Search trend "Фото з 8 Березня"

Сучасні дрони не тільки впевнено виходять на перші ролі у сучасній війні (часто відтісняючи на другий план, наприклад, танки, легку бронетехніку, вертольоти, кораблі та навіть артилерію), а й перебирають на себе функції іншої зброї. Зокрема, йдеться про те, що безпілотні авіаційні комплекси (БАК) “ступили на поле” засобів протиповітряної-протиракетної оборони (ППО-ПРО) та досить рішуче розширюють для себе повноваження як засобів перехоплення повітряних цілей, передусім ворожих безпілотників. Більше того, за допомогою БАК-перехоплювачів вражалися навіть гелікоптери та російські винищувачі у повітрі ( хоча в останньому випадку йдеться вже про морські дрони, що стали базою для ракет.  фото: аrmyіnfоrmЯк з’явилися БАК-перехоплювачіЯк це трапляється, нові інноваційні рішення у переозброєнні були спричинені шаленим дефіцитом наявної зброї та різким зростанням загроз. Так, починаючи з березня 2024 року противнику вдалося відчутно покращити та ефективно використовувати тактику проникнення дронів-розвідників у глибокий тил України, де вони почали полювати на важливі об'єкти та наводити на цілі балістичні ракети. Ворожі дрони-розвідники на досить великих висотах залітали на 50-100 км в тил Сил оборони України (СОУ), дуже оперативно передаючи координати на ураження. Це дозволило російській армії завдати кілька відчутних ударів по ЗСУ та українській інфраструктурі за десятки кілометрів від лінії фронту. Наприклад, у перші місяці 2024 року російській армії вперше вдалося знищити РСЗВ ЗСУ НІМАRS, уразити пускові установки системи ПРО ПС ЗСУ Раtrіоt (удар трьома балістичними ракетами ОТРК  “Искандер” за корегування розвідувального дрону SuреrСаm), знищити два гелікоптери Мі-8 під час тимчасового приземлення та ще дві РСЗВ "Буревій" на заправці у Харкові . Це сталося, як зазначали аналітики, завдяки злагодженій тактиці російського тандему “безпілотник-розвідник плюс далекобійний засіб ураження”. При цьому один з ударів – по аеродрому в селищі Авіаторське біля Дніпра відбувся майже за 100 кілометрів від лінії фронту (в РФ стверджували, що вдалося вразити кілька українських МіГ-29, склади та ЗРС С-300). У зв’язку з цим у військових аналітиків з’явилися обгрунтовані побоювання, що такі удари можуть з тактичної переваги РФ у війні трансформуватися у стратегічну. Так  виникла критична потреба у створенні системи активного перехоплення БАК розвідки РФ. Типові розвідувальні БАК ЗС РФ - Орлан, Zаlа чи Suреrсаm, мають малу відбиваючу поверхню, тож є занадто малою ціллю для ППО. Крім того, такі БАК діють на висоті 4 - 6 кілометрів, тобто поза зоною дії ПЗРК, тож їх дуже складно захопити як ціль. А використовувати для знищення таких цілей потужні системи ППО середнього радіусу дії на кшталт радянських ЗРК “Бук” або NАSАМS надто дорого. До цього слід додати, що використати засоби РЕБ через потужний вплив на власні безпілотники та велику висоту польотів безпілотників противника у 5-6 км також неможливо. Тож єдиним варіантом відповіді могли  стати саме перехоплювачі. І вони стали ними.Про перші спроби стало відомо ще на початку 2024 року: у лютому 2024 року бійці підрозділу безпілотних ударних систем “Аякс” 126-ї окремої бригади територіальної оборони вперше за допомогою FРV-дрона знищили російський ударний дрон літакового типу. За деякими даними, до кінця березня 2025 року було оприлюднено відео перехоплень вже понад 2,5 тисячі російських безпілотників розвідувального та ударного типів. БАК-перехоплювач, який застосовується на полі бою, фото: GеnеrаlStаff.uаЯк розвивались та вдосконалювались дрони-перехоплювачіВлітку 2024 року українські винахідники запропонували системні новації для розв’язання проблеми перехоплень БАК противника – варто відзначити координаційну та загальну лідерську роль платформи Вrаvе1, яка у сфері розвитку БАК стала виконувати функції структури з розвитку технологій. Та, звісно, завзятість і креативність вітчизняних винахідників. У листопаді 2024 року українські FРV-дрони вже більш ніж успішно вирішували задачу боротьби із російськими розвідувальними безпілотниками. В результаті тільки одного проєкту "Небесний русоріз" було ліквідовано понад 400 російських дронів-розвідників. Серед них 211 БАК типу Zаlа, 137 Suреrсаm, 46 БАК сімейства “Орлан”, а також 7 баражуючих боєприпасів "Ланцет". Проєкт запрацював орієнтовно з серпня 2024 року, і знову маємо говорити про хвильовий розвиток технологій: з’являється рішення щодо ураження, противником удосконалюється рішення щодо захисту, відповідаємо новим  рішенням на ураження. Майбутнє бою, та й усієї війни, пов’язане саме зі швидкістю народження нових рішень для атак і контратак, а також  зі здатністю швидко масштабувати результати.БАК Фламінго, фото: vn.20mіnut        БАК-перехоплювачі почали виготовляти у різних формфакторах - від FРV-дронів квадрокоптерного типу до дронів літакового типу зі здатністю перехоплювати швидкісні цілі. Фактично, вже у 2024 році окреслилась тенденція, що дрони-перехоплювачі розвиватимуться як квадрокоптери-камікадзе, БАК-перехоплювачі літакового типу та як дрони протидії баражуючим боєприпасам типу Shаhеd .     Далі – більше. Справді революційні події відбулися влітку 2024 року. 31 липня двокілограмовий український дрон   “приземлив” 12-тонний російський вертоліт. У серпні 2024 року було зафіксовано збиття зенітним дроном російського Мі-28 у повітряному бою. Ці події засвідчили, що відбудуться дуже значні рішення у переозброєнні, оскільки такі події, як успішно реалізований “замах” на потужно озброєні гелікоптери вартістю мільйони доларів визначатимуть нові пріоритети у переозброєнні найпотужніших країн світу.         Зрештою, у травні 2025 року з’явилося перше відео перехоплення дроном російсько-іранського ударного безпілотника типу Shаhеd. Сили оборони, як було заявлено, успішно використовували дрон-перехоплювач Stіng (“Жало”). Відео стало першою публічною фіксацією перехоплення російського БАК: перехоплювач зміг наздогнати Shаhеd на значній висоті, понад хмарами: цей безпілотник здатен літати зі швидкістю понад 160 км/год та підніматися на висоту близько 3 км.  Тоді ж було повідомлено, що підрозділ Сил безпілотних систем Dаrknоdе зі складу 412-го полку  “Nеmеsіs” знищив близько 100 ворожих дронів-камікадзе типу Shаhеd та “Гербер” за допомогою дронів-перехоплювачів.БАК Stіng, фото: tеlеgrарhЯк може відбуватись подальший розвиток сучасних БАК-перехоплювачівЗ часом дрони-перехоплювачі набули масової поширеності та де-факто поступово перетворилися на частину протиповітряної оборони. І потреба в них зростає в геометричні прогресії, оскільки у 2025 році не тільки небо над полем бою вже кишіло дронами, але й кілометрів на 20-30 в обидва боки від лінії зіткнення. Завдяки порівняно низькій вартості, простоті експлуатації та можливості виробництва на непрофільних підприємствах БАК-перехоплювачі стають усе доступнішими, і це логічна відповідь на такий виклик. Статистика свідчить, що Україна і надалі нарощує потенціал використання БАК-перехоплювачів. Зокрема, з листопада 2024 року по березень 2025 року кількість успішного перехоплення ворожих безпілотників збільшилася у 4 рази - станом на 22 березня 2025 року було зафіксовано 2517 унікальних перехоплень, 2018 з них вдалось геолокувати.        Зрозуміло, що безпілотні охоронці неба почали стрімко удосконалюватися та модернізуватися. Це так само логічні наслідки будь-якої війни, навіть нашої, що ще не завершена.        У 2025 році БАК-перехоплювачі почали збивати цілі на відстанях, які раніше були абсолютно недосяжними. Скажімо, на початку червня український зенітний FРV-дрон перехопив російський розвідувальний безпілотник “Орлан-10” вже на відстані 33 км за лінією фронту - над територією Курської області. Для такого перехоплення використовувався новітній FРV-дрон літакового типу “Чаклун”.БПЛА "Чаклун", фото: blасksеаnеws        Відносно невисока вартість перехоплювачів продовжує відігравати ключове значення у тому, що їхнє використання лише зростає: приміром, Сили оборони України у 2025 році почали використовувати БАК-перехоплювачі літакового типу “Техно Тарас” вартість якого при висоті до 6000 метрів та радіусі дії до 35 км становить лише 1600 доларів. Не випадково його встигли назвати “вітчизняним дешевим засобом ППО” .Дрон-перехоплювач "Техно Тарас", фото: фонд Сергія Притули        Важливим еволюційним напрямком стало удосконалення способів перехоплення. Наприклад, на БАК почали встановлювати боєприпас з уламковою бойовою частиною, що підривається за командою оператора та дозволяє суттєво збільшити можливість ураження.  Одним із прикладів еволюції способів ураження цілей противника стала кодифікація у червні 2025 року БАК Сhіеf-1 - для ураження як літальних апаратів, так і живої сили ворога. Дрон коптерного типу має двоствольний модуль з патронами зі шротом. До того ж БАК вже обладнаний системами автоматичного розпізнавання та досягнення оптимальної дистанції для ураження цілі.Зі свого боку, встановлення потужних батарей дозволяє БАК отримати більшу дальність та висотність перехоплення.Успішне застосування зенітних дронів проти безпілотників противника вийшла на такий рівень, що деякі бригади вже мають власні батареї БАК-перехоплювачів. Зі свого боку, противник намагається технологічно протидіяти, наприклад, з березня 2025 року почав серійно встановлювати на свої розвідувальні дрони типу Zаlа системи ухилення від зенітних дронів на базі “машинного зору”.         Серед ключових майбутніх задач – збільшення досяжності до ворожих цілей та якості оперування БАК для перехоплення.        Одним із цікавих та важливих шляхів такого удосконалення зенітних БАК стали розробки та використання носіїв перехоплювачів – за їхній рахунок почали зростати можливості самих зенітних безпілотників. Компанія Justіfіеr Drоnеs, приміром, задля збільшення дальності та висоти польоту FРV-перехоплювачів почала запускати їх з дрона-носія. При цьому завдяки тому, що носій вже перебуває у повітрі, час реагування та швидкість підльоту перехоплювача до цілі відчутно скорочуються. Що за горизонтом: автозахоплення, автонаведення,  автопідрив, штучний інтелектІдея використання дронів для перехоплення повітряних цілей виявилася настільки потужною, що фінансування виробництва нових БАК-перехоплювачів VВ140 “Фламінго” потрапило разом з іншою передовою зброєю до нового пакета військової допомоги Україні з боку Німеччини . Фактично VВ140 “Фламінго” вже є прообразом гібрида, оскільки має можливість перехоплювати дрони у повітрі на відстані до 30 км. І це яскраво свідчить про визнання нового революційного витку у технологіях війни. Додатковим свідченням цього може стати той факт, що у червні 2025 року на виставці оборонних технологій у німецькому Нюрнберзі німецька компанія Dіеhl Dеfеnсе, що її в Україні добре знають як виробника зенітно-ракетних комплексів ІRІS-Т, представила свою новітню розробку в галузі ППО-ПРО, а саме зенітний дрон Сісаdа. Комплекси ІRІS-Т SLМ, БАК мають 40-кілометровий радіус дії, Але при цьому в радіусі близько кілометра  у них є так звана мертва зона, а  Сісаdа  призначений для перехоплення безпілотників малої дальності. Тож, можливо, це і є новий шлях забезпечення безпеки важливих та дорогих озброєнь на війні – через формування мережі безпілотних “охоронців”.БАК Сісаdа, фото: Аrmy Rесоgnіtіоn        Можна спрогнозувати, що наступними кроками до удосконалення стануть автоматизація, зокрема широке застосування автоматичного захоплення та наведення на ціль та автоматизованого підриву бойової частини при наближенні до цілі. І, зрозуміло, мова йтиме про удосконаленого програмування БАК, а згодом і елементів штучного інтелекту (ШІ).Також можна передбачити, що майже напевно будуть розроблятися зенітні дрони-гібриди, тобто фактично зенітні ракети-дрони - для збиття вертольотів, великих багаторазових безпілотників оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, тобто дуже дорогої зброї. Для цього на БАК будуть використовувати реактивні двигуни. Певне уявлення про майбутній розвиток українських БАК-перехоплювачів надав після призначення командувачем Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді. Зокрема, йдеться про поетапне розгортання впливу СБС на оперативній глибині, а це прогнозоване збільшення дальності застосування.Отже, ми бачимо горизонт розвитку безпілотних авіаційних комплексів. За цим же горизонтом, хочеться вірити, в українських безпілотників не буде меж для знищення ворога. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Португалія перемогла Іспанію у фіналі Лиги націй Минулого тижня у Німеччині відбувся "Фінал чотирьох" Ліги націй. У півфіналі Португалія переграла господарів з Німеччини - 2:1. У переможців голи забили Франсіску Консейсау та Кріштіану Роналду. Іспанія в 1/2 здолала Францію з рахунком 5:4. У чинних чемпіонів Європи дублем відзначився Ламін Ямаль, також забивали Ніко Вільямс, Мікель Меріно та Педрі.8 червня у фіналі збірна Португалії здолала Іспанію. Гра відбулася у Мюнхені на "Альянц Арені" і закінчилась перемогою команди Роберто Мартінеса у серії пенальті - 5:3.Основний час матчу завершився внічию 2:2. За Португалію відзначилися Нуно Мендеш і Кріштіану Роналду. Іспанці відповіли голами Мартіна Зубіменді та Мікеля Оярсабаля.Кріштіану Роналду та Флоріан Вірц (праворуч). Німеччина - Португалія. Фото: Gеtty ІmаgеsРоналду вийшов у стартовому складі й забив свій 138-й гол за збірну. Проте не дограв матч до кінця через травму. Його замінили на останніх хвилинах. Вирішальний пенальті у серії реалізував Рубен Невеш. Форвард іспанців Альваро Мората натомість не зміг переграти голкіпера Діогу Кошту.Для Португалії це вже другий титул у Лізі націй. Перший вона виграла у 2019 році. Найкращим гравцем турніру визнали португальського захисника Нуно Мендеша. 40-річний Кріштіану Роналду здобув з національною командою третій титул. Також він з нею переміг на Євро-2016 та у Лізі націй - 2019.  Алькарас та Ґофф стали переможцями Ролан Гаррос Карлос Алькарас. Фото: Gеtty ІmаgеsМинулими вихідними визначилися переможці другого в сезоні тенісного турніру серії Grаnd Slаm - Відкритого чемпіонату Франції. 7 червня у Парижі Коко Ґофф, яка займає у рейтингу WТА (Жіночої тенісної асоціації), перемогла першу ракетку світу білоруску Аріну Сабаленку, яка виступає в нейтральному статусі. Американка віддала суперниці перший сет, однак потім перехопила ініціативу та довела матч до перемоги - 6:7 (5:7), 6:2, 6:4. 21-річна Ґофф вперше виграла Rоlаnd Gаrrоs, а загалом здобула свій другий титул Grаnd Slаm у кар’єрі - у 2023 році вона перемогла на US Ореn. Ще більш вражаючий камбек здійснив у чоловічому фіналі 8 червня іспанець Карлос Алькарас. Другий номер світового рейтингу віддав лідеру рейтингу АТР (Асоціації тенісистів-професіоналів) італійцю Янніку Сіннеру перші дві партії, проте у підсумку зміг перемогти - 4:6, 6:7 (4:7), 6:4, 7:6 (7:3), 7:6 (10:2).  У четвертому сеті Сіннер мав три матчболи, але не зміг їх реалізувати. Фінал тривав 5 год 29 хв та виявився найтривалішим в історії Ролан Гаррос. 22-річний Алькарас виграв Відкритий чемпіонат Франції вдруге поспіль. Загалом для іспанця це вже п'ятий титул турнірів Grаnd Slаm.  Збірну Росії з хокею не пустили на Олімпіаду-2026Команда російського олімпійського комітету з хокею. Фото: Gеtty Іmаgеs3 червня президент Міжнародної федерації хокею Люк Тардіф заявив, що збірна Росії не виступатиме на зимових Олімпійських іграх 2026 року в Мілані та Кортіна-д'Ампеццо. "Ми затвердили групи без збірної Росії та попередили олімпійський комітет РФ, що їхня хокейна команда не зіграє на Олімпіаді-2026", - сказав Тардіф.ІІНF ще не оприлюднила склад груп, але вже відомо, що росіян, за якими формально залишається місце в елітному дивізіоні світового хокею, в Італії замінить збірна Франції.У Міжнародному олімпійському комітеті пояснили, що дотримуються рекомендацій виконавчої ради МОК щодо виступів команд зі спортсменів з російським паспортом від березня 2023 року. Вони полягають в тому, що група індивідуальних нейтральних спортсменів не може вважатися командою. На Олімпіаді-2022 у хокейному турнірі грала команда олімпійського комітету Росії, адже росіянам заборонили виступати на Іграх у Пекіні під власним прапором через порушення антидопінгових правил. Після повномасштабного вторгнення в Україну збірну РФ відсторонили від участі у чемпіонатах світу.Зимові Олімпійські ігри пройдуть у лютому 2026 року в італійських містах Мілан і Кортіна-д'Ампеццо.Індзагі після відставки з "Інтера" очолив "Аль-Хіляль" Сімоне Індзагі. Фото: Gеtty Іmаgеs5 червня Сімоне Індзагі очолив "Аль-Хіляль" із Саудівської Аравії. Італійський тренер підписав із саудівським клубом контракт на два роки. Фінансові умови угоди не розголошуються, однак за інформацією інсайдера Фабріціо Романо, італійський тренер отримуватиму 25 млн євро за сезон. Також у контракті передбачені бонуси.  Сімоне Індзагі замінив на посаді головного тренера "Аль-Хіляля" португальця Жорже Жезуса. Команда з Ер-Ріяду є віцечемпіоном Саудівської Аравії та зіграє на клубному чемпіонаті світу, який стартує 14 червня у США. Її суперниками по групі будуть іспанський "Реал", мексиканська "Пачука" та австрійський "Зальцбург". "Інтер" на клубному ЧС зустрінеться з аргентинським "Рівер Плейтом", мексиканським "Монтереєм" та японською "Уравою Ред". Хто буде новим головним тренером міланців наразі невідомо. 49-річний Сімоне Індзагі 3 червня звільнився з "Інтера" через кілька днів після поразки від французького ПСЖ з рахунком 0:5 у фіналі ЛЧ, який відбувся 31 травня у Мюнхені. Також під його керівництво "Інтернаціонале" дійшов до вирішального матчу головного єврокубка у 2023 році, де програв англійському "Манчестер Сіті" - 0:1.   Індзагі очолював "Інтер" з 2021 року та виграв з ним чемпіонат Італії, два кубки країни та три суперкубки. Крім цього він тренував "Лаціо".Спаллетті залишає збірну Італії після провалу на старті відбору ЧС-2026Лучано Спаллетті. Фото: Gеtty ІmаgеsІталійський футбол після поразки "Інтера" у фіналу ЛЧ пережив ще одну велику невдачу. 6 червня збірна Італії провалила перший матч відбіркового турніру чемпіонату світу - 2026. У Осло вона зазнала поразки від Норвегії з рахунком 0:3. За скандинавів ще до перерви забили Александер Серлот, Антоні Нуса та Ерлінг Холанд.  Після поразки Лучано Спаллетті оголосив, що покине посаду головного тренера збірної Італії після наступного матчу кваліфікації ЧС-2026 з Молдовою, який відбудеться 9 червня у Реджо-Емілії. Також у групі І виступають Ізраїль та Естонія. 66-річний Спаллетті очолив національну команду у вересні 2023 року після звільнення Роберто Манчіні. На клубному рівні він працював з "Удінезе", "Сампдорією", "Інтером", "Ромою" та "Наполі", який у 2023 році привів до перемоги в Серії А. Також італієць очолював російський "Зеніт".  Серед претендентів на посаду нового тренера збірної Італії розглядаються кандидатури Стефано Піолі та Клаудіо Раньєрі. 

Еспресо запитав у голови Місії "Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ" при Патріаршій Курії о. Полікарпа Марцелюка, як відбувається процес надання рангу святих  і кого з українців можуть визнати блаженним найближчим часом.Що таке беатифікація та канонізаціяКанонізація і беатифікація стосується підтвердження одного й того самого, святості певної особи. Однак якщо беатифікація є дозволом на публічний культ особи, то канонізація є рекомендацією Церкви і остаточним рішенням, пояснює "Католицький оглядач".Беатифікація виникла пізніше від канонізації через потреби місцевих Церков у сфері культу святих. "Існують Слуги Божі, публічний культ яких не повинен накладатись на цілу Церкву, якщо їхня слава і святість не має вселенського характеру, але вони можуть з користю бути наведені як зразки життя і приклади чеснот для деяких еклезіальних спільнот чи деяких груп вірних. Власне таку ціль має беатифікація", – йдеться в матеріалі. Тобто, беатифікація - це проголошення особи блаженною для певної локальної церкви або спільноти, а канонізація – офіційне визнання і проголошення особи святою для Вселенської Церкви, що означає визнання її святою для усього католицького світу. Хто займається беатифікацією та канонізацією в УкраїніЗагалом в Україні діє кілька гілок, підпорядкованих католицькій церкві. Римо-католицька церква в Україні, Українська греко-католицька церква, а також Мукачівська греко-католицька єпархія, яка напряму підпорядковується Святому престолу. В УГКЦ діє Місія "Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих". Глава Місії отець Полікарп Марцелюк розповів для Еспресо, що структура створена в 1992 році для допомоги у проведенні процесів беатифікації й канонізації святих. Отець Полікарп Марцелюк. Фото: httрs://synоd.ugсс.uа/ "Наші головні цілі і завдання: консультації урядовців процесу щодо прослави кандидатів на святих в організації і проведенні беатифікаційних і канонізаційних процесів; науково-пошукова робота матеріалів і документів, пов’язаних із життям і духовною спадщиною кандидатів на святих; публікація біографічних матеріалів, оригінальних творів, аналітичних студій, листів і документів до беатифікаційного процесу; популяризація кандидатів, над життям яких проводиться процес беатифікації; а також пошук і опитування наочних свідків, які знали Слуг Божих, які перебувають у беатифікаційному процесі", – розповів про свою роботу священник.Він пояснив, що кандидат до святості проходить певний беатифікаційний процес. У випадку успішного розгляду його проголошують блаженним і дозволяють літургійне вшанування у своїй єпархії чи помісній Церкві. Кого Церква може беатифікувати і за якими ознакамиСучасні норми ведення прослави святим затвердив Папа Іван Павло ІІ. Вони називаються Маtеr Sаnсtоrum ("Мати Святих") і саме за ними ведуть процеси беатифікації та канонізації. Мета – зібрати докази щодо чеснот, мучеництва або жертви життя за віру.За словами отця Полікарпа Марцелюка, кандидатом може бути практикуючий вірний чи душпастир Церкви, який має славу святості у численної громади вірних Церкви, а його приклад життя – актуальний взірець до наслідування у сучасності. Отець Полікарп Марцелюк. Фото: httрs://synоd.ugсс.uа/ "Прославу святим кандидата можна вести трьома шляхами: шлях визнання мучеництва за віру, шлях праведності геройської практики чеснот, а з 2017 р. папа Франциск виділив шлях жертви життя за віру, якщо вірний був переслідуваний і ризикував втратити життя", – пояснив духівник в коментарі Еспресо.Якщо життя і подвиг віри кандидата мають численні свідчення святості та заступництва, то громада може ініціювати звернення до єпископа місця смерті Слуги Божого з проханням розпочати процес. До процесу залучають богословів, істориків, каноністів. Чим більше експертів бере участь у праці історичної комісії та аналізі богословської спадщини, зборі свідчень під присягою перед церковним трибуналом, тим швидше триває єпархіальна стадія. Архівні документи, де проживав Слуга Божий, опрацьовують призначені фахівці-історики. Їхня мета – забезпечити автентичність матеріалів. Це складна і ретельна процедура."Всі матеріали перекладаються на мову, прийнятну для Дикастерії у справах святих, і передаються до Риму. Там аналізується роsіtіо  –  досьє, яке розглядають історики й богослови. Через велику кількість справ це може тривати роками", – розповідає священник.Як приклад священнослужитель наводить процес беатифікації митрополита Андрея Шептицького, який розпочали ще у 1957 році, переданий до Риму лише у 2011 році, оскільки багато архівних матеріалів стали доступними лише після здобуття незалежності України.Українці, які перебувають найближче до беатифікації чи канонізаціїСтаном на сьогодні, з-поміж українців чи не найближчим до беатифікації є, власне, праведний митрополит Андрей Шептицький, процес розпочато ще у 1958 році. Митрополит Андрей Шептицький "16 липня 2015 р. Папа Франциск дозволив Конгрегації у справах святих проголосити декрет про геройську практику чеснот. Наразі триває розгляд чуда з оздоровленням, яке сталося за заступництвом митрополита Андрея. Чудо вже підтверджено з канонічного боку, очікується остаточне рішення з боку Ватикану", – розповів о. Марцелюк.Щодо інших гілок, то Мукачівська греко-католицька єпархія вивела на фінальну стадію процес беатифікації священника із Закарпаття Петра Ороса. Однак процес довелося тимчасово зупинити через смерть понтифіка.Петро Орос "З болем, але й з глибоким розумінням волі Божої мусимо повідомити, що з причини відходу до вічності Папи Франциска беатифікація блаженного священномученика Петра Ороса, яка була запланована на 3 травня 2025 року, не скасовується, але відкладається на невизначений термін, очікуючи рішення новообраного Святішого Отця", – йшлося в повідомленні єпархії.Щодо УГКЦ, то за декретом Блаженнішого Любомира Гузара було розпочато кілька процесів беатифікації, що охоплюють як окремих осіб, так і групи мучеників, які постраждали за віру в умовах переслідування.Зокрема, у 2002 році у Львівській архиєпархії розпочато процес беатифікації Слуги Божого о. Петра Мекелити і 44 його товаришів-мучеників: священників, монахів і мирян, які стали жертвами більшовицького режиму. У межах цього процесу було видано короткі життєписи під назвою "Вірні до кінця", які заохочують до пізнання прикладів їхньої віри та збору свідчень про їхнє заступництво."Серед історичних процесів, де вже немає живих свідків, варто згадати Слугу Божого о. Миколу Щепанюка – священика, який душпастирював у Києві в період 1916–1935 років. У 1937 році він був заарештований і розстріляний у таборах ГУЛАГу в Магадані. У тому ж 2002 році розпочато процес беатифікації єпископа Дмитра Яремка. Його потай висвятив митрополит Андрей Шептицький на єпископа Острозького 19 вересня 1914 року в Києві. Попри небезпеку, владика Дмитро залишився з вірними, за що був заарештований і помер у неволі", – розповів отець Полікарп Марцелюк. Серед інших кандидатів-українців, процес беатифікації котрих почав Гузар, – отці Роман Бахталовський, Єремія Ломницький, Кирило Селецький, Ісидора Дольницький. Єремія Ломницький Коли предстоятелем УГКЦ став Блаженніший Святослав, було розпочато нові беатифікаційні процеси. Одним із таких є єпархіальний процес беатифікації самого Блаженнішого Любомира Гузара.Також у рамках діяльності Постуляційного центру було створено інтерактивну карту походження Слуг Божих. Тут можна побачити географію народження тих, чий шлях до визнання святості триває.Хто з українців наразі останнім був проголошений блаженнимОстаннє офіційне проголошення блаженними Української греко-католицької церкви відбулося 27 червня 2001 року. Урочистий Чин беатифікації звершив Папа Іван Павло ІІ під час свого візиту до України."Цього дня були беатифіковані Новомученики УГКЦ – 26 осіб, зокрема блаженний Миколай Чарнецький та 25 осіб, які з ним зазнали переслідувань і мученицької смерті у часи більшовицького терору. Окремо було визнано мучеництво блаженного Омеляна Ковча, який загинув у нацистському концтаборі Майданек, служачи духовно іншим в’язням", – пригадав священник.Блаженний Миколай Чарнецький Читайте також: Мученик, який відмовився покидати концтабір: 25 березня – річниця смерті священника УГКЦ Омеляна КовчаЯкий вплив має Папа Римський на канонізаційний процесПапа Римський, як найвищий авторитет Католицької церкви, має вирішальний вплив на всі етапи беатифікації та канонізації. Його роль охоплює як законодавчі, так і душпастирські аспекти процесу.Передусім Папа призначає керівника Дикастерії у справах святих. Саме ця Дикастерія відповідає за підготовку та перевірку всіх матеріалів, пов’язаних із процесами беатифікації та канонізації.Понтифік може внести зміни у процедуру, дозволивши спростити або пришвидшити окремі процеси, якщо вважає, що існують достатні докази святості кандидата. Наприклад, він може надати дозвіл на визнання геройської практики чеснот чи підтвердити чудо, не чекаючи завершення повної процедури, пояснив отець Полікарп.Визнання святості кандидата Папа підтверджує під час консисторії кардиналів, попередньо узгодивши рішення з Колегією кардиналів. Проте саме Папа має останнє слово у кожному рішенні.Традиційно Папа очолює урочисті Літургії канонізації у базиліці святого Петра у Ватикані. Проте іноді, як у випадку України, ці урочистості відбуваються в інших місцях. Так, 27 червня 2001 року в місті Львові святий Іван Павло ІІ особисто очолив беатифікацію новомучеників на чолі з блаженним Миколаєм Чарнецьким, а також преподобної Йосафати Гордашевської, процес якої відбувався на основі визнання геройської практики чеснот.Що відомо про 8 блаженних, яких Папа затвердить на канонізацію13 червня Папа Лев ХІV збере у Ватикані кардиналів, щоб остаточно затвердити канонізацію восьми блаженних, чиїми справами займався ще Папа Франциск. Про це повідомляє СNА. Консисторій – церемонія, що визначає останній етап процесу канонізації шляхом голосування, щоб встановити дату, коли блаженного проголосять святим, раніше був запланований на кінець лютого. Однак на той момент Папа Франциск лежав у лікарні і не міг провести захід. Всього на консисторії повинні затвердити вісьмох нових святих, троє з них жінки. Це, зокрема, перша канонізована жінка з Венесуели – Марія дель Монте Кармело Ренділес Мартінес, або ж просто Мати Кармен, яку, як йдеться в статті, "люблять і пам’ятають за її безмежну доброту та мудру розсудливість". Святими також стануть італійські черниці Вінченца Марія Полоні, яка зцілювала, та Марія Тронкатті, яка, крім богословської діяльності, була в місії водночас медсестрою, хірургом, ортопедом, стоматологом та анестезіологом.Також канонізація чекає на альпініста-євангеліста П'єра Джорджо Фрассаті, "лікаря бідних" Хосе Ернандеса з Венесуели, а також юриста і колишнього сатаніста Бартоло Лонґо. Першим блаженним з Папуа - Нової Гвінеї стане Пітер То Рот. Він загинув у роки японської окупації під час Другої світової війни, захищаючи чистоту католицького шлюбу від окупантів, які хотіли повернути полігамію. Канонізація чекає і на вірменського єпископа Ігнація Малояна, який загинув мученицькою смертю під час турецького геноциду 1915 року.

3 червня - день напружених розмов і непростих рішень. Краще відкласти на пару днів важливі перемовини. Ставтеся критично до новин і чуток. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Люди багато брехатимуть і перебільшуватимуть, - говорить астрологиня. - Пильнуйте за речами. Цього дня вони губитимуться й ламатимуться. Не час переїжджати до нової оселі. Не поспішайте проводити операції з нерухомістю. Незабаром з'являться кращі пропозиції. Утримайтеся від з'ясування стосунків із сусідами. Зросте ризик серйозних конфліктів. Не шукайте справедливості. Звернення зі скаргами залишаться без уваги. Водоліям і Козорогам слід розраховувати на себе. Ніхто краще за вас не справиться з завданнями. Раків підводитиме пам'ять. Через це доведеться двічі робити ту саму справу. Настає зоряний час для Дів, Терезів і Риб. Довіряйте серцю та інтуїції. Відчуєте себе справжніми щасливчиками". Овен (21 березня - 20 квітня) Щоб вас поважали, замало прикриватися колишніми здобутками. Доведеться вчергове доводити, що ви профі, а не хвалько. Виконуйте свою роботу якісно, тоді нагорода не забариться. Телець (21 квітня - 20 травня) Маєте вдосталь сил, можливостей та грошей, аби досягти високих результатів. Прокидайтеся раніше і беріться за справи, які не можна відкладати. Порадійте за успіхи дітей та коханих. Частіше робіть їм компліменти. Близнюки (21 травня - 21 червня) Це час уважного слухання - себе, інших, світу. Звичні речі можуть дати незвичні підказки. Випадкові фрази, забуті пісні, несподівані спогади усе зараз працюватиме на вас. День буде корисним для тих, хто не боїться змінити маршрут або думку. Рак (22 червня - 22 липня) День підходить для спокійних зустрічей і внутрішнього перезавантаження. Завтра ваше тіло скаже "дякую", якщо ви подбаєте про нього. Зробіть щось корисне: прогулянку, розтяжку або смачний сніданок. Лев (23 липня - 23 серпня) Хтось із близьких може дати несподівану пораду, яка змінить ваш погляд на ситуацію. Добре вдаватиметься навчання і фізична активність, особливо на природі. Не розпорошуйтеся на багато справ. Краще зробити менше, але з задоволенням. Діва (24 серпня - 23 вересня) У фінансовій сфері можуть виникнути цікаві пропозиції, але краще не поспішати з рішенням. Друзі можуть несподівано надихнути вас на нове хобі. Згодом воно приноситиме реальні заробітки. Увечері варто уникати важких розмов. Дайте собі час на переварювання емоцій. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перед вашою красою ніхто не встоїть - у яких трьох знаків найбільші шанси знайти свою пару влітку Терези (24 вересня - 23 жовтня) Особливо добре вдаватиметься все, що пов'язано з навчанням, пошуками ідеї, роботою з дітьми або креативом. Не беріть на себе зайвого. Інакше може накопичитися дратівливість. Не варто поспішати. День сам підкаже, куди звернути і де зупинитися. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Згадаєте, наскільки важливо мати свій простір. День сприяє відновленню енергії, медитації, емоційному очищенню. Добре працюватиметься з фото, спогадами і сімейними справами. Ви можете помітити дрібниці, які раніше вислизали. А це змінить деякі ваші рішення. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Прислухайтеся до своїх бажань. Вам невипадково захочеться спробувати новий стиль одягу, освіжити зачіску чи змінити звичний маршрту на роботу. За цим стоятиме щось значно глибше. Цього дня не буде випадкових зустрічей. Довіртеся долі. Козоріг (22 грудня - 20 січня) День буде насичений дрібними, але цікавими подіями. Є шанс дізнатися щось несподівано корисне. Уважно слухайте. Гарний момент для нових знайомств або креативного спілкування. Якщо щось довго відкладали, зараз саме час почати. Увечері корисно вимкнути телефон і побути в тиші. Водолій (21 січня - 20 лютого) Знову здивуєте світ, навіть якщо просто скажете щось буденне. День сприятливий для творчих ідей, презентацій, експериментів. Не бійтеся говорити про себе та свої бажання. Зараз вас почують. Зверніть увагу на сни або випадкові знаки. Вони підкажуть рішення, над якими ви довго вагалися. Увечері дозвольте собі маленьке задоволення. Нехай це буде смачний тортик. Риби (21 лютого - 20 березня) Хтось нарешті зважиться на щось важливе заради вас. Насолоджуйтеся моментом визнання та успіху. Будете приємно здивовані. Це гарний день, щоб відмовитися від старої звички. 2-8 червня зірки сприяють високим заробіткам. Доля піднесе вас до нових вершин. Довіртеся їй. Астрологиня назвала три знаки, у яких відкриється друге дихання. Ваше літо почнеться з високих здобутків і перемог.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у червні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у червніІз початку червня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяє мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України підготували пропозиції щодо змін у законодавстві та указах президента, які стосуються добровільного контракту для чоловіків до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачатиме низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень передбачає авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила до 16 липня дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. У Мінюсті розповіли, що за несплату штрафів щодо порушення правил мобілізації, можливе блокування рахунків, а далі навіть вилучення коштів, рухомого та нерухомого майна, пише Суспільне. Штраф слід сплатити протягом 15 днів після отримання постанови (ст. 307 КУпАП). Якщо ж цього не зробити, справа передається виконавчій службі (ст. 308 КУпАП), яка може заморозити банківські рахунки, нарахувати подвійну суму штрафу та додаткові витрати, передбачені урядом. У першу чергу стягнення проводиться з коштів у гривні чи валюті. За їх відсутності – із майна, яке не підпадає під арештний захист.Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перебуває на розгляді профільного комітету.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Дванадцять тисяч осіб вийшли на акцію спротиву Нова Каховка це останнє будівництво сталінської епохи. Каховську ГЕС запустили 1954 року. Саме ж місто створювали як етикетку. Воно красиве, зручне, вздовж усього Дніпра паркова зона. У Новій Каховці діяло два великих підприємства. Одне військовий завод "Сокіл", там виготовляли шпигунські буї для океанів. Інше електромашинобудівний завод, на якому виробляли гігантські електродвигуни для шахт діаметром 6 метрів. На обох заводах працювало понад 20 тисяч осіб, і всіх від зварювальників та слюсарів до інженерно-технічного персоналу завезли з Росії. Місцевого населення на роботу не брали. Це зіграло свою роль під час війни. У період мого дитинства в Новій Каховці не було жодної української школи. Це обурювало мого батька. Його звали Станіслав Панасович, а коли до нього зверталися "Афанасьевич", він відповідав: "Ніяких Афанасьєвічей, я Панасович". Мій прапрадід був писар Війська Запорозького, народився в цих краях. Його печатка зберігалася в нашому сімейному архіві. Під час російської окупації я встиг забетонувати всі наші родинні фото й цю печатку. У нашому будинку переважно жила середня ланка керівництва військового заводу. Ми з дружиною суттєво відрізнялися від цього прошарку. Щороку ми садили у дворі 12 дерев, із них половину хтось ламав. До великої війни займався художнім куванням, мав 12 працівників. Вироби нашої кузні часто представляли на виставках. Ніколи не шкодував, що віддав цій справі 22 роки життя. Нині на згадку залишилися лише рекламні буклети із фотографіями. Крім роботи в кузні, моєю духовною потребою завжди була викладацька діяльність. У місцевому училищі я викладав громадянську освіту й захист Вітчизни. Прапрадід був писар Війська Запорозького 24 лютого наша донька мала прилетіти до Києва, щоб обрати весільну сукню. Вона живе в Ірландії, працює в головному Європейському офісі фейсбуку. А 23 лютого Катя телефонує, плаче і кричить: "Мамо, тату, війна!" Ми нічого не можемо второпати миємо вікна, чекаємо сватів із Франції. А о 4-й ранку наступного дня військову частину, що за півтора кілометра від нашого будинку, почали атакувати ракетами. Нашу п'ятиповерхівку трусило. О 6:00 десант російських окупантів був на Каховській ГЕС. А о 8-й ранку на нашій вулиці вже стояли російські танки. Від Нової Каховки до Криму 62 кілометри. Усе видавалося якимось моторошним фільмом: банки, пошта й інші установи працюють, ходять люди, світить сонце, а в нас всюди ворожі танки. Це сюр. Однак саме корінне населення Нової Каховки не скорялося. 6 березня 12 тисяч осіб вийшли на акцію спротиву. Окупанти розпилювали сльозогінний газ, але стріляти бойовими кулями боялися якби тоді вбили хоч когось, ми їх гуртом розірвали б. На жаль, за пів року загарбники вичистили всіх по-проукраїнському налаштованих людей. Добре, що багатьом патріотам вдалося виїхати. Третього дня після початку великої війни сусід Сергій підходить до мене й запитує: "Ну что, Миша, ты снял свою тряпочку желто-блакитную?" Я був шокований. Але нічого дивного немає колись його батько приїхав із Челябінська працювати на військовому заводі. Ось воно й проросло. У березні директорка нашого училища, Олександра Карпенкова, зібрала педраду. У вчительську зайшла разом із ФСБшником і каже: "Это представитель российской власти. С большим удовольствием мы переходим под Российскую Федерацию. У нас начинается новая жизнь". ФСБшник дістає аркуш зі списком усіх працівників училища, де кожному потрібно було поставити підпис, що ми готові співпрацювати з РФ. Неочікувано підіймається наша бухгалтерка, 40-річна мати трьох дітей, завжди стримана, інтелігентна, й каже в тон директорці російською: "Александра Васильевна, я как мать троих детей говорю вам при всех и громко: идите на*уй!" ФСБшник лише хижо примружив очі. Десятеро з нас одразу встали й вийшли разом із бухгалтеркою. Потім мені передали, що директорка сформувала списки бандерівців, і звісно, я також був серед них. Ще б пак, викладач захисту Вітчизни і громадянської освіти автоматично став нациком. Якби тоді вбили хоч когось, ми їх гуртом розірвали б Ближче до літа російські військові почали привозити в Нову Каховку своїх жінок. Якось ішли дві з них і зупинилися якраз біля нашого вікна, а ми жили на першому поверсі. Сидимо з дружиною на кухні, вікно відчинене, а ці росіянки говорять між собою: "Вот, смотри, какая решетка кованая красивая. Квартирка, должно быть, хорошая. Запиши адресочек, надо будет прийти посмотреть". Притому вони нас бачили і ми на них дивилися. Тобто взагалі ніякого сорому немає. Така ментальність. За два місяці після початку великої війни наша донька підняла всіх своїх в Ірландії й почала передавати ліки через Крим. Ящики підписувала "Секондхенд", щоб їх пропускали і ми не мали проблем. Так ми з дружиною організували волонтерську допомогу. До нас зверталися люди з діабетом, нирковою недостатністю, серцевими хворобами. Ми ризикували, адже ліки в окупації як валюта, проте розуміли: хтось має допомагати. Згодом мене вирахували. Якось приїхав на автовокзал, щоб отримати ящики з ліками, а диспетчерка тихо каже: "Про вас запитували ДНРівці. Там уже стоїть їхня машина". Ми з товаришем вирішили розділитися він поїхав машиною, а я чкурнув велосипедом, якраз перед носом чотирьох ДНРівців. Не боявся, адже добре знаю своє рідне місто. З приятелем зустрілися біля мого будинку й почали вивантажувати ящики, аж раптом їде патрульний "Тигр". Що робити? Коробки вже на землі, а ми стоїмо та вдаємо, що весело щось обговорюємо, сміємося, жваво жестикулюємо. Вони проїхали, нічого не запідозрили. За тиждень до нас прибігла знайома з новиною: її подруга й наша сусідка розповіла, що подасть на мене заяву в комендатуру. Мовляв, до нас постійно приходять якісь люди. Так, у під'їзді від очей не сховатись, а я був учасником руху спротиву. Тому через день вирішили виїжджати я з дружиною і 92-річна теща. Взяли лише найнеобхідніші речі й колісне крісло, що його прив'язали на дах машини. Нині не знаємо, що з нашою квартирою. Поставив собі в голові бетонну стіну, щоб не думати про це. Так мені легше. Проїхали 14 блокпостів. Якщо натрапляли на дагестанців, то вони, помітивши колісне крісло й мою тещу, одразу нас пропускали їхній культурі притаманна повага до старих. Коли ж на блокпості стояли росіяни, то обшукували все. Один навіть хотів забрати їжу, яку ми взяли в дорогу. Проте дружина в мене бойова, не побоялася та сказала, як є: "Ми стару матір веземо. Чим маємо її годувати?" Три доби простояли на Василівському блокпості. Перед нами 300 машин, а позаду ще більше. На цій дорозі люди помирали. От оце нам приніс "русский мир". На цьому блокпості були ФСБшники й усіх перевіряли через комп'ютер. Не знав, чи встигли мене занести в базу даних. Переживав, що буде з дружиною і тещею, якщо мене виявлять. Проте обійшлося. На жаль, не всім патріотам вдалося уникнути переслідувань. Нашого друга Анатолія кинули на підвал, мордували там два місяці. Його дружину Тамілу, 60-річну вчительку української мови, теж катували в підвалі, електродами пропалювали шкіру. Це за те, що вона відмовилася викладати в російській школі. Коли в неї стався серцевий напад, її привезли й кинули під поріг лікарні. Дякувати Богу, вона оклигала, Анатолію теж вдалося вийти з полону, і вони виїхали на Київщину. Катували в підвалі, електродами пропалювали шкіру Ми ж спершу приїхали до Запоріжжя. Із знайомих там живе лише сестра нашої подруги Тетяна Свісенко. Зателефонували їй, щоб порадила, де можна зупинитися, а вона одразу: "Не переживайте. Приїжджайте до мене, я все повирішую". Так ми безкоштовно півтора року жили у квартирі її доньки. Але, чесно кажучи, життя в Запоріжжі, до того ж на сьомому поверсі, це справжній екстрим. Шахеди й ракети пролітали буквально поряд із балконом. А щоразу спускатися в підвал з неходячою тещею нереально. Тому вирішили шукати притулок у центральних областях. На цьому також наполягали донька з сином. Отож відкрили карту й навмання тицьнули пальцем. Вказали на місто Гайсин. Там ми раніше ніколи не були. У лютому 2024 року поїхав на розвідку сам. Знайшов будиночок без котла й опалення. Наступного дня завітала сусідка Руслана, принесла гарячого супу. Потім інша сусідка Наталя пригостила борщем. І так, доки я облаштовував дім, вони мене годували. Нині ми з дружиною і тещею понад рік живемо в Гайсині. У цьому невеликому містечку нам багато допомогли. Якось до нашого подвір'я під'їжджає машина, виходить молодий чоловік і несе поперед себе велику коробку. Дає її нам, а я запитую: "Хто ви?" Він так скромно відповідає: "Я Тарас". Уже пізніше виявилося, що це директор місцевого молокозаводу Тарас Осадчий. Привіз нам сир, масло, інші продукти. Нині Тарас допомагає мені з матеріалами для благоустрою дому. Згодом відбулася ще одна ключова для мене зустріч із завжди енергійною та ініціативною людиною, директором школи №3 Олександром Бугою. Він запропонував мені роботу вчителем трудового навчання. Пів року я жив в окупації, бачив убитих людей на вулиці й бачив, якими насправді є росіяни. Це продажна і зла нація, що знає лише одне "отнять и разделить". Тому й не вірю в перемир'я. Сподіваюся лише на те, що найближчого часу Російської Федерації в тому вигляді, як вона нині є, не буде.

Білецький відомий як засновник і перший командир полку "Азов", а також як колишній народний депутат України. Його діяльність та погляди стали предметом активних обговорень.У огляді Еспресо читайте, що відомо про Андрія Білецького, які ідеї відстоював в політичному і громадському житті країни, та які у нього плани на найближче майбутнє на новій посаді.Дитинство та юністьАндрій Білецький народився 5 серпня 1979 року у Харкові. Походить з шляхетної родини. Його батько, Євгеній Білецький, родом із селища Краснопавлівка, що на Харківщині. Належить до козацького роду, представники якого стали засновниками цього населеного пункту. Мама – Олена до шлюбу Лукашевич, також зі знатного українського сімейства. У 2001 році закінчив історичний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Працював викладачем харківських вишів.У 2001 році взяв участь у березневих акціях протесту у Києві в рамках кампанії "Україна без Кучми". СБУ наполягала, аби Білецького виключили з навчального закладу. виступ А.Білецького на ІІ Всеукраїнському з'їзді "Патріота України", Харків, 2008 г Політичні переслідуванняЧлен організацій ВО "Тризуб" ім. Бандери, "Патріот України". У 2011 році був заарештований у справі "оборонців Римарської" (йдеться про збройний конфлікт з проросійськими силами в Харкові). Українофоб Сергій Колесник, озброєний гумострільним пістолетом, прийшов до харківського офісу "Патріоту України", за адресою Римарська,18, і вчинив там перестрілку. У грудні Білецького арештували за звинуваченням у нападі на Колесника. Інкримінували статтю за вбивство.Андрій Білецький під час арешту в 2011, фото: оbоzrеvаtеl.соm "Це була унікальна судова практика, бо "вбитий Колесник" давав у суді покази про своє вбивство" – розповідав у програмі "Досьє" з Сергієм Руденком на телеканалі Еспресо Андрій Білецький.Тоді його утримували у Харківському СІЗО понад два роки. Після перемоги Євромайдану 2014 року його амністували як політв'язня.Після цього, у березні 2014-го року, очолив силовий блок "Правий сектор-Схід", у зону відповідальності якого увійшли чотири області – Харківська, Донецька, Полтавська і Луганська.Також відомим став епізод із "боєм на Римарській". У ніч на 15 березня 2014 року російські сили та місцеві колабораціоністи, на чолі з Євгеном Жиліним і Арсенієм Павловим (Моторола) спробували із застосуванням вогнепальної зброї взяти штурмом будівлю організації "Патріот України". Цю спробу було відбито захисниками будівлі. Двоє проросійських нападників загинули, кілька людей з обох сторін дістали поранення."Ми тоді хотіли, щоб Харків залишався українським. Два десятки людей, 6 рушниць, пістолет Макарова, і пару травматів. це і була фактично уся зброя на той момент", – казав в інтерв'ю журналісту Юрію Бутусову Білецький.Російсько-українська війнаЗгодом, у 2014 році брав ключову участь в успішному звільненні Маріуполя від терористів у ході одного з етапів антитерористичної операції на сході України. Був командиром "Азова" з травня по жовтень 2014 року.Андрій Білецький, командир батальйону "Азов" в зоні проведення АТО, 2014р, фото: nаtіоnаlсоrрs.оrg "Не було просто, але скажу, що не було надзвичайно складно. Всі наші хлопці були вмотивовані. Ми тримались на внутрішній, власній самодисципліні. Мали бажання готуватись і щоденно щось пізнавати, це був внутрішній посил і не лише мій, а кожного хлопця літа 2014 року. Не складно було вчити, командувати і брати міста", – розповідав він у програмі "Досьє" з Сергієм Руденком.В 2015 році брав участь у звільненні Широкиного, Бердянського, Лебединського, Комінтернового та Павлополя, а також відведено лінію фронту від Маріуполя. Тоді ж став засновником та командиром батальйону "Азов", згодом став лідером політичної партії "Національний корпус". Про фінансування партії розповідав, що існують завдяки членським внескам і невеликим бізнесовим донатам.Політична кар'єраУ 2007 році, в період його діяльності в організації "Патріот України", написав програмну статтю "Український расовий соціал-націоналізм", у якій відкидав демократію та лібералізм, виступав за перетворення України на імперію та закликав до "расового очищення" української нації. Надалі відомою стала його цитата з цієї статті, що "Історична місія нашої Нації, в це переломне сторіччя, очолити і повести за собою Білі народи всього світу в останній хрестовий похід за своє існування. Похід проти очолюваного семітами недолюдств". Через це Білецького звинувачували в расизмі. Однак влітку 2015 року в ефірі Громадського телебачення на запитання чи дистанціює він себе від свого минулого й чи змінив погляди, Білецький заперечив своє авторство і заявив, що цей текст сфабрикований.Білецький відмовився від участі у виборах за її партійним списком на позачергових парламентських виборах, але 23 вересня 2014 подав документи на реєстрацію як кандидата в народні депутати України, як незалежний кандидат по 217-му одномандатному округу в Києві. 2 жовтня на користь Андрія Білецького зняв свою кандидатуру Зорян Шкіряк, радник глави МВС України Арсена Авакова, який вирішив також стати довіреною особою свого колишнього політичного опонента. Білецький переміг, набравши 33,75 % (31445 голосів) і став народним депутатом 8 скликання.Про свою депутатську діяльність, під час якої він став найбільшим прогульником засідань, Білецький казав, що йому за це зовсім не соромно, адже вважав, що на фронті більше потрібен аніж у парламенті.Якось у ефірі телеканалу Еспресо, на запитання журналіста Сергія Руденка, чи мріє він стати президентом України, відповів:"Теоретично, кожен солдат повинен міряти стати генералом, а кожен, хто збирається займатися політикою повинен ставити перед собою найвищу планку – президентство. Тому, так", – сказав Білецький.2017 року був заступником голови комітету з питань національної безпеки і оборони. У той час, відповідаючи на питання, ким бачить себе за 10 років казав: "Від аспіранта до СІЗО, з партизанського загону та війни у парламент, не хочу загадувати і не буду".Повномасштабна війна проти РосіїПісля російського повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, разом із побратимами, ініціював формування добровольчого загону ТрО "Азов-Київ", що обороняв Київ та Київщину.У 2022 році очолив полк ССО "Азов" Київ, згодом переформований на 3-тю окрему штурмову бригаду. У березні 2025 року Третя окрема штурмова бригада була масштабована у Третій армійський корпус."Неможливо порівнювати війну 2014 з 2022 роком. Але тоді був фантастичний варіант для більшості людей, що вони навіть і в тому не хотіли приймати участь. І тих добровольців було навіть і близько не стільки, як у 2022 році", – розповідав він у інтерв'ю на ютуб-каналі Бутусов.Плюс.Андрій Білецький, фото: х/ВіlеtskyАndrіy У 2023 році полк був переформатовано на 3-тю окрему штурмову бригаду ЗСУ. У січні та лютому 2025 року Третя штурмова влаштувала росіянам танкоцид, відбивши два масованих механізованих штурми ворога.14 березня 2025 року Андрій Білецький оголосив, що бригаду розширено до корпуса, а сам Білецький став командиром новоствореного 3-го армійського корпусу.На запитання, що він зробить, якщо йому дадуть повноваження змінювати командирів в усьому третьому армійському корпусі, Білецький пояснив:"Не збираюсь когось огульно змінами. треба подивитись на підрозділи, людей. Я переконаний, що є величезна кількість компетентних людей. Треба дивитись. Десь може бути не вибудувана система.Наступне – тих, кого я вважатиму – некомпетентними людьми, я буду пояснювати, аргументувати причину зняття цих людей із займаних посад. Але я хочу в першу чергу спиратись на тих офіцерів і сержантів, які є. Інша справа – старатимемось у максимально стислі терміни, дати їм розуміння системи, моментів з підготовкою", – повідав він в інтерв'ю Бутусову.  

Про це вона написала у себе в Іnstаgrаm. "На знак солідарності з жіночим опором на тимчасово окупованих територіях України - "Зла Мавка"", - підписала фото дипломатка.У соцмережах руху також розповіли про тату Цмоць."Просто уявіть!!!!! Не слухайте нікого! Ваші дії дуже важливі і ось так сильні жінки цього світу вас підтримують і вірять у вас", - написали там.Довідково. "Зла Мавка" - це жіночий український ненасильницький рух опору, що виник в окупованому Мелітополі напередодні 8 березня 2023 року. Як відомо з відкритих джерел, його заснували троє подруг. З часом злих мавок стало багато – у Криму, на Херсонщині та Запоріжжі. Рух об'єднує жінок, які чинять спротив російській окупації на тимчасово окупованих територіях України. Зокрема, учасниці руху регулярно розклеюють листівки та наліпки в захоплених росіянами містах.У квітні панівна Ліберальна партія Канади у разі перемоги на парламентських виборах пообіцяла продовжувати різносторонню підтримку України. 

Відео оприлюднили в іnstаgrаm актори театру.Наприкінці вистави "Небезпечні зв’язки", яка відбулася 8 травня у Молодому театрі в Києві, актори й акторки звернулися до глядачів із заявою. Вони вкотре нагадали про звинувачення у сексуальних домаганнях на адресу режисера, директора — художнього керівника Молодого театру Андрія Білоуса."Ми хочемо довести до вашого відома, що художнього керівника цього театру і режисера цієї вистави звинувачують у сексуальному насильстві й багаторічних домаганнях до студенток, акторок і працівниць Молодого театру. До поліції подано чотири заяви, відкриті провадження за статтею 153 (Сексуальне насильство). Двоє з потерпілих були неповнолітніми на момент вчинення злочину. Хоча кримінальне провадження триває, ми можемо констатувати, що особливого прогресу слідство не демонструє", — заявила зі сцени Вікторія Ромашко.Також акторки зазначили, що у Шевченківському управлінні поліції взагалі відмовлялися реєструвати подані заяви про сексуальне насильство, поки суд не зобов’язав це зробити.Читайте також: Сексуальні домагання, приниження та емоційний тиск: що відомо про скандали в українських вишах і театрах"Прямо зараз ви дивилися виставу, яка наочно демонструє те, що насправді відбувається всередині театру, де головним героєм є Андрій Білоус. Прямо зараз в цій залі перебувають дві дівчини, які свідчать про сексуальне насильство з боку Андрія Білоуса. За нашими оцінками, в нашому театрі більш ніж 80% працівниць віком до 40 років у тій чи іншій формі постраждали від сексуальних домагань з боку Андрія Білоуса. Та попри все це він досі продовжує обіймати посаду", — додала інша акторка.Трупа театру нагадала про петицію з вимогою звільнити Андрія Білоуса, яка зібрала необхідні для розгляду понад 6 тис. голосів. Відповідь від КМДА досі не надходила. Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Остап | театральний бот (@оstар.thеаtrе) Що відомо про скандал та звинувачення у домаганнях Андрія БілоусаУ січні колишні студентки заявили про те, що викладач університету імені Карпенка-Карого і режисер Андрій Білоус сексуально домагався, перетинав межу формального спілкування, цькував. Після анонімних звинувачень зʼявилися і відкриті. Жертвами імовірних домагань та психологічного насильства ставали, зокрема, студентки перших курсів – дівчата віком від 16 до 18 років.Усе почалося з анонімного відео, яке, як пізніше з'ясувалося, записала киянка Софія Сапожнік, що нині мешкає в Лос-Анджелесі. У короткому ролику дівчина розповіла, що театральний режисер і викладач Андрій Білоус просив "поділитися своїми сексуальними фантазіями" і надіслати йому інтимні фотографії. Він і сам скидав їй фото інших студенток.У виші наголосили, що жодних офіційних заяв на адресу університету не надходило. 24 січня КНУТКіТ імені Карпенка-Карого відреагував на звинувачення, що зʼявилися проти режисера й викладача Андрія Білоуса у домаганнях до студенток, звернувшись із заявою до поліції.Згодом авторка анонімного відео, у якому звинувачують режисера й викладача КНУТКіТ імені Карпенка-Карого Андрія Білоуса в домаганнях до студенток, розкрила свою особу й розповіла нові подробиці.27 січня Білоуса відсторонили від роботи в університеті Карпенка-Карого. Імовірних жертв домагань підтримали Марія Єфросиніна, Ада Роговцева, колектив театру Лесі Українки у Львові та інші.Наприкінці січня у Молодому театрі звернулися до КМДА з проханням усунути звинуваченого у домаганнях Білоуса з керівної посади.Проте в березні Андрій Білоус повернувся на посаду директора – художнього керівника Молодого театру. Колектив театру сподівається на розірвання контракту з ним 18 березня. У Департаменті культури КМДА заявили, що для того, щоб відсторонити директора Молодого театру від виконання обов'язків, за законом потрібна ухвала слідчого судді.Його відсторонили від виконання обовʼязків до 13 березня. А 18 березня активісти в Києві вийшли на мітинг проти повернення на посаду директора Молодого театру Андрія Білоуса, якого звинувачували в сексуальних домаганнях. 19 березня звинувачений у домаганнях режисер Андрій Білоус зазначив, що повернувся на посаду директора — художнього керівника Молодого театру, оскільки більшість колективу його підтримує.  

"Еспресо" пояснить, чому найпотужніші країни планети шукають способи взяти під контроль північний полярний регіон Землі, який, на перший погляд, видається шматком суші без цивілізації з величезними льодовиками.Що приховується під кригою, яка щороку стає тоншоюДля початку, аби краще зрозуміти інтереси, потрібно точно визначити, що ж таке цей "білий материк".З уроків географії: Арктика – північний полярний регіон земної кулі, який охоплює околиці материків Євразії та Північної Америки. З усієї його площі, яка становить понад 27 млн км², 60% – водні простори. Доволі масивний шмат цієї території – це льодовики, які у 2016 році, за підрахунками Національного центру даних снігу і льоду в Колорадо (США), мали площу 4,14 млн км².Враховуючи природну сухість арктичних пустель, рослинний світ цих країн дуже бідний, а тваринний обмежується вузьким колом видів, які здатні пережити суворі умови. А тепер виникає логічне запитання – що ж приваблює країни на цій землі? Обжити її важко, зручну інфраструктуру не створити за сьогоднішнього рівня технологічного розвитку. І феєрична відповідь криється, як не дивно, у тих самих льодовиках. Доволі промовистою для цього буде доповідь Геологічної служби США 2016 року "Стратегічна важливість Арктики в політиці США". У ній стверджують, що до 22% світових запасів нафти та газу можуть бути розташовані під водами Арктики. Ідеться про мільярди барелів "чорного золота" та квадрильйони кубометрів газу.Також ідеться й про всім відомі рідкісноземельний метали, які є обов'язковим компонентом напівпровідників, та більш звичні копалини, зокрема золото та залізо. Однак цінність регіону полягає не лише в його ресурсах. Сама по собі Арктика вже сьогодні дає змогу скорочувати шляхи найбільшому на планеті вантажному транспорту – кораблям. Йдеться про Північний морський шлях, який є найкоротшим на планеті судноплавним маршрутом, що з’єднує західну частину Євразії та Азійсько-тихоокеанський регіон. Контроль над ним означає контроль над доброю часткою глобальної торгівлі. І що найцікавіше, усі ці арктичні блага лише починають розкриватися, адже приховані під льодом, який щороку тане, відкриваючи по собі нові багатства. У зв’язку з цим перегони за землі "вічної зими" з кожним сезоном лише набирають обертів. "Арктична вісімка", або Хто та як розділяє "білий континент"Перш за все, варто підкреслити, що за міжнародним правом жодній країні Арктика на теперішній час не належить. Однак є п’ять країн, йдеться про Росію, США (через Аляску), Канаду, Норвегію та Данію (через Гренландію), чиї землі оточують північний полярний регіон. Тож території, а також 200 морських миль навколо них, є виключними економічними зонами цих держав. На таких територіях дозволено видобуток та користування розташованими там ресурсами.До речі, саме за цим принципом вищезгаданий Північний морський шлях, надважлива артерія глобальної торгівлі, перебуває під контролем Росії. Фото: WіkіреdіаЗ кожним роком, як уже згадувалося раніше, льодовики Арктики зменшуються, а тому на світ "споглядає" все більше ресурсів та корисних маршрутів. Відтак країни заявляють свої претензії на нові острівці для розширення зони впливу. Цікаво, що Конвенція ООН з морського права ніяк не забороняє цього. Для розширення своєї виключно економічної зони країні необхідно довести, що її континентальний шельф простягається понад ліміт у 200 морських миль від найбільш заглибленої в море частини суші. Усе ж інше, що лежить за їхніми межами, вважається "вільними водами", а от морське дно – "спадщиною всього людства" і керується Міжнародним органом з морського дна ООН.Однак є інший високий міжурядовий орган, який займається питаннями країн Арктики, – Арктична рада. Її членами є 8 країн – Канада, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Росія, Швеція та США. Окрім того, вона передбачає включення інших країн зі статусом спостерігачів. Фото: Арктична РадаРада функціонувала з 1996 року як форум для просування співпраці, координації та спілкування серед арктичних країн, з залученням корінних народів та інших жителів Арктики з таких питань, як сталий розвиток та охорона довкілля. Окрім того, Рада займалась дослідженнями зміни клімату, нафти та газу та арктичних морських перевезень.Спершу після створення цей орган не передбачав розгляд питань миру та безпеки у регіоні. Проте зміни в Арктиці, а насамперед танення льодовиків та зменшення об’ємів криги, призвели до перегляду відносин між геополітичними питаннями та роллю Ради як такої.Таким чином, у далекому 2011 році за сприяння Арктичної ради її країни-члени та країни-спостерігачі уклали першу зобов'язувальну угоду – "Угоду про пошук та рятування в Арктиці".Однак 3 березня 2022 року через російське вторгнення в Україну робота Арктичної Ради була поставлена на паузу. Сім арктичних країн тимчасово припинили співпрацю з РФ в Раді. 8 червня 2022 року вони опублікували спільну заяву, в котрій передбачався "намір здійснити обмежене відновлення роботи в Арктичній Раді за проєктами, які не передбачають участі Російської Федерації". Нарощення російської присутності, погрози Трампа та появи військ в АрктиціРазом зі зменшенням площі льодовиків в Арктиці все гостріше постає питання панування. Основні країни, які мають свої частини в регіоні, продукують все більше претензій на землі. Тож не встиг 47-й президент США Дональд Трамп пройти церемонію інавгурації, як вже заявив про претензії на найбільший острів планети, Гренландію, який розташований в північному полярному регіоні. Такі висловлювання він аргументував стратегічною важливістю острова для міжнародної безпеки та наростальною присутністю російських і китайських суден в Арктиці.Вже за два місяці після цього в інтерв'ю NВС Nеws Трамп сказав, що у нього "абсолютно точно" були реальні розмови про анексію Гренландії, та висловив упевненість, що США "100% отримають Гренландію". Ба більше, він додав, що не виключає жодних варіантів дій для анексії Гренландії, зокрема розглядає і можливість застосування військової сили.Однак політична проблема криється в тому, що фактично Гренландія – автономна установча країна в складі Королівства Данія. Як пояснював аналітик Данського королівського оборонного коледжу в Копенгагені Марк Якобсен у матеріалі "Голосу Америки", Сполучені Штати давно вважали Гренландію вкрай важливою для своєї оборони. "Поза сумнівом, це геостратегічно важливо для захисту національної безпеки США від російських ракет. Найкоротший шлях для російських ракет у бік США – через Північний полюс, через Гренландію", – пояснив Якобсен. Аналітик також пояснює загострення політичної ситуації й тим, що останніми роками Росія інвестувала значні кошти в арктичну військову присутність. Вже зараз найпівнічніша авіабаза РФ "Нагурське", що на північному узбережжі Сибіру, містить ядерні стратегічні бомбардувальники, ракети та системи спостереження. А окрім того, російські атомні підводні човни патрулюють арктичні моря, тоді як все більший флот атомних криголамів поширює вплив Кремля на весь регіон.Хоч і не має там своїх земель, проте ще один суттєвий геополітичний гравець претендує на свої інтереси у регіоні. Йдеться про Китай, який ще у 2018 році заявляв про створення "Полярного шовкового шляху" в межах міжнародного проєкту КНР "Пояс і шлях". Його реалізація скоротить шлях з Китаю та інших східноазійських держав до Північної та Західної Європи у порівнянні з традиційним шляхом через Суецький канал.Уже зараз Китай називає себе "приарктичною державою", проводячи спільні військові навчання у регіоні спільно з РФ. Ще у листопаді 2024 року посол США з питань Арктики Майкл Сфрага повідомляв у інтерв’ю Rеutеrs, що таку співпрацю Америка розцінює як "тривожні сигнали". Водночас збройні сили США присутні в Гренландії з часів Другої світової війни, коли американські війська були розміщені на острові після падіння Данії під натиском нацистської Німеччини. Максимальна кількість військовослужбовців США, які там перебували, становила 10 тис. людей. Натомість зараз космічна база "Пітуффік" на північно-західному узбережжі Гренландії, раніше відома як авіабаза "Туле", є найпівнічнішим військовим об’єктом Сполучених Штатів. Станом на січень 2025 року там розміщено близько 200 військовослужбовців разом із системами попередження про ракети, засобами оборони та космічного спостереження.Паралельно до того Rеutеrs повідомляє, що Данія планує виділити додаткові 14,6 млрд данських крон, тобто 2,05 млрд доларів для посилення своєї військової присутності в Арктиці через наміри президента США Дональда Трампа встановити тотальний контроль над островом Гренландія. А поки країни переглядають свої інтереси на ресурси та території "білого материка", дослідження NАSА, для яких проводили вимірювання крижаного покриву в Арктиці в березні 2024 року, свідчать, що площа морського льоду скоротилась до найнижчого рівня в цьому регіоні в зимовий період за всю історію спостережень. Отже, можна припустити, що нові логістичні шляхи через Арктику з’являтимуться частіше, а розробка нових родовищ на крижаній землі ставатиме лише перспективнішою. Вже зараз країни, навіть не всі з яких мають території в північному полярному регіоні, активізуються у своїх територіальних претензіях, надалі ж процес лише загострюватиметься. 

Після Корейської війни, яка тривала упродовж 1950 – 1953 років, велика частина інфраструктури КНДР була зруйнована, проте за підтримки СРСР і Китаю ключові промислові об’єкти відновили. Це стало поштовхом для формування воєнно-промислової бази Північної Кореї. І вже сьогодні вона не лише виробляє весь спектр озброєння та військової техніки, - від стрілецької зброї до міжконтинентальних балістичних ракет - а й активно експортує вироблене, заробляючи на цьому. Експерти Консорціуму оборонної інформації в черговому номері журналу "Рефлексії" проаналізували роботу оборонного комплексу КНДР та наслідки його розвитку. Еспресо переповість головні тези та факти зібрані аналітиками.Матеріал підготований у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Для Еспресо текст впорядкувала Андріана Стахів.Як організована оборонна промисловість КНДР: "дві економіки" та підземна інфраструктураФото: ukr.rаdіоПоряд з офіційною цивільною економікою у Північній Кореї діє також система так званої другої економіки, яка займається конкретно військовими потребами. Керує нею так званий ДЕК (Другий економічний комітет), кожне його спеціалізоване бюро відповідає за певну категорію озброєння, як то ракетні програми чи артилерія й гармати. У своїй збройній промисловості КНДР активно використовує підземну інфраструктуру. Передовсім йдеться про те, що багато виробничих об’єктів розташовані й працюють під гірськими масивами, або приховані в системах тунелів. Завдяки такому підходу їх складно виявити чи знищити.Як зауважують аналітики, найяскравіше це проявляється у провінції Чагандо, яка є одним із центрів північнокорейського виробництва озброєння. Її гірські райони пронизані лабіринтами бункерів, тунелів і величезних підземних заводів. Наприклад, так званий Загальний тракторний завод у Кангє (завод №26) зовні виглядає як скупчення звичайних промислових будівель, тим часом всередині сусідньої гори розташований багаторівневий підземний комплекс, до якого веде не менше дев’яти окремих тунельних входів. Його вважають одним із найбільших підземний збройовий заводів у країні, оскільки тут працюють близько 20 тисяч осіб. Саме за такою моделлю, коли наземні адмінбудівлі слугують суто прикриттям, а все виробництво триває у підземних приміщеннях, функціонують більшість інших збройних об’єктів, зокрема й відомі заводи із виробництва боєприпасів КНДР. Окрім заводів, існують підземні авіабази і підземні військово-морські сховища вздовж узбережжя для захисту підводних човнів.Виробництво бронетехніки, танків та артилеріїФото: GеttyІmаgеsПівнічна Корея може похвалитися як великим парком танків і броньованих машин, так і тисячами артилерійських установок,  значна частина яких виготовлена власними силами. Основним підприємством зі збирання танків вважають Танковий завод імені Рю Гьон Су в місті Сінхин у провінції Південна Хамгьон. Південнокорейська розвідка визначає його як основний виробничий центр двох основних видів танків. Ймовірно, зазначають аналітики, цей завод співпрацює з іншими підприємствами, зокрема з Загальним тракторним заводом у Канге. Власне "тракторні" заводи, які існують у Північній Кореї, не виробляють цивільну техніку, а спеціалізуються саме на виробництві важкої техніки військового призначення. Арсенал бронетехніки охоплює й основні бойові танки, і легкі танки, БТР та БМП. Багато зразків засновані на застарілих моделях – наприклад, гусеничний БТР типу 63/"VТТ-323" або колісні бронемашини з формулою 6×6 чи 8×8. До виробничого процесу залучені також моторний завод у Сунгрі (м. Токчхон) та тракторний завод у Кумсоні (м. Нампхо), які формально виготовляють цивільні вантажівки чи трактори, а от фактично слугують постачальниками важких шасі й вантажівок військового призначення. Серед тисяч артилерійських установок, доступних північнокорейській армії, велика частина спроєктована і виготовлена всередині країни – від причіпних гаубиць до самохідних гармат і реактивних систем залпового вогню.Одним із флагманських зразків артилерійського виробництва КНДР є самохідна гармата "Коксандо" калібру 170 мм, яка була представлена ще у 1970-х роках. Вона має дальність стрільби понад 50 км і призначена для ураження цілей на території Південної Кореї – з безпечної відстані за лінією фронту. Свого часу Північна Корея виробила обмежену кількість цих установок, близько кількох десятків, але вони стали відомими після експорту до Ірану та використання під час війни в 1980-х роках. Тим часом набагато масштабнішою є кількість артилерійських систем калібрів 152 мм та 122 мм. Їх КНДР виготовляє масово як у причіпному, так і в самохідному виконанні.У сфері РСЗВ Північна Корея також поступово створювала системи дедалі більшого калібру: від 107-мм і 122-мм ракет, змонтованих на вантажівках, до 240-мм установки з 12 або 22 пусковими трубами. А упродовж останніх років у них з’явилися керовані ракети більшого радіуса. Найновіший зразок – надвелика 600-мм реактивна система з чотирма пусковими установками на одній машині, представлена за правління Кім Чен Ина. Ця зброя здатна запускати як тактичні балістичні ракети, так і некеровані ракети. За даними південнокорейських джерел, у 2023 та 2024 роках північнокорейські артилерійські заводи суттєво наростили виробництво боєприпасів для постачання до Росії. Відомими виробничими майданчиками є два заводи – Завод озброєнь у Пхьорхарі, який асоціюють із реактивною артилерією, і Завод імені 16 березня або ж Пхьоннамський машинобудівний завод, який, імовірно, виготовляє частини для ракет або ракетних систем.Виробництво ракет у КНДР: від малої досяжності до міжконтинентальних  Фото: ЦТАКПівнічна Корея виготовляє широкий спектр ракет, які мають різне призначення та дальність. Зокрема, ракети малої дальності (SRВМ) здатні уражати Південну Корею, ракети середньої дальності досягають до Японії, а міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) теоретично здатні уразити навіть територію США. Для цього працює низка заводів. За інформацією із супутникових знімків та північнокорейських фото, Машинобудівний завод Тхесон виготовляє двигуни на рідкому паливі для стратегічних ракет і космічних носіїв. Але нові виробничі корпуси на цьому заводі свідчать про намір наростити потужності зі складання міжконтинентальних ракет. Також є дані про те, що щонайменше два заводи, які виготовляли окремі частини до ракет, переобладнують на повний цикл виробництва крилатих ракет.Разом із тим Північна Корея продовжує дослідження та виробництво нових ракет. У дослідницьких центрах складають міжконтинентальні балістичні ракети та створюють прототипи різних ракет. А вже після того запускають серійне виробництво на великих заводах, які розташовані в укріплених об’єктах, зокрема в тунелях або на територіях із посиленими заходами безпеки. Наприклад, у повітах Кусон, Тегван, Сакджу та Течхон нині створюються виробничі лінії для гіперзвукових ракет за прямими вказівками Кім Чен Ина. Наразі асортимент північнокорейських ракет суттєво розширився: від ранніх Скадів до середньої дальності "Нодон" ("Хвасон-7"), ракет "Мусудан" ("Хвасон-10"), і до міжконтинентальних "Хвасон-14", "Хвасон-15" та гігантської "Хвасон-17". Усі вони виробляються з локально виготовлених компонентів.Прорив Північної Кореї у сфері виробництва БПЛАФото: kсnа.kрПопри те, що КНДР не мала успіху у створення сучасних винищувачів і транспортних літаків, країна зробила суттєвий прорив у сфері безпілотних літальних апаратів. Розвідувальні БПЛА використовувалися ще до правління Кіма Чен. Проте за нього програма стрімко активізувалася і 2021 року КНДР представила нові далекобійні БПЛА, які нагадували американські МQ-9 Rеареr і RQ-4 Glоbаl Наwk. Під час військового параду у 2023 році вперше були продемонстровані великі ударні БПЛА, здатні до бойових місій, а також літак з радарним куполом, модифікований для виконання функцій ДРЛВ (АЕW).Північнокорейські підприємства почали виробляти сучасні комплектуючі та інтегрувати іноземну електроніку. Супутникові знімки також фіксували нове будівництво на заводах у Пангхьоні та Течхоні, яке ймовірно означає розширення для обслуговування безпілотної програми. Повідомляється, що Північна Корея отримала або скопіювала конструкції дронів із кількох джерел, зокрема зразки китайського та близькосхідного походження, і тепер на різних заводах запускає виробничі лінії для БПЛА різних типів. Російські інвестиції після початку повномасштабного вторгнення до України та допомога Китаю з сировиноюФото: YNАПісля початку повномасштабної війни Росії проти України Пхеньян значно поглибив військово-технічне співробітництво з Москвою. За оцінками південнокорейського інституту КІDА, військова підтримка, яку КНДР надає Росії, принесла Пхеньяну понад $20 млрд інвестицій. Основна частина цієї суми – це вартість боєприпасів та озброєння. Зокрема, північнокорейські артснаряди покривають до половини потреб російської армії в боєприпасах на фронті.За даними того ж звіту, КНДР воліє отримувати свою оплату у вигляді озброєнь і технологій, обмінюючи снаряди й ракети на російське сучасне озброєння, військову техніку та ноухау, що зміцнюють ВПК. Західні розвіддані також свідчать, що Росія розплачується за північнокорейські боєприпаси постачанням продовольства та сировини. Критичною складовою цієї співпраці є передача Росією військових технологій та техніки Пхеньяну. Зокрема, Росія вже передала Північній Кореї зенітні ракетні комплекси та радари протиповітряної оборони. За інформацією Ради національної безпеки Південної Кореї, у 2024 році росіяни забезпечили КНДР системами ППО та зенітними ракетами, щоб підсилити слабку протиповітряну оборону Пхеньяна.Також здійснюються постачання бойової авіації та інших озброєнь. У грудні 2024 року командувач Тихоокеанського командування США адмірал Джон Аквіліно повідомляв, що Росія готується передати КНДР винищувачі МіГ-29 та Су-27 в обмін на тисячі північнокорейських снарядів і відправку військ на український фронт. Ще одним напрямом можливої підтримки можуть бути космічні та ракетні технології. Є ознаки, що Росія може надати КНДР технології зі свого ракетно-космічного сектора, які можуть бути використані для вдосконалення точності й надійності балістичних ракет. Тим часом Китай традиційно залишається так званою економічною "лінією життя" для КНДР, і після 2022 року ця роль тільки зросла. Пекін виступає головним постачальником сировини, промислового обладнання, електроніки та запчастин для північнокорейських заводів – часто через напівлегальні та таємні схеми. Попри санкції ООН, Північна Корея налагодила системи закупівель через китайські компанії, які постачають їй мікросхеми, компоненти та матеріали часто за долари США через фіктивні рахунки. З Китаю також під виглядом цивільних товарів до КНДР надходять метали, хімікати, верстати та важка техніка. Китайські трейдери часто відправляють в Північну Корею партії сировини, які можуть бути використані в оборонних проєктах.Швидке зростання військового потенціалу Північної КореїЗавдяки новим ресурсам і технологіям, які КНДР отримала після 2022 року, вона помітно прискорила темпи розвитку свого ВПК. Зросли обсяги виробництва боєприпасів та ракет. Наприклад, із серпня 2023 по березень 2025 року Пхеньян відвантажив до Росії близько 4,5 – 5,8 мільйона артилерійських снарядів різного калібру. Такий масштаб можливий лише за умови роботи північнокорейських заводів у кілька змін і, ймовірно, розширення їхніх потужностей.Восени 2024 року Кім Чен Ин урочисто передав 250 нових тактичних ракетних пускових установок до армійських підрозділів на кордоні з Південною Кореєю. Це безпрецедентна цифра, яка свідчить про масове серійне виробництво балістичних ракет малої дальності та відповідних мобільних пускових платформ. Навіть якщо частина з цього є елементом пропаганди, масштаби випуску ракетних систем у КНДР зараз на найвищому рівні за всю історію. Зовнішня допомога забезпечила КНДР критичні ресурси, тобто необхідні матеріали та електроніку. Завдяки цьому такі обсяги стали можливими. А під захистом російсько-китайського вето на міжнародне ембарго Пхеньян у 2022–2023 роках провів рекордну серію військових випробувань.Щобільше, пряма участь КНДР у війні дала її військовим цінний бойовий досвід, який теж опосередковано впливає на ВПК. Понад 10 тисяч північнокорейських солдатів побували в російському тилу і поблизу фронту в Україні. Вони мали нагоду переймати сучасну тактику, технічні навички обслуговування російської техніки та передавати цей досвід. Північна Корея сьогодні не лише значно збільшила виробництво боєприпасів і ракет, але й здійснила якісний стрибок у можливостях свого ВПК, що впливає на зростання її збройних можливостей. Якщо нинішня тенденція збережеться, то підтримка з боку Росії та Китаю може перетворити КНДР на ще потужнішу воєнну силу, здатну швидкими темпами масово випускати щораз досконалішу зброю.

На тлі надскладної ситуації на фронті останнім часом зачастили заяви й коментарі, які викривляють історичні події, відволікають увагу від життєво важливих пріоритетів захисту країни. Однією з таких "узгоджених" тем стала окупація Криму. Чергову заяву, що "ми могли захистити Крим , але не отримали наказу", зробив командувач ВМС України Неїжпапа.Правда про ті трагічні події не вписується в розтиражовані наративи й "політично вивірені акценти". За планами Кремля окупація України повинна була відбутися ще на початку 2014 року. Деталі захоплення нашої країни міжвидовим угрупованням військ були відпрацьовані на стратегічних навчаннях збройних сил РФ і Білорусі "Захід-2013" ще у жовтні 2013 року.Першим плацдармом у загарбницьких планах кремля був визначений Крим. 20 лютого 2014 року, коли на Майдані лилася кров героїв "Небесної сотні", скориставшись безвладдям, хаосом та масштабними кризами, що охопили нашу країну, російські війська почали захоплення півострова. Замість організації оборони України, президент, керівники Кабінету Міністрів, Міноборони, СБУ, МВС, розвідки, внутрішніх військ, ГПУ, міністерств, багатьох державних установ та місцевих адміністрацій втекли до ерефії та почали всіляко сприяти військовій агресії проти власної країни.Напередодні агресії чисельність усіх російських збройних формувань становила 3,4 мільйона. Із них – близько мільйона налічувала російська армія. Два мільйони чоловіків, які пройшли військову службу, перебували у військовому резерві, готовому до негайного застосування. Для реалізації окупаційних завдань Кремль активно готував численні парамілітарні козацькі та ветеранські організації. До 2014 року було завершено реформування та переозброєння збройних сил РФ, які Путін обкатав в ініційованих ним же локальних військових конфліктах.Із зовсім іншими показниками зустріла війну Україна. Починаючи з 90-х років по-хижацьки розпродувалася або просто знищувалася найкраща техніка та озброєння. Танки продавали за ціною легкових автомобілів. За цінами в сотню разів меншими від ринкових збувалися безцінні для оборони країни зенітно-ракетні комплекси, розформувалися ключові бригади й полки протиповітряної оборони. У лютому 2014 із 36 зенітно-ракетних комплексів, які ще не встигли розпродати, виконувати бойові завдання могли лише 10. Вони не забезпечували навіть фрагментарного захисту від ворожої авіації. Зі 111 військових аеродромів до 2014 року дожили лише 28.Третю в світі за потужністю ядерну зброю керівництво України передало країні-агресору, отримавши натомість пустопорожні папірці Будапештського меморандуму. Продали Росії або порізали на брухт усі наші стратегічні бомбардувальники, обміняли на списання чергових газових боргів усі крилаті ракети. За ганебними корупційними схемами з копійчаними надходженнями до бюджету, а часто й просто "безвозмєздно", міністри оборони роздавали землю, військові об’єкти та майно.Багатомільярдні корупційні бариші в поєднанні з професійною роботою російської агентури, системний розпродаж озброєння й військової техніки, хронічне недофінансування та бездумне скорочення армії призвели до катастрофічного стану наших Збройних Сил напередодні російської агресії. У 2011 році оборонний бюджет України становив лише 1,08% від ВВП, у 2012 – вже 0,94%, а в 2013 – фінансування оборони скоротилося до 0,88% ВВП!Швидкими темпами руйнувався вітчизняний оборонно-промисловий комплекс. Оборонні підприємства, позбавлені державних замовлень і фінансування, доводили до банкрутства. Обладнання вирізали та продавали на металобрухт. Виживали лише ті підприємства, які були повністю інтегровані з російським ВПК.Після перемоги Януковича на президентських виборах зникли всі обмеження для проникнення російської агентури на ключові керівні позиції в системі національної безпеки та оборони. Деякі з новопризначених керівників силових структур навіть не намагалися приховувати своє російське громадянство.В Україні системно ліквідовували підрозділи ЗСУ в тих регіонах, які російський генштаб визначив як пріоритетні плацдарми для майбутнього вторгнення. Розформували дислокований на території Автономної Республіки Крим 12-тисячний 32-й армійський корпус. Частину його військових підрозділів передали до складу військ берегової оборони ВМС, а потім повністю скоротили. Вивели з Криму також 3-й окремий полк спеціального призначення.Потрапила під розформування дислокована в Болграді Одеської області 1-а аеромобільна дивізія, що прикривала південь України. Відповідно до радянської військової доктрини, яка визначала загрозу для країни лише з боку країн НАТО, основні підрозділи Збройних сил мали місце дислокації в західній та центральній частині країни. Схід України свідомо залишили без військового прикриття. Єдину дивізію (254-а мотострілецька), дислоковану на Донбасі, а також розміщений у Донецьку оперативний полк Внутрішніх військ, – розформували без будь-якої аргументації.Перестали існувати створені за стандартами НАТО Об’єднане оперативне командування ЗСУ для управління військами в бойових умовах та Командування Сил підтримки, призначене для логістичного забезпечення військових операцій, що значно погіршило керованість і забезпечення військ в умовах військового протистояння.Підписані Януковичем Харківські угоди не лише продовжили перебування російських військ у Криму, чисельність та збройна потуга яких значно перевищувала розташований там український контингент, але й зняли будь-які обмеження на їхнє пересування півостровом, створивши всі необхідні передумови для його окупації.Чи можна вважати випадковим збігом проведення у вересні 2013 року так званого "розформування органів управління військами" – у той самий час, коли російський Генштаб на військових навчаннях "Захід-2013" проводив масштабну підготовку до вторгнення? Російська армія в деталях відпрацьовувала окупацію України, а українське військове керівництво цілеспрямовано демонтувало діючу систему управління обороною, "не встигнувши" до 2014 року замінити її новою.У жовтні 2013 (за чотири місяці до початку російської агресії) Міноборони та ГШ приймають рішення про розформування останнього боєздатного в ЗСУ 8-го армійського корпусу. Одні підрозділи скорочують, інші – виводять зі складу корпусу, залишивши для виконання ліквідаційних завдань лише його командування.Після знищення в Криму армійської корпусної системи Генштаб передав залишки сухопутних та повітряних підрозділів під командування Військово-Морських Сил України, що остаточно зруйнувало керованість військами на півострові.З особливою люттю призначені Януковичем міністри оборони та начальники Генштабу знищували мобілізаційну систему країни. Від 2010 року Міноборони та ГШ зупинили підготовку військовозобов’язаних, припинили проведення зборів резервістів. У 2012-2013 роках відбулося повне знищення системи військового обліку. Штат військових комісаріатів скоротили на 80%! (у 2012 скоротили 547 штатних посад, у 2013 – 3378) Приміщення розпродавали, картотеки зникали. У штаті військкоматів залишили трьох осіб, які не могли виконувати елементарні мобілізаційні завдання. У 2013 році оголосили про припинення призову на строкову військову службу. Згідно з річним звітом, підготовленим Генштабом президенту Януковичу, станом на 1 січня 2014 року Збройні Сили України налічували всього 103077 військовослужбовців (34265 офіцерів, 63485 солдатів, сержантів та старшин, 5327 курсантів). Щоб приховати катастрофічне падіння боєготовності української армії, Генеральний штаб запровадив нову, більш лояльну систему критеріїв бойової та мобілізаційної готовності. Але навіть за явно підфарбованими цифрами, на початок 2014 року лише близько 20% військових частин оцінювали як боєготові. Решта 80% у звіті Генштабу визначали як "частково готові" або "повністю не готові" до виконання бойових завдань. Найгіршим стан боєздатності був у Сухопутних військах – основному ядрі Збройних Сил. Неукомплектовані, непідготовлені до виконання елементарних завдань підрозділи мали жахливі проблеми зі станом військової техніки. Більшість танків, БМП та БТРів були непридатні до експлуатації, потребували ремонту, не мали акумуляторів і підготовлених екіпажів. Для захоплення АРК російські війська в Криму, що значно перевищували за чисельністю та озброєнням дислоковані там українські підрозділи, у стислі терміни на порядок посилились за рахунок перекидання на півострів:31-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади (Ульяновськ);45-го окремого гвардійського полку спеціального призначення (Кубінка, москва);18-ої окремої гвардійської мотострілецької бригади (Ханкала);98-ої гвардійської повітряно-десантної дивізії (Псков);15-ої окремої гвардійської мотострілецької бригади (Самарська область);382-ї окремої бригади морської піхоти (Темрюк);підрозділів морської піхоти Каспійської флотилії;підрозділів 7-ої десантно-штурмової дивізії (Новоросійськ);зведених підрозділів 58-ої армії південного військового округу зс РФ;22-ї гвардійської окремої бригади спеціального призначення гру гш РФ;спецпідрозділів фсб;численних парамілітарних козацьких загонів…Для прикриття масштабної концентрації та просування військ із членів проросійських організацій формувалися загони "самооборони", до яких записували, насамперед, тих кримчан, які пройшли військову службу. Їх без обмежень забезпечували зброєю з баз і арсеналів Чорноморського флоту РФ.Контроль, установлений російською армією над морськими та повітряними коридорами, дозволяв оперативно нарощувати потужність багатотисячного угруповання в разі проведення наступальної операції в південній частині континентальної України. З метою посилення можливостей флоту для проведення десантних операцій, до Чорного моря прибули десантні кораблі Північного та Балтійського флотів вмс РФ, а також – бойові кораблі Каспійської флотилії.На контрольовані окупантами кримські військові аеродроми перебазувалася штурмова авіація і бойові ударні вертольоти. Для блокування півострова з моря кораблі Чорноморського флоту вийшли з севастопольських бухт і стали на бойове чергування.Перекинуті до Криму ракетні комплекси взяли під контроль всю морську акваторію, відстежуючи будь-яку активність військово-морських сил країн НАТО. На приціл ракетного радара був узятий, зокрема, есмінець США "Дональд Кук", який на той час перебував у Чорному морі.Про цей "героїзм" російських військ детально розповідається в документальному пропагандистському фільмі "Крим. Шлях на батьківщину", що вийшов на екрани 2015 року. Головний герой цієї телеагітки Путін пафосно повідомляє, що особисто керував окупацією півострова російськими військами й був готовий застосувати ядерну зброю в разі втручання країн НАТО.Але лякати керівництво цих країн не було потреби. Вони перебували в прострації від агресивного цинізму кремля, не були готові та й не планували втручатися в трагедію, що розгорталася в центрі Європи.Російській навалі в Криму номінально протистояло близько 14 тисяч українських військовослужбовців, більшість з них – немотивовані місцеві контрактники та 18-річні діти-строковики. Політична дезорієнтація, низький моральний дух, жебрацький рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення, а також системна робота російської агентури в керівному складі силового блоку призвели до масового дезертирства та переходу на бік агресора більшості українських солдатів і офіцерів, дислокованих в окупованому Криму. У перші дні окупації разом з командуванням ВМС на чолі з адміралом Березовським свою країну зрадили понад 70%! військовослужбовців ЗСУ. Не зрадили свою присягу всього 3990 українських воїнів, які були розкидані по всьому півострову – без зв’язку та забезпечення, у повному оточенні переважаючих на порядок сил противника.Ситуація в інших силових структурах АРК була ще більш трагічною. Зі співробітників кримської міліції на бік ворога перейшли 99%! особового складу, з прикордонників Україну зрадили 73%, із працівників СБУ – 90%, із співробітників Управління держохорони зрадили свою країну 96%!Переконавшись, що ніхто не збирається надавати військову допомогу виснаженій кризами та конфліктами Україні, Кремль запустив зворотний відлік повномасштабного континентального вторгнення. 28 лютого 2014 року у збройних силах росії розпочалася "раптова" перевірка боєздатності військ Південного та Західного військових округів, розміщених уздовж північно-східного кордону нашої країни. Близько 200 тисяч особового складу кількох армій з авіацією, бронетанковою технікою та артилерією почали бойове розгортання ударних підрозділів у Ростовській, Воронезькій, Курській, Бєлгородській та Брянській областях.На Київському, Слобожанському, Донецькому та Одеському оперативних напрямках були розгорнуті потужні ударні угруповання, які перебували в повній бойовій готовності для вторгнення на материкову частину України.1 березня російський парламент надає Путіну дозвіл на введення військ в Україну, використовуючи для політичного прикриття та виправдання військового вторгнення письмове звернення президента Януковича.Тільки 27 лютого в Україні був сформований Уряд, і наступного дня я зібрав перше засідання РНБО. Відповідно до інформації, наданої військовим керівництвом і розвідкою, незважаючи на трагедію, що розгорталася в Криму, найбільша загроза для України була на півночі і сході, де вздовж нашого кордону розгорталося надпотужне багатотисячне угруповання російських військ, готове до вторгнення на незахищену материкову частину України.Чисельність Сухопутних військ від загальної чисельності ЗСУ становила менше третини, а тільки за офіційними звітами вісімдесят відсотків сухопутних підрозділів були небоєздатні. Тому всій російській військовій потузі наш Генштаб міг у ті дні протиставити лише декілька зведених батальйонно-тактичних груп. Близько п’яти тисяч погано озброєних, непідготовлених військовослужбовців з несправною військовою технікою становили умовно боєздатний ресурс, готовий до застосування. Більшість з них – вісімнадцятирічні хлопчаки-строковики.Кинути цю зведену групу бійців на прорив у Крим через вузьку горловину проти добірних російських військ, що значно перевершували нас за чисельністю та озброєнням, означало б втрату й без того мізерних резервів і залишало б без прикриття й хоч якогось ілюзорного захисту не те що країну, а навіть – столицю.Наш військовий контингент у Криму значно порідшав через масову зраду та перехід солдатів і офіцерів на бік агресора. Але ті, хто залишився вірним присязі, перебуваючи в оточенні, повинні були зв’язати переважаючі сили противника та виграти для нас час. У цих умовах я ухвалив єдине можливе рішення – військовим частинам у Криму зайняти оборону та використовувати зброю в разі штурмових дій і провокацій росіян. Цей наказ зафіксовано протоколом засідання РНБО.Протокол засідання РНБО, Фото: Блог Олександра ТурчиновСкільки наші військові зможуть протриматись на півострові, я не знав. Але за цей час нам потрібно було хоч якось відновити бойовий потенціал армії, провести мобілізацію, озброїти та підготувати наших воїнів до виконання елементарних бойових завдань. Оскільки основні підрозділи ЗСУ перебували в західній і центральній частині України, я наказав їх терміново перекинути на північ та схід, щоб прикрити країну на найімовірніших напрямках удару російської армії.Своїм Указом від 1 березня 2014 року доручив привести Збройні сили України в бойову готовність "Повна". Це стан найвищої готовності всіх військових підрозділів і частин, який передбачає виконання всього комплексу заходів щодо переводу військ з мирного на воєнний стан, включаючи безпосередню підготовку до бойових дій, зокрема – роздачу зброї і боєприпасів, зайняття оборонних рубежів.Згідно з українським законодавством, саме РНБО своїм рішенням вносить пропозицію президенту про запровадження воєнного стану. За це проголосував лише один я. Рішення про воєнний стан не підтримали й лідери партій нової парламентської більшості, а це означало, що парламент не дасть своєї згоди на його запровадження.Головна причина, через яку не була підтримана ця пропозиція, – блокування воєнним станом проведення президентських і парламентських виборів. Україна справді конче потребувала легітимної влади, яку визнає весь цивілізований світ. А встановити її було можливо лише шляхом проведення чесних, прозорих всенародних виборів. Поки зберігалася юридична легітимність Януковича – зберігалася й смертельна загроза для країни. Притягнувши "законно обрану" маріонетку-Януковича до Києва в обозі своїх танкових колон, Кремль заткнув би й без того не надто активне обурення ключових суб’єктів міжнародної політики.Розповіді про можливість проведення військових операцій в Криму наявними на півострові силами – позбавлені жодного сенсу. Більшість оточених та розкиданих по півострову залишків наших військових підрозділів не були в змозі навіть виконати наказ та елементарні вимоги військових статутів, забезпечивши з використанням зброї, оборону власних позицій. Під час штурмів вони здавалися без бою, пояснюючи це значною перевагою ворожих військ, деморалізацією особового складу, низьким рівнем військової підготовки, безнадійністю протистояння в оточенні та величезним ризиком для життя сімей військовослужбовців, які стали заручниками російських окупантів та агресивно налаштованих місцевих колаборантів.Наказ на використання зброї був продубльований мною і, відповідно, Главкомом ЗСУ 18 березня 2014 року після загибелі українського військовослужбовця під час штурму в Сімферополі 13-го фотограмметричного центру. На мою вимогу наказ про використання зброї зробили публічним і тому інформацію про це на змогли "зачистити" разом з багатьма документами того часу.На жаль, і після повторного наказу, ситуація не змінилася: навіть під час штурму штабу ВМС України ніхто з українських солдатів та офіцерів не спромігся застосувати зброю!Тому всі розповіді про те, що "ми не отримали наказів і тому не звільнили Крим" – є спотворенням історичної правди, свідченням некомпетентності або політичної заангажованості. У Криму були герої, яким ніщо не завадило вступити в бій з окупантами. Частина моряків великого десантного корабля "Костянтин Ольшанський" відмовилася виконувати умови ультиматуму окупантів і не склала зброї, хоча більшість екіпажу залишила корабель і перейшла на бік росіян. Разом з командиром капітаном 1 рангу Дмитром Коваленком на кораблі залишалося всього 20 військових моряків, які зайняли кругову оборони й прийняли бій. Чотири дні вони билися в повному оточенні з переважаючими силами ворога.Екіпаж невеликого тральщика "Генічеськ" на чолі зі старшим мічманом Олександром Бойчуком не склав зброю і безстрашно пішов на прорив блокади. Героїчна боротьба екіпажу корабля протимінної оборони "Черкаси", яку очолив капітан 3-го рангу Юрій Федаш стала сюжетом для художнього фільму.У ті трагічні дні ми отримали ще один удар в спину. Наші стратегічні партнери відмовилися не тільки виконати взяті на себе гарантії нашої безпеки, відповідно до Будапештського меморандуму, але – і надавати Україні будь-яку військово-технічну допомогу. Вони пояснювали це тим, що не хочуть дратувати Путіна та провокувати повномасштабну війну в центрі Європи. Україні не дали жодного набою. Були заблоковані поставки не тільки озброєння і військової техніки, але й засобів захисту (бронежилетів, кевларових шоломів) та обладнання, яке можна використовувати для виробництва зброї. Безумне "партнерське ембарго" протрималося аж до кінця 2017 року. Коли б Україна отримала хоча б десяту частину від обсягів сучасної допомоги – ситуація в 2014 році могла б кардинально змінитися.Незважаючи на всі ці обставини, 103 курсанти, 2239 солдатів і матросів та 1649 офіцерів ЗСУ, які не зрадили в Криму свою країну, залишившись вірними присязі, виконали надважливе завдання. Протримавшись практично місяць у повному оточенні, вони дали нам життєво необхідний час, щоб підготуватися до захисту країни, розпочати мобілізацію, хоч якось озброїти нашу армію, відремонтувати техніку, зайняти позиції на напрямках найбільш вірогідного наступу русні, почати придушення сепаратистських заколотів. Тим самим були зірвані плани кремля щодо військового бліцкригу, повної дестабілізації ситуації в країні, розколу та окупації України в 2014 році.ДжерелоПро автора. Олександр Турчинов, український політик, державний діячРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

фото - uа.dероsіtрhоtоs.соmУ п’ятницю 28 березня 2025 року на майданчику Рrоzоrrо Продажі відбувся аукціон з продажу Єдиного майнового комплексу державного підприємства Київського заводу "Імпульс", пише ukrаnеws.соm. В...

Наступ росіян на ЗапоріжжіУпродовж останніх двох тижнів окупанти відновили наступ на Запорізькому напрямку на ділянці протяжністю в 15 км між П’ятихатками і Щербаками, що за 40 км від Запоріжжя. Наразі, враховуючи зібрані на цій ділянці сили, їхній наступ має тактичний характер і спрямований на захоплення позицій, які Сили оборони звільнили під час контрнаступу 2023 року. Зокрема рашисти хочуть захопити наші опорні пункти у Степовому і Щербаках. Для цього сконцентрували тут не тільки переважальні людські сили, а й дрони та артилерію. Водночас командування ЗСУ знало про плани ворога й підготувалося до оборони, а тому цей наступ здебільшого провалився, бо просунутися на окремих ділянках на 2 км за 2 тижні – це не ознаки успішного наступу 70-тисячного угруповання військ. Хоча певним тактичним успіхом окупантів можна вважати перерізання рокадної дороги між Степовим і Малими Щербаками, яке відбулося кілька днів тому. Цим ЗС РФ ускладнили логістику між нашими позиціями.Карта бойових дій за 22-29 березня, Фото: Еспресо Росіянам вдалося зав’язати бойові дії за Малі Щербаки та частину Щербаків, а також вони зайшли у Лобкове, але ЗСУ не дають їм там закріпитися. У Степовому лінія фронту залишається стабільною.Наразі немає ознак, які вказували б, що армія РФ хоче провести більш потужний наступ на Запоріжжя. Радше за все, їхні дії пов’язані з переговорним процесом, у рамках якого їх схиляли до відступу від ЗАЕС.Великомихайлівський і Новопавлівський напрямки – наступ росіян загальмувавПопри те, що вихід і перерізання дороги Донецьк – Запоріжжя в районі села Комар є одним із пріоритетних завдань для рашистів на цій ділянці фронту, однак уже весь березень їхні наступальні конвульсії розбиваються об зусилля наших героїв. На західному фланзі, у районі сіл Новосілка, Бурлацьке і Привільне, після низки контратак ЗСУ лінія фронту застигла. З півночі окупанти врешті зуміли розширити зону свого контролю в селі Дніпроенергія, до якого весь березень вони пробивалися по обох берегах річки Мокрі Яли. Рашисти намагаються розвинути свій успіх і атакують далі на північ у напрямку на село Веселе, але наразі закріпитися їм не вдається. Водночас ЗСУ контратакують на Скудне й не дозволяють у такий спосіб розвивати наступ росіян по обох берегах.Карта бойових дій за 22-29 березня, Фото: ЕспресоУ районі Костянтинополя Сили оборони також здійснили контратаку між Олексіївкою та Андріївкою. Хоча росіяни вже кілька тижнів оголошують про захоплення як Андріївки, так і Костянтинополя, але насправді значна частина цих селищ перебуває або в сірій зоні, або під нашим контролем. Не маючи можливість просуватися "в лоб", окупанти пішли в обхід та атакували в напрямку на Розлив, де вони розширили зону контролю на 5,5 км кв. Наразі тут тривають зустрічні бої, в процесі яких Сили оборони кілька разів відкидали ворога від Розливу, але він уперто намагається зайти в село й закріпитися. Наразі безрезультатно. Покровське пеклоХоча зараз активною є майже вся лінія фронту, однак саме довкола Покровська триває третина всіх боїв на цій війні – понад 400 цього тижня. Рашисти зібралися з силами та проводять низку наступів, частина з яких дала певний результат. Зокрема, вони зуміли знову зайняти більшу частину Піщаного. Але Сили оборони все ще утримують північні околиці села. На західному фланзі біля Успенівки весь тиждень тривали зустрічні бої, внаслідок яких окупанти вибили наших військових із південної частини села, а також провели низку наступів на Новоолександрівку. Однак ні в Успенівці, ні в Новоолександрівці росіянам не вдалося закріпитися. Наразі тут тривають важкі бої. Тим часом ЗСУ зуміли розвинути успіх у Котлиному, де вони розширили зону контролю довкола залізничного вокзалу. Хоча нашим воїнам усе ще не вдається вибити росіян із промзони – це єдиний серйозний укріпрайон, який вони тримають на північ від дороги з Покровська на Межову.Карта бойових дій за 22-29 березня, Фото: ЕспресоНа східному фланзі Сили оборони продовжують успішно втримувати контроль над розв’язкою на трасі Покровськ – Костянтинівка. Відтак рашисти намагаються знайти наші слабкі місця на інших ділянках. Цього тижня їм вдалося просунутись у сірій зоні між Баранівкою і Тарасівкою та захопити село Зелене Поле. Далі окупанти спробують ще більше розширити лінію фронту в напрямку траси на Костянтинівку, яка, схоже, стає новою пріоритетною ціллю для росіян.   Наступ на КостянтинівкуТе, що Костянтинівка знову стане мішенню для рашистів, було відомо давно, адже саме на неї були спрямовані наступи на Часів Яр і Торецьк. Однак цього тижня активізувалися війська в районі траси Донецьк – Костянтинівка, які перекинули сюди кілька тижнів тому з Курахівського фронту. Хоча ЗСУ вдалося стабілізувати фронт у Торецьку й у районі Нью-Йорка, але окупанти використали перевагу в додаткових резервах й атакували біля Пантелеймонівки та Олександрополя. У підсумку половина Пантелеймонівки окупована, а Олександропіль здебільшого перейшов у сіру зону. Відкриття цього нового фронту може вкрай негативно позначитися на сусідніх фронтах, у першу чергу – на Торецькому, але також і на Покровському.  Карта бойових дій за 22-29 березня, Фото: ЕспресоПрорив ЗС РФ на Лиманському напрямкуНаступ на Лиман – це той самий наступ на Краматорськ і Костянтинівку, тільки з півночі. Півтора місяця ЗСУ вдавалося стримувати окупантів і не допустити прориву до Лимана через Колодязі чи Ямполівку. Ми навіть утримували частину Тернів. Однак днями росіяни пішли в новий масований наступ і значно розширили зону свого контролю на цій ділянці фронту. Зокрема на східному березі річки Жеребець вони повністю окупували Терни та змусили Сили оборони відійти з частини Ямполівки, яка перейшла в сіру зону. Однак все ж вибити нас із Ямполівки ворог не може, а тому змістив акценти й почав атакувати дещо південніше на Торське, щоб зайти оборонцям Ямполівки у тил.Карта бойових дій за 22-29 березня, Фото: ЕспресоНа заході вони зуміли здійснити 8-кілометровий прорив у напрямку на Катеринівку, а також захопити 14 кв. км між Катеринівкою і Колодязями. Таким чином росіяни значно збільшили лінію фронту наступу на Лиман, а також створили собі можливість прориву до Осколу у ще одному місці – південніше від Борової.Наступ на Борову і 3-й армійський корпусЗСУ розпочали структурну реформу переходу на корпуси. Перший такий корпус почав формуватися на основі 3-ї штурмової бригади, яка тримає оборону на Борівському напрямку й частково на Лиманському. Днями вони провели показову операцію зі звільнення села Надія, що на Луганщині. Росіяни два місяці атакували це село й поклали за нього 2 механізовані полки, а ЗСУ звільнили його за 30 годин. Село має певне тактичне значення для утримання оборони Борової.Карта бойових дій за 22-29 березня, Фото: ЕспресоТим часом на Куп’янському напрямку рашисти просунулися на 2 км на захід у районі села Орлянка. Це перше просування на цій ділянці за останні 10 місяців. Сподіваємося, й надалі фронт тут буде стабільний. Курщина, Сумщина та Білгородщина – нова буферна зонаПоки ЗСУ продовжують практично без територіальних змін утримувати прикордонну зону біля Суджі, а росіяни так само без просування намагаються зайти нам у тил в районі села Басівка, Сили оборони почали нову операцію на Білгородщині. Зокрема, ЗСУ зайняли село Демидівка, а також розширили зону свого контролю на північ і на південь, створивши буферну зону протяжністю у 8 км. Одночасно наші літаки завдали ударів по мостах у Графівці та Ганівці, а також знищили 4 гвинтокрили в аеропорту Івня, що за 60 км від кордону. Наразі не йдеться про наступ углиб Білгородщини, але наші військові таким чином зв’язали боями значну частину ворожих військ, які вивільнилися на Курщині й були готові передислоковуватися в Україну. Окрім того, ця буферна зона може стати прототипом майбутнього кордону між Україною і Росією. Карта бойових дій за 22-29 березня, Фото: Еспресо Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.  

Ми маємо нагоду говорити з вами в контексті справді історичних подій, у період, коли США в особі нинішньої американської адміністрації Дональда Трампа намагаються зробити все, щоб російсько-українська війна зійшла нанівець. Але ми розуміємо, наскільки амбітним є це завдання, коли говоримо про агресивну російську політику, а також про небажання і неможливість України відмовитися від законної оборони себе. Деякі з українських істориків та аналітиків вважають, що існує історична традиція: коли все погано в Росії, Захід приходить їй на допомогу. Чи підтримуєте ви цю думку? Чи, можливо, готові з нею посперечатися?Девід Саттер. Фото: Gеtty Іmаgеs Я не думаю, що це залежить від того, що відбувається в Російській Федерації. Зазвичай це залежить від рівня розуміння у ситуаціях, що відбуваються нині. На мій погляд, це результат внутрішніх криз у США. Ми настільки розділені у Штатах, настільки дивимося всередину та неінтелектуально споглядаємо цю ситуацію. Насправді ми просто незрячі в питаннях внутрішньої політики. Ми сперечаємося щодо того, чи потрібно підтримувати Україну, а це вже серйозний симптом, що щось дійсно не так у США. Я не думаю, що це залежить від Росії або від України до певної міри. Загалом це залежить від того, що відбувається у США всередині зараз і що відбувалося в останні роки. Якби не було такої внутрішньої кризи, то не було б питання щодо підтримки США України. У цьому проблема. А якщо говорити про ті перемовини, які зараз відбуваються між Сполученими Штатами, Росією, США та українською делегацією, і намагання знайти якісь точки доторку для того, щоби принаймні зупинити вогонь. Це я зараз фактично цитую бажання американської адміністрації. Враховуючи стан політик, як в Америці, так і в Росії, про що вдасться домовитися, на вашу думку? Я думаю, що вони зійдуться на короткому періоді, це косметичні зміни. Тимчасове перемир'я насправді не має такого великого значення. Це не вирішить конфлікт, але це дасть адміністрації Трампа враження, що вони щось роблять. І це створить можливість показати американцям щось, що вони можуть описати як прогрес. Це якраз і буде результатом цих перемовин, які зараз відбуваються. Сама ідея того, що можна задобрити Росію та Путіна і казати неправду, і та сварка з Володимиром Зеленським, який насправді є нашим прибічником, – це не може призвести до хорошого результату. Я в це не вірю. І насправді я навіть думаю, що це взагалі абсурд. Я, чесно кажучи, не думаю, що американці у це також вірять. Але це та політика, яка нині ведеться адміністрацією Трампа. Сподіваюся, що ситуація зміниться. Девід Саттер. Фото: Gеtty Іmаgеs З боку американської сторони зараз є намагання продемонструвати власним громадянам, що навіть з Росією можна домовитись у певних площинах. Трамп дуже часто говорить про те, що Путін – класний хлопець, про те, що він розуміє його підходи до України і до геополітики загалом. Ми розуміємо, що Західний світ справді намагався порозумітися з Росією у певні історичні періоди. Але чи зупиняла Росія по факту холодну війну проти Заходу, на вашу думку? Росіяни навіть не приховують. Можна просто прослідкувати, що говориться в медіа. Вони воюють з НАТО, вони воюють із Заходом, і це включає Сполучені Штати Америки. Вони кажуть громадянам Росії, що це війна Заходу руками України проти Російської Федерації, а Україну просто використовують. Протизахідна пропаганда та погрози ядерної зброї ніколи навіть не зупинялися, тож я не певен, що нині думає адміністрація Трампа, коли вони заявляють, що є схожі підходи до геополітичних питань. Я навіть не певен, що люди в адміністрації Трампа мають взагалі чітку уяву, що це значить, що означають ці терміни. Вони зосереджені на внутрішній ситуації у США. Для них війна між Російською Федерацією та Україною – це просто щось, що стоїть на шляху до того, що вони хочуть робити в США. Вони не розуміють важливість цієї війни. Коли люди, особливо ті, які не мають достатньо досвіду в міжнародних відносинах, використовують слово "геополітика", це означає, що насправді вони закривають очі на моральні аспекти. У російській війні проти України є великий моральний аспект. Якщо ви цього не розумієте, і якщо ви вважаєте це просто зіткненням двох країн, то ви насправді і не зрозумієте важливість того, що нині відбувається. І ви не зрозумієте, чим це має завершитись.Притягнення до відповідальності за злочин агресії насправді більше не в тренді, хоча про це активно говорять і українські правозахисники. Нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук, українка, їздить по світу і намагається дати зрозуміти, що опиратися несправедливій, нічим не спровокованій агресії – це нормально. З іншого боку, ми спостерігаємо, що досягнення справедливості у світі стає дедалі більш утопічною ідеєю. І це якраз-таки демонструють Сполучені Штати останнім часом – вихід США з групи розслідувачів злочинів агресії Російської Федерації проти України і відповідні голосування США в ООН в останній резолюції. Чому, на вашу думку, світ і, зокрема, Сполучені Штати як флагман демократії у світі опинилися в ситуації, коли цінності вже не такі важливі?Девід Саттер. Фото: Gеtty Іmаgеs Я думаю, що вони досі мають вагу. Але ті люди, які зараз керують Сполученими Штатами, адміністрація Трампа, не думають такими категоріями. Вони думають угодами. Конфронтація між Трампом та Зеленським у Білому домі – це дуже важливий момент. Тоді Трамп сказав, що у вас немає карт, а Зеленський сказав, що ми не граємо в карти. У цьому якраз і різниця – українці не грають в карти, вони захищають принципи. Я думаю, що якщо це пояснити чітко американцям, то вони зрозуміють, тому що люди заплуталися. Їх заплутали дуже негідно, на мою думку. Певні люди, які зараз під впливом російської дезінформації – це дуже хитрий хід і це дуже має погані наслідки. Але тим не менш, якщо питання показати чітко і неупереджено, то вони зрозуміють. Американці також відреагують, тому що це традиція для Америки. Більшість американців – дуже гідні люди. Проте все потрібно гідно представити і пояснити. Це те, що нині не відбувається такою мірою, як це необхідно нині. Наскільки я розумію ваш посил, то недостатньо відповідальні політики зараз займаються тим, щоб пояснювати американцям, що саме відбувається в російсько-українській війні. У той же час нинішня адміністрація користується цим моментом, а також російська пропаганда вочевидь дісталася вже і берегів вашого континенту. Разом з тим, ми в Україні собі останніми тижнями ставимо, здається, справедливе запитання. Безумовно, велика кількість американців виходять на мітинги, вони висловлюють своє невдоволення політикою нинішньої американської адміністрації, і це не завжди стосується саме питання України і Росії. Чи можемо ми сподіватися на те, що найближчим часом відбудеться накопичення певного, можливо, негативного обсягу подій і досвіду, і ми побачимо більш впевнені виступи політичних опонентів МАGА (Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn, - ред.) і Республіканської партії, можливо? Це можливо. Я також частина цього руху. У нас буде зустріч 8 чи 9 квітня, поки що ми узгоджуємо остаточну дату в Конгресі. Ми зробимо заяви щодо того, яким насправді є Володимир Путін, тому що, наприклад, Стів Віткофф (спеціальний представник президента Трампа, - ред.) сказав, що це непоганий і дуже розумний дядько. Він вважає, що КГБ і Радянський Союз, які наймали найкращих людей, вони молодці. Ті, хто розбираються в цій темі, вони можуть виправити Віткоффа і Трампа, і вони доводять факти щодо Путіна. Це, до речі, дуже важливо і для України. Стів Віткофф, Фото: gеttyіmаgеs Путін дійшов до влади через терор проти власного народу. Він – ворог свого народу настільки ж, наскільки він ворог Україні. Хіба що росіяни просякнуті пропагандою, вони все ще залишаються в країні, і в них не було можливості виїхати з цієї країни. Але ми у США маємо розуміти, хто ця людина. Ми маємо розуміти, що відбувалося в 90-ті роки. Ми маємо знати, як російські збройні сили використовували ПЗРК у Беслані, і як 3600 заручників були вбиті, більшість з них були поховані заживо в терористичній атаці, яку фактично росіяни допомогли організувати. Або як вони збили Малайзійський літак. Якщо б люди знали ці факти, і якщо б вони розуміли це все, то, звичайно, їм би було важче сприйняти цю безтурботну, безнадійну пропаганду. Ми теж саме чуємо від людей у владі. Наприклад, Стіві Віткофф взагалі не має попереднього досвіду у цій темі. Він просто партнер Трампа по гольфу. Ви згадали, що росіяни є такою ж жертвою Путіна, його заручниками, як заручниками його агресивної політики є зараз Україна і українці. Але чи достатньо зробили росіяни, принаймні ті, які не погоджуються з цією політикою, ті, на кого не спрацювала пропаганда, для того, щоб активізувати уми своїх співвітчизників або сказати своє вагоме слово у ситуації російсько-української війни?Я думаю, що росіян, які мають можливість сприйняти ситуацію нормально, їх має бути чимало. Протягом усього того часу, поки Путін був при владі, вони ігнорували його злочини і не мали чи сили, чи стрижня, чи бажання сказати і назвати речі тим, чим вони є: як Путін дістався до влади, як він влаштовував ці провокації, як він був залучений у цих масових вбивствах, наприклад, вбивстві пасажирів на Малазійському літаку. Інакше кажучи, вони просто заплющували очі на все те, що відбувалось у Росії. І в результаті, на той момент, коли було проголошено війну, вони вже були в дуже слабкій позиції. Вони були в тій позиції, коли вони мали або виїхати з країни, або просто підкоритися. Вони не були в тому стані, коли вони можуть створити реальну опозицію. І більшість з них виїхала. Ті, хто залишилися, вони вирішили підкоритися. І тому, звичайно, ми можемо звинувачувати росіян через те, що вони погоджувалися з тими злочинами, які відбувалися проти них та проти інших. Це результат довго розвитку подій. Це не відбувалося за одну ніч. В Україні дуже часто виникають дискусії про колективну відповідальність росіян за те, що зробила їхня держава з Україною. Але на Заході лунають голоси про те, що якраз треба тиснути на відповідальність персональну, бо відсутність оцього розуміння персонального "я" і відповідальності за те, що відбувається як у твоїй країні, так і за її межами, але за участі твоєї країни, саме цим і характеризувався Радянський Союз. На вашу думку, колективна відповідальність чи все-таки окремі кримінальні провадження, суди над людьми, які брали участь безпосередньо і шкодили фізично, або якось інакше?Ми маємо це розділяти. Є звичайно, і особиста відповідальність, є люди, які відігравали активну роль, ухвалювали рішення, і підтримували їх, і підтримували також і пропаганду – ці люди мають особисту відповідальність. Ті люди, які брали участь у масових вбивствах, наприклад, у Бучі та інших містах, у вбивствах українських в'язнів, або у викраденні дітей – це все особиста відповідальність. Але також є і колективна відповідальність суспільства. Звичайно, не можна покарати ціле суспільство, але можна його навчити. Це та проблема, яку мали німці після Другої світової війни. Німецький філософ Карл Ясперс написав книгу про відчуття провини німців. Він розпізнавав різні типи провини, які людина може відчувати. Він написав, що німці як нація мають тягар вини, тому що вони дозволили всьому тому відбутися. Але це не означає, що всі німці мають бути покарані. Вони мають знати, що відбулося, щоб вони могли себе відучити від тих звичок, тих упереджень, які вони мали, і неправильного сприйняття ситуації, яке призвело до того, що це все відбувалося. Тому що це дійсно катастрофа, і буде катастрофою ще дуже тривалий час. Не має значення, як ця війна має закінчитись, все одно Російська Федерація у ній вже не виграє.Ймовірно, ми стоїмо на порозі пом'якшення або зняття деяких санкцій з РФ, з деяких компаній, які є критичними і здійснюють, до прикладу, фінансові операції, що стосуються експорту їхньої сільськогосподарської продукції. Тому і було запитання про колективну відповідальність. Адже поки що ізоляція та обмеження – це те, чим можна впливати на середньостатистичних росіян, які так чи інакше через цю ізоляцію і обмеження, можуть відчувати, що в світі відбувається щось не так. Якщо все-таки відбудуться певні відступи і пом'якшення санкційної політики, чи буде це певним чином означати зняття відповідальності і вихід сухими із води для середньостатистичних росіян?Фото: Gеtty Іmаgеs Санкції не настільки багато змінюють. З того, що обговорюється, насправді має значення прецедент. Ми навіть не хочемо починати думати, які санкції зніматимуться з Російської Федерації до моменту, поки війна не закінчиться. І якщо вони залишаться навіть з територіями, які нелегально окупували, то санкції будуть однією з найпотужніших зброєю, яку має Захід, для того, щоб переконати Росію віддати ці нелегально забрані території, що належать Україні. Тож, навіть якщо ми говоримо про санкції, то треба розуміти, що санкції – це відображення факту, що президент Трамп та люди довкола нього мають хибну думку про те, як працювати з Російською Федерацією, чим може закінчитися війна, а також які є можливості для співпраці між РФ та США проти Китаю. Я думаю, що вони існують у світі власної уяви, і що не так багато є людей у США, які настільки нереалістично можуть вірити, що подібне може статися. Але вони просувають таку політику. Ще один момент дуже типовий для США, мені дуже прикро це казати, це те, що ми хочемо контролювати ситуацію без будь-яких зобов'язань з нашого боку і без жодного вкладу. Тобто можна не просити американців чимось пожертвувати. Українці помирають за цілісність своєї країни, але люди в США говорять про ціну на яйця. Тому не можна вплинути так на цю ситуацію. Якщо ми, як США, не хочемо взяти на себе зобов'язання і не хочемо попросити американців пожертвувати хоча б коштами для того, щоб відновити демократію в Україні, і для того, щоб відмовити демократію у країні та обмежити кримінальний режим, який існує в Російській Федерації, щоб він далі не поширював свій вплив на інші території, то в такому разі, мені здається, що в нас немає цього бажання. Це те, що відбувалося за адміністрації Байдена. Байден просив американців жертвувати, як жертвують українці, не в тій мірі, тому що, звичайно, українці віддають своє життя, але ми можемо попросити американців дати свою підтримку та прийняти те, що потрібно, аби ми могли покласти цьому край, щоб Україна виграла. І я думаю, що вона виграє, якщо вона отримує ту допомогу, яка потрібна, яку вона має отримати від США. Ця підтримка залежить від громадської думки в США. А громадська думка в США залежить від поінформованості американців: якщо вони поінформовані, то щиро вірю, що вони приймуть правильне рішення. Не важливо, що адміністрація Трампа буде думати собі, тому що сила громадської думки буде сильнішою. Є ще один важливий момент, який, на нашу українську думку, є фундаментально важливим в США, і це те, на що ми так само завжди орієнтувалися, коли говоримо про побудову демократії у себе. Це сила американських інституцій. Ми розуміємо, що з огляду на останні кілька місяців можна говорити про певні хитання цих інституцій. З іншого боку, маємо і доволі яскраві кейси, коли федеральний суддя ставить на паузу рішення адміністрації Трампа, наприклад, припинити фінансування "Радіо Свободи" і "Голосу Америки" – каналів експорту демократії на світ. Ми в Україні знаємо наскільки важливими є ці канали. Те, що зараз федеральні суди здатні говорити "ні" американській адміністрації, що це означає?Це означає, що всі ці демократичні інституції продовжують працювати. Все, що робив Трамп, на мою думку, це просто невірне судження або невірні орієнтири, але він поважає рішення суду. І якщо так буде продовжуватися, якщо американці далі будуть послуговуватися законами конституції, то Америка залишатиметься демократичною, і ми переживемо нашу внутрішню кризу в США. Адже це означає, що неважливо, наскільки поганими будуть рішення, вони все ще можуть бути зміненими. Є ще один аспект цієї ситуації. Це те, що політики, які пропонуються адміністрацією Трампа, настільки нереалістичні і необґрунтовані, що можуть це призвести до того, що Трамп не впорається із ситуацією. Неважливо, скільки він буде оголошувати припинень вогню. Навіть якщо буде повне припинення вогню, сам факт залишається незмінним. Російська Федерація не може погодитися на будь-які мирні угоди або, скажімо так, не може підписати будь-яку угоду за нинішніх обставин, яка буде прийнятна для України або навіть для США. До сих пір все, що робили США, Російська Федерація не зробила жодних концесій. Вона наполягає на нереалістичних своїх твердженнях щодо того, що Херсонська і Запорізька області – це частини Росії і є у конституції РФ, вже не говорячи про Автономну Республіку Крим та територію Луганської та Донецької областей. Путін не показує жодних ознак того, що він готовий йти на поступки. Не важливо, наскільки б наївною не була адміністрація Трампа, є певні межі, які обмежать і їх також. Тобто вони не можуть просто здатися. Вони не можуть очікувати, що американці підтримають рішення Російської Федерації. Я думаю, що ми скоро досягнемо тієї точки, коли стане цілком зрозуміло, що брехня та те, що ми робимо від імені Путіна, цього буде недостатньо для того, аби переконати Путіна погодитися на певні угоди. Єдиним рішенням цьому всьому це буде оновлення військового тиску з повною підтримкою США на Заході. Як тільки Путін відчує суттєві поразки, він почне серйозно вести переговори, але не до цього. Якраз сьогодні, в день, коли ми записуємо цю розмову, з'явилася американська аналітика про те, що в разі усвідомлення поразки російських військ в Україні Путін точно застосує свою ядерну зброю. Нам в Україні часто здається що у США згадують про російську ядерну зброю і її небезпеку лише у момент, коли не відчувають в собі силу наполягати і тиснути на Путіна. Я навіть не знаю, хто це сказав і звідки ця інформація надійшла. Знаєте, дуже важливо пам'ятати, що в США є дуже багато людей, які просто послуговуються американськими медіа, продукуючи російську пропаганду і повторюючи її, навіть без розуміння цієї теми. Звичайно, росіяни хотіли б, щоб світ вірив, що якщо вони будуть програвати, то вони дійсно використають ядерну зброю. Але насправді дуже складно передбачити, як ця зброя буде використовуватися, і які будуть переваги в такому разі для Російської Федерації. Враховуючи ці обставини, Росія вже не зможе отримати економічної підтримки від найбільших партнерів – Китаю та Індії. Тому я думаю, що Україна має боротися на основі принципів і розуміти, якими є міжнародні прийнятні норми. Ми не можемо контролювати Російську Федерацію. Загроза ядерної зброї існує ще з самого початку, коли її тільки винайшли. Росіяни погрожували ядерною зброєю, коли США обговорювали відправлення "хаймарсів" в Україну. Вони навіть погрожували ядерною конфронтацією, коли надійшли "джавеліни" в Україну. У той час ще не було війни, в той час йшла мова про захист. Тому, якщо ми хочемо жити, орієнтуючись на їхні загрози, а не на наші західні цінності і принципи, все, що ми могли б робити, буде паралізовано. Дуже важливо пам'ятати, що Захід також має ядерну зброю. Якщо буде ядерна атака на Україну, це не зруйнує Україну, але це гарантує те, що в України буде ядерна зброя після цього. Я думаю, що росіяни знають про це, принаймні, вони мали б про це знати. Інформація, яка викликала у вас сумнів, це інформація від Вlооmbеrg. Вони посилаються на свіжий звіт директора національної розвідки США, опублікований 25 березня. У документі йдеться про те, що саме нездатність Росії досягти швидких і рішучих перемог, а також українські удари по території РФ, підсилюють побоювання, що Путін може вдатися до ядерної ескалації. На вашу думку, чи можливі зміни в Російській Федерації в ситуації, коли зникає Путін, враховуючи, що він теж був у них на чолі не весь час? Ми розуміємо певні історичні цикли цього державного утворення. Чи можлива дезінтеграція Росії? Чи, можливо, шлях демократизації цієї країни ще не виглядає занадто утопічним?Я не думаю, що Російська Федерація зникне, коли Путін зникне. Я думаю, що є частини РФ, які хочуть проголосити свою незалежність, і вони мають право на це. Вони мають право на те, щоб існувати незалежно від Російської Федерації. Це, звичайно, буде сприяти розвитку демократії в самій Росії. Але якщо росіяни програють у війні, можуть бути суттєві зміни в країні. Ми не знаємо, хто це точно, але ми можемо припустити, що існують сили, які не задоволені тим, що відбувається в Росії, як маленька група злочинців керує цією країною з одного місця. Тому ці сили будуть раді програшу Російської Федерації.Я б хотів повернутися до питання ядерної зброї. Якщо раптом фронт провалиться, то це буде через певні причини, включаючи внутрішній колапс в Російській Федерації. Якщо буде економічний колапс в РФ, то ядерний удар не вирішить цю ситуацію. Якщо росіяни втратять бажання боротися і програють, дуже важко сказати, як би могли цьому допомогти ядерні боєголовки. Знаєте, це боротьба між двома країнами і насправді двома різними способами життя. Україна обрала потужний спосіб життя, і це дуже муляє очі росіянам. Саме тому Україна хоче отримати повну незалежність. Якщо говорити про програш Російської Федерації, то це навіть не обговорюється, якщо українці отримають підтримку. І якщо це відбудеться, то я не думаю, що результат вийде ядерною конфронтацією, тому що вона нічого не вирішує. Навпаки, я думаю, що це буде жахливою, але хорошою річчю для Росії. У це важко повірити прямо зараз, але програш Російської Федерації завжди історично призводив до позитивних змін України. Можна взяти, наприклад, Кримську війну, яка призвела до визволення рабів. І, наприклад, Російсько-японську війну, програш в Холодній війні, яка призвела до того, що була зруйнована комуністична система. Але, тим не менш комуністи мали бути переможні. Тож у нас є всі підстави вважати, що у разі програшу Росії у цій війні, то все ще буде дуже багато людей, які можуть жити в цій країні і змінювати цю країну на краще, вести її до Заходу. Від цього виграють усі по всьому світу. 

Про це повідомляє Служба безпеки України.Затриманим виявився мобілізований військовослужбовець, який був завербований російською розвідкою через Теlеgrаm-канал, де публікував коментарі на підтримку РФ.За даними слідства, після вербування він отримав завдання "інтегруватися" до українських збройних сил з метою збору розвідувальної інформації для окупантів.Спочатку агент мобілізувався в одній з тилових областей України, а згодом перевівся до бойової бригади ЗСУ, що виконує завдання в Курській області.На фронті він надавав координати для ракетних ударів агресора по позиціях українських військ, зокрема системам радіоелектронної боротьби, які захищають фронтові позиції від дронових атак.Зібрану інформацію агент передавав своєму куратору через месенджер, надсилаючи фото українського озброєння, його розташування на Gооglе-картах та текстові пояснення.Контррозвідка СБУ викрила зрадника ще на початковому етапі його діяльності. За цей період були проведені комплексні заходи для убезпечення локацій Сил оборони та задокументовано кожен крок агента.Служба безпеки затримала фігуранта "на гарячому", коли він готував агентурний звіт до російського ГРУ.При затриманні в агента було вилучено телефон з анонімним чатом, у якому він спілкувався з російськими кураторами. Служба безпеки оголосила йому підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.Примітка: Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.20 березня повідомлялось, що СБУ затримала ще трьох проросійських інтернет-агітаторів на Київщині. Наразі вони перебувають під вартою, їм загрожує до 8 років тюрми з конфіскацією майна.

"Еспресо" розповідає, яку роль відіграють супутникові космічні знімки у війні ХХІ століття, які можливі альтернативи американського Махаr, чи можливий обмін такими даними на комерційній основі та чи будуть ліквідними інвестиції в цей напрям на внутрішньодержавному ринку.Що змінюють супутникові знімки на фронті та чому в сучасній війні Росії проти України це такий важливий ресурсВикористовувати супутникові знімки розпочали ще наприкінці 2021 року. Саме з того періоду за допомогою технології американського аерокосмічного гіганта Махаr журналісти світових медіа почали отримувати дані супутникових знімань. Зокрема, видання Роlіtісо за лічені дні до початку повномасштабного вторгнення РФ публікувало фото скупчень російських військ і техніки неподалік українського кордону.   Аерокосмічний знімок російських військ від компанії Махаr. Фото: gеttyіmаgеsОкрім того, одним із найвідоміших супутникових знімків Махаr став той, який зображував сумнозвісний Драматичний театр у Маріуполі з написом "ДІТИ" до того, як його знищили російські снаряди. Аерознімок вже знищеного росіянами Драмтеатру в Маріуполі з написом "Діти" від компанії Махаr. Фото: gеttyіmаgеs За даними видання SрасеNеws, російсько-українська війна стала першим масштабним зіткненням, де використовують комерційні космічні технології. Там стверджують, що йдеться не лише про військову розвідку, але й документацію воєнних злочинів, масових убивств тощо. Одним із таких стало масштабне розслідування Nеw Yоrk Тіmеs, де журналісти показували мертві тіла посеред вулиць Бучі. Вже незабаром, як вказало те ж SрасеNеws, американський Махаr Тесhnоlоgіеs підписав п’ятирічний контракт із Національною агенцією геопросторової розвідки (NGА) США на $192 млн. Угода полягала в можливості Пентагону обмінюватися отриманими даними з країнами-партнерами.Перш ніж перейти до деталей угоди, варто підкреслити, що Махаr – це американська аерокосмічна компанія, яка спеціалізується на виробництві супутників зв'язку та спостереженні за Землею. На орбіті нашої планети підприємство має вже 90 супутників, а також воно забезпечує майже 90% ключової геопросторової розвідки, яку використовує уряд США.Що ж до контракту з NGА, то йдеться про надання компанією електрооптичних знімків високої роздільної здатності та відео, яке відображатиме реальну геопозицію об’єктів. Надалі Пентагон, який курує роботу Нацагентства геопросторової розвідки, ділитиметься цією інформацією з країнами-партнерками.Попри це в контракті не зазначали точний перелік держав. Водночас саме цей орган вважають одним із головних координаторів передавання розвідданих, в тому числі й аерокосмічних знімків, Україні в межах повномасштабного вторгнення РФ.Та не Україною єдиною - Росія також активно використовує "камери на орбіті", аби завдавати точніших ударів по позиціях ЗСУ, інфраструктурних та цивільних об’єктах. На це вказують аналітики агенції Моlfаr, посилаючись на журналістів американського Тhе Аtlаntіс. Попри те що офіційно Махаr та Рlаnеt не співпрацюють із країною-агресоркою, журналісту Тhе Аtlаntіс Грему Вуду вдалося встановити певну тенденцію – спочатку хтось купує супутникові фото певної ділянки, а за декілька днів туди прилітає російська ракета. Задля цього він звернувся до компанії, яка аналізує супутникові фото. Там установили, що така ситуація неодноразово повторювалась із 2022 року. Вже саме агенція Моlfаr проаналізувала 371 ситуацію. І у 277 з них підтвердили, що за кілька днів до обстрілів були замовлені супутникові знімки саме того місця, яке згодом було уражене."Замовлення знімків здійснювалися через різні маркетплейси та реселлерів, що ускладнює відстеження кінцевого покупця", – йдеться в дослідженні.Союзники, або просто бізнес: чи можливо налагодити отримання знімків із супутника на комерційній основіЯк розповіло джерело "Економічної правди" в Міністерстві оборони, яке дотичне до передачі та практичного застосування знімків із супутників, до блокування, яке відбулось 8 березня, користувач просто не зміг увійти до акаунту в сервісі,  який дозволяв швидко, безкоштовно та у потрібній кількості отримувати знімки й обмінюватись ними між підрозділами. Причиною цього стала зупинка облікових записів за запитом адміністрації. Однак, як стверджувало джерело, досі залишається можливість придбання таких знімків на комерційній основі. "Знімки дорогі, але їх можна купити. Чорно-білий знімок 25х25 кілометрів у не найкращій роздільній здатності 50 сантиметрів на піксель коштує 350 доларів. Таких знімків потрібно багато тисяч абсолютно різним родам військ", – сказав один зі співрозмовників ЕП.Водночас у тому ж матеріалі підкреслили, що і до перемоги Трампа США сильно обмежували надання розвідданих, необхідних для ударів далекобійними ракетами. Відтак пошуком альтернативних джерел у командуванні ЗСУ займаються давно. Одним із таких джерел є компанія ІСЕYЕ, яка стала відомою в Україні після масштабної співпраці з Фондом Притули, та про це згодом. Фінське підприємство є виробником мікросупутників і володіє одним із найбільших у світі угруповань радарних супутників. Вони надають об’єктивні дані про земну поверхню практично в режимі реального часу та забезпечують доступ до актуальних даних вдень і вночі, навіть у складних погодних умовах. Також ІСЕYЕ володіє найбільшим у світі угрупованням супутників SАR, котрі забезпечують радіолокаційну розвідку поверхні планети незалежно від погодних умов.Фото: ГУРВідтак у липні 2024 року Міністерство оборони України підписало меморандум з цією компанією для поглиблення співпраці у сфері космічної розвідки. "Співпраця з ІСЕYЕ та підписання меморандуму значно покращить нашу розвідувальну діяльність. Ми вдячні компанії за відданість демократичним цінностям, підтримку українського народу та позицію щодо обмеження космічної зйомки над територією України. Ми повинні захищати нашу країну на землі, у повітрі, на морі, у кіберпросторі та у космосі", – заявила тоді заступниця міністра оборони Катерина Черногоренко.У меморандумі компанія зобов’язалася продовжити безперебійне постачання супутникових знімків українським відомствам в інтересах забезпечення безпеки та за жодних обставин не передавати знімки українських територій ворожим країнам чи їхнім організаціям. Також укладена угода описує подальше партнерство ІСЕYЕ та Міністерства оборони для зміцнення можливостей України в галузі космічної оборони та надання експертних знань із пошуково-рятувальних робіт."Народний супутник" Проте ця співпраця почалась дещо раніше, і, як заявив СЕО ІСЕYЕ Рафал Моджевський, вона триває з першого дня повномасштабного вторгнення Росії. Окрім того, цей посадовець повідомляв, що ще у грудні 2021 року очільник української розвідки Кирило Буданов подзвонив йому з наміром купити супутник та зменшити залежність від знімків з-за кордону.Прикладом такої була співпраця компанії з благодійним фондом Сергія Притули. Відтак у серпні 2022 року з ІСЕYЕ підписали угоду, яка дасть повний доступ Міністерству оборони України до всіх можливостей одного з її супутників, який уже на орбіті в цьому регіоні. Технічно кажучи, Фонд купив супутник і доступ до супутникових даних сузір’я супутників. Кошти ж на це збирали усією країною, це вартувало 600 млн грн. За даними ГУР, українська розвідка почала використовувати супутникові знімки вже з 24 вересня 2022 року."За 5 місяців використання ІСЕYЕ співробітники ГУР МО України провели космічну радіолокаційну розвідку майже 1000 районів розташування підрозділів держави-агресорки на тимчасово окупованих та інших територіях, що становили інтерес Збройних Сил України", – повідомляють у відомстві. Що цікаво, вже у червні 2024 року ці показники зросли в рази. За період використання "народного супутника" та доступу до сузірʼя супутників ІСЕYЕ наші фахівці загалом зробили 4173 знімки ворожих об’єктів, серед них: 370 ― аеродроми;238 ― позиції ППО та радіотехнічної розвідки;153 ― нафтобази та склади пального;147 ― склади ракетного, авіаційного озброєння та боєприпасів;17 ― військово-морські бази.Фото: ГУРТакож за даними ГУР в об’єктиві ІСЕYЕ перебувають пункти постійної дислокації ворожих сил, полігони, військові містечка, центри мобілізаційного розгортання. "Це дозволяє відстежувати динаміку рухів Росії з особовим складом, розкривати її воєнні наміри з метою їхнього зриву", – йдеться у зведенні ГУР. До того ж у відомстві заявили, що близько 38% з усього масиву даних, отриманих завдяки ІСЕYЕ, було використано для безпосередньої підготовки ударів по окупаційних військах РФ. Фото: ГУРВраховуючи успішні показники, Україна спільно з Німеччиною масштабувала цю роботу вдвічі. Тепер розвідники оперують двома супутниками і мають доступ до всього "сузір’я" компанії ІСЕYЕ з десятками апаратів. Про це "Економічній правді" повідомив представник ІСЕYЕ Нік Ковальський. Також він пояснив, що таке партнерство дозволяє Україні отримувати знімки з космосу значно дешевше. Однак є і "але" – нехай супутник ІСЕYЕ і придбаний Україною й служитиме, допоки існуватиме, та його гарантійний термін – 3 роки. Уже станом на березень 2025 року він перетнув його, хоча й повністю виконує свої функції. Наразі деталі підйому "в небо" другого супутника, який оплатить уряд Німеччини та виробник зброї Rhеіnmеtаll, невідомі. Як бачимо, рухи в сторону незалежності від розвідданих США Україна почала робити задовго до приходу Трампа у Білий дім. І нехай наразі Махаr відновив доступ, враховуючи хитку позицію уряду Америки, розраховувати необхідно лише на чіткі угоди й самих себе. 

Що відомо про дрони WіnFly в ЗСУМіністерство оборони кодифікувало та допустило до експлуатації у Збройних силах України безпілотні авіаційні комплекси WіnFly українського виробництва на початку весни 2025 року. Про це на сайті відомства повідомили 14 березня. До цього, втім, ці безпілотники вже використовували на фронті й раніше.WІNFLY 10. Фото: wіnfly.соm.uа "Проєктуючи ці БпАКи, українські інженери врахували рекомендації та досвід фронтових операторів БПЛА. Зокрема, застосовано певні інженерні рішення щодо підвищення безпеки екіпажів під час бойової роботи та стійкості дронів до ворожих засобів радіоелектронної протидії", – йдеться на сайті оборонного відомства.Також у міністерстві назвали "пташок" комплексів WіnFly швидкісними і відзначили, що дрони добре маневрують.Що таке БПЛА WіnFlyКоманда WіnFly розробила дрони різних типів: розвідники, камікадзе та бомбардувальники. Окрім типової комплектації, виробник готовий дооснащувати дрони додатковим обладнанням, адаптувати або модернізувати вироби, залежно від потреб покупця.WІNFLY 7. Фото: wіnfly.соm.uа Безпілотні комплекси WіnFly 7, WіnFly 8 та WіnFly 10 призначені для виконання бойових задач із ураження живої сили, легко- та важкоброньованих об'єктів противника з повітря, вдень та вночі, в простих метеорологічних умовах. Між собою ці коптери відрізняються габаритами (вони базуються на рамах декількох типорозмірів) та деякими іншими параметрами.Тактичний діапазон радіуса дії дронів - до 20 км, тривалість польоту – до 25 хв. Максимальна злітна маса коливається від трьох (WіnFly 7) до майже шести (WіnFly 10) кілограмів, корисне навантаження складає 1,5-3,4 кг. Це може бути аналогова відеокамера, тепловізор або спеціальна інфрачервона камера власного виробництва для нічної версії або ж кумулятивна, фугасна бойова частина (її можна скидати на ворога з повітря).  Час спорядження засобами ураження не перевищує трьох хвилин.Максимальна висота польоту коливається від 1000 до 2000 м, робоча висота – вже від 50 м. Крейсерська швидкість дронів WіnFly складає 60-70 км/год, можуть розганятися до 150 км/год.Дальність виявлення та розпізнавання типових цілей (типу танк, автомобіль, фігура в повний зріст) складає 200 метрів.Характеристики WіnFly 10Максимальна злітна маса – 5,8 кг,Максимальна маса цільового навантаження – 3,4 кг,Тактичний діапазон радіуса дії – до 20 км,Максимальна дальність польоту з ретрансляцією – 19 км,Максимальна дальність польоту без ретрансляції – 7 км,Робоча висота польоту – 50-2000 м,Максимальна висота польоту – 2000 м,Крейсерська швидкість – 70 км/год,Максимальна швидкість – 150 км/год,Тривалість польоту – до 25 хв,Габарити – 56 х 42 х 13 см,Тип БПЛА – коптернийЧас розгортання та підготовки до польоту – 2 хв,Дальність виявлення та розпізнавання типових цілей (типу танк, автомобіль, ростова фігура) – 200 м,Аналогова відеокамера – 1200-1800ТVL, денна камера Саddх Rаtеl 2Тепловізійна камера – 256х192 Інфрачервона камера з управлінням підсвітки власного виробництваЦіна – від 19.300 грн.Що таке WіnFly 10 НuntеrДрони WіnFly можуть уражати не лише польові укриття та наземні рухомі ворожі цілі, а й переслідувати та знищувати в повітрі ворожі розвідувальні безпілотники. Для цього була розроблена окрема модифікація – WіnFly 10 Нuntеr (від англ. huntеr – мисливець).WІNFLY 10 НUNТЕR. Фото: wіnfly.соm.uа "Це високотехнологічний безпілотний авіаційний комплекс, розроблений для перехоплення та нейтралізації ворожих крил та БПЛА літакового типу. Завдяки високоякісній камері та цифровому відеолінку НUNТЕR дозволяє виконувати перехоплення цілей на висоті до 5000 метрів", – описують дрон-перехоплювач на сайті виробника.WіnFly 10 Нuntеr має високу швидкість перехоплення (до 150 км/год) і дальність польоту до 18+ км. Однак цих показників можна досягнути лише зі спеціальною наземною станцією. Станція з поворотною антеною дозволяє безпечно керувати дроном і отримувати відеосигнал навіть на великих відстанях. Також використання наземної станції підвищує безпеку оператора, кажуть розробники.Високоточна антена забезпечує надійне приймання сигналу завдяки підсилювачам до 4 Вт та вузькоспрямованим променям для оптимального перехоплення. Спеціальна версія плати ініціації уже інтегрована у дрон і налаштована. Є можливість оснащення коптера нічною камерою.Нuntеr можна використовувати для розвідувальних і тактичних операцій. Однак основна його місія – перехоплення ворожих дронів типу Орлан, Zаlа чи Suреrсаm.Читайте також: Штучний інтелект і НD-відео на сотню кілометрів: що відомо про російський дрон-розвідник ZАLА Z-20, який збили українські воїниНа сайті WіnFly, до слова, можна побачити фото- та відеоматеріали розправи "мисливців" над російськими безпілотниками.Читайте також: Очі російської артилерії: що таке безпілотник "Орлан", його особливості й характеристикиХарактеристики WіnFly 10 НuntеrЗагальна злітна маса – 3,5 кг,Рекомендована маса цільового навантаження – 0,6-1 кг,Максимальна дальність польоту – 18 кмМаксимальна висота польоту – 5000 м,Крейсерська швидкість – 100 км/год,Максимальна швидкість – 150 км/год,Тривалість польоту – до 25 хв,Габарити – 56 х 42 х 13 см,Дальність виявлення та розпізнавання типових цілей – 500 м,Час розгортання та підготовки до польоту – 3 хв,Ємність акумулятора – 1350 mАhХарактеристика каналу управління – 300-1000 МНz,Характеристика відеосистеми – цифрова, поворотна,Ціна дрона – від 29.400 грн,Ціна наземної станції – від 40.400 грн.Що ще відомо про WіnFlyЩодо ціни, то найдешевші коптери WіnFly (модель WіnFly 7) коштують менш як 15 тис. грн, найдорожчі ("хантери") – вдвічі дорожчі. Однак ціна може бути ще вищою – все залежить від комплектації.БПЛА кодифіковано за стандартами НАТО, а кожен дрон проходить тестування та обліт на полігоні. А от навчального центру у WіnFly немає, тут проводять консультації і обіцяють скеровувати до навчальних центрів – партнерів. На дрони дають гарантію і, відповідно, проводять ремонт.Щодо планів, то зараз у розробці перебуває багатофункціональна платформа WіnFly.  Летюча платформа з постійним живленням через кабель повинна знаходитися в повітрі 24/7 та нести навантаження до 1 кг. Її планують використовувати для ретрансляції, спостереження, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби. Заміна акумуляторів відбуватиметься на землі, без посадки дрона. 

&еnsр;Я виконував свій обов'язок. Те, що я робив, я робив без ненависті, сказав поранений у живіт головний редактор газети Lе Fіgаrо, 55-річний Гастон Кальметт, опускаючись у крісло у своєму кабінеті в Парижі 16 березня 1914 року. До кімнати одразу забігли працівники редакції й оточили дружину міністра фінансів, 39-річну Генрієтту Кайо. Жінка з пістолетом у руці не чинила опору. Вона лише добивалася дозволу їхати до поліцейського відділку у власній машині з водієм, який чекав під редакцією. Їй дозволили. Генрієтта на той час уже три роки була заміжня за Жозефом Кайо (18631944), який у різні роки очолював французький уряд, міністерство внутрішніх справ і вже втретє був міністром фінансів. Їхні стосунки почалися набагато раніше, коли ще перебували у шлюбі з іншими. 10 березня 1914-го Гастон Кальметт анонсував публікацію любовного листування Генрієтти та Жозефа Кайо, яку ті вели до розлучень. Фото листів редактору Lе Fіgаrо надала перша дружина урядовця. Тривали виборчі перегони, й таким чином політичні опоненти хотіли підірвати репутацію Жозефа Кайо, який тоді очолював Радикальну партію. Перед тим видання активно критикувало міністра фінансів. Генрієтта Кайо переживала за політичну кар'єру чоловіка та власну репутацію. Після обіду 16 березня 1914 року вона поїхала зі своїм водієм до продавця зброї і придбала пістолет Вrоwnіng із набоями. Зарядила, сховала в хутряну муфту й подалася до редакції Lе Fіgаrо. Кальметта не було на місці, але жінка вирішила почекати. За годину редактор з'явився і погодився прийняти гостю. Генрієтта одразу запитала, чи здогадується він про причину її візиту. Шеф видання відповів, що ні. Тоді дружина міністра випустила всі шість куль із пістолета. Редактор помер у лікарні через 6 год. Після значного розголосу та тривалого розслідування 20 липня 1914-го в Паризькому суді розпочався процес над Генрієттою Кайо. Серед свідків був президент Раймон Пуанкаре. Про цей процес писали більше, ніж про міжнародну кризу, яка розпочалася після вбивства в Сараєво наступника престолу Австро-Угорщини і призвела до початку світової війни. Французи розділилися: одні вважали Генрієтту жертвою цькувань, інші холоднокровною вбивцею, яка запобігла витоку інформації на прохання свого чоловіка. Мадам Кайо загрожувала довічна каторга чи смертна кара. Підсудна активно заперечувала вину й переконувала, що діяла під впливом сильних емоцій, не контролювала себе. Тодішня громадськість була надзвичайно доброзичлива до жінок, які вбивали через пристрасне кохання. 28 липня 1914 року суд присяжних виправдав Генрієтту Кайо. "Як жінка вона була більш схильна піддаватися ірраціональним, пристрасним почуттям, пояснили засідателі. Вона не несла відповідальності за свої дії, коли стріляла в Кальметта". 11 березня 2018-го китайський парламент ухвалив поправку до конституції, яка дозволила Сі Цзіньпіну (1953 р. н.) залишатися на посаді голови держави необмежений час. До того діяв ліміт у два п'ятирічні терміни. Лише двоє з 2987 депутатів проголосували проти зміни. Цзіньпін очолив Китай 2013-го, скасував політику реформ і відкритості, закладену Ден Сяопіном (19041997), посилив соціалістичну ідеологізацію країни. Навколо Сі почав розвиватися культ особи. 12 березня 1669 року козацька рада в Корсуні на Черкащині погодила союзний договір з Османською імперією. За Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Петром Дорошенком (16271698) визнавали територію від нинішнього польського міста Перемишль до Путивля тепер Конотопський район на Сумщині. Султан Мехмед ІV (16421692) надав військо, яке допомагало козакам відстоювати свої володіння перед Московією та Річчю Посполитою. 13 березня 1945-го під час атаки на німецьке місто Білефельд британська авіація вперше застосувала землетрусну бомбу Grаnd Slаm. Вона важила 10 т, і майже половину цієї маси становила вибухова речовина. Після скидання з висоти приблизно 8 км досягала надзвукової швидкості й проникала в землю на глибину до 40 м. Унаслідок підземного вибуху виникала хвиля, що нищила споруди на поверхні. Британці застосували 42 такі бомби. За їх допомогою руйнували мости, віадуки, укриття для підводних човнів та берегові батареї. 186 тижнів від 17 серпня 1987-го до 11 березня 1991 року очолювала світовий рейтинг тенісисток німкеня Штеффі Граф (1969 р. н.). Вона поступилася першим місцем молодшій на чотири роки американці Моніці Селеш. Очолити рейтинг знову Граф змогла лише в червні ­1993-го, після поранення Селеш ножем. Під час матчу в Гамбургу на Моніку напав фанат німецької тенісистки. За всю кар'єру (19821999) Граф була №1 світового рейтингу протягом 377 тижнів, що є найкращим показником в історії. Вона здобула перемогу в 900 матчах, виграла олімпійське золото в Сеулі 1988-го та срібло в Барселоні 1992 року, заробила майже $22 млн

18 березня у Карпати повернулася справжня зима. Якщо останніми днями температура на високогір'ї підіймалася до -2...0&dеg;С, то сьогодні у горах вдарив мороз до -18&dеg;С, повідомляють гірські рятувальники Прикарпаття. "На горі Піп Іван Чорногірський хмарно з проясненнями. Температура повітря -18 градусів", - повідомили рятувальники й показали фото з вершини. Північно-східний вітер сягає 10 м/с. Водночас в ур. Заросляк сьогодні сонячно, вітер південно-східний 2-8 м/с, а температура повітря -12&dеg;С. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Синоптикиня сказала, коли повернеться тепло На фото зображена засніжена вершина гори. Видно стару, вкриту товстим шаром снігу та льоду, обсерваторію, відому як "Білий слон". Ландшафт навколо повністю засипаний снігом, а небо частково вкрите хмарами. У вівторок в Україні прогнозують хмарну погоду. На дорогах західних областей подекуди ожеледиця, повідомляє Український гідрометеорологічний центр. У деяких регіонах країни випаде мокрий сніг.