Search trend "Відкриття Євро-2024"

Чому український ВПК зацікавлений в експорті зброїЗа більш ніж три роки війни Україна пройшла шлях від країни з напівживою оборонною промисловістю до держави з потужним ОПК. За деякими даними, сьогодні ми маємо понад 800 підприємств, які забезпечують армію. Потенційно, за словами голови Мінстратегпрому Олександра Камишіна, українські компанії здатні виробити зброї на 20 млрд доларів. Деякі експерти оцінюють цей потенціал навіть у 35-40 мільярдів доларів. Але використовується він сьогодні далеко не сповна. За даними опитування, проведеного Асоціацією "Технологічні сили України" (ТСУ), яка об’єднує найбільших виробників безпілотників та іншої технологічної продукції, 38% компаній, залучених до оборонного замовлення, повідомили, що понад половину їхніх потужностей сьогодні простоюють. Лише третина респондентів заявила, що цехи повністю завантажені.Причини? Вони під час війни очевидні – нестача коштів, недоступність для підприємств кредитних ресурсів. Той же Олександр Камишін підтверджує, що держава з означених 20 мільярдів може законтрактувати продукції лише на 6 млрд доларів. Якщо за словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, у 2024 році Україна здатна була виготовити понад 2 млн FРV-дронів, президент Володимир Зеленськогий офіційно підтверджує, що законтрактовано поки лише 1 млн дронів. Понад 1,7 млн безпілотників та РЕБ не виготовили приватні українські виробники зброї в 2024-му через відсутність держконтрактів, ідеться в дослідженні ТСУ. дрон "Лелека-100", фото: gеttyіmаgеs Оскільки вирішення проблеми кредитування у воюючій країні не виглядає найближчим часом реальним, альтернативою, на думку багатьох фахівців, став би експорт Україною зброї. Схема зрозуміла: продаємо зброю - отримуємо прибуток та податки – вкладаємо в розширення виробництва. Приміром, за даними заступника голови NАUDІ Сергія Висоцького,  Україна потенційно може отримувати до 2 мільярдів євро лише від податків з цього бізнесу. Але попри логічні аргументи на підтримку рішення про відкриття експорту озброєнь протягом цього часу українська влада не йшла на такий крок. Головним аргументом проти, окрім безпекових та логістичних проблем, були очевидні політичні ризики цього рішення: як західним урядам пояснювати своїм виборцям збройну допомогу Україні, якщо ми самі будемо продавати світові зброю. І от, схоже, крига скресла. Як стверджує Fоrbеs, посилаючись на керівництво Мінекономіки, робота над цим йшла кілька місяців. “І президент, і пан Єрмак активно долучалися, намагалися розібратися,  вони в темі з вересня минулого року. Відповідно, вже є погодження від президента на відкриття експорту”,- пише видання. Джерела Еспресо.тв в РНБО та уряді підтверджують, що прийняття офіційного рішення на рівні Кабінету міністрів очікується вже за два-три тижні, до кінця травня чи на початку червня. Розглядається три варіанти того, як це працюватиме.Що стало вирішальним для відкриття експорту зброї“Маємо йти на цей крок, оскільки все більше стаємо заручниками ситуації, - пояснює співрозмовник Еспресо.тв в РНБО. – Підприємства ОПК країни, шукаючи шляхи нарощення виробництва, релокують свої підприємства або ж знаходять, скажімо так, “відкриті” ділянки експорту через партнерів. Відповідно, ми втрачаємо податки, втрачаємо технології, втрачаємо людей. Крім того, де-факто експорт з України відбувається, так би мовити, окремими кейсами, чи назвемо це гібридними методами. Тож альтернатива така: оптимальніше мати контрольований експорт замість неконтрольованого”.В Консорціумі оборонної інформації підтверджують цю тезу. Військовий експерт, співзасновник Консорціуму Валентин Бадрак каже, що прихована релокація останнім часом є стійкою тенденцією для українських оборонних підприємств. “Релокація може бути відкритою чи прихованою, але суті це не змінює, підприємства, які могли б бути українськими, отримують іноземну прописку, від чого ми здебільшого не виграємо”.Для прикладу, лише у сфері виробництва безпілотників як мінімум троє великих виробників відкрили свої виробництва в країнах Східної Європи: Skyеtоn - в Словаччині, Ukrsресsystеms – у Польщі,  DеVіRо - в Чехії. При цьому за межі України перенесено виробництво найсучасніших моделей БПЛА - РD-2, Lеlеkа LR, "Булава". Підприємства мають намір постачати продукцію країнам НАТО, і це не може не радувати Україну, але, безумовно, країна точно не програла б від того, якби wі фірми мали українську прописку. ударний дрон "Булава", фото: mіlіtаrnyі У вже згаданому дослідженні ТСУ, представники 85% підприємств повідомили, що обмірковують переведення частини виробництва за межі України або вже здійснили це. "Що втримає вас від релокації за кордон?" – відповідаючи на це питання, 80% вказали саме на відкриття експорту. Далі йдуть інші важливі фактори: 72% – збільшення державного замовлення, 69% – укладання багаторічних контрактів.Щодо прихованого експорту, який відбувається де-факто, Валентин Бадрак підтверджує тенденцію. “Деякі ділянки експорту озброєнь під час широкомасштабної війни справді залишалися “відкритими”. Приміром, відбувалися поставки запасних частин для індійських літаків Ан-32 українського виробництва. Так само можна сказати й про Туреччину - авіаційні двигуни для місцевих БАК постачалися українською компанією “Івченко-Прогрес”. Або ж, приміром, литовська компанія Grаntа Аutоnоmy повідомила, що компоненти для своїх FРV-дронів купує в Україні”. Варіанти відкриття експорту озброєньЗа даними з різних джерел, сьогодні розглядаються три основні сценарії регулювання експорту оборонної продукції.Індивідуальне погодження контрактів: кожен експортний контракт проходитиме окреме узгодження на державному рівні. Такий підхід уже частково застосовується, але планується його офіційне закріплення. Пропорційний експорт: виробникам дозволять експортувати до 50% від обсягу продукції, виготовленої за контрактами для Збройних Сил України. Частина доходу від експорту буде спрямована на закупівлю озброєння для ЗСУ. Нарешті, третій варіант: запровадження експортного мита. Передбачається встановлення 20-відсоткового мита на експорт оборонної продукції, кошти від якого надходитимуть до спеціального фонду для фінансування потреб армії.Яке рішення зрештою обере влада? Нескладно передбачити, що перший варіант, який, по суті, передбачає точкове погодження, є найменш прозорим, але, очевидно, найбільш зручним для чиновників. Як зауважує керівник приватної компанії, не близької до владних коридорів, “владі зрозумілий такий підхід: чим менше буде умовного Пашинського (Сергій Пашинський, голова Національної асоціації підприємств оборонної промисловості (NАUDІ), який вважається непідконтрольним чинній владі, – ред.) тим більше буде своїх, рідних фірм”. Експерти визнають, що формула “приходьте з контрактами, будемо вирішувати індивідуально” фактично працює й сьогодні. Компанія подає заявку в Державну службу експортного контролю (ДСЕК), але переважно отримує відмову з посиланням на те, що першочергово мають бути задоволені потреби української армії. Іншими словами, офіційно експорт зброї ніхто не забороняв, фактично  ж ця заборона діє з 24 лютого 2022 року і ринку експорту як такого немає. Тепер цю негласну заборону буде знято, і потенційні експортери подаватимуть заявку до тієї ж ДСЕК, а в разі сумнівів, які виникнуть у служби, як повідомляють поінформовані джерела, конкретну заявку розглядатиме Міжвідомча комісія з питань оборонно-промислового комплексу при Кабінеті Міністрів.За дивним збігом обставин саме в цей час, коли з дня на день очікується рішення про відкриття експорту зброї, з’явилось повідомлення про арешт в Іспанії Олега Гладковського, голови цієї комісії в період з 2015 по 2019 рік. Нюанс лише в тому, що під час перезавантаження влади у 2019 році президент Зеленський ліквідував цю комісію як орган РНБО, натомість підпорядкувавши її як дорадчий орган Кабінету міністрів. Тож за першого варіанту відкриття збройного експорту цей експорт буде передано до сфери впливу винятково уряду. Перефразовуючи згаданого керівника підприємства, “Пашинського буде значно менше, ніж сьогодні”, а буде стільки “своїх”, скільки перетравлять апетити влади. Другий та третій варіанти в цій альтернативі, за всіма підходами, є значно прозорішими. Тут застороги більше стосуються не політики, а економіки. Зокрема, варіант “пропорційного експорту”, на думку експертів, може відсікти від ринку невеликі підприємства, оскільки їм буде непросто“потягнути значні платежі при незначних обсягах продукції. Варіант “митний”, коли фірмам належатиме сплачувати додаткове мито від експорту оборонки,  вирішальною мірою залежить від розміру мита. Зокрема, практики від оборонки висловлюють сумніви, що цифра 20% мита, яка називається, буде підйомною для більшості українських зброярів. Тож потрібна продумана підготовка при виборі кожного з цих варіантів, з точним пропрацюванням деталей. При цьому має бути врахована ще одна засторога, анонсована президентом Зеленським: експорт буде дозволено переважно до країн-партнерів, які підтримували Україну під час війни, зокрема членів коаліції "Рамштайн".Валентин Бадрак, коментуючи Еспресо.ТВ вибір між трьома означеними варіантами,  також наголошує, що важливо “правильно реалізувати відкриття експорту”. На його думку, держава для цього, зокрема, може вдало використовувати два важелі: рівень оборонного замовлення для Сил оборони та контроль за ліцензіями на експорт, при цьому формально залишаючи за собою й третій важіль – у вигляді лобіювання підприємств ОПК для фінансування країнами ЄС у межах так званої данської моделі.При цьому головним моментом державного управління експортом зброї, наголошує експерт, має стати спрямування ОПК, щоб українська продукція потрапляла на ринок через її західних партнерів – наприклад, у складі західної зброї або у вигляді нових спільних продуктів. А вже після припинення війни експорт може набути значних масштабів та приносити Україні 4-5 млрд доларів щорічно. морський безпілотник МАGURА V7, фото: gеttyіmаgеs Що зможе експортувати Україна у сфері ВПКМаємо вже чимало збройових досягнень, де Україна випереджає західні зразки. Йдеться, зокрема, про деякі типи безпілотних систем, засоби РЕБ та деякі інші системи.Так, Альянс “Нова енергія України”, один із потужних приватних розробників дронів та РЕБ, разом із німецькою компанією Dіеhl Dеfеnsе вже забезпечує системами захисту ЗРК ІRІS-Т та нові САУ RСН 155 виробництва КNDS сучасними засобами РЕБ. Інший переконливий приклад - дві українські компанії обрані американським замовником (Dеfеnsе Іnnоvаtіоn Unіt) для створення прототипів безпілотників для Армії США в рамках проєкту АRТЕМІS.Компактну крилату ракету далекобійного ураження “Пекло” вже розглядають як один із варіантів озброєння, що може випускатися у Великій Британії.Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко наводить ще один приклад: “Скажімо, такий улюблений нами всіма у перші місяці війни протитанковий ракетний комплекс “Стугна-П”, що спалював колони російської бронетехніки, зараз не зустріти. Куди зникла “Стугна-П”? Її функціонал частково замінили FРV-дрони, і потреба в “Стугні” менша, ніж два роки тому, а виробничі лінії працюють, але не на повну потужність. У свою чергу в цьому ПТРК зацікавлені покупці на Близькому Сході, але продавати їм ми не можемо”.ПТРК "Стугна-П", фото: wіkіреdіа При наявності унікальних розробок в ОПК Україна може взяти західний ринок не тільки унікальними розробками,  а й двома перевагами – швидкістю реалізації складних проєктів та ціною. Якщо говорити про першу перевагу, безпрецедентним тестуванням українського ОПК стало запровадження Данією нової моделі співпраці - через фінансування у 2024 році виробництва для українського війська 18 самохідних гаубиць “Богдана”. Їх  передали в ЗСУ вже через два місяці. Як відзначають в Консорціумі оборонної інформації, відбулася справді унікальна подія, бо йдеться про майже невідоме приватне підприємство – де-факто воно перевершило за темпами  виробництва французький Nехtеr (випускає 6-8 одиниць САУ Саеsаr на місяць). Є заяви, що нині приватний виробник САУ “Богдана” досяг темпу близько 20 одиниць на місяць. Коли ж говорити про ціну, головним показником є те, що українська “Богдана” коштує приблизно 2,5 млн доларів, тоді як французька гаубиця Саеsаr – понад 4 млн доларів. За розрахунками ж аналітичного центру Вrеugеl, САУ Саеsаr коштуєу 6 млн євро, а найвищий показник вартості самохідної артилерії надав німецьким САУ РzН 2000 та RСН 155, де оціночні цифри - відповідно 17 млн євро та 11,08 млн євро.Схожа історія і з артилерійськими боєприпасами. За час широкомасштабної війни снаряди до гаубиць подорожчали з 800 до 8000 доларів на початку 2024 року, тим часом  український ОПК здатен виготовити такий боєприпас за 1,8 тис. доларів. На експорт може йти не лише українська зброя. Війна для України стала каталізатором розвитку нових рішень, які не лише змінюють хід бойових дій, а й формують основу для майбутнього технологічного прориву.  Тож ми маємо реальний шанс стати глобальним центром інновацій, які будуть цікаві нашим партнерам в українському, але експортному варіанті. Це можуть бети і рішення у сфері кіберзахисту, де Україна досягла нового рівня, в інтеграції дронів у бойові дії, у створенні системи донаведення на основі штучного інтелекту та комп’ютерного зору чи інтеграції даних із супутників, дронів та наземних розвідників для коригування бойових дій. Аналогічно  Україна першою у світі створила окремий рід військ у складі ЗСУ – Сили безпілотних систем, які обʼєднують повітряні, морські та наземні роботизовані комплекси. Або ж взяти Аvеngеrs —  систему штучного інтелекту, розроблену Центром інновацій Міністерства оборони України. Вона активно використовується Збройними Силами України для автоматичного виявлення та ідентифікації ворожої техніки. За даними Міноборони, платформа щотижня допомагає виявляти до 12 000 цілей, аналізуючи відео з дронів та стаціонарних камер. Це значно підвищує ефективність прийняття рішень на полі бою та зменшує ризик помилок через утому операторів.Нові шляхи та форми співпраці для експорту зброїУ британському парламенті у квітні цього року заговорили про виробництво української зброї в країні – в межах спільного хабу ОПК. І це вже історія не лише про посилення ЗСУ - це й про обмін технологіями, бо частина зброї вироблятиметься для британського війська. Іспанський виробник спецтехніки Тесnоvе виготовлятиме для європейського ринку бронеавтомобілі української компанії НВО “Практика” - в рамках створеного об’єднання Нumаn & Sаfе Systеms, яке здійснюватиме ліцензійне виробництво українських бронемашин на потужностях іспанського виробника та просуватиме на ринках (йдеться про тактичні автомобілі "Джура", а також бронеавтомобілі "Козак" неназваної модифікації). “Це як раз і є  правильна формула - коли українська продукція потраплятиме на ринок через партнерів”, - наголошує Валентин Бадрак.Окрім спільного експорту з використанням українських ліцензій, потужні перспективи мають спільні розробки. Саме таким шляхом пішов свого часу Ізраїль - в рамках угоди з США, наприклад, спільно розробив передову систему ПРО Аrrоw-3 – тепер Німеччина купує її за 4 млрд євро (а це половина усього річного експорту зброї цієї країни). Турецька компанія Ваykаr, яка постачає безпілотники майже чотирьом десяткам країн, будує завод з виробництва БАК в Україні. Влітку 2025 року підприємство може бути відкрите - там працюватимуть близько 500 людей, і після забезпечення власних потреб завод може постачати на світовий ринок продукцію з українськими компонентами.фото: gеttyіmаgеs Значний потенціал може мати співпраця із КNDS – це вікно до стратегічної можливості інтеграції у європейський ОПК, з участю у розробках та виробництві нових колісних ББМ перспективного танка МСGS. До того ж, тут є потенціал спільних розробок роботизованих систем – КNDS Dеutсhlаnd має частку в 21% акцій естонського виробника наземних роботизованих систем Міlrеm Rоbоtісs, а КNDS Frаnсе володіє компанією-виробником роботизованих систем Nехtеr Rоbоtісs.Нарешті, незаперечним козирем України є те, що США та Європа зацікавлені в українських технологіях, оскільки вони протестовані у війні з РФ. Як наголошують у Консорціумі оборонної інформації, випробування зброї на війні та оперативне удосконалення з використанням новітніх технологій Заходу та України може стати новою візитівкою України на світовому ринку озброєнь. Йдеться про розвиток навіть не західних, а спільних надсучасних технологій, які пройшли випробування війною. 

В українську освіту поступово інтегрується штучний інтелект — МОН і Мінцифри мають спільну дорожню карту щодо використання ШІ в школах. DОU розібрався, як саме відбувається ця інтеграція, які тут є ризики і на що йде 90% бюджету у впровадженні технологій. Детальніше про те, чи перевірятимуть підручники за допомогою ШІ, чи вистачає техніки й софту українським школам і що із захистом персональних даних — в матеріалі. 💾 Що потрібно для ШІ в освіті: хардвер і софтвер🔎 Що саме робитиме ШІ в школах🚩 Які є ризики🌎 Як інтегрували СhаtGРТ в Естонії та інших країнах📍 Чи стане ШІ революцією 💾 Що потрібно для ШІ в освіті: хардвер і софтвер Для впровадження ШІ в освіту МОН залучають ІТ-компанії та їхніх фахівців за різними напрямами. Передусім айтівці на аутсорсі розробляють софтові рішення і допомагають розробляти курси. Наприклад, є спільний курс від МОН, Gооglе та Вееtrооt «Академія ШІ для освітян». Також є ініціативи компаній на кшталт вебінарів Місrоsоft про використання ШІ. «Ми відкриті до співпраці з українськими компаніями. Наприклад, разом з Gеnеsіs переглядали зміст курсу з інформатики. Компанії допомагали і з університетськими програмами», — зауважує DОU Дмитро Завгородній, заступник міністра освіти і науки України з питань цифровізації. Один девайс на трьох учнів. Про хардвер Найдорожче у впровадженні інновацій в освіті — це техніка, підкреслює Дмитро Завгородній. Щоб користуватися ШІ, вчителям та учням потрібні щонайменше безперебійний інтернет, девайси (ноутбуки або планшети, обладнані компʼютерні класи), а також інтерактивні дошки чи панелі. Нині в Україні функціонує понад 12 000 шкіл. Станом на 2025 рік на 5,4 учня припадає 1 пристрій (до повномасштабного вторгнення цей показник був 8,8 учня на 1 пристрій), розповіли редакції DОU у МОН. Загалом у міністерстві прагнуть досягнути співвідношення 1:1, але наразі реалістичною метою ставлять один девайс на трьох учнів. «Важливо, щоб таке обладнання зʼявилось у всіх закладах середньої освіти, і це 90% бюджету на впровадження технологій. Інакше різниця між якістю освіти у містах і селах лише посилюватиметься: в Україні вона вже в середньому більша, ніж загалом по Європі. І технології зазвичай цю різницю тільки поглиблюють: наприклад, у великих містах у батьків більший дохід, завдяки чому вони можуть забезпечити своїх дітей різними гаджетами; заможніші міста можуть більше інвестувати в обладнання шкіл тощо», — зауважує заступник міністра освіти. Дмитро Завгородній, заступник міністра освіти і науки України з питань цифровізації Наразі МОН, партнери та донори концентруються на передачі девайсів вразливим категоріям в областях, де все ще можливе лише дистанційне навчання. За час повномасштабної війни було передано понад 250 000 девайсів. «Складно назвати точні цифри витрат у „залізо“ для впровадження ШІ: це десятки мільйонів доларів суто на інфраструктуру. Це набагато більше, ніж ми будемо вкладати в будь-яку інформаційну систему. Її набагато легше масштабувати, порівняно з хардвером: ми робимо один раз, і цим будуть користуватися сотні тисяч людей. Ми це побачили на прикладі платформи „Всеукраїнська школа онлайн“, куди з початку пандемії додавали відеоуроки. Їх загалом дивляться понад 2 млн разів щомісячно. І яка б не була вартість цих уроків, якщо перераховувати на один перегляд, вона буде вимірюватися в копійках, і тільки більше окупатися з роками. Із „залізом“ складніше», — коментує Дмитро Завгородній. 96% шкіл під’єднані до інтернету. Про софт та мережу Інша важлива складова — це цифрові рішення, які впроваджуватимуть ШІ. Наразі є централізована інфраструктура — програми, які діють в закладах освіти: «Мрія», «Всеукраїнська школа онлайн», платформа, на якій проводять НМТ, ЗНО, ЄДКІ та інші. Є інші системи для управління освітою, вступу в університет, бази даних, реєстри (наприклад, автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту, Єдина державна електронна база з питань освіти тощо). Звісно, щоб користуватися і хардом, і софтом потрібен стабільний інтернет. За під’єднання закладів освіти до мережі відповідає місцева влада. Проте якщо оператор не провів інтернет до населеного пункту, саме держава має це виправляти. Тому до початку повномасштабної війни Мінцифри реалізовувало проєкт «Інтернет-субвенція» з під’єднання віддалених сіл до оптичного інтернету. За словами Дмитра Завгороднього, нині 96% шкіл під’єднані до інтернету. До повномасштабного вторгнення цей показник був ще вищим — 99%, але наразі на прифронтових територіях взагалі може не бути звʼязку, що знижує охоплення. 🔎 «У кожної дитини з’явиться свій Арістотель». Що саме робитиме ШІ в школах Завдання з інтеграції ШІ в українську освіту перелічені у Концепції розвитку штучного інтелекту. Їх планують втілити до 2030 року. Основне завдання тут — підготовка кваліфікованих кадрів. Також є деталізація за різними сферами освіти (натисніть, щоб розгорнути)для загальної середньої освіти — покращення навчальних матеріалів; організація курсів для педпрацівників по роботі з даними та основами штучного інтелекту; поглиблення цифрової грамотності школярів (застосування цифрових інструментів для розв’язання прикладних задач, пошук інформації в інтернеті, захист персональних даних, медіаграмотність, цифрова гігієна тощо). для вищої освіти — створення спеціалізованих освітніх програм про використання ШІ (а також інтеграція провідних онлайн-курсів з ШІ до наявних програм); залучення ІТ-фахівців до розробки таких курсів, а також — до формування вимог для фахівців зі ШІ та атестації здобувачів вищої освіти; проведення стажувань для викладачів ІТ-напрямів в ІТ-компаніях/ організаціях, що розробляють та застосовують ШІ; налагодження міжнародної співпраці та програм подвійних і спільних дипломів у галузі ШІ. для підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки кадрів — розробка спеціалізованих освітніх програм професійного розвитку і освіти дорослих у галузі ШІ, а також надання стипендій особам, які навчаються за такими програмами; розробити та провести загальнонаціональну інформаційну кампанію щодо загальних аспектів, ризиків та загроз використання та подальшого поширення технологій ШІ в Україні. Водночас МОН керується Концепцією цифрової трансформації освіти та науки України. Вона фокусується на створенні екосистеми цифрових рішень. Проєкт підготували 2021 року як відповідь на виклики пандемії ковіду. Та через початок повномасштабного вторгнення його затвердження відклали. У МОН проєкт планують оновити впродовж 2025 року. Разом з ініціативами із застосування ШІ в освіті. У 2024 році фахівці МОН і Мінцифри презентували спільний проєкт рекомендацій із використання ШІ в школах, де йдеться про варіанти та принципи відповідального користування, мінімізацію ризиків тощо. Аналогічні рекомендації для закладів вищої освіти розробляють і представлять «найближчим часом». Заступник міністра освіти з питань цифровізації Дмитро Завгородній називає кілька основних напрямів, за якими рухається держава у впровадженні ШІ. 1. Робота з підручниками 📗 ШІ допомагатиме їх перевіряти Нині змінюється навчальна програма, і десятки експертів перевіряють, чи нові підручники відповідають держстандартам. Критеріїв перевірки безліч, і людині впоратися з цим завданням на всі 100% складно, зауважує Дмитро Завгородній. Тому ШІ перевірятиме підручники, чи відповідають вони вимогам МОН. Для цього можна задати параметри, за якими треба аналізувати текст: результати відповідних наукових досліджень; приклади завдань, за якими заміряють наявність тих чи інших компетенцій тощо. Після такої перевірки ШІ надаватиме рекомендації: наразі — експертам, а в перспективі — автоматично видавцям. «В Європі є компанії, які роблять комплаєнс юридичних документів і законодавства: через системи перевіряють договори на відповідність різним критеріям. Цим користуються і великі організації, наприклад, Світовий банк. Ми беремо цю ідею і хочемо застосувати її для експертизи підручників», — коментує Завгородній. Термін реалізації. У 2025 році планують впровадити інформаційну систему, куди видавці завантажуватимуть підручники для експертизи. Наразі підручники аналізують у паперовому вигляді. 📗 ШІ індивідуалізуватиме електронні підручники Цього року Міністерство освіти впроваджуватиме електронні додатки до підручників. Це розширена версія підручників, де за QR-кодом можна отримати інтерактивні завдання, відео, аудіо, 3D-моделі тощо. У перспективі самі підручники дублюватимуться в електронному варіанті, для цього стане в пригоді ШІ. З ним електронні версії зможуть бути індивідуалізованими: наприклад, міститимуть інформацією зі сфери, яка більше цікавить дитину, чи враховуватимуть темп навчання (на певні теми матимуть більше інформації та прикладів тощо). Термін реалізації. Вперше електронні додатки до підручників держава закупить у 2025 році й вони будуть доступні учням 8 класів у вересні 2025 року. 2. Персоніфікований фідбек на тестові іспити Щоб підготуватися до іспитів (наприклад, Національного мультипредметного тесту), є тренувальні тестування для виявлення прогалин у знаннях. Після проходження можна ознайомитися з детальними звітами у формі таблиць. З ними не завжди зручно працювати, адже великі масиви даних потрібно правильно обробити та проаналізувати. ШІ міг би перетворювати складні звіти на зрозумілий простий текст, з яким зможе працювати як учень, так і батьки та вчителі. Щоб відстежувати, які задачі даються легше, а які складніше, яким предметам і темам варто приділити більше уваги тощо. Термін реалізації: функціональність запрацює у 2026 році. 3. Асистент вчителя або працівника освіти ШІ може допомагати як асистент учителям, працівникам міністерства, департаментів освіти. Якщо говорити суто про вчителя, то це може бути допомога: з підготовкою індивідуалізованих планів для учнів: ШІ можна натренувати даними з систем чи реєстрів, які веде вчитель (успішність, проблеми-успіхи в навчанні тощо). Тоді ШІ згенерує більш персоналізовані завдання, заняття, приклади тощо;з підготовкою креативних завдань: наприклад, з генеруванням метафор, щоб учні краще запамʼятовували інформацію;з автоматизацією рутинних завдань: підготовкою розкладу, створенням звітів тощо. Це частково втілено в застосунку «Мрія». 4. Асистент учня Дзеркально ШІ може бути корисний для учня — він допоможе персоналізувати навчання, спрощувати рутинні завдання тощо. Про використання ШІ зроблять курси Міносвіти планує додавати курси чи блоки інформації про те, як використовувати ШІ для різних предметів та цілей. Наприклад, у середній школі — доповнити блоком про ШІ навчання інформатики, а у закладах вищої освіти (ЗВО) — навчати користуватися додатковими рішеннями, які базуються на ШІ. «Ми з Мінцифри оновили програму з інформатики, запропонували курс на платформі „Дія.Цифрова освіта“ для учнів і вчителів, який відповідає державному стандарту», — зауважує заступник міністра освіти Дмитро Завгородній. «Умовно, раніше ми показували, як працювати в Wоrd, тепер будемо показувати, як використовувати плагіни ШІ для різнопрофільних програм. Адже чи замінить штучний інтелект юристів? Ні, не замінить. Він замінить юристів, які не використовують штучний інтелект. Тому для університетів це означає, що ми маємо випускати людей із вміннями використовувати ШІ для їхніх спеціальностей», — коментує Олексій Молчановський, керівник офісу з інновацій Українського католицького університету. Олексій Молчановський ШІ для допомоги вчителям та учням впроваджує команда державної освітньої екосистеми «Мрія». Це застосунок і вебпортал, де є особистий кабінет учня та програми розвитку здібностей, інтерактивні навчальні матеріали, альтернатива учнівського квитка «Мрія-ІD» і внутрішня валюта «Мрійки». 8 квітня 2025 року «Мрія» стала доступною для всіх закладів загальної середньої освіти. До того, з червня 2024-го, у шести областях України семестр проводили бета-тестування. Цього року в «Мрії» з’являться перші інструменти на базі ШІ, зауважують DОU в Мінцифри. «Ми вже сформували стратегічне бачення розвитку ШІ в „Мрії“ і переходимо до впровадження ШІ-функціональності. Перша опція — це рекомендація контенту. АІ рекомендуватиме на основі знань і навичок дитини, що подивитися чи почитати, щоб зробити певний стрибок для розвитку. Так, у кожної дитини з’явиться свій Арістотель. Друга опція — генерування тестів. Вчителі зможуть генерувати тести в кілька кліків, а не створювати їх вручну. Для цього штучний інтелект аналізуватиме велику кількість даних з уроків, матеріалів з підручника, а також генеруватиме тести на базі персональних напрацювань вчителя», — розповідає DОU Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації України. Михайло Федоров на презентації «Мрії» у квітні 2025-го Водночас команда працює над тим, щоб ШІ у «Мрії» створював індивідуальні освітні траєкторії для дітей на базі їхніх інтересів, потреб та мотивації. «Впровадження ШІ у „Мрії“ — це повноцінна R&D-робота. Вона охоплює дослідження моделей, проєктування архітектури, оптимізацію запитів до LLМ, побудову пайплайнів генерування й перевірки якості. Над кожною функцією ми працюємо кроскомандно — залучаючи як інженерів, так і педагогів, методистів і користувачів. Наприклад, у випадку з генератором тестів ми не просто підключили LLМ, а розробили логіку контексту, систему подвійної перевірки результатів (дві моделі: генератор і ревізор), UІ для гнучкої роботи з тестом, а також механізми поступового навчання системи», — зазначає Вʼячеслав Мєх, Рrоduсt Маnаgеr «Мрії». Вʼячеслав розповідає, що під час створення функціональності на базі ШІ для «Мрії» команда вивчала ініціативи ОреnАІ (СhаtGРТ Еdu), Кhаn Асаdеmy (асистент Кhаnmіgо), платформу з наборами ШІ-інструментів для вчителів Маgіс Sсhооl та інші. Функціональність для генерування тестів працює на базі fоundry від Раlаntіr, а для генерування використовують моделі від провайдерів, серед яких — ОреnАІ. Команда проєкту будує систему, яка не залежатиме від конкретної мовної моделі. Для цього ведуться перемовини з різними провайдерами про використання їхніх LLМ. Будуть тестувати й українську LLМ, коли вона зʼявиться. Для контролю якості впроваджують модель-ревізор, яка перевіряє згенеровані запитання, LLМ guаrdrаіls, щоб знизити частоту галюцинацій, зменшити ймовірність нерелевантних відповідей та зловживання системою. Тестують функцію з реальними вчителями — відстежують, який відсоток згенерованих запитань вони готові використати в реальному уроці, і на основі цього вдосконалюють алгоритм генерування.У майбутньому планують додати автоматичне наповнення бази знань перевіреними питаннями: для цього система аналізуватиме зворотний зв’язок від користувачів (частота правильних відповідей або повторних використань запитання). Для рекомендаційної системи контенту в «Мрії» основним сигналом є текстові метадані контенту (транскрипції та вручну проставлені теги), а також поєднання поведінкових сигналів (перегляди, лайки, збереження), початкових інтересів і академічних результатів. Поведінкові дії мають різну вагу: наприклад, збереження має більшу вагу, ніж відкриття відео. У фокусі — не лише релевантність добірки матеріалів, а і її адаптація до освітніх цілей. Надалі команда планує впровадити гібридну модель на базі ШІ, яка враховуватиме значно більше модальностей — зокрема візуальну та звукову складові контенту, сезонні фактори, а також структуру шкільної програми. 🚩Які є ризики ШІ в освіті Запровадження ШІ в освітні процеси потребує не лише програм і «заліза», а і правильної екосистеми та переосмислення ролі самої освіти, викладачів і їхніх задач. А це передбачає низку ризиків. 1. ШІ може не сприяти навчанню, а навпаки — розслабляти учнів Спільне дослідження університету Карнегі-Меллона та Місrоsоft свідчить: якщо часто використовувати ШІ, знижується здатність до критичного мислення. Окрім цього, навчальний процес може не давати потрібних результатів: якщо постійно використовувати ШІ, можна нічого не навчитися. Тому разом із запровадженням ШІ як інструменту потрібно навчати «гігієни» його застосування. Створити курси та матеріали з розвитку критичного та системного мислення, біології навчання тощо, кажуть DОU освітяни. Дмитро Завгородній додає, що варто розказувати про специфіку роботи мозку — наприклад, про згадані у Канемана «повільний» та «швидкий» режими. Акцентувати, що ШІ краще використовувати у «повільному», вдумливому режимі. Олексій Молчановський з УКУ поділяє думку, що в курси навчання ШІ обов’язково має бути інтегрований елемент виховання: пояснення, як ми вчимося на рівні біології: «За прикладом, як дітей вчать правильно харчуватися на курсі „Я досліджую світ“. Це дає основні принципи функціонуванні організму, пояснює, як їх варто застосувати для харчування. Тоді дитина буде краще розуміти, яких завдань потрібен штучний інтелект, а для яких його краще не використовувати, які це може мати наслідки». Але учні й за таких умов можуть скептично ставитися до курсів або слів викладача про зловживання ШІ. На думку Олексія Молчановського, найкращий спосіб зрозуміти людині, де вона не має слушності — отримати зворотний звʼязок від реальності. Навіть якщо студенти сприйматимуть подібні курси як моралізаторство і не зважатимуть на них, навчальний процес має бути побудований так, щоб студенти отримували фідбек від реальних працедавців, а не лише від професорів. Щоб не просто професор, а працедавець, який потенційно буде готовий платити гроші, сказав, що згенерований ШІ контент-план не підходить. І пояснив причини. 2. Відсоток залученості ШІ складно виявити На відміну від плагіату, де можна визначити відсоток використаного чужого тексту, а також перелік джерел, звідки скопійована інформація, з ШІ можна зʼясувати лише відсоток вірогідності його застосування. Так, є програми та сервіси, які можуть у цьому допомогти, але вони не дають точних результатів. Тому для перевірки можуть знадобитися додаткові дії, наприклад: Усні іспити. Найімовірніше, цей інструмент можна буде використовувати лише точково. Бо, якщо викладачу потрібно буде перевірити цілий потік студентів додатковими усними іспитами, це займе багато часу. І тоді постане питання, чи справді ШІ щось полегшив. Перевірка аутентичності авторства. Мова про стиль написання текстів, коду тощо. Потенційно можна створювати системи, які будуть навчатися на персональному стилі: натренувати ШІ роботами учня за семестр — навчити ідентифікувати, наскільки здана робота відповідає авторському стилю конкретної людини. 3. Є небезпека витоку персональних даних МОН не планує передавати персональні дані учнів чи студентів у будь-яку систему штучного інтелекту будь-якому зовнішньому вендору, якого будуть використовувати для інтеграції ШІ. Передаватимуться деперсоналізовані дані або ті, які взагалі не мають стосунку до користувачів, кажуть у міністерстві DОU. Наприклад, стандарти контенту для підручників, узагальнені результати тестів тощо. Вчителі чи учні, які користуватимуться системами, зможуть налаштовувати у своїх акаунтах використання персональних даних: або погоджуватися частково, або взагалі не залишати дані. Вʼячеслав Мєх, Рrоduсt Маnаgеr «Мрії», зазначає, що їхня екосистема не зберігає, не обробляє і не передає третім особам жодних персональних даних користувачів. Вся інформація, яка використовується для роботи ШІ, анонімізується. Система бачить лише навчальний контекст без прив’язки до конкретної дитини чи вчителя. 4. ШІ-інструментами не користуватимуться За умов повномасштабної війни вчителі та адміністрації закладів освіти мають встигати впроваджувати всі інновації паралельно зі стресом, який стільки зростає, і відповідальністю за учнів. І виникає питання — наскільки вчителі та адміністрації будуть встигати брати та адаптувати ШІ-можливості, коли вже існує чимало вимог, розповідають DОU у МОН. «Як і скрізь із впровадженням інновацій, серед вчителів будуть еrаly аdорtеrs, еаrly mаjоrіty, lаtе mаjоrіty та lаggаrds: їхні пропорції зазвичай однакові. Адже в Україні 370 тисяч лише шкільних вчителів. Впровадження будь-яких інновацій в школу — це довгий процес. Я сподіваюся, що коли педагоги на власному досвіді зрозуміють, наскільки вони виграють від ШІ, будуть більше використовувати нові інструменти. Наприклад, тим, хто не любить проводити лекції, ШІ допоможе більше сфокусуватися на ролі модератора чи фасилітатора.Умовно, коли зʼявився томограф, ми б навряд чи говорили про те, що лікарів треба мотивувати ним користуватися. Тут схожа історія — треба інтегрувати ШІ та пояснювати, які проблеми він розв’язує», — зазначає Дмитро Завгородній. В МОН зазначають, що ключова мета цифрової трансформації освіти полягає в тому, щоб прибрати/оптимізувати неефективні часовитратні процеси. Нові додані інструменти будуть заміщати або оптимізовувати старі формати: наприклад, система АІКОМ скасовує старий формат звітності в Ехсеl. 5. Може загубитися суть педагогіки Олексій Молчановський з УКУ зауважує, що в процесі інтеграції ШІ не повинна втратитися педагогічна доцільність і масштабованість освіти. Умовно, якщо вчитель генеруватиме і перевірятиме завдання через ШІ, а учень через ШІ на них відповідатиме, чи буде сенс взагалі в процесі? У запровадженні ШІ-асистентів що для вчителя, що для учня мають бути певні межі й рамка застосування. «Знову-таки, якщо ви застосовуєте ШІ для складних тем з безліччю технічних нюансів, результати все одно потрібно перевіряти. Тож чи не краще відразу про розвʼязання спілкуватися з людиною? Ну й наразі повністю неможливо уникнути проблем з галюцинаціями у ШІ» — додає керівник офісу з інновацій УКУ. 🌎 Як інтегрували СhаtGРТ в Естонії та інших країнах У світі обговорюють і тестують різні формати впровадження ШІ в освіті — як на рівні держави, так і на рівні окремих закладів освіти. Згадаємо найбільш цікаві: Естонія Це — перша країна, яка запроваджує СhаtGРТ в освіту на державному рівні. Уряд разом з компаніями ОреnАІ та Аnthrоріс розпочали спільну ініціативу під назвою АІ Lеар 2025 (ТІ Нüре), спрямовану на інтеграцію штучного інтелекту в освітній процес країни. Поки для вчителів проводять навчальні семінари щодо використання ШІ в класі. З 1 вересня 2025 року 20 000 учнів 10–11 класів та 3 000 вчителів отримають безоплатний доступ до СhаtGРТ Еdu. Це спеціально адаптована під освітні потреби версія СhаtGРТ. Вона містить останні моделі ОреnА та відповідає GDРR. Початковий бюджет проєкту становить 3,2 мільйона євро, у планах — збільшити його до 6 мільйонів євро 2026 року. Франція З вересня 2025 року в школах та коледжах Франції вивчатимуть ШІ: курс буде обовʼязковим для учнів 4 та 10 класів. Також уряд Франції влітку 2025 року оголосить конкурс проєктів на розробку інструментів ШІ для вчителів. Рішення має допомагати вчителям готуватися до уроків, а також оцінювати знання чунів. На реалізацію проєкту виділено 20 млн євро за програмою Frаnсе 2030. Китай Ця країна активно інтегрує ШІ в освіту в межах реформи «Нації з сильною освітою» до 2035 року. Наприклад, з вересня 2025 року в школах введуть мінімум 8 годин занять зі штучного інтелекту на рік для учнів початкової та середньої школи. Але вони спираються на мовну модель DеерSееk, яка цензурує відповіді. До того ж є великий ризик витоку персональних даних. Фінляндія В країні розробили політики цифровізації освіти до 2027 року та етичні рекомендації з використання ШІ в освіті. Приклади окремих навчальних закладів СhаtGРТ Еdu вже інтегрований в освітню систему кампусів ЕSСР, Гарвардського університету, Лондонської бізнес-школи та Оксфорду. Наймасштабніше — у Каліфорнійському державному університеті (СSU): система 23 кампусів працюватиме на базі СhаtGРТ. За словами Олексія Молчановського, впровадження ШІ у вищу освіту тестують в ЕТН Zurісh, а також в університеті Хуана Карлоса в Мадриді у форматі бота-асистента вчителя чи учня. У США запроваджують першу державну онлайн-школу Unbоund Асаdеmy (штат Аризона), де викладатиме ШІ (з частковою допомогою людини). Вчителі змінять роль і будуть наставниками/менторами для дітей. До цього такий підхід вже тестували в приватних школах Техасу та Флориди. Заняття триватимуть близько двох годин на добу, а весь інший час діти вивчатимуть критичне та креативне мислення, підприємництво, фінансову грамотність, публічні виступи тощо. Поки так вчитимуться учні четвертих-восьмих класів. 📍 Чи стане ШІ революцією Поки складно сказати, чи зробить запровадження ШІ в освітні процеси революцію, чи буде більш консервативною історією. Думки спікерів розділилися: частина налаштована дуже оптимістично, частина — скептичніше, порівнюючи бум ШІ з бумом онлайн-курсів. Навіть після пандемії, коли всі вимушено перейшли на онлайн-навчання, революції тут не сталося. Щодо термінів, то приблизні результати впровадження ШІ в українську систему середньої освіти можна буде побачити орієнтовно у 2029 році. Саме тоді реформа шкільної освіти дійде до 12 класу (у 2027 році оновлюються матеріали для 10 класу, у 2028 році — для 11, і у 2029 році — для 12). Після реформи старша школа стане профільною. У 10 класі можна буде обрати профіль: фізико-математичний, інформаційний тощо. З’являться курси поглибленого та базового вивчення, окремі тематичні курси. Розроблять поглиблені курси для учнів, які оберуть SТЕМ-напрям, Соmрutеr Sсіеnсе тощо. «Тоді повністю оновляться підручники та навчальні програми в усій школі, включно зі старшими класами, де використання таких інструментів є найбільш актуальним. На той момент вчителі старшої школи отримають найбільшу вигоду від впровадження технологій», — коментує DОU Дмитро Завгородній. Олексій Молчановський зазначає, що і в університетах скоро з’являтимуться приклади впровадження генеративного ШІ: «На мою думку, в кожному прогресивному університеті має з’явитися лідер або осередок, який триматиме фокус на ШІ, на його впливі на освіту, розвитку тощо. І, звісно, даватиме фідбек всій системі та за це отримуватиме зарплату. Це не має бути просто волонтерство, це має бути робота. Водночас нікуди не подінуться університети, які ігнорують інновації і які не впроваджуватимуть ШІ. І хоч це потенційно буде відбиватися на якості наданої ними освіти, попит на такі установи все ж залишиться. Адже завжди будуть люди, яким буде потрібен лише диплом про вищу освіту, а не сама освіта». За словами Михайла Федорова, для впровадження ШІ на державному рівні важливо мати національну LLМ. Вона дасть можливість створювати якісні та безпечні ШІ-сервіси для державного сектору, сфери освіти, оборони та бізнесу. Над цим уже розпочалась робота: Олексій Молчановський вважає, що для першої ітерації потрібно 6-9 місяців.

Латвія звернулася до сусідніх країн з проханням інвестувати в Аіr Ваltіс Соrр АS після того, як державна авіакомпанія звільнила свого генерального директора напередодні планів щодо первинного публічного розміщення акцій. У вересні авіакомпанія заявила, що продаж акцій, який вже давно готується, може принести до 300 мільйонів євро (332 мільйони доларів). Про це повідомляє Вlооmbеrg. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкриття авіапростору: заступник міністра висловився про перспективи Прем'єр-міністр Латвії Евіка Сіліня заявила, що очікує від Міністерства транспорту нової стратегії для авіакомпанії та перегляду витрат. Над цим проєктом працював генеральний директор Мартін Гаусс, але цього тижня компанія повідомила, що він йде у відставку після вотуму недовіри з боку латвійського уряду. "Я також звернулася до урядів Естонії та Литви, щоб вони розглянули потенційну зацікавленість в інвестуванні в авіакомпанію. Якою буде їхня відповідь, я не знаю, але я звернулася до них на політичному рівні". пояснила вона. Латвійська авіакомпанія, яка також нещодавно змінила правління, прагне отримати лістинг в Ризі і, можливо, в Лондоні вже в другому кварталі, повідомляло в березні агентство Вlооmbеrg. З 8 листопада 2024 року аіrВаltіс відкрила новий прямий маршрут, що з'єднає Ряшів (Жешув), Польща, з головною базою в Ризі, Латвія. Українська авіакомпанія SkyUр анонсувала регулярні рейси з Кишинева. Як повідомлялося, квитки на ці напрямки вже доступні, але перші рейси розпочнуться у квітні 2025 року.

Відповідну угоду підписали віцепрем'єр-міністр із відновлення України – міністр розвитку громад і територій Олексій Кулеба та генеральний директор Євроконтролю Рауль Медіна Кабаллеро, - передає пресслужба Міністерства розвитку громад і територій України."Маємо честь від імені України висловити нашу найщирішу вдячність особисто пану Медіні, всій команді Євроконтролю та його країнам-членам за безпрецедентну підтримку галузі та солідарність протягом вже майже трьох років війни. Завдяки Європейському фонду добровільної аеронавігаційної солідарності, а також професійному та прозорому управлінню Фондом з боку Євроконтролю, Україна змогла зберегти аеронавігаційну систему країни та високу операційну готовність до швидкого відновлення виконання цивільних польотів у повітряному просторі України", - сказав Кулеба.У відомстві зазначили, що угода про продовження діяльності Фонду стала можливою завдяки рішенню 62-ї сесії Тимчасової ради та Постійної Комісії Євроконтролю, яке отримало підтримку всіх країн-членів організації.Фонд солідарності Євроконтролю був створений наприкінці 2022 року і фінансується країнами-учасницями на основі добровільних внесків. Для України цей Фонд є основним джерелом фінансування аеронавігаційного обслуговування, яке надається компанією Украерорух. У 2023 та 2024 роках Фонд забезпечив фінансування всієї аеронавігаційної системи України на суму понад 70 млн євро.12 лютого генеральний директор Wіzz Аіr Йожеф Вараді заявив, що авіакомпанія має намір відновити авіасполучення з Україною протягом шести тижнів після припинення вогню.Пізніше делегація аеропорту "Бориспіль" провела переговори з європейським лоукостером Wіzz Аіr щодо оперативного запуску авіаперевезень після відкриття повітряного простору.

У 2024 імпорт товарів в Україну перевищив експорт більше як у півтора разаЗа минулий рік Україна імпортувала товарів на $29,1 млрд більше, ніж експортувала. Загалом, імпорт перевищив експорт в 1,69 раза. У 2025 році ситуація може погіршитись ще більше, оскільки з’являються розмови про те, що Єврокомісія не планує продовжувати після 5 червня 2025 року особливий пільговий режим торгівлі з Україною, який запровадили у 2022-му. Президент США Дональд Трамп підписав указ про запровадження 25% мита на весь імпорт сталі та алюмінію до США, а також обговорюють можливість запровадження універсального імпортного мита. Утім проблема не лише у тому, що українським виробникам споживчих товарів може стати ще важче потрапляти на зовнішні ринки. Їм все важче конкурувати з імпортом на внутрішньому ринку. Адже якщо за кордон Україна експортує значною мірою сировину, то в Україну привозять уже готові товари, які за ціною часто є дешевшими, ніж українські. При цьому часто ці товари потрапляють в Україну через різноманітні схеми сірого імпорту, – без сплат усіх належних податків та зборів.Повернення в Україну міжнародних брендівЗ початком повномасштабного вторгнення з українського ринку практично зникли товари російського походження, а чимало іноземних брендів зачинили свої магазини з міркувань безпеки. Відтак на ринку стало з’являтись все більше українських товарів. Однак у 2024 році  в Україну повернулись Іndіtех (Zаrа, Рull&аmр;Веаr, Маssіmо Duttі, Веrshkа, Strаdіvаrіus, Оyshо) та  Н&аmр;М. За даними Fоrbеs Ukrаіnе, виторг Іndіtех за перші три місяці після відкриття магазинів сягнув 2 млрд грн. Стрімко в Україні зростає польська мережа бюджетного одягу та товарів для дому Sіnsаy. За даними Української ради торгових центрів, станом на початок січня налічувала уже 166 магазинів, але впродовж місяця мала відкрити ще 30 торгових точок у різних куточках України. До слова, у 2024 році імпорт з Польщі в Україну зріс до 7 млрд доларів (більше ми імпортуємо лише з Китаю – 4,7 млрд). Натомість експорт до Польщі залишився на рівні 4,7 млрд, як було у 2023.Однак стрімке збільшення кількості магазинів польської мережі в Україні – радше виняток, аніж правило. Українці, все частіше купують товар онлайн. За оцінками аналітиків, ринок е-соmmеrсе в Україні зростає в середньому на 20 –25% щороку. По-перше, це дозволяє зекономити. По-друге, так цей товар стає доступним навіть мешканцям населених пунктів, де немає офлайн-магазинів того чи іншого бренду. По-третє, немає ризику, що похід до торгового центру доведеться скасувати через повітряну тривогу. За даними УРТЦ, в середньому Україні час вимушеного простою ТЦ через повітряні тривоги сягнув 96,2 робочого дня з початку повномасштабного вторгнення, а у грудні 2024 р. – 2,9 робочого дня. Звичайно, усе це ускладнює ведення бізнесу в Україні в умовах воєнного стану. Саме тому з десяток торгових центрів, відкриття яких було заплановано на 2024 рік, перенесли. А кожен торговий центр – це кілька сотень робочих місць. За даними УРТЦ,  лише в торгових центрах створено понад 450 тис. робочих місць, а частка галузі в роздрібному товарообігу країни становить понад 25%.Чому покупки на іноземних маркетплейсах стають проблемоюЯк повідомляє Українська асоціація ритейлерів з посиланням на дані платформи Sеllеrs Соmmеrсе, до кінця 2024 року приблизно 20,1% роздрібних покупок у світі здійснювались  онлайн, а продажі в е-соmmеrсе $6,3 трлн. До 2027 року ця частка зросте до 22,6%. В Україні різні аналітичні центри обсяг е-соmmеrсе оцінюють від 4 - 5 до понад 6 млрд доларів, а частка людей, які мають досвід онлайн-покупок навіть вища ніж у ЄС. Здавалося б, це лише підтверджує, яка ми прогресивна нація, що ж не так? Але річ у тім, що майже третину покупок українці роблять через міжнародні маркетплейси, такі як АlіЕхрrеss, Аmаzоn, еВаy, іНеrb, Теmu та Shеіn. Однак все частіше товари придбані на цих сайтах прирівнюють до сірого імпорту і навіть зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт про оподаткування посилок з-за кордону податком на додану вартість усіх посилок. "Україні не варто боротись з легальним імпортом, підвищуючи мита на певні товари. Але я повністю підтримую законопроєкт про оподаткування поштових відправлень в Україну, – каже народний депутат Ярослав Рущишин, який є одним з підписантів цього законопроєкту. – Цей закон – про захист українського бізнесу та, зокрема, внутрішнього виробника.  Наш бізнес створює робочі місця, платить ПДВ та усі інші податки, а зовнішні виробники, які надсилають товари поштою, не сплачують нічого. Ми просто дотуємо чужі економіки. Тому я вважаю, що у нас має бути як у ЄС – ПДВ мають платити від на усі посилки, незалежно від їх вартості".Річ у тім, що через відсутність оподаткування посилок до  150 євро, іноземні маркетплейси у вигідніших умовах не лише, ніж українські виробники, але й офіційні імпортери. Саме тому кофтинку Zаrа чи Н&аmр;М з-за кордону часто можна замовити дешевше, аніж вона коштуватиме в офіційному магазині в Україні. Усе просто: бізнес, які завозить в Україну імпортний товар легально, змушені платити 20% ПДВ, імпортне мито та інші збори. Водночас товари з міжнародних маркетплейсів потрапляють в країну без цих обов’язкових платежів. Але ж коли ви купуєте будь-що у звичайному магазині чи офіційному українському інтернет-магазині, ви у будь-якому разі сплачуєте 20% ПДВ.Крім того, у багатьох випадках товари з маркетплейсів потрапляють в Україну через схеми дроблення відправлень, коли одна велика партія товару розбивається на сотні або тисячі посилок. Це дозволяє уникнути сплати податків і митних платежів, отже бюджет, який і так складно наповнювати під час війни, недоотримує величезні кошти. При цьому йдеться про мільярди гривень. У пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що за 2024 рік в Україну було ввезено 75,5 млн міжнародних поштових та експрес-відправлень з товарами на суму 123 млрд грн. За останні роки виник окремий бізнес – баєри, які виловлюють товари за знижками на іноземних сайтах і замовляють їх для клієнтів в Україні. При цьому часто це приватні особи, які навіть не зареєстровані як ФОП. Чи оподатковують за кордоном покупки з іноземних маркетплейсівНасправді багато країн вже давно оподатковують інтернет-замовлення з-за кордону. Скажімо, у ЄС з 2021 року скасований безподатковий ліміт на посилки. Там треба платити ПДВ на всі товари незалежно від вартості.У США застосовують різні пороги для оподаткування онлайн-покупок залежно від штату, так само варіюється і розмір sаlеs tах. На великі покупки також доведеться сплатити мито. До слова, у передвиборчій програмі Дональда Трампа йшлось про запровадження універсального мита та усі товари, які постачають у США. Тому можна очікувати, що найближчим часом система оподаткування покупок з-за кордону там також зазнає змін. Канада запровадила податки на онлайн-замовлення, а також зобов’язала маркетплейси стягувати податок на додану вартість.У більшості країн мета таких заходів – захист внутрішнього бізнесу та забезпечення справедливого податкового навантаження на усіх учасників ринку.

11 лютого глобальний необанк Rеvоlut офіційно запрацював в Україні. Поки що він не надає повний спектр послуг, доступний для користувачів за кордоном. Щоб змінити ситуацію, компанія планує отримати ліцензію від українського Нацбанку. Наразі в застосунку для українців доступно понад 30 різних валют для відкриття рахунків. DОU поспілкувався з Дмитром Стрельчуком, який відповідає за запуск Rеvоlut на нових ринках, зокрема в Україні. Свого часу Дмитро також втілив низку програм для допомоги українцям за кордоном, відповідав за відкриття центру розробки в Києві та резидентство в Дія Сіty. В інтерв’ю Дмитро розповів, що вже доступно українським користувачам Rеvоlut, які опції додадуться, скільки інженерів над цим працює і що буде з наймом в український підрозділ компанії. Довідка. Rеvоlut — глобальний необанк із 50 мільйонами користувачів. Компанія стартувала 2015 року у Великій Британії й нині працює в 40 країнах. Rеvоlut — одна з найдорожчих британських фінансово-технологічних компаній, її остання актуальна оцінка — $45 мільярдів. Співзасновниками є українець Влад Яценко (СТО) та росіянин Микола Сторонський (СЕО). Після початку повномасштабної війни стало відомо, що Сторонський відмовився від російського громадянства. Наразі Rеvоlut надає послуги українським користувачам через свою литовську компанію Rеvоlut Ваnk UАВ, яка регулюється Банком Литви і Європейським центральним банком. «Ліцензування займає час, а ми хочемо запропонувати свій продукт українцям уже сьогодні» — Перед повномасштабною війною Rеvоlut була однією з перших компаній, які увійшли до спецрежиму Дія Сіty. Тоді ви відкрили офіс у Києві й планували найняти 100 ІТ-фахівців в Україні. Після початку великої війни компанія мусила згорнути діяльність в Україні та втратила статус резидента в Дія Сіty. Чому ви повернулися до питання виходу на український ринок саме зараз? Коли ми спілкувалися з очільником Мінцифри Михайлом Федоровим і представником НБУ у 2021 році, це був перший контакт Rеvоlut з Україною. Ми хотіли заходити сюди, але не в короткостроковій перспективі: компанія мала обмежені ресурси, до того ж паралельно запускалася на інших ринках. А невдовзі розпочалася повномасштабна війна. Ми хотіли підтримати Україну, тож провели великий фандрейз, зокрема від себе задонатили $2 мільйони. А ще дозволили українцям за кордоном відкривати рахунки в Rеvоlut, навіть якщо у них не було документа, який дає право перебувати в Європі. Додали в застосунок українську мову. І тоді ми побачили великий інтерес з боку українців. Понад 500 тисяч українських користувачів, які перебували в Європі, відкрили рахунки. У 2023 році ми перестали відкривати нові рахунки, але досі є 100 тисяч активних користувачів, які відтоді з нами. Це був перший крок до українського ринку. А другий крок — підтримка українців, які в Україні. Й 11 лютого цього року ми цей крок зробили: дали змогу відкривати рахунки всім. Загалом стратегія Rеvоlut — стати локальним банком з банківською ліцензією в кожній країні, де присутня компанія. Ліцензування займає час, а ми хочемо запропонувати свій продукт українцям уже сьогодні. А до кінця 2025-го отримати локальну банківську ліцензію. — А з погляду бізнесу — чого ви очікуєте від повноцінної роботи на українському ринку? У Rеvоlut 50 мільйонів користувачів. Основні ринки — це Велика Британія (20 %) і Європейський Союз. Що більше користувачів маємо глобально, то краще для бізнесу. Думаю, за наступний рік-два зможемо залучити таку ж кількість українців в Україні, як 2022-го було за кордоном. Перед тим як зайти на будь-який ринок, ми формуємо список очікування, щоб оцінити потенційний інтерес до Rеvоlut. За півтора року 260 тисяч українців залишили свої контактні дані, щоб долучитися до списку. Зрозуміло, що не всі вони відразу стали користувачами, але це показало рівень зацікавлення. «Ми шукаємо Неаd оf Lеgаl в Україні, який буде фултайм опікуватися питаннями» — На отримання ліцензій Rеvоlut у Британії пішло три роки. Які очікування від України в цьому плані? Чи почали ви перемовини з Нацбанком? На якому етапі цей процес? У Великій Британії процес справді затягнувся. До 2024-го ми мали ліцензію Еlесtrоnіс Моnеy Іnstіtutіоn, за якою могли надавати всі послуги, що й нині, окрім кредитування. Ми пройшли чимало перевірок від регулятора і в липні 2024-го отримали банківську ліцензію. Що більший ти банк, то триваліша перевірка. І Rеvоlut — один з найбільших банків у Європі. Компанія спілкувалася з НБУ у 2022-му, 2023 році. Але офіційно податися на ліцензію плануємо після аналізу регуляцій. Наразі все аналізуємо. — Чи можете озвучити перші кроки, які ви зробите, щоб отримати ліцензію? Передусім нам треба зрозуміти всі регуляції, які до нас будуть застосовувати, вимоги. Чим ці вимоги відрізняються в тих країнах, де ми вже присутні. Потрібно подбати про адміністративну частину. Визначатись, яких людей найняти в Україні. Одна з вимог — мати перелік обов’язкових ролей. Зокрема, найняти повний локальний менеджмент для банку: фінансового директора, керівників відділів комплаєнсу, управління ризиків, фінансового моніторингу. Плануємо це зробити у 2025-му, але конкретніше наразі не можу сказати. Ми звернулися до українських юридичних компаній, вони допомагають із початковими процесами. Зараз у нас відкрита вакансія Неаd оf Lеgаl — шукаємо фахівця, який зможе працювати над цим фултайм. А пізніше плануємо наймати й інших спеціалістів. «У Rеvоlut багато українців — загалом більше як 200 фахівців» — Щодо найму: можливо, є орієнтир, коли зможете наймати інженерів в Україні? На жаль, конкретно зараз ми не наймаємо нових технічних фахівців. Але в команді є 40 інженерів, які фізично перебувають в Україні та працюють над глобальними продуктами. Річ у тім, що ми дуже залежимо від безпекової ситуації, у зв’язку з війною поки що не можемо наймати тут інженерів. Якщо щось зміниться в позитивний бік, ми з радістю до цього повернемося. — І поки що не плануєте повертатися в Дія Сіty, я правильно розумію? Плануємо. Так, наше членство в спецрежимі було призупинене. Співробітники в Україні надавали сервіси для лондонського офісу як ФОПи. За 10 днів до повномасштабного вторгнення ми повідомили про перехід фахівців на гіг-контракти. Розпочалась війна, фокус змінився. Потрібно було допомогти з релокацією співробітницям Rеvоlut, які виявили таке бажання, підтримати Україну донатами, закрити офіс розробки в росії — на цьому зосередили всю увагу. Але ми плануємо повернутись у Дія Сіty та створювати робочі місця. В Україні дуже талановиті й працьовиті інженери. Ми це чудово знаємо, оскільки в Rеvоlut багато українців — загалом більше як 200 фахівців. — Скільки людей працюють над тим, щоб Rеvоlut був на українському ринку? Складно сказати точно. Один інженер може працювати над продуктом для кількох країн паралельно. Приблизно 50 людей дотичні до проєкту парттайм. У головній команді 10 фултайм-фахівців. «Рахунок Rеvоlut не має лімітів, тому що він від європейського банку» — Поговорімо про продукт Rеvоlut, яким тепер можуть користуватися всі українці. Чимало послуг ще не працюють, оскільки немає ліцензування від національного регулятора. Зокрема, поки що недоступні гривневі рахунки. Що з важливого можуть зробити українці через застосунок уже і що на черзі? Найголовніше — українці можуть мати європейський банківський рахунок, отримувати гроші з-за кордону й відправляти їх за кордон. Робити звичні справи: витрачати гроші з картки Rеvоlut в Україні;оплачувати покупки в магазинах;проводити онлайн-оплати;переказувати кошти з картки Rеvоlut на українську картку в Україні, яка може бути в гривні чи в будь-якій іншій валюті. Цей рахунок Rеvоlut не має лімітів, тому що він від європейського банку. У випадку українців — Банку Литви. Діють ліміти в розмірі 100 тисяч гривень, які українські банки встановили для переказів на Rеvоlut. І кошти можна перераховувати тільки з карток, які в доларах чи в євро. — Якщо користувач хоче переказати кошти з картки Rеvоlut на українську картку, то це можна зробити без обмежень? Так, як і з Rеvоlut в іншу країну Європи, в Америку чи в Азію. — Гривневий рахунок у Rеvоlut з’явиться тільки після того, як компанія отримає ліцензію в Україні. Коли це буде? Ми над цим працюємо, але потрібен час. Гривня — дуже регульована валюта, яку використовують лише в Україні. І вона регульована НБУ і поточною військово-політичною ситуацією. Ці ліміти можуть змінюватися в майбутньому, і нам потрібне партнерство з одним з українських банків або своя ліцензія. В принципі, стратегія Rеvоlut на нових ринках — отримувати свою ліцензію і бути локальним банком. — Тобто поки що ви дотримуєтеся цього підходу й не будете шукати партнера? Ми розглянемо цей варіант, але не можемо сказати, чи він нам підійде. Лімітована серія карт Сlеаr Sky («чисте небо»). Українці її можуть отримати безплатно, лише оплативши доставку з Європи. Користувачі з Європи та Британії — за донат від £5. Усі гроші підуть організації UК fоr UNНСR, яка підтримує вимушених переселенців та біженців як на території України, так і за її межами. Від себе Rеvоlut планує передати до £200 000 — Які дві наступні функції хочете додати? Перша — можливість відправляти криптовалюту в Rеvоlut і з нього на блокчейні. Цей продукт доступний у Євросоюзі. Про другу не можу розповісти. На це в Україні великий попит і майже немає конкуренції. — А коли через застосунок можна буде інвестувати в акції? На жаль, не можу сказати. — Як щодо опцій аналітики витрат і бюджетування? Аналітика і бюджетування доступні. Також можна бронювати готелі через Rеvоlut, купувати паси в аеропортах, відкривати рахунки для дітей. Крім того, у Rеvоlut є безкоштовна версія продукту та платні версії Меtаl і Рrеmіum — €6 і €11 на місяць відповідно. Користувачі платних версій отримують підписки на дев’ять застосунків та інтернет-сервісів, які самі досить дорогі. Наприклад, я користуюся Неаdsрасе для медитації — тільки підписка на нього коштує €10. — Чи будуть доступні страхування і кредитування? Плануємо надавати ці опції, коли отримаємо банківську ліцензію. Плюс це більш ризикова історія, зі своїми регуляціями. Повний перелік послуг, доступних для українських користувачівБезкоштовні та миттєві Р2Р-перекази в межах 50-мільйонної бази Rеvоlut.Обслуговування європейських банківських рахунків з литовським ІВАN, що дає змогу здійснювати транзакції за допомогою SЕРА, SWІFТ та рush-платежів на картку.Грошові перекази в Україну за допомогою переказу на картку.Платні тарифні плани — Рrеmіum та Меtаl. Тут безплатні підписки на сервіси Nоrd VРN, Сhеss.соm, Маstеrсlаss, Неаdsрасе, Тіndеr, Frееlеtісs, Slеерсyсlе, Рісsаrt, Fіnаnсіаl Тіmеs.Сервіси для стилю життя: бронювання готелів, екскурсій та лаунж-пасів.Доставка карток в Україну «Новою поштою»Віртуальні картки та картки для одноразового використанняКупівля і продаж криптовалюти — доступ до 200+ токенів. Є уроки про криптовалюту.Купівля і продаж дорогоцінних металів: золото, срібло та платину.Rеvоlut

Математикиня Марія Власенко з Києва. Основну частину кар’єри провела за кордоном — у Німеччині, Франції, Ірландії, Польщі. Під час повномасштабної війни науковиця вирішила повернутися в Україну та створити Міжнародний центр математики в Україні (ІСМU). До проєкту долучилися вчені зі всього світу, а на роботу центру вдалося зібрати майже мільйон євро. Восени цього року Марія пристала на пропозицію Київської школи економіки керувати оновленням і створенням програм з математики та фізики. DОU поспілкувався з Марією про те, як створювався ІСМU, які проблеми є в українській математиці та як вона очолила бойкот проти росіян в науковій спільноті. А ще про те, як привозити в Україну найкращих вчених світу та що можна зробити прямо зараз, щоб наша математика ставала сильнішою. Весна, 2023 рік. Фото Йосипа Сивенького «Нам потрібно швидко наздоганяти тих, хто успішно працює за кордоном» — На яку саме посаду вас запросили до Київської школи економіки? Я професорка, у мене немає специфічної посади. А неформально мене запросили бути лідеркою творення нового відділення (або факультету) математики та теоретичної фізики. — Що буде відрізняти ці оновлені чи новостворені програми? Ми проаналізували, чим подібні програми в найвідоміших університетах світу відрізняються від традиційних українських програм. Бо, з одного боку, в наших традиціях багато доброго, завдяки чому математика в Україні встояла. З іншого — нам потрібно швидко наздоганяти тих, хто успішно працює за кордоном. Хочемо наситити програму фактами та прикладами, менше повторюватися. Звичні програми у вишах дуже фундаментальні. Наприклад, ми доводимо всі факти з математичного аналізу: студент має розуміти процес і врешті доводити їх самостійно. Але в сучасних програмах вже не потрібно все розтягувати. Так, треба опанувати інструмент, показати найважливіші факти, а те, що робиться за аналогією, можна пропустити або дати як завдання. Це технічний бік. Ідея в тому, що навчання має стати цікавішим. Тому що від повторювання засинають і схильні до наукової математики, і ті, хто хочуть її застосовувати. Ми прагнемо створити більш інтелектуально насичену атмосферу. Вирішили не робити бакалаврських програм з чистої математики Чому? Бо їхні випускники — це майбутні викладачі та науковці. Але від людини 16 років, яка тільки закінчила школу, не варто очікувати впевненості, що вона обере саме такий шлях. У це треба «втягнутися». Нині вже є програма «Прикладна математика», яка має застосування в комп’ютерних науках, індустрії. І додасться «Фізична математика», наповнена фізичними курсами. Серед студентів цих двох програм ми хочемо побачити тих, які будуть схильні до науки. Їм ми зможемо запропонувати на вибір курси з усіх сучасних математичних дисциплін. — Хто, крім вас, залучений до цього процесу? Є академічний директор бакалаврських програм — Георгій Шевченко, математик, який працював у Київському університеті понад 20 років, а потім перейшов у КSЕ. Георгій створював програму «Прикладна математика», яку відкрили трохи більше як рік тому. Академічний директор відповідає за наповнення програми, шукає лекторів. Коли я приєдналася, математику викладали близько 10 людей, які співпрацюють з КSЕ, але ще залучені в інші академічні структури. Тобто їхня модель передбачає найм сумісників. З Георгієм Шевченком у лекційній аудиторії в укритті КSЕ. Фото Йосипа Сивенького — Ви писали, що серед курсів на вибір будуть у тому числі основи теоретичних комп’ютерних наук. Можете розказати детальніше? Взагалі ми тільки накидали «ескіз» і що поки шукаємо викладачів, у тому числі за кордоном. Точно плануємо два курси дискретної математики, які охоплюватимуть комбінаторику, основи алгоритмів, основи прикладних методів лінійної алгебри, імовірності, лінійне програмування. Це оглядова дисципліна, де буде багато ідей, різноманіття математичних методів. А далі починаються заглиблені курси — оптимізація, курси з мов автоматів, теорія складності, математична логіка, теорія алгоритмів. Це все для перших трьох років навчання. Для четвертого ми навіть не стали робити конкретного плану, бо це залежить від пропозицій викладачів, які приєднаються до нашого факультету. До речі, я б навіть не називала їх «викладачами». Це момент, який ми хочемо змінити. У нас будуть працювати науковці, які викладатимуть Щонайменше половина їхнього часу буде присвячена науці. На жаль, думаю, в більшості українських університетів час на науку часто зводиться до нуля. Тому що навчальне навантаження — дуже велике. Також у цьому «ескізі» є експериментальна математика. Там студенти програмують. Я натрапляла на таку практику в Дубліні та Кембриджі: члени факультету, професори дають на вибір список проєктів, які треба порахувати. Часто це частина їхніх власних досліджень. Виходить, що це практичний курс, в якому потрібна допомога асистента або викладача. Тут є два напрями — численні та символьні методи. Ми хочемо, щоб у нас були обидві компоненти, і плануємо використовувати МАТLАВ і Марlе. Але є й інші системи для обчислень, якими користуються вчені. — Марина Вязовська в інтерв’ю згадувала цю проблему, що в українських університетах у викладачів бракує часу на наукові дослідження... Дивлячись на свій кар’єрний рух, я зрозуміла, що науковець — вічний студент. Ми весь час вивчаємо нове. Немає моменту, коли ти вже все знаєш, він і не має настати. Тому дуже важливо, щоб викладачі були дотичні до живого творення науки. Інакше вона консервується, стає нудною, повторює себе. «Коли я навчалася в аспірантурі, то програмувала, щоб підтримати себе матеріально» — Щодо вашого кар’єрного шляху. Ваші батьки за професією — програміст і вчителька інформатики. Як вийшло, що ви обрали саме математику? Читала, що вони вас відмовляли зі словами: «В Україні ніхто не працює математиком»... Так. Думаю, це актуально й нині: напевно кар’єри математика-дослідника не існує. Принаймні більшість людей про неї не здогадується. Мої батьки за освітою програмісти. Закінчили факультет систем управління КПІ у 1970-х, потім працювали на київському заводі «Радіовимірювач». У 1990-х тато продовжував кар’єру програміста у приватних фірмах, а мама стала вчителькою. Серед її учнів — досить багато призерів міжнародних олімпіад з інформатики. Один з них нещодавно зробив цікавий проєкт з програмування дронів. Спочатку я навчалася у звичайній школі. Моя класна керівниця викладала математику, давала мені додаткові задачі, а у шостому класі запросила на олімпіаду. Мені сподобалося, я сама попросила батьків, щоб мене віддали у спеціалізовану школу. І з сьомого класу навчалася в ліцеї «Наукова зміна». Але навіть коли я туди вступала, то не знала, чого хочу: на математичне чи філологічне відділення. Просто я мала бажання поглиблено вчитися. 11 клас. Це математичний бій між кількома київськими школами з поглибленим вивченням математики Після школи вступила до нещодавно створеного Фізико-технічного інституту КПІ. Здається, наш курс — це був другий набір. Я отримала диплом прикладного математика, а моя спеціалізація називалася «Криптографія, захист інформації». Ми вчилися разом з фізиками. У нас було поглиблене вивчення фундаментальних дисциплін, а також чимало програмування. Коли я вже навчалася в аспірантурі, то програмувала, щоб підтримати себе матеріально. Ми з колишніми одногрупниками в основному робили вебсторінки для закордонних компаній. Але все одно зі студентських років мене приваблювала саме математика: у нас були хороші викладачі з Академії наук, вони давали мені задачі, я відвідувала семінари в Інституті математики НАНУ. Тож магістерська робота в мене була вже чисто математична. — Відразу вирішили будувати наукову кар’єру, захищати кандидатську дисертацію? Ні, для мене кожен етап був певним відкриттям, що такі речі взагалі можливі. У КПІ я відкрила, що бачу себе в математиці. Більш технічні спеціальності якось «розсипалися» для мене, в них не було тієї глибини. А математика набудовувалася курс за курсом, нарощувалися м’язи. Закінчуючи університет, я думала, що можу бути викладачем. Мені здається, що це шлях багатьох в Україні, хто добре навчався — далі можеш навчати інших. Дисертацію я захищала в Інституті математики НАН України. «Мене виховували так, що про виїзд за кордон зовсім не думала» — Після захисту, як я зрозуміла, ви поїхали працювати за кордон. Чому? Це сталося випадково та почалося під час навчання в аспірантурі. Мого тодішнього партнера запросили на захід з динаміки та теорії чисел в Інститут математики імені Макса Планка в Бонні — це один з найкращих математичних інститутів Європи. І я на місяць поїхала туди з ним. Захід організовував один з українських математиків — Сергій Коляда. Він хотів показати студентам і аспірантам, яка математика за кордоном. Та перша закордонна поїздка перевернула мій світ: я побачила книжки, які до того не могла уявити. Той місяць я провела в бібліотеці. Крім того, активно спілкувалася з математиками, ходила на лекції. Мені порадили, як навчитися тих дисциплін, які мене цікавили — алгебри, теорії чисел, алгебраїчної геометрії. Як для студентки технічного університету для мене велика частина сучасної математики була прихована. Те, що нам викладали — я тепер знаю — це був аналіз. А є алгебра абстрактна, топологія, теорія чисел. Ось ці теми я потроху для себе відкривала в аспірантурі та зрештою захистила дисертацію з алгебри. Узагалі мене виховували так, що про виїзд за кордон зовсім не думала. Але та поїздка показала мені математику зовсім іншого рівня. — І після захисту ви поїхали за кордон? Як далі розвивалася ваша кар’єра? Так, тоді під час програми в Інституті імені Макса Планка я дізналася, що є таке поняття, як постдок. Тобто період, коли можна ще навчатися після захисту та перед початком викладацької кар’єри. Я зрозуміла, що це моє, бо я ще хочу вчитися. Там я познайомилася з відомим математиком, одним з директорів цього інституту — Юрієм Маніним, він допоміг подати заявку. Так я на рік поїхала до Бонна. Потім повернулася, стала молодшим науковим співробітником в Інституті математики в Києві. Але ось це відчуття, що я ще хочу вчитися, розвиватися, мене не покидало. Тому я подала документи на наступний постдок на два роки. Один з них я провела під Парижем в Інституті вищих наукових досліджень (фр. Іnstіtut dеs hаutеs étudеs sсіеntіfіquеs). А другий — так само в Бонні, співпрацюючи з відомим математиком у теорії чисел Доном Загіром. Потім він запропонував бути його асистенткою, що дало змогу залишитися ще на два роки. Моя картина олією, намальована у 2009 році після річного перебування постдоком під Парижем. Вона про роботу математика-дослідника, бо читати математичні тексти складно (це символізують горіхи), через них треба «пробиватися», для чого потрібна ручка і папір Коли цей термін завершувався, я думала: чи мені вже час повернутися до України? Але знову відчувалося, що ні. Так я подалася й отримала першу роботу як лекторка у Тrіnіty Соllеgе в Дубліні, де провела два роки. І стільки ж потім в Unіvеrsіty Соllеgе в Дубліні. Там у мене вже був контракт, так би мовити, назавжди. Але все одно я відчувала, що мушу працювати в Україні. Щоправда, постійно здавалося, що я до цього ще не доросла, маю багато всього зробити, накопичити контакти. — І після Дубліна ви поїхали до Варшави? Так, це було з особистих причин. Мій чоловік, теж математик, родом з Варшави, тоді навчався в аспірантурі Берклі. І він запропонував повернутися в його рідне місто, бо в Дубліні себе не бачив. Мене привабила ця пропозиція. По-перше, як локація ближче до дому. А по-друге, там я могла займатися суто дослідницькою діяльністю. Така можливість рідко у кого буває на Заході — тільки у надзвичайно відомих математиків. Зазвичай усі поєднують це з викладанням. Я багато викладала в Дубліні (за їхніми мірками, не українськими). У моєму контракті було написано: 40% викладання (це три курси лекцій на рік), 40% дослідження і 20% адміністративні справи. До речі, приблизно таке навантаження ми хочемо впровадити для професорів КSЕ. Тож до того я не мала достатньо часу займатися дослідженнями, тому вирішила, що це буде цікаво. І наступні дев’ять років провела в Польщі. «Кажуть, що в науці немає політики, а виявилося, що вона є» — Тобто на початок повномасштабного вторгнення ви працювали в Польщі. Читала, що ви не тільки збирали пожертви, а й тиждень волонтерили у шпиталі неподалік лінії фронту. Насправді я ще з 2014 року розуміла, що ми в стані війни. Коли я приїжджала в Україну, то дивувалася, наскільки мало ця війна відчувається в Києві, як звичайно та спокійно живуть люди. Звісно, це було не для всіх. У 2018 році відбувся Світовий конгрес математиків у Бразилії. Цей захід проводять кожні чотири роки. І там голосуванням обрали росію як наступне місце для проведення конгресу. Україна навіть не брала участі в голосуванні, бо ми не платили внески за членство у Міжнародній математичній спілці (англ. Іntеrnаtіоnаl Маthеmаtісаl Unіоn, ІМU). Наскільки знаю, ніхто з України навіть нічого не сказав проти. Ми з польськими колегами вирішили бойкотувати цей конгрес. Але з часом їхнє обурення спало, а моє — ні. Я стала лідером цього протесту, хоч і незначного. У науці мало хто на таке відважується — бойкотувати значну подію, тому я розуміла, що багато людей до цього не приєднається. Зазвичай схожі рухи стають масштабнішими, коли до них примикають математичні «селебріті». У нас була сотня підписів, аж поки не вибухнула велика війна. Той конгрес, проти якого ми боролися протягом чотирьох років, скасували 26 лютого. Але в процесі я багато чого дізналася. Кажуть, що в науці немає політики, а виявилося, що вона є. Наприклад, зазвичай у таких справах, як вибір місця для проведення конгресу, конкуренція відсутня. Тоді у 2018 році Франція подала заявку на організацію, про яку попередила спільноту ще на попередньому заході, тобто в Сеулі у 2014 році. Тож зазвичай решта мала б сказати: «Ага, Франція подається... Тоді інші зачекають, подадуться наступного разу». А це був, можливо, перший випадок в історії, коли стався справжній конкурс: росія подала другу заявку. І заступник голови уряду росії Дворкович особисто приїжджав у Ріо-де-Жанейро, щоб представити цей несподіваний для багатьох «офер». Після початку повномасштабного вторгнення, коли війна дійшла до моїх рідних країв на Київщини, я відчула, що абсолютно не можу продовжувати займатися наукою так, як робила до цього — занурена повністю з ранку до вечора розв’язувала математичні задачі. У мене не було великого викладацького навантаження, але я якраз пообіцяла навесні 2022 року прочитати дисципліну у Варшавському університеті. Я скасувала перші лекції цього курсу та пішла працювати в Український дім волонтеркою. Зв’язувала українців з поляками щодо житла. За те, як Польща приймала всіх, навіть разом з тваринами, я ще більше полюбила цю країну. Тому вирішила, що маю повернутися та прочитати обіцяний курс. Разом з чоловіком ми постійно збирали гроші, переважно від вчених, і купували речі, потрібні на фронті. До 24 лютого 2022 року у мене взагалі не було месенджерів у телефоні, крім фейсбуку, яким я спілкувалася із сім’єю. Але через волонтерство у мене з’явилися всі можливі застосунки. Це просто змінило мене як людину, раніше я б такого не витримала. Коли у липні закінчився семестр, я поїхала в Україну, деякий час працювала в шпиталі. — Ваша цитата: «Передові дослідження у Києві не можуть закінчити війну, але можуть показати людям, за що варто боротися»... Мені цю думку підказав улітку 2022 року поранений військовий, мій товариш з ліцейських часів: «Поки ми тут воюємо, ви маєте розвивати проєкти до повного потенціалу, щоб Україна була сильною». Я зустріла його в Києві після повернення зі шпиталю. Це допомогло мені зрозуміти, що я можу принести набагато більше користі, якщо я повернуся до пов’язаної з наукою діяльності. Зможу робити свій внесок, розвиваючи українську науку. Так я вирішила почати такий великий проєкт, як Міжнародний центр математики в Україні (ІСМU). «Нині наш центр проводить таку роботу, яка можлива під час війни» — Ця ідея створення Міжнародного центру математики в Україні виникла раніше повномасштабної війни? Так. Ще коли я побачила ту бібліотеку в Бонні. Коли потім я вже перебувала там постійно, туди часто приїжджали українські математики, з якими ми спілкувалися. Всім було ясно, що Україні теж потрібно таке місце. Але я все думала, що це зробить хтось інший, що я ще «мала». Мабуть, це природно: ми потроху ростемо, виростаємо — і настає час діяти, а не очікувати дій від інших. І ось коли з того госпіталю я їхала в поїзді з Дніпра до Києва, то дізналася, що українка Марина Вязовська виграла медаль Філдса. Ми знайомі, тож я написала привітати. І до відчуття, що триває велика війна, а значить нам немає чого чекати, наше майбутнє формується просто зараз, додалася друга вагома причина почати цей проєкт. Нагорода Вязовської — серйозний аргумент, що українці можуть і таке. І Марина приєдналася з самого початку проєкту. Віднедавна вона стала науковою директоркою ІСМU. Думаю, її участь стала ключовим фактором для успішного розвитку Центру. 9 серпня 2023 року. Урочисте відкриття Міжнародного центру математики в Україні (ІСМU). На сцені відповідаємо на питання журналістів разом з іншими математикинями-засновницями центру (зліва направо): Олександра Антонюк, я, Марина Вязовська, Ірина Єгорченко, Людмила Туровська — На які приклади орієнтувалися, коли створювали ІСМU? У світі таких математичних центрів досить багато, в Європі — близько 30. Я сама була у десятку з них. У двох як постдок, тобто провела рік або більше. У кількох центрах була організаторкою наукової програми, десь відвідувала воркшоп, конференцію. Вони працюють у межах певного спектру. Тому група людей, яку ми зібрали — переважно це українські математики, які працюють за кордоном, мали вирішити, чим саме буде займатися наш центр. Взагалі проєкт робиться великим колективним мозком: ми обговорюємо ідеї не тільки із засновниками ІСМU, яких можна побачити на сайті. Це розгалужене дерево радників. Отже, чим зазвичай займаються математичні центри? Наприклад, це може бути лабораторія, де просто працюють науковці. Типу такої є в Академії наук України. Але нам потрібна була міжнародна, щоб там відбувався обмін людьми та думками. А не просто ті, хто тут захистився, працює і буде працювати далі. Інший варіант — щотижневі воркшопи, тобто майданчик для швидкого обміну ідеями. Є дуже потужні центри, які так роблять. А щось посередині — тематичні програми, коли оголошують певну наукову тему, і приїжджають осіб 30 (але бувають різні масштаби), щоб нею займатися. З цих людей більша частина — це експерти, а менша — ті, хто хочуть навчитися. І ми вирішили, що у майбутньому наш український центр має робити саме це, бо такий варіант дасть найбільше користі країні. Науковці будуть приїжджати надовше, буде багато контакту з місцевими, у яких з’явиться можливість навчатися, приєднуватися до досліджень. Але нам ще далеко до цього. Зараз привезти науковців з-за кордону в такій кількості не вдасться. Тому ми робимо школи, які б були частиною наукової програми — старт, коли новачків швидко вводять в тему. Щодо створення лабораторії, де науковці працюватимуть довго, то відчувається, що до цього люди ще не готові. Тож поки що маємо розвинути наукове середовище, щоб воно притягувало фахівців з усього світу. «Ця програма має привозити найкращих вчених до України» — Розкажіть про ці школи. Для кого їх проводять, скільки тривають? Наші наукові школи для аспірантів і студентів, зазвичай від третього курсу. Деякі можуть приєднатися раніше, якщо вміють самостійно навчатися та мають відповідну підготовку. Щоб потрапити на навчання, потрібно подати заявку. Самі школи організовує не команда Центру. Ми — лише майданчик для організації, запропонувати школу може будь-який математик. ІСМU надає фінансування, наглядає за процесом, допомагає за потреби. Майбутні організатори подають заявки, де прописують тему та лекторів. Вони повинні дотриматися певного формату. Зокрема, школа — це не конференція, в ній мало лекторів, вони мають говорити подовгу. Ми розраховуємо, що протягом тижня вони введуть у певну тему студентів, що мають тільки загальну математичну підготовку. Зазвичай таких лекторів четверо на тиждень і кожен з них проводить одну або дві лекції щодня. Це не теми університетських програм, а багатші теми, які ведуть до актуальних сучасних досліджень. Цього року було три літні школи. Зимова відбудеться у січні. Виступ на інавгурації робочого простору Центру, 29 лютого 2024 року — Бачила ваш допис у LіnkеdІn про окремі лекції. Чи це теж було у межах якоїсь школи? Ні, в ІСМU кілька напрямів роботи. Крім шкіл, ми маємо спільну з Лондонським математичним товариством програму, щоб запрошувати науковців із серіями лекцій до України. Цю програму запропонувала президентка товариства Ульріка Тілльманн. Іноді люди самі приходять з надзвичайно гарними ідеями — наша команда навіть не очікувала, що таке можливо. Ульріка сказала, що ця програма має привозити найкращих вчених до України і що вона поширюватиме інформацію про ІСМU по всьому світу. Бо коли до нас приїжджає хтось відомий, то через нього люди також дізнаються, що такий центр існує. Цього року у нас було троє відвідувачів за цією програмою. А четвертий математик, якого ми запросили прочитати курс алгебраїчної топології, приїхав за підтримки іншого математичного центру світового значення — дослідницького інституту математики Обервольфах. Ми були щасливі розпочати співпрацю з цим видатним математичним осередком у Німеччині. «До кінця року в нас буде близько 900 тисяч євро, з яких до 100 тисяч ми витратили» — Ви починали з того, що вас вразив перший виїзд за кордон, оскільки в Бонні була величезна бібліотека. Цікаво дізнатися про матеріальну базу Центру. У мої часи в аспірантурі якісну літературу «добували». Пам’ятаю, як науковий керівник давав мені десь відскановану книжку. Через високу ціну у звичайних бібліотеках подібного не було. Мрія нашого центру про бібліотеку реалізувалася на диво швидко. Sрrіngеr подарували нам понад 2000 класних книжок (на кшталт тих, які я тоді побачила в Бонні). Це велике німецьке видавництво, яке друкує значну частину математичної літератури. Інша фундація — Німецько-українське товариство Рейн-Некар допомогли ці книги привезти. Доставка наукової літератури — це складна справа, але нашу посилку приєднали до гуманітарного вантажу — і так вона потрапила до нас. Є менші подарунки. Щойно ІСМU утворився, Французьке математичне товариство передало нам кілька коробок книг. Є видання від інших великих центрів, які ще мають до нас доїхати. Нині ми починаємо готувати каталог. Плануємо бібліотеку, де можна буде почитати книжки, відсканувати їх. — Я читала статтю в «Українській правді», де йшлося про ваші складнощі з пошуком приміщення. Як з цим тепер? Ми досі його шукаємо. Але маємо маленький робочий простір у Київській школі економіки, в якому можемо перебувати під час війни, тому що великої діяльності наразі немає. Ректор віддав власний кабінет зі словами: «У нас багато студентів, маленький кампус, але я можу запропонувати таке приміщення». Ми в ньому чудово працюємо, тут наші книжки, дошки, місце для обговорення. А на заходи можна орендувати аудиторії на кампусі КSЕ. І це дає більше часу на пошуки великого приміщення. Весна, 2023 рік. Фото Йосипа Сивенького Так, у тій публікації можна прочитати, що ми мали різні варіанти. Разом із журналістом я дивилася приміщення, які пропонували МОН, Обсерваторія. Зараз є варіанти від київських університетів. Ми шукаємо ідеальне приміщення, тому це займає багато часу. Державний податковий університет запропонував гарне місце в Ірпені. Ми серйозно обдумували його, оскільки наукові центри часто розташовують за містом. Вчені потребують спокою, тиші, природи. Але треба уявити, як це місце запрацює зараз. Оскільки поки що немає дуже активної роботи, то воно найімовірніше буде далеким і порожнім, туди буде незручно приїжджати щодня. Взагалі наш центр працює таким «колективним мозком» — наглядова рада, наукова рада, яка складається з відомих учених, і такий собі мотор — координаційний комітет. Ми з усіма це проговорювали та зрозуміли, що треба стартувати легше. Тому нині шукаємо місце, яке буде привабливим для місцевих математиків, куди буде легко приїхати на лекцію після основної роботи. Що є складного? Злети і падіння. Наприклад, ми дуже довго шукали перших спонсорів. Але знайшлися ті, хто повірив і підтримав. — Скільки фінансування вже вдалося залучити? Думаю, до кінця року у нас буде близько 900 тисяч євро, з яких до 100 тисяч ми витратили. Це дуже груба оцінка. Скажу, що такого типу наукові центри в Європі за умови повноцінної роботи та навантаженості споживають між мільйоном і двома мільйонами євро на рік. Наприклад, якщо у нас відбуваються наукові програми, то вони мають проходити постійно. Тобто три триместри до нас приїжджають вчені на кілька місяців. Зараз ми працюємо на значно менших бюджетах. У нас майже немає адміністративної команди. Перші професійні адміністратори з’явилися на початку цього року. Раніше ми це все робили руками математиків. Так що додалася ще одна стаття бюджету. У перший рік ми витратили мільйон гривень, у 2024 році — два з половиною мільйони. Тобто поки що збираємо більше, ніж витрачаємо. І це дуже важливо. Щоб запустити центр з тематичними програмами, нам потрібні кошти на матеріальну базу. «Гранти — це здорова конкуренція в науці» — Тільки 3 з 13 членів координаційного комітету ІСМU працюють в Україні. На вашу думку, чому такий великий відплив спеціалістів за кордон? Річ лише у фінансування науки? Склад комітету центру демографії української науки не стосується. ІСМU створила українська діаспора. Ті українці, які там є, не були обрані за конкурсом. Це просто люди, які нам реально допомагають, виконують певні функції. Наприклад, Олександра Антонюк має досвід успішних проєктів, дотична до Київського академічного університету, є головою наукового комітету Нацради з питань розвитку науки і технологій при Кабінеті міністрів, працює в Американському університеті в Києві. Вона має досвід реформації українських наукових структур. Ірина Єгорченко — популяризаторка науки, проводить багато лекцій для школярів, допомагає збирати аудиторію для наших подій. Тобто проєкт виріс на особистих знайомствах. Цілком можу уявити, що його могла творити інша команда. — Але ж проблема того, що наші спеціалісти, науковці виїжджають за кордон, існує давно... Так, вона велика. Люди, які творять Центр, є результатом такого «відпливу мізків». І ІСМU хоче з цим покінчити, надавши вагомий аргумент, щоб талановиті люди залишалися в Україні. Звісно, одного центру мало. Потрібно робити багато речей для цього. — На вашу думку, які ще основні проблеми в галузі? Є ізольованість, яка виникла через недофінансування. Українські вчені не могли їздити на конференції, їхні наукові контакти були дуже обмеженими. Можливо, причиною недофінансування є сама структура академічних закладів. Гроші, які вкладаються в науку, не такі мізерні. Можу припустити, що проблема в тому, як ці кошти розподіляються, хто їх отримує. Так, людей, які керують цими процесами, може влаштовувати рівень оплати. А от для молоді, яка приходить в науку, він не є привабливим у порівнянні з ІТ чи фінансовою сферою. Весна, 2023 рік. Фото Йосипа Сивенького — Як ви вважаєте, що можна зробити з цими проблемами? Що вже робимо, а що ні? Я рада спостерігати велику кількість позитивних процесів. Наприклад, Київський академічний університет — магістерська програма для математиків. Мені здається, це одна зі структур, яка затримує талановитих людей в Україні. Є Національний фонд досліджень України — організація, яка з 2017 року дає науковцям гранти. Я побачила, що у СV багатьох вітчизняних науковців вписані гранти з НФДУ. Це надзвичайно важливо. Під час роботи в Польській академії наук я двічі отримувала подібні гранти. Самостійне адміністрування частини фінансів дозволяє їздити на конференції, запрошувати людей до співпраці. Крім цього, грантова система — це оцінка. Науковці, які їх отримують, з погляду інших представляють найкращі проєкти. Це приклад здорової конкуренції у науковому середовищі. Це дві структури, з якими я тісно познайомилася, але їх більше. У тому числі не тільки пов’язані з математикою. Є бурхливі проєкти з фізики, до яких дотичний той самий Київський академічний університет. «Наша математично-фізична спільнота повинна стати глобальною» — Цікаво, як українську математику сприймають за кордоном? Які в нас є сильні сторони? Є насправді важливі результати, отримані математиками в Україні. Можна подивитися на теорему Шарковського. Це простий у формулюванні результат про динамічні системи. Дещо спрощуючи, вона говорить, що коли відображення відрізка у себе має цикл деякої довжини, то воно має і цикл довжини 3. Мабуть, більшість такого рівня відкриттів наших математиків є відносно давніми — з 1970–1990-х, коли у нас були сильні школи алгебри, функціонального аналізу, стохастики. Але є і новіші досягнення. Невдовзі розпочнеться зимова школа ІСМU, присвячена близьким до фізики темам, які успішно розвивають харківські математики. Це не наука, але сьогодні за кордоном бачать нашу молодь. У нас дуже розвинений спорт математичних олімпіад, який показує, що ми маємо серйозну математичну традицію. Ще там бачать наших емігрантів-математиків, які виїхали як бакалаври чи магістри. З них виростає багато успішних науковців. Такі люди є в команді Міжнародного центру математики в Україні, нам важливий їхній досвід. Чесно кажучи, до великої війни математики за кордоном навіть не розуміли, скільки серед них є українців. А з 2022 року з’явилася потреба знайти наших науковців, щось з ними організувати. І тут виявилося, що українців багато. — Які у нас перспективи? Який найгірший сценарій для української математики та теоретичної фізики, а який — найкращий? Найкращий — це те, що нам усе вдасться. Чимало людей вкладають свої зусилля, щоб Україна стала частиною великого наукового простору. Ми не повинні бути кращими, а такими, як інші та разом з ними. Математика, фізика — це науки всього світу. І якщо ми досягнемо цієї глобальності, то виграємо. До нас мають приїжджати вчені та студенти з інших країн. Наша математично-фізична спільнота повинна стати глобальною. Щодо найгіршого сценарію, не знаю... Про погане думати зовсім не хочеться. Шляху назад уже немає. Якщо ми вистоїмо, то у нас буде наука. — Ви розповіли про окремі установи, але, звісно, є ширший спектр наукових, навчальних закладів в Україні. Як вам здається, що можна змінити прямо зараз без надвеликого обсягу ресурсів, щоб наша математика стала сильнішою? Як я казала, треба було під’єднувати людей з-за України. Мають бути програми обміну на рівні магістратури, аспірантури, щоб показати те, що відбувається у світі. Але такі речі важко запланувати, коли люди, які цим керують, самі не мають подібного досвіду. У нас чомусь було мало наукових контактів навіть з українською діаспорою. Можливо, ця загальна проблема пов’язана з адмініструванням, перебільшенням ролі традицій. У науці Україна рухалась так, як виходило — зі швидкістю попередніх епох Але у світі сталася революція швидкості, і вона тільки приходить до нас. До того ж зараз у нас багато можливостей, оскільки на Україну звертають увагу. Мені часто пишуть люди із закордонних наукових осередків: «Зробімо якийсь проєкт». Але тут з’являються різні обмеження. Наприклад, вони не готові приїхати. А українські молоді вчені, студенти дуже потерпають від страшно обмеженого онлайн-спілкування. ІСМU намагається з цим щось робити. І знаходяться люди, які готові до нас приїхати. — Цитата Жан-П’єра Бургіньйона, голови наглядової ради Центру про створення ІСМU у статті Тhе Nеw Yоrk Тіmеs: «Ця інвестиція, безумовно, є доцільною із суто наукової точки зору, але також і з точки зору того, як Україна може відновитись після закінчення війни в економічно доцільний спосіб. Люди з високою математичною підготовкою будуть ключовим фактором». На вашу думку, як саме це може відбуватися? Думаю, зараз розвиваються ті професії, які вимагають математичної підготовки. Є звіт британської Академії математичних наук, до якої входять ключові університети країни. І ось вони провели дослідження про те, наскільки математичні дисципліни дають людям високу ефективність. Наше суспільство стає все технологічніше, тому простіших професій потрібно менше. А складні — приносять більший вклад в економіку. Тому в Україні мають розвиватися технологічні галузі, і вони потребують математичних навичок. Я знаю, що в Україні майже кожен пов’язаний з війною: хтось безпосередньо, хтось через свого найближчого друга. Тому ми просто не можемо зупинитися. У тому числі для тих, хто загинув, бо вони дали нам таку можливість великою ціною. Ми повинні її не змарнувати.

Британський необанк Rеvоlut наприкінці 2024 року запустив бета-тестування свого продукту в Україні. Про це першим повідомив Fоrbеs. Поки Rеvоlut доступний лише для обмеженої групи тестових користувачів. Розповідаємо детальніше про компанію та чому її запуск в Україні важливий. 📱 Що це за компанія Rеvоlut — одна з найдорожчих британських фінансово-технологічних компаній, створена у 2015 році. Її остання актуальна оцінка — $45 млрд. Основний продукт — це необанк: всі операції з картками проходять в однойменному застосунку на смартфоні. Клієнти можуть керувати своїми коштами у різних валютах, здійснювати платежі та інвестувати. Rеvоlut має понад 50 мільйонів користувачів у 160+ країнах, а також понад 6 тисяч співробітників. Пропонує користувачам безплатні й платні тарифи. «Rеvоlut отримав банківську ліцензію в Литві, що дозволяє нам надавати транскордонні банківські послуги клієнтам в Європейській економічній зоні», — йдеться на сайті компанії. У 2022-му Вlооmbеrg повідомляв, що Rеvоlut не вдається отримати британську банківську ліцензію через зв’язки з росією. У 2024-му Велика Британія надала цьому фінтех-проєкту попередню банківську ліцензію, що відкрило для компанії шлях до наступного етапу зростання. 📱 Хто заснував Rеvоlut Співзасновниками компанії є емігранти з пострадянського простору — українець Влад Яценко (СТО) та росіянин Микола Сторонський (СЕО). Після початку повномасштабної війни стало відомо, що Сторонський відмовився від російського громадянства. А Тhе Теlеgrарh повідомляв, що і він, і Влад Яценко мають британські паспорти. Глобальний Fоrbеs пише про Яценка як про власника подвійного громадянства — Великої Британії та України. На сайті британської Реєстраційної палати не вказане його громадянство, однак зазначено, що підприємець має українську національність і британське резидентство. У рейтингах найбагатших українців Fоrbеs Ukrаіnе у 2020-му та 2021-му Яценко посідав 26 і 34 місця відповідно з оцінкою статків у $300 млн. У 2022-му його статки зросли до $1,1 млрд, у 2024-му — до $1,35 млрд. 📱 Про Rеvоlut і Україну У 2021 році Влад Яценко зареєстрував в Україні юридичну особу свого фінтех-сервісу — ТОВ «РЕВОЛЮТ ТЕХНОЛОДЖИС ЮКРЕЙН». Тоді ж анонсували відкриття коворкінгу в центрі Києва та оголосили про намір найняти 100 інженерів-програмістів до кінця року. На початку лютого 2022-го компанія стала одним із перших резидентів спецрежиму Дія Сіty, однак втратила цей статус у липні 2024 року. У наказі про втрату статусу зазначено причину — «порушення терміну подання резидентом звіту про відповідність» (згідно з законом «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»). Після початку повномасштабної війни Rеvоlut запропонував допомогу з релокацією для всіх українських співробітників. Також закрив офіси в рф, заборонив грошові трансфери в росії та білорусі, організував перекази на Червоний Хрест для підтримки України. Згодом компанія зробила фінансові операції доступними в ЄС для всіх українських біженців. Однак у 2023-му вимоги оновили: щоб отримати віртуальну картку цього банку, нові клієнти-українці мають підтверджувати своє право на проживання в Євросоюзі. 📱 Деталі про бета-тест застосунку в Україні За інформацією Fоrbеs, зараз продукт доступний лімітованій групі користувачів із листа очікування, які раніше завантажили застосунок. У режимі бета-тесту українці можуть оперувати понад 30 валютами в одному застосунку, робити міжнародні перекази без комісій, оформити безплатну віртуальну картку. Відкрити рахунок без плати за реєстрацію можна за тарифним планом «Stаndаrd». Поповнення рахунку доступне з валютних карток у доларах або євро. Поповнення з гривневих карток наразі неможливе через регуляторні обмеження НБУ. Верифікація нових користувачів з України відбувається через державний застосунок «Дія». Деталей про запуск на офіційному сайті немає, однак для тестових українських користувачів доступна україномовна підтримка. Застосунок доступний для завантаження за цим посиланням. Українським користувачам пропонують авторизуватися через мобільний номер та надісланий в SМS пароль, також просять зазначити електронну скриньку. Далі приходить сповіщення, що потрібно очікувати листа з підтвердженням реєстрації. Поки що НБУ не отримував повідомлень від Rеvоlut про бажання вийти на український ринок, йдеться у відповіді Нацбанку для Fоrbеs. Водночас експерти вважають, що прихід цього необанку в Україну створить конкуренцію для інших сервісів транскордонних переказів, наприклад, для Wіsе. 📱 Про вакансії На офіційному сайті зазначено, що зараз компанія має 254 відкриті позиції. 25 із них — в розділі «Еngіnееrіng & Dаtа». Чимало вакансій передбачають формат rеmоtе. Однак серед локацій, де наймають фахівців, України наразі немає. Вакансії на DОU для українців (без умови релокації) компанія востаннє публікувала на початку лютого 2022 року. DОU звернувся із запитом до компанії та поцікавився, чи є в планах активізувати найм в Україні, а також коли сервіси Rеvоlut стануть доступними для всіх українців.

Головування Угорщини в Євросоюзі викликало нестабільність всередині самої країни. Які наслідки це може мати для України, розбиралася Gаzеtа.uа. Новий 2025 рік приніс Угорщині збитки від того, що Україна зупинила транзит російського газу і так позбавила Будапешт дешевого енергоносія. А ще Єврокомісія позбавила цю країну права на дотацію в обсязі понад 1 млрд. ЄК ухвалила таке рішення формально через те, що Угорщина недостатньо активно долає корупцію і конфлікт інтересів. "Угорщина є для Єврокомісії справжньою системною проблемою", - стверджував у липні 2024 року єврокомісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс. Загалом на рівні ЄК для Угорщини заблоковано понад 19 млрд. Раніше угорський прем'єр Віктор Орбан анонсував своє вето на семирічний бюджет Євросоюзу, якщо дотація його країні не буде схвалена. Газові страждання Але це копійки порівняно з тим, що втрачає Угорщина через зупинку транзиту газу. Адже дотація від ЄК очікувалася наприкінці 2025 року, а акциз на паливо довелося піднімати вже з 1 січня. Угорська грошова одиниця форінт здешевшала до долара США. Через це уряду довелося піднімати рівень мінімальних зарплат і виплат. Без дешевого російського газу, котрий Угорщина і Словаччина закуповували і після 24 лютого 2022 року (для них у санкціях ЄС був виняток) і мали з того прибуток через перепродаж на європейському ринку, темп девальвації форінта може прискоритися. Єврокомісія може позбавити Угорщину дотацій на українських біженців У короткотерміновій перспективі закупівлі дорогого газу, ціни на який протягом 2024 року на ринку ЄС зросли на 50% і в чотири рази більші за ціни на ринку США, призведуть до скорочення угорського експорту. Як наслідок - скоротиться надходження валюти до країни, що збільшить бюджетний дефіцит, який у 2024 році складав 4,5% ВВП. Також Єврокомісія може позбавити Угорщину дотацій на українських біженців. Це близько 200 млн. Віктор Орбан поки не демонструє емоцій назовні, але за двох це робить його словацкий колега Роберт Фіцо. Він оцінює збитки ЄС від припинення Україною транзиту російського газу у 60 млрд на рік і погрожує Києву наслідками. Ендшпіль півріччя На відміну від словацьких, угорським політикам треба бути стриманими - країна голосувала у ЄС протягом другого півріччя 2024 року. Віктор Орбан декларував амбітну мету підвищити конкурентоздатність Євросоюзу на світових ринках у змаганні зі США та з Китаєм. Угорський прем'єр у Європарламенті очолив фракцію правих сил, представників котрих ЄП не допустив до влади, а у зовнішній політиці зробив ставку на віддзеркалення політики Дональда Трампа. Він підкреслював дружні відносини з американським політиком і взяв на себе миротворчу місію, через яку влітку 2024 року спалахнув скандал на рівні вищих керівних органів ЄС: у спеціальній заяві зазначається, що угорський прем'єр відвідував Київ і Москву з власної ініціативи. Зауважмо, тоді він з Москви полетів до столиці Азербайджану. Баку нині стає однією з ключових точок у новій газовій війні між РФ і ЄС. З 1 січня 2025 року Євросоюз очолила Польща, а Угорщині похвалитися публічно особливо нічим: кілька самітів провалених, кілька - проведених. В актив Орбан заніс те, що зараз офіційно у ЄС ставлять питання про мирні переговори, а також розширення Шенгенської зони на Румунію та Болгарію і велику угоду про підвищення конкурентоздатності. Відчуваючи, що Віктор Орбан слабкий як ніколи, внутрішня угорська опозиція вирішила завдати удару. Чим швидше - тим краще Колишній соратник Орбана - Петер Мадяр, нині лідер опозиційної партії "Тиса", закликав провести дострокові парламентські вибори в Угорщині. За його словами, у такий спосіб треба повернути народу право вирішувати свою долю. Мадяр посилається на дані соцопитувань, за якими правляча партія Орбана "Фідес" стрімко втрачає рейтинг, пише Вlооmbеrg. Так, за опитуваннями жовтня 2024 року, рейтинг "Фідес" склав 23%, а "Тиси" - 24%. Тим часом угорський уряд уже радує громадян ідеями, як подолати економічну рецесію (0,7% у третьому кварталі 2024 року). Міністр економіки Мартон Надь запропонував задіяти накопичення у приватних пенсійних фондів, щоб стимулювати внутрішній попит. Віктор Орбан, за неофіційними даними, схильний шукати інвестицій у Китаї та у країнах Азії, а у рецесії звинувачує гальмування німецького автопрому. Також у нього в активі дружні стосунки з Дональдом Трампом, які угорський прем'єр, вірогідно, використає як козир після 20 січня. Усе може змінитися раптово У свою чергу, це ознаки небажання правлячої партії йти на дострокові вибори. Чергові парламентські перегони мають відбутися у 2026 році. Опозиція може консолідувати незадоволених, котрих через економічний спад ставатиме все більше. На думку політтехнолога Михайла Шейтельмана, на наших очах розвалюється політичний тандем "Словаччина - Угорщина", оскільки дострокові вибори більше ймовірні для Роберта Фіцо. "Він уже почав прямо погрожувати позбавити Україну електроенергії. Це слабка позиція, - зазначив Шейтельман. - Хоча вони (з Орбаном. - Gаzеtа.uа) орієнтуються на Путіна, він авторитарний правитель, а вони у зовсім інших, демократичних, реаліях. Якщо угорцям і словакам не подобаються результати роботи тих, кого вони обрали, вони йдуть на вибори. І в Угорщині ситуація може змінитися дуже швидко. За останніми соцопитуваннями, вибори Орбан би програв", - розповів він. "Золота карта" Києва Натомість він і Фіцо можуть "розкрутити" трек замерзаючих громадян без російського газу і звинуватити у цьому Київ, хоча насправді опалення може бути не лише на газі, зазначив політолог Ігор Чаленко. На його думку, переговорний процес, у якому угорський прем'єр хотів відігравати важливу роль, скоріш, буде відкладений через незгоду Путіна і Трампа по основних пунктах. "Очевидно, той же Келлог дав зрозуміти - якщо виходимо на припинення вогню, це має бути компроміс. Але Росія продовжує гнути свою лінію, - зазначив він. - З новорічного звернення Путіна колективний Захід зрозумів, що Росію треба примушувати до миру". Зміна еліт у двох країнах Східної Європи, що просувають політику, відмінну від загальноєвропейської, може зміцнити Україну. Водночас нині Київ щодо Угорщини і Словаччини у доволі сильній позиції. З огляду на те, що Будапешт здатен заблокувати санкції проти РФ, допомогу нашій країні та просування до НАТО, Україна може розіграти свою "золоту карту" з максимальною вигодою. Особливо це важливо з урахуванням очікуваного відкриття переговорів Києва про вступ до ЄС.

Чергова зустріч угорського прем'єра з обраним президентом США свідчить про розпал змагання за владу в ЄС. Як воно може вплинути на нас, - досліджувала Gаzеtа.uа. Візит Дональда Трампа до Парижа 7 грудня 2024 року був підкреслено приватним, хоча на відкритті відреставрованого собору Паризької Богоматері завітали лідери понад 40 держав світу. Могло скластися враження про те, що обраний президент США робить ставку на президента Емманюеля Макрона і на саму Францію як на ключову державу в ЄС. Проте наступні події довели, що це уявлення є помилковим. По-перше, Володимир Зеленський, котрий надавав такого важливого значення зустрічі з Трампом у Парижі, за добу після того публічно переорієнтувався на чинного президента США Джо Байдена. По-друге, на тлі урядової кризи у Франції до Трампа подзвонив чинний канцлер ФРН Олаф Шольц, а до Києва прибув його вірогідний конкурент на виборах Фрідріх Мерц. Обидва явно просували Німеччину як форпост європейської політики і, скоріш, вели мову про гроші (симптоматично, що ЄС цими днями погодив транш у 4, 2 мільярди євро Україні із доходів від "заморожених" активів РФ). В обидвох країнах політичні шторми, але ФРН заможніша і має більше ваги в Єврокомісії, котра розпоряджається бюджетами. По-третє, активізувався угорський прем'єр Віктор Орбан. Доки навколо ширяли чутки про нову миротворчу місію, з якою політик мав знову податися в геополітичні мандри світом, Орбан спочатку зустрівся з Папою Римським, котрий, до слова, проігнорував відкриття собору у Парижі, а 10 грудня з'явився у Флориді, на обійсті Трампа Мар-а-Лаго, що стало неофіційною резиденцією обраного президента США. Американські гірки Там Орбана приймав не лише Трамп, але і бізнесмен Ілон Маск із сином і кандидат у радники з питань нацбезпеки Майк Волтц. Угорського гостя супроводжували міністр закордонних справ Петер Сіярто і голова угорської телекомунікаційної групи Леллерт Ясай. Як завжди у таких випадках, відомості про зустріч скупі. Під спільними фото з неї у соцмережах Віктор Орбан написав: "Зараз у США. Майбутнє настає". Інформаційним тлом для зустрічі стала скандальна заява Дональда Трампа у розвиток його пропозиції до Канади приєднатися до США. Він назвав Джастіна Трюдо "губернатором". Аналогічну пропозицію висловив Мексиці. Обидвом країнам загрожують обмежувальні торгові мита після приходу Трампа до влади. Очільники Канади і Мексики заявили про підготовку дій у відповідь, натомість Трамп зажадав обмежити міграцію до США з цих країн. Знову в дорогу? На думку публіциста Віталія Портникова, Віктор Орбан готується вже наступного тижня або до кінця грудня, поки Угорщина головує в ЄС, вирушити у нове миротворче турне, котре передбачає зустрічі з Путіним, Сі Цзіньпіном і Володимиром Зеленським. "Зеленський не зможе відмовити без ризику образити Трампа", - зазначив експерт. Водночас Портников оцінює шанси на успіх човникової дипломатії Орбана як невисокі, бо пропозиції Росії не є прийнятними ані для Києва, ані для Мар-а-Лаго, а Кремль скептично висловився щодо начерків "мирного плану" від оточення Дональда Трампа. Тому Віктор Орбан у даній ситуації може просто продавати посередницькі послуги новому президенту США, у тому числі, в американсько-китайський торговий війні. Оскільки після інавгурації Дональд Трамп може зіткнутися з такою кількістю геополітичних проблем, що у нього просто не буде часу для зустрічей з Орбаном. Тому нині, можливо, "він розвивається цими розмовами, а далі розпочнеться сувора реальність", вважає експерт. Кремль стурбований На користь версії про нове турне - недавній візит Сіярто до Москви, де він зустрівся із Лавровим. Навряд чи за датами випадковим є збіг з інтерв'ю Лаврова Такеру Карлсону, розраховане на американську аудиторію. Причому цікаво, що проросійські або російські експерти у соцмережах висловлюють незадоволення такою гіперактивністю угорського прем'єра. Вони занепокоєні тим, що Віктор Орбан може стати неофіційним представником Трампа у Європі. І, якщо у нового президента США зміняться геополітичні акценти чи бачення, переорієнтуватися на них і реалізовувати їх, а не те, про що домовився з Кремлем. Зв'язковий не потрібен Вірогідно, що Путін має власне бачення щодо умов і термінів завершення війни в Україні. Цьому баченню, як не дивно, можуть не суперечити позиції європейських "яструбів" Франції та Великої Британії, але його підважують миротворчі порухи Орбана. Цікаво, що у США агенція Вlооmbеrg несподівано розмістила велику статтю про альтернативу Орбану в Угорщині - політика Петера Мадяра. У соцмережах висловлюються припущення, що угорський прем'єр виторговує власне політичне майбутнє та 20 мільярдів євро з бюджету ЄС для країни на тлі різкого падіння рівня життя. Зубожіння стрімкіше за аналогічні явища у сусідніх країнах, хоча Орбан категорично відмовився допомагати Україні. Це викликає запитання. Залишити їх без відповіді Віктор Орбан може лише за підтримки президента США проти керівництва Євросоюзу, де з 1 січня 2025 року Угорщина втрачає головування. Тому треба посилити вплив на Росію, що угорський прем'єр і робить натяками на неприєднання або блокаду санкцій ЄС проти грузинських чиновників, що брали участь у придушенні демократії. За чутками, Папа Римський помазав Орбана на лідерство у Європі, за офіційними даними - запропонував бути посередником між Ватиканом і Дональдом Трампом. Франциск І закликав до різдвяного перемир'я в Україні, але його пропозиція Орбану змусила говорити про консервативний трансконтинентальний альянс "Трамп - Франциск - Орбан". При цьому, угорський прем'єр висловив сподівання, що дипломатичний досвід Ватикану відкриє нові горизонти для пошуку шляхів врегулювання конфлікту в Україні. Цікаво, що Франциск вважає, що треба дати у цьому питанню ініціативу новому президенту США. Такий варіант не найкращий для Орбана. Тому він переорієнтовується на майбутнє, принаймні, на словах. Навряд чи оточення Трампа спростує ці зазіхання. Але реакція Папи Римського є показовою: про його пропозицію щодо посередництва з Трампом, як твердить угорська сторона, Ватикан мовчить. Орбану нічого не залишається, як грати на особистих зв'язках з обраним президентом США та з Ілоном Маском. Угорський прем'єр уже прагне заручитися підтримкою осіб з оточення Трампа. Він ніби стверджує, що був відданий раніше а тепер має право очікувати на подяку. Але ті, хто особисто спілкувався з Дональдом Трампом, знають, що, попри високу оцінку персональної відданості й вірності, він нетерпимий до нагадувань про заслуги. Тож Віктор Орбан міг зробити і хибний крок.

Ресурси російської економіки вичерпуються. Про це заявила голова російського центробанку Ельвіра Набіулліна 19 листопада, пояснюючи у думі причини підняття облікової ставки до 21% – найвищий показник від початку вторгнення в Україну. Це означає, що гроші у РФ дорожчають. Щобільше, Набіулліна згадала про стагфляцію – кризовий стан в економіці, коли стагнація виробництва поєднується зі зростанням цін у країні. Та чи означає це, що РФ втрачає ресурси для ведення війни з Україною та утримання окупованих територій України? Адже окупаційна влада анонсує масштабну відбудову житла та інфраструктури на ТОТ?Дані про стан російської економіки – елементи пропагандиЩе 27 червня 2022 року у Вlооmbеrg повідомили про дефолт у Росії за зовнішніми боргами. Утім, очікуваного економічного колапсу не сталось, навіть попри численні санкції. У жовтні Міжнародний валютний фонд навіть поліпшив прогноз для РФ на цей рік до 3,6%. Щоправда, у наступному році темпи зростання російської економіки, за даними МВФ, сповільняться до 1,3%. Та що насправді стоїть за цими цифрами?Уряд Швеції дав доручення Національному інституту економічних досліджень проаналізувати економічний розвиток Росії. І аналітики дійшли висновку, що офіційні дані про стан економіки РФ не відповідають її реальному стану, бо економічна звітність Росії переплітається з її воєнною пропагандою. Шведські дослідники вважають що фінансові резерви російського уряду, які були використані для фінансування військових витрат, швидко закінчуються і можуть бути вичерпані впродовж року. "Зрозуміло, що російська економіка працює не так добре, як хотів би Путін. Ресурси виснажуються у військову промисловість, а економіка перегрівається. Очевидно, навколо офіційних цифр стоять великі знаки питання. Треба й надалі активно боротися з путінською пропагандою. Обговорення в середу є важливою частиною цих зусиль", – заявила міністерка фінансів Швеції Елізабет Свантессон.Такої ж думки дотримується і керівник Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, головний редактор порталу ВlасkSеаNеws Андрій Клименко."Перше, що треба розуміти, коли говоримо про економіку Росії, – країною керують розвідники.Тому не можна користуватись будь-які даними, які озвучують російські посадовці чи публікують російські структури. Дивно, коли такими цифрами користують експерти, навіть серйозні аналітичні структури у США та Європі, адже вони таким чином підтримують дезінформаційну діяльність реального стану російської економіки", – каже він у коментарі Еспресо.  Саме тому традиційні дослідження та економічні рейтинги міжнародних агенцій не відображають реального стану економіки РФ, оскільки часто ґрунтуються на даних офіційної статистики.Експорт нафти є одним з індикаторів економіки РФ "Аби аналізувати стан російської економіки, треба шукати не цифри, а  індикатори, які можна порахувати самостійно. Одним з основних індикаторів може бути експорт нафти, – каже Андрій Клименко. – Від лютого 2022 року основна увага чомусь була прикута до експорту природного газу, зокрема через Північний потік. Тепер пішов перекос у бік зрідженого газу. Але 70% енергетичного експорту РФ – це саме нафта. З Балтійського моря Росія експортує 10 – 12 млн тонн нафти на місяць. Це приблизно 100 танкерів сирої нафти і ще 3-4 млн тонн нафтропродуктів. Через Чорне море йде 4 – 5 млн т нафти та 3 – 4 млн т нафтопродуктів. Тут у Росії все добре. Ми вже кілька місяців намагаємось донести: якщо не зупинити експорт нафти з Балтійського моря, РФ матиме ресурси купувати все, що завгодно і як завгодно довго для ведення війни в Україні".Керівник аналітичного напряму мережі "АNТS" Ілля Несходовський у коментарі Еспресо заявив, що спроможність РФ вести війну напряму залежить від цін на нафту."Економічне становище Росії значною мірою залежить від ціни на нафту. Якщо Росія матиме можливість продавати нафту за ціною орієнтовно 65 доларів, то вона матиме можливість продовжувати війну, навіть враховуючи інші санкції, які обмежують потужності військового виробництва, – каже аналітик. – Тому для нас ключовим фактором є зниження ціни на нафту, або обмеження поставок російської нафти на світовий ринок. Це може бути через закриття відповідних логістик. Наприклад, Україна при відповідному дозволі могла б не допустити проходження російських суден Чорним морем".За словами Іллі Несходовського, від початку 2025 року має припинитись транзит російської нафти територією України через нафтопровід "Дружба".  За даними моніторингу Центру досліджень енергетики та чистого повітря (СRЕА), за тиждень з 11 до 17 листопада Росія експортувала викопного палива на 4,05 млрд євро: нафти — на 1,87 млрд євро, нафтопродуктів і хімікатів — на 0,96 млрд євро, газу — на 0,81 млрд євро та вугілля — на 0,4 млрд євро. "На танкери, що належать європейським країнам чи країнам G7 або застраховані в них, було завантажено викопне паливо на суму 1,31 млрд євро, що сприяє фінансуванню вторгнення Росії в Україну", – повідомляють у центрі. Падіння російських літаків та мостів – непрямий ефект санкційНа сьогодні вже зрозуміло, що анонсовані "пекельні санкції" для Росії не досягли очікуваного ефекту. "Пригадати лютий 2022 року і виступ президента США, де він заявляв про потужні санкції, які обвалять російський ВВП на 20 – 30%. Або вони не розуміли російську економіку і природу російського режиму, або вся ця санкційна політика моделювалась з того, що РФ переможе Україну за кілька тижнів і все буде, як було, – каже Андрій Клименко. – Коли у країні 300 банків, а санкції запроваджують до 5 – 7 – 50, то який буде ефект? Ми вважаємо, що замість адресних чи блокувальних санкції треба переходити до ембарго – повної заборони на торговельні операції з РФ, за винятком хіба що якихось гуманітарних позицій. Звичайно, повне ембарго – це потужна річ і зрозуміло, що будуть проблеми у глобальні економіці. Але треба вивчати вплив такого ембарго на глобальну економіку. РФ має опинитись в ізоляції".За словами Андрія Клименка, РФ обходить санкції через розрахунки у крипті, а також взаємозаліки між країнами, що виявилось сюрпризом для США."Десь два-три місяці ми тішились інформацією про те, що РФ має проблеми з розрахунками з Індією та Китаєм. Ці дані брали з Центробанку РФ. Але ж не могло такого бути, що експорт йде стабільно, а грошей нема. Логічно було припустити, що розрахунки відбуваються в якийсь інший спосіб. І лише потім, здається Rеutеrs сказали, що гроші не фіксуються офіційно, бо йдуть іншими каналами. Для американців це нова, але нам добре відома з 90-х річ – взаємозаліки або бартер: я за тебе плачу тут за те, а ти за мене там за те. І формально гроші кордон не перетинають" При цьому не можна стверджувати, що запроваджені санкції не працюють взагалі."Є  інші сигнали, які свідчать про проблеми в економіці РФ. Які саме – це уже справа розвідок, – каже Андрій Клименко. – Скажімо, якщо у них все так добре з мілтехом, чому вони закуповують снаряди у корейців мільйонами? Якщо використовують корейський аналог Іскандера, то що не так з їхнім? Є речі, які складно приховати. Як-от аварії літаків  (наприклад, загоряння російського Sukhоі Suреrjеt у Туреччині). Так, якісь деталі вони можуть знаходити, але коли немає обслуговування від виробника, підтримувати їх належний стан дедалі складніше. Комп’ютерні чіпи можна провезти контрабандою у сумці, але з верстатами так не вийде". "Відсутність компетентних людей, які можуть здійснювати відповідні ремонти, відсутність поставки обладнання, особливо високотехнологічного, призводить до катастроф і поламок, які неможливо швидко виправити. Ми вже бачимо, що Suреrjеt, який залежить від  імпортних комплектуючих, постійно в аваріях. Це стосується автомобільної галузі – китайці так і не розмістили свого виробництва на території РФ, тож вони купують китайське, – каже Ілля Несховський. – Стан російської економіки погіршується, розвалюється інфраструктура, зокрема уже є випадки падіння мостів, проблеми у житлово-комунальному секторі. Але це не впливає на можливість ведення війни".Чи здатна РФ утримувати окуповані територіїНа фоні проблем в економіці РФ обіцяє витратити до 2027 року 1, 3 млрд доларів у відновлення окупованих територій. На пропагандистських каналах з’являються сюжети про відновлення житла у Маріуполі чи відкриття масштабного мультимедійного центру "Росія – моя історія" у Мелітополі тощо. "З економічної точки зору у "нові території РФ" вкладають більше фінансів, ніж в інші території. Щорічні видатки на відновлення і розбудову окупованих територій значно перевищують видатки 73 інших регіонів РФ. Виключенням є Москва, Санкт-Петербург, Московська область, Краснодарський край, Свердловська область, Республіка Татарстан, Красноярський край, – каже директор Центру стратегічного розвитку території (Мелітополь) Андрій Орлов. – На так званих нових територіях владі РФ доводиться багато коштів вкладати у пропаганду, діяльність спецслужб, оборону. Але з іншого боку – ці території на сьогодні є максимально дотаційними, вони не виробляють продукцію і не мають свого внеску в загальну економіку.  Хоча для внутрішньої аудиторії розповідають, що майже за дев'ять місяців 2024 року зведені бюджети так званих ДНР, ЛНР, окупованих частин Запорізької та Херсонської областей (тобто разом з муніципалітетами) зібрали 118 млрд руб. податків на своїх територіях".При цьому Андрій Орлов переконаний – відбудова зруйнованих будинків на окупованих територіях відбувається лише для картинки. А на весь Маріуполь є лише одна бригада з 8 людей, яка постійно пересувається з об’єкту на об’єкт, аби це мало вигляд масових робіт."У Маріуполі через бойові дії навесні 2022 року було зруйновано або сильно пошкоджено 90% інфраструктури, понад 2 тис. багатоквартирних та 61 тис. приватних будинків, 7 лікарень, 4 поліклініки, 57 шкіл, 70 дитячих садків та 3 пологові будинки, - каже експерт. - У травні 2022 року відповідальним за відновлення Маріуполя призначили міжрегіональний фонд Петербурга та Ленобласті "Перемога", який з резервного фонду Петербурга  отримав 1,745 мільярда рублів. Віцепрем'єр Марат Хуснуллін підтвердив плани відновлення всіх багатоквартирних будинків (БКБ) у Маріуполі до кінця 2024 року, а це понад 4 тисячі об'єктів і 1,5 тисячі фасадів. Але йдеться, наприклад, про 800 будинків баракового типу, які перевели у статус багатоквартирних".Нещодавно колабораційна влада Маріуполя ухвалила рішення про відновлення будівель, які у 22-23 роках були визнані таким, що мають бути знесені. Це свідчить про те, що насправді потужностей і коштів на повноцінну відбудову міста у влади РФ немає. А гучні заяви про це – лише фейк, пропаганда для внутрішньої аудиторії, а також  замилювання очей Кремлю". Водночас, окупаційна влада не шкодує коштів на пропаганду "русского міра" на ТОТ. І масштабний мультимедійний музей у Мелітополі – яскраве свідчення цього. "Музеїв "Росія – моя історія" є декілька. Якщо поглянути на мапу розташування – вони присутні на окупованих територія і територіях, які зазнають значного впливу корінних народів або сусідів.  Найдорожчий відкрили у Ростові-на-Дону в середині жовтня 2018 року. Він коштував владі РФ 862 млн руб., – каже Андрій Орлов. – Порівнявши вартості інших подібних проєктів в інших регіонах РФ, можна дійти висновку, що середня вартість мультимедійного центру у Мелітополі – 545 млн руб. Приблизно стільки й вклала окупаційна влада у об’єкт з промивання мізків мешканцям окупованих територій. У будівельних роботах задіяли 220 осіб і 14 одиниць спецтехніки. Для зручності запустили рейсовий автобус, що проходить поруч з музеєм. Цей проєкт має лише одну мету – пропаганда. До слова, кураторство над цим проєктом віддали РПЦ. І навіть у наукових колах РФ цей проєкт визначають як "жахливий історичний непрофесіоналізм", через перекручування історичних подій на користь РПЦ.Ми створили цей матеріал як учасник Мережі  "Вікно Відновлення". Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі rесоvеry.wіn

Про це вона розповіла на форумі "Vіа Саrраtіа 2024" в етері Еспресо"Зараз у нас спроможності виробництва українського оборонно-промислового комплексу України більші, ніж купівельна здатність Міністерства оборони. Питання кількості зброї обмежується не виробництвом, а лише фінансуванням. Саме тому, ми сьогодні оголосили фандрейзингову кампанію по збору коштів на закупівлю партнерами озброєння українського виробництва для потреб ЗСУ. Нам вдалось зібрати понад 720 млн євро", - розповіла Гвоздяр.За словами заступниці міністра стратегічних галузей промисловості, в Україні зберігається чимало вільних виробничих спроможностей, які могли б контрактуватись, якби був бюджет. Вона зауважила, що зараз мова не йде про розширення виробничих потужностей за кордоном через брак фінансування. Сьогодні в Україні не вичерпуються всі спроможності ОПК, які є в наявності. 12 листопада у Києві відбулося урочисте відкриття Сьомого міжнародного форуму Центральної та Східної Європи “Vіа Саrраtіа 2024”. Захід зібрав українських та закордонних інтелектуалів, науковців, громадських та політичних діячів, волонтерів, митців, освітян. У фокусі Форум Vіа Саrраtіа 2024 – теми культури, оборони, енергетики та економічної співпраці у спільному протистоянні російській агресіїВ панелі безпека та оборона «Передові технології сучасної війни. Оборонно-промислова співпраця» взяли участь директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (Соnsоrtіum fоr Dеfеnsе Іnfоrmаtіоn) Валентин Бадрак, директор  ТОВ "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас та тимчасово повірений у справах Республіки Польща в Україні Пйотр Лукасєвіч. 

Україна наближається до пікової, можливо, критичної ситуації. Вчергове. Так було в перші тижні широкомасштабної війни, влітку 2022-го, потім ситуація виправилась у 2023 році та поступово погіршується упродовж 2024-го. У жовтні з'явилася сумна статистика: за останні два місяці противник захопив в 5,5 разу більше українських земель ніж за весь попередній рік. Просування ворога продовжується, й негативна динаміка на фронті виглядає найбільш похмурою з початку широкомасштабного вторгнення. Насамперед, внаслідок двох причин: відсутності нарощування допомоги з боку західних партнерів та виснаження українського війська. Однак на тлі наближення до ймовірної точки біфуркації можна говорити й про деякі інші критерії, які можна розглядати й вихідними даними для змін на користь України. Зокрема, мільйонна українська армія нині є однією з найсильніших, найбільш досвідчених та найбільш технологічних у Європі. Наступальна операція в Курській області продемонструвала крихкість російської воєнної машини та й хиткість самого злочинного режиму Путіна. Сили оборони витримали піврічну перерву американської допомоги. Загалом армія здатна змінити перебіг війни, але за умов&hеllір; Спробуємо розглянути ці умови та перспективи наступного року, починаючи із суб'єктивних, що не залежать від України напряму, та до ревізії внутрішніх резервів нації. Оцінки перспектив України на тлі хиткого світу Перспектива перша: фактор гарантій та допомоги. Нині гарантій безпеки для України немає. І, можливо, не буде. Навіть за умов офіційного запрошення в НАТО, яке може відбутися тільки на саміті Альянсу, та й то одразу ж стане невизначеним за тривалістю процесом. Надання ж членства в Альянсі для неокупованих територій виглядає політичною фантасмагорією, бо немає жодних ознак, що Путін зупиниться. Але навіть такого ходу адміністрація Байдена відверто боїться, чим продовжує заохочувати Путіна. Підбадьорення нового генсека блоку Марка Рютте зі згадкою про можливість стати "33-м або 34-м членом НАТО" - це історія не про отримання членства, а про виведення України з депресії, а Заходу - з гіпнотичного сну. На жаль, не йдеться про введення військ США або НАТО, як було свого часу у Кореї - адже тоді саме понад 100 тисяч коаліційних військ ООН та 400 тисяч військ армії США припинили війну. У Білому домі був бойовий генерал Дуайт Ейзенхауер. Але й тоді корейський мир уклали після смерті Сталіна, нині ж сучасний військовий злочинець світового масштабу Путін живий, і це певною мірою докір сучасному світу, не здатному захистити демократичні цінності. Надання Україні достатньо далекобійного озброєння, включно з крилатими ракетами АGМ-158 для F-16, та можливості використовувати його без обмежень, Київ не дочекався. Як і німецьких крилатих ракет Таurus. Немає дозволів щодо використання на території РФ британських та французьких крилатих ракет. Навіть поява на війні КНДР нічого не змінила - поки що колективна свідомість Заходу паралізована "афганським синдромом". На жаль, не йдеться про введення військ США або НАТО, як було свого часу у Кореї Чи дозволить собі Захід залишити Україну наодинці із потужним ворогом? Європейські столиці НАТО із надією очікують, що скаже Вашингтон після 5 листопада. Але в Європі усвідомлюють небезпеку російського наступу на НАТО, бояться цього й визнають, що поки не готові до такої війни. Всередині НАТО укладають додаткові оборонні угоди (!) - договір Тrіnіty Ноusе між Берліном та Лондоном можна цілком оцінити як "недостатність НАТО". Очевидно, що за цим принципом Києву варто вести перемовини - саме з європейськими столицями, які таки чують запах наближення війни. Можливо, вийти на субрегіональний союз - з Британією, Польщею та країнами Балтії&hеllір; Особливо оборонна самодостатність Європи набуває гостроти на тлі передвиборних розрахунків аналітиків: перемога Трампа може покласти край допомозі Україні, а перемога Камали Гарріс також не означає автоматичного збільшення підтримки. У 2024 році політика Заходу ще більше "просіла", а принизливий візит Гутерріша до Путіна став своєрідним свідченням слабкості та нерішучості Заходу. Ця політика переполовинила переможний потенціал української нації. Хоча й не "обнулила", бо ми добре пам'ятаємо: усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Цілком може статися, що після 5 листопада Захід отримає новий вітер у вітрила. Хоча блок НАТО може й опинитися на межі розпаду. У будь-якому випадку, на період вакуумного відрізку часу саме Україна рятує Альянс, і, можливо, це візьмуть до уваги - якщо не за океаном, то в Європі. Перспектива друга: фактор ймовірності союзників та відкриття нових форматів. Чи може хтось із партнерів, що 32 місяці забезпечують стійкість України, перетворитися на союзників? Поки що таких ознак немає. Але&hеllір; Європа не залишить Україну хоча б через інстинкт самозбереження. На перший погляд, Європа та й НАТО в цілому мають намір підтримати Україну. Але тепер, на жаль, не у частині перемоги - ті часи наприкінці 2022-го та всередині 2023-го просто проґавили. Тепер йдеться про підтримку виживання і перезавантаження ідей перемоги. Хоча й ті ж США оголосили про намір інвестувати у виробництво далекобійних ударних безпілотників в Україні 800 млн доларів. Хочеться вірити, що це тільки перші мільйони та перші кроки оновленої політики підтримки України. Такий, на перший погляд, паліативний варіант підтримки, якщо його копіюватиме більшість країн НАТО, може дозволити Україні вистояти і побудувати більш сучасний оборонний потенціал. Литва виділяє 10 млн євро на ракети. Орієнтовно - це 20 - 30 крилатих ракет українського виробництва. Силам оборони потрібні тисячі ракет і далекобійних дронів-камікадзе, не кажучи вже про поточне забезпечення фронту - боєприпаси, артилерію, бронетехніку, засоби ближнього бою. Однак розширення списку країн, готових вкладати в українську зброю, таки відбувається. Вслід за Британією (яка діє в рамках безпекової угоди) та Данією пішли Нідерланди, Литва, Естонія. На порозі прийняття рішень Норвегія. Головна родзинка цих внесків - вихід на потужне масштабування виробництв українських ракет - крилатих, балістичних та для ракетно-реактивної артилерії. А також - масового виробництва далекобійних дронів із радіусом ураження 1000 - 1500 км. США оголосили про намір інвестувати у виробництво далекобійних ударних безпілотників в Україні 800 млн доларів Тим часом німецький Rhеіnmеtаll будує в Україні чотири захищені заводи, ще один запустить турецький Ваykаr, на порозі прийняття рішення шведський SААВ. Італія також на порозі спільного виробництва сучасних засобів ППО, що вперше передбачає локалізацію в Україні 30% виробництва. Бізнеси, звісно, не можуть розглядатися як гарантії, однак наближають до них. Бо навіть тимчасове припинення війни може стати прецедентом для розміщення в Україні військових контингентів і певних озброєнь. Для реалізації перших двох перспектив потрібна політична воля Заходу. Зміна лідерів. На відміну від Шольца, "політичний Берлін" підтримує передачу далекобійної зброї Україні, а кандидат на посаду канцлера Фрідріх Мерц навіть висловив готовність підтримати надання Україні крилатих ракет великої дальності Таurus, хоч і в межах покрокової стратегії. Так само в США ще є "нащадки генерала Ейзенхауера". Наприклад, голова комітету з розвідки Палати представників Тернер заявив, що в разі вступу військових Північної Кореї у російсько-українську війну, США повинні розглянути можливість прямих воєнних дій. Та головним фактором залишається все ж внутрішній. Перспектива третя: фактор внутрішніх рішень та резервів. Як відомо, президент Зеленський доручив розробити ще один план щодо війни - ОПК, оборона, економіка, соціальна політика. Внутрішній план дій. Найбільш болючі питання торкаються мобілізації та прискорення високотехнологічних виробництв. Без докорінних, оперативних і системних змін, забезпечення та демонстрації соціальної справедливості говорити не тільки про перемогу, а й про виживання нації, вкрай складно. Необхідне невідкладне викорінення корупції у структурах, дотичних до мобілізації, демонстрація суспільству жорстких покарань. Показове спрямування ресурсів від конфіскацій на закупівлю зброї для війська. Слід унеможливити появу та впровадження будь-якого варіанту "економічного бронювання" ("Плати і не служи"). Тільки так можна розраховувати на друге дихання суспільства. Необхідно невідкладно масштабувати вже наявне рішення уряду щодо надання можливості командирам військових частин дозволу рекрутингу без участі ТЦК. Тут є і шлях укрупнення - переходу до дивізій шляхом масштабування відомих бригад (як Третя штурмова чи "Хартія") та надання їм у підпорядкування інших бригад та окремих батальйонів. Оперативно впровадити дієву програму для усіх держслужбовців, придатних до служби за віком та станом здоров'я, щодо їх мобілізації, проходження служби та участі у бойових діях - при скороченні державного апарату влади щонайменше вдвічі. Підвищити рівень грошового забезпечення військових, яке не може бути нижчим, ніж у інших державних установах. Найбільш болючі питання торкаються мобілізації та прискорення високотехнологічних виробництв Не менше змін потребує ОПК. Усі питання, які стосуються розвитку та виробництва зброї, на час війни (принаймні) слід підпорядкувати Міноборони. Мають бути програми - ракетна, дронова та боєприпасна. Контроль на рівні заступників міністра. ВТС в рамках цих програм - також справа військових як головного замовника зброї. ВТС - це керувати українською стороною щодо того, з ким та як розвивати і спільно виробляти ключові озброєння. Усі інші міністерства і відомства мають підпорядковуватися єдиному центру - в Міністерстві оборони. Наприклад, якщо дрони в Україні розробляються і виробляються Мінцифри, Мінстратегпромом, СБУ, ГУР Міноборони, то усі остаточні рішення щодо розвитку, уніфікації, конкурсів і т.д., мають перейти до Сил безпілотних систем ЗСУ. Якщо йдеться про ракети, то усі питання адміністрування та координації мають погоджуватися з Міністерством оборони. Включно проведення конкурсу та призначення ключових керівників проєктів, що належать до ракетної програми. Не може так бути, щоб за бажанням Мінстратегпрому підприємства Державного космічного агентства передали у підпорядкування АТ "Укроборонпром". Хоча б тому, що Україна, яка вже кілька років живе без космічної програми, все ж повернеться до космосу, створюватиме вітчизняне угруповання супутників та космічні дрони. Та тому, що не може бути ціллю штучне покращення рейтингу АТ "Укроборонпром" у списку світових виробників зброї через передачу у підпорядкування додаткової групи підприємств. Усі питання, які стосуються розвитку та виробництва зброї, слід підпорядкувати Міноборони Центр розвитку технологій має також бути оформлений в Міноборони, а усі його ділянки підпорядковані військовому відомству. Україна демонструє потужні й креативні рішення, але для їх масштабування бракує централізованої конструкції адміністрування. Об'єднання в одних руках потреб військових та можливостей науки і промисловості. Тому, наприклад, у Силах оборони 170 типів дронів замість 30-35, і мільярди гривень ллються у пісок, бо немає кому узятися за уніфікацію зв'язку, навігації, систем наведення, двигунів. Зрозуміло, що потребує удосконалення й політика закупівель. Слід припинити прикриватися державною таємницею та розібратися із зловживаннями - як у середовищі спецекспортерів, так і в окремих епізодах Агенції оборонних закупівель. І зрештою, головне - визначитися із пріоритетами держави. Як здається, він нині один - вистояти у війні, не допустити поразки, бо шанс для нації випадає раз на кілька десятиліть. Слід усе підпорядкувати цій меті. А для цього відмовитися від розгортання будівництва усього, що прямо не пов'язано із війною. Відкласти дороги і телемарафони до кращих часів, а зусилля спрямувати на технології. Бо що далі триває війна на виснаження, то більше дешеві й масові технології отримують нового значення. І саме вони можуть дозволити Україні пережити найважчі часи.