Search trend "Ніколь Кідман"

Sign up, for leave a comments and likes
Update your interests
Також, Ви можете змінити вподобання в налаштуваннях Стрічки
Дзеркало Тижня on we.ua

До середини серпня вже п’ять фільмів 2026-го подолали позначку в мільярд доларів світових зборів, а американський літній прокат удруге після пандемії (уперше це сталося в рік «Барбенгаймера») перевищив 4 млрд дол. Проте осінь цікава якраз тим, що після гарантованих літніх блокбастерів студії випускають значно дивніші проєкти.

Том Круз у «Діґґері» грає літнього нафтового магната, який спричинив глобальну катастрофу. Роберт Паттінсон перевтілюється в телеведучого Кріса Гансена. Мартін МакДона відправляє Джона Малковича та Сема Роквелла на острів Пасхи напередодні перевороту в Чилі 1973 року. А Бред Пітт після «F1» проводить майже весь новий фільм посеред дикої природи поруч із собакою-рятувальником.

ZN.UA зібрало сім світових релізів, які цієї осені виходять в український прокат.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ «Залаштунки»: Фільм про жовті шпалери й порожні коридори зібрав понад 390 мільйонів доларів. Чому глядачів притягує безвихідь

«Практична магія 2» — 10 вересня

Коли перша «Практична магія» вийшла 1998 року, вона не виглядала очевидним кандидатом на франшизу. Фільм Ґріффіна Данна із Сандрою Буллок і Ніколь Кідман одержав стримані відгуки й провалився в прокаті, зате з роками став культовим.

Продюсерка Деніз Ді Нові згадувала, що картина фактично знайшла свою головну аудиторію вже після прокату — через домашні перегляди, стримінги, а згодом TikTok та Instagram.

Знімала сиквел Сюзанн Бір — режисерка «Пташиного короба», яка змінила Ґріффіна Данна. 28 років по тому Буллок і Кідман знову грають сестер Саллі та Джилліан Овенс. Повертаються й Даян Віст та Стокард Ченнінг у ролях тіток Джет і Френні. Молодше покоління родини представляють Джої Кінґ і Мейзі Вільямс.

Сюжет знову обертається навколо родинного прокляття Овенсів: чоловіки, яких кохають жінки цієї родини, приречені на смерть. Цього разу проблема переходить до наступного покоління, а сестрам доводиться повернутися до історії сім’ї.

Є й симпатична деталь для тих, хто пам’ятає оригінал. Для сиквелу заново відтворили будинок Овенсів, причому Буллок розповідала, що декорацію відбудували аж до дрібниць на кшталт ткацького верстата в їдальні. Це добре пояснює, на кого передусім розрахована нова «Практична магія»: фільму потрібно одночасно повернути глядача у знайомий світ і довести, що він існує не лише заради ностальгії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Шон Пенн заспіває «Червону руту», а Сеітаблаєв зіграє офіцера ГУР: п’ять українських кінопрем’єр

«Resident Evil: Оселя зла» — 17 вересня

Кіноадаптації Resident Evil за два десятиліття встигли дуже далеко відійти від ігор, повернутися до Раккун-Сіті, ще раз перезапуститися й отримати серіальну версію. Тепер Sony разом із німецькою Constantin Film здійснило чергову спробу — але цього разу режисером став Зак Креґґер, автор «Варвара» та «Зброї», який написав сценарій у співавторстві з Шеєм Гаттеном.

Головний герой Браян, якого грає Остін Абрамс, — не поліціянт, не спецагент і не знаменитий персонаж із відеоігор. Він — медичний кур’єр, який везе вантаж до лікарні Раккун-Сіті й опиняється всередині катастрофи буквально посеред робочої зміни. Креґґер розповідає нову історію, що відбувається паралельно з подіями Resident Evil 2, але переносить її у сучасність і свідомо відходить від буквальної хронології гри.

Це важлива зміна після років, коли екранізації намагалися або будувати окрему міфологію навколо героїні Мілли Йовович, або якомога швидше показати глядачам упізнаваних Леона, Клер, Вескера та інших персонажів. Креґґер отримує можливість працювати з базовою механікою Resident Evil: звичайна людина потрапляє у простір, де ще не знає правил і значно слабша за те, що на неї полює.

Із бюджетом близько 80 млн дол. Resident Evil тепер має перевірити, скільки авторської свободи можна зберегти всередині одного з найконтрольованіших брендів ігрової індустрії.

  ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Держкіно причетне до зйомок польського фільму «Санаторій Горького. Поєдинок»: яка вигода для України

«Серце звіра» — 24 вересня

У «Серці звіра» Бред Пітт грає Джеймса Белмонта — ветерана Сил спеціальних операцій Армії США, який після авіакатастрофи опиняється у віддаленій частині Аляски. Поруч із ним — Одін, його бойовий пес у відставці. У другорядних ролях — Джей Кей Сіммонс та Анна Ламб.

Режисує фільм Девід Еєр, який уже працював із Піттом у «Люті». Еєр відомий історіями про поліціянтів, військових і чоловіків, замкнених усередині жорсткого середовища, але новий фільм він сам описує значно м’якше — як історію про горе, зцілення та зв’язок людини із собакою. Попри те, що дія відбувається на Алясці, картину знімали повністю в Новій Зеландії. До деяких гірських і льодовикових локацій групу доставляли вертольотами, і кількість обладнання доводилось обмежувати.

Одіна переважно грає Убер — собака з пошуково-рятувальною підготовкою, який належить новозеландському рятувальнику-волонтеру; у певних сценах його підміняли трьома його ж нащадками. Причому різних собак використовували залежно від завдання. Еєр звернув увагу на те, наскільки спокійно пес поводився навіть у вертольоті. У проморолику Пітт називає Одіна «номером один у знімальному плані» й головною зіркою картини.

Для самого Пітта це теж цікава зміна масштабу. Після великих ансамблевих і видовищних проєктів значну частину фільму на ньому триматимуться сцени, де акторові просто немає з ким вести звичний діалог. Якщо взаємини Джеймса й Одіна справді працюватимуть, «Серце звіра» може виявитися доволі камерним фільмом.

  ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Творець “Зоряних війн” назвав штучний інтелект майбутнім кіновиробництва

«Діґґер» — 1 жовтня

Том Круз протягом останніх двох десятиліть майже методично переконував глядачів, що здатен урятувати будь-що: пасажирський літак, команду агентів, ядерний арсенал і за потреби весь світ. У «Діґґері» він грає людину, через яку світ узагалі доводиться рятувати.

Діґґер Роквелл — ексцентричний нафтовий магнат, чия компанія спричиняє екологічну катастрофу: за сюжетом вибух на свердловині відколює від ґренландського льодовика брилу розміром із Коннектикут, і це запускає ланцюгову реакцію аж до загрози ядерної війни.

Після цього Діґґер береться доводити людству, що саме він здатен усе виправити. Джон Ґудмен грає хворого президента США, який вимагає від Діґґера «прибрати за собою».

Для ролі Круз змінив голос, отримав сиве поріділе волосся, живіт і зовнішність, яка майже демонстративно суперечить його звичному образу в блокбастерах. Актор сказав, що йому знадобилося 40 років кар’єри, щоб узути чоботи Діґґера Роквелла.

Для режисера Іньярріту це перший англомовний повнометражний фільм після «Легенди Г’ю Ґласса» (2015). Сценарій він написав іще 2023-го разом зі співавторами «Бердмена» Ніколасом Джакобоне й Александром Дінеларісом та мексиканською письменницею Сабіною Берман; знімали пів року у Великій Британії, до того ж на плівку VistaVision. У картині також зіграли Сандра Гюллер, Різ Ахмед, Майкл Стулбарґ, Джессі Племонс, Емма Д’Арсі та Софі Вайлд.

Поєднання Іньярріту й Круза цікаве вже саме собою. Режисер уміє доводити акторів до фізичної й психологічної крайності. Студія Warner Bros. Pictures описує фільм як «комедію катастрофічних масштабів».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Заплакав на «Гамлеті», провалив вступ до «акторки» і став режисером лише в 47: історія Міхаеля Ганеке

«Соціальна розплата» — 8 жовтня

У фіналі «Соціальної мережі» 2010 року Марк Цукерберг сидів перед ноутбуком і без кінця оновлював сторінку Facebook. Минуло 16 років, і режисер Аарон Соркін повертається до компанії, яка за цей час стала Meta, придбала Instagram і WhatsApp та опинилась у центрі дискусій про алгоритми, політику, психічне здоров’я підлітків і межі відповідальності технологічних платформ.

«Соціальна розплата» — не пряме продовження фільму Девіда Фінчера, а, за формулюванням Sony, його companion piece (споріднена історія). За основу взято розслідування The Facebook Files, опубліковане The Wall Street Journal 2021 року: співробітниця Facebook Френсіс Хауґен у виконанні Майкі Медісон передає журналістові Джеффу Горвіцу (Джеремі Аллен Вайт) внутрішні документи компанії. У фільмі також знялися Білл Берр, Вунмі Мосаку, Біллі Маґнуссен і Бетті Ґілпін.

Марк Цукерберг цього разу теж інший. Соркін три дні намагався переконати Джессі Айзенберга знову взяти роль, яка принесла акторові номінацію на «Оскар», але той відмовився: за словами Соркіна, Айзенберг більше не хоче, щоб його ототожнювали з Цукербергом. Його замінив Джеремі Стронг, зірка «Спадкоємців».

Стронг написав Цукербергу. Актор пояснив, що хотів попередити: підходитиме до ролі серйозно та з повагою, незалежно від ставлення до свого героя. Цукерберг відповів, але зміст листування Стронг не розкрив.

Одна з головних інтриг полягає в тому, чи залишить Соркін героям достатньо простору для суперечностей — чи перетворить складну історію Facebook на процес із уже готовим обвинувальним висновком.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ Анатомія обману: як фільми-головоломки грають на тому, чого ми насправді боїмося

«Праймтайм» — 22 жовтня

У середині 2000-х американський журналіст Кріс Гансен став телевізійною знаменитістю завдяки циклу розслідувань To Catch a Predator («Спіймати хижака»). Дорослих чоловіків, які в Інтернеті домовлялися про зустріч із неповнолітніми, заманювали в підготовлений будинок. Там замість підлітка на них чекали Гансен, приховані камери, а згодом — поліція.

Саме цю історію розповідає «Праймтайм». Кріса Гансена грає Роберт Паттінсон. A24 описує події дуже лаконічно: 2006 рік, ведучий To Catch a Predator вирішує увійти в історію телебачення.

Формат швидко став масовим видовищем, породив наслідувачів, а методи творців дедалі частіше викликали питання про межу між журналістикою, правоохоронною роботою та публічним приниженням.

За час виходу проєкту в ефір і внаслідок співпраці з громадською групою Perverted Justice та поліцією було здійснено численні затримання. Серед підозрюваних опинялися люди різних професій: учителі, поліціянти, військові, священники та чиновники.

Найгучніша операція відбулася в листопаді 2006-го в містечку Мерфі, штат Техас. Один із фігурантів, помічник окружного прокурора, так і не приїхав до підставного будинку — тоді поліція разом зі знімальною групою вирушила до нього додому. Під час обшуку він застрелився. Проти решти затриманих у Мерфі місцева прокуратура згодом зняла всі обвинувачення, а сестра загиблого подала до NBC позов на понад 100 млн дол., який сторони врегулювали позасудово. До 2007-го проєкт завершився.

Для режисера Ленса Оппенгайма це дебют у повнометражному ігровому кіно після документальних робіт для HBO. Сценарій написав Аджон Сінґ. Паттінсон не тільки виконує головну роль, а й продюсує картину — серед продюсерів також Арі Астер. Цього року стрічка змагатиметься у Венеції за «Золотого лева».

«Праймтайм» може виявитися фільмом не стільки про телебачення нульових, скільки про те, чому аудиторії настільки подобається дивитися, як покарання перетворюється на контент.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ На фронті загинув актор Євген Бушмакін, відомий за фільмом “Герой мого часу”

«Дикий кінь номер дев’ять» — 5 листопада

Мартін МакДона знову збирає двох складних чоловіків, відправляє їх у красиве віддалене місце й поступово руйнує їхні стосунки. Після Брюгге та острова Інішерін цього разу місцем дії стає Рапа-Нуї, або острів Пасхи, а героями — двоє агентів ЦРУ.

Події відбуваються напередодні військового перевороту 11 вересня 1973 року, який скинув уряд Сальвадора Альєнде й привів до влади Авґусто Піночета. Агенти Кріс і Лі прибувають із Сантьяго на острів за наказом керівника бюро MJ, якого грає Стів Бушемі. Кріса грає Джон Малкович, його молодшого напарника — Сем Роквелл.

МакДона розповідав, що побував на острові Пасхи багато років тому й відтоді хотів знайти історію, яку варто було б там зняти. У центрі нового фільму він ставить Кріса — досвідченого, складного за характером агента. Саме зв’язок Кріса з двома бунтівними студентками (Маріана ді Джіроламо та Айлін Салас) ставить поїздку під загрозу.

Сам режисер описує картину як розмову про провину, гріхи й підбиття підсумків власного життя. Це його перший повний метр після «Банші Інішеріна». Світова прем’єра відбудеться на Венеційському кінофестивалі на початку вересня, де фільм змагатиметься за призи.

З МакДоною Роквелл працює втретє — після «Семи психопатів» і «Трьох білбордів за межами Еббінга, Міссурі». Том Вейтс теж повертається до режисера після «Семи психопатів». Але цього разу особливо цікавою видається пара Роквелл — Малкович: у МакДони такі чоловічі союзи майже ніколи не залишаються просто дружбою чи партнерством. Через них він говорить про образи, провину, вірність і про речі, які люди роками не можуть сказати одне одному прямо.

Втручання США у чилійську політику й таємні операції ЦРУ проти уряду Альєнде підтверджені розсекреченими документами й сенатськими розслідуваннями. Водночас прямої участі ЦРУ саме у перевороті 11 вересня 1973 року ці матеріали не встановлюють.

Go to zn.ua
ФАКТИ on we.ua
Зірку знову бачили з фінансистом Майклом Рейнштейном
Go to fakty.ua
Українські Національні Новини on we.ua

Ніколь Кідман дебютувала в TikTok, показавши закулісся прем’єри "Практичної магії 2"

Ніколь Кідман приєдналася до TikTok і показала підготовку до прем’єри «Практичної магії 2» у Лондоні. Вона також позувала зколегами.

Go to unn.ua
New Voice on we.ua
Відомі голлівудські актриси Сандра Буллок та Ніколь Кідман вразили ефектним виходом на прем'єрі фільму Практична магія 2. Стрічка є продовженням культового фільму 90-х, в якому акторки зіграли сестер-відьом.
Go to life.nv.ua
24 Канал on we.ua
Смерть легендарної кантрі-співачки Доллі Партон сколихнула весь світ. Зіркові колеги продовжують ділитися щемливими спогадами про артистку, однак публікація Ніколь Кідман привернула особливу увагу фанатів через несподівану деталь. Повний текст новини
Go to 24tv.ua
BBC News Україна on we.ua
Роберт Паттінсон у похмурій драмі про скандальне реаліті-шоу, Ніколь Кідман і Сандра Буллок у продовженні "Практичної магії", а ще монстри, відьми, зомбі та історії про виживання - у вересні в кіно буде що подивитися.
Go to bbc.com
Фокус on we.ua
Ніколь Кідман здивувала прихильників, продемонструвавши у соцмережах свій природний образ із кучерявим волоссям під час подорожі до Ісландії. Шанувальники та експерти зазначають, що такий стильний крок миттєво візуально омолодив 59-річну оскароносну акторку.
Go to focus.ua
24 Канал on we.ua
Акторка Ніколь Кідман показала у соцмережах кадри зі своєї мандрівки Ісландією, назвавши її "подорожжю всього життя". І справді, ця країна вражає навіть досвідчених мандрівників: тут можна побачити могутні льодовики, дивовижні водоспади, вулканічні пейзажі та відпочити у гарячих геотермальних джерелах. Повний текст новини
Go to 24tv.ua
ФАКТИ on we.ua
Виявляється, розлучення зіркової пари стало повною несподіванкою для їхніх шанувальників, але не для близького оточення
Go to fakty.ua
24 Канал on we.ua
Ніколь Кідман, схоже, знає секрет відпочинку, про який багато хто лише мріє: яхта, Ісландія, красиві краєвиди, доньки та жодного натяку на робочі. Повний текст новини
Go to 24tv.ua
КоментаріUA on we.ua
75-та церемонія премії "Оскар", яка відбулася у 2003 році, стала однією з найбагатших на культові шедеври. Тоді за золоті статуетки змагалися картини, які назавжди змінили свої жанри.Головні фаворити та тріумфатори"Чикаго" (Chicago): легендарний мюзикл Роба Маршалла виборов 6 статуеток, включно з нагородою за "Найкращий фільм". Історія про злочин, шоу-бізнес та медійну славу в Джазову еру повернула популярність жанру мюзиклу у XXI столітті."Піаніст" (The Pianist): драма Романа Поланскі про виживання музиканта Владислава Шпільмана у варшавському гетто здобула нагороди за режисуру та сценарій. 29-річний Едрієн Броуді став наймолодшим актором, який отримав "Оскар" за головну чоловічу роль."Віднесені привидами" (Spirited Away): анімаційний шедевр Хаяо Міядзакі здобув статуетку як найкращий анімаційний фільм. Казка про дівчинку Тіхіро у світі духів досі вважається вершиною світової анімації.Кіно, що увійшло в історіюТакож серед переможців року варто виділити:"Володар перснів: Дві вежі": виборов дві нагороди за візуальні ефекти та звук, остаточно встановивши нові стандарти для жанру фентезі."Години": драма про долі трьох жінок із різних епох, за роль у якій Ніколь Кідман отримала свій перший "Оскар"."8 миля": культова драма з Емінемом, чий трек "Lose Yourself" став першою реп-композицією в історії, що здобула "Оскар".Ці стрічки довели, що справжнє кіно залишається захопливим і через роки.Нагадуємо: раніше портал "Коментарі" публікував переможців "Оскара" 2002 року та розповідав, які культові фільми варто переглянути сьогодні.
Go to life.comments.ua
Букви on we.ua

Джерело: Daily Beast

Ніколь Кідман розповіла, як переживає розлучення з Кітом Урбаном після 19 років шлюбу та яким бачить своє майбутнє. За словами 59-річної акторки, її життя склалося не так, як вона планувала, і зараз вона намагається прийняти ці зміни та рухатися далі.

Про це Кідман розповіла в інтерв’ю британському Vogue. На розлучення з новозеландським кантрі-співаком Кітом Урбаном вона подала у вересні минулого року.

Акторка зізналася, що раніше мала зовсім інше уявлення про своє майбутнє. Після розриву їй довелося переглянути ці плани, а зараз вона не знає, як складеться її життя далі.

“Я по-іншому уявляла, яким буде моє життя, але тепер воно таке. Ти будуєш усі ці плани, маєш уявлення про те, як усе складеться, а потім виявляється, що все… не так. Доводиться пристосовуватися. Адаптуватися. Майбутнє зараз для мене абсолютно невідоме”, – сказала Кідман.

Кідман та Урбан розійшлися без тривалих судових суперечок. Причиною розлучення вони назвали непримиренні розбіжності. Колишнє подружжя домовилося про спільну опіку над двома доньками – 18-річною Сандей Роуз і 15-річною Фейт Маргарет. Також вони вирішили фінансові питання без судового розгляду: ніхто з них не має виплачувати іншому аліменти.

Попри те, що розлучення минуло без публічного конфлікту, Кідман розповіла, що досі переживає розрив. За її словами, оточення іноді дивується тому, як вона реагує на складні життєві ситуації, оскільки сама акторка більше покладається на власні почуття, ніж на тривалий аналіз того, що сталося.

“Я не схильна надто багато все обдумувати й, мабуть, не настільки аналітична. Я значно більше керуюся почуттями й серцем. Я просто думаю: “Гаразд, що я тут відчуваю? Спробую”. Це дивує людей, бо, думаю, вони очікують, що я буду значно розважливішою, але це не так”, – пояснила вона.

На запитання, чи лякає її невизначеність після завершення майже двадцятирічного шлюбу, Кідман відповіла, що певний час справді відчувала сильний страх. Згодом вона вирішила не зосереджуватися на ньому та дивитися в майбутнє з “відкритим серцем”.

За словами акторки, тепер вона намагається “просто рухатися вперед із величезною надією”, хоча поки не знає, що чекає на неї далі.

Справлятися зі змінами Кідман, за її словами, допомагають старші жінки з її оточення, яких вона вважає наставницями. Їхній досвід допоміг їй спокійніше ставитися до невдач, помилок і складних подій у власному житті.

“Я знаю свій характер. Я знаю свій талант. Я знаю, хто я. Якщо я припущуся помилки й щось не спрацює або в моєму житті станеться щось принизливе – нічого страшного. Інші люди теж через це проходили, і це нормально. Не треба надавати цьому надмірної ваги”, – сказала Кідман.

Шлюб із Кітом Урбаном був для акторки другим. Раніше Кідман протягом 11 років була одружена з Томом Крузом. Вони одружилися у 1990 році, коли їй було 23 роки, а згодом усиновили двох дітей – Ізабеллу та Коннора. Зараз їм 33 і 31 рік відповідно.

Згадуючи стосунки з Крузом, Кідман розповіла, що на початку їхнього шлюбу була настільки закохана, що не переймалася можливими наслідками для своєї акторської кар’єри. За її словами, тоді оточення попереджало, що шлюб із настільки відомим актором може вплинути на її професійне життя.

“Ми просто шалено закохалися одне в одного, все було настільки просто. Пам’ятаю, люди казали мені: “Гаразд, це справді вплине на твою кар’єру”. А я відповідала: “Мені байдуже. Я закохана. Я хочу бути заміжньою”, – згадала вона.

Кідман також зізналася, що тоді була настільки захоплена своїм “чоловіком-кінозіркою», що була готова “пожертвувати кар’єрою”.

Шлюб Кідман і Круза завершився у 2001 році та свого часу привернув значну увагу медіа. Однак, за словами акторки, навіть досвід попереднього публічного розлучення не зробив нинішній розрив легшим.

Кідман зазначила, що до переживань після завершення стосунків неможливо звикнути, навіть якщо людина вже проходила через подібний досвід.

“Це щоразу щось нове… Щоразу!” – сказала акторка.

  • Акторка Ніколь Кідман вперше публічно прокоментувала розрив із музикантом Кітом Урбаном після 19 років шлюбу.

Запис «Я по-іншому уявляла своє життя»: Ніколь Кідман – про розлучення після 19 років шлюбу спершу з'явиться на Букви.

 on we.ua
Gazeta.ua on we.ua

Американська акторка та колишня наречена Володимира Кличка Гейден Панеттьєр померла у віці 36 років

Про трагедію виданню Associated Press повідомив батько акторки. Причину смерті він не розголошував. Зірка не дожила лише кілька днів до свого 37-річчя.

"З глибоким сумом ми повідомляємо про трагічну смерть нашої улюбленої Гейден. Вона була неймовірним світлом і силою природи, яка дарувала любов і радість усім, хто її знав, а також мільйонам глядачів", - зазначив батько Панеттьєр у своїй заяві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер режисер "Маски" та "Кошмару на вулиці В'язів 3" Чак Рассел

Гейден здобула світову славу завдяки головним ролям у серіалах "Герої" та "Нешвілл". За останній її двічі номінували на "Золотий глобус".

Українцям вона добре відома через тривалі стосунки з боксером Володимиром Кличком. Пара перебувала разом понад дев'ять років і була заручена. У 2014 році у них народилася донька Кая Євдокія. У червні 2015 року доньку спортсмена й акторки охрестили у Києво-Печерській лаврі.

Через післяпологову депресію та залежності Панеттьєрі пережила складні часи. У 2018 році пара остаточно припинила заручини, після чого опіку над дитиною взяв Володимир.

В останні роки Панеттьєрі розповідала про свій досвід боротьби із залежністю та проблемами ментального здоров'я. Вона проходила реабілітацію та поступово поверталася до роботи в кіно й на телебаченні.

Знаменитість неодноразово приїжджала до Києва та публічно підтримувала Євромайдан.

Раніше голлівудська акторка Ніколь Кідман зізналася, що десятирічний шлюб із Томом Крузом ледь не коштував їй успішної кінокар'єри. Знаменитість розповіла, що ще до весілля близькі люди говорили їй про можливі наслідки. Знайомі попереджали її, що шлюб зі знаменитістю такого масштабу може означати життя в його тіні. Їхній роман тривав понад десять років. Пара одружилася у грудні 1990 року. У 1992-му вони удочерили доньку Ізабеллу, а через три роки усиновили сина Коннора.

Go to gazeta.ua
ФАКТИ on we.ua
Акторка зробила несподіване зізнання
Go to fakty.ua
Korrespondent.net on we.ua
Ніколь Кідман поділилася спогадами про 11-річний шлюб із Томом Крузом та свої відмови того періоду.
Go to ua.korrespondent.net
Korrespondent.net on we.ua
Відома акторка взяла участь у відвертій фотосесії та дала інтерв'ю популярному глянцю, здивувавши фанатів низкою несподіваних зізнань.
Go to ua.korrespondent.net
24 Канал on we.ua
Ніколь Кідман згадала час, коли її роман із Томом Крузом викликав у Голлівуді не лише цікавість, а й тривогу за її кар’єру. Акторку попереджали, що шлюб із суперзіркою може залишити її в тіні чоловіка. Кідман, щоправда, тоді мала інший план: була закохана, хотіла заміж і явно не збиралася будувати стосунки за порадами голлівудських стратегів. Повний текст новини
Go to 24tv.ua
Фокус on we.ua
59-річна Ніколь Кідман вперше відверто заговорила про свій шлюб з голлівудським серцеїдом Томом Крузом. Цей союз став ледь не став крахом для її акторської кар'єри.
Go to focus.ua
Дзеркало Тижня on we.ua
25 років тому на екрани вийшов зразковий готичний трилер іспанського режисера Алехандро Аменабара «Інші». Тонко сконструйована атмосфера містичного мороку, вміле нагнітання саспенсу, чудова акторська гра Ніколь Кідман і фінальний твіст (тобто несподіваний сюжетний поворот, що ставить історію з ніг на голову або навпаки, як у випадку з «Іншими») миттєво зробили цю стрічку класикою. Фільм стабільно потрапляє до рейтингів жовтих видань на кшталт «10 фільмів, які зламають вам мозок» поряд з іншими шедеврами жанру фільм-головоломка — «Олдбоєм», «Серцем Ангела», «Підозрілими особами», «Жорстокою грою» та «Шостим чуттям», яке є тематично найближчим до «Інших».
Як працює цей драматургійний прийом із нашою свідомістю й підсвідомістю та як твісти відображають поточний політичний момент і фобії суспільства, — шукаємо відповіді разом.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Премʼєра “Американської історії жахів: 13”: Аріана Гранде дебютує в культовому серіалі


Нейробіологія в поміч
Хороший твіст, здатний і справді «зламати нам мозок» (у попкультурі таке кіно називають Mindfuck), завжди математично чесний — він просто використовує стереотипи й наш глядацький досвід проти нас самих. Цей феномен пояснюють нейробіологія та когнітивна психологія.
В «Інших» Алехандро Аменабар розкриває всі карти з першої ж хвилини фільму: будинок героїні Ніколь Кідман геть відрізаний від зовнішнього світу, її діти мають хворобливу чутливість до світла, а чоловік, який повернувся з війни, відверто нагадує зомбі, хіба що не агресивного. Але ми настільки звикли до тропів жанру «будинок із привидами» з усіма його таємничими кроками за дверима та скрипучими мостинами, що просто не помічаємо доволі прозорих підказок: наше сприйняття заблоковане жанровими кліше. Ми бачимо на екрані тільки те, що очікуємо побачити. Науковою мовою це називається предиктивним кодуванням.
Психологічну механіку твісту описано в авторитетних науково-популярних виданнях Psychology Today та Scientific American. Майстерний твіст б’є по базових алгоритмах виживання мозку, зламуючи нашу систему сприйняття. Якщо розкласти цей злам на етапи, отримаємо три ключові когнітивні механізми. Перший із них — саме предиктивне кодування, коли мозок задля економії енергії не аналізує з нуля кожну секунду реальності, а будує прогностичні моделі. І коли ми сідаємо дивитися фільм, він миттєво завантажує звичну жанрову схему.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Епідемія горорів у прокаті: на українського глядача чекають сеанси кінопсихотерапії


Хоч би яким радикальним був фінальний твіст, усі підказки від самого початку лежать на поверхні й виявляються до болю очевидними. Наприклад, ім’я клієнта приватного детектива Гаррі Ангела у класичному фільмі-головоломці «Серце Ангела» (1987) Алана Паркера. Однак мозок просто ігнорує всі натяки.
Сам момент кульмінаційного твісту — це те, що у психології називають зміною гештальту. У фіналі режисер не дає нових підказок, він просто змушує усі вже відомі нам елементи історії миттєво скластись у новий візерунок. У цьому й полягає головний психологічний трюк: побачивши нову картину, «розбачити» її та повернутися до звичних патернів уже неможливо на суто фізіологічному рівні. Щойно ми дізналися фінал «Інших», наш мозок назавжди перекодував цей фільм.
Але коли ми передивляємося таке кіно, то помічаємо, що щось не сходиться. Наприклад, ми нарешті звертаємо увагу на те, що слуги занадто спокійні, а будинок чомусь тривожно відірваний від решти світу. А в «Острові проклятих» (2010) Мартіна Скорсезе помічаємо, що охорона психіатричної лікарні суворого режиму надто знервовано реагує на звичайного маршала. Це спричиняє когнітивний дисонанс. Утім, коли всі суперечності набувають сенсу у фіналі картини, ми відчуваємо глибоке психологічне полегшення.
Іноді цей світ — не те, чим здається
Один із перших відомих нам фінальних твістів у кіно — дитя епохи модернізму. Після Першої світової війни митці, охоплені жахами глобальної бійні, відмовилися від реалізму й у пошуках нових художніх прийомів сфокусувалися на суб’єктивному сприйнятті. Так модернізм приніс у культуру глобальний сумнів у тому, що світ узагалі пізнаваний.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Смерть їм личить. 25 років серіалу «Клієнт завжди мертвий», який переписав правила телебачення, «Клан Сопрано», «Прослушка» та інші


У класичному творі німецького кіноекспресіонізму «Кабінет доктора Калігарі» (1920) Роберта Віне глядач протягом усього фільму спостерігає за моторошною історією про сомнамбулу-вбивцю та зловісного лікаря. Водночас візуальний ряд стрічки абсолютно божевільний. Ми бачимо поламані театральні декорації зі спотвореною перспективою, криві й нереальні, немов у жахливому сні, з намальованими на стінах тінями та гротескним гримом персонажів. А у фіналі дізнаємося, що весь цей світ, створений засобами радикального авангарду, — не просто мистецтво заради мистецтва, а проєкція свідомості пацієнта психіатричної клініки. Так фінальний твіст пояснює саму форму фільму.
Якщо звернутися до теорії драматургії, то фінальні твісти в «Кабінеті доктора Калігарі» та «Острові проклятих» побудовані на перетині двох тропів: «онтологічного шоку», коли зламується сама реальність, і «ненадійного оповідача».
Найпоказовіший приклад «онтологічного шоку» в голлівудській класиці — «Планета мавп» (1968) Франкліна Дж. Шаффнера. Фізична реальність фільму залишається незмінною, але у фіналі глядач разом із героєм з’ясовує, що екранний світ влаштований зовсім інакше, ніж передбачали вихідні умови фільму. У такому кіно твіст ламає не сюжетну конструкцію, а базові координати побудови екранного світу — час, географію та саму тканину цієї фізичної реальності.
Обдури мене
Якщо фільмів «онтологічного шоку» не так і багато, й усі вони ставали великими подіями — як «Шоу Трумана» (1998) Пітера Віра та особливо «Матриця» (1999) сестер Вачовскі, то прийом «ненадійного оповідача» — найпоширеніший. А ще найінтимніший, адже ми дивимося фільм очима головного героя, щиро поділяємо його думки й почуття — і довіряємо його картині світу, яка зрештою виявляється проєкцією хворого або злочинного розуму. Саме тому фінальний твіст справляє на нас таке глибоке враження.







Чому ми хочемо, щоб вони вижили? Антропологія нашої любові до покидьків




Один із ранніх прикладів тропу «ненадійного оповідача» — новела Моріса Леблана «Арешт Арсена Люпена» (1905), де герой від першої особи описує, як на кораблі триває активне полювання на невловимого крадія, і сам береться його викрити. Злочинцем, як ви вже, мабуть, здогадалися, виявився сам оповідач.
Такий фільм вимагає від актора тримати найвищий градус напруги, й дуже часто головні ролі «ненадійних оповідачів» у фільмах-головоломках ставали видатними акторськими перформансами. Як, наприклад, робота Кевіна Спейсі в «Підозрілих особах» (1995) Браяна Сінгера. А найгеніальнішим режисерським утіленням став шедевр Акіри Куросави «Расьомон» (1950), який не просто використав цей троп, а й дав ім’я цілому психологічному феномену — «ефекту Расьомона».
Ми бачимо історію вбивства самурая та зґвалтування його дружини з погляду чотирьох різних учасників подій, аж до свідчень духу самого загиблого. Та головний твіст полягає не у викритті вбивці (якого, за законами детективного жанру, ми підозрюємо найменше, що не менш геніально обіграв Моріс Леблан), а в тому, що кожен з оповідачів бреше. Однак брешуть вони не заради вигоди, а щоб утримати власну крихку картину світу — і захистити власну честь або соціальний статус. За Куросавою, жодної об’єктивної істини не існує, а людина настільки пихата, що не здатна бути чесною із собою та іншими навіть після смерті.
Хто я насправді?
Серед інших популярних тропів, на яких ґрунтуються фільми-головоломки, варто виділити «спланований спектакль» (класичні «Дияволиці» 1955 року Анрі-Жоржа Клузо) та прийом «ілюзії ідентичності». Якщо троп «ненадійного оповідача» найбільш розхожий, то «ілюзія ідентичності» — один із найскладніших і найефектніших у виконанні, оскільки б’є по наших найглибинніших установках. Тут глядача свідомо вводять в оману не сюжетні повороти, а сама природа протагоніста: весь фокус у тому, на кого ми взагалі дивимося.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Науковці розкритикували “Одіссею” Крістофера Нолана: що не так із новим фільмом


Найчастіше таке кіно побудоване на гендерному твісті, як «Жорстока гра» (1992) Ніла Джордана або «М. Баттерфляй» (1993) Девіда Кроненберга. Його довів до досконалості Педро Альмодовар в одному зі своїх останніх шедеврів «Шкіра, в якій я живу» (2011). На жаль, у масовій свідомості це найбільш недооцінений фільм режисера. Від Альмодовара звикли очікувати бурхливих пристрастей і яскравих барв його ексцентричних мелодрам — натомість глядач опиняється всередині цинічного, просякнутого чорним гумором психологічного трилера з елементами боді-горору.
Ми впевнені, що дивимось історію про божевільного пластичного хірурга, який тримає під замком прекрасну полонянку, намагаючись відтворити обличчя своєї загиблої дружини. Твіст у тому, що жертва — не жінка, а молодий хлопець, якого хірург вважав винним у зґвалтуванні доньки і якому він помстився, піддавши примусовому гендерному переходу.
На тлі фільму Кроненберга, знятого за класичним сюжетом, таке позбавлення героя-чоловіка його ідентичності створює подвійний ефект: воно шокує й водночас смішить своєю безглуздістю. Але геній Альмодовара в тому, що він бере цей майже анекдотичний гендерний твіст і підносить до рівня античної трагедії.
Не менш трагікомічним є те, що 15 років тому фільм «Шкіра, в якій я живу» триразово окупився в прокаті та зірвав оплески на фестивалях, але сьогодні не оминув би цензури «нової етики». Навіть режисеру, який оспівує квір-культуру, не вибачили б того, що він створив боді-горор навколо ідеї примусового гендерного переходу.
Інший приклад такого тропа — славнозвісний «Той, хто біжить по лезу» (1982). Як і блискучий дебют Данкана Джонса «Місяць 2112» (2009), класичний сай-фай-нуар Рідлі Скотта безжально ламає екзистенційну ідентичність героя. Тільки у Скотта фільм навмисно залишає відкритим питання, чи є сам протагоніст андроїдом, а у Джонса він виявляється лише черговою копією в нескінченному ланцюжку клонів.
Змова некомпетентних
Уважний читач уже помітив би деякі цікаві збіги — наприклад, що умовне «золоте століття» фільмів-головоломок припадає на 1990-ті та початок нового тисячоліття, — а отже, готовий до фінального твісту нашої статті.
Так от, твіст у кіно — це не просто сценарний трюк, а барометр колективної тривожності. Анатомія екранної містифікації завжди була зліпком колективних страхів, що визначали нерв конкретної історичної епохи. Якщо накласти типологію твістів на таймлайн, то ми побачимо, як фобії глядачів еволюціонували від недовіри до сусіда до сумнівів у власному розумі.
Наприклад, згідно з дослідженнями Британського інституту кіно, в епоху маккартизму та загальної параної у 1950–1960-ті «червона загроза» сублімувалась у фантастику та психологічні трилери. Головний маніфест цього страху, за версією видання Sight & Sound, — фільм «Вторгнення викрадачів тіл» (1956) Дона Сігела, в якому близькі люди виявляються позбавленими емоцій двійниками-прибульцями.
Іншим домінантним твістом епохи був «спланований спектакль», побудований на змові та зраді найближчих. У вже згаданих «Дияволицях» або гічкоківському «Запамороченні» (1958) герой стає жертвою холодної й цинічної комбінації, тож довіряти не можна нікому, навіть власному чоловікові або дружині.
А сьогодні? Чого ми боїмося просто зараз і в який спосіб наші фобії заломлюються в кіношних твістах? Про це точиться чимало дискусій як у соцмережах, так і в профільних медіа. Можна сказати, що сучасне кіно породило новий троп, який ми умовно назвемо терміном із західної політології та соціології — «криза некомпетентності». Ним описують реальну інституційну кризу сьогодення, коли системи тріщать по швах не через підступний план, а через банальний непрофесіоналізм, хаос і деградацію управління.
Уявлення про певну глобальну змову, властиве фільмам 30-річної давнини, у діапазоні від мегакорпорацій аж до витонченого маніяка-одинака, створювало ілюзію порядку — мовляв, у цього світу є хоч якась структура. Але у 2020-х ми раптом усвідомили, що за кермом нікого немає. Екзистенційний жах сучасної людини полягає в тому, що еліти та системи, від яких залежить наше життя, насправді некомпетентні, сліпі у своїх алгоритмах або просто недолугі. Це уявлення переконливо відобразилось у таких помітних фільмах із сюжетними твістами, як «Еддінгтон» (2025) Арі Астера та «Ножі наголо: Скляна цибулина» (2022) Раяна Джонсона.
Фразу, яку часто цитують як пєлєвінську, можна переказати так: «світом править не таємна ложа, а явна лажа».
Go to zn.ua
Gazeta.ua on we.ua
Голлівудський актор Роберт Дауні-молодший, який підкорив глядачів роллю Тоні Старка у фільмах Marvel, уклав рекордний контракт на зйомки у нових стрічках франшизи.
Про це повідомило видання Daily Mail. Актор повернеться у фільмах "Месники: Судний день" та "Месники: Таємні війни" в новому образі. Цього разу він зіграє головного антагоніста - Доктора Дума.
За участь у двох фільмах Marvel Studios Роберт Дауні-молодший отримає близько $100 млн - по $50 млн за кожну стрічку. Завдяки цьому він увійшов до списку найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ексчоловік Ніколь Кідман відреагував на чутки про її новий роман
Роль Тоні Старка стала для артиста справжнім проривом. До початку роботи в кіновсесвіті Marvel він переживав складний період життя через залежність і проблеми із законом. Після цього актор зміг повернутися до кар'єри та став одним із найвідоміших голлівудських артистів.
Фільми за участю Роберта в ролі Залізної людини принесли Marvel Studios понад $12 млрд у світовому прокаті. Саме тому студія вирішила повернути актора до франшизи, але вже в новому амплуа.
У 2024 році Дауні-молодший також отримав премію "Оскар" за роль другого плану у фільмі "Оппенгеймер".
Раніше одним із найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду був Том Круз. За фільм "Місія нездійсненна: Фінальна розплата" він отримав близько $46 млн.
Раніше Круз відреагував на рішення доньки 20-річної Сурі офіційно відмовитися від його прізвища. За словами інсайдерів, артист болісно сприйняв рішення дівчини, яка тепер офіційно використовує прізвище Ноель - друге ім'я своєї матері Кеті Голмс. Сурі навчається в Університеті Карнегі-Меллон у Пенсильванії. Нещодавно вона зареєструвалася для участі у виборах за новим місцем проживання під ім'ям Сурі Ноель.
Go to gazeta.ua

Join to the Platform

Captcha code

By clicking the "Register" button, you agree with the Public Offer and our Vision of the Rules

Back to authorization

Last comments

What is wrong with this post?