Search trend "Секретар Ради Національної Безпеки І Оборони України"
Updates feed
Comments
IMI recommends
15°
українська асоціація футболукріштіану роналдупотап і настясекретар ради національної безпеки і оборони україниблагодійністьпоїздстратегічна авіаціякубок україни з футболузміївмаша поляковаработаукраїнціболгаріянародний артист українигенеральний штабновини львівкиївський міжнародний інститут соціологіїмістграфік відключення світла київкривий ріг6 жовтняграфік відключення світлапожежадержавне бюро розслідуваньпрезидент українимагнітні бурімиг-29служба безпеки українилікарські засобиіндіяmore..
Президент Володимир Зеленський підписав указ про підготовку регіонів до опалювального сезону 2026/2027 років та затвердив окремий план стійкості Києва. Місцеву владу попередили про персональну відповідальність за його виконання, а громади зобов’язали створити запаси пального та посилити резервне живлення.
Зеленський підписав указ №838/2026, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 5 серпня 2026 року. Воно визначає заходи для підготовки регіонів до опалювального сезону 2026/2027 років. Окремо затверджено Комплексний план стійкості територіальної громади Києва. Про це йдеться в указі, оприлюдненому офісом президента.
У рішенні РНБО посадовців обласних і Київської міської військових адміністрацій, міських голів та керівників підприємств попередили про особисту відповідальність. Вона настає у разі невиконання комплексних планів стійкості або несвоєчасного вжиття необхідних заходів.
Окремо в документі наголошується на персональній відповідальності Київського міського голови за підготовку столиці до опалювального сезону та його стабільне проходження.
Органи місцевого самоврядування мають забезпечити запас пального щонайменше на два тижні. Обласні та Київська міська адміністрації до початку опалювального сезону повинні збільшити резервне живлення обʼєктів тепло- та водопостачання на 20%.
Фінансувати виконання цих вимог переважно доведеться з місцевих бюджетів та за рахунок підприємств теплокомуненерго. Саме тут виникає проблема. За інформацією Асоціації міст України, значна частина комунальних теплопостачальних підприємств працює зі збитками через непогашену державою заборгованість з різниці в тарифах. Її обсяг перевищує 40 млрд гривень.
Через нестачу коштів громадам доводиться власним коштом закуповувати пальне та генератори.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Чи переживуть українці наступну зиму? «Плани стійкості» та ігри бюрократів
Кабінету Міністрів доручили невідкладно скоригувати та оновити комплексні плани стійкості, зважаючи на реальні можливості виконати їх до початку опалювального сезону. Уряд також має продовжити співфінансування київського плану та шукати додаткові кошти, зокрема у міжнародних партнерів.
Влітку уряд уже виділив регіонам понад 35 млрд гривень прямих субвенцій на підготовку до зими. Частину видатків також покривають у межах Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Проте, за оцінками Міндовкілля та Мінінфраструктури, для повного фінансування планів стійкості та відновлення енергетики Україні до кінця року потрібно ще щонайменше 3,5 млрд євро зовнішньої допомоги.
Підприємства, які виробляють теплову та електричну енергію, а також компанії у сферах видобутку й транспортування газу, до початку опалювального сезону мають створити запас обладнання та матеріалів для швидких ремонтів. Вони також повинні захистити критично важливі елементи своїх об’єктів.
Обласні адміністрації протягом місяця мають провести командно-штабні навчання на випадок надзвичайних ситуацій на об’єктах тепло-, електро-, газо- та водопостачання.
Відповідальні органи щомісяця до 10 числа мають звітувати РНБО та Кабінету Міністрів про виконання комплексних планів стійкості, зокрема київського.
Контролювати виконання рішення РНБО доручили секретарю Ради національної безпеки і оборони Івану Клименку.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Чи готова Україна до ще однієї воєнної зими: що показали перші місяці реалізації планів стійкості
У червні регіони вже підготували понад 2,5 тисячі котелень і майже 3 тисячі кілометрів тепломереж. На відновлювальні та профілактичні роботи спрямували понад 1 млрд гривень, ще 5 млрд держава виділила на розбудову розподіленої теплової генерації. Для Києва окремо готують систему резервного теплопостачання, яка має допомогти місту пережити можливі пошкодження великих енергетичних об’єктів.
Проблема не лише в масштабі робіт, а й у ресурсах для їх виконання. У громадах серед головних перешкод називали брак грошей і часу. У Києві станом на середину серпня виконали близько половини запланованих робіт, але міська влада заявляла про нестачу фахівців, часу та коштів.
Про те, як Україна готується до нової воєнної зими та чи встигають громади реалізувати плани стійкості, у статті ZN.UA «Чи готова Україна до ще однієї воєнної зими: що показали перші місяці реалізації планів стійкості» розповідає політична аналітикиня, експертка з питань державного управління, децентралізації та регіонального розвитку Еліна Лісовська.
Зеленський підписав указ №838/2026, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 5 серпня 2026 року. Воно визначає заходи для підготовки регіонів до опалювального сезону 2026/2027 років. Окремо затверджено Комплексний план стійкості територіальної громади Києва. Про це йдеться в указі, оприлюдненому офісом президента.
У рішенні РНБО посадовців обласних і Київської міської військових адміністрацій, міських голів та керівників підприємств попередили про особисту відповідальність. Вона настає у разі невиконання комплексних планів стійкості або несвоєчасного вжиття необхідних заходів.
Окремо в документі наголошується на персональній відповідальності Київського міського голови за підготовку столиці до опалювального сезону та його стабільне проходження.
Органи місцевого самоврядування мають забезпечити запас пального щонайменше на два тижні. Обласні та Київська міська адміністрації до початку опалювального сезону повинні збільшити резервне живлення обʼєктів тепло- та водопостачання на 20%.
Фінансувати виконання цих вимог переважно доведеться з місцевих бюджетів та за рахунок підприємств теплокомуненерго. Саме тут виникає проблема. За інформацією Асоціації міст України, значна частина комунальних теплопостачальних підприємств працює зі збитками через непогашену державою заборгованість з різниці в тарифах. Її обсяг перевищує 40 млрд гривень.
Через нестачу коштів громадам доводиться власним коштом закуповувати пальне та генератори.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Чи переживуть українці наступну зиму? «Плани стійкості» та ігри бюрократів
Кабінету Міністрів доручили невідкладно скоригувати та оновити комплексні плани стійкості, зважаючи на реальні можливості виконати їх до початку опалювального сезону. Уряд також має продовжити співфінансування київського плану та шукати додаткові кошти, зокрема у міжнародних партнерів.
Влітку уряд уже виділив регіонам понад 35 млрд гривень прямих субвенцій на підготовку до зими. Частину видатків також покривають у межах Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Проте, за оцінками Міндовкілля та Мінінфраструктури, для повного фінансування планів стійкості та відновлення енергетики Україні до кінця року потрібно ще щонайменше 3,5 млрд євро зовнішньої допомоги.
Підприємства, які виробляють теплову та електричну енергію, а також компанії у сферах видобутку й транспортування газу, до початку опалювального сезону мають створити запас обладнання та матеріалів для швидких ремонтів. Вони також повинні захистити критично важливі елементи своїх об’єктів.
Обласні адміністрації протягом місяця мають провести командно-штабні навчання на випадок надзвичайних ситуацій на об’єктах тепло-, електро-, газо- та водопостачання.
Відповідальні органи щомісяця до 10 числа мають звітувати РНБО та Кабінету Міністрів про виконання комплексних планів стійкості, зокрема київського.
Контролювати виконання рішення РНБО доручили секретарю Ради національної безпеки і оборони Івану Клименку.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Чи готова Україна до ще однієї воєнної зими: що показали перші місяці реалізації планів стійкості
У червні регіони вже підготували понад 2,5 тисячі котелень і майже 3 тисячі кілометрів тепломереж. На відновлювальні та профілактичні роботи спрямували понад 1 млрд гривень, ще 5 млрд держава виділила на розбудову розподіленої теплової генерації. Для Києва окремо готують систему резервного теплопостачання, яка має допомогти місту пережити можливі пошкодження великих енергетичних об’єктів.
Проблема не лише в масштабі робіт, а й у ресурсах для їх виконання. У громадах серед головних перешкод називали брак грошей і часу. У Києві станом на середину серпня виконали близько половини запланованих робіт, але міська влада заявляла про нестачу фахівців, часу та коштів.
Про те, як Україна готується до нової воєнної зими та чи встигають громади реалізувати плани стійкості, у статті ZN.UA «Чи готова Україна до ще однієї воєнної зими: що показали перші місяці реалізації планів стійкості» розповідає політична аналітикиня, експертка з питань державного управління, децентралізації та регіонального розвитку Еліна Лісовська.
Go to zn.uaСтолиця виконала лише близько половини запланованих заходів, а нове рішення визначає, хто відповідатиме за готовність міста до холодів.
Президент України ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 5 серпня, яке передбачає реалізацію комплексних планів стійкості регіонів і Києва. У документі окремо наголошено на відповідальності столичної влади за підготовку до зими.
Як повідомляє Офіс Президента.
Указ набув чинності в день оприлюднення. Контролювати виконання рішення має секретар РНБО.
Керівників військових адміністрацій, міських голів та очільників підприємств попередили про особисту відповідальність у разі зриву підготовки до опалювального сезону або незадовільних результатів роботи.
Кличка попередили про відповідальність за опалювальний сезон
Окремі положення рішення стосуються Києва. Міська влада та профільні відомства повинні своєчасно виконати заплановані заходи, необхідні для стабільної роботи столиці під час холодів.
Звернути увагу Київського міського голови на персональну відповідальність за підготовку та стале проходження опалювального сезону 2026/2027 року в місті Києві.
– Рішення Ради національної безпеки і оборони України
Запаси пального та резервне електроживлення
Кабінету Міністрів доручено невідкладно переглянути комплексні плани стійкості. Під час їх уточнення уряд має врахувати реальні можливості виконання всіх передбачених заходів до початку опалювального сезону.
Органи місцевого самоврядування повинні сформувати обґрунтований запас пального для об’єктів життєзабезпечення. Його має вистачити щонайменше на два тижні роботи.
Також місцева влада має забезпечити автономну роботу багатоповерхових будинків із залученням об’єднань співвласників, житлово-будівельних кооперативів та управителів.
Ще одним завданням є облаштування багатоквартирних будинків системами незалежного резервного електроживлення.
Як Київ готується до зими
Віталій Кличко заявив, що основний обсяг підготовчих робіт у столиці планують завершити до початку опалювального сезону. За його словами, Київ уже виконав близько 50% запланованих заходів.
Подальша підготовка міста передбачає виконання решти робіт, створення необхідних резервів і забезпечення стабільної роботи критично важливих об’єктів протягом опалювального сезону 2026/2027 року.
Читайте також:
- Президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО України про гарантії безпеки, що передбачає міжнародні договори та контроль за виконанням указу.
- ЄС накопичив у газосховищах найменші за 13 років обсяги природного газу. Низькі резерви можуть підвищити ціни та посилити ризики перед зимою.
- Уряд і київська влада погодили кроки підготовки столиці до опалювального сезону, виділили кошти на резервне живлення та блочно-модульні котельні для стабільності взимку.
Президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони щодо стану виконання комплексних планів стійкості окремих регіонів та плану стійкості територіальної громади Києва.
Відповідний указ №838/2026 глава держави підписав 31 серпня. Документ набув чинності з дня його опублікування.
Рішення РНБО було ухвалене 5 серпня 2026 року. Його повний текст має гриф "для службового користування", за винятком пункту 10, який містить відкриту інформацію.
Указом також визначено, що контроль за виконанням рішення РНБО здійснюватиме Секретар Ради національної безпеки і оборони України.
Нагадаємо, атака рф на Київ: загинула дворічна дівчинка, кількість постраждалих зросла.
У ніч на 29 серпня ворог атакував Київ ударними БпЛА, внаслідок обстрілу сталася пожежа в одній з квартир на дев'ятому поверсі багатоповерхівки.
Уранці 29 серпня внаслідок чергової російської атаки пошкоджені житлові будинки та адмінбудівля на території приватного сектору у Святошинському районі столиці.
В Оболонському БпЛА впав на відкритій території. Пошкоджене приміщення кафе поруч. Дворічна дівчинка, яка дістала поранення внаслідок падіння ворожого БпЛА на Оболоні, померла.
До 8 людей збільшилася кількість постраждалих у столиці від атаки ворожих БпЛА протягом дня 29 серпня. Трьох поранених медики госпіталізували. Іншим надали допомогу амбулаторно або на місці.
Читайте також: уряд виділить кошти постраждалим на Київщині та готує зміни через нову тактику атак рф.
Раніше повідомлялося, другу добу поспіль ворог атакує Київ та Київщину: є потерпілі, перекрито рух трасою "Київ – Чоп" – подробиці.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Відповідний указ №838/2026 глава держави підписав 31 серпня. Документ набув чинності з дня його опублікування.
Рішення РНБО було ухвалене 5 серпня 2026 року. Його повний текст має гриф "для службового користування", за винятком пункту 10, який містить відкриту інформацію.
Указом також визначено, що контроль за виконанням рішення РНБО здійснюватиме Секретар Ради національної безпеки і оборони України.
Нагадаємо, атака рф на Київ: загинула дворічна дівчинка, кількість постраждалих зросла.
У ніч на 29 серпня ворог атакував Київ ударними БпЛА, внаслідок обстрілу сталася пожежа в одній з квартир на дев'ятому поверсі багатоповерхівки.
Уранці 29 серпня внаслідок чергової російської атаки пошкоджені житлові будинки та адмінбудівля на території приватного сектору у Святошинському районі столиці.
В Оболонському БпЛА впав на відкритій території. Пошкоджене приміщення кафе поруч. Дворічна дівчинка, яка дістала поранення внаслідок падіння ворожого БпЛА на Оболоні, померла.
До 8 людей збільшилася кількість постраждалих у столиці від атаки ворожих БпЛА протягом дня 29 серпня. Трьох поранених медики госпіталізували. Іншим надали допомогу амбулаторно або на місці.
Читайте також: уряд виділить кошти постраждалим на Київщині та готує зміни через нову тактику атак рф.
Раніше повідомлялося, другу добу поспіль ворог атакує Київ та Київщину: є потерпілі, перекрито рух трасою "Київ – Чоп" – подробиці.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Go to 5.ua
Джерело: Букви
30 серпня минає рік від дня вбивства колишнього голови Верховної Ради, народного депутата та екссекретаря РНБО Андрія Парубія. Політика застрелили у Львові посеред вулиці, неподалік від його будинку. Нині справу про вбивство розглядає Франківський районний суд Львова.
Андрія Парубія вбили близько опівдня 30 серпня 2025 року у Франківському районі Львова. Нападник підійшов до політика на вулиці Академіка Єфремова та кілька разів вистрілив у нього. Від отриманих поранень Парубій загинув на місці.
За даними слідства, напад був заздалегідь спланований. Зловмисник стежив за пересуваннями Парубія, продумав свої дії та маршрут втечі. Після вбивства він залишив місце злочину. Приблизно через добу правоохоронці вийшли на його слід, а через 36 годин після нападу затримали ймовірного стрільця у Хмельницькій області.
Підозрюваним виявився львів’янин Михайло Сцельніков. 2 вересня 2025 року суд відправив його під варту без права внесення застави.
Слідство встановило, що 53-річний чоловік діяв як агент російських спецслужб. За даними правоохоронців, із 2024 року він передавав представникам РФ інформацію про підрозділи Збройних сил України у Львові, а згодом запропонував Андрія Парубія як ціль для вбивства.
За вказівкою російського куратора Сцельніков отримав пістолет “Макарова” та набої, стежив за політиком і готувався до нападу. Після вбивства він намагався знищити докази. Згодом правоохоронці знайшли у лісі зброю з глушником, а проведені експертизи, за даними слідства, підтвердили причетність чоловіка до злочину.
Перед одним із судових засідань Сцельніков заявив журналістам, що визнає вбивство, та назвав свій вчинок “помстою українській владі”. За його словами, він хотів, щоб після вироку його обміняли на українських військовополонених і відправили до Росії, де він сподівався знайти тіло свого сина, який зник безвісти під час війни.
Водночас Сцельніков заперечував, що діяв за завданням або під тиском російських спецслужб. На запитання журналістів, чому його жертвою став саме Андрій Парубій, він відповів, що політик жив неподалік.
У 2026 році у Франківському районному суді Львова розпочався розгляд справи по суті. Згідно з обвинувальним актом, Михайлу Сцельнікову інкримінують державну зраду в умовах воєнного стану, публічні заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, посягання на життя державного діяча за попередньою змовою групою осіб, незаконне поводження зі зброєю, а також виправдовування та заперечення російської агресії проти України. У разі доведення вини йому загрожує довічне позбавлення волі.
Під час зачитування обвинувального акта Сцельніков заявив, що визнає провину частково. Він погодився з обвинуваченнями, пов’язаними з убивством Андрія Парубія, незаконним поводженням зі зброєю та публічними закликами до насильницької зміни конституційного ладу, однак решту висунутих обвинувачень не визнав.
На наступних засіданнях суд почав досліджувати докази у справі, зокрема маршрут Сцельнікова у день убивства та відеоматеріали. У червні 2026 року обвинувачений розповів у суді, що після нападу позбувся комп’ютера та сховав зброю.
Сторона потерпілих також подала до Сцельнікова цивільний позов про відшкодування моральної шкоди. У межах цього позову в травні суд наклав арешт на 5 мільйонів гривень, які обвинувачений мав отримати як частину одноразової державної виплати після загибелі його сина на війні. Це зробили для того, щоб у разі задоволення позову кошти могли спрямувати на виплату компенсації родині Андрія Парубія.
Що відомо про Андрія Парубія
Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року у Червонограді Львівської області. Він закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, а згодом навчався в аспірантурі Національного університету “Львівська політехніка”.
Ще наприкінці 1980-х років Парубій долучився до українського громадського та національного руху. У 1989 році його затримували за організацію несанкціонованого мітингу.
На початку 1990-х років він розпочав політичну кар’єру у Львівській обласній раді, а згодом став народним депутатом. Парубій був депутатом Верховної Ради VI, VII, VIII та IX скликань.
Під час Помаранчевої революції 2004 року він був комендантом Українського дому в Києві. У 2013–2014 роках, під час Революції Гідності, Парубій був комендантом Майдану та очолював Самооборону Майдану.
Із лютого до серпня 2014 року він обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Того ж року Парубія обрали до Верховної Ради від “Народного фронту”, де він став першим заступником голови парламенту.
У грудні 2014 року на Парубія вже скоювали замах – у нього кинули бойову гранату. Згодом у МВС заявляли, що до організації нападу був причетний колишній співробітник Управління державної охорони часів Віктора Януковича.
У 2016 році Андрія Парубія обрали головою Верховної Ради. Він очолював парламент до серпня 2019 року.
На парламентських виборах 2019 року Парубій знову став народним депутатом – цього разу від “Європейської Солідарності”. Він входив до Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
2 вересня 2025 року у Львові відбулося прощання з Андрієм Парубієм. Його поховали на Личаківському цвинтарі.
Після загибелі політика його ім’ям почали називати громадські простори. У Києві ім’я Андрія Парубія присвоїли проїзду між Маріїнським парком і вулицею Михайла Грушевського, а у Львові з’явилася площа Андрія Парубія. Поблизу місця його вбивства також встановили меморіальну таблицю.
- 1 жовтня президент України Володимир Зеленський надав звання Герой України Андрію Парубію. Як вказано в указі, ексспікер ВРУ Андрій Парубій отримав звання За визначні особисті заслуги у становленні незалежної України та зміцненні її державності, багаторічну політичну і громадську діяльність.
- Колишній спікер Верховної Ради Андрій Парубій незадовго до свого вбивства зробив репост допису про застрелених патріотів.
Запис 30 серпня минає рік від убивства Андрія Парубія: що відомо про справу спершу з'явиться на Букви.
Його політичний шлях почався на львівських мітингах, а завершився трагічно, залишивши по собі суперечки, пам’ять і важливі державні рішення.
30 серпня 2025 року у Львові вбили Андрія Парубія. Йому було 54 роки. Вісім пострілів у спину стали не випадковим проявом насильства, а спланованим ударом по людині, яка десятиліттями послідовно відстоювала українську державність.
Як повідомляє espreso.tv.
Минув рік від загибелі політика, активіста, коменданта Майдану, секретаря Ради національної безпеки і оборони та голови Верховної Ради. Його життєвий шлях розпочався у Червонограді, який нині має назву Шептицький, а завершився на львівській вулиці Єфремова.
Від Червонограда до перших мітингів
Андрій Володимирович Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді на Львівщині. У його родині зберігали пам’ять про визвольну боротьбу українців: дід воював в Українській галицькій армії, а інші родичі були пов’язані з Українською повстанською армією. За радянських часів родину на десять років виселили до Сибіру.
Наприкінці 1980-х, коли радянська система почала стрімко втрачати стійкість, молодий Парубій долучився до громадського руху. У 1988 році його затримали разом з іншими львівськими активістами після розгону мітингу.
Під час перших демократичних виборів 19-річний Парубій став наймолодшим депутатом Львівської обласної ради. Він закінчив історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка у 1994 році, а згодом навчався в аспірантурі за спеціальністю “політологія”.
На початку 1990-х років Парубій був одним із засновників Соціал-національної партії України та працював у молодіжних організаціях, зокрема в “Спадщині”. Це був період, коли незалежність уже проголосили, але українську державу доводилося щодня відстоювати на вулицях, у місцевих органах влади, громадських організаціях і редакціях.
Так Парубій пройшов шлях від вуличного активіста до депутата Львівської обласної ради кількох скликань. Політичну кар’єру він починав біля будівлі, яка згодом опинилася на площі його імені.
У 2004 році Парубій став одним з організаторів Помаранчевої революції та комендантом Українського дому. Пізніше його обирали народним депутатом від “Нашої України”, “Батьківщини”, “Народного фронту”, а згодом – від “Європейської солідарності”. Зміна політичних команд не означала для нього відмови від основних переконань. Головним залишалося бачення України як самостійної національної держави, а не буферної території між іншими центрами сили.
Комендант Майдану
Найпомітнішу роль у новітній історії України Парубій відіграв під час Революції Гідності. Після побиття студентів у листопаді 2013 року він став фактичним комендантом Євромайдану.
На цій посаді Парубій координував створення наметового містечка, роботу сотень Самооборони, спорудження барикад, постачання і взаємодію між різними групами протестувальників. Поки влада Віктора Януковича використовувала “Беркут” і “тітушок”, хтось мав забезпечувати порядок серед сотень тисяч людей, які приїхали до Києва з усієї країни.
У лютому 2014 року підрозділи Самооборони взяли під контроль урядовий квартал. За зовнішньою символікою Майдану стояла щоденна небезпечна робота: потрібно було організовувати людей, які будь-якої миті могли опинитися під ударом. Саме тоді Парубій перетворився з політика парламентської фракції на одного із символів структурованого й організованого спротиву.
РНБО, парламент і державотворення
Після перемоги Революції Гідності Парубій обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони з лютого до серпня 2014 року. У цей період Росія анексувала Крим і розпочала збройну агресію на Донбасі.
На його плечі лягли перші рішення щодо оборони країни, координації з добровольчими батальйонами та захисту стратегічних об’єктів. Петро Порошенко згодом наголошував, що Парубій відіграв важливу роль у відновленні українського війська, коли регулярні сили були майже зруйновані.
У грудні 2014 року Парубія обрали першим заступником голови Верховної Ради. 14 квітня 2016 року він очолив парламент і залишався його головою до 2019 року. На цей час припали одночасно протистояння російській агресії, проведення реформ і спроби зберегти парламентську коаліцію.
Парубій не сприймав посаду спікера як суто технічну. Він послідовно виносив у центр політичного порядку денного питання української ідентичності, історичної пам’яті, мови та церкви.
За його каденції парламент ухвалив або захистив низку рішень, які змінили суспільно-політичний простір країни:
декомунізаційне законодавство;
закон про освіту;
квоти на українську мову в теле- і радіоефірі;
закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, ухвалений у 2019 році.
Парубій особисто підписав мовний закон після спроб проросійських депутатів заблокувати його постановами. Він наголошував, що з часом суспільство може забути про тарифи та інші поточні рішення, але пам’ятатиме декомунізацію, утвердження української мови й незалежної церкви.
Політик також був одним із тих, хто просував парламентське звернення щодо отримання Томосу про автокефалію Православної церкви України. Для нього мова, історична пам’ять і церковна незалежність не були інструментами ситуативного піару. Він розглядав їх як основи державності та захисту України від російського впливу.
Парубій у роки великої війни
Після парламентських виборів 2019 року Парубій залишився народним депутатом від “Європейської солідарності” та працював у комітеті з питань національної безпеки, оборони і розвідки.
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він не скористався своїм статусом, щоб залишитися осторонь. У перші тижні 51-річний колишній спікер долучився до територіальної оборони під Києвом і чергував на блокпостах. Згодом повернувся до парламентської роботи.
Публічно Парубій став менш помітним. Соратники пояснювали це тим, що під час війни він не хотів послаблювати внутрішній фронт політичними конфліктами. Працював над оборонними ініціативами, підтримував військових і рідше з’являвся в ефірах.
Ірина Геращенко згодом розповідала, що ім’я Парубія ще на початку великої війни було в російських списках на знищення. Спецслужби щонайменше двічі попереджали його про загрозу, однак охорони він так і не отримав.
Вбивство у Львові
30 серпня 2025 року близько 11:35 Андрій Парубій ішов вулицею Єфремова у Франківському районі Львова. За деякими даними, він прямував до спортивної зали. Політик був без охорони.
Нападник чекав біля будинку №46, сховавшись між припаркованими автомобілями. Він був замаскований під кур’єра: мав чорний шолом, жовту термосумку та електровелосипед. Чоловік підійшов до Парубія зі спини і вісім разів вистрілив із короткоствольної зброї. Політик загинув на місці, а нападник утік. У Львові оголосили спеціальну операцію “Сирена”.
Президент Володимир Зеленський назвав убивство ретельно підготовленим. У ніч на 1 вересня підозрюваного затримали в Хмельницькій області. Ним виявився 52-річний львів’янин Михайло Сцельніков.
За даними слідства та Служби безпеки України, чоловіка російські спецслужби завербували більш ніж за рік до злочину. Він самостійно вийшов на зв’язок із представниками російської військової розвідки, передавав інформацію про переміщення українських військових і ешелонів, а згодом отримав завдання вбити Парубія. Підготовку злочину фінансували з Росії.
Сцельніков пояснював свої дії бажанням знайти сина – військового Михайла-Віктора Сцельнікова з позивним “Лемберґ”, який зник безвісти у травні 2023 року під Бахмутом. Підозрюваний заявляв, що в разі обміну на російських військовополонених хотів би вирушити до Росії та продовжити пошуки тіла сина.
Колишня дружина Сцельнікова Олена Чернінька поставила під сумнів його розповідь про батьківську турботу. За її словами, після розлучення вона фактично сама виховувала сина, тоді як батько лише час від часу з’являвся в його житті. Після початку повномасштабної війни, коли Михайло-Віктор добровольцем вирушив на фронт, між батьком і сином стався конфлікт, після якого вони припинили спілкування.
Справу передали до суду. Михайлу Сцельнікову інкримінують умисне вбивство народного депутата у зв’язку з його державною діяльністю та державну зраду. Йому загрожує довічне ув’язнення.
Обставини справи свідчать, що йшлося не про побутовий конфлікт. Убивство Парубія стало частиною російської гібридної війни – спробою використати завербованого громадянина як зброю проти людини, що уособлювала українську державність.
Пам’ять, яка отримала адресу
Прощання з Андрієм Парубієм відбулося 1–2 вересня 2025 року. Парастас провели в соборі Святого Юра, а поховали політика на Личаківському цвинтарі. Попрощатися з ним прийшли Петро Порошенко, Арсеній Яценюк, Володимир Гройсман, Руслан Стефанчук, соратники по Майдану і парламенту, а також тисячі львів’ян.
1 жовтня 2025 року Володимир Зеленський посмертно присвоїв Парубію звання Героя України – “за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України та зміцненні її державності”.
7 жовтня на фасаді будинку №48 на вулиці Єфремова відкрили меморіальну таблицю. Над її оформленням працювали разом із родиною політика. Батько Андрія Парубія Володимир сказав, що його син усе життя присвятив боротьбі за незалежність і був сином не лише своєї родини, а й усієї нації.
30 квітня 2026 року Львівська міська рада ухвалила рішення про створення площі Андрія Парубія. До неї увійшла частина вулиці Винниченка – від вулиці Просвіти до Личаківської – разом зі сквером “На валах”. Урочисте відкриття відбулося 24 травня.
Тепер адресу “площа Андрія Парубія” мають будівлі Львівської обласної військової адміністрації та обласної ради, а також пам’ятник В’ячеславу Чорноволу. Саме в цьому місці Парубій свого часу розпочинав депутатську діяльність. У Києві ім’ям Парубія також назвали проїзд біля Маріїнського парку та Верховної Ради.
31 січня 2026 року, у день, коли Андрію Парубію виповнилося б 55 років, львів’яни запалили біля пам’ятника Тарасові Шевченку 55 свічок у формі тризуба. Петро Порошенко тоді зазначив, що такі люди не зникають безслідно, адже залишаються у принципах і в державі, яку допомагали втримати.
Андрій Парубій залишався послідовним упродовж усього життя. Від перших виступів проти радянського режиму наприкінці 1980-х років і до останнього кроку вулицею Єфремова він працював над тим, щоб Україна була окремою політичною нацією та повноцінною державою.
Через рік після його загибелі ця робота триває. Її продовжують інші люди, але внесок Парубія вже став частиною української історії – історії боротьби, державотворення і ціни, яку доводиться платити за власні переконання.
Ще цікаві матеріали:
У Києві відкрили виставку в КМДА про життя Андрія Парубія: фотодокументи, поезія та сімейні спогади висвітлюють роль Парубія на Майдані, у парламенті та в процесі Томосу.
Франківський районний суд у Львові продовжив тримання під вартою Михайла Сцельнікова до 23 липня, також дозволили закрите дослідження фото- та відеодоказів у справі про вбивство Андрія Парубія.
У Харкові відбувся показ фільму “Герої не вмирають” про трьох загиблих харків’ян під час Революції Гідності 2014 року, що вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні.
The post Андрій Парубій відстоював українську державність: рік після вбивства у Львові first appeared on Межа. Новини України..
30 серпня 2025 року у Львові вбили Андрія Парубія. Йому було 54 роки. Вісім пострілів у спину стали не випадковим проявом насильства, а спланованим ударом по людині, яка десятиліттями послідовно відстоювала українську державність.
Як повідомляє espreso.tv.
Минув рік від загибелі політика, активіста, коменданта Майдану, секретаря Ради національної безпеки і оборони та голови Верховної Ради. Його життєвий шлях розпочався у Червонограді, який нині має назву Шептицький, а завершився на львівській вулиці Єфремова.
Від Червонограда до перших мітингів
Андрій Володимирович Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді на Львівщині. У його родині зберігали пам’ять про визвольну боротьбу українців: дід воював в Українській галицькій армії, а інші родичі були пов’язані з Українською повстанською армією. За радянських часів родину на десять років виселили до Сибіру.
Наприкінці 1980-х, коли радянська система почала стрімко втрачати стійкість, молодий Парубій долучився до громадського руху. У 1988 році його затримали разом з іншими львівськими активістами після розгону мітингу.
Під час перших демократичних виборів 19-річний Парубій став наймолодшим депутатом Львівської обласної ради. Він закінчив історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка у 1994 році, а згодом навчався в аспірантурі за спеціальністю “політологія”.
На початку 1990-х років Парубій був одним із засновників Соціал-національної партії України та працював у молодіжних організаціях, зокрема в “Спадщині”. Це був період, коли незалежність уже проголосили, але українську державу доводилося щодня відстоювати на вулицях, у місцевих органах влади, громадських організаціях і редакціях.
Так Парубій пройшов шлях від вуличного активіста до депутата Львівської обласної ради кількох скликань. Політичну кар’єру він починав біля будівлі, яка згодом опинилася на площі його імені.
У 2004 році Парубій став одним з організаторів Помаранчевої революції та комендантом Українського дому. Пізніше його обирали народним депутатом від “Нашої України”, “Батьківщини”, “Народного фронту”, а згодом – від “Європейської солідарності”. Зміна політичних команд не означала для нього відмови від основних переконань. Головним залишалося бачення України як самостійної національної держави, а не буферної території між іншими центрами сили.
Комендант Майдану
Найпомітнішу роль у новітній історії України Парубій відіграв під час Революції Гідності. Після побиття студентів у листопаді 2013 року він став фактичним комендантом Євромайдану.
На цій посаді Парубій координував створення наметового містечка, роботу сотень Самооборони, спорудження барикад, постачання і взаємодію між різними групами протестувальників. Поки влада Віктора Януковича використовувала “Беркут” і “тітушок”, хтось мав забезпечувати порядок серед сотень тисяч людей, які приїхали до Києва з усієї країни.
У лютому 2014 року підрозділи Самооборони взяли під контроль урядовий квартал. За зовнішньою символікою Майдану стояла щоденна небезпечна робота: потрібно було організовувати людей, які будь-якої миті могли опинитися під ударом. Саме тоді Парубій перетворився з політика парламентської фракції на одного із символів структурованого й організованого спротиву.
РНБО, парламент і державотворення
Після перемоги Революції Гідності Парубій обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони з лютого до серпня 2014 року. У цей період Росія анексувала Крим і розпочала збройну агресію на Донбасі.
На його плечі лягли перші рішення щодо оборони країни, координації з добровольчими батальйонами та захисту стратегічних об’єктів. Петро Порошенко згодом наголошував, що Парубій відіграв важливу роль у відновленні українського війська, коли регулярні сили були майже зруйновані.
У грудні 2014 року Парубія обрали першим заступником голови Верховної Ради. 14 квітня 2016 року він очолив парламент і залишався його головою до 2019 року. На цей час припали одночасно протистояння російській агресії, проведення реформ і спроби зберегти парламентську коаліцію.
Парубій не сприймав посаду спікера як суто технічну. Він послідовно виносив у центр політичного порядку денного питання української ідентичності, історичної пам’яті, мови та церкви.
За його каденції парламент ухвалив або захистив низку рішень, які змінили суспільно-політичний простір країни:
декомунізаційне законодавство;
закон про освіту;
квоти на українську мову в теле- і радіоефірі;
закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, ухвалений у 2019 році.
Парубій особисто підписав мовний закон після спроб проросійських депутатів заблокувати його постановами. Він наголошував, що з часом суспільство може забути про тарифи та інші поточні рішення, але пам’ятатиме декомунізацію, утвердження української мови й незалежної церкви.
Політик також був одним із тих, хто просував парламентське звернення щодо отримання Томосу про автокефалію Православної церкви України. Для нього мова, історична пам’ять і церковна незалежність не були інструментами ситуативного піару. Він розглядав їх як основи державності та захисту України від російського впливу.
Парубій у роки великої війни
Після парламентських виборів 2019 року Парубій залишився народним депутатом від “Європейської солідарності” та працював у комітеті з питань національної безпеки, оборони і розвідки.
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він не скористався своїм статусом, щоб залишитися осторонь. У перші тижні 51-річний колишній спікер долучився до територіальної оборони під Києвом і чергував на блокпостах. Згодом повернувся до парламентської роботи.
Публічно Парубій став менш помітним. Соратники пояснювали це тим, що під час війни він не хотів послаблювати внутрішній фронт політичними конфліктами. Працював над оборонними ініціативами, підтримував військових і рідше з’являвся в ефірах.
Ірина Геращенко згодом розповідала, що ім’я Парубія ще на початку великої війни було в російських списках на знищення. Спецслужби щонайменше двічі попереджали його про загрозу, однак охорони він так і не отримав.
Вбивство у Львові
30 серпня 2025 року близько 11:35 Андрій Парубій ішов вулицею Єфремова у Франківському районі Львова. За деякими даними, він прямував до спортивної зали. Політик був без охорони.
Нападник чекав біля будинку №46, сховавшись між припаркованими автомобілями. Він був замаскований під кур’єра: мав чорний шолом, жовту термосумку та електровелосипед. Чоловік підійшов до Парубія зі спини і вісім разів вистрілив із короткоствольної зброї. Політик загинув на місці, а нападник утік. У Львові оголосили спеціальну операцію “Сирена”.
Президент Володимир Зеленський назвав убивство ретельно підготовленим. У ніч на 1 вересня підозрюваного затримали в Хмельницькій області. Ним виявився 52-річний львів’янин Михайло Сцельніков.
За даними слідства та Служби безпеки України, чоловіка російські спецслужби завербували більш ніж за рік до злочину. Він самостійно вийшов на зв’язок із представниками російської військової розвідки, передавав інформацію про переміщення українських військових і ешелонів, а згодом отримав завдання вбити Парубія. Підготовку злочину фінансували з Росії.
Сцельніков пояснював свої дії бажанням знайти сина – військового Михайла-Віктора Сцельнікова з позивним “Лемберґ”, який зник безвісти у травні 2023 року під Бахмутом. Підозрюваний заявляв, що в разі обміну на російських військовополонених хотів би вирушити до Росії та продовжити пошуки тіла сина.
Колишня дружина Сцельнікова Олена Чернінька поставила під сумнів його розповідь про батьківську турботу. За її словами, після розлучення вона фактично сама виховувала сина, тоді як батько лише час від часу з’являвся в його житті. Після початку повномасштабної війни, коли Михайло-Віктор добровольцем вирушив на фронт, між батьком і сином стався конфлікт, після якого вони припинили спілкування.
Справу передали до суду. Михайлу Сцельнікову інкримінують умисне вбивство народного депутата у зв’язку з його державною діяльністю та державну зраду. Йому загрожує довічне ув’язнення.
Обставини справи свідчать, що йшлося не про побутовий конфлікт. Убивство Парубія стало частиною російської гібридної війни – спробою використати завербованого громадянина як зброю проти людини, що уособлювала українську державність.
Пам’ять, яка отримала адресу
Прощання з Андрієм Парубієм відбулося 1–2 вересня 2025 року. Парастас провели в соборі Святого Юра, а поховали політика на Личаківському цвинтарі. Попрощатися з ним прийшли Петро Порошенко, Арсеній Яценюк, Володимир Гройсман, Руслан Стефанчук, соратники по Майдану і парламенту, а також тисячі львів’ян.
1 жовтня 2025 року Володимир Зеленський посмертно присвоїв Парубію звання Героя України – “за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України та зміцненні її державності”.
7 жовтня на фасаді будинку №48 на вулиці Єфремова відкрили меморіальну таблицю. Над її оформленням працювали разом із родиною політика. Батько Андрія Парубія Володимир сказав, що його син усе життя присвятив боротьбі за незалежність і був сином не лише своєї родини, а й усієї нації.
30 квітня 2026 року Львівська міська рада ухвалила рішення про створення площі Андрія Парубія. До неї увійшла частина вулиці Винниченка – від вулиці Просвіти до Личаківської – разом зі сквером “На валах”. Урочисте відкриття відбулося 24 травня.
Тепер адресу “площа Андрія Парубія” мають будівлі Львівської обласної військової адміністрації та обласної ради, а також пам’ятник В’ячеславу Чорноволу. Саме в цьому місці Парубій свого часу розпочинав депутатську діяльність. У Києві ім’ям Парубія також назвали проїзд біля Маріїнського парку та Верховної Ради.
31 січня 2026 року, у день, коли Андрію Парубію виповнилося б 55 років, львів’яни запалили біля пам’ятника Тарасові Шевченку 55 свічок у формі тризуба. Петро Порошенко тоді зазначив, що такі люди не зникають безслідно, адже залишаються у принципах і в державі, яку допомагали втримати.
Андрій Парубій залишався послідовним упродовж усього життя. Від перших виступів проти радянського режиму наприкінці 1980-х років і до останнього кроку вулицею Єфремова він працював над тим, щоб Україна була окремою політичною нацією та повноцінною державою.
Через рік після його загибелі ця робота триває. Її продовжують інші люди, але внесок Парубія вже став частиною української історії – історії боротьби, державотворення і ціни, яку доводиться платити за власні переконання.
Ще цікаві матеріали:
У Києві відкрили виставку в КМДА про життя Андрія Парубія: фотодокументи, поезія та сімейні спогади висвітлюють роль Парубія на Майдані, у парламенті та в процесі Томосу.
Франківський районний суд у Львові продовжив тримання під вартою Михайла Сцельнікова до 23 липня, також дозволили закрите дослідження фото- та відеодоказів у справі про вбивство Андрія Парубія.
У Харкові відбувся показ фільму “Герої не вмирають” про трьох загиблих харків’ян під час Революції Гідності 2014 року, що вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні.
The post Андрій Парубій відстоював українську державність: рік після вбивства у Львові first appeared on Межа. Новини України..
Go to mezha.netЙому було 54. Це не була випадкова стрілянина – це був спланований удар ворогів України по людині, яка десятиліттями стояла на боці української держави. Еспресо нагадає про постать Андрія Парубія. Від Червонограда до перших мітингівАндрій Володимирович Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді (тепер Шептицький) на Львівщині. Родинна пам’ять завжди була національною: дід воював в Українській галицькій армії, родичі – в УПА. Родина була виселена до Сибіру на 10 років.У кінці 1980-х, коли радянська система вже тріщала, молодий історик уже був на вулиці. У 1988 році його затримували разом з іншими львівськими активістами після розгону мітингу. Коли відбулися перші демократичні вибори, Парубій у 19 років став наймолодшим депутатом Львівської обласної ради. Він закінчив історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка (1994), пізніше аспірантуру з політології. Уже на початку 1990-х став одним із засновників Соціал-національної партії України, працював у молодіжних організаціях на кшталт "Спадщини". Це був час, коли незалежність щойно проголосили, а державу ще треба було виборювати щодня – на мітингах, у редакціях, у перших органах місцевої влади.Ось так Парубій пройшов шлях від вуличного активіста до депутата Львівської обласної ради кількох скликань. Саме там, біля будівлі, яка сьогодні стоїть на площі його імені, він починав політичну кар’єру.У 2004-му він уже був одним з організаторів Помаранчевої революції, комендантом Українського дому. Потім – депутат від "Нашої України", "Батьківщини", "Народного фронту", зрештою "Європейської Солідарності". Його політичний шлях не був кар’єрним зигзагом – це була послідовна лінія власних переконань, головним з яких була думка, що Україна має бути самостійною і національною державою українців, а не якимось буфером чи "малоросією".Комендант МайдануАндрій Парубій, фото: facebook.com/lesyaorobetsНайяскравіше ім’я Парубія увійшло в історію восени 2013-го. Після побиття студентів він став фактичним комендантом Євромайдану: організовував наметове містечко, сотні Самооборони, барикади, логістику. Коли влада Януковича відповідала "Беркутом" і "тітушками", хтось мав тримати порядок серед сотень тисяч людей, які приїхали з усієї країни. Цю роботу взяв на себе Парубій.У лютому 2014-го підрозділи Самооборони взяли під контроль урядовий квартал. Це не була романтична картинка з плакатів. Це була щоденна, брудна, небезпечна робота координації людей, які могли будь-якої миті стати мішенню. Парубій тоді вже був не просто політиком зі списку "Батьківщини" – він став одним із символів того, що Майдан має не лише голос, а й структуру.Секретар РНБО і спікер, який будував державуфото: nfront.org.uaПісля перемоги Революції Гідності Парубія призначили секретарем РНБО (лютий–серпень 2014). Саме тоді Росія анексувала Крим і розпалила війну на Донбасі. На його плечі лягли перші рішення щодо оборони, координації з добровольчими батальйонами, захисту стратегічних об’єктів. Пізніше Петро Порошенко підкреслював, що Парубій відіграв ключову роль у відновленні армії саме в той момент, коли регулярні сили були майже зруйновані.У грудні 2014-го його обрали першим заступником голови Верховної Ради. 14 квітня 2016 року – головою парламенту. Три роки на цій посаді припали на період, коли треба було одночасно стримувати Росію, проводити реформи і не дати розвалити коаліцію. Важливо підкреслити, що Парубій не був "технічним спікером". Він свідомо ставив на перше місце питання ідентичності.Саме за його каденції парламент ухвалив і захистив закони, які змінили обличчя країни: декомунізацію, закон про освіту, квоти на українську мову в ефірі, і головне – Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" 2019 року. Парубій особисто підписав мовний закон після того, як проросійські депутати намагалися його заблокувати постановами. Він прямо говорив з трибуни, що через 20 років ніхто не згадає тарифи та інші рутинні речі, але пам’ятатимуть декомунізацію, мову і церкву. Він був одним із тих, хто просував звернення щодо Томосу про автокефалію Православної церкви України.Це були не "культурні війни" для піару. Для Парубія мова, історична пам’ять і незалежна церква були інструментами державності – тим, без чого Україна не могла обійтися в усвідомленні своєї ідентичності і, як бачимо зараз, це дійсно важливі речі. У роки великої війниАндрій Парубій на початку повномасштабного вторгнення, фото: фейсбук Миколи КняжицькогоПісля 2019-го Парубій залишився народним депутатом від "Європейської Солідарності", членом комітету з національної безпеки, оборони та розвідки. Коли 24 лютого 2022-го почалося повномасштабне вторгнення, він не сховався за статусом. У перші тижні 51-річний ексспікер став до лав територіальної оборони під Києвом, стоячи на блокпостах. Потім повернувся до парламентської роботи.Дійсно, публічно він став, так би мовити, тихішим. Соратники пояснювали це просто, що у війні можуть бути лише дві партії – проукраїнська і антиукраїнська. Він не хотів розхитувати внутрішній фронт навіть справедливою критикою. Працював над оборонними ініціативами, підтримував військових, рідко виходив в ефір. Ірина Геращенко пізніше згадувала, що ім’я Парубія було в російських "розстрільних списках" ще на початку великої війни. Спецслужби попереджали його щонайменше двічі. Охорони він так і не отримав.Вбивство у Львові30 серпня 2025 року, близько 11:35, Андрій Парубій ішов вулицею Єфремова у Франківському районі Львов, за деякими даними, до спортзалу, і точно без охорони. Нападник чекав між припаркованими авто біля будинку №46. Він був замаскований під кур’єра Glovo: чорний шолом, жовта термосумка, електровелосипед. Підійшов ззаду і зробив вісім пострілів із короткоствольної зброї. Парубій помер на місці. Нападник втік. У місті оголосили спецоперацію "Сирена".Президент Володимир Зеленський назвав убивство ретельно підготовленим. У ніч на 1 вересня підозрюваного затримали в Хмельницькій області. Ним виявився 52-річний львів’янин Михайло Сцельніков. Слідство і СБУ встановили, що чоловіка завербували російські спецслужби більше ніж за рік до злочину. Він сам вийшов на зв’язок з представниками ГУР РФ, передавав дані про пересування українських військ і ешелонів, а потім отримав завдання вбити Парубія. Підготовку фінансували з Росії. Підозрюваний пояснював свої дії бажанням знайти сина – військового Михайла-Віктора Сцельнікова із позивним "Лемберґ", який зник безвісти у травні 2023 року під Бахмутом. Він заявляв, що у разі обміну на російських військовополонених хотів би поїхати до РФ і продовжити пошуки тіла сина. Однак колишня дружина Сцельнікова Олена Чернінька поставила під сумнів його слова про батьківську турботу. За її словами, після розлучення вона фактично сама виховувала сина, а батько лише епізодично з'являвся в його житті. Після початку повномасштабної війни, коли Михайло-Віктор пішов добровольцем на фронт, між батьком і сином стався конфлікт, після якого вони перестали спілкуватися.Справу скерували до суду. Сцельникову інкримінують умисне вбивство народного депутата у зв’язку з його державною діяльністю та державну зраду. Йому загрожує довічне ув’язнення.Тож, це не було якесь побутове вбивство. Це був класичний метод гібридної війни – знайти зламану і продажну людину всередині країни, щоб використати її як зброю помсти проти символу української державності, яка кісткою стоїть в горлі Кремля.Пам’ять, яка вже має адресуАндрій Парубій, фото: eurosolidarity.orgПрощання з Парубієм відбулося 1–2 вересня 2025 року. Парастас у соборі Святого Юра, похорон на Личаківському цвинтарі. Прийшли Петро Порошенко, Арсеній Яценюк, Володимир Гройсман, Руслан Стефанчук соратники по Майдану і парламенту, тисячі львів’ян. 1 жовтня 2025 року Президент присвоїв Парубію звання Героя України посмертно – "за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України та зміцненні її державност ".7 жовтня на фасаді будинку №48 на вулиці Єфремова відкрили меморіальну таблицю. Над її оформленням працювали разом із родиною. Батько політика Володимир Парубій сказав тоді: син віддав усе життя боротьбі за незалежність, і він був сином не лише сім’ї, а всієї нації.30 квітня 2026 року Львівська міська рада ухвалила рішення про створення площі Андрія Парубія – частину вулиці Винниченка від Просвіти до Личаківської, разом зі сквером "На валах". 24 травня площу урочисто відкрили. Тепер адресу "площа Андрія Парубія" мають будівля Львівської ОВА і обласної ради – саме те місце, де він починав як депутат, і пам’ятник В’ячеславу Чорноволу. У Києві проїзд біля Маріїнського парку і Верховної Ради також отримав ім’я Парубія.31 січня 2026-го, у день, коли йому мало б виповнитися 55, львів’яни запалили 55 свічок у формі тризуба біля пам’ятника Шевченку. Порошенко написав тоді, що такі люди не йдуть назавжди, бо вони залишаються в принципах, у державі, яку допомогли втримати.Андрій Парубій був послідовним політиком. Від початку боротьби з Радянським режимом у кінці 80-х до останнього кроку вулицею Єфремова він робив одну й ту саму річ – намагався будувати Україну як окрему політичну націю. Рік після його вбивства ця робота продовжується іншим, але Парубію довелося заплатити свою ціну за ідейні переконання. Нагадаємо, у Львові в храмі святого Юра відслужили заупокійну Літургію за Андрієм Парубієм, якого вбили 30 серпня 2025 року. На молитву прийшли рідні, друзі, колеги та містяни
В Офісі президента України заявили, що не мають інформації про плани знизити верхню межу мобілізаційного віку до 55 років. Заступник керівника ОП Павло Паліса водночас підтримав чітко визначений термін військової служби та поступовий перехід України до контрактної армії.
Про це Павло Паліса заявив під час спілкування з журналістами Liga.net, передає Новини.LIVE.
Що кажуть в Офісі президента про мобілізаційний вік
Павло Паліса заявив журналістам, що йому нічого не відомо про рішення чи підготовку змін, які передбачали б зниження верхньої межі мобілізаційного віку в Україні до 55 років.
"Щодо зменшення верхньої межі мобілізаційного віку до 55 років я нічого не чув. Наразі таких планів, наскільки мені відомо, немає", — сказав заступник керівника Офісу президента.
Нагадаємо, що наразі в Україні мобілізації підлягають військовозобов'язані чоловіки віком від 25 до 60 років. Зміна верхньої вікової межі могла б безпосередньо вплинути на кількість громадян, яких держава може залучати до військової служби.
Водночас обмеження мобілізаційного віку могло б змінити структуру комплектування Сил оборони. Це також пов'язано з дискусією про поступовий перехід від широкої мобілізаційної моделі до системи, у якій більшу роль відіграватиме контрактна служба.
Паліса підтримав чіткий термін військової служби
Також Павло Паліса висловився за встановлення зрозумілого терміну військової служби. За його словами, над вирішенням цього питання продовжують працювати, а відповідний підхід підтримує і президент України Володимир Зеленський.
"Щодо термінів служби, я абсолютно підтримую чіткий і зрозумілий термін служби. Це підтримує Президент, і ми постійно шукаємо формат вирішення цього питання", — зазначив Паліса.
Він також заявив, що є прихильником контрактної армії, адже на його думку, Україна має поступово рухатися в цьому напрямку.
"Я прихильник контрактної армії, і ми до цього маємо поступово йти", — сказав представник Офісу президента.
Хто говорив про можливе зниження віку мобілізації
Дискусія щодо можливого обмеження мобілізації громадян старшого віку активізувалася після заяв народного депутата Романа Костенка.
У серпні секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко повідомив, що Генеральний штаб нібито обговорює можливість обмежити мобілізацію громадян старше 50 або 55 років. Раніше народний депутат також заявляв про підготовку владою "радикальних" змін у системі мобілізації, які можуть стосуватися призовного віку.
Новини.LIVE писали, що українським ветеранам і ветеранкам більше не потрібно мати при собі паперове посвідчення, щоб підтвердити свій статус. Понад мільйон ветеранів уже користуються електронним документом у державному застосунку "Дія", який має таку саму практичну силу для отримання передбачених законом пільг і послуг.
Новини.LIVE інформували, що у вересні грошове забезпечення українських військовослужбовців визначатиметься їхньою посадою, військовим званням, тривалістю служби та характером виконуваних завдань. Окрім базових виплат, військові можуть отримувати додаткові винагороди за участь у бойових діях та виконання спеціальних завдань.
Go to novyny.live
Керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що Україні варто прямо говорити суспільству про потреби мобілізації. Відповідаючи на питання журналіста у контексті суспільної напруги навколо мобілізації, глава ОП сказав, що державі потрібно щомісяця залучати щонайменше 30 тисяч військовозобов'язаних.
Про це Буданов заявив в інтерв'ю журналістці Наталії Мосейчук в ефірі єдиного телемарафону.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Буданов анонсував великий обмін військовополоненими найближчими днями
Україна повинна підтримувати стабільні обсяги мобілізації для забезпечення потреб Сил оборони. Ситцацію слід приймати її такою, яка вона є, вважає керівник Офісу президента.
"Треба наважитись і чесно сказати .. Не можна мобілізувати менше за 30 тисяч людей на місяць. Це мінімальна необхідна кількість для підтримки того, що є", - підкреслив він.
Мосейчук також запитала у Буданова, чи чекає він на зміни із приходом на посаду міністра оборони Євгенія Хмари.
"Ви ставите мені етично важке питання, тому що як би я вам на нього не відповів, буде виглядати не дуже. Тому наберусь сміливості і скажу вам: ні, сильно нічого не зміниться. Тому що запит є: не менше ніж 30 тисяч, а це величезна кількість людей", - зазначив Буданов.
В Україні обговорюють можливі зміни до системи мобілізації. Зокрема йдеться про перегляд вікової межі для призову.
Про це заявив секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в етері "Говорить великий Львів".
Про це Буданов заявив в інтерв'ю журналістці Наталії Мосейчук в ефірі єдиного телемарафону.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Буданов анонсував великий обмін військовополоненими найближчими днями
Україна повинна підтримувати стабільні обсяги мобілізації для забезпечення потреб Сил оборони. Ситцацію слід приймати її такою, яка вона є, вважає керівник Офісу президента.
"Треба наважитись і чесно сказати .. Не можна мобілізувати менше за 30 тисяч людей на місяць. Це мінімальна необхідна кількість для підтримки того, що є", - підкреслив він.
Мосейчук також запитала у Буданова, чи чекає він на зміни із приходом на посаду міністра оборони Євгенія Хмари.
"Ви ставите мені етично важке питання, тому що як би я вам на нього не відповів, буде виглядати не дуже. Тому наберусь сміливості і скажу вам: ні, сильно нічого не зміниться. Тому що запит є: не менше ніж 30 тисяч, а це величезна кількість людей", - зазначив Буданов.
В Україні обговорюють можливі зміни до системи мобілізації. Зокрема йдеться про перегляд вікової межі для призову.
Про це заявив секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в етері "Говорить великий Львів".
Go to gazeta.ua
22–23 серпня в українському сегменті Telegram поширилася хвиля повідомлень про нібито підготовку до зниження мобілізаційного віку в Україні. Приводом стала неоднозначна заява секретаря Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Романа Костенка про можливі «радикальні» зміни призовного віку.
Окремі ресурси доповнили ці твердження повідомленнями про можливе залучення до мобілізації жінок, а також закликали молодих українців виїжджати з країни.
За даними моніторингу редакції Громадського радіо, протягом близько 15 годин з’явилося щонайменше 12 таких публікацій на 12 ресурсах. Станом на 12:00 24 серпня вони сукупно набрали понад 793,6 тисячі переглядів. Спочатку повідомлення містили лише припущення про майбутнє зниження мобілізаційного віку, однак згодом окремі ресурси почали називати конкретні цифри — 22, 20 або навіть 18 років.
Водночас, як пояснив в етері Громадського радіо адвокат Роман Лихачов, зниження мобілізаційного віку неможливо здійснити ані рішенням Міністерства оборони, ані указом президента. Для цього потрібні зміни до законодавства, які має ухвалити Верховна Рада.
За його словами, наразі немає підстав говорити про автоматичне зниження мобілізаційного віку. Оскільки відповідні зміни потребують проходження законодавчої процедури.
«Якщо ми говоримо про законодавство на даний момент, то самостійне Міністерство оборони, знизити мобілізаційний вік чи указ президента — це неможливо зробити. Єдиний формат, як це можливо, — у форматі Верховної Ради, тобто зміни до законодавства»,— пояснив адвокат.
Лихачов зазначив, що дискусія про мобілізаційний вік пов’язана з проблемою залучення людей старшого віку до завдань, які потребують значних фізичних навантажень.
«Я читав багато щодо міжнародного досвіду про те, що у всіх війнах більше робився упор саме на молодь. Бо зараз те, що ми маємо, коли призивають після 50-ти, всі мають нереальну кількість хвороб. І використання цих людей для участі саме в штурмових, польових діях, піхотних підрозділів майже неможливо», — каже він.
Водночас адвокат наголосив, що навіть можливе зниження мобілізаційного віку не гарантує значного збільшення кількості військовозобов’язаних. За його словами, необхідно розуміти, скільки молодих людей відповідного віку залишаються в Україні. Скільки з них мають право на відстрочку та скільки фактично можуть бути мобілізовані.
Роман Лихачов також звернув увагу, що нині обговорюють не тільки можливе зниження віку мобілізації. А й інші варіанти зміни підходів до комплектування Сил оборони.
Він згадав, зокрема, контракт для громадян віком 18–24 років із фінансовою мотивацією.
«Можу сказати з прикладу, що система 18–24, контракт по одному мільйону, певні результати вона дала. Ці мотиваційні контракти, але я б не сказав би, що дуже велику кількість молоді вдалося агітувати служити», — додав адвокат.
За словами адвоката, обговорюються також можливі зміни верхньої вікової межі призову та питання залучення жінок. На його думку, Міністерство оборони та Генеральний штаб намагаються знайти баланс між кількісним і якісним комплектуванням Сил оборони.
«Тому дискусія про зниження мобілізаційного віку йде, йде дискусія про зниження планки мобілізації. Тобто я її читав, що до 50, до 55 будуть призивати, читав про мобілізацію жінок. Тобто, наскільки я розумію, на даний час Міністерство оборони і Генеральний штаб шукають баланс моментів, щоб контрактувати сили оборони не лише кількісно, а й якісно», — наголосив Лихачов.
Окремо він розповів про інформаційні наслідки заяв щодо можливого зниження мобілізаційного віку. За його словами, російська пропаганда активно використовує окремі висловлювання, вириваючи їх із контексту.
Він зазначив, що після таких заяв до нього почали частіше звертатися люди, які запитували про можливість мобілізації молоді.
«Ворог суттєво вириває з контекстів багато різних фраз, що стосуються СЗЧ і інших моментів, для того, щоб вести інформаційну війну. Бо багато молоді начиталося з цього. У нас багато було за цей період консультацій щодо зниження мобілізаційного віку. Причому частина видань взагалі якось передрукувала цю заяву про те, що вже знижується мобілізаційний вік. Мені кожному доводиться розказувати, що зниження мобілізаційного віку — це не процес одного дня. Навіть якщо завтра така пропозиція буде, то це ще треба, щоб народні депутати за це проголосували. Президент, щоб це підписав безпосередньо, щоб це було прийняте», — пояснив адвокат.
За словами Лихачова, поширення інформації про нібито неминучу мобілізацію молодих людей може мати і економічні наслідки. Оскільки частина молоді може ухвалювати рішення про виїзд з України.
«До того, що молодь, користуючись тим, що в 18–22 можна виїжджати, реально виїжджає з України. Як наслідок, оскільки зараз це якраз категорія, яка може працювати, дійсно це робочий ресурс. Їх приймають європейські країни й інші країни».
Він додав, що такі інформаційні кампанії можуть посилювати панічні настрої та негативно впливати на українську економіку.
«Це дійсно призводить до вимоги, ці заяви, що люди виїжджають, боячись: «А мене там завтра мобілізують». Як можуть мобілізувати, якщо зміни від законодавців немає? Законопроєкту я ще не побачив про ці зміни. Тому дійсно це призводить до зменшення економіки, до паніки і всіх інших наслідків», — наголосив він.
На думку Лихачова, держава має чіткіше пояснювати суспільству ситуацію з мобілізацією, потреби Сил оборони та можливі зміни законодавства.
«Я хотів би, щоб завжди наша держава комунікувала в цифрах і чесно все розказувала, вже як є. Всі розуміємо потребу Збройних сил, але треба створювати таку максимальну — не можна її ідеально створити, щоб всі хотіли служити. Але максимально підходити і націлюватись, на жаль, на довгу війну, для того, щоб всі гарантії виконувалися для тих, хто служить», — підкреслив адвокат.
Він також закликав державні органи активніше протидіяти дезінформації навколо мобілізації.
Запис Фейки про зниження мобілізаційного віку можуть стимулювати виїзд молоді, — адвокат спершу з'явиться на Громадське радіо.
Окремі ресурси доповнили ці твердження повідомленнями про можливе залучення до мобілізації жінок, а також закликали молодих українців виїжджати з країни.
За даними моніторингу редакції Громадського радіо, протягом близько 15 годин з’явилося щонайменше 12 таких публікацій на 12 ресурсах. Станом на 12:00 24 серпня вони сукупно набрали понад 793,6 тисячі переглядів. Спочатку повідомлення містили лише припущення про майбутнє зниження мобілізаційного віку, однак згодом окремі ресурси почали називати конкретні цифри — 22, 20 або навіть 18 років.
Водночас, як пояснив в етері Громадського радіо адвокат Роман Лихачов, зниження мобілізаційного віку неможливо здійснити ані рішенням Міністерства оборони, ані указом президента. Для цього потрібні зміни до законодавства, які має ухвалити Верховна Рада.
За його словами, наразі немає підстав говорити про автоматичне зниження мобілізаційного віку. Оскільки відповідні зміни потребують проходження законодавчої процедури.
«Якщо ми говоримо про законодавство на даний момент, то самостійне Міністерство оборони, знизити мобілізаційний вік чи указ президента — це неможливо зробити. Єдиний формат, як це можливо, — у форматі Верховної Ради, тобто зміни до законодавства»,— пояснив адвокат.
Лихачов зазначив, що дискусія про мобілізаційний вік пов’язана з проблемою залучення людей старшого віку до завдань, які потребують значних фізичних навантажень.
«Я читав багато щодо міжнародного досвіду про те, що у всіх війнах більше робився упор саме на молодь. Бо зараз те, що ми маємо, коли призивають після 50-ти, всі мають нереальну кількість хвороб. І використання цих людей для участі саме в штурмових, польових діях, піхотних підрозділів майже неможливо», — каже він.
Водночас адвокат наголосив, що навіть можливе зниження мобілізаційного віку не гарантує значного збільшення кількості військовозобов’язаних. За його словами, необхідно розуміти, скільки молодих людей відповідного віку залишаються в Україні. Скільки з них мають право на відстрочку та скільки фактично можуть бути мобілізовані.
Роман Лихачов також звернув увагу, що нині обговорюють не тільки можливе зниження віку мобілізації. А й інші варіанти зміни підходів до комплектування Сил оборони.
Він згадав, зокрема, контракт для громадян віком 18–24 років із фінансовою мотивацією.
«Можу сказати з прикладу, що система 18–24, контракт по одному мільйону, певні результати вона дала. Ці мотиваційні контракти, але я б не сказав би, що дуже велику кількість молоді вдалося агітувати служити», — додав адвокат.
За словами адвоката, обговорюються також можливі зміни верхньої вікової межі призову та питання залучення жінок. На його думку, Міністерство оборони та Генеральний штаб намагаються знайти баланс між кількісним і якісним комплектуванням Сил оборони.
«Тому дискусія про зниження мобілізаційного віку йде, йде дискусія про зниження планки мобілізації. Тобто я її читав, що до 50, до 55 будуть призивати, читав про мобілізацію жінок. Тобто, наскільки я розумію, на даний час Міністерство оборони і Генеральний штаб шукають баланс моментів, щоб контрактувати сили оборони не лише кількісно, а й якісно», — наголосив Лихачов.
Окремо він розповів про інформаційні наслідки заяв щодо можливого зниження мобілізаційного віку. За його словами, російська пропаганда активно використовує окремі висловлювання, вириваючи їх із контексту.
Він зазначив, що після таких заяв до нього почали частіше звертатися люди, які запитували про можливість мобілізації молоді.
«Ворог суттєво вириває з контекстів багато різних фраз, що стосуються СЗЧ і інших моментів, для того, щоб вести інформаційну війну. Бо багато молоді начиталося з цього. У нас багато було за цей період консультацій щодо зниження мобілізаційного віку. Причому частина видань взагалі якось передрукувала цю заяву про те, що вже знижується мобілізаційний вік. Мені кожному доводиться розказувати, що зниження мобілізаційного віку — це не процес одного дня. Навіть якщо завтра така пропозиція буде, то це ще треба, щоб народні депутати за це проголосували. Президент, щоб це підписав безпосередньо, щоб це було прийняте», — пояснив адвокат.
За словами Лихачова, поширення інформації про нібито неминучу мобілізацію молодих людей може мати і економічні наслідки. Оскільки частина молоді може ухвалювати рішення про виїзд з України.
«До того, що молодь, користуючись тим, що в 18–22 можна виїжджати, реально виїжджає з України. Як наслідок, оскільки зараз це якраз категорія, яка може працювати, дійсно це робочий ресурс. Їх приймають європейські країни й інші країни».
Він додав, що такі інформаційні кампанії можуть посилювати панічні настрої та негативно впливати на українську економіку.
«Це дійсно призводить до вимоги, ці заяви, що люди виїжджають, боячись: «А мене там завтра мобілізують». Як можуть мобілізувати, якщо зміни від законодавців немає? Законопроєкту я ще не побачив про ці зміни. Тому дійсно це призводить до зменшення економіки, до паніки і всіх інших наслідків», — наголосив він.
На думку Лихачова, держава має чіткіше пояснювати суспільству ситуацію з мобілізацією, потреби Сил оборони та можливі зміни законодавства.
«Я хотів би, щоб завжди наша держава комунікувала в цифрах і чесно все розказувала, вже як є. Всі розуміємо потребу Збройних сил, але треба створювати таку максимальну — не можна її ідеально створити, щоб всі хотіли служити. Але максимально підходити і націлюватись, на жаль, на довгу війну, для того, щоб всі гарантії виконувалися для тих, хто служить», — підкреслив адвокат.
Він також закликав державні органи активніше протидіяти дезінформації навколо мобілізації.
Запис Фейки про зниження мобілізаційного віку можуть стимулювати виїзд молоді, — адвокат спершу з'явиться на Громадське радіо.
Go to hromadske.radioУ Генеральному штабі ЗСУ обговорюють можливість зміни підходів до мобілізації громадян старшого віку. Зокрема, йдеться про обмеження призову чоловіків після 50 або 55 років, за винятком військовозобов’язаних із дефіцитними чи критично необхідними для армії спеціальностями. Водночас наразі зниження мобілізаційного віку нижче 25 років не розглядається.
Про це повідомив секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в коментарі журналістам "Української правди", передає Новини.LIVE.
Які зміни щодо мобілізації обговорюють
За словами Костенка, у Генштабі розглядають можливість перегляду вікових підходів до мобілізації. Один із запропонованих варіантів передбачає, що громадян старше 50 або 55 років можуть не призивати, якщо вони не мають спеціальностей, які є дефіцитними або особливо важливими для війська.
Водночас Костенко наголосив, що остаточного рішення наразі немає. Наразі відповідні пропозиції лише обговорюють.
Він також пояснив, що для зміни такого підходу, на його думку, не обов’язково вносити зміни до законодавства. Це може бути реалізовано шляхом відповідного управлінського рішення.
Секретар оборонного комітету вважає такий підхід до мобілізації правильним.
Чи планують знижувати мобілізаційний вік до 25 років
Окремо Костенко зазначив, що питання зниження мобілізаційного віку нижче 25 років наразі не розглядається.
"Щодо зниження мобілізаційного віку нижче 25 років – наразі це питання не розглядається. Реалізувати таке рішення без внесення змін до законодавства неможливо", — заявив Костенко.
Таким чином, наразі йдеться саме про можливий перегляд підходів до мобілізації громадян старшого віку, тоді як питання призову чоловіків молодше 25 років не розглядається.
Новини.LIVE писали, що в Україні сам факт спільного проживання після розлучення та організації поховання загиблого військового не є достатнім для підтвердження статусу члена його сім’ї. Колишній дружині захисника, який загинув на Донеччині, не вдалося в суді довести, що після офіційного розірвання шлюбу вони фактично продовжували жити як одна родина. Суд не визнав достатніми доказами спільні фотографії, листування та свідчення батька військового.
Новини.LIVE інформували, що військовозобов’язані, які оформили відстрочку від мобілізації за рішенням суду, не матимуть можливості скористатися її автоматичним продовженням. Такий статус не оновлюватиметься самостійно в застосунку "Резерв ". Щоб продовжити дію відстрочки, громадянам доведеться особисто звертатися до адміністративних центрів і повторно оформлювати необхідні документи.
Go to novyny.liveОстаточного рішення ще немає, але можливі зміни можуть суттєво вплинути на правила призову та потребу армії у фахівцях.
Як повідомляє pravda.com.ua.
У Генеральному штабі ЗСУ обговорюють можливість змінити підходи до мобілізації з урахуванням віку. Зокрема, розглядається обмеження призову громадян, старших за 50 або 55 років.
Водночас виняток можуть зробити для військовозобов’язаних, які мають дефіцитні або критично необхідні для війська спеціальності. Про це розповів секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони і розвідки Роман Костенко.
У Генеральному штабі обговорюють можливість зміни підходів до мобілізації з урахуванням віку, зокрема обмеження призову громадян старше 50 або 55 років, окрім військовозобов’язаних, які мають дефіцитні або критично необхідні для війська спеціальності.
– Роман Костенко
Остаточного рішення щодо мобілізації немає
Роман Костенко наголосив, що наразі йдеться лише про обговорення можливих варіантів. Остаточне рішення щодо зміни вікових підходів до мобілізації ще не ухвалили.
За його словами, для реалізації такого рішення не обов’язково вносити зміни до законодавства. У Генштабі можуть запровадити відповідні правила на підставі управлінського рішення.
Секретар оборонного комітету вважає можливе обмеження призову громадян старшого віку правильним підходом, однак наголошує на необхідності зберегти можливість залучення фахівців, які мають важливі для війська спеціальності.
Чи знижуватимуть мобілізаційний вік нижче 25 років
Окремо Костенко зазначив, що питання зниження мобілізаційного віку нижче 25 років наразі не розглядається. Для ухвалення такого рішення знадобилися б зміни до законодавства.
Щодо зниження мобілізаційного віку нижче 25 років – наразі це питання не розглядається. Реалізувати таке рішення без внесення змін до законодавства неможливо.
– Роман Костенко
Таким чином, можливі зміни стосуються передусім підходів до призову громадян старшого віку, тоді як зниження нижньої межі мобілізації нижче 25 років наразі не планують.
Схожі новини для вас:
Кандидат у міністри оборони Євгеній Хмара заявив, що рішення щодо мобілізації мають бути комплексними та залежати від плану ведення війни.
Київ і Берлін створили спільну робочу групу для координації повернення українців мобілізаційного віку; Unity Hub у Берліні вже надає послуги й інформацію для громадян.
Генштаб ЗСУ підтвердив пошкодження російських винищувачів Су-33, МіГ-29 і безпілотника «Оріон» на аеродромі «Вітязево» в Анапі.
The post Генштаб обговорює обмеження призову старших за 50 або 55 років, але дефіцитних фахівців можуть залишити first appeared on Межа. Новини України..
Як повідомляє pravda.com.ua.
У Генеральному штабі ЗСУ обговорюють можливість змінити підходи до мобілізації з урахуванням віку. Зокрема, розглядається обмеження призову громадян, старших за 50 або 55 років.
Водночас виняток можуть зробити для військовозобов’язаних, які мають дефіцитні або критично необхідні для війська спеціальності. Про це розповів секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони і розвідки Роман Костенко.
У Генеральному штабі обговорюють можливість зміни підходів до мобілізації з урахуванням віку, зокрема обмеження призову громадян старше 50 або 55 років, окрім військовозобов’язаних, які мають дефіцитні або критично необхідні для війська спеціальності.
– Роман Костенко
Остаточного рішення щодо мобілізації немає
Роман Костенко наголосив, що наразі йдеться лише про обговорення можливих варіантів. Остаточне рішення щодо зміни вікових підходів до мобілізації ще не ухвалили.
За його словами, для реалізації такого рішення не обов’язково вносити зміни до законодавства. У Генштабі можуть запровадити відповідні правила на підставі управлінського рішення.
Секретар оборонного комітету вважає можливе обмеження призову громадян старшого віку правильним підходом, однак наголошує на необхідності зберегти можливість залучення фахівців, які мають важливі для війська спеціальності.
Чи знижуватимуть мобілізаційний вік нижче 25 років
Окремо Костенко зазначив, що питання зниження мобілізаційного віку нижче 25 років наразі не розглядається. Для ухвалення такого рішення знадобилися б зміни до законодавства.
Щодо зниження мобілізаційного віку нижче 25 років – наразі це питання не розглядається. Реалізувати таке рішення без внесення змін до законодавства неможливо.
– Роман Костенко
Таким чином, можливі зміни стосуються передусім підходів до призову громадян старшого віку, тоді як зниження нижньої межі мобілізації нижче 25 років наразі не планують.
Схожі новини для вас:
Кандидат у міністри оборони Євгеній Хмара заявив, що рішення щодо мобілізації мають бути комплексними та залежати від плану ведення війни.
Київ і Берлін створили спільну робочу групу для координації повернення українців мобілізаційного віку; Unity Hub у Берліні вже надає послуги й інформацію для громадян.
Генштаб ЗСУ підтвердив пошкодження російських винищувачів Су-33, МіГ-29 і безпілотника «Оріон» на аеродромі «Вітязево» в Анапі.
The post Генштаб обговорює обмеження призову старших за 50 або 55 років, але дефіцитних фахівців можуть залишити first appeared on Межа. Новини України..
Go to mezha.netВ Генеральному штабі ЗСУ обговорюють зниження мобілізаційного віку до 50-55 років.
Джерело: секретар комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко в коментарі "Українській правді"
Пряма мова: "У Генеральному штабі обговорюють можливість зміни підходів до мобілізації з урахуванням віку, зокрема обмеження призову громадян старше 50 або 55 років, окрім військовозобов'язаних, які мають дефіцитні або критично необхідні для війська спеціальності".
Деталі: Костенко наголосив, що остаточного рішення немає. Наразі триває обговорення можливих варіантів. Він також уточнив, що для зниження мобілізаційного віку не обов'язково вносити зміни до законодавства – "достатньо відповідного управлінського рішення".
Секретар оборонного комітету вважає такий підхід правильним. Водночас Костенко наголосив, що остаточного рішення немає.
Пряма мова: "Щодо зниження мобілізаційного віку нижче 25 років – наразі це питання не розглядається. Реалізувати таке рішення без внесення змін до законодавства неможливо".
Передісторія:
- Секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко 22 серпня 2026 року заявив, що українська влада готує "радикальні" зміни у процесі мобілізації, які стосуватимуться призовного віку.
- Наразі мобілізаційний вік в Україні – від 25 до 60 років.
Знати більше: Старим тут місце. Як ЗСУ стали армією 40 і чи вплине зниження мобілізаційного віку на боєздатність
Go to pravda.com.ua
У понеділок, 24 серпня, Україна відзначає 35-ту річницю проголошення Незалежності. За ці десятиліття країна пережила економічні кризи, політичні протистояння, дві революції та війну, яка з 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, перетворила боротьбу за незалежність на боротьбу за саме існування держави. Втім, Україна не стала незалежною лише тому, що 24 серпня 1991 року депутати проголосували за відповідний документ. Цьому рішенню передували десятиліття боротьби за право на власну державність, а проголошення
Новини.LIVE розповідають, як Україна пройшла шлях від радянської республіки до незалежної держави, що відбувалося в Києві в серпні 1991 року та чому через 35 років після історичного голосування українцям знову доводиться захищати свою свободу зі зброєю в руках.
Перша спроба проголосити незалежність
Для багатьох українців День Незалежності асоціюється насамперед із подіями серпня 1991 року. Саме тоді на карті світу офіційно з'явилася незалежна Українська держава.
На початку ХХ століття українці вже робили спробу створити незалежну державу. Після революційних подій 1917 року стала Українська Народна Республіка, а згодом, у січні 1918 року, Україна проголосила незалежність. Однак утримати державність у тогочасних умовах не вдалося, і значна частина українських земель зрештою опинилася під владою Радянського Союзу.
У складі СРСР Українська РСР формально мала ознаки державності — власну конституцію, уряд і навіть місце серед засновників Організації Об'єднаних Націй. Насправді ж ключові політичні рішення ухвалювалися в Москві, а будь-які прояви українського національного руху жорстко придушувалися.
Наприкінці 1980-х років Радянський Союз почав стрімко слабшати. В Україні почали виникати громадські та політичні рухи, що дедалі гучніше заявляли про право українців самостійно визначати своє майбутнє.
"Живий ланцюг" і Революція на граніті
Наприкінці 1980-х український рух за свободу вже вийшов за межі вузького кола дисидентів та інтелігенції.
У січні 1990 року сотні тисяч людей утворили "живий ланцюг" між Львовом і Києвом, присвячений річниці проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акція стала однією з наймасштабніших демонстрацій національної єдності напередодні проголошення Незалежності.
Живий ланцюг 1990 року. Фото: Історична правда
Ще одним важливим етапом стала Революція на граніті восени 1990 року. Студенти вийшли на протест у центрі Києва та оголосили голодування. Серед їхніх вимог були, зокрема, відмова від підписання нового союзного договору та проведення нових виборів.
Декларація про суверенітет: перший важливий крок до Дня Незалежності
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У документі йшлося про верховенство, самостійність і повноту влади республіки на її території, а також про незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.
Це ще не означало виходу України зі складу СРСР. Проте Декларація стала важливим політичним і правовим кроком на шляху до майбутньої Незалежності.
Вирішальними стали події серпня 1991 року.
Серпень 1991 року: що прискорило розпад СРСР
19 серпня 1991 року в Москві група високопосадовців оголосила про створення Державного комітету з надзвичайного стану — ДКНС. Його представники заявили, що беруть владу у свої руки через нібито нездатність президента СРСР Михайла Горбачова виконувати свої обов'язки.
Насправді путчисти (учасники, які намагаються насильницьким шляхом захопити владу в країні, — ред.) намагалися зберегти Радянський Союз і зупинити процеси, які могли призвести до його остаточного розпаду.
До Москви ввели війська, а в країні спробували встановити контроль над політичним життям та інформаційним простором. Однак путч провалився вже за кілька днів.
Для України ці події стали моментом, коли питання подальшого перебування у складі СРСР набуло зовсім іншого значення. Спроба силового захоплення влади продемонструвала, наскільки нестабільною є ситуація в Союзі та наскільки реальним може бути повернення до жорсткого централізованого контролю з Москви.
Мітинг на площі біля ВРУ у день ухвалення Акта проголошення незалежності України. Фото: Укрінформ
Саме після провалу путчу український парламент зібрався на позачергове засідання.
24 серпня 1991 року — день, коли Україна проголосила Незалежність
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. У документі проголошувалося створення самостійної української держави — України. Також зазначалося, що на її території мають чинність виключно Конституція та закони України.
За постанову про проголошення незалежності проголосував 321 депутат — конституційна більшість. Того ж дня парламент вирішив винести питання про підтвердження Акта на всеукраїнський референдум, який призначили на 1 грудня 1991 року.
Робітники піднімають Державний Прапор України над будівлею Верховної Ради України. Фото: УНІАН
Таким чином, 24 серпня стало датою юридичного проголошення Незалежності. Проте депутати вирішили, що остаточне слово мають сказати громадяни. Незалежність України не залишилася лише результатом парламентського голосування — вже через кілька місяців її мав підтвердити народ.
1 грудня 1991 року — українці підтвердили свій вибір
На Всеукраїнському референдумі громадянам поставили одне питання: чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності України.
Результат виявився переконливим. У голосуванні взяли участь понад 31,8 мільйона людей, а 90,32% тих, хто проголосував, підтримали Незалежність.
Важливо й те, що підтримка Незалежності була зафіксована в усіх регіонах України. За неї голосували не лише на заході чи в центрі держави. У Донецькій області Незалежність підтримали 83,9% учасників голосування, у Луганській — 83,86%, а в Криму — понад 54%.
Референдум 1 грудня став моментом, коли рішення парламенту отримало всенародне підтвердження. Після цього відновити Радянський Союз у колишньому вигляді вже було неможливо.
Того ж дня відбулися і перші вибори президента незалежної України, на яких переміг Леонід Кравчук.
Леонід Кравчук голосує на виборах. Фото: УНІАН
Згодом саме Акт проголошення незалежності, підтверджений всеукраїнським референдумом, став одним із фундаментів української державності. На нього прямо посилається і Конституція України.
Інавгурація Леоніда Кравчука. Фото: УНІАН
Що спіткало Україну одразу після проголошення Незалежності
Країна успадкувала від Радянського Союзу складну економіку, залежність від старих виробничих зв'язків і глибоку політичну кризу. Тому у 1990-х Україна пережила падіння виробництва, інфляцію, соціальні потрясіння та болісний перехід від радянської системи до ринкової економіки.
Паралельно тривало формування нових державних інституцій. Україна створювала власні Збройні сили, розбудовувала дипломатичну службу, ухвалювала закони та поступово формувала політичну систему незалежної держави.
Але Москва продовжувала розглядати Україну як частину власної сфери впливу. Протягом наступних десятиліть відносини між двома державами залишалися складними, а питання про те, яким шляхом має рухатися Україна, неодноразово ставало причиною внутрішніх політичних конфліктів.
Українці пережили два Майдани
У 2004 році Україна пережила Помаранчеву революцію. Тисячі людей вийшли на вулиці після другого туру президентських виборів, результати якого викликали масові протести.
Учасники Помаранчевої революції. Фото: УНІАН
Через майже десять років країна знову опинилася на Майдані. У листопаді 2013 року почалися протести через відмову тодішньої влади від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Згодом Євромайдан переріс у Революцію Гідності. Протест уже не обмежувався питанням європейської інтеграції. Йшлося про те, чи може українське суспільство впливати на дії влади та самостійно визначати напрямок розвитку країни.
Революція Гідності на Майдані Незалежності. Фото: УНІАН
2014 рік — Незалежність довелося захищати зі зброєю
Саме після Революції Гідності Росія перейшла до відкритої агресії проти України.
У 2014 році Росія окупувала та незаконно анексувала Крим, а згодом розпочалася війна на Донбасі.
Для України почався новий етап її історії. Незалежність, за яку понад 90% учасників референдуму проголосували у 1991 році, через 23 роки довелося захищати на полі бою.
Війна змінила і українське суспільство, і саме розуміння державності. Україна почала масштабне реформування армії, а громадяни масово долучалися до волонтерського руху та підтримки військових.
24 лютого 2022 року відбулася боротьба вже не лише за незалежність, а й за існування. Повномасштабне вторгнення Росії стало найбільшим випробуванням в історії сучасної незалежної України. Саме 24 лютого 2022 року Росія почала наступ одразу з кількох напрямків. Під загрозою опинилися Київ, Харків, Чернігів, Суми, південні та східні регіони країни.
Тоді питання Незалежності перестало бути лише історичною чи політичною категорією. Українці захищали право самостійно вирішувати, якою буде їхня держава, якою мовою вони говоритимуть, яке майбутнє обиратимуть і чи зможуть взагалі зберегти свою країну.
35 років Незалежності: шлях, який не завершився
За 35 років Україна пройшла шлях від колишньої радянської республіки до держави, яка змогла сформувати власні інституції, громадянське суспільство, армію та політичну націю. Цей шлях не був прямим.
Українці неодноразово виходили на площі, коли вважали, що влада відступає від їхнього вибору. Вони захищали країну після початку російської агресії у 2014 році та продовжили це робити після початку повномасштабного вторгнення. Тому історія Незалежності України фактично складається з двох великих етапів. Перший — це шлях до 24 серпня 1991 року. Другий триває досі.
Десятиліття показали: свобода держави не гарантується одним документом чи одним голосуванням. Її потрібно постійно захищати. Саме тому День Незалежності для України сьогодні — це не лише згадка про історичне рішення, ухвалене 24 серпня 1991 року. Це нагадування про шлях, який почався задовго до цієї дати і який триває досі. Українці досі віддають за Незалежність найдорожче — життя.
Як писали Новини.LIVE, колишній голова Верховної Ради та колишній секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов назвав війну Росії проти України тотальною війною на знищення. Він наголосив, що для протистояння російській агресії Україні необхідна єдність суспільства та держави. За його словами, саме об’єднання країни й нації є умовою для ефективного опору та майбутньої перемоги.
Також президент Володимир Зеленський заявляв, що Україна готова припинити бойові дії та перейти до дипломатичних переговорів. Водночас він зазначив, що Росія та диктатор Володимир Путін не погоджуються навіть на тимчасове перемир’я, яке могло б відкрити шлях до переговорного процесу.
Новини.LIVE розповідають, як Україна пройшла шлях від радянської республіки до незалежної держави, що відбувалося в Києві в серпні 1991 року та чому через 35 років після історичного голосування українцям знову доводиться захищати свою свободу зі зброєю в руках.
Перша спроба проголосити незалежність
Для багатьох українців День Незалежності асоціюється насамперед із подіями серпня 1991 року. Саме тоді на карті світу офіційно з'явилася незалежна Українська держава.
На початку ХХ століття українці вже робили спробу створити незалежну державу. Після революційних подій 1917 року стала Українська Народна Республіка, а згодом, у січні 1918 року, Україна проголосила незалежність. Однак утримати державність у тогочасних умовах не вдалося, і значна частина українських земель зрештою опинилася під владою Радянського Союзу.
У складі СРСР Українська РСР формально мала ознаки державності — власну конституцію, уряд і навіть місце серед засновників Організації Об'єднаних Націй. Насправді ж ключові політичні рішення ухвалювалися в Москві, а будь-які прояви українського національного руху жорстко придушувалися.
Наприкінці 1980-х років Радянський Союз почав стрімко слабшати. В Україні почали виникати громадські та політичні рухи, що дедалі гучніше заявляли про право українців самостійно визначати своє майбутнє.
"Живий ланцюг" і Революція на граніті
Наприкінці 1980-х український рух за свободу вже вийшов за межі вузького кола дисидентів та інтелігенції.
У січні 1990 року сотні тисяч людей утворили "живий ланцюг" між Львовом і Києвом, присвячений річниці проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акція стала однією з наймасштабніших демонстрацій національної єдності напередодні проголошення Незалежності.
Живий ланцюг 1990 року. Фото: Історична правда
Ще одним важливим етапом стала Революція на граніті восени 1990 року. Студенти вийшли на протест у центрі Києва та оголосили голодування. Серед їхніх вимог були, зокрема, відмова від підписання нового союзного договору та проведення нових виборів.
Декларація про суверенітет: перший важливий крок до Дня Незалежності
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У документі йшлося про верховенство, самостійність і повноту влади республіки на її території, а також про незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.
Це ще не означало виходу України зі складу СРСР. Проте Декларація стала важливим політичним і правовим кроком на шляху до майбутньої Незалежності.
Вирішальними стали події серпня 1991 року.
Серпень 1991 року: що прискорило розпад СРСР
19 серпня 1991 року в Москві група високопосадовців оголосила про створення Державного комітету з надзвичайного стану — ДКНС. Його представники заявили, що беруть владу у свої руки через нібито нездатність президента СРСР Михайла Горбачова виконувати свої обов'язки.
Насправді путчисти (учасники, які намагаються насильницьким шляхом захопити владу в країні, — ред.) намагалися зберегти Радянський Союз і зупинити процеси, які могли призвести до його остаточного розпаду.
До Москви ввели війська, а в країні спробували встановити контроль над політичним життям та інформаційним простором. Однак путч провалився вже за кілька днів.
Для України ці події стали моментом, коли питання подальшого перебування у складі СРСР набуло зовсім іншого значення. Спроба силового захоплення влади продемонструвала, наскільки нестабільною є ситуація в Союзі та наскільки реальним може бути повернення до жорсткого централізованого контролю з Москви.
Мітинг на площі біля ВРУ у день ухвалення Акта проголошення незалежності України. Фото: Укрінформ
Саме після провалу путчу український парламент зібрався на позачергове засідання.
24 серпня 1991 року — день, коли Україна проголосила Незалежність
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. У документі проголошувалося створення самостійної української держави — України. Також зазначалося, що на її території мають чинність виключно Конституція та закони України.
За постанову про проголошення незалежності проголосував 321 депутат — конституційна більшість. Того ж дня парламент вирішив винести питання про підтвердження Акта на всеукраїнський референдум, який призначили на 1 грудня 1991 року.
Робітники піднімають Державний Прапор України над будівлею Верховної Ради України. Фото: УНІАН
Таким чином, 24 серпня стало датою юридичного проголошення Незалежності. Проте депутати вирішили, що остаточне слово мають сказати громадяни. Незалежність України не залишилася лише результатом парламентського голосування — вже через кілька місяців її мав підтвердити народ.
1 грудня 1991 року — українці підтвердили свій вибір
На Всеукраїнському референдумі громадянам поставили одне питання: чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності України.
Результат виявився переконливим. У голосуванні взяли участь понад 31,8 мільйона людей, а 90,32% тих, хто проголосував, підтримали Незалежність.
Важливо й те, що підтримка Незалежності була зафіксована в усіх регіонах України. За неї голосували не лише на заході чи в центрі держави. У Донецькій області Незалежність підтримали 83,9% учасників голосування, у Луганській — 83,86%, а в Криму — понад 54%.
Референдум 1 грудня став моментом, коли рішення парламенту отримало всенародне підтвердження. Після цього відновити Радянський Союз у колишньому вигляді вже було неможливо.
Того ж дня відбулися і перші вибори президента незалежної України, на яких переміг Леонід Кравчук.
Леонід Кравчук голосує на виборах. Фото: УНІАН
Згодом саме Акт проголошення незалежності, підтверджений всеукраїнським референдумом, став одним із фундаментів української державності. На нього прямо посилається і Конституція України.
Інавгурація Леоніда Кравчука. Фото: УНІАН
Що спіткало Україну одразу після проголошення Незалежності
Країна успадкувала від Радянського Союзу складну економіку, залежність від старих виробничих зв'язків і глибоку політичну кризу. Тому у 1990-х Україна пережила падіння виробництва, інфляцію, соціальні потрясіння та болісний перехід від радянської системи до ринкової економіки.
Паралельно тривало формування нових державних інституцій. Україна створювала власні Збройні сили, розбудовувала дипломатичну службу, ухвалювала закони та поступово формувала політичну систему незалежної держави.
Але Москва продовжувала розглядати Україну як частину власної сфери впливу. Протягом наступних десятиліть відносини між двома державами залишалися складними, а питання про те, яким шляхом має рухатися Україна, неодноразово ставало причиною внутрішніх політичних конфліктів.
Українці пережили два Майдани
У 2004 році Україна пережила Помаранчеву революцію. Тисячі людей вийшли на вулиці після другого туру президентських виборів, результати якого викликали масові протести.
Учасники Помаранчевої революції. Фото: УНІАН
Через майже десять років країна знову опинилася на Майдані. У листопаді 2013 року почалися протести через відмову тодішньої влади від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Згодом Євромайдан переріс у Революцію Гідності. Протест уже не обмежувався питанням європейської інтеграції. Йшлося про те, чи може українське суспільство впливати на дії влади та самостійно визначати напрямок розвитку країни.
Революція Гідності на Майдані Незалежності. Фото: УНІАН
2014 рік — Незалежність довелося захищати зі зброєю
Саме після Революції Гідності Росія перейшла до відкритої агресії проти України.
У 2014 році Росія окупувала та незаконно анексувала Крим, а згодом розпочалася війна на Донбасі.
Для України почався новий етап її історії. Незалежність, за яку понад 90% учасників референдуму проголосували у 1991 році, через 23 роки довелося захищати на полі бою.
Війна змінила і українське суспільство, і саме розуміння державності. Україна почала масштабне реформування армії, а громадяни масово долучалися до волонтерського руху та підтримки військових.
24 лютого 2022 року відбулася боротьба вже не лише за незалежність, а й за існування. Повномасштабне вторгнення Росії стало найбільшим випробуванням в історії сучасної незалежної України. Саме 24 лютого 2022 року Росія почала наступ одразу з кількох напрямків. Під загрозою опинилися Київ, Харків, Чернігів, Суми, південні та східні регіони країни.
Тоді питання Незалежності перестало бути лише історичною чи політичною категорією. Українці захищали право самостійно вирішувати, якою буде їхня держава, якою мовою вони говоритимуть, яке майбутнє обиратимуть і чи зможуть взагалі зберегти свою країну.
35 років Незалежності: шлях, який не завершився
За 35 років Україна пройшла шлях від колишньої радянської республіки до держави, яка змогла сформувати власні інституції, громадянське суспільство, армію та політичну націю. Цей шлях не був прямим.
Українці неодноразово виходили на площі, коли вважали, що влада відступає від їхнього вибору. Вони захищали країну після початку російської агресії у 2014 році та продовжили це робити після початку повномасштабного вторгнення. Тому історія Незалежності України фактично складається з двох великих етапів. Перший — це шлях до 24 серпня 1991 року. Другий триває досі.
Десятиліття показали: свобода держави не гарантується одним документом чи одним голосуванням. Її потрібно постійно захищати. Саме тому День Незалежності для України сьогодні — це не лише згадка про історичне рішення, ухвалене 24 серпня 1991 року. Це нагадування про шлях, який почався задовго до цієї дати і який триває досі. Українці досі віддають за Незалежність найдорожче — життя.
Як писали Новини.LIVE, колишній голова Верховної Ради та колишній секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов назвав війну Росії проти України тотальною війною на знищення. Він наголосив, що для протистояння російській агресії Україні необхідна єдність суспільства та держави. За його словами, саме об’єднання країни й нації є умовою для ефективного опору та майбутньої перемоги.
Також президент Володимир Зеленський заявляв, що Україна готова припинити бойові дії та перейти до дипломатичних переговорів. Водночас він зазначив, що Росія та диктатор Володимир Путін не погоджуються навіть на тимчасове перемир’я, яке могло б відкрити шлях до переговорного процесу.
Go to novyny.liveСекретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко заявив, що в Україні готують "радикальні" зміни у процесі мобілізації. За його словами, вони, зокрема, можуть стосуватися призовного віку.
Про це народний депутат сказав в ефірі програми "Великий Львів", передає Рубрика.
Костенко зазначив, що наразі обговорюються зміни, які можуть стосуватися призовного віку. Водночас він не уточнив, про зниження чи підвищення вікової межі йдеться.
За словами секретаря оборонного комітету, переходу України виключно до добровільного призову не планується. Мобілізація і надалі матиме передбачений законом обов'язковий характер.
"Якщо хтось думає, що у нас мобілізація із примусової, законної, стане якоюсь іншою: захотів – пішов, захотів – ні, то таких рішень не буде прийнято. Тому що ті, хто хотів захищати країну, вже пішли", – сказав Костенко.
Окремо народний депутат спростував чутки про можливе скасування відстрочки від мобілізації для батьків трьох і більше дітей. Він заявив, що відповідних законодавчих ініціатив наразі немає, і найближчим часом їх також не передбачається.
Також Костенко наголосив, що змін щодо мобілізації жінок не планується. За його словами, їхня служба у Збройних силах України і надалі залишатиметься виключно добровільною.
Водночас депутат повідомив, що зараз триває підготовка інших змін у сфері мобілізації. За його словами, йдеться, зокрема, про призовний вік і сам процес мобілізації.
"Тому я знаю, що зараз будуть впроваджуватися деякі радикальні речі. Вже йдуть розмови й, наскільки я знаю, деякі речі змінюються в призовному віці. Не буду уточнювати, думаю, про це згодом скажуть: і щодо призовного віку, і щодо самої мобілізації. Але я знаю, що рухи йдуть", – сказав нардеп.
Костенко додав, що офіційно про можливі зміни згодом мають повідомити Міністерство оборони або Генеральний штаб.
Окремо секретар оборонного комітету розповів про ситуацію з мотивацією громадян до укладання контрактів. За його словами, збільшення фінансових надбавок за контрактами поки не призвело до зростання кількості охочих підписувати такі контракти.
"Щодо мотивації: ми бачимо, що дали якісь грошові надбавки на контракти, але від цього вона не збільшується. Вона або зменшується, або залишається такою, як є", – зазначив Костенко.
Що відомо про реформу в армії
Нагадаємо, 25 березня 2026 року стало відомо, що Міністерство оборони України готує пакет змін до процесу мобілізації, підходів до самовільного залишення частини та умов служби для штурмовиків і піхотинців після обговорень із військовими з різних напрямків фронту.
Також 19 березня 2026 року Кабінет міністрів ухвалив розроблений Міністерством оборони законопроєкт, який оптимізує роботу рекрутингових центрів ЗСУ шляхом зняття з них повноважень персонального військового обліку громадян.
Варто додати, що повна демобілізація захисників та захисниць через ситуацію на фронті залишається нереальною, хоча за підрахунками у квітні цього року близько 350 тисяч військових могли б бути вже звільнені.
1 травня президент Володимир Зеленський у межах реформи армії доручив змінити контрактну систему в Силах оборони та передбачити поетапне звільнення частини мобілізованих військових.
↓Читайте також
Президент зареєстрував у Раді законопроєкти про продовження воєнного стану та мобілізації
The post У Раді обговорюють зміни у процесі мобілізації, зокрема щодо призовного віку, – Костенко appeared first on Рубрика.
Про це народний депутат сказав в ефірі програми "Великий Львів", передає Рубрика.
Костенко зазначив, що наразі обговорюються зміни, які можуть стосуватися призовного віку. Водночас він не уточнив, про зниження чи підвищення вікової межі йдеться.
За словами секретаря оборонного комітету, переходу України виключно до добровільного призову не планується. Мобілізація і надалі матиме передбачений законом обов'язковий характер.
"Якщо хтось думає, що у нас мобілізація із примусової, законної, стане якоюсь іншою: захотів – пішов, захотів – ні, то таких рішень не буде прийнято. Тому що ті, хто хотів захищати країну, вже пішли", – сказав Костенко.
Окремо народний депутат спростував чутки про можливе скасування відстрочки від мобілізації для батьків трьох і більше дітей. Він заявив, що відповідних законодавчих ініціатив наразі немає, і найближчим часом їх також не передбачається.
Також Костенко наголосив, що змін щодо мобілізації жінок не планується. За його словами, їхня служба у Збройних силах України і надалі залишатиметься виключно добровільною.
Водночас депутат повідомив, що зараз триває підготовка інших змін у сфері мобілізації. За його словами, йдеться, зокрема, про призовний вік і сам процес мобілізації.
"Тому я знаю, що зараз будуть впроваджуватися деякі радикальні речі. Вже йдуть розмови й, наскільки я знаю, деякі речі змінюються в призовному віці. Не буду уточнювати, думаю, про це згодом скажуть: і щодо призовного віку, і щодо самої мобілізації. Але я знаю, що рухи йдуть", – сказав нардеп.
Костенко додав, що офіційно про можливі зміни згодом мають повідомити Міністерство оборони або Генеральний штаб.
Окремо секретар оборонного комітету розповів про ситуацію з мотивацією громадян до укладання контрактів. За його словами, збільшення фінансових надбавок за контрактами поки не призвело до зростання кількості охочих підписувати такі контракти.
"Щодо мотивації: ми бачимо, що дали якісь грошові надбавки на контракти, але від цього вона не збільшується. Вона або зменшується, або залишається такою, як є", – зазначив Костенко.
Що відомо про реформу в армії
Нагадаємо, 25 березня 2026 року стало відомо, що Міністерство оборони України готує пакет змін до процесу мобілізації, підходів до самовільного залишення частини та умов служби для штурмовиків і піхотинців після обговорень із військовими з різних напрямків фронту.
Також 19 березня 2026 року Кабінет міністрів ухвалив розроблений Міністерством оборони законопроєкт, який оптимізує роботу рекрутингових центрів ЗСУ шляхом зняття з них повноважень персонального військового обліку громадян.
Варто додати, що повна демобілізація захисників та захисниць через ситуацію на фронті залишається нереальною, хоча за підрахунками у квітні цього року близько 350 тисяч військових могли б бути вже звільнені.
1 травня президент Володимир Зеленський у межах реформи армії доручив змінити контрактну систему в Силах оборони та передбачити поетапне звільнення частини мобілізованих військових.
↓Читайте також
Президент зареєстрував у Раді законопроєкти про продовження воєнного стану та мобілізації
The post У Раді обговорюють зміни у процесі мобілізації, зокрема щодо призовного віку, – Костенко appeared first on Рубрика.
Go to rubryka.com
В Україні обговорюють можливі зміни до системи мобілізації. Зокрема йдеться про перегляд вікової межі для призову.
Про це заявив секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в етері "Говорить великий Львів".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мобілізація в Росії: Небензя запевняє, що масового призову не буде
За його словами, держава шукає нові шляхи залучення людей до війська. Збільшення фінансових надбавок за укладання контрактів наразі не спрацьовує як стимул для укладання контрактів. В окремих підрозділах кількість людей навіть скорочується. У зв'язку з цим українська влада може переглянути вікові межі призову та запровадити нові підходи до комплектування ЗСУ."Я знаю, що зараз будуть впроваджуватися деякі радикальні речі. Вже йдуть розмови й, наскільки я знаю, деякі речі змінюються в призовному віці", - розповів Костенко.
Нардеп відмовився уточнити подробиці. Костенко зазначив лише, що офіційну інформацію про ці зміни мають оприлюднити Міністерство оборони або Генеральний штаб.
Також він зауважив, що влада не відмовиться від примусової мобілізації. Водночас спростував чутки про можливе скасування відстрочки для батьків трьох і більше дітей.
Крім того, Костенко підкреслив, що служба жінок в армії й надалі залишатиметься суто добровільною.
Російська влада проводить приховану примусову мобілізацію. Є випадки затримання громадян із подальшим примусовим підписанням контрактів зі Збройними Силами РФ.
Про це наголосив начальник Центру протидії дезінформації РНБО України Андрій Коваленко, коментуючи заяви постійного представника РФ в ООН Василя Небензі щодо мобілізації в Росії.
Go to gazeta.uaЗа словами депутата, нинішні стимули не спрацювали, а нові рішення можуть змінити правила призову вже найближчим часом.
Як повідомляє pravda.com.ua.
В Україні готують “радикальні” зміни у сфері мобілізації, які можуть стосуватися призовного віку. Про це заявив секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.
За його словами, нинішні фінансові стимули для підписання контрактів не призвели до очікуваного зростання кількості військовослужбовців. Тому держава розглядає інші механізми залучення людей до війська.
Влада обговорює зміни призовного віку
Роман Костенко зазначив, що нові рішення у сфері мобілізації можуть бути запроваджені найближчим часом. Серед питань, які вже обговорюють, – перегляд призовного віку.
Водночас він не уточнив, чи може йтися про зниження або підвищення вікового порогу. За словами депутата, детальніші роз’яснення згодом мають надати Міністерство оборони або Генеральний штаб.
Щодо мотивації: ми бачимо, що дали якісь грошові надбавки на контракти, але від цього вона не збільшується. Вона або зменшується, або залишається такою, як є.
Тому я знаю, що зараз будуть впроваджуватися деякі радикальні речі. Вже йдуть розмови і, наскільки я знаю, деякі речі змінюються в призовному віці. Не буду уточнювати, думаю, про це згодом скажуть: і щодо призовного віку, і щодо самої мобілізації. Але я знаю, що рухи йдуть.
– Роман Костенко
Примусовий формат мобілізації збережеться
Секретар оборонного комітету також наголосив, що повністю переходити на добровільний формат мобілізації влада не планує. Законний обов’язок громадян захищати державу, за його словами, залишиться чинним.
Якщо хтось думає, що у нас мобілізація із примусової, законної, стане якоюсь іншою: захотів – пішов, захотів – ні, – то таких рішень не буде прийнято. Тому що ті, хто хотів захищати країну, вже пішли.
– Роман Костенко
Відстрочка для батьків трьох дітей та мобілізація жінок
Роман Костенко спростував чутки про можливе скасування відстрочки для батьків трьох і більше дітей. Він заявив, що відповідних законодавчих ініціатив немає, і найближчим часом їх запровадження не передбачається.
Також депутат підкреслив, що змін у питанні мобілізації жінок не планують. Їхня служба у війську й надалі буде виключно добровільною.
Як змінювався мобілізаційний вік і система контрактів
У квітні 2024 року президент Володимир Зеленський підписав закон, який знизив призовний вік для мобілізації з 27 до 25 років.
Після цього неодноразово обговорювали можливість подальшого зниження вікового порогу. Представники США та інші західні партнери України закликали розглянути мобілізацію громадян віком від 18 років для поповнення резервів.
Для залучення молоді до Сил оборони у лютому 2025 року Міністерство оборони запровадило спеціальний однорічний контракт для добровольців віком від 18 до 24 років.
У червні 2026 року тодішній очільник Міністерства оборони Михайло Федоров представив нову систему контрактів, покликану трансформувати українську армію. Вона передбачала кілька форматів служби:
піхотно-штурмові контракти терміном від 10 до 14 місяців;
бойові контракти строком на 24 місяці;
базові контракти на 24 місяці.
Для контрактів визначали чіткі терміни служби та гарантували відстрочку від повторного призову. Фінансові виплати для військових, зокрема штурмовиків на першій лінії, могли сягати 460 тисяч гривень на місяць.
Тоді ж Михайло Федоров анонсував механізм пріоритетного звільнення за указом президента наприкінці 2026 року для військовослужбовців, які безперервно служать із 2022 року або раніше.
Отже, запропоновані зміни можуть охопити вікові критерії мобілізації та загальний порядок призову, однак конкретні параметри поки офіційно не оголошені.
Дивіться ще:
Міноборони підтвердило загибель військовослужбовця у Львові, повідомило про затримання підозрюваного і пообіцяло невідворотне покарання та зміни в системі мобілізації.
На окупованій території Херсонщини посилили контроль за виїздом чоловіків призовного віку, вимагаючи довідку з військкомату для виїзду за межі регіону.
Роман Костенко закликав Верховну Раду створити тимчасову слідчу комісію для розслідування обставин ядерного роззброєння України та рішень початку 1990-х років.
The post Костенко анонсував радикальні зміни мобілізації: влада обговорює перегляд призовного віку first appeared on Межа. Новини України..
Як повідомляє pravda.com.ua.
В Україні готують “радикальні” зміни у сфері мобілізації, які можуть стосуватися призовного віку. Про це заявив секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.
За його словами, нинішні фінансові стимули для підписання контрактів не призвели до очікуваного зростання кількості військовослужбовців. Тому держава розглядає інші механізми залучення людей до війська.
Влада обговорює зміни призовного віку
Роман Костенко зазначив, що нові рішення у сфері мобілізації можуть бути запроваджені найближчим часом. Серед питань, які вже обговорюють, – перегляд призовного віку.
Водночас він не уточнив, чи може йтися про зниження або підвищення вікового порогу. За словами депутата, детальніші роз’яснення згодом мають надати Міністерство оборони або Генеральний штаб.
Щодо мотивації: ми бачимо, що дали якісь грошові надбавки на контракти, але від цього вона не збільшується. Вона або зменшується, або залишається такою, як є.
Тому я знаю, що зараз будуть впроваджуватися деякі радикальні речі. Вже йдуть розмови і, наскільки я знаю, деякі речі змінюються в призовному віці. Не буду уточнювати, думаю, про це згодом скажуть: і щодо призовного віку, і щодо самої мобілізації. Але я знаю, що рухи йдуть.
– Роман Костенко
Примусовий формат мобілізації збережеться
Секретар оборонного комітету також наголосив, що повністю переходити на добровільний формат мобілізації влада не планує. Законний обов’язок громадян захищати державу, за його словами, залишиться чинним.
Якщо хтось думає, що у нас мобілізація із примусової, законної, стане якоюсь іншою: захотів – пішов, захотів – ні, – то таких рішень не буде прийнято. Тому що ті, хто хотів захищати країну, вже пішли.
– Роман Костенко
Відстрочка для батьків трьох дітей та мобілізація жінок
Роман Костенко спростував чутки про можливе скасування відстрочки для батьків трьох і більше дітей. Він заявив, що відповідних законодавчих ініціатив немає, і найближчим часом їх запровадження не передбачається.
Також депутат підкреслив, що змін у питанні мобілізації жінок не планують. Їхня служба у війську й надалі буде виключно добровільною.
Як змінювався мобілізаційний вік і система контрактів
У квітні 2024 року президент Володимир Зеленський підписав закон, який знизив призовний вік для мобілізації з 27 до 25 років.
Після цього неодноразово обговорювали можливість подальшого зниження вікового порогу. Представники США та інші західні партнери України закликали розглянути мобілізацію громадян віком від 18 років для поповнення резервів.
Для залучення молоді до Сил оборони у лютому 2025 року Міністерство оборони запровадило спеціальний однорічний контракт для добровольців віком від 18 до 24 років.
У червні 2026 року тодішній очільник Міністерства оборони Михайло Федоров представив нову систему контрактів, покликану трансформувати українську армію. Вона передбачала кілька форматів служби:
піхотно-штурмові контракти терміном від 10 до 14 місяців;
бойові контракти строком на 24 місяці;
базові контракти на 24 місяці.
Для контрактів визначали чіткі терміни служби та гарантували відстрочку від повторного призову. Фінансові виплати для військових, зокрема штурмовиків на першій лінії, могли сягати 460 тисяч гривень на місяць.
Тоді ж Михайло Федоров анонсував механізм пріоритетного звільнення за указом президента наприкінці 2026 року для військовослужбовців, які безперервно служать із 2022 року або раніше.
Отже, запропоновані зміни можуть охопити вікові критерії мобілізації та загальний порядок призову, однак конкретні параметри поки офіційно не оголошені.
Дивіться ще:
Міноборони підтвердило загибель військовослужбовця у Львові, повідомило про затримання підозрюваного і пообіцяло невідворотне покарання та зміни в системі мобілізації.
На окупованій території Херсонщини посилили контроль за виїздом чоловіків призовного віку, вимагаючи довідку з військкомату для виїзду за межі регіону.
Роман Костенко закликав Верховну Раду створити тимчасову слідчу комісію для розслідування обставин ядерного роззброєння України та рішень початку 1990-х років.
The post Костенко анонсував радикальні зміни мобілізації: влада обговорює перегляд призовного віку first appeared on Межа. Новини України..
Go to mezha.netВ Україні обговорюють зміни, які можуть стосуватися призовного віку під час мобілізації. Водночас розраховувати на відмову від обов'язкового принципу мобілізації не варто. Про це заявив секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в ефірі програми «Великий Львів».
За його словами, держава продовжує шукати способи залучення до війська людей, які самостійно не готові йти на службу.
«Якщо хтось думає, що у нас мобілізація з примусової, законної стане якоюсь іншою, що захотів — пішов, захотів — ні, таких рішень не буде прийнято», — сказав Костенко.
Він зазначив, що значна частина українців, які були готові добровільно стати на захист країни, вже зробили це. Тому зараз, за його словами, необхідно знайти механізми залучення тих, хто служити не хоче.
«Ті, хто хотів захищати країну, вони вже пішли. І тут потрібно знайти спосіб залучити тих, хто не хоче, але залучити правильним шляхом. Ми вже багато методів використовували. Я думаю, будуть шукати іще можливості, як це зробити», — заявив депутат.
Які зміни в мобілізації готує Міноборони
За словами Костенко повідомив, що наразі тривають обговорення більш радикальних змін у сфері мобілізації. Частина з них, за його інформацією, стосується саме вікових меж.
«Я знаю, що деякі будуть зараз радикальні речі впроваджуватись, там вже йдуть розмови і, наскільки я знаю, деякі речі міняються в призовному віці, скажемо так», — заявив він.
Костенко уточнив, що йдеться про призовний вік саме під час мобілізації, однак відмовився говорити, які конкретно зміни розглядаються.
«Не буду уточнювати, це вже, я думаю, потім скажуть, щодо призовного віку під час мобілізації. Але я знаю, що рухи йдуть», — сказав він.
За словами Костенка, якщо відповідні рішення будуть остаточно ухвалені, оголосити про них мають Міністерство оборони або Генеральний штаб.
Нагадаємо, що наразі в Україні під час воєнного стану мобілізаційний вік становить від 25 до 60 років.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Від «доставки» до громадянина: який код має змінити українську мобілізацію
Грошові стимули не дали значного ефекту
Костенко також скептично оцінив можливість суттєво збільшити кількість охочих служити лише завдяки фінансовій мотивації.
Він нагадав, що для окремих видів контрактів уже запроваджували додаткові грошові виплати, однак, за його оцінкою, це не призвело до помітного зростання мотивації.
«Ми ж бачимо: тут і там якісь грошові надбавки дали на контракти, але від цього вона не збільшується. Вона або зменшується, або є така, як є», — зазначив депутат.
Водночас Костенко наголосив, що перетворення мобілізації на повністю добровільний процес не розглядається. За його словами, в умовах війни держава й надалі буде змушена шукати законні механізми поповнення війська людьми, які самі не виявляють бажання служити.
Одні українці роками ризикують життям на фронті, тоді як інші завдяки грошам, зв’язкам або корупційним схемам перекладають цей ризик на співгромадян. Така нерівність руйнує не лише довіру до мобілізації, а й саме відчуття спільного «ми».
Чи може громадянство залишатися набором прав без взаємного обов’язку захищати державу?Про це у статті «Права — для всіх, війна — для окремих? Як мобілізація змінює поняття громадянства» пишуть Олег Бондаренко та Сергій Терно.
За його словами, держава продовжує шукати способи залучення до війська людей, які самостійно не готові йти на службу.
«Якщо хтось думає, що у нас мобілізація з примусової, законної стане якоюсь іншою, що захотів — пішов, захотів — ні, таких рішень не буде прийнято», — сказав Костенко.
Він зазначив, що значна частина українців, які були готові добровільно стати на захист країни, вже зробили це. Тому зараз, за його словами, необхідно знайти механізми залучення тих, хто служити не хоче.
«Ті, хто хотів захищати країну, вони вже пішли. І тут потрібно знайти спосіб залучити тих, хто не хоче, але залучити правильним шляхом. Ми вже багато методів використовували. Я думаю, будуть шукати іще можливості, як це зробити», — заявив депутат.
Які зміни в мобілізації готує Міноборони
За словами Костенко повідомив, що наразі тривають обговорення більш радикальних змін у сфері мобілізації. Частина з них, за його інформацією, стосується саме вікових меж.
«Я знаю, що деякі будуть зараз радикальні речі впроваджуватись, там вже йдуть розмови і, наскільки я знаю, деякі речі міняються в призовному віці, скажемо так», — заявив він.
Костенко уточнив, що йдеться про призовний вік саме під час мобілізації, однак відмовився говорити, які конкретно зміни розглядаються.
«Не буду уточнювати, це вже, я думаю, потім скажуть, щодо призовного віку під час мобілізації. Але я знаю, що рухи йдуть», — сказав він.
За словами Костенка, якщо відповідні рішення будуть остаточно ухвалені, оголосити про них мають Міністерство оборони або Генеральний штаб.
Нагадаємо, що наразі в Україні під час воєнного стану мобілізаційний вік становить від 25 до 60 років.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Від «доставки» до громадянина: який код має змінити українську мобілізацію
Грошові стимули не дали значного ефекту
Костенко також скептично оцінив можливість суттєво збільшити кількість охочих служити лише завдяки фінансовій мотивації.
Він нагадав, що для окремих видів контрактів уже запроваджували додаткові грошові виплати, однак, за його оцінкою, це не призвело до помітного зростання мотивації.
«Ми ж бачимо: тут і там якісь грошові надбавки дали на контракти, але від цього вона не збільшується. Вона або зменшується, або є така, як є», — зазначив депутат.
Водночас Костенко наголосив, що перетворення мобілізації на повністю добровільний процес не розглядається. За його словами, в умовах війни держава й надалі буде змушена шукати законні механізми поповнення війська людьми, які самі не виявляють бажання служити.
Одні українці роками ризикують життям на фронті, тоді як інші завдяки грошам, зв’язкам або корупційним схемам перекладають цей ризик на співгромадян. Така нерівність руйнує не лише довіру до мобілізації, а й саме відчуття спільного «ми».
Чи може громадянство залишатися набором прав без взаємного обов’язку захищати державу?Про це у статті «Права — для всіх, війна — для окремих? Як мобілізація змінює поняття громадянства» пишуть Олег Бондаренко та Сергій Терно.
Go to zn.ua
Про це в етері Еспресо розповіла адвокатка Надія Чухраєва."Наразі досудове розслідування закінчується, але не готова ще одна експертиза, наскільки мені відомо. І через це ми очікуємо результатів експертизи і вчинення ще деяких певних дій", — сказала вона.За словами адвокатки, частину деталей вона наразі не може розголошувати через таємницю досудового розслідування. Строки слідства також мають дещо продовжити."Я сподіваюся, що вже десь в кінці вересня чи на початку жовтня справу скерують до суду", — зазначила Чухраєва.Вона також висловила впевненість, що справа завершиться справедливим покаранням.Читайте також: Троє нардепів не підтримали ідею штрафних балів для водіїв: автор ютуб-каналу "ЗупиниЛося" Андріюк назвав прізвища"На 100% упевнена в тому, що там буде законне, справедливе покарання", – заявила адвокатка. За її словами, підставою для такого прогнозу є те, як ведеться розслідування, робота прокуратури та великий суспільний резонанс навколо справи.Водночас Чухраєва звернула увагу на проблему, яку ця справа показала в українському законодавстві. За озвученими в етері даними, до ДТП у Плешивцева було зафіксовано 39 порушень ПДР, десять із них — за останній рік через перевищення швидкості.Однак, як пояснила адвокатка, такі порушення самі по собі не давали можливості позбавити його водійських прав."Такі порушення, які здійснював Плешивцев, не є такими, за які його можуть позбавити права керування", — пояснила Чухраєва.За її словами, нинішня система фактично дозволяє водіям регулярно порушувати швидкісний режим і просто сплачувати штрафи. За перевищення швидкості до 50 км/год штраф становить 340 грн, а при швидкій сплаті — 170 грн."Ми маємо на сьогоднішні можливість фактично "мати підписку" на регулярні постійні порушення", — заявила адвокатка.Чухраєва також навела інший випадок, коли водій за рік мав близько 130 адміністративних порушень, зокрема їздив без посвідчення, однак це не зупинило його до ДТП із загиблим. Нагадаємо, 5 червня Павло Плешивцев став фігурантом смертельної ДТП у Києві на Чоколівці. За кермом Mercedes-Benz він на швидкості врізався в підземний перехід і вбив чотирьох людей, зокрема 12-річного Григорія Глушича. З'ясувалося, що водій роками ігнорував ПДР — за ним зафіксували 39 порушень, переважно за перевищення швидкості, з них 18 лише за минулий рік. Батько хлопчика, військовослужбовець Олексій Глушич, ініціював петицію до президента з вимогою системних змін у сфері безпеки на дорогах — вона зібрала понад 25 тис. підписів.21 серпня секретар Ради національної безпеки і оборони Ігор Клименко провів координаційну зустріч із МВС, Патрульною поліцією та народними депутатами щодо зменшення кількості ДТП в Україні. До розмови долучився й Олексій Глушич.
Go to espreso.tvЗа його словами, йдеться про Максима Бужанського, Галину Михайлюк та Григорія Мамку.Про це він розповів в етері проєкту "Що далі?" на каналі Еспресо.За словами Андріюка, питання штрафних балів обговорювали під час засідання, присвяченого безпеці дорожнього руху.Активіст стверджує, що народний депутат Максим Бужанський прямо заявив про небажання підтримувати відповідний законопроєкт.Максим Бужанський взяв слово і сказав, так прямо і сказав: "Я голосувати за законопроєкт про штрафні бали не буду", — розповів Андріюк.За його словами, таку ж позицію висловила народна депутатка Галина Михайлюк.Далі взяла слово депутатка Михайлюк Галина, яка так і сказала: "Я голосувати за штрафні бали не буду", — заявив активіст.На думку Андріюка, саме штрафні бали, а не просте збільшення грошових штрафів, можуть змусити системних порушників змінити поведінку на дорогах.Він пропонує щороку нараховувати кожному водієві певну кількість балів, які зніматимуть за порушення ПДР. Наприклад, за незначне порушення — один бал, за рух смугою громадського транспорту чи паркування на велосмузі — три, а за проїзд на червоне світло — п'ять або сім.Якщо водій вичерпає всі бали, за пропозицією активіста, він має автоматично втрачати право керування. Щоб повернути посвідчення, доведеться знову пройти навчання в автошколі та скласти іспит.Андріюк переконаний, що саме підвищення штрафів ситуацію не змінить, адже частина водіїв просто продовжуватиме платити й порушувати."Як би ми не підіймали ці штрафи, це не зупинить порушників", — наголосив він.Також активіст виступив за значно жорсткіше покарання для тих, хто сідає за кермо після позбавлення права керування. На його думку, за це має наставати кримінальна відповідальність. 5 червня 2026 року в Києві на Чоколівці водій Mercedes-Benz на швидкості врізався в підземний перехід і вбив чотирьох людей, зокрема 12-річного Григорія Глушича. З'ясувалося, що водій роками ігнорував ПДР — за ним зафіксували 39 порушень, переважно за перевищення швидкості, з них 18 лише за минулий рік. Батько хлопчика, військовослужбовець Олексій Глушич, ініціював петицію до президента з вимогою системних змін у сфері безпеки на дорогах — вона зібрала понад 25 тис. підписів.21 серпня секретар Ради національної безпеки і оборони Ігор Клименко провів координаційну зустріч із МВС, Патрульною поліцією та народними депутатами щодо зменшення кількості ДТП в Україні. До розмови долучився й Олексій Глушич.
Go to espreso.tvПро це в етері "Що далі?" на каналі Еспресо розповів нардеп член Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності, голова підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення та охоронної і детективної діяльності В’ячеслав Медяник.За його словами, головна мета змін — жорсткіше карати не водія, який один раз порушив правила, а тих, хто робить це постійно."Якщо людина систематично порушує правила дорожнього руху, систематично перевищує швидкість, то штраф повинен бути суттєвим. Ми говоримо і про 17 тисяч гривень", — зазначив Медяник.Нардеп наголосив, що самих грошових штрафів може бути недостатньо. Тому для водіїв, які продовжують порушувати ПДР, можуть передбачити й позбавлення права керування автомобілем.Окремо у Верховній Раді обговорюють запровадження системи штрафних балів. За різні порушення водій отримуватиме певну кількість балів. Якщо їх стане забагато, він може втратити право керування.За словами Медяника, восени парламент має повернутися до розгляду законопроєктів, які стосуються безпеки дорожнього руху та відповідальності водіїв.Водночас депутат вважає, що нинішні невеликі штрафи не завжди зупиняють порушників, особливо людей із високими доходами.21 серпня секретар Ради національної безпеки і оборони Ігор Клименко провів координаційну зустріч із МВС, Патрульною поліцією та народними депутатами щодо зменшення кількості ДТП в Україні — до розмови долучився військовослужбовець Олексій Глушич, чий 12-річний син Григорій загинув у аварії.Нагадаємо, 5 червня 2026 року в Києві на Чоколівці водій Mercedes-Benz на швидкості врізався в підземний перехід і вбив чотирьох людей, зокрема 12-річного Григорія Глушича. З'ясувалося, що водій роками ігнорував ПДР — за ним зафіксували 39 порушень, переважно за перевищення швидкості, з них 18 лише за минулий рік. Батько хлопчика, військовослужбовець Олексій Глушич, ініціював петицію до президента з вимогою системних змін у сфері безпеки на дорогах — вона зібрала понад 25 тис. підписів.
Go to espreso.tvJoin to the Platform
Слово і Діло3.5 thous. of news
Texty.org.ua1.9 thous. of news
Радіо Свобода16.3 thous. of news
Український тиждень1.3 thous. of news
Еспресо21.6 thous. of news
Бабель8.6 thous. of news
New Voice77.3 thous. of news
Громадське радіо8.6 thous. of news
Дзеркало Тижня22.1 thous. of news
Суспільне82.4 thous. of news
Українська правда25.2 thous. of news
Last comments
Польські посадовці обурилися комунікацією Володимира Зеленського щодо ракет для Patriot
Болгарія погрожує заблокувати 21-й пакет санкцій ЄС проти РФ, якщо з нього не приберуть главу РПЦ Кирила та співзасновника "Лукойла"
Vitalii3 Jul. 20:02В політиці шлюхи не переведуться ніколи.
Двоетапна перевірка у месенджерах: як налаштувати WhatsApp, Telegram, Signal, Viber і Messenger
Росія завдала ракетно-дронового удару по Україні, ППО збило 82 безпілотники
Білорусь втратила частину можливостей допомагати рф атакувати Україну - ЛещенкоVitalii27 Jun. 21:22Хтось ще слухає що каще СерЛещ?!
Механіки застерігають від купівлі цих дорогих автомобілів
samohodbox.com.ua22 Jun. 16:26Найбільша проблема дорогих автомобілів починається не з купівлі, а з першого серйозного ремонту.На практиці власники часто стикаються не лише з високою вартістю робіт, а й з пошуком правильних запчастин. Особливо коли мова йде про Range Rover, Mercedes-Benz, BMW або Porsche.Саме тому перед покупкою будь-якого преміального авто варто заздалегідь перевірити доступність та вартість основних вузлів і запчастин. Багато корисної інформації про OEM-номери та підбір деталей можна знайти на SamohodBox.Надійність автомобіля — це не лише бренд на капоті, а й вартість його утримання.
Голова Пентагону вперше за тривалий час прибув на міністерський саміт НАТО: не стримувався у критиці союзників та зробив заяви щодо України – подробиці (Відео)Vitalii18 Jun. 17:19When morons are in charge of the USA. :(- Центр протидії дезінформації викрив російську кінопропаганду як системну загрозу
Українців попередили про штрафи за камуфляж: коли «піксель» може стати проблемою
Нейт9 May. 14:09Військова і вважаю що носіння форми цивілами це аморально, для мене це на рівні як начепити чужі ордени (ну тобто тіпа приписуєш собі заслуги і досягнення яких ніколи не мав). Виняток - тактичний одяг у волонтерів, вони хоч і не воюють але роблять для перемоги не менше. Ну тобто або працюй на перемогу або не допускай щоб про тебе думали що ти працюєш на перемогу коли це не так- Втрати військ рф перевищують їхнє поповнення - Жмайло
- СБУ розслідує вербування «злодієм в законі» мешканців Львівщини для роботи на спецслужби РФ
Музей збройних сил у німецькому Кобленці заборонив українцям відвідувати експозицію
Ihor Chaban14 Apr. 16:13Бояться що би що???😅
Угорці обрали свободу, це добра новина для України і Європи - Мерц- На Закарпатті озброєний чоловік викрав жінку з дитиною, при спробі затримання стріляв у поліцейськогоIhor Chaban14 Apr. 15:59Ужас, народ божеволіє!
«Сяйво» обходить конкурентів: Українці обрали назву національної LLM
Alexander30 Mar. 21:47Це просто крінж- Для важкої роботи. Renault планує запустити 350 людиноподібних роботів на своїх заводахIhor Chaban25 Mar. 13:25350 людей залишуться без роботи! жесть!
- Передача МіГ-29 Україні була хибним рішенням – президент Словаччини
SR-Team8 Feb. 10:58цитата-Жодна інша країна не вчинила так, щоб після передачі власного озброєння стала покладатися виключно на допомогу своїх сусідів", хочу нагадати ,а Україна за Будапештом як позбулася своєї зброї ,ядерної,літаків ТУ-160 ,теж надіялась на так звані "гарантії" !Щось слабонькі у нас дипломати ,не вміють 'дипломатично"по морді врізати!!! 
Військові показали, як нині виглядає Куп'янськ
Підтримка (Support)30 Dec. 2025 15:48Сумно ((- Зеленський обговорив з Мерцом підготовку до зустрічі з Трампом
Леонід Биков26 Dec. 2025 19:45Балакай не балакай, а путлєр на своїй хвилі... - Російські спецслужби вербують агентів через TelegramНейт1 Dec. 2025 06:35особисто стикалась ще з іншими методами, військова але думаю цивіли теж можуть зіткнутись з чимось схожим. коли десь в публічних чатах пишеш про свої проблеми (думаю особливо коли це невдоволення своїм командуванням, невдоволення владою або невдоволення роботою правоохоронних органів) то в особисті пишуть люди які тіпа тебе підтримують, більшість наші і пишуть щиро але серед них є і русня. так от з тих хто мені писав один одразу почав з того що він кацап і пропонує перейти до них, звісно одразу послала і заблокувала. а другий довго прикидався нашим (можливо навіть з окупації) і його видавало тільки те що якось надміру цікавили такі речі як де я, де мій підрозділ, скільки нас тут і так далі.. звісно я йому ніхєра не казала і теж залокувала але по факту він тупо намагався маніпулювати і цілком можливо що є лохи які через брак досвіду через отаких от нахаляву нададуть кацапам інфу самі того не розуміючи. самим цим ситуаціям мабуть більше року але можливо кацапи продовжать отак вишукувати людей у яких є певні проблеми які в теорії можуть зробити їх вразливими до маніпуляцій, при тому деякі все ж вміють прикидатися своїми тому все шо нам залишається це звертати увагу на підозрілі моменти типу надмірної цікавості і не довіряти нікому
Ранкова звичка, яка підсилює мозок і допомагає отримати підвищення — що показало дослідження
Village UA23 Nov. 2025 23:52пити каву?- Небезпечна рослина сусіда почала "захоплювати" чужий двір: відео вразило МережуVillage UA22 Nov. 2025 11:19кропива?
- Топ-7 собак, які ніколи не втомлюються: породи для по-справжньому активних сімейVillage UA22 Nov. 2025 11:14там 100% є хаскі)
- Трамп зробив гучну заяву про втрату Україною територійVillage UA22 Nov. 2025 11:12голодний дєдок, вже мікрофон жере)
- Яка зброя реально змінить ситуацію на фронті: експерт відповівVillage UA21 Nov. 2025 18:55якісна)
- Трамп оголосив дедлайн для погодження Україною мирного плануVillage UA21 Nov. 2025 18:54трамп гнилий дєд, який постійно забуває випити таблетки)
- Анджеліна Джолі в ТЦК: Мережа вибухнула мемамиVillage UA5 Nov. 2025 22:22такі новини мені подобаються!
- Орбан розкритикував "невдячність" Києва за підтримку від УгорщиниVillage UA4 Nov. 2025 23:02коли його вже викинуть у вікно?
- Квіти, що захищають оселю від зла й негативуVillage UA4 Nov. 2025 19:00валерянка?
Фіналісти конкурсу кумедних фото природи 2025 — коли переможець неважливий
Miro Baida3 Nov. 2025 19:22Дійсно хороша новина- Чому не можна віджимати пакетик чаю: багато хто не знаєVillage UA2 Nov. 2025 13:56в кого?
- Новорічний зворотний відлік: скільки днів до зустрічі 2026 рокуVillage UA1 Nov. 2025 12:10а хто зустрічатись має?
- Розвідка США розкрила несподівані постачання для війни РФ: що приховують Китай і МоскваVillage UA30 Oct. 2025 11:57моцква пишеться з маленької)
- Туск розніс Орбана: лідер найбіднішої країни в ЄС "зачарований Москвою"Village UA28 Oct. 2025 21:44фото супер!🤣
- Навіщо досвідчені господарі залишають кореневища від капусти після збору врожаю на городіVillage UA24 Oct. 2025 14:14щоб поламати об них ноги.
- Зеленський прибув з візитом до Лондона: з ким зустрінеться президент УкраїниVillage UA24 Oct. 2025 14:13з кимось)
- Росія створила фейковий Telegram, який стежить за користувачами — ЦПДПідтримка (Support)21 Oct. 2025 23:33А оригінальний тоді що робив? ))
- Рада продовжила воєнний стан і мобілізацію, а Бережну призначили міністеркою культури. Головне за день
Лютий Махновець21 Oct. 2025 22:12"міністерка"?... а якби чоловік, то - "мініструк"?...