Search trend "Вк"

Українську політув’язнену Ірину Горобцову, засуджену в РФ на 10,5 років за "шпигунство", етапують до колонії ВК-2 у Мордовії. Родина отримала останнього листа 10 червня

ПрАТ ВК Укрнафтобуріння під управлінням Укрнафти в 2024 році отримало чистий прибуток 1,19 млрд грн. З них 1,074 млрд грн було спрямовано до державного бюджету.

У сучасному світі, де питання енергоефективності та екології постають особливо гостро, інновації в сфері промислового обладнання набувають вирішального значення.

Про це  повідомив брат убитого активіста Сергій Мирошниченко у Fасеbооk."Ті два виродки, які вбили мого брата вже на свободі. Після набрання чинності вироку 8 років і 9,2 місяця відповідно вони вирішили підписати контракт і піти у ЗСУ. Відбувалося тишком-нишком про що дізнався зовсім недавно. Як добровольцю та як колишньому військовому який пробув на фронті добровільно 2 роки дуже сумно усвідомлювати, що поруч із моїми побратимами може опинитися така тварюка. Бачивши всі шість років знущання з правосуддя та над Україною, вони нібито стали захисниками, але в їхнє каяття та щире бажання захищати Україну Я не вірю, це легальний спосіб уникнути тюрми та втікти", - написав Сергій Мирошниченко.Також він повідомив про втечу одного із фігурантів справи."До речі один – це вже зробив! На зараз знаходиться у СЗЧ, мати якого по інформації знаходиться у Пітері та ця наволоч може туди злиняти. Боляче кожного разу дзвонити своїм побратимам і дізнаватися погані новини, знаючи як їм це важко за три роки й дізнаватися, що цей сцикун пробув там всього нічого і вже навтьоки, так що це не щиросердне каяття і захист України це всього-на-всього прикриття. Розумію що служити майже немає кому, але не до такого ж аби на службу приймали справжніх вбивць. Ці люди будуть потім отримувати всі плюшки від УБД бити себе в груди що вони захищали країну…Дуже прошу репост та розголосу!", - додав Мирошниченко. Що передувало? Раніше видання ZМІNА посилаючись на відповідь на запит від Слов’янського міськрайонного суду Донецької області повідомило, що Полтавський районний суд задовольнив подання ДУ "Божковська виправна колонія №(16)" про умовно-дострокове звільнення засудженого Миколи Барабаша від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.Таке ж рішення ухвалив Первомайський міськрайонний суд Харківської області щодо Олександра Баришка, який відбував покарання в ДУ "Первомайська ВК (№117)"."Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.02.2025 р. задоволено подання Державної установи "Божковська виправна колонія №(16)" про умовно-дострокове звільнення засудженого Барабаша М.Я., 2003 р.н. від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом. За ним становлено адміністративний нагляд. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області 12.02.2025 р. задоволено подання адміністрації ДУ “Первомайська ВК(№117)" про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби за контрактом під час особливого періоду та встановлення адміністративного нагляду відносно засудженого Баришка О.О., 2002 р.н.", – йшлося у відповіді на запит.Більше про справу щодо вбивства Артема Мирошниченка13 червня 2024 року Слов’янський міськрайонний суд оголосив вирок Олександру Баришку та Миколі Барабашу, яких обвинувачували у вбивстві бахмутянина Артема Мирошниченка. Обвинувачені отримали дев’ять та вісім років ув’язнення відповідно. Час перебування в СІЗО їм зарахували у термін перебування за ґратами.Упродовж 30 днів після винесення вироку, до 13 липня, вони мали право подати апеляцію та оскаржити рішення суду. Проте обвинувачені цього не зробили.Нагадаємо, 29 листопада 2019 року у місті Бахмуті Донецької області було здійснено напад на місцевого проукраїнського громадського активіста Артема Мирошниченка. Потерпілий впав у кому. Після тижневого перебування в комі через жорстоке побиття активіст Артем Мирошниченко помер. Поліція затримала двох нападників віком 16 і 17 років. 16-річний бив активіста, інший - спостерігав. Обидва були у нетверезому стані.

Чоловіча команда «Епіцентр-Подоляни» (Городок) стала чемпіоном України з волейболу сезону 2024/25, здобувши перемогу у фінальній серії Суперліги проти житомирського клубу «Житичі-Полісся».

29-30 березня у Житомирі відбудеться фінал чемпіонату України з волейболу серед жіночих команд вищої ліги. Жіноча волейбольна команда із Житомира — ВК "Полісся-ОШВСМ-ЖДУ" змагатиметься за золоту медаль

Переможець чемпіонату України з волейболу стане відомий після фінальної серії на Хмельниччині За національне волейбольне «золото» у вирішальних протистояннях до трьох перемог зійдуться представник Хмельниччини чинний володар Суперкубка та Кубка України «Епіцентр-Подоляни» та житомирський ВК «Житичі-Полісся», передає Укрінформ. Матчі на початку квітня прийматиме Городок (Хмельницька область). Зазначимо, на шляху до фіналу «Епіцентр-Подоляни» упевнено виграв серію в одноклубників «Епіцентр-Подоляни збірної України U20» - 3:0, а «Житичі-Полісся» розібралися з вінницьким «МХП-Ладижин» (3:0). Нагадаємо, що для БК «Епіцентр-Подоляни» це третій поспіль вихід у фінал чемпіонату України з волейболу. Два попередні сезони завершилися для «бізонів» срібними нагородами. Представникам Хмельниччини не вдалося обіграти дніпровський «Прометей», який вже припинив своє існування.  

Наступна історія про медикиню евакуації 12-ї бригади спеціального призначення "Азов". Мама, тренер із самбо та медик в "Азові", вона рятує та евакуйовує воїнів у швидкій та на броньованій техніці з нуля. Олена з позивним 2ІZІ - медикиня евакуації 12-ї бригади спеціального призначення "Азов". Вирушила на фронт на початку повномасштабної війни. Хоча, зізнається, думки потрапити у військо були раніше, але була мала донька, тож військо відклала. "Ще в січні 2022-го, коли все натякало на те, що буде повномасштабне вторгнення, я для себе вирішила, що обов'язково долучуся, - розповідає Олена. -  Я у 2014-му народила доньку і не могла раніше піти воювати. А, коли дитина підросла, я почала дізнаватися, як потрапити у військо. Тоді почала створюватися ТрО.  І я пробувала за своїм місцем прописки долучитися, але були певні бюрократичні моменти, і я не встигла долучитися саме до 24 лютого. Звісно, моя сім'я не дуже погоджувала це рішення. Чоловік тоді казав, що війни не буде, нащо воно тобі треба. Ти ж дівчина, мати. Але так вийшло, що 24 лютого я вже була з добровольцями". Ще до повномасштабної війни Олена купила цивільну зброю, карабін, і тренувалась із ним на полігоні. Проходила курси з тактичної медицини. Тобто до початку бойових дій вона вже мала певне бачення, власну зброю та аптечку. Але з добровольцями побула недовго, адже вивозила доньку з Києва за кордон. А коли з'явилась можливість,  повернулась і пішла у військо."У мене був чіткий план, якого я притримувалась. Долучилась до бригади "Азов". І коли закінчилась процедура оформлення, приступила до роботи. Я підбирала позивний. Хотіла, щоб позивний був простий, але не вийшло так, - сміється Олена. -  Хотіла без прив'язки до гендеру або якоїсь своєї професії, або рис характеру. Я почула про аматорські радіостанції, одна з них називалась ВК 2ІZІ, це австралійська аматорська радіочастота. ВК я викинула і залишилась цифра 2 та еаsy, як англійською "просто". І виходить достатньо просто, дослівний переклад". Вперше потрапила на фронт на Лиманський напрямок. Тоді жінку не вразило нічого, адже вона морально себе налаштувала. Але перед тим як стати до роботи в медичній евакуації, жінка багато навчалась, пройшла багато курсів саме на базі "Азову": "Ми багато відпрацьовували й працювали ще в медичній сфері". "Мінімальний досвід і багаж знань уже був. Тому коли ми приїхали на фронт, то одразу почали працювати на медичній евакуації. Перші порятунки емоційно було неважко, - розповідає про роботу військова. - Мандражу не було, адже я маю великий досвід зі спортом. Я багато років займалася спортом. Звісно, були переживання, щоб упоратися зі своєю роботою, не підставити перший номер свого екіпажу. І основне - щоб не зашкодила, а допомогла пораненому. Тобто всі переживання були тільки щодо цього". Переважно Олена брала участь в евакуаціях машиною швидкої допомоги.  Вивозила поранених до пункту і після. Декілька разів доводилося працювати на броньованій техніці. "Вона кардинально відрізняється від евакуації на машині швидкої допомоги, - розповідає Олена. - У броньованій техніці не дуже є змога допомогти пораненому, тому що машину дуже трясе. Якщо їхати під обстрілом, то зупинятись не можна, щоб надати розширену допомогу. Тому основне завдання - якнайшвидше довезти. І це неабияке завдання для водія. А завдання медика - тримати пораненого і перевірити турнікет, чи він функціонує. Тобто боротись з масивними кровотечами. У машині евакуації потрібно швидко їхати, тому що час не грає на користь пораненого".Часто медики потрапляють під обстріли. Регулярно росіяни атакують сортувальні точки. "У момент обстрілу робота, звісно, продовжується, доки ми не стабілізуємо пораненого для наступних етапів. Часто бувають небезпечні ситуації.  Один із таких найбільших обстрілів був, коли вже сусідні бліндажі загорілись. Їх потрібно було гасити. Ми пробували гасити чим тільки можна було, але вогонь не зупинився. Тоді ми просто сподівались на вітер. Пощастило, вітер був в іншу сторону. Але загалом  пожежі були звичним явищем. Поранених багато було з опіками. А опіки - це небезпечна штука, і пожежі ускладнювали порятунок, бо ми повинні ще подумати, як їх загасити і як працювати далі. Та найскладніші - поранення в голову. Медики на евакуації не мають змоги з ними працювати". На початку роботи екіпаж Олени чергував добу через добу, а потім чергування й робота постійно змінювались. Чергування відбувалось на певній ділянці, і, коли екіпаж викликали, вони виїжджали на точку евакуації, забирали пораненого чи поранених і везли в стабілізаційний пункт.  "Напрямок, на якому ми зараз перебуваємо,  набагато складніший, ніж попередній. Він важчий складністю евакуації, змінився характер бойових дій. Зараз росіяни застосовують чимало дронів. І це ускладнює евакуацію. Тому це значно важче, - розповідає про роботу Олена. - Але порятунок військових - це завжди командна робота. Не було такого, щоб я рятувала одна. Звісно всі випадки щасливі, коли поранений залишається живим. Утім буває, що поранений помирає на пізніших етапах. Або коли ти чекаєш пораненого, а привозять людину вже без ознак життя". Основна частина поранених, з якими працювала військова - поранення верхніх та нижніх кінцівок, масивні кровотечі, вогнепальні поранення, мінно-вибухові травми від ураження дронами. Рідко є зі стрілецької зброї, ще рідше поранення тулуба. За словами Олени, поранення в голову - це завжди важко й дуже погано. Це складні травми, адже треба правильно діагностувати, зробити обстеження, КТ, МРТ.  На евакуації, звісно, такого немає, а там час іде не на користь пораненого. Попри всі складнощі на фронті, Олена не хоче повертатися в цивільне життя. Хоча на неї чекає 12-річна донька. "Моя донька сприймає мою відсутність гідно, стійко, досить доросло на свій вік. Але, звісно, сумує і хоче, щоб я повернулась. Мені складно їй пояснювати, що треба ще трошки потерпіти. Але вона живе з бабусею, яка чудово піклується про неї. Тому вона в надійних руках. Я намагаюсь регулярно дзвонити, списуватися. Звісно, коли багато роботи, то це не виходить. Коли є можливість, я приїжджаю в Київ і відпустки разом проводимо. Тому тут важливо, якщо батьки на війні, то максимальну свою присутність, навіть онлайн, свою присутність, турботу  треба показувати. Тому що дітям важко. Вони можуть не показувати, але насправді їм важко в будь-якому віці. І це проблема багатьох сімей", - каже Олена. Крім доньки, жінку чекає ще ціла команда дітей, яких вона тренувала до повномасштабної війни. Вона тренер-викладач з боротьби самбо. Працювала в дитячій юнацькій спортивній школі. "Мої вихованці деякі чекають на мене, коли я повернусь і ми продовжимо працювати. Тільки я не знаю, коли це буде, може, вони вже будуть дорослими, але сподіваюсь, що ні. Сподіваюсь, що це буде не дуже довго. З деякими спортсменами нашими я на зв'язку, з батьками. Кілька разів я приїжджала в зал, ми бачились. Але подумки я ще не перебуваю в цивільному житті, тому що війна продовжується. Я ще спочатку ухвалила для себе це рішення, тому я нікуди йти  не збираюсь, хочу бути до кінця. А коли війна закінчиться, з цивільним життям я дам собі раду, це не є проблема для мене".  

Засудженого на 13 років ув'язнення 64-річного кримськотатарського активіста Сервета Газієва доправили до ВК-5 у місті Петропавловськ-Камчатський. Родина два місяці не знала, де він.

Незаконно засуджений росіянами до 19 років ув'язнення журналіст Ремзі Бекіров розповів про порушення прав ув'язнених-мусульман у ВК-33 Абакана.

У Городку (Хмельницька область) відбулися вирішальні матчі чоловічого Кубка України з волейболу 2024-2025 рр.

Фігуранта другої Бахчисарайської групи у справі Хізб ут-Тахрір Алі (Олега) Федорова перевели з виправної колонії №5 Сарапула до ВК-8 у селі Хохряки в Удмуртській області РФ. Його вчергове помістили у ШІЗО

Засудженого Росією кримського громадянського журналіста Ремзі Бекірова, який перебуває у ВК №33 в Хакасії, відправили до ШІЗО на п’ять діб через читання ранкового намазу. Про це “Кримській солідарності” розповів адвокат Едем Семедляєв, передає видання “Крим.Реалії”. Як зазначається, дружина кримчанина довго не отримувала від чоловіка листів. “У мене почали закрадатися такі думки: а чи не помістили […] Тhе роst Кримського журналіста й активіста Ремзі Бекірова вкотре відправили в ШІЗО, бо читав ранковий намаз fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Засудженого до 18 років позбавлення волі колишнього члена релігійної громади «Алушта» 59-річного Руслана Месутова етапували до ВК-1 в Якутії, за 5 тисяч кілометрів від Криму. Його одразу помістили в ШІЗО.

Харківська фірма "ВК "Росса" продовжила працювати у РФ після повномасштабного вторгнення та сплачувати податки до бюджету Росії. Яке покарання призначив суд керівнику та фінансовій директорці, читайте

Гірнича промисловість завжди була тією силою, що рухала економіку. На жаль, неефективність процесів та застарілі технології гальмували її розвиток. Виробнича компанія "Енергія" змінила правила цієї гри, запропонувавши інноваційні рішення, які не тільки підвищили продуктивність та безпеку у вугільній галузі, а й відкрили можливості для їхнього застосування в інших секторах, зокрема, в секторі електротранспорту, промислової автоматизації та енергозбереження. Як його патенти та досвід модернізації промислового обладнання допомагають вийти за рамки вугільної галузі та знаходять застосування у найсучасніших напрямках, розповів Костянтин Калус. Про розробку унікальних рішень для різних галузей Гірничодобувна галузь завжди була ключовим напрямком нашої роботи. Однак ми бачимо величезний потенціал наших технологій та патентів для їхньої адаптації в інших секторах. Наприклад, інтелектуальні системи управління, які спочатку створювалися для шахтних електровозів, зараз використовуються у залізничних локомотивах, системах автоматизації промислових підприємств та навіть в енергетиці. Наші рішення містять у собі модульні конструкції та інтелектуальні алгоритми управління, які є універсальними та можуть бути інтегровані в різні види обладнання. Це сприяє модернізації виробничих процесів компаній із різних галузей без потреби повної заміни інфраструктури. Про ключові продукти з широким потенціалом Система керування електровозом (СУЕ): Ця система допомагає оптимізувати роботу не тільки шахтних електровозів, а й інших транспортних засобів, як-от акумуляторні локомотиви для залізниць або технологічний транспорт на промислових підприємствах. Універсальність цієї системи дає змогу застосовувати її в різних галузях та в умовах підвищеного навантаження. Електровоз ЕРА: Завдяки більш досконалій акумуляторній системі цей електровоз може бути адаптований для малих і середніх маневрових робіт на залізничних станціях. Екологічність та енергоефективність роблять його перспективним для ринків Європи та США. Тяговий асинхронний двигун (ДАТ): Цей двигун ідеально підходить для використання в електротранспорті та для промислової автоматизації. Він забезпечує високу тягову силу, широкий діапазон регулювання швидкості та надійність роботи у складних умовах. Про розширення ринків Патенти компанії вже довели свою ефективність у вугільній промисловості, проте ми активно досліджуємо нові галузі та регіони. Ми бачимо великий попит на наші технології в Європі та США, де є потреба в екологічно чистому та енергоефективному обладнанні. Наприклад, акумуляторні маневрові локомотиви та системи управління вже викликають зацікавлення у компаній, що працюють у сфері логістики, енергетики та транспорту. У 2025 році ВК "Енергія" планує завершити проєкт "Маневровий акумуляторний локомотив" для металургійного холдингу "Інтерпайп". Цей локомотив може набути попиту серед логістичних залізничних компаній та інших промислових підприємств в Європі та США. Ми покладаємо великі надії на цей проєкт та ведемо попередні перемовини з потенційними покупцями. Інший проєкт побудови промислових акумуляторних батарей на основі LіFеРо4 та Nа-іоn елементів дасть змогу співпраці з енергозберігаючими технологіями (сонячні батареї, вітрогенераторні установки тощо) у США та Європі. Про співпрацю з науковими установами ВК "Енергія" співпрацює з науковими інститутами для адаптації наших технологій до різних галузей. Наприклад, партнерство з Інститутом електричних машин у Польщі (Катовіце) допомагає нам розробляти інноваційні електродвигуни для залізничного транспорту. Така співпраця допомагає не лише вдосконалювати наші рішення, а й знаходити нові застосування для патентів у промисловій автоматизації та електротранспорті. Про майбутні плани Наша мета - зробити технології виробничої компанії "Енергія" доступними та затребуваними в різних галузях промисловості. Ми вже працюємо над проєктами з модернізації залізничного транспорту, створення ефективних систем зберігання енергії та розроблення обладнання для промислових підприємств. Це дасть змогу нам не лише розширювати географію діяльності, а й стати драйвером змін в енергетиці та транспорті майбутнього. Виробнича компанія "Енергія" спеціалізується на впровадженні сучасних технологій для промислового обладнання. Успішно реалізовані проекти у вугільній промисловості стали відправною точкою для створення рішень, які знаходять застосування у таких напрямках, як електротранспорт, промислова автоматизація та енергозбереження.

Ліга націй: перемога над Албанією, жеребкування стиків і скандал на пресконференціїЗвісно, що головна новина тижня для українського спорту - це перемога футбольної збірної над Албанією (2:1) у 6-му турі групового раунду Ліги націй.Наша національна команда швидко вийшла вперед: Олександр Зінченко, який після перерви повернувся у стартовий склад, відкрив рахунок на 5-й хвилині.Подвоїти перевагу вдалось на 10-й хвилині. Георгій Судаков віддав класний крос з лівого флангу на дальню штангу, після цього Юхим Конопля скинув м'яч під удар Роману Яремчуку, а той у падінні головою забив другий гол для нашої команди.Албанія скоротила відставання ближче до кінця матчу. На 75-й хвилині голкіпер Анатолій Трубін порушив правила проти суперника, за що арбітр призначив пенальті у ворота України. Недім Байрамі реалізував одинадцятиметровий удар.У паралельному матчі Чехія перемогла Грузію (2:1). У підсумковій турнірній таблиці групи В1 Україна посіла друге місце з 8 балами і зіграє у плей-офф за вихід у Лігу А. Напряму у вищий дивізіон вийшла Чехія, у них 11 очок. Грузія з 7 балами - третя - гратиме за збереження місця у Лізі В. Албанія фінішувала четвертою і вилетіла у нижчий дивізіон.Сzесhіа аrе рrоmоtеd tо Lеаguе А ✅#NаtіоnsLеаguе ріс.twіttеr.соm/GWХ4wsfSВА— UЕFА ЕURО 2024 (@ЕURО2024) Nоvеmbеr 20, 2024 Не можна не згадати про інцидент, який стався на передматчевій пресконференції. Сергій Ребров виступив з коротким зверненням, де нагадав присутнім про те, що в Україні триває війна, а Росія обстрілює мирні міста. Головний тренер збірної висловив слова підтримки родинам загиблих і подякував усім тим, хто допомагає Україні.Після цього звернення перекладач попросив Реброва повторити свої слова російською, на що тренер української збірної відповів: "Nо russіаn".Албанська сторона надала перекладача, який не розумів української мови, тому не міг перекласти слова Реброва албанською. Натомість він планував перекладати з російської албанською і навпаки. У результаті представники України спілкувалися з журналістами англійською.Як повідомляє проєкт "Взбірна", представниця футбольної федерації Албанії після пресконференції пояснила журналістам, мовляв, вони вважали це "найкращим рішенням, адже російська схожа на українську".Сергій Ребров, фото: Дан Балашов/uаf.uаУ пʼятницю ж відбулося жеребкування стикових матчів Ліги націй. За результатами жереба збірна України отримала у суперники збірну Бельгії, з якими ми нещодавно зустрічались на Євро-2024.Перший матч проти бельгійців збірна України зіграє номінально вдома 20 березня 2025 року. Зустріч-відповідь відбудеться 23 березня.Переможець протистояння вийде у дивізіон А Ліги націй."Жереб – це завжди виклик, особливо коли йдеться про команди такого рівня, як збірна Бельгії. Ми добре знаємо цю команду, адже вже зустрічалися з нею на Євро-2024, тож маємо уявлення про її стиль гри та сильні сторони. Безумовно, це буде непросте протистояння. У плей-офф Ліги націй за право виходу до дивізіону А немає слабких суперників", - сказав Сергій Ребров після жеребкування.Збірна України. Фото: Gеtty ІmаgеsОлімпійському чемпіону Хижняку запропонували перейти у профіЗа словами Олександра Хижняка, пропозицію щодо переходу на професійний ринг він отримав від Олександра Красюка - промоутера Олександра Усика."Так, я вдячний Олександру, він слідкує за моєю карʼєрою й постійно хоче й намагається допомогти мені чимось, хоче, щоб я спробував професійний ринг. Також є інші люди, які хотіли б мене побачити на професійному ринзі. Мені важливо для себе вирішити, кому я хотів би довіряти, з ким би я хотів працювати й продовжувати далі це робити", – зізнався олімпійський чемпіон Парижу-2024.Фото: Карина Рева - спеціально для ЕспресоТроє волейболістів клубу "Решетилівка" не повернулися в Україну12 та 13 листопада в Бельгії відбулись матчі 1/16 фіналу Кубка виклику ЄКВ, де Україну презентувала "Решетилівка" з Полтавщини.Обидва матчі проти "Менена" українська команда програла. Проте важливо, що до України не повернулось троє гравців: 27-річний Андрій Оробко та 33-річний Дмитро Шаврак, а також 25-річний Руслан Осипенко.Оробко пояснив, що пішов на такий крок через дії клубу, який нібито "не захистив" волейболістів від мобілізації."Коли ми їхали на єврокубкову гру в Бельгію, на кордоні нашого ключового гравця забрали в ТЦК. Клуб не зміг нічого вдіяти. Зараз він на навчаннях, хоча керівництво розповідало, що у нього все добре і він вдома", - каже волейболіст.У "Решетилівці" заявили, що вчинки волейболістів - це особисте рішення гравців, яке категорично не підтримує і не поділяє клуб, усі спортсмени та менеджмент. Андрій Оробко, фото: ВК "Решетилівка"

Про інцидент написало видання "Трибуна".12 та 13 листопада у Бельгії відбулись матчі 1/16 фіналу Кубка виклику ЄКВ, де Україну презентувала "Решетилівка" з Полтавщини.Обидва матчі проти "Менена" українська команда програла. Проте важливо, що до України не повернулось троє гравців: 27-річний Андрій Оробко та 33-річний Дмитро Шаврак, а також 25-річний Руслан Осипенко.Андрій Оробко. Фото: ВК "Решетилівка"Оробко пояснив, що пішов на такий крок через дії клубу, який нібито "не захистив" волейболістів від мобілізації."Коли ми їхали на єврокубкову гру в Бельгію, на кордоні нашого ключового гравця забрали в ТЦК. Клуб не зміг нічого вдіяти. Зараз він на навчаннях, хоча керівництво розповідало, що у нього все добре і він вдома.До цієї поїздки ми їздили на матчі на Фарерські острови, де цей гравець сказав, що не поїде [назад в Україну], оскільки має проблеми з військовими документами. Але керівництво запевняло, що все буде добре, а після повернення це питання владнають.Гравець мав власні упередження, що будуть проблеми на кордоні, і відмовився їхати. Після цього керівництво без попередження про наслідки оштрафувало його на немалу суму. В кінцевому результаті він мав рацію...Пізніше в Польщі [дорогою в Бельгію] на зупинці до нас не повернувся ще один ключовий гравець, і ми зрозуміли, що нормального тренувального процесу та високих досягнень в чемпіонаті та єврокубках не буде, а в клуба будуть проблеми з виїздом. Можливо, ще більш серйозні. Та все ж ми вирішили зіграти єврокубковий матч [в Бельгії]", - пояснив свій вчинок Оробко.У "Решетилівці" заявили, що вчинки волейболістів - це особисте рішення гравців, яке категорично не підтримує і не поділяє клуб, усі спортсмени та менеджмент. 

Волейбольний клуб Решетилівка 12-13 листопада провів поєдинки 1/16 фіналу Кубка Виклику проти Декоспана в Бельгії. Після поразки колектив повернувся в Україну, проте не в повному складі. Повний текст новини

У клубі засуджують дії гравців