Дзеркало Тижня

Міністерство освіти та науки працює над створенням великих дослідницьких центрів при провідних університетах України. Йдеться про так звані "центри досконалості". Лабораторії цих центрів розмістять в укриттях, щоб науковці могли працювати у нинішніх безпекових умовах, зазначив заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов в інтерв'ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко.
За його словами, МОН створює такі центри разом із Фондом розвитку інновацій та кластером Вrаvе1.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Понад три мільярди гривень для науки: як університети оновлюють дослідницьку інфраструктуру



"Вони формували тематику і напрями роботи центрів — це все те, що потрібно для країни саме зараз. Україна інвестує у ці центри понад мільярд гривень. Для української науки це великі кошти, ми ніколи не мали такого фінансування на створення центрів та лабораторій", — пояснив Курбатов.
Заступник міністра також повідомив, що власну програму досліджень у сфері оборони мають інститути Національної академії наук. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Національна система дослідників: чому новий рейтинг учених стимулюватиме не науку, а її імітацію



Курбатов заявив, що для збирання потреб фронту, міністерств, компаній та пошуку українських науковців, МОН створює Агенцію прикладних досліджень. Він також наголосив, що у 2027 році зарплата українських науковців зросте до 50%. 

Міністерство освіти та науки створює Агенцію прикладних досліджень. Її функціями буде збір потреб фронту, міністерств, технологічних компаній та пошук українських науковців, які будуть спроможні закривати ці потреби, заявив заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов в інтерв'ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко.
За його словами, ця агенція також шукатиме замовників і зацікавлені компанії на розробки українських дослідників. Він додав, що спочатку Агенція прикладних досліджень буде не окремою інституцією чи юридичною особою, а спеціальним структурним підрозділом в Українському інституті науково-технічної експертизи та інформації. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





В Україні майже згортається підготовка вчителів фізики та хімії: що відомо



Заступник голови МОН наголошує, що цей підрозділ матиме "збільшену автономію і координацію від директорату інновацій Міністерства освіти та науки".
Курбатов вказує, що масштабування Агенції прикладних досліджень буде залежати від її результатів. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





На фізику та хімію до університетів вступило критично мало студентів



Він також розповів, наскільки відсотків зросте заробітна плата науковців у наступному році. 

У наступному році заробітна плата наукових робітників зросте до 50%.  Міністерство освіти та науки закладає у державний бюджет збільшення виплат для науковців, розповів заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов в інтерв'ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко.
"Зрозуміло, що треба більше. Є низка інших ідей на наступний рік, якими сподіваюся поділитися згодом", — наголосив він. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Понад три мільярди гривень для науки: як університети оновлюють дослідницьку інфраструктуру



Заступник міністра вказав, що Національна система дослідників назабаром має запрацювати в нашій країні. За його словами, майже три тисячі найкращих науковців зможуть отримувати щомісяця стипендії у розмірі десяти тисяч гривень.
"Скажімо відверто: українська економіка зараз не потягне зарплат європейського рівня не лише для науковців, а й для інших фахівців: учителів, лікарів, вихователів, працівників ДСНС — вони не менш важливі для країни… Але ми шукаємо можливості", — пояснив Курбатов.
Він додав, що з цього року за результатами атестації українські дослідники отримують додаткові надбавки до зарплати. Ці надбавки можуть сягати восьми тисяч гривень.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Гранти, дедлайни та корпорації: що відбувається із сучасною наукою



Уряд України затвердив порядок функціонування Національної системи дослідників. Йдеться про державну електронну платформу, яка автоматично збиратиме інформацію про наукові досягнення українських дослідників та на основі цього формуватиме їхній рейтинг. Науковці, які потраплять до топу цього рейтингу, отримають державні стипендії. Однак кандидат економічних наук Дмитро Маслов у статті "Національна система дослідників: чому новий рейтинг учених стимулюватиме не науку, а її імітацію" пише, що така модель може призвести до протилежного результату.

Сучасна війна — це передусім змагання технологій. Тому її виграють не лише на полі бою — а й у лабораторіях, конструкторських бюро і навіть у гаражах, де ентузіасти-волонтери збирають БпЛА. Але є в України й інша армія винахідників — професійна. Це науковці.У День винахідника і раціоналізатора ZN.UА поговорило із заступником міністра освіти і науки Денисом Курбатовим про те, як українська наука допомагає оборонці та змінюється.

Підземні лабораторії та нове обладнання

— Денисе Ігоровичу, чи беруть українські науковці реальну участь у розробці оборонних технологій?— Безумовно, українська наука, як і наука будь-якої країни, дотична до розробки рішень, які використовуються на полі бою. Наскільки дотична — питання у тому, в якому розрізі на це дивитися.Частина науковців за роки війни пішла у приватні технологічні компанії, які працюють у сфері військових технологій. Ігнорувати цей факт не можна. Всі рішення українських технологічних компаній, які мають успіх, напрацьовувалися зокрема й українськими науковцями чи інженерами.Ще частина науковців залишається у своїх інститутах або університетах і виконує відповідні замовлення та дослідження.— Хто ставить завдання з оборонки державним науковим установам?— Два роки тому МОН запровадило спеціальний конкурс на державні замовлення, де основним замовником виступають безпосередньо Міністерство оборони (а до 2025 року ще і Мінстратегпром), Міністерство цифрової трансформації, Служба безпеки України, Держспецзв’язку. Загалом — близько десятка міністерств і державних органів.Ми вдесятеро збільшили фінансування цієї програми. І вона має попит як у наших міністерств, так і у вчених, адже тут можна отримати значне фінансування на важливі для держави розробки.Однак зрозуміло, що ці дослідження ще десь треба виконувати, в той час як матеріально-технічна база наших наукових установ та університетів здебільшого створена у 80-х — на початку 90-х років. І це дослідницьке обладнання давно треба оновлювати.Тому цьогоріч нам вперше вдалося закласти в держбюджет понад 2 млрд грн на переоснащення дослідницької інфраструктури. Також існує окрема програма додаткового базового фінансування найкращих наукових установ за результатами державної атестації, де 20% коштів — кошти на обладнання.Є і абсолютно новий проєкт — створення великих дослідницьких центрів — так званих центрів досконалості при провідних українських університетах. Їхні лабораторії облаштують в укриттях, щоб вони мали змогу працювати у нинішніх безпекових умовах.Ці центри створюємо спільно з Фондом розвитку інновацій та кластером Вrаvе1. Вони формували тематику і напрями роботи центрів — це все те, що потрібно для країни саме зараз. Україна інвестує у ці центри понад мільярд гривень. Для української науки це великі кошти, ми ніколи не мали такого фінансування на створення центрів та лабораторій.Також варто зазначити, що інститути Національної академії наук мають власну програму оборонних досліджень.

Державні інститути vs приватний МіlТесh

— Скільки оборонних розробок українських науковців уже дійшло до серійного виробництва?— Я не буду називати цифру, але це вже десятки. Усі наші проєкти державного замовлення мають жорстку вимогу до технічного завдання: результатом має бути щонайменше повноцінний функціональний прототип (тобто перший робочий зразок розробки), випробуваний у реальних або максимально наближених до реальних умовах. Він має бути готовим до подальшого масштабування і виробництва.— Однак головним рушієм розвитку оборонних технологій все ж стали приватні технологічні компанії. За різними оцінками, вони становлять близько 80% ринку МіlТесh. Чи здатні державні лабораторії конкурувати з ними?— У розрізі досліджень і розробок можуть і повинні конкурувати. Але для цього їм потрібно створити відповідні умови.По-перше, війна показала, що приватний сектор спроможний швидше реалізовувати ефективні рішення. Натомість державна установа, коли замовлення потрібно виконати за тижні, вимушена витратити місяці лише на закупівлю комплектуючих через систему Рrоzоrrо. Ця процедура, можливо, правильна для цивільного життя, але для умов війни та швидших рішень потрібні гнучкіші інструменти.По-друге, державні лабораторії перебувають у нерівних умовах з приватними через абсолютно різні податки. Виконуючи замовлення для бізнесу, державна лабораторія сплачує понад 70% податків. Водночас приватний бізнес (через ФОП чи інші механізми) сплачує часто до 10%. Конкурувати у таких умовах нереально.Щоб вирішити ці та інші проблеми, ми ще минулого року розробили масштабний проєкт Sсіеnсе Сіty — це повноцінний комплекс змін до законодавства: двох кодексів та чотирьох профільних законів України. Вони дадуть змогу, серед іншого, зменшити податкове навантаження і зняти частину регуляторних обмежень для державних наукових установ і університетів. Тоді вони зможуть конкурувати за приватні замовлення, більше заробляти самі й вкладати ці гроші в дослідження та розвиток матеріальної бази.Проєкт уже погоджений майже всіма міністерствами, окрім Міністерства фінансів, яке посилається, зокрема, на обмеження Міжнародного валютного фонду. Міжнародні партнери не підтримують ідею зниження податків.Але насправді Україна нічого не втрачає. Ми спеціально порахували: за підсумками 2025 року з усіх наукових контрактів ЗВО/НУ за замовленням бізнесу у країні сплатили близько 40 мільйонів гривень ПДВ. Щоб ви розуміли, це лише 0,008% від усього ПДВ в державі. Насправді це не можна назвати втратою для бюджету. А от потенційні переваги, які отримає економіка, наукова сфера і вся Україна від дерегуляції та дефіскалізації, — набагато більші.І це стосується не тільки оборони. Скажімо відверто: стара структура української економіки, яка багато в чому трималася на продажі сировини (металу, зерна, викопних ресурсів), суттєво зруйнована війною і її навряд чи вдасться швидко відновити у попередньому вигляді. Україні потрібно будувати нову інноваційну економіку — економіку доданої вартості. Її основа — технології, високотехнологічні розробки та інновації. Але щоб ці інновації з'явилися, потрібно створити для цього умови. Дерегуляція і дефіскалізація науково-інноваційної діяльності — одні з таких умов. Саме з цього починали ще 15–20 років тому усі провідні країни світу.

Фінансування — за результат

— Для розвитку інновацій потрібне фінансування.— Фінансування будь-якої сфери, зокрема і науки, ніколи не буває достатнім Україна ще жодного разу не виконала норму закону щодо 1,7% ВВП на науку. Але це не виправдання, щоб сидіти склавши руки.За останні три роки роботи уряду та підтримки парламенту й міжнародних партнерів фінансування наукової сфери зросло на 83%. Цього року ми вперше за останнє десятиліття маємо досягнути показника 0,5% ВВП на науку. Здається, це маленька цифра — особливо на тлі середньоєвропейських 2%. Але востаннє таку цифру ми мали у 2014 році. Після цього в нас було виключно падіння. Тепер ми нарешті нарощуємо інвестиції.Роками наукові установи фінансували фактично лише за фактом їх існування відповідно до кількості площ і ставок. А якщо кошти і збільшувалися, то тільки у зв'язку з інфляцією.Тепер ми прив’язуємо фінансування до результату діяльності наукової установи чи університету. Для цього запровадили кілька інструментів.Це новий механізм базового фінансування: чим результативніша установа (за результатами наукової атестації), тим більше державних коштів вона отримає. Є інститути, які цьогоріч наростили своє фінансування на 50% порівняно з минулим роком.Стимулюємо співпрацю науковців з реальним сектором економіки. Цього року Міністерство освіти й науки проведе перший в історії конкурс державно-приватного замовлення на наукові дослідження і розробки. У нас наразі з'явилося більше технологічного бізнесу, який потребує наукових розробок і не завжди має свій відділ досліджень. Тому ми зараз ухвалили спеціальну постанову уряду про приватно-державне партнерство в науці.За цією постановою механізм взаємодії бізнесу і науковців буде приблизно такий: приватна компанія формулює проблему у вигляді технічного завдання — ми виставляємо це завдання на конкурс — науковці з університетів та наукових установ приходять з ідеями — шляхом конкурсу обираємо найкращу. Переможець конкурсу отримує повне фінансування проєкту: 50% від держави, 50% від бізнесу.Паралельно створюємо Агенцію прикладних досліджень. Вона збиратиме реальні потреби міністерств, фронту, технологічних компаній і буде знаходити українських вчених, які спроможні ці потреби закрити. І навпаки, знаходити замовників і зацікавлені компанії на розробки українських вчених. Для початку це не буде якась окрема юридична особа чи інституція, почнемо зі спеціального структурного підрозділу в УкрІНТЕІ, який матиме збільшену автономію і координацію від директорату інновацій МОН. Масштабування залежатиме від успішності діяльності та досягнутих результатів.— Як адаптуються наукові установи і університети до цих змін і воєнних реалій?— Є стриманий оптимізм: наприклад, у 2022 році українські університети вдвічі менше заробляли в науці самі, ніж їх фінансувала з бюджету держава (тобто обсяг спеціального фонду з науки був вдвічі меншим, ніж загальний фонд). А вже з 2025 року ситуація кардинально змінилася: зараз університети заробляють самостійно (завдяки грантам та замовленням бізнесу) на 30% більше, ніж їм дає держава. Притому що держава теж наростила фінансування на 83%, як я вже казав.Тому коли ми говоримо про фінансування науки, варто зауважити, що тут багато залежить від самих вчених. Війна триває п'ятий рік і може тривати ще стільки ж. Відповідно, не варто чекати, що все буде як раніше, і довоєнні тематики досліджень будуть актуальними. Ті установи і університети, які готові змінюватися, дотискати потрібний результат, матимуть і замовлення, і фінансування.Деякі університети вже мають МіlТесh-підрозділи, а їхні команди навіть створюють власне виробництво — фактично це окремі заводи. Наприклад, я знаю декілька компаній з виробництва наземних роботизованих комплексів, які створили вихідці з університетів. Ще на початку 2022 року вони були викладачами, доцентами кафедр, а зараз це вже директори підприємств, у яких працюють сотні людей. І це теж гарний приклад перебудови і переходу знань у виробництво з високою доданою вартістю.— А що чекає на гуманітарну сферу, чиї дослідження за визначенням не надто конвертуються у прикладні та цікаві бізнесу й МіlТесh результати? Адже без історії, філософії чи літературознавства ми ризикуємо захистити території, але втратити смисли, за які боремося.— Незважаючи на те, що тематика цього інтерв'ю — критичні технології з акцентом на оборонний сектор, звичайно, варто зазначити, що не менш важливою є соціо-гуманітарна складова. Бо окрім того, щоб мати зброю, треба мати волю взяти її до рук, і це якраз виховують ці науки, про які ви згадали.У всіх наших політиках — від державної атестації, Національної системи дослідників і до конкурсного фінансування — завжди є окремі напрями і секції для фінансування цих сфер. Навіть у держзамовленні на розробки — Міністерство культури має окремі лоти, наприклад, для дослідження і збереження культурної спадщини, створення спеціальних цифрових інструментів тощо.Але справді, наразі ми свідомо робимо ключовий акцент саме на прикладних розробках, бо ми як країна від них сьогодні екзистенційно залежимо. Нас за це критикують, і, можливо, справедливо: мовляв, без фундаментальної науки прикладних результатів не буде. Але, до слова, ми не скасували жодної фундаментальної програми, збільшення фінансування торкнулося майже усіх наукових програм країни, зокрема і через Національний фонд досліджень, і через атестацію, і через програми академій. Нічого не закрито з того, що працювало і показувало результат.

Чи інвестує держава в інтелект

— Пане Денисе, традиційне запитання, яке завжди виникає, коли говорять про проблеми науки: відтік мізків. За вашими ж даними, зараз 15–20% українських науковців припинили дослідницьку діяльність, а 8% виїхали за кордон. Що з цим робити?— Скажімо відверто, що основна причина виїзду людей за кордон — це безпека. А ті, хто припинив дослідницьку діяльність, часто перейшли в інші сфери, зокрема в МіlТесh , і це не завжди є мінусом.З кадрами проблема не тільки в науці, вона є в країні загалом. Що ми намагаємося з цим робити? Ну, очевидно, перша ланка, де починається наука, — це аспірантура. Ми почали реформувати і аспірантуру, створюючи проєктну аспірантуру, і починаємо нові програми підтримки, наприклад постдокторантуру. Нам треба залучати й утримувати молодь в науці.До речі, ми вперше зафіксували в правилах конкурсного фінансування, що 30% коштів, які МОН розподіляє на наукові проєкти через конкурси, спрямовуватимуть на програми підтримки молодих учених.— Україна має сильну наукову школу. Її оцінили й вороги — наприклад, на російському підприємстві ОДК «Сатурн» двигуни для винищувачів і крилатих ракет, які щоночі летять на наші міста, складають випускники Харківського авіаційного. Їх спокушали тим, що: «Ви можете працювати в Запоріжжі і заробляти 300 доларів, а можете переїхати із сім'єю до Росії і заробляти тисячу доларів». Вони переїхали до РФ вже після початку війни, свідомо.Це не єдиний приклад. Є наші науковці і в оборонних компаніях інших країн. Мотив простий — хороша зарплата.Водночас багато українських учених сьогодні зі зброєю в руках захищають Україну на фронті, розробляють інновації в підвалах під обстрілами. Це гідно поваги. Але чи достатньо державі покладатися лише на патріотизм науковців — чи все ж вона повинна більше інвестувати в інтелект, особливо коли він працює на виживання країни?— Працювати на ворога — моральний вибір з кримінальним підтекстом, не хочу це коментувати. Але повірте, наші науковці, які мають спроможності, фах і працюють з українськими МіlТесh-компаніями, також мають дуже хорошу зарплату. Вона значно більша, ніж та, яку платить держава.— На жаль, не всі науковці працюють у приватних компаніях.— Скажімо відверто: українська економіка зараз не потягне зарплат європейського рівня не лише для науковців, а й для інших фахівців: учителів, лікарів, вихователів, працівників ДСНС — вони не менш важливі для країни… Але ми шукаємо можливості. З цього року наші вчені отримують додаткові надбавки до зарплати за результатами атестації — вони можуть сягати восьми тисяч гривень.Уперше має запрацювати Національна система дослідників — індивідуальні стипендії у розмірі десяти тисяч гривень на місяць для майже трьох тисяч найкращих науковців. Також закладаємо у бюджет на наступний рік збільшення заробітних плат науковців до 50%. Зрозуміло, що треба більше. Є низка інших ідей на наступний рік, якими сподіваюся поділитися згодом.— Однак, попри всі складнощі й жахи війни, є надія, що вона стане шансом і поштовхом для підтримки науки, яка досі вважалася радше пасивною сферою витрат, ніж цінністю.— Абсолютно так. Це шанс для науки. Я завжди наводжу такий приклад: на військових уперше звернули глибшу увагу у 2014 році. На медиків — під час ковіду. На науковців — після 2022 року, коли почалася технологічна війна. Без власних технологій країна просто не виживе, адже партнерська допомога не безмежна, а часто їх просто не можна купити. Усі наші найуспішніші далекобійні операції — це саме українська зброя.Віра в краще однозначно є. І позитивні зрушення вже є. У мене особисто є таке відчуття, що попри все ми рухаємося у правильному, українському напрямі.

У 2027 році в Україні має запрацювати профільна старша школа. Держава вкладає мільярди гривень у нові освітні простори, лабораторії та обладнання. Це необхідний крок. Але самі прилади не навчать дитину досліджувати, ставити запитання й мислити.Уявімо академічний ліцей восени 2027 року. Світла лабораторія, нові меблі, мікроскопи, датчики, набори для робототехніки, 3D-принтер. Усе це можна показати батькам, місцевій владі та журналістам. А тепер зазирнімо до тієї самої лабораторії через кілька місяців. Частина обладнання досі лежить у коробках. Для деяких приладів немає витратних матеріалів, для інших — зрозумілих інструкцій українською. Учитель не впевнений, як поєднати роботу з ними та навчальну програму, а часу на підготовку нового лабораторного заняття у нього немає. Тому дороге обладнання використовують кілька разів на рік: під час відкритих уроків або візитів гостей. Це не прогноз і не твердження про конкретну школу. Але такий сценарій цілком можливий, якщо разом із закупівлею обладнання не подбати про тих, хто має з ним працювати, — насамперед про вчителів. І зробити це потрібно до повноцінного запуску профільної старшої школи у 2027 році. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Реформа старшої школи: заради грантів чи заради дітей?

Гроші на освітній простір — правильне рішення

У 2026 році держава передбачила 3,2 млрд грн на оновлення освітніх просторів у закладах загальної середньої освіти. Із них 1,3 млрд грн спрямовано на гімназії, 1,2 млрд на пілотні академічні ліцеї, ще майже 700 млн грн на майбутні академічні ліцеї. Державне фінансування на облаштування кабінетів і SТЕМ-лабораторій отримують 130 майбутніх академічних ліцеїв у 22 областях. Сучасні лабораторії потрібні школам: фізику, хімію, біологію й технології неможливо якісно вивчати без спостережень, експериментів і конструювання. Але закупівля обладнання — це лише початок реформи.Існує хибне уявлення, що нова техніка сама здатна змінити урок: інтерактивна панель зробить навчання інтерактивним, робототехнічний набір навчить мислити як інженер, а SТЕМ-лабораторія зацікавить дітей природничими науками. Насправді на панелі можна виконувати репродуктивні завдання, робота збирати за готовою інструкцією, а ефектний дослід провести, так і не зрозумівши його мети.SТЕМ — це не табличка на дверях і не яскраві тематичні стенди в кабінеті. Це навчання, у якому дитина ставить запитання, перевіряє припущення, аналізує дані й пояснює результати. Організовує цей процес не прилад, а підготовлений учитель.

Не кожен експеримент — це SТЕМ

SТЕМ-освітою часто називають будь-яку практичну діяльність: учні щось змішують, вирощують, вимірюють чи програмують. Але чи кожен такий експеримент справді вчить дитину досліджувати? Дослідник наукової освіти Марк Віндшитль наводить показовий приклад. Старшокласники зможуть поєднувати школу та професійну підготовку — МОН Майбутня вчителька із захватом описує урок у 6-му класі, де діти проводять власні експерименти з рослинами. Ідеї для експериментів запропонували самі учні, а вчитель допоміг їм відібрати найбільш здійсненні. На перший погляд, на уроці панує повна свобода творчості та справжній SТЕМ: одні учні поливають рослини кока-колою; інші порівнюють природне світло з люмінесцентним; хтось використовує барвники, гравій чи пісок. Одна група перевіряє вплив музики, а ще хтось навіть підвісив рослину догори корінням. Спостерігачка щиро вражена рівнем ідей і вважає це прекрасним втіленням «дослідницького методу».Але Віндшитль показує зворотний, набагато глибший бік цієї ситуації. Це методична пастка, яку він називає «народною теорією дослідження»: учні активно експериментують, але обирають теми для експериментів насамперед тому, що це технічно можливо й цікаво. Вони фіксують, що сталося, але не можуть пояснити, чому, — адже дослід не спирається на наукову теорію чи певний біологічний механізм. Отже дослідницька гіпотеза перетворюється на звичайне вгадування результату, а сам експеримент — на набір цікавих, але слабко пов'язаних між собою дій.На противагу такому підходу Віндшитль пропонує так зване модельно-орієнтоване дослідження: перед дослідом учні мають побудувати початкову теоретичну модель явища (наприклад, фотосинтезу чи живлення), а потім за допомогою експерименту перевірити й уточнити її.Не кожне дослідження потребує формальної гіпотези, але учень має розуміти, яке явище досліджує і що можуть підтвердити або спростувати отримані дані. А щоб дослідження стало інтегрованим SТЕМ-навчанням, потрібен також зв'язок із математичним аналізом, технологіями чи інженерним проєктуванням. Учитель при цьому має розуміти зв’язок між моделлю, гіпотезою, доказами та поясненням. Інакше нове обладнання лише зробить стару педагогічну помилку дорожчою.Про це свідчать і міжнародні дослідження: зокрема ОЕСD — організація, яка проводить дослідження РІSА, — прямо застерігає, що закупівлі обладнання недостатньо без підготовки вчителів, підтримки шкіл і продуманої педагогічної практики.Які кроки для цього варто зробити? ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Ви — загін штурмовиків»: Лісовий звернувся до вчителів через реформу НУШ

Провести кадровий аудит старшої профільної школи

Оцінки кадрового дефіциту суттєво різняться. Наприкінці 2025 року голова парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак говорив про 44 тисячі незаповнених педагогічних ставок, які фактично перекриваються сумісництвом. У травні 2026 року Оксен Лісовий, тодішній міністр освіти, зазначив, що в українських школах було близько 1700 відкритих учительських вакансій. Але визнав, що ця цифра не відображає всієї ситуації: не кожна школа реєструє вакансії, а нестачу педагогів часто перекривають перерозподілом годин між тими, хто вже працює. Тому формально вакансії може не бути, але фізику, наприклад, викладатиме вчитель іншої спеціальності або один педагог працюватиме у кількох школах.Отже, перед запуском профільної школи Україні потрібен не обмін гучними цифрами, а докладний кадровий аудит. Потрібно знати не лише кількість учителів, а й їхню предметну кваліфікацію, реальне навантаження, вікову структуру та готовність працювати з профільними курсами.Кадрова проблема не виникла раптово. У 2026 році на спеціальність учителя фізики та астрономії вступили лише 114 студентів по всій Україні, у Києві — двоє. Результати вступної кампанії 2026 року показали подальше падіння інтересу до фізики, хімії та частини природничих спеціальностей. І це вже питання не лише університетів, це початок замкненого кола: дедалі менше студентів обирають фундаментальні науки та педагогічні спеціальності — школам бракує сильних предметників — учні рідше зустрічають захопливу живу науку — і ще менше бачать себе фізиками, хіміками, математиками чи вчителями.

Інвестувати у професійний розвиток учителів

Щоб нове обладнання справді змінило навчання, держава має інвестувати в якісний професійний розвиток педагогів. Традиційне підвищення кваліфікації в Україні часто зводиться до накопичення годин, прослуховування вебінарів та курсів. Але кілька коротких теоретичних занять не гарантують результату. Реформа НУШ для старших класів: Рада хоче дозволити учням завершувати навчання у своїх школах За висновками Еduсаtіоn Еndоwmеnt Fоundаtіоn, ефективний професійний розвиток не зводиться до передачі нових знань: він має передбачати практичне опанування нових підходів, зворотний зв'язок і механізми, які допомагають закріпити зміни у щоденній роботі вчителя.Однією з таких моделей професійного розвитку вчителів є Lеssоn Study. Вона започаткована в Японії й нині поширена в багатьох країнах. Учителі спільно визначають проблему, планують урок, спостерігають за навчанням учнів і вдосконалюють методику. Її цінність у тому, що професійне навчання відбувається не на абстрактному курсі, а безпосередньо в класі, через аналіз реальних дій і труднощів дітей. Проте така робота потребує оплачуваного часу вчителя.

Забезпечити системний зв’язок зі світовою наукою про навчання

Українській освіті бракує системного зв’язку зі світовою наукою про навчання: сучасні дослідження не завжди доходять до українського вчителя, а український досвід мало представлений у міжнародній професійній дискусії.Показовою є відсутність України на Конгресі Європейського товариства досліджень математичної освіти СЕRМЕ, одному з головних професійних майданчиків у цій галузі. Хоча українські школи реформують викладання математики, закуповують SТЕМ-обладнання і готуються до профільної старшої школи, серед матеріалів конгресу у 2023 та 2025 рр. я не знайшла жодної доповіді чи постера, автори яких представляли б український університет, наукову установу або заклад освіти. Водночас у СЕRМЕ брали участь близько 900 провідних фахівців із понад 50 країн світу.Це не означає, що українська педагогіка відстала або що в наших школах немає сильних учителів та інноваційних практик. Навпаки, українські педагоги щодня знаходять рішення в умовах, яких більшість європейських освітніх систем ніколи не переживала. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Скасувати чи змінити? Що не так із новою системою оцінювання в НУШ Ми також мало знаємо про те, як умови роботи й професійні практики українських учителів виглядають порівняно з іншими країнами. Наприклад, у 2024 році Україна не брала участі в міжнародному порівняльному дослідженні ТАLІS, яке організовує ОЕСD. Це дослідження вивчає умови праці вчителів і директорів шкіл, їхній професійний розвиток та практики викладання. У циклі 2024 року взяли участь 280 тисяч освітян із 55 освітніх систем. Лише тепер наші педагоги долучилися до розширеного дослідження ТАLІS , результати якого очікуються у 2027 році.Причини слабкої інтегрованості українських педагогів у міжнародний професійний і науковий простір зрозумілі: мовний бар’єр, дорогі конференції, обмежений доступ до публікацій, брак часу, слабкі зв’язки між школами й університетами та війна. Тому разом із лабораторіями потрібно створювати інфраструктуру обміну знаннями: давати вчителям доступ до досліджень, професійних спільнот і наукового супроводу. Інакше ми імпортуємо обладнання, але не педагогічну культуру його використання.

Об'єднати ліцеї з науковим середовищем

Навіть добре підготовлений учитель не може сам забезпечити всі можливості сучасного SТЕМ-навчання. Тому академічні ліцеї не можна будувати як сукупність ізольованих закладів. Їм потрібні сталі зв’язки з університетами, науковими установами, Малою академією наук, музеями, технологічними компаніями та громадськими організаціями. Це можуть бути спільні профільні курси, наставництво науковців, стажування вчителів, учнівські дослідження з реальними даними та доступ до обладнання партнерських установ. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Слабкі місця реформи НУШ було видно ще на її старті — результати експерименту Науковець не замінить шкільного вчителя: знати предмет і вміти навчати підлітків — це не те саме. Але вчителі також не мають самотужки стежити за всіма змінами сучасної науки. Їхня співпраця може дати школі те, чого не забезпечить жодна закупівля: живий зв’язок між навчальним матеріалом, дослідженням і професією.Час для підготовки ще є, але його вже небагато. У вересні 2027 року двері нових профільних ліцеїв відчиняться. Питання в тому, що побачать за ними учні: лабораторію, де можна досліджувати світ, чи дорогий музей обладнання, до якого краще не торкатися.

Київським школам потрібна підтримка в організації навчання під час повітряних тривог та обстрілів. Керівниця департаменту освіти й науки КМДА Олена Фіданян зазначає, що міський департамент разом із районними управліннями освіти вивчив ситуацію та досвід кожної школи. Це допомогло визначити найкращі рішення та окреслити для шкіл загальні рамки, аби кожен директор міг створити власну модель організації навчання з урахуванням місткості укриттів, кадрових ресурсів та очікувань батьків.
Про це у статті «Підземна субмарина: як школи Києва рятують очне навчання під тривогами» описує редакторка відділу освіти та науки ZN.UА Оксана Онищенко. Вона також наголошує, що ці моделі важливо знати й батькам, аби розуміти, що стоїть за новими скороченими розкладами чи «двозмінками». 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Як демографія змінює систему освіти України



Якщо в шкільному укритті недостатньо місця для всіх учнів, насамперед очне навчання варто забезпечити для дітей 1–4 класів. Для молодших школярів навчання в класі важливе не лише для отримання знань, а й для спілкування та постійної присутності дорослого. Крім того, маленьких дітей складно залишати самих удома, поки їхні батьки працюють.
Наступними за важливістю для очного навчання є учні 5-х та 9-х класів. Для них це період переходу до нового етапу навчання, під час якого змінюються колективи та з’являються нові вчителі. Тому таким учням важливо проходити адаптацію безпосередньо у школі.
За достатньої місткості укриття очне навчання можуть організувати й для учнів інших класів. Вони можуть відвідувати школу щодня або навчатися почергово: поки одна група дітей перебуває у школі, інша навчається дистанційно, а потім вони змінюються.
Ще одним варіантом є поділ учнів за обраною формою навчання. У такому разі дітей можуть об’єднувати в окремі групи для очного та дистанційного навчання, незалежно від того, до якого класу вони належать.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Людей заблокувало в укритті школи у Києві: ZN.UА попереджало про критичний стан сховищ і ризики для дітей



Якщо ж дитина навчається дистанційно, а батьки в цей час працюють, для неї пропонують облаштовувати спеціальні цифрові зони у шкільних укриттях. Там учень зможе займатися онлайн зі свого пристрою та виконувати завдання під наглядом чергового вчителя або психолога. Такі місця планують зробити своєрідними навчальними просторами в укриттях.
Тим часом для шкіл із маленькими укриттями або без них одним із варіантів може стати тимчасовий перехід до інших закладів. Окремі школи чи класи можуть проводити заняття у приміщеннях шкіл або дитсадків, де є достатньо місця в укриттях. 
За словами Фіданян, у Києві близько 15% дитячих садочків заповнені лише наполовину. При цьому третина таких закладів розташована на Оболоні, а кожен п’ятий — на Печерську.
Також для занять в укритті школам рекомендують скоротити уроки до 30–40 хвилин і зосередитися на основних предметах. Інші заняття в день, коли було багато повітряних тривог, можна залишати для самостійного навчання дітей. 
«Це важливо ще й тому, що в укритті немає можливості відпочити та порухатися на перерві, часто — недостатньо яскраве світло, що може втомлювати очі», — наголошується у статті. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Навчальний рік в Києві очно почнеться не для всіх — КМДА



Часті повітряні тривоги та російські обстріли ускладнюють проведення очного навчання в київських школах. Редакторка відділу освіти та науки ZN.UА Оксана Онищенко описувала основні труднощі, з якими стикаються столичні заклади освіти, та розповідала про способи їх вирішення.

Постійні повітряні тривоги та обстріли створюють для київських шкіл чимало труднощів під час організації очного навчання. Редакторка відділу освіти та науки ZN.UА Оксана Онищенко у статті «Підземна субмарина: як школи Києва рятують очне навчання під тривогами» розповідає, з якими проблемами стикаються столичні заклади освіти та як намагаються їх вирішувати, поспілкувавшись із директорами Іриною Чернілевською, Алевтиною Багінською та Юрієм Кіньковим, керівником Всеукраїнської асоціації директорів шкіл Євгеном Кушніром і головою асоціації директорів шкіл Києва Тетяною Федуновою.
Однією з головних проблем вони називають шкільні укриття. Їхні приміщення не розраховані на проведення повноцінних уроків. Наразі в Києві є лише три підземні школи, які відповідають вимогам закону.
«У підвалі часто немає місця для окремих кабінетів, отже, різні класи (а іноді й уся школа) сидять поруч. І часто навіть без парт, тому що для них немає місця. І це не провина школи, це вимоги Державних санітарних правил і норм: на одну дитину в укритті достатньо 0,5–0,6 кв. м і дозволяється змішувати класи», — йдеться у статті. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Як демографія змінює систему освіти України



Директорка ліцею Ірина Чернілевська зазначає, що тиждень навчання в укритті, де перебувала велика кількість дітей, сильно позначився на голосі вчителів. Педагогам доводилося говорити на тлі шуму сотень школярів і постійного гудіння вентиляції.
Щоб полегшити роботу вчителям, ліцей уже замовив гарнітури з мікрофонами, які використовують екскурсоводи. Також у закладі розглядають можливість встановити тканинні ролети, щоб розділити простір укриття на окремі зони.
Ще однією проблемою для шкіл є те, що їхні укриття використовують не лише учні та працівники, а й мешканці сусідніх будинків. Вони працюють цілодобово, тому мешканці можуть залишатися там на ніч і зранку, якщо повітряна тривога триває довго. Деякі мешканці також приносять розкладачки або сплять на шкільних стільцях.
Через це прибиральниці не завжди встигають привести укриття до ладу до початку занять. Після перебування людей там часто залишаються сміття на партах, розлита кава та інший безлад.
Директорка ліцею Ірина Чернілевська розповідає, що нещодавно відвідувачі укриття поскаржилися на неї через те, що вранці вона відгородила його частину та поставила там стільці для дітей, облаштувавши навчальну зону. 
«Дорослі, які працюють з дітьми в школі, проходять медичну комісію, на відміну від тих, хто просто приходить у шкільне укриття, — каже Ірина Чернілевська. — І це потенційно небезпечно для дітей. Наприклад, до нас в укриття ходить бабуся, в якої лишай. Вона чудова, вона любить котів і має їх понад сорок. І я жодним чином не хочу позбавити її можливого укриття. Єдине, що я можу зробити у цій ситуації, — протерти санітайзерами меблі».
Ще однією проблемою є робота підземних комунікацій. Директор Юрій Кіньков розповідає, що в укритті часто виникають проблеми з туалетами. За його словами, усі підземні санвузли працюють за допомогою електричних насосів, які можуть зламатися навіть через невеликий шматок туалетного паперу. Через це під час тривалих денних тривог діти можуть залишитися без можливості скористатися туалетом.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Навчальний рік в Києві очно почнеться не для всіх — КМДА



Авторка також наголошує на проблемі ранкової організації роботи шкіл. Під час повітряних тривог чи обстрілів учителям іноді складно дістатися до закладу. Водночас батьки, які живуть поруч або поспішають на роботу й хочуть привести дітей до можливої тривоги, роблять це дуже рано — ледь не о 7:30. 
«Приводять дітей і під час тривог — особливо якщо батьки працюють у критичній інфраструктурі. Формально вчитель не повинен приймати дитину до початку освітнього процесу й особливо під час тривоги. Але й залишити малечу на вулиці неможливо, тому школам доводиться організовувати чергування вчителів», — йдеться у статті. 
Крім того, авторка зазначає, що ще однією проблемою для шкіл є організація харчування дітей під час повітряних тривог. Детальніше про це Онищенко вже розповідала.
Окремим викликом для педагогів також є необхідність одночасно проводити уроки у двох форматах — для дітей, які перебувають у школі, та для тих, хто навчається онлайн. Такий формат виснажує вчителів і впливає на якість навчання.
Найбільше це може позначатися на учнях, які навчаються дистанційно, адже вчителю складно однаково приділяти увагу дітям у переповненому укритті та тим, хто перебуває вдома перед екраном смартфона. До того ж педагогам доводиться готувати кілька варіантів уроків — залежно від того, чи відбуватимуться заняття у класі, чи в укритті.
«Ви думаєте, що в укриттях не чути цих вибухів? — каже Алевтина Багінська. — Діти лякаються, а вчителі хіба не лякаються? У мене іноді складається враження, що вчителя сприймають як термінатора чи робота, який може працювати в будь-яких умовах».
Водночас Євген Кушнір зазначає, що труднощі, з якими стикаються київські школи, характерні й для інших міст. Він підтримує зв’язок із директорами шкіл у Кривому Розі, Харкові, Запоріжжі та інших містах, де часто оголошують повітряні тривоги. І там виникають такі самі проблеми.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Після скандалу в Чернівцях Уряд перевірить, чим насправді годують дітей у школах



Відпускати дитину до школи чи перевести на онлайн? Це питання все більше турбує батьків. Оскільки регулярні атаки балістики додають до звичних аргументів за чи проти ще один — навіть якщо в школі є укриття, чи встигнуть діти дістатися до нього? Які укриття насправді мають українські школи та чи відповідають вони нинішнім загрозам? 
В статті «Очно чи онлайн: як навчати дітей у школах в умовах атак балістики?» розповідає редакторка відділу освіти й науки ZN.UА Оксана Онищенко.

Пам'ятаєте казку про трьох поросят? Двоє збудували хатинки із соломи й палиць, а третє — із каменю. Від вовка врятувала лише третя, добротна.Приблизно в такій ситуації опинилися зараз школи в Києві. Тут буквально перед 1 вересня погіршилася безпекова ситуація, і тепер як ніколи гостро стали очевидними дві речі. Перша: замість мурованих добротних укриттів — де можна і уроки проводити, і відпочивати — більшість шкіл має ті самі «хатинки із соломи й палиць»: переоблаштований цокольний поверх або підвал, сусіднє метро, до якого вже не добігти під балістикою. Тобто приміщення, які годяться лише для того, аби тимчасово пересидіти небезпеку, та й те не на 100% надійно.І друга: через відсутність підземних шкіл навчальним закладам доведеться докласти колосальних зусиль, аби утримати щоденний баланс між якістю очного навчання та безпекою дітей і вчителів.І це не лише про Київ. І навіть не про Харків, Херсон, Одесу, Суми, Кривий Ріг, які в такій ситуації давно. Це про всю країну. Адже в умовах технологічної війни абсолютного тилу не існує. У той час як на всю країну у нас наразі працює приблизно 100 підземних шкіл — із наявних 11 940 навчальних закладів. Усе інше — в планах. На п'ятий рік війни. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Що зміниться у школах і дитсадках із 1 вересня 2026 року: головне для батьків Однак хто в країні візьме на себе відповідальність за це? Тож і кинулися зараз депутати, омбудсмени, чиновники наввипередки шукати крайніх (не себе, звісно) і стукати кулаком по столу в благородному обуренні — де, мовляв, укриття для дітей?Та до чого це шапіто? У нас є Кодекс цивільного захисту (стаття 32), де чітко написано, що єдиний тип укриття, яким можуть користуватися школи, — це так зване протирадіаційне, а фактично підземний бункер. Але коли уряд і Міносвіти своїми наказами і постановами фактично дозволили школам обходити вимоги закону і замість добротного бункера бігати на цокольний поверх, у підвал чи сусідню будівлю за 500 метрів від школи, ніхто не вибухнув праведним гнівом.Нагадаю, що МОН Оксена Лісового просувало політику «Школа офлайн». Пам'ятаю її помпезну презентацію журналістам, куди прийшов навіть тодішній віцепрем'єр Михайло Федоров. Держава цілком слушно хотіла повернути дітей за парти задля зменшення освітніх втрат, але при цьому не забезпечила норм безпеки. Мені важко назвати це державною політикою.Про непридатність і смертельну небезпеку так званих найпростіших укриттів ще на початку серпня попереджали представники громад на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад. «Кого ми обманюємо, коли дозволяємо навчатися в найпростіших укриттях?» — звернувся до колег і представників влади голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.Отже, всі все знали і розуміли. Тільки, за вже усталеною традицією, відкладали реальність на потім і смажили шашлики. А розгрібати все доведеться зараз школам із коліс. Перший навчальний тиждень оголив спектр проблем, з якими відтепер житиме столична освіта, та спонукав до кризового менеджменту. Людей заблокувало в укритті школи у Києві: ZN.UА попереджало про критичний стан сховищ і ризики для дітей Утім, цей іспит на міцність показав і можливі рішення, які будуть корисними для всієї країни. Про них ми говорили з директорами столичних шкіл Іриною Чернілевською, Алевтиною Багінською, Юрієм Кіньковим, а також із керівником Всеукраїнської асоціації директорів шкіл Євгеном Кушніром і головою асоціації директорів шкіл Києва Тетяною Федуновою.Вони без прикрас називають вузлові проблеми, з якими доводиться стикатися щодня, та перші результати кризового менеджменту — як із цим вдалося або не вдалося впоратися.

Головні проблеми, з якими зіткнулися школи

Простір укриттів не розрахований на проведення уроків.У Києві зараз тільки три підземні школи — ті самі передбачені законом бункери. Для решти — біди спільні. У підвалі часто немає місця для окремих кабінетів, отже, різні класи (а іноді й уся школа) сидять поруч. І часто навіть без парт, тому що для них немає місця. І це не провина школи, це вимоги Державних санітарних правил і норм: на одну дитину в укритті достатньо 0,5–0,6 кв. м і дозволяється змішувати класи.Директорка ліцею Ірина Чернілевська розповідає: тиждень роботи в укритті, вщерть заповненому дітьми, коштував учителям голосу. Педагогам доводилося пробиватися не лише крізь гомін сотень школярів, а й крізь безперервний гуркіт вентиляції. Тож школа пані Ірини вже замовила для вчителів гарнітури екскурсовода (мікрофони) й усерйоз розглядає варіант придбання тканинних ролет для зонування укриття. Сусідство з мешканцями мікрорайону. Шкільні укриття працюють цілодобово, і ними користуються мешканці сусідніх будинків. Люди залишаються там не лише на ніч, а й зранку, якщо тривога триває довго. Дехто приносить із собою розкладачки або спить на шкільних стільцях. Через це шкільні прибиральниці не встигають підготувати укриття до приходу дітей. А саме приміщення часто залишається в жахливому стані: розлита кава, сміття на партах.Ірина Чернілевська згадує, що недавно відвідувачі укриття написали на неї скаргу за те, що зранку вона відгородила частину укриття і поставила там стільчики для дітей, аби створити навчальну зону. Адже мешканці сусідніх будинків приходять не лише вночі, а й під час денних тривог. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ В Україні 80% школярів мають доступ до укриттів, але частину з них потрібно посилювати — міністр освіти  «Дорослі, які працюють з дітьми в школі, проходять медичну комісію, на відміну від тих, хто просто приходить у шкільне укриття, — каже Ірина Чернілевська. — І це потенційно небезпечно для дітей. Наприклад, до нас в укриття ходить бабуся, в якої лишай. Вона чудова, вона любить котів і має їх понад сорок. І я жодним чином не хочу позбавити її можливого укриття. Єдине, що я можу зробити у цій ситуації, — протерти санітайзерами меблі». 3. Вразливість підземних комунікацій. Юрій Кіньков розповідає про проблеми із санітарними кімнатами в укритті: «Усі туалети під землею працюють з електронасосами. І якщо туди потрапить навіть шматочок туалетного паперу, то все виходить із ладу. І потім, коли вдень багато тривог, діти просто не мають куди піти». Ранкова логістика та межа відповідальності.Учителям буває важко дістатися до школи під час тривог чи обстрілів. Тоді як родини, що живуть поруч або де батьки поспішають на роботу і хочуть встигнути до тривоги, дітей приводять задовго до початку занять — ледь не о 7:30. Приводять дітей і під час тривог — особливо якщо батьки працюють у критичній інфраструктурі.Формально вчитель не повинен приймати дитину до початку освітнього процесу й особливо під час тривоги. Але й залишити малечу на вулиці неможливо, тому школам доводиться організовувати чергування вчителів. Харчування.Як і очікувалося, велика проблема для шкіл — організація харчування під час тривоги.Більше про це ми вже розповідали. Подвійне навантаження та виснаження вчителів. Педагогам часто доводиться вести уроки одночасно у двох форматах — очно (для тих, хто прийшов у школу) й онлайн. І це не тільки виснажливо, а й неефективно. Часто найбільше страждають від цього ті діти, які вчаться онлайн, бо вчитель просто фізично не може однаково приділити увагу і тим, хто сидить перед ним у переповненому укритті, і тим, хто вдома перед екраном смартфона. До того ж учителі змушені готувати по кілька сценаріїв занять залежно від безпекової ситуації — у класі чи в укритті. «Ви думаєте, що в укриттях не чути цих вибухів? — каже Алевтина Багінська. — Діти лякаються, а вчителі хіба не лякаються? У мене іноді складається враження, що вчителя сприймають як термінатора чи робота, який може працювати в будь-яких умовах». Євген Кушнір каже, що проблеми Києва не унікальні. Як керівник Всеукраїнської асоціації директорів шкіл він спілкується з колегами з Кривого Рогу, Харкова, Запоріжжя та інших міст, які потерпають від частих тривог. Вони стикаються з тим самим. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гроші на картку замість шкільних обідів: експертка запропонувала монетизувати харчування учнів

Як навчатимуться діти під час тривог

Очевидно, що школи у цій ситуації потребують підтримки. Керівниця департаменту освіти й науки КМДА Олена Фіданян розповідає, що міський департамент разом із районними управліннями освіти вивчив ситуацію і досвід кожної школи. Це дозволило зібрати найкращі рішення й окреслити школам рамки. Аби кожен директор міг створити власну модель організації навчання з урахуванням місткості укриттів, кадрових ресурсів та очікувань батьків.Ці моделі важливо знати і батькам, аби розуміти, що стоїть за новими скороченими розкладами чи «двозмінками».

Кому віддати пріоритет в очному навчанні, якщо в укритті всі не поміщаються

Перший і беззаперечний пріоритет — початкова школа (1–4 класи). Для найменших очний контакт із вчителькою — це питання не просто базових знань, а й соціалізації та дорослого поруч. До того ж малюків банально неможливо залишити самих удома, поки батьки працюють.Далі за пріоритетом — 5-ті та 9-ті класи. Це перехідні етапи — діти переходять до базової та старшої профільної школи, у них формуються нові колективи й з'являються нові вчителі. Їм украй важливо адаптуватися очно.Якщо укриття дозволяє, очно можуть навчатися й інші класи — щодня або почергово: хтось приходить до школи, а хтось навчається дистанційно, і навпаки.Також є пропозиція міксувати дітей на паралелі не за класами, а за вибором форми навчання: окремо групи тих, хто хоче навчатися очно, і окремо тих, хто дистанційно. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Хто збудує укриття — і хто відповідає за безпеку киян?

Що робити дитині, якщо її клас навчається дистанційно, а батьки на роботі

У шкільних укриттях пропонують облаштовувати спеціальні цифрові зони — такий собі підземний коворкінг, куди учень може прийти зі своїм девайсом, підключитися до онлайн-уроку й виконувати завдання під наглядом чергового вчителя чи психолога.

Що робити школам з крихітними укриттями або якщо їх немає

Виходом може стати «освітня міграція» — тимчасовий переїзд шкіл чи окремих класів до приміщень іншої школи або садочка, які заповнені не повністю й мають місткі укриття. Ресурс для такого маневрування є: як розповіла Олена Фіданян, у столиці 15% садочків заповнені наполовину. З них кожен третій — на Оболоні і кожен п'ятий — на Печерську.

Як проводити уроки в укритті

Школам пропонують скоротити їхню тривалість до 30–40 хвилин і зробити акцент на базових предметах. Інші виносяться на самостійне опрацювання у той день, коли було багато тривог. Це важливо ще й тому, що в укритті немає можливості відпочити і порухатися на перерві, часто — недостатньо яскраве світло, що може втомлювати очі.ZN.UА

Поради батькам

Безпека дітей під час навчання залежить не тільки від шкіл, а й певною мірою від батьків. Ось кілька критично важливих прохань і пересторог від керівників навчальних закладів до родин.— Заряджені телефони та алгоритм дій дорогою до школи. Батьків просять обов'язково перевіряти, чи заряджений мобільний телефон їхньої дитини, коли вона самостійно йде до школи. А також разом із дитиною відпрацювати алгоритм дій у разі повітряної тривоги. «Законодавство дозволяє навіть першокласнику самостійно йти до школи, — каже Тетяна Федунова. — От уявіть собі: дитина живе у пішій доступності до школи, і коли вона вийшла з дому, все було спокійно. Аж раптом оголошують тривогу. Які дії дитини? Все це потрібно проговорити». Знову до школи: на що варто звернути увагу батькам в шкільних укриттях Забирати дитину під час тривоги — тільки особисто та під підпис. «Законодавчо ми не маємо права відпускати дітей під час тривоги, навіть якщо батьки напишуть заяву чи записку, — каже Юрій Кіньков. — Кожна школа виходить із цієї ситуації по-різному. Я сказав батькам, що якщо вони хочуть забрати дитину, хай вони приходять, розписуються в журналі, що роблять це під власну відповідальність і без мого дозволу».Не переривати уроку в укритті. Якщо діти вже спустилися до сховища й там триває навчальний процес, директори просять батьків не вимагати від учителів негайно виводити дитину назовні. Укриття є безпечним середовищем, а урок має бути доведений до кінця. До того ж, якщо лунає відбій тривоги, заняття однаково завершують у підвалі, а вже на перерві діти організовано повертаються до звичайних класів.Рішення про прихід до школи — за родиною. Тільки батьки ухвалюють остаточне рішення, чи йти дитині до школи після важких нічних обстрілів, зважаючи на її стан.

Курс наперекір «штурманам»

Коли ми розмовляли з директорами, у Києві лунали вибухи. Але це була єдина можливість поспілкуватися, адже тільки зараз, в укритті, їм вдалося зробити вимушену паузу у своєму напруженому графіку. Ми говорили про проблеми, однак кожна розмова закінчувалася не розпачем і не опусканням рук.Серед усього цього хаосу проблем і невизначеності вимальовувалося зовсім інше відчуття — внутрішньої сили і віри у своїх батьків, своїх учнів і у свою справу. І, звісно ж, в Україну. «Раніше я уявляла свою школу літаком, який злітає в небо, — сказала Ірина Чернілевська. — Тепер — ні. Тепер ми велетенський лайнер, який іде в океані проблем і у разі небезпечної ситуації перетворюється на унікальну субмарину, яка пірнає, але продовжує прокладати свій шлях». …Навіть якщо штурмани, які складали карту руху цієї субмарини, зробили це абияк — подумала я про себе.Наші школи не просто щодня тримають оборону під землею — вони вибудовують те майбутнє, за яке варто жити і перемагати.

Міністерство охорони здоров’я планує скоротити загальну кількість місць у вищих медичних навчальних закладах, при цьому розмір державного замовлення залишиться таким самим, заявив LВ.uа міністр Віктор Ляшко.
Він зазначив, що у вересні запланована велика зустріч з усіма ректорами саме медичних факультетів, під час яких обговорюватимуть систему освіти охорони здоров'я у 2035-2040 роках.
«Якщо ми сьогодні не будемо дивитися про потреби на той час, то гріш ціна нам як управлінцям. Можливо, хай краще стане менше медичних університетів, але тим, що будуть, збільшити кількість державного замовлення, підняти кількість людей, які викладають, щоб давати якісну освіту. І паралельно з цим тоді буде вирішуватись питання з медичними факультетами при класичних університетів, яких також дуже багато», - сказав Ляшко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





На фізику та хімію до університетів вступило критично мало студентів



Ще навесні очільник МОЗ зазначав, що наявність лікарні при університеті та вимога про 5000 студентів рано чи пізно стануть обов’язковою вимогою для медичної освіти в Україні.  Тепер же міністр зазначив, що 5 000 здобувачів освіти в одному виші дозволяє утримати університет і впроваджувати там нові технології. При цьому мова йде про сумарну кількість студентів на усіх факультетах.
Ляшко зазначив, що університети часто не зацікавлені в розвитку і пошуку студентів, і в підсумку деградують.
«Якщо ви попросили фінансову автономію, господарську автономію, якщо міністр не може втрутитись у вибори ректора, призначити ректора, то дайте результат. … У мене буде жорстка розмова з ректорами. Після цього готовий іти і до Сергія Бабака, і до Михайла Радуцького, пропонувати певні зміни», - резюмував він.
Водночас в Україні лише кілька медичних університетів мають понад 5000 студентів — у Києві, Львові, Вінниці та Тернополі. Чисельність студентів у інших медичних вишах, здебільшого, коливається від 2500 до 4000.
 

Сьогодні школярі мало читають, і це впливає на успішність навчання та результати складання національного мультипредметного тесту не лише з літератури. Про це у статті «Читати, рахувати, мислити: які слабкі місця шкільної освіти оголив НМТ-2026» пише Оксана Онищенко, яка проаналізувала звіт Українського центру оцінювання якості освіти про результати цьогорічного тестування.
«Хоча шкільна програма передбачає аналіз текстів, більшість учнів, очевидно, перейшла на «швидке харчування» — читає замість книжок короткі перекази або критику» — наголошує авторка.  
Онищенко підкреслює, що Україна зіткнулася не лише з кризою природничої освіти, а й гуманітарної, зокрема це видно за результатами складання НМТ з літератури. З цього предмету, як і з фізики, математики, хімії, більшість абітурієнтів отримали нижчі за середні бали.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Читання втрачає популярність, а попит на ШІ лише зростає: що показують нові тенденції



Як показують результати тестування, дітям легко даються завдання, де потрібно побачити те, що лежить на поверхні, наприклад, вловити настрій твору або визначити, що лірика є інтимною. Натомість складніше даються завдання, де потрібна аналітична робота з текстом. 
Зокрема, правильно співвіднести тему твору з літературним героєм змогли лише 25% вступників. Установити відповідність між персонажем і його життєвим кредо — 17%. Причому 37% учасників у першому завданні та 27% у другому не утворили жодної правильної логічної пари. Настрій поезії правильно визначили 70% учасників, інтимну лірику розпізнали 80%. Але коли треба було порівняти уривок із твором зі шкільної програми або застосувати знання з теорії літератури, частка правильних відповідей падала до 30-40%.
«Насправді звичка не читати книжок і невміння осмислено працювати з текстом непомітно, але відчутно б’ють по успішності з усіх інших дисциплін — зокрема й точних наук», — додає Онищенко. 
У математиці частина помилок виникала не через складність обчислень, а через те, що вступники неправильно читали умову. Наприклад, у геометричному завданні, де потрібно було знайти площу конкретної фігури, правильну відповідь дали лише 37% учасників, а інші не зрозуміли, площу якої саме фігури потрібно вирахувати.
На тесті з історії України вступники губилися у великих фрагментах документів і не завжди помічали слова-маркери — імена, географічні назви чи характерні для певної епохи поняття. А в географії  через малий словниковий запас, який теж залежить від читання, труднощі виникали навіть із розумінням деяких слів  в легендах карт, зокрема «яловичина» та «вовна».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Як закохати дитину в читання: дев’ять ідей для зимових канікул



«Проблема літературної освіти давно вийшла за межі дискусії про «любов до художньої літератури». Йдеться про базову гігієну мислення: здатність утримувати довгу умову, визначати головне та бачити контекст. Без цієї навички розраховувати на якісну освіту просто неможливо», — пише Онищенко.
Згідно з даними міжнародних досліджень, від 10 до 15% населення світу мають дислексію — особливість роботи мозку, за якої людині складно швидко читати, писати без помилок і розуміти прочитане. Як із цим впоратися розповіла освітня експертка Юлія Гордієнко у статті «Коли читання дається важко: як розпізнати дислексію і що з цим робити».

Цього року українські абітурієнти найкраще склали національний мультипредметний тест з англійської мови та біології. Про це свідчать дані Українського центру оцінювання якості освіти, які у статті «Читати, рахувати, мислити: які слабкі місця шкільної освіти оголив НМТ-2026» проаналізувала Оксана Онищенко.
Авторка переконана, що про успішність складання НМТ варто судити не за кількість абітурієнтів, які отримали 200 балів, а за тими результатами, що показала основна маса  вступників. Тож, найкраща ситуація цього року виявилася зі складання тесту з англійської мови. Зокрема, більшість вступників, які подолали пороговий бал, отримали середні та вищі за середні результати з цього предмету. 
«Рекорди тесту з англійської зрозумілі — у школярів є і мотивація (англійська відкриває великі можливості для кар'єри й навчання), і якісні сучасні підручники (причому не українські), а також методики, курси й репетитори», — пише Онищенко.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





НМТ у 2027 році можуть дозволити складати двічі: Зеленський анонсував реформу



Також досить високі результати продемонстрували учасники, які обрали біологію. Одна з причини цього, на думку авторки, полягає у тому, що тест з біології був не надто складним для підготовленого учня. До того ж він не пов'язаний з математикою так, як фізика та хімія. А сертифікат з біології — це перепустка до медицини, де прохідний конкурсний бал при вступі не може бути нижчим за 150. І це додає абітурієнтам мотивації. 
ZN.UА
Натомість з фізики, математики, хімії та української літератури більшість вступників отримали бали, нижчі за середні.  
«За гарячими дискусіями про якість природничо-математичної освіти ми часто випускаємо з уваги інший не менш тривожний пласт — гуманітарний, зокрема українську літературу», — наголошує Онищенко.
За кількістю тих, хто не зміг пройти тест, математика впевнено тримає першість разом із фізикою — теж 12% тих, хто не склав, хімією — 8,5% та українською літературою — 4% (запам’ятаємо про літературу, це важливо).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Чи знизять мінімальний бал НМТ через 13-годинні тривоги? У МОН відповіли на заклик омбудсмана



Нагадаємо, на початку червня у Верховній Раді зареєстрували проєкт закону №15254-1, який передбачає скорочення кількості обов’язкових предметів НМТ до трьох. Згідно з пропозицією, українська мова та історія України залишаться обов’язковими, а математика стане предметом на вибір на період дії воєнного стану.
Колишній міністр освіти і науки України Оксен Лісовий заявляв, що Міністерство освіти виступає категорично проти скорочення кількості обов’язкових предметів НМТ, зокрема виключення математики. Чинний очільник МОН Андрій Бутенко після призначення на цю посаду також наголосив, що математика має й надалі залишатися обов’язковою частиною НМТ. За його словами, обговорювати можна лише кількість завдань та рівень їхньої складності. 

Український центр оцінювання якості освіти оприлюднив звіт про результати Національного мультипредметного тесту (НМТ). Він цікавий не лише як післямова до вступної кампанії, а й як рентгенівський знімок системи освіти.Щоправда, це діагностика з елементами ретуші, аби не злякати пацієнта занадто суворим діагнозом: адже в тестах НМТ уже давно немає відкритих завдань — таких, де потрібно висловити свою думку, щось пояснити, довести. Переважна більшість завдань у кожному тесті зводиться до вибору правильного варіанта відповіді з кількох запропонованих.На тестах з математики, фізики, хімії, як і в минулі роки, дозволено спиратися на «милиці» довідників із формулами. Тобто самі формули знати необов'язково, достатньо побутової навігації — розуміти, в якому розділі довідника шукати потрібну підказку.А поріг «склав / не склав» досить-таки «делікатний». Щоб скласти тест, потрібен мінімум балів: з мови достатньо поставити 8 правильних галочок у 30 завданнях, з математики — 5 із 22.НМТ — це іспит високих ставок, адже від нього залежить майбутнє. Цьогорічне тестування відбувалося в умовах тривог, коли до екзаменаційного стресу додавалося в деяких регіонах багатогодинне сидіння в укритті. І цей страшний людський вимір неможливо ігнорувати.Однак навіть із такими застереженнями НМТ дає змогу побачити системні слабкі місця освіти. Не лише школи (тому що до НМТ готують і репетитори, і курси), а саме всієї системи освіти. А заодно — оцінити пропозиції щодо зміни правил вступу на основі НМТ. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Що зміниться у школах і дитсадках із 1 вересня 2026 року: головне для батьків

Парад 200-бальників і те, чого він не показує

З іншого боку, навіть за таких умов тести НМТ усе ж мають завдання, які дають можливість побачити групу сильних учнів і зрозуміти, де система освіти спрацьовує краще.Цьогоріч ми маємо свій парад переможців: двоє абітурієнтів отримали абсолютні 200 балів з усіх чотирьох предметів, 28 учасників тестування взяли цю вершину тричі, 260 — склали на максимум два тести, а понад 3,7 тисячі випускників вибороли свої 200 балів хоча б з одного предмета. Найбільший врожай максимальних оцінок зібрали англійська, математика та історія України.Та якщо подивитися на цей олімп зблизька, ми побачимо вкрай цікаву симптоматичну дуель двох абсолютних фаворитів — англійської (2 194 200-бальники) та математики (1 152). Адже математику як обов'язковий предмет складали геть усі абітурієнти (майже 330 тисяч), тоді як англійська була свідомим вибором, і її складала лише третина всіх учасників НМТ.Нагадаю, що, крім математики, обов'язковими на НМТ були також українська мова та історія України.Рекорди тесту з англійської зрозумілі — у школярів є і мотивація (англійська відкриває великі можливості для кар'єри й навчання), і якісні сучасні підручники (причому не українські), а також методики, курси й репетитори.Ну, а тест з математики — це сувора шкільна реальність. Він укотре показав, що є розшарування — невелика група мотивованих сильних школярів і велика група тих, хто має прогалини. Тому що поруч із тисячею 200-бальників з математичного тесту є 40 тисяч абітурієнтів, які його не склали (12% учасників). За кількістю тих, хто не зміг пройти тест, математика впевнено тримає першість разом із фізикою — теж 12% тих, хто не склав, хімією — 8,5% та українською літературою — 4% (запам’ятаємо про літературу, це важливо).

Які результати показала більшість учасників НМТ

Утім, найважливіші результати НМТ ховаються не на вершинах 200 балів. Справжню картину дає вимірювання середньої температури по країні з кожного предмета — які результати показала основна маса абітурієнтів. Аби побачити це виразніше, проведемо умовну ватерлінію на позначці 140–160 балів. Це приблизно середина шкали результатів (нагадаю, шкала — це від 100 до 200 балів).Ось які результати показали абітурієнти, що подолали пороговий бал і отримали цього року сертифікати НМТ:Очевидно, що з фізики, математики, хімії, української літератури більшість абітурієнтів скупчилася на нижніх щаблях шкали результатів. І тут варто зробити паузу для роздумів: адже за винятком обов'язкової математики всі ці дисципліни були свідомим добровільним вибором тих, хто складав НМТ. Тобто йдеться про предмети, де апріорі очікувалася бодай мінімальна внутрішня мотивація та підготовка.Найкраща ситуація (можна сказати, ідеальна) — з англійської, де більшість отримала середні бали та вищі за середні. Прийнятна картина результатів з історії — на межі фолу.На цьому тлі щиро тішать результати з біології — за переконливістю вони поступаються хіба що англійській мові. Утім, цей успіх має свої цілком раціональні пояснення. З одного боку, це предмет за вибором, тобто його складали не всі учасники тестування, а тільки ті, кому він потрібен для вступу. А сертифікат з біології — це перепустка до медицини, де прохідний конкурсний бал при вступі не може бути нижчим за 150. І це додає абітурієнтам мотивації. З іншого боку, тести НМТ є не надто складними для підготовленого учня — у них чимало завдань на відтворення інформації, а в біології вони не так сильно пов'язані з математикою, як фізика чи хімія. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Чому складні завдання не завжди роблять нас розумнішими

Конкурсний бал 130: кого він урятує?

Очевидно, що такі результати НМТ є загрозою для університетів. Бо якщо встановити під час вступу бодай якісь притомні, навіть не високі, а просто адекватні вимоги, боротьба за студента (а насправді за виживання вишу та державне фінансування) буде жорсткішою.Згідно з правилами вступної кампанії мінімальний конкурсний бал, з яким абітурієнт може стати студентом, визначає для себе кожен університет самостійно. Однак для низки спеціальностей держава встановила вимогу — щонайменше 150 балів. Тому навіть за великого бажання університети не можуть тут знизити планку.І на цьому тлі новими фарбами заграє пропозиція ГО «Спілка ректорів», озвучена омбудсменом Дмитром Лубінцем: прибрати цей запобіжник «150 балів» і знизити його до 130. Офіційне пояснення — стреси, тривоги, технічні, організаційні проблеми НМТ. Але під приводом співчуття до абітурієнтів нам фактично пропонують лагідно підстрахувати університети, яким катастрофічно бракує студентів і бракуватиме надалі з огляду на демографічні тенденції.Хочу нагадати, що серед спеціальностей із вимогою «щонайменше 150 конкурсних балів» є медицина. Тобто, знизивши вимоги під час вступу, ми дозволимо стати лікарями людям, які ледве вгадали кілька галочок у тесті НМТ.І якщо вже говорити про майбутнє, обійдімося без реверансів — а навіщо нам узагалі виші, які готові згребти до себе абсолютно всіх, аби тільки заповнити ліцензійні місця і зберегти фінансування? Навіщо нам підтримувати неякісну освіту, зважаючи на те, що країні просто зараз катастрофічно бракує випускників профтеху? Які, між іншим, сьогодні часто заробляють і будують кар'єру не менш успішно, ніж середньостатистичний власник диплома про вищу освіту, що здобув його суто «аби було».На щастя, Міністерство освіти і науки поки що не пішло на відверто популістський крок зниження вимог під час вступу. Поки що, бо зовсім скоро почнеться обговорення правил вступної кампанії-2027, де знову активізуються популісти та лобісти. А президент уже заявляв, що формат НМТ варто переглянути таким чином, щоб зменшити психологічне навантаження на вступників. Що це означатиме на практиці, наразі невідомо.

Чому математика має залишатися обов’язковою на НМТ

Ще один запобіжник НМТ, який заважає максимально підняти шлагбаум вступу до університетів, — обов'язковий тест з математики. Навколо нього регулярно спалахують запеклі дискусії: навіщо катувати математикою гуманітаріїв, якщо вона псує їхні бали у сертифікатах? І аргументи про те, що математика є основою наук, вона розвиває мислення, не працюють. Бо НМТ з математики також є заручником вступної кампанії. Тож час від часу в парламенті з’являються законопроєкти, покликані викреслити цей предмет із переліку обов'язкових.Утім, підсумки НМТ наочно доводять, як прогалини в математиці б’ють по інших предметах. Насамперед, звісно, по природничих. Абітурієнти можуть пам'ятати теорію з фізики чи хімії, але щойно в задачі з'являється потреба в простих підрахунках — ділення дробів, відсотки чи степені — усе розсипається. Ось як це видно на тестах НМТ:— з фізики розрахункові задачі (де треба самостійно порахувати відповідь) виконали лише близько 20% учнів, тобто фактично лише кожен п'ятий. Утім, обчислення — це проблема й тесту з математики: 42% учасників не змогли вирахувати дві п’ятих від числа 240;— біологія та географія: обчислити довжину молекули ДНК чи визначити відстань за масштабом карти виявилося непосильним завданням для 70% абітурієнтів.Математика є базовим тренажером для мізків: дитина, яка не вчила математики, втрачає навичку будувати алгоритми, шукати причинно-наслідкові зв'язки та логічно структурувати думку. І ця відсутність логічного каркаса фатально вистрілює й по гуманітарних предметах. Ось приклади:— українська література: завдання на відновлення деформованого тексту, де потрібно було проаналізувати зв'язки окремих частин і зібрати розрізнений зміст у єдину логічну тканину, провалили понад дві третини учасників;— історія України: проаналізувати карту-схему воєнної операції, пов'язати її з роком і політичними наслідками змогли… лише 11% вступників. Решта просто вгадувала «наосліп», тицяючи у варіанти, які взагалі не мали стосунку до карти.І це найкраща відповідь адептам скасування обов'язкової математики, а значить, і уваги до неї у школі: без цієї дисципліни ми отримуємо випускників, які не здатні простежити логіку ні в історичних подіях, ні в прочитаному тексті. А в майбутньому — громадян, які не здатні простежити причинно-наслідкові зв’язки у суспільному й політичному житті власної країни, а отже, є беззахисними перед популізмом. Про значення математики для інженерної освіти, розвитку технологій і виживання країни навіть не згадую, про це вже сказано багато.

Результати НМТ і криза читання

За гарячими дискусіями про якість природничо-математичної освіти ми часто випускаємо з уваги інший не менш тривожний пласт — гуманітарний, зокрема українську літературу.Результати НМТ показують, що й тут ситуація далеко не ідеальна. Хоча шкільна програма передбачає аналіз текстів, більшість учнів, очевидно, перейшла на «швидке харчування» — читає замість книжок короткі перекази або критику. Тому, наприклад, із завданням поєднати тему твору з іменем літературного героя впоралися повністю лише 25%, ім'я персонажа з його життєвим кредо — 17%. В обох випадках потрібно було утворити чотири логічні пари. Натомість 37% учасників тестування не змогли утворити жодної правильної пари у першому випадку і 27% — у другому.Випускники впевнено виконують завдання з незнайомим текстом — віршем чи прозою, якщо в ньому потрібно побачити те, що лежить на поверхні: вловити настрій (70% виконали правильно), зрозуміти, що лірика є інтимною (80%). Ці завдання не потребують глибокої аналітичної роботи з текстом. Але коли додається аналітика, наприклад, порівняти цей самий прочитаний уривок з твором зі шкільної програми або підключити знання з теорії літератури, успішність падає до 30–40%.Насправді звичка не читати книжок і невміння осмислено працювати з текстом непомітно, але відчутно б’ють по успішності з усіх інших дисциплін — зокрема й точних наук.Ось приклади з результатів НМТ:— історія України: чимало вступників губляться у довгих текстах документів, не помічають ключових слів-маркерів (імен, назв місцевостей, специфічних термінів епохи тощо), які вказують на подію чи процес;— математика: частина помилок виникає не на етапі обчислення, а через неправильне прочитання чи розуміння умови. У геометричній задачі лише 37% учасників впоралися із завданням знайти площу заданої фігури. Решта припустилася помилок через те, що не вчиталася, площу якої саме фігури потрібно було шукати;— географія: зниження інтересу до читання зменшує словниковий запас. Тому, наприклад, на тесті з географії були проблеми навіть із розумінням загальновживаних слів української мови, що використовуються у легендах карт (наприклад, «яловичина», «вовна»).Проблема літературної освіти давно вийшла за межі дискусії про «любов до художньої літератури». Йдеться про базову гігієну мислення: здатність утримувати довгу умову, визначати головне та бачити контекст. Без цієї навички розраховувати на якісну освіту просто неможливо.

Системні проблеми шкільної освіти

Якщо подивитися на результати НМТ ширше, можна виокремити спільні для всіх предметів проблеми шкільної освіти, які оголило тестування.Ефект шаблону. Школа досі орієнтована на зубріння й відтворення, а не на критичне мислення. Випускники краще «впізнають» відповідь», ніж самостійно її знаходять. І саме ці завдання виконують найуспішніше, і саме таких більше у тестах. Виходить замкнене коло: «гуманний» НМТ підлаштовується під низьку планку учасників тестування, а школа й репетитори орієнтуються на завдання тестів.Фрагментарність знань. Попри те, що шкільні методики викладання націлені на міжпредметні зв'язки, на практиці це не працює ні для школярів, ні для більшості вчителів. Математика залишається герметично закритою на уроках математики, а хімія — на хімії. Але щоб навчити дітей системного мислення, потрібні системні знання у тих, хто стоїть біля дошки. І часто це — проблема. Без кардинального перезавантаження педагогічної освіти навіть ідеальні підручники та новітні програми залишаться лише красивою фасадною декорацією. Саме тому в школах із таким скрипом приживаються інтегровані курси: аби викладати на стику наук, учитель сам повинен бачити цілісну картину, а не лише свій параграф.До речі, один з аргументів проти інтегрованих курсів у старшій школі — це якраз підготовка до НМТ. Учителі й батьки турбуються: «Як ми підготуємо дітей до тестів, якщо на уроках програма буде розмита цією інтеграцією?».Хочу нагадати, що колись ЗНО, а тепер його спадкоємець НМТ задумувалися як інструмент боротьби за чесний і прозорий вступ, проти корупції та свавілля феодальних ректорів і університетів для того, щоб відкрити можливості талановитим дітям вступити й здобути якісну освіту. А для країни це інструмент забезпечення її якості. І треба тримати цю планку навіть під час війни, наскільки це можливо. НМТ не має перетворитися на фантом — формальний тест, який існує, але фактично нічого не перевіряє. Він має захищати чесний вступ і вимоги до знань, а не обслуговувати чиїсь інтереси.

На фоні масованих атак російських дронів на столицю України у Києві перший навчальний тиждень школярі навчатимуться у змішаному очно-дистанційному форматі, водночас заклади освіти мають бути готові оперативно змінювати формат навчання залежно від безпекової ситуації, повідомив 31 серпня заступник голови Київської міської державної адміністрації Валентин Мондриївський.
Він зазначив, що останніми днями повітряні тривоги у місті можуть тривати по кілька годин, тому потрібно бути готовими не лише до того, що під час тривоги діти спускаються в укриття, а й до того, що навчальний процес потрібно буде організувати інакше.
За словами  Мондриївського, станом на зараз у Києві визначили кілька варіантів виходу із ситуації — від проведення занять в укриттях для молодших школярів до змішаного чи дистанційного навчання. Також розглядають можливість роботи шкіл у другу зміну.
«Разом із керівниками закладів освіти плануємо кілька сценаріїв, аби кожен заклад міг діяти відповідно до конкретної ситуації та власних ресурсів. Рішення можуть бути тимчасовими і змінюватися залежно від дроново-ракетної загрози», – додав він.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Без свята через реактивні «шахеди»: яким може бути 1 вересня у Києві



Зі свого боку  Департаменті освіти і науки КМДА додали, що батьки зможуть вибирати доступний для їхньої ситуації формат навчання серед тих, що запропонує їхня школа.
Один із них — очне навчання учнів початкової школи в укритті при організації окремого простору для дітей середніх і старших класів, у разі потреби, зможуть під час тривоги продовжувати навчання онлайн.
Як заявила директорка Департаменту Олена Фіданян, кожна школа сама визначатиме оптимальну модель, виходячи зі своїх можливостей та особливостей укриття.
Вона додала, що хоча кожен заклад освіти має чіткий індивідуальний алгоритм дій у разі надзвичайної ситуації, батьків проситимуть проговорити з дітьми про те, як вони діятимуть у разі тривоги, де перебуватимуть в укритті, що робитимуть, якщо небезпека застала їх дорогою до школи.
«У нинішніх умовах це така сама частина підготовки до навчального року, як зібрати портфель чи підготувати шкільну форму. І найголовніше – якщо виникають питання або нестандартні ситуації, батькам варто передусім звертатися до педагогів та адміністрації закладу», – зазначила вона.
Нагадаємо,  Міністерство освіти і науки України у п’ятницю, 28 серпня, опублікувало рекомендації щодо проведення урочистих заходів до Дня знань, в яких заявило, що на територіях із високим рівнем ризику, до яких віднесені Київ та частина Київської області, проводити масові заходи до Дня знаь не рекомендує.

Через безпекову ситуацію в Києві на фоні масованих атак реактивних ударних дронів, які тривають п’яту добу поспіль, проведення святкових заходів у навчальних закладах столиці до 1 вересня — початку нового навчального року — опинилось під загрозою. Ще кілька днів тому освітня омбудсменка Надія Лещик закликала заклади освіти відмовитися від масових святкових лінійок. Водночас керівники освітніх закладів наголошують — школам потрібні не поради, а конкретні алгоритми дій щодо навчального процесу, бо збереження життя дітей в умовах війни і так є пріоритетом.Ще у п’ятницю, 28 серпня, освітня омбудсменка Надія Лещик публічно заявила, що з огляду на безпекову ситуацію в країні та реальні ризики, пов'язані з можливими обстрілами, проведення масових заходів, зокрема шкільних лінійок, 1 вересня та й загалом під час освітнього процесу є небезпечним.«Масові скупчення людей створюють додаткові ризики, адже в разі оголошення сигналу «Повітряна тривога» забезпечити швидку та безпечну евакуацію великої кількості дітей на відкритій території вкрай складно», - написала вона в Fасеbооk.Вона закликала керівників закладів освіти:

відмовитися від проведення масових урочистостей у закладах освіти;організувати початок навчального року у форматах, що мінімізують ризики для учасників освітнього процесу;провести інструктажі з безпеки, перевірку готовності укриттів та підготуватись до психологічної підтримки дітей.

«Безпека дитини — це спільна відповідальність. Давайте зробимо так, щоб 1 вересня запам’ятався учням та батькам безпекою,  турботою, спокоєм та впевненістю у власному захисті», - наголосила вона. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Перший дзвоник без дзвоника: як починається навчальний рік у Швейцарії Того ж дня Міністерство освіти і науки України опублікувало рекомендації щодо проведення урочистих заходів до Дня знань, в яких заявило, що рішення про проведення урочистостей заклади освіти мають ухвалювати з урахуванням безпекової ситуації у громаді. Водночас безпека учнів, освітян і батьків залишається головним пріоритетом.На територіях із високим рівнем ризику, до яких віднесені Київ та частина Київської області, проводити масові заходи МОН не рекомендує.Якщо ж заклад ухвалив рішення провести урочистості, то їх рекомендують за можливості організувати у захищеному приміщенні, не запрошувати більше людей, ніж може вмістити укриття та заздалегідь визначити порядок дій під час повітряної тривоги.В міністерстві також зазначили, що святкові заходи можна провести окремо для різних класів, організувати лише для першокласників і випускників або замінити традиційну масову лінійку тематичним уроком у навчальних кабінетах. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Новий навчальний рік 2026/2027: які нові правила чекають на дітей і батьків Зі свого боку директорка ліцею N179 Києва Ірина Чернілевська наголосила, що безпеці учнів загрожують не лінійки, оскільки більшість закладів освіти давно відмовилися від тривалих «урочистостей», а паніка від чиновників та відсутність  реальних інструментів для роботи в реальності війни.Вона зазначила, що чиновники на практиці часто просто імітують бурхливу діяльність та відверто перекладають всю відповідальність на директора закладу освіти.«Я вже, чесно кажучи, шаленію від цих «порад». Бо ми чудово розуміємо: ніхто, крім директора, не візьме на себе відповідальність за рішення, які доводиться приймати щодня. І за будь-яке з них нас можуть потім критикувати. Насправді все дуже просто. Війна триває п’ятий рік. Діти мають вчитися. Батьки — працювати. Держава — воювати. А ми, директори, вже починаємо п’ятий навчальний рік в умовах війни.У нас є напрацьовані алгоритми. Є системи комунікації з батьками, учнями, колегами. Є досвід, якого не знайдеш у жодній інструкції.Але зараз маємо ще один виклик: тривога може пролунати одночасно з вибухами або за 2–3 хвилини до них.Якщо пряме влучання в заклад — тут немає про що говорити.Але якщо вибух стався поруч, перша небезпека — паніка.Друга — вибухова хвиля, вікна, уламки скла», - вказала вона.Чернілевська підкреслила, що ці питання постійно проговорюють на нарадах, як і алгоритми дій в таких умовах, а на початку навчального року ці питання детально обговорюють з батьками. Каша, блекаут і 60 гривень. Як школи годуватимуть усіх дітей із 1 вересня «1 вересня — це день для учнів. І якщо кількість місць в укритті розрахована на учнів — ми це знаємо. Ми це враховуємо. Ми не перший рік працюємо в умовах війни. Тому дуже хочеться попросити чиновників від освіти: не потрібно імітувати діяльність і піклування. Або надавайте конкретні, обґрунтовані та реалістичні рішення, які справді допомагають нам працювати й забезпечувати безпеку дітей, — або не заважайте», - заявила директорка.Вона додала, що питання не в збереженні життя дітей, бо на цьому і так всі зосереджені, а у таких моментах: чи можна проводити навчання і харчування дітей у ситуації фактично постійних тривог?Поки міська влада Києва ще не оголосила якогось плану дій на наступний навчальний рік та зокрема свято 1 вересня, деякі навчальні заклади міста самі скасували будь-які урочисті заходи. Такі повідомлення батькам ще напередодні розіслали адміністрації окремих шкіл Оболонського та Деснянського районів.До них почали долучатись і дошкільні заклади. Один із садочків Святошинського району Києва повідомив, що заплановане для дітей свято перенесли на невизначений термін задля безпеки дітей, батьків та працівників закладу, а новий навчальний рік розпочнуть як звичайний день.

1 вересня в Україні — день особливий. Це свято з багаторічними традиціями: урочисті лінійки, квіти, промови та зустрічі. Останніми роками формат святкування змінюється, проте перший день навчання однаково залишається особливим.У Швейцарії навчальний рік починається інакше. Тут немає єдиного дня, коли всі діти повертаються до школи. В одному кантоні навчання починається у перших числах серпня, в іншому — у середині місяця, а десь школярі сідають за парти лише наприкінці серпня або на початку вересня.Дати канікул визначають кантони, а іноді й окремі громади. Відрізняється також тривалість літніх канікул. У багатьох кантонах вони тривають п’ять або шість тижнів. Тому коли в одному місті діти вже навчаються, в іншій частині країни родини ще можуть пакувати валізи у відпустку. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Свято Першого дзвоника: привітання та листівки до 1 вересня Конкретні традиції щодо початку навчального року залежать від школи й від кантону. Проте звичного для України Свята першого дзвоника у швейцарських школах немає. Не проводять лінійок, не читають урочистих промов і не запрошують усіх батьків на шкільне подвір’я.

Перший день — майже звичайний

Для більшості учнів перший день виглядає майже як звичайний навчальний. Діти приходять із наплічниками, зустрічаються з учителем і починають заняття. Ніхто не несе великих букетів. Святкового одягу також немає: школярі вдягають те, в чому їм буде зручно сидіти на уроках, гратися й виходити надвір.Проте це не означає, що вчителі зовсім не готуються до першого дня, особливо у початковій школі. Вони можуть залишити на парті невеликий подарунок для своїх учнів: олівець, гумку, листівку, солодощі або якусь дрібницю для навчання.Більшість матеріалів для навчання швейцарським учням видає школа: зошити, папки, підручники, а також простий олівець, гумку і клей. Проте батьки також щось купують: здебільшого це розрекламовані ручки, олівці чи пенал — тобто те, що приносить дитині радість, що вона обрала сама. Також якщо протягом року буде недостатньо того, що видала школа (загубилося, зламалося або закінчилося), родина це докуповує. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Головне про 1 вересня: як навчатимуться діти в Україні, на ТОТ і за кордоном Як і в українських школах, у перший день навчання учитель пояснює дітям розклад і розповідає, як працюватиме клас протягом року. І, звісно ж, частину цього дня часто присвячують знайомству. Діти грають в ігри, розповідають про канікули, разом складають правила класу.

Особливий день для наймолодших

Трохи інакше починається навчальний рік для першокласників і дітей, які вперше йдуть до дитячого садка. Адже у Швейцарії дитсадок є частиною обов’язкової шкільної освіти. Зазвичай він триває два роки, а діти починають відвідувати його у чотири роки. І хоча тут заняття відбуваються в ігровій формі, діти вже з цього віку залучені до шкільної системи.Для наймолодших перший день може мати офіційну частину, адже він особливий. До школи запрошують батьків, учитель знайомиться з родинами та розповідає про головні правила. Батькам пояснюють розклад, порядок спілкування зі школою, вимоги до одягу та інші щоденні речі.Першокласники й діти з дитячого садка часто приходять трохи пізніше за інших учнів. Завдяки цьому вчитель може зустріти їх окремо, а у школі в цей час уже спокійніше. Після короткої зустрічі батьки йдуть, а діти залишаються з учителем. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Школа як простір довіри: чому це важливіше за оцінки й правила

Відкриття навчального року без батьків

У багатьох школах протягом першого тижня все ж таки проводять спільне відкриття навчального року. Але це подія насамперед для дітей та вчителів. Батьків на неї зазвичай не запрошують.Учні всієї школи можуть зібратись у спортивній залі (якщо дощить) або на подвір’ї. Директор чи директорка коротко вітає дітей, і після цього учні можуть грати у спільні ігри, виконувати завдання або снідати разом. Кожна школа обирає власний формат. Десь зустріч триває пів години, а десь для неї відводять майже весь ранок.Це не велике свято для гостей, а спосіб зібрати всю школу разом після канікул.

Останній тиждень важливіший за перший

Набагато більше подій у швейцарській школі відбувається наприкінці навчального року. Останнього дзвоника у звичному розумінні також немає. Проте останній тиждень рідко нагадує звичне навчання.Класи ходять у походи, їздять на екскурсії, влаштовують пікніки та проводять час надворі. Учні можуть разом прибирати клас, повертати книжки й завершувати спільні проєкти.Це також час прощань. Діти прощаються з учителями, які залишають школу, або самі переходять до іншого класу, адже здебільшого у початковій школі учитель змінюється що два роки. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Що зміниться у школах і дитсадках із 1 вересня 2026 року: головне для батьків Учні пишуть педагогам листівки, роблять спільні подарунки або готують невеликі виступи. Учителі теж можуть залишити дітям лист, фотографію класу чи маленький подарунок на пам’ять.Тому початок і кінець навчального року у Швейцарії мають різну вагу. Перший день минає спокійно: без квітів, сцени та довгих промов. Натомість останній тиждень наповнений походами, спільними сніданками й особистими прощаннями. Шкільний рік тут починається майже непомітно, а завершується великою кількістю маленьких подій.Та хоч би якою була культура святкування, суть залишається єдиною. Перший день навчального року для дітей — це завжди зустріч після канікул, новий клас, нові враження, а для когось — перший день у школі. Мабуть, саме це й робить його особливим.

У Києві 29 серпня відкрився масштабний науково-освітній простір «Тіло людини», який присвячений тому, як влаштований та працює організм. На відкритті побував фотокореспондент ZN.UА Василь Артюшенко.
Експозицію розмістили на площі понад 5000 квадратних метрів. Тут облаштовано більш як 19 тематичних зон із гігантськими анатомічними моделями, які дозволяють детально дослідити роботу серця, мозку, легень, органів чуття, а також нервової та ендокринної систем. Масштаб інсталяцій дає змогу побачити та відчути процеси людського організму.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





У Києві на залізничному вокзалі відкрили інтерактивний проєкт "Той день": фоторепортаж 



Серед головних експонатів - триметрове серце, яке пульсує в реальному часі, та модель «живого» мозку. Відвідувачі також можуть пройти крізь спеціально облаштований тунель стравоходу, скористатися технологіями віртуальної реальності (VR), переглянути голограми, оцінити роботу аніматроніки та поспілкуватися з ШІ-аватарами відомих українців.
У рамках проєкту на локації також планують проводити лекції за участі лікарів і науковців.
Нещодавно на території Національного заповідника “Софія Київська” відбувся дев’ятий фестиваль високого мистецтва Воuquеt Кyіv Stаgе. Цьогоріч його наскрізною темою стала “Озброєні красою”, присвячена силі культури, мистецтва та пам’яті.  

Із 1 вересня в українських школах і дитячих садках запровадять низку змін. Про них розповіла засновниця ГО "Батьки SОS" Олена Парфьонова  у статті "Що зміниться у школах і дитсадках із 1 вересня 2026 року: головне для батьків".

 Обов'язкове вивчення англійської мови у дошкільних освітніх закладах 

З 1 вересня цього року для дітей віком 5 та 6 років обов’язковим стане вивчення англійської мови у дитячих садках. Раніше це була додаткова платна послуга у дитсадках, нині вивчення англійської стане частиною державної політики у сфері дошкільної освіти. Діти вивчатимуть англійську мову не за підручниками, як у школі, а у формі гри, через пісні та спілкування. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гроші на картку замість шкільних обідів: експертка запропонувала монетизувати харчування учнів

Нові правила відвідування шкіл 

 Відвідувачі перед входом до освітнього закладу мають показати  документи. Батьки зможуть заходити до приміщення шкіл лише за погодженням із адміністрацією.

Змінюються правила, як школи мають реагувати на булінг та насильство

Директор освітнього закладу має негайно реєструвати повідомлення про випадки насильства: у день його надходження або у перший робочий день, якщо таке повідомлення надійшло у вихідний. Керівник зобов'язаний упродовж доби розглянути повідомлення про насильство. У разі виявлення ознак насильства, він повинен не пізніше ніж за три години повідомити про це поліцію та службу у справах дітей.

Закон регулюватиме використання штучного інтелекту під час навчання 

Закон "Про академічну доброчесність" визначає, що вважається списуванням у школах, фальсифікацією, плагіатом та установлює процедури реагування. В умовах регулярного використання учнями ШІ школам доведеться чітко розмежовувати самостійну роботу учня, допустиме використання цифрових інструментів і привласнення чужого результату. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ В Україні 80% школярів мають доступ до укриттів, але частину з них потрібно посилювати — міністр освіти 

Нову модель старшої школи тестуватимуть 150 академічних ліцеїв 

В Україні стартує пілотний проєкт реформи профільної старшої школи. Йдеться про  учнів 10–12-х класів. Старшокласники у 150 академічних ліцеях зможуть обирати профілі та вивчення дисциплін відповідно до своїх освітніх планів та вподобань. У цих закладах посилюватимуть профорієнтацію.Парфьонова розповіла, яких кроків потрібно дотримуватися батькам, якщо в дітей виникли проблеми у школі чи дитсадку.  

Якщо в дитини у школі виникли проблеми, а розмови з вчителями не допомагають, то батькам важливо знати свої права і розуміти, до кого потрібно звернутися для їх вирішення. Засновниця ГО "Батьки SОS" Олена Парфьонова у статті "Що зміниться у школах і дитсадках із 1 вересня 2026 року: головне для батьків" зібрала практичні поради.За словами авторки, батькам не потрібно писати одразу в Міністерство освіти чи до інших державних інституцій. Важливо розуміти, хто відповідає за певне питання і в якій послідовності варто діяти. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Безоплатне харчування у школах із 1 вересня: експертка назвала головні проблеми Парфьонова радить дотримуватися таких трьох кроків: 

перший — завжди спочатку звертайтеся до директора освітнього закладу щодо питань організації освітнього процесу, харчування, інклюзивного навчання тощо. Вона радить подавати письмову заяву із фіксацією її вхідного номера;другий — зверніться до управління освіти вашої громади. Парфьонова наголошує, що туди потрібно звертатися тоді, коли, зокрема "школа чи садочок не реагують, а питання стосується коштів, якісного харчування, штату вчителів чи підвезення дітей";третій — зверніться до державних органів, якщо на двох попередніх рівнях не вдалося вирішити проблему. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Гроші на картку замість шкільних обідів: експертка запропонувала монетизувати харчування учнів ZN.UАЗалежно від ситуації це можуть бути:

освітній омбудсмен — у разі порушення освітніх прав та принципів академічної доброчесності;Держпродспоживслужба — якщо є проблеми з харчуванням, якістю продуктів і санітарії в їдальні; Уповноважений Верховної Ради з прав людини — у разі порушення прав дитини та захисту від насильства;Міністерство освіти і науки — щодо зарахування, переведення дитини та організації освітнього процесу;Єдина урядова гаряча лінія 1545 — якщо не можете визначитися, в чиїй компетентності ваше питання.

Редакторка відділу освіти та науки ZN.UА Оксана Онищенко у статті "Очно чи онлайн: як навчати дітей у школах в умовах атак балістики?" зазначила, що через посилення Росією ударів балістичними ракетами по Україні, зокрема по Києву, цей навчальний рік може суттєво відрізнятися від попередніх. Нині важливо, щоб не лише у школах були укриття, а й щоб вони були безпечними та щоб учні встигли до них дійти під час обстрілу. 

Новий навчальний рік — це не лише новий розклад, а й нові правила для всіх: від вихованців дитсадків до випускників. Частина з них уже набрала чинності, частина почне діяти у вересні, але саме тепер батьки відчують усі зміни на практиці.ZN.UА зібрало найважливіше: чого очікувати, як мають працювати нові норми й куди звертатися, якщо вони залишаться тільки на папері. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Каша, блекаут і 60 гривень. Як школи годуватимуть усіх дітей із 1 вересня

Англійська в дитсадках стає обов’язковою

Із 1 вересня 2026 року вивчення англійської мови стає обов’язковим для дітей старшого дошкільного віку — п’яти-шестирічних вихованців дитсадків. Це передбачає Закон «Про застосування англійської мови в Україні». Це важливий крок, адже англійська перестає бути додатковою платною послугою, доступною не для всіх, і стає частиною державної освітньої політики.Але головне питання для батьків — не лише в тому, чи з’явилася англійська в розкладі, а й у тому, хто і як її викладатиме. Майте на увазі, що для дошкільнят це не повинні бути звичайні шкільні уроки з підручниками й домашніми завданнями. Навчання має відбуватися через гру, рух, пісні та спілкування — відповідно до віку дитини.Проблемою для дитсадочків може стати пошук викладачів англійської. Врахуймо, що типові штатні нормативи передбачають лише 0,25 ставки вчителя англійської мови на кожну групу дітей старшого дошкільного віку. Це невелика оплата й невелике навантаження. Тож черги охочих викладати навряд чи можна очікувати. Водночас реальні можливості садочків залежатимуть від спроможності громади організувати та профінансувати навчання для вихователів, які хочуть і можуть викладати англійську.Новий Закон «Про дошкільну освіту» також змінює саму філософію дитсадка. Дошкілля дедалі чіткіше визначається не як місце, де за дитиною просто доглядають, поки батьки працюють, а як окремий рівень освіти зі своїми стандартами, програмами та правами дитини. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Як демографія змінює систему освіти України

Батьки не завжди можуть заходити до приміщення школи

Ще навесні Міністерство освіти і науки затвердило Типові правила доступу до шкіл (наказ МОН від 11 лютого 2026 року №243, який запрацював із 17 квітня). По суті держава узаконила те, що багатьом батькам уже й так знайоме з 2022 року: охорона на вході до школи, турнікети, зачинені від сторонніх двері. Тепер відвідувачі навчального закладу мають пред’являти документи, а доступ батьків до приміщення школи може здійснюватися лише за погодженням із адміністрацією.До 1 вересня кожна школа має розробити власні правила на основі типових, узгодити їх із засновником (місцевим органом влади), ухвалити колективом і обов’язково оприлюднити — наприклад, на своєму сайті. Тому якщо ви не бачите таких правил безпеки у своїй школі — обов’язково запитайте про них у класного керівника або, за потреби, в адміністрації. Це допоможе уникнути непорозумінь у майбутньому.Безпека навчального закладу важлива, особливо під час війни. Головне, щоб нововведення не перетворилося на формальну бюрократичну процедуру, яка віддалить школу від батьків і призведе до конфліктів. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Державна допомога, якою складно скористатися: що не так із програмою «єЯсла»

Школи жорсткіше реагуватимуть на насильство та булінг

У серпні МОН затвердило новий порядок реагування на випадки насильства та булінгу (Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) та Порядок застосування заходів виховного впливу).Тепер кожне повідомлення про випадки насильства в закладі освіти має бути зареєстроване негайно: у день його надходження або у перший робочий день (якщо це вихідний). Керівник закладу повинен розглянути зареєстроване повідомлення протягом доби. Якщо встановлено ознаки насильства, директор школи має невідкладно, але не пізніше, ніж за три години, повідомити про це Національну поліцію та службу у справах дітей.Зверніть увагу: шкільна комісія не встановлює, чи був випадок булінгом, — це є компетенцією суду. Завдання комісії у школі — з’ясувати обставини, оцінити потреби дитини, організувати допомогу й надалі контролювати виконання ухвалених рішень щодо захисту постраждалого від булінгу.Оновлений порядок реагування на булінг також гарантує право дитини бути вислуханою відповідно до її віку та рівня зрілості. Уперше чітко зафіксовано перелік ознак, які можуть свідчити про насильство. Серед них: економічний тиск (зокрема позбавлення майна чи перешкоджання доступу до освітніх послуг), психологічне насильство (образи, погрози, приниження, переслідування, залякування), небажана вербальна, невербальна або фізична поведінка сексуального характеру (жести, жарти, прізвиська, поширення матеріалів інтимного змісту) та будь-які небажані фізичні дії — від штовхання до завдання ударів.У нових документах детальніше й чіткіше описано критерії, за якими насильство можна вважати систематичним: якщо його вчиняють двічі або частіше протягом 12 місяців із дня реєстрації повідомлення про перший випадок або з дня його вчинення, навіть якщо про перший випадок офіційно не повідомляли.Також розширено коло осіб, на яких поширюється дія порядку — тепер він стосується не лише школярів, а й усіх працівників школи (навіть тих, хто безпосередньо не залучений до освітнього процесу).Батькам варто знати, що повідомити школу про можливе насильство можна буде, зокрема, електронною поштою, телефоном, письмово або анонімно.

Списування та використання ШІ в навчанні відтепер регулюватиме окремий закон

Із 31 липня 2026 року діє Закон «Про академічну доброчесність». Для шкіл це означає, що питання списування, плагіату, фабрикації чи фальсифікації результатів навчання відтепер регулюють не лише внутрішні правила, а й окремий закон. Він установлює спільні засади для всієї системи освіти й визначає, що вважається списуванням, плагіатом, фабрикацією, фальсифікацією та іншими порушеннями, а також установлює процедури реагування.Важливо, що закон стосується не лише учнів: вимоги академічної доброчесності поширюються на всіх учасників освітнього процесу, зокрема й на вчителів. Батькам важливо знати, що закон передбачає не лише відповідальність за порушення, а й обов’язок закладів освіти формувати культуру доброчесності. Тобто школа має не просто карати дитину за списування, а й створити зрозумілі правила, пояснювати їх учням і забезпечувати процедуру розгляду випадків порушень.Особливо актуальним це стає в умовах масового використання штучного інтелекту, коли школі доведеться чітко розмежовувати самостійну роботу учня, допустиме використання цифрових інструментів і привласнення чужого результату. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Чому складні завдання не завжди роблять нас розумнішими

150 ліцеїв розпочинають пілот: що це дасть старшокласникам

Україна переходить до профільної старшої школи: 10–12-х класів. І вже з 2026 року починається черговий етап пілотування цієї моделі: 150 академічних ліцеїв тестуватимуть нові підходи.Учні цих закладів зможуть обирати профілі, предмети й курси відповідно до своїх інтересів та майбутніх освітніх планів. У ліцеях також посилюватимуть профорієнтацію.Для цього педагогів із пілотних закладів уже навчають виконувати функції кар’єрних освітніх радників. Вони мають допомагати старшокласникам визначати власні інтереси та здібності, обирати профіль, формувати освітню траєкторію і за потреби коригувати професійні плани.Для більшості родин реформа наразі не означає негайних змін. Але батькам учнів 8–9-х класів уже варто з’ясувати, які ліцеї працюватимуть у їхній громаді, які профілі вони пропонуватимуть і як буде організовано підвезення дітей.

Буде більше уроків історії

У Державному стандарті освіти збільшили кількість годин на історію та громадянську освіту для 7–9-х класів. Проте це не означає, що уроків стане на два більше щотижня в кожному класі. Йдеться про дві додаткові години на тиждень загалом, які розподілять на всі три роки навчання (із 7-го до 9-го класу). Як саме їх додадуть до розкладу — у 7-му, 8-му чи 9-му класі, — вирішуватиме сама школа у своєму навчальному плані.

Що все це означає для батьків?

2026/2027 навчальний рік — це перехід від освіти, яка багато років змінювалася окремими формами, до системи, де ці зміни починають перетинатися. Це стосується навчання, безпеки дітей і навіть організації харчування (як відомо, з вересня гарячим харчуванням будуть забезпечені учні 1–11 класів державних шкіл, які навчаються очно). Дитсадок отримує нову модель і англійську. Школа — нові правила безпеки.Але варто пам’ятати, що між урядовою постановою й дитиною завжди стоїть конкретна громада з її фінансовою спроможністю та пріоритетами. Конкретний директор школи й дитсадка. Конкретний учитель. І конкретний бюджет.Тому головний ризик нового навчального року — нерівність у реалізації нововведень. В одній громаді дитина матиме сучасне укриття, якісне харчування, англійську, сильний ліцей і широкий вибір профілів. В іншій — ті самі права існуватимуть переважно на папері.Саме тому 1 вересня 2026 року варто оцінювати не за кількістю нових наказів, а за простим критерієм: чи стало конкретній дитині безпечніше, якісніше й справедливіше вчитися? Це і буде справжнім тестом усіх освітніх змін. ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Україна втрачає майбутніх фізиків і хіміків: про що свідчать результати вступу-2026

Пам’ятка для батьків: що робити, якщо правила не працюють

Нові накази та закони визначають, як мають працювати школи і дитсадки. Але якщо встановлених правил не дотримуються, батькам важливо знати, куди звертатися, аби захистити свої права та права дитини.Коли щось іде не так, дотримуйтеся чіткого маршруту.Крок 1. Вирішуємо питання в закладі освіти. Перший контакт — це завжди директор школи чи садочка. Звертайтеся письмово (із фіксацією вхідного номера заяви).У разі насильства чи булінгу можна також скористатися кнопкою «Повідомити про булінг» у системі АІКОМ.Питання доступу до приміщення, інклюзивного навчання, академічної доброчесності, організації освітнього процесу та харчування також спочатку має розглянути адміністрація закладу.Крок 2. Якщо не вдалося вирішити проблему на місці, звертаємося до засновника освітнього закладу — це управління чи департамент освіти вашої громади. Якщо школа чи садочок не реагують, а питання стосується коштів, якісного харчування, штату вчителів чи підвезення дітей — все це також відповідальність місцевої влади.Крок 3. Якщо результату немає, залучаємо профільні державні інстанції.Харчування, якість продуктів і санітарія у їдальні: Держпродспоживслужба: 050 230 04 28, 044 244 82 02 | іnfо@dрss.gоv.uа | dрss.gоv.uаПорушення освітніх прав та принципів доброчесності: Освітній омбудсмен: 095 143 87 26 | еz@ео.gоv.uа | ео.gоv.uаПрава дитини та захист від насильства: Урядова гаряча лінія з протидії насильству: 1547Уповноважений ВРУ з прав людини: 1678 | hоtlіnе@оmbudsmаn.gоv.uа | оmbudsmаn.gоv.uаНаціональна дитяча гаряча лінія (психологічна та правова підтримка): 116 111Зарахування, переведення, організація освітнього процесу: Міністерство освіти і науки України: 044 481 47 57 | еz@mоn.gоv.uа | mоn.gоv.uаБезоплатна юридична допомога: Консультації та правовий захист коштом держави: lеgаlаіd.gоv.uаУніверсальний орієнтир: Якщо ви не впевнені, до чиєї саме компетенції належить ваше питання, телефонуйте на Єдину урядову гарячу лінію за номером 1545 (або звертайтеся через сайт ukс.gоv.uа).

Гроші, які виділяють із державного бюджету на харчування школярів, варто перераховувати на спеціальні картки батьків, а не спрямовувати місцевим бюджетам на організацію харчування. У цьому випадку дитина могла б сама обирати страви у шкільній їдальні, а батьки, за бажанням, могли б доплатити за дорожчий обід. Про таку модель розповіла керівниця Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян  в інтерв’ю редакторці відділу освіти та науки ZN.UА Оксані Онищенко. 
Фіданян переконана, що не всі учні старшої школи захочуть стандартні шкільні обіди. Якщо дитині не сподобається страва, вона буде голодною, водночас оплачена державою їжа опиниться у відрі для відходів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





В Україні 80% школярів мають доступ до укриттів, але частину з них потрібно посилювати — міністр освіти 



Експертка пропонує монетизувати послугу щодо забезпечення учнів харчуванням. Наприклад, родина дев’ятикласника отримала на електронну картку від держави 60 гривень на день (нині стільки грошей виділяє держава на обід старшокласника). Якщо дитина хоче обід за 100 гривень, батьки додають ще 40 — і вона сама обирає страви. Отже обід коштуватиме родині лише 40 гривень, а не 100. 
Фіданян також наголошує, що оскільки безоплатне харчування — це соціальна, а не освітня послуга, монетизацією цієї послуги мало б займатися не Міністерство освіти та науки, а Міністерство соціальної політики. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Пакунок школяра»: хто може отримати виплату



Авторка статті вказує, що нині це лише пропозиція керівниці столичного департаменту освіти. Водночас Кабінет Міністрів України не оголошував про плани монетизувати безоплатне харчування школярів.
Як буде організоване харчування учнів та з якими проблемами можуть зіткнутися школи, читайте за посиланням.