Дзеркало Тижня - we.ua

Дзеркало Тижня

we:@zn.ua
19.9 thous. of news
Дзеркало Тижня on zn.ua
Вступ заради відстрочки: у Міноборони обговорюють, як закрити лазівку
У Міністерстві оборони України та інших відомствах обговорюють, як не допустити, щоб вступ до закладів освіти використовували для ухилення від мобілізації. Після повномасштабного вторгнення кількість чоловіків віком понад 25 років у закладах освіти зросла з 30 тис. до 230 тис. Юридично поставити такий фільтр під час вступу можна, але це вже питання прав громадян, а не освіти, заявив міністр освіти і науки України Андрій Бутенко.
«Ця дискусія триває і в Міноборони, й в інших відомствах. Але це зміни до закону України про мобілізацію, не до закону про освіту», — наголосив міністр.
У пресслужбі Міністерства освіти і науки уточнили, що запитання журналістки стосувалося юридичної можливості не допускати до вступу в заклади вищої освіти людей призовного віку. Права на відстрочку тих, хто вже навчається, це не стосується.
Найбільше чоловіків віком понад 25 років вступило до закладів освіти у 2024 році: понад 100 тис. Ідеться не лише про університети, а й про коледжі та заклади професійної освіти. Міністерство освіти і науки України разом із Державною службою якості освіти перевіряє, чи такі студенти справді навчаються. З 2025 року близько 50 тис. із них відрахували за невиконання навчального плану.
У більшості університетів частка студентів віком понад 25 років становить близько 2,5%.
На запитання, чи підтримав би він віковий ценз для відстрочки, Бутенко відповів, що спершу треба побачити всі нюанси законопроєкту. Обмежувати когось у прагненні до знань не можна, наголосив міністр. За словами міністра, ситуація, що склалася, викликає жаль: «Прикро, що освіта стала місцем, куди люди йдуть не за знаннями, а сховатися».
Нині студенти мають поновлювати відстрочку щосеместру. Її надають не більше ніж на шість місяців. Право на неї мають лише ті, хто навчається на денній чи дуальній формі та вперше здобуває вищий рівень освіти. Державні реєстри перевіряють це автоматично: якщо студента відрахували або перевели на заочну форму, відстрочку скасовують протягом семи днів.
Відстрочка через навчання для чоловіків 25 : у Раді готують радикальні зміни
Про те, як університети й коледжі ставали схованкою від мобілізації, у статті ZN.UА «Освіта як схованка: як університети й коледжі стали тилом для ухилянтів» пише редакторка відділу освіти та науки ZN.UА Оксана Онищенко.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Чи зупинять експеримент із наглядовими радами у вишах: МОН оскаржить рішення суду у Верховному Суді
Міністерство освіти і науки планує оскаржити в касаційному порядку до Верховного Суду рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, яким частину положень урядового експерименту щодо посилення ролі наглядових рад в університетах визнано протиправними. У відомстві вже ознайомилися з повним текстом судового рішення, повідомляє «Інтерфакс-Україна».«Міністерство отримало повну ухвалу суду і наразі опрацьовує її. МОН планує оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду у строки, визначені процесуальним законодавством», — заявили в Міносвіти в коментарі агентству.

Що саме визнав суд

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада нечинними визнано окремі положення урядового порядку реалізації експериментального проєкту щодо розвитку університетської автономії. Йдеться про норми, які регулюють обрання керівника закладу вищої освіти наглядовою радою та укладення з ним дворічного контракту. Шостий апеляційний адмінсуд частково задовольнив позов №320/42507/25.У Міносвіти пояснили, як тепер діятиме це рішення. «Відповідно до законодавства, рішення набирає законної сили з дати його ухвалення, а відтак підлягає виконанню в частині задоволених вимог. Водночас суд не поклав на МОН чи університети-учасники експерименту обов'язку провести вибори керівника закладу та не скасовує рішення наглядових рад університетів, ухвалених раніше, які стосуються визначення переможця конкурсу», — повідомили агентству у відомстві.Популярність університету серед вступників не означає його рейтинговість

Хто й чого домагався в суді

У серпні 2025 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов керівника ГО «Червоний Губер» Володимира Ксєніча. Відповідачами стали Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки та державне некомерційне підприємство «Державний університет „Київський авіаційний інститут"» (КАІ). Третіми сторонами в справі були ще три університети, які брали участь в експерименті: Запорізький національний університет, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника й Одеський національний економічний університет.Позивач просив визнати протиправними та нечинними такі пункти Порядку реалізації експериментального проєкту щодо розвитку автономії деяких закладів вищої освіти, ухваленого постановою №1029 від вересня 2024 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо розвитку автономії деяких закладів вищої освіти»:
    пункт 23, у частині «обрання кандидата/переможця» наглядовою радою;пункти 27, 35, 38 і 39, які стосуються співбесід та «вибору переможця шляхом таємного голосування»;пункти 40 і 41, які передбачають укладення дворічного контракту.
Крім того, він просив суд зобов'язати Міносвіти організувати й забезпечити процедуру обрання керівника КАІ відповідно до закону «Про вищу освіту», тобто виборчим корпусом із п'ятирічним строком повноважень. Так само позивач вимагав зобов'язати сам КАІ провести відповідні вибори, а також визнати протиправним і скасувати рішення наглядової ради КАІ про визначення переможця конкурсу на посаду президента КАІ Ксенії Семенової.Після розгляду позову у травні 2026 року суд першої інстанції відмовив у його задоволенні. Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати це рішення й ухвалити нове, що задовольнить його вимоги. Саме її частково задовольнив Шостий апеляційний адмінсуд.

Як розвивався експеримент

У вересні 2024 року Кабінет Міністрів запустив у трьох вишах експериментальний проєкт із посилення ролі наглядових рад. Його учасниками стали Національний авіаційний університет (НАУ), який реорганізовано в державне некомерційне підприємство Національний університет «Київський авіаційний інститут» (КАІ), а також Запорізький національний університет і Карпатський національний університет імені Василя Стефаника.Колишній віцепрем'єр, який відповідав за освіту, Михайло Федоров у середині 2025 року анонсував, що 2026-го реформу поширять на всі виші. Проте наприкінці 2025 року профільний заступник міністра освіти Микола Трофименко заявив, що наглядові ради законодавчо унормують, але реформу залишать добровільною.6 жовтня 2026 року Трофименко заявив, що Міносвіти не вистачило дворічного експерименту, щоб переконатися в ефективності моделі посилення ролі наглядових рад в університетах. Зі свого боку міністр освіти Андрій Бутенко вважає, що оцінювати результати експерименту на проміжному етапі зарано.Президентка КАІ Ксенія Семенова переконана, що експеримент необхідно поширювати на всі виші. Принаймні, на її думку, слід передбачити зміну організаційно-правової форми університетів на державні некомерційні товариства.

Що пропонує міністерство далі

Міносвіти пропонує запустити ще на два роки дещо видозмінений експериментальний проєкт із запровадження посиленої моделі врядування закладів вищої освіти. Проєктом акта пропонується знову реалізувати експеримент протягом двох років за участю КАІ, Запорізького національного університету та Карпатського національного університету імені Василя Стефаника. Усі три вже брали участь у попередньому експерименті, що тривав два роки.Для інших університетів пропонуються такі умови:
    заклади державної форми власності зі сфери управління Міносвіти зможуть ініціювати приєднання до посиленої моделі за рішенням вченої ради;саме міністерство зможе самостійно ініціювати приєднання закладу, щодо якого встановлено ознаки кризового стану.
Наприкінці жовтня, після зустрічі зі Спілкою ректорів, у Міносвіти заявили, що не планують масового включення університетів до експерименту. Сама Спілка у листі до прем'єра виступила проти широких повноважень наглядових рад університетів.
Дзеркало Тижня on zn.ua
«На інженерію вступить той, хто краще знає історію, а не фізику»: Вакуленко пояснила, чому не варто змінювати нинішню модель НМТ
Директорка УЦОЯО Тетяна Вакуленко зазначила, що не вважає за потрібне змінювати чинну модель НМТ, яка передбачає складання тестів із трьох обов’язкових предметів і одного на вибір вступника. Водночас в інтерв’ю «НМТ-2027: правила гри під час шторму. Тетяна Вакуленко — про те, як реалізувати нові ідеї на практиці» редакторці відділу освіти й науки ZN.UА Оксані Онищенко Вакуленко зауважила, що більшість першокурсників, які взяли участь в опитуванні, відчувала втому або зниження концентрації під час написання чотиригодинного тесту протягом одного дня.
ZN.UА
Вона також зазначила, що в цьому сенсі скорочення кількості предметів на НМТ до трьох є логічним рішенням, адже це зменшить навантаження на вступників. Однак питання скорочення кількості предметів на НМТ до трьох стосується також того, чим держава готова пожертвувати в майбутньому. Адже таке рішення вплине на школу, яка отримає чіткий сигнал про необхідність навчати учнів лише трьох обов’язкових предметів.
Лісовий розповів, скільки українців цього року зареєструвалися на НМТ
Вакуленко також зауважила, що зміна формату НМТ може позначитися на шансах на вступ дітей, які покладають на тестування великі сподівання. Деякі з них упродовж кількох років додатково готувалися до тестування з четвертого предмета, оскільки він відповідає профілю обраної спеціальності.
«Під час вступу бал за цей предмет множать на спеціальний коефіцієнт, — отже, збільшуються шанси стати студентом. Якщо четвертого профільного предмета на НМТ і під час вступу не буде, то на інженерію, наприклад, вищі шанси стати студентом матиме учень із кращим балом з історії, а не той, хто краще знає фізику», — наголосила директорка УЦОЯО. 
На завершення Вакуленко наголосила, що НМТ є важливою складовою освітньої системи, тому під час визначення його формату потрібно враховувати можливі наслідки для всього освітнього процесу — як у найближчій, так і в довгостроковій перспективі. Вона зазначила, що організатори здатні реалізувати різні моделі оцінювання, однак відповідні рішення важливо ухвалити якомога раніше.
«Нам потрібен час, щоб узгодити й налаштувати десятки взаємопов’язаних елементів системи, від яких залежить належне проведення тестування. Що менше часу на підготовку, то вищі ризики збоїв», — сказала Вакуленко. 
НМТ у 2027 році можуть дозволити складати двічі: Зеленський анонсував реформу
Нагадаємо, парламентський комітет з питань освіти, науки та інновацій під час засідання 28 жовтня ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді зберегти поточну структуру НМТ на 2027 рік. Однак остаточну модель НМТ ще не затвердили. Як писала Оксана Онищенко у статті для ZN.UА «НМТ-2027: математику залишили обов'язковою. Поки що. Чого чекати від парламенту?», у парламенті обговорюють три можливі варіанти тестування. Перший передбачає збереження трьох обов’язкових предметів — української мови, історії України та математики — і ще одного на вибір вступника. Другий пропонує скасувати обов’язкову математику, залишивши українську мову, історію України та ще один предмет на вибір. Третій варіант передбачає складання тестів із лише трьох обов’язкових дисциплін — без можливості обрати четвертий предмет.
Дзеркало Тижня on zn.ua
Зручно для міст, небезпечно для прифронтових сіл: Вакуленко пояснила головний мінус дводенного НМТ
Дводенний формат НМТ може бути зручнішим для вступників із міст і містечок, однак створить додаткові труднощі для школярів із прифронтових населених пунктів і тимчасово окупованих територій. На цьому наголосила директорка Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) Тетяна Вакуленко в інтерв’ю «НМТ-2027: правила гри під час шторму. Тетяна Вакуленко — про те, як реалізувати нові ідеї на практиці» редакторці відділу освіти й науки ZN.UА Оксані Онищенко.
Директорка УЦОЯО пояснила, що проведення тестування у два дні, безумовно, буде комфортнішим для школярів із міст і містечок, адже вони зможуть відпочити після першої частини та продовжити виконувати завдання наступного дня. Натомість дітям із тимчасово окупованих територій і прифронтових сіл та селищ доведеться двічі добиратися до тимчасових екзаменаційних центрів через небезпечні зони, що значно ускладнить для них складання НМТ.
«Чому я кажу саме про села? Тому що у прифронтових містах є можливість відкривати екзаменаційні центри. Наприклад, у Харкові тестування може проходити в метрошколі. Однак якщо ми говоримо, наприклад, про Запорізьку область, особливо ту її частину, що ближче до зони активних бойових дій, — дітям потрібно буде проїхати дорогами, закритими антидроновими сітками, які постійно зазнають атак», — наголосила Вакуленко. 
Подібна ситуація склалася й у багатьох інших областях. Директорка УЦОЯО зазначила, що з об’єктивних причин у Херсонській області НМТ не проводять, тому більшість місцевих вступників їздять складати тестування до Миколаївської області.
Обрати кращий бал не вийде: директорка УЦОЯО пояснила, що зміниться в разі запровадження двох спроб складання НМТ
Нагадаємо, наприкінці вересня директорка УЦОЯО вже розповідала про можливі зміни у форматі НМТ. Зокрема, тестування можуть проводити протягом двох днів — у перший учасники складатимуть два предмети, а в другий — ще два. Також розглядають можливість дозволити вступникам повторно пройти тестування, якщо вони незадоволені результатом або не подолали пороговий бал. 
Окремо тоді Вакуленко звернула увагу на випадок в Одесі, де цьогоріч учасники НМТ провели 13 годин в укритті через тривалу повітряну тривогу. За її оцінкою, перехід на дводенне тестування та запровадження повторної спроби можуть призвести до збільшення кількості подібних ситуацій, адже кількість укриттів не зросла.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Обрати кращий бал не вийде: директорка УЦОЯО пояснила, що зміниться в разі запровадження двох спроб складання НМТ
Якщо буде дозволено дві спроби складання НМТ, вступники не зможуть обрати кращий результат — бал за перше тестування анулюють, а зарахують лише результат другої спроби. Крім того, директорка Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) Тетяна Вакуленко в інтерв’ю «НМТ-2027: правила гри під час шторму. Тетяна Вакуленко — про те, як реалізувати нові ідеї на практиці» редакторці відділу освіти й науки ZN.UА Оксані Онищенко наголосила, що така можливість вплине на тривалість вступної кампанії та навчального процесу. 
Водночас Вакуленко нагадала, що вступники мають вибір і зараз — якщо вони незадоволені результатом НМТ або не змогли вступити на бажану освітню програму, то можуть краще підготуватися та повторно скласти тест наступного року.
«Загалом ухвалення рішення про можливість другої спроби скласти НМТ та ще й разом із дводенною моделлю тестування може суттєво розтягнути в часі вступну кампанію. Деякі експерти пропонують розпочати тестування раніше, наприклад, у квітні, або продовжити його у вересні. Звісно, такі пропозиції можна розглядати, але водночас важливо брати до уваги кілька значущих фактів», — зауважила директорка УЦОЯО. 
Математика має залишатися обов'язковим предметом на НМТ — міністр освіти
Вакуленко пояснила, що проведення НМТ у квітні може створити труднощі для школярів, адже на той час вони ще не завершать вивчення навчальної програми. Це особливо важливо з огляду на освітні втрати, яких уже зазнали учні.
Крім того, директорка УЦОЯО звернула увагу на те, що для тестування використовують приміщення шкіл, коледжів та університетів, які мають насамперед забезпечувати звичайне навчання. Тому перенесення НМТ на раніший термін або продовження його до вересня означатиме, що на цей період заклади освіти втратять доступ до комп’ютерів, аудиторій і частини педагогів.
«Замість того, щоб проводити свої уроки чи піти в заслужену літню відпустку, вчителі працюватимуть у тимчасових екзаменаційних центрах. За таких умов важко уявити нормальний освітній процес у цих закладах. І це в той час, ще раз повторю, коли ми говоримо про значні освітні втрати, що й так збільшуються під час війни», — наголосила Вакуленко. 
Відповідаючи на запитання Онищенко про можливість повторного складання вступних іспитів в інших країнах, Вакуленко пояснила, що в багатьох європейських державах вступ до університетів відбувається за результатами випускних іспитів у школі — матури чи абітуру, які є аналогами ДПА. 
За її словами, зазвичай школярі не мають можливості складати такі іспити кілька разів. Водночас у деяких країнах дозволяють повторне тестування, якщо учасник не подолав мінімальний поріг. Зокрема, у Польщі для успішного складання потрібно набрати щонайменше 30% від максимальної кількості тестових балів, тоді як в Україні цей поріг переважно становить 15%.
Водночас Вакуленко зазначила, що у США вступники можуть повторно складати іспити SАТ і АСТ. Однак ці тести не повною мірою пов'язані за змістом зі шкільною програмою, адже більше спрямовані на перевірку здібностей до навчання та різних компетентностей.
Крім того, ці іспити є платними: наприклад, складання SАТ обходиться вступнику у 68 доларів США. До того ж їх проводить велика агенція, яка має постійні центри й співробітників та займається тільки іспитами.
«У нас НМТ вмонтований у систему освіти, а УЦОЯО як державна установа проводить тестування бюджетним коштом. Заклади освіти, які все літо забезпечують проведення тестувань у таких складних умовах, не отримують компенсації. Ми оплачуємо роботу лише тих фахівців цих закладів, які безпосередньо залучені до проведення оцінювань», — зауважила Вакуленко. 
НМТ-2026: з яких предметів вступники показали найкращі та найгірші результати
Нагадаємо, дискусія щодо умов складання НМТ посилилася після випадків, коли повітряні тривоги заважали вступникам проходити тестування. Ще влітку президент Володимир Зеленський заявив, що у 2027 році правила проведення національного мультипредметного тесту можуть суттєво змінити. Зокрема, випускникам можуть дозволити повторно складати НМТ протягом одного навчального року. Також глава держави запропонував скоротити тривалість тестування, переглянути графік його проведення та організувати його у спеціально обладнаних укриттях, щоб повітряні тривоги та інші безпекові загрози менше впливали на результати вступників.
Дзеркало Тижня on zn.ua
НМТ-2027: правила гри під час шторму. Тетяна Вакуленко — про те, як реалізувати нові ідеї на практиці
Здавалося б, що поганого в тому, щоб виявити турботу про вступників — скоротити НМТ до трьох предметів або розтягнути тест на два дні чи дати другу спробу? Проте у кожної турботи є зворотний бік. Чи не станеться так, що під час вступу на інженерію студентський квиток отримає той, хто краще знає історію, а програє той, хто кілька років готувався з фізики? Чи будуть в однакових умовах діти з тилових міст і прифронтових сіл, коли їм доведеться двічі прийти на тестування? І що буде зі вступною кампанією, якщо результати НМТ дозволять перескладати, тобто терміни закінчення вступу невідомі?Станом на 13 листопада закону про НМТ-2027 ще навіть не голосували. Обіцянки в соцмережах і гучні декларації з трибун — це не рішення і не закони. За оцінкою голови профільного комітету Сергія Бабака, голосування взагалі може затягнутися до наступного року.А часу обмаль: реєстрація на НМТ стартує в березні, саме тестування — у травні. І до цього часу вступники мають визначитися, куди вступають, який сертифікат НМТ їм потрібен і як готуватися до іспиту.Тож ми попросили директорку Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) Тетяну Вакуленко пролити світло на ситуацію: що вже відомо, чого очікувати і від кого залежить те, що ще невідомо?Міністерство освіти і науки України

Скільки часу потрібно, щоб змінити модель НМТ?

— Пані Тетяно, коли УЦОЯО і вступникам потрібно знати чіткі правила НМТ, щоб підготуватися без авралу?— На мою думку, учасникам тестування важливо знати правила ще до 1 вересня, адже їм потрібно розуміти, які предмети вони складатимуть і на що орієнтуватися під час підготовки — зокрема, чи будуть актуальними торішні тренувальні збірки завдань.УЦОЯО потрібно розуміти модель НМТ і терміни хоча б на початку листопада. Якщо вирішать розтягнути тест на два дні з можливістю другої спроби, нам потрібно буде більше приміщень, людей і коштів. УЦОЯО не має власних екзаменаційних центрів — ми використовуємо приміщення закладів освіти, зокрема й закордонних. Отже, у разі змін потрібно буде узгодити з ними нові графіки.Читати, рахувати, мислити: які слабкі місця шкільної освіти оголив НМТ-2026Зміни в НМТ вимагатимуть і нових технічних рішень. На тестування зазвичай реєструються сотні тисяч людей (торік їх було близько 370 тисяч), і кожного ми розподіляємо в конкретний тимчасовий екзаменаційний центр. За нової дводенної моделі розподіляти доведеться двічі, і часто це будуть різні екзаменаційні центри. А якщо вступник прийде першого дня і не з'явиться другого? Потрібно буде окремо обліковувати результати та збирати їх із різних днів. На програмування відповідних змін у сервісах реєстрації, розподілу учасників, видачі результатів потрібні місяці.— У минулі роки закон про НМТ також ухвалювали не першого вересня.— Так, у минулі роки остаточне рішення могли ухвалити в жовтні чи листопади, але існувала принципова згода всіх ключових сторін щодо моделі тестування. Тому ми могли ще до ухвалення закону готувати демонстраційні варіанти тестів, пропонувати детальні графіки тестування, комунікувати із закордонними партнерами. Сьогодні ж немає не лише закону, а й самого принципового рішення про те, чи зміниться модель НМТ 2027 року.— Чи реагують на цю невизначеність міжнародні партнери УЦОЯО?— Безумовно, всім хочеться ясності. Однак поки що ми не отримували прямих запитань. Гроші на НМТ-2027, які виділили держава і Світовий банк, розраховані на нинішню модель тестування. Треба зазначити, що держава, зокрема МОН і Мінфін, дослухалася до наших прохань і повністю забезпечила потреби НМТ. Світовий банк фінансує підтримку та розвиток платформи для проведення тестування.Зміна моделі НМТ потребуватиме більше коштів, і ми вже порахували ці потреби, але офіційно просити їх не можемо: поки що немає законних підстав.

Менше предметів НМТ — це точно турбота про дітей?

— Пані Тетяно, як ви оцінюєте ідею залишити три обов'язкові предмети НМТ для всіх (математику, українську мову та історію України) і відмовитися від четвертого, за вибором?— Я не вважаю, що потрібно змінювати модель тестування, яка є зараз і передбачає складання трьох обов’язкових предметів і одного за вибором вступника. Це підтверджує свіже дослідження КSЕ, яке свідчить, що нинішній моделі довіряють.ZN.UАОднак, звісно, є і труднощі, про які зауважували першокурсники — учасники опитування: більшість відчувала втому чи зниження концентрації під час складання чотиригодинного тесту в один день.ZN.UАУ цьому сенсі думка скоротити кількість предметів на НМТ лише до трьох логічна, бо це зменшує навантаження. Однак варто також усвідомлювати, що питання про три предмети НМТ — ще й про те, чим держава готова пожертвувати в майбутньому. Бо таке рішення вплине на школу, яка отримає чіткий сигнал — потрібно вчити лише три обов'язкові предмети. Вплине воно і на шанси на вступ дітей, у яких є високі очікування від НМТ. Вони протягом кількох років додатково готувалися до тесту з четвертого предмета, бо він є профільним для їхньої майбутньої спеціальності. Під час вступу бал за цей предмет множать на спеціальний коефіцієнт, — отже, збільшуються шанси стати студентом. Якщо четвертого профільного предмета на НМТ і під час вступу не буде, то на інженерію, наприклад, вищі шанси стати студентом матиме учень із кращим балом з історії, а не той, хто краще знає фізику.Математика має залишатися обов'язковим предметом на НМТ — міністр освіти— Щодо ідеї розбити тест НМТ на два дні. Ви вже пояснювали, чому це зробити складно технічно й організаційно, принаймні зараз. Чи є ще якісь проблеми?— Дітям, які мешкають у містах і містечках, де відкривають тимчасові екзаменаційні центри, безумовно, буде комфортніше проходити тестування у два дні: кілька годин першого дня, потім відпочинок і ще кілька годин протягом другого.Однак для школярів із тимчасово окупованих територій чи прифронтових сіл і селищ таке рішення призведе до істотних ускладнень. Тому що їм доведеться двічі приїжджати до тимчасових екзаменаційних центрів і їхати через дуже небезпечні зони.ZN.UАЧому я кажу саме про села? Тому що у прифронтових містах є можливість відкривати екзаменаційні центри. Наприклад, у Харкові тестування може проходити в метрошколі. Однак якщо ми говоримо, наприклад, про Запорізьку область, особливо ту її частину, що ближче до зони активних бойових дій, — дітям потрібно буде проїхати дорогами, закритими антидроновими сітками, на які постійно здійснюють атаки. Те саме в багатьох інших областях. У Херсонській області з об’єктивних причин НМТ взагалі не проводять, тож діти звідти переважно їздять у Миколаївську область.

Стрес: які правила допомагають уже зараз

— Депутати аргументують необхідність змін тим, що після нічних обстрілів діти йдуть на НМТ виснаженими й можуть отримати нижчі бали. Однак хіба чинні правила не дозволяють перенести тестування з поважних причин? Наприклад, чи могли діти в Одесі, які минулого року через тривоги цілий день провели в екзаменаційному центрі, перервати іспит і скласти його іншого дня?Омбудсман пояснив, чому необхідно знизити конкурсний бал НМТ— Так, у моделі НМТ, яка поки що є чинною і яка була чинною попередні роки, передбачено можливість перенесення тестування на додаткову сесію. Якщо під час проходження іспиту була довга повітряна тривога або напередодні — важка ніч обстрілів і дитина навіть під час оцінювання відчувала стрес, погано почувалася, — вона могла безпосередньо в тимчасовому екзаменаційному центрі заявити, що не хоче продовжувати оцінювання, й подати заяву для участі в додатковій сесії.У ситуації в Одесі, коли фактично цілий день лунала повітряна тривога, учасникам у тимчасових екзаменаційних центрах кілька разів наголошували, що вони можуть завершити оцінювання і взяти участь у додатковій сесії. Однак більшість вирішила продовжити тестування.

Дві спроби складання НМТ — яку спробу зарахують

— Пані Тетяно, якщо рішення про можливість другої спроби НМТ все ж таки ухвалять, яку спробу зарахують вступнику?— Якщо таке рішення ухвалять, учасник тестування, який вирішив скористатися другою спробою, матиме той результат, який показав під час останньої спроби.— Тобто вступник не зможе обирати, який результат йому більше подобається — першої спроби чи другої?— Так. Однак насправді вибір є у вступників і нині: якщо ти не задоволений результатом НМТ, мрієш вступити на конкретну програму, то можеш надолужити певні втрати й наступного року обов'язково здійснити свою мрію.— Як дві спроби НМТ можуть вплинути на терміни тестування та вступної кампанії?— Загалом ухвалення рішення про можливість другої спроби скласти НМТ та ще й разом із дводенною моделлю тестування може суттєво розтягнути в часі вступну кампанію. Деякі експерти пропонують розпочати тестування раніше, наприклад, у квітні, або продовжити його у вересні. Звісно, такі пропозиції можна розглядати, але водночас важливо брати до уваги кілька значущих фактів.По-перше, у квітні школярі ще не опанували навчальну програму, і це може бути критичним для них, якщо зважати на наявні освітні втрати. По-друге, як у квітні–травні, так і у вересні НМТ відбуватиметься в приміщеннях шкіл, коледжів, закладів вищої освіти, які насамперед мають забезпечувати звичайний освітній процес. Якщо ми почнемо проводити тестування раніше чи захопимо вересень, це означатиме, що ми на весь цей час забираємо в них комп'ютери, аудиторії і — педагогів. Замість того, щоб проводити свої уроки чи піти в заслужену літню відпустку, вчителі працюватимуть у тимчасових екзаменаційних центрах. За таких умов важко уявити нормальний освітній процес у цих закладах. І це в той час, ще раз повторю, коли ми говоримо про значні освітні втрати, що й так збільшуються під час війни.Легкі завдання НМТ – це політичне рішення. Держава не хоче бачити реальні результати— Якщо взяти міжнародний досвід — чи дозволено в інших країнах перескладати вступне випробування?— У багатьох європейських країнах школярі вступають за шкільним випускним іспитом — матурою чи абітуром — аналогом ДПА. Здебільшого практики складати тестування кілька разів немає, але буває практика перескладати тестування за умови непрохідного результату. Зауважу, що в Польщі потрібно набрати щонайменше 30% від максимальної кількості тестових балів, щоб подолати поріг «склав / не склав». У нас це переважно 15% тестових балів.А от у США можливість перескладати вступні іспити є. Це іспити SАТ і АСТ. Однак вони, по-перше, не повною мірою пов'язані за змістом зі шкільною програмою, а швидше перевіряють здатність до навчання та компетентності. По-друге, ці іспити платні: наприклад, складання SАТ обходиться вступнику у 68 доларів США. А проводить його велика агенція, яка має постійні центри й співробітників і займається тільки іспитами.У нас НМТ вмонтований у систему освіти, а УЦОЯО як державна установа проводить тестування бюджетним коштом. Заклади освіти, які все літо забезпечують проведення тестувань у таких складних умовах, не отримують компенсації. Ми оплачуємо роботу лише тих фахівців цих закладів, які безпосередньо залучені до проведення оцінювань.

НМТ — лише в укриттях. Чи це реально?

— Президент і частина депутатів пропонують проводити НМТ у технічно облаштованих укриттях. Однак чи реально перенести всі центри тестування під землю, забезпечити там необхідні умови та стабільний інтернет?— Це надзвичайно важлива ініціатива, і я вважаю, що її реалізація стала б найвагомішим кроком у вдосконаленні НМТ. В областях на сході й півночі України тестування вже кілька років проводять виключно в підземних укриттях.Однак Український і регіональні центри оцінювання якості освіти не створюють самі тимчасових екзаменаційних центрів — ми спираємося на мережу, яку формують обласні військові адміністрації та Київська міська військова адміністрація, органи місцевого самоврядування і відповідні департаменти освіти.УЦОЯО не має ні повноважень, ні ресурсів, щоб забезпечувати пункти тестування укриттями. Бюджет УЦОЯО на 2027 рік наразі становить до 700 мільйонів гривень, і левова частка цих коштів іде на виплату заробітної плати залученим працівникам. Та навіть якби наш Центр спрямував увесь свій бюджет виключно на ремонти укриттів для тестування, цих коштів не вистачило б на їх облаштування бодай в одному великому місті.НМТ-2026: з яких предметів вступники показали найкращі та найгірші результатиТож ми не створюємо укриттів, але дуже зацікавлені, щоб тестування відбувалися в них, бо будь-які проблеми під час тестувань доводиться вирішувати нам і колегам на місцях. Особливо складно боротися з наслідками довготривалих тривог, коли тестування відбуваються не в укриттях. Для залучених до тестування педагогів це довгі години роботи, зусилля для додаткової підтримки дітей, потреба в ухваленні складних рішень.І загалом, мені здається, варто дещо змінити фокус наших розмов. НМТ відбувається раз на рік, а навчання в умовах війни — постійно. І педагогам доводиться щодня балансувати між умовами навчання та забезпеченням якості освіти. Ми маємо говорити не просто про укриття для НМТ. Ми маємо створювати укриття для життя — для кожної школи, яка навчає дітей у таких складних умовах.Окрім облаштування укриттів, потребують вирішення проблеми безперебійного електроживлення закладів освіти та забезпечення їх якісним інтернетом. Усе це — кроки, необхідні не стільки для проведення НМТ, скільки для збереження якості освіти та запобігання подальшим освітнім втратам.Наостанок хочу наголосити: НМТ — важливий елемент системи освіти, тому рішення щодо його моделі необхідно ухвалювати з урахуванням наслідків для всього освітнього процесу — як короткочасних, так і довготривалих. Як організатори ми спроможні реалізувати різні моделі оцінювання, але принципово, щоб відповідні рішення ухвалили якомога раніше. Нам потрібен час, щоб узгодити й налаштувати десятки взаємопов’язаних елементів системи, від яких залежить належне проведення тестування. Що менше часу на підготовку, то вищі ризики збоїв.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Роботодавцям бракує працівників, людям — роботи. Чи зможе реформа кваліфікацій їх поєднати?
Війна докорінно змінила ринок праці, та потреба в кадрах стала критичною. Класична модель «три роки навчання в закладі професійної освіти — диплом — робота» не встигає за реальними потребами ринку. Країна вже зараз гостро потребує кваліфікованих працівників — будівельників, енергетиків, зварювальників, операторів техніки, і потребує їх швидко.Виник дисбаланс. З одного боку, як показало опитування роботодавців (його провела Федерація роботодавців України разом із Державною службою зайнятості за підтримки Неlvеtаs), ринок праці відчуває потребу у фахівцях із двох тисяч професій, причому 70% вакансій припадає на 105 ключових спеціальностей.Водночас мільйони людей муситимуть шукати й уже шукають нову професію: хтось втратив роботу, хтось переїхав у інший регіон, хтось — мобілізувався. Як допомогти цим людям скоротити шлях від навчання до першого робочого місця?Цю проблему якраз і має вирішити система професійних кваліфікацій — правила, за якими держава й роботодавці визнають, що людина справді вміє виконувати певну роботу. Комусь потрібно опанувати нову професію, комусь — пройти коротку програму й навчитися виконувати окремі види робіт. А хтось уже має потрібні навички, здобуті на практиці, але не має документа, який це підтверджує. Система має враховувати ці різні потреби.Попит роботодавців і вибір абітурієнтів дедалі більше розходяться — ОLХ РоботаТож цілком зрозуміло, що питання реформування системи кваліфікацій стало предметом окремого дослідження Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), проведеного у межах спеціальної програми підтримки України. У жовтні опублікували звіт дослідження — «Посилення системи професійних кваліфікацій для підтримки відбудови та довгострокового відновлення України» — з рекомендаціями.

Що рекомендує ОЕСР і що вже зроблено

Звіт ОЕСР пропонує Україні рухатися в п’яти напрямах, які забезпечать зміну самої філософії підготовки кадрів: від тривалого бюрократичного навчання до швидкої, гнучкої та практичної системи.Згенеровано сервісом DАLL-Е на запит ZN.UАМи, Федерація роботодавців України, погоджуємося з усіма п’ятьма рекомендованими напрямами реформ. Проте жоден з них не новий для України: усі вони вже закріплені в законах і поступово впроваджуються, попри повномасштабну війну. Тож міжнародні експерти фактично підтвердили, що Україна обрала правильний курс. Це добрий сигнал.Законодавство вже передбачає повні й часткові професійні кваліфікації та можливість підтверджувати навички незалежно від способу їх здобуття. Новий Закон «Про професійну освіту», ухвалений 2025 року, розширює можливості для гнучкого навчання та участі роботодавців. У травні 2026 року запрацював Єдиний реєстр кваліфікацій — Класифікатор професій. Розвивається мережа кваліфікаційних центрів — відкрито 303 центри.Міст через кадрову прірву: навіщо Україні іноземні працівники

Чому реформа рухається повільніше, ніж потрібно країні?

ОЕСР визнає ці здобутки. Однак і міжнародні експерти, і українські аналітики відзначають, що зміни впроваджуються повільніше, ніж цього вимагають потреби країни. На думку експертів, це відбувається з кількох причин:
    Частина професій досі не має сучасних стандартів — чітко описаних вимог, що саме має знати й уміти сертифікований фахівець. А без них неможливо ні створити програми для навчання, ні видати сертифікат про опанування професії. Наразі розроблено близько 600 з необхідних двох тисяч.Законодавчу основу реформи вже створено, але передбачені нею механізми ще не запрацювали повною мірою.Галузевий та регіональний дисбаланс. Великі компанії у сферах будівництва, енергетики чи ритейлу швидко створюють свої кваліфікаційні центри й оновлюють стандарти, тоді як малий і середній бізнес або віддалені регіони часто продовжують працювати за звичкою, не маючи ресурсів чи інформації для використання нових інструментів.

Чого бракує в міжнародному звіті?

З погляду роботодавців, які беруть участь у реформі професійної освіти та системи кваліфікацій, у міжнародному звіті бракує трьох речей.Де люди?! Ринок праці на межі колапсуПерша — голос бізнесу. Згідно з матеріалами звіту, автори отримали відповіді від 41 студента, 29 закладів професійної освіти — і лише п’яти роботодавців на всю країну. Самі автори чесно зазначають, що опитування не претендує на репрезентативність. Однак серед установ, які долучилися до підготовки та рецензування документа, є Міністерство освіти і науки та Національне агентство кваліфікацій — і немає Міністерства економіки, Державної служби зайнятості чи національних об’єднань роботодавців. А саме вони роками системно вивчають, кого і де бракує на ринку праці й витрачають на це шалені ресурси. Без них аналіз показує систему переважно очима освітян, а не тих, хто наймає людей.Професійні кваліфікації створюють для реальної економіки, а не для освітнього процесу як такого. Заклади освіти знають, як організувати навчання, а роботодавці — що фахівець має вміти на робочому місці вже сьогодні. Тому дефіцит голосу бізнесу у звіті є прикладом саме того розриву між освітою і ринком праці, який має подолати реформа.Друга — погляд на людей, які шукають роботу. Наше дослідження серед майже 69 тисяч зареєстрованих безробітних показало: 78% не готові переїхати заради роботи, лише 23% готові змінити професію. З тих, хто не готовий змінювати професію, 44% не вірять, що це допоможе, а 32% стримує складність навчання. Отже, недостатньо запропонувати людині нову освітню програму. Потрібно зрозуміти, що заважає їй навчатися, і показати, як здобуті навички допоможуть знайти роботу. Нові кваліфікації і освітні програми самі собою не розв’яжуть цієї проблеми.Третя — увага до профорієнтації. Це ланка, яка в Україні досі провисає, хоча саме вона могла б дати найбільший ефект: допомогти людині обрати професію, на яку є попит, ще до того, як вона витратить роки на навчання. Звіт лише згадує про профорієнтацію побіжно, однак не вважає її напрямом розвитку системи кваліфікацій, що було б важливо для системного розв'язання проблеми.Для того щоб профорієнтація працювала ефективно, дані про професії та кваліфікації мають бути відкритими й зрозумілими. Саме тому в Україні розпочали модернізацію застарілого Класифікатора професій та впровадили цифровий Єдиний реєстр кваліфікацій.До 5 млн українців не залучені до ринку праці: у Мінекономіки назвали головний виклик

Що робити далі

Напрями змін визначили правильно. Тепер потрібна не ще одна порада «що робити», а відповідь на запитання «чому це працює повільніше, ніж мало б, особливо під час війни». Для цього варто зробити таке:Регулярно аналізувати, як працюють кваліфікаційні центри, наскільки швидко оновлюються професійні стандарти і де саме виникають бар'єри. Водночас важливо оцінювати не кількість випускників різних програм, а результат — скільки людей після навчання чи сертифікації реально працевлаштувалися саме за такою кваліфікацією і залишилися на роботі впродовж хоча б двох років.Залучати до досліджень усіх ключових партнерів — Міністерство економіки, службу зайнятості й об’єднання роботодавців — нарівні з освітніми установами.Більше спиратися на національні дані. Результати масштабних досліджень ринку праці мають стати основою для визначення пріоритетів — зокрема для яких професій із найбільшим попитом розробляти професійні стандарти і мікрокваліфікації (короткі курси, після яких людина отримує підтвердження конкретного вміння, а не повний диплом).Роботодавцям активно долучитися до створення нових наглядових рад у закладах професійної освіти. Державі — ухвалити всі підзаконні акти, що передбачені Законом «Про професійну освіту» — зокрема спрощені ліцензійні умови. Вони дадуть змогу закладу освіти швидше реагувати на потреби ринку праці. Наприклад, професійний ліцей готував зварювальників, але вирішив відкрити програму з підготовки фахівців зі збирання і ремонту дронів. Закон дозволяє не отримувати нову ліцензію для цього, достатньо ліцензії на професійну освіту.Політика зайнятості: експерт розповів, якою вона має бути в Україні заразНаше завдання — не просто підготувати більше працівників, а створити систему, в якій потреби ринку праці та економіки визначають зміст професійних кваліфікацій, а кожна людина швидко та якісно може здобути, підтвердити й застосувати свої навички. Саме така система потрібна Україні не лише для відбудови, а й для довгострокової конкурентоспроможності її економіки.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Як перетворити ШІ на помічника в навчанні та що мають змінити школи: результати дослідження
Використання учнями штучного інтелекту під час виконання завдань не обов'язково призведе до імітації знань або погіршення здатності мислити. Однак все залежатиме від того, як діти користуватимуться ШІ та як освітні заклади перевірятимуть домашню чи самостійну роботу, йдеться у звіті Dіgіtаl Еduсаtіоn Оutlооk 2026, який підготувала Організація економічного співробітництва та розвитку. Цей звіт проаналізував освітній експерт та викладач бізнес-шкіл Володимир Страшко у статті "ШІ в школі: як не виростити покоління «цифрових маріонеток»".
Дослідники розповіли про експеримент, в якому взяли участь майже 1000 турецьких учнів. Школярів розділили на три групи: одна група працювала з конспектами та підручником, друга — із чатом на базі GРТ-4, а для третьої групи вчителі налаштували версію чату так, щоб ШІ давав лише підказки, а не готову відповідь. 
ШІ в українських школах: понад 80% учнів уже використовують СhаtGРТ
Учні, які використовували GРТ-4, мали результати на 48% вищі, ніж школярі, які цього не робили, а група з підказками ШІ отримала ще кращі результати. Однак коли дітям дали тест без можливості використовувати штучний інтелект чи підручник, то група, яка раніше використовувала чат GРТ-4, розв'язала завдання на 17% гірше, ніж група, яка взагалі не користувалася ШІ. Учні, яким чат ШІ давав підказки, а не готові відповіді, показали майже такі самі результати, як і ті учні, які не використовували штучний інтелект. 
"Автори звіту називають це "ефектом милиці":  звичайний чат із ШІ брав на себе саме ту частину роботи, на якій учні мали тренуватися", — наголошує Страшко.
Він наводить ще один приклад. У Гарварді викладачі налаштували ШІ-тьютор для пояснення студентам вступного курсу фізики. На підсумковому тесті студенти, які навчалися із цим ШІ-тьютором, показали удвічі кращі результати порівняно з однокурсниками, які відвідували звичайні лекції. 
Штучний інтелект у школі: загроза для вчителів чи шанс для освіти?
Дослідник Рональд Бегетто розділив використання ШІ на "швидке" і "повільне". Під час "швидкого" використання учень просить чат ШІ розв'язати завдання та бере першу відповідь.  Бегетто наголошує, що за такого підходу школярі та вчителі перетворюються на "цифрових маріонеток". Водночас під час  "повільного" застосування штучного інтелекту учень формулює власну думку та отримує зворотний зв'язок від чату, а потім перевіряє запропонований варіант та аналізує його. 
"Це схоже на різницю між доставкою їжі та шеф-кухарем поруч. Доставку ви замовляєте одним кліком і отримуєте готову страву. Шеф стоїть біля плити, поки ви готуєте самі, і питає, що має вийти, чи не додати ще якоїсь спеції. Нагодують вас в обох випадках, але готувати ви навчитеся лише в другому",— пояснює освітній експерт.
Страшко переконаний, що необхідно змінити оцінювання учнів та прописати зрозумілі "правила гри"  для виконання завдань. Наприклад, якщо школяр опановує алгоритм розв'язання рівнянь, то він має самостійно спробувати застосувати його на практиці. І саме це потрібно оцінювати. Експерт додає, що вчителі мають оцінювати, які запропоновані правки від ШІ учень прийняв під час редагування тексту.  Він вказує, що такий підхід до навчання із використанням ШІ потребує часу.
Як змінився штучний інтелект за 30 місяців: оцінка автора «Співінтелекту»
Автор статті вважає, що у школі потрібно скоротити частину однотипних завдань, щоб учителі мали змогу витратити цей час на розбір ідей.
"Було б нечесно вимагати від учителя обговорювати з дітьми перебіг роботи, залишивши йому те саме робоче навантаження. Інакше легко опинитися в ситуації конвеєра, від якої застерігає дослідник Бегетто: ШІ, що говорить через учня, перевіряє інший ШІ, що говорить через учителя", — наголошує експерт.
Чому важливо навчитися максимально ефективно користуватися ШІ в освітній сфері, розповів Володимир Страшко у статті “Штучний інтелект в освіті: деградація мислення чи революція в навчанні?”.
Штучний інтелект нищить не професії, а першу сходинку кар’єри — дослідження
Голова Центру психологічної допомоги "Конфіденс" Анастасія Грабовик у статті "Чому дитині легше поговорити з ШІ, ніж з дорослим" наголошує, що учні використовують штучний інтелект не лише для розв'язання завдань, а й для емоційної підтримки. Вона зазначає, що важливо повернути дитині відчуття безпеки під час розмови з дорослими. 
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
ШІ в школі: як не виростити покоління «цифрових маріонеток»
Часто доводиться чути, що ШІ «отуплює» дітей. Однак насправді багато залежить від того, про що саме дитина просить ШІ і що школа потім у неї перевіряє. Що саме делегував ШІ учень?У звичайній поданій роботі цієї різниці не видно. Саме тому ми в нашій школі Unісоrn Sсhооl просимо показувати скриншоти діалогів. Так учителі намагаються зрозуміти, як дитина працювала з ШІ: попросила пояснень чи замовила готову відповідь.Що школа заборонятиме після смартфонів?Наскільки суттєво цей підхід впливає на знання, добре показують дослідження з нового звіту Dіgіtаl Еduсаtіоn Оutlооk 2026, підготовленого Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Дослідження присвячене тому, як штучний інтелект змінює якість навчання і де проходить межа між реальними навичками, які отримує учень, та «ілюзією розуміння».

Ефект милиці

У звіті описано експеримент за участю майже тисячі старшокласників у Туреччині. Протягом чотирьох 90-хвилинних занять з математики вони працювали в трьох групах. Одна група практикувалася з підручником і конспектами, друга мала ще й звичайний чат на базі GРТ-4. Для третьої групи за участю вчителів налаштували версію чату з ШІ, який давав підказки й утримувався від готових розв'язків.Результати виконання вправ у класі групи учнів, що працювала зі звичайним GРТ-4 були на 48% вищими, ніж у групи без ШІ, а в групи з підказками від ШІ — ще кращими. Проте коли школярам дали підсумковий тест без підручників чи ШІ, група зі звичайним чатом GРТ-4 впоралася з ним на 17% гірше, ніж ті, хто взагалі не мав до ШІ доступу. Група, що працювала з підказками ШІ-помічника, показала приблизно такий самий результат, як і учні без ШІ.Автори звіту називають це «ефектом милиці»: звичайний чат з ШІ брав на себе саме ту частину роботи, на якій учні мали тренуватися. Отже, якби ми дивилися лише на результати вправ, виконаних із чатом GРТ, усе скидалося б на успішне впровадження технологій штучного інтелекту в освіті. Проблема стала помітною тільки тоді, коли учням довелося працювати самостійно. Саме такої перевірки мені як учителю бракує, коли йдеться про освітні ШІ-продукти: що людина вміє робити сама після того, як ними користувалася?Штучний інтелект в освіті: деградація мислення чи революція в навчанні?У звіті описано й інший досвід. У Гарварді на вступному курсі фізики студенти навчалися зі спеціально налаштованим ШІ-тьютором — викладачі заздалегідь підготували для нього завдання і пояснення під конкретні теми.У результаті на підсумковому тесті показники студентів, які працювали з ШІ-тьютором, зросли більш ніж удвічі порівняно з тими, хто відвідував звичайні аудиторні заняття. І часу на це пішло менше.Обидва експерименти короткотривалі, але вони чітко показують: наявність ШІ на уроці мало про що свідчить. Значно важливіше, як саме він допомагає і як побудована робота.

Швидкий і повільний ШІ

 Дослідник творчості Рональд Бегетто пропонує розрізняти два підходи до використання ШІ: «швидкий» і «повільний». За «швидкого» людина копіює завдання в чат з ШІ й бере першу-ліпшу «причесану» відповідь. За словами Бегетто, так і учні, і вчителі поступово перетворюються на «цифрових маріонеток».За «повільного» ШІ людина спершу формулює власну думку, отримує зворотний зв'язок від ШІ (як від колеги) і повертається до роботи. Так у неї залишається більше часу на роздуми й перевірку запропонованого.Це схоже на різницю між доставкою їжі та шеф-кухарем поруч. Доставку ви замовляєте одним кліком і отримуєте готову страву. Шеф стоїть біля плити, поки ви готуєте самі, і питає, що має вийти, чи не додати ще якоїсь спеції. Нагодують вас в обох випадках, але готувати ви навчитеся лише в другому.Як повільний ШІ працює на практиці? Замість того щоб давати готову відповідь, він працює як персональний тренер.Штучний інтелект у школі: загроза для вчителів чи шанс для освіти?Наприклад, учень написав есе і просить чат-бот «зробити текст красивим». ШІ може переписати текст, і учню залишиться тільки скопіювати його. Проте можна сформулювати запит інакше: «Прочитай мій текст. Яке твердження потребує доказу або прикладу? Запитай мене про нього. Я перепишу текст сам, а ти допоможи оцінити зміни».Це так званий «сократівський діалог», названий на честь давньогрецького філософа Сократа: замість готових відповідей ШІ ставить запитання, які змушують учня аналізувати власні припущення і знаходити помилки. От як це працює з математичною задачею: «Ось умова й моя спроба розв'язання. Знайди перший сумнівний крок. Запитай, чому я так зробив, і дочекайся відповіді. Якщо не впораюся, дай підказку. Повного розв'язку не показуй».Було б наївно чекати, що підліток напередодні подання роботи сам попросить ШІ не давати йому відповіді, а допомогти вчитися. У дослідженнях, на які спирається звіт, ШІ-тьюторів заздалегідь налаштовували дослідники та викладачі.Вчителі можуть налаштувати помічника для свого класу. Програміст для цього не потрібен: у багатьох чат-ботах можна створити проєкт або власного асистента з постійною інструкцією. Наприклад: «Ти помічник учнів 8-го класу з алгебри. Тема: лінійні рівняння. Не давай готових розв'язків і відповідей. Спершу попроси учня показати свою спробу. Вкажи на перший помилковий крок і постав навідне запитання. Якщо учень двічі не впорався, поясни правило на іншому прикладі. Наприкінці попроси його своїми словами пояснити, що він зробив».Це приклад початкового налаштування, яке ще треба перевірити на конкретних завданнях. У турецькому експерименті вчителі додатково передавали ШІ-тьютору правильні розв'язки, типові помилки учнів і підказки до кожної з них.Однак і перетворювати будь-яку допомогу на нескінченне опитування не варто. Якщо дитина не знає правила, їй потрібне пояснення або розбір схожого прикладу, а вже потім можна повертатися до її задачі. Тут ШІ має перевагу над класом: до незрозумілого місця можна повертатися стільки разів, скільки треба, і не ніяковіти, що інші вже працюють далі.АGІ на порозі? Як перевірити, чи досяг штучний інтелект рівня людиниНавіть із хорошою інструкцією ШІ-тьютор може помилитися або видати готовий розв'язок. Тому вчителю все одно доведеться перевірити, як інструмент працює з його матеріалом. А подібне завдання для самостійної спроби покаже, чи учень зрозумів пояснення ШІ.

За що ставити оцінку

Повільний шлях потребує від учня більше зусиль. Якщо за готову відповідь від чат-бота школяр отримує той самий бал, що й за самостійне опрацювання, він швидко обере найкоротшу дистанцію. Це питання до школи, яка закликає відповідально користуватися технологіями, а перевіряє лише фінал — чи все виконано правильно.Порадами щодо промптів цієї суперечності не розв'язати. Потрібні зміни в оцінюванні — воно має залежати від мети. І правила гри мають бути відомі учню перед тим, як він почне розв'язувати завдання. Якщо учень вивчає алгоритм розв'язання рівнянь — першу спробу застосування має зробити сам, і саме це оцінюється. Якщо він вчиться редагувати текст — можна оцінювати, які правки ШІ-помічника ухвалені та чому.Аналіз скриншотів діалогу, які ми просимо в нашій школі, дає матеріал для такої розмови. За ними не доведеш, що тему засвоєно, але можна поставити точне запитання: чому ти погодився з цією підказкою? Або попросити застосувати пояснення до іншої умови. Я б також питав, із чим учень не погодився. Пояснення «цей приклад не підтверджує моєї думки» скаже про його знання більше, ніж усі правки, прийняті без заперечень. Саме тому я б вище оцінив роботу, в якій учень знайшов і виправив власну помилку, ніж бездоганну відповідь, яку він не може пояснити.Звісно, на це потрібен час. Можливо, частину однотипних завдань у школі доведеться скоротити, щоб учитель міг витратити цей час на розбір ідей.Було б нечесно вимагати від учителя обговорювати з дітьми перебіг роботи, залишивши йому те саме робоче навантаження. Інакше легко опинитися в ситуації конвеєра, від якої застерігає дослідник Бегетто: ШІ, що говорить через учня, перевіряє інший ШІ, що говорить через учителя.
Дзеркало Тижня on zn.ua
Сім країн навчають 50% іноземних студентів, але кілька держав перехоплюють ініціативу: які саме
У світі є 7,3 млн студентів, які навчаються не у своїй рідній країні, а за кордоном. І половину з них приймають лише сім країн, хоча деякі інші починають перехоплювати ініціативу. Про це свідчать дані першого Глобального звіту ЮНЕСКО, які у своїй статті «Що відбувається з вищою освітою у світі і як Україні не програти битву за людський капітал» аналізує проректор Українського католицького університету Дмитро Шеренговський.
Зокрема, ще 2000 року студентів, які навчаються за кордоном за програмами академічної мобільності, було 2,1 млн, а 2023 року їх налічувалося вже 7,3 млн. Однак у звіті ЮНЕСКО йдеться про те, що це менш як 3% від їхньої загальної кількості у світі.
Та розподіл студентських потоків є нерівномірним, адже половина мобільних студентів навчається у семи країнах: США, Британії, Німеччині, Канаді, Австралії, Франції та Росії. Водночас у цьому контексті зростає роль Туреччини та Об’єднаних Арабських Еміратів, а в Латинській Америці виник тренд на внутрішньорегіональну мобільність із центром в Аргентині.
Уряд береться за університети: в Україні запровадять критерії об'єднання вишів
«Ще один тренд, який видно зі Звіту, — країни вже не просто конкурують за контрактні кошти іноземних студентів, вони змагаються за довгостроковий людський капітал і пропонують довший маршрут: освіта — дослідження — стажування — робота. І для самих студентів, і для держав важать не лише диплом і стипендія, а й визнання кваліфікацій та кар'єрні перспективи», — пише автор.
Він зауважує, що для України ця тема є досить проблемною та асиметричною. З одного боку, міжнародні партнери відкрили для українських студентів і науковців можливості для навчання, але з іншого — інтеграція в іноземний університет і ринок праці може зменшувати ймовірність повернення. Щоправда, Шеренговський додає, що український паспорт теж не гарантує роботу знань та вмінь людини на українську економіку.
«Тому міжнародність для українських університетів має перестати вимірюватися кількістю порожніх меморандумів. Спільний курс з університетом Індонезії, дослідницька група з Польщею чи подвійний магістерський диплом з Британією можуть дати міжнародний досвід без розриву зв'язку з Україною. Звісно, онлайн-навчання не замінить лабораторій і сильного дослідницького середовища, проте мета таких кроків не в обмеженні чи заміні виїзду, а в тому, щоб український університет залишався частиною професійної траєкторії людини незалежно від місця її проживання», — підсумував автор.
Університети можуть перенести частину занять на літо через удари РФ по енергетиці — експерт
У травні 2024 року ЮНЕСКО оприлюднила перший Глобальний звіт про тенденції у вищій освіті, який охопив 146 країн та 10 основних напрямів. Виявилося, що, хоч за останні два десятиліття кількість студентів збільшилася майже втричі, понад 70% вступників так і не завершують навчання. Така статистика доводить, що стрімке зростання кількості вступників у світі не гарантує якості людського капіталу.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Стрімке зростання кількості вступників у світі не гарантує якості людського капіталу: чому так
У травні цього року ЮНЕСКО оприлюднила перший Глобальний звіт про тенденції у вищій освіті, який охопив 146 країн та 10 основних напрямів. З’ясувалося, що, хоч за останні 20 років кількість студентів збільшилася майже втричі, понад 70% вступників так і не завершують навчання. Така статистика доводить, що стрімке зростання кількості вступників у світі не гарантує якості людського капіталу, пише у статті «Що відбувається з вищою освітою у світі і як Україні не програти битву за людський капітал» проректор Українського католицького університету Дмитро Шеренговський.Так, 2024 року у світі налічувалося 269 млн студентів, що охоплює 43% молоді студентського віку, хоча 2000 року їх було лише 100 мільйонів. Однак є глибока регіональна нерівність:
    у Західній Європі та Північній Америці рівень охоплення вищою освітою сягає 80%;у Латинській Америці та Карибському басейні — 59%;на Близькому Сході й у Північній Африці — 37%;у Південно-Західній Азії — 30%;в Африці на південь від Сахари — лише 9%.
За словами автора, так, по суті, виглядає карта майбутнього попиту на знання, робочі місця та партнерства.Українські студенти за кордоном: втрачене покоління чи ресурс відновлення країни?«Однак єдиного демографічного тренду немає. Європа та Східна Азія старіють, натомість в Африці чисельність молоді (потенційних студентів) зростає. Отже, одним університетам доведеться навчати більше людей, іншим — зберігати якість і фінансування за меншої кількості молоді. Україна належить до другої групи, але війна, очевидно, ускладнює ситуацію», — пише Шеренговський.Він зауважує, що сьогоднішні показники можуть вводити в оману. Зокрема, за даними Міністерства освіти і науки, цього року на перший курс зарахували понад 237 тисяч вступників, що на 16,1% більше, ніж торік. Однак, як пояснює Шеренговський, вступна кампанія показує поточний попит, який залежить від правил вступу, міграції та безпеки. Водночас демографія визначає кількість потенційних студентів на десятиліття.«Як показав Звіт, попри те, що кількість студентів зростає, понад 70% вступників у світі так і не завершують навчання: глобальний валовий коефіцієнт випуску зріс дуже незначно — із 22% 2013-го до 27% 2024 року. Отже, кількість студентів не гарантує якості людського капіталу», — зазначає автор.Замість проходження БЗВП студенти вивчатимуть "Основи нацспротиву": Рада ухвалила законНагадаємо, студенти українських закладів вищої освіти під час нового навчального року можуть навчатися по суботах. Міністерство освіти і науки рекомендує їм ущільнити графік освітнього процесу, зокрема восени цього року та навесні наступного року студентам навчатися у суботні дні.У листі Міністерства освіти та науки щодо організації освітнього процесу у цьому навчальному році також закликають ЗВО концентрувати навчання та проживання студентів «у найбільш захищених і енергоефективних будівлях». 
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Що відбувається з вищою освітою у світі і як Україні не програти битву за людський капітал
Ми звикли оцінювати університети за кількістю вступників, бюджетних місць, індексами наукових статей і рейтингів. Однак за деревами легко не помітити лісу: університет — це більше, ніж просто місце навчання. Це серце людського капіталу країни та водночас частина міжнародної інфраструктури, через яку держави розвивають і залучають таланти. Для України, яка воює, втрачає населення та потребує фахівців для відбудови, питання якості університетів уже давно вийшло за межі лише освітньої політики.У травні ЮНЕСКО оприлюднила перший Глобальний звіт про тенденції у вищій освіті (далі — Звіт). Він охопив 146 країн і 10 ключових напрямів — від фінансування та цифровізації до мобільності студентів і освіти біженців. Для України цей звіт може стати в пригоді саме зараз, коли ми переглядаємо університетську мережу та намагаємося зберегти зв'язок із молодими людьми, які опинилися за кордоном.Для нас особливо важливо проаналізувати два паралельні процеси, що підсвічує міжнародний звіт. Перший — світ загалом розширює доступ до університетів, тоді як Україна входить у демографічний спад. Другий — перетворення студентської мобільності на частину конкуренції за таланти та частину національної економічної стратегії, тоді як війна суттєво обмежує наші можливості залучати іноземних фахівців і втримувати власних.Розглянемо ці процеси детальніше.Освітній насос: чому українська молодь потрібна європейським університетам

Поки світ розширюється, Україна скорочується

З 2000 до 2024 року кількість студентів у світі зросла зі 100 до 269 мільйонів і охоплює 43% молоді студентського віку. Втім, є глибока регіональна нерівність: якщо в Західній Європі та Північній Америці рівень охоплення вищою освітою сягає 80%, а в Латинській Америці та Карибському басейні — 59%, то на Близькому Сході й у Північній Африці — 37%, у Південно-Західній Азії — 30%, а в Африці на південь від Сахари — лише 9%. Це, по суті, карта майбутнього попиту на знання, робочі місця і партнерства.Однак єдиного демографічного тренду немає. Європа та Східна Азія старіють, натомість в Африці чисельність молоді (потенційних студентів) зростає. Отже, одним університетам доведеться навчати більше людей, іншим — зберігати якість і фінансування за меншої кількості молоді. Україна належить до другої групи, але війна, очевидно, ускладнює ситуацію.За даними Мін’юсту, народжуваність в Україні впала з 399 тисяч 2016 року до менш ніж 169 тисяч 2025-го. Ці покоління досягатимуть студентського віку приблизно у 2034 та 2043 роках. Частина дітей живе за кордоном, частина обере інші траєкторії — поза вищою освітою. Тож точну кількість вступників сьогодні не передбачити, але демографічний дефіцит уже закладений у віковій структурі.Сьогоднішні показники можуть вводити в оману. За даними МОН, 2026 року на перший курс зарахували понад 237 тисяч вступників — на 16,1% більше, ніж торік. Але вступна кампанія вимірює поточний попит, залежний від правил вступу, міграції та безпеки, в той час як демографія визначатиме кількість потенційних студентів на десятиліття.Як українські університети можуть зберегти студентів за кордоном: досвід МогилянкиЩе 1964 року Гері Беккер у книжці «Людський капітал» описав освіту як основну інвестицію в продуктивність людини. Для України можна зробити доповнення — коли людей меншає, цінність кожної успішної освітньої траєкторії — від студентської лави й до першого робочого місця — зростає. Отже, важлива не лише кількість тих, хто став студентом, а й те, скільки з них завершили навчання та працюють за фахом.Як показав Звіт, попри те, що кількість студентів зростає, понад 70% вступників у світі так і не завершують навчання: глобальний валовий коефіцієнт випуску зріс дуже незначно — із 22% 2013-го до 27% 2024 року. Отже, кількість студентів не гарантує якості людського капіталу.Звідси непопулярний висновок. Реформа університетської мережі не може зводитися до збереження закладів чи об'єднання лише заради економії ресурсів, хоч потреба цього очевидна. Потрібно визначити, де формувати сильні дослідницькі осередки, де — університети, пов'язані з громадами та роботодавцями, а де — програми перепідготовки. За демографічного спаду університет не може залишатися інституцією лише для 17–22-річних. Його аудиторією мають стати ветерани, вимушені переселенці, люди передпенсійного віку, люди, котрі змінюють професію, та фахівці, які навчатимуться кілька разів за життя. І ці цикли мають бути поєднуваними, забезпеченими гнучкими траєкторіями.

Мобільність — це більше не семестр за кордоном

З 2000 до 2023 року кількість студентів, які навчаються за кордоном за програмами академічної мобільності, зросла з 2,1 до 7,3 мільйона. Однак ЮНЕСКО нагадує — це менш як 3% їхньої загальної кількості у світі.Розподіл студентських потоків є нерівномірним. Половину мобільних студентів приймають сім країн — США, Британія, Німеччина, Канада, Австралія, Франція та РФ. Водночас зростає роль Туреччини та ОАЕ, а в Латинській Америці виник тренд на внутрішньорегіональну мобільність із центром в Аргентині.Експерт: механічне скорочення кількості університетів у відповідь на кризу не врятує освітуЩе один тренд, який видно зі Звіту, — країни уже не просто конкурують за контрактні кошти іноземних студентів, вони змагаються за довгостроковий людський капітал і пропонують довший маршрут: освіта — дослідження — стажування — робота. І для самих студентів, і для держав важать не лише диплом і стипендія, а й визнання кваліфікацій та кар'єрні перспективи.Світовий банк у звіті про міграцію наголошує: економічні результати переміщення людей залежать, зокрема, від відповідності їхніх навичок потребам країн призначення. За людський капітал змагаються цілі економіки.Для України ця конкуренція проблемна і доволі асиметрична. Міжнародні партнери відкрили нашим студентам і науковцям можливості для навчання, водночас інтеграція в іноземний університет і ринок праці може зменшувати ймовірність повернення. Однак і український паспорт не гарантує, що знання та вміння людини працюватимуть на українську економіку.Утім, протиставляти мобільність і повернення — теж пастка. Анна Лі Саксенян у книжці «Нові аргонавти: регіональні переваги в глобальній економіці» показала, як інженери та підприємці з Тайваню, Індії, Китаю та Ізраїлю, набувши досвіду в Кремнієвій долині, допомагали розвивати технологічні осередки на батьківщині. Її основна теза: «відтік мізків» може перетворитися на циркуляцію знань і капіталу, проте не автоматично — потрібні інституції, проєкти та можливості співпраці по обидва боки кордону.Європейські університети вже діють у цій логіці. Ініціатива Еurореаn Unіvеrsіtіеs об'єднує 73 альянси та майже 650 закладів для спільних програм, досліджень і взаємного визнання навчання. За звітом Єврокомісії 2025 року, 35 українських ЗВО були їхніми асоційованими партнерами, а 2024 року мобільністю Еrаsmus скористалися 3192 українські студенти та працівники. Основа є. Але членство в мережі ще не означає спільної екосистеми.Уряд береться за університети: в Україні запровадять критерії об'єднання вишівТому міжнародність для українських університетів має перестати вимірюватися кількістю порожніх меморандумів. Спільний курс з університетом Індонезії, дослідницька група з Польщею чи подвійний магістерський диплом з Британією можуть дати міжнародний досвід без розриву зв'язку з Україною. Звісно, онлайн-навчання не замінить лабораторій і сильного дослідницького середовища, проте мета таких кроків не в обмеженні чи заміні виїзду, а в тому, щоб український університет залишався частиною професійної траєкторії людини незалежно від місця її проживання.

Від боротьби за вступника до політики людського капіталу

Тут показовим є зіставлення зі звітом ЮНЕСКО: у той час як 9 з 10 країн визначають розширення доступу до вищої освіти одним із пріоритетів державної політики, інвестуючи в середньому 0,8% ВВП, в Україні частка видатків скорочується (з 0,847% ВВП 2021 року до 0,657% 2024-го). Ці показники мають різні методології, тому пряме міжнародне порівняння потребує обережності. Проте загальна тенденція промовиста: ресурс зменшується саме тоді, коли через війну та демографічний спад значення інвестицій у кожного майбутнього фахівця зростає.Водночас уряд має перестати розглядати вищу освіту окремо від демографічної, міграційної та економічної політик. Коли країна готує інженера, але не створює умов для його роботи, вигоди від інвестиції може отримати інша економіка. Коли громада втрачає молодь, університет має допомагати формувати нові можливості, а не лише просити додаткові бюджетні місця.Так, не всі міграційні тенденції можливо подолати. Але якщо не хочемо залишатися лише країною, з якої виїжджають студенти, маємо навчитися залучати іноземних студентів і викладачів. Під час війни це складно, але спільні ступені, короткі цикли навчань та сертифікатні продукти, як і дослідницькі проєкти, можливі вже зараз.Скасувати канікули чи вчити швидше? Як мають змінитися українські університети під час війниУтім, є ще одна проблема, яка майже не потрапляє в дискусії про майбутнє університетів. Ми досить добре навчилися рахувати вступників, студентів, викладачів, освітні програми та наукові публікації. Однак значно гірше розуміємо, що відбувається з результатами цих інвестицій через 5 чи 10 років. Чи залишається випускник частиною української економіки або наукової спільноти? Чи створює робочі місця, розвиває технології, допомагає громадам? І чи може університет підтримувати цей зв'язок із людиною після отримання диплома не лише як із потенційним донором чи роботодавцем для майбутніх студентів?Як підкреслюють автори Звіту, міжнародна статистика досі слабко відстежує довгострокові траєкторії студента під час навчання та після випуску (чи переривається навчання, скільки часу потрібно на здобуття ступеня, які переваги та перспективи надає вища освіта не лише для зайнятості, а й для доходів, здоров'я тощо). Є лише національні дослідження.Для України це важливо. Ми продовжуємо ставити запитання, скільки студентів навчається в Україні та скільки університетів нам потрібно. Проте чи не важливіше запитати, яку роль ці університети відіграватимуть у майбутньому України? І чи не варто вже зараз вимірювати їхню ефективність не лише кількістю випускників, а й тим, яку частку людського капіталу вони допомагають зберігати, повертати або залучати до розвитку країни?Університети не встигають за технологіями: співзасновник Соursеrа дав пораду випускникамЗвичайно, було б помилкою вимірювати успіх університету кількістю випускників, які фізично залишилися в Україні. Так ми лише створили б новий адміністративний показник, який не враховує ні війни, ні ринку праці, ні свободи людини обирати своє майбутнє. Український науковець, який працює в провідній світовій лабораторії, може зробити для України не менше, ніж його колега у Львові чи Києві. Однак за однієї умови — якщо між ним та українською науковою і економічною системою зберігаються реальні зв'язки. Тому йдеться не про контроль над випускниками, а про іншу логіку оцінювання результатів освіти.Звіт ЮНЕСКО не пропонує готової моделі університету майбутнього. Він показує, що вища освіта стає глобальною системою, де країни стартують із різними ресурсами. Україна навряд чи зможе конкурувати кількістю молоді, але може — якістю підготовки, силою академічних спільнот і вмінням утримувати зв'язок зі своїми людьми у світі. Можливо, саме в цій частині й потрібна зміна нашого мислення.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Доньки Путіна після запровадження санкцій продовжують публікуватися в західних наукових журналах — дослідження
Доньки глави Кремля Владіміра Путіна Марія Воронцова та Єкатєріна Тіхонова, проти яких США, Європейський Союз та Швейцарія запровадили санкції, й далі друкують свої наукові праці у провідних журналах  американських, німецьких, швейцарських та британських видавництв. Провідні міжнародні наукометричні бази даних індексують їхні праці, зокрема Sсорus, пишуть доктор економічних наук Олексій Пластун та дослідниця теорії ймовірностей Валерія Котельникова у статті "Наука під заступництвом Кремля: як доньки Путіна та люди режиму публікуються в найпрестижніших західних наукових журналах попри санкції".Дослідники Аналітичного центру "Дослідження фейків та пропаганди в російській науці" Сумського державного університету розповіли, як підсанкційні російські науковці обходять міжнародні санкції.Всидіти на двох стільцях: як російські університети підтримують війну, але залишаються у світових рейтингах і зберігають міжнародні зв’язкиАналітики провели дослідження, яке має назву "Мерзенна вісімка", оскільки йдеться про вісім підсанкційних російських науковців:
    Марія Воронцова — генетик та ендокринолог, її наукова діяльність пов'язана із вивченням довголіття, в якому зацікавлений російський диктатор. Старша донька Путіна займається генетичними розробками і боротьбою зі старінням, щоб подовжити молодість батька. Її роботи попри санкції публікують у Sрrіngеr Nаturе, який видає авторитетний журнал Nаturе, та швейцарське наукове видання МDРІ.Єкатєріна Тіхонова керує Центром штучного інтелекту Московського державного університету та російським фондом "Іннопрактика". Останньому надходить велика кількість грошей із державного бюджету  на розробки подвійного призначення — від алгоритмів для дронів до технологій радіоелектронної боротьби. Країни Заходу запровадили проти молодшої доньки Путіна санкції через те, що структури, які вона очолює, працюють на військово-промисловий комплекс РФ. 
"Мінфін США 6 квітня 2022 року назвав Тіхонову tесh ехесutіvе, whоsе wоrk suрроrts thе Gоvеrnmеnt оf Russіа аnd dеfеnsе іndustry. Однак це не заважає, наприклад, американському видавництву Аllеrtоn Рrеss випускати її наукові статті", — зазначають дослідники. 
    Міхаїл Ковальчук є братом "особистого банкіра Путіна" Юрія  Ковальчука, а також  "науковим ідеологом" путінського режиму. Велика Британія запровадила проти нього санкції через те, що він займав керівні посади в стратегічних секторах економіки РФ, зокрема у "Сбербанку", та підтримував режим Путіна. Він очолює Національний дослідницький центр "Курчатовський інститут" , який займається дослідженнями у сфері біотехнологій, фізики, генетики та розробок подвійного призначення. Праці Ковальчука друкують  ІОР Рublіshіng та Іntеrnаtіоnаl Unіоn оf Сrystаllоgrарhy.  Він також є головним редактором у журналах Сrystаllоgrарhy Rероrts та Nаnоbіоtесhnоlоgy Rероrts, які розповсюджуються західним видавництвом Sрrіngеr Nаturе.Владімір Літвіненко регулярно очолює виборчий штаб Путіна в  Санкт-Петербурзі та був  науковим керівником  кандидатської дисертації російського диктатора. Попри американські санкції він видав свою наукову працю в міжнародному рецензованому журналі Аntаrсtіс Sсіеnсе.Владімір Бєспалов очолює Російський науковий фонд. Він після запровадження санкцій США видавав свої праці у  журналах Рlеіаdеs Рublіshіng  та  МDРІ.
 "Спеціалізується на мікроелектроніці та ІТ подвійного призначення для Міноборони РФ, виконуючи завдання з обходу санкцій, імпортозаміщення та забезпечення російської армії елементною базою і технологіями. Після потрапляння під санкції видав статті в журналах видавництва Рlеіаdеs Рublіshіng та швейцарського МDРІ", — розповіли автори статті. Санкції і російська наука: як один із найбільших у світі наукових видавців допомагає їх обходити
    Ніколай Рогалев — ректор Московського енергетичного інституту, який займається науковими розробками на замовлення російських військових відомств та державних корпорацій. Видає наукові праці в Еlsеvіеr.Андрєй Поляков — директор Інституту історії матеріальної культури Російської академії наук. Попри санкції ЄС видавництво Sрrіngеr Nаturе влітку цього року опублікувало його статтю в журналі Nаturе Соmmunісаtіоns.Кірілл Сіпало — гендиректор Центрального аерогідродинамічного інституту імені професора М. Жуковського (ЦАГІ), однієї з провідних науково-дослідних організацій на території Росії у сфері гідроаеродинаміки та авіації. Під його керівництвом реалізуються державні програми з мілітаризації науки та забезпечення повітряно-космічних сил РФ. Попри це його статті публікують у Еlsеvіеr та Аmеrісаn Рhysісаl Sосіеty.
Пластун та Котельникова зазначили, що загалом ці вісім підсанкційних російських науковців  після повномасштабного вторгнення РФ в Україну опублікували 76 статей у міжнародних наукових журналах. Автори статті оприлюднили список американських та європейських видавництв, які публікували наукові праці цієї "вісімки": група Рlеіаdеs (59%), МDРІ (17%), Еlsеvіеr, Таylоr & Frаnсіs, АРS, ІЕЕЕ, Frоntіеrs, ІОР Рublіshіng, Іntеrnаtіоnаl Unіоn оf Сrystаllоgrарhy, Саmbrіdgе Unіvеrsіty Рrеss."Усе це відкриває для видавців-порушників прямий "портал у санкційне пекло". Чи відкриється він?", — пишуть автори статті.Пластун та Котельникова розповіли, що вони підготували аналітичну довідку та переклали її англійською мовою, спільно з Міністерством освіти і науки України надіслали офіційні листи-запити до всіх видавництв-порушників, вивчають пояснення видавців та передають інформацію про це урядам країн-партнерів через українське Міністерство закордонних справ, а також готують офіційні скарги до санкційних органів: Єврокомісії, ОFАС, ОFSІ та SЕСО (Швейцарія). Із 42 наукових установ Росії, які перебувають під західними санкціями, 13 інститутів Російської академії наук потрапили до цього списку через підтверджені факти контрабанди західних технологій для російського військово-промислового комплексу, пишуть у статті "Гвинтики воєнної машини. Як Російська академія наук допомагає створювати зброю і технології для війни" Олексій Пластун та Валерія Котельникова.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Наука під заступництвом Кремля: як доньки Путіна та люди режиму публікуються в найпрестижніших західних наукових журналах попри санкції
Те, що у кривавого російського диктатора Путіна є дві дорослі доньки, відомо всім. Менш відомо, що обидві вони — науковиці. І ще менш відомо, що, перебуваючи під санкціями всього цивілізованого світу, Марія Воронцова та Єкатєріна Тіхонова після 2022 року спокійно продовжують друкуватися в провідних журналах видавництв США, Великої Британії, Німеччини та Швейцарії, а їхні праці індексуються провідними міжнародними наукометричними базами даних — наприклад, Sсорus із власниками в Нідерландах та Великій Британії.Про те, що російські наукові установи обходять санкції, вже розповідали. Тепер ми, дослідники Аналітичного центру «Дослідження фейків та пропаганди в російській науці» Сумського державного університету, покажемо, як західні санкції обходять окремі підсанкційні персони, пов'язані з диктаторським російським режимом.Своє нове розслідування ми назвали «Мерзенна вісімка», адже воно присвячене восьми одіозним російським науковцям. Усі вони перебувають під санкціями США, ЄС, Швейцарії або Великої Британії. А також мають публікації в авторитетних наукових виданнях після запровадження проти них персональних санкцій.Всидіти на двох стільцях: як російські університети підтримують війну, але залишаються у світових рейтингах і зберігають міжнародні зв’язки

Академічні доньки диктатора

Доньки Путіна Марія Воронцова та Єкатєріна Тіхонова перебувають під санкціями США, ЄС, Швейцарії.Старша донька, Марія Воронцова, як ендокринолог і генетик курує державні програми з мільярдним бюджетним фінансуванням. Дослідники та журналісти-розслідувачі відкрито пов'язують її наукові інтереси з фіксацією кремлівського диктатора на власному довголітті: Воронцова фактично очолює напрям генетичних розробок і боротьби зі старінням, покликаних подовжити молодість її батька. Попри санкції, вона має публікації у світовому флагмані академічної науки Sрrіngеr Nаturе (саме це видавництво видає авторитетний журнал Nаturе) і в швейцарському науковому гіганті МDРІ.Молодша донька російського диктатора Єкатєріна Тіхонова очолює російський фонд «Іннопрактика» та Центр штучного інтелекту Московського державного університету, який отримує великі бюджетні кошти на розробки подвійного призначення — від алгоритмів для БПЛА до технологій РЕБ.Робота очолюваних нею структур на російський ВПК стала офіційною підставою для персональних санкцій Заходу. Мінфін США 6 квітня 2022 року назвав Тіхонову tесh ехесutіvе, whоsе wоrk suрроrts thе Gоvеrnmеnt оf Russіа аnd dеfеnsе іndustry. Однак це не заважає, наприклад, американському видавництву Аllеrtоn Рrеss випускати її наукові статті.

Рекордсмен із Курчатовського інституту

Міхаїл Ковальчук — «науковий ідеолог» режиму та брат Юрія Ковальчука, якого називають «особистим банкіром Путіна». Він потрапив під санкції Великої Британії за керівні посади в стратегічних секторах економіки РФ (зокрема в «Сбербанку») та пряму підтримку путінського режиму.Ковальчук керує Національним дослідницьким центром «Курчатовський інститут» — головним ядерним і фізичним центром РФ, який освоює величезні бюджетні кошти на дослідження у сфері фізики, біотехнологій, генетики та розробок подвійного призначення.Тінь ФСБ над європейською наукою: кейс Dе Gruytеr ВrіllЙого друкують такі гіганти, як, наприклад, британські видавництва ІОР Рublіshіng та Іntеrnаtіоnаl Unіоn оf Сrystаllоgrарhy. І не лише друкують: Міхаїл Ковальчук і досі обіймає посади головного редактора в журналах Сrystаllоgrарhy Rероrts та Nаnоbіоtесhnоlоgy Rероrts, які розповсюджуються західним видавництвом Sрrіngеr Nаturе.

Гвинтики ВПК та гауляйтери від науки

Решта фігурантів «вісімки» — це топменеджери, які безпосередньо координують воєнну науку та культурну експансію РФ:Владімір Літвіненко — колишній науковий керівник кандидатської дисертації Путіна та постійний очільник його виборчого штабу в Санкт-Петербурзі на кожних виборах. Доларовий мільярдер і ректор Гірничого університету в Санкт-Петербурзі — кузні кадрів для військово-промислового й ресурсовидобувного комплексів РФ.Літвіненко офіційно перебуває під санкціями США. Утім, це не завадило йому 2025 року видати наукову працю в міжнародному рецензованому журналі Аntаrсtіс Sсіеnсе, що виходить на платформі Саmbrіdgе Unіvеrsіty Рrеss.Владімір Бєспалов — очільник Російського наукового фонду. Під санкціями США. Спеціалізується на мікроелектроніці та ІТ подвійного призначення для Міноборони РФ, виконуючи завдання з обходу санкцій, імпортозаміщення та забезпечення російської армії елементною базою і технологіями. Після потрапляння під санкції видав статті в журналах видавництва Рlеіаdеs Рublіshіng та швейцарського МDРІ.Андрєй Поляков — директор Інституту історії матеріальної культури Російської академії наук. Під санкціями ЄС. В офіційному регламенті ЄС зазначається, що своєю діяльністю він підтримує політику Російської Федерації, спрямовану на закріплення окупації українських територій, культурне привласнення та інтеграцію захоплених регіонів до російського правового й наукового простору, що безпосередньо підриває суверенітет і незалежність України. Однак це не завадило видавництву Sрrіngеr Nаturе у липні 2026 року опублікувати його статтю в журналі Nаturе Соmmunісаtіоns.Санкції і російська наука: як один із найбільших у світі наукових видавців допомагає їх обходитиКірілл Сіпало — гендиректор Центрального аерогідродинамічного інституту імені професора М. Жуковського (ЦАГІ). Під санкціями США. ЦАГІ є головною науково-дослідною організацією РФ у галузі авіації та гідроаеродинаміки. Як очільник ключової установи оборонно-промислового сектору, він відіграє безпосередню роль у реалізації державних програм РФ з мілітаризації науки та забезпечення повітряно-космічних сил держави-агресора. Однак його статті публікують світові гіганти та фундаментальні платформи академічної науки — як, наприклад, британсько-нідерландське Еlsеvіеr та Аmеrісаn Рhysісаl Sосіеty.Ніколай Рогалев — ректор Московського енергетичного інституту. Під санкціями ЄС. Університет під керівництвом Рогалева виконує науково-дослідні та конструкторські розробки на замовлення державних корпорацій і військових відомств РФ, сприяючи адаптації економіки та інфраструктури до умов війни. З моменту потрапляння під санкції має статті у тому ж таки Еlsеvіеr.

Трохи публікаційної аналітики

Загалом ця «вісімка» після 2022 року опублікувала 76 статей. Повний їх перелік наведений у документі нижче. Вибірка не претендує на репрезентативність, але показує, хто публікує цих авторів.Почнемо з видавництв. На жаль, у цьому переліку присутні майже всі світові лідери, причому представляють вони не Китай чи Індію, а Європу і США.Беззаперечний лідер — група Рlеіаdеs (59%), журнали якої розповсюджує Sрrіngеr Nаturе. Значний відсоток публікацій (17%) припадає на МDРІ (Швейцарія). Крім того, у переліку присутні Еlsеvіеr (Нідерланди, Велика Британія), Frоntіеrs (Швейцарія), Іntеrnаtіоnаl Unіоn оf Сrystаllоgrарhy (США, Велика Британія), Саmbrіdgе Unіvеrsіty Рrеss (Велика Британія), ІОР Рublіshіng (Велика Британія), АРS (Аmеrісаn Рhysісаl Sосіеty, США), ІЕЕЕ (США) та Таylоr & Frаnсіs (Велика Британія).ZN.UАЯкщо ж подивитися в розрізі країн, то беззаперечним лідером завдяки Рlеіаdеs є США (57%), друге та третє місця посідають Швейцарія (19%) та Велика Британія (15%).ZN.UА

Що далі?

Сам по собі факт публікації ще не означає порушення санкцій. Однак є кілька нюансів.Статті в наукових виданнях бувають двох типів: за класичною передплатою (коли платить читач) або у відкритому доступі. У другому випадку за публікацію та її рецензування платить автор або ж (і це буває частіше) витрати покриває його університет, грантодавець або держустанова (хоча існують і повністю безкоштовні для обох сторін журнали).І ось тут починається найцікавіше. У нашій вибірці левова частка публікацій оплачувалася авторами чи їхніми організаціями — цінник за відкритий доступ статей для читачів стартує від 2500 дол. Виходить, західні видавництва беруть гроші безпосередньо від підсанкційних осіб, їхніх інститутів чи російських державних грантів? А банки це безперешкодно проводять? Якщо оплата здійснювалася через американську чи британську банківську інфраструктуру — це вже пряме порушення санкційного режиму.Вільне падіння російської наукиВажливо також, які послуги надавали видавництва російським підсанкційним авторам щодо рецензування та чи мали на це право.Зокрема, розрізняють два види рецензування. Одна справа — прочитати готову статтю і вирішити, чи публікувати її. Інша — допомагати авторові вдосконалювати роботу, надаючи змістовні зауваження. Другий варіант може потребувати спеціального дозволу, і він часто не передбачений санкційними правилами США. Європейські видавництва Еlsеvіеr, Саmbrіdgе Unіvеrsіty Рrеss та МDРІ мають філії в США. Якщо будь-хто з працівників цих філій або громадянин США був долучений до рецензування таких статей, це є порушенням санкційного режиму.Особливо промовистий випадок Ковальчука: він до того ж залишається головним редактором двох журналів групи Рlеіаdеs.Усе це відкриває для видавців-порушників прямий «портал у санкційне пекло». Чи відкриється він? Щоб з'ясувати це, ми діємо за чітким планом:Аналітична довідка: Перекладаємо результати дослідження англійською.Запити видавцям: Разом із МОН надсилаємо офіційні листи-запити до всіх видавництв-порушників.Реакція урядів: Вивчаємо пояснення видавців та через МЗС передаємо узагальнену інформацію урядам країн-партнерів.Скарги регуляторам: Готуємо офіційні скарги до санкційних органів: ОFАС (США), ОFSІ (Велика Британія), Єврокомісії (ЄС) та SЕСО (Швейцарія).Про відповіді видавців та результати цієї кампанії розкажемо вже в наступному матеріалі.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Чому дитині легше поговорити з ШІ, ніж з дорослим
Уявімо дитину, яка пізно ввечері бере телефон і пише чатботу: «Мені погано. Я не знаю, з ким поговорити». Вона не телефонує мамі, не йде до тата, не шукає шкільного психолога. Вона звертається до штучного інтелекту.Чому? Невже алгоритм справді може зрозуміти дитину краще за людину? І чи не перебільшуємо ми небезпеку, коли говоримо про те, що діти шукають емоційної підтримки в чатботах?На мою думку, головне питання тут не в тому, чи здатен штучний інтелект замінити психолога. Не здатен. Важливіше зрозуміти, чому дитина взагалі обирає його співрозмовником у момент, коли їй потрібна підтримка.Іноді відповідь значно складніша за звичне пояснення про надмірне використання гаджетів. Дитина може звертатися до ШІ не тому, що не хоче говорити з дорослими, а тому, що не знає, до кого можна прийти зі своїми переживаннями без страху бути висміяною, покараною чи знеціненою.

ШІ вже став співрозмовником для частини підлітків

Міжнародні дослідження показують, що підлітки використовують чатботи не лише для навчання, пошуку інформації чи розваг, а й для емоційної підтримки.ШІ в українських школах: понад 80% учнів уже використовують СhаtGРТЗа даними Реw Rеsеаrсh Сеntеr, оприлюдненими в лютому 2026 року, 12% американських підлітків віком 13–17 років повідомили, що використовували чатботи для емоційної підтримки або отримання порад.Інше дослідження, опубліковане в червні 2026 року в журналі JАМА Реdіаtrісs, засвідчило, що 2025 року 19,2% американців віком 12–21 рік зверталися до чатботів по поради щодо психічного здоров’я. Серед тих, хто використовував ШІ з цією метою, майже дві третини нікому не розповідали про це.Цих цифр не можна автоматично переносити на українських дітей: ми не маємо підстав вважати, що масштаби явища в Україні такі самі. Проте міжнародні дані підтверджують важливу тенденцію: штучний інтелект уже входить у простір, де молоді люди шукають відповіді на особисті й емоційно складні запитання.Тож замість того, щоб запитувати лише, як обмежити використання чатботів, нам варто з’ясувати, яку потребу вони задовольняють.

Коли дорослий не чує, дитина шукає того, хто відповість

Дитина не завжди може сказати, що їй страшно, самотньо, соромно або що вона не справляється з тим, що відбувається. Часто вона сама ще не розуміє, що саме відчуває. Їй потрібен хтось, хто допоможе назвати ці почуття, розкласти їх на зрозумілі частини й не змусить соромитися власних переживань.Однак що відбувається, коли у відповідь дитина чує: «Не вигадуй», «У тебе немає справжніх проблем», «Іншим набагато гірше», «Перестань драматизувати»?Для дорослого це може бути невдала спроба заспокоїти, бажання швидко розв’язати проблему або навіть спосіб підбадьорити. Для дитини — сигнал, що її почуття неважливі, а відвертість не приносить полегшення.Штучний інтелект у школі: загроза для вчителів чи шанс для освіти?Особливо болісно, коли так реагують найближчі люди — ті, від яких дитина залежить і до яких мала б звертатися по захист. Якщо її неодноразово критикували за сльози, карали за відвертість, висміювали страхи чи використовували особисті зізнання проти неї, довіра не виникає лише тому, що дорослий називає себе турботливим.Довіра формується через досвід. Дитина має переконатися, що може розповісти про складне й не втратити через це поваги, підтримки та відчуття безпеки.Тому іноді їй легше написати чатботу. Він доступний у будь-який час, а розмову можна почати з одного речення — без необхідності дивитися комусь в очі й одразу пояснювати все, що відбувається всередині. Доброзичлива відповідь може створити відчуття, що дитину вислухали, і дати їй простір, щоб сформулювати власні переживання.Для дитини, яка боїться осуду, це може здаватися безпечнішим способом зробити перший крок.Проте важливо не плутати відчуття безпеки під час розмови з реальною безпекою. Чатбот не знає всього контексту життя дитини й не може взяти на себе відповідальності за її добробут.

Коли війна перепрошиває дитинство, а допомоги бракує

В Україні розмови про дитячу психологічну підтримку неможливо відокремити від повномасштабної війни. Діти переживають втрату близьких, розлуку з батьками, вимушене переміщення, зміну шкіл і звичного середовища. Хтось навчається за кордоном і сумує за домом, хтось живе під постійними повітряними тривогами, а хтось намагається адаптуватися після окупації або втрати відчуття безпеки. Навіть коли дитина зовні справляється з повсякденними справами, це не означає, що їй не потрібна підтримка.Водночас доступ до професійної допомоги нерівномірний. Не в кожній школі є психолог, який має достатньо часу для індивідуальної роботи з дітьми. У громадах можливості отримати безоплатну психологічну допомогу різняться, а приватні консультації доступні не всім родинам. Дорослі теж можуть бути виснаженими війною, переживати власні втрати й не завжди мати сили помітити, що дитині важко. За таких обставин чатбот може здаватися найпростішим і найдоступнішим способом поговорити про те, що болить.Як працює штучний інтелект і чому він лише вдає, що нас розумієЦе не означає, що всі діти, які звертаються до ШІ, самотні або позбавлені підтримки. Однак війна робить особливо важливим питання про те, чи має кожна дитина доступ до надійного дорослого й фахової допомоги, коли вони їй потрібні.

Чому дитина може не звертатися по допомогу

Було б помилкою пояснювати звернення дітей до ШІ винятково проблемами у стосунках із батьками. Причин може бути кілька.Перша — стигма навколо психологічної допомоги. У деяких родинах досі вважають, що звертатися до психолога потрібно лише тоді, коли ситуація вже критична. Переживання дитини можуть сприймати як примхи, слабкість або небажання впоратися самостійно.Друга — доступність послуг. Не кожна родина може оплачувати регулярні консультації. Безоплатна допомога існує, приміром, у рамках проєкту «Обійми», який наш центр психологічної допомоги «Конфіденс» реалізує в Сумській та Харківській областях. Наші фахівці працюють і онлайн, але покривати всі громади країни безоплатною психологічною допомогою громадський сектор також не в змозі.Третя — залежність дитини від рішень дорослих. Особливо це відчутно в молодшому віці: щоб отримати професійну допомогу, дитині часто потрібно, аби хтось із дорослих визнав проблему й допоміг організувати звернення. Якщо саме дорослий заперечує труднощі, шлях до фахівця ускладнюється.Четверта — потреба в негайній відповіді. Підліток не завжди готовий чекати консультації або наважується попросити про неї. Натомість чатбот відповідає відразу. Іноді дитина приходить до нього не з очікуванням, що він розв’яже проблему, а з потребою хоча б сформулювати те, про що складно говорити вголос.Для частини дітей ШІ може стати доступною альтернативою допомозі, якої вони не отримали від людей. І саме такий випадок потребує особливої уваги дорослих.

ШІ може допомогти сформулювати переживання, але не замінить психолога

Штучний інтелект може запропонувати запитання для саморефлексії, пояснити поширені емоційні реакції або підказати, як почати непросту розмову з дорослим. Для деяких дітей це може стати першим кроком до усвідомлення власних переживань.Проте доброзичлива тональність не гарантує достовірності відповіді. Чатбот може неправильно витлумачити ситуацію, запропонувати невдале рішення або не розпізнати, що дитині потрібна допомога фахівця. Відчуття, що тебе розуміють, не завжди означає, що ситуацію справді зрозуміли.Оновлений СhаtGРТ-5 частіше видає небезпечні відповіді, ніж попередня версіяЄ і питання приватності, про яке особливо важливо говорити з дітьми.Розмова з чатботом не є конфіденційною так само, як консультація з психологом. Залежно від сервісу та його налаштувань, повідомлення можуть зберігатися, використовуватися для навчання моделей або передаватися третім сторонам. Тому не варто писати чатботу повного імені, домашньої адреси, назви школи разом з іншими ідентифікаційними подробицями, інформації про інших людей або деталей, за якими можна встановити особу дитини.Важливо пояснювати це без залякування: цифровий інструмент може бути корисним для загальних запитань, але особисті дані й чутливі подробиці потребують особливої обережності.Найбільший ризик виникає тоді, коли ШІ стає єдиним співрозмовником, до якого дитина звертається в складні моменти, а реальні дорослі залишаються поза її колом довіри.

Коли дитині потрібна допомога дорослого

Є ситуації, в яких розмови з чатботом недостатньо. Якщо дитина розповідає про насильство, погрози, булінг або іншу небезпеку, потрібні не лише слова підтримки, а й конкретні дії, які допоможуть її захистити.У таких випадках важливо залучити надійного дорослого, який не звинувачуватиме дитину, поставиться до її слів серйозно та допоможе знайти необхідну підтримку. Залежно від ситуації, це можуть бути батьки або інші близькі люди, шкільний психолог, адміністрація закладу освіти, служба у справах дітей чи медичні фахівці.Не варто обіцяти дитині абсолютної таємниці, якщо йдеться про загрозу її безпеці. Краще пояснити, що інформацією ділитимуться лише настільки, наскільки це потрібно, щоб допомогти їй і захистити її права.Школа також має відігравати активну роль. Дитина має знати, до кого звернутися, якщо їй страшно, самотньо або небезпечно, і бути впевненою, що її не висміють і не покарають за відвертість. Водночас педагогам важливо розуміти межі власної компетенції та знати, коли необхідно залучити фахівців.

Що можуть зробити батьки, школа й громада

Коли батьки дізнаються, що дитина обговорює свої переживання зі штучним інтелектом, першою реакцією може бути бажання забрати телефон, заборонити чатботи або вимагати пояснень. Однак якщо дитина вже боїться осуду, така реакція може лише посилити її небажання говорити про особисте.Штучний інтелект в освіті: деградація мислення чи революція в навчанні?Набагато важливіше почати розмову без звинувачень. Не з «Навіщо ти це робиш?» і не з «Ти що, не можеш поговорити зі мною?», а, наприклад, із простого: «Я хочу зрозуміти, що тебе турбує. Тобі не обов’язково розповідати все одразу, але я готовий / готова тебе вислухати».І далі — справді слухати. Не перебивати, не поспішати з порадами, не порівнювати переживань дитини з проблемами інших людей і не намагатися негайно переконати її, що вона неправильно все зрозуміла. Інколи першою потребою є не розв’язання проблеми, а можливість розповісти про те, що болить.Важливо також не вимагати негайної відвертості. Довіра не виникає за одну розмову, особливо якщо попередній досвід навчив дитину приховувати почуття. Дорослому доведеться доводити власну надійність послідовними діями.Школам потрібно пояснювати учням, де можна отримати психологічну підтримку, як звернутися до фахівця та що відбуватиметься під час консультації. Важливо створювати середовище, в якому дитина може попросити про допомогу без сорому й страху покарання.Батькам — учитися помічати емоційні потреби дітей, цікавитися їхнім досвідом і не знецінювати переживань лише тому, що дорослому вони здаються незначними.Громадам — робити інформацію про безоплатну психологічну допомогу доступною, підтримувати фахівців, які працюють із дітьми, та допомагати родинам знаходити потрібні послуги незалежно від місця проживання чи фінансових можливостей.А фахівцям важливо враховувати, що цифрові інструменти вже стали частиною життя підлітків, і говорити про них без моралізаторства. Заборона сама по собі не навчить дитину критично оцінювати відповіді ШІ та не створить довіри до дорослих.

Питання не лише до технологій, а й до дорослих

Я не вважаю, що штучний інтелект потрібно романтизувати як нового друга дітей. Він не замінить живих стосунків, відповідальності дорослого чи професійної психологічної допомоги. Однак я також не вважаю правильним зводити все до страху перед технологіями.Коли дитина звертається до ШІ з особистим запитанням, ми маємо право цікавитися тим, як працює цей інструмент, які ризики він створює і як захистити дитину. Проте не менш важливо запитати себе: чи є в її житті людина, до якої дитина може прийти з тим самим запитанням?Штучний інтелект відмовляється вимикатись на вимогу тестерівЧи знає дитина, що її не висміють за страх, не покарають за відвертість і не знецінять її болю лише тому, що дорослому він здається незначним? Чи вміємо ми витримувати дитячі емоції, навіть коли вони незручні, незрозумілі або не вкладаються в наші уявлення про те, що має турбувати дитину її віку?Можливо, найважливіше питання звучить так: що має змінитися у взаємодії дорослих із дітьми аби дитині не доводилося шукати безпечного співрозмовника лише в алгоритмі?Відповідь не в тому, щоб змагатися зі штучним інтелектом у швидкості відповідей або вдавати, що технологій не існує. Вона — у створенні стосунків, у яких дитина не мусить заслужити права на увагу, доводити серйозність власних переживань або приховувати те, що їй болить.ШІ може дати дитині відповідь. Проте дорослі мають зробити так, щоб у її житті була людина, якій можна поставити запитання без страху все ж таки отримати відповідь.
Дзеркало Тижня on zn.ua
Математику залишать чи скасують? Чого очікувати абітурієнтам від нових моделей НМТ-2027
Парламентський комітет з питань освіти, науки та інновацій під час засідання 28 жовтня ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді зберегти поточну структуру національного мультипредметного тесту на 2027 рік. Попри це остаточну модель іспиту ще не затверджено, адже під час розгляду в сесійній залі може розгорнутися гостра політична боротьба довкола скасування обов’язкового складання математики та загального скорочення кількості дисциплін, пише Оксана Онищенко у статті для ZN.UА «НМТ-2027: математику залишили обов'язковою. Поки що. Чого чекати від парламенту?»Наразі у парламентських колах точаться активні дискусії стосовно трьох основних моделей проведення підсумкового тестування:
    Модель «3 1 предмет» (підтримана комітетом): передбачає збереження чинного порядку, де обов’язковими залишаються українська мова, історія України та математика, а четверту дисципліну вступник обирає самостійно. Відповідний законопроєкт подав голова профільного комітету Сергій Бабак разом із колегами.Модель «2 1 предмет»: передбачає скасування обов’язкової математики. За цієї схеми обов’язковими залишаються лише українська мова та історія України, а також один предмет на вибір. Цю ініціативу висунула Юлія Гришина з іншими народними депутатами у межах альтернативного законопроєкту, який наразі відправили на доопрацювання.«Консенсусна» модель: передбачає скорочення всієї структури іспиту до трьох обов’язкових дисциплін для всіх абітурієнтів (українська мова, історія України та математика) без права вибору четвертого предмета.
НМТ у 2027 році можуть дозволити складати двічі: Зеленський анонсував реформуОглядачі наголошують, що відмова від обов’язкового тесту з математики або перехід до варіанта із трьома фіксованими предметами негативно вплине як на шкільне навчання, так і на якість вищої освіти в Україні (школа традиційно орієнтується на вимоги підсумкового тестування і навчає саме того, що вимагає іспит).Авторка наголошує, що, якщо всі старшокласники складатимуть однаковий набір із трьох предметів, університети фактично втратять можливість бачити спеціалізовані знання вступників. У результаті на будь-які спеціальності — від медичних та інженерних до філологічних — вступатиме «універсальний абітурієнт», що підвищує ризики відбору випадкових людей, які згодом не зможуть стати якісними фахівцями.Головним ризиком для самих абітурієнтів залишається затягування законотворчого процесу. Якщо розгляд документа у Верховній Раді розтягнеться на два читання, остаточне рішення можуть ухвалити вже наступного року, що стане несподіванкою для старшокласників, які вже розпочали підготовку за чинними програмами.За словами голови освітнього комітету Сергія Бабака, окремі народні депутати намагаються спрямувати процес за процедурою двох читань, аби за допомогою правок вилучити математику із переліку обов’язкових дисциплін або змінити загальний формат тесту.Раніше повідомлялося, що народні депутати України хочуть змінити формат національного мультипредметного тесту на 2027 рік. 50 парламентарів  (ініціатори законопроєкту: Юлія Гришина, Олександр Мережко, Валерій Зуб, Любов Шпак, В'ячеслав Медяник) зареєстрували проєкт закону № 15254-1, який пропонує зменшити кількість обов'язкових предметів на НМТ до трьох. 
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
НМТ-2027: математику залишили обов'язковою. Поки що. Чого чекати від парламенту?
Свіже засідання парламентського комітету з питань освіти й науки, що відбулося 28 жовтня, викликало неабиякий ажіотаж, бо на ньому розглядали наболіле питання — що робити з НМТ у вступній кампанії-2027? Залишати його таким, як і минулого року, чи змінити? Комітет мав ухвалити стратегічне рішення: які предмети будуть обов'язковими, а які — за вибором. Усі інші технічні питання — скільки буде сесій НМТ, чи дозволять перескладати тестування, якщо абітурієнт незадоволений результатом, — вирішуватиме вже МОН.Оскільки НМТ — це іспит високих ставок, то і пристрасті навколо нього завжди розпалюються не на жарт. Бо від того, наскільки високою буде планка вимог тесту, залежить кількість тих, хто її здолає. А значить, залежить мрія абітурієнтів про вступ та мрія вишів набрати студентів і отримати фінансування. Тому НМТ — вдячна тема для популізму: обіцянка «почути кожного» і спростити вступ знаходить відгук у величезної аудиторії.Зазвичай спроби «приборкати» НМТ (так, щоб воно нібито й було, але й не дуже заважало) відбуваються трьома способами: а) спростити завдання (це вже робиться), б) прибрати з переліку обов'язкових «проблемні предмети», які абітурієнти зазвичай складають погано (математику), і в) скоротити кількість предметів, які мають складати вступники. І на засіданні комітету ми теж їх побачили.Розглядали два законопроєкти. Перший — Сергія Бабака та його колег, який пропонував залишити НМТ таким, як минулого року: три обов'язкові предмети (українська мова, історія України та математика) і один за вибором. Другий законопроєкт — Юлії Гришиної та інших, який намагається змінити структуру тесту: залишити лише два обов'язкові предмети НМТ (історія та українська мова), а третій — дозволити обирати. Тобто математика лагідно випадає з пулу обов'язкових.Комітет підтримав законопроєкт Сергія Бабака — цей варіант і внесуть до парламенту. Рішення комітету ухвалили з перевагою в один голос: шість проти п’яти. А законопроєкт Юлії Гришиної відправили на доопрацювання.НМТ у 2027 році можуть дозволити складати двічі: Зеленський анонсував реформуІ тут би можна було видихнути і вважати, що НМТ нічого не загрожує. Проте ні. Попереду — парламентські слухання. «Уже бачу, що деякі депутати хочуть затягнути процес і піти у два читання, щоб спробувати правками прибрати математику або щось інше…», — прокоментував засідання комітету Сергій Бабак. І зауважив, що якщо розгляд закону розтягнеться на два читання, його ухвалять уже наступного року. І це пізно, адже абітурієнти вже зараз готуються до вступу.Які ідеї вигулькнуть у парламенті — достеменно не відомо. Однак, судячи з обговорень на комітеті, — можемо передбачити.

Загрози НМТ

Оскільки спроби викреслити математику з обов'язкових предметів викликали суспільний резонанс (проти цієї ідеї виступили міністри освіти — нинішній і його попередники Оксен Лісовий та Лілія Гриневич, деякі депутати, науковці, освітяни), на засіданні комітету Юлія Гришина запропонувала інший, «консенсусний» варіант рішення.Вона озвучила ідею зменшити кількість предметів НМТ до трьох замість нинішніх чотирьох. Однак щоб усі три були обов'язковими: мова, історія України та математика. Проте ця невинна на вигляд ідея насправді може завдати великої шкоди системі освіти.Уявімо, що всі абітурієнти України мали б складати три однакові предмети. Це означатиме, що до університетів вступатиме один універсальний солдат на будь-яку спеціальність — хоч на лікаря, хоч на інженера, хоч на філолога. Тобто виші майже наосліп шукатимуть свого вступника. Отже, зростатиме ризик відбору випадкових людей, які стануть потім такими ж «випадковими» фахівцями або поповнять ринок безробітних.Це вплине й на якість навчання: виші ризикують отримати першокурсників із величезними прогалинами у фундаментальних дисциплінах. Тих дисциплінах, на яких базується їхній майбутній фах (наприклад, фізиці, хімії, біології). Такі прогалини є і тепер, але все ж до вишів зараз заходять люди, які хоча б намагалися вчити основні предмети, що потрібні для майбутньої спеціалізації. У майбутньому й цього може не бути.Бабак розповів, хто чинить тиск із вимогою обмежити НМТ при вступіУдарить ця ідея і по шкільній освіті: школа орієнтується на НМТ: що вимагає тест, те в школі і вчать. Тобто школа зосередиться на трьох предметах, усе інше можна викреслити. У нас і так падає якість освіти, тепер ми її хочемо добити?Низька якість освіти — це, до речі, один із аргументів у дискусіях, чи спрощувати НМТ. «Ну нема зараз освіти, — сказала Юлія Гришина. — Ми маємо бути свідомі. Ми ж народні депутати, представники народу. Ми їздимо в округи. Нема, на жаль, процесу».На це влучно відповів її колега Роман Грищук: «Якщо немає освіти, то що ж, не робитимемо НМТ, не даватимемо вищої освіти — усім видамо дипломи? Потім ми дивуватимемося, чому в нас проблеми з ОПК, чому ми програємо в інноваційній війні, чому діти їдуть за кордон».

Популізм проти вимог

Ніхто не заперечує, що в умовах обстрілів й тривог і готуватися, і складати тест нелегко. Проте не можна розв'язувати проблем безпеки коштом примітивізації вступної кампанії.Треба думати, як можна доповнити умови проведення тестів, наприклад, можливістю перенести участь у тестуванні після ночі обстрілів або припинити тест під час тривоги й прийти іншим разом (така можливість є і зараз, до речі).Однак перевантаження і стрес — не єдині аргументи прихильників змін до НМТ — законопроєкту Юлії Гришиної. Пропоную вам невелику добірку яскравих коментарів: «що більше предметів на НМТ, то більше репетиторів», «дослухаймося до пропозиції депутаток-мам — у них діти в школі навчаються», «жодної притомної відповіді ні від міністерства, ні від УЦОЯО щодо того, чому саме чотири предмети так важливі в НМТ в умовах війни на п'ятий рік», «є купа європейських країн, які приймають наших дітей на базі одного англійського тесту».Звісно, це все — точні торкання до найболючіших мозолів кожної української родини. Чудова філігранна основа для популізму. Однак це не схоже на аргументацію для стратегічних державних рішень.Читати, рахувати, мислити: які слабкі місця шкільної освіти оголив НМТ-2026До речі, про англійський тест. Якось я їхала в потязі з групою українських старшокласників, які поверталися з Молдови, де складали міжнародний іспит з англійської. Цей іспит був їм потрібен для вступу в престижні закордонні виші. Більшість — склали, попри навчання під час тривог. Бо дуже хотіли стати студентами й знали, що ніхто не послаблюватиме для них вимог.Зниження вимог до вступу заради утримання молоді в Україні — це згубна ілюзія. Вступники їдуть за кордон не через математику чи складний НМТ.  Вони їдуть за якісною освітою, безпекою та  перспективами на майбутнє. Знижуючи освітню планку, ми не затримуємо вмотивованих — ми лише посилаємо їм чіткий сигнал: якість освіти в Україні більше не в пріоритеті.Коли державний іспит перетворюється на формальність, а вища освіта — на компроміс із неуцтвом, український диплом  втрачає цінність у очах роботодавців. Їм не потрібні фахівці без знань. Не знайшовши кваліфікованої та гідно оплачуваної роботи в Україні, частина молоді все одно з часом виїде за кордон — але вже не як інтелектуальна еліта, здатна конкурувати, а як працівники для збирання полуниці чи миття посуду.

Для чого нам НМТ?

«Я хочу вам нагадати, якою є мета НМТ, — сказала Юлія Гришина. — Мета НМТ — зробити конкурсний відбір реальним, прозорим. І я впевнена, що в умовах війни, впровадивши три предмети, ми абсолютно спокійно зможемо забезпечити цей конкурсний відбір». НМТ можуть перевести на дводенну модель з можливістю перескладання — директорка УЦОЯООднак насправді незалежне тестування (ЗНО, а тепер його наступник НМТ) запроваджували не лише для чесного вступу, а й для вимірювання якості знань та впливу на освітню політику. Нагадаю, що у нас у країні навіть ухвалили концепцію освітніх вимірювань за допомогою ЗНО (НМТ).Тестування — це ювелірний інструмент, а не просто пристрій для сортування вступників. І тому його треба розуміти й берегти, а не відламувати від нього деталі, призначення яких комусь незрозуміле.Звісно, вирішувати проблему якості освіти шляхом зниження вимог і спрощення НМТ — найлегше. Замість того, щоб підняти освіту, краще опустимо планку іспитів. Набагато складніше — зробити стратегічні кроки, які реально захистять якість освіти і які давно мала зробити держава: побудувати підземні школи-бункери, забезпечити цифровізацію навчання і підтримку вчителів, дати чіткі інструкції (не рекомендації!) школам, як працювати залежно від безпекової ситуації. Є освітні втрати — дайте вчителям програми з їх подолання. Не гасла, не загальні обіцянки, а програми. І це ще далеко не повний список того, що мала б зробити держава. Про кожну з цих проблем у ZN.UА ми писали не раз.Спрощення НМТ — це не лише про кількість предметів, це про наш ціннісний вибір. Нам пропонують тихий, непомітний компроміс із відсутністю перспектив. І той, хто сьогодні підписує капітуляцію перед якістю знань, має чесно зізнатися собі: він підписує вирок нашому завтрашньому дню.
Дзеркало Тижня on zn.ua
В Україні цього навчального року кількість учнів скоротилася на понад 95 тисяч
У цьому навчальному році, згідно з даними системи АІКОМ, в українських закладах загальної середньої освіти навчаються 3 380 863 учні. Цього року школи мають на 20% менше дітей (кількість школярів скоротилася на 849 137), ніж у 2021/2022-му навчальному році, розповіла директорка департаменту освіти та науки Київської міської державної адміністрації Олена Фіданян. 
За її словами, порівняно з 2025 роком у цьому навчальному році кількість учнів зменшилася на 95 573. 
Освіта під час війни: як школи втрачають учнів, а університети — вступників
 Фіданян наголосила, що в Києві навчається найбільше учнів — 302,4 тис. (8,9% від загальної кількості учнів по всій Україні). Друге місце посідає ​Дніпропетровська область — 8% від загальної кількості школярів, третє — ​Львівська (7,9%), четверте — ​Одеська (6,8%) та п'яте — ​Київська (6,6%). 
Демографічна криза: в Україні різко зменшується кількість дітей дошкільного віку
В Україні середня наповнюваність класів становить 15,7 учня, однак у різних регіонах ці цифри суттєво відрізняються. Висока наповнюваність класів у Києві та області спричинена концентрацією населення та високим попитом на місця у школах. Чому велика кількість учнів у класах не завжди означає сприятливу ситуацію, пише голова ГО "Батьки SОS" Олена Парфьонова у статті "Як демографія змінює систему освіти України".
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Уряд береться за університети: в Україні запровадять критерії об'єднання вишів
Міністерство освіти і науки України ініціює розробку спеціального законопроєкту, який встановить критерії для укрупнення закладів вищої освіти. Необхідність законодавчого врегулювання виникла через неоднозначну судову практику та численні звернення університетів до судів, заявив міністр освіти і науки Андрій Бутенко на засіданні комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, передає «Інтерфакс-Україна».«По вищій освіті по укрупненню. Якщо ви звернете увагу на наш план дій уряду, там є ця частина, вона прямо записана, що "продовжити систему укрупнення закладів вищої освіти". Але механічне укрупнення нічого не дає, якщо немає системи», — наголосив Бутенко.Експерт: механічне скорочення кількості університетів у відповідь на кризу не врятує освітуМіністр підкреслив, що запропонований законопроєкт має остаточно врегулювати спірні питання та зробити процес реорганізації зрозумілим для академічної спільноти.

Потреба в нових критеріях

Оновлена система укрупнення вишів покликана усунути правові прогалини, через які реформа стикалася з перешкодами. Головними передумовами для законодавчої ініціативи стали такі фактори:
    Заклади вищої освіти масово зверталися до судових інстанцій через незгоду з рішеннями про реорганізацію.Судова практика під час реалізації попередніх хвиль укрупнень виявилася суперечливою та неоднозначною.Керівники та колективи університетів наразі не мають чіткого розуміння, за яких саме показників їхній заклад потрапляє в зону ризику.
За словами очільника Міносвіти, чітко прописані норми закону дозволять заздалегідь визначати ефективність роботи навчальних закладів і позбавляти процес суб'єктивних чинників.Демографія й війна б’ють по вищій освіті. Українські університети виживають замість розвиватися. Але скорочення університетів — не єдиний вихід із кризи, адже заклади вищої освіти — це ще й осередки науки. Тому не всім "слабким" університетам треба зачиняти двері, деяким важливо дати шанс. Вони можуть стати точками зростання країни, як у Німеччині. Про німецький досвід розвитку науки в університетах читайте в статті "Реформа науки в університетах: від виживання — до співтворення майбутнього" науковця Андрія Шевченка.
Go to zn.ua
Дзеркало Тижня on zn.ua
Як Україні побудувати конвеєр талантів: досвід Туреччини
Україна декларує розвиток природничо-математичної та інженерної освіти як пріоритет для технологічного майбутнього. Проте створити умови у школі — це лише початок. Справжній виклик починається за межами школи: чи знайде випускник лабораторію, наставника й команду для розробки реального продукту або ж буде змушений шукати їх за кордоном?Освіта програє гонитву із технологіями: експерт пояснив, чому школа не зможе заборонити всі гаджети школярамЗа даними Національного інституту стратегічних досліджень, основними причинами виїзду молоді за кордон є не лише безпекові ризики та пошук якісної освіти, а й пошук перспектив працевлаштування.Тому створення безперервної системи підтримки молоді — це питання виживання країни. Цікавий тут досвід Туреччини: він демонструє, як держава може побудувати цілісну систему — конвеєр, що виявляє молоді таланти й веде їх від першого шкільного захоплення до роботи у високотехнологічній індустрії.

Технологічне майбутнє на очах у мільйонів

Наочним прикладом того, як поєднати освіту з технологічним розвитком, є фестиваль авіації, космосу та інженерії ТЕКNОFЕSТ, що відбувається в Туреччині. Його організатори — Фонд команди технологій Туреччини (Т3 Fоundаtіоn), який опікується підтримкою людського капіталу країни, і Міністерство промисловості та технологій. Якраз нещодавно, на початку жовтня, відбувся 15-й фестиваль ТЕКNОFЕSТ. Адже в Туреччині він уже став традицією.Цей фестиваль є частиною урядової концепції Міllî Теknоlоjі Наmlеsі («Національний технологічний прорив»), яка має на меті розвивати власне високотехнологічне виробництво. Стратегія промислового й технологічного розвитку Туреччини до 2030 року називає серед пріоритетів штучний інтелект, напівпровідники, космічні технології, оборону та високотехнологічне виробництво. У такій картині майбутнього інженер, програміст чи дослідниця можуть побачити, де знадобляться їхні знання.ТЕКNОFЕSТ якраз і дає таку можливість. Учасники (а це науковці, інженери, військові та школярі) представляють власні розробки, спілкуються з фахівцями, а участь у фестивалі з власною ідеєю може стати кроком до подальшого навчання чи стажування. На технологічні конкурси фестивалю подали заявки понад 1,6 мільйона учасників із 99 країн у складі більш як 730 тисяч команд. До фіналу змагань потрапили понад 14 тисяч молодих винахідників, які й презентували свої розробки наживо на майданчику ТЕКNОFЕSТ.Утім, атмосферу фестивалю важко звести суто до технологій — загалом він нагадує велетенський азійський базар ідей: гомінкий, яскравий, сповнений руху, суперництва й зустрічей. Тут замість краму пропонують прототипи, ідеї та амбіції; кожен проєкт демонструє власний варіант майбутнього. Майданчиком фестивалю став аеропорт GАР, розташований приблизно за 35 кілометрів від центру міста Шанлиурфа на південному сході Туреччини. На одній території тут сусідили літаки й безпілотники, учнівські проєкти та робототехнічні майстерні. За даними організаторів, за п’ять днів фестиваль відвідали близько 1,5 мільйона людей.Поступки заради ЄС: Рада перепише закон про освіту під вимоги УгорщиниСюди приходять цілими родинами. Кожен має можливість не просто подивитися на сучасні технологічні розробки, а й торкнутися їх. Дуже зворушливо спостерігати, як малюки у візочках намагаються дотягнутися до великого літака. Можливо, вони ще не знають слова «інженер», але вже бачать, що за ним стоїть.На платформі ТЕКNОFЕSТ Саrееr публікують вакансії та пропозиції стажувань; організатори також передбачають практику для учасників у технологічних установах.

Від зацікавлення до професійного шляху

Фестиваль може запалити інтерес, але сам по собі не перетворює його на освіту й професію. Він є лише однією зі сходинок безперервної драбини, де кожен наступний крок логічно продовжує попередній і підхоплює зацікавлену молодь.Наступний крок після фестивалю пропонують майстерні DЕNЕYАР. Для участі в цих майстернях школярі мають пройти конкурсний відбір. Вони безоплатно навчаються тут упродовж 36 місяців за 11 напрямами — від робототехніки й програмування до штучного інтелекту, енергетики та матеріалознавства. Такі майстерні діють у 81 провінції країни за підтримки Міністерства молоді та спорту й Т3 Fоundаtіоn.Навколо майстерень DЕNЕYАР функціонує ширша державна екосистема, ключовим координатором і донором якої є ТÜВİТАК (Рада з наукових і технологічних досліджень Туреччини). Вона не лише фінансує фундаментальні та прикладні розробки науковців, а й опікується мережею з понад 40 інтерактивних наукових центрів (bіlіm mеrkеzlеrі), на базі яких діють ці майстерні. Завдяки такій співпраці ТÜВİТАК, Т3 Fоundаtіоn, університетів та приватного бізнесу забезпечується наскрізний зв’язок усіх етапів залучення молоді до технологій: перше шкільне зацікавлення ➔ систематичне навчання в DЕNЕYАР ➔ університетські гранти від ТÜВİТАК ➔ дослідницька робота чи працевлаштування в індустрії.Цей конвеєр талантів працює тому, що турецька технологічна освіта розвивається не у вакуумі, а тісно пов'язана з реальним виробництвом.За даними статистики, витрати Туреччини на дослідження й розробки (R&D) становлять 1,46% ВВП. Причому головним замовником і рушієм науки став приватний бізнес: підприємства самі фінансують понад 53% усіх наукових витрат у країні й виконують майже 65% усіх досліджень. Отже, бізнес масово купує нові технології та фінансує лабораторії, тому молодий фахівець чітко бачить, що професія інженера чи дослідника забезпечить його реальною роботою з високою зарплатою всередині країниПротезування та біомедична інженерія: КПІ відкрив безоплатну магістерську програму для ветеранів

Не кожен талант має стати інженером

Для України, яка веде війну, розвиток власних оборонних технологій також має життєве значення. Та якщо весь освітній наратив зводиться до підготовки кадрів для технологічних компаній і оборонної промисловості, з нього випадають інші важливі шляхи. Країні потрібні інженери, а також математики, фізики, біологи, фахівці з фундаментальних досліджень і люди, які ще не знають, до якої професії їх приведе цікавість. Математика важлива не тільки як інструмент для створення алгоритму чи розрахунку траєкторії БпЛА. Вона вчить доводити, ставити запитання й працювати з абстрактними ідеями, тобто набувати навичок, практичне застосування яких може стати зрозумілим значно пізніше.Щоб підтримувати інтерес до науки, не завжди потрібна пряма дорога від шкільного проєкту до технологічної компанії. Існують простори, де можна вивчати математику й природничі науки заради самого пізнання — без вимоги негайно перетворити знання на професію чи продукт. Такий приклад у Туреччині — це Математичне село Несіна поблизу Шириндже.Воно засноване 2007 року Фондом відомого математика Несіна за пожертви та завдяки волонтерській праці. Ідея села — досліджувати математику як частину культури, мистецтва та вільної думки в спільноті школярів, студентів і професорів. Переживши суперечки з владою через те, що його хотіли знищити за планами містобудування, село стало символом незалежного простору, де математику й науку можна плекати вільно, своєрідним храмом знання, що нагадує середньовічні осередки вченості.Поруч із Математичним селом розвиваються й інші локальні осередки: Математичний музей в Орхангазі при університеті, SUМ Маtеmаtіk Мüzеsі в Анталії та проєкт Маtеmаtіğіn Реşіndе у Стамбулі.Ці простори виникають у співпраці університетів, муніципалітетів і громадських команд. Вони надзвичайно промовисті на тлі досліджень про обмеження інституційної автономії вишів і політичний тиск на академічне життя в Туреччині: незалежні осередки стають прихистком для тих, хто прагне вільно обирати зміст і спосіб навчання, плекаючи математику як частину загальної культури, а не лише як майбутню професію.Міністерство освіти і науки створює Агенцію прикладних досліджень: чим вона займатиметься

Що потрібно Україні

Турецький досвід не дає готових шаблонів, адже Україна будує свою систему в умовах повномасштабної війни та руйнувань. Проте головний урок полягає в системності й наскрізності.Україна вже рухається в цьому напрямі. Прикладом є проєкт «Інженерне майбутнє України», який об’єднує Малу академію наук, університети та високотехнологічний бізнес за моделлю «школа — університет — інженерний центр — індустрія».Важливо розвивати такі ініціативи, забезпечуючи:
    системну взаємодію різних ланок: поєднувати освіту, науку та бізнес, щоб перспективні розробки отримували подальший розвиток;баланс пріоритетів: підтримувати оборонні технології, не жертвуючи фундаментальною математичною та природничою освітою;можливості для молоді: забезпечувати доступ до обладнання, наставників, стажувань і грантів.
Річ не в тому, щоб утримати кожного випускника всередині країни силою. Важливо створити середовище, в якому зростати, досліджувати й створювати технології в Україні буде престижно, ефективно та доцільно, а для тих, хто виїхав, існуватимуть реальні можливості для повернення та професійної інтеграції.
Go to zn.ua
Sign up, for leave a comments and likes
About news channel
  • Новини дня. Ексклюзивні коментарі, думки, аналітика та головні події України і світу на сайті Дзеркало тижня

    All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.

    Responsible: editorial office of the site zn.ua.

What is wrong with this post?

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization