Search trend "Сирена"

Джерело: пресслужба “ЄС”

Народний депутат, лідер партії “Європейська солідарність” Петро Порошенко під час виступу у Верховній Раді розкритикував ідею зміни процедури голосування, а саме можливість голосувати через телефони з підвальних приміщень під час тривалих повітряних тривог.

“Припиніть антиконституційні розмови про голосування телефонами в підвалах. Хто боїться – кладіть мандати, геть з парламенту. Виконуйте свої конституційні функції в цій сесійній залі, не порушуючи правила голосування індивідуально, особисто, в інтересах України”, – заявив Порошенко

За його словами, вся країна живе і працює під обстрілами, тож народні депутати так само мають виконувати свої обов’язки в звичному режимі.

Верховна Рада облаштувала підземну залу на мінус першому поверсі для проведення пленарних засідань під час повітряних тривог. Приміщення розраховане на 368 народних депутатів, які після ввімкнення сирени матимуть 10 хвилин для переходу в укриття. Щодо самого голосування, депутатам запропонують дві опції: голосування підняттям руки або через спеціально розроблену онлайн-систему. У Раді заявляють, що вони будуть підключені до закритої захищеної мережі.

• 31 серпня лідер фракції “Європейська Солідарність” Петро Порошенко заявив, що цілодобові повітряні тривоги і атаки реактивних шахедів змушують запроваджувати нові протоколи для функціонування економіки, логістики та соціальної сфери.
• Петро Порошенко заявив, що Україна може входити в одну з найскладніших осеней за роки незалежності, та представив план підготовки держави до ще однієї воєнної зими. Серед головних напрямків він назвав посилення армії, захист цивільних, підтримку бізнесу, розвиток оборонних технологій, енергетичну стійкість громад та прискорення євроінтеграції.
• Петро Порошенко вважає, що нинішня активізація українсько-американського діалогу створює можливість для нового дипломатичного етапу. Першочерговою метою він назвав повне, безумовне та безстрокове припинення вогню.

Запис Порошенко розкритикував альтернативне голосування в укритті Ради під час тривог спершу з'явиться на Букви.

Освітня омбудсменка Надія Лещик ще у п’ятницю, 28 серпня, звернула увагу на ризики проведення масових заходів у школах. За її словами, з огляду на безпекову ситуацію в Україні та ймовірність російських обстрілів організація шкільних лінійок 1 вересня, як і інших масових заходів під час освітнього процесу, може бути небезпечною.

Про це дивіться в прямому ефірі Ранок.LIVE.

Гості ефіру:

• Сергій Грабський, полковник, військовий експерт;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Аналітичного центру "Об’єднана Україна";
• Геннадій Рябцев, експерт із питань енергетики;
• Василь Пехньо, військовий оглядач, журналіст;
• Олена Шуляк, голова Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування;
• Ірина Борзова, народна депутатка України від "Слуги народу", членкиня Комітету ВРУ з питань молоді і спорту, голова підкомітету з питань державної молодіжної політики;
• Олександр Кондратюк, засновник Всеукраїнської освітньої компанії Setstud;
• Ніна Южаніна, народна депутатка України від "Європейської Солідарності", членкиня Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики;
• Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби України.

Новини.LIVE писали, що заступник міністра освіти і науки України Андрій Вітренко в ефірі "Київського часу" розповів, що цього року в Україні очікують близько 240 тисяч першокласників. Це приблизно на 10 тисяч менше, ніж у попередньому навчальному році, і майже вдвічі нижче за показник 2018–2019 років. Точну кількість дітей, які 1 вересня вперше підуть до школи, а також формат організації навчання визначать після 5 вересня. Саме тоді заклади освіти мають оновити відповідні дані в електронній системі "АІКОМ".

Новини.LIVE інформували, що мер Харкова Ігор Терехов повідомив — через безпекову ситуацію в місті, у Харкові святкування з нагоди початку нового навчального року традиційно проведуть у підземних школах. Таке рішення ухвалили з огляду на безпекову ситуацію в регіоні. Святкові заходи насамперед організують для першокласників і випускників. Водночас проведення загальноміської урочистої лінійки цього року не передбачене.

Джерело: The New York Times.

Росія змінила характер атак на Київ, дедалі частіше запускаючи безпілотники хвилями протягом усього дня, а не лише вночі. Особливу небезпеку становлять реактивні “Шахеди”, які летять значно швидше і залишають людям менше часу на укриття. Про це пише The New York Times, описуючи останні дні у столиці як нову, значно виснажливішу фазу війни.

Раніше кияни вже звикли до нічних атак повільніших дронів, однак тепер сирени можуть лунати майже безперервно, а між відбоями минають лише короткі проміжки. За словами президента Володимира Зеленського, лише за чотири дні Росія запустила по Україні майже 1,5 тисячі безпілотників різних типів, близько 800 із них були реактивними.

На цьому тлі зростає і загроза застосування балістичних ракет. Україна гостро потребує додаткових перехоплювачів Patriot, які залишаються одним із головних засобів протидії сучасній російській балістиці. Нова тактика вже безпосередньо впливає на повсякденне життя Києва.

В Оболонському районі російський дрон у суботу впав приблизно за 60 метрів від популярного кафе. Ударною хвилею пошкодило приміщення, а уламки смертельно поранили маленьку дівчинку, яка перебувала неподалік.

“Нам важко, бо в мене теж маленька дитина. Ми не можемо сидіти в укритті весь день. Повітряні тривоги тепер тривають увесь день, щодня. Нам усе одно потрібно виходити на свіже повітря”, – сказав керівник кафе Ігор Кузьмич.

Попри удар, заклад уже наступного дня відновив роботу. Поруч із місцем загибелі дитини люди залишили квіти та іграшки.

Схожа ситуація по всьому місту. Торгові центри по кілька разів на день закривають магазини через тривоги, батьки вагаються, чи відправляти дітей до шкіл, а частина родин розглядає переїзд у західні регіони України.

“Вони намагаються поширити хаос. Вони хочуть, щоб люди тікали з Києва. Вони хочуть зруйнувати наше нормальне життя”, – сказав киянин Євгеній Величко.

Літні мешканці столиці також змінюють звички. Деякі сплять у звичайному одязі, щоб у разі вибухів одразу спускатися в укриття, та постійно стежать за Telegram-каналами з інформацією про рух дронів.

“Учора дрони були там, там і там. Сьогодні – те саме”, – сказала 80-річна киянка Анна Кучер.

На запитання, як вона справляється з таким ритмом атак, жінка відповіла: “Не питайте. Бо ми зараз заплачемо”.

• У Києві внаслідок російської атаки 30 серпня постраждали щонайменше троє людей. Наслідки зафіксували у кількох районах столиці, повідомили рятувальники.
• Увечері 29 серпня в Оболонському районі Києва безпілотник упав на територію між житловими будинками.

Запис NYT: Росія намагається виснажити Київ безперервними атаками дронів вдень та вночі спершу з'явиться на Букви.

Сирени пожежних автівок розривають столичні вулиці

Останні дні для мільйонів українців знову стали випробуванням на міцність. Майже безперервні повітряні тривоги, вибухи, напружене очікування нових атак і хронічна втома.

Життя в таких умовах - це не просто фізичне виснаження, а й потужне психологічне навантаження, коли організм постійно перебуває у стані стресу.

Хоча універсальних порад, здатних миттєво полегшити цей стан, не існує, підтримувати себе все ж потрібно. Зокрема, важливо не забувати про харчування, адже в умовах війни організм потребує достатньої кількості енергії та поживних речовин. Дієтологиня Оксана Скиталінська поділилась ідеями, як підтримувати організм навіть у складні періоди.

"Важко давати якісь дієві поради, коли таке відбувається. Шукала науково обґрунтовані рекомендації людям, які живуть у війні", - каже Скиталінська.

Зберігати звичні години їжі, сну, роботи, побутових справ, наскільки це можливо.

Тобто:

прокинулися → вмилися → поїли;

зробили чай/каву;

прийняли душ;

трохи порухалися;

зробили свою роботу;

подзвонили близьким;

погодували тварин;

приготували нормальну їжу.

Це важливо для мозку: "Я все ще керую частиною свого життя".

І це не означає "нічого не знати".

Уникати надмірного споживання новин, тому що постійне повторне отримання тривожної інформації може знову і знову запускати реакцію стресу.

Не потрібно кожні три хвилини дивитися Telegram, відео вибухів, карти, уламки, коментарі очевидців.

Це не про "бути в курсі", а додатково бити по власній нервовій системі.

Не обов'язково тренування.

ходити по квартирі і робити хатні справи;

зробити 10-15 хвилин легкої гімнастики;

розім'яти плечі та спину;

пройтися, коли безпечно.

Хоча б написати: "як ти? Давай сьогодні будемо на зв'язку".

Можна навіть мовчати разом по телефону.

перевірити запас води;

зарядити павербанки;

покласти документи в одне місце;

перевірити аптечку;

підготувати ліхтарик;

знати, куди йти під час тривоги;

домовитися з близькими про зв'язок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пледи, ліхтарі та термос: як підготувати "теплу кімнату" на випадок відключень взимку

Пийте регулярно воду - не чекайте сильної спраги.

Не пропускайте їжу, навіть якщо апетит зник.

Обирайте просту їжу: білок овочі/фрукти крупи, картопля чи хліб трохи корисних жирів. Можна просто бутерброд із сиром і чай з молоком.

Якщо немає можливості нормально готувати - консерви, горіхи, сир, яйця, йогурт, фрукти, цільнозернові продукти - теж варіант.

Не "лікуйте" стрес алкоголем і не зловживайте енергетиками, зокрема - і кавою.

Перемикайте увагу на життя. Коли є пауза - читайте, слухайте музику, готуйте, спілкуйтеся, займайтеся улюбленими справами.

Жінки можуть відчувати менше щастя, ніж чоловіки. На такий феномен звернули увагу під час досліджень та психологічних спостережень

Це викликає багато питань про можливі причини, які можуть впливати на рівень щастя жінок у порівнянні з чоловіками. Є чотири ключові аспекти, які можуть грати важливу роль у формуванні рівня щастя серед жінок.

У Києві рятувальники ліквідували наслідки ранкового російського обстрілу.

Про це повідомили у ДСНС.

Там наголосили: «Вже четверту добу поспіль Росія не припиняє тероризувати мирне населення столиці. Цього ранку внаслідок чергової ворожої атаки у Голосіївському районі виникла масштабна пожежа в нежитловій будівлі».

Зазначається, що рятувальники ліквідували загоряння на загальній площі 3000 кв. м. Жертв та постраждалих унаслідок цієї атаки немає.

«Шановні мешканці та гості столиці! Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги! Росія продовжує атакувати Київ ворожими БпЛА, тож небезпека може виникнути будь-якої миті. Почули сирену — негайно прямуйте до найближчого укриття! Бережіть себе та своїх близьких!», — закликали у ДСНС.

Нагадаємо, у ніч на неділю 30 серпня російські окупанти знову атакували Київ. Відомо про постраждалих та руйнування унаслідок ворожих ударів.

Крім того, за даними міського голови Кличка, внаслідок ворожої атаки на столицю 29 серпня загинула дворічна дівчинка та постраждали 12 мешканців міста. Він також повідомив, що в стаціонарах медзакладів на сьогоднішній ранок перебувають двоє поранених. Серед них — трирічний хлопчик.

Запис У Києві рятувальники ліквідували наслідки ранкового російського обстрілу спершу з'явиться на Громадське радіо.

Лариса, хазяйка квартири, де ми живемо, питає із Сорренто: "Ви ж ховаєтеся під час повітряних тривог?".

Сказати, що ми легковажні – ні. Пригадую слова Олега, мого колеги та друга, який мешкає в Харкові: "На кожну реагувати – життя не вистачить. Просто живеш, займаєшся своїми справами і знаєш: прилетить у будь-який момент".

У телеграм-каналі: "Тривога тривала 16 годин 40 хвилин у Полтаві. Це була найдовша повітряна тривога в Полтаві за час війни".

У телеграм-каналі: "Мешканка зруйнованої багатоповерхівки у Львові:

– Ви чули тривогу?

– Ну а як же ж.

– Не спускалися?

– Ні, хрестилася".

Я бачу, як кішка реагує на звуки за вікном – прокидається й дивиться, настороживши свої капловухі вуха, у той бік, де бахнуло. Так само, як і я, усі ми.

У телеграм-каналі: "У Полтаві увечері 22 березня близько 19:30 на вокзалі затримали два потяги у напрямку Києва. Один із них їхав від Харкова до Хелма. Пасажирів евакуювали на Київському вокзалі через повітряну тривогу. Для області була загроза ударних російських БпЛА. Люди чекали понад 2 години, танцювали під час евакуації на платформі біля потяга. Вимушена зупинка потяга через дронову загрозу перетворилася на імпровізований танцмайданчик".

Сьогодні прокинувся о пів на п'яту від гучного дзижчання за вікном. Мабуть, літав низько. Потім пролунав вибух, вікна й двері здригнулися. Потім ще кілька, десь далеко.

Позавчора влучило в термінал "Нової пошти", дружина й донька кажуть: було гучно, – але я проспав.

Дружина по роботі їде туди, куди вже багато разів прилетіло.

За вікном деренчить, наближається.

"О, летить. Ні, їде".

У телеграм-каналі: "Коли тривоги, літає над будинком, і тут машина їде прибирати дороги, це жах", – коментар до "Всім комунальникам, що миють дороги – пасіба, всравсь🥰".

"Вибухи, працює ППО. Мотоциклісти, як ви мені дорогі в такі моменти 🤬". Коментар: "Як зараз, шаболда поряд, і ці газують, хрін зрозумієш що, може, на зниження йде падла".

"Трамп під час виступу злякався птаха, бо переплутав його з дроном🙃"

"Ой-ой. Я подумав, що це дрон. Зараз їх роблять у всіх можливих розмірах – вони можуть бути дуже руйнівними", – сказав президент США".

Сусідська розумна собачка Муся при слові "шахед" біжить до вікна і дивиться на небо. Як і усі ми. Але коли вдарила ракета, її трясло. Як і нас.

На вулиці, зустрічаючись: "Ви вчора чули?" Так, було голосно і літало перед цим, як реактивний літак. Або "Ні, я проспав, четверта ранку" – "А я чув!" І заснути вже не міг після вибухів.

Здається, хто б не зустрівся, першою фразою – "У вас гучно було?" Гучно у всіх, якщо не сьогодні, то вчора. І буде завтра, коли зустрінемося.

З аспірантом поговорили про книги: запускається польський маркетплейс – і без жодного переходу: "На "Мотелі" позавчора з вашого боку вночі, так?"

У поїздах тільки й розмов:

""Дві ракети на Київ". Прочитала, і одразу – бах! бах!"

"Я у підвалі сиділа, дали відбій, виходжу – …"

"Під'їзд, як конструктор, склався".

"А тварини, і домашні, і в лісах – хто їх рахував? Біль, суцільний біль у повітрі. Величезний біль".

"Тра-та-та! Тра-та-та! Веземо чижа й кота, мавпу та собаку, півня-забіяку і папугу кольорову – от компанія чудова!"

""Тра-та-та, тра-та-та" – це обстріли та прильоти, все інше – переселенці".

""Тра-та-та" вони теж везуть із собою".

"Не звикнеш. Сусідка у Харкові нікуди не виїжджала. Дуже боїться, як тривога – виходить у спільній коридор. Щоразу. І сидить там, доки не закінчиться. Багато годин. Разом із іншою сусідкою. Та на початку війни виїжджала до дочки до Швейцарії, через півроку повернулася. Теж боїться дуже, коли тривога – одразу в коридор. І так до відбою там сидять разом. Інших сусідів на їхньому поверсі немає, усі виїхали".

Засинаю в плацкарті під ці історії, щось сниться з таким же сюжетом, прокидаюся – розмови ті самі:

"Та ушмалило так, аж загуло по землі".

"Сусіди добрі були. Дівчинка у них".

"У дворі фотографії обгорілі розкидані. Це все, що лишилося від дому. Від цілого життя".

"Якби не собака, якби не вийшла з нею гуляти".

"…прилетіло".

Історії не закінчуються, їх накопичилося в кожного багато. Поїзд їде та зупиняється серед поля, кричить провідник, усі виходять, над нами кружляє дрон. Буде ще одна історія, розповімо її новим попутникам на зворотному шляху.

"Радіо Свобода": ""У людей немає такого страху перед купівлею нерухомості. Люди звикли, що треба жити сьогодні й не відкладати на завтра. І купують. Ми ні від кого не приховуємо цю інформацію. Ми стоїмо зараз на "шахедному боці". І з цієї панорами відкриватиметься не лише гарне море", – розповідає Олена".

Перші враження від моря найяскравіші. Чекаєш його, їх, щоб запам'ятати надовго. Жити з ними в пам'яті. Повертатись до них часто. Приїхали пізно, четвертий поверх, море з балкону зливається з небом. За цей вид можна все пробачити, всі мінуси дороги та дорогого невибагливого курортного сервісу. На небі тільки й розмов, що про море. Поки зірки не починають падати. Розгорятися та наближатися. Море добре доносить і посилює звуки; може, зірки вибухають у небі, може, вже над тобою. Гуркіт – на все небо та море. Гучно – і так красиво, що з укриття, напівпідвалу з диванами, тягнуться люди дивитись і дивитись. Дочку теж із балкона не виженеш. Та й мене. Коли падають зірки.

На морі тільки й розмов, що про небо. Ідемо з дружиною вранці містом до АТБ і тільки й чуємо: "Усю ніч не спали", "Це страшенно чудово. Така краса". "Дивися сам – небо стає ближче. З кожним днем". Пляж переповнений, виє тривога, просять пройти в укриття, але літо, пляж – ніхто не йде.

Дружина: "Ми стали якимись простими. Радіємо, що вдалося побачити шахед. Зняти вибух. Як персонажі того серіалу, що ви з Надею дивилися, де їх вбивають за величезний приз. Лише без призу. Нас просто вбивають, і все".

Я згадую притчу Моема у п'єсі "Шеппі". Чоловік зіткнувся зі Смертю в Багдаді в натовпі і біжить від неї в інше місто, в Самарру, за сто двадцять п'ять кілометрів, щоб зникнути. Не знаючи, що саме там на нього чекає зустріч з нею.

Ні, ми не легковажні – на пляжі під виттям сирени, балконі з шахедом, що летить. Ми просто вже не біжимо з Багдаду до Самарри – смерть, "тра-та-та, тра-та-та", чекає на нас і там і тут. А небо красиве страшенно.

Ви часто думаєте про смерть – як усе закінчиться?

Скільки разів уявляв: вибух, і мене, і нас зносить ударною хвилею. Або без вибуху, вибух почуємо потім. Або вже не почуємо. Ми сиділи, стояли, готували біля плити на кухні, дивилися у вікно чи йшли з кімнати до кімнати: вибух – і все. Уявляв і на вулиці: я йду чи їду в тролейбусі, вибух. Підходжу до супермаркету, відчуваю тілом, спиною і плечима, і мозком, що може статися будь-якої миті, й зараз. Тут, на підході, в самому супермаркеті – полиці злітають, консерви, пляшки та крупи, падають люди.

Щоразу, коли проходжу повз ТЕЦ, що поряд з нами, з величезних труб якої валить пара, уявляю і з'їжуюся.

Усі ТЕЦ перебиті. Це одна, поряд із нами, залишилася.

У Моема: "Смерть розповідає: "Жив у Багдаді купець. Послав він слугу на базар за товаром, але той прибіг назад, блідий і тремтячий, і сказав: "Пане, на базарі в натовпі мене штовхнула якась стара; я озирнувся і побачив, що мене штовхнула сама смерть. Вона подивилася на мене і погрозила мені. Пане, дай мені коня, виїду з цього міста, сховаюся від своєї долі. Поїду я в Самарру, де смерть не знайде мене". Дав купець слузі коня, сів слуга на коня, встромив шпори йому в боки, і помчав кінь з усіх ніг. А купець пішов на базар, побачив мене в натовпі, підійшов і запитав: "Чому ти погрозила? вранці?" – "Я не загрожувала йому, – відповіла я. – У мене лише вирвався жест подиву. Я не очікувала побачити його в Багдаді, тому що сьогодні ввечері у нас з ним побачення у Самаррі"".

У Моема Смерть рятує героя п'єси і взагалі симпатична. А "дорога до Самарри" легка. Смерть не загрожує, Смерть дивується – нашому нефаталізму, непокорі долі. Ми ніколи не готові до побачення у Самаррі. Бачимо загрозу смерті в жестах її подиву. Але дивує у Моема навіть не те, що Смерть симпатична і людяна, а те, що слуга, Смерть побачивши, якби залишився в Багдаді, на місці, не зустрівся б із нею.

Проходжу повз величезну ТЕЦ неподалік від нашого будинку. Часто повз неї ходжу. І щоразу уявляю, як у неї влітає ракета. Добре бачу це. Відчуваю, на спині волосся дибки встає. Це атавізм, тваринне відчуття небезпеки. Я тварина, у якої піднімається шерсть. А ракета летить. Поки що десь. Кудись. Але я відчуваю – будь-якої миті прилетить.

Проходимо з дружиною повз ТЕЦ до "Маркетопту". А деренчить, наростає. Дивлюсь у телефоні: тривоги немає. А все чутніше деренчить. Кажу: "Хочеш, на той бік перейдемо?" Ледве не додаю: "до Самарри". І все чутніше деренчить, небо чисте, тривог немає. Переходимо дорогу, подалі від ТЕЦ.

Хто як, а я відчуваю це спиною. Точніше, плечима. На них щось навалюється, м'язи напружуються. Як на картинці, алегоричній, Середньовіччя: Смерть стоїть за спиною людини і обіймає її кістлявими руками. Я відчуваю, ці обійми міцні.

У телеграм-каналі: "В Азербайджані поховали студентку медуніверситету Фатіму Ільяс кизи Гусейнову, яка загинула 29 червня у Холодногірському району Харкова. Дівчині було 23 роки. Вона приїхала до Харкова з Німеччини, щоби 30 червня отримати диплом про закінчення університету. Студентка загинула за день до церемонії вручення".

"У німецькій лікарні померла 23-річна випускниця Харківського національного медуніверситету Ннані Адаобі Меріан, яка зазнала тяжких поранень внаслідок авіаудару по Харкову 29 червня".

У коментарях: "Це та дівчинка, яка отримала 90 відсотків опіків тіла, втратила ногу і око. Ну і подругу – азербайджанку".

У телеграм-каналі: "Наслідки атаки рф у Дарницькому районі Києва: серед вулиці тіла загиблих. Попередньо, люди загинули, коли йшли до укриття".

Олег розповідає: стояв біля входу в метро, закурив, і тут гучно бахнуло поряд. Жаль сигарету кидати, щойно закурив, курить далі, стоїть. Бахнуло знову, ближче. Затягнувся міцніше, викинув цигарку, спустився в метро. Шість КАБів тоді прилетіло до того місця. Кожен наступний – ближче до метро.

У телеграм-каналі: ""Не пристьогуйстесь, раптом FPV чи щось таке", – харківські таксисти створюють нові міри безпеки".

Ще більше дивує у Моема, що купець не боїться смерті – йде на базар її шукати, підходить і запитує. Ніби не чекає на нього, як і на слугу, побачення з нею. Очевидно, боїться, як усі ми, але з притчі не видно, там він зі Смертю на короткій нозі.

Померла сусідка зверху. Довго було її не чути. Зазвичай рано зранку починала рухати меблі, сусідка не дуже нормальна. Барикадувалася, боялася злодіїв, самотня. Поліцію викликали, коли трупний запах наповнив під'їзд. Дружину зводив з розуму, все шукала, де кішка напаскудила. Кішка дивилася на неї чесними очима. Поліція не змогла відкрити квартиру: сусідка перед смертю не розбарикадувалася. Дочка Надя, збуджена, була в гущі подій. Прибігала додому попити та розповісти. "Рятувальників викликали! Пожежку з драбиною! Полізуть крізь балкон!" Поки чекали на пожежку, дівчаток віку Наді зібралося людей п'ять. Усі хотіли побачити смерть. Ніхто з них ще не бачив її віч-на-віч. На фотографіях, відео страшних, з війни, бачили, але особисто з нею не зустрічалися. Ми відговорювали: навіщо тобі це, снитися буде потім, це удар по психіці. Але очі в дітей горіли і руки тремтіли від перезбудження. Перша смерть, коли стільки про неї читаєш, бачиш щодня у Телеграмі, стискаєшся від прильотів, думаєш про неї постійно. І ось вона тут за дверима. Ми здалися. Поліція не пускала, але дівчатка все одно прорвалися.

Життя спрощується від війни. Ти стаєш простішим. Просто живеш. Від прильоту до прильоту, відчуття їх у себе за спиною. Віч-на-віч і не відчуєш, просто не встигнеш.

Андрій Краснящих

Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на ДСНС Києва.

Пожежа на дев'ятому поверсі

Епіцентром займання стала квартира на останньому поверсі дев’ятиповерхового житлового будинку, де вогонь швидко поширився на площу близько 50 квадратних метрів. 

"Також сталося руйнування перекриття між помешканням та покрівлею на орієнтовній площі 3 кв. м. Площа пожежі склала 50 кв. м. Її вогнеборці оперативно ліквідували, не допустивши поширення вогню на сусідні квартири", — розповіли у ДСНС..

На щастя, жертв чи постраждалих внаслідок події немає.

В ДСНС знов закликали киян не ігнорувати сирени й обов'язково спускатися до найближчих підвалів під час кожної повітряної загрози.

Як писали Новини.LIVE раніше, сьогоднішня атака на Київську область призвела до загибелі людей. На місці удару в Бучанському районі, де виникла масштабна пожежа та детонація, продовжують працювати рятувальники.

Також Новини.LIVE повідомляли, що 28 серпня росіяни знищили склад із книжками видавництва Vivat у Києві. На складі було багато новинок та книг українських авторів, оскільки Vivat готувався до фестивалю "Книжкова країна". Наразі участь видавництва під питанням.