Search trend "Відкриття Євро-2024"

Ресурси російської економіки вичерпуються. Про це заявила голова російського центробанку Ельвіра Набіулліна 19 листопада, пояснюючи у думі причини підняття облікової ставки до 21% – найвищий показник від початку вторгнення в Україну. Це означає, що гроші у РФ дорожчають. Щобільше, Набіулліна згадала про стагфляцію – кризовий стан в економіці, коли стагнація виробництва поєднується зі зростанням цін у країні. Та чи означає це, що РФ втрачає ресурси для ведення війни з Україною та утримання окупованих територій України? Адже окупаційна влада анонсує масштабну відбудову житла та інфраструктури на ТОТ?Дані про стан російської економіки – елементи пропагандиЩе 27 червня 2022 року у Вlооmbеrg повідомили про дефолт у Росії за зовнішніми боргами. Утім, очікуваного економічного колапсу не сталось, навіть попри численні санкції. У жовтні Міжнародний валютний фонд навіть поліпшив прогноз для РФ на цей рік до 3,6%. Щоправда, у наступному році темпи зростання російської економіки, за даними МВФ, сповільняться до 1,3%. Та що насправді стоїть за цими цифрами?Уряд Швеції дав доручення Національному інституту економічних досліджень проаналізувати економічний розвиток Росії. І аналітики дійшли висновку, що офіційні дані про стан економіки РФ не відповідають її реальному стану, бо економічна звітність Росії переплітається з її воєнною пропагандою. Шведські дослідники вважають що фінансові резерви російського уряду, які були використані для фінансування військових витрат, швидко закінчуються і можуть бути вичерпані впродовж року. "Зрозуміло, що російська економіка працює не так добре, як хотів би Путін. Ресурси виснажуються у військову промисловість, а економіка перегрівається. Очевидно, навколо офіційних цифр стоять великі знаки питання. Треба й надалі активно боротися з путінською пропагандою. Обговорення в середу є важливою частиною цих зусиль", – заявила міністерка фінансів Швеції Елізабет Свантессон.Такої ж думки дотримується і керівник Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, головний редактор порталу ВlасkSеаNеws Андрій Клименко."Перше, що треба розуміти, коли говоримо про економіку Росії, – країною керують розвідники.Тому не можна користуватись будь-які даними, які озвучують російські посадовці чи публікують російські структури. Дивно, коли такими цифрами користують експерти, навіть серйозні аналітичні структури у США та Європі, адже вони таким чином підтримують дезінформаційну діяльність реального стану російської економіки", – каже він у коментарі Еспресо.  Саме тому традиційні дослідження та економічні рейтинги міжнародних агенцій не відображають реального стану економіки РФ, оскільки часто ґрунтуються на даних офіційної статистики.Експорт нафти є одним з індикаторів економіки РФ "Аби аналізувати стан російської економіки, треба шукати не цифри, а  індикатори, які можна порахувати самостійно. Одним з основних індикаторів може бути експорт нафти, – каже Андрій Клименко. – Від лютого 2022 року основна увага чомусь була прикута до експорту природного газу, зокрема через Північний потік. Тепер пішов перекос у бік зрідженого газу. Але 70% енергетичного експорту РФ – це саме нафта. З Балтійського моря Росія експортує 10 – 12 млн тонн нафти на місяць. Це приблизно 100 танкерів сирої нафти і ще 3-4 млн тонн нафтропродуктів. Через Чорне море йде 4 – 5 млн т нафти та 3 – 4 млн т нафтопродуктів. Тут у Росії все добре. Ми вже кілька місяців намагаємось донести: якщо не зупинити експорт нафти з Балтійського моря, РФ матиме ресурси купувати все, що завгодно і як завгодно довго для ведення війни в Україні".Керівник аналітичного напряму мережі "АNТS" Ілля Несходовський у коментарі Еспресо заявив, що спроможність РФ вести війну напряму залежить від цін на нафту."Економічне становище Росії значною мірою залежить від ціни на нафту. Якщо Росія матиме можливість продавати нафту за ціною орієнтовно 65 доларів, то вона матиме можливість продовжувати війну, навіть враховуючи інші санкції, які обмежують потужності військового виробництва, – каже аналітик. – Тому для нас ключовим фактором є зниження ціни на нафту, або обмеження поставок російської нафти на світовий ринок. Це може бути через закриття відповідних логістик. Наприклад, Україна при відповідному дозволі могла б не допустити проходження російських суден Чорним морем".За словами Іллі Несходовського, від початку 2025 року має припинитись транзит російської нафти територією України через нафтопровід "Дружба".  За даними моніторингу Центру досліджень енергетики та чистого повітря (СRЕА), за тиждень з 11 до 17 листопада Росія експортувала викопного палива на 4,05 млрд євро: нафти — на 1,87 млрд євро, нафтопродуктів і хімікатів — на 0,96 млрд євро, газу — на 0,81 млрд євро та вугілля — на 0,4 млрд євро. "На танкери, що належать європейським країнам чи країнам G7 або застраховані в них, було завантажено викопне паливо на суму 1,31 млрд євро, що сприяє фінансуванню вторгнення Росії в Україну", – повідомляють у центрі. Падіння російських літаків та мостів – непрямий ефект санкційНа сьогодні вже зрозуміло, що анонсовані "пекельні санкції" для Росії не досягли очікуваного ефекту. "Пригадати лютий 2022 року і виступ президента США, де він заявляв про потужні санкції, які обвалять російський ВВП на 20 – 30%. Або вони не розуміли російську економіку і природу російського режиму, або вся ця санкційна політика моделювалась з того, що РФ переможе Україну за кілька тижнів і все буде, як було, – каже Андрій Клименко. – Коли у країні 300 банків, а санкції запроваджують до 5 – 7 – 50, то який буде ефект? Ми вважаємо, що замість адресних чи блокувальних санкції треба переходити до ембарго – повної заборони на торговельні операції з РФ, за винятком хіба що якихось гуманітарних позицій. Звичайно, повне ембарго – це потужна річ і зрозуміло, що будуть проблеми у глобальні економіці. Але треба вивчати вплив такого ембарго на глобальну економіку. РФ має опинитись в ізоляції".За словами Андрія Клименка, РФ обходить санкції через розрахунки у крипті, а також взаємозаліки між країнами, що виявилось сюрпризом для США."Десь два-три місяці ми тішились інформацією про те, що РФ має проблеми з розрахунками з Індією та Китаєм. Ці дані брали з Центробанку РФ. Але ж не могло такого бути, що експорт йде стабільно, а грошей нема. Логічно було припустити, що розрахунки відбуваються в якийсь інший спосіб. І лише потім, здається Rеutеrs сказали, що гроші не фіксуються офіційно, бо йдуть іншими каналами. Для американців це нова, але нам добре відома з 90-х річ – взаємозаліки або бартер: я за тебе плачу тут за те, а ти за мене там за те. І формально гроші кордон не перетинають" При цьому не можна стверджувати, що запроваджені санкції не працюють взагалі."Є  інші сигнали, які свідчать про проблеми в економіці РФ. Які саме – це уже справа розвідок, – каже Андрій Клименко. – Скажімо, якщо у них все так добре з мілтехом, чому вони закуповують снаряди у корейців мільйонами? Якщо використовують корейський аналог Іскандера, то що не так з їхнім? Є речі, які складно приховати. Як-от аварії літаків  (наприклад, загоряння російського Sukhоі Suреrjеt у Туреччині). Так, якісь деталі вони можуть знаходити, але коли немає обслуговування від виробника, підтримувати їх належний стан дедалі складніше. Комп’ютерні чіпи можна провезти контрабандою у сумці, але з верстатами так не вийде". "Відсутність компетентних людей, які можуть здійснювати відповідні ремонти, відсутність поставки обладнання, особливо високотехнологічного, призводить до катастроф і поламок, які неможливо швидко виправити. Ми вже бачимо, що Suреrjеt, який залежить від  імпортних комплектуючих, постійно в аваріях. Це стосується автомобільної галузі – китайці так і не розмістили свого виробництва на території РФ, тож вони купують китайське, – каже Ілля Несховський. – Стан російської економіки погіршується, розвалюється інфраструктура, зокрема уже є випадки падіння мостів, проблеми у житлово-комунальному секторі. Але це не впливає на можливість ведення війни".Чи здатна РФ утримувати окуповані територіїНа фоні проблем в економіці РФ обіцяє витратити до 2027 року 1, 3 млрд доларів у відновлення окупованих територій. На пропагандистських каналах з’являються сюжети про відновлення житла у Маріуполі чи відкриття масштабного мультимедійного центру "Росія – моя історія" у Мелітополі тощо. "З економічної точки зору у "нові території РФ" вкладають більше фінансів, ніж в інші території. Щорічні видатки на відновлення і розбудову окупованих територій значно перевищують видатки 73 інших регіонів РФ. Виключенням є Москва, Санкт-Петербург, Московська область, Краснодарський край, Свердловська область, Республіка Татарстан, Красноярський край, – каже директор Центру стратегічного розвитку території (Мелітополь) Андрій Орлов. – На так званих нових територіях владі РФ доводиться багато коштів вкладати у пропаганду, діяльність спецслужб, оборону. Але з іншого боку – ці території на сьогодні є максимально дотаційними, вони не виробляють продукцію і не мають свого внеску в загальну економіку.  Хоча для внутрішньої аудиторії розповідають, що майже за дев'ять місяців 2024 року зведені бюджети так званих ДНР, ЛНР, окупованих частин Запорізької та Херсонської областей (тобто разом з муніципалітетами) зібрали 118 млрд руб. податків на своїх територіях".При цьому Андрій Орлов переконаний – відбудова зруйнованих будинків на окупованих територіях відбувається лише для картинки. А на весь Маріуполь є лише одна бригада з 8 людей, яка постійно пересувається з об’єкту на об’єкт, аби це мало вигляд масових робіт."У Маріуполі через бойові дії навесні 2022 року було зруйновано або сильно пошкоджено 90% інфраструктури, понад 2 тис. багатоквартирних та 61 тис. приватних будинків, 7 лікарень, 4 поліклініки, 57 шкіл, 70 дитячих садків та 3 пологові будинки, - каже експерт. - У травні 2022 року відповідальним за відновлення Маріуполя призначили міжрегіональний фонд Петербурга та Ленобласті "Перемога", який з резервного фонду Петербурга  отримав 1,745 мільярда рублів. Віцепрем'єр Марат Хуснуллін підтвердив плани відновлення всіх багатоквартирних будинків (БКБ) у Маріуполі до кінця 2024 року, а це понад 4 тисячі об'єктів і 1,5 тисячі фасадів. Але йдеться, наприклад, про 800 будинків баракового типу, які перевели у статус багатоквартирних".Нещодавно колабораційна влада Маріуполя ухвалила рішення про відновлення будівель, які у 22-23 роках були визнані таким, що мають бути знесені. Це свідчить про те, що насправді потужностей і коштів на повноцінну відбудову міста у влади РФ немає. А гучні заяви про це – лише фейк, пропаганда для внутрішньої аудиторії, а також  замилювання очей Кремлю". Водночас, окупаційна влада не шкодує коштів на пропаганду "русского міра" на ТОТ. І масштабний мультимедійний музей у Мелітополі – яскраве свідчення цього. "Музеїв "Росія – моя історія" є декілька. Якщо поглянути на мапу розташування – вони присутні на окупованих територія і територіях, які зазнають значного впливу корінних народів або сусідів.  Найдорожчий відкрили у Ростові-на-Дону в середині жовтня 2018 року. Він коштував владі РФ 862 млн руб., – каже Андрій Орлов. – Порівнявши вартості інших подібних проєктів в інших регіонах РФ, можна дійти висновку, що середня вартість мультимедійного центру у Мелітополі – 545 млн руб. Приблизно стільки й вклала окупаційна влада у об’єкт з промивання мізків мешканцям окупованих територій. У будівельних роботах задіяли 220 осіб і 14 одиниць спецтехніки. Для зручності запустили рейсовий автобус, що проходить поруч з музеєм. Цей проєкт має лише одну мету – пропаганда. До слова, кураторство над цим проєктом віддали РПЦ. І навіть у наукових колах РФ цей проєкт визначають як "жахливий історичний непрофесіоналізм", через перекручування історичних подій на користь РПЦ.Ми створили цей матеріал як учасник Мережі  "Вікно Відновлення". Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі rесоvеry.wіn

Про це вона розповіла на форумі "Vіа Саrраtіа 2024" в етері Еспресо"Зараз у нас спроможності виробництва українського оборонно-промислового комплексу України більші, ніж купівельна здатність Міністерства оборони. Питання кількості зброї обмежується не виробництвом, а лише фінансуванням. Саме тому, ми сьогодні оголосили фандрейзингову кампанію по збору коштів на закупівлю партнерами озброєння українського виробництва для потреб ЗСУ. Нам вдалось зібрати понад 720 млн євро", - розповіла Гвоздяр.За словами заступниці міністра стратегічних галузей промисловості, в Україні зберігається чимало вільних виробничих спроможностей, які могли б контрактуватись, якби був бюджет. Вона зауважила, що зараз мова не йде про розширення виробничих потужностей за кордоном через брак фінансування. Сьогодні в Україні не вичерпуються всі спроможності ОПК, які є в наявності. 12 листопада у Києві відбулося урочисте відкриття Сьомого міжнародного форуму Центральної та Східної Європи “Vіа Саrраtіа 2024”. Захід зібрав українських та закордонних інтелектуалів, науковців, громадських та політичних діячів, волонтерів, митців, освітян. У фокусі Форум Vіа Саrраtіа 2024 – теми культури, оборони, енергетики та економічної співпраці у спільному протистоянні російській агресіїВ панелі безпека та оборона «Передові технології сучасної війни. Оборонно-промислова співпраця» взяли участь директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (Соnsоrtіum fоr Dеfеnsе Іnfоrmаtіоn) Валентин Бадрак, директор  ТОВ "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас та тимчасово повірений у справах Республіки Польща в Україні Пйотр Лукасєвіч. 

Україна наближається до пікової, можливо, критичної ситуації. Вчергове. Так було в перші тижні широкомасштабної війни, влітку 2022-го, потім ситуація виправилась у 2023 році та поступово погіршується упродовж 2024-го. У жовтні з'явилася сумна статистика: за останні два місяці противник захопив в 5,5 разу більше українських земель ніж за весь попередній рік. Просування ворога продовжується, й негативна динаміка на фронті виглядає найбільш похмурою з початку широкомасштабного вторгнення. Насамперед, внаслідок двох причин: відсутності нарощування допомоги з боку західних партнерів та виснаження українського війська. Однак на тлі наближення до ймовірної точки біфуркації можна говорити й про деякі інші критерії, які можна розглядати й вихідними даними для змін на користь України. Зокрема, мільйонна українська армія нині є однією з найсильніших, найбільш досвідчених та найбільш технологічних у Європі. Наступальна операція в Курській області продемонструвала крихкість російської воєнної машини та й хиткість самого злочинного режиму Путіна. Сили оборони витримали піврічну перерву американської допомоги. Загалом армія здатна змінити перебіг війни, але за умов&hеllір; Спробуємо розглянути ці умови та перспективи наступного року, починаючи із суб'єктивних, що не залежать від України напряму, та до ревізії внутрішніх резервів нації. Оцінки перспектив України на тлі хиткого світу Перспектива перша: фактор гарантій та допомоги. Нині гарантій безпеки для України немає. І, можливо, не буде. Навіть за умов офіційного запрошення в НАТО, яке може відбутися тільки на саміті Альянсу, та й то одразу ж стане невизначеним за тривалістю процесом. Надання ж членства в Альянсі для неокупованих територій виглядає політичною фантасмагорією, бо немає жодних ознак, що Путін зупиниться. Але навіть такого ходу адміністрація Байдена відверто боїться, чим продовжує заохочувати Путіна. Підбадьорення нового генсека блоку Марка Рютте зі згадкою про можливість стати "33-м або 34-м членом НАТО" - це історія не про отримання членства, а про виведення України з депресії, а Заходу - з гіпнотичного сну. На жаль, не йдеться про введення військ США або НАТО, як було свого часу у Кореї - адже тоді саме понад 100 тисяч коаліційних військ ООН та 400 тисяч військ армії США припинили війну. У Білому домі був бойовий генерал Дуайт Ейзенхауер. Але й тоді корейський мир уклали після смерті Сталіна, нині ж сучасний військовий злочинець світового масштабу Путін живий, і це певною мірою докір сучасному світу, не здатному захистити демократичні цінності. Надання Україні достатньо далекобійного озброєння, включно з крилатими ракетами АGМ-158 для F-16, та можливості використовувати його без обмежень, Київ не дочекався. Як і німецьких крилатих ракет Таurus. Немає дозволів щодо використання на території РФ британських та французьких крилатих ракет. Навіть поява на війні КНДР нічого не змінила - поки що колективна свідомість Заходу паралізована "афганським синдромом". На жаль, не йдеться про введення військ США або НАТО, як було свого часу у Кореї Чи дозволить собі Захід залишити Україну наодинці із потужним ворогом? Європейські столиці НАТО із надією очікують, що скаже Вашингтон після 5 листопада. Але в Європі усвідомлюють небезпеку російського наступу на НАТО, бояться цього й визнають, що поки не готові до такої війни. Всередині НАТО укладають додаткові оборонні угоди (!) - договір Тrіnіty Ноusе між Берліном та Лондоном можна цілком оцінити як "недостатність НАТО". Очевидно, що за цим принципом Києву варто вести перемовини - саме з європейськими столицями, які таки чують запах наближення війни. Можливо, вийти на субрегіональний союз - з Британією, Польщею та країнами Балтії&hеllір; Особливо оборонна самодостатність Європи набуває гостроти на тлі передвиборних розрахунків аналітиків: перемога Трампа може покласти край допомозі Україні, а перемога Камали Гарріс також не означає автоматичного збільшення підтримки. У 2024 році політика Заходу ще більше "просіла", а принизливий візит Гутерріша до Путіна став своєрідним свідченням слабкості та нерішучості Заходу. Ця політика переполовинила переможний потенціал української нації. Хоча й не "обнулила", бо ми добре пам'ятаємо: усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Цілком може статися, що після 5 листопада Захід отримає новий вітер у вітрила. Хоча блок НАТО може й опинитися на межі розпаду. У будь-якому випадку, на період вакуумного відрізку часу саме Україна рятує Альянс, і, можливо, це візьмуть до уваги - якщо не за океаном, то в Європі. Перспектива друга: фактор ймовірності союзників та відкриття нових форматів. Чи може хтось із партнерів, що 32 місяці забезпечують стійкість України, перетворитися на союзників? Поки що таких ознак немає. Але&hеllір; Європа не залишить Україну хоча б через інстинкт самозбереження. На перший погляд, Європа та й НАТО в цілому мають намір підтримати Україну. Але тепер, на жаль, не у частині перемоги - ті часи наприкінці 2022-го та всередині 2023-го просто проґавили. Тепер йдеться про підтримку виживання і перезавантаження ідей перемоги. Хоча й ті ж США оголосили про намір інвестувати у виробництво далекобійних ударних безпілотників в Україні 800 млн доларів. Хочеться вірити, що це тільки перші мільйони та перші кроки оновленої політики підтримки України. Такий, на перший погляд, паліативний варіант підтримки, якщо його копіюватиме більшість країн НАТО, може дозволити Україні вистояти і побудувати більш сучасний оборонний потенціал. Литва виділяє 10 млн євро на ракети. Орієнтовно - це 20 - 30 крилатих ракет українського виробництва. Силам оборони потрібні тисячі ракет і далекобійних дронів-камікадзе, не кажучи вже про поточне забезпечення фронту - боєприпаси, артилерію, бронетехніку, засоби ближнього бою. Однак розширення списку країн, готових вкладати в українську зброю, таки відбувається. Вслід за Британією (яка діє в рамках безпекової угоди) та Данією пішли Нідерланди, Литва, Естонія. На порозі прийняття рішень Норвегія. Головна родзинка цих внесків - вихід на потужне масштабування виробництв українських ракет - крилатих, балістичних та для ракетно-реактивної артилерії. А також - масового виробництва далекобійних дронів із радіусом ураження 1000 - 1500 км. США оголосили про намір інвестувати у виробництво далекобійних ударних безпілотників в Україні 800 млн доларів Тим часом німецький Rhеіnmеtаll будує в Україні чотири захищені заводи, ще один запустить турецький Ваykаr, на порозі прийняття рішення шведський SААВ. Італія також на порозі спільного виробництва сучасних засобів ППО, що вперше передбачає локалізацію в Україні 30% виробництва. Бізнеси, звісно, не можуть розглядатися як гарантії, однак наближають до них. Бо навіть тимчасове припинення війни може стати прецедентом для розміщення в Україні військових контингентів і певних озброєнь. Для реалізації перших двох перспектив потрібна політична воля Заходу. Зміна лідерів. На відміну від Шольца, "політичний Берлін" підтримує передачу далекобійної зброї Україні, а кандидат на посаду канцлера Фрідріх Мерц навіть висловив готовність підтримати надання Україні крилатих ракет великої дальності Таurus, хоч і в межах покрокової стратегії. Так само в США ще є "нащадки генерала Ейзенхауера". Наприклад, голова комітету з розвідки Палати представників Тернер заявив, що в разі вступу військових Північної Кореї у російсько-українську війну, США повинні розглянути можливість прямих воєнних дій. Та головним фактором залишається все ж внутрішній. Перспектива третя: фактор внутрішніх рішень та резервів. Як відомо, президент Зеленський доручив розробити ще один план щодо війни - ОПК, оборона, економіка, соціальна політика. Внутрішній план дій. Найбільш болючі питання торкаються мобілізації та прискорення високотехнологічних виробництв. Без докорінних, оперативних і системних змін, забезпечення та демонстрації соціальної справедливості говорити не тільки про перемогу, а й про виживання нації, вкрай складно. Необхідне невідкладне викорінення корупції у структурах, дотичних до мобілізації, демонстрація суспільству жорстких покарань. Показове спрямування ресурсів від конфіскацій на закупівлю зброї для війська. Слід унеможливити появу та впровадження будь-якого варіанту "економічного бронювання" ("Плати і не служи"). Тільки так можна розраховувати на друге дихання суспільства. Необхідно невідкладно масштабувати вже наявне рішення уряду щодо надання можливості командирам військових частин дозволу рекрутингу без участі ТЦК. Тут є і шлях укрупнення - переходу до дивізій шляхом масштабування відомих бригад (як Третя штурмова чи "Хартія") та надання їм у підпорядкування інших бригад та окремих батальйонів. Оперативно впровадити дієву програму для усіх держслужбовців, придатних до служби за віком та станом здоров'я, щодо їх мобілізації, проходження служби та участі у бойових діях - при скороченні державного апарату влади щонайменше вдвічі. Підвищити рівень грошового забезпечення військових, яке не може бути нижчим, ніж у інших державних установах. Найбільш болючі питання торкаються мобілізації та прискорення високотехнологічних виробництв Не менше змін потребує ОПК. Усі питання, які стосуються розвитку та виробництва зброї, на час війни (принаймні) слід підпорядкувати Міноборони. Мають бути програми - ракетна, дронова та боєприпасна. Контроль на рівні заступників міністра. ВТС в рамках цих програм - також справа військових як головного замовника зброї. ВТС - це керувати українською стороною щодо того, з ким та як розвивати і спільно виробляти ключові озброєння. Усі інші міністерства і відомства мають підпорядковуватися єдиному центру - в Міністерстві оборони. Наприклад, якщо дрони в Україні розробляються і виробляються Мінцифри, Мінстратегпромом, СБУ, ГУР Міноборони, то усі остаточні рішення щодо розвитку, уніфікації, конкурсів і т.д., мають перейти до Сил безпілотних систем ЗСУ. Якщо йдеться про ракети, то усі питання адміністрування та координації мають погоджуватися з Міністерством оборони. Включно проведення конкурсу та призначення ключових керівників проєктів, що належать до ракетної програми. Не може так бути, щоб за бажанням Мінстратегпрому підприємства Державного космічного агентства передали у підпорядкування АТ "Укроборонпром". Хоча б тому, що Україна, яка вже кілька років живе без космічної програми, все ж повернеться до космосу, створюватиме вітчизняне угруповання супутників та космічні дрони. Та тому, що не може бути ціллю штучне покращення рейтингу АТ "Укроборонпром" у списку світових виробників зброї через передачу у підпорядкування додаткової групи підприємств. Усі питання, які стосуються розвитку та виробництва зброї, слід підпорядкувати Міноборони Центр розвитку технологій має також бути оформлений в Міноборони, а усі його ділянки підпорядковані військовому відомству. Україна демонструє потужні й креативні рішення, але для їх масштабування бракує централізованої конструкції адміністрування. Об'єднання в одних руках потреб військових та можливостей науки і промисловості. Тому, наприклад, у Силах оборони 170 типів дронів замість 30-35, і мільярди гривень ллються у пісок, бо немає кому узятися за уніфікацію зв'язку, навігації, систем наведення, двигунів. Зрозуміло, що потребує удосконалення й політика закупівель. Слід припинити прикриватися державною таємницею та розібратися із зловживаннями - як у середовищі спецекспортерів, так і в окремих епізодах Агенції оборонних закупівель. І зрештою, головне - визначитися із пріоритетами держави. Як здається, він нині один - вистояти у війні, не допустити поразки, бо шанс для нації випадає раз на кілька десятиліть. Слід усе підпорядкувати цій меті. А для цього відмовитися від розгортання будівництва усього, що прямо не пов'язано із війною. Відкласти дороги і телемарафони до кращих часів, а зусилля спрямувати на технології. Бо що далі триває війна на виснаження, то більше дешеві й масові технології отримують нового значення. І саме вони можуть дозволити Україні пережити найважчі часи.