Search trend "26 квітня чорнобиль"

Найбільша техногенна аварія в історії людства сталася 26 квітня 1986 року. З різницею у дві секунди відбулися вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Радіоактивні частки йоду, стронцію та цезію поширилися на північну частину України, Білорусі, країн Балтії, Польщі та інших країн. Чорнобильська АЕС дала струм 27 вересня 1977-го. Це була перша атомна електростанція в Україні. За рік до того звели місто для енергетиків Прип'ять. У день аварії о 01:23 працівники станції почали експеримент із вивчення роботи турбогенератора реактора без струму. Потужність незаплановано почала зростати. Два вибухи зруйнували четвертий реактор і частину приміщень станції. У ньому перебували 16 працівників. Після вибуху дах енергоблоку й покрівля машинного залу частково обвалилися, почалася пожежа. Під уламками загинув Валерій Ходемчук - старший оператор головних циркуляційних помп реакторного цеху №2. Його тіло так і не знайшли. У реакторі почалася пожежа, радіоактивні хмари здійнялися в повітря. Вогонь приборкували до ранку місцеві пожежники. Вони були без засобів спецзахисту. Радянське керівництво в Москві приховувало інформацію про аварію. Лише 28 квітня на телебаченні пролунало коротке повідомлення. Попри значне підвищення рівня радіації, на першотравневий парад у центрі Києва вивели сотні тисяч людей. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Атомна електростанція дала перший струм 2 травня видали наказ про евакуацію з 30-кілометрової зони навколо станції. Понад 115 тис. людей перевезли в найближчі райони Київської області. Підселяли в будинки дві-три родини. Усього - 46 тис. осіб. Людям казали, що вони виїжджають на кілька днів. Просили брати тільки документи. У будинках залишали речі, у хлівах - худобу. Від вибуху й під час гасіння пожежі, що тривала майже 10 днів, загинули 31 особа і понад 200 госпіталізували. Ліквідовували наслідки аварії приблизно 600 тис. осіб. Усі зазнали опромінення. Значні дози мали 8,5 млн жителів України, Білорусі та Росії. До півмільйона людей померли впродовж кількох років. Радіоактивні речовини зафіксували на більшості території Європи. Сформована в СРСР державна комісія для розслідування причин катастрофи всю провину переклала на персонал ЧАЕС. 1987-го відбувся суд. Директора станції Віктора Брюханова засудили до 10 років тюрми. Він вийшов 1991-го через стан здоров'я. Такі ж терміни дали головному інженеру Миколі Фоміну та його заступнику Анатолієві Дятлову. Ще трьох посадових осіб станції ув'язнили на термін від двох до п'яти років. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чорнобиль раніше був прикордонним містом 27 квітня 1988 року в робочому кабінеті повісився академік Валерій Легасов. Він очолював ліквідаційні роботи на ЧАЕС. У передсмертній записці розповів: атомники були проти будівництва станції неподалік Чорнобиля. У 1990-х спеціалісти Міжнародної агенції з атомної енергії заявили, що однією з причин катастрофи став невдало спроєктований реактор. 15 грудня 2000-го Чорнобильська атомна електростанція припинила роботу. Три реактори, що працювали, заглушили. Над четвертим звели саркофаг. 22 березня 1941 року в Київській області створили місто Чорнобиль. Перші літописні відомості про населений пункт Чорнобиль належать до 1193 року. Назва міста походить від "Чорно - Біла" - прикордонного міста на межі Чорної й Білої Русі.

Чорнобиль і Прип'ять міста-привиди після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року. Міста-привиди приваблюють тисячі туристів щороку, як виникають міста-привиди та яке в них майбутнє.

Еспресо розповість про Чорнобильську трагедію, яка на довго почала асоціюватися з Україною та стала символом крихкості ядерної безпеки у бурхливому світі подій. Як виникла ЧАЕС: історія Чорнобильської АЕСЧорнобильська атомна електростанція, розташована за 18 км від міста Чорнобиль і за 110 км від Києва, була задумана як один із ключових енергетичних об’єктів тодішньої Української РСР. Адже у 60-х роках вугільна промисловість не могла повністю забезпечити потреби все зростаючої важкої промисловості, а у світі розпочався бум із створення ядерних станцій. Будівництво ЧАЕС стартувало у 1970 році, а перший енергоблок запустили у 1977 році. До 1986 року на станції працювали чотири реактори типу РВПК-1000 (реактор великої потужності канального типу), які виробляли близько 10% електроенергії України. Незважаючи на статус ЧАЕС як одного з провідних об’єктів радянської енергетики, конструктивні недоліки реакторів і брак культури безпеки стали передумовами трагедії світового масштабу.Трагічна ніч 1986 року4-й енергоблок ЧАЕС через три дні після вибуху, фото: Чорнобильська катастрофаУ ніч із 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці ЧАЕС проводився плановий технічний експеримент, спрямований на перевірку роботи турбогенератора в умовах втрати електроживлення. Через низку помилок операторів, порушення протоколів і конструктивні недоліки реактора о 01:23:47 сталася серія теплових вибухів. Реактор був повністю зруйнований, а в атмосферу викинуто величезну кількість радіоактивних речовин – за оцінками, сумарна активність викидів у 30-40 разів перевищувала радіацію від бомбардування американцями Хіросіми у часи Другої світової війни.Радіоактивна хмара накрила Україну, Білорусь, Росію та частину Європи, забруднивши території щонайменше 17 країн. В Україні радіаційне забруднення охопило 50 тисяч квадратних кілометрів у 12 областях. Евакуація населення Прип’яті (близько 50 тисяч осіб) розпочалася лише через 36 годин після аварії, що в рази посилило вплив радіації на здоров’я людей. Чорнобиль залишив по собі не лише покинуті міста та села, а й скалічені долі – багато дітей народжувалися з важкими вадами через вплив радіації. За різними оцінками, від наслідків катастрофи постраждали від 8,5 до 10 мільйонів осіб, а смертність від радіаційних хвороб сягнула сотень тисяч. Крім цього, довкола ЧАЕС виникла зона відчуження – територія площею близько 2600 кв. км з обмеження доступу до найбільш радіоактивно забруднених районів. Вона охоплює 30-кілометрову зону навколо станції та частини Житомирської й Київської областей.Ліквідація наслідків аварії Після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції радянська влада вдалася до звичної для себе тактики – приховування правди. Попри масштаб катастрофи, в СРСР намагалися за будь-яку ціну зберегти видимість контролю та спокою, навіть ціною людських життів.Перша офіційна заява про аварію пролунала лише 28 квітня, і то – під тиском міжнародних обставин. Радіоактивна хмара досягла Швеції, де працівники атомної електростанції виявили підвищений рівень радіації. Після перевірки з’ясувалося, що витік не з їхнього об’єкта – і почали шукати джерело. Саме завдяки цим шведським фахівцям світ звернув увагу на те, що в СРСР щось сталося.Лише після цього Москва змушена була визнати факт аварії, але з мінімумом інформації. Із того часу почалося поступове розкриття масштабів трагедії, яке розтягнулося на роки.Найбільшим символом байдужості радянської влади до долі людей та вершинною їх цинізму став першотравневий парад у Києві 1 травня 1986 року. Попри те, що радіаційна хмара вже досягла столиці України, влада не лише не скасувала парад, а й масово вивела на вулиці людей – з дітьми, кульками, транспарантами. Багато партійних діячів знали про небезпеку, але мовчали, попереджаючи лише своїх рідних.У підсумку для подолання наслідків аварії радянська влада мобілізувала величезні ресурси. Уже 26 квітня 1986 року було створено секретну урядову комісію на чолі з політичним діячем Борисом Щербиною, яка координувала роботи з локалізації катастрофи. До 30-кілометрової зони відчуження направили тисячі фахівців, військових і резервістів. Загалом у ліквідації брали участь близько 600 тисяч осіб, багато з яких отримали високі дози опромінення. Серед них були пожежники, військові, інженери, медики, науковці, шахтарі та прості робітники. Їхній подвиг полягає в тому, що вони, ризикуючи життям і здоров’ям, не допустили ще більшої ядерної катастрофи. Без них могло статися друге, ще масштабніше вивільнення радіації – зокрема, через можливість розплавленого палива досягти води під реактором і спричинити потужний паровий вибух, що міг зробити половину Європи непридатною для життя. Особливо героїчним вчинком було занурення трьох водолазів – Олексія Ананенка, Валерія Беспалова і Бориса Баранова – у затоплене приміщення під реактором для відкриття спускних клапанів. Цей вчинок врятував мільйони людей від потенційного лиха. До речі, ця історія напрочуд точно змальована в одному з найрейтинговіших серіалів світу – "Чорнобиль" (2019).Пожежники, які першими прибули на місце аварії, гасили вогонь без належного захисту, що призвело до загибелі 31 особи від гострої променевої хвороби, а соні з них госпіталізували. Вогонь на станції триавав 10 днів та радіація на цьому не зупинилася. Тому до кінця 1986 року над зруйнованим реактором швидкоруч звели "саркофаг" – бетонно-залізну конструкцію, яка мала ізолювати радіоактивні матеріали. Проте поспішне будівництво та обмежені технології зробили його ненадійним. Зокрема, через проблему проникнення вологи (дощової води або конденсату), яка діє як сповільнювач нейтронів, підвищується ймовірність поділу, тому реактор із залишками палива досі тліє. Вже у 1998 році країни G7 та Україна запустили проєкт SІР (План забезпечення укриття) вартістю 760 мільйонів доларів. У 2016 році над старим "саркофагом" звели Новий безпечний конфайнмент (НБК) – аркоподібну споруду заввишки 108 метрів і вагою 29 тисяч тонн, яка має гарантувати ізоляцію радіації на 100 років. Та офіційно НБК відкрили лиш у 2019 році. ЧАЕС і російсько-українська війнаЧАЕС під окупацією, фото: колаж ВВСРосійсько-українська війна додала нових небезпечних викликів для безпеки Чорнобильської АЕС. Бо це не просто гра з вогнем, це гра ядерним вогнем.  24 лютого 2022 року, у перший день вторгнення, російські війська захопили ЧАЕС, що стало безпрецедентним актом у світовій практиці. Станція, яка припинила генерацію електроенергії у 2000 році, але досі потребує постійного нагляду через радіоактивні матеріали, опинилася під контролем окупантів без відповідної підготовки та розуміння процесів. Російські війська увійшли до зони відчуження через Білорусь. Колона їхньої техніки розтягнулася на кілька кілометрів, а чисельність російських солдатів значно перевищувала сили українських нацгвардійців, які охороняли об’єкт. У підсумку персонал станції, близько 170 осіб, утримували в заручниках, змушуючи працювати в умовах психологічного тиску та браку ресурсів.Під час окупації російські війська поводилися як цілковиті невігласи: вони проїжджали бронетехнікою через Рудий ліс та проводили там земельні роботи – в одній з найбільш забруднених ділянок, піднімаючи хмари радіоактивного пилу. Мародерство стало ще однією проблемою: окупанти вивозили зі станції все обладнання, побутову техніку та навіть посуд із місцевого готелю. Після 35 днів окупації, 31 березня 2022 року, російські війська покинули ЧАЕС, залишивши по собі хаос і пошкоджену інфраструктуру, яку довелося українцям відновлювати. Через відключення електропостачання до системи охолодження відпрацьованого ядерного палива могли статися надзвичайні ситуації, яких, на щастя, вдалося уникнути.У 2025 році стався ще один кричущий інцидент на ЧАЕС через дії росіян, який міг знову відкрити "скриньку Пандори" і випустити радіацію на зовні. У ніч із 13 на 14 лютого 2025 року російський ударний дрон із фугасною бойовою частиною влучив у Новий безпечний конфайнмент, пробивши отвір діаметром шість метрів у даху. Удар спричинив займання утеплювача покрівлі та пошкодження електричних кабелів і обладнання.За даними МАГАТЕ, радіаційний фон залишився в нормі, але інцидент викликав серйозне занепокоєння щодо безпеки укриття.Рятувальники ДСНС оперативно розпочали ліквідацію наслідків. Верхолази гасили осередки тління та розкривали пошкоджені конструкції. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль назвав атаку актом ядерного тероризму, а президент Володимир Зеленський наголосив, що Новий безпечний конфайнмент – це спільний проєкт України та міжнародної спільноти, спрямований на захист світу від радіації. Тобто атака росіян по ньому – це був удар по всьому світу. В СБУ зазначили, що удар по станції росіяни завдали цілеспрямовано. Спецслужба показала уламки ворожого дрона-камікадзе "Герань-2" типу Shаhеd.Читайте також: Безпека ЧАЕС під питанням: як виникла захисна арка і чи здатна вона витримувати удари. ПояснюємоСтан укриття та загрози витоку радіаціїНова захисна арка над зруйнованою ЧАЕС розрахована на 100 років, однак при проєктуванні ніхто не враховував, що по ній вдарятимуть ракети чи дрони. Тому лютнева російська атака створила проблеми, які потрібно знову виправляти, щоб не допустити катастрофи.Хоч радіаційний фон залишається у нормі, та як відзначила міністерка захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук, після атаки арка "частково втратила свій функціонал". "Вже в травні у нас будуть результати аналізу, який ми зараз проводимо спільно з ЄБРР, залучивши всі наукові інституції, які мають відношення до даного напрямку, залучивши компанії, які займалися конструюванням самої арки, і встановленням арки, які добре бачать і розуміють технологію", - сказала Гринчук.Вона додала, що після отримання результатів аналізу, в червні Україна планує представити пропозиції щодо повного відновлення арки на асамблеї донорів у Лондоні. Тобто на сьогодні захисна арка справна, але вже не на 100% здатна стримувати радіацію через порушення герметичності об’єкта. Ця арка має постійно обслуговуватись, моніторитись, підтримуватись енергоживленням. Будь-яке влучання ракети, дрону або припинення електропостачання – критичне, адже, якщо арка обвалиться, тоді впаде на старий радянський "саркофаг", який своєю чергою обвалиться на залишки реактора, де тривають ядерні реакції. Таким чином в атмосферу знову лине радіація, а ті, хто будуть поруч неї можуть швидко померти. Фізики-ядерники наголошують, що залишки зруйнованого реактора залишатимуться небезпечними протягом тисяч років через "довгоживучі" радіонукліди, але основна загроза значно знизиться лише після 300-600 років, коли розпадуться основні джерела випромінення – цезій-137 і стронцій-90. Тому Україні доведеться жити з пам’яттю про ЧАЕС ще дуже довго. А це означає, що Україна та світ повинні залишатися пильними щодо стану Чорнобильської зони та продовжувати моніторинг і дослідження для забезпечення безпеки майбутніх поколінь, мають унеможливити потрапляння сторонніх об'єктів. Адже новий викид радіоактивного пилу може повторити сценарій 1986 року, урок якого людство має запам’ятати для свого ж таки виживання. 

20 квітня 2010 року за 80 кілометрів від узбережжя США у Мексиканській затоці загорілася та затонула нафтова платформа Dеерwаtеr Ноrіzоn. В Атлантичний океан вилилося близько 5 млн барелів нафти. Аварію, яка стала однією з найбільших екологічних катастроф в історії США, назвали "нафтовим Чорнобилем" . У момент вибуху на платформі загинули 11 людей, 17 постраждали. Ще двоє загинули при ліквідації наслідків катастрофи. Пошкодження труб свердловини сталося на глибині 1500 м. Нафта лилася в океан зі швидкістю 760 тис. л на добу. Зупинити відтік вдалося лише через 152 дні. За цей час нафтова пляма охопила 75 тис. кв. км. Внаслідок катастрофи від забруднення постраждали усі штати США, які мають вихід до Мексиканської затоки. Серед них Алабама, Міссісіпі та Флорида. На узбережжях виявляли тисячі мертвих тварин та птахів. Серед них було зібрано понад 6 тис. мертвих птахів, 600 морських черепах, 100 дельфінів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кримський курорт спіткала екологічна катастрофа Як виявилося, вибух відбувся через витік метану. Він поширився по буровій платформі через вентиляційну систему. Аварійний запобіжник, який мав автоматично заблокувати свердловину у разі аварії, не спрацював. Головним винуватцем трагедії визнали компанію. А причиною катастрофи назвали бажання зекономити під час розробки свердловини, що вплинуло на дотримання правил безпеки. На власників родовища почали масово подавати до суду. Загалом - більше 100 тис. позовів. Адже через заборону рибного промислу в третині всієї акваторії Мексиканської затоки без роботи залишилися понад 150 тис. рибалок і працівників ресторанів. Також було введено піврічний мораторій на глибоководне буріння, що призвело до втрати 13 тис. робочих місць. Втрати туристичної галузі були оцінені у $23 млрд. Щоб припинити розлив нафти, у свердловину була встановлена 75-тонна заглушка. Витікання нафти вдалося зупинити шляхом закачування всередину спеціального цементного розчину. Катастрофа коштувала компанії більше $20 млрд. 10 квітня 2010 року під російським Смоленськом розбився літак ТУ-154М. На його борту були 96 людей - всі вони загинули. У квітні цього року стало відомо, що польські судмедексперти виявили 69 фрагментів тіл 26 жертв Смоленської катастрофи у трунах інших людей.

22 березня 1941 року Чорнобиль офіційно визнали містом у Київській області. Загалом перші літописні відомості про населений пункт з'явилися до 1193 року. Назва міста походить від "Чорно - Біла" - прикордонного міста на межі Чорної і Білої Русі. У 1362 році місто загарбала Литва. Після Люблінської унії 1659 року підпало під владу Польщі. А після другого поділу Польщі Чорнобиль у складі Правобережної України воз'єднали з Росією. У 1970-1980 роках ХХ ст Чорнобиль процвітав. У місті була харчова промисловість, чавуноливарний завод, ремонтно-експлуатаційна база Дніпровського річкового пароплавства, цех мистецьких виробів, районне об'єднання "Сільгостехніка", медичне і професійно-технічне училища. У 1971 році на березі Прип'яті почали зводити першу в Україні атомну елекростанцію. Перший енергоблок потужністю 1 тис. МВт запустили через 6 років. Згодом добудовано ще три енергоблоки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна остаточно закрила Чорнобильську АЕС 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія. Реактор четвертого енергоблоку вибухнув, радіоактивні частки йоду, стронцію та цезію поширилися на північну частину України, Білорусі, країн Балтії, Польщі та інших країн. Чорнобильська катастрофа спричинила великі людські жертви. Населення району (185 тис.) і міста (14 тис.) евакуювали. Чорнобиль став символом атомної небезпеки в світовому масштабі. Попри аварію у місті досі живуть люди - ті, хто відмовився залишати оселі після вибуху на АЕС. Чорнобиль є адміністративним центром управління - в ньому розташований Державний відділ адміністрації зони відчуження та зони безумовного відселення. Крім того, там до повномасштабного вторгнення Росії базувалась рота охорони МВС. Військовослужбовці охороняли території, бо туди часто нелегально навідувались сталкери та мародери. Також життя в Чорнобилі та околицях, аварія на електростанції стали темою для багатьох фільмів та серіалів вітчизняних та іноземних режисерів. У 2019 році Чорнобильську зону відчуження відвідала рекордна кількість туристів - 124 тисячі осіб. На такий показник вплинуло багато чинників, серед яких серіал "Чорнобиль", який значно популяризував цей напрямок у всьому світі, а також створення додаткової інфраструктури, злагодженість в роботі служби забезпечення відвідування зони відчуження, заходи безпеки на існуючих і нових маршрутах.

24 роки тому Чорнобильська АЕС припинила свою роботу. 5 грудня 2000 року о 13 годині 17 хвилин зупинили реактор 3-го енергоблоку через несправності у системі захисту. 14 грудня його знову запустили на 5% потужності, щоб вже наступного дня провести офіційну церемонію зупинки реактора. 15 грудня 2000 о 13:17 за наказом президента України Леоніда Кучми ЧАЕС назавжди перестала працювати. Станція почала працювати ще в 1972 році. Перший енергоблок запустили в 1977 році. Уже за 5 років сталася перша аварія на ЧАЕС. А 26 квітня 1986 року стався вибух на четвертому реакторі. У наслідок трагедії будівля блоку частково обвалилася. Стався значний викид радіації в повітря. Кількість радіоактивних частинок порівнюють з наслідкам вибухів 500 атомних бомб. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Французи моляться за український народ За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей. Майже 50 тис. мешканців міста Прип'ять були змушені покинути домівки. Довкола АЕС була створена 30-кілометрова зона відчуження, Однак станція все ж відновила свою роботу після аварії. Але під впливом світової спільноти прийняли рішення про остаточне припинення роботи ЧАЕС. 29 березня 2000 Кабмін ухвалив постанову про дострокову зупинку 3-го енергоблоку. До повномасштабного вторгнення Росії Прип'ять була туристичною пам'яткою. У місті проводили платні екскурсії. Про трагедію на Чорнобильській електростанції знімають фільми та серіали. Зокрема телевізійна компанія НВО зняла серіал "Чорнобиль", присвячений трагедії та ліквідації її наслідків.