Search trend "Асканія-Нова"

Айдар, Серебрянський ліс, Святогірськ – ці назви часто чуємо у хроніках війни. І мало хто згадує, що Айдар – це не лише полк, а також  "біла ріка" – річка на Луганщині з живописними крейдяними горами на правому березі та реліктовими заплавними дібровами. Її долина входить  до територій Смарагдової мережі. Ще один "смарагд" – крейдяні Святі Гори, які відомі насамперед через відомий православний монастир у Святогірську на правому березі Сіверського Донця. І хоча святиня належала до УПЦ МП це не вберегло її від російських обстрілів…Нацпарк Святі Гори, фото: НПП "Святі Гори"За оцінками ліквідованого на сьогодні Міндовкілля, через дії окупантів під загрозою знищення перебувають майже 200 територій (2,9 млн га) Смарагдової мережі – значна частина природоохоронної мережі Європи. Їх збереження важливе для рідкісних у Європі видів і природних оселищ. Натомість ці "смарагди", які за Бернською конвенцією мали б бути захищенні від будь-якої діяльності людини, яка впливає на природні середовища нині потерпають від пожеж, спричинених бойовими діями, частково заміновані чи перериті окопами. Утім, найбільш прикро, що природні дива України, на офіційне внесення яких до Смарагдової мережі Європи природозахисники витрачали роки, залишались невідомими для більшості українців. Східні області традиційно позиціонували як індустріальні, тож їх рідко включали у туристичні маршрути жителі інших регіонів."Таких крейдяних гір немає ніде в світі" Донбас асоціюється з насамперед з шахтами і териконами. Насправді там спражньої природи значно більше, ніж в інших регіонах, каже голова правління Української природоохоронної групи Олексій Василюк.  "Я з північної частини України, але мені завжди була найцікавіша природа сходу: насамперед Луганщина. Донецький кряж, де ти можеш стояти, дивитися в бінокль і бачити степи до обрію – щонайменше 150 км вдалечінь. Так само оці крейдяні гори, які тягнуться вздовж всіх річок Північної Луганщини, кілометрів  що 300. Такого ніде в світі немає", – каже Олексій Василюк. Святогірськ до повномасштабного вторгення фото: НПП "Святі Гори"Як не дивно, але саме те, що регіон розвивався як індустріальний, а не аграрний (за винятком півдня Донеччини) допомогло зберегти велику частину територій - степи, кургани, балки."На що поділяється територія? Населені пункти, ліси, поля. А там населений пункт, шахта і все. Це лише 26% Луганщини, а вона величезна. Але область не розвивалась як аграрна, тому Луганщині на приклад природи значно більше, ніж на Київщині або Львівщині", – каже Олексій Василюк. За його словами, перших заповідників Асканія Нова на Херсонщині і Пам’ятка Пеняцька на Львівщині, які були створені ще в XІX ст. Але уже більшість заповідників були створені саме у межах нинішнього Донбасу.  "Найбільше книжок про заповідні території завжди видавала Донеччина. Але хто їх бачив? Бо донести, наприклад, до жителів Львівщини чи Івано-Франківщини, яка класна природа на Донеччині, мала не Донеччина, а держава в цілому. Так само жителям Донеччини теж треба було розказати, які класні території на Львівщині, Волині чи в Карпатах. Так само зі Смарагдовою мережею. Важливо не просто, який статус має територія, а знати, яка там природа", – каже природоохоронець. Степ – найбагатша екосистема у світіПоловецькі степи, Дике Поле – також недооцінені смарагди південно-східної частини України."Нас з покоління в покоління привчали, що степ – це ж якась пустка, тому нема нічого поганого в тому, щоб його розорати і посадити. Але саме степ є найбагатшою за кількістю видів екосистемою. На квадратному метрі степу може бути до 120 видів рослин. В жодному тропічному лісі, ніде на планеті жодна інша екосистема не порівняється за кількістю видів на квадратний метр з зі степом, – каже Олексій Василюк. – Навіть кліматичні конвенції не враховують, що найбільший природний інструмент вилучення вуглецю з атмосфери – це степи. Тому що степи накопичують в чорноземі вуглець. І 40% світового вуглецю, який законсервований на поверхні Землі – у грунтах під степами".Половецький степ, фото: НПП "Меотида"За словами природоохоронця, річ у тім, що авторами більшості кліматичних конвенції є люди з північної Європи, а там степів немає. І загалом Україна – єдине місце у Європі, де ще можна побачити справжній степ. "Якщо подивитись списки тварин і рослин, задля яких створюється Смарагдова мережа чи та сама Natura 2000, то кожен третій вид – степовий. І його охороняти можна тільки у нас. До речі, у Червоній книзі України теж кожен третій вид і рослин і тварин степовий", – каже він.Водночас прибережні та степові заповідники півдня зазнають нищівного впливу війни. Національний парк "Меотида" біля Маріуполя повністю сплюндрований. Острів Джарилгач, об'єкти Кінбурнській косі, на біосферний заповідник Асканія-Нова горіли безліч разів."Вздовж річки Сіверський Донець повний апокаліпсис"З хороших новин – не усі об’єкти Смарагдової мережі втрачені, які опинились на тимчасово окупованій територій чи у зоні бойових дій втрачені. "Крим, південь Луганщини з найбільшими в Україні степами, які були окуповані ще у 2014 році серйозно не постраждали. Так, є випадки, коли вирубували дерева чи хтось збудував собі котедж на заповідній території. Але ця шкода не співмірна з тією, якої зазнає природа у зоні активних бойових дій.  Протягом кількох років, до 2022 року фронт проходив по річці Сіверській Донець. І от тут от повний апокаліпсис", – розповідає Олексій Василюк.Знищений Серебрянський ліс, фото: Національна гвардія УкраїниЗа його словами, майже всі ліси Сходу України – це широчезний лісовий пояс вздовж річки Сіверський Донець. Ще один лісовий пояс – вздовж річки Оскіл (притока Донця). Усі ці ліси практично знищені. Це майже 400 тис. га."Там майже повністю згорів національний парк Святі гори. Нехай це не найбільш цінний заповідних на сході, але він найбільш відомий. Там раніше можна було раніше бачити ліси до обрію з цих величезних крейдяних гір. Тепер це все перетворилося  на безкрайні якісь піски. І насправді це трохи інтригує – чи зможе природа відновити те, що там було в минулому. Адже ті ліси насправді часто були рукотворні, але їх садили так давно, що вже на початку XX століття були дискусії між науковцями, що тут природнє, а що ні", – каже Олексій Василюк.Заповідні святогірські ліси після пожежі, фото: НПП "Святі Гори"Наразі науковці не поспішають називати знищені об’єкти Смарагдової мережі повністю втраченими, оскільки "Каховське диво" продемонструвало, наскільки природа може бути непередбачуваною. Усі водосховища на Дніпрі, хоч і були рукотворними, є об’єктами Смарагдової мережі насамперед тому, що вони важливі для міграції птахів. Однак, за словами Олексія Василюка, на місці Каховського водосховища нині утворилась значно цінніша екосистема, аніж було саме водосховище. Натомість на Оскільському водосховищі, дамбу якого підірвали у 2022, дива не сталось. Тому спрогнозувати, скільки часу потрібно природі, аби відновитись на тій чи іншій території, яка постраждала внаслідок війни, важко. Так само як неможливо спрогнозувати, як саме вона відновиться.   Чому збереження територій Смарагдової мережі важливе для євроінтеграції УкраїниСмарагдова мережа (мережа Емеральд) – це мережа територій особливого природоохоронного інтересу (Areas of Special Conservation Interest, ASCI), створена в рамках Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування. І збереження об’єктів мережі – один з обов’язків України, безпосередньо пов’язаний з вступом України до ЄС. Це фактично підготовчий етап до виконання вимог ЄС щодо Natura 2000, до якої включають виключно природоохоронні території країн, що є членами ЄС.Як поясню Олексій Василюк, на те, аби ту чи іншу природоохоронну територію включили до Смарагдової мережі, часто йдуть роки. Однак українським природоохоронцям вдалось домогтись затвердження великої кількості об’єктів.На сьогодні Смарагдова мережа України налічує 538 територій,  загальною площею близько 12,2 млн гектарів. Це 15,8% від усієї території країни. З них 377 територій (майже 8 млн га уже затверджені Бернською конвенцією, а 161 територія (4,3 млн га) номіновані. Однак у спеціальній резолюція Бернської конвенції 2019 року прирівняла рівень відповідальності України за збереження номінованих нею територій до вже затверджених. При цьому за заподіяння шкоди об’єктам мережі Україну можуть притягнути до відповідальності. Принаймні щодо територій, які підконтрольні Україні.На жаль, Верховна Рада досі не ухвалила закону про Смарагдову мережу, хоча документ зареєстрований ще у 2020 році. А без відповідного законодавства захищати території Смарагдової мережі від забудови (в тому числі вітряками) чи розорювання вкрай важко."Важливо розуміти, що збереження територій Смарагдової мережі має забезпечувати Україна своїм коштом. Натомість природоохоронні заходи у рамках Natura 2000 фінансуватиме уже ЄС. І це величезні кошти. При цьому перехід до Natura 2000 не буде автоматичним – він потребуватиме розробки нового пакету обґрунтувань та документації, обсяг якої в 20–30 разів перевищує вимоги для Смарагдової мережі. І буде прикро, якщо мережа Natura 2000 буде значно меншою, ніж Смарагдова мережа України.  І ці втрати можуть бути не лише через війну, а й через те, що Україна не виконує свій обов'язок щодо захисту об'єктів мережі на підконтрольній території", - каже Олексій Василюк. Водночас Україні також важливо фіксувати воєнні збитки, завданні правоохоронному фонду, в тому числі об'єктам Смарагдової мережі. І йдеться не лише про схід України.  Дунайський біосферний заповідник постійно палає через обстріли сусідніх портів, а унікальний Деснянсько-старогутський національний парк на Сумщині практично знищений постійними обстрілами та пожежами. У Чорнобильському заповіднику систематично спалахують масштабні пожежі вздовж кордону, які можуть бути пов'язані з диверсіями.  Водночас геодезист та картограф Андрій Грачов, який створив інтерактивний атлас територій Смарагдової мережі України, у коментарі Еспресо зазначив, що Україні складно буде зафіксувати екологічні втрати від війни, бо не все було чітко зафіксовано і описано. "Десять років тому, коли я за власною ініціативою створював атлас Смарагдової мережі, зіткнувся з тим, що не усі природоохоронні території були винесені в натурі. Часом у нас створюють заповідних і зазначають "біля села такого-то". Але біля – це в який бік? Мають бути чіткі координати. Наприклад, в наслідок пожежі на Луганщині згорів віковий дуб – пам’ятка природи. А як це потім зафіксувати, якщо у документах не було чітких координат – широти, довготи", – каже він.За словами Андрія Грачова, проблема у тім, що і віднесення об’єктів до Смарагдової мережі, і фіксацією екологічних збитків від війни це насамперед заслуга природоохоронних організацій та екоактивістів-волонтерів. Але має бути єдина база, де б вносили докази воєнного екоциду, збитки, завдані довкіллю, зокрема, природоохоронним територіям. А головне, щоб був чіткий алгоритм фіксації цих збитків, аби ці документи потім могли стати доказами у міжнародних судах.Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Вогонь охопив заповідні землі, які роками зберігали унікальну природу степу. Нові осередки займання з’явилися навіть після масштабних втрат.
В окупованому біосферному заповіднику “Асканія-Нова” імені Ф. Е. Фальц-Фейна з 22 червня 2026 року внаслідок пожеж вигоріло 6 350,2 гектара території. Найбільших втрат зазнав заповідний степ – вогонь знищив 4 288 гектарів цілинної природної території.
Про це повідомляє Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна у Facebook.
Про масштаби пожежі повідомили на сторінці заповідника у Facebook. Найбільше постраждала ділянка “Південна”: згарища охопили понад 60% її площі.
Починаючи з 22 червня 2026 року вигоріло 6 350,2 гектара території Біосферного заповідника “Асканія-Нова”, у тому числі 4 288 гектарів заповідного степу.
– йдеться у повідомленні заповідника у Facebook
На території “Асканії-Нової” зафіксували 14 осередків пожежі
Уздовж автомобільної дороги Р-47, що прилягає до заповідника, на відрізку завдовжки 17 кілометрів виявили 14 осередків займання. Вогонь завдав суттєвої шкоди степовим екосистемам, які мають важливе природоохоронне значення.
1 липня 2026 року в окупованому заповіднику сталося щонайменше п’ять нових займань. Пожежі й надалі становлять загрозу для унікальних цілинних степових біотопів “Асканії-Нової”.
Попри значні втрати природних територій, окупаційна адміністрація заповідника закликає відвідувачів приїздити до “Асканії-Нової” наприкінці літа.
Схожі новини для вас:
Офіс генпрокурора передав до суду справу власника «Тайгану» Олега Зубкова, якого звинувачують у незаконному вивезенні тварин із «Асканії-Нови».
У Бельгії масштабна пожежа в заповіднику Гоес-Фенн знищила понад 3 тисячі гектарів природних територій. До гасіння залучили авіацію, рятувальників і допомогу ЄС, 600 людей евакуювали.
The post Пожежі знищили понад 6 тисяч гектарів «Асканії-Нової», вигорів заповідний степ first appeared on Межа. Новини України..

В окупованому біосферному заповіднику "Асканія-Нова" масштаби пожеж продовжують зростати. Від 22 червня вогонь знищив 6350,2 га території, з яких майже 4,3 тис. га – заповідний степ.

Незвичні гранули спочатку помітили біля Миколаївки, а за два дні течія принесла їх до пляжів Севастополя окупованого Криму.
Про це повідомляє Суспільне Крим.
На пляжах тимчасово окупованого Криму та Севастополя виявили згустки пальмової олії, які море винесло на узбережжя. Незвичні гранули також помітили у Сімферопольському та Євпаторійському районах.
Перші згадки про невідому речовину у морській воді з’явилися за кілька днів до 23 серпня на окупаційних інтернет-ресурсах. Відпочивальниця Світлана розповіла, що побачила ці об’єкти біля берега селища Миколаївка Сімферопольського району в неділю, 23 серпня.
Пальмову олію течією віднесло до Севастополя
Згодом морська течія перенесла гранули у південному напрямку. Уже 25 серпня з’явилася інформація про згустки пальмової олії на севастопольських пляжах.
Наявність цієї речовини в акваторії Криму та Севастополя підтвердили в окупаційному Чорноморсько-Азовському морському управлінні “Росприроднагляду”. Очільник установи Євген Золотухін заявив, що працівники зафіксували забруднення, а подальше реагування має забезпечити окупаційна влада.
Походження забруднення Чорного моря не встановили
Звідки саме пальмова олія потрапила до Чорного моря, наразі невідомо. У Керченській протоці раніше також зафіксували новий витік мазуту із російських танкерів “Волгонефть-212” та “Волгонефть-239”, що затонули у грудні 2025 року.
Таким чином, узбережжя тимчасово окупованого Криму знову зіткнулося із забрудненням моря, причини якого ще належить встановити.
Можливо, вам буде цікаво:
Площа забруднення олією в НПП Тузлівські лимани зросла вдвічі після сильного вітру, екологи фіксують десятки тисяч кв. м і продовжують локалізацію та прибирання.
Офіс генпрокурора передав до суду справу власника «Тайгану» Олега Зубкова, якого звинувачують у незаконному вивезенні тварин із «Асканії-Нови».
У Вінниччині через витік мазуту з Ладижинської ТЕС мешканцям заборонено використовувати воду з Південного Бугу для пиття та господарських потреб.
The post Море винесло пальмову олію на пляжі окупованого Криму та Севастополя, джерело забруднення не встановили first appeared on Межа. Новини України..

Дії Зубкова кваліфікували як «факт порушення законів та звичаїв війни, вчиненого за попередньою змовою групою осіб».

Правоохоронці завершили досудове розслідування у справі про масштабне розграбування біосферного заповідника «Асканія-Нова». Головним фігурантом справи став власник відомих кримських зоопарків «Казка» та «Тайган», який організував незаконне вивезення унікальних...

Суд розгляне справу про викрадення рідкісних тварин із заповідника «Асканія-Нова», що на тимчасово окупованій території Херсонської області. Обвинувачений — власник двох зоопарків у Криму Олег Зубков

Справу про незаконне вивезення тварин із заповідника Асканія-Нова на Херсонщині передали до суду. Обвинуваченим є засновник кримських зоопарків Олег Зубков.

Розслідування щодо засновника ялтинського зоопарку "Казка" та кримського парку левів "Тайган" Олега Зубкова, якого звинувачують у незаконному вивезенні тварин із заповідника "Асканія-Нова" - завершено. 
Про це повідомили в Офісі генпрокурора.
Слідчі встановили, що після встановлення російськими військами контролю над частиною Херсонської області у 2022 році окупаційна адміністрація захопила "Асканію-Нову", який входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
На території установи окупанти створили незаконну юридичну особу та призначили власного керівника.
Не пізніше жовтня 2023 року, за даними правоохоронців, засновник кримських зоопарків домовився з призначеним окупаційною владою директором "Асканії-Нової" про передачу тварин із заповідника.
Впродовж 2023-2024 років тварин, які перебували під захистом міжнародного гуманітарного права, незаконно вивозили з території заповідника до розташованого в тимчасово окупованому Криму парку левів "Тайган".
Наразі прокурори обвинувальний акт щодо Зубкова вже скерували до суду. Йому інкримінують порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб - ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 ККУ.
Як писав "Ми-Україна" раніше, вранці 26 серпня війська рф завдали авіаудару по Херсонській ТЕЦ.

Завершено розслідування стосовно засновника ялтинського зоопарку "Казка" та кримського парку левів "Тайган" за розграбування заповідника "Асканія-Нова". Загальна сума матеріальної шкоди, завданої заповіднику, становить 67,3 млн грн.

Ситуація в окупованому заповіднику "Асканія-Нова" на Херсонщині залишається вкрай нестабільною та непередбачуваною. Російські військові влаштували там справжнє полювання, вбивають рідкісних звірів і масово вивозять їх з території. Наразі практично неможливо точно встановити, скільки тварин там взагалі залишилося та чи вдалося зберегти унікальні види від повного знищення.
Про це у ефірі Ранок.LIVE заявив кампейнер з біорізноманіття Greenpeace-Україна Сергій Хара.
Масштаби катастрофи у заповіднику
Еколог Сергій Хара розповів, що зараз є численні свідчення про звірства військових РФ щодо фауни заповідниу: російські солдати полюють на диких тварин та вивозять їх. 
При цьому якісь тварини на загарбаній території ще лишаються.
"Станом на зараз, наскільки мені відомо, заповідник, можливо, де-факто існує, і якісь популяції тварин там все ще. І до певного часу наша сторона навіть підтримувала тих людей, хто був вимущений там залишитися, щоб вони могли й надалі дбати за тваринами на цій великій території. Але на сьогодняшній день ситуація дуже складна", — заявив він.
Частково оцінити реальний стан цієї території та підрахувати втрати у майбутньому допоможе хіба що дистанційне зондування Землі через супутники.
"Чи збереглися там рідкісні віди та в якої кількості, дізнатися буде дуже важко", — зазначив Сергій Хара.
Як раніше писали Новини.LIVE, російські окупанти вбивають не тільки людей, а й тварин. Через масовану атаку ракетами та дронами на одній зі свиноферм в Ізюмському районі загинули близько 200 свиней. 
Також ми писали, що відома громадська організація UAnimals закликає повністю заборонити полювання в Україні. За словами активістів нині неможливо об'єктивно оцінити чисельність популяцій диких тварин через воєнний стан, що унеможливлює ухвалення обґрунтованих рішень щодо регулювання їхньої чисельності.

У 1999 році український радіофізик Олександр Філіпов разом із колегою зробив те, що вважалося складним технічним викликом: створив перший у світі настільний рентгенофлуоресцентний аналізатор, якому більше не потрібні були громіздкі бочки з рідким азотом. Сьогодні його компанія Elvatech продає високоточне обладнання у 70 країн світу, а її прилади допомагають не лише ювелірам та металургам, а й екологам, які очищують українські землі від наслідків бойових дій.
Ми поспілкувалися з Олександром про шлях від підробітків у 90-х, брак кадрів у deeptech та азарт винахідника, який не згасає вже майже пів століття.
Прогуляв хоч тиждень — все, «на виліт». Як ми вчились і заробляли на столичне життя
Любов до техніки, до радіоаматорства мені прищепив батько. Він був доктором технічних наук, на роботі досліджував методи електророзігрівання бетонних сумішей, а вдома навчав мене працювати з електроприладами — ремонтувати телевізори, збирати радіоприймачі. Розповідав мені малому про свої дослідження.
Потім під час навчання в фізико-математичній школі в Луганську мені пощастило з учителем фізики. Він так цікаво викладав свій предмет, що я вирішив: фізика — це моє. Я старанно вчився, брав участь в олімпіадах, а після школи в 1977 році вступив на радіофізичний факультет Київського державного [зараз національного, — ред.] університету імені Шевченка.
Навчання було дуже складним та інтенсивним. До прогулів ставились суворо: пропустив тиждень — все, «на виліт». Десь працювати паралельно з навчанням було неможливо. Але більшість наших студентів були з небагатих сімей, з сіл або маленьких містечок, тож ми все одно знаходили способи підзаробити на столичне життя. По ночах розвантажували вагони, на канікулах працювали будівельниками та провідниками на залізниці. Також нам платили 75 карбованців стипендії — непогані на той час гроші, враховуючи, що більшість студентів на інших факультетах отримували 50 карбованців. Тобто наш факультет вважався престижним, нас дійсно цінували, як перспективних фахівців.
Університет дав мені дуже багато. Тут я знайшов своє кохання — і не тільки до науки. На третьому році навчання я одружився зі своєю однокурсницею Анною, яка стала моїм натхненням і підтримкою. На п’ятому курсі ми вже писали диплом разом із донькою. Мала повзала по конспектах, перегортала для нас сторінки. Дружина не пішла в декрет — успішно поєднувала материнство з навчанням, а потім і з роботою.
Як розробляли спектрометри самотужки
Після випуску в 1982 році більшість людей з нашого потоку пішли працювати на тодішні мілітарні підприємства, такі як «Сатурн», «Оріон», «Арсенал», «Квазар» тощо. Ще дехто залишився викладати на кафедрі. Я і моя дружина влаштувались в Інститут металофізики Академії наук, згодом до нас приєднався однокурсник Віктор Мартинюк. Ми робили наукові дослідження в галузі фізики металевих поверхонь методами електронної спектрометрії в надвисокому вакуумі, захищали дисертації, всі троє стали кандидатами фізико-математичних наук.
Обладнання для наших наукових експериментів в готовому вигляді не було, купити його було неможливо. Я і Віктор розробляли спектрометри самотужки. Виявилось, що така техніка потрібна не тільки нам, а й колегам-дослідникам. В нас з’явилась бізнес-ідея: робити обладнання на замовлення і продавати в різні інститути, лабораторії тощо. Треба сказати, що на той момент індивідуальне підприємництво в Союзі ще було заборонене, але вже було зрозуміло, що скоро це зміниться. В 1987 році, щойно набрав чинності закон «Про індивідуальну трудову діяльність громадян», ми з Віктором зареєстрували власне «Конструкторське бюро № 1» на базі київського Центру науково-технічної творчості молоді «Прогрес».
Такі центри тоді брали розробників на борт і допомагали шукати замовників. Цей наш перший досвід бізнесу був надзвичайно цікавим:
Ми не штампували однакову техніку, а робили «індивідуальний пошив» під кожну наукову задачу
Потім Союз розвалився, фінансування науки заглухло, і наші послуги перестали бути потрібними.
Втім ми вже відчули, як це круто — мати свій бізнес, і не сумнівались, що зможемо його перезапустити. В 1991 році зареєстрували компанію Elvatech — це скорочення від «електронно-вакуумна техніка». Зараз ми вже давно не працюємо з вакуумом, але назва залишилась. Дружину більше цікавила фундаментальна наука, ніж бізнес, тож вона продовжила працювати в Інституті металофізики, а нам допомагала як позаштатна експертка.
Віктор Мартинюк і Олександр Філіпов. Інститут металофізики, 1989 рік
Про азарт винахідника
Компанію ми зареєстрували, але замовників на складні наукові прилади знайти не могли. Тим часом треба було годувати сімʼю: підростала донька, в 1992 році народився син. Довелось імпровізувати. Чим ми тільки не займались на початку 90-х! Наприклад, був період, коли в магазинах неможливо було придбати акумулятори для автомобіля — звичайні свинцево-кислотні, які зараз на кожному кроці. Ми збагнули, що можна їх робити з неліквідних срібно-цинкових акумуляторів для гелікоптерів. Їздили по всій країні, скупали ці неліквіди по різних заводах і підприємствах.
Потім збирали з них батареї, вони получались такі маленькі, легенькі. Продавали в Києві на ринку «Петрівка». Відкриваємо капот «жигуля», витягаємо стандартний акумулятор, ставимо цю нашу «іграшку». Люди дивляться, кажуть: «Вона ж маленька, як вона працюватиме?». Аж тут — тррр! — двигун заводиться. Давали людям свої контакти, гарантію, — все працювало.
Також робили розетки і вимикачі світла зі світлодіодною підсвіткою і продавали їх в магазині «Киянка» на Печерську [популярному магазині господарських товарів, який закрився в 2006 році, — ред].
Отак ми виживали в складні роки, але не втрачали надії робити щось справді вагоме. І наступним кроком неочікувано стала розробка ядерного спектрометра.
Після Чорнобильської катастрофи було дуже актуальним вимірювання радіоактивного фону ґрунтів, води, сільськогосподарської продукції тощо. Ми познайомились із двома київськими компаніями, дотичними до цієї сфери, і отримали від них задачу зробити маленький прилад, який можна підключити до детекторів іонізуючого випромінювання і визначати спектри ізотопів, якими забруднена та чи інша речовина або тіло людини. Ми сиділи над цим проєктом в лабораторії днями і ночами, вдома я майже не бував. Досі вдячний своїй дружині, що вона ставилась до цього з повним розумінням, поділяла мій азарт винахідника і часом вірила в успіх навіть більше, ніж я сам.
Олександр з дружиною, донькою Олею та сином Іллею, 1995 рік
В результаті за рік ми зробили перший прототип, замовникам він сподобався і ми стали співпрацювати. Детектори і все супутнє обладнання вони закупали за кордоном, а спектрометр використовували наш. Це виявилось досить хороше рішення, зокрема для українських атомних електростанцій.
Далі до нас звернулася компанії, які займались аналізом елементного складу речовин методом рентгенофлуоресцентного аналізу. Вони запропонували нам модифікувати ядерний спектрометр до рентгенівського. А рентгенофлуоресцентний аналіз — це, в принципі, та сама реєстрація іонізуючого випромінювання, тільки не гамма-випромінювання, як від радіоактивних відходів, а рентгенівського. З точки зору фізики механізм аналогічний.
Ми успішно виконали замовлення і подумали, що можемо робити не тільки спектрометри, а повністю готові рентгенофлуоресцентні аналізатори, тобто кінцевий продукт із найвищою доданою вартістю.
Без бочок з азотом. Як винайшли перший настільний рентгенофлуоресцентний аналізатор
У 1995 році ми разом з фахівцями кафедри ядерної фізики Київського державного університету зробили такий продукт і навіть продали декілька одиниць по Україні, зокрема на митницю і в Одеський порт. Це вже було готове рішення під ключ, але недосконале. На той момент наш рентгенофлуоресцентний аналізатор був громіздкою стаціонарною машиною.
Сам детектор стояв у посудині Дьюара — контейнері з рідким азотом для охолодження. Азот поступово випаровувався, його треба було постійно оновлювати. Якщо не зробити цього вчасно, пристрій виходив з ладу і полагодити його було неможливо. А рідкий азот — товар дефіцитний, тож люди не могли ефективно користуватись такими системами. Ми думали, як позбутись залежності від азоту, вивчали питання.
Врешті дізнались, що американська компанія Moxtek придумала напівпровідниковий детектор із термоелектричним охолодженням, для якого азот не потрібен. Охолодження відбувається завдяки ефекту Пельтьє — виникненню різниці температур при протіканні електричного струму. Це було саме те, що треба.
Я поїхав у США, запропонував ідею, як адаптувати їхній детектор для рентгеноспектрометрії (Moxtek розробив його для інших завдань). Виграв грант U.S. Civilian Research and Development Foundation (CRDF) у розмірі $3000. В 1999 році в нас уже був робочий прототип ElvaX — першого в світі настільного рентгенофлуоресцентного аналізатора з мініатюрною малопотужною рентгенівською трубкою. Він не потребує ні бочок з азотом, ні додаткового обладнання. Просто ставиш апарат на стіл, вмикаєш у розетку — все працює. Береш зразки матеріалів і вимірюєш усе, що треба.
Ми розуміли, що зробили дуже класну штуку, але не знали, як її продавати
Тут нам знов пощастило. До Moxtek звернулась індійська компанія-постачальник ювелірного обладнання, яку цікавили технології визначення елементного складу дорогоцінних металів. Американські колеги порадили зв’язатись із нами і в Elvatech зʼявився перший дилер в Індії.
Це була визначна угода, після якої наш бізнес злетів. Паралельно ми почали співпрацювати з Пробірною палатою України. Впродовж року досліджували сотні ювелірних виробів, які приносили на клеймування, порівнювали їх зі стандартними зразками, що мають сертифікований склад, обчислювати похибки. З 2001 року всі українські казенні підприємства пробірного контролю працюють на наших приладах.
З дружиною і сином, 2000 рік. На задньому плані — одна із перших моделей ElvaX
З 2010 року Elvatech випускає не тільки настільні, а й ручні аналізатори. Варто зазначити, що першу портативну модель ще в 1994 році розробила американська компанія Niton, але вона була ефективна лише для вимірювання свинцю у фарбах. Також вона не мала рентгенівської трубки: збудження зразка відбувалося за рахунок випромінювання радіоактивного джерела — ізотопа кадмію Cd-109, період напіврозпаду якого становить близько 462 днів. Через це потужність джерела досить швидко падала.
Крім того, прилад не був безпечним для здоров’я, бо випромінював радіацію безперервно, навіть у вимкненому стані
Натомість рентгенівські трубки не містять постійно діючого радіоактивного джерела, мають низьку потужність випромінювання і можуть стабільно працювати хоч десять років, визначаючи всі елементи періодичної таблиці в діапазоні від натрію до урану.
У 2018 році ми випустили модель ProSpector 3, що досі залишається найменшим, найлегшим (всього 1,05 кілограма разом із батареєю) і найшвидшим ручним РФА-апаратом. Швидкість реєстрації рентгенівських квантів становить понад 500 000 імпульсів на секунду — це в чотири рази більше, ніж у будь-яких інших аналізаторів.
В офісі Elvatech, 2016 рік
Скануємо зразок ґрунту — бачимо елементний склад. Як РФА допомагає очистити наші ґрунти після бойових дій
Зараз у нашій компанії майже 80 людей, третину з них становлять технічні фахівці — це R&D, сервіс, лабораторія, інженери виробництва. Десять років тому до Elvatech офіційно приєдналась і моя дружина. Сказала, що фундаментальної науки з неї досить, пішла з Інституту металофізики, почала вивчати маркетинг і взялась за просування нашого бренду. В результаті сьогодні наші продукти продаються в 70 країнах.
На першому місці США, на другому — Індія, далі — Бразилія, Китай, Україна, Чехія. Ювелірна індустрія досі залишається найбільшим ринком Elvatech, але наші технології затребувані майже в усіх галузях, де необхідно визначати склад матеріалів: у металургії, геології, сортуванні металобрухту, нафтопереробці. Навіть в мистецтвознавстві і археології: РФА діє на атомному рівні і не пошкоджує зразки, тож йому можна довіряти унікальні артефакти.
В Україні ми охоплюємо 90% ринку РФА-аналізаторів. Наші прилади використовує DTEK, «Нафтогаз», Національний банк, криміналістичні лабораторії Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України.
З оборонними компаніями поки що контрактів не маємо, але бачимо, що наші прилади замовляють військові частини. Навіщо — не кажуть, а ми й не питаємо.
Багато співпрацюємо з екологами, які досліджують забруднення ґрунтів на звільнених від загарбників землях. Зокрема наші аналізатори використовують науковці Національного ботанічного саду ім. Гришка, Інституту ботаніки заповідника «Асканія-Нова» [заповідник перебуває в окупації, його команда релокована в Одеську область — ред].
Фахівці картографують ділянку, беруть зразки ґрунту, а наш апарат за декілька секунд визначає повний елементний склад, зокрема концентрацію свинцю, кадмію, ртуті та інших токсичних елементів, залишків вибухових речовин.
Науковець заповідника «Асканія-Нова» сканує ґрунт на місці вирви від вибуху, 2026 рік
Як це працює? В приладі є трубка з рентгенівським випромінюванням. Це випромінювання потрапляє на атом матеріалу, який ми хочемо дослідити, і збуджує, тобто іонізує цей атом, вибиваючи з нього найближчий до ядра електрон. Збуджений стан для атома є неприродним, він тяжіє до стабілізації, тож знаходить електрон на периферії зовнішніх оболонок, який падає вниз і стає на місце вибитого електрона. Цей перехід електрона з верхньої оболонки на глибоку супроводжується випромінюванням рентгенівського кванта.
Причому його енергія строго дорівнює різниці енергії між зовнішньою і внутрішньою оболонками. І для кожного елемента періодичної системи ця енергія є фіксованою, вона ні від чого не залежить. Що робить далі аналізатор? В нього є детектор, який вловлює вже це вторинне рентгенівське випромінювання. За енергією квантів він визначає, які елементи присутні в матеріалі, а за кількістю квантів — концентрацію конкретного елемента.
Потім, залежно від характеру і ступеню забрудненості ґрунту, фахівці визначають методи його оздоровлення. Це може бути культивація спеціальних рослин, які витягують із землі важкі метали, підсаджування корисних бактерій тощо. Для контролю теж застосовують наші аналізатори. Пишаємось, що можемо долучитись до корисної справи.
Програмне забезпечення для аналізаторів, до речі, в нас власної розробки. Зараз впроваджуємо елементи штучного інтелекту та machine learning. За роки роботи накопичились величезні масиви даних про різні матеріали, і тепер треба навчити нейронні моделі автоматично розпізнавати їхні спектри.
Поки що ні в кого в світі таких технологій немає, ми сподіваємось стати першими
Оце бажання — зробити більше, краще, швидше за інших — неймовірно драйвить і не дає засумувати. Мені 66 років, з них майже 50 займаюсь улюбленою справою і досі не вигорів. Про те, щоб вийти на пенсію, навіть не думаю. Азарт не відпускає.
Напихують студентам голови формулами, а навіщо — не кажуть. Як поєднати високі матерії з реаліями життя
Єдина проблема в нашій галузі — дефіцит фахівців. Вони або захищають країну у війську, або обирають deftech-компанії з бронюванням. Маю багато знайомих технарів, яких переманили оборонні підприємства. Мене поки що не хантять, втім залишати свій я бізнес я все одно не планую.
А загалом зараз світчинг у deftech — буденна ситуація, причому як на рівні окремих фахівців, так і на рівні компаній. Навіть серед наших колишніх постачальників комплектуючих є ті, що пішли з цивільного сектору в оборонний. Для Elvatech такий варіант не розглядаємо. Ми зараз робимо те, що любимо, наш продукт важливий і затребуваний — немає сенсу змінювати стратегію, яка працює. Багато людей виїхали за кордон.
Нам теж часто радять релокувати бізнес, але ми не хочемо
Така в нас позиція: прагнемо робити український продукт в Україні. Тож шукаємо фахівців тут, вдома. Використовуємо LinkedIn, всі відомі сайти з пошуку роботи, особисті рекомендації, навіть партнерські програми для працівників у вигляді «приведи друга і отримай бонус». І все одно деякі технічні вакансії ми не могли закрити впродовж шести місяців. Навіть ті, де не потрібна радіофізична освіта, — наприклад, embedded-програміста чи схемотехніка.
Направду, я не знаю, що ми можемо зробити в умовах війни з кадровим голодом в deeptech-індустрії, окрім як вирощувати собі майбутніх працівників з сьогоднішніх студентів. Потроху рухаємось у цьому напрямку, шукаємо таланти серед студентів факультетів радіофізики та прикладної фізики Київського політехнічного інститута та КНУ імені Шевченка. Вони в нас проходять практику, пишуть дипломні роботи, працюють на виробництві і в лабораторії, зокрема з калібруванням приладів, розробкою методів аналізу. Надаємо їм обладнання для досліджень. Дехто потім залишається працювати в Elvatech, дехто знаходить себе в інших компаніях. Якщо студент добре вчився, увійти в deeptech для нього не проблема:
Зараз однаково затребувані як радіофізики з десятирічним досвідом, так і вчорашні випускники
Загалом я бачу, що фундаментальна технічна освіта в Україні була і є дуже потужна, вона не поступається західній школі. Мені є з чим порівняти, бо я знайомий з науковцями і керівниками бізнесів різних країн, буваю на міжнародних виставках і конференціях в США, Індії, Німеччині. Бачу випускників Оксфордського університету та Каліфорнійського технологічного інституту різних поколінь. База, яку дають, наприклад, у наших КПІ та КНУ, точно не гірша. Тож в Україні, безперечно, є величезний потенціал для створення класних технологічних стартапів.
Виставка технологій вторинної переробки матеріалів ReMA в Лас-Вегасі, 2026 рік
Чого нам бракує, то це поєднання високих наукових матерій з реаліями. Як і моєму поколінню, сучасним студентам напихують голови формулами, інтегралами так, що аж пара з вух валить. Але ніхто не пояснює, що з цією теорією робити. В результаті студент усе знає, але не знає, навіщо. І швидко забуває. Бо все, що не застосовується для конкретних задач одразу, по гарячих слідах, витісняється вглиб свідомості і там губиться. Я сам із таким стикався і під час експериментів в Інституті металофізики, і під час розробок для Elvatech.
Бувало, ламаєш голову над якимось рішенням, а потім згадуєш: «О, так ми ж це на третьому курсі вивчали!»
Що з цим робити? Наприклад, університети могли б створювати спільні проєкти з технологічними компаніями. Щоб студенти бачили, як із теорії може народитись ідея продукту, як працює R&D, як створюється прототип, як запускається і маштабується виробництво. Але тут би не завадила і допомога держави. Я бачу таку формулу: університет дає фундаментальні знання, бізнес — ідеї та обладнання, а держава виділяє на ці проєкти гроші.
Також треба працювати над тим, щоб студенти технічних факультетів отримували бодай базові знання з business administration: що таке фінансова модель, маркетинг, продажі, організаційна структура. Наше покоління цього ніхто не вчив. Я і сам пройшов бізнес-курси аж в 2020 році, до того Elvatech зростав органічно — нам пощастило вчасно зробити крутий продукт і зустріти потрібних людей. В сучасному світі просто зробити «красиву штучку», не цікавитись бізнесовими механізмами і сподіватись на успіх, на жаль, неможливо.

У липні 2026 року на Херсонщині через російські обстріли та атаки БпЛА згоріло понад 1700 га лісів та насаджень. В «Асканії-Новій» знищено близько 10 800 рослин

У темряві голоси птахів, комах і ссавців створять незвичну мандрівку степом, якого глядачі не зможуть побачити наживо. Науковці допоможуть розпізнати кожен звук.
Про це повідомляє Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна у Facebook.
У Києві 17 серпня презентують аудіодокументальну виставку “Справжній степ”. Експозицію, присвячену природним звукам українського степу, організовує Біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Ф.Е. Фальц-Фейна.
Для виставки підготували архівні та нові записи голосів і шумів степу. Відвідувачі зможуть почути вітер, птахів, комах, ссавців та інших мешканців цієї природної зони. Прослуховування відбуватиметься в повній темряві, а науковці пояснюватимуть, які саме звуки лунають у просторі.
Через руйнацію та окупацію наші степи неможливо побачити. Але завдяки звукам їх можна уявити. В суцільній темряві ми запропонуємо вам зануритися у характерні звуки українського степу, які коментуватимуть наші науковці. Жайворонки й журавлі, коники і цвіркуни, бабаки і кажани. Справжній степ, який ми пропонуємо почути, наповнений життям.
– Біосферний заповідник “Асканія-Нова” імені Ф.Е. Фальц-Фейна
Інклюзивна аудіовиставка про степ
“Справжній степ” розробили так, щоб її могли однаково сприймати зрячі та незрячі люди. До створення експозиції залучили незрячих експертів, а екскурсійний супровід забезпечуватимуть незрячі гіди.
Після аудіальної частини програми гості зможуть ознайомитися з рослинами, характерними для степових територій, і скуштувати чай із степових трав. Відвідування виставки є безкоштовним, однак передбачена попередня реєстрація.
Де покажуть “Справжній степ”
Після київської презентації аудіовиставку планують представити в кількох містах України:
Херсоні;
Миколаєві;
Галичі;
Бурштині;
Івано-Франківську;
Львові.
Проєкт реалізують разом з Eco-Halych: Wildlife Rehab і громадською спілкою “Український міжнародний інститут сліпих” за підтримки Українського культурного фонду та British Council Ukraine в межах програми “Стійкість суспільства через культуру”.
Наприкінці березня 2023 року окупаційна влада встановила повний контроль над біосферним заповідником “Асканія-Нова”. Аудіовиставка покликана зберегти й передати слухачам уявлення про живий, наповнений природними голосами український степ.
Читайте також:
На окупованій території біосферного заповідника Асканія-Нова зафіксували щонайменше п’ять загорянь у заповідній зоні; служби працюють над ліквідацією наслідків і з’ясуванням причин.
У Києві в Музеї Ханенків відкривається виставка «7» – мистецтво бібліотеки родини Ханенків, що розкриває історію музейної бібліотеки та її мистецькі цінності.
The post У Києві 17 серпня презентують аудіовиставку про звуки українського степу first appeared on Межа. Новини України..

Біосферний заповідник Асканія-Нова ім. Фрідріха Фальц-Фейна входить до Семи природних чудес України...

Біосферний заповідник Асканія-Нова ім. Фрідріха Фальц-Фейна входить до Семи природних чудес України. Це одна з найстаріших у світі заповідних територій. Старішим є лише національний природний парк у США Єллоустоун, який був заснований у 1872 році. Асканія-Нова була заснована у 1898 році.  При цьому німецький колоніст барон Фрідріх Фальц-Фейн був першим у світі землевласником, який вилучив частину своїх земель з господарського використання для охорони природи. На сьогодні це найстаріша у світі і найбільша у Європі степова заповідна зона. З 1984 року Асканія-Нова входить до списку еталонних територій планети, у 2000-х її включили до мережі Емеральд – загальноєвропейської системи природоохоронних територій. Однак жоден природоохоронний статус не зміг врятувати унікальний заповідних з його мешканцями від жахів окупації. Транспорт окупантів їздить через заповідні територіїЗагальна територія Асканії-Нова – понад 33 тисячі га. Частина цієї території – цілинний степ. Тобто землі, які за всю історію людства не використовували для землеробства. Таких зон у світі небагато, тож це особлива цінність Асканії. Тут є також дендропарк, закладений бароном Фальц-Фейном з колекцією рослин з різних куточків світу: від тюльпанового дерева до гінкгобілоба. Самі по собі ці рослини, не є раритетними, але те, що такий парк вдалось закласти у степу – велика рідкість. Та найбільш цікавою для туристів була колекція тварин, які жили у напіввільних умовах. Тобто не в тісних клітках, а стадами у степу. Пригадую, під час однієї з екскурсій заповідником, перед нашою бричкою пронеслось стадо сайгаків – їх там було, мабуть, кілька сотень. Річ у тім, що це дуже полохливі тварини, і при кожному підозрілому звуці все стадо зривається з місця і тікає.  Тепер, за даними місцевих жителів, які залишились в окупації, кількість сайгаків скоротилась ледь не вдвічі. Ймовірно, причиною є саме їхня полохливість – тварини стресують через те, що над ними постійно літають військові гелікоптери, дрони і періодично чути вибухи.Сайгак - один з перших видів копитних, що з'явились у зоопарку Фрідріха Фальц-Фейна у 1887 році., фото: Біосферний заповідник "Асканія-Нова"Крім того, колекції тварин і рослин потерпають від пожеж, які нищать територію заповідника."Ситуація на окупованій території дійсно дуже складна. У зв'язку з тим, що логістичні шляхи окупаційних військ на півдні України зазнають ударів, значна частина транспорту тепер рухається безпосередньо через територію біосферного заповідника Асканія-Нова. Фактично цей транспорт є законними цілями, тому що  безпосередньо або опосередковано обслуговує Збройні сили Російської Федерації, які перебувають на півдні України, лівобережжі Херсонської області. Тому в Асканії-Нова зараз стається  велика кількість пожеж", – розповідає у коментарі Еспресо директор заповідника "Асканія-Нова" Віктор Шаповал.Понад 3000 заповідного степу – згарищаЗагалом територія заповідника була тимчасова окупована територія ще з 2022, однак спочатку працівники залишались і продовжували доглядати тваринами. Однак згодом змушені були виїхати. 20 березня 2023 р. окупанти призначили власну адміністрацію захопленого заповідника. Зокрема директором призначили колаборанта Дмитра Мещерякова, який до повномасштабного вторгнення працював в херсонському управлінні СБУ. Тим часом законна адміністрація біосферного заповідника та науковий відділ офіційно переміщені на підконтрольну Україні території. Вони продовжують наукову і просвітницьку природоохоронну діяльність, але за тим, що відбувається в Асканії, можуть стежити хіба що дистанційно. Насамперед за допомогою супутникових знімків. І вони свідчать про масштабні пожежі."За літні місяці кількість згарищ уже перевищує два десятки. Загальна площа вигорілої території лише в межах заповідного степу вже перевищує 3000 га. Це досить серйозний виклик, і, звичайно, це становить загрозу збереженню колекції", – каже Віктор Шаповал.  Площа вигорілих територій заповідника Асканія-Нова, липень 2026. Фото: Біосферний заповідник “Асканія-Нова”За його словами степові пожежі ставалися в Асканії-Нова і до повномасштабного вторгнення, зокрема у літню спеку. Однак зазвичай екосистема за певний час відновлюється. "Проблема виникає,  якщо вигорання зачіпає більшу частину заповідного степу, тоді  дійсно ситуація катастрофічна, бо ресурсу для відновлення цілих груп, особливо тварин, комах, може просто не виявитися", – каже він.Окрім пожеж, на території заповідника значні проблеми з водозабезпеченням. "Звичайно, це впливає на стан збереження колекції тварин цього парку і рослин дендрологічного парку. Загалом ситуація досить сумна, – каже природоохоронець. – Без зрошення деревні насадження в сухому степу приречені на загибель. Так само якщо не забезпечується водопій на території напіввільного утримання в Великому Чапельському поді,  колекція тварин приречена на загибель". Дендропарк заповідника "Асканія-Нова", фото: з загально доступних джерелТварини з Асканії – на чорному ринкуУ квітні 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області виніс вирок окупаційному директору заповідника Дмитру Мещерякову за незаконне вивезення рідкісних тварин до РФ та Криму. Це перший в Україні вирок за воєнні злочини проти природно-заповідного фонду.Відповідно до вироку суду, Мещеряков у 2023 році організував вивезення з Асканії-Нової до російського  біосферного заповідника "Ростовський"  дві  зебри Чапмана, два американські бізони, два коні Пржевальського (занесені до Червоної Книги України), та два олені Давида. Та найбільше тварин Мещеряков передав до приватного  парку левів "Тайган" в окупованому Криму. За два роки він передав туди щонайменше три дорослі особини сірої української породи великої рогатої худоби, та сім зебр Чапмана (відомо про дві передачі зебр – один раз три особини, інший раз – сім). І саме ця передача у зоозахисників викликала найбільшу тривогу. Оскільки власник парку колаборант Олег Зубков (саме він вкрав відомого єнота з Херсонського зоопарку у 2022) уже був помічений на перепродажі "врятованих" тварин. Зокрема, за даними російського блогера Сергія Марченка, левеня Шерхана, якого вивезли в "Тайган" з Донецького зоопарку намагались продати в Китай. Але угода так і не відбулась, бо "вантаж" затримали у Білорусі, через відсутність дозволів. "Хроніка жаху, за яку платять відвідувачі. Страждання тварин: Хижаків змушують битися один з одним у замкнутих вольєрах заради розваги, змушуючи їх виживати за принципом "сильний їсть слабкого", – пише Марченко в телеграм-каналі Veles Master, закликаючи не купувати квитки в Тайган. Він також повідомляє, що з цього зоопарку періодично зникають тварини.Ще одна кримська зоозахисниця на умовах анонімності розповіла Крим.Реалії, що багатьох тварин, яких Олег Зубков вивіз з окупованої материкової частини України в Крим, уже немає ані в "Тайгані", ані в ялтинському зоопарку Казка.   У заповіднику "Асканія-Нова" вперше в Європі почали розводити зебр у напівдиких умовах, фото: Біосферний заповідник "Асканія-Нова"Перед повномасштабним вторгненням у нашому заповіднику мешкали 37 зебр: рівнинні зебри (зокрема підвид Чапмана та гібриди Чапмана/Ґранта), а також зебри Ґреві - найбільші з усіх зебр.Тим часом видання URSA MEDIA вдалось вийти на чоловіка, який у Росії продає зебр Чапмана. Він стверджував, що у нього є своя людина в Асканії, яка їх там відловлює. Ціна тварини становила 3 млн рублів. Рідкісні тварини в Асканії-Нова заміняють … козами"Вивезення тварин з заповідника – це уже задокументовані і доведені факти. Уже винесені судові вироки окупаційному директору та іншим персонажам, які так чи інакше були задіяні в підписанні угод про обмін тваринами, чи фактично їх продаж. На сьогодні важко сказати, як розвивається ситуація в заповіднику, тому що дані про те, що готується якась передача, ми не отримуємо", – каже Віктор Шаповал.Утім, на його думку, якраз те, що логістичні шляхи в окупованій частині Херсонщини активно обстрілюються, ймовірно, вивезення тварин зупиниться. "Траса з Асканії-Нова в напрямку Чаплинки або Дорнбурга просто рясніє розбитими вантажівками. Мені здається, навряд чи у когось виникне непереборне бажання зараз рухатися в Асканію-Нова за таким товаром", – каже він.До окупації поголів'я тварин в зоопарку налічувало приблизно 3,5 тисячі особин. Там було понад 120 видів. Скільки з них залишилось на сьогодні адміністрація парку даних не має.За словами Віктора Шаповала, проблема не лише у тому, що частину тварин вивезли з Асканії. Проблема у тому, що наразі окупованим заповідником керують люди без належної освіти, а кваліфікованих фахівців, які здатні організувати належний догляд тваринам там практично не залишилось, поголів’я цінних видів скорочується. "Окупаційна адміністрація заповідника – це люди, які займають посади з подачі окупаційної адміністрації. Кількість науковців обмежена, ветеринарний супровід також залишає бажати кращого, бо фахівців на місці просто немає. І це величезна проблема. Є численні факти загибелі тварин від недогляду. Наприклад, теплолюбивих тварин вчасно не перегнали в зимові приміщення, або не надавали кваліфіковану медичну допомогу, там профілактичні заходи не проводили  тощо", – каже він.Зокрема, відомо, що взимку 2023/2024 загинули африканські кафрські буйволи, яких вчасно не перегнали у зимові вольєри.Кафрські буйволи на Великому Чапельському полі, фото: Біосферний заповідник "Асканія-Нова"При цьому в російських ЗМІ розповідають про те, як доглядають за тваринами в Асканії і що поголів'я навіть збільшилось. "Звичайно, якісь види могли збільшити свою чисельність за рахунок того, що вони є невибагливими. Але рідкісні види і ті види, які потребують ретельного догляду і більш бережного ставлення і якраз страждають: Вони або просто зникають з колекції, або зменшують свою чисельність. Як, наприклад з колекцією сайгака, яка фактично вдвічі скоротилася порівняно з довоєнним періодом", – каже він.Цінність колекції тварин Асканії-Нова була у тому, що всі вони були ретельно підібрані. Там утримували тварини, які у дикій природі живуть у схожих умовах.  Натомість тепер поголів’я нарощують за рахунок дикобразів та кіз.Замість зебр в заповіднику збільшили кількість висловухих кіз, фото: скріншот Таврія ТБ"В результаті обмінів з зоопарком Каппа чи "Тайган” в колекцію заповідника потрапили види, які природоохоронної цінності не становлять. Це взагалі домашні породи свиней, курей, кіз тощо. Це не тематика заповідника, не специфіка його діяльності і не ті тварини, які взагалі мали би перебувати в складі заповідника", – каже Віктор Шаповал.  Птахи з усієї Європи можуть залишитись без свого міграційного хабуУтім, через окупацію Асканії-Нови страждають не лише тварини, які живуть безпосередньо у заповіднику. Частину території заповідника займає Великий Чапельський під. Саме він є серцем заповідника. Це унікальна замкнена западина площею приблизно 24 км кв. Після танення снігів тут довго зберігається вода, тож ця ділянка є справжню оазою в степу. Це місце є із найважливіших міграційних хабів для птахів у Східній Європі. Перелітні птахи, які здійснюють сезонні міграції до Африки чи Середземномор’я роблять тут "технічну зупинку", аби відпочити і набратись сил.  "Дистанційні методи, які дозволяють нам моніторити пожежі на території заповідника,та різного роду аналітика, на жаль, не забезпечують точної інформації про стан орнітофауни на території водно-болотного угіддя природного значення Великий Чапельсьний під. Однак та інформація, яка, опрацьовується нашими фахівцями-орнітологами,  дає підстави говорити, що чисельність птахів, які мігрували і зупинялись на території Великого Чаплинського поду, скорочується", – каже Віктор Шаповал.Птахи на Великому Чапельському поді фото: facebook.com/AskaniaNovaZapovednikОчевидно, саме  військові дії, вибухи могли призвести до того, що кількість, які прилітали сюди під час сезонної міграції скоротилась. Як це вплинуло на популяції самих птахів: сірих лелек, гусей, качок, куликів наразі сказати складно."Безперечно, ситуація в Асканії-Нові впливає не лише на ті види, що є на території заповідника. Є тварини, у яких радіус добової активності може складати десятки кілометрів, – каже Віктор. – Шаповал. – Звісно, Асканія-Нова буде, впливати і на птахів, і на ссавців безпосередньо в межах заповідника, загалом на регіональну ситуацію. Зрозуміло, що якщо обставини несприятливі, є фактор турбування, то це так чи інакше  безпосередньо чи опосередковано буде впливати на переміщення тварин через територію заповідника. Звичайно, всі події, пов'язані з бойовими діями,  загалом впливають на біоту і території заповідника, і регіону".  Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.