Search trend "Марін Ле Пен"

Sign up, for leave a comments and likes
Update your interests
Також, Ви можете змінити вподобання в налаштуваннях Стрічки
UAinfo on we.ua
За вісім місяців до президентських виборів у Франції лідерка парламентської фракції ультраправого «Національного об’єднання» Марін Ле Пен зберігає перше місце у рейтингу кандидатів і наразі перемагає у всіх змодельованих сценаріях другого туру.
Go to uainfo.org
Правий берег on we.ua
За вісім місяців до офіційного старту президентських перегонів у Франції політична ситуація в країні демонструє неабияку динаміку. Лідерка ультраправої політичної сили «Національне об’єднання» Марін Ле Пен впевнено утримує лідерські позиції в електоральних...
 on we.ua
Межа on we.ua
Фото: http://lvci.hautetfort.com

До президентських виборів у Франції ще вісім місяців, але перші моделі другого туру вже демонструють несподівано впевнену перевагу Ле Пен.
Марін Ле Пен очолює президентський рейтинг у Франції за вісім місяців до виборів глави держави. Лідерка парламентської фракції ультраправого “Національного об’єднання” має найвищу підтримку серед потенційних учасників першого туру та перемагає кожного з основних суперників у змодельованому другому турі.
Згідно з повідомленням La Tribune Dimanche.
Дослідження компанії Elabe для BFMTV і La Tribune Dimanche свідчить, що за Ле Пен у першому турі готові віддати голоси від 34% до 35,5% виборців. Рівень її підтримки змінюється залежно від переліку кандидатів, які братимуть участь у перегонах.
Такий результат Ле Пен демонструє попри оскарження вироку у справі про розтрату коштів Європейського парламенту.
Рейтинги потенційних кандидатів у президенти Франції
Серед представників лівих і центристських сил підтримка розподілилася так:
Лідер “Нескореної Франції” Жан-Люк Меланшон набирає від 14% до 14,5%. Лідер партії “Публічна площа” Рафаель Глюксманн може розраховувати на 11,5–14% голосів.
Колишній президент Франсуа Олланд має від 7,5% до 8%, а Франсуа Руффен – близько 6%. Перший секретар Соціалістичної партії Олів’є Фор отримує 3,5%, тоді як лідерка “Екологістів” Марін Тондельє – від 3% до 4%.
Найкращий результат серед потенційних кандидатів центристського табору має колишній прем’єр-міністр Едуар Філіпп – від 17% до 20,5%. Підтримка колишнього прем’єр-міністра Габріеля Атталя сягає 12%.
Філіпп може вийти до другого туру
Едуар Філіпп має найвищі шанси вийти до другого туру серед представників центристського блоку. Якщо він стане єдиним кандидатом від цього табору, то випереджатиме Жана-Люка Меланшона на 3–5,5 відсоткового пункту.
Водночас висунення Габріеля Атталя зменшує підтримку Філіппа до 14,5%. У такому варіанті рейтинг Атталя становить 6,5%.
Ле Пен перемагає у всіх сценаріях другого туру
За моделлю Elabe, Марін Ле Пен здобула б перемогу над кожним із головних опонентів у другому турі. У протистоянні з Жаном-Люком Меланшоном вона отримала б 69,5% голосів проти 30,5%.
У парі з Рафаелем Глюксманном або Габріелем Атталем Ле Пен мала б по 57% підтримки, тоді як її суперники – по 43%.
Найбільш конкурентним для неї був би сценарій з Едуаром Філіппом: Ле Пен набрала б 52,5%, а Філіпп – 47,5%.
Опитування провели онлайн 26–28 серпня серед 1501 повнолітнього жителя материкової Франції. Під час оцінювання електоральних намірів врахували відповіді 1378 зареєстрованих виборців, які заявили про готовність голосувати. Статистична похибка дослідження становить від 1,4 до 3,1 відсоткового пункту.
Схожі новини для вас:
Опитування Ifop-Fiducial показало, що Марін Ле Пен перемагає в усіх змодельованих сценаріях другого туру президентських виборів у Франції 2027 року.
Смерть крайнього правого активіста Квентіна Деранка у Франції загострила політичну поляризацію напередодні виборів і викликала міжнародну критику.
Апеляційний суд Парижа розглядає справу Марін Ле Пен щодо використання коштів Європарламенту, що може вплинути на її участь у президентських виборах 2027 року.
The post Марін Ле Пен очолює президентський рейтинг Франції та перемагає суперників у другому турі first appeared on Межа. Новини України..
Go to mezha.net
Європейська правда on we.ua
Лідерка французьких ультраправих Марін Ле Пен прокоментувала результати референдуму в Ісландії, на якому більшість відхилила ідею відновлення переговорів про вступ до ЄС.
Go to eurointegration.com.ua
Європейська правда on we.ua
Лідер французької правопопулістської партії "Національне об’єднання" Жордан Барделла заперечує своє розчарування тим, що кандидатом у президенти від політсили став не він, та обіцяє всіляко сприяти успіху Марін Ле Пен.
Go to eurointegration.com.ua
Бабель on we.ua
Двадцять третього серпня 46-річний Рафаель Глюксманн — французький лівоцентристський політик — оголосив про свою участь у президентських виборах у Франції в 2027 році. Для України це хороша новина: Глюксманн виступає за збільшення поставок зброї, жорсткіші санкції проти Росії, передачу Україні заморожених російських активів і вступ до ЄС. На тлі двох інших кандидатів у президенти — Марін Ле Пен, яка хоче скоротити допомогу Україні, та Жана-Люка Меланшона, який виступає за значно м’якший підхід до Росії, — Глюксманн виглядає гарною альтернативою. Причина — його давні відносини з Україною, досвід Помаранчевого майдану і цікава родинна історія. «Бабель» розказує біографію Рафаеля Глюксманна — кандидата, за якого вболіватимуть українці.
Go to babel.ua
Дзеркало Тижня on we.ua

Берлін може долучитися до фінансування британських сил ядерного стримування в межах планів зі зменшення залежності Європи від США у сфері оборони. Як стало відомо The Telegraph, Німеччина вже веде відповідні переговори.

Німецький уряд розглядає можливість фінансової підтримки програми Trident, одночасно просуваючи ідею посилення європейської «ядерної парасольки».

За словами одного з поінформованих співрозмовників видання, Німеччина прагне глибше інтегруватися в уже наявні британську та французьку системи ядерного стримування, а не створювати власну ядерну зброю. Однією з причин залишається історична відповідальність Німеччини за Другу світову війну.

«Ми надзвичайно зацікавлені в тому, щоб наявні ядерні держави Європи розширювали свої можливості», — заявило джерело.

Переговори між Парижем, Берліном і Лондоном активізувалися протягом останніх місяців на тлі побоювань, що адміністрація Дональда Трампа може скоротити або вивести американські сили з Європи.

«Політики щоранку прокидаються і запитують себе: що, в біса, американці зроблять завтра?», — сказав німецький дипломат.

Європа готується до загрози з боку Росії

Європейські країни намагаються швидко зміцнити оборону на тлі загрози з боку Росії.

Минулого тижня Москва направила поблизу німецького острова в Балтійському морі військовий корабель, озброєний крилатими та гіперзвуковими ракетами.

The Telegraph також раніше повідомляв, що російський диктатор Володимир Путін створив секретні бази, з яких потужні безпілотники можуть запускатися вглиб території НАТО.

Занепокоєння щодо безпеки Європи посилилося й після неанонсованого візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви цього тижня для переговорів із представниками російської військової розвідки.

Візит відбувся на тлі даних американської розвідки про те, що Росія найближчим часом може спробувати атакувати одного із союзників НАТО, щоб перевірити рішучість Альянсу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Росія вже оголосила нам війну, тільки без танків» — польський міністр

Саме в межах прагнення зменшити залежність Європи від США уряд канцлера Фрідріха Мерца дедалі більше уваги приділяє ядерному стримуванню.

«Обговорюється, як наявні ядерні можливості, такі як Trident, можуть відігравати більшу роль в обороні Європи та як поглибити співпрацю між європейськими країнами», — повідомило інше джерело у сфері безпеки.

Німецькі Patriot можуть захищати базу британських атомних субмарин

Німецькі військові стратеги також розглядають можливість надання звичайних сил для підтримки британської системи ядерного стримування.

Одним із варіантів є розміщення німецьких батарей ППО Patriot у ключових районах Великої Британії. Зокрема, вони могли б захищати військово-морську базу Фаслейн у Шотландії, де базуються британські атомні підводні човни з ракетами Trident.

Британія вже виділяє свій арсенал приблизно із 200 ядерних боєголовок для оборони НАТО.

Водночас, хоча Лондон самостійно ухвалює рішення щодо застосування ядерної зброї, виробляти, обслуговувати та модернізувати її без співпраці зі США Велика Британія не може. Ракети Trident виробляють у США та обслуговують на базі підводних човнів Кінгс-Бей у штаті Джорджія.

Нова британська ядерна боєголовка Astraea також розробляється паралельно з американською програмою W93 у межах масштабної модернізації британських сил ядерного стримування вартістю £63 млрд.

Саме ця залежність від Вашингтона викликає занепокоєння в Берліні. Одним зі способів її зменшення там вважають фінансову участь Німеччини в британській ядерній програмі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Партнерство з США здатне становити небезпеку для союзників — FT

Німеччина може допомогти з новими підводними човнами

Велика Британія зараз будує чотири стратегічні атомні субмарини класу Dreadnought, які мають стати основою її постійного морського ядерного стримування.

Крім того, разом з Австралією та США в межах партнерства AUKUS британці працюють над новим поколінням ударних атомних підводних човнів.

Німецькі посадовці вважають, що країна потенційно могла б допомогти Британії у створенні наступного покоління підводних човнів, ракет або збагаченні урану для майбутніх ядерних боєголовок.

Німецький виробник уже має досвід будівництва підводних човнів для секретної ізраїльської системи ядерного стримування.

Лондон і Берлін також уже співпрацюють над створенням нових гіперзвукових малопомітних ракет у межах Кенсінгтонського договору — першої двосторонньої оборонної угоди між країнами після Другої світової війни.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «План Б» усередині НАТО: навіщо Європа будує власний оборонний каркас

Водночас джерело в британському оборонному секторі поставило під сумнів, чи має німецька промисловість достатньо досвіду для будівництва та обслуговування британського атомного підводного флоту.

Натомість німецька допомога в захисті таких баз, як Фаслейн, виглядає значно реалістичнішою.

«Можливість зробити внесок в оборону Фаслейна є більш переконливою, ймовірною та доречною», — зазначив співрозмовник.

Берлін паралельно домовляється з Францією

Схожі переговори Німеччина веде і з Францією. Країни вже проводили спільні навчання, під час яких моделювали можливе використання ядерної зброї для захисту Європи.

Також планується, що восени німецькі військові вперше візьмуть участь у ключових французьких ядерних навчаннях Poker.

На відміну від Великої Британії, Франція не бере участі у механізмі спільного використання ядерної зброї НАТО і традиційно розглядає свій арсенал насамперед як засіб захисту власної території.

Однак президент Емманюель Макрон пообіцяв «відкрити стратегічну дискусію» із союзниками, які зацікавлені у французькій ядерній парасольці.

Чому Європа не може покладатися лише на французьку "ядерну парасольку" ‒ FT

Французький ядерний арсенал при цьому повністю незалежний від США і включає як ракети морського базування, так і ядерну зброю повітряного базування. Саме ця незалежність робить французький варіант особливо привабливим для європейських країн, які прагнуть менше залежати від Вашингтона.

Проте Макрон залишить посаду наступного року, що створює невизначеність щодо майбутнього цієї стратегії.

Претенденти на президентську посаду — Марін Ле Пен та Жан-Люк Меланшон — критично ставляться до ЄС і НАТО. У Берліні побоюються, що за президентства будь-кого з них Франція може повернутися до традиційної доктрини, за якою її ядерна зброя призначена передусім для захисту самої Франції.

Саме цей ризик, за словами джерела, є ще однією причиною, чому Берлін особливо зацікавлений у співпраці з Великою Британією.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Наступний президент Франції може пробити «величезну діру» в НАТО — Politico

Європейці почали говорити про власну ядерну зброю

Ще одна мета Берліна — не допустити нової хвилі поширення ядерної зброї в Європі.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну та прагнення Трампа скоротити американську військову присутність у Європі поставили під сумнів надійність нинішньої архітектури безпеки.

На цьому тлі у Польщі та країнах Північної Європи почали обговорювати можливість створення власної ядерної зброї.

У Берліні вважають, що посилення британського та французького ядерних потенціалів і поширення їхнього стримувального ефекту на союзників може знизити бажання інших європейських держав створювати власні атомні арсенали.

Водночас питання ядерної зброї залишається надзвичайно чутливим для самої Німеччини.

«Це Німеччина, тому, звичайно, ядерна тема буде дуже делікатною, і багато хто намагався уникати її настільки, наскільки це можливо», — сказало джерело у сфері безпеки.

Однак невизначеність щодо майбутньої політики США поступово змінює навіть цю дискусію.

«Раніше розмови припиняли аргументом, що, коли дійде до справи, американці допоможуть нам своїми ядерними силами. Але тепер усе зовсім інакше», — зазначив співрозмовник.

Go to zn.ua
Лівий берег on we.ua

Склад другого туру залежатиме від того, чи об'єднаються центристи.

Go to lb.ua
Межа on we.ua
Фото: Instagram/marine_lepen

Нове опитування змоделювало майбутні дуелі, а рішення центристів може визначити, хто складе головну конкуренцію французькій ультраправій лідерці.

Про це свідчить опитування Ifop-Fiducial, проведене для LCI.

Лідерка французьких ультраправих Марін Ле Пен перемагає в усіх змодельованих сценаріях другого туру президентських виборів у Франції 2027 року. Такі дані оприлюднило опитування Ifop-Fiducial, проведене для французьких медіа, зокрема LCI.

Ле Пен випереджає потенційних суперників у другому турі

Найменший розрив соціологи зафіксували в можливому протистоянні Марін Ле Пен з колишнім прем’єр-міністром Едуаром Філіппом. У такому випадку вона могла б отримати 52% голосів, тоді як Філіпп – 48%.

У парі з іншим експрем’єром Габріелем Атталем Ле Пен набирала б 56%, а її суперник – 44%.

Результати інших змодельованих дуелей свідчать про ще відчутнішу перевагу лідерки ультраправих:

  • проти Жан-Люка Меланшона – 67% проти 33%;
  • проти Рафаеля Глюксманна – 55% проти 45%;
  • проти Франсуа Олланда – 54% проти 46%;
  • проти лідера партії LR (Республіканці) Брюно Ретайо – 58% проти 42%.

Розподіл голосів у першому турі виборів у Франції

На результати першого туру суттєво впливатиме рішення центристського табору щодо єдиного кандидата. Якщо на вибори одночасно підуть Едуар Філіпп і Габріель Атталь, Марін Ле Пен може набрати 33% голосів.

За такого варіанту розподіл підтримки виглядав би так:

  • Марін Ле Пен – 33%;
  • Жан-Люк Меланшон – 16%;
  • Едуар Філіпп – 14,5%;
  • Рафаель Глюксманн – 11%;
  • Габріель Атталь – 8%.

У цьому сценарії до другого туру президентських виборів вийшли б Марін Ле Пен і Жан-Люк Меланшон.

Водночас висунення Едуара Філіппа як єдиного кандидата центристів могло б змінити склад фінальної пари. Філіпп у такому разі набрав би 18% голосів і випередив би Меланшона, якому прогнозують 17%. Це дало б йому можливість зустрітися з Ле Пен у другому турі.

Сценарій об’єднання лівих сил

Навіть у разі консолідації лівих навколо Рафаеля Глюксманна без участі “Нескореної Франції” він не виходить до другого туру. За сценарію, де також балотується Едуар Філіпп, результати могли б бути такими:

  • Марін Ле Пен – 33%;
  • Едуар Філіпп – 19%;
  • Жан-Люк Меланшон – 18%;
  • Рафаель Глюксманн – 15%.

Онлайн-опитування Ifop-Fiducial провели 24–25 серпня серед 1598 французів, внесених до виборчих списків. Вибірку сформували за квотною методикою на основі репрезентативної групи з 1800 громадян віком від 18 років.

Президентські вибори у Франції мають відбутися 18 квітня та 2 травня 2027 року. Еммануель Макрон, який обіймає посаду другий термін поспіль, не зможе знову висуватися відповідно до Конституції країни.

Корисне для прочитання:

  • Опитування перед президентськими виборами у Франції 2027 року показало зростання підтримки Жана-Люка Меланшона, тоді як Марін Ле Пен зберігає лідерство.
  • Французький лівоцентристський політик Рафаель Глюксманн оголосив про участь у президентських виборах 2027 року та прагне об’єднати поміркованих лівих.
  • Прокуратура Парижа перевіряє можливе російське втручання у президентські вибори 2027 року та інформаційні атаки проти потенційних кандидатів.
The post Марін Ле Пен перемагає в усіх сценаріях другого туру виборів у Франції first appeared on Межа. Новини України..
 on we.ua
UAinfo on we.ua
Рафаель Глюксманн оголосив про свої виборчі амбіції. Що відомо про нового кандидата в президенти Франції
Go to uainfo.org
Правий берег on we.ua
Майбутні президентські перегони у Франції вже зараз привертають увагу світової спільноти, адже політичний ландшафт країни стрімко змінюється. Аналітики прогнозують, що ключова боротьба за вихід у другий тур розгорнеться між представниками радикальних політичних...
 on we.ua
Букви on we.ua

Джерело: Reuters.

Французький політик лівоцентристського спрямування Рафаель Глюксманн оголосив про участь у президентських виборах 2027 року. В ефірі телеканалу TF1 він підтвердив, що висуває свою кандидатуру, пояснивши рішення загрозою посилення ультраправих у Франції.

“Так, я кандидат на президентських виборах. Невже ми віддамо нашу країну ультраправим? Перед таким вибором я не міг залишитися осторонь”, – заявив Глюксманн.

Варто зазначити, що його висунення відбувається на тлі глибокого розколу французького лівого табору. Одним із головних конкурентів Глюксманна там залишається лідер радикальних лівих Жан-Люк Меланшон, який наразі випереджає його в опитуваннях.

Глюксманн, який представляє Францію в Європарламенті, на виборах 2024 року очолював список основних лівих сил і набрав близько 14% голосів. Тепер однією з ключових інтриг стане те, чи зможе він об’єднати довкола себе помірковані ліві сили.

“Ліві можуть виграти президентські вибори, якщо твердо стоятимуть на своїх принципах. Ми маємо перестати боятися Меланшона”, – сказав він.

Нагадаємо, президентські вибори у Франції мають пройти у квітні та травні 2027 року. Очікується, що кампанія буде вкрай поляризованою, адже лідерка ультраправих Марін Ле Пен стабільно очолює рейтинги першого туру.

Для кандидатів від центру та лівого флангу головним завданням стане не лише вихід до другого туру, а й пошук моделі, яка дозволить конкурувати з Ле Пен у фінальному голосуванні.

Політично Глюксманн критикує частину економічного курсу президента Еммануеля Макрона, однак водночас займає близькі до нього позиції щодо Євросоюзу та підтримки України. Він послідовно виступає за проєвропейський курс і захист ліберальної демократії.

Увага французьких медіа прикута і до особистого життя політика. Глюксманн перебуває у стосунках із телеведучою Леа Саламе, яка веде головний вечірній випуск новин на France 2. Французька преса називає їх однією з найвпливовіших пар країни.

За даними місцевих ЗМІ, на час президентської кампанії Саламе планує тимчасово відмовитися від ведення новин на суспільному мовнику, щоб уникнути підозр у конфлікті інтересів.

  • Президентські вибори у Франції заплановані на весну 2027 року, однак уже нині довкола них фіксують кампанії з дезінформації та ймовірного іноземного втручання, пов’язані з Росією.

Запис Євродепутат Глюксманн оголосив про участь у президентських виборах у Франції спершу з'явиться на Букви.

 on we.ua
Прямий канал on we.ua
У НАТО побоюються, що після президентських виборів у Франції 2027 року новий глава держави може вивести країну з інтегрованого військового командування Альянсу. Такий сценарій може послабити військову координацію НАТО та поставити під питання французьку участь у спільних силах і операціях.
Про це повідомляє Politico.
Занепокоєння в Альянсі посилилося на тлі опитувань, згідно з якими близько половини французьких виборців підтримують кандидатів, які критично ставляться до НАТО. Серед них – лідерка ультраправого “Національного об’єднання” Марін Ле Пен та лівий політик Жан-Люк Меланшон.
Ле Пен виступає за вихід Франції з інтегрованого військового командування НАТО. Меланшон заявляв про необхідність повного виходу країни з Альянсу.
“Я боюся цих виборів. Втрата Франції була б жахливою”, – сказав один із дипломатів НАТО.
Франція є єдиною ядерною державою ЄС, а її вихід із військових структур Альянсу може поставити під питання участь французьких військових у Румунії та Естонії, а також доступ НАТО до французьких розвідувальних і військових спроможностей. Серед них – єдиний у Європі атомний авіаносець, десантні кораблі класу Mistral, супутники розвідки CERES та значні військово-морські можливості.
Окреме занепокоєння викликає французьке угруповання в Румунії чисельністю близько 1200 військових. Також Франція бере участь у ядерній співпраці НАТО та забезпечує близько 10% щорічного операційного бюджету Альянсу.
Водночас потенційний вихід із військового командування матиме наслідки і для самої Франції. Країна зберегла б місце у політичних структурах НАТО, однак втратила б частину впливу на військове планування та низку високих посад у структурах Альянсу.
У разі скорочення військової присутності Франції в НАТО її роль у європейській безпеці може зрости для Німеччини. Берліну доведеться взяти на себе ще більшу частину відповідальності на тлі можливого скорочення присутності США в Європі.
Водночас результат президентських виборів у Франції наразі залишається невизначеним. У НАТО допускають, що переможець може змінити свою позицію після приходу до влади.
Франція вже мала досвід відходу від військових структур НАТО. У 1966 році президент Шарль де Голль вивів країну з військового командування Альянсу, а у 2009 році за президентства Ніколя Саркозі Франція повернулася до інтегрованої військової структури.
Раніше, паризька прокуратура розпочала розслідування через можливе втручання Росії у майбутню президентську кампанію у Франції. Правоохоронці перевіряють поширення фейків про потенційних кандидатів Габріеля Атталя, Едуара Філіппа та Рафаеля Глюксманна.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.
 
The post У НАТО побоюються виходу Франції з Альянсу після президентських виборів 2027 року appeared first on Прямий.
Go to prm.ua
Mind.ua on we.ua
Крім того, Марін Ле Пен стверджує, що Парижу доведеться відновити діалог з росією
 on we.ua
Дзеркало Тижня on we.ua
НАТО готується до цілком реальної можливості того, що наступний президент Франції може пробити величезну діру в Альянсі.
У той час як Альянс намагається впоратися із сумнівами щодо готовності Вашингтона захищати Європу та переозброюється, готуючись до можливого нападу Росії, останні опитування у Франції показують: близько половини французьких виборців на президентських виборах наступного року підтримують радикальних кандидатів, які мають серйозні претензії до НАТО. Про це пише Politico.
Марін Ле Пен із ультраправого «Національного об'єднання» хоче вивести Францію з інтегрованої системи військового командування НАТО, тоді як лідер ультралівих Жан-Люк Меланшон заявляє, що прагне взагалі вийти з Альянсу.
Дистанціювання Франції — єдиної ядерної держави ЄС — від НАТО спричинило б потрясіння в усьому Альянсі. Під питанням опинилося б французьке військове розгортання в Румунії та Естонії, НАТО втратило б доступ до важливих бойових засобів, а військова координація між 32 країнами-членами була б послаблена.
І гіршого моменту для цього важко уявити. За Дональда Трампа США почали скорочувати свою військову присутність у Європі, змушуючи інших союзників поспішно зміцнювати оборону на тлі попереджень про те, що Росія може напасти на Альянс уже цього десятиліття.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





США вважають, що Путін може спробувати розколоти НАТО обмеженим вторгненням в одну з країн Альянсу — WSJ 


«За меншої присутності США найменше хотілося б, щоб велика європейська країна дистанціювалася від Альянсу, особливо в момент, коли головна мета полягає в тому, щоб європейці, зокрема, звичайно, і Франція, брали на себе більше відповідальності», — говорить Джеймі Ши, старший науковий співробітник з питань оборони аналітичного центру Friends of Europe та колишній речник НАТО.
Наслідки виходу з об'єднаного командування НАТО створили б проблеми не лише для Альянсу, а й для самого Парижа.
«Ми сподіваємося, що Франція розуміє довгострокові переваги сильного НАТО... а це також вимагає досить повної інтеграції Франції в структури НАТО, — заявив виданню міністр оборони Фінляндії Антті Хяккянен. — Тож ми сподіваємося, що в оборонній політиці вони збережуть свій нинішній політичний курс».
До президентських виборів залишається ще вісім місяців, тому їхній результат далеко не визначений. Не виключено також, що після перемоги кандидати пом'якшать свої погляди на Альянс — як це зробила прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні у 2022 році. Однак з огляду на історично непрості відносини Франції з НАТО загроза для Альянсу цілком серйозна.
«Я боюся цих виборів, — сказав один із дипломатів НАТО, який, як і інші співрозмовники для цієї статті, погодився говорити на умовах анонімності через делікатність теми. — Втрата Франції була б жахливою».







Франція готується до великої війни: що це означає для України?




Це був би не перший випадок, коли Франція залишає інтегроване командування НАТО.
У 1966 році тодішній президент Франції Шарль де Голль припинив участь країни у військових структурах НАТО, пояснивши це необхідністю забезпечити більший суверенітет. Він змусив близько 26 тисяч військовослужбовців Альянсу залишити Францію, а штаб-квартиру НАТО — переїхати до Бельгії. Париж скасував це рішення лише у 2009 році за президента Ніколя Саркозі.
Якщо це станеться знову, Париж навряд чи повністю розірве зв'язки з Альянсом, вважає Фабріс Потьє, генеральний директор політичної консалтингової компанії Rasmussen Global і колишній керівник відділу політичного планування НАТО. Однак, за його словами, «було б нерозумно вважати, що за нового радикального президента все залишиться як раніше».
«Французи ніколи не були найбільш пронатівськими членами», — зазначив він, додавши, що це робить тему НАТО легкою мішенню для популістів.
Згідно з внутрішнім опитуванням Альянсу, проведеним цієї весни, результати якого бачило Politico, 54% французьких виборців проголосували б за те, щоб залишитися в НАТО. Це другий найнижчий показник серед усіх 32 членів Альянсу після Чорногорії.
І хоча двотурова система президентських виборів у Франції раніше не дозволяла радикалам перемагати, оскільки виборці гуртувалися навколо поміркованіших кандидатів, наступного року це може не спрацювати.
І Ле Пен, і Меланшон чітко сформулювали свої позиції.
«Ми повинні вийти з інтегрованого командування НАТО», — заявила Ле Пен наприкінці травня. І це не просто передвиборча риторика.
За словами чиновника, який безпосередньо знайомий із ситуацією, на закритій зустрічі з одним із найвищих французьких військових командувачів на початку цього року вона повторила цю позицію. Ле Пен також заявила, що Франції зрештою доведеться відновити контакти з Росією.
«Сьогодні саме проросійське крило знову взяло гору в "Національному об'єднанні"», — заявив французький депутат, близький до уряду.
Меланшон пішов ще далі. Давній критик НАТО наприкінці минулого місяця окреслив деякі зі своїх головних зовнішньополітичних пріоритетів, серед яких — повний вихід із НАТО через «відверто ворожу» позицію США.
«Не може бути й мови про те, щоб залишатися членом НАТО», — заявив він на конференції у червні.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Вибори у Франції можуть перетворитися на битву крайнощів: опитування


Тривожний сигнал
Реалізація цієї погрози може мати серйозні наслідки для НАТО.
«Франція — не просто країна-засновниця, а ключовий гравець у цьому Альянсі... не в останню чергу завдяки своєму ядерному арсеналу, — сказала голова комітету Європарламенту з питань оборони Марі-Агнес Штрак-Ціммерманн. — Від цього виграє лише одна група — вороги нашої свободи».
Теоретично рішення про вихід зі структур командування НАТО може бути ухвалене негайно, пояснив французький генерал-лейтенант Мішель Яковлефф, колишній заступник начальника штабу військового командування Альянсу.
Президент Франції не зобов'язаний консультуватися з парламентом, а передбачений Північноатлантичним договором річний термін для виходу стосується лише держав, які залишають політичні структури НАТО. Політика Ле Пен цього необов'язково передбачає.
Однак на практиці процес, за оцінкою Яковлеффа, ймовірно, триватиме близько року. Франції доведеться відкликати приблизно тисячу офіцерів, які постійно працюють у структурах НАТО, а також створити орган зв'язку для подальшої координації з Альянсом — як це зробив де Голль після виходу Франції з військового командування.
Втім, навіть після рішення де Голля Париж підтримував тісні зв'язки з НАТО та регулярно брав участь у військових операціях. За радикального президента наступного року ситуація може бути іншою.
За словами трьох дипломатів НАТО, найбільше занепокоєння в такому сценарії викликає майбутнє очолюваної Францією бойової групи в Румунії чисельністю 1 200 військових, неформальна співпраця Парижа з НАТО у сфері ядерної зброї, а також доступ Альянсу до спеціалізованих французьких можливостей — зокрема супутників та розвідки.
Наприклад, без Франції військові планувальники НАТО втратили б доступ до єдиного в Європі атомного авіаносця, десантного флоту, до якого входять кораблі класу Mistral, розвідувальних супутників CERES та потужного військово-морського флоту, здатного одночасно розгорнути близько 65% своїх кораблів. За словами Яковлеффа, це навіть вищий показник, ніж у США.
«Річ у тім, що в нас є потроху всього», — сказав Яковлефф.
Він додав, що вихід Франції з командної структури матиме й «бюджетні наслідки» для Альянсу. Зараз Франція забезпечує 10% щорічного операційного бюджету НАТО обсягом €5,3 млрд.
«Це послабить Альянс, тому що ми все ще залишаємося найвагомішою силою... після Америки», — сказав він.
Вихід ударить і по самій Франції
Але відмова від участі у структурах військового командування НАТО завдасть шкоди й Франції.
Країна збереже місце в політичних органах НАТО, зокрема право голосу щодо застосування положення про колективну оборону Альянсу. Однак її вплив на військові рішення різко зменшиться, оскільки багато пропозицій заздалегідь узгоджуються військовими структурами НАТО, пояснив Яковлефф.
У результаті Париж зможе лише «прийняти або відхилити» вже підготовлені остаточні пропозиції.
Франція також втратить високі посади в структурах Альянсу. Йдеться, зокрема, про посаду Верховного головнокомандувача НАТО з трансформації, посаду заступника командувача в штабі повітряних сил Альянсу та начальника штабу на базі НАТО в Брунссумі в Нідерландах.
А якщо Франція припинить обмін розвідувальною інформацією, це може обмежити і її власний доступ до інформації про те, що відбувається в інших частинах Альянсу.
Вихід «безумовно означатиме втрату впливу», сказав Яковлефф. За його словами, це «коштуватиме дуже дорого — політично, технічно, оперативно та структурно».
Політичним наслідком може стати й перетворення Німеччини на головного європейського члена НАТО.
«Якщо Франція вийде, а американці відступатимуть... Німеччині доведеться активізуватися, — сказав дипломат НАТО. — Якщо ти виходиш — ти втрачаєш усе».
«Уже відбулося величезне зміщення економічної та політичної ваги в бік Німеччини та Польщі, які тепер є великими гравцями за часткою оборонних витрат у ВВП, — сказав колишній речник НАТО Джеймі Ши. — Це просто прискорить процес, який уже відбувається».
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Повернення «німецького питання»: чому військова міць Берліна лякає Європу?


Щоб запобігти найгіршому сценарію, Ши вважає, що представникам НАТО уже зараз варто неофіційно налагоджувати контакти з депутатами від «Національного об'єднання» та «Нескореної Франції», пояснюючи їм негативні наслідки такого рішення. На його думку, Парижу також можна запропонувати більше командних посад, щоб продемонструвати значення Франції для Альянсу.
Чим ближчими стають президентські вибори, тим більше в НАТО непокояться через перспективу приходу до влади в Парижі політика, скептично налаштованого до Альянсу.
«Ми виживемо, — сказав той самий дипломат НАТО. — Але це буде дуже, дуже небезпечно».
Експосол України у Франції Олег Шамшур у статті «Ле Пен тисне на акселератор: чому президентські перегони у Франції стають небезпечними для України» пише про ризики для нашої країни.    
Go to zn.ua
Українська правда on we.ua
За даними Politico, у НАТО зростає занепокоєння через майбутні президентські вибори у Франції, оскільки серед потенційних кандидатів є політики, які виступають за вихід країни з Альянсу або його інтегрованого командування.
Джерело: "Європейська правда" з посиланням на публікацію Politico
Деталі: У той час як Альянс бореться з сумнівами щодо прихильності Вашингтона до питань оборони Європи, нещодавні опитування у Франції показують, що близько половини французьких виборців на виборах наступного року підтримують кандидатів, які виступають проти НАТО.
Неформальна лідерка ультраправої партії "Національне об'єднання" Марін Ле Пен хоче вивести Францію з інтегрованого командування НАТО, а Жан-Люк Меленшон з крайньолівого табору взагалі хоче вивести країну з Альянсу.
Видання зазначає, що потенційний вихід з НАТО Франції – єдиної ядерної держави в ЄС – викличе шок в Альянсі, поставивши під сумнів присутність французьких військ у Румунії та Естонії, обмеживши доступ до ключового бойового спорядження та послабивши військову координацію між 32 членами Альянсу.
Наслідки виходу з єдиного командування НАТО створять проблеми як для Парижа, так і для самого Альянсу.
"Ми сподіваємося, що Франція розуміє довгострокові вигоди від сильного НАТО… і що це [вимагає] також досить повної інтеграції Франції в структури НАТО. Тому ми сподіваємося, що в галузі оборонної політики… вони збережуть свою політичну лінію на міцних позиціях", – заявив Politico міністр оборони Фінляндії Антті Хякканен.
Один з дипломатів НАТО на умовах анонімності сказав, що боїться майбутніх президентських виборів у Франції.
"Я побоююся цих виборів. Втрата Франції була б жахливою", – зазначив він.
Один із французьких посадовців своєю чергою зазначив, що заяви Ле Пен щодо НАТО – це не просто передвиборча риторика.
За його словами, Ле Пен також стверджувала, що Парижу зрештою доведеться відновити контакти з Москвою.
З політичної точки зору вихід Франції з НАТО також може означати, що Німеччина стане провідним членом Альянсу в Європі.
"З виходом Франції та відходом американців… Німеччині доведеться взяти на себе більшу відповідальність", – зазначив згаданий вище дипломат НАТО.
У міру наближення виборів перспектива приходу до влади в Парижі прихильника скептичного ставлення до НАТО викликає дедалі більшу стурбованість всередині Альянсу.
"Ми виживемо", – сказав той самий дипломат, але, за його словами, "це буде дуже, дуже небезпечно".
Що передувало:
Нещодавно ЗМІ також писали, що у Британії є побоювання щодо "повільної смерті" "коаліції охочих", які значною мірою пов'язані з майбутнім відходом Емманюеля Макрона з посади президента Франції.
Читайте також: Від Кремля з любов'ю: як росіяни атакують суперників Ле Пен задля її перемоги на виборах.
Go to pravda.com.ua
Еспресо on we.ua
Питання України та російсько-української війни все сильніше визначає політичні розклади. Кремль активно використовує гібридні інструменти – дрони, ракети, дезінформацію та підтримку ультраправих – щоб послабити підтримку Києва і просувати сили, які хочуть "переговорів" на умовах Москви. Більше про це розповість Еспресо. Лейпциг: вибухівка біля українських літаків і страх перед втручаннямфото: Ярослав ГорбуновДнями на аеродромі Лейпциг/Галле виявили дрон із професійною вибухівкою. Апарат лежав біля українських транспортних літаків Ан-124, один із яких, за даними ЗМІ, перевозив боєприпаси (хоча МВС Німеччини офіційно це заперечило). Міністр внутрішніх справ Німеччини Александр Добріндт назвав цей епізод "гібридним сценарієм атаки" і "новим рівнем небезпеки", не виключаючи участі "іноземних держав".Аеропорт Лейпциг/Галле – важливий логістичний хаб для НАТО і постачання в Україну. Як відзначають у Politico, інцидент стався саме перед ключовими земельними виборами в східній Німеччині: 6 вересня в Саксонії-Ангальт і 20 вересня в Мекленбурзі-Передній Померанії та Берліні. Там сильні позиції в ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (AfD), яка відкрито виступає проти військової допомоги Україні та за відновлення відносин із Росією. Опитування дають AfD шанс на перемогу чи перше місце в цих землях.Стефан Майстер, експерт із Росії Німецької ради з питань зовнішньої політики, прямо каже: ці вибори – "головна ціль російського впливу", бо вони "вирішальні в серці Європи". За його словами, Москва веде широку гібридну кампанію на користь AfD і партії Сари Вагенкнехт (BSW). Якщо ультраправі вперше прийдуть до влади на земельному рівні, це може серйозно послабити федеральний уряд канцлера Фрідріха Мерца.Читайте також: Мерц опинився на межі відставки: вересневі вибори можуть визначити майбутнє канцлера Німеччини, — Der SpiegelІталія: допомога Києву розколює і лівих, і правихфото: Getty ImagesПаралельно Politico фіксує, що Україна стає "лінією розлому" на наступних виборах в Італії (2027 року). Колишній прем’єр Джузеппе Конте, лідер "Руху п’яти зірок", заявив, що партія більше не підтримуватиме нові поставки зброї і наполягатиме на переговорах. За його словами, Україна вже має "добре оснащений арсенал". Це спровокувало скандал у лівоцентристському таборі: Демократична партія на чолі з Еллі Шляйн вважає підтримку Києва принциповою.На правому фланзі ситуація теж непроста. Прем’єрка Джорджа Мелоні послідовно підтримує Україну, але її партнери з "Ліги" Маттео Сальвіні традиційно ближчі до Москви. Громадська думка в Італії – одна з найслабших у Західній Європі: лише близько 32 % італійців, за даними YouGov, вважають важливим, щоб Україна перемогла. Пацифістські традиції країни стикаються з геополітичною реальністю.У Франції після Макрона – невідомість Емманюель Макрон, фото: gettyimagesОкреме і, можливо, найважливіше політичне поле бою –  Франція. У квітні 2027 року закінчується другий і останній термін Емманюеля Макрона, і країна йде на президентські вибори, де ультраправе "Національне об’єднання" (Rassemblement National) уже кілька місяців лідирує в усіх опитуваннях. За різними соціологічними даними, кандидат партії – чи то Марін Ле Пен, чи її протеже Жордан Барделла – набирає 31–37 % у першому турі. Це створює реальну перспективу приходу ультраправих до влади в одній із ключових країн Європи, яка досі була серед найпослідовніших союзників Києва.Хоча після повномасштабного вторгнення 2022 року партія Ле Пен формально засудила російську агресію і пом’якшила свою риторику, її позиція щодо допомоги Україні залишається обережною і умовною. "Національне об’єднання" послідовно виступає проти відправлення французьких військ, проти постачання далекобійної зброї, яка може бити по території Росії, і скептично ставиться до великих пакетів європейської фінансової підтримки. Барделла неодноразово заявляв, що Франція не повинна втягуватися в "ескалацію", а Ле Пен наголошує на пріоритеті національних інтересів і переговорах. У разі їхньої перемоги військова та політична підтримка Києва з боку Парижа, найімовірніше, суттєво скоротиться або стане значно більш обмеженою.Це матиме серйозні наслідки не лише для України. Франція – ядерна держава, постійний член Ради Безпеки ООН і один із лідерів "Коаліції охочих". Послаблення її ролі різко зменшить вагу європейської підтримки Києва і відкриє додатковий простір для тих сил у Німеччині, Італії та інших країнах, які вже зараз виступають за "мир будь-якою ціною". США: реверанси республіканців на тлі сенатських перегонівВолодимир Зеленський і Дональд Трамп 28.07.2026, фото: Володимир ЗеленськийНавіть у Сполучених Штатах, де адміністрація Дональда Трампа скептично ставиться до масштабної допомоги, Україна залишається політично чутливою темою. Наприкінці липня Володимир Зеленський прибув на похорон сенатора-республіканця Ліндсі Грема – одного з найпослідовніших прихильників України. Зеленський зустрівся з Трампом і десятками сенаторів. Сенат проголосував 86 голосами проти 12 за просування законопроєкту Грема про санкції проти Росії та Ірану – один із найсильніших двопартійних сигналів підтримки Києва за останній час.Такий реверанс не випадковий. Республіканці змушені зважати на внутрішньопартійні настрої і майбутні вибори до Сенату. Повна відмова від України могла б коштувати політичних балів у ключових штатах і серед частини електорату, яка все ще бачить у війні питання принципів і безпеки.Стратегія Кремля: лякати і підживлювати антиукраїнські силифото: gettyimagesРосія системно працює на те, щоб посилити сили, які виступають проти допомоги Україні. Це не лише дезінформація. Дрони над Румунією, порушення повітряного простору Польщі ракетами і дронами, інциденти в країнах Балтії – усе це створює атмосферу страху і втоми.Мета очевидна: показати європейцям, що підтримка Києва має ціну, і підштовхнути виборців до партій, які обіцяють "мир" через поступки. У Німеччині це AfD і BSW, в Італії – елементи "Ліги" та радикальніші праві, у Франції та інших країнах – подібні сили. Експерти фіксують і фінансові, і інформаційні канали впливу, і пряму координацію наративів.Стефан Майстер і інші аналітики підкреслюють, що Москва не обов’язково має "керувати" цими партіями. Їй достатньо, щоб вони зростали і блокували рішення щодо України. Кожен успіх ультраправих чи популістів у виборах – це додатковий важіль для послаблення європейської єдності.Україна – вже давно не "далека війна" для світуТе, що відбувається зараз, – це вже не просто зовнішньополітичне питання. Війна стала внутрішньополітичним фактором першого порядку. Від того, чи зможуть проукраїнські сили утримати підтримку в Німеччині, Італії та США, значною мірою залежить, чи матиме Київ достатньо ресурсів, щоб продовжувати опір.Кремль грає на довгій дистанції. Він не просто лякає дронами і ракетами, а підживлює політичні сили, які готові "закрити тему", і чекає, поки втома зробить свою справу. Звідси всі ці часті заяви різних розвідок, що Путін готовий напасти на НАТО. Зокрема, днями WSJ писав про це, що РФ "може спробувати перевірити" готовність НАТО до колективної оборони вже цієї осені.Так, Європа і Америка поки що відповідають – іноді рішуче, іноді з оглядкою на внутрішні розклади. Але лінія розлому вже проведена. І вона проходить саме через Україну. Тобто те, що відбувається на полі бою, прямо стосується і долі інших демократій. Все менше експертів вірить, що Путін готовий до реальних переговорів, оскільки досі відчуває силу і фінансові та суспільні можливості, щоб продовжувати агресію. Однак Україна продовжує завдавати своїх точкових болючих ударів по нафто-доларах Кремля, а в поєднанні з новими сильними санкціями, які, можливо, запровадить Дональд Трамп восени,  – вони можуть або змінити думку російського диктатора, або навпаки – ще більше посилити його ізоляціонізм і бажання воювати до останнього. Читайте також: Путінський Starlink уже над Україною: як Кремль будує космічний інтернет для війни
Go to espreso.tv
Дзеркало Тижня on we.ua
Президент України Володимир Зеленський заявляв про те, що РФ більше не має ініціативи у війні, і численні європейські лідери, схоже, поділяють його оптимістичну думку. Прогрес України пропонує рідкісну можливість посилити тиск на главу Кремля Владіміра Путіна та створити умови для переговорного завершення найбільшої війни в Європі з часів Другої світової, пише Atlantic Council. 
Однак ця можливість, ймовірно, виявиться тимчасовою. Тому європейські партнери України повинні скористатися моментом і продемонструвати, що вони здатні рішуче діяти на міжнародній арені, збільшуючи підтримку Києва.
Останній реальний шанс для України завершити війну виник в останні тижні 2022 року. Успіх українського контрнаступу у Харківській області та звільнення Херсона дозволили Києву отримати ініціативу на полі бою, залишивши військових Путіна у стані деморалізованого безладу. Здавалося, що війна вступає у вирішальну фазу, і Україна готова відбити вторгнення Росії. У цей критичний момент західні партнери Києва втратили самовладання. Їхній страх перед ескалацією дав Путіну рятівне коло.
Завдяки обережності Заходу Росія змогла перегрупуватися, мобілізувати додаткові ресурси живої сили, розширити оборонне виробництво та побудувати великі укріплення. На той час, коли Україна розпочала великий наступ наступного літа, Росія оговталася, і шанс був втрачений. Оскільки хід війни знову повертається на користь України, європейські лідери повинні уникати повторення помилок 2022 року.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Новий уряд Британії навряд чи збільшить підтримку України — експерт


З початку 2026 року з'являється все більше ознак того, що ініціатива перейшла від Росії до України. На передовій війни російська армія протягом року намагалася просуватися вперед, зазнаючи рекордних втрат. Хоча Москва все ще може використовувати значні резерви людських ресурсів, вважається, що Путін наразі втрачає в Україні більше солдатів, ніж він реально може завербувати без оголошення політично ризикованої масової мобілізації.
Позиції України також помітно покращуються поза полем бою. Швидко розвивається вітчизняна індустрія безпілотників, що дозволило розпочати високоефективну кампанію ударів середньої дальності проти російської логістики. Це зриває вторгнення та ізолює окупований Крим.
Паралельно розширення далекобійних ударів українських безпілотників по військових та промислових цілях глибоко всередині Росії спричинило паливну кризу та донесло інформацію про вторгнення до російської громадськості. Повідомлення про нові атаки та зображення палаючих російських нафтопереробних заводів стали звичним явищем у російських соціальних мережах. Україна також дедалі успішніше атакує російське судноплавство, намагаючись позбавити Кремль життєво важливих експортних доходів.
Разом із кумулятивним ефектом міжнародних санкцій ці українські удари створюють дедалі більші труднощі для військових зусиль Кремля, а також загрожують дестабілізацією внутрішньої ситуації в Росії. Це призвело до дедалі оптимістичніших оцінок перспектив України. Однак, щоб повною мірою скористатися нинішнім скрутним становищем Путіна, Україні знадобиться більше підтримки з боку союзників.
США за президента Дональда Трампа залишаються незамінним партнером, особливо з погляду обміну розвідданими та передової технологічної підтримки. Однак з початку минулого року стало зрозуміло, що нинішня адміністрація США більше не готова нести основний тягар підтримки воєнних зусиль України. Натомість Європа повинна продовжувати збільшувати підтримку.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Пентагон припиняє керівництво групою з допомоги Україні на тлі дистанціювання США від Європи — Politico


Пріоритети включають вирішення проблеми обмеженості людських ресурсів в Україні. Європейські уряди повинні переглянути давні обмеження на фінансування витрат на військовий персонал. З огляду на надзвичайне навантаження на державний бюджет України, суттєві реформи, спрямовані на покращення набору, утримання та мобілізації військових, потребують значних додаткових ресурсів для фінансування конкурентоспроможних заробітних плат та стимулів за службу.
Підтримку цих витрат слід розглядати як інвестицію в європейську безпеку, а не як бюджетну допомогу лише Україні. Додаткове фінансування розширених навчальних місій, спеціалізованих програм для операторів безпілотників та фахівців з радіоелектронної боротьби, реабілітаційних ініціатив та медичної підтримки на полі бою ще більше зміцнить військові позиції України.
Ще одним важливим елементом є підтримка українського оборонного сектору. Замість того, щоб покладатися переважно на передачу зброї з арсеналів, які вже існують, європейські уряди повинні розширити використання механізмів ЄС для забезпечення передбачуваного, довгострокового фінансування українського оборонного виробництва. Україна вже продемонструвала свою здатність до інновацій та швидкого виробництва. Однак країна все ще не має достатніх ресурсів для збільшення обсягів виробництва.
Європа також повинна надати Україні привілейований доступ до критично важливих технологій, зокрема до передової електроніки, інфраструктури хмарних обчислень, інструментів штучного інтелекту та систем зв'язку. У багатьох випадках перешкодою є не технологічна нестача, а регуляторні бар'єри та режими експортного контролю, розроблені для мирних умов, а не для великої європейської війни.
Промислова інтеграція не менш важлива. Українські оборонні компанії необхідно включити до європейських систем закупівель, спільних підприємств, дослідницьких програм та ланцюгів поставок. Перевірені в бойових умовах українські системи повинні отримати прискорений доступ до європейських ринків завдяки спрощеним процедурам сертифікації. Європа та Україна мають, що запропонувати одна одній.
Психологічна стійкість також має стати частиною європейської стратегії підтримки. Після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни бойовий стрес, травми та посттравматичний стресовий розлад вже не є індивідуальними викликами. Сьогодні це вже стратегічне питання. Європа має світовий досвід у сфері психічного здоров'я та реабілітації. Інтеграція цих можливостей у систему військового відновлення України зміцнить довгострокову стійкість країни так само, як і постачання боєприпасів чи обладнання.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Рекордний пакет: Європа планує запровадити санкції проти 1600 фірм, які допомагають РФ — ЗМІ


Зрештою Європа повинна зберегти політичну єдність, водночас збільшуючи ціну агресії для Москви. Це означає посилення виконання чинних санкцій, жорсткіший контроль над мережами обходу санкцій та більш скоординовані зусилля щодо протидії російським операціям впливу за кордоном.
Це також вимагає серйозної інформаційної стратегії. Європа володіє величезними аналітичними, медійними та технологічними ресурсами, проте російська дезінформація продовжує підривати громадську підтримку України. Європа має не лише захищатися від ворожих наративів, а й активно оскаржувати легітимність російської агресії та наративів, які її підтримують, як всередині, так і за межами РФ.
Разом ці заходи становитимуть щось більш суттєве, ніж підтримка України. Вони представлятимуть європейську стратегічну агентивність. Роками європейські лідери говорили про стратегічну автономію та перетворення Європи на серйозного гравця у сфері безпеки. Найближчі місяці можуть стати найчіткішою перевіркою реалістичності цих амбіцій.
Водночас як писав The Telegraph, залишення Кіром Стармером посади прем’єр-міністра Британії та неможливість для Емманюеля Макрона балотуватися на наступних виборах президента Франції викликають побоювання виникнення вакууму лідерства у «коаліції охочих». Це може призвести до послаблення підтримки України з боку Європи.
Тоді як внутрішня стабільність кандидатів, які могли б заповнити цю порожнечу, таких як канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, залишається під сумнівом. Тим часом претенденти на лідерство, які більше симпатизують Росії, такі як Марін Ле Пен, чекають свого часу і можуть вже наступного року змінити підтримку України з боку Європи.
Go to zn.ua
5 канал on we.ua
Західні дипломати висловлюють серйозне занепокоєння щодо майбутнього європейської коаліції на підтримку України. Причиною стало відсторонення від влади Кіра Стармера у Великій Британії та наближення кінця президентського терміну Емманюеля Макрона у Франції, який не має права балотуватися на виборах наступного року. Про це повідомляє The Telegraph.
Загроза радикального розвороту у Франції
Головні побоювання європейських та британських посадовців пов'язані з майбутніми президентськими виборами у Франції. Наразі лідеркою виборчих перегонів вважається представниця ультраправих Марін Ле Пен. Її програма передбачає:
Вихід Франції з військового командування НАТО;
Скасування економічних санкцій проти рф;
Примушення Києва до мирних угод на вимогу Москви.
Інший впливовий кандидат – представник лівих сил Жан-Люк Меланшон – закликає до повного виходу країни з Північноатлантичного альянсу. За даними джерел видання, у британському уряді вже моделюють наслідки перемоги радикалів для безпеки ЄС та обміну розвідданими.
Чому Німеччина, Польща та Італія не готові до лідерства
Найбільшою силою континенту міг би стати канцлер ФРН Фрідріх Мерц, який розпочав масштабну реформу Бундесверу. Втім, політик зіштовхнувся із внутрішньополітичною кризою та опозицією у власних лавах.
Депутат Бундестагу Родеріх Кізеветтер зауважив, що німецький політикум залишається під впливом "московського зв'язку", що стримує рішучі кроки:
"Це не лідерство. Хто тоді може очолити Європу? Нам потрібен Черчилль. У нас було кілька "черчиллівських моментів", але свого Черчилля в Європі поки немає",– наголосив парламентар.
Польща й Італія також малоймовірні на роль нових драйверів коаліції: Дональд Туск та Джорджа Мелоні категорично відкинули ідею відправки своїх військових до України й зосереджені на внутрішніх виборчих кампаніях.
Зміна влади в Лондоні
Тандем Стармера та Макрона раніше забезпечував стабільне лідерство понад 30 країн довкола допомоги Україні та логістичних ініціатив.
Новий прем'єр-міністр Британії Енді Бернем, який перебрав кермо влади після відставки Стармера, наразі має обмежений досвід у зовнішній політиці. Втім, свою першу міжнародну зустріч на посаді він провів саме з Володимиром Зеленським у Портсмуті, підтвердивши незмінність британської підтримки та євроатлантичного курсу.
Нагадаємо, що наступна зустріч Коаліції охочих може відбутися в Україні. Крім цього, до Коаліції охочих вирішили приєднатися ще й Молдова та Північна Македонія. Тож тепер кількість учасників зросла до 40 країн.
Читайте також: Прем'єр Болгарії заявив про вихід із Коаліції охочих – причини
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
Go to 5.ua
Еспресо on we.ua
Про це пише The Telegraph.Кір Стармер та Емманюель Макрон останніми роками стали ключовими політичними фігурами, які об'єднали понад 30 держав навколо підтримки України. Після повернення Дональда Трампа до влади саме Лондон і Париж взяли на себе провідну роль у формуванні "коаліції охочих", яка розглядала, зокрема, можливість розміщення військ для гарантування режиму припинення вогню.Однак тепер, після відставки Стармера та напередодні завершення президентського терміну Макрона, серед союзників зростає занепокоєння щодо подальшої долі цього формату співпраці.Новий британський прем'єр Енді Бернем запевнив партнерів, що курс Лондона щодо підтримки України та НАТО залишиться незмінним. Щоб підкреслити це, свої перші переговори з іноземним лідером він провів саме з президентом України Володимиром Зеленським.Натомість найбільше занепокоєння викликає політичне майбутнє Франції. Макрон не зможе балотуватися на новий термін, а серед фаворитів президентських перегонів називають лідерку ультраправого "Національного об'єднання" Марін Ле Пен.Як зазначає видання, Ле Пен раніше виступала за вихід Франції з військового командування НАТО, скасування санкцій проти Росії та укладення мирної угоди між Україною і РФ на умовах Москви. Один із її головних конкурентів — лідер ультралівих Жан-Люк Меланшон — також обіцяв вивести країну із західного військового альянсу.За інформацією The Telegraph, британські чиновники вже аналізують, як можлива перемога цих політиків може вплинути на франко-британські відносини, подальшу роботу "коаліції охочих" та співпрацю у сфері обміну розвідувальною інформацією.Один із західних посадовців у коментарі виданню застеріг, що прихід до влади одного з таких політиків може створити "серйозну проблему" для НАТО."Коаліція охочих" за форматом роботи дедалі більше нагадує НАТО та вже демонструє конкретні результати підтримки України.
Go to espreso.tv

Join to the Platform

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization

Last comments

What is wrong with this post?