Дзеркало Тижня

Початок липня — це час, коли діти нарешті відчули смак канікул, а батьки потроху адаптувалися до літнього ритму. Про шкільні будні вже майже ніщо не нагадує, окрім хіба що списку літератури на літо, який мирно лежить десь у столі. І тут у багатьох батьків постає цілком природне питання: що краще — дозволити дитині просто відпочивати, засмагати й гуляти з друзями до вечора чи все ж таки потроху повертати у щоденне життя книжки? Нехай навіть не ті, які задали у школі, а будь-які книжки, що їй цікаві. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Що купували українці на Книжковому Арсеналі: видавці назвали найпопулярніші книги «Якби від читання залежало життя, більшість підлітків обрала б смерть», — жартував відомий французький письменник Даніель Пеннак. Спроба змусити дитину читати влітку за допомогою ультиматумів («Поки не прочитаєш десять сторінок, планшет не отримаєш!») зазвичай спричиняє зворотний ефект — стійкої відрази до книг. Як зацікавити дитину книжкою без жодних ультиматумів, нудних графіків і сімейних суперечок?Є кілька стратегій, які справді працюють.

Дозвольте «неформатне» читання

Батьки часто прагнуть, аби дитина читала виключно класику зі шкільної програми. Проте для формування звички читати тип контенту на першому етапі не має значення.Дослідження, опубліковане Американською психологічною асоціацією (АРА), доводить, що самостійний вибір літератури є головним чинником внутрішньої мотивації дитини. Комікси, графічні романи та манга розвивають навички візуальної грамотності й допомагають дітям, які читають повільно, легше зануритись у сюжет.Дозвольте дитині самій обрати книгу в магазині, навіть якщо це буде енциклопедія про Міnесrаft або історія про супергероїв. Головне — задоволення від процесу. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Що читає Харарі: автор Sаріеns порекомендував три книги про ШІ, політику та майбутнє

Показуйте власний приклад

Діти не завжди роблять саме те, про що ми їх просимо, але майже завжди копіюють те, що ми робимо. Тому власний приклад батьків — найкраща стратегія. Створіть ритуал «спільного пасивного читання» або сімейну традицію «30 хвилин тиші». Уявіть: щодня в той самий час (наприклад, після обіду або перед сном) кожен член родини сідає в крісло зі своєю книгою, паперовою чи електронною (але не в телефоні). Без розмов і примусу — просто спільний простір для читання.Згідно зі звітом американської видавничої компанії Sсhоlаstіс, діти, чиї батьки самі часто читають на дозвіллі, стають активними читачами у шість разів частіше, ніж діти в родинах, де книги не в пошані.

Не бійтесь аудіокниг

А якщо дитина наразі не любить читати самостійно, є ще один спосіб поступово сформувати цю звичку — аудіокниги. Дехто з батьків досі вважає їх «несправжнім» читанням. Насправді прослуховування якісної аудіокниги, як і традиційне читання, розвиває словниковий запас, уяву й читацькі смаки.Дослідження показують, що під час прослуховування аудіокниги та під час читання паперового тексту активуються абсолютно однакові когнітивні та емоційні зони головного мозку.Тож вмикайте якісні аудіокниги (бажано з професійним акторським озвученням) під час тривалих поїздок у машині, велопрогулянок або перед сном. Це допомагає дитині збагатити мовлення, розвинути уяву й значно легше сприймати друкований текст. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Українська молодь купила майже пів мільйона книжок за програмою “єКнига”

Перетворіть читання на гру

Дітям подобаються виклики. Можна скласти власне «літнє читацьке бінго»: прочитати книжку в парку, знайти героя, схожого на тебе, прочитати історію про тварину, завершити книгу під час поїздки потягом чи біля моря.Такий підхід працює значно краще, ніж щоденний контроль кількості сторінок.

Говоріть про книги, а не про сторінки

Часто батьки, аби перевірити, чи справді дитина читала книгу, запитують: «Скільки ти сьогодні прочитав?». Погодьтеся, це не надто надихає. Натомість краще запитуйте не про факти, а про емоції:«Якби ти був на місці головного героя, як би ти вчинив?»«Хто з персонажів тебе зараз найбільше дратує і чому?»Будуйте дискусію, як із дорослим другом. Саме такі розмови розвивають критичне мислення, вміння аналізувати й висловлювати власну думку. Коли дитина відчуває, що дорослого цікавить не кількість сторінок, а її думки, читання поступово перестає бути ще одним домашнім завданням. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Епоха нескінченного контенту: як ШІ вплинув на книги, музику та науку

Чек-лист для батьків на літо

Щоб неформальний літній розвиток стартував легко, тримайте орієнтир:

Запишіть дитину до бібліотеки або разом завітайте до великої книгарні й дозвольте їй самостійно обрати книжку.Не починайте канікули зі списку обов’язкової літератури. Спершу нехай дитина читає те, що їй справді цікаво, а до шкільної програми поверніться ближче до кінця літа або читайте її разом уголос.Замість запитання «Ти вже почитав?» спробуйте сказати: «Уявляєш, що я сьогодні дізнався / дізналася з книги...».З’ясуйте, які жанри чи теми справді захоплюють вашу дитину: пригоди, космос, тварини, детективи, комікси чи щось зовсім інше. Саме з цього варто починати.Заплануйте час для спільного читання — хоча б кілька вечорів на тиждень. Навіть 15–20 хвилин разом можуть стати доброю сімейною традицією.Не сваріть ні себе, ні дитину, якщо один день минув без читання. Значно важливіше сформувати звичку, ніж жодного разу не відступити від плану.

Не лише читання

До занять із читання можна додати й інші цікаві розвивальні завдання. Наприклад, практичну математику. Як показують дослідження, за літо «просідання» в знаннях тут найвідчутніше. Та це й логічно, адже читання залишається частиною повсякденного життя — дитина читає повідомлення, субтитри, вивіски чи книжки. А ось дробами, відсотками чи рівняннями поза школою більшість дітей майже не користується.Тож використовуйте повсякденні ситуації для тренування математики: рахуйте решту в магазині, вираховуйте знижки, міряйте інгредієнти під час приготування піци. Ці завдання з логічним навантаженням важливіші за нудні стовпчики в зошиті.Навчіть дитину монтувати літні відео, проходити квести в інтелектуальних застосунках або вивчати мови в ігровій формі за допомогою гаджетів. Нехай вони працюють на вас.Головне: ніколи не сваріть себе й дитину, якщо ви раптом пропустили день читання чи закинули математичні ігри. Літо — живий час, у якому є місце і відпочинку, і спонтанності. Важливо не ідеально виконати план, а зберегти цікавість дитини до пізнання. Саме вона допоможе їй легко повернутися до навчання у вересні. 

У Національному університеті "Київський авіаційний інститут" з жовтня стартує навчальний курс із розробки оборонних технологій, який підготували школи Массачусетського технологічного інституту. Навчання відкриють для студентів інженерних спеціальностей з усіх українських університетів, хоч учасники й проходитимуть перевірку, оскільки працюватимуть над реальними завданнями, наданими українськими військовими.Про це в інтерв'ю ZN.UА розповіла проректорка з питань вступу та онлайн-освіти КАІ Радміла Сегол, яка нещодавно повернулася зі стажування в МІТ за програмою Glоbаl МІТ Аt-Rіsk Fеllоws. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ В Україні створили дрони, які знищують «шахеди» без допомоги людини

Як влаштований курс

Програму розробили Школа інженерії та Школа менеджменту Slоаn МІТ спільно, тому курс поєднує інженерну та менеджерську складові."Тобто потрібно не лише створити технологію, а й зрозуміти, як перетворити її на готовий продукт", — уточнила Сегол.Автор програми Джин Кеселман викладає в МІТ і водночас є полковником армії США. Він керує напрямом оборонних технологій в університеті. Спонсором програми виступають Сили спеціальних операцій Пентагону: вони ставлять завдання і надають фінансову підтримку. Кожна команда студентів отримує реальну інженерну задачу і за кілька місяців має запропонувати рішення, створити прототип продукту та презентувати його потенційним замовникам."Під час роботи над задачею команди працюють не лише з викладачами університету, а й із представниками замовника та експертами з менеджменту. На заняття може прийти реальний військовий і навіть представник розвідки. Для кожної команди закуповують необхідні деталі, надають лабораторну базу, а військовий ментор супроводжує проєкт від початку до завершення", — пояснила проректорка.Студенти презентують прототипи, отримують зауваження від викладачів, менторів та інших команд і вдосконалюють свої рішення. Фіналом курсу стає Dеmо Dаy, коли учасники представляють готові розробки потенційним інвесторам і замовникам. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ МВDА і Ukrаіnіаn Аrmоr домовилися про спільну розробку далекобійних дронів

Автор сам приїде в Україну

Джин Кеселман особисто приїде до Києва, щоб разом із КАІ адаптувати програму для українських реалій. Курс буде відкритим для студентів інженерних спеціальностей будь-якого українського університету, хоча учасників чекатиме відбір і безпекова перевірка, адже йдеться про роботу з реальними задачами від українських військових. Про набір університет оголосить на своїх сторінках у соцмережах і на сайті.Кеселман також є ментором українського кластеру оборонних технологій Вrаvе1, який поєднує військових, розробників та інвесторів. Сегол розповіла, що у чоловіка українське коріння: він народився у Києві.За її словами, Кеселман уже привозив учасників Вrаvе1 у США, де вони презентували свої розробки в МІТ, а після цього провели турне Штатами. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Україна вже застосовує проти росіян власні керовані авіабомби — Федоров Нагадаємо, прем'єр-міністерка Юлія Свириденко заявила, що в Україні запускають контрольований експорт зброї на час воєнного стану. Тепер держава чітко визначатиме, кому і на яких умовах продавати оборонні технології, а також стежитиме, як саме іноземні партнери використовують українські розробки.Економістка "САSЕ Україна" Світлана Довгаленко у статті на ZN.UА "Світ готовий купувати українські оборонні рішення. Чи готова до цього Україна?" пояснює, чому виробники FРV-дронів виходять у фінал американських Реntаgоn-програм, але не можуть виконати контракт, і що саме заважає Україні конвертувати бойовий досвід у експортний прибуток.

Кожна вступна кампанія підсвічує проблему: Україні гостро потрібні інженери для оборонних технологій, відбудови, енергетики, проте природничі й технічні спеціальності не надто приваблюють абітурієнтів. І навряд чи нинішня вступна кампанія стане винятком. Водночас у світі є університети, де спостерігається шалений конкурс на ці напрями. Наприклад, до Массачусетського технологічного інституту (МІТ) минулого року хотіли вступити понад 29 тисяч абітурієнтів, але студентами стали лише 4,5% із них. Цей університет — Мекка для технарів з усього світу. Він так і позиціонує себе — як «магніт для талантів». Серед студентів МІТ є переможці міжнародних природничо-математичних олімпіад, зокрема і з України.
Чим українській вищій освіті може бути корисний досвід найкращого технічного університету світу і що з нашого досвіду може зацікавити їх? Чи може війна стати поштовхом для подолання кризи в природничій та інженерній освіті?
Про це ми говорили з проректоркою з питань вступу та онлайн-освіти Національного університету «Київський авіаційний інститут» (КАІ) Радмілою Сегол, яка нещодавно провела семестр у МІТ за програмою Glоbаl МІТ Аt-Rіsk Fеllоws.
Фото, надане інтерв'юйованим
— Пані Радміло, що це за програма в МІТ, на якій ви стажувалися?
— Це програма Glоbаl МІТ Аt-Rіsk. У ній беруть участь науковці та викладачі університетів. Учасники програми приїжджають до МІТ із різними завданнями: одні проводять власні дослідження в лабораторіях (бо в рідній країні не мають доступу до необхідного обладнання), інші обмінюються досвідом. Наприклад, я проводила воркшопи й майстер-класи про те, як ми в Україні в умовах війни будуємо онлайн-освіту: працюємо під час повітряних тривог, блекаутів, перебоїв зі зв’язком. Для нас це вже повсякденність, а для багатьох країн світу — досвід, який може стати в пригоді під час інших криз: стихійних лих, техногенних катастроф чи гуманітарних надзвичайних ситуацій. Я маю досвід роботи з онлайн-освітою — адже з 2016 року була архітекторкою онлайн-курсів і перекладачкою всіх проєктів із закордонними університетами для платформи Рrоmеthеus.
Водночас у МІТ я сама слухала лекції, ходила до лабораторій, знайомилася з їхніми дослідженнями й освітніми практиками. Це була можливість побачити МІТ ізсередини.
— Що вас найбільше вразило в МІТ?
— Найперше, що вразило: на території університету стоїть ядерний реактор, на якому проводять ядерні дослідження. От уявіть: ви йдете кампусом і раптом натикаєтеся на діючий реактор! Це лише один приклад. А насправді цікавого багато. МІТ розташований у Кембриджі — одному зі світових центрів технологічних інновацій. Саме тут, у районі Кеndаll Squаrе, який часто називають другою Кремнієвою долиною, зосереджені сотні стартапів і офіси найбільших технологічних компаній. Наприклад, офіси Gооglе, Місrоsоft, Моdеrnа є просто на університетському кампусі. Чому? Бо бізнесу важливо тримати руку на пульсі — вони хочуть бачити, як народжуються нові ідеї, впливати на них і фінансувати перспективні.
А для студентів це взагалі фантастична можливість: вони з перших курсів залучені до живих проєктів. Наприклад, співзасновник компанії Моdеrnа, яка стала одним із розробників вакцини проти коронавірусу, є викладачем МІТ. А 10% усіх досліджень щодо вакцини, виконаних під час пандемії, проводили в лабораторіях МІТ. До речі, університет є засновником найбільшої у США dеfеnсе-лабораторії (Lіnсоln Lаbоrаtоry). Вона розташована за межами університетського кампусу, і потрапити до неї може не кожен — фахівцям, які не мають громадянства США, вхід заборонено.
— Знамените гасло МІТ — Меns еt Маnus («Розум і рука») — проголошує поєднання академічних знань із практикою. І це саме той підхід, якого критично бракує українській вищій освіті, де хронічними проблемами залишаються відірваність від ринку праці, консерватизм і негнучкість навчальних програм.
— Цей складник навчання — участь у реальних проєктах — не менш важливий у МІТ, аніж вивчення теорії. Університет бере участь у розробленні замовлень як державного, так і приватного сектору. І в Україні також запроваджується такий досвід. Це, власне, те, що ми зараз будуємо в Київському авіаційному. У нас на кампусі також є лабораторії великого бізнесу, до яких залучені наші студенти, а представники компаній є співзасновниками наших освітніх програм. Це, наприклад, АJАХ Systеms — найбільший у Європі розробник і виробник систем безпеки. РrоgrеssТесh Україна — інжинірингова компанія, що спеціалізується на розробленні ІТ-рішень для аерокосмічної галузі. Співпрацюємо з Vоdаfоnе, Нuаwеі. Цього навчального року ми також відкриваємо спільну програму з компанією Fіrе Роіnt. Компанія оплачує стипендію для наших студентів і їхнє навчання, серед викладачів будуть і фахівці Fіrе Роіnt. Після завершення навчання студенти матимуть стовідсоткове працевлаштування в компанії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Ми витягуємо війну на залишках старої освіти. На зміну нам — порожнеча некомпетентності»: інтерв’ю з військовим — учителем фізики про НУШ



— Із МІТ ви привезли до КАІ програму, розроблену Джином Кеселманом. Він — не просто викладач МІТ, а полковник армії США та керівник напряму оборонних технологій в університеті. Розкажіть, що це за програма?
— Програму розробили дві школи МІТ — Школа інженерії та Школа менеджменту Slоаn. Це їхній спільний проєкт, оскільки в ньому є інженерний і менеджментський складники. Тобто потрібно не лише створити технологію, а й зрозуміти, як перетворити її на готовий продукт. Спонсором цієї програми є Сили спеціальних операцій Міністерства оборони США. Вони надають завдання та грошову підтримку. У кожної команди є своя реальна інженерна задача — за кілька місяців вона має запропонувати рішення, створити прототип (версію продукту) й презентувати його потенційним замовникам. Тому під час роботи над задачею команди працюють не лише з викладачами університету, а й із представниками замовника (на заняття може прийти реальний військовий і навіть представник розвідки) та експертами з менеджменту. Для кожної команди закуповують необхідні деталі, надають лабораторну базу, а військовий ментор супроводжує проєкт від початку до завершення.
Студенти презентують прототипи, отримують критичні зауваження від викладачів, менторів та інших команд і вдосконалюють своє рішення. А фіналом стає Dеmо Dаy, де вони представляють готові розробки потенційним інвесторам і замовникам.
Із жовтня ми запускаємо цей курс у Київському авіаційному. Джин Кеселман приїде до нас починати навчання на цьому курсі, і разом із ним ми адаптуємо цю програму для України. Курс буде відкритим для студентів інженерних спеціальностей не лише КАІ, а й будь-якого українського університету. Звісно, буде відбір і безпекова перевірка, адже йтиметься про роботу з реальними задачами від наших військових. Про набір до цієї програми ми оголосимо на сторінках КАІ у соцмережах і на нашому сайті.
— До речі, Джин Кеселман співпрацює з українською платформою Вrаvе 1, яка фактично робить те саме, що й цей курс: поєднує військових, розробників (серед них і деякі українські університети) та інвесторів для розвитку оборонних технологій.
— Так, Джин Кеселман є ментором цієї платформи і приїжджає сюди, на Вrаvе 1, дуже часто. У нього, до речі, українське коріння — Джин народився в Києві. Він привозив наших учасників Вrаvе 1 до США, і вони презентували свої розробки в МІТ. А далі у них було таке своєрідне турне Сполученими Штатами.
— І до війни, і зараз наша інженерна освіта в кризовому стані. Можливо, війна стане поштовхом для виходу з цієї кризи.
— Для SТЕМ-освіти це величезний поштовх. Гадаю, за всі роки незалежності України у нас не з’являлося такої кількості інженерних напрямів, як зараз, під час війни. Але ціна, звісно, занадто висока — краще б ми прийшли до цього еволюційним шляхом, як наші закордонні колеги. Хоча якщо поглянути на історію, то Друга світова війна свого часу теж стала потужним стимулом для розвитку інженерної освіти в американських і радянських університетах.
Проте все має починатися зі школи. Саме там закладається база з природничих і математичних предметів, формується зацікавленість ними.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Школа як простір довіри: чому це важливіше за оцінки й правила



— Якщо порівнювати підходи до навчання в МІТ і в Україні — що впадає в око найбільше?
— У МІТ немає класичних лекцій, як ми звикли: зайшов до аудиторії, читаєш лекцію, проводиш семінар. Там проблемно-орієнтоване навчання: є проблема, студенти сіли невеликою групою разом із викладачем і починають її вирішувати. Замість лекції — купа матеріалів для читання. Якщо ти не прочитав цього, тобі немає чого робити на наступній парі. Вони так і кажуть: не готовий — не приходь, бо ти просто сидітимеш і не розумітимеш, що відбувається. Дуже багато самостійної роботи — їхні студенти майже не сплять, вони весь час вчаться. От якщо йти кампусом увечері — здається, що він порожній. Але світяться всі вікна, бо студенти сидять у бібліотеці або в коворкінгах — і всі вчаться.
Нам важко себе порівнювати з ними, будьмо відверті. Те, що ми зараз робимо, їм незрозуміло і не буде зрозуміло. І добре, щоб ніколи не було. Ми не можемо сказати своєму студенту: «Ти маєш вчитися день і ніч», тому що в нього є повітряні тривоги, обстріли й часом зникає світло. І він у стресі, і викладач у стресі.
Але їхні підходи до навчання, способи організації навчального простору, лабораторії — це величезний матеріал для роботи. В чомусь ми кращі, в чомусь відстаємо. А в чомусь їхній підхід спокійно приживеться й у нас. Тому ми експериментуватимемо.
Фото, надане інтерв'юйованим
— МІТ має ще одну особливість, яка в Україні поки що залишається радше винятком, аніж правилом: він поширює знання далеко за межі кампусу — викладає на свої платформи масові онлайн-курси, відкриті для слухачів із усього світу. На сайті МІТ зазначено, що місія університету — поширення знань, які найкраще служитимуть країні та світу у ХХІ столітті. Як працює ця система курсів?
— МІТ має три освітні платформи, на яких викладають і записи лекцій, і цілі курси — тривалі й короткі. Більшість із них абсолютно доступна для всіх, і безплатно. Першу свою платформу Ореn Соursеwаrе МІТ відкрив іще 2001 року. На той момент жоден університет світу такого не робив.
У МІТ навіть є окрема посада проректора з онлайн-освіти та штучного інтелекту, який відповідає саме за цей напрям. Це людина, яка прийшла не тільки з університетського середовища, а й з індустрії штучного інтелекту в медицині. Усі платформи працюють на програмному забезпеченні Ореn еdХ, розробленому свого часу спільно МІТ, Гарвардом і компанією Gооglе. Це програмне забезпечення з відкритим кодом, тому його використовують понад 300 освітніх платформ у світі. На базі Ореn еdХ працюють український Рrоmеthеus, Всеукраїнська школа онлайн, платформа Зрозуміло!, система тестування НМТ тощо. Тобто рішення, які народжуються в МІТ, потім використовують університети й освітні системи різних країн.
Навіщо провідні університети світу вкладаються в це ресурсно? Тому що масові онлайн-курси — це частина третьої місії університету: суспільне служіння (дві інші місії — освіта й наука. — О.О.). Це не спосіб заробити чи набрати більше студентів. Це спосіб поширювати знання, які виробляє університет.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Освіта під час війни: як школи втрачають учнів, а університети — вступників



— В українському суспільстві, на жаль, до університетів ставляться як до принтера кадрів для ринку праці. А онлайн-навчання асоціюється з освітніми втратами та дзвінками в Zооm. І хоча на Рrоmеthеus вже є окремі курси від наших університетів, та масові онлайн-курси для всіх охочих поки що залишаються мрією.
— В Україні вже з’являються платформи університетських онлайн-курсів — наприклад, в УКУ. Там є курси і для широкого загалу. Розвиваємо свою платформу КАІ Оnlіnе — вона тільки починає працювати. Зараз у нас є шість курсів у відкритому доступі. Сподіваємося, що до кінця року їх буде щонайменше п’ятнадцять, і на цьому не плануємо зупинятися. Мені здається, саме в цьому й полягає майбутнє українських університетів — ставати центрами знань, відкритими для всього суспільства.
— А для цього вони повинні змінюватися.
— Звісно! І ми дуже сподіваємося стати рушієм цих позитивних змін — тими, хто впровадить новітній досвід, але з урахуванням усіх здобутків нашої системи освіти.

Необхідно знизити конкурсний бал із Національного мультипредметного тесту зі 150 до 130 для окремих спеціальностей для того, щоб не ускладнювати вступ українських дітей до закладів вищої освіти в Україні, наголосив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
Він наголосив, що тести НМТ цього року складніші, ніж у минулих роках. Омбудсман наголосив, що іншою проблемою є те, що вступники не можуть подати апеляцію, як було під час складання зовнішнього незалежного оцінювання. 


ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





На Одещині діти під час складання НМТ провели 13 годин в укритті. Лубінець закликав МОН відреагувати



Лубінець вказав, що, зокрема, варто знизити мінімальний бал НМТ для вступу на медичні спеціальності.
"Бо коли дитина хоче стати медиком і не отримує такої можливості в Україні, дитина поїде... Дитина, яка закінчила школу, вона ще не стає медиком. Треба кожні пів року складати сесії, якщо не складаєш, тебе відраховують. Потім треба пройти інтернатуру, захистити диплом, і тільки після цього можна стати медиком", — пояснив він.
Він вказав, що офіс омбудсмана направив лист до прем'єр-міністра та подання до міністра освіти та науки з проханням знизити прохідний бал.
Лубінець також розповів, що у країнах Європейського Союзу нині є грантові програми для майбутніх українських студентів. У цих країнах не враховуються результати НМТ, а лише середня оцінка з атестату. Він вказує, що студентам із України в ЄС дають можливість вивчити іноземну мову, їм надають стипендії та безоплатне право на проживання. 
Міністерство освіти і науки України в червні заявило, що недоцільно ситуативно змінювати поріг конкурсного балу. 
Посилення критики НМТ може бути пов'язане не лише з дискусіями про якість вступних випробувань, але й з боротьбою університетів за абітурієнтів в умовах демографічної кризи. Про це редакторка відділу освіти Оксана Онищенко пише у статті для ZN.UА "Ви можете бути спокійними"? Чому Лісовий залишився на посаді міністра і чому клюють НМТ".

Уряд України затвердив порядок функціонування Національної системи дослідників. Йдеться про державну електронну платформу, яка автоматично збиратиме інформацію про наукові досягнення українських дослідників та на основі цього формуватиме їхній рейтинг. Науковці, які потраплять до топу цього рейтингу, отримають державні стипендії. Однак кандидат економічних наук Дмитро Маслов у статті "Національна система дослідників: чому новий рейтинг учених стимулюватиме не науку, а її імітацію" пише, що така модель може призвести до протилежного результату.
Він наголошує, що кількість статей, патентів чи інших формальних показників не дозволяє об'єктивно визначити, хто є найкращим науковцем. Автор статті стверджує, що новий рейтинг науковців може стимулювати не якісні дослідження, а лише гонитву за показниками: публікаціями, "подарунковим співавторством".

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вітчизняні наукові фахові видання: тут густо, там пусто



Маслов зазначив, що на цих кількісних показниках заробляють так звані "паперові фабрики", які продають авторство в наукових статтях.
"У свіжій статті в Sсіеnсе описано масштабний онлайн-ринок академічних маніпуляцій. Дослідники зібрали понад 18 тисяч оголошень від так званих "паперових фабрик", де продають авторство підручників, патенти і навіть наукові премії", — пише науковець. 
Маслов повідомив, що у середньому тисячу доларів коштує бути першим автором у чужій статті. Науковець підкреслює, що формальні показники, які НСД хоче використовувати, щоб оцінювати роботу науковців, є вразливими для маніпуляцій.
Автор статті вказує, що ще однією проблемою є фінансування. У документах Кабінету Міністрів України зазначається, що майже 382,6 мільйона гривень щороку планують спрямувати на державні стипендії для науковців, які займатимуть лідируючі позиції в рейтингу. А на створення рейтингів виділити ще близько три мільйони гривень. 
Маслов зазначає, що ці гроші не збільшать фінансування науки з боку держави, а будуть перерозподілені з інших програм підтримки досліджень.
Науковець наголошує, що державі потрібно зосередити увагу загалом на підтримці науки, особливо на пріоритетних напрямів досліджень, а не на створенні нових рейтингів. Він додає, що потрібно також послідовно впроваджувати політику академічної доброчесності.
Раніше Маслов повідомляв, що орієнтація на кількість наукових публікацій як критерій оцінки роботи науковців і наукових установ не свідчить про реальний розвиток науки і стимулює її імітацію. Детальніше про це читайте у статті  "Науковий карго-культ: як стимулювання кількості публікацій перетворює українську науку на імітацію".

Кабінет міністрів України запускає масштабну реформу — Національну систему дослідників (НСД). Ідеться про створення єдиної державної електронної платформи, яка має автоматично збирати інформацію про досягнення українських вчених та формувати відкритий рейтинг дослідників за спеціальною методикою. Тим, хто опиниться на вершині рейтингу, держава платитиме стипендії — на це обіцяють виділяти майже 382,6 млн грн щороку.Декларована мета цього нововведення виглядає цілком шляхетно: уряд прагне виявити й підтримати сильних дослідників, які є конкурентоспроможними на світовому рівні та роблять вагомий внесок у розвиток науки.Проте диявол ховається в деталях: автоматизована система оцінювання здобутків учених побудована так, що вимірюватиме не стільки науковий внесок, скільки формальні кількісні показники — кількість паперів, балів та публікацій.Свого часу я писав про ризик перетворення української науки на імітацію та карго-культ через стимулювання формальних кількісних показників. Схоже, у Міністерстві освіти і науки сприйняли це застереження не як тривожний сигнал, а як покрокову інструкцію.У чому проблема нової методики оцінювання та рейтингування вчених? ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Вітчизняні наукові фахові видання: тут густо, там пусто

Суперечності в документах: «ціна» НСД та міжнародний досвід

Пояснювальна записка до постанови уряду щодо Національної системи дослідників запевняє, що це нововведення не потребує додаткового фінансування з державного бюджету. Насправді ж стипендії коштуватимуть майже 382,6 млн грн на рік, а створення рейтингів — іще близько 3 млн грн. Звідки ж візьмуть ці кошти? Їх перерозподілять із державних програм — «Державні премії, стипендії та гранти…» та «Підтримка пріоритетних напрямів досліджень…». Тобто додаткових витрат із бюджету справді немає, проте гроші забирають із фінансування досліджень, яке й так мізерне.Інша суперечність стосується «міжнародного досвіду». МОН заявляє, що одним із головних принципів методики формування рейтингу є «відповідність міжнародним практикам дослідницької оцінки». Але провідні міжнародні документи з реформи оцінювання радять прямо протилежне тому, що робить НСД. Зокрема Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) рекомендує не застосовувати рейтингів і «турнірних таблиць» в оцінюванні дослідницької діяльності.Пояснювальна записка обіцяє, що рейтинг забезпечить «об’єктивне визначення» результатів наукової діяльності. Проте тут виникає базова суперечність із законодавством. Згідно із Законом «Про наукову і науково-технічну діяльність», науковий результат — це «нове наукове знання». Але НСД рахує лише форми представлення наукових результатів: статті, монографії тощо. В реальності публікація може не містити жодного нового знання, якщо це плагіат чи псевдонаукові висновки. Може бути кілька статей для представлення одного результату, може бути декілька результатів в одній статті. Українські наукові журнали очима Sсорus і Wеb оf Sсіеnсе Орієнтація оцінювання на суто кількісні форми фіксації несе й системні ризики. У свіжій статті в Sсіеnсе описано масштабний онлайн-ринок академічних маніпуляцій. Дослідники зібрали понад 18 тисяч оголошень від так званих паперових фабрик, де продають авторство підручників, патенти і навіть наукові премії. Наприклад, місце першого автора в чужій статті коштує в середньому 1000 доларів. Тобто вразливими для маніпуляцій виявилися ті формальні показники, які Національна система дослідників планує використовувати для оцінювання науковців.

Чи існує «індивідуальний внесок»?

Окрему увагу варто звернути на один момент у методиці рейтингу. Кількість рейтингових балів, які НСД нараховує за науковий результат, не залежить від кількості співавторів. Тобто якщо за статтю присуджують один бал, то його нараховують кожному співавтору, незалежно від його внеску в спільний результат — навіть якщо їх 5000.Інший підхід, який часто використовують, — це ділити бали на кількість співавторів. Але як саме ділити? Порівну? Чи визначати внесок кожного автора й давати більшу частку тим, хто зробив більше?Якщо ж дати кожному повний бал (як це передбачає НСД), тоді той, хто частіше пише у співавторстві, отримує більше. І це стимулює так зване подарункове авторство, коли автори додають імена одне одного у статті без відповідного внеску.Якщо ділити бал на всіх співавторів порівну — це дестимулює співпрацю, адже що більше співавторів, то меншу частку бала отримує кожен з них. Отже, великі наукові колаборації, які є дуже важливими для науки, стають менш вигідними, ніж одноосібні роботи. Для чого витрачати сили й час на узгодження позицій, перевірку одне одного, якщо в підсумку отримаєш менше, ніж за одноосібну статтю? Тож така система оцінювання карає саме те, що для науки є надважливим, — кооперацію.Чи можна порахувати реальний внесок кожного й ділити бали відповідно? В Україні намагаються рахувати внесок за кількістю друкованих знаків. Але наука — це не текстовий конвеєр. Вирішальна ідея може вміститися в одному абзаці, тоді як десятки сторінок можуть не містити жодного справді нового результату. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Сміттєві журнали і втрачені прориви: як Україна недооцінює власну науку Чому жоден спосіб не працює? Усі три припускають, що є стандартна одиниця «стаття», яку можна різати на частки між авторами. Проте такої стандартної одиниці немає — статті непорівнювані, а внесок — це не частина тексту, яку просто вставляють в статтю. Іноді у співавторстві зроблено таку роботу, якої поодинці не зробив би ніхто, і ділення балів на кількість авторів карає саме такий найцінніший випадок.Можливо, інтуїтивно ми все-таки можемо сказати, що хтось із учених робить більший внесок. Але ми не можемо точно сказати, наскільки він більший і наскільки важливіший у довгостроковій перспективі. З іншого боку, немає причин карати нижчими балами тих, чий внесок є умовно меншим: можливо, він теж важливий, і без нього інший вчений не зміг би зробити свій наступний крок. Значущість внеску визначають не поточні зусилля чи статус автора, вона стає зрозумілою лише з часом (можуть минути десятки років). І навіть тоді немає гарантії, що справжній автор внеску отримає визнання. Більше визнання отримують відоміші вчені; а наукові відкриття майже ніколи не називають іменем справжнього першовідкривача.Наші метрики міряють не внесок, а радше позицію вченого в ієрархії: більше цитують тих, у кого вже багато цитувань; гранти дістаються тим, хто вже має гранти. Класичний приклад — Нобелівська премія з фізики 2013 року за бозон Хіггса. Її отримали двоє теоретиків (із яких лише один дав ім’я бозону і став справді широко відомим), а стаття про масу бозона Хіггса вийшла з рекордним списком із 5154 авторів. Спробуйте справедливо приписати кожному з п’яти тисяч його частку.Зрештою головна проблема формування індивідуального рейтингу науковців — не лише в тому, що його автори намагаються виміряти те, що виміряти неможливо. Найнебезпечнішим є те, яку поведінку науковців цей рейтинг заохочує.

Головна мета рейтингів — дресирування

Рейтинг не визначає, хто «кращий» учений, але формує певну модель поведінки. Це дресирування: робиш дію — отримуєш цукерку.Рейтинг НСД влаштований так, що:

кожен показник порівнюють із середнім у галузі й винагороджують дослідників, у яких показники вищі за середні (але не більш як у 1,5 раза);вигідніше зібрати якомога більшу колекцію популярних показників, аніж мати унікальні чи значно кращі за середні показники.

Що стимулює такий рейтинг? Виключно вал: кількість статей, книг, підручників, дисертацій, патентів має зростати. Навіть на читання цих публікацій просто немає часу, оскільки треба писати якомога більше власних статей. Чи збережеться українська наука? Рейтинг дестимулює глибокі, повільні, ризикові дослідження, роздуми над проблемами, уважне вивчення джерел, складні дизайни експериментів, критику чужих досліджень — усе те, що є серцем науки й без чого наука не може нормально функціонувати. Тут можна заперечити, що публікація статті чи отримання патенту вже передбачають все це. Передбачали, поки публікація не стала головним мотивом. Так виникли «паперові фабрики», «хижацькі журнали», «картелі цитувань» тощо.Методика укладання рейтингу передбачає перевірку дотримання академічної доброчесності. Проте для цього має бути: а) спроможність виявляти недоброчесну поведінку; б) готовність реагувати на неї.Вловити шахрайство дуже складно, дорого й можливо лише в окремих випадках. Куплене співавторство чи цитування, поділ роботи на кілька статей — усе це майже не залишає слідів, які можна «зловити» автоматично. Списки хижацьких видань завжди не встигають за тіньовим бізнесом: поки аналітики викривають одне сумнівне видання, підпільні «паперові фабрики» встигають наштампувати тисячі нових. Як наслідок, статті поганої якості давно сидять в усіх «квартилях» популярних рейтингів, відносна кількість відкликаних статей постійно зростає, надійних детекторів ШІ взагалі не існує.Але навіть якби можна було достовірно виловити більшість порушень — немає підстав очікувати, що будуть якісь наслідки для порушників. Показником цього є свіжий рейтинг від міжнародної платформи SСІmаgо, яка оцінила Іntеgrіty Rіsk Іndісаtоrs (індикатори ризику маніпуляцій метриками) через аналіз аномалій у публікаційній діяльності. Найвищий ризик отримали 15 українських університетів, серед яких Дніпровська політехніка, Київський національний економічний університет, Міжрегіональна академія управління персоналом, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Сумський державний університет та інші. Ще більше університетів отримали середній ризик. Реакції МОН на цей рейтинг не спостерігалося. Хоча раніше, коли ці самі університети потрапляли до традиційних «позитивних» рейтингів SСІmаgо, міністерство охоче повідомляло про це.Те, що багато українських університетів опинилися в рейтингу індикаторів ризику, є наслідком політики стимулювання кількісних показників. Але МОН уперто ігнорує ці індикатори провалу й посилює тиск, тепер через Національну систему дослідників.Боротьба з плагіатом так само залишається на плечах окремих ентузіастів, але виявлений плагіат у депутатів, міністрів, заступників міністрів чи ректорів університетів не змусив іще нікого подати у відставку. Які є підстави вважати, що з рейтингом НСД буде інакше?Логічним здається питання: чи можна якось виправити рейтинг НСД, щоб він мотивував науковців робити те, що справді важливо? Пояснювальна записка до постанови уряду про НСД обіцяє, що ця новація «підвищить мотивацію» до наукової діяльності. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Науковий «Рамштайн» для України: як міжнародна коаліція допомагає відновлювати науку Українські науковці мають потужну внутрішню мотивацію до науки. Наше пілотне опитування 200 науковців, проведене в березні–квітні цього року в межах дослідження «Оцінювання організаційно-економічного забезпечення якості наукової діяльності» (вибірка невелика, але показова) виявило, що 84,9% респондентів продовжували б дослідження й публікації, навіть якби ніхто цього не вимагав. А головними цілями респонденти назвали «створити щось корисне для покращення життя людей» (58,4%) і «розширити знання людства про світ» (41,1%). Максимізацію метрик як головну ціль обрали лише 4,6%. А додаткова зовнішня винагорода за те, що людина робить із внутрішнього інтересу, цей інтерес радше гасить, аніж посилює. Причому НСД робить навіть гірше, ніж просто підміняє внутрішню мотивацію зовнішньою: вона цю мотивацію спотворює — винагороджуючи не саму науку, а кількість її формальних слідів, перенаправляє запал ученого зі «зробити відкриття» на «набрати показники».

Чому рейтинг не вирішить проблем української науки

Національна система дослідників обіцяє об’єктивно виміряти результативність науковців, виявити найкращих, повернути в науку престиж і людей. Жодної з цих обіцянок вона виконати не може — а радше дасть зворотний ефект. І це за рахунок фінансування досліджень. Держава не повинна підтримувати «найрезультативніших». Вона має підтримувати розвиток науки загалом і особливо — пріоритетних напрямів.Не існує об’єктивного способу відділити справді найкращих дослідників від імітаторів. Але можна не стимулювати й не винагороджувати імітацію науки. Для цього потрібні не нові рейтинги, а послідовна політика академічної доброчесності — від боротьби з фальшивими публікаціями й купленим авторством до відмови призначати на керівні посади людей із доведеними порушеннями академічної доброчесності.

Багато родин уперше серйозно замислюються про майбутню професію дитини лише в 10–11 класі, коли наближаються НМТ та вступна кампанія. Однак такий підхід може бути запізнілим. Говорити про майбутній фах і допомагати дитині пізнавати власні здібності варто значно раніше, переконана психологиня та фахівчиня з профорієнтації Дарія Шевченко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





В УЦОЯО пояснили, чому математика має залишатися обов'язковою для НМТ



“Якщо говорити про класичні методики профорієнтації, то їх зазвичай рекомендують застосовувати у дев’ятому-десятому класі. Але сучасні методики дають змогу проводити діагностику приблизно з десяти років”, — каже Шевченко.
Психологиня підкреслює, що профорієнтація — це не просто тест. Вона має складатися з двох етапів: спочатку — визначити професійні схильності дитини, потім — з’ясувати, як вона почуватиметься в обраній професії. Для цього враховують багато різних показників: темперамент, тип мислення, рівень емпатії, гнучкість нервової системи, комунікабельність, уміння швидко обробляти інформацію та інші індивідуальні особливості.
На думку Шевченко, ранній старт дає можливість дитині свідомо обирати факультативи, гуртки та секції, пробувати себе в різних сферах і на практиці перевіряти, що їй справді відгукується. 
Актуальність такого підходу підтверджують і результати масштабного міжнародного дослідження Тhе Stаtе оf Glоbаl Тееnаgе Саrееr Рrераrаtіоn (2025), ініційованого ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку). Воно охопило понад 690 тисяч 15-річних підлітків із 81 країни. Дослідники дійшли висновку, що підлітки, які у 15 років мають чіткіші кар'єрні плани, в дорослому житті частіше мають кращі показники зайнятості, доходів і задоволеності роботою. Водночас лише 39% опитаних підлітків чітко уявляють своє професійне майбутнє.
Психологиня також застерігає батьків від поширеної помилки: намагатися обрати професію за дитину або орієнтуватися лише на престиж спеціальності. На її думку, значно важливіше допомогти дитині зрозуміти власні здібності й інтереси, адже саме це підвищує шанси на успішну кар'єру.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





"Ми в бурхливому океані": очільниця УЦОЯО Вакуленко закликала не підривати довіру до НМТ



Про те, як зрозуміти, до чого дитина має здібності, та яких помилок найчастіше припускаються батьки під час вибору майбутньої професії, читайте в повному інтерв'ю Дарії Шевченко для ZN.UА.

Вступна кампанія фактично стартувала — нинішні випускники вже приблизно визначилися з майбутнім і незабаром подаватимуть заяви до вишів. А як щодо тих, хто ще має час у запасі, — коли їм варто всерйоз замислитися над вибором майбутнього фаху?
Якщо серйозна розмова про майбутню професію починається тоді, коли до вступу залишився рік або кілька місяців, — найімовірніше, вже запізно. Бо профорієнтація — це не про те, який факультет обрати. Це про значно складніші питання: ким я хочу стати, що мені цікаво, в чому я можу бути справді успішним? І відповідь на них не народжується між підготовкою до НМТ і поданням заяв до університету.
Масштабне міжнародне дослідження Тhе Stаtе оf Glоbаl Тееnаgе Саrееr Рrераrаtіоn (2025), ініційоване Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що охопило понад 690 тисяч 15-річних підлітків із 81 країни, свідчить: учні, які у 15 років будують чіткі кар’єрні плани, в дорослому житті мають значно кращі результати в зайнятості, доходах і задоволенні від роботи. Звісно, кар’єрний план у 15 років не означає, що людина вже раз і назавжди обрала професію. Він радше працює як компас: маршрут може змінюватись, але компас допомагає не блукати навмання.
Водночас дослідження показало, що лише 39% опитаних підлітків чітко розуміють своє майбутнє. І майже половина вважає, що школа недостатньо підготувала їх до дорослого життя.
То коли ж насправді потрібно починати говорити з дитиною про майбутню професію?
Розповідає Дарія Шевченко — фахівчиня з профорієнтації, психологиня, засновниця «Школи успіху Дарії Шевченко». Вона впевнена: починати треба задовго до випуску зі школи й ніколи не пізно змінити свій вибір кар’єрного шляху. Саме тому Дарія працює як із дітьми, так і з дорослими.

— Даріє, у якому віці вже можна зрозуміти, до чого дитина має здібності та схильності? До 15 років — це не зарано?
— Це дуже індивідуально. Є діти, в яких здібності проявляються рано й настільки яскраво, що їх важко не помітити. А є ті, кому потрібно більше часу. Якщо говорити про класичні методики профорієнтації, то їх зазвичай рекомендують застосовувати у дев’ятому-десятому класі. Але сучасні методики, зокрема й розроблена мною, дають змогу проводити діагностику приблизно з десяти років.
Здавалося б, навіщо поспішати, якщо можна почекати до 15 років? Але ранній старт дає можливість дитині свідомо обирати факультативи, гуртки та секції, пробувати себе в різних сферах і на практиці перевіряти, що їй справді відгукується.
Моя методика складається з двох частин. Спочатку — визначити професійні схильності дитини: у яких сферах вона має найбільший потенціал. Другий етап — з’ясувати, як дитина почуватиметься в обраній професії. Для цього враховують багато різних показників: темперамент, тип мислення, рівень емпатії, гнучкість нервової системи, комунікабельність, уміння швидко обробляти інформацію та інші індивідуальні особливості. Саме це допомагає зрозуміти не лише яка професія підходить, а й який напрям у межах цієї професії буде найкращим.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Не знаю, ким хочу бути»: як батькам підтримати підлітка у виборі майбутньої професії



Наведу приклад. Припустімо, діагностика показує, що дитина має всі передумови, аби стати успішним лікарем. Здавалося б, питання вирішено. Але другий етап діагностики може суттєво змінити рекомендації. Наприклад, я бачу, що в дитини дуже високий рівень емпатії — вона надто глибоко переживає чужий біль і пропускає його через себе. У такому разі я не рекомендуватиму, скажімо, сімейну медицину. Адже сімейний лікар щодня працює не лише з хворобами, а й із проблемами цілих родин. Людину, яка дуже гостро переживає чужі емоції, це може швидко привести до емоційного, а згодом і професійного вигорання. Як наслідок, вона може вирішити, що медицина — не її покликання. Хоча насправді проблема не в професії, а в неправильно обраному напрямі. Саме так було з однією моєю клієнткою. Після діагностики я порадила їй звернути увагу на стоматологію або фармацевтику. Вона обрала стоматологію. Сьогодні це успішна стоматологиня, яка із задоволенням працює за фахом.
— Коли моя донька проходила у вас профорієнтацію, у своїх рекомендаціях ви поділили всі професії за кольорами світлофора. Що означають ці кольори?
— Це справді зроблено для того, щоб і дитині, і батькам було легше зорієнтуватися. Зелений — професії, які найбільше відповідають здібностям, інтересам і внутрішній мотивації дитини. Жовтий — теж підходять, але потребуватимуть більше зусиль і навряд чи приноситимуть таке саме задоволення від роботи. Червоний — професії, які найменше відповідають природним схильностям людини. На них я рекомендую просто не витрачати час.
Загалом я намагаюся радити не лише конкретні професії, а й напрями, у яких людина зможе розвиватися далі. Ринок праці дуже швидко змінюється: одні професії зникають, інші з’являються, дедалі більше спеціальностей виникає на перетині різних сфер. Наприклад, фахівці зі штучного інтелекту сьогодні потрібні й у медицині, й в освіті, й у юриспруденції. Тому найважливіше — не «вгадати» професію на все життя, а знайти напрям, у якому людина зможе гнучко розвиватися.
— Пам’ятаю, як у моєї доньки в «червоному» списку опинилися всі наші сімейні мрії. І юриспруденція теж. Вона навчалася в історичному класі й уже планувала вступати на юридичний факультет. Так, каюся... Наш дідусь — свого часу успішний юрист — був упевнений, що вона теж має всі задатки, щоб досягти успіху в цій сфері. А потім ми відкрили «червоний» список від вас... Посміялися. І зрозуміли: все, більше про це не говоримо. Коли я побачила, як у доньки загорілися очі від професій із «зеленого» списку, сумнівів уже не було. Зараз вона працює у творчій сфері, яку ви їй тоді рекомендували, — пише тексти. І вона справді щаслива.
— Так буває дуже часто. І знаєте, це нормально. Іноді профорієнтація допомагає не лише дитині знайти свій шлях, а й батькам. Вона дає зрозуміти, що майбутнє дитини не завжди має збігатися з нашими очікуваннями.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вибір професії: роботодавці та освітяни створили безплатні курси з профорієнтації для молоді



Усі ми хочемо для своїх дітей найкращого. Але дитина — не наша копія. Вона має власні інтереси, здібності й характер. Наше завдання — допомогти їй знайти свій шлях, а не пройти той, який ми колись придумали для неї або не змогли пройти самі.
Ще одна поширена помилка — орієнтуватися лише на популярні професії. Але популярність на ринку праці швидко змінюється. Значно важливіше зрозуміти, що справді підходить саме цій дитині.
Також є стереотип, що професійна освіта менш престижна, ніж університетська. Насправді це давно не так. Розвиток технологій змінює всі професії. Сфера сантехніки наприклад, вже включає розумні технології, сенсорні крани, ІоТ-рішення й автоматизовані системи. До того ж хороший майстер у прикладній сфері — наприклад, флорист, будівельник чи майстер манікюру — затребуваний на ринку і може заробляти значно більше й отримувати більше задоволення від роботи, ніж людина, яка свого часу обрала «престижну» професію, але так і не полюбила її. І так, маю успішні кейси, коли діти, які проходили в мене профорієнтацію, обрали професійну освіту.
— Що б ви порадили батькам, які хочуть допомогти дитині обрати професію? Що вони можуть зробити самі? В Інтернеті також багато профорієнтаційних тестів. Якісь тести дають і в школі.
— Що б я порадила батькам? Дайте дитині можливість познайомитися з якомога більшою кількістю професій — нехай під час канікул побуває на роботі у мами, тата, бабусі, дідуся, побачить на власні очі, чим люди займаються.
Слухайте дитину: якщо її зацікавила якась професія, а у вашому оточенні є людина, яка нею займається, попросіть її поспілкуватися з дитиною. Пробуйте різне — гуртки, секції, майстер-класи. Якщо за місяць дитина скаже: «Це не моє» — не страшно, це теж результат: так ми відсіємо те, що не підходить.
Використовуйте сучасні можливості — Інтернет, СhаtGРТ: запитуйте разом із дитиною, чим займається той чи інший фахівець, що він має знати. І спостерігайте — питайте: «Що тобі цікаво?», «Що сподобалося?», «Чому?» — нехай дитина вчиться проговорювати свої думки.
Ну й, звісно, найефективніший варіант — звернутися до фахівця. Не треба винаходити велосипед, коли він уже давно винайдений. Профорієнтація триває день-два, зате може заощадити роки, які могли б бути витрачені на помилково обрану професію.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Профорієнтаційні хаби в Україні: як школярі «примірятимуть» майбутні професії



— Оскільки ринок праці швидко змінюється, чи звертаються до вас дорослі люди, які хочуть змінити професію?
— Так, приходять. Найстаршій людині, яка зверталася до мене, було 54 роки.
Тут важливі не час і не навчання, а сміливість наважитися. Тому що ніколи не пізно. Тим паче, якщо з певних причин ми обрали не ту професію чи наші смаки змінилися. Або ми відчуваємо, що є потенціал, але точно не знаємо, чого хочемо, й не впевнені, чи варто рухатися в тому чи іншому напрямку.
Нещодавно я працювала з жінкою, їй 43 роки, вона бухгалтерка. Має дорослого сина, тому є більше часу на самореалізацію. Прийшла із запитом: відчуває, що може більше, хоче більше, але на своїй роботі вже досягнула максимуму. Думає, чи змінювати напрям.
Але коли ми з нею детально попрацювали, я побачила, що змінювати сам напрям їй зовсім не потрібно! Бухгалтерія — це справді її покликання, вона там плаває як риба у воді, має колосальні здібності. Я порадила їй змінити не професію, а саме місце й формат роботи. Пояснила, чого саме їй бракує для самореалізації. В її випадку потрібно було перейти на роботу на себе, відкрити власну справу, адже діагностика показала здібності до бізнесу. Клієнтка була неймовірно вдячна за консультацію, оскільки отримала підтвердження того, що правильно розуміє себе, і їй не довелося ламати життя та починати з нуля в іншій сфері. І це теж частина роботи фахівця з профорієнтації — показати людині те, що вона сама про себе не бачить.
— Що таке ідеальна професія? Як зрозуміти, що людина влучила в яблучко?
— Це коли в людини горять очі. Коли зранку вона прокидається не з думкою: «Боже, знову понеділок», а з відчуттям, що їй хочеться йти на роботу. У неї є плани, ідеї. Вона не «відбуває строк» на робочому місці й не рахує години до кінця робочого дня. Робота для неї — не каторга.
Коли людина займається тим, що їй справді подобається, у неї з’являється сильна внутрішня мотивація розвиватися. Вона стає сильним фахівцем, дає набагато кращий результат і запалює інших. І сама від цього щаслива.
Я іноді думаю: якби кожна людина знала свої природні можливості й обирала професію, яка їй справді пасує, ми б жили в ідеальному світі.
Той самий компас, про який ми говорили спочатку, — це не про те, щоб раз і назавжди правильно обрати маршрут. Це про те, щоб не боятися дивитися на нього знову, коли життя підказує, що час скоригувати курс.

Міністерство освіти і науки України розглянуло пропозицію Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця стосовно зниження прохідного бала національного мультипредметного тесту для абітурієнтів. Омбудсман закликав полегшити умови вступу через надскладну безпекову ситуацію, проте у профільному відомстві наголосили на важливості збереження якості відбору та прогнозованості правил, про що повідомили у міністерстві освіти і науки України у відповідь на офіційне звернення.

Навіщо послаблення правил

Своє подання Лубінець аргументує тим, що часті повітряні тривоги, вимушені евакуації та тривале перебування в укриттях під час іспитів створюють колосальне додаткове навантаження на випускників. Це заважає їм продемонструвати реальний рівень знань через психологічне та фізичне виснаження.Яскравим прикладом критичної ситуації став випадок в Одеській області. Через регулярні повітряні тривоги та загрози обстрілів випускники на Одещині були змушені складати НМТ протягом 13 годин. Уповноважений підкреслив, що внаслідок сильної втоми й тривалого стресу підлітки просто не могли ефективно виконати останні блоки тестування. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Рада хоче змінити формат НМТ: який предмет стане необов’язковим?

Аргументи МОН

У міністерстві запевнили, що чітко розуміють умови, в яких одинадцятикласники складають іспити вже п’ятий рік повномасштабного вторгнення. Проте відомство вважає недоцільним ситуативно змінювати поріг конкурсного бала. Позиція міністерства базується на таких чинниках:

Наявність додаткових сесій. Для учасників, які з об’єктивних причин (наприклад, через затяжну повітряну тривогу або раптове знеструмлення пункту тестування) не змогли завершити або взагалі скласти іспит під час основної сесії, передбачена участь у додатковій сесії.Поступовість реформи. Підвищені мінімальні вимоги, які встановлюють рівень конкурсного балу від 150 навіть на контрактну форму навчання, впроваджувалися поетапно. Це не є поспішним рішенням саме 2026 року.Ціна лікарської помилки. Для медичних спеціальностей така жорстка логіка прямо пов’язана з вимогами до якості підготовки майбутніх фахівців, від навичок яких згодом залежатиме життя і здоров’я всіх громадян в Україні.Попит та довіра до системи. Частина спеціальностей, щодо яких лунають пропозиції переглянути мінімальний конкурсний бал, традиційно мають високий попит серед вступників. Зміна порогу негативно вплине на якість конкурсного відбору та підірве довіру до правил усієї кампанії.

Статистика минулих років

Щоб продемонструвати реальний стан конкуренції, у відомстві навели статистичні дані. За інформацією міністерства, у 2025 році середній конкурсний бал для вступу на навчання за гроші державного бюджету становив:

на спеціальність «Міжнародні відносини» — 174,34 бала;на спеціальність «Політологія» — 172,89 бала.

У підсумку в міністерстві зазначили, що будь-які рішення щодо зміни правил вступу мають ухвалюватися виключно в межах установленої процедури та з обов'язковою оцінкою наслідків для всієї вступної кампанії. Відомство залишається відкритим до діалогу з усіма зацікавленими сторонами, але наполягає, що правила мають бути передбачуваними, справедливими та такими, що служать довгостроковим інтересам країни, а не ситуативно створеній напрузі.Раніше директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко заявила, що нинішні складнощі з проведенням національного мультипредметного тесту не можна розглядати поза контекстом війни. Вона закликала не підривати довіру до системи НМТ, яка працює в умовах постійних безпекових викликів.Посилення критики НМТ може бути пов'язане не лише з дискусіями про якість вступних випробувань, але й з боротьбою університетів за абітурієнтів в умовах демографічної кризи. Про це редакторка відділу освіти Оксана Онищенко пише у статті для ZN.UА "«Ви можете бути спокійними»? Чому Лісовий залишився на посаді міністра і чому клюють НМТ".

В Україні з четверга, 25 червня, вступники на основі 9 класів можуть реєструвати електронні кабінети для вступу до фахових коледжів, інформує Міністерство освіти та науки України.До 15 жовтня триватиме реєстрація, однак у МОН закликали вступників орієнтуватися на терміни прийому заяв у закладах фахової освіти — з 1 по 20 липня. Кабінет можна створити як до подання заяв, так і під час.  ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Хоча диплом не дорівнює успіху: експертка пов'язала атаки на НМТ з боротьбою університетів за абітурієнтів

Що потрібно для реєстрації електронного кабінету та як його зареєструвати

Потрібно ознайомитися з інструкцією про створення електронного кабінету та подання заяв за посиланням. На сайті Єдиної державної електронної бази з питань освіти зайти на сторінку "Вступ-2026".Натиснути на кнопку "Електронний кабінет вступника" над блоком "Фахова передвища освіта".

Для реєстрації потрібно: вказати електронну пошту, на яку має надійти  лист із посиланням для активації, придумати пароль, ввести дані документа про базову середню освіту (серію та номер), вказати номер одного з документів, що посвідчують особу (РНОКПП, паспорт громадянина України, закордонний паспорт, свідоцтво про народження). Після реєстрації потрібно додати своє фото та вказати номер телефону. Міністерство освіти і науки нещодавно затвердило освітню програму профільної середньої освіти за професійним спрямуванням. Учні зможуть поєднувати здобуття повної загальної середньої освіти з професійною підготовкою.На жаль, у часи війни чимало університетів і коледжів почали виконувати не властиву їм функцію — стали прихистком для тих, хто ухиляється від призову до ЗСУ. Позапланові перевірки Державної служби якості освіти щодо організації навчання студентів, старших за 25 років, показали масштаби цього явища та схеми, завдяки яким таке стало можливим. Як освіта стала лазівкою, читайте у статті Оксани Онищенко "Освіта як схованка: як університети й коледжі стали тилом для ухилянтів". 

Поки Україна говорить про ризик втрати молоді, формується покоління з міжнародним досвідом, яке може привезти додому не лише дипломи, а й нові підходи до бізнесу, науки та управління.Виїзд молоді за кордон став одним із найбільших викликів цієї війни. Мільйони українців, серед яких значна частина — молодь, отримали досвід життя в інших країнах: вони навчаються в інших освітніх системах, бачать ізсередини, як працюють інституції, бізнес, університети та суспільства.Для будь-якої держави це складний момент. Частина молодих людей інтегрується в нові країни, будує там кар’єру і може залишитися за кордоном. Україна має чесно говорити про цей ризик.Зберегти зв’язок із поколінням майбутніх науковців, інженерів, медиків, підприємців і фахівців — стратегічний виклик для держави. Ми маємо мислити не лише категоріями фізичного повернення, а й тим, як використати знання, контакти та досвід, які українці отримують у світі вже сьогодні. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ У Міносвіти повідомили, скільки студентів не повертається з-за кордону з навчання

Освіта за кордоном — це не лише диплом

Я закінчив Каунаський технологічний університет у Литві. Повернувся в Україну в часи перебудови, коли багатьом довелося шукати себе у зовсім новому економічному середовищі.Звісно, це були інші історичні обставини, але сам досвід занурення в інше освітнє й культурне середовище дуже добре знайомий мені особисто: інша культура освіти, принципи організації процесів та погляди на те, як можуть працювати системи. Такі речі залишаються з людиною на все життя.Я впевнений: освіта за кордоном сама собою не віддаляє людину від своєї країни. Навпаки — новий досвід розширює мислення, дає ширший горизонт і створює ресурс, який потім можна застосувати вдома.

Виклики української освіти сьогодні

Пандемія, а потім війна змусили українську освіту пройти трансформацію за кілька років замість десятиліть. Онлайн-навчання зберегло процес там, де інакше він міг би зупинитися. Це була необхідна й правильна адаптація, але не без втрат.Студентські роки формують унікальне середовище для становлення особистості молодого фахівця: палкі дискусії, спільні проєкти, знайомства з людьми з різним досвідом. Саме там часто народжуються майбутні команди, бізнес-ідеї та професійні партнерства.Знання можна передати через монітор, але культуру мислення, вміння працювати з людьми та відчуття середовища формує насамперед жива взаємодія. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Майже 100 тисяч молодих чоловіків виїхали з України за два місяці — Тhе Теlеgrарh

Досвід Ізраїлю: повертаються не всі, але зв’язок можна зберегти

Ізраїль десятиліттями працює зі своєю версією цього виклику. Його досвід цінний саме тому, що там були не лише історії успіху, а й складні уроки.2013 року в Ізраїлі запрацювала Іsrаеl Вrаіn Gаіn Рrоgrаm — державна ініціатива, спрямована на підтримку повернення ізраїльських науковців та висококваліфікованих спеціалістів з-за кордону.Ідея була амбітною: створити міст між ізраїльськими талантами у світі та можливостями всередині країни. Програма допомагала з пошуком роботи, контактами з роботодавцями та поверненням у професійне середовище Ізраїлю.Досвід цієї програми показав важливу річ: повернення талантів залежить не лише від бажання людей підтримувати зв’язок із країною походження. Важливими залишаються кар’єрні можливості, рівень розвитку професійного середовища, наукова інфраструктура й можливість реалізувати отриманий у світі досвід.Частина спеціалістів може бути готовою співпрацювати зі своєю країною, створювати проєкти та підтримувати її розвиток, навіть якщо цей шлях не завжди означає фізичне повернення.Саме тому дедалі важливішою стає інша модель — постійний зв’язок із глобальною спільнотою.Ізраїльські програми на кшталт Маsа Іsrаеl створюють можливість для молодих людей єврейської діаспори з різних країн навчатися, працювати та будувати професійні контакти з Ізраїлем. Окремі технологічні програми створюють міст між молодими спеціалістами з-за кордону й ізраїльською інноваційною екосистемою.Суть цієї моделі не в тому, щоб вимагати від людини негайного повернення. Метою є створення умов, за яких країна залишається частиною професійного й особистого маршруту людини — через інвестиції, партнерства, бізнес. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Доступ до української освіти за кордоном: МОН збереже дистанційне навчання

Не відтік мізків, а циркуляція талантів

Сучасний світ поступово відходить від ідеї brаіn drаіn, коли виїзд людини автоматично сприймають як остаточну втрату.Дедалі частіше кажуть про brаіn сіrсulаtіоn — циркуляцію талантів.Людина може навчатися в одній країні, отримувати професійний досвід в іншій, створювати компанії на міжнародних ринках — і водночас залишатися ресурсом для своєї держави.Очевидно, частина молодих українців побудує своє професійне життя за кордоном. Це реальність глобального світу, яку потрібно враховувати.Але відповідь на цей виклик — не лише переконувати всіх повернутися фізично. Завдання стратегічне й значно ширше: зробити так, щоби знання, контакти й можливості українців у світі й далі працювали на Україну.

Майбутнє будують мережі

Після війни відновлення України залежатиме не лише від обсягів інвестицій чи міжнародної допомоги. Капітал сам собою не призводить до змін — це роблять люди, які вміють будувати сучасні компанії, впроваджувати технології й створювати ефективні системи.Досвід Ізраїлю показує два важливі уроки. Перший: повернення людей неможливо забезпечити лише адміністративними рішеннями. Другий: країна, яка підтримує зв’язок зі своїми людьми у світі, створює набагато більший ресурс, ніж країна, яка сприймає міграцію лише як втрату.Українські студенти за кордоном — це не тільки демографічний виклик. Це покоління, яке сьогодні отримує доступ до найкращих практик різних країн: від технологій і науки до підприємництва та державного управління. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Навчання українських дітей за кордоном: чи визнаватимуть при поверненні додому Частина цього досвіду повернеться разом із людьми. Частина — через міжнародні компанії, інвестиції, спільні проєкти та професійні зв’язки.Саме так у сучасному світі формується сила держав: не лише через територію, а через людей, які залишаються її частиною незалежно від того, де вони здобувають освіту чи будують кар’єру.Україні важливо не втратити цей зв’язок, бо покоління, яке сьогодні бачить більше світу, завтра може допомогти Україні стати відкритішою, сучаснішою та конкурентнішою.

Серед закладів вищої освіти Київський Університет імені Бориса Грінченка зайняв восьме місце у Рейтингу акредитацій освітніх програм серед 208 університетів в Україні. Про це інформує пресслужба Київської міької ради.
Серед закладів вищої освіти Києва Університет посів 4 місце, поступившись лише Київському національному університету імені Тараса Шевченка, Національному технічному університету України «КПІ імені Ігоря Сікорського» та Національному університету біоресурсів і природокористування України.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





ДТЕК і МОН підписали меморандум про розвиток сучасного освітнього середовища в ліцеях



«За цим результатом - щоденна праця викладачів, науковців, студентів, адміністрації університету та підтримка міста. Саме така спільна робота дозволяє розвивати сучасну освіту, яка відповідає європейським стандартам», — йдеться в повідомленні.
Раніше повідомлялося про те, які в Україні найпопулярніші університети серед вступників.
 
 
 

Профспілка працівників освіти і науки провела дослідження щодо гідного рівня зарплати для освітян. Так, на думку 90% опитаних, професія педагога недооцінена з точки зору оплати праці, також 98% вважають цю професію суспільно значущою. Ще 93% українців висловились за підвищення зарплат освітянам вже сьогодні.
«Ми побачили майже консенсус щодо значущості педагогічної праці. Таких показників підтримки мають дуже небагато професій. Суспільство визнає важливість професії, але водночас бачить розрив між цією важливістю та ставленням держави до праці освітян», — розповіла директорка дослідницької компанії «Соціострім» Олена Бояркіна, передає "Укрінформ".

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Ми витягуємо війну на залишках старої освіти. На зміну нам — порожнеча некомпетентності»: інтерв’ю з військовим — учителем фізики про НУШ



За даними дослідження, рівень доходів освітян стабільно знижується: у 2013-2015 рр. Їх зарплата впала на 35%. Порівнюючи з 2021 роком, також їх доходи сьогодні нижчі на 15%. Нині зарплати в освіті становлять близько 62% від середнього рівня по економіці. Фактично за останні 15 років номінальна заробітна плата працівників освіти, з урахуванням інфляції, зросла лише у 1,7 раза.


Українці висловились за те, щоб зарплати вчителів встановити на рівні 43 тис. грн, а викладачам – не менше 55 тис. грн.
Автори дослідження наголошують, що отримані результати свідчать про наявність суспільного запиту на реформу системи оплати праці в освіті.

На думку авторів дослідження, суттєвою проблемою залишається і невиконання законодавчих норм щодо фінансування освіти. Зокрема, стаття 61 Закону України «Про освіту» передбачає, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії має становити не менше трьох мінімальних заробітних плат.
Профспілка пропонує ряд заходів для виходу із ситуації, серед них: збільшити видатки з бюджету на освіту на рівні до 7% ВВП; збільшити посадові оклади до 2 мінімальних зарплат; реформувати єдину тарифну сітку; переглянути підходи до робочого часу.
На думку авторів дослідження, його результати є «чітким сигналом суспільства» про необхідність змін у найближчій перспективі.
Раніше ZN.UА повідомляло про те, що зарплати вчителів в Україні становить близько 15 800 — 32 000 гривень, але сума напряму залежить від стажу, наявності категорії та надбавок.

Директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко заявила, що нинішні складнощі з проведенням національного мультипредметного тесту не можна розглядати поза контекстом війни. Вона закликала не підривати довіру до системи НМТ, яка працює в умовах постійних безпекових викликів. Про це Вакуленко сказала у Верховній Раді, коментуючи публічну дискусію щодо організації НМТ, його формату та проведення тестування в умовах війни, передає Освіта.UА.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Хоча диплом не дорівнює успіху: експертка пов'язала атаки на НМТ з боротьбою університетів за абітурієнтів



За словами Вакуленко, НМТ потребує не лише критики, а й спільної підтримки держави, громад, освітян і всіх, хто залучений до організації вступної кампанії.
Вона наголосила на необхідності створення тимчасових екзаменаційних центрів в укриттях, надання допомоги закладам освіти, де відбувається тестування, а також інформування підлітків про їхні права й обов’язки.
«Човен НМТ розхитується просто тому, що ми не перебуваємо в комфортній затоці. Ми в постійному бурхливому океані, тому я закликаю всіх, хто направду піклується про майбутнє українства, піднятися на борт і стати частиною команди — разом вести цей корабель крізь шторм… Підірвати довіру до системи — легко, для цього росії як основного міноносця нам достатньо», — сказала Вакуленко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





В УЦОЯО пояснили, чому математика має залишатися обов'язковою для НМТ



Посилення критики НМТ може бути пов'язане не лише з дискусіями про якість вступних випробувань, але й з боротьбою університетів за абітурієнтів в умовах демографічної кризи. Про це редакторка відділу освіти Оксана Онищенко пише у статті для ZN.UА "«Ви можете бути спокійними»? Чому Лісовий залишився на посаді міністра і чому клюють НМТ".
На її думку, українські університети дедалі гостріше відчувають наслідки скорочення кількості випускників, тож змушені конкурувати за кожного з них. Звідсіля випливає намагання позбутися математики на НМТ, яка зрізає значну частину вступників.
Онищенко наголошує, що альтернатива НМТ — це іспити в університетах з усіма можливостями для корупції, несправедливості та непрозорості. 

Можна нескінченно дивитися на три речі: як горить вогонь, як тече вода і як знімають із посади міністра освіти Оксена Лісового. Чутки про його відставку виникають із завидною регулярністю. Але якщо раніше ім’я наступника не звучало, то цього разу нардеп Ярослав Железняк поділився інсайдом: замість Лісового планують залишити в.о., і найбільші шанси на це має чинний заступник міністра освіти Микола Трофименко. «Але сказати, що і перше, і друге — це вже прийняте остаточне рішення, було б трохи передчасно», — наголосив нардеп.Головна інтрига розгорталася довкола планів на вівторок, 9 червня. За словами Железняка, у порядку денному парламенту з’явилося загадкове «невідоме кадрове питання». «Настільки секретне, що вказали профільний комітет замість деталей», — пояснив інтригу депутат. Але напередодні голосування воно зникло. Ба більше, буквально за добу до парламентського засідання прем’єр-міністр Юлія Свириденко публічно запевнила Лісового: «Ви можете бути спокійними».Що ж насправді сталося за зачиненими дверима?

Нарада на Банковій

Як розповідають наші співрозмовники в ОП, минулої п’ятниці, 5 червня, на внутрішній нараді в офісі президента питання відставки Лісового таки порушувалося. Його озвучив голова президентської фракції Давид Арахамія. Проте Володимир Зеленський цієї ініціативи не підтримав, прямо відповівши, що не бачить суспільного запиту щодо цього і не розуміє, чому це питання треба ургентно вирішувати.А заодно президент нагадав, що в уряді два міністерства досі без очільників — Мінцифри та Мін’юст. Тому треба готувати пакет пропозицій щодо кандидатур по всіх трьох міністерствах і вносити в парламент. Прізвище Трофименка президент узагалі почув уперше й ніколи з ним особисто не зустрічався. Тобто оглядин імовірного кандидата в міністри навіть не було. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Голова Міносвіти Лісовий заявив, що розглядає можливість повернутися до лав ЗСУ в разі відставки   У відповідь на запитання, чи будуть у парламенті голоси за відставку Лісового, Арахамія підтвердив, що так. Однак, як стверджують наші співрозмовники в ОП, не було помітно, щоб глава президентської фракції був дуже зацікавлений у просуванні цього питання: він не був наполегливим, і складалося враження, що він просто виконував прохання когось із колег-депутатів.Зрештою, для великої політики сфера освіти — це не про великі гроші чи вплив. Тому в принципі ім’я очільника МОН для Банкової, мабуть, не є аж таким принциповим. Якщо з висоти Печерських пагорбів здається, що в освіті усе більш-менш тихо, — то й добре. І оскільки заміна Лісового можливо буде йти  в пакеті,  це буде не скоро.

Кому заважав Лісовий?

Не так уже й важливо, яке прізвище в того, хто попросив Арахамію запропонувати кандидатуру нового міністра. Набагато цікавіше простежити, кому це було вигідно й чиї інтереси тут зачеплено.Міністерство освіти і науки критикують за реформу старшої профільної школи. А в парламенті періодично реєструють постанови про виклик міністра на килим і взагалі про його звільнення. Але навряд чи причина спроби поміняти Лісового на Трофименка в цьому.Набагато гостріша боротьба відбувається навколо скорочення мережі закладів вищої освіти. У МОН запланували, що до 2030 року в нас залишиться близько сотні університетів замість 130 нинішніх. Звісно, це викликало спротив і колективів вишів, і насамперед ректорів, які, ясна річ, не хотіли потрапити під ніж укрупнення.З іншого боку, для незадоволення були й об’єктивні причини: процес об’єднання університетів справедливо критикували за відсутність чітких критеріїв такого об’єднання — урядовий законопроєкт із цього питання досі не внесено до парламенту. Це не приведе до жодних позитивних змін — Лісовий прокоментував ініціативу про необов’язковість математики в НМТ Об’єднання вишів було однією з причин, чому втратив свою посаду заступник Лісового Михайло Винницький. Свою відставку він назвав політичним рішенням під тиском «ректорсько-депутатської «шайки». І натякнув, що інтереси ректорів (нинішніх і колишніх) лобіюють депутати й депутатки, яким ці ректори «дякують» за політичні послуги. На думку Винницького, у 90% випадків проблеми з укрупненням університетів— це не протест колективу чи студентів, а боротьба за владу й ресурси з боку ректорів та їхнього оточення, які не готові відійти.Про курс на скорочення університетів і про одіозних ректорів згадав у свіжому інтерв’ю Fоrbеs і Оксен Лісовий. Воно вийшло у розпал інтриги про його можливе звільнення. Очевидно, міністр пішов ва-банк.Однак укрупнення університетів — це об’єктивна необхідність і неминучий наслідок того, що в країні критично змінились і демографія, і економіка. Фінансувати порожні стіни держава просто не має за що. Міжнародні партнери, які фінансують освіту, також не палають бажанням фінансувати нераціональні рішення української влади. Тому донори готові активно підтримувати укрупнення університетів і давати солідні підйомні — по 1,5 млн дол. на сучасне науково-навчальне обладнання кожному об’єднаному закладу.Отже, хоч би хто сидів у кріслі міністра освіти, йому однаково доведеться різати й скорочувати мережу. Питання тільки в тому, наскільки радикально. І чи стане цей процес прозорою хірургією на користь держави, чи перетвориться на кулуарну зачистку неугодних в інтересах «своїх».Думаю, що й запеклі наїзди на НМТ, які зараз посилилися, теж є проявом боротьби університетів за виживання. Що слабший фільтр на вході до університету, то більше студентів він пропустить. Позбутися обов’язкової математики, яка зрізає значну частину вступників, — це теж із цієї опери історія. Організаційні чи технічні питання під час сесій НМТ були завжди. Їх критикували, але ще ніколи за останні роки так голосно не звучало: «Нащо нам таке знущання над дітьми?».  І всі ці маніпуляції чудово лягають на страхи вступників і їхніх батьків. Та ще й приправляються турботою про молодь і про те, щоб вона не їхала з України. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Ви — загін штурмовиків»: Лісовий звернувся до вчителів через реформу НУШ Але хочу нагадати, що альтернатива НМТ — це іспити в університетах. Із усіма можливостями для корупції, несправедливості та непрозорості. Така регресія вигідна виключно недоброчесним університетським кланам, які прагнуть відновити контроль над фінансовими й людськими потоками, але вона б’є в спину українську молодь.Це правда, нам важливо, щоб молодь залишалася в Україні. Але це не означає, що вона має бути позбавлена права на якісну освіту, а країна — позбавлена якісно підготовлених фахівців. Ми звикли вважати, що університетський диплом — ледь не обов’язковий атрибут успішної молодої людини. Але варто вже прощатись із цим стереотипом. Країні потрібні й сині комірці. І профтех теж відкриває можливості для гідної роботи.

Чому Микола Трофименко?

У контексті цієї війни навколо об’єднання університетів кандидатура Миколи Трофименка, який прийшов на місце Винницького і міг замінити Лісового, виглядала як ідеальний компроміс із ректорським лобі.Адже Трофименко — частина ректорського середовища. Він був не просто ректором Маріупольського державного університету, а заступником голови та членом президії ГО «Спілка ректорів України». Очолює її, до речі, Петро Куліков, — ексзаступник одіозного міністра освіти Дмитра Табачника. Той самий, який колись називав бидлом студентів — учасників протестів проти Дмитра Табачника.Попри молодий вік (йому 41 рік), Микола Трофименко примудрився двічі стати фігурантом плагіатних скандалів. Науковці-активісти стверджують, що в обох його дисертаціях знайшли запозичення (9% у докторській та 19% у кандидатській), зокрема і з російських джерел. Про це було подано дві скарги до НАЗЯВО — по одній на кожну дисертацію. Але в агентстві розглянуть лише одну — щодо можливого плагіату в докторській. Провадження щодо кандидатської призупинено, бо вона потрапляє під мораторій для дисертацій, захищених до 6 червня 2014 року.Зате Трофименко має орден «За заслуги ІІІ ступеня» і звання «Заслужений працівник освіти». На Одещині діти під час складання НМТ провели 13 годин в укритті. Лубінець закликав МОН відреагувати До речі, потрапив він до ректорського корпусу в досить молодому віці — у 35 років (очолив Маріупольський державний університет) — і став наймолодшим ректором країни. А до того працював там само проректором. От тоді й почалися справжні дива. Бо проректором Микола Трофименко став у 26 років, одразу після аспірантури й захисту кандидатської. Чи багато ви знаєте проректорів із науково-педагогічної роботи — вчорашніх студентів?Цікавий нюанс: молодий аспірант Трофименко взяв собі в наукові керівники не якогось пересічного викладача, а ректора університету Костянтина Балабанова. Це якраз одна з тих дисертацій, на яку лежить скарга в НАЗЯВО. А коли пізніше Трофименко став ректором МДУ, Балабанов перейшов у статус радника. Отака зворушлива династія.На посаді в МОН у публічних інтерв’ю Трофименко наголошує, що треба створити ефективну мережу ЗВО, а не утримувати порожні приміщення й стільці. Але бачить це так: «Свідомі керівники ЗВО будуть визначати, як виглядатиме мережа університетів. Ми з ними говоримо про здоровий глузд і можливі союзи. … Ми хочемо, щоб рішення з оптимізації приймали самі команди університетів». Цікаво, як пан Трофименко планує відокремлювати «свідомих» ректорів від «несвідомих»? За виразом очей чи якось інакше? А можливо, тут йому допоможе Спілка ректорів. Адже на одній із зустрічей з її представниками вже як заступник міністра Трофименко заявив, що варто подумати над «зміцненням інституційної спроможності» Спілки.Юлія Гришина (членкиня комітету з питань освіти і науки і, до речі, одна з ініціаторів законопроєкту про скасування обов’язкового НМТ з математики) називає Миколу Трофименка «молодим, прогресивним та ефективним».Проте в інтерв’ю пан Микола озвучує мантру, яку я здавна чула на всіляких конференціях і круглих столах у виконанні консервативних ректорів: «Рівень освіти у нас такий самий або вищий, ніж в Європі, просто там гуртожитки й аудиторії кращі». ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Лісовий обласним керівникам освіти: Не буде НУШ — не буде фінансування від міжнародних партнерів Коли система переконує себе, що «все добре», то й змінювати нічого не треба. Але це ілюзія. Більшість українських університетів залишаються радянськими за своєю суттю. Їм потрібен не косметичний ремонт гуртожитків, а капітальна модернізація управління. Інакше про конкурентоспроможну освіту можна забути, навіть якщо поставити джакузі в кожну студентську кімнату.

Замість висновку

Те, що Микола Трофименко сьогодні не став в.о. міністра, — це не принципова перемога реформ, а просто технічне рішення Банкової не створювати собі зайвого головного болю там, де дірка ще не зяє. Але Трофименко уже в обоймі — у МОН. І він уже бере участь у процесах реформування освіти.Лісовий, як він і сам не раз наголошував публічно, за крісло не тримається. Як нам відомо з власних джерел, він готовий був написати заяву на звільнення вже за кілька місяців після свого призначення. Але цього питання так і не вирішено. Та коли він все ж таки піде, на заміну йому, очевидно, підберуть когось молодого, фотогенічного й керованого. Але хотілося б, щоб це була людина з візією, яка б будувала українську освіту з поглядом у майбутнє, а не в минуле імені умовного Поплавського.Українська освітня система переживає одну з найглибших криз за весь час Незалежності. Вона потребує людей, здатних мислити стратегічно, планувати в довгу, ухвалювати непопулярні рішення і брати за них відповідальність. Помилки в освітній політиці помітні не відразу. Але за них доведеться платити найдорожчим — інтелектуальним знекровленням країни.

В Одеській області повітряна тривога фактично зірвала проведення Національного мультимедійного тесту для випускників шкіл, а діти просиділи в укритті майже 13 годин без базових умов, заявив  Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
Заява про грубі порушення під час організації тестування в одному з екзаменаційних центрів надійшла до регіонального представника омбудсмена в Одеській області.  Як зазначив Лубінець, приміщення, де проводили тестування з НМТ виявилося по суті  не готовим до можливості тривалої повітряної тривоги, яка в день тестування тривала з 09:00 до близько 22:00.
Учасники тестування поскаржились, що впродовж всього часу — а це близько 13 годин в укритті — їм не забезпечили доступу до води та харчування. Більшість навіть не могли вийти на зв'язок із батьками, така можливість була лише в окремих дітей, яким врешті стало погано.
Особливу увагу Лубінець звернув на становище дітей-сиріт, які залишилися без будь-якої підтримки під час багатогодинного перебування в центрі тестування.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вступна кампанія: як випускникам дізнатися час і дату проведення НМТ



Врешті-решт згодом ініціативні батьки та вчителі організували дітям доступ до питної води та їжі, у тому числі дітям-сиротам і тим, чиї батьки не змогли привезти воду та харчі власним дітям.
«Після такого марафону діти повідомляють про критичне виснаження, втрату концентрації та неможливість нормально виконувати завдання. Останні блоки виконувалися в стані крайньої втоми. Це ставить під сумнів об’єктивність результатів, рівність умов для всіх учасників і саму справедливість оцінювання», - наголосив Лубінець.
Він зазначив, що наразі  учасникам тестування запропонували пройти додаткову сесію НМТ, але без чітких дат і гарантій, що ситуація не повториться.
«Це неприйнятний провал системи проведення НМТ в умовах воєнного стану, який не забезпечує дітям ані безпеки, ані базових умов, ані рівних можливостей і фактично порушує права дітей. Така організація тестування є неприпустимою і вимагає негайного реагування МОН та перегляду процедур», - підкреслив омбудсмен.
Основні сесії національного мультипредметного тестування тривають з 20 травня до 25 червня. З 17 по 24 липня заплановані додаткові сесії. Український центр оцінювання якості освіти раніше повідомляв, що учасники можуть перенести складання НМТ на додаткову сесію, якщо не змогли з’явитись на основну через нічну атаку чи тривалу повітряну тривогу. На подання заявки в учасників тестування буде до трьох днів після основної дати НМТ.

Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко натякнула, що міністра освіти і науки Оксена Лісового не відправлять у відставку. Про це Свириденко сказала на конференції "Освіта нової України 2.0" у Києві, передає “Інтерфакс”.
"Ви можете бути спокійними", – сказала Свириденко.
Раніше Оксен Лісовий заявив, що у разі, якщо депутати ухвалять рішення про звільнення його із посади, то він розглядає можливість повернутися до лав Збройних Сил України. Він назвав таке рішення "одним зі сценаріїв". 
Лісовий наголосив, що не писав заяву на звільнення та глава уряду Юлія Свириденко не подавала подання про його відставку.
За даними народного депутата Ярослава Железняка, цього тижня з великою імовірністю у Раді будуть ставити на голосування питання про звільнення з посади міністра освіти. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Це не приведе до жодних позитивних змін — Лісовий прокоментував ініціативу про необов’язковість математики в НМТ



Нагадаємо, влітку минулого року під час реорганізації Кабінету міністрів його планували звільнити з посади. Тоді джерела ZN.UА повідомляли, що відомство пропонували передати під керівництво першого заступника міністра та голови фракції "Слуга народу" у Київміськраді Андрія Вітренка.
У грудні 2025 року троє народних депутатів: Антон Яценко, Лариса Білозір та Дмитро Микиша зареєстрували постанову на сайті Верховної Ради України щодо відставки Лісового з посади міністра освіти. Вказано, що його звільнення ініціювали через начебто створені ним корупційні схеми під час реорганізації Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, помилки у фінансовій звітності МОН за позикою Міжнародного банку реконструкції та розвитку та необґрунтовані витрати коштів під час друку підручників для 8 класу. 

Голова Міністерства освіти і науки України Оксен Лісовий заявив про суттєве недофінансування старшої профільної школи. Однак на цьому тлі є також ї позитивні тенденції – Уряд України спрямував 2,3 млрд грн на підтримку шкіл, коледжів і закладів вищої освіти, щоб підготувати їх до опалювального сезону 2026/2027 років. Про розподіл коштів повідомила прем'єр-міністерка у Fасеbооk Юлія Свириденко.
Отримані кошти використають також для закупівлі систем резервного живлення, модернізації інфраструктури та відновлення пошкоджених будівель. Із загальної суми майже 500 млн грн спрямують на потреби шкіл. Фінансування передбачає закупівлю акумуляторів, сонячних електростанцій та іншого необхідного обладнання.
"417 млн грн отримають заклади фахової передвищої освіти. З них 217 млн грн спрямують на оплату комунальних послуг, а ще 200 млн грн — на підготовку понад 80 найбільших коледжів до опалювального сезону та посилення енергонезалежності", – зазначила Свириденко.
Для університетів уряд передбачив 600 млн грн. Ці гроші спрямують на встановлення когенераційних установок, сонячних електростанцій та систем накопичення електроенергії. Окремо заклади вищої освіти отримають ще 275 млн грн на оплату комунальних послуг. Таке фінансування має допомогти забезпечити стабільну роботу університетів.
"Додатково 500 млн грн буде спрямовано на відновлення пошкоджених університетів, облаштування укриттів та закупівлю необхідного обладнання. Усі школи, коледжі та університети мають бути належним чином підготовлені до опалювального сезону 2026/2027 років, щоб забезпечити безперебійний навчальний процес", – наголосила Свириденко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Голова Міносвіти Лісовий заявив, що розглядає можливість повернутися до лав ЗСУ в разі відставки  



Нагадаємо, що наприкінці березня Оксен Лісовий провів нараду з керівниками обласних департаментів освіти, де озвучив ключові меседжі щодо реформи НУШ. Серед них була теза про те, що без впровадження НУШ Україна не отримає фінансування від міжнародних партнерів. Ця заява пролунали на тлі зростання спротиву реформі старшої школи в окремих громадах. Водночас сам Лісовий наголошував на прямому зв’язку між реалізацією НУШ і коштами, які держава та міжнародні партнери спрямовують на українські школи.

Голова Міністерства освіти та науки України Оксен Лісовий заявив, що у разі, якщо депутати ухвалять рішення про звільнення його із посади, то він розглядає можливість повернутися до лав Збройних Сил України. У коментарі журналістці hrоmаdskе він назвав таке рішення "один зі сценаріїв". 
Лісовий наголосив, що не писав заяву на звільнення та глава уряду Юлія Свириденко не подавала подання про його відставку.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Ви — загін штурмовиків»: Лісовий звернувся до вчителів через реформу НУШ



 "Моєї заяви немає, подання прем’єр-міністерки немає. Є постанова, подана народним депутатом Антоном Яценком. Власне, ця єдина ініціатива мені відома, подивимося, чи її підтримають депутати", — зазначив він. 
Оксен Лісовий до призначення на посаду міністра освіти України був військовим у складі 95-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ. Влітку минулого року під час реорганізації Кабінету міністрів його планували звільнити з посади. Тоді джерела ZN.UА повідомляли, що відомство пропонували передати під керівництво першого заступника міністра та голови фракції "Слуга народу" у Київміськраді Андрія Вітренка.
У грудні 2025 року троє народних депутатів: Антон Яценко, Лариса Білозір та Дмитро Микиша зареєстрували постанову на сайті Верховної Ради України щодо відставки Лісового з посади міністра освіти. Вказано, що його звільнення ініціювали через начебто створені ним корупційні схеми під час реорганізації Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, помилки у фінансовій звітності МОН за позикою Міжнародного банку реконструкції та розвитку та необґрунтовані витрати коштів під час друку підручників для 8 класу. 

«Не можу змусити дитину читати — зате ТіkТоk дивиться годинами». «Вона не може всидіти й п’яти хвилин», «Постійно відволікається». Скарги на дитячу неуважність сьогодні звучать майже в кожній родині та школі. Батьки дедалі частіше помічають: дитині важко довго слухати пояснення, читати великі тексти, робити домашнє завдання, не перемикаючись постійно між вкладками на планшеті, повідомленнями та відео. І річ тут не тільки в «поганій дисципліні» чи лінощах. Аби зрозуміти, як допомогти, варто розібратися, що відбувається в мозку дитини. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Алгоритми соцмереж утримують увагу людей через страх, гнів та ненависть — Харарі

Чому мозок обирає короткі відео

ТіkТоk, Іnstаgrаm Rееls і YоuТubе Shоrts побудовані на простому принципі: кожні 15–60 секунд — нова емоція, новий жарт, новий конфлікт. Мозок отримує швидку «винагороду» у вигляді дофаміну — нейромедіатора задоволення та мотивації. На повну потужність працює так звана дофамінова петля: свайп — очікування дива — нове відео — легка, миттєва доза задоволення (дофаміну) — наступний свайп.Коли після такого надшвидкого стимулятора дитині пропонують почитати книгу, виконати домашнє завдання чи просто посидіти на уроці, її мозок буквально засинає від нудьги. Йому банально бракує швидкості обробки стимулів. Реальний світ починає програвати віртуальному просто тому, що він «повільний». Водночас формат коротких відео привчає мозок до коротких сплесків уваги замість тривалої концентрації. Це веде до частих випадків «блукання думок» (mіnd-wаndеrіng) і втрати контролю над увагою, особливо під час навчання. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Соцмережі заплатять мільйонів шкільному округу через звинувачення у шкоді для підлітків

Чому проблема глибша за соціальні мережі

На здатність дитини зосереджуватися впливає не лише ТіkТоk, а й хронічний стрес, нестача сну, тривожність, інформаційне перевантаження. Для українських дітей, які живуть в умовах повітряних тривог і постійної нестабільності, ці чинники особливо актуальні. Стресова нервова система шукає швидкі способи емоційного полегшення — і короткі відео дають саме це. Тому заборони самі собою рідко працюють: дитина не просто «звикла до телефону» — вона використовує його як спосіб упоратися з напругою.

Чому тиск і заборони часто погіршують ситуацію

Перша реакція батьків зазвичай передбачувана: забрати телефон, посадити за уроки, «змусити зосередитися». Але увага погано функціонує під примусом. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Експерт назвав дві ключові проблеми шкільної реформи

Як утримати увагу дитини понад п’ять хвилин

Щоб повернути дитину в реальний світ і навчити її тримати фокус уваги самостійно, потрібно перестати діяти за шаблоном «бо так треба» або «поки не дочитаєш — не вийдеш». Мозок сприймає тиск як загрозу і вмикає режим захисту (саботаж або сльози). Спробуйте три неординарні кроки, які працюють на рівні нейробіології: Увімкніть мозок через тіло (нейрогімнастика)Не можна змусити префронтальну кору працювати просто вольовим наказом «Сядь рівно, вирівняй спину і слухай уважно». Щоб активувати зони мислення, потрібно спершу розворушити міжпівкульну взаємодію за допомогою фізичного тіла.Що робити: Перш ніж сісти за навчання, читання чи складне завдання, зробіть разом коротку нейровправу. Наприклад, «Вухо-ніс» (лівою рукою тримаємося за кінчик носа, правою — за ліве вухо, потім плескіт і міняємо руки) або спробуйте синхронно малювати на листочку геометричні фігури обома руками одночасно. Більше нейровправ — тут.Як це працює: Достатньо лише 30–40 секунд такої нейробіки. Коли тіло виконує незвичні, асиметричні та перехресні рухи, мозок миттєво мобілізує ресурси. Він виділяє «розумний» дофамін на пошук нового моторного рішення і створює свіжі нейронні мережі. Увага та концентрація після цього вмикаються автоматично, без жодного примусу.А якщо часу чи натхнення на виконання вправ із нейрогімнастики немає, головне — пам’ятати: корисною може бути будь-яка коротка фізична активність. Прогулянка, кілька стрибків, танець знижують напругу й повертають концентрацію. Інколи п’ять хвилин руху ефективніші за годину сварок над зошитом. Створіть естетику та ритуал зануренняМозок неймовірно сильно прив’язується до контексту й тригерів навколишнього середовища. Якщо дитина намагається читати або вчитися на тому самому дивані, де вона зазвичай лежить із телефоном і гортає стрічку, глибокого фокусу не буде. Нейрони пам’ятають: це місце для пасивного розслаблення.Що робити: Кардинально змініть оточення і перенесіть процес в інше місце. Допоможіть дитині створити окремий простір для навчання: зручний стіл, мінімум відволікань, телефон — у іншій кімнаті.Створіть особливий «ритуал обраних». Зберіться, візьміть красиву книгу чи цікаве завдання й підіть разом до затишної кав’ярні. Замовте її улюблений напій або десерт, знайдіть гарне місце біля вікна.Як це працює: Мозок починає пов’язувати процес глибокого занурення та навчання з приємними тригерами — запахом свіжої випічки, гарним інтер’єром, моментом близькості з батьками. Це повністю трансформує сприйняття завдання: з нудного обов’язку й «каторги» воно перетворюється на естетичну, цікаву та бажану подію. Дайте легальне право на помилку та формат «Мені можна»Страх помилитися — одна з головних причин труднощів із концентрацією. Найбільший і найнебезпечніший убивця дитячої уваги — це страх оцінки, критики або потенційної невдачі. У таких ситуаціях нервова система перебуває в режимі тривоги, і мозку складніше запам’ятовувати й утримувати увагу. Він хоче одного: втекти від джерела стресу (книжки чи зошита). Тому дитині важливо чути: «Це нормально, що не виходить із першого разу», «Спробуймо разом». Концентрація зростає там, де є відчуття безпеки.Що робити: Зніміть фокус із результату й оцінок. Дозвольте дитині заходити у світ знань, книг і вправ не заради ідеально виконаного завдання, а виключно для себе. Якщо під час виконання нейровправи чи читання сторінки щось не виходить — реагуйте на це із захватом: «О, супер! Дивись, як твій мозок зараз напружується й росте!». Дайте дитині відчути внутрішню свободу через установку «Мені можна помилятися» та підтримайте фразою «Я в тебе вірю! У тебе все вийде!».Як це працює: Коли повністю зникає страх зробити щось не так, зникає і внутрішній опір. Мозок розслабляється й починає отримувати чисте задоволення від самого процесу пошуку рішень, експериментів та подолання маленьких труднощів. А там, де з’являється щирий безпечний інтерес, дитячі п’ять хвилин уваги непомітно й легко перетворюються на 20, 30 і більше хвилин якісного фокусу. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Вчитель та військовий розкритикував НУШ за "грантову тусовку" та відрив від шкільного життя

Цифрова гігієна — без фанатизму

Уникайте двох крайнощів: повної вседозволеності та жорстких заборон. Натомість домовтеся з дитиною про прості правила:

телефон заряджається поза спальнею — це покращує якість сну;екрани — не під час їжі й не в перші 30 хвилин після пробудження;домовтеся про конкретний час для відео — й дотримуйтеся цього самі;заохочуйте спорт, хобі, живе спілкування — як альтернативу, а не покарання.

Головне: показати, що реальний світ теж цікавий

Важливо не просто «забрати ТіkТоk» у дитини, а допомогти їй знову відчути інтерес до реального світу. Увага — це не лише дисципліна, а й емоційне залучення. Вона формується там, де є інтерес, безпека та відчуття сенсу. Якщо домашнє завдання завжди асоціюється з конфліктом — варто змінити не дитину, а атмосферу навчання. Жоден алгоритм не замінить живої цікавості — якщо в дитини є шанс її відчути. А цей шанс залежить від нас: від того, яку атмосферу ми створюємо вдома й чи самі здатні іноді відкласти телефон і просто побути поруч.