Search trend "Луна"

Насамперед варто зауважити, що українська мова належить до індоєвропейської сімʼї мов, яка є вивченою і найпоширенішою: цими мовами розмовляє близько 52 % населення земної кулі. У цій сімʼї мов українська мова належить до словʼянської групи й разом із російською та білоруською утворює східнословʼянську підгрупу; до західнословʼянської підгрупи належать польська, чеська, словацька, лУжицька, кашубська й нині мертва полабська; до південнословʼянської — болгарська, сербська, хорватська, македонська, словенська мови й старословʼянська (також вже мертва мова). 
Мовознавець Олександр ПономарІв зазначав, що «це також спосіб сприймання світу, відтворення його в нашій свідомості. Адже кожен народ сприймає світ не зовсім так, як інші народи, тому в усіх мовах є щось неповторне, оригінальне. Кожна мова має влас­не світло, яке виблискує в безмежному океані мов Землі». 
Утім, усі словʼянські мови походять з одного джерела — прасловʼянської (чи спільнословʼянської) мови — мови, що сформувалася на основі праіндоєвропейської мови й існувала в період з 3 тисячоліття до н. е. до V—VI ст. н. е. Протягом тривалого часу прасловʼянська мова була єдиною. Саме цим й можна пояснити високий ступінь близькості між словʼянськими мовами. Однак в останнє тисячоліття історії прасловʼянської мови виникає ряд діалектів, на основі яких надалі сформувалися окремі словʼянські мови.
Від виникнення й понині в розвиткові української мови, за висловом мовознавця Юрія Шевельова, виділяють такі періоди:
протоукраїнська мова (VII-XI ст.); 
староукраїнська мова (XI – кінець XIV); 
середньоукраїнська мова (кінець XIV – поч. XIX); 
нова українська мова.
Розгорнімо «Етимологічний словник української мови», в якому інформацію подано дуууже стисло, тому без розшифрування це справді схоже на якесь наче закляття. Отже, в його 6 тОмі на сторінці 504 знаходимо і прикметник «щенячий», і дізнаємося головне: слово «щеня» — споконвічне, бо україн­ська мова успадкувала його з прасловʼянської мови, тобто зі спільнословʼянської мовної єдності. Саме це й пояснює, чому звучання слова «щеня» подібне в усіх словʼянських мовах і чому «Щенячий патруль» — це не калька з російської мови. Наприклад: 
російською мовою — щенок (у множині «щенки» або «щенята»), а також діалектизм «щеня»; до слова, 4 том «Этимологического словаря русского языка» 1986 року Макса Фасмера фіксує наше українське «щеня», зокрема на сторінці 502 ми бачимо це підтвердження;
білоруською — шчанё або шчанЯ, 
давньоруською мовою — щеня, тобто «маля дикого звіра», 
польською — szczenię «щеня»,
чеською — štěně,
словацькою — šteňa,
верхньолужицькою — šćenjo «щеня; молоде звірятко»; у переносному значенні — «мазунчик», це зменшено-пестлива форма слова «мазУн» — те саме, що «пестун; улюбленець»;
нижньолУжицькою — šćenje «щеня»,
і навіть зниклою полАбською мовою — stiną, що походить від давнішої форми, спрямований кут вліво в «Етимологічному словнику української мови» нас направляє до прасловʼянського — ‹ *ščenę.
Знаєте, чому згадка про полабську мову така важлива? Бо як основа духовності народу, мова є підмУрком існування нації, тобто слугує фундаментом. Історія дає багато прикладів, коли зі зникненням мови зникав народ. Скажімо, з XVIII століття вийшла з ужитку через утрату носіїв полабська мова — і припинив існування один зі словʼянських народів (полабські словʼяни жили між Одрою й Лабою, звідки й назва племен). І навпаки, зберігаючи рідну мову, народ зберігає себе. До слова, з трагічної історії вірмен нам відомо, що їх залишилася десята частина на десятій частині території, решту знищили або було розсіяно по цілому світові. Але живе вірменська мова, і з нею живе гордий прадавній вірменський народ.
ПродОвжмо нашу етимологічну екскурсію:
болгарською — щене,
македонською — штени («щенить»),
сербохорватською — штèне «щеня»,
словенською — ščenè.
І це ще не все! У церковнословʼянській мові «штєнѧ» означало «маля якоїсь тварини (переважно щеня, котеня)».
А далі — найцікавіше! Словник виводить нас на прасловʼянську царинку — до форми «ščenę», яка виходить з давнішої форми — ‹ *škenę.
А це вже видноколо індоєвропейської мовної сімʼї, в якій існують такі мовні групи, як-от: індійська, іранська, грецька, вірменська, італійська, романська, кельтська, германська, іллірійська, албанська, балтійська, словʼянська, тохарська, анатолійська.
Тож слово «щеня», яке ми досліджуємо, споріднене з вірменським «skund» (тобто «щеня, вовченя»). В осетинській мові, яка належить до іранської мовної групи, маємо споріднене «stœn» (з давнішого ‹ *skœn) — «собака».
У ваханській мові, одній з памірських мов, поширеній в долині річки Пяндж між Таджикистаном та Афганістаном фіксуємо споріднене «skǝn» із тим самим значенням. В ірландській мові з кельтської мовної групи читаємо «cano» і «cana» (тобто «вовченя»).
А у кімрській — «cenaw» («щеня, вовченя»).
Також споріднене і з прасловʼянським «čędo», українською це — «чадо». А те, що українською означає «(по)чати», прасловʼянською звучить «(na)čęti». А також, можливо, споріднене і з латинським (re)cens, що означає «свіжий, недавній», грецьким «ϰαινός», тобто «новий» і давньоіндійським «kániṣṭhas» у значенні «наймолодший».
Річ у тім, що «Етимологічний словник української мови» пояснює глибинний звʼязок ідей. Усі ці слова народилися від одного індоєвропейського кореня *(s)ken-, первісне значення якого — «щойно зʼявлятися (розпУкуватися = виростаючи, розбруньковуватися, розпускатися, розкриватися), виникати, починатися; народжуватися (про малят тварин)».
Щоправда, етимологи зазначають, що менш імовірні тут зближення з латиською мовою, а саме зі словом «skaņš» у значенні «голосний, дзвінкий» та «skanēt» — «дзвеніти», чи з польським «szczękać», тобто «клацати». Про це писали дослідники Александер Брюкнер та Роман Брандт.
Досліджуючи «Етимологічний словник української мови», загалом слід зауважити, питання про шляхи проникнення в українську мову іншомовних слів, особливо книжного характеру, в більшості конкретних випадків є досить складними і малодослідженими. Книжні запозичення з латинської і західноєвропейських мов, зафіксовані в памʼятках XIV—XVIII століть, могли проникнути в українську мову через посередництво польської.
Але з огляду на високий рівень освіти в Україні впродовж XVI–XVII століть та широке безпосереднє знайомство українських учених і культурних діячів того часу з грецькою і латинською писемністю дає підстави припускати, що більшість запозичень цього часу з латинської мови могла бути засвоєна українською безпосередньо, паралельно з засвоєнням тих самих слів польською мовою. Пізніше, протягом XVIII–XX століть, багато запозичень із західноєвропейських мов могло проникати в українську мову двома шляхами — через російську мову (на територію східної частини України) і через польську (на територію західної частини України).
Крім того, значну частину іншомовних слів могли ввести в літературну українську мову українські культурні діячі безпосередньо з західноєвропейських мов, причому російська і польська мови могли стимулювати такі запозичення своїм прикладом, а могли й зовсім не впливати на них. У такий спосіб кожне окреме іншомовне запозичення для свого етимологічного висвітлення потребує ґрунтовного вивчення конкретних обставин і шляхів його проникнення в українську мову.
У Словнику подали лише відомості суто етимологічного характеру: для слів, здавна успадкованих з прасловʼянської мови, наведено дані про походження звукового складу їхніх основ (коренів) і про розвиток їхньої семантики, починаючи з найдавнішого реконструйованого стану, а для слів, запозичених українською чи давньоруською мовою з інших, — наявні дані про джерела і шляхи запозичення охопно з найстислішою етимологічною характеристикою відповідного слова в мові, що була початковим джерелом запозичення.
Власне словотворчих коментарів, особливо до сучасних українських утворень, у словникових статтях, як правило, не дають. Для успадкованих українською мовою спільнословʼянських слів не позначено й часу їхньої першої фіксації в історичних пАмʼятках української мови, насамперед тому, що при більшості таких слів подано їхні попередні форми, зафіксовані вже в давньоруських памʼятках, а також тому, що відповідні історичні дані наведено у двотомному «Словнику староукраїнської мови XIV–XV ст.» 1977–1978 років. 
А втім, варто зауважити, що «щеня» — це не тільки «маля собаки, а також вовчиці, лисиці тощо», адже в «Етимологічному словнику української мови» у квадратних дужкАх [ ] подано й діалектне значення слова «щеня» — це [білий пухир, який, за повірʼям, зʼявляється під язиком тварини, покусаної скаженим собакою], подано й діалектне слово [щенюк], тобто «щеня»; а також [вовченя].
До того ж, крім звичного прикметника «щенячий», у словнику натрапляємо на дуже цікавий прикметник жіночого роду — «щІнна». Йдеться про самку свійського собаки, про вовчицю чи лисицю, як і інших тварин родини собачих, яка перебуває в тому стані, коли в її організмі розвивається зародок (простіше кажучи — вагітна). Ну й, звісно ж, дієслово «щенИтися», тобто «народжувати щеня».
На перший погляд здається: де «щеня», а де слова «почати» чи «чадо»? Але усі вони — мовні родичі, бо сходять до прадавнього кореня зі значенням «щойно зʼявлятися або народжуватися». Логіка проста: щеня — це маля, яке народилося.
Звідси ж — чадо (тобто дитина) та дієслово «почати» (тобто «походити від когось»). І навіть грецьке «ϰαινός», тобто «новий» і давньоіндійське «kániṣṭhas» у значенні «наймолодший». Висновок один: усе це — про єдине прадавнє поняття зародження нового життя.
Додам, що у 4 тОмі на сторінці 359 «Етимологічного словника української мови» йдеться про те, що «песЕць», тобто «полярна лисиця з хУтром білого або блакитного кольору» (звідси й прикметник «песцЕвий») — це результат семантичної видозміни на давньоруському ґрунті того самого «щеня, цуценя», похідного від слова «пьсъ» — «пес». 
А що ж із «цуценям»? Знову слід розгорнути «Етимологічний словник української мови», його 6 том. Зупинімося на сторінці 268. 
Тут ми бачимо родинне дерево слів, охопно з діалектизмами:
«цуцик», тобто «песик», 
діалектизм [цуц] — «пес», 
а ще діалектизм [цуцАк] у значеннях «песик» і «цуценя», 
діалектизми [цюнечка] та [цюцик], те саме, що «песик», 
діалектизм [цЮцік], але вже у значенні «деревʼЯний ґудзик»,
«цюцькО» — «пес», 
«цЮця» — «песик».
У російській мові слово «цуцик» — це запозичення з української мови (це підтверджує 17-й том «Словаря современного русского литературного языка» на сторінці 722). Також в «Етимологічному словнику української мови» подано й діалектизм [цу́цка]. Варто вказати, що за свідченнями істориків, вже на початку нашої ери прасловʼянська спільність, як і прасловʼянська мова, розпалася на західну й східну підгрупи з розмежуванням їх по річці Західний Буг. Західна частина стала прабатьківщиною західних словʼян, а східна частина — прабатьківщиною східних і південних словʼян. Звідси, сучасні словʼянські мови поділяються на 3 групи: східну (українська, білоруська, російська), західну (польська, чеська, словацька, кашубська, лужицька і мертві полабська та поморська мови) та південну (болгарська, македонська, сербська, словенська і мертва старословʼянська).
Отже, й звучання слова «цуцик» подібне в усіх словʼянських мовах, послухаймо:
білоруською мовою — цюцька, 
польською — [ciucia, cucek], це діалектизми,
верхньолужицькою — tśutśo (тобто «пес»), 
македонською — цуце, 
сербохорватською — цуцак, 
словенською — cūcek.
Читаємо далі, що «цуцик» походить від звуконаслідувального вигуку «цу-цу» («цю-цю») для підклИкання собак, подібно до литовського «čiučius» («пес»), похідного від «čiučiu» — власне, вигуку для підклИкання собак. А «цуцУкати» означає «підкликАти собаку».
До слова, 4 том «Этимологического словаря русского языка» 1986 року Макса Фасмера на сторінках 304–305 фіксує український вигук «цібА», за допомогою якого, цитую, «прогоняют собаку». А на сторінці 255 6-го тому «Етимологічного словника української мови» знаходимо діалектне слово [цібеня́] у значенні «цуценя». У словнику йдеться про те, що це, цитую: «очевидно, експресивне утворення від вигуку ціба».
Та й це ще не все. В етимологічному словнику натрапляємо на інші значення слова «цуцик». Друге значення — діалектне, що означає, уявіть собі, «стару (найменшу) міру горілки; маленьку пляшечку горілки»; утворене лексико-семантичним способом від першого значення лексеми «цуцик», тобто «песик». 
Третє значення слова «цуцик» теж діалектне та іхтіологічне, тобто має стосунок до іхтіології, розділу зоології, що вивчає риб: отже, це «вид риби бичка, Gobius marmoratus». Це результат семантичної видозміни першого значення слова «цуцик» («песик»). 
Отже, і «щеня», і «цуценя» — абсолютно нормативні українські слова. Втім, є заковика! Мовою оригіналу мультсеріал називається «Paw Patrol», де Paw — це… лапа! Тож формально це взагалі мав бути «Патруль на лапі» чи «Патруль на лапках» або «ЛАповий патруль». Втім, моя висловуха Бусінка вважає, що ані щенятам, ані цуценятам не варто довіряти патрулювання. І пропонує патруль ще й котячий! А ви, ошатні слухачі та слухачки, обирайте той варіант, який відгукується вашому серденьку найбільше!
Іван Огієнко писав, що «світ Божий великий, і складається з окремих народів чи націй, і кожен народ — окреме закінчене ціле. І в тому й краса всесвіту, що народи зберігають свою окремішність, як на пишній лУці кожна окрема квітка має свій окремий колір і запах».
Послухайте, як це іще працює. Наприклад, слова з різних мов, які мають однаковий вигляд або звукове звучання, але означають різні речі, називають міжмовними омонімами, або фальшивими (хибними) друзями перекладача: 
слово «дурак» українською означає «дурень», а турецькою «durak» — це лише «зупинка» або позначає дію за значенням «зупиняти»;
«диван» українською це «рід великих мʼяких меблів для сидіння і лежання» і те саме, що «канАпа», а «dywan» польською — це «килим»; 
«луна» українською означає «відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань», у переносних значеннях «те, що доноситься здалеку; відгомін» й те саме, що «слава»; позначає те, що «далеко чути; дуже голосно, сильно» — натомість «луна» російською означає «небесне світило».
Із вами була Світлана Біла та наша з вами «Ошатна українська» на Громадському радіо. А також — читайте та слухайте попередній випуск: «Останній цвях у домовину імперії або 4 століття заборон мови«.
 
Запис Щенячий чи цуценячий «патруль»: який переклад правильний? спершу з'явиться на Громадське радіо.

Ключовий валютний рівень опинився зовсім поруч, а трейдери стежать, чи зможе новий імпульс змінити розстановку сил на ринку.

Канадський долар відносно стійко тримається проти долара США відтоді, як Дональд Трамп обійняв посаду президента у січні 2025 року. Це може свідчити, що тарифне протистояння між Канадою та США поки не спричинило різкого послаблення валюти. Водночас динаміка канадського долара щодо австралійського виглядає значно тривожніше.

Як вказує Reuters

Під час нового загострення торговельних суперечок між Оттавою та Вашингтоном австралійський долар піднявся до 0,9979 за канадський – найвищого рівня за п’ять з половиною років, за даними Лондонської фондової біржової групи.

Австралійський долар наближається до паритету з канадським

У цій валютній парі котирування зазвичай показують кількість австралійських доларів за один канадський. Зростання показника означає ослаблення канадської валюти, яку часто називають луні.

Наступною важливою позначкою є максимум лютого 2021 року на рівні 0,9993. Якщо австралійський долар подолає цей бар’єр, ринок може швидко наблизитися до паритету – співвідношення один до одного. Такі круглі рівні мають особливе значення для трейдерів: вони здатні як стримувати рух, так і посилювати його після прориву.

Закріплення вище паритету може відкрити шлях до максимуму березня 2018 року поблизу 1,02, а потім – до піку листопада 2016 року в районі 1,04. Водночас подальше зростання може ускладнитися біля верхньої межі 30-річного діапазону, що проходить трохи вище 1,10.

Технічні рівні для канадського долара

Послаблення луні може призупинитися, якщо австралійський долар повернеться нижче верхньої смуги Боллінджера на рівні 0,9946 та травневого максимуму 2026 року – 0,9958. Смуги Боллінджера є інструментом технічного аналізу, який допомагає оцінювати волатильність і визначати, чи не стала валюта надто перекупленою або перепроданою.

За сценарію відкату учасники валютного ринку можуть орієнтуватися на зону підтримки 0,9897–0,9908. Водночас для підтвердження зміцнення канадського долара парі потрібно опуститися нижче 0,9750.

Таким чином, курс австралійського долара до канадського став чутливішим індикатором наслідків торговельної напруги, ніж динаміка луні щодо американської валюти. Подолання або відмова від рівня паритету може визначити подальший напрямок руху цієї валютної пари.

Дивіться ще:

• Японська єна стабілізувалася після різкого падіння, тоді як австралійський долар піднявся до максимуму за вісім тижнів напередодні рішення РБА.
• Азійські фондові ринки торгувалися різноспрямовано, нафта дешевшала перед санкціями США проти Ірану, а канадський долар слабшав через ризик торговельної війни.
• США та Японія вперше за багато років провели спільну валютну інтервенцію. Чи зможе цей крок зупинити падіння єни та змінити очікування ринку?

The post Австралійський долар наблизився до паритету з канадським на тлі торговельної напруги first appeared on Межа. Новини України..

У понеділок, 31 серпня, в Україні переважно без опадів, вдень від 19 до 30° тепла.

Про це у Фейсбуці повідомив Український гідрометеорологічний центр, пише Рубрика.

"Мінлива хмарність. Без опадів, лише в північних та Вінницькій областях вночі місцями невеликий короткочасний дощ", – йдеться у повідомленні.

Вночі та вранці на заході та півночі країни місцями туман. Вітер змінних напрямків, 3-8 м/с. Температура:

• вночі 13-18°,
• вдень 25-30°;
• у Карпатах вночі 8-13°, вдень 19-24°

У Києві та на Київщині завтра також хмарно. Вночі місцями очікується невеликий короткочасний дощ, вдень без опадів. Вночі та вранці подекуди туман. Вітер змінних напрямків, 3-8 м/с.

Температура по області вночі становитиме 13-18°, вдень 25-30°; у Києві вночі очікується 16-18°, вдень 27-29°.

↓Читайте також Спека пошкодила сади Клода Моне у Франції: частина рослин повністю загинула Передмістя Києва влітку може бути до 8°C прохолоднішим за столицю, – дослідження ЛУН У Європі через сильну спеку зафіксували понад 10 000 додаткових смертей

The post Переважно без опадів, вдень до 30°: синоптики – про погоду в останній день літа appeared first on Рубрика.

Стало відомо, яке покарання може понести український вінгер "Жирони" Віктор Циганков за відмову вийти на заміну.
За інформацією іспанського журналіста Алекса Луни, Циганкова можуть відсторонити від роботи з позбавленням зарплати на строк від двох до десяти днів.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





"Жирона" повідомила про початок дисциплінарного провадження проти українця Циганкова


Якщо в "Жироні" порушення визнають дуже серйозним, санкції можуть бути значно суворішими. Футболісту загрожує відсторонення від роботи та позбавлення зарплати на строк від 11 до 30 днів, а також штраф до 25% від перших 100 тисяч євро місячної зарплати та додатково до 10% від суми, що перевищує цей показник.
Також дисциплінарні правила передбачають можливість розірвання контракту з футболістом.
Нагадаємо, Циганков відмовився виходити на заміну у стартовому матчі Сегунді (другий за силою іспанський дивізіон) проти "Леганеса" (1:1).
За інформацією іспанських ЗМІ, після вильоту "Жирони" з Прімери Циганков повідомив керівництву про бажання покинути клуб. У "Жироні" без згоди гравця узгодили деталі трансферу з "Трабзонспором" і "Нью-Йорк Сіті", а Циганков відхилив ці варіанти.
28-річний Віктор Циганков виступає за "Жирону" з січня 2023 року після переходу з київського "Динамо". Контракт українця з каталонською командою діє до літа 2027 року.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Українець Циганков відреагував на скандал з відмовою вийти на заміну у "Жироні"


Раніше повідомлялося, що "Жирона" заблокувала трансфер українця Циганкова в інший іспанський клуб.

Ангеліна Завадецька: Вітаю. Ви слухаєте або дивитеся подкаст «Що з економікою?» від Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька, я комунікаційна менеджерка ЦЕС.
Максим Самойлюк: А я Максим Самойлюк, старший економіст ЦЕС. І з нами сьогодні Яніна Любива, керівниця експертної групи розвитку сфери відкритих даних Міністерства цифрової трансформації України. Яніно, привіт.
Яніна Любива: Привіт, колеги.
Ангеліна Завадецька: Ми сьогодні будемо говорити про відкриті дані, і мені хочеться почати з головного питання, після якого стане зрозуміло, про що ми говоритимемо: що таке відкриті дані і як я — якщо я не аналітик, не програміст, не журналіст-розслідувач — щодня з ними стикаюся?
Яніна Любива: Уявіть собі, ми з вами люди, ми щодня їмо, лікуємося, платимо гроші, а держава бере безпосередню участь у нашому житті — вона регулює всі процеси, а іноді ще й більше: з’являються бізнеси, які теж щось роблять. І в процесі того, як держава це все регулює, вона створює великі масиви інформації.
І навіщо державі тримати це все в себе, бути монополістом, щоб воно просто лежало мертвим вантажем? Тому є таке явище, яке називається відкриті дані: держава має публікувати всю інформацію, яку збирає, окрім інформації з обмеженим доступом, і викладати її у спеціальних машиночитаних форматах — таких, які можна автоматично обробити комп’ютером без участі людини. Є просто публічна інформація — те, що держава теж збирає й публікує, але просто на вебсайті: новина, текст. Подивився — «красива картинка, дякую» — і все.
А є публічна інформація у формі відкритих даних, у спеціальних форматах, які можна швидко поєднувати між собою, знаходити інформацію про одну юрособу, наприклад, у різних реєстрах — податкової, Мін’юсту. І ти взяв, зробив продукт на основі відкритих даних, бо закон прямо каже, що навіть у комерційних цілях їх можна використовувати, — і твоїм продуктом користуються мільйони. А ми з вами як громадяни, по-перше, теж маємо можливість створити свій продукт, було б бажання, або провести аналітику чи журналістське розслідування, бо це державні достовірні дані; по-друге, ми — повсякденні користувачі сервісів, уже створених на основі відкритих даних. І здебільшого середньостатистичний українець є саме користувачем уже опрацьованих продуктів, створених на основі відкритих даних.
Ангеліна Завадецька: Що це за продукти? 
Яніна Любива: На сьогодні в нас налічується майже 130 сервісів на основі відкритих даних. Просто ми часто не замислюємося, наскільки тісно відкриті дані нас оточують і просякають усе наше життя. Думаю, ви чули і користувалися сервісом EasyWay — відстеження руху громадського транспорту в режимі реального часу. Автобус їде — а звідки воно береться? Фактично Київ публікує цю інформацію у відповідних форматах, і розробники можуть її взяти й зробити зручний застосунок. Там, де міська, сільська чи селищна рада надає ці дані в гарних форматах, у розробника є можливість зробити застосунок, зручний для мешканців міста, для тисяч людей. Або, думаю, чули YouControl, Opendatabot.
Це для фізосіб — перевірити надійність, наприклад, нового знайомого: чи немає раптом у людини адміністративного чи кримінального провадження. Так само у процесі працевлаштування — швидко можна перевірити, чи все гаразд. І тим паче це перевірка юридичних осіб: банки використовують це регулярно, державні органи використовують, бізнеси перевіряють потенційних контрагентів. Є ще Clarity Project та інші продукти.
Максим Самойлюк: Усі ці десятки сервісів і продуктів — це державні продукти чи приватні, які роблять на основі державних відкритих даних?
Яніна Любива: Це здебільшого не державні продукти. Держава робить сировину, видає її, а на її основі бізнеси й громадські ініціативи мають змогу робити все, що заманеться. І це на сьогодні в Україні під час повномасштабної війни понад 120 сервісів.
Максим Самойлюк: У нас подкаст називається «Що з економікою?», і ми завжди любимо прив’язувати теми до економічних тенденцій. І маємо такі цікаві дані: обсяг ринку відкритих даних в Україні становить майже 27 млрд. грн, або 0,2% ВВП. Це результати дослідження, яке провели наші колеги з Інституту економічних досліджень та політичних консультацій у грудні минулого року. 27 млрд гривень — це багато чи мало?
Яніна Любива: Ну, це приємно звучить, принаймні коли чуєш таку суму. Дивіться, тут треба трохи розібратися, звідки ця сума береться і що взагалі складає цей ринок відкритих даних. Є компанії — оці умовні 120 , які ми проговорювали, — це ядро ринку. Це компанії, для яких публічна державна інформація, зокрема відкриті дані, є основою бізнес-моделі. Немає відкритих даних — усе погано. Хоча зараз тенденція йде більше до Data Governance, коли відкриті дані вже важко відокремити від інших способів отримання публічної інформації. Це той пул компаній, які без «публічки» далі поїдуть дуже важко: коли почалася повномасштабна війна і публічна інформація стала недоступною, низка сервісів, на жаль, припинила існування. Без відкритих даних не можна.
При цьому є загальний ринок, бо відкриті дані так чи інакше використовують як допоміжний функціонал, навіть якщо це не основне завдання бізнесу. Ядро ринку дає економічного ефекту на ₴2 млрд — це доходи компаній, які функціонують буквально на основі відкритих даних. Вони складають десь 2,05% ВВП. Як для 128 компаній, це дуже непоганий показник.
Якщо говорити про загальний ринок відкритих даних, то там сума вже сягає майже ₴27 млрд. Тут, звісно, є поправки, бо не всі компанії були опитані, є різні метрики, але в межах нашої методології — тих компаній, які ми брали в розрахунок. Інститут проводив це на наш запит, бенефіціаром дослідження є Мінцифра.
Для загального ринку ця сума вираховувалася через ціну — скільки компаніям довелося б сплатити за доступ до інформації, якби вона була невідкрита. Береться кількість годин: відповідь на запит за законом — до 5 робочих днів. А якщо інформація складна, орган скаже «подовжую до 20 днів» — і чекай. Ось цей усереднений показник у 5 робочих днів, плюс — за відкритими даними Держстату — вартість оплати праці людини за годину. І таким чином загальною методикою вирахували ці 27 млрд гривень.
Якщо порівняти з ринком ЄС, то в нас дуже солідно. У доларах наша частка — це десь $500 млн, тоді як ринок ЄС — близько €300 млрд. І це ж 27 держав — членів ЄС, якщо не помиляюся, зараз 27. Тому маємо непогані результати, попри те що розвиваємо сферу під час великої війни.
Максим Самойлюк: Виходить, якщо я правильно зрозумів, ці ₴27 млрд — це, грубо кажучи, собівартість цих відкритих даних для компаній. Але якщо додати сюди цінність, яку вони приносять, — наприклад, коли ти можеш подивитися в EasyWay, де їде твій тролейбус, і прийти вчасно, а не чекати 15 хвилин, — то цифра кратно більша.
Яніна Любива: Так. Якщо уявити банк чи бізнес, який перевикористовує сервіс на основі відкритих даних, він теж сильно зменшує собі затрати часу й роботи окремих фахівців. Тож можна кратно уявляти, наскільки цей ринок можна збільшувати.
Ангеліна Завадецька: А чи є інформація, які набори даних приносять найбільшу економічну цінність?
Яніна Любива: Це базові набори. Перший, що спадає на думку, — ЄДР, Єдиний державний реєстр. Він базовий і за законом про публічні електронні реєстри визначається як базовий. Якщо хочеш щось зробити про юросіб чи фізичних осіб-підприємців, без ЄДР не поїдеш.
У нас була цікава історія відновлення доступу до нього у формі відкритих даних. Після початку повномасштабної війни доступ до нього як до опендата був обмежений. Але із січня цього року ми спільно з Мін’юстом і ДП «НАІС» спромоглися відновити доступ — частково обмежений за деякими полями (без КВЕДів, конкретних адрес і контактної інформації), але відновити доступ до ЄДР у формі відкритих даних. І тепер будь-хто, хто хоче створювати продукти про юросіб або відновити цю діяльність, має таку можливість на безоплатній основі: колеги щодня-щотижня оновлюють дані на data.gov.ua. Тож про юросіб можна отримати повний зріз у XML-форматі, зробити продукт — узагалі жодних питань.
Далі — набори, наприклад, податкової служби. Але зараз, у зв’язку з повномасштабною війною, низка таких наборів недоступна; ми з колегами працюємо над тим, щоб безпечно відновити до них доступ. Ще з цікавого: ми опублікували не так давно набір про фізичну безбар’єрність в Україні — з Мінрозвитку і ЛУН теж допомогли колегам. Це величезний масив даних про фізичну безбар’єрність по всій країні. У JSON-форматі можна робити мапи з фактичним відображенням: як людині дістатися до конкретного ЦНАПу, щоб вона була базово готова до пригоди, яка може на неї очікувати. І ми постійно відкриваємо щось нове.
Кілька наборів Офісу Генпрокурора відкрили нещодавно — про домашнє насильство, про загальну статистику злочинів, яку веде Офіс. У нас є продукти, які роблять зріз саме по правопорядку в Україні, — і це теж цінні набори. По Держпродспоживслужбі відкриваємо набори, зокрема про ветеринарію: у багатьох є тваринки, це завжди цікаво. Тому важливо не просто відкривати, а ще й комунікувати, щоб люди знали, які дані є. Завдяки цьому створюються класні сервіси, які потім спрощують нам багато процесів у повсякденному житті.
Максим Самойлюк: Більше половини опитаних у дослідженні, про яке ми вже згадували, назвали головною проблемою те, що в Україні закриті потрібні реєстри. Ми вже згадали про Єдиний державний реєстр, який спочатку майже до 2023 року був узагалі закритий, а потім не був доступний у форматі відкритих даних. Розкажіть про це, будь ласка, дуже цікаво. І чи є в нас інші реєстри, які закриті радше за інерцією, і чи можемо ми очікувати на швидке відкриття? І взагалі, що закрито з того, що було відкрито до повномасштабки?
Яніна Любива: Значить, ЄДР. Його надає розпорядник у три різні способи. Перший підходить для більшості, для середньостатистичного користувача: заходиш на сайт Мін’юсту й за один запит отримуєш витяг про одну юрособу або ФОП. Зараз, після початку повномасштабки, туди ще прикрутили КЕП для ідентифікації користувача — щоб було зрозуміло, якщо що, постфактум, хто це був. Це кваліфікований електронний підпис. Тож якщо тобі треба точково щось перевірити, ти йдеш на відповідний портал Мін’юсту.
Другий спосіб — це відкриті дані: за один запит весь ЄДР у машиночитаному форматі — агрегуй, поєднуй, порівнюй, роби що хочеш. Третій спосіб — надання на основі двосторонніх договорів на платній основі, яке укладає ДП «НАІС» з верифікованими користувачами. Це здебільшого бізнеси й банки, які отримують доступ до ЄДР фактично в режимі реального часу через інтерфейс прикладного програмування, API. Такий формат передбачає платність, щоб можна було підтримувати життєдіяльність реєстру: хочеш дані в режимі реального часу — це відбувається на двосторонній контрактній основі.
Тому якийсь час саме до відкритих даних нам було найважче відновити доступ — довелося зробити багато різних вправ. Але в результаті ми його теж змогли відкрити, і тепер ним можна користуватися не тільки за наявності прямого контракту. Не з такою частотою й динамікою оновлення, але все одно раз на тиждень — це достатньо швидкий період оновлення для такої великої й живої сутності, як ЄДР, яка щодня наповнюється новими даними.
Друге болюче місце — Державна податкова служба. До початку повномасштабної війни ДПС була флагманом у сфері відкритих даних, дуже добре — за повнотою, частотою, якістю публікацій. Але зараз через ризики воєнного стану низка наборів недоступна, і це набори, до яких є високий суспільний запит бізнесу: дані про податковий борг, про єдиний податок, про екологічний податок, зокрема про ліцензії на виробництво алкоголю, тютюну, палива. З ДПС у нас тривала історія, але думаю, що в результаті ми теж зможемо збалансовано відновити доступ. З митницею також є нюанси з наборами про експортно-імпортні декларації, але теж спілкуємося з колегами в надії знайти правильну конфігурацію.
А з того, що ніяк не відкриється первинно після початку повномасштабного вторгнення, — це реєстр пошкодженого і знищеного майна. Він, що логічно, не існував до 24 лютого 2022 року, але за законом уже з грудня 2023-го мав бути доступним у формі відкритих даних. Знову ж таки, через безпекові ризики й різні нюанси поки що… Там було Мінінфраструктури, Мінрозвитку, зараз незрозуміло — Мінрозвитку, Мінрегіон, Мінінфраструктури, колеги знову помінялися, але ми зараз підхопимо естафету і все ж таки дотиснемо: хоча б поетапно збільшувати обсяги інформації — спочатку зробити доступним трохи менший костяк, потім потроху збільшувати.
Я не можу сказати, що це закриті за інерцією дані. Вони закриті свідомо і майже від самого початку. Але є проблема: деякі розпорядники закривають щось прямо зараз, можливо, поки ми з вами розмовляємо. І наша задача — постійно відслідковувати, бо іноді роблять дуже неприємні для користувачів речі. Зараз, зокрема, з набору про транспортні засоби прибрали номери транспортних засобів. І який сенс у наборі про транспортні засоби без номерів?
Максим Самойлюк: Чи діє в нас такий принцип, що дані відкриті за замовчуванням, а будь-яке закриття треба дуже добре обґрунтувати? Чи все-таки зараз можна закрити, бо війна? Це філософське питання.
Яніна Любива: Це філософське питання. Взагалі треба розуміти, що відкриті дані в Україні сформувалися після початку і завершення Революції Гідності — як реакція суспільства, як запит на прозорість. Після того як Межигір’я відкрилося, люди були трохи вражені. Запит на відкриття даних був і раніше, просто на той момент він остаточно сформувався й дозволив зробити відкриті дані сферою державної політики. І українська парадигма в частині розвитку публічної інформації, відкритих даних на 180 градусів протилежна тому, що було в Радянському Союзі, коли все було закрито, а влада вирішувала, що відкрити, а що ні — правдиво чи неправдиво.
Зараз у нас за презумпцією, за законом, усе має бути відкрито, і на державу покладається тягар доведення, що є підстави обмежити щось у доступі. І це прямо передбачає головний закон — про доступ до публічної інформації, який, як не парадоксально, був підписаний за каденції Віктора Федоровича Януковича. Відкриті дані теж у 2015 році потрапили саме в цей закон. Закон прямо каже, що є вичерпний перелік випадків, коли можна обмежити доступ до публічної інформації. І навіть попри те, що діє указ президента про введення воєнного стану, який каже, що можуть вводитися обмеження, зокрема до статті 34 Конституції України — а ця стаття якраз про право на збір, поширення, оприлюднення інформації, — у цій самій статті є застереження, що обмеження має бути зроблене за законом. Тобто якщо законом обмеження не передбачено, немає юридичних підстав обмежувати доступ до якоїсь інформації.
Ти маєш провести так званий трискладовий тест — відповісти на три питання, які приводять до обґрунтованої позиції, чи є в тебе підстави обмежити, бо шкода переважає, чи, навпаки, суспільний інтерес переважає шкоду, і ти все одно маєш це публікувати. Це насправді дуже тяжкий, довгий процес. Але по факту ми бачимо тенденцію, коли на рівні підзаконних нормативно-правових актів ухвалюють рішення про обмеження доступу. Тому, коли ми проводимо цифрову експертизу або переглядаємо законопроєкти, зареєстровані на сайті Верховної Ради, і бачимо якісь такі тригери, ми завжди намагаємося реагувати, щоб бодай на рівні нормативки, якщо щось пропонується до закриття, це відбувалося збалансовано. А буває, що й без нормативки.
Ангеліна Завадецька: Війна породила величезний новий масив даних. Це і повітряні тривоги, і кількість атак, і руйнування, пошкодження майна, про яке ти вже згадувала. Чи повинна держава системно публікувати такі дані?
Яніна Любива: Так, тут іншої відповіді бути не може. Знову ж таки, є ідеальний світ, а є реальність, у якій ми живемо. Ми будемо переводити ці фрагментарні відкриті дані, персональні дані, публічну інформацію під парасольку Data Governance — управління даними. Бо поки ти не збираєш і не ведеш дані правильно, тобі потім важко публікувати їх як відкриті дані. А навіщо мучитися, якщо можна одразу вести правильно? Тобі й самому буде легше перевикористати це для своїх потреб, бо і політики мають ухвалюватися на основі відкритих даних, і ефективні державницькі рішення теж мають ухвалюватися на основі даних, а потім треба відстежувати ефекти від ухвалених рішень.
Тому коли весь пул даних вестимуть правильно, то й у публікації не буде проблем — залишиться тільки питання, що можна, а що не можна виводити в публічний доступ. Зараз, на жаль, маємо проблему підпорядкованості: десь ОМС, десь обласні військові адміністрації, десь центральні органи виконавчої влади — і це іноді поламані інформаційні потоки. Наприклад, по повітряних тривогах десь це ОДА, десь ДСНС, і важко все це зіставити в один датасет. Разом з тим РПЗМ — реєстр пошкодженого і знищеного майна — це шикарний реєстр, шикарна викладка даних, його треба тільки опублікувати; тут радше політичне питання. Тож даних, які виникли й продовжують генеруватися у зв’язку з війною, багато, але є потенціал їх покращити і почати видавати, щоб люди теж могли самостійно користуватися ними для своїх потреб.
Максим Самойлюк: Україна посіла четверте місце серед 36 країн у рейтингу Open Data Maturity 2025 з результатом 97,1%. Це звучить майже ідеально, але питання, що саме цей рейтинг вимірює і чи він відповідає реальному досвіду? Одне діло — рейтинг, а інше — коли людина намагається знайти державні дані.
Яніна Любива: 97,1 — це добре. Дуже добре, насправді. Але ми мітимося в 100, звісно. Рейтинг вимірює чотири площини: політика, портал, якість даних і вплив даних. За політикою і впливом ми набираємо максимум доступних відсотків, бо наш закон про доступ не змінився від початку повномасштабної війни. У нас діє довоєнний закон, який забезпечує доступ до публічної інформації, і це дуже сильно: закон настільки якісний, що в останні роки він у топ-20 найкращих нормативно-правових актів світу, які забезпечують доступ людини до державної інформації.
Тому за політикою, зокрема вже за нормуванням у сфері відкритих даних, у нас найвищий показник. Але ми на шляху до євроінтеграції, і нам потрібно імплементувати сім дата-актів, які діють у ЄС. Ми зараз активно над цим працюємо, бо скоро можемо почати втрачати бали, коли нас оцінюватимуть тими самими запитаннями, які застосовують до членів ЄС. За впливом — оці десь 128 сервісів на основі відкритих даних, і це тільки ядро ринку, про суму ми говорили. Плюс у нас сервіси в медичній сфері, в екології, транспорт, будівництво, юридичні, бізнес. За впливом ми теж добираємо гарні бали, до того ж постійно проводимо челенджі, хакатони, інкубаційні програми, шукаємо донорську підтримку, щоб стимулювати розвиток сервісів на основі відкритих даних, бо не завжди, особливо у воєнний час, у бізнесу є змога починати або продовжувати розвиток, якщо основою його бізнес-моделі є відкриті дані.
Втрачаємо бали за портал і якість даних — власне те, про що ти запитав. За порталом ми зараз почали велику модернізацію: фактично дамо поточному порталу піти на спочинок і замінимо його новим, який відповідає сучасним вимогам, швидко діє, з нормальним SLA, архітектурою, без таких збоїв, які зараз можуть спостерігати користувачі. Він матиме частково вдосконалений функціонал, який спрощуватиме розпорядникам завантаження даних, а користувачам полегшить пошук; ми намагаємося врахувати зворотний зв’язок усіх користувачів при переписуванні. Модернізацію передбачено по червень 2027 року — це крапка в процесі, але потім, звісно, будуть нові ітерації, новий функціонал, «рюшики». Сподіваюся, що запустимо його раніше — можливо, десь у другому кварталі 2027-го.
За якістю даних теж є нюанси. Уявіть собі: прийти у 2015 році в якусь селищну раду і сказати «опублікуйте мені, будь ласка, JSON» — це й зараз подекуди проблема, а тоді було абсолютно нереалістично. Тому сфера розвивалася ітераційно; зараз у нас дуже високі стандарти й вимоги до розпорядників за якістю. Набори на порталі автомодеруються, ми пропускаємо тільки такі вершки, дуже гарної якості. Але є історичний бекграунд, і на порталі зараз можна знайти дуже різношерсті набори старих ітерацій. Ми підвищуємо вимоги до того, що публікується нового, і розробляємо план, як підвищити якість уже опублікованого, але так, щоб не забрати в людей доступ, бо вони вже прилаштувалися користуватися деякими важливими наборами в тому стані, в якому їх опубліковано. Тож за порталом і якістю ми поки що не дотягуємо.
Ангеліна Завадецька: Інші дослідження проводила Transparency International Україна — вони оцінювали відкриті дані в містах. У них середній рівень виконання індикаторів становить 23% зі 100%. Чому на національному рівні ми в топових місцях, а на рівні конкретної громади є проблеми і люди з ними стикаються?
Яніна Любива: Ну, по-перше, у кожного дослідження своя методологія оцінювання. У когось є питання до того, як оцінюється європейський maturity, у когось — до методик інших досліджень. Загалом по містах нам є куди рухатися до 100%, і я сподіваюся, що результати дослідження колег з Transparency International стануть стимулом для міст розвиватися далі.
Але загалом ситуація така: у нас 24 області й майже півтори тисячі територіальних громад. Прослідкувати на рівні центрального органу виконавчої влади за кожною територіальною громадою буває непросто. Особливо враховуючи контекст повномасштабної війни, ми постійно проводимо навчання, даємо методичні рекомендації. Люди постійно змінюються, постійна ротація: тільки одних навчив — поїхала людина, яка відповідала за публікацію. Воєнний стан, люди змушені передислоковуватися. Нова людина — все по новій. Тому, коли ми працюємо з розпорядниками, ми кажемо, щоб усі пройшли навчання, щоб була внутрішня нормативно-правова база й інституційна пам’ять: щоб було чітко прописано, що якщо ви працюєте з відкритими даними, то це відбувається так, так і так, — і щоб не було, що людина випала, і всі процеси встали. Тому ми дуже системно до цього підходимо.
Зараз, зокрема, працюємо над продуктом, інструментом для ведення, збору й оприлюднення місцевих даних. Знову ж таки, ось те, що я казала: ведіть одразу нормально — і всім буде добре. І ви зможете це використовувати, і вам не треба буде мучитися, перетворюючи це на відкриті дані, щоб опублікувати. Вам залишиться зробити тільки останній крок — опублікувати, бо воно у вас і так уже буде. Тож ми хочемо спростити завдання територіальним громадам загалом і незабаром хочемо віддати такий інструмент у пілот на тестову громаду, бо нам стовідсотково є куди зростати.
Ми зі свого боку постійно покращуємося, і я точно знаю, що міста, які були оцінені в межах цього дослідження, — той самий Київ, який посів перше місце, — роблять просто феноменальну роботу на постійній основі, системно впроваджують, зробили красивий новий портал відкритих даних міста Києва, публікують суперські нові дані. Тому мені навіть трохи образливо за колег, що в них вийшов такий показник, бо вони задають класну планку. Різні методології, різні дослідження, але ми працюємо.
Максим Самойлюк: Ми вже трохи згадали про євроінтеграцію. У червні Мінцифри винесло на публічне обговорення євроінтеграційний законопроєкт про зміни до закону про доступ до публічної інформації. Мета — узгодити норми з європейськими. Водночас є критика, яка полягає в тому — якщо я її правильно зрозумів, — що зараз у нас ширші переваги, ніж у Європі, а щоб євроінтегруватися, ми хочемо їх звузити, але формально привести у відповідність з європейськими стандартами. Розкажи, будь ласка, чи ця критика правильна і який зараз статус цього законопроєкту?
Яніна Любива: Питання дуже актуальне. І це дуже добре, що навколо законопроєкту і взагалі процесу євроінтеграції зосереджено стільки експертів, — це означає, що наш процес імплементації актів у сфері даних справді має бути успішним. Ситуація така: нам потрібно імплементувати директиву про публічну інформацію, інформацію державного сектору і відкриті дані. Вона вже великою мірою імплементована, але нам треба досягти 100% — це наше зобов’язання перед Єврокомісією. Те, що ми випустили, — це первинна ітерація, яку ми одразу всім показали.
Щоб її було прийнято, вона має пройти три етапи погодження в межах кабмінівських процедур, і, скоріше за все, буде вдвічі більше — із перезасиланнями: перший етап, ще раз перший, другий, третій, ще раз третій, урядовий комітет, громадське обговорення. І це все тільки перший крок. Ми якраз тому й відправили це на громадське обговорення — щоб одразу зібрати пропозиції, зробити правильно і потім доопрацьовувати з органами. Далі від прем’єр-міністра це йде до Верховної Ради як суб’єкта законодавчої ініціативи, реєструється в Раді, читання, комітети — і тільки потім, дай Боже, на підпис президента. Тож ми лише на початку. І це супер, що ми отримали багато пропозицій.
Позаминулого тижня Секретаріат Уповноваженого проводив круглий стіл, присвячений, зокрема, питанню імплементації законодавства у сфері даних у цьому законопроєкті. Чекаємо від експертного середовища ще предметних рекомендацій за результатами круглого столу. Зараз усе це агрегуємо, опрацьовуємо і будемо викладати в редакції законопроєкту.
Разом з тим, у тій редакції, в якій ми його випустили, навпаки йдеться про те, що оприлюднювати треба буквально все. Просто немає конкретного мінімального переліку, на який зараз орієнтується Секретаріат Уповноваженого: якщо орган не публікує оці умовні 15 пунктів, то в омбудсмена є чек-лист, за яким видно, що орган не дотримується вимог. Ми ж запропонували це прибрати і прописати таку більш агресивну норму — що публікувати треба буквально все.
Ми розширили текстом законопроєкту коло того, щодо чого окремі суб’єкти є розпорядниками інформації, бо зараз там ідеться, наприклад, тільки про результати ведення фінансової діяльності. А ми сказали: ні, ви є розпорядником усієї цієї інформації. Це насправді була неочікувана реакція під час громадського обговорення: ми, навпаки, хвилювалися, що органи прийдуть і скажуть «як ви уявляєте, що я публікуватиму все? Я ж просто не встигну». А вийшла зворотна ситуація, і, чесно, ми трохи такого не очікували, тому тут точно не було ідеї якось обмежити право на доступ до інформації.
Наша діяльність точно не про це — ми, навпаки, вигризаємо «публічку» попри багато перепон. Ми проговорили з основними стейкхолдерами, зібрали пропозиції, як завжди відкриті до співпраці, будемо опрацьовувати пропозиції і покращувати законопроєкт. У нас точно немає задачі забезпечити євроінтеграцію за рахунок погіршення законодавства України. Це точно не наша мета.
Максим Самойлюк: Зафіксували. Ми вже згадували, що відкриті дані мають бути машиночитними. А чи є наші відкриті дані сьогодні читабельними для штучного інтелекту — наскільки вони готові до того, щоб їх не тільки люди обробляли за допомогою якихось інструментів, а й штучний інтелект збирав, Claude, інші сервіси, і використовували ті масиви даних, які в нас є?
Яніна Любива: Скажу, що так. Ба більше, у нас є команда, яка відповідає за штучний інтелект, і колеги працюють над великою мовною моделлю українською. Для цього спочатку треба зібрати корпус української мови, і одним із джерел, які колеги використали, став увесь портал відкритих даних Data.gov.ua, а ще секторальні портали відкритих даних — у Верховної Ради є свій портал відкритих даних. Тож воно вже певною мірою пішло в роботу під ШІ. Плюс ми зараз маємо окремий стрім із командою зі штучного інтелекту: з Держархівслужбою працюємо над тим, щоб почати оприлюднювати архівні дані, що теж мало б бути дуже гарною сировиною для тренування моделей штучного інтелекту.
Але тут багато юридичних нюансів, бо архіви — це не публічна інформація, і вони мають два різні кола нормативного регулювання: є закон про архівну справу, є про доступ до публічної інформації, і їх треба подружити. Тому це навіть не просто про те, щоб оцифрувати й опублікувати величезні масиви, перевести у зручний формат, — тут ще треба прибрати юридичні перешкоди на цьому шляху. У нас є окремий фокус на тому, щоб опублікувати більше даних, які саме таргетовано публікуватимуться під ШІ.
Плюс ми думаємо ще прикрутити до порталу МСП. Воно зараз на самому початку, на дослідницькій стадії. Фактично це як пошуковик, який дозволить легше шукати за ключовими словами прямо всередині масивів даних, вишуковувати якусь інформацію, одразу робити якусь аналітику і так далі. Зараз ми ще на первинній дослідній фазі, але абсолютно розуміємо, що ШІ без даних не їде, а ми якраз відповідаємо за відкриті дані — наче все співпадає. Тому зараз маємо на це великий фокус.
Ангеліна Завадецька: На останнє питання залишається буквально хвилина, але я не можу його не поставити. Я навчалася на журналістиці, і мені хотілося б, щоб у мене був такий предмет, як робота з відкритими даними, — на жаль, його не було. Чи є в Мінцифри плани додати навчання роботи з відкритими даними в шкільну програму, в університетську програму, в непрофільні спеціалізації — не в аналітику даних, не в ІТ?
Яніна Любива: А вже! Дивись, це насправді зараз радше точкові історії із закладами вищої освіти, які готові до співпраці в цьому напрямі. Ми впровадили курс із відкритих даних: у 2023 році був пілот із КНЕУ імені Вадима Гетьмана — для магістрів бізнесу в курс «Діджитал-економіка» ми впровадили саме курс роботи з відкритими даними. А у 2024-му зайшли ще у 4 ЗВО, якраз до студентів медіаспеціальностей: це були Львів, Запоріжжя і ще два заклади вищої освіти, здається. І ще Львів попросив одразу додати цей курс і для публічного адміністрування — ми інтегрували це їм у курикулум. Минулого року провели ще й воркшопи — в УКУ у Львові і в університеті Грінченка в Києві: я зібрала таку збірну з усіх охочих студентів, і ми провели дводенні воркшопи про те, як працювати з відкритими даними.
Ми стараємося заходити глибше, на системній основі, але для цього треба ще й провести ToT для викладачів, щоб у них це було затверджено внутрішніми порядками, положеннями. І стараємося робити більш ситуативні штуки, заходити ось так. А ще в нас є Дія.Освіта — освітні серіали про відкриті дані, зараз їх уже п’ять. З того, що може бути цікаво вам і аудиторії подкасту, — це «Основи роботи з відкритими даними»: що це таке, навіщо, як витягти з цього користь, база — як навіть із табличками працювати. І «Журналістика даних». Це якраз два свіженькі серіали, буквально півроку тому вийшли, тож запрошую до перегляду.
 
 
Запис Які дані Україна, як держава, ще має відкрити? спершу з'явиться на Громадське радіо.

У Кропивницькому вранці 18 серпня зафіксували погіршення якості повітря. Лабораторні дослідження показали перевищення допустимих концентрацій формальдегіду, пилу та діоксиду сірки. Причиною ситуації стало тління недіючих відстійників, яке триває вже четверту добу.
Про це розповів очільник Кіровоградської обласної військової адміністрації Андрій Райкович із посиланням на дані Обласного центру контролю та профілактики хвороб, пише Рубрика.
Як зазначив він, лабораторні дослідження показали перевищення гранично допустимих концентрацій декількох речовин:
формальдегіду – у 2 рази,
пилу – у 1,5 раза;
ангідриду сірчистого (діоксид сірки) – у 1,3 раза.
Райкович вкотре закликав мешканців дотримуватись найпростіших рекомендацій:
зачиняйте вікна та двері,
менше бувайте на вулиці,
використовуйте захисні маски або респіратори,
проводьте частіше вологе прибирання.
Варто додати, що чотири доби у Кропивницькому тліють недіючі відстійники обласного комунально-виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград". За словами Райковича, завдяки роботі рятувальників ситуацію вдалося стабілізувати, однак тління досі триває на площі близько 0,5 га.
Наразі територію заливають водою та ліквідовують окремі осередки тління.
Гасіння пожежі на відстійниках. Фото: ДСНС Кіровоградщини
Що відомо про відстійники
Як пише Суспільне Кропивницький, територія відстійників у Первозванівській громаді, де сталась пожежа, належить підприємству "Дніпро-Кіровоград", пояснила голова громади Прасковія Мудрак.
"Це землі «Дніпро-Кіровоград», на які є державний акт. Як ми по-народному кажемо, «карти» — їх 16. Почали горіти десь 15-та, 14-та карта. Це скиди водоканалу. Наразі вони сухі, там нічого немає", розповідає вона.
Каналізаційні відстійники у Первозванівській громаді використовували з 1953 по 2004 роки. З того часу вони недіючі, розповіла начальниця очисних споруд підприємства "Дніпро-Кіровоград" Галина Сафронова.
"У 1974 році біоставки перейменували на поля фільтрації. Туди ми качали сирий осад. У 2004 році нам побудували цех механічного зневоднення, і ми вже не качали туди осад. Три роки тому нам збудували новий цех із новим обладнанням, тож ми практично не використовуємо ці поля. Вони сухі, як торф'яники. У нас є проєкт щодо переробки цих карт. Загальна площа — приблизно 38–40 гектарів. Планували або створити там сад, або висадити дерева. Але це вже питання фінансування", зауважує чиновниця.
Чому відстійники можуть тліти довго
Причиною тривалого тління відстійників у Первозванівській громаді є осад стічних вод, пояснив кандидат сільськогосподарських наук з екології Центральноукраїнського техуніверситету Микола Ковальов.
"Варто зазначити, що це не торфовища, оскільки наша зона не належить до місцевості, де є торфовища, — це зона Полісся. У нас — зона Північного степу. За природних умов карту заливають, вона підсихає, частина води випаровується, а частина цієї маси залишається. Самі по собі осади стічних вод, залежно від того, що до них потрапляє, можуть бути як небезпечними, так і умовно безпечними. В осадах стічних вод є практично вся таблиця Менделєєва. Існують різні технології їхньої утилізації: їх можна компостувати, якщо в них не надто багато солей важких металів, або спалювати у спеціальних установках, але це дорого", розповідає він.
Шкоди від існування відстійників для довкілля, сказав, немає, але з'являється, коли вони горять або тліють — тоді у повітря виділяються речовини, вдихання яких може викликати у людей алергію.
"Бензопірен — один із таких канцерогенів. Цинк і ртуть у певних концентраціях також можуть бути небезпечними: це важкі метали, деякі сполуки яких мають канцерогенні властивості. Щоб більш-менш налагодити систему утилізації, потрібні значні капіталовкладення. А враховуючи, що нормативи щодо роботи очисних споруд у нас одні, а фактична система очищення — інша, виникає проблема", додав Ковальов
За його словами, переважна більшість очисних споруд залишилася ще з радянських часів.
↓Читайте також





Передмістя Києва влітку може бути до 8°C прохолоднішим за столицю, – дослідження ЛУН







Витік аміаку в Києві після російського удару: що робити, якщо відчули різкий запах



The post У Кропивницькому чотири доби тліють відстійники: у повітрі перевищені норми формальдегіду та діоксиду сірки appeared first on Рубрика.

Алекс Луна повідомляє, що українським футболістам можуть загрожувати санкції

Якщо ви плануєте оновити інтер'єр наступного року, варто придивитися не лише до меблів та декору, а й до кольору стін.
Дизайнери прогнозують, що у 2027-му інтер'єри стануть сміливішими: на зміну стерильному білому та холодному сірому прийдуть насичені відтінки, теплі нейтральні кольори, червоний і сливовий. Не менш популярними будуть фарбовані стелі, двері та декоративні елементи, пише Real Simple.
Ручний розпис повертається в інтер'єри
Одним із головних трендів стане відмова від надто "ідеальних" інтер'єрів на користь деталей, які мають індивідуальний характер. Йдеться, зокрема, про намальовані вручну орнаменти, декоративні бордюри та настінні мурали.
"Ми розписали вручну бордюр навколо кімнати підлітка, і це додало їй абсолютно унікального вигляду. Саме це ми дедалі частіше бачимо в дизайні загалом - речі, які здаються особистими та відображають індивідуальність наших клієнтів", - розповідає дизайнерка Гізер Френч.
Теплі нейтральні кольори замість холодного сірого
Бежеві, коричневі та приглушені зелені тони допомагають створити затишніший простір і добре поєднуються з деревом та натуральним каменем.
Окремо експерти виділяють mouse brown - "мишачий коричневий". Це відтінок трохи темніший за бежевий, але ще не настільки глибокий, як класичний темно-коричневий.
"Він ідеально підходить для тих, хто хоче додати більше кольору, але не готовий до надто сміливих рішень. Особливо ефектно цей відтінок виглядає на кухонних шафках у дворецькій коморі. Не бійтеся - пофарбуйте також стіни та стелю", - радить дизайнерка Даян Луна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підійде для кожної кімнати: який колір стане головним за версією Valspar
Насичені кольори більше не потрібно боятися
У 2027 році дизайнери радять відмовитися від надмірної обережності. Насичені кольори використовуватимуть не лише як невеликі акценти - ними фарбуватимуть стіни, стелі, лиштви та архітектурні деталі.
"Дизайн відходить від надмірної обережності. Насичені кольори замінюють різкі контрасти, а стіни, оздоблення, стелі та архітектурні деталі працюють разом як єдина композиція. Якщо ви лише починаєте експериментувати з кольором, невелика туалетна кімната - ідеальне місце, щоб спробувати цей тренд", - пояснює Каролін Багг.
Двері та лиштви теж стають кольоровими
Тренд не обмежується стінами. У 2027 році дизайнери пропонують фарбувати двері, лиштви та інші декоративні елементи у виразні відтінки.
"Фарбування лиштв і дверей у життєрадісний колір - ще один тренд, який, на нашу думку, залишиться з нами. Ми використали цей прийом у власному будинку, і цей фрагмент коридору - один із наших улюблених. Нам подобається, як яскравий синій на дверях, лиштвах і стелі об'єднав усе разом", - каже Гізер Френч.
Червоний та сливовий виходять на перший план
Серед сміливих кольорів особливу увагу дизайнери радять звернути на червоний. Причому йдеться не лише про невеликі декоративні акценти. Цей колір поступово стає повноцінним рішенням для інтер'єру.
"Сміливе використання кольору й надалі буде важливим трендом у 2027 році. Зокрема, нам дуже подобається червоний в інтер'єрі. І не просто як невеликий акцент. Червоний давно є частиною британського дизайну, а американці нарешті починають його наслідувати", - зазначає Френч.
Якщо ж яскраво-червоні стіни здаються надто радикальним рішенням, можна звернутися до м'якшого сливового відтінку.
У 2027 році з'являться відтінки сливового - трохи фіолетова версія цьогорічної популярності журавлинного кольору.
Стеля більше не обов'язково має бути білою
Ще один помітний тренд - так зване занурення в колір, коли один відтінок об'єднує стіни, стелю, меблеві елементи та інші деталі приміщення.
"Продовження кольору на вбудованих меблях і стелі, доповнене шпалерами як акцентом, створює неймовірно цілісний та продуманий вигляд", - пояснює дизайнерка Ешлі Джейкобс.
А дизайнерка Корінн Екл нагадує про стелю, яку часто незаслужено залишають без уваги: "П'ята стіна нарешті отримує свій момент. Незалежно від того, чи пофарбована вона в тон стін, чи використовується для підкреслення архітектурних деталей, таких як балки та декоративні елементи, пофарбована стеля додає глибини, характеру й відчуття індивідуальності без великих витрат. Білі стелі - вже поза трендами.
У деяких кімнатах більше природного світла, ніж у інших, просто тому, що в них більше вікон. Щоб додати більше світла, є просте рішення: нанесення кількох шарів правильної фарби може допомогти освітлити будь-які приміщення.
Насамперед уникайте використання деяких кольорів фарби, які можуть зробити кімнати ще темнішими.

У пʼятницю, 14 серпня, в усіх областях України очікується суха й сонячна погода без опадів. Температура повітря вдень становитиме від 20 до 31°С.
Про це у своєму прогнозі повідомляє синоптикиня Наталка Діденко, пише Рубрика.
«Антициклон — а ми ж пам`ятаємо — масштабна область високого атмосферного тиску, коли дощі мають найменше шансів. Так зараз і в Україні. Антициклон охоплює своїм сонячним впливом практично всю Європу, ясно, що і нашу територію», — пояснила синоптикиня.
За її словами, вдень повітря прогріється до 20… 25°С, а на Закарпатті до 31. Вночі очікується від 12 до 17°С, а на півночі та заході подекуди стовпчики термометрів опустяться до 9 11°С.
У Києві завтра також без опадів — очікується суха й сонячна погода з температурою повітря близько 24°С.
«У найближчі неділю та понеділок повернеться спека, буде до 30 градусів і вище. Але не надовго», — додала Діденко.
В Українському гідрометцентрі також прогнозують суху погоду. За прогнозом синоптиків повітря вдень прогріється до 26°, на Закарпатті – до 32°.
"14 серпня в Україні погоду без опадів зумовлюватиме антициклон, який перемістився із Західної Європи. Тиск продовжуватиме зростати; вологість повітря і температура зазнаватимуть коливань від ночі до дня. За рахунок північних потоків прохолодного повітря в передній частині антициклону та невеликої хмарності повітря вночі відчутно охолоджуватиметься, а вдень встигатиме прогрітися до комфортних значень температури. Найтепліше очікуємо в південній частині країни, а вдень і на Закарпатті", – йдеться в повідомленні.
↓Читайте також





Передмістя Києва влітку може бути до 8°C прохолоднішим за столицю, – дослідження ЛУН







У Європі через сильну спеку зафіксували понад 10 000 додаткових смертей







У Києві під час спеки охолоджують трамвайні колії: на лінії випускають поливомийні вагони



The post До 31° тепла і без опадів: Діденко розповіла, якою буде погода в Україні 14 серпня appeared first on Рубрика.

Жирона не хоче відпускати лідерів команди за безцінь. Каталонці мають амбітний план на новий сезон. Жирона займає тверду позицію щодо продажу своїх гравців. Каталонці прагнуть зберегти кістяк команди на сезон 2026/27, повідомляє solofichjaes123 з посиланням на журналіста Маттео Моретто.
Іспанський клуб переманює Циганкова – Жирона готова робити знижку, в українця з'явився серйозний конкурент
Ідея Жирони полягає у тому, щоб майже усі лідери залишися у команді для швидкого повернення у Ла Лігу вже в наступному сезоні. Каталонці готові відпустити лише Арнау Мартінеса.
Іспанського захисника хоче підписати Валенсія. "Кажани" вже домовилися з Мартінесом про 5-річний контракт, але його перехід ускладнюється через позицію Жирони. Каталонці відпустять гравця лише якщо отримають відступні у розмірі 8 мільйонів євро.
Водночас провідний каталонський журналіст Алекс Луна розкритикував деяких гравців, які хочуть покинути команду будь-якою ціною, натякаючи на Віктора Циганкова і Аззедіна Унаї.
"Ті, хто стоїть у черзі на відхід і перестає ставитися до справи професійно... З якої б то не було причини, хіба вони не відчувають ніякого почуття провини чи відповідальності? Те, що клуб платить за тебе, і ти отримуєш високу зарплату, – це чудово, але тоді не очікуй, що тебе відпустять за копійки. Якщо клуб має дотримуватися контракту, що передбачає виплату зарплати, то й ти маєш дотримуватися контракту, який містить пункт, з яким ти погодився.
Не всі винні, але ми всі дорослі люди. Якщо вони віддали всі сили... то нехай йдуть. В іншому випадку, з поваги до клубу та вболівальників, які підтримували вас і робили на вас ставку, я вважаю, що треба бути послідовним. Адже був склад, здатний спокійно утриматися у Ла Лізі, і якщо ми усі – одна команда, то тепер ця команда, також і через вас, опинилася у Сегунді", – написав Луна.
Нагадаємо, що Циганковим цікавилися кілька клубів Ла Ліги – Еспаньйол, Валенсія, Сельта. Проте перемовини щодо його трансферу складні через фінансові вимоги Жирони, яка не хоче відпускати лідерів команди за копійки. Однак українець все ж прагне покинути Монтіліві до закриття вікна.
Лунін попри гол допоміг Реалу здолати Ференцварош, Жирона з 2 українцями втратила перемогу над аутсайдером 3-ї ліги
Футбол 24
Футбол 24

Відомий український телеведучий Даніель Салем зустрівся з донькою Санта-Луною, яка приїхала до України. Повний текст новини

Найпотужніший цьогоріч тайфун «Дельфін» ударив по території сходу Китаю. Через це довелося евакуювати понад мільйон людей.
Про це пише Reuters, цитує Рубрика.
Напередодні, 8 серпня, цей тайфун уже пронісся через префектуру Окінава в Японії — там постраждало четверо людей, а 50 тисяч будинків залишилися без світла.
У Китаї тайфун вийшов на сушу поблизу міста Юйхуань, що у східній провінції Чжецзян, 9 серпня, повідомили в метеорологічній службі. Негода принесла із собою сильний вітер швидкістю близько 42 метри за секунду, що відповідає урагану першої категорії за шкалою Саффіра — Сімпсона, дощі та загрозу повеней.
Heavy flooding caused by Typhoon No. 13 hits Shanghai, China (09.08.2026) pic.twitter.com/EEv5awrXE2
— Disaster News (@Top_Disaster) August 9, 2026
На тлі цього влада евакуювала понад мільйон людей: у китайському Шанхаї понад 30 тисяч, а в окрузі Веньчжоу — більш ніж 900 тисяч, там також відкрили понад 1000 укриттів і сховищ. У провінції Фуцзянь із небезпечних районів також вивезли 98 тисяч людей.
Heavy flooding caused by Typhoon Dolphin in Shanghai, China (09.08.2026) pic.twitter.com/B8Ef5SS6ki
— Disaster News (@Top_Disaster) August 9, 2026
Утім, синоптики прогнозують, що після виходу на сушу «Дельфін» рухатиметься на захід, сповільниться над центральною і південно-західною частиною Китаю та поступово слабшатиме.
↓Читайте також





Передмістя Києва влітку може бути до 8°C прохолоднішим за столицю, – дослідження ЛУН







У Європі через сильну спеку зафіксували понад 10 000 додаткових смертей







Франція зупинила три ядерні реактори через аномальну спеку та готує новий план захисту населення



The post Китай накрив тайфун “Дельфін”: через стихію евакуювали понад мільйон людей appeared first on Рубрика.

Потужна хвиля спеки встановила нові температурні рекорди одразу у 13 обласних центрах України. У деяких містах максимальна температура перевищила попередні історичні показники більш ніж на чотири градуси.

Про це пише Рубрика, посилаючись на публікацію пресслужби Українського гідрометеорологічного центру у Facebook.

За даними метеорологів, нові рекорди були зафіксовані 6 серпня. Денні максимуми перевищили попередні значення для цієї дати на 0,7–4,3°C.

Найвищу температуру синоптики зафіксували в Києві та Рівному — по 39,0°C. До переліку міст із новими рекордами також увійшли:

• Миколаїв (38,8°C),
• Луцьк (38,6°C),
• Ужгород (38,4°C),
• Житомир (38,3°C),
• Чернігів (38,2°C),
• Тернопіль (37,8°C),
• Івано-Франківськ (37,8°C),
• Вінниця (37,6°C),
• Львів (37,3°C),
• Чернівці (37,3°C),
• Хмельницький (35,7°C).

Фото: Фейсбук / Український гідрометеорологічний центр

В Українському гідрометцентрі зазначили, що інформацію про температурні рекорди в інших населених пунктах публікують обласні та регіональні центри з гідрометеорології на своїх офіційних сторінках.

Для швидкого та зручного пошуку такої інформації, пресслужба Українського гідрометеорологічного центру поділились з громадянами посиланнями на сторінки цих установ у соціальних мережах.

Як писала Рубрика, Україна потерпає у перші дні серпня від аномальної спеки. У щільно забудованих районах Києва температура поверхні під час літньої спеки може сягати 46–47°C, тоді як у передмістях із великою кількістю зелених зон і водойм вона становить 39–41°C.

Найвищі температури поверхні зафіксовані у Дарницькому районі (47°C), а також на Подолі та Оболоні (46°C). Водночас у Нових Петрівцях температура поверхні становила 39°C, у Конча-Заспі — 40°C, а в Чайках — 41°C.

За даними ЛУН, різниця пояснюється насамперед кількістю зелених зон, водойм і щільністю забудови, які безпосередньо впливають на нагрівання міського середовища.

Також представники України та Молдови оглянули Дністровське водосховище та Хотинський водозабір, де через тривале маловоддя вже виникають проблеми з водозабезпеченням. На окремих ділянках водойма вже більше нагадує природне русло річки, ніж водосховище.

↓Читайте також В Україні розпочався набір на програму підготовки громадських інспекторів з охорони довкілля: як долучитися? Науковці та природоохоронці пропонують надати Великому Лугу статус кандидата на спадщину ЮНЕСКО Менше косіння, більше біорізноманіття: у Львові облаштують шосту ділянку різнотравного лугу

The post Спека побила температурні рекорди у 13 обласних центрах України appeared first on Рубрика.

Київ втрачає позиції в топ-5 міст з найдорожчими цінами на оренду квартир.
Столицю України наздоганяє Івано-Франківськ. Про це заявила директорка з розвитку ЛУН Олена Унаньян під час підсумкової панелі Конфедерації будівельників України, пише Gazeta.ua.
У серпні 2026 року в Україні найдорожче орендувати квартиру в Ужгороді та Львові. Ужгород ще торік досяг планки у $500 за однокімнатну квартиру й утримує її досі, Львів досяг цієї ціни зі зростанням за рік на 11%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вартість малогабаритних квартир в Україні зросла в кілька разів за п'ять років
Окрім Ужгорода та Львова до п'ятірки міст з найдорожчою орендою увійшли Київ з ціною $430 за однокімнатну квартиру, Івано-Франківськ ($400) і Луцьк ($370).
Водночас у столиці оренда подешевшала на 11%, порівняно з серпнем 2025 - з $480 до $430, наголосила Унаньян. За цінами на двокімнатні квартири Київ ($640) на другому місці після Ужгорода ($800), свідчать дані ЛУН.
Медіанна вартість квартир в Україні за перше півріччя 2026 року зросла на 3% і станом на червень досягла $61 090, водночас попит і кількість пропозицій на ринку продовжили зростати. Кількість оголошень про продаж квартир збільшилася на 4%, а середня кількість відгуків на одне оголошення зросла на 3%. Такі тенденції свідчать про помірне пожвавлення ринку житла.

У серпні цього року в Україні найдорожча оренда квартир зафіксована в Ужгороді та Львові. Ужгород ще минулого року досяг рівня 500 доларів за оренду однокімнатної квартири, і наразі ця ціна зберігається. У Львові вартість аналогічна, однак за рік орендна ставка зросла на 11%.
Про це повідомила директорка з розвитку ЛУН Олена Унаньян під час підсумкової панелі Конфедерації будівельників України, пише LIGA.net.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Україна отримає 140 млн євро на житло для переселенців і ветеранів


До п'ятірки міст із найдорожчою орендою також входять: Київ — 430 доларів за однокімнатну квартиру, Івано-Франківськ (400 доларів) і Луцьк (370 доларів).
Водночас у столиці оренда подешевшала на 11% порівняно із серпнем 2025 року — з 480 до 430 доларів.
За вартістю оренди двокімнатних квартир Київ (640 доларів) посідає друге місце після Ужгорода (800 доларів), свідчать дані ЛУН.
Найдешевше орендувати житло можна в Миколаєві та Сумах — за 160 доларів, а також у Харкові та Запоріжжі — за 170 доларів на місяць за однокімнатну квартиру.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Чому деякі об’єкти нерухомості ніколи не будуть введені в експлуатацію


Як писало ZN.UA, сьогодні тенденції на ринках нерухомості є локальними, бо деякі регіони перебувають під тиском завищених цін, оскільки об’єктів підвищеної якості там не вистачає, а деякі прифронтові регіони живуть в умовах оренди «на рівні комуналки». Про це читайте в статті "Нерухомість: мертвий сезон — покупців нема, але є багато охочих купити задешево". 

Дуже великий телескоп побачив слід від падіння ракети Falcon 9 на Місяць. Саме падіння не розгледів жоден апарат Інна Радевич 06 Aug 2026, 11:50 Дуже великий телескоп у Чилі побачив слід від падіння другого ступеня ракети Falcon 9 компанії SpaceX на поверхню Місяця, яке сталося 5 серпня. На нього вказала хмара газу від удару, у якій астрономи розгледіли натрій, джерелом якого вважають місячний ґрунт, і літій, який походить від самої ракети. Ця хмара протрималася в атмосфері супутника щонайменше 5-10 хвилин після зіткнення. Але жоден із телескопів не зміг розгледіти безпосередньо падіння ступеня ракети, хоча приблизні час та місце були відомі заздалегідь. Про це розповіла Європейська південна обсерваторія на своїй сторінці в Instagram, а деталями спостережень поділилося видання The Assosiated Press.Прогнозоване місце падіння Falcon 9 і розмір хмари газу за 200 секунд після нього. Jo et al., 2026Як ступінь ракети опинився аж на Місяці?Ракету Falcon 9 запустили ще 15 січня 2025 для доставки на Місяць двох апаратів — Blue Ghost американської компанії Firefly Aerospace, який став першим приватним апаратом, що успішно сів на поверхню супутника та пропрацював там два тижні, і RESILIENCE японської компанії ispace, який розбився під час посадки. Після доставки апаратів другий ступінь ракети залишався на сильно витягнутій еліптичній навколоземній орбіті, але науковці розрахували, що його зіткнення з поверхнею Місяця станеться 5 серпня о 09:34 за київським часом і припаде на ділянку поблизу кратера Ейнштейн.Оскільки місце падіння знаходиться на межі між видимим і зворотним боком супутника, телескопам не вдалося зафіксувати безпосередньо момент падіння майже чотиритонного 12-метрового ступеня ракети, що рухався зі швидкістю 8700 кілометрів на годину. Але проліт апарата NASA Lunar Reconnaissance Orbiter над місцем падіння допоможе підтвердити його та розкрити його наслідки.Які сліди падінь зберігає Місяць🚀  На зворотному боці Місяця у 2022 році розгледіли новий кратер, який утворився від падіння на супутник ракети. Пізніше з’ясувалося, що це була китайська Long March 3C.🌚  Серед космічного сміття на Місяці — також російська станція «Луна-25», яка розбилася при спробі посадки у 2023 році.💥  Попередник RESILIENCE, модуль Hakuto-R також розбився об поверхню Місяця при посадці. Причиною цього назвали нестачу палива.☄️  Але Місяцю загрожує ще й можливе зіткнення з астероїдом у 2032 році, яке можна буде побачити з Землі.📖  Про це зіткнення та те, як науковці готуються до різних сценаріїв наближення астероїда й до Землі, ми розповідали в матеріалі «Місяць під ударом».

У щільно забудованих районах Києва температура поверхні під час літньої спеки може сягати 46–47°C, тоді як у передмістях із великою кількістю зелених зон і водойм вона становить 39–41°C.

Про це свідчить аналіз супутникових даних, проведений ЛУН, пише Рубрика.

Найвищі температури поверхні зафіксовані у Дарницькому районі (47°C), а також на Подолі та Оболоні (46°C). Водночас у Нових Петрівцях температура поверхні становила 39°C, у Конча-Заспі — 40°C, а в Чайках — 41°C.

За даними ЛУН, різниця пояснюється насамперед кількістю зелених зон, водойм і щільністю забудови, які безпосередньо впливають на нагрівання міського середовища.

Фото: ЛУН

Водночас різниця помітна не лише в температурі, а й у вартості житла. Середня ціна квадратного метра у новобудовах Києва становить $1410, тоді як у Київській області — $930, тобто приблизно на третину менше.

"Зелені зони, водойми та невисока щільність забудови впливають на те, наскільки комфортно жити у літню спеку. Дані супутників дозволяють це побачити дуже наочно: варто відійти від суцільного асфальту й бетону до лісу чи парку — і температура поверхні може бути нижчою на 10–15 градусів. Саме тому при виборі житла важливо дивитися не лише на квартиру, а й на середовище навколо неї", коментує Анна Денисенко, керівниця напряму соціальної відповідальності ЛУН.

Фото: ЛУН

Довідка

ЛУН — найбільший в Україні онлайн-сервіс для пошуку нерухомості. Аналізує вторинний ринок житла, новобудови, оренду, продаж землі та комерційної нерухомості. На дані ЛУН спираються НБУ, МВФ, Мінрозвитку, Мінцифра, програма "єОселя" та міжнародні університети. Команда ЛУН також створює інструменти, які допомагають оцінювати міське середовище: рівень шуму, стан повітря, доступність укриттів, інклюзивність та інші фактори, що впливають на комфорт життя.

↓Читайте також Витік аміаку в Києві після російського удару: що робити, якщо відчули різкий запах Київ накрив смог: у кількох районах зафіксували небезпечний рівень забруднення повітря

The post Передмістя Києва влітку може бути до 8°C прохолоднішим за столицю, – дослідження ЛУН appeared first on Рубрика.

Ринок оренди приватних будинків у Київській області після повномасштабного вторгнення пройшов кілька різких етапів. Від майже повної зупинки у 2022 році до стрімкого зростання цін у 2024–2025 роках.
Про це в етері Громадського радіо розповіла експертка з нерухомості Лідія Рибачок.
За її словами, після початку великої війни попит на заміське житло практично зник.
«У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, ринок практично зупинився. Частина об’єктів була пошкоджена, частина територій області перебувала під окупацією, і це суттєво вплинуло на попит та вартість оренди. Значна кількість потенційних орендарів виїхала з Києва та області, тому пропозиція була, а попиту фактично не було. Власники або знижували ціни, або взагалі знімали об’єкти з оренди», — пояснила Рибачок.
У 2023 році ситуація почала змінюватися: люди поверталися до Києва та області, а разом із цим відновлювався попит на будинки.
«Особливо це стосувалося будинків у населених пунктах із хорошою транспортною доступністю до Києва. Для людей був важливий безпечний виїзд, але першочерговим критерієм стала автономність житла», — зазначила експертка.
Вона наголосила, що після 2022 року орендарі почали звертати увагу не стільки на площу чи ремонт, скільки на можливість жити без перебоїв зі світлом та водою.
«Було вкрай важливо, щоб у будинку був генератор або інше резервне джерело електроенергії, автономне опалення. А також свердловина та стабільний інтернет, оскільки багато людей перейшли на дистанційну роботу. У цей період різко зріс попит на будинки, які орендували під офіси, і критерії там були ті самі — автономність, тепло та безперебійний інтернет», — сказала Рибачок.
Окремим фактором стала безпека. За словами експертки, правий берег Києва та західні напрямки області користуються значно більшим попитом.
«Правостороння частина Києва більшою мірою користується попитом, відповідно там і вищий цінник, і менше пропозицій. Два будинки однакової площі можуть мати зовсім різний попит залежно від того, наскільки вони автономні», — пояснила вона.
За оцінками Рибачок, вартість оренди будинків у Київській області за 2022–2026 роки зросла приблизно в чотири рази.
«Після падіння у 2022 році ми поступово побачили відновлення і подальше зростання цін. За статистикою ЛУН, середня вартість оренди будинку в Київській області у лютому 2025 року становила приблизно 1500 доларів на місяць, тоді як роком раніше це було близько 1100 доларів», — навела дані експертка.
Найбільшим попитом зараз користується Одеський напрямок — Віта-Поштова та прилеглі населені пункти.
«Там безпечніше, краща інфраструктура і зручніший виїзд до Києва. У напрямку Бучі чи деяких інших передмість є вузькі дороги та затори, і це теж впливає на рішення орендарів. Одеський напрямок вважається більш елітним, тому там і ціни вищі», — сказала Рибачок.
Вона додала, що попит існує навіть на великі будинки площею 500–800 квадратних метрів, які іноді орендують кілька сімей одночасно.
Водночас знайти бюджетний варіант можливо, хоча доведеться йти на компроміси.
«Будинки за 15 тисяч гривень на місяць знайти можна, але це буде або віддалена локація, або садові товариства, або житло без повноцінної автономності. Таких пропозицій небагато, тому що попит усе одно залишається, і власники це враховують», — зазначила експертка.
Вона також звернула увагу на те, що частина людей намагається орендувати будинки без посередників.
«Багато хто їздить селами, дивиться локації, спілкується з місцевими жителями або навіть із сільськими головами і таким чином знаходить будинки напряму від власників, економлячи на комісії рієлтора», — сказала Рибачок.
Головною порадою для тих, хто шукає будинок, експертка назвала правильне визначення пріоритетів.
«Пошук варто починати з локації та бюджету, але зараз автономність — це перший критерій. Були навіть запити, коли люди просили, щоб у будинку була піч і звичайна криниця, аби у разі повної відсутності світла, газу та пального можна було обігріватися і готувати їжу. А інфраструктура — школи, магазини, заклади — для багатьох орендарів відійшла вже на останній план», — підсумувала Лідія Рибачок.
Запис Генератор, свердловина і піч: що тепер шукають орендарі будинків під Києвом спершу з'явиться на Громадське радіо.

5 серпня за новим церковним календарем православні в Україні згадують мученика Євсігнія Антіохійського. Також у цей день – передсвята Преображення Господнього, одного з найшанованіших свят у православ'ї.У народному календарі цей день називають Євстигнів або Луків.Головним символом свята вважається цибуля. За традицією її їдять сирою з хлібом, сіллю та квасом - у давнину вірили, що це зміцнює здоров’я та додає сил. Пучки цибулі розвішують у будинку, вважаючи, що вони допомагають очистити повітря. Існує й така прикмета: якщо поділитися з сусідами першим урожаєм цибулі, то можна позбутися хвороб, особливо пов’язаних зі спиною. Також у цей день завершують останні приготування до Преображення Господнього, яке у народі називають Яблучним Спасом. Господині готують пісні страви та випічку з яблуками, а також збирають кошики з новим урожаєм фруктів, медом та іншими плодами, щоб наступного дня освятити їх у церкві. 5 серпня, як і будь-якого іншого дня, Церква закликає уникати лихослів'я, сварок, заздрощів, жадібності, помсти та зневіри. Також не слід відмовляти у допомозі тим, хто її потребує. У цей час триває Успенський піст, тому віруючі дотримуються його обмежень і приділяють більше часу молитві та добрим справам. У народі в Луків день намагаються не шуміти і не розмовляти без необхідності під час роботи в полі чи на городі - зайві розмови можуть спричинити невдачу та поганий урожай. У народі вірять, що природа в цей день може підказати, якою буде погода найближчим часом і на що чекати взимку: жаби голосно квакають - скоро потеплішає; вода в річці піниться - за два дні піде дощ; далека луна віщує сонячну погоду, а близька - дощову; п'явки виринають на поверхню води, а дощові черв'яки виповзають із землі - до швидкого дощу. Також вважається, що якась погода стоїть 5 серпня, таким буде і грудень. Читайте також на порталі "Коментарі" - церковне свято 4 серпня: сувора заборона дня, пов'язана з грошима.

Під час літньої спеки температура поверхні у щільно забудованих районах Києва може сягати 46–47°C. Водночас у передмістях із великою кількістю зелених зон і водойм вона нижча на 6–8°C.
Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на дослідження компанії ЛУН.
Які райони Києва найспекотніші
За результатами аналізу супутникових даних, найвищу температуру поверхні зафіксували у Дарницькому районі — 47°C. На Подолі та Оболоні вона сягнула 46°C.
Натомість у передмістях показники значно нижчі. Так, у Нових Петрівцях температура поверхні становила 39°C, у Конча-Заспі — 40°C, а в Чайках — 41°C.
У ЛУН пояснили, що така різниця пов'язана насамперед із кількістю зелених насаджень, водойм та щільністю забудови, які безпосередньо впливають на нагрівання міського середовища.
Не лише прохолодніше, а й дешевше
Дослідження також показало різницю у вартості житла. Середня ціна квадратного метра у новобудовах Києва становить 1410 доларів, тоді як у Київській області — 930 доларів, тобто приблизно на третину менше.
За словами директорки з маркетингу ЛУН Анни Лаєвської, супутникові дані наочно демонструють, як зелені зони та водойми впливають на комфорт під час літньої спеки.
"Варто відійти від суцільного асфальту й бетону до лісу чи парку — і температура поверхні може бути нижчою на 10–15 градусів. Саме тому при виборі житла важливо дивитися не лише на квартиру, а й на середовище навколо неї", — зазначила Лаєвська.
Раніше Новини.LIVE повідомляли, що 5 серпня у Києві та області прогнозують спеку до 38 °C. За даними Укргідрометцентру, опадів не очікується, а синоптики закликали жителів бути обережними через високі температури.
Також Новини.LIVE писали, що через спеку в Києві тимчасово обмежили рух великовантажного транспорту. Заборона діє для вантажівок вагою понад 24 тонни, коли температура повітря перевищує 28 °C, щоб запобігти руйнуванню дорожнього покриття.