (міжнародний) біологічного різноманіття 23 травня День Героїв, День морської піхоти України 24 травня - День слов'янської писемності та культури 25 травня - День (міжнародний) зниклих безвісти дітей, День філолога, День хіміка, День міста Київ 25-31 травня - Тиждень солідарності з народами несамоврядних територій 29 травня - День (міжнародний) миротворців Організації Об'єднаних Націй 30 травня - День (всесвітній) боротьби проти астми та алергії 31 травня - День (всесвітній) без тютюну, День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. Вихідні та робочі дні в травні Оскільки воєнний стан продовжили до 6 серпня. Вихідні у травні охоплять лише суботи та неділі. Загалом відпочиватимемо дев'ять днів, а 22 - працюватимемо. Таким чином травневі свята в Україні й цього року пройдуть без додаткових вихідних днів. У травні городники та дачники активно беруться до садового-городніх робіт. Цей місяць вважається одним із найсприятливіших для висаджування більшості овочевих культур, зелені та квітів. Щоб не проґавити найкращі дні для посіву, варто орієнтуватися на місячний посівний календар, щоб рослини краще приживаються, швидше ростуть і дають щедрий урожай.

Добрі справи розкривають справжню сутність людини, її моральні цінності, душевну щедрість та емпатію. Демонструють стійкість характеру та відповідальність. Один із тих, хто активно допомагає Україні та українцям, - бізнесмен і меценат Григорій Козловський. Його діяльність спрямована на підтримку армії, медичних закладів, спорту та соціальних проєктів. Бути максимально корисним суспільству - його життєве кредо. Gаzеtа.uа у спецпроєкті "Код Свободи" розповість про 5 добрих справ Григорія Козловського. Хто такий Григорій Козловський ● Український бізнесмен, меценат і волонтер, уродженець селища Городиславичі (Львівщина). ● Закінчив Львівський торговельно-економічний інститут, спеціальність - "Бухгалтерський облік та аналіз господарської діяльності". ● Власник популярних закладів: "Гранд Готель", готельно-ресторанного-комплексу "Святослав", ресторану з живими акулами "36По", а також засновник 5-зіркового готельного комплексу Еmіly Rеsоrt. ● Почесний президент ФК "Рух" (Львів), активно підтримує юнацькі та дорослі команди клубу. ● Волонтер: з початку війни допомагає ЗСУ, переселенцям і лікарням. Від початку повномасштабного вторгнення Григорій Козловський активно займається волонтерською діяльністю. У 2022-му заснував Благодійний фонд "Домівка", який надає гуманітарну допомогу постраждалим внаслідок російсько-української війни. На базі ФК "Рух" розгорнув штаб із надання допомоги вимушеним переселенцям. З перших днів війни допомагає ЗСУ, медичним закладам, виділяє кошти на реабілітацію воїнів. Допомога армії: мільйони гривень і тисячі дронів для перемоги над російським злом Благодійна організація Григорія Козловського "Рух у Майбутнє" перерахувала понад 100 млн грн у різні військові частини. Особливо меценат підтримує 45-ту окрему артилерійську бригаду - підрозділ ракетних військ і артилерії Сухопутних військ ЗСУ, який дислокувався на Львівщині. Торік українські бійці на фронті отримали понад 1000 дронів різних типів вартістю понад 4 млн грн. Кошти на них зібрали Григорій Козловський та його команда в межах ініціативи "Пташки Перемоги" під патронатом Львівської ОВА. В рамках проєкту провели 43 благодійні аукціони, на яких реалізували понад 1000 лотів. Воїни в окопах повинні знати, що ми в тилу не сидимо склавши руки За активну допомогу військовим меценат отримав від командира 24-ї окремої механізованої бригади Івана Голішевського відзнаку "Золотий лев". Також Григорій Козловський має відзнаки від інших підрозділів ЗСУ, Міністерства оборони України, Генерального штабу. Завдяки підтримці мецената захисники постійно отримують автомобілі, рації, артилерійські планшети, генератори, буржуйки і багато іншого для забезпечення потреб на фронті. На початку 2025 року бізнесмен уже передав 2 млн грн на підтримку військових через фонд "Повернись живим". Благодійний внесок зробив із прибутку від новорічних святкувань у готельно-відпочинковому комплексі Еmіly Rеsоrt. "Неважливо, велика чи мала ваша допомога, вона однаково буде цінною. Воїни в окопах повинні знати, що ми в тилу не сидимо склавши руки. Маємо працювати, аби надати нашим захисникам більше сили у вигляді потрібного для них обладнання та техніки. Таким чином допомагаємо їм наблизити день нашої перемоги над російським злом", - зазначив меценат Григорій Козловський. Підтримка медзакладів: коли ненависть до ворога не має меж Григорій Козловський постійно підтримує медичні заклади країни, забезпечує їх необхідним обладнанням. Зокрема, 2 млн грн меценат виділив на закупівлю сучасного кардіохірургічного обладнання для Національного реабілітаційного центру Unbrоkеn у Львові. Це дозволило проводити мінімально інвазивні операції для військових і цивільних, що постраждали через війну. Ще 2 млн грн - кошти, отримані від святкування Нового 2025 року в Еmіly Rеsоrt, - бізнесмен порівну розділив між Львівським обласним госпіталем ветеранів війни та репресованих імені Юрія Липи у Львові і Центром дитячої медицини лікарні "Охматдит". Ця допомога була спрямована на покращення умов надання медичних послуг. Реакцією бізнесу на агресію неадекватного сусіда стає допомога постраждалим і підтримка нашої армії Також меценат Григорій Козловський та відпочинковий комплекс Еmіly Rеsоrt перерахували 2 млн грн на відновлення дитячої лікарні "Охматдит" у столиці після російського ракетного обстрілу 8 липня торік. "Коли ненависть не має меж, реакцією українського бізнесу на агресію з боку нашого неадекватного сусіда стає допомога постраждалим і підтримка нашої армії. На жаль, цинічні злочинці цілеспрямовано б'ють по мирних жителях і медичних закладах. Тому не можна залишатись осторонь", - говорить бізнесмен Григорій Козловський. Розвиток спорту: виховати нових чемпіонів України ФК "Рух" Григорій Козловський називає однією з найцінніших речей, яку зробив у своєму житті. Фінансово підтримує його 16 років поспіль. Також бізнесмен відкрив Академію футболу, яка має спортивний комплекс на околиці Львова неподалік Винниківського озера. Він включає вісім тренувальних полів: три - зі штучним покриттям, п'ять - з гібридним та спортзал. Академія не має аналогів в Україні. Її вихованці забезпечені екіпіруванням, збалансованим харчуванням та іншими необхідними речами. Зокрема, після повномасштабного вторгнення через окупацію деяких міст 350 вихованців не змогли повернутися додому. Академія взяла їх під свою опіку та забезпечила всім необхідним. Із задоволенням спостерігаю, як із маленьких хлопчиків виростають майбутні зірки великого спорту У квітні торік юні футболісти "Руху" потрапили до Книги рекордів України - 113 хлопців одночасно набивали м'яча головою впродовж відведеного часу. "Футбольний клуб "Рух" - це моя найінтуїтивніша інвестиція, помножена на любов до рідного міста та футболу. З великим задоволенням спостерігаю, як із маленьких хлопчиків виростають майбутні зірки великого спорту. Наші гравці щоразу показують сильну та якісну гру, встановлюють рекорди", - каже Григорій Козловський. Реабілітація захисників: забезпечити комфортне повернення у мирне життя У перший рік повномасштабної війни меценат Григорій Козловський придбав наркозно-дихальний апарат і нейрохірургічний мікроскоп вартістю 4 млн грн для Львівського військового госпіталю. На той час там проходили лікування та реабілітацію найбільше захисників. Також Григорій Козловський підтримав проєкт реабілітації українських воїнів "Понад усе". Його реалізували на території Академії ФК "Рух" та готельного комплексу Еmіly Rеsоrt у Винниках на Львівщині. Поранених військових та цивільних забезпечили безкоштовним проживанням та реабілітацією. Бізнесмен особисто слідкував за реабілітацією пораненого бійця полку "Азов" Кшиштофа Мушака. У нього була важка травма ноги, пошкоджені нерви. Для Кшиштофа розробили індивідуальну програму лікування. Прагнемо забезпечити бійців після повернення у мирне життя якісною реабілітацією Торік меценат Григорій Козловський та комплекс Еmіly Rеsоrt перерахували 2 млн грн на протезування в Suреrhumаns Сеntеr. Стільки ж переказав засновник "Руху" і президент Федерації водного поло України Олександр Свіщов у Благодійну організацію "Благодійний фонд "Незламні" на протезування українських воїнів. "Тисячі бійців повертаються у мирне життя без адаптаційного періоду. Після пережитих жахів, зі зламаною психікою, нічними кошмарами вони не здатні продовжувати звичайне життя. Ми прагнемо забезпечити їх якісною реабілітацією - комплексом заходів для відновлення фізичного та духовного здоров'я", - розповів Григорій Козловський. Підтримка рідного села: здійснив мрію матері У вересні 2024 року в рідному селі Городиславичі Пустомитівського району Львівщини завдяки підтримці Григорія Козловського відкрили сучасний медичний центр та філію ЦНАПу. У медцентрі місцеві можуть безкоштовно отримувати необхідну допомогу. Він є багатофункціональним, має амбулаторне та стаціонарне відділення. Оснащений сучасним обладнанням, забезпечений необхідними ліками. У Городиславичах я виріс, там мене виховували бабуся та дідусь. Це місце, куди хочеться повертатися Місцеві жителі розповідають, що завдяки земляку-меценату мають вуличне освітлення, інтернет, відремонтовані дороги, реставровані Народний дім та бібліотеку. Також у Городиславичах активно втілюється проєкт забезпечення житлом багатодітних сімей. "У Городиславичах я виріс, там мене виховували бабуся та дідусь. Це місце, куди хочеться повертатися. Ідея створення медичного центру належить моїй матері. Вона при житті мріяла про оновлення рідного села. Сподіваюсь, мама тішиться на небесах. Шкода, що ми не змогли зробити це за її життя", - додав Григорій Козловський. Григорій Козловський доводить, що любити Україну - означає не лише говорити про це, а діяти. Підтримка армії, медицина, спорт та соціальні ініціативи - його особистий внесок у перемогу України. "Кожен із нас може зробити свій внесок у перемогу України", - переконаний меценат Григорій Козловський.

Леся Кушнір — Sеnіоr Dеlіvеry Маnаgеr в міжнародній ІТ-компанії. З чоловіком і трьома дітьми вони переїхали в село у Карпатах, де тепер паралельно з основною роботою розвивають ферму альпак «Хитра стайня». Про перевезення альпак через польський кордон, менеджмент ферми і життя в горах Леся розповіла в інтервʼю DОU. «Мій неочевидний „козир“: те, що я — мама трьох дітей». Про роботу в ІТ В ІТ я працюю останні пʼять років. До цього близько десяти років працювала в інвестиційних компаніях — залучала в Україну міжнародних інвесторів, торгувала єврооблігаціями та акціями. Коли у мене з’явилася третя дитина, зрозуміла, що хочу зростання. Тому я повністю змінила індустрію, роль і професію. Було два варіанти: або йти в агро і займатися трейдингом, або обрати ІТ. Спочатку здавалося, що мій досвід не зовсім підходить, та зараз я розумію, що проєктний менеджмент — це моє. На співбесіді я навіть виявила неочевидний «козир», що я — мама трьох дітей. Знаєте, є стереотип, що краще не казати про дітей на співбесіді, бо вони можуть сприйматися як проблема: брак часу, лікарняні тощо. Але я вирішила сказати, що доволі непогано керую проєктами, бо в мене троє дітей. І це був момент вау-ефекту, коли було очевидно, що я «продала» свої навички. Тепер я розумію чому: якщо ти можеш одночасно справлятися з такими різними завданнями вдома, то на роботі це теж буде твоєю сильною стороною. Я працюю у великій організації з різними напрямами і весь час зростала як горизонтально, так і вертикально: починала з Рrоjесt Маnаgеr, переходила на більш технічні ролі. За відчуттями, я кілька разів змінювала свою діяльність, не змінюючи компанії. Окрім роботи, вже понад два роки ми з чоловіком розбудовуємо та розвиваємо ферму альпак «Хитра стайня» на межі сіл Річка та Яворів в Івано-Франківській області. «„Хитра“ — це про складність, нестандартний підхід і функціональність». Звідки назва та ідея ферми Стайня — це основа концепції нашого проєкту, вона в центрі всього, і саме тому ми обрали цю назву. А «хитра» — бо не проста: у ній живуть цікаві тварини альпаки, яких не так багато в Україні. До того ж стайня сучасна. Там є камери відеоспостереження, спеціальні поїлки та інші зручності. Завдяки цьому легко утримувати стайню в чистоті, а тваринам — комфортно жити. Тому «хитра» — це про складність, нестандартний підхід і функціональність. Відео стайні зсередини, джерело: Іnstаgrаm Ферму ми розвиваємо на землі, де жили декілька поколінь моєї родини: я отримала її у спадок від бабусі та дідуся. Ми всі гуцули. Ідея розпочати свій бізнес у Карпатах зародилася у 2020-2021 роках, у розпал ковіду. Тоді компанія відправила мене на ремоут, діти перейшли на дистанційне навчання, а чоловік якраз звільнився. Тобто ми перестали бути привʼязаними до міста. Та переїзд все-таки вимагав хоробрості, бо в нас був налагоджений побут і власна квартира в Києві: велика, комфортна, красива. Виникла ідея побудувати на нашій ділянці в Карпатах будинок під здачу, бо в суспільстві є запит на відпочинок в горах. І в процесі перебиратися ближче, щоб менеджерити будівництво. Фото ділянки в Карпатах влітку 2021 року, джерело: Особистий архів Восени 2021 року ми почали робити дорогу до самого будинку: найбрутальнішу ділянку в 600 метрів тоді розрівняли, завезли багато машин щебеню. По суті, це точка старту підготовчих робіт зі здачі будинку: ми шукали забудовника і зробили проєкт майбутнього будинку. У середині лютого 2022 року ми родиною приїхали до батьків чоловіка у Львів, щоб мати змогу залишити з кимось дітей і з’їздити в Карпати вирішити справи по будівництву. А 26 лютого, через два дні після початку повномасштабного вторгнення, вже з речами приїхали в бабусин дім у Карпатах: я, мій чоловік Максим, троє наших дітей (Дзвінка, Злата та Дем’ян) і золотистий ретривер Бабай. Ми розглядали різні варіанти, адже на роботі мені пропонували релокацію в один з офісів за кордоном, але буквально в перші два тижні зрозуміли, що хочемо залишитись жити в горах. «Мрія, взята з полички». Про те, як вирішили заводити саме альпак Це було дуже органічне рішення, і я пам’ятаю відчуття полегшення, коли ми його ухвалили. Тепер ми могли втілювати мрії та бажання, які без нашої присутності тут були б неможливі. Я завжди хотіла мати тварин і куди б не поїхала, намагалась знайти ферми. Не можу пояснити чому, але у мене велика любов до таких місць. Пам’ятаю, якось в Ісландії ми зупинилися пожити на конюшні. Це було в полі, навколо ні душі, лише коні. Відчуття були неймовірними. Це особлива енергетика. Альпаки і Перу мене дуже надихають, хоча я там ніколи не була, і це досі моя мрія. Я довго задивлялась на цих тварин, бо вони такі прекрасні. І мені стало цікаво, чи могли б вони жити в наших Карпатах. Почала читати і зрозуміла, що тут для них — ідеальний клімат. Вони природно живуть у горах і добре переносять перепади температур, не люблять спеку, а серед гір завжди прохолодно і є багато площі для випасу. Коли ми в лютому 2022-го зрозуміли, що залишаємось жити в Карпатах, я, не довго думаючи, дістала ферму альпак з полички мрій, і ми взялись за її втілення. «Все технічне завдання йшло від нас». Проєктний менеджмент ферми Для мене будь-яке завдання — це проєкт. Незалежно від того, чи це питання, пов’язане з дітьми, чи робоче завдання, чи господарське. Ти проводиш дослідження, розбиваєш на частини, визначаєш, що потрібно, і реалізовуєш. Так само було з фермою альпак. Ми з чоловіком почали з досліджень: Вивчали всі доступні в інтернеті матеріали. Насправді в мережі інформації англійською мовою дуже багато, зокрема на YоuТubе.Склали список ферм, які хочемо відвідати у Польщі. Якщо ви поїдете до Польщі або просто на карті введете «альпака», побачите ферми кожні кілька кілометрів. Наприклад, Соnіrаyа та Неаvеn — одні з найбільших. Я переконалася, що ми йдемо в правильному напрямку: Польща близько, і якщо там це так популярно, то рано чи пізно набуде поширення і в нас. Потім ми відвідали обрані ферми, поспілкувалися з власниками та працівниками, щоб краще зрозуміти, які умови необхідні альпакам. Я навіть надіслала проєкт альпакарні знайомій фермерці в Польщі, щоб вона подивилася і дала фідбек. Все технічне завдання йшло від нас. Ми фіналізували документацію і почали будувати Звісно, не власними руками: наймали львівську будівельну компанію, яку довго шукали. Мій чоловік Максим був постійно на місці та фактично виконував роль прораба. Це була велика залученість. Не можу уявити, як можна побудувати щось, якщо ви не на місці! Єдиний варіант — найняти когось, кому повністю довіряєш. Відео з підготовки брами для «Хитрої стайні», джерело:Іnstаgrаm І що важливо: Максим не мав досвіду в будівництві. Як і я, він багато років працював в офісах, носив костюм і сидів на зустрічах. Та він розібрався у всіх нюансах і повністю взяв контроль будівництва на себе. Паралельно ми почали пошук альпак. Спочатку думали, що знайдемо їх в Україні, бо не було плану везти тварин з-за кордону. Але не знайшли потрібних. В Україні є багато альпакоподібних тварин, але нам було важливо купити здорових альпак з гарною шерстю, щоб у перспективі їх можна було розмножувати. Тому ми поставилися до пошуку дуже серйозно. Нам допомогла віцепрезидентка Асоціації заводчиків альпак у Польщі: вона знайшла для нас ферми, де можна придбати тварин. «Це був найдовший dеlіvеry, який я коли-небудь робила». Як перші альпаки приїхали в Україну Отже, альпак ми все-таки привезли з Польщі в травні 2024 року. І організувати це було дуже непросто. Я жартувала, що це був найдовший dеlіvеry-процес у моїй кар’єрі Dеlіvеry Маnаgеr. Сукупно це зайняло близько року. Було багато паперової роботи, і головне — дуже незвична для мене комунікація. Відео перших альпак на фермі, джерело: Іnstаgrаm Наприклад, якщо на роботі я запускаю проєкт у Штатах, то збираю всіх на дзвінок, хто б де не перебував, і ми за кілька днів можемо розв’язати будь-яке питання. Але з перевезенням альпак інша ситуація. Ти пишеш, а відповіді немає. Потім пишеш через тиждень, а відповідають не те, що потрібно. Люди працюють в зовсім іншій сфері та з іншими темпами життя. Пам’ятаю різні етапи: від зневіри до розпачу, а потім — надії. Було декілька таких хвиль. І ще ж рідні запитували: «А коли будуть тварини?». Я вже не могла це чути, тому що не могла відповісти. Я за них повністю розрахувалась, але вони ще були на фермі в Польщі. Постійно надходила нова інформація: то ось скоро, то зачекайте, то потрібно місяць карантину, то тести на туберкульоз, які їм зробили, не підходять, то ще щось. І мова про привезення з Польщі, тобто не дуже здалеку. Ми навіть жартували: «Купімо якийсь причіп і просто їх самі привеземо». Але так не можна, бо не пропустять через кордон. Потрібна спеціальна ліцензія для фургона та водія, розмитнення та інші моменти. У результаті ми дочекалися — приїхали шість альпак. Поки що лише хлопці: два самці (залишаємо на розплід) і чотири кастрованих (для компанії, бо альпаки потребують соціалізації). Наші альпаки мали польські імена, але вони були не дуже цікаві, тому ми їх переіменували на українські: Бажан та Їлак (гуцульська варіація імені Ілля) — це наші самці.Вир, Ярополк, Дарій і Свирид Опанасович — наші четверо хлопців. З останнім — жодної передісторії цього імені немає, просто чоловік вирішив жартівливо назвати. Коли альпаки нарешті приїхали, ми відкоркували пляшку шампанського. Я не могла повірити, що ці тварини, на яких ми так довго чекали, нарешті в стайні: живуть своє чудове життя. Свирид Опанасович на природі, джерело: Іnstаgrаm А взагалі, першими на фермі зʼявилися кури, бо це легко: поїхав на ринок, купив і все. Спочатку ми придбали кілька звичайних курей, але згодом я захотіла більш специфічні породи, тож почала шукати на ОLХ. Ми їздили Івано-Франківською областю, купували курей і тепер знову будемо розширювати курник. Я вже забронювала партію курочок на березень. У нас на це цілий rоаdmар. Щодо курника, то він поки що досить простий і ще без півня, бо ми не займаємось розведенням. Але це теж у планах на наступний рік: півень, курчата, весь цикл. До речі, курочки на фермі, не прості: вони несуть кольорові яйця. І наші гості зможуть спробувати їх на сніданок. Всі ці елементи створюють атмосферу казкового фермерського вайбу. Приклад кольорових яєць, джерело Іnstаgrаm «Це не ті тварини, які будуть раді обіймам». Більше про альпак та особливості їхньої поведінки Багато хто думає, що альпаки — тварини, яких можна обіймати, але насправді в них немає такої природної потреби. Коли альпака народжує, вона не облизує дитинча, на відміну від інших тварин, тих самих корів. Альпаки не люблять, коли їх гладять. Можливо, є винятки, але загалом це не ті тварини, які будуть раді обіймам. Їм цікаві люди, вони підходять, особливо якщо у тебе є морквинка. Але в нас тільки один альпака зараз підходить, щоб його почухали — це Бажан. Від їхньої появи у травні з альпаками не було жодних неприємних ситуацій. Але оскільки вони належать до родини верблюжих (Саmеlіdае), то можуть плюватися — зазвичай один на одного, коли з’ясовують стосунки. Здебільшого так роблять самці, які можуть між собою посперечатися. Я чула від нашого перевізника історію, що один з альпак плюнув на ветеринара на кордоні Сама ж жодного разу не бачила подібного щодо людини. Це не лами, які набагато більш агресивніші. Альпаки дуже милі та спокійні. Коли я шукала ветеринара, то дивилась, хто працює з верблюдами. Це великий челендж — знайти такого спеціаліста в Україні. Якби я була новачком у заведенні альпак, то починала б з таких питань: чи є достатньо площі для них, щоб вони могли бігати, чи є хороша трава та сіно, чи можна знайти ветеринара. За альпаками цікаво спостерігати. Коли дивишся відео в інтернеті, вони здаються просто пухнастими та милими, але насправді вони ще дуже енергійні. Класно бігають, особливо коли є простір, разом ходять, роблять однакові рухи. Якщо один побіг кудись, всі йдуть за ним. Вони навіть у туалет ходять одночасно, і це дуже цікаве видовище. Альпаки дуже чистоплотні, обирають для своїх потреб лише кілька зон і користуються винятково ними. «З однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок». Про догляд та особливості розведення альпак Загалом альпаки не потребують особливого догляду, але є кілька нюансів. По-перше, це стадні тварини. Тому не можна купити одну чи дві альпаки — потрібно щонайменше три однієї статі. Якщо альпака буде сама, вона може просто померти, адже це суперечить її природним потребам. По-друге, у харчуванні альпак важливі площа для випасу та велика кількість трави. І тут у нас все добре: польські колеги були вражені умовами для альпак, адже у нас велика площа паші — 3,3 гектара. Вони бігають на вільному просторі: мабуть, це найщасливіші тварини у світі. За умовами ми з польськими фермами точно можемо змагатися. Територію для альпак ми огородили: встановили великий паркан, поділили її на кілька частин, щоб можна було чергувати випас. Коли дівчата приїдуть, вони будуть пастися окремо. Стайня сконструйована так, щоб з одного боку жили дівчата, з іншого — хлопці, і між ними має бути певна відстань. В нас цю задачу вирішує оборіг — простір, де зберігається сіно. Ми спершу вивчили ці важливі правила і тепер дотримуємось їх. Окрім сіна і трави, даємо їм корм. Перші великі порції ми привезли з Польщі разом з альпаками. Зараз купуємо корм в Україні — він для малої рогатої худоби, але склад дуже схожий, тому підходить альпакам. Тварини мають отримувати всі необхідні елементи для здоров’я. По-третє, альпаки потребують медичних процедур. Це і щеплення, і засоби від кліщів. Стрижка нігтів, підпилювання зубів. Нігті ми з чоловіком вже обрізали: це робив він, а я тримала тварину. Нині у нас шість альпак, але коли їх буде 60, я б хотіла, щоб хтось допомагав, тому що роботи дуже багато. І є речі, які неможливо самому виконати, наприклад, ми разом даємо препарати тваринам. Це часто відбувається в мої вихідні або ввечері. По-четверте, альпак потрібно стригти. Це тварини, яких загалом заводять заради шерсті. Вона дуже цінна: гіпоалергенна, легка, м’яка. Шерсть дорога через кілька чинників: стрижуть альпак раз на рік,з однієї тварини можна отримати від 3 до 5 кілограмів шерсті.Для розуміння: одна шапка — це орієнтовно 200 грамів шерсті. Отже, з однієї стрижки можна зробити 15–25 шапок. Наші альпаки приїхали вже постриженими. І це спростило нам життя, бо я навіть не уявляю, як би ми справлялися з цим у перший тиждень, адже якраз був сезон стрижки. Стрижка альпак складна, бо потрібно використовувати спеціальні інструменти, а ідеально — ще й мати спеціальний стіл для стрижки. Альпака — велика тварина, це не вівця, яку можна швидко постригти, затиснувши між ногами. Все займає більше часу, особливо якщо цього не робив раніше. Цього року ми їздили до колег на стрижку, щоб побачити цей процес. Зазвичай стрижуть альпак у травні, але залежить від сезону. На відео — процес стрижки альпаки, джерело: Іnstаgrаm «Ферма для життя». Як усе влаштовано зсередини Ми поки що не відкрилися, потрібно зробити багато роботи. Анонсувати будемо на нашій сторінці. Коли ми починали цей проєкт, не планували відкривати ферму для відвідування. Спочатку ідея була простішою — будинки на фермі, де можна винайняти житло. Але в процесі я зрозуміла, що є запит від людей, які хочуть просто подивитися на альпак, не обов’язково залишатися на фермі. Тому з чоловіком ми почали обговорювати, що, ймовірно, варто відкрити ферму для відвідувань. Та це точно не буде постійна історія типу «працюємо щодня». Плануємо створити спеціальні слоти, коли можна буде приїхати, і це буде окремий продукт. Поки що ми не готові приймати гостей у такому форматі, адже для цього потрібна окрема інфраструктура: туалет, зона для очікування і так далі. Це все ще в процесі. Отже, плануємо мати дві опції: життя на фермі. У нас навіть слоган так само звучить. Ви приїжджаєте, винаймаєте один з двох будинків і в комфортних умовах спостерігаєте, як живуть тварини. Попередньо перший будинок відкриємо до кінця весни 2025 року, а другий — пізніше, протягом року.відвідування ферми (без проживання), більш обмежений формат, який теж плануємо запустити 2025 року. Зараз на фермі проживає дві собаки, багато курей, три коти і шість альпак. Територія ферми, джерело: Іnstаgrаm По території — у нас є зона будиночків, яка віддалена від основної зони, де ми з сім’єю живемо. А між нами — загальний простір, де розташовані ферма і пасовище з альпаками. Ми з чоловіком ділимо відповідальність за родину та стайню. Стратегічні та фінансові питання — це моя відповідальність на цьому етапі життя. Чоловік займається всіма господарськими справами: тваринами, будівництвом, доглядом за територією, логістикою. Щодо дітей, то вони вже шкільного віку, тому немає потреби сильно їх няньчити. Обов’язки по дітях ми розподіляємо, але це не завжди рівномірно, а залежить від того, хто чим завантажений у той чи інший момент. Я працюю в класичному розумінні фултайму, зранку до ночі. Коли їду у відрядження, то всі справи падають на Максима. Іноді ми привозимо бабусю на допомогу. «Найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи». Про фінанси та окупність Про кошторис поки що складно говорити, бо ми ще в процесі будівництва. Якщо дивитись на нашу ферму з погляду класичного бізнесу, то це не дуже репрезентативна історія, адже можна побудувати будинок значно дешевше, зробити все аскетичніше і простіше, і окупиться він швидше. Звісно, бізнес-частина для нас важлива, але в нас не стоїть ціль швидко відбити гроші. Ми прагнемо створити місце з душею, яке полюбиться гостям. До того ж робимо фокус на комфорті та безпеці, використовуємо якісні матеріали. Все це не дешево. Не знаю, чи це коректно порівнювати, але в якийсь момент ми продали нашу чотирикімнатну квартиру в Києві. І вклали гроші в «Хитру стайню». Це дає уявлення про контекст. Наприкінці 2022-го до нас прийшли покупці і запропонували придбати квартиру. Ми вирішили, що це той момент, коли потрібно наважитися на продаж (хоча у 2021 році, наприклад, я не була готова її продавати). Найімовірніше, до постійного проживання в Києві, як це було до лютого 2022 року, ми вже не повернемось. Крім того, я продовжую працювати, що також допомагає фінансово підтримувати розвиток ферми. Можу сказати, що найнеочікуванішою статтею витрат стали земельні роботи. Це Карпати: місцевість гориста, скеляста земля. Вирівняти її, зробити дренажі, дороги дорого і складно. Лише покращення останніх 600 метрів дороги до нашої ділянки обійшлось у близько 8000 доларів. Я навіть не встигла детально все спланувати, хоча я той ще фрік — завжди моніторю кожну копійку, записую все в файлики, веду витрати. Але тут був момент, коли витрати на земельні роботи почали йти настільки швидко, що навіть я не встигала їх усвідомлювати. Але саме будівництво було більш-менш фіксованим. Підготовчі земельні роботи, джерело: Іnstаgrаm Ще затратні каміни: їх можна було б зробити дешевше. Але коли починаєш розбиратися в деталях, хочеш унеможливити ризики загоряння, зробити все безпечним. І тоді вирішуєш зробити дорожче, але якісно. Звісно, у мене є підрахунки і прогнози. Та для мене важливішою є душа цього проєкту. Тому і термін, в який у нас буде повернення інвестицій буде більший: 4-5 років, а не 2-3, якби ми ставили в пріоритет бізнес-складову. «Я не почуваюся ізольованою». Про те, як змінилося життя з переїздом З переїздом я почала бачити людей набагато частіше. Хоча існує стереотип, що якщо ти живеш в селі в горах, далеко від всіх, то ти стаєш відлюдькуватим. Та це зовсім не так. Друзі та знайомі, що їдуть у наш бік, завжди намагаються заїхати, зустрітися. Їм цікаво побачити це місце. Тому я не почуваюся ізольованою. Та і колеги іноді приїжджають до мене під час відпусток. Загалом у Києві я давно не вела активного соціального життя. Робота, діти, побутові турботи — завжди було багато справ. На заходи чи зустрічі з друзями я ходила досить рідко. Ми не відчуваємо себе чужими у цій громаді. Мене тут добре знають, бо з бабусею я буквально росла. Мені було вісім місяців, коли сталася Чорнобильська аварія, і батьки залишили мене пожити з бабусею в Карпатах, бо так було безпечніше. В результаті я прожила тут до пʼяти років. Тут я почала говорити гуцульським діалектом. Згодом часто приїжджала на всі канікули. На жаль, бабуся померла у 2015 році. Дідусь живе в Києві. Я певна, що сусіди були здивовані нашим переїздом з Києва Думаю, вони спочатку пояснювали нашу присутність великою війною. Але тепер розуміють, що ми тут надовго з огляду на масштаби будівництва. Та і чоловіка добре прийняли: він у мене роботящий, а тут це дуже цінують. В умовах початку повномасштабного вторгнення в дітей теж не було жодних претензій чи заперечень. Вони, звісно, не були в захваті, та розуміли реальність. По приїзду ми передусім налагоджували побутові умови. Бабусин будинок на той момент вже був облаштований певними зручностями — свердловиною і туалетом, про які подбала моя мама для комфорту дітей на канікулах. Але ще багато чого не вистачало: наприклад, в кімнаті була лише одна розетка, погані проводка і світло, було холодно. Перші пів року ми були зосереджені на цих побутових моментах. Я працювала з мобільним інтернетом, та через поганий звʼязок діти не могли приєднуватися по Zооm до уроків, а навчання в школі продовжувалось. Спали всі разом в одній кімнаті. Холодно, старі меблі, купа мотлоху, який збирався поколіннями. Робоче місце ми облаштували на горищі, в кімнаті, де колись стояв верстат. Замовили старлінк. Це було важливо для моєї роботи, адже це наша основна фінансова підтримка. Окрім цього, ми почали розчищати територію, привезли теплицю, зробили грядки, посадили сад. Це була велика робота, і ми були зайняті щодня. Це, як я тепер розумію, врятувало наш ментальний стан. Наразі у мене немає потреби часто їздити в офіс. В Україні його вже не існує у звичайному розумінні: офіс закрили з початком повномасштабного вторгнення, наразі у нас є коворкінг, де співробітники можуть орендувати місце і працювати, а компанія це оплачує. Я їжджу у відрядження кілька разів на рік, максимум два-три рази. Зазвичай у Софію в Болгарії, рідше — у Бостон в Штатах. «Я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами». Як ферма і життя на природі вплинули на родину Я бачу великі зміни. По-перше, підтримка ментального здоров’я. Ми дуже любимо їздити в ліс, і раніше поїздки траплялися лише на вихідних, зі складною логістикою. Умовно, подорож тільки в одну сторону займала півтори-дві години. І ми приїжджали сильно виснажені, треба було ще й дітей годувати та інші справи робити. Зараз я можу дозволити собі сходити в ліс між зустрічами, особливо під час грибного сезону. Встала з-за столу, прогулялась і вернулась додому. Або рано-вранці перед роботою. Останнім часом трохи занедбала цю традицію, але хочу її відновити — пройтися біля дому або зробити невеликий хайк перед роботою. Чоловік у мене взагалі суперактивний. Він цілий день на вулиці. Я ще не встигла кави попити, а в нього вже 10 000 кроків на трекері. І до вечора цифри просто божевільні. Це все, а також повітря, дуже впливає на здоров’я. До речі, шкіра теж стає здоровішою, і це дуже помітно. Навіть просто виходиш на вулицю, дивишся на краєвид, і одразу змінюється настрій. Це своєрідне перезавантаження. По-друге, покращення здоровʼя. Ми вирощуємо свої овочі та маємо свіжі яйця від власних курочок. Їжа стає здоровішою, бо ти знаєш, звідки вона взялася. Коли ти вирощуєш щось, що потім їси, це зовсім інший досвід. Є відчуття гармонії і вдячності. Вирощені власноруч овочі, джерело: Іnstаgrаm «Цікаво спостерігати, як в житті руйнуються стереотипи». Про плани Я жартую, що роблю кар’єру в треніках на горі й не планую зупинятись. Мені це дуже цікаво. Класно спостерігати, як у житті руйнуються стереотипи: ти не можеш зростати, якщо в тебе є діти, або якщо ти живеш в селі, або якщо ти займаєшся чимось ще, окрім роботи. Але насправді все можна бути мамою і дружиною, будувати карʼєру, розводити курей, їздити в Бостон і навіть заводити альпак. В перспективі є багато інших планів і ідей: більше будиночків, збільшення поголів’я альпак і їх розведення,виготовлення виробів з шерсті. Точно плануємо мерч, колись мрію про лінійку одягу. Навіть думали з чоловіком, чи не завести нам YоuТubе-канал і стрімити, як він миє стайню. Сьогодні на такий божевільний контент є попит. Але кожна ідея вимагає багато ресурсу, тому всьому свій час. Звісно, плануємо й далі навчатись, їздити на курси, здобувати нові знання. Це завжди непроста логістика, бо хтось має залишатися з дітьми та доглядати за фермою, а я — брати відпустку. Планів і мрій багато. Це, можливо, звучить пафосно, але я справді відчуваю цю енергетику і невидиму підтримку своєї землі. Я розумію, що все заплановане має збутися і що все буде добре. Є віра в краще. Дай Боже, аби була перемога. А далі вже плани реалізуються.

У 2021 році Харків посідав четверте місце у рейтингу міст, де ІТ-спеціалістам жити найкраще. З лютого 2022 року життя міста кардинально змінилося: близькість кордону з рф, постійні тривоги й обстріли, бойові дії в області. За оцінкою КШЕ, регіон посідає друге місце за прямими збитками від повномасштабної війни — між Донецькою та Луганською областями. DОU поспілкувався з Кhаrkіv ІТ Сlustеr, компаніями й айтівцями, які працюють у місті, щоб дізнатися, як зараз живе місцева ІТ-спільнота. 👨‍💻 Скільки спеціалістів та ІТ-компаній зараз працюють в Харкові 🤝 Яка ситуація із замовниками💻 Умови для роботи🎓 Вища ІТ-освіта в Харкові📚 ІТ-курси📌 Події📢 Відгуки айтівців про місто🔍 Компанії 👨‍💻 Скільки спеціалістів та ІТ-компаній зараз працюють в Харкові За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, станом на початок повномасштабного вторгнення місцева ІТ-галузь нараховувала приблизно 510 компаній і 50–55 тисяч фахівців — як працівників самих компаній (не тільки розробників), так і ФОПів. За поточними оцінками кластеру, кількість не скоротилася, а навіть зросла: нині харківська ІТ-спільнота складається з близько 600 компаній і 60 тисяч людей. Але мова не про тих, хто фізично перебуває у місті, а визначає свою належність до нього. Ольга Шаповал, директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr: «Як вийшло, що за нашими даними кількість зросла? Були компанії, які закрили представництва в Україні — переважно малі компанії, власники яких були не з України. Ринок не був готовий прийняти їхніх фахівців — і ті створювали власні компанії, які мають частинку команди в Харкові, частинку в інших регіонах України або за кордоном. Ми навіть зібрали 399 компаній у так званий ІТ Сlustеr іn thе сlоud. Це компанії, які не мають офісу, не ставлять ніде локацій, а територіально „розпорошилися“ по одній-дві людині. Як ми рахуємо? Ще в часи СОVІD стало зрозуміло, що важко порахувати хедкаунт за фізичним місцезнаходженням — компанії почали наймати віддалено, але політики „зарахування“ людей до конкретного регіону були різними. Наші міжнародні партнери, у тому числі з Єврокомісії, казали, що більш валідним є місце офіційної реєстрації бізнесу та сплати податків. Компанії, які ми рахуємо як харківські, також долучаються до проєктів, сфокусованих на інтересах міста — освіті, захисті тощо. Як приклад — розбудова Ситуаційного центру. Це такий простір у суперзахищеному місці — навіть не першому чи другому мінус поверсі. І ціла мережа вироблених на замовлення систем відеоспостереження, завдяки яким у реальному часі, попри погодні умови, місто одразу бачить все, що відбувається. Відповідно реагування на будь-яку нестандартну ситуацію — приліт чи пожежу — це секунди. Завдяки цьому вже були врятовані тисячі життів». Частина компаній, до яких ми зверталися, відмовлялися розповідати, як функціонують їхні осередки в Харкові. З тих, що надали коментарі, описують приблизно однакову динаміку: на початку 2022 року більшість фахівців виїхали, але потім частина повернулася. За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, був момент у квітні 2022 року, коли в місті перебувало лише 7–10 тисяч фахівців. «Восени 2022 року та у 2023 році було декілька хвиль на повернення. Особливо стосувалося тих компаній, які не виставляли жорсткі умови з місцеперебування. До речі, повернулося багато дівчат. Ті 60 тисяч, про які я казала, — штатні працівники, ФОПи, гіг-фахівці. 70 % з них в середині країни та 30% — за кордоном. Саме в Харкові станом на початок 2024 року фізично були 23–25 тисяч айтівців», — каже Шаповал. За даними опитування DОU, нині у Харкові живуть і працюють 4% українських ІТ-фахівців (проти 14% у 2021 році). Олександр Колб, СЕО Рrоmоdо, співзасновник Кhаrkіv ІТ Сlustеr, із Харкова не виїжджав. «Знаєте, коли стало спокійно в місті? Коли всі, хто панікував, виїхали. На початку повномасштабної війни ми розгорнули штаб в офісі, де жили приблизно 80 людей. У мене була ідея триматися разом. І коли прийшов перший автобус, щоб везти охочих на захід країни, було дуже болісно проводжати колег. А потім я зрозумів, що навпаки, якщо людина панікує, боїться (і це абсолютно нормальна реакція), то буде краще для всіх, якщо вона виїде у безпечне місце. Моя сім’я на рік виїжджала. Але потім ми вирішили, що повинні жити разом в Україні. До літа цього року були думки про переїзд у Київ. Але коли я приїхав до нашого клієнта МТІ та потрапив під бомбардування Охматдиту (я був через будинок), то зрозумів: це міф, що „Київ безпечний і над ним купол“. Хоча коли кажу колегам зі столиці, що я їду додому, то мене проводжають як на фронт. Інформаційний простір такий, нібито „в Харкові люди в землянках живуть“. Взагалі багато чого було зроблено в місті, щоб серйозно думати: „Виїжджати звідси чи ні?“. Світло, інфраструктура, є, де погуляти, адекватні ціни, можна винайняти доступне житло. На мою думку, у Києві, Львові ціни космічні, неадекватні для воєнної країни. У нас безплатний транспорт, немає заторів. Мої діти ходять у школу. Місто настільки адаптоване, що коли вимикають світло, то все працює. Жодних перепадів, паніки». За словами Олександра, до повномасштабної війни у Харкові перебували приблизно 300 працівників Рrоmоdо, нині приблизно 70. «Ті, хто залишаються в місті — це їхній особистий вибір. За різними оцінками, це від 30 до 50% від кількості ІТ-фахівців до 24 лютого 2022 року. Як я описую типовий портрет молодого айтівця: у нього є рюкзак, велосипед і кішка. Він їх зібрав — і переїхав. Люди ж із сім’ями, у яких є нерухомість, що втрачати — часто сидять на місці. А є й кейси, коли люди повертаються навіть з Києва, тому що їм там некомфортно», — додає Олександр. 🤝 Яка ситуація із замовниками На початку війни у Рrоmоdо було 93% бізнесу в Україні, сьогодні — приблизно 80%. «Ми заточені на великий е-соmmеrсе бізнес. Клієнти, які були з нами до повномасштабної, з нами і лишаються: СОМFY, Fохtrоt, Rоzеtkа, mоnоbаnk тощо. Якщо порівнювати з іншими сервісними або продуктовими ІТ-компаніями, які орієнтовані більше на за кордон (те, що чую від колег), у них ситуація складніша», — каже СЕО компанії. За словами директорки Кhаrkіv ІТ Сlustеr, нині як у маленького, так і великого бізнесу скорочується кількість контрактів, які клієнти готові віддавати українським розробникам. «Ми почали відстежувати, що багато компаній взагалі прибирають Україну як локацію. Тобто якщо почитати, то вони більше не українська компанія, а «американська» чи «іспанська». Іноді залишають Київ або Львів, а іноді й ні. Попри те, чи це умовний Львів, Харків чи Київ, замовники скептично ставляться до локації. Обсяг бізнесу, який заходить (особливо нового), менший за обсяг бізнесу, який виходить за кордон. Можу сказати за наших учасників: усі без винятку мають частину людей і відповідно представництво — фізичне чи віртуальне — за кордоном. Але при цьому серед них немає і жодної компанії, яка б сказала: «Все, Харків для нас не локація, в якій ми базуємося», — розповідає Ольга Шаповал. Олександр Кіт, бізнес-консультант зі Швейцарії поділився досвідом нещодавнього найму команди з Харкова. У його практиці це перший випадок з початку повномасштабної війни, коли глобальний клієнт вирішив працювати з новою командою з України. «Я навіть не впевнений, що всі зрозуміли, що базою команди є Харків. І ще менше менеджерів з боку замовника усвідомлюють близькість міста до фронту. Саме в цій ситуації бренд Харкова не відіграв ролі. Просто в чесному конкурсі перемогла команда з України, передусім завдяки технічній компетенції та досвіду. Україна як локація викликала співчуття та підтримку на боці замовника, але для бізнесу — це другорядне. Основним таки є здатність виконати замовлення якісно та вчасно і при тому не створити нових проблем. Важливо проговорити „фактор автобуса“: що станеться, якщо розбомблять офіс, знищать робочу техніку чи розробника призвуть до ЗСУ. Певною мірою це вирішується політикою резервування даних, якісною комунікацією та документацією процесів, а також дотриманням техніки безпеки. 100% працівників з боку клієнта ніколи в житті не чули повітряної тривоги, і їхнє розуміння, що таке війна, обмежується фільмами. Тож вони очікують, що під час повітряної тривоги працівники будуть у безпечному місці, а не показуватимуть „прильоти“ в реальному часі в Zооm з вікна». 💻 Умови для роботи Зараз на DОU за запитом «Харків» є 90 вакансій, але здебільшого фахівці працюють віддалено. Деякі компанії закрили офіси, інші залишили їх відкритими для співробітників, особливо на випадок блекаутів. Усе залежить як від політики компаній, так і виду їхньої діяльності. Ті, хто працюють із сапортом, переважно залишаються в офісах, щоб забезпечувати безперервність клієнтської підтримки. Здебільшого ж харків’яни обирають місцем роботи власний дім. Ольга Шаповал, директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr: «Є проблеми із замовниками, відповідно — з грошима. Як можна оптимізувати витрати? Зокрема, відмовившись від зайвих фізичних площ та об’єднавши зусилля. У нас є проєкт „Хаби ІТ-Незламності“, де компанії пошерили простори. Взагалі у пік знеструмлень подібних хабів по Україні було 300. Думаю, наразі залишилося до 50. У Харкові — приблизно два десятки, але найбільших — до десяти. Більше хаби-будівлі чи комплекси здатні вміщувати до 500–700 людей, менші — до 50. Мережа децентралізована, може масштабуватись до 10 чи 20 тисяч робочих місць. Хаби відкриті тільки для членів кластеру. Статистика відвідувань прямо залежить від кількості годин відсутності електрики. Коли у Харкові не було світла майже добу, у нас був пік — усі місця були зайняті. Люди приходили з родинами, з дітьми, які навчаються онлайн. Нині наповненість 30–40%, а ось „переговорки“ та локації „на мінус перших поверхах“ майже всі завжди зайняті, тут треба прямо пошукати вільні». Один з таких хабів якраз розташований у приміщенні Рrоmоdо. Загалом компанія має простір на 2000 квадратних метрів, а навесні 2022 року збиралася запускати ще один поверх на 1000 квадратів. Олександр Колб, СЕО Рrоmоdо: «Рrоmоdо Нub — івент-зона на 200 квадратів. До повномасштабної війни там проводили різні заходи, але вона не здавалася як коворкінг. Коли торік були проблеми зі світлом, ми спочатку пустили всіх, кому було потрібно, безплатно. Потім у нас орендували до 50 робочих місць. Зараз, здається, зайнято не більше як 20. Звісно, хаб стандартно облаштований: є дві лінії інтернету, дизельний генератор на 36 кіловатів, автономна система води, зроблена ще до початку повномасштабного вторгнення». 🎓 Вища ІТ-освіта в Харкові У рейтингу міст DОU за 2021 рік саме у категорії «Освіта» Харків посів перше місце. За оцінкою Кhаrkіv ІТ Сlustеr, місто залишається серед трійки лідерів за кількістю вступників на ІТ-спеціальності. Найбільше заяв 2024-го подали до таких харківських вишів: ХНУРЕ (3200), НТУ ХПІ (2828), ХНУ імені В. Н. Каразіна (1577). Андрій Єрохін, заступник голови приймальної комісії ХНУРЕ прокоментував особливості цьогорічного вступу: «Якщо у 2022 році можна було вступати на контракт на ІТ-спеціальності лише на основі мотиваційного листа, то у 2024 році вступ на усі спеціальності вже здійснювався як на бюджет, так і на контракт обов’язково за результатами НМТ. Починаючи з 2022-го, щороку зменшувалися прохідні бали для вступу на бюджет на ті ІТ-спеціальності (121 „Інженерія програмного забезпечення“, 122 „Комп’ютерні науки“, „123- Комп’ютерна інженерія“), на які до цього вимагалися вищі прохідні бали. Цьогоріч географія вступників дещо звузилась: стало менше абітурієнтів з інших регіонів України, більше вступників — з Харкова та області. Також збільшилась частка вступників з сімей переселенців. Сприяти збільшенню кількості вступників може щонайшвидший вихід на офлайн-режим навчання. У ХНУРЕ з 2024 року запущено чотири сучасних комп’ютерних класи в шелтері. Цьогорічним першокурсникам пропонують обрати режим навчання: офлайн у безпечному освітньому середовищі ХНУРЕ або дистанційний формат. Розподіл за вибором — приблизно по 50 відсотків». Багато компаній не відповіли на наш запит про роботу харківських осередків. Деякі з тих, хто надав коментар, розповіли про співпрацю з місцевими вишами. В ЕРАМ повідомили, що цього року надали техніку для ХНУ ім. В. Н. Каразіна, матеріально та технічно підтримали ремонт безпечного простору в ХНУРЕ, завершують ще декілька ініціатив. Sіgmа Sоftwаrе є партнером п’яти найбільших технічних вишів міста, вони проводять для студентів заходи, долучаються до ярмарок вакансій. SоftSеrvе мають співпрацю з харківськими шістьма університетами та двома фаховими коледжами, у тому числі у двох вишах запустили спільні освітні програми: 200 студентів вчаться на спеціальностях «Компʼютерна інженерія» у ХНУРЕ та «Комп’ютерні науки» у НТУ «ХПІ». Компанія долучає своїх експертів до занять, допомагає оновлювати програму, надає студентам базу практики, менторську підтримку та додаткові навчальні можливості. ХНУ імені В. Н. Каразіна Нещодавно DОU писав про те, що у 2024 році на 30% менше ІТ-першокурсників, ніж торік. Ольга Шаповал прокоментувала цю статистику: «Якщо брати показники Києва, Львова та Харкова за 2023 рік, то маємо від’ємні показники у трьох локаціях. Не зовсім зрозуміло чому, адже ІТ — галузь є стовпом відновлення. Ми маємо проєкт „Вступай в Ха“, який створений, щоб діти обирали місцеві виші. Як мінімум, щоб дитина вступила в Україні. Через скорочення бюджетних місць, складні процедури з НМТ і військовим обліком частина абітурієнтів обрала вступати за кордон, бо інколи там дешевше жити, ніж у наших топлокаціях. Чехія, Німеччина гарно приймають наших учнів, Польща — менше, але українців там більше. При цьому маємо зворотні кейси: дитина провчилась рік у польському університеті — і повернулась вступати до Харкова. Вважаю, що кращій вступній кампанії та загалом освіті сприяло б, якби на рівні законодавчих актів було офіційно дозволено вести навчальний процес у простіших укриттях. Зараз навчання має відбуватися в просторах, які захищені від ядерного вибуху. Якщо відверто, таких укриттів майже ні в кого немає. Я кажу не тільки про Харків. Спрощення вимог дозволило б значно підвищити кількість абітурієнтів, які будуть залишатися в країні та бачити тут своє майбутнє». 📚 ІТ-курси в місті За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, за період повномасштабної війни закрилися лише одні приватні ІТ-курси, які раніше працювали з корпоративними програмами, а зараз переорієнтувалися на дефенс-бізнес. Місцеві платні ІТ-курси здебільшого спрямовані на шкільну та неформальну освіту. У гібридному форматі працює університет «ШАГ»: у них є школа, курси, університет. Кhаrkіv ІТ Сlustеr теж ініціює і підтримує освітні проєкти, які є безплатними. Серед них RаzоmТесh — з фокусом на ветеранів і родини воїнів ЗСУ. За словами Ольги Шаповал, через нього вже пройшли майже 80 людей. Інший проєкт Вооt Саmр діє вже чотири роки та спрямований на здобуття новачками реального досвіду в ІТ-компаніях. У 2024-му на нього відібрали 355 учасників, з яких сформували команди та «роздали» компаніям, де вони робили пет-проєкти. Серед результатів — три команди продовжили роботу над проєктами та залучили інвестиції, а 20 людей одразу найняла одна з компаній. Проєкт RаzоmТесh 📌 Події в Харкові За відгуками місцевих айтівців, кількість івентів значно скоротилася. Більшість проводяться онлайн. Хоча у Кhаrkіv ІТ Сlustеr є амбіції проводити більше офлайн-заходів. «Зараз ми перезавантажуємо ком’юніті: РR, НR. Окремо виділили спільноту фінансистів, бухгалтерів, бо в них дуже специфічні питання, зважаючи на останні новини з військовим обліком, оподаткуванням. Найімовірніше, будемо збирати їх офлайн на різні зустрічі. Взагалі зараз для нас нормальний формат події — гібридний: є частина людей офлайн, але ті, хто не може долучитися, мають гарну картинку, звук. 9 грудня плануємо відразу дві події. Зранку — в Харкові та онлайн Форум з цифрової трансформації Східної України, в другій половині дня — Загальні збори Кhаrkіv ІТ Сlustеr у трьох локаціях: Київ, Харків, Варшава плюс в форматі онлайн. Взагалі харківське ІТ — стійке, у нас немає ехсusеs, що щось не працює», — розповідає директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr. 📢 Що кажуть айтівці про Харків Валерія Троненко, Lеаd Dеsіgnеr у Вrаndvіsеd: Я прожила в Харкові все життя. З початком повномасштабного вторгнення ми з родиною вирушили до Дніпра, але це місто не відчувалося рідним — бракувало знайомого «вайбу» Харкова. Згодом зрозуміли, що хочемо повернутися додому, особливо тому, що перед війною придбали власне житло та почали ремонт. Не встигли пожити в нашому «гніздечку». Харків — це дім, місце, де живуть батьки, де все своє, рідне. Тут є атмосфера, яку важко знайти в іншому місті. Місцеві знають, що Харків — найкраще місто! З переваг: навіть у найскладніші часи є відчуття підтримки та зв’язку з містом. Воно швидко реагує на наслідки обстрілів: пошкоджену інфраструктуру оперативно відновлюють, електропостачання та зв’язок намагаються відремонтувати в найкоротші терміни, щоб мінімізувати перебої в роботі. Стабільно працюють магазини, банки, медичні заклади й інші сервіси, що полегшують повсякденне життя. Ще одним вагомим плюсом є безплатний громадський транспорт. Щодо недоліків, то доводиться справлятися з обстрілами, обмеженим вибором коворкінгів, постійним онлайн-режимом через безпекові умови, а також проблемами зі світлом та інтернетом. Наша родина — справжня ІТ-команда. Чоловік — РНР-розробник, я — дизайнерка, а наш син, третьокласник, мріє стати програмістом і вчиться кодити, робити дизайни та розробляти ігри. Ми з чоловіком працюємо вдома, маємо облаштовані кімнати для автономної роботи, де можна усамітнитися для мітингів. Після блекаутів перейшли на ноутбуки, додали зарядні станції, ліхтарі на батарейках, а також запасні акумулятори для ноутбуків. Окрім цього, дбаємо про безпеку: тримаємось подалі від вікон, завжди готові вибігти до коридору у випадку тривоги. Життя місцевої ІТ-спільноти змінилося кардинально. Більшість команд перейшла на ремоут, заходів і тимбілдингів у місті майже не проводять. Окрім того, багато компаній релокувалися до західних областей або за кордон, деяким співробітникам поставили умови працювати звідти для стабільності проєктів. Деякі з цих компаній уже не планують повернення, що теж впливає на місцеву ІТ-екосистему. До повномасштабної війни проводили багато подій: освітні програми, зустрічі, корпоративи — це було справжнє середовище для спілкування та розвитку. Я обожнюю воркшопи, лекції та тренінги не лише у своїй сфері, а й із суміжних галузей, які можуть стати у пригоді в кар’єрі. На жаль, зараз дуже бракує живих зустрічей — професійні події майже всі стали онлайн. Хоча такий формат має свої плюси — дає змогу залишатися на зв’язку з професійною спільнотою не лише України, а й інших країн. Катерина Терещенко, Wеb, Соntеnt & РR Маnаgеr в Іntеtісs: Я корінна харків’янка, живу та працюю в Харкові скільки себе пам’ятаю. Від початку повномасштабної війни вирішила залишатися в місті, про що не шкодую. Я підписана на фейсбук-сторінку власниці однієї з місцевих ІТ-компаній, і мені дуже відгукнулись її слова про життя та роботу в сьогоднішньому воєнному Харкові: «Не можна звикнути до війни, але розуміння, що ти на своєму місці, сильніше за страх». Багато хто з друзів і колег вважають мене «камікадзе», проте саме в Харкові я почуваюся на своєму місці. Не буду оригінальною: Харків — особливе місто. Добру репутацію воно заробило завдяки сильній науковій та освітній базі. Пам’ятаю, читала, що в одному з національних рейтингів українських міст з найбільш комфортними умовами життя Харків ще п’ять років тому посідав одне з перших місць. Звичайно, Київ чи Львів мають свої переваги. Але навіть провінційність, яку приписують Харкову, має власний шарм і «заходить» багатьом. Війна продовжується, і робити висновки щодо змін зарано. Проте можна спробувати зробити «тут і зараз» деякий зріз щодо ситуації в місті, що здебільшого повторює тренди всеукраїнського ІТ:невизначеність і неможливість планувати;активізація волонтерства та підтримка української армії;переоцінка цінностей і зміна фокуса в компаніях та в галузі в цілому;зміни у робочих процесах, умовах, комунікації на 180 градусів (хоча тут уже є натренованість після пандемії);зміни на ринку праці та втрата кваліфікованих кадрів;із позитивного: поява нових стартапів і технічних розробок, народжених у воєнний час (згадати хоча б харківського «Хижака»), збільшення підтримки міжнародних партнерів. Наразі 90% часу я працюю віддалено, адже моя команда розподілена. Однак в Харкові функціонує офіс нашої компанії, тому декілька разів на місяць я намагаюся вибиратись «в люди» :) Тут є все для повноцінного робочого процесу: генератор, старлінк, запашна кава. Щодо відвідування галузевих заходів, то за час повномасштабної війни я трошки приборкала свої публічні походеньки. Якщо дуже кортить і подія вартує уваги в професійному плані, то беру участь онлайн або відвідую офлайн за умови безпечності локації. Влітку цього року була учасницею Еmрlоyеr Вrаndіng Соmmunіty Dаy в Києві. Радує, що в Харкові облаштовують безпечні місця для проведення подій. Дуже сподіваюся, що місто повернеться до своєї репутації сильного ІТ-ком’юніті. Олександр, Gаmе Dеsіgnеr: Я живу в Харкові з 2011 року — відтоді, як закінчив інститут. Під час повномасштабної війни виїжджав до Києва, потім до Полтави. Але згодом вирішив повернутись, бо в Харкові дім, усе звичне та рідне. Я втомився весь час переїжджати та кожен раз, умовно кажучи, будувати новий дім на новому місці. Ще й з тваринами складно знайти нормальну квартиру на оренду. Працюю вдома. Для роботи мені багато не треба: стіл, стілець і ноутбук. І гарний інтернет, звісно. Івенти не відвідую, бо їх зараз у Харкові немає. Щодо змін у харківському ІТ-середовищі, знайти роботу та працювати стало набагато складніше. Особливо шкодять знеструмлення. Але якось намагаємось прилаштуватись. Євген Овдіюк, Рrоjесt Маnаgеr у АltехSоft: Я з Житомира. Навчався в Харківському авіаційному університеті. Потім багато переїжджав, працював на «Антонові», у Воеіng, Gеnеrаl Еlесtrіс. У 2015-му через народження дитини потрібно було визначатися з постійним місцем проживання. Я знайшов роботу в Харкові — і ми переїхали. Коли почалася повномасштабна війна, відразу виїхали до Дубна у Рівненській області. Працював фактично сидячи на заправці в автомобілі. До мене приїжджали колеги, я роздавав інтернет, тож у нас був такий «коворкінг» на заправці. Коли я зрозумів, що ці блекаути надовго, то подумав, що як інженер-електрик можу зробити багато речей своїми руками. Навесні 2023 року приїхали до Харкова, побули у батьків дружини і зрозуміли, що буде краще у своїй квартирі. У житті в Харкові є один суттєвий недолік — сусіди. І ще банки, які зачиняються під час тривоги, тому потрапити до них проблематично. Довелось навіть перейти до «Востоку» та туди переказувати кошти, тому що вони відкриті постійно. Банк такий собі, але що робити? Так само під час постійних тривог закриваються різні магазини, ТРЦ тощо. Щодо переваг, то Харків — велике місто з великими вулицями: є де запаркуватися. Від мого житла до центру, роботи можна доїхати за 15–20 хвилин. Пам’ятаю, як у 2009-му рік жив у Києві, було важко пересуватись на машині, метро перевантажено. Які плюси ще в Харкові? Не знаю, просто тут подобається. Звісно, нині тут немає івентів, за цим потрібно їхати до інших міст. А ще відсутність колег в офісі. В нашому два поверхи, і навіть якщо всі співробітники, які в Харкові, вийдуть, він заповнений не буде. Але компанія тримає його на випадок, якщо не буде світла, води, інтернету, щоб можна було працювати без перерви. Я їжджу до офісу 1–2 рази на тиждень. Зазвичай там не дуже багато колег — людей 5. Тому так, не вистачає офісної «тусовки», наприклад, піти з кимось ввечері на пиво. Був випадок, коли приїхала колега — і всі: «Ну що, ти квартиру вже продала?» — «Я нікому не казала. Звідки ви це знаєте?». Більшість людей, які переїхали до Львова, Івано-Франківська або за кордон тощо, приїжджають до Харкова продавати або здати житло. Така тенденція дуже засмучує. Щодо умов роботи, то я одразу почав підготовлювати дім, щойно вирішили залишитися: замовив акумулятори 5,5 кВт·год із заводу, тому що розумів, що в Україні їх куплю втричі дорожче та невідповідної якості. Почекав доставку три місяці. Потім купив інвертор 4,5 кВт. Навіть поставив генератор. Ще дуже важливий недолік, мабуть, всієї країни — це інтернет. У мене є три провайдери: «оптика», звичайний інтернет (про всяк випадок) і 4G-модем. Stаrlіnk на паузі. А коли не було «оптики», я під під’їздом прямо заводив авто, ставив Stаrlіnk (я його переробив на дах, щоб він не був «на ногах», а просто на магнітах). Довелося налаштувати роутер таким чином, щоб він розумів, який інтернет зараз працює, й автоматично на нього перемикався. Так, трошки б’є по кишені. Але чого не зробиш, щоб бути онлайн і працювати. 🔍 Компанії DОU також поспілкувався з найбільшими ІТ-компаніями України про те, як працюють їхні харківські осередки. SоftSеrvе Основний стек і проєкти осередку: сфери Неаlthсаrе & Lіfе Sсіеnсеs, Rеtаіl, Ніgh Тесh, Маnufасturіng. Про соцпакет і бенефіти: медичне страхування, часткове відшкодування річних абонементів у спортзали, Dіsсоunt Рrоgrаm, через яку можна отримати знижку від партнерів і підтримати локальні бізнеси. Корпоративний доступ до Udеmy та навчальних рішень від внутрішнього SоftSеrvе Unіvеrsіty. Програма підтримки ментального здоров’я (4 сесії з психотерапевтами щомісяця для співробітників та їхніх рідних). Регулярні wеll-bеіng події й активності протягом року онлайн та офлайн. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: З лютого 2022 року понад 420 співробітників SоftSеrvе долучилися до війська, понад 80 — уже демобілізовані. Зараз на службі 330 людей, до 10 з них — з Харкова. Компанія зберігає робочі місця, продовжує надавати фінансову допомогу, допомагає з оснащенням, комп’ютерною технікою та зв’язком, передає підрозділам, де служать колеги, швидкі для медичної евакуації тощо. Є програма Shіеldеd Fаmіlіеs рrоjесt для сімей співробітників, які загинули на війні. Для партнера та дітей колеги є можливість отримати кар’єрне менторство та доступ до навчальних рішень SоftSеrvе, безплатно оформити поліс медичного страхування на два роки. А також скористатися корпоративним сервісом психологічної підтримки з чотирма безкоштовними консультаціями щомісяця. Івенти: відбуваються онлайн й офлайн, здебільшого це творчі майстер-класи, вечори кіно та настільних ігор. Також проводять технічні мітапи. Умови роботи: гібридний режимі з гнучким графіком. Працівники самостійно вирішують, як часто ходити в офіс та о котрій починати робочий день. Офіс оснащений всім необхідним для автономної роботи. Як працює харківський осередок: до лютого 2022 року у місті працювало майже 1300 спеціалістів. Влітку 2022-го залишалися біля 50 фахівців. Протягом наступних пів року — до січня 2023-го — ця цифра збільшилась. Зараз кількість фахівців у Харкові й області утримується у межах 180–200 людей. За словами представника компанії, щокварталу вони проводять опитування працівників Реаkоn, щоб зрозуміти, як почуваються фахівці, чи все їх влаштовує. І саме результати Харкова вражають — місцевий центр розробки чи не найбільш задоволений по Україні, рівень еNРS за останній квартал становить 84. ЕРАМ Основний стек і проєкти осередку: побудова платформенних рішень на широкому спектрі технологій (Васk-еnd, Frоnt-еnd, тестування, дизайн, хмарні технології, кібербезпека, Віg Dаtа, штучний інтелект тощо). Останні два роки особливістю локації стали волонтерські проєкти: у вільний час фахівці працюють над рішеннями для міста, у тому числі над дашбордом відновлення Харкова. Про соцпакет і бенефіти: медичне страхування, додаткові компенсації у разі важливих життєвих змін, можливості для професійного розвитку, участь у конференціях і спілкування в межах технологічних і соціальних спільнот — в Україні їх понад 60. Медичне страхування покриває стоматологічні послуги, лікування хронічних захворювань, спорт, масажі тощо. Додатково можна оформити поліс для родича — на це надається знижка. Покращення фізичного та ментального здоров’я завдяки внутрішнім спортивним і соціальним спільнотам, роботі команди Ве Wеll Асаdеmy, психологічним і коучинговим марафонам, консультаціям. Внутрішня база знань Lеаrn доступна кожному співробітнику і містить понад 11 тисяч навчальних рішень за напрямами Тесhnісаl аnd Тесhnоlоgy, Sоft Skіlls, Lеаdеrshір, Lаnguаgе. Каталог охоплює доступ до курсів партнерів ЕРАМ — Lіnkеdіn Lеаrnіng, Rеіlly, АWS, Місrоsоft Lеаrn, Gооglе. Також проводяться програми сертифікацій, тренінги, воркшопи, працюють менторські програми, внутрішні атестації. Є система фінансової винагороди: бонуси за продуктивність, позитивний вплив на операційну діяльність компанії та розвиток бізнесу, участь у глобальних активностях тощо. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: зберігається робоче місце. Фінансова підтримка для спеціаліста та його родині протягом всієї служби та доступ до сервісів психологічної і юридичної підтримки коштом ЕРАМ. Також є оплачувана відпустка для ветеранів, які звільнилися зі служби. Івенти: регулярні онлайн-події про історію та культуру України. Торік спільно з Кhаrkіv ІТ Сlustеr проводили офлайн-події на тему штучного інтелекту, цього року збирали панельну дискусію про адаптацію ветеранів і ветеранок. Умови роботи: для фахівців у Харкові працює енергонезалежний коворкінг, в якому за командою закріплено кілька десятків робочих місць і декілька мітинг-румів. Але основна частка працівників обирає формат роботи з дому. Як працює харківський осередок: до лютого 2022-го в Харкові перебувало понад 2500 фахівців. Навесні 2022 року залишилось близько 50. Зараз у місті понад 300 людей, і їхня кількість поступово зростає. Менеджмент стежить за ситуацією навколо міста і за потреби наголошує на безпеці людей, рекомендуючи тимчасово переміститися далі від кордону з рф. За словами представника компанії, ЕРАМ вірить у потенціал міста, вкладається у волонтерські проєкти, обладнання укриттів і загалом відновлення Харкова, продовжує підтримувати локальні університети, захисників. ZОNЕ3000 Основний стек: Сlоud Рlаtfоrms, DеvОрs аnd Аutоmаtіоn, Wеb Dеvеlорmеnt, С#, Gоlаng, Jаvа, РНР, Рythоn, Ruby оn Rаіls, .NЕТ, Моbіlе Dеvеlорmеnt, Dаtаbаsеs, Віg Dаtа аnd Аnаlytісs. Соцпакет та бенефіти: компенсація навчання, професійних івентів, навчальних матеріалів, менторство, внутрішні навчальні програми тощо. Безкоштовні уроки англійської (спікінг-клаби, заняття в мінігрупах). Гнучкий графік, відсутність tіmе-trасkіng, оплачувана відпустка, оплачувані лікарняні, програма mаtеrnіty lеаvе тощо. Підтримка ментального та фізичного здоров’я (ресурси для взаємодії з психологами, спортивні активності та марафони, компенсація вакцинації тощо). Партнерська програма (знижки на продукти та послуги). Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: збереження робочого місця та розміру доходу, який був на момент мобілізації, до завершення служби та повернення в компанію. Компенсація доходу протягом визначеного періоду. Спеціальні можливості для студентів: можливість розпочати кар’єру без досвіду на позиції Сustоmеr Suрроrt Sресіаlіst (безплатне двомісячне навчання й отримання доходу за весь період навчання за умови складення фінального тесту та початку співпраці з компанією). Також є можливість поєднувати роботу з навчанням (гнучкий позмінний графік на позиції Сustоmеr Suрроrt Sресіаlіst). Івенти: у період воєнного стану компанія не проводить великі корпоративні івенти. Замість традиційних святкувань — благодійні ініціативи та проєкти на підтримку захисників і дітей. За домовленістю команд є офлайн-тимбілдинги в мінігрупах. Умови роботи: компанія працює переважно віддалено. Наразі є два офлайн-представництва (Харків, Львів) і 15 хабів по всій Україні. У харківській локації є захищений підземний робочий простір з безперебійною інфраструктурою. Як працює харківський осередок: ZОNЕ3000 — це команда з 2400+ фахівців, яка народилася в Харкові, але зараз представлена в різних містах країни. ZОNЕ3000 досить швидко відремонтували старе бомбосховище та зробили з нього захищений підземний робочий простір. Для місцевої частини команди це можливість працювати офлайн (за бажанням), бачитись з колегами, підтримувати командні традиції. Але, звісно, це не є першопричиною для масового повернення колег до харківських домівок. Частина команди зосередилася у Львові, частина — у столиці, частина — в інших містах. Проте є й випадки, коли фахівці повернулися із-за кордону. Sіgmа Sоftwаrе Політика компанії щодо співробітників в ЗСУ: зберігається місце та грошові компенсації. Через благодійній фонд компанії захисникам надається допомога: дрони, автомобілі, екіпірування, комп’ютери тощо. Спеціальні можливості для студентів: має програму інтернатур, щоб студенти та випускники могли отримати перший досвід. Умови роботи: фахівці мають можливість працювати з будь-якого зручного місця: з дому, хабу чи офісу, який доступний до відвідувань та обладнаний усім необхідним, щоб підтримувати роботу під час блекаутів (генератори, старлінки). За запитом компанія надає обладнання для роботи з дому. Як працює харківський осередок. Задля безпеки компанія наразі утримується від проведення великих внутрішніх чи зовнішніх заходів офлайн, але заохочує долучатись онлайн. Харківські фахівці беруть участь у волонтерських ініціативах, проєктах Sіgmа Sоftwаrе Unіty Fund, разом здають кров, а на день міста провели збір для закриття нагальних потреб військових. Рlаrіum Основний стек технологій і проєкти осередку: Unіty, С#, .NЕТ. Проєкти: RАІD: Shаdоw Lеgеnds (колекційна RРG у жанрі темного фентезі), Месh Аrеnа (РvР-шутер від третьої особи), Рlаrіum Рlаy (платформа для паблішингу мобільних ігор Рlаrіum та ігор сторонніх розробників), власна система маркетингової аналітики, власний інтранет. Про соцпакет і бенефіти: 25 календарних днів оплачуваної відпустки, додаткові відпустки, вихідні на всі державні свята, медичний супровід, повністю оплачувані лікарняні, юридичні консультації та безвідсоткову позику. Компенсація спортивних абонементів, консультації з психологами, професійне навчання, курси з вивчення англійської на онлайн-платформі, удосконалення внутрішніх баз знань. Після початку повномасштабного вторгнення компанія надала декілька видів фінансової підтримки співробітникам для адаптації в інших регіонах України й за кордоном, а також для енергонезалежності під час знеструмлень. Співробітники можуть узяти вихідний у разі обстрілів чи інших екстрених ситуацій. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: збереження робочих місць, продовження виплати заробітної плати, допомога зі спорядженням. Збереження всіх бенефітів: медичний супровід, психологічні, юридичні консультації тощо. Допомога з адаптацію ветеранам, які працюють у компанії. Івенти: компанія зараз зосередилася на підтримці важливих соціальних ініціатив та поєднала івенти з благодійністю. Більшість заходів проводиться онлайн. Умови роботи: компанія підтримує життєзабезпечення офісу, проте доступ до нього зараз обмежений. Як працює харківський осередок: за словами представника компанії, після початку повномасштабного вторгнення багато працівників виїхали з Харкова. Наразі дехто повертається. Проте ситуація у місті все ще лишається особливо небезпечною. Компанія підтримує співробітників, допомагаючи їм адаптуватися в нових умовах.

Про це повідомила пресслужба Укрзалізниці, а також  керівник філії УЗ "Пасажирська компанія" Олег Головащенко, передає Укрінформ. "Запускаємо 10 абсолютно нових поїздів, п'ять з них безпосередньо поїдуть в гори, бо це наш пріоритетний напрямок. Ще три абсолютно нових поїзди з новим графіком поїдуть в напрямку нашого незламного Харкова", - розповів керівник філії УЗ "Пасажирська компанія" Олег Головащенко.На які рейси чекати у грудні? № 33/34 Кривий Ріг – Ясіня – нове додаткове сполучення, яке суттєво покращує транспортне сполучення між Кривим Рогом, Львовом та популярними туристичними напрямками в Карпатах (Яремче, Татарів-Буковель, Ворохта та Ясіня).№ 61/62 Дніпро – Рахів (через день) – це нове сполучення дозволить істотно збільшити пропозицію місць для пасажирів, які подорожують із Придніпров’я до Львова та Карпат. № 83/84 Київ – Солотвино (через день) – оптимізація наявного рухомого складу дозволить збільшити на 50% пропозицію місць для поїздок із Києва до Славська та Закарпаття. № 125/126-129/130 Полтава, Кременчук – Ужгород (через день) – новий маршрут, що додатково поєднає Полтавщину зі Славськом та Закарпаттям. № 145/146 Харків – Чернівці (через день) – нове сполучення надасть жителям Слобожанщини можливість дістатися Буковини. № 165/166 Харків – Черкаси (через день) – нове сполучення забезпечить зручніший транспортний зв'язок для мешканців Харкова, Дніпра, Черкас та низки інших станцій нового маршруту.№ 823/824 Харків – Дніпро – розширить наявні варіанти доїзду між двома мільйонниками.Більше про зміни у сполученняхПоїзд № 39/40 Запоріжжя – Солотвино відправлятиметься із Запоріжжя о 16:17 (замість 7:12), що дозволить мешканцям міста проводити більше часу в дорозі вночі, вивільняючи день для інших важливих задач. Маршрут поїзда № 85/86 Запоріжжя – Львів подовжено до станції Рахів, що розширить доступ жителів Запоріжжя, Дніпра, Вінниці, Жмеринки, Хмельницького, Тернополя до рекреаційних зон Карпат. Маршрут поїзда № 105/106 (205/206) Одеса – Київ у пікові періоди може бути подовжений до Харкова. Поїзд №113/114 Львів – Харків курсуватиме щоденно, що дасть Поліссю та Волині щоденне сполучення з Сумами та Харковим. Цей рейс також подовжиться до Івано-Франківська у пікові періоди. Поїзд № 133/134 Київ – Рахів курсуватиме щоденно.Тривалість деяких рейсів буде скороченоЗавдяки ремонтам інфраструктури буде скорочено тривалість поїздок деякими потягами, додали в Укрзалізниці. Серед них:№13/14 Київ – Солотвино пришвидшений на 1 год. 9 хв.№55/56 Київ – Рахів пришвидшений на 57 хв. з Києва до Рахова.№45/46 Ужгород – Харків пришвидшений на 51 хв. із Ужгорода до Харкова.№39/40 Запоріжжя – Солотвино пришвидшений на 45 хв. із Запоріжжя до Солотвина, на 42 хв. із Солотвина до Запоріжжя.№ 3/4 Запоріжжя – Ужгород пришвидшений на 41 хв. із Ужгорода до Запоріжжя."Ми запроваджуємо систему "залізного прискорення" - завдяки оптимізації маршрутів нам вдалося пришвидшити рух 38 поїздів внутрішнього та міжнародного сполучення", - додав Олег Головащенко. Із 15 грудня Укрзалізниця запускає новий потяг Київ-Будапешт. Він вирушатиме щодня о 10:16 і прибуватиме до угорської столиці о 06:00. 

Аніме - це світ захоплень, яскравих персонажів та сюжету, де кожна серія - ціла пригода. А якщо є бажання показати свої уподобання світу? Аніме футболки саме для цього! Чи то легендарний Наруто в динамічній позі, чи то класичний Сейлор Мун у вигляді милої ілюстрації - на футболках ці герої виглядають так само яскраво, як і в улюблених епізодах. Твоя футболка в стилі аніме - це спосіб сказати світові, що ти справжній фан. Хочеш купити щось оригінальне? Обирай футболки з аніме принтами - і кожен день буде нагадуванням про те, що ти частина унікальної культури! Друк на футболках: як це працює Бажаєш замовити друк на футболках з унікальним аніме принтом? Це просто! Вибираєш з каталогу або завантажуєш своє зображення в конструктор Сustоmрrіnt - і ми втілимо мрію в реальність. У нас є варіанти як для поціновувачів класики, так і для тих, хто полюбляє трендові оверсайз-футболки. Неважливо, це річ оверсайз або стильний приталений крій - твій принт буде виглядати приголомшливо. Міста доставки: Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг та інші куточки України. Кольори та стилі: чоловічі, жіночі, дитячі, у класичному і кежуал стилі. Матеріали: тільки якісна тканина, щоб кожна футболка з аніме принтом зберігала кольори навіть після численних прань. Кому підходять аніме футболки? Абсолютно всім! Футболки з аніме принтами можуть бути класним подарунком для дівчат та хлопців, жінок і чоловіків, дітей і дорослих. А ще замовити на футболки друк - відмінна ідея для подарунка, адже можна замовити саме той принт, який буде дійсно важливий для людини. Навіщо обмежувати себе стандартними розмірами, коли є друк на футболках оверсайз? Цей стиль - справжня "магія просторості" у твоєму гардеробі! Поєднання комфортного оверсайз-крою з яскравим аніме-принтом дарує відчуття повної свободи та додає загадковості образу. Можливо, ти ще не Хокуто Шінкен, але точно виглядаєш так, ніби знаєш, що робиш. Чому друк аніме на футболках - ідеальний вибір Аніме футболки - це як твоя особиста візитівка у світ манги, пригод і магії. Такий одяг не просто стильний, а й дійсно функціональний! Кожен малюнок на футболці стає "порталом" у світ аніме, що дозволяє на повну проявити свою індивідуальність. Що ми ненавидимо найбільше? Правильно, коли улюблений принт зникає після пари прань. Але не хвилюйся - з сучасними технологіями друку ця проблема в минулому. Завдяки крутим методам фарби не линяють, кольори залишаються яскравими, а кожна лінія улюбленого героя зберігає свою чіткість на роки. Тут жодних компромісів: ти отримуєш аніме футболку, яка не просто "живе", а яскраво "світиться" на твоєму одязі. Як купити аніме футболку? Коли вирішив купити футболку аніме, складнощів не буде. Обирай та додавай в кошик. Замовлення легко оформити на сайті, де завжди є варіанти для фанів з будь-якими вподобаннями. І не хвилюйся про доставку: Ужгород, Біла Церква, Тернопіль, Вінниця, Івано-Франківськ і вся Україна вже давно в курсі, що таке "швидко і якісно від Сustоmрrіnt". Купити футболку аніме можна з усіх регіонів України. А завдяки оперативній доставці ти швидко отримаєш свою футболку в Миколаєві, Кропивницькому, Полтаві, Чернігові, Житомирі, Черкасах чи будь-якому іншому місті. Важливо знати, скільки коштує такий шедевр. Ціна на аніме футболки може варіюватися залежно від складності принту та матеріалу. Зазвичай, базові моделі починаються з доступної для всіх вартості, а унікальні дизайни з детальним друком можуть коштувати більше. Пам'ятай, що ціна обумовлена якістю та оригінальністю виробу.

Сем Кін. Загін неприкаяних. Вчені і шпигуни які стали на заваді атомній бомбі Гітлера. – К.: Лабораторія, 2024У кращих традиціях фільму "Безславні виродки" Тарантіно про альтернативну історію підпільного руху Франції у Другій світовій війні та загін американських найманих вбивць, зібраних для знищення нацистських лідерів, ця книжка розповідає про аналогічну акцію того самого часу, але вже цілком реальну. Тож перед нами захоплива історія повстанців в "Загоні неприкаяних" Сема Кіна - вчених і шпигунів, які вирішили не дати Адольфу Гітлеру здобути головний приз другої світової війни - ядерну бомбу. Подробиці цієї місії можуть зрівнятися з найкращим шпигунським трилером, а особливої важливості їй додає склад персонажів - від героїв до негідників: від головного бейсболіста Вищої ліги до колишнього вундеркінда з фізики і лавреата Нобелівської премії. "Тут ви зустрінете не тільки персонажів на кшталт Бориса Пеша і Джо Кеннеді, а й відважних науковиць на зразок Ірен Жоліо-Кюрі і Лізи Майтнер, - попереджають нас на початку оповіді. - Наука стояла на службі у війни і до 1939-го, але саме у Другу світову Союзники вперше видали науковцям зброю і шоломи і відрядили їх у зони бойових дій".  Загалом ця тіньова війна багато в чому перегукувалася з війною видимою, проте на ній чоловіки і жінки загалом ігнорували пересування військ, танків і літаків. Натомість вони полювали на ідеї - масштабні революційні наукові ідеї. Тож якщо сьогодні вже всім відомо як закінчилася Друга світова війна: двома чорними ядерними грибами над випаленими руїнами Гірошіми і Наґасакі, то більшість не усвідомлює, що все запросто могло скластися інакше: атомну бомбу цілком могли створити не американці, а німці, і зруйнувала б вона не японське місто, а Лондон, Париж або навіть Нью-Йорк. "Того дня в Бориса Пеша стріляли вже не вперше - і не востаннє, - дізнаємося ми подробиці операції. - Годину тому Пеш разом із лейтенантом проник у нашпигований розтяжками ліс навколо приморського котеджу на півночі Франції. Там уже загинули сім сміливих бійців опору, але Пеш славився хоробрістю - хтось навіть скаже необачністю - і все одно просувався вперед. Його завдання: захопити тамтешнього науковця. Про те, навіщо він мав його схопити, Пеш не розводився. Утім, того дня в голові йому лунали останні слова, почуті від вашингтонського керівництва кілька тижнів тому: "Найменша затримка в досягненні цілі може коштувати нам величезних утрат і навіть війни".Бенн Стайл. План Маршалла. Світанок Холодної війни. – К.: Дух і Літера, 2024Ця книжка про те, як після Другої світової війни, коли країни-переможці - "четвірка поліцейських", як це бачилося президенту США Франкліну Д. Рузвельту – зібралися контролювати свої частини земної кулі, і що з того вийшло. Насправді тогочасна американська влада на чолі з державним секретарем Джорджем Маршаллом висунули мету відбудувати Західну Європу як форпост у боротьбі з комуністичним авторитаризмом. Звісно, це амбітне починання суперечило усім усталеним підходам у міжнародній політиці, але, тим не менш, "план Маршалла", виявився успішним і на довгі роки заклав підвалини міжнародного ладу у Західній півкулі, а також стало значним внеском у перемогу вільного світу в Холодній війні. "Рузвельт публічно заявив, що його надії на "миролюбний" Радянський Союз "розбилися на друзки" після брутального і неспровокованого вторгнення до Фінляндії в листопаді 1939 року, частково мотивованого страхом Сталіна, буцімто Німеччина чи Велика Британія можуть використати цю країну як базу для нападу на Ленінград, - нагадує автор про передумови цієї затії. - Рузвельт засудив сталінський уряд як "диктатуру, таку ж абсолютну, як і будь-яка інша у світі", Таким чином, у книзі Бенна Стайла "План Маршалла. Світанок Холодної війни" детально розглянуті передісторія згаданого плану, політичні, економічні, культурні передумови його формулювання, особливості реалізації, зокрема й дуже особистісних факторів у взаєминах представників ключових політичних сил, а також наслідки цієї реалізації для США, Європи, СРСР, а також сучасності. "Однак невдовзі після смерті Рузвельта, у квітні 1945 року, стало зрозуміло, що Іосіф Сталін має власні плани і що він не збирається грати за американськими правилами, - дізнаємося ми про історичні подробиці того часу. - Перед самим Новим 1946 роком, коли закінчувався термін ратифікації угоди з МВФ, він вийшов із неї. Насправді ж Сталін ніколи не мав наміру пристосовувати радянську політику до вимог членства. Він лише прагнув отримати дві вигоди від співпраці при створенні нової організації. Першою з них було повернення інших країн до грошової системи, що підвищило б вартість радянського золотого запасу. Він отримав це, не беручи участі в роботі. Другою будо продовження безумовної фінансової допомоги США його країні, подібно до отримуваної СРСР під час війни".Юрій Николишин. Мужність долає все. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024Чудова колекція висловів від давнини до сучасності, а також надихаючий масив людських думок – ось що уявляє собою книжка Юрія Николишина "Мужність долає все". І можна запевнити, що авторова спроба подати під однією обкладинкою антивоєнно-мотивуючий синтез афоризмів, зосереджених на таких людських чеснотах, як любов до Батьківщини, мужність і відвага в її обстоюванні, а також духовність, цілком вдалася. У збірці створено буквально "симфонію мужності", оскільки в ній лунають голоси різних представників багатьох народів – від біблійних одкровень до мудрості Давньої Індії, стародавньої Греції, Риму і Китаю, включно з бойовими командирами, окрім так званого російського, який упродовж століть загрожує Україні й усьому цивілізованому світу, а нині намагається цілковито знищити наш рідний край. "Не бійся ні переляку раптового, ані напасти злих, коли нагряне, бо Господь буде безпекою твоєю і збереже ногу твою від пастки", "Дім мудрістю будують і розумом його скріплюють" - радять "Приповідки Соломона". "Піддавшись гордині, ти твердиш: до бою не стану. / Та марно, бо карма твоя проти тебе повстане", "Терплячість, бадьорість, незламність, відсутність гордині - / Приносять божественне благословення людині", - нагадує "Бгагавад-Гіта". "Хочеш навчитися жити? Спершу навчись умирати", - попереджає Конфуцій, якого підтримує Лао-Цзи: "Коли нема ворогів, тоді не буває війни", "Хто не боїться смерті - тому безглуздо погрожувати смертю!". І розраджує, як завжди, Гомер: "Покажіть себе, чоловіки, друзі мої, і зберігайте міцне серце. Подбайте про свою честь. Дивлячись на себе всіма людськими очима, соромно бути боягузом. Хто бореться і не відступить, той може дожити до нового сонця. Хто втікає з поля бою, той неодмінно помре". Зрозуміло, що книжка стосується інтересів більшості українців, але звернена вона насамперед до їхніх захисників - воїнів Збройних сил України.Матвій Смірнов. Шібболет. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2024У цій збірці львівського автора, який віддавна мешкає у Великобританії, так само чимало перемог – наприклад, Топосу над Хроносом, адже час в "Шібболеті" Матвія Смірнова має відносне значення, натомість місце (народження, навчання, зрілого життя) щоразу виростає на справжній рай. Покинутий чи розшукуваний – це вже як його сприймати в контексті чергових поетових мандрів у часі. У будь-якому разі, навряд чи ви бували у тих краях, а самотужки їх не знайдеш, коли "ти заблукав, і геть уже не ладен / Знайти на мапі Віфлеєм і Львів", бо в кожного, виявляється, вони свої, але ні в кого не подібні. І тим не менш, всі разом вони складаються в питомий образ Батьківщини. "Доброго вечора, ми - з берегів Дніпра, / Кальміусу, Йордану, Інду і Гангу", - кажуть мандрівні герої з поезій "Шібболету". І було б дивно, якби в поета це виявилося лише копіюванням сучасності, а не фантастичним палімпсестом, що складається з культурних нашарувань всіх світів і народів. Тож варто приглянутись. "Це край далекий, обітований, / В садах - криниці, на площах - храми, / Чоловіки там завжди - Івани, / Або подеколи - Авраами". Як бачимо, приватна географія автора, коли згадані міфи з легендами про Шевченків рай "олюднюються" в його віршах, набуваючи розмірів справжнього поетичного всесвіту – це те, що робить з його поетики цікавий експеримент. Він присутній у цій збірці, як у вічній вірі в те, що "будуть гнізда у старій вербі, / Барокова каплиця на горбі, / А ще - ортодоксальна синагога, / Щовечора димітиме димар / І білий дим торкатиметься хмар, / Подразнюючи очі пана Бога". Варто додати, що наближає свій рай автор збірки – так само, як і реальну перемогу в сьогоднішній війні – не лише на словах. Адже він є директором і засновником некомерційної організації "Shіеld UА", яка з перших днів повномасштабної війни Росії проти України займається допомогою воїнам ЗСУ.Ґетц фон Берліхінґен. Мої битви і вчинки. – К.: Пропала грамота, 2024Завершуючи огляд, вже наприкінці нашої добірки варто було би згадати, з чого воно все починалося – звитяга, хоробрість, перемоги. Тим паче, що автобіографія Гетца фон Берліхінгена "Мої битви і вчинки", як нагадує передмова до цієї книжки, належить до трійки найпопулярніших нині автобіографій діячів ХV століття (разом з автобіографією Бенвенуто Челліні й "Заповітом прочанина" Ігнатія Лойоли). Автор книжки - німецький феодал, найманець, учасник Селянської війни, який мав прізвисько "Залізна рука" (до речі, його залізна рука зберігається в музею міста Ейнсфельд). Також наш герой брав участь у збройних сутичках з іншими лицарями та феодалами, боровся проти архієпископа-курфюрста Майнцського, був учасником численних воєн і повстань. Загалом став архетиповим образом "барона-розбійника", якого згадували такі класики німецької літератури, як Ґете і Гауптман, даючи йому протилежні оцінки, а в часи Другої світової на його честь була названа дивізія. Варто зауважити, як буденне в цих мемуарах мішається з героїчним, зухвале - з наївним, бо таке вже було тоді життя, в якому звитяга римувалася не лише з мужністю, але й з побутовими "проблемами" місцевого, "лицарського" кшталту. "Наступного дня прибув той самий чоловік, який просив нас допомогти йому. Виявилося, що це був старий Талакер, відомий як ворог герцога Вюртембергу. Я не бачив його раніше, але він звернувся до нас попросив нас прислужитися йому з нашими трьома конями. Мій брат дав мені коня, я привів також двох своїх слуг, і ми допомогли йому. У нього самого було не більше трьох коней, якщо рахувати коня Тесселя Швердта, а також ще одного слуги, так що нас було шестеро. Наступного дня ми вирушили до Капфентарта, де звільнили одинадцять багатих селян, васалів герцога Вюртембергу. Це був саме тиждень ярмарку в Гайльбронні, і Талакер закликав їх піти в Драхенфельс у день святого Юрія. Потім ми продовжили шлях до Гайльбронна, де полонили тих, хто підтримував Вюртемберг, і проїхали аж до міських воріт. Там, неподалік від нас, уже стояли гвардійці, вбрані у броню. Там же я вперше одягнув на себе лати. Раніше я, звісно, брав участь як юний зброєносець у різних битвах та інших подіях, але цього разу я був дорослим чоловіком. Під час цього першого нападу з Талакером я дізнався про те, що протягом наступних двох років буду їздити з ним і стану його супроводжувати".

З 31 жовтня- Це перший в історії фільм, який розповідає про радянську каральну психіатрію, - каже режисер драми "БожеВільні" Денис Тарасов, 40 років. Дія його повнометражного дебюту відбувається в 1970-х. Через любов до забороненої в СРСР західної рок-музики головний герой Андрій Довженко отримує клеймо "антирадянський елемент" і потрапляє до психіатричної лікарні. Постає перед вибором: співпрацювати з КДБ й повернутися до сім'ї чи кинути виклик системі, за сюжетом.- Радянський Союз використовував медичні заклади як в'язниці. Запроторював туди всіх, хто не сподобався режиму - від дисидентів до випадкових громадян. Їм ставили вигаданий діагноз "млявоплинна шизофренія" та катували величезними дозами ліків, - продовжує Денис Тарасов. - На жаль, світові тиранії досі застосовують подібні методи, зокрема й Росія щодо українських в'язнів. За словами авторів фільму, всі персонажі - збірні образи, які мають реальних прототипів. В основу сценарію поклали спогади жертв репресивної медицини. Одним із консультантів був психіатр, колишній дисидент і політв'язень Семен Глузман, 78 років.Знімальний процес відбувся 2021 року. Більшість сцен фільмували у старому корпусі київської психіатричної лікарні. Світова прем'єра пройшла торік на Варшавському кінофестивалі, де драма отримала спеціальну згадку в конкурсній програмі Соmреtіtіоn 1-2 та приз глядацьких симпатій.Прокат фільму "БожеВільні", режисер Денис Тарасов 1, 2 листопадаДраматичний етюд "Коцюбинський. З глибини" готує режисер-дебютант 20-річний Станіслав Іванов. Він - студент четвертого курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого в майстерні Богдана Струтинського, генерального директора-художнього керівника Київського національного театру оперети. Цьогоріч виграв грант президента України молодим діячам у галузі театрального мистецтва на створення вистави за новелою письменника Михайла Коцюбинського "Сон" 1911 року.Головний герой Антін потребує краси, але оточений буденністю та давно не має порозуміння з дружиною Мартою. Одного ранку прокидається повністю зануреним у себе. Його розповідь про свій сон призводить до сварки, за сюжетом.- Ідея інсценізації творів Михайла Коцюбинського виникла на початку другого курсу. Спочатку це була історія з шести новел, об'єднаних листами автора, - говорить Станіслав Іванов. - Коли Богдан Дмитрович запропонував узяти участь у конкурсі на грант, знову виник Коцюбинський. Я обрав один з його найжиттєвіших творів.Складність у тому, що мало діалогів. Доводилося змінювати, дописувати текст. Коцюбинський - синонім краси. Інколи це заважає. Надто мелодраматичний. Поставили собі завдання зламати стереотипний ліризм. За ним є поле битви пристрастей, страхів, розбитих ілюзій та нездійснених надій.У виставі оголюємо загальновідомі факти нашого звичного буденного життя. Наголошуємо на банальних простих ритуалах. Наприклад, що сніданок чи вечеря з коханою людиною - це не просто даність, а пазл, з якого складається гармонія і щастя. Прем'єра вистави "Коцюбинський. З глибини", режисер Станіслав Іванов18:00, Київ, Національна оперета України, вул. Велика Васильківська, 53/3 До 3 листопадаСпеціальний приз журі Каннського кінофестивалю отримала у травні іранська драма "Насіння священного інжиру". Розповідає про суддю, змушеного виносити протиправні смертні вироки учасникам протестів проти влади. Коли зникає його пістолет, він починає підозрювати у крадіжці дружину і двох дочок, за сюжетом.Напередодні світової прем'єри режисеру 51-річному Мохаммаду Расулофу довелося втекти з рідного Ірану, де його засудили до восьми років позбавлення волі, побиття батогами та штрафу з конфіскацією майна. Кінематографіста звинуватили в тому, що фільмував без отримання ліцензії, а акторки не носили хіджаб належним чином.Мохаммад Расулоф приїде до Києва й очолить журі міжнародного конкурсу кінофестивалю "Молодість", а його стрічку покажуть поза конкурсом. Загалом з 26 жовтня до 3 листопада продемонструють понад 100 ігрових і документальних повнометражних і короткометражних робіт. Серед десяти дебютних повних метрів міжнародного конкурсу - українська драма "Медовий місяць" режисерки 37-річної Жанни Озірної, прем'єра якої відбулася у вересні на Венеційському кінофестивалі. У фільмі йдеться про молоде подружжя, що опиняється в пастці у власній квартирі під час російської окупації міста.- "Насіння священного інжиру" - безумовно, видатна подія у світовому кінематографі. А "Медовий місяць" - помітний український дебют, - каже програмер фестивалю Богдан Жук. - "Молодість" присвячена дебютантам і відображає наймайстерніші фільми перспективних режисерів. Також представляємо широкий спектр міжнародного кіно. 53-й Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість"КиївКінотеатр "Жовтень", вул. Костянтинівська, 26Будинок кіно, вул. Саксаганського, 6 5, 6 листопадаДва концерти в Національній філармонії України дасть фолкгурт "Пиріг і Батіг". Фронтмен колективу 45-річний Мар'ян Пиріг досліджує українську поетичну спадщину та на її основі разом з академічними виконавцями створює камерну музику. Називає її співаною поезією.На концертах прозвучать композиції з трьох альбомів гурту - "Сьпівомовний" 2021 року на вірші Степана Руданського, "Зелений" 2023-го на поезію Богдана-Ігоря Антонича та "Замордовані. Подзвін перший" 2024-го на тексти знищених радянським режимом авторів. Також будуть твори з майбутніх платівок - другої та третьої частини триптиха "Замордовані" та збірки колядок "Колядницький".- Музика має терапевтичний ефект. Ділюся тим, що мене набуло та зцілило. Проєкт нескромно позиціонуємо як просвітницький, - говорить Мар'ян Пиріг. - Нещодавно гурту виповнилося п'ять років, тож плануємо ділитися своїми набутками за сей час. Київськими виступами розпочинаємо невеличкий тур. Такі зали, як філармонія, передбачають певну уважність слухача. Нам це імпонує, бо ретранслюємо матеріал, який вимагає посиленої уваги.Основа наших творів - це поезія. Довкола неї вибудовуються музичні форми, котрі мають виокремити основні сюжетні лінії. Тобто поезія диктує драматургію до музики. Тому роботу над альбомами порівнюємо з чимсь кінематографічним із певним сценарієм і концепцією. У стилях себе не обмежуємо. Не нехтуємо й академічними напрямами. Концерти гурту "Пиріг і Батіг"19:00, Київ, Національна філармонія України, вул. Володимирський узвіз, 2 6, 13 листопада39 днів у шлюбі з царем Сінадабом прожила принцеса Зобеїда. Тоді жрець Абдалак відкриває їй таємницю. Виявляється, її коханий - лихий чарівник, який на 40-й день перетворює жінок на корів. Такий сюжет комедії масок італійського драматурга, творця жанру ф'яби Карло Ґоцці "Зобеїда" 1763 року. Уперше в Україні у жовтні її поставила режисерка-дебютантка 34-річна Тетяна Арсірій.Український переклад п'єси здійснив поет Віктор Шило. Маски персонажів актори робили власноруч. Слоган постановки: "Хто хоче правди, не боїться сліз". Режисерка описує її як трагедійну казку для дорослих і дітей.- П'ять років тому ми з художньою керівницею Анастасією Ходаківською загорілися ідеєю зробити в Києві комедію дель арте. Через сумніви не наважувалися. За цей час змінилося все, але мрія залишилася, - розповідає Тетяна Арсірій. - Цієї зими почали шукати перекладача п'єси. Хтось казав, що це надскладно. Хтось, що це рік роботи. Хтось робив переклад декількох сторінок, але нам не подобалося. Коли Віктор Шило переклав перші сторінки, ми ахнули від краси. За два місяці переклад був у нас на руках. Далі кастинг, репетиції, діалоги з художниками, пошив костюмів, декорації, пошук продюсера тощо.Ми не брали гранти й не просили в консульств гроші на переклад, тому що це час. З нашими реаліями хочеться вже і зараз. А ще - по-своєму. Незалежно, вільно, не чекати затверджень. Тому це перший досвід не тільки режисури, а й інвестування. Вистава "Зобеїда", режисерка Тетяна Арсірій18:30, Київ, театральний простір "Підвал культури", вул. Олеся Гончара, 30а 8-19 листопадаСім міст охопить концертний тур із презентацією третього альбому інді-рок-гурту Vіvіеnnе Моrt. Перша за шість років платівка "Фата" з рефлексією на події повномасштабної війни вийшла 30 серпня. Попередній альбом "Досвід" випустили 2018-го. Наступного року гурт оголосив про призупинення діяльності, а ще за два провів прощальний тур. 2022-го творча пауза закінчилася.- "Фата" - концептуальний альбом, - каже вокалістка й авторка пісень Vіvіеnnе Моrt 35-річна Даніела Заюшкіна. - Усі 13 пісень об'єднані єдиним задумом і стоять у такому порядку невипадково. Слухаючи їх, ви проживете з головною героїнею два роки її життя, перетворення її свідомості та несвідомості. Так складеться історія, що умовно ділиться на три частини. Перша - усвідомлення та адаптація до нової реальності, друга - прощання зі старою реальністю та розквіт почуттів, третя - пошук себе та віри в майбутнє. Звісно, це лиш один із варіантів прочитання.Назва має два значення. Перше - це головний убір нареченої, який закриває її від усього світу і який вона знімає, звільняючись. Фата - символ покірності й обіцянки коритися своєму чоловікові. Друге - доля, жереб. Україна не може переобрати свій жереб через територіальні умови. Попри фатальне сусідство з імперією загарбників, вона прийняла свою fаtа гідно, не бажаючи бути "нареченою нелюба" та вступивши в боротьбу з найбільшим світовим злом. Презентації альбому "Фата" гурту Vіvіеnnе МоrtЖитомир, Вінниця, Рівне, Львів, Чернівці, Тернопіль, Київ 9-10 листопада50 поетів різних поколінь - від 85-річного Ігоря Калинця до 23-річного Артура Дроня - зберуться на першому фестивалі "Земля поетів". До них приєднаються автори з Польщі, Литви та Хорватії. Чотири зали в єдиному просторі локації FеstRерublіс назвуть на честь Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та Василя Стуса.Літературну програму доповнить музична - виступи поета та прозаїка Юрія Андруховича та гурту "Карбідо", музиканта й перекладача Віктора Морозова і "Четвертого кута", колективів "Мертвий півень", "Пиріг і Батіг", "Кому вниз" та Nаzvа. А в межах проєкту "Голоси землі поетів" можна буде почути класичну українську поезію, вірші ХХ століття в авторському виконанні та твори авторів, які загинули через російську агресію. Загалом заплановано понад 50 подій. Гасло фестивалю - "Поети творять націю".- Українські поети формують найважливіші сенси, а жорстока доба викрешує з їхнього слова зброю. Вірші стають оберегами, молитвами, піснями, - говорить засновниця фестивалю, письменниця та видавчиня Мар'яна Савка, 51 рік. - Наша місія - бути ґрунтом, з якого проростають важливі сенси. Головною концепцією заходу є спадкоємність поколінь. Поетичний фестиваль "Земля поетів"Львів, культурний простір FеstRерublіс, вул. Старознесенська, 24-26 10, 24 листопадаЗ нагоди 60-річчя фентезі-роману "Чарлі і шоколадна фабрика" валлійського письменника Роальда Дала мюзикл 2013 року на його основі цього вересня вперше поставили в Україні. За сюжетом, бідний хлопчик Чарлі Бакет знаходить золотий квиток у шоколадному батончику та потрапляє на екскурсію фабрикою ексцентричного кондитера Віллі Вонки.Виставу з лібрето в перекладі Віктора Морозова грають у супроводі оркестру. Сценографія Юлії Зауличної втілює простори міста й фабрики, що втрачають сірі барви буденності й наповнюються яскравими кольорами інтер'єрів та мрій головного героя.- Можна просто насолодитися візуальним і музичним супроводом та посміятися, а можна поговорити з дітьми на тему саморозвитку, - каже режисерка 29-річна Наталія Сиваненко. - Театральна інтерпретація книжки не схожа на кіноекранізації, особливо на версію з Джонні Деппом. Ми більше акцентували на сенсі твору - вміння в найважчих обставинах зберегти смак життя, світло й чистоту всередині себе.Тема батьків і дітей актуальна в будь-які часи: як не зашкодити своєю любов'ю, а підтримувати та розвивати найкраще. Але головний меседж - не втратити той смак шоколаду, про який мріють усі, відчувати його у дрібницях і в них знаходити щастя. Мюзикл "Чарлі і шоколадна фабрика", режисерка Наталія Сиваненко10 листопада, 16:00; 24 листопада, 12:00, 17:00, Львів, Національний театр ім. Марії Заньковецької, вул. Лесі Українки, 1 14-17 листопадаВиданням про культуру присвятять новий книжковий фестиваль "Фундамент". В атріумі Українського дому розгорнуть тотальну артінсталяцію - стилізований простір книгозбірні. В одній локації планують зібрати найбільший масив нонфікшну про візуальні та пластичні мистецтва, театр, кіно, урбаністику, музику, а також видання з гуманітаристики та філософії, альбоми та каталоги.Фестиваль матиме чотири складові: виставкову, подієву, презентаційно-ярмаркову та спецпроєкти. У фокусі буде модернізм як культурно-стильове явище. Кураторки проєкту - культурні менеджерки Анастасія Євдокимова та Богдана Неборак.- Книжки - один із ключових елементів у формуванні та еволюції культурного процесу. Наче цеглини, вони зміцнюють фундамент існування нації. Тому фестиваль Українського дому не тільки представить розмаїття видань про культуру, але й запросить до діалогу з культурою через книжку, - говорить директорка закладу Ольга Вієру, 58 років. - Фестивальні події розкриють значення модернізму на прикладах із різних сфер і простежать зв'язки між його проявами. Модерністська культура підсумувала досягнення попередників, запропонувала нові морально-етичні орієнтири та сформувала візію майбутнього. Книжковий фестиваль "Фундамент: історії про культуру"Київ, Національний центр "Український дім", вул. Хрещатик, 2 З 21 листопада15-річна Тоня 1998-го переходить зі школи в центрі Києва до іншої в спальному районі. Закохується в однокласника Журіка та його друга Саню, а водночас потерпає від переслідувань колишнього хлопця-аб'юзера, через якого змінила навчальний заклад. Вона - головна героїня драми "Назавжди-назавжди". Світова прем'єра дебюту режисерки та кліпмейкерки Анни Бурячкової відбулася торік на Венеційському кінофестивалі. Знімала 2021-го.- У перші місяці повномасштабної війни ми наче втратили будь-який сенс роботи над фільмом, тож його довелося перевинайти, - каже Анна Бурячкова. - Раптом усвідомила, що ми, колишні підлітки та молодь 1990-х, і є рушійною силою, критичною масою змін, боротьби та захисту.Бути підлітком означає, що кожна частина твого життя існує лише тут і зараз і залишатиметься такою назавжди, як і кожні стосунки та драма. Ставши дорослими, доводиться усвідомити: єдине визнання і любов, яких направду потребуємо, мають приходити від нас. Таке розуміння вимагає прийняття самотності та відповідальності за власне життя.Ця стрічка - пісня любові, присвячена розгубленим підліткам кінця 1990-х. Виросли серед пострадянської руїни, засвоївши правило: якщо тебе ніхто не полюбить, ти не виживеш. У пошуках любові та верифікації свого існування в очах інших ми толерували насильство та несправедливість. Це присвята тим, хто навчився обирати себе, відстоювати власні кордони як у приватному, так і в суспільному житті, а головне - на рівні країни та нашої незалежності. Прокат фільму "Назавжди-назавжди", режисерка Анна Бурячкова 30 листопада- Головний акцент балету - на внутрішній подорожі Аліси. Її прагнення знайти своє місце у світі резонує найбільше, - говорить хореографка-постановниця 26-річна Катерина Курман. Для театру "Київ Модерн-балет" переосмислює мовою танцю "Алісу в Задзеркаллі" 1871 року. У романі англійця Льюїса Керрола семирічна Аліса через дзеркало в кімнаті потрапляє в інший світ. Фантастична країна схожа на велетенську шахівницю, а її мешканці - на живих шахових фігур. Дівчинка має пройти цю гру та стати королевою, за сюжетом. - Героїня бажає віднайти внутрішній спокій і відчуття належності, - продовжує Катерина Курман. - Світ, у якому вона опиняється, викривлений і неоднозначний. Відображає нашу реальність, де немає чітких меж між чорним і білим, багато відтінків сірого. Ми самі формуємо її діями та думками.Ключова ідея балету - внутрішня сила людини. Кожен здатен подолати всі труднощі на своєму шляху, але спершу треба перемогти самого себе, навчитися керувати страхами та знайти гармонію в хаотичному світі. Автор музики до вистави Іван Гаркуша поєднав у композиціях вокал, акустичні й електронні інструменти. Сценограф Данило Василенко розробив конструкції з вікнами, які створюють ілюзії руху поїзда, будинку та школи. Головний образ постановки - лабіринт, що відображає підсвідомість. Прем'єра балету "Аліса в Задзеркаллі", постановниця Катерина Курман18:00, Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 До 19 січняДо виставки в РіnсhukАrtСеntrе увійшли роботи 21 номінанта на 7-му міжнародну премію Futurе Gеnеrаtіоn Аrt Рrіzе, яка демонструє актуальні творчі тенденції нового покоління художників. Серед учасників - двоє представниць України.- Отримали понад 12 тисяч заявок зі 187 країн, - розповідає артдиректор РіnсhukАrtСеntrе Бйорн Гельдхоф, 45 років. - Премія поєднує зіркових авторів із менш відомими та засвідчує, що у світовому мистецтві зростає роль представників незахідних країн. У цьогорічному конкурсі їх 15.- Щодва роки експозиція стає відображенням тем, які найбільше хвилюють митців, - додає співкураторка виставки 31-річна Дар'я Шевцова. - Цього разу багато авторів звертаються до локальної міфології як шляху подолання травм, історичних чи персональних. Кожен пропонує власні можливості для зцілення: духовні практики, єднання з природою, проживання і прийняття горя, об'єднання у спільноти. Деякі звертаються до минулого, тоді як інших цікавить уявлення світу майбутнього, більш відкритого, вільного й інклюзивного.28-річна Дана Кавеліна родом із Мелітополя зробила відеоінсталяцію, присвячену поняттю справедливості під час війни. А 28-річна Вероніка Гапченко з Києва в аерографічному живописі досліджувала аспекти радянської історії, як-от примусові міграції та намагання змінити потік сибірських річок. Також в експозиції є роботи про поховальні ритуали Південної Африки, життя жінок Іракського Курдистану та Бангладеш, зникомі екосистеми Пакистану, міфи дервішів тощо. Виставка номінантів на премію Futurе Gеnеrаtіоn Аrt Рrіzе 2024Київ, центр сучасного мистецтва РіnсhukАrtСеntrе, вул. Велика Васильківська/Басейна 1/3-2