Search trend "рівно"

Ми нібито "винні" в тому, що перед тим знищили декілька літаків, з яких нас убивали ракетами останні три з гаком роки, і тим "спровокували" Дональдового героя та друга Владіміра на "помсту".У цій історії мене дивує не Трамп, з яким все давно зрозуміло будь-кому бодай трохи адекватному (і так, тих, до кого щось досі про Трампушку не дійшло і хто досі плекає надії в стилі "омріяного 20 січня", уже давно час публічно визнати клінічними ідіотами з відповідним суспільним статусом).Дивують наші медійники, які прихитрилися ще до цього вислову нашого ворога самі почати обговорення питання "чи є путінська атака відповіддю на нашу "Павутину"?".Здається, це та ситуація, коли доведеться вкотре пояснювати абсолютно очевидні та елементарні речі. Наперед прошу вибачення у тих, для кого все написане нижче давно зрозуміло, – виявляється, ми з вами досі у меншині та "бульбашці", і пояснення простих базових істин, на жаль, досі необхідне.Ці базові істини лежать не у площині геополітики, а у сфері кримінології та психопатології.Нещодавно в ході "битви титанів" Маск vs Трамп з уст Ілонушки прозвучала цікава інфа що чинний президент США нібито є фігурантом так званих файлів Епштейна.Хто поза дискурсом – мова про список у півтори сотні дуже багатих збоченців, для яких такий само багатий збоченець Епштейн "підганяв" дітей та підлітків для сексуальних розваг.Не знаю, чи дійсно Трамп був одним із клієнтів Епштейна, але психологічно він точно підходить на таку роль. І саме в цьому ключ до розуміння його ставлення до нас та до росіян.У світогляді педофіла, як і будь-якого іншого ґвалтівника, жертва завжди є винною.Вона винна і в тому, що у ґвалтівника виникли бажання, про злочинність яких він насправді добре знає. І в тому що при реалізації цих бажань йому доводиться долати якісь складнощі. Тим більше жертва винна у тому що він боїться покарання та відчуває від цього дискомфорт.Жертва винна за визначенням – бо для ґвалтівника це єдиний спосіб не почуватися винним самому.Читайте також: Чому з українського дискурсу зникло слово "перемога"Але жертва, яка відмовилась бути покірною та насмілилась чинити опір, не просто винна – вона винна стократно.Вона винна у тому, що зіпсувала ґвалтівнику задоволення. Винна в тому, що позбавила його головної радості – насолоди владою та чужим страхом. Винна в тому, що він відчув свої власні безсилля та страх.Нам, психічно здоровим індивідам, ніколи не зрозуміти всю безодню люті та ненависті ображеного ґвалтівника, якому насмілились чинити опір. Тим більше, опір успішний.А от Трампу та Путіну ці почуття зрозумілі. І тому вони разом ненавидять нас, українців.Коли Трамп намагається зобразити з себе стороннього дорослого глядача, який дає дітям – Україні та рашці - трохи "побитися в парку" (хто пропустив – це його попередня епічна цитата), він бреше з усією хитрістю, властивою педофілам та іншим прихованим збоченцям.Мова не про двійко дітей та дорослого за кущами. Мова про двох ґвалтівників-педофілів, один з яких напав на дитину, а другий з-за кущів спостерігає за спробою більш сміливого однодумця. Спостерігає з захватом, заздрістю та щирим співчуттям. Співчуттям, зрозуміло, що не жертві, а такому, як сам, тільки більш рішучому та успішному.Але якщо перший ґвалтівник уже давно зняв маску та не ховається, то другому поки що доводиться маскуватись під нормальну людину – хоча чим далі, тим більш незграбно та непереконливо.Звідси спроба спершу прирівняти жертву та ґвалтівника, поставити їх поруч як двох нерозумних дітлахів. А далі – цілком закономірне перенесення провини з ґвалтівника на жертву.Жертва винна у тому, що чинить опір, – у світі педофілів це очевидна істина, так само як у світі нормальних людей злочинцем вважається ґвалтівник.Психологія Пу також дуже добре відома. Це типовий гопник із підворітні, дрібний крисьониш, який прихитрився вижити у пітерських дворах із їхніми законами джунглів, де правий той, хто сильний, і всі мають підкорятися тупій силі.Ти можеш бути розумняшкою-відмінником, або мати золоті руки майстра, або заробляти добрі гроші – все це не важить, коли в підворітні тебе зустрічає зграя гопоти. Ти мусиш віддати все, що маєш, та на додаток попринижуватись і продемонструвати гопоті "повагу" – і тоді тебе не занадто сильно битимуть.Гопники не ідіоти. Вони добре знають свою ницість, вони відчайдушно заздрять тим, хто розумніший, багатший, успішніший. І цілком свідомо компенсують цю свою ницість грубою силою.Якщо ж ти насмілишся дати їм здачі – злість та жорстокість гопоти не знатиме міри, бо ти замахнувся на те єдине, що дає їм ілюзію гідності та дозволяє не комплексувати перед кращими за себе.Путін такий не один – описана вище психологія гопоти є національною психологією росіян, які недарма обрали саме Пу на свого самодєржця.Століттями вся ідентичність росіян будувалась на тому, що вони тупіші, бідніші та невміліші за всіх своїх сусідів – натомість сильніші та жорстокіші.Шалена заздрість до чужих багатств, умінь, налагодженого побуту не спонукала до навчання на сусідському прикладі, а навпаки – сублімувалась у бажання "нагнути" сусідів грубою силою, пограбувати все що можна, а решту – зруйнувати та спаплюжити, щоб не дісталось нікому. Бажання, щоб ніхто не жив краще за них, реалізовувалось не через покращення свого життя, а через руйнацію чужого.Те, що вразило нас і весь світ у Бучі, Ірпені та Гостомелі, – не ексцес, а відпрацьована століттями та виправдана державною ідеологією модель поведінки. Росія – держава гопників і ґвалтівників, і це не лайка, а аналіз засад державності.Століттями єдиним, що продукувала російська держава, був страх. Цей продукт ішов і для внутрішнього споживання, і назовні. Світ століттями боявся росіян, боявся саме як тупої сили, як бояться наприклад ведмедя-шатуна. Сучасною версією цього страху є панічний жах на Заході стосовно "ядерної ескалації", той самий страх, який завадив Байденові надати нам вчасно достатню воєнну допомогу.Росіяни ж століттями трактували цей людський острах перед мавпою з гранатою як "повагу" до них, і чіпляються за цю "повагу" як за єдину підвалину своєї самоповаги – адже цілковито свідомі відсутності жодних інших підстав для неї.І тут раптом ми з нашим опором.Ми, які відмовилися прогнутись та визнати право сили.Ми, які самі собі обираємо владу, самі її потім лаємо та регулярно заміняємо на іншу, яку так само лаємо та міняємо, – те, що немислимо у рашці.Ми із нашими майданами, почуттям особистої гідності, незбагненним для пересічного росіянина.З козацькою волею, хай хаотичною та анархічною, але ж непорівняною із тупим росіянським "самодєржавієм".Із нашим добробутом, який починається із побіленої сільської хатки з унітазом всередині, і хоч поступається поки що добробуту чехів чи німців, але навіть не порівнюється із барачним побутуванням "темного ЗаМКАДья", як самі росіяни визначають всі свої нескінченні порожнечі за межами зажертої імперської столиці.Ми хотіли цього всього, ми збудували це все, і ми не погодились все це віддати на вимогу сильної гопоти. Ми – винні, і провина наша у російському світогляді є жахливою.Наша провина саме в цьому – у бажанні жити так, як ми самі собі хочемо, та в незгоді відмовлятись від цього на вимогу сусіда. Жодної іншої провини за нами нема – але для росіян цієї більш ніж достатньо.Читайте також: Що слід читати під заголовком WSJ?Головний наш "гріх" - ми не злякались.Ми позбавили нападника кайфу від переляку жертви, і тим викликали його неймовірну лють.Відсутністю страху ми зазіхнули на головну підвалину як російської державності, так і самоповаги пересічного росіянця.Ну а потім до провини опору додалась інша, ще страшніша, – провина успішного опору.Ми не просто насмілились дати здачі гопоті та не піддатися ґвалтівникові – ми б’ємося відчайдушно, сміливо, винахідливо, і нападникові наразі дуже непереливки.Наша провина тепер обтяжена  тим, що ми зруйнували столітні "непереможненські" міфи, на яких трималась та тримається вся ідентичність росіян та вся ідеологія їхньої держави.Ця війна стала екзистенційною не лише для нас (у нас, власне, вибору не було, метою вторгнення відпочатку було наше неіснування), але і для росіян, таких, якими вони наразі є.У випадку нашої перемоги позбавленим єдиної підвалини самоповаги росіянам доведеться переосмислювати всі засади своїх світогляду та ідентичності, на всіх рівнях - від персонального до державного.Тому в Кремлі, де добре це розуміють, не дадуть нам жодного шансу вижити та вціліти в цій війні – за винятком того шансу, який ми самі собі виборемо шляхом розгрому їхнього війська та їхнього тилового забезпечення, тобто загалом їхньої держави.А всім іншим потенційним ґвалтівникам у разі нашої перемоги також доведеться добре замислитись над своїми можливостями, і, ймовірно, багатьом доведеться пригамувати свої вологі фантазії та повернутись до дотримання правил нормального світу.Саме тому з-за кущів біля Білого дому так уважно стежить за подіями (можливий) клієнт Епштейна - 47-й президент США. Стежить з надією на Пу та роздратуванням від кожного нашого успіху.У цій ситуації найгірша помилка, якої ми можемо припуститись, – це почати дивитись на себе очима Пуйла та Трампушки.Дивитись на себе очима ґвалтівника – найгірше для жертви, саме це шлях до зламу, до втрати здатності опиратись, а далі і до "стокгольмського синдрому" та виправдання нападника.Кожного разу, коли ми транслюємо меседж про "відплатний характер" тих чи інших дій росіян – ми потрапляємо у розставлену нам пастку і заганяємо самі себе у завідомо викривлений дискурс, вигідний виключно агресору та його союзникам.Не може бути "відплатного" характеру окремих атак - всі вони є частиною однієї агресії. Агресії, не спровокованої нічим з нашого боку, окрім бажання просто жити та бути собою.Коли ракетно-дронова атака по часу слідує за нашим військовим успіхом – ми ведемось на брехню Трампа та Пу й обговорюємо її як російську "відповідь". І чомусь не згадуємо про точно такі атаки, які прийшлися на час, коли у нас успіхів не було, і навіть на час, коли ми пропонували росіянам 30-денну паузу на фронті.Ми маємо визначитись із однією дуже простою річчю: чи вважаємо ми себе винними в тому, що забажали мати свою власну країну, в якій самим визначати, як ми живемо, хто та як нами керує, які ми маємо права та обов’язки тощо?Читайте також: План перемоги з трьох пунктівЯкщо ми готові прийняти цю російську точку зору, тоді, так, ми винні базово, засадничо, винні за визначенням.Тоді вся агресія виправдана, а кожний наш акт опору – злочинний та має бути покараний.Якщо ж ми не визнаємо цю нашу "провину" - всі наші розмови про "помсту" росіян, їхні "відповіді" на наші успішні удари мають бути визнаними шкідливою російською маячнею.Ґвалтівник вбиває свою жертву не тому, що вона в процесі опору прихитрилась подряпати йому морду, а тому що відпочатку прийшов саме за цим. Ну, і тому що йому це вдалося.Від нас не залежить педофільськи-гопівський світогляд Пуйла та Трампушки. Вони дивились і дивитимуться на нас поглядом ґвалтівника на жертву – рівно доти, доки жертва не прихитриться щось зробити з їхніми "глядєлками".Але від нас залежить те, якими ми самі бачимо себе і що ми вважаємо виправданим та правильним.Нас довоєнних дійсно можна прирівняти до дітей в парку – наївних, інфантильних, які вірять у доброту та мудрість дорослих і не вірять, що від дорослих за кущем може походити жахлива небезпека.Наразі ми інші. Ми чинимо відчайдушний опір ґвалтівникові, який переважає нас грубою силою саме як дорослий дитину, – і в процесі цього опору дуже швидко дорослішаємо.Ми вже не дали подолати себе швидко та легко, навчилися боляче бити, тож вимотаний боротьбою та значною мірою вже знешкоджений ґвалтівник дуже сердитий на нас і мусить за будь-яку ціну нас дотиснути та знищити – адже інакше за невдалу спробу доведеться відповісти.Безсилий дотиснути нас фізично, він намагається нас перехитрити, і змусити побачити себе не своїми, а його очима – визнати себе винними в його діях.Якщо ми на це поведемось – це буде початком його перемоги. Якщо ж ні – у нас залишаються непогані шанси здолати його, і з кожним нашим вдалим ударом в больові точки ґвалтівника ці шанси зростають.Будь-який акт нашого опору, без винятків,  – виправданий та правильний. Будь-які наші успіхи на фронті та особливо у глибині рашки ведуть виключно до одного – до нашої перемоги.А всі розмови про "ціну" та "відплату" за наші успіхи, про те, що ці успіхи "провокують" удари росіян, – ворожа брехня, притому брехня шкідлива та небезпечна.Пильнуємо. Не ведемось. Затикаємо тупі ротики, які здуру транслюють педофільські ворожі наративи. Пояснюємо очевидне раз по разу, хоч це і задовбує, аж допоки таки до всіх дійде.ДжерелоПро автора. Євген Дикий, науковець, військовий.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Висловлювання експрем'єра 7 червня 2025 року помітив голова Меджлісу кримськотатарського народу, історик-архівіст за фахом Рефат Чубаров."Переказувати весь маразм немає сенсу –  усе за шаблоном. Але один "факт" таки вразив. За словами Азарова, знаменитого чеського письменника Ярослава Гашека (нагадаю, він помер природною смертю ще 1923 року) зарубали на очах у сім'ї сокирою "бандерівці", – прокоментував голова Меджлісу у себе на фейсбуці.Майбутній провідник ОУН(р) Степан Бандера, враховуючи дату його народження, на момент, коли Гашек відійшов з життя, мав 14 років.Повний запис програми за участю Азарова - за цим посиланням.У коментарях під дописом Чубарова читачі звернули увагу на те, що Азаров, якого нещодавно оголосили "академіком Російської академії наук" вочевидь "переплутав (Ярослава Гашека - ред.) з Ярославом Галаном, радянським пропагадистом, хоча то також велика гебіська ІПСОшка".Хто й для чого вбив Ярослава Галана24 жовтня 1949 року радянського письменника Галана, з якого потім в Українській РСР зроблять "ікону" мученика, знайшли зарубаним у власній квартирі у Львові. У листі від 25 жовтня 1949 року Хрущов очобисто доповідав Сталіну про цю криваву подію, особливо наголосивши на тому, що вбивство буцім-то скоєно "національною гуцульською сокиркою". Оперативники Міністерства державної безпеки (МДБ) СРСР зробили винними 18-річного студента, колишнього семінариста Іларія Лукашевича та 17-річного вихідця з баптистської родини Михайла Стахура. Мовляв, їм не подобалася атеїстична та антинаціоналістична діяльність Галана. За наказом Сталіна було розпочато операцію з виявлення та фізичного усунення головного командира підпільної УПА Романа Шухевича, адже "вбивці" начебто діяли не самостійно, а за наказом "українських буржуазних націоналістів".Читайте також: Цей день в історії: в бою загинув головнокомандувач УПА Роман Шухевич, а рівно за три роки не стало Сталіна Проте, як розповідало Радіо Свобода, 2002 році в Ужгороді вийшла книжка "Вбивство на замовлення: хто ж організував вбвивство Ярослава Галана?" авторства професора кафедри кримінального права і кримінального процесу Національної академії Служби безпеки України кандидата юридичних наук Олександра Бантишева та декана юридичного факультету Ужгородського державного інституту інформатики економіки і права, генерал-майора у відставці, а на той час кандидата юридичних наук Арзена Ухаля. Обоє були колишніми офіцерами радянської системи безпеки й особисто вивчали тоді ще засекречені матеріали справи Галана."Серед версій подій високопоставлені спецслужбісти висунули і наступні: вбивство могли здійснити "бійці" спецпідрозділів МДБ, а Лукашевич і Стахур були обрані на роль "убивць" як найбільш годящі для пропагандистської кампанії (один – син уніатського священика, другий – перебував у підпіллі). А могла бути ще й тонша гра: коли згадані вбивці реальні, але наказ їм віддавали через підставну московську агентуру. У будь-якому разі, зазначали автори, замахи такого рівня українським підпіллям майже не практикувалися, оскільки могли дискредитувати Рух Опору і привести до масових арештів. Тим паче такими недосвідченими "диверсантами", коли УПА воювало вже сім років. До слова, напередодні в Галана органи зняли охорону і забрали особисту зброю", - йшлося у матеріалі Радіо Свобода.

Два роки тому росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС. Це був свідомий теракт, у якому вони, як і зазвичай, звинуватили Україну. Вони брехали всьому світу, ховали докази, і досі міжнародні медіа часто озвучують це як «суперечливу версію подій». Рівно рік тому ми оголосили, що в нашому видавництві вийде книжка Тhе Flооd — документальна проза Євгена Ліра, […] Повідомлення Тhе Flооd (2025) з'явилось спочатку на Ukrаїnеr.

Про це в ефірі Еспресо сказав військовий експерт, співробітник СБУ (2004-2015) Іван Ступак."Цікаво, що, по-перше, росіяни не отримали жодної інформації щодо операції, а по-друге, рівень таємності був настільки високим, що навіть усередині організації обізнані були лічені особи", - зазначив Ступак. За словами ексспівробітника СБУ, на першому етапі операції "Павутина" задум був відомий лише 5–7 людям. Згодом, коли операція почала набирати обертів, до неї залучали нових людей, але кожен із них отримував рівно стільки інформації, скільки було необхідно: хтось - 20%, хтось - 70%."Однак ті, хто знав 100% - від самого початку й до кінця, включно з усією візуалізацією, - становили дуже обмежене коло: президент, голова СБУ і кілька безпосередніх виконавців", - зауважив Ступак. 1 червня 2025 року Служба безпеки України провела велику операцію під назвою "Павутина" зі знищення російської бомбардувальної авіації. Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк розкрив деталі історичної спецоперації "Павутина", у рамках якої було уражено понад 40 російських військових літаків.Авіаційний експерт та аналітик Костянтин Криволап зазначив, що Україна досягає дуже значних успіхів і демонструє абсолютно новий рівень ведення війни. Операція "Павутина" має навіть геополітичний вплив.   

Редуктор підключають між електродвигуном та робочим механізмом, щоб змінити параметри обертання. Він уповільнює швидкість та посилює тягу, оскільки звичайні електродвигуни крутяться надто швидко для більшості завдань. У магазині редукторів Р R К, що постачає агрегати десяткам підприємств України, підказали простий приклад: розповсюджений двигун на 1,1 кВт видає 2880 об/хв. Якщо подати таку швидкість на шнек, мішалку чи конвеєр - нічого хорошого не вийде. Механізм не встигне виконувати роботу, або його просто заклинить. Він не розрахований на таку швидкість. Йому потрібно 30, 60, максимум 100 обертів за хвилину. І при цьому хороше тягове зусилля. Редуктор знижує оберти (наприклад, з 2880 до 90), і одночасно збільшує крутний момент. Як важіль: менша швидкість - більша сила. Мотор крутить швидко і з помірною силою, з редуктором - повільно та з зусиллям. Чому не зробити все на самому двигуні Можна, але невигідно. Є мотори з низькими обертами або з частотним керуванням - вони дорожчі, важчі, вимагають точного розрахунку та регулювання. Проєктуєте десяток типових приводів - використовувати стандартний мотор та підбирати під нього редуктор простіше та дешевше. Так роблять виробництва. Мотор можна використовувати в різних установках - просто виберіть потрібне передатне число. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бензинові мотокоси розраховані на три роки роботи Припустимо, у вас гвинтовий насос, який повинен обертатися зі швидкістю 90 об/хв. Ви підключаєте стандартний двигун з 2880 об/хв. Якщо з'єднати напряму, насос вийде з ладу. А якщо поставити редуктор з передавальним числом 32:1, обороти знизяться до потрібних, і момент на валу збільшиться майже в 30 разів. Насос працює спокійно, без перевантажень, двигун не гріється. Що дає редуктор крім цього: Зручність монтажу. Часто двигун та робочий механізм знаходяться під кутом або у різних площинах. Конічні чи черв'ячні редуктори дозволяють зручно з'єднати їх, не перегинаючи вали та не ускладнюючи конструкцію. Компенсацію неточностей. Насправді ідеально рівно нічого не встановлюється. Якщо з'єднати двигун з навантаженням безпосередньо і трохи помилитися з віссю - швидко вийдуть з ладу підшипники. Редуктор бере частину цього навантаження на себе. Захист двигуна. При старті та зупинці навантаження може смикати мотор, особливо якщо воно інерційне - як барабан або шнек. Редуктор згладжує пуск, знижує удари та захищає двигун від перевантаження. Припасування під старе обладнання. На багатьох виробництвах стоїть техніка 80-90-х років. Двигуни застаріли, заміну знайти важко. А ось підібрати до нового двигуна редуктор з потрібними параметрами - простіше та дешевше, ніж переробляти все. Без редуктора ви або перевантажуєте робочу частину надмірними оборотами, або втрачаєте момент. Доведеться ставити дорогі мотори, знижувати ККД, вводити частотники, розв'язувати проблеми з перегрівом. А потім - лагодити механізми, у яких від вібрації пішли тріщини. Або мотори, які горять через пускові струми.

Про це повідомляє Служба безпеки України."Знищення ворожих бомбардувальників – це завдання, яке перед нами поставив президент України, верховний головнокомандувач Володимир Зеленський. Він особисто контролював хід спецоперації, яку готували співробітники Служби безпеки. Ворог майже щоночі бомбив нашу державу з цих літаків, а сьогодні на ділі відчув, що відплата неминуча. СБУ робить і буде робити все можливе, щоб захистити Україну й припинити російські обстріли", – наголосив Малюк.За його словами, під час операції "Павутина" за допомогою дронів було уражено 41 російський літак, серед яких бомбардувальники А-50, Ту-95, Ту-22М3 та Ту-160, на чотирьох військових аеродромах - "Бєлая", "Дягілєво", "Олєнья" та "Іваново".Читайте також: Спецоперація "Павутина": у мережу виклали перші супутникові знімки аеродрому "Бєлая" в Іркутській області РФ після атаки дронів"Загалом йдеться про ураження 34% стратегічних носіїв крилатих ракет на основних аеродромах базування РФ. Це був не просто нищівний удар по ворожій авіації, а серйозний ляпас по могутності й терористичній сутності РФ", – наголосив очільник СБУ, додавши, що орієнтовна вартість ураженої техніки сягає понад 7 млрд доларів.Деталі операції "Павутина"Голова СБУ підкреслив, що спецоперація "Павутина" була надскладною з погляду логістики, адже  відбувалася одночасно у трьох часових поясах.Спершу, за його словами, СБУ переправила до Росії FРV-дрони, а згодом – мобільні деревʼяні будиночки. Безпілотники були заховані під дахи будиночків, розміщені на вантажних авто.Згодом, у потрібний момент, дахи будиночків дистанційно відкрили, і дрони вилетіли для ураження визначених цілей."Згідно із законами та звичаями війни ми відпрацювали абсолютно законні цілі – військові аеродроми та авіацію, яка бомбардує наші мирні міста. Тож з нашого боку відбувається реальна демілітаризація РФ, адже ми знищуємо саме військові цілі. І наші удари триватимуть рівно стільки, скільки РФ тероризуватиме українців ракетами і шахедами", – наголосив очільник Служби безпеки.На завершення, Малюк висловив подяку всім співробітникам СБУ, які брали участь у цій історичній спецоперації, зазначивши, що всі вони вже давно перебувають в Україні. "Ворог думав, що може безкарно і безкінечно бомбити Україну та вбивати українців. Але це не так. Ми будемо відповідати на російський терор і нищити ворога всюди – на морі, в повітрі й на землі. А як треба – дістанемо і з-під землі", – підсумував Малюк.1 червня 2025 року Служба безпеки України провела велику операцію під назвою "Павутина" зі знищення російської бомбардувальної авіації. 

У Службі безпеки України розповіли про історичну спецоперацію на російській території, в якій FРV-дрони, що здіймалися з фур поблизу аеродромів, знищили десятки ворожих літаків, які здійснювали атаки на Україну. Для її здійснення, СБУ спершу переправила до росії дрони, а згодом — мобільні деревʼяні будиночки для маскування.

Служба безпеки України провела безпрецедентну та унікальну спецоперацію з одночасного ураження чотирьох військових аеродромів у тилу РФ, де дислокується ворожа авіація. Унаслідок ударів дронами було уражено 41 літак, серед яких - А-50, Ту-95, Ту-22 М3 і Ту-160. Про це повідомив Голова СБУ генерал-лейтенант Василь Малюк. "Знищення ворожих бомбардувальників - це завдання, яке перед нами поставив Президент України, Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський. Він особисто контролював хід спецоперації, яку готували співробітники Служби безпеки. Ворог майже щоночі бомбив нашу державу із цих літаків, а сьогодні на ділі відчув, що "відплата неминуча". СБУ робить і буде робити все можливе, щоб захистити Україну і припинити російські обстріли", - розповів Малюк. Голова СБУ очолював робочу команду, яка готувала спецоперацію "Павутина" понад півтора року. У результаті дрони СБУ відпрацювали цілі відразу на 4-х військових аеродромах РФ - "Бєлая", "Дягілєво", "Олєнья" та "Іваново". І завдяки задуму одномоментно вдалося уразити найбільшу кількість ворожої авіації. "Загалом йдеться про ураження 34% стратегічних носіїв крилатих ракет на основних аеродромах базування РФ. Це був не просто нищівний удар по ворожій авіації, а серйозний ляпас по могутності й терористичній сутності РФ", - розповів він. Зазначається, що орієнтовна вартість ураженої стратегічної авіації ворога сягає понад $7 млрд США. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кротевич пояснив важливість операції "Павутина" За словами Малюка, спецоперація "Павутина" відбувалася одночасно у трьох часових поясах і була надскладною з логістичної точки зору. Так, спочатку СБУ переправила до Росії fрv-дрони, а згодом - мобільні деревʼяні будиночки. Вже на території РФ дрони були заховані під дахи будиночків, розміщені на вантажних авто. У потрібний момент дахи будинків дистанційно відкрили, а дрони полетіли уражати визначені цілі - російські бомбардувальники. "Згідно із законами та звичаями війни ми відпрацювали абсолютно законні цілі - військові аеродроми та авіацію, яка бомбардує наші мирні міста. Тож з нашого боку відбувається реальна демілітаризація РФ, адже ми знищуємо саме військові цілі. І наші удари триватимуть рівно стільки, скільки РФ тероризуватиме українців ракетами і шахедами", - пояснив Малюк. Він подякував усім співробітникам Служби, які були задіяні в цій історичній спецоперації, підкресливши, що всі її учасники вже давно перебувають в Україні. "Ворог думав, що може безкарно і безкінечно бомбити Україну та вбивати українців. Але це не так. Ми будемо відповідати на російський терор і нищити ворога всюди - на морі, в повітрі й на землі. А як треба - дістанемо і з-під землі", - підсумував Голова СБУ. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров та держсекретар США Марко Рубіо провели телефонну розмову в неділю після масштабної української атаки на російські авіабази. За повідомленнями російських ЗМІ, під час розмови сторони обговорили можливі шляхи врегулювання війни в Україні, а також заплановані на понеділок переговори між Росією та Україною в Туреччині.

Рівно 29 років тому, 1 червня 1996 року, останній ешелон з українськими ядерними боєголовками було відправлено до Росії й тоді наша країна офіційно втратила ядерний статус.

Про це в ефірі Еспресо заявив професор Мангеттенського університету Ігор Айзенберг."Я думаю, що Трамп тут переграв Маска повністю. Вони хотіли один одного використати. Трампу це вдалося повною мірою, бо він хотів використати Маска, щоб просто зруйнувати існуючу систему управління країною. Це, в принципі, вдалося - створений такий хаос, з якого вийти знадобиться дуже багато часу",  - сказав він.На думку професора, Маск хотів мати вплив на всі політичні рішення та мав на меті створити певний олігархат. "Хотів напевно збагачуватися завдяки своєму перебуванню у владі. У нього вийшло рівно протилежне - він втратив 28% своїх статків за 4 місяці в Білому домі. Його основний бізнес, компанія Теslа просто падає в прірву і доходи зменшилися на 53% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Її вартість впала на 800 млрд доларів", - підсумував Айзенберг.Американський бізнесмен Ілон Маск прийшов на брифінг з президентом США Дональдом Трампом з нагоди його відставки з Департаменту урядової ефективності з підбитим оком: каже, що отримав синець під час гри з сином

Легку поживну вечерю можна приготувати за мінімум часу. Запечена цвітна капуста з ароматним часником і рум'яною сирною скоринкою стане ідеальною для сімейного застілля. Вона поєднує ніжну текстуру, пікантний аромат і апетитну скоринку Запечена цвітна капуста Інгредієнти 1 качан цвітної капусти сіль 4 ст. л. сметани 2-3 зубчики часнику 0,5 ч. л. паприки 30 хвилин. Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Тут затишно і смачно... (@іrіnа_kоzасhuk_) Щоб не витрачати гроші на вітамінні добавки, природа забезпечує нас усім необхідним, щоб зміцнити імунітет та захистити роботу органів. Цвітна капуста - багата сіркою, підтримує детоксикацію печінки та гормональний баланс. А зелень багата високим вмістом фолієвої кислоти, важливою для енергії та здорових еритроцитів.

Президент США Дональд Трамп встановлює двотижневі терміни з початку свого першого президентства у 2017 році. Принаймні з кінця квітня він постійно повторює журналістам, що прийме рішення щодо України протягом двох тижнів, використовуючи цей термін знову і знову, щоб натякнути, що американський лідер близький до остаточної оцінки подальших дій. Трамп встановлює двотижневі терміни з початку свого першого президентства у 2017 році - для політичних планів, довгоочікуваних рішень або невизначених важливих оголошень. Багато з них так і не з'явилися, зазначає Кевін Ліптак, старший репортер СNN у Білому домі. Зараз, коли Трамп стоїть перед вибором - чи вводити нові санкції проти Москви, чи зовсім відмовитися від спроб посередництва миру - він знову заявляє, що знадобиться близько двох тижнів, щоб визначити, чи серйозно Володимир Путін налаштований припинити війну в Україні. "Ми дізнаємося, чи він нас дійсно водить за ніс, чи ні. І якщо водить, ми відреагуємо трохи інакше. Але це займе приблизно півтори-дві тижні", - сказав Трамп вчора, 28 травня, відповідаючи на запитання в Овальному кабінеті про наміри Путіна. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп сказав, скільки часу йому знадобиться, щоб зрозуміти, чи намагається Путін його надурити Трамп не уточнив, що саме він очікує дізнатися за наступні два тижні, що змусить його остаточно оцінити позицію російського лідера. Також він не сказав, які саме дії він готовий буде вжити після завершення цього терміну. Ще 24 квітня Трамп запропонував журналісту повторно поставити питання про подальшу військову допомогу Україні через два тижні. "Побачимо, що станеться. Можеш запитати це через два тижні, і ми подивимося", - сказав він. Через три дні, ніби час не минув, він знову заявив: "Повідомимо вам приблизно через два тижні", - сказав Трамп журналісту, який поцікавився, чи довіряє він президенту Росії. Як виявилося, середа, 28 травня була рівно через два тижні після іншої заяви Трампа 14 травня, що він незабаром оновить інформацію про те, чи "обманює" його Путін. "Я дам вам знати через тиждень. - Повідомлю через кілька днів", - зазначив він журналістам на борту літака Аіr Fоrсе Оnе. Крім того, 19 травня Трамп сказав, що знадобиться ще два тижні, щоб визначити, чи робить Україна достатньо для припинення війни. "Я краще скажу вам приблизно через два тижні, тому що я не можу сказати "так" чи "ні", - додав він. Президент США Дональд Трамп попередив Росію, що вона "грається з вогнем", продовжуючи наступ на Україну. Але ці слова нічого не варті, якщо Білий дім не стане жорсткішим у відносинах з Кремлем.

О 9 ранку 29 травня у столиці люди зупинилися, аби вшанувати пам’ять військової, парамедикині та журналістки Ірини Цибух. Вона загинула під час ротації на Харківському напрямку рівно рік тому. «Триває хвилина мовчання у пам’ять про Ірину «Чеку» Цибух» — написано на одному з плакатів. Нагадаємо, у лютому Ірина посмертно отримала звання Героя України. «Вона була... Запис Хвилина мовчання: у Києві у роковини загибелі вшанували пам'ять Ірини Цибух (ФОТО) спершу з'явиться на Громадське радіо.

В Україні (як і багато де) у спробах раціоналізації поведінки очільника Білого дурдому час від часу зʼявляються "світлі думки", що насправді він ото верзе всю ту маячню про війну, Україну і Росію, бо в його вухо вкладають думки неправильні люди, а ми просто погано комунікуємо (знову) і не доносимо до нього правду і правдиву інформацію. Про те, коли почалася війна, хто в ній винний, який поганий Путін. І що якщо це все робити правильно, то Трамп буде казати інше, а можливо, навіть і робити. Звісно, це фантазія, яка покликана раціоналізувати те, що Трампу абсолютно начхати на те, чому почалася війна, хто її почав і скільки людей гине тут чи там. Бо в його оточенні приблизно всі знають, коли почалася війна, знають, хто такий Путін, і навіть неодноразово казали це публічно. Щобільше, Бессент минулого тижня назвав Путіна злочинцем. Це рівно ні на що не впливає. Читайте також: Прямі переговори, про які говорить Путін, це пастка для УкраїниВ оточенні Трампа все чудово розуміють. А Трампу не треба розуміти нічого, він і так все знає про все. У питанні Росії він носій всіх можливих кліше, які багато десятиліть існували в частини американських еліт. А його відверте захоплення Путіним і детермінувало те, що він хотів із партнера України зробити США вороже-нейтральною стороною перемовин. Власне, тому і про "Зеленського — диктатора" розповідав пацієнт, і треш у Білому домі влаштував, і намагався тиснути на Україну всіма доступними засобами, і Європу виводив за дужки участі в перемовинах.Я зараз не про його риторику, а про дії. Риторика Трампа по дефолту не має значення. Бо вся його риторика — це bullshіt. Жодне слово не вартує нічого.Так от. Єдине, що утримує Трампа від злиття з Путіним в екстазі — це обʼєктивна реальність. Наприклад, що Путін не збирається брататися з США проти Китаю. Закінчувати війну він теж не збирається, доки може її продовжувати. Бо вихід з війни — це неймовірні ризики для його системи і його особисто. Починати війну було неймовірним ризиком, а завершувати — ще більше. А кляті українці просто не хочуть помирати чомусь.   Читайте також: Після переговорів. Коли чекати прийняття закону про 500-відсоткове мито на російські товариУ відносинах із Путіним Трамп виглядає слабким. Його недолуга спроба протиснути Зеленського допомогла Україні долучити до процесу взаємодії з Трампом європейських лідерів. А його оточення і республіканці дивляться на несхвалення слабкої позиції щодо Росії навіть серед своїх виборців і починають дуже мʼяко, але демонструвати це Трампу. Власне, все оце і є єдиний шлях до його серця. Демонструвати обережно, що його позиція щодо Путіна — жалюгідна, а Путін насправді його динамить і перемістив у френдзону. Як влучно писав один з іноземних оглядачів, у Трампа є три моделі подальшої поведінки: подвоїти зусилля, щоб завоювати коханого, забити на все, образитись і мститися обʼєкту захоплення. Можливо, він пройде через усі три. А дипломатичні вправи України та Європи, адекватних респів і його оточення цьому допоможуть. Аби хоча б не заважав. А розповідати йому, що Путін вбиває дітей і жінок, що Росія агресор, він має подумати про репутацію США й оце все — безглуздо. Йому байдуже.ДжерелоПро автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Багато українців помилково використовують суржик.

29 травня виповнюється рік з дня загиблі журналістки та парамедикині "Госпітальєрів" Ірини Цибух. До цієї дати в Україні проведуть хвилину мовчання. Про це повідомили на Іnstаgrаm-сторінці громадської організації "Вшануй", пише Рубрика. "29 травня – рівно рік, відколи загинула Ірина Цибух. Військова, медикиня, журналістка, активістка. Ірина була однією з тих, хто не просто говорила про памʼять, вона її […] Тhе роst 29 травня відбудеться хвилина мовчання пам’яті журналістки і парамедикині Ірини Цибух: як долучитися арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Тривалість доби на Землі може бути не 24 години, а більшою. Протягом століть ми жили за 24-годинним циклом. Та останні дослідження показують, що обертання планети поступово сповільнюється. В далекому майбутньому доба може тривати на годину довше і буде складати 25 годин, пише Тhе Dаіly Gаlахy. Тисячоліттями люди вимірювали час 24-годинною добою, орієнтуючись на схід і захід сонця. Однак насправді тривалість доби не становить рівно 24 години. Так звана сидерична доба - час, за який Земля обертається навколо своєї осі - становить 23 години, 56 хвилин і 4 секунди. Невелика розбіжність компенсується 29 лютого у високосні роки. Повідомляється, що ця на перший погляд стійка система змінюється. Обертання Землі ніколи не було абсолютно постійним, і такі чинники, як гравітаційні взаємодії, внутрішні процеси в надрах планети й атмосферні зміни, впливають на швидкість її обертання. Чому Земля уповільнює обертання На швидкість обертання Землі впливає поєднання внутрішніх і зовнішніх сил. Найзначнішим чинником є гравітаційний вплив Місяця, що спричиняє приливні сили. Ці сили створюють тертя, яке повільно, але неухильно уповільнює обертання планети. Також перерозподіл маси всередині Землі - включно з рухом ядра і таненням льодовиків - впливає на швидкість обертання. Крім того, прецесія земної осі (повільні зміни нахилу планети) теж впливає, хоча й більш тонкий. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україну чекає аномально тепле літо: синоптики прогнозують спеку до +40&dеg;С і вище Як виглядала земна доба в минулому Тисячі років тому Земля оберталася набагато швидше. Коли близько 4,5 мільярда років тому сформувався Місяць, одна земна доба тривала всього близько 10 годин. Згодом гравітаційний вплив Місяця сповільнив обертання Землі, і доба стала поступово подовжуватися. На ранніх етапах свого розвитку Земля вже мала добу тривалістю від 19 до 20 годин. Це уповільнення триває вже останні 600 мільйонів років, і, судячи з усього, зупинятися не збирається. Сучасна 24-годинна доба - це результат цього складного, безперервного процесу. Нова епоха вимірювання часу Згідно з новим дослідженням, у майбутньому Земля може зіткнутися з добою, що триває 25 годин. Вчені використовували лазерні прилади, здатні з неймовірною точністю фіксувати найменші зміни в обертанні планети. За їхніми прогнозами, через 200 мільйонів років тривалість доби може збільшитися на цілу годину. Цей можливий перехід до довшої доби викликає багато запитань. Як до цього адаптується життя на Землі. Чи доведеться змінювати системи обліку часу? Як це вплине на біологічні циркадні ритми? Наслідки такого зсуву можуть радикально змінити наш звичний спосіб життя. Вчені NАSА повідомили про явище, яке з першого погляду здається фантастичним. Одна з найбільших інженерних споруд у світі, зведена в Китаї, могла вплинути на обертання планети. І хоча йдеться про мізерні зміни, сам факт здивував науковців. Гребля здатна утримувати приблизно 40 кубічних кілометрів води. Це близько 40 трлн л. Така концентрація маси в одному місці дещо . За оцінками NАSА, доба стала довшою на 0,06 мікросекунди. Це 0,00000006 с. Крім того, планета стала дещо опуклішою на екваторі та трохи сплющеною біля полюсів. Таке уповільнення часу неможливо помітити без спеціальних інструментів. Щоб збільшити тривалість доби на одну секунду, потрібно було б побудувати понад 16 млн таких гребель.

Учені й раніше знали, що день не триває рівно 24 години, але те, що станеться в майбутньому, в голові не вкладається.

Про це нагадує фаховий історик та учасник війни проти Росії, сержант бригади НГУ "Хартія" Володимир Бірчак у своєму авторському ТГ-каналі Аrсhіvе аrtіfасts."Цього дня у 1926 році у Парижі агентом ГПУ Соломоном Шварцбардом був убитий Симон Петлюра. Ця спецоперація совєтської спецслужби була спеціально зроблена нібито єврей убив "антисеміта" Петлюру як помсту за погроми", - зазначає історик.Читайте також: Вірив у "хороших рускіх", розпустив армію, визнав СРСР: рівно 90 років тому на лікуванні у Кисловодську загадково помер Михайло ГрушевськийПри цьому ним наводиться контраргумент на користь неправдоподібності звинувачень Петлюри у антисемітизмі."Однак, кого-кого, а Симона Васильовича важко звинувачувати у погромах. Він навпаки старався повсякчас цьому запобігти, видавав звернення до війська, жорстко присікав будь-які дії такого роду тощо. Зрештою, в УНР, чи не в єдиній державі у Європі того часу існувало Міністерство у єврейських справах", - наголошує Бірчак.Це міністерство очолював Пінхас Красний.Як склалася доля Шварцбарда після вбивства ПетлюриНароджений у Балті на Одещині анархіст, письменник і публіцист Самуїл-Соломон Шварцбард воював проти армії України у загонах радянського комуніста Григорія Котовського. Через те, що нібито розчарувався у Совітах виїхав до Франції (за іншими даними - був цілоспрямовано впроваджений чекістами до емігрантського середовища).Після замаху на Петлюру півтора роки провів у слідчому ізоляторі. Читайте також: Цей день в історії: під час евакуації у 45-му помер поранений гетьман СкоропадськийПід час судового процесу за нього вступилися відомі ліві та прорадянські діячі.Завдяки присяжним уникнув покарання.Далі продовжив жити у Парижі, а згодом - у США та ПАР, де й помер природньою смертю 1938 року.Як свідчать архівні матеріали Служби зовнішньої розвідки Україні, перед замахом на засновника та першого голову ОУН Євгена Коновальця чекісти протягом кількох років за допомогою своєї агентури в оточенні провідника вивчали, чи той не готує терактів проти Сталіна та винних у Голодоморі чиновників.

25 травня 2019 року Міжнародний трибунал з морського права у Гамбурзі зобов'язав Росію звільнити полонених у Керченській протоці українських моряків та передати Україні захоплені кораблі. Рівно за сім місяців до того, українські артилерійські катери "Бердянськ", "Нікополь" та рейдовий буксир "Яни Капу" із 24 моряками на борту здійснювали плановий перехід з Чорного до Азовського моря. Про це повідомили береговий пост ПС ФСБ РФ, але відповіді не отримали. Із наближенням до Керченської протоки прикордонні кораблі РФ почали супроводжувати українські кораблі на небезпечній відстані. Корабель РФ "Дон" протаранив Буксир "Яни Капу", а під керченським мостом розмістили російський танкер, який наче сів на мілину. Коли українські кораблі продовжили рух під вечір то зазнали нападу з боку сил Чорноморського флоту та Прикордонної служби Росії. Загалом проти них діяло 8 катерів, 2 кораблі, літаки та гелікоптери. Українські кораблі обстріляли на відстані 23 км від берега. Було поранено 6 моряків, а катер "Бердянськ" втратив хід. Врешті усі кораблі заблокували та захопили. Захоплені кораблі транспортували до Керчі, а полонених моряків доправили до Сімферополя. 27 листопада 2018 року окупаційна влада розпочала над ними суд. Інкримінували "незаконний перетин кордону за попередньою змовою". 28 листопада усіх українських моряків засудили на 60 діб. А 17 квітня 2019 року Лефортівський суд Москви продовжив арешт. Кораблі ж назвали "речовими доказами" у кримінальній справі про незаконний перетин кордону. Міжнародна реакція була миттєвою, але не надто радикальною. Закликали зупинити ескалацію та шукати шляхи мирного врегулювання. У доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини зазначили, що затримані українські моряки є військовополоненими, тому перебувають під захистом відповідно до Третьої Женевської конвенції. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меморандум про злочини РФ у Керченський протоці передали до Міжнародного трибуналу Українських військовополонених звільнили з під варти у вересні 2019-го під особисте зобов'язання уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової. Під охороною їх вивезли до аеропорту "Внуково". Також разом із моряками Росія звільнила режисера Олега Сенцова, активістів Олександра Кольченко, Володимира Балуха, журналіста Романа Сущенко, засудженого у справі "кримських диверсантів" Євгена Панова, кримськотатарського активіста Едеме Бекірова та інших політв'язнів. Усі повернулись в Україну. Це був перший обмін про який із Путіним домовлявся новий президент України Володимир Зеленський. 18 листопада Росія передала Україні кораблі, захоплені в Керченській протоці. Заявила, що компетентні органи завершили слідчі дії, тому перебування кораблів на території РФ для продовження кримінальної справи не потрібне. Але фактично Росія виконала рішення Міжнародного трибуналу. Командувач Військово-морськими силами України Ігор Воронченко повідомляв, що кораблі не мали свого ходу - їх буксирували ну дуже малій швидкості. Росіяни познімали з них плафони, унітази і розетки. Україна відновила боєздатність буксира "Яни Капу". На одному з судноремонтних підприємств України наприкінці 2020 року завершили доковий ремонт судна. Зокрема, провели очищення, дефектування та заміну пошкоджених ділянок корпусу і палуби. Також буксир пофарбували. Крім того, фахівці відновили системи головного двигуна газохід, паливні насоси, клапани пожежної системи та компресорів. На буксирі провели ремонт донно-заборної апаратури, рульового та якірного пристроїв, електрообладнання, внутрішніх приміщень тощо.