Search trend "24 січня"

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 3 грудня.Байден збільшив поставки зброї в Україну через побоювання щодо дій ТрампаБайден збільшив поставки зброї в Україну, побоюючись, що Трамп припинить допомогу США, пише Тhе Wаshіngtоn Роst.Директива викликала дебати, оскільки деякі чиновники побоюються, що вона занадто глибоко скоротить американські запаси та поставить під загрозу військові потреби в інших країнах.Ініціатива була частково підштовхнута динамікою бойових дій Росії та побоюваннями головних прихильників України, що після вступу на посаду новообраного президента Дональда Трампа 20 січня відбудеться різка зміна американської політики щодо війни.Проте дехто в адміністрації вважає, що незалежно від того, що робитиме Вашингтон, київські військові залишаться в меншості, не маючи набагато більшої кількості солдатів, щоб продовжувати боротьбу. І навіть попри прискорення поставок зброї, зростає розчарування українськими лідерами, які чинять опір закликам США знизити призовний вік з 25 до 18 років.Упродовж останніх тижнів російські війська захоплюють українську територію найшвидшими темпами з 2022 року, що викликає тривогу у Вашингтоні. Представники адміністрації заявляють, що їхній поштовх озброєнь наприкінці терміну разом із рішенням президента Джо Байдена дати зелене світло ракетним ударам вглиб російської території та розгортанням протипіхотних мін, які давно критикують правозахисні групи, може дати Києву певний простір для маневру. Але вони закликають українських лідерів скористатися моментом і розширити свої збройні сили."Ми абсолютно точно продовжимо надсилати Україні зброю та обладнання. Ми знаємо, що це життєво важливо. Але так само важливі і людські ресурси на цьому етапі, – заявив минулого тижня речник Білого дому Джон Кірбі. – Насправді, ми вважаємо, що людські ресурси – це найбільш життєво важлива потреба, яку вони мають. Тому ми також готові посилити наші навчальні можливості, якщо вони зроблять відповідні кроки для поповнення своїх лав".Радник з національної безпеки Джейк Салліван  нагадав, що Байден у вересні оголосив про намір виділити все фінансування на військову допомогу Києву до свого відходу з посади. Салліван повідомив, що до інавгурації Трампа адміністрація відправить Києву сотні тисяч артилерійських снарядів і тисячі ракет."Президент прагне поставити Україну в якомога сильнішу позицію", – сказав він.Українські лідери кажуть, що на призов негативно вплинуло скорочення військової допомоги на початку цього року, оскільки потенційні солдати не бажають йти добровольцями, якщо вони не впевнені, що матимуть зброю, щоб стріляти у ворога, і що західні поставки зброї продовжують затримуватися."Немає сенсу чути заклики до України знизити мобілізаційний вік, нібито для того, щоб призвати більше людей, коли ми бачимо, що раніше анонсоване обладнання не надходить вчасно. Через ці затримки в Україні не вистачає зброї для оснащення вже мобілізованих солдатів", – написав у соціальних мережах радник президента України Володимира Зеленського з питань комунікацій Дмитро Литвин.Тим часом Трамп пообіцяв закінчити війну в Україні за "24 години", як тільки вступить на посаду. Минулого тижня він оголосив, що призначить генерала у відставці Кіта Келлога своїм спеціальним посланником у справах Росії та України. Келлог, високопосадовець з питань національної безпеки в першій адміністрації Трампа, запропонував обумовити майбутню підтримку України з боку США її участю в переговорах щодо припинення конфлікту, але він також запропонував озброїти Київ ще більш агресивно, щоб підштовхнути Кремль до поступок.Майбутнє безпекової допомоги з боку Вашингтона, який сьогодні є головним військовим донором України, після інавгурації Трампа залишається під питанням. Військові успіхи Росії занепокоїли адміністрацію Байдена, хоча високопосадовці та інші представники адміністрації заявили, що не очікують серйозного прориву оборонних ліній України в найближчі місяці, навіть якщо Москва продовжуватиме наступати. Однак вони застерегли, що перегони за використанням решти коштів із 61 мільярда доларів додаткової допомоги можуть призвести до перенапруження американських збройних сил. Один високопоставлений представник оборонного відомства США заявив, що головним ризиком короткострокового прискорення надання допомоги Україні передовсім буде загроза для інших місій, оскільки військові спрямовують більше повітряних засобів і особового складу на перекидання величезної кількості обладнання до Європи. Високопоставлений представник адміністрації сказав, що Білий дім зважує ці суперечливі вимоги, просуваючи свої плани щодо допомоги Україні.На думку американських офіційних осіб, у довгостроковій перспективі розрив між російськими та українськими зусиллями з вербування, ймовірно, матиме набагато більше значення у визначенні ходу війни. Виснажена українська армія зіткнулася з проблемою вкрай недоукомплектованих фронтових підрозділів, а також з повільною мобілізацією і навчанням. Кремлю, тим часом, вдається дещо розширити свої сили, навіть попри те, що він зазнає значних втрат, сказав один із чиновників.На думку американських офіційних осіб, у довгостроковій перспективі розрив між російськими та українськими зусиллями з вербування, ймовірно, матиме набагато більше значення у визначенні ходу війни. Виснажена українська армія зіткнулася з проблемою вкрай недоукомплектованих фронтових підрозділів, а також з повільною мобілізацією і навчанням. Кремлю, тим часом, вдається дещо розширити свої сили, навіть попри те, що він зазнає значних втрат, сказав один із чиновників.Пентагон також уважно стежить за подіями в Курську, щоб виявити як нещодавнє рішення скасувати заборону на запуск ракет американського виробництва по цілях в глибині Росії впливає на перебіг бойових дій. Поки що, за словами одного з чиновників, ці ракети мали лише "дезорганізуючий" ефект на загальну боротьбу, сповільнюючи інтеграцію північнокорейських сил.Кремль пообіцяв наслідки для західних прихильників Києва і нещодавно запустив нову потужну ракету по Україні після ударів, завданих всередині Росії. Проте представники адміністрації Байдена вважають, що жодна зі сторін не зацікавлена в тому, щоб грати в азартні ігри з прямою війною між двома ядерними державами.Українські солдати тримають оборону на КурщиніСвітанковий штурм у Курській області Росії так і не дійшов до перестрілки, але показав, наскільки напруженою була битва на території Кремля. П'ятеро росіян пішли вперед на сірому недільному світанку, але, як показали тепловізійні знімки з безпілотника, були вбиті або поранені безпілотником, коли намагалися сховатися в лісосмузі, розпочинає свій матеріал про Курщину СNN."У мене таке враження, що (росіяни) мають необмежену кількість людей, – сказав журналістам командир підрозділу 225 штурмового батальйону Олександр, описуючи бої вже з кафе в українському місті Суми 11 годин потому. – Вони посилають групи, і майже ніхто не залишається в живих. А наступного дня знову йдуть групи. Наступні росіяни, здається, не знають, що сталося з попередніми росіянами. Вони йдуть туди, в невідомість. Ніхто їм нічого про це не розповідає, і ніхто не повертається".Як розповідають журналісти видання, Олександр і двоє його колег, з якими він сидить, погано чують через постійні обстріли. Вони дають змогу отримати рідкісне уявлення про майже чотиримісячну українську окупацію Курська.Прихильники Курської операції вважають, що вона надала Києву життєво важливі важелі впливу на будь-які майбутні мирні переговори, які можуть бути ініційовані новообраним президентом США Дональдом Трампом, а це означає, що Україні необхідно утримати плацдарм у цьому регіоні щонайменше до весни."Ви забрали нашу ядерну зброю? Ви обіцяли нам дах над головою, – говорить Олександр. – Тримайте своє слово. Нас вбивають, а ви все ще намагаєтеся грати в ігри, відстоювати свої інтереси. Ви повинні були віддати все, що могли, щоб закінчити цю війну за два дні".Нещодавні російські атаки в його районі Курська виявилися настільки ж неефективними, наскільки й дорогими, зазначив військовим. Окремо українські офіційні особи визнали, що 40% території, яку вони зайняли наприкінці літа, з того часу було відвойовано росіянами. За словами Олександра, його підрозділ не спав три дні, не залишав лінію фронту протягом восьми місяців і брав участь у запеклих боях в українських містах Бахмут, Авдіївка та Часів Яр. Російські війська, з якими українці зіткнулися в Курську, складалися з добре підготовлених десантників 76-ї бригади, а також менш організованих чеченців і африканських найманців. Але він не бачив жодних ознак 12 тисяч північнокорейських військових, які, за даними Пентагону, були направлені до Курська."Коли ми їх спіймаємо або побачимо тіло, – додав він. – Тоді я точно знатиму, що вони тут".За його словами, трьома тижнями раніше його підрозділ зазнав нападу з боку 40 бронемашин і близько 300 піхотинців. Тоді вони знищили 50 росіян.

Зараз Україна і весь світ входить в зону великої турбулентності на 60-90 днів поки адміністрація Дональда Трампа не "вгніздиться" на своїх посадах. Розуміємо, що ключовий план Путіна полягає в тому, щоби довести ситуацію до максимальної ескалації. Найстрашнішу роботу Путіним буде зроблено впродовж найближчих кількох місяців. Можливо, я помиляюсь щодо плану Путіна. А якби ви прокреслили теперішню драматичну турбулентність?Насправді команда Трампа вже фактично "розсілася по гілках", це вони роблять досить швидко. Є певні уточнення, коли, наприклад, кандидатура прокурора не пройшла на офіс президента, але загалом імена ключових посадовців вже відомі.Оскільки ми зараз говоримо про Україну, то стало відомо і прізвище основного радника Трампа з питань  України та Росії, саме щодо нашої війни. І це добре відома для Трампа фігура - людина, яка пройшла війни, кадровий військовий, не молодий, 80 років, але він провів в Україні певний час.Цікаво, що ряд ключових фігур в оточенні Трампа українські аналітики ділять на два етапи. Тобто, в якийсь період вони були дуже-дуже-дуже проукраїнські, а коли ближче до виборів, то або не голосували, якщо були за допомогу України в Конгресі чи в Сенаті, або міняли риторику. Я на це доволі скептично дивлюсь, тому що це називається "підлаштовуватись під флюгер", і така практика дуже відома в Україні.Можна з впевненістю сказати, що основний скелет команди Трампа - це "яструби", тобто люди, які налаштовані войовниче, які не люблять диктаторські режими, а основний їхній ворог - Китай, для деяких - Іран і Північна Корея. Основна лінія критики цієї команди була в тому, що вони, зокрема і радник з питань у Росії та України, робили свої публікації. І хтось сказав, здається, на СNN я бачив цей сюжет, що фактично всі номінанти на ключові посади в адміністрації Трампа, видавали по 2-3 книги, а деякі більше, тому про їхні позиції можна взяти й почитати.Але зараз стає зрозуміло, що ті попередні аналізи, які ми робили, - як Трамп бачить закінчення війни на другий день після "перебування на престолі", вже десь вималювалися. Якщо раніше ми робили припущення на основі публікацій і думали, що ці радники, можливо, не отримають місце в команді. Що буде робити зараз адміністрація Трампа? Будуть чекати чи будуть намагатись вже вступати в ті чи інші перемовини з нашим ворогом, чи це буде відбуватися, можливо, через посередників з третіх країн? Путін налаштований за найближчі 60-100 днів завдати нам найбільшої, найдраматичнішої шкоди.Тут іде таке випробовування. Ми бачимо, що собою являє система Путіна. Він же йде в цей наступ не один - корейці, зброя з Китаю, Ірану, Кореї та ще свої "Орешники" подіставали із загашників. І вони дійсно ідуть як бульдозер. Але Трамп обіцяв, що з його приходом до влади, світ зміниться, війн не буде і буде справедливий мир. І найбільший виклик буде, звичайно, у цій дефініції, хто і як з нас розуміє цей справедливий мир.Я впевнений, що контакти з Москвою вже йдуть, я думаю, що вони навіть раніше почалися. У Трампа чи в членів його команди є свої якісь комунікаційні лінії. Найімовірніше, вони не втрачали контакт з Москвою. Зокрема, і Трамп з Путіним говорив, як стало вже відомо після того, як втратив президентство. Тому в мене нема сумніву, що вони тримають ці комунікації, причому тримають їх на різному рівні - бізнес, лобісти, якісь агенти впливу, офіційні канали комунікації.В цьому сенсі дуже показовим було інтерв'ю американського чиновника, який декілька років був послом Сполучених Штатів в Москві, якраз у тому числі в той момент, коли Путін розпочав повномасштабну агресію. І суть виступу цього посла була в тому, що не варто та й взагалі неможливо собі уявити, що з Путіним можна проводити переговори в класичному розумінні цього слова, про щось домовлятися. З Путіним ні про що не можна домовлятися.Думаю, що команда Трампа це розуміє. Тому є формула, яка мені подобається, і її Зеленський повторював, - примус до миру, як колись росіяни робили в Грузії, або мир з позиції сили. І отут виникають питання - який це матиме вигляд?І кого будуть примушувати? Є ще поганий сценарій щодо примушування до миру, але шляхом, наприклад, ненадання своєчасної допомоги в належній кількості, тут ідеться про конкретні ракетні системи, можливо, додаткові дозволи. А все решта буде робити наш ворог на полі бою, тобто концентрувати живу силу та кидати в м'ясорубку північних корейців і ще кого вони довербують.Але ключові люди, які зараз зайняли посаду радника з Нацбезпеки, особливого радника з питань Росії та України, нещадно критикували адміністрацію Байдена саме за те, що не додавала вчасно зброю, затягувала і робила недостатньо для того, щоб зупинити Путіна. Тут не дуже логічно. Байден і його команда, з одного боку, зараз відчайдушно намагаються догнати, і це, звичайно, дуже напружує, тому що вони стільки часу профукали, а зараз виявляється, що логістично не встигають до кінця передачі влади надати Україні ту зброю, яка була обіцяна – $6 млрд, чи скільки там їх залишилось.Ми вже чули ці закиди й особливо заяви "улюбленця" українських експертів Саллівана, який радить там понизити призовний вік. Це просто виглядає дивовижно, тобто "зброї ми не додамо, а давайте ви більше неозброєних людей кидайте на протистояння з Росією".Але для команди Трампа важливо грати на протидії, щоб вони врахували те, чим дорікали Байдену - незрозуміла кінцева ціль, недостатньо зброї, невчасно і так далі. Проблема буде в той момент, коли треба буде формально Трампу визначатися, бо всі ці речі, про які ми говоримо, ми в основному гадаємо на кавовій гущі, намагаємося проаналізувати, спрогнозувати.Люди, які добре знають Трампа, розуміють, що він сам собі менеджер і його думка може сформуватися вранці, а на вечір вже може помінятися, тобто йде певний кастинг якихось кращих сюжетів, способів вирішення цієї проблеми. А з іншого боку, Трамп уже як президент-елект або обраний президент, або який ще не приступив до своїх обов'язків, все одно вже отримує брифінги від всіх спецслужб і має повну картинку. Ймовірно, йому зараз вже так легко не здається посадити одну сторону і посадити іншу сторону, щоб за 24 години вирішити проблему. Це відчувається, тому Трамп буде далі аналізувати ті пропозиції, які додаються, і буде слідкувати за тим, що відбувається.Мені зрозуміло одне - уявімо собі, що цей дурнуватий Путін реально вирішив використати оцю свою "диво-зброю", яка там летить з якоюсь неміряною швидкістю та несе вибухівку, як він сказав по центрах ухвалення рішень. І сам же Путін сказав, що це практично той же ефект, як ядерна зброя, тільки "краще", бо немає радіації, але все, що потрапляє в зону ураження, перетворюється на попіл. Зрозуміло, це колосальний виклик для тої позиції, якої дотримується демократичний світ. Нема ніякого сенсу у використанні такої зброї, немає можливості використати її тільки по військових об'єктах. А що означає по центрах ухвалення рішень? По урядовому кварталу? Річ у тім, що та зброя дуже неточна. Вона може замість, умовно кажучи, урядового будинку влупити зовсім в інше місце, в житлові квартали. І на цьому тлі все більше і більше європейських країн розуміють, що Путін - це щось непередбачуване, і американські посадовці кажуть, що він розуміє тільки мову сили, тому дозволити зараз таку ескалацію, це просто дивно.І причому це відбувається на тлі постійних спроб не дратувати, не провокувати Росію, яка без жодних провокацій піднімає цю планку. В мене таке відчуття, що Путін, чудово розуміючи психологію багатьох американців, насправді використовує ці загрози для того, щоб налякати саме їх.А найбільша проблема, яка є зараз в Європейському Союзі у країн-членів НАТО - це тест п'ятої статті. Експерти просто моделюють ситуацію - Росія паралельно десь там стане на захист російськомовного населення в одній з сусідніх країн, які є членами НАТО, буде якась локальна операція з зеленими чоловічками. Ми давно говорили, що в Путіна мета - розвалити це відчуття безпеки та солідарності.В теперішній ситуації погрози Путіна термоядерною війною можуть спрацювати в окремо взятих неміцних західноєвропейських головах. А нам в Україні нема куди відступати. І ця історія про "Орешник" - про нібито готовність Путіна застосувати термоядерну зброю нехай навіть лише проти України. Яка б була відповідь? Путін усвідомлює, що навряд чи хтось би жахнув ядерними "томагавками" по його бункеру. І він знає, грає на цьому, бо розуміє, що відповідь буде, а, можливо, не буде прямої відповіді. І після того Путін збирається решту дотискати на землі.Це нагадує ситуацію, коли Обама казав сирійському диктатору Асаду, що, як не дай Боже, ви використаєте хімічну зброю, то вам мало не здасться. Ті використали хімічну зброю і не раз, мабуть, мало їм здалося.Декілька подібних ситуацій з погрозами про ескалацію були вже і раніше, коли, наприклад, Байден попереджав Путіна, - якщо ти підеш агресією на Україну, то будеш шукати п'ятого кута у своєму бункері. Теж не спрацювало. Правда, і зі зворотного боку - Путін багато кого чим лякав, щоб не допомагали Україні, кажучи, що зітремо в порошок.А щодо використання тактичної ядерної зброї, то тут грає роль Китай, який категорично стоїть проти цього. Але в НАТО моделювали сценарій - якщо Росія раптом використає ядерну зброю, локальну або тактичну, проти України, то було сказано, що у відповідь сили НАТО за лічені хвилини звичайною високоточною зброєю знищують миттєво збройні сили РФ, їхній чорноморський флот, всі відомі російські об'єкти, які розташовані на території окупованої України та Криму. І саме це обіцяли Путіну, - якщо ти використаєш тактичну зброю, то у тебе немає нічого - Криму, військового флоту, військ, що перебувають на території окупованої території України.Була така розмова, але знову виникає питання: А наскільки це серйозно і чи готове НАТО так діяти? Бо це вже об'єднані сили НАТО будуть завдавати подібні удари. Це дуже реально, тому що, якщо порахувати спроможність ракетоносіїв, які країни Альянсу можуть підняти в повітря, і американці зможуть використовувати зі своїх флотів, то це дуже-дуже реальний сценарій.Але ситуація хитка і є побоювання, що нас можуть намагатися до чогось схиляти в силовий спосіб. Тобто, звісно, цього ніхто не буде озвучувати, але просто пам'ятаємо, як Гітлер зі Сталіним проводили, так би мовити, свої операції проти Польщі. А полякам від того не було дуже солодко.Про це всі говорять. Очевидно, ці сценарії постійно обговорюються експертами на різних майданчиках. Але мова йде про те, що Трамп не просто обіцяв закінчити всі війни, а він фактично пообіцяв, що знову в світі буде порядок, бо, на відміну від слабкого Байдена, що Трамп - сильний політик і він не дасть слабинку, а Путін при ньому не може себе так поводити, як при Байдені, та й з іншими диктаторами він дуже швидко розбереться.Тут у Трампа величезний виклик, йому треба зберегти імідж або отримати лаври, можливо, Рейгана, якого американці обожнюють, бо це той політик, який розвалив імперію зла (СРСР). Ключові очікування американців у тому, що вони мають президента, який може змусити поганих хлопців поводитись гарніше. І ми вже бачимо приклади цього - європейці вже закуповують рідкий газ американського виробництва, ХАМАС присів, є серйозні можливості щодо "пригашення" Близького Сходу. Бачимо, що там на наших очах все затухає.Тому в Трампа зараз, на момент його коронації, залишається оця російсько-українська війна. І він точно не може ці проблеми вирішити так, як ми з вами удаємо. Він має показати, що він змусив Путіна теж йти на серйозний поступ.І тут для нас вигідний сценарій, щоб Путін спочатку уперся рогами й сказав, що Росія "велікая", і відмовився. Оце була б класна тема. Бо, якщо почнуться окремо й Україна, і Росія, то Путін може продати за поступки те, що насправді поступками для нього не є. Адже на столі будуть лежати й питання санкцій, і кордонів, і гарантій, і НАТО. Дуже дурна теза оцих всіх радників щодо 10 років невступу в НАТО, бо ж питання не в НАТО.Нагадаю, Ватикан не є членом НАТО, але він має достатні гарантії, крім Небесних.Але і для Путіна НАТО чи не НАТО - загроза. Путіну потрібно, щоб не було успішної України, щоб просто вона зникла. Його з цієї форми можна вибити тільки чимось дуже потужним. Його не можна за столом переговорів переконати у тому, що це демократична країна, що її народ має вирішувати свою долю, як йому бути та з ким бути. Два місяці минає, умовно кажучи, вже кінець січня і Трамп "інавгурнувся", а уповноважений до російсько-української війни Кіт Келлог зустрічається, наприклад, з Наришкіним, шефом російської розвідки, чи з Медведєвим, чи з Путіним і вони йому кажуть, що їхні апетити вимагають більшого. Ось, такий сценарій теж можливий.Я б такий сценарій вітав, тому що це зразу робить проблему для Путіна. Бо якщо Україна перша скаже, що ми не можемо, наприклад, через громадську думку чи ще щось, хоча зараз громадська думка в Україні все більше і більше підтримує заморозку цього конфлікту.Зрозуміло, люди втомлюються. А щодо найближчих місяців, то це також відстежуватимуть аналітики по всьому світу.І риторика Зеленського змінилася, тобто Україна говорить про те, що вона розуміє, готова до переговорів, але ставить певні передумови. Суть української позиції - які гарантії безпеки, що на тому кордоні або на тих межах, про які ми домовилися? Росія встоїть там, не нападе знову? Крім того, не підлягає дискусії та й ніхто в Україні не погодиться на те, щоб ми окуповані території визнали в Росії. Ми можемо прийняти формулу про те, що дипломатичним шляхом будемо вирішувати питання. Але якщо у нас буде достатня армія, хорватський сценарій дуже імпонує українцям, то ми можемо за допомогою гарного слова і "кольта" вирішити цю проблему пізніше, після того, як Путін в муках сконає. Тому цей шлях для України цікавий і зрозумілий.А якщо буде в України  така позиція, а Путін стане на тих умовах, про які вже Трамп сказав ще на дебатах, що ця позиція неприйнятна. Мова йшла про чотири області й НАТО. Я не розумію, чому вони беруть це НАТО, бо таке враження, що вони серйозно вірять в те, що Путіна турбує членство України в НАТО. Ні, Путіна турбує можливість України реалізуватися і бути успішною, щоб потім росіяни дивилися і казали: "У етіххохлов там всьо растьот, всьо благополучно". Адже в Росії зараз страшна економічна ситуація.Тому, якщо Росія зробить так, як ви кажете, то з такою позицією Україна заявить про готовність до дипломатичних переговорів на основі того, що, як росіяни кажуть "реалії", але ми не визнаємо територію окупованими, там ще якісь речі. А Росія скаже, що цього недостатньо, то це тоді просто змушує Трампа  весь свій потенціал тиску скеровувати на Росію, не на Україну. 

20 січня відбудеться інавгурація Трампа,  який заявляв, що закінчить війну в Україні за 24 години.

Nataliya Yusupova, a well-known volunteer and public figure, has been cooperating with the Main Military Hospital of Ukraine since 2014.

Since the beginning of the full-scale invasion of the Russian Federation in 2022, it has been conducting regular fundraisers to help the Armed Forces purchase the most necessary equipment that brings our victory closer and saves the lives of our soldiers.

More information about Natalia: https://www.patreon.com/nyusupova, https://www.facebook.com/nataliya.vetvitskaya.

We ask the community to help and raise funds for the Ukrainian Armed Forces: https://send.monobank.ua/jar/62bAtM3t8z

Печерський районний суд Києва продовжив тримання під вартою до 15 січня без права внесення застави для військовослужбовця 56-ї ОМПБр Сергія Гнезділова, який публічно самовільно залишив свою частину. Тримання під вартою вимагала сторона обвинувачення. Гнезділов повторив тезу, що готовий буде повернутися на службу, як тільки будуть встановлені чіткі терміни служби. Запобіжний захід йому обрали 11 жовтня. Його дії кваліфікували як дезертирство, повідомляє "Суспільне". 21 вересня Сергій Гнєзділов, який у 2019 році долучився до лав ЗСУ, самовільно залишив військову частину й оголосив про це публічно, щоб, за його словами, привернути увагу до необхідності ротацій для піхоти, а також до відсутності чітких термінів для служби. У 56-ій ОМПБр відреагували на дії Гнезділова, там призначили службове розслідування та заявили, що військовий "вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Повідомили кількість військових, які поїхали за кордон і не повернулись Думки у суспільстві з приводу СЗЧ Гнезділова розділилися: хтось критикував самовільне звільнення з частини, а хтось навпаки підтримував. У своєму фейсбуці Гнезділов говорив, що "СЗЧ кримінальний злочин", утім, він закликав вирішувати проблеми, а не мовчати про них". 24 вересня прокуратура повідомила про відкриття кримінального провадження щодо Гнезділова.

У київському готелі Sky Lоft сталася бійка зі смертельною стріляниною. Одна людина загинула, двоє отримали поранення. Інцидент трапився 23 листопада, але наразі зʼявилися нові подробиці. Про це повідомляє "24 канал". Виявилося, що стрілець у готелі Sky Lоft був військовослужбовцем. На відео бійки чутно, як одного з чоловіків називають "Рашик". Це Дмитро Рашевський, який на початку повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт. Він брав участь у багатьох операціях і штурмових діях, у 2023 році був поранений на кордоні з Росією під час розвідки. За наявними даними, 23 листопада він вліз у побутову перепалку з п'яною компанією - нібито муніципальною вартою з-під Одеси. Коли бійка стала масовою, зробив попереджувальний постріл, а далі постріл на ураження. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поліція затримала стрілка, який вбив чоловіка у столичному готелі 25 листопада суд постановив, що Рашевський буде під вартою до 21 січня. Прокурори писали про те, що він у лікарні під охороною. Відомо, що Дмитро Рашевський - мешканець Київщини. Він є майстром спорту з тайського боксу. Але мав проблеми із законом. Раніше його вже притягували до кримінальної відповідальності, і зараз у судах розглядаються обвинувальні акти за іншими злочинами, у яких він фігурує. В ніч на 23 листопада у готелі Києва відбулася смертельна стрілянина. Подія відбулась сьогодні приблизно о 01:00. Зокрема, у приміщенні готелю між двома компаніями виник конфлікт та в подальшому бійка. Після цього, один з фігурантів дістав зброю та зробив декілька пострілів у бік опонентів, йдеться в повідомленні. Зазначається, що в результаті стрілянини від отриманих поранень 27-річний чоловік загинув місці. Крім того, ушкоджень зазнали товариш потерпілого та охоронець закладу. Їх обох у задовільному стані було госпіталізовано.

Дональд Трамп, розкриваючи кадрові карти, ще більше накручує інтригу довкола досягнення миру в Україні. 28 листопада генерал у відставці Кіт Келлогг написав у соцмережі: "Для мене було честю працювати на президента Трампа і я з нетерпінням чекаю можливості невтомно трудитися над забезпеченням миру через силу, відстоюючи інтереси Америки". Автору допису 80 років, за першої каденції Дональда Трампа він працював на різних посадах, від начальника апарату Ради нацбезпеки Білого дому до радника з нацбезпеки віцепрезидента Майка Пенса. Нині йому запропонували нову посаду. Обраний президент США дав претенденту блискучу характеристику: "Я дуже радий призначити Кіта Келлога помічником президента і спецпредставника по Україні та Росії. Кіт зробив видатну військову і ділову кар'єру, включаючи службу на дуже важливих посадах у сфері нацбезпеки. Він був зі мною із самого початку". Але Кіт Келлог - не перший. Раніше Дональд Трамп висував на цю посаду колишнього керівника Національної розвідки та експосла у Німеччині Річарда Гренелла і колишнього спецпредставника США по Ірану Брайана Хука. Найбільш контраверсійним серед претендентів виявився юрист російського походження Борис Епштейн. Тож зараз Келлог, який, як очікується, викличе найменше зауважень у Сенаті, де його ще мають затвердити на посаду. Шлях генерала Водночас наявність у списку претендентів Епштейна і Хука свідчить про паралелі між російсько-українською війною і конфліктом на Близькому Сході, котрі проводять у команді Трампа. На відміну від конкурентів, у Келлога є головне - готовий план, котрий базується на досвіді генерала. А він у Келлога чималий. Ще навчаючись в університеті Канзасу, здобув ступінь магістра у сфері міжнародних відносин і продовжив студіювати дипломатію у військовому коледжі США. Кіт був радником спецпризначенців камбоджійської армії у В'єтнамській війні і командував штабом військово-десантної дивізії під час військової операції "Буря у пустелі". Здобуті знання дозволили йому обійняти згодом посаду командувача Командування спецоперацій у Європі. Працював у Тимчасовій адміністрації у Багдаді (Ірак). Саме там став відомим завдяки вмінню швидко і точно реалізовувати накази вищого керівництва, а також - знаходити компроміси. Усе-таки заморозка? План Келлога у співавторстві з колишнім помічником Дональда Трампа Фредом Флейцем опублікований у травні 2024 року. Головна ідея: спонукати Україну та РФ сісти за стіл переговорів. Методи, щоправда, різні. Для України - це скорочення військової та фінансової допомоги. Основна теза документа - не сталий мир, як, приміром, у Формулі миру, а "заморозка" по лінії розмежування. У науковій статті для аналітичного центру Тrumріst Аmеrіса Fіrst Роlісy Іnstіtutе. Кіт Келлог уточнив: "США продовжать озброювати Україну і зміцнювати її оборону, щоб гарантувати ненапад Росії після припинення вогню або мирної угоди. Однак майбутня американська допомога вимагатиме від України участі у мирних переговорах з РФ". Альтернативу Кіт Келлог озвучив у липні 2024 року на з'їзді Республіканської партії: "Якщо Україна не хоче вести переговори - чудово! Але тоді миріться із тим, що ви можете понести жахливі втрати у своїх містах, що у вас будуть вбиті діти, що у вас буде не 130 тисяч загиблих, а 230-250 тисяч". З огляду на цю заяву, Кіт Келлог буде жорстким переговорником. Проте нині не липень, а листопад 2024 року. І чинний президент США Джо Байден зробив запит до Конгресу на додаткову допомогу Україні, що звужує шанси Дональда Трампа на підвищення ставок у діалозі з керівником країни-агресорки. Інші варіанти Це означає, що новий президент США коригуватимуть плани. Наразі відомо, що Дональд Трамп не сприймає, наприклад, ідею надати тимчасово окупованим Росією територіям квазідержавний або особливий статус або запрошення України до НАТО як метод тиску на Путіна. Обраному президенту імпонує гнучка тактика Келлога, котрий пропонував заморозити атлантичну інтеграцію нашої країни, але посилювати її оборону. Обриси тактики і стратегії Можливо, тому, за даними СNN, після номінації Кіта Келлога претендент на посаду радника з питань нацбезпеки Майк Волтц почав інтенсивно коригувати стратегію по Україні. Посилаючись на джерела з оточення Дональда Трампа, у СNN стверджують, що його обриси набувають конкретики. Зокрема: припинення вогню на час переговорів, ЄС і НАТО беруть на себе основний тягар підтримки України. Що буде з окупованими територіями, стане зрозуміло у ході перемовин. Членство у НАТО поки не розглядається, для США головне - гарантії безпеки для нашої країни. "Нам потрібно зруйнувати ці сходинки ескалації, а не реагувати на них, поновити стримування, мир", - заявив Майк Волтц. Для початку реалізації всадити за стіл переговорів Путіна. Магічна дата А у нього якраз критичний період, вважає ексзаступниця помічника міністра оборони у справах Росії та України Евелін Фаркас, бо кремлівський диктатор думає, що час на його боці, а угода з Трампом буде вигіднішою. "Він усе ще думає, що зможе протриматися й пережити українців, хоча економіку лихоманить, війна непопулярна всередині країни, тому і запросив північнокорейців, - зазначила Фаркас. - У кінцевому підсумку, Путін не захоче віддавати якусь територію, а Україна також не захоче йти на угоду без гарантій безпеки". - пояснила Фаркас. Але і для Дональда Трампа час важливий. Він сам не вірить у власну обіцянку припинити війну за 24 години, пояснив професор геополітики у бізнес-школі SSЕС Седомір Несторович, та хотів би діяти швидко. "Для цього наполягатиме на обміні територіями заради миру, - припустив експерт. - Хоча нині ніхто не знає, про які території і мир, власне, йдеться". Каденція без конфліктів У Кремлі припускають, що наступний президент США хотів би почати свій термін без конфлікту в Україні (особливо на тлі перемир'я на Близькому Сході), тому стрімко підвищують ставки, вважає Несторович. Для Путіна 20 січня є важливим, погоджується військовий аналітик Шон Белл: "Він зробить усе можливе, щоб не лише захопити якомога більше території України, але й максимально підірвати моральний дух українців. Зазвичай узимку ми спостерігаємо спад, та цього разу буде сплеск". Готують нові удари Останні сигнали керівника країни-агресорки свідчать про це. 28 листопада в Астані (Казахстан) на засіданні Організації договору колективної безпеки (ОДКБ) Путін заявив: "На удари по нашій території ракетами великої дальності західного виробництва ми відповімо, як уже було сказано. У тому числі, можливо, продовжимо випробування "Орєшніка" у бойових умовах. Нині міноборони і Генштаб обирають цілі для удару по території України. Це можуть бути військові об'єкти, оборонні і промислові підприємства, центри прийняття рішень у Києві". Спарта для Європи У Трампа на це є відповідь. Кандидат у заступники Волтца - Себастіан Горка - в одному з останніх інтерв'ю порадив "колишньому полковнику КДБ і вбивці, головорізу" прислухатися до поради Трампа "негайно сісти за стіл переговорів, інакше допомога, котру ми надавали досі, видасться дріб'язком". Наше стратегічне бачення абсолютно збігається із баченням Трампа, розповів Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко. "З тих коментарів, котрі уже дав Келлог, стає очевидним, що США не відмовляється від підтримки України, Більше того, він критикував демократів за "піпеткову" допомогу. Навіть провів паралель, що Україна має стати новою Спартою для Європи. Для нас це насичення зброю, розробка своєї зброї, розвиток ВПК", - пояснив він. Експерт звернув увагу, що дозвіл на "далекобійку" Україна отримала після зустрічі Трампа з Байденом. Водночас застеріг - поки судити про подальші кроки зарано. "Зараз заливається фундамент сильної позиції США. Тільки коли буде повністю сформована команда і напрацьовані політики, у тому числі, по російсько-українській війні, Трамп вступить у гру, як він любить, з позиції сили. Бо слабких угод Трамп не укладає".

З 24 листопада — дня Катерини, і до 6 січня, коли відзначатимуть Водохрещу, в Україні тривають зимові свята. Цей період був важливим для наших предків ще у дохристиянські часи та вважався священним часом.

Еспресо пояснить, скільки РФ захопила території, як змогла змінити ситуацію на фронті на свою користь, і чи має Україна можливості зупинити окупантів найближчим часом.Україна втратила за 11 місяців площу, яка більша за Люксембург Попри колосальні втрати, ворог має регулярні територіальні здобутки, у більшості на Донеччині, але також і на Харківщині. Якщо у першому півріччі цього року Росії вдавалось захоплювати 50-200 квадратних кілометрів на місяць, то у серпні – 351, а у вересні вже 468. Хоча за весь 2023 рік, за даними проєкту UА Wаr Іnfоgrарhісs, вороги захопили лише близько 150 квадратних кілометрів.За останні два місяці ситуація лише погіршилася. У жовтні, за даними DеерStаtе, окупанти захопили 490 квадратних кілометрів території, а в листопаді, як пише Rеutеrs, ще більше – понад 600. В сумі – це територія Києва та Харкова. Якщо додати всі наявні цифри, то за 11 місяців росіяни окупували понад 2,7 тис. квадратних кілометрів України. Щоб уявити цей розмір, нагадаємо, що площа Чернівецької області, найменшої в Україні, становить 8,1 тис. квадратних кілометрів, тобто 2,7 тис. – це як третина Буковини. Приблизно такі ж розміри має і Люксембург. За даними DеерStаtе, з 2014 року росіянами всього тимчасово окуповано 111,34 тис. квадратних кілометрів, а це 18.44% України. До 24 лютого 2022 року уряду не підпорядковувалися 43,969 тис. квадратних кілометрів, тобто за час повномасштабної війни росіяни зайняли близько 67,4  тис. квадратних кілометрів української землі, фактично 95-96% з них було здобуто у 2022 році, і лише 4% – у 2024. Пришвидшення темпів просування, які найбільші з часів початку повномасштабної війни, свідчать про бажання Кремля за будь-яку ціну окупувати всю Донеччину, особливо до 20 січня, коли у Білому домі офіційно загосподарює Дональд Трамп, який обіцяв завершити війну за 24 години завдяки примусовій дипломатії.Читайте також: Мирна угода в обмін на що: які сценарії завершення війни розглядає Дональд Трамп. Пояснюємо Зміна російської тактики: від "Київ за три дні" до методичних "м’ясних штурмів"Наші військові вже майже три роки героїчно обороняються проти колосальної військової потуги, яка номінально у світовому рейтингу Glоbаl Fіrероwеr продовжує залишатися другою армією у світі. На початку повномасштабної війни українці показали, що навіть не маючи достатньої кількості зброї та сучасної техніки, ворога можна зупинити, особливо, якщо він свої переважаючі сили довгими колонами кидає на прорив проти вмотивованих й мобільних груп солдатів. Тому 2022 рік і був успішним для українських Збройних сил – контрнаступи на Київщині, Харківщині й Херсонщині тому свідчення. Чому вони вдалися? По-перше, через погане російське планування, хибність уявлення Кремля про "Київ за три дні". А, по-друге, допоміг національно-патріотичний запал українців, які масово линули до війська, цивільні ж були готові всіма способами допомагати. Звісно, що не варто забувати і про дипломатію, Україна об’єднала демократичний світ довкола своєї ідеї і допомога союзників дозволила продовжувати війну до перемоги. Однак 2023 рік став суттєво іншим. За рік часу російське командування змінило думку про можливості швидкої перемоги та почало планувати іншу, більш довгострокову й локальну тактику, методично застосовуючи перевагу в артилерії та людях, шукаючи слабинки української оборони, але не забуваючи при цьому окопуватися та заміновувати вже здобуті території. А так звані "м’ясні штурми", коли російських солдатів масово кидали під українські снаряди, кулемети, танки й дрони, почали давати свої результати. Особливо це помітно у битві за Бахмут, коли у травні 2023 року ЗСУ після 9 місяців запеклих боїв змушені були піти з цього районного центру на Донеччині. Зокрема, ПВК "Вагнер" назбирав десятки тисяч солдатів серед ув’язнених і завдяки "людській м’ясорубці" зміг продавити українську оборону.Влітку 2023 року українці мали змогу відповісти своїм контрнаступом, який, щоправда, не приніс бажаних результатів. Адже не вдалося звільнити південь Запоріжжя й Херсонщини та вийти до Криму й Азовського моря. Натомість було втрачено чимало ресурсів, а що найважливіше – людей. Читайте також: Український контрнаступ: на що сподівалися та чого (не) досягли ЗСУ під час літньо-осінньої кампанії. ПояснюємоПопри періодичні сутички, восени минулого року здавалося, що на фронті склалася патова ситуація, як про це писав тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який закликав шукати "новий порох", тобто нові технології, щоб здобути бажаний результат у війні. Бо ні українські, ні російські сили не могли здійснити масштабні зміни на полі бою. Та виявилося, що це було затишшям перед бурею, адже у кінці 2023 року розпочався штурм Авдіївки, який співпав у часі з двома важливими проблемами, з якими стикнулася Україна. Перша – політики США на пів року затягнули з виділенням $60 млрд допомоги, тому ЗСУ катастрофічно бракувало боєприпасів та військової техніки. А друга проблема – мобілізація та брак військових, тоді вперше озвучили, що треба ще 500 тис. людей у військо через втрати на потребу в ротації. У підсумку в лютому 2024 року росіяни взяли Авдіївку. У квітні американці таки виділили гроші, а в травні парламент змінив мобілізаційне законодавство, однак щоденне просування росіян не припинилося, а лише посилилося. Чому?Брак людей веде до падіння бойового духу та втрати території Найперше варто зрозуміти, що війна такого масштабу та інтенсивності раніше чи пізніше призводить до проблем з ресурсами. А в України їх значно менше, ніж у РФ, особливо людей. Хоча ні Україна, ні Росія не оприлюднюють точні дані про загиблих військових, однак, як у вересні писало видання Тhе Wаll Strееt Jоurnаl сумарні втрати обох країн вже досягли мільйона людей. За нещодавніми даними Тhе Есоnоmіst за майже три роки повномасштабного вторгнення Україна могла втратити від 60 до 100 тисяч військових загиблими, ще близько 400 тисяч, ймовірно, поранені (кожен 20-й чоловік бойового віку мертвий або отримав значне поранення, щоб далі боротися). При цьому армія РФ втратила близько 200 тисяч убитими й приблизно 400 тисяч поранено. "Число загиблих солдат обох країн швидко наближається до втрат США у Другій світовій війні", - пишуть у виданні.Через такі масштабні цифри не дивно, що Україна першою зіткнулася з загрозливою нестачею людей на фронті. Оскільки населення Росії приблизно вчетверо більше, ніж в України, відповідно, її мобілізаційний ресурс є значно більшим. У РФ після шуму довкола мобілізації восени 2022 року, коли молоді люди масово втікали за кордон, перейшли до тактики "тихої мобілізації", залучаючи чоловіків з провінцій, обіцяючи їм захмарні зарплати. До того ж завдяки тісній дружбі диктатора Володимира Путіна з диктатором Кім Чен Ином вдалося залучити тисячі північнокорейських солдатів на бік Росії. Читайте також: Сувора дисципліна та любов до порнографії: якими є північнокорейські солдати, що воюють проти України. ПояснюємоВ Україні ж мобілізація пройшла складний шлях: від переповнених добровольцями територіальних центрів комплектування у перші дні та тижні повномасштабної війни до набуття суперечливої репутації через випадки примусового доставлення людей до ТЦК, що отримало народну назву "бусифікація". Через скандали, пов’язані зі збагаченням військкомів та МСЕК, які за гроші знімали з військового обліку чи виписували інвалідності, в багатьох людей зникла довіра до способу, яким держава поповнює лави війська. З великим запізненням, у травні 2024 року депутати змінили мобілізаційне законодавство, щоб чоловіки у зручний спосіб оновили свої дані, та більшість цього не зробили, тому багато експертів почали говорити про провал мобілізаційної політики. "У нас понад 6 млн військовозобов'язаних не приходять, не оновлюють свої дані. Їм краще платити штрафи, ховатися, поки їхні життя, їхніх родин, дітей, сімей захищають інші хлопці. Який ще потрібно прийняти закон для того, щоб стимулювати ці 6 млн прийти згідно з чинним законодавством стати на облік, оновити свої дані", – сказав у жовтні нардеп Олександр Федієнко.Також варто не забувати, що багато чоловіків виїхали з України, як легально, так і незаконно. Чи не щодня прикордонники та поліціянти повідомляють про затримання чоловіків, які без дозволу хочуть потрапити за кордон. У народі річка Тиса стала "рікою смерті", бо відомо про близько 40 чоловіків, які пробували її переплисти та бурхлива вода забрала їх навіки. У лютому цього року у звіті Міжнародної організації з міграції ООН йшлося, що 6,5 млн українців мають статус біженців і живуть за кордоном, з них, за приблизними підрахунками, 700 тис. є чоловіками призовного віку. Західні чиновники, які постійно з запізненням відправляли Україні необхідну зброю, тепер відверто кажуть, що саме мобілізація – основна проблема невдач українців на полі бою. "Чи побачили ми помітну різницю на полі бою після того, як надали танки Україні? Аналогічно, чи помітили ми помітну різницю у використанні винищувачів F-16? Ми вважаємо, жодна система озброєнь не має вирішального значення у цій битві. Йдеться про людські ресурси, і, на нашу думку, Україні потрібно зробити більше, щоб зміцнити свої позиції з точки зору кількості сил, які вона має на лінії фронту", – нещодавно сказав радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.У Rеutеrs пишуть, що американські чиновники вже не один місяць закликають Україну знизити мобілізаційний вік до 18 років. В Аssосіаtеd Рrеss написали, що через брак людей, ЗСУ скоро залишать Курську область, мовляв, українці думають мобілізувати близько 160 000 додаткових військ, але водночас адміністрація США вважає, що, ймовірно, знадобиться більше. Хоча в Офісі президента Зеленського відповіли, що проблема не лише в пошуку нових військових, але й в тому, що Україна не має того, що потрібно для оснащення військ, які вона зараз мобілізує, тобто достатньо зброї. У будь-якому разі кадрова проблема, відсутність ротацій, а що важливо, відсутність термінів служби призвели не лише до падіння бойового духу серед частини військових, але й до зростання СЗЧ – самовільного залишення частини. У жовтні нардепка Анна Скороход озвучила цифру у 100 тис. військових, які були у СЗЧ (близько 10% від всього числа мобілізованих). Деякі військові почали навіть показово йти в СЗЧ, щоб привернути увагу до проблеми "вічної служби". Читайте також: СЗЧ як сигнал проблем: приклад Гнезділова – наслідки затяжної війни чи криза ротаційної системи. ПояснюємоСитуація важка, але українська армія успішно застосовує маневрову оборонуУ підсумку маємо ситуацію, коли катастрофічно не вистачає піхоти, щоб стримати постійні спроби росіян просуватися далі. Найважче на Покровському напрямку, де співвідношення сил противника в особовому складі до Сил оборони України 5:1. Росіяни вже захопили південну фортецю Вугледар, оточують Курахове, штурмують Велику Новосілку і всього за кілька кілометрів від стратегічно важливого Покровська, падіння якого може призвести до відкриття дороги на Дніпропетровщину. Загрозлива ситуація і в Часовому Яру, захоплення якого відкриває дорогу до Костянтинівки, а звідти вже відкритий шлях до останніх великих міст Донеччини, які під контролем України – Краматорська та Слов’янська. "Недавні підтверджені успіхи російських військ на полі бою поблизу Вугледара та Великої Новосілки демонструють, що війна в Україні не зайшла в глухий кут. Лінія фронту в Донецькій області стає дедалі мінливішою, оскільки останнім часом російські війська просувалися значно швидше, ніж протягом усього 2023 року. Просування російських військ на південному сході України значною мірою є результатом виявлення та тактичного використання вразливих місць на українських лініях. Російські війська здійснюють поступове тактичне просування на південному сході України з осені 2024 року", - констатують в Інституті вивчення війни. Там додають, що російські окупаційні війська "невдовзі можуть захопити Велику Новосілку та просунутись до наземних ліній постачання ЗСУ, які проходять до Дніпропетровської і Запорізької областей".Читайте також: Карта бойових дій за період 20-27 листопада: окупанти наступають усюди, а в нас рекордні втрати територійЯк розповіли виданню СNN українські солдати, які воюють під Покровськом, через гостру нестачу живої сили, вони бояться, що Росія може здійснити значний прорив, і скаржаться на те, що їм доводиться використовувати безпілотники для удару по наступаючих російських підрозділах, бо не вистачає піхоти, щоб протистояти їм.Бійці також розповіли американським журналістам, що Селідово, яке росіяни захопили у жовтні, обороняли лише 60 солдатів, яких швидко оточили російські війська. А новобранці, яких присилають, не готові до боїв, до того ж командири часто роблять помилки. Про складність ситуації говорить й те, що військові навколо Покровська отримали наказ відкривати вогонь по всіх невідомих, побоюючись ворожих розвідувальних груп. Однак, як зазначають українські експерти, не треба робити панічних висновків, оскільки "фронт тріщить, але не сиплеться", як сказав в етері телеканалу "Еспресо" Директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець.Хоч закордонна преса часто подає ситуацію на сході як критичну, але військовий експерт, директор аналітичної організації Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайло Самусь теж висловив інший погляд. Він наголошує, що просування росіян не означає прориву, а українська армія успішно застосовує маневрову оборону, завдаючи ворогу значних втрат та виграючи час для укріплення позицій. Самусь вважає, що подібні прогнози про "падіння" українських міст лунали й раніше, але вони не справдилися. Наприклад, ситуація на Куп’янському та Лиманському напрямках, які критично важливі, залишається стабільною. Українські війська, де можливо, тримають позиційну оборону, а де це недоцільно – проводять маневрову. Щодобові втрати росіян сягають 1,5 тисячі осіб та десятків одиниць техніки, що говорить про ефективність дії ЗСУ."Війна – складна річ і малювати все негативним кольором я не думаю, що варто. Ми всі відповідаємо за те, що відбувається на фронті", - зауважив військовий експерт.Якщо росіяни таки увійдуть в Покровськ, міські бої затримають їх, але чи зупиняться окупанти і чим може відповісти Україна?Стійкість, можливий контрнаступ та геополітична підтримкаУ 2024 році Україна нагадала світу, що здатна не лише оборонятися, але й наступати. У серпні вдалося прорвати російську оборону на Курщині і захопити 1376 квадратних кілометрів РФ, щоправда, зараз ЗСУ втримує близько 800. Як нещодавно сказав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, перемога неможлива, якщо українські сили працюватимуть тільки в обороні, тому "ми маємо перехоплювати ініціативу та контратакувати, маємо і будемо, де і хто – побачите".Оптимізму додає кілька важливих факторів:Зимова погода. На Донеччині взимку часті відлиги, які перетворюють поля та дороги на важкопрохідні грязьові місцини. Це ускладнює маневри бронетехніки та логістику, змушуючи російські війська просуватися лише основними шляхами, які добре захищаються українською армією. Снігопади, тумани та короткий світловий день обмежують видимість і ускладнюють використання дронів, розвідки та коригування артилерійського вогню. Крім цього солдати зазнають більшого стресу через холод, що зменшує їх маневровість та бойовий дух. Посилення американської допомоги. Як відзначають у Тhе Wаshіngtоn Роst, президент Джо Байден всіляко намагається зміцнити позиції України до того, як Трамп вступить на посаду. Байден хоче використати усі надані Конгресом кошти для допомоги Україні, тому США щотижня надсилають все нові пакети допомоги, а також зняли декілька заборон, зокрема, на використання далекобійних ракет вглиб РФ та застосування протипіхотних мін. Читайте також: Зміна правил гри: чому Байден дозволив Україні удари АТАСМS по РФ та коли очікувати результату. ПояснюємоРеформи ЗСУ. В українській армії також відбуваються постійні внутрішні реформи, які покращують ситуацію. Зокрема, все більше поширюється рекрутингова модель для поповнення війська, а також йдеться про впровадження чи повернення таких військово-оперативних тактичних з'єднань як дивізія чи армійський корпус, які можуть бути більш ефективні на фронті. Читайте також: Чітка структура, відповідальність генералів і ніякого ручного управління: чому в Україні хочуть повернути дивізії та армійські корпусиПозиція Трампа. Хоч Дональд Трамп ще офіційно не представив свого плану врегулювання російсько-української війни, однак висування ним на посаду спецпредставника з врегулювання війни в Україні генерала у відставці Кіта Келлога, багато про що говорить. Раніше Келлог пропонував свій план припинення війни в Україні, який передбачає, що постачання американської зброї продовжать тільки за умови, якщо Україна погодиться на мирні переговори з Росією. Водночас США готові попередити Москву про наслідки відмови від переговорів, включно з ще більшим посиленням підтримки Києва та новими санкціями. У СNN кажуть, що команда Трампа наполягатиме на тимчасовому припиненні вогню у разі можливих переговорів між Росією та Україною. У такому разі російський наступ у будь-якому разі зупиниться.Позиція Європи. Хоча європейські союзники України точно не знають, чого чекати від Дональда Трампа, однак запевняють, що готові продовжувати допомагати Києву. Зокрема, нещодавно перша українська бригада, підготовлена та екіпірована у Франції, завершила свій вишкіл. А це 4,5 тис. військових. Також Рада ЄС продовжила мандат своєї тренувальної місії для підготовки українських військових ще на 2 роки. Німеччина та Велика Британія нещодавно виділили нові пакети військової допомоги і готові це робити й надалі. Негаразди в російській економіці. Попри видиму стабільність і перехід на військові рейки, російська економіка починає щораз більше втрачати свої позиції. Останніми днями курс рубля залишається на найнижчій позначці з початку війни. Послаблення курсу рубля спричинить ріст цін в Росії, що посилить невдоволення населення. "Війна Росії проти України руйнує основи російської економіки", - кажуть в Британській розвідці. А без стабільної економіки, Кремлю буде все важче воювати. Тож попри складнощі та нові виклики, включаючи зміну політичної ситуації у США, Україна продовжує демонструвати готовність не лише оборонятися, але й наступати, щоб перехопити стратегічну ініціативу і мати більш вигідну позицію на імовірних переговорах, які, як очікується, можуть відбутися на початку наступного року.Як сказав один зі співрозмовників Української правди в політичній верхівці України, головне завдання Києва зараз – це "пройти зиму і дочекатись інавгурації Трампа, а тоді уже предметно говорити".

Еспресо наводить переклад статті Тhе Есоnоmіst."Це як Христофор Колумб, який намагався зазирнути за океан, думаючи, що прямує до Індії", - каже Костянтин Грищенко, колишній віце-прем'єр-міністр і міністр закордонних справ України. Існують побоювання, що Трамп може проштовхнути невигідну угоду задля показової перемоги.Якщо пріоритетом Трампа є укладення угоди - будь-якої угоди - то він може просто скоротити допомогу Україні і наполягати на тому, щоб вона прийняла вимоги Росії. Дехто з його оточення, наприклад, його син Дональд-молодший, у захваті від ідеї, що пан Трамп припинить надавати Україні "допомогу", тобто мільярди, які Америка надає їй у вигляді військової та економічної підтримки для захисту від повномасштабного російського вторгнення. "Мені насправді байдуже, що станеться з Україною у будь-який спосіб," - заявив у 2022 році обраний віце президент США Джей Д. Венс. "Я... залишаюся противником практично будь-якої пропозиції щодо продовження фінансування Сполученими Штатами цієї війни", - додав він у квітні цього року.Якби Америка пустила Україну за течією, Володимир Путін, президент Росії, міг би більш-менш диктувати умови. У червні він виклав свою позицію: Україна повинна вивести свої війська з чотирьох анексованих Росією областей - Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької - навіть попри те, що приблизно чверть їхньої території залишається в руках України (Росія також збереже Крим, який вона окупувала в 2014 році). Україні також доведеться відмовитися від планів вступу до НАТО.Це, без сумніву, показове позерство. У листопаді російські чиновники заявили агентству Rеutеrs, що можуть розглянути варіант замороження поточних ліній фронту з "простором для переговорів щодо точного розподілу території". Але на тлі відступу українських сил, активної роботи російської оборонної промисловості та залучення північнокорейських військ на боці Росії, Путін вважає, що має перевагу. Хоча економічний і соціальний тиск у країні зростає, він не поспішає завершувати війну. Ба більше, він може знову озвучити принизливі вимоги, які російські переговірники висували у 2022 році, включаючи жорсткі обмеження для ЗСУ - не більше 85 тисяч військовослужбовців, 342 танки та ракети з максимальною дальністю 40 км, розуміючи, що українці не погодяться на це навіть під тиском.Однак деякі спостерігачі вважають, що Трамп вважатиме поразку України поганою як для Америки, так і для його власного іміджу. "Трамп не дозволить себе обдурити," стверджує Метью Креніг з Атлантичної ради, вашингтонського аналітичного центру, який нещодавно спільно з Майком Волтцом, обраним Трампом на посаду радника з національної безпеки, написав статтю для Тhе Есоnоmіst. "Він відійде від поганої угоди." Як стверджують інсайдери, Трамп боїться, що поразка в Україні підірве його популярність, як хаотичний вихід з Афганістану в 2021 році зашкодив популярності президента Джо Байдена.Волтц визнав, що Америці може знадобитися важіль впливу для досягнення кращих умов від Путіна. Він запропонував збільшити експорт газу, посилити боротьбу з продажем російської нафти, надати Україні більше озброєнь і пом’якшити обмеження на їх використання, якщо Путін не вийде на переговори. Курт Волкер, який був спеціальним представником США в Україні під час першого терміну Трампа, припускає, що підхід Трампа може бути спочатку простим: вимога "зупинити війну" без умов.Інші представники МАGА-кола також розмірковують, як забезпечити виконання угоди. Кіт Келлог, відставний генерал, якого Трамп цього тижня призначив спеціальним посланцем до Росії та України, і Фред Флейтц, ветеран ЦРУ в про-Трампівському аналітичному центрі, запропонували, щоб Америка "продовжувала постачати зброю Україні... щоб гарантувати, що Росія не здійснить подальших наступів і не атакуватиме після припинення вогню". Україна не повинна була б віддавати території, а Америка та її союзники знімали б санкції та нормалізували відносини тільки в разі підписання Росією мирної угоди, "прийнятної для України". Якщо Трамп прийме ці пропозиції, українці будуть вельми задоволені.Інше питання - яку роль відіграватиме Європа. Радники президента Франції Еммануеля Макрона побоюються, що дипломатія стане справою між США та Росією, а Україна та Європа залишаться осторонь. "Не думаю, що ми повинні сперечатися з Трампом щодо того, що ми хочемо миру в Україні," каже дипломат зі Східної Європи. За його словами, не лише прихильники Росії можуть закликати до завершення війни. Але, додає він, мета повинна бути досягненням тривалого миру, а не напів заходів. Трамп все ще "грається з ідеями", зазначає дипломат, "і шукає поради від європейців".Так, поради, але, можливо, також і вимога досягнення певної ціни. Трамп вважає, що у допомозі Україні, як і в загальному питанні європейської оборони, європейці повинні нести основну частину витрат. Європейські країни виділили близько 118 млрд євро (124 млрд доларів) допомоги Україні з 24 січня 2022 року до 31 серпня 2024 року, порівняно з 85 млрд євро від США - майже 60:40. Але якщо Трамп вимагатиме розподілу 80:20, то це можна сприйняти, припускає європейський дипломат, вважаючи це помірною ціною за продовження участі Америки. Втома Європи від війни перебільшена. Наприклад, у Німеччині, згідно з нещодавнім опитуванням Роlіtbаrоmеtеr, 43% респондентів хотіли б збільшити допомогу Україні, тоді як лише 24% хочуть її зменшити.Проблема полягає в тому, що якщо угода буде укладена, політична підтримка продовження допомоги може швидко зникнути. Росія витрачає понад 8% свого ВВП на оборону, тому вона може продовжити переозброєння. Україна ж, у свою чергу, буде змушена демобілізуватися, щоб відновити свою економіку. Це може спонукати Путіна спробувати знову через рік-два.Україна, природно, хоче отримати тверді гарантії безпеки. Ідеально це мало б бути у формі членства в НАТО. Але Трамп неодноразово критикував альянс. "НАТО - це пережиток, і його треба здати на металобрухт," писав Піт Хегсет, його кандидат на посаду міністра оборони, чотири роки тому. І навіть якщо Трамп змінить свою думку, є ймовірність, що інші члени НАТО, наприклад, Угорщина, накладуть вето на вступ України.Дехто в оточенні Трампа запропонував Європі замість цього сформувати коаліцію з охочих розгорнути війська в Україні. Будь-яке розгортання військ ляже важким тягарем на європейські збройні сили. Східноєвропейські країни, деякі з яких приймають багатонаціональні бойові групи НАТО, не захочуть від них відмовлятися. Так само не захоче вище командування НАТО віддавати резервні сили альянсу. Гроші - це ще одна проблема. Наприклад, заплановане розгортання німецької бригади в Литві може коштувати до 6 млрд євро на створення і 800 млн євро на рік на утримання. Базування в Україні передбачатиме складнішу логістику і потребуватиме більш досконалої оборони. Розміщення там, скажімо, п'яти бригад може легко перевищити 43,5 млрд євро, витрачених на сьогодні країнами ЄС на військову допомогу Україні. Перш за все, малоймовірно, що європейці відправлять туди війська без участі США, хоча повітряного прикриття і непрямої підтримки може бути достатньо.Європейські уряди, схоже, не продумали все це в деталях, каже людина, обізнана з цим питанням. "Ми не помітили жодних серйозних зусиль з планування, які б стояли за цією великою ідеєю". Але велика ідея принаймні обговорюється на високому рівні в європейських столицях. Країни Північної та Східної Європи, ймовірно, почуватимуться найбільш комфортно з нею; країни Західної та Південної Європи - менш комфортно. Хоча громадська думка в багатьох європейських країнах налаштована проти, якби розгортання відбулося після припинення бойових дій у складі багатонаціональних європейських сил, це могло б здатися більш прийнятним.Макрон публічно озвучив ідею про відправку французьких військ в Україну. Велика Британія також може бути членом будь-якого експедиційного контингенту. Її збройні сили були активно задіяні в Україні, а прем'єр-міністр Великобританії Кір Стармер прагне відновити безпекові та оборонні зв'язки з європейськими партнерами. Німецькі чиновники більш нерішучі. Але Фрідріх Мерц, лідер правих християнських демократів і ймовірний канцлер після виборів у лютому, вважається більш відкритим до цієї ідеї.Рухаємося далі і звинувачуємо БайденаОднак ці плани залежать від того, чи збереже Трамп певну зацікавленість в угоді. Ерік Чіарамелла з Фонду Карнегі за міжнародний мир, аналітичного центру у Вашингтоні, який працював у Білому домі за часів Трампа, стверджує, що ізоляціоністське крило Республіканської партії перебуває на підйомі. Дональд Трамп може спробувати укласти легку угоду за допомогою комбінації "батога для Росії і пряника для України": пропозиція зняти санкції з Росії і погроза припинити постачання зброї Україні. Якщо Україна зазнає краху, каже пан Чіарамелла, Трамп просто звинуватить у цьому Байдена.Крах України не є неминучим, хоча російський наступ, ймовірно, прискориться в найближчі тижні. Адміністрація Байдена прискорює постачання зброї в останні тижні свого перебування на посаді, витрачаючи останні кошти, дозволені Конгресом, і кидаючи на фронт все, що може. Вона пом'якшила правила, що обмежують використання певних ракет проти цілей в Росії, і передає протипіхотні міни, щоб перешкодити просуванню Росії. Зброя продовжуватиме надходити і в наступному році, якщо тільки Трамп не зупинить цей потік. Високопосадовці адміністрації Байдена стверджують, що зараз українські запаси артилерійських снарядів, зенітних ракет та інших боєприпасів є у кращому стані, ніж вони були останнім часом.Скоріше з надії, ніж з переконання, союзники Америки висловлюють впевненість, що Дональд Трамп не продасть Україну. Багато українських високопосадовців привітали обрання Трампа. Володимир Зеленський, президент України, запропонував спеціальний доступ американських фірм до українських родовищ рідкісних корисних копалин як послугу за послугу, яка може зацікавити схильного до угод Трампа. Адмірал Роб Бауер, голова військового комітету НАТО, виступаючи на Міжнародному форумі з безпеки в Галіфаксі в Канаді наприкінці листопада, заявив: "Я не можу собі уявити, що в інтересах Сполучених Штатів, щоб Путін вийшов переможцем з будь-яких можливих мирних переговорів". Міністр закордонних справ однієї з європейських країн відмовився навіть припустити, що Україна буде покинута. .

Адміністрація президента Сполучених Штатів Америки Джо Байдена готує великий пакет військової допомоги для України. Пакет на суму $725 млн стане одним із найбільших, наданих у рамках президентських повноважень щодо скорочення озброєнь, пише Rеutеrs. "Ця допомога спрямована на посилення підтримки України в умовах загострення російської агресії в останні місяці президентського терміну Байдена", - йдеться у повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Байден намагається виділити Україні додаткових $24 млрд - ЗМІ До складу пакета увійдуть: Протитанкова зброя для стримування російських військ; Протипіхотні міни, незважаючи на їхній спірний статус; Безпілотники і ракети Stіngеr; Боєприпаси для НІМАRS, включно з касетними зарядами для ракет GМLRS. "Розмір цього пакета значно перевищує попередні, які становили від 125 до 250 мільйонів доларів. Це одна з останніх великих поставок зброї адміністрації Байдена до інавгурації новообраного президента Дональда Трампа 20 січня 2025 року. Офіційне повідомлення Конгресу про пакет очікується найближчими днями, хоча його деталі можуть бути скориговані перед підписанням Байденом", - зазначає видання. Попри міжнародні заборони на протипіхотні міни, Україна наполягає на їхньому постачанні для захисту своїх територій. США підкреслюють, що міни будуть використовуватися виключно у військових зонах і не повинні становити загрозу для цивільного населення. В адміністрації Байдена залишається ще $4-5 млрд РDА, схвалених Конгресом, які можуть бути використані до передачі влади. Це дозволяє залишити частину ресурсів на розсуд нової адміністрації. Адміністрація Джо Байдена до завершення повноважень у січні 2025 року не встигне відправити Україні військову допомогу на всі кошти, затверджені Конгресом. Частина відповідних повноважень перейде до команди Дональда Трампа.