Search trend "Богдан бенюк"

Український актор Богдан Бенюк поділився порадою, як зробити так, щоб діти говорили українською мовою і відчували гордість за країну. Для цього потрібен прут і фізичний вплив.

Бенюк наголосив на важливості виховання патріотизму у молоді

Народний артист України Богдан Бенюк вперше висловився щодо звинувачень у сексуальних домаганнях проти викладачів КНУТКіТ імені Карпенка-Карого. Він заступився за своїх колег та публічно пояснив свою позицію. Повний текст новини

Зірка "Кварталу 95" Ігор Ласточкін, який у лютому цього року долучився до лав ЗСУ, вперше за довгий час вийшов на зв'язок. У своєму Іnstаgrаm чоловік поширив відео, яке зняв з блогером Володимиром Черняком. Останній запитав, де військовий служить. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Артур Логай, який має бронь від мобілізації, готовий піти на фронт. Але є умова "У "93 кварталі "Холодний яр". На Донбасі", - коротко відповів Ласточкін. Український актор 67-річний Богдан Бенюк заявив про бажання долучитися до лав ЗСУ. Чоловік пояснив, що планує звільнитися з театру.

138 років від дня народження представника Розстріляного відродження, режисера Леся Курбаса, виповнилося 25 лютого. 7 березня в Київському драматичному театрі на Подолі відбулася прем'єра вистави "Як стихне шуру-буря зла", присвяченої фундатору модерного українського театру. П'єсу написав і поставив американський драматург і режисер Річард Нельсон. Цьогоріч він удруге приїхав в Україну. Минулого травня поставив у Театрі на Подолі "Тускульські бесіди" 2008 року написання про вбивство давньоримського диктатора Юлія Цезаря. Дія "Як стихне шуру-буря зла" розгортається 5 вересня 1920 року в селищі під Києвом, куди трупа Леся Курбаса виїхала з гастролями з охопленої війною столиці. Чотири акторки, піаністка та хореографиня залишаються з дітьми, доки режисер та інша частина колективу відвідують виставу місцевого театру, поставлену на честь їхнього приїзду. Під час вечері жінки обговорюють роботу над "Макбетом", перебуваючи в невизначеності та страху за життя своїх близьких, за сюжетом. Найближчі покази вистави відбудуться 19 березня, а також 5, 6 та 24 квітня. Напередодні прем'єри Річард Нельсон відповів на кілька запитань редактора "Країни" Торік на майстеркласі в Театрі на Подолі ви сказали: "П'єси про вашу країну поки що не планую, але не здивуюся, якщо певні елементи записів знайдуть своє місце в моїх наступних творах". Чи стало для вас несподіванкою створення цілої вистави про Україну та чим вас зацікавив Лесь Курбас? &еnsр;Як видно з вашого запитання, я вже тоді думав про таку п'єсу. Уперше зацікавила ця постать, коли мене привели до столичного Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, де побачив виставку про Леся Курбаса. Там була афіша його постановки "Макбета" в Білій Церкві 1920 року. Гід пояснив, що це була перша постановка будь-якої шекспірівської п'єси українською мовою (на торішньому київському майстеркласі Річард Нельсон назвав Вільяма Шекспіра своїм улюбленим драматургом і додав, що влітку 2023-го перечитав усі його п'єси поспіль у порядку написання. Країна). Уперше почув ім'я Леся Курбаса лише за тиждень до того під час розмови з акторами. В Америці він невідомий. Приблизно місяць обдумував, чи хочу цим займатися, а потім іще два досліджував тему. Після цього кілька місяців писав. Щодо постановки, то виділив десь місяць на підготовку, а потім два на репетиції. Чи було складніше працювати з українською темою? &еnsр;Не складніше в сенсі історичного контексту, адже часто працював із такими темами. Але писати про Україну для України, будучи американцем, це був для мене виклик. Сподіваюся, цей проєкт буде сприйнятий як вияв мого захоплення українською культурою, яку продовжую вивчати. Ви досліджували інформацію про Леся Курбаса з джерел різними мовами. Що саме читали та який текст найбільше допоміг уявити майбутню п'єсу? &еnsр;Намагався прочитати все, що є про Курбаса англійською. А потім те, що зміг знайти українською в інтернеті або в РDF-форматі, перекладав через DеерL. Було багато праць, які допомогли. Ось кілька: "Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років" Ірини Макарик, "Модернізм у Києві", відредагована Іриною Макарик і Вірляною Ткач, есей Михайла Москаленка "Трагедія Леся Курбаса". Що найважливіше ви зрозуміли про режисера й хотіли передати у своїй виставі? &еnsр;Курбас не є персонажем моєї п'єси, в ній лише шість молодих жінок чотири акторки, піаністка та хореографка. Я з'ясував, що про нього як людину написано небагато. Переважно про творчість, теорії та практики, вплив. У пролозі п'єси є фраза: "Курбас любив казати, що в театрі немає ні ідеології, ні повчань є лише сам театр". Це те, що намагаюся передати в усіх своїх роботах. Інколи цитую самого Курбаса, але не так, як Цицерона в "Тускульських бесідах", не з його праць, а з листів або спогадів інших людей про нього. Чому обрали саме такий формат оповіді: одна локація, один вечір, фокус на діалогах? &еnsр;Підзаголовок п'єси "Розмови після вистави "Макбет" в українському селі 5 вересня 1920 року". Ми знаємо, що в цей час Курбас зі своєю трупою виступав у селах, граючи зокрема "Макбета". Це також день перед першою річницею його весілля з Валентиною Чистяковою, яка є тут однією з героїнь. Писати про Україну для України, будучи американцем, це був для мене виклик Як і "Тускульські бесіди" та більшість моїх останніх робіт, ця п'єса серія розмов. А справжні розмови часто відбуваються під час інших справ. Тому героїні говорять, готуючи вечерю, вечеряючи та репетируючи танці з "Макбета". Ви казали, що всі ваші історичні п'єси про сьогодення. Що про наш час говорить вистава "Як стихне шуру-буря зла" й чому її назвою стала цитата з "Макбета"? &еnsр;Коли я надіслав текст панові Бенюку (актор Богдан Бенюк директор художній керівник Театру на Подолі. Країна), сказав, що для мене важливо те, що це п'єса про шістьох жінок, які ставлять виставу посеред війни. А виконують її шість жінок, які ставлять цю виставу посеред війни. Моя ідея провести тонку паралель між обставинами, в яких творив Курбас, та українцями, що нині так само продовжують створювати мистецтво в розпал великої війни. Щодо назви, то вона означає: "Коли цей безлад вщухне". Не закінчиться, просто стихне. Адже нічого не вирішено та не завершено. Які ваші подальші творчі плани? &еnsр;Я мав довгу кар'єру в театрі. Працював в Америці та Європі, зокрема в Англії та Франції. Тож у мене є потенційні проєкти всюди. Деякі втіляться, деякі ні. Чи дивилися вистави в Україні за час свого другого перебування тут і чи склалося у вас загальне враження про український театр? &еnsр;Торік бачив кілька вистав у Театрі на Подолі, цього разу не дивився нічого. Робота над новою виставою це виснажливо, адже я не лише драматург, а й режисер. "Тускульські бесіди" були давнішим твором, тож там було інакше. Нині мав залишатися зосередженим на своїй п'єсі. Друзям розповідаю, яку талановиту групу акторів знайшов, можна сказати, нову сім'ю. Щедру, відкриту й готову спробувати те, що я пропоную. Це зворушливо та підбадьорює. Ваші п'єси, принаймні якщо судити за "Тускульськими бесідами", можна назвати не лише історичними та психологічними, а й політичними. Що думаєте про Дональда Трампа? &еnsр;Мені соромно й ніяково за поведінку та риторику Трампа. Він не представляє країну, яку я люблю. У світі, в якому я живу, а це театр, не знаю нікого, хто за нього голосував би. Мої колеги підтримують Україну та засуджують Росію. Без вагань та однозначно. "Це історія про диктатора й тих, хто дозволив йому стати таким" цими словами ви описували "Тускульські бесіди". Контекст появи тієї п'єси пояснювали тим, що "тоді у Сполучених Штатах Америки був такий настрій, що захотілося дослідити одного з найвідоміших диктаторів". Що ви мали на увазі та який у вас настрій тепер? &еnsр;"Тускульські бесіди" я написав у темний час сучасної американської історії нашого вторгнення в Ірак, спричиненого брехнею. Щодо теперішнього часу: торік постановку цієї п'єси в Театрі на Подолі зафільмували. За тиждень після обрання Трампа фільм показали з англійськими субтитрами в Громадському театрі Нью-Йорка для майже 300 осіб. Це був великий успіх. Прийшло багато моїх акторів, і вони були вражені вашими виконавцями. Я був глибоко зворушений, радий і гордий, як, упевнений, був би й увесь Театр на Подолі. Жінка поруч зі мною проплакала половину показу. Для багатьох у тій аудиторії це було про Трампа.

З 20 лютого Прокат фільму "Безвихідь", режисер Тарас Костанчук Люди ховаються від обстрілів у підвалі багатоповерхівки в Чернігові в перші дні повномасштабного вторгнення. Після вибуху вхід завалює і вони залишаються в замкненому просторі на сім діб. Герої починають конфліктувати під тиском страху та невизначеності, хто їх знайде - Збройні сили України чи росіяни. Такий сюжет драми "Безвихідь". Її зняв режисер-дебютант Тарас Костанчук. Він - колишній командир штурмової групи добровольчого батальйону "Донбас", чия історія лягла в основу фільму "Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас". Головні ролі зіграли Ірма Вітовська, Богдан Бенюк, Олег Драч та інші. Стрічку знімали дев'ять днів у підвалі 5 на 5 метрів. Актори імпровізували в межах заданої сюжетної лінії. - Ідея виникла внаслідок почутого від близьких людей, які пережили жахіття лютого-березня 2022 року, сидячи в підвалах під безперервними обстрілами російських окупантів, - каже Тарас Костанчук. - У такій ситуації опинилися десятки тисяч мирних жителів прифронтових міст. Хотілося показати, наскільки українці різні, а водночас що їх об'єднує. Вони різні за соціальним статусом, вихованням, освітою, походженням і життєвим досвідом. Але однакові у прагненні бути вільними та незалежними. У критичний момент, у найстрашніші хвилини готові піднятися, ризикуючи власним життям, заради майбутнього своєї країни. 1 березня Презентація альбому Вікторії Вітренко Lіmbо - Це 100 хвилин музики - складна, вимоглива програма для голосу та фортепіано, в якій кожен звук і пауза мають свою вагу. Це подорож через стан невизначеності, - говорить виконавиця сучасної академічної музики Вікторія Вітренко про свій сольний альбом Lіmbо. Містить вокальні цикли композиторів Алли Загайкевич, Агати Зубель, Свена-Інго Коха, Їн Ван і Максима Шалигіна. Твори зосереджуються на станах очікування, ізоляції, перебування між світами тощо. Платівка вийшла цього лютого на лейблі експериментальної музики Кyіv Dіsраtсh. - Майже вся музика була написана 2021 року. Присвячена моїй подрузі та колезі Марії Колесниковій - флейтистці, активістці та політичній ув'язненій у Білорусі, - продовжує вокалістка. - У Lіmbо йду проміжними фізичними та емоційними станами і намагаюся перекладати їх за допомогою різноманітних вокальних технік, зокрема розширених. Тембрально темні пісні Зубель співаються із закритим ротом - так, ніби голос ще треба вхопити. У Загайкевич легкий шепіт раптом переходить у народний спів. У макабричних піснях Коха - естетика бельканто і шансону. У Шалигіна - відстороненість і безтілесність голосу, який поступово розчиняється в ефірі. Протягом лютого співачка презентувала альбом у форматі перформативних лекцій у Львові, Харкові, Одесі та Дніпрі. Під час концерту в Києві так само співатиме, акомпануватиме собі на фортепіано та розповідатиме про структуру творів і специфіку вокальних технік. 18:00, Київ, простір Vеrе Мusіс Нub, вул. Малопідвальна, 21/8 З 6 березня Прокат фільму "Порцелянова війна", режисери Слава Леонтьєв і Брендан Белломо - Україна - як порцеляна, що її легко пошкодити, проте неможливо знищити, - каже художник Слава Леонтьєв. Він став одним із героїв документального фільму "Порцелянова війна" спільного виробництва України, США та Австралії. Свою дебютну стрічку зняв разом з американським режисером Бренданом Белломо. За сюжетом, після початку повномасштабного вторгнення харківський художник-кераміст і військовий інструктор Слава Леонтьєв разом із дружиною Анею Стасенко залишаються в рідному місті та продовжують створювати вироби з порцеляни. Серед руїн вони знаходять красу у природі та мистецьких практиках. А зображення на їхніх статуетках "оживають" у кадрі завдяки анімації. - Ми звичайні люди у надзвичайній ситуації. Історії, що ми їх розповідаємо через мистецтво, - теж наш спротив, - продовжує Слава Леонтьєв. - Це кіно - про наше життя, творчість і боротьбу. Світова прем'єра відбулася торік на кінофестивалі "Санденс" у США, де фільм отримав гран-прі журі конкурсу американської документалістики. Загалом стрічка має майже 50 відзнак на міжнародних фестивалях і преміях, а також номінацію на цьогорічний "Оскар". 7, 8, 9, 19 березня Прем'єра вистави "Як стихне шуру-буря зла", режисер Річард Нельсон Виставу про Леся Курбаса готує американський режисер і драматург Річард Нельсон. Це його друга постановка в Україні після "Тускульських бесід" у столичному Театрі на Подолі минулого травня. Під час перебуванні в Києві Річард Нельсон зацікавився постаттю засновника українського модерного театру, дослідив інформацію про нього та за кілька місяців написав п'єсу. Дія розгортається 5 вересня 1920 року в селищі під Києвом, куди трупа Леся Курбаса виїхала з гастролями з охопленої війною столиці. Чотири акторки, піаністка та хореографиня залишаються з дітьми, поки режисер та інша частина колективу відвідують місцевий театр. Під час вечері жінки обговорюють роботу над "Макбетом", перебуваючи в невизначеності та страху за життя своїх близьких, за сюжетом. - Ідея - провести тонку паралель між обставинами, в яких творив Курбас, та українцями, що нині так само продовжують створювати мистецтво у розпал великої війни, - говорить Річард Нельсон. - Моя вистава про акторок, які репетирують постановку під час воєнних дій. Акторки, що гратимуть цю виставу, також репетирують її, перебуваючи у воєнному Києві, але водночас відчуваючи потребу та радість бути разом і створювати театр. 7, 19 березня о 18:00, 8, 9 березня о 14:00, Київ, Київський драматичний театр на Подолі, Андріївський узвіз, 20Б 9 березня Концерт "Ше.Пісня 2025" - Багато друзів мене питає: "А чому ви не проводите фестиваль Тараса Шевченка "Ше.Fеst" у Києві? Адже до Моринців не всі можуть доїхати, а хочеться потрапити на сучасну, молодіжну шевченківську подію", - каже режисерка та співведуча концерту "Ше.Пісня 2025" Єлизавета Бойко. - Відповідаю просто: приходьте на "Ше.Пісню". Це велика частина фестивалю, де ми відкриваємо молодих талантів і відбираємо найкращих виконавців на "Ше.Fеst". Це можливість відсвяткувати День народження Тараса Шевченка в колі однодумців і відчути енергетику єднання в залі. Це захід, на який хочеться вдягнути найкращу вишиванку чи стилізовану етносукню, прийти в затишну локацію та насолодитися якісним українським контентом. Національний президентський оркестр під керуванням диригента Максима Гусака разом із вокальним дуетом "Тельнюк: Сестри" виконають твори з проєкту "Наш Шевченко". Фіналісти конкурсу "Ше.Пісня" представлять власні композиції на слова поета. А запрошені актори прочитають його вірші. 18:00, Київ, Київська опера, вул. Межигірська, 2 9, 31 березня Вистава "Сойка", режисер Слава Жила - Я декілька років тому потрапив до психоаналітика. Знання про людську природу, які здобув у цьому процесі, лягли в основу режисури вистави, - говорить режисер Слава Жила, який створив постановку за твором Івана Франка "Сойчине крило". Називає її сеансом психоаналізу. Прем'єра відбулася цього лютого. За сюжетом, 40-річний самотній працівник бюро отримує лист від колишньої коханої. У тексті вона згадує історію їхнього знайомства та розлуки. - Іван Франко написав дуже поетичну новелу, але насправді тут відбувається справжня внутрішня битва з демонами. Твір максимально психологічний і містичний, - продовжує Слава Жила. - На сцені - двоє бідолашних створінь зі своїми святощами та прикрощами. Вони зустрінуться, щоб переповісти історію своїх поневірянь у пошуках одне одного. У мене на носі вік Хоми - головного героя. Саме жага до життя або криза середнього віку привела мене до театру "Актор" з ідеєю поставити цю виставу. На створення сценографії надихнула Яйої Кусама - японська художниця, яка регулярно проходить лікування у психіатричній клініці. Не шукайте у нас приземленості чи буквальності. Дія відбувається у підсвідомості героя, а ми лише намагалися раціоналізувати мотивацію вчинків. 19:00, Київ, Київський театр "Актор", вул. Велика Житомирська, 40 15, 16 березня Прем'єра вистави "Король Лір", режисер Дмитро Захоженко Історія про жорстоку реальність, яка приходить на зміну солодким ілюзіям, і про неусвідомлений вибір, що стає точкою неповернення. Так у столичному Театрі на лівому березі описують виставу "Король Лір". П'єсу Вільяма Шекспіра ставлять у перекладі Юрія Андруховича. Король Лір вирішує поділити Британію між трьома доньками. Для цього влаштовує конкурс: чим сильніше кожна висловить свою любов, тим кращу частину володінь отримає від батька. Влада засліплює, самовпевненість притупляє пильність, а великий спадок сіє ще більший розбрат у королівстві, за сюжетом. - Мене ця трагедія заворожує якоюсь неймовірною амплітудою, - каже режисер Дмитро Захоженко. - Від моменту, коли Лір у радості та щасті робить якусь феноменальну дурість - він віддає своє королівство просто по приколу. І закінчується тим, що ховає дитину, плаче над її тілом. Мені здається, багато в чому ми нині проживаємо якийсь подібний досвід. Наш "Король Лір" відрізнятиметься від умовно класичного прочитання. Це буде веселіша та драйвовіша вистава, оскільки хочеться йти у природу театру. А вона завжди про гру та надбудови, які зможемо створити всередині тексту. 18:00, Київ, Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, просп. Броварський, 25 До 30 березня Ретроспективна виставка "Всесвіт Володимира Микити" - Я прагнув показати неповторність та особливість життя закарпатців, - говорить народний художник України, лауреат Шевченківської премії Володимир Микита. Його називають легендою закарпатської образотворчості та провідником у світ Карпат, а стиль - поєднанням закарпатських традицій із модерністськими пошуками. Ретроспектива творчості Володимира Микити містить майже 100 робіт, які охоплюють 75-річний творчий шлях художника. Простежує еволюцію його мистецьких спрямувань - від реалістичного живопису раннього етапу до абстракцій та напівфігуративних експресивних композицій сьогодення. Однією з родзинок експозиції організатори називають демонстрацію трьох варіантів "візитівки" автора - картини "Ягнятко" 1960-1980-х. Поруч із пейзажами, портретами та натюрмортами представлено графічні твори. - Володимир Микита - один із найяскравіших представників Закарпатської школи живопису, - каже кураторка виставки, мистецтвознавиця Олена Боримська. - Він зберігає та водночас творить на полотні неповторний карпатський всесвіт - із традиційним побутом, магічними краєвидами, затишком осель, красивими й гордими жителями. Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 4 квітня Виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті" Найповніший на сьогодні огляд українського модернізму, за словами організаторів, пропонує виставка "Модернізм в Україні, 1900-1930-ті". Демонструє майже 60 творів живопису та графіки. Серед 27 представлених митців - Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Анатоль Петрицький, Віктор Пальмов, Михайло та Тимофій Бойчуки, Олександр Архипенко, Василь Єрмілов тощо. Протягом 2022-2024 років проєкт побував у Мадриді, Кельні, Брюсселі, Відні та Лондоні. - Виставка розповідає історію художників, які прагнули оновити та європеїзувати українське мистецтво, - говорить кураторка проєкту, мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач. - Вони експериментували з кубофутуризмом, конструктивізмом, неопримітивізмом і створювали власні мистецькі концепції. Попри складні історичні обставини - від Першої світової війни та короткочасної незалежності УНР до репресій 1930-х - цей період став часом розквіту українського мистецтва. Експозиція порушує питання національної ідентичності, адже тривалий час українських митців неправомірно зараховували до "російського авангарду". Проєкт уперше всебічно презентував український модернізм світовій спільноті, викликавши резонанс серед арткритиків видань Тhе Тіmеs, Тhе Guаrdіаn, Тhе Аrt Nеwsрареr. Та став актом порятунку унікальних творів під час повномасштабної війни. В умовах постійної загрози ці роботи були вивезені з Києва, щоб зберегти спадщину і донести світові правду про українське мистецтво, яке залишалося в тіні імперських і радянських наративів. Київ, Національний художній музей України, вул. Михайла Грушевського, 6 До 4 травня Виставка Анни Звягінцевої "Світлячок" - Мені цікаво фіксувати те, що складно вловити. У непомітних, ефемерних, рутинних дій часто немає результату, проте це якась повсякденна діяльність, і вона має сенс, - каже художниця Анна Звягінцева. Вона використовує різні матеріали та медіа - від металу до паперу, від фотографії до живопису. До її персональної виставки увійшли роботи, створені з 2013 року і дотепер. Серед них - інсталяція "Посадити палицю", скульптури "Недоречні доторки" та "Намалювати вікно, зімʼяти папір", відео "Декларація про намір і сумнів". - Анна Звягінцева - художниця тонкої уважності. Вона зосереджена на пошуку найдрібніших життєвих рухів. Вихоплюючи їх із потоку життя, авторка перетворює каракулі розписаної кулькової ручки, подряпини на дверній ручці чи випадкові доторки на мистецтво, - говорить кураторка виставки, мистецтвознавиця Наташа Чичасова. Київ, Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10-12 До 1 червня Ретроспективна виставка "Всесвіт Любові" Першу ретроспективну виставку Любові Панченко у Музеї історії міста Києва позиціюють як символічне вшанування її життя та творчості. Мисткиня-шістдесятниця померла 30 квітня 2022 року після голодування в окупованій російськими військами Бучі. Проєкт є екскурсом у творчість Любові Панченко як художниці, дизайнерки, конструкторки, вишивальниці, дослідниці старовини. Розповідає про її життя через ескізи одягу, вбрання та аксесуари, картини, колажі, декоративні розписи, фотографії, особисті речі. Пояснює, чим особливий стиль Любові Панченко, за яких умов та в якому середовищі формувався її світогляд, чому вона не отримала успіх і визнання за життя. - Пишаємося тим, що ще за життя художниця передала весь свій творчий спадок нашій філії - Музею шістдесятництва. Понад 500 експонатів нині опрацьовуються, реставруються, досліджуються науковцями та спеціалістами і є перлиною фондової колекції, - каже генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова. - Історія Любові Панченко нагадує, що всі імперії рано чи пізно зникають, а традиції живуть, допоки є ті, хто їх відроджує та плекає. Київ, Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7

Командування Сухопутних військ привітало військовослужбовців з Днем ЗСУ та з Днем Святого Миколая зворушливим роликом. Ролик, оприлюднений на сторінці командувача Сухопутних військ у Fасеbооk, знято українськими митцями, а Святого Миколая в ньому зіграв Богдан Бенюк.

Актор Богдан Бенюк у ролі святого Миколая привітав військових з Днем збройних сил України.

Український актор Артур Логай зізнався, що має бронь від мобілізації. Її він отримав від театру, в якому працює декілька років. В інтерв'ю Оbоz.uа чоловік зазначив, що це не відрізняє його від інших людей. "Не думаю, що я важливіший, ніж хтось інший. Тому якщо прийде моя черга, значить прийде моя черга", - пояснив знаменитість. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На 1000 день війни: популярний український ведучий отримав повістку Додав, що зараз працює для української армії. Однак, готовий стати на захист країни, якщо в тилу буде неефективним. "Потрібно, щоб армія розвивалася, змінювалася, мала забезпеченість та могла діяти найкращим чином у тих непростих умовах, які склалися. Бо війна - не лінійна історія. Ми маємо рухатись і розвиватись, пристосовуючись якомога швидше до реалій. А інша частина мене розуміє, що поки щось не міняється або міняється, але повільно, то роблю своє - у тилу, але для армії. А якщо не зможу, то маю бути там. Або ти для армії, або ти в армії - у країні, що воює, може бути лише так", - наголосив актор. Український актор 67-річний Богдан Бенюк заявив про бажання долучитися до лав ЗСУ. Чоловік пояснив, що планує звільнитися з театру.

Український ведучий і блогер Максим Узол повідомив, що отримав повістку. У своєму Іnstаgrаm чоловік опублікував фото й зазначив, що вже пройшов ВЛК. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У мережі назвали найкрасивіших чоловіків України: дивіться, хто увійшов у п'ятірку "На 1000-й день (повномасштабної війни в Україні - Gаzеtа.uа) отримав повістку...І одразу на ВЛК. Ну ж, погнали в цей заплив", - поділився артист. Український актор 67-річний Богдан Бенюк заявив про бажання долучитися до лав ЗСУ. Чоловік пояснив, що планує звільнитися з театру.

"Холостяк" Олександр "Терен" Будько відвідав кінопрем'єру про український балет в еміграції "Перший ряд" у Нью-Йорку. У фільмі ветеран зіграв головну роль, а продюсеркою стрічки стала 59-річна Сара Джессіка Паркер. На презентації чоловік з'явився у класичному чорному костюмі. Аутфіт доповнив золотою брошкою у вигляді гілки терена. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Нікуди від цього не дінемося" - 67-річний Богдан Бенюк хоче приєднатися до лав ЗСУ Цікаво, що на спільному фото Олександр тримався за руки з режисеркою 30-річною Міріам Гуттманн, яка також працювала над картиною. Крім цього, Будько опублікував спільне фото в Іnstаgrаm. Що між знаменитостями - дружба чи стосунки - невідомо. Із 1 листопада на екрани повернулося довгоочікуване романтичне реаліті-шоу "Холостяк". Головним героєм 13 сезону став Олександр "Терен" Будько - ветеран російсько-української війни, який надихнув багатьох своєю мужністю та силою духу. Ведучим проєкту традиційно став український шоумен Григорій Решетнік.

Про це повідомляє місцевий телеканал ІТV."Повісток не отримував. Це власне моє рішення. Вважаю, що зараз я є більш корисним саме в цьому напрямку", - зазначив педагог.Читайте також: "Ще здатен": Богдан Бенюк готовий піти в ЗСУ та зізнався, чим хоче там зайнятися"З посади директора я не звільнений, я тимчасово звільнений у зв’язку з проходженням військового навчання", - уточнив Федоров.Наразі він займається у військовому навчальному центрі.Після повномасштабного вторгнення долучився до ТероборониСтаніслав Федоров був директором Ірпінського ліцею №3 ще до 24.02.2022. Коли почалося російське вторгнення на Київщину, вступив до лав Територіальної оборони, патрулював місто, займався розміщенням містян на території навчального закладу.Станіслав Федоров на даху понівеченого російськими обстрілами Ірпінського ліцею №3 (весна 2022 року), Фото: іrріnоsvіtа.gоv.uа "6 березня всіх, хто був у школі, ми евакуювали. Це було таке полегшення, як маленька перемога, але з прикрістю і розпачем, тому що люди вимушені були з рідного міста тікати у невідомість… Ми ніколи не забудемо погляд дітей – у якому страх, розпач і довіра. Вони вірили нам, вони довіряли й ми не мали жодного права зрадити їхні надії. Це додавало нам сил боротися. А далі… Закрив школу, перевірив усі кабінети з думками, що обов’язково повернемось, і переїхали в штаб управління містом, включились у роботу з організації допомоги населенню та військовим. Але вже 7 березня було прийнято рішення залишити місто. Ми почали виходити з Ірпеня, якраз в день, коли був найважчий евакуаційний вихід. Коли перебували на Романівському мосту, це був єдиний шлях, що залишився для евакуації, почався мінометний обстріл… Там загинула сім’я, на моїх очах, я був в метрах 40 від них… Це була пекельна евакуація. Після того базувалися у Києві, вступили у батальйон ТРО 206 і щоденно допомагали евакуйовувати людей з Ірпеня, Бучі, Гостомеля", - цитує спогади директора ліцею офіційний сайт Управління освіти Ірпінської міської ради.Після того як росіяни взяли під контроль ближчі до Гостомеля та Бучі житлові масиви Ірпеня, близько трьох тижнів територія ліцею №3 разом з прилеглими кварталами перебувала в окупації.Читайте також: Адвокат Масі Найєм: "Ухилянти - це росіяни, фактично"28 березня 2022 року Ірпінь було визволено від рашистів.Будівля ліцею №3 виявилася однією з найбільш постраждалих. Відновити її вдалося завдяки фінансової допомоги Євросоюзу. Згідно із чинним українським законодавством, українські вчителі-чоловіки мають відстрочку від мобілізації, яку слід подовжувати через кожні три місяці.Попри це, чимало освітян вирішили добровільно долучитися до Сил оборони. Восени 2022 року голова Кабміну Денис Шмигаль казав, що таких нараховується не менше 900 людей.

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Наталія Стареправо.Порожні стільці стали символом авторів, які не можуть вільно працювати та творити через ув'язнення, переслідування, насильницькі зникнення чи вбивство.Серед них імʼя Богдана Зізи, який  2022 року облив адміністраційну будівлю в Криму синьою і жовтою фарбами. Зараз він перебуває у Владимирському централі, засуджений на 15 років незаконного позбавлення волі. Його сестра Олександра наголосила, що розголос імен політвʼязнів допоможе їхньому звільненню якомога швидше.Вона розповіла, що її брату зараз інкримінують 4 терористичних статті, за це росіяни і ув’язнили його до 15 років позбавлення волі. Це відбулося в місті Євпаторія, далі помістили в СІЗО в Сімферополі, наразі він у місті Владимирський централ, розповіла сестра.  За її словами, стан Богдана стабільний, він не страждає якимись хворобами, про що вона знає з особистого листування з ним. Але листування відбувається вкрай рідко, останній лист Олександра чекала впродовж місяця. Вона вважає, що повернення її брата та інших діячів ускладнене також і відсутністю обмінного фонду цивільними з української сторони і тим, що РФ блокує ці процеси. Серед імен на порожніх стільцях - імена невідомих, як символ багатьох незаконного  поневолених і зниклих безвісти. І також є імена двох колишніх політвʼязнів, які вийшли з російського полону, - Наріман Джелял та Людмила Гусейнова. Під час акції вони символічно сядуть на стільці зі своїми іменами.Тетяна Терен, виконавча директорка українського ПЕНу, зазначила, що "мета акції - нагадати українцям, що будь-які наші дії, спрямовані на підтримку цих людей,  це також заклик до світу пам’ятати, що наші люди перебувають в ув’язнення чи в полоні, або ми взагалі не знаємо, де вони"."Ми не знаємо точної кількості людей, які перебувають в ув’язненні чи в полоні або мають статус зниклих безвісти. На сьогодні ми говоримо, що в російському ув'язненні перебуває понад 7 тис. українців і, окрім того, за офіційними даними, ми говоримо про понад 54 тис. і цивільних, і військових, які мають статус зниклих безвісти. Але ці цифри значно більші, тому що ніхто немає доступу до окупованих територій, росіяни дуже часто не підтверджують статус полонених чи ув'язнених, тому ці люди в статусі зникли безвісти", - прокоментувала Терен.Актор театру та кіно Богдан Бенюк розповів, що розглядає варіант покинути театр і піти допомагати військовим: будувати фортифікації, готувати їжу і водити машину.

Український письменник та музикант Сергій Жадан зустрівся із поетесою 94-річною Ліною Костенко. У своєму Іnstаgrаm артист опублікував спільний кадр із жінкою і показав, який вигляд вона має зараз. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Нікуди від цього не дінемося" - 67-річний Богдан Бенюк хоче приєднатися до лав ЗСУ "Поговорили з Ліною Василівною про 1920-ті й 1960-ті, про Тичину й Бажана, Кочура, Лукаша й Вінграновського, про спогади і переклади, про Харків і творчі плани. І, звісно ж, про війну, яка триває. Мудра і світла жінка", - написав чоловік. Раніше Жадан повідомив, що отримав відзнаку "Хартійний коїн". Музикант розповів, що служить штаб-сержантом другої категорії служби військової журналістики секції цивільно-військового співробітництва.

Українська ведуча Маша Єфросініна розповіла, як її син 10-річний Олександр ставиться до повномасштбного вторгнення. В інтерв'ю Еllе жінка зізналась, що хлопчик переживає через обстріли та болісно сприймає службу батька - Тимура Хромаєва - в ЗСУ. "Ми з Тимуром ухвалили рішення, що маємо самі займатися нашими дітьми. Звісно, Сашко переживає. Я видаляю в нього на телефоні телеграм-канали, де він читає та переказує мені новини: "Мамо, сьогодні був обстріл у Запоріжжі, а тато в нас на Запорізькому напрямку. Я зателефоную татові". Він запитує мене, що буде, якщо тата поранять? А що буде, якщо тата вб'ють?", - поділилась жінка. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Нікуди від цього не дінемося" - 67-річний Богдан Бенюк хоче приєднатися до лав ЗСУ Додала, що намагається заспокоювати сина, але це не завжди виходить легко. "Коли Тимур буває вдома, прошу його поговорити із Сашком про те, що сина хвилює. І Тимур завжди знаходить слова, аби заспокоїти його. У мене ці розмови зазвичай викликають сльози. Незважаючи на свою відкритість і бажання допомагати іншим, я все ще почуваюся дуже незахищеною", - сказала блогерка. Раніше Єфросініна влаштувала фотосесію у відвертому образі. Зірка позувала в червоній сукні з глибокими розрізами. Образ доповнила яскравим макіяжем і витонченими прикрасами.

Про це він сказав в інтервʼю "ТСН".67-річний народний артист України Богдан Бенюк поділився, що не виключає можливості долучитися до війська. Актор зауважив, що міг би будувати фортифікаційні споруди, готувати їсти або носити дрова. "Я думаю, що зараз покину театр, бо він мені вже трошки починає тиснути на одне місце, і буду будувати оборонні споруди. Я ж ще можу щось робити? Можу. Принаймні дрова носити, їсти варити та й анекдот розкажу, та й настрій підійму, машиною можу ще їздити. Багато можу. Це треба зробити мені, поки я ще можу це зробити фізично. Ще я стану у пригоді", – сказав Бенюк.Актор також зізнався, що хвилюється і за дітей. Проте додає, що так жили всі покоління під час воєн."Усі хвилюємося за своїх. Але вибір треба робити в імʼя сімʼї, а сімʼя живе в імʼя держави. От і все. Ти можеш хвилюватися. Згадайте, скільки поколінь відпускали своїх дітей, ішли воювати. Драми були, трагедії. Всі так живуть, коли рятують свою державу. Ми нікуди від цього не дінемось", - підсумував Бенюк.Нещодавно Богдан Бенюк отримав нагороду за "Найкращу чоловічу роль" кінофестивалю Саlеllа Fіlm Fеstіvаl за фільм Зази Буадзе "Мій карпатський дідусь". 

Український актор 67-річний Богдан Бенюк заявив про бажання долучитися до лав ЗСУ. В інтерв'ю проекту "Наодинці" артист пояснив, що планує звільнитися з театру. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ектор показав, який вигляд має павільйон "МастерШеф" після атаки РФ "Ми нікуди від цього не дінемося. Я думаю, що зараз покину театр, бо він мені вже трошки починає тиснути на одне місце. І почну будувати оборонні споруди. Я ж це можу щось робити - можу. Принаймні трохи. Дрова носити, їсти варити та й анекдот розкажу, настрій підійму. Ще машиною можу їздити. Багато можу зробити, поки я ще здатен на таке фізично", - зізнався чоловік. Шоумен Андрій Джеджула вступив до добровільного підрозділу. Артист зазначив, що проходить військові тренування, а згодом захищатиме українське небо.

Актор здобув престижну нагороду в Європі.

Про це повідомляє Держкіно.В Іспанії завершився Саlеllа Fіlm Fеstіvаl. Український фільм "Мій карпатський дідусь" режисера Зази Буадзе здобув нагороду. Її приніс стрічці актор театру і кіно Богдан Бенюк, перемігши в номінації "Найкраща чоловіча роль"."Це заслужене визнання таланту та майстерності актора, який зумів передати глибину та душу свого персонажа", - прокоментував у Держкіно.Режисер фільму Заза Буадзе привітав актора та поділився відео, яке Бенюк записав, щоб подякувати членам журі та глядачам."Я вдячний і всьому іспанському народу. Бо та підтримка, яку ми, українці, зараз отримаємо від вас, - найцінніший дар тих людей, які люблять демократію. Хай Господь Бог береже Іспанію", - сказав актор у відеозверненні."Мій карпатський дідусь" - це комедія, створена у копродукції Італії, Молдови, Чехії та України. У центрі сюжету - протистояння українського діда (Богдан Бенюк) та закордонного онука, якого грає італійська зірка Сімоне Коста. Підліток уперше приїжджає до свого єдиного родича в Україну.За сюжетом Мікеле живе життям звичайного підлітка в сонячній Італії. Одного дня після смерті мами він змушений вирушати у далеку подорож до маленького села в Карпатах, де, як виявилось, у нього є дідусь."Перше знайомство відразу пішло не за планом, адже дід виявися тим ще буркотливим стариганем, який не знає жодного слова ані англійською, ані італійською. Та й українська Бережниця - не Генуя. Онук планує якнайшвидше повернутись додому, але, схоже, він тут застряг", - йдеться в описі фільму. 

За роль у фільмі "Мій карпатський дідусь" український актор Богдан Бенбк отримав нагороду як найкращий актор іспанського кінофестивалю Саlеllа Fіlm Fеstіvаl