Search trend "Вк"

Кримського політв'язня Яшара Шихаметова, засудженого до 11 років позбавлення волі, доставили до ВК-37 у селищі Яя Кемеровської області РФ.

В сезоні 2025/26 Юлія Димар виступатиме у складі ВК Берель

У незаконно засудженого РФ до 13 років ув'язнення кримського татарина Рустема Сейтмеметова, якого утримують у ВК-16 Салавата (Республіка Башкортостан), погіршився стан здоров'я.

Після етапування до ВК-3 у Новочебоксарськ у незаконно засудженого Росією на 13 років підприємця з Криму Арсена Абхаірова погіршилося здоров'я. Він потребує операції з видалення варикозу на ногах та стоматологічного лікування.

Засудженого у Росії до 16 років і 9 місяців позбавлення волі кримського політв’язня Енвера Мамутова перевезли з виправної колонії-11 Ставропольського краю у ВК-3 в Чуваській Республіці.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Українську політув’язнену Ірину Горобцову, засуджену в РФ на 10,5 років за "шпигунство", етапують до колонії ВК-2 у Мордовії. Родина отримала останнього листа 10 червня

ПрАТ ВК Укрнафтобуріння під управлінням Укрнафти в 2024 році отримало чистий прибуток 1,19 млрд грн. З них 1,074 млрд грн було спрямовано до державного бюджету.

У сучасному світі, де питання енергоефективності та екології постають особливо гостро, інновації в сфері промислового обладнання набувають вирішального значення.

Про це  повідомив брат убитого активіста Сергій Мирошниченко у Fасеbооk."Ті два виродки, які вбили мого брата вже на свободі. Після набрання чинності вироку 8 років і 9,2 місяця відповідно вони вирішили підписати контракт і піти у ЗСУ. Відбувалося тишком-нишком про що дізнався зовсім недавно. Як добровольцю та як колишньому військовому який пробув на фронті добровільно 2 роки дуже сумно усвідомлювати, що поруч із моїми побратимами може опинитися така тварюка. Бачивши всі шість років знущання з правосуддя та над Україною, вони нібито стали захисниками, але в їхнє каяття та щире бажання захищати Україну Я не вірю, це легальний спосіб уникнути тюрми та втікти", - написав Сергій Мирошниченко.Також він повідомив про втечу одного із фігурантів справи."До речі один – це вже зробив! На зараз знаходиться у СЗЧ, мати якого по інформації знаходиться у Пітері та ця наволоч може туди злиняти. Боляче кожного разу дзвонити своїм побратимам і дізнаватися погані новини, знаючи як їм це важко за три роки й дізнаватися, що цей сцикун пробув там всього нічого і вже навтьоки, так що це не щиросердне каяття і захист України це всього-на-всього прикриття. Розумію що служити майже немає кому, але не до такого ж аби на службу приймали справжніх вбивць. Ці люди будуть потім отримувати всі плюшки від УБД бити себе в груди що вони захищали країну…Дуже прошу репост та розголосу!", - додав Мирошниченко. Що передувало? Раніше видання ZМІNА посилаючись на відповідь на запит від Слов’янського міськрайонного суду Донецької області повідомило, що Полтавський районний суд задовольнив подання ДУ "Божковська виправна колонія №(16)" про умовно-дострокове звільнення засудженого Миколи Барабаша від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.Таке ж рішення ухвалив Первомайський міськрайонний суд Харківської області щодо Олександра Баришка, який відбував покарання в ДУ "Первомайська ВК (№117)"."Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.02.2025 р. задоволено подання Державної установи "Божковська виправна колонія №(16)" про умовно-дострокове звільнення засудженого Барабаша М.Я., 2003 р.н. від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом. За ним становлено адміністративний нагляд. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області 12.02.2025 р. задоволено подання адміністрації ДУ “Первомайська ВК(№117)" про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби за контрактом під час особливого періоду та встановлення адміністративного нагляду відносно засудженого Баришка О.О., 2002 р.н.", – йшлося у відповіді на запит.Більше про справу щодо вбивства Артема Мирошниченка13 червня 2024 року Слов’янський міськрайонний суд оголосив вирок Олександру Баришку та Миколі Барабашу, яких обвинувачували у вбивстві бахмутянина Артема Мирошниченка. Обвинувачені отримали дев’ять та вісім років ув’язнення відповідно. Час перебування в СІЗО їм зарахували у термін перебування за ґратами.Упродовж 30 днів після винесення вироку, до 13 липня, вони мали право подати апеляцію та оскаржити рішення суду. Проте обвинувачені цього не зробили.Нагадаємо, 29 листопада 2019 року у місті Бахмуті Донецької області було здійснено напад на місцевого проукраїнського громадського активіста Артема Мирошниченка. Потерпілий впав у кому. Після тижневого перебування в комі через жорстоке побиття активіст Артем Мирошниченко помер. Поліція затримала двох нападників віком 16 і 17 років. 16-річний бив активіста, інший - спостерігав. Обидва були у нетверезому стані.

Чоловіча команда «Епіцентр-Подоляни» (Городок) стала чемпіоном України з волейболу сезону 2024/25, здобувши перемогу у фінальній серії Суперліги проти житомирського клубу «Житичі-Полісся».

29-30 березня у Житомирі відбудеться фінал чемпіонату України з волейболу серед жіночих команд вищої ліги. Жіноча волейбольна команда із Житомира — ВК "Полісся-ОШВСМ-ЖДУ" змагатиметься за золоту медаль

Переможець чемпіонату України з волейболу стане відомий після фінальної серії на Хмельниччині За національне волейбольне «золото» у вирішальних протистояннях до трьох перемог зійдуться представник Хмельниччини чинний володар Суперкубка та Кубка України «Епіцентр-Подоляни» та житомирський ВК «Житичі-Полісся», передає Укрінформ. Матчі на початку квітня прийматиме Городок (Хмельницька область). Зазначимо, на шляху до фіналу «Епіцентр-Подоляни» упевнено виграв серію в одноклубників «Епіцентр-Подоляни збірної України U20» - 3:0, а «Житичі-Полісся» розібралися з вінницьким «МХП-Ладижин» (3:0). Нагадаємо, що для БК «Епіцентр-Подоляни» це третій поспіль вихід у фінал чемпіонату України з волейболу. Два попередні сезони завершилися для «бізонів» срібними нагородами. Представникам Хмельниччини не вдалося обіграти дніпровський «Прометей», який вже припинив своє існування.  

Наступна історія про медикиню евакуації 12-ї бригади спеціального призначення "Азов". Мама, тренер із самбо та медик в "Азові", вона рятує та евакуйовує воїнів у швидкій та на броньованій техніці з нуля. Олена з позивним 2ІZІ - медикиня евакуації 12-ї бригади спеціального призначення "Азов". Вирушила на фронт на початку повномасштабної війни. Хоча, зізнається, думки потрапити у військо були раніше, але була мала донька, тож військо відклала. "Ще в січні 2022-го, коли все натякало на те, що буде повномасштабне вторгнення, я для себе вирішила, що обов'язково долучуся, - розповідає Олена. -  Я у 2014-му народила доньку і не могла раніше піти воювати. А, коли дитина підросла, я почала дізнаватися, як потрапити у військо. Тоді почала створюватися ТрО.  І я пробувала за своїм місцем прописки долучитися, але були певні бюрократичні моменти, і я не встигла долучитися саме до 24 лютого. Звісно, моя сім'я не дуже погоджувала це рішення. Чоловік тоді казав, що війни не буде, нащо воно тобі треба. Ти ж дівчина, мати. Але так вийшло, що 24 лютого я вже була з добровольцями". Ще до повномасштабної війни Олена купила цивільну зброю, карабін, і тренувалась із ним на полігоні. Проходила курси з тактичної медицини. Тобто до початку бойових дій вона вже мала певне бачення, власну зброю та аптечку. Але з добровольцями побула недовго, адже вивозила доньку з Києва за кордон. А коли з'явилась можливість,  повернулась і пішла у військо."У мене був чіткий план, якого я притримувалась. Долучилась до бригади "Азов". І коли закінчилась процедура оформлення, приступила до роботи. Я підбирала позивний. Хотіла, щоб позивний був простий, але не вийшло так, - сміється Олена. -  Хотіла без прив'язки до гендеру або якоїсь своєї професії, або рис характеру. Я почула про аматорські радіостанції, одна з них називалась ВК 2ІZІ, це австралійська аматорська радіочастота. ВК я викинула і залишилась цифра 2 та еаsy, як англійською "просто". І виходить достатньо просто, дослівний переклад". Вперше потрапила на фронт на Лиманський напрямок. Тоді жінку не вразило нічого, адже вона морально себе налаштувала. Але перед тим як стати до роботи в медичній евакуації, жінка багато навчалась, пройшла багато курсів саме на базі "Азову": "Ми багато відпрацьовували й працювали ще в медичній сфері". "Мінімальний досвід і багаж знань уже був. Тому коли ми приїхали на фронт, то одразу почали працювати на медичній евакуації. Перші порятунки емоційно було неважко, - розповідає про роботу військова. - Мандражу не було, адже я маю великий досвід зі спортом. Я багато років займалася спортом. Звісно, були переживання, щоб упоратися зі своєю роботою, не підставити перший номер свого екіпажу. І основне - щоб не зашкодила, а допомогла пораненому. Тобто всі переживання були тільки щодо цього". Переважно Олена брала участь в евакуаціях машиною швидкої допомоги.  Вивозила поранених до пункту і після. Декілька разів доводилося працювати на броньованій техніці. "Вона кардинально відрізняється від евакуації на машині швидкої допомоги, - розповідає Олена. - У броньованій техніці не дуже є змога допомогти пораненому, тому що машину дуже трясе. Якщо їхати під обстрілом, то зупинятись не можна, щоб надати розширену допомогу. Тому основне завдання - якнайшвидше довезти. І це неабияке завдання для водія. А завдання медика - тримати пораненого і перевірити турнікет, чи він функціонує. Тобто боротись з масивними кровотечами. У машині евакуації потрібно швидко їхати, тому що час не грає на користь пораненого".Часто медики потрапляють під обстріли. Регулярно росіяни атакують сортувальні точки. "У момент обстрілу робота, звісно, продовжується, доки ми не стабілізуємо пораненого для наступних етапів. Часто бувають небезпечні ситуації.  Один із таких найбільших обстрілів був, коли вже сусідні бліндажі загорілись. Їх потрібно було гасити. Ми пробували гасити чим тільки можна було, але вогонь не зупинився. Тоді ми просто сподівались на вітер. Пощастило, вітер був в іншу сторону. Але загалом  пожежі були звичним явищем. Поранених багато було з опіками. А опіки - це небезпечна штука, і пожежі ускладнювали порятунок, бо ми повинні ще подумати, як їх загасити і як працювати далі. Та найскладніші - поранення в голову. Медики на евакуації не мають змоги з ними працювати". На початку роботи екіпаж Олени чергував добу через добу, а потім чергування й робота постійно змінювались. Чергування відбувалось на певній ділянці, і, коли екіпаж викликали, вони виїжджали на точку евакуації, забирали пораненого чи поранених і везли в стабілізаційний пункт.  "Напрямок, на якому ми зараз перебуваємо,  набагато складніший, ніж попередній. Він важчий складністю евакуації, змінився характер бойових дій. Зараз росіяни застосовують чимало дронів. І це ускладнює евакуацію. Тому це значно важче, - розповідає про роботу Олена. - Але порятунок військових - це завжди командна робота. Не було такого, щоб я рятувала одна. Звісно всі випадки щасливі, коли поранений залишається живим. Утім буває, що поранений помирає на пізніших етапах. Або коли ти чекаєш пораненого, а привозять людину вже без ознак життя". Основна частина поранених, з якими працювала військова - поранення верхніх та нижніх кінцівок, масивні кровотечі, вогнепальні поранення, мінно-вибухові травми від ураження дронами. Рідко є зі стрілецької зброї, ще рідше поранення тулуба. За словами Олени, поранення в голову - це завжди важко й дуже погано. Це складні травми, адже треба правильно діагностувати, зробити обстеження, КТ, МРТ.  На евакуації, звісно, такого немає, а там час іде не на користь пораненого. Попри всі складнощі на фронті, Олена не хоче повертатися в цивільне життя. Хоча на неї чекає 12-річна донька. "Моя донька сприймає мою відсутність гідно, стійко, досить доросло на свій вік. Але, звісно, сумує і хоче, щоб я повернулась. Мені складно їй пояснювати, що треба ще трошки потерпіти. Але вона живе з бабусею, яка чудово піклується про неї. Тому вона в надійних руках. Я намагаюсь регулярно дзвонити, списуватися. Звісно, коли багато роботи, то це не виходить. Коли є можливість, я приїжджаю в Київ і відпустки разом проводимо. Тому тут важливо, якщо батьки на війні, то максимальну свою присутність, навіть онлайн, свою присутність, турботу  треба показувати. Тому що дітям важко. Вони можуть не показувати, але насправді їм важко в будь-якому віці. І це проблема багатьох сімей", - каже Олена. Крім доньки, жінку чекає ще ціла команда дітей, яких вона тренувала до повномасштабної війни. Вона тренер-викладач з боротьби самбо. Працювала в дитячій юнацькій спортивній школі. "Мої вихованці деякі чекають на мене, коли я повернусь і ми продовжимо працювати. Тільки я не знаю, коли це буде, може, вони вже будуть дорослими, але сподіваюсь, що ні. Сподіваюсь, що це буде не дуже довго. З деякими спортсменами нашими я на зв'язку, з батьками. Кілька разів я приїжджала в зал, ми бачились. Але подумки я ще не перебуваю в цивільному житті, тому що війна продовжується. Я ще спочатку ухвалила для себе це рішення, тому я нікуди йти  не збираюсь, хочу бути до кінця. А коли війна закінчиться, з цивільним життям я дам собі раду, це не є проблема для мене".  

Засудженого на 13 років ув'язнення 64-річного кримськотатарського активіста Сервета Газієва доправили до ВК-5 у місті Петропавловськ-Камчатський. Родина два місяці не знала, де він.

Незаконно засуджений росіянами до 19 років ув'язнення журналіст Ремзі Бекіров розповів про порушення прав ув'язнених-мусульман у ВК-33 Абакана.

У Городку (Хмельницька область) відбулися вирішальні матчі чоловічого Кубка України з волейболу 2024-2025 рр.

Фігуранта другої Бахчисарайської групи у справі Хізб ут-Тахрір Алі (Олега) Федорова перевели з виправної колонії №5 Сарапула до ВК-8 у селі Хохряки в Удмуртській області РФ. Його вчергове помістили у ШІЗО

Засудженого Росією кримського громадянського журналіста Ремзі Бекірова, який перебуває у ВК №33 в Хакасії, відправили до ШІЗО на п’ять діб через читання ранкового намазу. Про це “Кримській солідарності” розповів адвокат Едем Семедляєв, передає видання “Крим.Реалії”. Як зазначається, дружина кримчанина довго не отримувала від чоловіка листів. “У мене почали закрадатися такі думки: а чи не помістили […] Тhе роst Кримського журналіста й активіста Ремзі Бекірова вкотре відправили в ШІЗО, бо читав ранковий намаз fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Засудженого до 18 років позбавлення волі колишнього члена релігійної громади «Алушта» 59-річного Руслана Месутова етапували до ВК-1 в Якутії, за 5 тисяч кілометрів від Криму. Його одразу помістили в ШІЗО.

Харківська фірма "ВК "Росса" продовжила працювати у РФ після повномасштабного вторгнення та сплачувати податки до бюджету Росії. Яке покарання призначив суд керівнику та фінансовій директорці, читайте