Search trend "день захисту дітей"

Про це вона написала у fасеbооk. "Я вмію приймати рішення. Я написала заяву про звільнення з посади Голови Національного агентства з розшуку та менеджменту активів і прошу Уряд її задовольнити. Сьогодні офіційно набрав чинності закон про посилення інституційної спроможності АРМА. Тому важливо зробити це саме у цей день", - йдеться у повідомленні. Вона розповіла, що з 2023 року вона з командою працювала для трансформації АРМА, аби відомство покращило репутацію. За словами Думи, за час її роботи АРМА показало результати роботи, зокрема, було забезпечено прозорі механізми роботи через Рrоzоrrо та Рrоzоrrо.Продажі, розширилась міжнародна співпраця, було ідентифіковано усі архіви, почався процес модернізації Реєстру арештованих активів. "Відсьогодні всі ці зміни нарешті офіційно закріплені в українському законодавстві. Я розпочала цю каденцію з побудови сильної професійної команди — рушійної сили змін. Ми це зробили всі разом, забезпечивши дієвий закон, не допустивши в ньому неконституційних норм", - зазначила Дума. Вона додала, що далі має відбутися міжнародний аудит. Вона підписала заяву, щоб забезпечити проведення його незалежно. Прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко повідомила, що на засіданні Кабміну звільнили голову АРМА Олену Думу. "Дала доручення терміново запустити новий конкурс (на посаду голови АРМА, - ред.). До конкурсної комісії увійдуть представники Уряду та міжнародні партнери, які підтримують Україну в антикорупційній сфері", - додала вона.30 червня 2023 року під час засідання Кабінет міністрів призначив Олену Думу головою Агентства з розшуку й менеджменту активів (АРМА). До цього з лютого по жовтень 2021 року обіймала посаду заступниці очільника Чернігівської обласної державної адміністрації. Керувала п'ятьма напрямками й здійснювала координацію департаментів соціального захисту населення; культури та туризму; сім'ї, молоді та спорту; управління містобудування та архітектури; координувала Службу у справах захисту дітей Чернігівської ОДА, Держпраці, Держгеокадастру та Держархів області.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у серпні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – із 7 серпня до 5 листопада 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, отримають фах військового обліку та будуть поставлені на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Водночас, у парламенті в червні 2025 року було зареєстровано законопроєкт 13347, що пропонує замінити курс БЗВП на дисципліну "Основи національного спротиву". Ці програми фактично не різняться у теоретичній частині, але мають низку відмінностей щодо практичної частини. Польові навчання планують скоротити, а також зосередити більшу увагу на домедичні допомозі, теоретичних аспектах вогневої підготовки тощо.Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Всі, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані були повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року). Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Водночас юрист Юрій Танасійчук у повідомленні для телеканалу Київ24 розповів, що в Україні вже запроваджена автоматична система постановки на військовий облік:"Це стосується категорії військовозобов'язаних осіб - молодих хлопців віком від 17 до 25 років. Система "Оберіг", користуючись даними реєстрів, зокрема державної міграційної служби, автоматично ставить на облік військовозобов'язаних". Якщо ж особа за станом здоров'я чи іншими причинам не підлягає мобілізації, тоді все ж таки необхідно особисто звернутись до ТЦК та СП.Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у серпніІз початку серпня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 25 до 60 років, які придатні за станом здоров’я, а також немають права на відстрочку та не входять до числа заброньованих.чоловіки віком від 18 до 25 років (якщо вони є офіцерами запасу або пройшли строкову військову службу). Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; чоловіки віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяло мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України вже впровадили зміни до законодавства та указів глави держави, щодо запровадження добровільного контракту для чоловіків віком до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачає низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень має авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Нині точні цифри та плани щодо мобілізації не повідомляють. Водночас Сирський підкреслив, що головний шлях доукомплектування армії – це подальше проведення мобілізаційних заходів, пише РБК-Україна. Головнокомандувач також акцентував, що процес має бути прозорим, відповідати закону та не створювати шоку в суспільстві:"Водночас я наполягаю на мобілізації з обов’язковим дотриманням законності та прозорості в роботі ТЦК. Для людей мобілізація не має бути шоком. Всі наші територіальні центри комплектування повинні змінитися. Визначено завдання президентом України - верховним головнокомандувачем".У липні 2025 року на брифінгу член оборонного комітету ВР Федір Веніславський розповів, що нині в Україні призивають на службу до 30 тисяч осів щомісяця, паралельно вдосконалюючи систему рекрутингу. Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. Водночас згідно зі статтею 38 КУпАП, притягнути людину до адміністративної відповідальності можливо лише якщо з дня виявлення порушення минуло не більше трьох місяців або якщо з моменту його вчинення ще не пройшов рік, пише . Тобто, беручи до уваги той факт, що граничний день оновлення даних – це 16 липня 2024 року, то вже 17 липня 2025 року пройшов останній термін для адміністративного стягнення.  Проте у коментарі ТСН речник Сухопутних військ ЗСУ Віталій Саранцев спростував таку інформацію: "Заяви окремих адвокатів про неможливість накласти штраф за неоновлення військово-облікових даних не відповідають дійсності. Штрафи, які передбачені за порушення військового обліку - залишаються. Якщо людина самостійно прибуде до ТЦК, то у неї буде можливість сплатити вдвічі менше — 8500". Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький. Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" було відкликано. Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Був першим закарпатцем, якого призначили на господарську роботу республіканського масштабу Батько зі своєю матір'ю народилися в один день 9 серпня в селі Ромочевиця на Закарпатті. Проте 1906 року, коли народилася бабуся, воно було у складі Австро-Угорщини, а 1930-го, коли з'явився батько, автономним краєм Підкарпатська Русь, що входив до ­Чехословацької Республіки. Дід із 12 років був сиротою, ми нічого не знаємо про його родину, а бабусю з 7 років виховувала тітка. Її батько на початку ХХ століття поїхав на заробітки в Америку працювати на вугільних шахтах. Там загинув. Його дружина, моя прабабуся, поїхала забрати тіло чоловіка, але почалася Перша світова війна і вона не змогла повернутися. У 1930-х у батьковому селі діяла народна школа, куди діти йшли з 56 років. Дитинство батька, як і в багатьох селянських дітей краю, було не з легких. Більшість учнів не могла довчитися до четвертого класу. Але тато був наполегливий і не полишав навчання. Після ліквідації незалежності Чехословаччини в Закарпатті проголосили повну державну самостійність Карпатської України. Однак незабаром, у березні 1939-го, зайшли угорські війська. Тато розказував, що він із хлопцями пас корів, коли на пагорбах почалася стрілянина. Усі полягали на землю, біля них швидко з'явилися вояки. Потім з'ясувалося, що краєм заволоділи угорці. У народній школі, крім Закону Божого, математики, географії, фізики та хімії, почали вивчати історію Угорщини й угорську мову. Був урок гігієни, на якому вчили, зокрема, догляду за дітьми. Також викладали музику, рукоділля для дівчат, гімнастику, мистецтво. Окремим предметом вважалася каліграфія. У батька на все життя закріпився каліграфічний, навіть художній почерк. Після закінчення народної школи батьки хотіли, щоб їхній єдиний син залишився в селі, але класний керівник радив віддати здібного учня навчатися далі. Так батько вступив до Королівської державної угро-руської гімназії в місті Мукачеві. Якщо батько чимось займався, робив це досконало Вимоги в гімназії були високі, й самі викладачі мали наукові звання. До учнів зверталися на "ви". Таке гідне ставлення до молоді тато перейняв у вчителів на все життя. Після завершення навчання гімназисти отримували атестат зрілості свідоцтво-характеристику, яке давало право вступати до будь-якого європейського вищого навчального закладу. Навчання в гімназії було платне. Водночас система добору була жорстка: якщо в учнів протягом перших двох років навчання було майже 30 відсотків трійок, їх направляли до училищ для вивчення робітничих професій. Якщо гімназисти мали відмінно з поведінки, а з якогось предмета незадовільну оцінку, то за згодою батьків могли залишитися повторно в тому ж класі з більшим розміром сплати за навчання. Проте, якщо оцінка з поведінки була незадовільна, учнів відраховували незалежно від успішності та соціального стану батьків. Спочатку вартість була для всіх однакова, але потім якщо дитина мала високий бал успішності й була з малозабезпеченої сім'ї, то могла вчитися безкоштовно. Так батько в другому і третьому класах не оплачував ­навчання. Щоб він міг вступити до гімназії, батьки продали теличку. Це як сьогодні продати квартиру. Гімназію тато закінчив із високим балом 4,8 за найвищого 5. Це були важкі післявоєнні роки і складно було вирішити, куди йти далі. Але якось він зустрівся з другом, який уже два роки навчався в новоствореному Львівському лісотехнічному інституті. Батько розумів, що це перспективний напрям, до того ж це було найближче місце від батьківського дому. Так 1948 року він вступив на лісоінженерний факультет Львівського лісотехнічного інституту. Закінчив навчання, працював майстром, а потім шість років головним інженером Мукачівського меблевого комбінату. Відтак йому запропонували організувати в місті й очолити філіал Українського інституту з проєктування меблів і столярних виробів "Укрдіпромеблі". За три роки з нуля він створив організацію, де працювали 130 осіб, 80 відсотків яких мали вищу спеціальну освіту. Якщо батько чимось займався, робив це досконало. Коли працював на посаді головного інженера Мукачівського меблевого комбінату, відчув, що йому не вистачає знань про технологічні процеси. Тому звернувся в Міністерство вищої і середньої освіти з проханням надати можливість отримати ще одну споріднену спеціальність. На той час це був унікальний випадок. У лісотехнічному інституті тато здобув другу вищу освіту за напрямом "Механічна обробка деревини" і став першим випуск­ни­ком-лісотехніком, хто вивчився за двома суміжними спеціальностями. Тепер він знав усі процеси від А до Я. За працелюбність і наполегливість його називали бульдозером Батько був правдолюб. Розповідав, як 1959 року виступив на пленумі Закарпатського обкому партії з критичними зауваженнями щодо стану справ у меблевій галузі. Коли вони поверталися автобусом з наради, поруч уже ніхто не сидів. Усі вважали, що його мають звільнити, а міське начальство почало косо дивитися на "вискочку". На пленумі була й секретар ЦК КПУ Ольга Іващенко, яка запам'ятала сміливого керівника та зрозуміла, що його висновки обґрунтовані. За її поданням батька рекомендували на посаду головного інженера Головуправління лісової деревообробної і целюлозно-паперової промисловості та лісового господарства Українського ­раднаргоспу. Отже, від 1960 року він уже працював у Києві. Був першим закарпатцем, якого призначили на господарську роботу республіканського масштабу. Після реорганізації раднаргоспів у систему галузевих міністерств від 1965 року понад 20 років працював заступником міністра лісової і деревообробної промисловості. Батько пишався тим, що створював унікальні комплексні лісові підприємства в наших Карпатах. У системі нараховувалося понад 560 підприємств і організацій, де працювало понад 450 тисяч людей. Багато було зроблено й у соціальному напрямі. Майже розв'язали проблему із забезпечення житлом. Усі великі й середні підприємства мали дитячі садки й літні табори, пансіонати, будинки відпочинку, навіть санаторії або відповідну частку у профспілкових оздоровчих закладах, медичні пункти з постійним терапевтом і медсестрою, що того часу було майже дивом. Гінеколог щокварталу проводив диспансеризацію, щороку виїзна бригада на підприємстві проводила обстеження грудної клітки всіх працівників. Також функціонували палаци або будинки культури з колективами художньої самодіяльності, спортивні заклади, майданчики й відповідні команди. Тричі батькові пропонували посаду заступника міністра лісової і деревообробної промисловості СРСР. Відмовлявся. Любив Україну, вболівав за справу свого життя саме в рідній країні. Батьки прожили у шлюбі 67 років. Познайомилися на Мукачівській меблевій фабриці, куди маму направили працювати старшим майстром після технікуму. Якось хтось із колег сказав їй жартома: "У нас головний інженер холостяк". А мама, гостра на язик, відповіла: "Ну, то буде мій". Так і сталося. Коли батьки переїхали до Києва, мама вирішила, що їй потрібно продовжувати освіту. Вона заочно закінчила інститут, працювала в Торгово-промисловій палаті експертом меблевого виробництва. Батько переживав, щоб ніхто не думав, що допомагає дружині в кар'єрі. А мама все життя доводила своїм розумом, уміннями і працелюбністю, що всього досягає сама. У нас було табу: ніколи не користувалися преференціями рідних. Ми з братом знали, що батькова посада це не наша заслуга й ми маємо самі наполегливо вчитися. Тато все життя навчався, прищеплював уміння розбиратися з будь-яким питанням до основи. Працюючи на посаді заступника міністра лісової та деревообробної промисловості й маючи дві вищі освіти, ступінь кандидата економічних наук, він навчався на вечірньому відділенні керівних кадрів республіканських міністерств і відомств. Займаючись науковою діяльністю, батько долав чимало труднощів тоді не схвалювали, коли керівники намагалися захистити дисертацію. Напередодні захисту один його колега розповів, що міністр, секретар парткому й окремі члени колегії не в захваті від його рішення. Захист був під пильною увагою, утім з точки зору наукової і практичної складової був блискучий. Батько завжди був на роботі о 8-й ранку виходив із дому і за 5 хвилин до 9-ї вечора повертався. За працелюбність і наполегливість його називали бульдозером. Сумлінної праці вимагав і від інших. Це не всім подобалося. Та, коли на 94-й день народження він прийняв понад 200 дзвінків із привітаннями, то це багато про що свідчило. Але й тато ні про кого не забував: якщо він із людиною десь перетинався, одразу записував день народження в записник і всіх вітав. До нього зверталося безліч людей, допомагав кожному із на­вчанням, пошуком роботи, роз'ясненнями чи порадами. Таких уже не зустрінеш. Він просто любив життя і людей, прощав навіть своїм ворогам. Якщо справа стосувалася його зони відповідальності, тато ніколи не перекладав вину на підлеглих. Якось біля його рідного села сталася трагедія: машина меблевого комбінату зіткнулася з пасажирським автобусом, загинули люди. Дізнавшись про це третього дня, він, не погоджуючи з міністром, перервав відрядження і виїхав на Закарпаття. Наполіг на ретельному розслідуванні. З'ясувалося, що водій автобуса також міг запобігти аварії. На колегії батько відкрито заявив: "Я не уникаю відповідальності, але вона має бути справедлива". Він боровся не за себе, а за водія меблевого комбінату, на якого намагалися покласти всю вину. Родичі загиблих підтвердили, що водій автобуса перевищив кількість пасажирів і не врахував перешкоди. Батькове вміння брати відповідальність і захищати підлеглих робило його винятковим керівником. У 1990-х ухвалили рішення про реорганізацію, а швидше ліквідацію лісокомбінатів. Як могла сприйняти це людина, яка вклала в їх організацію і високоефективну роботу стільки сил? Звісно, був категорично проти. Відчував, що це робиться для того, щоб зруйнувати лісокомплекси в Карпатах, які добре функціонували й були взірцем навіть для Європи. Щоб не бути причетним до цієї брудної справи, написав заяву про звільнення. Це було 1992-го. До останнього дня життя він уболівав за галузь, консультував колег. На батьковому робочому столі й досі розкладені теки з примітками. Йому боліло. Він з однодумцями берегли ліс і насадження, а в подальшому все бездумно нищилося. Те, що можна було переробляти в Україні і продавати як вироби, на жаль, вивозили сировиною. Він розумів, скільки шкоди завдано лісовій галузі. Після звільнення з Держплану батько більше не працював, хоч йому пропонували різні посади. Але водночас він не міг сидіти на місці. На дачі почав вирощувати городину. Трудився з тою ж наполегливістю бульдозера. Його город завжди був зразковий. Тато любив риболовлю і футбол. Ми із сім'єю по вихідних ходили в кіно і театр. У нас була розкішна домашня бібліотека. У нашому домі завжди було гостинно. Мама чудово куховарила й завжди дивувала гостей щедрим столом. Проте в неділю тато міг щось приготувати. А якось він відправив нас із мамою на відпочинок, а сам консервував огірки та помідори. Потім жартома всім розповідав, який він кулінар. У нього було чудове почуття гумору. До тебе з каменем, а ти з хлібом Він любив та цінував родину. З великої родини Дурдинців у Києві поруч завжди був двоюрідний брат Василь Васильович Дурдинець, видатний державний діяч. Вони часто зустрічалися, аналізували помилки та будували плани на майбутнє, разом раділи успіхам та допомагали один одному у складні життєві моменти. Батько та мама були з багатодітних сімей. Усі наші родичі завжди допомагали одне одному. Тато любив, коли за столом збиралася велика родина. Він хотів, щоб діти, онуки та правнуки жили за Божими заповідями, яких навчили його мама та батько. Тато часто казав: "До тебе з каменем, а ти з хлібом", "Можеш допомогти допоможи. Не можеш не заважай", "Найкращий відпочинок це зміна діяльності", "Треба бути вірним своїм принципам і жити за Божими заповідями". Він умів дослухатися до людей, які мають досвід, і ніколи не забував своїх учителів. Любов до ближніх та життя, щирість, відповідальність, чесність, справедливість, працелюбність, уміння пробачати були його найяскравішими рисами.

У Києві вдруге пройшов мітинг проти закону № 12414, який змінює повноваження Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Протести почалися 22 липня - після того, як Верховна Рада проголосувала за законопроєкт. Попри критику президент України Володимир Зеленський підписав документ у той же день, що викликало обурення в громадян. Уже 23 липня акції відбулися щонайменше в 14 містах України, зокрема у столиці. Учасники протестів вимагають скасування закону. Закон підтримали 263 народних депутати. Він надає можливість Офісу Генерального прокурора контролювати діяльність НАБУ і САП, зокрема: доступ до матеріалів справ, втручання в розслідування, надавати письмові вказівки детективам, формувати прокурорські групи у справах НАБУ і закривати провадження на підставі клопотань сторони захисту. Керівник САП же втрачає право самостійно формувати групи прокурорів, тепер ці рішення ухвалюватиме Генпрокурор. У Європарламенті розкритикували закон №12414. Депутати деяких партій вважають це кроком назад у боротьбі з корупцією, що може завадити Україні вступити в ЄС. Також відомо, що голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн зателефонувала Володимиру Зеленському та попросила розʼяснити ситуацію. Кореспонденти Gаzеtа.uа побували на акції протесту в Києві. "СКАСОВУЙТЕ ЗАКОН" Біля театру Франка - тисячі людей. Площа перед будівлею заповнена вщент. Багато хто тримає в руках саморобні плакати, переважно на картоні. На них написи - з вимогою скасувати новий закон №12414: "Будь-яка незалежність тепер під загрозою", "12414 - тиша в залі? Ні! Опір на вулиці", "Чорні брови, карі очі - наближатись до Росії ми не хочем!", "Влада вбиває Україну", "Ідем в ЄС, а не в прірву". Акція запланована о 20:00, проте вже за кілька годин до початку на площі починає збиратися народ. Приходять і з дітьми. Деякі учасники одягнені в одяг з патріотичною символікою, на плечах - українські прапори. - Слава Україні! - кричить чоловік у рупор. - Героям слава! - відповідають в унісон протестувальники. Частина людей стоїть на сходах і газонах, дехто сидить на асфальті або влаштувався на підвищеннях біля фасадів будівель. Мітингувальники стають півколом - обличчями до будівлі Офісу президента. Піднімають руки з плакатами догори. Скандують гасла: "Одна єдина - соборна Україна", "Нах*я мені система, що працює проти мене", "Влада - це народ", "Скасовуйте закон", "Україна не Росія" та інші. Хтось кричить у гучномовець. Замість оплесків - стукають кулаками по картонках і тупотять ногами. На асфальті попереду інших учасників акції сидить жінка з українським прапором на плечах. У руках тримає картонку: "Президент, ти з нами чи проти нас?". Звати Марина, їй 21 рік. Її чоловік - військовослужбовець, уже понад рік на фронті, на Запорізькому напрямку. - Я сьогодні вийшла вперше. Учора дісталася лише о десятій вечора, вже було запізно йти, - намагається перекричати натовп, що скандує гнівно "Руки геть від САП і НАБУ". - А сьогодні прийшла, тому що маю відстоювати права своєї країни на життя без корупції. Мій чоловік воює там, а я - тут. Я борюся за права мого народу, моїх майбутніх дітей, за те, щоб у цій країні не доводилося більше сміятись крізь зуби, коли чуєш про справедливість. У нас війна - ми не маємо права дозволити собі ще й відкат назад у системі. Марина говорить швидко й прямо, хрипить від крику. За останній рік змінила ставлення до багатьох речей, побачила систему зсередини, багато дізналась, коли чоловік пішов служити, зізнається. За її словами, ухвалення закону № 12414 - це сигнал, що ситуація в державі загрозливо змінюється, і мовчати вже не можна. Якщо проти них пішли - значить, щось вони таки викривали - Я не можу стояти осторонь, коли відбуваються такі речі. Коли я вчора дізналася про закон - чесно, можна матюкатися? У мене було бажання піти й набити ї*альники деяким панам у кабінетах, які це все проштовхують, - говорить Марина. - Я не вірю у заспокійливі коментарі влади. Повірю тільки тоді, коли скасують цей закон і винесуть щось інше, аргументоване, з фактами, а не казочку, яку розповідають нам зараз. На протести буде ходити стільки, скільки буде потрібно, каже. Сьогодні залишиться до 22:00, бо вже болить горло, але завтра знову прийде. - Буду тут, поки закон не скасують. Я знаю, що це займе час, але іншого шляху нема. У першу чергу відповідальність лежить на тих депутатах, які його подали. Вони мали подумати головою - якщо вона у них є - чи треба нам це, - додає Марина. - У нас уже була структура. Були НАБУ, був САП. Так, вони працювали неідеально, але працювали. Якщо проти них пішли - значить, щось вони таки викривали. Це просто спроба змусити їх мовчати. Купити тишу про корупцію. На висловлювання у мережі, що мітинги нібито розколюють країну, реагує різко. - Я ж не лох. Це не розкол, а навпаки - єднання, - наголошує жінка. - Ми всі з різних міст: Суми, Харків, Запоріжжя, Одеса. Ми тут, тому що хочемо бути разом у цій боротьбі. Хтось воює там, хтось воює тут. НАЦІОНАЛІСТИЧНА МОЛОДЬ Близько 20:00 на площі стає ще гучніше - скандування посилюється, учасники синхронно піднімають картонні плакати вгору. Площа діє як єдиний організм: коли одна частина натовпу починає вигукувати гасло, за кілька секунд його підхоплюють інші. Уже вкотре протестувальники виконують Державний гімн України - стоячи з рукою на серці або тримаючи прапори. Крики накочуються з різних боків. На ялинці навпроти театру видніється великий синьо-жовтий стяг - один з мітингувальників виліз на дерево й під вигуки людей розмахує прапором. Попереду з червоно-чорним прапором в руках стоїть Левко - 17-річний юнак у чорному береті. - Я тут вже другий день. Ми з друзями вважаємо, що це абсолютно несправедливий закон відносно української Конституції і української антикорупційної діяльності, - каже хлопець. Левко - волонтер і речник спілки націоналістів Києва. Це вже не перша його акція протесту. Раніше він вже брав участь в антикорупційних мітингах. - Ми показуємо, що націоналістична молодь і спільнота стоїть проти антиконституційних законів, - додає Левко і щораз міцніше стискає руками прапор. - Влада має скасувати цей закон і лишити НАБУ і САП незалежними організаціями. Сутеніє - і люди вмикають ліхтарики на телефонах. Понад дорогою за сквером десятки людей тримають кількаметровий український прапор. У центрі - Олександра, їй 22 роки. Каже, що сумнівів щодо участі не мала. - Зараз здається, що вибору вже немає. Якщо ми не будемо виходити й не зупинимо це, вони просто продовжать робити з нас дурнів - як це вже було раніше, говорить дівчина, не випускаючи прапор з рук. - По суті, вирок над злочинами тепер дають в руки самим злочинцям. Ті, хто просував цей закон - тепер вирішуватимуть, хто корупціонер, а хто ні. І кого притягати, а кого покривати. Олександра вважає, що відповідальність лежить як на Верховній Раді, так і на президентові. - Правки, які стосуються НАБУ і САП, були внесені буквально за кілька хвилин до голосування. Щоб прошмигнути непомітно. І зробити вигляд, що нічого такого не сталося. Про яку прозорість тоді може йти мова?, - додає. - Це нас не наближає до Європи. Це нас віддаляє. Це вже звучить з вуст наших партнерів. Ніч планує провести вдома, але має намір повертатися на акції щодня. - Сьогодні піду додому, але прийду знову, - наголошує жінка. - Іноді буває відчуття помиральної ями. Тут такого немає. Видно, що люди борються. І це означає, що ми не залишимося на тому місці, що жертва наших військових - не марна. ЦИКЛІЧНА ІСТОРІЯ Над головами - постійний рух: таблички, прапори, ліхтарики. На будівлю позаду вивели світловий напис: "Руки геть від НАБУ і САП". Попри темряву, більшість людей не розходяться. Протестувальники залишаються стояти вздовж вулиці, на тротуарах, газонах, під деревами. На перехрестях патрулюють правоохоронці. Синє світло сигнальних вогнів підсвічує плакати й обличчя людей. Частина учасників протесту організованою колоною спускається дорогою до метро. Автомобілі, що проїжджають повз, сигналять на знак підтримки. Серед протестувальників - 66-річна Наталія Голубцова. Вона прийшла разом із донькою, але в натовпі розгубилися. Каже, що не встигла приєднатися до протесту напередодні. Війна, фронт, загиблі хлопці - і вони йдуть у відпустку - Ми довго мовчали. І, можливо, запізнилися, але краще вже зараз, ніж ніколи. Я не могла не прийти, - запевняє Наталя. - Сьогодні остаточною краплею для мене стало повідомлення, що Верховна Рада пішла у відпустку. Ви розумієте, як це звучить? Війна, фронт, загиблі хлопці - і вони йдуть у відпустку. Це не вкладається в голові. Наталя брала участь у Революції Гідності. Була на Майдані з першого дня і до самого кінця. - І коли палав Будинок профспілок, і коли нас гнали по вулиці, і коли дехто на колінах клявся, що тепер він для народу. Ми вже все це проходили, - обурюється жінка. - Те, що зараз відбувається, дуже схоже на 2013 рік. Ми віримо, а потім знову те саме. Історія циклічна. Ніхто не очікував, що така зрада може бути внутрішньо у часи війни, коли гинуть тисячі українців. Зараз дуже тонка межа. Нам не можна допустити внутрішньої війни, але ми маємо бути почутими. Єдиним правильним рішенням Наталя вважає ветування закону. Каже, що буде приходити на кожну акцію, поки не буде змін. ⁃ Ми будемо далі приходити, вимагати і не схилимося. Ми такий народ, - додає наостанок Наталя. - Там на болотах будуть мовчати, а ми вже це пройшли. Після "беркутів" нам нічого не страшно. Де б не було - тут, на Банковій, на Майдані. Будемо стояти.

Архітектор Ігор Марков родом з Києва. 1993 року він переїхав до США, щоб пройти аспірантуру Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Коли Марков випустив своє перше академічне ПЗ в опенсорс, його одразу почали використовувати ІВМ, Іntеl і Саdеnсе. Науковець отримував офери Gооglе, Меtа та Nvіdіа, а також викладав алгоритми та електроніку у Мічиганському університеті та Стенфорді. Окрім того, він є директором фонду Nоvа Ukrаіnе, яка фінансово допомагає Україні та лобіює її інтереси в США. DОU поспілкувався з Ігорем Марковим про його захоплення мікроелектронікою та квантовими комп’ютерами, досвід переписування алгоритму Gооglе Sеаrсh, оптимізацію РyТоrсh на GРU у Меtа та майбутнє інженерів в епоху ШІ. Завантаження 32 тонн медикаментів для України від Nоvа Ukrаіnе, березень 2022-го «Моє ПЗ для мікросхем використовували ІВМ, Іntеl, Саdеnсе» Одне з моїх наукових захоплень — проєктування мікросхем. В аспірантурі Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UСLА) я створив ПЗ, покликане зробити дроти на мікросхемах трохи коротшими. Розташування координат на мікросхемі дуже важливе, тому що маленькі пристрої, які поєднані дротами, мають бути розміщені близько один до одного. Умовно, за рандомних позицій таких компонентів потрібна величезна кількість дроту. Якщо ж оптимізувати розташування, то відстані між ними будуть невеликі. При цьому впродовж багатьох років працював закон Мура, за яким кількість транзисторів на мікросхемі подвоюється кожні 18 місяців, а вартість виробництва транзистора зменшується. Тобто на одному й тому самому чипі можна було розмістити більше компонентів. І проблема найбільшої затримки в проєктуванні мікросхем, — тобто часу, який мікросхема потребує на виконання якоїсь операції, — полягала в дротах. Змінюючи довжину дротів через алгоритми, мені вдалося зробити мікросхеми ефективнішими в середньому на 10%. Це була безпечна оптимізація, яка нічого не ламає та покращує фізичну реалізацію мікросхеми. За кілька років це стало впливати й на витрати енергії, тому що дроти потребували багато енергії на перемикання сигналів тощо. Підхід, який я використав у дисертації, базувався на розділі графів. Тобто мікросхема моделюється графом, з вершинами й ребрами, і сегментується щоразу на дві частини. Потім ці частини розділяються рекурсивно. Зрештою з’єднання між частинами стають мінімальними, і за одним з моїх алгоритмів дроти стали сполучати переважно тільки ті частинки, які були розташовані близько одна до одної. «Я взяв stаtе оf thе аrt алгоритмічного й математичного підходів» Згодом я випустив це програмне забезпечення в ореn sоurсе. Його завантажили майже всі відомі американські йне тільки компанії, які займалися мікросхемами. Зокрема, ІВМ, Іntеl, Саdеnсе тощо. Деякі компанії потім використовували ПЗ комерційно. Якось після доповіді на конференції до мене підійшов підприємець і запропонував разом запустити стартап з використанням моєї розробки. Коли я не погодився, мені ще чотири рази підвищували оплату на 20%. Пропозиція була приємна, та я відмовив. Річ у тім, що я хотів займатися наукою, навколо витало багато ідей для цієї галузі. Є такий вислів — fаmе оr fоrtunе, тобто будеш або відомим, або багатим. Так склалося, що я став відомим [усміхається]. Попри те, що коштів за це я не одержав, ІВМ, Synрlісіty та Техаs Іnstrumеnts підтримали дослідження моєї університетської лабораторії науковими грантами. Зрештою, мій науковий керівник і я не задумувалися, чи будуть компанії використовувати це рішення, коли виклали його в опенсорс. Ми прагнули просунути академічну науку, щоб ті, хто працював над схожими темами в університеті, могли порівняти свої напрацювання з моїм забезпеченням. Головний офіс Gооglе, 2016 800 студентів відвідувало курс програмування в Мічигані Після захисту дисертації у 2000 році я залишився працювати в Мічиганському університеті в Енн-Арборі. Окрім мікросхем, мене драйвили квантові комп’ютери, однак на той час їх дослідження залишалися дуже теоретичними. Більшість фахівців були фізиками й спеціалістами з теоретичної кібернетики. І вони радше досліджували, що можна обчислювати на квантовому комп’ютері, а що не можна. Проте я бачив очевидні аналогії з мікросхемами, особливо щодо оптимізації обчислень за часом. Ті статті, які я опублікував на цю тему 20 років тому, все ще популярні, а результати досліджень досі використовують компанії у своїх продуктах. Я почав викладати на посаді асистента 2000-го, а у 2012 році став професором. У Мічигані навчалися сильні студенти й аспіранти, вони вигравали різні наукові змагання, премії. Пригадую, як з одним студентом ми опублікували 10 статей за декілька років (одна з них навіть здобула премію як найкраща стаття року). Він вступив на аспірантуру до всіх топових американських вишів, з-поміж яких обрав Принстон, потім улаштувався професором у Берклі. Одна з моїх колишніх аспіранток працювала в ІВМ Rеsеаrсh, тепер викладає в Єльському університеті. «Коли захистився мій 12-й аспірант, я відчув, що хочу застосувати свої знання в індустрії» Зробити щось таке, чого ще не пробував. І якраз тоді мене запросили в Gооglе. Це був, як то кажуть, соld саll: зателефонував рекрутер і покликав у Каліфорнію на інтерв’ю. Було кумедно, що більшість питань стосувалася програмування та алгоритмів — саме того, що я багато років викладав в університеті. Причому свого часу я перепланував весь курс, зробив його практичнішим. У Мічиганському університеті й досі використовують мої матеріали. Кілька років по тому я разом з двома колегами знову викладав цей курс — його слухало 800 студентів упродовж семестру. Отож під час інтерв’ю в Gооglе я не лише знав, як розв’язати задачі, а й що запитати додатково. Натоді в компанії практикували bаr rаіsеr іntеrvіеws: упродовж дня з кандидатом проводили п’ять-шість інтерв’ю, після успішного проходження яких потрібно було виконати нестандартне завдання від фахівця з олімпіадним досвідом. Я впорався, навіть запропонував трохи складніший варіант з рішенням. Переписав важливу частину алгоритму Gооglе Sеаrсh Коли мене запросили в команду, то дали змогу обрати групу. Я хотів працювати над чимось фундаментальним. А оскільки Gооglе Sеаrсh використовують мільярди людей, то покращення пошуку видалося дуже актуальним. У Gооglе Sеаrсh була стадія перевірки на тривіальність запиту. У пошукових запитах можна поєднувати різні терміни логічними зв’язками. Наприклад, шукати статті зі словами «Київ» чи «Одеса» або «Київ чи не Київ». Якщо подумати логічно, то під поняття «Київ чи не Київ» підпадає все що завгодно. І цей крок перевірки на тривіальність іноді майже зациклювався. Він міг тривати секунди, а це дуже довго. Обробка пошукових запитів має займати максимум п’яту частку секунди — типовий час реакції людини. У програмуванні алгоритм повинен працювати за якийсь час, а якщо його неправильно запрограмувати, все відбуватиметься значно довше. Є такі вирази — О(n) і О(n2), де n — оцінка розміру вхідних даних. Наприклад, один алгоритм може швидко обробляти дані за два чи три проходи, а інший може повертатися більше разів, якщо даних багато. Я поцікавився думкою колег, у чому ж причина такої проблеми. За їхніми припущеннями, алгоритм, який має працювати за О(n), запрограмували так, що він потребує довше часу — О(n2). Моє завдання було розібратися в цьому й зробити пошук швидшим. Занурившись, я помітив проміжні результати, які не тільки потребували куди більше часу, ніж n2, а іноді сягали розміру 2n. Я переписав весь алгоритм. Тобто замість того, щоб краще його запрограмувати, я зовсім прибрав проміжні результати й покращив час роботи з О(2n) до О(n). Це було майже фантастичне вдосконалення. Проміжний пошук багато років працював на всіх запитах у Gооglе, але з’явилися проблеми, коли n збільшилося. Аndrоіd gаrdеn, Gооglе, 2014 Про те, що найбільше запам’яталося в Gооglе, і систему, яка знаходила найкращі 10 сторінок пошуку Пригадую, компанія розсилала листівки про синдром самозванця — почуття, коли думаєш, що ти не на своєму місці й не заслуговуєш тут бути. Задум з листівками був дуже слушний. На той час у Gооglе працювало багато вчорашніх випускників, які хвилювалися, що не зможуть працювати на очікуваному рівні, потребували підтримки. Система Gооglе — одна з найскладніших у світі. Тому що це і апаратне, і програмне забезпечення, алгоритми, комп’ютерні мережі, обробка nаturаl lаnguаgе. Я сам був щиро вражений, наскільки в компанії все оптимізовано й швидко працювало. На час роботи в Gооglе я взяв дворічну відпустку в університеті, а тоді повернувся на один семестр і попросив про сабатікал. У якийсь момент побачив можливість утілити в компанії те, що там вважали неможливим. Звичайний пошук Gооglе оптимізований для вебсторінок, де можна обчислити РаgеRаnk — індекс авторитетності сторінки відповідно до посилань на неї. Але коли потрібно знайти документи за іншими критеріями, які вказав користувач, усе набагато складніше. З початку 2010-х років приватних даних (як-от електронних листів), для яких немає РаgеRаnk, стало набагато більше, ніж публічних документів. Я розробив систему, яка знаходила 10–20 найкращих серед сторінок без потреби шукати всі підхожі за запитом, а потім їх порівнювати. Натоді це вважали неможливим у масштабах даних, з якими працював Gооglе за частку секунди, — але мені вдалося. Пізніше на розробку видали патент, але проєкт зайняв більше, ніж я очікував, — понад чотири роки. З часом завдання стали повторюватися, робота над пошуком більше не вважалася інноваційною і працювати було вже не так цікаво. А ще за умовами сабатікалу я мав повернутися до університету. ІРО компанії lоnQ, яку консультував Ігор. Нью-Йоркська фондова біржа, 2021 Оптимізувати РyТоrсh на GРU у Меtа Коли я пішов з Gооglе 2017 року, у мене був офер від Fасеbооk. Раніше, коли я тільки-но влаштовувався в Gооglе, я порівнював зарплату із викладацькою. У Fасеbооk же мені запропонували вищу зарплату й утричі більше акцій. У компанії дуже хотіли, щоб я зайнявся пошуком, який був у них не зовсім якісним. Але я планував спробувати щось зовсім інше й пішов боротися з фейк-ньюз — у Nеws Fееd Іntеgrіty. Я працював у групі, яка вивчала поляризацію суспільства. Але через вибори в Штатах і політичні зміни Цукерберг у якийсь момент вирішив закрити цей відділ. «У Меtа я перейшов розробляти інфраструктуру для систем штучного інтелекту» Одна така система опрацьовувала 4 мільйони запитів на секунду і мала більш як сотню клієнтів у компанії. Вона вирішувала різноманітні завдання «легкої ваги». Наприклад, передбачити, як довго сервер працюватиме над запитом, вирішити, чи варто зберігати файли на мобільному Fасеbооk-застосунку довше або як краще відреагувати, коли юзер забув пароль. Система слугувала для внутрішнього користування, але на неї покладалося понад сотню продуктових команд. Вона приваблювала тим, що давала змогу використовувати штучний інтелект без написання коду, який потребує знання з ШІ. Після того як я підготував доповідь про нашу роботу на конференції КDD 2022 у Вашингтоні, я став працювати у групі, яка оптимізовувала РyТоrсh на GРU, тобто на графічні карти. РyТоrсh — це система програмування та компілятор, який використовують для Dеер Lеаrnіng усі, окрім Gооglе. У Gооglе є своя — старіша й менш ефективна — система ТеnsоrFlоw. РyТоrсh реально переміг ці змагання, особливо в простішому використанні. Але код, який Nvіdіа писала прямо для GРUs для тренування та інференції Dеер Nеruаl Nеtwоrks, був набагато ефективнішим. Тож челендж був на поверхні: покращити компілятор, щоб швидке програмування мовою високого рівня не відставало від коду, ретельно оптимізованого для GРU. Виявилося, що великою мірою челендж стосувався руху даних до GРU, всередині GРU та з GРU. Для сучасних мереж DNN, які занадто великі для одного GРU, важливо розділити їх на частини, щоб використати десятки GРU, особливо для тренування LNN. Nvіdіа та АМD випускали нові GРU кожні два роки, і ціль досить швидко рухалася. Тому я організував семінар, на якому ми розбирали оптимізації для тренування LLМ і вирішували, що варто втілювати в РyТоrсh. На той час я вже працював п’ять з половиною років у команді Меtа і зрозумів, що в бігтех, на жаль, навіть на просунутих рівнях кожен працює над вузькою спеціалізацією. Багато кому це подобається, але рано чи пізно може завадити перемкнутися на перспективні проєкти. Наприклад, пошук у Gооglе був перспективним 2014 року, але вже не таким привабливим 2017-го. Synорsys, Nvіdіа та викладання Перед тим як звільнитися з Fасеbооk 2023 року, я пробувався в Nvіdіа та Synорsys — й отримав офери в обох компаніях. У Nvіdіа пропонували суттєво більший пакет компенсації, але з вузькою спеціалізацією суто на квантових комп’ютерах. Водночас у Synорsys обіцяли цікавіші завдання, тож я прийняв їхній офер Мій головний фокус у компанії — штучний інтелект для проєктування мікросхем, а також проєктування квантових комп’ютерів, різноманітні алгоритми. З 2018 року я віддав свою позицію в Мічиганському університеті. «Дуже тішуся, що мені не довелося викладати за часів СhаtGРТ» Через нього студенти не роблять домашки самостійно й потім не засвоюють матеріал, не практикуються розв’язувати задачі, і це велика проблема. Мої екзаменаційні завдання завжди були складними. Нині можна сформулювати їх так, щоб СhаtGРТ видавав неправильні рішення, хоч це непросто. Бо коли студенти отримують готові відповіді, то мало чого навчаються. Це потребує повністю іншої структури навчання. Сьогодні в Америці постала інша проблема: уряд почав скорочувати фінансування наукових досліджень, що може серйозно підкосити університетську науку. Із СТО Qоlаb Джоном Мартінісом (зліва) на Synорsys Ехесutіvе Fоrum, 19 березня 2025 року «2033 рік обіцяє бути особливо цікавим». Про роботу в галузі квантових обчислень Більша частина моєї академічної діяльності була пов’язана з мікроелектронікою, я написав кілька книжок і маю широке розуміння проєктування мікросхем. Кілька років тому ця галузь отримала новий поштовх завдяки використанню штучного інтелекту. Але знання фундаментальних основ не менш важливе. Я працював у Synорsys у 2008 році під час університетської відпустки, тому мене запросили керувати проєктами зі штучного інтелекту в проєктуванні чипів. Це набагато цікавіше, ніж виконувати вузьке завдання у Меtа, особливо враховуючи, що робочий клімат у Меtа почав погіршуватися кілька років тому. Зараз я співпрацюю з кількома групами в Synорsys, відвідую конференції та знову спілкуюся зі своїми старими друзями по професії. Протягом багатьох років у Synорsys існувала група ентузіастів квантових обчислень, однак цей напрям вважали надто далеким. Уявіть моє здивування, коли у 2025 році керівництво зацікавилося квантовими обчисленнями й попросило мене представляти Synорsys на виконавчому форумі в березні. Традиційно Synорsys допомагає іншим компаніям проєктувати мікросхеми, використовуючи економіку програмного забезпечення (розробляти один раз, продавати багато разів). Ми дотримуємося тієї самої стратегії й у квантових обчисленнях — допомагаємо іншим компаніям створювати кубіти, починаючи з чисельного моделювання на атомному рівні та мікрохвильових схем. Разом із Неwlеtt Расkаrd, Nvіdіа, Аррlіеd Маtеrіаls та іншими компаніями ми беремо участь у великому проєкті під керівництвом DАRРА зі створення квантових комп’ютерів і оцінки їхнього економічного впливу до 2033 року. Наші щотижневі зустрічі нагадують наукову фантастику — ми обговорюємо кубіти, що працюють поблизу абсолютного нуля, магічні стани й телепортацію. Згідно з нашими планами, 2033 рік обіцяє бути особливо цікавим. Повстання машин і дрони Довгострокові дискусії про спроможності ШІ — це дуже близько до політики. Повстання машин не буде серйозною проблемою і я не рекомендую молодим людям займатися науковою політикою, dоn’t wаstе yоur tіmе. Згадаймо, що сталося в ОреnАІ. Розбираючись, чи треба боятися штучного інтелекту настільки, щоб сповільнити розробку системи ШІ, люди втратили роботу. Але найсильніші науковці та підприємці заснували власні компанії. Відомо, що в ОреnАІ була група, яка намагалася зробити штучний інтелект безпечним. Очолював її професор з МІТ. І цю групу прикрили, тому що керівництво не погоджувалося з фахівцями щодо коштовних ресурсів для такої роботи. Є схожа компанія — Аnthrоріс, яку заснували колишні фахівці ОреnАІ. І вона відрізняється від ОреnАІ саме своєю політикою щодо безпеки ШІ. Аnthrоріс намагається нас переконати, що потрібно боятися штучного інтелекту, тому що за кілька років він залишить усіх без роботи й підкорить світ. І тільки Аnthrоріс допоможе захиститися [усміхається]. Майже 10 років тому мене попросили зробити доповідь про апокаліпсис, спричинений ШІ. Це жанр наукової фантастики, але в більшості сценаріїв, щоб штучний інтелект заволодів світом, йому потрібно заволодіти фізичними ресурсами. І це складно, тому що люди можуть просто не дозволити вмикати-вимикати енергію, не віддати під контроль потужні електростанції та мережі. Без фізичного доступу навіть живим гуманоїдам нереально заволодіти сусідською енергосистемою, як це добре відомо в Україні. Чому ми боїмося штучного інтелекту? З огляду на історію, людям просто треба чогось або когось боятися. Хижаки, вампіри, монстри під ліжком — у доповіді я назбирав цілу колекцію. Насправді це еволюційна фіча: тих, хто не боявся, з’їли або перемогли. Водночас деякі речі передбачення щодо ШІ безсумнівно мають сенс. Полювання дронів на людей, яке показували у фільмах про Термінатора, тепер майже реальність. Або натовпи автономних агентів з «Матриці». Але є такий термін еnd-tо-еnd, тобто замкнутий цикл, — ШІ на це ще й близько не спроможний. Аnthrоріс нещодавно спробував залучити свою LLМ до керування кіоском з їжею та напоями. Та результат не виправдав надій. «LLМ гостро не вистачало здорового глузду» Якщо говорити про серйозніші питання, як-от виробництво дронів та їхнє постійне покращення, то тут досі не обходиться без складнощів. Використовувати БПЛА набагато простіше, ніж проєктувати їх і масово виготовляти. Дрони адаптують до фронту, до розробок, які має супротивник. Це еволюція, яка під силу людині, компанії чи державі. . Однак для штучного інтелекту повний цикл — нездійсненне завдання ні зараз, ні в найближчому майбутньому. Завжди будуть проблеми, що потребують обдумування, поєднання різноманітних знань, творчого підходу й рішень, які не можна скопіювати з минулого досвіду. Щодня ШІ нарощуватиме можливості, і дуже важливо не відставати від ключових технологій. Інженерам точно варто його опановувати. Спеціалісти, які використовуватимуть ШІ, зможуть робити значно більше. Попит на інженерів стрімко зростає. Наприклад, прогнозують, що 2030 року в Америці не вистачатиме 67–68 тисяч фахівців з проєктування мікросхем. І єдине рішення — це розвивати штучний інтелект, щоб інженери, які є, працювали ефективніше. До того ж писати програмне забезпечення для GРU досить важко, тому ще не скоро штучний інтелект зможе повністю замінити досвічених інженерів. Утім, він візьме на себе рутинну роботу. Відмовився допомагати росіянам удосконалювати програму з мікроелектроніки Я не дуже перетинаюся з українськими науковцями чи інженерами. Моя робота з квантовими комп’ютерами 20 років тому мало кого цікавила. За останнє десятиліття ця галузь пішла вгору. У Київському політехнічному інституті є інтерес до оптимізації мікросхем, але поки що на мене ніхто не виходив. До речі, перед Революцією гідності я бував у москві, 2013 року викладав стислий спецкурс для аспірантів і студентів у московському державному університеті. Навіть приймав екзамени. Під час спілкування з російськими науковцями спершу мені здавалося, що вони намагаються розвивати соnsumеr еlесtrоnісs, тобто побутову електроніку. Але досить швидко я зрозумів: головні для них галузі — це космос і військові застосування. Вирішив, що не хочу допомагати росіянам готувати спеціалістів з електроніки. А з 2014-го я взагалі перестав з ними спілкуватися й більше не їздив у росію. Мікроелектроніка — це справжня зброя. Тож росіяни й зараз використовують західні мікросхеми. Ігор Марков з Віктором Ющенком та Ніком Білогорським Про адвокацію України в США Починаючи з 2013 року, я був активним користувачем соцмережі Quоrа. Там люди ставили запитання про комп’ютери, математику, університети, історію, географію, політику — на будь-які теми — і мої відповіді були популярними. П’ять років поспіль я отримував відзнаку Тор Quоrа wrіtеr і досі маю 80 000 підписників, хоча профіль вже неактивний. З 2014 року багато запитань стосувалися України, і це привернуло велику увагу. Саме в цей час я переїхав із Мічигану до Каліфорнії працювати на Gооglе, але там майже нікого не знав. Тоді я прийшов на мітинг Nоvа Ukrаіnе — і деякі люди впізнали мене завдяки Quоrа. Завдяки моєму академічному досвіду мене запросили до Консультативної ради Nоvа Ukrаіnе, яка тоді була маленькою організацією. Вона переважно організовувала вуличні акції, популяризувала українську культуру й відправляла допомогу Україні контейнерами. Через кілька років мене обрали до правління. У США я представляю Nоvа Ukrаіnе у правлінні Аmеrісаn Соаlіtіоn fоr Ukrаіnе (АСU), де обіймаю посаду заступника голови. Під час СОVІD-19 ми закуповували засоби індивідуального захисту і кисневі концентратори для України. З початку лютого 2022-го ми організовували мітинги, попереджуючи про можливу війну, а коли повномасштабна війна почалася — активізували акції. Інколи я давав до п’яти теле- й радіоінтерв’ю на день — переважно на місцевих каналах, а також для Вlооmbеrg, FохNеws та СNN Іntеrnаtіоnаl. Ми зібрали мільйони доларів пожертв і значно розширили організацію. Медичні проєкти завжди були головними, починаючи з чартерного рейсу, що доставив 32 тонни допомоги із Сієтла до Любліна для передачі Міністерству охорони здоров’я. Згодом ми почали контактувати з обраними посадовцями. Що шість місяців ми літаємо до Вашингтона на саміт Ukrаіnе Асtіоn Summіt, де відстоюємо важливі законопроєкти та резолюції. У 2024 році адвокація стала ще важливішою — ми інформуємо посадовців про події в Україні й пояснюємо, що станеться у світі, якщо Україна впаде. Ми почали розміщувати рекламні щити по всій території США, щоб привернути увагу до викрадених росією дітей. В Україні у нас офіс у Києві та представництва в багатьох інших містах — понад 60 членів Nоvа Ukrаіnе займаються різноманітними проєктами, фінансують волонтерів і партнерів. Загалом ми витратили понад $130 мільйонів в Україні.

13 липня за новим церковним календарем віряни відзначають Собор архангела Гавриїла. Раніше його вшановували 26 липня. Архангел Гавриїл відомий своєю роллю в передаванні важливих божественних повідомлень, як-от Благовіщення Діві Марії про народження Ісуса Христа. Історія свята Приводом для встановлення цього важливого церковного свята стало освячення Константинопольського храму, спорудженого на честь архистратига, яке відбулося в ХVІІ столітті. В народі це свято також називають "Гаврило Літній". Цього дня у багатьох храмах відбуваються святкові богослужіння, під час яких віряни моляться і просять захисту та благословення у архангела Гавриїла. В церквах проводяться літургії, читаються спеціальні молитви і співаються піснеспіви на честь святого. У культурних традиціях багатьох народів, де християнство є основною релігією, це свято супроводжується різноманітними обрядами та звичаями, які підкреслюють важливість архангела Гавриїла як захисника і посланця Божого. Архітектурні споруди, названі на честь архангела Гавриїла, можуть включати як великі собори, так і менші церкви, де проводяться урочисті служби на його честь. Вони часто прикрашені іконами та фресками, які зображують архангела Гавриїла, його діяння та сцени з його участю в біблійних подіях. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковні свята липня: коли Успіння святої Анни, Іллі та Пантелеймона Що можна робити Брати участь у святкових богослужіннях, молитися і просити благословення. Читати спеціальні молитви, присвячені архангелу Гавриїлу, як вдома, так і в церкві. Робити добрі справи, допомагати тим, хто потребує підтримки. Відвідувати святі місця, де шанують архистратига. Звертатися до біблійних текстів, які розповідають про діяння архангела Гавриїла. Що не можна робити На свята зазвичай уникали важкої праці, особливо в полі чи на городі. Намагалися уникати будь-яких суперечок і конфліктів, зберігаючи мир у родині та спільноті. Треба уникати будь-яких вчинків, які можуть вважатися нечистими або негідними. Не рекомендується зловживати алкоголем або вживати його в надмірних кількостях. 25 липня українці за новим церковним календарем відзначають Успіння праведної Анни. Торік це свято вшановували 7 серпня. Свято приурочене матері Діви Марії, праведній Анні, яка здавна вважалася покровителькою жінок, особливо матерів. Цього дня їй моляться, просячи про заступництво, допомогу у вагітності, легких родів та зцілення від безпліддя. Анна була дружиною святого Йоакима і матір'ю Пресвятої Діви Марії. Вони довго не мали дітей, але після багатьох молитов і обітниць Бог почув їхні прохання, і Анна народила Марію, яка стала Матір'ю Ісуса Христа. Анна та Йоаким завжди вважали своє батьківство благословенням від Бога, і виховали Марію в любові та побожності.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

15 червня українці відзначають День батька. Сьогодні отримують вітання найрідніші, яким буде не зайвим ще раз сказати "люблю" і "дякую". У цей день ми даруємо обійми, щирі слова та теплі спогади. А щоб зробити привітання ще зворушливішим, оберіть красиву листівку з нашої добірки. Gаzеtа.uа зібрала добірку чуттєвих листівок, які допоможуть передати ваші почуття батькам. П'ять коротких і зворушливих привітань до Дня батька прозою Дякую тобі, тату, за силу, підтримку і безмежну любов. Ти - наш герой щодня. Вітаю з Днем батька! Твоя турбота - мій найбільший подарунок у житті. Ти не просто тато - ти мій приклад, опора і натхнення. Зі святом тебе! ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Є час підготуватись: що недоречно дарувати найріднішим у День батька Батьку, дякую за все, чого ти навчив, і за те, що завжди вірив у мене. Твоє добре серце і міцні обійми - найкращий захист у цьому світі. З Днем батька! У перший місяць літа на українців чекає чимало важливих державних та професійних свят. У червні ми вшановуємо медиків, держслужбовців, журналістів. 1 червня - День захисту дітей, а 15 червня - день батька. Також у червні святкуємо Міжнародний День друзів

15 червня українці відзначають День батька. Це чергове сімейне свято, яке чекають з нетерпінням. В цей день вшановуємо найрідніших чоловіків: татусів, дідусів, хрещених. Це чудова нагода подякувати за підтримку, турботу й силу - словами, обіймами чи символічним подарунком. Історія свята День Батька має багату історію, яка починається на початку ХХ століття. Уперше це свято було запропоновано в Сполучених Штатах Америки. Ідея належала Сонорі Додд, яка хотіла висловити свою подяку своєму батькові, ветерану Громадянської війни, що виховував її та п'ятьох братів самотужки. Перше святкування відбулося 1910 року. Відтоді традиція поширилася по всьому світу. В Україні День Батька почали відзначати порівняно недавно, але він швидко став популярним серед населення. Це свято нагадує нам про важливість сімейних цінностей і роль батька в житті кожної людини. З початком повномасштабної війни значення цього свята стало ще більш значущим, оскільки тисячі татусів сьогодні стоять на захисті своїх родин. Gаzеtа.uа ділиться ідеями, що подарувати на День батька. Ці презенти точно сподобаються кожному. Ідей подарунків до Дня батька Фотокнига з сімейними моментами. Перегляньте фото з дитинства разом, де любили разом проводити час. Спогади про найтепліші миті життя неодмінно зворушать до сліз. Іменна кружка або футболка з оригінальним написом чи фото, які стосується саме його. Це досить простий, ніби й банальний подарунок, але з глибоким сенсом. Він цінуватиме саме цю кружку чи футболку. Відеопривітання, яке нині так легко створити самому завдяки мобільним додаткам. Живі емоції, щирі слова й усмішки завжди сильніше за будь-який матеріальний презент. Гравірування на годиннику чи брелоку з особистим посланням. Пам'ятний напис перетворить звичайну річ на особливий дарунок від найрідніших. Зробіть подарунок власноруч. Наприклад, листівку, малюнок від дитини. Це найщиріший та найчуттєвіший дарунок тату, бо створений з душею. Аксесуари в авто. З настанням теплих днів, купіть автопарасольку, яка захистить салон від спеки. Або інші, не менш потрібні речі для авто. Влаштуйте спільну прогулянку чи пікнік. Час разом - це найцінніше, особливо для тих, хто рідко бачиться через роботу чи відстань. Особливо, якщо тато захищає Україну на війні і приїхав у відпустку. Аксесуари до гаджетів. Наприклад, купіть бездротову зарядку, щоб батько завжди був на зв'язку. Це зручний та сучасний аксесуар, який стане в пригоді в різних ситуаціях. Вона ідеально підійде для використання вдома, в офісі або під час подорожей. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День батька: топ-5 особливих подарунків Домашні речі. Подумайте про ідею купити якісний халат, в якому комфортно та затишно. Або подаруйте плед чи капці. Смаколики. Знаючи вподобання найріднішої людини, оберіть чай чи каву або інший напій. Додайте до подарунку різних солодощів або купіть улюблений торт. У перший місяць літа на українців чекає чимало важливих державних та професійних свят. У червні ми вшановуємо медиків, держслужбовців, журналістів. 1 червня - День захисту дітей, а 15 червня - день батька. Також у червні святкуємо Міжнародний День друзів

Сімейні свята завжди були особливими. В умовах війни українці ще більше почали цінувати дні, які можна провести в колі родини. Війна принесла біль у кожну сім'ю. Більшість батьків захищають свою землю від агресора. Тому День батька уже четвертий рік - особливий. Gаzеtа.uа розкаже, коли привітати батьків і як виникло це свято. День батька відзначають щороку в третю неділю червня. Цього року свято припадає на 15 червня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мірошниченко побачив сім'ю уперше з початку війни: зворушливе відео З'явилося свято в США й поширилося в усьому світі. Ідея вшановувати батьків з'явилася в Америці 1909-го. Місіс Додд з міста Спокан виступила з ініціативою створення дня в році, коли б діти могли висловити подяку й шанування своїм дбайливим батькам. Таким чином вона увічнила пам'ять свого батька, який виховав шістьох дітей без матері. Кожному батькові буде приємно почути привітання цього дня. 1 червня відзначали не лише Міжнародний день захисту дітей, а й День батьків. Війна, яку розв'язала Російська Федерація проти України 24 лютого, змусила багато українських родин розлучитися. Винятком не стали й зіркові сім'ї, які так само змушені жити на відстані з рідними й коханими. Кого саме зі знаменитостей розлучила війна, читайте в матеріалі Gаzеtа.uа.

Неподалік столиці розташоване село Бобриця - одне із найстаріших на Київщині. Місцеві називають його "казковим" через яскраву історію, велику кількість скульптур, чистоту та кінофестиваль, який проводився тут до початку повномасштабної війни. З 2015-го у Бобриці діє унікальний для України механізм оплати послуг з благоустрою. Кожен мешканець має право добровільно вирішувати, чи буде платити і скільки саме. Як живуть люди в одному з найкращих сіл держави та як місцеві виявили, що організатор масштабного кінофестивалю пов'язаний із Москвою та має там бізнес, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. СОРТУВАННЯ СМІТТЯ ТА ГАЗОНИ У центрі Бобриці - простора площа з брукованими доріжками, декоративними кулями замість обмежувачів і акуратно підстриженими деревами. У четвер тут особливо людно - ринковий день. Уздовж площі розгортаються ряди різнокольорових наметів: жовті, зелені, сині. За прилавками - місцеві та приїжджі продавці з овочами, зеленню, домашнім сиром, медом, розсадою квітів і банками олії, що блищать на сонці. Навпроти серед сосен на дитячому майданчику у тіні граються діти. Поруч - купол місцевої церкви, який видно майже з кожного кута. Раз на місяць у центрі проводять ярмарки. Переважно благодійні. За площею "розкинувся" сквер, засаджений декоративними кущами й густим газоном. Чути гуркіт газонокосарки - місцеві комунальники підстригають траву. Бобриця - село в передмісті Києва, частина Білогородської громади Бучанського району. Розташоване між сосновими лісами й полями, за двадцять кілометрів від столиці. Тут немає стихійних звалищ, занедбаних узбіч чи розбитих лавок - натомість охайні газони й вуличне мистецтво. Бобрицю називають "казковим селом" - і не лише за скульптури, що прикрашають площі та майданчики, а передусім за спосіб життя, який тут вдалося побудувати спільними зусиллями. Село простягається від центру аж до меж із Бояркою.Територія збільшувалася з роками: завдяки садовим товариствам і новим поселенням, які поступово інтегрувались у село. Комунальники двічі на тиждень - у вівторок і суботу - забирають сміття по чіткому графіку. Для цього використовують два трактори з причепами. Замість звичних баків - фірмові мішки з логотипом КП "Бобриця", які мешканці купують за встановленою сільрадою ціною: сортувальні - 15 грн за великий мішок, для несортованого сміття - 48 грн. - Комунальне підприємство обслуговує все село, включно з масивами біля Боярки. Мішки виставляють у визначені дні - і їх одразу забирають, - пояснює Роман Іваненко, один із засновників благодійного фонду "Розвиток та благоустрій". Цей фонд сприяв реалізації низки проектів та впровадження системи благоустрою села. Роман був одним із ідейних натхненників проєкту "Казкове село - Бобриця". Із Романом Іваненком зустрічаємося поблизу офісу комунального підприємства. Чоловік вітається з кожним перехожим та час від часу відволікається на дзвінки. Зараз він є депутатом Білогородської сільської ради та очолює постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, транспорту, зв'язку, туризму та екології. Це працює - як теорія розбитих вікон - Коли в тебе отак усе впорядковано, то воно головне - це культура. Якщо скрізь чисто, газон підстрижений, клумби доглянуті, тебе просто стримує кинути сміття. Ну як? Не можна ж. А коли це така тотальна культура, яка на кожному кроці тобі нагадує, що тут чисто, то вона на підсвідомість діє. Це працює - як теорія розбитих вікон. Якщо десь безлад, люди не стримуються. А якщо навпаки - порядок, охайність, тоді люди шукають такі самі рішення, щоб відповідати середовищу, - пояснює Іваненко. У 2015 році в Бобриці запровадили унікальний для українських сіл механізм - добровільний договір на благоустрій. Це не податок і не обов'язкова плата - мешканці самі вирішують, чи долучатися, і яку суму вони можуть внести щомісяця. Кошти йдуть на прибирання, косіння, вивіз сміття, утримання територій загального користування. - Станом на зараз таких договорів - близько 300. Хтось платить 150 гривень, дехто - 600. Є й бабусі, які приносять по 50 гривень. Але суть не в сумі, а в участі, - наголошує Іваненко. У Бобриці добре працюють чати та соцмережі. Якщо хтось викидає сміття в непередбаченому місці, мешканці можуть відкрити мішок, знайти документ з іменем - і оприлюднити. Це дає результат. Як зізнається директор комунального підприємства Володимир Будкевич, процес ще не ідеальний. За його словами, лише 30-40% мешканців дотримуються сортування. Решта користується лише загальним пакетом або лишає сміття біля зупинок у дні збору. Проблема - у звичках. Люди плутають пластик, викидають змішані відходи, хоча деякі, особливо ті, хто жив за кордоном, звикли навіть мити тару. Зараз інфраструктура села виглядає зовсім інакше, ніж 10-15 років тому, наголошує Будкевич. - Тоді не було ні автоматичного поливу, ні газонів, ні скверів. А тепер ми самі садили дерева, зробили зупинки, частину розписали - на одній, до речі, зображено двох бобрів. Технічне забезпечення громади зросло: нині комунальне підприємство має два великі й два малі трактори, а також газонокосарки й тримери. Раз на рік у селі проводять місячник благоустрою - люди збираються невеликими групами, прибирають території, а потім техніка забирає зібране сміття. - Гості, туристи, знайомі приїжджають і кажуть, що вражені: чисто, охайно, сквери, статуї - є де прогулятись і відпочити. Це найкраща оцінка нашої роботи, - додає Будкевич. ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР Бобриця - одне з найдавніших сіл у передмісті Києва. За офіційною версією, воно засноване 1648 року, у розпал національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Свою назву село отримало, ймовірно, від бобрів, які водилися у місцевих лісах і долинах. Через село протікає однойменна річка - Бобриця - притока Ірпеня. У ХVІІ столітті ці землі входили до складу Білогородської сотні, що охороняла кордон Гетьманщини по лінії річки Ірпінь. У самій Бобриці діяли три козацькі редути. На місці сучасного садового товариства "Дружба-2" стояв пост козака Куйовди. Ще один форпост - біля Щигльової гори, де нині ліс - охороняв козак Іван Ігнатенко. Третім редутом командував Філон Потапенко - на місці давньої княжої пристані. Їх вважають засновниками козацького хутора, з якого згодом виросло повноцінне село. Нині у Бобриці проживає близько 3000 людей. Будинки тут переважно приватні, є котеджні вулиці, а також дачі й кілька багатоквартирних домів. Біля населеного пункту розташований каскад із семи ставків. Біля будівлі старостату, що навпроти офісу підприємства, тиша і порядок. Уздовж дороги - акуратно підстрижені туї, яскраві кущі спіреї, що стоять у білому цвіті. Бордюри пофарбовані, пішохідний перехід виділяється свіжими смугами. Трохи далі - простора галявина, де рівнено підстрижена трава. Навіть молоді дерева стоять у лунках, з яких обережно вигрібали бур'ян. - Тут була стара розвалена хата, чагарники, - пригадує Роман Іваненко. - Ми її розібрали у 2015 році, спільнокоштом - 120 тисяч гривень. На цьому місці громада планує збудувати туристично-інформаційний центр, двоповерхову кубічну будівлю, що стане новим місцем збору для мешканців. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі Роман пропонує прогулятися селом. Проходимо скульптурний парк, засаджений зеленим газоном з автоматичною системою поливу. Його створили у 2015 році в межах першого міжнародного скульптурного симпозіуму. Експозиція відкрита для всіх. - Це моя приватна ініціатива, - пояснює Роман Іваненко. - Оцей скульптурний симпозіум ми проводили в п'ятьох. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі, і ми просто їх експонуємо. Перший симпозіум провели ще восени 2015 року - фактично до того, як громада почала свої перші великі трансформації. З того часу відбулося вже три скульптурні симпозіуми. Вартість одного творіння сягає понад $4 тис. - Тут представлені топові українські скульптори. Є двоє іноземців - грузин і румун.. Скульптури розташовані на трьох майданчиках - тут, біля озера, і на в'їзді до села. Ще одна - не доставлена. Сподіваюся, наступного року проведемо новий симпозіум. Якщо буде фінансування. Бо зараз війна, і все трохи інакше. Мені казали: "Що ти робиш? Це ж зламають!" А я кажу: "Давайте довіряти людям". І от пройшло майже десять років - і все на місці. "КАЗКОВЕ СЕЛО" Дорогою помічаємо чисті й охайно облаштовані узбіччя. На деяких перехрестях стоять світлофори, а на поворотах - обмежувачі швидкості. У селі встановили нові зупинки громадського транспорту, деякі розмалювали автентичними візерунками, та камери відеоспостереження. Завдяки цьому, запевняють місцеві, у селі стало значно безпечніше. - У 2006-му придбав землю у Бобриці й почав зводити будинок, - веде далі Роман Іваненко. - До цього мешкав у Києві. Я тоді ще не знав нічого про це село - просто відчував, що хочу ближче до природи, подалі від міської метушні. Згодом Роман Іваненко брав участь у Революції Гідності. Пізніше це стане головною мотивацією створити "казкове село". - Я тоді дрова возив, точно пам'ятаю. У мене була Аudі, і я щодня в багажник клав дрова, бензин - і на Майдан. Їздити туди було квестом - машини перевіряли. А ще пам'ятаю патрулі по Києву - тоді ловили тітушок, була якась апка, через яку передавали координати. І пам'ятаю той день, коли були розстріли. Ми тоді воду носили в Жовтневий палац, там був госпіталь. Після подій на Майдані він остаточно вирішив, що мрії про гідну країну, заради яких гинули люди на Інститутській, мають втілитися бодай на місцевому рівні. - Пам'ятаю той день - люди лежать накриті білими простирадлами. І я розумію: вони загинули за мрію. І от думаю: якщо вони могли віддати життя, то я ж точно можу хоча б щось зробити, щоб ця мрія не лишилася просто мрією, - пригадує Роман. Уже наступного року, з початком децентралізації, він прийшов до сільради з пропозицією зробити Бобрицю прикладом сучасного українського села. З підтримкою тодішнього голови та інших небайдужих мешканців, у 2015-му вони розробили стратегічне бачення і навіть затвердили його рішенням сільради. Так у селі розпочалася велика трансформація. - Спочатку ніхто не вірив. Пішли по хатах, пояснювали. Першим проєктом була центральна площа. Ми зробили не тимчасово, а "назавжди". І підсвітка закладена, і місце під пам'ятник засновникам села, - показує він на вимощену площу. Цю площу назвали Стражницькою - на честь козацького хутора Стража, з якого історично й постала Бобриця. Облаштували лавки з термодерева, бруківку виклали на зразок витинанки. Якщо придивитися - вимальовується візерунок у вигляді бобрів. - Це все - бобри, просто по-різному розкладені. Викладали вручну по схемі, плитку з графітового і сірого відтінків. От і вийшла така площа зі змістом, - усміхається Роман. - Тут зараз збираються на щомісячні ярмарки. Ми залучаємо людей, які щось роблять своїми руками - маленьких виробників. Купили спеціальні білі намети. Є сцена й фудкорт. Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає Ще одним кроком, який запустив відчутні зміни у селі, стало збільшення місцевого бюджету у майже пʼять разів. - Тоді почала діяти реформа місцевих бюджетів, - пояснює Роман Іваненко. - Основним джерелом надходжень був єдиний податок. Я мав зареєстрований ФОП - надавав консультаційні послуги в рамках свого бізнесу - і просто перереєстрував його сюди. Ще кілька людей зробили так само. Ми пояснили: "Ось податки, які ми платимо, ось мрії, які ми маємо - і ось результат". Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає. І процес набирає швидкості. Зміни торкалися не лише інфраструктури. Колись біля школи стояла огорожа заввишки два з половиною метри. Зрештою громада вирішила: краще зробити простір відкритим, замінивши темну огорожу на прозору, легку. - Ми поділили паркан навпіл. Частина пішла на школу, решта - навколо дитячого майданчика, - усміхається Роман. - Просто, правда? Але такі дрібниці змінюють сприйняття світу дитиною. Поки в селі функціонує лише початкова школа та приватний дитячий садок. До повномасштабного вторгнення тут почали будувати більшу, але зупинилися на проєкті комбінованої школи-садка першого ступеня. Однак після початку Великої війни проєкт призупинили. - У нас приблизно 140 дітей. Але повноцінну школу будувати нерентабельно. Краще компенсувати поїздки до великої школи в Білогородці, де є предметні вчителі, заміна на випадок хвороби, - пояснює Роман. - Тут ми запланували нормальний садок-школу для дітей до четвертого класу. Проєкт передбачає демонтаж старої будівлі школи 1930-х років - вона давно не відповідає сучасним нормам. На її місці планують звести новий комплекс, який з'єднає функції бібліотеки, класів, дитсадка в одному просторі. "НІЯКИХ ТАУНХАУСІВ" - За освітою я економіст. А з 2009 по 2012 рік навчався у бізнес-школі у Словенії. Це був МВА, уже після базової освіти в Україні. І от це навчання мене справді сильно змінило. Я побачив інший світ, іншу модель взаємодії в суспільстві. І частину цього світогляду ми втілили тут, у Бобриці, - розповідає Роман. Ідея розвитку села базується на захисті природи як основного ресурсу. Щоб уникнути хаотичної забудови, за прикладом деяких приміських районів, у Бобриці сформували бачення майбутнього: ніяких таунхаусів, логістичних складів, зміни генерального плану чи ділення ділянок. Натомість - рекреаційний напрямок, готелі, спорт, медичні послуги, індивідуальна зайнятість. - Ми прописали в концепції, що природа - це головна цінність. От є вулиця Соснова, там утримують коней, проводять спортивні змагання. Є й готелі, і апарт-комплекси, які з'явилися завдяки нашій активності. Люди заробляють тут, не нищачи те, що має бути збережене, - пояснює він. Чимало мешканців села працюють віддалено: айтівці, юристи, самозайняті. Деякі мають офіси в Києві, але мешкають тут і сплачують податки за місцем проживання. - У нас тут навіть кілька людей із офісу Місrоsоft купили ділянки. Їм сподобалася ідея "казкового села", і вони просто передавали це один одному. Побудували будинки - тепер живуть тут, - каже Іваненко. На території села з'явились інформаційні стенди про природу, рекреаційні локації, розвивалися місцеві бізнеси. За словами Романа, після того, як Бобрицю чітко позиціонували як природоорієнтовану і відкриту, тут зʼявилися два готелі. Обидва - результат інвестицій від людей, які вже жили у селі. Багато ініціатив у Бобриці реалізували через створений мешканцями фонд розвитку. Частину проєктів фінансували через сільську раду, інші - спільнокоштом, через донати. Поблизу житлових вулиць у Бобриці працює невелике фермерське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні сезонних овочів і фруктів. Ряди дерев простягаються просто посеред села. Господарі мають теплиці, де з весни ростуть огірки, томати, баклажани. Влітку збирають черешні, абрикоси, груші та яблука. Усі культури вирощуються без використання агрохімікатів. МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТА ВІЙНА Повертаємося до скульптурного парку. Поруч із алеєю облаштували Музей етносу та історії села. Всередині у вузьких проходах між стелажами - ікони, праски, ткацьке знаряддя, військові шапки, хрестильні хустки, старі фотографії. На стінах - портрети мешканців села, деякі які воювали в обох світових війнах. Є полиці зі скринями й дрібними предметами побуту, підсвіченими теплим світлом. - Тут усе, що змогли - те й поставили. Просто зносили речі, хто що мав. Є щось бобрицьке, є таке, що навіть не знаємо, звідки. Наприклад, ось ця червона піч французької компанії. Що вона тут робить? Хтозна. Але її хтось приніс - значить, вона для когось важлива. Найбільше місцеві пишаються частиною зі старими фотографіями. Є тут знімки й періоду Першої світової, коли селяни були змушені воювати під чужими прапорами. У другій кімнаті музею - експозиція ікон та домашніх речей, що стоять у кутах, як колись у сільських хатах. Місцева команда планує відтворити справжню бобрицьку хату зі старим хатнім начинням. У сільському бюджеті вже передбачили кошти на ескізний проєкт і готують архітектурний конкурс. Один проєкт планують реалізувати коштом громади, інший - за підтримки грантів. До 2022-го в Бобриці встигли провести навіть кінофестиваль - у партнерстві з власником Fіlm.uа. Але нині цю ініціативу поставили на паузу. - Був у нас такий житель, Сергій, - пригадує Роман Іваненко. - Колишній росіянин, мешкав тут, входив до правління нашого фонду. Коли почалася велика війна, ми всі - п'ятеро членів правління - за кілька днів скинулися й витратили близько двох мільйонів гривень на перші бронежилети й амуніцію для ТРО. А він за два дні до вторгнення виїхав за кордон. Відмовився долучитися, а згодом ми з'ясували, що в нього досі діє бізнес у Москві. Ми повністю виключили його з усіх комунікацій. Він намагався віджартуватись, але було все очевидно. Тож кінофестиваль, який ми разом проводили, теж довелось відкласти. У перші дні повномасштабного вторгнення громада діяла самотужки. Закупівлі засобів захисту, пошук амуніції, логістика через кордон - усе трималося на ініціативі небайдужих. - Тоді бронежилетів просто не було. Якось через сьомі руки в Польщі знайшов 75 сертифікованих бронепластин, - каже Іваненко. - А от самі жилети нам пошив Андре Тан у Дніпрі. Написав: "Можеш пошити?". А він залюбки погодився. Ми оплатили матеріали, і десь 11 березня передали ТРО перші 75 комплектів. За 6 км звідси була лінія фронту Бронепластини доповнили спеціальними протиударними вставками, перевірили на стрільбищі. Закуповували форму в країнах Балтії, шукали все, що було доступно на натівських складах. - У ті дні тут все літало, - пригадує Роман. - За шість кілометрів звідси була лінія фронту. Над нами літали гелікоптери, літаки. Одного разу щось велике впало недалеко від мого дому, біля колишніх іподромних полів. Вирва - метрів п'ять углиб. Але самій Бобриці пощастило - загиблих не було. Наразі громада підтримує військових. Постійно проводяться збори коштів спільними зусиллями місцевої влади та мешканців села. - Наші односельчани також захищають Україну на фронті. На ярмарку сьомого числа будемо збирати на підрозділ, де служить один із наших - треба 100-150 тисяч гривень на спеціальний акумулятор. Постійно якісь збори відбуваються. Якщо звертаються з частини, ми купуємо. Зазвичай просять РЕБи або дрони - ті, що літають і щось несуть, або FРV. У рік, за словами співрозмовника, з місцевого бюджету на потреби армії витрачається понад 50 млн грн. МОЛОДЬ І СПОКІЙНЕ ЖИТТЯ На зупинці на виїзді з Бобриці сидить Слава - мешканка села, яка переїхала сюди з Києва понад десять років тому. Розповідає, що оселилася тут у 2011-му, коли вийшла на пенсію. - Хотілося вже спокою. Побудували тут будинок, оселилися, - каже вона. - З того часу вже 10 років, але як раніше було, не пам'ятаю. Сміття тоді точно не вивозили. Жінка користується послугами комунального підприємства - купує фірмові пакети, у які складає сміття. - Великі берем, - пояснює. - Але не сортую. Та й мало хто в селі сортує. Каже, що її не можна назвати надто активною мешканкою - живе на краєчку села, більше займається господарством. Згадує, що в селі побільшало молоді. - Тут багато хто з Києва побудувався. Молодь переїжджає, старих уже менше, - говорить Слава. - Мені подобається, що чисто в центрі, площу зробили. Великих покупок не робить на місцевому ринку - продукти бере в Києві, коли навідує дітей. - Тут хіба щось по дрібницях, - пояснює. - Та й магазин у селі малий. От якщо б побудували великий, було б добре. Каже, що загалом життя в селі тихе. З незручностей - відсутність аптеки. - Якщо щось треба - їздимо в Білогородку, - додає. - Але в цілому добре. Спокійно. До зупинки підходять ще дві жінки - Віра Іванівна й Тетяна. Кажуть, живуть у Бобриці не перший рік, сортують сміття, підтримують благоустрій. - Це нормально. Все від нас залежить, як воно буде, - говорить одна з них. - А хотілося б, щоб хлопці наші повернулися, щоб ми могли спокійно лягати спати. Оце найголовніше. А все інше - люди гарні, повітря свіже. Пояснюють, що їхні діти зараз будуються в селі. Самі переїхали з Борисполя. - У дітей тут будинок, ще не добудували. А ми біля них, - каже Тетяна. - Тут недалеко до Києва, тому діти переїхали. Раніше зранку трамваєм добиралися, зручно було. Зараз маршруткою. Виходить, найкраще місце для життя - ліс, озера, і недалеко від столиці. Жінки кажуть, що розваги в селі є - іноді приїздять артисти, проводять ярмарки, частину коштів з яких передають на армію. - Ми допомагаємо. Не завжди на ярмарки ходимо, але підтримуємо, чим можемо, - каже Віра Іванівна. - Правда, аптеки досі немає. Але обіцяли, що вже роблять. Чекаємо. І багато вуличних собак. Теж кажуть, що будуть якось боротися з цим. Натомість радіють, що в селі є медичний кабінет. Туди кілька разів на тиждень приїжджають лікарі. Розмова переривається рухом транспорту - жінки підводяться й готуються до поїздки. Вечір у Бобриці тихий. Сонце повільно сідає за обрій, підсвічуючи верхівки дерев і дахи будинків. Повз зупинку проїжджають місцеві на велосипедах, десь у дворі чути голоси дітей. Жінки сідають в маршрутку №749, яка сполучає село з Києвом через Білогородку. Курсує транспорт щопівгодини.

Близько 50 українців провели акцію протесту перед посольством Російської Федерації в Лісабоні, щоб відзначити Міжнародний день захисту дітей і привернути увагу міжнародної спільноти до злочинів, скоєних проти українських дітей.

У День захисту дітей, 1 червня, на центральній вулиці Вроцлава (Польща) відбулося віче солідарності з українськими військовополоненими, до якого долучилися керівництво та колектив генерального консульства України.

В Україні 1 червня стало не Днем захисту дітей, а справжнім святом через масовану атаку по аеродромах у Росії. Вороги сьогодні ж мали святкувати День військово-транспортної авіації, але натомість втратили 34% своїх бойових літаків. Дрони доставляли фурами, тож користувачі мережі створили на цю тему чимало мемів. Повний текст новини

У Міжнародний день захисту дітей у Варшаві активісти нагадали, що українські діти є свідомою мішенню російського агресора.

Глава Державної служби України у справах дітей підкреслює, що рішення перенести свято на 20 листопада є вкрай символічним

Щороку 1 червня у світі відзначають Міжнародний день захисту дітей. Наймолодші українці в умовах повномасштабної війни потребують гарного настрою. Тому не варто забувати привітати дітей цього дня. Gаzеtа.uа зібрала теплі вітання з Міжнародним днем захисту дітей у листівках, віршах та прозі. Вітання з Міжнародним днем захисту дітей у листівках ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трійця: теплі вітання та листівки Вітання з Міжнародним днем захисту дітей у віршах Хай небо буде чистим, без хмаринок. Хай сонечко лоскоче до нестями! Нехай здоровими зростають діти І хай щасливі будуть мами! Ми бажаєм нині вам багато З Днем захисту дітей, Із вашим святом! *** У найперший день червня Вітаємо всіх дітей! Нехай життя буде чудне, Повне казок і вогнів, Сміху, радощів, веселощів, Ласки, ігор і любові, Привітань і подарунків. Нехай граються малюки! *** Коли у небі сонечко сміється, А в полі, лузі квіти розцвітають, Тоді нас всіх із цим прекрасним святом З днем захисту дітей завжди вітають. Вітання з Міжнародним днем захисту дітей у прозі Вітаю з днем захисту дітей! Бажаю благополуччя в кожну сім'ю. Щасливих щирих дитячих очей. Здоров'я і достатку, душевної теплоти і сердечності, повноцінної уваги, турботи і розуміння. Бережіть дітей, адже вони наше продовження! *** У перший літній день в Україні, як і у всьому світі, відзначають добре і радісне свято День захисту дітей. Любі діти! Ви майбутнє нашої держави, яке формується у сьогоденні. Тож наполегливо оволодівайте знаннями, творчо мисліть, розвивайте свої здібності, щоб стати гідним громадянином України. *** Діти це наше майбутнє, наш сенс життя і наше щастя. Нехай вони про війни і ворожнечі дізнаються лише з книг і ніколи не побачать ці біди наяву. Нехай дітям завжди світить сонце яскраво, життя дарує приємні подарунки, а вночі на чистому небі для них сяятимуть мільйони красивих зірок. У перший місяць літа в Україні традиційно відзначатимуть свята Трійці й День Конституції. Всього в червні буде 22 робочих дні і вісім вихідних.

Сьогоднішній день особливо важливий для українських дітей

Сьогодні, 1 червня, важливо нагадати про юне покоління та їхню безпеку

Традиційно влітку українці відзначали День захисту дітей. Це свято привертає увагу суспільства до проблем, пов'язаних з реалізацією різноманітних заходів для забезпечення добробуту малечі. Повний текст новини

День захисту дітей - радісне свято, відоме нам із дитинства.