These news items are translated using machine learning and machine translation technologies. We apologize for any inaccuracies or errors in the text. Switch to the Ukrainian language to read the news in the original.
Ще вісім фур захисту для ЗСУ: Олег Крот та партнери передали на фронт нову партію антидронових сіток
До України прибула чергова партія допомоги для військових у межах ініціативи "Павутиння". Це ще вісім фур сіток, які використовуються як ефективний засіб захисту від ворожих дронів. Ініціатива реалізується за участі кількох громадських і благодійних організацій, серед яких - громадська організація "Фундація Течія", співзасновником якої є Олег Крот. Саме Олег Крот є одним з ідейних натхненників і співтворців ініціативи "Павутиння", яка за останній рік набула значного масштабу. Завдяки його участі та координації в межах співпраці з іншими партнерами - благодійним фондом "Батальйон Волонтер" та ГО "Союз підприємців теле- та кіноіндустрії" - вдалося оперативно доправити ще одну велику партію сіток до підрозділів Збройних сил України. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Літо буде українським - наші дрони дістануть будь-куди Ці сітки - здебільшого вживані сільськогосподарські або рибальські - транспортують з-за кордону у вигляді компактних рулонів і вже на позиціях монтують як захисні укриття. Їх використовують для створення маскувальних тунелів, які закривають позиції, техніку та особовий склад від ворожих FРV-дронів. Як зазначають військові, сітки ефективно затримують дрони або спрямовують їх повз ціль, особливо якщо використовувати кілька прошарків або створювати навіси з каркасом. Ініціатива "Павутиння" - це приклад технологічної адаптації доступних матеріалів під потреби фронту. Від початку реалізації проєкту волонтерам та партнерам вже вдалося передати на передову понад 600 тонн сіток. Робота триває, і найближчим часом обсяги переданої допомоги сягнуть 1000 тонн. "Ми працюємо над тим, щоб якомога більше підрозділів були забезпечені цим захистом. Співпраця фондів дозволяє реалізовувати масштабні речі, які самотужки було б складно втілити", - зазначив співзасновник ГО "Фундація Течія". Важливо зазначити, що сітки передають не лише на фронтові напрямки, а й до підрозділів Національної гвардії, які задіяні в обороні східних та південних рубежів. Учасники ініціативи підкреслюють: боротьба з дронами - один із ключових викликів цієї війни. І саме такі технологічно прості, але стратегічно важливі рішення можуть зберегти найцінніше - життя українських воїнів. Росіяни змінюють тактику запуску безпілотників під час обстрілів України. Вони постійно змінюють маршрути БпЛА і намагаються пускати їх на великих висотах - понад 2 км від землі. На такій висоті дрони-камікадзе стають більш видними для радарів Сил оборони, але недосяжними для стрілецької зброї, крупнокаліберних кулеметів і мобільних вогневих груп. Інша ж тенденція полягає у тому, що ворог влаштовує групові нальоти дронів на один населений пункт чи об'єкт.
39 мільйонів гривень на підтримку громад: стали відомі переможці конкурсу "Час діяти, Україно!"
Цьогоріч у межах всеукраїнського конкурсу соціальних ініціатив "Час діяти, Україно!" фінансування отримають 105 проєктів. Його проводить Благодійний фонд "МХП-Громаді", який цьогоріч відзначає десятиріччя своєї діяльності. Загальна сума підтримки - майже 39 млн грн, з яких 15 млн - кошти фонду, решта - співфінансування з боку громад, бізнесу та інших партнерів. Серед переможців - ініціативи, пов'язані з реабілітацією військових, розвитком шкільної SТЕМ-освіти, культурними подіями, покращенням інфраструктури, підтримкою медицини, збереженням спадщини та посиленням енергетичної незалежності. У 2025 році на конкурс надійшло понад 760 заявок. Перевагу надали проєктам, що мають чіткий соціальний ефект і реалістичний план реалізації. За умовами конкурсу, максимальна сума гранту становила до 500 тисяч гривень, але проєкти мали передбачати співфінансування, що дозволяло розширити їхній бюджет до 1 мільйона гривень. "Вже 10 років ми допомагаємо громадам ставати такими, де хочеться жити. Цьогоріч ми оновили умови конкурсу соціальних ініціатив, щоб дати учасникам ще більше можливостей залучити кошти на стратегічні проєкти. У фокусі - реабілітація ветеранів, розвиток освіти, медицини, інфраструктури, енергетична безпека та збереження культурної спадщини", - зазначив Олександр Пахолюк, директор БФ "МХП-Громаді". Проєкти-переможці розподілені за чотирма категоріями: "Партнерство заради сталого розвитку" - 72 проєкти (до 100 тис. грн) "Спроможна громада" - 13 проєктів (до 500 тис. грн) "Час діяти, Канівщино!" - 10 проєктів (до 100 тис. грн) "Час діяти, Миронівщино!" -10 проєктів (до 100 тис. грн) Оцінюванням заявок займалася конкурсна комісія за участі незалежних експертів із галузей освіти, культури, ветеранської підтримки, громадського сектору. Зокрема, серед експертів були Артем Костюченко (Українська освітня платформа), Наталія Кривда (КНУ ім. Т. Шевченка), Маріанна Єлейко (Фонд родини Богдана Гаврилишина), Дарина Требух (ГО "Редюїт") та інші. Фінансовані проєкти планують розпочати реалізацію восени 2025 року. Повний перелік переможців опублікований на сайті конкурсу "Час діяти, Україно!" Конкурс "Час діяти, Україно!" проводиться щорічно з 2015 року. За цей час фонд підтримав 552 проєкти, загальна сума інвестицій - понад 42 мільйони гривень. За оцінками організаторів, реалізовані ініціативи охопили понад 3,2 мільйона людей. Повний перелік переможців опублікований на сайті конкурсу.
Зберегти команду, зміцнити бізнес, підтримати армію - виклики воєнного часу для BROCARD
Свобода це те, що об'єднує українців. Уже четвертий рік повномасштабної війни й люди, й бізнес щодня докладають максимуму зусиль, щоб її відстояти. У спецпроєкті "Код свободи" розкажемо, як компанія ВRОСАRD веде бізнес в умовах війни. Збереження команди, всебічна підтримка працівників, допомога військовим та родинам із дітьми це політика компанії протягом останніх трьох років. Попри труднощі ВRОСАRD розвиває бізнес, розширює мережу магазинів та асортимент товарів, втілює новітні технології. Як надійний та свідомий учасник ринку компанія робить вагомий внесок у розвиток національної економіки й допомагає країні вистояти в боротьбі з агресором. Людмила Севрюк, директорка "Брокард-Україна": "Код Свободи для ВRОСАRD це вже понад 1190 днів рішень, щоб зберегти бізнес, людей і країну. Це підтримка команди, яка попри все тримає свій фронт. Це допомога тим, хто боронить нашу свободу, і родинам, які цього потребують. Це відповідальність перед державою, яку ми глибоко усвідомлюємо. Ми маємо свободу діяти рішуче там, де це справді важливо. І саме вона закодована в кожному нашому кроці. Хоч би яким був виклик". Перший виклик зберегти команду 3 заробітні плати авансом - виплачено працівникам
у березні 2022-го 1560 робочих місць - з 1800 збережено з моменту повномасштабного вторгнення 275 нових працівників - приєдналися до команди ВRОСАRD за 2024 рік Від першої допомоги до відновлення стабільної роботи Зберегти команду, підтримати працівників, допомогти тим, хто втратив домівку або пішов захищати країну, це стало першочерговим завданням компанії з перших днів повномасштабної війни У березні 2022 року всі 1800 працівників компанії отримали авансом зарплату за 3 місяці та додаткову одноразову допомогу. Це дало людям змогу вистояти в хаосі перших тижнів війни. Працівникам з окупованих територій і зон бойових дій запропонували переїзд у більш безпечні регіони. Співробітникам, які стали на захист України, компанія продовжувала виплачувати зарплату та надавала оперативну допомогу. Колектив постійно збирав кошти на амуніцію та лікування. Один із мобілізованих колег отримав позивний "Брокард" для нього та побратимів компанія придбала автомобіль, який став суттєвою підтримкою на передовій. "Найважчим, безперечно, був 2022-й рік найбільших потрясінь і випробувань для кожного українця. У перші дні повномасштабних бойових дій усі наші магазини зачинилися, частина з них залишилася на окупованих територіях. Багато хто з працівників змушений був переїхати до західних регіонів або виїхати за кордон, рятуючи дітей і власне життя", - говорить Людмила Севрюк. Через закриття магазинів у зоні бойових дій та міграцію персоналу штат компанії скоротився і нині налічує 1588 працівників. Але чимало співробітників, які виїхали за кордон, згодом повернулося до роботи в компанії. Їм надається підтримка в поновленні професійної діяльності, за необхідності можливість перекваліфікації. ВRОСАRD завжди була відповідальним роботодавцем і навіть у часи повномасштабної війни зберігає свої зобов'язання перед працівниками. Офіційне працевлаштування, прозора зарплата, соціальний пакет, регулярний перегляд окладів з урахуванням рівня інфляції, можливості для професійного навчання та кар'єрного зростання усе це залишається незмінним. ЛЮДИ НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ ВRОСАRD. КОМПАНІЯ ВИСОКО ЦІНУЄ КОЖНОГО, А ПРАЦІВНИКИ ВІДПОВІДАЮТЬ ЇЙ ВІДДАНІСТЮ. НЕДАРМА СЕРЕДНІЙ СТАЖ РОБОТИ В ВRОСАRD СТАНОВИТЬ 7 РОКІВ І 3 МІСЯЦІ, А БАГАТО ХТО ПРАЦЮЄ ПО 10-15 І НАВІТЬ 20 РОКІВ Культура підтримки Компанія дбає не лише про кар'єрне зростання та соціальний захист, а й про атмосферу, де цінуються взаємна підтримка та емпатія. Жінки, чиї партнери служать у ЗСУ, можуть розраховувати на психологічну та юридичну допомогу, а також фінансову підтримку. Чоловіки, мобілізовані до Сил оборони, щомісяця отримують компенсацію на рівні середньої зарплати, а їхні робочі місця зберігаються. Після повернення до цивільного життя компанія допомагає їм пройти шлях адаптації. Працює Програма адаптації ветеранів, створено Сервіс психологічної допомоги, який об'єднує фахівців із психології, психотерапії та коучингу. Така підтримка важлива для всіх, хто шукає внутрішню опору у складні часи, особливо для постраждалих від війни та тих, хто повернувся з фронту. Втім, поняття підтримки у ВRОСАRD виходить далеко за межі сервісів і програм. Велику роль відіграє корпоративна культура жива, емоційна, об'єднувальна. У ВRОСАRD є внутрішній Теlеgrаm-канал, який став не просто джерелом новин компанії, а платформою для взаємодії, порад, підтримки та обміну досвідом між колегами. А ще регулярні онлайн-чаювання з директором це можливість напряму поспілкуватися з керівництвом, поставити запитання, поділитися ідеєю та переконатися, що в ВRОСАRD справді чують кожного. Катерина Гуленок, керівниця РR-департаменту "Брокард-Україна": "Єдність команди це не лише про спільну роботу та досягнення цілей. Це про емоційний зв'язок, натхнення й моменти, що по-справжньому об'єднують. Ми вміємо радіти дрібницям, підтримувати, ділитися ідеями й створювати відчуття, що ти не сам у цьому складному й нестабільному світі. Щоденне спілкування у Теlеgrаm, корпоративні забіги, креативні флешмоби не просто традиції для нас, а спосіб бути ближчими один до одного. Саме така взаємодія формує атмосферу тепла, довіри й згуртованості, яка є серцем культури ВRОСАRD. Бо ми щиро віримо: справжня команда тримається не лише на професіоналізмі, а й на людяності". Другий виклик зміцнити бізнес 66 магазинів - продовжують працювати
у 22 містах України 3 нових магазини - ВRОСАRD відкрилися 2023 року 3 млн українців - є учасниками програми лояльності ВRОСАRD 121 новий бренд - з'явився у портфоліо ВRОСАRD торік, зокрема 29 українських 5,66 млрд грн - сягнув загальний обіг мережі 2024 року 798 млн грн - податків сплачено за 2024 рік та понад 2 млрд за три роки повномасштабної війни Не просто зберегти, а й розвивати мережу На 24 лютого 2022 року мережа ВRОСАRD налічувала 97 магазинів у 26 містах України. Однак після початку повномасштабного вторгнення третину магазинів було втрачено через бойові дії та окупацію територій. На деякий час роботу компанії та складу було зупинено логістичні ланцюги розірвано, а господарську діяльність паралізовано. Проте компанії вдалося оперативно поновити роботу та зберегти мережу, адаптуючись до нових реалій. "Ми не просто повернули бізнес до життя, а й відкрили нові магазини. Попри обстріли, блекаути та тимчасові зупинки роботи, наші колеги почали повертатися додому й виходити на роботу. Магазини ВRОСАRD стали місцем, що нагадує про довоєнне життя та дарує радість навіть у складні часи", - каже Людмила Севрюк. Протягом останніх років компанія змогла забезпечити економічну стійкість бізнесу та розширити мережу. Зокрема, відкрилися три нові магазини в Луцьку, Івано-Франківську та Вінниці. Також було оновлено формат двох магазинів. Сьогодні мережа ВRОСАRD налічує 66 магазинів у 22 містах України і продовжує надихати, дарувати красу й підтримку. Але зупинятися на досягнутому не планує. 2025 року відкриються щонайменше чотири магазини, зокрема унікальний торговий простір нового формату, що не має аналогів на українському ринку парфумерії та косметики. Крім того, відновлюється розвиток концепції бутиків нішової парфумерії ВRОСАRD NІСНЕ ВАR. Команда й технології секрет успіху в часи нестабільності та змін У ВRОСАRD упевнені: поєднання професійної команди та технологічних інновацій допомогло не лише вистояти під час війни, а й вивести бізнес на інший рівень Наприкінці 2023 року був запущений мобільний застосунок ВRОСАRD, який став зручною платформою для клієнтів, щоб знайомитися з новинками, отримувати консультації та здійснювати купівлю. Застосунок уже завантажило майже 800 тисяч користувачів, які зробили більш ніж 360 тисяч замовлень. Торік у магазинах мережі ВRОСАRD з'явилася інноваційна система діагностики шкіри Zеmіts Skіn Аnаlysіs Systеm на основі штучного інтелекту. Апарат дає змогу швидко й точно визначити реальні потреби шкіри та легко дібрати клієнту косметичні продукти, які ідеально підходять для догляду. 2024 року 12 363 гостей мережі ВRОСАRD скористалися новою послугою та отримали персоналізовані поради від б'юті-експертів. Третій виклик підтримати армію і тих, хто цього найбільш потребує 1 млн грн - ВRОСАRD перерахувала ЗСУ на третій день повномасштабного
вторгнення До 30 млн грн - зросла допомога
від ВRОСАRD на потреби армії, станом на 7 березня 2022 року 12 тис. товарів - на 4 млн грн передано військовим навесні 2022-го 282 млн грн - направила компанія
Силам оборони 5 млн грн - спрямовано у фонд "Повернись живим" для проєкту "Довгі руки ТРО" 32 працівники ВRОСАRD - служать у лавах
Сил оборони України Співпраця з Головним управлінням розвідки З перших днів війни компанія почала активно вибудовувати стратегію допомоги Силам оборони України, намагаючись, щоб кожен внесок був максимально ефективний. Торік ВRОСАRD увійшла до переліку 30 українських компаній, які надали найбільше фінансування на потреби армії. Загалом на підтримку захисників уже спрямовано понад 282 мільйони гривень. Юрій Гаткін, співзасновник та керуючий бізнесом мережі ВRОСАRD: "Особливу увагу компанія приділяє співпраці з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Розвідка це очі й вуха армії, точність і оперативність оборони. Від її роботи залежить ефективність бойового планування та знешкодження потенційних загроз. Ми прагнемо посилити цей фронт, тому підтримка ГУР для нас пріоритет". ВRОСАRD регулярно перераховує Головному управлінню розвідки частину свого обороту: "Більше заробляємо більше допомагаємо", кажуть у компанії. На ці кошти Міноборони екіпірує розвідників усім необхідним. Керівник ГУР Кирило Буданов високо оцінив внесок ВRОСАRD у зміцнення обороноздатності країни, вручивши подяку за значну матеріальну підтримку. Підтримка родин із дітьми ВRОСАRD разом із парфумеркою Ольгою Юрченко започаткували благодійну ініціативу на підтримку спецпроєкту #Вониневинні благодійного фонду "Я буду твоїм тилом". Ольга створила унікальний аромат "Соул оф Юкрейн" (Sоul оf Ukrаіnе), весь прибуток від продажу якого в магазинах і на сайті ВRОСАRD.UА направляється фонду на закупівлю необхідних речей для сімей із дітьми з Херсонщини, Маріуполя, Запорізької та Харківської областей. Завдяки цій ініціативі вже вдалося підтримати сотні родин. Ілона, мама двох дітей, якій надали допомогу: "Я не люблю, коли допомагають мені, я сама завжди допомагала іншим. Але війна змінила багато чого. Допомога, яку надає ВRОСАRD, дуже гріє. Саме усвідомлення: я не сама. Є люди й волонтери, які поруч. Це схоже на подарунок від когось, кого ти навіть не знаєш. Але ти відчуваєш: тебе бачать". ВRОСАRD ЗНАХОДИТЬ БАЛАНС МІЖ БІЗНЕС-ЦІЛЯМИ Й СОЦІАЛЬНОЮ МІСІЄЮ, КЕРУЮЧИСЬ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА ЧЕСНІСТЮ ПЕРЕД КРАЇНОЮ, НАДІЙНІСТЮ ТА ПОВАГОЮ ДО КОМАНДИ, ЕМПАТІЄЮ ТА ПІДТРИМКОЮ ТИХ, ХТО ЦЬОГО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЄ
"Немає нічого неможливого": 14-річна Яна Степаненко взяла участь у забігу MHP Run4Victory в Тернополі
7 червня у Тернополі відбувся благодійний забіг МНР Run4Vісtоry на підтримку 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Захід став частиною всеукраїнської серії забігів, що проходять під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Організаторами благодійних забігів є компанія МХП та БФ "МХП-Громаді". Спортивний партнер - Nеw Run. Одна з учасниць цьогорічного старту в Тернополі - 14-річна Яна Степаненко з Донеччини. Вона втратила обидві ноги внаслідок ракетного обстрілу Краматорського вокзалу у 2022 році. Згодом почала займатися спортом і долучатися до благодійних забігів. Сьогодні Яна - амбасадорка Unbrоkеn Кіds, марафонка і приклад незламності. Біг для дівчини став символом сили, підтримки та віри в те, що можливо все. Останній забіг, у якому вона брала участь, відбувся у Японії. На початку березня Яна подолала дистанцію у 5 км на марафоні Тоkyо Frіеndshір Run. Бігла у футболці донецького "Шахтаря" з написом Unbrеаkаblе - "Невразлива". "Це був мій найважчий марафон. У Японії дуже жарко і тому бігти складно. Ще й різниця в часі далася взнаки - адаптуватися було важко, бо Японія зовсім в іншому ритмі", - розповідає Яна. Метою спортсменки був збір коштів на бігові протези пораненому ветерану полку "Азов" Олександрові Жавненку, який також має подвійну ампутацію. "Під час бігу я просто казала собі: "Не можна зупинятись". Незважаючи на спеку і втому, я змогла. І це було дуже важливо для мене", - наголошує Яна. У квітні 2024-го Яна брала участь у марафоні в Бостоні, а ще раніше - у львівському напівмарафоні. Під час кожного забігу вона бігла з метою підтримати українських захисників, які пережили ампутацію. "Для мене участь у марафонах - це спосіб показати іншим, що навіть після дуже складного досвіду можна рухатися далі. Я не думала, що буду займатись бігом. Але після першого марафону захотілося продовжувати. Відчуття підтримки від людей дуже мотивує", - каже Яна. Спорт з'явився в її житті після протезування у США. Тоді Яна вперше спробувала взяти участь у забігу - і з того часу не захотіла зупинятись. Готуючись до марафонів, дівчина займалася з професійними тренерами та фізичними терапевтами з реабілітаційного центру UNВRОКЕN. "Кожен забіг дається мені нелегко. Це довга підготовка. Але коли перетинаєш фініш - відчуваєш, що змогла, не зупинилась десь посередині. Я відчуваю перемогу й гордість, тому що знаю, з якою метою біжу. І коли ціль досягається - це особливе щастя", - говорить спортсменка. Сьогодні Яна - наймолодша амбасадорка проєкту Unbrоkеn Кіds. Вона говорить про поранених дітей, розповідає їхні історії та намагається зробити їх видимими для світу. "Я теж була пацієнткою. І саме тому мені хочеться більше говорити про дітей, які постраждали від війни. Про тих, хто проходить реабілітацію", - каже Яна Степаненко. Вона підтримує маленьких пацієнтів, зокрема тих, хто має ампутацію. Спілкування з дітьми додає сил і самій Яні. А її найголовніша мрія сьогодні - мир в Україні. "Я просто хочу, щоб закінчилась війна. Щоб над Україною було тихе і мирне небо. Напевно, це зараз мрія кожного з нас", - ділиться вона. 7 червня Яна була серед учасників благодійного забігу МНР Run4Vісtоry в Тернополі. Для неї цей старт - ще одна можливість підтримати військових і закликати людей діяти разом. "Я дуже вдячна, що мене запросили. І дуже хочу, щоб якомога більше людей долучилися до цієї ініціативи. Це не просто біг, а допомога тим, хто нас захищає. Хочу сказати всім: немає нічого неможливого. Головне - вірити в себе, не зупинятись і йти вперед", - додає Яна. Забіг у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні благодійні забіги МНР Run4Vісtоry в Луцьку та Вінниці.
"Немає нічого неможливого": 14-річна Яна Степаненко готується до забігу MHP Run4Victory в Тернополі
7 червня у Тернополі відбувся благодійний забіг МНР Run4Vісtоry на підтримку 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Захід став частиною всеукраїнської серії забігів, що проходять під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Організаторами благодійних забігів є компанія МХП та БФ "МХП-Громаді". Спортивний партнер - Nеw Run. Одна з учасниць цьогорічного старту в Тернополі - 14-річна Яна Степаненко з Донеччини. Вона втратила обидві ноги внаслідок ракетного обстрілу Краматорського вокзалу у 2022 році. Згодом почала займатися спортом і долучатися до благодійних забігів. Сьогодні Яна - амбасадорка Unbrоkеn Кіds, марафонка і приклад незламності. Біг для дівчини став символом сили, підтримки та віри в те, що можливо все. Останній забіг, у якому вона брала участь, відбувся у Японії. На початку березня Яна подолала дистанцію у 5 км на марафоні Тоkyо Frіеndshір Run. Бігла у футболці донецького "Шахтаря" з написом Unbrеаkаblе - "Невразлива". "Це був мій найважчий марафон. У Японії дуже жарко і тому бігти складно. Ще й різниця в часі далася взнаки - адаптуватися було важко, бо Японія зовсім в іншому ритмі", - розповідає Яна. Метою спортсменки був збір коштів на бігові протези пораненому ветерану полку "Азов" Олександрові Жавненку, який також має подвійну ампутацію. "Під час бігу я просто казала собі: "Не можна зупинятись". Незважаючи на спеку і втому, я змогла. І це було дуже важливо для мене", - наголошує Яна. У квітні 2024-го Яна брала участь у марафоні в Бостоні, а ще раніше - у львівському напівмарафоні. Під час кожного забігу вона бігла з метою підтримати українських захисників, які пережили ампутацію. "Для мене участь у марафонах - це спосіб показати іншим, що навіть після дуже складного досвіду можна рухатися далі. Я не думала, що буду займатись бігом. Але після першого марафону захотілося продовжувати. Відчуття підтримки від людей дуже мотивує", - каже Яна. Спорт з'явився в її житті після протезування у США. Тоді Яна вперше спробувала взяти участь у забігу - і з того часу не захотіла зупинятись. Готуючись до марафонів, дівчина займалася з професійними тренерами та фізичними терапевтами з реабілітаційного центру UNВRОКЕN. "Кожен забіг дається мені нелегко. Це довга підготовка. Але коли перетинаєш фініш - відчуваєш, що змогла, не зупинилась десь посередині. Я відчуваю перемогу й гордість, тому що знаю, з якою метою біжу. І коли ціль досягається - це особливе щастя", - говорить спортсменка. Сьогодні Яна - наймолодша амбасадорка проєкту Unbrоkеn Кіds. Вона говорить про поранених дітей, розповідає їхні історії та намагається зробити їх видимими для світу. "Я теж була пацієнткою. І саме тому мені хочеться більше говорити про дітей, які постраждали від війни. Про тих, хто проходить реабілітацію", - каже Яна Степаненко. Вона підтримує маленьких пацієнтів, зокрема тих, хто має ампутацію. Спілкування з дітьми додає сил і самій Яні. А її найголовніша мрія сьогодні - мир в Україні. "Я просто хочу, щоб закінчилась війна. Щоб над Україною було тихе і мирне небо. Напевно, це зараз мрія кожного з нас", - ділиться вона. 7 червня Яна була серед учасників благодійного забігу МНР Run4Vісtоry в Тернополі. Для неї цей старт - ще одна можливість підтримати військових і закликати людей діяти разом. "Я дуже вдячна, що мене запросили. І дуже хочу, щоб якомога більше людей долучилися до цієї ініціативи. Це не просто біг, а допомога тим, хто нас захищає. Хочу сказати всім: немає нічого неможливого. Головне - вірити в себе, не зупинятись і йти вперед", - додає Яна. Забіг у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні благодійні забіги МНР Run4Vісtоry в Луцьку та Вінниці.
Дрони для фронту: на забігу MHP Run4Victory в Тернополі зібрали майже 900 тис. для військових
У Тернополі відбувся благодійний півмарафон МНР Run4Vісtоry. Забіг об'єднав понад 1100 учасників з різних куточків України. Зокрема, військових, ветеранів, людей з інвалідністю, дітей, професійних спортсменів. Цьогорічний захід було присвячено 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Усі зібрані кошти - а це 889 366 гривень - організатори спрямували на закупівлю дронів для цієї тернопільської бригади, яка боронить Україну на передовій. Учасники долали дистанції 21, 10, 5, 2 км та 500 і 100 м. Ветерани та пацієнти реабілітаційного центру Unbrоkеn Ukrаіnе взяли участь у забігу "Люди Титани". Як пройшов забіг МНР Run fоr Vісtоry в Тернополі, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. ПОВІРИТИ В СЕБЕ З самого ранку в центрі Тернополя панує особлива атмосфера. Театральний майдан поступово оживає - ще до 8-ї сходяться перші учасники забігу. Вони несуть із собою рюкзаки, пакети, каву в термочашках, дітей на плечах. У когось на грудях уже закріплений номер. На площі розгортається стартове містечко. Встановлюють ятки з водою, їжею, спортивними товарами. Лунає музика, волонтери носять коробки, звучать перші оголошення зі сцени. Біля кожного стенду збираються невеликі групки - бігуни обіймаються, розминають ноги. - Тернопіль для нас - особливе місто, - говорить Віктор Корягін, директор групи підприємств Західного Хабу МХП. - Саме тут ми розпочали серію забігів МНР Run4Vісtоry. Ще у 2023 році це був перший "Файнозабіг", минулого року зібрали трохи більше 500 учасників. А сьогодні братимуть участь - понад тисяча. І це дуже надихає, бо видно, як розвивається культура спорту й благодійності. Забіг - це не лише про спорт, а насамперед про благодійність і згуртованість, наголошує Віктор Корягін. Працівники компанії приїздять із різних регіонів, зустрічаються, спілкуються, бігають разом. Усе це - задля спільної мети: зібрати кошти на підтримку Збройних Сил. - Кожен наш крок - це донат на армію, - пояснює Корягін. - Цього разу ми збираємо кошти для 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Після забігу озвучимо загальну суму й передамо кошти представникам бригади. Також проведемо благодійний аукціон - він допоможе зібрати ще більше. Серед учасників - не лише аматори й досвідчені бігуни, а й ветерани. У межах програми "МХП Поруч" компанія підтримує реабілітацію й реінтеграцію військових та ветеранів, зокрема через участь у спортивних заходах. - Для когось це відкриття, хтось починає бігати вперше, а для когось це вже традиція, - зазначає Віктор Корягін. - Ми залучаємо до участі ветеранів. Людей, які пройшли війну, які втратили кінцівки, які зараз проходять реабілітацію. Ми працюємо з ними давно, зокрема під час Ігор Нескорених. І такі забіги дають ветеранам можливість знову повірити в себе. Це дуже важливо. На вході до стартового коридору ще порожньо. Лише організатори завершують останні приготування - розкладають фінішні стрічки, дають вказівки волонтерам і перевіряють готовність траси. Олександр Пахолюк, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді", під час забігу виходить на дистанцію 5 км. Каже, бігтиме попри травму разом із двома синами. - Це вже не просто забіг - а момент, коли вся родина долучається до спільної справи. Разом ми справді сила. Серія забігів МНР Run4Vісtоry щороку набуває дедалі більшого масштабу. Перший забіг відбувся восени 2023 року. Ми тоді бігли навколо Ставу, - згадує Олександр Пахолюк. - Людей прийшло небагато, можливо ще не всі тоді розуміли, що через біг можна підтримувати військових. Зараз усе змінилося. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання. І треба розвивати цю ідею, бо в ній є велика сила. У 2024 році ініціатори створили повноцінну серію: спершу запланували чотири міста, але додали п'ятий забіг, адже охочих долучитися виявилося більше, ніж очікували. - У нас дуже проста логіка: там, де проходить забіг, збираємо кошти для тієї бригади, яка формувалася в цьому регіоні. Людям важливо розуміти, кому вони допомагають, - розповідає Пахолюк. - Коли військова частина з рідного міста чи області - це додає мотивації. Люди долучаються охочіше, бо знають, що їхній внесок піде туди, де служать знайомі чи земляки. Звичайно, ми хочемо допомогти всім, але мусимо фокусуватись. Тому щоразу спільно з місцевою владою та партнерами обираємо підрозділ, який має безпосередній зв'язок із регіоном. Це справді працює - і як модель допомоги, і як приклад взаємної відповідальності. Забіг у Тернополі - третій у сезоні. Попереду ще Луцьк і Вінниця. - Якщо на першому нашому забігу було близько 300 учасників, то сьогодні - більше 1000 офлайн і ще близько 200 онлайн. На дистанцію "Люди-Титани" виходять 30 ветеранів. Долучається спільнота Unbrоkеn. І це теж надзвичайно важливо - ми не просто бігаємо, ми гуртуємо навколо себе людей, які готові допомагати. Показуємо, що можемо подолати будь-які перешкоди - і під час бігу, і в житті, якщо тримаємося разом, - додав Олександр Пахолюк. ПЕРШІ СТАРТИ Близько 8:30 на головній сцені розпочинається офіційне відкриття забігу. Після цього стартує розминка для бігунів на найдовші дистанції - 21 і 10 км. Тренерка зі сцени задає ритм. У натовпі здіймаються руки, учасники нахиляються, стрибають, розігрівають м'язи. Керівниця групи соціального розвитку фонду "МХП-Громаді" Уляна Баранова жартома називає себе амбасадоркою дистанції у 2 км. - Наш забіг - це велике благодійне свято. Ми всі тут, щоб допомогти. І навіть ті, хто не біжить - бо не може, чи просто не готовий - можуть долучитися до головної мети, - говорить Уляна Баранова. - Можна задонатити просто на місці чи взяти участь у благодійній лотереї. Усі зібрані кошти підуть на допомогу військовим. Найважливіше - пам'ятати, чому ми це робимо. Ми біжимо за тих, хто бореться. Біжимо в пам'ять про тих, кого вже немає поруч із нами. Це не просто напис на футболках - а наш особистий сенс, обов'язок, подяка. Дуже хочеться, щоб сьогоднішні результати дозволили нам повністю закрити запит від військових. Перші учасники починають гуртуватися біля входу до стартового коридору. Цьогоріч маршрут не проходить навколо тернопільського озера, як це було раніше. Організатори обирали трасу ближче до центру міста, з урахуванням як логістики, так і комфорту бігунів. - Ми завжди розробляємо трасу з урахуванням особливостей міста, - пояснює директорка NеwRun і координаторка забігу Оксана Сученко. - Важливо, щоби маршрут був зручний, безпечний і водночас не створював надмірного навантаження на місто. Також враховуємо кількість учасників і, звісно, погодні умови. Сьогодні досить спекотно, тому вибрали тіньові ділянки, додали охолоджувальні арки, пункти гідратації - усе для того, щоби учасники комфортно пройшли або пробігли свою дистанцію. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання Найменші учасники - віком до 6 років - виходять на дистанцію 100 м, часто разом із батьками. А від 7 до 13 років - біжать 500 м самостійно. - Бували випадки, коли дитині кілька місяців, і її несуть на руках - просто щоб бути частиною події. Старші дітки вже біжать самі, а після фінішу кожен отримує пам'ятну медаль і подарунок від партнерів. Для них це величезна подія, діти дуже хвилюються, але гордо долають свою дистанцію, - додає Оксана Сученко. - Ще одна важлива частина події - інклюзивний забіг "Люди-Титани". Його долають учасники з інвалідністю, переважно ті, хто зараз перебуває в реабілітації. Це символічна дистанція у 500 метрів. Але цей рух надихає й показує, що кожен крок важливий. Старт у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні забіги в Луцьку та Вінниці. Для NеwRun це перший рік співпраці з МХП - але вже третій забіг поспіль у сезоні. - Ми дуже раді, що компанії бачать у бігу не просто спорт, а платформу для важливих соціальних тем. З МХП є чіткість, людяність і спільна мета. Благодійність через біг - це потужний інструмент. Ми бачимо, як він працює, і точно будемо продовжувати, - наголошує директорка NеwRun. О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання. Майдан завмирає - люди стоять мовчки, схиливши голови. За мить над площею звучить Державний Гімн України. Усі кладуть руки на серце, підспівуючи. Ведучий піднімає мікрофон, затягує паузу на кілька секунд. - Слава Україні! - лунає зі сцени. - Героям слава! - гучно в один голос відповідає площа. Учасники виходять на стартову позицію. - П'ять, чотири, три, два&hеllір; один! - звучить сигнал старту і бігуни зриваються з місця. "ЦЕ ВРЯТУЄ ДЕСЯТКИ ЖИТТІВ" На дистанцію 5 км виходить офіцер 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Андрій Череватий. У цій бригаді він служить уже сьомий рік. - Для мене це не просто пробіжка. Це моя бригада, мої побратими. Якщо можу бодай чимось допомогти, то роблю це, - каже Череватий. Стоїть поблизу сцени у футболці кольору хакі з емблемою бригади. - Ми з побратимами тут разом, бігтимемо пліч-о-пліч. І для мене важливо бути поряд із тими, з ким щодня на позиціях. Минулого року я теж біг. Тоді це був забіг на честь загиблого героя - мого побратима, з яким ми служили разом. І буду бігти за нього далі. Ці події, за словами офіцера, мають набагато більший сенс, ніж просто спортивний захід. - Як і в бігу ми всі рухаємось однією дистанцією, в одному напрямку - так само і в житті маємо тримати спільний курс, - говорить Андрій. - До перемоги. Саме такі заходи її наближають. Це підтримка, згуртованість і конкретний внесок, бо кошти зібрані тут підуть на дрони - те, що реально рятує життя на фронті. 44-та бригада зараз тримає позиції на Сумському та Запорізькому напрямках. Ситуація складна, але, як каже військовий, оборону тримають гідно. За словами офіцера, фронту зараз найбільше не вистачає саме дронів. - Сучасна війна перейшла на інший рівень. Ми намагаємося уникати прямого контакту, зберегти життя хлопців. І саме дрони дають таку можливість, - наголошує Череватий. - Коли безпілотник зробить свою роботу, нам не потрібно заходити в "сіру зону" під обстрілами. Це не тільки про ефективність, а й про виживання. Першим на фініші дистанції 10 км з'являється Павло Волуйкевич, 30-річний учасник із Івано-Франківська. Він не зупиняється одразу, пробігає ще кілька кроків, важко дихає, схиляє голову, а потім випрямляється й посміхається. Глядачі зустрічають його оплесками. Волонтер простягає склянку з водою. - Сьогоднішня дистанція далась добре. Було спекотно, звісно, але до спеки можна звикнути, - ділиться враженнями від дистанції переможець. - Я вже 10 років бігаю, тренуюся щодня. Зазвичай - п'ять-шість разів на тиждень. Це не тільки біг - додаю і силові, і кардіо. По два тренування на день, так і форму тримаю. Це вже другий забіг МНР Run4Vісtоry для Павла - перший був у Тернополі у 2023 році. Каже, що приїхав і цього разу не лише заради спорту. - Для мене важливо, що цей захід має благодійну мету. Ми всі розуміємо, для чого бігаємо, - говорить Волуйкевич. - Йдеться не просто про рекорди, а про допомогу військовим. І якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок. ВЕТЕРАНИ Й ПРОФЕСІЙНІ СПОРТСМЕНИ Поруч зі сценою та стартовим коридором працюють різноманітні локації. Після фінішу учасники підходять на короткий відновлювальний масаж, щоб зняти напругу після бігу. Триває безпрограшна благодійна лотерея. Можна зробити донат і отримати подарунок: книги, шкарпетки, солодощі, ковдри, пледи, кепки з мерчем забігу, блокноти, термочашки тощо. Неподалік - дитяча локація. Малеча ловить мильні бульбашки, бере участь у майстер-класі з виготовлення слаймів. У одному з наметів можна безкоштовно дізнатися свою групу крові. Там також роздають буклети про донорство. На фініші дистанції 10 км з'являється чоловік у спортивному одязі кольору хакі. На правому зап'ясті - гіпс. Біля нього - жінка в яскравому костюмі. Вони тримають темп і фінішують майже водночас. Це 31-річний Максим із позивним Маестро, командир підрозділу Сил спеціальних операцій. Попри поранення, вирішив долати дистанцію. - Поранення отримав трохи більше місяця тому на Донецькому напрямку. Ми працюємо з дронами, я сам командир підрозділу. Буває, що і по нас прилітає, - говорить військовий. - Десять кілометрів біг вперше. До цього бігав у парку просто для себе - коли був час і настрій. Звик бігати по рівній місцевості, а тут, звісно, складніше, ще й спека. Але я свідомо вийшов на старт, бо хотілося випробувати себе. Максим біг дистанцію разом із дружиною. Це було важливо для них обох, зізнається. - Підтримували одне одного. І я точно хочу ще брати участь у таких забігах. Це не просто про дистанцію, а про людей, єднання й те, що нас тримає разом, - підкреслює Маестро. - Зараз тренуюсь, наскільки дозволяє стан. Бо планую вже в середині літа повертатися на фронт. Мені важливо бути в формі. Кожен такий захід - це підтримка. І це наближає той день, коли справді буде перемога. На фініші найдовшої дистанції у 21 км з'являється Іван Стребков - 33-річний спортсмен родом із Бучача. На ньому легка спортивна форма, обличчя мокре від поту. - Біг сьогодні давався важче, ніж зазвичай. Спека дуже відчувалась, - каже Стребков і робить ковток води. - Але я вже звик до таких умов. Бігом займаюся з 2006 року. В національній збірній України - з 2010-го. Проходив дистанцію разом зі своїм учнем Миколою. Ми домовились бігти разом, так і вийшло. Микола добре тримав темп, і, чесно кажучи, якби сьогодні він мене обійшов - я б тільки зрадів. Для мене, як тренера, це був би найкращий результат. Якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок Іван тренує учнів у власному біговому клубі. Його дружина - рекордсменка України з бігу на 3000 м із перешкодами, учасниця Олімпійських ігор у Токіо. - У 2021 році вона була єдиною спортсменкою з Тернопільщини, яка представляла нашу область на Олімпіаді. Але зараз вона вдома - 15 квітня у нас народилась донечка. Тож вона виховує малу, а я - бігаю і треную. Ми дуже спортивна сім'я, - розповідає Іван. - Сьогодні я не ставив собі мету бігти на максимум. У таку погоду бігати на результат небезпечно, особливо для непідготовлених людей. За тиждень Іван пробігає в середньому 150 км. Це різні типи тренувань - від інтервальних до довгих кросів по 25-30 км. Тренується двічі на день - вранці й увечері. Також Стребков тренує й консультує військових: допомагає їм повернутися до спорту або просто переключити увагу з фронту. Чоловік постійно бере участь у благодійних забігах - це його принципова позиція. - Ми всі повинні робити те, що можемо. І якщо я можу бігти й таким чином привернути увагу, збирати кошти - я це роблю. Адже зараз головне - допомогати армії, - підсумовує переможець. ЛЮДИ-ТИТАНИ Ведучий оголошує початок благодійного аукціону із лотами від 44-ї окремої артилерійської бригади. У центрі уваги - тубус від артилерійського заряду, пам'ятна плакетка та бригадний прапор. Ставки учасники роблять просто біля сцени. На Театральній площі стає дедалі людніше, лунає запальна музика. Підходять нові учасники - ті, хто готується долати дистанції 2 і 5 км. Разом із ними на розминку виходять пацієнти центру UNВRОКЕN. Серед них - Сергій із позивним Дрон. Він пританцьовує у такт музиці на протезі. Бере участь у символічній дистанції "Люди Титани", разом із ще 11 пацієнтами UNВRОКЕN, зокрема й амбасадоркою центру Яною Степаненко. - Бігати не можу. Ну, куди вже, - пояснює Сергій. - Стараюся більше ходити, займатися на тренажерах. Такі заходи дуже важливі, бо не дають нам сумувати. Перед стартом дистанції "Люди Титани" слово бере ветеран, амбасадор і ментор центру реабілітації UNВRОКЕN Володимир "Будда" Рудковський. - Хотілося б, щоб заходи такого формату відбувалися щотижня у кожному місті, - звертається він до учасників. - Кожна ваша гривня - може врятувати життя. Маленьких донатів не буває. Поки ми тут - наші побратими воюють. І ми маємо робити все, щоб вони якнайшвидше повернулись до своїх дітей, до родин. Слава Україні! Починається дистанція. Під оплески "Люди Титани" вирушають уперед - хтось із тростиною, на протезах, дехто на кріслах колісних. Глядачі та інші учасники підтримують їх протягом усього маршруту - плескають, усміхаються. Усі крок за кроком повертаються до старту - повільно, але впевнено. На фініші знову лунають оплески. Після дистанції Володимир "Будда" Рудковський розповідає, що такі заходи для них уже добра традиція: - На щастя, ми разом із хлопцями та дівчатами, які проходять реабілітацію в Unbrоkеn, доволі часто долучаємось до таких ініціатив. Дякуємо соціально активному бізнесу, бо якби не вони, ми б рідше бували на таких заходах. А це справді важливо, - наголошує Рудковський. - Сьогодні ми в Тернополі, щоби ще раз нагадати - що таке війна і які її наслідки. Для нас, ветеранів, такі події - частина адаптації до мирного життя. Але й для інших це сигнал - бачать нас, підходять, дякують, фотографуються. І розуміють, як важливо бути поруч із тими, хто повернувся з війни. Нас сьогодні приїхало 12. Якщо підійти до кожного і запитати про емоції - ви побачите тільки посмішки і щире задоволення. ДОПОМАГАЄМО, ЧИМ МОЖЕМО Серед учасників дистанції 2 км - Ірина Яворська, працівниця компанії МХП, приїхала на забіг з чоловіком. - Я вражена, що змогла й не зупинилася. Ми бігли в Києві минулого разу, коли був марафон, тоді було легше. Поки бігла, думала: як витримують наші солдати там, на передку? Якщо вони тримаються, то я теж зобов'язана витримати заради них, - наголошує Яворська. Спеціально до забігу не готувалась, але фізична активність - частина її життя. - Важливо бути тут і підтримувати, - додає. - Ми передаємо на фронт продукти: тушонку, сало, шкварки, смалець, картоплю, гречку, рис - усе, що можемо. Знаємо, що люди, які повернулися звідти, пережили болі, депресії, злами. Я вірю, що коли ми тут біжимо, допомагаємо, обіймаємо ветеранів - це теж важливо. Після основних стартів розпочинається підготовка до дитячих забігів. На дистанцію виходить наймолодша група учасників - хтось тримає батьків за руку чи весело підстрибує на місці. У яскравому одязі дітлахи виходить останніми на трасу, але з таким самим запалом, як і дорослі. Серед учасників - п'ятирічний Дмитро Даневич, амбасадор МНР Run4Vісtоry. Хлопчик бере участь у всіх забігах серії й щоразу присвячує свою дистанцію дідусеві - полковнику Вячеславу Вороному, який загинув у 2022 році під час евакуації поранених з "Азовсталі". Подолала дистанції родина зі Львова: батьки Тарас і Любомира привезли на забіг трьох дітей - 10-річного Ігоря, 6-річного Юру та півторарічну Інну. До Тернополя приїхали зранку, спеціально на МНР Run4Vісtоry, і одразу вирушили на старт. Усі троє дітей брали участь у своїх категоріях: Ігор біг 500 м, Юра - 100, наймолодша Інна також пройшла свою дистанцію разом із батьком. Незважаючи на спеку, їм вдалося подолати маршрут - Юра навіть фінішував із третім результатом у своїй віковій групі. - Вони дуже люблять брати участь у таких заходах, - каже Любомира. - Старший біг уже вдруге, середній уперше, але обом дуже сподобалося. А маленька Інна просто все повторює за братами. - Ми хотіли, щоб діти не лише змагалися, а й розуміли, що такі події - не просто спорт, а підтримка наших військових. Це важливо. Хочемо долучатися і надалі, - додає батько. Усі учасники отримали медалі фінішерів - символ подоланої дистанції. Переможців нагородили грошовими призами, а також подарунками від партнерів забігу. Завдяки реєстраційним внескам і благодійним донатам учасників організаторам забігу в Тернополі вдалося зібрати 889 366 грн. За ці кошти придбали дрони для тернопільської бригади.
Дрони для фронту: на забігу MHP Run4Victory в Тернополі зібрали майже 900 тисяч для військових
У Тернополі відбувся благодійний півмарафон МНР Run4Vісtоry. Забіг об'єднав понад 1100 учасників з різних куточків України. Зокрема, військових, ветеранів, людей з інвалідністю, дітей, професійних спортсменів. Цьогорічний захід було присвячено 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. Усі зібрані кошти - а це 889 366 гривень - організатори спрямували на закупівлю дронів для цієї тернопільської бригади, яка боронить Україну на передовій. Учасники долали дистанції 21, 10, 5, 2 кілометри та 500 і 100 метрів. Ветерани та пацієнти реабілітаційного центру Unbrоkеn Ukrаіnе взяли участь у забігу "Люди Титани". Як пройшов забіг МНР Run fоr Vісtоry в Тернополі, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. ПОВІРИТИ В СЕБЕ З самого ранку в центрі Тернополя панує особлива атмосфера. Театральний майдан поступово оживає - ще до 8-ї сходяться перші учасники забігу. Вони несуть із собою рюкзаки, пакети, каву в термочашках, дітей на плечах. У когось на грудях уже закріплений номер. На площі розгортається стартове містечко. Встановлюють ятки з водою, їжею, спортивними товарами. Лунає музика, волонтери носять коробки, звучать перші оголошення зі сцени. Біля кожного стенду збираються невеликі групки - бігуни обіймаються, розминають ноги. - Тернопіль для нас - особливе місто, - говорить Віктор Корягін, директор групи підприємств Західного Хабу МХП. - Саме тут ми розпочали серію забігів МНР Run4Vісtоry. Ще у 2023 році це був перший "Файнозабіг", минулого року зібрали трохи більше 500 учасників. А сьогодні братимуть участь - понад тисяча. І це дуже надихає, бо видно, як розвивається культура спорту й благодійності. Забіг - це не лише про спорт, а насамперед про благодійність і згуртованість, наголошує Віктор Корягін. Працівники компанії приїздять із різних регіонів, зустрічаються, спілкуються, бігають разом. Усе це - задля спільної мети: зібрати кошти на підтримку Збройних Сил. - Кожен наш крок - це донат на армію, - пояснює Корягін. - Цього разу ми збираємо кошти для 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Після забігу озвучимо загальну суму й передамо кошти представникам бригади. Також проведемо благодійний аукціон - він допоможе зібрати ще більше. Серед учасників - не лише аматори й досвідчені бігуни, а й ветерани. У межах програми "МХП Поруч" компанія підтримує реабілітацію й реінтеграцію військових та ветеранів, зокрема через участь у спортивних заходах. - Для когось це відкриття, хтось починає бігати вперше, а для когось це вже традиція, - зазначає Віктор Корягін. - Ми залучаємо до участі ветеранів. Людей, які пройшли війну, які втратили кінцівки, які зараз проходять реабілітацію. Ми працюємо з ними давно, зокрема під час Ігор Нескорених. І такі забіги дають ветеранам можливість знову повірити в себе. Це дуже важливо. На вході до стартового коридору ще порожньо. Лише організатори завершують останні приготування - розкладають фінішні стрічки, дають вказівки волонтерам і перевіряють готовність траси. Олександр Пахолюк, директор Благодійного фонду "МХП-Громаді", під час забігу виходить на дистанцію 5 км. Каже, бігтиме попри травму разом із двома синами. - Це вже не просто забіг - а момент, коли вся родина долучається до спільної справи. Разом ми справді сила. Серія забігів МНР Run4Vісtоry щороку набуває дедалі більшого масштабу. Перший забіг відбувся восени 2023 року. Ми тоді бігли навколо Ставу, - згадує Олександр Пахолюк. - Людей прийшло небагато, можливо ще не всі тоді розуміли, що через біг можна підтримувати військових. Зараз усе змінилося. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання. І треба розвивати цю ідею, бо в ній є велика сила. У 2024 році ініціатори створили повноцінну серію: спершу запланували чотири міста, але додали п'ятий забіг, адже охочих долучитися виявилося більше, ніж очікували. - У нас дуже проста логіка: там, де проходить забіг, збираємо кошти для тієї бригади, яка формувалася в цьому регіоні. Людям важливо розуміти, кому вони допомагають, - розповідає Пахолюк. - Коли військова частина з рідного міста чи області - це додає мотивації. Люди долучаються охочіше, бо знають, що їхній внесок піде туди, де служать знайомі чи земляки. Звичайно, ми хочемо допомогти всім, але мусимо фокусуватись. Тому щоразу спільно з місцевою владою та партнерами обираємо підрозділ, який має безпосередній зв'язок із регіоном. Це справді працює - і як модель допомоги, і як приклад взаємної відповідальності. Забіг у Тернополі - третій у сезоні. Попереду ще Луцьк і Вінниця. - Якщо на першому нашому забігу було близько 300 учасників, то сьогодні - більше 1000 офлайн і ще близько 200 онлайн. На дистанцію "Люди-Титани" виходять 30 ветеранів. Долучається спільнота Unbrоkеn. І це теж надзвичайно важливо - ми не просто бігаємо, ми гуртуємо навколо себе людей, які готові допомагати. Показуємо, що можемо подолати будь-які перешкоди - і під час бігу, і в житті, якщо тримаємося разом, - додав Олександр Пахолюк. ПЕРШІ СТАРТИ Близько 8:30 на головній сцені розпочинається офіційне відкриття забігу. Після цього стартує розминка для бігунів на найдовші дистанції - 21 і 10 км. Тренерка зі сцени задає ритм. У натовпі здіймаються руки, учасники нахиляються, стрибають, розігрівають м'язи. Керівниця групи соціального розвитку фонду "МХП-Громаді" Уляна Баранова жартома називає себе амбасадоркою дистанції у 2 км. - Наш забіг - це велике благодійне свято. Ми всі тут, щоб допомогти. І навіть ті, хто не біжить - бо не може, чи просто не готовий - можуть долучитися до головної мети, - говорить Уляна Баранова. - Можна задонатити просто на місці чи взяти участь у благодійній лотереї. Усі зібрані кошти підуть на допомогу військовим. Найважливіше - пам'ятати, чому ми це робимо. Ми біжимо за тих, хто бореться. Біжимо в пам'ять про тих, кого вже немає поруч із нами. Це не просто напис на футболках - а наш особистий сенс, обов'язок, подяка. Дуже хочеться, щоб сьогоднішні результати дозволили нам повністю закрити запит від військових. Перші учасники починають гуртуватися біля входу до стартового коридору. Цьогоріч маршрут не проходить навколо тернопільського озера, як це було раніше. Організатори обирали трасу ближче до центру міста, з урахуванням як логістики, так і комфорту бігунів. - Ми завжди розробляємо трасу з урахуванням особливостей міста, - пояснює директорка NеwRun і координаторка забігу Оксана Сученко. - Важливо, щоби маршрут був зручний, безпечний і водночас не створював надмірного навантаження на місто. Також враховуємо кількість учасників і, звісно, погодні умови. Сьогодні досить спекотно, тому вибрали тіньові ділянки, додали охолоджувальні арки, пункти гідратації - усе для того, щоби учасники комфортно пройшли або пробігли свою дистанцію. Ми бачимо, як біг стає інструментом благодійності, способом єднання Найменші учасники - віком до 6 років - виходять на дистанцію 100 м, часто разом із батьками. А від 7 до 13 років - біжать 500 м самостійно. - Бували випадки, коли дитині кілька місяців, і її несуть на руках - просто щоб бути частиною події. Старші дітки вже біжать самі, а після фінішу кожен отримує пам'ятну медаль і подарунок від партнерів. Для них це величезна подія, діти дуже хвилюються, але гордо долають свою дистанцію, - додає Оксана Сученко. - Ще одна важлива частина події - інклюзивний забіг "Люди-Титани". Його долають учасники з інвалідністю, переважно ті, хто зараз перебуває в реабілітації. Це символічна дистанція у 500 метрів. Але цей рух надихає й показує, що кожен крок важливий. Старт у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні забіги в Луцьку та Вінниці. Для NеwRun це перший рік співпраці з МХП - але вже третій забіг поспіль у сезоні. - Ми дуже раді, що компанії бачать у бігу не просто спорт, а платформу для важливих соціальних тем. З МХП є чіткість, людяність і спільна мета. Благодійність через біг - це потужний інструмент. Ми бачимо, як він працює, і точно будемо продовжувати, - наголошує директорка NеwRun. О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання. Майдан завмирає - люди стоять мовчки, схиливши голови. За мить над площею звучить Державний Гімн України. Усі кладуть руки на серце, підспівуючи. Ведучий піднімає мікрофон, затягує паузу на кілька секунд. - Слава Україні! - лунає зі сцени. - Героям слава! - гучно в один голос відповідає площа. Учасники виходять на стартову позицію. - П'ять, чотири, три, два&hеllір; один! - звучить сигнал старту і бігуни зриваються з місця. "ЦЕ ВРЯТУЄ ДЕСЯТКИ ЖИТТІВ" На дистанцію 5 км виходить офіцер 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Андрій Череватий. У цій бригаді він служить уже сьомий рік. - Для мене це не просто пробіжка. Це моя бригада, мої побратими. Якщо можу бодай чимось допомогти, то роблю це, - каже Череватий. Стоїть поблизу сцени у футболці кольору хакі з емблемою бригади. - Ми з побратимами тут разом, бігтимемо пліч-о-пліч. І для мене важливо бути поряд із тими, з ким щодня на позиціях. Минулого року я теж біг. Тоді це був забіг на честь загиблого героя - мого побратима, з яким ми служили разом. І буду бігти за нього далі. Ці події, за словами офіцера, мають набагато більший сенс, ніж просто спортивний захід. - Як і в бігу ми всі рухаємось однією дистанцією, в одному напрямку - так само і в житті маємо тримати спільний курс, - говорить Андрій. - До перемоги. Саме такі заходи її наближають. Це підтримка, згуртованість і конкретний внесок, бо кошти зібрані тут підуть на дрони - те, що реально рятує життя на фронті. 44-та бригада зараз тримає позиції на Сумському та Запорізькому напрямках. Ситуація складна, але, як каже військовий, оборону тримають гідно. За словами офіцера, фронту зараз найбільше не вистачає саме дронів. - Сучасна війна перейшла на інший рівень. Ми намагаємося уникати прямого контакту, зберегти життя хлопців. І саме дрони дають таку можливість, - наголошує Череватий. - Коли безпілотник зробить свою роботу, нам не потрібно заходити в "сіру зону" під обстрілами. Це не тільки про ефективність, а й про виживання. Першим на фініші дистанції 10 км з'являється Павло Волуйкевич, 30-річний учасник із Івано-Франківська. Він не зупиняється одразу, пробігає ще кілька кроків, важко дихає, схиляє голову, а потім випрямляється й посміхається. Глядачі зустрічають його оплесками. Волонтер простягає склянку з водою. - Сьогоднішня дистанція далась добре. Було спекотно, звісно, але до спеки можна звикнути, - ділиться враженнями від дистанції переможець. - Я вже 10 років бігаю, тренуюся щодня. Зазвичай - п'ять-шість разів на тиждень. Це не тільки біг - додаю і силові, і кардіо. По два тренування на день, так і форму тримаю. Це вже другий забіг МНР Run4Vісtоry для Павла - перший був у Тернополі у 2023 році. Каже, що приїхав і цього разу не лише заради спорту. - Для мене важливо, що цей захід має благодійну мету. Ми всі розуміємо, для чого бігаємо, - говорить Волуйкевич. - Йдеться не просто про рекорди, а про допомогу військовим. І якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок. ВЕТЕРАНИ Й ПРОФЕСІЙНІ СПОРТСМЕНИ Поруч зі сценою та стартовим коридором працюють різноманітні локації. Після фінішу учасники підходять на короткий відновлювальний масаж, щоб зняти напругу після бігу. Триває безпрограшна благодійна лотерея. Можна зробити донат і отримати подарунок: книги, шкарпетки, солодощі, ковдри, пледи, кепки з мерчем забігу, блокноти, термочашки тощо. Неподалік - дитяча локація. Малеча ловить мильні бульбашки, бере участь у майстер-класі з виготовлення слаймів. У одному з наметів можна безкоштовно дізнатися свою групу крові. Там також роздають буклети про донорство. На фініші дистанції 10 км з'являється чоловік у спортивному одязі кольору хакі. На правому зап'ясті - гіпс. Біля нього - жінка в яскравому костюмі. Вони тримають темп і фінішують майже водночас. Це 31-річний Максим із позивним Маестро, командир підрозділу Сил спеціальних операцій. Попри поранення, вирішив долати дистанцію. - Поранення отримав трохи більше місяця тому на Донецькому напрямку. Ми працюємо з дронами, я сам командир підрозділу. Буває, що і по нас прилітає, - говорить військовий. - Десять кілометрів біг вперше. До цього бігав у парку просто для себе - коли був час і настрій. Звик бігати по рівній місцевості, а тут, звісно, складніше, ще й спека. Але я свідомо вийшов на старт, бо хотілося випробувати себе. Максим біг дистанцію разом із дружиною. Це було важливо для них обох, зізнається. - Підтримували одне одного. І я точно хочу ще брати участь у таких забігах. Це не просто про дистанцію, а про людей, єднання й те, що нас тримає разом, - підкреслює Маестро. - Зараз тренуюсь, наскільки дозволяє стан. Бо планую вже в середині літа повертатися на фронт. Мені важливо бути в формі. Кожен такий захід - це підтримка. І це наближає той день, коли справді буде перемога. На фініші найдовшої дистанції у 21 км з'являється Іван Стребков - 33-річний спортсмен родом із Бучача. На ньому легка спортивна форма, обличчя мокре від поту. - Біг сьогодні давався важче, ніж зазвичай. Спека дуже відчувалась, - каже Стребков і робить ковток води. - Але я вже звик до таких умов. Бігом займаюся з 2006 року. В національній збірній України - з 2010-го. Проходив дистанцію разом зі своїм учнем Миколою. Ми домовились бігти разом, так і вийшло. Микола добре тримав темп, і, чесно кажучи, якби сьогодні він мене обійшов - я б тільки зрадів. Для мене, як тренера, це був би найкращий результат. Якщо мої 10 кілометрів хоч якось допоможуть - значить, я зробив правильний крок Іван тренує учнів у власному біговому клубі. Його дружина - рекордсменка України з бігу на 3000 м із перешкодами, учасниця Олімпійських ігор у Токіо. - У 2021 році вона була єдиною спортсменкою з Тернопільщини, яка представляла нашу область на Олімпіаді. Але зараз вона вдома - 15 квітня у нас народилась донечка. Тож вона виховує малу, а я - бігаю і треную. Ми дуже спортивна сім'я, - розповідає Іван. - Сьогодні я не ставив собі мету бігти на максимум. У таку погоду бігати на результат небезпечно, особливо для непідготовлених людей. За тиждень Іван пробігає в середньому 150 км. Це різні типи тренувань - від інтервальних до довгих кросів по 25-30 км. Тренується двічі на день - вранці й увечері. Також Стребков тренує й консультує військових: допомагає їм повернутися до спорту або просто переключити увагу з фронту. Чоловік постійно бере участь у благодійних забігах - це його принципова позиція. - Ми всі повинні робити те, що можемо. І якщо я можу бігти й таким чином привернути увагу, збирати кошти - я це роблю. Адже зараз головне - допомогати армії, - підсумовує переможець. ЛЮДИ-ТИТАНИ Ведучий оголошує початок благодійного аукціону із лотами від 44-ї окремої артилерійської бригади. У центрі уваги - тубус від артилерійського заряду, пам'ятна плакетка та бригадний прапор. Ставки учасники роблять просто біля сцени. На Театральній площі стає дедалі людніше, лунає запальна музика. Підходять нові учасники - ті, хто готується долати дистанції 2 і 5 км. Разом із ними на розминку виходять пацієнти центру UNВRОКЕN. Серед них - Сергій із позивним Дрон. Він пританцьовує у такт музиці на протезі. Бере участь у символічній дистанції "Люди Титани", разом із ще 11 пацієнтами UNВRОКЕN, зокрема й амбасадоркою центру Яною Степаненко. - Бігати не можу. Ну, куди вже, - пояснює Сергій. - Стараюся більше ходити, займатися на тренажерах. Такі заходи дуже важливі, бо не дають нам сумувати. Перед стартом дистанції "Люди Титани" слово бере ветеран, амбасадор і ментор центру реабілітації UNВRОКЕN Володимир "Будда" Рудковський. - Хотілося б, щоб заходи такого формату відбувалися щотижня у кожному місті, - звертається він до учасників. - Кожна ваша гривня - може врятувати життя. Маленьких донатів не буває. Поки ми тут - наші побратими воюють. І ми маємо робити все, щоб вони якнайшвидше повернулись до своїх дітей, до родин. Слава Україні! Починається дистанція. Під оплески "Люди Титани" вирушають уперед - хтось із тростиною, на протезах, дехто на кріслах колісних. Глядачі та інші учасники підтримують їх протягом усього маршруту - плескають, усміхаються. Усі крок за кроком повертаються до старту - повільно, але впевнено. На фініші знову лунають оплески. Після дистанції Володимир "Будда" Рудковський розповідає, що такі заходи для них уже добра традиція: - На щастя, ми разом із хлопцями та дівчатами, які проходять реабілітацію в Unbrоkеn, доволі часто долучаємось до таких ініціатив. Дякуємо соціально активному бізнесу, бо якби не вони, ми б рідше бували на таких заходах. А це справді важливо, - наголошує Рудковський. - Сьогодні ми в Тернополі, щоби ще раз нагадати - що таке війна і які її наслідки. Для нас, ветеранів, такі події - частина адаптації до мирного життя. Але й для інших це сигнал - бачать нас, підходять, дякують, фотографуються. І розуміють, як важливо бути поруч із тими, хто повернувся з війни. Нас сьогодні приїхало 12. Якщо підійти до кожного і запитати про емоції - ви побачите тільки посмішки і щире задоволення. ДОПОМАГАЄМО, ЧИМ МОЖЕМО Серед учасників дистанції 2 км - Ірина Яворська, працівниця компанії МХП, приїхала на забіг з чоловіком. - Я вражена, що змогла й не зупинилася. Ми бігли в Києві минулого разу, коли був марафон, тоді було легше. Поки бігла, думала: як витримують наші солдати там, на передку? Якщо вони тримаються, то я теж зобов'язана витримати заради них, - наголошує Яворська. Спеціально до забігу не готувалась, але фізична активність - частина її життя. - Важливо бути тут і підтримувати, - додає. - Ми передаємо на фронт продукти: тушонку, сало, шкварки, смалець, картоплю, гречку, рис - усе, що можемо. Знаємо, що люди, які повернулися звідти, пережили болі, депресії, злами. Я вірю, що коли ми тут біжимо, допомагаємо, обіймаємо ветеранів - це теж важливо. Після основних стартів розпочинається підготовка до дитячих забігів. На дистанцію виходить наймолодша група учасників - хтось тримає батьків за руку чи весело підстрибує на місці. У яскравому одязі дітлахи виходить останніми на трасу, але з таким самим запалом, як і дорослі. Серед учасників - п'ятирічний Дмитро Даневич, амбасадор МНР Run4Vісtоry. Хлопчик бере участь у всіх забігах серії й щоразу присвячує свою дистанцію дідусеві - полковнику Вячеславу Вороному, який загинув у 2022 році під час евакуації поранених з "Азовсталі". Подолала дистанції родина зі Львова: батьки Тарас і Любомира привезли на забіг трьох дітей - 10-річного Ігоря, 6-річного Юру та півторарічну Інну. До Тернополя приїхали зранку, спеціально на МНР Run4Vісtоry, і одразу вирушили на старт. Усі троє дітей брали участь у своїх категоріях: Ігор біг 500 м, Юра - 100, наймолодша Інна також пройшла свою дистанцію разом із батьком. Незважаючи на спеку, їм вдалося подолати маршрут - Юра навіть фінішував із третім результатом у своїй віковій групі. - Вони дуже люблять брати участь у таких заходах, - каже Любомира. - Старший біг уже вдруге, середній уперше, але обом дуже сподобалося. А маленька Інна просто все повторює за братами. - Ми хотіли, щоб діти не лише змагалися, а й розуміли, що такі події - не просто спорт, а підтримка наших військових. Це важливо. Хочемо долучатися і надалі, - додає батько. Усі учасники отримали медалі фінішерів - символ подоланої дистанції. Переможців нагородили грошовими призами, а також подарунками від партнерів забігу. Завдяки реєстраційним внескам і благодійним донатам учасників організаторам забігу в Тернополі вдалося зібрати 889 366 грн. За ці кошти придбали дрони для тернопільської бригади.
Авіакомпанія "Українські вертольоти" підтримує дітей полеглих захисників
Нещодавно Авіакомпанія "Українські вертольоти" організувала теплу подію та запросила на неї не лише дітей-сиріт, які вже є її підопічними, а й малечу загиблих захисників із Київщини. Захід відбувся у просторі "Третє дихання" - місці, створеному для підтримки емоційної рівноваги та внутрішньої сили. "Ми розуміємо, що, на жаль, ця війна завтра не завершиться. Але ми маємо вчитися жити та працювати в надскладних умовах. Дорогі діти! До вашого повноліття ми будемо поруч, допомагатимемо і робитимемо все, щоб ваше дитинство було щасливим, попри обставини. Ми з вами, ми разом - і ми подолаємо всі труднощі, щоб ви зростали здоровими, усміхненими та радісними. Дякуємо вам за довіру!" - звернувся до дітей голова Ради директорів компанії Володимир Ткаченко. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В реаліях воєнного часу: для старшокласників змінили формат вивчення предмету "Захист України" Дітей чекали подарунки та частування. Представники компанії були поруч: спілкувалися, відповідали на запитання, створювали атмосферу довіри та тепла. Організатори подбали, щоб кожен учасник почувався захищено й мав простір для емоцій. Регулярна підтримка - основа благодійної платформи "Дітям наших Захисників" Допомога від "Українських вертольотів" не обмежується організацією заходів. Щомісяця кожна дитина під опікою компанії отримує по 10000 грн - на техніку, одяг, взуття, іграшки та речі для побуту. Ця підтримка є частиною благодійної платформи "Дітям наших Захисників", що об'єднує соціально-відповідальні бізнеси з усієї країни. До ініціативи вже приєдналися десятки бізнесів, серед них - МХП, який опікується 32 дітьми. І ця спільна турбота з кожним місяцем охоплює все більше родин. Це не разовий жест, а довготривала, важлива місія. Чудовий приклад того, як відповідальний бізнес приймає участь у житті країни саме тоді, коли це справді важливо. Бо турбота - це дія, а діти - наше майбутнє.
Кожен крок - внесок у дрон: чому варто прийти на благодійний забіг MHP Run4Victory в Тернополі
У парку Шевченка в Тернополі чути ритм кросівок по доріжках, гучні вигуки тренерів і командний дух - усе це частина підготовки до масштабного забігу МНР Run4Vісtоry, який відбудеться вже 7 червня на підтримку 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола - пише "20 хвилин". До відкритого тренування долучились не лише спортсмени та аматори, а й військові. На забіг вже зареєструвались близько 500 учасників, серед них військовослужбовці бригади - майор Анатолій Лужанський та молодший лейтенант Андрій Череватий. Вони вже розпочали свою підготовку, зокрема долучились до відкритого тренування - розминки і забігу на 5 км. - Я відповідаю за фізичну підготовленість особового складу бригади. Щоб якісно підготуватись до забігу, варто підтягнути загальну витривалість, тобто постійно робити тренування, хоча б три рази на тиждень, - говорить начальник фізичної підготовки і спорту 44 окремої артилерійської бригади, майор Анатолій Лужанський. - У такий важливий момент для країни спорт поєднує людей, і головне - щоб ми пробігли цей забіг і не було ніяких травм. Із побратимом готується до забігу і молодший лейтенант Андрій Череватий. До 44-ої бригади військовий долучився у 2016 році і до 2019-го працював командиром гармати Гіацинт, а з 2017 року ще і головним сержантом батареї. Брав участь у бойових діях на Донецькому та Луганському напрямках. - З початком повномасштабного вторгнення в 2022 році теж був командиром гармати, але вже на Гаубиці М777. Це британсько-американська причіпна гаубиця зі стволом калібру 155 міліметрів. Працював на Запорізькому напрямках, а також на Донецькому і Луганському, - пригадує військовий. За цей час, з 2016 року і до нині, змінилися самі методи ведення війни, наголошує Андрій Череватий. Інтенсивність боїв зараз набагато більша, зокрема, через війну дронів, набагато більше полеглих. Після 2022 року війна торкнулась кожного і це об'єднало всіх українців. Зараз Андрій Череватий працює на посаді офіцера цивільно-військового співробітництва, де займається, зокрема, питаннями допомоги родинам загиблих та зниклих безвісти. - Це допомога у документальному супроводі, надання консультацій про їхні права як членів родин загиблих. Тут до кожного треба знаходити підхід: вислухати, обняти, зрозуміти. Це більше робота по підтримці, і моральній, і психологічній, і юридична допомога теж. Цивільно-військове співробітництво - це налагодження мосту між цивільними та військовими, щоб не було між ними прірви, - наголошує молодший лейтенант. Біг добре розвантажує, це, як психологічний відпочинок Налагодження такого зв'язку відбувається і через спорт. Сам військовий раніше активно брав участь в змаганнях, зокрема, по гирьовому спорту, рукопашному бою, кросфіту. Минулого року взяв участь у забігу за полеглих воїнів, бігову традицію продовжує і у 2025-му. - Я думаю, дистанцію 10 кілометрів подолаю. Минулого року на забігу, який організував МХП в Тернополі, ми теж долучалися з майором Лужанським, бігли по 5 кілометрів за загиблого Героя. Я писав ім'я Героя, який був моїм побратимом і він був у моєму розрахунку, я в нього був командиром гармати і під час бойового чергування він загинув. Я біг в честь нього. Думаю, це дуже важливі речі - такі забіги, результат яких йде на те, щоб зібрати на той самий дрон, чи на FРV-шку для бригади, яка виконує завдання в районі бойових дій, - наголошує Андрій Череватий. Тим паче, біг добре розвантажує, це, як психологічний відпочинок, додає військовий. Тому радить долучатися і самим у цьому переконатися. До слова, випробували свої сили і долучились до традиційної розминки і забігу на 5 км від клубу Теrnоріl Rundаy можуть усі охочі. - Ми щосуботи о 8:55 збираємось і бігаємо 5 кілометрів. Ця розминка - це частина цього процесу, щоб краще було бігти. Це класно робити у компанії, коли ти приходиш і бачиш, що всі так само, як і ти, налаштовані, вогонь в очах, ти розумієш, що ти не один, - розповідає координатор Теrnоріl Rundаy Андрій Бородій. Масштабний забіг на підтримку воїнів Подія в Тернополі продовжує серію забігів МНР Run4Vісtоry, що цьогоріч проходять у Києві, Луцьку та Вінниці під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Благодійні забіги в різних містах країни ініціює компанія МХП спільно зі стратегічним партнером Благодійним фондом "МХП-Громаді". Усі зібрані кошти спрямовують на підтримку місцевих військових частин у місті, де відбувається забіг. У Тернополі це - 44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола. Захисники цієї бригади наразі беруть участь у боях на Запорізькому та Сумському напрямках. Зібрані кошти допоможуть забезпечити підрозділ необхідними дронами та обладнанням, які щодня рятують життя і наближають перемогу. Нагадаємо, минулого року в межах серії забігів МНР Run4Vісtоry, що пройшли у Тернополі, Вінниці, Черкасах, Ладижині та Києві, вдалося зібрати понад 2,5 млн грн на підтримку військових. Дистанції: 21 км, 10 км, 5 км, 2 км Інклюзивний забіг "Люди Титани" (2 км) Дитячі забіги: 500 м і 100 м Онлайн-забіг Участь для дітей до 12 років, військових, ветеранів і людей з інвалідністю - безкоштовна. Щоб отримати промокод, звертайтесь на іnfо@nеwrun.соm.uа Як зареєструватись? Скачайте застосунок rасеnехt.арр Пройдіть верифікацію Оберіть у "календарі" МНР Run4Vісtоry Тернопіль напівмарафон Оберіть дистанцію та сплатіть участь Приєднуйтесь! Разом - до перемоги!
2700 учасників і 2 млн грн на ударні дрони для "Хартії": як проходив благодійний марафон MHP Run4Victory в Києві
18 травня на Трухановому острові в Києві відбувся благодійний марафон МНР Run4Vісtоry - другий етап цьогорічної серії забігів, організованих компанією МХП та Благодійним фондом "МХП-Громаді". Подія проходила під гаслом "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". У благодійному марафоні в Києві взяли участь понад 2700 людей з усієї України - професійні спортсмени, аматори, працівники компанії, ветерани, військовослужбовці, люди з інвалідністю та діти. Учасники долали дистанції - 42 , 21, 10, 5 і 2 км. Для найменших організували старти на 100 і 500 м. Особливу увагу привернула дистанція "Люди-титани" для ветеранів, зокрема з протезами. Кореспондентка Gаzеtа.uа побувала на столичному марафоні й поспілкувалася з учасниками, організаторами, а також військовими та ветеранами. ЦЕ СПОСІБ ПІДТРИМАТИ ВІЙСЬКОВИХ Труханів острів прокидається разом із бігунами. Перші учасники з'являються вже о сьомій ранку - з кавою в руках. Хтось розминається, хтось фотографується, хтось спілкується з друзями. Сергій Доброгорський, заступник головного виконавчого директора з агробізнесу МХП, готується подолати марафон 42 кілометри. - Сьогодні вперше проводимо повну марафонську дистанцію - 42 кілометри. Це для найстійкіших. І дуже тішить, що цього року долучилися до забігу майже 3000 учасників - втричі більше, ніж торік, - говорить Сергій Доброгорський. - Біг стає популярнішим і це добре. Ми обов'язково проводимо ветеранські й інклюзивні забіги. Це спосіб підтримати тих, хто воює, хто повернувся з фронту і тепер знову з нами. Для нас це принципово. Як і благодійність. Торік ми зібрали 2,5 мільйонів гривень для місцевих частин завдяки забігам. Цього року, впевнений, буде ще більше - бо й людей більше, і бажання допомагати не зменшується. Біля сцени у затінку готуються до старту перші учасники, серед них і ветерани. Близько сотні людей зареєструвалися на марафонську дистанцію у 42 км. У гучномовець оголошують, що старт тимчасово затримується - у столиці ще з ночі триває повітряна тривога. Сергій Доброгорський також готується вийти на дистанцію. - Біг - це про дисципліну, відповідальність, цілеспрямованість. Це цінності, якими ми живемо в МХП, - каже він. - Вони не просто на папері - ми їх загартовуємо на трасі й несемо в бізнес. А бізнес - це вже вклад у країну. Олександр Пахолюк, директор благодійного фонду "МХП-Громаді", також є постійним учасником благодійних забігів. - Моя звична дистанція - 5 кілометрів. Травматолог сказав: якщо пробіжу більше - можу до нього не повертатись, - жартує Олександр Пахолюк. - Але я вважаю, що й 5 кілометрів - уже непогано. Кожен долучається, як може. Це головне. Чудово, що учасників щороку стає більше. Разом ми можемо допомогти як захисникам, так і родинам загиблих. А ще - цими забігами ми вшановуємо пам'ять тих, хто вже не повернеться й не зможе бігти разом із нами. Зазначає, що в Києві до забігу долучилися близько сотні ветеранів і чинних військовослужбовців. - Забіг має чітку мету - збір коштів на потреби бригади "Хартія". Минулого року наш фонд передав їм роботизований комплекс для розмінування - після забігу військові самі озвучили потребу. Цього року так само: військові скажуть, що саме потрібно фронту зараз, - додав директор благодійного фонду "МХП-Громаді". ЗАЛУЧАТИ ВЕТЕРАНІВ ДО СПОРТУ Поки триває повітряна тривога, волонтери розставляють воду, розгортають намети й перевіряють звук. Сцена працює в інформативному режимі, учасники очікують старту. - Часто люди приходять на забіг просто повболівати або провести час із родиною. А через рік уже самі стоять у стартовому коридорі, - розповідає Оксана Сученко, директорка NеwRun і координаторка цьогорічного київського марафону. - Починають із 2 км, потім 5, 10 і далі. Завжди рекомендуємо готуватись до забігу з тренерами. Є бігові клуби, безкоштовні відкриті тренування. На інклюзивну дистанцію 500 метрів зареєструвалися ветерани і діючі військові. Дехто долає її у візках, дехто з протезами, дехто просто йде. Це дуже важливо - бачити, як люди, що пережили поранення, не зупиняються, а продовжують свій шлях через спорт. Серія забігів МНР Run4Vісtоry цього року охопить ще кілька міст - зокрема Тернопіль, Вінницю й Луцьк. У синій футболці під навісом розминається ветеран Артем Лукашук із Черкас. Сьогодні він очолює футзальну команду "Черкаські Козаки - МХП". У березні пробіг повний марафон у Великій Британії, в Києві долатиме 10 км. Каже, що біжить не заради результату, а щоб підтримати побратимів. - Головне - показати, що ветерани можуть бути прикладом для інших, - каже Артем Лукашук. Він служить із 2014 року. Поранення отримав у Вуглегірську. У 2022-му знову пішов на війну. Тепер - повернувся й допомагає іншим: тренує, грає у футбол, бере участь у міжнародних ветеранських змаганнях. - Першу десятку пробіг у Вашингтоні у 2017-му. Потім був півмарафон у Римі. Зараз готуюсь до півмарафону в Румунії. Сьогодні - 10 км, бо ще паралельно маю підготовку до чемпіонату України з футболу серед ветеранів. Але головне - не кілометри, а для чого я біжу. Забіг має чітку мету - збір коштів на потреби бригади "Хартія" Поруч із ним - побратими. Дехто з них теж біжить, інші - приїхали підтримати. Один із військових провів понад 2,5 роки в полоні, тепер тренується разом з Артемом. - Маємо залучати ветеранів до спорту. Бо це найкраща реабілітація і те саме братерство, тільки вже без зброї, - пояснює Лукашук. - Це спільнота, середовище, де не треба пояснювати, хто ти. Я сам знаю, як важко повернутись до цивільного життя. А спорт допомагає в цьому. Каже, спершу просто спостерігав, як інші бігають марафони. Потім вирішив - спробує й сам. - Ми біжимо за тих, хто не може, хто загинув, хто в окопах, в полоні. І поки маємо сили - будемо бігти, - підсумував Артем Лукашук. Нарешті повітряну тривогу скасовують. О 9-й починаються перші старти на дистанціях. Після розминки марафонці першими вишиковуються вздовж лінії старту, вони долатимуть 42 км. Учасники співають гімн України, дехто - не стримує сліз. "Пʼять! Чотири! Три! Два! Один!" - відраховує у мікрофон ведучий в унісон із вболівальниками. Одразу за марафонцями на старт виходять спортсмени, що бігтимуть 21 та 10 км. Серед них є й ветерани. Стартові гудки лунають один за одним. Хтось одразу виривається вперед, інші тримаються групою. Чути оплески й вигуки вболівальників. ТЕХНІКА, ЩО РЯТУЄ ЖИТТЯ Гості й учасники забігів активно долучаються до благодійної лотереї: можна зробити донат і виграти призи - від сертифікатів до унікальних речей від бійців бригади "Хартія". На окремій локації розмістили стенд бригади. Цього разу до забігу долучилися близько 30 представників "Хартії". Військові привезли на марафон робота-собаку, якого використовують під час виконання бойових завдань. Люди підходять, цікавляться, пробують керувати технікою. Діти просять робота дати лапу. - Ми хочемо, щоб наші хлопці, які зараз на Харківському напрямку, мали все необхідне, аби переважати ворога, - каже Інна Джура, військовослужбовиця секції цивільно-військового співробітництва бригади. - Біля нашого стенду можна поспілкуватись із військовими, побачити техніку, яка закуповується завдяки таким заходам. Можна навіть спробувати себе в ролі оператора ППО чи керівника дрона. Ми спеціально привезли сюди роботизовану техніку, яку реально використовуємо на фронті. Розповідає, що бригада "Хартія" стала першою в Україні, яка провела повністю роботизований бій. - Присутність військових на марафоні - не лише про збір коштів, а й спроба скоротити відстань між тими, хто на фронті і тими, хто в тилу. Нагадати, що війна - поруч, а підтримка досі важлива. Вона реально рятує життя, - додає Інна. ПЕРЕВІРИТИ СЕБЕ І ПІДТРИМАТИ ІНШИХ На дистанції 10 км першим фінішує 28-річний Ігор Панченко. - Траса тут дуже швидка - рівна, без підйомів і спусків. Тому ще до старту планував тримати хороший темп, - говорить Ігор, переводячи подих. - Але все вийшло. Впорався за 33 хвилини з копійками. Ігор Панченко займається бігом зі шкільних років. Розповідає, що його тренер - ультрамарафонець. Саме він свого часу мотивував брати участь у забігах на довгі дистанції. - Найдовше бігав 78 кілометрів у Швейцарії - гірський ультрамарафон. Там було близько 7 годин бігу, перепад висот - понад 2800 метрів. Піднімався на вершину, де сніг лежить навіть улітку. Це досвід, який словами не передати, - пригадує Ігор. Своєї черги на старті чекають учасники менших дистанцій. У затінку з кульками в руках сидить 41-річна Марина Захарченко з Канева. Поряд бігає її 7-річна донька. - Вперше брала участь у забігах ще в школі. І ось тепер, у дорослому віці, вирішила знову долучитися, - розповідає Марина. - І доньку взяла з собою. Вона бігтиме свою дистанцію - невелику, але ставиться до цього серйозно. Каже, спеціально не готувалась, хоча спорт у її житті присутній - ходить у тренажерний зал для загальної підтримки форми. У забігах МНР Run4Vісtоry бере участь не вперше. У Києві разом з колегами долатиме 2 км. - У нас багато знайомих на фронті. І така подія - це про моральну підтримку. Навіть, коли просто приходиш, кажеш добре слово - це вже має значення, - говорить Марина. Серед фінішерів півмарафону чоловік на спеціальному біговому протезі. Це Олексій Лобанок, йому 27 років. Минулої осені він підірвався на протипіхотній міні на Сватівському напрямку. Під час марафону долав на протезі 21 км разом зі своїми студентами. - Було важко, але мотиваційно. Біг разом зі студентами з Української академії лідерства. Я їх ментор із фізичного розвитку. І це частина нашої програми - подолати цю дистанцію не лише фізично, а й внутрішньо, - розповів Олексій Лобанок. Ми біжимо за тих, хто не може, хто загинув, хто в окопах, в полоні Каже, готувалися до забігу щоденними ранковими пробіжками. - Коли я отримав протез, перше, що зробив - пішов у гори. Досвід півмарафону був до поранення - бігав у Франківську, мав хорошу форму. Хотілось повернутись у цей стан, перевірити себе. І мені це вдалося. На сьогоднішній забіг вийшов із чіткою метою - здолати і допомогти іншим пройти дистанцію, - додав Олексій. Він родом із Вінниччини, нині мешкає у Києві. До війська пішов у березні 2022-го, служив у 66-й окремій механізованій бригаді. - Я, звісно, бігтиму ще. МХП підтримує не тільки спорт, а й молодіжні ініціативи, табори, розвиток. Це важливо, - каже ветеран. Під пісню "Ой, у лузі червона калина" на трасу виходять військові й ветерани, частина з яких бігтиме з протезами. Їх зустрічають аплодисментами й вигуками підтримки. На номерах замість прізвищ напис - "Люди-титани". Після фінішу Віталій - ветеран, який долає дистанцію на протезі - розповідає, що це його перші 500 м бігу, хоча зазвичай він тренується швидкою ходою або короткими пробіжками до 5 км. - Це мої друзі, - каже про побратимів, чиї імена надруковані на його футболці. - Вони літали в Маріуполь. Ми й за них сьогодні біжимо. І за тих, хто ще воює. ДІТИ НА СТАРТАХ Іще до початку своїх дистанцій на галявині зібралися десятки дітей - з номерами на грудях, у спортивних костюмах або улюблених піжамах, з розмальованими обличчями. Після сигналу найменші учасники - ті, кому від 1 до 6 років - разом із батьками стартують на 100 м. Дівчатка з бантиками, хтось у костюмі єдинорога, хтось тримає маму за руку, а хтось біжить сам. Далі до старту на дистанцію 500 м стають старші. Євгеній Римаренко брав участь у дитячому забігу разом із донькою Анною, якій 14 місяців. Дівчинка в яскравій рожевій сукні подолала свої перші 100 м на руках у тата. - Це вже її третя медаль, - каже Євгеній. - Першу вона отримала ще до року. Ми з дружиною самі бігаємо і привчаємо дитину до спорту з малечку. Такі події дуже важливі. Вони стимулюють людей не сидіти вдома, а щось робити для здоров'я. А ще для армії. Я служу у медичних силах ЗСУ і точно знаю: без волонтерів і таких ініціатив хлопцям на передовій було б значно важче. На старт виходить 5-річний Дмитро Даневич у футболці з написом Frее Аzоvstаl Dеfеndеrs. Він зосереджено чекає сигналу до бігу. Дмитро знову долатиме дистанцію у пам'ять про свого дідуся - полковника Вячеслава Вороного, військового льотчика, який загинув, виконуючи бойову місію над Маріуполем, евакуюючи українських захисників. - Кожен забіг для Дмитра - це про дідуся. Він дуже це усвідомлює. Каже, що хоче бігти замість тих, хто не може, - розповідає його мама Марія Даневич. - Минулого року він вперше взяв участь у МНР Run4Vісtоry, тоді йому було лише чотири. Тепер це вже наш другий забіг від МХП, але точно не останній. Готуємось до Тернополя. Марія пригадує, що дідусь Дмитра після виходу на пенсію не залишив льотну справу - перейшов до цивільної авіації. Постійно вчився, опановував англійську, здавав ІЕLТS, літав з окулярами нічного бачення. А коли почалася повномасштабна війна мобілізувався знову. - Він завжди повторював, що життя екіпажу - головне. Повернув людей, а сам не повернувся, - тихо говорить Марія. - Дмитро діда пам'ятає. Для нього це не просто хтось з минулого. Побачить гелікоптер - каже: "Це дідусь повертається". Збирає палички вдома - "Це щоб будувати з дідусем дім для пташок". Син береже пам'ять, як може. Для родини участь у забігах - це спосіб підтримати військових, донатити, бути корисними. - Краще дрон, ніж черговий виліт екіпажу, - додає Марія. - І Дмитро це вже розуміє. Він серйозніший за багатьох дорослих і дуже світлий та енергійний хлопчик. Поки частина учасників ще долала останні метри дистанцій, на головній сцені розпочався благодійний аукціон. Публіка гуртується ближче, уважно слухаючи ведучих. Розігрували футболки з підписом Андрія Шевченка та Святослава Вакарчука. А ще картину з уламків скла від влучання по Держпрому в Харкові художниці Валентини Гук. Після фінішу організатори нагороджують переможців і переможниць у різних категоріях - від дитячих забігів до марафонської дистанції. Кожен учасник отримав медаль, на якій можна було вигравіювати власний напис. Загалом під час благодійного забігу МНР Run4Vісtоry вдалося зібрати 2 млн грн - ці кошти спрямують на закупівлю ударних дронів для 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія". Наступний забіг відбудеться 7 червня у Тернополі. Реєстрація вже триває через додаток.
About news channel
Всеукраїнська он-лайн газета. Оперативні новини з України і світу: події, політика, спорт, культура
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site gazeta.ua.