Search trend "ватикан"

Ватикан готується до виборів нового Папи Римського. Хто має найбільші шанси очолити католицьку церкву після смерті Франциска

Еспресо розповість, як відбувається обрання понтифіка, які традиції супроводжують зміну влади та хто може стати наступником Франциска.Історія зміни влади у ВатиканіТрадиція обрання нового Папи Римського сягає сивою давнини і пов’язана з унікальною роллю Католицької церкви в історії християнства. Першим Папою вважається апостол Петро, якому, за переказами, Ісус Христос доручив вести свою церкву. Як каже Євангелія від Матвія, Христос сказавав Петрові: "Ти - скеля, і на цій скелі Я побудую Церкву свою, і ворота пекла не здолають її". З того часу посада Пап (що означає "отець") передається через вибори, які з часом набули чіткої структурної форми. У Середньовіччі процес обрання був досить хаотичним: світська знать, римські аристократи та навіть імператори часто втручалися у вибори, намагаючись посадити "свого" кандидата. Один із найвідоміших прикладів — Великий західний розкол чи схизма (1378–1417 років), коли одночасно існували два, а згодом навіть три претенденти на папський престол. Ця криза завершилася лише завдяки Констанцькому собору, який у 1417 році обрав Мартина V, поклавши край розколу. Ба більше, кажуть, що у ІХ столітті папою навіть була жінка – папеса Іванна. Хоча її історичність не підтверджена.Сучасна процедура обрання понтифіка сформувалася у ХІІІ столітті, коли Папа Григорій Х у 1274 році затвердив правила конклаву під час Другого Ліонського собору. Це стало відповіддю на тривалі суперечки та затягування виборів — наприклад, після смерті Климента ІV у 1268 році конклав тривав майже три роки через політичні інтриги. Григорій Х постановив, що кардинали мають бути ізольовані від зовнішнього світу, щоб прискорити процес і уникнути стороннього впливу. З того часу конклав став основним механізмом обрання Папи. Також відтоді 50%+1 голосів стало недостатньо, треба отримати дві третини, щоб запобігти можливому розколу серед кардиналів. Загалом офіційно Католицька церква визнає, що за всю історію християнства було 266 понтифіків.  Як працює конклав: від смерті Папи до обрання нового понтифікаПапа призначив нових кардиналів, Фото: Vаtісаn Nеws Тож Папу Франциска обрали 13 березня 2013 року на конклаві після того, як його попередник, Бенедикт ХVІ, оголосив про свою відставку 11 лютого 2013 року через погіршення здоров’я, що стало першим добровільним зреченням Папи з 1294 року. Це унікальне обрання підкреслило рідкісність такого переходу: 115 кардиналів обрали аргентинського єзуїта за п’ять турів голосування, сигналізуючи білим димом історичний вибір першого Папи з Латинської Америки.Тепер же смерть Папи Франциска відкриває так званий період Sеdе Vасаntе — "вакантного престолу". Цей час між понтифікатами, який триває зазвичай 20 днів, протягом яких Ватиканом тимчасово керує Колегія кардиналів під проводом кардинала-камерленга. З 2019 року цю роль виконує ірландець Кевін Фаррелл. Саме він офіційно підтверджує смерть Папи, тричі звернувшись до нього хрестильним ім’ям — (тобто Хорхе Маріо Бергольо), — і констатувавши відсутність відповіді. Після цього відбувається ще один важливий ритуал — злам "перстня рибалки", який символізує кінець понтифікату (а сам по собі цей перстень нагадування про те, що папа є спадкоємцем апостола Петра, який був рибалкою).Похорони Папи відбуваються через 4–6 днів після смерті з дев’ятиденними обрядами в церквах Риму. Перед закриттям труни його обличчя накривають білою вуаллю, кладуть монети його правління та зачитують грамоту про його життя. Франциск обрав поховання в базиліці Святої Марії Майор, а не в базиліці Святого Петра.Протягом наступних двох тижнів після смерті Папи декан Колегії кардиналів, а це 91-річний кардинал Джованні Баттіста Ре, скличе кардиналів до Риму на так званий конклав для обрання наступника Франциска.Після цього кардинали, яким не виповнилося 80 років (відносно недавнє правило, яке у 1970 році вів Папа Павло VІ), збираються у Сикстинській капелі для конклаву (від лат. сum сlаvе — "під ключем"). Сьогодні таких виборців налічується 138 із загальної кількості 253 кардиналів. Процес конклаву виглядає наступним чином:Спершу підготовка. Кардинали приїжджають до Ватикану, живуть у спеціальній резиденції Dоmus Sаnсtае Маrthае і готуються до голосування. У цей час можуть відбуватися неформальні обговорення кандидатів;Далі відбувається перехід до голосування. У Сикстинській капелі кардинали голосують двічі на день. Кожен пише ім’я свого кандидата на бюлетені зі словами Еlіgо іn Summum Роntіfісеm ("Обираю Верховним Понтифіком"). Для перемоги потрібно набрати дві третини голосів (нині це 92 голоси);Подання сигналу димом для громадськості. Після кожного раунду бюлетені спалюють. Чорний дим (із додаванням хімікатів) означає, що вибори тривають, білий — що нового Папу нарешті обрано. До речі вперше таку практику почали використовувати в ХVІІ столітті для комунікації з натовпом католиків, який завжди збирається на Ріаzzа Sаn Ріеtrо (Площі св. Петра);  Останній етап – публічне оголошення. Новий Папа обирає собі ім’я і виходить на балкон Собору Святого Петра зі словами Наbеmus Рараm ("Ми маємо Папу").Конклав може тривати від кількох годин до кількох днів. Наприклад, Франциска обрали за добу у 2013 році, тоді як у Середньовіччі процес міг тягнутися місяцями. Якщо за три дні Папу не оберуть, голосування зупиняють на день, а після кількох таких пауз (близько 12 днів) і 33 невдалих раундів кардинали переходять до другого туру, де обирають між двома лідерами, які не голосують. Ця процедура забезпечує поступовий консенсус у складних виборах.До речі, щоб уявити, якими є ці залаштунки виборів Папи, рекомендуємо до перегляду реалістичний фільм "Конклав" Едварда Берґера, який цьогоріч претендував на вісім "Оскарів". Хто може стати новим Папою? Список претендентівТеоретично Папою може бути обраний будь-який неодружений чоловік-католик, але на практиці останні 700 років обирають лише кардиналів. Західні ЗМІ, а особливо італійські, вже обрали своїх фаворитів, які мають хороші шанси одягнути білу папську сутану. Насправді їх чимало, явних фаворитів поки немає, тому коротко розповімо про найцікавіших:П’єтро Паролін (Італія, 70 років). Державний секретар ВатикануФото: vаtісаnnеwsІталійський кардинал П’єтро Паролін – це поміркований дипломат, близький соратник Франциска. Має досвід роботи в Нігерії та Мексиці, вільно володіє кількома мовами. Він вважається продовжувачем ліберальної лінії Франциска, зокрема у питаннях діалогу з іншими конфесіями та миротворчості. Букмекери ставлять саме на нього як на фаворита.Читайте також: Держсекретар Ватикану відвідав костел Святого Миколая у КиєвіЛуїс Антоніо Тагле (Філіппіни, 67 років). Префект Дикастерії євангелізаціїФото: vаtісаnnеwsКардинал Луїс Антоніо Тагле – харизматичний лідер з Азії, якого називають "азійським Франциском". Його обрання стало б історичним — перший Папа з Філіппін та й зі всієї Азії. Активно просуває соціальну справедливість і боротьбу з бідністю.Маріо Грех (Мальта, 68 років). Генеральний секретар Синоду єпископівКардинал Маріо Грех є можливим поміркованим наступником Франциска. Він пропонує творчий діалог до складних тем і закликає не відкидати від Церкви гомосексуалістів чи людей, які живуть не за церковними правилами. Петер Ердо (Угорщина, 71 рік). Примас УгорщиниКардинал Петер Ердо впливовий консерватор, противник причастя для розлучених і прийому біженців, якого Nеw Yоrk Роst називає важливою фігурою в політиці сучасної церкви. Маттео Дзуппі (Італія, 69 років). Архієпископ БолоньїЩе один італієць зі списку, кардинал Дзуппі, ліберал і миротворець, якого Франциск, до речі, відправив вести переговори щодо України (зокрема, над поверненням українських дітей з РФ). Має підтримку серед європейських кардиналів і асоціюється з ідеями милосердя та інклюзивності.Фрідолін Амбонго Бесунгу (ДР Конго, 65 років). Архієпископ КіншасиФото: nсrоnlіnеКардинал Бесунгу є лідером серед африканських єпископів, які різко відкинули благословення одностатевих пар, кинувши виклик Франциску. Хоча припускають, що це відбулося із його мовчазної згоди. Роберт Сара (Гвінея, 79 років). Колишній префект Конгрегації богослужінняДля африканського кардинала Роберта Сари – це останній шанс, адже вже в червні йому 80 років. Він консерватор, відомий критикою ліберальних реформ Франциска, зокрема щодо благословення гомосексуальних пар.Вім Ейк (Нідерланди, 71 рік). Примас НідерландівКардинал Ейк також є консерватором. Він критик ліберальних реформ Франциска щодо причастя розлучених і благословення гомосексуалістів, відстоює традиційні цінності церкви. Реймонд Берк (США, 76 років). Патрон Мальтійського орденуАмериканський кардинал є ще одии затятим консерватором та критиком ліберальних кроків Франциска щодо контрацепції, геїв і цивільних шлюбів. Микола Бичок (Україна, 45 років). Єпископ греко-католиків в АвстраліїФото: synоd.ugсс.uаУкраїнський кардинал, який родом з Тернополя, звісно, має найменші шанси, щоб очолити Католицьку церкву. Адже йому бракує досвіду та впливу. Однак він наймолодший кардинал, призначений Франциском у 2024 році. І саме це робить його "темною конячкою". Адже таке обрання стало б сенсацією і великою несподіванкою, утвердивши б потребу в молодому обличчі та підкреслило, що Ватикан на боці України та демократичного світу. Адже двозначні заяви Папи Франциска щодо російсько-української війни підірвали довіру багатьох католиків до Ватикану. Тому сценарій, який показаний у серіалі Паоло Соррентіно – "Молодий Папа", цілком можливий. За даними букмекерських контор bеtu та оlbg, найвищі шанси саме в Держсекретаря Ватикану П’єтро Пароліні, а також в "азійського Франциска" кардинала Луїса Антоніо Тагле. Власне, що шанси на обрання неєвропейця досить великі, адже Франциск сам був першим Папою з Нового Світу, що розширило горизонти церкви. Крім того, Франциск за 12 років понтифікату призначив понад 70% нинішніх кардиналів-виборців. Тому його спадщина, а це акцент на милосерді, екології та діалозі на складні теми — ймовірно, вплине на вибір. Проте консервативне крило може спробувати повернути церкву до традиційних цінностей, підтримавши когось на кшталт Ердо чи Сари.Варто сказати, що смерть Папи Франциска може бути завершенням епохи ліберального реформаторства, що відкриває двері до нових викликів для Католицької церкви. Конклав, який незабаром розпочнеться у Сикстинській капелі, визначить, чи продовжиться його курс, чи церква зверне на інший шлях. У будь-якому разі, у наступні тижні світ затамує подих, чекаючи білого диму над Ватиканом і нового імені, яке увійде в історію. Бо хто б не став наступником, йому доведеться балансувати між традиціями тисячолітньої інституції та вимогами сучасного світу.Нагадаємо, у понеділок, 21 квітня, одразу після Великодня, пішов з життя Папа Римський Франциск. Йому було 88 років. Ще 14 лютого Папу Франциска госпіталізували до лікарні "Джемеллі" через бронхіт, що унеможливив його діяльність. 21 лютого його стан погіршився: виявлено тромбоцитопенію, ниркову недостатність, дихання періодично зупинялося, застосовували кисень і переливання крові. 1 березня Папа переніс бронхоспазм, потребував вентиляції легенів. Після стабілізації стану 2 березня він пережив два епізоди дихальної недостатності. 23 березня Франциска виписали, і він звернувся до публіки. Лікар Серджіо Альф'єрі зазначив, що під час 38-денної боротьби з пневмонією Папа був на межі смерті, але вижив. 20 квітня Великодню месу у Ватикані провели без нього.

Єпископ Рима, глава держави Ватикан, вікарій Христа, Патріарх Заходу, Великий понтифік, Раб рабів Божих — усі ці титули перейдуть іншій людині після смерті 266-го Папи Римського Франциска. Він керував Святим престолом з 2013 року і пішов з життя на наступний день після Великодня, 21 квітня, у віці 88 років.

Який шлях до віри Джей Ді Венса?

Ватикан повідомив про смерть Папи Римського Франциска

У неділю, 20 квітня, Папа Римський Франциск виголосив традиційне великоднє благословення з балкона базиліки Святого Петра. Про це повідомляє СNN. Цей виступ став його найгучнішою появою після тривалої госпіталізації. Попри те, що 88-річний понтифік не очолював основні богослужіння Страсного тижня та Великодня через стан здоров'я, він все ж узяв участь у кількох подіях: зокрема, провів короткий візит до римської в'язниці та побував у базиліці Святого Петра. Франциск провів 38 днів у лікарні з діагнозом подвійна пневмонія. Стан був серйозним - Папа перебував на межі життя і смерті. Через проблеми з диханням він досі не може довго говорити й проходить фізіотерапію для відновлення голосу. Також йому складно піднімати руки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Митрополит Епіфаній привітав українців із Великоднем та подякував захисникам Втім, у Великодню неділю він зміг виголосити благословення Urbі еt Оrbі - звернене "Місту і світу", що містить пропозицію повного відпущення гріхів і може бути виголошене лише Папою. Хоч голос Франциска був слабким, цього разу він з'явився публічно без кисневої носової канюлі. Перед промовою понтифік провів приватну зустріч із віце-президентом США Джей Ді Венсом. Ватикан також оприлюднив текст великоднього послання, в якому Папа закликав до миру та припинення воєнних конфліктів у всьому світі. Прикордонники Волинського загону зустріли Благодатний вогонь. Його першими зустріли прикордонники на "Устилузі". Благодатний вогонь традиційно сходить у Храмі Гробу Господнього в Єрусалимі напередодні святкування Воскресіння Христового. Святиня прибула з Варшави, а охоронці кордону забезпечили швидке та безпечне проходження вогню через держрубіж.

Віцепрезидент США зустрівся з державним секретарем Святого Престолу кардиналом П’єтро Пароліном та міністром закордонних справ архієпископом Полом Галлагером. Під час зустрічі "обмінялися думками" щодо міграційної політики Трампа

Державний секретар Святого Престолу кардинал П'єтро Паролін висловився за підтримку територіальної цілісності України та закликав будувати мир "без нав'язування та зі взаємною повагою".

Еспресо поговорив із директоркою ініціативи Дарією Зарівною про те, як росіяни викрадають дітей і запитав, як можна батькам українських дітей вберегти їх від викрадення та як рятувати, якщо уникнути депортації не вдалося.Росія припинила будь-яке інформування щодо депортованих українських дітейКоли ми говоримо про викрадення українських  дітей, то про які масштаби трагедії йдеться?До повномасштабного вторгнення Україна мала на своїй території 7 млн дітей. За оцінками правозахисних організацій, на тимчасово окупованих територіях залишається близько 1,6 млн дітей. Росія ж заявила про те, що вивезла щонайменше 744 тисячі українських дітей на свою територію, здебільшого з батьками. Проте, ми не можемо ані підтвердити цю інформацію, ані спростувати, бо РФ не надає інформацію Україні, й міжнародним організаціям. А після видачі ордерів МКС на арешт Путіна та Львової-Бєлової, РФ повністю припинила будь-яке публічне інформування щодо депортованих українських дітей. Тому важко сказати, яка кількість дітей загинула, яка була розлучена з батьками після лютого 2022 року. А є ще діти, які народилися після лютого 2022 року. Зважаючи на таку масовість злочину, чи не йдеться про непосильне завдання? Україна може з ним впоратися?Нещодавно ми мали дискусію про зниклих безвісти дітей та досвід Аргентини – мова йде про викрадених дітей за часів диктатури 1976-1983 років. Це близько 500 кейсів, за допомогою ДНК-тестів вдалось ідентифікувати 132 дитини. А в Україні йде мова про сотні тисяч дітей, долі яких нам потрібно зʼясувати. Авжеж, Україні потрібна підтримка. Нові технології пошуку, дані розвідок, розвідувальна співпраця між країнами, залучення найкращих центрів світу з ОSІNТ. Кожна маленька дрібничка, маленька зачіпка може врятувати життя дитині і дати їй майбутнє. Бо цей масштаб злочину РФ такий, з яким світ ще не стикався.Яку кількість конкретних дітей, викрадених Росією вдалося ідентифікувати, а яку – визволити і повернути?Україна офіційно задокументувала щонайменше 19 546 випадків незаконної депортації або примусового переміщення дітей. Реальна цифра – значно більша, але Росія блокує доступ до інформації, що унеможливлює повну оцінку масштабів цього злочину. Завдяки ініціативі Вrіng Кіds Васk UА нам уже вдалося повернути 1269 дітей, 449 за останній рік, 18 дітей – впродовж березня цього року. Як саме Росія викрадає українських дітейОпишіть методи вивезення українських дітей на територію РФМетодів для вивезення українських дітей є багато, дії росіян системні, масштабні,  супроводжуються насильством, примусом чи обманом дітей та їхніх родин. Найстрашніші випадки – коли дитина втрачає батьків через обстріли або розстріли, коли батьки підпадають під переслідування та незаконно увʼязнюються, піддаються насильницьким зникненням. Після цього російські окупаційні сили вивозять дитину до Росії або примусово переміщують її на підконтрольні території. Багато дітей розлучають із родинами під час так званої "фільтрації". Це відбувається, коли сім’я намагається виїхати з окупованої території. На пунктах пропуску дорослих і дітей розділяють: батьків залишають на допити, дітей відправляють далі – іноді до фільтраційних таборів, іноді одразу углиб тимчасово окупованих територій, де й утримують дітей цілими групами у так званих "таборах перевиховання", інтернатах чи медичних закладах. Причиною розлучення дітей з батьками є також нелояльність до окупаційної влади на ТОТ. Якщо батьки відмовляються співпрацювати, оформлювати російські документи, брати участь у так званих виборах  чи віддавати дітей до "таборів відпочинку" – їм погрожують позбавленням батьківських прав щодо всіх дітей. Люди змушені приймати цей жахливий вибір. Росіяни обіцяють, що дитина повернеться за три тижні, але відбувається затримка, а деяких дітей не повернули досі.Часто окупаційна влада забирає дітей у родичів. 17-річний Влад Руденко з Херсонщини та п’ятеро його братів і сестер не ходили під час окупації до школи, бо мати намагалась переховувати їх. Однак коли Влад був сам удома, до нього зі зброєю в руках увірвались російські військові і наказали швидко збирати речі та йти. Його та інших дітей примусово посадили до автобусів та відвезли на територію Криму – у військовий коледж. Лише через кілька місяців мати змогла вийти на звʼязок з сином, дізнатися про місце його перебування та поїхати за ним. Понад тиждень родина проходила фільтрацію, аби мати можливість повернутися додому.Також вивозять з будинків дитини та інтернатів. Лише з Херсонського будинку дитини РФ викрала 48 дітей, багатьох з них уже всиновили російські родини. Чи є якась поведінка родичів на окупованих територіях, що дозволяє мінімізувати ризик викрадення дитини? На жаль, на тимчасово окупованих територіях абсолютно безпечної моделі поведінки, яка гарантувала б захист дитини, не існує. Водночас, ми маємо декілька порад для батьків дітей. В першу чергу, для убезпечення дітей варто виїхати з тимчасово окупованих територій. По-друге, важливо не чекати поки закінчиться термін дії українських документів. Адже відсутність документів ускладнює повернення. Але не унеможливлює – потрібно звернутись до Вrіng Кіds Васk UА або до наших партнерів з Української мережі за права дитини чи Sаvе Ukrаіnе і ми можемо організувати індивідуальний маршрут. Важливо донести інформацію, що Україна не переслідує батьків з дітьми за оформлення документів російського зразка. Україна не визнає ці документи і якщо вони були потрібні для безпеки проживання в окупації – за це не передбачена відповідальність. Також, ми радимо виїхати заздалегідь родинам з дітьми-підлітками, особливо хлопцями, які підлягають військовому обліку та строковій службі в окупаційній армії. У 2025 році кампанія призову буде стосуватися всіх на окупованих територіях. Нагадаємо також, що в Україні до 25 років не передбачена мобілізація, якщо ви чули щось інше – це російська пропаганда.Як РФ тисне психологічно на викрадених дітейЩо розповідають діти про умови утримання на території Росії? Знаю, що їм "промивають мізки" не менше, ніж нашим полоненим. Ви праві, шалена індоктринація РФ щодо українських дітей – дуже згубна для нашого майбутнього покоління. Адже діти, особливо малого віку, не здатні розрізняти брехню від правди, не можуть критично аналізувати інформацію, яку дорослі їм постійно кажуть: в школі, в театрі, в телевізорі і тік-тоці. Українські діти стикаються з російською пропагандою з перших днів окупації. Величезний вплив має заборона говорити українською, навіть у приватному спілкуванні. Їх вчать соромитися і вибачатися за вживання українських слів. Друге – російські стандарти освіти пронизані російськими наративами, російська історія викладається в спотвореному вигляді, в якій України не існувало і водночас вона є одвічним ворогом. Вчителі вчать дітей шанувати "героїв СВО" як "визволителів", а не як вбивць свого українського народу. Дітей регулярно відправляють у так звані "табори перевиховання", змушують носити військову форму, вчити російські гасла, брати участь у парадах, зустрічатися з військовими і ставати голосом і обличчям російської пропаганди. Один із хлопців, Артем, якого вдалося повернути, розповідав, як його забрали з Куп’янська і перевезли до інтернату в Луганській області. Вони з іншими дітьми спали на ліжках без матраців, були голодні, не мали нормального навчання. Але їх змушували щоранку співати гімн Росії, носити військову форму, а замість уроків – брати участь у заходах, де прославляли війну. Ця політика щедро фінансується з федерального бюджету і ставить на меті сформувати мобілізаційний потенціал для російської армії на роки наперед. З якими думками вони повертаються з Росії? У когось – страх, у когось – абсолютна розгубленість. Психологи кажуть про надмірну покірність і готовність виконувати накази дорослих. Але, безумовно, діти повертаються також з надією на зміни. І тому наша робота не завершується на поверненні. Ми також працюємо над їхньою реінтеграцією, надаємо психологічну підтримку, відновлюємо зв’язки з родиною, з Україною й з власною ідентичністю. Як батьки можуть шукати дітей? Чи є якісь механізми? Варто розуміти, що самостійно шукати дітей важче, аніж звертатися до відповідних структур, які займаються поверненням родин на підконтрольні території України. Якщо дитина зникла або її було примусово вивезено без відома дорослих, дуже важливо не зволікати й одразу звертатися по допомогу. Усі контакти є на офіційних сторінках Вrіng Кіds Васk UА, Офісу Омбудсмена, громадських організацій Sаvе Ukrаіnе та "Українська мережа за права дитини".Знаю, що були випадки, коли дітям змінювали імена і прізвища, як тоді можна їх відшукати? Це те, про що я говорила, коли згадувала Херсонський будинок дитини. Коли Росія окупувала Херсон, Маргариті було лише 10 місяців. Вона разом із братиком перебувала в цьому будинку. Російські військові приїхали і розлучили їх, забравши дівчинку до російської родини в Москву, не повідомивши нікого з родичів. Російський депутат змінив їй ім'я, дату народження, і Маргарита Прокопенко стала Мариною Мироновою, дочкою депутата Держдуми Сергія Миронова. Сьогодні ніхто досі не знає, де Маргарита є насправді. За останніми даними, наявними у нас, її брата було переміщено до окупованого Криму, а далі - невідомість. Таких випадків – тисячі. Ми не знаємо, в якому регіоні Росії перебувають наші діти, у яких родинах, під якими іменами. РФ зробила усе, щоб змінити власне законодавство й спростити процес надання викраденим дітям російського громадянства без згоди батьків чи законних представників, а також уможливити "усиновлення" українських дітей, хоча це – грубе порушення міжнародного права. Які ще труднощі виникають при пошуку викрадених дітей у РФ? Які основні труднощі виникають у процесі повернення дітей? Є, наприклад, психологічна складова. Російська пропаганда переконує дітей, що Україна їх покинула, що Росія – їхній дім, що ніхто за ними не прийде. Коли дитина чує це щодня, ця брехня так чи інакше починає здаватися правдою. Діти – це не тема для компромісівЯкі подальші кроки та перспективи у вашій роботі? Як можна посилити міжнародний тиск на РФ? Які юридичні та дипломатичні механізми слід активізувати? Міжнародна спільнота – це критично важлива сила, яка допомагає нам повертати українських дітей додому та чинити тиск на РФ. Сьогодні 41 країна вже приєдналася до Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, яку Україна співочолює разом із Канадою. Це дипломатичний майданчик, що дозволяє об’єднувати зусилля, посилювати тиск на Росію та будувати нові механізми співпраці. Коаліція також долучається до підтримки реінтеграційних проєктів. До слова, деякі держави відіграють ключову роль у медіації — зокрема, Катар, Ватикан і Південна Африка. Також діє Міжнародна експертна група Вrіng Кіds Васk UА. Окремо потрібно використовувати такі засоби, як санкції, міжнародна ізоляція, юридичні рішення – все це має змушувати РФ зупинити практику викрадення дітей та почати співпрацю в питанні їх повернення. Зараз ведеться багато розмов про умови, на яких може бути укладена мирна угода між Україною та Росією. Що буде з питанням депортованих дітей в цій ситуації? Позиція України абсолютно чітка: питання депортованих і примусово переміщених дітей не може бути предметом політичного торгу. Це – гуманітарний пріоритет, який має вирішуватися окремим треком, і тільки так. Ми не можемо говорити про жодну справедливу чи стійку мирну угоду, доки українські діти залишаються під контролем Росії. Під час останніх міжнародних переговорів, зокрема в Саудівській Аравії у березні 2025 року, українська делегація чітко позначила це питання, як одну з ключових умов навіть для потенційного припинення вогню. Це також прозвучало в розмові президентів Зеленського та Трампа – ми не дозволимо, щоб питання дітей зникло з порядку денного. Бо діти – це не тема для компромісів.

Антоніо Ґауді, якого називають "Божим архітектором", є творцем одних з найвідоміших релігійних та світських споруд. Його творіння в Барселоні приваблюють тисячі туристів, а зокрема неймовірна Саґрада Фамілія – Храм Святого Сімейства. Повний текст новини

У Велику Суботу Папа доручив провести службу кардиналу Джованні Баттіста Ре. А недільну ранкову Святу Месу на площі Святого Петра проведе кардинал Анджело Комастрі.

Ватикан розпочав процес, який може призвести до того, що каталонський архітектор Антоніо Ґауді буде проголошений святим, пише відділ новин ВВС. NV публікує матеріал у межах інформаційного партнерства.

Основним документом, який доводить необхідність зарахувати Ґауді до святих, стала біографія архітектора

Ватикан розпочав процес, який може призвести до того, що каталонський архітектор Антоніо Ґауді буде проголошений святим.

Про це повідомляє Тhе Guаrdіаn.14 квітня Ватикан оголосив, що Папа Франциск визнав "героїчні чесноти" каталонського та іспанського архітектора, одного з найяскравіших представників стилів ар-нуво та модерн, автора храму Святого Сімейства у Барселоні Антоніо Гауді.Ця заява є одним з перших кроків у довгому і складному процесі зарахування Гауді до лику святих. Архітектор, що стоїть за низкою найвизначніших туристичних пам'яток Барселони, має бути зарахований до лику святих, перш ніж перейде до останнього етапу канонізації.Шанувальники Гауді закликали зарахувати його до лику святих понад три десятиліття. Вони наголошували на тому, що фантастичні шпилі та складна кам'яна кладка Саґрада Фамілія переконали деяких навернутися в католицизм.Церква почала розглядати це прохання на початку 2000-х років.Будівництво храму Святого Сімейства почалося 1882 року. Понад 140 років Саґрада Фамілія залишається найбільшою незакінченою римсько-католицькою церквою у світі, попри те, що Гауді присвятив цьому проєкту останні 12 років свого життя.Папа Бенедикт ХVІ освятив її у 2010 році. Він похвалив "геній Антоніо Гауді у перетворенні цієї церкви на хвалу Богові з каменю".Роки потому було оголошено, що базиліка буде завершена у 2026 році. Дата збігається зі століттям від дня смерті Гауді. Однак наразі дату завершення відклали на невизначений термін після того, як пандемія зупинила будівництво та скоротила доходи від туризму, які фінансували роботи. 

Ватикан надає Україні чотири автомобілі швидкої допомоги.

Про це повідомляє Vаtісаn Nеws.Згідно з повідомленням Краєвський привіз чотири карети швидкої допомоги з гербом держави-міста Ватикан в Україну за допомогою трьох водіїв.Зазначається, що автомобілі "повністю оснащені медичним обладнанням, необхідним для порятунку життя"."Місія ватиканського ієрарха – не лише доставити автомобілі, а й підтримати людей, які страждають від війни, молитися разом із ними, стати уособленням близькості та солідарності Папи Франциска", - йдеться у повідомленні.Зазначається, що автомобілі швидкої допомоги призначені для зон бойових дій. Однак у Ватикані не уточнили, куди саме їх відправлять.Госпіталізація Папи Римського: що відомо14 лютого Папу Римського Франциска поклали до римської лікарні "Джемеллі" через бронхіт після того, як понтифік ледве зміг говорити під час однієї зі своїх зустрічей уранці. Він пропустить кілька запланованих публічних заходів протягом наступних трьох днів.17 лютого пресслужба Святого Престолу повідомила, що папі Франциску довелось залишитись у лікарні через ускладнення, пов'язані з респіраторною інфекцією. На 18 лютого Папа Римський перебував у складному стані, оскільки в нього розвинулася двостороння пневмонія.21 лютого стан Папи Франциска різко загострився. Протягом дня у нього зупинялося дихання. Його під'єднували до кисневого балона та робили переливання крові, оскільки у глави Римсько-католицької церкви було виявлено тромбоцитопенію. Згодом стало відомо, що критичний стан здоров'я 88-річного Папи Франциска продовжує погіршуватися. У нього не минули симптоми тромбоцитопенії, а також у понтифіка виявили ниркову недостатність.25 лютого пресслужба Святого Престолу повідомила, що Папа Франциск добре відпочив протягом ночі, втім лікарі висловлювали стримані прогнози, зважаючи "на складність клінічної картини". 1 березня стало відомо, що Папа Франциск пережив напад ізольованого бронхоспазму і потребував неінвазивної вентиляції легенів.Згодом стало відомо, що стан здоров'я Папи стабілізувався.  Наступного дня він переніс два епізоди гострої дихальної недостатності. Вже 5 березня пресслужба Святого Престолу повідомила, що Папа Франциск  брав участь у робочих заходах. Його стан був стабільним, нових респіраторних епізодів не фіксували.16 березня пресслужба Папи Римського Франциска опублікувала його фотографію вперше від моменту потрапляння до лікарні на початку лютого. 23 березня Папу Римського Франциска виписали з лікарні. Того ж дня Святійший Отець уперше після госпіталізації звернувся до публіки з вікна лікарні.  А 6 квітня Папа Франциск уперше після госпіталізації з'явився на площі Святого Петра у Римі.

Пресслужба Святого Престолу повідомила, що стан понтифіка покращується

Надзвичайний та повноважний посол України при Святому Престолі та Суверенному Мальтійському Ордені Андрій Юраш отримав папський орден Пія ІХ. Про це у себе на Фейсбук-сторінці написала Діана Юраш. Відзнаку вручив архиєпископ Едгар Пенья Пара в Апостольському палаці у...

"Конклав" є наступним фільмом Едварда Бергера після воєнної драми "На Західному фронті без змін", відзначеної чотирма "Оскарами". "Конклав", номінований у восьми категоріях, отримав статуетку за "Найкращий адаптований сценарій". Світова прем'єра фільму, який є екранізацією однойменного роману Роберта Гарріса, відбулась 30 серпня 2024 року на кінофестивалі у Тельюрайді. Дія картини розгортається протягом 72 годин у Ватикані. Кардинали з усього світу збираються на конклав через смерть Папи Римського від серцевого нападу. Процесом керує декан Колегії кардиналів Томас Лоуренс (Рейф Файнс). Окрім нього, найімовірніші претенденти на Святий престол - ліберал Альдо Белліні (Стенлі Туччі), реакціонер-расист Гоффредо Тедеско (Серджо Кастеллітто), ймовірний корупціонер Джозеф Тремблей (Джон Літгоу) та соціальний консерватор Джошуа Адеємі (Лусіан Мсаматі). Довкола цих кандидатур спалахує низка скандалів. Майже в кожного знаходять скелети в шафі. Історія завершується у вельми несподіваний спосіб. Едвард Бергер створив захопливе поєднання політичної драми й детективного трилера. В рамках промо-кампанії "Конклаву" відбулася прес-конференція знімальної групи фільму. Пропонуємо вам найцікавіші фрагменти розмови. Едварде, що вас зацікавило в цій церковній історії? На що ви спиралися? Едвард Бергер: Ми знаємо про конклав дуже мало, це найтаємничіші вибори одного з найважливіших духовних лідерів у світі. Тож опинитися за зачиненими дверима було дуже цікаво. Ми залучили релігійних радників. Чудовий вчитель релігії, богослов, розповідав про ці вибори, скеровував нас. Роберт Гарріс і Пітер Строган провели для своїх книг і сценарію чимало досліджень. Тож ми мали силу-силенну матеріалу. А як щодо вас, Ізабелло? Ізабелла Росселліні: Я виросла в Римі і була, можливо, трохи більше знайома, ніж дехто, з виглядом Сікстинської капели, ритуалом, владою і повагою до таємниці. Я ходила до монастирської школи, тож знала, що монахині не розмовляють, вони дуже суворі, знають, як надати собі ваги. Рейф Файнс: Досить багато відомо про систему голосування у Ватикані. Але ніхто не знає, що відбувається в резиденції Каса Санта-Марта, де зупиняються кардинали. Так що все це спекуляції, припущення. Я ходив до католицької початкової школи у Британії та католицької школи для хлопчиків в Ірландії, знав про чоловічу ієрархічну структуру католицької церкви, тож відчував, що в деяких аспектах маю щось на кшталт точки опори. Едвард Бергер: Пам'ятаю, коли ми вперше пішли до побудованої декораторами Сікстинської капели. Всі сіли на свої місця, і це було чудове відчуття благоговіння. Стенлі, у вас зараз найважче завдання, тому що ви після всіх. То що це було для вас? Стенлі Туччі: Я вихований католиком, але в цій вірі мені бракувало логіки. Тож для мене це наче повторення вже сказаного. Є певна кількість досліджень, але зрештою ви повинні покладатися на сценарій. Як сказав Джон: все гарно підігнано під нас, тож нам лишалося тільки грати свої ролі. І ще одна річ: під всією міфологією та величчю - і це показує фільм - вони просто люди. Що трохи лякає. Джон Літгоу: Там були чудові сцени в кафетерії, який нічим не відрізнявся від шкільної їдальні. Всі об'єдналися у групи і перешіптувалися, переходячи від столика до столика. Навіть мікроавтобуси і ксерокс відіграють значущу роль. Наскільки важливим для вас був такий рівень деталізації? Едвард Бергер: Це одна з найцікавіших речей для мене: герой Рейфа не справляється з ксероксом, а Ізабелла йому допомагає. Папа опинився в пластиковому мішку для трупів, як і всі ми колись опинимося. А кардиналам заборонено користуватися телефонами, вони хочуть палити. Ми дивимось на цих людей і думаємо: "О, вони, мабуть, святі". Ні, вони чоловіки. І ми хотіли спустити їх на землю, показати їх такими, як усі ми, з усіма слабкостями. Вони грішитимуть, плакатимуть, робитимуть помилки. Для цього й контраст між архаїкою Сікстинської капели і мобільним телефоном. У вас величезна спільнота кардиналів. Змалювати кожного з них конкретно - великий виклик. І все ж ви це зробили. Скільки роботи пішло на те, щоб досягти правильного балансу? Едвард Бергер: Візуально мені подобається не йти в одному напрямку. Якщо ви погуглите "Каса Санта-Марта", то побачите, що вона виглядає досить стримано. Тож ми її трохи причепурили. Те аме стосується і акторського складу. Ви берете енергію один від одного, тому що ви різні. І доповнюєте один одного. Кожен має свою манеру говорити, привносить свої особливості, і це все в ідеалі складається в пазл, який мають побачити глядачі. Рейфе, а що ви думаєте про цей досвід спільної роботи? Рейф Файнс: Це одна з тих речей, яку неможливо спланувати - енергія між акторами. Я відчув, як казав Джон, що ми згуртувалися, це дуже гарне відчуття між нами просто в кімнаті. Коли ми читали сценарій, то зібралися на "Чінечітті", і я пам'ятаю це чудове, органічне відчуття колективу. І воно збереглося протягом усього процесу зйомок. Едвард є чудовим провідником такого духу. Стенлі Туччі: Коли у вас є режисер, який цінує акторів і довіряє їм, то у вас є свобода для гри, і кожен дубль може бути різним. Але те, що робить Едварда особливим - так, він багато дозволяє, але також має неймовірну впевненість, ясність бачення, що помітно і у фільмі. Це не просто, типу, "а тепер давайте знімемо цього хлопця крупним планом". Це виглядає так, ніби все дуже продумано, і в межах цих кадрів дозволено таку широту, і саме тому фільм працює так добре. Не кожен режисер такий. Ізабелло, ваша героїня, сестра Агнес, протягом більшої частини фільму зберігає спокійну рішучість. Як ви працювали над цією персонажкою? Ізабелла Росселліні: Я ходила до католицької школи, тому знаю, що існувала специфічна ієрархія. Але жінки не були покірними. Мовчазні, але не покірні. Це для мене дуже зрозуміло. Пам'ятаю один з перших днів: широкий кадр, і в ньому йшли монахині і кардинали. Ми були як олія і оцет, ніколи не змішувалися. Йшли швидко, тому що нам потрібно було прибрати і приготувати, а кардинали розмовляли один з одним. Ці точки рухалися по-різному, і ви одразу розуміли роль кожної. Це схоже на хореографію. Я розуміла, що повинна бути тінню. Але тіні завжди присутні. Едварде, чим для вас є сестра Агнес? Едвард Бергер: Ізабелла - це, по суті, єдина жіноча присутність у фільмі протягом тривалого часу. Вона там для того, щоб організувати, переконатися, що кардинали мають усе для голосування. Але під час нашої першої зум-зустрічі я сказав: "Ця роль переважно мовчазна. Але не сприймайте її як маленьку, це центральна роль. Вона наче берегиня всіх цих хлопців, і вона за всім спостерігає. І я збираюся це зняти". Тож було багато великих планів. Персонаж Рейфа любить стояти в другому ряду. А персонаж Ізабелли відсунутий на двадцять сьомий ряд. Вона дійсно спостерігає ззаду. Але я зосередився на тому, що, поки всі ці чоловіки будують плани, треба дивитися, як вона спостерігає за ними. І в неї є сцена, яка наче гальванізує всіх у ключовий момент. Я цього не усвідомлював, ніколи не знаєш, доки не покажеш фільм глядачам. Ізабелла робить одну річ у фільмі, і всі починають аплодувати, тому що вона озвучує думки глядачів. І всі кажуть: "О, нарешті". Рейфе, у вашого героя теж нестандартне становище: перед ним кімната, повна людей, які так чи інакше змагаються за цю роботу, а Лоуренс ні. Яким ви його побачили? Рейф Файнс: Досить рано стає зрозуміло, що він не хоче бути менеджером або деканом, що він розглядав можливість покинути Ватикан, і, можливо, продовжити чернече життя. Його поставили на цю посаду, проте він не з тих, хто насолоджується відповідальністю. Але він є людиною чесною і йде вперед з обов'язком, який на нього покладено. Він слухач, він не хоче скандалів. Він прагне все вирішити спокійно, однак ці речі приходять до нього. Але я думаю, що він хороша людина. В церковних історіях завжди є ті, хто переступає через себе. Я думаю, що у всіх церквах є люди, які, незалежно від того, що ми думаємо про їхню віру, насправді йдуть духовним шляхом. Я зустрічав деяких кардиналів, і я вважаю, що вони є людьми глибокої духовності. І, звичайно, є ті, хто падає. Як казав Стенлі, вони люди. І я думаю, що Лоуренс має певну мудрість, кажучи, що ми грішні. Ніхто з нас не святий. Я хотів би запитати інших кандидатів на Папський престол: як ви бачите кожного з них, адже вони всі такі різні? Джон Літгоу: Я думаю, що кожен з нас мав конфлікт між вірою та амбіціями. Люди хочуть цього, знаючи, що це гріх - хотіти цього занадто сильно. Насправді, фільм, власне, і розповідає про це. Рейф був нашим центром тяжіння. Він неймовірний партнер. Він грає персонажа, який слухає, і в цьому його велика сила. Лусіан Мсаматі: Це гра чоловіків, які відчувають запах власної міфології. Думаю, що не можна бути так близько до трону і не відчути його смак. І, безумовно, мій персонаж бачить себе там, він починає вірити, що його сходження - це формальність. Було весело погратися з тим фактом, що він людина, він серед тих, хто його добре знає. Є старий єврейський вислів: "Якщо хочеш пізнати людину, дай їй владу". Як ви знайшли Карлоса Дьєца? Це надзвичайна робота для дебютанта. Едвард Бергер: Карлос - актор з Мексики, який зараз живе у Ванкувері. Ми шукали виконавця ролі Бенітеса по всьому світу. Я хотів когось, хто доповнював би чудовий акторський склад, але водночас був би справді новим, свіжим, щоб глядачі бачили, як він приходить, і думали: "О, хто це?". Ви відкриваєте для себе когось, хочете познайомитися з ним ближче. Він також дуже відходить на задній план, щоб потім раптом змінити хід подій. Лусіан Мсаматі: Це ДНК фільму, ДНК дивовижних артистів. Я не думаю, що ми могли б зробити фільм, не запросивши Карлоса. Це завжди подарунок - відкрити для себе диво того, що ти робиш, очима іншого. Коли сидиш у цій освяченій, піднесеній, прекрасній бульбашці, так захопливо наново відкрити для себе магію, таємницю, радість. Він був чудовим товаришем у грі. Едвард Бергер: Багато чого починається з виконавця головної ролі. І його дуже часто недооцінюють. Ця людина створює на знімальному майданчику енергійний, щедрий дух. Я б сказав, що ви могли б знімати Рейфа, навіть коли він не в кадрі, і це було б так само чудово. Тому що коли Карлос грає з Рейфом, і камера спрямована на Карлоса, то Ральф усе одно віддає камері все. Це надихає, і тоді кожен хоче віддати це також. Це, в деякому роді, дух, в який вступив Карлос. Дух щедрості і допомоги один одному.